Хоменко Ольга | Далекосхідна одіссея Івана Світа by Laurus Press

Його історія нагадує детектив з чималою кількістю білих плям, ребусів та дійових осіб різних національностей. Серед них – японці, китайці, росіяни, французи, німці, англійці, американці. Ця інтелектуальна біографія є спробою висвітлити не тільки життя Івана Світа, але й процеси мобільності, зокрема, міграції на Далекий Схід та еміграції в Китай українців протягом XIX – XX століть, оповідаючи історичну, соціальну та культурну історію тієї української діаспори. Історія Івана Світа також є важливою сторінкою історії українсько-китайських та українсько-японських відносин і співпраці в складних умовах міжвоєнних і воєнних часів. Ольга Хоменко – сходознавець-японіст, екс-дипломат, доктор філософії (Токійський державний університет, 2005), стипендіат програми Фулбрайт, запрошений дослідник Гарвардського університету, США (2018-2020). Книга Ольги Хоменко вихоплює з небуття і повертає в Україну цілий світ української еміграції на Сході, про який ми знаємо дуже мало, а маємо знати якомога більше. Сьогодні, коли країна і суспільство заново відкривають себе у складних відносинах між глобальним Сходом та глобальним Заходом, надзвичайно важливо зрозуміти, як це робили наші попередники. Ця книга якраз про це. Сергій Плохій професор, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, США.

Далекосхідна одіссея Івана Світа

Під час своєї подорожі за допомогою слова й видання україномовної преси в чужому світі китайських та японських ієрогліфів, в умовах японської окупації Маньджурії й пізніше Іван Світ сконструював свою уявну ідеальну Україну. Цей образ був настільки сильним, що зміг об’єднати навколо себе багатьох різних людей. Іван Світ після 1918 року ніколи більше не повертався в Україну. Він не дожив двох років до української Незалежності – помер у 1989-му. Однак українська незалежність втілила в життя те, про що він мріяв і писав: вільну й соборну Україну, українську мову та україномовну пресу. І саме завдяки його основному інструментові – слову – й публікації його забутої праці про історію українських рухів в Азії у додатках до цієї книги Іван Світ уперше після стількох років на чужині бодай символічно повертається додому – в Україну.

Ольга Хоменко

Ця книга – про забутого в Україні журналіста, історика та громадського діяча Івана Світа (1897 – 1989), який народився на Харківщині, три десятиліття прожив на Далекому Сході та в Азії й закінчив свій шлях у США. В епоху, коли змінювались назви країн, руйнувались імперії, вибухали великі світові війни й ще не існувало пасажирського авіасполучення, Іван Світ подолав тридцять тисяч кілометрів від Куп’янська до китайських Харбіну та Шанхая і через Тайвань у США. Це була подорож нового типу – вимушена еміграція внаслідок Російської революції 1917 року.

Ольга Хоменко

Далекосхідна одіссея Івана Світа

Publication of this book was made possible due to support provided from the Peter and Doris Kule Endowment for the Study of the Ukrainian Diaspora at the Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta. Видання цієї книги стало можливим завдяки люб’язній підтримці Вічного Фонду Петра і Дорис Кулів для ви вчення української діаспори Канадського Інституту Українських студій Університету Альберти (Едмонтон, Канада).

Ukrainian Free Academy of Arts and Sciences in the United States of America The National University of Ostroh Academy Lubomyr Wynar Institute for the Ukrainian Diaspora Studies

Olga Khomenko THE FAR EASTERN ODYSSEY OF IVAN SVIT

Kyiv — New York 2021

Українська Вільна Академія Наук у США Національний університет «Острозька академія» Інститут досліджень української діаспори імені Любомира Винара

Ольга Хоменко ДАЛЕКОСХІДНА ОДІССЕЯ ІВАНА СВІТА

Київ — Нью-Йорк 2021

Багато світів Івана Світа

УДК 910.4+94(477:510:520:571.6):323.113(=161.2) Х76 Рецензенти:

Ірина Матяш, докт. істор. наук, професор, Інститут історії України

НАН України, голова Правління Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин

Алла Атаманенко, докт. істор. наук, професор, Національний університет «Острозька академія», директор Інституту досліджень української діаспори імені Любомира Винара

Сергій Плохій, докт. істор. наук, професор, Український науковий інститут, Гарвардський університет, США

Рекомендовано рішенням Вченої ради Національного університету «Острозька академія» від 24 червня 2021 р. Протокол № 13.

Хоменко Ольга Анатоліївна Х76 Далекосхідна одіссея Івана Світа. — Київ: LAURUS, 2021. — 584 с. ISBN 978-617-7313-70-9 Ця книга — про забутого в Україні журналіста, історика та гро мадського діяча Івана Світа (1897–1989), який народився на Хар ківщині, три десятиліття прожив на Далекому Сході та в Азії й закінчив свій шлях у США. Іван Світ подолав тридцять тисяч кілометрів від Куп’янська до китайських Харбіну та Шанхая і через Тайвань у США. Це була подорож нового типу — вимушена еміграція внаслідок Російської революції 1917 року, під час якої за допомогою слова й видання україномовної преси в чужому світі китайських та япон ських ієрогліфів, в умовах японської окупації Маньджурії й пізніше Іван Світ сконструював в Азії свою уявну ідеальну Україну. Цей образ був настільки сильним, що зміг об’єднати навколо себе багатьох різних людей. Історія Івана Світа також є важливою сторінкою істо рії українсько-китайських та українсько-японських відносин і співпраці в складних умовах міжвоєнних і воєнних часів. УДК 910.4+94(477:510:520:571.6):323.113(=161.2) Усі права застережено. Жодну частину цієї публікації не можна використовувати, відтворювати або розмножувати без письмової згоди автора. © Ольга Хоменко, 2021 ISBN 978-617-7313-70-9

Присвячується всім, хто творив Україну в Азії

Багато світів Івана Світа

ЗМІСТ ВСТУП. Українська діаспора на Сході . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

БАГАТО СВІТІВ ІВАНА СВІТА: Від Куп’янська до Владивостока . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 У вирі подій на Далекому Сході . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Cлов’янський анклав на Сході. Українці в Харбіні . . . . . . . . . . 26 Харбінський світ Івана Світа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Японська окупація Маньджурії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Українці під окупацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 «Маньджурський Вістник» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 «Великий Брат» спостерігає . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 Чи мав рацію «Великий Брат»? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 Агенти ПУН на Сході . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Загублений документ про забуту частину України . . . . . . . . . 89 Мапи Зеленої України та «Українсько-Ніппонський словник» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Видавнича діяльність націоналістів та реакція на неї офіційної Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 Українці в Шанхаї . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 Микита Квашненко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 Українські інститути . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 Зміна влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Шанхайський світ Івана Світа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 Воєнні часи (1941 –1945) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139 У пошуках консенсусу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 Від оптимізму до розчарування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145 Життя на валізах та евакуація з Шанхая . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

Культурне життя напередодні евакуації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . «Місія неможлива»: підтвердити своє українство . . . . . . . . . . Портрет громади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Американський світ Івана Світа: через Аляску до Нью-Йорка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Адаптація в США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Аксіоми недоведених теорем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Творячи Україну в Азії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

151 154 158 171 175 180 194

ДОДАТКИ: І. В. СВІТ. Скорочена історія українського руху на Далекім Сході (Азія) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207 Українці Шанхая, зареєстровані Українським Представницьким Комітетом та Українським Клюбом (1945 –1948) . . . . . . . . . . . . 411 Список осіб, які мають дозвіл на в’їзд до Аргентини . . . . . . . . 478 ІЛЮСТРАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481 ПОКАЖЧИК ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 545 ПОКАЖЧИК ІМЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549 БІБЛІОГРАФІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 564

Багато світів Івана Світа

ВСТУП Українська діаспора на Сході У січні 2018 року під час дослідження архіву Івана Світа в Українській Вільній Академії Наук у Нью-Йорку мені до рук потрапила ціла низка унікальних матеріалів. Серед них, зокрема, були особисті документи несправедливо забутого в Україні журналіста, історика та громадського діяча Івана Світа, який майже три десятиліття прожив на Далкому Сході та в Китаї, займався видавничою діяльністю й словом та ділом утверджував українську присутність у регіоні. У фонді також зберігаються документи його дружини Марії, голови шанхайської громади Микити Квашненка, папери українського представника на Далекому Сході Петра Твердовського та анкети осіб, зареєстрованих у шан хайському Українському представницькому комітеті, заповнені для отримання паспортів та подальшої евакуації з Китаю напередодні приходу комуністів. Збереглися також протоколи шанхайської громади за 1934 – 1939 роки, «Книга протоколів засідань Українського представни цького комітету» за повоєнні 1946 – 1948 роки та «Протокольна книга культурно-просвітнього гуртка» українців за 1946 рік. Окремою знахідкою була набрана на друкарській ма шинці й пожовтіла від часу праця під назвою «Скорочена історія українського руху на Далекім Сході (Азія)», датована січнем 1938 року. Автор привіз її з Китаю, вона багато років пролежала на архівній полиці й ніколи не була опублікована. Цей загублений в архіві унікальний документ розповідає історію забутої частини України на Далекому Сході, українського Зеленого Клину, території, колонізованої силами українського селянства. Однак ідеться не про колонізацію заморських територій в її імперському розу-

ВСТУП. Українська діаспора на Сході

мінні, як то робили іспанські, британські чи французькі завойовники, поневолюючи місцеве населення. Це швидше була колонізація шляхом заселення нових територій, так званий settler colonialism. Освоєння і створення колоній на далекосхідних територіях українськими селянами, які самі перебували в пригніченому стані, бо належали до колонізованої частини Російської імперії. Доступ до нових територій на Сході давав українським селянам можливість у віддаленому від політичного центру регіоні отримати більший наділ землі та відносну свободу для подальшого розвитку. Із середини 90-х років XX століття інтерес до української громади за кордоном зростає і з’являються розвід ки про історію української діаспори в Канаді1, Америці2, Аргентині3 та Бразилії4. Останнім часом до історії української діаспори завдяки соціальним медіа виявляє інтерес усе ширша аудиторія. Волонтери Ukrainer із команди Богдана Логвиненка створюють фільми про українців у Німеччині5, Вахтанг Кіпіані започатковує Telegram-канал про українську діаспору, Микола Васильков продюсує до-

Марунчак М. Історія українців Канади: У 2-х т. — Вінніпег, 1991. — Т. 1. — 464 с.; Kukushkin V. From the peasants to the labourers. Ukrainian and Belarusian Immigration from the Russian Empire to Canada. — Montreal, 2007. — 304 p.; Khanenko-Frisen N. Ukrainian otherlands: Diaspora, Homeland, and Folk Imagination in the Twentieth century. — Madison, 2015. — 266 p. 2 Бачинський Ю. Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки. — Київ, 1995. — 340 с.; Lushnycky A. Ukrainians of Greater Philadelphia. — Charleston, 2007. — 127 p. 3 Cipko S. Ukrainians in Argentina, 1897 — 1950: The making of a community. — Alberta, 2011. — 272 p. 4 Гримич М. Життя під піньорами. Культурний ландшафт українських поселень у Бразилії. — Київ, 2016. — 704 с. 5 Мюнхен. Зберегти українську вишивку // Ukraїner. — 30.10.2020 / Електронний ресурс: https://www.youtube.com/watch?v=TJ2tPac8dO4, відвідано 12.02.2021.

Далекосхідна одіссея Івана Світа

кументальний фільм про хокеїстів — нащадків українських переселенців до Канади6. Говорячи про діаспору, зазвичай мають на увазі діаспору західну. Однак існувала ще й східна українська діаспора. Після підписання Айгунського (8 грудня 1858 року) та Пекінського / Бейдзінського (2 листопада 1860 року) договорів і отримання додаткових територій на Далекому Сході уряд Російської імперії розглядав шляхи утвердження у цих віддалених прикордонних провінціях. З одного боку, на материковій Україні скасування кріпосного права не розв’язало земельного питання для ук раїнського селянства, й 95% із них в Україні залишились незадоволеними обсягами наділів. Водночас підвищився рівень мобільності, селяни перестали бути кріпаками, проте перетворились на напівгромадян7. А з іншого боку, план заселення Далекого Сходу російськими селянами зазнав поразки, і тоді, за різними відомостями, чи то на пропозицію князя Г. Львова, чи то губернатора Приамур’я П. Унтербергера, виникла ідея переселити на ці території також і українців8. На Далекий Схід селяни прямували через Сибір, потім — пароплавами з Одеси, пізніше — залізницею, попередньо зробивши запити у влади про клімат, особливості ґрунту, флори та фауни незнайомого їм регіону9. Отож із часів скасування кріпосного права на теренах Російської імперії, у період будівництва Китайської заліз ниці, впродовж столипінських реформ, а також до і після Російської революції виїхало і оселилось, за різними тверд женнями, від пів мільйона до мільйона українців.

Васильков М., Мула В. ЮКІ // 03.12.2020 / Електронний ресурс: https:// www.imdb.com/title/tt12253130/, відвідано 12.02.2021 7 Якименко М. Переселення селян України на Далекий Схід в епоху ринкових реформ кінця XIX — початку XX століття. — Полтава, 2003. — С. 15. 8 Там само. — С. 89. 9 Білоусова Л. Українці на Далекому Сході: міграційні потоки у XIX — на початку XX століть // Архіви України. — 2016. — N 3-4. — С. 101-124.

ВСТУП. Українська діаспора на Сході

Про це писали Володимир Кабузан10, Іван Світ11, Микола Якименко12, Лілія Білоусова13, В’ячеслав Чорномаз14, Андрій Попок15, Микола Андрусяк16, Сергій Бурдиляк17, Сергій Ціпко18, Олена Шевченко19, Сергій Капранов20, Микола Посівнич21 та інші. Українці проживали переважно у Приморському, більшій частині Хабаровського краю та в Амурській області, і ця територія отримала назву Зелений Клин22. Еміграція з російського Далекого Сходу у Східну Азію тривала аж до 1922 року, доки Радянський Союз не почав пильніше контролювати кордони. Відтоді тільки поодинокі представники українців із заходу мали змогу переїхати на схід.

Кабузан В. Дальневосточный край в XVII — начале XX века (1640–1917). Историко-демографический очерк. — Москва, 1985. — 260 c. 11 Світ І. Україно-японські взаємини 1903-1945 (Історичний огляд і спо стереження). — Нью-Йорк, 1972. 12 Якименко М. Переселення селян України на Далекий Схід в епоху ринкових реформ кінця XIX початку XX століття. — Полтава, 2003. — 130 с. 13 Білоусова Л. Українці на Далекому Сході: міграційні потоки у XIX — на початку XX століть // Архіви України. — 2016. — N 3-4. — С. 101-124. 14 Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. Чорномаз В. — Владивосток, 2011. — 288 с.; Чорномаз В. Українці на Далекому Сході (1883– 1922) // Східний світ. — Київ, 1993. — N 2. — С. 101-113. 15 Попок А. Громадсько-політичне та релігійне життя українців на Дале кому Сході в XX ст. // Український історичний журнал. — Київ, 1998. — N 6. — С. 54-68; Його ж. Українські поселення на Далекому Сході: Історикосоціологічний нарис. — Київ, 2001. — 303 с. 16 Андрусяк М. Державні змагання Українців на Далекому Сході в 1917– 1920 рр. // Літопис Червоної Калини. Львів, 1932. — Чис. 4. — C. 5-9. 17 Бурдиляк С. З думкою про батьківщину - українці в Шанхаї// Зовнішні справи. — Київ, 2015. — N 2. — С. 42-47. 18 Cipko S. Ukrainians in Manchuria, China: A Concise Historical Survey // Past Imperfect. — Edmonton, 1992. — Vol. 2. — P. 155-173. 19 Шевченко О. Український Харбін // Україна-Китай. — Київ, 2017. — N 3(9). 20 Капранов С. Про Україну японською мовою: маловідоме видання харбін ських українців // Магістеріум: Культурологія. — Київ, 2011. — Вип. 42. — С. 6973. 21 Посівнич М. Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929–1939 роках. — Львів, 2010. — 362 с. 22 Попок А. Громадсько-політичне та релігійне життя українців на Далекому Сході в XX ст. // Український історичний журнал. — Київ, 1998. — N 6. — С. 54-55.

Багато світів Івана Світа

Ця східна діаспора на Далекому Сході Радянського Союзу зникла після Голодомору, коли припинилася україні зація й стало небезпечно відкрито заявляти про свою україн ську приналежність. Проте, вже з часів утвердження радянської влади, побоюючись репресій, число людей, які називалися українцями, під час переписів населення від 1923 року істотно зменшується. Однак у Китаї українська діаспора остаточно зникла тільки після Другої світової війни, коли її останні представники, які весь цей час плекали там свою українськість, евакуювалися до Америки, Аргентини, Канади та Австралії. Історія української східної діаспори та все написане про неї є важливим історичним свідченням про втрачену частину України, в якій у несприятливих умовах тиску з боку двох імперій українці формували, плекали і відстоювали своє право бути собою. Як відзначає Світ, попри всю складність політичної ситуації на Сході, «українці в Азії не були випадковими гостями і не розпливлися у московському морі, вони зберегли свої особливі способи життя і думання, боролися за державність. Бо хотіли самі творити своє життя у своїй хаті на своїй землі». І саме там вони мріяли закласти просторові та економічні підвалини для власної свободи.

БАГАТО СВІТІВ ІВАНА СВІТА: від Куп’янська до Владивостока Доля і діяльність Івана Світа сама по собі є мікроісторією творення України на Далекому Сході та в Східній Азії23. Про нього писали такі дослідники, як Ярослав Сеник24, Надія 23

Під Східною Азією ми маємо на увазі термін, вживаний у японській історіографії, куди включають і територію російського Далекого Сходу, і територію Китаю. 24 Сеник Я. Іван Світ про українців Далекого Сходу // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. — Острог, 2008. — Вип. 11. — С. 355-363.

Від Куп’янська до Владивостока

Кулеша25, Андрій Попок, В’ячеслав Чорномаз26, Кадзуо На каі27, 28, Владислав Проненко29, Роман Лах30, Йошіхіко Окабе31. Життю і діяльності Івана Світа присвячені також окремі розділи в низці енциклопедій32. Праця в американських архівах дала змогу прояснити невідомі факти його біографії33, однак у ній і досі залишаються білі плями, ребуси та загадки. Іван Васильович Світланов народився 27 квітня 1897 року в сім’ї священника в Старобільському повіті Харківської губернії. Крім нього, в родині була ще сестра. Виріс хлопець 25

Кулеша Н. Український редактор і журналіст Іван Світ: діяльність на Далекому Сході // Збірник праць Науково-дослідного інституту пресо знавства. — Львів, 2016. — Вип. 6. — С. 438-447. 26 Чорномаз В. Украинское национальное движение на Дальнем Востоке (1917-1922). — Владивосток, 2009. — 560 с. 27 Накаі К. Амеріка но нака но Укураіна. Соре кара Ніхон // Наука но Мадо. — Токіо, 1983. — N 45. — С. 14-19. 28 Автор користується транслітерацією японської мови, запропонова ною О. Коваленком. Коваленко О. Система японсько-української практичної транскрипції. Фонетичний аналіз // Збірник наукових праць науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії. — Київ, 2012. — Т. 29. — С. 215.; Натомість українська транскрипція китайських імен та назв зроблена відповідно до системи Надії Кірносової та Наталії Цісар (Пекін vs Бейдзін, Чжуанцзи vs Джвандзи: проєкт української практичної транскрипції китайської мови: посібник-довідник / Н. Цісар, Н. Кірносова. — К.: Сафран, 2020. — 128 с.), проте в роботі І. Світа збережено автентичне написання. 29 Проненко В. Харкiвський Свiт з Далекого Сходу // Електронний ресурс: http://www.mediaport.ua/gazeta/pages.php?gazeta_id=25&material_id= 23&page=18, відвідано 12.02.2021. 30 Лах Р. Синологія у творчій спадщині Івана Світа (1897–1989) // Китає знавчі дослідження. — Київ, 2016. — N 1–2. — C. 136–151.; Його ж. Японія у житті та науково-публіцистичній спадщині Івана Світа (1897–1989) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 2017. — Вип. 65. — С. 234-245. 31 Окабе Й. Ніхон Укураїна корю ші (1915-1937). — Кобе, 2021. 32 Голубнича Л. Китай // Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 3. — С. 805-1200; Світ Іван // Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1998. — Т. 7. — С. 272; Світ Іван // Енциклопедія Українознавства. — Львів, 2003. — Т. 11. — С. 369; Ясь О. Світ Іван Васильович // Енциклопедія історії України: у 10 т. — Київ, 2012. — Т. 9. — С. 476. 33 Це дослідження стало можливим завдяки гранту програми ім. Фул брайта у 2018-2019 роках.

Багато світів Івана Світа

у місті Куп’янську, де 1913 року закінчив школу. Рано втративши батька, Іван вступив до Харківської духовної семінарії, що було традиційним шляхом здобуття освіти для дітей його кола. Цю ж семінарію раніше закінчив український поет Павло Грабовський. У семінарії Іван дружив із хлопцем на ім’я Воля Стахович, вивчав філософію, психологію та логіку й написав роботу про ідеальний тип стоїка та етичні думки Спінози. Семінарський викладач математики пан Фесенко вплинув на Івана: «підштовхнув у ділянку математики — чистої науки — й дуже радив приділити уваги більше філософії, щоб зрозуміти наше життя»34. Закінчивши семінарію 1915 року, він вступив на фізикоматематичний факультет Харківського імператорського уні верситету, де провчився кілька курсів. Університет мав довгу історію не тільки доброї науки, але й глибокої вільної думки. Там у різні періоди викладали мовознавець Олександр Потебня та антрополог Микола Сумцов, а на початку 1890-х років існувала таємна студентська організація «Братство Тарасівців», членом якої був, зокрема, майбутній батько концепції української незалежності Микола Міхновський. Однак рево люція та війна перекреслили мрії Івана про вищу освіту. Схоже на те, що вже у студентські часи Іван Світланов був допитливим і любив подорожі. Під час навчання в універ ситеті бував на Кавказі та відвідав гірничі комплекси Катеринослава, про що писав у своїх працях. У березні 1918 року Іван Світланов, прямуючи через Сибір на Далекий Схід, «виїхав із Харкова, де вчився і мав гарні роки»35, бо прагнув дістатися до США. Однак втілити це відразу не вдалося, тож залишився у Владивостоці36. 34

Українська Вільна Академія Наук (далі. УВАН). Архів І. Світа. Лист І. Світа до А. Котовича (IV.1960 р.) 35 Там само. Лист І. Світа до А. Давиденко (16.V.1978 р.) 36 Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. Чорномаз В. — Владивосток, 2011. — С. 135.

Від Куп’янська до Владивостока

Сибір і Далекий Схід, зокрема Владивосток, де жив Іван Світ упродовж 1918 — 1922 років, був точкою перетину, в якій стрімко мінялися режими і зустрічалися різні яскраві особистості. Сюди на заробітки приїжджав батько Миколи Труб лаїні. Тут, у Владивостоці, служив телеграфістом мобілі зований 1914 року на Далекий Схід поет Михайль Семенко. А 1916 року майбутня членкиня Центральної Ради України Людмила Старицька-Черняхівська організовувала українські комітети з переселенців, політичних засланців та військовополонених із Західної України. У червні 1919 року по дорозі до Японії тут зупинявся художник і поет Давид Бурлюк. Саме ці землі пізніше стали місцем подій роману Івана Багряного «Тигролови». Процеси самоусвідомлення зумовили бурхливий розви ток української преси на Далекому Сході. Перша газета «Думи» вийшла в Читі в жовтні 1910 року, проте масово українська преса почала розвиватися з появою редагованого Дмитром Боро виком часопису «Українець на Зеленому Клині», який побачив світ 30 квітня 1917 року37. Услід за ним у червні того ж року в Хабаровську виходить тижневик «Хвиля» за редакцією Т. Дончака, який уже в серпні буде перейменований на «Ранок». У травні 1917 року в Благовіщенську за редакцією Я. Ситницького починає виходити «Українська справа на Амурі», а в грудні в Омську — «Український голос», що пізніше змінює назву на «Українець на Сибіру». Три україномовні часописи видавали також у Харбіні та на станції Маньджурія. У травні 1918 року у Владивостоці виходить «Щире слово» за редакцією І. Гадзамана та А. Онуфрієнка, а 1921 року — «Українська думка». Загалом ці часописи збирали, редагували та видавали ентузіасти, небайдужі до долі свого народу38.

Українська преса в Азії // Український голос на Далекому Сході. — 1942. — Шанхай, 7 січня 1942 року. — С. 3-4. 38 Дроздовська О. Українська преса на Зеленому Клині й у Маньчжурії 1917-1921 рр.: історія функціонування та особистості // Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавстка. — 2017. — Вип. 7. — С. 37.

Багато світів Івана Світа

Можливо, під впливом статті Михайла Грушевського «Хто такі українці і чого вони хочуть», на Далекому Сході Кость Андрущенко пише статтю «До чого стремять українці», публікація якої пробуджує українську національну свідомість, і від весни 1917 року українці Далекого Сходу об’єдну ються і засновують Українські громади, на чолі яких стоїть Рада. Їй підпорядковуються Окружні ради, що виникають у великих містах Далекого Сходу: Владивостоці, Омську, Хабаровську, Харбіні. Також об’єднуються українські військові і йдеться про створення там української армії. Серед військових виділяються такі лідери, як Юрій Глушко-Мова, Борис Хрещатицький, Петро Твердовський. Упродовж 1917 — 1922 років у складних політичних умовах проводять чотири українські з’їзди Далекого Сходу та виробляють «Конституцію українського населення на Далекому Сході». Цей край перебував у колі геополітичних інтересів Російської імперії, а пізніше — Радянського Союзу, Японії, Китаю та США39. З квітня 1918-го за чотири наступні роки він побачив радянську владу, іноземну інтервенцію в особі американців, британців, японців, французів та чехів, владу отаманів Івана Калмикова і Григорія Семенова, правління ад мірала Олександра Колчака й Антона Денікіна, сибірський уряд Петра Вологодського в Омську та буферну державу у формі Далеко-Східної республіки зі столицями у Верхнєудинську до 1920 року та в Читі до 1922-го, яку підтриму вали японці і до певного часу толерував Радянський Союз і в міністерстві з національних справ якої український від діл очолював випускник Львівського університету Петро Марчишин, зокрема, він організовував українські школи на Далекому Сході40.

Детальніше про це у Stephan J. Russian Far East. A History. — Stanford, 1994. — 508 p. 40 Українці в Китаї (перша половина XX cт.) Енциклопедичний довідник / Укл. В.А. Чорномаз. — Одеса, 2021. — С. 166-167.

Наукове видання

Ольга Анатоліївна Хоменко ДАЛЕКОСХІДНА ОДІССЕЯ ІВАНА СВІТА Монографія

Художнє оформлення книги Юлія Крилова Фотограф Валентин Кузан Макет і верстка Ольга Фесенко Редактор Єлизавета Доценко

Підписано до друку 18.10.2021 Формат 70х100/16 Папір офсетний Умовн. друк. арк. 47.45. Тираж 1000 примірників Зам. № 603488.

© Ольга Хоменко, 2021 © Olga Khomenko, 2021 Усі права застережено. ISBN 978-617-7313-70-9 УДК 910.4+94(477:510:520:571.6):323.113(=161.2) Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, 28, тел./факс: +380 (44) 234-16-30 Пошта: laurus.info@yahoo.com Сайт: laurus.ua Інші книжки видавництва: http://issuu.com/laurus_press Віддруковано у друкарні ТОВ «КОНВІ ПРІНТ». 03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 12. Свідоцтво ДК № 6115 від 29.03.2018 р. тел.: +38 044 332 84 73 • mail@konviprint.co.ua

Далекосхідна одіссея Івана Світа

Ольга Хоменко

Далекосхідна одіссея Івана Світа