Прокопенко, М. Перетягування Микільської Слобідки: Як громада роками відвойовує у забудовників землі

Прокопенко, М. Перетягування Микільської Слобідки: Як громада роками відвойовує у забудовників землі на березі Дніпра //День. – 2017. – 21 липня.

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День» Перетягування Микільської Слобідки Як громада роками відвойовує у забудовників землі на березі Дніпра

До Микільської Слобідки ми приїжджаємо спекотним ранком. Цього дня — свято Петра і Павла, вервечка віруючих тягнеться на службу до Патріаршого собору УГКЦ. У крипті собору місяць тому поховали Блаженнійшого Любомира Гузара. І вже давно стіни храму тріщать через будівництво висоток поблизу — Українська греко-католицька церква не раз робила заяви щодо цього. Біля собору нас зустрічають жительки району Інга Гордієнко, Катерина Макарчук та Олена Медведенко, які представляють громадську організацію «Микільська Слобідка». Інга та Олена приходять з килимками — незабаром на березі Дніпра розпочнеться заняття з йоги для усіх охочих. А перед цим ми встигаємо прогулятися «будівельними джунглями» району. ЗЕМЕЛЬНА ЕКВІЛІБРИСТИКА

Спочатку ми підходимо до двох височенних будинків на МикільськоСлобідській, 1. Це житловий комплекс «Сонячна Рів’єра», біля якого не один раз протестували місцеві. Підрядником є корпорація «Укрбуд Девелопмент», контроль за будівництвом здійснює кооператив «Об’єднання інвесторів Микільської Слобідки».

Землі тут по шматках відчужували з комунальної власності ще за часів міських голів Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького. «Мета виділення була благородна — зробити рекреаційну зону, аквапарк. На цій території не можна будувати нічого, крім громадських споруд, і то — на відстані 100 метрів від води», — акцентує Інга. Ці 100 метрів — визначений Водним кодексом України розмір прибережної захисної смуги (ПЗС). На

такій стометрівці можуть розташовуватися лише гідротехнічні споруди. Проте, за словами Інги, Київрада прийняла рішення зменшити ПЗС до 50 метрів — лише у Дніпровському районі столиці. «Після Революції Гідності оригінал цього документа чомусь зник. У судах є копії, засвідчені печаткою», — каже Інга. Олена додає, що також всупереч законодавству об’єднали шматки землі з різним цільовим призначенням і віддали їх під житлову забудову. «Рішення про об’єднання земельних ділянок і надання їх під забудову ухвалювали при Черновецькому. Кворуму не було. На сайті Київради є поіменне голосування — чомусь проголосувало усього 43 депутати. Прокуратура ще у 2013 році програла справу щодо цього рішення і забула подати апеляцію, це зам’ялося. Тепер нам кажуть, що ми прийшли до суду запізно, термін позивної давності сплив», — резюмує активістка. Ця земля на березі Дніпра — як перехідне знамено, її кілька разів перепродували. «Ці ділянки, як з’ясувалося, є в заставі «Ощадбанку», — говорить Інга, показуючи на висотки «Укрбуду». — Коли вони почали будувати, то не розраховувалися з власної кишені, а взяли позику у держави. Під заставу поклали цю землю. Нічого не заплатили, і «Ощадбанк» подав на забудовника до суду, виграв справу і забрав землю — від моста Метро і включно із Зоною здоров’я. Далі «Ощадбанк» шматує цю територію, одну ділянку «вирізають» просто під цими будинками і виставляють на торги. Причому із зазначенням, що територія вільна від забудови, проте там вже є два будинки. А незабаром землю купують і реєструють дозвіл на продовження будівництва». ДЕСЬ ТУТ БУЛА ПАМ’ЯТКА Досягненням громади Микільської Слобідки стало скасування дозволу на будівництво, виданого Державною архітектурною будівельною інспекцією. «Рішення Київради щодо зменшення ПЗС проголосували, але воно не набуло чинності, бо для цього його мали надрукувати у газеті «Хрещатик», чого не зробили. Крім того, це рішення не внесли до Держгеокадастру, і досі по всіх документах цих змін немає. Тобто цей папірець з Київради не має законної сили. Це ми довели у судах», — пояснює Інга Гордієнко. У департаменті містобудування та архітектури Київської міської держадміністрації отримали нові умови для добудови велетнів із зазначенням необхідності будувати поза прибережною захисною смугою. Ці умови подали до ДАБІ, яка видала новий дозвіл попри вказані обмеження. «Таким

чином департамент себе захистив — наче попередив ДАБІ, і тепер розбиратися із забудовою мають там. Ми кажемо міській владі — скасуйте дозволи, тут незаконно будують. Ті відповідають, що треба провести перевірку. І все перевіряють на законність. Приїжджають на будівництво, їх не пускають, вони їдуть», — розповідає Олена Медведенко. На тлі інших порушень вже губиться те, що територія під «Сонячною Рів’єрою» є пам’яткою місцевого значення «Історичний ландшафт київських гір і долини річки Дніпро». Активісти звернулися до департаменту культури КМДА, його фахівці приїхали на місце будівництва, але охорона не пустила їх на майданчик. Втім, представники департаменту зробили припис, який активісти Микільської Слобідки переслали до редакції. Зокрема, там є вимога не виконувати будь-які роботи з дня отримання припису без відповідного дозволу департаменту культури (а законно отримати його неможливо) і протягом десяти днів допустити на територію спеціалістів для проведення огляду. У відповідь «Укрбуд»... подав на департамент культури до суду. Справу розглядає Окружний адміністративний суд Києва. Одне із засідань мало відбутися саме у день нашої з активістами зустрічі, але розгляд справи зсували до кінця робочого дня і зрештою перенесли — орієнтовно до вересня. ПІДТОПЛЕНА РЕПУТАЦІЯ Перший проект житлового комплексу «Укрбуду», який бачили активісти, складався з трьох «свічок», нижчого будинку на 16 секцій і такого самого комплексу по інший бік собору. Забудовник вже залив фундамент для третьої висотки — його можна побачити зі сходів Патріаршого собору. Робили це напередодні скасування дозволу. «Вже знали, що дозвіл скасують, і протягом ночі близько 200 бетонозмішувачів заїхали на майданчик — зливали туди бетон, — додає Інга, яка живе напроти і бачила це. — «Укрбуду» невигідно зводити лише два будинки — треба тягнути комунікації, а це дуже дорого, і керівництво будівельної компанії відкрито, навіть у ЗМІ, говорить про плани не зупинятися на двох будинках». Якщо все це реалізують, частина старих будинків буде закритою від сонця — перед їх вікнами буде стіна з багатоповерхівок. Є й інша проблема. «Тут — пісок, ці території роками підтоплювались. Коли збудували дамбу на Київському водосховищі та Десні, це врегулювали, таких потопів не було. Але якщо звести таку «стіну», стічні води, опади не

зможуть вільно виходити в Дніпро», — пояснює Інга. Підтоплення вже трапляються, і недавно депутат Київради Анатолій Шаповал, який допомагає місцевим активістам, зробив запит до комунальної корпорації «Київавтодор», щоб ті роз’яснили причину явища. Відповідь «Київавтодору», надіслана на початку липня, показова: «У зв’язку з інтенсивною забудовою багатоповерховими будівлями мікрорайону Лівобережний з 2002 року, зменшенням у зв’язку з цим площі зеленої зони i збільшенням площі водозбору виникла проблема підтоплення території в районі Лівобережної площі. Місце водозбору з мережею зливоприймальникiв під шляхопроводом у районі станції метро «Лівобережна» та вулиці Митрополита Андрея Шептицького, 4 є одним із найнижчих місць рельєфу у Дніпровському районі, а існуюча в цьому місці система водовідведення, влаштована у 1972-1974 роках, не розрахована на приймання понаднормової кількості дощових вод у період короткочасних потужних весняно-лiтнiх злив, як це відбувається за останні десять років, у результаті чого щорічно у травні-червні виникає підтоплення території на значній площі». ЗЕЛЕНІ МРІЇ До Євробачення набережну біля «свічок» облаштували: з’явились лавиці, квіти, велопарковка. За словами Інги, ці роботи обіцяв профінансувати «Укрбуд», виконували їх, зокрема, й комунальники з «Київзеленбуду». «Забудовник, який свариться з нами у судах, каже, що от вони зробили для нас набережну, інвестували гроші для громади. Але ми розуміємо, що коли зведуть будинок, це обнесуть парканом, щоб ми сюди не ходили. Адже об’єкт позиціонують як елітне житло», — констатує активістка.

Олена Медведенко зібрала інших місцевих жителів, і вони створили місцеву ініціативу щодо повернення до комунальної власності території, яку незаконно забрали, і створення тут рекреаційного спортивного парку. Ініціативу підтримало більше тисячі людей, її зареєстрували у Київраді, вона вже півроку «висить» у комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування і періодично обговорюється на засіданнях робочої групи. Справу затягують. Тож громада у співпраці з депутатом Анатолієм Шаповалом і головами чотирьох фракцій Київради підготувала і подала на розгляд проект рішення про створення парку в Микільській Слобідці в межах семи гектарів і повернення відчужених земельних ділянок. Всі документи активісти передали меру Києва під час його візиту на берег Дніпра, але знову процес затягують у владних кабінетах.

ОСВОЄННЯ ЗОНИ ЗДОРОВ’Я З Оленою та Інгою через хащі пробираємося до Зони здоров’я по інший бік Патріаршого собору. Трохи далі великий житловий комплекс планує будувати компанія «Нова Слобідка». «За чинним Генеральним планом Києва, це — рекреаційна і паркова зона. І за новим Генпланом, який планують прийняти, теж. І на детальному плані території ця ділянка позначена як зелена зона. Наче планують, що поряд все забудують, а тут всі гулятимуть. Але ж ця зона так само забудовується», — коментує Інга, коли ми проходимо повз огороджений парканом смітник. На березі також функціонує комунальне підприємство «Плесо». З ним активісти налагодили контакт. Незадовго до Євробачення Олена Медведенко запропонувала місцевим жителями провести загальні збори та обговорити можливі зміни у районі. У результаті люди написали до різних комунальних підприємств, щоб у рамках підготовки до Євробачення облаштували берег. Тоді «Плесо» пообіцяло відновити пляж Зони здоров’я. Комунальники подали заявку до бюджету міста, щоб на це виділили гроші. Підприємство отримало майже півтора мільйона гривень і провело реконструкцію пляжу. «Головне, щоб був туалет і душ. Купатися тут не рекомендовано, і щоб діти не лізли у воду, їм треба місце, де можна поплюскатися у спеку. Це і зробили. Ще завезли ґрунт і облаштували доріжки з дерев’яними перголами», — показує нову набережну Олена.

Між іншим, рік тому активістка та її чоловік, знаменитий баскетболіст і дворазовий чемпіон НБА Станіслав Медведенко, облаштували у Зоні здоров’я на набережній баскетбольний майданчик. До цього долучилися й інші місцеві мешканці — провели аукціон, на якому зібрали кошти, і влаштовували суботники. Територія, на якій розташовується майданчик, належить «Ощадбанку». Тож коли землю продадуть, він опиниться у підвішеному стані. А на критому бетонному майданчику активісти хочуть облаштувати сцену, щоб проводити вистави. Земля теж належить «Ощадбанку». «У комунальному підприємстві «Плесо» запевнили, що «Ощадбанк» не проти

користування мешканцями критим майданчиком і їхньою частиною Зони здоров’я, поки її не продали. Але невідомо, що буде, коли власник зміниться», — додає Олена. Більш того, цього року два проекти від громади Микільської Слобідки стали переможцями голосування у Громадському бюджеті Києва. Йдеться про облаштування Зони здоров’я і створення скейт-парку. Перший проект недавно почали втілювати. Активісти оновлюють гойдалки, паркан тощо. Всі ці облаштування гуртують громаду: коли у місце вкладено стільки зусиль, його важко віддати у руки забудовникам. «ТУТ У НАС МАЛЕНЬКИЙ КРИМ» Боротьба за територію Микільської Слобідки з різною інтенсивністю триває багато років. Як каже Інга, це передається від покоління до покоління. «У 2007 році, одразу після пологів, прийшла до Зони здоров’я з візком, сказала, що підтримую протест, щось підписала і пішла. Потім зникла, а зараз маю більше часу на громадську активність, — ділиться вона. — Колись 60-річні дідусі та бабусі приходили сюди, валяли паркани, а зараз їм за 70, вони вже не можуть це чути. Хтось із місцевих активістів пішов на фронт, хтось виїхав за кордон...»

Кумедно за формою й сумно за змістом відбувається спілкування мешканців Микільської Слобідки з міським головою Віталієм Кличком. Коли той бачить їхні протести на районі чи під будівлею КМДА, б’є себе в груди, запевняючи, що припинить будівництво. Але, за спостереженнями Інги, саме при ньому роботи на скандальних об’єктах пожвавились. Активістка зі сміхом згадує недавній приїзд мера в район — тоді відкривали облаштовану ділянку пляжу. «По-перше, його чекали півгодини, якщо не більше. Він тихенько приїхав, його зустріли офіційні особи, він побачив, що громада стоїть, і тихенько пішов. Всі йому кричать: «Скільки можна! Ви все забудовуєте!». А він: «Ні-ні, нічого будувати не дам о, сам не будуватиму». Йде, а люди — за ним і кричать. Все це тривало три хвилини. Потім Кличко сів у човен, який так і називався — рятувальний», — посміхається жителька Микільської Слобідки. Навесні цього року громада зверталась навіть до Адміністрації Президента. Інга змогла поспілкуватися з її представником. «Мене уважно вислухали і навели два аргументи. По-перше, що це ми обрали Кличка — отже, ми і

повинні з ним розбиратися, бо у нас децентралізація. Але порушено наші конституційні права, наприклад, на вільне дозвілля. І дозвільні документи видавала виконавча влада, призначена Президентом. По-друге, мене спитали: «А що вам не подобається?». Кажу про захист прав, порушення законів... Це, по суті, сепаратизм: всередині країни Київрада зробила закони для себе і живе за ними. А «вбивчий» аргумент такий: «Вам же зробили набережну. Що вам ще треба?». Кажу про порушення законів, що потім це закриють парканами», — згадує діалог Інга. Взагалі місцеві активісти порівнюють ситуацію у районі з окупацією Криму і частини Донбасу. Свого часу вони навіть мали девіз: «У нас забрали Крим — не віддамо Дніпро». Інга пояснює: «Тут у нас маленький Крим, маленький схід України — його нахабно забирають, а ми пручаємося». Поки ми розмовляємо, до Інги та Олени підходять інші місцеві жителі з килимками — теж збираються на йогу. Олена тримає стопку афіш одразу трьох подій: зустрічі з Європейським культурним центром «Краків», майстер-класів з виготовлення паперових метеликів і в’язання гачком кошика. Активісти мріють, що колись відвоюють цю територію, Київрада затвердить проект із парком і тут стане зелено, затишно і, до речі, не так спекотно влітку. Зрештою, громада вже довела, що вміє дбати про цю землю.