Аграрна біомаса енергія життя Агробізнес Сьогодні, 15.12.2020 http://tv_and_press.com/i109925592_d1608071400 На виставці «Інтер Агро 2020» у Києві, попри пандемію, 29 жовтня пройшов з усіма заходами застереження (маски, антисептики) Agro Energy DAY День аграрної енергетики, організований Біоенергетичною асоціацією України. Таблиця. Потенціал виробництва дизпалива з біодизеля Культура Валовий збір (2019 р.), тис. тонн Виробітокдизпалива, тис. тонн Соняшник 22281,1 79,8 Соя 3930,6 12,0 Ріпак 1737,6 5,3 Разом 16849,3 97,2 Джерело: Доповідь професора Савелія Кухарця на Agro Energy DAY Крім показу відповідного устаткування відбулася конференція, присвячена можливостям агробізнесу генерувати енергію із сільськогосподарської сировини: «Біоенергетика: від ідеї до реалізації біоенергетичного проекту в українських реаліях. Сучасні технології, практичні кейси». Одне з основних джерел видобутку енергії з аграрної біомаси — це солома. Скільки ж ми її маємо? Учасники конференції підрахували на око. У середньому вихід соломи в нормальних господарствах за вирощування зернових становить 3 т/га. Під зерновими візьмемо цифру 20 млн гектарів по Україні. Виходить, що маємо 60 млн тонн. Це солом’яна Говерла! Ба більше: Еверест! Це Джомолунгма соломи! Довгі роки її просто спалювали на полях, але це мало багато неприємних наслідків. Про можливості раціонального використання цього цін ного ресурсу розказав Олександр Мороз, представник компанії TTS (Чехія). Вона виробляє котли, що працюють на соломі. Пан Мороз показав відеофільм, знятий в агрокомплексі «Дніпровський», що під Нікополем на Січеславщині. Там вирощують пшеницю та ячмінь, а солому приорюють на добрива і, крім того, пускають на паливо. У господарстві планували, поставивши котел на соломі від компанії TTS, замістити 50% природного газу, який вони закупали до того. А вдалося замістити аж 97%! Однак опалювання соломою вітають далеко не всі. «Спалювати солому в полі — це, по суті, злочин. Щодо спалювання її як теплоносія — ми теж скептично ставимося до цього. Краще лишати на полі й приорювати, пускаючи на добрива», — стверджує доктор с.-г. наук, професор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Ярослав Фучило. Річ утім, що науковець досліджує ґрунти. Він переймається проблемою зменшення гумусу в Україні, ерозією розорених земель. За підрахунками його інституту, нині в Україні є близько 8 млн гектарів невгіддя або маргінальних земель. «Деградація земель разюча», — коментує професор цю цифру! Як же запобігти лихові? «Біоенергетичні культури здатні припинити процеси ерозії ґрунтів», — переконаний пан Фучило. Його інститут має демонстраційні поля у Вінницькій і Київській областях, де тривалий час вирощує енергетичні культури й веде дослідження щодо їх позитивного впливу на довкілля й ґрунти. Є чимало сільськогосподарських рослин, цікавих з погляду біоенергетики. Це свічграс (вид проса), міскантус, енергетична верба, павловнія... Такі культури — це, по суті, «швидкий ліс»: деревина, для отримання якої не потрібно чекати десятиліттями. Можна щороку отримувати тріску для видобутку енергії.
Директор консалтингової компанії «Аккорд ЛТД» Юрій Епштейн оцінив нинішній стан біогазової галузі в сільському господарстві. Він назвав цифру: в Україні діє нині 26 біогазових комплексів. Через брак фінансування та деякі інші причини, на жаль, зупинилося ще з десяток біогазових проектів у галузі сільського господарства. Бо стимулом до їх розвитку стали високі ціни на природний газ. Вони впали, підуть угору не швидко — і в цьому є чимало позитивного. Та наразі — не для біоенергетики. В Україні нині налічується близько двох десятків таких біогазових комплексів. Юрій Епштейн окреслив і ті проблеми, які нині перешкоджають розвитку ринку біогазу. На його думку, нинішній тариф на електроенергію з біогазу недостатній для інвестиційної привабливості аграрних біогазових проектів. Відсутні й стимули до переробки дігестату як органічного добрива. Можемо тут зазначити, що апелювати до держави з вимогою дати пільги або знизити податки — це наш улюблений спорт. Нині у нас діє «зелений тариф» на електричну біоенергію, і це є преференція виробникам від держави, якою користуються десятки біогазових заводів. Однак також кілька біогазових комплексів такого тарифу не мають (холдинг «Астарта», «Українська меблева компанія», ковбасна фабрика «ПЖК Запоріжжя», свинокомплекс «Сігма»). Проте досягають економічної і екологічної ефективності й успішно розв’язують проблеми з утилізацією відходів виробництва. Професор Поліського національного університету (Житомир) Савелій Кухарець розповів про виробництво теплової й електричної енергії з біомаси на малих аграрних підприємствах. Його інститут розробив для фермерів спрощену технологію виробництва дизпалива і винайшов невеличкі біореактори — автономні біогазові установки, які можна ставити в господарствах й отримувати дешеві енергоресурси. Для цього ми маємо величезну сировинну базу (таблиця). Біогаз не може конкурувати, скажімо, із сонцем чи вітром за великими обсягами стабільного виробництва електроенергії. Та й за об’ємами наданого тепла біогаз не в змозі суперничати з твердою органікою — вугіллям, торфом, дровами. Однак є у біогазової енергетики унікальна перевага. Тільки вона спроможна запобігти засміченню й знищенню довкілля. Тільки в технологічному процесі вироблення біогазу ми здатні не лише отримувати енергію з вітчизняної сировини, а й повертати в ґрунт корисні речовини. Тобто це дозволяє перейти до «кругової» або (тобто циклічної) економіки. У конференції взяли участь крім уже згаданої чеської TTS представники вітчизняної інжинірингової компанії «Котлоенергопроєкт» (Харків). Це підприємство з 2001 року спеціалізується на заміщенні природного газу альтернативними видами палива. Розробляє котли, які дають енергію від спалювання лушпиння соняшнику, відходів деревини і т. п. І, окрім того, на реконструкції вже робочих котельних агрегатів із метою переведення їх із вугілля, торфу або газу на аграрне біопаливо. Влітку цього року, наприклад, вони ввели в експлуатацію теплову електростанцію (ТЕС) «Аякс-Дніпро». Розміщена вона біля заводу з виробництва соняшникової олії «Потоки». Основне пальне, на яке вона розрахована, — лушпиння соняшнику. Однак парові котли харківського виробництва здатні функціонувати на різних видах біомаси: солом’яних пелетах, деревній трісці й щепі, на відходах вирощування соняшнику й ін. Котли на біомасі реалізовані «Котлоенергопроєктом» на Запорізькому масложиркомбінаті, Гайсинському та Крижопільському цукрових заводах, на підприємстві «Українська Чорноморська індустрія» (м. Чорноморськ, Одеська обл.). Й усюди добре показують себе в експлуатації.
На конференції лунали пропозиції, які сьогодні сприймаються як фантастика. В аграрному виробництві можна, виявляється, виробляти біоводень. Це — новий різновид екологічного пального, яким нині починають цікавитися у Європі й не тільки там. Коментар Савелій Кухарець, д-р техн. наук, професор Поліського національного університету (Житомир) Сучасне аграрне виробництво потребує теплової й електричної енергії, а також рідких видів палива для моторної техніки. У перспективі добре було б мати замкнуте виробництво: коли господарство не купуватиме енергію ззовні, а вироблятиме її на основі власних можливостей і ресурсів завдяки агробіомасі. З чого ж ми можемо виробляти енергію? Із соломи й паливних гранул із неї.Також маємо олію й біодизельне пальне з неї. І можна переробляти на енергію відходи тваринництва. Для виробництва біопалива олія продукт дорогий. Але ж його можна виробляти з вороху зернових і олійних культур. Ми розробили під потреби аграріїв спрощену технологію виробництва дизельного біопалива. Наша установка пройшла державні випробування. Ми бачимо запит на такі біореактори автономні біогазові установки.Також вони працюють як своєрідні компостери: на виході ми отримуємо субстрат, який можна використовувати як добриво. Ми математично обчислили моделі господарювання. Довели, що можливо і мати максимальний прибуток, і підтримувати добру родючість біогумусу. Коментар Юрій Епштейн, директор консалтингової фірми «Аккорд Лтд» (Харків) У 2020 році біогазові комплекси України працювали в основному на «зеленому» тарифі. І це в них виходило добре. Тобто стабільно протягом усього року, з отриманням позитивного економічного результату. Біогазова енергетика надає нам вибір різних опцій. Ми можемо виробляти з біомаси не лише електричну енергію, а й теплову, і моторне пальне. Воно стає дедалі популярнішим і вже продається на багатьох АЗС. І в будь-якому разі маємо на виході дігестат, перероблену біомасу, органічне добриво. Він містить максимальну кількість поживних речовин, потрібних рослинам. Азот, калій, фосфор будь ласка. Біометан чудовий енергоносій. Я не знаю, що може бути краще за нього. Але він все-таки дорожчий від природного газу. Ми пропонуємо далі доопрацьовувати біометан: ставити додатковий реформінг й отримувати на виході зелений біоводень. Ігор Петренко