Гордійчук, Ірина. Анатолій Матешко. Людина-джаз. Відомий український режисер — про кіно, друзів і сім’ю [Електрон. ресурс] // День. – 2018. - №3-4. – Відомості доступні також з Інтеренту: https://day.kyiv.ua/article/kultura/anatoliy-mateshkolyudyna-dzhaz – Дата публікації: 12.01.2018. - Дата перегляду: 20.03.2023. Анатолій Матешко. Людина-джаз. Відомий український режисер — про кіно, друзів і сім’ю Дозволю собі крамолу — посперечаюся з класиком. Всі нещасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна щаслива сім’я щаслива по-своєму. Дійові особи сьогоднішньої історії: чоловік — актор і режисер Анатолій Матешко. Красивий, талановитий, працеголик. Дружина — актриса, сценарист і режисер Анастасія Матешко. Стильна, впевнена в собі та своєму чоловікові. Сестра Анатолія — актриса Ольга Матешко. Одна з перших красунь українського кінематографа, живе в США, часто буває в Україні. Діти — Артем, Микола, Андрій. Жанр — сімейна психологічна мелодрама (для читання морозними зимовими вечорами). Короткий зміст — історія одного кохання. СТАРША СЕСТРА
— Толя, коли твоє прізвище вперше з’явилося в титрах фільму Ігоря Вєтрова «Земні і небесні пригоди», воно було вже добре знайоме глядачам, завдяки яскравій красуні-актрисі Ользі Матешко. Актором вирішив стати під впливом сестри? — Мабуть. Оля старша за мене на шість років, і в дитинстві, власне, вона займалася моїм вихованням: відправляла в школу, оскільки батьки були на роботі, конфлікти різні вирішувала, а вже її вступ до ВДІКу взагалі справив на сприйнятливий дитячий організм (сміється) величезне враження. Коли я навчався класі в сьомому, мене відпустили до Москви відвідати сестру, пам’ятаю ту поїздку досі. Це був абсолютно інший світ, інші люди і розмови... Оля дружила з Сашею Ітигіловим, який потім став її чоловіком (кінооператор, кінорежисер — «Якщо можеш, пробач...», «Обинувачується весілля», «Смиренне кладовище». — Авт.), і я з ними в шість годин ранку (!) ходив на перегляди недоступних простому радянському глядачеві фільмів, і слухав потім, як їх обговорюють майбутні актори і режисери. Коли повернувся до Києва, напевно, місяць не міг оговтатись — все здавалося сірим і нудним, ніхто з мого оточення нічого не знав про те, що відбувається у чарівному світі кіно. Довго згадував фантастичну атмосферу вдіковських аудиторій, де панували «запахи Риму»... (Сміється)