Шуманська, Світлана. Борислав Брондуков: наш Лестрейд із Бесарабки

Шуманська, Світлана. Борислав Брондуков: наш Лестрейд із Бесарабки // Події тижня: підсумки та факти. – 2023. – 28 березня – 3 квітня (Вип.13). - С.16. Борислав Брондуков: Наш Лестрейд із Бесарабки Борислава Брондукова "великим актором» назвати важко. Ну, не був він Аленом Делоном. От батько його, який боровся в чапаєвській дивізії, був чоловік хоч куди -високий, сажень у плечах, та ще й на гітарі грав. Борислав теж грав, тільки на сцені й на знімальному майданчику. Київський гірничий технікум, завод «Арсенал» - це так, розминка, попереду на нього чекали ролі в найвидатніших українських режисерів Сергія Параджанова й Леоніда Осики. А загалом він зіграв у кіно 115 ролей. Численні його персонажі, часом непоказні, нам майже як рідні. Український акцент Серед його предків були і поляки, і татари, і росіяни. Але його ніяк не відірвати від України: Борислав жив у Києві, а останніми роками у Биківні - невеликому селі під Києвом. Навіть коли грав одну з найулюбленіших своїх ролей - інспектора Лестрейда, справжнього англійця, Скотланд-Ярд був ні до чого. Це був абсолютно український Лестрейд із Хрещатика чи Бессарабки. Брондукова в цій ролі навіть озвучував інший актор через сильний український акцент. А куди його подіти цей «смачний» неповторний акцент? Він завжди із задоволенням знімався в Україні, ніжно дружив зі знаменитим Іваном Миколайчуком, навіть тягав за ним валізи в аеропорту - майбутня дружина Брондукова Катерина, побачивши цю веселу картинку, спочатку сприйняла його за носія. А дружина Миколайчука Марина з побоюванням впускала Броню в дім - сприймала його спочатку за людину, яка не вселяє довіри. «Він мені руб винен!» Його взагалі легко сприймали як алкоголіка й дармоїда. У це повірив навіть відомий сценарист Віктор Мережко, якого поселили в одному номері з Брондуковим. Борислав був тоді ще не дуже відомий, та й підіграв: вдав, ніби щось украв у Мережка. Той скандалив: «Негайно виселіть цього боржомця з номера!» В актора справді була дуже колоритна зовнішність, він ніби повинен був грати недолугих персонажів, алкоголіків, диваків, недотепистих унікумів. Умів блиснути в найменшій ролі – як у «Небезпечних гастролях», наприклад, де хвацько зобразив переляканого на смерть сторожа. Показово, як ухопився за нього Георгій Данелія, у якого Брондуков зіграв легендарного Федула із фразою, що пішла в народ: «Афоня мені руб винен!» Постать наскільки колоритна, настільки життєва - хто з нас не знає таких Федулів, що гуляють вулицями, навіть ще парадоксальніших?

Тим часом «Афоня» спочатку мав зніматися саме в Києві, на студії імені О.Довженка, і грати мав Брондуков головного героя, сантехніка Афоню. Але не склалося, сценарій потрапив на «Мосфільм», а там Георгій Данелія побачив Афанасія Борщова зовсім іншим - діаметрально протилежним до Брондукова, от і призначив на цю роль Леоніда Куравльова. Що ж до Брондукова - неохоче погодився спробувати його на роль Федула: «Звідки актор, з Києва? Там же артистів немає». Данелія навіть на кінопробах не був - пішов пити коньяк. Натомість, коли ці проби побачив, наказав негайно розшукати й доставити артиста на знімальний майданчик. Роль, у якій була одна фраза: «Афоня мені руб винен!», розросталася. Вже спеціально під Брондукова було дописано кілька епізодів. І зараз, говорячи про «Афоню», більше згадують не Куравльова, а Борислава Брондукова. Майстер епізоду Данелія і потім не відпускав Брондукова від себе, знімаючи його то в «Міміно», то в «Осінньому марафоні» - пам'ятаєте придурка в капелюсі, який починає, «розрулюючи» ситуацію на вулиці, заламувати руки будь-кому. Типовий представник ДНД -добровільних народних дружин, які вже стали минулим. Поклали око на Брондукова Леонід Гайдай та Ельдар Рязанов. Роль невдахинареченого в «Гаражі», звісно, незабутня. Ельдар Рязанов називав Брондукова своїм талісманом. На зйомках стрічки «Про бідного гусара замовте слово» Брондуков навіть сперечався з авторитарним Ельдаром Олександровичем щодо ролі, і в результаті грізний Рязанов, який не терпів заперечень, визнав свою неправоту й навіть перепросив. Беручись за «Жорстокий романс» (а Брондуков тоді вже хворів), Рязанов сказав: «Приїжджай, хоч лакея | зіграєш». Скільки ролей на рахунку артиста, і в яких відомих, улюблених народом фільмах - «Зелений фургон», «Ми з джазу», «Людина з бульвару Капуцинів»! І в серйозних роботах був незрівнянним - у «Премії», у стрічці «Вас чекає громадянка Никанорова» в дуеті з Наталією Гундаревою. З Володимиром Висоцьким знімався в «Небезпечних гастролях», і коли режисер Юнгвальд-Хількевич ішов у запій, вони вдвох із Висоцьким перебирали на себе режисерські функції. Леніна, щоправда, Брондуков не зіграв, хоча одного разу на Ленінградському кінофестивалі в інтерв'ю зморозив, що хотів би зіграти Ілліча -у Театрі сатири (!), чим привернув увагу КДБ. Багато різного було в його житті. Тяжко захворівши, він забував текст на знімальних майданчиках. В останніх своїх фільмах він - постарілий, дивний, наче не від цього світу. Напророкував долю Неможливо забути роль актора в українських режисерів. Візьмімо «Комісарів» Миколи Мащенка. Герой артиста мав їздити верхи. Брондуков не вмів, але не віддав свою шкірянку дублерам і в атаку мчав сам, такий пил піднімав, що знімальної групи було не видно.

«Комісари», до речі, виявилися в якомусь сенсі пророчою стрічкою -у цьому фільмі знімалася майбутня дружина актора, Катерина, причому грала вона медсестру, в яку закоханий герой Брондукова. Напророкував цей фільм і майбутнє кохання, і те, наскільки терпляче вона доглядатиме за ним, паралізованим, у важкі останні його роки... А якими цікавими були ролі Брондукова в Сергія Параджанова й Леоніда Осики! Якщо параджановська «Квітка на камені» з низки причин пройшла для актора непомітно, то «Камінний хрест» Осики зробив Брондукова відомим артистом. До речі, роль в останньому своєму фільмі «Хіпініада, або Материк кохання» Брондуков зіграв саме на студії ім. О. Довженка 1997 року. Після цього стався третій інсульт, і актор перестав не лише зніматися, а й рухатись і розмовляти. Дві жінки Брондуков був одружений двічі. Першою дружиною стала студентка Ленінградського політехнічного інституту, яка навчалася на звукооператорку. Від нареченого приховали, що в дівчини проблеми із психікою. Виявлятися вони почали за кілька місяців після весілля, і Брондуков розлучався мало не за довідкою від лікаря. Після цього кілька років боявся починати стосунки із жінками. Все змінила зустріч із юною Катериною: їй 18, йому 30, і він уже досить відомий. Борислав Миколайович виявив інтерес до дівчини, а вона скористалася знайомством, щоб позайматися з ним акторською майстерністю - мріяла вступити до театрального. Але в результаті отримала кохання і сім'ю. Це був щасливий шлюб, який тривав 33 роки. У пари народилося двоє синів. Саме Катерина виходжувала артиста, коли той почав хворіти. Всі найскладніші роки вона була поряд із коханим Бронечкою - так вона його завжди називала. Упродовж 17 років хвороби чоловіка вона була йому дружиною, матір'ю, медсестрою і лікаркою. Лікарі лише телефонували й бажали здоров'я. Вони не відвідували Брондукова останніми роками. Щоб урятувати коханого після інсультів, Катерина здала квартиру в центрі Києва, переїхала з чоловіком у старий будинок у селі Биківня. Вона сподівалася, що свіже повітря йому допоможе. Колишні колеги часом витягували Брондукова на різні заходи, щоб він хоч щось заробив. Але загалом життя актора в ті часи було незавидним. Він помер 10 березня 2004 року, коли йому ледве виповнилося 66. Похований на Байковому цвинтарі Києва, поряд із так само видатними Леонідом Биковим та Іваном Миколайчуком, які теж рано пішли. На вул. Інститутській, будинок 22/7, у якому мешкав Борислав Брондуков, установлено меморіальну дошку.