ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ОЗИМОГО Агробізнес Сьогодні, 27.07.2021 10:00:00 http://tv_and_press.com/i118143882_d1627421400 Завищені норми висіву ріпаку озимого сприяють витягуванню центрального пагона, що збільшує ризик вимерзання рослин або їх вилягання в процесі вегетації,створює ідеальні умови для розвитку хвороб, знижує їх продуктивність Анатолій Юник, канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинництва Володимир Мокрієнко, кандидат c.-г., наук, доцент кафедри рослинництва Національний університет біоресурсів і природокористування України Озимий ріпак є однією зі стратегічних сільськогосподарських культур. Під урожай 2022 року прогнозується збільшення посівних площ ріпаку озимого на 8-12%, що змовлено як достатніми запасами доступної вологи рослинам у регіонах вирощування ріпаку, так і вартістю товарного насіння. Так, за даними компанії «Нібулон», закупівельна ціна ріпаку станом на початок липня 2021 року становить 690 дол./т. Особливості росту й розвитку У рослин ріпаку озимого виділяють такі фази росту й розвитку: набубнявіння насіння й формування сім’ядольних листків, утворення справжніх листків, утворення розетки, утворення стебла, бутонізація, цвітінні й утворення стручків, достигання (табл. 1). Формування елементів структури врожаю У фазу стеблування посилено формуються зародкові бічні гілки й відбувається закладання квіткових горбиків. Від умов проходження цього етапу залежить рівень урожайності насіння ріпаку. Заморозки у цей період призводять до значного зменшення кількості стручків на центральній китиці. Зазначимо, що найбільше зниження врожайності спостерігається в ранньостиглих і середньостиглих гібридів, які характеризуються швидким стартовим ростом після відновлення весняної вегетації. Проте в цій фазі ріпак володіє високою компенсаторною здатністю й може утворювати до 20% додаткових стручків, особливо ця здатність характерна для середньостиглих і середньопізніх гібридів. У фазу бутонізації відбувається формування пилкових мішків, зав’язі приймочок і клітин пилку. Для нормального формування пилку в цей період рослини інтенсивно поглинають ФАР. За настання заморозків відбувається стерилізація пилку, що порушує формування зав’язі та призводить до зниження врожаю, особливо за недостатньої вологозабезпеченості. Фаза цвітіння — це завершальний і важливий етап органогенезу рослин ріпаку. За інформацією британської організації HADB, урожайність насіння ріпаку озимого визначається кількістю насінин на квадратний метр і вагою кожної окремої насінини. Догляд за посівами має бути організований таким чином, щоб максимізувати обидва ці компоненти. Однак з практичного боку основний фокус має бути на закладанні більшої кількості насінин, бо саме цей чинник є гнучкішим і найкритичнішим для досягнення високого рівня врожаю. Дослідженнями вчених із Великої Британії встановлено, що кількість насінин залежить від інтенсивності фотосинтезу протягом 19-25 днів після середини цвітіння. Основною помилкою тут є
думка, що для більшого отримання закладеного насіння потрібно отримати більшу кількість стручків на квадратний метр. Дослідження AHDB Cereals & Oilseeds свідчать, що максимальну кількість насіння можна отримати, коли кількість стручків на квадратний метр сягає 6000-8000. Закладання більшої кількості стручків не призводить до збільшення врожайності, бо формується дуже щільна «квіткова шапка», що може відбивати до 60% сонячного світла. Таке неефективне використання сонячного світла знижує інтенсивність фотосинтезу під час цвітіння, що зменшує кількість закладеного в стручку насіння. Але тільки закладання більшої кількості насіння в стручку не призведе до збільшення врожайності. Закладене насіння має бути виповненим. Виповненість насіння визначається тривалістю періоду росту насіння та рівнем фотосинтезу у цей час. Наливання насіння триває протягом певного періоду, який залежить від температурного режиму: чим прохолодніше, тим довший період наливання насіння. Чинники, що впливають на зменшення періоду наливання насіння — посуха, хвороби чи рання десикація — також знижують уміст олії в насінні, бо її формування відбувається у другій половині наливання насіння. Щодо інтенсивності фотосинтезу під час наливання насіння, то він напряму залежить від архітектоніки рослин та структури посіву. Полягання зменшує проникненню світла до нижнього ярусу рослини, що може зменшити врожайність на 50%. Листки мають вищий рівень фотосинтетичної здатності, ніж стручки та стебло. Тому так важливо якомога довше зберегти листковий апарат зеленим і, відповідно, збільшити фотосинтетичний потенціал і захистити посіви від вилягання. У ріпаку наливання насіння майже повністю залежить від рівня фотосинтезу. Тільки 10% урожайності залежить від ремобілізації розчинних вуглеводів, що були акумульовані в стеблі перед цвітінням, на відміну від пшениці, де цей показник сягає від 20 до 50%. Це означає, що ріпак під час наливання насіння чутливіший до посухи, ніж пшениця. Таблиця 1. Тривалість фаз росту й розвитку ріпаку Фази розвитку Етапиорганогезу Тривалість фаз розвитку, днів ріпак озимий ріпак ярий Сходи і 6-12 10-14 Два справжніх листки и 10-12 8-10 Чотири справжніх листки їм 12-14 12-14 Формування розетки IV-V 60-65 10-14 Період зимового спокою 105-130 — Стеблування VI-VII 12-14 9-12 Бутонізація VIII 10-12 9-10 Цвітіння ІХ-ХІ 30-36 14-2 Плодоутворення і дозрівання XII 30-35 18-21 Усього, днів 185-225 90-120 Строки сівби Строк сівби ріпаку озимого слід вибрати з таким розрахунком, щоб до початку зими рослини сформували 6-8 розеткових листків, висота точки росту рослин була не вищою за 1,0-1,5 см над поверхнею ґрунту, коренева система проникала в ґрунт на глибину 50-100 см і більше, а діаметр кореневої шийки дорівнював 8-12 мм. Такий оптимальний розвиток рослини ріпаку озимого досягають в більшості випадків за 105-110 днів від дати його сівби. Рекомендовані строки сівби слід корегувати, зважаючи на погодні умови та наявність вологи в ґрунті. Відтак вони можуть коливатися в більш ранній чи пізній термін на 5-10 днів. Якщо в серпні прогнозується посуха, сівбу доцільно провести раніше. Це ризикований захід, адже в разі сприятливих умов для росту й розвитку у вересні-жовтні є небезпека переростання рослин і зниження їх зимостійкості. Тому господарства, які зважилися на цей крок, обов’язково мають планувати внесення регуляторів росту в осінній період. Плануючи строки сівби, слід також зважати на інтенсивність розвитку того чи іншого гібриду. Гібриди ріпаку відрізняються різним стартовим ростом і різними вимогами до строків сівби. Сорти мають повільніший початковий розвиток восени й придатні до більш ранніх строків сівби. Гібриди ріпаку характеризуються стрімкішим розвитком восени, рослини є витривалішими до несприятливих умов середовища за пізніх строків сівби. їх насіннєва продуктивність за таких строків не так швидко знижується, яку сортів.
Норма висіву насіння Оптимальна норма висіву насіння ріпаку озимого становить для гібридів 0,4-0,6 млн схожих насінин на 1 га. Для окремих гібридів ріпаку, яким властиве інтенсивне гілкування, норма висіву значно менша й коливається в межах 40-50 схожих насінин / м2 (0,4-0,5 млн схожих насінин на 1 га). Визначаючи норми висіву насіння, слід ураховувати строки сівби, якість підготовки та наявність вологи в ґрунті. Загущення посівів із ранніми строками сівби призводить до посилення конкуренції між рослинами, що, своєю чергою, спричиняє переростання (входження рослин у фазу стеблування) і різке зниження зимостійкості рослин. Водночас за запізнення зі строками сівби варто збільшити норми висіву, адже ймовірність входження в зиму в оптимальній фазі знижується, а отже, зростає ризик зменшення густоти стеблостою в період зимівлі. Доцільно також збільшувати норму висіву в разі недостатнього зволоження та неякісного обробітку ґрунту, коли польова схожість насіння знижується. Завищені норми висіву ріпаку озимого сприяють витягуванню центрального пагона, що збільшує ризик вимерзання рослин, або їх вилягання в процесі вегетації, створює ідеальні умови для розвитку хвороб, знижує їх продуктивність. Занижені норми висіву призводять до небажаних наслідків: підвищенню забур’яненості посівів, формуванню недостатньої кількості стручків на одиницю площі, зниженню урожайності. Ріпак сіють, як правило, звичайним рядковим способом із міжряддями 15-19 см. Такі посіви, порівнюючи із широкорядними, є продуктивнішими в результаті суцільного затінення бур’янів рослинами ріпаку на ранніх стадіях їх розвитку. Однак, вибираючи спосіб сівби, слід ураховувати генетичну здатність гібридів до гілкування. Зазвичай ранньоі середньоранні гібриди менше гілкуються, тому їх слід висівати з міжряддям до 25 см, а середньостиглі й середньопізні гібриди, які інтенсивно гілкуються, доцільно висівати широкорядним способом із шириною міжрядь від 35 до 45 см. Таким чином, усі агротехнологічні заходи мають бути спрямовані на створення оптимальної структури посіву. Найвищий урожай ріпаку одержують із посівів, де густота рослин навесні становить для гібридів 40-50, шт./м2. На одній рослині формується 7-10 бокових гілок, оптимальна кількість гілок на 1 м2 має становити 450 шт./м2 (може коливатися в межах 350-600 гілок). Кількість стручків на рослині має бути в межах 160-290. На головному пагоні формується 40-70 стручків, на бокових верхніх — 25-40, на бокових нижніх — 15-20 шт. В одному стручку в середньому налічується 18-25 насінин. Маса 1000 насінин становить 4,7-5,5 г. Й5 Анатолій Юник, Володимир Мокрієнко