Петренко, Олег. ДВРЗ: на перетині двох епох // Вечірній Київ. – 2017. – 5 жовтня (№39). – С.5.
ДВРЗ: на перетині двох епох Олег ПЕТРЕНКО Назва мікрорайону ДВРЗ – від Дарницького вагоноремонтного заводу. Цокотить небагатолюдною вуличкою старий трамвайчик, у «сталінках» – тісненькі «продмаги» з ностальгійною аурою, із сучасних маркетів – лише «Фора». Тут майже всі знають один одного. Ліс, сади, шашлики, музон… Помідори достигають під вікнами між душниками-грибочками прибудинкових погрібців, фруктів і горіхів можна нарвати з балкону, на мотузках – свіже прання, у покинутих автівках бавиться дітвора, пенсіонеривагоноремонтники грають в карти, проводжаючи допитливим поглядом незнайомців... Центральна площа перед «клубом» – і базар, і кінцева зупинка маршруток, і місце посиденьок говірливих бабусь на лавках. У дворах – незвично багато красивих дитмайданчиків, практично коло кожного дому. Подекуди – без піску, зі синтетичною рівнесенькою «травичкою». Багато спортивних майданчиків, тенісних столів. На подвір’ях кількох «сталінок» знайшлися галявини і для чотирьох 25поверхівок. Вийшло дуже кумедно: тепер 2-поверхівки, які колись були тут старожилами-господарями території, навпаки виглядають ніби малесенькими «курничками» в дворах «підселених» висоток. – У 90-х мікрорайон мав погану славубандитського кутка, сюди навіть міліція боялася заїжджати, – каже голова ОСН «Комітет мікрорайонуДВРЗ «Дніпровець» В’ячеслав Гайдай. – Тепер автопатрулі курсують часто. Місцевий актив ОСН самотужки моніторив, за якими адресами найчастіше траплялися злочини, і таку карту передали в поліцію... Колись суцільно робітнича громада поселення роз’єднується за класовістю: у кафе при вході в парк «Сосновий» зліва ошатна літня веранда-ресторанчик для грошовитих, справа, за металевим парканом, видніються шиферні грибочки над скромними столиками для простолюду, куди подають все через віконечко. Поряд – храм Святого Пантелеймона.