Відьми і русалки Воскресенки : легенди Києва // Дніпровські новини. – 2020. – березень (№1). – С.4
Відьми і русалки Воскресенки Дотепні, мудрі, гарні, сильні і трішечки страшні - переважно такими є жіночі образи української демонології, а найвідоміший з них - відьма. Нині мало хто знає, що Київ здавна вважався їхньою столицею, а місцем регулярних зборів -одна з декількох київських Лисих гір. Згідно з деякими науковими дослідженнями, знаменита відьмівська Лиса гора знаходиться у нашому районі, а саме - на Воскресенці. Наприклад, у фундаментальній праці «Обозрение Києва в отношении к древностям» (1847 рік), виданій коштом і за участі київського губернатора Івана Фундуклея, зазначається: «Що стосується знаменитої Лисої гори, про яку слава, разом із славою про київських відьом, розповсюджена по усіх теренах Росії; то вона знаходиться на лівій стороні Дніпра навпроти Києва і простягається майже на 4 версти до села Вигурівщина». В «Історії міста Києва» (1798-1799 рр.), укладеній Максимом Берлинським (1764-1848 рр.) в описах Лівобережжя містяться наступні рядки: «сії луки версти на три обмежуються перед Києвом курганом, котрий називається Лисою горою». Якщо накласти ці описи на мапи Х\/ІІІ-ХІХ сторіччя, то місцезнаходження Лисої гори можна локалізувати на відтинку між нинішнім мікрорайоном Микільська Слобідка та Русанівськими садами. Нині цей прикметний топографічний об'єкт зник з мап - гору було знищено у 60-их роках минулого сторіччя під час будівництва Воскресенського житлового масиву. Частина літературознавців і фанатів роману «Майстер і Маргарита» також вважають, що описана М. Булгаковим Лиса гора знаходиться на лівому березі Дніпра, якраз навпроти Києва. На користь цієї версії грає і такий факт - русалки, які зустрічали Маргариту біля Лисої гори. Згідно зі старовинними легендами, вони з давніх-давен мешкали у протоці Чортория, про що М. Булгаков, палкий шанувальник київського фольклору, не міг не знати. Про русалок, які «у швидких і глибоких хвилях Чорториї плескають у недалекій відстані від столиці відьом, здавна завелися і мешкають» згадував у своїх роботах і відомий історик, етнограф та письменник Микола Сементовський (1819-1879 рр.).