ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2012

жеребкування щодо кандидатур до складу окружних та дільничних виборчих комісій, процедури зміни місця голосування без зміни виборчої адреси тощо) не сприяли утвердженню принципу стабільності виборчого законодавства. У Законі „Про вибори народних депутатів України” не знайшла відображення переважна більшість рекомендацій Венеціанської комісії, БДІПЛ/ОБСЄ та інших міжнародних організацій, висловлених за результатами попередніх виборів, а також за результатами аналізу законопроекту „Про вибори народних депутатів України” на етапі його підготовки Міністерством юстиції України Зокрема, були не враховані рекомендації, що стосувалися: • визначення критеріїв утворення виборчих округів; • обмеження можливості заміни членів комісій іншими особами від суб’єктів подання кандидатур до складу комісій; • регулювання передвиборної агітації; • підвищення рівня прозорості фінансування виборчої кампанії; • підстав для визнання голосування та результатів виборів недійсними; Неврахування цих рекомендацій, а також наявність у Законі інших прогалин та недоліків, зумовили виникнення низки проблем у його застосуванні на практиці. Серед таких недоліків – відсутність представництва окремих партій та кандидатів у складі комісій, зловживання адміністративним ресурсом, часті зміни у складі ОВК та ДВК, порушення при встановленні підсумків голосування в одномандатних виборчих округах. Ключову роль в адмініструванні виборчого процесу відіграла ЦВК, в той час як діяльність інших держаних органів в частині забезпечення проведення виборів у відповідності до міжнародних стандартів була досить пасивною. ЦВК загалом здійснювала свою діяльність прозоро. Щоправда, колегіальність та прозорість в роботі Комісії було послаблено практикою попереднього обговорення питань, віднесених до компетенції ЦВК, на закритих нарадах, а також практикою територіальної спеціалізації членів ЦВК з підготовки тих чи інших питань до розгляду Комісії. Місцеві органи влади у багатьох випадках вжили необхідних заходів для належної організації виборчого процесу, однак в загальнонаціональному масштабі діяльності цих органів бракувало системності та єдності підходів до визначення пріоритетів у забезпеченні належної організації виборчого процесу. КВУ відмічає пасивність правоохоронних органів (МВС, СБУ, ГПУ) у реагуванні на інформацію про порушення, а також випадки незаконного втручання у виборчий процес, особливо під час підрахунку голосів. Утворення виборчих округів здійснювалось без проведення публічних консультацій з потенційно зацікавленими суб’єктами. При цьому у ряді випадків необґрунтовано було порушено принцип неперервності їхніх меж; у багатьох випадках округи утворювались без урахування адміністративно-територіального устрою України (при цьому у 6 випадках між декількома округами було поділено навіть території сільських та селищних рад), а також місць компактного проживання національних меншин.