Широчин, С. Лівобережний громадський центр// Невідоме Лівобережжя. 1960—1980-ті / Семен Широчин, Олександр Михайлик, Кирило Степанець. – Київ, 2018. – С.154-162. Лівобережний громадський центр За повоєнної доби у великих містах різних країн світу почали виникати нові модерністські простори, де на вільних ділянках будувались ділові центри, що дозволяло зняти частину навантаження з центрів міст. Одним із найбільш відомих прикладів подібного центру є паризький район Дефанс, збудований у 1950-х - 1960-х. В районі розмістилися офісні хмарочоси, пішохідні публічні простори, торговельні та громадські споруди, виконані в дусі сучасної архітектури. Дефанс став зразком нового модерністського району.
Вадим Гопкало та макет Лівобережного громадського центру. З архіву родини Вадима Гопкало В Києві з кінця 1960-х планували створити свій Дефанс Лівобережний громадський центр. Його будівництво було заплановане в кінці 1960-х на території колишньої Микільської слобідки, вздовж Броварського проспекту. Вибір розташування вздовж важливої містобудівної осі споріднює ці два райони - модерністський центр
7977. План Лівобережного громадського центру мав бути водночас винесеним із історичного центру і легко доступним завдяки лінії метро та магістральним автошляхам, що ведуть до центру міста. Ще одна цікава спільна риса - Дефанс теж будувався на лівому березі, одразу за невеличким островом на Сені. Проте, на відміну від Парижа, Київ мав більше вільних територій, що забезпечувало кращі умови для створення тут зон відпочинку. Авторами проекту Лівобережного громадського центру виступали архітектори В. І. Гопкало, В. М. Гречина, М. М. Дьомин, І. М. Іванов, Ю. А. Паскевич, Г. М. Слуцький, Л. І. Філенко і В. М. Шарапов, головним інженером проекту був А. С. Штекель. Територія майбутнього центру була розділена на функціональні зони: адміністративну (5,13 га), готельних комплексів (11,65 га), культурно-просвітницьких установ (13,55 га), торговельну (5,08 га), рекреаційно-паркову (10,13 га) та транспортну (37,04 га). Це дозволяло вирівняти диспропорцію культурної та громадської інфраструктури, яка майже повністю була зосереджена на правому березі. Водночас концепція громадського центру враховувала не тільки його лівобережне, але й загальноміське значення.
Макет Лівобережного громадського центру. Варіант. З архіву родини Вадима Гопкало Проект передбачав будівництво музично-драматичного театру на 1,3 тис. місць, будинку науково-технічної творчості (на місці сучасного ТЦ «Комод»), будинку молоді (на місці собору), кіноконцертного залу
на 5 тис. місць на місці сучасного міжнародного виставкового центру (проти 3,8 тис. місць у палаці «Україна»), чотирьох кінотеатрів, галереї мистецтв, чотирьох готелів на 4 тис. місць, бібліотеки на 5 млн. томів, кількох торгових комплексів та спеціалізованих магазинів, будинків побуту, ресторанів, а також підземних стоянок на 8 тис. автомобілів. Розрахунок пропускної спроможності, виконаний у 1970-х, було зроблено з урахуванням перспективи зростання населення та збільшення людських та автомобільних потоків на 2000 рік. Архітектурно ансамбль мав розкриватися в сторону річки, а висота забудови повинна була збільшуватись при віддаленні від Дніпра.
Макет Лівобережного громадського центру. Варіант. Ще одна ознака модерністського ділового центру - офісні хмарочоси. Хоча в радянських умовах не існувало комерційної нерухомості, для запланованих висотних споруд знайшли своє застосування. Планувалося будівництво чотирьох адміністративних будинків висотою 9, 12, 16 та 35 поверхів, де мали розмістити деякі республіканські міністерства та відомства. Усередині Лівобережного центру мали рознести рух транспорту і пішоходів на різні рівні: більшість автомобільних шляхів підіймалася на естакади, залишаючи пішоходам безбар'єрний простір. Будівля кіноконцертного залу і берег Русанівської протоки в проекті з'єднувала пішохідна еспланада з широкими сходами і пандусами, фонтанами і каскадом басейнів. Тут була запроектована вулиця-галерея з різноманітними магазинами.
Міст-еспланада на Правобережжя. Для зручного сполучення центру міста з Лівобережним центром мали побудувати окрему станцію метро - «Русанівську», що мала знаходитися між «Гідропарком» і «Лівобережною», одразу за мостом Метро. Іншою ідеєю «зближення» Лівобережного громадського центру з історичною правобережною частиною міста був міст-еспланада, який мав сполучати Лівобережний центр з Річковим вокзалом, проходячи через всі острови. Цей міст мав стати повністю пішохідним і використовуватися в ролі величезного громадського простору, на якому розміщувалися різноманітні культурні і спортивні споруди.
Макет Лівобережного громадського центру Через радянську адміністративну бюрократію реалізація проекту постійно відкладалася, а сам проект - перероблювався. З грандіозного проекту були реалізовані лише окремі уламки. Наприкінці радянської епохи було побудовано 25-поверховий готель «Турист» та Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра. В 1990-х вдалося завершити Лівобережний поштамт, що, маючи велику площу, стоїть майже порожній і функціонує як звичайне поштове відділення. Ще одне будівництво, почате за радянських часів, стоїть недобудованим
понад 30 років. Це - 16-поверхова адміністративна будівля з північної сторони Броварського проспекту, найстарша з київських недобудов.
7985. Макет Лівобережного центру. М.А. Левчук, О.Р. Клименко, О.В. Константинов, О.В. Коструба Решта території, що на ній мав постати громадський центр, зараз майже повністю забудована. Значну її частину було захоплено для будівництва комерційного житла, задля чого на початку 2000-х було знищено залишки села. На місці, де мав бути кіноконцертний зал, постав Міжнародний виставковий центр (МВЦ), позбавлений підземних паркінгів. Замість Палацу молоді з'явився кафедральний собор Української греко-католицької церкви та резиденція екзарха з допоміжними приміщеннями. Замість Будинку науково-технічної творчості побудовано офісно-торговельно-розважальний центр «Комод». А замість решти будівель виросло висотне комерційне житло. Сучасні споруди збільшили навантаження на метро і закрили перспективу на Лавру і правий берег Дніпра. Задуманий колись громадський простір з кіноконцертним залом, великий сучасний театр, палац молоді, бібліотека, галерея тут вже не з'являться. І виправити цю найбільшу містобудівну помилку вже практично неможливо.