UW_WEB_9_ua by AlenaYaremchuk2025

Преміальний бізнес глянець про бізнес та імміграцію

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Володимир Кошовий. Життя, яке не вміщалося в одну роль.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

СЛОВО ГОЛОВНОЇ РЕДАКТОРКИ «Життя має багато кольорів. І навіть крізь біль ми продовжуємо творити майбутнє…» Дорогі друзі, шановні читачі журналу «Українці і світ»! Цей випуск для мене особливий. Мабуть, найбільш особистий і найемоційніший за всю історію нашого видання. Ми готували його майже п’ять місяців. П’ять місяців наполегливої роботи, нових знайомств, подорожей, зустрічей, творчих відкриттів і неймовірних людських історій. І майже п’ять місяців у моєму житті немає людини, з якою ми колись мріяли про спільне майбутнє, будували плани, створювали проєкти й вірили, що попереду в нас ще ціле життя. Мого коханого чоловіка — Володимира Кошового. Ми разом створювали журнал «Українці і світ». Для нас це було значно більше, ніж видавничий проєкт. Це була наша спільна мрія — об’єднати талановитих українців у різних куточках планети, розповідати про їхні досягнення, відкривати світові український інтелект, культуру, підприємництво та людські цінності. Сьогодні Володимира немає поруч. Але залишилися його ідеї, його добрі справи, його віра в людей. І залишився наш журнал. Я глибоко переконана: любов не закінчується тоді, коли йде людина. Вона продовжується у справах, які ми створювали разом, у людях, яким допомогли, і в добрі, яке залишаємо після себе. Саме тому наша спільна справа має жити далі. За ці місяці журнал об’єднав дивовижних людей — науковців, винахідників, підприємців, інженерів, митців і громадських діячів. Кожен із них має власну історію подолання труднощів, пошуку, віри та перемог. Особливе місце в цьому випуску ми присвятили українським винахідникам і дослідникам, чиї розробки здатні змінювати цілі галузі економіки, робити життя безпечнішим, створювати нові можливості для бізнесу й суспільства. Мені надзвичайно приємно бачити, як український інтелект знаходить своє визнання далеко за межами Батьківщини. Ці місяці стали для мене також часом подорожей Європою та незабутніх зустрічей із новими членами Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство». У різних європейських містах ми знайомилися, спілкувалися, обмінювалися ідеями, обговорювали майбутні міжнародні ініціативи, наукові та соціальні проєкти. І я вкотре переконалася: найбільша цінність будьякої організації — це люди. Кожен із тих, хто долучається до нашої спільноти, для нас особливий. Кожен приносить власний досвід, знання, талант і бажання змінювати світ. Ми говоримо про науку та винахідництво, жіноче підприємництво, творчість, мистецтво, культуру, духовний розвиток і соціальну відповідальність. Про жінок, які створюють бізнеси й надихають інших. Про людей, які не бояться починати життя заново. Про тих, хто, попри випробування, продовжує мріяти, працювати й допомагати. Та особливо важливим напрямом нашої подальшої діяльності стають соціальні проєкти на підтримку українців, чиї долі

змінила війна. Ми прагнемо об’єднувати зусилля міжнародної спільноти задля допомоги військовополоненим і людям, які повернулися з полону, родинам безвісти зниклих захисників, вдовам, одиноким матерям, дітям і сім’ям, які переживають втрату найдорожчих. Психологічна та правова допомога, освіта, творчість, працевлаштування, розвиток власної справи, підтримка нових починань — усе це може стати для людини можливістю віднайти себе і знову відчути опору під ногами. Сьогодні я особливо глибоко розумію ціну людської підтримки. Коли втрачаєш найдорожчу людину, світ уже ніколи не буде таким, як раніше. Змінюється відчуття часу, переосмислюються цінності, по-іншому сприймаються навіть найпростіші речі. Але водночас починаєш ще більше цінувати життя. Його красу. Людей, які поруч. Можливість любити, творити, надихати й бути корисною іншим. Наше життя має багато кольорів. У ньому є смуток і радість, втрати й нові зустрічі, розчарування й надія, сльози та щасливі усмішки. Ми не можемо змінити минуле. Але можемо вирішувати, яким змістом наповнюватимемо своє майбутнє. Я хочу, щоб журнал «Українці і світ» залишався простором, де зустрічаються люди різних поколінь, культур, професій і країн. Де народжуються нові ідеї, партнерства, дружба та проєкти. Де кожна історія має значення, а кожна людина заслуговує бути почутою. Я щиро вдячна всім нашим авторам, журналістам, амбасадорам, науковцям, партнерам і друзям, які були поруч у цей непростий період. Дякую кожному герою цього випуску за довіру, відкритість і готовність ділитися власною історією. І окрема моя вдячність Володимиру — за любов, за віру в мене, за наші мрії та все прекрасне, що ми встигли створити разом. Цей випуск я присвячую його світлій пам’яті. Я вірю, що справжнє життя людини вимірюється не лише прожитими роками, а й тим світлом, яке вона залишає в серцях інших. І якщо нам вдасться завдяки нашій діяльності подарувати хоча б одній людині надію, допомогти здійснити мрію, підтримати у складний момент або відкрити нові можливості — значить, ми рухаємося правильним шляхом. Ми продовжуємо жити. Продовжуємо любити. Продовжуємо творити. Бо життя — це не лише те, що з нами відбувається. Це ще й те, що ми залишаємо після себе. І попереду в нас іще багато історій, зустрічей, відкриттів та добрих справ. Продовжуємо життя разом… З любов’ю, вірою та вдячністю, Олена Яремчук Засновниця та головна редакторка міжнародного журналу «Українці і світ» Почесна президентка Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство»

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Зміст Володимир Кошовий. Життя, яке не вміщалося в одну роль

Андрій Гороть: «Інновації в транспорті мають працювати на безпеку, економіку та майбутнє»

Найнебезпечніше рішення: «можливо» — і що з цим робити

Юрій Карпенко: «Моя мета — перетворити досвід пожежника на технології, які рятують життя» 20 Світлана Апрельська: «Я три роки говорила “ні” життю, яким сьогодні живу» 26

Від хореографії до винахідництва: українська інновація, що народилася з бажання зробити рух доступнішим 32 Вітаю! Мене звати Тетяна. Я - ініціаторка проєкту “Поруч”

За межами звичайного: жінка, яка обирає життя без кордонів

Євген Зражевець: «Майбутнє сервісної індустрії — не в ремонті після поломки, а в технологіях, які здатні її передбачити» 42 Вадим Ортинський: «Майбутнє промисловості належить тим, хто здатний перетворювати наукові ідеї на масштабовані міжнародні бізнеси» 50 Андрій Кругліков: «Майбутнє освітлення — не про кількість світла, а про інтелект, який ним керує»

«Але не в моєму класі»: як родина Лісових створює у Варшаві свій «Лад»

Сьогодні ніхто не помер 70 Музика без кордонів: Енергія року, сила таланту та мистецтво бути собою 74 Світло справ, подих осені та вічність любові: як українці в Нідерландах змінюють світ 76 Антон Дорошенко: «Технології майбутнього мають не лише розвивати бізнес, а й зберігати людські життя» 80 Руслан Миронов: «Майбутнє ресторанної індустрії — за тими, хто поєднує традиції, технології та міжнародне підприємництво» 86 Дорога додому не закінчується звільненням: як повернути людині віру в життя

Лідерство через служіння суспільству: Європейські зустрічі міжнародної асоціації вчених

«Інтелектуальне лідерство»

Анкети амбасадорів журналу

106

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Володимир Кошовий. Життя, яке не вміщалося в одну роль Життя людини іноді пролітає так швидко, що ми не встигаємо зрозуміти, скільки всього в ньому було.

ля когось воно — тиха дорога. Для когось — довгий Чумацький Шлях. А бувають люди, які живуть так, ніби весь час поспішають спробувати ще щось: вивчити нову мову, піднятися в гори, вийти на лід, розпочати нову справу, допомогти комусь, закохатися, знову сісти за студентську парту у зрілому віці. Володимир Кошовий був саме таким. Коли починаєш перераховувати, чим він займався, виходить майже неймовірний список: ІТ, спорт, фехтування, хокей, підприємництво, громадські проєкти, благодійність, нотаріальна практика, навчання, міжнародні культурні заходи, духовні практики. Але ті, хто його знав, навряд чи почали б розповідь із посад або дипломів. Швидше сказали б: «Володя? Надійний». Або:

«З ним було спокійно». І, мабуть, саме це говорить про людину найбільше. Хлопчик, який замість школи ходив на ковзанку Володимир народився у Клайпеді в українській родині, яка жила у Прибалтиці. Його батько був інженером і моряком. Мама, Валентина, виховувала трьох хлопців — веселих, активних і, як легко здогадатися, не завжди дуже слухняних. Володя був одним із тих дітей, яким постійно треба було кудись бігти. Найсильнішою дитячою пристрастю став хокей. Є одна сімейна історія, яка дуже добре його характеризує. Удома Володя говорив, що йде до школи. У школі повідомляв, що захворів. А сам ішов на ковзанку. І так — не кілька днів.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Майже місяць. Схема працювала бездоганно, поки вчителька не вирішила відвідати хворого учня вдома. Можна уявити вираз обличчя мами. Минуло багато років, змінилися країни й міста, але хокей нікуди не зник. Уже дорослим Володимир кілька разів на тиждень виходив на лід, грав у команді, сперечався за шайбу, забивав голи і повертався додому після матчів щасливим. Ніби той хлопчик із Клайпеди просто виріс, але ковзанку так і не покинув. Ще одним серйозним захопленням було фехтування. У юності Володимир став чемпіоном Литви у своїй віковій категорії. Він був азартним спортсменом, любив перемагати, але спорт для нього ніколи не був лише боротьбою за результат. Йому подобалася сама гра — швидкість реакції, стратегія, характер. Пізніше, вже в Америці, він тренуватиме дітей і стане добре відомим у фехтувальному середовищі Дюранго. Ще в школі Володимир захоплювався мовами. Особливо німецькою. Він навіть виграв шкільну олімпіаду. Цікавість до всього нового залишиться з ним назавжди. Двадцять років. Америка. Початок із нуля У двадцять років Володимир переїхав до США. Ті, хто хоча б раз починав життя в іншій країні, знають: за фразою «переїхав до Америки» ховається величезна кількість зовсім не романтичних речей.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Нові правила. Чужа мова навколо. Робота. Документи. Побут. Постійна необхідність розбиратися у системі, якої тебе ніхто спеціально не навчає. Володимир пройшов усе це. Він навчався у США, здобував освіту в галузі політології, працював, згодом пов’язав професійну діяльність з інформаційними технологіями та підприємництвом. Життя складалося не за прямою лінією — та, мабуть, він ніколи й не прагнув прямої лінії. У нього було багато інтересів і багато планів. Була родина. Дві доньки — Настя і Діана. Володимир дуже любив їх і завжди залишався насамперед батьком. Був спорт. Були гори. Велосипед. Фехтування. Пізніше — медитації та все глибший інтерес до духовного розвитку. Це може здатися дивним поєднанням — хокей і медитація, бізнес і фехтування, ІТ і духовні пошуки. Але у Володимира все це якось уживалося абсолютно природно.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Знайомство, яке змінило життя У 2021 році Володимир проходив онлайн-ретрит. Там ми й познайомилися. Мене звати Альона Яремчук, і я добре пам’ятаю перше відчуття від нього. Не ефектність. Не бажання сподобатися. Мене вразило інше — його чесність. У ньому була якась дуже рідкісна внутрішня чистота. І ще — надійність. Це відчувалося майже одразу. Наш роман розвивався швидко. Потім була зустріч у Барселоні. Після неї я вирішила ближче познайомитися вже не лише з Володею, а й з Америкою — країною, у якій він прожив велику частину свого життя. У 2022 році ми одружилися. Складно пояснити кількома словами, ким він став для мене. Чоловіком — так. Але ще другом. Партнером. Людиною, з якою можна було обговорювати бізнес до другої ночі, а наступного дня говорити про медитацію, дітей, політику, технології чи сенс життя. Він був моєю родиною в дуже широкому значенні цього слова. Наш спільний бізнес Разом ми створили компанію Lotus Innovations. Компанія працювала з інвестиціями у технологічні проєкти, бізнес-консалтингом, стартапами, винаходами та новими технологіями. У нас вийшов цікавий союз. Я приносила свій український підприємницький досвід, контакти, бачення. Володя дуже добре знав американське середовище — не з книжок, а зсередини. Він знав, як тут люди думають, домовляються, оформлюють документи, будують бізнес. Для наших клієнтів це було дуже цінно. Ми часто говорили, що фактично будуємо міст між двома світами. Тоді ми ще не знали, наскільки буквально доведеться стати таким мостом. Лютий 2022-го змінив усе Почалася велика війна. І дуже швидко бізнесові плани відійшли кудись убік. Коли тобі телефонують люди, які не знають, куди везти дітей, де ночувати, як виїхати, як знайти документи чи потрапити до іншої країни, уже не думаєш про звичайний робочий графік. Ми почали допомагати. Організовували акції на підтримку України. Збирали кошти. Шукали можливості. Допомагали сім’ям із дітьми. Загалом через різні наші контакти та проєкти допомогу в евакуації й переїзді отримали понад сто сімей.

У ті місяці був якийсь зовсім інший відлік часу. Не понеділок, вівторок, середа. А людина виїхала. Родина дісталася безпечного місця. Дитина вже не під обстрілами. Ось такими речами вимірювалися дні. Володя, як громадянин США і людина, яка багато років жила в Америці, допоміг кільком українцям переїхати сюди. А далі починалася друга частина проблеми. Виїхати з війни — ще не означає відразу навчитися жити в іншій країні. Люди приїжджали розгублені. Не знали, як працюють банки, оренда, документи, страхування, школи, медицина. І тут Володя був незамінним. Він не любив давати красиві обіцянки. Якщо щось було складно — казав, що складно. Якщо бачив вихід — показував його. Для багатьох новоприбулих українців він став тією людиною, якій можна було подзвонити й просто запитати: «Володю, що мені робити?» І знати, що він не відмахнеться. «Інтелектуальне лідерство» У цей же складний період ми розвивали Міжнародну асоціацію вчених «Інтелектуальне лідерство». Володимир очолив її американське представництво. Треба сказати, він взагалі мав дуже хороший організаторський талант. Не той тип людини, яка довго розповідає, що треба зробити.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Він сідав і робив. Міг розібратися з технікою, з платформою для трансляції, з документами, з людьми, з логістикою. Якщо на заході раптом щось переставало працювати, всі знали, кого кликати. У межах наших проєктів проходили культурні та благодійні заходи на підтримку України. Разом з оперною співачкою Сюзанною Інгладан ми організовували концерти класичної та оперної музики. Кожен такий захід тоді мав особливе значення. Ми хотіли, щоб про Україну говорили не лише через новини про війну. Щоб її чули через музику. Через культуру. Через людей. Маямі Після завершення школи молодшою донькою Володимира ми переїхали з Дюранго до Маямі. Він продовжив працювати в ІТ-відділі університету. І, звичайно, паралельно займався ще приблизно десятьма справами — інакше це був би не Володя. Він долучився до організації міжнародного інтернет-кінофестивалю. Проєкти проходили у Дюранго, Маямі, Чикаго. Його знання техніки та ІТ дуже допомагали, але не менше допомагало вміння працювати з людьми. Володя дуже добре відчував, коли треба наполягти, коли промовчати, а коли просто пожартувати й зняти напругу. У Маямі він став нотаріусом. І це теж було дуже в його характері. Здавалося б — документи, апостилі, довіреності, церемонії одруження. Але він і тут примудрявся перетворювати звичайну послугу на людські стосунки. Багатьох пар він одружив. Комусь терміново допомагав із документами.

Комусь пояснював, як правильно все оформити. Люди поверталися до нього і рекомендували знайомим. Тому що знали: якщо Володя взявся — зробить нормально. І знову хокей У Маямі Володимир продовжив грати в хокей. Два, іноді три рази на тиждень. Це була його територія свободи. Там були друзі, команда, чоловічі жарти, суперництво. Він дуже любив приходити додому після перемоги. Іноді розповідав про гол так, ніби це був фінал чемпіонату світу.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Особливо пишався матчами, де його шайби справді ставали вирішальними. Його любили в команді. Не лише тому, що добре грав. З ним просто було добре. У зрілому віці — знову студент Коли Володя почав активніше працювати як нотаріус, йому захотілося краще розуміти право. І він вступив до українського Університету економіки та права «КРОК». Уявіть собі: людина багато років живе у США, працює, має сім’ю, хокей, громадські проєкти — і ще сідає ввечері вчити українську юридичну термінологію. Українська давалася йому нелегко. Іноді він сердився. Іноді сміявся зі своїх помилок. Але іспити складав. Паралельно він навчався за програмою MBA в університеті, де працював. Володимир взагалі не розумів фрази «вже пізно вчитися». Йому постійно було цікаво, що там далі.

А ще він писав про духовні речі, робив інтерв’ю. Ми багато сперечалися над матеріалами. Десь він казав, що я все занадто ускладнюю. Десь я говорила, що він написав надто сухо. А потім знаходили варіант. Зараз особливо дивно відкривати його тексти. Людини вже немає поруч, а її думки залишилися. Він завжди був поруч Я навчалася у Чикаго. Це був важливий і непростий період для мене. Володя дуже мене підтримував. Приїжджав. Допомагав із навчанням. Іноді просто був поруч у ті моменти, коли це було важливіше за будь-які слова. Закінчення навчання ми святкували на балу в Чикаго. Він приїхав, щоб підтримати мене під час отримання диплома.

Українська Флорида Наш дім завжди був відкритий. Ми любили гостей. Любили вечори, коли збиралися різні люди — підприємці, митці, науковці, нові іммігранти, американці, українці. З цього середовища народився проєкт «Планета Земля єдина. Україна — Флорида». Ми провели понад тринадцять художніх виставок на підтримку України. Були бізнес-зустрічі. Культурні події. «Український Оскар». І майже всюди був Володя. Десь налаштовував техніку. Десь зустрічав гостей. Десь вирішував проблему, про яку більшість учасників навіть не встигала дізнатися. Він був дуже потрібним українській спільноті саме тому, що добре знав обидва світи. Він розумів американців. І розумів українців. Міг пояснити одним інших. А це значно складніше, ніж просто перекласти з англійської. Журнал «Українці і світ» У 2025 році ми разом створили журнал «Українці і світ». Нам хотілося розповідати про людей, які живуть між культурами, створюють бізнеси, розвивають науку, мистецтво, нові технології. Володя писав для журналу. Йому подобалися теми бізнесу, майбутнього, технологій.

Я дивилася на нього і думала, що нарешті все трохи заспокоїлося. Ми пережили стільки подій. Переїзд. Війну.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Роботу. Навчання. Проєкти. Наше життя нарешті ставало більш передбачуваним. Ми навіть почали планувати круїз. Звичайний сімейний круїз. Здавалося, попереду ще стільки всього. Того вечора він поїхав на хокей Того вечора Володя поїхав грати. Підтримати друга. Команду. Займатися тим, що любив із самого дитинства. Він не прощався. Ніхто не думав, що це останній вечір. Його серце зупинилося. Є речі, до яких неможливо підготуватися. Навіть зараз іноді здається, що він просто десь затримався. Що зараз відкриються двері. Що він прийде після хокею і почне щось розповідати. Що знову задзвонить телефон. Що я почую його голос. Але двері не відкриваються. Що залишається після людини Після смерті дуже дивно починаєш дивитися на речі, які раніше здавалися головними. Посади. Гроші. Статуси. Усе це раптом стає маленьким. Залишаються зовсім інші речі. Як людина ставилася до матері. Як любила дітей. Як поводилася з тими, від кого нічого не могла отримати натомість. Чи можна було їй довіряти. Чи приходила вона на допомогу. Чи було поруч із нею тепло. Володимира дуже любили. Його родина. Доньки. Друзі. Колеги. Клієнти. Люди з хокейної команди. Люди, яких він тренував. Українці, яким він допомагав почати життя в Америці. Мабуть, це і є найчесніша оцінка прожитого життя. Не те, що людина сама могла про себе розповісти. А те, що про неї говорять, коли її вже немає в кімнаті. Щоб його ім’я жило далі Ми довго думали, як зберегти пам’ять про Володимира не лише в фотографіях і наших особистих спогадах.

І вирішили, що найправильнішим буде продовжити те, що він робив усе життя. Допомагати людям рости. Учитися. Рухатися вперед. Тому Міжнародна асоціація вчених «Інтелектуальне лідерство» засновує стипендію імені Володимира Кошового для студентів. Мені здається, йому б ця ідея сподобалася. Він сам учився майже до останніх днів. Не боявся бути студентом у дорослому віці. Не соромився чогось не знати. Йому завжди було цікаво. І тепер, можливо, завдяки цій стипендії хтось отримає шанс на освіту. Хтось складе складний іспит. Хтось створить свій проєкт. Хтось колись скаже: «Мені тоді допомогли». І в цьому теж буде частинка Володі. Я багато думаю про те, що означає «красиво прожити життя». Напевно, це не означає прожити його без помилок. І точно не означає мати ідеальну біографію. Для мене тепер це означає інше. Мати людей, які після твоєї смерті плачуть не тому, що «так треба», а тому, що їм тебе по-справжньому не вистачає. Мати друзів, які ще довго згадують ваші жарти. Мати дітей, які знають, що їх любили. Мати справи, які продовжуються без тебе. Допомогти комусь у той момент, коли тобі за це нічого не дадуть. І до останнього залишатися живим — цікавитися, вчитися, закохуватися, сперечатися, кататися на велосипеді, ходити в гори, виходити на хокейний майданчик. Таким був Володимир. І я не хочу, щоб ця стаття була лише про його смерть. Вона — про його життя. Про хлопчика, який утікав зі школи на ковзанку. Про чемпіона з фехтування. Про молодого іммігранта, який починав життя в Америці. Про батька двох доньок. Про чоловіка, якого я любила. Про людину, яка вміла бути другом. Про чоловіка, який до останнього дня цікавився світом. І якщо справді існує інший берег, інший світ, інший рівень нашого шляху — я впевнена, що Володя і там уже з кимось познайомився, комусь щось пояснив, знайшов хокей і, швидше за все, знову взявся за якийсь новий проєкт. Бо інакше він просто не міг. Світла пам’ять Володимиру Кошовому. Ми тебе дуже любимо. І дуже сумуємо.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Андрій Гороть: «Інновації в транспорті мають працювати на безпеку, економіку та майбутнє» Український підприємець, інженер-розробник, винахідник і дослідник Андрій Гороть понад 15 років працює у сфері міжнародних транспортних перевезень. Його професійна діяльність сьогодні пов’язує Україну, Португалію, Канаду та Сполучені Штати Америки. Практичний досвід у міжнародній логістиці він поєднав з інженерними розробками, цифровими технологіями, Internet of Things та дослідженнями у сфері інтелектуальних транспортних систем. Одним із головних результатів цієї роботи став його винахід — «Автоматизована система моніторингу і накачування шин транспортних засобів».

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ндрій Гороть є власником патенту на «Автоматизовану систему моніторингу і накачування шин транспортних засобів», а також власником авторських прав на відповідні інженерні та технологічні розробки. В основі винаходу — ідея створення автономної системи, яка здатна не лише контролювати стан шин, а й автоматично підтримувати необхідний тиск під час експлуатації транспортного засобу. У перспективі технологія може інтегруватися з IoT-платформами, хмарними сервісами, штучним інтелектом та системами предиктивного технічного обслуговування. Журнал «Українці і світ» поговорив з Андрієм Горотом про міжнародний бізнес, винахідництво, наукову діяльність та про те, чому технологічні рішення для автомобільного транспорту можуть мати значення не лише для окремого підприємства, а й для транспортної інфраструктури цілої країни. — Андрію, Ваша професійна діяльність сьогодні охоплює одразу кілька країн. Як Ви самі характеризуєте свій міжнародний шлях? — Сьогодні моя діяльність пов’язана з Україною, Португалією, Канадою та США. Це різні країни, різні ринки, різні підходи до бізнесу, але транспортна галузь всюди має багато спільних проблем.

Я понад 15 років працюю у сфері міжнародних перевезень і добре знаю транспортний бізнес з практичного боку. Це не лише управління або теорія. Це реальна експлуатація великовантажного транспорту, логістика, технічні питання, витрати, строки доставки, відповідальність перед клієнтами. Міжнародний досвід дозволив мені подивитися на галузь ширше. Якщо ти бачиш одну й ту саму проблему в Україні, Європі, Канаді та США, то розумієш: це вже не локальна проблема. Відповідно, рішення також може мати міжнародний масштаб. — Що стало поштовхом до того, щоб із транспортного підприємця Ви перетворилися ще й на винахідника? — Саме практика. Коли багато років працюєш із вантажним транспортом, починаєш дуже добре розуміти, скільки коштує кожна технічна проблема. Простій автомобіля — це гроші. Пошкоджена шина — це гроші. Додаткове споживання пального — це гроші. Несвоєчасна доставка — це репутація компанії. А якщо технічна несправність створює небезпечну ситуацію на дорозі — це вже питання життя і здоров’я людей. У якийсь момент я почав думати не тільки про те, як реагувати на проблему, а про те, як її можна по-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

— Так. Звичайний датчик переважно виконує інформаційну функцію. Він повідомляє, що існує проблема. Моя система розроблена як активне рішення. Вона повинна контролювати стан шини та, коли це необхідно, забезпечувати її підкачування. Тобто логіка дуже проста: не тільки зафіксувати проблему, а допомогти її усунути. Технологія передбачає зовнішній модуль, який може встановлюватися на колісний диск автомобіля або причепа. Окреме важливе рішення — можливість отримання електроенергії внаслідок обертання колеса. Це дозволяє рухатися в напрямі автономності пристрою. — Сьогодні Ви вже є власником патенту на цю технологію? — Так. Я є власником патенту на винахід «Автоматизована система моніторингу і накачування шин транспортних засобів». Також я є власником авторських прав на відповідні інженерні розробки у сфері IoT, транспортних систем та енергоефективних технологій. Для мене це принципове питання. Інженерна ідея повинна мати не лише технічне втілення, а й належний захист інтелектуальної власності. Особливо якщо ми говоримо про технологію, яку в перспективі планується масштабувати на міжнародних ринках.

передити технічно. Саме так народилася концепція автоматизованої системи моніторингу і накачування шин. — Чому Ви зосередилися саме на шинах? — Тому що шина — це одна з найважливіших частин транспортного засобу з точки зору безпеки та економічної ефективності. Правильний тиск впливає на керованість автомобіля, гальмування, ресурс шини, витрати пального та стабільність руху. Для легкового автомобіля це важливо, а для вантажівки або причепа, які щодня перевозять великі вантажі та проходять значні відстані, значення ще більше. Мене цікавило питання: навіщо лише повідомляти водієві про падіння тиску, якщо можна створити систему, яка здатна самостійно його підтримувати? — Саме це і є головною відмінністю Вашого винаходу від традиційної системи контролю тиску?

— Наскільки Ваш винахід уже вийшов за межі суто механічного пристрою? — Для мене це давно не просто механічна система підкачування. Я розглядаю її як майбутню цифрову платформу. Ми можемо встановити датчики, які контролюють тиск, температуру, вібрацію та інші параметри. Далі інформація надходить на мікроконтролер, аналізується і може передаватися на мобільний пристрій або до хмарного сервісу. Наступний рівень — коли вся ця інформація інтегрована з системою управління автопарком. Тоді перевізник може бачити стан не однієї шини й навіть не одного автомобіля. Він бачить стан усього парку. Саме тут починається справжній Internet of Things. — А де в цій системі з’являється штучний інтелект? — Штучний інтелект потрібний насамперед для прогнозування. Уявімо, що система регулярно отримує дані про зміну тиску, температури, вібрації, навантаження. Окремо кожен показник може нічого не означати. Але коли накопичується великий масив даних, можна шукати закономірності. Наприклад, певна комбінація показників може свідчити про те, що шина починає втрачати свої характеристики або існує ризик пошкодження.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Алгоритм машинного навчання потенційно може виявити таку тенденцію раніше, ніж проблема стане очевидною для водія. Це вже концепція predictive maintenance — предиктивного технічного обслуговування. Ми не чекаємо на поломку. Ми намагаємося її передбачити. — Ви багато працюєте у США. Чому саме американський ринок настільки важливий для розвитку цієї технології? — США мають величезну транспортну систему. Автомобільні вантажні перевезення є критично важливими для економіки країни. Через вантажний транспорт забезпечуються магазини, підприємства, склади, будівельні об’єкти, сільське господарство, виробництво. Коли працює така величезна кількість комерційного транспорту, навіть невелике підвищення його ефективності може давати великий результат у масштабі

країни. Саме тому я вважаю, що технологія має національну значимість для США. Йдеться не про один автомобіль. Йдеться про проблему, яка існує у великій транспортній системі. — У чому конкретно полягає ця національна значимість? — Насамперед у чотирьох напрямах. Перший — це безпека. Будь-яке рішення, яке допомагає підтримувати оптимальний технічний стан шин великовантажного транспорту, потенційно зменшує ризики на дорогах. Другий напрям — економічний. Транспортний бізнес має дуже високу чутливість до операційних витрат. Паливо, шини, технічне обслуговування, простої — усе це впливає на кінцеву вартість перевезення. Третій напрям — стабільність логістичних ланцюгів.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Якщо транспорт працює надійніше, зменшується кількість непередбачених зупинок і затримок. І четвертий — екологія та енергоефективність. Правильна експлуатація шин може сприяти ефективнішому використанню пального і ресурсів. Тобто один технологічний продукт може одночасно торкатися безпеки, економіки, логістики та екології. — Наскільки Ваш винахід реально може вирішити цю проблему? — Я ставлюся до цього як інженер. Немає технології, яка одним пристроєм вирішить усі проблеми транспортної галузі. Але є конкретна проблема, і для неї можна створити конкретне рішення. Якщо система здатна своєчасно виявляти втрату тиску, автоматично його підтримувати, передавати інформацію про стан колеса та в перспективі прогнозувати несправність — це вже суттєва допомога перевізнику. А далі працює масштаб. Один автомобіль — це один результат. Сто автомобілів — інший. Тисячі автомобілів — це вже системний економічний ефект. Саме масштабованість робить технологію потенційно важливою для великого ринку. — Ви не тільки займаєтеся винаходом, а й активно публікуєте наукові дослідження. Для чого підприємцю наука? — Тому що інновація повинна бути обґрунтованою. Можна сказати: «У мене хороший продукт». Але наступне питання — чому він хороший? Яка економічна ефективність? Який термін окупності? Які ризики? Який потенціал ринку? Як технологія впливає на ESG? Якою повинна бути стратегія її комерціалізації? Саме ці питання ми досліджуємо у наукових роботах разом із В.В. Воліковим. У 2026 році опубліковані наші дослідження з оцінки економічної ефективності автономних систем контролю тиску та автоматичного накачування шин, потенціалу комерціалізації технології із застосуванням PEST- і SWOT-аналізу, а також використання інтелектуальних транспортних систем як інструменту реалізації ESG-стратегій промислових підприємств. Також продовжується робота над дослідженнями ESG-ефективності та маркетингової стратегії комерціалізації технології. — Чому ESG стало окремим напрямом Вашої наукової роботи? — Тому що сучасний транспортний бізнес уже не можна оцінювати виключно через прибуток. Екологічний компонент — це використання пального, викиди, ресурс шин, ефективне використання матеріалів. Соціальний компонент — безпека водія, пасажирів та інших учасників дорожнього руху.

Управлінський — це якість даних, контроль технічного стану, управління ризиками, прогнозування. Технологія, яка поєднує ці складові, одночасно працює на економічну ефективність і сталий розвиток. — Ви є почесним членом Асоціації українських інженерів. Що для Вас означає участь у професійних та наукових спільнотах? — Це можливість розвиватися через обмін знаннями. Я був членом JCI OLIMP у 2019–2021 роках, а у 2020 році працював віце-президентом з питань бізнесу. Сьогодні я є почесним членом Асоціації українських інженерів та амбасадором журналу «Українці і світ». Для мене важливо бути частиною професійного та академічного середовища, тому що складні технологічні проєкти не створюються однією людиною. Потрібна комунікація між бізнесом, інженерією, наукою, інвесторами та міжнародними партнерами. — Ви самі ким себе більше вважаєте — бізнесменом, інженером чи винахідником? — Я не хотів би обирати щось одне. Мій досвід у транспортному бізнесі дозволяє бачити проблему. Інженерний підхід дозволяє шукати рішення. Винахідництво дозволяє створити щось нове. Наука дає можливість це обґрунтувати. А підприємництво потрібне для того, щоб перетворити технологію на продукт і вивести її на ринок. Для мене саме поєднання цих напрямів є найбільш цінним. — Ваше життя сьогодні проходить між Україною, Португалією, Канадою та США. Де Ви бачите майбутнє своєї розробки? — Я бачу її міжнародною. Безумовно, американський ринок для мене дуже важливий через масштаб транспортної індустрії. Але технологія не має географічних обмежень. Вантажні автомобілі працюють у Канаді, Європі, Україні, США, і проблема контролю технічного стану шин існує всюди. Мета — створити масштабований продукт, який можна адаптувати до різних типів транспорту і різних ринків. — Якою Ви бачите систему через декілька років? — Я бачу комплексну цифрову платформу. На рівні колеса — автономний модуль, датчики та система підтримання тиску. На рівні автомобіля — збір інформації. На рівні компанії — хмарна платформа, яка бачить весь автопарк. Далі — штучний інтелект, прогнозування технічних проблем, інтеграція з управлінням маршрутами, обслуговуванням та цифровими двійниками. Тоді це вже не просто система для шин.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Довідка журналу «Українці і світ» Андрій Ярославович Гороть — український підприємець, інженер-розробник, винахідник і дослідник у сфері міжнародних транспортних перевезень, Internet of Things, інтелектуальних транспортних систем та енергоефективних технологій. Його професійна та підприємницька діяльність пов’язана з Україною, Португалією, Канадою та Сполученими Штатами Америки. Має понад 15 років практичного досвіду у сфері міжнародних перевезень та роботи з великовантажним транспортом. Власник патенту на «Автоматизовану систему моніторингу і накачування шин транспортних засобів». Власник авторських прав на інженерні та технологічні розробки у сфері IoT, інтелектуальних транспортних систем та енергоефективності. Основний напрям досліджень Андрія Горота охоплює створення автономної системи моніторингу та підтримання тиску в шинах із перспективою інтеграції технологій IoT, штучного інтелекту, машинного навчання, хмарних платформ та предиктивного технічного обслуговування. Співавтор наукових публікацій, присвячених економічній ефективності автономних систем контролю тиску, комерціалізації інноваційних транспортних технологій, ESG та інтелектуальним транспортним системам. Почесний член Асоціації українських інженерів. Член JCI OLIMP у 2019–2021 роках. У 2020 році — віце-президент JCI OLIMP з питань бізнесу. Амбасадор журналу «Українці і світ». Головна професійна мета Андрія Горота — міжнародне масштабування власних інженерних технологій та створення рішень, здатних підвищувати безпеку, енергоефективність і економічну стійкість транспортної галузі, зокрема на ринку Сполучених Штатів Америки.

Це елемент інтелектуального транспортного середовища. — Що для Вас буде головним показником успіху? — Реальна користь. Коли водій безпечніше виконує свою роботу. Коли транспортна компанія має менше непередбачених зупинок. Коли шини служать довше. Коли підприємство отримує точні дані про технічний стан свого транспорту.

Коли технологія допомагає економити ресурси. Тоді можна сказати, що винахід виконав своє призначення. І для мене дуже важливо ще одне: показати світові, що українські інженери та підприємці здатні створювати технології міжнародного рівня. Я працюю між Україною, Португалією, Канадою та США, але українська інженерна ідентичність для мене залишається дуже важливою. Українці можуть не лише працювати на глобальному ринку. Ми можемо створювати продукти, патенти та технології, які цей ринок змінюють.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Найнебезпечніше рішення: «можливо» — і що з цим робити Ми звикли боятися неправильних рішень.

раптом я оберу не ту роботу? Не ту людину? Погоджуся тоді, коли варто було відмовитися? Або скажу «ні», а через місяць зрозумію, що втратив можливість?

Тому між двома простими відповідями — «так» і «ні» — ми створили дуже зручний простір. Він називається «можливо». На перший погляд, це найбезпечніша територія. Ти нічого не втра-

тив, адже ні від чого не відмовився. Ні за що не відповідаєш, бо нічого остаточно не вирішив. Ти ніби залишив усі двері відчиненими. Але є одна проблема: ти не увійшов у жодні з них.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Я вважаю, що помилкове рішення значно менш небезпечне, ніж відсутність рішення взагалі. Сказав «так» і зрозумів, що помилився? Добре. Тепер ти знаєш більше, ніж знав учора. Сказав «ні», а потім зрозумів, що варто було погодитися? Отже, можна шукати спосіб змінити ситуацію. Не кожне рішення виявляється правильним. І це нормально. Адже рішення створює рух. Навіть помилка створює рух. І лише «можливо» не створює нічого. Ми часто хочемо заздалегідь отримати гарантію, що все вийде. Хочемо знати, що стосунки будуть щасливими, новий проєкт стане успішним, зміна роботи виявиться правильним рішенням, а обраний шлях приведе саме туди, куди ми розраховували. Але життя рідко дає такі гарантії. Іноді спочатку доводиться зробити крок, отримати результат і лише після цього зрозуміти, що працює, а що — ні. Саме так з’являються досвід, розвиток і рух уперед. Коли життя перетворюється на суцільне «можливо», людина поступово перестає довіряти самій собі. Сьогодні вона не знає, чи варто змінювати роботу. Завтра — чи зможе виконати план. Потім — чи хоче продовжувати стосунки. А через деякий час стає складно відповісти навіть на просте запитання: «А чого я взагалі хочу?» Так виникає стан, коли людина ніби живе, працює, будує плани, спілкується з іншими, але все навколо стає невизначеним. Адже визначеність вимагає відповідальності. Сказати «так» означає бути готовим діяти й брати на себе відповідальність. Сказати «ні» — бути готовим відмовитися. І те, і інше іноді потребує сміливості. Доводиться відстоювати своє рішення, змінювати напрямок, визнавати помилки й, так, іноді стикатися з їхніми наслідками. Але саме так ми починаємо посправжньому щось розуміти. Ризикувати чи розібратися? Звичайно, я не пропоную на-

вмисно йти на ризик заради самого ризику. Біль заради болю не робить людину мудрішою. Якщо існують знання, які допомагають зрозуміти те, що відбувається, і не повторювати одних і тих самих помилок, ними варто користуватися. Я також вважаю, що якщо існують інструменти, які допомагають краще розуміти себе, інших людей і причини того, що відбувається в житті, їх потрібно вивчати та застосовувати. Саме це завдання ми ставимо перед собою в групі «Планета». Сьогодні команди групи «Планета» працюють у Києві, Варшаві, Алмати, Маямі та інших містах світу. Наші фахівці допомагають людям розібратися у складних життєвих ситуаціях, стосун-

ках, власних цілях і внутрішніх бар’єрах — у тих питаннях, у яких людина іноді місяцями або навіть роками залишається між «так» і «ні». Ми хочемо, щоб у вас було достатньо знань, енергії та розуміння того, що відбувається, аби ви могли подивитися на ситуацію, прийняти власне рішення й бути впевненими у ньому. Адже справжні зміни починаються не тоді, коли хтось говорить вам, як правильно. Вони починаються тоді, коли ви самі приймаєте рішення, як діяти. Тож я і моя команда чекаємо на вас, щоб допомогти вам опанувати ті інструменти, які справді працюють! Маргарита Сотникова засновниця групи «Планета»

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Юрій Карпенко: «Моя мета — перетворити досвід пожежника на технології, які рятують життя» Від практичної роботи пожежником до інновацій у сфері пожежної безпеки: український винахідник, дослідник, підприємець та асоційований член Української академії наук Юрій Карпенко розповідає про свій професійний шлях, наукову діяльність, економічну ефективність сучасних технологій пожежогасіння та їхнє потенційне значення для національних інтересів Сполучених Штатів Америки.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

1. Пане Карпенку, розкажіть про свій життєвий та професійний шлях. Як художник і дизайнер, який свого часу працював пожежником, став винахідником, дослідником і підприємцем у Сполучених Штатах Америки? — Мій професійний шлях не був традиційним, але сьогодні я розумію, що кожен його етап відіграв важливу роль. У 2005 році я закінчив Житомирський технологічний коледж за спеціальністю «Дизайн». Мистецтво та дизайн сформували в мені особливий спосіб мислення — здатність бачити об’єкт не лише таким, яким він є, а й таким, яким він може стати. Для мене дизайн завжди означав значно більше, ніж естетика. Це вміння знаходити нові рішення, вдосконалювати конструкції, поєднувати функціональність із практичністю. Однак саме робота пожежником справила особливо глибокий вплив на моє світосприйняття. Ця професія змушує по-іншому оцінювати час, відповідальність, технічні можливості обладнання та, найголовніше, цінність людського життя. Працюючи у сфері пожежогасіння, я усвідомив, що навіть найвищий рівень професіоналізму рятувальників не завжди може компенсувати технічні обмеження. Результат рятувальної операції значною мірою залежить від наявного обладнання, швидкості реагування та ефективності технологій, які використовуються. Саме тому в мене виникло сильне прагнення не просто користуватися наявними технічними засобами, а й шукати можливості їх удосконалення. З часом це прагнення переросло у винахідницьку та науково-дослідну діяльність. У Сполучених Штатах Америки я продовжив розвивати свої професійні ідеї, поєднуючи інженерний підхід, науковий аналіз і підприємництво. Сьогодні всі мої професійні інтереси об’єднує одна мета — створення практичних технологій, здатних зробити життя людей безпечнішим. Я переконаний, що справжня інновація починається не з бажання винайти щось незвичайне. Вона починається з глибокого розуміння реальної проблеми, яку необхідно вирішити. 2. Ви маєте безпосередній практичний досвід роботи пожежником. Як цей досвід вплинув на створення Вашого винаходу «Установка для гасіння пожеж»? — Людині, яка ніколи не працювала пожежником, пожежогасіння може здаватися насамперед боротьбою з полум’ям. Насправді це складний процес, який поєднує фізичну небезпеку, обмежений час, технічні можливості та необхідність негайно приймати рішення. Практичний досвід навчив мене, що час — найважливіший ресурс під час пожежі. Що швидше вдається локалізувати пожежу, то більше шансів запобігти загибелі людей, значним матеріальним збиткам і подальшому поширенню вогню.

Саме це розуміння стало одним із головних мотивів моєї винахідницької діяльності. Я почав замислюватися над тим, чи справді для ефективного реагування в кожній ситуації обов’язково потрібен великий спеціалізований пожежний автомобіль. Чи можна розробити компактніше та мобільніше обладнання, здатне виконувати певні завдання локального пожежогасіння й доповнювати наявні засоби протипожежного захисту? Особливу увагу я приділив можливості встановлення пожежогасильної установки на відносно невеликих транспортних засобах, зокрема пікапах. Такий підхід може бути особливо актуальним у ситуаціях, які потребують мобільності, швидкого переміщення обладнання та негайного реагування на локальні займання. Моя ідея полягала не в тому, щоб замінити професійні пожежні підрозділи чи їхню спеціалізовану техніку, а в тому, щоб запропонувати їм додатковий технологічний інструмент. Головний принцип, який я виніс зі свого професійного досвіду, дуже простий: технології повинні допомагати людям діяти швидше, безпечніше та ефективніше. Мій практичний досвід пожежника дозволив мені оцінювати винахід не лише очима конструктора, а й з позиції людини, яка розуміє реальні умови, у яких таке обладнання має використовуватися. 3. Ви є автором винаходу «Установка для гасіння пожеж». У чому полягає його технологічна новизна та які проблеми традиційних систем пожежогасіння він покликаний вирішувати? — Основна ідея моєї розробки полягає у створенні мобільного технічного рішення для подавання вогнегасних речовин до зони займання з урахуванням практичних вимог до швидкості реагування, використання ресурсів та можливості встановлення на транспортних засобах. У 2026 році було подано заявку на патент України № u202600687 під назвою «Установка для гасіння пожеж». Розробка належить до галузі пожежної техніки, зокрема до обладнання, призначеного для подавання вогнегасних речовин у зону горіння. Одним із важливих напрямів моєї роботи є дослідження способів ефективнішого використання вогнегасних речовин і зменшення споживання ресурсів та енергії. Зокрема, у спільному дослідженні з Оленою Кліменко ми проаналізували технологічний підхід, який передбачає подавання води в поєднанні з вуглекислим газом. У такій системі вуглекислий газ розглядається одночасно як засіб витіснення води та додатковий вогнегасний агент. Ми дослідили економічні аспекти цього принципу, включно зі споживанням ресурсів, використанням енергії, експлуатаційними витратами та часом, необхідним для ліквідації пожежі. Іншим напрямом, що становить особливий інтерес,

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

є мобільні рішення із застосуванням пінних вогнегасних речовин. Вибір конкретного засобу та конструкції системи залежить від типу пожежі, умов застосування й технічних характеристик обладнання. На мою думку, перспективність таких інновацій полягає в поєднанні мобільності, раціонального використання ресурсів і можливості адаптувати обладнання до конкретних експлуатаційних потреб. Водночас технологічна новизна повинна підтверджуватися не лише описом конструкції, а й порівнянням із відомими аналогами та результатами відповідних випробувань. Для мене принципово важливо, щоб винахід був не просто цікавою технічною концепцією. Він повинен стати технологією, яка має справжню практичну цінність. 4. Головна цінність інновацій у сфері пожежної безпеки — їхня здатність рятувати людські життя. Як Ваша установка може підвищити ефективність рятувальних операцій і зменшити ризики для пожежників та населення? — Я переконаний, що будь-яку технологію пожежогасіння необхідно насамперед оцінювати з погляду її впливу на безпеку людини. Пожежа — надзвичайно динамічний процес. За несприятливих умов локальне займання може швидко перетворитися на масштабну загрозу для житлових будинків, промислових об’єктів, транспортної інфраструктури або природних територій. Саме тому одним із головних завдань сучасних технологій є забезпечення максимально швидкого реагування на початковій стадії пожежі. Мобільні установки можуть бути особливо цінними в ситуаціях, коли необхідно швидко доставити пожежне обладнання до осередку займання або забезпечити додаткові можливості локального пожежогасіння. Саме в цьому я бачу практичний потенціал своєї розробки. Як людина з професійним досвідом роботи пожежником, я також приділяю особливу увагу безпеці самих рятувальників. Будь-яка технологія, яка дозволяє ефективніше контролювати пожежу, потенційно може скоротити час, протягом якого люди змушені перебувати в небезпечних умовах. Однак я вважаю, що такі переваги обов’язково мають підтверджуватися об’єктивними даними. Для оцінювання ефективності установки важливо дослідити швидкість її розгортання, час, необхідний для локалізації пожежі, витрати вогнегасної речовини, експлуатаційну надійність, безпеку персоналу та результати роботи порівняно з традиційним пожежним обладнанням. Моя мета — пройти шлях від технічної концепції та наукового обґрунтування до належним чином випробуваного практичного рішення. Справжня цінність пожежного винаходу визначається не його складністю і навіть не комерційною вартістю, а тим, наскільки ефективно він здатний до-

помагати людям у критичній ситуації. 5. Які проблеми загальнонаціонального значення у Сполучених Штатах Америки може допомогти вирішити Ваша технологія? У чому полягає її потенційний внесок у національні інтереси США? — Сполучені Штати Америки мають масштабну та високорозвинену систему пожежного захисту, але водночас стикаються із серйозними викликами, пов’язаними з пожежами, загибеллю людей, руйнуванням майна та необхідністю захисту критичної інфраструктури. За даними Адміністрації пожежної безпеки США (U.S. Fire Administration), у 2024 році в країні сталося понад 1,4 мільйона пожеж, унаслідок яких загинуло приблизно 3900 людей, а матеріальні збитки становили мільярди доларів. Ці цифри демонструють, що пожежна безпека — це не лише професійне питання пожежних департаментів. Це також важлива соціальна та економічна проблема. Я бачу декілька напрямів, у яких моя технологічна розробка потенційно може принести користь Сполученим Штатам. Перший — захист людського життя та здоров’я. Розвиток ефективних засобів локального пожежогасіння може сприяти швидшому реагуванню на певні типи пожеж і зменшенню ризику їх поширення. Другий — захист місцевих громад та інфраструктури. Для віддалених територій, невеликих населених пунктів, сільськогосподарських підприємств і промислових об’єктів мобільне обладнання може стати важливим додатковим ресурсом пожежної безпеки. Третій — економічна стійкість. Ефективніше локальне реагування потенційно може зменшити збитки, пов’язані з пошкодженням майна, перериванням діяльності підприємств і відновленням інфраструктури. Четвертий — технологічний розвиток і ресурсоефективність. Американська економіка зацікавлена в інноваційних рішеннях, здатних забезпечувати високий рівень безпеки за умови відповідального використання фінансових, матеріальних та енергетичних ресурсів. Водночас я розумію, що потенційна суспільна користь повинна підтверджуватися технічними дослідженнями, випробуваннями та обґрунтованою оцінкою можливостей застосування винаходу. Моя довгострокова мета полягає в тому, щоб ця розробка зробила практичний внесок у підвищення пожежної безпеки американських громад. Для мене це один із найважливіших аспектів роботи винахідника у США — створювати рішення, користь від яких може виходити далеко за межі однієї компанії чи комерційного проєкту. 6. Одним із пріоритетів розвитку сучасної пожежної безпеки є створення доступних та

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

енергоефективних технологій. Чи може Ваша установка стати ефективним рішенням для невеликих американських міст, сільських громад і підприємств? — Економічна доступність — одне з головних питань, яке цікавить мене і як винахідника, і як підприємця. Навіть надзвичайно ефективна технологія не зможе принести значної суспільної користі, якщо її придбання, технічне обслуговування та експлуатація будуть надто дорогими для потенційних користувачів. У Сполучених Штатах існують різні моделі організації пожежного захисту. Поряд із великими професійними пожежними департаментами важливу роль відіграють добровільні пожежні служби та невеликі місцеві підрозділи. Їхні технічні й фінансові можливості можуть суттєво відрізнятися. Саме тому мене цікавить розроблення компактного обладнання, яке потенційно могло б доповнювати наявний парк пожежної техніки, адаптуватися до мобільних платформ і виконувати відповідні завдання без надмірних витрат ресурсів. У наших дослідженнях ми оцінюємо економічну ефективність не лише через вартість придбання установки. Не менш важливими є споживання енергії, води та інших вогнегасних речовин, а також витрати на технічне обслуговування й ремонт. Крім того, необхідно враховувати, як конкретна технологія впливає на час ліквідації пожежі та можливі збитки. Це особливо важливо для складських приміщень, будівельних майданчиків, малого бізнесу, сільськогосподарських об’єктів і географічно віддалених територій. Я бачу значний потенціал у створенні технологій, які будуть не лише ефективними, а й економічно обґрунтованими для ширшого кола користувачів. На мою думку, майбутнє пожежної безпеки належатиме не виключно великим і технологічно складним системам. Воно також залежатиме від гнучких, мобільних та економічно раціональних рішень, які можна застосовувати відповідно до конкретного ризику.

та економічні наслідки використання. У 2026 році в науковому журналі «Економіка та суспільство» була опублікована наша спільна стаття з професоркою Мариною Мащенко «Інноваційні технології пожежогасіння як фактор підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності систем цивільного захисту». У цьому дослідженні ми розглянули підходи до комплексного оцінювання інноваційних систем пожежогасіння з урахуванням як технічних, так і економічних параметрів. Інше спільне дослідження з Оленою Кліменко, опубліковане в журналі «Бізнес Інформ», було присвячене економічній ефективності мобільних енергоефективних установок пожежогасіння в системах локальної безпеки. У цій роботі ми застосували аналітичні та розрахункові методи для порівняння технічних рішень за споживанням енергетичних ресурсів, використанням вогнегасних речовин, експлуатаційними витратами та тривалістю процесу пожежогасіння. Ще один напрям наших досліджень стосується оптимізації витрат на пожежну безпеку протягом усього життєвого циклу обладнання. Ми розглядаємо п’ять основних складових: капітальні витрати, експлуатаційні витрати, технічне обслуговування, організаційне управління та очікувані втрати, пов’язані з пожежними ризиками.

7. Ви є співавтором наукових досліджень, присвячених економічній ефективності сучасних систем пожежогасіння. Як Вам вдалося поєднати досвід пожежника, інженерне мислення та економічну науку? — Для мене наукова діяльність стала природним продовженням практичного досвіду. Спочатку я оцінював пожежне обладнання насамперед із погляду його здатності виконувати основне завдання — гасити пожежу. З часом я усвідомив, що сучасний технічний винахід потребує значно ширшого обґрунтування. Необхідно враховувати не лише фізичні та конструктивні характеристики системи, а й її енергоспоживання, ресурсомісткість, експлуатаційні витрати

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Це дозволяє сформувати комплексніший підхід до вибору технологій. Для мене надзвичайно важливо, що наукові дослідження дають можливість перейти від інтуїтивного розуміння переваг певної конструкції до системного економічного обґрунтування цих переваг. Я переконаний, що поєднання практичного досвіду, винахідництва та науки створює значні можливості для модернізації систем пожежної безпеки. Наука не повинна лише пояснювати вже відомі процеси. Вона також має допомагати створювати рішення, які служать суспільству. 8. Ви розвиваєте підприємницьку діяльність у Сполучених Штатах і очолюєте компанію Car Innovation Company. Якою є Ваша стратегія комерціалізації винаходу на американському ринку? — На мою думку, створення винаходу — це лише початок значно довшого шляху. Щоб технічна розробка перетворилася на продукт, який можна використовувати в реальних умовах, вона має пройти кілька важливих етапів: наукове й технічне обґрунтування, експериментальні дослідження, випробування, оцінювання безпеки, перевірку відповідності чинним стандартам, підготовку виробництва та пошук потенційних замовників. Як керівник Car Innovation Company, я розглядаю підприємництво як інструмент перетворення інноваційних ідей на практичні рішення. Мій інтерес полягає не лише у створенні конкретної установки, а й у розробленні життєздатної бізнесмоделі, здатної забезпечити її виробництво, технічне вдосконалення, обслуговування та подальше масштабування. Американський ринок відкриває значні можливості в цьому напрямі, адже він об’єднує розвинену інженерну інфраструктуру, виробничі компанії, науково-дослідні центри, інвестиційні установи та широку мережу потенційних користувачів пожежного обладнання. Одним із перспективних напрямів, на мою думку, є налагодження співпраці з виробниками спеціалізованих транспортних засобів і пожежної техніки. Важливими також можуть бути партнерства з інженерними лабораторіями, університетами, пожежними департаментами та організаціями, які займаються дослідженнями й розробленням технологій безпеки. Для розвитку інновацій недостатньо лише хорошої ідеї. Потрібна професійна команда інженерів, конструкторів, фахівців із випробувань, виробництва та управління. У довгостроковій перспективі розвиток цього напряму бізнесу може створити умови для появи нових робочих місць, залучення інвестицій та підтримки виробництва сучасного технологічного обладнання у Сполучених Штатах. Я переконаний, що успішний інноваційний бізнес має поєднувати економічну життєздатність зі

справжньою суспільною користю. Особливо це стосується сфери пожежної безпеки, де результати підприємницької діяльності безпосередньо пов’язані із захистом людей. 9. Вашу професійну діяльність було відзначено прийняттям до асоційованих членів Української академії наук. Що означає для Вас це визнання та якою Ви бачите роль українських винахідників у світовому технологічному розвитку? — Для мене прийняття до асоційованих членів Української академії наук є важливим професійним визнанням і водночас великою відповідальністю. Під час розгляду моєї кандидатури було відзначено мій практичний досвід, технічне мислення, винахідницьку діяльність, а також підприємницькі та управлінські навички. Я особливо ціную те, що увагу було приділено не лише формальним досягненням, а й поєднанню професійних компетенцій, практичного досвіду та прагнення розвивати нові технологічні рішення. На мою думку, сучасна наука потребує міждисциплінарної співпраці. Винахідник може визначити практичну проблему, інженер — запропонувати конструктивне рішення, економіст — оцінити ефективність його впровадження, а підприємець — створити умови для виходу технології на ринок. Саме взаємодія цих компетенцій дозволяє перетворювати перспективні ідеї на технології, здатні приносити суспільну користь. Українські фахівці мають значний інтелектуальний та інженерний потенціал. Я переконаний, що досвід українських винахідників може бути цінним далеко за межами нашої країни. Проживаючи у Сполучених Штатах, я вважаю себе частиною двох професійних середовищ — українського та американського. Для мене важливо сприяти зміцненню зв’язків між ними, популяризувати українські інженерні досягнення та підтримувати міжнародний обмін знаннями. Я також беру участь у громадському й культурному житті української спільноти, підтримую творчі ініціативи та освітні програми. Я переконаний, що міжнародне визнання починається зі змістовної професійної роботи, відповідальності та готовності створювати щось нове. Я хотів би, щоб українських фахівців у всьому світі дедалі більше визнавали не лише як талановитих людей, а й як авторів практичних технологій і рішень, які мають міжнародне значення. 10. Ви поєднуєте мистецтво, науку, винахідництво, бізнес і громадську діяльність. Якою Ви бачите свою місію на наступні десять років і який внесок прагнете зробити в розвиток американського суспільства? — Я вважаю, що справжнє покликання людини по-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

лягає не лише в реалізації власного потенціалу, а й у здатності зробити щось корисне для інших. Мій шлях об’єднав декілька професійних напрямів, які на перший погляд можуть здаватися не пов’язаними між собою. Мистецтво навчило мене бачити нові можливості. Дизайн — шукати гармонію між формою та функціональністю. Робота пожежником — розуміти цінність людського життя й відповідальність за кожне рішення. Наукова діяльність — системно обґрунтовувати ідеї. Підприємництво — знаходити шляхи їх практичного втілення. Я бачу свою місію в тому, щоб об’єднати ці знання та досвід задля розвитку технологій безпеки. Протягом наступних десяти років я хотів би зосередитися на вдосконаленні інноваційних систем пожежогасіння, їх науковому обґрунтуванні, проведенні

практичних випробувань і створенні можливостей для впровадження. Ще одним важливим пріоритетом для мене є розвиток технологічного підприємництва у Сполучених Штатах Америки. Я хотів би, щоб результати цієї роботи приносили користь американським громадам, підприємствам та організаціям, відповідальним за захист населення й інфраструктури. Водночас я прагну розвивати міжнародну співпрацю між українськими та американськими фахівцями, сприяти обміну інженерними знаннями та підтримувати інновації. Особливо важливою для мене є підтримка молодих винахідників. Я хотів би сказати молодим українцям, що інноваційне мислення не обов’язково зароджується у великій науковій лабораторії. Іноді воно виникає на звичайному робочому місці, де людина щодня стикається з проблемами, помічає недоліки наявних рішень і починає замислюватися над тим, як можна зробити щось краще. Не потрібно боятися нестандартного професійного шляху. Практичний досвід може стати основою для важливого винаходу, а одна добре обґрунтована ідея — початком великого технологічного проєкту. Моє головне переконання полягає в тому, що найцінніші інновації — це ті, які служать людям. Якщо завдяки розвитку нових технологій пожежогасіння вдасться врятувати хоча б одне людське життя, це вже буде надзвичайно важливим результатом. Саме заради цього, на мою думку, варто працювати, досліджувати, винаходити й рухатися вперед.

«Українці і світ» — журнал про українців, чиї професійні досягнення, ідеї та інновації створюють нові можливості для міжнародної співпраці та роблять внесок у розвиток сучасного світу.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Світлана Апрельська: «Я три роки говорила “ні” життю, яким сьогодні живу» Сьогодні Світлана Апрельська розвиває міжнародний бізнес у travel-індустрії, подорожує, живе в Римі, виховує дітей і має команду близько тисячі людей. Але у 2008 році ї ї життя виглядало зовсім інакше.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ереїзд із Донецька до Іспанії, життя без документів, випадкові заробітки, самотнє материнство, робота з ранку до вечора — їй знадобилося багато років, щоб пройти шлях від постійного «треба вижити» до можливості самій обирати, як жити. Ми поговорили зі Світланою про імміграцію, гроші, материнство, страх змін, лідерство і про ті самі 95 доларів, які вона майже три роки відмовлялася заплатити. — Світлано, сьогодні у вас велика команда, подорожі, міжнародний бізнес. А якою ви приїхали до Іспанії у 2008 році? Я їхала з Донецька за новим життям — молода, закохана. Переїхала до Іспанії зі своїм молодим чоловіком і, звісно, думала, що попереду в нас прекрасне майбутнє. Але дуже скоро ми розійшлися, і я залишилася сама в чужій країні — без легальних документів, без нормальної роботи, без стабільності. Тому перші роки були взагалі не про красиве життя в Іспанії. Вони були про те, як вижити. Ким я тільки не працювала: роздавала листівки, прибирала квартири, бралася за будь-яку роботу. Коли в тебе немає

документів, ти не сидиш і не думаєш «яке моє призначення». Ти думаєш: як мені заплатити за квартиру наступного місяця. Мабуть, я пройшла майже всі класичні етапи імміграції. — Але поступово життя почало налагоджуватися? Так. З часом я отримала документи, з’явилася нормальна робота. Здавалося, найскладніше вже позаду. А потім я завагітніла — і чоловік, який був поруч, пішов. Я залишилася сама з дитиною. Це був дуже важкий період. Але коли в тебе є дитина, ти вже не можеш сказати «я втомилася, більше нічого не хочу». Ти встаєш і йдеш працювати. Я дуже рано навчилася бути сильною — хоча зараз думаю, що іноді ми називаємо силою ситуацію, коли просто немає іншого вибору. — І саме в цей непростий період вам уперше запропонували INCRUISES? Так, і зараз це навіть трохи смішно згадувати. Мені почали розповідати: «Свєта, є travel-проєкт, можна подорожувати, можна будувати онлайн-бізнес. Старт — приблизно 95 доларів». А я дивилася на людину і ду-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

мала: «Ви взагалі бачите моє життя? Які круїзи, який бізнес, я ще повинна заплатити 95 доларів?» Для мене це звучало як якийсь лохотрон, я навіть не хотіла нормально розібратися. Мені показували цю можливість не раз, а я постійно говорила «ні». — Чому? Ви не вірили саме в бізнес чи просто були не готові щось змінювати? Зараз скажу річ, яку, можливо, не всі зрозуміють: мені, напевно, було вигідно страждати. Так, саме так. Мені було вигідно розпускати соплі й говорити — у мене дитина, складне життя, немає грошей, немає часу, я сама. У мене завжди була причина, чому я не можу. А коли тобі дають можливість і кажуть «спробуй» — у тебе одразу з’являється відповідальність. Тож простіше було сказати «ні, це якийсь лохотрон» і продовжувати жити так, як жила. Сьогодні я це прекрасно розумію. А тоді — ні. — Але зовні ваше життя поступово стало досить успішним? Абсолютно. Я вже працювала продавцем в елітному магазині, мала хорошу стабільну роботу, взяла квартиру в іпотеку, виплачувала кредит за машину. Якщо подивитися збоку — молодець: приїхала до Іспанії без документів, працювала ким доведеться, а потім стала на ноги. Квартира є, машина є, робота є. Але одного в мене не було — життя. Я практично не бачила свою маленьку доньку. Коли вона прокидалася, я вже була на роботі. Коли поверталася додому, вона часто вже спала. І в якийсь момент я зрозуміла страшну для себе річ: я так багато працюю, щоб дати дитині хороше майбутнє, що пропускаю її дитинство сьогодні. Ось тоді в мене почали з’являтися зовсім інші питання. — І в 2019 році вам знову розповідають про той самий бізнес? Так, і на той момент минуло приблизно три роки. До мене знову приходять з INCRUISES — ті самі круїзи, той самий онлайн-бізнес, ті самі приблизно 95 доларів. Тільки цього разу я подумала: «Свєта, може, досить уже говорити «ні»?» Я заплатила ці гроші не тому, що раптом стала на сто відсотків упевнена в успіху — я взагалі не знала, що з цього вийде. Просто вирішила: добре, я спробую. Іноді думаю: три роки! Я три роки відмовлялася від того, що потім повністю змінило моє життя. — Наскільки швидко з’явився результат? Через дев’ять місяців я змогла звільнитися з роботи. Звісно, я не прокинулася наступного ранку після оплати 95 доларів успішною бізнесвумен. Я працювала, вчилася, розмовляла з людьми, чула «ні», помилялася, знову пробувала. Але бізнес почав давати результат, і через дев’ять місяців мій дохід уже дозволив мені залишити звичайну роботу — я почала заробляти більше, ніж у магазині.

І знаєте, що для мене було найціннішим? Не гроші. Час. Я нарешті могла бачити свою дитину, бути поруч, коли донька прокидається, провести з нею вечір. Я могла сама вирішувати, як виглядатиме мій день. Після стількох років, коли все моє життя було суцільним «треба», я раптом відчула: я можу жити. — А потім travel-бізнес змінив ще й ваше особисте життя? Так, і це взагалі окрема історія. Після пандемії, коли круїзні лайнери знову почали виходити в море, я вирушила в круїз — і саме там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, італійцем. Так у моєму житті з’явився Рим: я переїхала з Іспанії до Італії, згодом у нас народився син. Іноді думаю: якби у 2008 році тій Свєті, яка приїхала з Донецька до Іспанії без документів і роздавала листівки, показали її життя через багато років, я б сказала «та ну, не може бути». А воно може. — Сьогодні у вашій команді близько тисячі людей. Що для вас означає такий масштаб? За цифрою «тисяча» я вже давно не бачу просто тисячу партнерів — я бачу людей. У кожного своя причина прийти. Хтось хоче подорожувати, хтось хоче

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

нове життя, мені б із цим розібратися». Тому коли люди сьогодні кажуть мені: «Свєта, твоя історія мене надихнула» — це для мене дуже цінно. Але ще більше мене надихає інше: коли людина приходить до мене невпевненою в собі, а через деякий час я бачу перед собою зовсім іншу особистість. Вона починає заробляти, подорожувати, сміливіше говорити про свої бажання, ставити перед собою більші цілі. А потім сама починає вести за собою інших людей. Ось це мені дуже імпонує. Я не хочу, щоб люди просто йшли за мною — я хочу створювати лідерів, які одного дня скажуть: «тепер я можу сама, і я можу допомогти іншому». Мабуть, саме це для мене і є справжнім успіхом. Не скільки людей стоїть за твоєю спиною, а скільки людей поруч із тобою стали сильнішими. — А що для вас сьогодні означає бути лідером? Для мене лідер — це точно не людина, яка просто стоїть попереду і говорить іншим, що робити. Мені подобається бачити потенціал у людях. Іноді людина сама ще не бачить, на що вона здатна, а ти вже бачиш.

більше заробляти, хтось не бачить своїх дітей через роботу, як колись я. Хтось хоче змінити своє життя, але дуже боїться. А хтось приходить з тими самими словами, які колись говорила я: «у мене не вийде». І знаєте, чому я ніколи не сміюся з таких людей? Тому що я дуже добре їх розумію. Я сама була такою: мені теж було страшно, я теж не вірила, теж говорила, що це не для мене. Тому сьогодні мені мало просто будувати велику команду — набагато цікавіше бачити, як ростуть люди поруч зі мною. — Ваша історія сьогодні надихає багатьох людей. Ви самі відчуваєте, що стали для когось прикладом? Знаєте, це, напевно, одна з найцінніших речей у тому, що я роблю. Тому що я не народилася успішною. У мене не було готового бізнесу чи людини, яка одного дня прийшла і вирішила всі мої проблеми. Я дуже добре знаю, що таке починати з нуля — прибирати квартири, роздавати листівки, рахувати гроші, платити кредити, виховувати дитину і думати: «ну яке ще

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

І якщо можеш підтримати її, дати знання, показати своїм прикладом, що можливо більше, — для мене це і є лідерство. Я дуже люблю момент, коли людина перестає потребувати постійної підтримки й сама стає опорою для інших. Тому що тоді змінюється вже не одне життя — вона йде далі й починає впливати на інших людей. Так створюється ланцюжок. Колись хтось показав можливість мені. Я три роки від неї відмовлялася, потім усе-таки спробувала. Сьогодні я показую можливості іншим, а завтра вони показуватимуть їх уже своїм людям. І ця історія для мене набагато більша, ніж просто бізнес. — Ви часто говорите про свободу. А що це слово означає особисто для вас? Раніше я, напевно, відповіла б: багато грошей. Сьогодні — ні. Для мене свобода — це час. Можливість самій вирішити, де я сьогодні буду, коли працюватиму, скільки часу проведу зі своїми дітьми, куди поїду, з ким буду поруч. Я дуже добре пам’ятаю життя, коли в мене була квартира, машина, робота — і при цьому не було часу навіть побачити, як росте моя дитина. Тому сьогодні

я точно знаю: можна мати багато речей і при цьому не мати свободи. А можна побудувати життя, в якому ти сама приймаєш рішення. Для мене це набагато цінніше. — Якби сьогодні перед вами сиділа та Світлана з 2008 року, що б ви їй сказали? Я б, напевно, не стала говорити їй «не переживай, усе буде добре» — у той момент вона б мені не повірила. Я б сказала: «не бійся пробувати». Не потрібно одразу знати, як усе складеться. Не потрібно чекати, поки з’являться ідеальні умови — у мене їх не було. Я довго думала, що спочатку повинні змінитися обставини: мають з’явитися гроші, час, стабільність, а вже потім я зможу змінити життя. У мене сталося навпаки. Спочатку я сама прийняла маленьке рішення — ті самі 95 доларів, які три роки здавалися мені безглуздою витратою. І просте «добре, я спробую». А потім поступово почало змінюватися все інше. Я приїхала до Іспанії у 2008 році за новим життям. А сьогодні розумію: нове життя — це не країна, до якої ти переїхала. Нове життя починається в той момент, коли ти сама дозволяєш собі жити по-іншому.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Від хореографії до винахідництва: українська інновація, що народилася з бажання зробити рух доступнішим Членкиня Академії наук України, винахідниця. SyncBeat™ та підприємиця, професійне визнання, міжнародну співпрацю та розвиток української інновації у США.

ьогодні її знають як винахідницю, та підприємицю, яка розвиває SyncBeat™ у США та на міжнародному рівні. Нещодавно її професійний шлях отримав ще одне важливе визнання — вона стала членкинею Академії наук України. Її професійний шлях поєднав хореографію, освіту, роботу з дітьми, технології, науку та підприємництво. Саме на перетині цих сфер розвивається SyncBeat™ — система тактильної синхронізації, яка використовує вібрацію як додатковий канал сприйняття ритму та руху. Сьогодні розробка розвивається не лише у США. Авторка працює над міжнародною співпрацею та вже має професійні домовленості в Іспанії, Нідерландах та Англії. Про

професійне визнання, розвиток SyncBeat™, міжнародну співпрацю та майбутнє української інновації ми поговорили з її авторкою. 1. Ви нещодавно стали членкинею Академії наук України. Що ви відчули, коли дізналися про це визнання, і що воно означає для вас особисто? Для мене це було дуже важливе професійне визнання. Я відчула велику гордість — не лише за себе, а насамперед за свою роботу та SyncBeat™, у який я вклала багато знань, праці й енергії. Особливо цінно для мене, що моя робота отримала професійну та наукову оцінку і що вона потенцій-

но може бути корисною для суспільства, зокрема для дітей. 2. Ваша робота отримала й інші професійні відзнаки. Яке значення вони мають для вас? Серед професійних відзнак особливе місце для мене посідає Орден «За міжнародне співробітництво». Я сприймаю його як підтвердження що я рухаюся в правильному напрямку, поєднувати українські інновації з міжнародними можливостями та створювати професійні зв’язки між Україною і світом. Також важливим для мене стало визнання у сфері інновацій та винахідництва за роботу над SyncBeat™. Для мене цінно, що була відзначена не лише сама ідея, а й робота над її практичним втіленням.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Ці відзнаки для мене — передусім мотивація продовжувати розвивати SyncBeat™ і не зупинятися на досягнутому. 3. Ви також стали членкинею Міжнародної асоціації науковців «Інтелектуальне лідерство». Що для вас означає це членство? Для мене це важливий етап професійного розвитку та можливість бути частиною міжнародного середовища науковців. Мені цікаво спілкуватися з людьми з різних сфер, обмінюватися досвідом і знаходити можливості для нової співпраці. Я також бачу в цьому можливість отримувати нові знання та розвивати SyncBeat™ не лише як бізнес-проєкт, а і як технологію, що має наукову та практичну цінність. 4. Ви розвиваєте SyncBeat™ на міжнародному рівні, але український ринок також залишається важливим для вас. Які перспективи ви бачите для цієї технології в Україні? Я бачу перспективи SyncBeat™ в Україні насамперед в освіті, інклюзивних програмах, танцях і спорті. Особливо важливо для мене, щоб діти з різними освітніми потребами мали більше можливостей , також бути залученими до спільної діяльності, взаємодіяти з іншими та розвиватися через рух і ритм. Я вважаю що це дуже важливо для розвитку як емоційного ментального так і фізичного. Але потенціал технології значно ширший. Через війну багато український захисників , потребують фізичної та психологічної реабілітації. У майбутньому я хотіла б досліджувати можливість використання SyncBeat™ як додаткового інструменту в таких програмах — для роботи з рухом, ритмом, координацією та соціальною взаємодією. Для мене важливо, щоб технологія могла допомагати людям поступово повертатися до активного життя та бути більш залученими до суспільства.

5. Одним із напрямів вашої міжнародної діяльності стала співпраця в Іспанії. Як вона розвивається та які можливості відкриває для SyncBeat™? Співпраця в Іспанії стала одним із кроків у міжнародному розвитку SyncBeat™. Я уклала договір з Маріанною Москаленко на користування моєю розробкою, що створює можливість представляти та використовувати технологію в Іспанії. Для SyncBeat™ це важливо, тому що кожен новий міжнародний контакт дає можливість побачити, як

технологія може працювати в іншому професійному середовищі, отримувати практичний досвід і знаходити нові напрями застосування. 6. Ви також розвиваєте професійну співпрацю в Нідерландах та Англії. Які можливості це дає SyncBeat™? Для мене особливо важливим є напрям роботи з дітьми. Розвиваючи міжнародну професійну співпрацю, я маю можливість досліджувати практичне застосування SyncBeat™ у різних середовищах. Зокрема, з Ольгою Анатоліївною

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Анісімовою ми познайомилися під час зустрічі почесних членів Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство». Ольга працює у сфері бізнес-консалтингу у Великій Британії, і під час нашого знайомства її зацікавили мій професійний досвід та інноваційний проєкт SyncBeat™. Для мене цінні такі професійні знайомства, адже вони відкривають нові можливості для розвитку проєкту. Співпраця у Великій Британії та Нідерландах дає можливість досліджувати практичне застосування SyncBeat™ в освіті, танцях, рухових заняттях та інклюзивних програмах. Однією з важливих переваг технології я вважаю те, що тактильний сигнал не залежить від мови. Дитині не обов’язково розуміти слова чи володіти тією самою мовою, що й педагог або інші діти, щоб відчути ритм і зрозуміти сигнал через вібрацію. Це особливо важливо для міжнародного та інклюзивного се-

редовища. Я хочу досліджувати, як SyncBeat™ може допомагати дітям краще відчувати ритм, координувати рухи, взаємодіяти з іншими та бути більш залученими до спільної діяльності. У перспективі міжнародна співпраця може стати важливим кроком для практичного тестування, вдосконалення та масштабування SyncBeat™. 7. Ви вже вийшли на міжнародний ринок. Розкажіть більше про вашу міжнародну співпрацю та які країни вас зараз цікавлять? Так, сьогодні SyncBeat™ поступово виходить на міжнародний рівень. Я вже розвиваю професійні контакти та співпрацю в Україні, Польщі, Іспанії, Нідерландах, Англії та Німеччині. Для мене це не просто можливість представити свою розробку в інших країнах, а насамперед можливість знаходити партнерів, обмінюватися досвідом і разом шукати нові способи

застосування SyncBeat™. Мені цікаво працювати з людьми та організаціями у сфері освіти, танців, інклюзії, спорту та реабілітації. Я хочу, щоб у різних країнах технологію могли тестувати на практиці та давати свій професійний зворотний зв’язок. Окремо мене цікавить Латинська Америка. Там дуже сильна культура музики, танцю та групової взаємодії, тому я бачу хороші можливості для майбутніх партнерств і спільних проєктів. Особливо мене цікавить Латинська Америка, тому що там дуже сильна культура музики, танцю та групової взаємодії. Це напрям, який мені близький ще й особисто, адже мій професійний шлях розпочався з хореографії та роботи з дітьми.Я бачу, що саме в такому середовищі SyncBeat™ може мати цікаві можливості для застосування — у танцювальних школах, освітніх та інклюзивних програмах. Для мене міжнародний розвиток — це не просто вихід на нові ринки. Це створення мережі людей і партнерів, з якими SyncBeat™ може розвиватися далі. 8. Сьогодні ви розвиваєте українську інновацію у США. Що ви вже встигли зрозуміти про американське професійне середовище та які можливості бачите для SyncBeat™? Вихід на американський ринок показав мені, наскільки професійним, відкритим і динамічним є це середовище. Я сама зараз працюю у сфері дошкільної освіти в США, тому маю можливість безпосередньо працювати з американськими дітьми, спостерігати за ними та краще розуміти їхню поведінку, потреби й особливості навчання. Цей досвід дуже цінний для розвитку SyncBeat™, тому що я можу не лише думати про технологію теоретично, а й бачити дитяче середовище зсередини. Мені особливо близька увага, яку в США приділяють дітям, освіті та інклюзивності. Я бачу великий потенціал SyncBeat™ саме в цих сферах і хочу, щоб технологія

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

розвивалася через практичний досвід, дослідження та міжнародну співпрацю. . 9. Що стало поштовхом до створення SyncBeat™ і як ваш досвід у хореографії та роботі з дітьми вплинув на появу цієї технології? Ідея SyncBeat™ значною мірою виросла з мого професійного досвіду в хореографії, викладанні та роботі з дітьми. Робота показала мені, наскільки важливими є ритм, рух і можливість кожної дитини бути частиною групи. Мені хотілося знайти спосіб зробити музику, рух і навчання більш доступними. Так поступово виникла ідея використати вібрацію як додатковий канал сприйняття музичного ритму та руху. Особливо мене цікавила можливість допомогти дітям, які не можуть повною мірою сприймати музику через слух, отримати інший спосіб відчути її через тіло. 10. Яким був найскладніший етап у перетворенні ідеї на реальну технологію? Найскладнішим було перетворити велику кількість ідей, які спочатку були лише в моїй голові, на одну чітку концепцію, а потім — на реальну технологію та методику. Потрібно було зрозуміти, як один додаток може передавати синхронізовані сигнали на декілька браслетів, як музичний ритм має перетворюватися на вібраційні сигнали та як людина через них розумітиме, коли потрібно змінити рух або ритм. Тобто потрібно було не просто створити пристрій, а продумати цілу систему, яка буде зрозумілою та практичною для користувача. Саме цей процес — від великої кількості ідей до однієї чіткої, працюючої системи — став для мене одним із найскладніших етапів. 11. Якщо пояснити простими словами, що саме робить SyncBeat™? Основна ідея SyncBeat™ — допомогти людині краще відчувати

музику та ритм через вібрацію і синхронізувати рухи з іншими людьми. Браслет передає тактильний сигнал, який людина відчуває тілом. Для дітей із порушеннями слуху це може бути значно більше, ніж просто допомога у виконанні рухів. Це додатковий спосіб сприймати саму музику — відчувати її ритм через тіло та брати участь у спільній музичній і руховій діяльності. При цьому технологія не прив’язана до конкретної мови, що робить її цікавою і для міжнародного, і для інклюзивного середовища. 12. Як ви бачите практичну цінність SyncBeat™ для освіти, інклюзії, спорту та реабілітації? Я бачу практичну цінність SyncBeat™ значно ширше, ніж лише синхронізація рухів. В освіті технологія може допомагати дітям краще відчувати ритм, координувати рухи та бути залученими до спільної діяльності. Вагомий внесок мій винахід може зробити У реабілітації вона потенційно може бути додатковим інструментом для роботи з рухом, координацією та фізичним відновленням. Для мене також дуже важлива соціальна складова. Коли людина рухається разом з іншими, відчуває спільний ритм і взаємодіє з групою, це може створювати додаткові можливості для соціалізації та комунікації. Тому я бачу SyncBeat™ як технологію, яка потенційно може допомагати людям розвиватися фізично, емоційно та соціально. 13. У вашій роботі поєднуються освіта, хореографія, технології, наука та підприємництво. Як ці сфери доповнюють одна одну? Для мене всі ці сфери природно доповнюють одна одну. Хореографія дала мені розуміння руху та ритму, освіта і робота з дітьми — розуміння того, як люди навчаються та взаємодіють. Технології та наука допомагають перетворювати ці спостереження

на інноваційні рішення, а підприємництво — розвивати їх, масштабувати та шукати можливості для практичного застосування. Саме на перетині цих сфер і розвивається SyncBeat™. 14. Яким ви бачите наступний етап розвитку SyncBeat™ та K-MOVEMENT? Наступний етап для мене — масштабувати те, що вже почало розвиватися. Сьогодні SyncBeat™ уже виходить за межі одного ринку: я маю партнерські домовленості та контракти в Іспанії, Англії та Нідерландах, а також розвиваю проєкт у США. Тому я хочу продовжувати розширювати географію, знаходити нових партнерів і поступово виходити на нові міжнародні ринки. Мені важливо, щоб SyncBeat™ знаходив застосування в освіті, інклюзії, танцях, спорті та реабілітації. У довгостроковій перспективі я також хотіла б створити соціальний проєкт, який допомагатиме робити інклюзивні технології доступнішими для більшої кількості дітей та людей, які їх потребують. Для мене важливо, щоб SyncBeat™ мав не лише комерційну, а й соціальну цінність. 15. Що б ви хотіли сказати молодим українським винахідникам та інноваторам, які мають ідею, але бояться зробити перший крок? Я б сказала: не бійтеся починати, навіть якщо ваша ідея сьогодні здається недосконалою. У кожного великого проєкту колись був лише перший крок. Важливо вірити у свою ідею, але водночас бути готовими вчитися, слухати інших, приймати критику та постійно її вдосконалювати. Для мене власний шлях — це приклад того, що ідея може пройти шлях від хореографії та роботи з дітьми до технології, міжнародної співпраці та професійного визнання. Тому я б побажала молодим винахідникам не боятися масштабно мислити, але водночас робити конкретні кроки назустріч своїй меті.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Вітаю! Мене звати Тетяна. Я - ініціаторка проєкту “Поруч”. Мій шлях до материнства був зовсім не простим. Колись я почула діагноз «безпліддя», а коли завагітніла, лікарі радили перервати вагітність. Потім були роки страху за доньку - я щодня боролася за ї ї життя й вірила, що вона залишиться зі мною. Згодом я стала мамою дитини з інвалідністю, народила ще дітей, була щасливою багатодітною мамою. А життя додало ще один поворот - я стала мамою-одиначкою.

зі мною в Україні, серед тривог і вибухів, попри всю невизначеність, у якій ми живемо. Я озираюся на пройдений шлях і розумію: сили рухатися далі мені давали люди. Рідні, друзі, знайомі й зовсім незнайомі. Одного разу, коли мені сказали, що моя дитина помре, незнайома людина промовила: “Залиш місце для дива”. Я залишила. І диво сталося. Вікторія вижила, виросла й сьогодні навчається у Віденському економічному університеті. Я могла б розповісти про самотні тижні в лікарні, про соціальний вакуум, про брак підтримки й про те, як заради родини відкладала власні плани. Та най-

ле моя історія не про біль і втрати. Вона про те, як любов допомагає вистояти. Про віру у світле майбутнє. І про людей, які з’являються поруч саме тоді, коли найбільше потрібні. Сьогодні я щаслива мама трьох дітей: Вікторії, Сергія й Варвари. Вікторії 20, Сергію 14, Варварі 12. Двоє старших зараз живуть за кордоном, а молодша поруч

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

важливіше для мене - попри все, у найскрутніші моменти поруч знаходилися люди, готові допомогти. Я знаю, як багато може змінити проста присутність, добре слово, протягнута рука. Тепер я хочу, щоб така рука була поруч і з іншими жінками - матерями-одиначками, багатодітними мамами, мамами дітей з інвалідністю, бездітними… Жінками, які щодня тримають на собі цілий світ і часто не мають на кого спертися. “Поруч” - це задум про підтримку, яка допоможе знову відчути ґрунт під ногами. Ми хочемо створити простір, де жінок вислухають і підтримають, де вони зможуть навчитися нової професії та знайти роботу. На нашому виробництві або в компаніях-партнерах. Ми також розробляємо окремий напрям працевлаштування для мам, які виховують дітей з інвалідністю. Особливо зараз, під час війни, жінкам потрібні не лише слова співчуття. Потрібні люди поруч, можливість відновитися, навчитися, заробляти й знати, що ти не сама. Ми не хочемо просто допомогти один раз — ми хочемо дати можливість самостійно будувати

професійним знанням чи партнерству. Кажуть: не треба давати рибу - треба дати вудочку. А я мрію ще й показати, де є водойма, побути поруч, поки закидаєш вудочку, і порадіти першому улову. Бо кожна жінка заслуговує на підтримку й на віру в себе. Іноді для цього достатньо, щоб хтось був поруч і сказав: “Ти не сама”. Можливо, саме з цих слів і починається диво.

своє життя. Для цього потрібні кошти на психологічну підтримку, навчання, обладнання й запуск виробництва, де з’являться перші робочі місця. Ми будемо раді будьякій допомозі: фінансовій підтримці, обладнанню,

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

За межами звичайного: жінка, яка обирає життя без кордонів — Маріанно, якщо коротко: чим ти займаєшся? Чесно? Одним реченням не відповім. Розвиваю онлайн-бізнес у travel-індустрії, займаюся маркетингом і контентом, працюю з міжнародними проєктами, багато подорожую. А останнім часом ще й дивлюся в бік інвестицій — вкладаюся в ідеї, у яких бачу майбутнє. — Раніше так не думала? Ні, раніше мені здавалося, що це неправильно. Що треба обрати щось одне — одну професію, один бізнес, один напрям — і триматись його все життя. А сьогодні думаю зовсім інакше. Мені 35, і я дозволила

собі не обирати щось одне. Дозволила собі змінюватися. — З чого все починалося? Одразу з travel? Ні, зовсім ні. Я з Дніпра, за освітою економіст — закінчила Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, спеціальність «Економіка підприємства». Спочатку працювала в продажах, займалась розвитком бізнесу. Потім з’явилися власні проєкти: організація заходів, маркетинг, фото, відео. — А чому саме підприємництво? Мені завжди було замало просто виконувати ро-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

боту. Хотілося придумувати, створювати, збирати навколо себе людей — і дивитися, як ідея з нуля перетворюється на щось реальне. Мабуть, саме ця риса й привела мене в підприємництво. А потім у моєму житті з’явилась Іспанія. — Який досвід дав переїзд в іншу країну? Переїзд красиво виглядає тільки в Instagram. У реальності — нова мова, нові правила, інший менталітет і купа речей, які доводиться вчитися заново, навіть якщо вдома ти вже щось вміла і чогось досягла. Іспанія дала мені багато, але найголовніше — навчила не боятися починати спочатку. — Чим ти займалась в Іспанії? Створювала й розвивала різні бізнес-проєкти, працювала з підприємцями, блогерами, публічними людьми, VIP-клієнтами. Заснувала медіастудію, займалась фото- й відеопродакшном, маркетингом, розвитком особистих брендів. Була й зовсім інша сторінка — я стояла біля витоків іспансько-американсько-українського кінофестивалю Star Independent. Сьогодні я також амбасадорка журналу «Українці і світ». — Ці напрями взагалі між собою пов’язані? Збоку може здатись, що ні. Але для мене вони завжди були про одне: про людей, про комунікацію, про можливості і про свободу будувати своє життя так, як хочеться саме тобі. — А коли з’явилися подорожі? Разом з travel-бізнесом. Я в ньому вже багато років — десятки країн, багато круїзів, зовсім інший погляд на світ. Але цікавіше за кількість країн те, як подорожі змінюють мислення. Коли постійно бачиш нові міста, культури, людей з різних куточків планети, у якийсь момент перестаєш думати в межах однієї країни. Починаєш бачити ширше. — Це дає й практичну свободу? Так, і мені якраз це подобається — бізнес не прив’язує мене до одного місця. Телефон і ноутбук — мій офіс. Сьогодні я працюю з Іспанії, завтра — з круїзного лайнера, післязавтра — з іншої країни. Колись такий спосіб життя здавався далеким, тепер це просто моя реальність. — І що далі, коли вже все це є? Це, мабуть, дуже про мене — коли добре знаю один напрям, одразу хочеться зазирнути за його межі. Останнім часом усе частіше думаю про інвестиції. Але не в форматі «вклав гроші — отримав більше грошей». Мене цікавлять люди та їхні ідеї: знайти щось на ранньому етапі й подумати — а що, як допомогти цьому вирости? Чи можна вивести продукт в Іспанію? У США? Чи буде він цікавий у Латинській Америці? — З’явився такий проєкт?

Так, нещодавно. Я познайомилась з розробкою Тетяни Колоджеєвої — її авторською методологією SyncBeat і спеціальним тактильним браслетом. — Розкажи, у чому суть. Уявіть дитину, яка не чує музику. А тепер уявіть, що вона може її відчути — не вухами, а через дотик. Браслет передає тактильні сигнали: різні вібрації позначають ритм або команди, і отримати їх одночасно може ціла група. Наприклад, викладач подає сигнал — і діти одразу відчувають його на зап’ясті, розуміючи, коли почати рух, зупинитись або змінити його. — Чому тебе це зачепило? Бо тут одразу дві речі — бізнес і сенс. І сьогодні їхнє поєднання для мене особливо важливе. Я придбала права на використання цієї розробки й методології у своїй підприємницькій діяльності в Іспанії.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

— Які плани щодо неї? Зараз розглядаю можливість розвивати тут дитячий освітньо-танцювальний напрям на її основі, особливо цікаво застосувати технологію для дітей з порушеннями слуху та іншими особливими освітніми потребами. А далі думаю про вихід на ринок США, а в перспективі — і Латинської Америки. Чи станеться все саме так — побачимо. Але я давно навчилась не чекати гарантій перед першим кроком. — Ти казала, що тобі близькі жінки, які «хочуть більшого». Що це для тебе означає? Мабуть, тому мені й близькі жінки, які одного дня прокидаються з думкою: «Начебто все нормально. Але я хочу чогось ще». Не обов’язково нового чоловіка, будинку чи країни. Іноді просто хочеться знову відчути себе, згадати, чого хочеш саме ти. Спробувати професію, про яку давно думала. Почати свій маленький бізнес. Навчитись заробляти онлайн. Поїхати в першу подорож без страху. Або просто дозволити собі сказати: «Я хочу більшого».

— Тобі це відчуття знайоме? Дуже. У моєму житті були різні періоди — я змінювала напрям, починала нові проєкти, переїжджала, помилялась, починала знову. І тепер розумію: іноді новий проєкт — це для жінки не просто спосіб заробити. Це спосіб повернути себе. — Тому й хочеш робити проєкти для жінок? Так. У майбутньому хочу створювати й підтримувати більше проєктів для жінок — про реалізацію, про фінансові можливості, про свободу і про право не ставити на собі крапку тільки тому, що тобі вже 30, 40 чи 50. — Тобі 35. Як ти сама це відчуваєш? Мені здається, що все тільки починається. Раніше думала, що до певного віку вже треба точно знати, ким хочеш бути. Сьогодні ця думка мене навіть трохи смішить — я досі не знаю, ким буду через десять років. І мені це подобається. — Що є в твоєму житті сьогодні? Travel-бізнес. Маркетинг і медіа. Контент. Міжнародні знайомства й партнерства. З’являються інвестиції. Є технологічні й соціальні проєкти, які цікаво розвивати. А завтра, можливо, з’явиться щось, про що я поки навіть не думаю. — Ти більше не хочеш обирати між напрямами? Ні. Не хочу обирати між «серйозним бізнесом» і

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

творчістю. Між сім’єю та реалізацією. Між подорожами й роботою. Між грошима й проєктами зі змістом. Хочу, щоб у моєму житті було місце для всього цього. — Як би ти описала себе сьогодні? Не просто як людину, що розвиває кілька бізнесів. Мені цікавіше будувати навколо себе цілу систему: знайомитись із талановитими людьми, бачити цікаві ідеї, об’єднувати людей із різних країн, інвестувати, допомагати продуктам виходити на нові ринки, створювати власні проєкти — і водночас продовжувати подорожувати, бути мамою, дружиною, жінкою і просто людиною, якій цікаво жити. — Знаєш, який з проєктів стане найбільшим через п’ять років? Ні, не знаю. Але знаю інше: якщо мені цікаво — я спробую. Якщо бачу можливість — хочу її дослідити. Якщо бачу сильну ідею — хочу зрозуміти, як допомогти їй вирости. І якщо одного дня захочеться все змінити знову — я вже цього не боятимусь. — На завершення? Можливо, себе не потрібно знайти один раз. Можливо, набагато цікавіше — створювати себе протягом усього життя. Маріанна Москаленко Іспанія

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Євген Зражевець: «Майбутнє сервісної індустрії — не в ремонті після поломки, а в технологіях, які здатні ї ї передбачити» Від масштабного будівельного бізнесу в Україні до технологічного підприємництва у США: український науковець, винахідник, доктор філософії у галузі фінансів і засновник YZ PRO Appliance Repair та YZ PRO Academy Євген Зражевець розповідає про власний професійний шлях, розробку інноваційного способу мультифізичної предиктивної діагностики побутових приладів, економіку інтелектуального сервісу та можливості розвитку американської технологічної індустрії.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

учасна світова економіка поступово переходить від моделі реагування на технічні несправності до систем, здатних прогнозувати ризики, попереджати втрати та ефективніше використовувати ресурси. Цифровізація, аналіз даних, інтелектуальні алгоритми та автоматизація змінюють не лише промисловість, а й традиційні сфери обслуговування. Одним із підприємців, які працюють над практичним застосуванням цих технологій, є Євген Зражевець — український фахівець із багаторічним досвідом управління бізнесом, науковою підготовкою у сфері фінансів та практичною експертизою на американському ринку ремонту побутової техніки. Його розробка — спосіб мультифізичної предиктивної діагностики побутових приладів — пропонує новий підхід до технічного обслуговування: аналізувати фізичний стан обладнання, формувати його індивідуальну цифрову модель та виявляти потенційні несправності до моменту остаточної відмови. Про взаємозв’язок науки й бізнесу, економіку інновацій та стратегічні перспективи розвитку технології у США — в ексклюзивному інтерв’ю міжнародному журналу «Українці і світ». 1. Пане Євгене, Ви поєднуєте наукову діяльність, багаторічний підприємницький досвід і практичну інженерну роботу. Як формувався Ваш професійний шлях і яким чином поєднання економічних знань, управлінського досвіду та практичної роботи привело Вас до винахідницької діяльності? — Я переконаний, що найцінніші технологічні рішення народжуються там, де наукове мислення зустрічається з реальними потребами бізнесу та суспільства. Мій професійний шлях починався у фінансовій та економічній сфері. Я здобув вищу освіту в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, закінчивши магістратуру з фінансів із відзнакою, а згодом пройшов підготовку за програмою доктора філософії у галузі фінансів у Чернігівському національному технологічному університеті. Паралельно я отримав інженерну освіту в галузі дорожнього будівництва. Таке поєднання сформувало в мене особливий підхід до вирішення складних завдань: будь-яку технологію я розглядаю не лише з позиції її функціональності, а й через економічну ефективність, можливості масштабування та реальну користь для споживача. Протягом багатьох років я керував підприємствами в Україні, працював у будівництві, девелопменті нерухомості, виробництві, логістиці та управлінні технічними ресурсами. Ця діяльність навчила мене розуміти вартість простоїв обладнання, ризики незапланованих ремонтів і важливість правильної організації операційних процесів. Після переїзду до Сполучених Штатів у 2022 році я почав глибоко вивчати американський ринок сервісного обслуговування побутової техніки. Безпосередня

робота з обладнанням, аналіз повторюваних несправностей і спілкування з клієнтами дали мені можливість подивитися на цю галузь зовсім інакше. Я побачив фундаментальну проблему: значна частина сервісної індустрії працює за реактивною моделлю. Спочатку обладнання виходить із ладу, а вже потім розпочинається процес діагностики, замовлення деталей і ремонту. З економічного погляду це не завжди раціонально. Саме тоді виникла ідея перейти від усунення наслідків несправності до прогнозування її виникнення. Для мене винахідницька діяльність стала природним продовженням підприємництва. Коли ти достатньо глибоко розумієш проблему, наступним логічним кроком стає пошук системного технологічного рішення. Я вважаю, що справжня інновація — це не просто новий алгоритм або технічний пристрій. Це рішення, яке здатне змінити економіку певної галузі. 2. До переїзду до США Ви понад 15 років займалися підприємницькою та управлінською діяльністю в Україні. Під Вашим керівництвом реалізовувалися масштабні будівельні проєкти. Як цей досвід допоміг Вам створити та розвивати бізнес YZ PRO Appliance Repair на американському ринку? — Український досвід став для мене фундаментом, на якому я будую свою діяльність у Сполучених Штатах. Протягом багатьох років я керував компаніями, що працювали у сфері будівництва та девелопменту. Зокрема, в межах діяльності підприємств «Мегаінвестбуд» і «Мегабуд» було реалізовано будівництво семи житлових будинків загальною площею приблизно 60 тисяч квадратних метрів, реалізовано близько 1100 квартир, а чисельність колективу, яким я управляв, сягала 200 працівників. Управління такими проєктами вимагає комплексного мислення. Необхідно одночасно контролювати фінанси, виробничі процеси, технічну документацію, логістику, персонал, якість і виконання зобов’язань перед клієнтами. Згодом я керував підприємством, що працювало з нафтопродуктами, дорожнім бітумом і логістикою. Там питання технічної надійності, ефективного використання обладнання та безперервності операцій були особливо важливими. У США масштаби мого нового бізнесу та специфіка галузі були іншими, проте принципи управління залишилися незмінними. Я переконаний, що сервісна компанія повинна працювати як добре організована технологічна система, де кожна операція має зрозумілу вартість, часові нормативи та критерії якості. У 2022 році я розпочав діяльність у сфері ремонту побутової техніки у Флориді, а з 2024 року розвиваю YZ PRO Appliance Repair на Гаваях. Це дало мені можливість безпосередньо вивчити

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

потреби американських клієнтів, принципи роботи сервісних компаній і проблеми, які виникають під час обслуговування різних категорій обладнання. Я побачив, що американський ринок має значний потенціал для технологічної модернізації. Клієнти очікують швидкого реагування, прозорого ціноутворення, якісного ремонту та мінімального втручання у свій повсякденний ритм життя. Водночас сервісні підприємства постійно працюють із проблемами логістики запасних частин, планування виїздів техніків і повторних звернень. На мою думку, наступний етап розвитку цієї індустрії буде пов’язаний із системним використанням даних та автоматизацією. Мій український управлінський досвід допоміг мені зрозуміти головне: щоб побудувати масштабований бізнес, недостатньо просто якісно виконувати роботу. Потрібно створювати процеси та технології, які дозволяють підтримувати якість у міру зростання компанії. Саме цю філософію я прагну реалізувати в США. 3. Ваш практичний досвід діагностики та ремонту побутової техніки став основою для розроблення способу мультифізичної предиктивної діагностики побутових приладів. У чому

полягає головна ідея Вашого винаходу і які проблеми традиційного сервісного обслуговування він покликаний вирішити? — Основна ідея моєї розробки полягає в тому, щоб змінити сам принцип технічного обслуговування побутового обладнання. Сьогодні в багатьох випадках людина звертається до сервісної компанії тоді, коли пральна машина перестає працювати, холодильник втрачає здатність підтримувати необхідну температуру або сушильна машина демонструє очевидні ознаки несправності. Однак технічна відмова рідко виникає абсолютно без попередніх змін у стані обладнання. Поступове зношування підшипників, зміни у роботі електродвигуна, аномальні вібрації, температурні відхилення чи зміни електричного навантаження можуть формувати певні діагностичні ознаки задовго до повної зупинки приладу. Проблема полягає в тому, що традиційна система обслуговування часто не має інструментів для постійного комплексного аналізу цих процесів. Запропонований мною спосіб мультифізичної предиктивної діагностики передбачає одночасне використання декількох категорій фізичних параметрів: вібрації, електричного струму та температури. Отримані сигнали обробляються спеціальними ал-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

горитмами, що дозволяють оцінювати стан окремих вузлів обладнання. Особливість підходу полягає в тому, що система не просто порівнює поточні показники із загальними допустимими значеннями. Вона формує індивідуальну цифрову модель конкретного приладу та аналізує зміни його роботи в динаміці. Це принципово важливо, оскільки навіть дві однакові моделі обладнання можуть мати різну історію експлуатації, інтенсивність навантажень і ступінь зношування. Моя мета — створити технологічний підхід, який дозволить сервісним компаніям не чекати на поломку, а отримувати обґрунтовану інформацію про необхідність технічного втручання заздалегідь. Для споживача це потенційно означає менше непередбачуваних ситуацій, а для бізнесу — можливість краще планувати роботу та використовувати ресурси. Фактично ми говоримо про перехід від ремонту за фактом відмови до обслуговування на основі прогнозованого технічного стану. 4. Однією з ключових особливостей Вашого винаходу є використання цифрового двійника побутового приладу та комплексного аналізу вібраційних, електричних і температурних параметрів. Як працює ця технологія та в чому полягає її науково-технічна особливість? — Концепція цифрового двійника є одним із центральних елементів запропонованого мною способу діагностики. У спрощеному розумінні цифровий двійник — це індивідуальна математична модель технічного стану конкретного обладнання, яка формується на основі його фактичних робочих параметрів. На початковому етапі система збирає інформацію про роботу приладу протягом визначеної кількості циклів. При цьому враховуються вібраційні характеристики, параметри електричного струму та температурні показники. Завдяки спектральному аналізу, зокрема із застосуванням швидкого перетворення Фур’є, сигнали можна розкласти на частотні складові та виявити особливості, які не завжди помітні під час звичайного спостереження. Важливо, що аналіз здійснюється не хаотично, а з урахуванням технологічних фаз робочого циклу. Наприклад, пральна машина під час прання, розгону барабана та віджимання працює в різних режимах. Вібраційні й електричні характеристики цих фаз суттєво відрізняються. Тому порівнювати їх без урахування робочого режиму було б методологічно неправильно. Мій підхід передбачає формування індивідуальної спектральної матриці для відповідних технологічних фаз і подальше зіставлення поточних показників із цією базовою моделлю. Для оцінювання змін використовується темпораль-

ний коефіцієнт відхилення, який враховує величину розбіжностей між поточними й еталонними спектральними характеристиками, статистичні відхилення та вагові коефіцієнти критичних частотних інтервалів. На основі результатів формується інтегральний показник деградації, який може сигналізувати про поступове погіршення стану окремих компонентів. Окреме значення має мультифізична кроскореляція — зіставлення вібраційних характеристик із гармоніками електричного струму. Такий підхід призначений, зокрема, для зменшення кількості хибних спрацьовувань, коли тимчасове порушення балансу навантаження помилково сприймається як технічна несправність. Я вважаю принципово важливим, щоб діагностика була не лише чутливою до змін, а й достатньо надійною для практичного використання. З науково-технічного погляду цінність запропонованої архітектури полягає в поєднанні індивідуалізованої спектральної моделі, аналізу кількох фізичних параметрів, урахування фаз робочого циклу та автоматизованої передачі діагностичних результатів. Наскільки ефективно ця комбінація працюватиме в різних умовах, повинні продемонструвати експериментальні випробування та подальша практична валідація. 5. Ваша технологія передбачає можливість прогнозування залишкового ресурсу деталей, автоматичного підбору запасних частин і планування ремонтних робіт до остаточної відмови обладнання. Наскільки такий підхід здатний змінити економіку американського сервісного ринку? — Я розглядаю предиктивну діагностику як можливий інструмент системної трансформації сервісного бізнесу. Традиційна модель ремонту має низку економічних обмежень. Коли обладнання виходить із ладу, сервісна компанія змушена реагувати на вже сформовану проблему. Потрібно прийняти звернення, організувати виїзд спеціаліста, провести діагностику, визначити необхідні запасні частини, перевірити їхню наявність і, за потреби, запланувати повторний візит. Кожен додатковий етап створює витрати. Особливо це стосується випадків, коли технік не може завершити ремонт під час першого відвідування через відсутність потрібної деталі. Запропонована мною технологія передбачає інший сценарій. За наявності достатніх діагностичних даних система може оцінювати ступінь деградації відповідного компонента та розраховувати його прогнозований залишковий ресурс — Remaining Useful Life, або RUL. Ця інформація може використовуватися для автоматизованого підбору необхідних запасних частин і створення завдання для планового сервісного візиту.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Ідея полягає в тому, щоб сервісна компанія отримувала можливість підготуватися до ремонту ще до того, як обладнання остаточно припинить функціонувати. Для клієнта потенційна перевага полягає у зменшенні несподіваних простоїв і кращій передбачуваності витрат. Для сервісного підприємства — у раціональнішому плануванні роботи техніків, скороченні зайвих виїздів, оптимізації запасів і підвищенні операційної продуктивності. Водночас я розумію, що економічний ефект необхідно підтверджувати реальними показниками. Для мене як фахівця з фінансів важливими будуть такі параметри, як середня вартість одного сервісного випадку, частка ремонтів із першого візиту, тривалість простою, витрати на логістику, точність прогнозування несправностей і вартість експлуатації самої діагностичної системи. Технологія не створює економічної цінності лише тому, що використовує складні алгоритми. Вона повинна забезпечувати результат, вартість якого перевищує витрати на її впровадження. Саме тому я бачу перспективу в розвитку не просто пристрою для діагностики, а комплексної бізнес-моделі інтелектуального сервісного обслуговування.

ські еталонні характеристики відповідної моделі, а також реальні показники обладнання протягом перших циклів після підключення до діагностики. При цьому вплив заводських еталонних значень коригується залежно від напрацьованого ресурсу, а перед формуванням індивідуальної моделі передбачена перевірка початкового рівня деградації. З економічної позиції це важливо, оскільки потенційний ринок не обмежується продажем нової побутової техніки. Я бачу можливі сфери застосування в житлових комплексах, багатоквартирних будинках, готельному бізнесі, компаніях з управління нерухомістю та професійних сервісних мережах. Водночас перед масштабуванням необхідно перевірити сумісність із різними типами обладнання, безпечність монтажу, точність роботи алгоритмів і економічну доцільність для конкретних категорій користувачів. Моя стратегічна ідея полягає в тому, щоб зробити інтелектуальну діагностику доступною не лише великим виробникам, а й незалежним сервісним компаніям. Це потенційно може відкрити новий напрям технологічного розвитку малого та середнього бізнесу у США.

6. Важливою особливістю Вашої розробки є можливість встановлення діагностичних датчиків без втручання в електронну конструкцію побутових приладів. Чи дозволяє це застосовувати технологію до обладнання, яке вже перебуває в експлуатації, та масштабувати рішення на американському ринку? — Саме можливість адаптації технології до вже наявного обладнання я вважаю одним із важливих напрямів її практичного застосування. У США використовується велика кількість побутової техніки різних виробників, моделей і років випуску. Якщо нова діагностична технологія може працювати лише на спеціально розробленому обладнанні, її впровадження значною мірою залежить від виробничих циклів і рішень конкретних виробників. Тому в запропонованому мною способі передбачено використання датчиків, які можуть встановлюватися без необхідності змінювати внутрішню електричну схему приладу. Наприклад, для пральних і сушильних машин передбачено застосування вібраційних і температурних датчиків із магнітними кріпленнями, а контроль електричного струму може здійснюватися за допомогою спеціального мережевого адаптера. Це створює передумови для спрощення монтажу й використання діагностичної системи в сервісній практиці. Ще один важливий аспект — можливість формування цифрового двійника обладнання, яке вже відпрацювало певний ресурс. У таких випадках система може враховувати завод-

7. Як науковець із фінансовою освітою Ви оцінюєте інновації не лише з технічної, а й з економічної позиції. Який економічний потенціал має Ваша розробка для американського ринку та які показники визначатимуть її комерційну ефективність? — На мою думку, головне питання будь-якої технологічної розробки полягає не в тому, наскільки складною є її архітектура, а в тому, яку реальну економічну проблему вона вирішує. У випадку сервісного обслуговування побутової техніки ми маємо справу з кількома категоріями витрат: безпосередньою вартістю ремонту, витратами на діагностику, транспортною логістикою, складськими запасами, непродуктивним робочим часом та економічними наслідками простою обладнання. Коли система дозволяє виявляти можливу несправність на ранній стадії, виникає потенціал для оптимізації всього цього процесу. Наприклад, якщо сервісна компанія заздалегідь отримує інформацію про ймовірну деградацію підшипникового вузла пральної машини, вона може планувати ремонт із урахуванням наявності деталей, маршруту техніка та зручного часу для клієнта. Інший важливий напрям — продовження економічно доцільного строку експлуатації обладнання. Іноді своєчасна заміна одного компонента потенційно дозволяє уникнути складнішого пошкодження інших вузлів. Однак це не означає, що кожна прогнозована несправність обов’язково повинна призводити до ремонту. Система також має допомагати приймати

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

економічно обґрунтовані рішення: ремонтувати, продовжувати експлуатацію під контролем чи замінювати обладнання. Для оцінювання ефективності я виділяю кілька ключових показників. По-перше, точність діагностики та співвідношення правильних прогнозів до хибних попереджень. По-друге, скорочення кількості незапланованих простоїв і повторних сервісних виїздів. По-третє, зменшення середніх витрат на обслуговування одного приладу протягом визначеного періоду. По-четверте, економічну ефективність роботи персоналу та раціональність використання запасних частин. Нарешті, принципове значення матиме окупність системи для кінцевого користувача. Я вважаю, що перспективна комерційна модель може передбачати не лише одноразове встановлення діагностичного обладнання, а й довгострокове сервісне обслуговування на основі передплати або корпоративних договорів. Це могло б створити для сервісних компаній передбачувані регулярні доходи, а для клієнтів — зрозумілі умови профілактичного обслуговування. У перспективі такі технології можуть сприяти переходу сервісної галузі від переважно транзакційної моделі ремонту до довгострокового управління технічною надійністю обладнання. Для мене це не просто технологічна концепція. Це потенційно нова економіка сервісної індустрії. 8. Ви заснували YZ PRO Academy — освітній проєкт із підготовки спеціалістів із ремонту побутової техніки. Яку роль професійна освіта відіграє у розвитку американської сервісної індустрії та як Ви плануєте поєднати навчання з інноваційними технологіями? — Я переконаний, що жодна технологічна трансформація неможлива без підготовки людей, які здатні працювати з новими рішеннями.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Навіть найефективніша діагностична система потребує спеціалістів, які розуміють принципи роботи обладнання, можуть правильно інтерпретувати результати аналізу та виконувати необхідні технічні операції. Саме тому розвиток професійної освіти став для мене окремим напрямом підприємницької діяльності. У 2024 році я заснував YZ PRO Academy — освітній проєкт, орієнтований на підготовку технічних спеціалістів у сфері діагностики та ремонту побутового обладнання. Навчальна програма охоплює роботу з пральними та сушильними машинами, холодильниками, посудомийними машинами, плитами, духовими шафами й іншими видами техніки. Особливу увагу я приділяю поєднанню теоретичних знань із практичними навичками. Спеціаліст повинен не просто знати послідовність ремонтних операцій. Він має розуміти фізичні процеси, що відбуваються всередині обладнання, принципи електричної та механічної діагностики, вимоги безпеки, роботу із клієнтами й організацію власної професійної діяльності. Наступний перспективний напрям для мене — інтеграція сучасних методів аналізу технічного стану обладнання до професійного навчання. Я бачу можливість створення спеціалізованих освітніх модулів із цифрової діагностики, аналізу вібраційних сигналів, оцінювання стану електродвигунів, прогнозування зношування та використання програмних систем управління сервісом. Це дозволило б поєднати класичну професію сервісного техніка із сучасними цифровими компетенціями. Важливо також розуміти соціально-економічний вимір такого підходу. Розвиток професійної освіти може сприяти підготовці нових кадрів, створенню можливостей для працевлаштування та розвитку малого підприємництва. Я хотів би, щоб YZ PRO Academy стала не лише місцем отримання професійних навичок, а й платформою для формування нового покоління технічних підприємців. У перспективі це може бути модель, яку можна адаптувати до різних американських штатів з урахуванням особливостей місцевих ринків праці. На мою думку, майбутнє сервісної галузі визначатиметься не конкуренцією між людьми та автоматизацією, а їхньою ефективною взаємодією. Технології повинні посилювати можливості фахівців, підвищувати продуктивність їхньої праці та створювати нові професійні перспективи. 9. Сполучені Штати приділяють значну увагу технологічним інноваціям, економічній конкурентоспроможності, енергозбереженню та розвитку підприємництва. У чому Ви вбачаєте національне значення своєї розробки для США та яку користь вона може принести американській економіці?

— Я розглядаю свою розробку в ширшому контексті технологічної модернізації американської економіки. Національне значення інновації, на мою думку, визначається не лише її технічною оригінальністю, а й потенційною здатністю вирішувати системні проблеми, підвищувати продуктивність, зменшувати економічні втрати та сприяти розвитку нових технологічних напрямів. Запропонований мною спосіб мультифізичної предиктивної діагностики має декілька потенційно важливих напрямів застосування. Перший — підвищення надійності побутового та комерційного обладнання. Пральні машини, сушильні установки, холодильники та інші прилади відіграють важливу роль у повсякденному житті американських сімей і функціонуванні підприємств. Їхня несподівана відмова може спричиняти додаткові витрати, порушення робочих процесів і необхідність термінового технічного втручання. Розвиток систем прогнозування несправностей потенційно дозволяє зменшити такі ризики. Другий напрям — підвищення продуктивності сервісної індустрії. Краще планування ремонтів, раціональніше використання часу технічних спеціалістів, оптимізація логістики та управління запасними частинами можуть позитивно впливати на економіку сервісних підприємств. Третій — ефективніше використання матеріальних ресурсів. Якщо діагностика допомагає своєчасно виявляти деградацію окремих компонентів і приймати обґрунтовані рішення про ремонт, це може сприяти продовженню строку використання обладнання та зменшенню передчасної заміни техніки. У перспективі такий підхід може також сприяти скороченню обсягів електронних відходів і раціональнішому використанню ресурсів, необхідних для виробництва нової техніки. Четвертий напрям — розвиток американського технологічного підприємництва. Я бачу можливість створення нових програмноапаратних рішень, цифрових сервісних платформ, партнерств із виробниками обладнання та спеціалізованих напрямів професійної підготовки. Важливим є й питання технологічної доступності для малого бізнесу. Якщо інноваційні діагностичні рішення стануть економічно доцільними для незалежних сервісних підприємств, це може підвищити їхні можливості конкурувати на ринку та розширювати власну діяльність. Водночас я розумію, що суспільну й економічну користь необхідно підтверджувати результатами впровадження, незалежними оцінюваннями та вимірюваними показниками. Саме тому в подальшому розвитку технології я вва-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

жаю важливими пілотні програми, співпрацю з американськими компаніями та системне дослідження економічних результатів. Моя мета — щоб ця розробка стала не лише технічним рішенням, а й практичним інструментом підвищення ефективності сервісної інфраструктури США. Я переконаний, що внесок винахідника в розвиток країни вимірюється насамперед тією цінністю, яку його технологія здатна створити для людей, підприємств та економіки загалом. 10. Ваш винахід передбачає перспективну можливість використання роботизованих систем для виконання ремонтних робіт. Яким Ви бачите майбутнє інтелектуального сервісного обслуговування, подальшу комерціалізацію технології та власний внесок у розвиток американської економіки протягом наступних десяти років? — Я вважаю, що протягом наступного десятиліття сервісна індустрія може пройти суттєву технологічну трансформацію. Сьогодні ми звикли сприймати ремонт побутової техніки переважно як фізичну роботу спеціаліста, який приїжджає до клієнта, проводить діагностику та усуває несправність. Але я бачу можливість формування значно складнішої, інтелектуально організованої системи. У її основі може перебувати цифровий двійник обладнання, який дозволяє відстежувати зміни технічного стану конкретного приладу. Алгоритми локального аналізу можуть оцінювати сигнали датчиків, визначати потенційні ознаки деградації та передавати необхідну інформацію до сервісної платформи. На наступному рівні система може прогнозувати залишковий ресурс деталей, допомагати планувати ремонтні роботи, перевіряти доступність запасних частин і формувати завдання для сервісних спеціалістів. У перспективі певні операції можуть бути інтегровані з роботизованими системами. У формулі моєї корисної моделі передбачено можливість застосування робота-андроїда як виконавця ремонтних робіт. Я розглядаю це як один із перспективних напрямів подальших досліджень, який потребуватиме окремих інженерних рішень, перевірки безпеки та практичної реалізації. Водночас я не вважаю, що автоматизація повинна повністю замінювати людину. Навпаки, технологічний розвиток може змінити роль спеціаліста: замість виконання лише рутинних діагностичних операцій він зможе концентруватися на складних технічних завданнях, контролі систем і прийнятті професійних рішень. Щодо комерціалізації, я бачу декілька взаємопов’язаних напрямів. Перший — подальший розвиток YZ PRO Appliance Repair як практичної основи для впровадження сучас-

них сервісних технологій. Другий — розвиток програмно-апаратної платформи предиктивної діагностики, яка в перспективі могла б використовуватися різними сервісними компаніями. Третій — формування партнерств із виробниками побутової техніки, компаніями з управління нерухомістю, технологічними підприємствами та професійними сервісними мережами. Четвертий — розвиток YZ PRO Academy як освітньої платформи для підготовки спеціалістів, які володіють сучасними методами технічної діагностики. Я розумію, що перехід від винахідницької концепції до масштабного ринкового продукту потребує значної роботи. Це і технічна валідація, і розроблення прототипів, і перевірка надійності, і побудова економічної моделі, і залучення партнерів. Однак саме така послідовна робота, на мою думку, відрізняє технологічне підприємництво від звичайного пошуку нових бізнес-ідей. Протягом наступних десяти років я хотів би зосередитися на створенні цілісної екосистеми, яка об’єднуватиме практичний сервіс, технологічні інновації, аналітику даних і професійну освіту. Для мене важливо, щоб ця діяльність мала довгостроковий економічний результат у США: створення можливостей для нових робочих місць, розвиток спеціалізованих професійних компетенцій, посилення малого бізнесу та підвищення ефективності технічного обслуговування. Я також вважаю важливим розвиток професійних і технологічних зв’язків між Україною та Сполученими Штатами. Українські фахівці мають значний інженерний, науковий і підприємницький потенціал, який може знаходити практичне застосування на міжнародних ринках. Мій власний шлях показав мені, що успішний досвід, отриманий в одній країні, може стати основою для створення нових рішень в іншій. Але для мене головним залишається не географія діяльності, а результат. Я хочу розвивати технології, які допомагають людям, підвищують ефективність бізнесу та створюють нові економічні можливості. Я переконаний, що майбутнє належить не тим компаніям, які найшвидше реагують на проблему, а тим, які навчилися передбачати її виникнення. Саме в цьому я бачу наступний етап розвитку сучасної сервісної індустрії.

Міжнародний журнал «Українці і світ» Ексклюзивне інтерв’ю з Євгеном Зражевцем — українським науковцем, винахідником, підприємцем, засновником YZ PRO Appliance Repair та YZ PRO Academy.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Вадим Ортинський: «Майбутнє промисловості належить тим, хто здатний перетворювати наукові ідеї на масштабовані міжнародні бізнеси»

Ексклюзивне інтерв’ю для міжнародного видання «Українці і світ»

країнський підприємець, винахідник, інженеррозробник, засновник ARTY / TM ARTI та асоційований член Української академії наук Вадим Ортинський представляє нове покоління підприємців, для яких наука, інновації та бізнес є складовими єдиної стратегії розвитку. Його професійний шлях охоплює інженерну діяльність, управління виробництвом, дослідження в галузі текстильних технологій, створення власної інтелектуальної власності та формування перспектив міжнародної експансії. Автор запатентованого способу нанесення логотипів на спортивний одяг розглядає власну розробку не лише як технологічне вдосконалення виробництва, а й як основу потенційної міжнародної бізнес-моделі, здатної об’єднати інноваційні технології, виробничі партнерства, ліцензування та франчайзинг. У розмові з міжнародним виданням «Українці і світ» Вадим Ортинський ділиться своїм баченням розвитку сучасної промисловості, перспективами виходу на американський ринок, економічного значення технологічних інновацій для США та ролі міжнародного інтелектуального середовища у формуванні глобального бізнесу. 1. Вадиме, Ваш професійний шлях — це історія трансформації від інженера-механіка до підприємця, винахідника та засновника власного технологічного бізнесу. Як формувався Ваш підприємницький досвід і які рішення стали визначальними для Вашого успіху? Вадим Ортинський: — Я завжди вважав, що справжній підприємець повинен розуміти не лише те, як продати продукт, а й те, як цей продукт створюється, яку проблему він вирішує і як зробити його конкурентоспроможним у довгостроковій перспективі. Мій професійний фундамент — інженерна освіта, яку я здобув у Технологічному університеті Поділля. Саме вона сформувала системний підхід до виробни-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

чих процесів, управління якістю, ефективності використання ресурсів та пошуку технологічних рішень. Згодом я зрозумів, що інженерних знань недостатньо для побудови масштабного бізнесу. Потрібно навчитися мислити категоріями ринку, інвестицій, партнерств, операційної ефективності та стратегічного розвитку. Створення ARTY / TM ARTI стало результатом поєднання цих компетенцій. Для мене це не просто компанія з виробництва спортивного одягу. Я розглядаю її як технологічну платформу, де виробництво, персоналізація текстилю, інженерні дослідження та управління інтелектуальною власністю працюють як єдина система. У підприємництві я поступово сформував три основні принципи. Перший — якість продукту повинна бути наслідком правильно побудованого технологічного процесу, а не випадковим результатом. Другий — бізнес повинен постійно розвиватися. Якщо компанія не інвестує у знання, обладнання, дослідження та персонал, вона поступово втрачає конкурентні переваги. Третій — справжня цінність підприємства визначається не лише поточними продажами, а й його здатністю масштабувати власну бізнес-модель. Сьогодні я дивлюся на свій досвід уже крізь призму міжнародного розвитку. Мене цікавить не просто вихід українського продукту за кордон, а створення системи, за якої українська технологія може стати основою міжнародного виробництва, партнерської мережі та довгострокового економічного розвитку. Моя головна підприємницька філософія полягає в тому, що бізнес стає по-справжньому сильним тоді, коли його конкурентна перевага ґрунтується на знаннях, технологіях та інтелектуальній власності. 2. Ви постійно інвестували у професійний розвиток, проходили навчання зі стратегічного менеджменту, підприємництва та представництва бізнес-інтересів. Як ці знання вплинули на Вашу управлінську модель? — На певному етапі підприємець усвідомлює, що його особистий професійний досвід є важливим, але недостатнім ресурсом для подальшого зростання. Розвиток компанії потребує системних знань про фінанси, управління, організаційну структуру, міжнародну конкуренцію та стратегічне планування. Саме тому я приділяв увагу додатковій бізнес-освіті. Навчання у Школі бізнесу «Нова Пошта», участь у програмі SURE — Strategic Ukrainian Regional Entrepreneurship, а також вивчення механізмів представництва бізнес-інтересів допомогли мені сформувати ширше бачення підприємництва. Я почав розглядати виробничу компанію не лише як сукупність обладнання, працівників і замовлень, а як організаційну систему, що повинна бути керова-

ною, прогнозованою та здатною працювати в різних економічних умовах. Важливу роль у моєму розвитку відіграла участь у Podillia Fashion Cluster. Саме кластерна модель демонструє, наскільки результативною може бути співпраця виробників, науковців, дизайнерів, освітніх установ та інших учасників ринку. Окремий досвід я отримав як член журі City Accelerator 2025 та конкурсів молодих дизайнерів «Барви Поділля». Оцінюючи інноваційні проєкти, починаєш особливо чітко бачити різницю між цікавою ідеєю та рішенням, яке має реальні перспективи впровадження. Для мене важливими є не лише оригінальність продукту, а й технологічна здійсненність, практична користь, економічна модель, конкурентні переваги та потенціал масштабування. Сьогодні я переконаний, що сучасний керівник технологічного бізнесу повинен поєднувати компетенції інженера, підприємця, стратега та міжнародного комунікатора. У глобальній економіці перевагу отримують не ті компанії, які просто швидко зростають, а ті, які здатні системно управляти цим зростанням. 3. Ви є асоційованим членом Української академії наук, співавтором наукових публікацій та дослідником технологій текстильного виробництва. Як практична діяльність привела Вас до науки і яку роль наукові дослідження відіграють у Вашому бізнесі? — Для мене наука ніколи не була діяльністю, відірваною від реального виробництва. Навпаки, саме практичні проблеми підприємства часто стають джерелом найцікавіших наукових питань. У текстильній промисловості існує велика кількість технологічних викликів: від властивостей матеріалів і їхньої поведінки під час обробки до ергономіки, зносостійкості, функціональності та взаємодії виробу з людиною. Особливо це стосується спортивного одягу. Спортивний одяг — це не просто текстильний виріб. Це функціональна система, яка повинна відповідати вимогам рухливості, комфорту, міцності, еластичності та тривалого використання. Моя наукова діяльність пов’язана з дослідженням саме таких взаємозв’язків. Разом із науковими колегами ми працювали над публікаціями, присвяченими психофізіологічним аспектам дизайн-проєктування швейних виробів, зокрема у фаховому виданні «Вісник Хмельницького національного університету. Технічні науки». Цей напрям має важливе практичне значення, оскільки сучасний дизайн повинен враховувати не лише зовнішній вигляд продукції, а й фізіологічні особливості людини, функціональність матеріалів та умови експлуатації.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

У липні 2026 року мене було обрано асоційованим членом Української академії наук. Для мене це насамперед професійна відповідальність і стимул до подальшої дослідницької діяльності. Я переконаний, що особливо перспективною є модель, у якій бізнес стає замовником і практичним середовищем для наукових досліджень. Виробництво формулює проблему. Наука пропонує інструменти її вирішення. Інженерія створює технологію. А бізнес забезпечує її впровадження та комерціалізацію. Саме такий підхід, на мою думку, повинен лежати в основі розвитку сучасної промисловості. Для міжнародного ринку важливо, щоб українські підприємці виходили за межі ролі виробників готової продукції й ставали розробниками власних технологічних рішень. Країна стає технологічно конкурентоспроможною тоді, коли здатна не лише виробляти продукцію, а й створювати інтелектуальну власність, яка визначає майбутні стандарти виробництва. 4. Одним із Ваших ключових досягнень є патент України № 162803 «Спосіб нанесення логотипів на спортивний одяг». У чому інноваційність цієї технології та які проблеми сучасної текстильної промисловості вона покликана вирішувати? — Розробка цієї технології виникла з конкретної виробничої потреби. У процесі персоналізації спортивного одягу виробники стикаються зі складною технічною проблемою: необхідно забезпечити надійне закріплення логотипів та інших зображень на еластичних матеріалах, які постійно зазнають механічного навантаження. Спортивний одяг розтягується, деформується під час руху, багаторазово переться та експлуатується в умовах підвищеної вологості й температурних коливань. Це створює додаткові вимоги до якості нанесення зображень. Традиційні методи не завжди забезпечують оптимальне поєднання еластичності матеріалу, стійкості зображення та ефективності виробничого процесу. Мій винахід спрямований на вирішення саме цього комплексу завдань. Запатентована технологічна розробка передбачає поєднання декількох взаємопов’язаних процесів. Перший — холодноплазмова підготовка поверхні текстильного матеріалу. Така обробка може змінювати поверхневі властивості волокон і створювати сприятливіші умови для адгезії матеріалів нанесення. Другий — двоетапне термозакріплення, спрямоване на контрольоване формування та стабілізацію з’єднання між зображенням і текстильною основою. Третій — застосування захисного поліуретанового покриття, метою якого є підвищення стійкості нанесеного зображення до механічного впливу та експлуатаційних навантажень.

Інноваційність я бачу не лише в окремих технологічних операціях, а в їхньому системному поєднанні та керованості. Ми розглядаємо весь процес нанесення як єдину технологічну послідовність, у якій результат кожного етапу впливає на кінцеву якість виробу. Для промислового впровадження особливо важливо забезпечити відтворюваність результату. Тобто технологія повинна працювати не лише в окремому експерименті, а й у повторюваному виробничому циклі. Саме тому для мене принципове значення мають стандартизація технологічних режимів, контроль якості, лабораторні випробування та подальша оптимізація процесів. Потенційними перевагами технології є підвищення довговічності персоналізованих виробів, зниження частки виробничого браку, оптимізація ресурсів та створення передумов для більш ефективного виготовлення спортивного одягу. Конкретний рівень цих переваг має визначатися результатами порівняльних випробувань у відповідних виробничих умовах. Для мене патент є не завершенням роботи, а початком наступного етапу. Мета винахідника — не просто отримати правовий захист технічного рішення. Мета — перетворити це рішення на технологію, яка створює вимірювану економічну цінність для цілої галузі. 5. Ваш винахід має потенціал застосування не лише в спортивному одязі, а й у ширшій індустрії персоналізованого текстилю. Яким Ви бачите його економічний і технологічний вплив на міжнародний ринок? — Сучасна легка промисловість переживає важливу структурну трансформацію. Споживач дедалі частіше очікує не просто серійного продукту, а продукції, яка відповідає його індивідуальним потребам. Це стосується спортивних команд, фітнес-клубів, корпоративних замовників, навчальних закладів, професійних організацій та окремих споживачів. Для виробника така тенденція створює одночасно і можливість, і виклик. З одного боку, персоналізація дозволяє формувати додану вартість і працювати з вузькими ринковими сегментами. З іншого — невеликі партії, різноманітність дизайнів і підвищені вимоги до якості можуть ускладнювати виробництво та збільшувати його собівартість. Саме тут технологічні інновації набувають особливого значення. Я бачу потенціал своєї розробки у створенні більш стандартизованої та відтворюваної моделі персоналізації еластичних текстильних матеріалів. 6. Ви розглядаєте Сполучені Штати Америки як перспективний ринок для розвитку та

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

масштабування власних технологій. Якою є Ваша стратегія виходу на американський ринок і яку проблему американської економіки здатний вирішувати Ваш бізнес? Вадим Ортинський: — Я переконаний, що міжнародна конкурентоспроможність сьогодні визначається не стільки масштабом компанії, скільки її здатністю пропонувати технології, які вирішують конкретні економічні проблеми. Для мене вихід на американський ринок — це не просто географічне розширення бізнесу. Це можливість інтегрувати український інженерний досвід, інтелектуальну власність і технологічні розробки у виробничу систему однієї з найбільших економік світу. Мій професійний досвід дозволяє розглядати це завдання одночасно з трьох позицій: інженера, винахідника та підприємця. Інженер оцінює технологічну ефективність, винахідник шукає принципово нові рішення, а підприємець повинен забезпечити їхню економічну життєздатність. Саме поєднання цих компетенцій лежить в основі мого підходу. Розроблений мною спосіб нанесення логотипів на спортивний одяг, захищений патентом України № 162803, спрямований на вдосконалення технологічних процесів персоналізації еластичних текстильних матеріалів. Основна проблема, над якою я працював, полягала у необхідності забезпечити якісне та довговічне нанесення зображень на матеріали, що піддаються постійному розтягуванню, тертю, пранню та інтенсивному фізичному використанню. Традиційні технології можуть мати обмеження щодо стійкості нанесеного зображення, його еластичності та стабільності характеристик під час експлуатації. Мій технологічний підхід передбачає комплексне використання холодноплазмової підготовки поверхні текстилю, двоетапного термозакріплення та захисного поліуретанового покриття. Мета такого поєднання — підвищити надійність нанесення та створити технологічний процес, який можна стандартизувати для комерційного виробництва. Для американської економіки я бачу потенційну цінність цієї розробки в чотирьох стратегічних напрямах. Перший — технологічна модернізація виробництва. Американські компанії, що працюють у сфері спортивного одягу, персоналізованого текстилю та брендування, зацікавлені у стабільній якості продукції й ефективності технологічних процесів. Моя розробка може стати одним із додаткових інструментів удосконалення такого виробництва. Другий — розвиток малого та середнього підприємництва. Я бачу можливість створення виробничої моделі, яку зможуть використовувати регіональні компанії, локальні підприємці та спеціалізовані текстильні виробництва. Це дозволило б не лише пропо-

нувати технологію великим компаніям, а й формувати нові можливості для малого бізнесу. Третій — створення робочих місць і розвиток професійних компетенцій. Локалізація технології у США потенційно передбачає підготовку фахівців, розвиток інженерних компетенцій, управління виробництвом, забезпечення якості та обслуговування клієнтів. Четвертий — зміцнення внутрішніх виробничих ланцюгів. Я вважаю перспективною модель, за якої персоналізація спортивного одягу здійснюватиметься ближче до кінцевого американського замовника. Це може сприяти скороченню часу виконання замовлень, підвищенню гнучкості виробництва та зменшенню залежності від окремих зовнішніх постачальників. Моя стратегія передбачає поетапний розвиток: технологічну адаптацію до вимог ринку США, тестування комерційної моделі, формування партнерств, а згодом — масштабування через регіональних опера-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

практичний економічний результат: інновація повинна сприяти розвитку американського бізнесу, посиленню виробничого потенціалу та створенню доданої вартості всередині країни. Саме в цьому полягає моя довгострокова мета — не просто продавати продукцію на американському ринку, а створити технологічну систему, здатну стати частиною американської виробничої економіки.

торів. Важливо, що такі результати повинні підтверджуватися не деклараціями, а показниками: кількістю створених робочих місць, обсягом інвестицій, виробничою продуктивністю, попитом американських клієнтів та економічною ефективністю впровадження. Я розглядаю національний інтерес США через

7. Міжнародна експансія технологічного бізнесу неможлива без надійних американських партнерів. Які перспективи Ви бачите у співпраці з компанією Lotus Innovations та іншими представниками бізнес-середовища США? Вадим Ортинський: — Мій досвід навчив мене важливого принципу: технологічна інновація може бути унікальною, але її міжнародний успіх залежить від того, наскільки правильно побудована система партнерств. На мою думку, сильне міжнародне партнерство — це не просто співпраця двох компаній. Це об’єднання інтелектуального капіталу, технологічних компетенцій, управлінських ресурсів та доступу до ринку. Саме з цих позицій я оцінюю потенційну співпрацю з американською компанією Lotus Innovations та іншими підприємствами, зацікавленими в розвитку інноваційних виробничих технологій. Я бачу декілька перспективних форматів такої взаємодії. Передусім це технологічне партнерство, в межах якого українська інженерна розробка може бути адаптована до потреб американських виробників. Для мене принципово важливо, щоб технологія не залишалася лише об’єктом інтелектуальної власності. Вона повинна бути практичним інструментом, який можна впроваджувати, оцінювати, вдосконалювати та комерціалізувати. Другий напрям — комерціалізація інтелектуальної власності. Володіння патентом — це важливий етап, але справжній економічний потенціал винаходу реалізується через ліцензування, виробничі контракти, технологічні партнерства та створення нових продуктів. Третій напрям — спільне формування масштабованої бізнес-моделі. Я бачу перспективу у створенні стандартизованих виробничих процесів, які можна адаптувати для різних підприємств, регіонів та категорій клієнтів. Четвертий — вихід на нові сегменти американського ринку. Спортивна індустрія охоплює професійні клуби, університетські та шкільні команди, спортивні академії, фітнес-мережі, корпоративних замовників і виробників брендованого текстилю. Кожен із цих сегментів має власні вимоги, але всі вони потребують надійної персоналізації продукції. У партнерстві з американськими компаніями для мене важливе не лише комерційне зростання. Я зацікавлений у формуванні довгострокової системи, де українська технологічна експертиза поєд-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

нуватиметься з американською підприємницькою культурою, доступом до капіталу та розвиненою інфраструктурою бізнесу. Водночас міжнародні домовленості потребують чіткої правової та економічної структури. Необхідно визначати права на інтелектуальну власність, відповідальність партнерів, інвестиційні зобов’язання, стандарти якості та механізми управління ризиками. Я переконаний, що саме прозорість таких відносин забезпечує їхню довгострокову стійкість. Мій стратегічний принцип простий: партнерство повинно створювати нову економічну цінність, а не обмежуватися формальним обміном можливостями. Я прагну, щоб майбутні американські партнерства стали основою для системного трансферу технологій, розвитку виробництва та міжнародного масштабування інноваційного бізнесу. 8. Одним із найефективніших інструментів міжнародного масштабування бізнесу залишається франчайзинг. Чи розглядаєте Ви створення американської франчайзингової мережі на основі бренду ARTY / TM ARTI та власної запатентованої технології? Вадим Ортинський: — Так, франчайзинг я розглядаю як один із перспективних інструментів розвитку бізнесу на американському ринку. Однак для мене франчайзинг — це значно більше, ніж право використовувати торговельну марку. Справжня цінність технологічної франшизи полягає у можливості передати партнеру цілісну, стандартизовану систему ведення бізнесу, яка включає технологію, виробничі процеси, навчання, контроль якості, управління замовленнями та комерційну підтримку. Багато підприємців помилково вважають, що масштабування починається з відкриття нових представництв. Я переконаний, що масштабування починається зі стандартизації. Якщо технологічний процес неможливо відтворити з прогнозованою якістю в різних виробничих умовах, створення великої мережі лише збільшуватиме операційні ризики. Саме тому я приділяю особливу увагу формуванню технологічних регламентів, виробничих стандартів і систем контролю якості. У перспективній американській моделі ARTY / TM ARTI я бачу можливість поєднання декількох елементів. По-перше, це використання єдиної технологічної методології нанесення зображень на спортивний одяг. По-друге, підготовка регіональних партнерів і передача їм стандартизованих виробничих процедур. По-третє, створення системи контролю якості, яка забезпечуватиме відповідність продукції визначеним технічним вимогам незалежно від місця виробництва. По-четверте, централізована підтримка партнерів у питаннях брендингу, маркетингу, технологічного су-

проводу та розвитку продажів. По-п’яте, єдина система управління інтелектуальною власністю, включаючи належне оформлення ліцензійних прав і захист технологічної документації. Потенційними партнерами такої мережі можуть бути як існуючі американські підприємства з персоналізації текстилю, так і підприємці, які прагнуть створити власний виробничий бізнес. Особливо перспективною я вважаю модель інтеграції технології у вже діючі підприємства. Це може зменшувати початкові інвестиційні потреби та прискорювати вихід на локальний ринок. Водночас перед запуском франчайзингової програми у США необхідно перевірити її фінансову ефективність, адаптувати договори до американського законодавства, належним чином оформити документи розкриття інформації для франчайзі та визначити структуру захисту інтелектуальної власності. Мій підхід передбачає послідовність: спочатку перевірена технологія та економічна модель, потім пілотні партнери, і лише після цього — масштабування. У довгостроковій перспективі я бачу можливість створення мережі виробничих партнерів у різних штатах Америки. Така модель може бути корисною не лише для розвитку мого бренду. Вона потенційно створює нові підприємницькі можливості, робочі місця, локальні виробничі компетенції та попит на супутні послуги. Я хочу побудувати бізнес, успіх якого залежатиме не від моєї особистої присутності на кожному виробництві, а від ефективності створеної мною технологічної та управлінської системи. Саме це, на мою думку, відрізняє локальне підприємство від компанії, здатної працювати на міжнародному рівні. 9. Ви активно взаємодієте з науковим та підприємницьким середовищем, а також зацікавлені в міжнародній співпраці через Міжнародну асоціацію вчених «Інтелектуальне лідерство». Яке стратегічне значення має для Вас участь у такій міжнародній інтелектуальній спільноті? Вадим Ортинський: — Я переконаний, що одним із найважливіших активів сучасного підприємця є його інтелектуальне та професійне середовище. Сьогодні великі інновації рідко виникають ізольовано. Вони формуються на перетині різних галузей знань, наукових шкіл, інженерних компетенцій, підприємницького досвіду та міжнародної співпраці. Саме тому я вважаю інтеграцію до міжнародного наукового середовища стратегічно важливим напрямом власного професійного розвитку. Моя діяльність уже поєднує декілька сфер: інженерію, матеріалознавство, виробництво, дизайн, управління бізнесом та інтелектуальну власність. Участь у науковій роботі, підготовка публікацій, співпраця з університетським середовищем і членство в Українській академії наук дозволили мені глиб-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ше усвідомити, що комерційний успіх технології значною мірою залежить від її наукової обґрунтованості. Я також мав можливість оцінювати інноваційні проєкти в межах City Accelerator та брати участь у журі конкурсів молодих дизайнерів «Барви Поділля». Цей досвід показав мені, наскільки важливо підтримувати середовище, в якому наукові ідеї можуть перетворюватися на практичні рішення. Саме з таких позицій я розглядаю співпрацю з Міжнародною асоціацією вчених «Інтелектуальне лідерство». Для мене цінність подібної організації полягає передусім у можливості об’єднати людей, які володіють різними компетенціями, але мають спільну мету — розвиток науки, інновацій та міжнародного підприємництва. Я бачу декілька стратегічних напрямів взаємодії. Перший — створення спільних науково-практичних проєктів за участю українських та американських фахівців. Другий — розвиток міжнародного технологічного трансферу, коли результати досліджень отримують можливість практичного впровадження у виробництво. Третій — підтримка винахідників та підприємців у питаннях комерціалізації інтелектуальної власності. Четвертий — формування професійних контактів між науковцями, бізнесом, інвесторами та міжнародними експертами. П’ятий — розвиток молодого покоління інженерів і підприємців через наставництво, спільні дослідження та участь в інноваційних програмах. Особисто для мене важливо, щоб наукові об’єднання не обмежувалися конференціями або академічними дискусіями. Я хотів би бачити конкретні результати: нові розробки, спільні дослідницькі програми, технологічні партнерства, успішні стартапи та комерційні проєкти. Особливе значення має співпраця між Україною та США. Україна має потужний інженерний і науковий потенціал. Сполучені Штати мають розвинену інвестиційну екосистему, масштабний внутрішній ринок та значні можливості комерціалізації технологій. Поєднання цих переваг може формувати нові конкурентоспроможні міжнародні підприємства. Я вважаю, що інтелектуальне лідерство — це не лише особисті наукові досягнення чи професійне визнання. Це здатність об’єднувати знання, людей і ресурси навколо рішень, які створюють реальну користь для суспільства та економіки. Саме такий підхід я прагну реалізовувати у своїй науковій і підприємницькій діяльності. 10. Якщо подивитися на Вашу діяльність у перспективі наступних п’яти–десяти років, яким Ви бачите майбутнє ARTY / TM ARTI та власної технології на міжнародному ринку? І яку пораду Ви дали б українським підприємцям, що

прагнуть вийти на американський ринок? Вадим Ортинський: — Я завжди розглядав підприємництво як процес довгострокового створення цінності. Для мене головним показником успіху є не лише поточний оборот компанії або кількість клієнтів. Значно важливіше, чи здатен бізнес розвиватися, залишатися конкурентоспроможним, створювати нові можливості для людей та працювати незалежно від конкретних ринкових обставин. У перспективі наступних п’яти–десяти років я бачу ARTY / TM ARTI не просто виробником спортивного одягу, а міжнародною технологічною платформою у сфері персоналізації текстильної продукції. Моя стратегічна мета — перейти від окремого виробництва до системної моделі міжнародної комерціалізації технологій. Для реалізації такого бачення я визначаю декілька пріоритетів. Перший — подальший розвиток технології та науково-дослідної діяльності. Будь-яка інновація потребує постійного вдосконалення. Я планую продовжувати дослідження властивостей текстильних матеріалів, технологій обробки поверхонь, методів нанесення зображень та підвищення експлуатаційних характеристик спортивного одягу. Другий — міжнародна комерціалізація інтелектуальної власності. Моя мета полягає в тому, щоб технологічна розробка отримала практичне застосування на міжнародному ринку. Це передбачає належну правову охорону, адаптацію технології до вимог різних країн, побудову партнерств і створення ефективних комерційних механізмів. Третій — розвиток бізнесу в Сполучених Штатах Америки. Я бачу американський ринок одним із ключових напрямів стратегічного зростання. Водночас усвідомлюю, що вихід на цей ринок потребує не лише якісного продукту, а й розуміння конкурентного середовища, місцевих стандартів, фінансового планування, юридичного захисту та особливостей ведення бізнесу. Четвертий — побудова міжнародних партнерств та масштабування через ліцензування і франчайзинг. Я вважаю, що майбутнє технологічних компаній значною мірою пов’язане зі здатністю створювати бізнес-моделі, які можуть бути відтворені в різних регіонах без втрати якості. П’ятий — розвиток людського капіталу. У будь-якому технологічному бізнесі вирішальним ресурсом залишаються люди: інженери, дослідники, дизайнери, технологи та підприємці. Я хотів би, щоб міжнародний розвиток мого бізнесу відкривав нові можливості не лише для компанії, а й для талановитих фахівців, які прагнуть реалізувати власний потенціал. Щодо поради українським підприємцям, які плану-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ють вихід на міжнародний ринок, я сформулював би декілька принципових рекомендацій. Насамперед не варто плутати вихід на міжнародний ринок із простою реєстрацією компанії за кордоном. Створити юридичну особу — це адміністративне завдання. Створити конкурентоспроможний міжнародний бізнес — це зовсім інший рівень відповідальності. Необхідно чітко розуміти, яку проблему вирішує ваш продукт, чому клієнт має обрати саме вашу компанію і в чому полягає ваша довгострокова конкурентна перевага. Друга порада — інвестуйте в знання. Мій власний професійний шлях доводить мені, наскільки важливо поєднувати базову освіту, виробничий досвід, додаткове навчання та постійний розвиток управлінських компетенцій. Третя порада — захищайте інтелектуальну власність. Для технологічної компанії патент, торговельна

марка, ноу-хау та належним чином оформлені права на розробки можуть стати основою майбутньої вартості бізнесу. Але важливо розуміти: реєстрація патенту в одній країні не означає автоматичного отримання аналогічного захисту в усіх інших юрисдикціях. Четверта порада — формуйте сильне професійне середовище. Підприємець не може бути експертом абсолютно в усьому. Його сила полягає в умінні знаходити компетентних партнерів, об’єднувати людей і створювати систему, в якій кожен учасник посилює загальний результат. І п’ята, можливо, найважливіша порада — мисліть стратегічно. Міжнародний бізнес не будується за один день. Він потребує дисципліни, довіри, послідовності, здатності адаптуватися та готовності приймати складні рішення. Українські підприємці мають вагомі конкурентні переваги: інженерну школу, адаптивність, практичний досвід і здатність працювати в умовах високої невизначеності. Але для успіху у США цих якостей недостатньо самих по собі. Їх необхідно підкріпити професійним управлінням, якісним продуктом, прозорою бізнесмоделлю та реальним розумінням потреб американського ринку. Я переконаний, що майбутнє українського міжнародного підприємництва — не лише в експорті товарів, а передусім в експорті інтелекту, технологій, управлінських компетенцій та інноваційних бізнесмоделей. Моя особиста мета — бути частиною цього процесу. Я хочу, щоб українські інженерні розробки були представлені на міжнародному ринку не лише як перспективні ідеї, а як повноцінні конкурентоспроможні технології, здатні створювати економічну цінність. І якщо через десять років моя технологія використовуватиметься різними виробничими підприємствами, сприятиме розвитку підприємництва та створенню нових робочих місць, я вважатиму це важливим професійним результатом. Тому що справжня цінність винаходу, на мою думку, визначається не лише його технічною новизною, а й тим, яку користь він здатен принести людям, бізнесу та суспільству.

Вадим Ортинський — український підприємець, інженер-розробник, засновник ARTY / TM ARTI, автор запатентованої технології нанесення логотипів на спортивний одяг, асоційований член Української академії наук. Міжнародне видання «Українці і світ» Інтерв’ю підготувала Надія Сцетишин.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Андрій Кругліков: «Майбутнє освітлення — не про кількість світла, а про інтелект, який ним керує» Від тридцятирічного досвіду підприємництва до інноваційних технологій та розвитку бізнесу у Сполучених Штатах Америки

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ндрій Кругліков — український підприємець, економіст, дослідник і винахідник, професійний шлях якого охоплює майже три десятиліття роботи в електротехнічній галузі. Розпочавши підприємницьку діяльність у Харкові в 1996 році, він здобув значний досвід у сфері освітлювального обладнання, енергоефективності та стратегічного розвитку бізнесу. У 2024 році Андрій Кругліков заснував у Сполучених Штатах Америки компанію LUXEL GROUP LLC, пов’язавши подальші професійні перспективи з американським ринком інноваційних технологій. Сьогодні його наукові інтереси зосереджені на інтелектуальних системах адаптивного освітлення, цифровій інтеграції та нових способах просторової комунікації. Його інноваційна розробка «Спосіб адаптивного просторового освітлення та спектрально-графічної комунікації» пропонує новий підхід до використання світла, поєднуючи освітлювальні, інформаційні та адаптивні функції. Про взаємозв’язок науки й бізнесу, економічний потенціал інновацій, технологічну конкуренцію та перспективи розвитку у США — наша розмова. 1. Від українського підприємництва до американського бізнесу Маріна Сорочинська: — Пане Андрію, Ваша підприємницька діяльність розпочалася ще у 1996 році. Майже три десятиліття Ви працюєте у сфері електротехнічної продукції, освітлювального обладнання та енергоефективних технологій. Сьогодні Ваш професійний досвід знайшов продовження у Сполучених Штатах Америки, де Ви заснували LUXEL GROUP LLC. Як багаторічний досвід побудови та розвитку бізнесу в Україні допоміг Вам вийти на американський ринок? Які управлінські принципи, професійні компетенції та підприємницькі рішення виявилися найбільш цінними для розвитку компанії у США? Андрій Кругліков: — Я переконаний, що справжня цінність підприємницького досвіду визначається не кількістю років у бізнесі, а здатністю перетворювати накопичені знання на нові можливості. Моя підприємницька діяльність розпочалася у 1996 році, коли ринок електротехнічної продукції в Україні тільки проходив етап структурного становлення. Тоді підприємцям доводилося одночасно опановувати управління, маркетинг, фінанси, логістику, формування товарного асортименту та побудову відносин із партнерами. Розвиваючи діяльність під торговою маркою «Люксел», я поступово сформував комплексне розуміння того, як працює ринок освітлювального обладнання — від технологічних характеристик продукції до реальних економічних потреб споживача. Згодом я зрозумів важливу закономірність: підприємство не може забезпечити собі довгострокову

конкурентоспроможність, якщо його розвиток ґрунтується виключно на продажу готової продукції. Наступний етап розвитку полягає у створенні власної інтелектуальної цінності — технологій, методологій, інноваційних рішень. Саме це розуміння стало одним із визначальних чинників мого подальшого професійного розвитку. У 2024 році я заснував LUXEL GROUP LLC у Сполучених Штатах. Для мене цей крок означає не просто географічне розширення підприємницької діяльності, а перехід до іншої моделі розвитку бізнесу, у якій ключову роль відіграють технології, інновації та інтелектуальна власність. Американський ринок цікавий масштабом можливостей, розвиненою підприємницькою інфраструктурою та високою конкуренцією. Водночас він потребує ретельного розуміння регуляторного середовища, споживчих очікувань і механізмів комерціалізації технологій. Мій український досвід дає фундаментальну перевагу: я розумію не лише те, як створюється та продається продукт, але й те, як формується бізнес-модель, що забезпечує його економічну життєздатність. Для мене успішний бізнес — це не просто здатність продавати. Це здатність передбачати, які рішення будуть потрібні ринку завтра, і починати працювати над ними вже сьогодні. 2. Від практичного досвіду до наукового винаходу Маріна Сорочинська: — Ви поєднуєте багаторічну практичну діяльність у сфері освітлювальних технологій із науковими до-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

слідженнями. Результатом цієї роботи стала Ваша інноваційна розробка «Спосіб адаптивного просторового освітлення та спектрально-графічної комунікації», щодо якої подано заявку на реєстрацію корисної моделі в Україні. Які саме проблеми, з якими Ви стикалися протягом багатьох років роботи в галузі, підштовхнули Вас до створення цього винаходу? У чому полягає його технологічна новизна та принципова відмінність від традиційних систем освітлення? Андрій Кругліков: — Багато технологічних інновацій народжуються не в момент наукового відкриття, а значно раніше — коли практик починає ставити під сумнів звичний спосіб вирішення проблеми. Упродовж десятиліть роботи з освітлювальним обладнанням я спостерігав, як змінювалися технології: від традиційних джерел світла до світлодіодних систем, автоматизованого керування та цифрової інтеграції. Проте тривалий час основна функція освітлювальних приладів залишалася практично незмінною — забезпечувати певний рівень освітленості. Я поставив перед собою інше запитання: чи може

освітлювальна система одночасно виконувати кілька функцій — адаптувати простір, передавати інформацію, реагувати на навколишнє середовище та взаємодіяти з людиною? Саме пошук відповіді привів мене до розробки способу адаптивного просторового освітлення та спектрально-графічної комунікації. Концепція полягає у поєднанні освітлювально-спектрального та інформаційно-візуального каналів в одній інтелектуальній системі. Технологічне рішення передбачає використання гнучких світлодіодних панелей, розміщених на циліндричних або сферичних тривимірних поверхнях, із можливістю адресного керування світловипромінювальними елементами. Важливою особливістю є адаптивність: система може змінювати параметри роботи залежно від часу, просторових умов, освітленості, руху та інших вхідних сигналів. У перспективі це створює можливості для персоналізованого світлового середовища, яке не потребує постійного ручного втручання користувача. У серпні 2026 року я подав заявку № u202604839 на державну реєстрацію корисної моделі України.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Для мене ця розробка — результат поєднання практичного інженерно-комерційного досвіду, економічного мислення та наукового аналізу. Я розглядаю світло не лише як фізичне явище, а як технологічний ресурс, здатний формувати нову якість взаємодії людини з навколишнім простором. 3. Технологія, що змінює функції світла Маріна Сорочинська: — Ваша розробка передбачає використання гнучких LED-панелей на тривимірних поверхнях, інтелектуальних алгоритмів керування, сенсорних технологій та поєднання освітлювальної й інформаційно-візуальної функцій. Фактично Ви пропонуєте розглядати світло не лише як джерело освітлення, а як новий інструмент просторової та цифрової комунікації. Які практичні можливості відкриває така технологія для житлових будинків, комерційної нерухомості, готельного бізнесу, торговельних центрів і громадських просторів? Чи може Ваш винахід стати частиною нового покоління інтелектуальних будівель і систем Smart Home? Андрій Кругліков: — Сьогодні ми спостерігаємо фундаментальну зміну підходів до організації середовища, у якому живе та працює людина. Будівлі поступово перетворюються з пасивних об’єктів нерухомості на інтелектуальні системи, здатні реагувати на поведінку користувачів, регулювати споживання ресурсів і забезпечувати індивідуальні сценарії комфорту. Освітлення є невіддільною частиною цього процесу. Моя технологія передбачає можливість поєднання трьох принципових функцій: формування світлового середовища, адаптивного керування та інформаційної комунікації. У житловому секторі така система потенційно може використовуватися для створення персоналізованих сценаріїв освітлення, які змінюються залежно від часу доби, присутності людей або обраних налаштувань. У готельному бізнесі вона може поєднувати декоративне освітлення, елементи цифрового дизайну та інформаційного супроводу гостей. Для торговельних центрів і комерційних приміщень перспективним є використання світлових поверхонь, які одночасно виконують функції освітлення, візуальної комунікації та просторової навігації. Окремий напрям — громадські простори, виставкові комплекси та архітектурні об’єкти, де світло може стати частиною динамічної інформаційної інфраструктури. Технічно важливо, що розробка передбачає керування зі смартфона та можливість інтеграції із системами Smart Home. Це дозволяє розглядати її не як ізольований освітлювальний пристрій, а як потенційний елемент ширшої цифрової екосистеми.

Водночас для практичного впровадження необхідно забезпечити сумісність із конкретними системами автоматизації, надійність роботи та належний рівень захисту даних користувачів. Майбутнє інтелектуальних будівель, на мою думку, визначатиметься не кількістю встановлених цифрових пристроїв, а здатністю цих пристроїв працювати як єдина, зрозуміла людині система. 4. Наукові дослідження та економічний потенціал інновацій Маріна Сорочинська: — У спільному науковому дослідженні з Оленою Кліменко «Ринковий потенціал інтелектуальних систем адаптивного освітлення в умовах цифровізації споживчого середовища» Ви аналізуєте взаємозв’язок технологічних можливостей, споживчої цінності, готовності ринку до інновацій та економічної доцільності їх впровадження. Особливу увагу приділено енергоспоживанню та експлуатаційним витратам. Які найважливіші економічні висновки Ви зробили в результаті цього дослідження? Як Ви оцінюєте комерційний потенціал своєї технології на американському ринку та які фінансові переваги її впровадження можуть отримати американські підприємства і споживачі? Андрій Кругліков: — Моє економічне мислення завжди підказувало мені одну принципову річ: технологічна інновація набуває реальної ринкової цінності тоді, коли вона здатна вирішити конкретну проблему споживача. Саме цю ідею ми поклали в основу спільної наукової роботи з Оленою Кліменко. Ми розглядали ринковий потенціал інтелектуальних систем адаптивного освітлення не лише як можливий обсяг майбутніх продажів, а як результат взаємодії чотирьох груп чинників: технологічних, ціннісних, поведінкових і ринкових. Технологічна досконалість створює можливість для інновації. Однак її комерційний успіх залежить від того, чи бачить споживач реальну користь, чи готовий він застосовувати цифрове рішення та чи існують умови для його впровадження. Особливо показовими для нас стали дані Eurostat за 2024 рік. Серед опитаних у Європейському Союзі, які не використовували підключені до інтернету пристрої, 41% назвали основною причиною відсутність потреби, тоді як 9% — високу вартість. Це важливий економічний висновок: часто головним бар’єром для інновації є не ціна, а відсутність усвідомлення її практичної цінності. У нашій науковій статті ми також провели сценарне оцінювання енергоспоживання одного з варіантів технологічного рішення. Для пристрою з LED-поверхнею приблизно 1,6 квадратного метра розглянуто потужність від 150 до 350 Вт. Залежно від режиму та тривалості експлуатації розрахункове річне споживання становило від 164,3

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

до 766,5 кВт•год. Водночас важливо розуміти, що ці розрахунки характеризують можливі експлуатаційні витрати, а не доведену економію порівняно зі звичайними світильниками. Наша система поєднує кілька функцій, тому її економічну доцільність слід оцінювати комплексно. Для американського ринку це означає необхідність окремих техніко-економічних розрахунків з урахуванням місцевих тарифів, особливостей об’єктів і сценаріїв використання. Я бачу потенційні переваги у можливості автоматизованого керування, персоналізації, цифрової інтеграції та поєднання кількох функцій в одній системі. Моя позиція як економіста проста: ринок купує не технологічну складність, а зрозумілу цінність. Завдання винахідника — перетворити інженерне рішення на економічно обґрунтований продукт. 5. Наукове середовище та міжнародне професійне визнання Маріна Сорочинська: — Ваша діяльність виходить далеко за межі підприємництва. Ви є автором наукових публікацій, зокрема праць у виданнях, що індексуються міжнародною наукометричною базою Scopus. Важливе місце у Вашій професійній діяльності займає наукова спільнота, зокрема Академія наук України та Міжнародна асоціація науковців «Інтелектуальне лідерство». Наскільки важливим для сучасного винахідника є інтелектуальне середовище, у якому він працює? Як наукові публікації, професійні дискусії, міжнародні контакти та співпраця з іншими дослідниками впливають на якість Ваших розробок, формування нових ідей і можливості їх міжнародної комерціалізації? Андрій Кругліков: — Сучасні інновації дедалі рідше народжуються в межах однієї професії чи однієї наукової дисципліни. На моє переконання, найбільш перспективні технології виникають на перетині інженерії, економіки, цифрових систем, поведінкових досліджень та підприємництва. Саме тому я приділяю значну увагу науковій діяльності та професійному середовищу. Моя базова освіта у сфері економіки підприємств дала мені інструменти для аналізу економічної ефективності, управління ресурсами та розвитку бізнесу. Багаторічна практична робота в електротехнічній галузі дозволила доповнити ці знання розумінням технологічних процесів і потреб ринку. Проте наукова діяльність додає ще один важливий компонент — системність мислення, методологічну обґрунтованість і необхідність перевіряти власні припущення. Наукові публікації, зокрема у фахових виданнях, представлених у міжнародних наукометричних базах, мають для мене особливе значення. Вони дозволяють не лише представляти результати досліджень, але й включати їх до ширшої міжнародної наукової дискусії.

Важливим напрямом я вважаю взаємодію з науковими спільнотами, зокрема Академією наук України та Міжнародною асоціацією науковців «Інтелектуальне лідерство». Таке середовище створює передумови для міждисциплінарного обміну досвідом, професійної експертизи та налагодження співпраці між дослідниками, винахідниками й підприємцями. На мою думку, особливої цінності набувають проєкти, у яких фундаментальні знання поєднуються з практичними бізнес-завданнями. Я переконаний, що міжнародна наукова співпраця може прискорювати розвиток інновацій та допомагати адаптувати їх до потреб різних економік. Професійне середовище формує не лише рівень знань. Воно формує масштаб мислення, а масштаб мислення значною мірою визначає масштаб результату. 6. Експертна діяльність та оцінювання винаходів Маріна Сорочинська: — Окрім власної винахідницької діяльності, Ви берете участь в оцінюванні інноваційних проєктів як суддя винахідницьких конкурсів. Це особлива професійна відповідальність, адже експерт має оцінити не лише оригінальність технічного рішення, а й його практичну та суспільну значущість. Якими критеріями Ви керуєтеся під час визначення переможців? Що для Вас має вирішальне значення: наукова новизна, технологічна реалізованість, економічний потенціал, суспільна користь чи можливість

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

масштабування винаходу на міжнародному ринку? Андрій Кругліков: — Оцінювання винаходів — це відповідальна робота, адже за кожною технологічною ідеєю стоять інтелектуальні зусилля, професійний досвід та прагнення її автора змінити певну сферу діяльності. Я вважаю, що головне завдання експерта — не просто визначити найбільш технологічно складний проєкт, а побачити рішення, яке має переконливе наукове обґрунтування та реальні перспективи практичного застосування. Під час оцінювання для мене принциповими є декілька критеріїв. Перший — наукова та технологічна новизна. Важливо встановити, що саме пропонує автор, у чому полягає відмінність від відомих рішень і наскільки переконливо ця відмінність обґрунтована. Другий — практична реалізованість. Навіть найцікавіша концепція повинна мати технічні передумови для впровадження. Третій — економічна доцільність. Я оцінюю можливості створення продукту, потенційні витрати, наявність цільового ринку та перспективи комерціалізації. Четвертий — суспільна значущість. На мою думку, особливу цінність мають інновації, які сприяють енергоефективності, безпеці, підвищенню продуктивності або покращенню якості життя людей. П’ятий критерій — масштабованість. Чи може технологія використовуватися в різних галузях, країнах та економічних умовах? Окремо я звертаю увагу на якість доказів: розрахунки, експериментальні результати, порівняння з існуючими технологіями та обґрунтованість висновків. Мій підприємницький досвід навчив мене відрізняти привабливу ідею від рішення, яке має передумови стати життєздатним продуктом. Справжня цінність винаходу визначається не лише його оригінальністю, а й здатністю створювати вимірювані зміни в економіці, технологіях або суспільстві. 7. Національні інтереси США та практична значущість винаходу Маріна Сорочинська: — Сполучені Штати Америки приділяють значну увагу технологічним інноваціям, модернізації інфраструктури, підвищенню енергоефективності та розвитку інтелектуальних систем управління будівлями. Ваша технологія адаптивного просторового освітлення потенційно поєднує кілька цих напрямів. Яку конкретну проблему американської економіки та технологічної інфраструктури здатний вирішувати Ваш винахід? У чому Ви бачите його значення для національних інтересів США — зокрема для підвищення енергетичної ефективності, скорочення експлуатаційних витрат, цифрової модернізації будівель та посилення конкурентоспроможності американського бізнесу? Андрій Кругліков: — Я розглядаю потенційну значущість своєї

розробки для Сполучених Штатів через декілька взаємопов’язаних напрямів: енергетична ефективність, технологічна модернізація, розвиток інтелектуальної інфраструктури та створення нових економічних можливостей. Американська економіка характеризується масштабним фондом житлової, комерційної та громадської нерухомості. Функціонування цих об’єктів потребує значних енергетичних і фінансових ресурсів. Традиційні системи освітлення нерідко працюють за попередньо встановленими сценаріями, які не завжди достатньо враховують реальні умови використання приміщення. Одне з потенційних завдань моєї технології — забезпечити гнучкіше управління світловим середовищем відповідно до часу, просторових умов, присутності користувачів та інших параметрів. Це створює технологічні передумови для більш раціонального використання освітлювальних функцій, хоча фактичний енергетичний ефект необхідно підтверджувати випробуваннями на конкретних об’єктах. Другий напрям — модернізація інфраструктури. Моя розробка пропонує поєднання функцій освітлення, інформаційної комунікації та цифрового керування в межах одного технологічного рішення. Потенційно це може бути корисним для комерційних будівель, готелів, торговельних просторів та об’єктів громадського призначення. Третій напрям — розвиток інноваційного підприємництва. У разі успішної комерціалізації технологія може створити можливості для співпраці американських інженерних компаній, виробників електронних компонентів, інтеграторів систем автоматизації та девелоперських організацій. Я також бачу перспективу для формування нових компетенцій у проєктуванні, програмуванні, обслуговуванні та впровадженні інтелектуальних освітлювальних систем. З погляду національних інтересів США важливо, що розвиток таких технологій потенційно відповідає завданням енергетичної модернізації, цифровізації будівель та підтримки технологічного підприємництва. Однак я чітко розмежовую потенціал і фактично доведений ефект. Для підтвердження економічних і суспільних переваг необхідні американські пілотні впровадження, незалежні технічні оцінювання та економічні розрахунки. Для мене головна мета полягає не лише у виході на американський ринок, а у створенні технологічного рішення, практична користь якого зможе бути підтверджена для американських споживачів і підприємств. 8. Американський ринок та стратегічні ділові партнерства Маріна Сорочинська:

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

— З 2024 року Ви розвиваєте LUXEL GROUP LLC у США, зокрема у Флориді. Американський ринок освітлювальних та інтелектуальних технологій відкриває значні можливості для співпраці між винахідниками, виробниками обладнання, девелоперами, інженерними компаніями та представниками технологічного бізнесу. Які професійні та ділові зв’язки Вам уже вдалося сформувати у Сполучених Штатах? З якими американськими компаніями, галузевими спеціалістами, інженерними організаціями чи потенційними інвесторами Ви співпрацюєте або ведете переговори? Яку роль міжнародні партнерства відіграють у стратегії розвитку Вашої компанії? Андрій Кругліков: — Міжнародний бізнес неможливо побудувати ізольовано. Особливо це стосується технологічних галузей, де успіх залежить від взаємодії розробників, виробників, інженерів, інвесторів, постачальників та кінцевих замовників. Створення LUXEL GROUP LLC у США є частиною моєї довгострокової стратегії міжнародного розвитку. Флорида представляє для мене інтерес як регіон із розвиненою підприємницькою інфраструктурою, міжнародним діловим середовищем та можливостями у сфері нерухомості, будівництва й технологічних послуг. У розвитку компанії я вважаю перспективними кілька категорій партнерів. Передусім це американські компанії, що спеціалізуються на освітлювальному обладнанні, LEDтехнологіях та електронних компонентах. Другий напрям — інженерні компанії та системні інтегратори, які працюють із технологіями Smart Home, автоматизацією будівель та інтелектуальними системами управління. Третій — представники девелоперського, готельного й комерційного секторів, для яких важливі сучасний дизайн, функціональність та оптимізація експлуатаційних процесів. Окрему увагу я приділяю можливостям взаємодії з науково-дослідними організаціями та технологічними партнерами. Для мене принципово, щоб партнерство не обмежувалося разовою комерційною операцією, а створювало основу для довгострокового розвитку. Водночас я вважаю професійно правильним публічно говорити про конкретні компанії та спільні проєкти лише після підтвердження відповідних домовленостей. На американському ринку довіра формується через виконані зобов’язання, результати роботи та професійну репутацію. Моя стратегія полягає у формуванні такого кола партнерів, у якому наукова ідея, технологічне виробництво та ринкові можливості доповнюватимуть одне одного. 9. Від інноваційної розробки

до масштабованого бізнесу Маріна Сорочинська: — Ваш досвід охоплює не лише створення технологічного продукту, а й економіку підприємств, стратегічне управління та розвиток ринків. У своїх наукових дослідженнях Ви наголошуєте, що навіть технологічно досконалий винахід має відповідати реальним потребам споживачів, бути економічно обґрунтованим і доступним для впровадження. Яку бізнес-модель Ви вважаєте найбільш перспективною для комерціалізації Вашої технології у США: власне виробництво, ліцензування інтелектуальної власності, технологічне партнерство чи франчайзингову модель? Чи плануєте Ви залучати американські інвестиції, створювати робочі місця та розширювати діяльність LUXEL GROUP LLC на інші штати? Андрій Кругліков: — На мою думку, одна з найпоширеніших помилок у технологічному підприємництві полягає в тому, що розробники намагаються масштабувати продукт раніше, ніж підтверджено його ринкову доцільність. Мій багаторічний досвід у бізнесі переконав мене, що стійке зростання має ґрунтуватися на перевіреній економічній моделі. Тому я розглядаю розвиток технології в США як послідовний процес. Перший етап — подальше технологічне опрацювання рішення, підготовка до практичного тестування та визначення найбільш перспективних сегментів ринку. Другий — пілотні проєкти, які дозволять оцінити функціональність системи, реальні експлуатаційні витрати, інтерес споживачів та доцільність її інтеграції в існуючу інфраструктуру. Третій етап — формування комерційної моделі з урахуванням результатів тестування. Я бачу потенціал у комбінованому підході, який може включати ліцензування технологічних рішень, партнерство з виробниками обладнання та співпрацю з компаніями, що займаються проєктуванням і встановленням інтелектуальних систем. Ліцензування інтелектуальної власності є цікавим інструментом, оскільки може дозволити поширювати технологію без необхідності самостійно створювати всю виробничу інфраструктуру. Водночас рішення щодо конкретної моделі залежатиме від результатів розробки, правового захисту інтелектуальної власності, структури витрат і ринкового попиту. У довгостроковій перспективі я також розглядаю можливість залучення інвестицій, розвитку професійної команди та розширення географії бізнесу в США. Проте для мене важливо, щоб кожен етап масштабування був економічно обґрунтованим. Це безпосередньо пов’язано з висновками нашої наукової статті: технологічна можливість сама по собі ще не формує попит. Важливо довести корисність продукту, забезпечити його доступність і зрозуміти поведінку потенційного споживача.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Справжнє масштабування починається не тоді, коли компанія виходить у новий штат, а тоді, коли її бізнес-модель здатна стабільно відтворювати цінність у нових ринкових умовах. 10. Майбутнє LUXEL GROUP LLC та особиста місія в Америці Маріна Сорочинська: — За Вашими плечима майже 30 років підприємницького досвіду, наукові дослідження, міжнародна професійна діяльність і створення власного інноваційного рішення. Сьогодні Ви перебуваєте на новому етапі — розвитку технологічного бізнесу в одній із найбільш конкурентних економік світу. Якими Ви бачите наступні п’ять–десять років своєї професійної діяльності у Сполучених Штатах? Які конкретні цілі ставите перед LUXEL GROUP LLC щодо масштабування бізнесу, впровадження винаходу, розвитку американських партнерств і виходу на міжнародні ринки? І головне — який довгостроковий внесок Ви прагнете зробити в американську економіку, технологічний розвиток та інноваційну індустрію? Андрій Кругліков: — Я вважаю, що найбільша перевага багаторічного підприємницького досвіду полягає у здатності бачити розвиток бізнесу не лише в короткостроковій перспективі, але й у масштабі десятиліть. Коли я починав підприємницьку діяльність у 1996 році, світова індустрія освітлення перебувала на зовсім іншому технологічному етапі. За цей час змінилися джерела світла, матеріали, способи керування, виробничі процеси, моделі продажів і поведінка споживачів. Сьогодні ми перебуваємо на порозі наступної трансформації, коли освітлення дедалі тісніше інтегруватиметься з цифровими технологіями, сенсорними системами, алгоритмами автоматизації та інтелектуальним управлінням простором. Саме з цим напрямом я пов’язую перспективи власної професійної діяльності. У найближчі роки я хотів би зосередитися на подальшому розвитку технології адаптивного просторового освітлення та спектрально-графічної комунікації, її технічному вдосконаленні та перевірці можливостей практичного використання. Окремим завданням вважаю створення умов для комерціалізації розробки на американському ринку. Для цього важливо сформувати партнерські відносини з представниками інженерного, виробничого, технологічного та комерційного секторів. У середньостроковій перспективі я бачу можливості для розвитку LUXEL GROUP LLC як компанії, діяльність якої поєднуватиме технологічну експертизу, інноваційні рішення та міжнародні бізнес-зв’язки. Поступове розширення діяльності на інші штати, формування професійної команди та залучення інвестицій можуть стати складовими цієї стратегії за умови підтвердження ринкової життєздатності відповідних проєктів.

Я також маю намір продовжувати наукові дослідження, оскільки переконаний, що саме взаємодія науки й підприємництва створює найбільш перспективні можливості для технологічного розвитку. Для мене важливо не просто представити на американському ринку окремий винахід. Моя ширша мета — сприяти формуванню технологічних рішень, які можуть підвищувати функціональність будівель, підтримувати цифрову модернізацію, створювати економічну цінність та відкривати нові можливості для бізнесу. Мені близька американська підприємницька культура, у якій ідея має можливість перетворитися на продукт, продукт — на компанію, а компанія — на учасника економічного розвитку. Водночас я ціную власний український досвід, адже саме він сформував моє професійне мислення, здатність працювати в умовах невизначеності та прагнення постійно розвиватися. Сьогодні моє завдання — поєднати цей досвід із можливостями американського ринку. Я переконаний, що майбутнє належить підприємцям, які здатні не лише адаптуватися до технологічних змін, а й брати участь у їх створенні. Моя мета — перетворювати знання на технології, технології — на економічну цінність, а професійний досвід — на рішення, які матимуть довгострокове значення для суспільства. Інтерв’ю підготувала Маріна Сорочинська Міжнародний журнал «Українці і світ» 2026 рік

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

«Але не в моєму класі»: як родина Лісових створює у Варшаві свій «Лад» Музика, що не стихала дивна суміш класики, року, джазу, українських пісень і музичних казок отримає власну адресу у Варшаві з табличкою — студія музичного розвитку «Лад». Що далі? Цього не уявляла до останнього часу й сама власниця студії, відома в Україні композиторка й педагогиня Руслана Лісова, яка 37 років присвятила державній музичній освіті. За цей час вона встигла виховати сотні талановитих учнів, здобути визнання завдяки своїй музиці, методичним виданням і понад 20 нотним збіркам, які використовуються як навчальний матеріал у закладах мистецької освіти країни. Здавалося б, усе стабільно і зрозуміло на цьому прямому маршруті. Та доля вже готувала для Руслани свій поворот. Чи, можливо, шанс почути себе. А почалося усе одного ранку з короткого повідомлення: «Вибачте, пані Руслано, я не можу взяти Вас на роботу, бо...» Нове місце, новий етап у кар’єрі раптом розчинилися у парі рядків. «Скоротили фінансування» — ну, звісно. Ким би ти не був, у цей буремний час не можеш почуватися в безпеці. Того ранку Чернігів знову прокидався від вибухів, Регіна не спала всю ніч... Руслана згадує цей момент: «Я стояла посеред кімнати з дивним відчуттям невагомості й одним питанням: що далі?»

дитинстві Регіна Лісова, як найменша в родині, не мала особливого вибору, яку музику слухати. Зранку її будило мамине фортепіано («знов пише музику»), вдень з колонок уже летів «рокєшнік» — System of a Down, Limp Bizkit, Korn — і вона чула, як брат Антон «лабає на басухі» партію аматорського гурту, ще й практикуючи скрім. Увечері вже разом із татом під світову класику для неї взагалі могли влаштувати танцпол. З бабусею Надею співали українські пісні, а перед сном були музичні казки — як частина виховання у родині. Тоді ніхто з них не знав, що через багато років ця

«When God shuts the door, He opens one more» Та саме цей стан невагомості, на противагу щоденному круговороту подій, став поштовхом, щоб зазирнути вглиб себе і серед хвиль тривоги, сумнівів, невизначеності шукати сигнал власного «я». Почали пригадуватися думки, які вже деякий час витали у просторі, — ще відтоді, як Регіна не пішла викладати в державну школу. «Я її підтримала в цьому, хоча на початку навіть не уявляла: як це так — не працювати в державній школі? Але потім зрозуміла, що вона вчинила правильно». Підсвідомо ця мрія зріла, але назовні не сприймалася всерйоз. Навіть коли Антон повторював: «Мама, тобі треба відкривати своє», плани сягали максимум приватних уроків удвох із Регіною. Далі все сталося майже чудесним чином. Усе ще не відчуваючи ґрунту під ногами, Руслана просто вирішила відвідати сина. У Варшаві через Антона Руслана знайомиться з

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

психологинею Наталею Росс*. Наступного дня та запрошує її на зустріч, де учасники грають у трансформаційну гру «Ліла». Щоб увійти у гру, треба було кидати кубик, доки не випаде шістка, і перед кожною спробою називати своє справжнє бажання. «У мене дууже багато бажань! Я починаю перелічувати їх усі, матеріальні й нематеріальні, але кубик уперто не падає на шістку. Нарешті заглядаю глибше й кажу: “Я ХОЧУ відкрити власну музичну школу!” І ось воно — шість!» Після гри одна з учасниць, Людмила Гузун*, підійшла до Руслани: вона мала приміщення для оренди й запропонувала подивитися його просто зараз. За кілька годин мрія, яку родина обговорювала як да-

лекий сценарій, отримала втілення — велику світлу кімнату у Варшаві. Можна назвати це збігом або знаком. Для Руслани важливішим було інше: вона нарешті вимовила своє бажання вголос і вже не сховала його назад. Приміщення стало можливістю, але двері до нового життя все одно довелося відчиняти самій. Щоб дитині хотілося грати «Було страшно. Подекуди досі. Та мене підтримали діти». І всередині страху вже почалася нова історія. «У свої 56 я усвідомила, що якщо не спробую себе як музиканта в іншій формі саме зараз, то вже ніколи не спробую.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

миного педагогічного шляху, а музикантка вже іншого покоління і іншої професійної оптики. Її простір — джазове фортепіано, імпровізація. «Я прагну показати, наскільки різною й цікавою може бути музика — від класики й джазу до сучасних стилів. Підбираю репертуар за інтересами учня, вчу чути музику, відтворювати її на слух та імпровізувати. Люблю, коли на уроці залишається місце для експериментів, несподіваних ідей та маленьких музичних відкриттів». Антон Лісовий приніс у родинну студію зовсім інший світ — сцену, грув, ритм і живу музичну індустрію. «Колись мама саджала нас, малих, із друзями в кімнаті, вмикала Red Hot Chili Peppers, і ми з відкритими ротами думали: “Як це круто!” А зараз, завдяки в тому числі їй, я граю на барабанах, бас-гітарі й гітарі, маю величезний сценічний і професійний досвід, керую концертним агентством Legacy Imperial і можу навчити розумінню того, що барабанщик робить усередині гурту: як тримати грув, чути інших музикантів, підтримувати композицію і впевнено почуватися на сцені. А головне — любити цей інструмент і посправжньому кайфувати від нього!» Бабуся Регіни та Антона, Надія Олександрівна, вчи-

В цей момент стало відкриватися справжнє. Те, заради чого мені потрібна ця студія, що я можу дати через неї світові». Академічна школа навчила дисципліни, системності й поваги до професійної основи. Композиторська робота — чути музику не лише як правильно відтворений текст, а як живу думку. А багаторічне викладання поступово сформувало власне уявлення про те, яким може бути музичне навчання. Руслана ставить питання: для чого дитині музика? Щоб зіграти правильні ноти? Чи щоб одного дня навчитися говорити ними про себе? «Що б я хотіла змінити? От саме, щоб діти без стресу займалися. Щоб вони не боялися виступів і тих важких програм, а вчилися з задоволенням, з любов’ю. І не тільки діти, а й дорослі. Для мене цікаво дорослих навчати, працювати з мотивованими людьми, подарувати їм можливість розкрити себе, зіграти власну мелодію світові». Сьогодні поруч із Русланою працюють її діти. Регіна Лісова — не просто продовження ма-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

людей закінчують навчання музиці, а потім навіть не хочуть дивитися в бік інструменту, бо це були часи мучень. І тут у її голосі немає ані пафосу, ані сумніву: «Але не в моєму класі». Наталія Росс — талановита психологиняменторка. Людмила Гузун — досвідчена корекційна педагогиня, засновниця дитячого центру «Планета щастя».

ла дітей і онуків грі на бандурі й виховала цілу династію бандуристів, завдяки чому у студії є уроки гри на цьому інструменті. Усім — Лад Сьогодні в студії навчаються діти й дорослі: грають на фортепіано, бандурі, блокфлейті та барабанах, займаються вокалом, практичним музикуванням, логоритмікою, беруть участь у мюзиклах і родинних ансамблях. Руслана принесла у студію педагогічну систему й власну музику, Регіна — джаз, досвід приватного викладання та готовність шукати інший шлях до учня, Антон — рокову сцену, грув, досвід музиканта і керівника. Лад у музиці не означає, що всі звуки однакові. Навпаки: вони різні — високі й низькі, тихі й різкі, стійкі й напружені. Лад виникає тоді, коли між ними з’являється зв’язок. Мабуть, тому ця назва так точно підійшла родині, де поруч усе життя звучали фортепіано й рок, українські пісні й скрім, академічна система й бажання вирватися за її межі. Руслана Лісова говорить, що надто багато

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Сьогодні ніхто не помер Коли ми говоримо про «стан тимчасовості» в контексті повномасштабної війни росії проти України, на перший погляд здається, що ми маємо на увазі щось цілком зрозуміле. Щось, що не потребує уточнення. І саме тому це поняття вислизає як надто очевидне, щоб бути осмисленим до кінця.

е відчуття неочевидності в очевидному стало для мене центральним на виставці Маріанни Джулай «Стан тимчасовості», що відкрилася наприкінці квітня в нідерландському Аалсмері. Замість того щоб запропонувати відповідь, виставка ніби повернула мене до самого питання: що саме ми означуємо, коли вживаємо це словосполучення? Для мільйонів українців, які перебувають під тимчасовим захистом у різних країнах, «тимчасовість» має цілком конкретний вимір. Вона закріплена адміністративно в документах тимчасового захисту. Але водночас цей формальний статус поступово трансформувався в екзистенційний стан — спосіб бути у світі, де визначеність постійно відкладається. Можна було б очікувати, що саме цей досвід стане домінантним фокусом кураторської ідеї. Втім, виставка показує, що «стан тимчасовості» може бути не універсальною категорією, навіть якщо він описує, здавалося б, спільну реальність. Для українських біженців стан тимчасовості — це досвід тривалого очікування недосяжної визначеності, де час перестає бути лінійним і радше нагадує затримку, паузу, що не має чітко окресленого завершення. Для нідерландського глядача це може бути інша оптика: тимчасовість як період гостинності, як проміжний стан, що передує поверненню до умовної «нормальності». Для нідерландських митців, які спостерігають цю ситуацію ззовні, це, можливо, вже окреслений і навіть певною мірою завершений фрагмент реальності після початку повномасштабного вторгнення 2022 року, який піддається осмисленню як подія з минулого. Для митців, що залишаються в Україні, «тимчасовість» може набувати іншого значення, як спроба зафіксувати крихкі, нестійкі моменти життя, що розгортається в умовах постійної загрози. І, зрештою, для українського художника у вимушеній міграції це часто стан «між» — між просторами, мовами, контекстами, де жоден із них не стає остаточним. Таким чином, на перший погляд виставка наче не консолідує значення, а радше множить їх. Вона розкладає «стан тимчасовості» на низку окремих досвідів, що не зводяться до спільного знаменника, але співіснують, іноді перетинаючись, а іноді залишаючись паралельними. Але я зрозуміла, що це не так. По-перше, те, що об’єднує ці різні перспективи, — це те, що тимчасовість майже ніколи не мислиться як нейтральний стан. Вона передбачає незавершеність і

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

вразливість. Вона завжди вказує на щось, що мало б змінитися. У цьому сенсі «тимчасовість» стає не лише описом стану, а й формою очікування. Якщо бути точним — очікування завершення війни. А по-друге, «стан тимчасовості» має ще більш конкретне і універсальне значення, яке є всім очевидним, але лишається неназваним, адже лякає, якщо проговорити вголос: це стан виживання.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Кожен, хто лишився або вирішив поїхати за кордон, не просто очікує завершення війни як якоїсь абстрактної події — це люди, які перебувають у стані перманентного виживання в умовах геноциду українського народу, який щоденно вчиняє росія, зробивши вибір у 2022 році окупувати українську територію повністю, здійснюючи щоденний терор обстрілами мирного населення, катуваннями військовополонених, нищенням українських людей у масових могилах на окупованих територіях. То які стани тимчасовості, тобто стани виживання, ми бачимо у представлених роботах мисткинь? Нідерландські мисткині Ільзе Ольберс і Марайке

Греве у своїх скульптурах зосередилися на моменті евакуації українських біженців на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року, а саме на матеріальних об’єктах, які українці мали із собою: чи то невеликі клунки з пожитками, чи одяг, у якому біженець опинився в момент шляху з дому в невідоме. І це цікаво, адже можна припустити, що у людини, яка не має досвіду переміщення, але уявляє себе на місці такої людини, перші думки пов’язані із питанням: «А що я б взяв/взяла із собою в цьому випадку?».

Українці ж до цієї теми більш байдужі або ставляться з іронією. Мистецький дует EtchingRoom1 (Христина Ярош і Анна Ходкова) це чудово показав у своєму триптиху «Неочікувана подорож», який складається із зображень трьох коробок: «Важлива коробка», «Ще одна коробка» й «Коробка з непотрібними речами». Матеріальне у випадку війни виявилося найменш важливим, і ті люди, які навіть мали час щось із собою взяти під час евакуації, дуже часто брали речі, що в час війни просто втратили свою цінність і потрібність. Факт втрати цінності матеріального показують і фотографії Ганни Грабарської, яка фіксувала спільну подорож і прибуття до Нідерландів зі своєю мамою із Кривого Рогу. Її погляд зосереджений у найкритичніший момент на найдорожчій людині — мамі, і на тому, як вона зі стоїцизмом переживає одну з найтрагічніших подій — втрату нормальності життя і прихід війни у її дім. У випадку Марії Куліковської матеріальне взагалі представлене буквально зліпком тіла художниці, відлитого в прозорій смолі з тюльпанами та цілющими травами всередині, перетворюючи тіло, за словами кураторки, «на архів часу, емоцій, травми та надії». Іншими словами, у час геноциду українського народу, у час повномасштабної війни найцінніше, що може зберегти людина, — це своє життя і життя найближчих.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Як відомо, більшість біженців з України в 2022 році були саме жінки, що й зумовило вибір кураторки відобразити різні мистецькі жіночі погляди в цій виставці. Особливо ця підтримка сестринства відчутна у серії фотографій Марфи Васильєвої «Ламаючи крихкість» — перформансу, де взяли участь 63 українські жінки, де завданням учасниць було прожити свою історію через тіло, рух, крик і дихання. Таким чином авторка проговорила про підтримку жінок одна одної як у сім’ї через покоління, так і в суспільстві, коли ми опинилися у часи найважчих викликів. Про саме тіло як матеріальне говорить і мисткиня Анна Кахіані, але метафоричною мовою. У диптиху фотографій ми бачимо вирване з корінням дерево в амстердамському Слотерпарку після урагану Поллі у 2024 році, а потім — порубане це ж дерево, де робота промовисто названа «Плоть»: «Ці зображення відображають те, як суспільство й окрема людина реагують на те, що є зламаним, пошкодженим або тривожним. Дерево, вирване з корінням, було розрізане на частини й швидко прибране з поля зору», — читаємо у кураторському тексті Джулай. Приходить моторошне усвідомлення того, що врятоване від війни тіло, означене негативно зарядженим словом «біженець», яке так само вирване з корінням і в душі, безперечно, може бути надламаним, є неприємним для суспільства, яке не стикалося з викликами війни. Це дерево — і є я як українська біженка, і від цієї фотографії стає фізично боляче. Чи дійсно ми є такими незручними для суспільства? — питання, яке в мене застигає і лишається без відповіді. Тема війни, тема страждань, тема біженства є дійсно незручною і болісною, і якщо є можливість відвернутися і не дивитися, саме це і хочеться інстинктивно зробити людині, яка з цим стикається, навіть якщо ці жахи не в її житті, а у виставковому просторі. І це нам, як українцям, може бути боляче також, адже ми хочемо, щоб нас бачили й чули. Реакція відвернутися від жаху є природною, і як би мені це не було неприємно, я це можу зрозуміти.

Що для мене важливіше — це не відвертатися від причини, чому ми, як українці, перебуваємо в цьому стані тимчасовості, а точніше — стані виживання. Алевтина Кахідзе це чудово показала у своїй роботі «Щирі бажання»: на ній зображені три групи людей, які не хочуть війни. Європейці, які не хочуть війни, сидять за столиками у кафе; українці, які не хочуть війни, обороняються, ховаються в укриттях і страждають від ракетних обстрілів; росіяни, які не хочуть війни, стріляють і вбивають українців. Всю виставку мене тримають два погляди з ще однієї роботи EtchingRoom1. Це погляди двох працівників моргу, які курять і чотирма крапками зіниць втупилися просто перед себе. Їм немає чого робити. «Сьогодні ніхто не помер», — написано на роботі. Мені стає не пособі від того, що якраз ОЦЕ і є тимчасовий стан. Та чи усвідомлюють це всі відвідувачі виставки? Відкриваю на автоматі сповіщення на телефоні, читаю, що сьогодні, у день відкриття виставки, 25 квітня, росія вночі і вдень ракетами продовжувала атакувати один житловий квартал у Дніпрі. Один загиблий, 46 поранених, серед яких п’ятеро дітей. Коли був останній день, коли «сьогодні ніхто не помер» в Україні від росіян? Важко пригадати. Тож, як передати саме ЦЕЙ стан тимчасовості у мистецтві? Мені як письменниці не лишається нічого іншого, ніж казати прямо, як воно є: українці як народ і як кожна окрема людина робимо все для того, щоб вижити. Будь ласка, не відвертайте погляду.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Музика без кордонів: Енергія року, сила таланту та мистецтво бути собою Рідко зустрічаєш людей, які не просто живуть сценою, а буквально збирають із неї нові світи. Знайомтеся: Антон Лісовий — музикант і генеральний продюсер, за плечима якого колосальний практичний шлях.

а сцені він з п’яти років. Пройшов дорогу від бас-гітариста, барабанщика та вокаліста в різножанрових бендах до дипломованого фахівця з музичною освітою та дипломом в івент-менеджменті. Понад 3,5 роки він очолював процеси як головний продюсер та артист у Royal Tributes, реалізуючи успішні проєкти та збираючи зали. Музикант зсередини, стратег зовні — рідкісний симбіоз, коли лідер відчуває кожен нюанс живого звуку та водночас бачить

усю архітектуру шоу. Сьогодні Антон розвиває власне концертне агентство — Legacy Imperial Concerts. Це кінематографічне світло, фірмовий саунд та висока культура сцени. Наразі в черзі у Антона в розробці нові музичні проєкти, а також масштабне розширення, яке виходить далеко за межі Польщі — на ринок усього Європейського Союзу

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Світло справ, подих осені та вічність любові: як українці в Нідерландах змінюють світ Життя в Нідерландах восени набуває особливого ритму. Поки золоте листя падає на дзеркальну гладь каналів, а вітер із Північного моря приносить відчуття змін, українська громада тут створює нову реальність. Вересень та жовтень стали для нас сезоном синергії, важливих зустрічей, людського тепла та глибокої інтеграції. Ми діємо та будуємо майбутнє з твердою вірою: світло завжди сильніше за темряву. РОТТЕРДАМСЬКИЙ ПУЛЬС МИРУ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ САМІТ ROTARY серці Роттердама — міста, яке повстало з попелу і стало символом архітектурного модернізму, — відбувся масштабний Європейський саміт Rotary International (Rotary European Summit). Подія об’єднала сотні лідерів з усієї Європи для обміну ідеями та запуску нових гуманітарних програм. Як співзасновник та секретар Міждержавного комітету Rotary ICC Ukraine – Netherlands, я працював у профільній секції, присвяченій миру та безпеці. Ми розглядали розбудову миру не як абстрактну концепцію, а як щоденну практичну працю: створення інф-

У 76

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

раструктурних мостів, реабілітацію людей, розвиток освітніх та медичних ініціатив. Роттердам показав масштаб європейської підтримки: закордонні колеги щиро захоплюються стійкістю українців і готові допомагати на довгостроковій основі. ОРДЕН СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА: ВИЗНАННЯ МИЛОСЕРДЯ Ще однією важливою подією осені стало вручення Ордена Святого Пантелеймона, який заслужено називають «Медичним Оскаром України». Ця дипломатична та гуманітарна місія об’єднала в Нідерландах лікарів, волонтерів, дипломатів та громадських діячів.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Координатором та серцем проєкту виступила Ольга Гершуні, голова Закордонної ради Ордена в Нідерландах. Завдяки її організаційному підходу та енергії подія переросла в потужний маніфест солідарності двох країн. Нагородження нідерландських та українських медиків і благодійників довело: для справжнього милосердя та професійного обов’язку не існує кордонів. ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ТА ПРОДОВЖЕННЯ СПРАВИ: СПАДЩИНА ВОЛОДИМИРА КОШОВОГО Великі міжнародні перемоги завжди переплітаються з особистими історіями людей, які ці перемоги наближали. Минуло чотири місяці, як передчасно, через раптову зупинку серця, пішов із життя Володимир Кошовий. Час не стирає біль втрати, але трансформує її у глибоку вдячність за те, скільки він устиг зробити. Володимир був людиною рідкісного масштабу — блискучий юрист, IT-експерт, захоплений хокеїст і фехтувальник. Він мав унікальний дар об’єднувати людей, заряжати їх упевненістю та оптимізмом у найскладніших ситуаціях. Для своєї родини Володимир завжди залишався надійною опорою. Його дружина — Альона Яремчук (головна редакторка та засновниця ГО «Інтелектуальне лідерство», співвласниця юридичної компанії та співзасновниця журналу «Українці та світ») — сьогодні продовжує їхню спільну справу. Володимир Кошовий залишив по собі не порожнечу, а величезну спадщину. Його енергія продовжує жити в його доньках, у проєктах ГО «Інтелектуальне лідерство», у випусках журналу, який ви тримаєте в руках,

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

і в кожній ініціативі, якої він торкався. Наш обов’язок як друзів та колег — підтримувати Альону, берегти цю пам’ять і працювати з подвоєною силою. Осінь у Нідерландах зміниться зимою, а потім прийде весна. Українська громада продовжує будувати міжнародні зв’язки, підтримувати діаспору та наповнювати кожен день дією, сенсами та світлом. Спочивай з миром, Володимире. Твій орієнтир продовжує вести нас уперед. Олексій Трифонов Засновник та секретар Rotary ICC Ukraine – Netherlands, Charter President RC Kharkiv Unity of Leaders, Амбасадор журналу «Українці та світ» у Нідерландах

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Антон Дорошенко: «Технології майбутнього мають не лише розвивати бізнес, а й зберігати людські життя»

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Український підприємець, винахідник і дослідник Антон Дорошенко — про розвиток бізнесу в США, наукові інновації, штучний інтелект, майбутнє транспортної безпеки та технології, здатні змінити світову логістичну індустрію. 1. Пане Антоне, Ви багато років працюєте у сфері інформаційних технологій та логістичного бізнесу, а сьогодні активно займаєтеся науковими дослідженнями та винахідництвом. Як Ваш багаторічний професійний і підприємницький досвід допоміг Вам сформувати власний науковий підхід? Які проблеми транспортної галузі Ви першими побачили саме як бізнесмен і вирішили розв’язати вже як винахідник? — Мій досвід у сфері ІТ і логістики допоміг поєднати технічні знання з розумінням реальних потреб бізнесу. У транспортній галузі я побачив, що аварії, простої, несправності та затримки доставки призводять не лише до фінансових втрат, а й створюють загрозу для життя людей. Тому я зосередився на розробленні технологій, які можуть не лише реагувати на небезпеку, а й прогнозувати її. Саме так виникла ідея поєднати штучний інтелект, сенсорні системи та автоматизоване керування транспортом. Я переконаний, що справжній винахід має вирішувати конкретну проблему, бути економічно доцільним і приносити користь суспільству. 2. Ви є засновником і директором американської компанії DOROSHTRANS LOGISTIC LLC. Ведення бізнесу у США вимагає стратегічного мислення, інноваційних рішень і постійної адаптації до висококонкурентного середовища. Які принципи лежать в основі Вашої підприємницької стратегії? Як Вам вдається поєднувати управління компанією, розвиток технологій та наукову діяльність?

— Основою моєї підприємницької стратегії є системність, технологічність і відповідальність. У логістиці важливо одночасно контролювати витрати, якість послуг, безпеку та надійність перевезень. Я намагаюся поєднувати управління компанією з науковою діяльністю через практичний підхід: кожну технологію оцінюю не лише з погляду технічної новизни, а й за її користю для бізнесу, можливістю масштабування та економічною ефективністю. Наукові дослідження допомагають мені бачити перспективи галузі, а підприємницький досвід — розуміти, які рішення справді потрібні ринку. 3. Ви є автором наукових праць, присвячених інтелектуальним транспортним системам, цифровізації логістики та економічній ефективності інновацій. Зокрема, спільно з професоркою Мариною Мащенко Ви досліджуєте вплив предиктивних систем стабілізації руху на конкурентоспроможність транспортних підприємств. Які ключові результати цих досліджень Ви вважаєте своїм найважливішим науковим внеском? Наскільки вони можуть змінити традиційні підходи до управління транспортним бізнесом? — Основним результатом наших досліджень є обґрунтування того, що інтелектуальні системи безпеки можуть створювати не лише технічний, а й економічний ефект. Зниження аварійності потенційно дає змогу скоротити витрати на ремонт, зменшити простої, втрати вантажів і підвищити надійність доставки. Ми також запропонували оцінювати доцільність таких технологій через показники конкурентоспроможності та рен-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

табельності інвестицій. Наукова новизна полягає в поєднанні інженерного, інформаційного та економічного підходів. Це дає змогу розглядати транспортну безпеку як важливу складову ефективного управління підприємством.

У разі небезпеки система може завчасно попередити водія або передати відповідні сигнали сумісним системам автомобіля. Тобто йдеться не про заміну ABS чи ESC, а про їх доповнення інтелектуальним прогнозним механізмом.

4. Ваш винахід «Спосіб предиктивного керування стабільністю руху транспортного засобу» передбачає використання штучного інтелекту, інтелектуальних датчиків та обміну інформацією між автомобілями. У чому полягає його принципова відмінність від традиційних систем автомобільної безпеки, таких як ABS та ESC? Як саме Ваша технологія може допомогти автомобілю передбачити небезпечну ситуацію ще до того, як вона виникне? — ABS та ESC переважно реагують на вже наявні ознаки втрати стійкості або зчеплення. Моя розробка передбачає прогнозний рівень керування. Система може використовувати дані радарів, камер, датчиків температури, вологості, бокового вітру та інформацію від інших автомобілів. За допомогою штучного інтелекту й алгоритмів Model Predictive Control вона оцінює дорожню ситуацію та прогнозує можливий ризик заносу або втрати стійкості.

5. Безпека дорожнього руху залишається одним із найважливіших суспільних викликів у Сполучених Штатах. Ваші технологічні рішення спрямовані на зниження ризиків аварій, захист людського життя та підвищення надійності транспортних перевезень. Який практичний внесок Ваш винахід потенційно може зробити у підвищення дорожньої безпеки США? Які етапи випробування та впровадження необхідні, щоб ця технологія почала реально допомагати американським водіям? — Практичний внесок винаходу я бачу у створенні додаткового рівня попередження небезпечних ситуацій. Система може завчасно виявляти ризик втрати зчеплення чи стійкості, попереджати водія та взаємодіяти з активними системами безпеки автомобіля. Особливо корисною така технологія може бути під час снігу, ожеледиці, сильного дощу, бокового вітру або різкої зміни дорожнього покриття. Для логістич-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

них компаній це також може означати менше аварій, простоїв і непередбачених витрат. Впровадження має відбуватися поетапно: спочатку математичне моделювання, потім лабораторні та стендові випробування, перевірка на спеціальних полігонах і лише після цього — пілотні проєкти з транспортними компаніями. Необхідно також перевірити кібербезпеку, надійність сенсорів, точність прогнозів, можливі хибні спрацювання та відповідність американським регуляторним вимогам. Я наголошую, що ця технологія не замінює водія, а допомагає йому раніше розпізнавати ризики та приймати безпечні рішення. 6. У Ваших наукових дослідженнях розглядається не лише технологічна, а й економічна ефективність інтелектуальних транспортних систем. Ви аналізуєте можливості скорочення аварійності, витрат на ремонт, споживання пального та простоїв транспортних засобів. Який економічний потенціал Ви бачите у впровадженні Вашої розробки для американських логістичних компаній? Чи може така технологія стати інструментом підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі США? — Я переконаний, що майбутнє транспортної галузі визначатиметься не лише швидкістю перевезень, а й здатністю компаній прогнозувати ризики, оптимізувати витрати та забезпечувати стабільність логістичних процесів. У спільному науковому дослідженні з професоркою Мариною Мащенко ми розглянули економічний потенціал предиктивних систем стабілізації руху. Запропоновані сценарні оцінки передбачають можливість зниження аварійності на 15–35%, скорочення витрат на ремонт на 10–20%, паливно-енергетичних витрат на 5–12% та простоїв транспорту на 12–25%. Це прогнозні показники, які потребують підтвердження практичними випробуваннями. Для американських логістичних компаній навіть часткове досягнення таких результатів може означати суттєве підвищення економічної ефективності. Менше аварій — це потенційно менші витрати на ремонт, страхування та компенсацію збитків. Скорочення простоїв сприяє продуктивнішому використанню автопарку, а підвищення надійності доставки зміцнює довіру клієнтів. Особливе значення має можливість оцінювати ефективність упровадження технологій через показник рентабельності інвестицій — ROI. Для мене важливо, щоб інновація була не лише науково обґрунтованою, а й економічно доцільною. Я вважаю, що інтелектуальні транспортні системи мають потенціал стати одним із чинників підвищення конкурентоспроможності американського логістичного бізнесу, зменшення операційних ризиків та

розвитку технологічно сучасної транспортної інфраструктури. 7. Сполучені Штати розглядають розвиток передових технологій, штучного інтелекту, модернізацію інфраструктури та зміцнення економічної стійкості як стратегічно важливі напрями. Як Ви оцінюєте значення власної наукової діяльності та винаходу для національних інтересів США? У чому, на Ваш погляд, полягає потенційна користь Ваших технологій для американської економіки, транспортної інфраструктури, безпеки громадян та розвитку інноваційного підприємництва? — На мою думку, наукова діяльність набуває особливої цінності тоді, коли її результати спрямовані на вирішення важливих економічних і суспільних проблем. Мій винахід у сфері предиктивного керування стабільністю руху транспортних засобів орієнтований на кілька напрямів, які мають стратегічне значення для США: підвищення дорожньої безпеки, розвиток штучного інтелекту, технологічну модернізацію транспорту та зміцнення надійності логістичних ланцюгів. Передусім ідеться про захист людського життя. Якщо система здатна заздалегідь визначати ризик небезпечної дорожньої ситуації, вона потенційно може сприяти запобіганню аваріям, зменшенню травматизму та підвищенню безпеки перевезень. Другий важливий напрям — економічна стійкість. Транспортна система США забезпечує функціонування промисловості, торгівлі, постачання товарів і багатьох інших секторів економіки. Технології, що підвищують надійність транспорту та знижують операційні ризики, можуть позитивно впливати на ефективність цих процесів. Третій напрям — розвиток американської інноваційної екосистеми. Моя методологія поєднує штучний інтелект, сенсорний моніторинг, алгоритми прогнозування та V2V-комунікацію. Подальший розвиток таких рішень може створювати можливості для наукових досліджень, інженерних партнерств і появи нових технологічних продуктів. Я розглядаю свій винахід як потенційний внесок у ці напрями, водночас усвідомлюючи необхідність практичних випробувань і незалежного підтвердження його ефективності. Моя професійна мета — розвивати в США технології, які можуть одночасно створювати економічну цінність, зміцнювати транспортну безпеку та приносити відчутну користь американському суспільству. 8. Ви стали почесним членом Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство», а також долучилися до інших професійних наукових та інженерних спільнот. Яке значення для Вас має міжнародне визнання

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

у професійному середовищі? Як участь у таких організаціях сприяє розвитку Ваших досліджень, налагодженню міжнародної співпраці та формуванню нових можливостей для реалізації інноваційних проєктів у США? — Для мене міжнародне професійне визнання — це насамперед відповідальність і можливість бути частиною середовища, у якому формуються нові наукові ідеї та технологічні рішення. Почесне членство в Міжнародній асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство», а також участь у професійних наукових та інженерних об’єднаннях я розглядаю як важливий етап свого розвитку. Сучасні інновації дедалі частіше виникають на перетині різних галузей. Наприклад, розроблення інтелектуальних транспортних систем потребує знань у сфері програмування, автомобільної інженерії, математичного моделювання, економіки та штучного інтелекту. Саме міжнародні наукові спільноти створюють можливості для обміну досвідом, обговорення нових технологій, професійного оцінювання досліджень і пошуку партнерів для міждисциплінарних проєктів. Особливо перспективним для мене є розвиток співпраці між українськими та американськими фахівцями. Україна має сильну інженерну й математичну школу, тоді як США пропонують широкі можливості для технологічного підприємництва, інвестицій та комерціалізації інновацій. Я переконаний, що міжнародне наукове співробітництво допомагає не лише розвивати окремі дослідження, а й формувати середовище для реалізації

масштабніших проєктів. Для мене інтелектуальне лідерство означає не просто професійний статус. Це здатність генерувати нові ідеї, брати відповідальність за їх розвиток, ділитися знаннями та сприяти практичному застосуванню наукових досягнень. 9. Окремим напрямом Вашої професійної діяльності є участь у журі конкурсів винаходів та експертному оцінюванні інноваційних розробок. Якими критеріями Ви керуєтеся, оцінюючи наукову новизну, практичну цінність і комерційний потенціал винаходів? Як ця експертна діяльність впливає на Ваше власне професійне зростання, розвиток підприємницького мислення та здатність визначати перспективні технології майбутнього? — Участь в експертному оцінюванні інноваційних розробок я розглядаю як можливість сприяти розвитку винахідництва та водночас удосконалювати власне професійне мислення. Для мене існує кілька принципових критеріїв оцінювання винаходу. Насамперед — науково-технічна новизна. Важливо визначити, у чому полягає оригінальність запропонованого рішення, які проблеми воно вирішує та чим відрізняється від вже відомих технологій. Другий критерій — практична значущість. Я переконаний, що перспективний винахід повинен мати реальну сферу застосування, а його потенційна користь має бути зрозумілою та, наскільки можливо, вимірюваною.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Третій — технологічна здійсненність і можливість масштабування. Навіть дуже цікава ідея потребує обґрунтування її реалізації, визначення необхідних ресурсів та оцінки можливих ризиків. Четвертий критерій — економічна цінність. Як підприємець, я звертаю увагу на потенційний попит, інвестиційну привабливість, витрати на впровадження та перспективи комерціалізації. І, безумовно, особливе значення для мене має суспільна користь винаходу, насамперед його здатність підвищувати безпеку, покращувати якість життя та сприяти технологічному розвитку. Експертна діяльність також дозволяє знайомитися з новими науковими підходами та оцінювати перспективні напрями інновацій. Вона вчить критично аналізувати не лише чужі ідеї, а й власні дослідження, вимагати переконливих доказів ефективності та об’єктивно оцінювати комерційні перспективи. На мою думку, саме поєднання наукової компетентності, незалежного експертного судження та підприємницького досвіду допомагає розпізнавати технології, які в майбутньому можуть стати основою нових ринків і бізнес-моделей.

10. Сьогодні Ви поєднуєте одразу кілька професійних ролей: американського підприємця, ІТ-фахівця, наукового дослідника, винахідника та представника міжнародної наукової спільноти. Якою Ви бачите свою професійну місію в Сполучених Штатах у найближчі п’ять–десять років? Чи плануєте масштабувати власні технології, залучати американських інвесторів, співпрацювати з автомобільними корпораціями та створювати нові інноваційні продукти? І яку спадщину Ви хотіли б залишити як український винахідник, що розвиває свою справу на міжнародному рівні? — У найближчі п’ять–десять років я бачу свою головну професійну мету в розвитку інтелектуальних транспортних технологій та перетворенні наукових досліджень на практичні інноваційні рішення. Насамперед я планую продовжувати вдосконалення методології предиктивного керування стабільністю руху транспортних засобів. Наступними важливими етапами мають стати математичне моделювання, експериментальна перевірка алгоритмів, розроблення прототипів та дослідження можливостей їх інтеграції в сучасні автомобільні системи. У перспективі я зацікавлений у співпраці з американськими технологічними компаніями, автомобільними виробниками, логістичними операторами, дослідницькими центрами та потенційними інвесторами. Для мене особливо важливо, щоб такі партнерства ґрунтувалися на доведеній ефективності технологій, економічній доцільності та довгостроковому потенціалі їх використання. Я також бачу значні можливості в розвитку інтелектуальних логістичних платформ, систем прогнозування транспортних ризиків та технологій обміну інформацією між автомобілями. Водночас важливою частиною моєї професійної місії залишається розвиток міжнародного наукового співробітництва, зокрема між Україною та США. Я хотів би, щоб українські винахідники та інженери були відомі у світі не лише високим рівнем підготовки, а й власними технологіями, інноваційними компаніями та реальним внеском у розвиток сучасної науки. Для мене успіх — це не тільки зростання бізнесу чи комерційне визнання. Це насамперед можливість створити технологію, яка матиме довготривалу цінність для суспільства. Я хочу, щоб результати моєї роботи вимірювалися не лише економічними показниками, а й тим, наскільки вони допомагають зробити транспорт безпечнішим, бізнес ефективнішим, а життя людей більш захищеним. Саме в цьому я бачу справжній зміст інновацій, підприємництва та наукового лідерства. Інтерв’ю підготувала Альона Ковбасюк Міжнародний журнал «Українці і світ»

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Руслан Миронов: «Майбутнє ресторанної індустрії — за тими, хто поєднує традиції, технології та міжнародне підприємництво»

Від гастрономічних рекордів України до інноваційних технологій для американського ринку: український ресторатор, винахідник та підприємець Руслан Миронов — про 17 років у бізнесі, власний патент, енергоефективність, економічний потенціал інновацій та просування української культури у світі.

країнський ресторанний бізнес давно вийшов за межі традиційної гастрономії. Сьогодні його представники створюють міжнародні бренди, розробляють технологічні рішення, формують нові бізнес-моделі та демонструють світові економічний і культурний потенціал України. Одним із представників цього підприємницького середовища є Руслан Миронов — ресторатор із понад 17-річним професійним досвідом, член Гільдії рестораторів, організатор масштабних гастрономічних фестивалів «Галицька дефіляда», «Короп Фест» і «Тернопільська брама», учасник рекордних гастрономічних проєктів та винахідник. Його професійний шлях розпочався в українському Тернополі, а сьогодні пов’язаний також із НьюЙорком — одним із найвимогливіших ресторанних ринків світу. Особливе місце в його діяльності займає технологічне підприємництво. У 2026 році було опубліковано

український патент на корисну модель № 164243 «Піч для випікання піци». Наукові дослідження Миронова присвячені підвищенню енергоефективності професійного кухонного обладнання та оптимізації технологічних процесів. Про те, як ресторанний бізнес перетворюється на інноваційну індустрію, чому гастрономія є інструментом культурної дипломатії та які перспективи українські технології мають у США, Руслан Миронов розповідає в інтерв’ю міжнародному журналу «Українці і світ». 1. Руслане, Ви понад 17 років працюєте в ресторанному бізнесі. Як формувався Ваш професійний шлях і що стало основою Вашого підприємницького успіху? — Для мене ресторанний бізнес ніколи не обмежувався приготуванням їжі чи організацією обслуговування гостей. Я завжди сприймав його як складну

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

підприємницьку систему, у якій поєднуються економіка, управління, маркетинг, технології та психологія споживача. За понад 17 років роботи я переконався: успішний ресторан починається з ідеї, але його довгострокове існування забезпечують стратегія, дисципліна та вміння адаптуватися до змін. Ресторанна індустрія — один із найбільш конкурентних секторів економіки. Тут неможливо роками працювати за незмінною моделлю. Змінюються споживчі звички, собівартість продукції, технології виробництва, очікування клієнтів. Підприємець повинен не лише реагувати на ці процеси, а й передбачати їх. Важливою складовою моєї діяльності стало прагнення створювати не просто окремі заклади чи заходи, а проєкти, здатні формувати нові ринки, розвивати регіональну економіку й популяризувати українську гастрономію. Я переконаний, що справжній успіх підприємця вимірюється не лише прибутком, а й цінністю, яку його діяльність створює для суспільства. Саме цей принцип визначає моє ставлення до бізнесу та прагнення розвивати міжнародні проєкти. 2. Ви організовували масштабні гастрономічні фестивалі «Галицька дефіляда», «Короп Фест» і «Тернопільська брама». Яким був їхній внесок у розвиток регіональної економіки та туристичної привабливості України? — Коли ми розпочинали розвиток гастрономічних фестивалів, перед нами стояло значно ширше завдання, ніж просто організувати масовий захід.

Ми хотіли показати, що українська гастрономія може стати самостійним туристичним продуктом, здатним залучати відвідувачів, стимулювати підприємництво та створювати додаткові економічні можливості для регіону. Такі проєкти, як «Галицька дефіляда», «Короп Фест» і «Тернопільська брама», об’єднували рестораторів, виробників харчових продуктів, фермерів, митців, представників туристичної індустрії та місцевого бізнесу. Фестиваль — це фактично тимчасова економічна екосистема. Він створює попит на продукцію місцевих виробників, послуги логістичних компаній, готелів, закладів харчування та інших підприємств. Крім безпосереднього економічного результату, такі події мають довгостроковий маркетинговий ефект. Вони допомагають формувати впізнаваність міста та його гастрономічну репутацію. Для мене було принципово важливо продемонструвати, що українські регіони мають власну унікальність і можуть конкурувати за увагу туристів через культуру, традиції та якісний підприємницький продукт. Сьогодні цей досвід я розглядаю як фундамент для можливого розвитку міжнародних гастрономічних фестивалів, зокрема у Сполучених Штатах. 3. Ваше ім’я пов’язане з гастрономічними рекордами України. Яку роль такі масштабні проєкти відіграли у Вашому професійному становленні? — Рекорд для мене — це передусім демонстрація того, яких результатів можна досягти завдяки правильно організованій командній роботі. Організація масштабних гастрономічних заходів потребує складної координації: від технологічних процесів та логістики до забезпечення безпеки, контролю якості, залучення партнерів і комунікації з великою аудиторією. Під час наших фестивалів реалізовувалися незвичайні кулінарні проєкти, пов’язані з приготуванням страв у рекордних масштабах. Вони привертали увагу медіа, туристів і професійної спільноти. Водночас я завжди підкреслюю, що за кожним масштабним досягненням стоять десятки або сотні людей. Особистий внесок організатора важливий, але саме команда перетворює амбітну ідею на реальний результат. Такий досвід сформував у мене особливе розуміння операційного управління. Коли ти здатний організувати складний гастрономічний процес із великою кількістю учасників, постачальників і технологічних операцій, ти починаєш по-іншому оцінювати можливості масштабування бізнесу. Для мене рекорди стали не кінцевою метою, а доказом того, що сильна ідея, професійна команда та ефективна організація можуть створювати результати національного масштабу.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

4. Ви маєте досвід роботи в Україні та розвиваєте професійні зв’язки у Нью-Йорку. Які головні відмінності між українським та американським ресторанними ринками? — Американський ресторанний ринок є надзвичайно цікавим через свою масштабність, різноманітність і високий рівень конкуренції. Особливо це відчувається в Нью-Йорку, де одночасно представлені практично всі відомі світові гастрономічні концепції. Американський споживач має великий вибір, тому ресторан повинен демонструвати чітку конкурентну перевагу. Вона може полягати в унікальному продукті, високій якості, швидкості обслуговування, атмосфері, технологіях або ефективній бізнес-моделі. Однією з принципових особливостей американського ринку є значення операційної ефективності. Витрати на персонал, оренду, енергоносії, обладнання та дотримання регуляторних вимог змушують ресторатора дуже уважно ставитися до економіки кожного процесу. Саме тому технологічні інновації можуть відігравати визначальну роль у підвищенні конкурентоспроможності ресторанного бізнесу. Українські підприємці, на мою думку, мають важливу перевагу — здатність швидко адаптуватися, знаходити нестандартні рішення та працювати в умовах обмежених ресурсів. Але для успіху у США цього недостатньо. Потрібні системне управління, фінансове планування, стандар-

тизація процесів і довгострокова стратегія. Моя мета — поєднати український підприємницький досвід із можливостями американського ринку. 5. Українська кухня дедалі активніше заявляє про себе на міжнародній арені. Чи може гастрономія стати повноцінним інструментом культурної дипломатії України? — Безумовно. Я вважаю, що гастрономія є одним із найбільш доступних і водночас потужних інструментів міжнародної культурної комунікації. Людина може не знати історії певної країни, не розмовляти її мовою та не розуміти всіх культурних особливостей. Але через національну кухню вона отримує можливість безпосередньо познайомитися з її традиціями. Українська гастрономія має величезний потенціал. Це не лише борщ, вареники чи інші широко відомі страви. Це багата регіональна спадщина, різноманітні технології приготування, локальні продукти та кулінарні традиції, які формувалися протягом століть. Проте для міжнародного успіху недостатньо просто відкрити ресторан з українською назвою. Необхідно створити професійний гастрономічний бренд, який відповідатиме міжнародним стандартам якості, матиме зрозумілу концепцію та водночас зберігатиме українську ідентичність. Я бачу значний потенціал у розвитку українських гастрономічних фестивалів у США, партнерстві між рестораторами двох країн, проведенні майстер-класів і презентацій регіональних кухонь.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Це може сприяти не лише популяризації культури, а й розвитку торгівлі, туризму, експорту українських продуктів і міжнародного підприємництва. Українська кухня здатна стати глобальним брендом. Але для цього ми повинні навчитися представляти її не лише через традицію, а й через сучасні бізнесмоделі, інновації та професійний маркетинг. 6. Ви є членом Гільдії рестораторів. Наскільки важливими для професійного розвитку є галузеві об’єднання та міжнародні партнерства? — На певному етапі розвитку підприємець усвідомлює, що неможливо створювати масштабні проєкти виключно власними силами. Професійні об’єднання дають можливість обмінюватися досвідом, формувати партнерства, виробляти спільні стандарти та представляти інтереси галузі. Для ресторанної індустрії це особливо важливо, оскільки вона об’єднує велику кількість суміжних напрямів: харчове виробництво, інженерію, логістику, дизайн, технології, маркетинг і сервіс. Членство в Гільдії рестораторів стало важливою складовою мого професійного середовища. Я переконаний, що розвиток підприємництва значною мірою залежить від якості професійних зв’язків. Особливе значення сьогодні мають міжнародні партнерства. Співпраця українських і американських підприємців може створювати передумови для інвестицій, обміну технологіями, спільного виробництва та виходу на нові ринки. Саме в цьому я бачу одну з перспектив розвитку української ресторанної індустрії у США: не лише відкривати окремі заклади, а й будувати систему довгострокової міжнародної бізнес-співпраці. 7. Сучасна ресторанна індустрія активно впроваджує автоматизацію, цифрові рішення та штучний інтелект. Які технології, на Вашу думку, визначатимуть майбутнє галузі? — Майбутнє ресторанної індустрії визначатиметься здатністю підприємств забезпечувати стабільну якість продукції за максимально ефективного використання ресурсів. Традиційно ресторанний бізнес асоціюється насамперед із кулінарною майстерністю. Але сьогодні дедалі більшу роль відіграють інженерія, енергоефективність, автоматизація та аналітика. Наприклад, сучасні системи управління можуть прогнозувати попит, оптимізувати закупівлі, скорочувати харчові відходи та підвищувати ефективність роботи персоналу. Штучний інтелект відкриває додаткові можливості для прогнозування завантаженості закладів, формування виробничих графіків і контролю економічних показників. Водночас я вважаю, що однією з найбільш недооцінених сфер інновацій залишається професійне кухонне обладнання. Навіть відносно невеликі зміни в технології на-

грівання, теплопередачі чи організації виробничого циклу можуть впливати на собівартість продукції, швидкість обслуговування та загальну рентабельність бізнесу. Саме практичне розуміння таких проблем стало одним із мотивів моєї винахідницької діяльності. Я переконаний: наступний етап розвитку ресторанного бізнесу — це інтеграція гастрономічної майстерності з інженерними технологіями та економічною ефективністю. 8. Ви є автором запатентованої розробки — інноваційної печі для випікання піци. У чому полягає технологічна унікальність Вашого винаходу та яким чином його впровадження може відповідати національним економічним інтересам Сполучених Штатів Америки? — Ідея створення інноваційної печі виникла з практичного досвіду ресторанного бізнесу та розуміння технологічних обмежень традиційного обладнання. У процесі роботи я неодноразово переконувався, що ефективність кухонної техніки безпосередньо впливає на економічні показники ресторану. Традиційні печі можуть потребувати значного часу для виходу на робочу температуру, споживати великі обсяги енергоресурсів та мати нерівномірний розподіл тепла. Для ресторану це означає додаткові витрати, складність забезпечення стабільної якості продукції та обмеження виробничої продуктивності. Саме тому я зосередився на розробленні технології, здатної вдосконалити процес передачі теплової енергії всередині печі. Основою моєї розробки став інтегрований метод термоаеродинамічної рециркуляції для високоефективних печей, що поєднує принципи термодинаміки, аеродинаміки та оптимізованого теплообміну. Конструкція передбачає використання подвійного купола з рекуперативним проміжком, спеціальних напрямних елементів для формування повітряних потоків і пасивних аеродинамічних заслінок, покликаних забезпечувати стабільніший температурний режим. Особливістю розробки є також можливість роботи гібридної печі з використанням дров або газу. У 2026 році було опубліковано патент України на корисну модель № 164243 «Піч для випікання піци». Крім того, результати науково-технічного дослідження, виконаного у співавторстві з Л. Л. Веспер, опубліковані у фаховому журналі Food Science and Technology. У дослідженні наведено результати, відповідно до яких запропонована конструкція забезпечує нагрівання печі до температури близько 500 °C протягом 20–30 хвилин, стабільність температурного режиму в межах приблизно ±10 °C і можливість випікання піци за 60 секунд. Ці характеристики демонструють технологічний потенціал розробки, хоча для масштабного комерцій-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

ного впровадження необхідні подальші випробування та оцінка ефективності в різних умовах експлуатації. Щодо Сполучених Штатів Америки, я бачу декілька напрямів потенційної економічної користі. Перший — енергоефективність. Американська ресторанна індустрія споживає значні обсяги енергетичних ресурсів. Технології, що дозволяють знижувати питомі витрати енергії, мають практичну цінність для підприємств. Другий — підвищення продуктивності малого та середнього бізнесу. Оптимізація часу приготування страв і стабільність технологічних процесів можуть сприяти скороченню операційних витрат та підвищенню ефективності ресторанів. Третій — розвиток інноваційного виробництва. У перспективі технологія може стати основою для виробництва професійного кухонного обладнання на американському ринку із залученням інженерів, технологів, виробничих підприємств та сервісних компаній. Четвертий — створення нових економічних можливостей. Комерціалізація обладнання може сприяти розвитку суміжних напрямів — від інженерного проєктування та металообробки до монтажу, технічного обслуговування й дистрибуції. Водночас я розумію, що економічна цінність інновації повинна підтверджуватися не лише технічними характеристиками, а й практичними результатами, незалежними випробуваннями та реальним попитом. Для мене важливо не просто запропонувати нову конструкцію печі, а створити технологічний продукт, який буде економічно вигідним для американського бізнесу. Саме через енергоефективність, підвищення продуктивності підприємств, можливість локалізації виробництва та створення робочих місць я бачу потенційний зв’язок своєї розробки з економічними інтересами США. Моя головна мета — перетворити практичну проблему ресторанної індустрії на інженерне рішення, здатне приносити вимірювану користь бізнесу та економіці. 9. Які перспективи масштабування власного бізнесу Ви бачите у США? Чи розглядаєте можливість розвитку ресторанної мережі, франчайзингу та комерціалізації власних технологій? — Американський ринок цікавить мене насамперед можливостями системного масштабування. Мій багаторічний досвід показує, що успішний бізнес повинен будуватися навколо моделі, яку можна відтворювати, контролювати та вдосконалювати. Я розглядаю декілька перспективних напрямів. Перший — розвиток сучасних гастрономічних концепцій, які поєднуватимуть високу якість продукції, ефективну операційну модель та елементи української культурної ідентичності. Другий — створення стандартизованих бізнес-процесів, що в майбутньому можуть стати основою для

франчайзингових проєктів. Третій — комерціалізація інженерних розробок, зокрема технології високоефективної печі. Я бачу можливість побудови бізнес-моделі, орієнтованої не лише на ресторан як кінцевого споживача обладнання, а й на ширший сегмент B2B — виробників кухонної техніки, дистриб’юторів, постачальників обладнання та ресторанні мережі. Для реалізації такого підходу важливо пройти кілька етапів: технічну адаптацію до вимог американського ринку, випробування, аналіз собівартості, формування партнерської мережі та оцінку комерційного попиту. Я також вважаю перспективним співробітництво з американськими інженерними й виробничими компаніями. Створення технологічного продукту — лише перший етап. Значно складніше сформувати навколо нього ефективну систему виробництва, продажів, сервісу та довгострокового розвитку. Мене цікавить не просто відкриття окремого ресторану в Америці, а створення масштабованої підприємницької моделі, яка поєднає гастрономію, технології та міжнародний бізнес. 10. Ви стали амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ». Чому для Вас важлива ця місія та які ініціативи Ви хотіли б реалізувати в межах міжнародної співпраці? — Для мене бути амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість долучитися до формування сучасного міжнародного образу України. Я переконаний, що сьогодні надзвичайно важливо розповідати світові не лише про виклики, з якими стикається наша держава, а й про професійні досягнення українців, їхню підприємницьку культуру, науковий потенціал і здатність створювати інновації. Українці успішно працюють у різних країнах світу, відкривають бізнеси, займаються дослідженнями, розробляють технології та беруть участь у розвитку міжнародної економіки. Такі історії повинні ставати видимими. Я бачу журнал «Українці і світ» як важливу інформаційну платформу, здатну об’єднувати підприємців, науковців, представників культури та громадських організацій. Особисто мені близька ідея популяризації української гастрономії як складової культурної дипломатії. У перспективі я хотів би долучатися до створення спільних гастрономічних і культурних ініціатив, міжнародних фестивалів, професійних зустрічей та підприємницьких презентацій. Окремим напрямом могла б стати підтримка українських рестораторів, які прагнуть виходити на американський ринок. Важливо створювати середовище, у якому професійні контакти перетворюватимуться на конкретні партнерства та економічні можливості.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Я хочу, щоб Україну у світі сприймали не лише як країну з великою культурною спадщиною, а й як державу талановитих підприємців, винахідників і людей, здатних створювати конкурентоспроможні міжнародні продукти. 11. Якою Ви бачите свою професійну місію на наступні десять років? Яку спадщину прагнете залишити в ресторанній індустрії України та США? — За роки підприємницької діяльності я зрозумів одну важливу річ: справжній розвиток починається тоді, коли людина перестає мислити виключно масштабами власного бізнесу. Сьогодні мене цікавить створення довгострокової цінності — технологічної, економічної та суспільної. Я хотів би розвивати міжнародні гастрономічні проєкти, сприяти популяризації української кухні та брати участь у формуванні нових стандартів ефективності ресторанної індустрії. Особливе значення для мене має подальший розвиток винахідницької діяльності. Я переконаний, що практичний досвід підприємця може ставати основою для важливих технологічних рішень. Часто інновації народжуються не в лабораторіях, а безпосередньо у виробничому процесі — тоді, коли людина щодня стикається з конкретною проблемою та починає шукати ефективніший спосіб її вирішення. Я бачу своє професійне майбутнє на перетині ресторанного підприємництва, інженерних технологій, міжнародного партнерства та розвитку нових бізнесмоделей. Для мене також важливо передавати досвід молодому поколінню українських підприємців. Ми маємо надзвичайно талановиту молодь, здатну створювати конкурентоспроможні продукти для міжнародних ринків. Але для реалізації цього потенціалу потрібні знання, професійні контакти, доступ до інвестицій та приклади успішного масштабування. У довгостроковій перспективі я хотів би, щоб проєкти, над якими працюю, сприяли розвитку сучасної ресторанної інфраструктури, створенню робочих місць і популяризації українських інновацій за кордоном. Моя філософія досить проста: не потрібно обмежувати себе масштабом ринку, на якому ти починав. Якщо твоя ідея здатна вирішувати реальну проблему, вона може мати міжнародне майбутнє. Для мене шлях від Тернополя до Нью-Йорка — це не просто географія професійного розвитку. Це можливість довести, що український підприємницький досвід, поєднаний із науковим підходом та інноваціями, здатний створювати конкурентоспроможні рішення для глобальної економіки.

Професійна історія Руслана Миронова ілюструє еволюцію сучасного підприємництва, у якому досвід управління бізнесом стає основою для технологічних досліджень, створення інтелектуальної власності та пошуку нових ринків. Поєднання ресторанної практики, організації масштабних гастрономічних заходів і винахідницької діяльності формує перспективну модель розвитку на перетині харчових технологій та міжнародного бізнесу. Особливий інтерес становить запатентована конструкція високоефективної печі для випікання піци, потенційне промислове використання якої може бути пов’язане з підвищенням енергоефективності, оптимізацією виробничих витрат та розвитком інноваційного обладнання. Досвід Руслана Миронова демонструє, що українська гастрономія може бути не лише частиною національної культурної спадщини, а й платформою для технологічних інновацій, міжнародної співпраці та розвитку підприємництва. «Українці і світ» продовжує знайомити читачів з українцями, чий професійний досвід, підприємницькі ініціативи та інтелектуальний потенціал відкривають нові можливості для міжнародного розвитку України. Наталія Росс Міжнародний журнал «Українці і світ»

ПІСЛЯМОВА РЕДАКЦІЇ Від українських гастрономічних фестивалів до технологічних рішень для міжнародної ресторанної індустрії.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Артем Тихонський — український військовослужбовець, який пройшов російський полон і тривалий шлях фізичного, психологічного та соціального відновлення.

Дорога додому не закінчується звільненням: як повернути людині віру в життя Свобода — це початок нового шляху знаю, що означає втратити звичний світ і знову вчитися жити після того, як здається, що життя зупинилося. Я — Артем Тихонський. У 2022 році я потрапив у російський полон, а 30 грудня 2024 року був звільнений. За цими датами стоїть досвід, який неможливо повністю передати словами. Після повернення на свободу на мене чекав інший, не менш складний етап — тривала фізична, психологіч-

Я 92

на та емоційна реабілітація. Ми часто сприймаємо звільнення з полону як щасливий фінал історії. Але насправді це лише початок нового розділу. Людина повертається додому, проте не завжди відразу відчуває себе вдома. Тіло потребує лікування, психіка — часу й безпеки, а душа — можливості знову повірити людям, майбутньому та власним силам. Я знаю це не з книжок і не з професійних рекомен-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Фото після 3 тижнів з повернення полону рф та лікування у військовому госпіталі міста Немирів

Фото після 18 місяців лікування та реабілітація після повернення з полону рф

дацій. Я знаю це на власному досвіді. Саме тому переконаний: допомога ветеранам, звільненим із полону та родинам безвісти зниклих має бути не формальністю, а цілісною системою супроводу, яка повертає людині не тільки здоров’я, а й відчуття власної цінності, свободи вибору та перспективи. Людину недостатньо повернути з війни. Їй потрібно допомогти повернутися до життя. Травми, яких не завжди видно Українські ветерани проходять через випробування, які змінюють фізичний стан, світогляд, стосунки та уявлення про майбутнє. Для когось повернення означає адаптацію до життя з пораненням або інвалідністю. Для іншого — пошук себе після втрати побратимів, звичного колективу та відчуття, що ти потрібен. Часто до цього додаються труднощі з працевлаштуванням, житлом, оформленням документів і доступом до якісної реабілітації. Особливого розуміння потребують люди, які пережили полон. Навіть після звільнення наслідки пережитого можуть нагадувати про себе безсонням, три-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

вогою, виснаженням, труднощами з концентрацією та спілкуванням. Повернення до соціуму потребує часу. Не можна вимагати від людини миттєво стати такою, якою вона була до війни. І не варто оцінювати її силу за тим, наскільки добре вона приховує біль. Не менш складний шлях проходять родини безвісти зниклих. Це люди, які можуть місяцями й роками жити між надією та страхом, чекати звістки, шукати

інформацію, звертатися до установ і водночас намагатися зберегти звичайне життя. Невизначеність виснажує, а відсутність зрозумілого супроводу змушує родини самостійно долати бюрократичні перешкоди в момент, коли вони найбільше потребують підтримки. У всіх цих історіях є спільне: людина не повинна залишатися сам на сам зі своїм досвідом. Допомога має починатися не тоді, коли виникає криза, а тоді, коли людина вперше звертається по підтримку. І тривати стільки, скільки справді потрібно. Від відновлення до нових можливостей Я переконаний, що ефективна система підтримки має об’єднувати медичну допомогу, психологічне відновлення, соціальний супровід, освіту, спорт та економічні можливості. Важливо не просто запропонувати людині певну послугу, а допомогти їй пройти шлях від першого звернення до відчутного результату. Ретрити та психологічне відновлення. Іноді першим кроком до повернення себе стає можливість побути в тиші. Простір природи, чисте повітря, спокійний ритм дня, безпечне спілкування та професійна психологічна підтримка дають людині змогу поступово знизити внутрішню напругу. Ретрити для ветеранів, звільнених із полону та членів їхніх родин мають бути не просто відпочинком, а середовищем, де можна видихнути, відчути себе серед тих, хто розуміє, і почати відновлювати внутрішню опору. Водночас важливо пам’ятати: ретрит не замінює лікування чи тривалої психотерапії, коли вони необхідні. Це один з інструментів комплексної допомоги, який має бути доступним і безпечним. Адаптивний спорт. Рух може стати важливим

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

кроком до повернення контролю над власним тілом. Адаптивні тренування, плавання, заняття в залі, спортивні команди та змагання допомагають відновлювати фізичні можливості відповідно до стану здоров’я. Але їхня цінність значно ширша за фізичні результати. Спорт повертає відчуття прогресу, вчить помічати власні досягнення, створює нові соціальні зв’язки та допомагає знову відчути себе частиною команди. Тут важливо не вимагати рекордів. Мета — не довести комусь свою силу, а відкрити власні можливості, поступово долати бар’єри й відчувати радість від того, що сьогодні можеш більше, ніж учора. Освіта та вибір нового професійного шляху. Повернення до мирного життя нерідко потребує нових орієнтирів. Комусь потрібно відновити попередню кваліфікацію, комусь — опанувати сучасні технології, а комусь — відкрити професію, про яку раніше навіть не замислювався. Тому ветеранам і звільненим із полону важливо забезпечити доступ до профорієнтації, безоплатного або доступного навчання, перекваліфікації, мовних курсів та програм підвищення кваліфікації. Освіта повертає людині перспективу. Вона допомагає побачити себе не лише через пережите, а й через те, що ще можна створити. Особливо важливо, щоб навчання враховувало стан здоров’я, життєві обставини та попередній досвід людини, а не пропонувало однакове рішення для всіх. Працевлаштування та власна справа. Робота — це не лише заробіток. Це незалежність, соціальні зв’язки, відчуття внеску в суспільство й можливість будувати майбутнє. Ветеранам потрібні роботодавці, готові адаптувати робочі місця, оцінювати компетентності без упереджень і створювати умови для професійного розвитку. Але не менш важливо підтримувати тих, хто хоче

започаткувати власний бізнес. Гранти, пільгове фінансування, консультації з підприємництва, юридичний та бухгалтерський супровід можуть допомогти ветеранам перетворити досвід, дисципліну й лідерські навички на успішну справу. Ветеран має отримати можливість бути не лише шукачем роботи, а й роботодавцем, який створює робочі місця для інших. Я маю освіту в галузі прикладної математики й добре розумію цінність знань, аналітичного мислення та постійного розвитку. Війна змінила моє життя, але не скасувала потреби мріяти, навчатися й бути корисним. Саме тому я вірю в підходи, які допомагають людині не просто адаптуватися до нових обставин, а знайти власний шлях і реалізувати потенціал. Підтримка, яка об’єднує Україну та світ Комплексний супровід має бути безперервним. Людині не потрібно щоразу починати історію свого болю з нуля, доводити, що вона заслуговує на допомогу, або самостійно шукати десятки установ. Необхідні фахівці, які координують медичну, психологічну, правову та соціальну підтримку, допомагають родинам безвісти

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

зниклих орієнтуватися в процедурах, а звільненим із полону — поступово відновлювати зв’язки із суспільством. Це завдання не лише держави. До нього мають долучатися громади, громадські організації, бізнес, медичні та освітні заклади, благодійні фонди й українська діаспора. Міжнародна підтримка може означати фінансування реабілітаційних програм, стипендій, адаптивного спорту, професійного навчання, ветеранського підприємництва та довгострокових програм для родин зниклих безвісти. Важливо також навчитися правильно бути поруч. Не жаліти замість поважати. Не нав’язувати допомогу, а запитувати, що саме потрібно. Не вимагати швидкого повернення до звичного життя, а підтримувати стільки, скільки необхідно. І не зводити людину до її травми, адже за кожною історією війни є особистість із талантами, мріями та майбутнім. Я пройшов полон і знаю, наскільки складним може бути шлях після звільнення. Проте я також знаю: життя не закінчується на пережитому. Воно може поступово відкриватися знову — через підтримку, знання, спорт, працю, дружбу та можливість самостійно визначати власний шлях. Звертаюся до українців у всьому світі: допоможімо тим, хто захищав нашу свободу, знову відчути свободу у власному житті. Підтримаймо тих, хто чекає на рідних, і тих, хто повернувся, але ще шукає дорогу до себе. Створюймо не поодинокі акції допомоги, а сталі можливості, які працюватимуть роками.

Сила України — не лише в здатності вистояти у війні. Вона також у здатності подбати про кожну людину, яка пройшла через її випробування. Наше спільне завдання — зробити так, щоб після

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

найтемнішого періоду людина мала не тільки шанс вижити, а й можливість жити, розвиватися, любити, працювати, створювати та мріяти. Адже справжнє повернення додому відбувається тоді, коли людина знову відчуває: вона потрібна, її чують, її поважають і на неї чекає майбутнє. І це майбутнє ми можемо створити разом. Від слів — до дій: разом відкриваємо нову сторінку життя Ми віримо, що справжнє лідерство вимірюється не лише знаннями, досягненнями чи професійним визнанням. Воно вимірюється здатністю бути поруч у найважчі моменти, брати на себе відповідальність і перетворювати співчуття на реальні дії. Саме тому Міжнародна асоціація науковців «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО» оголошує про запуск соціального проєкту «Відновлення для героїв та їхніх родин» — ініціативи, спрямованої на підтримку ветеранів, звільнених із російського полону, родин загиблих і безвісти зниклих захисників, а також вдів і матерів, які самостійно виховують дітей та потребують підтримки. Наша мета — допомогти тим, хто пройшов через війну, втрати й невимовні випробування, знайти опору для нового етапу життя. Ми прагнемо розвивати можливості для психологічного відновлення, адаптації до цивільного життя, участі в ретритах, адаптивному спорті, навчанні, професійній перекваліфікації та працевлаштуванні. Ми хочемо, щоб наші герої та їхні родини мали не лише слова вдячності, а й реальні можливості відновлюватися, розвиватися, працювати, виховувати дітей і будувати власне майбутнє. Цей проєкт — про гідність, людяність і відповідальність суспільства. Про те, що після повернення з полону, завершення служби чи втрати близької людини ніхто не повинен залишатися сам на сам зі своїми труднощами. Ми звертаємося до українців в Україні та за її межами, до представників української діаспори, міжнародної наукової спільноти, підприємців, благодійників і всіх людей, яким небайдужа доля України. Долучайтеся до проєкту «Відновлення для героїв та їхніх родин». Ваша підтримка може стати внеском у психологічне відновлення, нові професійні можливості, соціальну адаптацію та повернення людини до повноцінного життя. Для цього не обов’язково робити великий внесок. Важливо, щоб кожен із нас зробив те, що може. Адже за кожним донатом стоїть не просто сума коштів, а можливість допомогти конкретній людині зробити наступний крок уперед. Долучитися до благодійного збору «Друге дихання для героїв» Ми відкрили благодійну банку з цільовою сумою 100 000 гривень для підтримки ветеранів, звільнених із полону, родин безвісти зниклих, вдів та матерів, які самостійно виховують дітей.

Банка Monobank: «Друге дихання для героїв» Ціль збору: 100 000 грн Посилання для внеску: https://send.monobank.ua/ jar/7oaNLMd3Jc Номер картки банки: 4874 1000 2339 5182 Для українців та міжнародних партнерів, які бажають підтримати ініціативу зі США, також доступний Zelle: Intellectualleadership. Ми прагнемо розбудувати не разову акцію допомоги, а сталу ініціативу, яка об’єднуватиме людей, організації та міжнародних партнерів навколо спільної мети — відновлення людського потенціалу України. Ми не можемо скасувати пережитого нашими героями. Але разом можемо зробити так, щоб їхнє майбутнє не визначалося лише болем минулого. Ми не можемо повернути загиблих їхнім родинам. Але можемо підтримати тих, хто продовжує жити з цією втратою. Не можемо миттєво позбавити родини безвісти зниклих від невизначеності. Але можемо бути поруч, допомагати й не дозволяти їм залишатися наодинці зі своїм очікуванням. Відновлення героїв — це не лише їхній особистий шлях. Це іспит на людяність для всього суспільства. І ми маємо скласти його гідно. Разом ми можемо більше, ніж просто допомогти. Ми можемо повернути надію, відкрити нові можливості та дати людям відчути, що після найважчих випробувань життя триває. Підтримаймо тих, хто захищав наше майбутнє. Станьмо частиною їхнього нового початку. Міжнародна асоціація науковців «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО» Проєкт «Відновлення для героїв та їхніх родин» — разом до нового дихання, гідності та життя.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Лідерство через служіння суспільству: Європейські зустрічі міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство» Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Польща — нові знайомства, міжнародні партнерства, обмін досвідом та об’єднання людей, які прагнуть змінювати світ на краще.

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

100

Лідерство починається з людей віт змінюється надзвичайно швидко. Змінюються країни, економічні умови, професійні можливості, суспільні виклики. Але є те, що залишається незмінним, — цінність людських стосунків, інтелектуального розвитку, взаємної підтримки та бажання бути корисним суспільству. Саме ці принципи лежать в основі діяльності Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство».

розвиток інших. Щодня наша організація поповнюється новими цікавими особистостями. І кожне таке знайомство вкотре переконує мене: найбільший капітал сучасного світу — це люди. Починаючи з липня 2026 року, ми провели низку зустрічей у різних країнах Європи. Кожна з них мала власну атмосферу, власні історії та відкривала нові перспективи для міжнародної співпраці.

Наша місія — «Лідерство через служіння суспільству». Для нас це не просто красиве гасло. Це філософія, яка об’єднує науковців, підприємців, винахідників, громадських діячів, представників культури, освіти та міжнародного бізнесу. Ми переконані, що справжній лідер — це не лише людина, яка досягла особистого успіху. Це особистість, яка здатна своїми знаннями, досвідом, професійними можливостями та людяністю впливати на

Іспанія: нові знайомства, підприємництво та міжнародний діалог Іспанія стала однією з важливих зупинок нашого європейського маршруту. Тут відбулися надзвичайно теплі й цікаві зустрічі з Мар’яною, Наталею та Яною — прекрасними, активними жінками, сповненими ідей, життєвої енергії та прагнення до розвитку. Мене завжди надихає спілкування з людьми, які, незалежно від країни проживання, продовжують реалі-

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

зовувати свої таланти, створювати нові можливості та підтримувати зв’язок з українським суспільством. Особливо цікавим стало знайомство з Мамаду — представником Африки, який проживає в Барселоні та долучився до нашого міжнародного кола. Наше спілкування охопило найрізноманітніші теми: життєві пригоди, особливості міжнародного бізнесу, підприємницькі процеси, соціальну політику та перспективи співпраці між представниками різних культур. Такі знайомства розширюють горизонти. Вони демонструють, що інтелектуальне лідерство не має національних кордонів. Коли люди різних культур об’єднуються навколо спільних цінностей, виникає простір для нових ідей, партнерств і суспільно корисних ініціатив.

Вікторія Гришко, Олексій Трифанов, Маріанна, Маріанна Джулай, Катерина Сердюк, Павел Кірпулянський — імена людей, спілкування з якими залишило надзвичайно приємні враження. Кожен із них має власну історію, професійний досвід, життєву філософію та особливий погляд на сучасний світ. І про кожного, без перебільшення, можна написати окреме інтерв’ю. Мене особливо цікавить те, як українці й представники міжнародної спільноти реалізовують себе за кордоном, будують бізнес, розвивають професійні компетенції, знаходять нові можливості та формують спільноти однодумців.

Нідерланди: неймовірні люди та сила інтелектуального середовища Окремою яскравою сторінкою нашої європейської подорожі стали зустрічі в Нідерландах.

101

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Адже за кожною успішною людиною стоїть не лише результат, який ми бачимо сьогодні, а й тривала історія вибору, рішень, ризиків, наполегливості та особистісного зростання. Саме тому журнал «Українці і світ» приділяє значну увагу особистостям, які своїм прикладом демонструють силу українського інтелекту, підприємництва та міжнародної інтеграції. Із деякими героями наших зустрічей читачі матимуть можливість познайомитися ближче вже на сторінках нашого видання. Ми хочемо не просто розповідати про успішних людей. Ми прагнемо створювати середовище, у якому їхній досвід може стати джерелом натхнення та практичної користі для інших. Чорногорія: краса країни та нове розуміння еміграції Чорногорія відкрила для нас зовсім інший вимір європейського життя. Це країна дивовижної природної краси, де гори зустрічаються з Адріатичним морем, а особлива атмосфера спонукає до роздумів про гармонію, якість

102

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

життя та людські цінності. Завдяки Вікторії Стецишин ми змогли по-новому відкрити красу цього чудового краю та ближче познайомитися з особливостями життя українців у Чорногорії. Наші зустрічі стали приводом для глибших розмов про еміграцію, адаптацію, професійну реалізацію та збереження національної ідентичності. Адже еміграція — це не лише зміна географії проживання. Це переосмислення власного життя, пошук нових соціальних зв’язків, побудова професійного майбутнього, а іноді — необхідність починати все майже з нуля. Особливо важливо, щоб українці за кордоном не залишалися наодинці зі своїми викликами, а мали можливість знаходити підтримку, обмінюватися досвідом та долучатися до міжнародних професійних спільнот. Саме таку роль ми бачимо для нашої Асоціації — бути простором інтелектуальної, професійної та людської взаємодії.

Наступним важливим етапом стала Варшава — місто, яке сьогодні відіграє особливу роль у житті української громади в Європі. Хочу висловити щиру подяку Маргариті Сотниковій та команді «Планета» за гостинність, співпрацю та можливість провести нашу зустріч у такому чудовому середовищі. «Планета» — це значно більше, ніж просто місце проведення заходів. Це осередок української культури, спілкування, освіти та особистісного розвитку у Варшаві. Тут відбуваються цікаві зустрічі, лекції, семінари, обговорення питань підприємництва, ефективного управління та сучасного лідерства. Однією з важливих тем освітніх заходів є ефективність керівника — питання, яке набуває особливого значення в умовах постійних змін і міжнародної конкуренції. Саме тут ми разом із віцепрезиденткою Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство» Наталею Росс провели зустріч на тему:

Варшава: українська культура, персональний бренд і нове покоління лідерів

«Розвиток персонального бренду в нових умовах».

103

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Ця тема виявилася особливо актуальною для підприємців, керівників, громадських діячів та людей, які прагнуть професійного зростання в міжнародному середовищі. Сьогодні персональний бренд — це не лише популярність у соціальних мережах чи вміння красиво презентувати себе. Насамперед це репутація, професійна компетентність, система цінностей, довіра та здатність створювати реальну користь для суспільства. На зустріч прийшло багато цікавих людей — лідерів, підприємців, активних представників української громади. Було неймовірно приємно познайомитися особисто, почути різні життєві історії, обмінятися думками та відчути атмосферу відкритості й взаємної зацікавленості. Адже жодна онлайн-комунікація не може повністю замінити живого спілкування, щирих емоцій і тієї особливої енергії, яка виникає, коли люди зустрічаються навколо спільної ідеї. Я щиро вдячна кожному учаснику цієї зустрічі. Переконана, що подібні заходи мають стати системною частиною діяльності нашої організації в різних країнах світу.

104

Від знайомств — до системних змін Європейські зустрічі ще раз підтвердили надзвичайно важливу істину: міжнародна співпраця починається не з великих документів чи офіційних декларацій. Вона починається із зустрічі двох людей, які готові почути одне одного. Із розмови, яка переростає в ідею. Із довіри, яка стає основою партнерства. Із бажання об’єднати власні знання та можливості заради спільного результату. Для Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство» такі зустрічі — не лише приємні події. Вони є важливою складовою формування міжнародної мережі інтелектуальної співпраці. Ми прагнемо розвивати системні ініціативи у сфері науки, освіти, інновацій, підприємництва, культури та соціальної політики. Особливе значення для нас має підтримка українців, які опинилися перед новими життєвими викликами, а також розвиток програм, спрямованих на соціальну адаптацію, професійну реалізацію, психологічну й правову підтримку ветеранів, військовослужбовців та людей, які повернулися з полону. Ми переконані, що наукові знання, практичний досвід підприємців, потенціал молоді та міжнародне

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

партнерство можуть стати важливими інструментами вирішення суспільних проблем. Наша мета — об’єднувати тих, хто готовий не лише обговорювати майбутнє, а й брати участь у його створенні. Наше майбутнє — у співпраці Сьогодні діяльність Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство» виходить далеко за межі однієї країни. Іспанія, Нідерланди, Чорногорія, Польща — це лише частина нашої географії зустрічей. Попереду — нові міста, нові знайомства, нові проєкти та міжнародні ініціативи. Але найважливішим результатом для мене залишаються люди. Люди, які не бояться змін. Люди, які здатні мислити масштабно. Люди, які поєднують високий професіоналізм із людяністю. Люди, які розуміють, що справжній успіх вимірюється не лише особистими досягненнями, а й тим, скільки користі ми можемо принести іншим. Я щиро запрошую науковців, підприємців, винахідників, викладачів, представників

творчих професій, громадських діячів та всіх активних особистостей із різних країн світу долучатися до Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство». Ставайте членами нашої організації, долучайтеся до міжнародних зустрічей, освітніх програм, соціальних ініціатив і спільних проєктів. Ми відкриті до співпраці, нових ідей та людей, які поділяють нашу філософію. І, можливо, саме наступне знайомство стане початком великого проєкту, важливого партнерства або ініціативи, здатної змінити чиєсь життя. Адже інтелектуальне лідерство — це не про владу над людьми. Це про силу знань, відповідальність перед суспільством і здатність об’єднувати людей заради майбутнього. Лідерство через служіння суспільству — наша місія, наш вибір і наша спільна відповідальність. Олена Яремчук Міжнародна асоціація вчених «Інтелектуальне лідерство» Міжнародний журнал «Українці і світ» Європа, липень — жовтень 2026 року

105

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Ольховський Антон Сергійович

Карпенко Юрій Васильович

США, Голлівуд, штат Флорида. Підприємець, винахідник і дослідник у сфері аграрних технологій, сільськогосподарського машинобудування, цифровізації агробізнесу та міжнародної торгівлі. Керівник Tomi Group LLC, співвинахідник запатентованого вібропневматичного сепаратора (патент № 160032). Я український підприємець із понад 16-річним досвідом у сфері агропромислового виробництва та експорту. Поєдную управління бізнесом із науковими дослідженнями, розробкою інноваційного обладнання для обробки насіння та розвитком міжнародної співпраці. Прагну впроваджувати українські технології на американському ринку. Член Української академії наук, член експертного журі ABC Expo 2025, співавтор трьох наукових публікацій з аграрної економіки та логістики. За інформацією видання «Лідери XXI століття», нагороджений відзнакою «Лицар Вітчизни» (2025). Надавав підтримку Збройним силам України, отримав подяку від військової частини А7278. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Хочу представляти українських підприємців, науковців і винахідників на міжнародному рівні, сприяти популяризації українських інновацій та розвитку партнерства між Україною і США. Переконаний, що українські технології мають великий потенціал для світового ринку.

Сполучені Штати Америки, Чикаго, штат Іллінойс. Мистецтво, дизайн, винахідництво, інженерні розробки, інноваційні технології пожежогасіння та створення технічних рішень для підвищення безпеки людей. Я художник, дизайнер, винахідник та розробник інноваційних проєктів на перетині мистецтва, інженерії та сучасних технологій. Маю практичний досвід роботи пожежним, який став основою мого професійного інтересу до розробки ефективних систем пожежогасіння. Одним із ключових напрямів моєї діяльності є створення інноваційної установки для гасіння пожеж із використанням піни, яка може застосовуватися на спеціалізованих протипожежних транспортних засобах, зокрема пікапах. Активно підтримую українську культуру за кордоном, беру участь в організації творчих подій, мистецьких заходів і майстер-класів, спрямованих на популяризацію українського мистецтва та культурної спадщини. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Для мене бути амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість представляти українську культуру, творчість, наукові та інженерні досягнення на міжнародному рівні.

Телефон / WhatsApp: +1 (954) 658-1613 Email: olhovskey@gmail.com ORCID: orcid.org/0009-0001-1991-6815

106

Телефон: +1 (907) 415-1953 WhatsApp: +380 97 947 9412 Email: karpenkojura@ukr.net www.linkedin.com/in/yurii-karpenko-8141453b4 www.facebook.com/share/1DYAUMQPHg

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Шевченко Євгеній Олександрович.

Кругліков Андрій Володимирович

Україна, м. Дніпро / Сполучені Штати Америки, м. Форт-Лодердейл, штат Флорида. Підприємництво, міжнародний бізнес, харчова промисловість, виробництво готових страв, оптова торгівля продуктами харчування, аутсорсинг у сфері громадського харчування, інноваційні технології приготування та довготривалого зберігання харчових продуктів. Маю понад 20 років практичного досвіду у продовольчому бізнесі. Спеціалізуюся на розробці та комерціалізації інноваційних технологій виробництва готових кулінарних страв тривалого зберігання. Особливо важливим напрямом вважаю розробку технологій, які можуть забезпечити доступ до готового харчування в умовах обмеженої інфраструктури, надзвичайних ситуацій та гуманітарних викликів. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Для мене бути амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість представляти український підприємницький, інтелектуальний та науковий потенціал на міжнародній арені, сприяти розвитку співпраці між Україною та Сполученими Штатами Америки й підтримувати українських винахідників та підприємців у виході на світові ринки.

Україна, м. Харків. Міжнародна професійна та підприємницька діяльність також пов’язана зі Сполученими Штатами Америки, зокрема містом Маямі-Біч, штат Флорида. Підприємництво, стратегічний розвиток міжнародного бізнесу, економіка підприємств, електротехнічна галузь, інноваційні технології освітлення, енергоефективність та розробка сучасних енергозберігаючих систем. Я підприємець, економіст, дослідник та винахідник із майже 30-річним досвідом у сфері електротехніки, освітлення та енергоефективних технологій. Поєдную практичний досвід міжнародного підприємництва з науковими дослідженнями, авторськими публікаціями та розробкою інноваційних рішень, зокрема методології адаптивного просторового освітлення та спектрально-графічної комунікації. Моє професійне переконання полягає в тому, що наука, технології та підприємництво мають працювати разом, створюючи реальну економічну й суспільну цінність. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Для мене бути амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість представляти інтелектуальний, науковий та підприємницький потенціал України на міжнародному рівні, об’єднувати талановитих людей і сприяти розвитку співпраці між Україною, США та іншими країнами світу.

Телефон / WhatsApp: +380 67 522 01 61 Email: 0027sheva@gmail.com www.facebook.com/share/1D1HYEdxVT/ www.linkedin.com/in/yevhenii-shevchenko-356661367

Телефон / WhatsApp: +380 67 572 2020; +1 (954) 445-3633 Email: andrey@luxel.ua LinkedIn: Andriy Kruglikov — Company Development Manager, LUXEL GROUP LLC, Miami Beach, Florida, USA www.luxelbulbs.com; www.luxelcarts.com

107

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Дорошенко Антон

Гороть Андрій Ярославович

США, Орландо, Флорида ІТ, логістика, інноваційні технології Власник DOROSHTRANS LOGISTIC LLC Підприємець та спеціаліст у сфері інформаційних технологій і логістики. Займаюся впровадженням сучасних рішень для автоматизації бізнес-процесів та розвитку інноваційних систем. Працюю на перетині технологій і практичного бізнесу. Підтримую розвиток технологічних ініціатив та цифровізацію бізнесу, сприяю впровадженню сучасних рішень у сфері логістики та ІТ. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Прагну бути частиною міжнародної української спільноти, ділитися досвідом у сфері технологій та сприяти розвитку сучасного українського бізнесу у світі.

США (Орландо, Флорида) / Португалія (Cartaxo) / Україна Міжнародний підприємець, засновник технологічної компанії, інженер-дослідник та винахідник у сфері транспортних систем, автономної енергогенерації та автоматизованих рішень безпеки транспорту. Спеціалізація — міжнародна логістика, безпека транспорту та впровадження інновацій у сфері мобільності. Підприємець із понад 15-річним міжнародним досвідом роботи у сфері вантажних перевезень у країнах ЄС та Північної Америки. Засновник PRIMARILY LLC (США) та автор інженерних розробок у сфері автоматизованих транспортних систем. Поєдную практичний досвід експлуатації транспорту з технічною та фінансовою освітою, створюючи прикладні інноваційні рішення для міжнародного ринку. Віце-президент Міжнародної Асоціації Молодих Науковців з міжнародних відносин (Португалія) www.ilysa.cc; Член Асоціації Інженерів України www. aui.org.ua; Колишній Віце-президент з питань бізнесу JCI OLIMP (Київ) www.jci.cc; Автор понад 10 наукових публікацій у сфері транспортної інженерії та прикладних технологій. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Вважаю стратегічно важливим формувати позитивний міжнародний імідж українців як інноваторів, підприємців і науковців. Амбасадорство — це можливість демонструвати світові потенціал української інженерної думки та підприємницької культури. Телефон: +1 313 559 6440 WhatsApp: +1 313 559 6440 Email: horotandriy79@gmail.com LinkedIn: www.linkedin.com/in/andriy-horot-1bb138182 Facebook: www.facebook.com/share/185q4yHwhm/ Instagram: @andriyhorot Адреса: Rua Nova do Soares 37, Cartaxo 2070-110, Portugal

Почесний член Міжнародної асоціації вчених «Інтелектуальне лідерство» iasil.net/en/honorary-members/ Почесний член Асоціації українських інженерів iasil.net/en/honorary-members/ Почесний член Академії наук України uan.ua/chleny-akademiyi/ Контакти: Телефон: +1 701 527 6969 WhatsApp: +1 701 527 6969 (Anton Doroshenko) Email: polopolo605@gmail.com LinkedIn: Anton Doroshenko www.linkedin.com/in/antondoroshenko-705139172?utm_source=share_via&utm_ content=profile&utm_medium=member_ios Facebook: Anton Doroshenko Instagram: Anton Doroshenko

108

UKRAINIANS AND THE WORLD

M A G A Z I N E

Колоджеєва Тетяна Вікторівна

Ортинський Вадим Юлійович

Сполучені Штати Америки, Сіетл, штат Вашингтон. Підприємництво, хореографічне мистецтво, інклюзивна освіта, соціальні інновації, сенсорні та тактильні технології, розробка методик невербальної комунікації. Я хореографиня, викладачка класичного та народного танцю, підприємиця й розробниця інноваційних рішень із понад 10-річним досвідом у сфері танцювального мистецтва та педагогіки. Маю міжнародний досвід сценічної діяльності й викладання, а сьогодні розвиваю у США власну компанію K-MOVEMENT LLC, поєднуючи мистецтво, освіту та сучасні технології. Моєю професійною місією є створення інклюзивного середовища, у якому кожна дитина, незалежно від особливостей слухового сприйняття, матиме більше можливостей для творчості, руху та самовираження. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Для мене бути амбасадоркою міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість представляти український творчий, інтелектуальний та інноваційний потенціал у Сполучених Штатах Америки й на міжнародному рівні. Я переконана, що мистецтво та технології здатні об’єднувати людей, долати бар’єри спілкування та створювати нові можливості для дітей, які потребують особливої підтримки.

Україна / тимчасово проживаю в Албанії. Моя професійна та підприємницька діяльність пов’язана з Україною, а також розвитком міжнародного співробітництва та виходом на нові ринки. Підприємництво, інженерія, виробництво спортивного одягу, технології персоналізації текстильних виробів, інноваційні методи нанесення логотипів та розвиток міжнародного бізнесу. Я активно підтримую спортивні, молодіжні, соціальні та благодійні ініціативи в Україні. Є учасником Podillia Fashion Cluster — професійного об’єднання, що сприяє розвитку легкої промисловості, виробничої кооперації та підприємництва. Також приділяю значну увагу професійному розвитку та міжнародній співпраці. Пройшов навчання у Школі бізнесу «Нова Пошта» за програмою «Ефективність бізнесу», брав участь у «Школі лобізму» та програмі SURE (Strategic Ukrainian Regional Entrepreneurship), спрямованій на розвиток стратегічного управління й підприємництва. Прагну сприяти формуванню міжнародного середовища, у якому українські виробники, інженери та підприємці зможуть презентувати власні інноваційні рішення, знаходити партнерів і розвивати конкурентоспроможні бізнеси. Чому ви вирішили стати амбасадором журналу «Українці і світ»? Для мене бути амбасадором міжнародного журналу «Українці і світ» — це можливість представляти українське підприємництво, інженерний потенціал та інноваційні досягнення на міжнародному рівні.

Телефон / WhatsApp: +1 253-921-3038 Email: tanya.kolodzheieva@gmail.com www.linkedin.com/in/tetiana-kolodzheieva-35a911357

Телефон / WhatsApp: +380 98 262 5998 Email: arty.vadym@gmail.com, vadikov24@gmail.com www.facebook.com/Vadym.Ortynskyi www.linkedin.com/in/vadym-ortynskyi

109