Хенгістов, В. Безпечна Русанівка: як міських чиновників навчать дбати про пішоходів та велосипедисті

Хенгістов, В. Безпечна Русанівка: як міських чиновників навчать дбати про пішоходів та велосипедистів [Електр. ресурс] // "Хмарочос". Київський міський журнал. – Текст. і граф. дані. - К.: 2008-2018. – Режим доступу: https://hmarochos.kiev.ua/2018/07/27/bezpechna-rusanivka-yak-miskihchinovnikiv-navchat-dbati-pro-pishohodiv-ta-velosipedistiv/ - Дата публікації: 27.07.2018. – Дата перегляду: 30.07.2018. Безпечна Русанівка: як міських чиновників навчать дбати про пішоходів та велосипедистів У 2017 році Київ приєднався до світового руху «Партнерство за здорові міста». Його мета — зменшити смертність на міських вулицях (зокрема, внаслідок ДТП). Відтак, у КМДА запустили спільний із фондом Блумберга проект «Безпечний трафік Русанівки». Він має перетворити перший штучний острів Києва на комфортний вело-пішохідний простір. Володимир Хенгістов дізнавався, що саме чекає на Русанівку, і коли відбудуться зміни. Стамбул зміг — і Київ зможе У київській команді проекту кажуть, що мріють перетворити Русанівку на таке місце, де людям буде комфортно ходити пішки, або їздити велосипедом, не ризикуючи потрапити у ДТП. В цьому їм допомагають турецькі експерти з Інституту світових ресурсів (WRI). Їхня спеціалізація — доступність міста, транспортна мобільність та безпека дорожнього руху. Менеджерка з міської мобільності Мерве Акі, яка працювала над проектом пішоходизації історичної частини Стамбулу, наводить статистику: у 2030 році великі міста населятиме 70% жителів планети, а кількість приватних автівок у світі може сягнути більше одного мільярда. Тому міста мають бути готовими до цього виклику — розвивати екологічний громадський транспорт, заохочувати людей користуватись велосипедами, робити вулиці якомога доступнішими для маломобільних містян. Мерве наголошує: в турецькій столиці така стратегія спрацювала. «Наш проект пішоходизації історичної частини Стамбулу був успішним. Нам вдалося збільшити кількість публічних просторів, де сьогодні радо збираються містяни, суттєво зменшити об’єми шкідливих викидів у повітря. В результаті місцеві магазини на перших поверхах почали отримувати більші прибутки. Ще чотири роки тому, коли ми втілювали проект, більшість

місцевих бізнесменів була вкрай незадоволеною. А сьогодні вони радіють результатам», — розповідає вона.

Те ж саме стосується й міських транспортних рішень, підкреслює її колега Джелал Толга Імамоглу. Він — транспортний інженер, який займається безпекою дорожнього руху в містах Туреччини та Африки. Джелал переконаний, що зручними можна вважати ті міста, де транспортні переміщення комфортні та доступні для всіх містян, а не лише для власників приватних автівок. Так, в турецьких містах на виділених смугах ефективно працюють маршрути швидкісних автобусів. Крім того, муніципальні посадовці постійно аналізують ситуацію на міських дорогах і намагаються вдосконалювати їхню безпеку. Але, визнає Джелал, із цією проблемою Туреччині й досі не вдалося впоратись. Як же це виглядатиме на Русанівці? Голос народу Проект розпочався з опитування мешканців та гостей Русанівки. Жителям пояснювали: саме на основі їхніх відповідей місто прийматиме рішення, як переоблаштовувати місцеві вулиці, створювати нові пішохідні простори і змінювати схеми дорожнього руху. Учасниця проекту Анна Даниленко, яка координує розвиток велотранспорту в Департаменті транспортної інфраструктури КМДА, каже: київська команда адаптувала анкету, розроблену турецькою командою під час роботи над створенням пішохідних зон у Стамбулі разом з архітектурною компанією Gehl Architects. Всього опитали 169 жителів Русанівки, віком від 25 до 60 років. Всі респонденти давно живуть в мікрорайоні, працюють і мають вищу освіту. 3% опитаних мають інвалідність або вади із зором, які заважають їм безперешкодно пересуватися містом.

«Одна з найголовніших проблем для русанівців — це паркування, — розповідає інший учасник проекту, урбаніст Григорій Мельничук. — Зі 169 людей, з якими ми спілкувалися, 119 час від часу користується автівками. Всього на Русанівці ми нарахували 4000 різноманітних паркомісць. У дворах паркується 30% автовласників. 40% залишають автівки просто на проїжджій частині. Лише 3% автовласників мають власні гаражі, а 5% — користуються організованими стоянками». Загалом, кажуть учасники проекту, автівками рясно вкритий увесь мікрорайон. Ними заставлені крайні смуги вздовж Русанівської набережної та забиті проїзди у внутрішні двори — між «залізними кіньми» вимушені маневрувати мами з дитячими візочками. Деякі мешканці за допомогою імпровізованих стовпчиків намагаються відгородити хоча б свої під’їзди. Така захаращеність часто призводить до аварійних ситуацій на місцевих дорогах: машини виїжджають на зустрічну смугу, трапляються наїзди на пішоходів. Пригадують і декілька випадків, коли пасажири просто випадали з маршруток, мало не потрапляючи під колеса. При цьому більшість русанівців (98%) із задоволенням ходить пішки, 39% опитаних використовують громадський транспорт, а 21% — охоче їздить на велосипеді. Також мешканці мікрорайону не надто задоволені його інфраструктурою: 84% опитаних кажуть, що тут бракує громадських туалетів, 59% нарікають на пандуси — точніше, на їхню відсутність. Крім того, їх доволі сильно хвилює погане освітлення на вулицях і, як наслідок, громадська безпека: 40% респондентів негативно оцінюють її рівень в русанівських зелених зонах.

Більшість опитаних русанівців переймаються безпекою місцевого дорожнього руху. Водночас їх влаштовує графік курсування громадського транспорту. 59% воліють вдосконалити місцеву велоінфраструктуру, зазначаючи, що однієї велодоріжки вздовж Русанівського каналу недостатньо. 47% хочуть покращити інфраструктуру для людей з інвалідністю.

А ось з новими пішохідними маршрутами, кажуть автори дослідження, русанівці ще не розібралися. Так, третина опитаних мешканців вважає, що облаштовувати нові місця для пішоходів не потрібно, а 72% наголошує, що слід покращувати якість вже чинних пішохідних локацій. Зав’язуй очі — і вперед Команда проекту наголошує: будь-яке перепланування чи облаштування вулиць має завжди відбуватися за безпосередньої участі місцевих жителів. «На жаль, посадовці, які відповідають за проектування та реконструкцію вулиць, часто далекі від реальних потреб місцевих мешканців, — пояснює “Хмарочосу” Даниленко. — Для нас і досі незвична практика, давно усталена у багатьох європейських містах, коли чиновники постійно спілкуються з містянами і знають проблеми, які їх непокоять. Але у наших реаліях, якщо треба, наприклад, переоблаштувати вулицю, проект відсторонено малюють десь у кабінеті…». «Справа в тому, що проектувальники завжди бачать перед собою великі вулиці та магістралі, — доповнює Мельничук. — Натомість місцеві жителі знають всі локальні проблеми: занедбані проїзди до шкіл та дитячих садків, погане освітлення, небезпечні перехрестя, відсутність пандусів для людей, які змушені пересуватися на візках. І без участі мешканців навіть найкращий експерт не знатиме всіх цих важливих нюансів. Коли обговорюєш реконструкцію вулиці спочатку з чиновниками, а потім — з жителями, одразу помічаєш, що ці дві групи звертають увагу зовсім на різні речі».

Тому київські спеціалісти з міського планування та організації дорожнього руху, для яких команда проекту провела також декілька лекцій та воркшопів, відчули на собі й «всю різноманітність пересування київськими вулицями». Під час кількагодинної прогулянки Русанівкою вони чекали на прибуття автобусів та маршруток; підіймали дитячі візочки по місцевих сходах; ходили нерівним асфальтом із зав’язаними очима; виїжджали з велосипедами на місцеві перехрестя; переходили дорогу через 40-метрові «зебри» — і мимоволі прискорювали крок, зачувши неподалік загрозливо наростаюче ревіння моторів.

«Наші колеги мали змогу відчути, що значить бути маломобільною людиною: коли ти ходиш на милицях, вправляєшся із дитячим візком, долаєш кількадесят метрів переходу або йдеш вулицею і майже нічого не бачиш». Після трьох днів такої колективної роботи міські спеціалісти підготували дві концепції щодо реорганізації дорожнього руху та переоблаштування русанівських вулиць. Учасники проекту ними задоволені: довга прогулянка з візочками та зав’язаними очима допомогла посадовцям врахувати багато важливих нюансів. Козацька рада Найголовніший, третій етап — обговорення обох розроблених концепцій з мешканцями. Про це у команді згадують лаконічно: було гаряче! І якщо частина мешканців просто вносила свої пропозиції до проектів, то інша заповзялася переписувати все «з нуля». Але, врешті, з усіма вдалося дійти згоди. Одна з основних вимог русанівців, яку підтримали всі учасники обговорень: будь-який новий проект на Русанівці має зберегти всі існуючі дерева, повністю заборонити їхню вирубку та передбачити нове озеленення. Крім того, мають бути впорядковані паркувальні місця, а для маломобільних містян облаштована необхідна інфраструктура: понижені бордюри, підвищені наземні переходи та сучасні пандуси. Велосипедні доріжки мають бути максимально безпечними, а тротуари — з освітленням. Дійшли консенсусу і стосовно швидкісного режиму на місцевих дорогах: Набережне шосе — не більше 50 км/год, вул. вулиця Ентузіастів — 40 км/год, бульвар Шамо — 30 км/год, міжквартальні проїзди — 10 км/год. Команда обіцяє, що всі напрацювання будуть враховані в найближчому проекті для мікрорайону: мова йде про капітальний ремонт вулиці Ентузіастів, який розпочнеться у 2019 році. Та й всі інші проекти з переоблаштування місцевих вулиць теж одразу обговорюватимуть з русанівцями.