Докучина Т.Д.

Т. О. Докучина Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Створення ситуації успіху учням з порушеннями психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання Вступ Важливим завданням інклюзивного навчання є розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей, формування інтересів і потреб. Для того щоб інклюзивне навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку максимально впливало на можливий розвиток їхньої особистості, необхідно формувати у них позитивне ставлення до навчальної діяльності, мотивацію досягнення у ній успіху. Це сприятиме підвищенню рівня самореалізації дітей, їхньої успішності, а також ефективності інклюзивного навчання. Окремі аспекти інклюзивного навчання у своїх працях розглядають В.І.Бондар, А.А.Колупаєва, М.П.Матвєєва, С.П.Миронова, Л.М.Савчук, В.М.Синьов та ін. Проте зважаючи на той факт, що інклюзивна освіта на разі перебуває на етапі становлення, багато аспектів цієї проблеми є не дослідженими та потребують вивчення. Тому метою нашої статті є

дослідження

особливостей

створення

ситуації

успіху

учням

з

порушеннями

психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання. Основна частина Ефективність інклюзивного навчання потребує перегляду традиційних форм організації навчальної діяльності. З цією метою необхідно впроваджувати новітні технології навчання, в основі яких має бути особистісно-орієнтований підхід. Однією з таких технологій є технологія створення ситуації успіху, розроблена А.С.Бєлкіним. Створення ситуації успіху у роботі з учнями з порушеннями психофізичного розвитку сприяє формуванню позитивного ставлення та мотивації навчання, пізнавальних інтересів, а також створює сприятливі умови для гармонійного розвитку їхньої особистості. Очевидно, що учні, вмотивовані на успіх, досягатимуть кращих результатів у навчальній діяльності та матимуть високий рівень успішності та самореалізації. Використання технології створення ситуації успіху у навчально-виховному процесі розширює можливості виховання успішної особистості учнів. Для кращої результативності її використання, необхідно організовувати навчальну роботу, ґрунтуючись на принципах педагогіки успіху. Зокрема, Т.В.Денисенко виділяє такі принципи [2, с.10]: кожне своє

досягнення дитина має оцінювати як позитивне; обов’язковою є персоніфікація досягнень, для того, щоб чиєсь досягнення не розцінювалось іншими учнями як власне; немає маленький перемог, є помічені; кожна дитина є індивідуальною та кращою у тій чи іншій сфері; будь-яке педагогічне досягнення вчителя – це індивідуальне досягнення його учня. Серед основних принципів педагогіки успіху, на основі яких слід організовувати навчально-виховну діяльність, Г.В.Нікішина також

виділяє наступні [4]: принцип

співробітництва; принцип позитивного виховного впливу; принцип поєднання ситуації успіху та невдачі; принцип гуманістичної спрямованості навчання. Дотримання усіх вищезазначених принципів сприяє ефективному використанню прийомів технології створення ситуації успіху у роботі з учнями з порушеннями психофізичного розвитку. Ці принципи також вказують на основні напрямки роботи вчителя зі створення ситуації успіху. Вчитель має володіти усіма необхідними знаннями про учнів, їхні індивідуальні, характерологічні, психологічні особливості, здібності, можливості, інтереси та нахили. Це сприятиме підвищенню результативності створення ситуації успіху для кожного окремого учня та колективу загалом. При чому слід наголосити на тому, що успіх, якого досягатимуть учні, буде значною мірою власним успіхом вчителя. Створення ситуації успіху потребує також урахування особливостей психофізичного розвитку учнів. У своїй технології "Створення ситуації успіху” А.С.Бєлкін виділяє декілька видів радості, яку переживають учні як результат створення ситуації успіху, та відповідно до цього визначає конкретні прийоми її здійснення. Використання прийомів створення ситуації успіху учнями з порушеннями психофізичного розвитку повинне відбуватись з урахуванням їхніх особливостей [1, с.48-153]: Якщо учні адекватно сприймають свої успіхи та невдачі, а також постійно докладають достатньо зусиль для досягнення успіху, з метою створення ситуації “Здійсненої радості”, тобто констатації ними успіху, ефективним буде прийом “Невтручання”. Споглядання буде кращим прийомом роботи з ними. У випадку проблемної ситуації вони самостійно шукатимуть шляхи виходу з неї з метою досягнення успіху. Проте серед учнів є й такі, які потребують додаткових стимулювань для досягнення успіху. Тому у роботі з учнями з порушеннями психофізичного розвитку, які є невпевненими у собі, прагнуть уникати складних завдань, не проявляють активності у навчальній діяльності, слід використовувати такі прийоми з метою створення ситуації “Здійсненої радості”: — “Емоційне поглажування” – цей прийом дає можливість вчителю вселити дитині віру у власні сили, встановити з нею емоційний контакт.

— “Анонсування” – полягає у тому, що вчитель заздалегідь попереджає учнів про певний вид перевірки знань та разом з ним розглядає аналогічні види роботи тим, які слід буде виконати. Таким чином, вчитель ніби проводить репетицію, що створює певну установку для досягнення успіху.

— “Гидке качення” – прийом спрямований на те, щоб виявити у дитини усі позитивні якості, можливості для розвитку та створити для цього необхідні умови. Використання цього прийому передбачає необхідність всебічного вивчення особистості учнів, виділення позитивних можливостей та організацію відповідних заходів з метою їх успішного використання.

— “Миша у сметані” – цей прийом слід використовувати у роботі з учнями, які незважаючи на складну ситуацію продовжують докладати зусилля для її вирішення. Тобто важливо помітити таку дитину та при цьому допомогти їй, вселити впевненість у свої сили, підтримати учня. При цьому ефективним може бути підтримка словом, або ж безпосередньо дією, тобто спільна діяльність вчителя та учня. Проте вчитель також повинен зважати на те, щоб успіх не став для учнів звичним. Тому з метою усунення звикання деяких учнів до успіху слід використовувати прийом “Холодний душ”, який полягає відтягуванні часу похвали, покращення оцінок. Цей прийом має пробудити в учнів активність досягнення успіху та сприяти підвищенню мотивації його досягнення. Проте його не варто використовувати для невпевнених у собі учнів з порушеннями психофізичного розвитку або тих, у кого знижена самооцінка. З метою створення ситуації “Неочікуваної радості”, що являє собою такий психологічний

стан,

коли

результати

діяльності

перевищують

очікування,

слід

використовувати наступні прийоми: — “Даю шанс” – прийом передбачає створення ситуації, яка неочікувано для учня дасть можливість проявити себе, розкрити свої можливості. Використання цього прийому передбачає створення відповідний умов для досягнення успіху учнями. З цією метою потрібно розробляти спеціальні завдання, які учні точно можуть розв’язати.

— “Сповідь”– являє собою ситуацію, коли вчитель розкриває перед учнем свою душу, звертається таким чином до його почуттів. Тобто з учнями з порушеннями психофізичного розвитку можна проводити індивідуальні бесіди, наводити приклади з власного життя, цим самим спонукаючи їх до активності у досягненні успіху. Проте цей прийом слід використовувати у роботі з учнями, які не проявляють самовпевненості, адекватно сприймають свої успіхи у навчанні, завжди наполегливо докладають достатньо зусиль у навчальній діяльності та відповідально до неї ставляться.

— “Сходи”, або “Стань у стрій” – це прийом, який полягає у тому, що вчитель разом з учнями піднімається сходинками знань, та тим самим вселяє їм віру у власні сили. Створення ситуації “Неочікуваної радості” тісно пов’язане із “Радістю пізнання”, оскільки остання дозволяє учням не просто отримувати знання, але й відчувати при цьому радість від самого процесу та допомагає підвищити віру у власні можливості. Відповідно такі ситуації також в деякій мірі є неочікуваними для учнів. З метою створення ситуації “Радості пізнання” слід використовувати наступні прийоми: — “Еврика” – прийом полягає у тому, щоб створити такі умови, які б дали можливість учням дійти самостійно до висновку, тобто відкрити нові для себе факти, відчувши при цьому радість пізнання — “Лінія горизонту” – відчувши один раз успіх учень прагне його повторити, і відповідно докладає багато зусиль для цього. Відкриваючи нові факти, він тим самим створює можливість відкриття інших ще новіших, що постійно стимулює його до пізнання нового. Тобто учень, оволодіваючи новими знаннями, має помічати, що лінія горизонту віддаляється. Це свідчить про те, що не відкритими є ще багато фактів та явищ. Відповідно вчитель має вказати учням на те, що знання ми отримуємо поступово, і отриманні раніше допомагають отримати нові, відкрити для себе невідомі досі факти та події.

— “Навмисна помилка” – сутність прийому полягає у тому, що вчитель навмисно припускається помилок, таким чином даючи можливість учням їх виправити та при цьому відчути радість. З метою кращої адаптації учнів з порушеннями психофізичного розвитку у колективі класу та підвищення їхньої мотивації досягнення успіху у навчально-виховному процесі ефективним є створення ситуації “Загальна радість”. Вона виникає коли, коли учень отримує потрібну йому реакцію колективу на власні досягнення. Це стимулює його, викликає задоволення від виконання навчальної діяльності. Така радість може бути спланована вчителем, а може виникнути спонтанно, у цьому випадку важливо, щоб вчитель її помітив. Для створення “Загальної радості” ефективними є такі прийоми: — “Емоційний сплеск” – полягає в тому, щоб у важку хвилину дати учневі позитивний емоційний заряд упевненості. Такий емоційний сплеск можуть створити правильно підібрані слова вчителя, суть яких полягає у висловлюванні віри в успіх учня. Загальною радістю це є тому, що у випадку досягнення учнем успіху, усі учні класу помітять його та разом з ним переживатимуть цей успіх.

— “Обмін ролями” надає можливістю учням показати те, що вони здатні на більше, ніж від них очікують. Використовувати прийом можна по-різному, тобто обмін ролями може відбуватись між вчителем учнем, у ситуації, коли саме учень буде виконувати функції

вчителя. Можна також проводити обмін ролями безпосередньо між учнями. Наприклад, коли учень з порушеннями психофізичного розвитку буде допомагати учневі з типовим розвитком виконувати завдання або ж просто контролювати його виконання. При цьому не важливо чи справді він зможе допомогти, важливим є те, що досягнутий успіх учня з типовим розвитком буде вважатись також заслугою учня з порушеннями психофізичного розвитку.

— “Зараження” – прийом полягає в тому, щоб стимулом для досягнення успіху всім колективом став успіх, якого досягнув один учень. Таким чином усі учні “заражаються” успіхом окремого учня, який переростає в успіх багатьох.

— “Стеж за нами” – основна мета цього прийому полягає у тому, щоб створити умови, які б дозволили учневі відчути радість визнання власних інтелектуальних можливостей. Використання прийомів створення ситуації успіху має забезпечити розвиток відповідних мотивів навчання та бажання учнів з порушеннями психофізичного розвитку бути успішними. Проте вчитель має правильно добирати прийоми для кожного учня з метою ефективного їх використання та відповідально підходити до створення необхідних умов для досягнення успіху. Створення ситуації успіху обов’язково передбачає урахування індивідуальнопсихологічних особливостей учнів, що лежать в основі формування ставлення до успіху. Зокрема, таких: мотивація досягнення успіху, самооцінка, рівень домагань, воля, ставлення до навчання, мотиви навчання, особливості діяльності, спрямованої на досягнення успіху. Дослідження вищезазначених факторів дозволило виділити типи ставлення до успіху та визначити їхню характеристику, зокрема [3, с.81-110]: –

учні з виразно позитивним ставлення до успіху проявляють наполегливість,

старанність, систематичність у його досягненні; –

учні з зацікавленим ставленням до успіху в цілому свідомо прагнуть досягти

успіху та докладають для цього зусилля, проте роблять це несистематично, схильні до переоцінки своїх можливостей, прояву самовпевненості; –

учні з недостатньо виразно позитивним ставленням до успіху характеризуються

недостатньою усвідомленістю та несистематичністю його досягнення, невпевненістю у собі, своїх можливостях та як результат малою активністю; –

учні з байдужим ставленням до успіху характеризуються відсутністю потреби та

пасивністю у досягненні успіху. Наголошуємо, що ефективне створення ситуації успіху у навчальній діяльності передбачає обов’язкове урахування ставлення учнів до власних успіхів. Тобто створення ситуації успіху забезпечується шляхом диференційованого та індивідуального підходу до

учнів, що передбачає використання різних методів та прийомів (можливе використання одних і тих самих прийомів з різною метою) у відповідності до їхнього ставлення до успіху. Оскільки саме характеристики ставлення до успіху визначають міри, способи та шляхи впливу на учнів з метою стимулювання до досягнення успіху, підвищення рівня пізнавальної активності, а також здійснення корекційного впливу. До створення ситуації успіху вчителі мають залучати психологів з метою кращого вивчення та урахування особливостей особистості дітей. Важливою є робота з сім’ями учнів, адже справжню радість для дитини можна створити лише за умови, що вона підтримується сім’єю. Успіх дітей залежить від співпраці вчителя з учнями та батьками. Висновки Отже, правильна організація створення ситуації успіху у роботі з учнями з порушеннями

психофізичного

розвитку

в

умовах

інклюзивного

навчання

сприяє

підвищенню їхнього рівня самореалізації, розвитку пізнавальних інтересів та мотивів навчання, спонукає до подальших досягнень та створює сприятливі умови навчання у колективі. Тому завдання вчителя створити усі необхідні умови досягнення успіху учнями з порушеннями психофізичного розвитку з метою підвищення ефективності навчальновиховного процесу в умовах інклюзивного навчання. Використана література 1. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: кн. для учителя / А. С. Белкин. – М. : Просвещение, 1991. – 176 с.

2. Денисенко Т. В. Система стимулювання освітньої діяльності / Т. В. Денисенко // Управління школою. – 2010. – №3 (267). – С. 10–16.

3.

Докучина Т. О. Створення ситуації успіху в навчально-виховній діяльності з

розумово відсталими дітьми молодшого шкільного віку : дис. ... канд. пед. наук : спец.

13.00.03 / Тетяна Олександрівна Докучина. – К., 2013. – 214 с.

4.

Никишина Г. В.

Педагогика

успеха:

теоретические

подходы

и

практика

реализации [Электронный ресурс] / Г. В. Никишина, Л. И. Чупринина // Электронный научный журнал “Вестник Омского государственного педагогического университета”. – Вып. 2006. – Режим доступа : www.omsk.edu. – Название с экрана.