Пацера, М. В будинку на вулиці Райдужній... «живе» Джоконда

Пацера, М. В будинку на вулиці Райдужній... «живе» Джоконда // Вечірній Київ. – 2016. – 17 листопада (№46) В будинку на вулиці Райдужній... «живе» Джоконда Усе почалося з… клінічної смерті. Володимир лежав на кушетці та бачив красивий тунель, у кінці якого виблискувало світло. Відчув, як його тіло стає невагомим. «Ви не можете померти! Вам треба жити заради дітей!» – раптом чийсь голос повернув його до свідомості. Почув, як один лікар картав другого: «Ти ж його вбив!», і знову провалився у небуття. Крик санітарки таки вивів його зі смертельного стану… Одужуючи, Володимир замислився над тлінністю життя і над тим, що він таки має залишити добру пам’ять про себе. А задумав Володимир Чайка дещо незвичне. Ще коли 1979 року його родина заселилася до нового будинку на вулиці Райдужній, 11-а, чоловікові захотілося прикрасити коридор і сходову клітку пишною ліпниною та картинами. Пристрасть до ліпнини в нього зародилася відколи познайомився в електродепо «Оболонь» із малярем Віктором Чемерисом, що був її фанатом і прикрасив не одне приміщення. Виходячи на пенсію, він передав Чайці форми для гіпсу. Та за роботою все руки не доходили до улюбленого заняття… І от саме клінічна смерть підштовхнула Володимира до втілення своєї мрії. Відливав гіпсові форми і красивими візерунками кріпив їх на стінах свого сходового майданчика сатенгіпсом. А щоб «оживити» цю красу, вирішив розмістити у виготовлених власноруч багетових рамках портрети відомих жінок ХVII– ХVIII століть, оскільки дуже любив історію, мистецтво і літературу того періоду. Так на стіні поряд із квартирою майстра «оселилася» дружина Пушкіна Наталя Гончарова, а через коридор навпроти – сама Мона Ліза (вона ж Джоконда) Леонардо да Вінчі. Звісно ж, у репродукціях. Так між шостим і восьмим поверхами він «прописав» 15 відомих жінок. А ще розмістив два казкові сюжети, зокрема відому картину Васнєцова «ІванЦаревич на Сірому Вовку».

– Взагалі-то я планував створити цілий дитячий куточок, – розповів «Вечірці» Володимир Чайка. – Коли за часів Черновецького пішла мода

заварювати сміттєпроводи, вирішив перетворити майданчик біля нього на «хатинку тата Карло». Для цього змайстрував тут стилізований камін, за яким у відомій казці про Буратіно приховувалися двері, що відкривалися золотим ключиком. Місцевим дітлахам сподобалася моя витівка. Коли вони підросли, я демонтував камін і зробив сміттєпровід у вигляді античної колони з атлантами. Місцеві жителі не лише задоволені тим, що мешкають у такій красі, але й з радістю демонструють її рідним та знайомим, а молодь залюбки тут фотографується. Як-от одна дівчина, що хвалилася подрузі: «Виставлю фото звідси у Фейсбук і підпишу, що це я у Версалі». Володимир Чайка розповідає, що в дитинстві мріяв жити у музеї – серед середньовічної розкоші, дорослішим хотів вступити на історичний факультет університету, оскільки дуже любив цей предмет. Тож, якщо не склалося про що мріялося, то хоч таким чином задовольнив свої нездійснені бажання. І дуже радий, що його творчість подобається людям.

– Сусіди пропонують допомогу, але я люблю працювати сам, – каже Володимир Чайка. – Бо під час роботи забуваю про всі життєві негаразди. Все роблю власним коштом, хоча матеріали значно подорожчали, а пенсія невелика. Син Андрій зізнався, що батько хотів зробити щось подібне й у квартирі, але на сімейній раді його вдалося відмовити від цієї затії. Тож він «відігрався» на дачі, де сам сконструював камін і прикрасив його фігурною ліпниною.