Асадчева, Тетяна. Ляльковий театр на лівому березі Дніпра: улюблені вистави малечі

Асадчева, Тетяна. Ляльковий театр на лівому березі Дніпра: улюблені вистави малечі та мозаїка із засновниками Києва [Електрон.ресурс] // Вечірній Київ [сайт]. – Київ, 2014-2023. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/80290/?fbclid=IwAR3RPLOseMRtz5L7IVoT1htrjLtunuMBvNcs_dODpA1RAVhKUYGek40j9I – Дата публікації: 21.03.2023.

– Дата перегляду: 22.03.2023. Ляльковий театр на лівому березі Дніпра: улюблені вистави малечі та мозаїка із засновниками Києва 21 БЕРЕЗНЯ 2023 ТЕТЯНА АСАДЧЕВА Цьогоріч театр святкує своє 40-річчя. Фото зі сторінки театру

21 березня світова спільнота відзначає Міжнародний день Лялькаря. Ідея відзначати у всьому світі це свято належить відомому діячу лялькового театру з Ірану Дживадо Золфагаріхо. Саме він у 2000 році виніс пропозицію на обговорення XVIII Конгресі УНІМА в Магдебурзі. За два роки дата була визначена, а традиція професійного свята лялькарів вперше була започаткована 21 березня 2003 року. З нагоди свята, «Вечірній Київ» розповідає цікаві факти та сторінки історії про Київський театр на ляльок на Лівому березі Дніпра, який цього року відзначає також свій 40 ювілей. Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра (раніше Київський міський театр ляльок) було створено у 1983 році завдяки активній діяльності та при безпосередній участі актора, драматурга та режисера Сергія Єфремова (1938-2016). ЗАСНОВНИК ТЕАТРУ Творчість Сергія Єфремова стала знаковою для українського лялькового мистецтва. Фото зі сторінки театру

Режисер вважав, що «лялькарями трошки народжуються» і це доводить його життєва доля та професійний шлях. Свої перші вистави Сергій

Єфремов створив ще в дитинстві, коли матуся подарувала йому перший в його житті театр — настільний. «Я швиденько вирізав фігурки, і, запалюючи дві свічки перед сценою, показував домашнім свою нехитру виставу», — розповідав Сергій. Потім був самодіяльний театр ляльок при дитячому кінотеатрі, а у шостому класі Єфремов вже організував власний театр, сам писав сценарії та виготовляв ляльки. У Харківському театральному інституті він відразу заявив: «Якщо ви мені не дозволите працювати у театрі ляльок, я тоді й вступати не буду». Його постать є легендарною в історії українського лялькового театрального мистецтва, окрім Києва тривалий час він працював режисером у лялькових театрах Донецька, Хмельницького та Одеси. За спогадами колег, постановки його вистав здійснювалися з урахуванням смаків і дітей, і дорослих, щоб кожен нюанс, який може зацікавити дитину, мав ще й глибший підтекст. Деякі з вистав цього корифея лялькового мистецтва можна побачити й донині. ПЕРШІ ТВОРЧІ КРОКИ КОЛЕКТИВУ Ще з перших вистав заклад підкорив маленьких глядачів. Фото зі сторінки колективу у Facebook

Формування творчого колективу розпочалося ще на початку 1980-х на основі філіалу Республіканського театру Ляльок. Однак, вже 31 серпня 1983 року заклад виокремлюється у самостійну структуру, враховуючи у великих потребах дітлахів з Лівобережної частини Києва у масових та видовищних заходах. Етапним в житті театру виявився його перший рік: творчий колектив одержав дві відзнаки: на Першому Республіканському фестивалі театрів ляльок України за виставу «Казка про рибака і рибку» Олександра Пушкіна, а також на Всесоюзному фестивалі чехословацької драматургії вистава «Плигуча принцеса» Ладіслава Дворського приносить театрові цілий букет нагород.

Дипломами були відзначені: колектив театру; режисер-постановник Сергій Єфремов, Елеонора Смирнова та актор Шарль Фоєрберг. До речі, на Другому республіканському фестивалі театрів ляльок України, що проходив 1986 року, за виконання цієї вистави, їх було визнано кращими акторами фестивалю. Також серед лялькових історій, що започаткували життя творчого колективу стали вистави: «Сонячний промінь», «Жив був Зайка», «На планеті хмарин», «Новий рік та біле кошеня» та інші. ТЕАТР ТА ЗАСНОВНИКИ КИЄВА НА ФАСАДІ

Мозаїчне панно на фасаді театру, створене у 1970 році. Фото: Тетяна Асадчева

Тривалий час ляльковий театр не мав власного приміщення. Воно з’явилося лише у 1997 році — в стінах колишнього дитячого кінотеатру «Ровесник» неподалік станції метро «Чернігівська» на вулиці Миропільській, 1. Фасад споруди прикрашає велика мозаїчна композиція «Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь». Автором панно є український митець-монументаліст Григорій Довженко. В ній художник зобразив легендарних засновників Києва, використавши при цьому биту керамічну плитку, але більшою мірою — смальту — улюблений оздоблювальний матеріал давньоукраїнських майстрів. Композиція датована 1970 роком, про що свідчить авторська монограма у нижньому правому кутку.

ВИСТАВИ ТА ЗДОБУТКИ

Фото зі сторінки колективу у Facebook За свою 40 річну історію колектив Київського муніципального академічного театру ляльок став лауреатом міжнародних фестивалів у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Словаччині, Югославії, Мексиці, Португалії та Франції. Колектив має також чимало почесних відзнак та нагород. Свого часу престижну театральну премію «Київська пектораль» «За вагомий внесок у мистецтво» у 2003 році отримав корифей театру Шарль Фоєрберг, а 2005 року таку ж нагороду одержав засновник закладу та режисер Сергій Єфремов, який очолював творчий колектив від дня створення театру і до останніх днів свого життя.

Однією з кращих вистав колективу, яку ще й досі охоче відвідує як малеча, так і школярі є «Торбина з піснями» (1995) за п’єсою Всеволода Данилевича. Це була перша спроба об’єднати відомі українські народні пісні таким чином, щоб вони стали наочними та утворили своєрідний ланцюжок, який проходить через все життя людини. Свого часу вона одержала премію «Київську пектораль» 1996 року в номінації «Краща вистава для дітей». Також, однією з улюблених у київських малюків є вистава «Різдвяна колискова» (2000) за Біблійним сюжетом, композитором якої є народний артист України Михайло Чембержі.

Театр дарує вистави для дорослих та дітей. Фото зі сторінки колективу у Facebook

У 2006 році до колективу театру приєднався режисер Михайло Урицький, вистави якого значно урізноманітнили репертуар: «Горбоконик» (2006), «Стійкий олов’яний

солдатик» (2008), «Чарівна скрипка» (2009), «Дюймовочка» (2012), «Сонячний промінь» (2013), «Рахую до п’яти» (2013), «Коза-Дереза» (2014), «Снігова квітка» (2014), «Чому довгий ніс у слона» (2015), «Оскар» (2015), «Легенда про північне сяйво» (2016), «Алі-Баба» (2017) та «Принцеса на даху» (2017) та інші. За свідченням творчого колективу Київського театру ляльок на лівому березі, їхнє мистецтво завжди спрямоване на утвердження добра. Тож, своїм глядачам колектив завжди дарує теплі та позивні емоції та враження.