Київська Шотландія: студії та факти про Змієві вали

Централізована бібліотечна система Дніпровського району м. Києва Бібліотека імені О. Олеся

Київська Шотландія студії та факти про Змієві вали Бібліографічна довідка

Київ – 2017

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі бібліографічну довідку щодо найбільшої системи укріплень на правому березі Дніпра, так звані, Змієві вали. На Київщині по ріках Віта, Красна, Трубіж, Стугна і Рось вали мають різну висоту і довжину. Це грандіозні земляні насипи, протяжністю в 950 км, висотою 6–8 м і шириною 14–16 м, більша частина з них нині розорана і руйнування триває. Археологічними дослідженнями було встановлено, що Змієві вали були споруджені набагато раніше часів Київської Русі — племенами землеробів, які заселяли територію українського лісостепу та степу і мали державну організацію. Обстежуючи вали, А .С. Бугай виявив в них вугілля від згорілих колод, вік яких був визначений радіовуглецевим методом. Якщо оцінювати отримані висновки об'єктивно, то вали датуються II ст. до н. е.-VI ст. н. е. За підрахунками вчених, саме на спорудження Змієвих валів протягом різних часів було витрачено близько 20 років, причому щороку на будівництві мали працювати приблизно 3,5 тисячі чоловік. Свого часу римляни й китайці постійно тримали на своїх стінах гарнізони вправних вояків, а не надто численним на той час слов’янам, розселеним на значних просторах, вистачало воїнів хіба що для спостереження за кордонами. Саме для вартових, котрі в разі потреби могли прийняти перший удар нападників, на валах було збудовано невеликі дерев’яні фортеці. Самі ж вали було укріплено деревом зсередини. Внаслідок багаторічної праці постала оборонна споруда, що за маштабами не мала собі рівних у тогочасній Європі. Довідку складено 28 жовтвня 2017 року. Документи в ній розташовані в алфавіті авторів та назв книг, статей з газет та журналів з фондів бібліотеки імені О. Олеся, ЦРБ імені П. Тичини та Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. Рекомендовано для широкого загалу читачів. Склала та підготувала до друку І. С. Гапуник © Бібліотека імені О. Олеся Телефон для довідок: 292-70-35 Адреса бібліотеки: пр-кт Ю. Гагаріна, 19/30, e-mail: oolesia@i.ua

м. Київ

Змій та Стугна Про Змієві вали існує багато легенд. За однією з них киянин Кирило Кожум’яка (або ж сміливці Козьма та Дем’ян) переміг страшного Змія, який заліг на березі Дніпра i вимагав від мешканців данини дітьми. Запрягши Змія у величезний плуг, Кожум’яка примусив його проорати борозну, насип якої люди i стали називати Змiєвими валами. Стомлений Змій зупинився на березі річки, тяжко стогнучи, випив її майже всю i у страшних муках згинув. Невеликий струмок, що залишився, з того часу i зветься річкою Стугною. Вона згадується у «Літописі Руському» у зв’язку із загибеллю в ній князя Ростислава. Змій, очевидно, є алегорією, за якою криється тепер цілком забутий, а колись реальний образ грізних кочівників, які завжди загрожували населенню землі Київської i брали з нього данину. Можна навіть припустити, що кияни, перемагаючи ворогів, примушували полонених будувати оборонні вали на кордоні для захисту від нападів. Проте назвати вали Змієвими могли й з інших причин.

Мамонти та стогін Навіть у самому Києві, біля Кирилівської церкви та поблизу Золотих воріт повсякчас знаходять бивні мамонтів, які нагадують отруйні зуби плазунів. Тож будівники валів, безперечно, знаходили бивні та кістки мамонтів, а звідси й уявлення про загиблого страшного Змія. Річку ж могли назвати Стугною ще й тому, що на її лівому березі не раз плакали й стогнали слов’янські жінки, чоловіки та діти яких або гинули в боях з ворогами, або ж перебували у полоні по той бік Стугни. Тяжко, неймовірно тяжко було осілому населенню Київщини боронити свою землю. Та ніколи не загасало тут життя, хоч людям тимчасово доводилося мешкати не у світлих хатах, а в печерах, куренях та землянках.

Льодовики та ози Ози (від швед. ås - «хребет, гряда») або ескери (від ірл. eiscir - «гряда або височина») – лінійно витягнуті, вузькі вали висотою до кількох десятків метрів, шириною від 100-200 м до 1-2 км і довжиною (з невеликими перервами) до декількох десятків, рідко сотень кілометрів. Ози найбільше нагадують залізничні насипи. Коли тала вода витікає з льодовика, швидкість її течії сповільнюється. Повільна поточна тала вода, що переносить уламковий матеріал, тримає в облозі його на мореннозандрових рівнинах. Уламки порід, гравійно-гальковий матеріал, що накопичуються в цих тунелях, утворюють довгі вузькі гряди, які називаються ескерами (озами). В деяких випадках тунель в льодовику мав довжину 800 км без відгалужень (тріщин). Деякий час Змієві вали вважали озами, але таку гіпотезу було спростовано завдяки археологічним дослідженням.

Анти та андрофаги

Існує думка, що Змієві вали були збудовані землеробським населенням лісостепової частини східної Європи в І тисячолітті до нової ери з метою оборони від войовничих скіфів, які кочували в Причорноморських степах. На думку інших дослідників, Змієві вали збудовані східними слов’янами-антами в І тисячолітті нової ери з метою оборони від степових племен. Є також припущення, що Змієві вали споруджені в Х-ХІ ст. за князювання Володимира Святославича і його наступників, одночасно з побудовою городів по річках Десні, Остру, Трубежу, Сулі, Росі i Стугні для оборони від печенігів i половців. Та найбільш цікаву гіпотезу висловив О. Носенко. Згідно неї Змієві вали були зведені саме скіфами, щоб захищати південь від північних племен андрофагів. Бо на сході вправлялися й кінноттою, а ось північні людожери на той час складали велику загрозу. Про історичне значення Змієвих валів говорив ще I. Фундуклей: «Стосовно важливості історичної, ні один із предметів тутешнього краю не може зрівнятися з могилами, за винятком валів, із яких, як можна здогадуватися, одні були стінами для міст i поселень, інші ж позначали кордони удільних князівств, які існували в древності в цьому краї».

Джерело: Бугай, А.С. Змійові вали: зб. матеріалів наук.-дослідницької спадщини / А.С.Бугай; упорядкув., передм. О.Бугая. – К., 2011. – С.37. – (Бібліотека українознавства; Вип.

15)

Тож дізнавайтеся більше з бібліотечних документів та пропонуйте свої гіпотези щодо валів! Анты // Большая Советская Энциклопедия. В 30-ти т. / гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М., 1970. – Т. 2. – С.111-112. Баран, В. Пеньківська культура антів / В. Баран // Давні слов’яни. – К., 1998. – С.5055. – (Україна крізь віки). Бунятян, К. Народи України за скіфських часів / К. Бунятян, В. Мурзін, О. Симоненко // На світанку історії. – К., 1998. – С.111-196. – (Україна крізь віки). Вал біля села Олійникова Слобода / [передм., упоряд., прим. А. Л. Іоаніді] // Легенди та перекази. – К., 1985. – С.166. Варакин, А. Загадка Золотого скифа / А. Варакин, Л. Зданович // Тайны исчезнувших цивилизаций. – М., 2002. – С.210-235. – (Все загадки мира). Відейко М. Цивілізація старої Європи / М. Відейко // Трипіль-ська цивілізація. – К., 2008, – С.102-107. Войтович, В. Змієві вали / В. Войтович // Українська міфологія. – К., 2002. – С.191192. Змієві вали / [передм., упоряд., прим. А.Л. Іоаніді] // Легенди та перекази. – К., 1985. – С.165-166. Змієві вали // Українські легенди / упоряд. Г. Рогач. – К., 2011. – С.55-56. Змієві вали : українські легенди та перекази; для середнього шкільного віку / [передм., упоряд., прим. С. В. Мишанича]. – К., 1992. – 159 с. : іл. Змій // Україна в словах : мовокраїнознав. словн.-довід. : навч. посіб. / упоряд., кер. авт. кол. Н. Данилюк. – К., 2004. – С.451-452. Змиевы валы // Большая Советская Энциклопедия. В 30 т. / гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М., 1972. – Т. 9. – С.547. Канигін, Ю. М. Аграрна цивілізація продуктивного типу / Ю. М. Канигін // Шлях аріїв : Україна в духовній історії людства; роман-есе. – 4-е вид. – К., 2001. – С.91-93. . Канигін, Ю. М. Кий, Куй, Київ і народ Рош / Ю. М. Канигін // Шлях аріїв : Україна в духовній історії людства: роман-есе. – 4-е вид. – К., 2001. – С.156-159. Канигін, Ю. М. Праукраіна-Аратта – перлина Стародавнього світу / Ю. М. Канигін // Шлях аріїв : Україна в духовній історії людства: роман-есе. – 4-е вид. – К., 2001. – С.88-91. Козак, Д. Анти / Д. Козак // Малий словник історії України. – К., 1997. – С.42-43. Крупчан, С. Анти / С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко, О. Іванюк // Новий довідник : Історія України. – К., 2005. – С.50-51 Кучера, М. І. Змієві вали / М. І. Кучера // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2010.

– Т. 10. – С.623-624. Липа, К. Як запрягти у плуг змія? / К. Липа // Під захистом мурів. – К., 2007. – С.1016. – (Невідома Україна). Майборода, О. Змієві вали / О. Майборода // Малий словник історії України. – К., 1997. – С.165-166. Петранівський, В. Київщина : система Змієвих валів та скарби військової здобичі Антського царства : [музеї Трипілля, Халеп'я та ін. поселень] / В. Петранівський, М. Рутинський // Туристичне краєзнавство : навч. посіб. – К., 2006. – С.504-505. Пустовіт, Л. Ози / Л. Пустовіт та ін. // Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень. – К., 2000. – С.685. Річка Стугна / [передм., упоряд., прим. А. Л. Іоаніді] // Легенди та перекази. – К., 1985. – С.165.

Топачевський, А. О. Змій звичайний і стародавній / А. О. Топачевський // З Божого саду. Рослини і тварини у Святому письмі. – 2-е вид., доп. – К., 2016. – С.283-286. *** Бугай, О. Математик, археолог, історик : [А. С. Бугай] / Олександр Бугай // Наука і культура : [щорічник]. Вип. 33. – К., 2004. – С.284-291 : фото. Кириченко, Л. Рушат старинные валы : [охоронний статус не рятує вали під Васильковим] / Л. Кириченко // Сегодня. – 2016. – 28 нояб. (№224). – С.165-166. Носенко, О. Змієві вали захищали південь від півночі / О. Носенко // Наука і суспільство. – 2004. – №1.– С.13-16. – (Гіпотези). Тищенко, К. Про кельтську спадщину деревлян / Костянтин Тищенко // Україна. С.150-179 : портр., карти, фото.

Цікаве в мережі Internet Bioplant. Озы, эскеры, струпы, они же Змиевы валы [Електронний ресурс] // LiveJournal : [Інтернет-журнал]. – Текст. і граф. дані. – [б. м.], 2016. – 22 лист. – Режим доступу: http://bioplant.livejournal.com/385577.html (27.10.2017). — Назва з екрану. Васянович, П. Зміїв вал під Макаровим [Електронний ресурс] // Нотатник : [блог]. – Текст. і граф. дані. – [б. м.], 2013-2017. – Режим доступу: http://vasianovych.com/znijiv-val-pid-makarovym/ (27.10.2017 ). — Назва з екрану. Вортман, Д. Змієві вали без таємниць [Електронний ресурс] // Ukrainian Military History : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [б. м.], 2017. – Режим доступу: https://www.ucrainarma.org/serednovichchya/zmijevi-valy-bez-tajemnyc.html (27.10.2017 ). — Назва з екрану. Змієві вали Київщини. Південна ділянка [Електронний ресурс] // Шукач : [веб-сайт]. – Текст. і граф. дані. – [б. м.], 2012. – 13 травня. – Режим доступу: https://www.shukach.com/uk/node/9899 (27.10.2017 ). – Назва з екрану. Ліпольц, А. Змієві Вали Василькова [Електронний ресурс] // Тиждень / Васильків : [Інтернет-журнал]. – Текст. і граф. дані. – 2011. – 20 верес.–– Режим доступу: https://www.ar25.org/article/zmiyevi-valy-vasylkova.html (27.10.2017). — Назва з екрану. Саратов, И. Славянские пирамиды, или Змиевы валы [Електронний ресурс] // Веда Мост : [сайт].

– Текст. і граф. дані.

– [б. м.], 2017.

–– Режим доступу: http://www.vedamost.info/2012/09/blog-post_7211.html (27.10.2017). — Назва з екрану.