Рішення апеляції ЧВ vs ДБР

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

Львів

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді

Большакової О.О.,

суддів

Качмара В.Я., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання

Михальської М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Торбіча Володимира Анатолійовича до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року (суддя першої інстанції Дудар О.М., м. Рівне, повний текст складено 06.12.2021)

ВСТАНОВИВ:

Торбіч В.А. звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, (далі відповідач) про визнання незаконними дій щодо надання неповної інформації на запит; зобов`язання надати наступну публічну інформацію, а саме: копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з

окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами директора та заступників директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому; копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є.Ю.; копію автобіографії з усіма відомостями про трудову (службову) діяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є.Ю.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не надав повну інформацію на запит позивача. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо надання неповної інформації на запит Торбіча В.А. від 14 червня 2021 року. Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, надати Торбічу В.А. публічну інформацію, а саме: копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами директора та заступників директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому; копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є.Ю.; копію автобіографії з усіма відомостями про трудову (службову) діяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є. Ю.. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, судовий збір в сумі 908 гривень. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, таке постановленим з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що інформація про нарахування та виплату заробітної плати конкретного працівника належить до інформації про фізичну особу (персональні дані) в розумінні статті 32 Конституції України, частини 1 статті 11 Закону України «Про інформацію», оскільки такі відомості конкретно ідентифікують відповідну фізичну особу такого конкретного працівника. Запитувана позивачем інформація підпадає під встановлені критерії обмеження. Відомості щодо встановлення, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР з урахуванням приписів статей 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» правомірно віднесено до інформації з обмеженим доступом, а саме до інформації для службового користування. Також для відповідача є обов’язковим наказ ДБР від

20 серпня 2020 року № 434 «Про затвердження Переліку відомостей, що становить службову інформацію у Державному бюро розслідувань та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань». Запитувана позивачем автобіографія з відомостями про трудову діяльність Драчевського Є.Ю. є конфіденційною інформацією. Отже, відсутні підстави для визнання протиправної відмови у наданні всіх документів позивачу на його запит. У судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджено відомостями про отримання електронної судової повістки 30 травня 2022 року о 16 годині 53 хвилині. Також апелянт подав клопотання про відкладення слухання справи з огляду на військовий стан і труднощі у забезпеченні явки представника у судове засідання. Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відхилення вказаного клопотання, оскільки доказів відсутності можливості забезпечення явки представника в судове засідання суду не надано, в той час як між містами Львів та Рівне існує транспортне сполучення. Суд також зауважує, що відповідач має можливість реалізувати право на участь у судовому процесі за допомогою відеоконференції. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач є головним редактором інтернет-видання "Четверта влада" Інформаційного агентства "Рівненське агентство журналістських розслідувань".

14 червня 2021 року Торбіч В.А. надіслав на електронну адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (public@hm.dbr.gov.ua) запит на інформацію, в якому просив надати наступну публічну інформацію: 1) копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами директора та заступників директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому; 2) копії документів про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року), включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є.Ю.; 3) копію автобіографії з усіма відомостями про трудову (службову) діяльність слідчого Драчевського Є.Ю, директора та заступників директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.

Листом від 29.06.2021 №ПІ-75/14-06-21 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, повідомило позивача про продовження строку розгляду його запиту на інформацію на 20 робочих днів (а.с.6). Листом від 19.07.2021 №ПІ-75-1/14-06-21 (а.а.с.7-8) Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, повідомило Торбіча В.А. про те, що підстави для надання запитуваної ним інформації щодо щомісячних грошових виплат директора, заступників директора та слідчого відсутні, оскільки розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди, яка переважає суспільний інтерес в її отриманні. Зазначеним листом було надано позивачу автобіографію Драчевського Є.Ю. із приховуванням відомостей, що становлять його персональні дані (а.а.с.9-10) та біографії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому Васильєва В.В. і його заступників Томусяка О.С., Мельникова О.Л., які оприлюднені на офіційному вебсайті відповідача (а.с.1112). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність ненадання позивачу запитуваної інформації з таких мотивів. Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до ст.32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VІ). Відповідно до ст.1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно п.1 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. У силу вимог ч. ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Судом встановлено, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, є розпорядником інформації в розумінні Закону №2939-VІ, а запитувана позивачем інформація є публічною. Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VІ розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно із ч.1 ст.20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону №2939-VІ). Судом встановлено, що на виконання вимог зазначеної норми відповідачем було продовжено строк розгляду запиту на 20 днів, про що позивача повідомлено листом від 29.06.2021 №ПІ-75/14-06-21. Надалі Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, листом від 19.07.2021 №ПІ-75-1/14-06-21 надало позивачу автобіографію Драчевського Є.Ю. із приховуванням відомостей, що становлять

його персональні дані, та біографії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому Васильєва В.В. і його заступників, які оприлюднені на офіційному вебсайті відповідача. З приводу іншої запитуваної інформації відповідач повідомив позивача про те, що витік запитуваної інформації може надати змогу заінтересованим організаціям, групам або особам використовувати отриману інформацію на користь організованої злочинної діяльності та підвищити її вплив на діяльність Державного бюро розслідувань. Відповідно, розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. За приписами ч.1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у тому випадку, коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

або для для для

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Положення ч.2 ст.6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Проте відповідачем, як розпорядником інформації, обґрунтованих обставин, мотивів та законних підстав обмеження доступу до інформації у відповіді на запит позивача не наведено. Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Тобто, у випадках, передбачених законодавством, відомості про оплату праці можуть надаватися будь-яким органам чи особам без згоди працівника. У силу вимог ч.5 ст.6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Відповідно до ст.1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від 12.11.2015 №794-VIII (далі Закон №794-VIII) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Згідно з ч.1 ст.17 Закону №794-VIII фінансове та матеріально-технічне забезпечення Державного бюро розслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Державного бюро розслідувань за рахунок будьяких інших джерел забороняється, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. За приписами ст.139 Господарського кодексу України грошові кошти є складовою майна суб`єкта господарювання. Статтею 141 цього ж Кодексу передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належить, зокрема, майно закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності. Таким чином, при здійсненні видатків на оплату праці працівників Державного бюро розслідувань, у тому числі директора, заступників директора та слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, відбувається розпорядження державним майном. Відтак, зажадана позивачем інформація про щомісячні грошові виплати (у 2020 році і за 5 місяців 2021 року) включно з окладом, преміями, надбавками та усіма іншими виплатами зазначених осіб не підлягає обмеженню в доступі у силу прямих приписів ч.5 ст.6 Закону №2939-VI. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на те, що витік запитуваної інформації може надати змогу заінтересованим організаціям,

групам або особам використовувати отриману інформацію на користь організованої злочинної діяльності та підвищити її вплив на діяльність Державного бюро розслідувань, є безпідставним, оскільки такі жодними доказами не підтверджено. Отже, твердження відповідача про те, що розголошення інформації про щомісячні грошові виплати може завдати істотної шкоди, яка переважає суспільний інтерес в її отриманні, належним чином не обґрунтовано. Крім того, у відповіді на запит позивача, що викладена в листі від 19.07.2021 №ПІ75-1/14-06-21, відповідач повідомив про обов`язок осіб, уповноважених на виконання функцій держави, згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щорічно інформувати про отримані доходи, зокрема, за основним місцем роботи у виді заробітної плати, шляхом подання відповідної декларації. Згідно зі ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII (далі Закон №1700-VII) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. До вказаних осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та зобов`язаних подавати зазначену декларацію, належать особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (пп.д п.1 ч.1 ст.3 Закону №1700-VII). Відповідно до п.7 ч.1 ст.46 Закон №1700-VII у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. За приписами ст.47 Закону №1700-VII подані декларації оприлюднюються шляхом включення до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції, на офіційному веб-сайті якого забезпечується відкритий цілодобовий доступ до вказаного Реєстру. Суд зазначає, що встановлені законодавцем вимоги до працівників Державного бюро розслідувань щодо декларування доходів, у тому числі й заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, та забезпечення оприлюднення і публічного доступу до такої інформації спрямовані на боротьбу з корупцією, а, отже, суспільний інтерес до такої інформації переважає приватні інтереси декларантів. Оскільки відомості про річні доходи працівників Державного бюро розслідувань не належать до конфіденційної інформації, не підлягають обмеженню в доступі і відомості про складові річних доходів, зокрема, грошових виплат у виді заробітної

плати директора, заступників директора та слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Що стосується запиту в частині надання копії автобіографії з відомостями про трудову (службову) діяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Драчевського Є.Ю. суд зазначає наступне. Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у наданні автобіографії слідчого з відомостями про його трудову біографію, мотивуючи необхідністю захисту персональних даних. Відповідно до ст.2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297-VI) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Ця норма кореспондує з ч.1 ст.11 Закону "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657XII (далі Закон №2657-XII). Згідно з ч.2 ст.11 Закону №2657-XII не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. За приписами ч.2 ст.5 Закону №2297-VI персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №794-VIII на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Отже, законодавцем встановлено, що на службу до відповідача можуть прийматися лише особи, які мають, зокрема, належний освітній та професійний рівень, відповідні ділові якості, відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності. Суд зазначає, що у разі, якщо до посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов`язкові для займання цієї посади вимоги, така інформація не є конфіденційною. Таким чином, оскільки запитувана позивачем інформація про трудову біографію слідчого є публічною, відповідач як розпорядник зобов`язаний надати запитуваний документ, автобіографію, відповідно до визначеного Законом №2939-VI порядку в тій частині, яка є публічною. Запит позивача як журналіста на інформацію від 14.06.2021 жодним чином не вказує на незаконне втручання позивача у діяльність Державного бюро розслідувань, а свідчить про виконання позивачем професійних обов`язків журналіста. Отже, оскільки запитувана позивачем інформація не відноситься до такої, що до неї обмежено доступ в силу чинного законодавства, відмовляючи у її наданні позивачу як журналісту, відповідач порушив конституційне право особи на отримання інформації. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п’ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя судді

О. О. Большакова В. Я. Качмар

М. П. Кушн

Повне судове рішення складено 22.06.2022 у зв`язку з тимчасовою відсутністю головуючого судді Большакової О.О.