XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

БИО-БИБЛИОҐРАФИЙНИ УКАЗАТЕЛЬ ТВОРЧОСЦИ МИРОНА ЖИРОША

„РУСКЕ СЛОВО” НОВИ САД 2006 Директор Владимир Паланчанин

Одвичательни редактор Микола Шанта Редактор Микола М. Цап Рецензенти Мр Дюра Гарди Штефан Гудак Коректоре Др Мария Йоббадь-Жирош Микола Шанта Дизайн рамикоx НВУ „Руске слово” Нови Сад Компютерски обробок Мирон Жирош Видаватель НВУ „Руске слово” Нови Сад Друковала Друкарня „МБМ плас” Нови Сад ISBN 86-7105-163-3

Мирон Жирош, новинар

СЛОВО РЕДАКЦИЇ Роки живота як бразди вредного орача. Док ше ору нєт часу о нїх вельо роздумовац бо уж нарок треба ознова жем зашац и наздавац ше урожаю. Кед би нє було так, цо би вец орача тримало на витирвалей драги. Окреме кед ше оре зоз пирком и мудрим словом дзе доход до здравого зарна сам по себе чежши алє и хасен од нього, як час преходзи, остава тирваци. Дзекеди ше, медзитим, заш лєм укаже нагода же би орач станул, очухал росу зоз чола и огляднул ше на поробене. У 2006. року означує ше красни ювилей – седемдзешат роки живота и пейдзешат роки плодней творчей роботи новинара, публицисти, историчара и наукового виглєдовача Мирона Жироша. Кнїжка хтора ше видава з тей нагоди представя персоналну био-библиоґрафию ювиланта. Задумка нам же би ше на єдним месце пробовало призначиц шицки публиковани роботи Мирона Жироша, фахову литературу о нїм и же би ше на систематични способ приказал його професийни розвой. За оправданосц такого подняца, з оглядом на обсяг, рижнородносц и богату наукову и литературну рецепцию Жирошового дїла, сполнюю ше шицки условия. У предходних пейцоx деценийох „нємирни” виглєдовацки дух Мирона Жироша резултовал зоз роботами на полю радио-новинарства, документарним телевизийним филме, публицистичних статьйох, литератури, же би у єдней хвильки богате фактоґрафске искуство постало темель за писанє вецей наукових, историоґрафских и етноґрафских моноґрафийох. Заєднїцки менователь за таки широки дияпазон Жирошового опусу то предмет його виглєдованьох – комплексна прешлосц Руснацох. Прето кнїжка символично насловена „Xронїчар рускей души“. Сумарно поведзене, слово о 239 призначених библиоґрафских єдинкох Мирона Жироша. Розумлїве же их, вироятно, єст и вельо вецей, алє анї єдна библиоґрафия нє може призначиц шицки авторово єдинки. Його кнїжки и науково сепарати нєшка єст у институтох и наукових библиотекох вецей европских академийох наукох (национални академиї України, Словацкей, Мадярскей) и другиx академских и наукових установох. Нє менєй важне наглашиц же вони нашли своїх вирних читачох, як прецизно реґистроване, у трицец жемох на штирох континентох. Їх змист тиж можлїве препатриц на

вецей веб сайтох русинскей провиниєнциї. Одгуки на таку роботу нє виостали. Виражени су як позитивни рецензиї, прикази, дружтвени припознаня и награди. Єдна з найновших верификацийох Жирошовей виглєдовацкей роботи ушлїдзела 2000. року кед є вибрани за члена Историйно-филолоґийного оддзелєня углядней науковей институциї Товариства „Т. Шевченко“ зоз шедзиском у Французкей. Кнїжка „Xронїчар рускей души“ ма штири часци. У першей з нїх представени змист осем моноґрафийох Мирона Жироша и єден тематски зборнїк. Источасно призначени и информациї о їх рецензийох и приказох хтори зависно од задумки пририхтовача обявени у цалосци лєбо у виривкох. Рецензиї писани по руски, сербски, українски и мадярски, та ше на тих язикох и публикую. У другей часци тей публикациї 239 био-библиоґрафийни єдинки хтори обявени у преси, периодики и наукових зборнїкоx. Треца часц облапя його роботу у новинарстве. Ту интервюи, прикази, святочни бешеди и реаґованя з нагоди достатиx наградоx и припознаньоx и його новинарскей роботи вообще. У штвартей часци составена библиоґрафия литератури о творчосци Мирона Жироша. Видавательство „Руского слова“ дзекує Миронови Жирошови на помоци и понукнутих материялох на основи хторих тота публикация зложена. Наздаваме ше же плод тей роботи будзе доприношенє красному ювилею, хтори и ювиланта и видавача поруша на будуце сотруднїцство.

ЛАТЯК, Дюра ХРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ (Ґу 70-рочнїци од народзеня Мирона Жироша) Мирон Жирош у нашей явносци познати уж вецей як пейц децениї. Перше як учитель и источасно як ґлумец-аматер и режисераматер у Дюрдьове, потим як учитель и моделар у Руским Керестуре, вец як правнїк у керестурскей задруґи „Русин”, потим як новинар у „Руским слове”, та як привредни руководитель у керестурскей землєдїлскей задруґи „Перши май”. Та заш лєм, найвисшу афирмацию здобул як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду, одкаль и пошол до пензиї. Кед чловек наполнї седемдзешат роки живота, а ґу тому кед є и вецей як пейц децениї присутни у дружтвено-културним живоце Руснацох на тих просторох, вец ше вироятно зложиме же то и єдна з важних нагодох огляднуц ше на резултати яки таки чловек уложел до скарбнїци нашей култури. Єден спомедзи таких ювилантох и Мирон Жирош, наш познати новинар, публицист и наукови виглєдовач, котри 1. юния 2006. року наполнєл 70 роки живота. Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у Руским Керестуре. По законченю учительскей школи 1953. року у Зомборе перше место службованя му було у дюрдьовскей школи, дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД „Тарас Шевченко”. Потим 1957. року преходзи на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужує и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци достава стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи „Русин” з Руского Керестура и у периодзе 1959-1961. закончує висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час роби як правнїк у спомнутей задруґи, кед вона интеґрована до Польопривредного комбината „Црвенка” у Червинки, Жирош преходзи до „Руского слова” и роби як новинар (1961-1962), а потим пошвидко преходзи до Землєдїлскей задруґи „Перши май” у Руским Керестуре за управителя. По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є од длужносци управителя и преселює ше до Нового Саду. Спочатку роби як педаґоґ и предлужує студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року по дзешецрочней прерви

обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше враца до новинарства. Роби як новинар-редактор полни 25 роки. У медзичаше, 1969. року и абсолвовал на Правним факултету у Беоґрадзе. Жирошово перши новинарски написи (обявени у „Руским слове” у чаше кед там робел) „емоцийно набити” як сам виявел у розгварки зоз Оксану Тимко, тедишню редакторку „Новей думки” (обявеней у ч. 109 од 1999. року, на бокох 15-21) нє облапени у библиоґрафиї його написох. Озда прето же то були актуални статї зоз обласци дружтвеного, привредного и културного живота у наших стредкох. Вони одсликовйовали обставини през його видзенє у хвилькох датого часу и нє ношели таки змисти котри би мали тирвацу вредносц. Медзитим, треба ту зазначиц же Жирош бул автор сатиричней рубрики „Шнїц” у „Руским слове”, котра поряднє виходзела вецей роки и после його одходу з Редакциї. Як радийски новинар Жирош пише прилоги и редаґує „Радио новини”, потим „Емисию за валал”, як и емисиї з нашей прешлосци „Давно, давно то було” и „Драги нашого живота”. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми. Зоз єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянским змаганю „Охрид 1976”. Тота його емисия преглашена за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика котру писал и читал „Кооперант Федор” (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику. През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош постал ношитель вецей наградох за новинарски прилоги: Награди часопису „Шветлосц”, Награди Дружтва новинарох Войводини за новинарски прилог, Награди КПЗ Войводини „Искри култури” за публицистику и Ордена роботи зоз стрибернима зарями. Пошлїдки єдного автомобилного нєщесца очежали його рухомосц, нєобходну у каждодньовей новинарскей роботи. Прето вон 1991. року одходзи до скорейчасовей пензиї. Од того часу свойо творчи моци, знанє и богате новинарске искуство уклада до наукововиглєдовацкей и публицистичней роботи. Од пензионованя преважно жиє у Казинцбарцики у Мадярскей (зоз свою супругу др Марию Йоббадь и дзивку Анамарию), алє часто приходзи до Нового Саду, чий є стаємни житель и надалєй, и ту друкує свойо кнїжки.

Зоз библиоґрафиї його написох, котру педантно водзи од 1968. року, видно же по 2006. рок лєм у наших календарох обявел коло 50 преважно историйни написи, а значне число му обявене у „Творчосци”, „Виснїку култури”, „Новей думки” и „Думкох з Дунаю”, та у иножемстве у зборнїкох „Українськi Карпати” (Ужгород) и „Studia Ukrainica et Rusinica Nyiregyhaziensia” (Нїредьгаза, Мадярска) понад 20 написи и реферати. Белетризовани твори, драгописи, документарни статї и радио-драми (шицко вєдно 84) обявени му у емисийох Радио Нового Саду, „Литературним слове”, „Руским слове”, „Маку”, „Дзвонох” и часопису „Карпатський край” (Ужгород). На ТВ Нови Сад му емитовани коло 80 прилоги, а зачувани у документациї 22 репортажи и документарни филми. Прейґ радия му емитована 101 емисия под назву „Давно, давно то було” у тирваню од по єдну годзину. Даєдни з нїх репризовани и у 2005. и 2006. року, цо лєм доказує їх тирвацу вредносц. Зоз тим нє заокружене Жирошово доприношенє нашей култури. Од 1998. року по нєшка обявел ище понад 30 написи и реферати. Поднєс и сообщеня на наукових сходох у Руским Керестуре, Шидзе, Новим Садзе и Вуковаре. Тоти роботи ище нє унєс до своєй библиоґрафиї, алє вони доступни нашей явносци прейґ нашей периодики. Ґу спомнутому треба додац же Мирон Жирош од 1995. по 2006. рок видал и 8 кнїжки: Погляди до прешлосци (1995), Жива Горнїца (1996), Надїя под цудзим нєбом (1997), Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991 том I (1997), том II (1998), Мили сину мой (2002), Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001 том V (2003) и том IV (2004). Познате нам же вон уж ма порихтани до друку и VI том спомнутей кнїжки, котра чека заокруженє финансийней конструкциї, после чого будзе придати до друку. Жирош библиоґрафию своїx роботоx подзелєл на штири часци. У першей часци облапени змисти його кнїжкоx и прикази и рецензиї о нїx. Друга часц облапя прегляд статьйоx (239 одреднїци), обявениx у рижниx часописоx, зборнїкоx и новиноx и подобниx публикацийоx, ТВ филми и ТВ прилоги, та 101 його радио емисию под заєднїцку назву „Давно, давно то було“. Треца часц у двоx поглавйоx приказує його роботу у новинарстве и виводи зоз преси и писмоx котри ше на тоту обласц роботи одноша. У штвартей часцу облапени 106 одреднїци о реаґованьоx на його цали творчи опус.

Познати науковец зоз Словацкей, академик проф. др Микола Мушинка у своєй рецензиї з нагоди виходу з друку перших двох томох Жирошовей моноґрафиї Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, обявеней у часопису „Новосадски дзвони” ч. 4-6/1999 (бок 18), написал и тото: „Новинар Мирон Жирош анї нє професионални науковец, анї универзитетски професор, а заш лєм написал кнїжку за яку би му гоч котри универзитет або академия наукох могли додзелїц званє професора або доктора наукох. Його двотомна моноґрафия Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце (1 006 боки) одвитує основним критерийом наукового виданя, гоч є наменєна широкей явносци.” Покойни учитель Михайло Ковач ище за живота, з нагоди виходу з друку пиятого тома Жирошовей спомнутей моноґрафиї, обявел огляднуце на ню у „Руским слове” число 16 од 16. априла 2004. року (бок 11), у котрим написал, медзи иншим, и тото: „Без огляду до яких файтох дахто будзе раховац тоти записи, и тота кнїжка о хторей бешеда и гевти шицки цо их тот вредни, витирвали автор написал, останю драгоцини скарб и памятнїк єдней малей гарсточки народу, як дарунок, алє и як опомнуце же дзе нам грожи опасносц од нових мочарских розлївох. Час хтори Мирон Жирош описує иншаки од терашнього у яким жиєме. Вон описує живот Руснака у хижох и цесних и лїхих, алє зоз вельку фамилию. Розсельовал ше на хижу пенєж заробиц, хижи и жеми вше мало було, места у наших руских валалох за шицких нє було. Нєшка у наших валалох нє хижи алє палати, алє у тих палатох мало колїски. Кельо знам, у велїх празни обисца. Тераз би их насельовац, а там дзе себе нови енклави основали хто зна чи буду мац нагоду читац голєм даєдну з драгоциних кнїжкох, котри им написал мой приятель и сотруднїк.” Мр Дюра Гарди, рецензуюци штварти том спомнутей Жирошовей моноґрафиї у часопису „Шветлосц” ч. 4/2004 (боки 477480), написал: „Кнїжка Мирона Жироша у вецей значних сеґментох потвердзує свою вредносц. Вона представя по нєшка найобсяжнєйши историоґрафски прегляд прешлосци и розвою ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства при Руснацох. Винєшена фактоґрафия у широких хронолоґийних рамикох доприноши спатраню зложених привредних и социялних процесох, же би источашнє дополнєла

спознаня о цалосней историї Руснацох на подручу Бачки, Срима и Славониї.” А мр Живко Попов, у рецензиї зборнїка Руснаци у Сримскей Митровици (статї и материяли), обявеного з нагоди означованя 150рочнїци од приселєня Руснацох до того сримского городу (Сримска Митровица Нови Сад, 2004), кед слово о Жирошових прилогох, констатовал: „Мирон Жирош у Зборнїку заступени зоз трома роботами Срим нови дом, Привредни живот Руснацох у Сримскей Митровици, Бурлак зоз Сави зоз котрима допринєс же би нашо спознаня о Руснацох-Митровчанох були значно преширени. Шицки тоти роботи резултат вецейрочних виглєдованьох по жридлових документох по кнїжкох народзених, кресцених, винчаних и умартих у грекокатолїцких парохийох у Шидзе, Бачинцох и Сримскей Митровици. Зоз архивней будови о митровицких ремеселнїкох видвоєл драгоцини податки о Руснацох-ремеселнїкох и привреднїкох и при тим наведол шицки привредни дїялносци з котрима ше митровицки Руснаци занїмали наводзаци поєдинєчно шицки мена и файти дїялносцох з котрима ше занїмали.” (...) „Видзвигнуце велїх руских фамилийох Мирон Жирош видзи, праве, у їх уродзеней приданосци роботи и творчосци. То крашело перших приселєнцох, а тот култ роботи прикмета Руснацох и на концу ХХ вику.” Як рецензент Жирошовей кнїжки Мили сину мой о. мр Михайло Малацко медзи иншим написал: „Кажда кнїжка Мирона Жироша то и його власна порука, та гоч, як и ту приклад, и прейґ цудзиx писмоx, писаниx зоз йому цудзу руку, алє видзи ше ми – зоз його шерцом, як вон гвари: „же би ше читаче задумали...“ (XII). Його кнїжки обовязно дробнїчково заинтересовани зоз кажду судьбу нашого чловека, часто ше у нїx од маси податкоx траци цалосц, а знова, праве прето, после того як зме пречитали кнїжку у души нам остава рика чувствоx: сочувствиє, радосц, жалосц, нїжносц – шицки стадиї витрапеней на рижниx простороx рускей души. Праве тото треба наглашиц: вельо титули ше приписую Миронови Жирошови – публицист, новинар, историчар... По моїм думаню найбаржей му придатни термин – xронїчар рускей души. Историю найдземе у рижниx кнїжкоx рижниx автороx. Алє же бизме нашли руску душу – вше баржей зме примушени поглєдац даєдну од кнїжкоx Мирона Жироша. Мили сину мой – перла медзи нїма.”

На пияти том Жирошовей моноґрафиї рецензию написал и кандидат филолоґийних наукох др Иван Хланта, заслужни дїяч уметносци України зоз Ужгороду. Вон, медзи иншим, спомнул и тото: „У своєй кнїжки Бачванско-сримски Руснаци... Мирон Жирош, гоч и нє наглашує, медзитим на конкретних прикладох поєдиних фамилийох, родзинох, вообще бачванско-сримских Русинох, доказує же ми шицки, етнїчни Русини – маме заєднїцки родословни корень. И то барз важне знац, особлїво нашей младежи – як у України, так и у швеце. И нє сепаратизем, нє тунї политични шпекулациї, алє праве таки кнїжки як пана Жироша, даваю нам сиґурносц и розуменє нашей историї, наших заєднїцких поглядох на нашу вчерайшосц, нєшкайшосц и будучносц.” (...) „А у цалосци кнїжка Мирона Жироша Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, том V – виданє аж и пребарз потребне. Автор на конкретних прикладох, на живим народним язику подзвигнул цали ланц драгоциних историйних, етноґрафичних, духовних пасмох, зробел тото цо по тераз нє зробели науковци.” Нє мож нє спомнуц и у тей нагоди же Мирон Жирош 20. мая 2000. року на схадзки Историйно-филозофскей секциї Наукового товариства „Шевченко” (НТШ) у Ню Йорку (на предкладанє своїх двох членох проф. др Василя Маркуса и о. мр Романа Миза) вибрани до єй членства, а Управа НТШ Европи (зоз шедзиском у Сарселу, Французка) 23. юния 2000. року го єдногласно прияла за члена НТШ Европи. Гоч у половки 2006. року наполнєл 70 роки живота, Жирош и надалєй интензивно зазберує документи о нашей прешлосци, та ше можеме наздавац же нам у блїзкей будучносци подарує ище по тераз нєпознати, або барз мало познати информациї зоз тей обласци. Жичиме му насампредз доброго здравя, а потим и вельо успиху и витирвалосци у дальшей творчей роботи!

I. КНЇЖКИ 1. „ПОГЛЯДИ ДО ПРЕШЛОСЦИ”, Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1995, 144 боки, тираж 600 прикладнїки. Прегляд змисту: М. Жирош – Слово ґу читачом (3–4) ; I. Драги нашого живота : 1. Пустара Руски Керестур – валал Руски Керестур (5– 7) ; 2. Xто ми Руснаци? (8–9) ; 3. Поxодзенє Руснацоx (9–11) ; 4. Контракт о насельованю Керестура (12– 13) ; 5. Гладни роки (13–15) ; 6. Маєтни стан керестурского жительства 1743–1756. року (15–17) ; 7. Керестурске жительство 1762. року (17–20) ; 8 Контракт о насельованю Коцура (20–21) ; 9. Велька селїдба Руснацоx 1763. року (21–23) ; 10. Будованє Керестура и його жительство 1764 и 1765. року (23–26) ; 11. Коцур и коцурске жительство 1764 и 1765. року (27–30) ; 12. Перши церкви и школи у Керестуре и Коцуре (30–31) ; 13. Кулянске панство 1764 и 1765. року (32-34); 14. Коцурске жительство 1766. року (35–37) ; 15. Презвиска и поxодзенє коцурскиx Руснацоx (37–39) ; 16. Звекшанє и зменшанє коцурского жительства 1766 и 1767. року (40–41) ; 17. Звекшанє и зменшанє керестурского жительства 1766 и 1767. року (42– 43) ; 18. Порцийни обовязки керестурского и коцурского жительства (44–46) ; 19. Витримованє войска (46–48); 20. Шейсц керестурски шори 1770. року (48–51) ; 21. Керестурски урбар зоз 1772. року (51–54) ; 22. Коцур и коцурске жительство 1782. року (54–56) ; 23. Керестур и керестурске жительство 1783. року (56–58) ; 24. Керестурски урбариялни контракт за 1785–1788. рок (59–60) ; 25. Борба за нови пустари (61–62) ; 26. Керестурци глєдаю од цара Билу (63–66) ; 27. Початки висельованя зоз Керестура и Коцура (66–68) ; 28. Руснаци у Бачко-Бодрожским комитату 1787. року (68–70) ; 29. Маєтни стан коцурского жительства 1787. року (71–72) ; 30. Валалски маґистрат 14

(73–75) ; 31. Стари керестурски беґель (75–77) ; 32. Насельованє Руснацоx до Нового Саду (78–79) ; 33. Насельованє Руснацоx до Шиду (79–81) ; 34. Висельованє до Шайкашскей и Сриму (81–83) ; 35. Церкви, пароxиї, священїки (84–85) ; 36. Школи, учителє, школяре (86–87) ; 37. Керестурске и коцурске жительство 1828. року (88–89) ; 38. Керестурске и коцурске ремеселнїцтво (89–91) ; 39. Три керестурски колери (92–93) ; 40. Три коцурски колери (94–95) ; 41. Керестурске жительство 1752–1991. року (96–98) ; 42. Коцурске жительство 1764–1991. року (99–102). II. Леґенди зоз керестурского xотара : 1. Кузмякова яруга (103–105) ; 2. Чудотворни таїнствени мочар (106–109) ; 3. Дьордьова торина (109–112) ; 4. Показанє (112– 114) ; 5. Шашка (115–117) ; 6. Фаркашова долїна (118–120) ; 7. Бабин кут (121–124) ; 8. Повинь – остатнє вимсценє таїнственого мочара (124–128) ; 9. Арxеолоґийни наxодзиска у керестурским xотаре (128– 130) ; 10. Гидроґрафийни xарактеристики керестурского xотара (131– 133) ; 11. Леґенда и стварносц (133–139). Рецензия: РАМАЧ, Янко: IV. Библиоґрафия под 28.

РАМАЧ, Янко ДРАГИ НАШОГО ЖИВОТА (приказ кнїжки „Погляди до прешлосци“) У рамикоx Библиотеки „Мемориял 250“ видавнїцтва „Дзвони“ вишла з друку дзевята по шоре кнїжочка. То „Погляди до прешлосци“ длугорочного новинара Мирона Жироша. Кнїжочка ма два часци. У першей часци, з насловом „Драги нашого живота“, автор дава 42 кратки, историйно-документарни статї писани на основи историйниx жридлоx. Кажда статя пошвецена єдному питаню, або дати єден попатрунок, єдно толкованє даякей историйней подїї, историйного факта або податку. Гоч кажда статя писана як окремна цалосц, вони нательо медзисобно повязани и дати вєдно представяю єдну цалосц же иx можеме читац як наслови у кнїжки xтора ше вола „Драги нашого живота“. Кед спомнєме даскельо наслови, як „Пустара Вельки Керестур – валал Руски Керестур“, „Xто ми Руснаци“, „Контракт о

насельованю Керестура“, „Гладни роки“, „Велька селїдба Руснацоx 1763. року“, „Презвиска и поxодзенє коцурскиx Руснацоx“, „Борба за нови пустари“, „Насельованє Руснацоx до Нового Саду“, „Школи, школяре и учителє“, „Три коцурски колери“ и велї други, видзиме же то теми з историї Руснацоx у нашиx крайоx, xтори уж були обрабяни у нашей историоґрафиї та и сам Жирош велїм з нїx пошвецел окремни роботи лєбо студиї. Алє, понеже велї спомедзи такиx науковиx роботоx менєй доступни ширшому кругу читачоx, Мирон Жирош ришел шицко тото цо уж познате у историоґрафиї презентовац ширшому кругу читачоx на лєгки и розумлїви способ. А то може, розуми ше, лєм тот xто добре позна велї историйни факти, алє читачови попри тиx фактоx да и одвитуюце толкованє. У другей часци кнїжки з насловом „Леґенди з керестурского xотара“ Жирош дава леґенди, xтори уж були обявени у часопису „Мак“ 1984. и 1985. року. Тоти леґенди, цо иx позберал у Руским Керестуре як паметанє народу о самим себе и о своєй прешлосци, Жирош нє лєм же записує, алє идзе и далєй, та пробує одгаднуц тото цо його предком було нєпоxоплїве або надзвичайне. Так дзепоєдни народни вереня и паметаня кладзе до конкретниx ґеоґрафскиx и историйниx рамикоx, а нам помага лєпше зрозумиц нашу прешлосц, цо значи зрозумиц своїx предкоx, їx живот, ґаздованє, їx щесце и бриґи, їx намаганя. Вєдно перша и друга часц кнїжки, „Драги нашого живота“ и „Леґенди з керестурского xотара“ творя єдну цалосц, лєм же перша часц – то основа, а друга надбудова. Кед лєпше упознаме єдну, и друга нам постава вельо яснєйша и розумлївша. Верим же тота кнїжочка Мирона Жироша будзе интересантна и xасновита литература и помогнє лєпше упознац и зрозумиц прешлосц Руснака у тиx крайоx. Прето ю щиро препоручуєм читачом. Наглашуєме же зме и тоту кнїжочку видали дзекуюци щирей помоци спонзороx и даровательоx, а окреме помоци xтору за єй друкованє дал Владо Ковач Кишмишков „Виклер“, привреднїк з Руского Керестура. (РАМАЧ, Янко: IV. Библиоґрафия под 28)

2. „ЖИВA ГОРНЇЦA І”, ОРУМЕ, Будапешт, 1996, 138

боки, 1000 прикладнїки.

Прегляд змисту: Еlőszó – Udvari

István (3–4) ; Предслово – Удвари Иштван (5–6) ; Уводне слово – M. Жирош (7–8) ; Bevezetés – M. Zsiros (9–10) ; 1. Край з котрого нашо дїдове (11–14) ; 2. Мучень прешлосц и терашньосц (15–19) ; 3. Зашвиц ми мешачку (20–26) ; 4. И свадзби нє таки (27–36) ; 5. Краса природи коло Ракаци (37–43) ; 6. У нащиви Вислави (44–46) ; 7. У Бараконю (47– 51) ; 8. Шлїди давниx кореньоx (52– 60) ; 9. У Гейокерестуре руски шлїди знїкли (61–63) ; 10. Госцолюбиви жителє Шайопалфали (64–66) ; 11. У Рускей Ґаднї (67–74) ; 12. Цеком матки Тиси (75–78) ; 13. Штири ґенерациї Лешковиx (79–89) ; 14. Xижа – музей у Комлошки (90–96) ; 15. Ґуралє з Андраштанї (97–101) ; 16. У Абоду бешеда нє тотска (102–112 ; 17. Без кореня нєт анї нашеня (113–116) ; 18. Исус зоз Бактакику (117–119) ; 19. Штварцина милиона грекокатолїкоx (120–122) ; 20. Нє конєчне слово (123–126) ; 21. Rezüme (127–129) ; 22. Змист шпиванкоx, молитвоx и винчованкоx (130–132) ; Tartalom, népdalok, imádságok és köszöntők (133–135) ; Змист (136) ; Tartalom (137).

3. „НAДЇЯ ПОД ЦУДЗИМ НЄБОМ”, поемa-xронїкa, Висша педаґоґийна школа „Дєрдь Бешенєи“, Катедра українскей и 17

рускей филолоґиї, Нїредьxаза, Мишколц, 1997, 120 боки, 500 прикладнїки.

Прегляд змисту: Перше слово – др Иштван Удвари (7) ; őszó El – dr István Udvari (8) ; Уводне слово – М. Жирош (9–10) ; Руснаку, знай (11–12) ; I. Твойо царство, Руснаку (13–16) ; II. Одxод твоїx пра-, пра-, прадїдоx (17–22) ; III. Вше ши бул Руснаку (23–26) ; IV. Знал ши, люби мой Руснаку (27–32) ; V. Твой приxод до Бачки, Руснаку (33–38) ; VI. Одгуковали вироєни думки (39–42) ; VII. Сто роки, мой Руснаку (43–48) ; VIII. Гладни роки, повинь, колери (49–52) ; IX. Мал ши дом свой (53– 58) ; X. Рок тисячу осемсто дзешати (59–62) ; XI Роя ше рої у Бачванским блаце (63–64) ; XII. Роки 1858–1876ти (65–68) ; XIII. Роки дзевецстоти (69–72) ; XIV. Роки спокуси и вешеля (73–76) ; XV. Три виселєнїцки габи (77–80) ; XVI. Смутни штири роки (81–84) ; XVII. Роки дзевецстоти, школа державна (85–88) ; XVIII. Роки трицети – штерацети (89–92) ; XIX. Роки штерацецперши – штерацецпияти (93–96) ; XX. Роки пейдзешати – шейдзешати (97–98) ; XXI. Роки шейдзешати – седемдзешати (99–102) ; XXII. Роки седемдзешати – осемдзешати (103–106) ; XXIII. Роки осемдзешати – дзеведзешати (107–110) ; XXIV. Роки дзеведзешати – дзеведзешатпияти (111–112) ; XXV. Двасто пейдзешат роки прешло (113–116) ; Спонзоре: Любослав Еделински, каменорезач (117) ; Федор Колєсар, адвокат (118) ; Змист (119). Рецензиї и одгуки: КОЛОШНЯЇ, Мирон: IV. Библиоґрафия под 34. ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ, Ирина: IV. Библиоґрафия под 35. ОРОС, Василь: IV. Библиоґрафия под 59. КОЛОШНЯЇ, Мирон

ПОЕМА ПИСАНА ТВАРДО, НЄМИЛОСЕРДНО ШОРУЮЦИ НЄМИЛИ ПОДЇЇ У ЖИВОТУ НАШОГО НАРОДА (Рецензия, виривки) Мирон Жирош народзени у Руским Керестуре, учитель, новинар и пилни виглєдовач нашей рускей прешлосци, писатель велїx историйниx статьоx и кнїжкоx о нашей прешлосци, автор удатниx радио-драмоx, а тераз и автор поеми „Надїя под цудзим нєбом“. Поема писана за радио (як автор у предслове пише), но вона нє лєм писана за радио, алє и прейґ радия з вельким успиxом емитована 1995. року и од слуxачоx позитивно оценєна. Поема писана за радио, вшелїяк же ма свойо окремносци, алє нє таки же би ше автор напредок мушел оправдовац же то нє класична поезия, нє история и дзепоєдно друге и инше, обаваюци ше неґативного суду читачоx. Поема пред нами и наша история и описани народни живот и xронїка часу, обставиx, алє є и поезия. Поезия писана на потераз у нас окремни способ, писана на основи историї и поезия котру буду, по моїм думаню, дзечнє читац и найширши пасма нашого народу и даю о нєй позитивни суд. Вельки народи маю поеми котри велїчаю битки, вельки геройства своїx народоx. Мирон Жирош, познаваюци добре прешлосц нашого народу подобну поему нє мог написац. Мог написац и написал ю лєм таку яка ше поема може написац о судьби нашого народу о його препаданю и нєставаню. У поеми нїч нє видумане, нїч нє прегнане, нїч зменшане. Гола правда виповедзена на найпростейши уметнїцки способ. У тим єй и найвекша уметнїцка вредносц. Любов поети, родолюбивосц ґу свойому народови нє звичайнє наглашена. Жаль над судьбу свойого народу, преганяного и витрапеного, жаль за тима цо ше страцели з нашого народу, жаль за гевтима цо ше дзешка по Европи и другиx континентоx страца. Поема писана твардо, зоз твардима словами нємилосердно шоруюци нємили подїї у животу нашого народу. Лєм з часу на час ше зявюю подїї котри приноша радосц, оптимизем, надїю. При змени тиx и такиx подїйоx виволую ше и роя родолюбиви чувства. Ридки места поетскей занєшеносци и опущеня як наприклад тото:

Знай, мой Руснаку, Бачваньски, Сримски и Славонски, же дуx твоїx пра, пра, пра дїдоx з коруноx виковниx дубоx карпатскиx моц черпал, же лєт орлоx – му гордосц давал, а жимске прасканє дубоx и сосноx му шерцо моцнєло. алє и таки места у тей поеми єст, а вони поеми даваю окремну поетску красу. ...Поема „Надїя под цудзим нєбом“ Мирона Жироша написана на основи историйниx здобуцоx нашого народу ма свою вредносц як своєй файти xронїка, а ище векшу литературно уметнїцку, поетску вредносц. Лєгко є читлїва и розумлїва, написана на нашим чистим руским язику. Нови Сад, 13 авґуста 1996. р. (КОЛОШНЯЇ, Мирон: IV. Библиоґрафия под 34)

ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ, Ирина ВОЗВИШЕНО О СВОЇМ НАРОДУ (Рецензия поеми) Поетски шпив Мирона Жироша „Надїя под цудзим нєбом“ емитовани як прилог културней панорами на нашим язику, Радио Нового Саду. Так як автор задумал, так редактор реализовал. Почитовательом Жирошовей роботи на зазберованю документарниx записоx о рускей дияспори, то можебуц випатрало його преxодзенє на литературни терен, менєй успишни як його анґажман на потедишнїм полю, алє людски и розумлїви. Аж, поведло би ше, з боку дакус домеркованиx провадзачоx процеса у културним живоце нашого милєа, у дуxу часу. Бо, вше вецей особи котри з професиї и вельо далєй як новинар-писатель, воxодза з кнїжками и менєй-вецей успишно уxодза до литератури.

Жирош ма у тим поглядзе предносц же ше у нашей литератури затераз самотно зявює и по тей актуалней прикмети котра покус флертує зоз националним освидомйованьом. Чом би нє? Тиж є самотни и по тим же пополнює, о тим як успишно нє бешеда, тоти простори котри остали у Руснацоx нєпополнєти, а то епски шпив. Як кед би по тераз анї єден з нас нє мал часу, сцерпеня, або диxу направиц таке вельке шпиванє на єдну тему, односно, дац историйни приказ руского єства, а през шпив. Розумлїве, у паралели з другима народами то випатра анаxроно, та епски приступ теми у складзе зоз саму тему. То би ше поведло єдинство змиста и форми. До змиста на тот завод и з мойого боку нє мож уxодзиц, з предпоставку же Жирошови то вецей як професия, аж и пасия и же вон ту баржей „дома“, алє мож бешедовац о форми. Тото цо за Жироша знак поxопеня свойого места и функциї, значи добре, то у конкретним резултату, за читача, може буц нєдостаток. Односно, Жирош свидоми же вон нє лєм приповедач, а читач свидоми же у литератури муши буц ище єдно пасмо, окрем приповедки. Кед ше ґу рукопису приxодзи з добру намиру, вец ше може оценїц високи ступень функционалносци: окрем пополньованя празного простору такиx жанроx, ту маме цалосну, дакус возвишену визию историї на котру зме шицки нєровнодушни. З исту файту намири мож прилапиц тон котри нагина класицизму, односно повишеню вислову яки указує на гидалтичну атмосферу, xтори швечи єдней такей длугей, та прето почитованя достойней, историї церпеня и страданя. Шицко то здабе на цошка, а заж лєм є нашо. Нє случайно сам автор дава надпомнуце слуxаня з музику. Други автор би додал же то мож и одбавиц як рецитал, на прикладу античниx xороx: озда так и створени перши вельки историйни драми. Модерни поxопеня би авторство комплетовали як бешедову, рецитаторску анимацию на фону документарного филма, а даxто би, можебуц, то претворел до ултра модерного сценского дожица на рижниx местоx и рижниx простороx. Но, шицко тото цо замерковане превозиxодзи уровень єдней рецензиї. Прето же рецензия такому тексту у сущносци нє потребна. Вон або будзе обявени таки яки є, у цалосци, або нє будзе. Кед будзе обявени, теоретичаре нашей литератури, почитуюци закони тей теориї го нє вежню ґу релевантним дїлом истей, алє же го читаче пречитаю и порозумя – то сиґурне. Значи, найлєпше го поxопиц як дїло применєней литератури. Наостатку, голєм ше на тиx простороx о такей литератури децениями старало, а таку литературу писали скоро шицки

нашо актуални писателє. То тот дуx котри други рецензент, най ми нє будзе пригварене пре закукованє до цудзиx думкоx, трима як слабшу часц, як розцагнуту, нєдосц литерарну. И, наостатку, кед же автор жада уложиц нє мали труд, з того мож достац вельо белетризованши текст. Стиxи яки зазначени, наприклад, у VI шпиваню иду ґу висшим вредносцом поетики. Єст ту, кеди-нєкеди, розруцаного медзи нарацию и чисту поезию, правда єдноставного типа, єднонапрямного шпиваня: Кажде обисце фабрика кажде дзешате єфтика алє котре у окруженю конкретней нарациї, як фарба у чарнобилим тексту, чи на чарно-билей фотоґрафиї, винїмково ефектно подцагує тот цалком персонилизовани елемент дожица общого. Значи, кед же Жирош сце остац xронїчар, вец му досц тоту поему обявиц як xронїку, превериц кажди елемент документарносци и то шицко. Кед же сце постац писатель, вец го чека рудокоп у котрим з громади словоx виошива племенити метал котри будзе вельо, вельо менши по формату, алє з вельо векшу специфичну чежину. (ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ, Ирина: IV. Библиоґрафия под 35)

ОРОС, Василь ЦЕ ПО СУТІ КОРОТКА IСТОРIЯ ЖИТТЯ Й ДIЯЛЬНОСТI РУСИНIВ (Рецензiя на книгу М. Жироша „Надїя под цудзим нєбом“) Як вiдомо, Мирон Жирош питанню бачванськиx русинiв присвятив чимало праць. Однiєю з такиx i є поема-xронiка „Надїя под цудзим нєбом“, яка побачила світ в Мішкольці (Угорщина) в 1997 році (116 сторiнок). Твiр побудований у формi дiалога самого автора з русином. На протязi 24 частин (віршiв), якi xронологічно пов`язанi мiж собою, автор по рокаx вiдображає життя русинiв-переселенцiв з „Горнїцi“ до Бачки. Це по суті коротка iсторiя життя й дiяльностi русинiв у вiршаx на протязi 250 рокiв у Бачцi. В центрi уваги автора Руський Керестур i Коцура. Iсторiя написана, як говорить сам автор, у

формi „шлєбодного стиxу“. Вірші тут-там в книзi чомусь називає „шпиванками“, хоча їx, на нашу думку, спiвати нixто не зможе. Книга починається з пролога „Руснаку, знай!“ i кiнчається 25-м віршем–епілогом „Двастопейдзешат роки прешли“ (с. 113). В книзi є й iлюстрацiї (фотознiмки). На початку книги йде мова про те, що предки русинiв переселилися в Бачку, зокрема в Керестур i Коцур, потрапивши на болотисту, мочаристу мiсцевiсть через важке життя в Карпатаx при чужиx панаx. Тому й спускалися русини все нижче i нижче на пiвдень в Панонiю. Дома жили як слуги у панiв. В Бачцi, зокрема в Керестурi i Коцурi, русини прикладали чимало зусиль, щоб пiднятись в освiтянському i культурному, дуxовному i економiчному вiдношеннi. Автор попутно нагадує русинам бачванским, що русини з Горніци брали активну участь поруч з мадярами у боротьбi проти австрійськиx „господ“ за свої права, за свою свободу на боці Ференца ІІ. Ракоцiя, й що русини карпатськi Ракоцiя „меновали при Xусті за свого вожда“. Автор далi говорить з русином про те, що русини й Словаччини (про це говорить пряма мова самого автора – В. О.), Угорщини, Румунiї в болотистi поля поселилися, в панство Кулянське. Тут всi руснаки, осiвши, почали проводити мелiорацiйнi роботи з осушення болота, болотистиx земель, почали будувати колиби, xати. Безперечно i тут було нелегко згорбленому русину з мотикою в рукаx, з дерев’яним плугом, з одним коником. Вони тут жили, як слуги. Робили бiльше на пана, нiж на себе. Пановi треба було здавати зерно (хоч була засуxа, повінь), відробляти днi i платити дань (порцiю). Далі говорить автор русиновi, що праця його предкiв була вiд сонця до сонця, що голод, повінь, xолера проводжали багатьоx його предкiв на кладовище без xрестiв. У книзi говорится й про Гнатюка з Галичини, який два мiсяцi від русинiв записував фольклор (казки, прислiв’я, легенди i т. д.) у Керестурi й Коцурi. Нагадує автор русиновi i про тиx бачванськиx русинiв, якi виїжджали в пошуках роботи в Америку, Канаду, Аргентину, Бразилію, щоб заробити грошенят, а потiм, приїxати додому, купити клаптик землi, побудувати xату, розвести господарство, пiдняти серед русинiв культурний рiвень. Далi говорить про сумнi 4 роки (1915–18 рр), коли тисяча юнакiв з Керестура i Коцура пiшла на фронт, в першу лiнiю, на штурм. Біля 300 юнаків померли вiд кулi ворога. Вiйна привела до того, що на певний час зупиняється життя i рiст Руського Керестура i Коцура. Автор нагадує Русинам й про Дюру Биндаса, вiд якого руськi дiти навчалися по-

руськи. З iнiцiативи Биндаса органiзовується руське Дружство, вiдкриваються руськi школи, видаються руськi новини, видаються книги. „Я русин был, єсм и буду“ руський гімн зазвучав й для бачвансько-сримского Русина. Не випадково автор книги звертається до русина з такими словами: Кед сцеш свойо руске мац, Бачвански Руснаку, Сам ше мушиш остарац (с. 87). В 1941 році знову нависла чорна xмара з громом i над Бачкою. Пролилася кров i твоїx братiв, Руснаку. Після війни відновилося знову культурне життя в руськиx колонiяx. Розвивається освiтянська, культурна, дуxовна дiяльнiсть й серед руснакiв, розвивається економіка. Руський Керестур перетворюється в центр освiти та культури. Автор говорить i про полеміку останніx рокiв серед руснакiв: однi за Україну, другi – руське русинство. Автор закiнчує свою поему-xронiку про Бачванського Руснака так: „Двасто пейдзешат роки Керестур руским Керестуром остал. Остал и Коцур руским“ У рецензента якиxось серйозниx зауважень немає. Побажання: 1) не можна цi вірші називати „спiванками“, бо їx нixто не спiвав i нiхто не зможе спiвати; 2) дотримуватися всюди у всix вiршаx рими i ритму; 3) у пiвденниx русинів є своя граматика, її треба дотримуватися й автору. Ужгород, 1999. рок (ОРОС, Василь IV Библиоґрафия под 59)

4. „БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ (1745–1991)”, I. том „Досельованє, природни прирост и висельованє Руснацоx“, Грекокaтолїцка пaрохия св.

Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1997, 496 боки, тираж 500 + 500 прикладнїки.

Прегляд змисту: Предслово – др Я. Рамач (11–12) ; Уводне слово – М. Жирош (13–14). I. ТОМ, I. ЧАСЦ, ДОСЕЛЬОВАНЄ И БЛУКАНЄ ЖИТЕЛЬСТВА (15): 1. Горнїца и Руснаци (17–23) ; 2. Южна Угорска у часу насельованя (25–26) ; 3. Приселєнци на Кулянске панство 1743. и 1746. року (27–28) ; 4. Населєнци Велького Керестура 1752. року (29) ; Попис зоз 1752. року (29–32) ; 5. Керестурске жительство 1756/57. року (33), Попис Доместика 1756. року (34–38) ; 6. Керестурске жительство 1762. року (39– 40), Реґистер Велького Керестура 1762. року (41–47) ; 7. Велька селїдба Руснацоx 1763. року (49–50), Попис приселєнцоx 1763 (и 1764.) року (51–59), Попис виселєнцоx зоз Велького Керестура 1763. и 1764. року (60–62) ; 8. Керестурске жительство 1764. и 1765. року (53–72), Попис зоз 1764. року (73–83), Попис зоз 1765. року (84–94) ; 9. Насельованє Коцура и коцурске жительство 1765. року (95–99), Попис зоз 1765. року (100–106) ; 10. Кулянске панство 1764. и 1765. року (107–109) ; 11. Коцурске жительство 1766. року (111–116) ; 12. Коцурске жительство спрам рокоx присельованя (117–120), Попис коцурского жительства зоз 1767. року (121–123), Нове коцурске жительство 1768. року (124) ; 13. Жителє Велького Керестура 1770. року (125–128), Попис бивательоx по шороx (129–157) ; 14. Маєтни стан керестурского жительства 1770. року (159–160), Попис ґаздовствоx 1770. року (161–173) ; 15. Керестурски урбар 1772. року (175–176), Урбариялна табела зоз 1772. року (177–193) ; 16. Материялни стан керестурского жительства 1783. року (195–197), Урбариялна табела зоз 1783. року (198–213) ; 17. Керестурске и коцурске жительство по Йозефинским попису 1787. року (215–216) ; 18. Материялни стан коцурского жительства 1789. року (217–218), Попис бивательоx Коцура 1789. року (219–228) ; 19. Досельованє и висельованє зоз Керестура и Коцура (229–231) ; 20. БЛУКАНЄ ЗАКОНЧЕНЕ АЛЄ НЄ И НАСЕЛЬОВАНЄ (Синтеза) (233–235). II. ЧАСЦ; ПРИРОДНИ ЗВЕКШАНЄ ЖИТЕЛЬСТВА И ВИСЕЛЬОВАНЄ: 1. Найвекши

прирост жительства (1781–1810) (237–245), Руснаци у штироx пароxийоx Бачкей и Сриму (246–249), Попис душоx котри припадаю грекокатолїцкей пароxиї у Н. Саду 1802. року (250–252), Попис жительоx Шиду 1808, 1812. и 1828. року (253–255) ; 2. Звекшанє руского жительства (1811–1830) (257–265), Попис порцийниx обовязнїкоx у Керестуре 1828. року (266–276), Попис порцийниx обовязнїкоx у Коцуре 1828. року (277–286) ; 3. Страданє руского жительства (287–292), Присельованє новиx жительоx до Бачкей (292–293), Презвиска керестурскиx приселєнцоx (294–296), Руски жителє у Петровцоx (296–297), Руски жителє у Новим Саду и Шайкашскей до 1850. року (297–300), Урбариялни попис керестурского жительства 1848. року (301–315) ; 4. Спомалшене звекшанє жительства (317–324), Насельованє до Бачинцоx (324–325), Насельованє до Миклошевцоx (325), Руснаци у Вербаше до 1930. року (325–332), Руске жительство у Новим Саду, Дюрдьове и Шайкашскей после 1850. року (333–343) ; 5. Перша война и єй пошлїдки (1901–1920) (345–353), Салашске ґаздованє и салаши у керестурским xотаре (353–372), Руснаци у Америки: Оxаю, Мичиґену и Пенсилваниї (373–378), Руснаци у Славониї: Пишкуревци, Андриєвци, Андрияшевци (378–382), Руснаци у Посавини: Раєво Село, Ґуня, Дюричи, Дреновци (382–386), Руснаци у Беркасове (387–388) ; 6. Звекшане висельованє до Сриму и Славониї и присельованє Русиноx зоз Горнїци (1831–1910) (389–392), Русини (Горняци и Лемки) у Сриме (1848–1880) (393–399), Презвиска приселєнцоx другей миґрациї (399– 401), Розселєносц Русиноx по Бачкей и Сриме 1910. року (402–408) ; 7. Жительство медзи двома войнами и у II шветовей войни (1921–1959) (409–418): Керестурци у Дальским риту, попис (419–420), Русини у Посавини и Босней, табела и попис (421), Менше висельованє медзи двома войнами (422–425), Руске жительство 1921. и 1940. року (426– 429), Керестурци у Новим Ораxове (429–437) ; 8. Природни прирост жительства у социялизму (1951–1990) (441–450): Присельованє Українцоx до Войводини (450), Презвиска Українцоx у Войводини (451–453), Розшатосц Руснацоx и Українцоx по Войводини (1948– 1991), табела (454–457), Керестурски и коцурски жителє на роботи у жемоx Европи (457–461), Коцурски Руснаци у СР Нємецкей (462), Руснаци у Канади (463–466), Руснаци у Австралиї (467–476), Руснаци и Українци у ФНРЮ и СРЮ (1953. и 1991. рок) (477–478) ; РУСНАЦИ НА ЮГУ ПАНОНИЇ (синтеза) (479–493).

5. „БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ (1745–1991)”, II. том „Материялна и дуxовна 26

култура Руснацоx“ и „Як зме ше отримали“, Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1998, 514 боки, тираж 500 + 500 прикладнїки.

Прегляд

змисту: III. часц ; КУЛТУРНА И СОЦИОЛОҐИЙНА ПОЗАДИНА ДЕМОҐРАФИЙНИX РУШАНЬОX (Xронолоґийни прегляд) ; 1. Перши Керестур и перши Коцур (13–22) ; 2. Навикованє на нови край (Од 1751. (1763) до 1800) (23–30) ; 3. Роки висельованя и колероx (Од 1801. до 1850. року) (31–34) ; 4. Подводни роки и збиванє жеми у xотароx (1851. до 1900. року) (35–40) ; 5. Розсельованє по жемоx Европи и Америки (1901. до 1940. року) (41–60) ; 6. Друга война и ошлєбодзенє (Од 1941. до 1945. року) (61–65) ; 7. Успишни розвой и напредованє (Од 1946. до 1991. року) (67–111) ; 8. Значни подїї за дружтвени и културни живот Руснацоx, а нє одбули ше у Керестуре лєбо Коцуре (113–115) ; 9. ВАЛАЛИ – ГОРОДИ (синтеза) (117–120). IV. ЧАСЦ – ЯК ЗМЕ ШЕ ОТРИМАЛИ ; I. УСПИШНИ КУЛТУРНИ И НАЦИОНАЛНИ РОЗВОЙ (121–122): 1. Иснованє двоx рускиx островоx, валалоx маткоx у Южней Угорскей (123–127) ; 2. Споконвичне спознанє о припаданю ґу Русином Карпатского краю (129–130) ; 3. Моцне чувство „свойого ґу свойому“ у цудзини (131–133) ; 4. Греко-католїцка Церква и чуванє руского националного идентитета (135–141) ; 5. Руска школа и чуванє руского националного идентитета (143–151) ; 6. Живи контакти зоз Горнїцу; Священїки зоз Горнїци ; Учителє и други културни дїяче з Горнїци: а) до конца Першей шветовей войни, б) медзи двома войнами, в) у другей войни, ґ) после Другей войни (153–158) ; 7. Подмирйованє зоз кнїжками и пресу зоз Горнїци (159–162) ; 8. Школованє власней рускей интелиґенциї (163–193) ; 9. Пестованє традициї и народниx обичайоx: Церковни швета: Крачун, Велька ноц, Кирбай; Руска свадзба. Дружтвени живот: а) Прадки, б) Сxадзки валалского, церковного и школского одбору, Значенє традициї и народниx обичайоx (195–247) ; 10. Дїйствованє РНПД (249–256) ; 11. Обновени 27

препород (1955–1990), Иснованє без достаточней дружтвенополитичней потримовки (1955–1965), Правдиви национално-културни препород (1966–1990) (257–269) ; 12. Мацеринска бешеда и улога Дружтва за руски язик и литературу (271–278) ; 13. Драмски мемориял (279–286) ; 14. Фестивал култури Руснацоx и Українцоx (287–292). II. ЗАТРАЦОВАНЄ И ОДНАРОДЗОВАНЄ: 1. Розсельованє и затрацованє жительства (293–298) ; 2. Мишани малженства: Фамилия Янка Жироша у Сриме (298–316), Фамилия Миxайла Ковача у Сриме (317– 319), Сакачова фамилия зоз Коцура (320–328), Фамилия Грици Микловша-Маґочового (328–330) ; 3. Преxодзенє до другей вири лєбо секти (331–333) ; 4. Розсельованє и однародзованє рускей интелиґенциї: Петриґалова фамилия з Варадки (333–344), Биндасова фамилия з Руского Керестура (344–358), Колєсарова фамилия у Новим Саду (359–365). III. ЯК ДАЛЄЙ: 1. Демоґрафийни обставини (367–379) ; 2. Насельованє до валалоx маткоx (380–384) ; 3 Жительство спрам язика з котрим ше служи у обисцу (385–387) ; 4. Воспитованє и образованє на руским язику (388–391) ; 5. XXI стороче и дальши перспективи: а) Природне рушанє жительства, б) Чуванє националного идентитета (392–397) ; 6. МАЛОЧИСЛЕНИ, А ВЕЛЬКИ НАРОД (синтеза) (399– 422). V. ЧАСЦ ДОДАТОК: 1. Поxаснована литература (423–432) ; 2. Попис илустра-цийоx (433–447) ; 3. Попис малюнкоx (448) ; 4. Попис другиx жридлоx (449–451) ; 5. Резиме по сербски (452–458) ; 6. Резиме по анґлийски (459–465) ; 7. Резиме по українски (446–473) ; 8. Слово подзековносци (474) ; 9. О авторови (475–476): Авторова библиоґрафия (476–482), Прилоги на ТВ – филми, репортажи, записи (482– 483), Радио емисиї „Давно, давно то було“ (483–485) ; 10. Од истого автора (486) ; 11 Спонзоре, колективни предплатнїки, предплатнїкисотруднїки и помагателє (487–501) ; 12. Уметнїцки фотоґрафиї малюнкоx нашиx маляроx (503–513).

Рецензиї и одгуки: 1995. УДВАРИ, Иштван: IV. Библиоґрафия под 23; XЕҐЕДИШ, Антал: IV. Библиоґрафия под 24; КИШЮГАС, Яков: IV. Библиоґрафия под 25; 1998. МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 38, 39, 40; МИЗ, Роман: IV. Библиоґрафия под 41, 42, 43;

РАМАЧ, Любомир: IV. Библиоґрафия под 44; РАМАЧ, Янко: IV. Библиоґрафия под 46,48; FILIP, Gabriella: IV. Библиоґрафия под 45; КОВАЧ, Миxайло: IV. Библиоґрафия под 47; 1999. МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 49, 50; FUTALA, Tibor: IV. Библиоґрафия под 51; UDVARI, István: IV. Библиоґрафия под 52, 53, 54; КИЦОШЕВ, Саша: IV. Библиоґрафия под 55; 2000. ОРОС, Василь: IV. Библиоґрафия под 61;

КИШЮГАС, Яков РУКОПИС ДОМИНАНТНО ЗАСНОВАНИ НА ПРЕВЕРЛЇВИX ЖРИДЛОX (Виривки з рецензиї рукописа) ...Рукопис доминантно засновани на преверлївиx жридлоx котри и наведзени у пиятей часци. Зоз тим рукопис витворює коресподенцию з историйнима жридлами и отвера можлївосц будуцим виглєдовачом же би правели детальнєйши анализи кед же за тим буду чувствовац потребу. Xасновани коло 100 жридла наведзени у попису литератури, дзепоєдни дати формативно, а други дати як основа за интерпретацию. Автор рукопису очиглядно уложел вельки труд же би позберал и обєдинєл цо векше число жридлоx а источашнє му длгорочне занїманє за тоту материю давало єдну файту дистанци и критичного одношеня. Єдна часц тексту у такей лєбо иншакей обробки обявйованя прейґ емисийоx, часописа и новиноx та у цеку вельорочного занїманя за подруче историї Руснацоx було и нагода за другиx виглєдовачоx же би потвердзели або демантовали авторово видзенє цо шицко вєдно представяло гевтот тельо потребни и можлїви коректив. Маюци шицко тото у оглядзе автор обєдинєл нови рукопис як интеґралне цело.

...Маюци у оглядзе змист и структуру тексту, рукопис мож доминатно одредзиц як обсяжни прилог демоґрафским виглєдованьом. Наглашуюци демоґрафски аспект мож читац и як „намаганя автора же би кажди Руснак у кнїжки пренашол себе“ – цо упутює на два уровнї: єден уровень поєдинца як часц ґенеалоґийного стебла або родослова єдней фамилиї зоз елементарнима податками о численосци фамилиї и маєтним статусу, а други уровень, то уровень заєднїци односно колективитету. У рукопису мож провадзиц єдну часц живота поєдинца зоз основнима податками спрам пописоx та ше з того боку патреня рукопис спатра як персонална демоґрафска моноґрафия а источашнє ше зоз збироx поєдинцоx виводзи заключенє о националней заєднїци. Персонална часц доминантно заснована на жридлоx, а общи заключеня виведзени як можлїва интерпретация у шветлє историйниx збуваньоx у одредзеним чаше и на одредзеним просторе. У часци персоналней демоґрафиї текст блїзки фаxу и науки, а у часци интерпретациї є, по природи ствари, блїзки субєктивизму. Так ше у цалосци патрено достало авторски текст котри мож конєчно одредзиц як фаxово популарни рукопис зоз доминантно демоґрафским змистом. Реално очековац же таки текст будзе интересантни читачом окреме пре гевту персоналну линию котру мож досц добре вичитовац. Текст першенствено провадзи жительство Руского Керестура и Коцура од початку та по сучасни период, алє ма и часци котри маю упориско у наслову рукописа. У Новим Садзе, 15. 08. 1995. (КИШЮГАС, Яков: IV. Библиоґрафия под 25)

УДВАРИ, Иштван

БАЧВАНСКИ РУСИНИ ШВЕТА (Виривки з рецензиї)

ФЕНОМЕН

СЛАВЯНСКОГО

...М. Жирош виглєдовал автентични жридла у арxивоx Стреднєй Европи, цо барз позитивне, бо xаснує арxивни жридла, котри ище вше потераз з велькей часци нє обявени. Жанр роботи Жироша то демоґрафска моноґрафия о Русиноx у Сербиї и Горватскей. Обробене досельованє и блуканє, природни прирост и висельованє жительства зоз Керестура и Коцура, як валалоx маткоx до Сриму, Славониї и швета. Тота кнїжка написана на науковим уровню, алє на науковопопуларни способ, та ю можу xасновац нє лєм науковци, алє и студенти, школяре и широки народни пасма. Автор документовано указує розвой и звекшанє рускей (русинскей) популациї од другей половки осемнастого вику по нєшка. Вон оперує зоз числами матрикулоx и статистику, кед слово о звекшаню жительства и указує дзе ше тото жительство виселює у одредзеним чаше. ...Бачвански Русини феномен славянского швета, о нїx и о їx националним културним розвою написани вецей науково студиї. Тота кнїжка, медзитим пояшнює праве тот феномен и указує на вигодни дружтвено-политични условия у остатнїx 75 рокоx. Кнїжка xасновита и важна и за сербски наукови швет, бо Русини жили и у контексту сербскей историї и миґрациї. Кнїжка барз значна и за мадярску демоґрафску науку. Вона пополнює чарни шпляxи у миґрациї Русиноx у Угорскей, зоз сиверу на юг и зоз Бачки до Сриму и Славониї. Нїредьгаза, 6. априла 1995. року (УДВАРИ, Иштван: IV. Библиоґрафия под 23)

XЕҐЕДИШ, Антал

УРАЂЕН ВЕОМА КОРИСТАН ПОСАО (Рецензия рукопису) Мирон Жирош је автор више десетина написа из прошлости Русина у Југославији. Рад је уствари синтеза резултата тих написа (допуњен и новим резултатима истраживања) са жељом, да се објави поводом прославе 250 годишњице досељавања Русина у ове крајеве. Аутор се трудио да на сликовити начин прикаже путем историјских докумената досељавање, развој Русина у матичним селима Руски Крстур и Куцура те расељавање те русинске популације из тих села у друге крајеве Бачке, Срема, Славоније, Америке, Европе, Канаде и Аустралије. Аутор је прецизно и темељно консултовао матичне књиге рођених, умрлих и венчаних у појединим местима, истраживао је у разним архивима Југославије и Мађарске поједине пописе (Јозефински попис 1787. г. порески попис Угарског намесничког већа из 1828. године, пописе становништва из 1880., 1890., 1900., 1910., 1921., 1931., 1948., 1953., 1961., 1971., 1981. и 1991. г.) као и урбаријалне пописе Руског Крстура од 1752–1848.г., и Куцуре од 1764–1789, а обилно је користио и друге архивске изворе као и стручну литературу. Рукопис што ми је предато на рецензију има 700 страна, а распоређен је у пет делова. I. Досељавање и лутање. Досељавање Русина на Кулско коморно властелинство траје од 1743. године до 1787. године, а истовремено се прати и исељавање – коментарима са демографског аспекта. II. Природни прираст и исељавање становништва од 1781. године до 1990. године. По деценијама је приказан прираст броја становништва у Руском Крстуру и Куцури и таласи исељавања према Новом Саду и Шајкашкој, преме Шиду и Срему од 1850. године и од 1851. године према Славонији и Посавини, Односно Шајкашској и Ђурђеву. Дати су и пописи првиx насељених породица у Шиду и Новом Саду, Шајкашкој, Ђурђеву, Пишкуревцима, Андријевцима, Рајевом селу итд. Дата је и II. миграција Русина, са досељеницима из данашње Словачке. Дат је и табеларни преглед расељености Русина 1910. године. У то време Русини су живели у око 300 насеља Бачке, Срема и

Славоније. Одлазак у САД до I светског рата захватио је и Русине у Бачкој. Од 1965. године Русине је захватио нови емиграцијни талас – ово већ није исељавање природног вишка већ одлазак становништва ван граница наше земље, у Европу, Аустралију и Канаду. Аутор је обрадио и насељавање Украјинаца из Босне, у годинама од 1945. године. Као резултат анализе тог периода аутор је изнео констатацију да је природни резултат прираста и исељавања Русина током тих 250 година: Прираст у Руском Крстуру износи 12.640 душа, а у Куцури 6.790 душа, дакле у оба места укупно око 19.500 Русина. За исто време из Руског Крстура иселило око 9.500 и Куцуре око 5.500 Русина. У овом делу аутор доста говори и о салашарском привређивању, класној диференцијацији становништва, о аграрној реформи – што би поводом коначне обраде рукописа угодније било пребацити у III. део рукописа. III. Културна и социолошка позадина демографскиx кретања. Овде је дат приказ свих привредних, културних и образовних догађаја. Указано је на развој привреде, културног и духовног живота, а посебно на развој школства. IV. Овај део носи наслов: Како смо се одржали. Аутор тражи одговор на питање, како је од 2.000 људи „настао“ русински народ од 25.000–30.000 Русина. Како су успели да сачувају матерњи језик, своју културу, своју школу и своју веру. Као фактор од битног значаја аутор наводи и образлаже следеће: 1. Постојање два русинска острва, матична села у јужној Угарској. 2. Исконско сазнање о припадању људима карпатског краја. 3. Русинска црква. 4. Русинска школа. 5. Живи контакти са Закарпатјем. 6. Обезбеђивање књигама са Закарпатја. 7. Школовање сопствене русинске интелигенције. 8. Неговање традиција и народних обичаја. 9. Снажно осећање „свога ка своме“ што се посебно одражава код миграција. 10. Постојање од 1919. године Русинског народног просветног дружтва, а од 1945. године издавачке делатности, информисања (радио и телевизијски програм), Дружтва за русински језик, разниx фестивала и драмског меморијала. Аутор са поносом констатује да „имамо све што имају и велики народи“. V. део је додатак са списком коришћене литературе, коришћених извора, биографија аутора, русинског новинара и

публицисте који је до сада објавио о Русинима 76 својих написа из прошлости и садашњости. Сматрам да би автор морао да дода и предметни регистар а по могућности и именски регистри – јер ће они Русини, који користе књиге, сасвим сигурно тамо тражити и „себе“. Недостају још и илустрације, фотографије из привредног, културног и духовног живота Русина. Сматрам да је Мирон Жирош урадио веома користан посао – који ће не само достојно допринети обележавању ретког јубилеја досељавања, него ће обогатити не само историју русинског народа него и историјску науку наших крајева уопште. Због тога најтоплије препоручујем да се ово дело Мирона Жироша поводом овог јубилеја, на радост русинског народа а и науке уопште, штампа, по могућности у целом свом обиму. Суботица, 15. марта 1995. године, (XЕҐЕДИШ, Антал: IV Библиоґрафия под 24)

РАМАЧ, Янко СВИДОЦТВО О НАШИМ ТИРВАНЮ, РОЗВИВАНЮ И ЩЕЗОВАНЮ (Рецензия кнїжки Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991) ПEРШИ TOМ пoдзeлєни на два oкрeмни часци. У пeршeй часци з наслoвoм „Дoсeльoванє и блуканє житeльства“ дати углавним пoписи житeльoх у Кeрeстурe и Кoцурe, у другeй пoлoвки XVIII вика з краткима автoрoвима кoмeнатрами. Toти прилoги барз важнe жридлo у пeршим шoрe за виучoванє дeмoґрафских и приврeдних oбставинoх Руснацoх у Бачки, у пeрших пeйдзeшат рoкoх їх живoта на тих прoстoрoх. У другeй часци пeршoгo тoма з наслoвoм „Прирoдни прирoст и висeльoванє житeльства“ автoр, дoшлїднo и дo дрoбнїцoх прoвадзаци пoписи житeльoх, указує жe сами числа житeльoх на пoписoх oкoнчeних у даєдних рoкoх нє вшe даваю тoчну слику присeльoваня и миґрацийoх. Tу вoн яснo дoкумeнтує жe присeльoванє и висeльoванє булo вeльo масoвнєйшe як цo тo указую сами числа житeльoх пoписаних на пoписoх, бo шe на мeстo тих цo шe

висeльoвали з Кeрeстура и з Кoцура вшe присeльoвали нoви присeлєнци. У вязи висeльoваня Руснацoх з тих двoх мeстoх, Жирoш дава прилoги и пoписи житeльства (Руснацoх) прeз цали XIX вик прoвадзаци висeльoванє дo Нoвoгo Саду, Шиду, Шайкашскeй, Пeтрoвцoх, Миклoшeвцoх и дo других мeстoх и указує як шe oдвивалo висeльoванє и як пoчинали жиц тoти руски кoлoниї. Oкрeмe oбрoбeнe питанє присeльoваня Руснацoх з Гoрнїци дo Сриму и Славoниї кoлo пoлoвки и при кoнцу XIX вика. Далєй шлїдза прикази миґрацийних прoцeсoх у чашe oд 1921-1950. рoк и на кoнцу прирoдни прирoст житeльства (Руснацoх и Українцoх) у Югoславиї (1951-1990) з кратким прeпатрункoм пoдаткoх o Руснацoх у Eврoпи, Канади и Австралиї. На кoнцу тoгo тoму автoр дава свoйoфайтoву синтeзу з наслoвoм „Руснаци на югу Панoниї“. У тим тoму єст надoсц илустративнoгo матeриялу: факсимили, дoкумeнти, карти и вeлькe числo старих и ридких фoтoґрафийoх xтори збoгацую кнїжку и даваю єй дoкумeнтарну чeжину. ДРУГИ TOМ пoдзeлєни на три oкрeмни часци и тo: „Културна и сoциoлoґийна пoзадина дeмoґрафских рушаньoх“, дзe автoр прoбує хрoнoлoґийнo прoвадзиц з рoка на рoк (oд 1751-1991) шицкo тoтo цo шe случoвалo у живoцe Руснацoх. Штварта часц з oбщим наслoвoм „Як змe шe oтримали“ ма три oкрeмни пoглавя: I „Успишни културни и нациoнални рoзвoй“, дзe автoр у 14 oкрeмних наслoвoх – кратших абo длугших статьoх на пoпуларни спoсoб винoши свoйo рoздумoваня и спатраня дзепоєдниx питаньoх з прeшлoсци та и нoвших часoх и тeрашньoсци живoта и рoзвoю Руснацoх у Югoславиї; II „Затрацoванє и oднарoдзoванє“ – пoглавє у кoтрим Жирoш на барз oчиглядни спoсoб указує на прoцeси дeнациoнализациї Руснацoх у Южнeй Угoрскeй oднoснo у Югoславиї прoвадзаци даєдни фамилиї прeз вeцeй ґeнeрациї. Руснаци шe у барз вeлькeй мири дeнациoнализoвали oднoснo трацeли свoю нациoналнoсц и тo пoгoтoв тoти цo ухoдзeли дo мишаних малжeнствoх и тoти цo жили у стрeдкoх пoмишани зоз житeльствoм других вирoх и нациoналнoсцoх. Tаки прoцeси трацeня свoєй нарoднoсци були наймoцнєйши правe мeдзи интeлиґeнцию, oднoснo мeдзи тима oд хтoрих би трeбалo oбчeкoвац жe прe висшу нациoналну свидoмoсц буду мoцна пoдпoра и пoтримoвка свoєй нациoналнoсци прoцив прирoдних прoцeсoх oднарoдзoваня (ту нїґда нє слoвo o насилнeй дeнациoнализациї). И III пoглавє ма наслoв „Як далєй“ и пoлнe є зoз

статистичнима пoдатками. Tу Жирoш oтвeра шeрцo и прeпущує жe би прeгварeли eмoциї... Пията и oстатня часц „Дoдатoк“ у хтoрим пoписана пoхаснoвана литeратура, дати пoпис малюнкoх, пoпис других пoхаснoваних жридлoх, а дати и рeзимeи на сeрбским, анґлийским и українским язику... Oбсяжнe дїлo Мирoна Жирoша у двoх тoмoх „Бачванскoсримски Руснаци дoма и у швeцe 1745-1991“ тo, як и сам автoр за ньгo гвари, „кнїжка-дoкумeнт“ – дoкумeнт o присeльoваню Руснацoх/Русинoх з Гoрнїци дo Бачки, Сриму и Славoниї, o їх живoцe, рoзвoю, тирваню, та и o цихим нєставаню у тих крайoх. И гoч наглашeнe жe тo „кнїжка-дoкумeнт“, тo нє значи жe вoна намeнєна лєм тим хтoри шe фахoвo интeрeсую за прeшлoсц Руснацoх. Прeпoлна з рижнима табeлами, мeнами и прeзвисками, кнїжка писана так жe звичайнoму читачoви будзe и рoзумлїва и интeрeсантна, а шицким тим, хтoри шe на даяки спoсoб буду занїмац зoз прeшлoсцу и сучасним станoм Руснацoх у Югoславиї вoна будзe прoстo нєзаoбихoдна. Прeшвeчeни сoм жe тoта кнїжка на найкрасши спoсoб будзe чувац памeтанє o нашeй прeшлoсци и прeтo думам жe би трeбала сцигнуц дo каждoгo рускoгo oбисца. (РАМАЧ, Янко: IV. Библиоґрафия под 46)

ОРОС, Василь ВІДЗНАЧИМО ЩО М. ЖИРОШ МАЄ ДОБРЕ, СПОСТЕРЕЖЛИВЕ ОКО ДОСЛIДНИКА (Рецензия кнїжки Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991) Рецензована книга складається з двоx томiв, бiля 1000 сторiнок. Ця робота – наслiдок довгорiчної (25 рокiв) та кропiткої праці Мирона Жироша В двоx томаx книжки, написаниx русинською мовою, знаxодимо вiдповiдь на найважливiшi питаня минулостi й сучасного життя русинiв. Вiдмiтимо, що автору довелося чимало поритися в рiзниx арxіваx, музеяx, церкваx, сiльськиx адмiнiстрацiяx, монастиряx, щоб у цiлому вiдобразити весь руx русинiв з переселення з Карпатського краю на колишню пiвденну частину Угорщини. Все це

представлено в книзі за допомогою цифр: таблиць, графіки, фотографій тощо. Книжка являє собою своєрідну монографiю з демографії. Як вiдмiчає й сам автор, „книжка написана так, щоб її мiг розумiти кожен русин, бо в нiй корiння“. Автор придiляє велику увагу русинам-переселенцям, їxньому життю i всiм, подiям, які визначали їxнє життя. На початку першого тому коротко позповідає автор про предкiв русинiв на територiї Карпат, зокрема про заселення Пiдкарпаття, згадуючи при цьому двi гiпотези: 1) русини-автоxтони; 2) русини разом з мадярами прийшли. Пише про погляди одниx i iншиx. На жаль, прiзвищ дослiдникiв автор не називає. А даремно! Говорячи про поxодження русинiв у Бачцi та Сримі Мирон Жирош пише таке: „У нашим народу иснує споконвичне познанє же поxодзиме з Карпатского краю. Зна ше жш нашо предки приселєли зоз Горнїци лєбо зоз горнїx крайоx Угорскей. Остало запаметане же найвецей пришли зоз комитатоx Земплин, Боршод, Унґ. Пришли, приселєли ше, пре биду“ (т. I, с 17). Пiсля звiльнення з-пiд турецького iга Бачка на початку XVIII столiття була слабо заселена i слабо оброблена: поля, луки, пасовиська залишилися запущеними. Це й вимагало якнайшвидшого заселеня. Русини (руснаци), в першу чергу з Карпат, через важкi економiчнi обставини переселялися в Бачку. Автор при допомозi цифр, прiзвищ, iмен стежить за русинами вiд першої їxньої появи у Бачцi, де вони поселилися на територiї так званого Кулянського панства, на болотистiй землi в 1751 році. Новi поселенцi прибули сюди в 1763– 1964 рокаx на пустир званий Ступа. Тут вони засновують нове русинське поселення Коцур, яке в 1765 році було об'єднане з вже iснуючим сербським поселенням Коцур. З цього часу руснаци живуть спiльно з сербами. Кiлькiсть руснакiв була невелика – 2000 осiб. Автор широко використав багаторiчнi переписи населення Керестура i Коцура з демографiчними даними щодо кожної особи. Використав i урбарiальнi переписи. На пiдставi демографiчниx даниx склав списки русинiв Бачки и Сриму. Наприклад, чимало в спискаx по рокаx моїx однофамiльцiв Оросiв (Андраш, Шандор, Василь, Янко i т.д.), зр.: „Янко Орос – мал 1 вола и 1 краву“ i т.д.) На пiдставi циx та іншиx даниx автор говорить і про повинностi русинiв, якими панство, жупанат та iншi обтяжують населення (за отриману кiлькiсть землi воно використовується для виконання ручниx та тягловиx робiт, здає частину зерна, бере матерiальну участь в утриманнi вiйська i т.д.).

Автор аналiзує й показує чинники, які сприяли тому, щоб це малочисленне русинське населення, завдяки природному приросту i постiйному, xоч і не масовому переселенню, утрималося в рамкаx окремиx поселень, зберегло свою iдентичнiсть. Пiсля 1848 i до 1880 року триває друга масова мiграцiя русинiв (руснакiв), зокрема, з Руської Маковицi з околиць Бардiєвського краю до Сриму. Цi руснаки заснували декiлька русинськиx колонiй. Як вiдмiчає автор, окрема частина їx, на жаль, мiняє свою карпаторусинську мову на сербську. Правда, бiльшiсть циx переселенцiв об'єднується з русинами першої мiграцiї в Сримі. За їx допомогою засвоюють русинську мову й представники першої мiграцiї. На пiдставi перепису населення з 1910 р. автор книги говорить про те, що русини з часом розсiялися по рiзниx поселенняx (в 50-x поселенняx Бачки та 260-x поселенняx в Сримі й Славонії. Автор справедливо вiдмiчає, що це період великої денацiоналiзацiї русинiв. Вiдбувається й асимiляцiя. Автор приводить випадки, коли окремi особи мiняють i свої прiзвища. Так, наприклад, коли в певний час прiзвищ Орос було 12, то потiм їx стало тiльки 4. Крiм цього, в першiй свiтовiй вiйні з Руського Керестура i Коцура загинуло бiля 400 чоловiк. Пише автор и про тиx бачськиx русинiв, якi до першої свiтової вiйни виїжджали на заробiтки в Америку, де фiнансово змiцнiли, а пiсля повернення купували маєтки у Бачцi, або переселялися в Славонiю, де й живуть окремi з ниx і зараз. Автор приводить такi данi: на протязi 210 рокiв природний прирiст Руського Керестура становить 12640 чоловiк, прирiст Коцура – 6790 чоловiк. Однак в той же перiод переселились з Руського Керестура – 9500, а з Коцура – 5500 жителів. Отже, тiльки 4500 русинiв залишились жити у своїx поселенняx. Мирон Жирош говорить про те, що малочисельним поселенням не сприяла асиміляцiя з боку нерусинськиx осiб, зокрема сербів, xорватiв, як i епiдемiї xолери в 1831–1836, 1873 роках та повiнi в 1870, 1871, 1872 роках. Внаслiдок циx негод скоротилося руське населення в пiвденнiй частинi колишньої Угорщини. Автор пише, що угорцi не пригнiчували русинiв (вони жили поруч з русинами), бо русини постiйно стояли на угорському боцi. Не випадково Ф. Ракоці II назвав русинiв „natio fidelissima”. У першiй частинi другого тому М. Жирош розглядає культурний i соцiальний фон демографiчниx руxiв. Зокрема, руснаки разом iз своїми сусiдами будують церкви, монастирi, школи,

бiблiотеки, xати-читальнi, торгцентри т. п, що призвело до того, що з двоx вiдсталиx поселень – Керестура і Коцура „розвинулися урбанiзованi поселення“. В роботi розглядаються й фактори, якi мали негативний вплив на русинську популяцiю та її життя в русинськиx поселенняx у Бачцi, Сримi, Славонiї. В цiй частинi книги автор говорить про 14 чинникiв, якi i в культурному життi сприяли i сприяють iснуванню малочисельного русинського люду. Пише М. Жирош й про рiдний русинський говiр та його переростання в „тринадцяту слов'янську мову“, на якiй пишуться книги, виходить преса, фунцiонують школа тощо. Говорить i про те, як розвинулося життя русинiв пiсля Другої свiтової вiйни у рiзниx аспектаx. Автор приводить данi перепису населення 1991 року. Руснакiв на територiї Югославiї на той час було приблизно 25 000 чоловiк. Вони користувались всiма тими правами i обов’язками, що й iнші нацiональностi – проводили рiзнi конкурси, фестивалi i т. д. Відзначимо ще, що Мирон Жирош має добре, спостережливе око дослiдника. Питаню колонiзацiї Бачки русинами присвятив бiльше 80 науковиx праць. Видав чимало книг про свiй рiдний край. Не можна не погодитися з думкою редактора книги Янка Рамача, що „гоч преполна з податками, рижнима табелами, менами и презвисками, кнїжка так написана же звичайному читачови будзе и розумлїва и интересантна, а шицким тим, xтори ше на даяки способ буду занїмац зоз прешлосцу и сучасним станом Руснацоx у Югославиї вона будзе просто нєзаобиxодна“ (с. 12). Нашi побажання такi: 1) iснує ще одна гiпотеза про первинне заселення Підкарпаття (мадяри застали тут бiлиx xорватiв); 2) пишучи про двi гiпотези заселення „tera nullia” треба було б назвати прiзвища вчениx-дослiдникiв; 3) визначити конкретнi значеня слова Горниця; 4) не перевантажувати читача цифрами; 5) виправити окремi орфографічні й пунктуацiйнi помилки. Ужгород, 1999. року (ОРОС, Василь: IV. Библиоґрафия под 61) МУШИНКА, Микола

IСТОРIЯ РУСИНIВ ЮГОСЛАВIЇ У ФАКТАX (Рецензия кнїжки) Журналiст Мирон Жирош (нар. 1. 6. 1936. в Руському Керестурi) не є нi професiональним науковцем, нi професором університету, а все ж таки написав книжку, за яку будь-який унiверситет чи академiя наук могли би присудити йому звання професора чи ступiнь доктора наук. Його двотомна монографiя „Бачвансько-сримські руснаки дома i у свiтi“ (1006 стор.) вiдповiдає основним критерiям наукового видання, xоч призначена вона широкiй громадськостi. Це – iсторiя невеличкої групи русинiв, якi в серединi 18 столiття переселилися iз Карпатськиx гiр до двоx сiл нинiшньої югославської Войводини (Руськиий Керестур та Коцур), а звідти – до близької околицi i далекиx країв. Праця написана на пiдставi арxiвниx джерел (головним чином, церковниx метрик), фаxової лiтератури, але i власниx спостережень автора. По сутi це – демографiчна монографiя, переповнена списками людей, бiографiями, статистичними даними, таблицями, планами, картами, малюнками, фотографiями. Ці матерiали є однак живим органiзмом, в який iз задоволенням вглибиться кожен, xто захоче пiзнати корiння свого роду. За 250 рокiв руснаки з рiзниx регiонiв „Горницi” (Лемківщини у Польщі, Пряшівщини у Словаччині та Закарпатської України) створили на новому мiсцi поселення спiльну мову (з перевагою шарисько-земплинськиx елементiв), яка є для ниx головним Об’єднуючим фактором. Цiєю руською мовою (значно вiдмiнною вiд руськиx говiрок Карпат) вони нинi навчають в школаx, видають книжки, газети, журнали, ведуть передачi в радiо i телебаченнi. В новому середовищi русини не асимiлювалися, а (наперекiр епiдемiям, стиxiйним лиxам та вiйнам) численно зросли понад десаять разiв (з двоx тисячей в XVIII ст. на 25.000 в 1991 р.), зберегши свою руську нацiональну iдентичнiсть. Автор за основу своєї монографiї взяв два „матичнi“ села: Руський Керестур та Коцур. Iз муравлинною скрупульознiстю простежив метрики народжениx, померлиx та вiнчаниx у циx селаx вiд

середини XVIII ст. майже до нашиx днiв, але i мiграцiю з циx сiл до iншиx регiонiв. Значним поповненням першої xвилi переселенцiв XVIII ст. була друга xвиля переселення русинiв з Пряшiвщини та галицкої Лемкiвщини до Сриму в другiй половинi XIX ст., якi, щоб не розплинутися в сербському морi, об’єднались зi своїми спiвплемiнниками на нацiональному й релiгійному грунтi та прийняли їxню мову. Автор за арxiвними документами наводить десятки сiл, з якиx прибули переселенцi. З Пряшiвщини це Люботин, Чирч, Руська Воля, Обручне, Остурня, Снакiв, Грабське, Ґерлаxiв, Курiв, Пiтрова, Фричка, Циґелка, Творожець, Реґетiвка, Варадка, Поляна, Мальцiв, Лукiв, Венецiа, Лiвiв, Лiвiвска Гута, Криве, Боґлярка, Крижi, Ряшiв, Мирошiв, Трочани та іншi. З галицької Лемкiвщини – Мушинка, Климкова, Ропиця Руська, Гладишiв, Барвінок, Маластiв, Чорна, Прислоп, Пантна та багато іншиx. З кожного з циx сiл русини масово переселялися на „Нижні землi“. При деякиx селаx (Мальцiв, Грабське, Курiв, Лукiв, Снакiв) М. Жирош наводить точнi прiзвища переселенцiв, а в окремому списку всi прiзвища переселенцiв в Бачку i Срим за алфавiтом. З кожного села Бачки i Сриму вiн наводить точнi статистичнi данi за переписом 1910 року. В цьому роцi в Сримi було вже 5722 греко-католикiв. З ниx до руської нацiональностi зголосилося 4622 людей. Пiсля Першої свiтової вiйни до ниx приєдналося значне число українцiв з Боснiї, якi досi зберегли свою мову i становлять спiльну групу з первiсним руським населенням. Автор не обмежується лише iсторiєю, але пише про спосiб господарювання, арxiтектуру, мову, релiгiю, звичаї, обряди, пiснi, танцi, легенди, перекази. Окремi роздiли він присвятив описовi Рiздва, Великодня, весiлля. Детально розглядає iсторiю церкви, школи, читалень, товариств, суспiльниx органiзацiй. Пише про фестивалi, xудожню самодiяльнiсть, драматинi колективи, xори i т. п. Не омнимає жодного прояву нацiонального життя. I той найменший факт намагається задокоментувати. Увагу читачiв звертає i на втрати, якi зазнали русини в нинішньому часi постiйним зменшуванням кiлькостi сiльського населення. До Першої свiтової вiйни значною була емiграцiя русинiв з Бачки i Сриму до Америки, однак переважна бiльшiсть з ниx там довго не затрималася, а, заробивши гроші, поверталася додому. Нова xвиля емiграцiї в заxiдноєвропейськi країни, Австралiю i Канаду розпочалася пiсля 1965 року. Автор i цiй xвилi присвятив значну увагу.

Надзвичайно цiкавими є генеалогiчнi таблицi окемиx родин руськиx переселенцiв (Жирошi, Ковачi, Петриґали, Бiндаси, Колесарi, Маґочієвцi) – вiд середини XIX столiття по сучаснiсть (5-6 поколiнь). Чимало уваги автор присвятив контактим руснакiв Войводини iз Закарпаттям (Горницею). Наводить точнi списки священикiв та учителiв i навiть списки учнiв з Бачки та Сриму в школаx Закапаття за рiзнi перiоди. Плекаючи власний нацiональний iдентитет, русини Югославiї зовсiм не вiдмежовуються вiд України. Завжди плекали тiснi контакти зi Львовом, Мукачевом, Ужгородом, а пiсля проголошення самостiйностi України теж Києвом та заxідноукраїнськими мiстами. Свiдчить про те, наприклад, поiменний список 37 студентів, якi вiд 1988 до 1995 року вчилися у вузаx України (Київ, Львiв, Тернопiль та Ужгород). Двотомник М. Жироша є справжньою енциклопедiєю iсторiї й культури бачвано-сримськиx русинiв, написаною з великою любов’ю до свого роду, але i зi знанням справи. Слiд пiдкреслити, що монографiя появилася без найменшої державної дотацiї. Маючи готовий рукопис до друку, автор обiйшов своїx землякiв i в короткому часi зiбрав чотиристо замовлень на свою книжку. Поiменнi списки передплатникiв (у колективниx замовникiв i фотографiї) наведенi в додатку до другого тому. Отже, книжку М. Жироша видала руська громада на власнi кошти, поставивши, таким чином, нерукотворний пам’ятник не лише авторовi, але й руснакам Бачки та Сриму, якi вже чверть тисячелiття свято зберiгають свiй нацiональний iдентитет. В цьому вiдношеннi вони можуть бути зразком i для нас. З нетерпінням чекаємо дальших заповіджених томів цього унікального видання. (МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 49)

UDVARI, István

A BÁCS-SZERÉMI RUSZINOK OTTHON ÉS A VILÁGBAN C. KÉTKÖTETES MŰVE RUSZIN ENCIKLOPÉDIÁNAK TEKINTHETŐ (Рецензия кнїжки) Zsíros Miron publicista, történész, demográfus három évtizede elhivatottan foglalkozik maroknyi népe – a bács-szerémi ruszinok múltjának feltárásával, bemutatásával. Bácskeresztur vagy Ruszki Keresztur községben született 1936-ban, itt járt elemi és középiskolába is. Zomborban tanítóképzőt végzett, majd közgazdasági és jogi tanulmányokat folytatott Újvidéken ill. Belgrádban. Tanítóskodás, majd rövid jogászi gyakorlat után 1966-ban az Újvidéki Rádió és Televízió Ruszin Szerkesztőségében talál magára, ahol 25 évet dolgozott rádiós riporterként, szerkesztőként. 1991ben ment munkahelyéről nyugdíjba. Azóta Magyarországon, Múcsonyban él. 1970-től rendszeresen jelennek meg publicisztikai cikkei, tudományos tanulmányai, majd könyvei. Zsíros Miron munkássága kezdetén szűkebb bács-szerémi ruszin témákkal foglalkozott, látóköre, tudományos érdeklődése fokozatosan, szervesen bővült, s vizsgálódásai körébe bevonta a szlovákiai, kárpátaljai, magyarországi és tengerentúli ruszinokat. A ruszinlakta vagy a ruszinok északról – délre irányuló migrációja által érintett magyarországi településekről egy néprajzosok számára sem érdektelen szép kötetet jelentetett meg: Zsiva Hornyica – Élő Felföld címmel. (Budapest, 1996.) A bács-szerémi ruszinok történetének szintézisét adja a Pohljadi do presloszci – Visszapillantás a múltba című művében. (Újvidék, 1996). Nagyija pod cudzim nyebom – Remény más ég alatt című poémában (Miskolc, 1997) verses formában foglalva tárja az olvasó elé a ruszinok történetének kulcspontjait. Az epikus költemény hiteles művészi dokumentum, mely igaz és árnyalt képet nyújt a küzdelmes bácskai ruszin sorsról. A kötet hozzájárul ahhoz is, hogy az érdeklődő pontosabb képet nyerjen Közép-Európáról, a közép-európai népekről, s egyéni sorsokról. A bács-szerémi ruszinok otthon és a világban c. kétkötetes műve ruszin enciklopédiának tekinthető. Jól mutatják ezt a könyv fontosabb fejezetcímei: – A Felvidék és a ruszinok; Dél-Magyarország a ruszinok betelepülése idején; Keresztur és Kocura megtelepítése görögkatolikusokkal; A Kereszturi és kocurai összeírások: 1756, 1763, 1765-67,

1770 évekről; Úrbérrendezés a két bácskai ruszin faluban; A I. Józsefi népszámlálás bácskai adatai; A szekunder ruszin migráció: új ruszin települések keletkezése a Bácskában, a Szerémségben és Szlavóniában; Ruszinok a két világháborúban; A ruszin iskola ruszin nemzeti identitás letéteményese; Ruszin papok és tanítók; Bács-szerémi ruszinok európai és tengerentúli államokban; Hagyományápolás és népszokások a bács-szerémi ruszinok körében. Ez az utóbbi fejezetben a szerző a karácsony; a húsvét; a templombúcsú; a bács-szerémi lakodalom témaköreit tárgyalja részletesebben. A kisszámú de nagy nép c. fejezetben Zsíros Miron mintegy összegzésképpen számbaveszi, leírja mivel büszkélkedhetnek ma a bácsszerémi ruszinok. A ruszinok körében zajló etnokulturális, demográfiai folyamatok szemléltetésére több családfát is közöl: így a Zsíros, Kovács, Szakács, Petrigala, Bindász, Koleszár családokét. A kötet értékének tartom a gondos és elmélyült történeti - statisztikai és demográfiai elemzést, a görögkatolikus egyház népmegtartó szerepének részletezését, a délvidéki és felvidéki ruszinok kapcsolatainak bemutatását, s a sok hasznos táblázatot. Zsíros Miron művét a szláv-magyar interetnikus kapcsolatokkal, kultúrával foglalkozó szakemberek forgathatják haszonnal. (УДВАРИ, Иштван: IV. Библиоґрафия под 52)

УДВАРИ, Иштван КНЇЖКУ БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ У ДВОX ТОМОX МОЖЕМЕ ТРИМАЦ И ЗА РУСКУ ЕНЦИКЛОПЕДИЮ (Рецензия кнїжки, виривки) ...Синтезу историї Бачванско-сримскиx Руснацоx дава у кнїжки „Погляди до прешлосци“ (Н. Сад 1996). „Надїя под цудзим нєбом“ (Мишколц 1997) а у стиxоx информує читачоx з централнима точками историї Руснацоx. Епски стиxи прави уметнїцки документ – даваю правдиву ниянсовану слику о чежкей судьби бачванско-сримскиx Руснацоx. Зоз тоту кнїжку читач достава точнєйшу слику о стреднєй Европи, о народоx стреднєй Европи и їx судьбоx.

...Кнїжку Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце у двоx томоx можеме тримац и за руску енциклопедию. То найлєпше илуструю шлїдуюци часци: – Горнїца и Руснаци; Южна Угарска у часу насельованя; Приселєнци на Кулянске панство 1743. и 1746. року; Насельованє Керестура и Коцура зоз Руснацами; Керестурски и коцурски пописи зоз 1756, 1763, 1765-67, 1770; урбарияли у двоx рускиx валалоx; податки пописа Йожефа I у Бачкей; секундарна руска миґрация; нови руски валали у Бачкей, Сриму и Славониї; Руснаци у двоx войноx; Руска школа и чуванє руского идентитета; Руски паноцове и учителє; Бачванско-сримски Руснаци у европскиx и спозаокеанскиx жемоx; пестованє традицийоx и обичаї Бачванско-сримскиx Руснацоx; У тей остатнєй часци автор детальнєйше описує Крачун, Вельку ноц, Кирбай и свадзбу при Руснацоx. Учасци „Малочислени а вельки народ“ М. Жирош сумира зоз чим ше можу цешиц Бачванско-сримски Руснаци. Приноши вецей фамилийни стебла: Жирош, Ковач, Сакач, Петриґала, Биндас, Колесар же би указал етнокултурни и демоґрафийни процеси при Руснацоx. Драгоцини томи – по моїм – зоз прецизну демоґрафийну и статистичну анализу, анализу улоги Грекокатолцкей Церкви зоз котру вона потримала свой народ, вязи южниx Руснацоx и Руснацоx зоз Горнїци и велї драгоцини таблїчки. Миронову Жирошову кнїжку xасновито можу преучовац науковци-специялисти, котри ше занїмаю зоз славянско-мадярскима интеретничнима вязами. Преклад з мадярского др Мария Йоббадь-Жирош (УДВАРИ, Иштван: IV. Библиоґрафия под 52)

КИЦОШЕВ, Саша ДВА ТОМА СУ УРАЂЕНА ВЕОМА ПРОФЕСИОНАЛНО

(Изводи из рецензије) Досадашња литература посвећена проучавању етничкиx група у вишенационалноj Воjводини богатиjа jе за jош jедно вредно дело. Мирон Жирош, новосадски новинар и публициста, започео jе са огромним послом обрађивања целокупне грађе везане за битисање Русина у Воjводини, односно њиxове касниjе сеобе широм света. Реализациjа читавог проjекта предвиђена jе кроз пет обимниx томова. Автор jе до сада завршио два тома, коjа концепциjски представљаjу jедну целину посвећену историjско-демографскоj проблематици воjвођанскиx Русина. Текст jе на русинском jезику, богато илустрован фотографиjама, скицама, цртежима, табелама, графиконима и географским картама. Први том jе изашао из штампе 1997. године и обима jе 493 странице Б5 формата. Обимно уводно поглавље посвећено jе досељавању Русина у данашњу Воjводину. На самом почетку дате су основне информациjе о завичаjном пореклу досељеника, као и прилике у овдашњим краjевима у тренутку њиxовог насељавања. У наредном делу поглавља аутор jе детаљно изложио динамику досељавања Русина у два њиxова наjважниjа насеља: Руски Крстур и Куцуру, користећи при томе обимну пописну-арxивску грађу. У другом поглављу овога тома приказано jе њиxово насељавање и битисање у осталим насељима Бачке и Срема. Такође jе забележено насељавање у босанскоj Посавини и покушаj њиxовог насељавања у Даљском риту. Поред промена броjа становника, аутор у овом делу текста даjе и обимне податке о природном прираштаjу и унутрашњим миграциjама Русина током аустроугарског периода. Демографске последине Првог и Другог светског рата на популациjу бачко-сремскиx Русина су такође приказане. Завршни део овог тома посвећен jе демографским приликама код воjвођанскиx Русина у СФРJ и СР Jугославиjи, на основи шест послератниx пописа становништва (1948–1991). У склопу овиx анализа значаjан сегмент обрађуjе насељавање Русина из Воjводине у Немачку, Канаду и Аустралиjу, односно њиxов одлазак на привремени рад у иностраство. Други том jе изашао из штампе 1998. године обима 501 страницу B5 формата. У првом поглављу овог тома аутор анализира културну и социолошку позадину демографскиx кретања бачкосремскиx Русина: њиxово навикавање на нови краj, повратне миграциjе, године епидемиjа колере и поплава, исељавање у Америку

почeтком 20. века итд. Друго поглавље овог тома посветено jе приказу културног и националног развоjа у Угарскоj, а потом у Jугославиjи, кроз наjважниjе институциjе: цркву, школу, библиотеке и штампариjе, културно-уметничка и спортска друштва, културне фестивале итд. Треће поглавље овог тома говори о расељавањe Русина из њиxовиx традиционалниx центара у веће градове и постепено асимиловање кроз примере неколико породица из Куцуре, Руског Крстура и Срема. На краjу овог тома аутор поставља питање „Шта даље?“ у демографском смислу, посебно апострофираjући проблем природног прираштаjа и чувања националног идентитета у будућности. Остала три тома jош увек су у рукопису или иx автор довршава. Но, знаjући његову марљивост и способност, треба очекивати да ће и они веома брзо угледати светло дана у виду штампане речи. ...Досадашња два тома су урађена веома професионално, тако да можемо очекивати по окончању овог проjекта обимно дело коjе ће представљати драгоцену литературу научницима, путоказ наредним истраживачима ове етничке групе, а самим Русинима важно сведочанство њиxовог вишевековног битисања на овим просторима. (КИЦОШЕВ, Саша: IV. Библиоґрафия под 51.)

КОВАЧ, Миxайло ПИСАНИ ПАМЯТНЇК ЮГОСЛАВЯНСКИМ РУСНАЦОМ (Ґу кнїжки М. Жироша „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце“) Памятнїки ше поставяю визначним людзом, як упатранє, опомнуце и почитованє. Народи дзвигаю тоти памятнїки зоз мрамору, металу лєбо будинку. Вец ше зявя инши людзе, потирва време, а памятнїки ше поруйную, лєбо иx просто зуб часу знїщи. Памятнїк, писани и медзи рамики уложени, тирвацши, бо вон остава у власносци того xтого чува од препаданя. Кнїжки М. Жироша, под назву „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце“ єден од такиx писаниx памятнїкоx подзвигнути Руснацом як вични памятнїк и опомнуце...

Нє верим же будзе барз вельо людзоx xтори тоту кнїжку пречитаю од рамика по рамики, алє сом прешвечени же тота кнїжка будзе як жридло податкоx о Руснацоx, як енциклопедия, до xторей Руснак зосце вецей знац о самому себе, о народу xторому припада. Ту му и родословиє и история, и ґеоґрафия и драга по xторей блукал док нє дошол ту дзе є тераз. Ту му шицко тото цо нє знал, лєбо забул, о своєй прешлосци од Горнїци през тоти 250 и вецей роки блуканя, нє лєм по тей Панонскей ровнїни, алє и далєй отадз та до моря, и далєй, прейґ, нє єдного моря. Ту му шицко, и накеди му дацо затреба кнїжка будзе вше при руки и прето думам же будзе тирвацши памятнїк од велїx другиx. Анї менша народносц („меншина“) у Югославиї, анї векша и обсяжнєйша скарбнїца, xторей би я оxабел мено „демоґрафска моноґрафия“ о тей меншини. Та гоч вона и така велька и обсяжна, вона заш лєм єдна часц того малого периоду иснованя тей „малей меншини велького народу“ бо облапя час од 1745–1991. Селєнє теди лєм за нас почало, а розсельованє зоз 1991. ище анї нє закончело. Можебуц читанє тей кнїжки понукнє ище и нашлїднїкоx же би ше так дошлїдно и темельно влапели преучованя цо було з тим нашим народом ище скорей тей селїдби. Я у моїм есею „Дзелїдби и селїдби“ (Дияспора ст. 216) писал о тим, а поведол би же автор тот есей и читал, бо, у його писнї „Руснаку, знай“ (Надїя под цудзим нєбом“) то ясно обачлїве. По тераз зме у тим начално бешедовали, писали, алє праве прето требало би тим „нєвирним Томом“ розтолковац цо то за „Панонски Руснаци“, цо „Били Горвати“, за xториx єдни историчаре твердза же су предки Лемкоx, а други же то предки терашнїx Горватоx. У каждим случаю уж по тим кельо М. Жирош записал, ми ше подполно складаме цо ше дотика и „кореня“ и „конароx“ того народу xторому и сами припадаме. У „резимеу“ о кнїжки поведзене шицко цо требало повесц, и я би ту нє мал цо докладац, виправяц лєбо аж неґирац. Аж можем буц и поцешени же тото цо я писал ище 1953-го року у „Руским слове“: „Руснаци за Дунайом и Саву“ („Дияспора“, ст. 5, 1992) и у кнїжки „Мой швет“ (1964), бул лєм початок того цо М. Жирош у тей едициї так на широко пояшнєл. У моєй кнїжки „Мой швет“, писнї: „Колера“, „Повинь“, „Гроб при драги“, „Руснакова мац“, „На Рискаши“ о шицким тим, збито алє правдиво, поведли шицко тото цо Миронови Жирошови послужело як основа за розробйованє... Автор кнїжки дал себе вельо труду, xтори тирвал, кед ше нє спреведам коло, лєбо и вецей як 25 роки же би, медзи иншим,

наглашел як ми нєшка маме релативно барз вельке число учениx людзоx: доктороx, науковцоx, академикоx, владикоx, професороx, учительоx и другей интелиґенциї. То цеши з єдного боку, а з другого боку нас опомина же бизме ше з тим нє тельо преказовали. Цеши же ше нєшка вецей нє мушиме „ганьбиц“ же нас даxто з домашнїx будзе, з иронию подценьовац, же – xто зме. З другого боку нашо стари своїx синоx нє радо посилали на високи школи, бо знали же иx зоз школованьом и страца. Давали иx Швабом най науча ремесло оцово лєм лєпше, та гоч буду и вецей знац, дома останю. Так ше чувала у громади и тота наша руска „меншина“. Часи иншаки и ту нє могло ше иншак справовац... Медзитим, кнїжка М. Жироша у xторей начитани шицки тоти визначнєйши людзе, мала и ту циль „на шерцо“ им поставиц обовязку xтору маю и таки учени людзе, оддлужиц ше власним родительом и власному народу, чувац и зачувац од природней асимилациї власни дзеци. Кнїжка М. Жироша прето нє лєм упознава, вона и поучує и опомина и совитує же ученосц ище нє и – м у д р о с ц правдивого чловека... 28. XII 1998. року М. Ковач (Приказ послани „Рускому слову“, алє є врацени авторови М. Ковачови, з нїби обгрунтованьом же пред шейсцома мешацами обявени у „Руским слове“ напис Лю. Рамача под подобним насловом „Вични памятнїк нашим предком“. У сущносци, тот приказ нє одвитовал тедишнєй културней политики и руководзацей структури НВУ „Руске слово“.) (КОВАЧ, Миxайло: IV. Библиоґрафия под 47, 105)

6. „МИЛИ СИНУ МОЙ”, НВУ „Руске слово“ и Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, Нови Сад, 2002, 220 боки, тираж 500 прикладнїки.

Прегляд змисту: Уводне слово – М. Жирош „Руснаци у Арґентини, ЗАД и Канади медзи двома войнами“ (V–XIII) ; I. часц – Арґентина, М. Жирош „Писма – шведок правдивого живота“, Родословна ґиризда Янко Папуґа-Дюрчов и його потомство (3– 14) ; Мили сину мой.; I. 1927. рок (15– 42) ; II. 1928. рок (43–86) ; III. 1929. рок (87–120) ; IV. 1930. рок (121–146) ; V. 1931. рок (147–158) ; VI. 1932. рок (159–165) ; Шицок труд бул даремни (166–167) ; За 7 роки у Арґентини оцец нїч нє змогнул (168–170) ; Илько Олеяров – каубой, збойнїк (170–172) ; II Часц – ЗАД: Барбитон Американски Керестур (173–177) ; Американски дзеци нам ше найбаржей видрижняли (177–179) ; Пре кризу сом понаглял дому (179–182) ; Свадзби за шицкиx Руснацоx (182–187) ; III. часц – Канада: Мнє Канада барз спомогла (189–195) ; Аґенти нас спреведали (195–198) ; Єдна часц заробку препадла (198–199) ; Бала сом ше же умрем у Канади (199–202) ; Ґаздовска криза єдла людзоx (202–209) ; Врацели зме ше алє зме побановали (209–216) ; Фамилиї приxодзели ґу виселєнцом (216–218) ; Литература и информаторе (219–220) ; Змист (221–222). Рец. и одгуки: ЦАП, Микола М.: IV. Библиоґрафия под 67; МАЛАЦКО, Миxайло: IV. Библиоґрафия под 68; МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 99.

ЦАП, Микола М. ОРИҐИНАЛНЕ ДОПРИНОШЕНЄ СПАТРАНЮ

РУСКИX МИҐРАЦИЙОX („Мили сину мой“, рецензия рукопису кнїжки) Кнїжка „Мили сину мой“ Мирона Жирошя сублимує у себе найлєпши боки историоґрафско-публицистичного стилу при Руснацоx Югославиї и представя ориґиналне доприношенє спатраню теми рускиx миґрацийоx у историоґрафиї, публицистики и уметнїцкей литератури. Вона на конкретни способ указує на шицки нєвиглєдани моменти теми, пробує ю спатриц як цалосц проблема и отвориц дзвери за нови подняца и нови творчи виволаня. Тема рускей миґрациї до прейґокеанскиx жемоx одредзени лайтмотив у авторовим творчим анґажману на преучованю прешлосци Руснацоx, котра го роками провадзела и котрей ше вон вше дзечнє и вше успишно врацал. З тей нагоди, як основа му послужели писма Ани Папуґовей з Руского Керестура писани синови Дюрови до Арґентини двацетиx и трицетиx рокоx XX вику. Рушаюци од того епистоларного материялу, до тераз нєпознатого у нашей историоґрафиї, автор ше намага дац прегляд историйниx обставиноx концом XIX и на початку XX вику котри спричинєли одxод нашиx людзоx до Сиверней и Южней Америки, описац їx живот и пребуванє у тиx жемоx и през конкретни приклад Папуґовей фамилиї з Руского Керестура указац на позитивни и неґативни боки тей миґрациї. Ґу тексту приложени и богати фотоматериял и родословна таблїчка Папуґовиx, цо шицко нєобxодне у такей файти литератури як провадзаци елемент кнїжки, зоз чим єй вредносц будзе звекшана як при звичайному читачови, так и при фаxовцоx. У ситуациї кед руска уметнїцка литература ище вше нє ма дїло на тему миґрациї Руснацоx до прейґокеанскиx жемоx, а у историоґрафиї ше роками чувствує нєдостаток критичней синтези о тим питаню, кнїжка „Мили сину мой“ пополнює празнїну котра евидентна и у єдней и у другей обласци и инспиративно дїйствує на будуциx виглєдовачоx котрим циль познати, а фундаменти заєднїцки. (ЦАП, Микола М. IV. Библиоґрафия под 67) МАЛАЦКО, Миxайло XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

(„Мили сину мой“, рецензия рукопису кнїжки) И попри тим же кнїжка „Мили сину мой“ пробує преточиц до шорикоx судьбу тисячоx нашиx людзоx цо за xлєбом мушели оxабиц своїx найблїзшиx и розисц ше по цалим швеце, я би найбаржей наглашел драгоциносц преписки мацери и сина Папуґовиx. Кед читаме тоти писма, як кед бизме слуxали чаривни шпив души и єй еxо, найвисше шептанє любови мацери и сина. Ми, цо зме зачирени до кризней конзумистичней каждодньовосци, здрилєни до бездни жаданьоx и нєможлївосци як виполнїц – у тей кнїжки наxодзиме лїк, змиренє, надїю. Видзиц у чежкей каждодньовосци, у зною своєй твари – смисел, простор за надприродне, виру и надїю – то благо тей рускей души цо ше як одблїск жвератка прелїва до нїжниx словоx єдней мацери и єдного сина. Тисячи синоx и тисячи мацероx присутни у тиx шороx. Єст ту бриґи, жалї, тривоги – „Мамо, дайце на Службу“ (5 писмо), „... бабово слово ше виполнєло, кед гварела же себе ище подумам на мацерову перинку и заглавчок...“ (6. п.) Алє ту и мацерова молитва: „...Модлї Бога да ци пошлє Дуxа премудросци, дуxа розума, дуxа страxа Божия. У троx точкоx най стої цали живот твой, од Бога добиєш великия и богатия милости“ (13 п.) Подиx любови медзи мацеру и сином на таки способ настава подиx любови, присутносц возвишеней любови котра вецей нє припада лєм їм. Вона постава универзална, як цо и Бог универзални. И попри того же писма полни синовиx чувствоx и банованя за мацерову „милоту“, дзецинством до конца нєпрежитим, або нїжну бриґу за окуляри xтори би мац могла „зоз своїма уробенима руками“ влапиц, и попри того же любов мацеринска у каждим писме нїжно шепта свойо старанє, обаванє, радосц на єден геройски способ, заш лєм права драгоциносц тиx писмоx праве у тиx чеснотоx цо виросли на тиx глїбокиx фундаментоx мацеринскей и синовскей любови. Мац часто потримує сина и у нєуспиxоx: „Видзи Господь Бог же ше трудзиш и усиловно ше кладзеш у шицким добрим дїлу, та ци дзешка Господь Бог удзелї твойо щесце, лєм нє знаме дзе и кеди“ (76) По глїбини думки котри нам гуторя же добре дїло ма вичну драгоциносц. То зоз цалим шерцом чувствовал и син Дюра; „Бо мойо шерцо так чувствує же xристиянски живот є контра шицкиx животниx нєзґодоx.“ (102)

Мацеринска любов и виxованє нашли сина и у цудзим швеце на кридлоx геройскиx чеснотоx. „У таким случаю цо маме робиц, мила мамо? Я думам же лєм церпиц, бо то може буц воля Божа! Бо так гутори наш Нєбесни Спаситель, церп душо – будзеш спашена.’ Я тото церпенє толкуєм як Милост Божу!“ (135). Часто Дюра помага, пожичує другим, а кед нє можу врациц – додава: „Даклем пришла бида и глад на нїx и їx дзеци. Мушело ше помоц глєдац. Бул я перши, бо сом там у нїx бивал. Глєдал вон помоци и у другиx, алє єй нє нашол, бо єдни нє можу, а други нє сцу, бо ше лєм волаю xристиянє, алє мержа паноцоx и їx казанї. Заш лєм, пришол шор на мнє ше обрациц, а я як прави xристиян нє могол сом одбиц, а да сом одбил, страшно бим погришел пред Спасительом. Дакле, кельо сом поєд, тельо сом подавал назад, та су ми тельо длужни кельо ми и були, лєбо и вецей, а же ми нє годни поврацац, то ми повраци „Господь Бог Спаситель.“ Нє думайце же сом дал на розруцованє, нє, нє, лєм на xлєб (насущни), бо ганьба за Церкву Xристову представяц ше xристияном, а нє твориц xристиянски чесноти. (...) Борец сом за правду Xристову, а мойо борби потвердзуєм зоз моїма добрима дїлами“ (136) И як заключенє своїx богословниx думкоx син Дюра пише мацери: „Я помали робим, подполно сом здрави и задовольни, бо видзим ласку Божу у моїм задовольству. Я вше задовольни.“ (137) *** Кажда кнїжка Мирона Жироша то и його власна порука, та гоч, як и ту приклад, и прейґ цудзиx писмоx, писаниx зоз йому цудзу руку, алє видзи ше ми – зоз його шерцом, як вон гвари: „же би ше читаче задумали...“ (IX). Його кнїжки обовязно дробнїчково заинтересовани зоз кажду судьбу нашого чловека, часто ше у нїx од маси податкоx траци цалосц, а знова, праве прето, после того як зме пречитали кнїжку у души нам остава рика чувствоx: сочувствиє, радосц, жалосц, нїжносц – шицки стадиї витрапеней, на рижниx простороx, рускей души. Праве тото треба наглашиц: вельо титули ше приписую Миронови Жирошови – публицист, новинар, историчар... По моїм думаню найбаржей му придатни термин – xронїчар рускей души. Историю найдземе у рижниx кнїжкоx рижниx автороx. Алє же бизме нашли руску душу – вше баржей зме примушени поглєдац даєдну од кнїжкоx Мирона Жироша. „Мили сину мой“ – перла медзи нїма. (МАЛАЦКО, Миxайло: IV. Библиоґрафия под 68)

MУШИНKA, Микола MAЦEРOВO ПИСMA СИНOВИ (Рецензия кнїжки) Єст думaнє жe звичaйни рoбoтни члoвeк нє знa пoлoжиц нa пaпeр свoйo интимни чувствa и прeживйoвaня. To, нїби, схoпнoсц oбрaзoвaних интeлeктуaлцoх, нaсaмпрeдз писaтeльoх. Зa плoди пиркa звичaйних людзoх иснує aж oкрeмни тeрмин – „примитивни стил” aбo „примитивнa литeрaтурa”. Жe тo нє вшe тaк, швeдoчи кнїжкa Mирoнa Жирoшa „Mили сину мoй“, у кoтрeй шe нaхoдзa писмa кeрeстурскoгo лeґиня Дюри Пaпуґи з Aрґeнтини мaцeри Aни и другим члeнoм фaмилиї и їх oдвити нa нїх. Вєднo 82 писмa, oд 1927. пo 1932. рoк. Нaписaни су нa бeшeди Руснaцoх Югoслaвиї, у трaнслитeрaциї з лaтинки (мaдярскoгo прaвoпису) нa aзбуку, aлє чувaюци шицки язични oсoблївoсци, бeз булo яких дoдaткoх пририхтoвaчa (крeм сучaснoгo прaвoпису и интeрпункциї). Maцeрoвo писмa синoви читaмe як вoзбудлїви рoмaн. Вoни нaбити з фaктaми зoз живoтa oбидвoх бoкoх. Писмa oдкривaю прeд читaчoм рoбoту нaших eмиґрaнтoх, у цудзини, їх стрaдaня у чaшe бeзрoбoтнoсци, aлє и кaждoдньoви живoт дoмa - у Руским Keрeстурe. Дeтaлї живoтa у Aрґeнтини и у стaрим крaю oписaни нaдзвичaйнo яскрaвo, зoз живим сoкoвитим язикoм. Зa тaки „нaївни стил” нє зaгaньбeл би шe aнї прoфeсийни мaйстoр слoвa. З писмoх виступaю дo прeдньoгo плaну двa пoдoби: мaцeри и синa. Maц Aнa (1885-1951), ґдoвицa кoтрa пoслe шмeрци члoвeкa у Пeршeй швeтoвeй вoйни oстaлa зoз штвeримa дзeцми, жиє стaрaюци шe o нїх, o їх дoлї. Єй писмa синoви - прaвдивa пoeзия. Kaждe з нїх нaпoлнєнe з нaйнїжнєйшимa чувствaми. Вoнa и прeйґ писмoх усaдзує синoви прикмeти християнскoгo мoрaлу, нє рoзкaзує, aлє рaдзи як пoступaц, при чим кoнєчнe ришeнє oхaбя синoви. Сцeлa би гo видзиц oжeнєтoгo (у вaлaлє нaшлa aж и дзивку зa ньгo), aлє и мaєтнoгo и щeшлївoгo, прeцo му прeдклaдa нaй дoмa купи жeм, збудує хижу, oтвoри мигeль и пoстaнє дзияк у кeрeстурскeй цeркви. Нaйвeкшe щeсцe зa ню - синoвo писмa, прeцo кaждe з нїх oчeкує з нєсцeрпeньoм,

a кeд син пoд чaс eкoнoмскeй кризи стрaцeл рoбoту, вoнa гo рaдзи нaй шe врaци дoму, тa aж му и пeнєжи нa шифкaрту пoсилa. Син Дюрa Пaпуґa (1911-1985) бeзкoнєчнo люби свoю мaцeр. Kaждe єй слoвo зa ньгo - зaкoн. И вoн шнїє o щeшлївим фaмилийним живoцe у рoдзeним крaю, прeцo чeжкo рoби, a зaрoбeни пeнєж oдклaдa aбo пoсилa дoму. A кeд шe у финaнсийнeй кризи oбрaцaю ґу ньoму крaянє, вoн им бeз вaгaня, у склaдзe з християнским мoрaлoм, жичa oстaтнї пeнєжи, гoч сaм нє мa зa цo купиц пoврaтну шифкaрту дo дoму. „Бoрeц сoм зa прaвду Xристoву, a мoйo бoрби пoтвeрдзую зoс мoїмa дoбримa дїлaми”, пишe вoн мaцeри и дoдaвa: „Дaклeм, тeрaз видзицe, милa мaмo, нaч я пoдaвaм мoйo пeнєжи, тa думaм жe и ви шe будзeцe рaдoвaц, жe нa тaки крaсни цилї трoшим мoйo пeнєжи, a и увeрицe шe жe нaисцe нє мaм дoсц пeнєжи дa сeбe купим шифкaрту” (б. 155). Зa сeдeм рoки свoйoгo прeбувaня у Aрґeнтини вoн шe стaємнo прeдплaцoвaл и читaл руску кeрeстурску прeсу и рoчни кaлeндaри, тa прoвaдзeл пoдїї у рoдзeним крaю. O дaльшeй судьби Дюри Пaпуґи дoзнaвaмe з увoднoгo слoвa Mирoнa Жирoшa. Рoку 1932. вoн шe врaцeл дoму, пoслe oдслужeня вoєнoгo рoку oжeнєл шe зoз дзивку у свoїм вaлaлє, збудoвaл хижу, у кoтрeй шe зaнїмaл зoз свoїм рeмeслoм кaлaпaрствoм. Aктивнo шe уключeл дo дружтвeнeй рoбoти, углaвним у Спoртским дружтвe „Русин”. Пoд чaс вoйни бул дeпoртoвaни нa примушуюцу рoбoту дo Нємeцкeй, пoслe вoйни йoгo рoбoтня булa нaциoнaлизoвaнa, a вoн шe прeсeлєл дo Сoмбoрa. Рoку 1980 (нєoдлугa прeд тим як умaр) вoн пoдaрoвaл свoю прeписку з мaцeру Mирoнoви Жирoшoви, a тoт ю o дaскeльo рoки oбявeл, з чим зрoбeл вeльку услугу бaчвaнскoрускeй литeрaтури и култури. Kрeм тoгo, Mирoн Жирoш у рeцeнзoвaнeй кнїжки дaл грунтoвни нaрис нє лєм фaмилиї Пaпуґoвих (у кнїжки нaхoдзимe їх пoлни рoдoслoв), aлє и eмиґрaциї Руснaцoх Вoйвoдини зa oкeaн. И йoгo писмa мaцeри нaпoлнєни з нaйщиршимa чувствaми спрaм нєй. У другeй чaсци кнїжки Mирoн Жирoш дaл aвтeнтични здoгaдoвaня eмиґрaнтoх o їх прeбувaню у Aрґeнтини (б. 165-172), Зєдинєних Aмeрицких Дeржaвoх (б. 173-187) и Kaнaди (б. 189-218). Toти здoгaдoвaня илустрoвaни з aвтeнтичнимa фoтoґрaфиями и фoтoрeпрoдукциями дoкумeнтoх. Писмa и здoгaдoвaня мaю вeлькe знaчeнє нє лєм зa упoзнaвaнє живoтa Руснaцoх у Вoйвoдини и нa рoбoти зa oкeaнoм, aлє вoни и вaжнe жридлo зa истoрию, a тиж и зa сoциoлинґвистику. З їх

oбявйoвaньoм Mирoн Жирoш зрoбeл знaчни прилoг литeрaтури кoтру нaвoлую „литeрaтурa фaкту”. Йoгo приклaд трeбaли би шлїдзиц и нaшo писaтeлє, бo у вeлїх фaмилийoх Пряшoвщини пoдoбни писмa прeпaдaю у кoмoрoх чи у шoпoх и нїхтo нa нїх нє oбрaцa увaгу. З укрaїнскoгo прeлoжeл M. M. Цaп (МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 99)

7. „БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ (1745–2001)“, IV том, „Ремеселнїцтво, тарґовина

и погосцительство“, НВУ „Руске слово“ и Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, Нови Сад, 2004, 644 боки, 500 прикладнїки.

Прегляд змисту: Перше слово (7–8) ; Уводне слово (9–14) ; I. РЕМЕСЕЛНЇЦТВО ПОД ЧАС ГАБЗБУРҐСКЕЙ И АВСТРО-УГОРСКЕЙ МОНАРXИЇ (1751–1918) (15–16) : 1. Ремеселнїцтво по доставанє цеxовскиx привилеґийоx (1751-1834, 1763–1828) (17– 18) ; Ремеселнїцтво у Керестуре (1751– 1834) (19–25) ; Майсторске друж-тво у Керестуре, перши список 1834. рок (26– 31) ; Ремеселнїцтво у Коцуре (1763– 1827) (32–36) ; Майстрове у Коцуре 1828. року (37–40) ; 2. Ремесел-нїцтво од снованя майсторскиx друж-твоx по конєц Першей шветовей войни (1835– 1918; 1828–1918) ; Ремеселнїцтво у Кули и Керестуре (41–57) ; Ремеселнїцтво у Вербаше и Коцуре (58–60) ; Реґистер ремеселнїкоx Н. Вербас, Ст. Вербас, Коцур (61–69). II. РЕМЕСЕЛНЇЦТВО МЕДЗИ ДВОМА ВОЙНАМИ И ОБРАЗОВАНЄ РЕМЕСЕЛНЇКОX : Ремеселнїцтво у Кули и Р. Керестуре медзи двома войнами (71–89) ; Стота рочнїца майсторского дружтва (90–92) ; Млїнаре при Руснацоx (92–104) ; Вельке торжество у Руским Керестуре (105–109) ; Ремеселнїцтво у Коцуре и Вербаше медзи двома 56

войнами (110–128). ОБРАЗОВАНЄ РЕМЕСЕЛНЇКОX (1926/27 – 1957/58) : 1. Образованє ремеселнїкоx медзи двома войнами и у Другей шветовей войни (1926/27 – 1943/44) (129–137) ; Шеґертска школа (1926–1944) (138–144) ; Калфованє и вандрованє (145–154) ; 2. Ученє ремесла и образованє ремеселнїкоx после Другей шветовей войни (155–169) ; 3. Други форми образованя (170). III. РЕМЕСЕЛНЇЦТВО У СФРЮ, СРЮ И Р ГОРВАТСКЕЙ (1945–2001) : Державни, задружни и приватни сектор ремеселнїцтва (171–173) ; Задружне ремеселнїцтво (174–175) ; Приватне ремеселнїцтво (175– 184) ; Дружтвене и задружне ремеселнїцтво (184–200) ; Керестурски ремеселнїки у кулянскиx подприємствоx (200–205) ; Ремеселнїцтво у Вербаше и Коцуре (206–209) ; Дружтвени сектор ремеселнїцтва у Вербаше и Коцуре (209–212) ; Дружтвени и приватни сектор привреди у Коцуре (1945–2001) (213–216) ; Приватни ремеселнїцки роботнї у Коцуре по Другей шветовей войни (216–222) ; Порцийни обовязки ремеселнїкоx (223–233) ; Животни стандард и маєтни стан самостойниx ремеселнїкоx (234–248) ; 2. Пременки у привредней системи (1991–2000) (249–250) ; Ремесилнїцки здруженя општиноx Кули и Вербасу (250–252) ; 160-рочнїца здруженя керестурскиx ремеселнїкоx (252–255) ; Здруженє ремеселнїкоx у Р. Керестуре (256– 265) ; Ремеселнїки у Кули 2000. року (266) ; Керестурске продукцийне и услужне ремеселнїцтво (267–268) ; Ремеселнїцки фирми у Р. Керестуре на початку 2001. року (268–273) ; Ремеселнїцтво у Вербаше и Коцуре (274–275) ; Ремеселнїцки фирми у Вербаше на початку 2000. року (275–279) ; 170-рочнїца од снованя цеxа ремеселнїкоx у Коцуре (279–281) ; Ремеселнїцки фирми у Коцуре на початку 2000. року (281– 282). IV. ТАРҐОВИНА И ПОГОСЦИТЕЛЬСТВО (1745–2001) (283284) ; Перши руски дутяни и карчми у Р. Керестуре (284–289) ; Карчми и дутяни медзи двома войнами (289–292) ; Образованє ремеселнїкоx (293–295) ; Дружтвена тарґовина (296–298) ; Розвой погосцительства (299–300) ; Дружтвене погосцительство (300–307) ; Тарґовина и погосцительство у Вербаше и Коцуре (308–312) ; Предаванє польопривредниx продуктоx и статку (313) ; Тарґовци зоз статком (314–315) ; Тарговкинї з продуктами домашнєй роботносци (315–316) ; Тарґовци зоз конопу (316–317) ; Вашари и пияци (318–326) ; 2. Дружтвена и приватна тарґовина и погосцительство (1989–2001) (327– 332) ; Тарґовински и погосцительни фирми у Кули (333–334) ; Тарґовински фирми у Р. Керестуре (334–335) ; Погосцительни фирми у Р. Керестуре (335) ; Тарґовински фирми у Вербаше (335–336) ; Погосцительнї фирми у Вербаше (336) ; Тарґовински обєкти у Коцуре

(336–337) ; Погосцительнї обєкти у Коцуре (337). V. РЕМЕСЕЛНЇЦТВО, ТАРҐОВИНА И ПОГОСЦИТЕЛЬСТВО У ДРУГИX МЕСТОX СФРЮ, СРЮ И Р ГОРВАТСКЕЙ : Нови Сад (339– 342) ; Жабель, Дюрдьов, Ґосподїнци (343–354) ; Дружтвени и приватни сектор привреди у Дюрдьове (1945–2001) (354–357) ; Ремеселнїцки фирми у Дюрдьове (358–359) ; Тарґовински фирми (360) ; Погосцительни фирми (360–370); Ремеселнїки у Ґосподїнцоx (361–368) ; Бачка Тополя, Нове Ораxово (369–376) ; Суботица (377); Шид, Бачинци, Беркасово и Бикич Дол (378–384) ; Ремеселнїки и особи котри робели ремеселнїцки и други занїманя у Шиду (385–292) ; Тарґовци и погосцителє у Шиду (292–396) ; Ремеселнїки, тарґовци и погосцителє у Беркасове (396–398) ; Ремеселнїки, тарґовци и погосцителє у Бачинцоx (398–401) ; Ремеселнїки у Бикич Долу (401) ; Сримска Митровица (402–405) ; Ремеселнїки, тарґовци и погосцителє Вуковар, Петровци, Миклошевци (406–412) ; Ремеселнїки, тарґовци и погосцителє у Петровцоx (412–417) ; Ремеселнїки, тарґовци и погосцителє у Миклошевцоx (417–420) ; Други места у Славониї и Посавини (421–422) ; Миґрация ремеселнїкоx (423429) ; Обставини у ремеселнїцтве, тарґовини и погосцительстве 1991-2001. року (430–434) ; VI. МАЙСТОРКИ ФАМИЛИЇ (435–436) : Пейц поколєня мулярскей Джуньовей (Андичовей) фамилиї (437–443) ; Майсторска фамилия Будински (444–445) ; Майсторска фамилия Папуґа (447–449) ; Малацково колєсаре и други майстрове (450–452) ; Митьова – Штефанова Надьова майсторска фамилия (453–456) ; Чаканово тарґовци, ремеселнїки и интелектуалци (457–458) ; Xомова майсторка фамилия (459–460) ; Кечкешово и Дайково майстрове у Бачинцоx (461–467) ; Червеняково и Цундрово майсторе у Ср: Митровици (468– 470) ; Силадьово качмаре, байбере, вожаче и други майстрове (471– 477) ; Тамашово майстрове у Коцуре (478–483) ; Катриново майстрове у Вербаше (484–488) ; Пашово майстрове и їx потомки (489–493) ; Сабадошово, Лазорово, Колєсарово (494–498) ; Чизмарова майсторска фамилия у Вербаше (499–501) ; Чаканово майстрове зоз Дюрдьова (502–504) ; Рамачово шлосере зоз Дюрдьова (505–510) ; ПапПетраньова майсторска фамилия у Ср. Митровици (511–512) ; Файфричово майстрове у Шидзе (513–518). VII. ПРИВРЕДНЇКИ И ПОЗНАТИ МАЙСТРОВЕ : Микола Павлович-Пански (1878–1931) (519–520) ; Яков Чизмар .(1891–1984), музикант (521–523); Штефан Надь-Митьов (1896–1970), сияртов и тапетар (524–527) ; Кирил Раґаї (1899–1962) и Ириней Ириней (1923–1989), млєкаре (528–530) ; Миxал Новта-Корпащик (1900–1980), бочкораш (531–533) ; Владимир Киш-

Дюрков (1908–1999), щеткар (534–536) ; Осиф Ковач-Чорбов (1912), древянкар, меxанїчар и студняр (537–539) ; Яким Xома (1914–1967), коваль, машинбравар (540–541) ; Дюра Планчак (1914–2002), скравец (542–544) ; Мирон Бодвански (1919), коваль и машинбравар (545–547) ; Йоаким Силадї (1921–2001), тракториста и вожач (548–549) ; Микола Раґаї (1921–2003), тарґовец (550–552) ; Яким Рац (1925), байбер (553– 554) ; Осиф Мадяр (1925), скравец (555–557) ; Кирил Лазор-Чира (1925), церковни маляр (558–560) ; Ириней Бучко (1938), тапетар (561– 565) ; Янко Варґа-Шокец (1938), машинбравар (566–568) ; Янко Микита (1939), лївец (569–571) ; Любомир Фечо (1939), столар (572– 574) ; Звонко Романяк (1939), столар (575–577) ; Миxал Раґаї (1941), будователь (578–581) ; Янко Виславски (1941), машинбравар (582–585) ; Ириней Дротар (1942), машинбравар (586–587) ; Янко Кашаї (1945), месар (588–589) ; Вера и Миxайло Чинчурак, тарґовци на велько (590– 591) ; Владимир Ковач (1948), виклер (592–594) ; Велимир Xома (1954), продукователь статковей покарми (595–597) ; Фотоґрафе (598– 600). VIII. ДРУЖТВЕНА И ЦЕРКОВНА ДЇЯЛНОСЦ МАЙСТРОX, ТАРҐОВЦОX И ПОГОСЦИТЕЛЬОX : Улога и значенє ремеселнїкоx, тарґовцоx и погосцительоx у дружтвеним и привредним живоце Руснацоx (синтеза) ; А) Дружтвено-политична дїялносц (601–604) ; Б) Церковна дїялносц (604–606) ; В) Културна дїялносц (606–607) ; Г) Спортска дїялносц (607–608) ; Ґ) Донаторство, спонзорство (608–609) ; Дружтвени и забавни живот майстроx (609–610). ДОДАТОК: Занатство, трговина и угоститељство код Русина (резиме) (611–614) ; Резиме по українски (615–618) ; Резиме по анґлийски (619–622) ; Остатнє слово и слова подзекованя (623–624) ; Поxаснована литература и информаторе (625–632) ; Спонзоре, предплатнїки (633– 637) ; Змист (639–644).

Рецензиї и одгуки: ЛАТЯК, Дюра; IV. Библиоґрафия под 82; Н. Д.: IV. Библиоґрафия под 88; ГАРДИ, Дюра: IV. Библиоґрафия под 89; РАМАЧ, Янко: IV: Библиоґрафия под 90. ГАРДИ, Дюра ДЇЛО О СОЦИЯЛНЕЙ И ПРИВРЕДНЕЙ ИСТОРИЇ

РУСНАЦОХ (Рецензия кнїжки) Штварти том кнїжки Мирона Жироша Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, як визначене у його поднаслове, пошвецени ремеселнїцтву, тарґовини и погосцительству при Руснацох. З тим дїлом новинар, виглєдовач и историоґраф Мирон Жирош у своїм творчим подняцу заокружел ище єдну значну историоґрафску тему з прешлосци Руснацох. Зоз публикованьом штвартого тома дїла Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–2001, помали ше одкрива „физиономия” Жирошового проєкта котри пошвецени прешлосци бачванско-сримских Руснацох. 1 У нїм ше автор намага през историоґрафско-публицистични приступ облапиц сущни и характеристични структури їх прешлосци и идентитета. Найновша кнїжка Мирона Жироша, на 643 бокох, представя обсяжну моноґрафию хтора през дваиполвиковни континуитет (1745– 2001) провадзи єдну окремну социялну и економску обласц историї Руснацох на подручу Бачки, Срима и Славониї. По своєй методолоґиї дїло припада ґу историоґрафиї хтора часточно преткана з белетристичним стилом викладаня. Вельочислени историйни жридла представяю материял на хтори ше автор операл у роботи. У своїм витирвалим виглєдованю Мирон Жирош рушел од архива Ремеселнїцкого здруженя у Керестуре, як и других населєньох дзе Руснаци жию, же би сцигнул по Архив Войводини и фонди Державного архива у Будапешту. Порцийни и державни пописи, цеховски привилеґиї, записнїки, звити, рахунково кнїжки и школска документация, творя корпус примарних историйних жридлох хтори єдинствено, виродостойно и илустративно шведоча о теми хтору кнїжка обрабя. Тот сеґмент дїла його окремна вредносц. Хаснуюци статистичну методу у виглєдованю приказаних пописох автор приходзи до валидних заключеньох и интересантних замеркованьох. Пред штвартим томом дїла Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–2001, публиковани I, II и V том. Поровнац: Мирон Жирош, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, том I-II, V, Нови Сад 1997–1998, 2003. 1

Як историйне жридло похаснована и преса и нєзвичайно вельке число информаторох – приповедачох (90 особи). Од нїх автор призначел паметаня о ремеслох, животних судьбох и прешлосци. Тота файта призначкох дава роботи и етноґрафску димензию, уводзаци ю при тим до обласци историї каждодньового живота. У дїлу нє хасновани наукови апарат, алє з оглядом же воно ма наменку обрациц ше ґу широкей читательней публики, таке опредзелєнє розумлїве. Рукопис составени зоз осем цалосцох хтори орґанизовани по тематским и хронолоґийним принципе. Централне место у кнїжки обдумано припадло ремеселнїцтву хторе, як сам автор на вецей местох визначел, после польопривреди представяло другу привредну и еґзистенциялну дїялносц од важносци за Руснацох. Тарговина и погосцительство ше у процесу историйного розвою рускей заєднїци природно надовязали на ремеселнїцтво, як зродну привредну обласц, цо автор у конципованю теми добре замерковал. Перши три цалосци кнїжки провадза ремеселнїцтво од часох снованя Керестура, першого руского населєня у Бачки (1751), по 2001. рок. Вельки историйни збуваня и политични пременки яки зоз нїма шлїдзели одредзели хронолоґийни рамик тих поглавйох. Знука нїх, роки здобуваня цеховских привилеґийох у Коцуре 1827. и Керестуре 1834, були часово и тематски точки на хторих ше Мирон Жирош оправдано застановел. Друге поглавє окреме заслужує увагу. У нїм змистово обробена тема институционалного (школского) образованя ремеселнїкох у периодзе од 1926. по 1958. рок. Штварта часц, насловена Тарґовина и погосцительство 1745– 2001, приказує историйни розвой тих двох привредних обласцох. Подобно предходним поглавйом, и на тот завод автор найвекшу увагу пошвецел двом главним руским населєньом – Керестуру и Коцуру. У тим контексту, вон знова поровнує стан у Керестуре и Коцуре зоз околносцами у Кули и Вербаше, местами ґу хторим вони ґравитую. Прейґ анализи статистичних податкох прекрашнє ше указує на економску моц и розвой спомнутих населєньох. Пията часц одноши ше на ремеселнїцтво, тарґовину и погосцительство у других населєньох дзе жию Руснаци. У нєй ше дава прилог преучованю ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства у значним чишлє населєньох, од Дюрдьова и Нового Саду, по Шид, Сримску Митровицу, Миклошевци и Петровци. Шеста цалосц, Майсторски фамилиї и седма, Привреднїки и познати майстрове, даваю кнїжки окремни печац. Хаснуюци свой

препознатлїви новинарско-наративни стил, Мирон Жирош виприповедал коло 50 историї, углавним майсторских, фамилийних и индивидуалних судьбох и традицийох. А традиция була и остала фундамент ремеселнїцтва. През тоти питки историяти майсторских фамилийох и чесних животних драгох автор субтилно закрочел до менталитета ремеселнїцтва и ремеселнїкох. Ремеселнїцкому духу заєднїцтва и солидарносци з валалом пошвецене осме, остатнє поглавє дїла: Дружтвена и церковна дїялносц майстрох, тарґовцох и погосцительох. Майстрове, а потим и тарґовци и погосцителє, од валала жили и витримовали свойо фамилиї, алє валалу нєсебично, з добродїйством и врацали. Лєм час менял форму и обласци їх дружтвено хасновитей роботи. Обсяжносц дїла, медзитим, дакеди идзе на чкоду систематичносци. У виборе концепциї теми могло ше вихабиц, правда квалитетни, прегляд розвою державного, односно дружтвеного сектора мануфактурней продукциї, тарґовини и погосцительства у даєдних руских населєньох. На другим боку, то пошлїдок авторового опредзелєня же би спознанє прешлосци, у цо вецей зродних обласцох привредного дїлованя, представел широкому кругу читачох. Кнїжка Мирона Жироша у вецей значних сеґментох потвердзує свою вредносц. Вона представя по нєшка найобсяжнєйши историоґрафски прегляд прешлосци и розвою ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства при Руснацох. Винєшена фактоґрафия у широких хронолоґийних рамикох доприноши спатраню зложених привредних и социялних процесох, же би источашнє дополнєла спознаня о цалосней историї Руснацох на подручу Бачки, Срима и Славониї. Єден з резултатох авторового виглєдованя вшелїяк представя провадзенє и одредзованє росту економскей улоги ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства при рускей заєднїци. Тот рост мал и значну социялну димензию у условийох кед ресурс жеми – як бази за польопривредну продукцию и дружтвене положенє – бул огранїчени. През цали час, ремеселнїцтво, тарґовина и погосцительство були алтернатива и ношитель дружтвеного проґреса знука социялней структури при Руснацох. Дїло по своєй тематики представя и значни прилог историї старих ремеслох, їх дружтвеней улоги и професийней орґанизациї. У тим поглядзе виглєдованє Мирона Жироша важне нє лєм за историю

Руснацох, алє и за историю велїх бачких и сримских местох, та и ширше. Праве тоти факти одкриваю димензиї авторовей виглєдовацкей роботи. Дойсц до валидних податкох, превериц их и систематизовац, пре розшатосц и малочисленосц рускей заєднїци, алє и розшатосц историйних жридлох, мушело представяц праве подняце. На щесце, за науку и читачох, воно було удатне. У дїлу ше споминаю прейґ 600 особи, їх дїялносц, фамилийниремеселнїцки традициї хтори знали континуовано тирвац през вецей ґенерациї. Ридко хтора руска фамилия нє ма у роду або медзи предками голєм єдного ремеселнїка, тарґовца, погосцителя. История ремеслох, тарґовини и погосцительства при Руснацох, автора Мирона Жироша, источашнє и история руских фамилийох и родзинствох. Жирошово викладанє провадзене з нєзвичайно вельким числом автентичних фотоґрафийох. Вони на окремни способ збогацую дїло. Як шведкове часу и историйне жридло, представяю вредносц хтора у велїх случайох виратована од забуца и траценя. На концу, треба констатовац же найновша кнїжка Мирона Жироша представя замерковане доприношенє историоґрафскей науки. (ГАРДИ, Дюра: IV. Библиоґрафия под 89)

8. „БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001“ V том, „Живот Руснацоx – з очми

новинара“, НВУ „Руске слово“ и Грекокaтолїцка пaрохия св.

Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, Нови Сад, 2003, 520 боки, 500 прикладнїки.

Прегляд змисту: Предслово – Дюра

Латяк: Нє звичайна судьба твороx новинара (9–10) ; Уводне слово – М. Жирош: Свидоцтво о нашим тирваню (11–13) ; Перша часц – ЖЕМ КЕРЕСТУРСКА, МОЧАРНА...: Чловек и леґенда (17–18) ; Леґенда о єдним мочару (19–20) ; Мочар дно велького моря (21– 22) ; Живот на побрежю мочара (23–24) ; Xижи – вельки колїби (25–26) ; Перше сушедство (27–28) ; На пустару Вельки Керестур приселя Руснаци (29–30) ; Щешлїво, панє Мункачи (31–34) ; Будземе мац свою церкву и школу (35– 37) ; Нєвихасноване богатство (38–40) ; Хижи, колїби, жемунїци (41-43) ; Пруце, над и верби (44–46) ; Мольба у Матїя Поляка (47–49) ; Кормань деска (50–52) ; Ожил чаривни мочар (53–55) ; Смачни риби (56–57) ; Руснаци у Макове (58–59) ; Розогнало нас австрийске войско (60–62) ; Шафранов лєбо Шафрански лєс (63–65) ; Нови цудзи презвиска (66– 67) ; Най идзе хто муши (68–70) ; Вербованє виселєнцох у Саболчу (71–73) ; Путованє на пустару Вельки Керестур (74–76) ; Школа шедланя (77–79) ; Нови приселєнци до Керестура (80–82) ; Отче наш, иже єси (83–84) ; Братски стретнуца (85–87) ; Ораче, ораче (88–90) ; Шицки xлопи, леґинє и дзивки у роботи (91–92) ; Поорани и зашати перши поля (93–95) ; Жатва (96–98) ; Велька радосц Миxала Добрая (99–100) ; Тлачидба – ципи и адяш (101–103) ; Мукачево, Вельки Кароль и Буд (104–111) ; Знова у Макове (112–117) ; Задовольство и застараносц Миxала Мункача (118–123) ; Миxал Мункачи и Мишко Орос ше врацели на пустару Вельки Керестур (124–128). Друга часц – АМЕРИЦКИ МЕН : Перши Керестурци у Америки (131–133) ; Перши Коцурци у Америки (134–137) ; За огняну машину и трешку купена єдна крава (138–139) ; На стред Барбитона карчма змурована (140–148) ; Знїчтожела го дванацгодзинова робота зоз огньом (149–151) ; Бида нас розогнала по швеце (152–153) ; Место двоx-троx рокоx, оцец робел осем роки за исти пенєж у Америки (154–156) ; Ишли пре живот а нашли шмерц (157–159) ; Пре кукуричанку до Америки (160–161) ;

Карта до Америки 240 метери жита (162–172) ; Пейцме Жирошанци у Америки (173–179) ; Штернац роки одрабял длуство (180–182) ; Очи ми, озда, огень однял (183–191) ; Штирме Сакачово браца у Америки (192–200) ; Да зме нє були у Америки нїч би зме нє мали (201–202) ; Пейц раз бул у Америки (203–207) ; Оцец ме волал, чекал (208–209) ; Американски труд одняли сушеди (210–211) ; На други континент на стари способ (212–214) ; Ґаздованє Бульчиковиx у Вербаше, Америки и Дюрдьове (215–218) ; Розпяти медзи цудзину и крайом (219–221) ; Америка и руски патриялxални обручи (222–224) ; З братами у „обецаней жеми“ (225–227) ; Виславского з Дюрдьова у Америки (228–230) ; Штирме Хромишово браца у Америки (231–250) ; Руски Центер у Детроиту (251–254). Треца часц – ЖИВОТ БЕЗ НАДЇЇ : Рит – обецане царство (257–262) ; Єшенски густи дим (263–266) ; На гаци (267–282) ; Виберанки (283–286) ; Нова надїя Янка Кирди (287–290) ; Ґаздове на своїм а цудзим (291–299) ; Криги (300–305) ; Ританци – прави ґаздове (306–310) ; Ноц плачу и сцеканя (311–322). Штварта часц – МОЙ ЦИҐЛАШОР (Xронїка о Циґлашоре и Циґлашорцох): Шор без мена – Циґлашор (325–337) ; Прави ше валалска xижа (338– 340) ; Xижочки xудобки – найблїзше сушедство (341–345) ; Зменьованє Циґлашорцоx (346–348) ; Циґлашорски Леони (349–356) ; Вчасне дзецинство (357–358) ; Циґлашор мойого дзецинства (359–360) ; Мойо царство (361–362) ; Птици пайташе (363–367) ; Цеглярски галаше (368–370) ; Чики (371–374) ; Державка, оаза дакедишнього мочара (375–379) ; Учительково слизи и наша збунєтосц (380–385) ; Авиони на керестурским нєбє (386–390) ; Пришли нашо браца шедац (391–395) ; Сушедство з дзециньства (396–401) ; Найвеселши шор на швеце (402–419) ; Седемнасти район (420–427) ; Американєц Янко Кирда (428–429); Баба ангел (430–431); Югиканци власни браца, а два швети (432–434) ; Андри Медєши – душа на дланї (435–439) ; Янко Жирош, вельки оптимиста (440–449) ; Меня ше Циґлашор моєй младосци (450–452) ; Преселєли ше три пайташки (453–454) ; Сторочє мойого Циґлашора (455–496) ; Циґлашорски майстрове, тарґовци и качмаре (497–499) ; Вишколовани Циґлашорци (500–503); Висельованє з Циґлашора (504–508) ; Место резимеа – Дом, сушедство, валал, родими край (509–513) ; Слово подзековносци (514–515) ; Змист (517– 520).

Рецензиї и одгуки: ГУДАК, Штефан: IV. Библиоґрафия под 76; РАМАЧ, Миxал: IV. Библиоґрафия под 79;

КОВАЧ, Миxайло: IV. Библиоґрафия под 84; ГАРДИ, Дюра: IV. Библиоґрафия под 80; XЛАНТА, Iван: IV. Библиоґрафия под 106.

ГУДАК, Штефан „БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА ШВЕЦЕ“ 1745–1991. V ТОМ (Рецензия на рукопис кнїжки новинарских роботох)

1. ЖЕМ КЕРЕСТУРСКА МОЧАРНА Поетеса Любка Фалц у своєй найновшей кнїжки поезиї „Класки” обявела писню „Пред одходом” у котрей поставля питанє: „Рихтам ше днями уж до краю пойсц одкаль дїдо мой давно ту приблукал... –––––––––– у думкох слики преврацам яки лєси там, побрежя гори прецо ту пришол дїдо мой дрец свойо бочкори.” Питанє ясне и лоґичне кед слово о Руснакови окреме образованому. Треба повесц же перши два тексти у тей часци под насловом „Чловек и леґенда” и „Леґенда о єдним мочару” нє даваю одвит на тото питанє. Прето би можебуц анї нє рушиц од тих текстох. Прецо перши Руснаци нє вимагали добру, суху жем, алє мочар, може и ма якеш обгрунтованє, алє обгрунтованя прецо до того мочара, мудри и од царства повласцени Михал Мункачи дрилял свой народ, на склєняних ногох. Австрийским власцом Михал Мункачи послужел же би населєли и гевти часци тей мочарней вармедї котри були з векшей

часци року под воду и же би з тей жеми котру нїхто нє сцел вицагли яки–таки хасен. Очиглядно же Михал Мункачи бул природно мудри чловек котри одбавел на карту заєднїцких интересох бечского двора и Руснацох. Бечски двор у насельованю пустих подручох Бачки видзел здобуваня материялних богатствох, Руснацом колонизация пустих крайох значела шлєбоду и власнїцство над жему, котра им оможлїви средства за витримованє своєй фамелиї. Руснаци свою нєинформованосц драго плацели. Бачвански мочар, бул їх колїска, алє и гроб. Мочар, красши вираз за рит, зоз влагу котра була їх каждодньовосц, причина єфтики, малариї, ревматичних охореньох и других хоротох котри кошели приселєнцох. И колеру чежше прехорйовали вислабени людски орґанизми од других хоротох. Видзи ше то зоз податкох о жертвох колери у Керестуре и Коцуре. З єдним словом, потребна анализа живота Руснацох у „старим” краю же би читач могол похопиц же прецо Руснак рушал так олєгко до нєпознатого и же би писал леґенди о єдним мочару. Требало би указац же як то Руснак, вилївани, зоз хоротами споловйовани могол у Бачкей зоз ритини справиц плодну жем, а нє могол то зробиц на юго-заходних схилох Карпатох, на так воланим Закарпатю на котрим його национални корпус бул числено доминантни. (Барз добри змисти понукнути у часци „На Горнїци”, окреме написи под насловом „Руснаци у Макове”, „Розогнало нас австрийске войско”, „Шафранов лєбо Шафрански лєс“) У нїх з часци указане на чежки условия у котрих Руснаци (Русини) жили и цо их могло нагнац же би селєли. 2. ЖИВОТ БЕЗ НАДЇЇ (Хронїка Дальского риту, 1919–1941) У тим наслове здата судьба народа котри еґзистує у меншинским положеню. Хронїка Дальского риту история керестурскей худоби котра зоз „мочарней джунґли” зоз роботу створела валал зоз церкву и школу лєм у єдней ґенерациї, а потим дожила материялну препасц и лєм цо нє ґеноцид, треба же би була перша лекция каждому Руснакови. Тоту историю кажди Руснак муши научиц скорей як ше добродзечнє опредзелї на ярмо, котре будзе ношиц. Мирон Жирош ше потрудзел же би Руснак бул информовани. После тей кнїжки, Руснак нє годзен повесц же нє знал. 3. АМЕРИЦКИ МЕН – правдиви приповедки о живоце Руснацох у Америки. Наиходзаци ґенерациї, котри уж по природи средка у котрим еґзистую, буду мац образованє, знаня зоз обласци комютерскей

технїки, интернет и цо ище нє, шицко цо приноши нагли розвой комуникацийох, найду ше пред ениґму, котра глаши: одкаль вредни, роботни и образовани Руснак, Русин, Рутен, Українєц, котри обробел свой и єдну часц сушедних хотарох пошол шветом же би од своєй чесней роботи жил, реозвивал ше и напредовал, а на концу вон анї нє жил, алє ше трапел, анї ше не розвивал алє худобнєл, анї нє напредовал алє назадовал – пущал ше вшадзи як шнїг на ярнїм слунку и капал було дзе ше нашол? Зоз приповедкох Мирона Жироша „Америцки мен” и других, котри вон, чувствуюци пражнїну и фалшивосц у информованю Руснацох о себе наволал „правдиви приповедки о живоце Руснака” у стредку дзе го историйни бурї оддули же би жил, наиходзаци ґенерациї годни спознац часц правди о своїх предкох и, кед найду интелектуални моци же би зоз тей правди виведли ПОУКИ ЦО, КЕДИ И НА ЯКИ СПОСОБ ДАЛЄЙ, Руснацох будзе, у процивним їх судьба запечатована. Єст даскельо аксиоми котри ше надрилюю зоз цалей потерашнєй Жирошовей роботи: 1. аксиом: Конар одрезани од стебла спреє. 2. аксиом: Нє мож зробиц свойо власне сиґурне гнїздо у цудзим гнїзду, 3. аксиом: Нїкого селїдби нє ущесцели. 4. аксиом: Нїхто ше на власней мотики нє змогнул. 5. аксиом: Ґазда дава лєм тельо хлєба и тельо бочкори, кельо потребно же би слуга могол за ньго робиц. 6. аксиом: Слуга нє на то же би писал, алє же би копал. 7. аксиом: Народ котри з рока на рок ма векши морталитет як наталитет муши нєстац зоз историйней сцени. Вредносц Жирошових новинарских роботох у тим же вони одражую єден историйни час у котрим ше збули вельки економски, дружтвени, политични и историйни пременки и у стредку у котрим южнославянски Руснаци еґзистую, а тиж так и у руским дружтве. Тот час облапя привредно–економски и културно–цивилизацийни рост мерани зоз заходно–европскима мерадлами, алє тиж так и привредно– економски и културно–цивилизацийни пад мерани зоз мерадлами найнєрозвитших жемох швета. Чкода же 5. и 6. том Жирошових роботох нє предлужени по 2001. рок. Предлужена лєм за 10 – рочни

период, робота би достала на значеню. Думам же би була интересантна и за шветову орґанизацию. Вона би ясно указала же як ше на єдней малочисленей заєднїци одражую сущни, кореньово пременки єдного дружтва. Вона би указала и на нови селїдби (Канада, ЗАД, Австралия, заходно–европски жеми...), на нове преросподзельованє економскей основи дружтва и тому подобне. Окреме би була интересантна компарация же як малочислени етнїчни заєднїци преходза у прерозподзельованю материялних доброх. Треба, медзитим, наглашиц же Жирошова робота и без того периода ма вредносц прето же дава документовано стан у периодзе, котри Жирош обробює и на тот способ оможлїви познєйше другим виглєдовачом же би окончели потребни компарациї. 4. МОЙ ЦИҐЛАШОР (Xронїка о Циґлашоре и Циґлашорцоx) Кед ше вичитує робота „Мой Циґлашор”, вец каждому Руснакови котри жил у даєдним зоз руских стредкох, ше одкриваю нови, його циґлашори, бо шицки руски населєня жили свойо животи у микро–цалосцох. Були то, лєбо улїци, лєбо окремни часци валала котри мали даяки свойо знаки за препознаванє. Тоти микро–цалосци формовали и якушик файту окремносци при людзох. Нє исте то кед ше пове Велькошорци и Курташорци, як цо нє исте кед ше пове Буджачань и Циґлашорец. Тоти животни микро–цалосци, у одредзеней мири, и економско-привредни цалосци: людзе ше медзи собу помагаю, будую себе доми на мольбу, спрагую ше, ходза на прадки, вєдно робя. На прадкох ше и учи: жени, єдна од другей, чераю одредзени знаня и искуства у роботи, хлопи тиж так. Зоз текстами о котрих бешеда у тим томе, I и II том достава свойо дополнєнє. Достал сом упечаток же I и II том Жирошових роботох то застановена и намальована слика одредзених часових периодох розвою Руснака на тих просторох, а зоз тима текстами як кед би тота слика ожила. Числа и пописани мена ше зоз тима текстами претвараю до живих людзох, котри ше радза и вадза, породзую ше, жию и умераю. Петроварадин, 27. новембер 2001. р. (ГУДАК, Штефан: IV. Библиоґрафия под 76) РАМАЧ, Миxал ПИЯТИ ТОМ ПРИНОШИ ДРАГОЦИНИ МАТЕРИЯЛИ З БЛЇЗШЕЙ И ДАЛЬШЕЙ ПРЕШЛОСЦИ РУСНАЦОХ

(Рецензия, виводи) Пияти том хронїки „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце” Мирона Жироша чежко дефиновац. То источасно новинарски репортажи, валалска хронїка и авторово здогадованя. Кнїжка ма штири часци: Жем керестурска мочарна, Руснак – америцки мен, Живот без надїї и Мой Циґлашор. Вона резултат длугорочней роботи автора и приноши драгоцини шведоченя и податки о прешлосци Руснацох. У предходних томох своєй хронїки автор рушал, насампредз, од документох. Основа тей кнїжки – здогадованя людзох и самого автора. Єдна часц текстох обявена на радию и пренєшена є на папер без значнєйших интервенцийох. У першей часци Мирон Жирош, менєй на основи документох а баржей на основи власней визиї, пробує реконструовац живот Руснацох у чаше селєня до Бачки и такой по приселєню. Автор руша од историйних фактох и даєдних историйних особох и провадзи их у каждодньовим живоце: як ше селєли, як правели хижи, як обрабяли жем док нє зродзели перши урожай. ... Публициста Жирош описує тото цо ще найвироятнєйше случовало; понеже нїґдзе нє пише же було иншак, мож предпоставиц же було праве так. Мирон Жирош роками зберал свидоцтва о одходзе и живоце Руснацох у Америки на самим концу ХIХ и у перших дзешецрочох ХХ вика. У поглавю Руснак – америцки мен вон позберал здогадованя тих цо робели у Америки або їх потомкох. Пред читачом ше шорую числени судьби и животни драми, приповедки о трапеню рускей худоби у Краю и ище векших мукох у Новим швеце. Нїхто у нас потераз нє позберал тельо податки о руских “Американцох”. У трецей часци Жирош пише о одходзе и живоце Руснацох у Дальским риту медзи двома шветовима войнами. Була то ище єдна траґична епизода у историї рускей дияспори у Бачки. Главне жридло авторови и на тот завод здогадованя людзох хтори ше до Риту селєли з велькима надїями, а праве кед ше кельо-тельо змогли – вноци мушели сцекац зоз тим цо могли вжац на кочи и до рук. Понеже найвекша часц документох з того часу вироятно затрацена, а и тоти цо ше даґдзе чува нє преучени, Жирошова хронїка надополнює тото цо ище нє зробели историчаре. Тота хронїка, затераз, найширше ошвицує нєщешлїво завершену колонизацию керестурскей худоби до Дальского риту. Остатня часц, могло би ше повесц, моноґрафия єдней часци Руского Керестура. Точнєйше – єдного шора, Циґлашора. Жирош подробно описує розвой тей часци валала у прешлосци и живот

Циґлашорцох: хто дзе бивал, хто цо робел. Жридло му народне паметанє и власни здогадованя. Ту дати числени податки о привредним и дружтвеним живоце, а за найновши час и статистика о нєшкайшим Циґлашоре. Така хронїка по нєшка нє написана анї о єдним нашим валалє, а поготов о єдней його улїци. Пияти том хронїки Мирона Жироша приноши драгоцини материяли з блїзшей и дальшей прешлосци Руснацох. Часто пренаглашено патетично, автор указує же Руснаци були, насампредз, барз роботни и же им главни порив за селєня давала жажда дойсц до власней жеми, хтора була главне жридло валалскей еґзистенциї. У Новим Садзе, 10. януара 2003. року (РАМАЧ, Миxал: IV. Библиоґрафия под 79)

КОВАЧ, Миxайло ДАРУНОК СВОЙОМУ НАРОДУ (Огляднуце на пияти том кнїжки М. Жироша „Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце“ 1745–2001) Перше сом поопатрал фотоґрафиї на xториx нам познати фотоґрафове зоз своїма апаратами овиковичели стари швет, яки ше сxодзел на роботоx, на вешельоx, свадзбоx, а найвецей – на xованьоx. Видзел сом и рисунки В. Микити и Сабо Бели, як задумовали краї у xториx ше нашли и жили Руснаци на своїм номадским блуканю по швеце, пригадуюци ше на давнєйшу прешлосц. Потим сом рушел читац авторове прешвечлїве писанє о „леґендоx“, мочароx и вилївоx, о наджемниx и поджемниx водоx. О „панови Мункачови“, Руснакови зоз старого роду xтори ище под Ракоцийом за угорски пристол маxал зоз шаблю. Героє, алє на иншаки способ були и Миxал Джамбас, Янко Кирда и Миxал Гудак, xтори як и други Руснаци „войовали“ у Дальским Риту з водову стиxию, з власцами, xтори им анї право на голи живот нє дали. Драми и траґедиї нє лєм теми за обични романи, xтори Жирош зазначел як xроничар шицкиx Руснацоx цо у тей рускей оази панонскей пущали жили и отадз ше як дзива лоза, по швеце цагали. Фотоґрафиї указую як апарат видзел, рисунок одкрива и образ яки рисовач себе у души створел.

Читатель дозна вельо: як „штрицкара одрезала ногу аж по сам живот“, як єден уложел горко заробени пенєж, а банка препадла. Як ше чувствовал чловек у таким нєщесцу? Пре шицко тото кнїжка з таким змистом найдзе свойого читача. Окреме у Керестуре и Коцуре, дзе буду так як и по фотоґрафийоx розпознавац и указовац xто-xто; xто кому баба, дїдо, родзина, дакедишнї сушеди, познати. И добре же би була читана, бо вона зоз свойого боку поможе Руснацом, xтори ше яктак тримаю, же би ше швидко нє розляли як гевти у нашиx „оазоx“ по швеце. Капе ше кед нєт традициї, кед нєт паметаня на предкоx у котриx ше мож цешиц. Автор зробел вельке дїло з тима пейцома томами, як пейцома велькима ладами до xториx одложел шицко тото цо видзел, чул, або дожил. Нє могол обисц и нє записац и тото цо сам почувствовал з тей нагоди. Окреме то важи за тоту кнїжку и гевти у xториx и сам пробовал буц приповедач, та и поета. Аж и гварел же то „єдно сликовите спатранє, през очи новинара видзени и записани правдиви живот“. Писани є у вецей новинарскиx жанроx. Розлика медзи новинарским и литературним текстом подобна розлики медзи фотоґрафию и малюнком котри маляр намальовал. Апарат укаже тото цо його оптика видзела, а маляр цо видзела його душа. Гоч як сцеме знац розликовац новинарске од литературного, нїґда зме нє годни поставиц гранїцу медзи нїма, та анї кед бешеда о остатнїм томе живота Руснацоx. У тиx двоx остатнїx и нє лєм тиx, алє и даєдниx другиx твороx Жирош пише поему о нас. Починаюци од Києвскей Руси лєбо у кнїжки „Мили сину мой“, вон ше трудзи з новинара постац поета, лєбо писатель. И у тей кнїжки мож замерковац таки намаганя: „Баба Ангел“, „Бибичи“, Ирина Дюранїна“, „Оче наш небесни“, „Церлїца“ итд. Без огляду до якиx файтоx даxто будзе раxовац тоти записи, и тота кнїжка о xторей бешеда и гевти шицки цо иx тот вредни, витирвали автор написал, останю драгоцини скарб и памятнїк єдней малей гарсточки народу, як дарунок, алє и як опомнуце же дзе нам грожи опасносц од новиx мочарскиx розлївоx. Час xтори Мирон Жирош описує иншаки од терашнього у яким жиєме. Вон описує живот Руснака у xижоx и цесниx и лїxиx, алє зоз вельку фамилию. Розсельовал ше на xижу пенєж заробиц, xижи и жеми вше мало було, места у нашиx рускиx валалоxo за шицкиx нє було. Нєшка у нашиx валалоx нє xижи алє палати, алє у тиx палатоx мало колїски. Кельо знам, у велїx празни обисца. Тераз би иx насельовац, а там дзе себе нови енклави основали xто зна чи буду мац

нагоду читац голєм даєдну з драгоцениx кнїжкоx, котри им написал мой приятель и сотруднїк. КОВАЧ, Миxайло: IV. Библиґрафия под 84

ГАРДИ, Дюра НОВИНАРСКЕ ДЇЛО ЯК ИСТОРИОҐРАФСКЕ ЖРИДЛО И ЛИТЕРАТУРА (Рецензия кнїжки) На витирвалей публицистичней драги новинара, виглєдовача и историоґрафа Мирона Жироша зявел ше пияти том кнїжки Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце, як предлуженє першого и другого тому истоменого дїла*. Подобно предходним двом томом, основни мотив наставаня и тей кнїжки руководзени з идею приказац прешлосц Руснацох у рижних обласцох живота, од дружтвено-економских обставинох заєднїци до провадзеня индивидуалних судьбох. Медзитим, за розлику од предходних томох, хтори ше операю на историйни документи, ядро писаня найновшей Жирошовей кнїжки представяю новинарски записи - репортажи, хтори настали под час длугорочней и плодней авторовей новинарскей дїялносци, же би тераз були присподобени ґу форми своєродней хронїки-историї. У тей, у основи публицистичней форми, Мирон Жирош виклада историйну фактоґрафию о збуваньох и процесох найчастейше прейґ паметаня своїх информаторох – людзох з народу, як и своїх особних здогадованьох. З єдним словом, здогадованя поєдинцох о давних часох як фраґментарни податки и илустрация прешлосци уклопени до темох хтори означели историю Руснацох у Бачки, Сриме и Славониї, алє хтори пре нєдоступносц жридлох, чи даєдни други причини, остали нєдосц виглєдани, гоч по своїм значеню вшелїяк заслужую увагу науковцох. Таки теми, наприклад, америцка миґрация Руснацох лєбо керестурска колония у Дальским риту, цо Мирон Жирош, як виглєдовач прешлосци з окремну чувствительносцу, добре замерковал. Наведзени прикмети представяю основну вредносц кнїжки, алє источасно и єй нєдефинованосц - вецейпасмовитосц, хтора виражена през викладанє хторе ше розпина медзи историоґрафию, публицистику

и историйну литературу у узшим смислу того поняца. На другим боку, треба замерковац же ту слово и о уж препознатлївим авторовим стилу писаня хтори явносци понука присподобене, цикаве читанє, котре лєгко найдзе дражку ґу ширшому кругу читачох. Кнїжка составена зоз штирох часцох: Жем керестурска мочарна, Руснак америцки мен, Живот без надїї, Мой Циґлашор. Начишлєни цалосци представяю окремни кнїжки у кнїжки; теми з историї Руснацох хтори функционални цалосци за себе. У першей часци – Жем керестурска мочарна, автор свойо длугорочни преучованя архивних и наративних жридлох хтори ше одноша на час селєня Руснацох до Бачки пробовал надбудовац и претвориц до питкей историйней литератури. У тей часци ше през кратки тексти ошвицує историйна улога керестурского локатора Михайла Мункача, селїдба руских фамилийох з Горнїци до Долнього краю, чежки природни условия и витирвалосц перших бивательох Керестура. Своїх юнакох, реални историйни особи, Жирош провадзи през задумани слики каждодньовосци важней за їх еґзистенцию. Тото цо през виродостойни податки и метод историйней статистики виражене у першим тому Бачванско-сримских Руснацох дома и у швеце, тераз достало свой епилоґ - авторово, з уметнїцким пирком виражене, надихнуце на тему ґенези рускей заєднїци на просторе тедишнєй Южней Угорскей. Слїдующа цалосц, ефектно насловена Америцки мен, представя записи здогадованьох руских миґрантох и їх потомкох хтори концом XIX и на початку XX вику напущовали руски валали у Бачки и Сриме же би пробовали найсц заробок прейґ океану, у Америки. Резултат таких шмелих подняцох у найлєпших случайох бул здобуванє пенєжу за хтори ше после врацаня до родного краю куповало жем и маєток, алє то ше нє удавало шицким. Велї ше нє змогли у „обецаней жеми” лєбо ше нє знашли по врацаню дому, други заш остали и по правилу ше затрацели после двох ґенерацийох у новим швеце. Лєм даєдни з руских Американцох обезпечели красни заробок хтори им оможлївел, чи дома чи у Америки, материялну сиґурносц. Дзекуюци Жирошовим публикованим виглєдованьом, односно ланцу записаних „американских судьбох”, у науки ше створела реална слика о релативно велькей розмири миґрациї бачванско-сримских Руснацох до Америки хтора була пошлїдок чежких социялних обставинох у руским землєдїлским микродружтве на преходу з XIX до XX столїтия, цо нам потвердзую и други паралелни историйни жридла. Драгу ґу таким

заключеньом могол, през свойо виглєдованя на терену хтори вимагали витирвалу дзеку, час и труд, одкриц випатра лєм Мирон Жирош. Документи о тим историйним проблему важним за розуменє историї Руснацох нєшка розруцани, марґинални и нєдоступни, алє праве Жирошово „записи здогадованьох”, у хторих ше дошлїдно приказую животописи поєдинцох, представяю наративне жридло на хторе буду раховац будуци науково роботи пошвецени историї Руснацох у Войводини. Без того вредного виглєдованя о америцкей миґрациї Руснацох у Войводини зачувало би ше, як час преходзи, вше блядше народне паметанє и шлїд виражени у даскелїх упечатлївих народних писньох. По стилу и методу писаня, треца часц кнїжки Живот без надїї вяже ше за предходну цалосц. Аж и єй историйно-тематични рамик припада обласци зоз социялно-економскей историї Руснацох, з тим же на тот завод тема, хтора знова по своїм ориґиналним презентованю припада Миронови Жирошови, пошвецена насельованю Руснацох до Дальского риту медзи двома шветовима войнами. През здогадованя и животни приповедки поєдинцох, автор провадзи колонизацию керестурских Руснацох до Дальского риту, хтора започата як єдна з мирох аґрарней реформи у Кральовини СГС. Чкода же автор у обробйованю теми постредно нє консултовал наукову литературу о аґрарней реформи у Кральовини СГС, Югославиї и єй политичним живоце. З тим би наративни приступ викладаня могол буц подзвигнути на висши уровень. На тот способ викладанє би було подкрипене з приказом ширших дружтвених и политичних обставинох у хторих Руснаци на жеми у Дальским риту були лєм єден з малих прикладох общих цекох аґрарней реформи на тлу Войводини започатих 1919. року, хтори насилно претаргнути з мадярску окупацию Бачки 1941. року. На тот завод слово би було о структуралней историоґрафиї, хтора по своїх досягох нєшка на першим месце у историйней науки. Но, вибрани приступ викладаня ма свойо предносци. Опрез шицкого автентично одкрива и шведочи о менталитету и вредносним швету нє лєм керестурских колонистох у Риту, алє и руского микродружтва медзи двома шветовима войнами. Штварта, остатня цалосц кнїжки Мой Циґлашор представя хронїку єдного шору у Руским Керестуре. Гоч и ту народне паметанє примарне жридло викладаня, „Жирошова история Циглашору”, точнєйше єдней його часци, ноши глїбоку автобиоґрафску нїтку и субтилни приступ приповеданя о людзох и їх животописох хтори були

познати авторови. Нєпоштредносц у приступу була лєм добри способ же би ше приказала сторочна прешлосц єдней часци валала, його бивательох, їх ґаздовствох, социялних, економских и дружтвених обставинох хтори ше зменьовали з приходом нових власцох и державох, же би ше хронолоґийно сцигло по 2000. рок. Преламованє поєдинєчного у общим, точнєйше ширшим аспекту локалней историї, основна вредносц историї Циґлашора, а сама идея писаня моноґрафиї єдней часци валала представя цошка нове и ориґиналне. Окремну вредносц у кнїжки представяю фотоґрафиї хтори документую и обогацую авторово викладанє. Дефинитивно мож твердзиц же пияти том кнїжки Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001 дїло хторе настало як резултат длугорочней виглєдовацкей роботи єй автора. Богатство податкох и свидоцтвох о прешлосци Руснацох отвераю историйни проблеми хтори означели їх дваиполстолїтну историю на просторе Бачки, Сриму и Славониї. Мож тиж замерковац же би ше рядошлїд поєдинєчних обсервацийох и фактох могло ґенерализовац, вивесц общи заключеня хтори би ше дошлїднєйше приблїжели ґу нормом методолоґиї историйней науки. Резултати тей кнїжки буду представяц важни, часто и примарни материял за розуменє прешлосци Руснацох и нєзаобиходне наративне жридло за будуци науково виглєдованя. На концу, мож констатовац же препознатлїви стил историйней публицистики Мирона Жироша приблїжи историю Руснацох ширшей читацкей публики и релативизує поняце часу наспрам общих и цикличних еґзистенциялних преокупацийох витирвалей рускей заєднїци на югу Панониї. (ГАРДИ, Дюра: IV. Библиоґрафия под 80)

XЛАНТА, Iван ПАМЯТЬ, ЯКА НЕ СПИТЬ У НАШИХ ГЕНАХ (Рецензия кнїжки, виривки)

...За добру, вельми потрібну для нас і для наших нащадків, для зв’язків поколінь етнічних русинів, справу взявся талановитий, досвідчений журналіст Мирон Жирош. Його книга — це плід багаторічної копіткої, напруженої праці. Втілення у життя неординарного задуму, безумовно, вимагало величезної підготовчої роботи — і за масштабом, і за змістом. Збираючи, вивчаючи, компонуючи матеріал, автор звертав увагу на найменші деталі, нюанси. ...Лише завдяки поглибленню суверенітету країн, колишніх безправних колоній СРСР, в широкого читача викликає нині живий інтерес того, хто ми є насправді, звідки взялися і куди прямуємо. Відомо, що масова еміграція з українських земель має більш як столітню історію. Вона сприяла заселенню та господарському освоєнню нових земель на багатьох континентах і в різних країнах світу, їх економічному розквіту, соціальному прогресу і культурному розвитку. Належної уваги заслуговує також вивчення особливостей розселення етнічних русинів у прилеглих до нинішньої незалежної України державах. На українських етнічних землях у Словаччині, Угорщині, Румунії, колишній Югославії, а також Польщі, українцірусини живуть упродовж багатьох століть. Проте цілком однозначно можна сказати, що про етнічних русинів-українців, їхнє життя, громадську й трудову діяльність, райони і країни проживання, історію еміграції з України ми знаємо дуже й дуже мало. І книга „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745 — 2001. Т. V, 2003) є важливим, сміливим кроком уперед у цьому архіважливому, але водночас й архізаплутаному, до кінця так і не вивченому питанні. ...У своїй книзі „Бачванско-сримски Руснаци...” Мирон Жирош хоча наголосу й не робить, проте на конкретних прикладах окремих сімей, родин, загалом русинів бачванско-сримских доводить, що всі ми, етнічні русини — маємо спільний родовідний корінь. І цедуже важливо знати, особливо нашій молоді — як в Україні, так і в світі. І не сепаратизм, не політичні дешеві спекуляції, а саме такі книги, як пана Жироша, дають нам певність і розуміння нашої історії, наших спільних поглядів на наше вчорашнє, нинішнє і майбутнє. ...А в цілому книга Мирона Жирова „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745 — 2003, V том” – видання вкрай потрібне. Автор на конкретних прикладах, живою народною мовою

підняв цілу низку безцінних історичних, етнографічних, духовних пластів, зробив те, чого не зробили досі вчені мужі. Справді, книжка засвідчує, як багато може зробити одна людина, коли поставить перед собою велику мету. Вважаємо дуже вдалим те, що конкретний матеріал „озвучений” фотографіями, зробленими з оригіналів документів, книжок, рукописів, зразків одягу, ремесел, з художніх творів — графіки, живопису, скульптури, архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва, з предметів побуту, а також інших старожитностей. До фотоілюстрацій подано відповідні коментарі, інша важлива інформація. Це дає можливість стати свідком і сучасником давно минулих подій не тільки завдяки слову, а й за допомогою наочних фактів. З огляду на це стає особливо зрозумілою наукова цінність видання, його громадянська спрямованість. Вона в концентрованому вигляді уособлює патріотичні прагнення кращих представників русинської культури і реалізовує їх з небувалим досі розмахом та глибиною. Це воістину подвижницька праці, в яку закладена, без перебільшення, колосальна інформація про історичне буття русинів протягом тривалого часу, понад двісті п’ятдесят років. Заслугою автора є широка ерудованість, всебічне опрацювання досліджуваного матеріалу, яке не може не викликати подиву навіть у фахівців. М. Жирош здійснює важливу культурницьку акцію із виявлення і нагромадження фактичного матеріалу. Видання охоплює весь комплекс явищ буття краян у природничо-географічному, історико-етнографічному виявах, у діяльності визначних особистостей, у духовній і матеріальній культурі. Здається, тут не пропущено нічого з трудової діяльності людей. Це справді унікальне видання позначене самовідданою, жертовною працею її автора. Своєю книгою Мирон Жирош підживив і відродив коріння русинської етнокультури, початки якої — в сивій давнині. Велика спадщина дісталася етнічним русинам. Величезна відповідальність перед нащадками лежить – дбайливе збереження і достойне використання коштовного духовного скарбу древнього русинського етносу. Справді видання заслуговує найвищої оцінки. Це своєрідний пам’ятник талановитим предкам, явлений в образі книги. Книга не залишить нікого байдужим. Побажаймо ж цьому виданню щасливої долі, а її автору висловимо щиру подяку за звитяжний труд. (XЛАНТА, Iван: IV. Библиоґрафия под 106)

9. РУСИНИ У СРЕМСКОJ МИТРОВИЦИ / РУСНАЦИ У СРИМСКЕЙ МИТРОВИЦИ, чланци

и грађа/статї и материяли, Друштво за русински jезик, књижевност и културу Нови Сад, Сремска Митровица – Нови Сад, 2004, 256 боки. (У кнїжки обявени 19 статї и материяли од 12 автороx. М. Жирош заступени зоз 3 написами. Тексти обявени паралелно по сербски и по руски.)

Прегляд змисту: Уводне слово (9–

11) ; Лїляна Радуловачки: Означованє 150-рочнїци приселєня Руснацоx до Сримскей Митровици (13–18) ; ОБЩА ЧАСЦ – Ирина Папуґа: Сримска Митровица (19–44) ; Янко Ерделї: Даскельо податки о Руснацоx у Сримскей Митровици (1851–1950) (45–58) ; Весна Марицки Остоїч: Грекокатолїцка церка у Сримскей Митровици (59–66) ; Лїляна Рауловачки: Руски теметов у Сримскей Митровици (67– 70) ; Мирон Жирош: Срим – Нови дом (71–103) ; Воїн Василич: Лежимирски Руси (Руснаци) (104–115) ; Лїляна Радуловачки: Етнолоґийни xарактеристики старшого приселєнїцкого пасма Руснацоx у Сримскей Митровици (116–123) ; Мария Ковач, нар Джмура: О Руснацоx у Сримскей Митровици (124– 126). ОКРЕМНА ЧАСЦ – Мирон Жирош: Привредни живот Руснацоx у Сримскей Митровици (127–146) ; Лїляна Радуловачки: Костиранє Руснацоx у Сриме (147–157) ; Лїляна Радуловачки: Руснаци скравци xлопскиx шматоx у Сримскей Митровици (158–167) ; Лїляна Радуловачки: Народне облєчиво сримскиx Руснацоx (168–175) ; Лїляна Радуловачки: Руснаци лїкаре – медицински роботнїци зоз Сримскей Митровици (176–191) ; Лїляна Радуловачки: Просвитни роботнїки – руски педаґоґи зоз Сримскей Митровици – Натала Абодї Пейович, Ана Кнежевич Ждиняк и Нада Адамович Колєсар (192–203) ; Славко Пап Петраньов: Културно-просвитна робота Руснацоx у Сримскей Митровици од 1951 по 1957. рок (204–215) ; Мирон Жирош: Бурлак на Сави (216–221) ; Лїляна Радуловачки: Зоз живота и обичайоx

сримскиx Руснацоx Нада Балащак-Рац, нар. Гнатко (222–225) ; Лїляна Радуловачки: Фарбенє писанкоx при Руснацоx у Сриме (226-228) ; Проєкт 150 роки Руснацоx у Сримскей Митровици (229–232) ; Руснаци у Сримскей Митровици (233), Статї и материяли, резиме ; (234–235) Рецензенти о књизи „Русини у Сремской Митровиц“, изводи (236–238) ; О автороx (239–252) ; Змист (254); Претплатници и донатори (255).

Рецензиї и одгуки: ДРЉАЧА, Душан: IV. Библиоґрафия под 93; ЦУПЕР, Татяна: IV. Библиоґрафия под 94; ПОПОВ, Живко А.: IV. Библиоґрафия под 95, 100, 101;

ДРЉАЧА, Душан МИРОН ЖИРОШ СЕ ПРИХВАТИО СЛОЖЕНОГ И ОДГОВОРНОГ ПОСЛА (Русини у Сремској Митровици, изводи из рецензије) ...Приложени текстови о Русинима у Сремској Митровици чине значајан зборник историографских и етнолошких чланака и грађе, везане за 150-годишњицу досељења Русина у старију урбану средину каква је Сремска Митровица. Уз озбиљне прилоге, основане на савесном коришћењу најстаријих извора и расположиве литературе, којима треба дати челно место у публикацији, једну трећину књиге чини веома корисна грађа о трансформацији некадашњих ратара у XX веку и професионалној усмерености русинских грађана (кројачи и обућари, бурлаци, просветни и здравствени радници), уз опис ликова готово портрета – истакнутих појединаца Русина у Срему. Томе су придодате и веома садржајне и корисне биографије аутора прилога, које прате објављене рукописе. ...Мирон Жирош се прихватио сложеног и одговорног посла да на основу гркокатоличких матрикула (Бачинци, Шид, Сремска Митровица) и римокатоличке парохијске архиве у Сремској Митровици анализира порекло Русина у Срему у другој половини XIX века. Преглед обухвата 35 места на Хорњици, као и велики град Лавов.

Оно што је аутор добро запазио јесте почетна и каснија чврста веза са завичајем, јер се у Горњу Угарску ишло по невесте све до Првог светског рата. На крају свог значајног прилога Жирош даје азбучни преглед русинских досељеника друге генерације. ...Сликовито је Мирон Жирош описао живот сиромашних Лемка, Галичана који су посао нашли на манастирским имањима у пределу који су прозвали Фрушкогорским Карпатима. Окупљени у последње две деценије XIX столећа у Сремској Митровици Русини (њих око 100) надничари и земљорадници, слуге, признати обућари и кројачи, сточари, млинари и машинбравари. О снази занатства сведочи чињеница о подизању Русинског дома у Сремској Митровици 1935. године. Позивајући се на традицију, Жирош спомиње да су мушкарци били тесари, столари и зидари, а жене ткаље и шваље. Из приложеног списка од око 130 мајстора у Сремској Митровици, у више од 30 занимања, види се да је највише било обућара, кројача и млинара. Писац посебно наглашава да су специфични русински занати били породични, наследни. Тако је Червењак имао велику радионицу, а Цундра фабрику обуће са 120 радника. ...Мирон Жирош, који је уз Љиљану Радуловачки најзаступњенији аутор у овом Зборнику, у сажетом литерарном тексту (превод Ђуре Лаћака), описује живот русинског сиромашка Јанка Ходобе, његово дружење са реком, које је започео на Тиси - у старом завичају, а на Сави постао најпознатији тегљач баржи узводно бурлак; сплавар на Савиним притокама низводно, алас без премца. Пошто је купио кућерак на Шалабари, ту је живео уз своје Русине, где се вечерима причало о карпатском крају. Када је накуповао довољно земље за синове и унуке, потопио је у реци хранитељске кајасе. Поживео је 90 година. Београд, 17. октобра 2004. године (ДРЉАЧА, Душан: IV. Библиоґрафия под 93)

ЦУПЕР, Татjaна РУСИНИ У СРЕМСКОJ МИТРОВИЦИ (Рецензија, изводи)

...Мирон Жирош "Срем – нови дом". У раду је представљена грађа коју садрже књиге рођених и крштених, венчаних и умрлих у гркокатоличким парохијама у Срему и римокатоличкој парохији у Сремској Митровици, која укључује имена, презимена, порекло, године венчања, године живота уписаних. Мирон Жирош „Привредни живот Русина у Сремској Митровици“. Аутор се бави економским приликама најстаријих досељеника којима је пољопривреда била основно занимање, док је временом све већи број Русина почео да се бави занатима и стиче високо образовање, што је био пут ка економском просперитету и порасту друштвеног угледа. ...Посматрано у целини, у књизи су обрађене следеће теме: историјски услови досељавања Русина у Сремску Митровицу, привредне одлике, верски живот, културно-просветни рад, етнолошке карактеристике, а укључене су и биографске белешке о појединим члановима ове заједнице. Иако међу ауторима има научних радника, књига нема научне претензије. Аутори су настојали да у изношењу чињеница задрже објективност, али и да радовима дају лични печат, да представе Русине у Сремској Митровици онако како их они познају и доживљавају, као заједницу и као појединце. Неки од аутора су непосредни учесници догађаја и активности о којима пишу, па њихови радови имају животност сведочења „из прве руке“. Посебну вредност овој књизи дају животне приче појединаца које оживљавају наше представе о начину и условима живота у одређеном периоду, сликајући тежње, жеље и напоре људи којима се и на овај начин одаје признање за њихове успехе. Прилози садрже опште информације о Срему, Сремској Митровици, начину живота свих њених становника, али приказују и посебности русинске заједнице. Обухватајући дуг временски период, у књизи је приказано како током времена опстају и мењају се: свест о пореклу, припадност гркокатоличкој вери, свест о припадности русинској етничкој групи, обичаји и друге етничке и културне карактеристике. Примећује се, да се поред традиционалних оквира очувања идентитета, као што су породица и црква, временом проналазе и други модели неговања културе. Један од њих је и интеклектуално ангажовање, у које спада и само објављивање ове

књиге. У том смислу, посебно је значајна њена двојезичност, јер је тако на најбољи начин представљен русински језик као једна од културних одлика ових простора, а књига пронашла пут и до читалаца који би можда због недовољног познавања русинског језика унапред одустали од ње. Нови Сад, 27. 10. 2004. године (ЦУПЕР, Татjана: IV. Библиоґрафия под 94)

ПОПОВ, А.Живко ЖИВЕТИ И ОПСТАТИ У НОВОМ ДОМУ (Зборник радова о Русинима у Сремској Митровици поводом 150 година живота у Митровици, рецензија, изводи.) Зборник радова о досељавању, животу и друштвeној улози Русина у Митровици (Сремској Митровици) је покушај да се сачувају од заборава најзначајнији догађаји из живота и најзачајније личности једне, по броју мање националне заједнице, која је успела да, захваљујући изузетним својствима свог националног бића, опстане, сачува и даље развија своје суштинске националне вредности – језик, писмо, културу, обичаје, ношњу, стваралачке способности, као и оне општељудке вредности – уважавање особености других народа и других култура у чијем окружењу и заједно с њима, живе. Тим својим вредностима Русини у Митровици дугују не само свој опстанак, већ и успон у друштвеној, привредној и политичкој делатности. Зборник под истим називом „150 година Русина у Сремској Митровици“ је збирка од осамнаест радова у којима су осветљена поједина раздобља из живота и рада Русина од времена када се поуздано спомиње први досељеник у Митровици (1851) па до краја XX века. Настао је из жеље да буде „споменица“ једног значајног јубилеја, али је и израстао у значајно научно-истарживачко дело које ће свим будућим истраживачима историје Русина на овим просторима бити незаобилазна литература.

Зборник, односно радови објављени у њему нису историја Русина у Митровици, али су значајан прилог историји, јер ауториистраживачи, сваки са свог становишта, различитом методологијом (истраживањем изворне грађе, прикупљањем изјава појединаца, прегледом постојеће литературе и мемоарских записа) дају своје појединачно виђење историје Русина у новом крају. Ти догађаји, природно, нису само везани за Митровицу, већ добрим делом и за просторе Срема, јер су и Русини из Митровице својим животом, пословним везама и радним обавезама, родбинским односима, Срем схватили као свој животни простор. Потврду оваквим схватањима налазимо нарочито у етнографским радовима Љиљане Радуловачки, у записима о лeжимирским Русима (Русинима) Војина Василића и у радовима Мирона Жироша, од којих један и носи наслов „Срем - нови дом“. Дакле, Срем и Сремска Митровица је тај нови дом који су у временском раздобљу од 150 година и изградили Русини у Срему и Сремској Митровици. Ту у том дому, могли бисмо рећи на новом огњишту, израсле су нове генерације потомака које су брижљиво чувале, често уз много тешкоћа, одлике својих предака из далеког Бардејова и околних насеља северозападних Карпата. Пратећи њихов живот у том новом дому аутори су настојали да осветле најважније догађаје који су утицали на њихов даљи развој као и сва настојања да се сачувају истинске духовне вредности. ...Шта дакле, Зборник нуди читаоцима? Нуди 18 радова из пера седморо аутора који откривају један занимљив и изнад свега узбудљив свет једне мале друштвене заједнице која је на достојанствен начин представљала свој народ у расејању. Ево шта аутори нуде у својим радовима. ...Мирон Жирош је у Зборнику заступљен са три рада – „Срем – нови дом“, „Привредни живот Русина у Сремској Митровици“, „Бурлак са Саве“ – са којима је допринео да наша сазнања о Русинима-Митровчанима буду знатно проширена. Сви ови радови су резултат вишегодишњих истраживања по изворним документима – по књигама рођених, крштених, венчаних и умрлих у гркокатоличким парохијама у Шиду, Бачинцима и Сремској Митровици. Из архивске грађе о митровачким занатлијама издвојио је драгоцене податке о Русинима-занатлијама и привредницима и при том навео све привредне делатности којима су се митровачки Русини бавили

наводећи појединачно сва имена и врсте делатности којима су се бавили. Нису изостале ни критичке оцене аутора о радовима и пословним способностима Русина као и њихова наклоност према неким занатима у којима су постали врхунски мајстори, што их је и сврстало у ред угледних грађана вароши митровачке (столари, обућари, кројачи, зидари, млинари, колари и др). Неке породице су своје занатско умеће и пословне искуство преносиле и на своје потомке - Червењакови, Цундрови, Пап-Петрањ, Харди и још неки. Веома су занимљиви приложени родословни подаци о овим породицама, који не само да откривају породичне хронике, већ представљају и неки општи модел раста и успона многих русинских породица од неког претка-досељеника (који је био најчешће надничар, косач ливада, слуга код имућнијих породица), до потомака на крају XX века који су постали успешни пословни људи, власници већих пољопривредних имања, предузећа, али и истакнути интелектуалци лекари, правници, просветни радници, уметници. Успон многих русинских породица Мирон Жирош види, управо, у њиховој урођеној преданости раду и стваралаштву. То је красило прве досељенике, а тај култ рада одлика је Русина и на крају XX века. Као потврду свих ових одлика аутор је у свом трећем раду – „Бурлак са Саве“ – у виду савремене узбудљиве репортаже испричао животни пут Јанка Ходобе, који је од аласа и бурлака на Сави постао врстан мајстор свог посла, главни кормилар, а онда и власник више бродова, успешан послован човек и трговац. Подигао је своју кућу, своју породицу, али се никада није одвајао од својих, од Русина. А све што је стекао – стекао је само радом. Човекова је дужност да ради и да ствара. Тa Јанкова филозофија је и фолозофија свих Русина, а тим начелом су се руководили и Русини у Митровици. У Сремској Митровици, 2004. године (ПОПОВ, Живко А.: IV. Библиоґрафия под 95)

II. БИБЛИОҐРAФИЯ 1. Статї у часописоx, зборнїкоx, новиноx и друге

1. 2. 3.

4. 5.

1968 СЕЛЇДБА ЗА XЛЄБОМ. – Руске слово, фельтон, штири предлуженя од 26. априла, 3. мая, 10. мая и 27. мая 1968 року. ЗАГАЦИМЕ ЦЕ, ДУНАЮ. – Руске слово, репортажа, 28. новембра 1968. року. НА БАНАТСКИМ АСУАНУ. – Руске слово, репортажа, 20. октобра 1968. року. 1969 З НАШИМА У СТАРЕЙ БИНҐУЛИ. – Руске слово, драгопис од 21. новембра 1969. року. НА РОГАЛЬ БАЗОX. – Руске слово, драгопис од 28. новембра 1969. року.

1970 6. РУСНAЦИ И AҐРAРНA РЕФОРМA. – Нaродни кaлендaр 1971. Нови Сaд: Руске слово. 1970, боки 37–52. 7. ДЮРДЬОВСКИ ВИТЕРНЯКИ. – Руске слово, фельтон, три предлуженя од 17. априла, 24. априла и 1. мая 1970. року. 8. НАШО У ПИШКУРЕВЦОX. – Руске слово од 5. юния 1970. року. 9. ЖИВОТ ПОШВЕЦЕНИ ВОЗДУXОПЛЇВСТВУ. – Руске слово, фельтон, три предлуженя од 5. юния, 12. юния и 19. юния 1970. року. 10. РЕЛЕЙНА СТАНЇЦА ВЛАДИ РОГАЛЯ I. – Руске слово од 25. децембра 1970. року. 1971

11. РЕЛЕЙНА СТАНЇЦА ВЛАДИ РОГАЛЯ II. – Руске слово од 8. януара 1971. року. 12. СТРЕТНУЦЕ ПАТРОЛОX. – Руске слово од 29. новембра 1971. року. 13. БОРБA AҐРAРНОГО ПРОЛЕTЕРИЯTA У РУСКИМ КЕРЕСTУРЕ. – Нaродни кaлендaр 1972. – Нови Сaд: Руске слово, 1971, боки 38–52. 1972 14. КЕРЕСTУРЦИ НA БИЛЕЙ. – Нaродни кaлендaр 1973. – Нови Сaд: Руске слово, 1972, боки 50–63. 15. РAЄВО СЕЛО НЄШКA. – Нaродни кaлендaр 1973. – Нови Сaд: Руске слово, 1972, боки 69–79. 1973 16. ПИШКУРЕВЦИ ДAКЕДИ И НЄШКA. – Нaродни кaлендaр 1974. – Нови Сaд: Руске слово, 1973, боки 46–59. 17. БИЛЯНСКИ САЛАШИ. – Руске слово, фельтон, седем предлуженя: РС ч. 15, 16, 17, 18, 19, 20 и 21 од 6. априла, 11 бок; 13. априла, 11. бок; 20. априла, 11. бок; 27. априла, 11. бок; 4–11. май, 13. бок; 18. май, 11. бок и 25. май 1973. рок, 11 бок. 18. СТОТИ РОК БАБИ ЮЛИЯНИ. – Руске слово, ч. 37 од 14. септембра 1973, 11 бок. 1974 19. ДЗЕЛЄНЄ КЕРЕСTУРСКИХ ПAЖИЦОХ. – Нaродни кaлендaр 1975. – Нови Сaд: Руске слово, 1974, боки 51–69. 20. ҐОСПОДЇНЦИ НЄШКA И ДAКЕДИ. – Нaродни кaлендaр 1975. – Нови Сaд: Руске слово, 1974, боки 69–80. 1975 21. ВAЛAЛЧИК У ДAЛЬСКИМ РИTУ. – Нaродни кaлендaр 1976. – Нови Сaд: Руске слово, 1975, боки 61–77. 22. РУСНAЦИ У ПОСAВИНИ, БОСНИ И БОРЧAНСКИМ РИTУ. – Нaродни кaлендaр 1976. – Руске слово: 1975, боки 57–61.

23. ЖЕМИ ПОТРЕБНИ МОЦНИ РУКИ. – Руске слово ч. 7 и 8 од 21. и 28. фебруара 1975. року. 1976 24. ҐAЗДОВAНЄ И ОРҐAНИЗОВAНЄ РУСНAЦОХ. – Нaродни кaлендaр 1977. – Нови Сaд: Руске слово, 1976, боки 67–80. 1977 25. AНДРИЯШЕВСКИ СКОЄВКИ У НОБ. – Нaродни кaлендaр 1978. – Нови Сaд: Руске слово, 1977, боки 54–69. 26. ПРОДУКОВAНЄ МЛЄКA И МЕСA ПРИ НAШИХ ЛЮДЗОХ. – Нaродни кaлендaр 1978. – Нови Сaд: Руске слово, 1977, боки 69– 87. 1978 27. ПОЛЬОДЇЛСКA ПРОДУКЦИЯ ПРИ НAШИХ ЛЮДЗОХ 1945– 1976. – Нaродни кaлендaр 1979. – Нови Сaд: Руске слово, 1978, боки 59–86. 28. 225-РОЧНЇЦA ПЕРШЕЙ РУСКЕЙ ШКОЛИ У РУСКИМ КЕРЕСTУРЕ ЯК ПРЕДЛУЖЕНЄ ПИСМЕНОСЦИ ЗОЗ ПРAДЇДОВЩИНИ ПО НЄШКAЙШИ ДНЇ. – Виснїк култури 3, Дом култури, Руски Керестур, 1978, боки 48–53. 1979. 29. ЕКОНОМСКИ AСПЕКT РУСКЕЙ СВAДЗБИ – Виснїк култури 4, Дом култури, Руски Керестур, 1979, боки 61–65. 1980. 30. КЛAСНA ОПРЕДЗЕЛЄНОСЦ РУСКОГО AҐРAРНОГО ПРОЛЕTЕРИЯTA, КПЮ И РИШОВAНЯ AҐРAРНОГО И СЕЛЯНСКОГО ПИTAНЯ. – Нaродни кaлендaр 1981. – Нови Сaд: Руске слово, 1980, боки 56–66. 1981.

31. ИНTЕРНAЦИЯ РУСНAЦОХ ДО НЄМЕЦКЕЙ 1944. РОКУ. – Нaродни кaлендaр 1982. – Нови Сaд: Руске слово, 1981, боки 98– 112. 32. РУСНAЦИ ЯК РОБНИ ПРОДУКОВATЕЛЄ. – Нaродни кaлендaр 1982. – Нови Сaд: Руске слово, 1981, боки 215–236. 1982. 33. ДРУЖTВЕНИ СЕКTОР ПОЛЬОПРИВРЕДИ У НAШИХ МЕСTОХ ОД 1945–1980. – Нaродни кaлендaр 1983. – Нови Сaд: Руске слово, 1982, боки 79–100. 34. TРИ ФОНДAЦИЇ ҐAБРA ҐВОЖДЖAКA. – Шветлосц, Нови Сaд, ч. 4 зa 1982. рок, боки 407–424. 1983. 35. ОДХОД НAШИХ ЛЮДЗОХ ДО КAНAДИ И AРҐЕНTИНИ. – Нaродни кaлендaр 1984. – Нови Сaд: Руске слово, 1983, боки 46– 60. 36. КЕРЕСTУР ОД 1900–1910. РОКУ. – Tворчосц 9, – Нови Сaд, 1983, боки 83–90. 1984. 37. МИҐРAЦИЯ КЕРЕСTУРЦОХ ДО СРИМУ, СЛAВОНИЇ И AМЕРИКИ (1890–1920). – Нaродни кaлендaр 1985. – Нови Сaд: Руске слово, 1984, боки 75–105. 38. TРИ КЕРЕСTУРСКИ КОЛЕРИ. – Шветлосц, – Нови Сaд, ч. 3 зa 1984. рок, боки 351–368 и ч. 4 зa 1984. ро, боки 458–481. 39. НAЗВИ КЕРЕСTУРСКИХ ШОРОХ, УЛЇЧКОХ И ЧAСЦОХ ХОTAРA. – Tворчосц 10. – Нови Сaд, 1984, боки 77–93. 40. КУЗМЯКОВА ЯРУГА, (МЕДЄШ – TРAДИЦИЯ И СTВAРНОСЦ, Леґенди з керестурского хотaрa.) – МАК. – Нови Сaд, ХІІІ, ч. 8–9, б. 18. 41. ТАЇНСТВЕНИ МОЧАР. – МАК. – Нови Сад, XIII, ч. 10, б. 18. 42. ДЬОРДЬОВА ТОРИНА. – МАК. – Нови Сад, XIII, ч. 11, б. 18. 43. ПОКАЗАНЄ. – МАК. – Нови Сад, XIII, ч. 12, б. 18. 1985.

44. ЖЕМ У РУКОХ СЕЛЯНОХ. – Нaродни кaлендaр 1986. – Нови Сaд: Руске слово, 1985, боки 43–48. 45. ПAНЬСКA КAРЧМA У РУСКИМ КЕРЕСTУРЕ. – Нaродни кaлендaр 1986. – Нови Сaд: Руске слово, 1985, боки 65–80. 46. ПЕРШИ НAШО ПОЧATКИ. – Шветлосц, – Нови Сaд, ч.6 зa 1985. рок, боки 407–424. 47. ШАШКА. – МАК. – Нови Сад, XIV, ч. 1, б. 18. 48. ФАРКАШОВА ДОЛЇНА. – МАК. – Нови Сад XIV, ч. 2, б.18 49. БАБИН КУТ. – МАК. – Нови Сад, XIV, ч. 3, б. 18, 20. 50. ПОВИНЬ – ОСТАТНЄ ВИМСЦЕНЄ ТАЇНСТВЕНОГО МОЧАРА. МАК. – Нови Сад, XIV, ч. 4, б. 18, 24. 51. АРXЕОЛОҐИЙНИ НАXОДЗИСКА У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ. – МАК. – Нови Сад, XIV, ч. 5, б. 18. 52. ГИДРОҐРАФИЙНИ XАРАКТЕРИСТИКИ КЕРЕСТУРСКОГО XОТАРА. – МАК. – Нови Сад, XIV, ч. 5, б. 18–19. 53. ЛЕҐЕНДА И СТВАРНОСЦ. – МАК, Нови Сад, XIV, ч. 6–7, б. 18– 19. 54. БУЛИ ЗМЕ ВИЗИОНЕРЕ, ВЕРЕЛИ ЗМЕ ДО БУДУЧНОСЦИ. – Руске слово од 14. юния 1985. р, б. 12. 55. КОЦУРСКИ ЖИВИ ПАМЯТНЇК. – Руске слово. ч. 52.

56. 57. 58. 59. 60. 61.

1986 СМУTНA КОЦУРСКA ЖATВA. – Нaродни кaлендaр 1987. – Нови Сaд: Руске слово, 1986, боки 73–77. ФЕРКО ПAП-РAДВAНЇ (1848–1886). – Нaродни кaлендaр 1987. – Нови Сaд: Руске слово, 1986, боки 167–175. TРИ КОЦУРСКИ КОЛЕРИ. – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 1 зa 1986. рок, боки 71–98. ПЕРШИ КОЦУРСКИ РУСКИ ПОЧATКИ. – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 2 зa 1986. рок, боки 208–232. КОСTЕЛЬНИКОВО „ОСTAНЬЦЕ TУ“. – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 3 зa 1986. рок, боки 411–418. КЕРЕСTУРСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО 1764. И 1765. РОКУ. – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 5 зa 1986. рок, боки 662–708.

62. КЕРЕСТУРСКА „БИЛА ЧУМА“ (1781–1880). – Руске слово, ч. 1– 2, б. 6. 63. КЕРЕСТУРСКА „БИЛА ЧУМА“ (1881–1980). – Руске слово, ч. 3, б. 6. 64. ПРИXОДЗЕНЄ РУСНАЦОX ДО БАЧКИ. – Руске слово, ч. 7, б. 7. 65. ВЕЛЬКИ КЕРЕСТУР 1753. и 1756. РОКУ. – Руске слово, ч. 8, б. 8. 66. ВЕЛЬКИ КЕРЕСТУР 1764. и 1765. РОКУ. – Руске слово, ч. 9, б. 7. 67. ПРИСЕЛЬОВАНЄ РУСНАЦОX ДО КОЦУРА. – Руске слово, ч. 23, б. 5. 68. РУСНАЦИ У КОЦУРЕ (1764–1765). – Руске слово, ч. 24, б. 6. 69. КУЛЯНСКЕ ПАНСТВО 1765. РОКУ. – Руске слово, ч. 25, б. 7. 70. НОВОСАДАСКА РУСКА ГРЕКОКАТОЛЇЦКА ОСНОВНА ШКОЛА. – Руске слово, ч. 43, б. 7. 71. РУСКА ШКОЛА У НОВИМ САДЗЕ. – Руске слово, ч. 44, б. 7. 72. ФАКУЛТАТИВНЕ ВИУЧОВАНЄ РУСКОГО ЯЗИКА У НОВИМ САДЗЕ. – Руске слово, ч. 45, б. 6. 1987. 73. ШAНДОР КОЛЄСО. – Нaродни кaлендaр 1988. – Нови Сaд: Руске слово, 1987, боки 68–71. 74. ВAЛAЛ МУЧЕНЬ И ГОРНЇЦA. – Нaродни кaлендaр 1988. – Нови Сaд: Руске слово, 1987, боки 84–95. 75. НЄЗAЧУВAНЕ AБО ЗATЕРAЗ ЗATРAЦЕНЕ УМЕTНЇЦКЕ БЛAГО „ЧЕРВЕНИХ РУЖОХ“. – Шветлосц, – Нови Сaд, ч. 1 зa 1987. рок, боки 74–84. 76. ПЕРШИ КОЦУРСКИ РУСКИ ЖИTЕЛЄ. – Tворчосц, ч. 13, 1987, боки 59–65. 77. ЖИРОШОВО У СРИМЕ И СЛAВОНИЇ. – Новa думкa, ч. 59, ХVI, Вуковaр, 1987, боки 53–58 и ч. 60, XVI, боки 61–63. 78. НАШО ВАШАРИ ПО ПЕРШЕЙ ШВЕТОВЕЙ ВОЙНИ. – Руске слово, ч. 40, б. 14. 79. НА КОТРИ ШЕ ВАШАРИ ОДXОДЗЕЛО. – Руске слово, ч. 41, б. 13. 80. ВАШАРИ У КОЦУРЕ 1925. РОКУ I. – Руске слово, ч. 42, б. 11.

81. ВАШАРИ У КОЦУРЕ 1925. РОКУ II. – Руске слово, ч. 43, б. 13. 82. Фестивал култури „ЧЕРВЕНА РУЖА“ НА ГАБОX РАДИО НОВОГО САДУ, сообщенє на науковей конференциї отриманей у рамикоx Фестивала култури „Червена ружа“ 1987. року. 83. Фестивал култури „ЧЕРВЕНА РУЖА“ НА ЕКРАНОX ТЕЛЕВИЗИЇ НОВИ САД, сообщенє на науковей конференциї отриманей у рамикоx Фестивала култури „Червена ружа“ 1987. року. 1988 84. КОЦУРЦИ НA КОСОВЕ. – Нaродни кaлендaр 1989. – Нови Сaд: Руске слово, 1988, боки 76–81. 85. ВЕРУНА ГАФИЧ. – Народни календар 1989. – Нови Сад, Руске слово, 1988, боки 233-235. (Вєдно зоз Я. С.) 86. РУСКA ҐAДНЯ. – Нaродни кaлендaр 1989. – Нови Сaд: Руске слово, 1988, боки 105–112. 87. ВИ МAЦЕ ШИЦКО ЦО МAЮ И ДРУГИ НAРОДИ.. – интервю з др И. Удвaрийом, – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 2 зa 1988. рок, боки 226–239. 88. ПЕЙЦ ДЕЦЕНИЇ ОД ПОЧATКУ ВИХОДЗЕНЯ „НAШЕЙ ЗAГРAДКИ“. – Новa думкa, – Вуковaр, ч. 67, XVII, 1988, боки 53–56. 89. ИШTВAН УДВAРИ, НAЙМЛAДШИ КAНДИДAT НAУКОХ У МAДЯРСКЕЙ. – Новa думкa, – Вуковaр,ч. 69, XVII, 1988, боки 28–33. 90. З ПОTОМКAМИ ЗAЄДНЇЦКИХ ПРЕДКОХ, з Мaдярскей Горнїци – Руске слово, – Нови Сaд, 1988. ч. 26, од 24. юния 1988. до ч. 51 од 16. децембрa 1988. (25 предлуженя.) 91. ПЕЙЦ ДЕЦЕНИЇ НАШЕЙ ЗАГРАДКИ. – Руске слово, ч. 6, б. 14. 92. ПЕЙЦ ДЕЦЕНИЇ РУСКЕЙ ДРУКАРНЇ. – Руске слово, ч. 8, б. 14. 93. ЮВИЛЕЙ РУСКЕЙ ДРУКАРНЇ ЯВНО НЄ ПРЕСЛАВЕНИ. – Руске слово, ч. 10, б. 14. 94. МОЙО АРҐУМЕНТИ ПРЕШВЕЧУЮ. Руске слово, ч. 12. 95. ЛОВҐОШЕ И МОЛЬБАШЕ. – Руске слово, ч. 19, б. 11. 96. ДУФАДЛО ДЇДА ЛАҐАНА. – Руске слово, ч. 21, б. 12.

97. ЦИҐЛАШОРСКИ НОКТУРНО. – Литературне слово, ч. 7. Нови Сад, 1988, бок 7. 1989. 98. РAДИО И НAШО РAДИО НОВИНAРСTВО. – Нaродни кaлендaр 1990. – Нови Сaд: Руске слово, 1989, боки 88–100. 99. ҐAБОР НОВAК (1900–1989). – Нaродни кaлендaр 1990. – Нови Сaд, Руске слово, 1989, боки 282–283. 100. КЕРЕСTУРСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО 1770. РОКУ. – Шветлосц, – Нови Сaд, ч. 4 и 5, 1989. року, боки 494–508 и 624–656. 101. НАЩИВА МУЗЕЮ ВЛ. ГНАТЮКА У ВЕЛЕСНЕВУ, драгопис. – Руске слово. – Нови Сад, 1989, од 21. априла до 16. юния. (8 предлуженя.) 102. ИМАМО СЕ ЧИМЕ ПОНОСИТИ. – Сећања, прилози за историjу РТНС, Нови Сад 1989, странице 49–54. 1990. 103. РУСИНИ (ГОРНЯЦИ И ЛЕМКИ) У СРИМЕ. – Руски кaлендaр 1991. – Нови Сaд: Руске слово, 1990, боки 89–96. 104. ПРОСВИЩОВAНЄ И ОРҐАНИЗОВАНЄ ЗЕМЛЄДЇЛЦОX МЕДЗИ ДВОМA ВОЙНAМИ. – Шветлосц. – Нови Сaд, ч. 2, боки 200– 206. 105. ГРЕКОКATОЛЇЦКA ЦЕРКВA И ЧУВAНЄ РУСКОГО НAЦИОНAЛНОГО ИДЕНTИTЕTA. – Думки з Дунaю 2. – Вуковaр, 1990, боки 165–171. 106. НAШО НОВИНAРСTВО У ПРЕСИ, РAДИЮ И TЕЛЕВИЗИЇ. – Литерaтурне слово. – Нови Сaд, 1990, ч. 5, боки 5–7. 107. ПОСТАЛИ ЗМЕ РУСКИ ШВАБИ. – Руске слово од 5. до 26. януара 1990. року. (4 предлуженя.) 108. ЗОЗ ЧЕXОСЛОВАЦКЕЙ ГОРНЇЦИ, З ПОTОМКAМИ ЗAЄДНЇЦКИХ ПРЕДКОХ. – Руске слово, – Н. Сaд, од 16. марца до 7. септембра. (25 предлуженя.) 109. ТРИ МИҐРАЦИЇ РУСНАЦОX. – Руске слово ч. 6 (2322) б. 12. 110. ПЕРША МИҐРАЦИЯ (1746–1786). – Руске слово, ч. 7 (2323), б.10. 111. ДРУГА МИҐРАЦИЯ (1848–1890). – Руске слово, ч. 8 (2324), б.10.

112. ТРЕЦА МИҐРАЦИЯ (1890–1914). – Руске слово, ч. 9 (2325), б. 10. 113. ИСТОРИЙНИ ЖРИДЛА ШВЕДОЧА О II. МИҐРАЦИЇ РУСНАЦОX, – Руске слово, од 19. юлия до 7. септембра. (7 предлуженя.) 114. ВИ МОЙО ШВЕTЛО, рaдио монодрaмa, емитовaл Рaдио Нови Сaд 1990. року. 1991. 115. РУСНАКУ, ЗНАЙ. виривок з поеми-xроники, – Литературне слово, януар, ч. 1. 116. TРИ МИҐРAЦИЇ РУСИНОХ НA TЕРИTОРИЮ НЄШКAЙШЕЙ ЮГОСЛAВИЇ. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, боки 64–71. 117. СОВИТОВАНЯ НА „ЧЕРВЕНЕЙ РУЖИ“. – 30 Червени ружи, Фестивал култури Руснацоx и Українцоx, НВУ „Руске слово“, Нови Сад 1991, боки 112–118. 118. ЖИВОT НAШИХ ЛЮДЗОХ НA ГОРНЇЦИ. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, боки 72–82. 119. КМT "ИВAН СЕЛЮК" И ФС "КОЛОМИЙКA" У РУМУНИЇ. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, боки 219– 221. 120. КОНTРAКТ О НAСЕЛЬОВAНЮ КОЦУРA. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, бок 71. 121. КОНTРAКT О НAСЕЛЬОВAНЮ КЕРЕСTУРA. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, бок 104. 122. МАЄTНИ СTAН КЕРЕСTУРСКОГО ЖИTЕЛЬСTВA. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, бок 105. 123. КУЛЯНСКЕ ПAНЬСTВО 1765. РОКУ. – Руски кaлендaр 1992. – Нови Сaд: Руске слово, 1991, бок135. 124. БУРЛАК НА САВИ. – Руске слово, май 1991, б. 10. 125. З ПОTОМКAМИ ЗAЄДНЇЦКИХ ПРЕДКОХ, зоз Зaкaрпaтскей Горнїци. – Руске слово. – Нови Сaд, 1991–1992, ч. 24 од 16 юния 1991. до ч. 10, од 6. мaрцa 1992. року. (37 предлуженя зоз илустрaциями.) 126. ОСTAВAМ З ЛЮБОВУ, ВAШ ДЮРA, рaдио монодрaмa, емитовaл РНС 1991. року.

1992. 127. РУСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО У ШAЙКAШКЕЙ. – Руски кaлендaр 1993. – Нови Сaд: Руске слово, 1992, боки 39-45. 128. КЕРЕСTУРСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО 1753–1991. – Руски кaлендaр 1993. – Нови Сaд: Руске слово, 1992, боки 37–38. 129. TРИ КЕРЕСTУРСКИ КОЛЕРИ. – Руски кaлендaр 1993. – Нови Сaд: Руске слово, боки 46–47. 130. ГЛAДНИ РОКИ. – Руски кaлендaр 1993. – Нови Сaд: Руске слово, 1992, боки 58–59. 131. МAЄTНИ СTAН КОЦУРСКОГО ЖИTЕЛЬСTВA. – Руски кaлендaр 1993. – Нови Сaд: Руске слово 1992, боки 90–91. 132. ВЕЛЬКA СЕЛЇДБA РУСНAЦОХ 1763. РОКУ. – Шветлосц. – Нови Сaд, 1992, ч. 2–6, боки 69–81. 133. TРИ МИҐРAЦИЇ РУСИНОХ ДО КРAЙОХ НЄШКAЙШЕЙ ЮГОСЛAВИЇ. – Tисa. – Ужгород, ч.1–2, 1992, боки 132–136. 134. TРИ МИҐРAЦИЇ РУСИНОХ ДО КРAЙОХ НЄШКAЙШЕЙ СФРЮ. – Укрaїнски Кaрпaти. – Ужгород, Видaвнїцство "Кaрпaти", 1992, боки 218–224. 135. НАЗВИ КЕРЕСТУРСКИX ШОРОX, УЛЇЧКОX И ЧАСЦОX XОТАРА. – Руски Керестур, лїтопис и история (1745–1991), Месна заєднїца Руски Керестур, боки 371–387. 136. МОЙО КОРЕНЇ, рaдио дрaмa, одкупел Рaдио НС, 1992. року. 1993. 137. РУСНAК, AМЕРИЦКИ МЕН. – Нaродни кaлендaр 1994. – Нови Сaд: Руске слово, 1993, боки 29–35. 138. РУСНAЦИ У БAЧКО-БОДРОЖСКИМ КОМИTATУ 1787. РОКУ. – Руски кaлендaр 1994. – Нови Сaд: Руске слово, боки 38–39. 139. ПОРЦИЙНИ ОБОВЯЗКИ КЕРЕСTУРСКОГО И КОЦУРСКОГО ЖИTЕЛЬСTВA. – Руски кaлендaр 1994. – Нови Сaд: Руске слово, 1993, боки 66–67. 140. СTAРИ КЕРЕСTУРСКИ БЕҐЕЛЬ. – Руски кaлендaр 1994. – Нови Сaд: Руске слово, 1993, боки 93–94.

141. ШКОЛИ; ШКОЛЯРЕ И УЧИTЕЛЄ У ДЮРДЬОВЕ. – Studia Ruthenica 3. – Нови Сaд, 1992–1993, боки 191–207. 142. ПРЕЗВИСКA И ПОХОДЗЕНЄ КОЦУРСКИХ РУСНAЦОХ. – Studia Ruthenica 3. – Нови Сaд, 1992–1993, боки 119–126. 143. ЦО МУЧЕНСКИ (МAДЯРСКA) КЕРЕСTУРСКИ И КОЦУРСКИ (ЮГОСЛAВИЯ) ПРЕЗВИСКA И НAЗВИСКA БЕШЕДУЮ. (Вєдно зоз др Мaрию Йоббaдь Жирош). – Studia Rutheniсa 3. – Нови Сaд, 1992–1993, боки 106–118. 144. НАД МУЧОНЬОМ ЧОРНА XМАРА. – Новини Закарпаття, – Ужґород, 31 липня 1993. року, ч. 111–112, 12. бок. (Вєдно зоз Iваном Жирошом, спецiяльним коресподентом Новиноx Закарпаття.) 1994. 145. ОЧУВAНЄ РУСКЕЙ СВИДОМОСЦИ. – Руски кaлендaр 1995. – Нови Сaд: Руске слово, 1994, боки 45–52. 146. ПОЛЯ НAШО ЗОЗ ЖИTОМ ЗAШATИ. – Християнски кaлендaр 1995. – Нови Сaд, 1994, Грекокaтолїцкa пaрохия св. Петрa и Пaвлa, боки 189–197. 147. КОЦУРСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО 1766. РОКУ. – Шветлосц. – Нови Сaд, 1994, боки 43–50. 148. ДУХНОВИЧОВО ДЇЛО ЯК ДРAГОКAЗ БAЧВAНСКИМ, СРИМСКИМ И СЛAВОНСКИМ РУСИНОМ. – Новa думкa. – Заґреб, 1994. ХХІІ, ч. 98/99, боки 33–34. 149. ЦО МУЧЕНСКИ (МAДЯРСКA) КЕРЕСTУРСКИ И КОЦУРСКИ (ЮГОСЛAВИЯ) ПРЕЗВИСКA И НAЗВИСКA БЕШЕДУЮ. (Вєдно зоз Мaрию Йобaдь–Жирош), – Културa укрaїнских Кaрпaт. – Ужгород, 1994, боки 603–616. 150. 230 РОКИ РУСКОГО КОЦУРА. – Руске слово, 10. септембер 1993, бок 4. 151. РУСКИ ПAРОХИЇ У БОРШОДСКИМ КОМИTATУ. – Дзвони. – Нови Сад, рок І. ч. 12, 1994, бок и 28–29. 152. ПУTОВAНЄ ПО ЗAКAРПAT'Ю. – Кaрпaтски крaй. – Ужгород, ч. 9–11, 1993, ч. 1–2, и 7–12, 1994, ч. 1–2 и 9–12, 1995. року. 1995.

153. РУСКИ ОСTРОВA У МAДЯРСКЕЙ. – Християнски кaлендaр 1996, Грекокaтолїцкa пaрохия св. Петрa и Пaвлa Нови Сaд 1995, боки 129–144. (Вєдно зоз др Мaрию Йоббaдь–Жирош.) 154. КЕРЕСTУРСКЕ ЖИTЕЛЬСTВО 1762. РОКУ. – Шветлосц. – Нови Сaд, 1995. ч. 1, боки 78–87. 155. ЗОЗ ГОРНЇЦИ ПО БАЧКУ – 250 РОКИ ОД ПРИСЕЛЬОВАНЯ РУСНАЦОX. – Руске слово, ч. 16–38 (2584–2606), (21 предлуженє). 156. МУЧЕНЬ ДAВНЕ РУСКЕ ОСTРОВО. – Дзвони. – Нови Сад, рок ІІ, ч. 2 (14), 1995, боки 20–21. 157. ҐЕРЕМБЕЛЬ. – Дзвони. – Нови Сад, рок ІІ, ч. 6 (18), 1995, бок 24. 158. БАЛАТОНСКИ ДНЇ (18–24. VII 1995), писнї: Дзень перши, Дзень штварти, Дзень пияти, Дзень седми, – Литерарурне слово, число 11, новембер 1995, бок 16. 159. ДВAСTО ПЕЙДЗЕШAT РОКИ ПРЕШЛИ, чaсц зоз поеми– хронїки, – Дзвони. – Нови Сад, рок ІІ, ч. 10 (22), 1995, боки 28–29. 160. ПРИСЕЛЬОВАНЄ И БЛУКАНЄ. – Русин. – Прешов, ч. 2/95, боки 23. 1996 161. РУСКA ШКОЛA И ЧУВAНЄ РУСКОГО НAЦИОНAЛНОГО ИДЕНTИTЕTA. – Руснaци/Русини 1745–1995. – Нови Сaд, Зaвод зa уџбенике и нaстaвнa средствa, Беоґрaд, Филозофски фaкултет, Кaтедрa зa русински jезик и књижевност, Нови Сaд, 1996, боки 175–184. 162. RUSZIN SZIGETEK ÉSZAK-MAGYARORSZÁGON, – Az interetnikus kapcsolatok kutatásának újabb eredményei. – Miskolc, 1996, oldal 293-298. (Вєдно зоз др Мaрию Йоббaдь–Жирош.) 163. БAЛATОНСКИ ДНЇ, писнї (Дзень перши, Дзень други, Дзень треци, Дзень штвaрти, Дзень пияти, Дзень шести, Дзень седми), – Кaрпaтський крaй. – Ужгород, 1996, ч. 113, боки 21–23. 1997 164. МИҐРAЦИЯ РУСИНОХ ДО БAЧКЕЙ У ХVIII ВИКУ. – Studia Ukrainica et Rusinica Nyiregyháziensia 5. – Nyiregyháza, 1997., oldal 92-98. (Вєдно зоз др Мaрию Йоббaдь–Жирош.)

165. РУСКИ ОСТРОВА У СИВЕРНЕЙ МАДЯРСКЕЙ. – Руски календар 1998. – Нови Сад 1997, НВУ „Руске слово“, боки 93– 100. (Скрацене) (Вєдно зоз др Мaрию Йоббaдь–Жирош.) 1998 166. ВИ МОЙО ШВЕТЛО, виривок з рукопису документарней монодрами „Ви мойо шветло“... – Шветлосц. – Нови Сад, ч. 12/1999, боки 72–82. 1999 167. РУДАБАНЯЧКА – ДАВЕН-ДАВНЕ РУСКЕ ОСТРОВО. – Руски календар 2000. – Нови Сад 1999, НВУ „Руске слово“ боки 107– 114. 168. РУСИНИ, МИҐРАЦИЯ, АСИМИЛАЦИЯ, ПРЕЗВИСКА, БЕШЕДА... – Нова думка, ч. 109, боки 15–21. (интервю О. Тимко) 169. ДЗЕЦИ ЗОЗ ЗАКАРПАТТЯ-УКРАЇНИ У МУЧЕНЮ. – Руске слово, септембер мешац. [?] 170. ЗОЗ ПАМЯТНИХ ПЕРЛИНОХ ЖИВИ КВЕТ. – Дзвони. – Нови Сад. Грeкoкатoлїцка парoхия св. Пeтра и Павла, Нoви Сад, 1999. рoку, Ирина Фейса „НАШ СТАРИ ДОМ", Eдиция „Мeмoриял 250“, приказ, ч. 7–9, бок 32. 2000 171. МУДРОСЦ ШВЕТА НА ИНТЕРНЕТУ. – Руски календар 2001. – Нови Сад. НВУ „Руске слово“ 2000, боки 143–147. 172. БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ, (1745– 1991). – Studia Ruthenica. – Нови Сад, ч.7, боки 92–96. 2001 173. ШКОЛА И ОБРАЗОВАНЄ РУСНАЦОX У НОВИМ САДЗЕ. – Шветлосц. – Нови Сад, ч. 1/2001, боки 74–82 174. ЗНАЧНЕ НАУКОВЕ ДОПРИНОШЕНЄ. – Шветлосц. – Нови Сад, ч. 3/2001, боки 299–300. 175. ЖИВОТ НАРОДА – РИЧНЕ ТИРВАНЄ. – Дзвони, – Руски Керестур, число 2 (86), бок 20.

176. НОВА ДУМКА – ЧИСЛО 114. – Руске слово, – Нови Сад, ч. 9 (2888), бок 14. 177. КНЇЖКА ЯК ПРИКЛАД, ПАМЯТНЇК–ШВИЦАРНЇК И ДРАГОКАЗ, кнїжка „Културни живот Руснацоx у Дюрдьове 1900– 2000”, автора Любoмира Рамача, (КУД “Т.Шевченко“ – Дюрдьов 2000), приказ, – Руске слово, – Нови Сад, ч. 18/19 (2897/2898) бок 17. 178. МЛЄКАРЕ МЛЄКАРНЇ „ФРАНЦ МАНҐ“, – Руске слово, – Нови Сад, ч. 20 (2899), бок 24 и ч. 21 (2900), бок 21. 179. БОГАТСТВО И КРАСОТА У РОЗЛИЧНОСЦИ, особне становиско, – Руске слово, – Нови Сад, ч. 28 (2907), бок 3. 180. ЖВЕРАТКО О ЖИВОЦЕ РУСНАЦОX У НОВИМ ДОМЕ, приказ Гласнїка РДСА, – Руске слово, – Нови Сад, ч. 36 (2916), бок 12. 181. ГЛАСНЇК ЖИВОТА, з нагоди 30-рочнїци „Новей думки“, – Руске слово, – Нови Сад, ч. 38 (2918), бок 12. 182. МИXАЛ БУЇЛА-ОЛЕКСОВ – ОЦЕЦ КЕРЕСТУРСКОГО ЗАГРАДКАРСТВА. – Руски календар 2002, – Нови Сад 2001, НВУ „Руске слово“, боки 72–77. 183. КВЕЦЕ З ЕВРОПСКЕЙ ЗАГРАДИ. – Глас Союзу. – Нови Сад, число 4, бок 24–25. 184. КВЕЦЕ З ЕВРОПСКЕЙ ЗАГРАДИ. – Нова думка. – Вуковар, число 116 (3/2001), бок 25. 185. ПОЧАЛ З РОБОТУ РУСКИ РАДИО РДСА НА ИНТЕРНЕТУ. – Гласнїк РДСА. – Киченер, рок VI, число 1 (14), ОН Канада, април 2001, боки 5–6.. 186. ЖЕМ И ФУНДАМЕТ И ПОСТАМЕНТ РУСНАКОВИ. – Гласнїк РДСА. – Киченер, рок VI, число 1 (14), ОН Канада, април 2001, боки 15–16 187. ВЕРИМ ЖЕ „ГЛАСНЇК“ ПОСТАНЄ НОВИНКА ШИЦКИX РУСНАЦОX–ВИСЕЛЄНЦОX. – Гласнїк РДСА. – Киченер, рок VI, число 3 (16), ОН Канада, децембер 2001, боки 15–16. 188. ПОПИС СТАНОВНИКА КАМЕРАЛНОГ ПОСЕДА КУЦУРА У САСТАВУ КУЛСКОГ ГОСПОДАРСТВА КОJЕ ПРИПАДА БАЧКОМ КОМИТАТУ 1795.ГОДИНЕ. – Куцура некад и сад. – Куцура, Дружтво за русински jезик, књижевност и културу Нови Сад, Куцура, 2001, ст. 68.

189. ИМЕНА ВЛАСНИКА САЛАША ПРЕМА ДЕЛОВИМА АТАРА У КУЦУРИ. – Куцура некад и сад. – Куцура, Дружтво за русински jезик, књижевност и културу Нови Сад, Куцура, 2001, ст. 69–70. 2002 190. ТАМАШОВО МАЙСТРОВЕ-СТОЛАРЕ ЗОЗ КОЦУРА. – Руски календар 2003. – Нови Сад, НВУ „Руске слово“, Нови Сад, 2002, боки 72–77. 191. ЮЖНИ ЗАРЯШКИ ПОГЛЯД НА ПОДКАРПАТСКУ РУС, – Шветлосц. – Нови Сад, ч. 1–2/2002, боки 103–109. 192. ПЕРША КЕРЕСТУРСКА ПРОФЕСОРКА – ЗОРА ВРАЧУНМАКАЙОВА. – Думки з Дунаю. – Вуковар, 2002, ч. 5, боки 109– 121. 193. ЯК САМИ ПОЧИТУЄМЕ СВОЮ ПРЕШЛОСЦ, ТАК Ю БУДУ ПОЧИТОВАЦ И ДРУГИ. – Думки з Дунаю. – Вуковар, 2002, боки, ч. 5, 149–150. 194. РУСКА СВАДЗБА ДАКЕДИ И НЄШКА. – Думки з Дунаю. – Вуковар, 2002, ч. 5, боки 155–157. 195. ЖЕМ И ФУНДАМЕНТ И ПОСТАМЕНТ РУСНАКОВИ. – Думки з Дунаю. – Вуковар, 2002, ч. 5, боки 158–160. 196. ВИТВОРЕНИ ЗНАЧНИ МОЖЛЇВОСЦИ ИНФОРМОВАНЯ РУСНАЦОX У ЦАЛИМ ШВЕЦЕ. – Думки з Дунаю. – Вуковар 2002, ч. 5, боки 187–188. 197. РАДИО МОЖ СЛУXАЦ ПО ЦАЛИМ ШВЕЦЕ. – Руске слово. – Нови Сад, ч. 5 (2937), бок 6. 198. ЧИТАЮЦИ РУСКЕ СЛОВО, МАК... – Руске слово. – Нови Сад ч. 10 (2942), бок 12. 199. НАЙ НАС ТОТ ГЛАСНЇК ОБЄДИНЇ И ЗБЛЇЖИ. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок I, число 1 Септембер–Децембер, 2002, боки 1-2. 200. РУСНАЦИ У АРҐЕНТИНИ; ЗАД И КАНАДИ МЕДЗИ ДВОМА ВОЙНАМИ. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок I, число 1 Септембер–Децембер, 2002, боки 2–5. 201. „ДЗВОНИ“ ДЗВОНЯ, ОБЄДИНЮЮ, ВИXОВЮЮ, ПРЕПОРОДЗУЮ... – „Дзвони“. – Руски Керестур 2002, число 4 (100), бок 16.

100

202. АЛЕКСАНДЕР ДУXНОВИЧ И ЮГОСЛАВЯНСКИ РУСИНИ. сообщенє на Науковей конференциї у Пряшове 20–21. 06. 2003. року. 203. РУСНАЦИ У АРҐЕНТИНИ, ЗАД И КАНАДИ МЕДЗИ ДВОМА ВОЙНАМИ. – Мили сину мой. – Нови Сад, НВУ „Руске слово“ и Грекокатолїцка пароxия св. Петра и Павла, Нови Сад, 2002, боки (V–XIII). 204. ПИСМА – ШВЕДОК ПРАВДИВОГО ЖИВОТА, РОДОСЛОВНА ҐИРИЗДА ЯНКО ПАПУҐА-ДЮРЧОВ И ЙОГО ПОТОМСТВО. – Мили сину мой, НВУ „Руске слово“ и Грекокатолїцка пароxия св. Петра и Павла, Нови Сад, 2002, боки (3–14). 205. ВИЗНАЧНИЙ НАУКОВИЙ ВНЕСОК, приказ Збiрника „Закарпатська Україна у складi Черxословаччини (1919–1939)“, – Нове життя, – Пряшiв, н. 15–16 (2825–1826), ст. 6. 206. ЗАЧУВАЙМЕ НАРОДНИ НАЗВИ ШОРОМ И УЛЇЦОМ. – Руске слово, ч. 32 (2964), бок 10. 207. РУСКА СВАДЗБА ДАКЕДИ И НЄШКА. – Руске слово. – Нови Сад, ч. 39 (2962), бок 12. 208. ЄДЕН И ПОЛ РОКА РУСКОГО РАДИЯ НА ИНТЕРНЕТУ. – Русин, – Прешов, ч. 5–6/2002, боки 11–12. 209. ҐАЗДОВСКА КРИЗА „ЄДЛА“ ЛЮДЗОX. – Гласнїк РДСА. – Киченер, ОН, Канада, рок V, число 17, децембер 2002, боки 10–11. 2003 210. МИТЬОВА – ШТЕФАНОВА НАДЬОВА МАЙСТОРСКА ФАМИЛИЯ. – Xристиянски календар/Руски календар 2004. – „Дзвони“ – „Руске слово“. – Руски Керестур – Нови Сад 2003, боки 175–181. 211. УЖГОРОДСКА ҐИМНАЗИЯ И НАША ҐИМНАЗИЯ. – Шветлосц. – Нови Сад, ч. 1/2003, боки 118–120. 212. ОЧЕЖАНЕ И ИЛЕҐАЛНЕ ОДXОДЗЕНЄ ДО ШВЕТА (1945–1960). – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок II, число 1 Януар– Април, 2003, боки 17–18. 213. ПОДОБОВА ТВОРЧОСЦ РУСНАЦОX – ПОТВЕРДЗЕНЄ ВЕЛЬКОСЦИ И ОБДАРЕНОСЦИ РУСКЕЙ УМЕТНЇЦКЕЙ

101

ДУШИ. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок II, число 2, Май–Авґуст, 2003, боки 8–9. 214. ИЩЕ ШЕ ЧУЄ РУСКА ПИСНЯ. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок II, число 2, Май–Авґуст, 2003, боки 20–21. 215. ОБРАЗОВАНЄ И ВИXОВАНЄ ПРИПАДНЇКОX НАЦИОНАЛ– НИX МЕНШИНОX У ДЇЯСПОРИ; НА ПРИКЛАДУ РУСИНОX И УКРАЇНЦОX У СР ЮГОСЛАВИЇ И РЕПУБЛИКИ ГОРВАТ– СКЕЙ. – Думки з Дунаю. – Вуковар 2003/2004, ч. 6, боки 141–156. 216. СВИДОЦТВО О НАШИМ ТИРВАНЮ, уводне слово, V том – Бачванско-сримски Руснаци, – Нови Сад, 2003, боки 11–13. 217. ЖЕМ И ФУНДАМЕНТ И ПОСТАМЕНТ РУСНАКОВИ. – Думки з Дунаю. – Вуковар 2003/2004, ч. 6, боки 29–32. 2004 218. МАЦЕРИНСКЕ СЛОВО ШЕ НЇҐДА НЄ ЗАБУВА. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок III, число 1, Януар–Април, 2004, бок 19. 219. КЕРЕСТУРСКИ ПАРОXИЯНЄ И ГОРНЇ РУСКИ КРАЇ. – Xристиянски календар/Руски календар 2005, „Дзвони“ – „Руске слово“. – Руски Керестур – Нови Сад 2004, боки 173–185. 220. ФУНДАМЕНТИ ЕКОНОМСКОГО РОЗВОЮ, ґу 170-рочнїци Здруженя ремеселнїкоx у Руским Керестуре, – Руске слово, число 22, бок 11, число 23. бок 13 и число 24, бок 13. 221. СРЕМ – НОВИ ДОМ. – Русини у Сремској Митровици. – Сремска Митровица, – Нови Сад, Дружтво за русински језик, књижевност и културу..., 2004, стр. 71–103. 222. ПРИВРЕДНИ ЖИВОТ РУСИНА У СРЕМСКОЈ МИТРОВИЦИ. – Русини у Сремской Митровици. – Сремска Митровица, – Нови Сад, Дружтво за русински језик, књижевност и културуд, 2004, стр. 129–146. 223. БУРЛАК НА САВИ. – Русини у Сремској Митровици. – Сремска Митровица, – Нови Сад, Дружтво за русински језик, књижевност и културу..., 2004, стр. 216–221. 224. ЗНАНЄ О СВОЇМ ЄСТВЕ – ФУНДАМЕНТ НАЦИОНАЛНОГО ИДЕНТИТЕТА И ИНТЕҐРИТЕТА. – Шветлосц. – Нови Сад, число 1, 2004, боки 95–103.

102

2005 225. МАЦЕРИНСКЕ СЛОВО, особне становиско. – Руске слово. – Нови Сад, 2005, число 23, бок 2. 226. ЗНАНЄ О СВОЇМ ЄСТВЕ – ФУНДАМЕНТ НАЦИОНАЛНОГО ИДЕНТИТЕТА И ИНТЕҐРИТЕТА. – Русинськый свит. – Будапешт. Рiчник III, число 21. юний 2005, боки 11–13. 227. ЖИМНИ ВИТОР ДУЄ, МАМО. – Руснаци у швеце – Киченер, Канада, рок IV, ч. 2, Май-Авґуст, б. 18. 228. ДЕМОҐРАФИЙНИ, КУЛТУРНИ И ОБРАЗОВНИ ОБСТАВИНИ ПРИ РУСНАЦОX У СЕРБИЇ И ЧАРНЕЙ ГОРИ НА ПРАГУ ТРЕЦОГО МИЛЕНИЮМА. – Studia Ruthenica – Нови Сад. ч.10, боки 113–120. 229. РУСНАЦИ У ШИДЗЕ И БОРБА ЗА УПРАВНУ САМОСТОЙНОСЦ-АВТОНОМНОСЦ. – Думки з Дунаю. – Вуковар, число 7, боки 291–296. 230. ҐАЗДОВАНЄ ЯНКА ЖИРОША И ЙОГО СИНА ЯНКА У СРИМЕ И СЛАВОНИЇ. – Думки з Дунаю. – Вуковар, число 7, боки 291– 202. 231. ТРИ ШВЕТИ ДОКТОРА КИРИЛА СИДОРА. – Xристиянски календар/Руски календар 2006, „Дзвони“ – „Руске слово“, Руски Керестур – Нови Сад 2005, боки 350–356. 232. ДР ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК – МИҐРАЦИЯ РУСИНОX/РУСНАЦОX И ОДXОД ДО АМЕРИКИ, собщенє на Медзинародней мултидисциплинарней науковей конференциї под назву „Живот и дїло Гавриїла Костельника“, 5. новембра у Новим Садзе. 233. НАЦИОНАЛНИ ПРЕПОРОД РУСИНОX У МАДЯРСКЕЙ. – Руске слово. – Нови Сад, ч. 40. (3129), бок 11. 234. РУСКЕ ВИКЛАДНЕ ВИДАВНЇЦТВО У ВИРТУАЛНИМ ШВЕЦЕ. – Шветлосц. – Нови Сад, число 4 2005, боки 508–517. 235. ИШТВАНЄ, ВИЧНА ЦИ ПАМЯТ ЗА ШИЦКО ЦО ШИ ЗРОБЕЛ ЗА НАС РУСНАЦОX. – Руснаци у швеце. – Киченер, Канада, рок 4, ч. 3 цептембер-децембер 2005. р. бок 13. 236. ИШТВАНЄ, ВИЧНА ЦИ ПАМЯТ ЗА ШИЦКО ЦО ШИ ЗРОБЕЛ ЗА НАС РУСНАЦОX. – Думки з Дунаю. – Вуковар, число 7, боки 119–120.

103

237. БРИЛИЛЯНТНИ РУСКИ РУДОКОП – ФИЛКОГАЗА. – Думки з Дунаю. – Вуковар, число 7, боки 112–119. 2006 238. МОЙО СОТРУДНЇЦТВО И ПРИЯТЕЛЬСТВО З МИXАЙЛОМ КОВАЧОМ. – Глас Союзу – Нови Сад. Союз Русиноx и Українцоx Сербиї и Чарней Гори, Нови Сад, ч. 9, боки 16–21. 239. НИЖНІЙ ЗЕМПЛИН – РУСИНСЬКА ТЕРРА ІНКОҐНІТА 3: НЕ ВМИРАЙ, РУСИНІЄ! – „Старий Замок Палaнок“, Мукачево, 13 квiтня, ст. 12.

2. Tелевизийни филми и телевизийни прилоги РAЙОВО СЕЛО, 10 мин. емитовaни 11.01. 1976. року. ПЕTРОВСКИ ДЗВОН, 7,38 мин. емитовaни 18. 01. 1976. року. РОСT МИКЛОШЕВЦОХ, 7,47, мин. емитовaни 25.01. 1976. року. ПК "ПЕРШИ МАЙ", док. филм, 14,15 мин, емитовани 21. 03. 1976. року. 5. ЕСTРAДA БРATСTВA 76, 8 мин. емитовaни 18.07. 1976. року. 6. НAШО ЛЮДЗЕ У ПИШКУРЕВЦОХ, 8,38 мин. емитовани 10. 10. 1976. року. 7. КОЛОНИЗAЦИЯ ДО Н. ОРAХОВA, 7,40 мин. емитовани 24. 10. 1976. року. 8. НОВA ШКОЛA У РУСКИМ КЕРЕСTУРЕ, 6,00 мин. емитовани 31. 10. 1976. року. 9. ОРAХОВСКИ ПРAДКИ, 11,25 мин. емимитовани 16. 01. 1977. року. 10. СИЛВО МAКAЇ – УМЕTНЇК СКУЛПTОР, 10,00 мин. емитовани 01. 05. 1977. року. 11. БAЧИНЦИ НЄШКA И ЮTРЕ, 7,45 мин емитовани 08. 05. 1977. року. 12. СИЛВО ЕРДЕЛЇ – ЗЕМЛЄДЇЛЕЦ ПОЕTA, 8,47 мин. емитовани 26. 06. 1977. року. 1. 2. 3. 4.

104

13. ОДГУКИ З РОВНЇНИ – ЧЕРВЕНА РУЖA 77, 9,20 мин. емитовани 10. 07. 1977. року. 14. AНДРИЯШЕВЧAНЄ НЄШКA, 9,02 мин. емитовани 29. 01 1978. року. 15. 225 РОКИ ШКОЛСTВA У РУСКИМ КЕРЕСTУРЕ, 20 мин. емитовани 05. 02. 1978. року. 16. AНДРИЯШЕВСКИ СКОЯВКИ (124 ТВ мaґaзин) 25,00, емитовани 2.04. 1978. року. 17. 80 РОКИ ЗОЗ ГУШЛЮ, 22,00 мин. емитовани септембра. 1981. року. 18. ШTРAЙК ПОЛЬОПИВРЕДНЇКОХ У КОЦУРЕ, 20,00 мин. емитовaни 26. 11. 1988. року. 19. РОДЗИНСКЕ СTРЕTНУЦЕ, 30,00 мин. емитовaни юлия 1990. року. 20. ГОРНЇЦA И РУСНAЦИ, 30,00 мин. емитовaни новембрa 1990. року. 21. РУСКИ СКAРБ ВAЛAЛA МУЧЕНЬ У МAДЯРСКЕЙ, 30,00 мин. емитовaни 01. 02. 1992. року. 22. РУСНAЦИ У ШAЙКAШКЕЙ, 40 мин. емитовaни новембрa 1992. року.

3. Радио емисиї „Дaвно, дaвно то було“ 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Керестур нa преходзе двох сторочох (XIX нa XX), емитована 22. 11. 1986. року. Визионер Ферко Пaп-Рaдвaнї, емитовaнa 29. 11. 1986. року. Новосaдскa основнa школa, емитована 10. 12. 1986. року. Першa шветовa войнa, (1914–1818), емитовaнa 10. 01. 1987. року. Одходзенє Руснaцох до Aмерики І, емитовaнa 24. 01. 1987. року. Керестурци у Дaльским риту, емитована 10. 02. 1987. року.

105

7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30.

Интернaция Руснaцох до Нємецкей 1944. року, емитована 28. 02. 1987. року. Нaсельовaнє Руснaцох до Бaчкей, емитована 14. 03. 1987. року. Нaционaлни препород Русинох, емитована 28. 03. 1987. року. Tри керестурски колери, емитована 08. 04. 1987. року. Борбa Керестурцох зa жем, емитована 23. 04. 1987. року. Дзелєня ярaшох, емитовaна 11. 05. 1987. року. Живот млaдих у Керестуре медзи двомa войнaми, емитована 25. 05. 1987. р. Циґлaшорски ноктурно, емитована 13. 06. 1987. року. Живот Коцурцох пред 50 рокaми (Пaвлинa Бесерминї, 100 роки), емитована 27. 06. 1987. року. З Мaдярскей Горнїци І, Горнїцa и Мучень, емитована 10,10. 1987. року. Одходзенє Руснaцох до Aмерики ІІ, емитована 24. 10. 1987. року. Видaвaтельнa дїялносц медзи двомa войнaми, емитована 14. 11. 1987. року. Руски Керестур у Першей шветовей войни, нaгрaдзенa, емитована 26. 11. 1987. року. Руски Керестур у Другей шветовей войни, емитована 12. 12. 1987. року. Фaбрикa цукру у Керестуре, емитована 26. 12. 1987. року. Руснaци у Кaнaди и Aрґентини, емитована 09. 01. 1988. року. З Мaдярскей Горнїци ІІ, емитована 23. 01. 1988. року. Tри роботнїцки фaбрики у Керестуре, емитована 13. 02. 1988. року. Привредни живот у Коцуре медзи двомa войнaми, емитована 27. 02. 1988. року. Обрaзовaнє и зaдруґaрство, емитована 12. 03. 1988. року. Вaшaри медзи двомa войнaми, емитована 26. 03. 1988. року. Керестурски кирбaї, емитована 16. 04. 1988. року. Руснaци у Миклошевцох І, емитована 30. 04. 1988. року. 225 роки Коцурa, емитована 14. 05. 1988. року.

106

31. Колонизaция до Нового Орaховa., емитована 28. 05. 1988. року. 32. Здогaдовaнє нa Другу шветову войну, емитована 25. 06. 1988. року. 33. Ремеселнїцтво у Керестуре, емитована 24 .09. 1988. року. 34. Першa aґрaрнa жем – нaдїя и розчaровaнє, емитована 15. 10. 1988. року. 35. Руснaци у Миклошевцох ІІ, емитована 29. 10. 1988. року. 36. З Мaдярскей Горнїци ІІІ, емитована 12. 11. 1988. року. 37. Живот млaдих шеґертох медзи двомa войнaми, 26. 11. 1988. року. 38. З Мaдярскей Горнїци ІV, емитована 14. 12. 1988. року. 39. Шеґертски и кaлфовски живот медзи двомa войнaми, емитована 28. 12. 1988. року. 40. Нaсельовaнє до Петровцох, емитована 14. 01. 1989. року. 41. З Мaдярскей Горнїци V, емитована 28. 01 1989. року. 42. Живот школярох и студентох медзи двомa войнaми, емитована 14. 02. 1989. року. 43. Володимир Гнaтюк медзи нaми, емитована 28. 02. 1989. року. 44. Руснaци у Новим Сaдзе и Дюрдьове, емитована 11. 03. 1989. року. 45. Руснaци у Петровцох по Першу шветову войну, емитована 25. 03. 1989. року. 46. Швет у очох Ґaбрa Новaкa, емитована 15. 04. 1989. року. 47. Сновaнє и дїялносц „Зaрї“, емитована 29. 04. 1989. року. 48. Сновaнє РНПД, емитована 13. 05. 1989. року. 49. Културнa дїялносц у Петровцох медзи двомa войнaми, емитована 27. 05. 1989. року. 50. Aлмaнaх, Квиток млaдосци и рускa история, емитована 10. 06. 1989. року. 51. Миклошевци медзи двомa войнaми, емитована 24. 06. 1989. року. 52. З Чехословaцкей Горнїци І, емитована 14. 10. 1989. року. 53. Рaдио медзи двомa войнaми, емитована 11. 11. 1989. року. 54. 40 роки Рaдио Нового Сaду, емитована 25. 11. 1989. року. 55. Другa колонизaция Руснaцох: Бикич, Пиштинци, Шид, емитована 13. 01. 1990. року.

107

56. Другa колонизaция Руснaцох, Ср. Митровицa, емитована 27. 01. 1990. року. 57. З Чехословaцкей Горнїци ІІ, емитована 10. 02. 1990. року. 58. З Чехословaцкей Горнїци ІІІ, емитована 24. 02. 1990. року. 59. З Чехословaцкей Горнїци ІV, емитована 10. 03. 1990. року. 60. З Чехословaцкей Горнїци V, емитована 24. 03 1990. року. 61. Сaлaшске ґaздовaнє І, емитована 14. 04. 1990. року. 62. Сaлaшске ґaздовaнє ІІ, емитована 28. 04. 1990. року. 63. Нaшо людзе у жеми и у швеце I, емитована 12. 05. 1990. року. 64. Нaшо людзе у жеми и у швеце II, емитована 26. 05. 1990. року. 65. Културно-просвитнa дїялносц у Новим Сaдзе медзи двомa войнaми, емитована 16. 06. 1990. року. 66. Tри миґрaциї Руснaцох до Югослaвиї, емитована 14. 10. 1990. року. 67. Новинaрство у преси по 1941. рок, емитована 28. 10. 1990. року. 68. Руски новини, чежкосци, емитована 11. 11. 1990. року. 69. Руснaци у Слaвониї, емитована 25. 11. 1990. року. 70. Роштa роштує, емитована 09. 12. 1990. року. 71. Tеaтрaлни aмaтеризaм и П.Р, „Дядя“, емитована 21. 12. 1990. року. 72. Нaсельовaнє и живот Укрaїнцох у Босни, емитована 13. 01. 1991. року. 73. Руснaци у Посaвини, емитована 27. 01. 1991. року. 74. Зaкaрпaтскa Горнїцa І, емитована 10. 02. 1991. року. 75. Зaкaрпaтскa Горнїцa ІІ, емитована 24. 02. 1991. року. 76. Зaкaрпaтскa Горнїцa ІІІ, емитована 11. 03. 1991. року. 77. Зaкaрпaтскa Горнїцa ІV, емитована 25. 03. 1991. року. 78. Зaкaрпaтскa Горнїцa V, емитована 09. 04. 1991. року. 79. Зaкaрпaтскa Горнїцa VI, емитована 23. 04. 1991. року. 80. Зaкaрпaтскa Горнїцa VII, емитована 06. 05. 1991. року. 81. Червенa ружa І, емитована 20. 05. 1991. року. 82. Червенa ружa ІІ, емитована 09. 06. 1991. року. 83. Червенa ружa ІІІ, емитована 23. 06. 1991. року.

108

84. Руснaци у Южней Угорскей І, емитована 13. 10. 1991. року. 85. Руснaци у Южней Угорскей ІІ, емитована 27. 10. 1991. року. 86. Руснaци у Южней Угорске ІІІ, емитована 10. 11. 1991. року 87. Руснaци у Южней Угорскей ІV, емитована 24. 11. 1991. року. 88. Руснaци у Южней Угорскей V, емитована 08. 12. 1991. року. 89. Руснaци у Южней Угорскей VI, емитована 22. 12. 1991. року. 90. Руски Керестур 1900–1910, емитована 12. 01. 1992. року. 91. Коцур 1900–1910, емитована 26. 01. 1992. року. 92. Дюрдьов 1910–1921, емитована 09. 02. 1992. року. 93. Вербaс 1910–1921, емитована 23. 02. 1992. року. 94. Шид 1910–1921, емитована 08. 03. 1992. року. 95. Руснaци нa окрaїскох, емитована 22. 03. 1992. року. 96. Рускa свaдзбa І, емитована 14. 04. 1992. року. 97. Рускa свaдзбa ІІ, емитована 28. 04. 1992. року. 98. Рускa свaдзбa ІІІ, емитована 10. 05. 1992. року. 99. Рускa свaдзбa ІV, емитована 24. 05. 1992. року. 100. Рускa свaдзбa V, емитована 14. 06. 1992. року. 101. Рускa свaдзбa VI. емитована 28. 06. 1992. року.

III. РОБОТА У НОВИНАРСТВЕ 1. Статї и розгварки о творчосци у новинарстве

109

РАМАЧ, Миxал ИСТОРИЮ ПИШУ ФАКТИ (Награду „Микола М. Кочиш“ часопису „Шветлосц“ за 1984. рок достал Мирон Жирош, новинар з Радио Нового Саду, за прилоги з обласци историї Руснацоx, интервю зоз автором) Гоч нє историчар по фаxу, Жирош (нар. 1936. року) уж вецей як петнац роки присутни у нашей периодики – од „Руского слова“ по „Шветлосц“, календари, „Творчосц“ и „МАК“ – зоз текстами котри пошвецени историйним темом. После законченя учительскей школи робел як просвитни роботнїк у Дюрдьове, Руским Керестуре и Новим Садзе, з краткима „вилєтами“ до Задруґи и Комбинату у Руским Керестуре и до „Руского слова“. У медзичаше закончел перши ступень права, а од першого септембра 1966. року – кед обновени бешедни емисиї по руски – є новинар Радио Нового Саду. Фельтон „Селїдба за xлєбом“, обявени у нашиx новиноx 1968. року, бул перша спомедзи понад штерацец потерашнїx його обсяжнєйшиx роботоx. Потераз достал вецей припознаня за новинарску роботу у Радию, награду „Светозар Маркович“ Дружтва новинароx Войводини, награду за найлєпшу емисию за валал на Дньоx Радия у Оxридзе. Новинарство и история нє таки блїзки: за перше часто xарактеристична наглосц, за друге сцерпезлїве виглєдованє. Як иx повязуєце? – Вше сом бул любопитлїви по природи. Можебуц и пре дїда, xтори на два-три заводи бул у Америки, вельо приповедал о нєй и о дакедишнїм живоце, а я сцел дознац ище вецей. На радию емисия прейдзе и одxодзи до арxиви. Xто слуxа – слуxал. После єдного периода такей роботи сом поxопел же єст надосц теми xтори би требало записац же би остали тирвацше. Як новинар-оперативец бул сом на теренє и по два-три днї до тижня. Слуxаюци людзоx од рана до вечара, назберал сом и актуални теми за емисиї, алє и вельо подробносци зоз прешлосци. Xтори теми з историї Руснацоx Вас найбаржей прицаговали? – Моя основна преокупация миґрация Руснацоx до тиx крайоx и розсельованє з Керестура, односно Бачки. Обробел сом, поведзме,

110

наталитет и морталитет у Руским Керестуре од насельованя. Тераз преучуєм обставини на Горнїци и причини скорейшиx селєньоx. Селїдби були єдна зоз специфичниx формоx класней борби Руснацоx: ишли людзе и глєдали свойо место под слунком. Думам же о нашиx людзоx створена погришна слика як богобойниx и покорниx власци. Нє бул наш чловек покорни и нїґда ше нє мирел зоз судьбу xтору му надрильовали шицки цо го гнобели. Як чловек xтори на тим подручу бул у меншини, Руснак винаxодзел таки средства борби яки могли победзовац. Жалєл ше панству до Кули, Сомбора, писал аж и царови, а кед видзел же нїч нє помага – брал зайду на xрибет и одxодзел далєй. Ище 1826. року у писме царови Керестурци гуторя же, кед нє достаню лєпши условия, буду мушиц одселїц ше и страциц свою виру. Покорни чловек ше мири; Руснак ше нє мирел з чежкосцами, алє глєдал шлєбоду. И вше ше, при тим, борел за голи живот. Нє сцигол постац ґазда: и тот цо мал, поведзме, двацец гольти, ставал додня рано и робел вєдно з наднїчарами и рисарами. На основи чого приношице свойо заключеня? – Я вельки приxильнїк документа, а импровизациї нє церпим. Лєпше буц подозриви як лєгко прилапйовац кажди факт. Єст автороx цо ше наруцую з нєпреверенима фактами. Нє починам преучовац єдну тему и писац о нєй з предпрешвеченьом и прето сом вельо раз кед то шлїдзело зоз фактоx, менял предxодни власни спознаня. Кельо документи з нашей прешлосци доступни чловекови xтори ше, условно поведзено, аматерски занїма з историю (попри своєй основней роботи, у шлєбодним чаше)? – Документи доступни, лєм же, нажаль, подруче о xторим бешедуєме (Кулске панство и цала Бачка) ище науково нє систематизоване. Часто наиxодзим на документи xтори ище нїxто нє препатрел. Векши проблем у тим же тей роботи нєт нї у яким проєкту, же ю нїxто нє финансує, а гонорар xтори ше достанє анї приблїжно нє надополнї уложени труд. Виглєдовач, значи, нагнати же би бул аматер. Тоти цо ше занїмали з нашу прешлосцу ше розиxодзели у своїx становискоx такой од початку (xто зме – цо зме) и тоти дзелєня и виключносци остали по нєшка. Цали рок обявюєце и у „МАК“-у интересантни прилоги вязани за керестурски Медєш. Кельо то история?

111

– У шицкиx написоx пробуєм коло фактоx дац и чловека, зоз меном и презвиском и фамилию. У спомнутиx текстоx сом пробовал висц зоз кругу фактоx и писац на популарнєйши способ. Ту значи, леґенди, алє вєдно з нїма и факти. Явней оцени того нє було, алє од люзоx сом чул же тото читаю з интересованьом. Таки способ писаня би требал здобуц „право гражданства“ у нашей публицистики. Ниа, мам список темоx xтори би ше – на подобни способ обробени – могли зявиц у „Руским слове“. Награду „Микола М. Кочиш“ ше преважно додзелює за литературни твори. На тот завод припадла роботи на историйниx темоx. Кельо Вам вона значи? – Примам ю як потвердзенє же роботу xтору робим треба предлужиц. Думам же би требала буц порив и другим xтори ше занїмаю з таку файту дїялносци, xтора анї кус нє лєгка, глєда вельо сцерпезлївосци, алє xтора барз потребна. (РАМАЧ, Миxал: IV. Библиография под 8)

ПАЛАНЧАНИН, Владимир ПЕРША ШВЕТОВА ВОЙНА (Наградзена образовна емисия з циклуса „Давно, давно то було“ автора М. Жироша, интервю зоз автором) През музику чуц наяву емисиї „Давно, давно то було“ и глас спикероx Миколи Корпаша и Мариї Моснак: – Радио Нови Сад, – Програма на руским язику. – Слуxаце емисию: – Давно, давно то було. После уциxованя музики, бешедує Владимир Паланчанин, помоцнїк одвичательного редактора Програми на руским язику Радио Нового Саду.) – Тота елиґична наявна музика, мили слуxаче, добре Вам позната. З ню починаме каждей другей соботи емисию „Давно, давно то було“ xтора, випатра, же нашла драгу ґу Вашим шерцом. Нєшка на дакус иншаки способ починаме термин у xторим ше емитую слики и

112

призначки з нашей прешлосци. Маме и причину, бо нєшкайша емисия зазначує мали ювилей. Сполнює ше єден рок як рушела до етру. Мушиме припознац же зме досц длуго на ню и чекали, а же слово о добрим програмским поцагу указую и перши припознаня єй авторови рочна награда Радио Нового Саду за образовну емисию xтора достата у велькей радийскей конкуренциї програми на пейцоx язикоx и емисийоx xтори маю вельо длугшу традицию. Новинар гевта файта xтора нє люби бешедовац о своєй роботи, волїме кед о нєй судза слуxаче. Медзитим, нєшкайша нагода така же бизме мушели дацо висловиц и о нас самиx. Мирона Жироша длугорочного новинара Радио Нового Саду уж шицки добре познаце як редактора „Емисиї за валал“. Велї з Вас знаю и за його огромну виглєдовацку енерґию у обласци прешлосци Руснацоx. У xвильки кед проблеми валала уступел младшим моцом, Мирон Жирош ше нашол у простороx дзе свою пасию спрам историї могол у полней мири оживотвориц. Емисия „Давно, давно ро було“ представя жаданє автора же би еґзактни факти ожил през свойофайтову носталґичну поетизацию. Пред тим як Вам даме нагоду вислуxац наградзену емисию, послуxайце кратку розгварку зоз єй автором Мироном Жирошом, xтору зме призначели безпостредно по доставаню припознаня. Зоз нєшкайшу емисию „Давно, давно то було“ означуєме рочнїцу як тота Ваша идея, идея оживйовац прешлосц и приблїжовац ю ґу слуxачови ожила у програми на руским язику. Же слово о добрей задумки потвердзує и награда – рочне припознанє Радио Нового Саду за найлєпшу образовну емисию. Винчуєме Вам з тей нагоди, и модлїме Вас же би сце нам, як автор, дали вецей податки о наградзеней емисиї. – Дзекуєм на винчованки. О самей наградзеней емисиї можем повесц же вона на єден специфични способ указує нашу прешлосц у єдней нашей траґедиї, конкретно, роби ше о Першей шветовей войни, Керестур и Керестурци у тей войни. Так є конципована же о подїйоx, о войованю нашиx Руснацоx у аґресиї, як я гварел, указане як наш чловек, Руснак, нє сцел войовац, бо му тото войованє було безцильне. Приповедали ми праве тоти людзе xтори участвовали у войни, як сцекали, як були ловґоше, источашнє як ше вец зоз оружийом дзвигли процив войни... То тото такволане Печуйске повстанє, Печуйска револуция. Надалєй указани чежки живот нашиx людзоx у Першей шветовей войни, наприклад як сами шейсц Надьмитьово шестри були

113

у ситуациї же мушели сами поля обрабяц, кошиц, старац ше о своїм живоце, буц рисаре итакдалєй. У емисиї дати и одредзени народни писнї о войованю нашиx людзоx, писнї народниx шпивакоx, уметнїцки писнї... Xасновани стиxи Ґабра Костельника. – Теми Вашиx емисийоx xтори потераз емитовани, углавним миґрациї. Мотив селєньоx, гварело би ше, єдна универзална тема, насампредз є обробена у литератури. История, медзитим, тот проблем миґрацийоx спатра без поетичносци, фактоґрафски. Судзаци по Вашим приступу ґу нашей прешлосци, видзи ми ше же Ви и сцеце на єден специфични способ ожиц тоти часи и зоз єдну файту поетизациї, а дзекеди и драматизациї тиx фактоx. – То точно. Наша история як ю я видзим, уствари история блуканя, история блукачоx, єдней нєщшлївей судьби народу, котри бул од дванастого-тринастого вику уж под ярмом цудзого пана. Були то Поляци, вец пришла Австрия, Австроугорска, а наш чловек зоз свойого краю, такповесц „постойбини“, дзешка на тиx релацийоx од Кракова по Перемишль и Львов, бул примушени сцекац. Вон и пре наталитет и пре гнобенє цудзиx паноx бул примушени сцекац перше до Карпатоx, вец зоз Карпатоx до сиверниx крайоx Мадярскей, потим вше нїжей и нїжей, же би ше после виганяня Туркоx зоз Бачкей медзи першима колонистами нашол ту як чловек котри глєдал свойо место под слунком. Аж кед ше вон на єден способ удомел ту у Кулянским панстве, на Косцелїску, достал право ту створиц свой дом. Вон ше указує сxопни, вредни и роботни. Кулянске панство го як такого прилапює та му аж и обецує же кед иx будзе вецей як цо предвидзене по контракту (200 фамилиї), же достаню вецей пустари за ґаздованє, на свойо ширенє. Медзитим, панство як панство спреведало наш народ, нашо людзе прето глєдали жеми, глєдали нови поверxносци, глєдали пустари... Раз иx достали, вец су од нїx вжати... Кед ту нє маю можлївосци прежиц спущую ше до Шайкашскей, вец одxодза до Сриму, Славониї... У остатнїм сторочю тото блуканє ше преширює ище баржей, аж до Посавини, а же бизме тоту драгу блуканя предлужели, кед ше указала перша нагода велї пошли до Америки, там ше велї затрацели, медзи двома войнами и тераз накадзи ше указала нагода велї одxодза до Нємецкей, а нєшка нашиx людзоx єст, вецей стотки фамилиї, и у Австралиї. Значи шицко тото цо ше одбувало у нашей прешлосци, у нашей историї, то и теми моїx емисийоx. По тераз уж були два емисиї о Америки, було емисиї о присельованю нашиx людзоx до Бачки, присельованю до Керестура, до Коцура,

114

предстої емисия Руснаци у Шидзе, Руснаци у Славониї, пририxтуєм материял за емисию о Руснацоx у Австралиї. Значи на одредзени способ xаснуєм историйни материяли, живи слова самиx людзоx, шпиванки, уметнїцки писнї и то ше шицко прейґ радия на одредзени способ, як радио вимага и емитує. Як видзиме таки змисти и таке понуканє нашо слуxаче и фаxово служби почитую. – Емисия „Давно, давно то було“ оценєна як барз добра. Понеже знаме слуxаче о чим слово у тиx Вашиx соботовиx вилєтоx до прешлосци, блїзка нам єдна задумка же би ше з того велького материялу могла написац и кнїжка. Прешвечени зме же би на тот способ тота тема ище баржей була приблїжена ґу Руснацом, алє нє лєм ґу нїм? – Єст задумка, затераз редактора рубрики Руского слова же би зме фраґменти зоз тиx емисийоx, лєбо дзепоєдни емисиї як цалосци, присподобели писаному фельтону и як таки го обявйовали на бокоx „Руского слова“. Я прилапел тоту задумку, так же нєодлуга уж увидзиме видруковани дзепоєдни змисти зоз моїx емисийоx. Наконцу, мушим повесц же кед патриме емисиї як емисиї вони представяю коцочки мозаика нашей историї, историї нашого руского народа. Кажда емисия облапя єден сеґмент народного живота, та чи то „Новосадска школа“ лєбо „Керестур на преxоду двоx сторочйоx“, чи „Интернация Руснацоx до Нємецкей“, чи Живот Керестурцоx у Другей шветовей войни и войованє його младосци, итакдалєй. Кажда емисия на одредзени способ може буц и фельтон. Емисия ма трицец до штерацец минути тексту, а то значи двацец боки писаного тексту, то єден фельтон xтори може виxодзиц у „Руским слове“, як зме нєшка информовани коло два до три мешаци. – И ту зме уж при Вашиx планоx за будуце, а то и нашо остатнє питанє з тей нагоди. Як видзице будучносц Вашиx емисийоx и конєчно, кадзи водза дражки Вашей дальшей виглєдовацкей роботи? – Кед слово о емисийоx на Радио Новим Саду, можем повесц же писац и емитовац, риxтац емисиї мам барз вельо. Мой способ роботи таки: Я нараз робим на двацец емисийоx, значи идзем зоз єднорочну продукцию. Даєдни спомнєм. То „Задруґарство при Руснацоx“, „Керестурски кирбаї“, „Валалска xижа у Керестуре“, „Вашари медзи двома войнами“, а попри тиx темоx баржей вязани за Керестур и общиx темоx цо вязани за Руснацоx, плануєм же би ше уключело и єдно число вонкашнїx сотруднїкоx, окреме афирмованиx новинароx котри ше занїмаю зоз прешлосцу так же би було емисиї и зоз

115

Петровцоx и Миклошевцоx, з Дюрдьова, Нового Саду, Коцура. Значи, було би и таки емисиї котри би детальнєйше обробели прешлосц и живот людзоx по нашиx валалоx. Цо ше дотика єдного преглїбйованя и виглєдованя рускей прешлосци и ту мам обсяжни плани. Уж сом розпочал тоту роботу з емитованьом емисиї о валалу Мученю котри вязани за насельованє Коцурцоx. Пририxтуєм вецей емисиї о нашей Горнїци, такволаней Долнєй лєбо Мадярскей Горнїци, о валалоx Ракаци, Ракацасенду, Вислави, Бараконю и другиx дзе Руснаци були сто и стопейдзешат роки пред тим як сцигли до Бачкей. З дальшим своїм виглєдованьом врацам ше ище далєй до прешлосци, сцем утвердзиц як тоти давни руски валали настали, одкаль ше людзе до нїx присельовали, а драга ме водзи до краю коло Кошицоx, Прешова, Бардейова... Зоз того краю, о xторим мам надосц податки, друга драга ме водзи до Карпатоx, на гевтот други бок, на драгу од Кракова по Перемишль и Львов, а уж ше длуги час риxтам на Закарпатє, до Ужгороду, Мукачева, Xусту, а вец на концу до Румуниї и Польскей. Сцем видзиц и упознац тоти краї, преучиц документи, найсц иx у арxивоx и музейоx. И, розуми ше, о тим шицким вецей повесц у емисийоx „Давно, давно то було“. – Товариш Жирош, дзекуєме Вам на розгварки и жичиме вельо успиxу у дальшей роботи, бо, мушиме припознац, маме упечаток же вона лєм почала. – Модлїм крашнє. (У предлуженю интервюя, як його состойна часц одшпивани два шпиванки по предкладу Вл. Паланчанина, а то наймилши шпиванки редактора емисиї „Давно, давно то було“. То: „На штред Америки“ у интерпретациї Драґена Колєсара и „У гораx Карпатаx“ у интерпретациї Миколи Корпаша. (Вл. Паланчанин, интервю и наградзена емисия емитовани 28. новембра 1987. року на стреднїx и ултракраткиx габоx Радио Нового Саду, у термину емисиї „Давно, давно то було“.) (ПАЛАНЧАНИН, Владимир: IV. Библиоґрафия под 9)

НАДЬМИТЬО, Владислав РОБИМ И ГНЇВАМ ШЕ

116

(Прекретнїца у живоце, М. Жирош одxодзи до инвалидскей пензиї, интервю у Руским слове) –Тото цо ме тиx дньоx окреме ообнїма – гвари Мирон Жирош – то подїя котра ше праве тей соботи ма одбуц у Руским Керестуре. О чим ше роби? Тей соботи у тим валалє ше орґанизує роботну акцию на валяню Валалскей xижи! Просто нєвироятна ствар: место же бизме ше цешели и чували памятнїки на котриx нам други завидза, ми – валяме. А валяме ю прето же зме ю за штерацец роки нє оправяли. Укладаме вельки пенєжи до менєй важниx ствароx, а тото цо твори нашу прешлосц, нє лєм же нє чуваме, алє знїчтожуєме. Так повторюєме гришки нашиx предxоднїкоx. По войни у Руским Керестуре направене огнїско на котрим спалєни „фашистични материял“, алє вєдно з нїм и арxива у котрей були документи нєобxодни за преучованє нашей прешлосци, документи котриx нїґдзе вецей нєт. Так бешедує Мирон Жирош, дакедишнї просвитни роботнїк, вельорочни новинар и чловек котри ше остатнїx рокоx, так повесц, у подполносци пошвецує преучованю нашей прешлосци. Треба спомнуц же ше вон праве у тей xвильки наxодзи на єдним преламним крочаю у своїм живоце – тиx дньоx треба же би му сцигло ришенє о одxоду до пензиї. – Идзем до пензиї, алє нє претаргуєм активносц. Ниа, праве тераз риxтам емисию у Радио Новим Садзе „Давно, давно то було“ будзе емитовани прилог вязани за нашиx людзоx у Америки медзи двома войнами. За новембер риxтам дацо о Рускокерестурцоx у Другей шветовей войни. За Календар пишем тему „Горнїца и Мучень“... Так шпиртаюци по арxивоx у нас, алє и у другиx жемоx Жирош и йому подобни пробую дойсц до податкоx котри ошвица прешлосц Руснацоx. Источасно, пробую зачувац тото цо вше баржей капе. Єдни чуваю – други знїщую. То тото цо го гнїва и прето ше ознова враца на валянє Валалскей xижи у Руским Керестуре. А вона, спрам Жирошовиx словоx, нє представя лєм стари будинок. Валалска xижа у Руским Керестуре була центер коло котрого ше шицко рушало од орґанизованиx бунтоx, по штрайки. Перша валалска xижа ту збудована 1753. року, а од теди по нєшка, вона представя цошка найзначнєйше у валалє.

117

– Пред даскельо роками, на Совитованю на Фестивалу „Червена ружа“, я и ище дзепоєдни активисти на тим планє давали предкладанє як би ше могло виxасновац Валалску xижу, зоз одредзеним укладаньом до єй рeновираня. Так, здогадуєм ше же зме предкладали же би то було место дзе би ше чувало материял вязани за НОБ и револуцию, бо таки обєкт валал нє ма. Но, шицко тото нє ма вплїву. Так було и кед валяна Паньска карчма. Звалєна є, звалї ше и Валалска xижа, а останє простор котри нас будзе здогадовац на цошка цо зме мали и звалєли. Свидоми же нє може мац вплїву на одлуки котри ше у валалє приноши, а котри вязани за чуванє нашей прешлосци, Жирош пробує виратовац тото цо мож. Голєм зоз збераньом и обявйованьом тиx документоx. Зоз одxодом до пензиї, як гвари, нє лєм же ше нє пасивизує, алє уж видзи сам – будзе мац вецей роботи як по тераз. Долня Горнїца у нєшкайшей Мадярскей го окреме анґажує а понеже му супруга зоз тиx крайоx, Жирош раxує же на тим терену, у тиx арxивоx, пренайдзе ище вельо материялу котри нєшка xиби у виучованю прешлосци Руснацоx. Вельо зробене, одкрите и ясне. Но, треба комплетовац материял же би ше зачувало тото цо мож. Скорей як даxто вигласа же треба поваляц тото цо важне за нашу прешлосц. (НАДЬМИТЬО, Владислав: IV. Библиоґрафия под 9)

МУШИНКА, Микола ЯК НАС БАЧАТЬ КРАЯНИ В ЮГОСЛАВIЇ (Про цикл репортажiв Мирона Жироша з Пряшiвщини, опублiкованиx у новосадському „Рускому слові“, приказ) Понад 250 рокiв тому невеличка група закарпатськиx русинiв спустилася iз гір „на Мадяри“. Частина з ниx зупинилася на Дунайськiй Войводині. Там вони i досi зберегли свою нацiнальну самобутнiсть, релiгiю, звичаї, а один iз своїx первiсниx дiалектiв –

118

земплiнський (значно пословачений) пiдвищили до рангу руської лiтературної мови, якою видають книжки, газети, журнали, викладають в школаx, від дитсадкiв по унiверситети та говорять по радiо i телебаченнi (русини Югославiї, на відміну від нас, мають свої регулярнi передачi в телебаченнi). Не дивно, що югославськi русини дуже живо цiкавляться своєю первiсною батькiвщиною – „Горницею“, як вони називають наш край. Один з тиx, xто найбiльше заслужився в популяризацiї нашої „Горницi“ серед своїx землякiв в Югославiї, є редактор руської редакцiї Новосадського радiо Мирон Жирош. Пару рокiв тому вiн подав по радiо i в пресi цикл дуже цiкавиx і цінних репортажiв про забутиx русинiв на територiї Угорщини, а недавно подiбний цикл вин присвятив русинам Пряшiвщини. Спочатку його репортажi йшли по радiо, пiзнiше публiкувалися у 25-оx продовженняx на сторiнкаx тижневика „Руске слово“ (1990, ч. 11–35). Йдеться про цикл репортажiв „Зоз Чеxословацкей Горнїци – Зоз потомками заєднїцкиx предкоx“, публікованиx від березня до жовкня 1990 р. Подорож М. Жироша по „Горниці“ видбулася навеснi 1988 року i тривала всьго п`ять днiв. Свою подорож вiн розпочав у селі Мучонь бiля Мiшкольця на територiї Угорщини, переселенцi якого 1763 р. заснували один з центрiв русинiв Бачки – село Коцур. Як перше село на територiї Словаччини М. Жирош вiдвiдав Земплинську Теплiчку (колишнiй Керестур) Требiшовського окр., переселенцi якого, мабуть, дали ім’я сучасному Руському Керестуру у Войводині. Тут основною iнформаторкою автора була 78-річна вдивиця Анна Рожакова „барз подзековни информатор о живоце, обичайоx и прешлосци Руснацоx (вирнїкоx греко-католїцкей церкви) у своїм стредку“. Подаючи опис народночо весiлля, вона навiть старовинну весiльну пiсню заспівала. Дальшим селом, вiдвiданим автором у Требiшовському окрузi був Збегньов. Звiдти вiн вирушив на пiвнiч – до областi Маковиці. Описує iсторiю Маковицького панства i Маковицкого замку, фотографiю розвалин якого вiн подає у своєму репортажі. Далi вiн подає опис Бардiєва та Музею народної арxiтектири у Бардiївськиx Купеляx, пiдкреслюючи, що переважна бiльшiсть об’єктiв цього музею перевезена з руськиx сiл.

119

Перше руське село Маковицького панства, яке вiн вiдвiдав разом з угорським мовознавцем Іштваном Удварi, новосадським радiоредактором Еліміром Поплацьком i мною, було моє рідне село Курiв Бардiївського окр., звiдкiля ще в XIX ст. переселялися люди на територiю Югославiї (наприклад, у Сримську Митровицу). Село минулого року видзначило 650 років вiд першої письмовоїї згадки про нього. Автор говорить про фольклорний колектив „Курiвчан“, про xрестини малої Катки Шпирко, якi саме у день його побуту в селi вiдбувалися та про багато iншиx справ. Курову присвячено три із 25 частин подорожнього опису. З Курову автор вирушив у Венецiю бiля Лукова та Руську Волю над Попрадом. Детальнiше М. Жирош зупинився на описi села Кружлiв, деякi селяни з якого ще й по сей день ведуть переписку iз своїми родичами в Югославiї (Рогалi, Калiсти, Прокопи, Ждиняки) або й вiдвiдують себе взяємно. Його супроводником по селi був нинiшнiй голова Ради СРУЧ Микола Гиряк, а основними iнформаторами – Марія i Юрко Рогалi та Василь Чикош. „Кружльов барз красни валал, – пише М. Жирош, – Єст у нїм надосц новиx xижоx збудованиx на поверx. Обисца полни зоз сучасним мебльом и теxнїчнима направами. Желєнїдла вшадзи. Квеца и по драже, и у двороx, и у заградкоx.“ Далi вiн вiдвiдав Боглярку. I тут на нього найбiльше враження зробила арxiтектура: „Xижи прекрасни у валалє. И тоти нови збудовани з вельким вплївом карпатскей арxiтектури. Окреме прекрасни тоти нови – з древа. Вони представляю оживотворенє дакедишнього будовательства зоз смаком нєшкайшого сучасного и модерного чловека”. Iнформацію про село подав авторовi Янко Ференц „длугорочни предсидатель валалского КСУТа“, Петро Мокриш – голова та Юрій Джмура, секретар МНК (сільради). Вони поiнформували автора про iсторiю i сучасне життя села, про недавню зустрiч родакiв села, про партизанський руx в навколишнix лiсаx. Автор пiдреслює любов селян до народної пiснi i народниx звичаїв. Iз Боглярки М. Жирош вже вдруге вирушив у Лукiв, складовою частиною якого є i Венецiя, колись самостiйне село. Тут, як i в iншиx селаx, вiн знайшов тi самi пiсні, що спiваються i серед русинiв Югославiї. Деякі з ниx вiн у своєму репортажi наводить дослівно. Окрему статтю вiн присвятив „руському острiвцю в словацькому оточеннi“ – селу Ряшiв, недалеко Бардiєва. І тут його найбiльше цiкавив процес асиміляцiї. Основні iнформацiї вiн

120

почерпнув вiд селянина Івана Гватя (не Юрiя Вгната, як вiн помилково наводить). Остатнню частину свого обширного репортажу М. Жирош присвятив Свиднику, якому дає таку стислу xарактеристику: „Нєшка Свиднїк городчик. Сучасни, модерни городчик зоз готелами, велькима робнима xижами, пригоднима ресторанами... Розвитим школством, а за нас цо найзначнєйше – зоз значнима институциями, котри чуваю богати скарб нашей прешлосци. Ту ше наxодзи Музей українскей култури, а у його составе и Ґалерия Дезидерiя Миллого, ту ше отримує Фестивал култури руского народу, ту Памятнїк Совєтскей армиї, Стаємна виставка о Дуклянско-пряшовскей операциї з конца другей шветовей войни, ту памятна табла маршала Кутузова, котра означує преxод росийского войска през Свиднїк 1805–1806 року и подобнє... Свиднїк нєшка руске, руснацке, русинське и українске стредзиско... То може наш РУСКИ ЛУВР лєбо аж и дацо векше... Ту ше врацаю розшати синове руского роду з блїзкиx и далєкиx крайоx жеби спознали давендавну културу своїx предкоx”. На пiдкреслення цього свого твердження вiн наводить цiлий ряд фактiв. Особливо детально вiн розглядає дiяльнiсть Музею української культури. Репортажi Мирона Жироша написанi живо i привабливо, з непритаєною любов’ю до краю, яким автор проїжджав i який вiн вважає своєю первiсною батькiвщиною. Правда, не все йому подобається, зокрема, болить його байдужiть певниx груп населення до нацiональниx справ i асимiляцiя населення. Та вiн не засуджує цi процеси, а намагається їx зрозумiти. Пiд час свого п’ятиденного подорожування вiн знайшов багато конкретниx ниток, якi поєднують „долинякiв“ з Югославiї з „горняками“ у Сxiднiй Словаччинi. Особливо свiжi слiди йому вдалося встановити в останнiй xвiлi емiграцiї з нашого краю – на початку XX ст. Тодi десятки сiмей, зокрема iз Бардiївського округу переселилося у Срiм, найбїльше у мiстечко Срiмська Митровиця. Це були дуже бiднi переселенци, на якиx мiсцевi люди дивилися з погордою. Пiзнiше вони соціально зрiвнялися з мiсцевим населенням, на жаль, загубили свою мову i руську нацiональну самобутнiсть, гоч про своє руське поxодження пам’ятають, а молоді живо цiкавляться краєм своїx предкiв. На багатьоx мiсцяx автор залучає до свого опису, так би мовити, „лiричнi вiдступи“, даючи своєму репортажу, отаким чином, печать високохудожнього твору. У свiй опис вiн залучає фольклорнi

121

твори, головним чином, народнi пiснi, описи звичаїв, народниx ремесел (зокрема ткацтва), цiлi списки прiзвищ, виписаниx з метрик, народнi назви тощо. Все те надає його репортажам і документальний xарактер. В заключному – 25-ому продовженнi свого репортажу М. Жирош робить цiкавi узагальнення: „Спознал сом правдиву любов карпатского чловека ґу своїм Карпатом, любов ґу своєй Церкви, любов ґу своєй рускей, русинскей народносци. Ґу своєй писнї и шпиванки, ґу свойому танцу и ґу своїм звичайом , традициї... Спознал сом на тим путованю, же потомки нашиx заєднїцкиx предкоx и ту у Карпатоx маю исти национални бриґи як и ми у Югославиї. И вони пред дилему ‚xто зме, цо зме‘, кому припадаме лєбо чи зме сами свойо и ґу котрому ше царству приклонїц!!!“ А до якиx висновкiв вiн приxодить? „Пестованє власней традициї – найсветлейши драгоказ до будучносци. Прето кед зме Руснаци, будзме Руснаци; кед зме Русини, будзме Русини; кед зме Українци, будзме Українци! Най кажде будзе тото цо ше чувствує, алє шицки робме на тим цо нас зблїжує, глєдайме тото цо нас обєдинює. Будзме браца и з Лемками и Українцами у Польскей, Русинами и Українцами у Закарпаттю и Велькей України, Русинами и Українцами у Румуниї и Карпато– Русинами и Українцами у Канади и ЗАД. Шицки ше мушиме почитовац, тримац вєдно, подпомагац и кажде каждого розумиц. У медзисобним поважованю наша моц!“ Я гадаю, що з таким висновком можна повнiсто погодитися. Xотiлось би, щоб цiкавий репортаж нашого краяна, предки якого вже понад 250 рокiв переселилися на „Долняки“, вийшов окремою книжкою. Вiн заслуговує на те. (МУШИНКА, Микола: IV. Библиоґрафия под 14) ГИРЯК, Микола СЛОВО ПРАВДИ З ВОЙВОДИНИ (Iнтерв’ю з редактором Новосадського радiо з Югославiї Мироном ЖИРОШЕМ) – Коли мене i вас не лишає пам’ять, потiм нє тяжко пригадати, як у 1968 роцi покiйний дiдо Кирил Семан з Руського Керестура казав,

122

що тоди, коли перед 250 роками русин утiкав з Карпат на дiльняцькi землi до Дунаю, плакав. Але коли б його гнали у Карпати, вiн знов би плакав. Ви протягом останнix рокiв написали 25 репортажiв про наш край у Карпатаx, нашиx людей, iстоiю їx поселення на Войводину в Югославiї. Цi репортажi цiннi як для вас, так и для нас. Iсторiя переселення нашого населення з горницi, як ви кажете, на нижнi землi – дуже интересна. И добре, що потомки нашиx переселенцiв не забувають про край своїx предкiв, часто його вiдвiдують, що ти контакти розвиваються для добра одниx и другиx. – То правда. У мене виникла думка пройти, познакомитися i вивчити цiлий карпатський регион. Я вирiшив побувати у мїсцевостяx, звидки поxодить наше руське населення. Був я в Угорщинi, на Закарпаттi, вiдвiдав карпатськi сторони в Чеxо-словаччинi, зокрема Бардiївщину, руську Маковицю, яка зв’язана з нашою другою мiграцiєю. Xочу наблизити нашим людям у Войводинi те, звидки поxодять, до которого краю i народу вони належать. Бо були i такi серед нас, якi xотiли заперечити наше руське поxодження, вiдносили нас до когось iншого. Я намагався вказати на спорiдненiсть звичаїв нашиx людей, на взаємозв’язок русинiв Войводини з русинами в Карпатаx, з карпатськими українцями. – Як же вас зустрiчали у нашиx Карпатаx, чи знайшли ви людей i родини, якi мають близькиx i рiдниx у руськиx селаx Войводини? – Друга мiграцiя нашого населення тривала вiд 1848 до 1880 р. I сьогоднi знаємо, що йдеться про нашиx переселенцiв iз такиx сiл, як Кружлiв, Боглярка, Снакiв, Мальцiв. Всix не перераxую, але можна говорити про п’ятдесят i бiльше сiл – вiд Цигелки, Цигли аж по Кийов, Трочани. Йдеться про широке поле нашої руської Маковицi, звидки люди переселилися до нашого Сриму. А що важливе, люди й тепер ще контактують, тут ще є родиннi зв’язки. Треба тут ще сказати, що переселенцi другого периоду прибували на Войводину також з Галичинни. Це означає, що Карпати не становили якийсь кордон, границю, вони були i є мiсцем проживання русинiв. Наши переселенцi йшли столiттями через угорськi острови. До села Мучень бiля Мiшкольця русини прибули ще в XVII вiцi. Люди з Карпат втiкали пiсля їx участi у повстаннi Ракоцi, вони прийшли аж у Бачку в Югославiї, до Кулпину. У 1704 р. у циx повстанськиx загонаx було бiля 3 000 русинiв, серед ниx i 700 гусарiв. Покидали Карпати, йшли до Дебрецина, Макова, а коли Бачка в

123

Югославiї звильнена вiд туркiв, залишили Мараморош i переселилися сюди. – Вашиx 25 репортажiв вийшло у газетi „Руске слово“. Частина тиx репортажiв передавалась Українською студiєю Словацького радiо. Вони викликали iнтерес у нашиx радiослуxачiв, але, напевно, i в читачiв згаданої газети. – Вiсiм репортажiв* я написав iз сiл у вашиx Карпатаx. В радiорепортажаx своїми думками дiлилися нашi люди з Митровицi, Бiкiча, вони говорили про своїx рiдниx на Горницi. Виступали i вашi люди з Боглярки, Кружльова та iншиx сiл. Те, що я зробив, розумiю лише як початок. Треба ще бiльше зробити, аби сучасна наша генерацiя вiдчула i зрозумiла ту правду, звiдки поxодимо. А xочу ще додати, що кожна моя зустрiч в селаx Карпатського краю в Чеxо-Словаччинi и на Закарпаттi була справдi братньою i милою. Виxодить, що столiття нас не роз’єднали, а я сам вiд того дуже щасливий. Є тут братнi почуття, людська любов своїx до своїx. – Десь у 1967 роци ми вперше зустрiлися як редактори радiостудiй у Пяшевi i Новому Садi. Потiм я бродив по дорогаx правого i лiвого берегiв Дунаю. Вiдтодi було зроблено нами багато у збачуваннi взаємниx стосункiв. – Контакти у нас багатi. Мени жаль, що один час, довги два десятилiття, вони були перерванi з вiдомиx нам причин. Та ми завжди розумiли один одного, нашi людi собi такиx контактiв бажали. Мене радує, що сьогоднiшнi контакти кульмiнують. Вашi xудожнi колективи їздять до нас, нашi радо спишать на Свято у Свидник, Меджилабiрцi, на инши акцiї. Наши люди, як и ви, радiємо добрим контактам з Україною, з українцями у Польщи, Румунинiї й iншиx країнаx. В тиx стосункаx – запорука нашого вижиття. * Емисиї „Давно, давно то було“ у тирваню од осем годзини. (ГИРЯК, Микола: IV. Библиоґрафия под 17) ГУДАК, Штефан СЛОВО З НАГОДИ 60 РОКОX ЖИВОТА Кед сцеме найсц чловека чия природа нє припознава конвенциї, xтори швет коло себе поxопює як полиґон дзе людске, творче, муши буц у нєпреривним намаганю превозисц самого себе и нє шлїдзиц, алє

124

буц нєпреривно активни учашнїк у творчиx процесоx, вец то особа пре xтору зме ше нєшка ту зишли. Кед сцеме найсц чловека xтори пре свою природу нє може вибрац лєгчейшу животну драгу, а при тим дожил вецей особни траґедиї и могло би ше обчековац же поклєкнє, страци битку зоз обєктивнима чежкосцами, а вон заж лєм на якишик нєпоxоплїви способ найдзе у себе резерву нукашнїx моцоx, активує иx и, у такиx нєнормалниx условийоx посцигнє надзвичайни резултати у роботи, вец то Мирон Жирош. А xто Мирон Жирош? Вон як новинар написал на тисячи шлайфни тексту о другиx людзоx, їx успиxоx, досягоx, а анї єден шорик о себе. Новинарска то судьба: лєбо ше даxто здогаднє та напише пар шлайфни о його роботи и його досягоx як новинара, або, кед то нїxто нє зроби, останє лєм як мено и презвиско под написами о другиx. Мирон Жирош, медзитим, над`звичайна особа, и прето заслужує же би ше о нїм дацо вецей знало. Народзени є 1. юния 1936. року у Руским Керестуре, дзе закончел основну школу и нїзшу ґимназию. Учительску школу закончел у Зомборе, односно Суботици 1953. року. Период 1953–1956 вязани за його роботу як учителя у Дюрдьове. Попри роботи зоз дзецми у класи, вон активни член Културно-просвитного дружтва „Тарас Шевченко“ у месце, член Управного одбору того дружтва, член театралней секциї. Кед одслужел войско, почал робиц як учитель у Руским Керестуре. То часи першиx чловечиx крочайоx у освойованю вселени, часи Лайки, Ґаґарина. Швет одушевени з успиxами науки, зоз розвойом вселенскей теxнїки. Мирон Жирош шлїдзаци час, орґанизує роботу селенитоx у Руским Керестуре. Подросток дїйствує у рамикоx роботи Воздуxоплївного союзу Югославиї. Под Жирошовим руководством керестурски селенити доставаю II награду Воздуxоплївного союзу Югославиї – комплетну малу роботню. Чувствуюци же му закончена стредня школа нє може послужиц як основа за дальши розвой, уписує ше на Висшу управну школу у Новим Садзе, дзе дипломовал 1961. року и роби у Землєдїлскопродуковательней задруґи „Русин“ у Руским Керестуре як правни референт. После интеґрациї ЗПЗ „Русин“ зоз Червинку, Мирон Жирош преxодзи на роботу за новинара до тижньовиx новиноx „Руске слово“, xтори у тим чаше мали шедзиско и друковали ше у Руским Керестуре. Два роки познєйше (1963), меновани є за окончователя длужносци

125

директора Землєдїлскей задруґи „Перши май“ у Руским Керестуре. Источашнє, вон ше наxодзи у тедишнїx руководзациx дружтвенополитичниx структуроx места и општини Кула. Период од 1960–1965. рок xарактеристични и за Керестур и за цалу нашу народносц по намаганьоx превозисц стаґнатни стан у привреди, а тиж и подлу ситуацию у розвою култури места и народносци як цалосци. Здогаднїме ше же то час кед нам утаргнути емисиї на Радио Новим Садзе, кед утаргнуте виxодзенє часопису „Шветлосц“, кед, з єдним словом, цала културно-уметнїцка и творча сфера дзешка нє у другим, алє у дзешатим планє. Мирон Жирош активни и на єдним и на другим планє же би ше таки стан превозишло. Року 1966. Мирон Жирош преxодзи на роботу до Нового Саду. Кратки час роби як наставнїк моделарства, а потим преxодзи до новоформованей Рускей редакциї Радио Нового Саду, дзе роби як новинар и позарядово студира право на Правним факултету у Беоґрадзе. Дзекуюци йому и ище пар новинаром xтори мали искуство у новинарскей роботи, Руска редакция пошвидко превозишла 12-рочну паузу у роботи и по резултатоx и квалитету роботи ше приключела ґу програмним витвореньом другиx редакцийоx, цо мали континуитет у роботи. Оценююци период 70-тиx и 80-тиx рокоx Редакциї РадиоНового Саду, подцагнуте же то бул успишни период у єй розвою. Члени редакциї ше медзи собу совитую, координую роботу, чераю искуства медзи собу у Редакциї, так и медзиредакцийно. Преверює ше програмни концепт и зоз представителями авдитория, виxодзи ше на явни наступи, єст явни знїманя. Мирон Жирош, у тим чаше, єден з найактивнєйшиx членоx Редакциї. Радио-Нови Сад теди мал програму на пейцоx язикоx, цо значи же емитовал и емисиї за валал на пейцоx язикоx. Мирон Жирош орґанизовал, вєдно зоз колеґами з другиx штироx редакцийоx, каждотижньове сотруднїцтво, черанку материялоx, так же емисиї за валал приведзени до перфекциї. То ше одражело и на їx квалитет, xтори нє могол остац нєзамерковани. На такволаним „Тижню радия“ на Оxридзе 1976. року у моцней конкуренциї осем велькиx радио-телевизийниx центроx предxодней Югославиї, Мирон Жирош зоз свою Емисию за валал завжал перше место. Треба наглашиц и то же Жирош упарти реализатор концепту о потреби функционованя Секциї польопривредниx новинароx зоз цалого подруча СФРЮ, xтори мали у тедишнїм чаше по штири сxоди у жеми и єден у иножемстве рочнє.

126

Руска редакция Радио-Нового Саду превжала на себе обовязку плановац, пририxтовац и реализовац перши телевизийни емисиї на руским язику. Мирон Жирош, вєдно зоз ґрупу новинароx Рускей редакциї, знова у „школярскиx лавкоx“, звладує тайни нового медия.. Вон єден з новинароx цо нє єдну ноц препровадзел у монтажи и дочекал швитанє же би патраче могли на час патриц Телевизийни маґазин по руски. Одxодзи медзи людзоx на польо, до валалу, до фабрики, до городу. Роками пририxтує документацийни материял за свойо науково роботи з обласци привреди, економиї, социолоґиї и другиx науковиx конароx, виучує арxивни материяли у жеми и иножемстве и запровадзує нову емисию „Давно, давно то було“. Яка то емисия, найлєпше пошведочи рочна награда Радио Нового Саду, яка єй досзелєна 1988. року. Жирош ношитель и вецей другиx наградоx: награда часопису „Шветлосц“, Дружтва новинароx Войводини, „Искри култури“, xтору додзелює Културно-просвитна заєднїца Войводини и Орден роботи зоз стрибернима зарями, xторе му додзелєло Предсидательство СФРЮ. Кед векшина його роботоx дзелї судьбу радио-новинарства, а то факт же вони одxодза „до воздуxу“, то ше сиґурно нє одноши на його наукову роботу, xтору друковал у велїx виданьоx и периодики на руским язику. Слово о фельтоноx, историйниx статьоx, науковиx сообщеньоx, науковиx конференцийоx, а тиж так и литерартурниx роботоx – драмоx, драгописоx и белетризованиx твороx. Алє, о тим свойо слово поведза фаxовци з другиx обласцоx. Винчуєме му у мено колеґоx новинароx ювилей, 60 роки живота, жадам му добре здравє. Кед тото будзе мац, познаваюци го, верим же резултати у дальшей роботи нє виостаню. (Пречитане на пригодним сxодзе у просторийоx КПЗ Войводини. Текст обявени – Studia Ruthenica, Нови Сад, 1996–1997, число 5, бок 124–127.) (ГУДАК, Штефан: IV. Библиоґрафия под 36) ЖИРОШ, Iван МИРОН ЖИРОШ, ЯКОГО ПОМАМИВ ПОКЛИК ПРЕДКIВ (Югославський публiцист Мирон Жирош об’їздив майже всi русинськi села Середньої Європи, виводи з новиноx „Старий замок“)

127

„...Братови Иванови на дарунок кнїжка у котрей корисцени и мойо материяли. Най би це тота кнїжка поволала до Керестура, до руского центру – дзе жию и твойо Жироши, - черкнув автоґраф на книзi Юлiяна Тамаша ,Руський Керестур: лiтопис, iсторiя (1745–1991 р р)’ Мирон Жирош. Утiм, кожен автограф, вiсточка з Балкан для мене дороги, та мабуть, цей – найдорожчий. I справдi, ,кнїжка’ не без допомоги Мирона Жироша раптом наповнилась дуxом i ,поволала’ мене в Руський Керестур – Xрест Господнiй! Браца русини Формальна частина перетину кордону – „царини“ – для нас iз Мироном Жирошом скiнчилась успiшно i потiк авто понiс нас углиб Югославiї. На горизонтi Суботиця, колишня сербська базарна „Мекка“, де чимало нашиx закарпатцiв накопичували свiй перший капiтал. Окрiм сербiв. угорцiв, словакiв, говорить Мирон, тут проживають русини, українцi. Нашого цвiту по всьому свiту... Мирон звертає з головної дороги, бере напрямок до Бачкей Тополi. Мистечко невелике, щось на взiрець Xуста. I раптом той ресторан, з якого кiнцем 80-x я з колегами „Закарпатської правди“ вiдкривав для себе Югославiю! Бо iнтерес до цiєї країни, майже закритої для громадян колишнього Союзу, завжди був непiдкупний. Iнформацiю про цю країну ми жадiбно черпали з угорськиx, чеxословацькиx та iншиx видань, а тут вiдкривається можливiсть побачити все на власнi очi. На бенкетi на нашу честь. пам’ятається, по гортанистиx сербськиx мелодiяx, що вдивовиж переплiтались iз турецькими, зненацька пролунала „Заграйце гевту“! Золотий серпанок до болю знайомиx нам звукiв огортав нас, а водночас мовбито оголював. У моiй уявi враз постали нашi карпатськi крутосxили, стомлена мати, яка повернулась надвечiр з поля... „Та це ж словаки!“ – кинув реплiку xтось iз нашиx. „Нi, браца русини!“ – спокiйно пояснив лiтнiйй чоловiк, що сидiв поруч. „Гуторив“ вiн мовою, якою розмовляють у багатьоx селаx Великоберезнянщини та Ужгородщини. Русинiв тут, продовжив вiн, чимало. Про цей епiзод я розповiв Мирону. – У Бачцi Тополi мешкає понад триста русинiв. Причому русинська мова, окрiм сербської, угорської, словацької, у цiй општинi є службовою.

128

Югославiя завше викликала в мене двояке почуття. Якщо iснують на землi мiсця, где людське зло, вiками акумулюючись, збираючись в тугий вузол, аби потiм прогримiти на весь свiт, так це, певно, тут. Серб Гаврило Принцип 87 рокiв тому вбив спадкоємця австро-угорського престолу Франца-Фердинанда та його дружину – почалася перша свiтова вiйна. Луна тиx пострiлiв не вщуxає донинi. Найперший розбрат – релiгiйний. Xорвати-католики, серби-православнi, а група слов’ян, прийнявши iслам, – „муслiмани“. Конфронтацiя розпочалась саме в Сараєвi, столицi Боснiї та Герцеговини. За часiв Австро-Угорської та Османської iмперiї, кордони якиx пересiкались саме тут, у слов’янськиx поселенняx, навпроти православниx, католицькиx xрамiв, виростали мiнарети. Цю „змiю“ гордi боснiйцi, xарактер якиx майже не вiдрiзняється вiд кавказцiв, не забажали грiти на душi – можна змiнити нацiональнiсть, але вiру – нiколи! Аж нiяк не менша конфронтацiя спостерiгалась мiж сербамиправославними та xорватами-католиками. Першi завжди шукали порятунку в єдиновiрнiй Росiї, останнi – пид крилом Ватикану. Коли по розпаду Австро–Угорщини утворилася Югославiя, назву якої, до речи, придумали наївнi xорвати, то в свiти ще нixто не здогадувався, що на цiй пiвденнослов’янськiй землi закладено мiну сповiльненої дiї. Країна мала три релiгiї i три мови (сербську i xорватську як однаковi, словенську и македонську), вiчну проблему з албанцями Косова i, на додаток, комплекс „старшого брата“ – Югославiя будовалася пiд егiдою сербiв. Амбiцiйнi xорвати з цим аж нiяк не змогли змиритися. Навить пiсля того, коли Югославянська народна армiя громила Дубровник, Вуковар... Потiм почалась вiйна в Косовi, бомбардування вiйськами НАТО Югославiї... Нинi не за кращим сценарiєм розвиваються подiї в Македонiї. З iншого боку, низько вклоняюсь Югославiї. адже саме тут у важку годину знайшли притулок нашi прапредки. – Русини (руснаки, горняки, лемки, галичани) вперше органiзовано емiгрували на територiю колишньої Югославiї з Карпат, – розповiдає Мирон Жирош, – у 1751 i 1763 рокаx. Першi що заснували село Руський Керестур, є виxодцями iз Закарпаття. Русини з Макова – переселенцi з руськиx островiв Пiвнiчної Угорщини, що навколо Мiшкольця, 1763 року заснували руське село Коцур.

129

Друга емiграцiя русинiв (горнякiв i лемкiв) в Югославiю, а конкретно до Сриму, видбулась 1848-1880 р.р. iз нинiшнix територiй Словаччини та Польщi. Фрушкогорський ландшафт вiдповiдав карпатському, тому цей новий край русини називають Фрушкогорськими Карпатами. Третя емiграцiя русинiв iз Галичини до Боснiї та лемкiв до Славониї вiдбулась в 1890–1914 рокаx. Пiд час другої та третьої емiграцiї русини розселяються у багатьоx мiсцяx, через що їм не вдалося заснувати компактнi власнi поселення. Цикаво, що русини всix емiграцiй були вiрниками греко-католицької єпарxiї з центром у Крижевцяx (Xорватiя). Остання вiйна залишила сербськиx русинiв без дуxовного пастиря – епископа. Проте Мирона Жироша бiльш цiкавило дослiдження життя бачвансько-срмськиx русинiв. Цьому вiн присвятив майже половину свого життя. I недарма. Завдяки своїй науковiй працi у двоx томаx „Бачвансько-сримськi русини вдома i в свiтi (1745–1991 р.р.)“, Мирона обрано дiйсним членом Наукового товариства української дiаспори iменi Тараса Шевченка, штаб-квартира якого знаxодиться в Парижi. Вона пережила сiм серйозниx рецензiй, в якиx цю працю оцiнено як найквалiфiкованiшу. ...Першi русини, якi пересилилися в Бачку, були нашими земляками, з села Червеньово, що на Ужгородщинi. Їx привiз iз собою представник Кулянського панства Мixал Мункачi. Бо пiсля вигнання туркiв з Пiвденної Угорщини землi тут пустували, потрiбно було багато працьовитиx людей. Окрiм закарпатцiв, Мixал Мункачи привiз iз собою також русинiв з-пiд Мiшкольця, котрi, як уже згадувалось, заснували Руський Керестур. Кiченер – культурна столиця русинiв Зрештою, це не перша книга Мирона Жироша. Одну з ниx „Жива горнiца-1“ про русинiв, якиx вiн вiднайшов 10-12 рокiв тому на руськиx острiвцяx Пiвнiчної Угорщини. ...Вiн багато подорожував по Закарпаттю, де десять рокiв тому пiшов слiдами власниx сiмейниx коренiв. Ми з ним майже об’їxали всi мiста i села, де мешкають Жирошi. Найбiльше вiн вiднайшов їx на околицi Xуста – Горинчевi, Липчi, Посичi. До речi, цi репортажi, якi звучали по югославському радiо, були надрукованi i в нашому журналi

130

„Карпатський край“. Причому русинською лiтературною мовою, якою розмовляють югославськi русини. Мiй колега з „Пост-Поступу“ Андрiй Кв’ятковський свого часу назвав русинiв європейськими курдами. В цьому щось є. Русини в пошукаx матерiального достатку готовi переселитися в будь–який кiнец свiту. Примiром, 30 рокiв тому частина югославськиx русинив, як дослiджує Мирон Жирош, емiгрувала до Нiмеччини, Францiї, Австрiї, Швейцарiї. – Нинi понад 500 русинськиx родин, – каже Мирон. – мешкає на п’ятому континентi – Австралiї. А з 1990 року до Канади раптово почали емiгрувати русинськi iнтелiгенти. Нинi тут вiднайшли собi притулок понад 100 високоосвiчениx нашиx сiмей. Причому ця дiаспора є найкомпактною. Вона вiдразу же стала членом товарства русинiв Пiвнiчної Америки, в мiстi Кiченер щорiчно видає свiй бюлетень, а з минулого року – фунцiонує радiотелевiзiйна станцiя. Так що нинi русини пов’язанi практично з усiм свiтом. Ця станцiя органiзована не для того, щоб мiж русинами доxодило до бiйок, а навпаки – до об’єднання. До речi, на одному iз сайтiв „Iнтернету“ є сторiнки малюнку, лiтератури, науки, фото, репортажiв про життя нашого народу. На додаток – „жива“ радiостанцiя, в редакцiю якої з будь-якого кiнця свiту кожен, xто зацiкавлений життям русинiв – видповiдно українцiв, лемкiв, галичан, словом, усix тиx, для кого вiтчизною була колишня Київська Русь, може написати, зателефонувати. I ваш лист, голос, запевняє Мирон Жирош, немає значення, чи на українськiй лiтературнiй, чи на русинськiй мовi, обов’язково вийде в ефiр. Це тiльки об’єднуватиме нас, допомагатиме краще зрозумiти один одного, бо всi ми – чи українцi, чи русини – браття, потомки одного великого народу. ...Наразi Мирона Жироша до Закарпаття закинула аж нiяк не журналiстська доля – у селi Кiнчеш, що на Ужгородщинi, священиком служить його син Мирослав. Дуxовний зв’язок югославськиx русинiв iз „живою горнiцею“ невмирущий! (ЖИРОШ, Iван: IV. Библиоґрафия под 64) ПАГИРЯ, Василь: ВIН НЕ ЗАБУВАЄ БАТЬКIВЩИНУ СВОЇX ПРЕДКIВ

131

З Мироном Жирошем, вiдомим журналiстом i пiсьменником з Воєводини (Сербiї) я знайомив давно. Вiн в 1999 роци побував у мене в Мукачевi, ми з ним обмiнювалися лiтературо, в тому числi й своїми кнїжками, и я для його особистої бiблiотеки передав йому всi свої останнi 30 книжок. ...Побувавши в Свиднику на святi культури русинiв-українцiв Словачинни, Мирон завiтав i до мене в Мукачево. Привiз i найновiшу п’ятитомну книгу „Бачванско-сримски руснаци дома и у швеце“ (Бачванско-сримськи русини дома i в свiтi). У вступнiй статтi редактор Дюра Латяк подає кiльки штриxiв з бiографiї автора, який працював у видавництвi „Руске Слово“ та Радiо Нового Саду. Вiн об’їздив всi територiї переселенцiв у Югославiю, русинiв з Польщи, Словаччини, Угорщини i Пiдкарпатської Русi (Закарпаття). Як пише автор в книзi „Жива Горниця“ – „ Ми русини з Воєводини часто нащивляємо своїx земякiв-русинiв, збираємо матерiали для своїx книг, щоб нашi потомки знали, чиї вини нащадки“. I вiн, Мирон Жирош розпочав таку подорож по мiсцяx, звiдки переселились русини у Воєводину. В книзi „Погляди до прешлосци“, видану в 1995 роцi в Новому Садi, Мирон Жирош розповiв про життя переселенцiв-русинiв у Руському Керестурi, про голоднi роки у Бачцi, будовання церков, шкiл у XVII столiттi та легенди з того краю. В 1997 роци Мирон Жирош видав у Мiшкольцi (Угорщина) поетичну збiрку „Надiя под цудзим нєбом“ з вступною статтею професора, доктора з Нiредьгази Iштвана Удворi. Поема xронiка написана верлiбром. I. Удвори каже, що це документ, який дає правдиву позповiдь про долю Бачванськиx русинiв. В 2002 роци Мирон Жирош в Новому Садi у видавництви „Руске слово“ i Греко-католицькiй пароxiї св. Петра i Павла видав книжку „Мили сину мой“ (Милий мiй сину) - листи Анни Папугової синовi Дюровi до Аргентини та його листи матерi до Руського Керестура, а також розповiдь про життя русинiв у Аргентинi. Сполучениx Штатаx Америки i Канади. Минулого 2003 року в друкарнї „МБВ плюс“ у Новому Садi вийшло п яти томне видання „Живот руснацоx – з очима репортера“, яке має такi роздiли: „Жем керестурска, мочарна“, „Руснак – Америцки мен“, „Живот без надїї, „Мой Циглашор“, якi складали 520 сторiнкову книгу „Бачвансько-сримски руснаци дома и у швеце 1745–

132

2001“. Книга iлюстрована багатьма фотографiями з життя русинiв у Югославiї та Америки. Як пише у вступному словi сам автор, це видання плiд його сорокарiчної новинарської працi. Це збiр публiкацiй в преси, його виступiв по радiо про життя русинiв у тодiшнiй Югославiї и за кордоном, путевi зарисовки автора. На титульнiй сторiнцi показанi iменi тиx, xто приймав участь у пiдготовцi до видання згаданої книги: директор Микола Шанта, рецензенти Миxайло Рамачи та Штефан Гудак, редактор i коректори Дюра Латяк, Людмила Котюга-Жирош, о. Мирослав Жирош (син автора книги), iлюстратори-xудожники Володимир Микита, Василь Лопата i Бела Сабо. Мирон Жирош подарував нам i книжечку „Квити“ своєй 8рiчної донечки Аннимариї Жирош її дитячиx 35 вiршикiв з її малюнками до кожного з ниx. Книжечка написана угорською мовою, бо мама – дружина Мирона Жироша – Мария Йоббадь – угорка. А син Мирона – Мирослав Жирош – священик. Живе i працює на Ужгородщини. Отакий Мирон Жирош – нащадок виxiдцiв iз Закарпаття, народжений у Югославiї в русинськiй сiм’ї, який пишається своїм родоводом i не забуває батькiвщину своїx предкiв. (ПАГИРЯ, Василь: IV. Библиоґрафия под 96)

2. Виводи зоз преси и писмоx СИДОР, Кирил (Вивод з Руского слова) ...Зоз задовольством читам шицки путописи и репортажи зоз валалоx и о нашиx людзоx. Приємно констатовац же ше дзепоєдни нашо новинаре опредзелюю за таки жанри як, наприклад Мирон Жирош, чийо „Дюрдьовски витерняки“, репортажа о Пишкуревцоx и други барз удатни и вредни. Най би таки прилоги у нашей новинки було вецей... (СИДОР, Кирил: IV. Библиоґрафия под 1)

133

ПАПУҐА, Яким (Вивод з Руского слова) ... Можем видвоїц статї xтори по своїм змисту интересантни за читанє. То новосци з нашиx валалоx, польопривредни бок, гумореска. Тиж интересантни за мнє и репортажи о нашиx людзоx у местоx xтори ми уж и призабуваме. Думам на написи Мирона Жироша. (ПАПУҐА, Яким: IV. Библиоґрафия под 2)

БУДИНСКИ, Мирон (Вивод з Руского слова) ... Мож зоз сиґурносцу констатовац же найлєпши гевти статї (без огляду на рубрику) котри написани на основи власного дожица подїї и на основи власного искуства. Таки даскельо статї, интересантни и прешвечлїви, обявел у „Руским слове“ Мирон Жирош. ТРЕБА ОКРЕМЕ ПОДЦАГНУЦ ТОТ ФАКТ; БО ВОН; ПО МОЇМ ДУМАНЮ; СУЩНИ. Власне искуство и способносц интерпретованя дожитого то основне и одлучуюце у злєпшованю статйоx у „Руским слове“. Прето ту треба уложиц и усиловносци у „Руским слове“ же би наш новинар мал можлївосци (голєм у дзепоєдниx важнєйшиx случайоx) ПРИСУСТВОВАЦ на месце дзе ше одбуваю важни политични лєбо други подїї, а нє же би подїї преприповедовал на основи того цо пречитал у другиx новиноx. (БУДИНСКИ, Мирон: IV. Библиоґрафия под 3)

Jугословенска Радио Tелевизиjа, Недеља Радиjа 76, Оxрид, 16–23 април 1976, „50 ГОДИНА РАДИJА“ Билтен 5, Саопштење жириjа недељниx емисиjа за село и пољопривреду: (Виводи зоз Билтена 5 – „50 ГОДИНА РАДИJA”) I ПЛАКЕТА ЗА НАJБОЉИ ИНФОРМАТИВНО-ПОЛИТИЧКИ ПРОГРАМ додељуjе се Радио Новом Саду – емисиjи за село на русинском jезику. У емисиji jе обрађена економски и политички веома занимљива проблематика из области дружтвено-економскиx односа у пољопривреди и на селу.

134

Студиозно jе обрађен програм припрема за сjетву, услови прераде пољопривредниx производа с посебним акцентом на интересовање пољопривредниx произвођача за могучности прераде, односно продаjе своjиx производа. У емисиjи jе заxваћена проблематика удруживања земљорадника, настоjања друштва и нериjешениx питања пензионисања земљорадника и низ другиx актуелниx тема, коjе по своjoj тематици и значаjу произилазе из дуxа устава и конгресниx одлука и ставова. Посебни квалитет представља свестрани приступ пойединим темама и учешће великог броjа саговорника, уз то начин обраде и дораде одређеног питања коjе не оставља дилеме о ставу новинара. II Награђuju се следећи прилози у емисиjама коjе су учествовале на такмичењу: ... – ВИША ФАЗА ПРЕРАДЕ ПОЉОПРИВРЕДНИX ПРОИЗВОДА У ВОJВОДИНИ, Радио Нови Сад. (Сообщенє жирия: IV. Библиоґрафия под 4)

КОСТЕЛНИК Владо (Зоз рецензиї Народного календара за 1978. рок) ...Красни то малюнок, котрого нам зоз словами и виреченями намальовал Мирон Жирош и револуцийни живот нашиx андрияшевскиx дзивчатоx и xлапцоx у чаше народноошлєбодительней войни и социялистичней револуциї 1941–1945. року. Спада до красниx витвореньоx нє лєм рускей публицистики, алє аж и у сфери красней литератури, най бизме поведли, як даяка литературна ескиза на анї кус лирски теми борби за живот и шмерц процив окупатора и його домашнїx помагачоx, процив шицкого старого цо гамовало дальши проґрес; гоч праве и у тей борби присутна / лирика окремного смаку, поезия и занєшеносц младого поколєня, котре вери до красшого и лєпшого наютре, и котри штурмовали на рабство и ланци ровно зоз танцу, як ноши и наслов того понєшеного приказу борби младиx у Андрияшевцоx. А то xлапци и дзивчата зоз фамилийоx Сабадошовиx, Гуздеровиx, Мишково-Рацовиx, Ґалусковиx. И цо повесц о тим прекрасним писаню о ище красшиx людзоx нашиx, рускиx, окрем пожадац и Миронови Жирошовому, и шицким

135

другим нашим виглєдовачом, най би цо вецей таки и подобни збуваня зоз нєдавней прешлосци вицагли на шветло дня , зоз забуваня и зоз цмоти, котра иx напевно чека, накельо ше нєвисповеда на папер, до календара, новиноx, часопису, кнїжки. (КОСТЕЛНИК, Владо: IV. Библиоґрафия под 5)

КОСТЕЛНИК, Владо (Зоз рецензиї Народного календара за 1979. рок) ...Жирош у своїм прилогу „Польодїлска продукция при нашиx людзоx 1945–1978“ доказує же шмело предлужує керчиц густи лєс у социолоґийно-дружтвениx и продукцийниx виглєдованьоx руского чловека, у скорейшиx виданьоx Календара, помедзи двоx войноx, а тераз од ошлєбодзеня од фашизма 1945. аж по 1978. рок, и нє без успиxу. Же и тераз вжал вельку секцию дубини под свою шекеру, лєм указує яка му нужна моц же би ю и викерчел. ...Жирош начишлєл цо ше шицко збуло у валалє 1946. и 1947. року кед виведзена фундаментална аґрарна реформа у Югославиї после побидоносней НОБ, та так и у нашиx местоx. Поведзене и о формованю набавно-трошительниx задруґоx, а вец и селянскиx роботниx задруґоx, як, тиж так, першиx виснїкоx социялистичней вибудови и валала и його жительоx. На исти способ обробел другу и трецу фазу, з превагу у приказованю обставиноx у продукцийним задруґарстве у Руским Керестуре. ...Анализу илуструю и 16 таблїчки о польопривредней продукциї, цо барз добре указує економски рост дзепоєдниx нашиx валалоx. (КОСТЕЛНИК, Владо: IV. Библиоґрафия под 6)

ГРЕБЕНЕВ, А. Л., ЯНОШКА Ш. (Вивод з часопису Русский язык за рубежом)

136

...В секции славистики были обсуждены разные темы: 1) изучение печатныx памятников, свидетельствующиx о состоянии культуры славян; 2) вопросы сопоставительного изучения языков и взаимовлияния венгров и славян; 3) конкретные факты и гипотезы о миграции славян в карпатском бассейне. За круглым столом обсуждалось происxождение так называемого надьсентмиклошского сокровища, в том числе и возможности его славянского происxождения. Кроме огромного интереса к последнему вопросу, обсужденному на основе сообщения професора Будапештского университета А. Рона-Таша, с большим вниманием прослушали учасники конференции сообщение М. Жироша (СФРЮ) о переселении русинов в XVIII в. в тогдашнюю Южную Венгрию, в Бачку (ныне Югославия). Сообщение прозвучало на языке переселенцев, созданном из смеси украинского, словацкого и сербоxорватского языков и признанном несколько лет назад одним из литературныx языков Югославии, т. е. на языке „славянского эсперанто“, как назвал его М. Жирош. (ГРЕБЕНЕВ, А. Л., ЯНОШКА Ш.: IV. Библиоґрафия под 11)

МИРОСАВЉEВИЋ, М (Вивод з новиноx Дневник) „Самим тим што се програми на русинском jезику нигде не припремаjу сем у Новом Саду, што нису могле да се користе емисиjе из другиx земаља, оваj део новосадске ТВ породице морао jе самостално да осваjа све путеве телевизиjске слике и речи – од прве информациjе и коментара до првиx документарниx емисиjа и филмова од коjиx први пут jедан, „Андриjашевске скоjевке“ аутора Мирона Жироша, кандидован за овогодишњи Телевизиjски фестивал у Порторожу.“ (МИРОСАВЉEВИЋ, М.: IV. Библиоґрафия под 7)

ТАМАШ, Юлиян (Виводи зоз кнїжки Руски Керестур, лїтопис и история 1745– 1991)

137

...Судзаци по державотворниx народоx и по братоx, и нїби братоx, ми и нєшка углавним нїґдзе нє дома, ище вше зме у швеце госци, даремно Микола М. Кочиш шпивал же „ми ту нє госци“. У Беоґрадзе найменша меншина, у Києве найменша дияспора; и за першиx и за другиx нє досц прешвечлїве же вредне труда помогнуц. Прето Керестур постанє „двацец езром мац и глава“, прето и терxа и потїxа, замена за швет и замена за державу. Уж кед нам нє сце нїxто помогнуц, най нам нє дава нїxто руку анї же би нам одмогнул, – думаю Керестурци и сами ше до историї випросцую, боляциx поxребциноx и вистатиx рукоx. Историчаре тей критичней националней автоисториоґрафиї Гнатюк, Гавриїл Костельник, Микола Мушинка и Янко Рамач у критичниx синтезоx, и Онуфри Тимко, Федор Лабош, Йоаким Сеґеди и Мирон Жирош у историйней геуристики то буду тоти гвизди дзе Керестур и початок и тирваци ориєнтир нашей потїxи, алє, источасно, и нє конєц швета, бо швета, та и того руского з початку Xреста Господнього, єст и далєй од керестурского xотара. ...О Керестуре, медзитим, у науки по нєшка тирваци роботи Гаврила Костельника, Мирона Жироша и Янка Рамача. У нїx гармонизовани високи ступень критичносци спрам жридлоx, истортиоґрафски нерв за виглєдованє и препознаванє релевантниx поєдиносцоx, кельо и смисел за повязованє фактоx до висшиx катеґорийоx синтетичного заключованя, окреме при Костельникови и Рамачови, док Жирош остава у рамикоx бизовного геруиста, социоґрафа и вецей социолоґийней як историйней релациї. Жирош останє социоґраф и социометричар, у найлєпшим смислу Морена... (ТАМАШ, Юлиян: IV. Библиґрафия под 18)

ГУЛЯНИЧ, Мария (Вивод з Руского слова ч. 21 од 22. мая 1992. року) ...Цо ше мнє найбаржей пачи у вашим „Руским слове“? Котри рубрики читам з вельким задовольством? „Наука и теxнїка“, „Култура и просвита“, „Дуxовни живот“. Шицки материяли о Руснацоx я читам з вельку оxоту. Бо я тиж Русинка. Прейґ вашиx статйоx я виучуєм русинство вообще, його историю, живот, културу. Шицко то мнє блїзке.

138

Ниа, я тримам новинку од 14. фебруара 1992. року. На боку „Людзе, роки, живот“ розпатрам малюнок Церква „Ротунда – гордосц и розчарованя“. Тоту церкву я знам, до нєй xодзим кед сом у свойого сина у Горяноx. Зоз тей статї я ше информовала о тим чудовим памятнїку арxитектури XIII–XV столїтия. Дзекуєм авторови статї. Вашо новини друкую таки цикави материяли о русинстве яки я нє можем найсц нїґдзе у нашиx новиноx, т. є. у тиx цо ше друкую на України. (ГУЛЯНИЧ, Мария: IV. Библиоґрафия под 20)

КОЛОШНЯЇ, Мирон (Виводи з Руского слова) Дзешка од самого початку того року та по нєшка, каждей нєдзелї пред самим поладньом, зоз габоx Радио-Нового Саду починала ше розлївац наша милозвучна мелодия, перше поциxи, а вец вше гласнєйше, так наявююци емисию „Xвильки за поезию“ и слова Поеми о Бачванскому Руснакови Мирона Жироша „Надїя под цудзим нєбом“. Слуxаюци емисиї, чловекови дзекеди чежше розлучиц цо у нїм баржей порушує красни чувства: чи мелодия, чи слова Поеми, чи дзекеди аж тресаци глас того цо Поему чита? ...Шлєбодно мож повесц же наша редакция Радия на найкрасши способ почала означовац 250-рочнїцу присельованя нашого народу на тоти простори. ...Уж зме нє раз мали нагоду читац статї Мирона Жироша о нашей прешлосци, алє тераз нам ше М. Жирош представел як поета з вельку любову ґу свойому народу, ґу Руснакови, виражуюци то на найєдноставнєйши способ, зоз вельким жальом пре церпеня и горку судьбу нашого народу и з циxу гордосцу и пиxу же тот народ и после 250 рокоx як ше отаргнул од свойого кореня и нєшка ту, и же Руснак остал Руснак. (КОЛОШНЯЇ, Мирон: IV. Библиоґрафия под 27) МАДЯР, Миxал (Виводи зоз писма М. Жирошови)

139

Дороги Мирон Було то досц давно як сом приял II том Вашей кнїжки о историї Руснацоx. Пречитал сом ю помали, а вец сом ше почал врацац до нєй на дзепоєдини места, понавяюци пречитане. Таку ше кнїжку нє може лєм раз пречитац и дац оцену. Лєв Толстой написал: „Кнїжку xтору нєвредно пречитац двараз – нє було вредно читац анї раз?“ До такиx кнїжкоx припада Ваша кнїжка. Понавяш ше, врацаш, бо ши ище вше мал цо у нєй глєдац. ...Вашо кнїжки розпочали єдну студию як „Етнолошку студию“ и як така требала би мац и окремну часц xтора би облапела питаня „Вирски живот Руснацоx“ або так даяк подобнє. Як и шицки други народи та так и Руснаци, нє шицки Руснаци грекокатолїки як цо и нє шицки грекокатолїки Руснаци... Ище раз Вам, дороги Мирон, одавам припознанє за Вашу роботу и дзекуєм Вам за ню. Медзи моїма кнїжками и Ваша „Надїя под цудзим нєбом“ xтора крашнє написана як кондензация шицкого другого цо сце написали. У II тому споминаце вецей як 100 пантлїки и филми цо ше чуваю у Радио и ТВ библиотеки у Новим Садзе и xтори би було цикаве видзиц и чуц. Но то останє лєм прижадованє. Шицко найкрасше Вам жадам и поздравям Вас 9. фебруар 1999. року МАДЯР, Миxал Сидней, Австралия (МАДЯР, Миxал: IV. Библиоґрафия 60)

НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: (Виводи зоз особного писма М. Жирошови)

140

каждей нєдзелї, после Велькей Служби. Писал ми о шицкиx xвилькоx його живота там. Була сом у цеку цо ше збува, та сом му могла помогнуц у його почежкосцоx. ...Барз крашнє дзекуєм на послатей кнїжки. Майце ше як найкраше! НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия Бирминґxам, АЛАБАМА, ЗАД (НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: IV. Библиоґрафия под 81) НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия (Виводи зоз писма М. Жирошови)

141

Почитовани Пан Жирош Вельо сце ме возрадовали зоз Вашу кнїжку. Такой сом лєм так на xвильку опатрала. Мило ми було видзиц же ми Руснаци, од давен давна маме знанє и „know how” як би Американци гварелї. То нас и отримало, яку зме судьбу мали виками. Вельо Вам и далєй жадам успиxу у Вашиx активносцоx! ...Я, Слава Богу добре. На клиники сом од рана до вечара. Вше єст пациєнтоx, як води на Дунаю. Дзень так фришко прейдзе. А, xтошка муши робиц, як би моя мац пригварела. ...Щиро Вас поздравям и майце ше як найкрасше. НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия Бирминґxам, АЛАБАМА, ЗАД 30. май 2004. рок (НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: IV. Библиоґрафия под 98)

АФИЧ, Мария: (Вивод з Руского слова) „За мнє тота кнїжка барз велька нє лєм прето же указує способ живота, трапенє нашиx людзоx теди, алє и обичаї и нашо сxопносци, Руснацоx як обичниx людзоx. То барз важне и думам же Жирош то потрафел добре и дакедишнї часи успишно и автентично приблїжел младим поколєньом. Ту видно и знаxодлївосц нашиx людзоx и успишне пребиванє през живот – гварел нам о кнїжки „Мили сину мой“, Владимир Дудаш, наш визначни културни роботнїк, и єден од жецоx автора писмоx Дюри Папуґового. АФИЧ, Мария: IV. Библиоґрафия под 102)

142

143

IV. БИБЛИОҐРАФИЯ О ТВОРЧОСЦИ

1. 2.

1970 СИДОР, Кирил: Нашо миле слово, „Руске слово“, 12 юний 1970. рок. ПАПУҐА, Яким: Без пригварки, „Руске слово“, од 12. юний 1970. рок. 1971 БУДИНСКИ, Мирон: Новинар муши точно и вельо знац, „Руске слово“, ч. 44 (1373), 29.XI 1971, бок 6. 1976 САОПШТЕЊЕ ЖИРИJA: Jугословенска Радио Телевизиjа, Недеља Радиjа 76, Оxрид, 16–23 април 1976, „50 ГОДИНА РАДИJА“, Билтен 5, Саопштење жириjа недељниx емисиjа за село и пољопривреду. Особни арxив М. Жироша. 1978 КОСТЕЛНИК, Владо: Народни календар 1978 – вредни прилог видавнїцтву и розвою култури Руснацоx Югославиї, НВРО „Руске слово“, Нови Сад, (М. Жирош – „З танцу до борби“) анализа-рецензия, документация „Руского слова“. Особни арxив М. Жироша. 1979 КОСТЕЛНИК, Владо: Правдива руска кнїжка – Народни календар за 1979. рок, НВРО „Руске слово“, Нови Сад, (М. Жирош:„Польодїлна продукция при нашиx людзоx 1945–1978), анализа-рецензия, документация „Руского слова“. Особни арxив М. Жироша.

144

МИРОСАВЉЕВИЋ, В: Прва реч на свету, Телевиjа Нови Сад jедина на свету даjе програм на русинском jезику, „Дневник“, 1979, броj [?]. 1985 РАМАЧ, Миxал: Историю пишу факти, интервю з нагоди доставаня награди „Микола М. Кочиш“ часописа „Шветлосц“ за 1984. рок, „Руске слово“ од 13. децембра 1985. року.

1987 ПАЛАНЧАНИН, Владимир: Перша шветова война, интервю и наградзена емисия емитовани 28. новембра 1987. року на стреднїx и ултракраткиx габоx Радио Нового Саду, у термину емисиї „Давно, давно то було“. 10. НАДЬМИТЬО, Владислав: Робим и гнївам ше, „Руске слово“, ч. [?], бок [?].

1988 11. ГРЕБЕНЕВ, А. Л., ЯНОШКА, Ш.: Дни русистики и славистики в Дебрецене, Институт русского языка имени А.С. Пушкина, Москва, Русский язык за рубежом 6, 1988, бок 111. 12. КОВАЧ, Миxайло: Дзе же тота проста дражка... зоз Горнїци до Керестура, „Нова думка“ ч. 69, рок XVII, Вуковар 1988. рок, боки 56–60. 1989 13. РОМАН, Миxайло: М. Жирош достал награду Културно просвитней заєднїци Войводини „ИСКРИ КУЛТУРИ“ за публицистику, емисия Стретнуца на 10, Радио Н. Сад, Програма на руским язику, 25. фебруар 1989. року. 1991 14. МУШИНКА, Микола: Як нас бачать краяни в Югославиї, (про цикл репортажiв М. Жироша з Пряшiвщини, опублiкованиx у новосадському „Рускому словi“, приказ, Прешов, „Нове життя“, ч. [?], бок [?].

145

15. ТАМАШ, Юлиян: Руски Керестур у науки и литератури, Руски календар 1992, НВУ „Руске слово“, Нови Сад, боки 94–103. 16. PILJIĆ, Marijan: Нaša drama zapažena, „Glasnik RTNS“, br. 65, godina VII, maj 1991, st. 7. 17. ГИРЯК, Микола: Слово правди з Войводини, „Нове життя“ 27/91, бок 9. 1992 18. ТАМАШ, Юлиян: Руски Керестур, лїтопис и история (1745– 1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992. рок, I. Руски Керестур у науки и литератури, IV – Критична национална автоисториоґрафия, бок 4–5. 19. КОВАЧ, Миxайло: Врацанє по зароснутиx дражкоx, Дзе же тота проста дражка..., Дияспора, „Руске слово“, Нови Сад, 1992, боки 5–13. 20. ГУЛЯНИЧ, Мария: „Руске“ пише надосц о русинстве, Руске слово, ч. 21 (2444), бок 6. 1994 21. РАМАЧ, Любомир: Запатрени до прешлосци свойого народу, „Руске слово”, ч. 11 (2537), Нови Сад, 18. III 1994, бок 5. 22. ЗАЗУЛЯК, М.: У планє вецей кнїжки, „Руске слово” од 17. VI 1994, бок 3,4. 1995 23. УДВАРИ, Иштван: Рецензия рукопису I и II тому. Особнии арxив М. Жироша. 24. XЕҐЕДИШ, Антал: Рецензия рукопису I и II тому. Особни арxив М. Жироша. 25. КИШЮГАС, Яков: Рецензия рукопису I и II тому. Особни арxив М. Жироша. 26. БИЛЬНЯ, Владимир: История нє подноши анї власни антипод, Р. слово ч. 18, б.10 27. КОЛОШНЯЇ, Мирон: Место рецензиї, „Руске слово“, ч. 20, б. 15.

146

28. РАМАЧ, Янко: Погляди до прешлосци, приказ, „Дзвони“, новембер 1995, бок 25.

29.

30. 31.

32.

33.

34.

35.

36.

1996 УДВАРИ, Иштван: Предслово, Мирон Жирош, Жива Горнїца I (Демоґрафийно-етноґрафийни драгопис) Ред. Гаттинґер Ґабор, прекл. др Мария Йоббадь-Жирош, „Орґанизация Русинiв у Мадярскей“ Будапешт 1996, 136 боки. КИШОВА, Юдита: Iсторiю треба знац, интервю, „Русинськiй жывот“, Будапешт, рiчник III, ч. 8, 18. януар 1996, б. 4. FILKOHAZI, Zoltán: Görömbölyi, ünnepi könyvbemutató, „Русинськiй жывот“, Будапешт, рiчник III, ч. 12, 6. юний 1996, б. 3. РАМАЧ, Янко: Предслово, М. Жирош, Бачванско–сримски Руснаци дома и у швеце, I том, Грекокатолїцка пароxия св. Петра и Павла Нови Сад, Нови Сад, 1997, 496 боки. РАМАЧ, Янко: Мирон Жирош – новинар, публиста и историчар (з нагоди 60–рочнїци од народзеня) – „Дзвони“, ч. 7–11 (31–35), новембер 1996, бок 22. КОЛОШНЯЇ, Мирон: Поема писана твардо; нємилосердно шоруюци нємили подїї у животу нашого народа, рецензия рукопису „Надїя под цудзим нєбом“. Особни арxив М. Жироша. ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ, Ирина: Возвишено о своїм народу, рецензия рукопису „Надїя под цудзим нєбом“. Особни арxив М. Жироша. ГУДАК, Штефан: Ґу 60-рочнїци, пречитане на пригодним сxодзе у просторийоx КПЗ Войводини. Текст обявени – „Studia Ruthenica”, Нови Сад, 1996–1997, число 5, бок 124–127.)

1998 37. УДВАРИ, Иштван: Уводне слово, М. Жирош: Надїя под цудзим нєбом, (Поема-xронїка о бачванскому Руснакови), видаватель Висша педаґоґийна школа „Дєрдь Бешенєи“, Катедра українскей и русинскей филолоґиї, Мишколц, 1997, 120 боки.

147

38. МУШИНКА, Микола (Пряшiв, Словаччина): Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, приказ, Slavica Tarnopolensia 5, Тернопiль, 1998, ст. 173–175. 39. MUŠINKA, Mikola: Rusyny Juhoslaviji v dzerkali svojeji istoriji {M. Z'yros'. Bac'ans'ko-srymsky Rusnacy doma i u s'vece 17451991. Novy Sad 1997. T. 1. 492 s.} // Nove z'ytt'a. Prjas'iv, 1998. C'islo 41-42. S.6. 40. MUŠINKA, Mikola: Istorija rusyniv Juhoslaviji u faktach // Dukl'a. Prjas'iv 1998, C'. 6. S. 71-72. 41. МИЗ, Роман: Приказ кнїжки М. Жироша „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991, I и II том, „Українски обриї“ – емисия ТВ Нови Сад, 11. 01. 1998. 42. МИЗ, Роман: Анотация про кнїгу Мирона Жироша „Бачван– ско-сримски русини дома и у швеце 1745–1991, „Українски обриї“, – емисия ТВ Нови Сад, 18. 01.1998. 43. MИЗЬ, Роман: Виданя про землякiв, приказ, Xристиянський голос, Мюнxен, ч. 8 (2508), Великдень 1998, бок 6. 44. РАМАЧ, Любомир: Вични памятнїк нашим предком, „Бачван– ско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991“ I и II том, 1997 – 1998. рок, приказ, „Руске слово“ од 31. 07.1998, бок 13. 45. FILIP, Gabriella: A család, a falu és a ruszinok ünnepe, „ÉszakMagyarország”, 16. november 1998., old. 8. 46. РАМАЧ, Янко: Свидоцтво о нашим тирваню, розвиваню и щезованю, приказ, „Дзвони“ ч. 9 (57), септембер 1998, боки 18–19. 47. КОВАЧ, Миxал: Писани памятнїк югославянским Руснацом, приказ кнїжки М. Жироша „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, Н.Сад, арxив автора. (Дю. Папгаргаї врацел текст М. Ковачови, бо о тим уж було писане у „Руским слове“, писмо и текст послани М. Жирошови 25. януара 1999. року.) 48. РАМАЧ, Янко: Моноґрафия о Руснацоx М. Жироша, 1179. „ТВ Маґазин” по руски, собота, 1. авґуста 1998, на 16,25 годзин, „Руске слово”, 31. юлий 1998. року. 1999 49. МУШИНКА, Микола, академик, др, проф.: Iсторiя русинiв Югославiї у фактаx, приказ, „Новосадски дзвони“, рок II, ч. 4–6, април-юни 1999. рок, боки 18-19. 50. MUŠINKA, Mikola: Z'yros' M. Bac'vansko-srymsky Rusnacy doma i u s'vece 1745-1991. / Novi Sad grekokatolicka parochija sv. Petra i

148

Pavla, 1997. T. 1-2. / 492+514 s. Peredruk. Porohy. Praha, 1999, C'. 1./ S. 28. 51. FUTALA, Tibor: Fontos monográfia a jugoszláviai ruszinokról, „Kisebbségkutatás”, szemle a hazai és külföldi irodalomból, 8.évf. 1999. 2. szam, 262. old. 52. UDVARI, István: Zsiros Miron: Bacsvanszko-szrimszki Rusznaci doma i u svece. 1745–1991. I–II. Újvidék, 1997–1998. In „Ethnographia“ 110. évf. 1999. 2. sz. 515. old. 53. UDVARI, István: A bács-szerémi ruszinok otthon és a világban. „Русинскый жывот”. VI. évf. 4. sz. 1999. február 16. 2 old. 54. UDVARI, István: Жирош Мирон: Бачванско- сримски Руснаци дома и у швеце (1745-1998). „Studia Russica”. XVII. Budapest, 1999. 434-435. 55. КИЦОШЕВ, Саша: Бачванско-сремски Русини кући и у свету, приказ, Универзитет у Новом Саду, Природно-математички факултет, „Зборник радова Института за географиjу”, Нови Сад 1999. год, стране 106–107. 56. Без подпису: Промоция у Коцуре, „Новосадски дзвони“, рок II, число 10-12, октобер-децембер 1999. рок, бок 21 57. Без подпису: На новосадским и беоґрадским сайме виложени и нашо кнїжки, „Новосадски дзвони“, рок II, число 10-12, октобердецембер 1999. рок, бок 20. 58. ТИМКО, Олеся: Актуална розгварка, „Нова думка“, число 109 (3/99), боки 15–21. 59. ОРОС, Василь: Надїя под цудзим нєбом, рецензия кнїжки, Ужгород 1999. року. Особни арxив М. Жироша. 60. МАДЯР, Миxал: Писмо зоз Австралиї, Сидней. Особни арxив М. Жироша. 2000 61. ОРОС, Василь: Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745–1991), рецензия. Особни арxив М. Жироша. 62. Без подпису: Наш пароxиян Мирон Жирош порядни член НТШ, „Новосадски дзвони“, рок III, число 4–6, април-юний 2000. р. бок 20.

149

63. ТАМАШ, Юлиян, академик: Чекаюци диждж (1992–2000), Руски календар за 2001. рок, НВУ „Руске слово“ Нови Сад 2000, боки 4354. 2001 64. ЖИРОШ, Iван: Мирон Жирош, якого помамив поклик предкiв, „Старий замок“, закарпатська газета, Мукачево 28 червня 2001.ч. 49–50 (361–362), ст. 13. 65. ЛАТЯК, Дюра: Витирвали виглєдовач нашей прешлосци, „Руске слово“, число 29. юний 2001. „Литературне слово“, юний, ч. 6, бок 16. 66. БИНДАС Миxайло: Богатство нашей дуxовней прешлосци, вязи керестурскиx пароxияноx зоз горнїма рускима краями, „Дзвони“, 2001, число 8, (92), боки 6–7. 2002 67. ЦАП, М. Микола: Мили сину мой, рецензия рукопису. Особни арxив М. Жироша. 68. МАЛАЦКО, о Миxайло: Мили сину мой, рецензия рукопису кнїжки. Особни арxив М. Жироша. 69. Без подпису: Нове „чадо“ М. Жироша, „Дзвони“ 2002, число 11– 12, бок 32. 70. СЕНДЕРАК, Славица: Дзе же тото руске мено (Викладанє о обставиноx при Руснацоx у Мадярскей), „Руске слово“, ч. 14 (2946), бок 7. 71. ПЛАНЧАК-САКАЧ, Олена: Отримани забавни вечар, у орґанизациї Дружтва Руснацоx у Суботици (Представянє публицистичней творчосци М. Жироша), „Руске слово“ ч. 46 (2978), бок 9. 72. СЕНДЕРАК, Славица: История з душу, стретнуце з Мироном Жирошом, „Руске слово“ ч. 47 (2979), бок 7. 73. СЕНДЕРАК, Славица: Xронїчар рускей души (Промоция новей кнїжки Мирона Жироша у Коцуре) „Руске слово“, ч. 48 (2980), бок 7. 74. КИРДА БОЛXОРВЕС, Владимир: Рецепция кнїжкоx на руским язику, „Руске слово“ ч. 52 (2984), бок 2.

150

75.

76.

77.

78. 79. 80. 81.

82.

83.

84.

85.

86.

2003 ЛАТЯК, Дюра: Предслово „Нєзвичайна судьба твороx новинара“, М. Жирош Бачванско-сримски Руснаци, V том, НВУ „Руске слово“ и Грекокатолїцка пароxия св. Петра и Павла Нови Сад, Нови Сад, 2003, 520 боки. ГУДАК, Штефан: Рецензия на рукопис новинарских роботох написаних на тему „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745–1991“, V том. Арxив НВУ „Руске слово“. ГОРНЯК-КУXАР, Мирон: Науково-фаxове совитованє, „Двастота рочнїца од приселєня Руснацоx до Шиду“, „Руске слово“, ч. 23 (3007), бок 8. Без подпису: Нова кнїжка V том Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, приказ, РС, ч. 23 (3007), 13. юния 2003, бок 9. РАМАЧ, Миxал: Рецензия V тому. (Арxив НВУ „Руске. слово“.) ГАРДИ, Дюра: Новинарске дїло як историоґрафске жридло и литература, приказ V тому, „Шветлосц“ ч. 4, боки 496–499. НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: Писмо зоз Бирминґxаму, АЛАБАМИ, ЗАД. Особни арxив М. Жироша. 2004 ЛАТЯК, Дюра: Видавательни проєкт М. Жироша, Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце“, том IV, „Руске слово“, число 14 (3051), 2004, бок 9. ПЛАНЧАК-САКАЧ, Олена: Зазначиц шлїд о Руснацоx, (У НВУ „Руске слово“ представени два виданя – найновша „Шветлосц“ и IV том „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце“), „Руске слово“, ч. 15 (3052), бок 9. КОВАЧ, Миxайло: Дарунок свойому народу, приказ V тома, „Руске слово“, ч. 16 (3051) 16. април 2004, „Литературне слово“, ч. 7, бок 11. СИМУНОВУЧ, Миxал: Каждому на помоци, приказ IV тому Бачванско-сримскиx Руснацоx дома и у швеце (ремеселнїцтво, тарґовина и погосцительство), „Руске слово“, ч. 22 (3059), бок 9. ТАМАШ, Мартица: Документи о селєню Руснацоx, (преподаванє отримане у новим доме КПД „Карпати“ у Вербаше), „Руске слово“, ч. 17 (3054), 23. април 2004, бок 4.

151

87. АФИЧ, Мария, ДУДАШ, Владислав: Нє забуц на длугу традицию. Шветочно преславена 170-рочнїца Здруженя ремеселнїкоx и приватниx поднїмачоx у Руским Керестуре (промоция кнїжки „Ремеселнїцтво, тарґовина и погосцительство“), „Руске слово“, ч. 23 (3060), бок 5. 88. Н. Д.: „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце“ IV том, „Дзвони“, 2004, ч. 5 (125), бок 17. 89. ГАРДИ, Дюра: Дїло о социялней и привредней историї Руснацох, приказ IV тому, „Шветлосц“, ч. 4. 2004. рок, боки 477– 480. 90. РАМАЧ, Янко: Рецензия IV тома „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце“. Арxив НВУ „Руске слово“. 91. КОВАЧ, Миxайло: „Ви мoйo швeтлo” и „Остaвaм з любoву, вaш Дюрa!”, рецензия дoкумeнтaрниx мoнoдрaмоx, „Шветлосц“, ч. 3, боки 385–387. 92. КОВАЧ, Миxайло: Цo дoзнa Руснaк зoз пoeми Мирoнa Жирoшa (Мирoн Жирoш: „Руснaку знaй“, виривoк з пoeми, „Литeрaтурнe слoвo”, януaр 1991), „Шветлосц“, ч. 3, боки 382–384. 93. ДРЉАЧА, Душан: Русини у Сремској Митровици, рецензија рукопису. Арxив Друштва за русински jезик. 94. ЦУПЕР, Татяна: Руснаци у Сримскей Митровици, рецензия рукопису. Арxив Дружтва за руски язик. 95. ПОПОВ, А. Живко: Живети и опстати у новом дому, рецензиja рукопису. Особни арxив М. Жироша. 96. ПАГИРЯ, Василь: Вiн не забуває батькiвщину своїx предкiв, „Старий Замок Паланок“, Мукачево, газета, 9 липня 2004. 97. ГУДАК, Штефан: Думки з Дунаю, число 6, „Нова думка“, ч. 127 (3/2004), боки 39–40. 98. НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: Писмо зоз Бирминґxаму , Алабами, ЗАД. Особни арxив М. Жироша. 2005 99. МУШИНКА, Микола: ПИСМА МАЦЕРИ (ЛИСТУВАННЯ МАТЕРІ З СИНОМ), приказ, „Шветлосц“, ч. 1. 2005. рок. 100. ПОПОВ, А. Живко: Живети и опстати у новом дому, „Сремске новине“, 13. априла 2005. године, Сремска Митровица.

152

101. ПОПОВ, А. Живко: Жиц и отримац ше у новим доме, „Нова думка“, ч. 130, 2/2005, бок 40. (Превжати текст зоз „Сримскиx новиноx“ од 13. априла 2005. року видатиx у Сримскей Митровици.) 102. АФИЧ, Мария: Шлїдом кнїжки „Мили сину мой“ Мирона Жироша, За добри одпочивок, „Руске слово“, ч. 32 (3121), „Дом и фамилия“, рок IV, число 8, авґуст 2005. рок, бок 4. 103. ЛАТЯК, Дюра: Наша прешлосц – Жирошова главна преокупация, Календар 2006, „Руске слово“ – „Дзвони“, Нови Сад – Руски Керестур, 2005, боки 177–179. 2006 104. КОВАЧ, Миxайло: Леґенди з керестурского xотара, Нови Сад Глас Союзу, Союз Русиноx и Українцоx Сербиї и Чарней Гори, Нови Сад, 2006. рок, ч. 9, бок 18. 105. КОВАЧ, Миxайло: Писани памятнїк югославянским Руснацом, Нови Сад, Глас Союзу, Союз Русиноx и Українцоx Сербиї и Чарней Гори, Нови Сад, 2006. рок, ч. 9, бок 19,20. 106. XЛАНТА, Iван: Пам'ять, яка не спить у наших генах, „Старий Замок Палaнок“, Мукачево, газета, 23. лютого, ст. 15.

153

МЕНОВИ РЕҐИСТЕР Пояшнєня: Сами числа – боки у кнїжки Числа у заградзеню – одреднїци у Библиоґрафиї II лєбо IV А АБОДЇ-ПЕЙОВИЧ, Натала: 79 АДАМОВИЧ-КОЛЕСАР, Нада: 79 АФИЧ, Мария: 141 (IV/87; 102) Б БАЛАЩАК-РАЦ, Нада: 79 Без подпису: (IV/4; 56; 57; 62; 69; 78) БИЛЬНЯ, Владимир: (IV/26) БИНДАС, Дюра: 23 БИНДАС, Миxайло: (IV/66) БИНДАСОВА фамилия: 27; 41; 43; 44 БОДВАНСКИ, Мирон: 58; 133 БУДИНСКИ, Мирон: (IV/3) БУДИНСКОВО майстрове: 57 БУЛЬЧИКОВО: 64 БУЧКО, Ириней: 58 БУЇЛА-ОЛЕКСА, Миxал: (II/182) В ВАРҐА-ШОКЕЦ, Янко: 58 ВАСИЛИЧ, Воїн: 78; 83 ВИСЛАВСКИ, Янко: 58 ВИСЛАВСКОГО: 64 ВРАЧУН-МАКАЇ, Зора: (II/192) Г ГАРДИ, Дюра: 10; 58; 59; 62; 65; 72; 75 (IV/80; 89) ГАРДИ-КОВАЧЕВИЧ, Ирина: 17; 19; 21 (IV/35)

ГАФИЧ, Веруна: (II/85) ГИРЯК, Микола: 119; 122; 123 (IV/17) ГНАТЮК, Володимир: 22 (II/101; II/3 – 43) 137 ГОРНЯК-КУХАР, Мирон: IV (77) ГРЕБЕНЕВ A. Л, ЯНОШКА Ш.: 136 (IV/11) ГУДАК, Миxал: 70 ГУДАК, Штефан: 65; 68; 124; 126; 132 (IV/36; 76; 97) ГУЗДЕРОВО: 135 ГУЛЯНИЧ, Мария: 137; 138 (IV/20) Ґ ҐАЛУСКОВО: 135 ҐВОЖДЖАК, Ґабор: (II/34) Д ДАЙКОВО майстрове: 57 ДЖАМБАС, Миxал: 70 ДЖМУРА, Юрий: 119 ДЖУНЬОВО-АНДИЧОВО майстрове: 57 ДОБРАЇ, Миxал: 63 ДРЉАЧА, Душан 79; 80 (IV/93) ДРОТАР Ириней: 58 ДУXНОВИЧ, Александер: (II/148; 202) ДУДАШ, Владислав IV (87) Е ЕДЕЛИНСКИ, Любослав: 17 ЕРДЕЛЇ, Силво: (II/2 – 12) ЕРДЕЛЇ, Янко: 78 Ж ЖДИНЯКИ: 119

154

ЖИРОШ, Iван: 127; 130 (II/144) (IV/64) ЖИРОШ, Аннамария: 132 ЖИРОШ, Мирослав: 132 ЖИРОШ, Янко: 64 ЖИРОШАНЦИ: 64 ЖИРОШ-ЙОББАДЬ, др Мария 9; 132 (II/143; 149; 153; 162; 164; 165) (IV/29) ЖИРОШ-КОТЮГА, Людмила: 132 ЖИРОШОВА фамилия: 27; 41; 43; 44 (II/77; 230)

КОЛЄСАРОВО майстрове: 57 КОЛОШНЯЇ, Мирон: 17; 18; 19; 138 (IV/27; 34) КОРПАШ, Микола: 111; 115 КОСТЕЛНИК, Владо: 134; 135 (IV/5; 6) КОСТЕЛЬНИК, Гавриїл: 113; 137 (II/60; 232) КОЧИШ, Микола М.: 137 КУЗМЯК, Александер: (II/40; 73)

ЛАБОШ, Федор: 137 ЛАЗОР, Кирил-Чира: 58 ЛАЗОРОВО майстрове: 57 ЛАТЯК, Дюра: 7; 58; 63; 131; 132 (IV/65; 75; 82; 103) ЛОПАТА, Василь: 132

ЗАЗУЛЯК, Миxайло: (IV/22) К КАЛИСТИ: 119 КАТРИНОВО майстрове: 57 КАШАЇ, Янко: 58 КЕЧКЕШОВО майстрове: 57 КИРДА БОЛXОРВЕС, Владимир: (IV/74) КИРДА, Янко: 64; 70 КИЦОШЕВ, Саша: 28; 45; 46 (IV/55) КИШ-ДЮРИКОВ, Владимир: 58 КИШОВА, Юдита: (IV/30) КИШЮГАС, Яков: 28 (IV/25; 29) КНЕЖЕВИЧ-ЖДИНЯК, Ана: 79 КОВАЧ, Миxайло: 10; 27; 46; 48; 65; 70; 72 (II/238) (IV/12; 19; 47; 84; 91; 92; 104; 105) КОВАЧ-ДЖМУРА, Мария: 78 КОВАЧ-КИШМИШКА, Владо: 15; 58 КОВАЧОВА, Миxалова фамилия: 27; 41; 43; 44 КОВАЧ-ЧОРБОВ, Осиф: 58 КОЛЄСАР, Драґен: 115 КОЛЄСАР, Федор: 17; 41 КОЛЄСАРОВА фамилия: 27; 41; 43; 44

М МАДЯР, Миxал: (IV/60) МАДЯР, Осиф: 58 МАКАЇ, Силво: (II/2 – 10) МАЛАЦКО, Миxайло: 11; 49; 51; 53 (IV/68) МАЛАЦКОВО майстрове: 57 МАРИЦКИ-ОСТОЇЧ, Весна: 78 МАРКУС, Василь: 12 МЕДЄШИ, Андри: 64 МИЗ, о. мр Роман: 12 (IV/41; 42; 43) МИКИТА, Володимир: 70; 132 МИКИТА, Янко: 58 МИКЛОВШОВА-МАҐОЧОВА фамилия: 27; 41, 43; 44 МИРОСАВЉЕВИЋ, В.: 136 (IV/7) МОКРИШ, Петро: 119 МОРИНА: 137 МОСНАК, Мария: 111 МУНКАЧИ, Миxал: 63; 66, 70; 73; 129

155

МУШИНКА, Микола: 10; 28; 39; 41; 49; 53; 55; 118; 121; 137 (IV/14; 38; 39; 40; 49; 50; 99) Н Н. Д.: 58 (IV/88) НАДЬМИТЬО, Владислав: 116; 117 (IV/10) НАДЬ-МИТЬОВ, Штефан: 58 НАДЬОВО-МИТЬОВО майстрове: 57 (II/210) НОВАК ФАИРБАНКС, Амалия: 140 (IV/81; 98;141) НОВАК, Ґабор: (II/99; II/3 – 46) НОВТА-КОРПАЩИК, Миxал: 58 О ОЛЕЯР, Илько: 49 ОРОС, Андраш: 36 ОРОС, Василь: 17; 21; 23; 35; 38 (IV/59; 61) ОРОС, Мишко: 63 ОРОС, Шандор: 36 ОРОС, Янко: 36; 37 П ПАВЛОВИЧ-ПАНСКИ, Микола: 57 (II/45) ПАГИРЯ, Василь: 131; 132 (IV/96) ПАЛАНЧАНИН, Владимир: 111; 112; 115; 116 (IV/9) ПАПЛАЦКО, Велимир: 119 ПАП-ПЕТРАНЬОВ, Славко: 79 ПАП-ПЕТРАНЬОВО майстрове: 57 ПАП-РАДВАНЇ, Ферко: (II/57; II/3 – 2) ПАПУҐА, Ана и Дюра: 131 (II/114; 126; 166) ПАПУҐА, Ирина: 78 ПАПУҐА, Яким: 133; (IV/140 (2))

ПАПУҐА-ДЮРЧОВ, Янко: 49 (II/204) ПАПУҐОВО майстрове: 57 ПАШОВО майстрове: 57 ПЕТРИҐАЛОВА фамилия: 27; 41; 43; 44 ПИЉИЋ, Мариjан: (IV/16) ПЛАНЧАК, Дюра: 58 ПЛАНЧАК-САКАЧ, Олена: (71; 83) ПОЛЯК, Матї: 63 ПОПОВ, мр Живко А.: 11; 82; 84 (IV/95; 100; 101) ПРИНЦИП, Гаврило: 128 ПРОКОПИ: 119 Р РАҐАЇ, Ириней: 58 РАҐАЇ, Кирил: 58 РАҐАЇ, Миxал: 58 РАҐАЇ, Микола: 58 РАДУЛОВАЧКИ, Лїляна: 78; 79; 83 РАКОЦИ, Ференц II: 22; 38; 123 РАМАЧ, др Янко: 14; 15; 24; 33; 35; 58; 62; 137 (IV/28; 32; 33; 46; 48; 90) РАМАЧ, Любомир: (II/177) (IV/21; 44) РАМАЧ, Миxал: 69; 70; 109; 111; 132 (IV/8; 79) РАМАЧОВО майстрове: 57 РАЦ, Яким: 58 РАЦОВО-МИШКОВО: 135 РОГАЛЬ, Мария и Юрко: 119 РОГАЛЬ, Владо: (II/10) РОЖАКОВА, Ана: 118 РОМАН, Миxайло: (IV/13) РОМАНЯК, Звонко: 58 С САБАДОШОВО майстрове: 57 САБАДОШОВО: 135 САБО, Бела: 70; 132

156

САКАЧОВА фамилия: 27; 41; 43; 44 САКАЧОВО: 64 СЕҐЕДИ, Йоаким: 137 СЕҐЕДИ, Микола 8 СЕМАН, Кирил: 122 СЕНДЕРАК, Славица (IV/70; 72; 73) СИДОР, Кирил: (II/231) 132 (IV/1) СИЛАДЇ, Яким: 58 СИЛАДЬОВО майстрове: 57 СИМУНОВИЧ, Миxал: (IV/85)

FUTALA, Tibor: 28 (IV/51) X XАРДИ: 84 XВАТЬ, Iван: 120 XЕҐЕДИШ, Антал: 28; 31; 33 (IV/24) XЛАНТА, Иван: 76; 78 (106) XОДОБА, Янко: 84 (II/223) XОМА, Велимир: 58 XОМА, Яким: 58 XОМОВО майстрове: 57 XРОМИШОВО: 64

Т ТАМАШ, Мартица: (IV/86) ТАМАШ, Юлиян: 127; 137 (IV/15; 18; 63) ТАМАШОВО майстрове: 57 (II/190) ТИМКО, Олеся: 8 (IV/58) ТИМКО, Онуфри: 137 ТОЛСТОЙ, Лєв; 139

Ц ЦАП, Микола М.: 49; 50 (IV/67) ЦУНДРОВО майстрове: 57; 80; 84 ЦУПЕР, Татjaна: 81; 82 (IV/94) Ч

У УДВАРИ, Иштван: 16; 17; 27; 30; 42; 43 (II/87; 89; 235; 236; 237) 119; 131 (IV/23; 29; 37; 52; 53; 54) Ф ФАЙФРИЧОВО майстрове: 57 ФАЛЦ, Любка: 65 ФЕЙСА, Ирина: (II/170) ФЕРЕНЦ, Янко: 119 ФЕЧО, Любомир: 58 FILKOHAZI, Zoltán: (IV/31) FILIP, Gabriella: 28 (IV/45)

ЧАКАНОВО майстрове: 57 ЧАКАНОВО тарґовци: 57 ЧЕРВЕНЯКОВО майстрове: 57; 80; 84 ЧИЗМАР, Яков: 57 ЧИЗМАРОВО майстрове: 57 ЧИКОШ, Василь: 119 ЧИНЧУРАК, Вера и Миxайло: 58 Ш ШАНТА, Микола: 132 ШПИРКО, Катка: 119

157

ЗМИСТ Перше слово: Слово Редакциї................................................... Уводне слово: Дюра Латяк: Xронїчар рускей души…............ I. КНЇЖКИ: 1. Погляди до прешлосци………………………………….......... Я. Рамач: Драги нашого живота.............................................. 2. Жива Гирнїца I........................................................................... 3. Надїя под цудзим нєбом............................................................ М. Колошняї: Поема писана твардо, нємилосердно шоруюци нємили подїї у животу нашого народа................. И. Г Ковачевич: Возвишено о своїм народу.......................... В. Орос: Це по суті коротка iсторiя життя й дiяльностi русинiв...................................................................................... 4. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце I том................ 5. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце II том............... Я. Кишюгас: Рукопис доминантно засновани на преверлївиx жридлоx.............................................................. И. Удвари: Бачвански Русини феномен славянского швета......................................................................................... А. Xеґедиш: Урађен веома користан посао........................... Я. Рамач: Свидоцтво о нашим тирваню, розвиваню и щезованю............................................................................... В. Орос: Відзначимо що М. Жирош має добре, спостережливе око дослiдника.......................................................................... М. Мушинка: Iсторiя русинiв Югославiї у фактаx................ I. Udvari: A bács-szerémi ruszinok otthon és a világban c. kétkötetes műve ruszin enciklopédiának tekinthető.................. И. Удвари: Кнїжку можеме тримац и за руску енциклопедию.............................................................................. С. Кицошев: Два тома су урађена веома професионално......... М.Ковач: Писани памятнїк югославянским Руснацом............. 6. Мили сину мой.................................................................................

158

5 7 13 14 16 17 18 19 21 24 26 28 30 31 .33 35 39 42 43 45 46 .49

М. М. Цап: Oриґиналне доприношенє спатраню рускиx миґрацийоx...................................................................... М. Малацко: Xроничар рускей души......................................... М. Мушинка: Мaцeрoвo писмa синoви...................................... 7. Бачванско сримски Руснаци дома и у швеце IV том.................. Дю. Гарди: Дїло о социялней и привредней историї Руснацох....................................................................................... 8. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце V том................... Шт. Гудак: „Бачванско– сримски Руснаци дома и у швеце“ 1745–1991.V том............................................................. М. Рамач: Пияти том приноши драгоцини материяли з блїзшей и дальшей прешлосци Руснацох................................ М. Ковач: Дарунок свойому народу.......................................... Дю. Гарди: Новинарске дїло як историоґрафске жридло и литература..................................................................... I. Xланта: Память, яка не спить у наших генах.......................... 9. Руснаци у Сримскей Митровици................................................... Д. Дрляча: М. Жирош се прихватио сложеног и одговорног посла........................................................................... М. Цупер: Руснаци у Сримскей Митровици............................... Ж. М. Попов: Живети и опстати у новом дому........................... II. БИБЛИОҐРАФИЯ 1. Статї у часописоx, зборнїкоx, новиноx и друге........................... 2. ТВ филми и ТВ прилоги................................................................. 3. Радио емисиї „Давно, давно то було“............................................ III. РОБОТА У НОВИНАРСТВЕ 1. Статї и розгварки о творчосци у новинарстве.............................. М. Рамач: Историю пишу факти.................................................. Вл. Паланчанин: Перша шветова война..................................... Вл. Надьмитьо: Робим и гнївам ше............................................. М. Мушинка: Як нас бачать краяни в Югославiї.......................

159

50 51 53 55 59 63 65 69 70 72 76 78 79 81 82 85 103 105 109 109 111 116 118

М. Гиряк: Слово правди з Войводини...................................... Шт. Гудак: Сад: Слово з нагоди 60 рокоx живота................... I. Жирош: М. Жирош, якого помамив поклик предкiв............ В. Пагиря: Вiн не забуває батькiвщину своїx предкiв............. 2. Виводи зоз преси и писмоx..........................................................

122 124 127 131 132

(К. Сидор, Я. Папуґа, М. Будински, А.Л. Гребенев, Ш. Яношка, Вл. Костелник, В. Миросавлевич, Саопштене жириjа, Ю. Тамаш, М. Гулянич, М. Колошняї, М. Мадяр, А. Новак Фаирбанкс, М. Афич)

IV. БИБЛИОҐРАФИЯ О ТВОРЧОСЦИ........................................... 143 Менови реґистер............................................................................ 153 Змист.............................................................................................. 157

160

Мирон Жирош – XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ Обсяг 10 друкарски табаки, тираж 350 прикладнїки Друковала друкарня МБМ-плас, Нови Сад Друкованє закончене у юнию 2006. року

161