Просєкова, А. Дніпровський вояж – 6

Просєкова, А. Дніпровський вояж – 6 : [Електр. ресурс] / А. Просєкова // Ліски : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – К.: 22.08.2017. – Режим доступу: http://lisky.org.ua/site/news/news3006.shtml (1.10.2017). – Назва з екрану.

Просекова Антоніна Дніпровський вояж - 6 Держава створюється не для того, щоб просто жити, а для того, щоб жити щасливо. Аристотель Сьогодні у нашій віртуальній подорожі, яку проводимо на 118-му автобусному маршруті, заключна частина – шоста зупинка – КИЇВСЬКА ВЕНЕЦІЯ. Таку ліричну назву їй задумав Микита Хрущов – це була його мрія, але здійснити її, втілити у життя йому не вдалося, як і не вдалося до 80-х років минулого століття тодішній системі створити безготівкове світле майбутнє для всього людства… Та все ж вона постала – Русанівська житлова краса - вона розгорнулася на 130-ти гектарах між Микільською Слобідкою та Березняками – один із самих комфортних житлових масивів нашого міста. Це оаза із зелені, води та чистого повітря - острів-масив, бо тут немає промислових підприємств і ніякі шкідливі викиди не заважають мешканцям житлового комплексу дихати на повні груди. І за традицією нашого вояжу - трохи історії. Перед будівництвом тут було урочище Русанівка, що відоме з давніх часів як володіння київських монастирів. Воно отримало свою назву за прізвищем Сави Русановича, який у ХУІ столітті володів сусідніми землями та мав свій трактир. Про цей трактир згадує Тарас Шевченко у «Прогулке с удовольствием и не без морали»: «Рязанова трактир, как голова утопленника, показывается из воды. А гигантмост, как морское чудовище, растянулся поперек Днепра…». Потім були вже відомі село Русанів, Русанівське озеро, затока та рукав Дніпра. І вже у 1961-му році почалася розбудова взірцевого житлового масиву, який передбачав виконання комплексу дуже складних робіт по створенню штучного рельєфу – вперше у практиці містобудування на теренах бувшого союзу (Архітектори Г.С.Кульчицький та В.Є.Ладний). На краю Русанівської затоки був намитий острів, піднятий над рівнем води на 3-5 метрів. Від лівого берега острів був відокремлений штучним проточним обвідним Русанівським каналом довжиною два кілометри 700 метрів, глибиною 3-4

метри та 40 метрів завширшки. У південній частині встановлені 15 фонтанів із підсвічуванням.

Через канал зведені мости: три автомобільні, два пішохідні. Забудований острів 9- та 16-ти поверховими багатосекційними житловими будинками. В основу планування покладено спеціальне розміщення житлової забудови, що виключає вплив шуму міського транспорту, створює найзручнішу орієнтацію будинків. Територія розбита озелененими бульварами на три великі мікрорайони: поперек острова прокладений бульвар Ігоря Шамо, перпендикулярно до нього – Русанівський бульвар, з боку Дніпра – Русанівська набережна, уздовж берегу каналу – вулиця Ентузіастів. Вся Русанівка збудована за 13 років. А яке життя вирує сьогодні на цьому благодатному, вже музейному острові? Зв’язок із «великою землею» мешканці масиву підтримують через поштові відділення №№ 147 та 154, які знаходяться на вулиці ЕНТУЗІАСТІВ у будинках 39 та 11. Вулиця Ентузіастів, як відомо, найдовша вулиця цього острова – 2,75 кілометри – пролягає від Русанівської набережної (двічі утворюючи напівкільце) і, як вже мовилося, вздовж берега Русанівського каналу. Виникла вона у 1961 році під назвою 1-ша Нова, сучасну назву носить з 1964 року. Коли їдемо по мосту Патона на лівий берег, назустріч нашим очам відкриваються, мов крила птаха, сторінки розкритої книжки, начебто запрошуючи до своїх обійм – це будівля готелю «Славутич». Він під першим номером на вулиці Ентузіастів і перший на київсьому лівобережжі, бо збудований у 1969-1972 роки за проектом тих же архітекторів, що проектували весь масив. Будівля має 16 поверхів. Було запроектовано 515 номерів, на першому поверсі ресторан та кінотеатр. В 2008 році готель відреставрований, номерів зменшили до 400, відкрили конференц-зал для проведення семінарів та конференцій і він отримав статус трьохзіркового заїзду, який привітно

зустрічає гостей Києва і частує їх українською та європейською кухнями. Далі на цій вулиці розташовані соціальні та культурні об’єкти. Наприклад, дитячих садочків за різними номерами налічується п’ять, в тому числі школасадок № 404 «Мандаринка» (буд.35/2). Загальноосвітня школа № 137 з поглибленим вивченням англійської мови, починаючи з 1-го класу, розташована у будинку 7/4. Роботу свою школа розпочала ще у 1967 році. Сьогодні на базі школи працює майданчик МАН хімія. В школі ведуться науково-експериментальні роботи з проблем екології. Також школяри займаються у спортивних секціях, гуртках музики, танцю та у театральній студії «Барви». Гімназію № 136 (буд. 29/3) відкрили у 1966 році на базі середньої школи № 136, а статут гімназії вона отримала у 1997 році , який затвердили лише у лютому 2013 року. Кредо учителів та учнів гімназії: «Для життя - не для школи вчимося». А в своєму Гімні вони наголошують:

- Ти, гімназіє, цвіти в рідній Україні. Піднімайся і рости у небесній сині. Ти з’явилася для нас в цей святковий добрий час, Як надія в скруту, як надія в скруту. Нас гімназія навчить знань, наук перлин, Щоб ми вміли присвятить душу Україні. Ціль в житті потрібно мать, цілей треба досягать, Плідно працювати, плідно працювати", - співають випускники, прощаючись із гімназією. А початковій музичній грамоті навчають малечу у Дитячій музичній школі № 16, яка займає приміщення у невеличкому будиночку 5-А. Для підлітків є Бібліотека імені Є. Кравченка (буд. 51/24), яка відчинила свої двері 1968 року. Обсяг фондів має 27033 видань, кількість читачів - 2625 користувачів. В 1976 році бібліотеці надано ім’я українського письменника Євгена Кравченка. Що сьогодні бентежить душі юних читачів? На це є відповідь також у Гімні цього закладу: «Це конкурси і зустрічі яскраві, Це вікторини та виставки цікаві, Це корисне на кожному кроці, Це поштовх до знань, Заряд позитивних емоцій. Це пошук талантів,

Пробудження думки. А ще – це довір’я та дружні стосунки». На цій же вулиці існує і дорослих імені Вона почала працювати війни на Микільській

найстаріша Бібліотека для В.Маяковського (буд. 29). ще до Другої світової слобідці.

У 1950-му році відновила свою діяльність. У середині 60-х років переїхала у нове приміщення за даною адресою. В 2001 році у зв’язку з адміністративнотериторіальною реформою столиці ввійшла до складу ЦБС Дніпровського району. Бібліотека обслуговує 4900 користувачів. Сьогодні в книгозбірні діє проект «Бібліотека - центр інформації місцевої влади». А ще в її приміщенні збирає небайдужих людей до творчості гурток рукоділля «Читачі та бібліотекарі: світ наших захоплень». Від найдовшої вулиці переходимо до найдовшого бульвару на цьому острові – бульвару ІГОРЯ ШАМО, який зродився, як і сам острів, на початку 60-х років і мав назву 2-га Нова вулиця. У 1964 році отримує назву бульвар Давидова на честь голови Київського міськвиконкому Олексія Давидова, який, як виявилося пізніше, був причетний до трагедії, що сталася 13 березня 1961 року на Куренівці. Нову назву бульвар отримав у 2016 році на честь знаного і шанованого киянина, композитора Ігоря Шамо, одного із авторів київського гімну «Як тебе не любити, Києве мій!». Бульвар має довжину рівно один кілометр або 1000 метрів і пролягає від вулиці Ентузіастів, двічі утворюючи хорду. На півдні ми заходимо до нього через пішохідний міст з боку проспекту Соборності і нас зустрічають дві великі вежі, які, як у казці, охороняють вхід до королівстваострова – це 16-ти поверхові будинки. В одному з них (2/5) доросла бібліотека, в якій створено відділ літератури на іноземних мовах від Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. Далі під номером 5 знаходиться Навчально-виховний комплекс № 141 «ОРТ» (Освітні ресурси та технічний тренінг») міста Києва. До нього входять: дошкільний навчальний заклад – школа І ступеня; спеціалізована школа ІІ ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов та інформаційних технологій – технологічний ліцей.

НВК № 141 «ОРТ» виховує у школярів самостійність, лідерські якості, характер, силу волі та допомагає в розкритті талантів і обдарувань. Мета сучасної школи – «Навчити учня бути успішним» - закликають вчителі «ОРТ». А що пропонує школа № 182 (буд. 17)? Перша Русанівська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів започаткована у 1964 році. Навчальний комплекс у складі школа-ліцей, заснований у 1994-1998 роки, сьогодні успішно розвивається. Цей освітній проект і в наш час є унікальним в освітянській історії столиці і працює на її майбутнє. Поруч знаходиться Русанівський ліцей ( буд. 17а). Цікаво, як там навчаються? «Ліцей – дитя нового часу і змін, існує як фізико-математичний ліцей з 1992 року. У 2007 році під патронатом Київського державного університету ім. Т. Г.Шевченка при Русанівському ліцеї була відкрита локальна академія мережевих технологій CISCO. На початковому етапі слухачі академії отримували підготовку за курсом IT Essential. З 2010 року – за І семестром курсу CCNA, а з 2013 р. – за ІІ семестром цього курсу».

– пишуть про себе ліцеїсти на своєму сайті. А ось іще дві мудрі цитати з їхнього життя: «Знання, отримані в ліцеї, зроблять вас більш впевненими та сильними. Дозволять довести всьому світові, що розум – найдорожчий скарб. Чи можливі сьогодні унікальність і неповторність? У душах і поглядах, у почуттях і прагненнях? Ми вибираємо найкраще і сьогодення. Чесне і відкрите». А далі по бульвару Ігоря Шамо (буд.18) ще один учбовий заклад – школа І ступеня № 330 - початкова школа, де навчають дітей з 1-го по 4-й клас. Є прислів’я: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей». Цією мудрістю користуються вчителі даної школи. А ще вони пишуть на своєму сайті, що родзинкою освіти у закладі є проект «На рік ми стали старшими». Це газета, яку протягом року оформлює кожен клас. В ній відображається життя школярів у навчанні, на відпочинку, на святах, їх захоплення та мрії. Всіх, хто заходить на подвір’я школи, зустрічає стенд «Щасливе дитинство саме тут». Я в цьому переконалася (див.фото). А на подвір’ї за номером 18/2 у нових корпусах розташувалися інститути Університету імені Бориса Грінченка: Педагогічний інститут, Інститут Мистецтв та Інститут людини. Факультети і кафедри вони мають дуже різноманітні, дивіться їхні сайти. Бульвар Шамо прикрашає велика алея тополь.

І від найдовшого бульвару переходимо до найкоротшого – всього 330 метрів – РУСАНІВСЬКИЙ бульвар. Він лежить від Русанівської набережної і доходить до бульвару Ігоря Шамо. Виник під час будівництваа масиву на початку 60-х років. Сучасну назву носить з 1964 року. Має усі ознаки класичного бульвару – посередині його також прикрашає алея тополь. 13 серпня 1982 року на початку бульвару було відкрито пам’ятник Миколі Васильовичу Гоголю (1809 – 1852), скульптор А.Скобликова. Додам, що барельєф Гоголя є ще на фасаді Київського державного театру оперети (вул. Велика Васильківська, 53). Також українці вшановують пам’ять великого сатирика щорічним фестивалем Гогольfest, який вже став міжнародним. Цьогоріч йому виповнюється 10 літ і відкриття станеться 7 вересня на території ВДНГ. Від пам’ятника знаменитому українцеві переходимо до РУСАНІВСЬКОЇ набережної, яка має в собі 1800 метрів, починається від моста Патона і йде до вулиці Євгена Сверстюка. Виникла, як і весь острів, на початку 60-х, сучасну назву отримала у 1962 році. За адресою Русанівська набережна,12 знаходиться будівля із непростою історією. Влітку 1968 року був відкритий широкоформатний кінотеатр «Краків» на честь польського міста-побратима Краків, який у цьому статусі проіснував до 1991 року. Потім не використовувався за призначенням. З 15 жовтня 2009 року відкрився Муніціпальний театр «Київ», що стало поштовхом до відродження культурного життя мікрорайону. Та проіснував він недовго. У 2015 р. гучно про себе заявила нова театральна громадськість «Асоціація діячів незалежних театрів». 2016 року кінотеатр «Краків» було реорганізовано у КП «Європейський культурний центр Краків». У будівлі розпочали діяльність Театр сучасної драми та комедії, Київський драматичний театр, «Гайдамаки ХХІ століття», Театр естради та дитячий ансамбль спортивного бального танцю «Матадор». (Сайт «Комітета мікрорайону «Русанівка» м.Києва). Русанівці вшановують і пам’ятають відомих діячів культури та громадськості, що проживали в різні часи на житловому масиві. Так на Русанівській набережній на торцевому фасаді будинку 8 розміщений барельєф композитору, професору Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Миколі Івановичу Різолю(19.12.191917.03.2007).

А на теренах цього житлового комплексу проживали: - В.І.Луговський, режисер і письменник (18.04.1929-19.02.2005); - С.В.Набока, журналіст, громадський і політичний діяч (26.04.195518.01.2003); - Є.О.Сверстюк, літературний критик, публіцист, есеїст, поет, політв’язень радянського режиму (13.12.1927-01.12.2014); - Ю.І.Ляшенко, кінорежисер-постановник кіностудії ім. О.Довженка, Заслужений діяч мистецтв, публіцист (01.01.1939 р.); - О.С.Горбунов, радянський і український актор театру і кіно, Заслужений артист України (1991), Народний артист України (2016); - О.Є.Шевченко, журналіст, правозахисник, дисидент, політичний і громадський діяч (22.02.1940 р.). Русанівська набережна чарує нас своїм придніпровським парком, який уквітчаний клумбами та скульптурними композиціями: «Сходи», «Пташка» та інші. А в Русанівській протоці милуємося дикими качками і краєвидами Дніпра.

І найяскравішим видовищем цього острова є ФОНТАНИ - унікальний комплекс в акваторії Русанівського каналу, котрий входить до складу СВКП «Київводфонд».

На цьому я завершую нашу останню подорож по маршруту 118 автобусу. Пропоную подивитись на цей острів і порадіти за його мешканців, що живуть у такій красі!