Угода Міжн. спілки архітекторів щодо рекомендованих міжн. стандартів професійності в арх. практиці

1 МІЖНАРОДНА СПІЛКА АРХІТЕКТОРІВ

УГОДА МСА ЩОДО РЕКОМЕНДОВАНИХ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОСТІ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ ДОПОВНЕНО У СЕРПНІ 2014 р. на XXVI ГЕНЕРАЛЬНІЙ АСАМБЛЕЇ (ДУРБАН, ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА)

Ухвалено на XXI Асамблеї МСА 28 червня 1999 р., Пекін, Китай Вступна частина ухвалена на XXII Асамблеї МСА 27 липня 2002 р., Берлін, Німеччина Доповнено у серпні 2014 р. на XXVI Генеральній асамблеї (Дурбан, ПАР) Спільний секретаріат МСА з питань програм професійної практики Американський інститут архітекторів Співдиректор: Рік А. Лінсіком, АІА, 1735 New York Avenue, NW Washington, DC 20006 Ел. пошта: ricklincicome@aia.org Архітектурне товариство Китаю Співдиректор: Чжан Ваймінь, ASC No.9, Sanlihe Road Beijing, China 100835 Ел. пошта: zhuangwm@tsinghua.edu.cn

Зміст Вступна частина ........................................................................................................................................... 3 Вступ ............................................................................................................................................................. 3 УГОДА МСА ЩОДО РЕКОМЕНДОВАНИХ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОСТІ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ ........................................................................................................................... 4 Принципи професійності......................................................................................................................... 4 Питання політики ......................................................................................................................................... 5 Архітектурна практика............................................................................................................................. 5 Архітектор................................................................................................................................................. 6 Основні вимоги до архітектора .............................................................................................................. 6 Освіта ......................................................................................................................................................10 Акредитація/підтвердження відповідності/визнання .......................................................................10 Практичний досвід/підготовка/стажування ........................................................................................11 Демонстрація професійних знань і вмінь ............................................................................................11 Реєстрація/ліцензування/сертифікація ...............................................................................................12 Закупівлі .................................................................................................................................................12 Етика та поведінка .................................................................................................................................13 Постійне підвищення професійної кваліфікації ..................................................................................14 Обсяги практики ....................................................................................................................................14 Форма заняття практикою ....................................................................................................................15 Практика у країні перебування.............................................................................................................15 Інтелектуальна власність та авторські права ......................................................................................16 Самоорганізація професії......................................................................................................................16 Системи забезпечення виконання будівельних проектів ..................................................................17 Вдосконалення оплати праці архітекторів ..........................................................................................18 Додаток A ...................................................................................................................................................19

Примітка: Документи з основними рекомендаціями підготовлені та схвалені для наступних політичних проблем, визначених в Угоді: Акредитація/Оцінка придатності/Визнання Практичний досвід/Навчання/Стажування Демонстрація практичних знань та здібності Реєстрація/Ліцензування/Сертифікація Настанови з оцінки архітекторів за показниками якості Етика та поведінка Продовження професійного розвитку Сфера дії практики

Форми практики Практика у країні перебування Інтелектуальна власність та авторські права Управління професією Системи забезпечення виконання будівельних проектів Розробка моделі компенсації роботи архітекторів

Вступна частина Первинним обов’язком архітекторів як професіоналів є турбота про громади, яким вони надають послуги. Цей обов’язок є вищим за їхній особистий інтерес та інтереси їхніх клієнтів. Міжнародна спілка архітекторів вважає, що у світі, де швидко зростають обсяги торгівлі професійними послугами, а архітектори регулярно надають послуги іншим громадам, ніж ті, в яких вони проживають, існує потреба у Міжнародних стандартах професійності в архітектурній практиці. Архітектори, які відповідають зазначеним у цій Угоді стандартам, завдяки своїй освіті, компетентності та етичній поведінці зможуть захищати кращі інтереси громад, яким вони надають свої послуги.

Вступ 1994 року Рада МСА створила Комісію з професійної практики й схвалила програму її роботи. Після 25 місяців активної роботи Комісії впродовж трирічного періоду з 1993 р. по 1996 р., Асамблея МСА на своєму засіданні у липні 1996 р. в Барселоні, Іспанія, одностайно ухвалила першу редакцію пропонованої Угоди МСА про рекомендовані міжнародні стандарти професійності в архітектурній практиці. Цей крок Асамблеї МСА запровадив Угоду як політичні рекомендації для спрямування поточної роботи МСА та Комісії МСА з професійної практики. Першу редакцію Угоди передали до всіх членських секцій МСА з проханням надати свої коментарів та спільно попрацювати над подальшим вдосконаленням рамкової концепції для її представлення на XXI Асамблеї МСА у Пекіні, Китай, у 1999 р. Програма професійної практики 1997-1999 рр. робила акцент на реагуванні на коментарі та рекомендації, отримані від членів Ради, членських секцій МСА та членів Комісії з питань Угоди та її політики. У відповідь на зазначені коментарі та в результаті проведених у Комісії дебатів по основних документах рекомендацій з питань політики, розроблюваних для наповнення рамкової концепції Угоди, в першу редакцію Угоди були внесені зміни. Угода та основні рекомендації визнають суверенність кожної членської секції МСА, дозволяють гнучко застосовувати принципи рівносильності й структуровані таким чином, аби уможливити додання вимог, які б враховували місцеві вимоги тієї чи іншої членської секції МСА. Угода не має наміру запроваджувати обов’язкові стандарти, встановлювані через переговорні домовленості між конкуруючими інтересами. Натомість Угода є результатом спільних зусиль міжнародної спільноти архітекторів об’єктивно встановити стандарти та практики, які найкращим чином відповідатимуть інтересам громад. Угода та документи основних рекомендацій призначені для визначення того, що вважається кращою практикою в архітектурній професії, а також стандартів, до яких тяжіє професія. Ці

документи – живі, вони піддаватимуться постійному перегляду та змінам відповідно до висловлюваних позицій та досвіду. Із повагою до суверенітету членських секцій МСА останні заохочуються до підтримки прийняття Угоди та Основних рекомендацій та, за необхідності, змін відповідних звичаїв та законів. Передбачається, що Угода та основні рекомендації забезпечать практичні настанови для органів влади, сторін переговорів або інших осіб, які вступають у переговори про взаємне визнання з питань архітектурних послуг. Угода та основні рекомендації полегшать сторонам досягнення домовленостей щодо договорів про визнання. Найпоширенішим способом досягнути визнання є двосторонні угоди, які визнаються дозволеними згідно зі Статтею VII GATS. Існують відмінності у стандартах освіти та складання іспитів, вимогах до досвіду, регуляторному впливі тощо, й це значно ускладнює впровадження визнання на багатосторонній основі. Втім, двосторонні договори про взаємне визнання після їх укладання мають вести до інших договорів, що у кінцевому підсумку розширить сферу взаємного визнання. Угода починається з викладу «Принципів професійності», за яким іде набір питань політики. Кожне питання політики починається визначенням предмету політики, за яким іде виклад передумов та самої політики.

XXI Асамблея МСА у Пекіні, Китай, одностайно ухвалила Угоду у червні 1999 р. Примірник Резолюції про прийняття наведений у Додатку A.

УГОДА МСА ЩОДО РЕКОМЕНДОВАНИХ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОСТІ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ Принципи професійності Представники архітектурної професії віддані стандартам професійності, непідкупності та компетентності й відтак, несуть суспільству унікальні вміння та навички, нагально необхідні для сталого розвитку урбанізованого середовища та добробуту їхніх суспільств і культур. Принципи професійності визначені у законодавстві, а також у кодексах етики та нормах професійної поведінки: Досвід: архітектори володіють системним комплексом знань, практичних та теоретичних навичок, розвинутих завдяки освіті, дипломній та післядипломній підготовці, а також досвіду роботи. Процес архітектурної освіти, підготовки та кваліфікаційних іспитів структурований таким чином, аби переконати громадськість, що, коли архітектор береться за виконання професійних послуг, його діяльність відповідає прийнятним стандартам, що забезпечують належну якість таких послуг. Більше того, члени переважної більшості професійних спілок архітекторів та й самої МСА зобов’язані підтримувати та підвищувати свої знання архітектури як мистецтва та науки, поважати існуючі архітектурні досягнення й сприяти їхньому зростанню. Незалежність: архітектори надають об’єктивні експертні поради своєму клієнту та/чи користувачам. Архітектори зобов’язані дотримуватися того ідеалу, що у застосуванні архітектури як мистецтва та науки освічене та безкомпромісне професійне судження повинне переважати будь-який інший мотив. Архітектори також зобов’язані дотримуватися букви та духу законів, які регулюють їхню професійну діяльність, а також ретельно зважати на суспільні та екологічні наслідки їхньої професійної діяльності.

Відданість справі: архітектори привносять високий рівень самовідданості у роботу, виконувану ними від імені та за дорученням їхніх клієнтів і суспільства. Представники цієї професії зобов’язані компетентно й професійно служити клієнтам, а також робити неупереджені та об’єктивні висновки від їхнього імені. Відповідальність: архітектори свідомі своєї відповідальності за незалежність та, за необхідності, критичність своїх рекомендацій, що вони їх надають своїм клієнтам, а також за наслідки своєї роботи для суспільства та довкілля. Архітектори зобов’язуються виконувати професійні послуги лише тоді, коли вони та ті, кого вони можуть залучити у вигляді консультантів, мають відповідний рівень освіти, підготовки та/чи досвіду у конкретних технічних сферах. МСА з допомогою програм її національних секцій та Комісії з професійної практики намагається запровадити принципи професійності та професійні стандарти в інтересах громадського здоров’я, безпеки, добробуту і культури й підтримує ту думку про взаємне визнання стандартів професійності та компетентності в інтересах суспільства, як також і в інтересах збереження довіри до професії. Принципи і стандарти МСА спрямовані на ґрунтовну освіту та практичну підготовку архітекторів з тим, аби вони були в змозі відповідати основним професійним вимогам. Ці стандарти визнають різні національні освітні традиції й тому дозволяють застосовувати міркування еквівалентності.

Питання політики Архітектурна практика Визначення: Архітектурна практика полягає у наданні професійних послуг, пов’язаних з містобудуванням, проектуванням, будівництвом, розширенням, збереженням, відновленням або перебудовою будівлі чи групи будівель. Ці професійні послуги включають у себе, не обмежуючись, планування та планування землекористування, міське проектування, проведення попередніх досліджень, проектів, моделей, креслень, специфікацій та технічної документації, координацію технічної документації, відповідно підготовленої іншими (архітекторами-консультантами, містобудівниками, ландшафтними архітекторами та іншими спеціалістами-консультантами) без будь-яких обмежень, економіку будівництва, контроль за виконанням договорів, моніторинг будівництва (який у деяких країнах називається «будівельним наглядом») та управління проектами. Обґрунтування: Архітектори займаються мистецтвом і наукою власної справи з прадавніх часів. Щоб стати такою, якою ми її знаємо сьогодні, професія пройшла шлях масштабного росту та змін. За своїми параметрами праця архітектора стала більш вимогливою, вимоги клієнтів та технологічний прогрес ускладнилися, а суспільні та екологічні імперативи – більш невідкладними. Усі ці зміни призвели до змін у послугах та співпраці між багатьма учасниками процесу проектування та будівництва.

Політика: Архітектурна практика у вигляді, у якому вона описана вище, має бути прийнята для використання під час розробки міжнародних стандартів МСА.

Архітектор Визначення: Загалом, «архітектором» за законом або традицією називають особу, яка має професійну та освітню кваліфікацію, а також, як правило, зареєстрована/ліцензована/сертифікована на право займатися архітектурною практикою в межах юрисдикції, в якій вона працює, й несе відповідальність за обстоювання можливостей справедливого і сталого розвитку, добробуту та культурного самовираження середовища суспільного існування у термінах простору, форми та історичного контексту. Обґрунтування: Архітектори є частиною державного та приватного сектору; вони беруть участь у діяльності великої галузі економіки, яка займається масштабними проектами комплексної забудови та будівництвом окремих будівель та у якій працюють ті, хто замовляє, зберігає, забудовує, облаштовує, фінансує, нормативно регулює та експлуатує наше урбанізоване середовище заради задоволення потреб суспільства. Архітектори працюють в різноманітних ситуаціях та організаційних структурах: наприклад, вони можуть працювати самостійно, або у складі приватних чи державних компаній. Політика: МСА має ухвалити наведене вище визначення «архітектора» для використання під час розробки міжнародних стандартів МСА.

Основні вимоги до архітектора Визначення: Як зазначено вище, основними вимогами до реєстрації/ліцензування/сертифікації в якості архітектора є перераховані нижче знання, навички та вміння, які повинні бути опановані в рамках визнаних програм освіти та підготовки, а також знання, професійні якості та досвід, які особа має продемонструвати, аби вважатися професійно придатною до архітектурної практики. Обґрунтування: У серпні 1985 р. група країн уперше зібралася, аби визначити обсяги основних знань та професійних якостей для професії архітектора(*). Вони включають у себе:

3.1. Здатність створювати архітектурні проекти, які задовольняють одночасно естетичним та технічним вимогам й є екологічно сталими; 3.2. Відповідні знання історії та теорій архітектури, також пов’язаних мистецтв, технологій та гуманітарних наук; 3.3. Знання образотворчих мистецтв з точки зору їхнього впливу на якість архітектурного проекту; 3.4. Відповідні знання міського проектування та планування; також наявність вмінь, потрібних для процесу планування; 3.5. Розуміння взаємозв’язків між людьми та будівлями, а також між будівлями та їхнім довкіллям, як також і необхідності прив’язки будівель та просторів між ними до потреб людини й масштабу; 3.6. Розуміння архітектурної професії та ролі архітекторів у суспільстві, зокрема, підготовка технічних завдань з урахуванням соціальних факторів; 3.7. Розуміння методів дослідження та підготовки технічного завдання для розроблюваного проекту; 3.8. Розуміння проблем проектування будівельних конструкцій, інших проектноконструкторських проблем, пов’язаних з проектуванням будівель; 3.9. Відповідні знання фізичних проблем і технологій, також функцій будівель для забезпечення останніх умовами внутрішнього комфорту та захистом від погодних умов; 3.10. Навички проектування, необхідні для задоволення вимог користувачів будівлі з урахуванням обмежень, що накладаються вартісними показниками та будівельними нормами та правилами; 3.11. Відповідні знання виробництв, організацій, нормативних документів та процедур, пов’язаних із перетворенням проектних концепцій на будівлі та інтегруванням планів у загальне планування; 3.12. Усвідомлення відповідальності перед людськими, суспільними, культурними, урбаністичними, архітектурними та природними цінностями, а також перед архітектурною спадщиною.

3.13. Відповідні знання способів забезпечення екологічного сталого проектування ,також збереження та відновлення природного середовища.

3.14. Розвиток творчих здібностей у сфері будівельних технологій на основі комплексного розуміння дисциплін і методів будування, пов’язаних з архітектурою.

3.15. Відповідні знання з фінансування проектів, управління проектами, контролю витрат та методів забезпечення виконання проектів.

3.16. Підготовку з методик ведення досліджень, що є невід’ємною складовою навчання архітектурі як для студентів, також і для викладачів. Така архітектурна освіта включає в себе набуття наступних вмінь: 4.1. Проектування 4.1.1. Вміння вмикати уяву, творчо мислити, придумувати нове та бути лідером у інноваційних проектних рішеннях.

4.1.2. Вміння збирати інформацію, визначати сутність проблем, користуватися аналізом і критичним мисленням, а також формулювати стратегії діяльності.

4.1.3. Вміння думати у трьох вимірах під час розгляду проекту.

4.1.4. Вміння узгоджувати суперечливі фактори, інтегрувати знання та застосовувати навички під час розробки проектного рішення.

4.2. Знання 4.2.1. Знання у сфері культури та мистецтв    

Вміння діяти зі знанням історичних і культурних прецедентів у місцевій та світовій архітектурі. Вміння діяти зі знанням образотворчих мистецтв з точки зору їхнього впливу на якість архітектурного проектування. Розуміння проблематики збереження спадщини в урбанізованому середовищі. Усвідомлення зв’язків між архітектурою та іншими творчими дисциплінами.

4.2.2. Соціальні науки  

  

Вміння діяти, спираючись на знання про суспільство, а також працювати з клієнтами та користувачами, які представляють потреби суспільства. Вміння розробляти технічне завдання проекту через визначення потреб суспільства, користувачів та клієнтів, а також досліджувати та визначати контекстуальні й функціональні вимоги для різних типів урбанізованого середовища. Розуміння суспільного контексту, в якому формуються урбанізовані середовища, ергономічних та просторових вимог та проблем рівності та доступності. Поінформованість про відповідні кодекси, нормативні акти та стандарти планування, проектування, будування, охорони здоров’я, безпеки та використання урбанізованих середовищ. Усвідомлення зв’язку між філософією, політикою та етикою та архітектурою.

4.2.3. Знання щодо захисту довкілля     

Вміння діяти, спираючись на знання про природні системи та урбанізовані середовища. Розуміння проблематики збереження довкілля та управління відходами. Розуміння життєвого циклу матеріалів, проблем екологічної сталості, впливу на довкілля, проектування об’єктів зі зниженим використанням енергії, а також пасивних систем та управління ними. Усвідомлення історії та практики ландшафтної архітектури, містобудування, також територіального та національного планування та їхнього взаємозв’язку з місцевою та глобальною демографією та ресурсами. Усвідомлення управління природними системами з урахуванням ризиків природних катастроф.

4.2.4. Технічні знання

    

Технічні знання про структуру, матеріали та будівництво. Вміння діяти із застосуванням інноваційної технічної компетентності щодо використання будівельних технології, розуміння їхнього розвитку. Розуміння процесів технічної розробки та інтегрування структур, будівельних технологій та сервісних систем у функціонально ефективне ціле. Розуміння сервісних систем, також транспортних, комунікаційних, експлуатаційних систем та систем безпеки. Усвідомлення ролі технічної документації та специфікацій у реалізації проектів та процесах планування витрат та контролю за будівництвом.

4.2.5. Проектні знання   

Знання теорії та методів проектування. Розуміння процедур і процесів проектування. Знання проектних прецедентів та архітектурної критики.

4.2.6. Професійні знання     

Вміння розбиратися у різних формах закупівлі архітектурних послуг. Розуміння фундаментальних принципів роботи будівельної промисловості та сфери забудови – таких, як фінансування, інвестиції у нерухомість та управління будівлями та спорудами. Розуміння потенціальної ролі архітекторів у традиційних і нових сферах діяльності, а також у міжнародному контексті. Розуміння принципів ведення бізнесу та їхнє застосування для розвитку урбанізованих середовищ, управління проектами та надання професійних консультацій. Розуміння професійної етики та кодексів поведінки з точки зору їхнього стосунку до архітектурної практики та правової відповідальності архітекторів у питаннях реєстрації, заняття практикою та укладання договорів на будівництво.

4.3. Навички    

Вміння діяти у співпраці з іншими архітекторами та членами мультидисциплінарних команд. Вміння діяти та доносити ідеї через співпрацю, усне спілкування, числові розрахунки, письмові матеріали, креслення, моделювання та оцінку. Вміння використовувати можливості ручної, електронної та графічної праці, а також моделювальні вміння для дослідження, розробки, уточнення та повідомлення проектної пропозиції. Розуміння систем оцінки, що застосовують ручні та/чи електронних засобів оцінки ефективності функціонування урбанізованих середовищ.

Політика: МСА має ухвалити заяву про основні вимоги, згідно з визначеним вище, в якості мінімальної основи для розробки міжнародних стандартів МСА, а також намагатися забезпечити належний акцент на зазначених конкретних вимогах у навчальних програмах

з архітектури. МСА також намагатиметься забезпечити, аби основні вимоги постійно піддавалися перегляду з тим, щоб вони лишалися актуальними у міру подальшого розвитку професії архітектора та суспільства. (*Взято з Директиви 85/384/ЄEC Комісії Європейських Співтовариств)

Освіта Визначення: Архітектурна освіта має забезпечувати наявність у всіх випускників знань та вмінь архітектурного проектування, включно з технічними системами та вимогами, з урахуванням міркувань здоров’я, безпеки та екологічної рівноваги; вони також мають розуміти культурний, інтелектуальний, суспільний, економічний та екологічний контекст архітектури й ретельно розумітися на ролях та межах відповідальності архітекторів у суспільстві, що залежить від наявності розвиненого, аналітичного та творчого розуму. Обґрунтування: У більшості країн архітектурна освіта традиційно забезпечується 4-6 роками академічної стаціонарної освіти в одному з вищих навчальних закладів (за якими у деяких країнах іде період набуття практичного досвіду/підготовки/стажування), хоча історично існували й важливі відхилення від цього (вечірнє навчання, робочий досвід тощо). Політика: У відповідності до Хартії архітектурної освти МСА/ЮНЕСКО, МСА виступає за те, аби освіта для архітекторів (окрім практичного досвіду/підготовки/стажування) тривала не менше 5 років й надавалася в умовах стаціонару за акредитованою/з підтвердженою відповідністю/визнаною програмою акредитованим/з підтвердженою відповідністю/визнаним вищим або аналогічним навчальним закладом, дозволяючи при цьому розмаїття педагогічних підходів, реагування на місцеві контексти та гнучкість підходу до відповідності.

Акредитація/підтвердження відповідності/визнання Визначення: Це є процес, який визначає відповідність освітньої програми встановленому стандарту успішності навчання. Його призначення полягає у забезпеченні підтримання та покращення відповідних освітніх засад. Обґрунтування: Критерії та процедури, що пройшли підтвердження відповідності для акредитації/підтвердження відповідності/визнання незалежною організацією

допомагають розробляти добре інтегровані та скоординовані програми архітектурної освіти. Як свідчить досвід, у деяких країнах стандарти можуть гармонізуватися та поширюватися з допомогою регулярного зовнішнього моніторингу на додачу до внутрішніх перевірок з метою забезпечення якості. Політика: Курси мають акредитуватися/отримати підтвердження відповідності/визнаватися відповідним незалежним органом, який не входить до структури вищого навчального закладу, через обґрунтовано необхідні часові проміжки (зазвичай, не рідше ніж раз на 5 років), а МСА, спільно з відповідними національними організаціями вищої освіти, має розробляти стандарти змісту професійної архітекторської освіти, які мають бути академічно структурованими, інтелектуально узгодженими, заснованими на ефективності та орієнтованими на результат, з процедурами, керованими належними практиками.

Практичний досвід/підготовка/стажування Визначення: Практичний досвід/підготовка/стажування – цілеспрямована, структурована діяльність зі здійснення архітектурної практики під час архітектурної освіти та/чи після отримання професійного диплому, але перед реєстрацією/ліцензуванням/сертифікацією. Обґрунтування: Аби доповнити академічну підготовку з метою захистити громадськість, заявники на реєстрацію/ліцензування/сертифікацію повинні поєднати свою формальну освіту з практичною підготовкою. Політика: Від випускників з дипломом архітектора вимагатиметься не менше 2 років прийнятного досвіду роботи/підготовки/стажування, перш ніж вони зможуть звернутися по реєстрацію/ліцензію/сертифікат на право займатися архітектурною практикою (але з метою довести цей термін до 3 років) з можливістю гнучкого підходу до забезпечення відповідності.

Демонстрація професійних знань і вмінь Визначення: Кожний заявник на реєстрацію/ліцензію/сертифікат архітектора повинен продемонструвати відповідному національному органові прийнятний рівень професійних знань і вмінь. Обґрунтування:

Громадськість отримує запевнення знань та вмінь архітектора лише після того, як він/вона отримав/ла необхідну освіту та досвід практичної роботи/підготовки/стажування та продемонстрував/ла мінімально знання та вміння, необхідні для повноцінної архітектурної практики. Ці кваліфікації мають бути продемонстровані в ході іспиту та/чи іншого способу доказового підтвердження. Політика: Набуті знання та вміння архітектора мають бути підтверджені наданням відповідних доказів. Ці докази повинні включати в себе відомості про успішне складання принаймні одного іспиту наприкінці практичної роботи/підготовки/стажування. Необхідні складові професійних практичних знань та вмінь, які не підлягають перевірці іспитом, мають бути підтверджені іншими відповідними доказами. Такі складові включають в себе такі дисципліни, як бізнес-адміністрування та відповідні юридичні вимоги.

Реєстрація/ліцензування/сертифікація Визначення: Реєстрація/ліцензування/сертифікація є офіційним юридичним визнанням наявності в особи кваліфікацій, які дають їм можливість займатися архітектурною практикою; вони пов’язані з нормативними вимогами, що позбавляють осіб, які не мають кваліфікацій, можливостей виконувати певні функції. Обґрунтування: Беручи до уваги громадську зацікавленість у якісному та сталому урбанізованому середовищі та у небезпеках і наслідках, пов’язаних з забудовою такого середовища, для забезпечення необхідного захисту громадськості важливо, аби архітектурні послуги надавалися належно підготовленими професіоналами. Політика: МСА популяризує ідею реєстрації/ліцензування/сертифікації архітектурної діяльності у всіх країнах. Для захисту громадських інтересів надання такої реєстрації/ліцензування/сертифікації повинно передбачатися у законодавчому порядку.

Закупівлі Визначення: Процес замовлення архітектурних послуг. Обґрунтування: Архітектори (з допомогою власних кодексів поведінки) ставлять інтереси своїх клієнтів та суспільства в цілому вище власних інтересів. Для забезпечення наявності в них достатніх

ресурсів для виконання своїх функцій згідно зі стандартами, яких вимагає громадський інтерес, вони традиційно винагороджуються згідно з обов’язковою чи рекомендованою шкалою винагород за професійну діяльність. Існують міжнародні правила – такі, як Загальна угода щодо закупівель (СОТ) та Директива ЄС «Про послуги» - спрямовані на гарантування об’єктивного та справедливого відбору архітекторів. Втім, віднедавна спостерігається зростаюча тенденція добирати архітекторів для виконання як публічних, також і приватних робіт, на основі самої лише ціни. Відбір на основі ціни змушує архітекторів зменшувати обсяги послуг, що їх вони надають клієнтам, а це, у свою чергу, погіршує якість проектування, а отже, також якість, можливості використання та соціальну/економічну цінність урбанізованого середовища. Політика: Аби забезпечити екологічно сталий розвиток урбанізованого середовища та захистити соціальні, культурні та економічні цінності суспільства, уряди мають застосовувати до призначення архітекторів процедури закупівель, спрямовані на відбір найбільш придатного архітектора під певний проект. За умови погодження сторонами відповідного ресурсного забезпечення цього найкраще досягнути одним з наступних методів: 

 

Конкурсів архітектурних проектів, що проводяться згідно з принципами, визначеними в основних рекомендаціях ЮНЕСКО-МСА щодо міжнародних конкурсів та погодженими національними органами влади та/чи професійними архітектурними об’єднаннями. Процедури відбору за якісними показниками (QBS), визначеної в основних рекомендаціях МСА; Прямих переговорів на основі повного технічного завдання з визначенням обсягів та вимог до якості архітектурних послуг;

Етика та поведінка Визначення: Кодекс етики та поведінки запроваджує професійний стандарт поведінки, яким керуються архітектори під час здійснення практики. Архітектори мають дотримуватися кодексу етики та поведінки у кожній юрисдикції, в якій вони здійснюють свою практику. Обґрунтування: Правила етики та поведінки мають за основну мету захист громадськості, турботу про тих, хто має менше влади і про загальний суспільний добробут, а також просування інтересів архітектурної професії. Політика: Існуючий Міжнародний кодекс етики для консалтингових послуг МСА зберігає свою чинність. Членським секціям МСА нагально рекомендується додати до власних кодів етики та поведінки рекомендовані Основні рекомендації угоди разом з вимогою до членів дотримуватися кодексів етики та поведінки, діючих у країнах та юрисдикціях, у яких вони

надають свої професійні послуги, за умови, що це не забороняється міжнародним законодавством або законодавством країни, чиїм громадянином є архітектор.

Постійне підвищення професійної кваліфікації Визначення: Постійне підвищення професійної кваліфікації – процес навчання впродовж цілого життя, в ході якого архітектори підтримують, поглиблюють чи розвивають свої знання та вміння. Обґрунтування: Дедалі більше професійних організацій та регуляторних органів вимагають від своїх членів приділяти час (зазвичай, не менше 35 годин на рік) підтриманню існуючих навичок і вмінь, розширенню знань та вивченню нових напрямків. Це є дедалі більш важливим для того, щоб бути в курсі нових технологій, методів практичної діяльності та суспільних й екологічних умов, що змінюються. Постійне підвищення професійної кваліфікації може бути серед вимог професійних організацій для відновлення/продовження членства. Політика: МСА має вимагати від своїх членських секцій створення умов для постійного підвищення професійних кваліфікацій як обов’язку членів, виконуваного в інтересах громадськості. Архітектори повинні бути певні у своїй здатності надавати пропоновані послуги, а кодекси етики повинні зобов’язувати архітекторів підтримувати конкретний стандарт по спектру сфер, зазначених в «Основних вимогах до архітектора» та їх майбутніх оновленнях. У міжчасі МСА повинна проводити моніторинг запровадження постійного підвищення професійних кваліфікацій для поновлення реєстрації, рекомендувати основні рекомендації у всіх державах для сприяння взаємному визнанню, а також продовжувати розробку політики з цього питання.

Обсяги практики Визначення: Це означає надання послуг проектування та управління щодо планування землекористування, містобудування та будівельних проектів. Обґрунтування: У мірі розвитку суспільства створення урбанізованого та міського середовища стає дедалі складнішим. Архітекторам доводиться мати справу зі зростаючою кількістю урбаністичних, естетичних, технічних та правових міркувань. Скоординований підхід до проектування будівель і споруд довів свою необхідність для задоволення правових, технічних та практичних вимог, а також потреб і вимог суспільства.

Політика: МСА має заохочувати та сприяти подальшому розширенню меж архітектурної практики, обмежуваної лише положеннями кодексів етики та поведінки, а також намагатися забезпечити відповідне розширення знань і вмінь, необхідних для підтримання відповідності розширенню таких меж.

Форма заняття практикою Визначення: Юридична особа, через яку архітектор надає архітектурні послуги. Обґрунтування: Традиційно архітектори займалися практикою, як приватні особи, або ж у партнерстві чи як працівники державних або приватних установ. Останнім часом вимоги до практики призвели до різних форм об’єднання осіб, наприклад, у формі товариств з обмеженою відповідальністю чи повних товариств, кооперативів, проектних офісів при вищих навчальних закладах, громадської архітектурної діяльності (хоча не всі з них дозволяються у всіх країнах). Ці форми об’єднання осіб також можуть включати в себе представників інших напрямків. Політика: Архітекторам треба дозволити займатися практикою у будь-якій організаційно-правовій формі, прийнятній для країни пропонування послуг, але, у будь-якому випадку, за умови переважаючої сили вимог щодо етики та поведінки. МСА, якщо вона вважатиме це за необхідне, розроблятиме та змінюватиме свої політики та стандарти для урахування альтернативних форм практики та різних місцевих умов, якщо ці альтернативи задумані для розширення позитивної та креативної ролі професії архітектора в інтересах суспільства.

Практика у країні перебування Визначення: Практика у країні перебування має місце, коли окремий архітектор або комерційна організація архітекторів шукає замовлення, або отримала замовлення на розробку проекту чи надання послуг у країні іншій, ніж власна країна. Обґрунтування: Існує зацікавленість у підвищенні відповідальної мобільності архітекторів та їхньої здатності надавати послуги в іноземних юрисдикціях. Також є потреба у сприянні усвідомленню місцевих екологічних, суспільних та культурних факторів, а також етичних та правових стандартів.

Політика: Архітектори, які надають архітектурні послуги в рамках проекту у країні, в якій вони не зареєстровані, повинні співпрацювати з місцевим архітектором для забезпечення належного фактичного розуміння правових, екологічних, суспільних, культурних та пов’язаних з архітектурним надбанням факторів. Умови такої співпраці мають визначатися самими сторонами у відповідності з етичними стандартами МСА та місцевими положеннями й законами.

Інтелектуальна власність та авторські права Визначення: Інтелектуальна власність включає в себе три сфери правового регулювання: патенти, авторські права, та торгівельні знаки. Вона стосується прав (іноді гарантованих законом у деяких державах) розробників, винахідників, авторів та виробників на свої ідеї, вироби дизайну, винаходи, авторські роботи, а також визначення джерел продуктів та послуг. Обґрунтування: Хоча чимало країн пропонують певний вид юридичного захисту архітектурних ескізів, це захист нерідко є недостатнім. Часто буває, що архітектор, обговоривши з потенційним клієнтом ідеї та концепції, не отримує замовлення, а потім виявляє, що клієнт використав його ідеї без будь-якої компенсації. Певний захист інтелектуальній власності архітекторів дають міжнародні нормативно-правові акти: зокрема, в контексті GATS існує угода про торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності, включаючи питання торгівлі фальсифікованими товарами (TRIPS). Міжнародне значення також має Всесвітня конвенція про захист авторських прав від 16 вересня 1955 р. У більшості країн Європи зобов’язуючу силу має переглянута Бернська конвенція 1886 р. Політика: Національне законодавство членської секції МСА має надавати архітектору право займатися своєю професійною практикою без шкоди його правам та обов’язкам, а також зберігати за собою право інтелектуальної власності та авторські права на свою роботу.

Самоорганізація професії Визначення: Зазвичай, професійна діяльність регулюється певним керівним органом, який визначає стандарти (напр., освіти, етичної поведінки та професійні стандарти, яких треба дотримуватися). Ці правила і стандарти розроблені для блага громадськості, а не для особистої вигоди членів. У деяких країнах певні види робіт за законом можуть виконуватися лише професіоналами; це робиться не задля вигід для представників професії, але тому, що така робота має виконуватися особами, які мають необхідну освіту й підготовку, дотримуються стандартів і дисципліни – заради убезпечення громадськості.

Створені цілі інститути для розвитку архітектури, поширення знань та – через забезпечення дотримання членами певного стандарту – захисту громадських інтересів. Обґрунтування: Роль та обов’язки професійних інститутів значною мірою відрізняються в залежності від того, чи має країна інструменти захисту права або function (поодинці або разом). У деяких країнах професію також представляють органи державного регулювання; в інших ці функції розділені. Від членів професійних інститутів звичайно очікують дотримання певного стандарту. Це досягається виконанням пропонованих професійними інститутами кодексів поведінки та інших вимог до членства – приміром, щодо постійного підвищення професійної кваліфікації. Політика: У країнах, де не існує професійних асоціацій, МСА має заохочувати членів архітектурної професії до створення чи лобіювання створення таких органів у громадських інтересах. Незалежно від того, чи бажана мета стосується врегулювання прав або функції, а чи просто захисту інтересів архітекторів, професійні органи мають: намагатися забезпечувати дотримання їхніми членами міжнародних стандартів МСА, вимог Хартії архітектурної освіти ЮНЕСКО-МСА та Міжнародного кодексу етики та поведінки МСА; підтримувати сучасність їхніх знань та вмінь згідно з переліком «Основних вимог» (як поточних, також і майбутніх); та загалом робити внесок у розвиток архітектурної культури та знань, а також суспільства, якому останні слугують.

Системи забезпечення виконання будівельних проектів Визначення: Системи забезпечення виконання будівельних проектів визначаються, як договірні відносини між клієнтом у проекті та іншими сторонами, залученими до проектування, документального оформлення та будівництва споруд. Обґрунтування: Традиційно системи забезпечення виконання будівельних проектів включали в себе архітекторів у ролі представника клієнта у проекті з обов’язками щодо проектування, документального оформлення та адміністрування договору на будівництво. Згідно з багатьма існуючими та новостворюваними системами забезпечення виконання будівельних проектів, архітектор більше не виступає представником клієнта у проекті. Відповідно, важливо забезпечити чітке розуміння ролей, обов’язків та обмежень, які накладаються на архітекторів під час надання ними послуг в рамках різних систем забезпечення виконання будівельних проектів. Політика:

Архітектори повинні дотримуватися високих стандартів професійності та послуг незалежно від типу системи забезпечення виконання будівельних проектів. Вміння архітектора є унікальними, оскільки вони спрямовують клієнтів у проекті до досягнення найбільш ефективної рівноваги між ризиком, вартістю, часом та якістю розробки.

Вдосконалення оплати праці архітекторів Визначення: Відповідність оплати праці архітекторів визначається не лише обов’язками архітектора, що витікають з конкретного договору, але також стосується загальних обов’язків архітектора перед клієнтом, професією та суспільством, як це зазначено в Угоді МСА щодо рекомендованих міжнародних стандартів професійності в архітектурній практиці. Обґрунтування: Якщо врахувати світові відмінності у рівнях вартості, режимах роботи та обсягах обов’язків професійних архітекторів, а також взяти до уваги юридичні обмеження, будь-яка спроба розробити щось на кшталт міжнародної системи інформування про вартість видається марною справою. Відповідно, МСА може лише запропонувати загальні перевірені принципи та методології розробки систем оплати праці архітекторів для різних економічних, бізнесових та професійних умов. Розуміння методів розробки відповідної оплати праці є життєво необхідним для кожного архітектора у будь-якому куточку світу. Політика: Оплата праці архітектора повинна розраховуватися таким чином, аби врахувати усі витрати, понесені архітектором у зв’язку з виконанням договору, з поправкою на ризики, необхідність створення інвестиційних резервів та необхідність отримання справедливого прибутку. Відповідність оплати праці вимірюється не лише з точки зору обов’язків архітектора за конкретним договором, але також з урахуванням загальних обов’язків архітектора перед клієнтом, професією та суспільством, як це зазначеної в Угоді МСА щодо рекомендованих міжнародних стандартів професійності в архітектурній практиці. Професійні організації мають, заради блага членів професії та споживачів як потенційних клієнтів, активно залучатися до створення та підтримання інформаційних систем на основі історичних даних про відповідний діапазон оплати за архітектурні послуги з розбивкою по типах, розмірах, складності та стандартах якості будівництва, використовуваних у проектах. Архітектори не повинні пропонувати фіксовану плату за виконання робіт, якщо немає достатньої інформації про природу та масштаб проекту. Умисне виконання робіт за плату, розмір якої недостатній для компенсації чистих витрат архітектора на надання професійної послуги належно рівня є неетичним і вважається нечесною конкуренцією.

Додаток A РЕЗОЛЮЦІЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ (№ 17) УГОДИ МСА ЩОДО РЕКОМЕНДОВАНИХ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОСТІ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ Ухвалена XXI Асамблеєю МСА Пекін, Китай, 28 липня 1999 р. Асамблея одностайно прийняла рішення про ухвалення Другої редакції Угоди МСА щодо рекомендованих міжнародних стандартів професійності в архітектурній практиці в якості рекомендаційного документу, призначеного до використання членськими секціями при створенні та перегляді їхніх власних стандартів. Угода та основні рекомендації також спростять членським секціям переговори щодо угод про взаємне визнання. Асамблея пропонує переслати Угоду всім членським секціям МСА з пропозицією про співпрацю та участь у подальшій розробці цих засад політики для представлення на XXII Асамблеї МСА (Берлін, 2002 р.). Асамблея визнає повноваження Ради ухвалювати документи Політичних рекомендацій із запровадження Угоди та рекомендувати їх членським секціям МСА. Асамблея визнає наявність відмінностей у культурі, практиці та умовах, які існують у різних членських секціях, та заохочує членські секції використовувати документи в якості рекомендаційних документів, призначених для пристосування до місцевих умов. Асамблея визнає необхідність поважати незалежність кожної членської секції МСА під час переговорів щодо угод про взаємне визнання, та відзначає, що ці рекомендації покликані дозволяти гнучкість у підході до принципів рівноправності та взаємності й структуровані таким чином, аби дозволяти додавання вимог, які віддзеркалюватимуть місцеві умови певної членської секції МСА. Асамблея уповноважує Президента та Генерального секретаря МСА подати Угоду до Світової організації торгівлі, інших зацікавлених установ та організацій в якості основи для переговорів щодо угод про взаємного визнання, а також до уряду країни на конкретний запит членської секції МСА від зазначеної країни. Асамблея пропонує Комісії з професійної практики проаналізувати усі зауваження, висловлені під час засідання Генеральної асамблеї у Празі (жовтень 1999 р.) для перевірки своєчасності їх включення до документів, схвалених Пекінською Асамблеєю. Асамблея уповноважує Раду МСА розробити політику повідомлення документів Угоди та Рекомендацій зацікавленим сторонам. Асамблея рекомендує членським секціям МСА після використання цих стандартів повідомити Секретаріат Комісії про свій досвід з тим, аби це можна було врахувати для вдосконалення й подальшої розробки цих основних документів.