Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3(частина 1)

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3(частина 1) [Електронний ресурс] // Интересный Киев [сайт]. – Київ, 2018. – Режим доступу: https://interesniykiev.livejournal.com/?skip=80 – Дата публікації: 13.01.2017. – Дата перегляду: 30.07.2018. Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3(частина 1) За складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається. А так, це абандон на грані фолу. Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям. Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні

2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею. Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.