ПРАВДОШУКАЧ № 54-55, квітень-травень 2013 by Yuriy Sheliazhenko

Незалежна газета. Засновник і редактор Юрій Шеляженко.

№ 4-5 (54-55) 31 травня 2013 року Гаряча лінія: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Сайт: www.truth.in.ua

ЯК ЗМІЦНИТИ БРЕНД “УКРАЇНА”?

у випуску: Весна. Розкрились небеса...

Кина не будет?!

Вадим Гладчук просить Партію регіонів не турбувати пропозиціями підкупу

З 2006 року досьогодні Міністерство закордонних справ України (МЗС) та Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект) витратили більш ніж 190 млн грн бюджетних коштів на формування позитивного міжнародного іміджу України – передусім, з прицілом на туристів та інвесторів. Між тим туристичний потік та обсяг прямих іноземних інвестицій не зростають. Досі не вдалося відновити навіть докризового рівня цих показників, не кажучи вже про часи піку інтересу іноземців до України (2003-2005 рр.), коли потік туристів та інвестицій був вдвічі більшим, ніж останні роки. Тим часом Київ заполонила реклама турецького національного бренду. Навіть в центрі Києва, на Майдані Незалежності, на фасаді будинку профспілок висить рекламний брандмауер Туреччини. А бренд “Україна” продовжує пасти задніх у світових рейтингах міцності національних брендів, що й не дивно, враховуючи рівень фінансування державної реклами: поки та ж Туреччина вкладає у свій бренд 96,8 млн доларів на рік, Україна скромно витрачає на саморекламу в чотирнадцять разів менше: близько 6,9 млн доларів. Кожному патріоту України небайдуже, як ставляться іноземці до нашої держави. Репутація України за кордоном – це не тільки

показник довіри до нас, готовності вкладати інвестиції в українську економіку, оснащувати сучасною технікою заводи та сільгосппідприємства, будувати нове житло, створювати робочі місця або просто поніжитись під кримським сонцем, з’їхати на лижах з карпатських гір, влаштувати всією родиною любительську фотосесію в одному з ландшафтних парків чи проїхатись з екскурсією по багатих музеях, з паломництвом по давніх величних українських храмах. Репутація великою мірою впливає і на нашу самооцінку, визначає, хто ми є і ким хочемо бути, яке місце України в світі, що ми можемо і чого очікуємо від завтрашнього дня. Нас гостро зачіпає кожен негативний відгук про Україну з вуст іноземних знаменитостей, як зачіпає будь-яка критика не впевненого у собі, але амбітного підлітка. В ситуаціях, коли б зрілі нації змовчали і посміювалися, знаючи собі ціну, чимало наших співвітчизників схильні нагнітати істерику. Згадаймо, як сколихнулася громадська думка після невдалого жарту ведучого російської кулінарної телепрограми про те, що він «порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села». ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА, НА 4-Й ШПАЛЬТІ.

Уряд Азарова притягнуто до суду за протиправне обмеження терміну дії водійських прав в смертной 6“И схватке с целым морем бед...”: острая проза про эпоху обмана

Вибухонебезпечні автокав'ярні у Києві – поза законом Зупинимо руйнацію медицини!

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

2 Весна. Розкрились небеса... КУЛЬТУРА

26 квітня в Національному музеї літератури України відкрилася виставка вибраних робіт Анастасії Трохимівни Рак, присвячених Великоднім звичаям та написаних за мотивами літературних творів. Символічну назву виставки з натяком на відродження народного мистецтва («Весна. Розкрились небеса») підказала популярна нині поезія Володимира Свідзінського. Анастасія Рак – заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії імені Катерини Білокур. Безперечний лідер народного малярства, вона є класичним майстром традиційної полтавської школи народного малювання. На відміну від М. Приймаченко, яка представляє декоративну гілку українського малярства, та від Катерини

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

Білокур, яка взяла за орієнтир академічну систему, Анастасія Трохимівна презентує традицію станкового народного малювання, що розвинулося на українських базарах та ярмарках 1920–1930-х рр. Непросту техніку живопису на склі, канонічні сюжети народної картини «Парубок і дівчина біля криниці», «Наталка Полтавка», «Голуби», «Тікай, Петре, з Наталкою» та радісний дух народної культури вона засвоїла ще під час навчання у кустарних художників на базарах Лохвиччини. Самобутню творчість художниці було відкрито завдяки національному піднесенню на початку 90-х років. Перша її персональна виставка відбулася в Музеї Тараса Шевченка 20 років тому, друга - у Державному музеї літератури України. Після цього виставки

пройшли в провідних музеях Києва і України. Згодом твори Анастасії Рак побачили за кордоном - у престижному Російському етнографічному музеї Санкт-Петербурга, в Німеччині у місті Карлсруе. І, нарешті, великий успіх випав 100 її вибраним роботам у Парижі у Музеї Людини. Сьогодні її творам судилося стати ланкою, яка з'єднує розірваний за радянської доби ланцюг між базарним малюванням та сучасними спробами творення самоідентичності. В творчості Анастасії Рак гармонійно поєдналися спадкоємність традиційного малювання і сміливе новаторство у трактуванні канонічних сюжетів та створення власного художнього стилю, який передає неповторність її особистості і характер нашої напруженої доби.

Кина не будет?! 22 мая Киевский горсовет принял скандальное решение «О реорганизации кинотеатров коммунальной формы собственности», которым кинотеатры «Братислава», «Лейпциг», «Киевская Русь», «Ленинград», «Россия», «Флоренция», «Загреб» и Кинотеатр имени Тараса Шевченко присоединяются к коммунальному предприятию «Киевкинофильм». Это убыточное предприятие создано в 2007 году на базе семи детских кинотеатров по настоянию одиозной чиновницы от культуры Светланы Зориной, которая прославилась в лихие 90-е, делая карьеру с помощью связей в уголовном мире. За 6 лет существования «Киевкинофильма» в него вбухали более 5 млн гривен из городского бюджета, но кинотеатры в его управлении остаются заброшенными и жалкими. Часть вообще не работают, другие показывают фильмы, которые уже несколько месяцев крутились в других кинотеатрах. Несколько руководителей этого предприятия вляпались в откровенный криминал. На и. о. директора «Киевкинофильма» Ефимова было возбуждено дело за служебную халатность. В марте этого года директор одного из кинотеатров «Киевкинофильма» на Березняках был взят с поличным при вымогательстве взятки 30 тыс. грн.

Знающие люди утверждают, что главные виды деятельности ОПГ «Киевкинофильм» – воровство бюджетных средств и рэкет в сфере кинопроката. В итоге на экраны, отданные на откуп этой конторе, попадают не лучшие фильмы, а середнячок и попса «второй свежести», потому что вместо покупки хорошего кино прокатчики вынуждены платить взятки жадным чиновникам. Сейчас к очередной попытке украсть у киевлян кинотеатры примкнули Виктор Корж и Владислав Миленький. Трудовые коллективы кинотеатров «Киевская Русь», «Братислава», «Флоренция», «Загреб», Кинотеатра им. Т. Г. Шевченко обратились лично к Александру Попову с требованиями прекратить беззаконную передачу этих кинотеатров сомнительной конторе без всяких общественных слушаний. В обращении работников кинотеатров приводятся умопомрачительные данные проверки «Киевкинофильма» Контрольно-ревизионным управлением г. Киева: Ефимов, например, выплачивал из бюджета за невыполненные работы десятки тысяч гривен, более чем на 200 тыс. гривен было приобретено оборудование, которое в кинотеатрах не использовалось, бездарному руководству предприятия выплатили сверх нормы зарплаты

на полмиллиона и т.п. 27 мая А. Попов вызвал на ковер рейдеров (Зорина и Ко) и провел совещание с ними при участии возмущенных работников кинотеатров. Директор «Киевкинофильма» В. Руденко даже не смог объяснить, зачем ему присоединять еще 8 кинотеатров при его-то разрушенном хозяйстве. Еще бы: вряд ли Попову понравились бы истинные намерения ОПГ «Киевкинофильм» разорить успешные кинотеатры, прижать к стенке и обчистить кинопрокатчиков. Послушав рейдерский треп, Александр Попов явно все понял и пока затормозил «дерибан» кинотеатров. Вопрос в том, смогут ли авторы этой коррупционной схемы склонить градоначальника на свою сторону? Зориной дано поручение доработать вопрос, создать рабочую группу, в состав которой должны войти представители кинотеатров, которые планируется реорганизовать, побывать с визитом во всех кинотеатрах и познакомиться с их работой. Следующую дату совещания Попов назначил на 7 июня. Будем надеяться, что этот день не станет фатальным для киевских киношников, и вопреки всем стараниям рейдерской уголовщины кинотеатры оставят в покое. Анастасия МАРЦИНЮК, Национальное бюро расследований Украины.

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

СПРОТИВ

Часопис про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям

www.sprotiv.org

Новини Аналітика Подробиці Публіцистика

Вадим Гладчук просить Партію регіонів не турбувати пропозиціями підкупу Голова ВО «Молодь – надія України» Вадим Гладчук просить піарників Партії регіонів не турбувати його дзвінками із пропозиціями грошей в обмін на припинення критики. «Громадський спротив не продається!» – заявив Гладчук, оприлюднюючи аудіозапис однієї з багатьох подібних розмов. На аудіозапису посередник з питань піару Андрій каже: «Є ресурс «Спротив». Дуже цікавить одну людину, щоб там зняли один матеріал. Одного з регіоналів. Готовий платить, обговарювати цікаві умови». Після пояснень редактора sprotiv.org Гладчука, що власник сайту знаходиться у США і редакційна політика виключає подібні оборудки, Андрій продовжує наполегливо впарювати свою пропозицію: «Якщо вдруг десь у вас виникне можливість допомогти по цьому питанню, то це не одна тисяча, не дві. Від десяти тисяч я готовий пропонувати за цю роботу». За словами Гладчука, під час його громадсько-політичної діяльності йому неодноразово пропонували різноманітні хабарі: і грошима, і славою, і посадами. Особливо останнім часом, коли опоненти набрехали в інтернеті, ніби він продажний політик та журналіст. «Я хочу спитати тих, хто намагається купити моє мовчання. Навіщо мені ваші подачки, коли не можна просто бути чесним? Поки ви не знаєте, як на це відповісти, краще мені не телефонуйте. Особливо це стосується Партії регіонів. Я не хочу більше чути ніяких брудних пропозицій від злочинної влади» – заявив він, повідомляє «Український інформаційний портал». *** Гладчук Вадим Федорович народився 9 лютого 1975 року в Києві. Громадський та політичний діяч, засновник Всеукраїнського об‘єднання “Молодь - надія України”, заступник голови політичної ради партії Народний

порядок, редактор Часопису про свавілля влади та громадський спротив незаконним діям Sprotiv.org. Здобув медичну і вищу економічну освіту, в 1994-1996 рр працював на швидкий медичній допомозі. З 1997 року помічник-консультант кількох народних депутатів України, з 2000 по 2002 рік - помічник-референт депутата Київської міської ради. Спеціалізувався на питаннях соціального захисту киян, молодих громадян України. У 1997-2005 роках за ініціативою Гладчука ВО "Молодь - надія України" провело громадянську кампанію за збереження студентських пільг і скасування загального військового обов‘язку, проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги у Києві, зростання цін на проїзд в громадському транспорті. У 2007-2010 рр організував низку акцій проти узаконення корупційних схем в сфері державних закупівель під виглядом громадського контролю Тендерної палати України. У 2010-2013 році регулярно проводить мітинги біля Верховної Ради України проти підвищення податків та обмеження громадянських свобод. З 2000 р - парламентський журналіст. У 2000-2001 рр випускає телепрограму “Молодь - надія України”. Нині редактор газети “Молодіжні Хроніки”, опозиційного інтернет-видання “Спротив” (www.sprotiv.org), член редколегії газети "Правдошукач". У 1998, 2002, 2006, 2008 рр балотувався на посаду Київського міського голови. У 2012 році брав участь у виборах народних депутатів України, висунувши свою кандидатуру на посаду народного депутата України у одномандатному виборчому окрузі № 223. Позивався до суду та

скаржився до ЦВК з вимогами припинити підкуп виборців Віктором Пилипишиним, однак ці вимоги були залишені без задоволення з посиланням на незначну вартість агітаційних подарунків виборцям, факт дарування яких було встановлено судом під час розгляду позовної заяви Гладчука. У 2007 році у розпал акцій протесту проти корупції в сфері державних закупівель Гладчука було арештовано за сфабрикованим обвинуваченням у крадіжці будівельних матеріалів з незаконної забудови. Поміщений під варту, Гладчук оголосив голодування. Згодом постанову про порушення кримінальної справи було скасовано судом, а Гладчуку виплатили компенсацію за незаконне обмеження волі та нелюдські умови тримання у слідчому ізоляторі, якими було підірвано його здоров'я.

Уряд Азарова притягнуто до суду за протиправне обмеження терміну дії водійських прав Кабмін Азарова своєю постановою №185 від 13 березня 2013 року вніс зміни до законодавства щодо терміну дії посвідчення водія. Про це йдеться у повідомленні департаменту ДАІ МВС України. Департамент повідомив про набрання чинності постановою «Про деякі питання виконання закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують особу чи її спеціальний статус». «Визначено порядок централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення зазначених документів», — сказано у повідомленні. У ДАІ також повідомили, що даним

урядовим актом були встановлені наступні строки дії для посвідчення водія: на право керування транспортними засобами категорії А, А1, В та В1, оформлені і видані після набрання чинності цією постановою — протягом двадцяти років з дати їх видачі; інших категорій — протягом десяти років із зазначеної дати. «Такі посвідчення підлягають обміну в установленому порядку. Документи, видані до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який їх було видано», — сказано у повідомленні. Як відомо, водійські посвідчення радянського зразка потрібно замінити до кінця 2013 року — термін їх дії закінчується 1 січня 2014 року. Вадим Гладчук, Сергій Тарасюк та Вікторія

Черненко зініціювали судовий процес проти Кабінету Міністрів України, подавши в Окружний адміністративний суд міста Києва позовну заяву про визнання незаконним та скасування пункту 3 «Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення посвідчення водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185. Позивачі вважають, що Порядок підлягає частковому скасуванню, оскільки КМУ встановив ретроактивний принцип дії нормативноправового акту, що в свою чергу суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зміст цієї сторінки передано в публічну власність, може вільно передруковуватися та модифікуватися із збереженням точності викладених фактів.

ДЕРЖАВА

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

ЯК ЗМІЦНИТИ БРЕНД Схема оцінки національних брендів у рейтингу Country Brand Index компанії FutureBrand VALUE SS YSTEM

TOU RI

F FFLI IYO LIT QUA

#4 30

2 S

ES IN US

U GO

ПОЧАТОК ЧИТАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА, НА ПЕРШІЙ ШПАЛЬТІ Тоді росіянам пригадали і зверхнє ставлення до України їхнього національного лідера В. В. Путіна, який у 2010 році цілком серйозно дозволив собі заявити, що Росія перемогла б у другій світовій війні навіть без допомоги українців. Але нетактовні вислови про трагічне минуле іноді дратують менше, ніж удари по болючих точках сьогодення. Коли голівудська акторка Міла Куніс розповіла про прояви побутового антисемітизму, яким супроводжувалося її дитинство у Чернівцях, реакція деяких українських політиків на це була настільки нестриманою, що створила підгрунтя для нових спекуляцій у іноземних ЗМІ про антисемітизм в Україні. Коли двоє польських радіоведучих на виграш української збірної у матчі Україна-Польща відповіли непристойними жартами в ефірі про те, ніби вони користуються інтимними послугами українок, це спричинило міжнародний скандал із протестами МЗС та звільненням горе-жартунів. Мабуть, ми б бурхливо реагували і на лайку першого-ліпшого польського сантехніка, якому б вдалося пролізти в ефір – бо коли за кордоном складається і поширюється стереотипна негативна думка про нашу державу та націю, важко бути байдужими до цього. Але водночас важко було не помітити, що стріли навмисних образ у безвідповідальному радіошоу попали в яблучко, бо відтворені у хамських жартах стереотипи містили певну долю правди. Адже українські мізки й українська краса, дійсно, часто-густо не знаходять собі гідного місця на батьківщині та задешево продаються за кордон. Це повертає нас до питання іміджу України – культурного, економічного, політичного позиціювання України на міжнародному рівні, до того, що і за яку ціну ми пропонуємо світові, ким ми хочемо виглядати в очах всього людства. І тут неминуче постає наступна альтернатива. Або ми використовуємо природні переваги українського народу, включаючи всі таланти та принади українців у цивілізований та моральний спосіб, просуваючи

імідж нашої держави, нашої культури, нашої економіки, або цими перевагами іноземці все одно користуватимуться стихійно. Ще й сміятимуться над роззявами з тубільного уряду, які втрачають можливості за браком елементарної гостинності та відкритості, внаслідок невміння зробити вигідну пропозицію, показати себе.

Що таке імідж та бренд держави? Імідж держави є сукупністю емоційних та раціональних уявлень, що створюють певний образ, цілісне уявлення про країну. Власне, слово «image» англійською означає «зображення», «образ», «малюнок» та тісно пов’язане з іншим словом – «imagination»: уява, фантазія. Імідж об’єднує в собі фактичні знання про країну, її життя та традиції, а також різноманітні оцінки, сформовані пропагандою, компетентними відгуками та критикою, чутками, досвідом (в т.ч. досвідом багатьох поколінь). Складовими іміджу держави є бренд, міжнародна репутація, інвестиційна привабливість держави. Поширеною комунікативною стратегією просування позитивного іміджу держави у світі є створення та реклама бренду країни (брендинг країни). Українська дослідниця брендингу О. Шевченко визначає державний бренд як сукупність характеристик (назва, термін, знак, символ, малюнок, слоган тощо), які об’єднують уявлення самої країни про себе, містять ексклюзивні та позитивні характеристики країни та виділяють ії серед інших держав світу. Бренд є складовою іміджу. Бренд країни створюється та просувається зсередини країни та спрямований на пропагування національних показників країни. Міжнародна репутація країни – це те, якою

бачить країну міжнародна спільнота, місце країни у міжнародних відносинах. Поняттям, близьким до репутації, є інвестиційна привабливість країни, тобто, репутація країни серед інвесторів, готовність вкладати кошти в її економіку, що визначається економічними показниками, досвідом інвесторів та відомостями про відкритість та конкурентоздатність країни. Особливий інтерес представляють підходи до визначення структури іміджу держави, які використовуються на практиці під час складання міжнародних іміджевих рейтингів. Відповідно до презентації компанії FutureBrand, при рейтинговій оцінці бренду країни досліджуться основні показники у наступній послідовності з 7 кроків: інтерес до країни; знайомство з її можливостями (пропозиціями); асоціації, тобто які якості люди приписують країні (вивчається розгалуджена система якісних асоціацій по 23-х показниках, які ми розглянемо нижче); підтримка країни у той чи інший спосіб; оцінка бажаності відвідувати країну, інвестувати в її економіку; фактичні показники здійсненого людьми вибору/візиту, які демонструють дійсний реалізований обсяг її інвестиційної та туристичної привабливості; готовність тих, хто відвідав країну, рекомендувати її друзям, родичам, колегам, партнерам. Прискіплива увага під час рейтингування брендів країн приділяється асоціаціям – якостям, які люди приписують країні. Асоціації групуються у 5-х вимірах: система цінностей, якість життя, сприятливість для бізнесу, традиції та культура, туризм. З системою цінностей асоціюються політичні свободи, толерантність, стабільне правове середовище, свобода слова, дружність середовища; з якістю життя асоціюються бажаність вибору країни місцем проживання, освітня система, охорона здоров’я, стандарти життя, безпечність життя та можливості працевлаштування; з сприятливістю для бізнесу асоціюються доступність кваліфікованої робочої сили, розвинуті технології, інвестиційний клімат, регуляторна політика; з

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

ДЕРЖАВА

“УКРАЇНА”? традиціями та культурою асоціюються природна краса, історія, мистецтво і культура, автентичність; з туризмом асоціюються співмірність ціни та якості туристичних сервісів, можливості відпочинку та проживання, цікаві місця, якість харчування. По кожному з цих асоціативних показників визначається окремий рейтинг країни, який впливає на остаточний рейтинг її бренду разом з оцінками, зробленими на інших згаданих вище кроках рейтингування (дослідження іміджу держави у аспекті людського інтересу, знайомства, підтримки, оцінки, вибору/візиту, рекомендацій). Стратегічні плани щодо формування іміджу держави спрямовуються на досягнення довгострокових цілей шляхом реалізації існуючих можливостей – іміджевого потенціалу країни – та подолання можливих загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, які можуть зашкодити формуванню позитивного міжнародного іміджу держави. Існує чимало методів стратегічного планування. Досить популярним у західному менеджменті вважається SWOT-аналіз, тобто, визначення сильних і слабких сторін держави, можливостей та загроз. Перший SWOT-аналіз іміджу України був оприлюднений піарником Денисом Богушем у 2007 році. Н. Качинська виділяє наступні методи реалізації стратегії іміджевої політики держави на міжнародній арені: публічна дипломатія; брендинг; міжнародний PR (лобіювання); пропаганда.

Український досвід У 2000 році експертами Українського центру економічних і політичних досліджень було проведено дослідження міжнародного іміджу України, яке показало, що іноземні масмедіа створюють загалом негативний образ України; оцінки фінансових інституцій і рейтингових агентств підкреслюють невідповідність української економіки критеріям ефективного розвитку; експерти, які безпосередньо працюють на українському напрямі, сприймають Україну як маловпливову європейську державу з високим рівнем корупції, тіньової економіки та свавіллям чиновників. Президент України Л. Кучма указом від 6 грудня 2001 р. поставив перед Міністерством закордонних справ України (як і перед іншими міністерствами і відомствами) завдання з розробки довгострокових заходів щодо розвитку зовнішньої інформаційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою позитивного її сприйняття у світі, щодо організації теле- і радіомовлення за кордон. Одночасно було розпочато акцію «Місія «Україна – відома» з формування позитивного іміджу країни. Для її реалізації був створений під керівництвом Л. Кравчука однойменний благодійний фонд. Спроба покращення національного іміджу України була здійснена в 2005 році Міністром закордонних справ Борисом Тарасюком, коли за його ініціативою було проведено тендер для просування України за кордоном. Виграла тендер компанія Konglomerat, яка отримала 12,8 мільйонів гривень для створення державного бренду, проте за цим послідували скандальні

звинувачення щодо розкрадання коштів. В 2007 р. Державна служба туризму і курортів при Міністерстві культури України вирішила просувати туристичний бренд «сніжні зими» під слоганом «Україна. Для любителів снігу». Компанія Grand–Print Ukraine стала переможцем тендеру та отримала 8 мільйонів на «прорив в інформаційних ринках». Промо– відео були показані на каналах Euronews та National Geographic по 80 разів кожне. В рамках підготовки до проведення Євро– 2012 Україна з Польщею представили свій логотип та гасло — «Творимо історію разом». 24 березня 2011 року відбулася презентація Стратегії позиціонування України за кордоном, розробленої на замовлення МЗС. Розробкою кампанії займалась CFC Consulting (ексклюзивний представник телекомпанії CNN International в Україні), її головне гасло – «Україна – відкритість», що позиціонує Україну як державу, відкриту до реформ, розвитку туризму, готовності брати участь у глобальних процесах, до інвестування. Відповідно до загальносвітової практики Стратегію презентовано у вигляді бренд–буку та на сайті www.brandukraine.org. Серед розділів брендбуку – презентація різних музичних та мистецьких фестивалів, віртуальні прогулянки по вулицях міст (“ПроГУГЛянки вулицями”), які приймали матчі Євро-2012, та по місцинах, де розташовані пам’ятки історії, культури та архітектури України. Окрім логотипа України до Євро–2012, в рамках концепції бренду «Україна» розроблено логотип, що представляє собою зображення, яке символізує швидкий, динамічний рух України вперед і складається з кількох взаємопов’язаних частин: напису «UKRAINE» та слогану «Moving in the fast lane» (усталений вислів у англійській мові; дослівний переклад: «Україна. Рухаючись у швидкісній смузі»). Також під час реклами цього логотипу використовувалися слогани «Ukraine. All about U», «Switch on Ukraine», «Україна надихає» («Ukraine Inspires»), «Ukraine, beautifully yours». Пізніше у Інтернеті бурхливо обговорювалася відповідність розміру гонорару розробників бренду ($ 100 тис.) якості запропонованої дизайнерської концепції. Особливо жорстко критикували двох персонажів «Спритка і Гарнюню», які були виконані в простому графічному стилі мультфільмів аніме і мали репрезентувати Україну. Після проведення суспільного обговорення та негативних експертних оцінок Міністерство закордонних справ вирішило не використовувати Спритка та Гарнюню для іміджевих кампаній України. Окремим напрямком формування іміджу Української держави є формування інвестиційного іміджу, що здійснюється Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект) за такими напрямками: підготовка та видання матеріалів, відео- та поліграфічної продукції для презентації національних проектів; презентація національних проектів, інвестиційних можливостей України для ділової еліти у провідних міжнародних фінансових центрах; інформаційне забезпечення національних проектів (веб-сайти ukrproject.gov.ua, investukraine.com); розміщення інформації про інвестиційні можливості України у світових засобах масової інформації; надання

потенційним іноземних інвесторам інформації про умови провадження підприємницької діяльності, інвестиційні можливості України та її регіонів. У 2012 році Держінвестпроектом видано серію галузевих оглядів та довідників інвестора, подарункову книгу-фотоальбом «Ukraine. The best kept secret of Europe»; створено 7 відеороликів та 20 мультимедійних презентацій. Найбільш перспективним напрямком формування позитивного інвестиційного іміджу України є участь у роадшоу у 2011-2012 рр. Суть кампанії road-show полягає у відвідуванні українською делегацією найбільших фінансових центрів світу в Америці, Європі, Азії та на Близькому Сході. На таких заходах презентуються інвестиційні можливості та пропозиції України, в результаті чого знаходяться інвестори і у ЗМІ поширюється інформація про інвестиційну привабливість держави. Формування іміджу держав, брендинг держав є тенденцією розвитку ринкової економіки та державного управління в усьому світі. Україна не може залишатися осторонь цього процесу, якщо бачить своє призначення у інтеграції в західноєвропейський цивілізаційний та геополітичний простір. Бренд або імідж держави в тій частині, якою він залежить від презентації державою своїх можливостей, є новітньою формою «візитівки» держави. Іміджеві технології прийшли у державотворення з бізнесу, для них характерна ємність та експресивність комерційної реклами. За своєю орієнтованістю на максимальну об’єктивність (чи її видимість), майстерно поєднану із енергетикою рекламнопіарівських меседжів, на багатофакторність, насиченість та повноту смислового наповнення, на простоту і безпосередність його сприйняття цільовою аудиторією бренд держави так само разюче відрізняється від традиційної символіки (прапор, герб, гімн etc.), як розважальна телепередача відрізняється від газети. Наслідком невдалого або відсутнього формування іміджу держави в позитивному ключі є стихійне формування негативного іміджу держави з хаосу відгуків та з ініціативи держав-конкурентів. Успіхи України у формуванні свого іміджу можна оцінити як більш ніж скромні. Попри здійснення масштабного і досить затратного проекту футбольного чемпіонату Євро-2012, попри суттєве збільшення державного фінансування формування іміджу України ці зусилля не мали бажаних наслідків – відчутного збільшення інтересу інвесторів та туристів до України. Однак, якщо Україна витрачає на створення свого бренду близько $ 7 млн на рік, а Туреччина – близько $ 97 млн, дивно було б очікувати від бренду України більшої конкурентоздатності, ще й коли йому бракує гостроти та креативності. З метою успішнішого позиціювання Україна має вкладати більше зусиль та ресурсів у розвиток економічної, соціальної та правової інфраструктури, підвищення рівня життя, а у брендингу дотримуватись реалізму – подавати себе як країну, що розвивається, долає виклики часу і численні проблеми, пропонує недорогі якісні сервіси і не плекає азартні надії «кинути» інвесторів, за ніщо купити дещо. Дмитро САВВА

ЛИТЕРАТУРА

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

“И В СМЕРТНОЙ СХВАТКЕ С ЦЕЛЫМ МОРЕМ БЕД...”: ОСТРАЯ ПРОЗА ПРО ЭПОХУ ОБМАНА

Шеляженко, Юрий Вадимович. И в смертной схватке с целым морем бед... : рассказы и фельетоны – К., 2013. – 140 с. – ISBN 978-966-97276-6-4 В этом сборнике, как в жизни, перемешались все жанры. Здесь лирика мирно соседствует с фельетонами и остросюжетными рассказами, голос разума сливается с песнями сердца, мечты перебивают безумное однообразие циничной реальности. Здесь и сейчас, говоря словами Гамлета, «в смертной схватке с целым морем бед», прямо на этих страницах перед читателем рождаются истина и счастье, смех и прозрение, удача и любовь, такие, как они есть и какими могут быть, когда люди начнут верить в себя – гласит аннотация этой книжки. В сборник вошли рассказы и фельетоны, некоторые из которых уже знакомы читателям нашей газеты. Иные совсем новые. Есть и тексты, переведенные с украинского. Например, почти десять лет назад был написан фельетон «2012. Електронний уряд України», в котором автор предугадал распространенный сейчас феномен электронной отписки. Фельетон подводит к мысли: то головотяпство, которое раньше совершалось на бумаге, сейчас совершается в интернете – вот и все плоды технического прогресса... В сборник вошел перевод этого фельетона, адаптированный под современные реалии. Будущее информатизированного государства с иронией показано как бессмысленная и жестокая онлайн-игра, одна из тех, которые крадут время и деньги молодежи. Рассказ «Лучи смерти», повествующий о том, как некоторые церковные иерархи манипулируют общественным мнением и играют на предрассудках людей с целью получения личной выгоды, также переведен с украинского. Рассказ «Рождественница» с горечью передает

суеверные представления о том, что духовная жизнь человека, якобы, должна быть жестко запрограммированной, формальной, мрачной, безличной и веками неизменной. Вот полный список текстов, вошедших в книгу: «Имя удачи», «Явамнезавидую», «Вечная мерзлота прекрасна», «Страна телезрителей!», «Министр и очки», «Электронное правительство Украины», «Чисто социальные проекты», «Притча о цензуре грешников», «Хрен депутатский», «Не мухлюешь? Научим! Не хочешь? Заставим!», «Лучи смерти», «Контроль. Прозрачность. Честный выбор», «Если Конституция не годится, ее меняют», «Конституция с кровавым пятном в форме кляксы», «Правда насчет общественного мнения», «Вы бы поддержали массовые расстрелы социологов?», «За критику не убивают», «Пятнадцать минут до дефолта», «Кровавый первомай», «…И в смертной схватке с целым морем бед…», «Добазарились!», «Экскурсия на избирательный участок», «Очистим Европу от коррупции!», «Судебная реформа», «После драки», «Сказка дедушки Ёшкина про муравьиную партию», «Рождественница», «Сильное общество», «Время дарить прозрение». Книжку можно приобрести в нашей редакции за 30 гривен. Подписчики газеты «Правдоискатель» получат скидку 50%. Публикуем два рассказа, вошедшие в сборник.

Электронное правительство Украины Я проснулся от рева домокомпа на стене. С тех пор, как пользователи верховного сайта внедрили электронную демократию в каждой квартире, стенок без этой дряни почти не осталось. Выключить его невозможно. «Такое уже было у Оруэлла» – шутил мой сосединтеллигент, а потом он исчез. Может, его выселили за долги по квартплате. Я спрыгнул с кровати и помчался умываться. Тем временем из скрытой ниши в стене вылезли три железных манипулятора и начали застелять постель. «Мы протянули каждому руку помощи» – уже не первый год хвастается электронное правительство. Умывшись холодной водой (для горячей летом левел пока слабоват), иду завтракать. Железные манипуляторы уже приготовили кофе и режут помидоры к салату. В микроволновой печке греется картофельное пюре и котлета. Я сажусь за стол, делаю первый глоток кофе. – Ваш уровень сегодня 13. До достижения следующего уровня осталось набрать 45365673 пунктов опыта, выполняя поручения системных персонажей. В качестве сознательных активистов гражданского общества все

пользователи до 20 уровня включительно обязаны знакомиться с городскими новостями. Сделаете это сейчас или через 10 минут? – Валяй сейчас, домокомп. – Вы набрали 100 пунктов опыта, до следующего уровня осталось 45365573. Сегодня верховный сайт Украины планирует рассмотреть три вопроса: имэйл администратора файрволла Поднебесной Федерации Мао Ста Лянь относительно передачи в счет уплаты долгов за газ полуострова Крым Автономной Области Московия под расширение серверных площадей для облачной сети, законопроект о признании сленга киберпанков триста восьмым государственным языком и программу государственного дотирования производства паровых машин как культурного наследия наших предков. Киевский городской сайт сегодня повысит тарифы на коммунальные услуги в 1,5 раза и передаст пароль доступа к земельному участку по соседству с вашим домом коммунальной бригаде роботовассенизаторов с целью утилизации отходов на свалке под вашими окнами. – Что?!!! – Голосование по данным вопросам на верховном сайте Украины и киевском городском сайте в соответствии с операционной системой (конституцией) Украины доступно пользователям начиная с 75 уровня. У вас недостаточный уровень, чтобы оспорить принятое решение. Переходим к блоку культурных новостей. По решению киевского городского сайта вчера на бульваре Леси Украинки был демонтирован памятник Лесе Украинке в связи с его аварийным состоянием и в связи с тем, что данный персонаж при жизни писал книги, а книги уже давно никто не читает. Киевский городской сайт предлагает вам прокомментировать и лайкнуть данное решение, за что вы получите в награду 100 пунктов опыта. – Уроды! Памятник там стоял еще до верховных сайтов и до интернета! Почему со мной не посоветовались?! – Ваш уровень недостаточен, чтобы с вами советовались. Вы будете комментировать демонтаж памятника устаревшему писателю Лесе Украинке? – Да! Я протестую! «Тарараданьк» – сигнализирует домокомп, отправляя на вышестоящие сервера мой комментарий. – Вы лайкнули решение и получаете 100 пунктов опыта. – Я не лайкал, я протестовал! – Согласно операционной системе (конституции) Украины, пользователи низких уровней не могут комментировать то, что они не лайкнули. Киевский городской сайт благодарит вас за поддержку решения о демонтаже аварийного памятника, в связи с чем вы получаете бонус. Железный манипулятор неизвестно откуда берет шоколадку и кладет рядом с чашкой кофе. Потом вытаскивает из

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року микроволновой печи пюре и котлету, ставит передо мной тарелку салата. – Домокомп, у меня нет аппетита. Открывай приемный интерфейс городского сайта. – Открываю общественную приемную киевского городского сайта. – механический голос домокомпа внезапно меняется на приятное женское контральто,– Уважаемый пользователь! Вас приветствует универсальная интерактивная отписка города Киева! В связи с тем, что вы обратились к приемному интерфейсу киевского городского сайта, сообщаем, что городская администрация помогает прокачивать свой уровень всем киевским пользователям. Манипулятор кладет мне на стол еще одну шоколадку. – В связи с этим предлагаем вам похвалить решение городского сайта, против которого вы хотели протестовать, хотя у вас для этого слишком низкий уровень. В ином случае вы получите квест на три часа чата с дежурным троллем по приему настырных склочников, который вдоволь поиздевается над вашим низким уровнем в электронной демократии. Будьте здоровы. Универсальная отписка города Киева любит вас! – Домокомп, они уже достали. Заходи на верховный сайт. – Загружаю… Вас приветствует верховный сайт Украины! Электронное правительство любит вас и исполнит любые три желания! – Я требую восстановить снесенный памятник Лесе Украинке. – Слушаю и повинуюсь! Памятник будет восстановлен в виде фонового изображения на вашем рабочем столе. – Я требую восстановить памятник на улице! – У вас недостаточный уровень доступа. Кроме того, оппозиционный комитет спасения Киева установил на месте памятника десять агитационных палаток для сбора подписей за референдум о ликвидации диктатуры верховного сайта и запрете пользоваться любыми техническими устройствами сложнее паровой машины. Осталось 1 желание. – Сделайте хоть что-то! Железный манипулятор молча протягивает еще одну шоколадку. На упаковке – девиз: «Электронное правительство любит вас!». Я достаю из-под стола старенький детский ноутбук, стряхиваю пыль, захожу в сеть под конспиративным ником и пишу на хакерском форуме: «Все эти верховные сайты надо срочно ломать!». Красный глаз телекамеры на потолке замечает мое антиобщественное поведение, и железные манипуляторы электронного правительства быстро убирают со стола шоколадки и вкусный завтрак. Слышал, иногда они могут обнулить уровень, выкинув человека в окно. Не верится. Если бы я не жил в квартире, кто бы платил этим подлецам за свет, газ, воду и за аренду домокомпа?

Имя удачи Усталость накатила внезапно, когда работа была почти закончена. Руки уже не попадали по правильным клавишам, монитор начал еле заметно подмигивать. И тогда Сергей привычно откинулся на спинку кресла, отдыхая взглядом на бутылке вина в серванте, стоявшей рядом со школьным кубком за спортивные достижения и почетной грамотой от фирмы «Рекламастер».

ЛИТЕРАТУРА

Мысли унесли его далеко. Он представлял себя стоящим на палубе жемчужного цвета яхты, в спокойный летний день, когда солнечные лучи смешиваются с зелеными волнами и массажируют бледные от домоседства плечи капитана. Его собственная яхта, которой Сергей даже не придумал названия, долго плыла в неизвестном, но, судя по всему, верном направлении. Был недалек тот час, когда судно причалит в маленьком порту, оазисе европейской цивилизации среди бескрайних диких пляжей и виноградников. Заглянув к знакомому хозяину, у которого даже во дворе свисают со всех сторон тяжелые спелые грозди, Сергей мысленно уносит корзинку с винами разных прошлых лет. А в унисон мечтам в голове который раз проносится мысль: «что же мне делать с этим вином?». Бутылка вина, стоящая в серванте, досталась ему после одной удачной сделки. Фирма, в которой он работал, не скупилась на «представительские расходы». От имени фирмы он часто дарил новым клиентам сувениры при заключении договора. Иногда клиент делал ответный подарок, который по уговору с шефом Сергей оставлял себе. Так ему и досталась высокая коробка из прозрачного сиреневого пластика, за стенками которой была видна черная бутылка необычной формы. Горлышко находилось на короткой челке, увенчивавшей большой шар «головы», от которой до самого дна тянулась конусообразная «юбка». Скромная этикетка, главное украшение на «юбке», изображала множество престижных медалей и узорчатые завитушки загадочного французского слова – видимо, названия вина. Еще был написан большими римскими буквами год закладки в середине XIX века. Сергей и мысли не допускал оставить вино вечным сувениром в серванте. Он давно хотел выпить его в хорошей компании или подарить приятелю на день рождения. Но пока все не хотелось расставаться с бутылкой... Вздохнув, он вернулся к прерванной работе. Для фирмы «Рекламастер», где Сергей работал, наступали тяжелые времена. Недавно вышедший закон о рекламе накладывал запрет на рекламу сигарет и спиртных напитков. Кроме того, не разрешалось прерывать фильмы и прямые трансляции рекламой. Ограничивалась длина рекламных пауз в теле- и радиовещании, а газетную площадь под рекламу закон вообще урезал до жалких десяти процентов. Почти все бигборды и лайтбоксы под угрозой демонтажа пришлось отдать за бесценок под социальную рекламу – обложку журнала с портретом министра охраны здоровья, метившего сейчас в премьеры. «Рекламастер» потерял многие контракты и с горем пополам продолжал удерживать несколько старых крупных клиентов. Поэтому фирме уже не был нужен менеджер по освоению рынка – рынок сжался до нескольких крупных игроков и, в сущности, был давно освоен. Сергей остался без работы. Придя домой после неприятного разговора с шефом, он сел в свое кресло и долго смотрел на свой любимый трофей и символ удачи, бутылку старого вина. Она стояла в серванте, рядом со спортивным кубком и грамотой фирмы «Рекламастер» за привлечение прекрасного клиента – того самого богача, который дал ему эту бутылку. «Я думал подарить это вино кому-то, но, наверное, просто продам. Должно быть, это дорогое вино, раз ему больше чем полтора века» – думал Сергей. Но вслед за этими мыслями, с неохотой продавать свой талисман, приходили другие: «Нет, мне же не деньги нужны, а любимая работа. Чего я достигну, продав это роскошное вино? Получу за него

немного карманных денег, чтобы пропить их гораздо худшим вином в дешевом ресторане? Надо немедленно найти такую же хорошую работу, какую у меня отнял кризис на рекламном рынке». Приятель, редактирующий полосу культуры в одной из национальных газет, пригласил Сергея написать статью о модной выставке. Тот знал, что за время работы в рекламном бизнесе Сергей познакомился со многими художниками и немного перенял их взгляды на искусство. Когда бородачкреативщик из арт-отдела приглашал Сергея на выставки своих коллег, ему нравилось ходить по галереям и подолгу общаться со знатоками. Сергей следил за модой в искусстве и дизайне, чтобы понимать с полуслова смутные желания клиентов. Теперь знание художественного бомонда помогло ему найти работу. Сергей каждый день посещал выставки и писал о них изящные статьи, вызывая регулярные потоки восторженных отзывов читательниц. Прошло несколько лет. Однажды в день рождения главного редактора Сергей задумал подвигнуть его на создание музея рекламы при газете. Этим утром взгляд Сергея снова остановился на бутылке французского вина. «Юбка» загадочно поблескивала чернокрасными бликами рассвета, гипнотически разубеждая дарить ее главреду. «Глупо, что я не могу подарить это вино шефу. Что за сентиментальность? Такой жест с легкостью помог бы мне выполнить свои планы», думал он. К главному редактору пошел со швейцарскими часами, и после получасового разговора все же добился своего. Музей рекламы, полный тщательно подобранных экспонатов, вскоре стал одной из столичных достопримечательностей. Его упоминали в каждом туристическом справочнике, поэтому от посетителей не было отбоя. Под началом Сергея работало шестнадцать человек: экскурсоводы, вахтеры и уборщицы, а также научный консультант. Однажды, встречая со своей командой Новый год, он объявил себя самым счастливым в мире человеком: ведь накануне экскурсоводка Лена сказала ему «Да!». Вскоре сыграли свадьбу. Очень хотелось поставить на праздничный стол свой талисман, счастливую бутылку. Но загадочная черная «юбка», заполненная полуторасталетним вином, все еще гипнотизировала Сергея, не позволяя ему попробовать вкус давней победы. Теща, наслышанная о неимоверной удачливости жениха, подарила ему лотерейный билет «Мегаприз». Сергей посмеялся над подарком и забыл про него. Но Дарья Васильевна заранее переписала номера и следила за розыгрышем на телевидении. В то время «Мегаприз» уже десять розыгрышей подряд не доставался никому, и джекпот увеличился до трех с хвостиком миллиардов. Эту сумму и выиграл Сергей, навсегда завоевав уважение тещи. Еще через год, в середине июня, со стапелей одной частной верфи сошла яхта жемчужного цвета. Под объективами телекамер владелец разбил о ее борт бутылку старого вина со счастливым криком «я нарекаю тебя...» – тут Сергей звонко прокричал таинственное французское название вина, которое судостроители успели написать золотыми буквами по оба борта яхты. Он еще долго стоял у рычага, спускающего новое судно на воду – стоял, вдыхая сладкий запах изысканных трав, которыми древний винодел сдобрил свой напиток. Но соленый ветер с моря подхватил божественный аромат и унес далеко, оставляя новоиспеченному капитану только радость погони за ним.

АКТУАЛЬНО

Всеукраїнська незалежна газета № 4-5 (54-55) від 31 травня 2013 року

Вибухонебезпечні автокав'ярні у Києві – поза законом Читачі газети "Правдошукач" звернулися до редакції зі скаргою на те, що останнім часом за адресою вул. Тимирязевська, 1 біля центрального входу до Ботанічного саду працюють у автомобілях три кав’ярні. Там, де розташувалися ці автокав’ярні, ходять діти. Водночас, зазначені кав’ярні не проходили експертизу щодо пожежної безпеки і не мають дозволів Держгірпромнагляду та не вивішують до уваги споживачів свої дозвільні документи (якщо такі у них взагалі є). Лише наприкінці минулого місяця, 25 квітня, на Контрактовій площі загорівся і вибухнув легковий автомобіль, перероблений під автокав’ярню. Не секрет, що у таких машинах зазвичай використовуються вибухонебезпечні газові балони. Ми звернулися до міської адміністрації з проханням повідомити, які заходи вживаються для захисту життя та здоров’я киян від такого ризикованого виду стихійної торгівлі. Заступник директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА - начальник управління торгівлі та побуту С. Голубов оперативно відреагував на звернення громадян. 21.05.2013 р. він спрямував листа наступного змісту до Головного управління МВС в місті Києві (копію цього листа отримала і наша редакція): «На адресу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли звернення від громадянки Чумак В. Г. та редакції Всеукраїнської газети «Правдошукач» з приводу недопущення функціонування на території

столиці автокав’ярень, які використовують устаткування, що працює на скрапленому газі (звернення додаються). Стурбованість їх не є безпідставною, оскільки нещодавно на Контрактовій площі відбувся вибух такого автомобіля. З метою впорядкування функціонування на території м. Києва мобільних (пересувних) об'єктів торгівлі виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) у 2012 році приймалося розпорядження від 31.05.2012 № 914 «Про загальноміські заходи щодо упорядкування в місті Києві пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі». Зазначеним розпорядчим документом затверджувалось адресне розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у розрізі товарних груп, в тому числі з продажу гарячих напоїв. Проте, протоколом доручень № 32 розширеної наради виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про готовність до проведення в місті Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» на вимогу Територіального управління Держгірпромнагляду України у Київській області та м. Києві, Державної санітарноепідеміологічної служби м. Києва та Головного управління Держтехногенбезпеки України у м. Києві заборонено роботу автокав'ярень у м. Києві. На виконання вимог протоколу, договори про сплату пайової участі (внеску) на розміщення автокав'ярень з суб'єктами

господарювання у 2012 році Головним управлінням внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення (після реорганізації – управлінням торгівлі та побуту) не укладались та на сьогоднішній день не укладаються. Розуміючи актуальність питання впорядкування роботи автокав'ярень на території столиці, під головуванням заступника голови Київської міської державної адміністрації Голубченка А.К. неодноразово проводились наради за участю представників Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Києва, ДАІ України в м. Києві, Територіального управління Держгірпромнагляду України у м. Києві, Головного управління Держтехногенбезпеки України у м. Києві, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, на яких напрацьовувались заходи по впорядкуванню роботи автокав'ярень. У зв'язку з невирішеним питанням щодо дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі шляхом використання автомобіля, в кузові якого встановлене газобалонне обладнання для приготування гарячих напоїв, на сьогоднішній день питання не врегульовано. Тобто, автокав'ярні функціонують без наявності документів на розміщення. На підставі вищевикладеного та відповідно до Закону України «Про міліцію» просимо вжити заходи щодо припинення функціонування несанкціонованої торгівлі кавовими напоями з автокав'ярень».

Зупинимо руйнацію медицини! Сьогодні під виглядом «медичної реформи» по всій країні відбувається закриття лікарень та скорочення медперсоналу, приватизація та перепрофілювання медичних установ. Зокрема, у Донецькій області протягом 2012 року ліквідовано лікарні в 6 містах. У місті Кіровське закрито єдину лікарню в місті, в Ясинуватій і Авдіївці закрито по одній з двох лікарень. Також ліквідовуються лікувальні заклади і в інших регіонах, зокрема, скорочено номерну лікарню у селі Лазірки Оржицького району Полтавської області, дільничну лікарню у селі Пальміра на Черкащині. Крім лікувальних закладів, скорочується чисельність пологових будинків. Так, у Дніпропетровській області ліквідовано 16 пологових будинків. При цьому, за даними Дніпропетровського управління статистики, в регіоні спостерігається зростання смертності дітей віком до одного року майже на 8%. Найбільшу тривогу викликає те, що

Засновник, редактор, видавець: Шеляженко Юрій Вадимович (член Національної спілки журналістів України) Адреса редакції, видавця: Шеляженко Ю. В., вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82, м. Київ, 01042. Листи до редакції можуть бути опубліковані. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р, видане Міністерством юстиції України 10.10.2008 р.

громадяни на місцях не мають механізмів протидіяти цьому процесу. З обуренням люди дізналися, що у ході «реформування» системи охорони здоров’я в Києві з 102 діючих закладів первинної меддопомоги залишиться лише 42. У Голосіївському районі з 10 залишать 5, у Шевченківському з 14 - 5, а у Святошинському з 11 - всього 1. Експерти кажуть: всі поліклініки - і дитячі, і дорослі - будуть закриті. У киян просто крадуть медицину, крадуть наше здоров'я! З метою запобігти негативним наслідкам таких процесів ми підготували законопроект № 2967, який дасть змогу місцевій громаді відстояти своє законне право на охорону здоров'я та якісну медичну допомогу. Зареєстрований законопроект зобов’язує узгоджувати ініціативи по «оптимізації» з громадськими радами при центральних та місцевих органах влади, а стосовно

комунальних закладів – приймати такі рішення лише на підставі результатів місцевого референдуму. Ми також пропонуємо встановлення кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я. Маю надію, що прийняття проекту Закону дозволить захистити конституційне право громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу та сприятиме недопущенню необґрунтованого скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я. Якщо ПР у парламенті не підтримує цей законопроект, то це лише підтвердить їх справжні наміри по знищенню держави державними органами влади! Ганьба такій владі! Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України, секретар Комітету з питань соціальної політики та праці.

Редколегія: Ю. Шеляженко (голова), В. Гладчук, О. Кривенко, В. Малінін, Д. Савва, Д. Федоренко. Тираж 2 400 примірників. Розповсюджується безкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.). Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435. Електронна пошта: say@truth.in.ua Підписано до друку 31.05.2013 р. Віддруковано у ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Зам. № 136604.

ВСЕУКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА