газета факультету філолоії та журналістики КДПУ ім. В. Винниченка
П’ять Поверхів
грудень 2012
2
КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛ Все можна встигнути, якщо доводити свою безсмертність у вірші
Новорічний батл», присвячений Дню Святого Миколая, відбувся 18-го грудня. Гостей і учасників частували смачними цукерками. Учасники тішили і дивували своїми творіннями. Перед декламацією кожен сказав про себе кілька слів: Цигульський Сергій, студент 13-ої групи факультету філології та журналістики: «Я Сергій. Навчаюсь тут чотири місяці і мені все подобається». - Козупляка Олег, студент 13 групи факультету філології та журналістики: «Все те саме, як і у Сергія. Тільки я Олег». - Колесник Інна, студентка 43-ої групи факультету філології та журналістики: «Я пишу вірші не тоді, коли наболі-
ло, не тоді, коли хочеться (хоча і таке буває), а тоді, коли смачно приготована кава». - Вербіцька Юлія, студентка 12-ої групи факультету філології та журналістики: « Всі звикли до того, що я бойова дівчина, бо займаюсь карате, але і я здатна писати ліричні вірші». - Бондар Олександра, студентка психолого-педагогічного факультету: «Я пишу так, як відчуваю». - Луценко Артем, студент 13 групи факультету філології та журналістики: «Я пишу вірші і граю на барабанах». Ро з в а ж а л ь н о ю частиною заходу став новий рок-гурт факультету «Сором». Склад гурту: Вікторія Нетребенко – клавіші та сопілка, Кирило Поліщук – гітара та вокал, Артем Луценко – барабани. Представили пісні «Дерево», «Дівчинці у 17»
на вірші Ліни Костенко та чарівну мелодію з участю сопілки. Згодом Кирило продекламував глядачам свої вірші. Для фіналістів батлу організатори вигадали сюрприз: скласти вірш-експромт на тему «Новорічне диво». Фіналісти, а саме: Колесник Інна посвятила у вир казки, а Цигульський Сергій розповів про свою «маленьку університетську сім’ю». «Переможцям слава і халва»! Інна Колесник здобула перемогу і халву, як і було обіцяно. Згодом Ганна Василівна Волчанська, член журі, сказала про Інну: «Сиділа і досиділася до четвертого курсу, і тільки вирішила презентувати свої вірші». Переможених не залишилося, а тільки приємні враження. Артем Луценко: «Зробили спекотним початок зими». Котенко Євгенія
3
КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛ Літературний вечір пам’яті Юрія Шевельова
24-го грудня в стінах нашого університету студентами четвертого курсу факультету філології та журналістики було проведено літературний вечір, присвячений видатній постаті, мовознавцю, історику української літератури, Юрію Володимировичу Шевельову. Вступне слово, в якому висвітлено короткі біографічні відомості, взяла Ірина Юріївна Круть, викладач кафедри видавничої справи та редагування. Юрій Шевельов – славіст, мовознавець, знавець історії української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції, професор Гарвардського та Колумбійського університетів, іноземний член НАН України (1991), пре-
зидент УВАН у 19591961 та 19811 9 8 6 роках, ч л е н А м е риканського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США, почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та КиєвоМогилянської академії. Також він був головним редактором журналу «Сучасність». Юрій Шевельов – автор 17-ти книг, фундаментальних наукових праць: «Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови», «Історична фонологія української мови», «Нарис сучасної української мови» . Доповіді студентів всебічно розкривали життєвий шлях видатного мовознавця. Онісієнко Єлизавета розповіла про сім’ю Шевельова, Катерина Кострицька виступала з повідомленням «Емігрування Шевельова в Америку». Темою виступу Катерини Заносієнко була «Праця Шевельва в тижневику “Час”», «Укра-
їнський вісник». Ілюстрували свої виступи презентаціями. Студенти показали обізнаність і вміння не тільки ґрунтовно готувати практичні, а й літературні вечори. Цей захід дав змогу збагатити свої знання, дізнатися цікаві факти з життя, творчості та наукової праці Юрія Шевельова, а також урізноманітнив “лекціно-практичне” життя студентства. Вербицька Анастасія
4
ПОГЛЯД Сесія 2012-2013 зі стобальною системою
Стобальна система оцінювання знань не нова у світовій практиці. Вона давно застосовується у багатьох країнах світу, але в Україні, а особливо в нашому Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка, її почали використовувати вперше. Будучи на пер- ного матеріалу, контроль ший погляд чимось но- його засвоєння. В іншому вим та неординарним, разі одні будуть працювона обмежує можливості вати систематично, другі творчого зростання обда- тільки напередодні контррованих учнів, ускладнює ольної роботи, заліку, екчисловий облік знань. замену, треті скоріш за Адже, по суті, 5 балів все, взагалі нічого не бузбільшено у кілька разів. дуть робити, оскільки за Ось і маємо 100 балів. короткий термін не змоМимоволі доводить зга- жуть засвоїти такий обсяг дувати, яка кількість ба- навчального матеріалу, лів якій оцінці відповідає. що їм пропонується. Психологічно Щоб дізнатися, більшість студентів по- як подіяла на студентів ця требує постійного контр- система, провелося опиолю та оцінювання ро- тування серед студентів боти на кожній парі. При ВНЗ. В цьому опитуванні цьому важливим є визна- взяли участь 30 студентів: чне дозування навчаль- 6 чоловік (20%) зазначи-
ло, що стобальна система допомогла їм самоорганізуватися. А 24 людини (80%) вважають, що ця система не є практичною, що вона обмежує можливості творчого зростання, що через неї знизились оцінки, тому що викладачі не встигають опитати усіх студентів на кожній парі. Накопичувальна стобаль на система передбачає собою роботу студента на кожній парі на 5 балів, але, як вважає студентство, це нереально. Але ми не будемо опускати руки і добиватимемось успіхів у навчанні для того, щоб стати професіоналами своєї справи, незважаючи на зміни. Баур Анастасія
Якось вже історично склалося, що в студентів ніколи не вистачає часу, особливо, коли за спиною стоїть сесія і чутно легкий холодок від її дихання. Тут ми починаємо робити все й одразу, та ще й дуже швидко, в останню ніч, наївно вважаючи, що нескінченні дні без відпочинку для нашого організму справа, як то кажуть, “пльова”. Проте ніколи не пізно подивитися на ситуацію з іншого боку. Саме для цього існує велика кількість видань, сайтів для допо-
лік пав смертю хоробрих. Вельков же радить бути оптимістичним, вміти сміятися над собою, доводити почату справу до кінця і правильно розраховувати час, в якому головне місце посяде відпочинок, а вже після нього всі наші справи будуть даватись набагато легше. То ж, шановне студентство, чіпляйте посмішки на свої дещо кислуваті обличчя, дожовуйте пиріжки і швиденько закривати індивідуальний план з позитивом. Махнюк Вікторія
Як все встигнути…
моги в самоорганізації життя. Здебільшого всі їх поради починаються з фрази “Ставте перед собою цілі і йдіть до них”. Не зрадив цій традиції і видатний психолог Вельков Олексій Іванович. Чому саме він, запитаєте ви. Відповідь буде досить простою. Його концепції побудовані не на загромадженні своїх настінних календарів купою справ, а на знятті стресу, який, ми добре знаємо, у студента трапляється кожної хвилини: чи то пиріжок не встигли з’їсти, чи то за-
ПОГЛЯД
5 І малюки, і дорослі з нетерпінням чекають Нового року. Дорослі залишають у минулому році всі свої проблеми і чекають наступного, аби здійснити свої мрії, а діти хочуть звичайного свята – ялинку, Діда Мороза і подарунків. Як завжди, в Україні готують святковий стіл, прикрашають новорічну ялинку, опівночі годинник б’є дванадцять, всі вітають одне одного. А зранку під ялинкою дітей чекають подарунки, які приніс їм Дід Мороз. Ми це вже знаємо. Цікаво, як святкують Новий рік в інших країнах? Наприклад, у Данії один одному дарують дерев’яну ялинку з тролем, який виглядає з-під гілочок. Данці вірять, що лісовий пустун – це втілення душі дерева. Опівночі хазяйка подає на стіл солодку рисову кашу з секретом. На дні цієї миски ховають горішок або мигдаль. Якщо дівчині попадеться «сюрприз», то в наступному році вона вийде заміж. Досить цікава традиція в італійців. В кінці року вони викидають з вікон усі непотрібні речі. Італійці піклуються про те, щоб зустріти Новий рік не тільки в оновленому інтер’єрі, але і в новому вбранні. Також існує стародавній звичай:
ПОГЛЯД Скоро новий рік
тридцять першого грудня жінки і чоловіки дарують близьким червону білизну. А маленькі діточки чекають подарунків від жінки-Діда Мороза, яку звуть Ла Бефано. В Америці головну увагу приділяють не подарунку, а його упаковці – коробочки і футляри. Подарунок може бути загорнутий в десять одеж, як качан капусти. В Ісландії впродовж всього грудня батьки не знають турбот зі своїми дітьми. Річ у тому, що Дід Мороз може несподівано до них заглянути у будьякий день з першого по двадцять четверте грудня. Якщо діти не слухаються, то замість подарунка у своєму черевику вони знайдуть картоплину.
У Великобританії з настанням опівночі господарі будинків широко відчиняють двері, щоб старий рік пішов, а новий заходив до оселі. Потім чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить чи щаститиме у наступному році. Ще одне правило для гостя: він повинен принести з собою корж, віскі й маленький шматочок вугілля, який треба кинути у камін. У Греції після того, як годинник проб’є дванадцять, господиня виходить у двір і розбиває об стіну плід граната. Якщо зернята розлітаються далеко по подвір’ю, значить у Новому році вся сім’я буде щаслива. В Японії в новорічну ніч дзвони буддиських храмів відбивають сто вісім ударів. Така цифра вибрана не випадково. Японці вірять, що кожний з цих ударів виганяє одну з ста восьми людських вад.Ось такі цікаві традиції святкування Нового року у різних країнах. Вітаємо вас з Новим Роком! Загадуйте бажання і вони обов’язково збудуться. Треба всього лише повірити в це маленьке новорічне диво. Вірте, і тоді у двері до вас постукає справжній Дід Мороз. Долгова Діана
6
ІНША ДУМКА «журналістиці навчити не можливо, її треба пізнавати»
Вже 8 років у стінах Кіровоградського державного педагогічного університету існує кафедра видавничої справи та редагування. Необхідність її створення була обумовлена потребами регіону у кваліфікованих кадрах з видавничого редакторського фаху. Тож, на першому плані перед викладачами кафедри стоїть вимога забезпечення високого рівня професіоналізму випускниківвидавців, журналістів і редакторів української книги та преси. За такий невеликий час існування, кафедра може пишатися здобутками у сфері видавничої справи та журналістики і, безперечно, своїми випускниками. Звичайно, більшість з них не працює за спеціальністю. Це зумовлено малою кількістю робочих місць на ринку праці та незначною чисельністю видавництв і редакцій у регіоні. Умови, які пропонують на місці роботи, не завжди влаштовують молодих спеціалістів. І все ж, не дивлячись на всі ці проблеми, кожного року на спеціальність приходить велика кількість людей, які бажають проявити себе саме в сфері журналістики чи редакторської діяльності. Цей рік не став виключен-
ням. 30 молодих людей поповнили лави нашого факультету. У кожного з них свіжі ідеї, велике бажання вчитися та безліч надій. Запитавши у першокурсників, чому вони обрали саме наш факультет, чого вони чекають від університету та від майбутньої професії , у відповідь чули майже одне й теж, ніби зговорилися. Всі опитані в один голос запевняли, що ні в якому разі не пожалкують про обрану професію, адже саме вона дає змогу проявити себе як креативну та творчу людину, всі з упевне н іс т ю сказали, що мають намір працювати саме у цьому руслі. Ось що говорить студентка 13-ї групи, Го н ч а ренко Юлія, яка встигла себе показати як дісно творча нат ура: «За цей короткий пері-
од я зрозуміла, що на наш факультет – це чудова можливість самореалізуватись, познайомитися та поспілкуватись з цікавими людьми, які є професіоналами своєї справи, а також весело та з користю провести час. Безліч знайомств, нових знань та практики не завадять нікому, а, навпаки, нададуть більших можливостей у нашому майбутньому. Я задоволена своїм вибором і знаю, що факультетом не помилилася». Досить позитивно звучать коментарі «першачків», та випускни-
7 ки міркують трішки інакше. Ігор Токар, випускник 2010-го року, зараз працює на КДТРК журналістом, говорить: «Коли ми на парах мріяли про те, які ми чесні і своєю наївністю змінемо світ... це було однією з найбільших помилок! Треба було нас готувати до суворих реалій і вчити, як можна вижити у заполітизованих рамках. Хоча, навряд чи у когось є для цього формула. Звичайно, в універі було круто, весело, та коли ти приходиш на роботу, починається зовсім інше, вимагають писати так, як їм треба. Якщо на парах ми мали змогу в своєму матеріалі висловлювати свою думку, в усіх статтях від нас вимагали нашого ставлення до тієї чи іншої проблеми, на практиці ж все інакше - журналіст ніколи не повинен виступати суддею, він ніколи не повинен давати оцінку (навіть якщо все і так зрозуміло). Присутність журналіста у його матеріалі має бути мінімальною, факти мають говорити самі за себе. Так що, різниця є, і не мала, та наш факультет – це велика база, яка, звичайно, допомагає, але я завжди говорю, що журналістиці навчити не можливо, її треба пізнавати із середини...». Також поговоривши з минулорічними випускницями нашої спеціальності Ольгою Шевні-
ІНША ДУМКА ною та Тетяною Пташник, почули купу приємних відгуків та корисних порад. Тетяна поділилася враженнями від роботи в редакції, та дала декілька порад, які знадобляться всім, хто обрав професію журналіста, редактора. Ось що говорить колишня с т у д е н т к а : « На першомуку рсідумалося, щоредакція - цевзагалісвященемісце, де працюємаса людей. А виявилося, що насправді місце хороше, але не священе і людей потрібно не так багато для створення газети. Моя робота полягає у тому, щоб знаходити інформацію і висвітлювати її у газеті. Звичайно, бажано - це все робити, щоб було цікаво читати газету читачам, тобто, знати свою цільову аудиторію і вміти правильно розставляти акценти. Тут мені, звичайно, знадобилися знання з університету. Навіть знайомства стали у пригоді. Взагалі, журналістика – це уміння шукати інформацію і мати багато контактів. Звичайно, сама професіявідрізняєтьсявід тих уявлень, якідають нам в університеті, але знання ніколи не доведеться носити за пле-
чами. Навіть уміння верстати мені знадобилося на роботі. Але сама професія вимагає постійного навчання та самовдосконалення. Тож, я раджу і заохочую постійно писати в газети, на сайти із перших днів навчання. Це чудова практика». Ольга в свою чергу, звернулася до студентів зі словами: «Ви маєте унікальну можливість потрапити у світ журналастики і спробувати усі аспекти цієї професії на собі. Тут вчать основ та особливостей цієї прекрасної професії. Потрібно хоча б спробувати, адже цей світ – цікавий, позитивний та насичений.» Ось такі різні враження студентів одного факультету, радує те, що позитивних емоцій все ж більше. Борсук Поліна
8
ІНША ДУМКА
Капосний письменник Андрусяк: «У мене можна знайти багато капостей, але шкоди точно ніякої.» Писати для дітей і дорослих, видавати якісну літературу, перекладати і працювати літературним критиком, - все це вміє Іван Андрусяк. В Кіровограді він бажаний гість. Про це свідчать п’ять проведених заходів з його участю. За один день він встиг поспілкуватись про українське книговидання зі студентами видавничої спеціальності нашого університету, тут таки ж презентував нові книги видавництва “Грані-Т”, в якому працює головним редактором. Побачився з кіровоградськими школярами і, звичайно, не оминув бібліотеки імені Чижевського. Та попри такий щільний графік, він не відмовився дати інтерв’ю для нашої газети. -Івана Андрусяка знають як поета і як прозаїка. Що про це скажете Ви? -Мій добрий старший друг, великий грузинський казкар Гурам Патріашвілі, каже так: людина собі живе, і в неї є такий пунктик, бзік, коли приходить натхнення. В мене такий бзік – це дві речі: поезія і дитяча література. Починав я як поет, а іншим рівнозначним
крилом у творчості є дитяча література. Все інше – робота. Тобто коли мені треба перекласти книжку, я сідаю і перекладаю, бо це є робота. Але головне – це поезія і дитяча література. -У Вас широке коло діяльності: Ви пишете, перекладаєте, займаєтесь критикою і видавництвом. Як Вам все вдається? Поділіться з постійно невстигаючими студентами своїм рецептом. - Діти. У всьому винні діти. Найкраще працюється тоді, коли в хаті гармидер, вони сидять і товчуться в мене на голові. Ти відключаєшся від усього цього і сидиш собі спокійно працюєш. Вони надихають своєю гармидерністю. А гармидерність – це нестандартність. -Коли Ви купуєте книги своїм дітям, яким видавництвам надаєте перевагу?
-Я добре знаю сучасний ринок дитячої літератури і добре знаю кілька видавництв, яким можна довіряти. Почнемо з патріархів, це - “Веселка”. Вони зараз майже нічого не видають, але мають десятки років роботи і хорошу репутацію. Серед інших – видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Грані-Т”, “Видавництво Старого Лева”, “Теза”. Фундаменталісти – “Урбіно” (дуже якісні переклади). Це видавництва, які працюють системно, а не ті, які можуть видати одну книжку в рік. Ось такий капосний письменник відвідав наш університет. Як на мене, дуже цікаво спілкуватись з людиною, в якій доросла життєва серйозність співіснує з природною дитячою жартівливістю і безпосередністю. Зубова Анастасія
9
ЗА ВІКНОМ Макс Кідрук в Кіровограді
У переповненому залі бібліотеки ім. Чижевського 17-го грудня відбулась презентація книги, що здобула перемогу на конкурсі «Коронація слова – 2012», книги, аналогів якої в Україні немає. Аудиторії був представлений технотрилер “Бот” Максима Кідрука. Перш ніж пере- то як синонім йти до роману, варто роз- можна вжити повісти чи нагадати, хто слово реальтакий Макс Кідрук. Окрім ність. Адже того, що він є молодим розповідь у письменником, політи- такому жанрі ком, кандидатом у депу- є науково обтати по 99-му виборчому ґрунтованою. округу від партії “Удар”, Це розповідь варто сказати про ньо- про те, що і як го як про особистість. За може статись з освітою він інженер-енер- тобою, навіть в цей вечір, гетик, за способом життя а не через тисячі років. Як – мандрівник (Еквадор, наголосив сам Макс, це Перу, Чилі, Фінляндія, не наукова фантастика і Норвегія, Італія – це не по- не пригодницький роман. вний перелік країн, в яких Тут описуються реальні був Макс), за характером технології, а не винаходи – лицар (на свій страх і ри- захмарного майбутнього. зик поїхав до Нової Зелан- А саме про те, до яких кадії і, порушуючи місцеве тастроф можуть призвесзаконодавство, провів ак- ти технології, що вийшли цію на захист честі жіно- з-під людського контрчої половини України, яку олю. прирівняли до борделю на Науковою опоодній з радіостанцій краї- рою книги стали рекони). Ось така непересічна мендації компетентних особистість створила пер- спеціалістів: кандидата ший в Україні технотри- хімічних наук, лікарялер “Бот”. фізіолога і психіатра. Та Відразу два ма- й сам Макс є фахівцем у лозрозумілих слова. По- предметі своєї розповіді. перше “бот“. Той, хто грає Так, перш ніж ознайомив комп’юторні ігри, на- ти присутніх з сюжетом певне чув це слово, а для та ідейним наповненням непосвячених, бот – це книги, він провів експрескомп’ютерна програма, курс для “чайників” у яка імітує дії людини. галузі нанотехнологій, Щодо жанру технотрилер, фізиці, роботі людського
мозку. І коли потік інформації технічного характеру врешті-решт довів до кипіння філологічний мозок аудиторії, Макс перейшов до наступної частини зустрічі - “питання - відповіді”. Цікаво, що кожна його відповідь переходила у велику, захопливу, інтригуючу розповідь. Що ж, яка людина, такі й історії. Однією з них була оповідь про вищезгадану поїздку до Нової Зеландії. Після того, як на образливу для українських жінок новозеландську радіопрограму ніхто з чиновників не звернув уваги, Макс разом з Сергієм Притулою організував акцію протесту, яка полягала, поперше, в акті “братання народів” в одному з барів країни. Анастасія Зубова
10
ТРАДИЦІЇ
Розмаїття українського побуту 19-го грудня за народними традиціями українці святкують День Святого Миколая. І, зазвичай, всі очікують подарунків. Тому саме в цей день галерея “Єлисаветград” зробила черговий дарунок жителям міста і поціновувачам української старовини – відкрила нову масштабну експозицію “Розмаїття українського побуту”. Відвідувачам галереї була представлена можливість побачити унікальну колекцію, яка збиралася нашим земляком Володимиром Нагорним більше чверті століття на теренах Вінниччини, Чернігівщини, Кіровоградщини. Представлені унікальні вироби, більшість з них збереглася в Україні в одиничних екземплярах. Зібрання Володимира Нагорного нараховує тисячі експонатів. Спеціалісти
оцінюють його вартість в десятки тисяч доларів. Окрім предметів повсякденного вжитку та елементів інтер’єру кінця XIX – початку XX
століть, на виставці були представлені вироби, що знайомлять з українськими традиціями ремесла, такими, як гончарство, малярство, деревообробка, ткацтво, вишивка, елементами традиційного
одягу, рушниками, культова та художня кераміка, деталі верстатів і багато іншого. Увагу привернула і підбірка листівок та фотокарток початку XX століття із зображенням пейзажів українських сіл і типажів українців. Гості довго роздивлялися виставку, були щиро і приємно вражені. Брайко Анастасія
11
ПОЗА МЕЖАМИ Дід Мороз несе мішок — в ньому теплий кожушок
Напередодні Нового року газета «П’ять поверхів» вирішила поспілкуватися віч-на-віч з Дідом Морозом. Хоч він дуже поспішав до діточок на свята, нам все ж таки пощастило поставити йому декілька питань. -Доброго дня дідусю! Як ваш настрій? Святковий чи думки про те, що знову Вам на свята працювати? - Робота, яка тобі приносить задоволення – це і є свято. Якщо ми будемо дивитися на все це з іншого боку, то кожен період є робочим, але найвеселіший період - це саме новорічні свята, тому що в цей час всі люди, від маленького до великого, починають вірити в чудеса. Тому це більше свято, чим робота. -Ви вже багато років поспіль працюєте, чи не набридла Вам ця робота? -Звичайно ж ні. Це дуже цікава і досить прикольна робота, тому що саме тут ти спілкуєшся з різними людьми. Ось, наприклад, в мене на колінках сиділа і розповідала віршик людина, яка входить в двохсотку «Форбс». -Про що найчастіше діти пишуть у своїх листах до вас? -Загалом мені пишуть зовсім маленькі діти, тому найчастіше у листі
прохання про різноманітні іграшки. -Як всім відомо, найголовніша справа Діда Мороза – це за одну ніч розвести всім слухняним діткам подарунки, але у нас ХХІ століття, тому Дідуся можна побачити на дитячих ранках, корпоративах, вечірках, яке Ваше ставлення до цього? -Позитивне. Це добре, тому що в першу чергу дозволяє мені заробити трішки грошей, адже корпоративи розпочинаються приблизно з 19-го грудня і кожного дня мене запрошують на якесь свято. Найбільше в мене було сім корпоративів за один день. -Що є найвеселішим у Вашій роботі? -Іноді коли в тебе йде десь п’ятий корпоратив, то веселим вважається майже все, але ти вже не можеш посміхатися при цьому. Найприколь-
ніше – це те, коли граєш по одному і тому самому сценарію, а в реальності нічого не повторюється. І вже через деякий час тобі вже не потрібні ніякі написані сценарії. -Ваші побажання нашим читачам. -Якщо починати поздоровляти з Новим роком і Різдвом Христовим, то у вас буде газета лише з моїми поздоровленнями і побажаннями. Я ж Дід Мороз, в мене цих побажань мільйони. Але на останок можу сказали лише одне: «Вірте. Це найголовніше. Залишайтеся людьми і дітьми. Якщо Ви вірите, і якщо в Вас є той дитячий азарт, то Ваші свята будуть проходити яскраво». Ось так ми поспілкувалися з Дідусем Морозом і він побіг далі на корпоративи, а ми брати нові інтерв’ю. Павленко Анастасія
12
ОСТАННЯ СТОРІНКА Спортивна зима
Зима…Сніг – з цими словами можуть бути пов’язані найкращі спогади про відпочинок. Звичайно, ми – студенти, будемо пам’ятати не тільки гарний відпочинок, але й сесію, яка є «нічним жахом» для кожного студента. Та попри все, треба насолоджуватись кожним моментом, яка дарує зима, вона ж прекрасна… Зима – час для но- йматись? Все для цього є: ворічних чудес та пригод. сани, траса це взагалі не Хто сказав що студенти проблема, там де сніг, там це вже не діти? Це діти у і траса, головне щоб був дорослому житті, які теж гарний спуск. В іншому люблять розважатись. зимовому виді спорту – Потрібно по-максимуму біатлоні, прийнято стрілявикористовувати зимо- ти з гвинтівки на вогневих ві дні. Більшість людей рубежах. І це кіровоградвзимку звикли сидіти ській молоді під силу – гра вдома, перед телевізором в сніжки чудово підходить або комп’ютером. Потріб- для цього. Гірськолижний но змінювати цю сумну спорт – це швидкісний тенденцію. Наприклад, спуск з серією воріт, почому б взимку не приді- значених жердиною. В налити увагу зимовим видам шому випадку потрібно спорту, не відчути себе буде впоратись з іншими справжнім спортсменом. «спортсменами» на трасі, Наше місто Кіровоград яких і потрібно буде омимає для цього чудове міс- нати задля вдалого фініце, де проводяться любительські матчі з хокею і є групи фігурного катання. Каток «Слайз» все це вам надасть, а ще велику порцію позитивних емоцій! Чому б, в такий професіональний зимовий вид сорту як бобслей, швидкісний спуск на керованих суцільнометалевих санях по спеціально обладнаної трасі, не поза-
5п
Газета «П’ять поверхів»
шу. Інший вид – стрибки з трампліна звучать погрозливо, але не має нічого не можливого. Спочатку злет, потім невеликий, але який є – політ, і зрештою, благополучне приземлення. Головне тепер зрозуміти, що зима багатогранна, в ній є життя цікаве та захоплююче. Не треба промінювати «живі» посмішки на екранних . Шкіперова Ольга
Літературний редактор, коректор: Верстка, графічне офрмлення: Редактор: Сідорова Олена Грицай Артем Зубова Анастасія