«Фахово про фармацію і фармацевтів»

Кам’янець-Подільська МЦБС Центральна міська бібліотека імені Костя Солухи Методико-бібліографічний відділ

День спеціаліста

2021

Упорядник: О. Дачковська

Комп’ютерний набір: О.Дачковська, бібліограф І категорії центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи

Програма проведення Дня спеціаліста № з/п

Назва заходу. Форма проведення

1.

Професія фармацевт – вступ

2.

Короткий нарис з історії фармакології – інформаційна година

3.

Шляхи пошуку нових лікарських засобів – перегляд

4.

Нове у фармакології – онлайн-виставка

5.

Фармакологія на користь людству– презентація рекомендаційного списку літератури

Місце проведення

Відповідальні

Читальний зал

Т. Дашко

Абонемент

В. Дюднєва

А. Павлишина Абонемент

Читальний зал

К. Бояршинова

Бібліографія

О. Дачковська

Професія фармацевта Короткий опис: Фармацевт – це фахівець в області виготовлення, дослідження та продажу ліків. Цих працівників можна зустріти в аптеці прямо за прилавком. Головного фармацевта називають провізором. Іншими словами – це знавець таблеток, порошків і мікстур. І це друга людина по рахунку, до якого ми звертаємося, коли у нас погано зі здоров'ям. Історія професії: Різні епізоди з історії цієї професії можна відстежити по символіці, яка різноманітна для кожної країни, хоча є і загальноприйняті знаки. Перші ліки придумали задовго до того, як навчилися писати, а тому ніяких відомостей про них не збереглося. А ось згадки про лікарів античного періоду різних цивілізацій збереглися у великій кількості. Ці поважні люди самі готували ліки з відомих їм засобів. Першими науковими дослідженнями в галузі фармацевтики займалися греки в IV столітті до н. е. Їх справу продовжили вчені мужі могутнього Риму. А ось поділ між лікарями і фармацевтами відбулося тільки в XIII столітті в Європі.

Соціальна значущість професії в суспільстві: Ліки – це складні хімічні речовини і не завжди вони дають потрібний результат. Часто буває і навпаки: при безконтрольному вживанні медичних препаратів можна суттєво погіршити стан здоров'я. Так би воно й відбувалося майже завжди, якби не фармацевти, які радять і контролюють, що вони дають в руки клієнтові, а також завбачливо складають інструкції для тих, хто любить купувати таблетки без порад доктора. Існує кілька типів організацій, де можна зустріти людей, що виконують такі функції. Крім аптек та складів медикаментів, є ще організації, які збирають і обробляють матеріал для виготовлення ліків, науково-дослідні інститути та лабораторії. Фармацевт при наполегливій роботі та підвищенні свого рівня з часом може стати провізором, який керує колективом фахівців у даній сфері. Фармацевт повинен знати хімію, ботаніку (що стосується лікарських рослин), бути уважним і відповідальним, мати відмінну пам'ять і знання математики. Ризики професії: Звичайно, завжди є небезпека помилитися і нашкодити клієнту. При неякісної перевірці відпускаються препаратів можуть в продаж надійти підроблені ліки, які несуть небезпеку для людського організму. Крім того, фармацевту доводиться мати справу з препаратами, які можуть викликати алергію навіть у здорової людини. Але зате оплата праці порівняно з іншими професіями досить непогана, робота в теплі і чистоті, хоча і контактуєш з простудженими людьми, які прийшли за ліками. Де отримати професію: Бажаючим закінчити ВУЗ за спеціальністю «Фармація» потрібно бути готовими пожертвувати навчанні 5 або 5 з половиною років свого життя. Після закінчення університету чи академії слід пройти практику в одній з організацій з працівниками цього ж профілю, у яких є чому повчитися.

Короткий нарис з історії фармакології В історії розвитку фармакології можна виділити два етапи.

1. Емпіричний етап. Людина пізнавала отруйні і лікувальні властивості рослин та методи їх обробки в певних пропорціях на власному досвіді. Історія лікознавства пов'язана з іменами видатних лікарів. У Стародавній Греції – з іменем Гіппократа (459-377 рр. до н. е.). Збірник його медичних праць «Кодекс Гіппократа» зберігся до наших часів. Гіппократ вважав, що основною зброєю лікаря мають бути ніж, слово і рослини (без жодних перетворень). У Стародавньому Римі найвидатнішим ученим-лікарем був Клавдій Гален (131-210), який першим запропонував робити витяжки з рослин. До нашого часу застосовують такі лікарські форми, як настої, відвари, настойки, екстракти, і називають їх галеновими препаратами. В Арабських халіфатах відомим лікарем-філософом був Абу Алі Ібн-Сіна (980-1037). Він автор всесвітньо відомого твору «Канон лікарської науки», в якому є розділи з описанням

майже 900 лікарських засобів, виготовлених з рослин, мінералів та органів тварин. У Київській Русі досвід лікознавства був узагальнений Київською князівною Євпраксією Мстиславівною (1107-1172), онукою Володимира Мономаха, в її роботі «Мазі». У Західній Європі пізнього середньовіччя важливу роль у розвитку медицини відіграв Парацельс (1493-1541). Він увів у медичну практику солі металів, особливу увагу приділяв дозуванню ліків. До нашого часу зберігся його афоризм: «Все € отрута, ніщо не позбавлено отруйності. Лише доза робить отруту непомітною».

II. Науковий етап у розвитку фармакології почався з кінця XVII – початку XIX ст., чому сприяли всесвітньо відомі відкриття в біології, хімії, фізіології, патології тощо. Було відкрито експериментальні лабораторії, в яких вивчали фармакологічні властивості різних речовин. Науковий етап у розвитку фармакології в Україні розпочався в Києво-Могилянській академії. Випускник академії Нестор Амбодик-Максимович (1744-1812) – автор першого вітчизняного посібника «Врачебное вещесловие или описание целительных растений, во врачевстве употребляемых, с изъяснением пользы и употребления оных». У 1886-1890 рр. експериментальну лабораторію при клініці С.П. Боткіна очолював учений-фізіолог І.П. Павлов (1849-1936), який вивчав вплив рослин, що містять серцеві глікозиди (адоніс, конвалія, строфант), а також лобелії, чемериці, препаратів калію, літію, цезію на функції серця та інших органів. Працюючи у Петербурзькій Військово-медичній академії, І.П. Павлов своїми дослідженнями сприяв розвитку фармакології, якій він надавав великого значення і про роль якої висловлювався так: «Фармакологія як медична доктрина -

річ надзвичайно важлива. Адже хоч який був випадок, навіть акушерський, хірургічний, майже ніколи не обходиться без того» щоб разом із застосованими спеціальними заходами не було введено в організм лікарських засобів. Зрозуміло, що точне введення цього універсального інструменту лікаря має або повинно мати величезне значення» Розвитку фармакології в Україні сприяли кафедри фармакології при медичних університетах у Харкові (1805), Києві (1841), Львові (1897) та Одесі (1900). Професор Ю.О. Петровський (1905-1957) видав першу в Україні монографію «Клінічна фармакологія». Кафедру фармакології Київського університету з 1868 по 1870 р. очолював видатний учений і педагог В.І. Дибковський. Посібником для кількох поколінь студентів та лікарів були його «Лекції з фармакології», де на високому науковому рівні подано класифікацію лікарських засобів, обґрунтовано закономірність їх взаємодії з організмом. Кафедру фармакології Київського медичного інституту з 1944 по 1971 р. очолював відомий фармаколог і токсиколог О.І. Черкес (1894-1974). АкадемікО.І. Черкес та його учні вивчали фармакологію серцевих глікозидів, засобів, що знижують артеріальний тиск. За його пропозицією було розроблено антидот при отруєнні солями важких металів, а також серцевими глікозидами – препарат унітіол. Основним напрямком наукової діяльності О.І. Черкеса була біохімічна фармакологія. Значний внесок у розвиток фармакології зробили вчені науково-дослідних інститутів, у тому числі Національної академії наук та Академії медичних наук України, особливо Інституту фармакології та токсикології (Київ) і Державного наукового центру лікарських засобів (Харків).

Кафедру фармакології Одеського університету з 1960 по 1985 р. очолював професор Я.Б. Максимович (1919-1985), який розробив основні положення фармакології метаболітів, що сприяло вивченню вітамінних та гормональних препаратів.

Розвитку нейрофармакології сприяли роботи українських учених – Я.Б. Максимовича (Одеса), Г.О. Батрака (Дніпропетровськ), колективів кафедр фармакології вищих медичних навчальних закладів Харкова і Донецька. У XX ст. фармакологія досягла великих успіхів. Значного розвитку набула фармакотерапія. Фармакотерапія (грец. pharmacon – лікарський засіб, отрута, зілля; therapeia – лікування) – науково обґрунтоване застосування лікарських засобів для лікування при конкретному захворюванні з урахуванням особливостей його перебігу, тривалості, форми і стадії, патогенетичних механізмів розвитку, а також супутніх захворювань. Токсикологія (грец. toxicon – отрута; logos – наука) вивчає механізм токсичної дії лікарських засобів і розробляє методи профілактики отруєнь лікарськими та іншими засобами, а також стратегію лікування у випадках отруєнь та ускладнень фармакотерапії. Вчення про медіатори сприяло створенню лікарських засобів, які діють у ділянці синапсів, що стало підґрунтям для формування психофармакології.

Шляхи пошуку нових лікарських засобів Процес розвитку фармакології характеризується постійним пошуком і створенням нових, більш активних і безпечних препаратів. Останнім часом все більшого значення набувають фундаментальні дослідження, що спрямовані на вирішення не тільки хімічних, а й біологічних проблем. Успіхи молекулярної біології, молекулярної генетики, молекулярної фармакології сприяють створенню нових препаратів. Відкриття ендогенних лігандів, пресинаптичних рецепторів, нейромодуляторів, виділення окремих рецепторів, розробка методів досліджень функцій йонів каналів і зв'язування речовин з рецепторами, успіхи генної інженерії та інше – все це відіграє значну роль у перспективних напрямках створення нових лікарських засобів. Так, новий напрямок у фармакології пов'язаний з відкриттям простагландинів, ендотеліального релаксувального фактора, системи простациклін – тромбоксан, виділенням енкефалінів і ендорфінів тощо. Пошук нових лікарських засобів розвивається за такими напрямками:

І. Хімічний синтез препаратів. ІІ. Одержання препаратів з лікарської сировини й виділення окремих речовин.

III. Виділення лікарських речовин, що життєдіяльності грибів і мікроорганізмів.

є

продуктами

IV. Біотехнологія (клітинна і генна інженерія). При фармакологічному дослідженні потенціальних препаратів вивчається фармакодинаміка речовин: їхня специфічна активність, тривалість ефекту, механізм і локалізація дії. Важливою є фармакокінетика: всмоктування, розподіл, метаболізм, а також шляхи виведення лікарських засобів. Особлива увага приділяється побічним ефектам, токсичності при одноразовому і тривалому застосуванні, тератогенності, канцерогенності, мутагенності. Остаточне рішення при оцінюванні нових лікарських речовин приймається після їхнього клінічного випробування.

Література Книги Дроговоз С. М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору та студенту / С.М. Дороговоз, В. В. Страшний. – Харків, 2002. – 478 с. Казанюк Т. В. Практикум з фармакології Т. В. Казанюк. – Київ : Медицина, 20212. – 224 с.

/

Киричок Л. Т. Лікарська рецептура / Л. Т. Киричок. – Харків : Гриф, 2003. – 224 с. Современный фармацевтический справочник сост. В.Г. Галецкая. – Донецк : Глория Трейд, 2011.

/

Сучасна енциклопедія Донецьк : БАО, 2005. – 544с.

–

лікарських

рослин.

Посохова К. А. Фармакологія : підручник / К. А. Посохова, М. П. Скакун. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. – 740 с. Фармакологія на долонях : за ред. С. М. Дроговоз. – Харків, 2009. – 112 с.

довідник

/

Фармакологія : підручник / за ред. І. С. Чекмана. – Київ : Вища школа, 2001. – 598 с. Публікації з періодичних видань Берник В. Вітамін D – гормон міцного здоров’я та щастя / В. Берник // Здоров’я і довголіття. – 2021. – 1-7 черв. – С. 3.

Білай Д. В. Усе про вітаміни…від А до Я / Д. В. Білай // Безпека життєдіяльності. – 2021. – № 6. – С. 2-4. Біленька О. Омега-3. Властивості полі ненасичених жирних кислот ПНЖК / О. Біленька // Укр. Родина. – 2018. – № 3-4. – С. 62-63. Виноградова Р.П. Вітаміни: початок шляху. Вітамін С : гонка за лідером / Р.П. Виноградова // Країна Знань. – 2019. – № 1. – С. 28-33. Вітаміни ти мінерали допомагають поліпшити здоров’я людей похилого віку // Здоров’я і довголітя. – 2020. – 10-16 листоп. – С . 2. Вітович І. У пошуках рятівної соломинки : [фармацевти різних країн розпочали випробування вакцини від корона вірусу] / І. Вітович // Україна молода. – 2020. – 2 черв. – С. 7. Вся правдв о витаминах // Лиза. – 2019. – № 10. – С. 13. Кіслов Д. Зимові вітаміни : допомагаємо імунітету / Д. Кіслов // Безпека життєдіяльності. – 2020. – № 2. – С. 3-6. Магній – «стрижень» життя. Допомагає нам рухатися, стати, добре почуватися // Здоров’я і довголіття. – 2021. – 25-31 трав. – С. 2. Погромський І. Українські фармацевти готові розробити генетичні лікарські препарати для боротьби з COVID-19 / І. Погромський // Уряд. кур’єр. – 2020. – 16 квіт. – С. 2.

4 квітня – День вітаміну С // Порадниця. – 2021. – 1 квіт. – С. 6.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел.: (03849) 7-43-48 Е-mail : k-pmcbs@ukr.net