ЗВІТ З ЕКСПЕРТНОГО СЕМІНАРУ: «РОЗВИТОК ПАРТІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ» Політичний контекст України базується на парламентсько-президентській формі правління. Відповідно, роль партій в управлінні державою є доволі значною. Щодо політичної системи, то вона є багатопартійною, про що свідчить активна участь політичних партій у виборах: в парламентських виборах 2012 р. та 2014 р. взяли участь 87 та 52 політичні партії відповідно; на президентських виборах 2014 р. 7 політичних партій висунули кандидатів, а 2010 р. – 8 партій. У місцевих виборах взагалі беруть участь більшість зареєстрованих партій (близько 150 політичних партій). Як на парламентських, так і на місцевих виборах зараз використовується змішана виборча система – половина складу депутатів обирається за пропорційною системою, половина – за мажоритарною. У той же час виборча система в Україні не є стабільною і змінюється майже перед кожними виборами. Діяльність політичних партій регулюється Законом України «Про політичні партії». Утворити партію в Україні не складно. Для утворення партії необхідно прийняти рішення про це на установчому з’їзді, яке має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які мають право голосу, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України. Після цього потрібно подати документи до Міністерства юстиції України. Щодо припинення політичної партії, то воно можливе: - за рішенням з’їзду партії (добровільне); - заборони партії судом у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій; - шляхом анулювання свідоцтва про реєстрацію Верховним судом у разі не утворення протягом 6 місяців місцевих організацій у більшості областей України, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років; Система партійного фінансування є слабо розвиненою. Державне фінансування не передбачене. Приватне фінансування може надходити від фізичних ( у т. ч. членів партії) та юридичних осіб за винятком іноземців та юридичних осіб, у майні яких є державна власність. Фінансування виборчої кампанії регулюється окремо виборчим законодавством і забезпечується коштами партій, кандидатів і внесками громадян України. Явка виборців на виборах становить 50-60%. Традиційно вища явка на виборах Президента, а нижча – на місцевих виборах. Щодо взаємодії політичних партій, то існує оформлена належним чином домовленість у вигляді Коаліційної угоди партій, які ввійшли до парламенту і підтримують проєвропейський вектор розвитку, однак зазвичай переважають не формальні зв’язки між партіями. Рівень довіри до політичних партій протягом останнього часу має тенденцію до зниження і на березень 2015 року був дуже низький. Так, за даними соціологічними опитування Центру Разумкова протягом березня 2015 року, політичним партіям довіряють лиш 12,7 %, а не довіряють 75,2 % опитуваних.
1
Найбільшим регіональним політичним розколом, який існує уже протягом тривалого часу є розкол між північно-західною та південно-східною частинами території України з приводу певних питань, насамперед зовнішньополітичної орієнтації. Відповідний розкол є і між політичними партіями та програмами і гаслами, які вони пропонують. Варто зауважити, що існує певний розкол зараз і між центральною та місцевою владою, оскільки в центральних органах влади знаходяться представники проєвропейських політичних партій, які перемогли на минулорічних парламентських виборах, тоді як у місцевих органах влади, які обрали майже 5 років тому в інших політичних умовах, переважають їх опоненти. Щодо ситуації в Україні з правами людини то останнім часом вона погіршилася через анексію РФ Криму та бойовими діями, які ведуться у східній Україні. Звісно, що це впливає і на політичні права громадян, які проживають у вищезгаданих регіонах. Однак, на інших територіях України політичні права громадян в цілому забезпечуються належним чином. Представництво жінок у парламенті становить 11% від усіх народних депутатів, на місцевому рівні цей показник поступово збільшується від обласних рад, де жінок 12 % до сільських рад, де вони становлять навіть більшість – 51 %. Перехід з однієї партії в іншу в Україні поширений, про що свідчить аналіз складу парламенту протягом періоду незалежності України. У різних скликання Верховної Ради України були представлені одні і ті ж депутати від різних партій. Окремі депутати потрапляли у парламент від чотирьох різних політичних партій. З огляду на це мінливість складу політичних партій є дуже поширеною. Частково це пов’язано і з мінливістю самих політичних партій. Так, до теперішнього складу парламенту увійшли 6 політичних партій, з яких лише двом було більше 5 років з моменту реєстрації. А одна політична партія була зареєстрована того ж року, коли були вибори. Це призводить до того, що фактично відсутнє наступництво влади. Також зараз слабко розвинений інститут членства у партії. Це частково пов’язано з тим, що на виборах партія може висувати не лише члена своєї партії, а й безпартійну особу. Іншими факторами є згадувані низька довіра до політичних партій та відсутність стабільних політичних партій, які б існували тривалий час. 2.2. Workshop Participants: Organization/Dept.
Name
Function
Laboratory for Legislative Initiatives
Mr. Ihor Kohut
Head of Council
Civic Movement CHESNO
Mr. Oleh Puryshev
Expert
Razumkov Centre
Mr. Andriy Bychenko
Director of Sociological Service
Center of Applied Political Studies “Penta”
Mr. Volodymyr Fesenko
Chairman of the Board, expert
Mr. Taras Steckiv
Ukrainian politician, MP of Ukraine of the 1-4 and 6 convocations 2
Parliamentary Faction of the Radical Party of Oleg Liashko
Mr. Mykola Davydiuk
Assistant-consultant to MP of Ukraine
Mr. Volodymyr Tsibulko
Expert, MP of Ukraine of the 4 convocation
Committee of Voters of Ukraine
Mr. Oleksiy Koshel
Director General
Committee of Voters of Ukraine
Mr. Vitaliy Teslenko
Deputy Director General, Executive Director
Committee of Voters of Ukraine
Mrs. Natalia Lynnyk
Deputy Director General, Program Director
Committee of Voters of Ukraine
Mr. Svyatoslav Pikul
Head of Legal Department
Committee of Voters of Ukraine
Mr. Denys Rybachok
PR-manager
Dnipropetrovsk Regional Public Organization ”Committee of Voters of Ukraine”
Mr. Stanislav Zholudev
Chairman
Kharkiv Regional Public Organization ”Committee of Voters of Ukraine”
Mr. Mychailo Kamchatniy
Chairman
Kherson Regional Public Organization ”Committee of Voters of Ukraine”
Mr. Volodymyr Molchanov
Political expert
Lviv Regional Public Organization ”Committee of Voters of Ukraine”
Ms. Daryna Shevchenko
Political expert
Donetsk Regional Public Organization “CVU”
Mr. Oleh Gryshin
Expert
Facilitator
Yevhen Radchenko
Перший блок дискусії. Політична система: Аналіз розвитку політичної сфери У першому блоці семінару учасникам було запропоновано оцінити за визначеними критеріями рівень розвитку політичної системи в Україні. Щодо змін політичної системи практично усі учасники назвали однією з найважливіших за останні чотири роки революцію 2013-2014 років. Експерти погодились, що саме ця подія визначає сьогодні політичний ландшафт нашої країни та задаватиме спрямування її розвитку протягом 3
наступних років. До внутрішніх питань майбутньої організації України також додались проблеми порушення територіальної цілісності держави, зокрема анексія Криму та окупація Донбасу. З іншого боку, експерти звернули увагу на те, що повернення парламентсько-президентської системи також великою мірою вплинуло на політичне життя країни, зокрема значно посилило роль парламентської коаліції. Обговорюючи питання про три можливі найважливіші зміни на рівні політичної системи, експерти звернулись як до бажаних змін так і вдались до прогнозів щодо політичного розвитку країни. Так, серед бажаних змін було названо – вдосконалення закону про місцеві вибори, обмеження політичної реклами, більш відкритий доступ до інформації про фінансування партій в Україні. Саме цей комплекс заходів, на думку учасників воркшопу, сприяв би більш свідомому вибору під час голосування. Наразі передвиборчі кампанії в Україні більшою мірою апелюють не до інтелекту виборця, а до його емоцій. Політики звертаються до громадян не через раціональне переконання та аргументативне донесенням своєї політичної стратегії, а різноманітними рекламними засобами (це якщо не брати до уваги досить поширені випадки підкупу виборців). Таку ситуацію могло б дещо змінити продовження терміну передвиборчої кампанії, принаймні до півроку. Оскільки наразі за два місяці політичної кампанії очільники партій намагаються лише викликати у виборця довіру на емоційному рівні, залучаючи до роботи не так політичних аналітиків, як пр-менеджерів. У цьому блоці дискусії думки експертів розбіглись щодо двох важливих пунктів – питання про фінансування політичних партій та можливість створення локальних партій, тобто партій, які би у своїй діяльності були прив’язані до певної місцевості. Щодо першого питання, то йдеться про можливість фінансування певних партій за рахунок державних коштів. Під питанням у цьому випадку лишається перелік таких партій, критерій за яким би вони визначались, а також розмір фінансування. До того ж експертами було наголошено, на тому, що державне фінансування політичних партій може, як наслідок, мати ситуацію, коли партія, яка знаходиться при владі, у той чи інший спосіб акумулюватиме гроші в своїх фондах. Учасники воркшопу погодились із тим, що набагато ефективніше в цьому сенсі могло б стати фінансування із державних коштів громадських організації, які можуть контролювати видатки партій та їх розподіл протягом передвиборчої кампанії. Щодо питання про регіональні партії та їх роль у політичному житті України, треба враховувати поточну політичну ситуацію в Україні. На думку деяких учасників семінару, регіональні політичні партії можуть загрожувати територіальній цілісності держави, особливо в часи війни з іншою державою. Тому, як зазначив Олексій Кошель, генеральний директор Комітету виборців України до регіональних партій слід було б висувати деякі вимоги, які б підтверджували, що їхні діяльність спрямована на розвиток всієї країни. Так, вимога висування кандидатів у щонайменше двох третинах областей України, дозволила б значно врегулювати питання наміри та статус таких об’єднань.
4
Загалом в контексті визначних змін та головних викликів у розрізі політичної системи учасники одноголосно зійшлися на тому, що майбутній політичний устрій України залежить від того, якою мірою громадяни держави та ті, хто знаходиться зараз при владі, зможуть відповісти на ті питання, що призвели до «Революції гідності». Даючи оцінку рівня політичного представництва, учасники зійшлися на тому, що в числовому еквіваленті він дорівнює трьом. Йдеться про те, що, чим краще організована меншина, тим краще можливо її представництво в органах управління. Щодо гендерного аспекту, експерти зауважили, що, хоча фактично в Україні не дуже популярні різноманітні жіночі партії, однак виборці віддають свої голоси партії, яку очолює жінка (йдеться про партію, яку очолює Юлія Тимошенко). На рівні політичної участі на думку експертів, не існує формальних перепон, щодо участі в виборах. Більшість учасників круглого столу оцінили цей рівень як достатньо високий – 3. Однак обмеженість фінансових ресурсів та доступу то медіа ресурсів, адміністративні перепони можуть завадити самій перемозі. Втім і тут потрібні деякі уточнення. Олексій Кошель наголосив на тому, що завдяки процесам в громадянському суспільстві викликаних революцією 2013-2014 рр. до парламенту змогли пройти військові, громадські діячі, журналісти тощо. Доступ партій до політичної системи в Україні має бути проаналізованим в контексті політичної ситуації в державі в цілому та в окремих регіонах. Так, після революційних подій 2013-2014 рр. в суспільстві сформувався негативний імідж «Партії регіонів» (політичного об’єднання, яке очолював колишній президент держави). Тому не дивно, що коли деякі члени цієї партії сформували іншу – під назвою «Опозиційний Блок», вони зазнавали певних перепон в реєстрації партії. Експерти навели також інший приклад обмеження доступу партій до політичної системи. Йдеться про недопуск партії «Самопоміч» до медіа ресурсу в Харкові. За середньою оцінкою можна говорити про третій рівень. За розвитком партійної системи Україна, на думку експертів, знаходиться на другому рівні. За результатами воркшопу можна говорити, що чесність та достовірність виборів в Україні знаходиться на другому рівні. Особливо позитивно експерти оцінили останні вибори президента. Варто зазначити, що порушення існують не на формальному рівні, а радше на рівні політичної культури самих виборців. Так, доволі часто, особливо в регіонах, громадяни голосують за керівників підприємств, на яких працюють. Люди вважають, що таким чином вони забезпечують стабільну роботу своєї організації, насправді просто підтримуючи представників місцевих еліт. 5
Другий блок дискусії. Суб’єкти: аналіз кваліфікації та потенціалу політичних партій У другій частині семінару експерти аналізували кваліфікацію та потенціал політичних партій. Тут учасники оцінювали стратегічні цілі політичних партій, їх роботу на місцях, демократичний рівень внутрішніх процесів, те, яким чином партії аналізують пріоритети виборців. За результатами воркшопу можна сказати, що діяльність політичних партій в Україні є дещо хаотичною, та пожвавлюється перед черговими виборами. За результатами оцінювання, лише деякі українські партії мають чітку програмну стратегію. Натомість більшість партій формують політичні лозунги напередодні виборів, які фактично не підкріплюються розвинутою передвиборчою стратегією. Робота з виборцями практично всіма партіями проводиться односторонньо, тобто політичні об’єднання просто транслюють певні лозунги, присвячені головним суспільним проблемам. Більше того, виборцям доводиться робити вибір в залежності від тих формулювань, які були запропоновані pr-менеджерами партій. Йдеться про те, що більшість коштів партії спрямовують не на ґрунтовні соціологічні дослідження, а на розробку рекламної стратегії. До того ж саме формулювання рекламних лозунгів задають передвиборчі вподобання, а не навпаки.
Як зазначив Микола Давидюк, помічник-консультант народного депутата, із виборцями працюють в основному невеликі партії, зокрема партія «5.10» та «Демократичний альянс». Українські політичні партії, витрачаючи на рекламу в медіа більше 80% передвиборчого бюджету, на сьогоднішній день вважають витрати на соціологічний аналіз зайвими. Така сама ситуація спіткала й регіональні виборчі осередки. Микола Давидюк наголосив на тому, що переважна більшість партій мають елементи вождізму, тобто працюють на просування певного визначеного кола медійних облич. За такої ситуації очільникам партії не вигідно скеровувати гроші на регіональні осередки, формуючи таким чином собі конкурентів. Партія «Народний фронт» взагалі не мала регіональних партійних осередків, витрачаючи практично всі ресурси на рекламу свого лідера. Тоді як партія «Блок Петра Порошенка», не маючи партійних регіональних осередків, 6
вирішив йти на вибори разом із партією «УДАР» та користуватись її регіональними представництвами. Така політична сила як Із Миколою Давидюком погодився Андрій Даченко, зазначивши, що фактично в Україні склалась ситуація, коли партійні осередки передаються на основі «франчайзингу». До того ж на місцевому рівні партії виявляється вигідніше налагодити співпрацю із регіональним лідером, ангажуючи його в якості члена тої чи тої партії. На думку експертів семінару, більшість партій дотримуються демократичних принципів в роботі лише тією мірою, якою це може залучити голоси виборців. Тобто йдеться про те, що принципи прозорості, відкритості та підзвітності стають радше маніпулятивними техніками та працюють в основному на зовнішньому, публічному рівні. Експерти по-різному оцінили організацію відносин всередині партії на центральному та на регіональному рівнях. Так, аналітики регіональних представництв КВУ негативно оцінили внутрішньопартійні зв’язки на різних організаційних рівнях, стверджуючи, що в регіональних представництвах немає навіть натяку на самостійність. Певна демократія можлива лише в Київських центрах партій. Олег Гришин, експерт Донецького регіонального осередку Комітету виборців України, навіть позначив організацію взаємозв’язків усередині українських партій як «демократичний централізм», таким чином характеризуючи лише видимість певної демократії всередині партійних структур. Оцінюючи політичну ситуацію на рівні суб’єктів та найбільш кардинальні зміни протягом останніх чотирьох років, більшість експертів погодились, що останні події в політичному житті України, змусили політичні партії більше рахуватись із думкою громадськості. Йдеться про те, що попри продовження застосування маніпулятивних технологій впливу на виборців, політикам доводиться більше дослухатись до думки громадськості. Про це особливо свідчать журналісти, військові, громадські діячі, яких політичні партії наввипередки ангажували до лав своїх партій. Деякі експерти були менш оптимістичними в своїх оцінках. Так, Святослав Пікуль, юрист Комітету виборці України вказав на те, що в ситуації після Революції гідності можна говорити про те, що чимала кількість колишніх організацій та зв’язків було зруйновано, розформовано, водночас сьогодні ще рано говорити про те, що на рівні політичних суб’єктів було створено дещо нове. Знову ж таки в оцінці поточної політичної ситуації важко недооцінити значення Майдану та військового конфлікту на сході України. В контексті політичного суб’єкту ці події дали поштовх до формування потужної системи самоорганізації населення у вигляді волонтерського руху. Розгалужена мережа волонтерських осередків, що знаходяться по всій Україні та оперативно реагує на потреби фронту, може, на думку учасників семінару, в майбутньому стати зразком для формування регіональних виборчих осередків. Загалом, на сьогоднішній день суб’єкти політичного процесу демонструють більшу орієнтацію на європейські цінності, також більше беруть до уваги авторитет представників громадянського суспільства. Майбутні зміни, які учасники семінару прогнозують на чотири майбутні роки, включають як бажані експертами зміни, так і ті, що можуть статись. У будь-якому разі експерти погодились в тому, що наступні роки вкажуть на те, якою мірою українцям вдасться зберегти та примножити здобутки Революції гідності. Було визначено комплекс політичних змін, реалізація яких дозволила б говорити про якісно новий рівень політичних суб’єктів в Україні. Так, новий закон про політичні партії та об’єднання значно 7
спростив би процедури реєстрації нових політичних партій та організацій. А це, в свою чергу, зробило б виборчий процес більш доступним та відкритим. Також деякі експерти погодились в тому, що серед бажаних змін, які активно очікує суспільство – зняття депутатської недоторканності.
Третій блок дискусії. Політична культура: аналіз демократичних цінностей та поведінки політичних суб’єктів Третій блок дискусії був присвячений політичній культурі та містив у собі аналіз демократичних цінностей та поведінки політичних суб’єктів.
Не дивно, що в ситуації, коли в політичних партій немає чіткої ідеології та розробленої стратегії, виборці голосують не за ті чи ті партії, а за тих чи тих представників політичних об’єднань. Тобто знову ж таки йдеться про те, що виборці обирають не розумом, а на рівні емпатії до конкретної людини. Водночас експерти наголосили на парадоксальній ситуації, що регулярно складається на момент виборів. Виборці спочатку обирають якусь політичну силу, довіряючи їй, однак із часом розчаровуються в своєму виборі. Потім знову голосують і знову розчаровуються. Це явище також можна пояснити тим, що комунікація (а скоріше односторонній вплив) кандидатів із виборцями відбувається на емоційному рівні. Обговорюючи міжпартійну взаємодію, учасники семінару оцінили її рівень як критично низький. Вони зауважили на тому, що наразі відсутня прозора відкрита публічна дискусія між членами різних партій. Політики не прислуховуються до думок своїх опонентів. Час від часу представники однієї партії негативно висловлюються стосовно представників інших політичних сил. Може скластися враження, що спілкування взагалі відсутнє. Однак це хибний висновок. Так, Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Розумкова, наголосив на наявності тіньових домовленостей між членами різних партій. Таким чином, приховані перемовини замінюють конструктивну дискусію між різними політичними силами. Політичні експерти зазначили, що рівень політичного насильства в Україні досі залишається високим. Під час виборів використовуються методи кримінальної боротьби із політичними опонентами. На жаль, така ситуація особливо поширена на рівні мажоритарних округів. 8
Політичне насильство також виявилося у так званій «вуличній люстрації», постреволюційному явищі, яке експерти зрештою оцінили негативно. Наталія Линник, головний директор програм Комітету виборців України зауважила, що на кінець 2014 року припав пік так званих «вуличних люстрацій». Примітним в цьому відношенні є те, що, зважаючи на політичну ситуацію, представники внутрішніх органів не втручаються у проведення люстрації. Експерти наголосили на тому, що в майбутньому Україна має позбавитись такого явища, адже воно негативно впливає на загальний рівень свободи слова в країні та не сприяє конструктивній дискусії.
Зауваження модератора Загалом, за результатами дискусії можна сказати, що обговорення пройшло на високому професійному рівні. Примітним став конструктивний діалог між експертами з різних регіонів. Кожен із учасників мав змогу висловити свою позицію, донести до учасників ситуацію в своїй області, а також порівняти її з прикладами з інших регіонів. Зважаючи на політичну ситуацію, оцінка різних параметрів була неоднорідною на Заході і Сході держави. З іншого боку, ситуація різнилась не лише в регіонах України, але також були наявні відмінні результати на центральному та місцевому рівнях. Зокрема, про це йшлося в питанні самостійності членів політичних партій та їх спроможності висловлювати власну позицію. Так, експерти Комітету виборців акцентували на тому, що в регіонах партійні діячі не мають змогу виражати свою позицію на місцях. Тоді як в центральних керівних партійних органах, учасники партій мають більше свободи для вираження своїх ідей. В більшості випадків, експерти, залучені до оцінювання виявили високу готовність сприймати аргументацію опонентів та погоджуватися з нею. Саме тому, протягом всього дня дискусія відбувалася приблизно з однаковим ступенем інтенсивності. Слід зазначити, що рівень запрошених експертів був надзвичайно високим. За винятком 1-2 осіб, які в цілому не вплинули на рівень дискусії, всі продемонстрували глибокі знання та здатність до швидкого аналізу. Найбільше напруження виникло при обговоренні та оцінці розділу 2 Анкети. Лише п.п. 2.3 і 2.4 були продискутовані спокійно, зважено та аргументовано. Натомість інші частини розділу отримали дуже полярні оцінки експертів. Певні розбіжності в думках були також наявні щодо питання включенності жінок в політичний процес та питання гендерного насильства для вирішення політичних конфліктів. Деякі експерти підкреслювали, що певна кількість громадян до сьогоднішнього дня довіряють жінці-очільниці політичної партії, Юлії Тимошенко. Інші учасники стверджували, що переважно чоловіки є керівниками центрального апарату партії. До всього іншого, деякі присутні зауважили, що гендерне питання не є актуальним для країни, в якій точиться війна. Тут варто наголосити на тому, що навпаки, в умовах воєнних дій можуть поширюватися та збільшуватися кількість ситуацій гендерного насильства. Саме тому важливо проводити аналізи такого типу, який запропонував NIMD. Серед найбільш визначних тем під час обговорення були питання про відкритість партійних фондів, державне фінансування партій, можливу заборону політичної реклами, фінансування 9
громадських організацій, які проводять просвіту громадян, посилання партійного представництва на місцях. Одним із найбільш політично чутливих було питання про зв’язок місцевих еліт із регіональною політикою. Справа в тому, що представники місцевої еліти доволі часто є керівниками промислових підприємств. Таким чином, вони мають змогу диктувати робітникам цих підприємств, за кого їм треба віддати свій голос. З огляду на таку ситуацію, варто більше сконцентруватись на підвищенні загальної політичної культури населення. Поміж іншого на семінарі було висвітлено низку тем, щодо яких експерти на змогли дати однозначної кінцевої оцінки. Так, в пункті про довіру громадян, учасники заходу описали парадоксальну ситуацію. На початку виборчої кампанії, громадяни довіряють тій політичній силі, за яку голосують. Однак через певний час після виборів люди розчаровуються в тих, за кого віддали свій голос. Насамперед, це пов’язано із високим рівнем корупції в країні. А, по-друге, варто мати на увазі відсутність конструктивного діалогу між політиками та громадянами як протягом передвиборчої кампанії, так і після неї. Загалом, варто відзначити, що методологія, яку запропонував NIMD, є досить ефективною з точки зору всебічної оцінки рівня політичної системи, культури та суб’єктів політики. Незважаючи на те, що аналіз не є суто науковим, участь у дискусії провідних громадських діячів, експертів громадських організацій, соціологів дозволила провести плідне обговорення та окреслити можливі шляхи вирішення низки проблем. Йдеться про те, що протягом воркшопу було не просто поставлено діагноз українській політичній системі загалом, а й визначено напрямки для подальшої роботи. Методологія дозволила подолати деякі усталені оцінки, поживитись під іншим кутом зору на так звані «класичні проблеми». Однак, від учасників заходу (переважно з науково-експертного середовища) кілька разів прозвучали зауваження, щодо релевантності оцінювальної шкали, запропонованої в анкеті. Наприклад, такими було визнано п.п. 3.4 і 3.5, в яких особливу увагу було звернуто саме на гендерне насильство. Всі, без винятку, експерти погодилися, що в українських реаліях доцільно говорити не стільки про гендерне насильство, а про політичне насильство, як явище, прояви якого можливі в різних формах. Після зауважень експертів, було вирішено обговорити і оцінити політичне насильство в ширшому контексті, ані це було заявлено в анкеті. Це той випадок, коли слід погодитись з зауваженнями експертів. Щодо можливих побажань в контексті семінару, який відбувся, варто провести низку подібних заходів після місцевих виборів, які відбудуться в жовтні 2015 року. Ще одне побажання щодо методології оцінки – слід розглянути можливість незначної адаптації анкети до умов кожної конкретної країни. Така адаптація дасть змогу провести точнішу оцінку.
10