Історія Русанівки очима її мешканця

Історія Русанівки очима її мешканця. Присвячується 50-річчю Русанівки [Електр. ресурс] // Политикантроп : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – К.: 20082016. – Режим доступу: http://politikan.com.ua/2/7/0/39476.htm (16.03.2016) Історія Русанівки очима її мешканця. Присвячується 50-річчю Русанівки Сучасна Русанівка має свою неповторну історію існування, побудови та розвитку, яку умовно можна розбити на три періоди. Перший охоплює період від давніх часів до 1961 року, другий – від побудови мікрорайону до побудови багатоповерхового червоного елітного житлового будинку посередині масиву (від 1961 року до 2004 року) і третій, який можна визначити з 2005 року по цей час. Побудовою цього будинку замість басейну на цьому січці у 2004 році було завершено цикл житлового будівництва і це стало підставою для визначення другого та третього етапів історії нашого мікрорайону. І. Історична довідка про місцевість та побудову мікрорайону Місцевість Русанівка на лівому березі Дніпра навпроти Києва відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. Про початковий період історії цієї місцевості відомо надзвичайно мало. Окрім села Русанів у документах того періоду містяться згадки про “грунт Русанівський”, який спочатку належав Києво-Печерській лаврі, а потім перебував у володінні Микільського монастиря. На думку деяких істориків, у XV столітті воно отримало назву як село Русанів за прізвищем його засновника Сави Русановича або Сави Русовича, який у XVI столітті володів сусідніми землями і його землі межували з володіннями Микільського монастиря. В архівних документах і на планах XVIІІ ст. зустрічається назва “озеро Русанівське” (у районі сучасного Гідропарку), а в ХІХ ст. – озеро і затока Русанівська. Саме через Русанівську затоку під час спорудження Ланцюгового мосту у ХІХ ст. були побудовані чотири дерев’яних мости для сполучення з Микільською слобідкою та Броварським шосе. У 1769 році село Русанів входило до Київського полку. З 1782 року – до складу Київського повіту Київського намісництва, потім до Київської губернії, а з 1903 р. – до Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. Територія Русанівки відноситься до заплавної території лівого берегу Дніпра, яка періодично затоплювалася до початку її масової забудови у 1961 році.

За інформацією народного архітектора СРСР та України Вадима Ладного наприкінці 1950-х років постала необхідність у будуванні Русанівського масиву, адже Хрещатик був вже повністю заселений і будувати там щось іще навіть тоді було недоцільно. Проект Русанівки було затверджено в 1960 році. Ідея створити острів серед Києва виникла у першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. За спогадами сучасника тих подій 73-річного Миколи Бориска, Хрущов після повернення з-за кордону, наказав створити у Києві масив, який був би схожий на Венецію. Тобто замість доріг мали бути канали, а човни замінили би автомобілі. Ідея належала Хрущову, але почали робити насипний острів у лівого берега Дніпра лише за часів Брежнєва. Проект комплексної забудови Русанівки розробили архітектори Г.С. Кульчицький, В.Є. Ладний, Пестряков та інженери Штекель і Коваль (поросійські – Г. С. Кульчицкий, В. Е. Ладный, Н. В. Пестряков и инженеры А. С. Штекель и В. С. Коваль). На той час діяв генеральний план розвитку міста, в основу якого була покладена ідея розміщення житлових масивів на намивних раніше заболочених землях на берегах Дніпра. Проектом передбачалося його будівництво як цілісний ансамбль з трьох територіальних міні-частин. Вперше в історії Радянського Союзу було розроблено проект житлового масиву на намивних ґрунтах. З огляду на те, що коли Дніпро виходить з берегів, там піднімається й рівень ґрунтових вод, у проекті Ладного немає жодного підвалу, а лише двометрові підпілля. Проект був висунутий на отримання Державної премії СРСР і її отримав син Шелеста, першого секретаря КПУ. В основу архітектурного планування було покладено принцип функціонального зонування території, спеціального розміщення житлової забудови, що виключає шум міського транспорту, створює найбільш зручну орієнтацію будинків. Згідно з проектом відстань між будинками становить 60 метрів, завдяки чому вони потрапляють у зону інсоляції, тобто під пряму дію сонячних променів.

1961 року у цій місцевості між Микільською слобідкою та Березняками розпочалися роботи зі створення взірцевого житлового масиву. Основна забудова масиву завершилася 1974 року. На краю Русанівської затоки був намитий острів, який піднімається над рівнем води за даними Енциклопедичного довідника на 3-5 метрів, а за інформацією Ладного – на 5-7 метрів до позначки незатоплюваності. Це вдалося зробити завдяки поглибленню Русанівскої протоки і штучному прокладанню проточного обвідного каналу довжиною 2 тисячі 700 метрів, глибиною 3-4 метри і 40 метрів завширшки. І лише після цього на острові розпочалося масштабне житлове будівництво. За спогадами одного з мешканців Русанівки Воронцова О.Л. під час

будівництва каналу при його з’єднанні з Дніпром в районі мосту ім. Патона була насипана підводна кам’яна гряда для недопущення замулення цього місця. Ця гряда виконує ще й другу функцію – укріплення самої Русанівської набережної. В результаті цього утворилася течія води у зворотному напрямку вздовж Русанівської набережної в сторону Русанівської коси. Упродовж тринадцяти років штучний піщаний острів був забудований 9-, 12- та 16-типоверховими багатосекційними житловими будинками, що стало початком другої хвилі масового житлового будівництва у Києві. Їх загальна площа становила 600 тисяч квадратних метрів і була розрахована на 44 тис. мешканців. Зараз за різними даними у мікрорайоні мешкають від 45 до 50 тис. громадян. Загальна площа мікрорайону – 130 га. У південній частині каналу були встановлені 15 фонтанів із підсвічуванням, які включаються лише у певні дні. Через канал зведені три автомобільні та два пішохідні мости, що забезпечує зв’язок русанівців з містом. Ґрунти на Русанівці нестійки. Про це свідчить, за спогадами мешканці Русанівки Майї Щедракової той факт, що у 70-их роках вода розмила ґрунти і кіоск з деревами провадився на 5-6 метрів униз. Русанівці свого часу користувалися чудовим піщаним пляжем на Русанівській набережній для свого відпочинку, який пізніше було втрачено внаслідок надзвичайної природної події. Після значного паводку у квітні 1970 році його було змито і на місці пляжної зони були встановлені бетонні плити, які потім ніколи не замінювалися. Завдяки їх встановленню відбулося укріплення прибережної смуги набережної, що дозволило її встояти під час другого значного паводку влітку 1980 року. Куточок пляжу під назвою “дитячий” на Русанівській косі, що примикає до Русанівської набережної, зберігся і русанівці користуються ним до цього часу. Близькість Русанівки до Дніпра та особливе архітектурне планування території острову зробило її одним з найбільш комфортабельних і привабливих житлових масивів міста. Поперек острова прокладений у 1964 році бульвар Олексія Давидова, перпендикулярно до нього – Русанівський бульвар, з боку Дніпра – Русанівська набережна, уздовж берегу каналу – вулиця Ентузіастів. На Русанівській набережній побудовані такі об’єкти як кінотеатр «Краков» (рік побудови – 1968 р., приміщення передано ТОВ “Муніципальний театр "Київ" рішенням ХІ сесії Київради IV скликання від 08.12.2005 № 568/3029 в оренду на 15 років), готель “Славутич” (роки побудови – 1966-1972, архітектори В. Є. Ладний и Г. С. Кульчицький), пам’ятник Миколі Гоголю (скульптор О. П. Скобліков; архітектори К. А. Сидоров і І. Н. Іванов).

У 1977 році на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка було знято художній фільм «Весь світ в очах твоїх», місцем зйомок якого (у тому числі) виступив цей житловий масив. На території Русанівки проживає майже сотня відомих діячів культури. телебачення та кіно – телеведучі Алла Мазур та Микола Луценко, шоумен Потап тощо. Від назви Русанівки походить назва дачного селища “Русанівські сади”, розташоване на північній околиці Микільської слобідки. ІІ. Новітня історія Русанівки у ХХІ ст. Серед подій новітньої історії слід виділити 3 найбільш важливі – утворення парку відпочинку, створення та діяльність органу самоорганізації населення “Комітет мікрорайону “Русанівка” (далі – Комітет мікрорайону “Русанівка” або Комітет) та реконструкція Русанівської набережної і Русанівського бульвару. Через 44 роки з початку масштабного будівництво русанівці отримали від влади нарешті парк на базі зелених зон Русанівської набережної та Русанівської коси. Згідно з рішенням X сесії Київради IV скликання № 806/3381 від 19.07.2005 “Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста” утворено Парк відпочинку на Русанівській набережній разом з прибережною зоною площею 28,89 га, який був віднесений до озелененої території загального користування (табл. 2 п. 2.1 Програми пункту 1 рішення) і підлягав комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання (п. 5 рішення). Через 4 роки рішенням Київради від 27 листопада 2009 року N 714/2783 продовжена на період 2010 - 2015 років чинність Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381. Русанівці активно відстоюють своє право життя у єдиному та цілісному архітектурно-природному середовищу, у якому Русанівська набережна та Русанівська коса є найбільшими зеленими легенями мікрорайону, і не тільки його. І як тільки виникла загроза руйнуванню набережної, мешканці згуртувалися і це призвело до створення Комітету. Ініціаторами його створення виступили житлово-комунальні кооперативи та об’єднання співвласників багатоквартирних будинків мікрорайону, які мають досвід життя в умовах своєрідного самоврядування. Ініціативною групою з червня 2006 року була проведена кропітка та тривала у часі підготовча робота, яка зайняла приблизно до півроку.

21 жовтня 2006 року на зборах мешканців за місцем проживання було ініційовано створення органу самоорганізації населення в межах певної території мікрорайону “Русанівка” та затверджено ініціативну групу з повноваженнями на здійснення відповідних дій. У листопаді 2006 року до Київської міської ради нею були подані відповідні документи. У березні 2007 року дозвіл на його створення було надано рішенням Київради № 367/1028, а пізніше у липні того ж року Комітет і Положення про нього були зареєстровані розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 925. Мешканцями Русанівки обрано Комітет мікрорайону “Русанівка” у складі 13 осіб. За кожний напрям діяльності визначений на громадських засадах відвідний заступник голови Комітету. Колегіальний стиль роботи Комітету дозволяє його членам бути у курсі всіх справ його роботи і приймати виважені рішення з нашої діяльності. Комітет мікрорайону “Русанівка” та Ревізійна комісія Комітету обираються терміном на 10 років. У рамках співпраці з громадськістю мікрорайону при Комітеті у грудні 2010 року створено дві комісії – з питань екології та природоохоронної діяльності у складі 5 осіб та з питань протидії незаконним забудовам та парковкам автомашин у складі 4 осіб. Поки що склад цих комісій не є чисельним. В межах території Комітету розташовані 49 житлових будинків та приміщення ЖРЕО №420 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Комітет повністю охоплює територію між бульваром Давидова та Русанівською набережною. На території Комітету мешкає на законних підставах, тобто зареєстровано за місцем проживання, понад 10 тис. мешканців. Протягом багатьох років відбувалося руйнування Русанівської набережної. Також протягом певного часу з 2000 року на ній незаконно швартувалися 12 плавзасобів: пасажирський понтон, т/х «Ірина», т/х «Грант», т/х «Норд», т/х «Демпург», т/х «БТ-422», дебаркадер «Венеція» (пізніше переданий місії і переобладнаний під плавзасіб “Молодь з місією”), причальний понтон, т/х “Азербайджан” (затонув весною 2011 року). У жовтні-грудні 2010 року до набережної незаконно пришвартувалися дебаркадер «Рукола» мережі ресторанів “Козирна карта” з танцювальним рестораном, дебаркадер “Гуцульщина” та несамохідне судно “Д-71”. Останні два плавзасоби належать ТОВ “Вотер хаус” та ТОВ “Містобудівник”. На цей час залишаються на набережній два останніх дебаркадери та затонулий у воді теплохід “Азербайджан”. Перебування кораблів та причалів нанесло значної шкоди як екології мікрорайону, так і його архітектурно-естетичному вигляду. Фактично берег

та прибережна захисна смуга Русанівської протоки з колись чудової і красивої території для прогулянок та дозвілля русанівців, огляду краєвидів зелених островів і правого берегу Дніпра перетворилася протягом 2000-2011 років у мертву та досить непроглядну зону для незаконного відстою плавзасобів. Внаслідок цього набережна втратила привабливий вигляд. Громадськість Русанівки активно виступала проти розміщення плавзасобів приватного підприємства “Адмірал”. З цього питання на Русанівці були проведені громадські слухання – 22 червня 2003 року на тему “Громадськість Русанівки за надання статусу рекреаційної зони Русанівській набережній”, 17 липня 2003 року на тему “Фальсифікація справжньої ситуації на Русанівському масиві з боку власників фірми “Адмірал” та 16 вересня 2005 року на тему “Визволення Русанівської набережної від дебаркадерів і стоянки плавзасобів фірми “Адмірал”. На відкритій Конференції жителів за місцем проживання Комітету мікрорайону “Русанівка” 10 листопада 2007 року за результатами обговорення низки актуальних для наших мешканців питань з цього питання були прийняті такі рішення: “9. Вимагати від Київської міської державної адміністрації звільнення в установленому порядку акваторії Русанівських затоки та каналу від об’єктів, що розташовані без отримання необхідних дозволів або ліцензій та забруднюють навколишнє природне середовище.

11. Вважати неприпустимим руйнування діючої флори та фауни паркової і рекреаційної зон та водного басейну р. Дніпру (парк «Русанівський», Русанівський канал та територія Гідропарку) і проведення будь-якого будівництва або реконструкції з метою забезпечення конституційних прав киян на життя в чистому та здоровому навколишньому природному середовищу.”. З метою припинення цих руйнівних процесів Комітет мікрорайону “Русанівка” провів 16 квітня 2011 року масовий мітинг русанівців, який відбувся на набережній навпроти пам’ятника Гоголю біля плавзасобів. Учасниками мітингу була підтримана Резолюція “Зупинити руйнування Русанівської набережної”, яку протягом проведення заходу підписало 1025 громадян. Мітинг пройшов за великої активності мешканців мікрорайону. На мітинг прибули і виступили керівники Київської міської та Дніпровської районної в м. Києві державних адміністрацій, директор комунального підприємства “Плесо”, що дозволило русанівцям мабуть чи не вперше прилюдно задавати їм гострі питання і отримувати на них відповіді. Заступник голови Київської міської державної адміністрації Кучук М.І. був вражений станом Русанівської набережної та Русанівського бульвару. Він пообіцяв вжити негайних заходів щодо благоустрою, озеленення, освітлення

набережної, заміни лавок і урн для сміття, встановлення загородження для унеможливлення заїзду автомобілів на територію Парку відпочинку. Для цього буде підготовлено відповідне розпорядження КМДА. Заступник голови Дніпровської райдержадміністрації Кравченко С.О. підтримав вимоги русанівців щодо зупинення незаконного будівництва ресторану навпроти магазину “Рибалка” і повідомив, що Державна архітектурно-будівельна інспекція подала позов в суд на громадянина Абдуллаєва за здійснення вказаного будівництва. Директор комунального підприємства “Плесо” погодився з вимогами мешканців про повне звільнення Русанівської набережної від плавзасобів. Також на мітингу виступили депутат Київради Олексію Давиденко, голова Комітету Андрій Нєстєрков та від мешканців відома активістка, заступник голови комісії Комітету з питань екології та природоохоронної діяльності Ганна Мегалінська. У підготовці та проведенні мітингу активну участь взяли члени Комітету: Андрій Нєстєрков, Алла Поплавська, Леонід Вересюк, Галина Корецька, Ольга Михальченко, Серафіма Трушечкіна, Олександр Чунаєв і члени цієї комісії Комітету Любов Торба і Майя Щедракова. За результатами мітингу головою Київської міської державної адміністрації 26 квітня було видано розпорядження № 621 “Про благоустрій прибережної та відновлення паркової територій непарного боку Русанівської набережної у Дніпровському районі”. З часу побудови Русанівки прийняття такого документу стало першим з розвитку масиву. До Дня Києва 29 травня 2011 року русанівці отримали чудову центральну частину Русанівської набережної, окрасою якої стала ротонда напроти пам’ятнику Гоголя. На набережній встановлено дитячий майданчик, чого не було раніше. Крім того, за ініціативою влади відбулася реконструкція Русанівського бульвару, у ході якої вперше з часу побудови масиву було здійснено його освітлення. Відтепер на ньому не будуть більше проводитися сільськогосподарські ярмарки, яки раніше лише руйнували цей бульвар. Після Дня Києва під керівництвом міської та районної влад продовжувалися ремонтні роботи з реконструкції Русанівської набережної і відбулося звільнення її від більшості незаконних плавзасобів. За їх результатами на набережній облаштовано пішохідні та розмічені вперше велосипедні доріжки, висаджені газони і квітники, встановлені нові паркові ліхтарі, 80 лавок антивандального типу та 40 урн для сміття. Під ротондою побудована оглядова площадка з альтанкою. Комунальним підприємством “Плесо” проведено благоустрій прибережної території набережної, що дозволяє вперше за багато років здійснювати прогулянки біля води.

Протягом 18 квітня – 6 липня 2011 року з певними перервами відбулися масштабні роботи з реконструкції Русанівської набережної та Русанівського бульвару. Такі роботи відбулися вперше з часу побудови нашого масиву у 1974 році, що є спільним досягненням та порозумінням влади і русанівців. Тепер русанівці почали масово відпочивати на новій набережній, безпосередньо біля води дихати чудовим повітрям та милуватися краєвидами зелених островів, що її оточують. Вперше сюди почали приїжджати з інших районів на оглядини та прогулянки по реконструйованій набережній. Фактично з неї розпочалося масова реконструкція столичною владою інших парків та скверів міста і таким чином Русанівка стала піонером у такій благородній справі. Використані матеріали: 1) Київ енциклопедичний довідник (за редакцією А.В. Кудрицького – Головна редакція Української Радянської Енциклопедії – Київ – 1981 – 736 стор.; 2) Русанівка – перший житловий масив, зведений на намивному ґрунті – Київський простір – №2 (2) – листопад 2009 – стор. 4; 3) Олексій Горячов “Мені дуже соромно за сучасних київських архітекторів”. Інтерв’ю з Вадимом Ладним – 2008 – 21 липня; 4) Кирило Білун. Русанівка: життя на острові // Дніпровські новини – 2011 – 2 вересня - № 5 (5) – стор. 14. Матеріал підготовлений Чунаєвим О.Є.

1. Вид на Русанівку та канал сьогодні 2. Будівництво Русанівського каналу та масиву, 1964 рік Матеріал підготовлений Чунаєвим О.Є.