Мельничук, Г. Де жити в Києві: Лівобережний

Мельничук, Г. Де жити в Києві: Лівобережний [Електрон. ресурс] // Вечірній Київ [сайт]. – К. – Режим доступу: http://eveningkiev.com/article/19816 (23.03.2016) Де жити в Києві: Лівобережний

Фото: Григорій Мельничук Житловий масив Лівобережний – один з перших спальних районів на лівому березі Києва, розташований зовсім близько до центру міста, у Дніпровському адміністративному районі. Будівництво Лівобережного житлового масиву на намивних грунтах почалося у 1970-х роках і триває досі, тільки замість 9поверхових "брежнєвок" зводять сучасні висотки по 20 і більше поверхів. Причому попри близькість до Дніпра набережної тут немає, як і парків – гуляти доведеться в сусідніх районах. Активне життя на Лівобережному зосереджене в основному біля станції метро "Лівобережна". А вже в кілометрі від неї – досить пустельні вулиці і зовсім небагато торгівлі. Головний об'єкт району – Міжнародний виставковий центр, побудований на тому місці, де планувався Лівобережний адміністративний центр Києва. Їхати до центру (Майдан Незалежності): на машині 15-20 хвилин, на громадському транспорті – 25-30 хвилин.

1. Район і його структура Вулична мережа проста, але пішки можна заблукати Район розташований на намитому рівному плато і будувався за єдиним планом – правда, реалізувати вдалося не все, і досі в деяких кварталах відчувається незавершеність задумів архітекторів. Як нерідко зустрічається на житлових масивах з великими кварталами, тут досить багато магістральних пішохідних алей через двори. Якщо їх знати – то пересуватися по району можна зручно і швидко, однак, звичайно ж, ніяких покажчиків тут немає. Карта: openstreetmap.org Основна забудова старих кварталів на Лівобережному – "брежнєвки", причому вони досить віддалені від берега Дніпра. На півночі це 8й мікрорайон, а на півдні – 1-й. Потужний масив

новобудов розташований біля метро, поблизу виставкового центру, кілька років тому на самому березі південніше мосту збудували кілька елітних житлових комплексів, "продавши" вид на Правий берег кілька разів – нові будівництва починали все ближче до води. Зараз активно будується кілька житлових комплексів в північній частині масиву, за ними розташований невеликий район приватного сектора – залишки села Микільська Слобідка, більшу частину якого знесли під забудову багатоповерхівками ще в радянський час. У перспективі розвиток Лівобережного масиву – це освоєння промзони вже закритого молокозаводу, з виходом до Русанівського каналу.

2. Благоустрій вулиць і дворів Двори "брежнєвок" цілком просторі, а в нових кварталах - тісні і переповнені машинами Спроектовані ще за радянської доби двори старих кварталів масиву просторі – тут і дитячі майданчики, і алеї, і досить великі порожнечі громадського простору. В основному тут чисто й охайно – але без особливих ознак сучасності.

Інша справа – новобудови, де і без того невеликі двори по суті перетворені на парковки, тут місцями навіть пройти складно, а випустити дитину на прогулянку у двір навіть небезпечно. Така ситуація в тому числі і в елітних кварталах біля кромки Дніпра. Утім, у найдорожчого житлового комплексу облаштували невеликий причал для яхт, гордо назвавши це яхт-клубом. Однак територія поблизу цього "закладу" поки мало впорядкована, місцями ходити там і зовсім страшнувато. Проблеми МАФів на самому житловому масиві практично немає – торгівля зосереджена біля метро.

3. Громадський транспорт Метро довезе до центру швидко – якщо у нього "затрамбувати"

До "Хрещатика" з "Лівобережній" їхати лише 10 хвилин – але цю перевагу жителі Лівобережного відчувають в основному в непікові години й на вихідних. А ось в ранковий час пік потрапити у поїзд метро не так легко, адже на попередніх станціях вагони заполонили жителі Дарниці, Лісового, частини Троєщини, Воскресенки. Дублюючих метро автобусів або маршруток немає, тож доведеться "утрамбовуватися" або витрачати зайві 10-15 хвилин, щоб з'їздити на попередні станції і там сісти у поїзд. А ось для поїздок по Лівому берегу варіантів безліч. На метро "Лівобережна" розташовані кінцеві десятка маршрутів, можна виїхати навіть у місто Бориспіль. Автобуси 42, 46, 49, 70, 87 та дублюючі їх маршрутки ходять до Дарниці, Ленінградської площі, на Воскресенку, до Троєщинського ринку. Утім, по самому житловому масиву можна переміщатися і пішки – район досить компактний. Пішки можна ходити і на пляж в Гідропарку – щоправда, через автомобільний міст. Розташована тут і станція міської електрички "Лівобережна" – правда, йти до неї досить довго і не особливо зручно. Є плани влаштувати зупинку міської електрички і на станції "Київ-Дніпровський", яка поки не функціонує як пасажирська.

4. Дороги і стоянки Вулиць на Лівобережному не вистачає, а у метро майже завжди пробка Головна транспортна проблема Лівобережного – розв'язка біля однойменної станції метро, де затори трапляються регулярно. Тут і нерегульовані популярні переходи через з'їзди з шляхопроводу, і кінцеві маршруток, що стоять у два ряди, і сила-силенна машин, що припаркувалися ближче до метро, а їхні водії поїхали в центр на підземці. Про якусь реконструкції розв'язки навіть не йдеться, тому залишається тільки змиритися з цим. Так, до речі – проїхати з північної частини масиву у південну можна тільки через розв'язку біля станції метро. Зовсім інша справа – всередині масиву, де широкі 4-6 смугові вулиці практично завжди вільні, в правих рядах завжди є місця для парковки. Однак вулична мережа Лівобережного недобудована: вулиці Панельна та Микільсько-Слобідська упираються в огорожі, дивно виглядає кільцева розв'язка в кінці масиву – площа Луначарського. Північніше багатоповерхова забудова так і не продовжилася.

Зате в кінці масиву – великі автостоянки, стоянку влаштували і в тупику Микільсько-Слобідській вулиці, є кілька гаражних кооперативів, у тому числі і багатоповерхових. Відверто не вистачає продовження вулиці Флоренції до вулиці Марії Раскової – до новобудов доведеться добиратися в об'їзд або пішки через багнюку.

5. Освіта і медицина Навчальних та лікувальних закладів на Лівобережному достатньо, чекають на елітну школу На території житлового масиву розташовано 5 середніх навчальних закладів: коледж ім. В.А. Сухомлинського (школа №272), школи №65, №125 (з поглибленим вивченням англійської мови), ліцеї №208 та №128. Останній зараз розширюють – вже майже готовий новий корпус, на черзі реконструкція старого. Близькість до елітних новобудов натякає, що ліцей буде сучасним. Деякі дитячі садки переобладнали під інші потреби, доведеться пошукати гуртки та секції – проте до центрального Палацу дітей та юнацтва їхати на метро 10 хвилин. На Лівобережному масиві розташовані центральна поліклініка Дніпровського району та районна дитяча лікарня. Неподалік від них розташовувався центр реабілітації наркозалежних, однак він згорів.

6. Торгівля та послуги Тільки першої необхідності і з невеликим вибором Торгівля на Лівобережному сконцентрована біля станції метро. Іноді навіть за якоюсь дрібницею доводиться йти сюди, тоді як в житлових кварталах відчувається брак навіть продуктових магазинів, особливо невеликих супермаркетів у пішохідній доступності. А біля станції метро – і кіоски, і хаотично побудовані торгові центри, і невеликий ринок, і величезний супермаркет Novus. Ринок зовсім невеликий і ходять сюди тільки жителі району, на тротуарах біля ринку і на зупинках транспорту – "стихійні" торговці.

7. Розваги і громадське харчування Виставковий центр, локальний ТРЦ і два театри Єдиний торгово-розважальний центр Лівобережного – "Комод", де є і магазини, і кінотеатр, а в сусідній будівлі розташований Театр драми і комедії на Лівому березі. Також на Лівобережному – ще один ляльковий театр. Київ – єдине місто в Східній Європі, де таких театрів цілих два. Біля метро розташовані два фаст-фуди, а ось вглиб території району можна зустріти хіба що невеликі кафе. Деякі – цілком затишні, але, як кажуть, треба знати місця. Утім, у теплу пору можна відправитися в сусідній Гідропарк, навіть пішки. З помітних переваг – зручно відвідувати різні виставки та концерти у Міжнародному виставковому центрі, який розташований впритул до житлової забудови.

8. Парки та сквери Район на березі без набережної і з крихітним пляжем Головний парадокс району – відсутність повноцінної набережної при близькості Дніпра. Поанд те, масив по суті відгороджений від річки, довжина доступного берега з пляжем – менше 90 метрів! Справа у тому, що землі ближче до води облюбували забудовники, частина ділянок зовсім пустує, але огороджені. Єдиний сквер по вулиці Луначарського біля поліклініки – з мінімальним рівнем благоустрою. Утім, якщо пройти 350 метрів по пішохідному містку над залізничною станцією "Київ-Дніпровський", то можна

потрапити в цілком пристойний парк "Перемога". Ще одне місце відпочинку – Русанівський канал на півдні масиву. Тут і доріжки біля води, і пішохідні містки, хоча в цілому рівень облаштованості набережної у даному місці невисокий. Однак, якщо далі пройти або під'їхати зупинку-другу – можна потрапити на Русанівську Набережну або в Гідропарк.

9. Спорткомплекси та спортмайданчики Спортмайданчики – тільки у школах Зі спортивною інфраструктурою на Лівобережному не густо – зміцнювати здоров'я доведеться на шкільних стадіонах і спортмайданчиках. Зате можна відправитися в Гідропарк на знамениту "качалку", створену ентузіастами здорового способу життя. Кататися на велосипеді тут відверто ніде, до того ж алеї викладені бетонними плитами зі стиками. Зате бігати навколо сусідньої Русанівки може бути цілком приємно.

10. Історія та пам'ятки Історії немає, зате збудований кафедральний собор УГКЦ Артефактів існував на місці масиву села Микільська Слобідка залишилося небагато, і туристам тут робити особливо не має чого. Окремі краєзнавці та любителі залізничної історії зацікавляться покинутою станцією туристичних поїздів, закритою ще за часів СРСР. Ще подейкують про збережених на території молокозаводу ангарах трамвайного депо – до війни на місці лінії метро ходив трамвай, причому не тільки на Поділ, а й в Бровари. Але регулярних екскурсій по Лівобережному масиві не знайти. Головна визначна пам'ятка і культовий об'єкт району – собор Воскресіння Христового Української грекокатолицької церкви. Збудований в оригінальній сучасній архітектурі, храм став орієнтиром на Лівому березі, але в життя району інтегрований слабо – хоча є патріаршим. Насправді ще не завершені інтер'єри храму, тому богослужіння часто проводяться в тимчасовій невеликій дерев'яній церковці. Є на Лівобережному й недільна школа – біля

Русанівського каналу, причому заняття проводяться у... переобладнаному залізничному вагоні.

Що сподобалося: близькість до центру, відсутність транзитного транспорту, просторі затишні двори старих кварталів. Що не сподобалося: дефіцит зелених зон і локальної торговельної інфраструктури, закритий Дніпро, перевантажений в годину пік транспорт.