Коскін, В. Валерій Вітер: «Моя любов да живопису, музики і кіно взаємна» [Електрон. ресурс] // Рок-око. Українська музика. Альманах [сайт]. – 2010-2023. – Режим доступу: http://rock-oko.com/statt/ntervyu/valerj-vter.html – Дата публікації: 30.09.2012. - Дата перегляду: 20.03.2023.
Валерій Вітер: «Моя любов да живопису, музики і кіно взаємна» Володимир Коскін Його прізвище Вітер, а улюблена пісня – «Повій вітре, на Вкраїну». Його картини наповнені рухливим кольоровим повітрям і сам він напрочуд рухливий, енергійний, як вітер над пшеничним полем (до речі, має пшеничну зачіску і вуса). Валерія Вітера вважають королем українських плакатистів і співаком, гідним книги рекордів Гінеса: феноменальна пам’ять тримає тисячі пісень, які можуть бути миттєво відтворені. Колись художника Валерія Вітера запросили у солісти ансамблю «Кобза» – і гурт, забарвлений його голосом, став легендарним! Та Вітер залишився художником, в усіх сенсах, щоправда додався епітет «заслужений». У найближчій перспективі у пана Валерія великий концерт у Національній філармонії і дві персональні виставки. – Валерію Сергійовичу, Ви постійно балансували між образотворчим мистецтвом і музикою. Чому все ж таки переважив художник, а не музикант? – Відповідь потребує невеличкого екскурсу. Я вступив у Художній інститут у 1965 році. Почалось цікаве творче життя. Спілкування зі студентами консерваторії, Театрального інституту. Я любив грати на гітарі, співав шалену кількість пісень (знав, тоді певно, до тисячі): бардівські, народні, вуличні, естрадні, романси українські і російські. Був досить відомим серед студентської молоді, майже всі знали, що в Художньому інституті є хлопець, який з ходу співає. В 1967 році мене знайшли хлопці з ансамблю «Березень», нині його класифікують як перший рок-ансамбль в Україні. У «Березні» я відчув, як важко досягати несхожості і бути несхожим. Зазвичай ансамблі співали англомовні пісні під «Бітлз» чи «Роллінг Стоунз», бува придумували тексти про кохання. Ми співали своє і це мало соціальний підтекст.