Удовиченко, Б. Історія Дніпровського району

Удовиченко, Б. Історія Дніпровського району [Електрон. ресурс] // Рolitiko.ua [Електрон. ресурс]. – Текст. дані. – Київ, 2009-2020. – Режим доступу: https://politiko.ua/groups/talk_topic?id=2242 - Дата публікації: 19.03.2014. – Дата перегляду: 22.04.2020. Історія Дніпровського району Богдан Удовиченко Дніпровський район м.Києва створений 23 травня 1969 року. Розташований на лівому березі Дніпра. До Дніпровського району входять житлові масиви – Соцмістечко, Стара Дарниця (селище “ДВРЗ”), Воскресенка, масиви: Лівобережний (Микільська Слобідка), Русанівка, Березняки, Райдужний, Гідропарк та Труханів острів. Відомо, що історія лівобережної частини Києва сягає сивої давнини. За допомогою археологічних розкопок були знайдені залишки поселень первісної людини. Вже зараз відомо, що ще у VI-ІІІ тис. до н.е. на території сучасного Дніпровського району міста Києва на лівому березі Дніпра у районі Микільської слобідки біля озера Святище існували неолітичні поселення. У III - II ст. до н.е. тут проживали люди, які належали до зарубинецької культури. У давнину лівий берег Дніпра був зовсім пологий. Це були широкі, у три версти, луки, за якими був суцільний ліс, перерізаний річками, озерами та болотами. Долини та луки непомітно переходили в болота та озера з багатими рибними ловами. У V111 – Х11 ст. н.е. великі князі Київської Русі зі своїми дружинами любили бувати на лівому березі Дніпра, багатому звіриною, рибою, вони полювали і відпочивали там. У XI ст. н.е. Київ, об'єднавши полян, древлян, северян, уличів та тиверців, став політичним центром східних слов'янських племен, утворив князівство Київська Русь, - через яке проходили зовнішньополітичні та торгівельні зв'язки з іншими державними утворюваннями Східної Європи. Серед вчених існує декілька версій щодо виникнення назви “Дарниця”: від річки Дарниця, від озера Дарниця та тому, що ці землі були даровані монастирям. Крім того, відомо, що саме тут у 1Х- Х11 ст. н. е на лівому березі Дніпра напроти Києва було місце стоянки зарубіжних посольств, які чекали прийому у Великих князів з дарами і вклоніннями. Так, напевно, і склалось, щоб потрапити до Великого Києва, треба було йти в Дарницю ... Без дарів не

ходи, без поклонів не приймуть ... Звідси і пішла назва Дарниця із слів “дар” і “ниць”. Але жодна з них не підтверджена документально. Першою офіційною згадкою про Дарницю вважається 1509 рік, коли у древніх слов'янських рукописах з'явилася згадка про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустиному монастирю ділянку берега на річці Дарниця. Так виникло наприкінці ХУ ст. н.е. Микільська Слобідка. У 1534 році Київський воєвода Андрій Немирич подарував Микільському монастирю Труханів острів. А вже у 1689 році царі Петро та Іоанн Олексійовичі та царівна Софія підтвердили своєю грамотою монастиреві володіння цими землями. Як відомо, багато поселень виникло виключно або переважно там, де були зручні шляхи сполучення. Так, через Труханів острів у середні віки проходив давній Києво-Чернігівський шлях вздов Чорторія на Десну, а через Микільську Слобідку великий шлях з Києва на Лівобережжя та в Росію. Населені пункти на лівому березі Дніпра були розташовані у такій послідовності (з півночі на південь) : Троєщина, Вигурівщина, Воскресенська слобідка, Микільська слобідка (на схід від неї – хутір Дарницький, на захід – Передмостова слобідка та острів Труханів), Кухмістерська слобідка з хуторами Березняки, Позняки, Осокорки, на південний схід від Осокорків Бортничі. В адміністративному відношенні, ці селища до визвольної війни 1648-1654 рр. входили до складу литовсько-польської держави, після війни -до складу Київської, Бориспільської та Гоголівської сотень Київського полку. З 1782 року – до складу Київського повіту Київського -намісництва, потім до Київської губернії, а з 1903р. - до Микільсько- Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. У 1923 році Дарниця увійшла до Броварського району Київського округу, а з 1927 року вона була повністю підпорядкована Київській міськраді і увійшла до Петрівського району. А 3 квітня 1935 року, згідно з Постановою ЦВК України, всі населені пункти лівобережжя, за винятком Вигурівщини, Троєщини та Бортничів, включено у щойно утворений Дарницький район, самостійну адміністративну одиницю міста Києва. І, нарешті, у зв'язку з Постановою Президії Верховної Ради УРСР 23 травня 1969 року Дарницький район був поділений на два адміністративних району,

давши життя утвореному Дніпровському району, назва якого походить від назви ріки Дніпро. У середині шістдесятих на Лівому березі Дніпра почалося велике житлове будівництво. У наш побут увійшли слова: “житловий масив”. Ті непоказні п’ятиповерхівки пізніше охрестили “хрущобами“, але скільки людей переїхало тоді в окремі квартири з переповнених київських комуналок. Тоді ж почалося будівництво метромосту через Дніпро. Для Києва те будівництво можна без перебільшення назвати історичним, саме з тієї хвилини, коли перший поїзд метрополітену пішов від станції “Дніпро“ по новозбудованому мосту, Лівобережжя остаточно стало невід’ємною, повноправною частиною Києва. У 1987 році Дніпровський район був поділений на два райони, давши життя утвореному Ватутінському району.

30 січня 2001 року на виконання Указу Президента України “Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи”, у зв'язку зі зміною адміністративно-територіального устрою м. Києва, згідно з рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2001 року № 280/1257, район вже втретє змінив свої межі. До складу новоствореного Дніпровського району м. Києва увійшли 1/6 території Харківського та 1/3 території Дарницького районів Загальна площа району становить 6900 га, або 16 % міста. Індустрія представлена підприємствами будівельної та харчової галузей. У районі розташовано 24 промислових підприємств, 26 наукових установ та 21 будівельна організація. Житловий фонд Дніпровського району налічує 855 будинків комунальної власності, 59 будинків житлово-будівельних кооперативів на обслуговуванні УЖХ, 76 будинків житлово-будівельних кооперативів на самообслуговуванні, 14 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, 169 відомчих будинків. У районі діє 61 загальноосвітній навчальний заклад. Мережу установ культури складають 26 установ. Герб (геральдичний знак) Дніпровського району м. Києва - це щит, у лазуровому полі якого, на золотому підніжжі, зображена золота давньоруська ладдя з напнутими вітрилами. Підніжжя зображає дніпровські хвилі. Завершенням герба є зменшений розмір герба міста Києва з зображенням

Архістратига Михаїла на фоні мурованої корони Логіка підбору кольорів герба базується на їх канонічній геральдичній символіці: золото є символ віри, справедливості, милосердя; лазур (синій колір) уособлює чесність, вірність, духовність; хвилі, у нижній частині гербу, символізують Дніпро-Славуту, до берегів якого в стародавні часи приносили дари Великим князям Київським, і які в сучасний період поєднують Дніпровський район з іншими районами міста Києва. Золота давньоруська ладдя з напнутими вітрилами засвідчує причетність території сучасного Дніпровського району до стародавнього минулого міста Києва та невід'ємну територіальну єдність з територією сучасної столиці України – містом-героєм Києвом. Золота корона є складовою ознакою територіальної міської геральдики, за якою великі міста традиційно увінчуються золотою мурованою короною. Назва району походить від назви ріки Дніпро. Герб розкриває давню історію району і має назву Дніпровський. Джерело: http://www.kyivsta.gov.ua/dpi/ist53.htm