(історико-літературна композиція до Дня Соборності України)
2015
Сценарій розрахований на учнівську та студентську молодь
Мета: розширити кругозір молоді про історію виникнення та святкування Дня Соборності України; прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого; виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу. Захід проводиться в залі, прикрашеному українською атрибутикою. У центрі сцени розміщено державні символи України, плакат із назвою свята.
Ведуча: В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Української Народною Республікою відзначається як свято – День соборності України. Ведучий: Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми. Ведуча: Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. Її поклик відчуваємо ми й сьогодні, адже її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути
дружною, сильною, здоровою і єдиною. Як у цій притчі. Ведучий: Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе Вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже Ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки». Ведуча: Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, АвстроУгорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
Ведучий: У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Ведуча: Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які боролися за об’єднання усіх національнодемократичних сил українства, хто словом i ділом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, ГалицькоВолинської держави, Запорізької Січі, Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини. Ведучий: Україна вшановує День Соборності, згадуючи великих Українців, які своїми справами і власною діяльністю наближали воскреслий день повстання соборної, самостійної України. І одним із
невтомних працівників у царині національної культури, державності, духовного відродження українського народу є Іван Іванович Огієнко. Ведуча: Мало хто із сучасників знає, що саме Іван Огієнко, який працював в уряді УНР на посаді міністра освіти, випрацьовував текст проголошеного Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 22 січня 1919 року. Саме з ініціативи Івана Огієнка свого часу день 22 січня був введений як державне свято українців. Ведучий: Найбільше щастя: для Народу Віддати все своє життя, Покласти душу за Свободу, Прийнять за нього й розп’яття. Що тяжчий хрест за край свій рідний, Що більша за народ свій жертва, − Скоріше прийде час побідний, Й не буде праця наша мертва. Люби свій Край, як любиш Бога, А свій народ, як Матір Божу,
Тоді Голгота – в рай дорога І терня станеться за рожу.
Ведуча: З Кам’янцем-Подільським – з нашим стародавнім містом над Смотричем, останньою столицею Українською Народної Республіки, пов’язано так багато особливо насичених, нерідко драматичних, повінця переповнених державними, громадськими і науковими справами подій у житті Івана Огієнка. Ведучий: На кінець 1919 року, читаємо у його спогадах відновлена українська держава була обманена, і з рідної хати вигнана. 25 січня 1919 року Уряд УНР приймає рішення про евакуацію з Києва і 2 лютого переїздить до Вінниці, а згодом до Кам’янця-Подільського. Ведуча: Мрія українців про об’єднання реалізувалась внаслідок української революції 1917−1920 років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i національний дух
українського народу, утворилися дві демократичні держави – Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всіх українських земель у власній державі. Ведучий: 01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К. Левицький, Л. Цегелоський, члени Директорії – В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андрiєвський, Ф. Швець підписали у Фастовi Предвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір став першим i основним актом соборності, викликав схвалення українського загалу. Ведуча: 22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків
тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу. Ведучий: З раннього ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли національні синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини. Ведуча: В Акті Злуки проголошувалося: Ведучий: «Однині воєдино вливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися вiковiчнi мрії, якими жили, i за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежна Українська Республіка».
Демонструються фрагменти документального фільму «Становлення української державності» Ведуча: Встала мати − Україна, сонце засвітила Пробудилася народна, незнищена сила Сотні літ нас розтинали, та не побороли Бо не вмерла Україна і не вмре ніколи. Звучить Державний Гімн України Ведучий: Відзначаючи День Соборності України, потрібно віддати шану політичній мудрості і патріотичним почуттям тодішніх політичних лідерів, ініціаторів і безпосередніх творців Акту Злуки: Лева Бачинського, Володимира Винниченка, Сидора Голубовича, Стефана Левицького, Симона Петлюри, Євгена Петрушевича, Федора Швеця та багатьох інших. Слід пам’ятати, що на їх долю випав на тільки
тріумф ухвали доленосних рішень, а й гіркота поразок. Ведуча: Тому, що втримати незалежність та єдність України за того періоду не судилось: тяжке економічне та воєнне становище, взаємна недовіра політиків привели до катастрофи. Через кілька місяців після того як було проголошено про утворення єдиної Української Народної Республіки, більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття – Чехословаччина. Ведучий: Із завершенням революційних подій національно-державний процес припиняється на материковій Україні, але продовжується за кордоном, у тих державах, на території яких перебували в еміграції (екзилі) члени уряду Української Народної Республіки. Ведуча: Нам воля з тобою нелегко дісталась… «Без бою!..» – не скаже ніколи ніхто.
Ця битва кривава віками тривала!.. За волю мільйони синів полягло. («Воля» В. Квітневий)
Ведучий: Мужньо боролися твої сини Україно, захищаючи твою волю, честь і славу, проте сили були нерівні. Велика імперія зла одягла тобі знову ярмо. Та голоси протесту лунали по всій території України. Ведуча: Не вмивайте кров’ю Україну! Об’єднайтесь, хто з щитом і без щита. Стане легше у важку хвилину, Якщо серце переповне доброта. Істину не можна приховати, І народ топтати, як сміття. Скільки ще за правду воювати? Поверніть украдені життя! Автор Віта Стронська Ведучий: Не стояли осторонь Соборності українські поети. Їх голос звучав гордо і пронизливо. Великий український поет незламний борець Василь Симоненко усе
своє життя присвятив Україні, своєму народові. Він жив для тебе Україно, він боровся за тебе і згорів і лютій битві за твоє життя, твої права. Вірш «Земле рідна», читає Павло Тихонов Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду, Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу в ясу, Якщо ти зміг, товаришу, збагнути Свого народу велич і красу.
Ведуча: Ще один поет, наш земляк Володимир Булаєнко писав: Ми не стояли на колінах...
Павло Тихонов: Руді вітрила підняла, пливе Зловіща ніч на Україну. Та поки серце в нас живе − Нас не поставиш на коліна. Безумна мати коси рве, Зове повішеного сина. Та поки серце в нас живе − Нас не поставиш на коліна. Колись історія назве Наш час − народженням людини, Бо поки серце в нас живе − Ми не стояли на колінах! Ведучий: Не ставали на коліна тоді, не стали і зараз, коли розпочалися воєнні дії на Сході України. За її незалежність та територіальну цілісність піднялася патріотична еліта нації, її найкращі сини віддали свої життя. Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Вшануємо всіх хвилиною мовчання. Хвилина мовчання
Ведуча: Свято Злуки – це найвизначніше свято Незалежної Самостійної Української держави. Ведучий: Площа України – понад 603 тисячі квадратних кілометрів, протяжність кордонів якої 6466 км (з них морських – 1053 км), яка за територією найбільша в Європі. Ведуча: Українці – це найбільша, із нині сущих, нація, яка довго не мала своєї державності і здобувала її власною волею. Ведучий: Україна – європейська держава, яка володіє багатющим природно-ресурсним потенціалом, що буде служити підґрунтям її неодмінного розквіту. Павло Тихонов: Європа, Європа – народів сім’я, А в центрі Європи – Вкраїна моя. Земля всеплодюща садів та пшениць, Карпат смерекових, донецьких зірниць.
Вогнів Придніпров’я, херсонських степів, Де чути розгоміні хвиль і вітрів. Мов сонце, загравату небі встає, То в домнах Кривбасу метал виграє, І чують подільська, полтавська земля, Що їх Харківщина вітає здаля. Радіє і Львівська також сторона – «Козацького маршу» не мовкне струна. І ти, побратиме, завжди пам’ятай: То все Україна, соборний наш край!
Ведуча: Шановні друзі! Щиро вітаємо Вас із Днем Соборності України. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та Соборності душ можемо досягти величної мети – побудови вільної і
демократичної України. І нехай нам в цьому допомагає Господь Бог та береже нас всіх. Читець: Любіть Україну козацькі сини, Вона в нас, як мати єдина Любіть Україну, шануйте її І з нами вона не загине. Любіть Україну, вона в нас одна, Другої нема і не буде. Любіть Україну, як матір щодня Тоді вона й вас не забуде. Любіть Україну, як матір свою, Як рідну кохану людину Любіть Україну, благаю, молю, Як першу любов і єдину. Любіть Україну, всім серцем любіть Священною Русь-Україну. Як предки великі її бороніть, Кохайте її до загину. (В. Криволап «Любіть Україну») Звучить «Молитва за Україну» (сл. Олександра Кониського, муз. Миколи Лисенка)
Наша адреса: 32300, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 тел. 2-44-52; 2-13-14. E-mail: k-pmcbs@ukr.net Веб-сайт: cbsmkam-pod.at.ua