1. Вибір імені versus вибір шляху...
ши вищі церковні пости в Києві, стали законодавцями моди і прищепили православному літературному етикетові власні смаки, густо замішані на «сарматському» дискурсі. На вислови «Роксоланія», «роксоланський народ», «роксоланські границі», «наші роксолани», ба навіть «Роксоланська Церква» натрапляємо в більшості тогочасних «учених» та шкільних текстів, створених у Києві. Це й не дивно, адже власне в цьому середовищі, особливо за часів митрополитства Петра Могили (1632–1647), була інтенсивно культивована модель «руської шляхетської нації» як братньої польській в колі «народушляхти» Речі Посполитої. Однак така «миролюбність» у сприйнятті Польщі, як щойно зазначалося, була притаманна не всім русинам. Відтак, паралельно з розповсюдженням «роксоланської» версії руської ідентичності набуває обертів контрпропозиція — з виразним «антилатинським» (отже, й антипольським) підтекстом. Її маніфестом стає наголошування «грецьких» витоків Русі, а прапором — повернення Русі її «справжньої» назви Росія, утвореної як калька з грецького Ρωσία. «Неовізантинізм» такого роду вже мав прецеденти в південнослов’янській та московській писемностях, про що згадувалося вище, проте роль поштовху, схоже, відіграло не це. Адже не викликає сумніву, що новонароджена «Росія» мала львівський, і то не шляхетський, а міщанський родовід, і що тлом для її появи стали, з одного боку, перші за всю історію Руської Церкви візити східних патріархів до Львова у 1580-х роках22, які надали живого дихання відчуттю конфесійної спорідненості з «материнською Церквою», а з другого — «грецький акцент» у спалахові освітньої активності новозаснованого львівськими міщанами православного братства. (Існує й інакше пояснення реанімації назви «Росія» — як прояв усвідомлення «нероздільної і спільної спадщини» Київської Русі23; на мою думку, це пояснення грішить анахронізмом, бо перший текст, що його можна умовно кваліфікувати як «усвідомлен 22 Вони
детально розглянуті в монографії: Gudziak B. A. Crisis and Reform. The Kievan Metropolinate, the Patriarchate of Constantinople and the Genesis of the Union of Brest. Cambridge (Mass.), 1998. 23 Толочко
П. Русь — Мала Русь — руський народ у другій половині ХІІІ– XVІІ ст. // Київська старовина. 1993, № 3. С. 3–14.
19