Майстри коштовних прикрас

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

Майстри коштовних прикрас День спеціаліста

2022

Упорядник: О. Дачковська

Комп’ютерний набір: О.Дачковська, бібліограф І категорії центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи

Програма проведення Дня спеціаліста № з/п

1.

2.

3.

4.

Назва заходу. Форма проведення Професія ювелір – вступ Короткий нарис з історії ювелірної справи – інформаційна година Відомі ювеліри – найгучніші імена перегляд

Презентація рекомендаційного списку літератури

Місце проведення

Відповідальні

Читальний зал

О. Дачковска

БВ

О.Дачковська

О. Дачковська Читальний зал

Бібліографія

О. Дачковська

Професія ювелір Наприкінці січня майстри коштовних прикрас святкують Міжнародний день ювеліра. Це ремесло досить давнє і сягає своїм корінням далеко в минуле. Ще в кам’яному віці люди виготовляли біжутерію з кликів та кісток тварин, просвердленого каміння. Давайте спробуємо розібратися в тонкощах ювелірної праці. Ювелі́рна спра́ва, ювелірка, ювелірство, золотарство, ювелірне мистецтво – вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Належить до мистецького оздобного ремесла. Фах ювеліра здається надзвичайно романтичним, овіяним переказами про незліченні скарби, про створення коштовних прикрас, про царські коштовності. Насправді золотильник не тільки художник, який творить у тиші майстерні, а ще й золотих справ майстер: він одночасно і дизайнер, який творить ескізи майбутніх творів мистецтва, і ремісник надвисокої кваліфікації, здатний втілити свої творчі задуми в життя. Робочий стіл професіонала заставлений великою кількістю різноманітних інструментів і пристосувань: пилки, лупи, різці, паяльник, нагрівники, бормашинки тощо.

Робота з металом – це лиття, карбування, кування, гравіювання, травлення, шліфування, полірування, свердління та огранювання коштовного каменю. Ювелір повинен багато знати: технічні й художні вимоги до творів, властивості матеріалів, розуміти креслення, способи виготовлення заготовок і деталей зі злитків, способи гравіювання, полірування, види орнаментів. Більшість золотильників – чоловіки. Проте є техніки, які споконвіку вважають жіночими, наприклад робота з емаллю, зі сканню. Нині серед молодих дизайнерів чимало дівчат. Щоб бути професіоналом ювелірної справи, або золотильництва, потрібно з дитинства розвивати в собі охайність, уважність, пунктуальність, здатність терпляче доводити розпочату роботу до кінця. Потрібно мати особливу експериментальну жилку: без неї важко вигадати щось нове. А ще важливо бути добрим психологом, щоб точно вгадувати бажання замовника, викликати радість і задоволення своїми виробами. До різновидів професії відносяться: гравер (нанесення написів на виріб), модельєр (виготовлення ексклюзивних прикрас), дизайнер ювелірних прикрас. Ювелірні прикраси – це вироби з дорогоцінних металів, а їх за Законом України всього 8: золото, срібло, платина, паладій, родій, рутеній, іридій і осмій. Майстри працюють переважно з першими п’ятьма. Перший діамант в Україні був виготовлений 15 серпня 1969 на заводі «Кристал». Здається, що ювеліри – виключно художники, але це не зовсім так. Аби оволодіти цією професією, потрібно добре знати математику та хімію. Також у золотих справ майстра має бути відмінний зір. До того ж люди цієї професії перед тим, як вступати у профільний навчальний заклад, перевіряються у нарколога і психіатра. Це необхідно для того, аби упевнитися в тому, що людина адекватна і здорова, бо сировина для роботи дорога і потребує відповідного ставлення. Фахівці з найму персоналу стверджують, що сьогодні ювелір – одна з найбільш затребуваних професій в Україні.

Виявляється, коли всюди криза і нестабільність, попит на працю золотих справ майстрів тільки зростає. Це закономірність, виведена деякими вченими в минулому столітті: чим гірше йдуть справи в економіці, тим охоче люди вкладають гроші у скарби. Ювелірні прикраси відносяться саме до таких цінностей. Професія ювеліра необхідна людському суспільству. Талановиті майстри створюють принципово новий світ, дарують нам естетичну насолоду і приємні хвилини загальної уваги. Якщо у Вас виникло бажання більше дізнатись про професію ювеліра чи можливість організувати власний бізнес з цього напряму пропонуємо вам ознайомитись зі списком літератури.

Короткий нарис з історії ювелірної справи Золотарство в Україні – одне з найстаріших мистецьких ремесел. Згідно з археологічними даними, історія ювелірної справи в Україні сягає палеолітичних часів і простягається через безперервну еволюцію технологій та стилів до наших дні.

В Україні до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золота (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді, нікелю, бронзи, заліза, сталі, глини. Відповідно ювелірних майстрів називали золотарями або злотниками сріблярами. У другій половині 18 століття (на Заході із 17 століття) для майстрів, що виробляли дрібні речі – біжу (з французької bijou) з дорогоцінних металів прищепилася назва майстрів ювелірних справ, а для тих, що прикрашали золотарські вироби дорогоцінними каменями, – майстрами діамантових справ. Ювелірне мистецтво (від німецького jewel або голландського juveel – коштовний камінь) – це виконання художніх творів з дорогоцінних металів (золото, срібло, платина), а також деяких кольорових, у поєднанні із цінними каменями, перлами, склом, бурштином, перламутром, кісткою та ін. Ювелірна справа в уяві людей пов’язується передусім з особистими прикрасами. Проте вона охоплює дрібну пластику, елементи оформлення інтер’єру, посуд, зброю, сувеніри. Виготовлені із цінних металів, каменю і кістки вироби вирізняються високими художніми якостями. Оскільки більшу частину сучасних ювелірних виробів виготовляють на фабриках і заводах, то й дизайнерам тут є над чим працювати. В Україні найдавніші особисті прикраси датуються епохою палеоліту. Первісна людина як матеріал використовувала не тільки кістку мамонта, а й кольорові мінерали (білий кальцит, нефрит), морські мушлі, ікла хижаків. Прикраси в трипільську добу виготовляли з різних порід каменю, бурштину, зубів тварин, черепашок молюсків, кераміки. Це були браслети, амулети, підвіски, персні. Ювелірні прикраси скіфів зроблено в так званому звіриному стилі. Для цього стилю характерне зображення звірів, птахів і фантастичних істот. Скіфи Причорномор’я любили зображувати оленів, козлів, барсів, пантер, левів, левоголових

та орлиноголових грифонів. Ними прикрашали одяг, зброю, кінські обладунки. В епоху Київської Русі були поширені золоті й срібні прикраси, виконані в техніці скані, зерні, черні срібла. Найцікавішою є техніка перегородчастих емалей. До нас дійшли колти, рясни, діадеми, образки та ін. Більшість з них походять з Києва і Київщини. Тут працювали ювеліри у двох майстернях – княжій і лаврській. Під час монголо-татарської навали центри ремісництва перемістилися на захід. Львівські ювеліри мали свій цех – міське об’єднання ремісників. Для отримання звання майстра підмайстру треба було зробити «майстер-штик» – виготовити два срібних кубки, перстень з коштовним каменем і печатку. Це були іспитові роботи. Цехові майстри створювали надзвичайно різноманітні вироби: посуд, книжкові оправи, прикраси на кінську збрую, зброю, різноманітні прикраси одягу – діадеми, золоті ланцюжки, запонки, персні, браслети, брошки, сережки. Часи бароко позначилися небувалим розквітом золотильництва на сході України. Майстри Києва, Чернігова, Ніжина, Глухова працювали як для церкви, так і для приватних замовників (козацької старшини). Епоха українського бароко була часом останнього злету українського ювелірного мистецтва. У цей час продовжують працювати і народні майстри, які створюють прикраси для простих людей. Намисто – найдавніша і найпоширеніша з жіночих шийних прикрас. Раніше воно складалося з гарних рослинних плодів, зерен, кісточок овочів. Згодом їх витіснили намистинки з металу, каменю або скла, зокрема, гуцульське намисто – з кольорового скла. На Наддніпрянщині носили разок із бурштину в поєднанні з кораловим намистом. Вважалося, що бурштин принесе здоров’я та щастя. До разка коралів додавали срібні намистини. Намисто з натурального каменю на початку XX ст. замінило скляне фабричного виробництва – «пацьорки». Іноді їх використовували для виготовлення ґерданів. Ґердан – шийна прикраса з бісеру у вигляді вузької стрічки, виготовлена з різнокольорових намистин. У східних регіонах України були

поширені дукачі – карбовані медальйони чи золоті монети. Аналогією до них на заході України були зґарди – разок монет у вигляді намиста. Для сучасного художника-дизайнера, який створює прикраси, немає майже ніяких обмежень. Прикраси створюють із цінних металів і кольорових, благородного каменю і звичайного (який має декоративну привабливість), глини, скла, дерева, мушель, пір’я, плодів, тобто будь із чого, що зможе прикрасити зовнішній вигляд людини і використовуватись досить довго. Єдине обмеження – дизайн ювелірних виробів, які випускаються великими промисловими партіями, має враховувати властивості матеріалу залишатися незмінним.

Відомі ювеліри: найгучніші імена Вартість прикрас визначають не лише каратність і вага металу. Задумка та її бездоганне втілення цінуються деколи в десятки разів більше. День ювеліра 2022 – вагомий привід привітати всіх, хто творить коштовності. А ще – пригадати найгучніші імена з ювелірного світу. Карл Фаберже – засновник цілої ювелірної династії родом із Санкт-Петербурга. Навчався майстерності і працював у Німеччині. Найвпізнаванішими стали пасхальні ювелірні яйця. Тільки для царської імператорської родини було виготовлено 50 шедеврів. До речі, Карл мав звання «ювеліра Його Імператорської Величності і ювеліра Імператорського Ермітажу».

Чарльз Льюїс Тіффані – легендарний ювелір ХХ століття, засновник американської компанії Tiffani. Творець першого каталогу прикрас для продажу в роздріб. Найяскравіша асоціація з брендом – кільця для заручин і коробочка фірмового м’ятного кольору. В системі Pantone впізнаваний світло-блакитний відтінок позначений номером 1837.

Луї-Франсуа Картьє – спадковий майстер. Його дід почав продавати ювелірні вироби ще 1847 року, а батько відкрив ювелірний будинок у Парижі. Луї Картьє став знаменитим завдяки сміливим ідеям в абстрактному та футуристичному стилях, ар-деко. Візитні картки ювелірного дому – кільце Trinity і браслет у вигляді вигнутого цвяха.

Гаррі Вінстон – засновник компанії і продовжувач справи батька. У прикрасах Harry Winston виблискують зірки на червоних доріжках. Ювелірний дім володіє величезною кількістю великих діамантів з найкращими характеристиками. Коштовності бренда свого часу носили Елізабет Тейлор і Жаклін Кеннеді. Цікаво: Батьки Гаррі емігрували з України 1890-го – за шість років до народження сина.

Рене Лалік – француз, який прославився як один із найяскравіших представників стилю ар-нуво. Кар’єру почав в ювелірному домі Cartier. А після Всесвітньої виставки 1900 року став по-справжньому знаменитим. Родзинка прикрас Лаліка у використанні кольорового скла та емалі: коштовності легко впізнати за природними мотивами і яскравою палітрою.

За сяйвом коштовностей – години кропіткої роботи і сотні ідей. «Укрзолото» вітає всіх ювелірів зі святом! Тих, хто вставляє в кільця камінчики, що випали, і тих, хто працює над створенням власного бренда. Тих, хто повертає сліпуче сяйво обручкам, і тих, хто втілює ексклюзивні задумки. Бажаємо натхнення та твердої руки, нових ідей та постійних клієнтів. Нехай останній день січня стане для вас початком відліку підкорення нової кар’єрної вершини!

Література 100 найвідоміших шедеврів України / О. Ламонова, Т. Романовська, М. Русяєва, В. Рябова та ін. – Київ : Автограф, 2004. – 232 с. Асєєв Ю. Джерела мистецтва Київської Ю. Асєєв. – Київ : Мистецтво, 1980. – 213 с.

Русі

/

Беренгер М. Рисунок для ювеліра / М. Беренгер. – Москва : Арт-Родник, 2005. – 192 с. Жолтовський II. Художнє життя в Україні в XVIII ст./ П. Жолтовський. – Київ : Мистецтво, 1983. – 167 с. Жолтовський П. Художній метал : іст. П. Жолтовський. – Київ : Мистецтво, 1970. – 116 с.

нарис

/

Кроу Д. Ювелирное искусство / Д. Кроу. – Москва, 2007. – 176 с. Назимок Н. Золотарство в Україні / Н. Назимок. – Київ, 2003. – 256 с. Петренко М. Українське золотарство XVI — XVIII ст. / М. Петренко. – Київ, 1970. – 205 с. Спаський І. Дукати і дукачі України : іст.-нумізмат. дослідж. / І. Г. Спаський. – Київ : Наук. думка, 1970. – 165 c. : іл.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net