Фармацевт Практик № 03, 2021 by Фармацевт Практик

03 [198] 2021 ISSN 2409–2584

ХОЧЕШ ЖИТИ ДОВГО –– СПИ! 10

Фармацевт і вакцинація проти COVID-19

4 Алергія та COVID-19

22 Цироз та ліки

24 Попереджений — значить озброєний

WWW.FP.COM.UA

Еспумізан® бебі Симетикон

Еспумізан®

позбавляє здуття. Мама спокійна, спокійне дитя. НАЙВИЩА концентрація симетикону 100 мг/мл * ЕКОНОМІЧНО - 1 флакон 30 мл - більше 5 тижнів лікування ** ЛЕГШЕ знайти в темряві *** Реклама безрецептурного лікарського засобу. Діюча речовина – 1 мл крапель оральних, емульсії містить симетикону 100 мг. Перед прийомом обов’язково ознайомтесь з інструкцією для медичного застосування Еспумізан Бебі від 06.02.2020 №270 та проконсультуйтесь з лікарем. Показання для застосування. Симптоматичне лікування при скаргах з боку шлунковокишкового тракту, пов’язаних із газоутворенням, наприклад, метеоризм, в тому числі в післяопераційний період; коліки у немовлят. Протипоказання. Підвищена чутливість до симетикону або до інших компонентів препарату, повна кишкова непрохідність. Особливості застосування. Препарат слід використовувати з обережністю у пацієнтів з обструктивними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. При першій появі, а також при повторних або стійких скаргах треба провести клінічне обстеження. Через можливість проковтування дітьми мірного стаканчика, необхідно тримати його у недоступному для дітей місці. Лікарський засіб також тримати в недоступному для дітей місці. Препарат містить 199,17 мг сорбіту в 1 мл крапель, тому його не слід призначати хворим із рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози. Р.П. МОЗ України UA/10476/01/01. ВИРОБНИК – БЕРЛІН ХЕМІ АГ, Глінікер Вег 125, 12489, Берлін, Німеччина. Адреса Представництва «Берлін Хемі/А. Менаріні Україна ГмбХ» – м.Київ, вул. Березняківська, 29. Тел.:+38(044)494-33-88, факс +38(044)494-33-89. * Cеред суспензій симетикону, що зареєстровані в Україні і показані для лікування колік у немовлят, сайт drlz.com.ua. ** Із розрахунку мінімальної кількості крапель (5) на прийом 4 рази на добу під час або після годування (для лікарського засобу Еспумізан ® Бебі 30 мл).*** За рахунок світіння флуоресцентного покриття упаковки. UA_EsB-03-2020-Visual затв. 18.02.2020.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я

Не плач, бебіку! 5‒10 крапель Еспумізан® бебі допомагають позбавити немовля колік у животику ЯКИЙСЬ НЕ ТАКИЙ ПЛАЧ Кожна новонароджена дитина плаче. Виявляється, існують навіть умовні норми плачу немовляти. Так, тривожити батьків плач не повинен до 130 хв на добу в перші 6 тиж життя дитини, а з 12 тиж — до 70 хв. Однак плач, що зумовлюють коліки у животику, особливий. Він раптовий, різкий та невтішний, і дитя неможливо заспокоїти звичними методами. Саме тривалість плачу (понад 3 год на добу) вважають основним діагностичним маркером кишкових колік. Біль у животі (коліки) — найчастіша проблема, з якою батьки звертаються до педіатрів. У науковій літературі зазначено, що у 90–95% немовлят абдомінальні кишкові коліки мають функціональний характер і лише у 5–10% пов’язані з органічною патологією. Попри те, що коліки не спричиняють важких змін у стані здоров’я дитини, вони істотно порушують психологічний комфорт у сім’ї, адже батьки не можуть виспатися вночі та хоча б трохи відпочити вдень. Звідси психологічне виснаження і післяпологова депресія у матері. Іноді мама може навіть помилково припинити грудне вигодовування, оскільки думає, що малюк не наїдається і капризує від голоду. Відповідно до Міжнародного консенсусу, який 2006 р. затвердив «Римські критерії ІІІ», діагноз «кишкові коліки» встановлюють, якщо: 1) напади плачу і крику виникають і припиняються без видимої причини; 2) епізоди тривають 3 год і більше, повторюються не рідше 3 днів на тиждень; 3) дитина не відстає у розвитку. Додатковими симптомами кишкових колік можна вважати напруження всього тіла дитини, почервоніння шкіри, рухливу гіперактивність, часті зригування, запор. ПРИЧИН ДІЙСНО БАГАТО Зазвичай причиною кишкових колік у немовлят є природна, з фізіологічного погляду, нездатність перетравлювати деякі речовини, які надходять в організм з продуктами харчування. Оскільки травна система у дітей розвивається поступово, то у перші місяці життя вона пристосована тільки до грудного молока або спеціальних дитячих сумішей. Але через те, що певні ферменти для травлення у немовлят ще не виробляються, їжа засвоюється не одразу, надовго затримується у товстому кишечнику, розтягує його і провокує накопичення надлишкової кількості газів. Як наслідок — кишкові спазми і коліки. Саме тому матерям, які годують груддю, не радять вживати важкі для травлення продукти, які можуть спричиняти у малюка алергію чи посилене газоутворення. Ще одна поширена причина колік у немовлят — заковтування великої кількості повітря під час годування. Якщо дитина їсть поспіхом або недостатньо щільно охоплює сосок губами, повітря потрапляє у шлунок, потім у кишечник і зумовлює там неприємні болючі відчуття. Щоби заковтнуте повітря вийшло, малюка необхідно потримати кілька хвилин вертикально, поки він не відригне. Крім того, коліки у кишечнику можуть виникати у разі розвитку дисбактеріозу на фоні прийому антибіотиків, призначених дитині або мамі, через алергію на компоненти штучних молочних сумішей, додавання у раціон нових продуктів.

ЕСПУМІЗАН® БЕБІ — ВІРНИЙ ДРУГ НЕМОВЛЯТИ Як вибрати правильний засіб проти кишкових колік у новонародженого? Отже, препарат повинен бути максимально безпечним, проявляти винятково місцеву дію та, певна річ, мати низький ризик побічних ефектів. Не менш важливий аспект — форма лікарського засобу, яка має якнайкраще підходити дітям перших місяців життя, наприклад, краплі з чітким дозуванням. Еспумізан® бебі — лікарський засіб виробництва компанії «Берлін-Хемі» — ідеально відповідає всім переліченим вимогам. Його діюча речовина — симетикон — належить до поверхневоактивних речовин з категорії ефективних і безпечних піногасників. Симетикон не всмоктується у кров і діє локально. Іншими словами, він має виключно фізичний механізм дії — зменшує поверхневий натяг слизу, сприяючи усуненню пухирців газу, які подразнюють кишечник малюка. Тобто препарат Еспумізан® бебі — це «фізика», жодної «хімії»! У складі емульсії Еспумізан® бебі відсутні канцерогени, спирти та інші шкідливі для організму новонародженого речовини. Препарат максимально безпечний для немовлят. Опосередкованим доказом безпеки є можливість застосовувати його настільки довго, наскільки це необхідно — доти, доки тривають коліки у дитини. Зручність у застосуванні — суттєва перевага емульсії Еспумізан® бебі, порівнюючи з таблетками чи порошками. До того ж Еспумізан® бебі має приємний банановий смак, а сучасний флакон-крапельниця набагато зручніший, ніж піпетка чи мірна ложка, які можемо забруднити. З огляду на концентрацію симетикону (100 мг/мл) разова доза становить 5–10 крапель — це найменша кількість крапель симетикону на прийом. А звідси випливає ще одна перевага препарату — його економічність. У флаконі Еспумізан® бебі (і 30 мл, і 50 мл) завдяки найвищій концентрації симетикону 100 мг/мл міститься найбільша кількість разових доз, відтак препарат забезпечує найдовший курс лікування з одного флакона за порівняльно-зіставну з конкурентами вартість.

Еспумізан® бебі — на варті спокою вашого малюка! ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Зміст 03’ 2021 REVIEW Не плач, бебіку!

5 питань Роль фармацевта у вакцинації проти COVID-19: спостерігач, консультант чи партнер?

Головний редактор Наталія Малішевська, e-mail: malishevska@fp.com.ua Науковий редактор Ігор Зупанець Редактор науково-практичного відділу Олександра Демецька Регіональне бюро Західна Україна Лариса Дедишина

Ця нестерпна застуда У фокусі — хворе горло

Ліки і цироз печінки Попереджений — значить озброєний

Не ліками єдиними славляться фармацевти У зоні особливої уваги: алергія та COVID-19

Приготування м’яких лікарських форм: паста Шапіро

21 Почуймося без слів! 30 22

Астрологічний прогноз на квітень 2021 року Формат журналу 60х84/8. Ум. друк. арк. 15

Арт-директор Руслана Лутова

Начальник виробничого відділу Олексій Сільянов

ТОВ «МАКРОС» м. Київ

Засновник і видавець ТОВ «Фармацевт Практик» Відділ продажу Інна Дмитрієва тел.: (044) 498-06-72, e-mail: fp@fp.com.ua

суспільство і світ

Начальник відділу дизайну та верстки Юрій Мисливець

Фото Ігор Садовий, shutterstock.com

ЖИТТЯ

Редагування та коректура Ірина Златоус

Дизайн і верстка Юрій Мисливець, Руслана Лутова

16 ex tempore

6 Вітамін D, ти де?

лекторій

Український фармацевтичний вісник ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК Спеціалізоване медичне видання для інформування спеціалістів медицини про напрямки розвитку медицини, фармації та рекламування лікарських засобів Видається із січня 2003 року. Виходить 1 раз на місяць 03 (198)’2021

12 школа фармацевта

у фокусі

НАУКА Хочеш жити довго — спи!

ПРАКТИКА

профілактика та лікування

актуальна тема Допінг: нескінченна історія

Всупереч загальноприйнятим канонам Життя у фіолетових барвах

Адреса видавництва 03142, Київ, вул. Кржижановського, 4. Бізнес-центр «Наука», 4-й поверх. Тел.: (044) 498-06-72, факс: (044) 498-06-74 Передплатний індекс — 06466 Наклад 12 500 прим. Ціна договірна Свідоцтво про реєстрацію КВ № 22822–12722Р від 11.08.2017

Кольороподіл і друк

Підписано до друку 22.03.2021 р. Замовлення № 2203 Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Матеріали друкуються мовою оригіналу (українською, російською). Редакція залишає за собою право редагувати передані матеріали. Повне або часткове відтворення опублікованих матеріалів здійснювати тільки за згодою редакції. При використанні матеріалів посилання на «Фармацевт Практик®» є обов’язковим. Відповідальність за зміст рекламних публікацій та їхню достовірність несе рекламодавець.

Указом Президента України від 8 березня 2021 р. № 92/2021 КОТВІЦЬКУ Аллу Анатоліївну, доктора фармацевтичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, ректора Національного фармацевтичного університету (м. Харків) нагороджено Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток української держави, зразкове виконання службових обов’язків та багаторічну сумлінну працю. Редакція журналу «Фармацевт Практик» щиро вітає Аллу Анатоліївну з державною нагородою! Зичимо успіху на ниві виховання підростаючого покоління молодих фармацевтів, нових амбітних проєктів, творчої наснаги та особистого щастя!

Опитування на сайті

www.fp.com.ua

Шановні колеги! Змінюємося ми і зазнає змін життя навколо нас. Іноді здається, що все відбувається занадто швидко і так хочеться пригальмувати. Але це не вихід. Ми майже розучилися писати і отримувати листи звичайною поштою, а друковані ЗМІ стають дедалі рідкіснішими. Ми намагаємося дотримуватися своїх зобов’язень, але набагато більше можливостей є у інтернет-видань. З цього приводу ви можете виловити свою думку, взявши участь в опитуванні «Професійна інформація: бачу, чую, сприймаю» на нашому сайті. Зареєструйтеся на www.fp.com.ua і отримайте більше інформації (щоденні оновлення). Крім того, ви матимете доступ до важливих повідомлень від наших партнерів, дайджестів з окремих актуальних питань тощо. Ваша думка, активна життєва позиція, яку ви можете донести дуже швидко, безпосередньо впливатиме на формування політики редакції. Наталія Малішевська, головний редактор

Будуємо життя в новому форматі разом! ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

REVIEW

5 ПИТАНЬ

Роль фармацевта у вакцинації проти COVID-19: спостерігач, консультант чи партнер? Під час пандемії COVID-19 фармацевти усього світу черговий раз продемонстрували важливість та багатогранність своєї ролі як професіоналів cистеми охорони здоров’я. Разом зі зростанням загрози нової інфекції фармацевтичні працівники стали пліч-о-пліч з лікарями, долучившись до різних заходів з протидії коронавірусній інфекції. Розповідають Ігор Зупанець, д-р мед. наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, та Ксенія Ратушна, канд. фарм. наук — Аптека є важливою ланкою системи охорони здоров’я. Чи змінилася робота аптечних закладів у часи пандемії? — Під час пандемії провізори здійснюють інформування населення про ризик та заходи профілактики, сприяють виявленню осіб з підозрою на коронавірусну інфекцію, забезпечують швидкий доступ населення до ЛЗ та їхнє раціональне використання. У часи карантинних обмежень та надзвичайної навантаженості закладів охорони здоров’я аптеки по всьому світу практично не змінили свій формат та графік роботи, залишившись найближчим, найбільш доступним або, в деяких випадках, чи не єдиним місцем комунікації зі спеціалістом з приводу різних питань щодо здоров’я, які не потребують обов’язкової участі лікаря. Можливість без перешкод звернутися за кваліфікованою порадою є дуже важливою для багатьох громадян в період високого рівня епідемічної небезпеки, зростання тривоги та занепокоєння, а також поширення недостовірної медичної інформації. До того ж, у низці країн провізори почали проводити в аптеках тестування на COVID-19, а з появою першої вакцини стали активно брати участь у програмі вакцинації населення проти коронавірусу. У США для проведення щеплень проти COVID-19 було укладено угоди про партнерство з найбільшими аптечними мережами Wallgreen та CVS [1]. Уже в середині січня в аптеках штату Нью-Йорк були введені перші дози вакцини. У Великобританії станом на кінець січня до програми вакцинації було залучено 117 аптечних закладів. Мобілізація фармацевтичних працівників до проведення наймасштабнішої вакцинальної кампанії активно відбувається і в інших країнах світу, зокрема в Канаді та Австралії [3]. — Що говорить міжнародний досвід про доцільність проведення щеплень в аптеках? — Щороку в науковій літературі з’являється все більше даних, які доводять, що участь фармацевтів у проведенні щеплень підвищує ступінь охоплення населення

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

програмами вакцинації та має позитивний економічний ефект як на рівні систем охорони здоров’я, так і для окремого громадянина [2]. На думку багатьох експертів, надання послуг з імунізації населення має стати елементом рутинної практики аптечних закладів. Низка країн світу вже має багаторічний досвід залучення Ігор Зупанець фармацевтів до програм рутинної вакцинації (проти грипу, пневмокока, низки щеплень мандрівника тощо). У Великобританії фармацевти отримали повноваження з введення вакцин ще з 2002 р., у Франції — з 2019 р., в Ізраїлі в аптеках здійснюється щеплення від грипу, починаючи з 2017 р. Практика безпосереднього залучення фармацевтичних працівників до виконання різних функцій у межах програми вакцинації впроваджується в країнах ЄС (Данія, Франція, Греція, Ірландія, Норвегія, Португалія та Швейцарія) [3]. Згідно з даними масштабного дослідження, проведеного у 2020 р. Міжнародною фармацевтичною федерацією (International Pharmaceutical Federation — FIP), вакцинація на базі аптечних закладів здійснюється в 36 країнах світу (у 2016 р. — тільки в 20), у 26 з них щеплення може призначати та проводити безпосередньо фармацевт (удвічі більше, порівнюючи з даними 2016 р.) [5]. Крім цього, у 16 країнах заплановано створення нормативного підґрунтя для здійснення щеплень в аптечних закладах. Цікаво, що згідно зі звітом FIP до цього переліку належить і Україна, а впровадження послуг з проведення повного переліку щеплень у вітчизняних аптеках очікується вже у 2022 р. Отже, позитивні тенденції в усьому світі разом з динамічними змінами сьогодення та зростаючим навантаженням на систему охорону здоров’я дають підстави зробити висновок, що залучення фармацевтичних

Ксенія Ратушна працівників до рутинних програм імунізації є лише питанням часу. — Які переваги залучення фармацевтичних працівників до вакцинації проти коронавірусної інфекції? — В умовах нестачі людських ресурсів у системі громадського здоров’я участь висококваліфікованих фармацевтичних фахівців, які мають необхідні профільні знання та навички, є важливою складовою розширення доступу населення до вакцини проти COVID-19. FIP рекомендує використовувати такі можливості в усіх країнах, де існує нормативно-регуляторне підґрунття стосовно виконання фармацевтами низки клінічних функцій, у тому числі введення імунобіологічних препаратів. Більше того, у 2020 р. у відповідь на виклик пандемії COVID-19 FIP ініціювала програму «Transforming Vaccination Globally and Regionally», ключовим завданням якої є покращання практики імунізації населення за допомогою посилення ролі професіоналів фармацевтичної сфери [4]. Так, FIP спрямовує свої зусилля на розширення повноважень фармацевтів щодо надання послуг з вакцинації, підвищення їхньої кваліфікації з питань щеплень, урегулювання відповідних законодавчих та нормативних питань і надання фармацевтам доступу до відповідних медичних записів для забезпечення взаємодії з іншими медичними працівниками та повноцінного залучення до процесів вакцинації.

5 ПИТАНЬ Важливість ролі фармацевтів у підвищенні ефективності програми вакцинації проти COVID-19 підтверджується можливістю належного виконання низки функцій, зокрема: • отримання, зберігання та розподіл вакцин, забезпечуючи високопрофесійне поводження з ними, в тому числі проведення вхідного контролю якості, зберігання та утилізації, дотримання усіх вимог «холодового ланцюга»; • вивчення та аналіз останніх даних доказової медицини щодо застосування вакцин та їхнього зберігання, поширення достовірної та наукової інформації серед інших медичних працівників і населення; • здійснення моніторингу безпеки вакцин з професійним використанням встановлених методів виявлення ПР/ПЯ, реєстрації даних та звітності, участь у процесах фармаконагляду; • виявлення груп населення, що підлягають вакцинації згідно зі встановленими критеріями; • проведення щеплень, інформування населення про питання безпеки вакцин, навчання та пропаганда на користь заходів імунізації; • внесення даних до медичних інформаційних систем, які містять медичні відомості про пацієнта та дані щодо імунізації; • здійснення заходів інфекційного контролю; • покращання обізнаності населення з питань профілактики поширення коронавірусної інфекції та відповідальної поведінки в межах дотримання епідемічного режиму; • поширення інформації про програму вакцинації проти COVID-19 та її важливість (участь в інформаційних кампаніях, інших заходах зв’язків з громадськістю в сфері охорони здоров’я тощо). Остання функція набуває вагомого значення в контексті зростання противакцинальних настроїв у суспільстві та недостатнього рівня охоплення щепленням, що тією чи іншою мірою спостерігаються у багатьох країнах світу. Провізор часто виступає спеціалістом найпершої комунікації з населенням з приводу питань здоров’я та має високу довіру, тому може робити надзвичайно цінний внесок у підвищення рівня охоплення вакцинацією, зокрема: • запобігати поширенню антинаукової інформації про вакцинацію; • доводити до відома населення план вакцинації, роз’яснювати критерії приналежності до пріоритетних категорій; • розповсюджувати дані про стан перебігу вакцинальної кампанії, бути джерелом офіційної та оперативної інформації; • проводити роботу з подолання інертності та сумнівів у прийнятті рішення щодо проведення щеплення.

На думку експертів, залучення фармацевтів до процесу вакцинації на сьогодні є важливим як ніколи раніше

— Чи можна сказати, що навчання фармацевтів з питань вакцинації є інвестицією у майбутнє професії? — Можливість мобілізації фармацевтичних працівників для проведення вакцинації в країнах з відповідним нормативним підґрунтям забезпечується наявністю у багатьох провізорів відповідної сертифікації, яка дозволяє їм здійснювати введення вакцин та інших імунобіологічних препаратів (certified immunizer). Більшість отримує таку сертифікацію ще під час навчання в освітньому закладі та за допомогою спеціальних заходів безперервного професійного навчання. За умови дотримання усіх вимог, чітко встановлених відповідними регуляторними органами, фармацевти можуть пройти додаткове спеціальне навчання з вакцинації проти COVID-19 завдяки офіційним механізмам безперервної освіти та акредитації [2]. Таке навчання охоплює техніки введення вакцин, надання першої допомоги у разі виникнення небажаних реакцій, вивчення показань та протипоказань до введення вакцин, правил їхнього зберігання та утилізації, а також вимоги до інфекційного контролю. Показово, що в багатьох країнах до розробки методичних матеріалів та практичних рекомендацій для фармацевтів з питань вакцинації проти коронавірусу активно долучаються як уповноважені державні структури, так і професійні об’єднання та асоціації. Важливо відзначити значні здобутки України з підготовки висококваліфікованих фармацевтичних фахівців і, зокрема, клінічних провізорів, компетенція яких дозволяє їм успішно долучатися до виконання склад-

Завдяки унікальності своєї позиції в мережі усіх закладів охорони здоров’я, особливостям контакту з населенням, професійній компетентності та фаховій підготовці провізор стає учасником важливої ланки механізму зі здійснення програми вакцинації проти COVID-19

REVIEW

них завдань громадського здоров’я в період надзвичайних ситуацій та пандемій. Так, починаючи з 1999 р., відколи за ініціативою академіка НАН України, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук, професора Черних Валентина Петровича було започатковано спеціальність «Клінічна фармація», в Національному фармацевтичному університеті підготовлено понад 600 клінічних провізорів, що вже становить значущий кадровий ресурс для України. Висока фахова компетентність таких професіоналів забезпечується потужною міждисциплінарною теоретичною та практичною підготовкою з низки медико-біологічних та хіміко-фармацевтичних аспектів, що дозволяє клінічним провізорам стати надійними помічниками і партнерами медичних працівників та управлінців у протидії пандемії та вакцинації населення [6–8]. — Який зиск має держава, залучаючи фармацевтів до протидії пандемії? — Від самого початку пандемії в Україні фармацевти та спеціалісти фармацевтичного сектора активно долучилися до протидії поширенню коронавірусу. Важливим підґрунтям для цього стало затвердження та забезпечення подальшого оновлення Стандарту фармацевтичної допомоги COVID-19, в якому описано порядок роботи провізорів при зверненні осіб зі скаргами з боку дихальної системи, висвітлено питання консультування населення з питань попередження інфікування, використання засобів індивідуального захисту, забезпечення раціонального застосування ЛЗ під час пандемії [9]. За участю провідних науковців, фахівців та громадських діячів, зокрема Олега Клімова, голови правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», також проводилася активна робота зі створення наочних методичних матеріалів для провізорів, серії відеоматеріалів тощо. Все це сприяє підтримці, мотивації та створенню умов для залучення фармацевтичних працівників як цінних професіоналів до подолання викликів пандемії, що сприяє підвищенню якості надання медичної допомоги, зміцненню здоров’я та покращанню захисту населення України. Міжнародний досвід та актуальні тенденції підтверджують, що залучення провізорів до боротьби з пандемією, зокрема, за рахунок приватного фармацевтичного сектора, оптимізує використання державних ресурсів системи охорони здоров’я, підвищує ефективність програми щеплення і забезпечує доступність якісних фармацевтичних та інших послуг в сфері громадського здоров’я для кожного громадянина. Список літератури знаходиться в редакції ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

REVIEW

АКТУАЛЬНА ТЕМА

ДОПІНГ:

нескінченна історія На шпальтах спортивних видань по всьому світу регулярно повідомляють про атлетів на всіх рівнях змагань, які використовують речовини для отримання несправедливої переваги над своїми конкурентами. Фахівці невтішно констатують, що сьогодні спорт стає індустрією, бізнесом, приводом для політичної або національної гордості, що може призводити до порушення будь-яких правил заради перемоги [1]. Отже, керуючись гаслом «Друге місце — перший, хто програв!», а також мріючи про спонсорів, рекламні контракти та гроші, деякі спортсмени йдуть на будьякий ризик (навіть для власного здоров’я) та думають: «Можливо, вони мене не зловлять»...

ПЕРЕМОГА ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ Перемога завжди супроводжувалася матеріальними благами і славою. На зорі людської цивілізації, коли норми моралі суттєво відрізнялися від сучасних, а поняття «чесної гри» означало «все що завгодно, аби перемогти», спортсмени користувалися усіма можливими засобами, щоб домогтися перемоги, і не вважали це за сором [1]. Стародавні греки пили спеціальні настої трав у вині та використовували галюциногени, а у Стародавньому Римі навіть коней, які брали участь у змаганнях колісниць, поїли слабоалкогольним медом, щоб пришвидшити їх біг. Відродження олімпійського руху призвело і до повернення препаратів, що поліпшують фізичну форму, або допінгу, у великий спорт. На початку XX ст. популярним допінгом була суміш стрихніну, героїну, кокаїну та кофеїну. На Іграх 1904 р.у Сент-Луїсі американський марафонець британського походження Том

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Хікс прийшов до фінішу другим. Однак його суперник був дискваліфікований через те, що частину шляху проїхав на автомобілі, тож Хікс отримав золоту медаль. При цьому, як пізніше розповідав тренер Хікса, він переміг за допомогою допінгу (за сім миль до фінішу тренер зробив йому ін’єкцію стрихніну сульфату, яку дав запити ковтком коньяку). Справжня ера допінгу в спорті почалася зі створення у 1935 р. синтетичного тестостерону, а незабаром після закінчення Другої світової війни «скарбничку» допінгістів поповнили амфетаміни. У 1958 р. американський лікар Д.В. Зіглер розробив перший анаболічний стероїд — діанабол (данабол). Допінг отримав першу офіційну жертву в 1960 р., коли данський велосипедист Кнут Йєнссен помер під час 100-кілометрової гонки на Олімпіаді в Римі, а розтин показав наявність у його крові слідів амфетаміну. 13 липня 1967 р. британський велосипедист Томмі Сімпсон помер під час етапу знаме-

У науковій літературі основний наголос робиться на виявленні допінгу, тоді як його згубний вплив на здоров’я спортсменів обговорюється рідко

нитої велогонки «Тур де Франс». Він також підбадьорював себе величезною кількістю амфетамінів, запиваючи їх коньяком. Після падіння Берлінської стіни стало відомо, що неймовірна перевага жіночої збірної з плавання зі Східної Німеччини протягом майже двох десятиліть, як виявилося, ґрунтувалася на систематичному застосуванні анаболічних стероїдів, до яких вдава-

АКТУАЛЬНА ТЕМА лися близько 20 тренерів. Саме їхні зізнання стали найпереконливішим доказом того, що спортивна адміністрація комуністичних держав перетворила допінг на ключову частину програми підготовки елітних атлетів. НЕЧЕСНЕ ПОКРАЩАННЯ У спортивному словнику Бекмана допінг описано як використання речовин, що підвищують спортивні результати, які ставлять спортсмена у більш вигідне становище, ніж те, яке він зазвичай мав би [2]. Перше офіційне визначення допінгу датується 1963 р.: «Допінг — це використання речовин або фізіологічних медіаторів, що зазвичай не присутні в організмі людини, які вводяться як зовнішня допомога для покращання результативності виступу атлетів під час змагань» [3]. Сьогодні прийнято вважати, що вживання допінгу — свідомий прийом речовин, зайвих для нормального функціонуючого організму спортсмена, або надмірної дози ліків з єдиною метою — штучно посилити фізичну активність і підвищити витривалість на час спортивних змагань. Боротьба зі вживанням допінгу ведеться для забезпечення чесності спортивних змагань і збереження здоров’я спортсменів. ПОЧАТОК БОРОТЬБИ Після численних інцидентів на змаганнях у 1928 р. Міжнародна федерація легкої атлетики (IAF) стала першою міжнародною федерацією, що заборонила допінг на спортивних змаганнях, а 32 роки потому було проведено перше антидопінгове тестування. Що стосується Олімпійських ігор, то перші офіційні перевірки були проведені на Олімпійських іграх 1972 р. у Мюнхені для звичайних речовин. Анаболічні стероїди стали першими речовинами, контрольованими на Олімпійських іграх 1976 р. у Монреалі, і, як наслідок, багато спортсменів були дискваліфіковані та позбавлені нагород. Введення антидопінгового контролю поза змаганнями стало новою віхою антидопінгової кампанії 1989 р. [1]. Залежно від законодавства країни допінгові речовини можна купити в аптеках/ магазинах харчових добавок або зазвичай на «чорному» ринку. Щоб речовина або метод поліпшення результатів були класифіковані як допінг, вони повинні відповідати принаймні двом з таких трьох критеріїв: покращувати результати, становити небезпеку для здоров’я спортсмена і порушувати дух спорту. Інші методи підвищення продуктивності, такі як переливання крові, також включені до категорії допінгу [1]. У 1993 р. Медична комісія Міжнародного Олімпійського Комітету (МОК) заборонила

REVIEW

створено Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA), девізом якого є «Грай по-чесному». З 2004 р. WADA щороку оновлює свій Кодекс і пов’язані з ним документи, в яких викладаються офіційні міжнародні антидопінгові стандарти.

У більшості видів спорту встановлене застосування допінгу тягне за собою дискваліфікацію на 2 роки, а повторне — на 4 роки або навіть назавжди. Офіційно оолошено, що спортсмен несе повну відповідальність за ті речовини, які він вживає (тому немає необхідності доводити навмисний характер застосування допінгу)

застосування таких фармакологічних препаратів: збуджувальних засобів (так званих стимуляторів) різних груп і класів, наркотиків, анаболіків, знеболювальних, сечогінних ЛЗ, пептидних гормонів та їхніх похідних. З ініціативи МОК 10 листопада 1999 р. було

ЯК ВИНЯТОК У деяких випадках спортсменам надається дозвіл на прийом заборонених препаратів (так званий терапевтичний виняток). При цьому спортсмен повинен підтвердити, що прийом цих ЛЗ необхідний для його здоров’я. Так, згідно з медичними документами серед лижників і біатлоністів багато хто страждає на бронхіальну астму. За дозволом національного антидопінгового агентства або міжнародної федерації вони мають право приймати препарати, які входять до забороненого списку WADA. Дані препарати можуть спричиняти анаболічний ефект та психотропну дію на кору головного мозку, поліпшуючи дихальні функції та збільшуючи кількість кисню, що надходить у легені для роботи м’язів. Є також деякі фармакологічні класи речовин, у яких існує кількісна верхня «дозвільна» межа, тому їх можна використовувати тільки в дуже низьких дозах. Зокрема, такими речовинами є кофеїн (його концентрація у сечі не повинна перевищувати 12 мкг/мл), а також бета-2-селективні речовини, такі як сальбутамол або фенотерол [1]. ПІД ПИЛЬНОЮ УВАГОЮ Ті чи інші ЛЗ періодично стають об’єктом пильної уваги з боку контролюючих органів. Зокрема, були проведені

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

REVIEW

АКТУАЛЬНА ТЕМА

дослідження, щоб з’ясувати, чи можуть НПЗП, зокрема, диклофенак та ібупрофен, впливати на співвідношення тестостерон/ епітестостерон, але результати не виявили будь-яких змін [5]. У той же час до речовин, які не заборонені, але можуть підвищити працездатність спортсмена, відносять L-карнітин — амінокислоту, що синтезується в печінці та нирках з лізину та метіоніну. Для спортсменів використання L-карнітину засноване на вивільненні енергії з ліпідів, що дозволяє заощадити частину глікогену в м’язах. Також іншу амінокислоту — аргінін, можна використовувати для підвищення працездатності через вивільнення NO (азоту моноксиду) і утворення цитруліну, що має судинорозширювальну дію. Спортсмени можуть застосовувати аргінін для покращання фізичної працездатності, збільшення

м’язової маси, а також підвищення опірності м’язів при великих навантаженнях. Для збільшення м’язової сили і витривалості використовують такі амінокислоти або їхні похідні, як карнозин, цитрулін, глутамін, гліцин і таурин [1].

Після численних інцидентів на змаганнях у 1928 р. Міжнародна федерація легкої атлетики (IAF) стала першою міжнародною федерацією, що заборонила допінг на спортивних змаганнях, а 32 роки потому було проведено перше антидопінгове тестування

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

«ЯНУС ІЗ ДВОМА ОБЛИЧЧЯМИ» У науковій літературі основний наголос робиться на виявленні допінгу, тоді як його згубний вплив на здоров’я спортсменів обговорюється рідко. Андрогенні анаболічні стероїди добре відомі своїм позитивним впливом на м’язову масу і силу. Гормон росту людини також збільшує м’язову масу, хоча здебільшого це збільшення позаклітинної рідини, а не функціональної м’язової маси. У атлетіваматорів гормон росту не спричиняє суттєвого впливу на м’язову силу, потужність або аеробну здатність, але стимулює анаеробні навантаження. Зі свого боку, введення еритропоетину збільшує здатність крові переносити кисень, покращуючи показники витривалості, тоді як системне введення β-адренергічних агоністів може мати позитивний ефект на здатність до спринту, а β-адренергічні антагоністи зменшують м’язовий тремор. Отже, існують певні препарати, які можуть поліпшити окремі аспекти фізичної працездатності. Варто зауважити, що допінг у спорті заборонений як з етичних, так і з медичних причин, оскільки більшість допінгових агентів спричиняють серйозні побічні ефекти, особливо при використанні в комбінації, у високих дозах та/або протягом тривалого часу. Наприклад, штучний тестостерон призводить до зупинки ендогенного синтезу природного тестостерону в організмі [4]. Стимулятори, що застосовують навіть у низьких дозах при фізичних навантаженнях,

здатні зумовити підвищення рівня артеріального тиску, прискорення серцевої діяльності, порушення терморегуляції і тепловий удар з подальшим колапсом і летальністю, а також можуть спричиняти виникнення залежності та психічних розладів. Боротьба з допінгом триває, але антидопінгові агентства завжди будуть на крок позаду виробників нових речовин, які не можна виявити, із фармакологічними властивостями, аналогічними тим, що вже доступні на ринку. Застосування препарату зі списку заборонених речовин може стати причиною дискваліфікації, тому перед призначенням ЛЗ слід уважно вивчити регламент та зважити усі «за» та «проти» [1]. Отже, спортсмени повинні бути проінформовані про допінг, а також про побічні ефекти та несприятливі наслідки використання тих чи інших заборонених субстанцій. Однак, беручи до уваги людську природу, а також соціальні та економічні складові професійного спорту, повне припинення застосування допінгу, швидше за все, є нереалістичним. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література 1. Vlad R. et al. Doping in Sports, a Never-Ending Story? Adv. Pharm. Bull. 2018 Nov; 8 (4): 529–534. 2. Beckmann O. Beckmanns Sport-Lexikon: A-Z. Leipzig: Beckmann; 1933. 3. Detlief T., Hemmersbach P. Doping insports. Oslo: Springer; 2010. 4. Birzniece V. Doping in sport: effects, harm and misconceptions. Intern. Med. J. 2015 Mar; 45 (3): 239–48. 5. Lundmark J.et al. Non-steroidal anti-inflammatory drugs do not influence the urinary testosterone/ epitestosterone glucuronide ratio. Front. Endocrinol. (Lausanne). 2013; 4: 51.

simethicone

Коли живіт вам дує, Еспумізан® рятує! Реклама безрецептурного лікарського засобу. Діюча речовина: simethicone. Перед прийомом обов’язково ознайомтесь з інструкцією для медичного застосування лікарського засобу Еспумізан® від 30.11.2020 № 2759 та проконсультуйтесь з лікарем. Показання. Для симптоматичного лікування при скаргах з боку шлунково-кишкового тракту, спричинених підвищеним накопиченням газів, наприклад, при здутті, метеоризмі. Спосіб застосування та дози. Дітям віком від 6 років, підліткам та дорослим при скаргах з боку шлунково-кишкового тракту (метеоризм, здуття) по 2 капсули (що еквівалентно 80 мг симетикону) 3-4 рази на добу. Протипоказання. Гіперчутливість до діючої речовини, барвника жовтий захід FCF (Е 110), метилпарабену (Е 218) або до будь-якої іншої допоміжної речовини з перелічених у розділі «Склад». Непрохідність кишечнику, обструктивні захворювання шлунково-кишкового тракту. Побічні реакції. До цього часу не було помічено ніяких побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням препарату Еспумізан®. Р.П. МОЗ України № UA/0152/02/01. Виробник: БЕРЛІН-ХЕМІ АГ. Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина. Адреса Представництва «Берлін Хемі/А. Менаріні Україна ГмбХ» – м. Київ, вул. Березняківська, 29. тел.: +38 (044) 494-33-88, факс: +38 (044) 494-33-89. UA-Esp-02-2021-V1-visual від 15.01.2021.

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

Хочеш жити довго — спи! Всесвітній день сну відзначається щорічно у березні в п’ятницю перед днем весняного рiвнодення у рамках проєкту ВООЗ із проблем сну і здоров’я. Медична спільнота намагається привернути увагу суспільства до проблеми безсоння, оскільки, за даними статистики, на нього страждає понад 10% населення індустріально розвинених країн, а в кожного другого дорослого жителя світу діагностують один або декілька симптомів розладу сну

12 березня — Міжнародний день сну

Здавна сон був оточений ореолом таємничості, міфів і легенд. Досі цей процес вважають одним із найбільш складних і недостатньо вивчених сторін життя людей і тварин. Наукове вивчення сну розпочалося на початку ХХ ст., коли H. Berger (1928 р.) вперше записав електроенцефалограму людини під час сну і неспання. Через рік науковці визнали поствірусне порушення сну окремим захворюванням. Проте наука сомнологія інтенсивно почала розвиватися тільки в 50–60-х рр. ХХ ст., коли вперше застосували полісомнографію і відкрили окремі стадії сну. СОН І РИЗИК ПЕРЕДЧАСНОЇ СМЕРТІ Сон — це необхідна частина процесу життєдіяльності будь-якого живого організму, пасивна форма відпочинку. Науковці стверджують, що від якості сну залежить не тільки наше самопочуття у період неспання, але й тривалість життя в цілому. І як доказ наводять факт, що щури, яких повністю позбавили сну, гинуть через 11 діб.

Протизапальна, імуномоделювальна й антиоксидантна дія мелатоніну свідчить про його серйозний вплив на перебіг гострих інфекційних процесів, зокрема COVID-19

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

У 60-х роках дослідники вперше продемонстрували безпосередню залежність між тривалістю сну і смертністю людей. Про значний вплив сну на фізичне і психічне здоров’я людини свідчить рівень ризику підвищеної смертності від серцево-судинних, онкологічних захворювань та суїцидів як у тих, хто спить замало, так і у тих, хто спить забагато. Цікаве дослідження провели американські науковці 1965 р. Хоча відтоді минуло понад 50 років, його результати не втратили своєї цінності і наразі. Під час експерименту організація Human Population Laboratory під керівництвом департаменту охорони здоров’я Каліфорнії опитала мешканців округу Аламіда. В анкеті були питання про тривалість нічного сну, проблеми зі сном, вік і стать, стан здоров’я. Загалом врахували відповіді 2222 чоловіків і 2491 жінки віком від 30 до 69 років на момент опитування. Дані про смертність були отримані в період від 1965 до 1974 р. і охоплювали 97% опитаних. Результати дослідження продемонстрували, що найбільш низькі показники

ЛЕКТОРІЙ Фази та стадії сну Сон поділяють на дві головні фази — повільний сон і швидкий. Вони чергуються між собою кілька разів на ніч, і одне таке поєднання триває 1,5–2 год. Причому 3/4 циклу припадає на повільний сон і приблизно чверть — на швидкий.

Повільний сон позначають абревіатурою NREM, що англійською означає Not Rapid Eye Movement, тобто для цієї стадії не характерні швидкі рухи очей. Швидкий сон має абревіатуру REM, що означає зворотне — швидкі рухи очей наявні. Під час цієї фази наші м’язи розслабляються повною мірою,

смертності від ішемічної хвороби серця, онкологічних захворювань, інсульту та інших хвороб відзначено у тих респондентів, які сплять 7–8 год. У чоловіків, які сплять менше 6 або більше 9 год, ризик смерті у найближчі 9 років зростає на 70%. Окрім того, загальний показник смертності (з урахуванням віку) в 1,7 раза вищий від показника смертності у тих чоловіків, які сплять в середньому 7–8 год. У жінок цей ризик відповідно зростає в 1,6 раза. Акцентується увага на тому, що тривалість нічного сну може залежати від деяких специфічних чинників, які впливають на цей процес, скажімо, режим роботи чи розлади сну. Також розлади сну можуть зумовлювати деякі захворювання, які підвищують ризик ймовірної передчасної смерті. Однак взаємозв’язок режиму сну і ризику смерті з різних причин не залежить від стану здоров’я та наявності/відсутності розладів сну. Показники смертності в учасників опитування, які сплять по 7–8 год, є найбільш низькими, навіть якщо у 1965 р. вони мали інвалідність, потерпали від розладів сну, хронічних чи інших захворювань. На взаємозв’язок режиму сну і ризику смерті можуть також впливати інші чинники, зокрема, шкідливі звички (куріння, алкоголь), соціальне середовище (у шлюбі чи ні), які здатні підвищувати ймовірність передчасної смерті. Наприклад, якщо людина спить менше 6 год і курить, то у цьому випадку ймовірність передчасної смерті буде вищою тільки внаслідок шкідливої звички. У людей, які сплять менше 6 і більше 9 год, ризик смерті у найближчі 9 років зростає в 1,3 раза, а показники смерті вищі на 30%. Отже, результати американського дослідження довели, що існує безпосередній

НАУКА

а ось мозок активно працює. Вночі він обробляє всю інформацію, яка була отримана вдень. Водночас у повільного сну теж є кілька стадій: 1. Дрімота — перехід від неспання до сну. 2. Легкий сон. 3. Помірно глибокий сон. 4. Глибокий сон — саме на цій стадії сон найміцніший

зв’язок між режимом сну і ризиком передчасної смерті незалежно від розладів сну, стану здоров’я, віку, статі та інших чинників. СОН І COVID-19 Мелатонін — це гормон, що регулює біологічні ритми людського організму і, серед іншого, процеси засинання і неспання, а також захищає від стресу і передчасного старіння, застудних та вірусних хвороб. Розвиток десинхронозу вважають першопричиною виникнення будь-якої патології в організмі. Порушення або відсутність сезонної ритміки продукції мелатоніну супроводжується збільшенням вираженості депресивних станів та ризиком розвитку злоякісних новоутворень. Отже, з погляду життєдіяльності, значення мелатоніну для організму є справді універсальним. Саме вночі у шишкоподібній залозі мозку виробляється 70% добової кількості мелатоніну. З віком рівень цього гормону в організмі знижується, у віці старше 50 років його виробляється майже вдвічі менше, ніж у 20. Окрім біоритморегулювальних властивостей, мелатоніну притаманні антиоксидантні, імуномодулювальні, кардіопротекторні, а також протипухлинна активність. Відомі й контрацептивні властивості речовини — в Європі запатентовано застосування мелатоніну з такою метою. Відтак, протизапальна, імуномоделювальна й антиоксидантна дія мелатоніну свідчить про його серйозний вплив на перебіг гострих інфекційних процесів, зокрема COVID-19. Поза тим, існує зворотній зв’язок — коронавірусна інфекція може спричиняти порушення в процесі вироблення мелатоніну, що також призводить до зниження його рівня в організмі. Це й може негативно впливати на пере-

біг COVID-19 і підвищувати ризик летальних наслідків. Як вже було відзначено, у людей літнього віку під час сну істотно знижується рівень мелатоніну. Тому дослідники висловили припущення, що мелатонін може збільшувати тривалість життя і покращувати фізичні функції організму. Люди старшого і похилого віку — основна група ризику в разі інфікування коронавірусом. Це пояснюють низькою імунною відповіддю, зниженням фізіологічних функцій через старіння та наявністю кількох хронічних захворювань. Відповідно, внаслідок COVID-19 у них зростає ризик виникнення тяжкої пневмонії. Позитивна дія терапії мелатоніном проявляється через зниження впливу таких хронічних захворювань, як цукровий діабет, ожиріння і артеріальна гіпертензія. На думку авторів статті «Therapeutic Algorithm for Use of Melatoninin Patients With COVID-19», надрукованої в медичному журналі «Frontiers in Medicine», лікування коронавірусної інфекції мелатоніном ефективне для пацієнтів похилого віку із супутніми захворюваннями, оскільки посилює імунну відповідь, нормалізує сон, має антиоксидантний вплив. Дослідники рекомендують застосовувати його у добовій дозі від 3 мг до максимум 10 мг за 30–60 хв перед сном, щоб краще моделювати нормальний фізіологічний циркадний ритм мелатоніну. Водночас наголошується, що мелатонін може бути корисним для людей з високим ризиком зараження COVID-19, наприклад, медичних працівників, для яких профілактичне лікування за допомогою мелатоніну сприятиме посиленню імунної відповіді, матиме протизапальний і антиоксидантний ефект. Лариса Дедишина ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

Всупереч загальноприйнятим канонам Незвичайний підхід до вирішення насущних проблем у будьякій сфері діяльності людини, попри його явну ефективність, далеко не завжди сприймається сучасниками. Не є виключенням і медицина, в історії якої мали місце випадки, коли такий підхід спочатку висміювали, але в кінцевому результаті удостоювали найвищої оцінки за вагомий внесок у медичну науку та практику СПРАВЕДЛИВІСТЬ УЗЯЛА ГОРУ Метод фізичного дослідження хворих, що одержав назву «перкусія» (від лат. percussio, буквально — нанесення ударів), розробив і першим застосував вихованець «старої віденської школи», скромний ординатор імператорської лікарні у Відні — Леопольд Ауенбруґґер (1722–1809). 1761 р. він опублікував монографію «Нове відкриття, що дозволяє на підставі вистукування грудної клітки виявити приховані грудні хвороби», над якою працював упродовж 7 років. Цей новий спосіб діагностики полягав у дослідженні серця, легень та інших внутрішніх органів, та ґрунтувався на тому, що звук, який виникає під час вистукування здорових й уражених тканин, є різним. Ось як сам автор описував свій метод: «Перкусію проводять за допомогою м’якого й легкого постукування кінчиками пальців по грудях. При постукуванні по грудній клітці здорової людини вона утворює звук, подібний до та-

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Метод фізичного дослідження хворих, що одержав назву «перкусія» (від лат. percussio, буквально — нанесення ударів), розробив і першим застосував вихованець «старої віденської школи», скромний ординатор імператорської лікарні у Відні — Леопольд Ауенбруґґер (1722–1809). 1761 р. він опублікував монографію «Нове відкриття, що дозволяє на підставі вистукування грудної клітки виявити приховані грудні хвороби», над якою працював упродовж 7 років кого, який має барабан, обтягнутий сукном або іншою грубою тканиною. Якщо чутно звук більш високого тону, це вказує на захворювання внутрішніх органів…»

На жаль, більшість видатних лікарів кінця XVIII ст. зустріли цю пропозицію зневажанням та насмішками. Перкусія на багато років виявилася забутою. 1808 р. Жан-Ніколь Корвизар (1755–1821) — лейб-медик Наполеона Бонапарта — переклав працю Ауенбруґґера французькою мовою, додавши до цього перекладу декілька історій захворювань з власної практики, що тривала понад 20 років. Сам медик застосовував перкусію для розпізнавання захворювань серця та легень для діагностики аневризми аорти. Лише завдяки йому важливе відкриття Ауенбруґґера було врятовано, а метод перкусії почав здобувати визнання у медичних школах. Цей метод поряд із вислуховуванням понад 200 років залишався чи не єдиним діагностичним засобом в скудному арсеналі тогочасних лікарів. НЕЗВАЖАЮЧИ НА НАСМІШКИ Якщо винахіднику цукрозамінників «допомогли» погано вимиті руки, то науковому

ЛЕКТОРІЙ

НАУКА

Якщо винахіднику цукрозамінників «допомогли» погано вимиті руки, то науковому успіху канадського ендокринолога, австрійця за походженням, Ганса Сельє (1907–1982) «сприяли» недостатньо очищені препарати, з якими він працював під час вивчення впливу гормонів на живі організми за лабораторних умов успіху канадського ендокринолога, австрійця за походженням, Ганса Сельє (1907–1982) «сприяли» недостатньо очищені препарати, з якими він працював під час вивчення впливу гормонів на живі організми за лабораторних умов. Сельє та його науковий керівник, під наглядом якого здійснювалися всі ці експерименти, спочатку ніяк не могли зрозуміти, чому тільки вони спостерігають бурхливий розвиток нервових процесів під впливом гормонів, у той час як їхні колеги реєструють значно слабші ефекти. Лише згодом стало зрозумілим, що причина полягала у застосуванні недостатньо очищених препаратів. В оточенні Г. Сельє навіть шуткували, що він «збирається присвятити залишок свого життя фармакології бруду». Тим не менш вчений проявив наполегливість, продовжив експерименти й у результаті створив концепцію походження стресу, яку визнали унікальним відкриттям. Сельє першим виявив системну стереотипну відповідь організму — стрес (англ. stress — напруження) на вплив зовнішнього і внутрішнього середовищ (стресори), які загрожують порушенням гомеостазу й виникненням хвороби. Окрім нервового компонента відповіді організму, він довів залучення до неї ендокринної та імунної систем. Отже, можна стверджувати, що саме Сельє стояв у витоків сучасних уявлень про єдину нейроімунно-ендокринну регуляцію функцій організму в нормі й за умов патології. Заради справедливості слід зауважити, що такі окремі експериментальні та клінічні феномени, як пептична виразка шлунка, інволюція тиміко-лімфатичних тканин, морфологічні зміни в корі надниркових залоз під дією шкідливих агентів, були відомими й раніше. Так, зокрема, наш київський учений академік Олександр Богомолець (1881–1946) описав патологічні зміни в корі надниркових залоз при дифтерійній інтоксикації, однак тільки Сельє вдалося об’єднати ці феномени в єдиний синдром й визначити

їхню біологічну суть. У 1949 р. Ганса Селье було номіновано на Нобелівську премію. «ЖАХЛИВЕ ВТРУЧАННЯ» В ОРГАНІЗМ ЖИВОЇ ЛЮДИНИ До певного часу нікому й на думку не спадало, що серце живої людини можна досліджувати у будь-який інший спосіб, аніж за допомогою прослуховування, запису біотоків та рентгенографії. Однак у 1929 р. молодий німецький хірург Вернер Теодор Отто Форсман (1904–1979) з клініки Еберсвальде, з безстрашністю, притаманною молодості, поставив на собі неймовірний експеримент. Абсолютно самостійно, без будь-якої допомоги з боку колег, він зробив собі місцеву анестезію, взяв спеціально виготовлений довгий катетер й через невеликий надріз вени у ліктьового згину почав просувати його у напрямку до серця, тобто за ходом току крові у вені на руці. Після того як катетер було введено у вену на глибину 65 см, дослідник відправився до рентгенівського Однак у 1929 р. молодий німецький хірург Вернер Теодор Отто Форсман (1904– 1979) з клініки Еберсвальде, з безстрашністю, притаманною молодості, поставив на собі неймовірний експеримент. Абсолютно самостійно, без будь-якої допомоги з боку колег, він зробив собі місцеву анестезію, взяв спеціально виготовлений довгий катетер й через невеликий надріз вени у ліктьового згину почав просувати його у напрямку до серця

кабінету, щоб перевірити, чи досяг кінець катетера правого передсердя. Учений доповів про результати своїх досліджень на XXV конференції Німецького хірургічного товариства у квітні 1931 р. Однак даний експеримент викликав різке засудження в медичних колах. Сам по собі цей дослід не виявився настільки небезпечним, а от думка про подібне втручання в організм живої людини викликала у лікарів жах. Адміністрація лікарні заборонила Форсману проводити подібні експерименти, а потім його взагалі звільнили. Однак у 1940 р. цей метод застосували відомі лікарі з Нью-Йорка Дікінсон Річардс та Андре Фредерік Курнан. Протягом кількох років вони вивчали порушення кровообігу при різних захворюваннях й, зрозумівши обмежені можливості існуючих традиційних методів, вирішили звернутися до методу Форсмана, незважаючи на його ризикованість. На щастя, побоювання виявилися марними. Катетер дозволяв безпосередньо вимірювати тиск й визначати склад крові у важкодоступних ділянках, що прилягають до серця, а також в самому серці. Для клініцистів це мало виключне значення. У 1941 р. Річардс і Курнан опублікували дані своїх досліджень. Ці результати, одержані у великій клініці відомими вченими, природно, викликали увагу всієї медичної спільноти, чого не вдалося молодому лікарю з Еберсвальда. Катетеризацію серця почали все ширше застосовувати в медичній практиці. У 1956 р. Вернер Форсман спільно з Андре Фредеріком Курнаном і Дікінсоном Річардсом були нагороджені Нобелівською премією з фізіології та медицини «за відкриття, пов’язані з катетеризацією серця й дослідженням патологічних змін у системі кровообігу». Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

Життя у фіолетових барвах Щорічно 26 березня у світі відзначають День хворих на епілепсію. Запровадити «фіолетовий день» у 2008 р. запропонувала 9-річна дівчинка Кессіді Меган, яка потерпала від епілепсії. Вона хотіла розвіяти міфи довкола своєї недуги і довести людям, що є такою ж, як і всі інші. Ідея у Кессіді виникла у той момент, коли члени Асоціації хворих на епілепсію Нової Шотландії читали лекції у школі дівчинки про це захворювання. Раніше вона боялася розповідати людям про свій діагноз, бо думала, що з неї насміхатимуться. Але бажання підтримати хворих і сказати, що вони не самотні, виявилося сильнішим. Ініціативу Кессіді підхопили в різних країнах світу. Чому день назвали «фіолетовим»? Бо це колір, який позитивно впливає на нервову систему, зменшує тривогу, фобії і страх. Символ Дня епілепсії — фіолетові стрічки і елементи одягу. 26 березня активісти поширюють інформацію про епілепсію, навчають надавати першу медичну допомогу під час нападу, збирають кошти на лікування пацієнтів з цим діагнозом. Епілепсія вважається одним з найбільш поширених хронічних неврологічних захворювань людини. Вона проявляється раптовими судомними нападами. Є відомості, що на епілепсію страждали Юлій Цезар, Олександр Македонський, Нострадамус, Данте Аліг’єрі, Іван Грозний, Наполеон Бонапарт, Федір Достоєвський, Альфред Нобель, Вінсент ван Гог. НАПАД — НЕ ЗАВЖДИ СИМПТОМ Епілепсія — це хронічне неврологічне захворювання, яке характеризується повторюваними раптовими епілептичними нападами. Залежно від форми епілепсії напади проявляються у вигляді рухових, вегетативних, чуттєвих, психічних порушень. Вони можуть супроводжуватися порушеннями свідомості різного ступеня. Деякі форми епілепсії проявляються лише порушеннями свідомості — абсансами з мінімальними руховими ознаками. Найскладнішими вважаються генералізовані тоніко-клонічні напади, що проявляються втратою свідомості, загальним тонічним напруженням тіла з подальшими ритмічними розгинальними рухами кінцівок (клоніями). Розрізняють генералізовані і фокальні (парціальні) напади. У разі перших епілептична активність настає майже одночасно

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Головне завдання для хворого на епілепсію та його сім’ї — дотримуватись максимально можливого нормального способу життя та мінімізувати ймовірні ризики у двох півкулях головного мозку. Під час других фіксують одне або кілька вогнищ — так звану епілептогенну зону. Іноді активність поширюється на прилеглі відділи головного мозку. Також в деяких випадках за фокальної епілепсії можливий розвиток вторинно-генералізованих нападів. Зазвичай тривалість нападу не перевищує 2–3 хв, але інколи він може тривати кілька секунд. Якщо напади стаються один за одним, це розцінюють як важке ускладнення — епілептичний статус. Якщо він проявляється без рухових порушень, діагноз встановлюють тільки після проведення ЕЕГ. За спадкового характеру епілепсії частіше спостерігають генералізовані напади, які виникають у певному віці та після певного віку минають. Тоді прийом протиепілептичних засобів скасовують. Набуті форми епілепсії зазвичай зумовлює ураження мозку, наприклад, черепно-мозкова травма або під час складних пологів.

Водночас епілептичний напад не завжди є симптомом епілепсії. Набагато частіше виникають фебрильні судоми, спровоковані високою температурою тіла. Для опису поодиноких епілептичних нападів у дітей запровадили спеціальний термін — «неонатальні судоми». Також разовий епілептичний напад може статися у разі нейроінфекції (наприклад, менінгіту). Загалом епілепсія є найбільш поширеним важким захворюванням нервової системи, частота якого у світі становить 0,5–1%. ЗНАЙТИ БАЛАНС Головне завдання для хворого на епілепсію та його сім’ї — дотримуватись максимально можливого нормального способу життя та мінімізувати ймовірні ризики. Певна річ, якщо це не важка форма хвороби з частими нападами і порушенням інтелектуального розвитку. Кетогенна дієта. Спеціальна дієта для пацієнтів з епілепсією називається кетогенною. Це система харчування з високою часткою жирів, нормальним вмістом білків і низькою часткою вуглеводів. Найчастіше такий спосіб харчування використовують для лікування дитячої епілепсії, яка важко піддається медикаментозному контролю (рефрактерна епілепсія). Кетогенна дієта змушує організм спалювати жири набагато більше, аніж вуглеводи. У нормі вуглеводи з продуктів харчування

ЛЕКТОРІЙ

перетворюються на глюкозу, яка транспортується організмом і є, зокрема, важливою для енергозабезпечення функціонування головного мозку. Якщо організм отримує низьку кількість вуглеводів, то печінка перетворює жири на жирні кислоти та кетонові тіла. Зі свого боку кетонові тіла з кровотоком потрапляють у тканину головного мозку і заміщують глюкозу в ролі основного джерела енергії. Підвищений рівень кетонових тіл у крові (кетоз) призводить до зниження частоти епілептичних нападів. Близько половини дітей і молоді з епілепсією, які використовували якусь із форм цієї дієти, повідомляли про зниження частоти епілептичних судом щонайменше удвічі, більш того позитивний ефект спостерігався навіть після скасування кетогенної дієти. Фізичні навантаження. Заняття спортом позитивно впливають на настрій та сприяють зниженню ступеня ізольованості хворих від суспільства. Разом з тим вони запобігають надлишковій масі тіла, яка іноді може бути побічною дією протиепілептичних ЛЗ. Фізичні вправи зміцнюють кісткову тканину, щільність якої також здатні зменшувати деякі препарати. І хоча за даними низки досліджень не було доведено зв’язок між фізичною активністю і частотою нападів у пацієнта, кожен випадок доцільно розглядати індивідуально. Водночас, з огляду на ризик ймовірного травматизму під час нападу, пацієнтам не рекомендують займатися альпінізмом, боксом, пірнанням з аквалангом, стрибками на батуті. Також, якщо напади часто повторюються, не варто займатися плаванням. Їздити на велосипеді або верхи рекомендують у шоломі. Робота. Не секрет, що роботодавці ставляться достатньо упереджено до хворих на епілепсію. Така дискримінація не завжди виправдана, хоча справді існують профе-

сії, які для них під забороною. Наприклад, хворий не може бути пілотом, поліцейським, пожежником, водієм. Обережності вимагає робота з різними хімічними речовинами та рухомими механізмами. Також не варто працювати у нічні зміни. Секс. Деякі протиепілептичні препарати можуть знижувати статевий потяг. Поза тим, чимало пацієнтів з епілепсією ведуть повноцінне сексуальне життя. Подорожі. Хворим на епілепсію рекомендують ліки тримати при собі, а не в багажі. Доцільно мати рецепт на необхідні препарати із зазначенням їхньої міжнародної назви. Виїжджаючи за кордон, необхідно обов’язково оформляти медичну страховку. Емоційна та психологічна підтримка важлива для пацієнтів і в сім’ї, і в навчальному закладі, і на роботі. До них треба ставитися як до звичайних людей, які мають певні проблеми. Поради хворий може отримати як у психотерапевта, так і в громадських товариствах, які об’єднують і опікуються такими пацієнтами. Алкоголь. Зазвичай більшості пацієнтів з епілепсією час від часу можна випити келих вина (100 мл), пива (до 300 мл) або міцного алкоголю (30 мл). Велика кількість алкоголю знижує ефективність протиепілептичних ЛЗ. Керувати автотранспортними засобами хворим на епілепсію в Україні заборонено. Телевізор і комп’ютерні ігри. Деякі обмеження існують для так званих фоточутливих пацієнтів, яким рекомендують уникати провокуючих факторів та використовувати сонцезахисні чи поляризуючі окуляри. Оскільки рефлекторної «телевізійної» епілепсії не існує (завжди діагностують спонтанні напади), забороняти пацієнтам дивитися телевізор немає потреби. Однак деякі принципи треба взяти до уваги, а саме:

НАУКА

• невеликий екран з хорошою якістю зображення та частотою розгортки 100 Гц безпечніший, ніж з частотою 50 Гц; • відстань до екрана повинна бути не менше ніж 2 м; • слід користуватися пультом дистанційного управління; • переглядати телепрограми краще в освітленій кімнаті з метою зменшення контрасту; • доцільно уникати перегляду телевізора під тупим кутом; • коли є потреба глянути на екран зблизька навіть на коротку мить, треба закрити одне око рукою. У цілому сучасні телевізори і комп’ютерні монітори з рідкокристалічними екранами є більш безпечними, порівнюючи з приладами на електронно-променевих трубках. Лариса Дедишина ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

Ця нестерпна застуда Протягом як мінімум трьох сезонів — осені, зими і весни — небезпека застудних захворювань вища, ніж в інші періоди. Чим загрожує застуда? Вона підриває наше здоров’я і завдає багато неприємностей. Тільки своєчасне і адекватне лікування дозволить прискорити одужання і запобігти розвитку ускладнень

ХВОРОБИ ГРУПИ «COMMON COLD» Статистика свідчить, що кожна людина хворіє на застудні захворювання один-два рази на рік. Наприклад, у США щорічно реєструють близько 600 млн випадків захворювань, що відносять до групи «common cold» (тобто на одну людину припадає 2,4 випадки). У нашій країні захворюваність ще вище. У західній медицині прийнято таке поняття, як «common cold», що дослівно перекладається як «загальне охолодження» і означає застуду. Вітчизняна медицина оперує термінами «гострі респіраторні

захворювання» (ГРЗ) і «гострі респіраторні вірусні інфекції» (ГРВІ). Існує безліч мікроорганізмів (вірусів і бактерій), здатних спричиняти застуду. Перелік інфекційних агентів включає більше 200 видів вірусів, у тому числі близько 100 риновірусів. Найбільш відомі з них віруси грипу, парагрипу, адено- і риновіруси. Серед бактерій — Haemophilus influenzae і Streptococcus spр. Передача збудника здійснюється переважно повітряно-крапельним шляхом, в деяких випадках — під час контакту через руки з подальшим потраплянням хвороботворного агента на слизову оболонку носа.

На сьогодні очевидною є перевага комбінованих засобів, до складу яких входять лікарські речовини, що впливають на всі ланки патогенетичного процесу. Більше того, застосування комбінованих препаратів є економічно доцільним. Пацієнту вигідніше придбати один замість декількох ЛЗ різних фармакотерапевтичних груп

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

До застудних захворювань найбільш схильні діти, зокрема ті, що перебувають в організованих колективах, люди з ослабленим імунітетом, вогнищами хронічної інфекції в носоглотці (хронічний тонзиліт, гайморит тощо), завзяті курці, а також працівники галузі охорони здоров’я. ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРИ ЗАСТУДІ? Отже, до групи застудних захворювань відносять гострі захворювання респіраторного тракту різної етіології. Вони мають подібні епідеміологічні характеристики, механізми розвитку та клінічні прояви. В основі клінічної симптоматики застудних захворювань лежить інфекційне запалення слизової оболонки респіраторного тракту. Потрапляючи в організм, вірус починає активно розмножуватися і подразнювати слизову оболонку дихальних шляхів. Як результат — набряк слизової оболонки, почервоніння піднебінних мигдаликів і глотки, кашель, нежить тощо. Досить часто застудні захворювання супроводжуються підвищенням температури тіла. У такий спосіб організм уповільнює швидкість розмноження збудника і сприяє виробленню власного

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

НАУКА

У західній медицині прийнято таке поняття, як «common cold», що дослівно перекладається як «загальне охолодження» і означає застуду. Вітчизняна медицина оперує термінами «гострі респіраторні захворювання» (ГРЗ) і «гострі респіраторні вірусні інфекції» (ГРВІ) інтерферону для знищення хвороботворних агентів. Нерідко спостерігають інтоксикацію та алергічні реакції. Це пов’язано з тим, що продукти життєдіяльності вірусів потрапляють у кров’яне русло, спричиняючи погіршення самопочуття і виникнення м’язового та головного болю. ЦІЛІ ТА ЗАСОБИ Попри очевидний прогрес в лікуванні ГРЗ і ГРВІ, терапія, спрямована на знищення збудника, все ще залишається недостатньо розробленою. Тому в лікуванні цих захворювань значну роль відіграє своєчасне використання симптоматичних і патогенетичних засобів, що пригнічують механізм розвитку

клінічних проявів і зменшують вираженість симптомів хвороби. Зазначимо, що для симптоматичної терапії монопрепарати застосовують рідко. На сьогодні очевидною є перевага комбінованих засобів, до складу яких входять лікарські речовини, що впливають на всі ланки патогенетичного процесу. Більше того, застосування комбінованих препаратів є економічно доцільним. Пацієнту вигідніше придбати один замість декількох ЛЗ різних фармакотерапевтичних груп. ПОКРАЩУЄМО САМОПОЧУТТЯ На початкових стадіях захворювання, коли основними симптомами є головний

ЗАГРОЗЛИВІ СИМПТОМИ, ЯКІ ВИМАГАЮТЬ НЕГАЙНОГО ЗВЕРНЕННЯ ДО ЛІКАРЯ • Температура тіла вище 39 °С • Температура тіла вище 38 °С протягом 3–5 днів • Температура тіла вище 37,5 °С більше 2 тиж • Підвищена температура тіла супроводжується сильним головним болем, болем у грудній клітці, животі або попереку, порушеннями ковтання, сечовиділення, задишкою, розладами свідомості, судомами • На фоні підвищення температури тіла виникає блювання або діарея

• Підвищення температури тіла супроводжується висипаннями на шкірі • Наявні ознаки злоякісної гіпертермії (температура тіла вище 40 °С, «мармуровий» колір шкіри, холодні кінцівки) Протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів. Симптоматичне лікування підвищеної температури тіла у дітей з 15 років та дорослих

біль і біль у горлі, м’язах, ломота в суглобах, закладеність носа, доцільним є застосування знеболювальних, жарознижувальних і протизапальних ЛЗ. Згідно з протоколами провізора (фармацевта) аптекар може порадити для дітей віком до 15 років парацетамол, ібупрофен, мефенамінову кислоту. Для дорослих пацієнтів цей список може бути розширений ацетилсаліциловою кислотою та метамізолом натрію. Якщо лікування було розпочато несвоєчасно або виявилося неефективним, відбувається подальше погіршення стану: посилюється головний біль, утруднюється носове дихання, виникають набряк слизової оболонки носа та біль у придаткових пазухах. Подібні симптоми можуть свідчити про розвиток синуситу — запалення придаткових пазух носа, яке супроводжується порушенням відтоку слизу, що зі свого боку стає сприятливим середовищем для розвитку бактерій. У таких випадках необхідно використовувати препарати, що містять судинозвужувальний компонент. Вони сприяють усуненню набряку і запалення слизової оболонки, не пошкоджуючи її, та відновлюють носове дихання. Якщо крім «класичних» симптомів застуди (головний біль, нежить, підвищення температури тіла) у хворого виникає кашель, рекомендовано використання муколітичних або протикашльових ЛЗ. ГОЛОВНЕ — ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД Завдяки сучасним ефективним і безпечним ЛЗ клінічні прояви ГРЗ зазвичай зникають протягом 5–10 днів. За уявної простоти і легкості терапії від медичних працівників і фармацевтів потрібно не тільки знання патогенезу захворювання і сучасних тенденцій лікування. Адже для того, щоб воно було дійсно адекватним, необхідний індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Олександра Демецька, канд. біол. наук

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

У фокусі — хворе горло Через анатомічне розташування глотка і гортань часто зазнають атаки різних інфекційних агентів. Запаленням горла супроводжується понад 80% респіраторних захворювань КОЛЮЧЕ СЛОВО «ФАРИНГІТ» Гостре запалення слизової оболонки глотки — фарингіт — рідко буває самостійним захворюванням. Це може статися у разі подразнення глотки гарячою їжею, холодним повітрям, тютюновим димом і хімічними речовинами. Але зазвичай фарингіт є наслідком ГРЗ, ГРВІ чи грипу, які можуть розпочатись із ураження слизової оболонки носа чи носоглотки. Майже в 70% випадків розвиток захворювання пов’язаний з дією рино- та аденовірусів, вірусів грипу та парагрипу. Пізніше приєднується бактеріальна інфекція.

Розрізняють гострий та хронічний фарингіт. Гострий фарингіт проявляється сухістю, болем та поколюванням у горлі, нерідко супроводжується сухим кашлем, а біль може іррадіювати у вухо. Ковтання слини більш болісно, ніж проковтування їжі. Як правило, гострий фарингіт не супроводжується підвищенням температури тіла, якщо не є одним із симптомів більш важких захворювань — ГРВІ, грипу, дитячих інфекцій, дифтерії тощо. Якщо протягом року відбувається кілька епізодів гострого фарингіту, особливо за наявності хронічних захворювань

носа, придаткових пазух і піднебінних мигдаликів, існує ризик переходу запального процесу в хронічну форму. Розвиток хронічного фарингіту також спричиняють патологія серця, хвороби печінки і нирок, дихальної та імунної систем, ендокринні порушення. Не слід забувати про вплив шкідливих чинників навколишнього середовища, а також зловживання алкоголем і куріння. Хронічний фарингіт прийнято розділяти на простий, гіпертрофічний і атрофічний. При перших двох формах пацієнти скаржаться на подразнення горла, наявність великої кількості в’язкого слизу, що призводить до постійного кашлю. Відкашлювання, особливо виражене вранці, може супроводжуватися нудотою і навіть блюванням. При атрофічній формі кількість секрету, навпаки, знижено. Тож хворих турбують сухість у горлі, першіння, під час розмови голос часто «сідає». Однак захриплість для фарингіту не характерна.

У дітей віком до 6 років навіть незначний набряк голосових зв’язок може призвести до звуження голосової щілини і зумовити розвиток несправжнього крупу, що супроводжується гучним, затрудненим диханням, сильним кашлем, а у важких випадках — задухою

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ МОВЧАННЯ — ЗОЛОТО Ларингіт — запалення слизової оболонки гортані — нерідко поєднується із запальним процесом у трахеї. У такому випадку говорять про ларинготрахеїт. Причини розвитку захворювання ті самі, що й при запаленні глотки: переохолодження, респіраторна інфекція тощо. Початок хвороби схожий із таким при фарингіті: першіння, сухість у горлі. Але згодом внаслідок набряку голосових зв’язок до цих симптомів приєднується захриплість або афонія — повна відсутність голосу. На фоні таких симптомів нерідко виникає сухий нападоподібний, надсадний кашель. Перебіг ларингіту залежить від дотримання режиму мовчання. Необхідно виключити вплив шкідливих чинників (термічних, хімічних тощо), що підтримують запальний процес у гортані. У низці випадків хвороба переходить у хронічну форму, для якої характерні симптоми гострого процесу, але у менш вираженій формі. Періоди ремісії змінюються загостренням хвороби. Пацієнти скаржаться на хриплість, «стомлюваність» голосу, відчуття дискомфорту в горлі, потребу в постійному відкашлюванні. Слід зазначити, що подібні скарги можливі і при ураженні гортані внаслідок більш важких захворювань — дифтерії, туберкульозу тощо. Тому якщо хвороба не минає через кілька днів, необхідно звернутися до отоларинголога. ЛІКУЄМО БІЛЬ У ГОРЛІ ПРАВИЛЬНО Під час терапії фарингіту та ларингіту ЛОР-лікарі рекомендують дотримуватися спеціальної дієти, що передбачає вживання великої кількості теплої рідини. Слід виключити гостру, тверду, занадто гарячу або холодну їжу, що може спричинити подразнення слизової оболонки горла. Хворим з ларингітом необхідно кілька днів дотримуватися режиму мовчання. Пацієнтам з хворим горлом призначають також полоскання та інгаляції лужними розчинами або відварами лікарських трав. В арсеналі фітотерапевтів є чимало рослин, які мають протизапальну, знеболювальну

НАУКА

Протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних ЛЗ для симптоматичного лікування болю в горлі визначають загрозливі симптоми, що потребують негайного звернення до лікаря: • важке дихання, неможливість промовити кілька слів між видихами; • порушення ковтання; • різке збільшення піднебінних мигдаликів, нальоти або виразки на них; • «палаюче» почервоніння горла; • збільшення і болісність лімфатичних вузлів; • підвищення температури тіла понад 38,5 °С; • шкірний висип на фоні болю в горлі; • біль у горлі супроводжується головним болем, болем у вухах, животі; • зміна кольору сечі. дію із загальнотонізувальним ефектом: кора верби, квіти бузини чорної, суцвіття липи, трава череди. Їх можна використовувати не тільки для полоскання горла, а й приймати всередину у формі відварів і настоїв. Широко застосовують рослини з високим вмістом вітаміну С — ягоди калини, чорної смородини, брусниці, плоди шипшини тощо. Вони зміцнюють імунну систему і прискорюють процес одужання. Якщо температура тіла невисока, показані теплові процедури: сухі компреси на шию, гарячі ванни для ніг, розтирання спеціальними бальзамами ділянки грудної клітки. Фармакотерапія полягає у застосуванні пастилок, льодяників, таблеток для розсмоктування і аерозолів для горла, що мають антисептичну, протизапальну та знеболювальну дію.

Показаннями до призначення антибіотиків є розвиток гнійного запалення, поширення процесу за межі горла і наявність ускладнень (абсцесів). Призначають здебільшого препарати пеніцилінового ряду, бета-лактамні антибіотики, а в разі їхньої непереносимості — макроліди. Добре зарекомендували себе в лікуванні захворювань горла фізіотерапевтичні процедури: діатермія, УВЧ, ультразвук, опромінення лазером. Їх широко застосовують як при гострих, так і при хронічних хворобах горла і гортані. Профілактика хронічного фарингіту і ларингіту полягає в загартовуванні, відмові від шкідливих звичок, виключенні впливу подразнювальних агентів, а також у терапії хронічних хвороб носа, придаткових пазух і мигдаликів. Підготувала Наталія Богданів

КІЛЬКА ПОРАД ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКІВ ВІД БОЛЮ В ГОРЛІ • Перед застосуванням місцевих засобів для симптоматичного лікування необхідно прополоскати рот теплою водою • Після прийому препарату слід утримуватися від вживання їжі та рідини. Пастилки, льодяники та таблетки для розсмоктування можна застосовувати через 1–2 год, користуватись аерозолем — через 3–5 хв • ЛЗ у формі пастилок, льодяників та таблеток для розсмоктування необхідно утримувати у роті до повного розчинення (не жувати!) • Не вдихати аерозолі для лікування болю в горлі • Аерозолі переважно призначають дітям віком старше 6 років за умови, що дитина вміє керувати диханням

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

У ФОКУСІ

Вітамін D, ти де? Гіповітаміноз D діагностують майже в половини населення світу Результати наукових досліджень довели важливий вплив вітаміну D не лише на формування кісткової тканини, але й низку інших ефектів холекальциферолу (форма вітаміну D, відома як вітамін D3). Так, дефіцит вітаміну D пов’язують з більш високим ризиком розвитку цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, захворювань периферичних артерій, гострого інфаркту міокарда, різних форм раку, аутоімунних і запальних хвороб, а також зі зниженням імунітету. Усім відомо, що вітамін D утворюється, коли людина перебуває на сонці, також його можна отримати з продуктів харчування чи у вигляді спеціальних добавок. Однак він є біологічно інертним, тому для активації має пройти в організмі два процеси гідроксилювання. Перший — в печінці, де вітамін D перетворюється на гідроксивітамін D (кальцидіол). Другий — здебільшого в нирках, внаслідок чого синтезується фізіологічно активний 1,25-дигідроксивітамін D (кальцитріол). Вітамін D сприяє абсорбції кальцію в кишечнику і підтримує необхідний рівень кальцію та фосфатів у крові, що й забезпечує мінералізацію кісткової тканини і запобігає гіпокальціємії, стоншенню і ламкості кісток. Він незамінний для їх росту та кісткового ремоделювання. Окрім того, вітамін D регулює і підтримує імунну систему, нормальну масу тіла, знижує ризик розвитку розсіяного склерозу, зберігає функції мозку в літньому віці, знижує частоту і важкість нападів бронхіальної астми та ризик розвитку ревматоїдного артриту в жінок. Чи можна отримати достатню кількість вітаміну D з продуктів харчування? Питання доволі складне. Збіднений на цю речовину раціон особливо пов’язаний з популярними Для отримання і модними дієтами, вегетаріанством і веганством, алергією на молочний мінімально білок і непереносимістю лактози. необхідної дози Одні люди можуть підтримувати вітаміну D на адекватний рівень вітаміну D в оргадобу необхідно нізмі лише за рахунок повноцінного харчування і достатнього перебуванспожити 250 г ня на сонці, іншим необхідно прилосося, 40 яєць ймати спеціальні вітамінні засоби, і 10 горнят молока щоб задовольняти добову потребу у вітаміні D.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ДЕФІЦИТ ВІТАМІНУ D: РАХІТ І НЕ ТІЛЬКИ Нестачу вітаміну D в організмі можна визначити за різними клінічними ознаками. Наприклад, у дітей раннього віку еко- чи ендогенний дефіцит вітаміну D проявляється розвитком рахіту. Для немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні єдиним джерелом вітаміну D є материнське молоко. Проте вміст холекальциферолу в ньому — від 15 до 100 МЕ/л, чого явно бракує для задоволення повної потреби дитини. Тому в країнах Європи і Північної Америки активно вітамінізують продукти харчування для вагітних, що й зумовлює істотне зниження частоти розвитку рахіту у дітей. Щодо підлітків, то у них дефіцит вітаміну D погіршує стан кісток в цілому. Порушення накопичення пікової кісткової маси у дитинстві є чинником ризику розвитку остеопорозу в дорослішому віці. За дефіциту вітаміну D підвищується ризик виникнення аутоімунних захворювань. Відомо, що достатнє перебування на сонці у дитячому і підлітковому віці знижує загрозу розвитку розсіяного склерозу. Також за даними наукових досліджень було доведено роль вітаміну D у зниженні ризику розвитку психічних порушень, шизофренії та афективних розладів. Так, результати дослідження за участю 197 студенток з ОАЕ довели, що достатній рівень вітаміну D у плазмі крові сприяє зміцненню психічного здоров’я і запобігає виникненню депресії. Дані іншого дослідження продемонстрували, що більш високі концентрації 25(OH)D3 знижують частоту депресивних симптомів у підлітків.

У ФОКУСІ А хто у групі ризику? • Діти віком до 5 років, жінки у період вагітності та годування груддю • Люди старші 65 років, оскільки в клітинах їхньої шкіри міститься менше рецепторів, які перетворюють сонячне світло на вітамін D • Люди з надмірною масою тіла (індекс маси тіла понад 34) • Мешканці країн, де переважає похмура погода і мало сонячних днів упродовж року

Окрім того, дефіцит вітаміну D ускладнює перебіг деяких хронічних захворювань, таких як мігрень, остеопороз, артеріальна гіпертензія, серцеві та онкологічні недуги, аутизм, хвороба Альцгеймера, деменція, депресія, цукровий діабет 1-го і 2-го типу, екзема, псоріаз, запальні захворювання кишечнику, безсоння, макулярна дегенерація ока, розсіяний склероз, хвороба Крона, ожиріння, ревматоїдний артрит, судоми, пародонтози, геморагічна септицемія, туберкульоз

Виявити нестачу вітаміну D, беручи до уваги тільки зовнішні ознаки, достатньо складно. Для цього необхідно провести лабораторний аналіз крові для визначення його рівня. Про дефіцит вітаміну свідчитиме показник нижче 30 нг/мл, рівень 10 нг/мл сигналізує про критичну нестачу цього вітаміну. Оптимальна концентрація вітаміну D у крові становить 40–70 нг/мл. У ПОШУКАХ ВІТАМІНУ D Природним джерелом вітаміну D є ультрафіолетове сонячне проміння. Рекомендовано щонайменше двічі на тиждень проводити на сонці по 10–15 хв без захисного крему з SPF так, щоби промені потрапили на обличчя, руки, ноги і спину. Однак важливо не обпектися, особливо це стосується людей зі світлою шкірою. Максимальний термін перебування під відкритим сонцем становить 15 хв. Час — до 11.00 і після 15.00. Також не завадить брати до уваги УФ-індекс кожного конкретного дня. Харчові добавки (вітамін D3) рекомендовано вживати від жовтня до квітня — період, коли сонячних днів дуже мало і сонячне світло не здатне стимулювати синтез вітаміну D в організмі. Скажімо, Одні люди можуть у 2016 р. чиновники системи підтримувати адекватний охорони здоров’я Великобритарівень вітаміну D в нії заявили, що всім британцям організмі лише за рахунок варто щодня приймати вітамін D повноцінного харчування і у таблетках, оскільки не всі люди достатнього перебування можуть отримати вітамін у денна сонці, іншим необхідно ній дозі 10 мкг, як рекомендують приймати спеціальні експерти, з продуктів харчуванвітамінні засоби, щоб ня чи перебуваючи на сонці. задовольняти добову Проте у кожному разі перш ніж потребу купувати вітаміни, варто порадитися зі своїм лікарем. Також джерелом вітаміну D є продукти харчування, зокрема лосось, тунець, сардини, скумбрія, риб’ячий жир, молочні продукти, сир, яйця, гриби. Втім, для отримання мінімально необхідної дози на день треба спожити 250 г лосося, 40 яєць і 10 горнят молока.

НАУКА

НЕ ЛІКАМИ ЄДИНИМИ СЛАВЛЯТЬСЯ ФАРМАЦЕВТИ Відома на весь світ Coca-Cola почала свій шлях з аптеки! Спочатку її сприймали як ліки, що рятують від пристрасті до морфію, потім як засіб від депресії, неврастенії та розладів травлення. 29 березня 1886 року вважають днем створення всесвітньо відомого напою Винахід напою Coca-Cola належить американським фармацевтам Джону Пембертону і Віллісу Вінеблу, а його популярності сприяли їхній бухгалтер Френк Робінсон та аптекар Асі Гріггс. Джозеф Джейкобс першим почав продавати цей напій як ліки. Отримавши поранення на війні, Джон Пембертон, як і багато ветеранів після повернення з фронту, пристрастився до морфію як знеболювального. У пошуках ліків від цієї залежності доктор експериментував із витяжками та винами на основі листя коки. У 1880 р. він створив власний напій «Французьке вино Пембертона», призначене для «вчених, поетів, богословів, юристів, лікарів та всіх інших, хто відчуває велике розумове напруження». Напій Памбертона досить швидко став популярним, заживши слави як ефективний ЛЗ від депресії, наркоманії, Coca-Cola — повторення алкоголізму та неврастенії. однорідних приголосних Перші порції чудодійного звуків задля підвищення препарату продавали в аптеці «Джейкобс» по 5 центів інтонаційної виразності за склянку. (алітерація) у назвах Проте у 1886 р. у штаті ліків була популярна Джорджія було прийнято зау фармацевтів того часу кон, що обмежував вживання алкоголю, і це змусило Джона Пембертона зайнятись розробкою безалкогольного варіанта свого напою. Експерименти шляхом проб і помилок виявились малоефективними і Пембертон звернувся по допомогу до аптекаря Вілліса Вінебла, щоб удосконалити рецепт. Найкращі результати були отримані шляхом змішування сиропу на основі листя коки і горіхів кола з газованою водою. Назву придумав друг і партнер Джона — Френк Робінсон, який умів каліграфічно писати; він і написав слова Coca-Cola гарними фігурними літерами. Логотип вперше з’явився у газетному оголошенні 16 червня 1887 р. і з тих пір практично не змінився. Хоча назва напою прямо вказувала на основні її компоненти, згодом компанії Coca-Cola довелося заперечувати наявність кокаїну в напої, стверджуючи, що назва просто гарно звучить і не більше. Френк Робінсон зайнявся рекламною кампанією з популяризації напою, який рекомендували як «тонік для мозку, що лікує головний біль, усуває втому і заспокоює нерви». За перший рік було продано 95 л напою, за другий — майже 4000 л. Після смерті Пембертона його спадкоємці за невелику суму продали формулу Coca-Cola місцевому аптекарю Асі Гріггсу, який через три роки завдяки агресивному маркетингу зумів заробити мільйонні статки. Останніми роками все частіше виникає запитання, чи безпечний напій для здоров’я? Шкоди, що завдають конкретно складники, вчені не виявили. Негативний вплив напою такий самий, як і у всіх газованих лимонадів. І хоча безліч страшилок, що розповідають жахи про факти застосування Coca-Cola для очищення скла, унітазів, іржавих гвинтів, не доведені науково, всетаки бажано вживати напій розумно! Оксана Михайлюк, провізор, викладач-методист, Чортківський медичний фаховий коледж https://www.jnsm.com.ua/h/0329N/ https://uk.wikipedia.org/wiki

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

У ФОКУСІ

У зоні особливої уваги:

алергія та COVID-19 За оцінками Всесвітньої алергічної організації (WAO), поширеність алергії у популяції в цілому коливається від 10 до 40%. Зокрема, на алергічний риніт страждає від 10 до 30% усіх дорослих та до 40% дітей. Більше 150 млн європейців потерпають від хронічних алергічних захворювань, при цьому прогнозується, що до 2025 р. на них страждатиме половина всього населення ЄС. За підрахунками ВООЗ, на бронхіальну астму хворіють 300 млн людей, і за сучасних тенденцій їхня кількість до 2025 р. становитиме 400 млн. Враховуючи досить складну ситуацію із алергічними захворюваннями, актуальності набуває питання: чи існує в осіб з алергією підвищений ризик розвитку коронавірусної хвороби?

ПИЛОК ТА РИЗИК ІНФІКУВАННЯ SARS-COV-2 Є думка, що вплив пилку на організм зменшує противірусну інтерферонову відповідь, що зі свого боку робить різні інфекції більш небезпечними. Міжнародна група дослідників вирішила перевірити, чи може пилок вплинути на уразливість людей до коронавірусу SARS-CoV-2. Згідно з гіпотезою, чим більше пилку від квітучих рослин навесні переноситься повітрям, тим вищою буде кількість нових випадків інфікування коронавірусом. Вчені проаналізували дані щодо захворюваності на SARS-CoV-2, рівень пилку і вплив погодних умов, які було отримано в 130 пунктах спостереження у 31 країні на п’яти континентах. Вони враховували густоту населення у кожній досліджуваній області, а також ефекти від різних заходів із соціальної ізоляції. Виявилося, що пилок рослин, який переноситься повітрям, іноді в поєднанні з вологістю і температурою підвищує частоту інфікування на 44%. За відсутності карантину підвищення концентрації пилку на сто часток на кубічний метр частота захворюваності зростає на 4%. Також було встановлено, що заходи соціальної ізоляції зменшують цей показник удвічі [1].

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ЯК ВІДРІЗНИТИ ПРОЯВИ СЕЗОННОЇ АЛЕРГІЇ ВІД СИМПТОМІВ SARS-COV-2? Деякі з алергічних захворювань розглядають не тільки як чинник ризику серйозних ускладнень, також вони можуть супроводжуватися такими симптомами, як кашель і чхання, що виявляють за даними

Реакції типу анафілаксії спостерігають приблизно у 1 на 1000 загальної популяції. Частота випадків анафілаксії під час загальної анестезії становить 1 на 10 000–20 000 анестетиків. Таким пацієнтам може бути відмовлено у загальній анестезії, якщо не вдасться визначити безпечну комбінацію препаратів

У ФОКУСІ

НАУКА

Платформу телемедицини можна розглядати як перспективну послугу в догляді за пацієнтами алергічного профілю під час пандемії COVID-19

диференціальної діагностики з COVID-19 [2]. До 57% дорослих Варто зауважити, що симптопацієнтів та до ми, які характеризують наявність алергічної реакції на пилок, 88% дітей із відповідають часу цвітіння алергічним ринітом певних рослин. Якщо людина мають проблеми зі має алергію на пилок дерев, то відповідні симптоми (чхання, сном, включаючи свербіж, сльозотеча, першіння, мікрозбудження, що кашель) можуть проявлятися призводить до денної тільки під час цвітіння цих дерев. Якщо алергія виникає вперше, втоми, сонливості та то пацієнту і лікарю може бути зниження когнітивних важко відрізнити її від гострої функцій респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), тому діагностику має проводити алерголог. Наприклад, якщо на вулиці гарна погода, світить сонце, розігрався вітер, то відповідно у цей час і симптоми алергії будуть вираженішими через більш високу концентрацію пилку в повітрі. Якщо пройшов дощ, пилок прибило до землі, то й симптоматичних проявів алергії поменшає. Потрібно звернути увагу, в який саме час доби проявляються симптоми. Через алергію на пилок рослин симптоми будуть більш виражені у першій половині дня і під час перебування на вулиці. Натомість ознаки ГРВІ однаково турбуватимуть як удень, так і вночі. Якщо є підвищення температури тіла, ломота в суглобах, слабкість, пітливість, порушення працездатності, то швидше за все це ознаки ГРВІ. МЕНЕДЖМЕНТ ПАЦІЄНТІВ З АЛЕРГІЄЮ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19 Сьогодні існують суперечливі докази зв’язку між алергічними захворюваннями та ризиком несприятливих клінічних наслідків

COVID-19. У той же час у пацієнтів з тяжким перебігом бронхіальної астми/алергічним захворюванням, які потребують призначення системних кортикостероїдів або імунодепресантів, може зростати ризик більш важкого клінічного перебігу цього інфекційного захворювання. Пацієнтам зі встановленим алергічним захворюванням (бронхіальна астма, риніт, атопічний дерматит або хронічна кропив’янка) рекомендовано продовжувати звичне лікування (підтримувальну терапію) та бути у добре контрольованому статусі. Хворим, які приймали біопрепарати та застосовували засоби алергенної імунотерапії, також доцільно продовжувати лікування, мінімізуючи відвідування лікарні та очні візити [3]. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література 1. Damialis А. et al. Higher airborne pollen concentrations correlated with increased SARS-CoV-2 infection rates, as evidenced from 31 countries across the globe. PNAS 2021 March; 23, 118 (12) e2019034118. 2. Cianferoni A., Votto M. COVID-19 and allergy: How to take care of allergic patients during a pandemic? Pediatr Allergy Immunol. 2020 Nov; 31 Suppl 26 (Suppl 26): 96–101. 3. Lee J.H. et al. Management of Allergic Patients During the COVID-19 Pandemic in Asia. Allergy Asthma Immunol Res. 2020, Sep; 12 (5): 783–791.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

Ліки і цироз печінки

Цироз — хронічне захворювання печінки, що супроводжується необоротним фіброзом. Оскільки метаболізм ЛЗ відбувається переважно в печінці, їхній фармакокінетичний профіль може змінюватися. Сучасні підходи до клінічної оцінки захворювання допомагають класифікувати тяжкість ураження, але жоден з них не здатний визначити оптимальне дозування ліків для таких пацієнтів. Не розроблено також настанов щодо застосування ЛЗ у пацієнтів з цирозом печінки (ЦП). Фармацевти можуть зіграти важливу роль у модифікації призначення ЛЗ для корекції функцій печінки За даними ВООЗ, в Європі щорічно фіксують 14–26 випадків захворювання на ЦП на 100 тис. населення. В Україні ця хвороба входить до 12 основних причин смертності дорослого населення. У нашій країні ЦП виявляють в середньому у 20 людей на 100 тис. населення на рік, що відповідає європейським показникам. На летальність внаслідок захворювання суттєво впливає пізнє звернення до лікарів. Згідно з даними статистики, в Україні 25% пацієнтів з ЦП вмирають через 2 міс після встановлення діагнозу. Така ж кількість — 25% — демонструє виживаність протягом року і більше. Чинниками ризику розвитку ЦП є артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, ожиріння, надмірне вживання алкоголю, хронічний гепатит В або С, чоловіча стать та вік старше 50 років [1–4]. Цироз характеризується фіброзом та утворенням вузликів внаслідок ушкоджень печінки. Залежно від ступеня спотворення структури органа ЦП поділяють на компенсований та декомпенсований. Компенсований ЦП має безсимптомний перебіг, коли печінка все ще здатна виконувати основні функції. У пацієнтів з декомпенсованим ЦП часто спостерігають серйозні симптоми та ускладнення, такі як асцит, бактеріальні інфекції, варикозна кровотеча, портальна гіпертензія або енцефалопатія. Прогноз та виживаність значно кращі у пацієнтів із компенсованим ЦП [5].

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Як відомо, метаболізм ЛЗ відбувається в основному в печінці. При ЦП розподіл та клінічні ефекти препаратів можуть зазнавати змін. На фармакокінетику ЛЗ впливають порушений печінковий кровотік, зниження рівня білків, що зв’язують ліки, та тяжкість проявів дисфункції печінки. Майже 30% пацієнтів з ЦП страждають від гепатотоксичності ЛЗ, якщо чинники ризику не враховують або не контролюють ретельно. Результати досліджень засвідчують, що 20% ЛЗ пацієнтам із ЦП призначають у неправильній дозі [6]. Найбільш уразливими є пацієнти з декомпенсованим ЦП. ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЦП Існують докази щодо виникнення патології через систематичне вживання алкоголю, але не тільки. ЦП може бути результатом тривалого прийому ЛЗ, а також наслідком метаболічних порушень (хвороба Вільсона — Коновалова), інфекційних (хронічний гепатит В, С, Д, бруцельоз, ехінококоз тощо), аутоімунних (аутоімунний гепатит 1-го або 2-го типу) та судинних (хронічний венозний застій, спадкова геморагічна телеангіектазія) захворювань (табл. 1). Доведено, що своєчасне виявлення, встановлення діагнозу, призначення терапії разом із обов’язковою корекцією способу життя (із залученням родини пацієнта) сприяють сповільненню прогресування захворювання, поліпшенню якості життя, збере-

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА Таблиця 1. Етіологічні чинники розвитку ЦП [5] Тип ураження печінки Пресинусоїдальний фіброз

Паренхіматозний фіброз

Етіологічний чинник Шистосомоз Ідіопатичний портальний фіброз 1. Прийом ЛЗ та тривалий контакт з токсинами: • алкоголь • метотрексат • ізоніазід • вітамін А • аміодарон • пергексилін • α-метилдопа • оксифенісатин. 2. Інфекційні захворювання: • хронічний гепатит В, С, Д • бруцельоз • ехінококоз • вроджений або третинний сифіліс. 3. Аутоімунні захворювання. Аутоімунний гепатит (тип 1, тип 2). 4. Хронічні хвороби жовчного міхура та жовчних проток

Постсинусоїдальний Патології венозної системи фіброз

женню та підвищенню працездатності, а також запобігають виникненню ускладнень. ФАРМАКОКІНЕТИЧНІ ЗМІНИ Зміни активності цитохрому P450 (CYP 450) залежать від ступеня порушення функції печінки та наявності інших супутніх захворювань [7]. Відомо, що зниження активності цього ферменту призводить до зменшення кліренсу ЛЗ, внаслідок якого підвищується концентрація ліків у сироватці крові. Зазвичай ферменти цитохрому 1А2 та 3А4 знижують активність майже на 50%, тоді як 2С, 2А та 2В переважно не змінюються [8, 9]. Тож ЛЗ з низьким коефіцієнтом екстракції (варфарин, фенітоїн, карбамазепін та лоразепам), що значною мірою залежить від метаболічної здатності печінки, впливатимуть суттєвіше, ніж ліки з високим коефіцієнтом екстракції (верапаміл, морфін, пропранолол та кетамін) [10]. Продукція альбуміну, який виробляється печінкою, у пацієнтів з ЦП зменшується на 60–80%, деколи призводячи до гіпоальбумі-

СИМПТОМИ, ЗА НАЯВНОСТІ ЯКИХ ПОТРІБНО ПРОКОНСУЛЬТУВАТИСЯ З ЛІКАРЕМ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ОБСТЕЖЕННЯ

Загальна слабкість, значна втрата маси тіла, жовтушність шкіри і слизової оболонки

збільшення об’єму живота, набряки нижніх кінцівок, кровоточивість ясен або часті носові кровотечі

Таблиця 2. Розрахунок кількості балів за шкалою Чайлд — П’ю [18] Бал

Показник 1

Асцит

Немає

Невеликий

Помірний/ великий

Енцефалопатія

Немає

Невелика/ помірна

Помірна/ виражена

<34 (<2)

34–50 (2–3)

>50 (>3)

>3,5

2,8–3,5

<2,8

<4 або <1,7

4–6 1,7–2,3

>6 >2,3

Концентрація білірубіну, мкмоль/л, (мг/дл) Концентрація альбуміну, г/дл Подовження протромбінового часу, с (або МНО)

Таблиця 3. Класифікація ЦП за кількістю балів за шкалою Чайлд — П’ю Загальна кількість балів 5–6 7–9 10–15

Клас ЦП А (легкий ступінь ураження) В (помірний ступінь ураження) С (термінальна стадія ураження)

немії [11]. Крім того, рівень альбуміну може знижуватись внаслідок розрідження через затримку води та солі [12, 13]. На фоні гіпоальбумінемії ліки, що мають високу спорідненість до цього білка, стають незв’язаними в сироватці крові, підвищуючи ризик токсичності [14]. Отже, варфарин, фенітоїн, діазепам, флуоксетин, дигоксин та вальпроєва кислота при ЦП мають більшу токсичність. ОПТИМІЗАЦІЯ ПРИЙОМУ ЛІКІВ ПРИ ЦП Пацієнтам із ЦП зазвичай призначають від 3 до 10 препаратів [15–17]. З огляду на це фармацевти відіграють значну роль в оптимізації фармакотерапії. Для цього необхідно переглянути показання та потребу в будь-яких ЛЗ, що використовує пацієнт, включаючи безрецептурні і рослинні, оскільки зростає ризик виникнення небажаних ефектів. Перед будь-якими коригуваннями слід враховувати тяжкість перебігу захворювання. Найчастіше для оцінки печінкової недостатності при призначенні препаратів використовують шкалу Чайлд — П’ю [18]. За показниками у пацієнта згортання крові, концентрацією білірубіну, альбуміну, наявністю асциту та енцефалопатії ЦП відносять до класу A, B або C (табл. 2, 3). Існує також альтернативна шкала оцінки ураження печінки при ЦП — оцінювальна (прогностична) шкала MELD (Model for Endstage Liver Disease), яку застосовують на етапі надання високоспеціалізованої допомоги хворим віком старше 12 років. Хоча MELD спочатку створювали для прогнозування виживаності пацієнтів з ускладненнями портальної гіпертензії, яким проводять планову імплантацію внутрішньопечінкових портосистемних шунтів, основне використання оцінки MELD отримало поширення при трансплантації печінки [19]. Точно і швидко розрахувати цей індекс можна за online-калькулятором, увівши п’ять необхідних показників, включаючи вік пацієнта. Попри те, що дані розрахунки можуть допомогти класифікувати тяжкість захворювання, вони не були розроблені для надійної оцінки взаємозв’язку печінкової недостатності та фармакокінетики ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

Таблиця 4. Загальні рекомендації щодо призначення ЛЗ при ЦП [21, 23-26, 29-31, 34] Фармакологічна група

Кислото-супресивні агенти

З обережністю та коригуванням дози

Езомепразол Фамотидин

Анальгетики– антипіретики

Виключити застосування

Ланзопразол Омепразол Пантопразол Рабепразол Циметидин

Якщо показані антагоністи Н2-рецепторів, фамотидин є найкращим вибором. При ЦП коригування дози не потрібне, оскільки він зазнає мінімального метаболізму під час першого проходження [32, 33]. Однак слід уникати застосування циметидину через підвищений ризик печінкової енцефалопатії. Езомепразолу також надають перевагу у пацієнтів з ЦП, оскільки він виявляє меншу інгібуючу активність на ензими печінки, порівнюючи з такою у ланзопразолу, рабепразолу, пантопразолу та омепразолу

Парацетамол ЦОГ-2 Інгібітори та інші НПЗП

Прийому парацетамолу варто уникати через ризик гепатотоксичності. У пацієнтів з алкогольним ЦП, які приймають парацетамол, підвищений ризик погіршення перебігу ЦП через збільшення продукування токсичного метаболіту, N-ацетил-п-бензохіноніміну [35]. Якщо необхідна терапія парацетамолом, його доцільно застосовувати у максимальній добовій дозі (не вище 2000 мг)

Азитроміцин Еритроміцин

Азитроміцин, еритроміцин та кліндаміцин мають підвищений ризик розвитку гепатотоксичності [36]. Встановлено, що азитроміцин не тільки підвищує ризик гострого ураження печінки, але й збільшує смертність хворих із ЦП [36]

Антибіотики

Амоксицилін Амоксицилін/ клавуланат Ципрофлоксацин Рифаксимін

Антидіабетичні засоби

Інсулін Агоністи глюкагоноподібного пептиду-1 Сульфонілсечовини Метформін ДПП-4 Інгібітори Піоглітазон Інгібітори Na-залежних глюкозних транспортерів 2-го типу Інгібітори АПФ (іАПФ), антагоністи рецепторів АПФ (АРА), верапаміл

Метформін визнано терапією першого ряду у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, однак існують суперечливі докази щодо його застосування при ЦП. Згідно з інформацією про препарат рекомендовано уникати застосування метформіну у пацієнтів із захворюваннями печінки через підвищений ризик лактоацидозу [27]. За даними нещодавно проведеного дослідження встановлено, що фармакокінетика метформіну мало змінена у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки [28]. Результати клінічних випробувань продемонстрували переваги метформіну у пацієнтів зі стабільним перебігом хронічного захворювання печінки при застосуванні у максимальній добовій дозі 1500 мг [26, 27] іАПФ та AРА можна призначати пацієнтам із компенсованим ЦП, проте слід регулярно контролювати рівень артеріального тиску. БКК слід призначати з обережністю, щоб уникнути використання БКК, таких як верапаміл, без зміни дозувань. БКК варто застосовувати у найнижчих можливих дозах, оскільки вони метаболізуються та виводяться головним чином печінкою

Гіпотензивні засоби

Блокатори кальцієвих каналів (БКК)

Діуретики

Фуросемід Спіронолактон Гідрохлортіазид

Діуретична терапія спіронолактоном зазвичай є першим варіантом лікування для пацієнтів з ЦП та набряками. Якщо прийом спіронолактону спричиняє неадекватну відповідь, до схеми лікування можна додавати фуросемід або тіазидні діуретики [22]

Холестирамін

Через ризик токсичності та рабдоміолізу статини зазвичай не призначають пацієнтам з декомпенсованим ЦП. Однак прийом правастатину або розувастатину можна починати з низьких доз і поступово коригувати на основі моніторингу рівня аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази. Правастатин та розувастатин зазнають мінімального печінкового метаболізму

Гіпохолестеринемічні засоби

Статини

і фармакодинаміки ЛЗ [20]. Зазначимо, що жодних настанов щодо застосування ліків у пацієнтів з ЦП не існує. Більшість препаратів, навіть потенційно гепатотоксичних, можна призначати, якщо пацієнт перебуває під наглядом лікаря. Рекомендації щодо призначення ЛЗ пацієнтам із ЦП та загальними супутніми захворюваннями наведені в табл. 4. ВИСНОВОК ЦП може мати значний вплив на фармакокінетику, дію та профіль безпеки ЛЗ. Навіть ліки, що вважають безпечними, потребують коригування дози та контролю показників роботи печінки. Хворим на ЦП слід уникати прийому абакавіру, інгібіторів ЦОГ-2,

Рекомендації та зауваження

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

НПЗП, прямих пероральних антикоагулянтів, сертраліну та такролімусу. Результати досліджень підтвердили, що навіть рослинні препарати та БАР можуть спричиняти пошкодження печінки (наприклад, екстракт зеленого чаю) [38]. Фармацевти мають сприяти оптимізації застосування ЛЗ з метою уникнення побічних реакцій та токсичності і навчати пацієнтів раціональному їх використанню. Також вони мають унікальну можливість впливати на моніторинг побічних явищ ЛЗ. Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук, Руслан Редькін, канд. фарм. наук Список літератури знаходиться в редакції

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

НАУКА

Попереджений — значить озброєний Що об’єднує вітряну віспу, оперізувальний лишай, інфекційний мононуклеоз, деякі лімфоми і карциноми із застудою на губах? Усіх їх спричиняють представники родини Herpesviridae. Але найчастіше людину уражує вірус простого герпесу, який локалізується на губах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, його носіями є понад 90% людей ХВОРОБА ПОЦІЛУНКІВ, АБО ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ГЕРПЕС Герпесвірус людини І типу виникає переважно в ротовій порожнині або на губах. Але так буває не завжди. Пухирці можуть з’явитися на будь-якій частині тіла, обличчі, у слуховому проході або на слизовій оболонці носа. Джерелом інфекції є хвора людина. Передається вірус контактним шляхом через пошкоджену шкіру і біологічні рідини, тому герпес називають ще «хворобою поцілунків». Треба зазначити, що інфікуватися можна через спільне використання посуду, рушників, засобів гігієни тощо. Під час рецидиву хвороби навіть контактні виду спорту є небезпечними. Герпесвірус проникає в організм інфікованої людини і «ховається» у нервових закінченнях, де залишається назавжди. Тривалий час він може ніяк себе не проявляти, але у кожної п’ятої інфікованої людини рецидиви захворювання відбуваються від 2 до 10 разів на рік. Чинники розвитку загострення: • психофізичні навантаження, перевтома, стрес; • гострі респіраторні захворювання, вірусні інфекції, грип; • патології, що мають хронічний перебіг (цукровий діабет, імунодефіцити); • менструація; • надмірне споживання алкоголю та кофеїну, куріння; • незбалансоване харчування, надмірне захоплення дієтами; • переохолодження або перегрівання. ЗАСТУДА НА ГУБАХ: СТАДІЇ РОЗВИТКУ Слово «герпес» із давньогрецької перекладають як «той, що підкрадається». І недарма — захворювання розвивається поступово і проходить кілька етапів: 1. Продромальна стадія (від кількох годин до однієї доби). Передує проявам захворювання. У місці ураження виникають почервоніння, поколювання, свербіж. Найкращий час для початку лікування. 2. Передхвороба (2–3-й день). Виникають невеликі жорсткі папули і везикули, що згодом скупчуються. Пухирці заповнюються рідиною. Свербіж посилюється, відчувається біль при дотику. Зараження герпесом частіше відбувається у перші роки життя. З метою профілактики захворювання не дозволяйте дорослим брати до рота ложку або соску дитини. Не слід також брати на руки та цілувати малюка людям з висипаннями на губах

3. Відкрите ураження (4-й день). Пухирець тріскається, з’являється виразка. Рідина, що виділяється, стає джерелом інфікування інших людей. Можливі лихоманка та набряк лімфатичних залоз. 4. Загоєння (5–8-й день). Ранка покривається кіркою, уражене місце продовжує боліти. Під час їди та розмови існує ризик розтріскування кірочки. Рідина, що при цьому виділяється, продовжує нести небезпеку оточуючим. 5. Зцілення (9–14-й день). Під кірочкою формується новий шар шкіри. Всю стадію захворювання можуть супроводжувати подразнення шкіри, свербіж і біль. Доки шкіра тріскається і відбувається підтікання, існує ризик інфікування інших людей. ЯК ЛІКУВАТИ ГЕРПЕС НА ГУБАХ? Проявами герпесу не можна нехтувати. Тривалість і гостроту симптомів захворювання можно зменшити, якщо лікування розпочати із появою перших ознак. Ефективна терапія герпесу передбачає застосування препаратів системної дії, тому треба звертатися до лікаря. До ефективних противірусних препаратів належать ацикловір та пенцикловір, що уповільнюють розмноження вірусу. Ацикловір діє виключно в ураженій клітині і не впливає на нормальні процеси її життєдіяльності. Препарати зменшують біль і свербіж, прискорюють утворення кірок, запобігають появі нових висипань та знижують ймовірність поширення збудника. Курс лікування становить 5–10 днів. Препарати фамцикловіру та валацикловіру у формі таблеток містять активну речовину у високих дозах і є ефективними при одноразовому використанні. Згідно з протоколами провізора (фармацевта) відвідувачу аптеки можна запропонувати місцеві форми ацикловіру для симптоматичного лікування герпесу. На стадії пухирців і ерозій краще використовувати ацикловір у формі гелю, на стадії кірок — у формі мазі. ПРОФІЛАКТИКА РЕЦИДИВУ ГЕРПЕСУ Небезпека інфікуватися вірусом дуже велика. Тож слід ретельно проводити гігієнічні процедури, не дозволяти стороннім людям користуватися вашим посудом, рушником і косметичними засобами. Не варто торкатися брудними руками слизової оболонки очей, носа, рота. Якщо у вашого партнера герпесвірусна інфекція, у період загострення не рекомендовано вступати в статеві відносини (навіть захищені). Якщо ви самі маєте таку проблему, у період загострення намагайтеся не стати причиною інфікування інших людей. А задля зниження ризику поширення інфекції на інші частини тіла: • не торкайтеся висипань; • не намагайтеся видалити пухир або кірочку над ерозією; • зверніться до лікаря. Наталія Богданів

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

EX TEMPORE

ПРИГОТУВАННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ: ПАСТА ШАПІРО Захисні (профілактичні) дерматологічні мазі та пасти — це засоби поверхневої дії, основна функція яких полягає у створенні надійного бар’єра між шкірою і зовнішніми подразниками для запобігання розвитку шкірних захворювань. Захисні засоби оберігають шкіру рук або обличчя від впливу шкідливих парів, газів, пилу, агресивних речовин, променевої енергії Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук, Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Національний фармацевтичний університет, Харків Захисні мазі й пасти не всмоктуються шкірою, їхня дія обмежується переважно шаром епідермісу або поверхнею слизової оболонки. Застосовують їх з профілактичною метою на шкідливих виробництвах для захисту шкіри від впливу отруйних речовин, розчинів кислот і лугів, розчинників чи інших агресивних рідин. За своїм призначенням захисні пасти і мазі поділяють на дві основні групи: • для захисту від нафтопродуктів, розчинників, лаків, фарб, жирів, олій та інших органічних продуктів; • для захисту від водних розчинів кислот, лугів, солей, а також води. Пасти для захисту від органічних речовин є гідрофільними препаратами на крохмальній або мильній основі. До їхнього складу включають гідрофільні плівкоутворювачі — желатин, казеїн, крохмаль, мило, клей, гліцерин, вініловий спирт, метилцелюлозу, а також водорозчинні смоли. Для запобігання розмноженню бактерій до їхнього складу додають консерванти. Як наповнювачі у ці пасти вводять цинку оксид, тальк, каолін тощо. Для підвищення захисних властивостей від ультрафіолетового випромінювання до складу деяких паст включають барвники і пігменти (наприклад, цинку оксид, графіт). До захисних паст відносять протиопікові пасти (Шапіро, ХІОП, ЦНДЛГІС тощо (наведені у таблиці)). ВИМОГИ ДО ЗАХИСНИХ ПАСТ І МАЗЕЙ: • не повинні містити шкідливих речовин, здатних спричиняти захворювання шкіри або шкідливо діяти на організм; • не подразнювати і не сенсибілізувати шкіру; • легко наноситися, не стягувати шкіру; • зберігатися на шкірі у процесі роботи; • легко зніматися зі шкіри після закінчення роботи. Захисні пасти і мазі зазвичай наносять двічі на день, змиваючи перед прийомом їжі і після закінчення робочого дня ТЕХНОЛОГІЯ ПАСТИ ШАПІРО Захисні пасти і мазі є багатофазними дисперсними системами, приготування яких проводять в усталеному порядку: мазь-суспензія, мазь-розчин, мазь-емульсія. Приготування кожної фази регламентовано загальними Назва пасти

Паста ХІОТ-6

Компоненти пасти

Паста Селіського

Паста ІЕР-1

Вміст компонентів, %

Желатин Крохмаль Мило (натрієве) Гліцерин Глина біла Тальк Олія рослинна або мінеральна Вода Рідина Бурова Кислота бензойна, саліцилова або борна

2,4 5,6 — 72,0 — —

Спирт етиловий

2,0 14,0 — 12,6 10,1 8,2

1,9 14,1 — 14,1 — 21,1

– — 12 10 40 —

—

7,5

9,4

—

q.s. 20

43,6 —

37,5 —

38 —

—

0,3

1,9

—

1,7

—

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

Паста ПМ-1

Шапіро Дон Давидович — український вченийдерматолог. З 1923 р. працював в Українському науководослідному інституті гігієни праці та профзахворювань. Завідував дерматологічним відділенням з 1930 р. Докладно вивчив етіологію, патогенез і клініку дії на шкіру кам'яного дьогтю і продуктів його перегонки, зокрема їхні іригативні, фотодинамічні і канцерогенні властивості. Виявив фракції дьогтю, що мають канцерогенні властивості. У результаті цих досліджень була запропонована захисна паста для роботи з фотодинамічними речовинами. Д.Д. Шапіро експериментально вивчав зміни в імунологічному стані організму людини з метою ранньої діагностики, профілактики і терапії передракових станів. Маючи вагомі напрацювання у рамках проблеми алергії, вчений запропонував препарат для лікування екземи та інших алергічних станів — універсальний неспецифічний десенсибілізатор. Д.Д. Шапіро був одним з видатних вітчизняних фахівців у сфері професійної дерматології. Йому належить 112 наукових праць, у тому числі три монографії, присвячені захворюванням шкіри у галузях кам'яновугільної промисловості та машинобудування

правилами (приготування дерматологічних паст описано у «Фармацевт Практик» № 3, 2014 і № 12, 2019). Паста Шапіро — це двофазна система на гідрофільній основі. До складу даної пасти входять водорозчинні речовини, тож їх розчиняють у воді очищеній і отриманий водний розчин використовують для диспергування суміші нерозчинних лікарських речовин. Таким чином утворюється мазьсуспензія (приготування мазей-суспензій див. у «Фармацевт Практик» № 4, 2018), далі додають приготовану желатинову основу.

Паста Шапіро Rp.: Zinci oxidi Talci ana 14,5 Amyli 6,4 Aluminis 1,5 Tanini 2,8 Gelatinae 2,8 Aquae purificatae 57,3 M. ut fiat unguentum. D.S. Протиопікова захисна паста

ТЕХНОЛОГІЯ ПАСТИ ШАПІРО

Відважують цинку оксид, тальк і крохмаль

Поміщають речовини послідовно у ступку, подрібнюють і змішують

Відважують желатин

Відмірюють воду очищену

Додають частину води очищеної до желатину і залишають набухати

Переносять залишок води у підставку

Відважують галуни

Розчиняють галуни у воді

Відважують танін

Розчиняють танін у воді

Додають до суміші порошків водний розчин галунів і таніну

Диспергують суміш

Розчиняють желатин під час нагрівання на водяній бані

Доводять розчин желатину водою очищеною до необхідної маси

Додають розчин желатину в ступку

Змішують до однорідності

Переносять пасту в баночку для відпуску

Оформлюють препарат до відпуску

ЖИТТЯ

СУСПІЛЬСТВО І СВІТ

Почуймося без слів! Щорічно 3 березня відзначається Міжнародний день охорони здоров’я вуха і слуху. У цей день не прийнято когось гучно вітати, дарувати квіти чи лити ріки шампанського. Проте він все одно важливий і цінний. Його відзначають із 2007 р. задля привернення уваги громадськості до важливості раннього виявлення та допомоги при порушеннях слуху. У 2021 р. цей день проходить під гаслом: «Турбота про слух для всіх!» Як живеться в Україні людям з порушенням слуху? Як комунікувати з такими людьми, щоб не порушити їхньої гідності? ЧОМУ ПРО ЦЕ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ? За даними ВООЗ, станом на 1 березня 2020 р. понад 466 млн людей у світі мають порушення слуху, з них близько 34 млн — діти. В Україні приблизно 2 млн громадян мають порушення слуху, з них щонайменше 233 тис. осіб володіють жестовою мовою. Вдумайтесь у ці цифри. Кожен день ми зустрічаємо таких людей на вулицях, у транспорті, громадських місцях, але не завжди помічаємо їхньої особливості, допоки не спробуємо заговорити або не побачимо у спілкуванні з іншими. Людей з порушеннями слуху багато, тож важливо розуміти, що якість їхнього життя значною мірою залежить від мовного бар’єра. КОРЕКТНА ТЕРМІНОЛОГІЯ Для початку давайте визначимось, як потрібно називати таких людей, аби виказувати повагу до кожної особистості та не принижувати її гідність. Намагайтесь уникати у побуті слів «глухий», «глухонімий» — вони стигматизують. Називаючи так людину, ми на перший план виводимо її ознаку. До того ж не усі люди з порушенням слуху — німі, дехто є слабкочуючим, а хтось — туговухим. Але чи мають медичні ознаки визначати людину? Ні. На перше місце потрібно ставити особу, то й говорити «людина з порушенням слуху». Так ми дотримаємось створеного на заході принципу «People

На жаль, існує багато бар’єрів, з якими людині з порушенням слуху доводиться зіштовхуватися щодня. Це велика проблема — непристосованість суспільства для людей з особливими потребами. До прикладу, скільки ви знаєте кінотеатрів, де проводять показ стрічок із субтитрами?

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

first language», згідно з яким спочатку людина, а вже потім її ознаки («з порушенням слуху», «з порушенням зору»). Краще уникати слів «вади», «проблеми», «дефекти». Не змушуйте людину почуватися пацієнтом, якщо ви не її лікар. Прийнятний варіант — слово «порушення», яке не є образливим. Тож згідно з принципом «People first language» доцільно вживати термін «людина з порушенням слуху». ПРОФІЛАКТИКА ВТРАТИ СЛУХУ Інколи можна почути вислови «світ тиші», «світ звуків», які ніби розділяють простори й біосфери, у яких живуть ті, хто має порушення слуху, і звичайні люди. Навіщо? Кожен з нас знаходиться у кроці до зниження або втрати слуху. За прогнозами ВООЗ, до 2050 р. понад 900 млн людей матимуть порушення або втратять слух. Ми живемо у шумному світі: сьогодні слухаєте музику в навушниках на повну гучність, завтра — відвідали концерт, на вихідних — влаштували гучний ремонт — і от ви уже у групі ризику. До речі, 60% випадків втрати слуху у дітей зумовлені причинами, які можна було б попередити. Задля того, аби завадити порушенням слуху, лікарі рекомендують зменшити негативний вплив гучних звуків та шуму, проводити ранню діагностику порушень слуху в новонароджених, вести здоровий спосіб життя, дотримуватися правил щоденної гігієни, правильно доглядати за вухами після купання у водоймах. А ще проводити вакцинацію згідно із календарем профілактичних щеплень, уникати зайвих контактів із хворими на ГРВІ, а за умови появи перших симптомів захворювання своєчасно звертатися до медичних працівників. Крім того, слід дотримуватися режиму прийому ліків, що можуть мати негативний вплив на слух. Важливими для профілактики порушень слуху є ініціативи, які привертають увагу до проблеми, а також популяризують жестову мову, культурні коди нечуючої спільноти, допомагають об’єднатися «світу тиші» та «світу звуків» воєдино. Наприклад, громадська організація «Відчуй» спрямовує свої зусилля на створення проєктів з такою метою. Цікавою є розроблена й випущена ними у світ зіркова

СУСПІЛЬСТВО І СВІТ дактильна абетка, де кожну літеру показує відома публічна особа. Це не тільки робить жестову мову видимою у публічному просторі, а й зрозумілішою. Подивіться самі й зробіть перший крок до вивчення цієї надзвичайно красивої мови! КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ Люди з порушенням слуху мало чим відрізняються від інших: вони так само їдять, ходять на роботу, танцюють. Проте під час відвідування магазинів, банків, аптек чи лікувальних закладів така людина може потребувати допомоги третьої особи. Наприклад, перекладача жестової мови. На жаль, існує багато бар’єрів, з якими людині з порушенням слуху доводиться зіштовхуватись щодня. Це велика проблема — непристосованість суспільства для людей з особливими потребами. До прикладу, скільки ви знаєте кінотеатрів, де проводять показ стрічок із субтитрами? Людей з порушенням слуху можна порівняти з іноземцями. Вони живуть в Україні, проте спілкуються іншою мовою. Так, вони носії жестової мови, «жестовомовні». До речі, національна жестова мова закріплена на конституційному рівні в Австрії, Іспанії, Португалії, Словенії, Фінляндії та Чехії. У деяких країнах її визнано у підзаконних актах парламентів. Інші країни (до них належить і наша) поки лише лобіюють її визнання у законодавстві. Цікавий факт: жестова мова не є універсальною. Скільки існує звукових мов, приблизно стільки ж і жестових. Кожна країна має власну національну жестову мову, а деякі навіть більше, ніж одну. Американська жестова мова, британська, французька, німецька, російська, українська — всі вони існують окремо. Українська жесто-

ЖИТТЯ

ва мова має власну лексико-граматичну структуру та історію. Тож у людини з порушенням слуху є власна рідна мова — жестова, а ніяк не звукова. Існують організації, що об’єднують таких людей. На національному рівні вони є членами української нечуючої спільноти, а на глобальному — світової спільноти людей з порушенням слуху Всесвітньої федерації глухих (World Federation of the Deaf). Приналежність до організацій допомагає бути в курсі процесів, що відбуваються на світовому і національному рівнях, сприяє культурному обміну і міжнародній солідарності. Поважаймо це! ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ Комунікуючи з людьми, що мають порушення слуху, важливо враховувати особливості їхнього сприйняття. Перший крок: станьте «видимим». Якщо ви волієте звернутися до людини, не обов’язково торкатися її аби бути поміченим. Для малознайомої людини тактильний контакт може бути недоречним. Станьте так, щоб опинитися у полі зору людини. Неформальне правило спілкування з людиною із порушенням слуху — говорити обличчям до обличчя. Часто, коли збирається компанія людей з порушенням слуху, задля зручної комунікації вони розташовуються колом, щоб кожен був помічений й «почутий». Другий крок: привітання. Достатньо помахати долонею, жест «привіт» зрозумілий усім. Третій крок: взаємодія. Якщо хочете щось сказати людині з порушенням слуху, можна зробити це жестовою мовою або написати. Для цього не обов’язково потрібні аркуш паперу і ручка. Використовуйте свій смартфон і нотатник у ньому. Таких інструментів буде достатньо задля порозуміння. Важливими для Якщо бажаєте поспілкувапрофілактики тись із людиною її мовою, не порушень слуху обов’язково бути лінгвістом. є ініціативи, які Жестова мова є двох видів. Перший — власне жестова мова, привертають увагу в якій кожне слово позначаєтьдо проблеми, а також ся окремим жестом. Другий — популяризують калькуюча жестова мова (від жестову мову, слова «калька»). За допомогою культурні коди ручної абетки (дактиль) можна нечуючої спільноти, проговорювати окремі слова допомагають й цілі речення по буквах. На об’єднатися «світу перший погляд такий спосіб тиші» та «світу звуків» здається складним, але це хибне уявлення. По суті це лише воєдино знання 33 літер української дактильної абетки, що дає змогу сконструювати будь-яке слово й речення, донести інформацію до жестовомовної людини. У деяких європейських країнах, наприклад, Фінляндії, дактильну абетку вивчають діти у початковій школі: це нескладно, проте дає змогу порозумітися різним людям й робить суспільство інклюзивним. Якщо ж ви не знаєте жестової мови, не володієте дактилем, а спілкування за допомогою ручки й аркуша паперу є неможливим за певних причин, на сьогодні існують мобільні додатки для онлайнзв’язку із перекладачем жестової мови. На жаль, не завжди людина має поруч гаджет із камерою та інтернетом. Було б добре, якби заклади охорони здоров’я та держустанови подбали про наявність електронних пристроїв, що допомогли б людям з порушенням слуху. Ірина Заярнюк, соціальна педагогиня

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 03_2021 WWW.FP.COM.UA

АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ НА КВІТЕНЬ 2021 РОКУ Овни. У квітні розраховуйте лише на власні сили. У службових питаннях проявляйте ініціативу, але не намагайтеся бути посередником у чужих конфліктах. Не дратуйтеся через дрібниці та не сваріться із родиною та колегами. Контролюйте емоції та настрій. Необґрунтовані ревнощі з вашого боку та спалахи пристрасті другої половини будуть розбурхувати особисте життя. Проявивши неординарність, легко завоюєте серця своїх коханих.

Леви. Вам будуть надходити пропозиції від зарубіжних знайомих щодо спільних проєктів, розважальних поїздок або шоп-турів. Скористайтеся цим для розширення своїх інтересів, знань та навичок. Незважаючи на успіх переговорів, навряд вони будуть виконуватися повною мірою. Тому у фінансовій сфері зосередьтеся на вирішенні поточних справ. Сімейні та побутові турботи будуть вирішуватися самі собою, без видимих зусиль з вашого боку.

Стрілець. На роботі будьте наполегливі, проявіть творчий підхід до вирішення проблем. Не квапте події, і тоді доля надасть можливість розкрити свій хист у торгових справах і отримати непогані дивіденди. У квітні ви зможете і з боргами розрахуватись, і родичам допомогти. Існує ймовірність романтичних знайомств і нових почуттів. Але намагайтесь тримати все у таємниці, бо злі язики можуть влаштувавши «чорний» піар. Квітень — час для сімейних свят і спілкування.

Тілець. Хто виграв час, той виграв все! Терпіння вам не позичати, тож дійте поступово — і заслуги будуть визнані, і авторитет зросте. Ви зможете не тільки утримати та зберегти досягнуте, але й просунутися вперед. Зараз спрямуйте сили на те, що сприяє внутрішній гармонії, — творчість, кохану людину, дітей, улюблені заняття. Венера обіцяє в цьому місяці нові любовні захоплення. Протилежній статі просто не встояти перед вашим шармом.

Діви. У квітні вам доведеться миттєво приймати рішення і діяти, не озираючись назад. Здатність до мобілізації допоможе зберігати контроль над ситуацією. Активізуйте свої тактичні здібності. Загалом запал бажано знизити. Чим менше ви привертаєте до себе уваги, тим більше шансів розібратись із власними потребами й бажаннями. Це час роздумів і підбиття підсумків. Занадто інтенсивні емоційні сплески зумовлять несхвалення близької людини.

Козоріг. Найкращий спосіб домогтися бажаного — це зуміти домовитися з колегами. Не беріть на себе роль лідера. Зараз краще працювати в колективі. Займіться підвищенням кваліфікації. У квітні ви придумаєте оригінальний фінансовий план, який виявиться цілком дієвим. Квітень — час «збору врожаю». Ви отримаєте довгоочікувані виплати, можливо, навіть премію. Найкращим застосуванням вашого організаторського таланту стане вирішення сімейних справ.

Близнюки. Події квітня розгортатимуться швидко і цікаво. Вам відведена в них головна роль. Вас очікують приємні новини. Але цей період несприятливий для фінансових ризиків. Можливо, родичі потребуватимуть матеріальної підтримки. Але вже в середині місяця будуть нові можливості заробітку, чим ви і скористаєтеся. Венера готує вам бурю пристрастей і ураган емоцій. Навіть ті, хто давно у сімейних відносинах, відчують оновлення стосунків.

Терези. Фортуна підтримає всі ваші починання, а дипломатичні здібності дозволять урегулювати відносини з оточуючими. Обережність у висловлюваннях і готовність до компромісів дозволять впоратися з будь-якими інтригами. Успіх очікує навіть у тих справах, на які ви не розраховували. Якщо зважитеся змінити роботу, налаштуйтесь на труднощі. Протягом місяця на вас очікують вражаючі знайомства і романтичні відносини, підґрунтям яких будуть спільні захоплення.

Водолій. Квітень є досить динамічним місяцем: вам потрібно не тільки багато встигнути, але й зробити все якісно. Це сприятливий період для реалізації творчих планів. Вас очікують розширення кола знайомств, нові захоплення та інтереси. Подбайте про підвищення професійного рівня, отримуйте додаткову освіту. Вам можуть повернути борг або з вами розрахується той, хто винен. Венера обіцяє успіх у любовних питаннях у середині квітня.

Рак. У квітні на вас очікують зміни і цікаві події в житті, в першу чергу в діловій сфері. Розраховуйте на власні сили, вони не підведуть. Винагорода за прикладені зусилля проявиться як в грошовому еквіваленті, так і вигляді авторитету у колег і начальства. Можливе додаткове джерело доходу. Навантаження на роботі призведе до конфліктів з коханою людиною, імовірний навіть розрив відносин. Але самотнім представник знаку буде недовго — попереду нові романтичні стосунки.

Скорпіон. Місяць насичений несподіваними поворотами долі. Намагайтеся оцінювати об’єктивно і з різних точок зору події, що відбуваються. Не дуже довіряйте інформації, яка надходить. Можливо, вона виявиться частково помилковою. Фінансове становище істотно покращиться до кінця квітня. У вас починається біла смуга у дружніх та романтичних стосунках, не будьте занадто прискіпливими до оточуючих. Не відмовляйтеся від допомоги родичів.

Риби. Проявляйте ініціативу. Не варто даремно витрачати час на порожні розмови і плітки. Не уникайте нових зустрічей і знайомств — вони обов’язково підуть на користь вашим справам. Середина квітня — найкращий час для реалізації планів. У фінансовому відношенні квітень сприятливий місяць. Можете розраховувати на повернення боргів. Зірки обіцяють незвичайні знайомства в другій половині квітня, які багато можуть змінити в житті. Ольга Липовецька, астролог

Rзменшує набряк носових ходів та усуває закладеність носа1 Rактивно очищує носову порожнину та навколоносові пазухи1 Rвміст солі 2,6%1 Спрей назальний

Інформація про виріб медичного призначення для спеціаліств охорони здоров’я. Повна інформація про виріб медичного призначення міститься в інструкції для застосування вироба Квікс®. Дата останнього перегляду інструкції – 30.01.2018. Склад: натуральна вода Атлантичного океану. Показання: допомагає усунути набряк слизової оболонки носа та сприяє очищенню навколоносових пазух. Спосіб застосування «Квікс®»: Діти: 1-2 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Дорослі: 1-3 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Тривалість застосування «Квікс®» не обмежена. Протипоказання: підвищена чутливість (алергічні реакції) до морської

води UA-QUI-01-2020-V1-Press. Матеріал оновлено 13.02.2020. Виробник: Фармастер, Виробнича зона де Краффт, 67150 Ерсейн, Франція. Уповноважений представник в Україні: Представництво Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ. Адреса: м.Київ, вул. Березняківська, 29, тел.: (044) 354-17-17, факс: (044) 354-17-18 1. Адаптовано з інструкції для застосування Квікс®

довідник еквівалентності лікарських засобів За редакцією проф. І.А. Зупанця, акад. НАН України, проф. В.П. Черниха

• Містить усі зареєстровані в Україні лікарські засоби • Зручний за структурою, пошуком та форматом • Практичний та корисний • Надійний помічник для спеціалістів у лікарні та аптеці

ДЛЯ КОГО? Це спеціалізоване медичне видання для фахівців, у якому зібрана стисла інформація про всі лікарські засоби, зареєстровані в Україні. ЯКА ІНФОРМАЦІЯ МІСТИТЬСЯ? Довідник містить інформацію стосовно основних показань, протипоказань, дозування, способу застосування, фірм-заявників та країни їхнього походження. Структура довідника створена за АТС-класифікацією. Лікарські засоби можна знайти за торговою назвою та міжнародною непатентованою назвою українською та іноземною мовами. ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ІНШИХ ПОДІБНИХ ДОВІДНИКІВ? Вперше у довіднику докладно висвітлено принципи доказовості еквівалентності лікарських засобів для генериків, традиційних лікарських засобів та препаратів із добре вивченим медичним застосуванням. Інформацію про еквівалентність лікарських засобів наведено за заявним принципом від володарів реєстраційних посвідчень та від лабораторій біоеквівалентності. ЯК КЛАСИФІКУЮТЬСЯ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ? Класифікацію еквівалентності лікарських засобів подано на основі методичних рекомендацій МОЗ України 77.17/119.17

«Теоретичне обґрунтування принципів оцінки еквівалентності лікарських засобів в Україні» та способу отримання взаємозамінюваності (in vitro, порівняльних клінічних випробувань із генеричним або оригінальним лікарським засобом): • оригінальні (інноваційні) лікарські засоби; • генеричні лікарські засоби; • лікарські засоби з добре вивченим медичним застосуванням та/ або традиційний (рослинний) лікарський засіб; • окремі типи лікарських засобів, до яких застосовуються спеціальні вимоги при реєстрації в Україні. ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ? Класифікація допоможе лікарю та фармацевту призначати/рекомендувати пацієнтам найбільш ефективні та добре вивчені лікарські засоби. ЯКІ ДОДАТКОВІ ПЕРЕВАГИ? Для зручності виписування рецептів у довіднику також наведено дані щодо належності лікарських засобів до наркотичних/психотропних речовин та їх відпуску за рецептом. Провідні спеціалісти надали інформацію стосовно основ лікарської рецептури, що допоможе практичним лікарям у щоденній роботі.

Із питань придбання «Довідника еквівалентності лікарських засобів» звертайтеся за тел.: +38(0)44 498-06-72; +38(0)67 565-83-06 або e-mail: fp@fp.com.ua