Київський атеней: Проза і поезія (перша частина)

КИЇВСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ АТЕНЕЙ

16

ПРО ПЕР­ШУ ПО­Е­ТИЧ­НУ КНИЖ­КУ,­ ВИ­ДА­НУ В КИ­ЄВ ­ І, ТА ПРО ЇЇ АВ­ТО­РА­ ОЛЕК­САН­ДРА МИ­ТУ­РУ

1616 р. в Ки­є­ві вий­шла пер­ша дру­ко­ва­на кни­га. Був це зна­ме­ни­тий ки­їв­ський «Ча­сос­лов» із пе­ред­мо­ва­ми Єли­сея Пле­те­нець­ко­го та За­ха­рія Ко­пис­тен­сько­го, а за­вер­шу­вав­ся він «тро­па­ря­ми і кон­да­ка­ми рось­ким свя­тим» Ан­то­нію та Те­о­до­сію пе­чер­ським, кня­зям Оль­зі, Во­ло­ди­ми­ру, Бо­ри­су та Глі­бу, мит­ро­по­ли­там Пет­ру та Олек­сі­є­ві, що є зраз­ ка­ми так зва­ної ар­ха­їч­ної по­е­зії, тво­ре­ної на на­шій зем­лі, прав­да, ціл­ком прик­лад­но­го, слу­жеб­но­го приз­на­чен­ня. От­же, пер­ша книж­ка бу­ла тим особ­ли­ва, що во­на зна­ме­ну­ва­ла, по­­ пер­ше, по­ча­ток кни­го­вид­ав­ни­чої ді­яль­нос­ті Ки­їв­сько­го куль­ тур­но­го осе­ред­ку, що йо­го очо­лю­вав Є. Пле­те­нець­кий («рій», як наз­вав йо­го О. Ми­ту­ра); по­дру­ге, ви­да­но бу­ло пра­вос­лав­ ній цер­кві лі­тур­гіч­ну кни­гу, що міс­ти­ла що­ден­ні цер­ков­ні від­пра­ви; по­тре­тє, Ча­сос­лов ужи­вав­ся як шкіль­ний під­руч­ ник для ниж­чої шко­ли, а по­­чет­вер­те, як уже ка­за­ло­ся, міс­тив ряд так зва­них мо­лит­вос­лов­них вір­шів (виз­на­чен­ня В. Нім­чу­ ка) са­ме то­го ти­пу, які куль­ти­ву­ва­ли­ся про­довж сто­літь на на­шій зем­лі ще з ча­су прий­нят­тя хрис­ти­янс­тва. А от дру­гою кни­гою, ви­да­ною в Ки­є­ві, бу­ла кни­жеч­ка чис­ то по­ет­ ич­на, об­ся­гом вель­ми ма­ла´ — ма­´ла всьо­го 6 ар­ку­ши­ ків, за­те прик­ра­ше­на гра­вю­ра­ми: зас­тав­ка­ми, кін­ців­ка­ми та іні­ці­я­ла­ми — це був пер­ший зра­зок си­ла­біч­но­го вір­шу­ван­ня в Ки­є­ві, а влас­ не пер­ша пам’ят­ка ба­ро­ко­вої по­е­зії, тво­ре­на са­ме в Ки­є­ві. По­я­ва ці­єї кни­ жеч­ки, як і по­яв­ а Ча­сос­ло­ва, бу­ла зна­мен­на, а чо­му це так, тре­ба ко­рот­ко роз­по­віс­ти. У XVI ст. Ки­їв не мав ха­рак­те­ру столь­но­го міс­та Ук­ра­ї­ни, він ле­жав у ру­ї­ нах, а пер­шим міс­том Ук­ра­ї­ни­­Ру­сі вва­жав­ся Львів, про що пря­мо на­пи­сав у 1584 р. Се­бас­тьян Кле­но­вич у сво­їх по­е­мі «Рок­со­ла­нія»: З русь­ких усіх го­ро­дів тут най­пер­ший стає пе­ред на­ми, Сла­ва на­ро­ду і честь, наш прес­вя­тий го­род Льва —

Титул книги О. Митури «Візерунок цнот». Київ. 1618.

17

Ра­дуй­ся, за­хис­те мій, пра­ці ме­то і оз­до­бо, — Ві­ри ста­рої кра­со, щи­ро ві­таю те­бе...

«Ві­ра ста­ра» — це й бу­ла грець­ка, чи схід­на, чи пра­вос­лав­на, але піс­ля Брест­ської унії й різ­ко­го по­си­лен­ня ри­мо­­ка­то­лиць­ко­го на­тис­ку пра­вос­лав­ на елі­та, що ма­ла осі­док у Льво­ві, від­чу­ла се­бе знач­ною мі­рою приг­ноб­ле­ ною й по­ча­ла шу­ка­ти но­во­го осід­ку для сво­єї ос­віт­ньо­­куль­тур­ної та цер­ ков­ної ді­яль­нос­ті. Ціл­ком на­ту­раль­но їх­ній по­зір зу­пи­нив­ся на дав­ній кня­ жій сто­ли­ці Ук­ра­ї­ни — Ки­є­ві, про яку той­­та­ки С. Кле­но­вич з пі­є­те­том ска­зав: Ки­є­ве дав­ній, ко­лиш­ня кня­жа ве­ли­ка сто­ли­це, Скіль­ки у те­бе слі­дів си­вої ста­ро­ви­ни!.. Му­ри й ру­ї­ни ста­рі по ле­ва­дах роз­сі­я­ні ни­ні, Зіл­ля й ви­со­ка тра­ва криє ру­ї­ни ста­рі...

Але Ки­їв мав од­ну знач­ну пе­ре­ва­гу пе­ред ін­ши­ми міс­та­ми Ук­ра­ї­ни: тут фун­кці­о­ну­ва­ла Ки­єв­ о­­Пе­чер­ська лав­ра, тут, зреш­тою, був іс­то­рич­ний центр зем­лі ук­ра­їн­ської, тож С. Кле­но­вич не­да­рем­но на­го­ло­шу­вав: Знай­те, що Ки­їв на Чор­ній Ру­сі зна­чить стіль­ки, як дав­ній Рим для ста­рих хрис­ти­ян, зна­чен­ня в ньо­го та­ке ж. І на Ру­сі не бра­кує чу­дес, але є свої влас­ні, Слуш­но гор­дить­ся він тим, ра­до по­ка­же то­бі...

18

Оці чу­де­са й тво­ри­ли­ся в Ки­є­во­­Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі, що при­ваб­лю­ ва­ло сю­ди юр­би бо­го­моль­ців з усіх зе­мель Ук­ра­їн ­ и. Ак­тив­ний га­лиць­кий обо­ро­нець прав ук­ра­їн­ської на­ції, шлях­тич Єли­сей Пле­те­нець­кий гру­пує бі­ля се­бе ряд виз­нач­них осо­бис­тос­тей то­го ча­су, га­ли­чан, і во­ни ці­лим ґро­ном пе­ре­се­ля­ють­ся до Ки­є­ва. Бу­ли в цьо­му осе­ред­ку бра­ти Бе­рин­ди, Пам­во та Сте­пан, був тут З. Ко­пис­тен­ський, Лав­рен­тій Зи­за­ній, іє­ро­мо­нах Кіп­ри­ян, Г. До­ро­фі­є­вич, К. Са­ко­вич, дру­ка­рі Т. Вер­биць­кий, Т. Пет­ро­вич, А. Ми­ко­ла­є­вич та інші. Мож­ли­во, так са­мо з Га­ли­чи­ни пе­ре­ї­хав сю­ди й Олек­сандр Ми­ту­ра, який, зда­єть­ся, був од­ним із учи­те­лів Ки­їв­ської брат­ської шко­ли; при­най­мні, су­дя­чи з вір­шів йо­го книж­ки, — це бу­ла осо­ ба без цер­ков­них по­сад, і ціл­ком скром­на. Єли­сей Пле­те­нець­кий прид­бав дру­кар­ню, «при­па­лую пи­лом» Ба­ла­ба­на, яка й по­ча­ла ви­да­ва­ти пер­ші книж­ки в Ки­є­ві, тут зас­но­ва­но при братс­тві шко­лу, тут бу­ло вже, як мо­ви­ло­ся, знач­не зо­се­ред­жен­ня ін­те­лек­ту­аль­ної елі­ти — отак і вит­во­рив­ся Ки­їв­ський куль­тур­ний осе­ре­док, яко­му й су­ди­ло­ ся від­но­ви­ти зруй­но­ва­ну сла­ву Ки­є­ва й пе­рет­во­ри­ти зно­ву йо­го в ду­хов­ ну сто­ли­цю Ук­ра­ї­ни — честь цьо­го ве­ли­ко­го ду­хов­но­го под­ви­гу по пра­ ву та­ки на­ле­жить Єли­сею Пле­те­нець­ко­му, от­же, не роз­гля­да­є­мо па­не­гі­ри­ка О. Ми­ту­ри за ма­ло­важ­не під­хлібс­тво — йшло­ся про прос­лав­лен­ня та ви­ви­ щен­ня не прос­то ок­ре­мо­го ді­я­ча, а ті­єї гран­ді­оз­ної спра­ви, яку він щас­ли­во по­чав. Са­ме то­му по­ет пи­ше, що він, Пле­те­нець­кий, «шай­та­на був по­бив», вго­ро­див­ши йо­му в сер­це зброю, тоб­то до­рів­нює йо­го ак­цію до ак­ції Ге­ор­гі­я­ змі­є­бор­ця. Ці­ка­ва вка­зів­ка, що Єли­сей то­го шай­та­на по­дав для ни­щен­ня Кос­тян­ти­ну — оче­вид­но, йдеть­ся тут про Кос­тян­ти­на Ост­розь­ко­го, а що

свій чин Є. Пле­те­нець­кий («до ві­ри дій­шов») за­по­чат­ку­вав від ньо­го, то це спо­ві­щен­ня стає вель­ми ці­ка­ве: свід­чить, що ство­рен­ня Ки­їв­сько­го куль­тур­но­го осе­ред­ку бу­ло не без во­лі й ві­до­ма то­діш­ньо­го гла­ви ук­ра­їн­ців, кня­зя Ост­розь­ко­го. Рід Пле­те­нець­ко­го був міц­ний у пра­вос­лав­ній ві­рі, зві­щає по­ет, і не по­хит­нув­ся в час роз­ко­лу пра­вос­лав’я піс­ля Брест­ської унії; ці­ка­во, що уні­я­ти тут пря­мо не на­зи­ва­ють­ся, але «без­ бож­ні лег­ко­важ­ці» — це на­пев­не во­ни, і хоч ав­тор ло­яль­но зга­дує Па­на, під ним тре­ба ба­чи­ти поль­сько­го ко­ро­ля Си­гиз­ мун­да III, яко­му Пле­те­нець­кий ви­яв­ляв щи­ру ста­теч­ність (це бу­ло в мо­ра­лі то­го ча­су, ша­ну­ва­ти ко­ро­ля), але го­во­рить і про во­ро­жий ві­тер, яко­му про­тис­то­їть Пле­те­нець­кий як міц­но вґрун­то­ва­ний фі­ляр (ко­ло­на), і цей во­ро­жий ві­тер ні­що ін­ше, як ри­мо­­ка­то­лиць­ка ре­ак­ція, впро­вад­же­на тим­­та­ки Си­гиз­ мун­дом і ри­мо­­ка­то­лиць­кою цер­квою; пря­мо во­ни у «Ві­зе­ рун­ку...» не на­зи­ва­ють­ся, але не важ­ко здо­га­да­ти­ся, хто ті «злі зві­рі», «пе­кель­ні змії» і що то за яс­ки­ня (пе­че­ра), яка є ма­тір’ю їх­ньої гор­ди­ні. Вод­ но­час ав­тор пря­мо пи­ше про «утис­ки й бі­ди цер­ков­ні», нев­ча­си й тур­ба­ції, які пе­ре­жи­ва­ла то­ді Ук­ра­їн ­ а. Са­ме Є. Пле­те­нець­кий став го­лов­ною осо­бою, як свідчить О. Ми­ту­ра, яка ста­ла опі­ку­ном цер­кви, бо Бог йо­му «до­ру­чив цер­кву», хоч він не був мит­ро­по­ли­том, а тіль­ки ки­є­во­­пе­чер­ським ар­хі­ман­ дри­том, од­нак не­ма­ло клав на вті­лен­ня свої ідеї «кош­ту, здо­ров’я» і не зва­ жав на «не­ша­ну­ван­ня». Єли­сей зай­мав­ся ак­тив­но бу­дів­ниц­твом: звів ді­во­ чий мо­нас­тир при Пе­чер­сько­му, в са­мо­му Ки­є­ві — «бу­ди­нок цер­ков­но­го міс­ця», в Ра­до­миш­лі й Го­род­ку по­бу­ду­вав бу­дин­ки; ска­же­мо, що в Ра­до­миш­ лі бу­ла зас­но­ва­на па­пе­ро­ва фаб­ри­ка, де ви­го­тов­ляв­ся па­пір для Пе­чер­ської дру­кар­ні; зас­ну­вав цер­ков­ний шпи­таль для убо­гих, а за­га­лом під­няв зна­чен­ ня Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря та й оз­до­бив йо­го. О. Ми­ту­ра, опо­ві­да­ю­чи про те, не за­бу­вав ука­за­ти на особ­ли­ву іс­то­рич­ну ос­вя­че­ність мо­нас­ти­ря, про що свід­чить па­те­рик. І на­реш­ті ще од­на ве­ли­ка зас­лу­га Пле­те­нець­ко­го — фун­ду­ван­ня дру­кар­ні, зна­чен­ня якої ав­тор ус­ві­дом­лює, бо пи­ше: «Хто би про­ти то­го був, дур­ним впо­до­бить­ся», а са­ме в дур­них «під ла­ву сла­ву їх муд­ рі­ші вки­да­ють» — сло­ва ак­ту­аль­ні й до на­ших днів, бо скіль­ки на­шої сла­ви й справ­ді вки­да­ло­ся в між­час­сі «під ла­ву». Є. Пле­те­нець­кий упо­діб­ню­єть­ся бджо­ли­ній мат­ці, яка «ве­де рої» в ді­лах свя­тоб­ли­вих, а са­ме дру­карс­тво по­ет зве «ре­мес­ло ша­нів­не» і від­зна­чає, що кни­ги жив­лять наш дух, від чо­го цер­ ква проц­ві­тає «в за­по­ві­тах від бать­ків» — от­же пле­кає іс­то­рич­ну пам’ять. Та­ким чи­ном па­не­гі­рик «Ві­зе­ру­нок цнот» віс­тив про ре­чі вель­ми ак­ту­аль­ні у сво­є­му ча­сі, тож він є пам’ят­кою не ли­ше по­е­тич­ною, але й іс­то­рич­ною, бо опо­ві­дає нам про один із важ­ли­вих ета­пів на­шої на­ці­о­наль­ної са­мо­о­бо­ро­ни. Не зай­ве ска­за­ти кіль­ка слів про «Ві­зе­ру­нок цнот...» як твір по­ет­ ич­ний, тоб­то твір мис­тец­тва. Він на­ле­жить до ран­ньо­го на­шо­го по­ет­ ич­но­го ба­ро­ ко, ввіб­рав пев­ною мі­рою по­е­ти­ку ре­не­сан­сну (ге­раль­дич­ний вірш, яким від­кри­ва­єть­ся твір, яс­ний вик­лад, згад­ка про Ци­це­ро­на, як дос­той­ний зра­ зок для нас­лі­ду­ван­ня), але вже в об­раз­ній струк­ту­рі тво­ру зна­хо­ди­мо чи­ма­

Єлисей Плетенецький, архімандрит КиєвоПечерської лаври. Портрет ХVІІ ст.

19

ло об­ра­зів­­у­по­діб­нень, влас­ти­вих ба­ро­ко, які піз­ні­ше не раз ви­ко­рис­то­ву­ва­ ли­ся в на­шій по­е­зії. Тут не від­най­ти влас­ти­вих ре­не­сан­су се­ку­ля­ри­за­цій­них за­сад, нав­па­ки, чи­ма­ло йдеть­ся про цер­кву та Бо­га, а час ба­чить­ся в об­ра­зі ко­раб­ля (на­ви) — цей мо­тив зус­трі­ча­єть­ся і в ін­шо­го ці­ка­во­го по­е­та ран­ ньо­го ба­ро­ко Дем’яна На­ли­вай­ка. Пе­ре­о­по­ві­да­єть­ся ле­ген­да про юна­ка, який ви­чер­пу­вав мо­ре, і свя­то­го Ав­гус­ти­на, прав­да, на­тя­ком, не роз­гор­та­ю­ чи сю­же­ту, — піз­ні­ше йо­го блис­ку­че за­вір­шує Іван Мак­си­мо­вич. Пи­ше по­ет і про бід­ня­ка, що під­ніс ца­ре­ві в дар во­ди в до­ло­нях (піз­ні­ше цей ман­дрів­ ний сю­жет за­вір­шує в Ки­є­ві­­та­ки Соф­ро­ній По­чась­кий), по­рів­нює свою пра­цю з пер­шим ко­ло­сом нев­ро­жай­ної ни­ви і скар­жить­ся про свою нев­ прав­ність у вір­шот­во­рен­ні — цей мо­тив зго­дом пов­то­рять К. Са­ко­вич та С. По­чась­кий, і так да­лі. За­га­лом, вірш О. Ми­ту­ри — пра­виль­ний си­ла­біч­ ний, і є од­ним із пер­ших зраз­ків так зва­ної вче­ної по­е­зії, а на ки­їв­сько­ му те­ре­ні він роз­по­чав ве­ли­ке яви­ще ук­ра­їн­сько­го по­е­тич­но­го ба­ро­ко. В цьо­му й особ­ли­ва вар­тість ці­єї пам’ят­ки.

О Л Е К С А Н Д Р М И Т У Р А

ВІ­ЗЕ­РУ­НОК ЦНОТ превелебного в Бозі його милості отця­ Єлисея Плетенецького, архімандрита­ Київського монастиря Печерського та іншого

НА КЛЕЙ­Н ОТ­ ЇХ­Н ІХ МИ­Л ОС­Т ЕЙ ПА­Н ІВ ПЛЕ­Т Е­Н ЕЦЬ­К ИХ

На хрес­ті наш Бог в ті­лі всім збав­лен­ня спра­вив, Че­рез ньо­го упа­док у рай пе­реп­ра­вив, Ти ж бо пиш­но­го та­кож шай­та­на по­бив, Як йо­му був оруж­жя у сер­це вса­див. На зви­тяжс­тво йо­го ти по­дав Кос­тян­ти­ну, Че­рез ньо­го до ві­ри дій­ти мав при­чи­ну. Тим­­то єре­сей вся­ких твер­ди­ні впа­да­ють, Пра­вос­лав­них чу­до­во чи­ни проц­ві­та­ють. Для ото­го і мі­сяць із зір­кою спіль­но При­да­ли­ся, що сві­тять зем­лі не­у­хиль­но. Той клей­нот не­ви­мов­ний за герб да­но до­му Пле­те­нець­ких, ра­ні­ше ні­де і ні­ко­му В ві­рі, муж­нос­ті, цно­ті, жит­ті свя­тоб­ли­вім Не да­вав­ся, ка­жу це за ді­лом гор­ли­вим. Їх­ня брань тож бу­ла, є хрес­том во­ю­ва­ти І зраз­ко­вим жит­тям, як те сон­це, сі­ят ­ и. Тож не­хай їх­ня сла­ва до­тіль не ми­нає По­ки мі­сяць (і зо­рі) свій біг від­прав­ляє. НА НА­Р ОД­Ж ЕН­Н Я

Пев­нії є свід­ки — це не­бес­нії зна­ки: Гар­ний мі­сяць і зір­ка, хрест чет­ве­ро­я­кий Тво­го род­жен­ня, от­че, що цнот є ве­ли­ких, Зій­шов ти був із пред­ків сво­їх зна­ме­ни­тих, Яким той не­да­рем­но клей­нот да­ру­ва­ли, Від них ві­ри і цно­ти зав­жди діз­на­ва­ли. Зна­чить той герб по­бож­ність, ста­теч­ність у ві­рі, Що до Бо­га, до Па­на, до ближ­ньо­го щи­рі.

21

Пред­ків влас­них по­бож­них на­ща­док, по­бож­ним Спад­ко­єм­цем ли­шивсь ти і ді­ди­чем мож­ним Їх­ніх цнот зна­ме­ни­тих, — про них іде сла­ва, Й до­ти ли­ну­ти бу­де, по­ки суд­но­­на­ва Бу­де біг швид­коп­лин­ний свій доб­ре справ­ля­ти По нез­мір­но­му мо­рі, — тій сла­ві три­ва­ти. Пам’ять­бо про по­бож­них ні­як не зни­кає. Про­рок Бо­жий сві­доц­тво яс­не в тім з’яв­ляє. СТА­Т ЕЧ­Н ІСТЬ У ВІ­Р І

Від ко­ре­ня міц­но­го овоч особ­ли­вий Був бать­ко твій по­бож­ний — син є свя­тоб­ли­вий. Як з жод­ним не ба­жа­єш віт­ром ти но­си­тись, Від ві­ри, що у прав­ді, ані від­сту­пи­тись. В ні­що бе­реш на­мо­ви, про да­ри не дба­єш, Без­бож­них лег­ко­важ­ців пос­ва­ри ми­на­єш, Сто­їш, не­мов ко­ло­на, міц­но вко­ре­нив­шись, Во­ро­жим віт­ром жод­ним з ко­ре­ня не збив­шись. Те­бе­­бо ар­хі­тек­тор збу­ду­вав для се­бе, Отож во­ро­жий ві­тер не страш­ний для те­бе. Взяв доб­ро­го ти майс­тра для під­по­ри до­му, Злих зві­рів не бо­їш­ся тих, що слу­жать зло­му, Пе­кель­них тоб­то змі­їв, біль­ше­­бо яс­ки­ні, З якої во­ни вий­шли — ма­тір це гор­ди­ні — Чо­му ти не бо­їш­ся? Та ж бо фун­ду­вав­ся Не на пі­сок, на ка­мінь дім, од Бо­га клав­ся. ПРА­Ц І І СТА­Р АН­Н Я­ В РЕ­Л І­Г ІЇ СТА­Р ОГ­Р ЕЦЬ­К ІЙ

22

Під час утис­ків, справ­ді, під час бід цер­ков­них, В час тур­ба­ції та­кож і нев­ча­сів пов­них, То­бі, от­че, ве­лів Бог в опі­кунс­тво ста­ти, На­шу цер­кву вру­чив­­бо від злих за­хи­ща­ти. Тож на око ми ба­чим охіт­не ста­ран­ня, Ба­чим кош­ту, здо­ров’я аж не­ша­ну­ван­ня, Бо не час для роз­ко­шу прий­шов, ти вва­жа­єш, Пра­вос­лав’я щи­ти­ти пот­ре­бу прий­ма­єш. Не зва­жа­єш на вік свій, по­важ­нос­ті пов­ний, Не від­хо­диш від пра­ці і в ній не­до­мов­ний. Ти як вір­ний слу­жеб­ник у Па­на сво­йо­го, Ден­но, нощ­но пос­тій­но взи­ва­єш до ньо­го. Те­бе, пас­ти­рю, Бог це до сво­го дав ста­да, — Виб­рав бу­ти; і жод­на, я знаю, за­ва­да Не бу­ва­ти­ме в пас­тві без до­гля­ду тво­го, За що візь­меш ко­ро­ну від Бо­га сво­йо­го.

ФУН­Д У­В АН­Н Я МО­Н АС­Т И­Р ІВ ТА ЦЕР­К ВИ

Про по­бож­ність крім то­го ще тре­ба до­да­ти, Чут­ки слуш­но прик­рив­ши, во­лю´ роз­ка­за­ти, Аби ви­раз­но лю­ди оте ог­ля­да­ли, Із діл Бо­жих сві­доц­тво то­бі виз­на­ча­ли: Мо­нас­тир­­бо ді­во­чий то­бою уряд­ний У Пе­чер­сько­му, гар­но в усьо­му спо­ряд­ний; І не мен­ше тут го­рода з’яв­ля Ки­їв­­міс­та — Гар­но з кош­том в бу­дин­ку цер­ков­но­го міс­ця. Не менш свід­чить Ра­до´­мишль і Го­ро­док, щой­но До­ми Бо­жі там ви­вів збу­до­ва­ні гой­но; І уск­різь, де бу­ва­єш на­чаль­ним, при­від­ним, Шпи­таль цер­кви убо­гим не є в те­бе бід­ним. Знаю, це твоя роз­кіш твоє це ста­ран­ня, Аби цер­кві, убо­гим, бу­ло ви­хо­ван­ня. За це б хай для нас вбо­гих з Хрис­том спо­чи­вав Тим, що люб­лять йо­го, не­бе­са да­ру­вав.

а Го­род — ого­род­же­на час­ти­на міс­та.

НА­Ч АЛЬС­Т ВО

Ба­жаю і про те я та­кож при­га­да­ти, В якім зіз­во­лив міс­ці на­чальс­тво три­ма­ти Те­бе Бог, от­че, пов­нім цнот ви­со­коч­ти­мих, Де хма­ри не за­чеп­лять йо­го всіх лес­ти­вих. В яко­му ж? Па­те­рик це пос­від­чує слав­ний, Що за свя­тих му­жів був хрис­ти­янс­твом слав­ний, Ті­ла свя­тії їх­ні за скарб на­ді­ли­ли То­бі, нез­мір­ний от­че, в опі­ку вру­чи­ли. Це за жит­тя свя­тих тих збу­до­ва­но трив­но Цей мо­нас­тир Пе­чер­ський, фун­до­ва­ний див­но. А за тво­їм по­силь­ним ста­ран­ням влад­нав­ся, І хоч убо­га цер­ква, чу­до­во вздоб­ляв­ся, Бо че­рез Бо­жу во­лю во­на уря­ди­лась, Іс­то­рія це пев­на усім зго­ло­си­ла. Її ти по­лю­бив був чу­до­ву оз­до­бу, За що візь­меш від Бо­га з не­бес на­го­ро­ду. ФУН­Д У­В АН­Н Я ДРУ­К АР­Н І

І про тую тут цно­ту мов­чать не го­дить­ся: Хто би про­ти то­го був — дур­ним впо­до­бить­ся. Це про тих я, що най­менш про це щи­ро дба­ють І під ла­ву сла­ву їх муд­рі­ші вки­да­ють. Ти як вель­ми силь­ний муж в учин­ках гор­ли­вих Рої ка­жуть так ве­деш в ді­лах свя­тоб­ли­вих. Від­но­вив дру­кар­ню ти, при­па­лую пи­лом,

23

Ба­ла­ба­на, доб­рих цнот, свя­ту сво­їм ді­лом, Мав­ши тут спри­ян­ня від от­ця прес­вя­то­го, Вдав­ся ти до ре­мес­ла, ска­жу, ша­нів­но­го. Як лю­би­тель ти пре­цінь отих ре­чей пев­ний, Хтів — до­сяг від­так то­го, бо ти є муж рев­ний. А по­мер був Ба­ла­бан, дру­кар­ню під­няв ти, Щоб, книж­ки да­юч­ и всім, і цер­кву вкра­ша­ти. Че­рез кни­ги во­на скрізь се­бе прим­но­жає, В за­по­ві­тах від бать­ків во­на проц­ві­тає, Хай за це сток­рат­но Бог те­бе на­го­ро­дить, А во­ро­же шас­тя хай ні в чім нам не шко­дить. ПРО­М О­В А

24

Смі­ли­вос­ті знач­ної вель­ми по­див­ляю, Що я, прос­так, ве­ли­кі ре­чі пі­дій­маю: Твою цно­ту, о от­че, всьо­му сві­ту яв­ну, А в ко­лі пра­вос­лав­них вель­ми і пох­валь­ну. Оме­жи­ти я хо­чу на лис­тку па­пір­нім Те, що до ве­ли­чан­ня не бу­ва ви­мір­ним, І влас­не по­до­бенс­тво в мі­рі тій зна­ход­жу, Й со­бі те за на­леж­не слуш­но так ви­вод­жу. Ко­ли б хто мо­ре в до­ли зли­ти на­ма­гав­ся, — Ні­ко­ли не до­сяг­не, хоч би як ста­рав­ся. За­га­лом те прис­лів’я го­ді при­мі­ни­ти, Бо ро­зу­му люд­сько­му те не зро­зу­мі­ти. Бе­русь за не­по­силь­не, ро­зу­мом не­силь­ний, Уму­­бо не здо­ла­ти цей лан­цюг мі­риль­ний. Я цно­ти твої, от­че, зва­живсь опи­са­ти, Чо­го б не зміг Ци­це­ро на­віть до­ка­за­ти... Але що за при­чи­на смі­лос­ті мо­єї, Що две­рі до осо­би віль­но так тво­єї Для ме­не від­чи­ни­ла, о за­пев­не знаю, Твоя пер­со­на свід­чить пре­ша­нов­но­цная: Ні­ким не по­гор­ду­єш, в лас­ці всіх хо­ва­єш, Із кож­ним жи­веш гар­но, і в лю­бо­ві ма­єш. Ме­не це по­ве­ло тож, те і по­бу­ди­ло, Те са­ме і во­гонь цей в ме­не роз­па­ли­ло. Але з чим­­будь і я теж не йду пе­ред те­бе, Хо­ча чи­ню над слуш­ність, ві­даю про се­бе: Що зо­ло­та не маю, ти ж не пот­ре­бу­єш, А тим, ко­му це тре­ба, щи­ро всім да­ру­єш. Отож пе­ред пер­со­ну змис­лив я свя­тую Твою, о от­че, пра­цю ви­да­ти ма­лую, Як пер­ший ко­лос влас­ний з нев­ро­жаю жни­ва,

То­му, що на нев­мі­лість щед­ра на­ша ни­ва. За ко­ля­ду даю це, ми­лос­ти­вий па­не, Хоч тво­го з те­бе до­сить — за де­ше­ве зна­не. Ти як мо­нарх, що тро­хи взяв во­ди для се­бе, Не по­гор­див­ши зов­сім, хоч і без пот­ре­би: Прий­няв той по­да­ру­нок, взяв­ши ми­лос­ти­во, Бо під­да­ний убо­гий да­ру­вав зич­ли­во. І ти, усиль­но про­шу, в то­му будь по­діб­ний, Прий­ми оцей, да­ру­нок, хоч не є він гід­ний Осо­би так знач­ної, та са­ма сер­деч­ність Не­хай узя­та бу­де, ви­бач за без­печ­ність. Ва­шої ми­лос­ті, мо­го ми­лос­ти­во­го па­на і доб­ро­дія щи­рий і най­ниж­чий слу­га ОЛЕК­САНДР МИ­ТУ­РА

КО­Л Я­Д А

Ко­жен вір­ний цьо­го дня ду­хом зве­се­ляй­ся, На при­шес­тя ти Хрис­та пиль­но зго­тов­ляй­ся. Зво­лив­­бо на зем­лю він з не­ба ізс­ту­пи­ти, Від шай­та­на вла­ди щоб нас мог­ли звіль­ни­ти, — Люд, тво­рін­ня рук сво­їх. Ти ж се­бе по­ни­зив, Бо до нас, бі­дак та­ких, ті­ло своє збли­зив. Як ві­та­ти нам йо­го, ми про те под­бай­мо, Щоб най­кра­ще ви­па­ло, ми в те пот­рап­ляй­мо. Дя­ку всі чи­нім ра­зом за при­шес­тяз’яву, Бо до нас явив­ся Бог, збав­лен­ня нам спра­вив. Аби день отой свя­тий род­жен­ня сво­йо­го Ве­се­ло від­пра­вить дав, про­си­мо у ньо­го.

25

ПРО «КИ­ЇВ­СЬКИЙ ЛІ­ТО­ПИС 1241—1621 років»

26

Цьо­го лі­то­пи­са бу­ло ви­да­но єди­ний раз у «Сбор­ни­ку ле­то­пи­сей, от­но­ся­ щих­ся к ис­то­рии Юж­ной й За­пад­ной Ру­си, из­дан­ном Ко­мис­си­ей для раз­бо­ ра древ­них ак­тов» (К., 1888. — С. 73–92), йо­го скла­ло при­най­мні двоє ав­то­ рів (про що ска­же­мо да­лі), в кін­ці пер­шої чвер­ті XVII ст. Дій­шов він до нас у двох спис­ках, за яки­ми тво­ра й ви­да­но в ори­гі­на­лі: власне за спис­ком Іл­лі Ко­ща­ків­сько­го, кот­рий склав збір­ни­ка «Лі­то­пис­ці Во­ли­ні й Ук­ра­ї­ни», так лі­то­пи­са бу­ло пу­ще­но в ру­ко­пис­ний обіг. Твір за­га­лом роз­кла­да­єть­ся, як це бу­ло й прий­ня­то, на дві час­ти­ни: ком­пі­ля­тив­не зіб­ран­ня фак­тів про дав­ні­ші ча­си й опис жит­тя су­час­но­го ав­то­рам, тоб­то час­ти­на са­мос­тій­на, во­на обій­ має ро­ки 1608–1621. Дмит­ро Ба­га­лій у сво­їх «На­ри­сах ук­ра­їн­ської іс­то­рі­ог­ра­ фії» (В. 2. — К., 1925. — С. 94) що­до цьо­го пи­ше: «Її пи­сав су­час­ник по­дій, як це вид­но з йо­го вір­шу про під­ста­рос­ту чер­кась­ко­го кня­зя Ли­ка, де він ка­же про йо­го вчин­ки, що „сам, при бо­ку йо­го бу­ду­чи, по­час­ти єс­тем сві­ дом”»; на на­шу дум­ку, ав­то­рів бу­ло двоє, от­же, й два су­час­ни­ки по­дій. У ру­ко­пи­сі Іл­лі Ко­ща­ків­сько­го лі­то­пис охоп­лює по­дії 1393–1611 рр. у ко­рот­ ко­му вик­ла­ді, а про­дов­жен­ня су­час­них по­дій — 1612–1620 рр. Ком­пі­ля­тив­на час­ти­на — це ви­пис­ки із Русь­ко­го лі­то­пи­су та хро­нік іс­то­ ри­ків XVI ст.: М. Стрий­ков­сько­го, Бель­ських, О. Ґваг­ні­на, де­я­кі звіс­тки взя­ то з не­ві­до­мих ва­рі­ян­тів русь­ких лі­то­пи­сів, які, мож­ли­во, збе­рі­га­лись у Ки­є­ ві й зго­дом за­ги­ну­ли під час по­жеж XVI­II ст. От­же, в пер­шій час­ти­ні ма­є­мо ти­по­ву хро­ніч­ку з ко­рот­ким вик­ла­дом по­дій май­же без под­ро­биць. Ав­то­ра ці­ка­ви­ли особ­ли­во виз­нач­ні чи ра­зю­чі по­дії: вій­ни, го­лод, за­ца­рю­ван­ня то­го чи ін­шо­го во­ло­да­ря, смерть йо­го, па­діж ху­до­би, на­па­ди та­тар, по­же­жі, нев­ро­жаї, на­літ са­ра­ни то­що, тоб­то із за­галь­но­го чис­ла ви­би­ра­ли­ся най­ важ­ли­ві­ші, на дум­ку ав­то­ра, фак­ти. Зра­зок ра­зю­чих фак­тів мо­же бу­ти та­кий: «У той час ви­я­вив­ся та­та­рин з ча­ра­ми, на ко­рог­ві яко­го бу­ло на­пи­са­но якусь лі­те­ру, а на вер­хів­ці — люд­ська го­ло­ва з дов­гою бо­ро­дою, із вуст якої брид­кий і смо­рід­ли­вий дим ви­хо­див на на­ших, че­рез що на­ші, зди­ву­вав­ шись, ос­лаб­ли, а та­та­ри си­лу взя­ли і на го­ло­ву на­ших роз­би­ли, а для ліч­би у кож­но­го тру­па від­рі­за­ли од­не ву­хо, і так де­сять мі­хів вух на­рі­за­ли». Із 1609 р., ко­ли Жол­кев­ський став ки­їв­ським во­є­во­дою, роз­по­відь стає прос­то­рі­ша, за­хоп­лює не­ма­ло ці­ка­вих де­та­лей, зок­ре­ма про зап­ро­вад­жен­ ня унії в Ки­є­ві, про ро­сій­сько­го Лжед­мит­рія, ос­вя­чен­ня цер­ков у Ме­жи­ гір­сько­му мо­нас­ти­рі тощо. Сю­ди встав­ля­єть­ся опо­ві­дан­ня «Про цер­

кву со­бор­ну му­ро­ва­ну, що в Ки­є­ві сто­їть на По­до­лі як поп­рав­ ле­на на ста­рім фун­да­мен­ті». Зна­є­мо й ав­то­ра цьо­го опо­ві­ дан­ня: свя­ще­ни­ка Ки­ри­ла Іва­нóви­ча. Оче­ви­дяч­ки, сам К. Іва­но­вич не був ав­то­ром усьо­го лі­то­пи­су, при­най­мні до то­го міс­ця, ко­ли йде за­го­ло­вок: «Ко­рот­ко та­кож на­пи­шу, що ді­я­ло­ся за ві­ку мо­го», бо в цьо­му роз­ді­лі пов­то­рю­ють­ся звіс­ тки про при­їзд до Ки­є­ва пат­рі­яр­ха Те­о­фа­на, про на­пад на поль­сько­го ко­ро­ля шлях­ти­ча Пе­кар­сько­го; біль­ше то­го, ко­ли ав­то­ром пер­шої час­ти­ни був на­пев­не свя­ще­ник, бо ду­хов­ним спра­вам від­дає чи­ма­ло міс­ця, опо­ві­дає про ки­їв­ських по­пів то­що, то ав­тор дру­гої час­ти­ни був світ­ська лю­ди­на, мож­ли­во, якийсь ки­їв­ський шлях­тич, наб­ли­же­ний до кня­зя Ли­ка.В цій дру­гій час­ти­ні по­да­ють­ся лис­ти ко­ро­ля поль­сько­го до Те­о­ фа­на і від­по­відь Те­о­фа­но­ва, а що най­ці­ка­ві­ше, ав­тор дру­гої час­ти­ни був по­е­том, тож ук­лав на за­кін­чен­ня гар­но­го вір­ша, пи­са­но­го не­рів­нос­кла­до­во про то­го ж кня­зя Се­ме­на Ли­ка. Мож­на га­да­ти, що вірш не пов­ніс­тю дій­шов до нас, бо пе­ред цим ав­тор зві­дом­ляє, що князь Ли­ко за­ги­нув від ча­рів­ни­ці, а цьо­го опи­су в по­е­зії не­ма; з дру­го­го бо­ку, та­кий опис міг не вхо­ди­ти до те­ми тво­ру, бо ав­тор у ньо­му ба­жав ви­пи­са­ти кня­зе­ві «за­ба­ви і де­я­кі спра­ ви ри­цар­ські». Вірш звер­тає на се­бе ува­гу тим, що князь Ли­ко пос­тає тут як вождь ук­ра­їн­ців: «Та­ко­го вож­дя від­най­шло ру­син­ське плем’я», і ціл­ком в об­ра­зі ко­за­ку­ю­чої шлях­ти, якою бу­ли маг­на­ти й шлях­ти­чі в XVI ст., причо­му вій­на, яку ве­де Ли­ко, ске­ро­ва­на на два бо­ки: про­ти мос­ко­ви­тів і та­тар, які скла­да­ли то­ді ос­нов­ну заг­ро­зу Ук­ра­їн ­ і, а ме­та во­йов­ни­ка — зас­ по­ко­ї­ти Ук­ра­ї­ну й уміц­ни­ти лю­дей та й міс­та ук­ра­їн­ські:

Титул книги «Сборник летописей, относящихся к истории Южной «Западной Руси» (К., 1888) Саме тут було надруковано «Київський літопис» і «Межигірський літопис».

Ук­ра­їн ­ у отак зас­по­ко­їв од на­хід­дя і тим Здо­ров’я лю­дей і міст ук­ра­їн­ських уміц­нив [здо­ров’ям] сво­їм.

З чо­го ба­чи­мо під­кріп­лен­ня на­шої дум­ки, що ав­тор був-та­ки шлях­тич, від­ так фік­су­є­мо йо­го на­ці­о­наль­ну сві­до­мість. Був він на­пев­не пра­вос­лав­ний, бо при­хиль­но сприй­мав ві­зит пат­рі­яр­ха Те­о­фа­на. Су­час­ний ук­ра­їн­ський іс­то­ рик Юрій Ми­цик вва­жає, що дру­гу час­ти­ну лі­то­пи­су на­пи­сав ки­їв­ський мі­ща­нин Бог­дан Ба­ли­ка, ав­тор за­пи­сок про зма­ган­ня ро­сій­сько­го са­моз­ван­ ця Ди­мит­рія. Про те, що лі­то­пис міг ма­ти про­дов­жен­ня, свід­чить та­кож і опис ко­ме­ти в 1618 р. й обі­цян­ка: «Про Поль­щу ниж­че на­пи­шу, що там піс­ля ті­єї ко­ме­ти ста­ло­ся». Ко­ме­ти в дав­ні ча­си зав­жди ві­щу­ва­ли вій­ни, і лі­то­пис­ці пе­ред опи­ сом вій­ни не­од­мін­но про неї го­во­ри­ли, от­же ав­тор мав роз­по­віс­ти не тіль­ки про на­пад Пе­кар­сько­го на поль­сько­го ко­ро­ля, але й про Хо­тин­ську вій­ ну 1621 р. та й про роз­гром по­ля­ків на Це­цо­рі в 1620 р., а цьо­го в лі­то­пи­сі не­ма. За­га­лом пам’ят­ка є ці­ка­вий зра­зок ре­гі­о­наль­но­го лі­то­пи­сан­ня.

27

АНОНІМ

КИ­ЇВ­СЬКИЙ ЛІ­ТО­ПИС­ (1241—1621)

ХРО­Н І­К А ПРО РІЗ­Н І РЕ­Ч І — ТУТ ЗНАЙ­Д ЕШ, ЩО ПОТ­Р ІБ­Н О

а Гух­ви — зграї.

28

Ро­ку 1241 та­та­ри По­діл­ля і Русь сплюн­дру­ва­ли, до Су­до­ми­ра і За­вих­вос­ та прий­шли й спа­ли­ли; ко­роль Бо­лес­лав, наз­ва­ний Пу­ди­кус, із Кра­ко­ва до Угор утік, а та­та­ро­ве на день Ве­ли­код­ня прий­шов­ши, спа­ли­ли Кра­ків і до Слен­ська прий­шли, а зпід Врос­лав­ля по­вер­ну­ли­ся, а ін­ші во­ю­ва­ли Ве­ли­ ку Поль­щу. Від­так Ген­дрик Пі­ус бі­ля Лег­ні­ци, заб­рав­ши тро­хи лю­ду, з та­та­ра­ми всту­пив у бит­ву, не­ма­ло їх пог­ро­мив. У той час ви­яв­ ив­ся та­та­рин із ча­ра­ми, на ко­рог­ві яко­го бу­ло на­пи­са­но якусь лі­те­ру, а на вер­ хів­ці люд­ська го­ло­ва з дов­гою бо­ро­дою, із вуст якої брид­кий і смо­рід­ли­вий дим ви­хо­див на на­ших; че­рез що на­ші, зди­ву­вав­шись, ос­лаб­ли, а та­та­ри си­лу взя­ли й на го­ло­ву на­ших роз­би­ли, а для ліч­би у кож­но­го тру­па від­рі­за­ ли од­не ву­хо, і так де­сять мі­хів вух на­рі­за­ли. Ро­ку 1244 ду­хо­венс­тво ля­хів від­сту­пи­ло сво­є­му па­пі на три лі­та п’яту час­ ти­ну сво­їх при­бут­ків, аби змен­шив їм пос­ту ве­ли­ко­го на два тиж­ні, бо йо­го бу­ло дев’ять [тиж­нів] — за­ба­га­то на той час. Ро­ку 1264 ве­ли­ке й ма­ле бид­ло зди­ха­ло в Поль­щі. Ро­ку 1386 Ягай­ло, ві­лен­ський князь, об­ра­ний на поль­ське ко­ро­лівс­тво, у то­му ж ча­сі був хре­ще­ний і наз­ва­ний був Вла­дис­ла­вом. Ро­ку 1393 Ві­товт, князь ли­тов­ський, Ор­шу та Ві­теб­ська на Бі­лій Ру­сі здо­був і, пус­тив­шись у Ки­їв та Жи­то­мир, та Зве­ни­го­род, узяв [їх, які бу­ли] під кня­зем Во­ло­ди­ми­ром. Ро­ку 1394 Ба­я­зит, ці­сар ту­рець­кий, був пій­ма­ний ха­ном та­тар­ським Та­мер­ла­ном і в кліт­ці зам­кне­ний, і так йо­го зав­жди во­зи­ли, аж риб’ячою кіс­ткою вчас за­да­вив­ся, аби ві­дій­ти від со­ро­мо­ти. То­го ж ча­су Ві­товт, князь ли­тов­ський, зу­да­рив­шись із та­та­ра­ми й кіль­ ка­над­цять гух­ві­в а та­тар­ських увір­вав­ши, зло­вив і при­вів їх у Лит­ву й бі­ля Віль­ні над рі­кою Ва­кою оса­див, де [во­ни] й те­пер меш­ка­ють. Ро­ку 1430 Ві­товт по­мер. Ро­ку 1440 ви­га­да­но ви­нят­ко­ве мис­тец­тво дру­ку­ван­ня книг. Ро­ку 1444 Вла­дис­лав III мо­ло­дий був узя­тий на ко­ро­лівс­тво угор­ське; він тур­ка кіль­ка ра­зів гро­мив і був при­сяг із тур­ка­ми не во­юв­ а­ти­ся, але па­па

Єв­ге­ній йо­го че­рез кар­ди­на­ла звіль­нив од при­ся­ги, і на­реш­ті у Вар­ні одер­ жав зви­тяжс­тво, ко­ли ж не­о­бе­реж­но гнав­ся за тур­ка­ми, то й са­мо­го [йо­го] там за­би­то, там і по­хо­ва­но. Ро­ку 1451 Цар­го­род і Гре­цію тур­ки взя­ли. Ро­ку 1476 Нов­го­род Ве­ли­кий узяв князь мос­ков­ський за Ка­зи­ми­ра ко­ро­ля. Ро­ку 1486 кня­зі сі­вер­ські пе­ре­да­ли­ся під Мос­кву. Ро­ку 1497 во­ло­хи в Кузь­ми­но­му лі­сі по­ля­ків бу­ко­ви­но­юа ба­га­то зрад­ли­во по­би­ли, а сам ко­роль поль­ський лед­ве втік. То­го ж ро­ку Брас­лавль зак­лав князь Олек­сандр. Ро­ку 1508 Глин­ський по­бив та­тар бі­ля Клець­ка. Ро­ку 1509 князь мос­ков­ський узяв Псков. Князь Кос­тян­тин на Кро­пив­ ні­­рі­ці мос­кву по­бив 30 ти­сяч на день Різ­два прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці і на­ка­ зав пос­та­ви­ти там цер­кву. Ро­ку 1512 на­ші на Ло­пуш­но­му та­тар по­би­ли. Ро­ку 1514 Жи­ги­монт, ко­роль поль­ський, вип­ра­вив­ши не­ма­ле вій­сько, як з Лит­ви, так і з Поль­щі, до Виф­лянт пос­лав і їх со­бі під­ко­рив, і те­пер во­ни є під пос­лу­шенс­твом ко­ро­ля поль­сько­го. То­го ж ро­ку ве­ли­кий князь мос­ков­ ський об­ло­жив Смо­ленськ і 12 тиж­нів здо­бу­вав, з ділб стрі­ляв, яких мав близь­ко трьох­сот, і взяв Смо­ленськ. То­го ро­ку на­ші по­би­ли мос­кву на Ор­ші. Ро­ку 1516 у Поль­щі та Ве­ли­ко­му кня­зівс­тві Ли­тов­сько­му лю­тар­няв по­ча­ ла­ся, кот­ра і те­пер три­ває. То­го ж ро­ку на­ші під Опоч­ною по­би­ті. Ро­ку 1519 та­та­ри, з’єд­нав­шись із по­ля­ка­ми, на го­ло­ву на­ших під Со­ка­лем по­би­ли, а ін­ших у Бу­зі по­то­пи­ли. Ро­ку 1520 Ав­густ, ко­роль поль­ський, на­ро­див­ся, а був ко­ро­но­ва­ний на ко­ро­лівс­тво ро­ку 1530 і, ба­га­то доб­рих ре­чей пос­та­но­вив­ши, в ми­рі ко­ро­ лівс­твом ра­див і в Кни­ши­ні жит­тя своє за­вер­шив ро­ку 1572, лип­ня 4 дня. Ро­ку 1526 князь Кос­тян­тин з ін­ши­ми па­на­ми ли­тов­ськи­ми по­бив та­тар 80 ти­сяч за Ки­є­вом на Оль­ша­ни­ці­­рі­ці. Ро­ку 1531 во­ло­хи бі­ля Обер­те­ня по­би­ті. Ро­ку 1535 на­ші Ста­ро­дуб узя­ли. Ро­ку 1536 ко­ко­ша вій­наг бу­ла, і ні­чо­го не спра­ви­ли ні­де. Ро­ку 1542 бу­ла са­ран­ча ве­ли­ка. Ро­ку 1543 бу­ло на не­бі зна­мен­ня: два сон­ця і два мі­ся­ці. Ро­ку 1548 ко­роль ста­рий по­мер. Ро­ку 1549 Пе­ред­мир­ку та­та­ри взя­ли. Ро­ку 1550 Брац­лав та­та­ри взя­ли. Ро­ку 1563 князь мос­ков­ський По­лоць­ко взяв. Ро­ку 1564 бу­ла Ульсь­ка бит­ва; на­ші мос­кву по­би­ли. Ро­ку 1569 за ко­ро­ля Ав­гус­та був та­кий ве­ли­кий го­лод, аж лю­ди з го­ло­ ду мер­ли, а особ­ли­во в Лит­ві й на По­ліс­сі, а на Мос­кві ще біль­ший був; у Лит­ві со­лян­кад жи­та по дві ко­пи і по двад­цять гро­шей ли­тов­ських бу­ла. Був той го­лод 6 ро­ків під­ряд, скін­чив­ся ро­ку 1576. Ро­ку 1570 мо­роз жи­то по­мо­ро­зив у са­мо­му цві­ті, і був го­лод ве­ли­кий. Ро­ку 1571, вліт­ку був та­кий мо­роз три дні, що все збіж­жя ози­ме і яри­ ну по­бив; аж по­тім від­рос­ло пот­ро­хи й ві­дій­шло, але вель­ми пло­хе, так що

aБу­ко­ви­на — бу­ко­вий ліс, тут — буки, букові палиці

бДі­ло – гар­ма­та ве­ли­ко­го ка­ліб­ру.

вТобто лютерантство,

протестантська віра.

гКу­ря­ча вій­на, тоб­то рух вій­ська без битв.

д Со­лян­ка – боч­ка для за­со­лу.

29

аТоб­то на єв­рей­ське свя­то в Оли­ці.

бПос­та­но­ви­ли мир.

30

і в ма­цу олиць­ку а по шість і по сім кіп жи­та мо­ло­че­но. На дру­ге лі­то по то­му го­лод був і мор ве­ли­кий на Во­ли­ні, на По­до­лі, і в Лит­ві, і ма­ло не всю­ ди. Ро­ку 1572 ко­роль Ав­густ по­мер. Ро­ку 1573 Ген­дрік з’їхав із ко­ро­лівс­тва. Ро­ку 1575 елек­ція бу­ла у Стен­жи­ці. Та­та­ри на свя­ту Пок­ро­ву По­дол­ля та Во­линь по са­мий Іль­вов та Со­каль вель­ми зво­ю­ва­ли, аж уся Поль­ща бо­я­ла­ся. Ро­ку 1576 Сте­фан, во­єв­ о­да сед­ми­го­род­ський, взя­тий на поль­ське ко­ро­ лівс­тво і ко­ро­но­ва­ний. Ро­ку 1577 та­та­ри Дуб­но здо­бу­ва­ли. На­ші Ґданськ здо­бу­ва­ли; ґда­ни­ча­ни, ба­ча­чи, що не обо­ро­ни­ти­ся, доб­ро­віль­но під­да­ли­ся — у ста­ро­дав­нє під­ данс­тво зно­ву пос­ту­пи­ли. Ост­роль зак­ла­де­но. Ро­ку 1578 та­та­ри Ост­рог здо­бу­ва­ли — цар пе­ре­коп­ський із ца­ре­ви­ча­ ми. Під­ко­ва, во­є­во­да во­лош­ський, до­ріс­ши літ сво­їх, наб­рав ни­зо­вих ко­за­ ків, зіг­нав Пет­ри­ла, во­є­во­ду во­лош­сько­го, а сам на во­єв­ одс­тві сів, за що ко­роль на­ка­зав йо­го у Льво­ві стя­ти. Ро­ку 1579 По­лоць­ко взяв Сте­фан-ко­роль із по­ля­ка­ми і з Лит­вою. То­го­­та­ ки ро­ку йшов дощ усе лі­то без­пе­рес­тан­ку. Ро­ку 1581 Псков на­ші здо­бу­ва­ли і, не взяв­ши, по­єд­на­ли­сяб. Ро­ку 1582 па­па рим­ський свя­та від гре­ків від­ді­лив, у чо­му вчи­нив ве­ли­ке за­мі­шан­ня між по­ля­ка­ми та рус­сю. Ро­ку 1585 ве­ли­ка зи­ма й су­ха вес­на, лі­то нев­ро­жай­не. То­го ж ро­ку Белз по­го­ рів на ве­ли­кий м’ясо­пуст. То­го ж ро­ку князь Ва­силь Ост­розь­кий, во­є­во­да ки­їв­ський, зак­лав Ярос­лавль. Ро­ку 1586 князь Олек­сандр Кос­тян­ти­но­вич, син во­є­во­ди ки­їв­сько­го, зак­ лав міс­то й за­мок Брас­лавль. Ро­ку 1588 Мак­си­мі­лі­ян, хрис­ти­ян­ський ці­сар, при­тяг­нув був під Кра­ків із ве­ли­ким лю­дом, хо­тя­чи бу­ти поль­ським ко­ро­лем, а ко­ли від Кра­ко­ва від­ тяг­нув, під Би­чи­ною спіт­кнув­ся був і три лі­та в ув’яз­нен­ні си­дів. То­го ж ро­ку й ча­су Жиг­мон­та швед­сько­го бу­ло об­ра­но на ко­ро­лівс­тво поль­ське й ко­ро­но­ва­но. Ро­ку 1589 та­та­ри спась­кі сто­я­ли ко­шем під Зба­ра­жем і за­би­ли під Ба­во­ ро­вим Стру­са. То­ді ж князь Кос­тян­тин­­Ва­силь, во­є­во­да Ки­їв­ський, зак­лав міс­то Пе­ре­яс­лавль на ста­ро­му се­ли­щі. Ро­ку 1591 го­лод ве­ли­кий був на По­дол­лі й у Ру­сі, що шість зо­ло­тих бу­ло ко­рець жи­та. Ро­ку 1592 ко­за­ки Пе­ре­яс­лавль спа­ли­ли. Ро­ку 1593 князь Ва­силь під П’ят­кою ко­за­ків по­бив і при­сяг­ли йо­му ко­за­ки, що на віч­ні ча­си з ним не во­юв­ а­ти­муть, і на знак то­го зви­тяжс­тва на­ка­зав [князь] на­ки­да­ти три ями ве­ли­кі й на­ка­зав на­си­па­ти над ни­ми три кур­га­ ни ве­ли­кі, кот­рі й те­пер сто­ять. Ро­ку 1595 та­та­ри Під­гір’я та По­кут­тя зво­ю­ва­ли, че­рез Бес­кид до угор піш­ли. Ро­ку 1595 кан­цлер ко­рон­ний із поль­ськи­ми жов­ні­ра­ми до Во­лох при­тяг­ ши, во­ло­хів під­вер­нув під ко­ро­ля поль­сько­го і по­са­див у них во­є­во­ду Ве­ре­мія.

Ро­ку 1596 бу­ла та­бур­щи­наа на ко­за­ків за Пе­ре­яс­лав­лем в са­му су­бо­ту. Пан Жол­ков­ський був геть­ма­ном поль­ним; узяв то­ді На­ли­вай­ка влас­но­го ко­за­ка та ри­ца­ря, кот­ро­го ко­роль на­ка­зав на мі­дя­ній ко­би­лі во­зи­ти. То­ді кі­нець став На­ли­вай­ко­вої та­бур­щи­ни. Ро­ку 1598 на­ві­щось бу­ло до­ми, кос­те­ли, ве­жі, цер­кви пе­ре­пи­са­но на уми­сел поль­ський. То­го ж ро­ку бид­ло зди­ха­ло на По­дол­лю і в Ру­сі. Ро­ку 1599 і 1600 бид­ло на­го­ло­ву зди­ха­ло. Ро­ку 1600 по­ля­ки з Ми­га­лем у Во­ло­хах ма­ли бій, а по­тім, поп­ра­вив­ шись, Ми­га­ля прог­на­ли й зем­лю Мул­тян­ську під се­бе під­би­ли. Ро­ку 1603 іш­ла са­ран­ча мі­ся­ця сер­пня 16го. Ро­ку 1604 при ве­ли­ко­му ко­ро­лі Жиг­мон­ті, а при во­є­во­ді Ки­їв­ськім, кня­зі Ва­си­лі Ост­розь­ко­му, ви­я­вив­ся якийсь цар; спер­шу був у Пе­чер­сько­му мо­нас­ ти­рі чен­цем, пів­ро­ку йо­го ніх­то не знав, а прий­шов із Во­ли­ні не­відь­звід­ки; по­тім пі­шов до кня­зя Ада­ма Виш­не­вець­ко­го, до Бра­ги­ня, там­­та­ки ски­нув чер­не­чий одяг; князь Адам оз­до­бив йо­го по­­цар­сько­му убо­ра­ми й прос­ла­ вив йо­го ца­рем мос­ков­ським та й удав­ся до ко­ро­ля. Ко­роль, йо­му дав­ши ві­ри, пус­тив йо­го на Мос­кву і при цьо­му пус­тив во­єв­ о­ду сан­до­мир­сько­го й па­на Ра­том­сько­го, ста­рос­ту ост­розь­ко­го та ба­га­то ін­ших па­нів. Той ішов гой­но, як цар, прис­та­ва­ло до ньо­го ба­га­то панс­тва. Прий­шов до Ки­є­ ва 7 жов­тня, був у Ки­є­ві два тиж­ні, сто­яв у бур­мис­тра Олях­но­ви­ча, пі­шов на Ви­ше­го­род і йшов до Пу­тив­ля тре­тьо­го дня, трав­ня 1605 ро­ку. То­го ж ро­ку сів на царс­тво і від­ра­зу ж ко­ро­но­ва­ний, а за якимсь за­ко­ло­том за­би­то йо­го ро­ку 1606, трав­ня 9 дня. Ро­ку 1608, мі­ся­ця лю­то­го, 13 дня по­мер доб­ро­вір­ний і хрис­то­лю­би­вий князь Ва­силь Ост­розь­кий, во­є­во­да ки­їв­ський, який за­сі­яв Русь­ку зем­лю свя­ ти­ми кни­га­ми пра­вос­лав­ної ві­ри; мав і дру­кар­ню в Ост­ро­зі й фі­ло­соф­ські шко­ли мо­ва­ми грець­кою, і ла­тин­ською, і слов’янсь­кою. Йо­го ті­ло пок­ла­де­но в Ост­ро­зі, у цер­кві свя­то­го Бо­го­яв­лен­ня. Жив на сві­ті ро­ків 82. Ро­ку 1609 пан Жол­ков­ський, геть­ман ве­ли­кий, на­їх­ ав на Ки­їв­ське во­є­ водс­тво. То­го ж ро­ку й цер­ква свя­тої Со­фії від­ста­ла від служ­би, не по­ча­ли до неї свя­ще­ни­ки з хрес­та­ми хо­ди­ти й служ­бу Бо­жу від­прав­ля­ти че­рез те, що мит­ро­по­лит Іпа­тійб прис­тав до кос­те­лу рим­сько­го і на­ка­зав був свя­ ще­ни­кам ки­їв­ським за се­бе Бо­га там про­си­ти, але не діс­тав то­го, хо­ча за­жи­ли пра­ці і кош­ту до ко­ро­лів­сько­го дво­ру; за що отож і він сам од Бо­га був на­ді­ле­ний ли­хою хво­ро­бою і зле жит­тя за­кін­чив у Во­ло­ди­ми­рі. Поз­ вав по­пів ман­да­том на три­бу­нал, та й сам справ сво­їх не по­пи­рав. А пе­ред ним був мит­ро­по­лит Ми­хай­ло Ро­го­за; той був го­ло­вою ті­єї бо­ліс­тів; най­перш прис­лав сю­ди до Ки­є­ва сво­го уряд­ни­ка, на ймен­ня Ян Хру­щин­ський, щи­ро­го ля­ха, чо­го пе­ред тим ні­ко­ли не бу­ва­ло, кот­рий хо­тів по­пів су­ди­ти і за­да­вав по­пам труд­нос­ті з пос­лу­шенс­твом. То­ді і йо­го яв­но Бог ска­рав; ко­ли жо­на йо­го си­ти­ла мед до Різ­два прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, хо­ті­ла ма­ти по­пів до се­бе на обі­ді, згід­но дав­ньо­го зви­чаю, і ма­ла по­ка­зу­ва­ти спіль­ність кос­те­ла рим­сько­го із цер­квою схід­ною, але не до­пус­тив ко­тел:

aТа­бур­щи­на – вій­на та­бо­ром, об­ло­га обо­зу.

бІпа­тій По­тій.

вТоб­то унії.

31

32

Прий­шла до ньо­го си­та гля­ді­ти, Але му­си­ла, в нім і дов­го си­ді­ти, Аж і очі її не ста­ли гля­ді­ти, Бо і са­ма ски­пі­ла... Та й той дав спо­кій. Ро­ку 1610 зно­ву оз­вав­ся той­­та­ки Дмит­ро Іва­но­вич, цар мос­ков­ський, скó­пив­ши поль­ське вій­сько, кот­ре бу­ло зіб­ра­но на за­ко­лот суп­ро­ти йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті те­пе­ріш­ньо­го Жиг­мон­та Тре­тьо­го; втор­гнув­ся до зем­лі Мос­ков­ської під Но­ва­го­род, ма­юч­ и по­ля­ків ти­сяч де­сять, над яким вій­ськом поль­ським був стар­шим геть­ма­ном пан Ме­хо­виць­кий; по­тім Шуй­ський, цар мос­ков­ський, з усі­єї сво­єї держа­ви ску­пив лю­ду во­єн­но­го суп­ ро­ти ца­ря Дмит­ра Іва­но­ви­ча ти­сяч 180, при кот­ро­му вій­ську стар­ший був брат Шуй­сько­го; а при ца­ре­ві Дмит­ру по па­но­ві Ме­хо­виць­ко­му геть­ ма­ном був князь Ро­ман Ру­жин­ський. На той час вій­ська на­шо­го, поль­сько­го та ко­за­ків за­по­розь­ких, та­кож і дон­ців усьо­го бу­ло ти­сяч п’ят­над­цять. Спіт­кав­ся тож князь Ру­жин­ський із бра­том ца­ря Шуй­сько­го під міс­том Бол­хо­вим, і по­би­та бу­ла мос­ква по­ля­ка­ми, ко­за­ка­ми та дон­ця­ми, де во­є­во­ да бол­хов­ський сам із міс­том і з зам­ком ца­ре­ві Дмит­ру під­дав­ся; ца­ря Іва­ на Шуй­сько­го брат із реш­тою вій­ська сво­го пі­дій­шов під сто­ли­цю і став із вій­ськом від сто­ли­ці на пів­ми­лі над рі­кою Хо­дин­кою, а цар Дмит­ро з кня­зем Ру­жин­ським при­тяг на рі­ку Мос­кву під Тушин із вій­ськом, від сто­ ли­ці миль пів­то­ри. Там­­та­ки вно­чі князь Ру­жин­ський з по­ля­ка­ми з різ­них бо­ків уда­ри­ли на та­бір Шуй­сько­го й роз­гро­ми­ли та­бір, здо­бич чи­ма­лу діс­ тав­ши; і хоч тро­хи зі сто­ли­ці мос­кви по­сил­ко­ва­но, але цар Шуй­ський більш та­бо­ром не ста­вав, зам­кнув­шись із лю­дом у сто­ли­ці, і більш у по­лі бит­ви не хо­тів чи­ни­ти. За­тим по­ля­ки си­лою все царс­тво Мос­ков­ське, ок­рім сто­ли­ці й міс­та Смо­лен­сько­го, все опа­ну­ва­ли й три­ва­ли в тій си­лі сво­їй літ три. По­тім Шуй­ський, ба­ча­чи, що з Мос­ков­сько­го царс­тва від­по­ ру по­ля­кам да­ти не міг, вип­ра­вив Ско­пи­на, дав­ши йо­му кіль­ка сот руб­лів, до Ве­ли­ко­го Нов­го­ро­да, а звід­тіль до Не­мець, за­тя­га­ю­чи нім­ців, — там за­тяг­нув ні­мець­ко­го вій­ська, пі­хо­ти і їз­ди, де­сять ти­сяч. У то­му­­та­ки ча­сі йо­го ко­ро­лів­ська ми­лість, те­пе­ріш­ній Жиг­монт Тре­тій до­був Смо­лен­ ський за­мок і зніс вій­сько Ско­пи­но­ве; та­кож жов­ні­рам, кот­рі слу­жи­ли ца­ре­ві Дмит­ру взяв­ся пла­ти­ти зас­лу­же­не, отож за кон­фе­де­ра­ці­єю зас­лу­ же­не жов­ні­ра­ми жов­ні­рам дій­шло. Цар Дмит­ро, ба­ча­чи, що від ньо­го поль­ ське вій­сько від­сту­пи­ло, з ма­лим вій­ськом, з дон­ця­ми ві­дій­шов од сто­ли­ці, із За­руць­ким до Ка­лу­ги; там­­та­ки син ца­ря Ка­си­мів­сько­го, та­та­рин, у по­лі, мстя­чись за за­бит­тя сво­го бать­ка, то­го ца­ря Дмит­ра за­бив. По­тім За­руць­кий, Дмит­ро­ву ца­ре­ву за се­бе взяв із на­щад­ком, си­ном ца­ря Дмит­ра. То­ді мос­ква йо­го, За­руць­ко­го, здо­бу­ла і на ко­си в яму вки­ну­ла жи­во­го, а си­на ца­ре­во­го на шов­ко­во­му шну­рі по­ві­си­ла; са­му ж ца­ре­ву пос­ триг­ли до мо­нас­ти­ря Пок­ро­ви прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці в міс­ті Суз­да­лі. А з ко­ро­лем, йо­го ми­ліс­тю Жиг­мон­том Тре­тім, пе­ре­мир’я вчи­ни­ли на чо­тир­над­цять ро­ків, від­сту­пив­ши кня­зівс­тва Смо­лен­ське й Чер­ні­гів­ське, з усі­ма на­леж­ни­ми міс­та­ми в те­пе­ріш­ньо­му ро­ці ти­ся­ча шіс­тсот двад­ця­

то­му. Про що прос­то­рі­ше, про вій­ну Мос­ков­ську, кот­ра три­ва­ла в тій зем­лі ма­ло не двад­цять літ, чи­таль­ник знай­де в Хро­ні­ці поль­ській, кот­ра не­за­ба­ром має бу­ти ви­да­на. Від­си­лаю [до неї], а чо­го був проз­довж трьох літ у цій зем­лі свід­ком, про те ко­рот­ко на­пи­сав. Ро­ку 1611, мі­ся­ця лип­ня, 3 дня ко­роль Жиг­монт узяв Смо­ленськ з не­ді­лі на по­не­ді­лок. Ро­ку 1612, мі­ся­ця квіт­ня, 19 дня, на пам’ять пре­по­доб­но­го на­шо­го Іо­ан­на бу­ло ос­вя­че­но цер­кву свя­то­го Спа­са ста­рої лав­ри; а свя­то­го Пет­ра і свя­ то­го Ми­ко­ли у мо­нас­ти­рі Ме­жи­гір­сько­му при ігу­ме­ні Ата­на­сії, ар­хі­є­пис­ ко­пом [мо­нем­ва­сій­ським з Гре­ції, або Не­о­фі­том Бол­гась­ким] з Гре­ції і ба­га­ то на­ро­ду бу­ло з міс­та Ки­є­ва та з ін­ших міст. То­го ж ро­ку і то­го ж та­ки мі­ся­ця, 23 дня на день свя­то­го ве­ли­ко­му­че­ни­ка Ге­ор­гія, той­­та­ки ар­хі­є­пис­ коп ос­вя­тив цер­кву свя­тої Трой­ці, у ній же пре­діл свя­то­го Ки­ри­ла [На­боль­ сько­го] і при ігу­ме­ні от­цю Ва­си­лю Кра­сов­сько­му, проз­ва­но­му Чор­ноб­ров­ка. Ро­ку 1613, мі­ся­ця лис­то­па­да, 3 дня на пам’ять свя­тих му­че­ни­ків Апік­си­ ми і прес­ві­те­ра Іо­си­фа грім гри­мів і дощ був силь­ний і з ве­ли­ким стра­хом о 16ій го­дині. ПРО ЦЕР­К ВУ СО­Б ОР­Н У МУ­Р О­В А­Н У, ­ ЩОВ КИ­Є ­В І СТО­Ї ТЬ НА ПО­Д О­Л І ЯК ПОП­Р АВ­Л Е­Н А­ НА СТА­Р ІМ ФУН­Д А­М ЕН­Т І

Пер­шо­го по­чат­ку дав­ньо­го ні­де в хро­ні­ках я не знай­шов, тіль­ки цей ан­ти­мін­с а на то­му ста­ро­му прес­то­лі так під­пи­са­ний: «Ос­вя­тив­ся ол­тар ве­ли­ко­го Бо­га і Спа­са на­шо­го Ісу­са Хрис­та прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці чес­но­го її Ус­пін­ня пре­ос­вя­щен­ним ар­хі­є­пис­ко­пом та мит­ро­по­ли­том ки­їв­ським і всі­ єї Ру­сі Ми­са­їл­ ом при ве­ли­ко­му ко­ро­лі Ка­зи­ми­рі і пок­ла­де­ний був тут у лі­то 6901 [1393], ін­дик­ту б 6, бе­рез­ня 20 дня на пам’ять пре­по­доб­но­го от­ця на­шо­го Іса­ка Лис­твич­ни­ка». На поп­ра­ву є ста­рий фун­да­мент. Із зви­чай­но­го все­мо­гут­ньо­го ми­ло­сер­ дя спа­си­те­ля на­шо­го Бо­га, най­біль­ше ж ни­ні за на­ших ро­ків від­ві­дай нас бла­гіс­тю сво­єю, хоч ма­ло ми вип­ра­ви­ли­ся, але хай не бу­дуть мар­ні по­міч та мо­лит­ви свя­тих дав­ніх бо­го­нос­них от­ців про нас, що по­да­ва­ли­ся Бо­го­ ві. За фор­тун­но­го па­ну­ван­ня на­йяс­ні­шо­го гос­по­да­ря, па­на на­шо­го, ве­ли­ко­ го ко­ро­ля Жиг­мон­та, а за ут­ри­ман­ня па­ну­ван­ня во­єв­ одс­тва Ки­їв­сько­го, вель­мож­но­го йо­го ми­лос­ті па­на Ста­ніс­ла­ва Жол­ков­сько­го і піс­ля від­ступ­ лен­ня ки­їв­ських мит­ро­по­ли­тів удо­ву­ю­чої Ки­їв­ської мит­ро­по­лії, ос­кіль­ки во­ни в той час усі вку­пі від­хи­ли­ли­ся до за­хо­ду; ми ж, їх­ню мер­зот­ність зне­на­ви­дів­ши, на­со­лод­жу­є­мо­ся про­ро­чи­ми сло­ве­са­ми, що віс­тять: «Од Сі­о­ ну вий­де за­кон і сло­во Гос­под­нє, із Єру­са­ли­ма, а не з Ри­ма!» У цьо­му ж ча­сі за спри­ян­ням от­ця пат­рі­яр­ха кон­стан­ти­но­поль­сько­го Ти­мо­фія, а тут у бо­гос­па­сен­но­му гра­ді Ки­єв­ і, всіх спіль­но жи­ву­чих хрис­ти­ ян, си­нів схід­ної цер­кви, прав­деш­ніх у ві­рі, най­біль­ше ж па­на вій­та Ди­о­ни­ сія Ба­ли­ки, а по ньо­му нас­тав­ле­но­го вій­та па­на Фе­до­ра Хо­ди­ки, а за бур­го­ мис­тра па­на Со­зо­на, си­на то­го ж вій­та Ба­ли­ки, ро­ку 1613, мі­ся­ця квіт­ня, 15 дня, на пам’ять свя­тих апос­то­лів, Тро­хи­ма Пу­да, аріс­тар­хав, за при­ві­ле­

aАн­ти­мінс – ос­вя­че­на

тка­ни­на, що кла­деть­ся на прес­то­лі в час лі­тур­гії.

б Ін­дикт – 15літ­ній пе­рі-­ од у се­ред­ньо­віч­но­му лі­то­чис­лен­ні (з 312 р.)

в Тоб­то фа­хів­ця, знав­ця.

33

аВлох — іта­лі­єць.

бКти­то­ри — фун­да-­ то­ри.

вСта­ції — пла­та на

ут­ри­ман­ня вій­ська, що пе­ре­бу­ває на пос­тої.

34

єм на­йяс­ні­шо­го гос­по­да­ря на­шо­го, ве­ли­ко­го ко­ро­ля Жи­го­мон­та, а за бла­ гос­ло­вен­ням ви­щез­га­да­но­го пат­рі­яр­ха Ти­мо­фія по­ча­ли з фун­да­мен­ту поп­ рав­ля­ти цер­кву прес­вя­тої пре­чис­тої [Бо­го­ро­ди­ці] Ус­пін­ня со­бор­ну, що сто­їть на рин­ку в міс­ті Ки­їв­ськім усе­ре­ди­ні і знад­вір’я, бо ошар­па­ла­ся бу­ла вель­ми й роз­ва­ли­ла­ся — не бу­ло ці­ло­го вер­ху. Ста­рий мур збив­ши по го­ріш­ні вік­на, весь верх на­но­во зму­ру­ва­ли: са­му ж ба­ню і чо­ти­ри ба­ні нав­ ко­ло неї зно­ву ро­би­ли; бо ра­ні­ше тих ма­лих бань не бу­ло, тіль­ки бу­ло дош­ ка­ми пок­ри­то. А поп­рав­ляв ту цер­кву май­стер із влоха Се­вас­ті­ян Брач. По­ча­ли мі­ся­ця трав­ня, 13 дня, на Воз­не­сін­ня Гос­под­нє ви­нес­ли все із цер­кви й усі об­ла­дун­ки цер­ков­ні, по­ча­ли із се­ре­ди­ни ро­би­ти, зіс­по­ду і за­ро­би­ли біль­шу ба­ню мі­ся­ця ве­рес­ня 4 дня на пам’ять свя­то­го му­че­ни­ка Ва­ви­ли. То­го ж мі­ся­ця, 21 дня, у вів­то­рок пос­та­ви­ли і хрес­та на цер­кві то­го ж та­ки, що і ра­ні­ше був, але по­зо­ло­ти­ли зно­ву. Мі­ся­ця жов­тня 1 дня до­му­ру­ва­ли й ос­тан­ню ба­ню на ро­зі від Урм’янсь­кої цер­кви. То­го ж ро­ку, груд­ня, 5 дня, на пам’ять пре­по­доб­но­го от­ця Са­ви по­ча­ли слу­жи­ти все­нош­ну і служ­ бу Бо­жу і слу­жи­ли проз­довж усі­єї зи­ми, то­му що го­ді бу­ло ро­би­ти майс­ трам аж до не­ді­лі ми­ро­но­сиць. І зно­ву весь об­ла­ду­нок бу­ло ви­не­се­но з цер­ кви до Вос­кре­сін­ня Хрис­то­во­го, і про­довж то­го лі­та ро­би­ли і до­ро­би­ли за Бо­жою по­міч­чю мі­ся­ця сер­пня, 14 дня, і об­ра­зи пос­та­ви­ли і по­ча­ли слу­жи­ ти аж до сьо­год­ні. Знай­шов я у хро­ні­ці, що пе­ред цим та бо­жес­твен­на цер­ква бу­ла зни­ще­на й обід­ра­на, все поб­ра­но: сріб­ло й зо­ло­то, хрес­ти й іко­ни по­луп­ле­ні й по­па­ ле­но все від по­га­но­го ца­ря пе­ре­коп­сько­го Мен­дик­­Гі­рея і від не­чес­ти­вих йо­го ага­рян. А був прис­та­вом і до­зор­цею ті­єї ро­бо­ти пан Со­зон Ба­ли­ка, впро­ше­ний од усьо­го міс­та. Хай не візь­ме ніх­то цих слів за неп­рав­ду, але ві­руй, що прав­да є все, і я, не­дос­той­ний у ієре­ях. Ки­ри­ло Іва­но­вич, який був на той час ус­тав­ни­ком при тій цер­кві, ог­ля­дав усе сво­ї­ми очи­ма і на­пи­сав дос­то­вір­но. А са­ма цер­ква зав­виш­ки од зем­лі до са­мо­го вер­шка біль­шої ба­ні 30 лік­тів і 3 лік­ті, і чверть лік­тя. А в той час у то­му­­та­ки бо­гос­па­сен­но­му гра­ді Ки­єв­ і бу­ли свя­ще­ни­ки свя­тих цер­ков: Ва­силь Ма­те­ро­бозь­кий, Ми­на При­тись­кий, Іван Вос­кре­ сен­ський, Ми­ки­та Спась­кий, Кл­им­ ен­тій На­бе­резь­кий, Ми­хай­ло Бо­ри­сог­ ліб­ський, Кли­мен­тій Рож­дес­твен­ський, Мат­вій Доб­ро­ми­кіль­ський і ди­я­ кон Дем’ян. А всі оті ви­щез­га­да­ні свя­ще­ни­ки, ко­жен тиж­день свій слу­жи­ли у тій цер­кві свя­тої Пре­чис­тої, за гос­по­да­ря­­ко­ро­ля Гос­по­да Бо­га про­си­ли і за па­на во­є­во­ду ки­їв­сько­го і за кти­то­рі­вб, і за всіх пра­вос­лав­них хрис­ти­ ян, а во­ни за те від гос­по­да­ря ко­ро­ля і па­на во­єв­ о­ди ки­їв­сько­го та на­міс­ни­ ків йо­го тим бу­ли уда­ро­ва­ні на віч­ні ча­си, щоб від бун­тів­них і бур­ли­вих суп­ро­ти Бо­жої цер­кви єре­ти­ків меш­ка­ли на той час у пов­но­му спо­кої й від усі­ля­ких по­да­тей, і від на­їз­дів та ста­ційв око­лич­них і військ, і від са­мо­го па­на во­є­во­ди щоб бу­ли віль­ні. Ро­ку 1614, мі­ся­ця лю­то­го, 26 із чет­вер­га на п’ят­ни­цю на пам’ять свя­то­го от­ця Ва­си­ля, по­мер той чес­ний отець ігу­мен Ва­силь Чор­ноб­ров­ка і по­хо­ ва­ли йо­го в бе­рез­ні, на тре­тій день сир­но­го тиж­ня, і пок­ла­ли ті­ло йо­го чес­не під му­ром, бі­ля пра­во­го кри­ло­са, під сті­ною із ве­ли­кою чес­тю.

Ро­ку 1615, мі­ся­ця чер­вня, 14 дня, із се­ре­ди на чет­вер, у Пе­чер­сько­ му мо­нас­ти­рі у цер­кві за­ли­шив­ся зло­дій, хо­чу­чи обік­рас­ти цер­кву, а ко­ли, в ол­та­рі схо­вав­шись, узяв із жер­тов­ни­ка сріб­ний ко­те­лець та ін­ші по­су­ди­ ни поб­рав і в па­зу­ху зак­лав та й пі­шов до ол­та­ря, до об­ра­зу прес­вя­тої Бо­го­ ро­ди­ці, ба­жа­ю­чи обір­ва­ти кіль­ка чер­вон­них, які бу­ли там на об­ра­зі, то якась не­ві­до­ма бо­жес­твен­на не­ви­ди­ма си­ла за­бо­ро­ни­ла йо­му, кіль­ка ра­зів уда­ри­ла йо­го об зем­лю від об­ра­за, а ко­ли хо­тів [наб­ли­зи­ти­ся], зно­ву йо­го би­ло. Отож, ві­дій­шов­ши в ол­тар й оці­пе­нів­ши, ле­жав під пе­кел­ком, де во­гонь дер­жать, аж йо­го по­но­мар на­зав­тра там знай­шов, і так той зло­ чес­ти­вий усе вис­по­ві­дав, що над нам чи­ни­ло­ся. Ро­ку 1617 при ве­ли­ко­му ко­ро­лі Жи­ги­мон­ті, а при па­но­ві во­є­во­ді ки­їв­сько­ му Ста­ніс­ла­ві Жол­кев­сько­му ста­ран­ням і нак­ла­дом па­нів мі­щан ки­їв­ських: на той час па­на вій­та Фе­до­ра Хо­ди­ки, і па­на бур­мирс­тра Мат­вія Ма­чо­хи, і всьо­го пос­пільс­тва міс­та Ки­їв­сько­го, ско­па­ли го­ру Уз­ди­халь­ни­цю, кот­ра сто­їть пе­ред зам­ком Ки­їв­ським і ще [її] зна­ти, і ско­па­но її на пів­шос­та саж­ня доб­рих уг­либ, і знай­шли там пе­че­ру саж­нів трьох уго­ру гли­бо­ко, а вшир са­жень, і знай­шли в ній гор­щи­ка ні з чим, а біль­ше ні­чо­го, і на­пи­са­но на сті­ні ім’я: «Па­вел», зна­ти, що то ко­лись був пус­тель­ник. Ро­ку 1618, мі­ся­ця лю­то­го, 15 ко­за­ків за­по­розь­ких на Зві­рин­ці мит­ро­по­ ли­чо­го офі­ці­я­ла, а по­­на­шо­му про­то­по­пу, який був пос­ла­ний од мит­ро­по­ ли­та Іпа­тія По­тія до Ки­є­ва на про­то­попс­тво, Ан­то­нія Гре­ко­ви­ча, ро­дом із Ро­га­ти­на, кот­рий прис­тав до рим­сько­го прес­то­лу і хо­тів ув’яза­ тись у мо­нас­тир Ми­хай­ла Зо­ло­то­вер­хо­го, так ті ко­за­ки йо­го пій­ма­ли і там­­та­ки, нав­про­ти Ви­ду­биць­ко­го мо­нас­ти­ря під­са­ди­ли під лід во­ди пи­ти. Ро­ку 1620. Спіт­ка­ло від во­ро­гів на­ших не­щас­тя па­нів ко­рон­них у Во­лось­ кій зем­лі, між кот­ри­ми бу­ли: перш за все пан Жол­ков­ський, геть­ман ко­рон­ ний, кот­ро­му та­та­ри, пій­мав­ши, го­ло­ву йо­го від­тя­ли і на зне­ва­гу на­шим па­нам син йо­го влас­ний пе­ред вій­ськом та­тар­ським на спи­со­ві но­сив, а по­тім пос­ла­ли до сво­го ца­ря го­ло­ву оту. Там­­та­ки пій­ма­ли жи­вих: кня­зя Ко­рець­ко­го і па­на Стру­са та ін­ших па­нів шля­хет­них не­ма­ло і по­ве­де­но їх у зем­лю Ту­рець­ку. Ті­єї ж та­ки осе­ні, жов­тня 29 дня, о 18 го­ди­ні бу­ло тря­сін­ня зем­лі на од­ну го­ди­ну. То­го­­та­ки ро­ку, мі­ся­ця лис­то­па­да, 5 дня у Вар­ша­ві на сей­мі, у кос­тьо­лі, якийсь пан Пе­кар­ський уда­рив ко­ро­ля Жи­ги­мон­та над­жа­ко­ма у лоб, але тро­хи схи­бив, оче­вид­но зо стра­ху, од­нак пла­зом по що­ці уда­рив, аж ко­роль упав з то­го ля­ку; за­раз­­та­ки ко­ро­ле­вич Вла­дис­лав прис­ко­чив і то­го зрад­ ни­ка тут­­та­ки в кос­тьо­лі шаб­лею по­ра­нив, але йо­му не да­ли за­би­ти йо­го. У лі­то 7128, а від Різ­два Хрис­то­во­го 1620, мі­ся­ця бе­рез­ня в 22 день при­ ї­хав із Мос­кви, із са­мої сто­ли­ці, свя­тій­ший пат­рі­ярх єру­са­лим­ський, на ймен­ня Те­о­фан, до Ки­єв­ а і спи­нивсь у мо­нас­ти­рі Брат­сько­му. Був прий­ня­ тий він із ве­ли­кою чес­тю від ду­хов­них і від світ­ських лю­дей; нас­туп­но­го дня при­хо­див до со­бор­ної цер­кви Ус­пен­ня прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці. Мі­ся­ця квіт­ня, в 9 день слу­жив Бо­жу служ­бу в со­бор­ній цер­кві, а, з ним про­то­сиг­гелб

a Обу­хом че­ка­на (со­кир­ка).

б Уп­ра­ви­тель.

35

а Ве­ні­а­мі­на Рут­сько­го.

пат­рі­яр­ха кон­стан­ти­но­поль­сько­го, і ки­їв­ські свя­ще­ни­ки від­прав­ля­ли знач­ не на­бо­женс­тво. Був він у Ки­є­ві проз­довж не­ма­ло­го ча­су, про­тя­гом усьо­го лі­та, а з Ки­є­ва ви­ї­хав до Трех­те­ми­ро­ва, до мо­нас­ти­ря ко­заць­ко­го, і там був не­ма­лий час. По­тім про­ва­ди­ли йо­го ко­за­ки до зем­лі Во­лось­кої, а там від­да­ ли гос­по­да­ре­ві во­лось­ко­му Олек­сан­дру. То­го­­та­ки ро­ку, мі­ся­ця ве­рес­ня, 3 дня, від’їжд­жа­ю­чи з Ки­єв­ а свя­тій­ший пат­рі­ярх нак­лав прок­лят­тя на ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Рут­сько­го а, який був під уні­єю рим­сько­го кос­тьо­ ла, а за­мість ньо­го пос­та­вив і пос­вя­тив на Ки­їв­ську мит­ро­по­лію чо­ло­ві­ка гід­но­го і чес­но­го на ймен­ня Йов Бо­рець­кий, уче­но­го в пись­мі сло­вен­сько­му, і грець­ко­му, і ла­тин­сько­му, а з ним чо­ти­рьох єпис­ко­пів на різ­ні міс­ця: Ме­ле­тія Смот­риць­ко­го на єпис­копс­тво По­лоць­ке, Ісаю Ко­пин­сько­го, іно­ка свя­тоб­ли­во­го Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, на єпис­копс­тво Пе­ре­мисль­ське, Па­ї­сія Іп­по­ли­то­ви­ча на єпис­копс­тво Холм­ське та Бел­зьке, Йо­си­па Кур­цо­ ви­ча на єпис­копс­тво Во­ло­ди­мир­ське. Ро­ку 1621, січ­ня 13, о 8 го­ди­ні дня пе­ред ве­чо­ром за­я­ви­ло­ся на не­бе­сах зна­ мен­ня: на пів­ден­но­му бо­ці три сон­ця і три кри­ва­ві ду­ги: од­на ро­га­ми на пів­ніч, а дру­га на пів­день. Зна­ти, то вій­ну і кро­воп­ро­лит­тя оз­на­ча­ло. КО­Р ОТ­К О ТА­К ОЖ НА­П И­Ш У, ЩО ДІ­Я ­Л О­С Я ЗА ВІ­К У МО­Г О

36

Ро­ку ми­ну­ло­го 1618, мі­ся­ця лис­то­па­да, з дня на ніч трид­ця­то­го, з’яви­ло­ ся див­не ви­дін­ня на не­бі, яке ко­ме­тою, або звіз­дою злю­чою звуть. Ко­ли та­ка звіз­да вид­на бу­ла в ро­ці 1500, ста­ло­ся це че­рез мор у Нім­цях — гнів Бо­жий не­чу­ва­ний; то­ді то­вар і лю­ди по­віт­рям бу­ли ка­ра­ні. Ві­до­мо та­кож те всім із пись­ма хро­ні­ко­во­го, що ро­ку ти­ся­ча п’ят­сот сім­де­сят сьо­мо­го ста­ло­ся піс­ля та­кої звіз­ди: яке бу­ло кро­ві роз­лит­тя, яке бу­ло лю­дей ве­ли­ке мор­ду­ван­ня нас­прав­ді у той час у Мос­ков­сько­му царс­тві. Один Бог ві­дає, як ба­га­то вій­ною че­рез ме­ча та во­гонь лю­дей по­ги­ну­ло, не од­не там міс­то, по­ле кров’ю спли­ну­ло. Про Поль­щу ниж­че на­пи­шу, що там піс­ля тієї ко­ме­ ти ста­ло­ся. Чи­тай та­кож Пись­мо Свя­те, най­деш там сво­їм ро­зу­мом спра­ ви, кот­рі збе­ріг Гос­подь Бог вір­ним сво­їм. Уже в хро­ні­ках поль­ських та русь­ких чи­та­є­мо, що лед­ве з ма­те­рі сво­єї ди­тя на світ од­чи­ни­ло во­ро­та із жи­во­та: «Та­та­ри йдуть!» — зак­ри­ча­ло, і та­кож прав­да: то­го ро­ку ста­ ло­ся, що по всій Поль­щі зем­лю спус­то­ши­ли вшир і вздовж і на­зад зреш­тою по­вер­ну­ли. На­реш­ті, віч­на муд­рість не­хай про нас ря­дить, а що тут на­пи­ сав, вір ме­ні — не за­ва­дить. У ро­ці 1620, трав­ня 13 дня, світ­лій­ший пат­рі­ярх єру­са­лим­ський, отець Те­о­фан, з Мос­ков­ської зем­лі при­був до Ки­є­ва. Для пев­ної ві­до­мос­ті й ко­пія з лис­та, пи­са­но­го від ко­ро­ля йо­го ми­лос­ті до пре­ве­леб­но­го от­ця пат­рі­яр­ха єру­са­лим­сько­го [по­да­єть­ся], який на мо­ву русь­ку пе­рек­ла­де­ний і та­ке в со­бі має: «Жиг­монт Тре­тій, Бо­жою ми­ліс­тю ко­роль поль­ський, ве­ли­кий князь ли­тов­ський, русь­кий, прусь­кий, ма­зо­вець­кий та ін­ше. Ве­леб­ний, по­бож­но нам ми­лий! Че­рез кіль­ка мі­ся­ців да­ли ми лис­та ве­леб­нос­ті ва­шій, че­рез який охіт­но піш­ли на­зус­тріч жа­дан­ню ве­леб­нос­ті ва­шої й з ті­єї ж та­ки при­чи­ни ко­мор­ни­ка на­шо­го [ви­ді­ли­ли], аби ве­леб­

ність ва­ша діс­тав од то­го по­жа­да­ний, без­печ­ний пе­ре­їзд че­рез ко­ро­лівс­ тво на­шої дер­жа­ви, а ми суп­ро­ти во­ро­га усьо­го то­го хрис­ти­янс­тва пос­по­ ли­то­го, аби не на­ди­мав­ся з пе­ре­мо­ги, та­ке вій­сько зби­ра­є­мо, яким би з Бо­жою по­міч­чю мож­на бу­ло б учи­ни­ти від­пір на­їз­дом. Отож і те­пер, за­раз на­ка­же­мо вій­ську на­шо­му За­по­розь­ко­му ви­хо­ди­ти суп­ро­ти то­го во­ро­га як­най­ско­рі­ше і в очі йо­му ста­ти; зве­лі­ли ми та­кож пос­ло­ві на­шо­му, аби вель­мож­ність ва­шу на­ві­дав і від на­шо­го іме­ні зап­ро­по­ну­вав, аби вель­ мож­ність ва­ша, ві­да­юч­ и, що не тіль­ки про на­ше ко­ро­лівс­тво, але й про хрис­ти­янс­тво йдеть­ся, вій­сько­ві За­по­розь­ко­му до то­го був при­чи­ною, аби во­лі на­шій під­лег­лим та слух­ня­ним ста­ви­ло­ся, — у цій спра­ві шир­ше пос­ ло­ві на­шо­му, урод­же­но­му Бар­то­ло­мею Обал­ков­сько­му, ка­за­ти ми зве­лі­ли, кот­ро­му ве­леб­ність ва­ша да­вав пов­ну ві­ру, і в то­му всьо­му схи­лиш до во­лі на­шої як­най­зич­ли­ві­ше. При то­му ве­леб­нос­ті ва­шій здо­ров’я і вся­кої зруч­ нос­ті зи­чи­мо. Да­ний із Вар­ша­ви, дня 10, мі­ся­ця лис­то­па­да, ро­ку 1620, па­ну­ван­ня на­шо­ го поль­сько­го 23, швед­сько­го 26 ро­ку.

Si­gis­mun­dus re­xа

Ко­ли вже з Ки­є­ва той­­та­ки Те­оф­ ан, пат­рі­ярх єру­са­лим­ський ру­шав, уже як­раз під са­мий час ви­їз­ду сво­го з дер­жа­ви ко­ро­ля йо­го ми­лос­ті, на­пи­сав та­ко­го лис­та че­рез то­го ж йо­го ми­лість па­на Обал­ков­сько­го до За­по­розь­ ко­го вій­ська, згід­но во­лі й лис­та йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті:

Те­о­фан, з ми­ло­сер­дя Бо­жо­го пат­рі­ярх єру­са­лим­ський, Бо­жо­го міс­та Сі­о­ ну, Си­рії, Ара­вії, Ка­на Га­лі­леї з то­го бо­ку Йор­да­на й усі­єї Па­лес­ти­ни. Геть­ма­но­ві, пол­ков­ни­кам, сот­ни­кам, оса­ву­лам, ота­ма­нам і всьо­му чес­ но­му і през­на­ме­ни­то­му За­по­розь­ко­му вій­ську від Бо­га все­дер­жи­те­ля і від Гос­по­да на­шо­го Ісу­са Хрис­та і бла­гос­ло­вен­ня жит­тя да­ю­чо­го, Гро­ба Бо­жо­ го і свя­то­го Яко­ва, апос­то­ла, бра­та по пло­ті Гос­под­ньо­го, хрис­ти­ян­сько­го пер­шо­го ар­хі­є­рея і на­шо­го сми­рен­ня лас­ка не­хай бу­де на­ві­ки, амінь! [Хо­ча б сло­во] доб­ре й на­каз пре­най­свя­ті­шо­го ко­ро­ля, па­на ва­шо­го, і не до­хо­ди­ло, то­ді б і ви са­мі з ог­ля­ду на ва­шу ри­цар­ську по­вин­ність, а час­тко­ во на ґвал­тов­ну пот­ре­бу ва­шої віт­чиз­ни і щоб ви ви­ка­зу­ва­ли ва­ше ри­цар­ ське ре­мес­ло, яким са­мі ви з дав­ніх ві­ків і пред­ки ва­ші ко­рис­ту­є­те­ся, то щоб ви під во­ро­га Бо­жо­го і хрис­ти­ян­сько­го, на його кри­ва­вий нас­туп про­ ти дер­жа­ви пре­на­йяс­ні­шо­го ко­ро­ля, па­на ва­шо­го, [ви­хід] чи­ни­ли охіт­но. Пре­на­йяс­ній­ший ко­роль, пан ваш, на­ка­зує вам, як зав­жди вір­ним і слух­ня­ ним під­да­ним сво­їм, бо ґвалт є віт­чиз­ні ва­шій від го­лов­но­го хрис­ти­ян­ сько­го во­ро­га, кот­ро­го яр­мо не­во­лі ту­рець­кої ве­ли­ке, отож, ко­роль, йо­го ми­лість, од вас то­го пот­ре­бує, аби бу­ли го­то­ві з усім ба­жан­ням і з усі­єю си­лою ва­шою на ту пос­лу­гу, на яку вас че­рез пос­ла сво­го і йо­го ми­лість па­на Бар­то­ло­мея Обал­ков­сько­го, кот­рий і нам від пре­на­йяс­ній­шо­го ко­ро­ля лис­ та від­да­вав, за­тя­гає, на­ка­зує, [щоб на те] ста­ва­ли, че­рез що в пре­на­йяс­ ній­шо­го ко­ро­ля, па­на ва­шо­го, лас­ку со­бі пан­ську знач­ну здо­бу­де­те і ме­не зна­ти бу­де­те, нас­тав­ле­но­го бо­го­моль­ця за вас і все вій­сько ва­ше, і віт­чиз­

a Си­гиз­мунд, ко­роль (лат.)

37

а Доз­во­лом.

38

ні в час пот­ре­би на по­міч ста­не­те, і сла­ву вій­ська ва­шо­го знач­ну під­не­се­ те, і за ту під­не­се­ну че­рез нас свя­ту цер­кву ва­шу, русь­ку іє­рар­хію, мит­ро­ по­ли­та зно­ву та єпис­ко­пів, за­мість від­па­лих од сво­єї апос­толь­ської кон­ стан­ти­но­поль­ської, або цар­го­род­ської сто­ли­ці, [ко­роль] на те міс­це бла­го­ чес­ти­вих і від нас пос­вя­че­них зміц­нить і ук­рі­пить сво­їм ко­ро­лів­ським кон­сен­со­ма, про що пиль­но й пиль­но ма­єт ­ е ста­ра­ти­ся у на­йяс­ні­шо­го ко­ро­ля, па­на на­шо­го, пиль­ним ва­шим про­хан­ням. А ми, як за те пре­чес­не ко­ро­лівс­тво, так і за на­йяс­ні­шо­го ко­ро­ля поль­сько­го і за все ко­ро­лівс­тво йо­го, се­нат і за вас, вій­сько За­по­розь­ке, про­си­ти не пе­рес­та­не­мо Гос­по­да Бо­га тут і на вся­ко­му міс­ці вла­диц­тво йо­го і бі­ля Гро­бу Бо­жо­го, ко­ли нас до сто­ли­ці на­шої Гос­подь Бог здо­ро­во­го до­не­се. За чим і пов­тор­но лас­ка і мир Бо­жий і бла­гос­ло­венс­тво сми­рен­ня на­шо­го не­хай за­ли­шить­ся з ми­ліс­тю ва­шою. Амінь! Да­ний у мо­нас­ти­рі Те­рех­те­ми­ро­ва, ро­ку від ство­рен­ня сві­ту 7129, а від уті­лен­ня Си­на Бо­жо­го 1621, мі­ся­ця січ­ня 7, ін­дик­та 4.

Та­ким лис­том сво­їм до За­по­розь­ко­го вій­ська свя­тий отець, пат­рі­ярх єру­са­лим­ський від­по­вів на пи­сан­ня ко­ро­ля йо­го ми­лос­ті, тим­­о­то пол­ков­ ни­кам, сот­ни­кам, які зав­жди при ньо­му бу­ли, так, а не інак­ше час­ток­рат по­­от­ців­сько­му умов­ляв, або ка­зав. А особ­ли­во від­так, па­но­ві Пет­ро­ві Ко­на­ше­ви­че­ві Са­гай­дач­но­му, який йо­го, за доз­во­лом­­у­ні­вер­са­лом ко­ро­ля йо­го ми­лос­ті, а за вій­сько­вим на­ка­зом про­ва­див із ви­бор­ним лю­ду ри­цар­ сько­го пол­ком аж до во­лось­кої гра­ни­ці, і ко­ли на­ших сот­ни­ків та мо­лод­ців під той час, як він уже з ни­ми на кор­до­ні роз’їжд­жав­ся, пе­ред со­бою мав, кот­рі при­бу­ли для ці­лу­ван­ня ру­ки йо­го, мо­вив прос­то­рим сло­вом че­рез тлу­ ма­ча, аби пиль­но сте­рег­ли­ся яр­ма по­ган­сько­го, на яке вка­зу­вав, як тяж­ке і не­ви­нос­не для хрис­ти­ян, аби ми­лу віт­чиз­ну свою, а в ній і са­мих се­бе чу­ло бо­ро­ни­ли, на­га­ду­вав про те і про­хав. У ро­ці 1620, дня 29, лис­то­па­да тря­сін­ня зем­лі бу­ло на чверть го­ди­ни дзи­га­ро­вої, пе­ред ве­чо­ром го­дин за дві. У то­му­­та­ки 1620 ро­ці, дня 4, лис­то­па­да, ко­ро­ля, йо­го ми­лість, те­пе­ ріш­ньо­го Жи­ги­мон­та Тре­тьо­го у Вар­ша­ві, ко­ли вхо­див до кос­тьо­ла, якийсь шлях­тич Пе­кар­ський із­за две­рей кос­тьоль­них че­ка­ном обу­хом у го­ло­ ву вда­рив; роз­рух ду­же ве­ли­кий був у міс­ті; ка­за­ли, що та­та­рин ко­ро­ля йо­го ми­лість за­бив. По­тім за той ли­хий учи­нок то­го Пе­кар­сько­го су­во­рою му­кою стра­че­но. У то­му­­та­ки ро­ці й мі­ся­ці сейм у Вар­ша­ві скла­де­но, на яко­му ух­ва­ле­но вій­ну суп­ро­ти сул­та­на Ос­ма­на, ці­са­ря ту­рець­ко­го, пос­по­ли­тим ру­шен­ням та по­бо­ром. У ро­ці 1621 у ри­цар­ських спра­вах дос­від­че­ний йо­го ми­лість князь Се­мен Ми­хай­ло­вич Ли­ко на під­ста­рос­тві Чер­кась­ко­му, який не був до­ко­на­ний бо­єм, че­рез ча­рів­ни­цю, там­­та­ки в Чер­ка­сах із цим сві­том поп­ро­щав­ся. Тут йо­го за­ба­ви й де­я­кі спра­ви ри­цар­ські вір­шем ко­рот­ко ви­пи­сую, чо­го сам, бу­ду­чи при йо­го бо­ці, був свід­ком.

Є ж бо до­ро­гий оби­чай ри­ца­ря жа­лі­ти І смерть йо­го та й сво­єю смер­тю від­ку­пи­ти. Так чи­ни­ли ко­лись бу­ли ге­рої, Ку­пу­юч­ и Гек­то­ра слав­но­го із Трої — Зо­ло­та ва­гою ті­ло від­сту­пи­ли, Ті­ло оце муж­нє ве­ли­ким кош­том оці­ни­ли. В кож­нім­­бо дав­нім ри­цар­ськім на­ро­ді Му­жа до бою зо­ло­тій да­ру­ва­ли сво­бо­ді. І йо­го ри­цар­ські учин­ки офі­ру­ва­ли Бо­гу без­смер­тно­му, за ньо­го дя­ку скла­да­ли. Та­ко­го вож­дя від­най­шло ру­син­ське плем’я, До­ро­гий кар­бун­кул, кош­тов­неє клем’я. Чес­ну кров муж­ньо­го кня­зя Ли­ка зна­ли, Ри­ца­ря не­о­ці­нен­ної пе­ча­лі. Князь Се­мен Ли­ко — вождь ді­яль­ний, Цно­ти, знан­ня і скром­ність —

усе мав муж слав­ний. Як за йо­го при­во­дом за­мок мос­ков­ський Біл­го­род до­бу­ва­ли, Як че­рез штурм і бій міс­то і за­мок здо­був,

там вій­сько діс­та­ло Скар­бу не­ма­ло. По­тім Рильськ і Пу­тивль узяв він На по­див усім, бо той князь був ри­цар справ­ний. Як на Му­рав­ських шля­хах з та­та­ра­ми він зус­трі­чав­ся, На­че во­ди об ске­лі на них на­па­дав усе — Так кня­зя Ли­ка вій­сько та­тар­ське знай­шло, Не ве­ли­кіс­тю, але си­лою йо­го узя­ло. А сам мож­ний князь по­чав у сво­їх пер­шим ста­ва­ти, По­бив­ши та­тар, щас­ли­во по­чав він трі­ум­фу­ва­ти. Ук­ра­їн­ у отак зас­по­ко­їв од на­хід­дя і тим Здо­ров’я лю­дей і міст ук­ра­їн­ських уміц­нив [здо­ров’ям] сво­їм. Та­кую по­ту­гу чес­ний муж у сло­вах і в си­лі Мав, удяч­ний ри­царс­тву й віт­чиз­ні ми­лий. Як із пос­лу­гою сво­єю десь пос­пі­шав, Ве­ли­ку вчи­нив­ши ко­ристь, усіх уті­шав. Він у во­єн­них зма­ган­нях вік свій про­вів, В по­лях ди­ких, бі­ля шля­хів Мо­рав­ських та­та­рів го­нив. Ча­сом од спе­ки й од за­паль­нос­ті, Оп­річ хлі­ба, не мав він і во­ди у дос­тат­нос­ті. В отой спо­сіб свій вік мо­ло­дий він про­жив. І ри­цар­ське вмін­ня від­так нас­лі­див. Сам же щас­ли­во в Олек­сан­дро­ві про­жи­вав, По­тіх сво­їх з ве­ли­кою ра­діс­тю до­сить мав…

39

КА­СІ­ЯН СА­КО­ВИЧ І ЙО­ГО «ВІР­ШІ НА ЖА­ЛІС­НИЙ ПОГ­РЕБ...­ ПЕТ­РА КО­НА­ШЕ­ВИ­ЧА­­СА­ГАЙ­ДАЧ­НО­ГО»

40

Пе­ред на­ми од­на з най­ці­ка­ві­ших дек­ла­ма­цій — жан­ру вір­шо­вих тво­рів XVI–XVI­II ст., який є про­між­ним між по­е­зі­єю у влас­но­му ро­зу­мін­ні цьо­го сло­ва й дра­мою. Не мож­на вва­жа­ти, як твер­дять де­я­кі дос­лід­ни­ки, що дек­ ла­ма­ції пе­ре­ду­ва­ли шкіль­ній дра­мі, бо цей жанр іс­ну­вав і в ча­си фун­кці­о­ну­ ван­ня шкіль­ної дра­ми, хо­ча ча­со­во від неї він і від­да­ле­ні­ший у сво­їй ге­не­зі. Дек­ла­ма­ції бу­ли тек­сто­вим ма­те­рі­я­лом для ре­ци­та­цій­но­го дійс­тва, тоб­то пуб­ліч­но­го ви­ко­нан­ня в цер­квах та шко­лах різ­но­го рів­ня, під час Різдвяних та Ве­ли­код­ніх свят, тих чи ін­ших важ­ли­вих по­дій, при по­хо­ро­нах (як у на­шо­ му ра­зі), при­ві­тан­нях іме­ни­тої осо­би, зус­трі­чах. Як пра­ви­ло, пи­са­лись учи­ те­ля­ми шкіл для уч­нів­сько­го ви­ко­нан­ня, хоч бу­ва­ли ви­пад­ки, ко­ли дек­ла­ ма­цію тво­рив ці­лий клас по­ет­ и­ки, що бу­ло склад­ни­ком уч­бо­во­го про­це­су. Дек­ла­ма­то­рів мог­ло бу­ти від трьох до двад­ця­ти й біль­ше. Най­дав­ні­ша дек­ ла­ма­ція, ві­до­ма нам, — «Прос­фо­ни­ма, при­віт пре­ос­вя­щен­но­му ар­хі­є­пис­ко­ пу кир Ми­ха­ї­лу, мит­ро­по­ли­ту ки­їв­сько­му, га­лиць­ко­му й усі­єї Ро­сії», скла­де­ на у Львів­ській брат­ській шко­лі, ко­ли той був спер­шу пос­вя­че­ний, а то­ді ру­ко­по­ло­же­ний у мит­ро­по­ли­ти (17 січ­ня 1591 р.). Ця дек­ла­ма­ція має ці­ка­ ву фор­му, скла­да­єть­ся із зап­ро­шен­ня пе­ред на­ро­дом у цер­кві від ді­тей та ли­ків. У пер­шо­му ли­ці ре­ци­дує п’ять от­ро­ків, у дру­го­му — ві­сім, у тре­тьо­ му — та­кож п’ять. По­тім іде Мо­лит­ва, звер­нен­ня «До ста­рій­ших», при­віт ар­хі­є­пис­ко­пу у шко­лі, «Мо­лін­ня від ни­щих» (два от­ро­ки) і «До всіх за­га­ лом». Са­ма ре­ци­та­ція від­бу­ва­ла­ся в кіль­кох міс­цях: у цер­кві й у шко­лі. Це зра­зок уро­чис­тої дек­ла­ма­ції. Іс­ну­ва­ли й сум­ні: ля­мен­ти. Тут особ­ли­во ці­ка­ вий «Ля­мент до­му кня­зів Ост­розь­ких» Д. На­ли­вай­ка (1603), ча­сом ля­мент на­би­рає фор­ми не так дек­ла­ма­цій­ної, як пи­сем­но­­лі­те­ра­тур­ної (нап­рик­лад «Ля­мент на смерть Л. Кар­по­ви­ча» М. Смот­риць­ко­го (1620) чи «Ля­мент на смерть І. Ва­си­ло­ви­ча» (1628) Д. Анд­ре­є­ви­ча, хо­ча в ос­тан­ньо­му є еле­мент дек­ла­ма­цій­ний («Трен ни­щих спу­де­їв шко­ли брат­ської Луць­кої»), «Гер­би і тре­ни при тру­ні... С. Ко­со­ва» — вхо­дить у на­ше ви­дан­ня (1658). Із різдвяних дек­ла­ма­цій чи не най­дав­ні­ша «На Різ­дво Хрис­то­ве вір­ші» П. Бе­рин­ди (1616); пев­ною мі­рою дек­ла­ма­ці­єю мож­на наз­ва­ти по­да­ний пе­ред цим «Ві­зе­ ру­нок цнот... Є. Пле­те­нець­ко­го» (1618). У П. Бе­рин­ди ре­ци­дує сім от­ро­ків з пе­ред­мо­вою та епі­ло­гом, у О. Ми­ту­ри твір роз­би­тий на ок­ре­мі вір­ші, прис­вя­че­ні дос­той­нос­тям ос­пі­ву­ва­ної осо­би, що бу­ло зруч­но для ре­ци­тації. Зраз­ком ко­лек­тив­но пи­са­ної, де дек­ла­ма­то­ра­ми вис­ту­па­ють ав­то­ри вір­шів,

при­ві­таль­ної дек­ла­ма­ції є «Ім­но­ло­гія» Пет­ру Мо­ги­ лі, яка по­да­єть­ся у фор­мі «піс­нес­лов’я», тут ко­жен вірш пи­шеть­ся та про­го­ло­шу­єть­ся на за­да­ну біб­лій­ ну те­му. Од­на з най­ви­дат­ні­ших дек­ла­ма­цій «Ев­ха­ рис­ти­рі­он, або вдяч­ність» С. По­чась­ко­го, з прис­вя­ тою П. Мо­ги­лі — про обид­ві де­таль­ні­ше бу­де мо­ва. У С. По­чась­ко­го, як і в К. Са­ко­ви­ча, ко­жен ре­ци­та­ тор під­пи­са­ний під вір­шем. Фор­му дек­ла­ма­ції ви­ко­ рис­то­вує в сво­їй збір­ці «Рок­со­лан­ки, або русь­кі пан­ ни» С. Зи­мо­ро­вич, тут є роз­по­діл на хо­ри (ли­ки) і по­да­єть­ся спів­на пар­тія кож­но­му, але це ли­шень лі­те­ра­тур­ний при­йом, хоч пи­са­ли­ся вір­ші на ве­сіл­ ля і, мож­ли­во, ма­ли на ме­ті й ре­ци­та­цію. У 1648 р. вий­шла ок­ре­мим ви­дан­ням дек­ла­ма­ція сту­ден­тів Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії на честь кня­зів Виш­не­ вець­ких. Зраз­ком ве­ли­код­ньої дек­ла­ма­ції є «Вір­ші на прес­віт­лий день Вос­кре­сін­ня Хрис­то­во­го» А. Скуль­сько­го (1630) та «Вір­ші на ра­діс­ний день Вос­ кре­сін­ня Хрис­та, спа­си­те­ля на­шо­го» Й. Вол­ко­ви­ча (1631), обид­ві вий­шли у Льво­ві — особ­ли­віс­тю тут є те, що дек­ла­ма­ції вхо­дять ком­по­нен­том у дра­ ма­тич­ні тво­ри, а не є са­мос­тій­ни­ми. Ду­же ці­ка­ва дек­ла­ма­ція на Вос­кре­сін­ня Хрис­то­ве у П. По­по­ви­ча­­Гу­чен­сько­го, як з’єд­нан­ня по­е­ти­ки низь­ко­го й ви­со­ко­го ба­ро­ко (кі­нець XVII ст.). У пер­шій час­ти­ні (Про­лог і 12 от­ро­ків) дек­ла­ма­то­ри ре­ци­ду­ють на бо­гос­лов­ські те­ми, а от­ро­ки 13–20 ви­ко­ну­ють жар­тів­ли­ву пар­тію про бо­роть­бу зі смер­тю й опи­су­ють епі­зо­ди зі шкіль­но­го жит­тя в ін­тер­ме­дій­но­му ду­сі. Дек­ла­ма­цію на Страс­ті Хрис­то­ві на­пи­сав Д. Туп­та­ло, скла­да­єть­ся во­на з Про­ло­га і двох час­тин, ре­ци­ду­ють 11 от­ро­ків. Тво­ри­ли­ся дек­ла­ма­ції і в сті­нах Ки­їв­ської ака­де­мії, зок­ре­ма в честь свя­ тої Ка­те­ри­ни, пи­са­но ко­лек­тив­но під ке­рів­ниц­твом про­фе­со­ра І. Яро­ше­ виць­ко­го (поч. XVI­II ст.) — поль­ською мо­вою. Наз­ва її «Ге­ній свя­тої Ка­те­ ри­ни». Від­зна­чи­ти вар­то во­лин­ську «Дек­ла­ма­цію на свя­то Ве­ли­код­ня» з ін­тер­ме­ді­єю до неї (1719), ство­ре­ну в якійсь сіль­ській шко­лі, скла­да­єть­ся з 14 ві­таль­них вір­шів, ви­ко­ну­ва­ли­ся уч­ня­ми різ­но­го ві­ку й учи­те­ля­ми (дя­ка­ ми), в текст встав­ля­ють­ся піс­ні. По­е­ти­ка дек­ла­ма­цій ча­сом ви­ко­рис­то­ву­ва­ ла­ся при на­пи­сан­ні драм, але не як встав­ні час­ти­ни, а струк­тур­но. Та­кою дек­ла­ма­цій­ною дра­мою є «Ми­лість Бо­жа» (1728) здо­гад­но І. Не­ру­но­ви­ча — в ос­но­ву тво­ру пок­ла­де­но не так дію як дек­ла­ма­цій­ні па­са­жі. За­га­лом роз­квіт жан­ру при­па­дає на XVII ст., у XVI­I­I він за­не­па­дає. З ці­ка­ві­ших піз­ніх дек­ла­ма­цій мо­же­мо наз­ва­ти «Dec­la­ma­cio» (1752– 1755) Ма­нуй­ла Ба­зи­ло­ви­ ча.В та­ко­му до­сить ши­ро­ко­му кон­тек­сті жан­ру тре­ба роз­гля­да­ти й «Вір­ші» Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча. На­ро­див­ся пись­мен­ник близь­ко 1578 р. в міс­ті Под­те­ли­чі в Га­ли­чи­ні, в ро­ди­ні пра­вос­лав­но­го свя­ще­ни­ка. Нав­чав­ся в За­мой­ській та Кра­ків­ській ака­де­мі­ях, був до­маш­нім учи­те­лем Ада­ма Ки­се­ля, май­бут­ньо­го ки­їв­сько­го во­є­во­ди і ми­ро­во­го по­се­ред­ни­ка між Річ­чю Пос­по­ли­тою та Бог­да­ном

Титул книги К. Саковича «Вірші на жалосний погреб… Петра Конашевича Сагайдачного».

41

Гетьман П. Конашевич Сагайдачний. Ілюстрація з книги К. Саковича.

Хмель­н иць­к им, слу­ж ив дя­к ом у Пе­ре­миш­лі.В 1620 р. прий­няв чер­нец­тво під іме­нем Ка­сі­я­на (справ­жнє ім’я йо­го Кал­ліст) і став рек­то­ром Ки­їв­сько­ї ­брат­ської шко­ли, де про­був чо­ти­ри ро­ки, тим ча­сом (1620– 1624) й об­ме­жу­єть­ся ді­яль­ність К. Са­ко­ви­ча в Ки­є­ ві.В 1624 р. пе­ре­се­лив­ся до Люб­ли­на, де був про­ по­від­ни­ком при пра­вос­лав­но­му братс­тві.В 1625 р., пе­рей­шов­ши в унію, став нас­то­я­те­лем Ду­бен­ сько­го мо­нас­ти­ря, по­тім вів ман­дрів­не жит­тя. У 1641 р. пе­рей­шов у ри­мо­­ка­то­лиць­ку кон­фе­сію, в якій і по­мер у 1647 р. Ок­рім вір­шів, пи­сав по­ле­ міч­но­­бо­гос­лов­ські тво­ри: «Ста­рий ка­лен­дар, у яко­му яв­на й оче­вид­на по­мил­ка ви­яв­ля­єть­ся» (Віль­но, 1640, поль­ською мо­вою), «Ки­їв­ський схиз­ма­тич­ний со­бор, зіб­ра­ний от­цем Пет­ром Мо­ги­лою і від­прав­ле­ний ро­ку 1640» (ук­ра­їн­ ською мо­вою і пе­рек­ла­де­ний на поль­ську — Вар­ша­ва, 1640, Кра­ків, 1642), «Ді­я­лог або роз­мо­ва Маць­ка із Ді­о­ни­сом, по­пом схиз­ма­тич­ним» (Кра­ків, 1642 — поль­ською мо­вою), «Епа­но­фо­біс, або Пер­спек­ти­ва і по­яс­нен­ня по­ми­лок, єре­сей і за­бо­бо­нів у гре­ко­­русь­кій цер­кві» (Кра­ків, 1642 — поль­ською мо­вою), «Оку­ля­ри ка­лен­да­ре­ві ста­ро­му» (Кра­ків, 1644 — поль­ською мо­вою), «Ос­кард, або Мо­лот на скру­шен­ня ка­мін­ня схиз­ма­тич­но­го, ки­ну­то­го з лав­ри Ки­їв­ської Пе­чер­ської від та­ко­го со­бі Єв­зе­бія Пи­ме­на про­ти Пер­спек­ти­ви» (Кра­ків, 1646 — поль­ською мо­вою). Пи­сав і фі­ло­соф­ські трак­та­ти: «Аріс­то­те­ле­ві проб­ле­ми, або Пи­тан­ ня про при­ро­ду лю­ди­ни з додат­ком пе­ред­мов ве­сіль­них і по­хо­рон­них об­ря­ дів» (Кра­ків, 1620), «Трак­тат про ду­шу» (Кра­ків, 1625). «Вір­ші на жа­ліс­ний пог­реб...» К. Са­ко­ви­ча — твір особ­ли­вий тим, що на ко­за­ків ав­тор ди­вить­ся, як на дер­жа­во­нос­ну елі­ту і під­но­сить, ос­пі­вує, дек­ ла­рує ко­заць­ко­го вож­дя як пра­ви­те­ля на­ції — до­сі так ко­заць­ких про­во­ди­ рів не трак­ту­ва­ли. По­біч з цим по­ет під­крес­лює ри­цар­ськість та шля­хет­ ність Пет­ра Са­гай­дач­но­го. Ви­раз­но зго­ло­шу­єть­ся по­зи­ція ко­заць­ко­го геть­ ма­на: іти до ук­ра­їн­ської дер­жа­ви не шля­хом пов­стан­ня, а че­рез ста­нов­лен­ня на­ції й ви­ріст Ук­ра­їн ­ и в ав­то­ном­не ті­ло Рі­чі Пос­по­ли­тої. Са­ме че­рез те К. Са­ко­вич за­яв­ляє в пе­ред­мо­ві, що вір­ність поль­сько­му ко­ро­лю «справ­ляє нам те як­най­біль­ше, що в світ по­си­лає воль­ність». По­ет і сла­вос­ло­вить са­ме воль­ність: Тож ос­від­чи­ти мо­жуть цю дум­ку на­ро­ди, Бо во­ни до сво­бо­ди ідуть од при­ро­ди, Зо­ло­тою у сві­ті її на­зи­ва­ють, Дос­ту­пи­тись до неї всі пиль­но ба­жа­ють...

42

До воль­нос­ті, віс­тить по­ет: «муж­ньо ри­цар у вій­нах до неї прос­тує, не гріш­ми, але кров’ю сво­бо­ду ку­пує», от­же, не вик­лю­ча­єть­ся і зброй­ний шлях

виз­во­лен­ня, са­ме так і здо­бу­ває її За­по­розь­ке вій­сько. Ка­сі­ян Са­ко­вич ба­чить Ук­ра­ї­ну, як пря­му спад­ко­є­ми­цю Ки­їв­ської Ук­ра­ї­ни­­Ру­сі, вва­жає, що ук­ра­їн­ці по­хо­дять із ко­рін­ня Яфе­та (біб­лій­ний ге­рой, син Ноя, яко­му ні­би­то від­да­но бу­ло пів­ніч­ні й за­хід­ні кра­ї­ни), во­ни на­щад­ки Оле­га Рось­ко­го й Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го. Вка­зує по­ет на те, що За­по­розь­ке вій­сько реп­ре­зен­тує всю на­цію: «У тім вій­ську стрі­ча­ли і кня­зя, і па­на, не од­но­го з них ма­ли про­ від­цю­­геть­ма­на». Са­ме За­по­розь­ким вій­ськом Ук­ра­ї­на за­хи­щає се­бе, бо «де не­ма за­по­рож­ців, та­та­рин гу­ляє», от­же, ко­за­ки — зас­ло­на від тур­ків і та­тар і «твер­да обо­ро­ на». Під­лег­лість Ук­ра­ї­ни Рі­чі Пос­по­ли­тій, дек­ла­рує по­ет, має бу­ти но­мі­наль­на: «Є ко­роль, а крім ньо­го не ма­є­те па­на». Ві­ри ж ко­ро­ле­ві тре­ба дот­ри­му­ва­ти­ся, вод­но­час за­ли­ша­тись у пра­вос­лав’ї — ма­є­мо тут вик­лад по­лі­тич­ної прог­ра­ми са­ме П. Са­гай­дач­но­го. Ка­сі­ян Са­ко­вич пер­ший по­дав жит­тє­пи­са ве­ли­ко­го геть­ма­на і рі­шу­че вис­ту­пив про­ти мі­жу­сіб’я («до­мо­вих війн»), особ­ли­во під­крес­лив дбан­ня геть­ма­на, «щоб на­у­ки цві­ли». Тому упо­діб­нює ук­ра­їн­сько­го героя до грець­ких, бо той дбає «за Віт­чиз­ни во­лю». За­га­лом Са­гай­дач­ний зве­ли­чу­ єть­ся як іде­аль­ний во­ло­дар: він муж­ній, чу­до­во знає ри­цар­ське ді­ло, за­хи­ щає рідний край, цер­кву, ша­нує цер­кви не ли­ше свої, але й у во­ро­гів, він бла­го­чес­ти­вий, не ла­сий на чу­же, од­не сло­во, він в Ук­ра­ї­ні — «доб­рий пан». Од геть­ма­нів, ува­жай, панс­тво все за­ле­жить, Доб­рий пан йо­го зви­ша, а ли­хий бен­те­жить...

У Са­гай­дач­но­му по­е­та при­ваб­лює «ві­ра з муж­ніс­тю твер­да» і що «ві­ ру зав­жди він бо­ро­нив», а та­кож «віт­чиз­ну бо­ро­нив, щоб жи­ла без­печ­но», сво­єю ма­єт­ніс­тю уряд­жав на за­галь­но­на­ці­о­наль­не доб­ро, да­ю­чи гро­ші «на до­гід­ні спра­ви», за­га­лом сі­яв доб­ро. Зреш­тою по­ет вик­ла­дає чес­но­ти, які має геть­ман з’яви­ти: Бо­жу бо­язнь, тве­ре­зість, чуй­ність, ста­теч­ність, чис­ тість у по­мис­лах, має ка­ра­ти ґвал­тів­ни­ків, бу­ти вче­ним у вій­сько­вій на­у­ці, зно­си­ти го­лод і хо­лод, не шу­ка­ти ви­шу­ка­ної їжі, до­гід­но­го ло­жа, доб­рих бу­дин­ків, кош­тов­них на­по­їв, а про­бу­ва­ти на са­мій во­ді, прий­ма­ти нес­тат­ки на вій­ні, у вій­ську чи­ни­ти спра­вед­ли­вість, лю­би­ти доб­ро­го, а зло­го ка­ра­ти не­ща­ди­мо, має бу­ти ро­зум­ний і упо­діб­ню­ва­ти­ся до ле­ва. Твір по­бу­до­ва­но, пев­ною мі­рою, на ре­не­сан­сній по­е­ти­ці: ге­раль­дич­ний вірш на по­чат­ку тво­ру, пе­ред­мо­ва з іс­то­рич­ни­ми вик­лад­ка­ми, ан­тич­ні упо­ діб­нен­ня: зга­ду­єть­ся Се­не­ка, Код­рус, цар атен­ський, Ле­о­ні­дес, Се­ве­рус­­ім­пе­ ра­тор, ма­ке­дон­ський цар Фи­лип, Алек­сандр Ма­ке­дон­ський, та інші; біль­ше то­го, по­ет вва­жає, що йо­му тре­ба зи­чи­ти ро­зу­му в Го­ме­ра та Де­мос­те­на, але: З ни­ми ро­зу­мом се­бе нам не по­рів­ня­ти, Ми в на­у­ці праць та­ких не ба­жа­ли ма­ти, Та хоч ритм у нас прос­тий, му­зу все ж прик­ли­чем, Сла­ву му­жа і йо­го ді­ло воз­ве­ли­чим...

Герб Вій­ська За­порозь­ко­го. Ілюс­тра­ція до «Вір­ шів на жа­лос­­ний пог­реб зац­но­го ри­це­ра Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча Са­гай­дач­но­го, геть­ма­на Вой­ска За­по­розь­ко­го». Де­ре­во­рит. Дру­кар­ня Ки­є­во­ Пе­чер­ської лав­ри.

1622 р.

43

«Вір­ші...» знач­ною мі­рою се­ку­ля­ри­зо­ва­но, але в них уже прос­ту­па­ють ви­раз­ні ри­си ран­ньо­го ба­ро­ко: з’єд­нен­ня ре­не­сан­сної та се­ред­ньо­віч­ної по­е­ ти­ки, на­да­ван­ня знач­ної ува­ги пи­тан­ням ві­ри, під­крес­лен­ня тим­ча­со­вос­ті, на­віть мар­нос­ті жит­тя і сві­ту, на­віть ге­ро­їч­них і цар­ських ді­янь, апо­ло­гі­за­ ція смер­ті аж до на­ту­ра­ліс­тич­них опи­сів мер­твя­ків — особ­ли­во в «Епі­ло­зі смер­тю ура­же­но­го до жи­вих». І хоч го­лов­ним ге­ро­єм Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча є виб­ра­на лю­ди­на — ге­рой із іде­аль­ни­ми ри­са­ми (ре­не­сан­сна по­ет­ и­ка), у ба­га­тьох вір­шах­прит­чах по­ет по­­ба­ро­ко­во­му при­мен­шує жи­тей­ські под­ ви­ги силь­них сві­ту цьо­го, тоб­то виб­ра­них лю­дей, як під­влад­них смер­ті, че­рез що твір на­бу­ває по­­о­соб­ли­во­му щем­ли­во­го, еле­гій­но­го зву­чан­ня, а де­я­кі із притч ство­ре­но з по­е­тич­ною си­лою. До баро­ко­вої по­е­ти­ки тво­ ру мож­на док­лас­ти час­ті згад­ки про Бо­га, Хрис­та, по­руч із ан­тич­ни­ми ге­ро­ я­ми та ца­ря­ми зга­ду­ють­ся ар­хі­є­пис­ко­пи Ва­силь Ве­ли­кий, Ва­ленс, Іван Ял­муж­ник, тоб­то ге­рої хрис­ти­ян­ські. От­же, се­ку­ля­ри­за­цію про­ве­де­но ли­ше час­тко­во, ре­лі­гій­на нас­тро­є­ність при цьо­му не зни­кає, що й бу­ло влас­ти­во для ба­ро­ко. Вве­де­но також у твір по­е­ти­ку ля­мен­тів (вірш п’ят­над­ця­то­го й шіс­тнад­ця­то­го спу­де­їв); на ля­мен­ти, як один із по­ши­ре­них то­діш­ніх по­е­ тич­них жан­рів, вка­зу­єть­ся пря­мо: «По­кинь уже, Дру­жи­но, моя ля­мен­ту­ва­ ти», зак­ла­де­но в дек­ла­ма­ції й по­е­ти­ку па­не­гі­ри­ка, з’єд­на­ну з по­е­ти­кою лямен­ту: та­ке з’єд­нан­ня бу­ло ти­по­ве для то­діш­ньої по­ез­ ії (зга­да­ти б «Epi­ce­ di­on, або вірш жа­лоб­ний» ано­нім­но­го ав­то­ра 1584 р. на смерть кня­зя Ми­хай­ ла Виш­не­вець­ко­го). Ком­по­зи­цій­но «Вір­ші» Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча ук­ла­де­но в про­ду­ма­ну струк­ту­ ру: в пе­ред­мо­ві — за­галь­ні роз­мис­ли й вик­лад ос­нов­них пос­ту­ла­тів тво­ру. Вірш пер­шо­го спу­дея — спо­ві­щен­ня про смерть П. Са­гай­дач­но­го з йо­го ха­рак­те­рис­ти­кою. Вірш дру­го­го спу­дея; смерть заб­ра­ла не прос­ту лю­ди­ну, а ге­роя, рів­но­го ан­тич­ним, від­по­від­но ви­каз йо­го ге­ро­їч­нос­ті. Тре­тій спу­ дей мір­кує про змін­ність сві­ту й ко­рот­кот­ри­ва­лість йо­го вар­тос­тей. Вірш чет­вер­то­го спу­дея — жаль на смерть ге­роя. Це пер­ша час­ти­на ком­по­зи­ції. Дру­га — вір­ші від п’ято­го до два­над­ця­то­го спу­дея, — тут ма­є­мо ні­би вик­ лад­ки се­ред­ньо­віч­ної на­ук ­ и доб­ро­го вми­ран­ня, що зва­ла­ся «Ars mo­ri­en­di», по­да­ної на ан­тич­них і хрис­ти­ян­ських прик­ла­дах. Тре­тя час­ти­на — вір­ші три­над­ця­то­го й чо­тир­над­ця­то­го спу­де­їв: жи­тіє П. Са­гай­дач­но­го, тут ви­ко­ рис­та­но, пев­ною мі­рою, й по­е­ти­ку агі­ог­ра­фіч­но­го опо­ві­дан­ня, хоч ідеть­ся не про свя­то­го, а про ге­роя світ­сько­го — зно­ву ма­є­мо по­е­ти­ку ба­ро­ко, як по­єд­нан­ня се­ред­ньо­віч­ної й ре­не­сан­сної; на­віть зак­люч­ні ряд­ки цьо­го бло­ ку по­діб­ні до за­кін­чень агі­ог­ра­фіч­них опо­ві­дань: Зві­ду­сю­ди тож те­пер (піс­ля смер­ті. — В. Ш.) З тим не­хай ду­ша йо­го в не­бі спо­чи­ває...

бо­го­міл­ля має,

Вірш п’ят­над­ця­то­го спу­дея, як ми ка­за­ли, ля­мен­тний, але сво­є­рід­но: са­мо­го ля­мен­ту жін­ки не по­да­єть­ся, а ли­ше спо­ві­ща­єть­ся про це, вик­ла­да­ єть­ся та­кож спів­чут­тя дру­жи­ні по­мер­ло­го й пов­чан­ня їй:

44

Жий по­бож­но вдо­вою, в чес­нос­ті будь твер­да, За що в Бо­га і в лю­ду візь­меш ми­ло­сер­дя, —

Тут ма­є­мо від­гук ля­мен­ту Бо­го­ро­ди­ці піс­ля смер­ті Ісу­са Хрис­та, так роз­ кіш­но ство­ре­но­го піз­ні­ше, у 1631 р., Й. Вол­ко­ви­чем, але без пря­мих па­ра­ле­ лей. У вір­ші шіс­тнад­ця­то­го спу­дея — го­тич­ний мо­мент: з то­го сві­ту про­ мов­ляє зі сло­ва­ми вті­хи до сво­єї дру­жи­ни сам П. Са­гай­дач­ний, зно­ву ма­є­ мо ви­ко­рис­тан­ня по­е­ти­ки агі­ог­ра­фіч­но­го опо­ві­дан­ня — це кла­сич­ний вірш хрис­ти­ян­сько­го пов­чан­ня про смерть, а вод­но­час про­щан­ня з жи­ви­ ми. Вірш сім­над­ця­тий скла­да­єть­ся з двох час­тин: па­не­гі­рич­ної — геть­ма­ ну і «Вір­ше­пі­та­фія» — на­пис на над­гроб­ку, за­вер­шу­єть­ся ж звіс­ткою, де по­хо­ва­ний ге­рой. Та­ка чет­вер­та час­ти­на тво­ру, яка за­вер­шу­єть­ся вір­шем ві­сім­над­ця­то­го спу­дея — опи­сом чес­нот геть­ма­на — іде­аль­но­го пра­ви­те­ля й вір­шем дев’ят­над­ця­тим — па­не­гі­рич­ним вій­ську За­по­розь­ко­му. І на­реш­ ті п’ята час­ти­на, на за­вер­шен­ня — по­вер­нен­ня до те­ми смер­ті й звер­нен­ня до чи­та­ча. Як ба­чи­мо, струк­ту­ра тво­ру про­ду­ма­на й чіт­ко ор­га­ні­зо­ва­на, кон­та­мі­на­ ція жан­ро­вих струк­тур цьо­му до­по­ма­гає, че­рез що не­да­рем­но «Вір­ші...» К. Са­ко­ви­ча вва­жа­ють од­ні­єю з найви­дат­ні­ших пам’яток ук­ра­їн­ської по­е­зії пер­шої чвер­ті XVII ст. Пи­са­но її книж­ною ук­ра­їн­ською мо­вою.

45

КАСІЯН САКОВИЧ

ВІР­ШІ НА ЖА­ЛІС­НИЙ ПОГ­РЕБ ШЛЯ­ХЕТ­НО­ГО РИ­ЦА­РЯ ПЕТ­РА КО­НА­ШЕ­ВИ­ЧА­­СА­ГАЙ­ДАЧ­НО­ГО, геть­ма­на вій­ська йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті За­по­розь­ко­го, скла­де­ні іно­ком­ Ка­сі­ян ­ ом Са­ко­ви­чем, рек­то­ром шкіл Ки­їв­ських у братс­тві. ­ Мов­ле­ні від йо­го спу­де­їв на пог­ре­бі то­го шля­хет­но­го ри­ца­ря в Ки­є­ві, в не­ді­лю­ про­від­ну ро­ку Бо­жо­го ти­ся­ча шіс­тсот двад­цять дру­го­го, Ки­їв, 1622 ро­ку

НА ГЕРБ­ СИЛЬ­Н О­Г О ВІЙ­С ЬКА ЙО­Г О КО­Р О­Л ІВ­С ЬКОЇ­ МИ­Л ОС­Т І ЗА­П О­Р ОЗЬ­К О­Г О

Як муж­ність за­по­рож­ців ко­ро­лі піз­на­ли, То їм за герб та­ко­го ри­ца­ря приз­на­ли. Віт­чиз­ні він го­то­вий зав­жди пос­лу­жи­ти І за її сво­бо­ду го­ло­ву зло­жи­ти. А тре­ба, то зем­лею він прой­де, во­дою, До всьо­го має вправ­ність і пруд­кий до бою. ПЕ­Р ЕД­М О­В А­ СЛАВ­Н О­С ИЛЬ­Н О­М У ВІЙ­С ЬКУ ЙО­Г О КО­Р О­Л ІВ­С ЬКОЇ МИ­Л ОС­Т І­ ЗА­П О­Р ОЗЬ­К О­М У: ЛАС­К И БО­Ж ОЇ, ДОБ­Р О­Г О ЗДО­Р ОВ’Я­ І ЩАС­Л И­В О­Г О НАД ВО­Р О­Г А­М И ВІТ­Ч ИЗ­Н И ЗВИ­Т ЯЖС­Т ВА­ З НА­Б У­В АН­Н ЯМ БЕЗ­С МЕР­Т НОЇ СЛА­В И — ЗИ­Ч ИТЬ ОД­ У ТРОЙ­Ц І ЄДИ­Н О­Г О БО­Г А АВ­Т ОР

а Пан — тут ко­роль.

46

Вір­ність під­дан­ська Па­ну пос­тій­но справ­ляє Нам оте як­най­біль­ше, що в світ по­си­лає Воль­ність — ось най­важ­ні­ша річ по­між усі­ми, Гід­ність їй ус­ту­пає ре­ча­ми сво­ї­ми. Тож ос­від­чи­ти мо­жуть цю дум­ку на­ро­ди, Бо во­ни до сво­бо­ди ідуть од при­ро­ди. Зо­ло­тою у сві­ті її на­зи­ва­ють, Дос­ту­пи­тись до неї всі пиль­но жа­да­ють. Та не кож­но­му мо­же во­на бу­ти да­на, Тіль­ки нам, що бо­ро­нять віт­чиз­ну і Па­наа. Муж­ньо ри­цар у вій­нах до неї прос­тує, Не гріш­ми, але кров’ю сво­бо­ду ку­пує. За­по­розь­кеє вій­сько ту воль­ність здо­бу­ло,

Бо слу­жи­ло віт­чиз­ні ста­ран­но і чу­ло. І у хро­ні­ках дав­ніх про те на­пи­са­ли, Як во­ни про­ти­вен­ців віт­чиз­ни зби­ва­ли Мо­рем, до­лом, і пі­шо, і кін­но, бу­ва­ло, Хо­ча во­рог при зброї на­хо­див на­ва­лом. Плем’я те із на­сін­ня іде Іа­фе­та, Що бать­ків­сько­го з Си­мом хо­ває сек­ре­та. За Оле­га Рось­кóго мо­нар­хи гу­ля­ли І по мо­рю чов­на­ми. Цар­град штур­му­ва­ли. Їх­ні пред­ки із рось­ким мо­нар­хом хрес­ти­лись — З Во­ло­ди­ми­ром, — стій­ко у ві­рі ли­ши­лись І ту ві­ру нес­хит­но три­ма­ють, ста­теч­но, Бо за неї вми­ра­ти го­то­ві ко­неч­но. У тім вій­ську стрі­ча­ли і кня­зя, і па­на, Не од­но­го з них ма­ли про­від­цю­­геть­ма­на. І Пет­ро Ко­на­ше­вич геть­ма­нив на сла­ву, Йо­го ри­царс­тво зна­ють усю­ди по пра­ву. За­по­розь­кеє вій­сько — на­ле­жить вва­жа­ти — Для віт­чиз­ни пот­ріб­не, по­ра це вже зна­ти. Ук­ра­ї­на тим вій­ськом се­бе за­хи­щає, Де ж не­ма за­по­рож­ців — та­та­рин гу­ляє. Це пос­від­чи­ти мо­жуть міс­та на По­діл­лі, Та­кож Бел­зькі, Під­гір­ські — піз­на­ли на ді­лі. А де кров хрис­ти­ян­ську по­га­нин роз­лив, Тих, кот­рі за­ли­ши­лись, у рабс­тво по­вів. В ко­за­ка хоч ні зброї, ані ши­ша­ка, До­же­не по­га­ни­на, ли­ш дай ло­ша­ка, І хо­ча він здо­ров’ю і шко­ду вчи­няє, Та не­віль­ни­ків зав­ше з бі­ди виз­во­ляє. Отож тії, ко­то­рі хо­тять во­юв­ а­ти, Щоб ко­за­ків чи знес­ти чи тур­ку од­да­ти, Ті, на­пев­не, як вів­ці у сі­ті б упа­ли, Ко­ли б вов­ко­ві стра­жа — ним пес — до­ру­ча­ли. Для віт­чиз­ни ко­зáки — твер­да обо­ро­на, Від та­тар і від тур­ків на­дій­на зас­ло­на. Але я до вас мо­ву свою по­вер­таю, Слав­не ри­царс­тво, всім про та­ке на­га­даю: Щоб у ві­рі свя­тій ви не­руш­но три­ва­ли, Ко­ро­лю пиль­ну вір­ність свою за­хо­ва­ли, Бо за неї вам воль­ність бу­ла Па­ном да­на: Є ко­роль, а крім ньо­го — не ма­є­те па­на. Від уся­ких по­дат­ків, су­дів увіль­ни­лись, І зас­лу­га­ми гід­но усі уміц­ни­лись. а Йдеть­ся про нас­туп­ни-­ За ве­ли­кі клей­но­ди сво­бо­ду три­май­те ка П. Са­гай­дач­но­го Оле І зас­лу­га­ми біль­ше її уміц­няй­те. фі­ра Го­лу­ба. а А ти, слав­ний геть­ма­не, ти, наш Оле­фі­ру , 47 Ке­руй вій­ськом щас­ли­во, хо­ва­юч­ и ві­ру

Вір­но Бо­гу й на­ро­ду, бо то хрис­ти­я­ни, І бо­я­ти­ся бу­дуть те­бе всі по­га­ни. Із тим ри­царс­твом сла­ви со­бі на­бу­вай, І ме­не в доб­рій лас­ці із вій­ськом три­май. Я то­бі оцю книж­ку свою офі­рую І од іме­ні вій­ська усьо­го дру­кую, Бо все те, що на сла­ву геть­ман­ську пи­са­лось Ко­на­ше­ви­чу, вам це та­кож прик­ла­да­лось. Не осо­бою геть­ман, а вій­ськом є слав­ний, Та­кож геть­ма­ном — вій­сько і до­каз то яв­ний. Що є геть­ман без вій­ська чи вій­сько без ньо­го? Ні, не ва­жать ні­чо­го од­не без од­но­го. Річ кін­ча­юч­ и, Бо­гу я вас до­ру­чаю І зви­тяжс­тва у щас­ті на­зав­ше ба­жаю. Ва­шим ми­лос­тям, мо­їм вель­ми лас­ка­вим па­нам і доб­ро­ді­ям, усьо­му ри­царс­тву йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті За­по­розь­ко­му, низь­кий і зич­ли­вий слу­га та мо­ліль­ник, мно­гог­ріш­ний інок Ка­сі­ян Са­ко­вич, рек­тор шкіл Ки­їв­ських.

ПЕР­Ш ИЙ СПУ­Д ЕЙ

а Лик — хор, зіб­ран­ня.

48

Є для чо­го гой­нії сльо­зи ви­ли­ва­ти, Сер­цем, сло­вом, ша­та­ми жаль свій ви­яв­ля­ти. Смерть йо­го гір­кез­ная зав­ча­су пор­ва­ла, Ри­ца­ря сла­вет­но­го, з кот­ро­го пох­ва­ла Рі­чі Пос­по­ли­тій всій, ко­ро­лю бу­ла В ба­га­тьох кра­ях йо­го сла­ва проц­ві­ла. Отож вій­сько слав­неє гід­не є геть­ма­на, Що по­ліг, бо­ро­ня­чи честь сво­йо­го Па­на. Зав­жди силь­ним во­їнс­твом муд­ро ке­ру­вав, А доб­ро ко­ха­юч­ и, зло усе ка­рав. Тим і сла­ви ви­тязь­тву час­то до­ся­гав, Що слух­ня­не во­їнс­тво у по­ко­рі мав. Пиль­но до­ма­гав­ся він: не на хрис­ти­я­ни Йти вій­ною гріз­ною — тіль­ки на по­га­ни. Їх во­дою, су­шею слав­но во­ю­вав, Хрис­ти­ян по­ло­не­них з рабс­тва ви­ри­вав. Ко­жен про геть­ма­на тож так ска­за­ти мо­же: Був геть­ман це пра­вед­ний — дай по­кій му, Бо­же! Мав­­бо за ве­ли­кую влас­ну на­го­ро­ду, Як, з не­во­лі вир­вав­ши, дасть ко­мусь сво­бо­ду. Таж вій­на з од­них при­чин мо­же в сві­ті бу­ти: Щоб свої і люд­ськії крив­ди від­вер­ну­ти. Будь, шля­хет­ний геть­ма­не, слав­ний на­вік­­ві­ки, Хай Хрис­тос в не­бес­нії візь­ме те­бе ли­киа. Сте­фан По­чась­кий

ДРУ­Г ИЙ

Ка­же доб­ре Се­не­ка: лю­бов чо­ло­ві­ку В сер­ці зав­жди па­лає про­довж йо­го ві­ку. Із то­ва­ри­шем ра­зом уті­ху він чує, При нез­го­дах жи­тей­ських вза­єм­но су­мує, Як по рід­них і ми­лих вра­жа ду­шу ту­га, Ко­ли бра­та ут­ра­тиш чи доб­ро­го дру­га. Так бі­да сьо­го­час­на жа­лем на­по­ї­ла — Смерть та­ко­го ге­роя від нас од­да­ли­ла! Че­рез муж­ність у сві­ті прос­ла­вивсь на­віч­но, У та­тар­ськім, і турк­ськім краю, і пів­ніч­нім. Бив не­щад­но він си­лу та­тар­ську ве­ли­ку, На до­ро­гах за­го­ни ра­зив­ши без лі­ку. Не­ви­мір­ну по­ту­гу піз­нав тур­чин силь­ний У бою то­го­річ­нім — був во­їн це діль­ний. То­ва­рис­тва лиш тро­хи безс­траш­но­го — пол­ку Не од­но­му впи­ра­лись по­ган­сько­му вов­ку, За віт­чиз­ну по­туж­но се­бе вис­тав­ля­ли І про влас­не здо­ров’я ніт­ро­хи не дба­ли. Сам во­лів, на­че Код­рус, той цар у Ате­нах По­ляг­ти, щоб віт­чиз­на ли­ши­лась спа­сен­на. За віт­чиз­ну­­бо кра­ще і го­ло­ву склас­ти, Ніж під­да­тись га­неб­но, нав­ко­ліш­ки впас­ти. Тож ко­ли хто не хо­че за край уми­ра­ти, Той з віт­чиз­ною зго­дом пі­де по­ги­ба­ти. Був це во­їн шля­хет­ний, во­лів ра­ну взя­ти, Хрис­ти­ян по­га­ни­ну ні­за­що не да­ти. Від та­кої при­чи­ни і смерть на­по­сі­лась, Але сла­ва про муж­ність йо­го за­ли­ши­лась, Як у то­го спар­тан­ця, у Ле­о­ні­де­са, Кот­рий муж­ньо пос­тав був на си­лу Ксер­ксе­са: Він шіс­тсот із со­бою во­яц­тва пос­та­вив, Хоч за­ги­нув, а Ксер­ксо­вих во­їв знес­ла­вив. Во­ро­гів аж сто ти­сяч то­ді во­ю­ва­ло, Від шес­ти со­тень двад­цять їх ти­сяч упа­ло. Хоч шіс­тсот їх на пла­ці на­ві­ки ли­ши­лись, Та в по­лон ні од­но­го при тім не схо­пи­ли, Їх­ній муж­нос­ті до­ти су­ди­ло­ся жи­ти, До­ки Ніл бу­де хви­лі ши­ро­кі ко­ти­ти. Сла­ву віч­ну для се­бе отак на­бу­ває Ри­цар, кот­рий смі­ли­во свій край за­хи­щає.

Пет­ро Со­зо­но­вич Ба­ли­ка

49

ТРЕ­Т ІЙ

На­щó в пе­ча­лі то­не, жи­ву­чú, чо­ло­вік, Що так ко­рот­кий має в сві­ті цьо­му вік? Ба­гатс­тво, муж­ність, сла­ва, си­ла — все ми­нає, Три­ва­ло­го ні­чо­го не бу­ло й не­має. У ри­ца­рі це мож­на на­шо­му узд­рі­ти, — Що так, а не інак­ше, тво­рить­ся у сві­ті. Чи мав здо­ров’я ма­ло, си­ли а чи гро­шей, Не був пос­тав­но ду­жий, вла­дою хо­ро­ший, Чи док­то­рів заб­рак­ло на йо­го хво­ро­бу? На смерть не­має лі­ків — все од­хо­дить Бо­гу! Мов тінь і цвіт, сон, тра­ви всі зів’януть ма­ють, Як на­ро­ди­лись го­лі, го­лі уми­ра­ють. Пог­лянь: уся­ка по­хіть, на­че дим, зни­кає, Хто ж во­лю тво­рить Бо­жу — віч­но прот­ри­ває. Із ви­пад­ку чу­жо­го прик­лад тре­ба бра­ти, Уся­ке ли­хо­чин­ня пиль­но оми­на­ти. Ні­чо­го­­бо ли­хо­го не іде до не­ба, Тож очи­щай­те ду­шу так, як є пот­ре­ба! Іван Са­ко­вич

ЧЕТ­В ЕР­Т ИЙ

Ідеш од нас, геть­ма­не ми­лий, Кот­рий ко­ро­ні був зич­ли­вий. Ти у кро­ві, бо впав у по­лі, Жит­тя скін­чив по Бо­жій во­лі, Віт­чиз­ну смі­ло бо­ро­нив­ши, Своє здо­ров’я не ща­див­ши. Ві­кам по­том­ним сла­ва віч­на Од дій тво­їх прий­де ве­лич­на, Її ти на­бу­вав зви­тяжс­твом, Із за­по­розь­ким брав ри­ца´рс­твом, Вож­дем кот­ро­го був від­важ­ним, А во­ро­гам віт­чиз­ни страш­ним. Дій­шов кін­ця зем­но­го бою, У віч­нім од­по­чинь по­кою. По тих зем­них тру­дах і пра­цях Уже спо­чинь в яс­них па­ла­цах, Що їх пос­тій­но ти жа­дав І доб­рим ді­лом на­бу­вав.

Те­о­фі­лакт Іва­нó­вич, Бур­мис­тро­вич К[иїв­ський] [...]

50

ТРИ­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

Хто хо­тів би най­пов­ніш ді­ло опи­са­ти Ко­на­ше­ви­ча Пет­ра й сві­то­ві по­да­ти, В грець­ко­го по­е­та той му­сів би Го­ме­ра Зи­чить ро­зу­му або ще у Де­мос­те­на. Муж­ніх во­їн­ ів во­ни под­ви­ги з’яви­ти Зна­ли як, ті ж у ві­ках за­ли­ши­лись жи­ти. З ни­ми ро­зу­мом се­бе нам не по­рів­ня­ти, Ми в на­у­ці праць та­ких не ба­жа­ли ма­ти. Та хоч ритм у нас прос­тий, му­зу все ж прик­ли­чем, Сла­ву му­жа і йо­го ді­ло воз­ве­ли­чим. Про на­род­жен­ня Пет­ра вар­то роз­ка­за­ти, Як до­ро­гу до на­ук став він прок­ла­да­ти. У Пе­ре­мишль­ських кра­ях ви­ріс, у Під­гір’ї, В цер­кви схід­ної йо­го ви­хо­ва­ли ві­рі. Він пі­шов до Ост­ро­га для на­ук пош­ти­вих, Що там квіт­ли, як ні­де, за бла­го­чес­ти­вих Тих кня­зів, ко­то­рі там муд­рість по­ко­ха­ли І май­но, і кошт на ті шко­ли від­да­ва­ли. Що­би юні до на­ук схиль­нос­ті наб­ра­ли І для рід­ної зем­лі ко­рис­ні ста­ва­ли. Хай фун­да­ція б ота, Бо­же, в нас не зник­ла, Сла­ву на­шу під­ня­ла б, як чи­ни­ти звик­ла! Ко­на­ше­вич в Ост­ро­зі до­сить літ по­жив­ши І на­у­ки у пись­мі в на­шо­му за­жив­ши, Здіб­ність у ду­ші від­крив силь­ну до зви­тяжс­тва, В За­по­розь­ке він пі­шов слав­неє ри­цáрс­тво. І отам не­ма­ло теж по­між них жи­ву­чи, Ді­ла ри­цар­сько­го скрізь пиль­но сте­ре­жу­чи, До­сяг­нув, що вій­сько те в геть­ма­ни об­ра­ло, Муж­ньо з ним во­но та­тар, тур­ків роз­би­ва­ло. Він за геть­манс­тва сво­го взяв був міс­то Ка­фу — Ці­сар турк­ський там заз­нав не­ма­ло­го стра­ху! Чо­тир­над­цять ти­сяч він во­ро­га роз­бив, Од­ні ка­тор­гиа па­лив, ін­шії то­пив. Із не­во­лі хрис­ти­ян без­ліч увіль­няв, За що з во­їнс­твом йо­го Бог бла­гос­лов­ляв. За най­біль­шую со­бі має на­го­ро­ду Слав­ний ри­цар, як ко­ли вир­ве на сво­бо­ду Зем­ля­ків сво­їх — грі­хи вчин­ком по­ку­тує, А ум­ре, на­пев­не, він — в не­бо по­ман­друє. Діз­на­вав не­од­нок­рат тур­чин пре­по­га­ний Йо­го муж­ність і пруд­кий у бою та­та­рин, Зна Мул­тян­ськая зем­ля, ві­дає во­ло­шин, Їх­бо геть­ман той не раз ли­цар­сько по­ло­шив.

а Ка­тор­ги — ту­рець­кі греб­ні га­ле­ри.

51

а Пів­ніч­ний край — Мос­ко­вія.

б За­мор­ський Я. — поль-­

ський ко­рон­ний геть­ман.

І інф­лян­дчик скуш­ту­вав йо­го вій­ська си­ли, Як їх ри­ца­рі оті мов тра­ву, ко­си­ли. І пів­ніч­ний бу­де крайа та­кож пам’ята­ти Дов­го ри­царс­тво йо­го, бо їм дав­ся зна­ти! Там зви­тяжс­тво не­ма­ле він з’яв­ляв іду­чи, Го­ро­ди й міс­та у них міц­нії псу­ю­чи. Мав­ши сприт­ність, за­що­раз він у те втрап­ляв, Що і во­ро­га зби­вав, шко­ду оми­нав. А як міс­то у вій­ні хрис­ти­ян­ське брав, Не­по­ру­ше­но цер­кви за­ли­шать ка­зав. Глянь­те, той геть­ман який був бла­го­чес­ти­вий, У зви­тяжс­тві пам’ятав про свій стан уч­ти­вий. Що чу­же, ні­ко­ли він то­го не ха­пав, Із За­мой­сько­гоб у цім прик­лад зав­жди брав. Той геть­ман був во­я­кам та­кож за­ка­зав, Щоб мул­тян­ськії цер­кви жо­ден не чі­пав. Ні, За­мой­ських у жит­ті час­то не зус­трі­ти, Щоб і вій­ськом і пе­ром доб­ре міг ря­ди­ти. Як умер, піз­на­ли ми ви­пад­ки по­га­ні: Вій­ни до­мо­ві або із чу­жин­цем бра­ні. Від геть­ма­нів, ува­жай, панс­тво все за­ле­жить, Доб­рий пан йо­го зви­ша, а ли­хий — бен­те­жить. Та до геть­ма­на сво­го мо­ву по­вер­таю, Ко­на­ше­ви­ча Пет­ра, в ньо­му від­зна­чаю Ві­ру з муж­ніс­тю твер­ду, у якій ста­теч­но Він про­жив, її сте­ріг дба­ло і сер­деч­но. Зав­ше па­на ко­ро­ля з вій­ськом він про­сив, Щоб свя­тую ві­ру той нам ого­ро­див, Обі­ця­ю­чи йо­му охіт­ніш слу­жи­ти, Як ре­лі­гію ко­роль зво­лить ог­ра­ди­ти. Це зза то­го по­ча­лась до­мо­ва вій­на, У дер­жа­ві ко­ро­ля мно­жить­ся во­на. Як за ві­ру уми­рать йде хрис­ти­я­нин, То не дас­ться при­вес­ти до ли­хих но­вин. Єв­ти­хій Са­муй­ло­вич

ЧО­Т ИР­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

52

А як прось­бу ту ко­роль і се­нат одк­ла­ли, Пат­рі­яр­ха ото­ді са­ме зус­трі­ча­ли, Із зем­лі свя­тої був, із Єру­са­ли­ма, Де з’яви­ла­ся у світ пра­вос­лав­на ві­ра. Пат­рі­яр­ха наш геть­ман з вій­ськом при­ві­тав­ши В Ки­є­ві, пок­лон йо­му до­зем­ний пок­лав­ши, З пра­вос­лав­ни­ми по­чав ра­ду учи­ня­ти,

Що­би пас­ти­рів мог­ли пра­вос­лав­них ма­ти В сво­їй цер­кві на­за­мість тих вла­дик­­ун­ і­тів, Кот­рих має наш на­род всіх за єзу­ї­тів. Бо із ни­ми уні­ят за­ра­зом муд­рує, Як під па­пу під­вес­ти нас усіх, мір­кує. Тож об­ра­ли од­но­душ із лю­дей ду­хов­них Му­жів чес­них, у пись­мі вправ­них і ша­нов­них. Пат­рі­яр­хо­ві то­ді їх пре­зен­ту­ва­ли І щоб виб­ра­них вла­дик пос­вя­тить жа­да­ли. Із ек­зар­хом пат­рі­ярх їх то­ді по­ба­чив, Це жа­дан­ня вдо­воль­нив пос­вя­тив, одз­на­чив. Йов Бо­рець­кий ос­вя­тивсь на мит­ро­по­лíю, А вла­ди­ки — ко­жен взяв там єпис­ко­пію. Так отп­ра­вив­ши усе, щоб не ма­ли ли­ха, Най­свя­тій­ший пат­рі­ярх в Гре­цію по­ї­хав. В охо­ро­ні на­ших військ слав­них За­по­розь­ких Ли­цар той йо­го про­вів до гра­ниць во­лось­ких. Доз­віл дав йо­му ко­роль це чи­ни­ти ді­ло, Вій­сько За­по­розь­кеє та­кож по­ве­лі­ло. О, як пла­ка­ли, ко­ли вій­сько по­вер­та­ло І ко­ли з свя­тим от­цем роз­лу­ча­тись ма­ло. Від на­бож­но­го жа­лю сер­це їх­нє млі­ло, Бо в до­ро­зі ро­зій­тись зов­сім не хо­ті­ло. Пос­лу­гу то­ді та­ку гід­но учи­нив­ши І бла­гос­ло­вен­ня так вій­ську зас­лу­жив­ши, Вже до рід­них ві­дій­шли, влас­них ша­ла­шів, Та спо­чи­ти не змог­ли — тур­чин їх нас­пів. З вій­ськом ру­шив не­ма­лим він на зем­лю на­шу, Вже приз­на­чи­ли сво­го до міст на­ших ба­шу. В За­по­розь­ко­му ко­ші той хо­тів пос­ні­да­ти, А в обо­зі у ля­хів мис­лив по­об­ і­да­ти. Але Бог на нього дав си­лу на зви­тяжс­тво, Вій­сько на­ше на­дих­нув на ли­хе по­ганс­тво. Хоч бу­ло їх ушість­крат, пруд­ко уті­ка­ли Пе­ред на­ши­ми во­ни — силь­но при­ти­ра­ли, І сні­да­нок, і обід ра­зом по­да­ю­чи, А ве­че­ря­ти на честь до Плю­то­на шлю­чи! Те не ко­жен за­хо­тів, не ба­жав че­ка­ти, Хоч не ра­дий, а на­зад ки­нувсь одс­ту­па­ти. Так ко­заць­ку по­га­нин зві­дав доб­ре си­лу, Що ли­хі йо­го вус­та по­за­оч блюз­ни­ли. Він свя­ще­ни­ків хо­тів в плу­га зап­ря­га­ти, І ко­ней уже в цер­квах брав­ся роз­став­ля­ти. Але гор­до­му йо­му кри­во обер­ну­лось, Так що ма­ло вій­ська з ним у до­ми вер­ну­лось.

53

Бог у всьо­му гор­дя­кам завж­ди спро­тив­ляє, А по­кір­ли­вих доб­ром щед­ро на­ді­ляє. На­ших до­сить по­ляг­ло вби­тих і у ра­нах, Що від зброї узя­ли нех­рис­тів по­га­них. Всі зі спо­від­дю іш­ли на ве­ли­ку бой­ню — Пла­ту в не­бі за­бе­руть за ге­ройс­тво гой­ну! Хрис­ти­ян­ську муж­ньо кров в бит­ві зас­тав­ля­ли — За віт­чиз­ну сто­я­чи, крів­цю про­ли­ва­ли. І на пла­ці бо­йо­вім геть­ма­на влу­чи­ли, Він до Ки­єв­ а при­був май­же ізом­лі­лий. Вся­кі лі­ки дов­гий час пиль­но за­жи­вав, Лі­ка­рям йо­го ко­роль кош­ти ви­ді­ляв. Хто б здо­ров’я не ба­жав слав­но­му геть­ма­ну, Він віт­чиз­ні пос­лу­жив і сво­є­му па­ну. А як лі­ки не да­ли по­мо­чі ні ма­ло, У хо­ро­бу біль­шу ще ті­ло пот­рап­ля­ло, То про лі­ки для ду­ші він по­чав га­да­ти, Щоб се­бе з мас­тил грі­ха пиль­но очи­ща­ти. Отож пляс­три ота­кі в то­му прик­ла­дав: Гой­ні сльо­зи і жа­лі за грі­хи зли­вав. Кіль­ка тиж­нів так на смерть ті­ло го­ту­вав­ши, Жа­лем, спо­від­дю грі­хи влас­ні поз­ні­мав­ши, Се­мик­рат­но на од­рі мас­ло­пос­вя­щав­ся, До свя­тої та­ї­ни щи­ро при­ча­щав­ся. Всю ма­єт­ність роз­ді­лив: де­що на шпи­та­лі, Цер­квам і мо­нас­ти­рям, шко­лам дав не­ма­ло. Так усе роз­по­ря­див, смерть прий­няв умить, Бі­ля цер­кви Брат­ської в Ки­є­ві ле­жить. Се­бе в Братс­тво оте він з вій­ськом упи­сав І на ньо­го в дар гро­шей до­сить від­ка­зав. Прик­лад геть­ма­на не­хай ри­ца­ря нав­чає, То­го, хто своє жит­тя в сві­ті за­вер­шає: В ві­рі прот­ри­вав свя­тій наш геть­ман ста­теч­но І віт­чиз­ну бо­ро­нив, щоб жи­ла без­печ­но. Він ма­єт­ніс­тю та­кож доб­ре уряд­жав, Не на збит­ки, кос­тки­гру й кар­ти обер­тав. Але, як да­ло­ся чуть, на до­гід­ні спра­ви, Що слу­жи­ти­муть ду­ші, як пом­ре не­ба­вом. Львів­ське братс­тво, хоч від­сіль неб­лизь­ке, по­ба­чив, В міс­ті цер­кву на­ді­лив, братс­тво­ві приз­на­чив Су­му не­ма­лу гро­шей, їм у дар пос­лав, Щоб на­у­ки там цві­ли, пиль­но за­жа­дав. Зві­ду­сю­ди тож те­пер бо­го­міл­ля має, З тим не­хай ду­ша йо­го в не­бі по­чи­ває. Мат­вій Ки­зи­мо­вич

54

П’ЯТ­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

Чес­на Жін­ко, не див­но — се­бе об­ли­ва­єш Ти слізь­ми і од жа­лю уся ум­лі­ва­єш, Бо ут­ра­ти­ла сво­го суп­ряж­ця ти ми­ло­го, Ко­ро­лю й Пос­по­ли­тій всій Рі­чі зич­ли­во­го. Йо­го муж­нос­ті зав­ше той тур­чин, та­та­рин Ост­ра­хав­ся, бо зві­дав міц­ні йо­го вда­ри. У лю­дей че­рез ньо­го і ти бу­ла яс­на, А те­пер твоя свіч­ка яск­ра­ва по­гас­ла. Друг з то­бою на­віч­но уже роз­лу­чив­ся, Бо­гу й вій­ську в опі­ку те­бе до­ру­чив­ши. Жий по­бож­но вдо­вою, в чес­но­ті будь твер­да, За що в Бо­га і в лю­ду візь­меш ми­ло­сер­дя. Бог є си­ро­там бать­ко суд­дя є вдо­вáм, По­ка­ра, ко­ли крив­ду чи­ни­ти­муть вам.

Гри­го­рій Кон­дра­то­вич

ШІС­Т НАД­Ц Я­Т ИЙ

По­кинь уже, дру­жи­но моя, ля­мен­ту­ва­ти, Не тре­ба на­ді мною сліз більш ви­ли­ва­ти, Дай ті­ло моє мер­тве в зем­лі по­хо­ва­ти, Щоб Бо­жо­го там су­ду я міг по­че­ка­ти. Ти ж зна­єш: із нас ко­жен, хто ро­дить­ся в сві­ті, По­мер­ти кон­че му­сить — да­рем­но гор­ді­ти. Я був ко­лись між лю­ду на сві­ті у сла­ві, А за­раз усі­ма я по­ки­ну­тий нá­вік. Ді­ла са­мі ли­ши­лись — іду до Суд­ді я, За ду­шу по­мо­ли­ся, дру­жи­но, во­лію. При­га­ду­ва­ти бу­деш, про се­бе пам’ятай, Що теж умер­ти му­сиш — та­ке не за­бу­вай. З то­бою я до­віч­но уже роз­лу­ча­юсь, Ко­ха­ная дру­жи­но, і з жа­лем про­ща­юсь. В під­зем­ний край я ті­лом іду по­чи­ва­ти, Хі­ба на су­ді змо­жем зій­тись. Ог­ля­да­ти Поч­не­мо, хто що сі­яв — оте і пож­не­мо, А в на­го­ро­ду не­бо чи пек­ло візь­ме­мо. Дай Бо­же нам з со­бою од­но од­не зрі­ти І в не­бі Хрис­та­­Бо­га до­віч­но хва­ли­ти. Про­ща­ю­ся я з ва­ми, сла­вет­не ри­царс­тво, Над кот­рим мав у сві­ті щас­ли­ве на­чальс­тво. Ко­ли ко­го об­ра­зив, про­хаю, прос­ті­те, Об­ра­зи й мої ви­ни в со­бі не но­сі­те, Про­сі­те всі за ме­не у Гос­по­да­­Бо­га, Ме­ні ж хай віль­на бу­де до не­ба до­ро­га. Дмит­ро Крив­ко­вич

55

СІМ­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

На без­смер­тну зас­лу­жив сла­ву, наш геть­ма­не, Ні, во­на у за­бут­ті, пев­не, не пос­та­не! По­ки Дніс­тер із Дніп­ром мно­го­риб­ні пли­нуть, По­ти спра­ви всі твої слав­но бу­дуть ли­нуть. Не впа­деш у гли­би­ну за­бут­тя без­лич­ну, Не за­ги­неш у лі­тах — ма­єш сла­ву віч­ну! Бо, як Гре­ція зви­ша Нес­то­ра­­ге­роя, Ахіл­ле­са, Аяк­сá, а Гек­то­ра — Троя, І атен­ці як ца­ря хва­лять Пе­рік­ле­са, Чес­тять слав­но­го в од­но ще й Те­міс­ток­ле­са, Рим смі­ли­во­го сво­го хва­лить Кур­ці­у­са І щас­ли­во­го в бою сла­вить Пом­пе­у­са, Са­гай­дач­ний на Ру­сі хай діс­та­не сла­ву, В віч­ну пам’ять те ім’я за­не­суть по пра­ву, Щоб во­єн­нії йо­го под­ви­ги всі зна­ли, Щоб на­ро­ди те ім’я зав­жди ша­ну­ва­ли. А щоб зна­ли, що йо­го ті­ло там пок­ри­то, На над­гроб­ко­ві сло­ва ота­кі про­ри­то: «Ко­на­ше­вич тут Пет­ро, геть­ман за­по­розь­кий, Свої кос­ті по­ло­жив», зги­нув­ши ге­рой­ськи За віт­чиз­ни во­лю. Як тур­ки на­ля­га­ли, Кіль­ка пос­трі­лів йо­му нав­прям­ки пос­ла­ли. Ни­ми зра­не­ний геть­ман і жит­тя скін­чив, Ві­рі, Бо­гу й ко­ро­лю, вій­ську до­го­див, І упав — мир бо­ро­нив для віт­чиз­ни свя­то, За що, твор­че, взич йо­му не­ба ві­ку­ва­ти. Бла­го­чес­тя ві­ри він зав­жди був рев­ни­тель, З мо­ло­дос­ті був її вив­че­ний блюс­ти­тель. Ро­ку ти­ся­ча шіс­тсот два­де­сят вто­ро­му В Брат­ськім ліг мо­нас­ти­рі, в Ки­є­ві свя­то­му. Кіль­ка ти­сяч брат­чи­кам він офі­ру­вав, Щоб фун­да­ція на­ук там бу­ла, жа­дав. Лу­каш Бе­рин­да

ВІ­С ІМ­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

56

При тім жа­ліс­нім ак­ті я хо­чу вка­за­ти, Які геть­ман чес­но­ти по­ви­нен з’яв­ля­ти: Бо­жу бо­язнь най­пер­ше хай в сер­ці три­має, Ще й тве­ре­зість і чу­лість, ста­теч­ність пле­кає. Над­то чис­тість, ох, чис­тість по­ви­нен три­ма­ти, А ґвал­тів­ни­ків зав­ше су­во­ро ка­ра­ти. У на­у­ці во­єн­ній хай бу­де уче­ний, Го­лод знес­ти уміє і хо­лод сту­де­ний,

Бо не зав­жди в обо­зі бу­ває во­ли­на, З са­ла­ма­хою доб­ра під час ка­ба­ни­на. Кап­лу­нів там не­має ні тлус­тих ко­ко­ші­ва, Не­ма скла­де­них ло­жів, бу­дин­ків хо­ро­ших. Про на­пої кош­тов­ні там не по­миш­ляй, На во­ді, ко­ли зво­лиш, са­мій про­бу­вай. Тож геть­мáн ці нес­тат­ки по­ви­нен прий­ма­ти, Ко­ли хо­че для сла­ви іти во­ю­ва­ти. То­му вій­ську зви­тяжс­тво не бу­де важ­кеє, Ко­ли звик­не убоз­тво три­ма­ти та­кеє. А хто бі­ло­го хлі­ба і мас­ла вжи­ває, Як то нім­ці, той ско­ро го­лод­ний вми­рає. Це ж бо яв­но в той­річ­ній вій­ні ста­ло зри­мо: На гос­тин­цяб ляг­ло їх то­ді не­ви­ди­мо. Бо і кінь ду­же тлус­тий втом­ля­єть­ся швид­ше, Як жов­ні­ри об­ро­ку да­ють йо­му рід­ше. Ще геть­ман має в вій­ську чи­нить спра­вед­ли­во, Лю­бить доб­ро­го, зло­го ка­рать не­ща­ди­мо. Один грець­кий фі­ло­соф про теє по­вів, Щоб ти муж­ніх геть­ма­нів та­ки ро­зу­мів, Мо­вив: ліп­ше геть­ма­нить хай лев оле­ня­ми, Аніж олень кер­ма­нить по­чав би над льва­ми. Геть­ман­­ду­рень за­ги­не і вій­сько по­гу­бить, Ко­жен з вас те приз­нає, що ав­тор не глу­пить. Уряд геть­ман­ський в той рік з од­но­го зло­жи­лив Не­да­рем­но й но­во­му від­так до­ру­чи­ли: Ви зу­мі­є­те ліп­ше при­чи­ну наз­ва­ти — Ді­ло ва­ше, а я тут во­лію мов­ча­ти. Тії цно­ти як ко­жен геть­ман бу­де ма­ти, Змо­же вій­ськом най­біль­шим то­ді ке­ру­ва­ти.

а Кап­лун — хо­ло­ще­ний пі­вень; ко­ко­ші — ку­ри.

б Гос­ти­нець — шлях.

в Геть­ма­ном

був Я. Бо­родав­ка.

Ге­ор­гій Во­ро­нич

ДЕВ’ЯТ­Н АД­Ц Я­Т ИЙ

Про вій­сько За­по­розь­ке пúсь­ма хто чи­тає, Той муж­ність їм і сла­ву ми­мо­хіть приз­нає, Тут зав­ше­­бо та­кії ри­ца­рі бу­ва­ли, Що во­ро­гів віт­чиз­ни муж­ньо роз­би­ва­ли, Тож ри­царс­тво слав­ні­ше в сві­ті не бу­ває, Як вій­сько За­по­розь­ке, що вра­га жа­хає. Є нас­лі­док, ох Бо­же — не да­вай діз­на­ти: Без них упа­ло вій­ська у бо­ях ба­га­то: При ко­ро­лі в Во­ло­хах, при кня­зях трап­ля­лось, При геть­ма­нах ко­рон­них теж так учи­ня­лось. На пла­ці пре­ба­га­то ри­ца­рів ли­ша­ли —

57

На хрис­ти­ян по­ган­ське сер­це на­ди­ха­ли. У бит­ві то­го­річ­ній хтоз­на­­що б чи­ни­лось, Ко­ли б то За­по­розь­ке во­їнс­тво не би­лось. Во­но ж бо, із ко­рон­ним вій­ськом обіч став­ши, Зма­га­ло муж­ньо ту­рок, в по­міч Бо­га взяв­ши. Тож ві­дай­мо, що зго­да з то­го до­ся­гає; Ха­ти і царс­тва, панс­тва ці­ли­ми ли­шає. Дай Бо­же, отож, зго­ди на­шим хрис­ти­я­нам, Ца­рі хай хрис­ти­ян­ські ги­біль шлють по­га­нам! Кар­по Ми­хай­ло­вич […]

ДО ЧИ­Т АЛЬ­Н И­К А

Чи­таль­ни­ку лас­ка­вий, що вір­ші ці чи­тав, Про­шу, то­го геть­ма­на аби не за­бу­вав. Зва­жай, що до Віт­чиз­ни був зав­ше він зич­ли­вий, На­бож­ну мав до цер­кви й до Бо­га він жар­ли­вість. І ти, Ав­ро­ро, вір­ші лас­ка­во спо­ми­най, А мо’, згрі­шив у чо­мусь, то друж­ньо пок­ри­вай. Ко­ли ж від ньо­го бу­деш по­дяч­но те прий­ма­ти, То­ді те­бе за­хо­че ще біль­ше вша­ну­ва­ти.

58

«ДНІП­РО­ВІ КА­МЕ­НИ» ІВА­НА ДОМ­БРОВ­СЬКО­ГО

Про жит­тя ав­то­ра да­них не збе­рег­ло­ся. Жив у пер­шій по­ло­ви­ні XVII ст., мож­ли­во, на­ле­жав до ки­їв­ської шлях­ти, що пе­рей­шла в ри­мо­­ка­то­ли­цизм. Йо­го ла­ти­но­мов­на по­е­ма (єди­ний твір І. Дом­бров­сько­го, який зна­є­мо) бу­ла ви­да­на близь­ко 1619 р. і не по­ми­ли­мо­ся, наз­вав­ши її од­ним з особ­ли­вих тво­ рів, що їх вит­во­ри­ла на на­шій зем­лі так зва­на ка­то­лиць­ка русь (тер­мін В. Ли­пин­сько­го). Лі­те­ра­ту­ра «ка­то­лиць­кої ру­сі», зок­ре­ма по­е­зія, в Ук­ра­ї­ні має не од­ну блис­ ку­чу пам’ят­ку, особ­ли­во в XVI ст., по­чи­на­ю­чи з Пав­ла Ру­си­на з Крос­на че­рез С. Кле­но­ви­ча та С. Пе­ка­лі­да; за­га­лом цей під­вид на­зи­ва­ють лі­те­ра­ту­ рою «ру­тен­ців», бо майс­три сло­ва, пи­шу­чи зде­біль­шо­го ла­тин­ською мо­вою, не­од­мін­но до­да­ва­ли до сво­го іме­ні прик­лад­ки: ру­син, ру­те­нус, ру­те­нець, рок­со­ла­нин і цим під­крес­лю­ва­ли свою ет­ніч­ну про­пис­ку. Та­ка по­е­зія куль­ ти­ву­ва­ла­ся зде­біль­шо­го в Кра­ко­ві, Льво­ві, Ост­ро­зі (ди­вись: Ук­ра­їн­ська по­е­ зія XVI ст. — К., 1987), але на те­ре­ні Ки­є­ва зна­є­мо по­діб­них тво­рів не­ба­га­то: «Дніп­ро­ві ка­ме­ни» І. Дом­бров­сько­го і «Тра­ге­дія Русь­ка» ано­нім­но­го ав­то­ра, яку мож­на при­пи­са­ти до Ки­їв­сько­го Ате­нею че­рез те, що там при­сут­ні ки­їв­ ські то­по­ні­ми. У XVI ст. у Фас­то­ві ви­да­вав свої тво­ри Йо­сип Ве­ре­щин­ський (ки­їв­ський біс­куп із 1589 р.), один із виз­нач­них уто­піч­них мис­ли­те­лів сво­го ча­су, який ство­рив про­ек­ти ор­га­ні­за­ції дер­жав­но­го жит­тя в Ук­ра­ї­ні, зак­ли­ кав ство­ри­ти на на­ших зем­лях вій­сько­ву за­ло­гу ти­пу маль­тій­сько­го ри­цар­ сько­го ор­де­ну, яка б стри­му­ва­ла ту­рець­кі й та­тар­ські на­па­ди, — зреш­тою, та­кою ж за­ло­гою й ста­ла За­по­розь­ка Січ. Й. Ве­ре­щин­ський мрі­яв від­но­ви­ти зна­чен­ня Ки­є­ва як сто­ли­ці ук­ра­їн­ських зе­мель (зга­да­ти б йо­го «Спо­сіб осад­жен­ня но­во­го Ки­є­ва» (Кра­ків, 1595). От­же, мо­же­мо вва­жа­ти І. Дом­ бров­сько­го про­дов­жу­ва­чем тра­ди­ції лі­те­ра­ту­ри «ка­то­лиць­кої ру­сі» на те­ре­ ні са­мо­го Ки­є­ва, ад­же го­лов­на дум­ка тво­ру — від­род­жен­ня ук­ра­їн­сько­го дер­жа­вот­во­рен­ня, що її спо­ві­ду­вав і Й. Ве­ре­щин­ський. Са­ме то­му ав­тор по­дає прос­то­рий іс­то­рич­ний опис, ре­а­ні­му­ю­чи сла­ ву Ук­ра­ї­ни з ча­су Ки­їв­ської дер­жа­ви (та й ра­ні­ше), яку не мог­ли здо­ла­ти ні Рим, ні Ту­реч­чи­на, най­біль­ше ж спи­ня­ю­чись на іс­то­рії са­ме Ки­є­ва, який ко­лись сла­вив­ся мо­гут­ніс­тю, а по­тім за­не­пав, пе­ре­бу­ва­ю­чи дов­гі ча­си в чу­жо­зем­но­му яр­мі. Ці­ка­во те, що, вик­ла­да­ю­чи іс­то­рію ру­си, мос­хів, пред­ ків су­час­них ро­сі­ян, у неї він не вво­дить (зов­сім так са­мо, як чи­нив це Се­бас­ ті­ян Кле­но­вич у сво­їй епо­халь­ній по­е­мі «Рок­со­ла­нія» — 1584), на­зи­ва­ю­чи їх плем’ям пів­ніч­ним, яке Русь три­ма­ла в по­ко­рі. Для цьо­го по­ет виз­на­чав

59

Л. Тарасевич. Радість Дніпрових вод. 1695.

ста­ро­дав­ні ме­жі Ру­сі: до пов­но­вод­но­го Іст­ ру (Дніс­тра), да­лі до уз­бе­реж­жя (пів­ніч­но­го) Пон­ту Евк­сін­сько­го — Чор­но­го мо­ря; да­лі до Кол­хи­ди, тоб­то до Кав­ка­зу, по хви­лі Гір­кин­сько­ го мо­ря (Кас­пій­ське мо­ре). З пів­но­чі ме­жа — го­ри Рі­фей­ські (Ураль­ські го­ри) і до пер­сів. На за­хо­ді ме­жею був Віс­лок — при­то­ка Віс­ли. Не зай­во від­зна­чи­ти, що в С. Кле­но­ви­ча оме­жен­ня Ру­сі зов­сім інак­ше. Що ж особ­ли­во­го в пог­ля­ді на Русь І. Дом­бров­сько­го? А те, що тут по­да­но ме­жі не ет­ніч­ні, а дер­жав­ні, ра­зом із на­ро­да­ми, які Ки­їв­ською дер­жа­вою бу­ли під­ко­ре­ні; Кле­но­вич же роз­гля­дає Русь як те­ри­то­рію ет­ніч­ну; по­ет ба­ чить пря­мою спад­ко­є­ми­цею Ру­си — Ук­ра­ї­ну, не Мос­ков­щи­ну, хоч час­ти­ну зе­мель Ки­їв­ської дер­ жа­ви за­се­ля­ли й мос­хи. Це різ­нить­ся та­кож і від дум­ки ін­шо­го ки­я­ни­на Т. Со­фо­но­ви­ча, який вва­ жає мос­хів біб­лій­ним пле­ме­нем, від яко­го піш­ли й ук­ра­їн­ці й ро­сі­я­ни. Виз­ нає за Русь І. Дом­бров­ський, як і С. Кле­но­вич, нов­го­род­ців та пско­ви­тян. Русь ще до Кия ве­ла пе­ре­мож­ні вій­ни з ал­ба­на­ми, іве­ра­ми, При­кас­пій­щи­ ною, з пар­фа­ми, мі­да­ми, мі­зій­ця­ми, пе­лаз­га­ми, во­ю­ва­ли на До­ну (Та­на­їс) і в Ме­о­тії (Азов­ське мо­ре), три­ма­ли в за­леж­нос­ті Єв­ро­пу й Азію, фін­лян­дців та скан­ди­на­вів. Отже по­ет вва­жає, що ук­ра­їн­ці збе­рег­ли «цей прес­тол аж по­ни­ні», от­же, наш на­род Ди­ким не мож­на вва­жа­ти, хоч дех­то із мож­них чу­жин­ців Бу­ду­чи на­віть отут, у сто­лич­но­му слав­но­му міс­ті, Ча­сом пап­лю­жив цей люд, —

але, на жаль, «най­сла­вет­ні­ші под­ви­ги пра­ді­дів на­ших схо­ва­ла те­мінь без­ мов­на». Опо­ві­дає він і про зас­ну­ван­ня Ки­є­ва Ки­єм, але сла­ву Кия та­кож за­бу­то: Тож і про Кия вже май­же за­бу­то, а те, що ві­до­мо, Ніч мов­чаз­на пог­ли­нає. Ми пра­ді­дів на­ших за­бу­ли!

60

Отож І. Дом­бров­ський і хо­че по­вер­ну­ти дер­жав­ну пам’ять сво­го на­ро­ду, віс­тить про Ас­коль­да і Ди­ра, Тру­во­ра, Си­не­у­са, Рю­ри­ка, Оле­га, Свя­тос­ла­ва, Во­ло­ди­ми­ра, Свя­то­пол­ка Ока­ян­но­го, Все­во­ло­да, Рос­тис­ла­ва, Мстис­ла­ва, Ярос­ла­ва та ін­ших ки­їв­ських кня­зів аж до ко­ро­ля Да­ни­ла, а то­ді пе­ре­хо­дить до пря­мих на­щад­ків Да­ни­ла Галиць­ко­го — Ост­розь­ких та Зас­лав­ських. По­вер­та­єть­ся до га­лиць­ко­­во­лин­ських кня­зів, віс­тить про кня­зів ли­тов­ських, сла­вить на­щад­ків «тих ри­ца­рів виз­на­них», зок­ре­ма пи­ше про Со­ми­ков­ських, з яких по­хо­дить Бо­гус­лав Ра­до­шев­ський, ки­їв­ський ри­мо­­ка­то­лиць­кий єпис­ коп, на честь яко­го й на­пи­са­но по­ем ­ у, що влас­не й є на­га­ду­ван­ням біс­ку­пу: він ук­ра­їн ­ ець і має слу­жи­ти сво­їй пред­ко­віч­ній Бать­ків­щи­ні, хоч він і ри­мо­­ка­то­ лик. Б. Ра­до­шев­сько­го в цій кни­зі ми ще зус­трі­не­мо в опо­ві­дан­нях про чу­да

Пет­ра Мо­ги­ли, там йо­му прис­вя­че­но кіль­ка сю­же­тів, з яких мо­же­мо по­ба­чи­ти, що біс­куп вів се­бе в Ки­є­ві то­ле­ ран­тно, був із Пет­ром Мо­ги­лою в гар­них сто­сун­ках, не ви­яв­ляв між­кон­фе­сій­ної за­ї­лос­ті, біль­ше то­го, щи­ро ша­ну­вав ки­їв­ські свя­ти­ні. От­же, по­ет, пред­став­ник «ка­то­лиць­кої ру­сі», щи­ро вва­жає, що на­леж­ність до ри­мо­­ка­то­лиць­кої ві­ри — зов­ сім не пе­ре­по­на, щоб слу­жи­ти сво­їй зем­лі, а не по­ля­кам. Б. Ра­до­шев­ський на­зи­ва­єть­ся в за­го­лов­ку аба­том, тоб­то нас­то­я­те­лем цер­кви Свя­то­го Хрес­та на Ли­сій го­рі в Ки­є­ ві. По­ем ­ у знач­ною мі­рою ство­ре­но в ре­не­сан­сній по­ет­ и­ ці. По­чи­на­єть­ся во­на тра­ди­цій­ною пе­ред­мо­вою з чис­ лен­ни­ми ан­тич­ни­ми упо­діб­нен­ня­ми, тут ста­вить­ся го­лов­не зав­дан­ня тво­ру: з’яви­ти сла­ву ру­сів. Хай же сла­ву пів­ніч­ну теж Під­не­суть до зі­рок за рі­шен­ням не­бес.

По то­му йде прос­то­рий іс­то­рич­ний вик­лад: «Дніп­ро­ві ка­ме­ни», який ми за­на­лі­зу­ва­ли ви­ще, піс­ля то­го бе­ре сло­во му­за іс­то­рії Кліо. При цьо­му пер­ шу час­ти­ну напи­са­но гек­за­мет­ром, а дру­гу, мо­но­лог Кліо, сап­фіч­ним вір­ шем. До ре­чі, і в по­е­мі С. Кле­но­ви­ча Кліо на­зи­ва­єть­ся пер­шою із муз, якій на­да­єть­ся сло­во, од­нак на цьо­му спіль­ність ви­чер­пу­єть­ся, бо ко­ли С. Кле­ но­вич ут­вер­джує у Льво­ві ук­ра­їн­ський по­е­тич­ний Пар­нас (про Пар­на­си ска­же­мо прос­то­рі­ше в пе­ред­мо­ві до «Ев­ха­рис­ти­рі­о­ну» С. По­чась­ко­го), то Іван Дом­бров­ський по­діб­но­го зав­дан­ня со­бі не ста­вить, і ко­ли С. Кле­но­вич при­во­дить в Ук­ра­ї­ну (в Рок­со­ла­нію) зіб­ран­ня муз, а се­бе про­го­ло­шує фун­ да­то­ром Рок­со­лан­сько­го Пар­на­су, то І. Дом­бров­ський при­во­дить у Ки­їв та­кож муз Ера­то, По­лі­гі­нію, Ев­тер­пу, Кал­лі­о­пу, Тер­псі­хо­ру, Та­лію, Мель­по­ ме­ну й Ура­нію, але «лиш од­на, як бе­русь до ро­бо­ти, вус­та від­кри­ває», а са­ме Кліо, му­за іс­то­рії; от­же реш­та мов­чить, від­так не про Пар­нас тут іще йдеть­ ся, а тіль­ки про іс­то­рич­ні при­га­ду­ван­ня. Твір се­ку­ля­ри­зо­ва­но, тоб­то в ньо­му про ду­хов­ні й цер­ков­ні спра­ви не го­во­рить­ся, хоч і прис­вя­че­но йо­го біс­ку­пу, і він є в пев­ній мі­рі па­не­гі­ри­ком Б. Ра­до­шев­сько­му, але хоч тут опи­са­но пред­ків та ро­ди­чів єпис­ко­па, про ньо­го са­мо­го жит­тє­пис­них да­них ма­є­мо не гурт (не так як у «Вір­шах» К. Са­ко­ви­ча), ге­рой тут тіль­ки за­галь­но вис­лав­ля­єть­ся. За­га­лом же твір є біль­ше мо­ра­лі­за­цій­ним на­пут­чен­ням де­ди­кан­ту, що фор­маль­но на­га­дує нам на­пут­чен­ня С. Орі­хов­сько­го поль­сько­му ко­ро­ле­ві, тіль­ки по­да­но йо­го в по­е­тич­ній фор­мі. Влас­не, па­не­гі­ри­ком у тво­рі є мо­но­лог Кліо, де го­во­ рить­ся, що Ки­їв сла­вить­ся «пре­су­лом Нан­кер­ським», тоб­то Б. Ра­до­шев­ ським. З бі­ог­ра­фіч­них де­та­лей зга­ду­ють­ся по­мер­лі си­ни єпис­ко­па; йо­го по­ет від­вер­то сла­вить, а свій твір на­зи­ває «сло­вом про­віс­ниць­ким». Вка­зу­ єть­ся, що дід біс­ку­па був із Пан­но­нії (з Угор­щи­ни чи За­кар­пат­тя), бать­ко — во­я­ком і охо­ро­няв «краю кор­дон», муд­рим — «Пал­ла­ди щи­том ті­шивсь

Зображення Київського Атенею з музами-музиками. Гравюра на металі. Кінець XVII ст.

61

обаг­ре­ним», дядь­ки єпис­ко­па: один — три­бун, а дру­гий сіг­ні­фі­кер (хо­рун­ жий). Троє си­нів, оче­вид­но хо­рун­жо­го, та­кож во­я­ки. Ма­ти Б. Ра­до­шев­сько­го ук­ра­їн­ка, її брат та­кож во­як, «пос­ла­нець краю», тоб­то де­пу­тат. Еле­мен­ти ба­ро­ко: гра сло­вом, ком­по­зи­цій­но уск­лад­не­на струк­ту­ра, еле­ мен­ти се­ред­ньо­віч­ної по­е­ти­ки, мо­ти­ви біб­лій­ні, ре­лі­гій­ні тут не прос­ту­па­ ють. Ком­по­зи­ція прос­та, яс­на, на­яв­ні чис­лен­ні ан­тич­ні упо­діб­нен­ня, по­е­ тич­ні роз­мі­ри — кла­сич­ні, вик­лад та­кож яс­ний, і тіль­ки че­рез ан­тич­ні упо­діб­нен­ня уск­лад­ню­єть­ся (це так зва­ний ре­не­сан­сний кла­си­цизм). За­га­лом мож­на вва­жа­ти «Дніп­ро­ві ка­ме­ни» ви­раз­ною пам’ят­кою ук­ра­їн­ ської ре­не­сан­сної по­е­ти­ки, яку до­сить пос­лі­дов­но вит­ри­ма­но, хоч ін­ші пам’ят­ки цьо­го ча­су вже на­си­чу­ють­ся ба­ро­ко, тоб­то яв­ля­ють су­міш (біль­ шу чи мен­шу) ба­ро­ко із ре­не­сан­сом — це од­на з ви­рі­шаль­них рис ук­ра­їн­ ської по­е­зії пер­шої чвер­ті до по­ло­ви­ни XVII ст.

62

ІВАН ДОМБРОВСЬКИЙ

ДНІП­РО­ВІ КА­МЕ­НИ, або­ З на­го­ди щас­ли­во­го сход­жен­ня на Ки­їв­ську єпис­коп­ську ка­тед­ру на­йяс­ні­шо­го і пре­ве­леб­но­го па­на, па­на БО­ГУС­ЛА­ВА РА­ДО­ШОВ­СЬКО­ГО­­БОК­ШІ­ (ро­ду СЕ­МИ­КО­ВИ­ЧІВ), з лас­ки Бо­га й апос­толь­сько­го прес­то­лу, єпис­ко­по­ві Ки­їв­сько­му,­ аба­то­ві Свя­то­го Хрес­та, Ли­сої Го­ри і т. д. і т. д. при­ві­тан­ня

«Пас­ти­рі й ок­лич­ни­ки Єван­ге­лія — гу­би Хрис­то­ві». З «Шес­тид­не­ва» Ва­си­ля Ве­ли­ко­го

ДНІП­Р О­В І КА­М Е­Н И

Кра­єм кві­ту­чим, по­гід­ним хо­ди­ти­меш, пре­су­ле лю­бий. Та не роз­кіш­ні у Ки­єв­ і стрі­неш спо­ру­ди, а вбо­гі, Люд по яких і до­ни­ні фрі­гій­ської дав­ньої Трої Ма­рить ще сна­ми, що так на жит­тя їх су­час­не не схо­же. Дов­гим був шлях твій сю­ди, за­те ни­ні Дніп­ра­­Бо­рис­те­ну Лу­ки зак­віт­ча­ні й ни­ви пре­гой­ні у те­бе під бо­ком. Вес­но прек­рас­на, зи­мі на за­гин ві­тер теп­лий спря­мо­вуй; І від­вер­тай на­ші бі­ди, що йдуть, да­ле­бі, від не­во­лі. Ев­ре стрім­кий, не спи­няй на до­ро­зі при­хід­ця но­во­го, А як по­ві­єш навс­тріч, доб­ро­чин­це, то ла­гід­но дму­хай. Гей, ак­ві­ло­не, і ти, від­то­ді як по­чав сво­їм ді­тям Ві­тер спри­ят­ли­вий сла­ти, з тих пір во­ни пла­ва­ли час­то До уз­бе­реж­жя Кол­хі­ди у по­шу­ках бу­цім­то ру­на, Ві­що­му суд­ну зух­ва­ло жит­тя своє й до­лю вру­чив­ши. Хай же пра­ви­ця твоя суп­ро­тив­ні віт­ри по­за­го­нить До ео­лій­ських пе­чер, що­би їх не ба­ри­ли в до­ро­зі? Бать­ку Гра­ди­ве, у гет­ськім озб­ро­єн­ні гріз­ний, гнів­ли­вий, За­пам’ятай, що до зброї не слід уда­ва­ти­ся, кра­ще Шли до су­мир­но­го лю­ду там­теш­ньо­го з ми­ром пос­лан­ців. Меч при­туп­ляй же і за­пал вга­мо­вуй між ски­тів, у шку­ри Вдяг­не­них: на бо­яз­ких во­ни смі­лі, а ду­жих бо­ять­ся; Лю­бо роз­бо­єм жи­вуть ці не­щи­рі при­хиль­ни­ки ми­ру.

63

а Тоб­то посельці Мос­ко­вії.

64

Тó­му­­то Мар­су ні шал, ні сум’ят­тя те­пер не під­влад­ні, На­па­ди чи­нять і да­лі, — та все у ру­ках Гро­мо­вер­жця! Він­­бо єди­ний у сві­ті лю­дей і по­ми­рить, і здру­жить. Тож ми­лос­ти­во хай ву­хо схи­ля до про­хань пов­сяк­ден­них І на бла­ган­ня чис­лен­ні тур­бо­тою хай від­гук­неть­ся. Мос­хиа, су­сі­ди, хоч вам та­ка зго­да, я знаю, не лю­ба (Ві­ра­­бо слаб­не), та ви не на­суп­люй­те ло­ба у гні­ві. Хай до вів­чар­ні сво­єї цей пас­тир дбай­ли­вий при­бу­де: В дав­ньо­му міс­ті при­ту­лок хай знай­де се­на­тор ве­ли­кий. Пас­ти­рю, знай, у цім краї між вір­них сум’ят­тя ве­ли­ке, Та не ба­ри­ся, але у вста­нов­ле­ні стро­ки до міс­та Входь як ха­зя­їн но­вий.В нім сла­вет­ні ко­лись па­ну­ва­ли Ли­ца­рі, кот­рих бо­я­ли­ся й баг­ря­но­шат­ні ти­ра­ни. Ни­ні з ми­ну­лої ве­ли­чі в міс­ті слі­ди лиш зос­та­лись: Вал неп­рис­туп­ний, ро­ви та мо­ги­ли на кож­но­му кро­ці. Хай же на­бу­де в то­бі охо­рон­ця спус­то­ше­ний Ки­їв, І що­най­швид­ше — як тіль­ки у бра­му пра­дав­ню увій­деш. Глянь, бо­га­тир бо­рис­тен­ський чо­ло над во­дою під­но­сить: Дов­го­во­ло­сий, спо­ви­тий хит­ким оче­ре­том, ло­зою; З ви­ду су­во­рий, по­важ­ний, зе­ле­но­го ко­льо­ру очі; Ду­же він схо­жий на ді­да при доб­рім здо­ров’ї. Вель­ми при­віт­но те­бе, мов не­на­че, ві­тає і ка­же: «Схва­люю на­мі­ри й мо­ву цьо­го доб­ро­чин­ця при­хиль­ні!» Будь же здо­ро­вий в краю на­шім, слав­ний се­на­то­ре, гід­ний Міс­ця цьо­го ви­дат­но­го, яке те­бе так вша­ну­ва­ло! Най здо­ро­вить­ся то­бі на та­кій пре­ви­со­кій по­са­ді. Хай і га­неб­ні для всіх нас нез­го­ди за­вер­шать­ся ми­ром! Дбай не­уп­ ин­но про спо­кій сло­ва­ми свя­ти­ми й ді­ла­ми! Сходь на прес­тол цей ви­со­кий — йо­го, да­ле­бі, ти дос­той­ний! За­хід­ну цер­кву на Схо­ді об­ме­жує він, ні­би ва­лом, — І ві­зан­тій­ських об­ря­дів три­ма­єть­ся рев­но од ві­ку. Міс­то, де ни­ні прес­тол твій, ко­лись пиш­но­тою бу­я­ло, Зго­дом во­но в чу­жо­зем­нім яр­мі за­хи­рі­ло: ще й за­раз Всю­ди слі­ди плюн­дру­вань від во­ро­жих на­бі­гів по­міт­ні. Хра­мів, про­те, збе­рег­ло­ся чи­ма­ло. І вла­да в нім здіб­на. Лю­ди ту­теш­ні йо­го за сто­ли­цю вва­жа­ють нез­мін­но. Міс­то сто­їть на кор­до­ні сар­ма­тів і мос­хів су­во­рих. Муж­ність твоя і дав­ніш бу­ла зна­на між лю­дом пов­сюд­но, Тож хай во­на і сьо­год­ні одер­жить на­леж­не виз­нан­ня — Кін для зма­ган­ня, де мо­жеш се­бе про­я­ви­ти, го­то­вий. Бла­го­го­вій­но прий­май всі ту­теш­ні тур­бо­ти на се­бе — Дос­від пот­ріб­ний­­бо ма­єш і дбай про доб­ро­бут гро­мад­ський. Щи­ро ві­таю те­бе із обов’яз­ком цим, хай во­ві­ки Сла­ва про ньо­го не гас­не і вух Гро­мо­вер­жця ся­гає. Хай по­га­му­ють­ся вів­ці Хрис­то­ві і вти­ше­ний бу­де

Бряз­кіт зло­віс­ної зброї; хай спо­кій со­лод­кий усю­ди Тут за­па­нує, ка­ме­нам спі­ву­чим при­єм­ний і лю­бий. Ти, що заз­нав стіль­ки ли­ха, отут здо­бу­вай со­бі сла­ву. Ну, а те­пер про мою ро­дос­лів­ну, хто є я, пос­лу­хай. Я вла­да­рюю над во­да­ми там, де сар­мат во­йов­ни­чий Меш­кає ни­ні; на сві­ті не­має пруд­кі­шої річ­ки. Мар­но шу­ка­ти та­кої від схо­ду до за­хо­ду сон­ця, Бо не рів­ня ні Ро­дан ме­ні, ані ве­ли­ка Га­рум­на, Ні зло­то­нос­ний в Іс­па­нії Таг, ані ла­гід­на Віс­ла. Мен­ші од ме­не і Ла­ба, і Пад стрім­коп­лин­ний так са­мо. Гре­ки ста­рі ме­не зна­ли і дав­ні ла­тин­ці не мен­ше. Від мо­го іме­ні наз­ва­но край, по яко­му я пли­ну, Ши­ро­ко­во­дий, до Пон­ту і щед­ро до­пов­нюю мо­ре. Мок­ри­ми хви­ля­ми, Ки­є­ве, му­ри твої оми­ваю; Се­ред сте­пів буй­нот­рав­них те­чу, де та­та­рин жор­сто­кий, Звик­лий до су­ти­чок зброй­них, кри­ва­во­без­жаль­них, із лу­ків Стрі­ли смер­тель­ні пус­кає, ко­чу­ю­чи в ди­кій сва­во­лі; Пли­ну, де з хви­ля­ми бо­реть­ся Дас­сов і де ко­за­ка­ми Шар­па­ний час­то Оча­ків, яко­му ці ли­ца­рі слав­ні Прик­ро­щів чи­нять не­ма­ло зав­жди з до­по­мо­гою зброї. Ор­ди та­тар­ські во­ни у бо­ях по­би­ва­ють від­важ­но, І за ні­що ува­жа­ють пог­ро­зи ту­рець­кі зло­віс­ні. Та по­вер­та­юсь до міс­та, ку­ди те­пер гос­тем ідеш ти, Щоб про­по­ві­ду­вать в ньо­му свої свя­то­муд­рі дог­ма­ти. Ма­ло во­но ко­лись си­лу ве­ли­ку, ко­ли ще мо­нар­хи Ки­їв­ські ру­сів усіх під сво­єю кор­ми­гою ма­ли. Мо­ва іде про кня­зів, які Ки­їв зро­би­ли сто­лич­ним Міс­том і цен­тром дер­жа­ви; ко­ли в во­ло­дін­нях Бо­рея Над усі­ма па­ну­вав пле­ме­на­ми Сар­ма­тії й мос­хів — Плем’я пів­ніч­не, до сі­чі охо­че, дер­жав у по­ко­рі. Вла­ду то­ді не­об­ме­же­ну ру­си да­ле­ко на пів­день З ча­сом по­ши­ри­ли: до те­чії пов­но­вод­но­го Іст­ру; До уз­бе­реж­жя пів­ніч­но­го Пон­ту Евк­сін­сько­го й по­тім Да­лі — до ур­вищ кол­хід­ських, по хви­лі Гір­кин­сько­го мо­ря. З пів­но­чі — го­ри Рі­фей­ські, мов щит, їх­ній край прик­ри­ва­ли. Схід­ний кор­дон, з бо­ку Ски­тії, звавсь на Ру­сі ра­ге­лід­ським. Там, де Ти­тан опус­ка­єть­ся в хви­лі, ме­жею був Віс­лок. Ось як ве­ли­кою доб­лес­тю ру­си то­ді від­зна­ча­лись. Й ни­ні від­важ­ні во­ни, але силь­ної вла­ди не ма­ють. (Хай би то­ді Міт­рі­дат, пол­ко­во­дець сла­вет­ний, що з вій­ськом Вель­ми усіх нас­тра­хав, аж до рим­лян, в бою не­по­хит­них; Хай би то­ді він у сі­чі на­ва­жив­ся ру­сів здо­ла­ти!..) Русь Нов­го­род­ська три­ма­ла під вла­дою ди­ких фін­лян­дів. А пско­ви­чам да­ни­ну Скан­ді­на­вія на­віть пла­ти­ла. Шар­па­ли ру­си ал­ба­нів, іве­рів, Гір­кан­ське над­мор’я,

65

66

Пар­фів і мі­дів драж­ни­ли вій­ною жор­сто­кою Мар­са, Ча­сом на честь пе­ре­мо­ги справ­ля­ли трі­ум­фи. Як не зга­да­ти ще да­ків, мі­зій­ців і дав­ніх пе­лаз­гів, Вій­ни жор­сто­кі з яки­ми то­чи­ли­ся май­же пос­тій­но. Де Та­на­їс зус­трі­ча Ме­от ­ і­ди со­ло­ної хви­лі, Плем’я Ру­си і Єв­ро­пу, і Азію вку­пі три­ма­ло. У дав­ни­ну ша­ну­ва­ли ми служ­бу жер­ців і чис­лен­ні Под­ви­ги ли­ца­рів — нам про це свід­чать лі­то­пи­си на­ші. Хай же піз­на­ють на­щад­ки зви­тя­гу і муж­ність тих пред­ків. Знай­те всі й ін­ші: на­род, що збе­ріг цей прес­тол аж по­ни­ні, Ди­ким не мож­на вва­жа­ти, хоч дех­то із мож­них чу­жин­ців, Бу­ду­чи на­віть отут, у сто­лич­но­му слав­но­му міс­ті, Ча­сом пап­лю­жив цей люд. Та усе роз­по­вім по по­ряд­ку. Кий зас­ну­вав оце міс­то. Він му­ром ви­со­ким прос­то­ре Об­ра­не міс­це об­вів, ще і вал дов­же­лез­ний нав­ко­ло Праг­нув на­си­па­ти, щоб не спро­міг­ся здо­ла­ти ці сті­ни Жо­ден та­ран або ін­ша роз­би­ти во­єн­на ма­ши­на,— От яким спо­со­бом він і се­бе за­хис­тив, і на­щад­ків. Та най­сла­вет­ні­ші под­ви­ги пра­ді­дів на­ших схо­ва­ла Те­мінь без­мов­на; і в чор­но­му мо­ро­ці без­віс­ти зник­ла Пред­ків умі­лість, бо що на па­пір не пок­ла­де­но — ги­не. Тож і про Кия вже май­же за­бу­то, а те, що ві­до­мо, Ніч мов­чаз­на пог­ли­нає. Ми пра­ді­дів влас­них за­бу­ли!.. Спли­ну­ло ча­су від­то­ді чи­ма­ло. Над ру­са­ми вла­ду Спер­шу Ас­кольд за­хо­пив, по­тім Дир, нев­га­мов­ний во­йов­ник. Шар­па­ли зброй­но во­ни хрис­ти­ян і пе­лаз­гів бо­ро­ли. Раз во­ни фло­том ве­ли­ким зас­ні­же­ний Понт бу­ли вкри­ли; Вже й до ме­ти наб­ли­жа­лись, як бу­ря зне­наць­ка зня­ла­ся І по прос­то­ро­му мо­рю усі ко­раб­лі роз­ме­та­ла. Тра­пи­лось це, пев­но, з Бо­жої во­лі, що гре­кам спри­я­ла. В ру­сів пів­ніч­них тим ча­сом три бра­ти всю вла­ду заб­ра­ли Ро­ду ва­рязь­ко­го: Тру­вор, Си­не­ус та Рю­рик хо­роб­рий. Ро­вом з во­дою зміц­ни­ли му­жі ті ук­ріп­лен­ня міс­та Й там па­ну­ва­ли, хоч до­ти ці зем­лі вва­жа­ли­ся віль­ні. Пра­ви­ти пер­шим Си­не­ус по­чав, а умер — кер­мо вла­ди Тру­вор узяв, та й цьо­го ско­ро бра­то­ва до­ля спіт­ка­ла. Рю­рик нез­лам­ний ос­тан­ній у цих кня­зю­вав во­ло­дін­нях Й лю­дом там­теш­нім у зго­ді з за­ко­на­ми Пів­но­чі пра­вив. Та не­за­ба­ром і він му­сив пи­ти вже Ле­ти­ну во­ду — Щой­но звіль­ни­ти ус­тиг для нас­туп­ни­ка Іго­ря кріс­ло. Цей же, ос­тан­ній, убив, за на­мо­вою кня­зя Оле­га, Ди­ра й Ас­коль­да і в Ки­єв­ і сів на ви­со­кім прес­то­лі. Так уся ру­сів дер­жа­ва ко­ри­ти­ся Іго­рю ста­ла. І не бу­ло то­ді краю, який би йо­му не на­ле­жав, Будь то пів­ден­ні прос­то­ри кра­ї­ни чи Пів­ніч да­ле­ка.

Си­лою гор­дий сва­во­лив той князь по чу­жин­ських кра­ї­нах: Вій­сько на без­ліч чов­нів по­са­див­ши, до це­са­ря в гос­ті У Ар­го­лі­ду хо­див і роз­бив там у су­тич­ці гре­ків. Вдо­ма ж за те, що від­дав во­єв­ о­ді жор­сто­ко­му Пів­ніч І де­рев­лян пе­рес­лі­ду­вав, мсти­вим уби­тий ме­чем був. Вла­да ді­дів­ська по ньо­му діс­та­лась у спа­док дру­жи­ні (Щой­но з якою він шлю­бом з’єд­нав­ся) і си­ну­­ди­ти­ні. а Тоб­то на­щад­ка по­лян. Так­­от на­щад­ка Це­ре­риа, який там по­вів­ся зух­ва­ло, Мсти­ві ва­са­ли у злос­ті га­неб­ною смер­тю ска­ра­ли. Гу­бить не­рід­ко ца­рів мож­нов­лад­них над­мір­на жор­сто­кість, Й ги­нуть заз­най­ці од тих, ко­го щой­но впо­ко­ри­ли стра­хом! Оль­га­вдо­ви­ця нев­дов­зі за смерть чо­ло­ві­ка пом­сти­лась: Мар­со­ву лють за­та­їв­ши, до хит­ро­щів тут же вда­ла­ся І нас­мі­ял­ ась жор­сто­ко над їх­нім трі­ум­фом зух­ва­лим. До­ки­­бо ті неш­ля­хет­ні древ­ля­ни вті­ша­ли­ся муж­нім Вчин­ком і зго­ди на шлюб з їх­нім кня­зем у Оль­ги про­си­ли, Мсти­ла їм: пер­ших пос­лів за зух­вальс­тво у зем­лю за­ри­ла; Дру­гих, що зго­дом прий­шли, зап­ро­си­ла по­ми­тись до лаз­ні Й там усіх ра­зом спа­ли­ла. А да­лі, на шлюб ні­би згод­на, При­че­пу­рив­шись, са­ма із дру­жи­ною йде до них в гос­ті І в де­рев­лян­ській зем­лі най­знат­ні­ших до та­бо­ру кли­че, Ма­ю­чи на­мір уби­ти, але зус­трі­чає лас­ка­во; Ка­же, що перш на мо­ги­лі уби­то­го Іго­ря хо­че Спра­ви­ти триз­ну, а по­тім вже з їх­нім пош­лю­би­тись кня­зем, — Й тут сво­їм слу­гам ве­лить по­да­ва­ти пит­во і на­їд­ки. А як пос­ну­ли зне­си­ле­ні Вак­хом древ­ля­ни, то, сон­них, Всіх, нев­га­мов­на, ме­чем осо­руж­ним уби­ла без­жаль­но. Ко­рос­тень їй не під­дав­ся, хоч був у три­ва­лій об­ло­зі — Сті­ни ви­со­кі­­бо мав нав­круг се­бе і вал неп­рис­туп­ний, Са­ме то­му вті­ка­чам став при­тул­ком і за­хис­том пев­ним. Тіль­ки ж урод­же­на Оль­жи­на хит­рість і те по­до­ла­ла, Бо не­за­ба­ром пус­ти­ла у дію ме­таль­ні ма­ши­ни. Го­ло­дом змо­ре­ний та бо­роть­бою оруж­ною во­рог Ла­ден був зда­тись на пев­них умо­вах. І Оль­га зве­лі­ла, Щоб зап­ла­ти­ли за мир го­лу­ба­ми во­ни й го­роб­ця­ми. Меш­кан­ці швид­ко да­ли, що про­си­ла, та хит­ра кня­ги­ня Ка­же ган­чір’я пта­хам до хвос­тів прив’яза­ти вог­нис­те І від­пус­ти­ти. А ті, по­вер­нув­шись до гнізд сво­їх звич­них, Не­у­по­ко­ре­не збро­єю міс­то спа­ли­ли до­щен­ту. Ось яким ро­бом фор­те­цю бу­ло пе­ре­мож­цею взя­то. А як ме­чем і вог­нем де­рев­лян вга­му­ва­ла без­жаль­но, Пе­ре­да­ла в ру­ки си­но­ві вла­ду, ок­роп­ле­ну кров’ю. Зго­дом до ар­го­лід­сько­го це­са­ря ру­ши­ла Оль­га Гос­тею на ко­раб­лях і в свя­щен­ній рі­ці ох­рес­ти­лась. Та не­бу­ден­ний свій ро­зум жі­но­чий і там про­я­ви­ла, 67

68

Бо, ко­ли цар за­хо­тів од­ру­жи­ти­ся з нею не­гай­но, Спер­шу про­си­ла її ох­рес­ти­ти, а по­тім ска­за­ла: Хрес­ни­ця бать­ку хре­ще­но­му жін­кою бу­ти не мо­же! Гре­кам страш­на бу­ла Оль­жи­на муд­рість, і світ це Зго­дом піз­нав, Хрис­та ж ша­ну­ва­ла кня­ги­ня до ско­ну. Стать сла­бо­си­ла жі­но­ча виб­лис­кує доб­лес­тю час­то, Под­ви­гів слав­них чи­ма­ло ося­я­но жва­віс­тю жін­ки: Се­ми­ра­мі­да прос­ла­ви­лась, ка­жуть, здо­лав­ши ін­дій­ців; То­ми­ріс Кі­ру жит­тя вко­ро­ти­ла, за зви­ча­єм силь­них; Пен­те­сі­лея пе­лаз­гів три­ма­ла під вла­дою дов­го; Кельт­ська Йо­ан­на зу­мі­ла анг­лій­цям зав­да­ти по­раз­ку; Лі­бу­ше у мар­ко­ма­нів бу­ла у ве­ли­кій по­ша­ні; А у по­ля­ків, до­дам іще, Ван­да та­ку ж має сла­ву. Князь Свя­тос­лав на­то­мість три­мав­ся по­ган­ської ві­ри, Зна­ти Хрис­та не хо­тів, але ду­же лю­бив во­ю­ва­ти; Ди­ких язи­гів роз­бив, пес­ту­ном був нез­лам­но­го Мар­са. Жо­ден із ли­ца­рів, на­віть до битв най­за­пек­лі­ших звик­лий. Не на­па­дав під той час на дер­жа­ву хо­роб­ро­го кня­зя, Що у бою сам ме­ча звик баг­ри­ти во­ро­жою кров’ю; Пік йо­го со­ром, як­що здо­бу­вав пе­ре­мо­гу без сі­чі. Так він ба­га­то пле­мен по­під­ко­рю­вав си­лою зброї Й ці­лі на­ро­ди жа­хав сла­бо­си­лі ме­чем нев­га­мов­ним. Для не­по­кір­них при­ніс він вуз­деч­ку і влас­ні за­ко­ни, А сво­їм ру­сам за­ли­шив на­дій­ну ос­но­ву дер­жа­ви. Гре­ків по­бив і прой­шов усю Мі­зію Мар­сом за­пек­лим, Чи­ня­чи всю­ди спус­то­шен­ня там по міс­тах і по се­лах. З то­го ча­су да­ни­ну він нак­лав на під­лег­лих мі­зій­ців Й гре­ків під­ко­ре­них. Та не­пос­тій­на Фор­ту­на й зрад­ли­ва. Що во­на ви­ще ко­гось пі­дій­має під оп­лес­ки схваль­ні, Тим більш га­неб­но, ко­ли той щас­ли­вець впо­ко­ре­них му­чить. Хто б як жит­тя не про­жив, але все ж важ­ли­віш на­ба­га­то, Як за­кін­чи­лось во­но, бо кі­нець­­та­ки спра­ву він­чає. Так Ма­ке­до­нець, що Азію збу­рив, за­ги­нув га­неб­но, Й Це­зар сплив кров’ю від ран, за­по­ді­я­них внас­лі­док змо­ви. Так Свя­тос­лав, що зі здо­бич­чю вже по­вер­тав­ся до­до­му Піс­ля щас­ли­во­го вель­ми по­хо­ду на гре­ків, пот­ра­пив В за­сід­ку ди­ких язи­гів і як не зма­гав­ся від­важ­но, Був пе­ре­мо­же­ний ни­ми, узя­тий в по­лон і уби­тий. Втяв пе­ре­мо­жець зух­ва­лий ме­чем йо­му го­ло­ву. Й че­реп Кня­зя від­важ­но­го став йо­му пра­ви­ти Вак­хо­ву служ­бу. Так­­от язи­ги по­бі­ля по­ро­гів пом­сти­лись за крив­ду. Дба­ли во­ни не про сла­ву, — пек­ла їх об­ра­за не­дав­ня. Троє ді­тей ве­ли­чез­ну діс­та­ли у спа­док дер­жа­ву: До де­рев­ля­нів прий­шов кня­зю­ва­ти Олег не­за­ба­ром; Брат Во­ло­ди­мир, най­мен­ший, по­ї­хав на пів­ніч хо­лод­ну;

Бер­ло най­ви­щої вла­ди приб­рав Яро­полк, як най­стар­ший. До­ро­го пла­тять дер­жав­ці за під­сту­пи і не­роз­важ­ність; І за­жи­ває хай сла­ви, хто на­мі­ри злі їх­ні ни­щить. Ка­жуть, Сва­дольт, щоб за вби­то­го си­на пом­сти­тись, на­мо­вив Столь­но­го кня­зя від­ня­ти в Оле­га кра­ї­ну Древ­лян­ську, Ра­див при цьо­му на­пас­ти зне­наць­ка із вій­ськом пів­ніч­ним. Пе­вен був: крив­дни­ка так не­об­ ач­но­го лег­ше згу­би­ти. Про­ти сво­го ж та­ки бра­та пі­шов Яро­полк лег­ко­вір­ний З вій­ськом. Олег, уті­ка­юч­ и, зги­нув у ро­ві місь­ко­му. По во­ло­дін­нях Бо­рея хо­див пе­ре­мо­жець зух­ва­ло, Над­то ко­ли за­хо­пив Во­ло­ди­ми­ра муж­ньо­го зем­лі. Та Во­ло­ди­мир на по­міч пок­ли­кав ва­ря­гів і з ни­ми Зем­лю не тіль­ки свою по­вер­нув, але й вла­ду від­ня­ти В стар­шо­го бра­та на­ду­мав. Тож кли­че йо­го ні­би в гос­ті. Бу­цім на ра­ду. Та, щой­но прий­шов, йо­го вби­ли під­ступ­но. Так во­ло­дін­ня й жит­тя Яро­полк не­о­бач­ний ут­ра­тив. Час­то мер­зен­на жа­до­ба приз­во­дить лю­ди­ну до згу­би. Так бу­ло з Кре­зом, і Кі­ром Мо­лод­шим, та­кож з Міт­рі­да­том — Все во­ни втра­ти­ли, бо за­хо­ті­ли чу­же за­хо­пи­ти. Так Вла­дис­лав, який мав у Сі­ле­зії вот­чин­ні зем­лі, До­ки бра­тів гра­бу­вав, во­ло­дінь сво­їх влас­них поз­був­ся. До­ля мо­нар­хом про­те Во­ло­ди­ми­ра нас­та­но­ви­ла В ру­сів пра­дав­ніх; і був він пра­ви­те­лем муд­рим, обач­ним. Мар­сом нез­лам­ним спо­чат­ку впо­ко­рив чис­лен­них су­сі­дів, По­тім жор­сто­ку по­раз­ку на­ніс мол­да­ва­нам у бит­ві; Да­лі во­ло­хам від­важ­ним, пон­тій­цям, та­кож тран­сіль­ван­цям, А як за Істр пе­ре­вів свої пол­чи­ща князь нев­по­кій­ний, Спер­шу бол­га­рів і сер­бів, а ще бос­ня­ків по­пус­то­шив. Да­лі по­ни­щив міс­та ар­го­лід­ські й фор­те­ці пе­лаз­гів. А як, зла­мав­ши уго­ду, з вій­ною прий­шли пе­че­ні­ги, Рус во­ро­гів тих здо­лав у за­пек­лім бою й по­не­во­лив. З то­го ча­су пе­че­ні­ги роз­би­ті ско­ри­ли­ся ру­сам І пе­ре­мож­ців ве­лін­ня з го­тов­ніс­тю ста­ли сприй­ма­ти. По­тім із вій­ськом мо­гут­нім тіс­ни­ти по­чав ві­зан­тій­ців І не­за­ба­ром від них взяв жо­ну со­бі й ві­ру Хрис­то­ву, — З нею на­ро­ди пів­ніч­ні ося­яв він сяй­вом спа­сін­ня. Ус­пі­хи мав на вій­ні князь ве­ли­кі, а вдо­ма був лю­бий, Бо не­по­кір­ли­вих (на­віть за­па­ле­ний гні­вом) ні­ко­ли Не плюн­дру­вав, ко­ли їх га­му­ва­ти із Мар­сом при­хо­див. Був ша­ну­валь­ни­ком доб­лес­ті і неп­ри­бор­ка­ні страс­ті, Роз­бра­ту злії при­чи­ни, умів ти­хо­ми­рить за­ко­ном, — Дбав він про це не­у­пин­но, хоч вмів ви­яв­ля­ти і лас­ку. Так він Бо­рея при­бор­кав і став по усю­дах ві­до­мим. Вла­да­рю­вав те­пер кра­єм од Тав­рів по го­ри Рі­фей­ські. Бер­ло по бать­ко­вій смер­ті приб­рав Свя­то­полк Ока­ян­ний,

69

а Тоб­то Бо­рес­лав

Хо­роб­рий, поль­ський ко­роль.

70

Ру­сів єд­нає до гур­ту і по­лов­ців пе­ре­ма­гає. Сам лі­гу­рі­єць із Ка­фи бо­яв­ся нез­лам­но­го кня­зя, Мар­со­ву до­лю з яким він був зму­ше­ний вип­ро­бу­ва­ти. Вій­ни і су­тич­ки час­то з су­сі­да­ми мав Во­ло­ди­мир І роз­шма­то­ва­не ті­ло Ру­си поз­би­рав він до­ку­пи. Бо не­бо­жи­те­лі час­то (як­що це не про­ти при­ро­ди) Зміц­ню­ють вла­ду вер­хов­ну за по­міч­чю вдат­но­го му­жа. Син благо­род­ний Мстис­лав йо­го міс­це зай­має (він пра­вив До­ти на Пів­но­чі); та і йо­го лю­та смерть не ми­ну­ла. Так час­то­­гус­то рап­то­во вми­ра­ють най­кра­щі вла­ди­ки, Ті, яких лю­ди ша­ну­ють за вчин­ки від­важ­ні і смі­лі. Й ось Яро­полк вже вті­ша­єть­ся брат­нім прес­то­лом і міс­том. Він упо­до­бав дер­жав­нії чва­ри; бра­тів не­по­ко­їв; Ни­ми узя­то в по­лон йо­го (та уни­кає в’яз­ни­ці); Рад­ни­ком був для усіх; мав жа­гу до во­єн­них по­хо­дів. Ру­си при ньо­му сво­бо­ду свою за­хи­ща­ли пев­ні­ше Й Мар­сом мо­гут­нім не рід­ко пом­ща­лись по­ля­кам за крив­ди; А як на­шес­тя во­ро­же від­би­ли, поз­бу­лись кор­ми­ги. Мо­ві йо­го при­та­ман­ні бу­ли крас­но­мовс­тво й при­над­ність Врод­же­ні; з їх допомогою вмів слу­ха­чів ча­ру­ва­ти. Взнав йо­го за­дум ко­роль (а в той час во­ю­ва­ли з бо­гем­цем. Та і з пан­нон­цем так са­мо уго­да бу­ла не­на­дій­на), І ко­ли князь не­о­бач­ний як­раз у по­хід лаш­ту­вав­ся, Хит­ріс­тю схоп­ле­ний був і увер­гну­тий в по­руб тем­нич­ний. А Яро­полк, ко­ли вий­ти на во­лю вда­ло­ся, від­дя­чив Теж ко­ро­ле­ві за під­ступ, — як той пос­пі­шав на під­мо­гу Ін­шо­му ру­со­ві­кня­зю (са­мо по со­бі що пох­валь­но), — Вій­сько об­ду­ре­не поль­ське при­му­сив то­ді уті­ка­ти. Так пе­ре­мо­жець­­ко­роль не­о­бач­ний на цей раз під­дав­ся. Сі­ті тон­кі роз­став­ляє жит­тя (сте­ре­жись ми­ло­ви­дих!); Й час­то до­рад­ник під­ступ­ний те­не­та на­тя­гує по­тай. Клоч­чя стає смо­лос­ки­пом, як­що від вог­ню за­го­рить­ся. Й лег­ко по­бо­рює той, ко­го Марс у бою на­ди­хає. Так ви­па­да, що за вчин­ки га­неб­ні, вва­жай, не­од­мін­но Ка­ра спо­кут­на на го­ло­ву па­да то­му, хто їх чи­нить. Бер­ло по бать­ко­вій смер­ті приб­рав Свя­то­полк Ока­ян­ний, Вбив­ши під­ступ­но бра­тів сво­їх рід­них — Бо­ри­са і Глі­ба. Рід­ко вда­єть­ся, про­те, ли­хо­дію уник­ну­ти ка­ри І не­ві­дом­ще­но вмер­ти. Да­ле­ко час­ті­ше від­пла­та Вреш­ті зна­хо­дить зло­чин­ця, ку­ди б не хо­вавсь ду­шо­гу­бець. Так і оцей не­чес­ти­вець, обаг­ре­ний кров’ю, нев­дов­зі Був Ярос­ла­вом роз­би­тий і виг­на­ний геть із дер­жа­ви. Та Ярос­ла­ва ски­дає Хо­роб­рийа і столь­ний град Ки­їв Знов по­вер­та Свя­то­пол­ку, — а цей ту­ди вво­дить по­ля­ків, Міс­то яким уда­лось за­хо­пи­ти лиш тіль­ки об­ма­ном.

Зреш­тою, князь Ярос­лав по­вер­нув со­бі вла­ду в дер­жа­ві. Зго­дом по­бив пе­че­ні­гів, Со­фі­їв­ську цер­кву роз­кіш­ну По­бу­ду­вав. Бі­ля Са­ну в’юн­ко­го на за­хо­ді спер­шу Міс­то пос­та­вив, а дру­ге на схо­ді, за пі­ня­вим До­ном. А як пош­лю­бив сес­тру з ко­ро­лем чу­жи­нець­ким, су­сі­дом, Став піс­ля цьо­го з ним жи­ти на­реш­ті у зла­го­ді й ми­рі. Піс­ля йо­го упо­ко­єн­ня став Ізяс­лав кня­зю­ва­ти В Ки­є­ві. Дві­чі на по­міч він звав ко­ро­ля Бо­лес­ла­ва, Й са­ме то­ді, як ска­рав ди­ких по­лов­ців в сі­чі кри­ва­вій І га­му­вав місь­кі чва­ри, йо­го без­не­вин­но уби­то. (Князь цей, обаг­ре­ний кров’ю єпис­ко­па, був охо­рон­цем Ли­ца­ря слав­но­го і по­вер­тав йо­му втра­че­не кріс­ло). А Свя­то­пол­ка, що теж був за­юш ­ е­ний кров’ю на­бож­них, Слав­ний ко­роль цей дос­той­ним вва­жав ста­ро­вин­но­го сто­лу. Все­во­лод вла­ду у міс­ті і зам­ку про­те при­би­рає. Та, як нас­тав згуб­ний рік, ко­ли смерть на Ру­сі лю­ту­ва­ла Й на­віть по­віт­ря усю­ди бу­ло смер­то­нос­не, по­мер він. Ки­їв­ський стіл на на­ра­ді бра­ти від­да­ли Свя­то­пол­ку. Та, ко­ли він за­ку­вав пос­лан­ців по­ло­вець­ких в кай­да­ни, Ру­сам усім, не­о­бач­ний, на­ко­їв ве­ли­ко­го ли­ха. Зло­чин тяж­кий учи­ня, хто ла­має уго­ди й за­ко­ни, Хто об­ра­жає пос­лів, які ми­ру при­хо­дять про­си­ти. Зго­дом ша­ле­нець се­бе оск­вер­нив, по­ка­лі­чив­ши бра­та. А як прий­шла йо­го смер­тна го­ди­на, впо­ко­їв­ся ти­хо. З тої при­чи­ни кня­зівс­тво ве­ли­ке по­сів Во­ло­ди­мир. Він при­пи­няє на бать­ків­ських зем­лях скор­бот­не без­лад­дя, Чва­ри пос­тій­ні та роз­брат і дбає про мир у дер­жа­ві; Кіль­ка лиш ро­ків по­си­дів на тро­ні й умер; то­ді Ігор Бер­ло от­ри­мав; на­ля­ка­ний, ки­да йо­го і вті­кає. Та Ізяс­лав йо­го ло­вить в по­лон і в чен­ці пос­три­гає; Виг­на­ний був ско­ро й сам, і Ге­ор­гій за­хоп­лює вла­ду. Дов­го не втри­мав­ся й цей — йо­го з Ки­є­ва теж ви­га­ня­ють. А як йо­го пе­ре­мо­жець по­мер, Рос­тис­лав за­би­рає Міс­та ди­ти­нець, а з ним всю дер­жа­ву і бер­ло пра­дав­нє. Та, ко­ли став до­пі­ка­ти він си­но­ві вмер­ло­го кня­зя, Вла­ди поз­був­ся і, з Ки­є­ва виг­на­ний, му­сив ті­ка­ти. До­ки фор­те­ці чу­жі від­ні­мав, сво­їх влас­них поз­був­ся. За гра­бе­жі во­че­видь це бу­ла йо­му пла­та від Бо­га. Тож хай ніх­то і ні­ко­ли не ва­жить на спад­щи­ну ближ­ніх! Си­лою зно­ву нев­дов­зі за­хоп­лює міс­то Ге­ор­гій. (Жо­ден зло­чи­нець прос­тий не спро­мо­жен все так зруй­ну­ва­ти, Як мож­нов­ла­дець най­ви­щий, приз­на­че­ний Бо­гом на вла­ду!) Та ко­ли са­ме па­лає ба­жан­ням пом­сти­тись за крив­ду, Гар­бає зем­лі чу­жі і по­ля­ків, згур­то­ва­ний, тис­не. З кня­зем Мстис­ла­вом, що виг­на­ний був, ук­ла­дає уго­ду

71

72

Щи­ру (ще й сло­во дав чес­ті!), але йо­го лег­ко ла­має. Та у той час, як, за­юш ­ е­ний кров’ю, пус­то­шить кра­ї­ну, Смут­ку пе­чать йо­му вкри­ла суг­ло­би унас­лі­док змо­ви. Чва­ри по ньо­му три­ва­ли і всяк гра­бу­вав столь­ний Ки­їв, Хто ли­ше вій­сько мав силь­не, аж до­ки взяв Гліб в ру­ки бер­ло. Ско­ро вми­рає і цей, і Ро­ман бе­ре віж­ки прав­лін­ня; Кня­зем він був зна­ме­ни­тим від­ва­гою й си­лою вій­ська; Ру­сам ут­ра­че­ну сла­ву і честь за­хо­тів по­вер­ну­ти; І, як­що той блис­ка­ви­ці і грім на сво­їх біль­ше ки­дав, Цей по­до­лав і при­бор­кав язи­гів у сі­чі кри­ва­вій, Ще й у яр­мо під­не­віль­них зап­ріг, як во­лів або ко­ней, Щоб во­ни зем­лю ора­ли на ски­би, не­на­че ху­до­ба. До­ля, про­те, має звич­ку пом­ща­тись на лю­дях пи­ха­тих І про­га­ня­ти чвань­ків із прес­то­лу ви­со­ко­го вель­ми. Так Ярос­лав при­би­рає не­біж­чи­ком збо­ре­не міс­то, Та не­за­ба­ром був ски­ну­тий теж і пі­шов у виг­нан­ня. Вла­ду по ньо­му бе­ре Свя­тос­лав: роз­гра­бо­вує міс­то І, як зви­тя­жець, ді­тей вті­ка­ча і дру­жи­ну по­ло­нить. Виг­на­ний, знов по­вер­та і за­хоп­лює му­ри без­люд­ні; Щоб із по­ло­ну звіль­ни­ти ро­ди­ну, йо­му до­ве­ло­ся Вда­тись до хит­ро­щів і об­ду­ри­ти най­ближ­чих бо­я­рів. Лю­ди в знек­ров­ле­нім міс­ті лю­би­ли, про­те, Свя­тос­ла­ва. А по йо­го упо­ко­єн­ню вла­ду одер­жує Рю­рик. Виг­на­ний був; по­вер­нув з до­по­мо­гою по­лов­ців зно­ву; Ра­зом спус­то­ши­ли міс­то і кров’ю йо­го обаг­ри­ли. Са­ме за це си­ло­міць був пос­три­же­ний га­лиць­ким кня­зем І, в мо­нас­тир зап­ро­то­ре­ний, став там мо­ліль­ни­ком Бо­жим. До­по­ма­гає, бу­ва, і в’яз­ни­ця до­бу­ти спо­ку­ти І на Гі­яр­ і, за­ра­ди спа­сін­ня, ко­ри­тись зух­ва­лим, Вла­ду вер­хов­ну узяв Рос­тис­лав не­за­ба­ром по то­му (Піс­ля ув’яз­нен­ня бать­ка), опер­шись на вій­сько Ро­ма­на. Зго­дом вті­шав­ся прес­то­лом і міс­том уже Во­ло­ди­мир, Що з до­по­мо­гою брат­ньо­го вій­ська впо­ко­рив ли­тов­ців. По­тім Мстис­лав, ша­ну­валь­ник ді­дів­ської доб­лес­ті й сла­ви, Па­рость Ро­ма­но­ва, мав під сво­єю кор­ми­гою го­род. А по­за­як Ко­ло­ман то­ді вла­ди кер­мом уті­шав­ся, Це роз­драж­ни­ло Мстис­ла­ва (обу­ривсь, що бер­ло в чу­жин­ця) І нев­бла­ган­ним ме­чем ві­діг­нав слав­ний муж су­пос­та­та Геть, по­за го­ри Кар­пат­ські і на­віть зас­ні­же­ні Аль­пи, — Ви­пер по­да­лі од га­лиць­ких нив і від русь­ко­го по­ля. Впер­ше то­ді у пів­ніч­них кра­ї­нах з’яви­лись та­та­ри. Вий­шли во­ни з ме­жи­гір’їв кав­казь­ких; ман­дру­ю­чи да­лі, Зну­ри­ли в бит­вах чис­лен­ні на­ро­ди пів­ніч­ні без лі­ку. Дон під­ко­ри­ли, і по­лов­ців теж, від по­ра­зок ос­лаб­лих. В пер­шій же су­тич­ці ру­сів здо­ла­ли. Мстис­лав тут за­ги­нув;

Реш­та, які уці­лі­ли, втек­ли од ме­чів осо­руж­них. (Де­я­кі свід­чать, про­те, що й Мстис­лав уті­кав з по­ля бою). З ча­сом та­та­рин жор­сто­кий спа­лив на­віть Ки­їв до­щен­ту. Так про­ни­ка­ють та­та­ри до Ски­тії і Ме­о­ті­ди — Краю, який був по­ли­тий тих меш­кан­ців кров’ю так ряс­но, Краю, що зві­дав по­раз­ку і ле­мент йо­го обо­рон­ців. Русь ще не ба­чи­ла до­сі та­кої ве­ли­кої си­ли І ще ні­ко­ли не зна­ла та­кої стрім­кої на­ва­ли, Схо­же бу­ло це на по­вінь, що ни­щить зак­віт­ча­ні ни­ви, Чи на рій бджіл, що їх сон­це про­буд­жує сяй­вом уран­ці; На са­ра­ну, яка ни­щить нав­ко­лиш­ню зе­лень, мі­зер­на, — Хма­рою су­не без лі­ку і все обер­тає в пус­те­лю: Ряс­нов­ро­жай­ні по­ля і бу­я­юч­ і тра­ва­ми лу­ки. Так­­от і ор­ди та­тар­ські, ша­лі­юч­ и всю­ди, без­жаль­но Ці­лі кра­їн­ и і царс­тва, під­ко­ре­ні ни­ми, згу­би­ли. Скіль­ки доб­ра бу­ло в ру­сів і збіж­жя, а скіль­ки ху­до­би! Геть усе чис­то заб­ра­ли, ме­чем ус­ми­ря­ю­чи край цей; Все по­пус­то­ши­ли і сплюн­дру­ва­ли на ско­ре­них зем­лях. Ди­ка зух­ва­лість, од­на­че, в та­та­рів жор­сто­ких не та­не; Вель­ми без­жур­но роз­драж­ню­ють Мар­са, зрос­тає не­щи­рість; Ось уже ли­хо прий­шло й до су­сі­дів; під­ступ­но на­па­ли На без­тур­бот­них по­ля­ків; та їх­ня во­ро­жість їм шко­дить. Звик­лі до от­чої си­ли вга­мо­ву­ють злих сав­ро­ма­ти; І ожи­ва­ють по цій пе­ре­мо­зі над ски­та­ми ля­хи. (Без­ліч раз топ­та­на доб­лесть то­ді й ко­за­ків по­ро­ди­ла!) Зго­дом, по цій рі­за­ни­ні та­тар­ській, під­нявсь Во­ло­ди­мир, Ки­їв зай­няв і без­печ­но у зем­лях ді­дів­ських вла­ди­чив. Бра­то­ві віж­ки прав­лін­ня внас­лі­ду­вав по­тім Да­ни­ло; Не­пе­ре­мож­не мав вій­сько і був сла­во­любс­твом ві­до­мий. а Фла­мін — жрець. Рим­сько­го па­пи фла­міна (для ці­єї пок­ли­ка­ний спра­ви) Ко­ро­ну­вав йо­го, й став він то­ді ко­ро­лем усіх ру­сів (Хоч хрис­ти­я­ни­ном був цей об­ра­нець смі­ли­вий і до­ти). Пра­вив у краї, який прос­тя­гав­ся да­ле­ко на пів­день; Во­їн, ба­га­тий на зем­лі, він зго­дом роз­ши­рив дер­жа­ву До уз­бе­реж­жя Бо­рея; і вій­сько по­біль­шив хо­роб­ре. По­тім з’яви­лись Ост­розь­кі — прав­ди­ві на­щад­ки Да­ни­ла; По­руч — Зас­лав­ські кня­зі, що пи­ша­ють­ся ро­дом так са­мо, — В зам­ках сво­їх во­ни прав­лять за зви­ча­єм пред­ків і до­сі. Си­лу на­ро­ду сво­го унас­лі­ду­вав пле­ка­нець Мар­са — Князь Кос­тян­тин нев­га­мов­ний, яко­го три­ва­лі на­бі­ги Крим­ських та­та­рів і вій­ни із мос­ха­ми не зас­му­ти­ли (Хоч ко­ро­ля пот­ря­са­ли шля­хет­но­го бит­ви ті час­то). До­ки ж во­ро­жим ко­гор­там на­но­сить ни­щів­ну по­раз­ку, З Мар­сом сум­нів­ним при­хо­дить в йо­го во­ло­дін­ня тим ча­сом Скит, або дак, кот­рих він роз­би­ває уда­ром на­пев­ним!

73

а Тоб­то Сте­фа­на

Ба­то­рія, поль­сько­го короля.

74

Вже не ка­жу про зма­ган­ня із мос­хом; ди­ву­юсь лиш си­лі Ві­ри міц­ної, якою цей князь від­пи­рає чу­жин­ця; А вод­но­час він кеп­кує із чванс­тва й пе­ру­нів ца­ре­вих. Так нез­ви­чай­на від­ва­га і дба­лість в по­хо­дах во­єн­них Не­пе­ре­мож­но­го ли­ца­ря ста­ла пов­сюд­но ві­до­ма. Ось іде син бать­ків­щи­ни, шля­хет­нос­ті вті­лен­ня й си­ли. Тож з йо­го во­лі був зни­ще­ний скит і уби­тий так са­мо Во­лох, бай­ду­жий до смер­ті, яко­му лиш Марс до впо­до­би. Як не зга­да­ти ще мос­ха, з яким має су­тич­ки зброй­ні Май­же пос­тій­но; він пер­шим здо­був там і мир, і мо­гут­ність. Ве­лич бу­ла на су­мир­нім об­лич­чі у ньо­го та­кою, Що ди­ву­ва­ли ге­ро­є­ві то­му свої і чу­жин­ці. Вік про­жи­ває тим ча­сом вже Януш, який пре­зав­зя­то Праг­не за­жи­ти со­бі ві­ко­пом­но­го кня­зя імен­ня, — Став він най­пер­шим маг­на­том дер­жа­ви й се­на­то­ром ду­жим. Ра­но на­пов­нив­ся му­за­ми був при дво­рі ко­ро­лів­ськім, Вив­чив вій­сько­ве мис­тец­тво і Мар­са піз­нав не­без­пе­ки. Справ­ді, юнак скит­ську на­пасть і си­лу жах­ли­ву при­бор­кав, Са­ме то­ді, як під Дуб­ном во­ро­жі за­го­ни сто­ял­ и. Схиз­ма у от­чо­му краї руй­нує пе­лаз­гів об­ря­ди; Та ко­ро­лів­ська тур­бо­та, лю­бов до віт­чиз­ни й на­у­ка Бать­ко­ва кра­є­ві уч­ня шля­хет­но­го вель­ми да­ру­ють. Зго­дом, як Мар­сом Сте­фа­но­вима цар­­мос­ко­вит га­му­вав­ся, Зві­дав і сам по­чут­тя не­без­пе­ки в во­єн­них по­хо­дах, До­каз хо­роб­рос­ті там по­ка­зав­ши і ро­зу­му жва­вість. А особ­ли­во то­ді, як від­важ­ний Ко­син­ський ру­ї­ну Ру­сам при­ніс і гу­ляв із вог­нем і за­лі­зом усю­ди. Князь про­ти ньо­го рі­шу­че свої ви­си­лає за­го­ни. Яну­ша скит не стра­шив, не стра­ши­ла й за­пек­ла лють тур­ків; Всіх га­му­ва­ти умів і при­му­шу­вав геть уті­ка­ти. А як дер­жа­ва страж­да­ла від роз­бра­ту й сва­рок жор­сто­ких, Стри­му­вав муд­рою ра­дою два во­ро­гу­ю­чі ста­ни. Був не бай­ду­жим до всіх пот­ря­сінь нес­по­кій­но­го краю; І не бу­ло то­ді си­ли, якої би він по­бо­яв­ся. До­сить ска­за­ти про силь­ні за­го­ни, що їх на під­мо­гу Вис­лав пан­нон­цю, як той лед­ве стри­му­вав тур­ків на­ва­лу. Мав не­а­би­як­ ий глузд: про ми­ну­лі зас­лу­ги не ду­мав, А мір­ку­вав сво­їм ро­зу­мом ві­щим ли­ше про май­бут­нє. Вмів нап­рав­ля­ти сер­ця нев­га­мов­ні і ду­ші чван­ли­ві; І го­во­рив вель­ми сти­лем ви­со­ким, — як Тул­лій сла­вет­ний! А Кос­тян­тин? Ко­ли б він не був заб­ра­ний смер­тю ли­хою, Міг би пра­дав­ніх кня­зів со­бі сла­ви за­жи­ти на­пев­не; Участь ра­зом із Сте­фа­ном прий­мав у по­хо­дах на мос­хів. Муж­ніс­тю й си­лою теж Олек­сандр ви­ді­ляв­ся від­важ­ний; Вель­ми роз­суд­ли­вим був; за­хи­щав од зух­ва­ло­го Мар­са

Люд свій, як­що який­­не­будь ша­ле­нець з вій­ною при­хо­див. Він ша­ну­вав спра­вед­ли­вість, зва­жав на пот­ре­би сі­ро­ми, Вби­тої го­рем, — як со­вість то­го і за­кон ви­ма­га­ли. Ли­цар най­пер­ший, па­лав до во­єн­них по­хо­дів ба­жан­ням; Роз­ко­шей Вак­ха, про­те, уни­кав, ні­би пса чи га­дю­ки. Та, на по­ро­зі по­важ­но­го ві­ку, ко­ли уті­шав­ся Са­ме на­жи­тою сла­вою, смерть йо­го лю­та спіт­ка­ла. Ві­ком цей муж пе­ре­ви­щив пі­лось­ко­го Нес­то­ра на­віть І пе­ре­кон­ли­ві до­ка­зи дав сво­їх под­ви­гів щи­рих. Ни­ми він міг би, зда­єть­ся, в на­щад­ків по­ва­гу здо­бу­ти. Всі йо­го ді­ти й ону­ки шля­хет­ніс­тю теж від­зна­ча­лись. Стар­ший за ві­ком в ро­ду, Кос­тян­тин, кан­чу­ком був і жа­хом Для во­ро­гів — блис­ка­ви­цею в бит­ві і гро­мом раз­ли­вим. Му­за­ми удос­ко­на­лив свій ро­зум і Фе­бо­ву пра­цю Зміц­ню­вав прис­трас­но Мар­са нев­трим­но­го в сі­чах жор­сто­ких. Схо­жим на Мар­са він був і на ле­ва мо­гут­ньої си­ли, Тож і не див­но, що цвя­хи міц­ні міг ру­ка­ми ла­ма­ти. Та, ко­ли був, на­че лук, що до бою зго­то­ва­ний, згас­нув, Край всім на­ді­ям пок­лав­ши, зать­ма­рив ти доб­лес­тю пред­ків. Справ­ді, на­ві­що мо­гут­ність та­ка й гід­на по­ди­ву си­ла Блис­ка, як­що все за­ле­жить від нит­ки то­нень­кої па­рок? За­ду­ми смі­ли­ві смерть вга­му­ва­ла й поз­ба­ви­ла си­ли; Так ось до­час­но і ґро­но спа­да ви­ног­ра­ду нез­рі­ле. Януш ве­ли­кий на­то­мість спо­кій­но про­жив свої ро­ки; Дбав про кор­до­ни дер­жа­ви й на­ді­єю був ко­ро­лівс­тву. Мав нев­га­мов­ну жа­гу до вій­сько­вої служ­би і ски­тів Геть од­га­ня­ти умів, за­паль­них, вій­ни смо­лос­ки­пом. В зле­ті най­ви­щої сла­ви не зміг він уник­ну­ти до­лі І ві­дій­шов із жит­тя — ні­би квіт­ка, під­рі­за­на плу­гом. Так нес­по­ді­ва­но згас­ла на­дія, що сто­ро­жем бу­де Зви­ча­їв дав­ньо­го ро­ду, на­ро­ду, який ве­ле­тен­ську Мав на жах­ли­во без­люд­них прос­то­рах ко­лись­­то дер­жа­ву: Кра­єм її і кор­до­ном Рі­фей­ські бу­ли то­ді го­ри. Князь Зас­лав­ський зви­тя­ги ді­дів­ської був ша­ну­валь­ник І доб­ро­чес­нос­ті, — їх він одер­жав у спа­док від пред­ків Ні­би най­біль­ший для хлоп­ця і що­най­щи­рі­ший да­ру­нок: Все це він з Бо­жої лас­ки в ду­ші збе­рі­гає пос­тій­но, — А нев­га­мов­ність свою доб­ро­чес­ніс­тю м’яко та­мує. По­тяг до зброї і ве­лич ду­ші не пос­ла­би­ли ані Спра­ви ос­віт­ні удо­ма, ні гой­ні по­ля і ма­єт­ки. Бла­го­чес­ти­вий він; пос­лу­ги Ли­сій Го­рі ви­яв­ляє; І та­ким чи­ном, як хро­ні­ки свід­чать, не­ба­вом під­ви­щив Хрест, на яко­му син Бо­жий за на­ші грі­хи мав спо­ку­ту, А до­не­дав­на був ни­ще­ний із­за во­ро­жо­го ша­лу. Сла­ву ку­ють для віт­чиз­ни два Мар­со­вих ни­ні на­щад­ки,

75

76

Ро­ди­чі знат­ні, єди­на на­дія пра­дав­ньо­го ро­ду. Ви­рос­ли ці два бра­ти із пло­ті ге­рой­ської ру­сів. Стар­шо­му знат­ні діс­та­лись по­кої і вгід­дя сос­но­ві; Він і про­дов­жує квіт­ну­чу віть ста­ро­вин­но­го ро­ду. Ві­ра йо­го бла­го­дат­на ве­де і ро­же­ва цнот­ли­вість, Та­кож і твер­дість дос­той­на на­щад­ка сла­вет­ної кро­ві. Та спра­вед­ли­ве ба­жан­ня, і доб­лесть ді­яль­на, і ти­хе, Мир­не жит­тя на­раз по­тяг до зброй­них по­хо­дів збу­ди­ли. Ін­ший про­дов­жив так са­мо був зві­да­ну доб­лесть ді­дів­ську; Ни­ні, на жаль, із жит­тя, по­чи­нань не спов­нив­ши, від­хо­дить… [В Га­ли­чи­ні] піс­ля смер­ті Да­ни­ла став Лев кня­зю­ва­ти, Той, що в краю збу­ду­вав на честь влас­но­го іме­ні міс­то. Князь цей зрос­тав се­ред во­єн; мав збро­єю вій­сько мо­гут­нє; Був крас­но­мов­ний, як бать­ко, і доб­лес­тю бать­ка прос­ла­вив; Внук це Ро­ма­на, й від­ва­гу не раз ви­яв­ляв він ді­дів­ську. Ще слід зга­да­ти, що зам­ки лю­бив він і сі­чі жор­сто­кі. Зап­ля­му­вав же зас­лу­ги прес­лав­ні учин­ком га­неб­ним, Ду­же пи­шав­сьбо, ко­ли князь ли­тов­ський під­ступ­но був вби­тий. Ли­ца­рі з цьо­го гніз­да уп­ро­довж май­же ро­ків із со­рок Пра­ви­ли Ки­є­вом і на прос­то­рах, де Нот вла­да­рює. Ро­дом звід­тіль Ста­ніс­лав­чик, що вла­ду заб­рав пра­ді­дів­ську Й ті­шив­ся тро­ном ви­со­ким без­печ­но у Ки­є­ві дав­нім. Ти­ту­ли дав­ні приб­рав він до се­бе і ймен­ня мо­нар­ха (Мос­хи ним пер­ші ца­рів­­са­мо­дер­жців сво­їх ста­ли зва­ти). Та від­то­ді, ко­ли доб­лесть чу­жа йо­го ста­ла бо­ро­ти І вже не­си­ла зма­га­тись бу­ло йо­му з Мар­сом во­ро­жим, Бер­ло по­ки­нув, й утік, і щас­ли­во уник не­без­пе­ки. Збо­ре­ний, вреш­ті, при­був до ря­зан­ських кор­до­нів на схо­ді — Тих ру­бе­жів, де по краю азій­сько­му Та­на­їс пли­не, І не­мов зви­вис­та стеж­ка схи­ля­єть­ся вбік од Єв­ро­пи. До­сі іш­ло­ся про тих, які ви­рос­ли з русь­кої кро­ві Й дав­ні пра­ва по­нов­ля­ли в сплюн­дро­ва­нім Ки­є­ві ча­сом. До­ля не­рід­ко бу­ває зрад­ли­ва: з пи­ха­тим зух­вальс­твом Зміц­нює під­да­них, а ко­ро­лів у в’яз­ни­ці ка­тує. Тож не бу­ває на сві­ті ні­чо­го трив­ко­го, дер­жа­ви Слаб­нуть щод­ни­ни, а з ча­сом хи­рі­ють і мруть нев­бла­ган­но. Ста­ріс­тю змо­ре­ний Ки­їв так са­мо, по згуб­ній по­раз­ці Впав, і це міс­то ос­лаб­ле те­пер пе­рес­лі­дує до­ля. Ка­жуть, нез­нат­на лю­ди­на мо­гут­ньо­го стер­пить в дер­жа­ві, А сла­бо­си­ла се­бе доз­во­ля гра­бу­ва­ти силь­ні­шим, — Так ось на­силь­но згур­то­ва­но біль­шість ім­пе­рій азій­ських. Ни­ді­ють внас­лі­док тих же хво­роб і хит­ко­го со­ю­зу І ко­чо­ві еті­о­пи, і ін­ди — су­сі­ди жар­­сон­ця. Ду­хом міц­ні і за­па­ле­ні Мар­сом ли­тов­ці на­реш­ті За­па­ну­ва­ли над кра­єм прос­то­рим зне­си­ле­них ру­сів, —

Ор­ди та­тар­ські яких ще до цьо­го ос­ла­би­ли ду­же. Князь Ге­ди­мін нез­до­лан­ний, щас­ли­вий в сво­їх по­чи­нан­нях (Во­ро­гу він не по­ка­зу­вав спи­ну ні­ко­ли, а гру­ди). Во­ї­нів, доб­лес­тю зна­них, зіб­рав і по­вів їх на пів­день. Зго­дом, ко­ли пі­дій­шов вже до Ки­єв­ а близь­ко, на від­стань Так, що й да­хи бу­ло вид­но най­ви­щих бу­ді­вель, не­ба­вом Став го­ту­ва­тись, щоб дав­ню фор­те­цю в об­ло­гу узя­ти. Смі­ло штур­мує по то­му; об­ло­же­ні опір на му­рах Чи­нять не­дов­го, бо смер­тним із Мар­сом зма­га­ти­ся важ­ко. Так бу­ло впер­ше ди­ти­нець по­ко­ре­но, й люд цей су­во­рий Шиї нез­вич­но схи­лив до яр­ма пе­ре­мож­ця чу­жо­го. У по­ло­не­но­му міс­ті пра­ви­те­лем став князь Оль­шан­ський, Тоб­то Мін­довг, — ко­ли князь Ге­ди­мін, пе­ре­мо­жець щас­ли­вий, Вій­нам пок­лав був кі­нець і вер­нув­ся до рід­них пе­на­тів. Зем­лі ті Оль­герд усі, що на­ле­жа­ли Ки­є­ву здав­на, У по­ве­лін­ні сво­є­му збе­ріг ні­би спа­док від бать­ка. По­тім всю вла­ду над ни­ми від­дав Во­ло­ди­ми­ру, си­ну; Цей і на­дав при­ві­леї під­влад­но­му Ки­є­ву пер­ший. Та, ко­ли хло­пець від­мо­вив­ся слу­ха­тись Ві­тов­та, втра­тив Згід­но з уго­дою вла­ду ве­ли­ку у Ки­є­ві хут­ко, А за­мість неї одер­жав фор­те­цю спус­то­ше­ну Ко­пил; Ки­їв­ська ж дав­ня діс­та­ла­ся бра­ту йо­го Свид­ри­гай­лу. Віж­ки прав­лін­ня над міс­том ко­роль по­вер­тає Олель­ку, — Вла­ду кня­зів­ську так са­мо на­ща­док яко­го три­має. Щед­рий цей князь ве­ли­чез­ні прос­то­ри й на­род во­йов­ни­чий В спа­док одер­жав; він Ки­є­ву, що за­ли­шив­ся в ру­ї­нах, Ко­пил­­фор­те­цю до­дав і ґрун­ти да­ру­вав пре­ве­ли­кі. В Слуць­ку, не близь­кім та­кож, він от­ри­мав кня­зівс­тво чи­ма­ле. Са­ме то­му, до­ки князь Си­ме­он жив на бі­ло­му сві­ті, Слуць­ким кня­зям під­ко­ря­ли­ся меш­кан­ці й на Ки­їв­щúні. А ко­ли вмер він, кня­зівс­тво усе ко­ро­ле­ві діс­та­лось. Ки­їв ве­ли­кий, що був на бу­дів­лі лі­дій­ські ба­га­тий (Му­ри мо­гут­ні то­ді за­хи­ща­ли їх), ни­ні по­рож­ній. До­сі ве­ли­кі ва­ли збе­рег­ли­ся і хра­мів три сот­ні. Блис­ка­ла зло­том на сте­лі дав­но там шу­ми­ха роз­кіш­на, Ся­я­ли ви­їм­ки й бо­роз­ни та бі­лос­ніж­ні ко­ло­ни. Ни­ні із дав­ньої тої кра­си не­ба­га­то ли­ши­лось, — Хра­ми­­бо й му­ри зуб­час­ті ле­жать у ру­ї­нах пов­сю­ди. Це роз­по­вів я, щоб зна­ли усі, як ба­га­то слі­дів ще Дав­ньої си­ли у міс­ті ли­ши­лось, ку­ди ти прос­ту­єш — Пер­ший у ньо­му се­на­тор і жрець в рим­ській цер­кві ве­ли­кий. А по­ди­вись­­но, як ши­рить­ся блиск ко­ро­лів­ської вла­ди: Це все то­му, що ко­роль має спіль­ни­ка й дру­га в се­на­ті То­ма­ша — му­жа, на бо­ці яко­го За­мой­ська фор­те­ця. (Твій же до Ки­є­ва вступ, пев­но, до­ля зат­ри­мує ни­ні,

77

78

Бо про­пас­ни­ця ни­щів­на нут­ро все ук­рай спо­пе­ли­ла!). Мо­ву і ро­зум цьо­му юна­ко­ві гос­три­ла Мі­нер­ва, А до вій­сько­вих по­хо­дів спря­мо­вує Марс во­йов­ни­чий. Са­ме то­му і те­пер до­бу­ває він біль­шої сла­ви, — Та чи не кра­щі є Фе­бо­ві по­чес­ті й слав­лен­ня ми­ру?! Звід­си і ша­на ве­ли­ка, яку од на­род­жен­ня має І, як то­го й спо­ді­ва­лись, най­ви­ще зван­ня і по­са­да. Блис­ку по­ко­ям до то­го ж і шлюб зна­ме­ни­тий до­дав ще: Ли­цар та­кий­­бо узяв не зви­чай­ну дру­жи­ну з Ост­ро­га, А ви­дат­ну, що приб­ра­ла клей­но­ди кня­зівс­тва, ве­ли­ку. Шлюб цей ос­лаб­ло­му збит­ки во­єн­ні по­пов­нив щас­ли­во; Так вос­кре­са­юч­ ий птах — про­дов­жує вмер­ло­го пта­ха. Князь вель­ми силь­не мав вій­сько, мо­гут­ність яко­го нез­лам­ну Згуб­ний та­та­рин спіз­нав, що не раз мав за­пек­лі з ним сі­чі; Зві­дує ни­ні і ту­рок. Опо­рою став він дер­жа­ви Са­ме то­ді, ко­ли вій­сько чу­жин­ське плюн­друє кра­ї­ну. Бать­ко з йо­го до­по­мо­гою зброй­ною геть від кор­до­нів Лю­тих пан­нон­ців, і да­ків страш­них від­га­няє, і све­ків; І лю­до­ло­вів зі Ски­тії хи­жих, що чи­нять роз­бої. Пе­ре­ма­гав він і мос­хів; та Ки­їв­ські зем­лі най­па­че Від не­без­печ­но­го во­ро­га обо­ро­няє пос­тій­но. Ли­цар За­мой­ський — це Фе­нікс не­чу­ва­ний в зем­лях Бо­рея; Ви­рос­тив край йо­го рід­ний, а ни­ні все людс­тво ша­нує. Ни­ток сес­тер трьох він мо­же отож не бо­я­ти­ся вбив­чих, — До­ки до мо­ря ске­ляс­то­го річ­ка моя ще тек­ти­ме. В тих­­бо ка­ме­ни за­ко­ха­ні пал­ко, хто нех­тує па­рок Вла­дою: їх увіль­ня­ють од смер­ті і віч­ність да­ру­ють. Нім­фи, на­я­ди, ме­не, який праг­не при­тул­ку, штов­ха­ють, А ча­рів­ної кі­фа­ри тво­рець на­ди­ха зло­то­куд­рий. Що ж за­ва­жа? Хі­ба ли­ца­рів слав­них у нас вже заб­рак­ло, Рів­них Енею з Аха­том? А Мар­са лю­би­мець Жол­кев­ський?.. Сла­ви сяг­нув він до не­ба й те­пер ще при доб­рім здо­ров’ї. Пам’яті гід­не на­щад­ків ім’я йо­го в нас зна­ко­ми­те. (Я не ка­жу вже про под­ви­ги пред­ків, та їх­ню зви­тя­гу, І до пал­кої віт­чиз­ни лю­бов, ко­ли, не­хіть до сі­чі Ки­нув­ши, на до­по­мо­гу при­хо­дить в не­щас­ті охо­че). Сла­ву він їх­ню прим­но­жує і до зі­рок під­ні­має. Всім те­пер зна­ні геть­мá­на ве­ли­ко­го за­пал і сі­ча В Бу­чи­ні, що по­ча­ла­ся зза де­чи­їх прим­хів. Бу­вав тут Шар­па­ний вій­ськом во­ро­жим, що во­лю свою бо­ро­ни­ло. Він по­ло­нив На­ли­вай­ка і, схиль­ну до шко­ди, ва­та­гу Зну­ре­ну у без­по­щад­нім бою не­за­ба­ром роз­сі­яв. По­тім ска­рав Рос­ці­я­на­смі­лив­ця (який до­ма­гав­ся Вла­ди у да­ків) жер­ди­ною, що по­пе­реч­но пок­ла­ли. Всю­ди, де тіль­ки стрі­чав­ся із ор­да­ми ски­тів жор­сто­ких,

Пе­ре­ма­гав їх, охо­че мі­ня­ю­чи спо­кій на сі­чу. Є ма­зу­ном ко­ро­ля пре­ве­ли­ким з тих пір, як зав­зя­то Від ба­га­тьох не­без­пек різ­но­рід­них дер­жа­ву бо­ро­нить. Мос­хів при­бор­кав зух­ва­лих, їх війську по­раз­ки зав­дав­ши; Зва­живсь мо­нар­ха цьо­го опів­ніч­но­го краю, смі­ли­вець, Ути­хо­ми­ри­ти і ко­ро­ле­ві при­му­сив ко­ри­тись. Ор­ди та­тар­ські, які чи­нять на­па­ди зброй­ні що­ро­ку, Й тур­ків пог­ро­зи він стри­мує стра­хом жор­сто­кої пом­сти. Кли­чу я муз пі­єр­ ій­ських (бо ти, за­хис­ни­че, здо­ро­вий); І вель­ми лю­бих вже маю: не хо­чуть во­ни ог­ля­да­ти Слав­ні до­ли­ни Сар­ма­тії і кра­є­ви­ди зе­ле­ні Там, де вер­хів­ка Пар­на­су й за­бу­те дже­ре­ло Кір­рій­ське, — Ли­нуть до цих, не чу­жих їм, кра­їв і те­бе ве­ли­ча­ють; Щас­тя ба­жа­ють та­кож і зас­лу­ги під­но­сять до не­ба. Ось Ера­тó й По­лі­гім­нія з жес­том при­єм­ним, Ев­тер­па, І Кал­лі­о­па із Тер­псі­хо­рою, й Та­лія знат­на, І Мель­по­ме­на жах­на, й Ура­нія, що знає май­бут­нє. Кліо ж піс­ні під гру на кі­фа­рі спі­ває вро­чис­то. І лиш од­на, як бе­русь до ро­бо­ти, вус­та від­кри­ває Вель­ми со­лод­кі, щоб сла­вить ім’я твоє влас­не і пред­ків. Я вже за­кін­чую мо­ву, яка за­тяг­ла­ся так ду­же, Що­би нез­вич­ні вус­та не то­ми­ти й не сла­би­ти си­ли. Будь же на­дов­го (до Нес­то­ра ві­ку) здо­ро­вий, щас­ли­вий І, на­віть прав­ля­чи, не за­бу­вай про мо­гуть Гро­мо­вер­жця. Хай до ду­ші то­бі бу­де про храм і га­разд пік­лу­ван­ня! Зви­чаї тут вип­рав­ляй за­не­па­лі й ос­ві­ту ав­зон­ську Обе­рі­гай, — злов­жи­ван­ня ж під­ступ­ні вга­мо­вуй по­во­лі. Зві­да­ний прик­лад бе­ри з Гі­а­цин­таа ста­ро­го для се­бе, Здав­на який іта­лій­ським об­ря­дом на­пов­нив це міс­то. Та про­ща­вай вже, щас­лив­че, — ве­лять­­бо на­я­ди, Я щоб, сми­рен­ний, на­ві­ки прий­няв рі­ше­нець Гро­мо­вер­жця І криш­та­ле­вою мо­ре ске­ляс­те до­пов­нив во­дою.

а Ідеться про

Й. Верещинського

79

ТО­МА ЄВ­ЛЕ­ВИЧ ТА ЙО­ГО «ЛА­БІ­РИНТ»

80

У 1625 р. в кра­ків­ській дру­кар­ні Фран­цис­ка Це­за­рія вий­шла по­ет­ ич­на кни­жеч­ка «Ла­бі­ринт», друк якої на сьо­год­ні є ве­ли­кою рід­кіс­тю. Мо­ва тво­ ру поль­ська, пи­сав її урод­же­нець Мо­ги­ле­ва на Дніп­рі То­ма Єв­ле­вич. Ко­ли на­ро­див­ся й по­мер не­ві­до­мо, зна­є­мо тіль­ки, що в то­му­­та­ки 1625 р. він за­кін­чив Кра­ків­ську ака­де­мію й про­по­ну­вав «ук­лін­но пос­лу­ги» мо­ло­до­ му Мо­ги­лів­сько­му братс­тву, праг­ну­чи ста­ти тут учи­те­лем. Про те, чи прий­ ня­ло братс­тво про­по­зи­цію, не­ві­до­мо, так са­мо й те, що він ро­бив до 1625 року. За­те ві­до­мо, що з 1626 по 1632 ро­ки То­ма Єв­ле­вич пра­цює рек­то­ром у Ки­їв­ській брат­ській шко­лі, уже цей факт свід­чить, що й пе­ред тим він про­ бу­вав на вчи­тель­ських по­са­дах. На пер­шо­му тиж­ні пос­ту 1632 р. То­ма Єв­ле­ вич ви­ї­хав із Ки­є­ва в Мо­ги­лів, що бу­ло, пев­не, зв’яза­но з об’єд­нан­ням лавр­ ської шко­ли із брат­ською. По­даль­ша йо­го до­ля не­ві­до­ма. Йо­го не­бо­жем був Гнат Єв­ле­вич, ви­хо­ва­нець Ки­їв­ської брат­ської шко­ли, зго­дом ігу­мен Мо­ги­ лів­сько­го брат­сько­го Бо­го­яв­лен­сько­го мо­нас­ти­ря, по то­му ар­хі­ман­дрит По­лоць­ко­го Бо­ри­сог­ліб­сько­го мо­нас­ти­ря; Гнат Єв­ле­вич був ав­то­ром ру­ко­ пис­но­го збір­ни­ка, скла­де­но­го з вір­шів та ві­таль­них про­мов. Та­ким чи­ном обид­ва Єв­ле­ви­чі пов’яза­ні знач­ною мі­рою сво­їм жит­тям із Бі­ло­ру­сі­єю, але те, що ще до при­їз­ду в Ки­їв То­ма пох­валь­но пи­ше про це міс­то, ви­со­ко йо­го ша­ну­ю­чи, доз­во­ляє нам вис­ну­ва­ти, що по­ет не від­ді­ляє Мо­ги­ле­ва від іс­то­ рич­них тра­ди­цій, тво­ре­них у Ки­є­ві та Га­ли­чі, і це ста­но­вить для нас особ­ли­ вий ін­те­рес. По­е­ма скла­да­єть­ся з двох час­тин: ко­рот­ко­го роз­мис­лу про Муд­рість і мо­но­ло­гу са­мої Муд­рос­ті (ос­нов­на час­ти­на тво­ру, сам роз­ми­сел іде до ньо­ го як вступ). Пер­со­ні­фіко­ва­на муд­рість, віс­тить­ся тут, пле­кає в сво­їх ру­ках світ, пра­вить кра­я­ми й пос­пільс­тва­ми, є за­по­ру­кою доб­ро­дійс­твам, з її го­ло­ ви лю­ди чер­па­ють, «на­че з оке­а­ну». Ши­ро­кіс­тю во­на рів­на зем­но­му ок­ру­гу, а в очах її сяє «світ­лість не­бес див­на», про­хо­дить во­на му­ри й го­ри, влу­чає стрі­ла­ми ро­зу­му, до­пиль­но­вує та­єм­ни­ці, вик­ри­ває фальш та об­лу­ду. Русь То­ма Єв­ле­вич ба­чить у тих об­ши­рах, що й С. Кле­но­вич: на за­хо­ді — бе­рег Яд­ран­ський (Ад­рі­я­тич­не мо­ре), а на пів­но­чі — «мо­ре за­мер­зле» — тоб­то Нов­го­род­ська зем­ля, схід­них меж по­ет не виз­на­чає, але по­даль­ша йо­го дер­жа­вот­вор­ча прог­ра­ма доз­во­ляє нам вис­ну­ва­ти, що Русь Т. Єв­ле­вич ба­чить у ме­жах Ве­ли­ко­го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го з до­да­чею ук­ра­їн­ських зе­мель, що про­бу­ва­ли під Поль­щею, Нов­го­ро­да та Пско­ва. Ці­ка­ва вка­зів­ка, що на клей­но­ті Ру­си «вовк за­ліз­ний яривсь», що мо­же бу­ти на­га­дом про

Тро­я­на й ле­ген­ди про ньо­го, бо ав­тор до цьо­го спо­ві­щен­ня до­дає: «Ще й те­пер про це каз­ку скла­да­ють в на­ро­ді». Опис Ки­є­ва в ньо­го ко­рот­кий, але йдеть­ся про столь­не міс­то Ки­їв­ської дер­жа­ви: має окіл сім миль, п’ят­сот цер­ков, «все­ре­ди­ні сріб­лом­зло­том пов­ні» — десь так са­мо опи­сує дав­ній Ки­їв і А. Каль­но­фой­ський, прав­да, він на­лі­чує трис­та му­ро­ва­них цер­ков і сто де­рев’яних, усьо­го чо­ти­рис­та. Мо­нас­ти­рів у Ки­є­ві То­ма Єв­ле­вич на­ра­ хо­вує сто. Про Га­лич, дру­ге столь­не міс­то Ук­ра­ї­ни, віс­тить за­галь­но, але згад­ка про ньо­го має зна­чен­ня: іс­то­рич­ну тра­ди­цію Ру­си (дер­жав­ну) по­ет ве­де від дав­ньо­го Ки­є­ва че­рез Га­лич до Ве­ли­ко­го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го, так як М. Стрий­ков­ський у сво­їй «Хро­ні­ці». Від Га­ли­ча те­пер, спо­ві­щає Т. Єв­ле­вич, за­ли­ши­ла­ся ли­ше тінь кра­си. «Не судіте міст інших, які Русь заклала, через вас-бо, нащадків, жорстко зруйнували», — ре­зю­мує він. По то­му йде пов­чан­ня мо­ги­ля­нам, тоб­то жи­те­лям Мо­ги­ле­ва, й апо­ло­гія Муд­ рос­ті. Ви­ви­щу­єть­ся пот­ре­ба нав­чан­ня й пле­кан­ня на­ук. Твір ви­раз­но ре­не­сан­сний. Муд­рість у тво­рі — пер­со­ні­фі­ка­ція фі­ло­со­фії, на­ук та мис­тецтв, са­ме Муд­рість тіс­но пов’яза­на з ос­ві­тою; твір знач­ною мі­рою се­ку­ля­ри­зо­ва­но. Ав­тор ус­ві­дом­лює ді­я­лек­тич­ну суп­ро­ти­леж­ність усьо­го су­що­го, ре­чі ма­ють не­ви­чер­пну ба­га­то­ма­ніт­ність, усі яви­ща нав­ко­ лиш­ньо­го сві­ту зу­мов­ле­ні. Муд­рість — по­се­ред­ник між людь­ми та Бо­гом, во­на вель­ми цін­на в жит­ті та ді­яль­нос­ті, са­ме Муд­рість, і це Аріс­то­тель «знав — в ку­ла­ці три­маю (тоб­то Муд­рість три­має. — В. Ш.) сві­то­ву ок­ру­гу», Муд­рість ке­рує у вій­сько­вих спра­вах, во­на пот­ріб­на в бо­роть­бі за пра­ва та воль­нос­ті, са­ме во­на не­під­влад­на люд­ській мін­ли­вос­ті. Ці­ка­во й те, що Муд­ рість кри­ти­кує ду­хо­венс­тво, пев­ною мі­рою, десь так, як сво­го ча­су Іван Ви­шен­ський: Святобливії вчинки, котрі б світить мали Від духовних, як пара, вийшли, бо зважали На розкоші зрадливі і пусті бесіди…

Муд­рість зак­ли­кає до єд­нос­ті, осуд­жує нез­го­ди, го­во­рить про мін­ли­вість сві­ту, доб­ре та ли­хе у вза­є­мозв’яз­ку — це вже ри­си ба­ро­ко­во­го сві­тог­ля­ду. Не зай­ве на­га­да­ти, що піз­ні­ше по­діб­ну апо­ло­гію Муд­рос­ті ство­рить ін­ший ук­ра­їн­ський по­ет Ки­ри­ло Тран­кві­лі­он­Став­ро­вець­кий, але біль­ше пок­ла­да­ ю­чись на біб­лій­не ро­зу­мін­ня цьо­го пос­ту­ла­ту. Та най­ці­ка­ві­ше міс­це тво­ру — пох­ва­ла За­по­розь­ко­му вій­ську: Поміж вуха людськії ймення славно лине Запорозького війська, вельми бойового, На землі і на морі в Марсі звитяжного.

Во­но б’є тур­ських ба­шів і та­тар­ських мурз, вга­няє гос­тро­го ме­ча «у вра­жі гру­ди», ко­зак ва­лить ту­рець­кі му­ри і на­га­няє на тур­ків страх, ко­заць­кі бит­ви — «на­че бу­ря виє в ім­лі гли­бо­кій, мов пе­рун тріс­ка в хма­рах в ча­си гро­зо­вії, на­че не­бо го­го­че». З то­го й проц­ві­тає «їх­ня сла­ва у сві­ті, що не­бес ся­гає». Ко­за­ ки виз­во­ля­ють бран­ців, і сла­ва ко­заць­ка бу­де жи­ти віч­но на зем­лі — ма­є­мо тут ці­ка­ві ре­мі­ніс­цен­ції «Вір­шів» Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча. Але То­ма Єв­ле­вич іде да­лі:

81

Цей народ, скажу, чесний взявся вже до згоди, Церкві вашій зімлілій давши охолоди. Також до товариства, склавшись у громади, Щоб усім християнам мати все без звади.

То­го до­хо­дять львов’яни й віль­ня­ни, до то­го зак­ли­кає ав­тор і мо­ги­лян — у по­е­мі увіч го­во­рить­ся про рес­тав­ра­цію русь­кої дер­жав­нос­ті, яка ав­то­ро­ві ба­чить­ся в ме­жах ук­ра­їн­ сько­­бі­ло­русь­кої спіль­но­ти. Ці ідеї не бу­ли не­ре­аль­ні, так ми зна­є­мо, що час­ти­на бі­ло­русь­ких зе­мель зго­дом увій­ шла­­та­ки в Ко­заць­ку дер­жа­ву за Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го (Ста­ро­дуб­ський полк), при то­му доб­ро­віль­но з нею з’єд­нав­ шись. Від­так зро­зу­мі­лою стає фра­за по­е­та: «Спо­ді­ва­юсь, що всю­ди ста­ран­ня те ста­не». У мо­ги­лян же ав­тор ба­чить схиль­ність до то­го, чи як він ка­же: зрі­ють гар­ні і здо­ро­ві заз­дрос­ті, і свід­чен­ня то­му по­я­ва мо­лод­шо­го братс­тва в Мо­ги­ле­ві. То­ма Єв­ле­вич від­так спо­ді­ва­єть­ся, що ді­яль­ ність цьо­го братс­тва «пі­ду­па­лу про­бу­дить у стар­ших охо­ ту», а брат­чи­ки ста­нуть ні­би ор­ля­та. Са­ме та­ких зви­тяж­ців має на­ро­ди­ти шко­ла. Муд­рість при то­му віс­тить: А. ван Вастерфельд. Софія. Південна частина західного фасаду. Фрагмент.

1651 (копія XVІІІ ст.)

Таких вдячних поєднань ваших виглядала І хвала Божа того не менше бажала.

від­так по­ет зак­ли­кає з’єд­на­ти «пра­во­вір­них дум зу­сил­ля щи­рі» і за­суд­жує роз­коль­ни­ків, під яки­ми, оче­вид­но, тре­ба ро­зу­мі­ти уні­я­тів, хоч їх ав­тор пря­ мо не на­зи­ває. Отож, ро­бить під­су­мок по­ет, тре­ба зав­жди дба­ти «про Муд­ рість крас­ну»: Є надія найліпша, хай би ви увбились У свободу ту давню, шлях знайшли й ходили. Щоби Річ Посполиту в перший стан привести, Все понижене новим ґрунтом знову звести.

По­е­ма над­зви­чай­но ці­ка­ва сис­те­мою сво­їх ідей, як фі­ло­соф­ських, так і сус­піль­но­­по­лі­тич­них, виз­на­ча­ють­ся тут і зак­ли­ки до рес­тав­ра­ції Русь­кої дер­жа­ви «шля­хет­ни­ми слов’яна­ми», тоб­то об’єд­на­ни­ми си­ла­ми ук­ра­їн­ців та бі­ло­ру­сів. З цьо­го пог­ля­ду пам’ят­ку мож­на наз­ва­ти уні­каль­ною; див­но на­віть, що твір із та­ки­ми про­го­ло­ше­ни­ми іде­я­ми зміг бу­ти над­ру­ко­ва­ний у сто­ли­ці Рі­чі Пос­по­ли­тої, ад­же й суп­ро­ти неї во­ни ске­ро­ва­ні, хоч пря­мо про те й не го­во­рить­ся. Ми вже звіщали, що твір за­га­лом ре­не­сан­сний. Але еле­мен­ти ба­ро­ко в ньо­му на­яв­ні та­кож. До них тре­ба від­нес­ти й прос­то­рі ме­та­фо­рич­ні ря­ди­ ­по­рів­нян­ня, нап­рик­лад:

82

Це як у небо світне та й зоря заходить І по квітах, мов перла, роси відтак родить, Первоцвіт як весняний, чи гвоздика в осінь, Чи троянда уліті, рута — землі просвіт,

Як ялина у горах, я вір як у бору Чи сосна при городі, липа серед двору. Що в густім саду значить кипарис поставний, Молодих отак власне матимемо славних,

і спро­бу не­яс­но­го мов­лен­ня, по­бу­до­ва­но­го на сис­те­мі тих чи ін­ших на­тя­ків, що піз­ні­ше в по­е­ти­ці ба­ро­ко пе­ре­рос­ло в по­нят­тя під­тек­сту, то­му й на­зи­ва­ єть­ся твір «Ла­бі­ринт». Са­ма по­е­ма на­пи­са­на не в Ки­є­ві, з ки­їв­ських по­е­тич­ них тво­рів є тут тіль­ки глу­хі ре­мі­ніс­цен­ції (із К. Са­ко­ви­ча), але не за­бу­вай­ мо, що лю­ди­на, яка ви­ще­вик­ла­де­ні ідеї про­по­ві­ду­ва­ла вго­лос у дру­ко­ва­но­ му книж­ко­во­му тво­рі, не­за­ба­ром при­їд ­ е до Ки­є­ва і чо­ти­ри ро­ки тут нав­ча­ ти­ме мо­лодь ки­їв­ських шкіл. Та й те тре­ба від­значити, що Ки­їв у тво­рі при­сут­ній не тіль­ки згад­ка­ми про ньо­го, а ду­хом сво­їм, ду­хом столь­но­го міс­та Ру­си, дер­жав­ність якої мрі­яв від­но­ви­ти То­ма Єв­ле­вич, для чо­го й на­пи­сав сво­го «Ла­бі­рин­та».

83

ТОМА ЄВЛЕВИЧ

ЛА­БІ­РИНТ, або Дорога заплутана, де чудова Мудрість зі своєї повинності панам могилів’янам і тим деяким, що подібні до них у своїх передзавзяттях, показує коротку й далеко ліпшу дорогу. Написано Томою Євлевичем, студентом вільних наук, до молодшого могилівського братства новопочатого, до себе цілком прихильного і так далі, і так далі. У Кракові, в друкарні Франтишка Цезарія, року Божого 1625 Молодшому братству могилівському новопочатому Тома Євлевич пропонує службу і так далі.

Мудрість-бо мову, хоч пані вельможна, Дати загальну й осібну спроможна, Та я убогий, малим пером ширить, Як наказала, не в мочі посилить.

Не до кінця-бо жінок треба слухать, Як коли стане, розгнівана, фукать. Жінка — по боці, слуга – без провини Часто оплатить хребтом ті новини. Знати, цей скриптик терпів би обмови, Різні бувають в устах різних мови, Ще й бородою страха малих старший, Кару духовні, як сину, шлють завше.

Серцем отож я, до вас охітливим, Юну юнацтву дам карту, горливим, Як ваші справи підуть добрим зростом, З карти візьму я найбільше приросту.

84

А кому вірш цей десь не засмакує, Той хай до пані відтак апелює, Мудрості тої, а я тут невинен, Як наказала, писати повинен.

SАРІЕNТА а

Мудрість я, котра світ цей на руках пестую, Владних множу і ширю, можних я рятую. Я — твердиня потужна Річам Посполитим, Прислухаюся також справам знаменитим. З голови в мене люди, як із океану, Черпають, отож стане, і слузі і пану. Я така є широка, як земля зосібна, Світлом ока до неба я стаю подібна, В грудях більше пожитку, як у діяманті, Хоч того не побачиш (дивна річ) насправді. Як у місяця, швидкість у ногах, без спину Враз землі можу добру скочить половину. Вороги із моїх рук на самий край світа Не втечуть, коли власним тором течуть літа. Тож коли я проходжу, мури, також гори Відступають, а сяду — замисел є скорий. Голий меч де заблисне, розуму там стрілки Вдарять в замисли горді і клейноти стрімкі. Скритого тож немає закутка якого, Аби хтось уберігся від стріляння мого. А як мозку порушу власного комірку, То нараз фальші, зраді дам здорову мірку. Сумніватись не треба: навспак у розгоні Без моєї постане світ цей оборони, Бо його милуванці, робака в сумлінні В міцні вина заливши, світлому іменню Дурну ласку придавши, що б тоді робили, Як би в тих-от заразах мудрі не цілили. А оскільки моя річ помилки вбачати, То й держави в падіннях мушу рятувати, Поміж інших — слов’янські, славним тим народам Хочу я у нещастях поміч дать, в негодах. Ті, котрі попалились до самої кості, Колись будуть у царській горній високості. Хочеш предкам дать власним очі в глибші літа, То побачиш: їм шану подавали з світа. З Льодовитого моря в берег Адріянський Опирався державно той народ слов’янський, Та ж бо Русь щонайперша з предків, і столами Уряджала, значними славилась ділами, Серцем жвавим, багаттям Богові подячним, Взором згоди з любові вічної приязним. Клейнот слави тримала, що ж тепер гадаєте. Як Залізного Вовка в байку покладаєте?

а Мудрість (лат.)

85

86

Тоді Київське місто в окіл сім миль мало, У собі п’ятсот церков славних замикало. Срібло, злото не тільки мали в середині, Досить сяяло зовні на верхах святині. Сто обителей мали — також усі сяли, Дивне місто в коштовнім убранні тримали. А коли ясне сонце уставало з ночі, То до ясного кола вабило всі очі, Так до міста отого всіх, щоби дивитись, Вабило, щоб порядні справи там чинити. Не судіте і Галич, котрий є сьогодні, Бо заледве краси тінь, залишок відтоді, Не судіте міст інших, що їх Русь заклала, Через вас-бо, нащадків, жорстко зруйнувались, А що декотрих вас я в помилках винила, Могилівців при цьому проминуть не хтіла. Ви, по правді, міщани, в Бога пошанібні, При його дарах жоден не бував послідний, З ласки Бога значної речі-бо тримали, А із них ви багато з предків завше мали. Все ссипалося радо спершу вам на лоні, Та про добрий край власний мислити не годні. Вірте, що стоїть сонце перед воротами Вашими, отож мисліть, поки воно з вами. Таж коли усі речі швидко проминають, То Фортуна і там-сям певно що літає. Лиця вдячні Фортуни і жалі їй в мочі, Невігластво освітить — це як день при ночі. Промінь як не засвітить у лихій негоді І як риба втрачає силу в чужоводді, Отак речі утішні, любі усім нині, В справах мають щасливих завше і одміни. Хто ж себе убезпечить, буде в тиховодді. Як сподіванку маєш на ясне погоддя, Себе ж зрадиш, зле спати на непевній речі, Стереженого має Бог на своїй печі. Це немудре: дочасно зле для себе рядить І по шкоді надію, що непевна, ладить. Ну, а хто осторогу здобува пристойно, Тому в речах з одміни в плохоті не шкодно. Але хай на свій розум перед тим ізмірить, На чужії випадки щастя своє звірить. І ви, милі міщани, зла не легковажте, Через винеслість вашу високо не влазьте, Навіть як би тримали в ваших лихих мислях

Середини, чи хтось би втіху мав би після? Тож не зводьтеся, блискіт той бува зрадливий, Як мара або тінь це, а чи сон фальшивий. Творить день сміх із того, що великі брили Золоті уночі ви в маренні лічили. Маю визнати правду, те у права гласі: Певності ви не майте у мізернім часі. Це отак як бездонну баньку наливати, Як бездонна, то з праці користі не знати. Сорок літ уже певно вам спливло у світі, Як по сеймах бували взимі і у літі, В бідних справді остатню калиту забрали, Ну, а цілості права ви хіба зазнали? Щедрі дари препишні, срібло також щире, Кубки, всяке оббиття — досить у тій мірі,— Ви і грошики голі скринями возили І нарешті камінням все оте здобили. Отож дайте почути: добрий кус до куса? Таж вам рік так до року убувала туша! І не дивно: хто тільки не догодить оком, Посполиті так кажуть, платить той ворокома. Як побачити може ваше мілке око В речах, про які йдеться — море це глибоке! Мій це уряд: усякі речі земні мірить І небесні пишноти власним тором звірить При розправі, як світ цей йде ще від початку, Перед тим не бувало жодного достатку; Як земля в своїх межах змірена і яко В кожній речі є живла, що багатознако, Звідки місячна змінність, затьми буде дання, Звідки сяйво зіркове, в небові блукання, Звідки люд і звір всякий, і вогонь, і роси, І Арктура й Вози ті, і червá, і коси. Але це опускаю, вам такеє трудне. Винне гроно ізвідки, котре родить буйно? І орач звідки знає, як ріллю прослати І коли має сіять, сад новий закласти? Як моряк вирушає у бурливе море, Важно взнать: середина це чи лукомор’я, Та погоду і вітер, дощ майбутній бачить, Через Мудрість це словом Бог для справи значить. Мудрість тож над усе є, більшого-бо скарбу, Друга також над мене не знайти, пізнай-бо! Хто ж із люду від скарбу того здопоможе, Поки світ світом, впасти у біду не зможе.

а Ворок — торба.

87

88

Але мислить почавши від народин світа, Повернімось у ваші ці останні літа. Про те завше знайдете писане з історій, Як мене шанували дивно і просторо, Собі майте у приклад (одні прочитайте, Інші про оті речі слухати сідайте) Македонського мужа, Великого того Александра, Філіппа — батька голосного. Невимовно йому-бо серце завше грало І ще більшої сили радість визначало, Як йому сповістили: син на світ родився, — Це тоді Арістотель першовченим чтився, Тож від нього пізнать мав доброго навчання, На віки все, що гідне є подивування. Той король признав мудрий: рук моїх потуга Досягає від сходу й західного пруга, Тож його, коли думка кидалася радо, Доряджала, щасливим доглядала ладом. Я була у походах, усіляких війнах, На землі ворогів я, в морі била стрійно, Я війська шикувала, старшину водила І крізь супротивенців пробиватись вміла. Справно я на змагання ротмистрів до мислі Припрягала, а гніви стерегла навислі. Покривала із ним я незліченно трупом Поле, гнавши полони, мала безліч лупів. Виправляв через мене він послів умітних — Набавляла я слави, цнот презнаменитих, А приходили як під вежі превисокі, Про мости я не дбала і річки глибокі, Тяжарі, також стрільби не завжди вживали, І на так обложенці брами відчиняли. Головою трудились, невеликим коштом, Без ляменту і крику, і плачів пригостом, Освятивши по тому в храмах своїх власних, По боях як додому повертали вчасно, Як любов учиняли мирову по всьому — В мене Річ Посполита раду брала в тому. На мені всі висіли справи, в узголов’ї Свій стілець покладали славні монархове. Нагороду давали гідності на теє, Змисли мали-бо певні чинності моєї, Бо де тільки ступала я ногою щасно, Всюди хітність з’являли і молитви вчасно, Аби з ними жила я у домах коштовних,

Аби їх у руці я мала поготовних. А ви, милі міщани, не хотіли мати Мене в догляді добрім, з міста проганяти Беретесь мною сланих. Діток в тім уданні Труїте ви при ласці, матерів проханні, Запрягаєте швидко їх ви дуже дарма В ті, що юний такого карк не зносить, ярма. Та даремно, мені хай, як хто хоче, ставить Кисле око, таж всі ви розумом кульгаві. Вам майстерність найбільша, хто вагу шелягів Має, стежку в село зна, карнії налягиа. А у школі Псалтирю виучивши: “Досить!” — Каже батько до сина, а буває й грозить. Не стає потаємне, в голову що входить, Що глибокі науки в неї переводить? “Ліпше ти, милий сину, взявся б за торгівлю, Всі науки — дурниця, думай про весілля. Я порушую владу, сам собі дам силу, Ти ж про кожне тут відай щодо себе діло!” Глянь-но, батьку, ти сину уряди дав скоро, Не могло буть із того помилок і споро, Отож з тим син твій буде спогадати стало: Швидко стане твоєї йому праці мало, В доломан йому мало вкласти і сто злотих, Мало буде і в шапці, зненавидить прóстих, А у кого побачить хоч сукману польську, То взувачку у нього вже побачиш влоськуб, Є у кого в достатку чорнії мармуркив, Він покуситься з того на вигадні шкурки. Як на соболях, рисях, шапці бачить злото, Тулить те черевикам, хоч бува й болото. Часто як коли гостя честують у дому, Буйна юнь не бажає уступить нікому, Бачить страви багато, втричі більше видасть, Хоч полумиски мав би закладать у жида. Що ж дістали? Немає й писаря-бідаки, Щоби зичив Вітчизні з серця дати дяки, Бо оті іноземні птаху є подібні, Що туляє над домом, поки ще жадібний, А наївшись, відразу в кут свій відлітає, Так і в вас легкоторбий цю роботу має. Добре б інше: коли б ви гідних захотіли, У науках непростих щоб добре уміли, І у школах належно діточок навчали. Та між вас таких більше, що силу вживали,

а Йдеться про злодіїв.

б Влоський — італійський.

в Чорнії мармурки — шкурки з чорної лисиці.

89

90

Щоб з очей їх скоріше збавитися, збутись, Шматою гідне місце мізерно заткнути, Котра б всі їхні миги добре розуміла І щоб згідно наказу їхнього робила. А до того людину важко наламати, Щоб під їхнюю пісню захотів скакати. Люди мудрії знають, в чому смак правдивий, Знають і уникають, де є гак зрадливий. Гей, у тому ви, люди, врешті не єднайтесь, Щоб не слать сина в школу, в тому не кохайтесь. Що кажу: не кохайтесь? Сумніву не треба, Ви жалієте хліба одному в потребу. А отих, хто порвався ґвалтом до науки, Буть не мігши з натури блудним недоумком, Ви нетесаним словом честуєте вашим І правдиво плюєте, так скажу, їм в кашу. Вони мов волоцюги, до таких зрівняли, Дармоїди — у звичку те собі уклали. Схочете перешити плащик із пліч своїх, То й це не без примовок, як вдягаєте їх. Куситеся даремно, марні ваші труди, Порошину уздріли, мавши в оці груди. Розумію, ніколи б в світі не блукали, Коли б власнії руки в тому прикладали. Поготівля в тім часі в смак їм не буває, А подібно, що котрий ледь-ледь шкандибає; Розірвавшись, не віда, спершу куди вдатись, Чи в науки? Вітчизну чимось рятувати? Поживитися, може? Духа ж чим спирати? До помешкань, можливо? Де ж бо проживати, При спокійних тих Музах день і ніч збувати? Тож даремно на очі ви таке поклали, Що в своїй їх Вітчизні довго не видали. Свіжі маєте певні приклади в дорогах, У візниць ви рукою тикаєте вбогих, Які з кіньми лихими очі притомляли, Коли в час ярмарковий довго виглядали. Гірше є, як наука при рипінні їде, То не диво, до вас як жоден не приїде. Боже те є: візницю із пригод спасати, А він буде повинен вам-бо слугувати. А так, милі міщани, не знайдете права, Щоб напотім із них вам виросла потрава, Бо коли у науках геть щось оскудіє, Самі те ми при щасті власному уздрієм.

А коли через когось зараз рятувались, Знаменитих із часом слуг тоді б дістали. Тож природа сама нас зараз научає, Аби ми пам’ятали, звідкіль поміч маєм. Цнотою місця тії ми б нагороджали І поштивністю всяко можного зміряли б. Вчасно тож научіться, що валить на кого, Коли хочете, щоб Бог добрословив з того. А тих також із вашим добрим піклуванням Раджу, ви не жалійте помочі поданням, Бо інакше здивуюсь: чи ж бо у небоги Посполитої Речі довго встоять ноги? Як старую модрину в колі де рубають Десь на горах високих, зусібіч стинають Орачеве завзяті, б’ють, сокира крає І січе, деревина там і сям зрушає, Струшує там галуззям защораз омлілим І верхівку гойдає — досічуть на ділі, Часто б’ючи, тож з громом немалим впадає, Інше дерево долі з тріском поламає. Що ж про супротивенців ви своїх там знаєте? Стільки їх, як волосся голови, що маєте. Знаю, що вони око пильне на вас мають І щорік до вас ближче й ближче підступають. Мислять про добро ваше, глядячи погоди, Як би вас та й позбавить до кінця свободи. Це як лев той голодний, морить що убогий Скот з вівчарні, бо тисне голод, знать, до того, Роздира, жре, кривава паща аж скрипоче, Перестрашене бидло ані заблекоче. Такий плід синів ваших, отаке зібрали, Бо ви радше при куплях, ніж при школах, стали. Правду мовлю чи ні я? Взнайте-бо самі це, Дехто з вас уже крутить головою міцно, Бурка, що уже слухав надто ту науку На поган; добре, будем ми як недоумки. Але правда проста є, милії міщани, Вже, здається, ми гірші, ніж оті погани. Соломон як Великий вів законом мудро, То державою сміло керував, розсудно, Та коли хтось із ваших вертить словечками, Що той муж напоївся Божими річками, Й при розправі такій-от ручки поскладає, А про добре не мислить, ні про що не дбає, Бо чекає, що з неба прилетить ворона

91

92

До губи, що наставив — печена сірома; Та нелегко придасться ту вечерю мати, Хто, як кажуть, і труду не бажа прикласти. До такого при цьому прикладу дам сили, Але в тім, що пораджу, в ціль не кожен цілить. Сям-там, де може, трапить лихо бідолаху, Стерегтися потрібно як від клею птаху. З ласкою як новою покладем на шалі Ми закон, то й постане наче оті скали. Як закон Золотого віку мав поставу, Легше люди жили ще без статутів права, А прийшли до Залізних тих віків пресмутних, То наповнилась мірка різних справ викрутних: Мірка зрад, мірка фальшу, взнали і трутизни, Заповіти фальшиві, видертя дідизни, Вбивства також зрадливі, крадежі, злодійства, Лупи всякі, драпіжства, жодного-бо дійства У природі належній, щирого отого Бачення, що у цноті, чи ж бо ґрунтівного: Справедливості краю жодної немає, Тіні тільки, а форму кожен оминає. Чи не ліпше до мене у часи мізерні Утікати? Лишилась я одна ядерна. Я тугі, швидкі, спорі маю на те ліки, Рятувала держави ними і великі, Мене гірше нещастя нігди не скоряло, Мені літо заздросне сили не змаляло, Мене людські одміни не змогли змінити, Ані Марса потуги бунтами збурити. Мене маєш — монархом я тебе йменую, А союзу зла з добрим явно не шаную. Доказати не зможуть того грошенята, Хоч господарем добрим можна вас назвати, Особливо, як хтивість, що тепер панує, І малим, і великим руки, ум руйнує. Своїх предків дороги ви здаля минали, До держави спиною всі правдиво стали. Все за часом минає, вмію це пізнати, При Мамоні, це знаю, мало хто багатий. Ледве я не сказала: того не хотіли, Бо за справами прецінь широко ходили. Таж не відав лакоток люд наш стародавній, Викрутів теж не знає, хто у праві славний. Не статут собі — цноту цільно виставляли, До якої в контрактах, в мові заміряли.

Стерегли, щоби спільна згода в нас тривала, А при ній однотонно Божа слава стала. Зараз, як блискіт злота очі людські змáмива, То поштивість і цноту збито до розламів У той час, коли дзвоник до присяги кличе І коли в кілька років трапився раз лише. Та на це невимовно люди дивувались, Підозрілим у себе те напевно мали. Зараз про марні речі, як підеш на ринок, Дуже добру щоденно пісню чув би нині, Як добутися слави предків, це бажати, Мене не легковажіть, Мудрість добру й мати. Бувши зранена жалем, дам таке подання, В чому міста залежить добре заховання. Над те, будете як ви в слуханні м’якими, То без смутків шляхами поведу легкими, Як за руку, немов по ниті, що розвита, З блудів тих лабіринтних зради, що закрита. Але знайте від мене: з тими не тримаю, Що частократ у світі забавки справляють. Важко Мудрості гарній добре учинити, Де спір, сварка, де звада звикли гнізда вити. Важко виростить гарне, як тут необачно Голова безрозсудна чинить шум бридачно. Усі там відступають уряду свойого, Бо де не обернешся, блуду повно того. Святобливії вчинки, котрі б світить мали Від духовних, як пара, вийшли, бо зважали На розкоші зрадливі і пусті бесіди, Вислід проста громада має прикрий всігди. А коли б милі учти ще частіш справляли, На кілках би майстерних легко б спроводжали Ту заразливу зброю, що своє справляла Простоті кволій людській, що їй увіряла. Ті канони тримали, як святий Палладій, Не в святих отців те ж бо взято у пораді, Щоб, скажу, у дім кожен тут парафіянам Ця молитва вступала, що по вуха п’яна, П’ятдесят разів річно не лиш за живого, Було б дивно це менше — мертвого отого, В перший день як ховали, це на первотини, А на третій, проспавшись, — це вже на третини, Потім ще — четвертини, потім — дев’ятини, Із новим пивом сядуть на півсорочини, Ще далеко щедріші повні сорочниці,

а Від слова «мамона».

93

а Медини — спільне

варіння та спожиття меду як напою.

б Сита´ —розведений і зварений мед, варився на свята.

94

Потім ще — піврічниці, далі і річниці. Вже напевне бувають в звичаях мединиа, Інший мусив би збутись пустиці-дідизни. Має бути віл спершу з рогом там виставним, Або п’ять старих корців з житом мають ставить, Доки мертвеє тіло винесено з дому, Не дай, Боже, без того повестись котрому. Отак їм з людей мертвих пропадають спадки, Випадають і сварки, чиняться забавки. Годі ґрунту живому на свій дім закласти, Як не схоче добряче з калити придати. Завершивши, ввійти в дім, діток похрестити, Коло пива належить спершу попотіти. І мале і велике (зглада перед ними) Там спокою не має, мертве й живе, зримо. Коли б, все збивши в купу, була запитала, Мала б те, що ні в чому я б не вигравала. То ж звідкіль в їхнім лобі те зросло б навчання? Все це люд той убогий нищить до остання. Сіном той би завився, хто запраг змагатись, Як бажав би довести, що з паперу знати: Щоб давали по батьку спадок той, що має — Папір в сина спліснілий порох покриває. Не повірила б в теє, зле-бо написали, Адже те розділили, що батьки зібрали. А коли б я згадала медяні канони, То для співу у мене не було б розгону, Бо на пасіку очі ви свої поклали, б Щоб ситý нащосвято з меду зготовляли, І хоч ноги старії, та бува за хвилю Пробіжать а чи милю, навіть дві, три милі. Церкву ж раз-бо на тиждень, котра є під боком, Вам навідати важко — праця то жорстока. Ще хвалі бува Божій хтось годину вділить У півроку раз, давши пасіці неділі. Бог годину бере лиш! Ви ж бо, як прибігли До відправи без дзвону, в купу усі збились. Мало йти що порядком — в межах є години, А коли ще темнота ночі в тім приплине, Легко буде відкласти в іншую неділю — Учиняєте в церкві ви своїй пресміло. Убезпечили тим ви спершу свої діти; Дожиттєвим потрійним в церкві володіти Щоб могли, а в науці добрій не бувати, А були б якісь хітні працю віддавати

На послуги церковні, то вже б не хотіли, Бо старі батьки того в них не поселили. Інші у господарство цілу думку вклали І у злоті найліпше щастя визначали. Отож меморіяли на столі без діла, А по требниках молі біліють спліснілих. І що Бог нас навчає, того-бо не знають, Тож байками науку певно обплітають. Чи з землею сіль добра змішана буває, І від темряви світло чи не пропадає? Збитки множаться в тому, вони-бо як море, Все зжирають, вам буде гикавка тут скора. Не мина: дай, дай, дай на церкви порятунок, Хоча часом смакують цілонічний трунок. А коли б хто віддав би келихи ізповна, То була б повна з датків церква безумовно. Те побачте: тверезість тут буває також, Ще й тримають пристойну мірність усіляку, Але тільки б хтось вбився у грошву багату, До будови церков той робиться рогатий. Це, сказати б: п’яниця в тих домах правує, Всюди нелад і бідність, в тому і панує. Маєте тож конечно в тому постаратись: До управи щоб вміли пильно приглядатись. Бачу я, оту штуку ще батьки тримали, Здоблячи своїх дочок, — посага складали, Але тії одміни вельми вам пошкодять. Із людей посполитих речі ті походять, Коли справу церковну марно опускають І на передзавзяття власне налягають. І духовний стан гідний, скажемо до речі: Аж по сиве волосся люблять шкільні печі Із вимовкою: як це від лінивця слуги Перед Йсусом постали на малі послуги. Мавши дар буть духовним, прагнуть в куті жити, Чи людей де немає, чи в мандри ходити, Аніж Божу похвалу двигать на раменах, Про недоліки мислить ті значні щоденно. Інші в час дозрівання жниво своє орють, Не кладучи у думці: годі щось упорать, Чи старі у науках молодь доганяють, А чи, може, у себе інших управляють В єретичнії блуди, сварки тож отими В Божій церкві вчиняють вчинками своїми. Я не знаю, якії б вимовки вживали,

95

96

Що ви власні таланти в прирості не мали. Тож овечок потуга від того, що блудять, Од пащеки вовків тих збавлення чи ж буде, Котрі прагнуть маєтки й душі уловити Через фальші, щоб добра в церкви захопити? Але Бог справедливий викаже ті зради, Замішає ті змінні і таємні ради, Їх далеко відкине від лиця і ласки, Тих мужів лютих, в котрих руки в крові жасно. Світські, бачачи нелад, хіть свою відклали, І до іншого чогось різно посхилялись, Як у вірі, так в Речі Посполитій в дечім Всяк своє робить, має на своїй те печі. А загальне добро при внутрішній незгоді У жалю лежить тяжкім та жорстокій шкоді. «Що ж лишаємо Богу?» — варто запитати, Хоч багато вас, чом же вряду не видати? Не бажаєте глянуть на убозтво ваше Наук красних, держава тане снігом завше. За пожитне ніяк ви діло не візьметесь, Поки з посеред себе те не проженете, З чого свари бідашні і різниці ширять. Як захочете чути, правду скажу щиро. Місто з людом хай бідним в скелях ляже, справді У багатстві й воєнній переможній справі. Коли вступить негода, знизяться і скали, Тим-бо супротивенцям приступ дадуть сталий. Способом тим немало славних земель всякло, Що й паперу мені, вам слухати б забракло. Ув один отож приклад спільно приставайте, На колишню Велику Грецію зважайте, Де князів знаменитих трьох — були в незгоді — Турок виловив так, як горобців в нагоді. Тож збагніте, коли б стіл, згода в цьому світі, Та свята, покладала не в одному літі, Тоді б швидше побиті у постійнім бої Утішалися б землі в бажанім спокої. Коли б перекувати в лемеші гранати, На криві коси шаблі й на серпи віддати, Коли б море й дороги бистрих рік втишити, Із румовищ міста всі впалії звершити. Отож прецінь (шляхетні, вам кажу, слов’яни, Наверніться) волайте так ви: «Боже, Пане!» Не у світ-бо очима, а на більшу ласку, Бо у добрім він оці має й малу пташку.

Він бере часом, справді, але й нагородить, В своїй зараз спіжарні повній віко зводить. Що на вас Бог пускає, вдячно те приймайте, Щастя а чи нещастя, дяку віддавайте. Світ іде отим колом: шкоди з пожитками — Все навпіл: є погода, завтра вже валами Море зносить і змісить враз пісок з водою, Кораблі розбиває бурею отою. В своїй мірі година також не однака: Жебрак просить у пана, пан проха прошáка. А коли посковзнеться, то вже по гарапіа, У нещасті лихому буть подібним шкапі. А дощі, град ґвалтовний збіжжя вщент збивають, Он за орачем граки в полі шкандибають. А пан Бог є принаймні не скупий у тратах, Хоч порожні, стодоли стане наповняти. Тож і праця в голодний рік є із притиском, Та зітреться із думки за новим пожитком. То не дивно: доми он ветхі погоріли, Та господарі потім ліпші спорудили. Часом Бог людей учить: чи то в покаранні, Чи як хоче позначить більше в них старання. Ото так в Пана Бога зрівняно є шкоди, Має дерево корінь, то ягід наплодить. Рук тож не опускайте, славнії слов’яни, Треба дбати, людини поки на те стане. Та і я загалом-бо сумніву не маю, Про державу надію вашу не кидаю, Але бачу: міць гніву взяту людську силу Напоїла віддавна, думку ту розбила, Міць, що вас постріляла, добре розгромляла, Що було на окрасу, з ґрунту вивертала. Ще великі панове приязнь завіряють І про батьківську милість часто споминають, Та й мужеве шляхетні. В кожній-бо країні Поміж вуха людськії ймення славно лине Запорозького війська, вельми бойового, На землі і на морі в Марсі звитяжного. Це від них значні баші і татарські мурзи Часто-густо приймають на лобиська ґудзи. А бува: у ворожі груди меч вганяють І суворо кривавий з мертвих виривають. Палять села з містами, мури козак валить, Турчин і в недобутих тверджах губить хвали. Як у труби і бубни голосно вдаряють,

а Гарап — арабський кінь.

97

98

Заразом превеликі стрільби випускають, Аж не видно в пилюці неба на два боки, Вітер більш як бурливий ув імлі, жорстокий. Більше грому вдаряє в неподібнім часі, Тож гучить хмуре небо та й ліси — в нечасі, Як з коріння угору дуб’я вивертають, Страх, шум, вал превеликі, в морі шуми грають, Блискавки із хмариння чорного мигають, І народи смертельно грому страх приймають. Гук такий у тім часі. Тож-бо це велично Сила їхня під хмари сходить, буря клично. Всюди їх спогадають полоняни вбогі, З рук поганських узяті; їх нащадки з того Будуть славить вустами, поки ріки в море Попливуть, поки сонце западе за гори, Поки в межах день з ніччю протривають, поки Рід людський на землі є, поки і високий Неба верх у порядку має свої зорі, Молодецького кола слава лине споро. Цей народ, скажу, чесний взявся вже до згоди, Церкві вашій зімлілій давши охолоди. Також до товариства, склавшись у громади, Щоб усім християнам мати все без звади. Вже схиляються легко в те пани львів’яни, Чим віддавна щитяться, і пани вільняни, І у тім (з ким розмова), милії міщани, Сподіваюсь постане всюди те старання. Бачу ж бо і у вашім славнім Могильові: Заздрість та є управо, вліво теж чудова. Молоде нове братство онде завзялося І на всякі веселі знаки нап’ялося. Це як у небо світне та й зоря заходить І по квітах, мов перла, роси відтак родить, Первоцвіт як весняний, чи гвоздика в осінь, Чи троянда уліті, рута — землі просвіт, Як ялина у горах, явір як у бору Чи сосна при городі, липа серед двору. Що в густім саду значить кипарис поставний, Молодих отак власне матимемо славних. Бо вони в нових школах почали роботу, У старих батьках свіжу віднайшли охоту, Ненастанно збудились в молодому колі, І усім освідчають: від орла є орля. Під гаряче підбились сонячне проміння, Звичну пробу приймають: добре є насіння.

Як церковної служби вдарить де година, Хоч на неї противник замір візьме чинний, Та даремна стріла та, з лука що пустилась, Птаху льоту не спинить, як хвала та мила Божа буде живити юне серце в бізі, Тож відступить гарячка та жарка яризі. Таких вдячних поєднань ваших виглядала І хвала Божа того не менше бажала. Дзвін струни від такого буде голосніший, Як у неї ударим разом доладніше. Ріки в бізі прудкіший мають стрім при тому, Коли разом зійдуться в березі морському. Тож хіба не знатніше в Мудрості та Вірі, Творча мисль правовірних успіху не змірить? Де є Богові розкіш, Бог не доброславить, Між такими правує, зараз себе ставить. Тож в отих людях завше любиться Він дивно, Праця в замислах добрих добра є постійно. Розщепенцям суворо поміж очі хльоста, Що між вами є думка не пуста, зна доста. Про вас, милі міщани, тих, котрі Христові Пошлюблéнні громадки збавитéльські нові Роздирають чи також миляться злословні Ті, що мали б чолами стати як духовні. Сліпим Божий бич буде, б’ються ним такії Радо й ті, котрі в’ються, шиї теж святії. Сумнів маю: батьки-бо в синяках бувають Немалих, від кліщів, що слід у себе мають, Це коли пиха спокій кожному руйнує — На землі і на Небі кару вона вчує. У духовних так само, Бог пасе в них очі: Знеслими хто плечима почина толочить, Чинять як-бо духовні явно так чи глухо, То побачать самії: зробиться їм сухо. Ви однак, молоді, не кидайте серцями Шляху, котрого з Неба Бог вказав перстами, Тож тримайтесь: не буде тому хай гіркого Чи солодкого, щоб вас відвело від того. Бо від зради у силі слабшими б зробились І щоразу крок-кроком в тім назад відбились, Щоб вернутися легко в давнії смітини, Або (як про це пишуть) перші блювотини. Та як буду при вас я, то таке не буде, Бо уроджена хітність вас од того збудить. Отож швидше беріте, милеє братерство,

99

а Поливка — юшка.

100

Цноти маючи всякі, ви благословенство, Прокидайтеся, силу інших теж рушайте І хвалитись на ймення ви не допускайте. Цього лиш разом з вами усіма я прошу, Адже деяких з жалем ледве-ледь я зношу, Що про мене не дбають, хоч я — Мудрість гарна, Згода є, то й побожність випаде загарна. Є надія найліпша, хай би ви увбились У свободу ту давню, шлях знайшли й ходили. Щоби Річ Посполиту в перший стан привести, Все понижене новим ґрунтом знову звести. Більш деінде держави, бачимо, заходять, Прецінь людям там мудрим вміють добровгодить, Щоб порушене зводить до своєї міри, Але треба: хай буде і держава, й віра. Як не дбали про молодь — значно сумнівались, А спрямовано молодь — у науці стали б. Із чужих як городів молодь харчувалась, Що із того? На смерть-бо там обгодувалась. А коли яка вийшла і жива — каліка, Плац — один, ціна також, то одна поливкаа. Частократ або більше річ така печалить, Своїм невиліковним струпом інших валить. І такої між вами повно соромоти, Повно (о самопасні, блудні) і сліпоти. Тож шляхетні слов’яни, вже розкрийте очі І напотім містіться у тверезій мочі. Тут глибокі розмисля зруште і дихніте, Не пізнаєте жалю, Мудрість спом’яніте. А тепер мостів межі в молитвах шукайте, На рятунок із Неба щораз сподівайтесь. За плачі ті і смутки, за жалі, печалі До кінця прийде — візьмуть наслідки посталі. Терпеливість, надію Бог винагородить, По ночах темних радо сонце світле сходить.

ПРО ГЕ­НЕ­АЛ ­ О­ГІЧ­НІ ОПО­ВІ­ДАН­НЯ

На жаль, цей жанр у нас не зу­мів роз­ви­ну­ти­ся; за­га­лом ка­жу­чи, то бу­ла спро­ба зат­ри­ма­ти ні­ве­лі­за­цій­ний про­цес ви­на­ро­дов­лен­ня ук­ра­їн­ської арис­ ток­ра­тії та й уза­га­лі шлях­ти. Ки­їв­ські ін­те­лек­ту­а­ли для цьо­го втя­гу­ва­ли шлях­ту, що ще три­ма­ла­ся пра­вос­лав’я, в куль­тур­ні за­хо­ди Ки­їв­сько­го Ате­ нею, зок­ре­ма ви­да­ван­ня кни­жок, діс­та­ва­ли на та­кі ви­дан­ня від неї гро­ші, а в по­дя­ку тво­ри­ла вір­ші на їх­ні герби, ге­не­а­ло­гіч­ні опо­ві­дан­ня­прис­вя­ти з ко­рот­ким опи­сом то­го чи ін­шо­го ро­ду. Та­ким чи­ном ки­їв­ські книж­ни­ки на­ма­га­ли­ся ще в ціл­ком при­мі­тив­ний спо­сіб за­пи­са­ти іс­то­рію са­ме цих, вір­ них пра­вос­лав’ю та сво­є­му ет­но­су, ви­со­кош­ля­хет­ських ро­дів, при чо­му за пи­сан­ня та­ких опо­ві­дань бе­руть­ся ви­щі дос­той­ни­ки цер­кви, до ре­чі, й са­мі шлях­ти­чі. Так За­ха­рія Ко­пис­тен­ський, який очо­лив Ки­їв­ський Ате­ней піс­ля Єли­сея Пле­те­нець­ко­го, пи­ше опо­ві­дан­ня про кня­зів Чет­вер­тин­ських — рід, який чи не най­дов­ше втри­мав ук­ра­їн­ські тра­ди­ції (аж до ча­сів Іва­на Ма­зе­пи, бо Ге­де­он Свя­то­пол­кЧет­вер­тин­ський став ки­їв­ським мит­ро­по­ли­том, а йо­го не­біж був наб­ли­же­ною до геть­ма­на лю­ди­ною); до ре­чі, са­ме цьо­му ро­до­ві прис­вя­че­но й «Те­ра­тур­ги­му» Ата­на­сія Каль­но­фой­сько­го, кот­рий ад­ре­су­вав Чет­вер­тин­ським кіль­ка вір­шів, а ок­рім то­го в сво­їй кни­зі по­дав чис­лен­ний спи­сок то­го шля­хетс­тва, яке сво­єї ві­ри й на­ро­ду не від­цу­ра­ло­ся і вхо­ди­ло в чис­ло про­тек­то­рів Ки­є­во­­Пе­чер­ської лав­ри; по­дав ав­тор та­кож і низ­ ку по­е­тич­них епі­та­фій по­хо­ва­ним у лав­рі знач­ним лю­дям. Пет­ро Мо­ги­ла на­пи­сав опо­ві­дан­ня про Прос­кур­­Су­щан­ських (1637 і 1640) та Стат­ке­ви­чів­­ Лю­ба­виць­ких (1637) і тим са­мим цю тра­ди­цію ці­ка­во про­дов­жив. Ча­сом книж­ни­ки пи­са­ли й один про од­но­го, так Пам­во Бе­рин­да ство­рив ге­не­а­ло­ гіч­не опо­ві­дан­ня про рід Ко­пис­тен­ських (1623), скла­да­ють­ся та­кож вір­ші про рід Мо­гил то­що. За­га­лом ге­не­а­ло­гіч­ні спо­ві­щен­ня не раз прос­ту­па­ють у то­го­час­ній по­е­зії: про рід Ост­розь­ких пи­ше С. Пе­ка­лід у сво­їй по­е­мі «Ост­розь­ка вій­на», чи І. Дом­ров­ський, він­­та­ки пи­ше про рід Ра­до­шев­ських (у «Дніп­ро­вих ка­ме­ нах»), та інші, але ста­лої тра­ди­ції ані опо­ві­дан­ня, ані вір­ші не вит­во­ри­ли, оче­вид­но то­му, що виз­воль­на вій­на Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го змі­ша­ла в Ук­ра­ ї­ні ста­ни, а ста­ру арис­ток­ра­тію ба й шлях­ту бу­ло або ви­ме­те­но з Ук­ра­ї­ни, або во­на по­ко­за­чи­ла­ся; тож ко­заць­ка стар­ши­на ще про пред­ків сво­їх дба­ла не­ба­ га­то, бо не ма­ла в то­му особ­ли­вої пот­ре­би, а мо­же, не ма­ла й чим пох­ва­ли­ ти­ся. І тіль­ки в ча­си геть­ма­на І. Ма­зе­пи та­кий ін­те­рес по­чи­нає по­нов­лю­ва­ ти­ся, зга­да­ти б «Ба­га­тий сад» Іва­на Ор­нов­сько­го з йо­го роз­пи­сом ро­ду До­нецьЗа­хар­жев­ських. За­га­лом мож­на вва­жа­ти ге­не­а­ло­гіч­ні опо­ві­ дан­ня про­то­ти­пом ро­дин­них хро­нік, які по­ча­ли в нас з’яв­ля­тись у XVI­II ст.,

101

то­ді ко­заць­ка стар­ши­на по­ча­ла вже дба­ти про збе­ре­жен­ня сво­єї ро­до­вої пам’яті. Ко­ли роз­гля­ну­ти яск­ра­ві­ші з ге­не­а­ло­гіч­них опо­ві­дань, по­ба­чи­мо, що пи­са­но їх з кон­крет­ною ме­тою: втри­ма­ти зв’язок із ви­со­ко­рід­ни­ми ро­да­ми. Так З. Ко­пис­тен­ський, пи­шу­чи про кня­зів Чет­вер­тин­ських, під­крес­лює, що во­ни «прес­віт­лих кня­зів русь­ких на­щад­ки», а кни­га, яка прис­вя­чу­єть­ся кня­ зю, по­да­єть­ся як дар йо­му: «А слуш­но і прис­той­но, як са­ма кни­га та є ви­со­ кош­ля­хет­ний дар, так по­діб­но пот­ре­бує ви­со­кош­ля­хет­но­го і прес­віт­ло­го да­роп­рий­ма­ча. Та­ка шля­хет­ність і прес­віт­лість зна­хо­дить­ся у ва­шій кня­жій ми­лос­ті, і слуш­но на­ле­жить шля­хет­не шля­хет­но­му і дос­той­не дос­той­но­ му офі­ру­ва­ти» — ось чо­му ге­не­а­ло­гіч­ні опо­ві­дан­ня пи­са­ли ви­со­кі цер­ков­ні дос­той­ни­ки. Піс­ля цьо­го по­да­єть­ся ге­не­а­ло­гія Чет­вер­тин­ських, «іду­ча з мо­нар­хів рось­ ких, що тро­ну­ва­ли в Ки­є­ві» — це увіч ма­ло на­га­ду­ва­ти Чет­вер­тин­ським, яко­го ро­ду й ко­лі­на во­ни ді­ти. Та­ка ве­ли­ка ува­га до ро­ду Чет­вер­тин­ських має своє по­яс­нен­ня: піс­ля за­ги­бе­лі ро­ду Ост­розь­ких, як но­сі­їв тра­ди­ції ве­ли­ких кня­зів ки­їв­ських, тре­ба бу­ло знай­ти їм за­мі­ну, че­рез що ува­га й зо­се­ред­жу­ єть­ся са­ме на Чет­вер­тин­ських. Ці­ка­во, що рід кня­зів роз­пи­су­єть­ся в біб­лій­ній сти­ліс­ти­ці: «Від то­го Мо­но­ма­ха вий­шов Мстис­лав, той на­ро­див Ізяс­ла­ва, від яко­го піш­ли Все­во­ лод, Прос­лав, Свя­то­полк, із тих — Яро­полк, Свя­то­полк» і так да­лі. По­дав­ши отак роз­ло­гу схе­му ро­ду Чет­вер­тин­ських, За­ха­рія Ко­пис­тен­ський пе­ре­хо­ дить до дру­гої дос­той­нос­ті, тоб­то пра­вос­лав’я й по­бож­нос­ті ро­ду, на­га­ду­ю­чи кня­зям, що во­ни є на­щад­ка­ми Во­ло­ди­ми­ра, «хрес­ти­те­ля рось­ко­го», отож ві­ру ма­ють три­ма­ти не­від­ступ­но, «упо­діб­ню­ю­чись ста­ло­му ада­ман­то­ві». По то­му ав­тор опи­сує «ва­шої кня­зів­ської ми­лос­ті цно­ти, зма­ган­ня і дії», тоб­то по­дає бо­йо­ву ро­дос­лів­ну, на­га­ду­ю­чи при цьо­му, як ша­ну­ва­ли кня­зі «стан ду­хов­ний», як бу­ду­ва­ли цер­кви й жи­ли за­по­ві­дя­ми ду­хов­ни­ми. Да­лі пись­ мен­ник пи­ше апо­ло­гію сло­вен­ській мо­ві, як мо­ві пра­вос­лав­ної цер­кви, і хва­ лить Чет­вер­тин­ських за при­хиль­ність до неї, від­так пе­ре­хо­дить до опи­ су зна­чен­ня хрис­ти­ян­ської лі­те­ра­ту­ри, про­тис­тав­ля­ю­чи її ан­тич­ній: «Не зна­ли то­го Пла­тон і Сок­рат, Аріс­то­тель і Де­мос­тен, що тії свя­тії зна­ли і на­пи­са­ли». На­реш­ті йде він­шу­ван­ня кни­зі, яка офі­ру­єть­ся кня­зе­ві. Як ба­чи­мо, опо­ві­дан­ня має свою ці­ка­ву струк­ту­ру й роз­кла­да­єть­ся на сво­ є­рід­ні опо­від­ні бло­ки, тоб­то по­е­ти­ка ге­не­а­ло­гіч­но­го опо­ві­дан­ня бу­ла ус­та­ ле­на, що ба­чи­мо і в ін­ших зраз­ках, хоч кож­не тво­рить­ся з ін­ди­ві­ду­аль­ни­ми особ­ли­вос­тя­ми. Так Пам­во Бе­рин­да, пи­шу­чи про рід Ко­пис­тен­ських, спер­ шу по­дає роз­мис­ла про Свя­те Пись­мо і про «на­у­ки Бо­жі» — це те, віс­тить він, що «те­пе­ріш­ньо­му ча­со­ві пот­ріб­но», і тіль­ки то­ді пе­ре­хо­дить до ро­до­від­ної Ко­пис­тен­ських як шля­хет­сько­го ро­ду, зу­пи­ня­ю­чись ок­ре­мо на єпис­ко­пі пе­ре­миш­лян­ськім Ми­хай­ло­ві Ко­пис­тен­сько­му; по то­му го­во­рить «про ри­цар­ські спра­ви» ро­ду, тоб­то й тут опо­відь скла­да­єть­ся з опо­від­них бло­ків; те са­ме ба­чи­мо й у ге­не­а­ло­гіч­них опо­ві­дан­нях Пет­ра Мо­ги­ли. Усі ці опо­ві­дан­ня, як пра­ви­ло, тво­ри­лись у пер­шій по­ло­ви­ні XVII ст.

102

З А ­Х А ­Р І Я К О ­П И С ­Т Е Н С ­ ЬКИЙ

ГЕ­НЕ­АЛ ­ О­ГІЧ­НІ­ ОПО­ВІ­ДАН­НЯ­

[про кня­зів Чет­вер­тин­ських] Прес­віт­ло­му і пра­вос­лав­но­му кня­зю­ Сте­фа­но­ві Свя­то­пол­ку­­Чет­вер­тин­сько­му на Чет­вер­тні Но­вій,­ прес­віт­лих ве­ли­ких кня­зів русь­ких на­щад­ко­ві,­ па­но­ві мо­є­му ми­лос­ти­во­му! Бла­го­венс­тва Бо­жо­го, жит­тя у всі­ля­кі про Бо­га по­ми­сель­нос­ті дов­го­літ­ньо­го, здо­ров’я і збав­лен­ня в сер­ці ви­ка­за­но­го зи­чить іє­ро­мо­нах За­ха­рія Ко­пис­тен­ський!

Прес­віт­лий і ми­лос­ти­вий кня­же! За днів і ві­ку, як у кни­гах іс­то­рії ста­ ро­за­по­віт­ної пи­сав ве­ли­ко­го то­го і гор­ли­во­го за­ко­ну Бо­жо­го рев­ни­те­ля Іо­сії, ца­ря єру­са­лим­сько­го (ко­ли справ­ляв­ся дім Гос­по­да Бо­га) Лел­кія, ве­ли­ кий свя­ще­ник, кни­гу за­ко­ну Гос­под­ньо­го, що да­ний був від ру­ки Мой­се­є­вої, дав йо­го, в Бо­жім до­мі знай­шов­ши, Сте­фа­ну­­пи­са­рю. Той же, не­су­чи, опо­віс­ тив про неї ца­ре­ві, так во­на в пос­лух і до за­галь­ної ві­до­мос­ті прий­шла, не бу­ла ута­є­на, але бу­ла, го­ло­ше­на, щоб люд Бо­жий, за­кон Бо­жий чу­ю­чи, ви­ко­ ну­вав. Від­так за тим ве­ли­ка поп­ра­ва жит­тя ста­ла­ся в Із­ра­ї­лі. По­діб­не щось по ба­га­тьох лі­тах є під час те­пе­ріш­ньо­го на пра­вос­лав’я на­ше пе­рес­лі­ду­ван­ ня, ко­ли бла­го­дать Ду­ха прес­вя­то­го дім Бо­жий, тоб­то цер­кву Гос­по­да на­шо­го Ісу­са Хрис­та в на­шій Ру­сії по­ру­ше­ну поп­рав­ляє і від­нов­лює — це справ­ді, за уряд­жен­ням Бо­жим, ста­ло­ся, особ­ли­во в до­мі Бо­жо­му лав­ри прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці пре­по­доб­ної Ма­рії Пе­чер­ської Ки­їв­ської, ко­ли в Бо­зі пре­ве­леб­ний йо­го ми­лість отець Єли­сей Пле­те­нець­кий, ар­хі­ман­дрит і зас­ туп­ник у тій свя­тій лав­рі, за по­міч­чю ви­со­кою пра­ви­ці Бо­жої, нап­рав­ля­ю­ чи й об­нов­лю­ю­чи до­ру­че­ний со­бі дім Бо­жий, як ду­хов­но, так і ма­те­рі­яль­но, знай­шов у ньо­му кни­ги Бо­жі свя­то­го Іоан­на Хрис­то­со­ма, ар­хі­єп­ ис­ко­па Но­во­го Ри­му, Кон­стан­ти­но­по­ля пат­рі­яр­ха й учи­те­ля все­лен­сько­го, тоб­то «Бе­сі­ди» вик­ла­ду про свя­ті лис­ти свя­то­го вер­хов­но­го апос­то­ла Пав­ла і дбав про са­фа­ніва, че­рез яких би че­рез їх­ню май­стер­ність у дру­карс­тві, зро­бив­ши, на­ро­до­ві слав’яно­русь­ко­му пе­рес­ла­ти і по­да­ти. Тут піс­ля ін­ших ви­щих муд­ре­ців та тлу­ма­чів, щоб док­ла­де­но бу­ло тро­хи мо­єї ро­зум­ної служ­ би, ту кни­гу при­нес­ти й по­да­ти до­ру­чив ме­ні. Отож у то­му, як ме­ні по­да­ но бу­ло від Ду­ха свя­то­го да­ру­ван­ня, як у грець­кій, так і сло­вен­ській [мо­ві]

а Са­фа­ни — дру­ка­рі.

103

104

в по­да­ван­ні ар­хе­ти­пу до дру­кар­ні, тру­див­ся, як і в ін­шо­му, що тре­ба бу­ло ме­ні спра­ви­ти лас­кою Бо­жою. Отож то­ді, лас­кою Бо­га­все­дер­жи­те­ля і з йо­го са­мо­го зіз­во­лен­ня та кни­га про­мис­лом і дбан­ням пре­по­доб­но­го і пре­ве­ли­ко­го от­ця на­шо­го кир Єли­сея, ар­хі­ман­дри­та, в сла­ву Бо­га в Трой­ці єди­но­го і в на­у­ку всім пра­вос­лав­ним хрис­ти­я­нам бу­ла ви­да­на. Від то­го ж от­ця і пас­ти­ря мо­го ма­лість моя прий­ня­ла бла­гос­ло­вен­ня ту свя­ту кни­ гу де­ду­ку­ва­ти й офі­ру­ва­ти ва­шій кня­жій ми­лос­ті. А слуш­но й прис­той­но, як са­ма кни­га та у ви­со­кош­ля­хет­ний дар, так по­діб­но пот­ре­бує ви­со­кош­ ля­хет­но­го і прес­віт­ло­го да­роп­рий­ма­ча. Та­ка шля­хет­ність і прес­віт­лість від­на­хо­дить­ся у ва­шій кня­жій ми­лос­ті, і слуш­но на­ле­жить шля­хет­не шля­ хет­но­му і дос­той­не дос­той­но­му офі­ру­ва­ти. А до то­го офі­ру­ван­ня ті­єї ша­но­ва­ної кни­ги ва­шій кня­жій ми­лос­ті при­ве­ли ме­не при­чи­ни й по­ва­ги та­кі: перш за все ви­со­ка шля­хет­ність ро­ду ва­шої кня­жої ми­лос­ті, якої че­рез цю ока­зію за­мов­ча­ти не го­ди­ло­ся б, але так, як якась річ має, зна­ме­ ни­то про неї ро­дос­ло­ви­ти й доб­ре сла­ви­ти, пам’ята­ю­чи про Да­ви­да, ца­ря­про­ро­ка, який ка­зав: «Рід пра­вих бла­гос­ло­вить­ся». Є тож прес­віт­ло­го ро­ду ва­шої кня­жої ми­лос­ті (як у лі­то­пи­сах чи­та­є­мо і як у на­пи­сах ста­ро­жит­них зна­хо­ди­мо і як із ста­ро­жит­ньо­го по­дан­ня дім ва­шої кня­жої милос­ті має) іду­ча з мо­нар­хів рось­ких, що тро­ну­ва­ли на Ки­є­ ві, ге­не­о­ло­гія та­ка: Сві­тос­лав, що зна­чить сла­ва сві­ту, мо­нарх рось­кий (а хто був дав­ні­ший за поганс­тва із ко­лиш­ніх шля­хет­нос­тей у русь­ких кня­зях, пред­ках ва­шої кня­жої ми­лос­ті, не при­га­даю на цей час), зви­тя­жець слав­ний з Яфе­то­во­го від Ноя по­ко­лін­ня йду­чи, по­діб­но­го со­бі спло­див ве­ли­ко­го то­го Во­ло­ди­ми­ра, який пер­ший із мо­нар­хів рось­ких, за спо­ну­кою, прий­няв хрис­ти­ян­ ську ві­ру від сто­ли­ці апос­толь­ської цер­кви кон­стан­ти­но­поль­ської і хре­ щен­ням свя­тим з усім на­ро­дом сво­їм рось­ким від неї ох­ре­ще­ний був, із це­са­ ра­ми кон­стан­ти­но­поль­ськи­ми спо­ві­но­вав­ся, взяв­ши в стан под­руж­ний Ан­ну, ца­рів­ну, рід­ну сес­тру Ва­си­ля і Кон­стан­ти­на, це­са­рів схід­них. З то­го між ін­ши­ми си­на­ми вий­шов Ярос­лав, той на­ро­див Ізяс­ла­ва та Все­во­ло­да, який спло­див Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха. Той Мо­но­мах Все­во­ло­дич, всту­пив­ши на сто­ли­цю ки­їв­ську, Річ Пос­по­ли­ту Русь­ку зас­по­ко­їв, яка бу­ла вра­же­на нез­ го­да­ми і внут­ріш­ні­ми вій­на­ми си­нів та на­щад­ків то­го ве­ли­ко­го Во­ло­ди­ми­ ра, мо­нар­ха рось­ко­го, і прав­ди­во ра­ме­на­ми сво­ї­ми з близь­ко­го за­не­па­ду під­ няв, кня­зівс­тва рось­кі ро­зір­ва­ні зно­ву діль­ніс­тю сво­єю в од­но спа­яв і злу­чив і до єди­нов­ладс­тва по­ста­ро­му при­вів. Він­­та­ки, ко­ли мав су­тич­ки з ге­ну­ ез­ця­ми над мо­рем , вик­ли­кав на са­мо­борс­тво їх­ньо­го геть­ма­на, кня­зя Каф­ сько­го, кот­ро­го, ко­ли обид­ва до се­бе ско­чи­ли, Во­ло­ди­мир із ко­ня муж­ньо ви­са­див, зло­вив, зв’язав і зброй­но­го до сво­го вій­ська при­вів; зняв та­кож (як пи­ше) з ньо­го лан­цюг ве­ли­кий зо­ло­тий, май­стер­но сад­же­ний кош­тов­ни­ми пер­ла­ми та ка­мін­ням до­ро­гим; йо­го він за­ли­шив по со­бі ве­ли­ким кня­зям, на­щад­кам сво­їм; га­даю, що і до те­пе­ріш­ніх днів є він у сто­ли­ці. Той Во­ло­ди­ мир сам на сам із во­ро­га­ми ра­до сти­кав­ся, че­рез те й наз­ва­но йо­го по-­ грець­ко­му Мо­но­мах, тоб­то са­мо­бо­рець. То­му ж Во­ло­ди­ми­ру цар Кон­стан­ тин Мо­но­мах із Кон­стан­ти­но­по­ля ко­ро­ну пос­лав, від то­го ча­су й Мо­но­ма­

хом по­чав на­зи­ва­ти­ся, про що Хро­ні­ка Рось­ка опо­ві­дає. Сів­ши на ве­ли­ко­ му кня­зівс­тві. Во­ло­ди­мир Все­во­ло­дич во­ю­вав Тра­кію, дер­жа­ву цар­го­род­ську, то­ді, ко­ли в Цар­го­ро­ді ца­рю­вав бла­го­чес­ти­вий князь Кон­стан­тин Мо­но­ мах. А ма­ю­чи вій­ну з пер­са­ми та ла­тин­ни­ка­ми й чу­ю­чи, що Тра­кію во­ю­ ють ро­си, пос­лав до Во­ло­ди­ми­ра Не­оф­ і­та, мит­ро­по­ли­та Ефесько­го, і двох єпис­ко­пів Ме­те­лин­сько­го і Ме­ле­тій­сько­го, і Ан­ті­пат­ра, стра­ти­га ан­ті­о­ хій­сько­го, Ав­гус­тра­лія алек­сан­дрій­сько­го, Ев­та­тея, іге­мо­на а єру­са­лим­сько­ го та ін­ших шля­хет­но урод­же­них. А зняв­ши зі сво­єї шиї хрес­та від са­мо­го жи­вот­во­ря­чо­го де­ре­ва, на яко­му розп’ято бу­ло вла­ди­ку Ісу­са Хрис­та, зняв та­кож із се­бе цар­ську ко­ро­ну і пок­лав її на зо­ло­тій ми­сі й на­ка­зав при­нес­ти чар­ку сер­ди­ли­ко­ву б, із якої Ав­густ, рим­ський ке­сар, мав звич­ку ве­се­ли­ти­ся, та­кож і оже­редь, яку на пле­чах та гру­дях но­сив, і ски­петр із зо­ло­та ара­вій­ сько­го та ін­ші чис­лен­ні да­ри і дав мит­ро­по­ли­ту Не­оф­ і­ту з єпис­ко­па­ми та шля­хет­ни­ми пос­ла­ми, на­ка­зу­ю­чи до­нес­ти ве­ли­ко­му кня­зю Во­ло­ди­ми­ ру Все­во­ло­ди­чу, і про­сив йо­го, мов­ля­чи: «Прий­ми від нас, о бо­го­лю­би­вий кня­же, ті шля­хет­ні да­ри, кот­рі тво­є­му доб­ро­родс­тву приз­на­че­но, і пок­ло­ нін­ня цар­ських по­жертв кла­деть­ся на сла­ву і честь і на він­чан­ня тво­го са­мо­віль­но­го і са­мо­дер­жав­но­го царс­тва. А від тво­го доб­ро­родс­тва че­рез пос­ лів на­ших жа­да­є­мо ми­ру та лю­бо­ві, аби цер­кви Бо­жі бу­ли без сум’ят­тя, і все пра­вос­лав’я в ми­рі про­бу­ва­ло під вла­дою на­шо­го царс­тва і тво­го віль­но­го са­мо­держ­ства ве­ли­кої Ру­сії, і щоб ти від­то­ді наз­ва­ний був Бо­го­він­ча­ним, тоб­то Бо­гом ко­ро­но­ва­ний цар, ко­ро­но­ва­ний ко­ро­ною цар­ською ру­ка­ми пре­ос­вя­ще­но­го мит­ро­по­ли­та кир Не­о­фі­та з єпис­ко­па­ми. Отак від­то­ді князь ве­ли­кий Во­ло­ди­мир Все­во­ло­дич наз­ва­ний був Мо­но­ ма­хом і ца­рем ве­ли­кої Ру­сії й про­бу­вав із ца­рем Кон­стан­ти­ном у ми­рі й лю­бо­ві, і від­то­ді тією ко­ро­ною цар­ською ко­ро­ну­ва­ли­ся ве­ли­кі кня­зі, ко­ли їх ста­ви­ли на ве­ли­ке кня­зівс­тво Рось­ке; від то­го­­бо Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха Все­во­ло­ди­ча всі мос­ков­ські ца­рі й чис­лен­ні ін­ші кня­зі рось­кі рід свій по­ряд­ ною ге­не­а­ло­гі­єю ве­дуть. Від то­го Мо­но­ма­ха вий­шов Мстис­лав, той на­ро­див Ізяс­ла­ва, від яко­го піш­ли Все­во­лод, Ярос­лав, Свя­тос­лав, із тих — Яро­полк і Свя­то­полк. Той слав­ний та муж­ній був і спло­див Ге­ор­гія, а той Ми­хай­ла, кот­рий по­між ін­ших си­нів на­ро­див Олек­сан­дра, а цей між ін­ши­ми по­ді­лу сво­го міс­та­ми во­ло­дів міс­том, наз­ва­ним Чет­вер­ня, де в цер­кві й ім’я йо­го на свя­тих цер­ ков­них по­су­ди­нах, особ­ли­во на по­ти­рі зо­ло­тис­тім є ви­ма­лю­ва­не. Цей­­о­то Олек­сандр Свя­то­пол­ко­вич на­ро­див Іва­на, а той Те­о­до­ра, а Те­о­дор спло­див Ва­си­ля, Анд­рія і Те­о­до­ра, а Ва­силь на­ро­див Мат­тея, той Мат­тей на­ро­див Ан­ну, ді­ви­цю, яка бу­ла пош­люб­ле­на в стан под­руж­ній слав­ної пам’яті світ­ ло­му кня­зю Яну­шу Ко­ри­бу­ту­Зба­разь­ко­му, во­єв­ о­ді брас­лав­сько­му. Від неї на­род­же­но двох си­нів яс­нос­віт­них кня­зів: Юрія, каш­те­ля­на кра­ків­сько­го, і Хрис­то­фо­ра, ко­ню­шо­го ко­рон­но­го, ста­рос­ту Кре­ме­нець­ко­го, кот­рих сла­ ва і ви­со­кий ро­зум, при то­му діль­ність, у ра­дах муд­рість і по­важ­ність, а в по­мір­ку­ван­нях екс­пе­ра­ціяв бу­ли зна­ме­ни­ті, не тіль­ки в то­му прес­лав­но­ му ко­ро­лівс­тві Поль­сько­му, але й по ін­ших чис­лен­нях ко­ро­лівс­твах та дер­ жа­вах ві­до­мі й зна­ме­ни­ті бу­ли, і на цей час від ме­не че­рез ко­рот­кість [вик­

а Іге­мон — пра­ви-­ тель.

б Сер­до­лік —

чер­во­ний кош­тов­ний ка­мінь із різ­но­бар­вни­ми сму­га­ми.

в Екс­пі­ра­ція — за­вер­шен­ня.

105

а Чет­вер­тин­ський,

Чет­вер­тен­ський — різ­но­на­пи­сан­ня ори­гі­на­лу.

б При­міт­ка на по­лі

«Ісая, XXI», тре­ба: Ісая, XXXI5».

в Ада­мант — ді­ям ­ ант.

106

ла­ду], якою ке­ру­ю­ся, не мо­жуть бу­ти дос­тат­ньо вис­лов­ле­ні й вих­ва­ле­ні; ін­шу дасть Гос­подь Бог ока­зію, яка вже є пе­ред очи­ма. По­вер­та­ю­ся до ге­не­а­ло­гії. Анд­рій Те­о­до­рів Свя­то­пол­ко­вич на­ро­див Яко­ ва, той Яків, ко­ли зі слав­ної пам’яті во­є­во­дою брас­лав­ським, шваг­ром сво­їм, у ро­ці 1580 від свя­тої пам’яті ко­ро­ля Сте­фа­на в по­сольс­тво на Мос­кву до ца­ря Іва­на Ва­си­льо­ви­ча за­ві­тав, то­ді при ве­ли­кім згро­мад­жен­ні па­нів дум­ них та ін­ших різ­них шля­хет­них лю­дей Іван, пра­вос­лав­ний цар і князь ве­ли­кий, на при­ві­тан­ні дер­жа­чи то­го Яко­ва Чет­вер­тен­сько­гоа, пот­рик­ рат мо­вив у та­кі сло­ва: «Чи ж ти бо є Яків Чет­вер­тен­ський?» — А ди­ву­ ю­чись то­му, князь Януш Зба­разь­кий», во­є­во­да брас­лав­ський, по­сол, спи­тав: «З якої це при­чи­ни пи­тав цар?» Той че­рез Анд­рія Щол­ка­ло­ва, кан­цле­ра сво­го, ска­зав, по­ві­да­ють: «Хоч князь Чет­вер­тин­ський суп­ро­ти ца­ря убо­гий є, але цар пра­вос­лав­ний ві­дає і знає, що дім кня­зів Чет­вер­тен­ських — од Во­ло­ди­ми­ра, са­мо­дер­жця русь­ко­го, так як і цар, іде, то­му від ко­лі­на йо­го є і, люб­ля­чи кров свою, ве­ли­кий цар і за­пи­тав­ся!». Що чу­ю­чи, па­но­ве дум­ні й увесь двір цар­ський ве­ли­ку йо­му по­честь ви­яв­ля­ли, а при ко­му те в при­сут­ нос­ті ді­ял­ о­ся, то чис­лен­ні й до цьо­го дня жи­ві є в на­ших кра­ях по­важ­ні осо­би. Від­так, яко­го б тут хто біль­шо­го хо­тів до­во­ду та сві­доц­тва, що ро­ди­на і рід Чет­вер­тен­ських є рід кня­жий і що є влас­ною кров’ю ро­дом і на­щад­ком тих мо­нар­хів рось­ких від Во­ло­ди­ми­ра, кот­рий хрес­тив рось­ кий на­род, і від Мо­но­ма­ха зга­да­но­го лі­нію ро­дос­лів’я сво­го по­ряд­но про­ва­ дить; від­так, до­від то зна­ме­ни­тий і сві­доц­тво цар­ське є важ­ли­ве і зна­ме­ ни­те. Іду да­лі в ро­дос­лів’ї. Зга­да­ний Анд­рій дру­го­го си­на Яко­ва на­ро­див, а той на­ро­див ва­шу кня­зів­ську ми­лість Сте­фа­на і бра­та ва­шої кня­жої мис­лос­ті Те­о­до­ра, кот­рих зволь, Хрис­те­­ца­рю, бла­гос­ло­ви­ти й мно­жи­ти від ро­ду в рід, по­ки ві­ків ста­ва­ти бу­де. О, во­їс­ти­ну щас­ли­вий є, прес­віт­лий до­ме Чет­ вер­тен­ських, і хваль­ний бу­ти ма­єш! Мо­вить Іса­я­про­рок: щас­ли­вий, кот­ рий мав плем’я в Сі­о­ні та під­лег­лих у Сі­о­ні й Єру­са­ли­міб. Це й про те­бе без­печ­но мо­же мо­ви­ти­ся, ос­кіль­ки ма­єш плем’я і під­лег­лих у Сі­о­ні та в Єру­ са­ли­мі й те, що й ві­ру свя­ту Сі­о­на та Єру­са­ли­ма ста­теч­но три­ма­єш. Щас­ ли­вий ти є, що плем’я і рід твій у ро­ді прес­віт­лих тих мо­нар­хів рось­ких є й пе­ре­бу­ває; щас­ли­вий ти є, що й до цих ча­сів лас­кою Бо­жою при сво­їм от­чім міс­ті Чет­вер­ні за­ли­ша­єш­ся. Отож, як Да­вид зі сво­го хоч і ми­ло­го Вит­ли­є­ма ті­шив­ся, і ти зі сво­єї Чет­вер­ні уті­шай­ся, як із най­біль­шо­го міс­ та, ос­кіль­ки тут ста­ро­жит­нє гніз­до і дім твій є. Отак, ва­ша кня­зів­ська ми­лос­те, ко­рот­ко ге­не­а­ло­гію пок­лав­ши, пе­ре­ход­ жу до дру­гої дос­той­нос­ті а та є ορυοδοξια μαι ευδεβεια, тоб­то пра­вос­лав’я й по­бож­ність, ад­же кня­зі Чет­вер­тен­ські і ва­ша кня­жа ми­лість, по­чу­ва­ю­чись прав­деш­нім ро­дом та на­щад­ком то­го Во­ло­ди­ми­ра, хрес­ти­те­ля рось­ко­го, і дру­го­го Мо­но­ма­ха, ві­ру й на­бо­женс­тво, які во­ни з Кон­стан­ти­но­по­ля, сто­ ли­ці свя­то­го пер­воз­ван­но­го апос­то­ла Анд­рія, чу­дов­но прий­ня­ли, три­ма­є­ те, як у ро­ду, так й у ві­рі пред­ків сво­їх, не від­ступа­юч­ и й не ви­да­ю­чи, у чо­му пра­ви­цею Бо­жою з ви­со­кос­ті бу­ва­є­те пок­ріп­ле­ні й три­ва­є­те, упо­діб­ ню­ю­чись ста­ло­му ада­ман­то­вів, про при­ро­ду яко­го пи­шуть, що не за­лі­зом,

ані вог­нем не бу­ває розм’як­ше­ний ані роз­би­тий, то­му і про чес­них Чет­вер­тен­ських три­має і сла­вить, що ані во­гонь, ані за­лі­зо від ві­ри їх­ньої віт­ців­ської не відс­тра­шить. А з’яв­ляє те, що як ва­ша кня­жа ми­лість, так і їх­ні ми­лос­ті ін­ші ті­єї ге­не­а­ ло­гії брат­тя ва­шої ми­лос­ті, на кож­нім пла­цу цер­кви Хрис­то­ вої схід­ної і дог­ма­тів її ви­яв­ля­єт ­ е­ся рев­ни­те­ля­ми і до бла­жен­ них пат­рі­яр­хів схід­них зво­лю­є­те­ся ста­ви­ти­ся пок­лон­ни­ми та пос­луш­ни­ка­ми, нас­лід­ком чо­го да­ло­ся ба­чи­ти, як ро­ку 1621 бла­жен­ний кир Те­о­фан, пат­рі­ярх Бо­жо­го міс­та Єру­са­ли­ма та Свя­то­го Сі­о­ну, за­ві­тав до міс­та Жи­во­то­ва, дер­жа­ви ва­шої кня­жої ми­лос­ті, там із пре­ос­вя­щен­ни­ми єпис­ко­па­ми та бо­го­ люб’яз­ни­ми єпис­ко­па­ми із пре­по­доб­ни­ми ар­хі­ман­дри­та­ми та бла­жен­ни­ми ігу­ме­на­ми, прес­ві­те­ра­ми бла­го­го­вій­ни­ми та ін­шим чис­лен­ним со­бо­ром ду­хов­них, при то­му й зі слав­ним ри­ца­рем Пет­ром Ко­на­ше­ви­чем Са­гай­дач­ним, геть­ма­ном вій­ська йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті За­по­розь­ко­го, який з не­ма­лим пол­ком ри­царс­тва йо­го свя­ти­тельс­тво до кор­до­нів во­лось­ких прип­ро­ва­див, був зап­ро­ше­ний на за­мок, де по то­му ва­ша кня­зів­ська ми­лість по­ко­рою та пос­лу­шенс­твом, як на­ле­жить ста­ви­ти­ся вів­ці до пас­ти­ря, ви­яв­ляв честь як ар­хі­є­ре­є­ві і влас­ но­му та най­ближ­чо­му нас­туп­ни­ку на­шо­го зба­ви­те­ля Ісу­са Хрис­та гой­но й на­леж­ним чином, прав­ди­во кня­зів­ським, по­ша­ну­ва­ти зво­лив, сам прис­лу­ го­ву­ю­чи ра­зом із шля­хет­ною її ми­ліс­тю па­нею Ан­ною з Ми­ку­ли­нець, дру­ жи­ною сво­єю, по­діб­но як Ав­ра­ам ко­лись із Са­рою, жо­ною сво­єю, Бо­го­ві в осо­бах трьох ан­ге­лів, який до йо­го до­му за­ві­тав, за що та­кож бла­гос­ло­вен­ ня і свя­тос­тей од прес­лав­но­го гро­бу Гос­под­ньо­го і Бо­га Ісу­са Хрис­та свя­ти­ тельс­твом та ру­кою то­го бла­жен­но­го пат­рі­яр­ха удос­то­ї­ли­ся і спо­до­би­ли­ ся прий­ня­ти й бу­ти уда­ро­ва­ни­ми. До то­го ж ска­жу й те, що, Бог­все­дер­жи­тель, усіх добр дав­ця, зво­лив об­да­ру­ва­ти ва­шу кня­жу ми­лість оз­до­ба­ми: ро­зу­мом ви­со­ким, обо­рот­ніс­тю і роз­су­дом по­важ­ним, швид­ко­дум­ніс­тю, а діль­ним у всьо­му бу­ду­чи, є ти сто­рож прав, сво­бод та воль­нос­тей і сто­ро­жем Ко­ро­ни і пер­шим су­пер­ни­ ком та­та­ри­но­ві, си­дя­чи у две­рях Ук­ра­ї­ни, ні­би в чо­ло во­ро­го­ві за­сад­же­ний. Та й ін­ших у ба­га­то цнот та діль­нос­тей ри­цар­ських, які ва­ша кня­зів­ська ми­лість до­ка­зу­вав не тіль­ки у віт­чиз­ні, але й у чу­жи­нець­ких дер­жа­вах з ве­ли­кою сво­єм­ у ро­до­ві сла­вою, і не ди­виш­ся, що шля­хет­ських ста­нів на­щад­ки не йдуть оно шля­хом пред­ків сво­їх, про що я ни­ні, за­не­ха­яв­ши це, на ін­ший час со­бі від­кла­даю [роз­ка­за­ти]. А за­раз не від ре­чі хо­чу тут пред­ ків ва­шої кня­зів­ської ми­лос­ті цно­ти, зма­ган­ня і дії ко­рот­ко при­га­да­ти; цно­та­­бо не мо­же бу­ти зат­лум­ле­на, але всю­ди сяє, як свя­тий Хрис­тос­том мо­витьа. Не­хай ме­не ніх­то в то­му не осу­дить, що про вій­сько­ві дії тро­хи на­пи­шу, маю пе­ред со­бою Да­ви­да про­ро­ка, який світ­лих і доб­рих му­жів бої та муж­ ність опи­су­вав. Маю чен­ців Іо­ан­на Зо­на­ра та ін­ших, кот­рі та­кож у сво­їх кни­гах те ма­ють. Від­так про пред­ків ва­шої кня­жої ми­лос­ті пок­ла­даю. Лі­то­пис­ці рось­кі свід­чать: пам’ять люд­ська, пе­ре­да­ю­чись із ро­ду в рід,

Архімандрій КиєвоПечерської лаври Захарія Копистенський. Портрет ХVII ст.

а Прим. на по­лі:

«До цер­кви, 25».

107

а Тлум, юр­ба, збо­рись­ко.

б Сам і ще двоє.

в Іта­лій­ських.

108

із вуст не ви­хо­дить, що пред­ки ва­шої кня­жої ми­лос­ті кров за ві­ру та віт­ чиз­ну про­ли­ва­ли: свід­чать око­пи луць­кі, на яких із та­та­ра­ми муж­ньо б’ючись, опо­чи­ва­ють по­лег­лі із до­му ва­шої кня­жої ми­лос­ті. Свід­чать ди­кії по­ля та­тар­ські за рі­ка­ми Псо­лою та Су­лою про муж­ність Свя­то­пол­ків­­ Чет­вер­тин­ських у той час, ко­ли князь ве­ли­кий ли­тов­ський Ві­тульт вип­ ра­вивсь був про­ти Та­мер­ла­на, то в тій екс­пе­ди­ції пред­ків ва­шої кня­жої ми­лос­ті бу­ло три бра­ти з людь­ми й ко­рог­ва­ми сво­ї­ми, кот­рі муж­ньо би­ли­ ся з по­ганс­твом, а ко­ли вже ве­ли­ка міць по­ган­ська пе­ре­ма­га­ти по­ча­ла і вій­ сько від­сту­па­ло, хтось із пе­ред­ніх зак­ри­чав: «Уті­кай­те і ви, Чет­вер­тен­ ські!» — А стар­ший зпо­між них Іван Чет­вер­тен­ський, вка­зав­ши на ку­тас, ска­зав: «А те де по­ді­ну?» Був­­бо та­кий то­ді зви­чай, що тіль­ки, кня­зі й шля­хет­ні ри­ца­ро­ве і дос­від­че­ні сі­да­ли на ко­ня з ку­та­сом. І мо­вив: «Зво­ляю я рад­ше по­мер­ти, аніж сер­це не муж­нє по­ка­за­ти». Ба­ча­чи, що вже час прий­шов жит­тя своє кри­ва­во пок­лас­ти, бра­тію свою упо­ми­нав, сер­ця їм до­да­ю­чи, і, ми­ло з ни­ми про­ща­ю­чись, на­ка­зав тру­ба­че­ві θρηυςοδεου, тоб­то Іс­хо­ду піс­ню со­бі заг­ра­ти й так у то­му жа­ліб­но­му заг­ран­ні охіт­но, як ко­лись ве­ли­кий бо­га­тир тро­ян­ський Єк­тор, де був най­біль­ший во­ро­жий гу­фа, із дво­ма бра­та­ми сво­їм­ и, ско­чив­ши, бив во­ро­га. Там­­та­ки влас­но са­мот­рітьб по­ліг, со­бі не­бо, а до­мо­ві сво­є­му сла­ву без­смер­тну єд­на­ю­чи. Та­кож Со­каль­ські мо­ги­ли мог­ли б по прав­ді по­ві­да­ти, де пред­ків ва­шої кня­ зів­ської ми­лос­ті, за геть­манс­тва яс­нос­віт­но­го кня­зя Ост­розь­ко­го Ве­ли­ко­ го, то­го без­смер­тної пам’яті Кос­тян­ти­на, кіль­ка кня­зів Чет­вер­тен­ських жит­тя своє за віт­чиз­ну пок­ла­ло. При Ягел­лі та­кож, ко­ро­лі поль­сько­му, ба­га­то ви­ка­за­ли на вій­нах із хрес­ то­нос­ця­ми. А ко­рот­ко ска­зав­ши, зав­жди в то­му шля­хет­но­му гніз­ді бу­ва­ли лю­ди муж­ні та діль­ні, му­же­ве ве­ли­кі, в ра­ді щи­рії, в ві­рі свя­тій пра­вос­лав­ній ста­лії, бо проз­довж усіх ві­ків жод­но­го не знай­шло­ся в тім до­мі від­ступ­ни­ка від сво­єї ві­ри, хоч у ні­мець­ких, влось­ки­хв і геш­пан­ських кра­ї­нах бу­ва­ли. Ві­рою і цно­тою ті­ша­чи­ся, ко­ро­лям, па­нам сво­їм, слу­жи­ли вір­но й за ви­со­ ки­ми ста­но­ви­ща­ми не уга­ня­ли­ся, хоч по­прав­ді ба­га­то хто з до­му то­го й на ви­со­ких ра­дах обіч з дер­жав­ни­ми дос­то­їнс­тва­ми гід­ні си­ді­ти, але три­ ма­ли­ся виз­на­че­но­го со­бі від Бо­га і тим за­до­воль­ня­ли­ся. У то­му до­мі за зна­ме­ни­ті свої зас­лу­ги на різ­них вій­нах, що їх ве­ли на­йяс­ ні­ші ко­ро­лі поль­ські Ка­зи­мир та Олек­сандр і Свид­ри­гай­ло та ін­ші ли­тов­ ські кня­зі, да­ни­ни ма­ють, як при­ві­леї про те свід­чать і мет­ри­ки ли­тов­ські. Отож по-прав­ді дім Чет­вер­тен­ських піс­ля різ­них унут­ріш­ніх ві­єн рось­ких кня­зів, а по­тім піс­ля нас­тан­ня Лит­ви, зат­ри­мав­ся у Во­лин­ській зем­лі при сво­є­му уді­лі, а ма­єт­нос­ті свої ве­ли­кі мав, по­чав­ши від Луць­ка з по­ві­том Пін­ ським уз­довж і вшир, ме­жу­ю­чи з Чар­то­рий­ським. Те ка­жу, і біль­ше над те мог­ло бу­ти ді­ло мо­го пок­ли­кан­ня і за­пов­зят­тя при­га­да­не, але за­ли­шаю те ча­со­ві віль­ні­шо­му. Але ли­бонь за­раз вва­жаю, що са­мий виказ шля­хет­нос­ті ро­ди­ни й діль­нос­ті кня­зів Чет­вер­тин­ських їх зве­ли­чає, і на то­му бу­ло б, як один ора­тор рим­ський учи­нив, узяв­шись сла­ви­ти діль­ність і по­ва­гу од­но­го із Гра­ху­сів, він­­бо, всту­пив­ши на те­ат­рум чис­лен­но­го зіб­ран­ня зна­ме­ни­ тих лю­дей, біль­ше не ска­зав, тіль­ки та­ке: «Вис­лав­ля­ти урод­жен­ня твоє

і діль­ність уважаю за річ зай­ву, ад­же вся Річ Пос­по­ли­та Рим­ська знає, що ти із слав­но­го до­му Гра­ху­сів ідеш». Ті ви­рік­ши сло­ва, зій­шов з те­ат­ру­ма і ві­дій­шов. Так са­мо мож­на ска­за­ти і про дім цей: усі ві­да­ють, що кня­зі Чет­ вер­тен­ські ви­хо­дять із до­му кня­зів ки­їв­ських і гер­бу кня­зів рось­ких по цей день за­жи­ва­ють: бо­га­ти­ря оз­доб­но­го і зброй­но­го на ко­ні, на по­до­бу свя­то­ го му­че­ни­ка Ге­ор­гія, а він жор­сто­ко­го про­би­вав змія, що виз­на­чає ве­ли­ ку муж­ність на­ро­ду рось­ко­го, що з най­жор­сто­кі­шим сво­їм во­ро­гом муж­ньо і смі­ло зма­га­єть­ся і йо­го вби­ває. Є і дру­гий герб і той ста­ро­жит­ний (йо­го, га­даю, вжи­ва­но бу­ло за бол­вох­вальс­тва до хре­щен­ня): го­лий во­їн із шаб­лею на ко­ні без сід­ла, що зна­чить: зав­ше го­то­вий і пруд­кий, пре­важ­ний і сер­деч­ ний народ рось­кий до вій­ни, а що на жод­ну зброю і щи­ти на­дії не пок­ла­дає і що про ба­гатс­тво ані про строї при­най­мні не дбає, зо­ло­том та сріб­лом по­гор­джує, цно­ту, муж­ність і доб­ру сла­ву за най­кош­тов­ні­ший со­бі стрій пок­ла­да­ю­чи. А в то­му уб­ра­но­му, що змія вби­ває, ро­зу­мію, що, вже ох­рес­тив­ шись, мо­нар­хи та кня­зі рось­кі по­ча­ли пе­ча­та­ти­ся гер­бом, по­ка­зу­ю­чи, що як пра­во­вір­ні хрис­ти­ян­ и, й пра­ву ві­ру й у цно­ти свя­ті уб­ра­ні та озб­ро­є­ні бу­ду­чи, то­чать под­вій­ну вій­ну: од­ну з во­ро­гом ду­ші, яко­го че­рез змія зоб­ра­ жа­ють, кот­рий на ца­рів­ну, тоб­то ду­шу, ца­ря не­бес­но­го доч­ку, во­ює. А дру­ гу то­чать із ви­ди­мим, най­жор­сто­кі­шим сво­їм во­ро­гом. Є ще од­на ви­со­ко зна­ме­ни­та цно­та і то та, що ва­ша кня­зів­ська ми­лість, бу­ду­чи бла­го­чес­ти­вим та по­бож­ним, лю­биш, ко­ха­єш­ся, по­ва­жа­єш і ша­ну­єш стан ду­хов­ний, у чо­му нас­лі­ду­єш тих зга­да­них мо­нар­хів рось­ких, сво­їх пред­ків; і во­ни­­бо при ді­лі сво­є­му ри­цар­сько­му цер­кви бу­ду­ва­ли, ду­хов­ний стан роз­мно­жу­ва­ли, час­то їх на­ві­ду­ва­ли, про збав­лен­ня своє ра­дя­чись і пи­та­ю­чи, до се­бе їх зак­ли­ка­ли, з ве­ли­кою по­ко­рою пе­ред ни­ми зав­жди став­ля­чись і ми­лос­ти­нею їх уті­ша­ю­чи. А глянь­мо да­лі: чис­лен­ні й справ­ді нез­лі­че­ні чес­но­ти в осо­бі ва­шої кня­жої ми­лос­ті про­бу­ва­ють, для яких ця по­важ­на ша­но­ва­но­го вчи­те­ля кни­га ва­шій кня­жій ми­лос­ті офі­ро­ва­на й прис­вя­че­на є. По­прав­ді й те є між ін­ши­ми неп­рос­ти­ми, що ва­ша кня­жа ми­лість при­род­ній свій сла­вен­ський ді­я­лект, або мо­ву лю­биш і вис­лав­ля­єш і, си­лу йо­го ро­зу­мі­юч­ и, ра­до кни­ги то­го ді­я­лек­ту чи­та­єш, і ба­га­тьох до чи­тан­ня і за­ко­ха­нос­ті в ньо­му ве­лиш по­буд­жу­ва­ти. І слуш­но: ма­є­­бо мо­ва сла­вен­ська та­ку в со­бі си­лу й по­ва­гу, що мо­ві грець­кій при­род­но уз­гід­на і ні­би на ній дає тво­ри­ти й у пе­рек­лад свій при­гід­но й ціл­ком при­род­но во­на все вби­рає і прий­має, у по­діб­ні ви­пад­ки від­мін і тво­рен­ня пот­рап­ля­ю­чи, от­же найзв’яз­ні­ше і склад­не грець­ке сло­во по­діб­ним та­ким же зв’яз­ним і склад­ним сло­вом по­сла­вен­сько­му мож­на вик­ лас­ти, чо­го ін­шою жод­ною го­ді ви­ка­за­ти мо­вою, на­віть ла­тин­ською; до­ка­ зом то­го є те, що ла­тин­ські пе­рек­ла­да­чі та­кі сло­ва об­шир­но з до­дат­ко­ви­ ми на свою пе­рек­ла­да­ють мо­ву й ба­гать­ма зай­ви­на­ми ши­ри­ти му­сять. Отож без­печ­ні­ша є річ і пев­ні­ше фі­ло­со­фію й те­о­ло­гію пи­са­ти сло­вен­ською мо­вою і пе­рек­ла­да­ти із грець­кої, аніж ла­тин­ською, яка ма­лоз­на­чу­ща є і, ка­жу, до ви­со­ких і бо­гос­лов­ських ре­чей не­дос­тат­ня, через що в ла­тин­ських кни­гах вель­ми ба­га­то слів грець­ких є, і ко­ли б із книг мо­ви ла­тин­ської за­хо­ ті­ли б усі сло­ва грець­кі виб­ра­ти, то та ста­ла б, як од­на з ін­ших. І не­да­рем­

109

а При­міт­ка на по­лі:

«Ме­хо­ви­та, кни­га 4, гла­ва 41».

б При­міт­ка на по­лі: «1 Царств, XXII».

110

но слав­ний і муд­рий ві­ків на­ших по­лі­тик та гли­бо­кий іс­то­рик у кни­зі під іменем Ма­чузь­ко­го ви­да­ній, ла­тин­ську мо­ву рів­няє до вче­ної кін­ської іно­ ход­ної, а грець­ку до при­род­ної. З ві­ку від­так та сла­вен­ська мо­ва є зна­ме­ни­ та, її­­бо Іа­фет та йо­го по­ко­лін­ня вжи­ва­ло: ши­ро­ко й да­ле­ко прос­тяг­ла­ся й слав­на бу­ла; то­му від «сла­ви» «сла­вен­ською» є наз­ва­на: а хі­ба не слав­на є, ко­ли від за­хо­ду Бі­ло­го мо­ря і ве­нець­ких та рим­ських тор­ка­єть­ся кор­до­нів, а з пів­дня — з Гре­ці­єю у су­сідс­тві й у бра­терс­тві жи­ве; на схід же сон­ця над Чор­ним мо­рем до Пер­сії тяг­неть­ся й у Льо­до­ви­те мо­ре впи­ра­єть­ся. На пів­ніч із нім­ця­ми, і кот­рі близь­кість із ни­ми ма­ють, оти­ра­єть­ся. Не по­гор­ ду­ва­ли ті­єю сла­вен­ською мо­вою й цар­ські та ко­ро­лів­ські дво­ри, а ма­ла во­на в них від­так свою зна­ме­ни­ту по­ва­гу. При­га­даю до­мо­ві прик­ла­ди: Ме­хо­ви­ та, іс­то­рик поль­ських дійств пи­ше, що ко­ро­ле­ва Яд­ві­га чи­та­ла Біблію славен­ською [мо­вою], а щоб ро­зу­мі­ти її, ма­ла «Вик­ла­ди» свя­тих от­ців сла­ вен­ською мо­вою, які з Біб­лі­єю чи­та­лаа. Дру­гий прик­лад: за Ка­зи­ми­ра, ко­ро­ ля, в Кра­ко­ві дру­ко­ва­но по­сла­вен­сько­му кни­ги ві­ри й на­бо­женс­тва та­ко­го, який ми до­сі, згід­но з чи­ном схід­ної цер­кви три­ма­є­мо. За та­ку от­же чес­но­ту до­му й ро­ди­ни ва­шої кня­зів­ської ми­лос­ті й по­діб­ ні до ці­єї цно­ти ме­ні, що роз­ва­жає й роз­би­рає цно­ти йо­го і ни­ми по­ваб­ле­ но­му, на­ле­жить вашу кня­зів­ську ми­лість дос­той­но по­ша­ну­ва­ти й у дар по­важ­ний щось по­важ­не при­нес­ти. Нас­прав­ді, зо­ло­та, пе­рел і до­ро­гих ка­ме­нів (ад­же пов­ний то­го дім ва­шої кня­жої ми­лос­ті) не при­но­шу, бо то для ті­лес­ної й кін­ської оз­до­би слу­жить і зіп­сут­тю під­ля­гає, а Бог від­так до поз­вер­хов­ної яск­ра­вос­ті не доб­ро­во­лить, але люб’яз­на й до­гід­на йо­му є внут­ріш­ня ду­ші кра­са. Че­рез це й Да­вид, цар та про­рок, ска­зав: «Уся сла­ва в се­ре­ди­ні доч­ки­­цер­кви». А то­го ца­ря не­бес­но­го доч­ка є ду­ша. Отож при­ но­шу та­кий дар, який ду­шу пош­люб­ляє Хрис­ту, не­су дар, який у Царс­тво не­бес­не вміс­ти­ти мо­же. А то є кни­га свя­то­го Іо­ан­на Хрис­тос­то­ма, Но­во­го Ри­му єпис­ко­па, пат­рі­яр­ха й учи­те­ля все­лен­сько­го «Вик­лад бе­сід на лис­ти свя­то­го апос­то­ла Павла». Нав­чає він у ній всі­ля­кої по­бож­нос­ті лю­ди­ ну будь­­я­ко­го ста­ну, нав­чає ар­хі­є­рея, іє­рея та іно­ка, нав­чає ца­ря, кня­зя, вель­мо­жу і во­ї­на, куп­ця, й ора­ча, і ре­міс­ни­ка, ба­га­то­го й убо­го­го, як на цьо­ му сві­ті жи­ти і як віч­но­го жит­тя дос­ту­па­ти­ся. А на­ук­ а йо­го, як з бо­ку ві­ри, так із бо­ку жит­тя по­бож­но­го, є та­ка дос­то­вір­на, що з прав­ди­вої не зблуд­ жу до­ро­ги, як про ньо­го ска­жу: хто свя­то­го Хрис­тос­то­ма на­у­ки у ві­рі, в дог­ма­тах і в по­бож­нос­ті жит­тя не слу­хає й ді­лом не про­хо­дить, збав­ле­ний бу­ти не мо­же. Зга­даю сло­ва Іо­сії, ца­ря іє­ру­са­лим­сько­гоб, який, ко­ли од­ні­єї знай­де­ної кни­ги сло­ва за­ко­ну Бо­жо­го по­чув, роз­дер, мо­вить, ша­ти свої й мо­вив: «Ве­ли­кий гнів Гос­под­ній роз­па­ливсь у нас че­рез те, що не слу­ха­ли от­ці на­ші слів тих книг, аби чи­ни­ли згід­но всьо­го пи­са­но­го в них». Ка­жу і я: ве­ли­кий гнів Бо­жий роз­па­лив­ся, бо не слу­ха­ли бать­ки на­ші то­го свя­то­го учи­те­ля на­ук­ и, і на нас роз­па­лить­ся, ко­ли не жи­ти­ме­мо, як він на­у­чає. То­го свя­то­го пись­ма кни­га­ми за­бав­ля­тись є річ збав­лен­на, а при ньо­ му чи­та­ти свя­то­го Ди­о­ни­сія Аре­о­па­гі­та, Ата­на­сія, Ва­си­лія і Гри­го­рія Нан­зі­ян­сько­го і Нис­сен­сько­го, Ки­ри­лів Єру­са­лим­сько­го та Алек­сан­дрій­ сько­го, Єпи­фа­нія, Іо­ан­на Да­мас­ки­на, Те­о­фі­лак­та та ін­ших із ни­ми єди­но­

муд­ру­ю­чих бо­гос­ло­вів грець­ких. Не зна­ли то­го Пла­тон і Сок­рат, Аріс­то­тель і Де­мос­тен, що тії свя­тії зна­ли й напи­са­ли. Усіх тих ав­ва Ар­се­ній і ав­ва Се­ра­пі­он, кот­ро­го Єван­ге­ліє ого­ли­ло, пе­ре­ви­щу­ють. От­ців свя­тих жи­тія і тво­рів за­бав­ля­ти­ся чи­тан­ ням є річ збав­лен­на, а не по­лі­ти­ків су­час­но­го заг­нуз­даль­но­го стат­ку, чи­тан­ням яких го­ді пот­ра­пи­ти до Не­бес­ної дер­жа­ви, ос­кіль­ки з них прав­ ди і спра­вед­ли­вос­ті не нав­чи­ти­ся, а од­не: аби зі сла­ви й доб­ро­го іме­ні один дру­го­го зди­ра­ти. А з тво­рів свя­тих учи­те­лів чи­тан­ням дос­ту­пи­ти­ся до неї мож­на і ве­ли­кий із них по­жи­ток прий­ма­єть­ся. Бо чи­та­ю­чи й роз­би­ра­ ю­чи тво­ри свя­тих, у ві­рі ми зміц­ню­єм­ о­ся й ствер­джу­є­мо­ся і ро­зу­му прав­ ди­во­го на­бу­ва­є­мо. Без­бож­ний по­бож­нос­ті нав­ча­єть­ся, роз­пут­ник чис­то­ ти, п’яни­ця тве­ре­зос­ті, бо­яз­ли­вий смі­ли­вос­ті, ос­ла­бі­лий ста­лос­ті, пиш­ний по­ка­ри, ла­сий щед­роб­ли­вос­ті, ба­га­тий да­ван­ня, убо­гий доб­ро­да­рен­ня і вдяч­нос­ті, бре­хун і нак­леп­ник прав­ди, дра­піж­ник вир­ва­не і своє влас­не роз­да­ва­ти — усі та­кі та ін­ші, злос­тя­ми об­ня­ті, з бо­жес­твен­них і з тво­рів свя­тих учи­те­лів чи­та­ю­чи й слу­ха­ю­чи, учать­ся ліп­шос­ті й на­бу­ва­ють збав­лен­ної від­мі­ни, а від усьо­го то­го най­ро­зум­ні­ше і най­прик­лад­ні­ше свя­ тий Іо­анн Зла­то­ус­тий на­уч­ ає, а особ­ли­во гос­по­да­рів і па­нів, най­пот­ріб­ні­ ше пе­ре­чи­ту­ва­ти час­то йо­го «Ифи­ку», тоб­то Мо­раль­ну на­ук­ у. Ве­се­лись, уті­шай­ся і ми­лість твоя, прес­віт­лий кня­же Сте­фа­не Свя­то­ пол­ку, вва­жа­ю­чи се­бе за щас­ли­во­го. Пре­чес­ний пра­во­вір­ний і прес­лав­ний отой бо­га­тир, князь Ми­хай­ло Ко­ри­бут Виш­не­вець­кий, ста­рос­та ов­руць­ кий, праг­нув і виг­ля­дав для то­го щас­тя, аби міг ба­чи­ти ту кни­гу со­бі ін­ти­ ту­ло­ва­ну, на що і зна­ме­ни­ті за­дат­ки кош­ту про­по­ну­вав. Але Бог зне­ва­жив те щас­тя для ва­шої кня­зів­ської ми­лос­ті, че­рез це за три­щас­ли­во­го се­бе вва­жа­ю­чи, пов­тор­но ка­жу: «Ве­се­ли­ся і ра­дій, ад­же в прес­віт­лий і по­важ­ний дім ваш при­хо­дить зі схо­ду ан­ті­о­хій­ська кни­га та учи­тель». При­хо­дить із прес­лав­ної Гре­ції, пас­тир від прес­то­лу свя­то­го пер­воз­ван­но­го і вер­хов­но­ го апос­то­ла Анд­рія, цер­кви кон­стан­ти­но­поль­ської, при­хо­дить пат­рі­ярх і учи­тель Іку­ме­ниць­кий, свя­тий Іо­анн Хрис­тос­том, який до цьо­го ча­су но­сивсь у ша­ті пор­фир­ної, фі­ло­соф­ської, ел­лі­но­грець­кої мо­ви, по­тім у ла­тин­ську приб­ра­ний, а те­пер у ша­ту пра­вос­лав­но­го іл­лі­рич­но­го ді­ял­ ек­ ту, тоб­то сла­ве­но­рось­ко­го, оз­доб­но уб­ра­ний. А ви­хо­дить у ній з до­му Бо­жо­ го лав­ри прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці Пе­чер­ської, про­мис­лом і ста­ран­ням бла­жен­ но­го ав­ви на­шо­го кир Єли­сея, ар­хі­ман­дри­та. Слав­но і чес­но впро­вад­жу­єть­ ся той гість по­важ­ний і стран­ній, або пі­ліг­рим да­ле­кий і ба­га­тий. О див­ ний ма­є­мо дог­ляд Бо­жий! Пав­ло свя­тий, по­чав­ши від Єру­са­ли­ма і в дов­кіл­лі аж до Іл­лі­ри­ка Єван­ге­ліє Хрис­то­ве про­по­ві­ду­вав, те­пер же в ос­тан­ні ці ча­си, ко­ли вже до кон­чи­ни світ іде, свя­тий Іо­анн Хрис­тос­том, уб­ра­ний у ша­ту сла­ве­но­ро­рось­кої мо­ви, про­по­ві­дує аж до ос­тан­ніх Сеп­тен­трі­он­ а кор­до­нів а, вик­ла­да­ю­чи Пав­ла і звер­шу­ю­чи служ­бу йо­го апос­тольс­тва. От­же, і те да­ру­ван­ням є: рік дру­гий то­му ми­нув, як, за лас­кою Бо­жою, мав ва­ша кня­жа ми­лість у до­мі сво­їм пи­ліг­рі­ма ве­ли­ко­го, гос­тя над гос­ті, бла­жен­но­го от­ця от­ців кир Те­о­фа­на, пат­рі­яр­ха єру­са­лим­сько­го, отож і те­пер бла­гос­ло­ він­ня дійс­твом у дім ва­шої кня­жої ми­лос­ті дру­гий пат­рі­ярх свя­тий Іо­анн

а Пів­ніч­них кор­донів.

111

а При­міт­ка на по­лі: «Ни­ки­фор».

112

Зла­то­ус­тий у ша­ті сла­ве­но­рось­ко­го ді­я­лек­ту вхо­дить, а з ним ра­зом Пав­ло і сам Ісус Хрис­тос, зба­ви­тель наш. Бо де Хрис­тос, там і Пав­ло, а де Пав­ло, там свя­тий Зла­то­ус­тий. Від­так, де пан їх­ній є, там ра­зом із ним і вір­нії йо­го слу­ги. Зволь отож ва­ша кня­жа ми­лість кни­гу ту прий­ня­ти так охіт­но, як то у ві­ки по­бож­ні му­жі Хрис­та й апос­то­лів йо­го прий­ма­ли. Зволь прий­ня­ти так дба­ло, як отой прес­віт­лий і свя­тий Во­ло­ди­мир, пре­док ва­шої кня­зів­ ської ми­лос­ті, прий­няв ві­ру пра­вос­лав­ну від кон­стан­ти­но­поль­ської цер­кви. Зволь прий­ня­ти вдяч­ні­ше й ми­лі­ше над Кре­зу­со­ві ба­гатс­тва, і над усі по­лі­ ти­ки лю­бов­ні­ше чи­та­ти й у по­ша­ну­ван­ні ма­ти. Зволь отож роз­хи­ле­ним нут­ром і лас­ка­ви­ми ру­ка­ми так са­мо чес­но прий­ня­ти, як ко­лись Те­о­до­сій, цар кон­стан­ти­но­поль­ськи­йа, ті­ло, або мо­щі то­го свя­то­го, про­вад­же­ні із Ку­кус, прий­няв. Отак із за­ми­лу­ван­ням сер­деч­ним прий­ня­ти, як і той зга­да­ний Іо­сі­я­­цар кни­гу за­ко­ну Бо­жо­го від ар­хі­є­рея Хел­кія, со­бі пос­ла­ну, прий­няв, за що від Бо­га че­рез про­ро­чи­цю Ол­да­ну по­чув: «То, — ка­же, — Гос­подь Бог із­ра­їль­ський, че­рез те, що слу­хав слів [книг тих] і усум­ни­ло­ся сер­це твоє, і сми­рив­ся ти пере­ді мною, за­со­ро­мив­ся ли­ця мо­го і роз­дер ша­ти свої пе­ре­ді мною, і по­чув те­бе, ска­зав Пан, ото пок­ла­ду те­бе до бать­ ків тво­їх і пок­ла­де­ний бу­деш у гріб твій у спо­кої, і не узд­рять очі твої ні­я­ ко­го зла, яке я на­ве­ду на міс­то те і на по­жиль­ців йо­го». Те цар по­чув­ши, скли­кав усіх ве­ли­ко­род­них і увій­шов у дім Гос­под­ній, а з ним усі від мен­ших аж до біль­ших і чи­тав пе­ред ни­ми цар усі сло­ва книг при­мир’я, яке бу­ло знай­де­но в до­мі Гос­под­ньо­му і так се­бе й весь люд до поп­ра­ви жит­тя при­вів. Да­руй же, пре­віч­ний ца­рю, Хрис­те­­Бо­же, і ва­шій кня­жій ми­лос­ті те ж та­ки все по­чу­ти, й одер­жа­ти, й под­виг­ну­ти­ся ви­ко­ ну­ва­ти те. Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, пре­чис­тої Ді­ви Ма­рії нас­тав­лен­ням, яка при­бут­ку сво­го лав­ри Пе­чер­ської ту свя­ту кни­гу ру­кою ма­лос­ті мо­єї ва­шій кня­жій ми­лос­ті по­си­ла­ю­чи, біль­ших і ви­щих про­ро­кує від Ол­да­ни­ про­ро­чи­ці про­ро­ко­ва­них добр і обі­цяє дос­ту­пи­ти й усім жи­ву­чим, згід­но слів кни­ги ті­єї. Ро­зу­мію, що при та­ко­му по­важ­но­му свя­то­му да­рі й ме­не са­мо­го зво­лиш лас­ка­во прий­ня­ти з тим прис­тій­ним вис­лав­лен­ням цнот та діль­нос­ті Ва­шої кня­жої ми­лос­ті ро­ду і, від­по­від­но до сво­єї муд­рос­ті, лас­ка­вий пог­ляд зав­ше ви­яв­ля­ти, от­же те, що ви­со­кість кня­зів­сько­го ро­ду хо­че ма­ти, ма­лість моя не ви­роб­ляє, але пев­но ба­жан­ням і доб­рим дбан­ням на­вер­шує. Ро­зу­мію та­кож, що не тіль­ки для врод­же­ної сво­єї цно­ти особ­ли­ву лас­ ку і при­язнь, уже ме­ні вис­від­че­ні, не­од­мін­но з кож­ним ча­сом зна­ти бу­ду, але, пог­ля­да­ю­чи на спів­пле­мін­ниц­тво, εζ αγχιδειαζ, із прес­віт­лим ва­шої кня­жої ми­лос­ті до­мом, до­мовс­тва на­шо­го, як той, кот­рий кож­ну річ ува­жа­ти вмі­ єш, вва­жаю, що і те має при­тя­га­ти ва­шу кня­жу ми­лість [до] нас, до ми­лос­ ті та лю­бо­ві не мен­ше, бо ма­єш ві­до­мі то­бі цно­ти діль­но­го в ри­цар­ських спра­вах му­жа, слав­ної пам’яті Єр­мо­ге­на Ко­пис­тен­сько­го, рот­міс­тра йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті, бра­та мо­го й шваг­ра ва­шої кня­зів­ської ми­лос­ті, яко­ му сам ва­ша кня­зів­ська ми­лість зна­ме­ни­ті зво­лив да­ва­ти дат­ки і хва­ли, і не без спів­чут­тя, що же­ре­бок цьо­го сві­ту впав на ньо­го у кри­ва­вій ша­ті,

щоб жа­ліс­но з на­ми поп­ро­ща­ти­ся. Тим­­та­ки по­бож­ним пог­ля­дом і по­зос­та­ лих йо­го двох на­щад­ків, си­на й доч­ку, гід­них спів­чут­тя, як тих двох отро­ ків Пла­кі­ди та Євс­та­фія, зволь у лас­ці сво­їй три­ма­ти й бу­ти їм ми­лос­ти­ вим доб­ро­ді­єм. Жи­ви ж, прес­віт­лий кня­же, у лас­ці Бо­жій дов­гий вік жит­тя, щоб ог­ля­дав си­нів сво­їх і си­нів сво­їх си­нів нас­туп­ни­ка­ми й нас­лід­ни­ка­ми ві­ри та цнот сво­їх з по­жит­ком цер­кви Хрис­то­вої, віт­чиз­ни й з уті­хою сво­єю, дба­ло про­ шу Бо­га­все­дер­жи­те­ля. У свя­тій чу­дот­вор­ній Пе­чер­ській Ки­їв­ській лав­рі, хра­му Ус­пін­ня прес­вя­ тої Бо­го­ро­ди­ці Ді­ви Ма­рії, мі­ся­ця квіт­ня, 21 дня, ро­ку 1623. Ваш, кня­жої ми­лос­ті, мо­го ми­лос­ти­во­го па­на й доб­ро­дія, при­ят ­ ель, дба­ ло зич­ли­вий, бо­го­мо­лець без­пе­рер­вний і слу­га по­кір­ли­вий іє­ро­мо­нах За­ха­рія Ко­пис­тен­ський.

П А М ­В О Б Е ­Р И Н ­Д А ­ [про рід Ко­п ис­т ен­с ьких] у бла­го­чес­ті світ­ло ся­юч ­ о­му, шля­хет­но урод­же­но­му,­ йо­го ми­лос­ті па­ну Фе­до­ру Ко­пис­тен­сько­му бла­гос­ло­венс­тва Бо­жо­го­ і здо­ров’я доб­ро­го із щас­ли­вим по­вод­жен­ням ба­га­то­річ­не зи­чить­ та він­шує іє­ро­мо­нах Пам­во Бе­рин­да, про­то­сиг­ге­ла

Сон­ця світ­лість, ми­лос­ти­вий па­не Ко­пис­тен­ський, ко­ли б хто хо­тів вис­тав­ля­ти, по­чав би щось но­ве й нез­ви­чай­не тво­ри­ти, ад­же во­но, опо­ ряд­же­не в дос­ко­на­лій кра­сі від твор­ця всіх ре­чей, без вис­лав­лен­ня слав­не, без вис­тав­лен­ня пох­ва­ли гід­не. Не мен­ше є сон­це, за­га­лом ді­йо­ві­ше й силь­ні­ше ся­ю­че — Пись­мо Свя­те, бо не не­бо і зем­лю, а ду­шу, дум­ки й ро­зум ос­ві­чує. А особ­ли­во сон­це на­ук Бо­жих, ни­ні за­но­во на світ пу­ще­не, тоб­то Оми­лії на бе­сі­ди свя­то­го Іо­ан­на Зла­то­ус­то­го, ар­хі­є­рея кон­стан­ти­но­поль­сько­го, пат­рі­яр­ха все­лен­сько­го на лис­ти бла­женс­тва Пав­ла­а­пос­то­ла у прес­лав­ний дім ва­шої ми­лос­ті умис­ лив­ши [по­да­ти], та­ки нас­прав­ді на­ле­жа­ло б як са­мо­го то­го свя­то­го, так і богос­лов’я йо­го ви­со­ке вос­хва­ли­ти, але це ба­га­то хто пе­ред на­ми до­сить щед­ро вис­ла­вив і опи­сав — не ви­па­дає нам тут отим за­бав­ля­ти­ся, ліп­ше до них ві­діс­ла­ти. А те, що те­пе­ріш­ньо­му ча­со­ві пот­ріб­но, на мою дум­ку, не за­ха­юю ко­рот­ко при­га­да­ти, що кож­но­го ста­ну лю­ди­на про­ме­ня­ми ті­єї свя­тої Хрис­то­со­вої кни­ги мо­же ос­ві­чу­ва­ти­ся і заг­рі­ва­ти­ся: ар­хі­є­рей у цер­ ков­но­му лад­нан­ні, свяще­ник у служ­бі со­бі до­ві­ре­ній, уче­ний у та­лан­ті со­бі да­но­му, чер­нець у до­ро­зі збав­лен­ня, хрис­ти­я­нин пра­вос­лав­ний у пе­рес­лі­ду­ ван­ні та наг­ра­ван­ні від апос­та­тів, у дос­тат­ках ущед­ре­ний пан, у во­єн­них спра­вах ри­цар, гос­по­дар, який у пос­по­ли­тос­ті жи­ве, най­ма­нець, який пе­ре­ бу­ває в ро­бо­ті, убо­гий у бід­нос­ті й жеб­рак, мо­ло­дий у нав­чан­ні, се­ред­ній у пра­цях, ста­рий у по­ра­ді, чо­ло­вік у стат­ку та роз­важ­ку, жо­на у вір­нос­ті, як Су­сан­на, пан­на, в чис­то­ті та по­ко­рі, вдо­ва в пос­ті та мо­лит­ві й у на­леж­но­му про­бут­ті у цер­кві, як та про­ро­чи­ця Ан­на, кот­ра ба­чи­ла Хрис­ та. Ба­ба не у во­рож­ках (чим ста­рість та­ких без­чес­тить­ся) та ча­рах, але в бо­яз­ні Бо­жій [має жити] і в очі­ку­ван­ні смер­ті, як оті ба­би, кот­рі фа­ра­он­ а

а Уп­ра­ви­тель.

113

а При­міт­ка на по­лі:

«2 До Ти­мо­фія, I». В ук­ра­їн­сько­му пе­рек­ла­ді Біб­лії не До­ї­да, а Ло­ї­да.

114

не слу­ха­ли, і на Са­ру по­зи­ра­ли, за про­ро­ком Іса­єю, і як Ти­мо­фі­є­ва До­ї­даа. Отож лю­ди всіх ста­нів пра­во­вір­ні, хто ос­ві­тить­ся про­ме­ня­ми то­го мис­ лен­но­го сон­ця, на­бу­де світ­лос­ті доб­ро­го жит­тя й ду­ші. Ба­жа­ю­чи офі­ру­ва­ти, ка­жу, ва­шій ми­лос­ті та­ку зна­ме­ни­ту свя­тоб­ли­ ву річ, аби сам я ви­ка­зав і по­ка­зав це з при­яз­ню та ба­жан­ням і дім слав­но­го ро­ду ва­шої ми­лос­ті, по­ша­ну­ван­ня гід­ний, прис­той­но вис­ла­вив хоч би ко­рот­ ко на цей час, як ме­ні пра­ця моя до­пус­кає. Ко­ли бо по­див­лю­ся на по­важ­ність і ста­ро­жит­ність до­му ва­шої ми­лос­ті, те є дав­нє і яв­не; ад­же ще від Ле­ва, кня­ зя рось­ко­го, а по­тім від ко­ро­лів поль­ських має свої воль­нос­ті, пре­ро­га­ти­ви й да­ни­ни. А тим­ча­сом, став­ля­чи віт­ри­ла сла­ви, ка­жу: хто-бо не ба­чить, що в то­му слав­но­му ста­ро­жит­но­му шля­хет­сько­му до­мі Ко­пис­тен­ських з лас­ки Бо­жої пе­ре­бу­ває мит­ра і ко­піє, тоб­то стан ар­хі­є­рейс­тва та во­їнс­тва, про­бу­ ває й фі­ло­со­фія, і те­о­ло­гія, є по­лі­ти­ка, є й ети­ка, є ж бо в нім фі­ло­со­фо­ве, є бо­гос­ло­ве і про­по­від­ни­ки, є й во­ї­ни діль­ні, му­жі ри­цар­ські. Хто, про­шу, не знав між ду­хов­них і пре­ве­леб­но­го от­ця кир Ми­хай­ла Ко­пис­тен­сько­го, який для сво­єї зна­ме­ни­тої гід­нос­ті в на­у­ці, дог­ля­ну­тий від йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті, за ре­ко­мен­да­ці­я­ми й жа­дан­ням пре­чес­них от­ців та їх­ніх ми­лос­тей па­нів шлях­ти, а особ­ли­во, іс­тин­но ка­жу, за Бо­жим дог­ля­дом чи уряд­жен­ням, під­ви­ ще­ний на єпис­ко­пію був пе­ре­мисль­ську. А на тій дос­той­нос­ті, гід­но й пра­ виль­но пе­ре­бу­ва­ю­чи, пра­вив з ве­ли­ким вик­ла­дом здо­ров’я та знач­ни­ми кош­ та­ми. Істин­ний то пас­тир був, і зна­ки бла­гос­ті Бо­жої, що на ньо­му бу­ли, і ни­ні нам є ві­до­мі: бла­гос­ло­вен­ня Бо­же, да­ро­ва­не єпис­ко­пїї Пе­ре­мисль­ській, і до­ни­ні діє, особ­ли­во, як піс­ля смер­ті йо­го жо­ден від пас­тви йо­го від­ступ­ни­ ком ві­ри не став, бе­ріг Бог усіх йо­го мо­лит­ва­ми. Дру­ге, ба­га­то шля­хет­них і ми­лос­ти­вих па­нів шлях­ти Рось­кої зем­лі Пе­ре­мисль­ської та Сам­бір­ської є, та й не­ма­ло, і всі за ві­ру ве­ли­ке дбан­ня чи­нять і на сей­ми­ках за неї пос­та­ють і на сейм по­си­ла­ють, кла­ду­чи ве­ли­кі кош­ти й з апос­та­та­ми, і з усі­ма від­ступ­ ни­ка­ми жод­ної спіль­нос­ті не ма­ють. Сві­тить той єпис­коп ще не тіль­ки в єпис­ко­пії Пе­ре­мисль­ській, але й у всіх в на­ро­ді рось­ко­му цер­квах дво­ма сво­ї­ми си­на­ми, ве­леб­ни­ми За­ха­рі­єю та Ва­си­лем, ос­вя­че­ни­ми в чин свя­то­го ан­гель­ сько­го чер­не­чо­го зван­ня, які як прав­ди­вим бо­гос­лов’ям, так і жит­тям по­бож­ ним та прик­лад­ним ся­ють, їх я тут не вис­лав­люю для їх­ньо­го са­мих бла­гос­ ло­венс­тва, бо во­ни со­бі пох­ва­ли не хочуть. Рев­ність та под­ви­ги їх­ні свід­чать про них і, га­даю, що жо­ден із ду­хов­них сум­лін­ням сво­їм дбає в ко­ристь і на тво­рен­ня пра­во­вір­них, їм тре­ба приз­на­ти доб­ро­дій­нос­ті, рів­ність у бла­го­ чес­ті, лю­бов до спо­кій­но­го жит­тя, при то­му й те, що у ві­ці сво­є­му не по­рож­ ню­ють і що в цер­кві Бо­жій вель­ми пот­ріб­ні, да­руй Бо­же з кож­но­го до­му на­шо­ го та­ких. І яку єпис­ко­пію так Бог уб­ла­гос­ло­вив та вті­шив, яко­го, мов­лю, єпис­ко­па так прос­ла­вив і та­ко­го пло­до­нос­но­го по­ка­зав, то це бо­го­люб’яз­но­го кир Ми­хай­ла Ко­пис­тен­сько­го, єпис­ко­па пе­ре­мисль­сько­го, ни­ні від овець пас­тви йо­го зна­ме­ни­то весь на­род рось­кий уті­ша­єть­ся, і цер­ква Хрис­то­ва, і бла­го­ чес­тя зас­туп­ниц­тво прий­має. Га­даю, що не мар­но ка­жу, що ко­ли б, згід­но пос­та­нов­ле­ний і ос­тан­ньої йо­го во­лі піс­ля йо­го смер­ті прий­ня­ли на­ре­че­но­го й бла­гос­ло­вен­но­го від ньо­го нас­туп­ни­ка на прес­тол єпис­ко­пії, пев­не б ни­ні не

апос­тат, але пра­вос­лав­ний си­дів би на тій єпис­ко­пії. Су­пе­ре­чи­ли прис­ трас­тні Са­му­ї­ло­ві, че­рез те Бог та­ко­го Са­у­ла до­пус­тив, у яко­му не бла­гос­лов­ ляє і який вір­них зні­чує. Але Бог єпис­ко­па сво­го пра­во­вір­но­го Ми­хай­ла і до смер­ті прос­лав­ляє, кот­рий, як ка­зав, ове­чок пас­ти­ря­ми пос­вя­тив і вчи­те­ля­ ми та кни­гот­вор­ця­ми пос­та­вив, че­рез що ста­теч­но у ві­рі єпар­хія та сто­їть. Більш і про свя­тоб­ли­ве та за­кон­не жит­тя то­го єпис­ко­па ві­до­мо є всім, хто оком ду­хов­ним пог­ля­дає, бо в неб­ла­зен­нос­ті та спра­вед­ли­вос­ті, в повс­ трим­нос­ті, у тве­ре­зос­ті та в по­ко­рі жив, ба­вив­ся час­тим чи­тан­ням кни­ жок, до чо­го й я не­ма­лий час приг­ля­дав­ся і дов­гим йо­го пос­там, час­тим і га­ря­чим мо­лит­вам, все­ніч­но­му нес­пан­ню та ін­шим пра­цям ду­хов­ним; справ­ді, цно­ти ста­ну сво­го як що­до сві­ту, так і що­до Бо­га дос­той­но про­хо­ див і в ча­си від­ступ­лен­ня де­як­ их тіль­ки ймен­ням вла­дик, зве­де­них мар­ніс­ тю сві­ту цьо­го та роз­кіш­шю, та сла­вою, ста­вив­ся в ду­сі й рев­нос­ті Іл­ліпро­ро­ку, і що про Іо­сію, ца­ря, ска­за­но є а, і про ньо­го мож­на ска­за­ти. У дні без­за­кон­них ук­рі­пив пра­во­вір’я. Та­кий у ньо­му дух бла­го­чес­тя і прав­ди був, що ко­ли мит­ро­по­лит та кіль­ ка вла­дик від ві­ри та пас­ти­ря сво­го, пат­рі­яр­ха все­лен­сько­го, від­сту­пи­ли, то йо­го Бог ут­вер­див і за ни­ми, хоч ба­га­ток­рат у різ­ні спо­со­би ле­ще­ний був, не пі­шов, і та­кий ото доб­рий пас­тир був, що ко­ли на ньо­го від збо­ри­ща тих від­ступ­ни­ків неп­ра­вед­ні су­ди, та­кож і від світ­ських звер­хнос­тей всі­ ля­кі ви­ро­ки ви­да­ва­ли, і пог­ро­зи, і на­сильс­тва чи­не­но, то він, пра­ви­цею із ви­со­кос­ті пок­ріп­ле­ний, не зас­тра­шив­ся і не за­бо­яв­ся, але рев­но й муж­ньо пос­та­вав, єпис­ко­пію бо­ро­нив. Да­ру­вав йо­му та­кож Бог і те, що на сто­ли­ці свя­то, й пре­по­доб­но, і пам’яті гід­но жит­тя і бі­га сво­го за­кін­чив. При­га­даю ще й те, що зна­ме­ни­та свя­тоб­ли­вість жит­тя йо­го й ві­ри пев­ність по­ка­зує і зас­від­чує: ко­ли пе­ред пос­том ве­ли­ким із цим сві­том роз­лу­чив­ся, ті­ло йо­го проз­довж пос­ту аж до Світ­лої не­ді­лі (тоб­то Вос­кре­сін­ня Гос­под­ньо­го), хо­ча, як є зви­чай, жод­ною ма­тір’ю зем­ною не бу­ває ук­ріп­ле­не, ці­ле й не­по­ ру­ше­не про­бу­ва­ло аж до ча­су по­хо­ван­ня, а за цей час усі еле­мен­ти ма­ють влас­ти­вість руй­ну­ва­ти­ся й від­мі­ня­ти­ся, а ті­ло то­го бла­жен­но­го єпис­ко­па, як виз­нав­ця пра­вос­лав­ної ві­ри і який за бла­го­чес­тя тру­див­ся, ці­ле й не­по­ ру­ше­не, з доб­рим за­па­хом про­бу­ло, аж ма­ли по­див у час пог­ре­бу всі, що там пе­ре­бу­ва­ли, пра­во­вір­ні, як і ба­га­тьох ста­нів лю­ди. Є й ін­шій доб­ро­дій­ні по­віс­ті про ньо­го і спра­ви, і тру­ди по­бож­ні, що їх на цей час знаю; що ж тут по­мис­лить і ска­же б той, що ко­лись ос­мі­лив­ся [пос­та­ти] на свя­ти­те­ля і пас­ти­ря та­ко­го, у со­бі не по­ба­чив­ши й не зга­ду­ю­чи ото­го пре­по­доб­но­го і свя­то­го від­люд­ни­ка Пі­о­ра, що про ньо­го в «Отеч­ни­ку» пи­шеть­ся. Від то­го хай ка­єть­ся та­кий і хай не від­дас­ться йо­му, і хай не спи­та­ний бу­де у свій час, про ньо­го і я Бла­гос­ті Бо­жій мо­лю­ся: хай прос­тить­ся Йо­му й нам усе, отож він (прос­ти ме­не, що зга­дую) хай бі­жить до гро­бу то­го, про­ щен­ня про­ся­чи й для по­чат­ку під­ні­меть­ся, щоб прий­ти й у всьо­му сми­ри­ти­ ся, від­ки­не на­ва­же­ний осуд, ліп­ше впи­ше й дос­той­но уб­ла­жить, за Пи­сан­ням, уб­ла­жен­ня. По­вер­та­ю­ся до ри­цар­ських [справ], з то­го ото прес­лав­ної ва­шої ми­лос­ ті ро­ду бага­то їх ви­хо­ди­ло. При­га­даю між ін­ши­ми пра­ді­да ва­шої ми­лос­ті

а При­міт­ка на по­лі:

«Си­рах — 48, 49».

б При­міт­ка на по­лі:

«Па­те­рик про осуд-­ жен­ня», гл. 10».

115

а При­міт­ка на по­лі: «2 Царів, ХХІІІ».

116

Йо­си­па Бі­до­на Ко­пис­тен­сько­го, му­жа бо­йо­во­го та силь­но­го, як той Са­ма­ія й Аве­са, яких Да­вид пох­ва­ля­є а. При­га­даю за діль­ну річ і ді­йо­во­го й спра­вед­ли­во­ го, кот­рий під­лег­лих сво­їх від ду­ші лю­бив, йо­го ми­лість па­на Іва­на Ко­пис­тен­ сько­го, рід­но­го бра­та єпис­ко­по­во­го, а стрия ва­шої ми­лос­ті, який на дво­рах чо­ти­рьох ко­ро­лів поль­ських при вель­мож­них був і слу­жив і в чу­жих зем­лях ри­цар­ським ді­лом за­бав­ляв­ся. При­гадаю та­кож і то­го доб­ро­род­но­го й удат­ но­го му­жа Гер­мо­ге­на Ко­пис­тян­сько­го, рідно­го ва­шої ми­лос­ті, який у цно­тах і діль­нос­ті сві­тив так, що че­рез зна­ні свої в ри­царс­тві спра­ви бу­ла­ву рот­міс­ терс­тва одер­жав, і як ста­ран­но та прис­той­но Рі­чі Пос­по­ли­тій ус­лу­гу­юч­ и, він свій чин про­ва­див, яв­но є усім, був­­бо він у доб­ро­чинс­тві гой­ний — хай роз­ка­жуть ті, кот­рі йо­го лас­ки доб­ро­дій­нос­ті щед­ро за­жи­ва­ли, чо­го й я, учас­ ни­ком був­ши, то­го на­ди­вив­ся. Що ж бо ска­зав і про шля­хет­ної ва­шої ми­лос­ті осо­би бу­ва­лість у чу­жих зем­ лях, то мав знан­ня, що в Ні­мець­кій та Угор­ській, де сім ро­ків у ри­цар­ськім ді­лі про­вів, особ­ли­во в Нім­цях та Уг­рах, у ро­тах ці­са­ря Ро­доль­фа жов­ні­ром слу­ жив, де діль­но со­бі, за Бо­жою по­міч­чю, чи­нив із та­та­ра­ми та тур­ка­ми, ґер­ці зво­дя­чи й по­є­дин­ки щас­ли­во чи­ня­чи. Біль­ше ж тут, у Віт­чиз­ні, у різ­них екс­ пе­ди­ці­ях слу­жив, як під час не­дав­ньої страш­ної вій­ни з тур­ка­ми й та­та­ра­ми ра­зом із їх­ні­ми ми­лос­тя­ми па­на­ми, поль­ськими оби­ва­те­ля­ми, ро­ку ми­ну­ло­го в пос­по­ли­тім ру­шен­ні до­сить ста­ран­но й охо­че ста­вив­ся. А те­пер у за­ко­ні Бо­жім у по­бож­нос­ті квіт­неш. Зга­даю ще од­но­го му­жа пре­важ­но­го, доб­ро­дій­но­го па­на Пав­ла Ко­пис­тен­ сько­го, стри­єч­но­го бра­та ва­шої ми­лос­ті, який уже вдру­ге в та­та­рах по­ло­не­ ни­ком є, яко­го, Бо­же, як вір­но­го виз­нав­ця, звіль­ни — він не на при­ват­них, але на служ­бах Рі­чі Пос­по­ли­тої, на пуб­ліч­них вій­нах у ро­тах квар­ця­них із вит­ра­тою кош­ту і знач­но слу­жив, а пот­ра­пив у по­лон у Во­ло­хах з ін­ши­ми чис­лен­ни­ми вель­мож­ни­ми у той час, ко­ли й геть­ман ве­ли­кий ко­рон­ний Ста­ ніс­лав Жол­ков­ський із не­ма­лим вій­ськом ро­ку 1620 по­ліг. Прав­ди­во міг би тут прос­то­рі­ше ве­ли­ча­ти особ­ли­ві діль­нос­ті, цно­ти ро­ду ва­шої ми­лос­ті, ко­ли б ме­ні віль­ні­ший час да­ру­вав­ся. Але до осо­би ва­шої ми­лос­ті схи­ля­юч­ ись, був­ши по­ваб­ле­ний люд­ськіс­тю та цно­та­ми ва­шої ми­лос­ті, а що най­біль­ше пре­ро­га­ти­ви про­хо­дя­чи, [ска­жу, що] цно­ти ва­шої ми­лос­ті вель­ми оз­доб­лює бла­го­чес­ти­ва ві­ра, про неї ж дбан­ня й тур­бо­ти зво­ ля­єш ма­ти, без­печ­но і яс­но на кож­нім міс­ці за неї пос­та­ю­чи. Слуг цер­ков­них обо­ро­ною ти є й во­лиш от­ців ду­хов­них по­бож­но ша­ну­ва­ти. Слуш­на отож річ для та­ких цнот та діль­нос­тей, як са­мої осо­би, так і всі­єї шля­хет­ної ро­ди­ни ва­шої ми­лос­ті, що свя­ту кни­гу, в якій справ­лен­ня лас­кою Бо­жою і я в час­ти­ні мо­їй, у да­ро­ва­но­му ме­ні від Бо­га да­рі ко­рек­торс­тва у пре­со­лод­кій і доб­роз­на­ ме­ни­тій, ши­ро­кос­лів­ній мо­ві сла­вен­ській пос­лу­жив лю­бов­но й офі­рую, ма­ю­чи за те, що в ній час­то дог­ля­даю ві­ру свя­ту й, у цно­тах по­бож­них пом­но­жу­ю­чи, ме­не зво­лиш, бо­го­моль­ця сво­го в лас­ці сво­їй три­ма­ти, до чо­го схиль­ність мою звич­ну й мо­лит­ви на­леж­ні пиль­но пок­ла­даю. У свя­тій ве­ли­кій Пе­чер­ській Ки­їв­ській лав­рі, лі­та Гос­под­ньо­го 1623, трав­ня 1, ва­шої ми­лос­ті ми­лос­ти­во­го па­на на­леж­ний бо­го­мо­лець іє­ро­мо­нах не­дос­той­ний Пам­во Бе­рин­да, про­то­сиг­гел тро­ну Єру­са­лим­сько­го.

ТВІР, ЯКИЙ ПРО­ГО­ЛО­СИВ У КИ­ЄВ ­ І­ ГЕ­ЛІ­КОН ТА ПАР­НАС І ЙО­ГО АВ­ТОР­ СОФ­РО­НІЙ ПО­ЧАСЬ­КИЙ

У пе­ред­мо­ві до «Дніп­ро­вих ка­мен» Іва­на Дом­бров­сько­го вже го­во­ри­ло­ся, що цей по­ет, за­я­вив­ши про гурт дніп­ро­вих муз, яких він при­вів до Ки­є­ва, дав сло­во, од­нак, тіль­ки од­ній му­зі Кліо, му­зі іс­то­рії; про са­ме ж про­го­ло­шен­ня Пар­на­су пря­мо тут не го­во­рить­ся. Отож справ­жнє про­го­ло­шен­ня Ки­їв­сько­ го Пар­на­су від­бу­ло­ся тро­хи піз­ні­ше, у 1632 р., і честь учи­ни­ти це ви­со­ке дійс­ тво ви­па­ла Соф­ро­нію По­чась­ко­му. Хто ж він був? Рік та міс­це на­род­жен­ня, та­кож рік смер­ті не­ві­до­мі, ім’я у хре­щен­ні мав Сте­фан, нав­чав­ся в Ки­є­ воБрат­ській шко­лі в ча­си рек­торс­тва Ка­сі­я­на Са­ко­ви­ча і був пер­шим спу­де­ єм, який дек­ла­му­вав «Вір­ші на жа­ліс­ний пог­реб... Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча­­Са­ гай­дач­но­го» у 1622 р., що вже ви­ді­ля­ло йо­го се­ред то­ва­ри­шів­­уч­нів. Нав­чав­ ся та­кож за кор­до­ном ра­зом із С. Ко­со­вим, І. Тро­хи­мо­ви­чем та ін­ши­ми. Піс­ля по­вер­нен­ня в Ки­їв, як особ­ли­во здіб­ний ви­хо­ва­нець, приз­на­че­ний про­по­від­ни­ком Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. У 1631–1632 р. вик­ла­дав у Лавр­ській шко­лі, піс­ля чо­го, за ви­мо­гою пат­рі­яр­ха Нек­та­рія, пос­ла­ний ра­зом з ін­ши­ми вчи­те­ля­ми в Яси для зас­ну­ван­ня тут пра­вос­лав­но­го учи­ли­ ща. По­вер­нувсь із Мол­да­вії в 1638 р. і став рек­то­ром Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії, але на цій по­са­ді про­був не­дов­го, до 1640 р. По то­му приз­на­че­ний у нас­то­я­те­лі Мол­дав­сько­­Ясь­ко­го мо­нас­ти­ря. Там він і по­мер. Ува­жав­ся лю­ди­ною ви­со­ко­ос­ві­че­ною, йо­му при­си­ла­ли на ре­цен­зію ду­хов­ні тво­ри на­віть із Кон­стан­ти­но­по­ля. Але най­біль­шу пам’ять по со­бі за­ли­шив, ство­ рив­ши уні­каль­ну по­е­тич­ну книж­ку «Ев­ха­рис­ти­рі­он, або Вдяч­ність яс­ноп­ре­ ве­леб­но­му в Хрис­ті йо­го ми­лос­ті па­ну от­цю кир Пет­ру Мо­ги­лі, во­є­во­ди­ чу зе­мель Мол­дав­ських, ве­ли­ко­му ар­хі­ман­дри­то­ві свя­тої ве­ли­кої лав­ри чу­дот­вор­ної Пе­чер­ської Ки­їв­ської, ві­ри пра­вос­лав­ної в цер­кві свя­тій схід­ ній, по­бож­но­му про­мо­то­ро­ві і нес­мер­тель­ної сла­ви гід­но­му обо­рон­цю». Книж­ка ця — па­не­гі­рик­­дек­ла­ма­ція, по­е­тич­на пам’ят­ка Лавр­ської шко­ли. Ві­до­мий дос­лід­ник ті­єї до­би С. Го­лу­бєв у кни­зі «Ки­ев­ский мит­ро­по­лит Петр Мо­ги­ла и его спод­виж­ни­ки» так і пи­сав: «Цей па­не­гі­рик є єди­ною ві­до­мою нам лі­те­ра­тур­ною пам’ят­кою Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії в час її пе­ре­бу­ ван­ня в лав­рі» (Т. I. — К., 1883. — С. 449–450). Тут, у Лавр­ській шко­лі, Соф­ ро­ній По­чась­кий був про­фе­со­ром ри­то­ри­ки, дек­ла­ма­ція ство­ре­на як вдяч­ ність спу­де­їв гім­на­зії за фун­ду­ван­ня Пет­ром Мо­ги­лою са­мої шко­ли й про­го­ ло­ше­на бу­ла на Ве­лик­день, а з дру­кар­ні Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го мо­нас­ти­ря вий­шла 29 бе­рез­ня 1632 р. Сво­є­рід­ніс­тю тво­ру бу­ло те, що дек­ла­ма­ція не

117

тіль­ки ви­яв­ля­ла вдяч­ність сво­є­му пат­ро­ну Пет­ру Мо­ги­лі, але, що особ­ли­во важ­ли­во, про­го­ло­шу­ва­ла вста­нов­лен­ня в Ки­є­ві ук­ра­їн­сько­го Ге­лі­ко­ну та Пар­на­су — ав­тор іде тут ус­лід за Се­бас­ті­я­ном Кле­но­ви­чем, який про­го­ло­сив у 1584 р. вста­нов­лен­ня ук­ра­їн­сько­го Пар­на­су у Льво­ві, от­же, це бу­ла виз­нач­ на куль­тур­на ак­ція, яка за­ма­ні­фес­ту­ва­ла, що Ки­їв став ос­віт­ньою та лі­те­ра­ тур­ною сто­ли­цею Ук­ра­ї­ни; те, до чо­го праг­нув ще гур­ток Єли­сея Пле­те­нець­ ко­го. Пар­нас, як ві­до­мо, — свя­ще­нна го­ра в Гре­ції у Фо­кі­ді, зв’яза­на з різ­ни­ми мі­тич­ни­ми ска­зан­ня­ми. Так го­ра Пар­нас вва­жа­ла­ся се­ред­ньою точ­кою зем­ лі.В ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні Пар­нас — гір­ський лан­цюг, ви­ща йо­го точ­ка — Дель­фій­ський Пар­нас (те­пер Лі­о­ку­ра) із вер­ши­на­ми Ти­то­рея та Лі­ко­рея, че­рез що йо­го ма­лю­ють дво­гор­бим. При Дель­фій­сько­му хра­мі бу­ло ба­га­то уще­лин та круч, тут­­та­ки про­ті­кав Кас­таль­ський стру­мок, во­ди яко­го ні­би да­ва­ли нат­хнен­ня, був він прис­вя­че­ний Апол­ло­ну та му­зам, че­рез що, вва­ жа­ло­ся, весь Пар­нас був по­се­лен­ням муз. Му­зи ж у грець­кій мі­то­ло­гії — доч­ки Зев­са та Мне­мо­зи­ни, бо­ги­ні по­е­зії, мис­тецтв та на­ук. Во­ни жи­ли на го­рах Ге­лі­кон та Пар­нас, а улюб­ле­ною їх­ньою осе­лею бу­ли уз­гір’я Пі­є­рії під Олім­пом. За різ­ни­ми міс­це­вос­тя­ми, де жи­ли му­зи, ма­ли різ­ні наз­ви: ао­ні­ди, пар­на­си­ди, гіп­пок­ре­ні­ди, пі­є­рі­ди. Во­ни вва­жа­ли­ся пок­ро­ви­тель­ка­ми пі­сень і тан­ців. Виз­на­че­но їх зго­дом дев’ять, а щоб роз­піз­на­ва­ти, ма­лю­ва­ли з різ­ни­ ми ат­ри­бу­та­ми. Ке­ру­вав му­за­ми Апол­лон, яко­го зва­ли ще Му­за­гет. У Ри­мі здо­бу­ли наз­ву ка­мен. З по­я­вою на­ці­он ­ аль­них лі­те­ра­тур у Єв­ро­пі, Пар­на­са­ми по­ча­ли на­зи­ва­ти осе­ред­ки цих лі­те­ра­тур, тоб­то куль­тур­но­­ос­віт­ні цен­три, які вва­жа­ли­ся по­се­лен­ня­ми муз, зва­ли ці осе­ред­ки й Ге­лі­ко­на­ми. Са­ме че­рез те Се­бас­ті­ян Кле­но­вич, ве­ду­чи муз на Ук­ра­ї­ну, про­го­ло­шу­вав: Не сум­ні­вай­ся, Бо­ги­не, й у нас є теж го­ри Ме­наль­ські, Й Аль­пи та­кож тут свої є і на на­шій зем­лі, —

а при­вів­ши муз у Львів, про­го­ло­сив: Тут, під го­рою, бо­ги­ні, по­пра­ву осіс­ти вам мож­на, По­ки прой­де­мо ми шлях, що наз­на­чи­ли со­бі, —

звер­та­ю­чись же до муз по­ет ска­зав: Тож пос­пі­шай­те ви, му­зи, до нас, Мне­мо­зи­ни­ні до­ні, Щоб ви по­ба­чить са­мі на­шу кра­їн ­ у мог­ли...

118

Та­ким чи­ном, грець­кі му­зи ні­би роз­се­ля­ли­ся по Єв­ро­пі у мно­жин­них іпос­та­сях, сим­во­лі­зу­ю­чи спіль­ні для всіх на­у­ки й мис­тец­тва.В Ук­ра­ї­ні Пар­ нас на­зи­вав­ся Рок­со­лан­ським (І. Ор­нов­ський) — від Рок­со­ла­нії, по­ет­ ич­но­го си­но­ні­му Ук­ра­ї­ни. Ге­лі­кон же — го­ра на пів­дні Бе­от­ ії в се­ред­ній Гре­ції, що бу­ла прис­вя­че­на Апол­ло­но­ві й та­кож вва­жа­ла­ся осе­лею муз, яких зва­ли ге­лі­ко­ні­да­ми, во­ни ні­би по­се­ля­ли­ся з Апол­ло­ном на вер­ши­ні го­ри, де в гаю сто­яв храм, їм прис­ вя­че­ний. Що­ро­ку тут влаш­то­ву­ва­ли­ся свя­та на честь муз та Апол­ло­на, під час яких да­ва­ли на­го­ро­ди пе­ре­мож­цям у му­зи­ці, по­е­зії та гім­нас­ти­ці. Тут лу­нав спів Ор­фея. Струм­ки Гіп­пок­ре­на і Тер­мер та­кож да­ва­ли нат­хнен­ня.

У на­шій тра­ди­ції, як це є й у Соф­ро­нія По­чась­ко­го, Ге­лі­кон із Пар­на­сом з’єд­ ну­ва­ли­ся, тож ко­ли ху­дож­ник ма­лю­вав дво­гор­бі го­ри, то це мог­ло оз­на­ча­ти з’єд­нан­ня Ге­лі­ко­на з Пар­на­сом. Дек­ла­ма­ція має пе­ред­мо­ву ав­то­ра, де він пи­ше, що «Мі­нер­ва на­мис­ли­ла, вель­мож­ний наш Доб­ро­дію, Го­ру со­бі вис­та­ви­ти, Го­ру, мов­лю, Пар­на­су та Ге­лі­ко­ну, на якій щоб міг весь ма­лий світ твою сла­ву й ті­лес­ним, і ду­хов­ним оком про­чи­та­ти». Твір скла­да­єть­ся з двох час­тин: «Ге­лі­кон», що є пер­шим са­дом умі­лос­тей, який має ві­сім ко­ре­нів віль­них на­ук: гра­ма­ти­ки, ри­то­ри­ки, ді­я­лек­ти­ки, ариф­ме­ти­ки, му­зи­ки, ге­о­мет­рії, аст­ро­но­мії й те­о­ло­гії і виз­на­чає, пев­не, на­у­ки, що вив­ча­лись у Лавр­ській гім­на­зії, чи ж бо за­дум Пет­ра Мо­ги­ ли ство­ри­ти в Ки­є­ві ака­де­мію. Дру­га час­ти­на дек­ла­ма­ції — це «Пар­нас», або дру­гий сад умі­лос­тей, який скла­да­єть­ся з «лі­то­рос­тей», тоб­то де­рев: Кліо — на­у­ки чи­тан­ня іс­то­рії, Мель­по­ме­ни — на­у­ки в пи­сан­ні вір­шів смут­них та жа­ліб­них, Ура­нії — на­у­ки звіз­дарс­тва, Кал­лі­о­пи — на­у­ки в пи­сан­ні ви­со­ких та по­важ­них ре­чей, По­лі­гім­нії — на­у­ки в швид­кій пам’яті ба­га­тьох ре­чей, Та­лії — на­у­ки в пи­сан­ні вір­шів ве­се­лих, Ев­тер­пи — на­у­ки спі­ву, Тер­псі­хо­ ри — на­у­ки спі­ву з інс­тру­мен­таль­ним суп­ро­во­дом, Ера­то — на­у­ки спі­ ву за­ми­ло­ва­но­го, а за­вер­шу­єть­ся цей ряд ос­пі­ву­ван­ням Апол­ло­на, який є лі­то­рос­тю, цві­том і оз­до­бою всіх на­ук та вмінь. От­же, ма­є­мо тут пе­ре­чис­ лен­ня не тіль­ки жан­рів по­е­зії, але й спі­ву, що тво­рить сво­є­рід­но на­шу пер­шу, по­е­тич­ним ла­дом ство­ре­ну, по­е­ти­ку. За­га­лом, про­го­ло­шен­ня Ки­їв­сько­го Ге­лі­ко­ну та Пар­на­су Соф­ро­ні­єм По­чась­ким оз­на­ча­ло ста­нов­лен­ня так зва­но­го Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го Ате­ нею, про який шир­ше ми го­во­ри­ли в пе­ред­мо­ві до ці­єї кни­ги. С. По­чась­кий пи­ше про це так: «Мі­нер­ва наук пра­вос­лав­но­­ка­то­лиць­ка, пре­ве­леб­ний пат­ ро­не, до­ти вель­ми неп­лід­на (че­рез ве­ли­кі на­ва­ли, штур­ми від во­ро­гів со­бор­ ної цер­кви, ма­те­рі на­шої), за лас­кою та про­мис­лом Бо­жим, уро­ди­ла не­ма­ле ґро­но пра­вос­лав­них спнів у пра­вос­лав­ній на­у­ці, які зіб­ра­ли­ся під на­ме­та тво­єї щед­рот­ли­вос­ті, під пла­ща тво­єї ста­рат­ли­вос­ті, під люб’яз­ність тво­єї до на­ук зич­ли­вос­ті». Ус­та­нов­лен­ня ж Го­ри пот­ріб­не, бо «за всту­пом сон­ця у Пів­ніч­ні зна­ки світ зем­ний із зи­ми смі­єть­ся, Го­ри кві­та­ми одя­гає і, пог­ляд ті­ша­чи, фар­бує, а особ­ли­во як пе­ред­віч­не сон­це, ви­ник­нув­ши з під­зем­них кра­їв, зно­ву під­но­сить ду­шу на Го­ру спа­сін­ня. Від­чи­ни, вель­мож­ний пат­ро­ не, во­ро­та зич­ли­вос­ті сво­єї тій Го­рі, які кож­но­му ста­ви­ли­ся, щоб від­чи­ня­ти їх. Від­чи­ни, хоч і прос­то­му та не­дос­ко­на­ло­му, од­нак прав­ди­во­му та не об­луд­ но­му, ос­кіль­ки Прав­да та щи­рість, хоч і в на­йу­бо­гі­ших, зав­жди в те­бе у ве­ли­ кій по­ва­зі». У вір­ші «Гра­ма­ти­ка» по­ет свід­чить, що ко­рінь зак­віт­не в са­ду (тоб­то в Ук­ра­ї­ні) то­ді, «ко­ли в Ру­сі на­ща­док гуч­них рок­со­ла­нів до­сяг­не у на­у­ках пре­муд­рих по­га­нів» — цьо­го, до ре­чі, хо­тів і Ка­сі­ян Са­ко­вич у сво­їх «Вір­ шах». У «Те­о­ло­гії», звер­та­ю­чись до Пет­ра Мо­ги­ли С. По­чась­кий віс­тить: Уко­пав ти ко­ло­ну Пів­ніч­ної зо­ни, Де Дніп­ро­вий є бе­рег, під сед­мит­рі­он ­ и, Тут меш­кан­ців три­ма­єш русь­ких у шу­кан­ні Цих на­ук, хай не бу­дуть в даль­нім ман­дру­ван­ні, —

119

Ти­тул кни­ги С. По­чась­ко­го «Ев­ха­ри­стирі­он або Вдяч­ність» Київ. 1632.

тоб­то, до­сить нам учи­ти­ся в чу­жих кра­ях, а тре­ба на­у­ки піз­ на­ва­ти там, де «Дніп­ро­вий є бе­рег». Опо­ві­да­ю­чи про Кліо, по­ет під­крес­лює ве­ли­ке зна­чен­ня іс­то­рії: «Взнає спра­ви сла­ вет­ні ру­син­ських геть­ма­нів і жит­тя роз­піз­нає вель­мож різ­них ста­нів», а «на­бу­те з іс­то­рій наш ро­зум роз­ши­рить». У ко­ло мис­тецтв С. По­чась­кий уво­дить і звіз­дарс­тво, хоч на­у­ка аст­ ро­но­мії по­да­ва­лась у Ге­лі­ко­ні. Вво­дить­ся в чис­ло мис­тецтв і «на­у­ка в пи­сан­ні ви­со­ких і по­важ­них ре­чей», тоб­то ри­то­ри­ ка. Виз­на­ча­ють­ся жан­ри по­е­зії: «смут­ні і жа­ліс­ні вір­ші — це тре­ни й ля­мен­ти, «ве­се­лі вір­ші» — се­лян­ки (іди­лії). Знач­на ува­га ви­ді­ля­єть­ся спі­ва­ній по­е­зії — це піс­ні, кан­ти, спі­ви­­ пох­ва­ли, інс­тру­мен­таль­ний спів, тоб­то під му­зи­ку; за­ми­ло­ва­ не спі­ван­ня — це ду­хов­ний спів. Дек­ла­ма­цію ре­ци­ту­ва­ло 23 уч­ні. Вит­во­ре­но її пев­ною мі­рою на за­са­дах ре­не­сан­су, але сво­є­рід­но. До ре­не­сан­сної по­е­ти­ки від­но­си­мо прос­лав­лян­ня на­ук, Апол­ло­на, грець­ких муз, мис­тецтв, ство­рен­ня Пар­на­су та Ге­лі­ко­ну, ан­тич­ні упо­діб­нен­ня, яс­ний стиль без сло­вес­них фі­гур та під­тек­стів, тоб­то под­вій­но­го чи­тан­ня, піз­нан­ ня сві­ту, апо­ло­гія ро­зу­му й ос­ві­ти то­що. До ба­ро­ко, яке вже тут знач­ною мі­рою на­яв­не, від­но­си­мо ін­те­рес до справ ві­ри, тур­бо­ту, щоб «зви­тя­жець пе­кель­но­го га­да ут­ри­мав ці­лу ві­ру зі Схо­ду — в ній прав­да», тоб­то йдеть­ся не прос­то про ре­лі­гій­ний, а кон­фе­сій­ний ін­те­рес, є тут по­ле­міч­ні нот­ки суп­ро­ти уні­я­тів, зго­ло­шу­єть­ся, що на­у­ки пот­ріб­ні для «Сі­он­ської цер­кви», та­кож «у вір­них обо­ро­ні», щоб вис­від­чи­ти «Хрис­то­ве встан­ня з мер­твих сві­ ту», зга­ду­ють­ся свя­ті от­ці цер­кви, зок­ре­ма Да­мас­кин; на­у­ка Хрис­та, при то­му, ста­вить­ся ви­ще на­ук світ­ських: Та най­ви­щий ви­мір­ник зпід спу­ду ви­хо­дить, Без­ліч в’яз­нів при то­му з со­бою ви­во­дить (мо­тив збу­рен­ня пек­ла. — В. Ш.) Той, кот­рий п’яд­дю не­бо змі­ря, доб­рот­ли­вий, Хай да­рує в на­у­ках по­ча­ток щас­ли­вий.

Ідеть­ся тут про Ісу­са Хрис­та. Ві­щі лю­ди ма­ють не тіль­ки при­но­си­ти та­єм­ ні знан­ня («піз­нан­ня ре­чей тай­них» у вір­ші «Аст­ро­но­мія»), але й мир­ ру з ка­ди­лом, а Те­о­ло­гія на­зи­ва­єть­ся «ко­ре­нем усіх на­ук та умі­лос­тей», тоб­ то є на­у­кою, «що з не­ба муд­рос­ті по­ча­ток, дже­ре­ло на­ук Бо­жих, а світ­ських ос­та­ток». Дбає по­ет: Дав би Бог, щоб чу­жих ми тих­­то кри­во­ло­гів За­не­ха­я­ли, чу­ли влас­них те­о­ло­гів І Хрис­ту да­ли в цер­кві сла­ву з Да­мас­ки­ном, От­ця з Ду­хом хва­ли­ли і з пред­віч­ним Си­ном...

120

У «Вдяч­нос­ті» С. По­чась­кий прос­лав­ляє цер­ков­них пас­ти­рів, по­дає осіб­ ні «честь, пок­лон і вдяч­ність на­ві­ки», при цьо­му гос­тро за­пе­ре­чу­ю­чи язич­ ниц­тво і грець­ких бо­гів, до яких, зреш­тою, і звер­та­єть­ся. І тут прос­ту­пає не тіль­ки з’єд­нан­ня се­ред­ньо­віч­ної та ре­не­сан­сної по­ет­ ик, що й скла­ло, зреш­

тою, яви­ще лі­те­ра­тур­но­го ба­ро­ко, а й по­ле­міч­не за­пе­ре­чен­ня Від­род­жен­ня. Так, по­ет бу­дує свій Ге­лі­кон та Пар­нас, але зве їх прос­ти­ми і за­яв­ляє: Єди­но­го в трьох ли­цях зна­єм те­бе, Па­не, Од­на од­но­му Бо­гу честь має буть да­на.

Цей пуб­лі­цис­тич­ний мо­тив має про­дов­жен­ня у вір­ші «Кліо», де по­ет ще ви­раз­ні­ше від­рі­ка­єть­ся Ре­не­сан­су: Спо­кій дай, Кліо, дав­нім у спра­вах по­га­нам, Опи­ши жит­тя Ісу­са, іди вже за Па­ном, —

тоб­то Бо­гом хрис­ти­ян­ським. Так са­мо у вір­ші «Ура­нія», де прав­ди­вим аст­ ро­но­мом на­зи­ва­єть­ся «най­ви­щий мо­нарх», що уп­рав­ляє не­бом: Аст­ро­ном це прав­ди­вий, зпід­спуд­дя ви­во­дить Зо­рі душ свя­то­от­чих, до не­ба сам вхо­дить, —

це у вір­ші «Кал­лі­о­па», а апо­гей по­ле­міч­но­го ан­ти­ре­не­сан­су ба­чи­мо у вір­ші, прис­вя­че­но­му Ді­ві Ма­рії, де свід­чить­ся: З сво­йо­го ми Пар­на­су Фе­ба геть з сес­тра­´ми Прог­на­ли, а в нім про­сим меш­ка­ти із на­ми, Пат­рон­кою на­ук всіх ми те­бе приз­на­єм, Бо­ги­ні ми Пал­ла­ди від­те­пер не зна­єм Та ві­рим: з бо­го­муд­ря нам те­пер ти да­на.

І це при то­му, що по­ет пе­ред цим пох­ва­ляв Апол­ло­на з му­за­ми та й са­му Пал­ла­ду. На­га­да­є­мо, що су­пе­реч­ність мо­ти­вів — од­на з рис по­е­ти­ки ба­ро­ко. За­пе­ре­чує Соф­ро­ній По­чась­кий і ан­тич­не ро­зу­мін­ня Бо­га (зок­ре­ма Ксе­ но­фо­но­ве), який звав йо­го Ар­хе­ти­пом і ка­зав, що він без по­чат­ку й кін­ця (у вір­ші «Ге­о­мет­рія»). На від­мі­ну цьо­го твер­джен­ня по­ет по­дає своє, ба­ро­ ко­ве ба­чен­ня Бо­га: Бог не є фі­гу­раль­ний, Ліч­бу дне­ві при­пи­ше,

але круг­лість сві­ту, від­мін­ність же лі­ту, —

тоб­то Бог є ко­ло, виз­нач­ник ча­су і змін по­ру ро­ку, тво­рець сві­то­во­го кру­го­ о­бі­гу. Та­ким чи­ном «Ев­ха­рис­ти­рі­он» ні­би за­вер­шує ран­нє ба­ро­ко в Ук­ра­їн ­ і, яке пос­та­ло, як ми го­во­ри­ли, на по­єд­на­ній ре­не­сан­сній та се­ред­ньо­віч­ній по­е­ ти­ці, і про це свід­чить те, що ре­не­сан­сна по­е­ти­ка, хоч і вжи­ва­єть­ся, але й по­ле­міч­но за­пе­ре­чу­єть­ся, від­так ре­не­сан­сний кла­си­цизм пе­ре­рос­тає у ба­ро­ ко­вий, і в цьо­му особ­ли­ве зна­чен­ня ці­єї не­пе­ре­січ­ної пам’ят­ки. Твір на­пи­са­но книж­ною ук­ра­їн­ською мо­вою.

121

СОФРОНІЙ ПОЧАСЬКИЙ

ЕВ­ХА­РИС­ТИ­РІ­ОН, ­ АБО ВДЯЧ­НІСТЬ яс­нопре­ве­леб­но­му у Хрис­ті, йо­го ми­лос­ті па­нот­цю кир Пет­ру МО­ГИ­ЛІ,­ во­є­во­ди­чу зе­мель Мол­дав­ських, ве­ли­ко­му ар­хі­ман­дри­то­ві свя­тої­ ве­ли­кої Лав­ри чу­дот­вор­ної Пе­чер­ської Ки­їв­ської, ві­ри пра­вос­лав­ної­ у цер­кві свя­тій схід­ній, про­мо­то­ро­ві а по­бож­но­му і без­смер­тної сла­ви гід­но­му обо­рон­цю від спу­де­їв гім­на­зії йо­го ми­лос­ті зі шкіл ри­то­ри­ки,­ за щед­рії доб­ро­дійс­тва со­бі й цер­кві пра­вос­лав­ній,­ ви­ка­за­ні у фун­ду­ван­ні шкіл.­ При він­шу­ван­ні свят хва­леб­них Вос­кре­сін­ня Хрис­та, Спа­си­те­ля сві­та, на­леж­но і щи­ро від­да­но.­ У дру­кар­ні то­го мо­нас­ти­ря Пе­чер­ській Ки­їв­ській ро­ку 1632, ­ мі­ся­ця бе­рез­ня, 28 дня

а Пат­ро­ну. б Герб.

СТЕМ­М А б ЯС­Н О­В ЕЛЬ­М ОЖ­Н ИХ МО­Г ИЛ

О Ор­ле, ти ви­со­ко у не­бо злі­та­єш, Ко­ли на герб Мо­ги­лів ко­ро­ни вкла­да­єш: Не тіль­ки цьо­го сві­ту знак вла­ди мо­нар­хів, Але та­кож ду­хов­них оз­до­бу ек­зар­хів. Зво­ляю, бо ти гід­ний ря­дèть у клей­но­ті, На­ле­жить, що­би світ­лій слу­жив їх­ній цно­ті. Ко­лись су­во­рі, знаю гро­ми звик но­си­ти, Су­во­рість у лас­ка­вість вже час од­мі­ни­ти. Ор­лé, пиль­нуй пре­чес­них Мо­ги­лів ко­ро­ни, Той знак є ці­лій цер­кві як знак обо­ро­ни. ПРЕ­В Е­Л ЕБ­Н ИЙ МИ­Л ОС­Т И­В ИЙ ПА­Н Е ОТ­Ч Е,­ ПАС­Т И­Р Ю, І ПАТ­Р О­Н Е, І ФУН­Д А­Т О­Р Е НАШ!

в Ідеть­ся про уні­я­тів.

122

Яс­но­вель­мож­ний і ми­лос­ти­вий от­че! Ко­роль ва­та­лен­ський у зви­чай пок­лав у пев­но­му ча­сі ви­па­ли­ти сво­їм під­да­ним за­па­ле­ну свіч­ку на знак то­го, щоб пал ми­лос­ті сво­єї міг до них вис­від­чи­ти. Ко­ро­ле­ва на­ук, Мі­нер­ва пра­вос­лав­но­­ка­то­лиць­ка, пре­ве­леб­ний пат­ро­не, до­ти вель­ми неп­лід­на (че­рез ве­ли­кі на­ва­ли, штур­ми від ви­род­ків со­бор­ної цер­кви в ма­те­рі на­шої) за лас­кою та про­мис­лом Бо­жим уро­ди­ло не­ма­ле ґро­но пра­вос­лав­них си­нів у пра­вос­лав­ній на­уц­ і, які зіб­ра­ли­ся під на­ме­та тво­єї щед­роб­ли­вос­ті, під пла­ща тво­єї ста­рат­ли­вос­ті, під люб’яз­ність тво­єї до на­ук зич­ли­вос­ті, і не

ві­да­ють, які б ма­ли вис­та­ви­ти сим­во­ли сво­єї до те­бе при­хиль­нос­ті. Ви­па­ да­ло б, по­прав­ді, щоб, як па­ну, — зо­ло­то, але ти із зо­ло­том ра­зом се­бе їй від­дав. О не­чу­ва­на в Ру­си щед­рот­ли­вість! Ви­па­да­ло б, щоб, як від ко­ро­ле­ви, — до­ро­ге ка­мін­ня, але ти ка­ме­нем не­оп­рав­ле­ним у цно­тах і по­бож­нос­ті бу­ду­чи, за ка­мін­ня кош­тов­не си­нів її со­бі прий­ма­єш, ут­вер­джу­єш і го­ло­сиш. А сам (вус­та­ми лю­дей не убо­ги­ми на ба­чен­ня та ро­зум) тим бу­ду­чи, чим є зо­ло­то між ру­ди, чим є ді­я­мант між ка­мін­ня — при­хиль­ни­ків на­ук, із ми­лос­ті до ма­те­рі сво­єї цер­кви за та­ких ува­жа­єш. Оцю цер­кву пра­вос­ лав­ну, зем­не не­бо, як ко­лись Ат­лант не­бо на се­бе узяв, зво­ля­єш ру­ха­ти й під­кріп­ля­ти. О во­іс­ти­ну зо­ло­том ти є, ко­ли зо­ло­том по­гор­джа­єш, а пра­ вос­лав­но­­ка­то­лиць­ку на­у­ку лю­биш. Є ти й ді­я­ман­том, ко­ли пе­реш­ко­ди і кло­по­ти за шко­ли тер­пе­ли­во зно­ сиш. Є ти й си­ли Ат­лан­то­вої, ко­ли в та­ких важ­ких тру­дах та пра­цях утом­лю­ва­ти­ся не хо­чеш. А ос­кіль­ки пос­та­ла їй пе­ред очі сла­ва пре­чес­ної ро­ди­ни яс­но­вель­мож­них Мо­гил, яка лі­нію свою ве­де із ді­дич­них двох сто­ лиць — мол­дав­ської та во­лось­кої, — і мар­со­вих тво­їх праць, які пі­дій­мав суп­ро­ти от­то­ман­ських цер­бе­рів, і доб­ро­віль­не по­гор­джен­ня сві­ту, яко­го під но­ги пі­діс­лав­ши, по­дав­ся за Бо­гом та Хрис­том, а при тій ото сла­ві обіч став уши­ко­ва­ний полк, та ж люд­ськість, по­бож­ність й ін­ші твої цно­ти, та до най­мен­шо­го схиль­ність є на по­ди­ву­ван­ня Мі­нер­ві. Умис­ли­ла отож, вель­мож­ний наш доб­ро­дію, Го­ру то­бі вис­та­ви­ти. Го­ру, ка­жу, Пар­на­су та Ге­лі­ко­ну, на яких щоб весь ма­лий світ міг твою сла­ву й ті­лес­ним, і ду­шев­ ним оком про­чи­та­ти. Не ди­вуй­ся, на­ле­жить так бу­ти пос­тав­ле­ній та­кій чес­ній сла­ві від нас на Го­рі вдяч­нос­ті. Бо сло­во, ви­со­ко лі­та­ю­чи, ви­со­ко сі­дає — на­ле­жить так чес­ній сла­ві [сіс­ти] на Го­рі. Бо має пол­ки, які для ви­ка­зу здо­бу­ва­ють щед­рі доб­ро­дійс­тва цер­кві Бо­жій. На­ле­жить так чес­ній сла­ві [сіс­ти] на Го­рі. Бо так зна­ме­ни­ті й не­ма­лі при­род­ні для те­бе вчин­ки звик­ли впро­вод­жа­ти на Го­ру не­бес­ну по­бож­них лю­дей. На­ле­жить по­прав­ ді, бо за всту­пом сон­ця в Пів­ніч­ні зна­ки світ зем­ний із зи­ми смі­єть­ся, го­ри кві­та­ми одя­гає і, пог­ляд ті­ша­чи, фар­бує, а особ­ли­во як сон­це пе­ред­віч­не, із під­зе­мель­них кра­їв ви­пір­нув­ши, ду­шу свою на Го­ру спа­сін­ня при­но­сить. Від­чи­ни ж, вель­мож­ний пат­ро­не, во­ро­та зич­ли­вос­ті тво­єї тій Го­рі, які кож­но­му на­роз­тіж ста­ви­ли. Від­чи­ни, хоч прос­тій та не­ви­гад­ли­вій, од­нак прав­ди­вій і не об­луд­ній, ос­кіль­ки прав­да і щи­рість на­віть у най­бо­гі­ших є у те­бе зав­ше у ве­ли­кій по­ва­зі. Най­мен­ший із бра­тії гур­то­жит­ної Мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го Пре­ве­леб­нос­ті Тво­їй у ду­сі син і пос­луш­ник СОФ­РО­НІЙ ПО­ЧАСЬ­КИЙ, гім­на­зій­ний пра­ців­ник мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го, ри­то­ри­ки про­фе­сор.

123

За­ли­шає той скип­три, шар­лати ко­ро­ни, До сво­єї ко­го Бог поз­вав обо­ро­ни. Ти щас­ли­вий, пре­чес­ний о, ар­хі­ман­дри­те, Бо то­бі Бо­га за­раз піз­нан­ня від­кри­те. Сла­ва, звер­хність, оз­до­ба — те все під но­гою, Ві­ра, ми­лість до Бо­га — те над го­ло­вою. Г Е ­Л І ­К О Н ,­ тоб­т о сад умі­л ос­т і пер­ш ий­ Ві­сім ко­ре­нів віль­них на­ук має в со­бі че­рез пре­чес­но­го йо­го ми­лос­ті па­нот­ця, кир Пет­ра Мо­ги­лу, на Ру­си фун­до­ва­ний.

ВДЯЧ­Н ІСТЬ

Ге­лі­кон, ру­чай на­ук, Вдяч­ність по­си­лає, Тож свя­ти­ні міс­це в ній, от­че, тво­їй має. ГЕ­Л І­К ОН

Гор­дість дав­ніх по­га­нів весь світ на­пов­нúла, (Але муд­рість їх глупс­тво від­так зас­ло­ни­ла, З Гіп­пок­ре­ну на­ук бо по­ча­ток з’яв­ля­ють І Пе­га­са із Кад­мом над­мір вис­лав­ля­ють. Чо­му ж біль­ше не нам честь ота те­пер слу­жить, Кот­рим сут­ність прав­ди­вих на­ук спер­шу плу­жить. Хто не знає, що муд­рість з Еде­му Сі­о­ну По­да­ла­ся, то фальш є, що із Ге­лі­ко­ну. Нам та­ки від Сі­он­ у за­кон, муд­рість, ві­ру Да­ру­ва­ли, по то­му і сла­ви над­мі­ру. Прис­ту­пи, Ге­лі­ко­не, дай честь, піз­най Па­на! Від­сту­пив­ши жов­нірс­тво, ві­тай ти геть­ма­на. На­хи­ли верх зпід не­ба до на­шо­го до­лу, Там із в’яз­ня­ми взна­єш зви­тяж­ця пос­по­лу. В тво­їй світ­лій осо­бі, отець ве­леб­ній­ший, Ко­ро­ля я ві­таю, трі­ýмф пре­чес­ній­ший. Ге­лі­кон­ців із Фе­бом роз­кіш­ним хо­ва­ти Не доз­во­лю — піс­ні їм по­дяч­ні спі­ва­ти! Це тво­їй пре­ве­леб­ній все слу­жить осо­бі А ви­со­ке в ви­со­кій ім’я є оз­до­бі. Сте­фан Стри­биль

124

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І ПЕР­Ш ИЙ Г Р А ­М А ­Т И ­К А­ учить слів та мо­в и

Де міс­це є під не­бом, лю­ди­ні й зві­ря­ти По­ка­за­но, і лег­ко це мож­на піз­на­ти. Отак дає по­жи­ток дос­той­на по­ша­ни На­у­ка сло­вот­во­ру, що кож­но­му зна­на. Хто б ві­дав, як наз­ва­ти ки­тів з оке­а­ну, Всю жив­ність у по­віт­рі й зем­лі різ­ноз­ва­ну? Та лю­дям і крім то­го при­год­жує мо­ва: Ро­зум­ним не бу­ва­ти без муд­ро­го сло­ва! Ска­зав був отак са­мо під Ксан­том син Ма­йї, Як кли­ка­ли до зго­ди, в тім ди­ва не­має. І я від­так, спи­тав­ши: хі­ба не по мо­ві Знать ри­то­ра й по­е­та? — дам глупс­тво ос­ло­ві. Той ко­рінь, от­че, в са­ді тво­їм, пре­чес­ні­ший, Зак­віт­не з Ге­лі­ко­ном, над сон­це яс­ні­ший, Ко­ли в Ру­сі на­ща­док гуч­них рок­со­ла­нів До­сяг­не у на­у­ках пре­муд­рих по­га­нів. Аби ли­ше зви­тя­жець пе­кель­но­го га­да Ут­ри­мав ці­лу ві­ру зі Схо­ду — в ній прав­да, А де є міс­це сон­цю — це та­кож піз­нає, Як міс­це твоє ймен­ня в гра­ма­ти­ці має. Гри­го­рій Три­поль­ський

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І ДРУ­Г ИЙ Р И ­Т О ­Р И ­К А­ учить слів та ви­м о­в и

Як­би в зем­лі Єгип­ту не Ні­ло­ві во­ди, То зав­ше без по­жит­ку бу­ли б всі го­ро­ди. Ніл хліб дає Єгип­ту, із Ні­лу — дос­та­ток, Пит­тя та їжа, прий­шлих по­жит­ків зав­да­ток. Ко­ли ж во­да над мі­ру за бе­рег прол­лєть­ся, То там рос­ли­на жод­на від­так не прий­меть­ся. Як­що ж Ніл мен­шу во­ду якийсь рік при­но­сить, То мен­ше і ко­сар там тра­ви со­бі ско­сить. Те са­ме й крас­но­мовс­тво, во­но, ко­жен знає, В ста­рім бу­ло вже ча­сі, Пись­мо так нав­чає. Як є де цнот вро­жай­ність — по­жи­ток щед­рот­ний, Ко­ли ж інак­ше бу­де — за­не­пад мар­нот­ний. Кош­тов­на річ є мір­ність, її по­ко­ха­єш, Жит­тє­вую ве­се­лість пос­прав­жньо­му взна­єш. Пре­чес­ній­ший наш от­че, Про­ме­те­єм зва­ний, Від то­го на Ру­сі ти для ду­ман­ня да­ний.

125

Нурт річ­ки крас­но­мовс­тва — по­ча­ток це Ні­лу, Піз­на по­ет для се­бе, від те­бе­­бо си­лу Прий­няв Ніл се­ми­род­них на­ук тих ви­со­ких, Що по­те­че до меж у Ру­сі пре­ши­ро­ких. Ри­то­ри­ка зви­тяж­ця з трі­ум­фом ві­тає, Та спер­шу на пат­ро­на увіч пог­ля­дає, При нім­­бо трі­ум­фаль­ний поч­не день спі­ва­ти, Фун­да­то­ра у віч­ній хва­лі фун­ду­ва­ти.

Олек­сандр Олек­шич

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І ТРЕ­Т ІЙ Д І ­А ­Л Е К ­Т И ­К А­ учить ро­з ум­н о­г о в ре­ч ах піз­н ан­н я

Роз­піз­на­ти фаль­ши­вих роз­мов ошу­кан­ня І неп­рав­ди та прав­ди здо­бу­ти піз­нан­ня Вчить на­у­ка та, вреш­ті і спо­со­би зна­чить — Та­єм­ни­ці пок­ри­ті во­на нам тлу­ма­чить. Тон­ко ро­зум шу­кає у ре­чі і сло­ві, Чи під­ступ­нос­ті, мо­же, не­має у мо­ві. Це не­на­че те сон­це, що млу роз­га­няє, Дощ і грім, і смер­ко­ту, а день по­си­лає. Ко­ли до­ка­зом швид­ко ко­го по­до­ла­ти Ти здо­лі­єш, то змо­жеш і муд­рість піз­на­ти. Тер­ном гос­трим той ко­рінь наз­вав Ста­ги­ри­та, Кар­не­ад йо­му ймен­ня мор­сько­го дав кúта. Тож хай квіт­не той ко­рінь в тво­їм Ге­лі­ко­ні, Ти наш от­че пре­чес­ний, і ві­ру бо­ро­нить, Щоб плід зна­ти у цер­кві Сі­он­ській із цві­ту, Що ос­від­чив Хрис­то­ве встан­ня з мер­твих сві­ту, Хай муд­рóти тер­ни­на те­пер ко­ле смут­них Ба­зи­лі­ян­­у­ні­тів, ас­пú­дів от­рут­них. Тож Мо­ги­лам хай сла­ва до­віч­на пос­та­не І лі­лея ви­со­ких чес­нот не зів’яне.

Са­мій­ло Му­жи­лов­ський

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І ЧЕТ­В ЕР­Т ИЙ А Р И Ф ­М Е ­Т И ­К А­ учить ліч­б и

126

Над зем­лею міс­це є — ви­ще хмар ся­гає, Важ­ко то­му, хто ту­ди пі­шо ви­ру­шає, Міс­це це ві­до­ме всім, бес­кид зна­ме­ни­тий, Але шлях ту­ди про­ліг зов­сім не­у­би­тий. На вер­ши­ні осяй­ній паль­ма ви­рос­тає,

Цно­та там, на паль­мі тій, гніз­да свої має. Наз­ва міс­цю — Дов­гий Час, або Мно­гі Лі­та, Важ­ко їх по­ра­ху­вать від по­чат­ку сві­та. А ра­ху­нок той ли­ше від на­ук піз­на­єш, Труд прик­лав­ши із дбан­ням, ву­зол роз­ру­ба­єш. Взна­єш ун­ці­їа від­так, злі­чиш мі­рі­яд­ и Лег­ше, аніж Гер­ку­лес по­до­лав Цик­ля­ди. Ще й про­пор­ції візь­меш ти у по­рів­нян­ні Дня і но­чі при пра­вім свят від­пра­ву­ван­ні. О так! Див­ний спо­сіб цей, ду­же пох­ва­леб­ний, Всіх на­ук фун­да­то­ре, от­че пре­ве­леб­ний, За­ве­ли як у лю­дей: взнав­ши в ча­сі мі­ру, Вка­жем зрад­ни­кам ми фальш, їх­нюю зне­ві­ру. Обі­ця­є­мо то­бі, скіль­ки жи­ти бу­дем, На­ша вдяч­ність за вчен­ня в сер­ці не убу­де!

а Мі­ра ва­ги.

Анд­рій Чер­хав­ський

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І П’ЯТИЙ М У ­З И ­К А­ учить спі­в у

В дав­ни­ну був на­пи­сав муд­ра­гель убо­гий, Ді­о­ген, про тих му­зик, що з цно­ти­­до­ро­ги Ві­дій­шов­ши, на лют­ня´х кан­ти по­мі­ни­ли І в не­гар­них пі­сень­ках со­ром­но блу­ди­ли, Та на­у­ка з тім ви­ни аж ні­як не має, Ко­ли учень нав­чан­ню десь не уля­гає. Му­зи­ка — ве­сіл­ля цвіт, ко­рінь спі­вів крас­них, Му­зи­ка — уті­хи сад, мис­лі стру­мінь яс­ний. У Ор­фе­є­ві піс­ні ліс і рі­ки, ска­ли Зас­лу­ха­ли­ся усі і Ев­ріп нес­та­лий. Ди­кий звір сту­пав за ним, ри­би і пта­ша­та, Вра­же­но на го­лос той їх піш­ло ба­га­то. Та ска­за­ти тре­ба все ж, прав­да пот­ре­бує, Що на­ук­ а в спі­ві теж над усім кер­мує. По­ка­зав цер­ков­ний те був стовп вель­ми яс­ний, Кот­рий Си­рію здо­бúть, Да­мас­кин прек­рас­ний, У день Пас­ки пос­тан­ня із мер­твих спі­ває І Хрис­та, що нам вос­крес, увіч прос­лав­ляє. Хрис­та трі­умф світ­лий є і день той хва­леб­ний, В гім­нах вдяч­них, от­че, нам спі­вай, пре­ве­леб­ний! Ва­силь Кли­мо­вич

127

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І ШОС­Т ИЙ Г Е ­О ­М Е Т ­Р І Я­ учить роз­м і­р ю­в ан­н я зем­л і

Ксе­но­фан, той знач­ні­ший з фі­ло­со­фів дав­ніх, Що у Гре­ції жив був, з Ко­ло­фо­нів слав­них, Ар­хе­ти­пом той Бо­га якимсь по­чав зва­ти, Без по­чат­ку й кін­ця він, — лю­бив так ка­за­ти. По­ми­лив­ся муд­рець той, бо ро­зум в по­ган­ській Тем­но­ті за­хо­вав був, у вла­ді шай­тан­ській. Ге­о­метр же піз­нан­ня прав­ди­ве про Бо­га Як діс­та­не, то бу­де та­ка зас­то­ро­га: Бог не є фі­гу­раль­ний, але круг­лість сві­ту. Ліч­бу дне­ві при­пи­ше, від­мін­нос­ті лі­ту. Праг­неш не­бо і зем­лю і всі еле­мен­ти Роз­піз­нать, ге­ом­ етр тут по­дасть до­ку­мен­ти. В шіс­тде­сят усю зем­лю час­тин роз­мі­ряє, Ар­хі­мед же на сфе­ри не­бá роз­ді­ляє. Та най­ви­щий ви­мір­ник зпід спу­ду ви­хо­дить, Без­ліч в’яз­нів при то­му з со­бою ви­во­дить, Той, кот­рий п’яд­дю не­бо змі­ря, доб­рот­ли­вий, Хай да­рує в на­у­ках по­ча­ток щас­ли­вий. Тво­їй сла­ві, наш от­че, кі­нець той зси­лає, Кот­рий вір­них до Не­ба, до се­бе прий­має. Ва­силь Ка­ме­ниць­кий

КО­Р ІНЬ УМІ­Л ОС­Т І СЬО­М ИЙ А С Т ­Р О ­Н О ­М І Я­ учить про рух не­б ес­н ий

128

Де сто­їть па­лац Фе­бів бу­до­вою яс­ний, У пос­та­ві ви­со­кий, ма­люн­ком прек­рас­ний, Де ліх­тар є у не­бі — сім лам­пок уку­пі, Зу­сі­біч у криш­та­лі на­дій­но за­ку­ті, Де є міс­це пла­не­там і зо­рям ґрун­тів­ним, Звід­ки світ­ло про­мін­ням спа­дає не­рів­ним, Ту­ди дум­ку на­ук­ а нез­мін­но за­но­сить, Піз­нан­ня ре­чей тай­них лю­ди­ні при­но­сить. В Зо­ді­я­ці аст­ро­лог біг сон­ця вив­чає, Про май­бут­нє га­дає і тим про­ві­щає. Люд­ська вче­ність ве­ли­ку оси­лює пра­цю, Щоб сві­до­мим буть не­ба яс­но­го па­ла­цу. Ко­ли ж лю­ди звіз­дарс­тву на­у­че­ні бу­дуть, Від­га­да­ють за­гад­ки без зай­во­го тру­ду. Над усіх ти щас­ні­ший, це мов­лю я смі­ло, Аст­ро­но­ме, бо зна­єш ти Бо­га у ті­лі.

То­му мир­ру з ка­ди­лом хай ві­щі при­но­сять, Не Різ­дво, але з мер­твих пос­тáн­ня го­ло­сять. Аст­ро­ном в якій сла­ві ара­бів зос­та­вив, Ота­ку, чес­ний от­че, Ру­сі, нам ти спра­вив.

Ми­хай­ло По­лу­бен­ський

КО­Р ІНЬ ТА ВЕРХ­ УСІХ НА­У К Й УМІ­Л ОС­Т ЕЙ Т Е ­О ­Л О ­Г І Я­ учить Бо­ж их ре­ч ей

Де пос­та­вив кор­до­ни Гер­ку­лес той силь­ний Праць сво­їх бо­га­тир­ських, там гіш­па­нець пиль­ний Мар­му­ро­вий із­вів був стовп, де з оке­а­ном Ост­рів міс­це від­во­дить діль­ним га­ди­та­нам. Теє міс­це по­ча­ток вод усіх гли­бо­ких, До кра­їв з ньо­го пли­нуть рі­ки, до ши­ро­ких. Різ­ність наз­виськ сво­їх там оке­ан прий­має І во­да звід­ти си­лу пли­но­ві зсилає. Бо як мо­ре всю зем­лю нав­кру­ги об­хо­дить, А кі­нець до по­чат­ку не­оз­нач­но зво­дить, Оке­а­ном наз­веть­ся, от­же, се­ред сві­та Він іде, йо­го різ­но зве і ара­ві­таа. Тих же праць не­у­жи­тих стовп є пре­ви­со­кий, Йо­го теж оке­а­ном іме­нуй гли­бо­ким, Ту на­ук­ у, що з не­ба, муд­рос­ті по­ча­ток, Дже­ре­ло на­ук Бо­жих, а світ­ських ос­та­ток. Пе­ре­мож­цем цек­ро­пів хо­чеш мо’ зос­та­ти, У нав­чан­ні на­ук цих вто­ми щоб не зна­ти, За стрім­ким зло­то­ро­гим оле­нем го­ни ти, Щоб з на­ук до­ро­гий час для по­жит­ку вжи­ти. Є твер­дих праць кор­до­ни — Бо­жа це на­у­ка, По­да­ють це уче­ним, як в бі­гу муд­шту­ка. Є ко­ло­на, кі­нець є праць Алк­ме­ні­до­вих Всім ба­га­то при­но­сить добр Ля­о­ме­до­но­вих Оке­ан ме­до­точ­ний — муд­рість Бо­жих рі­чий, Слаб­кий ро­зум що мо­же взна­ти чо­ло­ві­чий? З то­го мо­ря — со­лод­кі на­у­ко­ві рі­ки, Рі­ки, вод щед­рот­ли­вість, по­да­ють на­ві­ки. Оке­а­ном те­о­лог хай же се­бе має, Оцей вод, той на­у­ки ви­то­ки пус­кає. Але ти не до­пус­тиш, от­че ве­леб­ні­ший, Щоб кін­цем для праць дов­гих стовп бу­вав дав­ні­ший, Уко­пав ти ко­ло­ну пів­ніч­ної зо­ни, Де Дніп­ро­вий є бе­рег, під сед­мит­рі­он­ и.

аАраб.

129

Тут меш­кáн­ців три­ма­єш русь­ких у шу­кан­ню Цих на­ук, хай не бу­дуть в даль­нім ман­дру­ван­ню, Дав би Бог, щоб чу­жих ми тих­­от кри­во­ло­гів, За­не­ха­я­ли, чу­ли влас­них те­о­лó­гів, І Хрис­ту да­ли в цер­кві сла­ву з Да­мас­кúном, От­ця, Ду­ха хва­ли­ли із пред­віч­ним Си­ном. Мар­тин Су­рин

ВДЯЧ­Н ІСТЬ

Що син по­ви­нен вель­ми ма­те­рі ко­ха­ний, Слу­га що па­ну, кот­рий лас­ці йо­го да­ний, Що пас­тир для вів­чар­ні чу­лий, не ос­па­лий, Про вві­ре­неє ста­до зав­ше доб­род­ба­лий? Те учи­няв для цер­кви, от­че пре­чес­ній­ший, Те спра­вив слу­га Бо­гу і ти, най­вір­ній­ший, Те в лав­рі доб­ре чи­ниш пас­тирс­тва тво­йо­го, Бо нав­спак не па­сеш­­бо ста­да ти сво­йо­го. Бо ма­ти­­цер­ква си­ну, що її жа­дан­ня У муд­рос­ті уті­лив, дасть своє по­дан­ня. Пан Бог, тво­рець, слу­зі теж вір­ність у під­данс­тві Від­зна­чить — бу­де, вмер­ши, у без­меж­нім Панс­тві. Ми — вів­ці, тож ду­хов­ний пас­ти­рю до­би­ток Да­мо з на­ук вів­чар­ні лю­дям на по­жи­ток. Із доб­рих бать­ків доб­рий ро­дить­ся на­ща­док, Цнот­ли­вий йде за чес­ним па­ном слу­га ра­до. Тож пас­тир не­ос­па­лий доб­рі вів­ці знає, А ди­ких із вів­чар­ні зав­ше ви­ки­дає. От­цем і па­ном зав­ше, пас­ти­рем нам бу­деш, Як пас у сво­їй лас­ці ніг­ди не за­бу­дем. Пи­лип Мик­ла­шев­ський

У ПРЕС­В Я­Т ІЙ ТРОЙ­Ц І­ ЄДИ­Н ОС­Л АВ­Н О­М У І ЄДИ­Н О­Ч ЕС­Н О­М У­ БО­Г У­ ЧЕСТЬ, ПОК­Л ІН, СЛА­В А, ВДЯЧ­Н ІСТЬ НА­В І­К И

130

По­ган­ськеє, о Бо­же, глупс­тво пе­рес­та­ло, Яке бу­ло Йов­нша Бо­гом на­зи­ва­ло, По­щез­ла і по­е­тів збу­ре­ність уче­них, Є Бог один у сві­ті за­мість нез­лі­чен­них. Тож па­да­єм із на­шим прос­тим Ге­лі­ко­ном Пе­ред страш­ним тво­єї вель­мож­нос­ті тро­ном. Єди­но­го в трьох ли­цях зна­єм те­бе, Па­не,

Од­на од­но­му Бо­гу має честь буть да­на, Лиш про­си­мо, справ сер­ця палкість у Пат­ро­ні, Аби квіт­ки у нóвім грів він Ге­лі­ко­ні. Іван За­руць­кий

Ко­ли ру­кú сво­єї не жа­лу­вав в бою Той силь­ний, рим­ський ри­цар за­ра­ди спо­кою, Як бо­ро­нив віт­чиз­ну — Сце­вол­ла без­печ­ний, З яко­го рід пос­тав був Мо­ги­лів сер­деч­ний. Прав­ди­вий знак на­щад­ка, ад­же усе ті­ло Не тіль­ки ду­шу па­лить наш Сце­во­ла смі­ло. П А Р ­Н А С ,­ або сад умі­л ос­т і дру­г ий­

Ста­ран­ням і кош­том яс­ноп­ре­ве­леб­но­го у Хрис­ті йо­го ми­лос­ті па­на от­ця, кир Мо­ги­ли, ар­хі­ман­дри­та ки­їв­сько­го, во­є­во­ди­ча зе­мель Мол­дав­ських, під час вес­ни вже ви­пус­кає з се­бе особ­ли­вої до на­ро­ду русь­ко­го лас­ки Бо­жої Де­сять па­рос­тей віль­них на­ук. ВДЯЧ­Н ІСТЬ

Ти, дво­вер­хий Пар­на­се, під­не­си до не­ба Ім’я слав­них Мо­ги­лів — вдяч­нос­ті пот­ре­ба. ПАР­Н АС

Ус­лід по смут­ках ра­дість яс­на вис­ту­пає, По тем­ря­ві сві­та­нок у сві­ті бу­ває, По лі­ті су­хім осінь, за нею при­хо­дить Зи­ма і час пе­чаль­ний з со­бою при­во­дить. За смут­ка­ми ве­се­ла по­ра нас­ту­пає, По зи­мі прик­рій вес­ну нам Бог по­си­лає. Для ра­дос­ті над­хо­дить, це вті­хи но­вої Кри­ни­ця, а по­же­жа пе­ча­лі ста­рої. За­би­ли вод Гиб­лей­ських яс­них, стру­ме­нис­тих Дже­ре­ла із Пар­на­су, з ка­на­лів пре­чис­тих. Зе­фі­ри з піль Ак­тей­ських уго­ру злі­та­ють, При­хід вес­ни по­гід­ні віт­ри про­ві­ща­ють, Нес­ти­муть і на­по­тім у сад охо­ло­ду, Рос­тки уго­ру зніс­ши, прик­ли­чуть по­го­ду. Фун­да­то­ре по­бож­ний і на­ук Пат­ро­не, Уті­хо всіх уче­них, та муз Ці­це­ро­не, Пар­нас твій гіл­ля­­па­рість вдяч­неє ви­но­сить

131

І за­па­хів роз­кіш­них па­хо­щі при­но­сить, А їм свій верх до не­ба ви­ще він здій­має, Яс­ні­ше стан хва­леб­ний сві­ту зго­ло­шає.

Ва­силь Су­щан­ський­Прос­ку­ра

Па­р ість на­у к пер­ш а КЛІО,­ тоб­т о на­у ­к а в чи­т ан­н і іс­т о­р ії

Дав­ніх ві­ків од­мін­них час тем­но за­ли­тий Мо­же зна­ти ці­ка­вий — не­важ­ко від­кри­ти: Ско­ро тіль­ки з іс­то­рій на­у­ку здо­бу­де, Влас­не глупс­тво у то­му од­ра­зу за­бу­де! Взнає спра­ви сла­вет­ні ру­син­ських геть­ма­нів І жит­тя роз­піз­нає вель­мож різ­них ста­нів, Азію і Єв­ро­пу і Аф­ри­ку змі­рить, А на­бу­те з іс­то­рій наш ро­зум роз­ши­рить. Із зем­лі ж як обер­не свою мисль до Бо­га, Прос­та бу­де з іс­то­рій до не­ба до­ро­га. Спо­кій дай, Кліо, дав­нім у спра­вах по­га­нам, Опи­ши жит­тя Йсу­са, іди вже за Па­ном.

Фи­лон Іль­ков­ський

Па­р ість на­у к дру­г а МЕЛЬ­П О­М Е­Н А,­ тоб­т о на­у ­к а в пи­с ан­н і смут­н их та жа­л іс­н их вір­ш ів

Час, му­зо, жа­лість вір­шів смут­них од­мі­ни­ти, Із ля­мен­ту ве­се­ле по­ра учи­ни­ти! По­лиш ти Мель­по­ме­ні су­во­рі жа­лóби, Не псуй пла­чем для цьо­го яс­ної оз­до­би. При цьо­му Гип­по­лі­та цек­ро­пам від­дай ти, Пох­ва­ли нес­мер­тель­ні йо­го за­не­хай ти, Дай сла­ву й честь зви­тяж­цю, і гід­ність, і ві­ру, Не­хай у ньо­му си­ла зрос­та до Епі­ру, Вож­дя ж бо при не­бес­нім не варт за­бу­ва­ти, В Хрис­то­вій той вів­чар­ні пос­тав пиль­ну­ва­ти, А хва­ля­чи, ди­вуй­ся, який кам’янис­тий Пет­ро в бою, в жит­ті він, не­мов криш­таль чис­тий.

132

Па­р ість на­у к тре­т я УРА­Н ІЯ,­ тоб­т о на­у ­к а у вправ­н ос­т і звіз­д ар­с ькій

Тут і Ат­лас, о му­зо, по­кинь зас­та­рі­лим Дав­нім бай­кам вві­ря­тись, піз­най сер­цем смі­лим: Не ко­роль мав­ри­тан­ський всі сфе­ри три­має, А най­ви­щий сам не­бом мо­нарх уп­рав­ляє. Як зать­мив в двох пла­не­тах він яс­ність був сві­та І не дав роз­різ­ни­ти від осе­ні лі­та: Аст­ро­ном це прав­ди­вий, з під­спуд­дя ви­во­дить Зо­рі душ свя­то­от­чих, до не­ба сам вхо­дить. Але наш ду­жий Ат­лас тя­жар не­бу­ва­лий — Не­бо но­сить зем­неє, в тру­ді не­ус­та­лий. О як слуш­но, пре­чес­ний наш от­че, у си­лі Не­бо цер­кви ти дви­жеш у гріз­ній цій хви­лі! Мак­сим Крес­лов­ський

Па­р ість на­у к чет­в ер­т а КАЛ­Л І­О ­П А,­ тоб­т о на­у ­к а в пи­с ан­н і ви­с о­к их і по­в аж­н их ре­ч ей

Кал­лі­о­по, зви­тяж­ців прес­лав­них пох­ва­ло, По­мов­чи, що ра­ні­ше в по­ган від­бу­ва­лось, Не під­нось Ахіл­ле­са з Ал­ці­дом ти діль­ним, Не по­ка­зуй Енея із Гек­то­ром силь­ним, — Ото ри­ца­ря ма­єш по­туг виз­на­чаль­них, Над Ере­бом зви­тяж­ця, сил не­по­рів­няль­них. Як для справ ти ви­со­ких до пек­ла до­ро­гу Етей­о­ві пок­ла­ла, приз­най все те Бо­гу. По нім теж по­ди­вуй­ся, не тіль­ки про­па­лий Вік рос­тив бо­га­тирс­тво, але й наш нес­та­лий. До­рів­няє Мо­ги­ла до ли­ца­рів дав­ніх, Він зви­тя­жець та­єм­них, а та­кож і яв­них. Те­о­дор Сус­ло

Па­р ість на­у к п’ята ПО­Л І­Г ІМ­Н ІЯ­ тоб­т о на­у ­к а у швид­к ій пам’яті ба­г а­т ьох ре­ч ей

Пам’ять, му­зо, при­во­диш на плац ог­ля­до­вий, Пам’ять — скарб ве­ли­чез­ний для крас­ної мо­ви, Де Ци­не­є­ва сла­ва, кот­рий всіх рим­ля­нів В го­ло­ві іме­на мав і різ­ність в них ста­нів. Те­міс­токл бо­йо­ви­тий, та­кож пам’ята­єм, Для здо­ров’я віт­чиз­ни усе пок­ла­дає. І Гор­тен­сія й Ки­ра на­ле­жить зга­да­ти,

133

а Смок — змій.

По­лім­ніє, прослав ти, ук­лін ма­єш да­ти. Але мар­му­ром, рад­жу, Хрис­то­ве тер­пін­ня Не за­будь, та­кож з мер­твих йо­го вос­кре­сін­ня. По­кинь, му­зо, пох­ва­лу на міс­ці ви­со­кім, Де Бог став пе­ре­мож­цем пе­кель­но­го смо­каа. Ва­силь Чуд­но­вець

Па­р ість на­у к шос­т а ТА­Л ІЯ,­ тоб­т о на­у ­к а в пи­с ан­н і ве­с е­л их вір­ш ів

Світ­лий про­мінь со­няч­ний усіх зве­се­ляє, Як на зем­лю блиск яс­ний з Олім­пу спа­дає, Тим то ста­да на по­лях ши­ро­ких діз­на­ють Ра­дос­ті щед­рот­ної, бо вті­ху тут ма­ють. Пас­ту­шок убо­гий там під лис­тям бу­кó­вим Ритм пі­сень прос­тих скла­да в за­тін­ні чу­до­вім І ху­до­ба нас­тав­ля ар­кад­ськая ву­ха, Де той спів, а він все дме, по­ки ста­не ду­ха. Що ж за ра­дість з сон­цем нам в цей день за­ві­та­ла, З сон­цем пра­вед­ним та­ким з не­бес за­сі­я­ла? Бу­дем щед­ро ра­дість ми від­так за­жи­ва­ти, До­ки сон­ця нам Хрис­тос світ бу­де спус­ка­ти. Ва­силь Уст­риць­кий

Па­р ість на­у к сьо­м а ЕВ­Т ЕР­П А,­ тоб­т о на­у ­к а спі­в у

Чом з Ор­фея, му­зо, був Із­мар ди­ву­вав­ся, Чом із Фе­ба і Пар­нас ка­мін­ний пи­шав­ся? Чи при­ваб­лю­ва­ли їх пе­кель­ні па­ла­ци, Мо­же, ки­да­ли в кро­ві зви­тяж­нії пла­ци? Але ж ні, не ту во­ни зна­мі­ре­ність ма­ли, Із кот­рою до знач­них пох­вал прос­ту­ва­ли. Бо Ор­фе­є­ві піс­ні лі­си, рі­ки, бо­ри Уті­ша­ли, Фе­ба спів ояс­ню­вав го­ри. Ти, Пар­на­се, по­ди­вуй з Ро­до­пом ви­со­ким, Скрізь ба­га­то є пі­сень під не­бом ши­ро­ким! Тож, ко­ли за кант лю­дей ні­мі го­ри чти­ли, То слуш­ні­ше, щоб між нас цю ра­дість свя­ти­ли. Геор­гій Нег­ре­бець­кий

134

Па­р ість на­у к вось­м а ТЕР­П СІ­Х О­Р А,­ тоб­т о на­у ­к а інс­т ру­м ен­т аль­н о­г о спі­в у

Див­ні ча­ри спі­ван­ня в цей час ви­яв­ляє Тер­псі­хо­ра, як лют­ню для спі­ву прий­має. Тож со­лод­кі, ве­се­лі, утіш­ні го­ди­ни Там діз­на­єш — чу­до­ві пос­піш­ли­ві пли­ни. На ци­та­рах там му­зи ча­рів­но му­зи­чать, Світ­ла, Не­ба по­ча­ток і зем­лю ве­ли­чать, Звід­ки ві­тер, по­віт­ря, во­гонь, а чи во­ди, Сон­це, мі­сяць і де є пе­кель­нії зво­ди. Тож до нас на трі­ýм­фи ско­рі­ше прий­ді­те, Ви, о му­зи з Пар­на­су — все ко­ло прес­віт­ле! Тут ме­ло­дій, тут кан­ту, пі­сень є пот­ре­ба, Бо сам Пан тор­жес­твує, зій­шов­ши із не­ба.

Єв­ти­хій Со­боль

Па­р ість на­у к дев’ята ЕРА­Т О,­ тоб­т о на­у ­к а за­м и­л о­в а­н о­г о спі­в ан­н я

Ко­ли б зі зла на доб­ре лю­ди поз­ви­ка­ли Усе пе­рек­ла­да­ти — зла та­ки б не ма­ли, То й Паф то­ді по­ки­неш, му­зо і ци­те­ру Зос­та­виш при пе­кель­нім на­зав­жди Ка­це­ру. Ера­то, до не­бес­них при­би­рай­ся тро­нів І сма­ку по­куш­ту­єш виш­ніх Ге­лі­ко­нів. Вже хо­ри вис­ту­па­ють з ра­діс­ним спі­ван­ням, Дай ан­ге­лам ти по­міч ніж­ним га­ла­сан­ням! Став з доб­ро­го по­га­ним чо­ло­вік най­пер­ший, Все од­мі­нив те дру­гий, бі­са зло­го стер­ши. Отак з на­ук по­ган­ських лег­ко учи­ня­ти Хрис­то­ву хрис­ти­я­нам і для се­бе ма­ти.

Сте­фан Три­піль­ський

Па­р ість, цвіт та оз­д о­б а ­ всіх на­у к та вмі­л ос­т ей ­ АПОЛ­Л О

Справ­цю пла­нет прес­віт­лих, ца­рю зір всі­ля­ких, Вдяч­них го­дин од­мі­но в ча­сі не­од­на­ких, Фе­бе, яс­но­го дав­це, всьо­го сві­ту око, Очі яко­го зем­лю схоп­лю­ють ши­ро­ко, Кинь на на­ший ти об­рій пов­ну свою си­лу, Хай пло­ди би і взим­ку на­ші уці­лі­ли. У са­ди ти пе­чер­ські прий­ди кві­то­род­ні,

135

В край іди, що аж зов­сім до на­ук го­лод­ний. Там Пи­то­на, Цик­ло­па у бор­ні зво­ю­єш, На при­їзд там Мі­нер­ві Ге­лі­кон зго­ту­єш, І в Пар­нась­ко­му му­зи зій­шов­шись по­кою, За­раз ста­нуть ве­се­лих кант спі­вать з то­бою. Тіль­ки сла­ву в зви­тяжс­тві тре­ба ус­ту­пи­ти, Плац пох­вал лиш для Бо­га тре­ба по­ли­ши­ти. Цит­ра й лют­ня од­на­че при то­бі ли­шúть­ся, І в на­у­ках твій го­нор ніг­ди не вщер­бить­ся. Ну, а вдяч­нос­ті пам’ять при то­бі ще бу­де, Ме­це­нас тож Ат­ле­тів, знаю, не за­бу­де, Що ца­ре­вич Те­бан­ський зло­тов­ло­сом спра­вив, Ти ж був, Фе­бе, пат­ро­ном і для них прос­ла­вивсь. ВДЯЧ­Н ІСТЬ

Ар­тáк­сер­ксес у Пер­сах, цар ко­лись ба­га­тий Зем­лі, ряс­ної зло­том, пур­пу­ром, шар­ла­том, На зви­чай ко­ро­лів­ський зам­ки сво­го царс­тва На­ві­дав був і ві­ри діз­на­вав з під­данс­тва. Од­нії йо­му пер­ла ду­же до­ро­гії Нес­ли в да­рун­ку щед­ро, ін­шії яс­нії Сма­раг­ди, хри­со­лі­ти, яс­пи­си, ша­фі­ри, Ко­ра­ли, ді­я­ман­ти — все нес­ли без мі­ри. Один лиш на­йу­бог­ший з під­да­них, а вір­ний У сер­ці, по­да­ру­нок дав ца­рю був див­ний: Во­ди в обох до­ло­нях ви­ніс зов­сім ма­ло, Бо зо­ло­та, сап­фі­рів в ньо­го бра­ку­ва­ло. Од­нак цар, — див­на шту­ка, — взяв і ду­же вдяч­но Убо­гий по­да­ру­нок, ще й від­зна­чив знач­но: Ко­нов йо­му зі зло­та на­ка­зав по­да­ти, Щоб во­ду мав у чо­му вдру­ге да­ру­ва­ти. Тим прик­ла­дом і всі ми, хоч на зло­то вбо­гі, З по­вин­нос­ті сво­єї не зій­дем до­ро­ги: З дже­рел ми Ге­лі­кон­ських ста­не­мо но­си­ти Во­ди, хо­ча і ма­ло — з кін­сько­го ко­пи­та. Фун­да­то­ре і от­че наш най­ве­леб­ні­ший, При тій во­ді хай бу­де чо­ло­вік світ­лі­ший, І як Язон був гре­ків ба­га­тив на во­ду, Так муд­рість дасть Мо­ги­лам в сла­ві охо­ло­ду.

136

Пре­ч ис­т ій і преб­л а­г ос­л о­в ен­н ій ­ ДІ­В І МА­Р ІЇ,­ ма­т е­р і вос­к рес­л о­г о спа­с и­т е­л я на­ш о­г о­ ІСУ­С А ХРИС­Т А­ хва­л а, гід­н ість ­ і пок­л ін вдяч­н ос­т і на­в і­к и

Чу­до­ва ко­ро­лів­но, рай­ських са­дів цві­те, Ви­бор­ний із клей­но­тів, з лю­ду на цім сві­ті, З свя­то­го ми Пар­на­су Фе­ба геть з сес­трáми Прог­на­ли, а в нім про­сим меш­ка­ти із на­ми. Пат­рон­кою на­ук всіх ми те­бе приз­на­єм, Бо­ги­ні ми Пал­ла­ди від­те­пер не зна­єм, Та ві­рим з бо­го­муд­ря нам те­пер ти да­на, Кот­ра з про­ро­ків дав­ніх сві­то­ві зві­щан­на. Отож на­ук пат­рон­ко, в лас­ці за­хо­ва­ти То­го зволь, хто на­у­ки бу­де фун­ду­ва­ти.

Тро­хим Онуш­ке­вич

ЗО­Ї ­Л О­В І НЕВ­Д ЯЧ­Н О­М У­ ВДЯЧ­Н ІСТЬ

Не шар­пай, злий Зо­ї­ле, як пес, ти та­єм­но Ні в чім люд­ської сла­ви, на те ж бо вза­єм­но Як тра­фиш, то піз­на­єш, що ка­мінь ска­лис­тий Пок­ру­шить зу­би й но­гу псує цвях ста­лис­тий. На міс­ці хто ви­со­кім, то­му пес не шко­дить, Де ж гос­трий є гос­ти­нець, ніх­то там не хо­дить. Олімп вап­нис­тий сла­ви шля­хет­них Мо­ги­лів Ні­ко­ли не бо­яв­ся зу­ба­тих Зо­ї­лів. Уче­них лю­дей цвя­хом нав­кіл за­хис­тив­ся, Не шар­пай йо­го сла­ви, він нею пок­рив­ся! Єре­мія Вой­сяць­кий

137

«ТЕ­РА­ТУР­ГИ­МА»­ АТА­НА­СІЯ КАЛЬ­НО­ФОЙ­СЬКО­ГО

138

Про ав­то­ра ці­єї вель­ми ці­ка­вої та цін­ної кни­ги да­них май­же не ма­є­мо, він жив у пер­шій по­ло­ви­ні XVII ст., був со­бор­ним чен­цем Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. В. Ас­ко­чен­ський у роз­від­ці: «Ки­ев с древ­ней­шим его учи­ли­щем Ака­де­ми­ею» (Т. I. — К., 1856. — С. 102) пи­ше, що, оче­вид­но, він був ви­хо­ван­ цем Ки­є­во­Брат­сько­го учи­ли­ща, але су­дя­чи з по­си­лань у «Те­ра­тур­ги­мі», ос­ві­че­ність мав вель­ми для сво­го ча­су ви­со­ку й не по­ми­ли­мо­ся, ко­ли ска­же­ мо, що міг нав­ча­ти­ся й по­за Ук­ра­ї­ною.В чис­ло пат­ро­нів Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря він упи­сав Габ­рі­е­ля Каль­но­фой­сько­го, мож­ли­во, це був ав­то­рів бать­ко, а що це ім’я впи­са­но по­між шля­хет­ських ро­дів, то на­пев­не й сам був шлях­ти­чем (під­твер­джує це і йо­го став­лен­ня до ко­зац­тва). А. Каль­но­фой­ ський най­біль­ше ві­до­мий кни­гою, пов­ний за­го­ло­вок якої зву­чить так: «Те­ра­тур­ги­ма, або Чу­да, кот­рі як у са­мо­му свя­то­чу­дот­вор­но­му мо­нас­ти­рі Пе­чер­сько­му Ки­їв­сько­му, так і в обох свя­тих пе­че­рах, у яких, за во­лею Бо­жою, по­жив­ши, пок­ла­ли тя­га­рі тіл сво­їх бла­гос­ло­вен­ні от­ці пе­чер­ські, вір­но й пиль­но те­пер упер­ше зіб­ра­но і сві­ту по­да­но че­рез ве­леб­но­го от­ця Ата­на­сія Каль­но­фой­сько­го, за­кон­ни­ка то­го ж свя­то­го мо­нас­ти­ря Пе­чер­ сько­го.В дру­кар­ні Ки­є­во­­Пе­чер­ській, ро­ку Бо­жо­го 1638». Він був та­кож ре­дак­то­ром і спі­вав­то­ром кни­ги «Па­рер­гон чуд свя­тих об­ра­зу пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці в мо­нас­ти­рі Куп’янсь­кім» Іла­рі­о­на Де­ни­со­ви­ча, що вий­шла з дру­кар­ні лав­ри в то­му­­та­ки 1638 р.: до тек­сту І. Де­ни­со­ви­ча А. Каль­но­фой­ ський до­дав Па­ра­е­не­си­си (до­дат­ко­ві роз­ді­ли), як це ро­бив і у сво­їй «Те­ра­ тур­ги­мі», і по­дав кни­гу в друк. Зна­є­мо та­кож за­пис­ки Ата­на­сія на при­мір­ ни­ку «Трі­о­ді цвіт­ної» (Ки­їв, 1631). Са­ма «Те­ра­тур­ги­ма» має в дру­ку 322 сто­рін­ки, кни­гу прис­вя­че­но кня­зю Ге­лію Свя­то­пол­кЧет­вер­тин­сько­му, на по­чат­ку во­на ос­на­ще­на ро­до­від­ним де­ре­вом кня­зів Чет­вер­тин­ських, вір­ша­ми на клей­нот та де­ди­ка­ці­єю. Ви­да­но її за бла­гос­ло­вен­ням ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Пет­ра Мо­ги­ли піс­ля поп­рав­ ки («доб­ро­го по­лі­ру­ван­ня») в Мо­ги­лян­сько­му ко­ле­гі­ум ­ і. Ме­та ви­дан­ня — від­ки­ну­ти твер­джен­ня уні­я­тів та єзу­ї­тів, ні­би в пра­вос­лав­ній цер­кві не тво­ рять­ся біль­ше чу­де­са. Кни­га мис­ли­ла­ся як про­дов­жен­ня і за­кін­чен­ня «Па­те­ ри­ко­на» Силь­вес­тра Ко­со­ва. Поль­ською мо­вою її на­пи­са­но че­рез те, що ста­ви­ла пе­ред со­бою по­ле­міч­ну ме­ту, от­же, її ма­ли про­чи­та­ти й по­ля­ки. У твір А. Каль­но­фой­сько­го увій­шли між ін­шим за­пис­ки пе­чер­ських чу­дес Пет­ра Мо­ги­ли з ру­ко­пис­но­го збір­ни­ка, що та­кож пе­ре­ко­ну­ва­ли про свя­тість

пра­вос­лав­ної цер­кви (во­ни бу­дуть по­да­ні в на­шо­му ви­дан­ні да­лі). У прис­вя­ті кня­зю Г. Свя­то­пол­кЧет­вер­тин­сько­му пох­ва­ля­ють­ся йо­го под­ви­ги в про­ти­ ко­заць­ких похо­дах, йдеть­ся тут і про кри­ва­ві трі­ум­фи геть­ма­на По­тоць­ко­го «над гор­ди­ми козаць­ки­ми ре­бе­лі­зан­та­ми», що увіч зас­від­чує: ав­тор ди­вив­ся на ко­заць­кі ру­хи, як то­ді не раз трап­ля­ло­ся, очи­ма то­діш­ньої ук­ра­їн­ської шлях­ти, що ста­ви­ла­ся до ко­зац­тва во­ро­же (та­ке став­лен­ня ба­чи­мо у В. Кіць­ ко­го, Б. Зи­мо­ро­ви­ча та ін­ших), хоч свою кни­гу тво­рить для чи­та­ча­­рок­со­ла­ ни­на, і ви­яв­ляє не­ма­лий ук­ра­їн­ський пат­рі­о­тизм. У «Те­ра­тур­ги­мі» за­фік­со­ ва­но не­ма­ло іс­то­рич­них та по­бу­то­вих звіс­ток з іс­то­рії Ки­є­ва та Ки­є­во­­Пе­чер­ сько­го мо­нас­ти­ря. «В цій кни­зі, — пи­сав Єв­ге­ній Вол­хо­ви­ти­нов, — є ба­га­то іс­то­рич­но­го про Пе­чер­ський мо­нас­тир і різ­ні на­пи­си в ньо­му з над­гроб­ків доб­ро­чин­ни­ків ці­єї оби­те­лі» (Сло­варь ис­то­ри­чес­кий, 1818 р.). Кни­га має сво­є­рід­ну і склад­ну струк­ту­ру. Піс­ля зга­да­них прис­вят кня­зю Г. Чет­вер­тин­сько­му йдуть дві пе­ред­мо­ви, пе­ре­лік ав­то­рів ви­ко­рис­та­ної лі­те­ ра­ту­ри, за­у­ва­жен­ня про по­мил­ки. По то­му — юра­мент (клят­вен­не за­пев­ нен­ня) в прав­ди­вос­ті печер­ських чуд і тіль­ки піс­ля та­кої до­сить гро­міз­дкої вступ­ної час­ти­ни по­да­єть­ся са­ма роз­по­відь. Ви­дан­ня роз­кла­да­єть­ся на дві ве­ли­кі час­ти­ни: опис пе­чер, роз­мис­ли про них, опис мо­нас­ти­ря й нав­ко­ лиш­ніх місць, опис Ки­є­ва, епі­та­фії виз­нач­ним лю­дям, тут по­хо­ва­ним, спи­ сок пат­ро­нів мо­нас­ти­ря, де­що по­да­но й з іс­то­рії Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ ти­ря. Ця час­ти­на (трак­тат) роз­би­ва­єть­ся на па­раг­ра­фи з Па­ра­ен ­ е­си­са­ми. Над­гроб­ки фун­да­то­рам умі­ще­но як книж­ку в кни­зі, усьо­го їх 31. По то­му йде «Ка­та­лог доб­ро­ді­їв та опі­ку­нів свя­то­го мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го», він вель­ми ці­ка­вий для іс­то­ри­ка, бо увіч ок­рес­лює ко­ло ук­ра­їн­ської пра­вос­лав­ної шлях­ ти, на­віть арис­ток­ра­тії (до­сить не­ма­ле, ска­же­мо), кот­рі мо­нас­ти­рем опі­ку­ ва­ли­ся, як на­ці­о­наль­ною свя­ти­нею. Всіх па­раг­ра­фів у пер­шо­му трак­та­ті дев’ять. Трак­тат дру­гий опо­ві­дає «про са­мі чу­да, які в свя­тій ве­ли­кій і чу­дот­ вор­ній лав­рі мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го Ки­їв­сько­го на різ­них міс­цях трап­ля­ли­ ся і те­пер не пе­рес­та­ють», опис кож­но­го чу­да та­кож суп­ро­вод­жу­єть­ся Па­ра­ е­не­си­са­ми, всіх чуд опи­са­но 43, ос­тан­нє дату­єть­ся 1637 р. Трак­тат за­вер­шу­ єть­ся ці­ка­вим вір­шем «Про ста­ро­жит­ність до­му їх­ньої світ­лос­ті кня­зів, їх­ньої ми­лос­ті Свя­то­пол­кЧет­вер­тин­ських», в яко­му вис­лов­лю­єть­ся жаль, що «пе­ре­во­дять­ся лю­ди, що з ру­сів по­ста­ли», влас­ти­во, шля­хет­ські висо­ко­ рід­ні ук­ра­їн­ські ро­ди. Кож­не чу­до по­чи­на­єть­ся з вір­шо­во­го дво­вір­ша — епіг­ра­ми.В Апен­дик­сі опи­са­но до­дат­ко­во ще чо­ти­ри чу­да, да­то­ва­ні від 1624 по 1630 р. По всьо­му тек­сту роз­си­па­но не­ма­ло роз­мис­лів са­мо­го А. Каль­но­ фой­сько­го з ті­єї чи ін­шої на­го­ди. Ви­дан­ня прик­ра­ше­но гра­вю­ра­ми: гер­бом і ге­не­а­ло­гіч­ним де­ре­вом Чет­вер­тин­ських, про що ми зга­ду­ва­ли, які є «на­щад­ка­ми чес­нос­ті, муж­нос­ті й ві­ри Свя­то­пол­ка Ізяс­ла­ви­ча, кня­зя і мо­нар­ха русь­ко­го», по­да­єть­ся та­кож чо­ти­ри ілюс­тра­ції з чо­ти­рьох до­щок, пла­ни Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, ви­лив­ні прик­ра­си, рам­ка в ти­ту­лі, зас­тав­ки, кін­ців­ки. От­же, кни­га роз­кла­да­єть­ся на дві: іс­то­рич­ну й лі­те­ра­т ур­ну, ху­дож­ню. Про пер­шу зга­да­ний ви­ще В. Ас­ко­чен­ський пи­сав: «На­щад­ки зо­бов’яза­ні Каль­но­фой­сько­му спра­вед­ли­вою по­дя­кою за по­ві­дом­лен­ня ба­га­тьох

139

Титул книги А. Кальнофойського «Тератургіма, або чуда» Київ. 1638.

140

іс­то­рич­них свід­чень про Пе­чер­ський мо­нас­тир і за зіб­ран­ня ці­ка­вих на­пи­сів, що бу­ли над мо­ги­ла­ми за­хис­ни­ків пра­вос­ лав’я (заз­на­чи­мо, що час­ти­ну цих на­пи­сів ство­рив сам А. Каль­но­фой­ський. — В. Ш.), му­жів уче­них і доб­ро­дій­ни­ків лав­ри» (С. 103) — цю час­ти­ну без ввід­них де­ди­ка­цій та пер­ шої пе­ред­мо­ви й по­да­є­мо в на­шо­му ви­дан­ні. Дру­га більш ці­ка­ва лі­те­ра­тур­но — це най­біль­ша збір­ка опо­ві­дань про чу­да, при­пи­са­ні, влас­не, до ки­їв­сько­го аре­а­лу, зок­ре­ма Ки­є­ во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Чу­да да­ту­ють­ся від 1490 по 1637 рр. Та­ким чи­ном А. Каль­но­фой­ський як пись­мен­ник пос­тає в «Те­ра­тур­ги­мі» в пот­рій­ній іпос­та­сі: по­ет, про­за­їк, то­пог­раф та іс­то­рик. Склад­на й роз­ло­га ком­по­зи­ція кни­ги, її кіль­кави­мір­ність від­по­ві­дає од­ній із за­сад по­ет­ и­ки ба­ро­ ко — уні­вер­саль­ній струк­ту­рі, і своє зав­дан­ня пись­мен­ник ви­ко­­нав — пе­ред на­ми од­на з виз­нач­них пам’яток ук­ра­їн­ сько­го лі­те­ра­тур­но­го ба­ро­ко. За­га­лом кни­га дос­той­на то­го, щоб бу­ти в наш час пе­рек­ла­де­ною пов­ніс­тю. Ата­на­сій Каль­но­фой­ський на­ле­жить до пер­ших по­ло­но­мов­них ук­ра­їн­ ських пись­мен­ни­ків, які не вхо­дять у кон­текст поль­ської лі­те­ра­ту­ри, тоб­то він пра­вос­лав­ний, звер­та­єть­ся до чи­та­ча­­рок­со­ла­ни­на, чи­та­ча­пра­вос­лав­ но­го, от­же, ук­ра­їн­ця. «Рок­со­ла­нія, — пи­ше він у Пе­ред­мо­ві, — на своє ба­га­ та, як Гар­га­ра й Тер­мо­фо­ри на жни­ва свої, як Гиб­ла на бджо­ли свої, як не­бо на зір­ки свої, так і свя­те на­ше Бо­же міс­то Ки­їв — прий­ди, ка­жу, до ньо­го й ог­ля­дай». От­же, А. Каль­но­фой­ський, як ми ка­за­ли, ви­яв­ляє ви­раз­ний ук­ра­ їн­ський пат­рі­о­тизм, оп­ла­кує за­ги­бель ук­ра­їн­ських ро­дів, осуд­жує тих, що від­цу­ра­ли­ся від на­ці­о­наль­но­го іме­ні, під­крес­лює зв’язок ук­ра­їн­ських кня­зів із кня­зя­ми ста­ро­ки­їв­ськи­ми. Так Чет­вер­тин­ські у ньо­го йдуть «смі­ло­душ­ні свя­ти­ми стеж­ка­ми Во­ло­ди­ми­ра, Глі­ба, Бо­ри­са сто­па­ми». Ок­ре­мо вар­то ска­за­ти про стиль про­зи пись­мен­ни­ка. Це — ба­ро­ко, хоч ав­тор від­рі­ка­єть­ся від край­нос­тей йо­го: «Слів вик­ру­тас­них і по­­о­ра­тор­сько­ му фі­гур­них тут не знай­деш, бо вправ­ність крас­но­мовс­тва і ре­ко­мен­да­ція до піс­тря­вос­ті там бу­ва­ли пот­ріб­ні, де не­а­би­як ­ ій та брид­кій вель­ми поч­ва­рі да­рем­но на­да­єть­ся гар­на фор­ма... Прав­да в при­род­ній іпос­та­сі лю­бу­єть­ся, то­му ми­ло во­лю дає, щоб «ви­най­де­ній із праці ре­чі на­да­ти оз­доб­но­го пла­ ща, в ньо­му її сві­то­ві по­ка­за­ти і ба­жан­ню сво­є­му пе­ре­да­ти» (Пе­ред­мо­ва). Поп­ри це зас­те­ре­жен­ня стиль опо­ві­ді А. Каль­но­фой­сько­го все­та­ки важ­ку­ ва­то­­піс­тря­вий, квіт­час­тий, поль­ська мо­ва пе­ре­си­па­на ла­ти­ною й ан­тич­ни­ ми та біб­лій­ни­ми ци­та­ці­я­ми — все це і є влас­ти­вос­ті сти­лю ба­ро­ко. Ось зра­зок йо­го: «Я один, як бджіл­ка ки­їв­ська, не дба­ю­чи про ор­ло­лет­ність — це тут не­ви­да­не, аби хтось, ви­со­ко зно­ся­чись і по зем­лі чов­га­ю­чись, по­год­жу­ вав те, — при пу­щах на бе­ре­гах дніп­ро­вих низь­ко хо­дя­чи со­бі, ча­сом по до­ли­нах, ча­сом по па­гор­ках пе­чер­ських, з тим’яну вдяч­но зби­раю ме­ду стіль­ ни­ки, тоб­то ми­лих уз­до­ров­лень чу­да святих...» Тому ре­чен­ня А. Каль­но­фой­ сько­го склад­не, роз­ло­жис­те з час­ти­ми встав­ка­ми­­від­га­лу­жен­ня­ми, епі­те­то­ ва­не й ме­та­фо­ри­зо­ва­не. Цей­­та­ки стиль ужи­то й в опо­ві­дан­нях про чу­да.

Ось як по­чи­на­єть­ся чу­до XV з 1618 р.: «По­ві­яв Ак­ві­ло із гір Гі­пер­бо­рей­ських і зим­ній під­да­ний Дніп­ро ки­їв­ський Ци­но­зу­рою скле­їв­ши, кін­но­му мос­та по­дав, скрі­пив, по­бу­ду­вав, об­ві­шав де­ре­ва, підс­триг лис­тя­ну їх­ню оз­до­бу». Знач­ний ін­те­рес має встав­на по­ет­ ич­на кни­жеч­ка в «Те­ра­тур­ги­му» «Над­ гроб­ки фун­да­то­рам», тоб­то цикл епі­та­фій виз­нач­ним лю­дям, по­хо­ва­ним у лав­рі. Ін­ко­ли ці епі­та­фії про­зо­ві, ін­ко­ли ві­зу­аль­но по­да­ні як вір­ші, але без рим, прав­да, з віль­ним уро­чис­тим роз­мі­ром, не раз за­вір­шо­ва­ні си­ла­біч­ ним вір­шем, се­ред них є й справ­жні по­е­тич­ні ше­дев­ри («Гав­ри­ло Гозь­кий», «Іван Єлець» та ін­ші); зус­трі­ча­ють­ся фі­гур­ні вір­ші, так «Гри­го­рій Юро­вич Олель­ко­вич» чи­та­єть­ся в два спо­со­би: в ря­док і стов­пчи­ка­ми; епі­та­фія Кос­ тян­ти­ну Іва­но­ви­чу Ост­розь­ко­му по­да­на у фор­мі тра­пе­ці­є­вид­но­го над­гроб­ ка; де­я­кі вір­ші роз­би­то на стро­фи («Іван Тиш­ке­вич»), од­но­ви­мір­ні чи різ­но­ ви­мір­ні зі змі­ною роз­мі­ру ряд­ка («Юлі­я­ні Дом­бров­ській»), а особ­ли­во ви­гад­ли­вий вір­ше­пі­та­фія Олек­сан­дру Ко­ри­бу­то­ви­чу, де в од­но­му зли­то два, причо­му ос­тан­нє сло­во чи склад пер­шо­го вір­ша стає пер­шим сло­вом чи скла­дом дру­го­го; є тут ле­о­нін­ський вірш («Іван Єлець») і різ­ної кіль­кос­ті скла­дів си­ла­би від 6скла­до­вої до 15скла­до­вої; грає по­ет і шриф­та­ми, ві­зу­ аль­ним роз­мі­щен­ням ряд­ків, ін­ко­ли реф­ре­ну­ю­чи ім’я та пріз­ви­ще по­хо­ва­ но­го (зок­ре­ма в епі­та­фії Йо­ва Бо­рець­ко­го), тоб­то тво­рить як пи­ше сам, «ри­му­вань ос­но­ви ви­гад­ли­во зби­ті» («Ми­ко­ла Шаш­ке­вич»), ужи­ває не тіль­ ки пар­не ри­му­ван­ня, але й обх­ват­не («Ва­силь Яки­мо­вич»), от­же пе­ред на­ми зра­зок твор­чос­ті но­вої по­е­тич­ної шко­ли роз­ви­ну­то­го ба­ро­ко — Ки­є­во­­Мо­ ги­лян­сько­го Ате­нею, бо са­ме по­е­ти цьо­го осе­ред­ку впер­ше так ба­га­то ува­ги по­ча­ли від­да­ва­ти фор­маль­ним іг­рам у сво­їй по­е­зії, на­ма­га­ю­чись яко­мо­га свій вірш уріз­но­ма­ні­ти­ти. А. Каль­но­фой­ський у цьо­му був по­пе­ред­ни­ком Іва­на Ве­лич­ков­сько­го, який та­кож є ви­хо­ван­цем ки­їв­ської шко­ли по­е­зії, хоч йо­го по­е­зія зде­біль­шо­го тво­ри­ла­ся не в Ки­їв­сько­му, а в Чер­ні­гів­сько­му Ате­ неї. Зреш­тою, вір­ші «Мо­ло­ка» І. Ве­лич­ков­сько­го по­ча­ли пи­са­ти­ся, оче­ви­ дяч­ки, ще в Ки­є­ві — ав­тор мав на­мір то­ді ство­ри­ти свою по­ет­ и­ку, про що сам заз­на­чає. Ми не вво­ди­мо цьо­го по­е­та в Ки­їв­ський Ате­ней (хоч і вар­то бу­ло б), ос­кіль­ки ство­ре­но ок­ре­му кни­гу «Чер­ні­гів­ські Афі­ни» — (К., 2002); зреш­тою, усі по­е­ти Чер­ні­гів­сько­го Ате­нею бу­ли уч­ня­ми Ки­їв­сько­го Пар­на­ су і тво­ри­ли та­ки в ма­не­рі ки­їв­ській, хоч і скла­ли свою осіб­ну гру­пу. За­га­лом же по­ез­ ія Ата­на­сія Каль­но­фой­сько­го ви­со­кої ху­дож­ньої якос­ті і її мож­на пос­та­ви­ти се­ред кра­щих зраз­ків по­ло­но­мов­ної ук­ра­їн­ської по­ез­ ії пер­шої по­ло­ви­ни XVII ст.

141

АТАНАСІЙ КАЛЬНОФОЙСЬКИЙ

«ТЕ­РА­ТУР­ГИ­МА,­ АБО ЧУ­ДА», ­ Ки­їв, 1638 ро­ку

ДО ЛАС­К А­В О­Г О ЧИ­Т АЛЬ­Н И­К А

а Ко­ли до впо­до­би

пос­лу­ха­ти опо­ві­ді про на­ші под­ви­ги (лат.).

б Гіт­ро­пі­ки — хво­рі на во­дян­ку.

в Ра­ка — тру­на свя­то­го.

г При­міт­ка на по­лі:

«Ге­рак­літ­­фі­ло­соф».

142

Як то­бі, лас­ка­вий чи­таль­ни­ку, при­но­шу свя­ті чу­да мо­нас­ти­ря преб­ла­ гос­ло­вен­ної Ма­те­рі Хрис­та Гос­по­да Пе­чер­сько­го Ки­їв­сько­го, так те са­ме при­но­шен­ня чу­дам за­хо­чеш прий­ня­ти і зди­во­ва­ний ска­жеш:«Русь чу­дов­но по­чав­шись, рос­ла чу­дов­но, чу­дов­но зак­ри­ва­ви­ла­ся, аби чо­гось не на­ро­ди­ла не­чу­дов­но­го по та­ких ве­ли­ких бі­дах та ви­пад­ках (про які, si in­na­les nos­to­ rum au­di­re la­bo­ruа, пов­ні звіс­ток русь­кі лі­то­пи­си). Чу­до те бу­ло б не мен­ше; зна­єш­­бо, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, що паль­мо­ве де­ре­во тим пиш­ні­ше за­ро­дить, чим най­ниж­че ве­ли­ки­ми тя­га­ра­ми зму­сить­ся схи­ля­ти до зем­лі зрос­лі вго­ру гіл­ки свої; зна­єш, що вин­ні яго­ди ні­ко­ли б із се­бе лі­ке­ру сво­го не ви­да­ли б без доб­ро­го по­ту тих, що пра­цю­ють, ані доз­во­ли­ла мас­на зем­ля із се­ре­ди­ни се­бе лег­ко ко­мусь до­бу­ти со­бі пло­дів. Та­кож на­пев­не й са­ме лю­бе не­бо ку­пу­є­мо пра­цею. Що ж за чу­до Русь ро­дить, прий­ди, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, та ог­ля­ дай: пев­не не сла­вить сві­то­ві ди­ва, а тих ли­бонь сім бу­ло. Рок­со­ла­нія ж на своє ба­га­та, як Гар­га­ра й Тер­мо­фо­ри на жни­ва свої, як Гиб­ла на бджо­ли свої, як не­бо на зір­ки свої, так і свя­те на­ше Бо­же міс­то Ки­їв — прий­ди, ка­жу, до ньо­го й ог­ля­дай, про­чи­та­єш, по­чу­єш і по­ба­чиш, як Бо­го­ро­ди­ця Ді­ва, як свя­ті от­ці пе­чер­ські то­го, кот­рий із ві­рою до них при­хо­дить (хоч би яка хво­ро­ба йо­го на­пас­ту­ва­ла), ви­лі­ко­ву­ють. До­бу­то­го з дна Ро­сі чо­ло­ві­ка піс­ля двох го­дин дзи­ґа­ро­вих по­тім жи­во­го ба­чи­ти, хі­ба то не чу­до, на­ту­раль­них сил ви­ще? Обп­лу­та­них ди­я­во­лом звіль­нять, гід­ро­пі­кі­вб лі­ку­ва­ти, зпо­се­ред мор­ських хвиль ці­ли­ми ви­во­ди­ти, з па­ра­лі­чу звіль­ня­ти, зір слі­пим по­вер­ та­ти — хі­ба то не є знач­не? Знач­но та­кож ка­ра­ти тих, що на­пас­ту­ють свя­ту ре­лі­гію, тих, що за­би­ра­ють з ракв го­лов­ні ре­чі, звіль­ня­ти, оче­вид­не свя­ток­радс­тво вик­ри­ва­ти — про ін­ше ба­га­то що не го­во­ри­ти­му — чи й те не та­ке? Прий­ди й ог­ля­дай, по­ба­чиш на­пев­не і з Ге­рак­лі­том­­фі­ло­со­ фомг ска­жеш (ко­ли зай­шов той якось до по­га­ної ха­луп­ки і до прис­той­но­го пор­ту тих меш­кан­ців, які чов­ни для жит­тя сво­го нап­рав­ля­ли, по­ба­чив те і за­во­лав): «Во­їс­ти­ну це міс­це не без бо­гів є!» — так і це пос­та­рі­ле, вій­на­ ми поп­со­ва­не за­лед­ве не до ос­тан­ньо­го ка­ме­ня (як ко­лись із Єру­са­ли­мом

ста­ло­ся), зне­се­не, що в ру­їн­ ах ле­жить, [міс­то], де й мо­ги­ли оп­ла­ка­ні, мов­ лю, й гро­би цер­ков­ні те ос­від­чу­ють. Має цей мо­нас­тир нез­лі­чен­них свя­тих під про­тек­ці­єю преб­ла­гос­ло­вен­ної Ді­ви, виб­ра­ної геть­ман­ки й під ре­гі­мен­ тома — свя­тих пат­рі­яр­хів Ан­то­нія і Те­о­до­сія, що люб­лять люд хрис­ти­ян­ ський зі скру­ше­ним сер­цем і лі­ку­ють тих, кот­рі зі ста­лою ві­рою при­хо­дять. О пе­че­ри Аси­лю і утіш­ни­це здо­ров’я, о Апо­те­ко, що має в гор­ній Ака­де­мії про­мо­то­рів­­ме­ди­ків — Пе­че­ри, о Пе­че­ри цер­кви ду­хов­но­го й ті­лес­но­го ми­ру: «Не­хай мій язик до мо­го під­не­бін­ня при­лип­не, як­що я не бу­ду те­бе пам’ята­ти»б на по­чат­ку ве­се­ло­щів та смут­ку мо­го, хай бу­де за­бу­та пра­ви­ ця моя, бо хто ж не впи­ше в ка­лен­да­ря пам’яті доб­ро­дійств ва­ших, тіль­ки нев­дяч­ник; хто це сві­то­ві прис­той­но, сло­вом поз­на­чив­ши, не по­вість? Тіль­ ки той, тіль­ки хі­ба той, у ко­го не­вірс­тва та блюз­нірс­тва є пов­ні вус­та й от­ру­та ва­си­лис­ка під язи­ком йо­го. Ос­кіль­ки від­так русь, бла­гос­ло­вен­ні, ка­жу, от­ці та свя­то­пе­чер­ські свя­ті від­прав­ля­ють з во­лі Бо­жої чу­да, хоч би й хво­рів, але од­на­ко­во не до­пус­тив би та­ко­го ве­ли­ко­го по­пус­ту на ме­не, щоб їх кіль­ка­де­сят не опи­сав би то­бі, ру­са­ ко­ві, для знат­тя, але всіх би опи­са­ти ме­не б не ста­ло, та й що­до те­бе з прис­ той­ніс­тю має бу­ти [пи­са­но]. Тож кни­гою пре­цінь по­дав­ши пра­цю з дру­ ку то­бі, рок­со­ла­ни­не, ви­даю її, аби ти в лю­бо­ві Бо­жій про­бу­ва­юч­ ив до то­го чу­дот­вор­но­го й маг­не­тич­но­го міс­ця за­ліз­но­го при­тяг­нув­ся і так по­жит­ків, кот­рі на ньо­му щед­ро від­прав­ля­ють­ся з лас­ки Бо­жої, при­час­ни­ком учи­нив­ся. Доб­ре б то­бі при­да­ли­ся обох Пе­чер свя­тих тіл бла­гос­ло­вен­них Бо­жих слуг, які там ле­жать, та­кож і цер­кви свя­тої Пе­чер­ської нак­рес­лен­ня, опи­са­ні над­ гроб­ки кня­зів, геть­ма­нів та ін­ших ве­ли­ких па­нів, кот­рі, вми­ра­ю­чи, люд­ське збав­лен­ня, від­хід­ні мо­лит­ви взяв­ши, у тій­­та­ки цер­кві свя­тій че­ка­ють ос­тат­ньо­го суд­но­го дня; пок­ла­де­но та­кож ка­та­лог доб­ро­ді­їв свя­то­го на­шо­го мо­нас­ти­ря, яких у Пом’ян­ник упи­са­ног; пок­ла­де­но кіль­ка па­раг­ра­фів про при­ ро­ду чу­да. Кож­не чу­до bre­u­i­a­ri­umґ свій має, ко­жен па­ра­е­не­сисд своє, кот­ре особ­ли­вий шлях до не­ба сте­лить чи­та­чам, бо їм про поп­ра­ву жит­тя на­га­дує, ту­ди й слу­ха­ю­чих іді­о­тіве про­ва­дить; з нею прес­ви­тер, який не має дос­тат­ ку за що пот­ріб­них книг со­бі ку­пи­ти, кот­рий усе по­бож­не ви­чер­пав для лю­ду сво­єї пас­тви, чи­ня­чи по­бож­ну річ, цим во­лю Бо­жу опо­вість і так їх на до­ро­гу збав­лен­ня спря­мує, аби жод­на овеч­ка не за­ги­ну­ла, що пев­не бу­де, ко­ли свя­ще­ник дот­ри­ма­єть­ся то­го, чо­го пот­ре­бує від цер­ков­но­го про­по­від­ни­ка апос­тол свя­тий Пав­ло: «Про­по­ві­дуй сло­во, до­по­ми­най­ся вчас­но­­нев­час­но, до­ко­ряй, за­бо­ро­няй, пе­ре­ко­нуй із тер­пе­ли­віс­тю та з на­у­кою»є. Або так, як той док­тор ве­ли­кий Іван Зо­ло­то­ус­тий без­бож­ну Єв­до­кію для від­дан­ня вин­ ни­ці Те­ог­ніс­то­вій жо­ні­вдо­ві по ба­га­тьох до­га­нах по­ка­ра­вж, на­сам­кі­нець цер­ ков­ні две­рі пе­ред нею за­чи­нив, пок­лав­ши за­бо­ро­нуз, як Ге­лі­ас­про­рок свя­тий Аха­ва та Єза­вельи, як Мой­сей Фа­ра­о­на­­ца­ря спо­ну­кав, що ко­ли до доб­ро­го прий­де, то по то­му й ве­ли­ким наз­веть­ся у царс­тві Гос­под­нім, що нав­чив і сам учи­нив: вий­ме ко­ло­ду з ока сво­го і тріс­ки з очей си­нів сво­їх. І в нас­тав­ лен­ні то­му хо­ча й гос­тро бу­ва пос­та­вить­ся, то ні­як­ а від­так це не бу­де ти­ра­ нія, тіль­ки по­бож­ність для Бо­га. Так і Пет­ро свя­тий при­єм­ний здій­снив Бо­го­ві сво­єм­ у учи­нок, ко­ли Ана­кі­я­ша та Зап­фі­ру до­пік сло­вом; так виб­ра­не

а Ре­гі­мент — на­чальс­тво.

б При­міт­ка на по­лі:

«Псал­тир, СXXXVI, в. 6».

в При­міт­ка на по­лі:

«Пе­ред­зав­зят­тя ав­то­ро­ве — брат­ній по­жи­ток».

г При­міт­ка на по­лі:

«Що за­пи­са­но в пом’яник, чи­тай ниж­че про те».

ґ Ско­ро­че­ний вик­лад (лат.).

д Па­ра­е­не­сис —

упев­нен­ня, на­га­ду­ван­ня.

е Тут: дур­них, слаб­ко-­

ум­них, не­роз­ви­не­них.

є При­міт­ка на по­лі:

«До Ти­мо­фія, IV, в. 2».

ж При­міт­ка на по­лі:

«Ба­рон П., С. 401».

з При­міт­ка на по­лі:

«Чи­тай Жи­тія Свя­тих про Сок­ра­те­са і Су­їди».

и При­міт­ка на по­лі:

«3 Царств, XVI­II, в. 7 і 8 — тре­ба: 4 і 5».

143

а При­міт­ка на по­лі:

«Ад­же ми, лю­ди, лег­ко по­ми­ля­єм ­ ось у ре­чах».

б Су­пер­пен­ден­ти — ко­неч­ні ре­чі.

в Ім­пе­ді­ме­ти — пе­реш­ко­ди.

г Че­рез не­у­ва­гу,

час­тко­во че­рез по­мил-­ ко­ве роз­мі­щен­ня (лат.).

ґ По­мил­ка (лат.).

д Умб­ра — тем­на, бру-­ нат­но­­чор­на бар­ва.

е Кож­но­му своє ба­жан-­

ня, і хай не об­ме­жу­ється ні­я­кою обі­цян­кою (лат.).

є Ніч­на пра­ця (лат.). ж Пись­мен­ник,

що не... (лат.).

144

на­чин­ня свя­тий Пав­ло, ко­ли Елі­ма­­чор­нок­ниж­ни­ка ос­лі­пив, так Фа­не­ес без об­луд­нос­ті зніс ли­хе зпо­се­ред Із­ра­ї­ля. Ко­ли б у чо­мусь, лас­ка­вий чи­таль­ни­ку, діт­кну­ло, або в кни­зі чо­гось не до­ди­вив­ся, ува­жив­ши, що не мо­же лю­ди­на в ба­га­тьох ре­чах не по­ми­ля­ти­ся, про щось, іс­ти­ни не зна­ю­чи, де­що зле су­див, а ін­ше лі­ни­во на­пи­сав, про­шу, про­бач ме­ніа, про те зна­єш То­ми з Ак­ві­ни ну­ме­ро­ва­ні за­пи­си; че­рез нес­та­ чу та­ких ма­те­рій із су­пер­пен­ден­та­миб не кла­ли­ся че­рез те, що лег­ко, пі­шов­ши до біб­лі­о­те­ки, док­то­ра то­го наз­ва­но­го швид­ко знай­деш і про­чи­ та­єш. І те, що Пав­ло Ак­ві­лі­єн­ський да­ле­ко пе­ре­ви­щив Хро­ні­ку Еут­ро­по­ву, не дає пра­ва на­зи­ва­ти­ся їй Пав­ло­вою, а та­ки Еут­ро­по­вою — те, що не змі­ша­ло­ся. Мо­же тра­пи­ти­ся й та­ке, що де­я­кі ре­чі вдру­ге і втре­тє по­діб­но пов­то­рю­ють­ ся, то че­рез те це вий­шло, що пра­ця моя для різ­них ім­пе­ді­ме­тівв пи­са­ла­ся і не ма­ла од­нос­тай­ної без­пе­рер­внос­ті. Нот­ки мар­гі­наль­ні ча­сом ви­ще, ча­сом ниж­че ав­тор кни­ги час­тко­во ex me­ra ig­no­ran­cie, час­тко­во de­fec­tu lo­ciг в де­я­ких міс­цях пок­лав, од­нак це жод­ної не вно­сить у цер­кву не­по­год­же­нос­ті. Той же, хто не зна­ти­ме доб­ре ла­ти­ни; суп­ро­ти ті­єї pec­ca­ui­­tґ текст і ци­та­ту не­хай зв’язу­ва­ти­ме чи роз’єд­ну­ва­ти­ме. Слів вик­ру­тас­них і по­­о­ра­тор­сько­му фі­гур­них тут не знай­деш, бо вправ­ність крас­но­мовс­тва і ре­ко­мен­да­ція до піс­тря­вос­ті там бу­ва­ють пот­ріб­ні, де не­аб­ и­я­кій та брид­кій вель­ми поч­ва­рі да­рем­но на­да­єть­ся гар­ на оз­до­ба, як ко­лись Ма­да­у­ра­­фі­ло­соф умб­руд сво­їй Пси­хеї тво­рив. Прав­да в прис­той­ній іпос­та­сі лю­бу­єть­ся, то­му ми­ло во­лю дає ви­най­де­ній із пра­ці ре­чі на­да­ти оз­доб­но­го пла­ща, в ньо­му її сві­то­ві по­ка­за­ти й ба­жан­ню сво­є­ му пе­ре­да­ти, ос­кіль­ки за­раз Vel­le fu­um su­iq­ ue est, nec vo­to vi­ni­tur unoе. До то­го світ так по­чав муд­рі­ти, що ко­ли б хто­­не­буть вис­та­вив сво­го ро­зу­му li­cub­ra­ti­a­eє свою, пре­цінь зав­ше і зав­ше оз­доб­ле­ні­ше мог­ла бу­ти по­да­на, ра­дить ча­сів тих skip­tor, qui nonж: Pro­is­cit am­pu­las ses­qui pe­da­lia ver­ba, — ра­дить не­ви­со­ко зно­си­ти­ся сло­вом. Я один, як бджіл­ка ки­їв­ська, не дба­юч­ и про ор­ло­лет­ність — це тут не­ви­да­не, аби хтось, ви­со­ко зно­ся­чись і по зем­лі чов­га­ю­чись, по­год­жу­вав те, — при пу­щах та бе­ре­гах дніп­ро­вих низь­ко хо­дя­чи со­бі, ча­сом по до­ли­ нах, ча­сом по па­гор­ках пе­чер­ських, з тим’яну вдяч­но зби­раю ме­ду стіль­ни­ ки, тоб­то ми­лих уз­до­ров­лень чу­да свя­тих, кот­рих без заз­дрос­ті й то­бі по­зи­чаю, за­жи­вай їх, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, у лас­ці Божій і в доб­рім здо­ров’ї, а вжи­ва­юч­ и, ска­жи під­час і ці п’ять слів: «Бо­же, зап­ла­ти ро­біт­ни­ ку за пра­цю!» — до­сить ме­ні ці­єї від­пла­ти, до­сить бу­де тво­єї вдяч­нос­ті.

ТРАК­Т АТ ПЕР­Ш ИЙ Па­р аг­р аф пер­ш ий

1. Про різ­ні опі­нії по­між різ­ни­ми людь­ми дов­ко­ла свя­тих Пе­чер.

2. Про за­рис Пе­че­ри Даль­ньої свя­то­го Те­о­до­сія ма­ну­дук­ці­яа з опи­сом го­ри, у якій її зроб­ле­но. Різ­ні по­віс­ті тво­рять­ся згід­но різ­них роз­мис­лів люд­ських, кот­рі не мо­жуть в усьо­му вза­єм­ної зго­ди ма­ти ко­кор­дан­цї­їб в різ­них час­ти­нах сві­ ту цьо­го про свя­ті ки­їв­ські міс­ця, що на­зи­ва­ють­ся Пе­че­ри, бла­гос­ло­вен­них на­ших пат­рі­яр­хів Ан­то­нія і Те­о­до­сія меш­кан­ня й про іс­тот­ність ре­чі са­мої, прав­ди ж то­ро­ва­на до­ро­га іде, з’яв­ля­ю­чи, що їм го­ді прис­той­но при­ пи­са­ти жод­ної но­ти нес­луш­нос­ті, особ­ли­во, ко­ли від тих пе­ре­по­ві­да­ють­ ся, кот­рі в них із особ­ли­вим на­бо­женс­твом на­ві­да­ли Бо­гу ми­лих слу­жеб­ни­ ків бла­гос­ло­вен­ні ре­лік­вії. Отож так mix­timв з прав­ди час­тко­во, час­тко­во від прав­ди суп­ро­тив­них ба­йок, так ви­хо­дить, як ото із трьох зві­рів Хи­ме­ ра зроб­ле­на від тих, кот­рим са­мим у зем­но­му то­му не­бі бу­ти не до­ве­ло­ся, тіль­ки від ін­ших чу­ли, щось сво­го до­да­ли, як є зви­чай у кож­но­му сіль­ці, про що ви­дат­ний рим­ський по­етг у сво­їх кни­гах так ви­пи­сує: Fa­ma ma­lum quo non ali­ud ve­lo­ki­us ul­lum Mo­bi­li­ta­te vi­der, vi­res­que ae­qu­i­rit eun­do, Pa­rua me­kup­ri­mo, mox fe­se at­to­lit in au­ras, Ing­re­di­tur­que so­lo ca­put in­ter nu­bi­lа con­dit, що поль­ським ді­а­лек­том тлу­ма­чить­ся так: Сла­ва — річ зла, над нею ні­що не швид­кі­ше, Стрі­мом жи­ве і си­лу в бо­гів бе­ре ли­ше, Мчить упе­ред че­рез бо­язнь, те­бе ви­ви­шає, Хоч по зем­лі чва­лає, лоб в не­бо стром­ляє. І ін­ший та­кож про теґ у Дев’ятій Ме­та­мор­фо­зі пра­вить: Fa­ma qu­a­e­ve­ris ad­de­re fal­sa Gan­det e mi­ni­mis sua per­men­da­cia cres­сit, тоб­то: Сла­ва об­луд­ну мас­ку на річ лю­бить клас­ти, Із ма­лих рос­те по­чат­ків при люд­ській ба­лач­ці. І хоч са­мі та­кі є, але, в ін­шій кон­фе­сії про­бу­ва­ю­чи, час­то із га­ря­чої гор­ли­ вос­ті до на­бо­женс­тва, як про Сав­ла в Ді­ях апос­толь­ських зві­дом­ля­єть­сяд, ча­сом із не­у­ва­ги сло­ва не­до­тор­ка­нос­ті на свя­тих слуг Бо­жих ef­fu­ti­untе і тим по­ру­шу­ють тих, кот­рих Гос­подь ще хо­че ма­ти на зем­лі і має й по сьо­год­ніш­ній день у нет­лін­нос­ті.В чо­му­бо грі­шать і на­дих­ну­ті є від ошу­ кан­ця ста­ро­дав­ньо­го пред­ків на­ших, від­так лег­ко по­ба­чи­ти, що той бре­хун є, який то­ва­ри сво­єї хит­рос­ті, нес­пра­вед­ли­вос­ті й неп­рав­ди хоче ут­вер­ди­ ти, особ­ли­ву дає їм оде­жу й звід­кі­лясь ін­де узя­ти­ми рум’яна­ми їх рум’янить, так влас­не, як лю­ди­на­­мис­ли­вець го­лої тру­тиз­ни ні­ко­ли не по­дасть, ні­ко­ли від­кри­то й ри­бам; ри­бі, яку хо­че зло­ви­ти, не ки­не те в гли­бо­кі нур­ти во­ди, ні­ко­ли без прис­пів­ки не зве­де на пта­ши­ний клей ляк­ли­во­го птас­тва, при­

а Ма­ну­дук­ція — ви­від (лат.).

б Ко­кор­дан­ція — роз­суд (лат.).

в Mix­tim — су­міш­шю (лат.).

г При­міт­ка на по­лі: «Ене­ї­да, 4».

ґ При­міт­ка на по­лі: «Ові­дій».

д При­міт­ка на по­лі:

«Дії, гла­ва XXII, в 1: «А Савл, іще ди­шу­чи грізь­бою й убивс­твом на уч­нів Гос­под­ніх...» і гла­ва XXII, в. 24: «І як во­ни ве­ре­ща­ли, і оде­жу шпур­ля­ли і ки­да­ли по­рох в по­віт­ря».

е Ef­fu­ti­unt — ля­па­ють (лат.).

145

а При­міт­ка на по­лі:

«Псал­ма 113», але в цій псал­мі та­ко­го не­ма.

б Ду­же не хо­чу ро­би­ти зроб­ле­ну спра­ву ще раз (лат.).

в При­міт­ка на по­лі:

«Да­ни­їл», IX, в. 27: «І на свя­ти­ню прий­де ги­до­та спус­то­шен­ня».

г Ma­gus — маг, жрець.

ґ У ви­су­ну­тім за­пе­ре-­ чен­ні (лат.).

д При­міт­ка на по­лі:

«Нес­тор, у ро­ці 6558 (1050)».

146

міш­ку дає, звер­ху прик­ра­сив­ши, а в се­ре­ди­ні плю­га­вим на­чи­нив­ши га­дом, аби так лег­ше міг по­си­ли­ти то­го, кот­ро­го, як лев ри­ка­ю­чий, ото­чив. Є справ­ді пе­че­ри, є в них ті­ла, але біль­ше ска­за­ти не вмію, хоч ме­ні вус­та оні­ мі­ли, згід­но про­ро­каа. Про свя­тоб­ли­вість тих чи­тай дос­тат­ню роз­по­відь у Жи­ті­ях тих­­та­ки от­ців свя­тих пе­чер­ських, які щой­но вий­шли, я ж rem ac­tam ite­rum age­re no­loб. Та­кож і та річ гід­на особ­ли­вої ува­ги, що як люд­ські осо­би, так і міс­ця звик огид­жу­ва­ти той пе­кель­ної час­тки во­ло­дар і по­та­єм­ но об­сі­ва­ти сер­ця їх­ні, аби зна­ли: прав­ди не ба­чи­ли і чу­ти не чу­ли, а ре­чі свя­ті за­мість ті­єї бри­до­ти ма­ли, як опи­са­но в Да­ни­ї­ла­про­ро­кав. Чи­тай і Евт­ро­пі­у­ша про ца­ря Юлі­ян­ а, на той час іще лек­то­ра в Ни­ко­ми­дій­ській цер­кві, як йо­му звід­ця­­чор­нок­ниж­ник пе­ред очі пе­кель­них во­ро­гів ста­вив, з пе­рес­тра­ху зна­мен­ня свя­то­го хрес­та на сво­їм чо­лі пок­лав і від­ра­зу об­рид­ ли­вих му­ри­нів юр­бись­ка тим ро­зіг­нав. По­тім за­пи­тав: «Від чо­го це?» Від­ по­вів чор­тів­ський пос­лу­хач: «Не че­рез те, що бо­я­ли­ся бо­го­ве мої то­го зна­ мен­ня і звід­ти від­сту­пи­ли, а що йо­го ма­ють в ос­тан­ній не­на­вис­ті». І так, об­ри­див­ши Хрис­та Гос­по­да, під­няв на свя­то­го хрес­та хо­руг­ву Юлі­я­но­ві ma­gusг, ту­ди йо­го зап­ро­ва­див, де про­ва­дить ши­ро­ка до­ро­га та­ких від­ступ­ ни­ків. Що най­див­ні­ше: той окоп­че­ний чорт, ко­ли дво­рян Хрис­та Гос­по­да за­тя­гав до сво­їх ко­ми­нів, ув об­рид­лій маш­ка­рі сво­їй і пре­мер­зькій, яку мав, ні­ко­ли се­бе не по­да­вав, але брав на се­бе по­до­бенс­тво світ­ло­го ан­ге­ла і так не­о­бач­них в умі бе­ре, а від обе­реж­но­го й від тих, що во­ю­ють під зна­ком свя­то­го хрес­та, сто­ро­нить­ся. Ка­жуть ін­ші, що хід з пе­че­ри свя­то­го Ан­то­нія, який там є, міг би будь-­ ко­го до Мос­кви [ви­вес­ти], ін­ші га­да­ють, що під Дніп­ро­ві нур­ти скле­пін­ня пе­чер­ські по­ни­жу­ють­ся й ні­би під во­дою йдуть по тих свя­тих міс­цях. Ін­ші Чо­боть­ків не­відь­­як­ их уво­дять і но­ві ви­мис­ли впро­вад­жу­ють, яких я, за лас­ кою зба­ви­те­ля і від­ку­пи­те­ля мо­го Ісу­са Хрис­та, за мо­лит­ва­ми свя­тих от­ців пе­чер­ських, з ла­бі­рин­ту то­го ба­ян­ня ви­ве­ду до оз­доб­но­вид­но­го те­ат­ ру прав­ди в дру­го­му і тре­тьо­му па­раг­ра­фі, як Те­се­ю­ша Арі­о­на, де міс­ця пок­ ла­ден­ня, де хо­ди, і в них спо­чи­лих свя­тих іме­на на ма­пі з’яв­лю. Та­кож, що є дві свя­ті Пе­че­ри, Ближ­ня, що зветь­ся свя­то­го Ан­то­нія і Даль­ня, свя­то­го Те­о­до­сія. Про ту, що дав­ні­ше на го­рі Бе­рес­то­вій ви­ко­па­на пер­шою, по­тім про дру­гу тро­хи од­мін­ні­шу in mo­te op­po­si­toґ ко­рот­ко (шир­ ше про це в Жи­ті­ях свя­тих пе­чер­ських, не­дав­но над­ру­ко­ва­ній про них кни­зі) по­дам ма­ну­дук­ці­єю. Бе­рес­то­ве є го­ра, в ча­си ото­го кня­зівс­твад Ярос­ла­во­ві та си­но­ві йо­го Ізяс­ла­во­ві бу­ла вель­ми лю­ба для ба­га­тьох різ­но­ма­ніт­них утіх над рі­кою Дніп­ром, вель­ми кру­та, різ­ним де­ре­вом гус­то об­рос­ла, від во­ди че­рез справ­ ді урі­за­ну ви­со­кість свою неп­рис­туп­на, на ній ма­ли своє ло­го­вись­ко ва­ря­ги, дніп­ров­ські роз­бій­ни­ки, які тих, що плив­ли, при­во­ди­ли до втра­ти здо­ров’я або й ма­єт­нос­тей, во­ни здо­бич свою і самих се­бе хо­ва­ли в со­бі ві­до­мих міс­ цях у тій яс­ки­ні, кот­ру на го­рі ви­ри­ли (во­на й сьо­год­ні зяє). Піс­ля їх­ньо­го зне­сен­ня не­по­да­лік свя­тий Іла­рі­он для охо­ро­ни від люд­ської до­ку­ки ви­рив со­бі ма­лу пе­чер­ку, з якої по­тім на­силь­но був ви­тяг­ну­тий на мит­ро­по­ли­та

ки­їв­сько­го. На той час по­вер­нув­ся з Ато­ну від Свя­тої Го­ри бла­гос­ло­вен­ний пат­рі­ях наш Ан­то­ній і, в ній сів­ши із за­кон­ною бра­ті­єю, кот­ра до свя­то­го згро­ма­ди­ла­ся, пог­ли­бив її в той кшталт, як на тій ма­пі мож­на по­ба­чи­ти, по­бу­ду­вав і вис­кле­пив дві цер­кви для хва­ли свя­то­го іме­ні Бо­жо­го (за­ раз тре­тя до­да­на). ПА­Р А­Е ­Н Е­С ИС

Нак­рес­лен­ня пе­че­ри, наз­ва­ної свя­то­го Те ­о ­д о ­с і я, аби бу­ло яс­ні­ше до лег­шо­го зро­зу­мін­ня кож­но­му і до піз­нан­ня спо­доб­ні­ше, так я ліч­бо­вим ла­дом по­даю й по­яс­нюю. Ліч­ба 1. Зна­чить вхід са­мий до свя­тої Пе­че­ри, над яким, аби не за­мо­кав, збу­до­ва­но ве­жич­ку.

2. Шия з де­ре­ва зроб­ле­на і стов­па­ми під­пер­та.

3. Ке­лія свя­то­го от­ця на­шо­го Те ­о ­д о ­с і я.

4. Две­рі до при­сін­ку цер­кви Різ­два Хрис­та Гос­по­да.

5. Сам при­сі­нок.

6. Ле­жать ре­лік­вії свя­то­го за­кон­ни­ка Лон­ги­на.

7. Две­рі до са­мої цер­кви Різ­два Гос­под­ньо­го.

8. Са­ма свя­та цер­ква.

9. Две­рі до по­біч­но­го хо­ду.

10. У то­му хо­ді ле­жить ті­ло свя­то­го за­кон­ни­ка Ага­то­на.

11. Міс­ця особ­ли­ві для праць ду­хов­них: пок­ло­нів, мо­ли­тов то­що.

12. Ті­ло свя­то­го Ма­ка­рія Ди­я­ко­на в сти­ха­рі ще й по сьо­год­ніш­ній день ле­жить.

13. Гроб, у яко­му був бла­гос­ло­вен­ний пат­рі­ярх наш Те ­о ­д о ­с і й, im­me­di­a­ а te по смер­ті пок­ла­де­ний і з яко­го піс­ля ві­сім­над­ця­ти ро­ків до цер­кви най­ свя­ті­шої Ді­ви, му­ро­ва­ної в мо­нас­ти­рі Пе­чер­сько­му, був чу­дов­но пе­ре­не­се­ ний.

14. Ви­хід з то­го бо­ко­во­го об­хо­ду ти­ми две­ри­ма.

15. Ви­хід на пря­мий хід.

16. Две­рі до ін­шо­го хо­ду.

17. Від­по­чи­ває свя­тий за­кон­ник Ак­ві­лас.

18. Цер­ква іме­ні свя­то­го от­ця на­шо­го прис­вя­че­на.

19. Про­хід кру­тий і вель­ми тіс­ний.

20. Две­рі до ін­шо­го хо­ду з ши­ро­ко­го і са­мий хід.

21. Той же хід тіс­ний, за­вер­нув під го­ру.

22. Ви­хо­дить той тіс­ний хід на пер­ший хід, яким до пе­че­ри ми вхо­ди­ли, під ліч­бою 3, де є spa­ti­umб по­між две­рей на три лік­ті.

23. Са­ме те sра­tі­um.

24. Хід до цер­кви Зві­щен­ня най­свя­ті­шої Ді­ви, від свя­тих от­ців ще зроб­ ле­ний.

25. По­вер­нув кри­во той хід до ті­єї ж свя­тої цер­кви.

26. Від­по­чив від праць сво­їх бла­гос­ло­вен­ний за­кон­ник Зи­нон і в ке­лії там ле­жить.

а Im­med­di­at­ e — від­ра­зу (лат.).

б Spa­ti­um — прос­тір (лат.).

147

а Виноград — тобто сад.

148

27. Очі­кує ос­тан­ньо­го су­ду свя­тий за­кон­ник Те­о­дор у ті­лі ці­лий.

28. Під тим то­го ж суд­дю спра­вед­ли­во­го че­кає бла­гос­ло­вен­ний зат­вор­ник Ізи­дор.

29. Ле­жать ре­лік­вії свя­то­го за­кон­ни­ка і піс­тни­ка Ка­сі­я­на.

30. Ре­лік­вії бла­гос­ло­вен­но­го стар­ця й от­ця на­шо­го Пет­ра, тіль­ки но­ги вид­но, реш­ту ті­ла зем­ля пок­ри­ла.

31. Не­по­да­лік йо­го свя­тий за­кон­ник Си­лу­ян ле­жить.

32. Свя­тий єпис­коп Те­о­філ, мав свою ді­єц­ ен­зію в Мос­кві, че­рез це й мос­ ков­ським зве­мо.

33. Свя­ті за­кон­ни­ки два Си­сой і Ге­рун­тій.

34. Бла­гос­ло­вен­ний отець Руф.

35. Свя­тий отець Ве­ні­я­мін, ле­жить в ос­мо­ле­ній ко­ло­ді.

36. Кос­ті свя­то­го за­кон­ни­ка Пи­ми­на.

37. Свя­тий отець Ар­се­ній, по­мер­ши, тут від­по­чи­ває, ви­ще над дру­гим у пе­чер­ці ле­жить.

38. Бла­гос­ло­вен­ний ста­рець Еу­ло­гій.

39. Свя­тий за­кон­ник Нес­тор, не той, кот­рий Русь­ку хро­ні­ку на­пи­сав.

40. Бла­гос­ло­вен­ний іє­рос­хи­мо­нах Еу­ти­мій, знак йо­го — ре­мін­ний хрест на свя­тім, яким лю­ди бла­гос­лов­ля­ють­ся, при­хо­дя­чи сю­ди, а ін­ші з хво­рих ста­ють здо­ро­ви­ми.

41. Кос­ті свя­то­го за­кон­ни­ка Йо­си­па.

42. Цер­ква Зві­щен­ня най­свя­ті­шої Ді­ви, свя­ти­ми от­ця­ми зроб­ле­на.

43. Свя­тий за­кон­ник і зат­вор­ник Ата­на­сій.

44. Бла­гос­ло­вен­ний за­кон­ник Паф­ну­тій.

45. Від­по­чи­ває свя­тий за­кон­ник Мар­да­рій, а не як пос­по­ли­тий люд вва­ жає ні­би там мав бу­ти пок­ла­де­ний Те­о­дор Да­ни­ло­вич, князь Ост­розь­кий.

46. Свя­тий отець Пан­кра­тій, чу­дот­во­рець.

47. Свя­тий отець Соф­ро­ній­­зат­вор­ник.

48. Бла­гос­ло­вен­ний отець Пам­во.

49. Свя­тий отець За­ха­рія Піс­тник.

50. Бла­гос­ло­вен­ний отець Па­ї­сій.

51. Свя­тий ста­рець Мер­ку­рій.

52. Бла­гос­ло­вен­ні двоє в Ду­сі Свя­тім бра­ти Мар­ту­рій і Мой­сей, пок­ла­ли свої свя­ті ті­ла в од­ній тру­ні.

53. Хід, яким ми хо­ди­мо в цер­кву Зві­щен­ня пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці.

54. Свя­тий отець Ам­мон, ві­до­мий з ве­ли­кої пра­ці.

55. Бла­гос­ло­вен­ний ста­рець Да­ни­їл у тру­ні ле­жить.

56. Пе­че­ра ва­ря­гів ота роз­бій­ни­ча, і до­сі так зве­мо, ос­кіль­ки лю­ди­­роз­ бій­ни­ки, кот­рі роз­би­ва­ли, там хо­ва­ли­ся.

57. Пліт пе­ред са­мою пе­че­рою.

58. Тин бі­ля мо­нас­тир­сько­го ви­ног­ра­дуа.

59. Стеж­ка на го­ру повз той тин.

60. Стеж­ка до ке­лії тих за­кон­ни­ків, кот­рі при тій свя­тій Пе­че­рі меш­ ка­ють.

61. Са­ма ке­лія тих за­кон­ни­ків.

62. Студ­ня бі­ля ті­єї ке­лії.

63. Стеж­ка на го­ру від ке­лії до цер­кви но­вої Різ­два най­свя­ті­шої Ді­ви.

64. Сад виш­не­вий до­го­ри прос­тяг­ся.

65. Са­ма цер­ква Різ­два най­свя­тій­шої Бо­го­ро­ди­ці Ді­ви на го­рі, від­нов­ле­ на від за­кон­ної бра­тії в ро­ці Бо­жо­му ти­ся­ча шіс­тсот трид­цять п’ятім. Ос­кіль­ки від свя­тих по­пе­ред­ни­ків на­ших, за кня­зя Ізяс­ла­ва й по ньо­му пос­ тав­ле­на, зго­дом упа­ла й пос­та­рі­ла, бо ini­u­er­sa sub ca­e­lo tran­se­unt, тоб­то «Всі ре­чі під не­бом від­мі­ну свою бе­руть»а; та­кож in as­si­dua dim­mi­nu­ti­o­ne sut, тоб­то «Пли­вуть усі ре­чі в пос­тій­но­му і всег­ляд­но­му ущер­бі», ос­кіль­ки, згід­но На­зо­на, 15 Ме­та­мор­фоз: Tem­pus edax re­rum tu­que inu­i­di­o­sa ve­tus­tas Om­nia des­tru­it­ is, vi­ti­aq­ ue den­ti­bus ae­ui Pa­u­la­tim len­ta co­su­mi­tis om­nia mor­te, тоб­то: Час, як міль, гри­зе ре­чі, ста­ро­жит­не гу­бить, Все йде в ві­ко­пом­ні, що є плід­не, зу­би, І не швид­ко те лег­ким за­во­дом справ­ляє, Знай, від сі­ток ніх­то тих тут не роз­кві­тає. І та від­бу­до­ва пос­та­ла не без особ­ли­вих чуд двох. Пер­ше та­ке: ко­ли ве­леб­ні от­ці­­рес­тав­ра­то­ри ви­со­чень­кий па­горб, на яко­му спер­шу ста­ла та свя­тих от­ців цер­ків­ка, про яку спер­шу про­си­ла свя­то­го Ан­то­нія бра­ тія (про це бу­де ниж­че в ти­ту­лі «Звід­ки по­чав­ся мо­нас­тир Пе­чер­ський»), хо­ті­ли зрів­ня­ти з ін­шою зем­ле­юб і по­ча­ли, ло­па­та­ми роз­ко­пу­ю­чи, роз­ки­ да­ти, во­на пре­цінь на очах рос­ла і хо­ча бу­ло на три шти­хи зня­то, на­зав­ тра знай­шли йо­го по­­ко­лиш­ньо­му ви­со­ким. Чи­ни­ли це не раз ре­міс­ни­ки при са­мих ве­леб­них от­цях і, хо­ча во­ни са­мі те чу­до ба­чи­ли, щоб не бу­ло ні­як­ ої ома­ни, по­бо­ю­ва­ли­ся те зго­ло­шу­ва­ти. Але тес­лі прий­шли і ка­жуть: — Чо­му, от­ці, да­рем­но кло­по­че­те­ся, ба­чи­те, що суп­ро­ти Бо­га не мож­на вам пос­та­ва­ти, ад­же «труд­но то­бі би­ти но­гою ко­люч­ку»в. Да­ли то­му спо­кій і за­раз, який ви­со­кий був той па­горб, та­кий і за­ли­ шив­ся. Дру­ге: сам ол­тар, гли­ною му­ро­ва­ний на пів­то­ра лік­ті вшир і вздовж, на яко­му бла­гос­ло­вен­ні от­ці свя­ту лі­тур­гію від­прав­ля­ли, хо­ті­ли ви­вер­ну­ти для но­во­го. Ко­ли йо­го під­ко­па­ли так, що ма­ло піс­ку під ним за­ли­ши­ло­ся, ві­сім хло­пів за­ва­ли­ти йо­го зов­сім за­лед­ве змог­ли з ве­ли­ким за­во­дом та по­том, що в ін­шо­му міс­ці й під­лі­ток міг би спра­ви­ти.

66. Гро­би по­мер­лих по­бож­них лю­дей.

67. Са­док не­ве­ли­кий на го­рі бі­ля вин­ни­ці.

68. Ке­лія бра­тії, що пиль­нує ви­ног­рад.

69. Во­ро­та, яки­ми їз­дять во­зом до ті­єх за­го­ро­ди, в якій свя­та цер­ква та ви­ног­рад є.

70. Фор­таг, якою пі­ші до ви­ног­рад­них от­ців і до пе­чер вхо­дять.

71. З ті­єї фор­ти і во­ріт до­ро­га вго­ру до міс­теч­ка.

72. Цер­ква на го­рі тій, на якій міс­теч­ко мо­нас­тир­ське роз­та­шо­ва­не,

а При­міт­ка на по­лі:

«Ек­ле­зі­аст V» — оче­вид­но, ма­єть­ся на ува­зі вірш 136: «І ги­не ба­гатс­тво та­ке в не-­ щасли­вім ви­пад­ку»; Се­не­ка­­фі­ло­соф, Епіс­то­лія 67 і 69.

б При­міт­ка на по­лі:

«Чу­да при рес­тав­ра­ції цер­кви на ста­ро­му до­мі».

в При­міт­ка на по­лі: «Дії, IX, в. 5».

г Фор­та — ве­ли­ка хвір­тка.

149

ста­ра вже, свя­тої Ді­ви Пе­чер­ської, русь пос­по­ли­та П’ят­ни­цею на­зи­ває.

73. Хвір­тка ниж­ча від Пе­че­ри свя­то­го от­ця на­шо­го, хо­ди­мо до Пе­че­ри бла­гос­ло­вен­но­го от­ця Ан­то­нія і ко­ли в діл спус­ка­є­мо­ся.

74. Го­рó­ди мо­нас­тир­ські зі сво­ї­ми са­да­ми і тих кі­нець бі­ля Праг­ви. ДО ЧИ­Т АЛЬ­Н И­К А­ ПРО КИ­Ї В­С ЬКІ ПЕ­Ч Е­Р И

а При­міт­ка на по­лі:

«До єв­ре­їв», XI, в. 38: «Ті, що світ не вартий був їх, ти­ня­ли­ся по пус­ти­нях та го­рах і по пе­че­рах та про­вал­лях зем­них».

150

Яких лю­дей пох­ва­лиш чи зга­ниш за­ба­ви, Як при столі засядеш, чи­та­чу лас­ка­вий: Чи тих, кот­рії зем­лю мас­ну роз­ки­да­ли, Щоб зо­ло­та кру­же­чок із неї діс­та­ли? Чо­го ли­шень від Мі­да во­ни не ба­жа­ли І в зо­ло­то усе те так пе­рет­во­ряли? І чи лю­дей пох­ва­лиш, що ву­ли­ці, мо­же, Ко­па­ли щед­рим кош­том зі ску­ки — вель­мо­жі? Який кошт міг Цо­це­юш та Клав­ді­уш вжи­ти, Лу­ку­люс аби роз­кіш цю тем­ну за­жи­ти? А чи про тих на­пи­шеш, кот­рі ці ко­па­ли Пе­че­ри, від Плу­то­на, поч­ва­ри, ті­ка­ли, Щоб тут від­тя­ти світ­ські об­рид­лі мар­но­ти, Жи­ли для Бо­га прос­тим тут сер­цем, в смир­но­ті. Йор­дан по­ли­шу, зав­ше в це взя­тий меш­кáн­ня, Про Ки­їв­ські Пе­че­ри то­бі дам зві­щан­ня. Ти ска­жеш, що до­гід­ні осіб­но пох­ва­ли, Ко­му не гід­ний світ єа — та­кі тут меш­ка­ли, Та­кі клей­но­ти й за­раз во­ни свя­ті ма­ють, Скар­бни­цею для Бо­га зем­ною бу­ва­ють Па­р аг­р аф дру­г ий

1. Свя­тий Ан­то­ній на дру­гу го­ру пе­ре­но­сить­ся.

2. У ній пе­че­ри ко­пає.

3. Нак­рес­лен­ня її.

4. Тут­­та­ки про кіль­кість русь­ких свя­тих за­кон­ни­ків у Пе­че­рах. Так доб­ре зак­лав, згід­но во­лі Бо­жої, пер­віс­тки свя­тоб­ли­во­го по­жит­тя бла­ гос­ло­вен­ний пат­рі­ярх наш Ан­то­ній і, пос­та­но­вив­ши свя­тій бра­тії ін­шо­го пас­ти­ря, щоб про ста­до свя­то­пиль­но тур­бу­вав­ся, сам, як ви­со­ко­літ­ний орел, у ви­щу го­ру бо­го­ми­сель­нос­ті під­но­сив­ся і все біль­ше ту­ди за­лі­тав. Він біль­ше ті­ло своє тру­див пос­та­ми що­ден­ни­ми, пра­ця­ми в улаш­ту­ван­ні ті­єї пе­че­ри на дру­гій го­рі (ад­же страж­ник пиль­ний і до­ро­гий для без­печ­но­го міс­та, хоч до ньо­го важ­кий прис­туп — при­єм­ний вель­ми, як хтось наз­вав, ука­зів­ник або су­сід), у глиб­ші ями під­зе­мель­ні за­хо­див, зни­жу­ю­чись, спус­ка­ю­чись і за­ко­ пу­ю­чись. У гли­бо­кос­ті муд­рос­ті Бо­жої та ро­зу­му, о, су­дів йо­го схо­ва­них бе­зод­ не гли­бо­ка! Та пе­че­ра ін­шу від пер­шої фор­му взя­ла і в роз­та­шу­ван­ні і вхо­дом, та­кож

і у ви­ко­пу­ван­ні, що лег­ко по­ба­чи­ти мо­же ко­жен, кот­рий дві ма­пи по­між со­бою по­рів­ню­ва­ти­ме. До ті­єї свя­тої Пе­че­ри зруч­ні­ший, аніж до пер­шої, вхід, од­нак у ча­си при­ го­жі. Але ко­ли бу­де десь так слизь­ко, як у груд­ні, чи при оже­ле­ді, чи в сніж­ні пок­ри­ви у січ­ні, то­ді зле. Se­de­sа са­ме міс­ця то­го свя­то­го і хо­ди всі, по­дав­шись ти­лом до Дніп­ро­вої во­ди, ви­па­да­ють тут бу­ти quo ad fi­gu­rаs Ma­te­mа­ti­cas in im­per­fec­ti tri­an­gu­li for­mamб, без по­біч­них про­хо­дів. Цер­ков свя­тих у ній — од­на, в той час, ко­ли пе­че­ри фор­ми сво­єї наб­ра­ли від свя­тих тру­да­рів, прик­ ра­ше­на офі­ру­ван­ня­ми най­свя­тій­шій Ді­ві. Дру­га від по­бож­них за­кон­ни­ків, які жи­ли нев­дов­зі пе­ред на­ми, ви­те­са­на в ім’я свя­то­го Ан­то­нія. У пе­че­рі тій, як і в дру­гій біль­ше й свя­тих тіл свя­тих слуг Бо­жих, а ко­ли б хто спи­тав, від­по­вів би йо­му — cum Pa­ra­mi­as­teв, тро­хи про три ре­чі при­ дав­ши, як ска­за­но: «Tria sunt mi­gi cog­ni­tu imp­res­si­bi­lia, qu­ar­tum pe­ni­tus ig­no­ro vi­am na­u­is in me­dio ma­ri, vi­am vi­ri ina­do­les­cen­tia», що зна­чить: «Три ре­чі оці ди­во­виж­ні для ме­не, і чоти­ри, яких я не знаю: до­ро­га ор­ли­на в по­віт­рі, до­ро­га змі­ї­на на ске­ лі, ко­ра­бель­на доро­га в се­ре­ди­ні мо­ря і до­ро­га муж­чи­ни при дів­чи­ніг. До­да­мо смі­ли­во й п’яту: не­мож­ли­во до­ві­да­ти­ся ме­ні, пе­ре­чис­ли­ти й ого­ло­си­ти кіль­ кість свя­тих тіл от­ців пе­чер­ських. За­пи­тує Ек­ле­зі­яст: «Are­nam ma­ris, gut­ tas plu­ui­a­ e, di­es sa­ec­ u­li qu­is nu­me­ra­bi­te al­ti­tu­di­nem ca­e­li la­ti­tu­di­nem ter­rea, pro­fun­du abis­si, sa­pi­en­ti­am qu­is di­men­sus est», що так тлу­ма­чить­ся: «Пі­сок, який ле­жить на мор­сько­му бе­ре­зі, крап­лі до­що­ві і дні ві­ку (які in qua ac­cep­ti­ o­neґ ек­ле­зі­яс­тик брав би, не знаю чи ба­га­то зна­чать. Жит­тя люд­ське ві­ком зве­мо. Час ти­ся­чі літ ві­ком ро­зу­мі­є­мо, та­кож біг те­пе­ріш­ньо­го жит­тя і май­ бут­ньо­го ві­ком на­зи­ва­є­мо, на­реш­ті на­зи­ва­є­мо ча­со­ве ко­ло, кот­ре з ре­ча­ми віч­нос­ті по­да­ни­ми пе­ре­тя­гу­єть­ся), хто по­лі­чить ви­со­кість не­ба, зем­лі ши­ро­кість (цьо­го вже ма­те­ма­ти­ки дій­шли і по­ві­да­ють, що ter­ra am­bi­tusд є на миль п’ять ти­сяч і чо­ти­рис­та ні­мець­ких) і гли­бо­кі прір­ви хто пе­ре­мі­ рить?е До­дай до Ек­ле­зі­яс­та, до­дай: хто з рах­міс­трів дос­ко­на­лих скла­де спис­ка і тіл вір­них слуг Бо­жих, по­хо­ва­них у пе­че­рах Ки­їв­ських, з лю­дей, га­да­є­мо ніх­ то, той один мо­же, хто «ви­ра­хо­вує чис­ло зо­рям і кож­ній із них дає ймен­ня»є і кот­рий усе на­пов­нив, кот­рий во­лос­ся кож­но­го, як го­во­рить­ся: «А вам і во­лос­ся все на го­ло­ві по­ра­хо­ва­но»ж — по­ра­ху­вав, на­реш­ті кот­рий «бе­ре­же кос­ті»з свя­тих сво­їх, аби жод­на із них зни­щен­ню не під­ля­га­ла. ПА­Р А­Е ­Н Е­С ИС

І тій дру­гій до­сить зна­ме­ни­тій і свя­тоб­ли­вій пра­ці бла­гос­ло­вен­но­го А н ­т о ­н і я, пат­рі­яр­ха на­шо­го, під­зем­но­го мо­нас­ти­ря, дру­гій доб­ро­віль­ній тем­ни­ці свя­то­го Івана Кли­ма­ка, який заг­нуз­дав сва­віль­ну лю­ди­ну і ву­ди ус­ми­ряв, тим, хто че­рез від­лег­лість не мо­же прий­ти до Ки­є­ва, по­си­лаю нак­рес­лен­ня. Але, о ча­си, о сві­ту нашо­го рок­со­лан­сько­го зви­чаї, або ліп­ше меш­кан­ців йо­го, во­ни ви­вер­та­ють для по­жит­ку сво­го ті­ла не­бо­сяж­ні го­ри,

а Se­des — по­сі­дан­ня (лат.).

б Прий­ма­ю­чи фор­му

ма­те­ма­тич­ної фі­гу­ри неп­ра­виль­но­го три-­ кутни­ка (лат.).

в Cum Pa­ra­mi­as­te —

з Па­ра­мі­ас­том (лат.).

г При­міт­ка на по­лі:

«При­по­віс­ті, XXX, в. 18».

ґ Пов­ною мі­рою здо­гад­но (лат.)

д Ter­ra am­bi­tus —

зем­ний ок­руг (лат.)

е При­міт­ка на по­лі:

«Ек­ле­зі­яст, II, в. 2», але тут та­ко­го не­ма, в ук­ра­їн­сько­му пе­рек­ла­ді Біб­лії у вка­за­но­му міс­ці: «Най­мар­ні­ша марно­та, ска­зав про­по­від­ник, най­мар­ні­ша мар­но­та, мар­но­та усе!».

є При­міт­ка на по­лі:

«Псал­тир, СXLVI, в. 4».

ж При­міт­ка на по­лі:

«Мат­вій, X, в. 30; Лу­ка, XII [в. 7]».

з При­міт­ка на по­лі: «Псал­тир, XXXI­II [в. 2І]».

151

а При­міт­ка на по­лі:

«Но­вий світ від­крит­ ий Хрис­то­фо­ром Ко­лум­бом, ге­ну­ез­цем, ро­ку 1467(24)».

б У цьо­му міс­ці і в нас­туп­них трьох ряд­ках у при­мір­ни­ку кни­ги, з якої ро­бив­ся пе­рек­лад, текст за­ли­тий чор­ни­лом.

в За­ли­те чор­ни­лом міс­це.

г При­міт­ка на по­лі:

«Ан­то­ній де Гу­е­у­а­ра (25)».

ґ При­міт­ка на по­лі:

«Мат­вій», VI, в. 19: «Не скла­дай­те скар­бів со­бі на зем­лі, де ни­шить їх міль та ір­жа і де зло­дії під­ко­пу­ють­ся та вик­ра­да­ють».

д При­міт­ка на по­лі:

«Хрис. De mor­tu­is» (про по­мер­лих), Да­мас­кин. Сло­во до іу­де­їв».

152

мо­ре, ба­га­тьом ри­бам приз­на­че­не для про­жит­тя, не­по­ко­ять, рі­жу­чи ко­раб­ля­ми, і від­лег­лі та но­во­від­кри­ті Ін­дії, Аме­ри­ки, Япо­ні­їа для ґен­длю і для зваб­ноб­лис­ку­чо­го зо­ло­та, так да­ле­ко бу­ва­ють від без­пе­рер­вно смер­ тель­них по­ро­гів, як мо­вить по­ет: Au (...)б ni­um qui fre­ta pri­mus, Ra (...) fra­gi­li per­fi­da ru­pit, Te (...) fu­as post ter­ga vi­dens, An­ni­mam le­u­i­bus red­di­fit cur­su Po­su­it fe­nui fi­de­re lin­go, In­ter vi­tae mor­tis­que vi­as, Ni­mi­um gra­ci­li bi­me­te duc­to, — тоб­то: Доб­ре ста­вив той гра­ни­ці, З смер­тю і жит­тям різ­ни­ці, Кот­рий спер­шу в мор­ській хви­лі Бу­де справ­ця над­то смі­лий, Тон­ка дош­ка від­ді­ляє, Ма­ло літ со­бі че­кає. І як тон­ка є в пли­ву­чім суд­ні дош­ка, при­хо­дять вій­ни, що про­ва­дять­ся з ти­ми во­ро­га­ми за жит­тя, а прос­тих кме­тів гра­бу­ють з ма­єт­нос­ті, або за те за­би­ва­ють, у чо­му дов­го жи­ти не доз­во­ле­но [...]в Щас­ли­вий од­нак той, кот­рий і смер­тю ку­пує, що для звіль­нен­ня ду­ші із тем­ни­ці ті­ла слу­ житьг. Не дба­єш про мор­ську во­ду, роз­бій­ни­ків не бо­їш­ся, смі­єш­ся із гні­ву Неп­ ту­но­во­го і з хвиль, що здій­ма­ють­ся по­діб­но го­рам, для тих дос­тат­ків, кот­рі за­ли­ши­ти му­сиш, о лю­ди­но! По­тім, од­ним чох­лом чи лан­ту­хом одяг­ну­тий, ко­ли з ре­гіс­тру жи­вих вик­рес­лять із оп­ла­ка­ною хви­лею, шер­ хіт ро­бац­тва нас­та­не. Ближ­че для ду­ші тво­єї ма­ти не­ви­ди­мий збір та по­жи­ток, кот­ро­го міль не псує, зло­дій не кра­де, ані ржа не з’їда до ді­ро­кґ. За миль, ка­жу, кіль­ка­де­сят не за­ба­жай іти за ла­со­ща­ми і мо­жеш, від­ку­пив­ шись, звіль­ни­ти­ся пе­ред страш­ним і спра­вед­ли­вим суд­дею від віч­но­го вог­ ню за мо­лит­ва­ми тих яс­нос­віт­них ден­ниць пре­чис­тої Ді­ви, особ­ли­вої пат­рон­ки на­шої Пе­чер­ської, і свя­тих от­цівд. Справ­ді, о рок­со­ла­ни­не, доб­ре до­час­но так при­го­ту­ва­ти­ся ту­ди, де до­ве­деть­ся на­ві­ки меш­ка­ти, ту­ди ма­єт­нос­ті пе­ре­си­ла­ти й зби­ра­ти (як у сві­ті Вар­ла­ам із Йо­са­фа­та ін­дій­сько­го ца­ре­ви­ча ро­ко­вий ко­роль учи­нив­ ся, щоб ми від го­ло­ду, тоб­то на пус­тель­но­му ост­ро­ві, поз­бав­ле­ні лас­ки Бо­жої, по­тім мі­зер­но не ко­на­ли. Ліч­ба 1. Зна­чить вхід са­ме до ті­єї дру­гої свя­тої пе­че­ри свя­то­го Ан­то­нія.

2. Хід для без­пе­ки тих, що хо­дять, му­ром зас­клеп­ле­ний.

3. Свя­тий мит­ро­по­лит Ми­ха­їл ле­жить, це він був пос­ла­ний від пат­рі­ яр­ха цар­го­род­сько­го Сер­гія чи, як ін­ші го­во­рять, від Ми­ко­лая Хри­со­бер­га з ох­ре­ще­ним Во­ло­ди­ми­ром Свя­тос­ла­ви­чем для ох­ре­щен­ня Ру­си, від­так і ох­рес­тив її.

4. Свя­тий Си­ме­он, мит­ро­по­лит суз­даль­ський.

5. Двох свя­тих бра­тів Спи­ри­до­на й Они­си­фо­ра ле­жать ті­ла, з тих ото: ко­ли один спер­шу по­мер у Бо­зі, то дру­гий йо­му з міс­ця від­сту­пив­ся, щоб мав ліп­ший від­по­чи­нок.

6. Му­ля­рів два­над­цять, які за­ли­ши­ли­ся од­ні ці­лі, а ін­ші роз­па­ли­ся, від­по­ чи­ва­ють ті­ла. Во­ни цер­кву най­свя­тій­шої Ді­ви, пос­ла­ні нею із Вла­херн ні­би від ці­са­ре­вої (але їх у той спо­сіб вка­за­ла най­ма­ти Ма­рія, Ма­ти Бо­жа), зму­ру­ва­ли в Ки­є­ві, в мо­нас­ти­рі Пе­чер­сько­му.

7. Свя­тий Тит, ­прес­ви­тер, з бра­том сво­їм у Хрис­ті Анас­та­сі­єм, чу­до-­ т­во­ні.

8. Свя­тий отець Вар­ла­ам, син Ізяс­ла­во­во­го бо­я­ри­на Іва­на, ігу­мен мо­нас­ ти­ря свя­то­го Ди­мит­рія.

9. Свя­тий Іса­кій Пе­чер­ний, див­не жит­тя то­го свя­то­го чи­тай у Па­те­ри­ ку. По­між ти­ми дво­ма (ос­кіль­ки на па­пер­ті, по­­русь­ко­му в прит­во­рі [во­ни ле­жать], за­раз є цер­ква Офі­ру­ван­ня пре­чис­тої Ді­ви, гар­но оз­доб­ле­на.

10. Є бра­ма де­рев’яна до хо­ду, аби не­пот­ріб­ний люд не тис­нув­ся, за нею ре­лік­вії свя­то­го Лав­рен­ті­я­­зат­вор­ни­ка.

11. Свя­тий за­кон­ник Алім­пій ле­жить у тру­ні суп­ро­ти цер­кви.

12. Свя­тий за­кон­ник Іл­ля, йо­го да­рем­но люд пос­по­ли­тий Чо­боть­ком на­зи­ває, як бу­де по­ка­за­но в трак­та­ті пер­шо­му.

13. Нав­про­ти ле­жить свя­тий Єф­рем у ці­ло­му ті­лі, був прес­ви­те­ром, про що свід­чить вид­не на ре­лік­ві­ях одін­ня.

14. Свя­тий отець Аре­тас пок­ла­де­ний.

15. Бла­гос­ло­вен­ний отець Сер­гій.

16. Свя­тий отець Ни­кін­­чу­дот­во­рець, ігу­мен пе­чер­ський.

17. Свя­тий за­кон­ник Ни­кін, той був пій­ма­ний по­лов­ця­ми і тяж­ко му­че­ ний.

18. Свя­тий за­кон­ник Кук­ша­­чу­дот­во­рець.

19. Свя­тий отець Євс­тра­тій, да­рем­но йо­го люд пос­по­ли­тий якимсь Си­ме­о­ном Го­луб­цем зве, чу­дот­во­рець.

20. Свя­тий за­кон­ник Нес­тор, хро­ні­кар русь­кий.

21. Свя­тий за­кон­ник Іє­ро­нім, зат­вор­ник чу­дот­вор­ний.

22. Свя­тий Те­о­дор і Ва­силь, му­че­ни­ки, за­би­ті від кня­зя ки­їв­сько­го Мстис­ла­ва. З них Те­о­до­ро­ві, як про це в чу­ді бу­де, ні­мець ві­дір­вав на свою бі­ду но­гу чу­дот­вор­ного.

23. Вид­но за­ва­ле­ні две­рі.

24. Стовп, бі­ля яко­го мо­лит­ва­ми свя­тих от­ців на­ших Ан­то­нія і Те­о­до­ сія пе­чер­ських бі­си бу­ва­ють виг­на­ні з опа­но­ва­них ни­ми ті­ла.

25. Цер­ква в ім’я свя­то­го Ан­то­нія вис­клеп­ле­на і де­ко­ро­ва­на.

26. Гріб свя­то­го от­ця на­шо­го Ан­то­нія, з ньо­го, ко­ли під час спус­то­шен­ня хо­тів мос­каль ре­лік­вії йо­го взя­ти свя­ті, бла­гос­ло­вен­ні, Бо­гу ми­лі, раз вог­ нем, що й те­пер зна­ти, дру­гий во­дою (те й те­пер зна­ти) від­га­няв йо­го свя­тий; там­­та­ки й об­раз йо­го.

27. Ке­лія свя­то­го от­ця на­шо­го.

28. Свя­тий отець Да­мі­ян­прес­ви­тер.

29. Свя­тий за­кон­ник Ага­пет, чу­дов­ний лі­кар.

а При­міт­ка на по­лі:

«Про тих­­о­то трид­цять за­кон­ни­ків пе­чер­ських пи­шуть, що ди­яв­ о­лів од­ним сло­вом ви­га­ня­ли, ба й до мо­нас­ти­ря вхо­ди­ти ці му­ри­ни че­рез них бо­я­ли­ся».

153

а При­міт­ка на по­лі: «Єв­нух».

б При­міт­ка на по­лі:

«Був він си­ном кня­зя Да­ви­да, вну­ком кня­зя Свя­тос­ла­ва, прий­ня­тий до за­ко­ну ро­ку 6614 (1106)».

в При­міт­ка на по­лі:

«Дніп­ром і Ніп­ром іс­то­ри­ки звуть».

154

30. Па­ра го­лів, що свя­ту олію ви­то­чу­ють.

31. Свя­тий ста­рець Ме­ла­гій­­чу­дот­во­рець.

32. Свя­тий ста­рець Пер­гій.

33. Свя­тий і чу­дот­вор­ний Ата­на­сій.

34. Свя­тий Євс­та­фій, той злот­ни­ком був у сві­ті.

35. Свя­тий ста­рець Іван, пос­том ві­до­мий.

36. Свя­тий ста­рець Єф­рем, ско­пецьа.

37. Свя­тий ста­рець Нек­та­рій, пос­лу­шенс­твом ві­до­мий.

38. Свя­тий ста­рець Лу­ка.

39. Свя­тий ста­рець Те­о­фан­­піс­тник.

40. Свя­тий отець Те­ло­філ­­чу­дот­во­рець.

41. Свя­тий ста­рець Ісая Пра­цьо­ви­тий.

42. Свя­тий ста­рець і чу­дот­вор­ний Оноф­рій.

43. Свя­тий Іван, який ба­га­то тер­пів і тут по ра­ме­на вко­па­ний сто­їть у зем­лі, чу­дот­вор­ний.

44. Свя­тий Мой­сей Вен­грин, чис­то­ти при­хиль­ник.

45. Свя­тий Ми­ко­лай Свя­то­ша, князь чер­ні­гів­ський, за­кон­ник пе­чер­ ськи­йб.

46. Свя­тий Мар­ко Пе­чер­ний, чу­дот­во­рець.

47. Свя­тий отець Єв­ла­дій, піс­тник, чу­дот­вор­ний.

48. Свя­тий Ні­це­тас­­чу­дот­во­рець.

49. Свя­тий Гри­го­рій, за­кон­ник чу­дот­вор­ний.

50. Свя­тий Еразм, за­кон­ник чу­дот­вор­ний.

51. Свя­тий отець Пи­мин­­чу­дот­во­рець.

52. Свя­тий за­кон­ник Про­хір, чи­тай жи­тіє — є чу­дов­не.

53. Свя­тий отець Пав­ло, за­кон­ник чу­дов­но пос­луш­ли­вий.

54. Свя­тий ста­рець Ана­то­лій, чу­дот­вор­ний.

55. Свя­тий Мат­вій, на­пе­ред усе ба­чив і про­ро­ку­вав.

56. Свя­тий за­кон­ник Єре­мія, про­ро­чий дар мав.

57. Свя­тий за­кон­ник Са­ва­­чу­дот­во­рець.

58. Зно­ву па­ра го­лів, які свя­те ми­ро здав­на то­чать.

59. Свя­тий Спи­ри­дон, за­кон­ник чу­дов­ний.

60. Тра­пе­за спіль­на для бра­тії, тіль­ки в су­бо­ту во­на бу­ває.

61. Свя­тий отець Мат­вій, чу­дот­вор­ний за­кон­ник, який мав про­ро­чий дар.

62. Свя­тий ста­рець Ав­ра­мій, вель­ми пра­цьо­ви­тий.

63. Свя­тий ста­рець Силь­вестр, за­кон­ник, по­кір­но чу­дот­вор­ний.

64. Ґра­та, якою до хо­ду му­ро­ва­но­го по­вер­та­єм­ о­ся і ви­хо­ди­мо до ке­лії ве­леб­но­го от­ця пе­чер­но­го.

65. Ке­лія ве­леб­но­го от­ця пе­чер­но­го.

66. Пар­кан дов­ко­ла пе­че­ри.

67. Фор­та і стеж­ка на діл до ке­лії під го­ру і ниж­чих сад­ків.

68. Най­ниж­ча ке­лія.

69. Са­до­ві де­ре­ва різ­ноп­лід­ні.

70. Пліт не­ма­лий дов­ко­ла ниж­ньо­го са­ду.

71. Дніп­ро іде під го­ро­юв.

72. Стеж­ка від Ніп­ра і від ниж­чої ке­лії че­рез сад по вер­ху пе­че­ри й че­рез сад до са­дів­ни­ко­вої ке­лії.

73. Во­ро­та ве­ли­кі з са­мої Пе­че­ри свя­то­го Ан­то­нія на го­ру ве­дуть, і дру­ гі, кот­рі на го­рі.

74. До­ли ве­ли­кі, за­рос­лі де­ре­вом, по лі­вім бо­ці іде з Пе­че­ри взгір’я.

75. Стеж­ка від Прат­ви до фор­ти та во­ріт, яки­ми на ву­ли­цю ви­хо­ди­мо й улі­во йде­мо до міс­теч­ка, в яко­му: 76. Цер­ква свя­то­го Те­о­до­сія Пе­чер­сько­го.

77. Повз ту до Ва­силь­ків­ської баш­ти че­рез ву­ли­цю.

78. У то­му ж міс­теч­ку цер­ква Вос­кре­сін­ня Зба­ви­те­ля на­шо­го Ісу­са Хрис­ та, та­кож улі­во­руч.

79. Студ­ня нав­про­ти во­ріт низь­ко.

80. Од неї до­ро­га до мо­нас­тир­ської фор­ти по час­то­кіл та са­до­вий тин. ПО­Я С­Н ЕН­Н Я ЧЕТ­В ЕР­Т О­Г О ПУН­К ТУ ДРУ­Г О­Г О ПА­Р АГ­Р А­Ф А

Про нез­чис­лен­ну кіль­кість свя­тих тіл, які ле­жать у пе­че­рах, я на­пи­сав тро­хи ви­ще, що пок­ла­де­но за­раз у тих ка­та­ло­гах під ліч­бою; щось со­бі, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, по­мис­лиш, але що да­рем­но, по­ба­чиш; хо­тів ли­шень ре­лік­вії тих по­прав­ді ве­ли­ких му­жів та бла­гос­ло­вен­них угод­ни­ків Бо­жих пок­лас­ти у ліч­бо­вім поч­ті, кот­рі звер­ху свя­ті свої ті­ла пок­ла­ли, кос­ті яких, гід­ні по­ша­ну­ван­ня, з бо­яз­ню Бо­жою і на­бо­женс­твом ко­жен мо­же ці­лу­ва­ти. Ін­ших, хоч і на­го­рі ле­жать, але за­му­ро­ва­ні, не шу­кай, щоб не діс­тав ка­ри ті­єї, кот­рі ви­но­сять ґвал­тів­ни­ки гро­бів, і не важ­ся; бо тих із зем­лі ви­ко­пу­ва­ти не тре­ба на­ма­га­ти­ся, кот­рих, хо­дя­чи, топ­че­мо, зва­ жив­ши і на Пі­я­е­ля­тів, во­ни да­рем­ною із пе­рес­тра­хом пра­цею ба­га­тьох хо­ті­ли ру­ши­ти зі сво­їх ям, від­крив­ши, але мар­но, хо­ча дов­го пра­цю­ва­ли, тож свя­тих на сво­їх міс­цях як дав­ні­ше за­ли­ши­ли). Тих отож звер­ху зас­ клеп­ле­них і тих, що в зем­лі ле­жать, хто кіль­кість, пиль­но під­ра­хо­ву­ю­чи, по­лі­чить? Тих, про яких зга­дав ви­ще, за­пи­сав я з по­ко­ри мо­єї за­кон­ни­чої, а за зві­щен­ння та на­ук­ у по­дя­кую. ЗВІД­К І­Л Я НАЗ­В А­Н ИЙ МО­Н АС­Т ИР НАШ ПЕ­Ч ЕР­С ЬКИМ­ І ЙО­Г О НАК­Р ЕС­Л ЕН­Н Я

Та­ка свя­тих пе­чер по­зи­ція, та­кий об­від їх­ній аж до са­мо­го Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. А чо­му він так наз­ва­ний, по­дам спер­шу іме­ні цьо­го ety­mo­nа по­тім і опис йо­го. Що­до наз­ви: по­вер­нув­шись зі Свя­тої Го­ри бла­гос­ло­вен­ ний отець наш Ан­то­ній, узяв­ши і від ігу­ме­на сво­го з Бо­жої пос­та­но­ви бла­ гос­ло­вен­ня, пе­ре­ніс­ся із пер­шої на дру­гу го­ру й ко­ли в ній жив, тру­дя­чись, прий­шли з пер­шо­го під­зем­но­го мо­нас­ти­ря до ньо­го свя­тий Вар­ла­ам із на­бож­ною бра­ті­єю, опо­ві­да­ю­чи: — Слуг Бо­жих і бра­тії на­шої, от­че, прим­но­жи­ло­ся, не ма­єм­ о міс­ця, де б жи­ли, про­си­мо пре­цінь, бла­гос­ло­ви нам над пе­че­рою цер­ків­ку пос­та­ви­ти. Що свя­тий отець ра­до вчи­нивб. Та­кож і вдру­ге де­ле­га­цію від­пра­вив, прий­шов до свя­то­го зно­ву з бра­ті­єю, опо­ві­да­юч­ и йо­му, що труд­жа­лих до

а При­міт­ка на по­лі: «Ви­від сло­ва».

б При­міт­ка на по­лі:

«По­чав­ся мо­нас­тир Ки­єв­ о­­Пе­чер­ський ста­рий ро­ку 6566(1058)».

155

Вин­ни­ці Бо­жої що­день біль­ше прим­но­жу­єть­ся, ба­жа­ю­чи, аби й пов­тор­но їм бла­гос­ло­вив біль­шу цер­кву на го­рі пос­та­ви­ти й мо­нас­тир зак­лас­ти.

На ті їх­ні сло­ва ду­хом уті­шив­ся ве­ли­кий отець Ан­то­ній і ска­зав: — Хай бу­де Бог у всьо­му бла­гос­ло­вен­ний, і мо­лит­ва преб­ла­гос­ло­вен­ної Ді­ви та свя­тих от­ців, кот­рі є на Ато­ні не­хай бу­де з ва­ми. Ска­зав­ши те, за­ра­зом пос­лав двох бра­тів до кня­зя Ізяс­ла­ва, ка­жу­чи: — Кня­же пра­вос­лав­ний, Бог прим­но­жив бра­тію за­кон­ну, а плац ма­лий для їх­ньо­го по­жит­тя, про­шу те­бе з усі­ма про ту го­ру, кот­ра є над Пе­че­рою. Ко­ли ж те по­сольс­тво від­пра­ви­ли свя­ті бра­ти, на­пов­ни­ло­ся ра­діс­тю сер­це кня­зя, от­це­ві та бра­там від­сту­пив він ту го­ру й на­дав — так во­но й ста­ло­ся. На ній від­так ве­ли­ку цер­кву зак­ла­ли й за­кін­чи­ли, ке­лії для бра­тії пос­та­ви­ли, па­ля­ми об­нес­ли і з Пе­че­ри до но­во­го то­го мо­нас­ти­ря пе­ре­нес­ ли­ся, кот­рий ми те­пер Ста­рим До­мом зве­мо. І з то­го наз­вав­ся мо­нас­тир Пе­чер­ським, бо з Пе­чер вий­шов­ши, бра­тія пе­чер­на осі­ла в мо­нас­ти­рі гор­ньо­му й у ньо­му жи­ла. НА­Р ИС МО­Н АС­Т И­Р Я­М ­ ІС­Т ЕЧ­К А ­ ТА ІН­Ш ИХ РЕ­Ч ЕЙ АЖ ДО СА­М О­Г О­ КИ­Є ­В А ТА­К ИЙ Є:

а Ca­e­no­bi­um — баг­но, сміт­ник (лат.). б Спі­жар­ня — ко­мо­ра. в По­лац — ряд до­мів, один ряд ву­ли­ці.

г Ін­фір­ма­рії — лі­кар­ні. ґ Но­со­ко­ма — бу­дів­ля для хво­рих.

156

Вий­шов­ши на го­ру з Пе­че­ри хвір­точ­кою, як го­во­ри­ло­ся, іти ми­мо паль до мо­нас­тир­ської фор­ти влі­во­руч, та­кож: 1. Ке­лія бра­та­­са­дів­ни­чо­го і стеж­ка повз ву­ли­цю до мо­нас­ти­ря.

2. Фор­та до са­мо­го ca­e­no­bi­u­mа, при якій за­раз хвір­тко­ва ке­лія.

3. Бі­ля ті­єї дру­го­го от­ця ма­ла ке­лія.

4. Від них пра­во­руч че­рез го­ру прик­ра стеж­ка до дру­кар­ні.

5. Дру­кар­ня на тій­­та­ки рів­ни­ні, на якій увесь мо­нас­тир.

6. Пе­кар­ня із спі­жар­ня­миб і з усім, що до неї на­ле­жить.

7. Ке­лія на­бож­но­го бра­та, який пе­кар­ню дог­ля­дає.

8. Ке­лій ста­рих вряд чо­ти­ри.

9. Ке­лія за­кон­ни­ка по­лаць­ко­гов.

10. Дві ке­лії вод­но: од­на суп­ро­ти дру­гої.

11. Ке­лія від тих тро­хи в сад вис­тав­ле­на.

12. Нав­про­ти них од­не меш­кан­ня ре­міс­ни­ків, а дру­ге за­кон­ни­че.

13. Ке­лія зза­ду їх, прис­той­на і спо­кій­на.

14. Від неї вздовж аж до во­ріт ін­фір­ма­рі­їг на­бож­них от­ців та бра­тії різ­ ної ке­лій ві­сім­над­цять.

15. Во­ро­та до Но­со­ко­миґ.

16. Ке­лій дві, од­на суп­ро­ти дру­гої на­бож­но­го от­ця ін­фір­ма­рія.

17. Са­ма ін­фір­ма­рія, або по­сло­вен­сько­му бóль­ни­ця, де на­бож­на бра­тія хво­ра має прис­той­ний дог­ляд, цер­ків­ка при ній.

18. Ке­лія од­на і ко­мо­ри для до­мо­вих пот­реб схов­ку, прит­кну­ті до паль Ве­ли­ко­го мо­нас­ти­ря.

19. Дзві­ни­ця бі­ля ті­єї Но­со­ко­мії при му­ро­ва­ній цер­кві де­рев’яна і схід­ці при ній, яки­ми іти до са­мої цер­кви на го­ру, ос­кіль­ки над во­ро­та­ми та­ка є,

як звіс­то­ва на най­свя­ті­шої Ді­ви бра­мі ки­їв­ській бу­ла, кот­ра Зо­ло­ті Во­ро­ та ма­ла, як зві­до­мив­ся.

20. Са­ма цер­ква свя­тої Трой­ці, чи­їм бу­ла пос­тав­ле­на кош­том тро­хи ниж­че по­да­но бу­деа.

21. Бра­ма, на якій та цер­ква сто­їть.

22. Улі­во­руч дім для гос­тей ви­со­кий, на го­рі пос­тав­ле­ний.

23. Біб­лі­о­те­ка книг цер­ков­них русь­ких і слов’янсь­ких.

24. Тра­пез­на не­ма­ла, цер­ква теп­ла при ній на ім’я свя­тих апос­то­лів Пет­ра і Пав­ла.

25. Во­ро­та до брат­ніх ку­хонь і ар­хі­ман­дри­чої так са­мо кух­ні.

26. Три ке­лії для ар­хі­ман­дри­чих слуг.

27. Ігу­мен­ські по­кої.

28. Під тим­­та­ки вер­хом мо­нас­тир­ська апо­те­каб.

29. Но­во­пос­та­нов­ле­них ке­лій під од­ним нак­рит­тям для по­бож­них от­ців та бра­тії оди­над­цять.

30. Ке­лія яні­то­ро­вав в му­ро­ва­ній бра­мі з при­сін­ком.

31. По­се­ред так роз­та­шо­ва­но­го мо­нас­ти­ря цер­ква Вос­кре­сін­ня Пре­чис­ тої Бо­го­ро­ди­ці, чо­му так сто­їть, від ко­го по­ча­ток сво­го пос­та­нов­лен­ня взя­ла в ка­та­ло­зі доб­ро­ді­їв cla­us­tri nos­triг опо­від­же­но бу­де.

32. Кап­ли­ця їх­ніх ми­лос­тей па­нів Єль­ців.

33. Кап­ли­ця трьох свя­тих цер­ков­них док­то­рів Ва­си­лія Ве­ли­ко­го, Гри­го­ рія Те­о­ло­га та Іва­на Зо­ло­то­ус­то­го.

34. Кап­ли­ця свя­то­го Іва­на Бо­гос­ло­ва.

35. Кап­ли­ця свя­то­го ар­хі­ди­я­ко­на Сте­фа­на, кня­зів їх­ніх ми­лос­тей Ко­рець­ких. У тій свя­тій цер­кві на­чеб­то кіль­ка бу­ло бла­гос­ло­вен­них Бо­жих тіл, та­кож біль­ше кня­жих, геть­ман­ських, во­є­вод­ських, Рі­чі Пос­по­ли­тої па­нів диг­ни­та­рівґ та осіб на­чаль­них, епі­та­фії гро­бів їх­ніх, які з на­ка­ зу мо­го стар­шо­го бі­ля ста­рих я, док­лав­ши де­що, на віч­ну пам’ять по­но­вив, хо­ча не всі (для ра­ції в Па­ра­е­не­се­сі піс­ля над­гроб­ків пок­лав) яс­но ув’язав. Не­да­ле­ко: 36. Дзві­ни­ця од­на ви­со­ка, 37. Дру­га ж че­рез ве­ли­кий тя­жар, кот­рий на неї зне­се­ний, тоб­то дзвін ве­ли­кий, від ав­то­ра сво­го Ва­си­ле­вою наз­ва­на. Ниж­че три цер­кви, від­так іде по­між ти­ми обо­ма до бра­ми, кот­ру і на кот­рій цер­кву Свя­тої Трой­ці князь Ми­ко­лай Да­ви­до­вич Свя­то­ша зак­лавд і при ній для хво­рих та слаб­ких за­кон­ни­ків ін­фір­ма­цію, про яку ви­ще зга­ду­вав уфун­ду­вав, особ­ли­во­го Но­со­ко­ ма пос­та­вив, тà те­пер від ар­хі­ман­дри­та пе­чер­сько­го de­pen­detе. Та бра­ма ви­во­дить на міс­теч­ко, в яко­му ба­га­то улом­них, си­ріт, удів, жеб­ра­ків, які, влас­не, при свя­тій цер­кві Пе­чер­ській ле­жать, очі­ку­ю­чи ми­лос­ті Бо­жої. Бу­ла та­кож при ній са­жав­ка, яку ан­гел Бо­жий, схо­дя­чи що­ро­ку, по­ру­шу­ва­вє.

38. У ньо­му є мо­нас­тир ді­во­чий, ба­га­то кня­зі­вен, во­є­вод­жа­нок, шлях­тя­ нок та ін­ших різ­но­го ста­ну та кон­ди­ції свя­тоб­ли­вих за­кон­ниць жи­ло зам­ кне­но. Там, як та Ан­на­про­ро­чи­ця, доч­ка Фа­ну­ї­ло­ва з пле­ме­ні Аси­ро­во­гож, при цер­кві Бо­жій за ус­та­вом при­сі­да­ли, збав­лен­ня сво­го в пос­тах, пра­ці та нес­пан­ні, пок­ло­нах над­чі­ку­ва­ли і тим пиль­ні­ше й біль­ше во­ни но­си­ли

а При­міт­ка на по­лі:

«В ка­та­ло­зі доб­ро­ді­їв та опі­ку­нів свя­то­го мо­нас­ти­ря Пе­чер-­ сько­го».

б Апо­те­ка — льох,

зок­ре­ма вин­ний.

в Яні­то­ро­вий —

при­во­рот­ниць­ка, для сто­ро­жа.

г Cla­us­tri nos­tri —

на­шо­го оса­ду (лат.).

ґ Диг­ни­тар —

во­є­но­на­чаль­ник.

д При­міт­ка на по­лі:

«Цер­ква Свя­тої Трой­ці».

е De­pen­det — за­леж­на. є При­міт­ка на по­лі:

«Іван, V, в. 3». Тут опо­ві­да­єть­ся про ку­паль­ню в Єру­са­ли­мі, бі­ля якої «ле­жа­ло ба­га­то сла­бих, слі­пих, кри­вих, су­хих, що че­ка­ли, щоб во­ду по­ру­ше­но. Бо ан­гел Гос­под­ній ча­са­ми спус­кав­ся до ку­паль­ні, по­ру­шу­вав во­ду, і хто пер­ший ула­зив, як во­ду по­ру­ше­но, той здо­ро­вий ста­вав, хоч би яку мав хво­ро­бу» (в. 2–3).

ж При­міт­ка на по­лі: «Лу­ка, II, в. 36».

.

157

а При­міт­ка на по­лі:

«Мат­вій, XXV, в. 12». Ма­єть­ся на ува­зі Прит­ча про муд­рих і не­ро­зум­них дів, опо­від­же­на в Єван-­ ге­лії від Мат­вія, XXV, в. 1–13

б При­міт­ка на по­лі:

«Піс­ня над піс­ня­ми, II, в. 3, тре­ба: I, в. 3».

в Уда­ють­ся до па­хо­щів мас­тей тво­їх (лат.).

г При­міт­ка на по­лі: «II До ко­рин­тян, II, в. 15».

ґ Тут іде ла­тин­ський пе­рек­лад по­да­ної ви­ще ци­та­ти.

д При­міт­ка на по­лі:

«Ли­бідь — наз­ва­не від сес­три Ще­ко­вої, Хо­ри­во­вої та Ки­є­вої. — Стрийковсь­кий, кни­га 4».

е При­міт­ка на по­лі:

«Стрий­ков­ський, кни­га 13, в роз­ді­лі 5 так зга­дує».

158

в пам’яті сво­їй роз­ді­лен­ня де­ся­ти тих дів, щоб лег­ше з на­ре­че­ним сво­їм увій­ти у ве­се­ло­щі, а не по­чу­ти їм го­ло­су, як ін­ші: «Не знаю я вас!»а, ска­за­ти ж: «Зба­ви­те­лю мій, твоє ймен­ня не­на­че оли­ва роз­ли­та, то­му ді­ви ко­ха­ ють те­бе»б, че­рез те, стис­ло жи­ву­чи cur­runt in odo­rem un­gu­en­to­rum tu­o­ rumв, бі­жи­мо на за­пах оли­ви тво­єї. «Ми­­бо для Бо­га Хрис­то­ва за­паш­ ність!»г ни­ми, ка­жу, (так як є бі­ля ма­гіс­тра по­ган: Chris­ti do­nus odor su­musґ) від­нов­ле­ний, не поз­ба­вить їх не­бес­ної вдяч­нос­ті. Є річ гід­на по­ди­ву, що стать, та­ка слаб­ка, ста­теч­но не­се тя­жар та яр­мо Хрис­то­ве в за­ко­ні, але уваж­мо чи є щось та­ке тяж­ке, чо­го б не до­по­ мог­ла лю­бов Бо­жа по­бож­ній лю­ди­ні дви­га­ти; сам Бог мо­вить: «Тя­жар мій лег­кий і яр­мо моє со­лод­ке!»

39. По­се­ред мо­нас­ти­ря то­го цер­ква.

40. Не­да­ле­ко від неї студ­ня.

41. Нав­про­ти то­го свя­то­го мо­нас­ти­ря дім для гос­тей для за­кон­ної бра­ тії та пі­ліг­ри­мів.

42. На пів­день че­рез міс­теч­ко до­ро­га до Ли­бе­ді д.

43. Між за­хо­дом та пів­ніч­чю до­ро­гою йде­мо че­рез Спась­кий кут, тоб­то повз цер­кву Пре­об­ра­жен­ня Бо­жо­го, її свя­тий Во­ло­ди­мир зму­ру­вав, але її сті­ни за­лед­ве за­раз сто­ять, ру­ї­на зем­лею пок­ри­ла­ся, і че­рез по­сад, що на­ле­жить до ті­єї ж Бо­жої свят­ни­ці.

44. По то­му ж пра­во­му бо­ці, прой­шов­ши тро­хи до­ро­ги, є до­ріж­ка до мо­нас­ти­ря свя­то­го Ми­ко­ли Пус­тель­но­го.

45. Сам мо­нас­тир то­го свя­то­го ар­хі­є­рея.

46. По тій­­та­ки ру­ці, да­лі тро­хи, до­ріж­ка до пе­ре­во­зу на Дніп­рі.

47. Ми­нув­ши те, іти прос­то че­рез діл до ве­ли­ких ва­лів, у них: 48. Цер­ква свя­тої Со­фії, що із влас­ним цвин­та­рем сво­їм, який дов­круг аж до бра­ми місь­кої прос­тяг­ся, знач­но по­ча­ла поп­рав­ля­ти­ся від кіль­кох літ.

49. Цер­ква свя­то­го ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла й мо­нас­тир.

50. Цер­ква свя­то­го Те­о­до­ра Ти­ро­на, тіль­ки сті­ни сто­ять е, про яку так, як і про ін­ших цер­ков свя­тих ки­їв­ських ру­їн­ и ска­за­ти з по­е­том мо­жу: Qu­a­e­que pri­us San­ctos co­ge­bat cu­ria pat­res, Ser­pen­tum fas­ta est ali­tu­um­que do­mus, Ple­na­que tot pas­sim ge­ne­ro­sis at­ria ce­ris, Ip­sa sua tan­dem sub­ru­ta mo­le ia­cent.

Cal­can­tur­que olim sac­ris one­ra­ta trop­ha­e­is Li­mi­na, dis­trak­tos te­git her­ba De­os.

Tot de­co­ra ar­ti­si­cum­que ma­nus, tot no­ta se­pulc­hra, Tot­que pi­os ci­ne­res una ru­i­na pre­mit. тоб­то: Ті цер­кви, до яких­­бо з се­на­том хо­ди­ли Кня­зі, тут ни­ні птас­тво всі ве­жі спов­ни­ли, Тіл пов­ні свя­тих, за­раз свя­ти­ні упа­ли, Од­ні у по­піл, ін­ші в ру­ї­нах пос­та­ли. І по­га­нин по­ро­ги свя­ті топ­че смі­ло,

Не дба, що за­рос­та­ють ті­ла свя­ті в зіл­лі. Май­стер­ної ро­бо­ти гро­би, що стри­мі­ли, Са­мим упад­ком тяж­ко ячать, по­ва­ли­лись.

51. Цер­ква Ва­си­ля, як пер­ша зму­ро­ва­на від Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го.

52. Цер­ква най­свя­ті­шої Ді­ви Де­ся­тин­на.

53. Цер­ква свя­то­го Си­ме­о­на над са­мим Ки­є­вом, а ін­ші мо­ги­ла­ми ле­жать, оче­вид­но на­ві­ки за­ва­ле­ні.

54. Від них бра­мою повз за­мок, на ви­со­кій го­рі спо­руд­же­ний, у діл спус­ ти­ти­ся до гід­но­го жа­лю Ки­є­ва, ос­кіль­ки за­раз за­лед­ве дос­той­ний ста­ро­го іме­ніа, у ньо­му ж бо бу­ло біль­ше як трис­та му­ро­ва­них цер­ков, сто де­рев’янихб, з то­го за­лед­ве всіх трид­цять. То­ді йшли де­ся­ти­ни до цер­кви най­свя­ті­шої Ді­ви, че­рез де­ся­ти­ну Де­ся­тин­ною наз­ва­ла­ся від усі­єї ру­си в той час, а за­раз не тіль­ки де­ся­тин, але й те з пра­ці, що за­кон­ни­ки та прес­ви­те­ри за­роб­лять, від­би­ра­ють, оме­жу­ють, за­їж­джа­ють. То­ді прис­ той­ні слу­ги Бо­жі від кня­зів ма­ли по­ша­ну­ван­ня, в цих ча­сах будь­­я­ка лю­дин­ ка, як їй лю­бо, їх обб­рі­хує, со­ро­мить, без­чес­тить. Не га­даю, аби пам’ятав те­пе­ріш­ній Ки­їв qu­od qui Ec­le­si­as­ti­cos tan­git, tan­git pu­pil­lam De­iв. А хто ла­тин­ни­ків чі­пає, ні­би чі­пає зі­ни­цю ока Бо­жо­го.В то­му­­та­ки ча­сі са­мі оби­ ва­те­лі так ба­га­то цер­ков бу­ду­ва­лиг, у те­пе­ріш­нім і по­зос­та­лі ru­i­nam si­mul, si­mul rac­tu­ram pas­sa­eґ, по­ри­су­ва­ли­ся і на доб­рах ущерб знач­ний узя­ли, яких як хто тут за­жи­ває, та­кий і має при­бу­то­кд. Ба­га­то б те­пе­ріш­ніх по­дав би прик­ла­дів, як шля­хет­ні лю­ди тим за­па­ лом за­го­рів­шись, зпа­лю­ва­ли­ся, як за­кон­ник бо­яв­ся лю­дей чі­па­ти, щоб не взя­ти на се­бе не­пот­ріб­ну не­на­висть, усе ба­чив і пов­тор­но го­во­рив:«Хто цер­ков­ни­ми доб­ра­ми ба­га­тить­ся, той і своє втра­тить».

а При­міт­ка на по­лі:

«Діт­ма­рус, єпис­коп, Хро­ні­ка, Час­ти­на 7, лист 113».

б При­міт­ка на по­лі: «Длу­гош трис­та лі­чить, кни­га І».

в То­му що,

хто лю­дей цер­кви чі­пає, чі­пає зі­ни­цю Гос­по­да (лат.).

г При­міт­ка на по­лі:

«Стрий­ков­ський, лист 109, у кни­зі 5 про 300 цер­ков го­во­рить му­ро­ва­них».

ґ Які тіль­ки ли­ха, тіль­ки ут­ра­ту на­бут­ків тер­плять (лат.).

д При­міт­ка на по­лі:

«Мех[ові­та] в роз­ді­лі, лист 209: “Світ­ським ба­га­ти­ти­ся з ду­хов­них добр зла річ”».

Вид на Успенський собор зі сходу. Фрагмент пла­ну Ки­єв­ а з книги А. Каль­но­фой­сько­го «Тератургима». 1638.

159

НАД­ГРОБ­КИ ­ ФУН­ДА­ТО­РАМ I СВЯ­Т О­М У ОТ­Ц Ю ТЕОДОСІЄВІ, ­ дру­г о­м у із за­к он­н и­к ів русь­к их ­ піс­л я свя­т о­г о Ан­т о­н ія Пат­р і­я р­х а

Ман­дрів­ни­ку До­ро­ги прой­шов­ши, по­жи­точ­но за­меш­кав, зу­пи­нись і про­чи­тай: «Тут свої склав­ши кос­ті, свя­тий Те­о­до­сій як ви­со­ко­літ­ний орел, від­но­ви че­кає, але заз­дріс­ний прис­ту­пив во­рог, ру­шив де­ін­де свя­то­го, міс­це тіль­ки, де ле­жав, за­ли­ши­ло­ся, тож, йо­го свя­то по­ша­ну­вав­ши, іди здо­ро­вий, а то­му, що за­пи­ту­ва­ти­ме те­бе, що ба­чив у Ки­їв­ськім го­ри­зон­ті, ска­жи: «Ба­га­то зрів, ко­ли гріб чу­дов­ний ба­чив ве­ли­ко­го Те­о­до­сія».

II ГЛІ­Б А ВСЕС­Л А­В И­Ч А, КНЯ­З Я КИ­Ї В­С ЬКО­Г О ЖІН­К А, ДОНЬ­К А КНЯ­З Я ЯРО­П ОЛ­К А ІЗЯС­Л А­В И­Ч А,­ за чо­л о­в і­к ом сво­ї м че­р ез со­р ок літ по­м ер­л а, ра­з ом із ним в го­л о­в ах­ свя­т о­г о Те­о ­д о­с ія пок­л а­д е­н а ро­к у 6666 (1158) січ­н я, дня 3, о дру­г ій го­д и­н і но­ч і.

160

Це гріб, що із прос­тої ліч­би ви­па­дає,

Ша­нуй йо­го, хай гос­тя вза­єм­но нав­чає: Князь ки­їв­ський Гліб в ньо­му пок­лав свої кос­ті

Із жін­кою — по сві­та оцьо­го мар­но­ті. У го­ло­вах пок­ла­лись із ру­сів свя­то­го,

Не по­ди­вуй, зу­мис­не ляг­ли бі­ля ньо­го,

Свя­то­го Те­о­до­ся у сві­ті лю­би­ли,

Ляг­ли із ним у по­мір, щоб по­тім з ним жи­ли. На доб­ре вий­шло; біль­ше жи­ві по­люб­ля­ють

Свя­тих Гос­под­ніх, біль­ше й со­бі во­ни ма­ють.

III У ро­ц і 6979 (1471) по­м ер­л о­м у по­х рис­т и­я н­с ько­м у­ СИ­М Е­О ­Н О­В І ОЛЕК­С АН­Д РО­В И­Ч У ОЛЕЛЬ­К О­В И­Ч Е­В І,­ ді­д ич­н о­м у па­н у зем­л і Ки­ї в­с ької, кня­з ю слуць­к о­м у,­ рес­т ав­р а­т о­р о­в і цер­к ви Пе­ч ер­с ької, ­ кот­р у об­н о­в ив при ко­р о­л і Ка­з и­м и­р у­ і при ве­л еб­н о­м у от­ц ю ар­х і­м ан­д ри­т і Іва­н у­ ро­к у 6978 (1470), груд­н я 3 а.

Пог­лянь, яка пос­та­ла ма­хи­на об’єм­на,

Як ог­ля­да­єш, гос­тю ці­ка­вий, — май­стер­на. В ру­їн­ і двіс­ті трид­цять і три літ сто­я­ла

Та цер­ква від Ба­тия, як сліз­но ри­да­ла. Се­ме­на­кня­зя кош­том во­на від­но­ви­лась,

Для чес­ті Бо­га й Ді­ви від­так вста­но­ви­лась Для збав­лен­ня тих, кот­рі жит­тя мо­ря жас­ні

Про­хо­дять, щоб прип’яс­ти чов­на зо­рі щас­ній. Усім є все та цер­ква. А що­­бо Се­ме­ну?

Онов­лю­ва­чу бу­де коп­цем дос­те­мен­ноб.

IV Свя­т об­л и­в о вмер­л о­м у­ ВАСИЛЮ СЕМЕНОВИЧУ­ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ­ ОЛЕЛЬКОВИЧЕВІ,­ кот­р ий пе­р ей­ш ов із цьо­г о сві­т а ро­к у 7003 (1495),­ ін­д ик­т а 13, чер­в ня, дня 4.­ кня­з ю кня­з ьо­в е, ­ крев­н і по­м ер­л о­м у крев­н о­м у­ пос­т а­в и­л и тем­н о­в е­л и­к ий цей сар­к о­ф аг,­ на­п и­с ав­ш и:

«Тут Ва­силь Се­ме­но­вич Олек­сан­дро­вич Олель­ко­вич, ді­дич­ний пан зем­лі Ки­їв­ської, князь слуць­кий, від­по­чи­ва, доб­рий крев­ний, по смер­ті по­жи­точ­ний.

а При­міт­ка на по­лі:

«Звід­кі­ля кня­зі Слуць­кі Олель­ко­ви­ча­ми пи­шуть­ся ди­вись у Стрий­ков­сько­го, у кни­зі 19, роз­діл 3 і в кни­зі 12, в роз­ді­лі 13».

б При­міт­ка на по­лі:

«Ба­тий, цар та­тар­ський, ма­ю­чи вій­ська міль­йон, Ки­їв з ве­ли­ки­ми ін­ши­ми дер­жа­ва­ми ро­зо­рив ро­ку 6745 (1237). Ко­пець — на­си­па­ний горб.

161

V ГЕ­О Р­Г ІЙ ЮРО­В ИЧ­ ОЛЕЛЬ­К О­В ИЧ,­ князь слуць­к ий,,­ ді­д ич­н ий пан зем­л і Ки­ї в­с ької,,­ по­м ер ро­к у 1579, квіт­н я 12, і тут є пок­л а­д е­н ий.

Бо­гу Віт­чиз­ні, ко­ро­ле­ві, со­бі Цно­та­ми, муж­ніс­тю, ві­рою, жит­тям. По­бож­ний, від­важ­ний, слав­ний, діль­ний, Вис­та­чив­ши, ви­го­див­ши, ус­лу­жив­ши, пос­при­яв­ши, Кня­же Юрій Юро­вич Олель­ко­вич Слуць­кий, доб­ре, ста­теч­но, ми­ло, Тут свої кос­ті Пок­лав, по­хо­вав, зас­кле­пив, схо­вав. а Епі­та­фії VI і VII

про­пус­ка­єм ­ о, бо во­ни до ки­їв­ських не на­ле­жать, що по­яс­нює ав­тор у при­міт­ці на по­лі: «При епіг­ра­фі­ях кня­зів Олель­ко­ви­чів Слуць­ких і ці дві для віч­ної пам’яті зій­шли до До­му то­го, ско­ро ме­ні їх від ве­леб­но­го в Бо­зі, йо­го ми­лос­ті от­ця Са­мій­ла За­лесь­ко­го Ши­ци­ка, ар­хі­є­пис­ко­па слуць­ко­го з мо­нас­ти­ря свя­то­го Ду­ха Ві­лен­сько­го че­рез ми­лос­ти­во­го от­ця Пет­ра Мо­ги­лу, мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го, га­лиць­ко­го, то­що пра­вос­лав­но­го і Ве­ли­ко­го кня­зівс­ тва Ли­тов­сько­го ду­хов­но­гона­міс­ни­ка від­да­но, їх тут я пок­лав».

б Заз­дрос­ні сес­три — пар­ки, бо­ги­ні до­лі Кло­то, Ля­хе­сис та Ат­ро­пос.

VI­I ­I а До віч­н ої Віт­ч из­н и ві­д ій­ш ов зі сві­т у,­ ГАВ­Р И­Л О МЕ­Н О­В ИЧ ­ БОГ­Д АН ГОЗЬ­К ИЙ,­ ро­к у 7035 (1527), бе­р ез­н я 20.

Бу­ло б най­ліп­ше по­жить по кло­по­тах, Спо­чи­ти по да­них Віт­чиз­ні ро­бо­тах, Та час прий­шов цей: кру­го­біг згор­ну­ли Заз­дрос­ні сес­триб і нит­ку ут­ну­ли, Від­важ­ний Гозь­кий, жит­тя тру­до­во­го — До ко­лі­зею вве­ли піс­ля то­го. Та­ка від­мі­на нав­ряд чи заш­ко­дить, Як віч­ність в те­бе із ра­діс­тю хо­дить. Шля­хет­на ду­ше! Най­ви­щу взяв до­лю!.. Од­на­че сер­це ще­мить ме­ні з бо­лю.

IX ВА­С ИЛЬ АНД­Р І­Й О­В ИЧ ­ ПО­Л У­Б ЕН­С ЬКИЙ,­ по­х рис­т и­я н­с ько­м у вмер­л ий і тут пок­л а­д е­н ий,,­ ста­р ос­т а мстис­л ав­с ький, гро­д ен­с ький мар­ш а­л ок.

162

Ва­силь Анд­рі­йо­вич По­лу­бен­ський, вмер­ши, в цер­кві най­свя­ті­шої Ді­ви Пе­чер­ської пог­реб об­рав со­бі, то­му, йшов­ши ми­мо, доб­ре

ска­жи сло­во, чи­таль­ни­ку, до ду­ші ми­лос­ти­во­го, спра­вед­ли­во­го слу­ги сво­го Ва­си­ля По­лу­бен­сько­го: «Бо­же, будь ми­лос­ти­вий!».

X КНЯЗЬ ­ ЛЕВ ВА­С И­Л ЬО­В ИЧ ПО­Л У­Б ЕН­С ЬКИЙ,­ від­д ав­ш и борг сві­т у,­ в цій цер­к ві най­с вя­т і­ш ої Ді­в и Пе­ч ер­с ької,­ бі­л я сво­ї х пок­л а­д е­н ий.

Лев По­лу­бен­ський ле­жить при сво­їх тут, Хто повз цю ур­ну за­хо­че про­біг­ти, Змовч, не збу­ди­­бо. Як лев шлях зас­ту­пить, То не ус­ту­пить.

XI ОЛЕК­С АНДР ВО­Л О­Д И­М И­Р О­В ИЧ, ­ КНЯЗЬ,­ і ді­д ич­н ий пан зем­л і Ки­ї в­с ької, ­ став­ш и пе­р ед смер­т ю за­к он­н и­к ом,­ тут по­х о­в а­н ий ро­к у 6992 (1484).

Гос­тю, бо­го­бій­ний князь Олек­сандр Во­ло­ди­ми­ро­вич, пан мо­нарх, ді­дич зем­лі Ки­їв­ської, з ви­со­кої ве­жі див­ля­чись на множс­тво лю­ду, як на­род з на­ро­дом, ко­ро­лівс­тво б’єть­ся з ко­ро­лівс­твом, від­хо­дять це­за­рі, ти­ра­ни упа­да­ють, по­ки­нув кня­зівс­тво, по­гор­див панс­твом, від­пус­тив слуг, бо­сим се­бе сам слу­гою у ку­ко­ліа учи­нив і, доб­ре то­му пос­лу­жив­ши в свя­тім мо­нас­ти­рі Пе­чер­ськім, не­без­печ­ний жит­тя оке­ан пе­рет­нув­ши, ста­ло при­був до віч­но­го пор­ту.

а Ку­кіль — чер­не­ча шап­ка.

163

XІI

а При­міт­ка на по­лі:

«Чи­тай у Стрий­ков­сько­го, кни­га 24, як по­дає ді­яль-­ ність то­го кня­зя».

КОС­Т ЯН­Т ИН ІВА­Н О­В ИЧ КНЯЗЬ ОСТ­Р ОЗЬ­К ИЙ,­ во­є ­в о­д а троць­к ий, геть­м ан Ве­л и­к о­г о кня­з івс­т ва Ли­т ов­с ько­г о,,­ піс­л я ба­г а­т ьох зви­т яжств від смер­т і по­л іг­ш и,,­ тут по­х о­в а­н ий ро­к у Бо­ж о­г о 1533,,­ ма­ю ­ч и літ 70, ­ от­р и­м ав пе­р е­м ог 63 а.

Мо скву із та­та­ра­ми пок­лав­ши, ви­пи­сав­ши шіс­тде­сят троє над ни­ми пе­ре­мог, бу­ла­ві фар­бо­ва­ній Рось, Ніпр, Оль­шан­ку при­дав­ши, при­то­чив зам­ків ба­га­то, мо­нас­ти рів ба­га­то, цер­ков свя­тих ба­га­то, кот­рі в кня­зівс­тві Ост­розь­кім і в сто­лич­но­му міс­ті Ве­ли­ко­го кня­зівс­тва Ли тов­сько­го Віль­ні, зму­ру­вав Дру гою Гет­си­ман­ню Дім пре­чис­тій Ді­ві Пе­чер­ський , все гой­но учи­нив у нім і, по­мер­ши, пок­лав­ся тут. Для улом­них шпи­та­лі, для ді­тей шко­ли, для лю­дей ри­цар­ських Ака­де­мії Мар­со­вої з па­ла­ша­ми за­ли­шив ко­піє і ми­ло­го на­пи­са: СЦИ­ПІ­О­НО­ВІ РУСЬ­КО­МУ КОС­ТЯН­ТИ­НУ ІВА­НО­ВИ­ЧУ ОСТ­РОЗЬ­КО­МУ, геть­ма­ну Ве­ли­ко го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го, той весь над­гро­бок.

XI­I I

б При­міт­ка на по­лі:

«Тем­ної ма­те­рі доч­ки є бо­ги­ні смер­ті Кло­то, Ла­хе­сис, Ат­ро­пос, від тієї ма­те­рі на­род­же­ні».

164

ТЕ­Т Я­Н А, КНЯЖ­Н А ОСТ­Р ОЗЬ­К А,­ во­є в ­ о­д и­н а троць­к а, геть­м а­н о­в а Ве­л и­к о­г о кня­з івс­т ва­ Ли­т ов­с ько­г о, ста­р ос­т и­н а брас­л ав­с ька та він­н иць­к а,­ ро­к у Бо­ж о­г о 1531, ін­д ик­т у 11, лип­н я 12,­ ду­ш у свою Твор­ц ю сво­є ­м у від­д ав­ш и, за сво­є ю­ во­л ею ті­л о тут пок­л а­л а.

З’єд­нав Бог — не роз­лу­чить Цо­раб тем­на ма­ти, Не мо­же то­го й во­рог лю­тий до­ко­на­ти. Як ска­за­но: за му­жем йде дру­жи­на слі­дом,

То­ва­ри­ша ні­ко­ли не по­ки­не бі­дам. Кня­ги­ня тож Те­тя­на хо­дить за геть­ма­ном, І вмер­ши, йо­го має лю­бим сво­їм па­ном. У тем­нім, тяж­кім гро­бі ві­ру, шлюб три­має, Ляг­ла по­бі­ля те­бе, вож­де, спо­чи­ває. Ти міг у цьо­му сві­ті ба­га­тьох во­ди­ти, То по­ве­деш Те­тя­ну не­бо віч­не зрі­ти.

XIV ІВАН ГИ­Р ИН­С ЬКИЙ МИ­Н О­В ИЧ ЛЬВО­В ИЧ­ ТИШ­К Е­В ИЧ­ мар­ш а­л ок гос­п о­д а­р я йо­г о ко­р о­л ів­с ької ми­л ос­т і,­ дер­ж а­в ець чор­н о­б иль­с ький, 7071 (1563), жов­т ня 10,­ тут пок­л ав за сво­є ю во­л ею ті­л о, до віч­н ої ві­д ій­ш ов­ ра­д ос­т і.

Русь­кий Пар­бу­се, сар­маць­кий Гек­тóре, Дру­гий жов­ні­ре, що міць йо­го в змо­рі, Чес­ний Тиш­ке­вич, те­бе Русь ви­но­сить, Як твої спра­ви у сві­ті го­ло­сить. Тут і Бел­ло­на свої дар­диа зво­дить, Нас по­ло­нив­ши, у двір свій за­го­нить, Ре­чі Бо­ги­ні ніх­то не пог­ро­мить, Бо­жих са­дів і у дум­ці не зло­мить. Сльо­зи вти­рає, так менш пе­чуть бо­лі, Як суп­ро­тив­не по­ба­чить там, до­лі, Де чор­ний Ха­ронб ве­зе лю­дей ду­ші, — Що там не бу­деш, се­бе ті­шить му­сиш. Вже Ра­да­ман­тусв не бу­де са­ди­ти, Ані Еа­кус на згу­бу су­ди­ти, Ти Про­зер­пі­ниг флад­ро­ва­ніґ дво­ри І Цим­ме­рій­ськід ми­на­єш ко­мо­ри. З Мар­сом, Бо­ги­не, ко­ли за­пи­са­ли У свої кни­ги, то му­жем наз­ва­ли, Тож не бійсь звід­дя — за­ли­шать­ся цно­ти, Сла­ву оно­вить твою тру­бач зло­тий.

а Дар­ди — спи­си.

б При­міт­ка на по­лі: «Ха­ рон — пе­ре­віз­ник люд­ ських душ».

в При­міт­ка на по­лі:

«Ра­да­ман­тус та Еа­кус — під­зем­ні суд­ді».

г При­міт­ка на по­лі: «Про­ зер­пі­на — пе­кель­на ца­ри­ця».

ґФлад­ро­ва­ні — ото­че­ні пра­пор­ця­ми. д При­міт­ка на по­лі:

«Цім­ме­рій­ські — ро­зу­мій тем­ні, тем­ря­ві».

165

XV СВЯ­Т ІЙ ЮЛІ­Я ­Н І ЮРІВ­Н І ДОМ­Б РОВ­С ЬКІЙ, княж­н і Оль­ш ан­с ькій, свя­т им її ре­л ік­в і­я м, яка не­в и­м ов­н о че­к ає у цер­к ві най­с вя­т і­ш ої Ді­в и Пе­ч ер­с ької су­в о­р о­г о спра­в ед­л и­в о­г о дек­р е­т у; ав­т ор же та­к ий ол­т ар вис­т ав­л яє.

а При­міт­ка на по­лі:

«Фі­лок­те­тес — як на гріб Тро´­ї­лу­са, Ах­хі­ле­сом за­би­то­го, ди­вив­ся, уку­ше­ний був від га­да зпід ол­та­ря».

б При­міт­ка на по­лі: «Діп­сас — га­ди­на з ро­ду ву­жів».

в При­міт­ка на по­лі:

«Ем­пу­за — ро­зу­мі­єть­ся Ге­ку­ба, жін­ка ца­ря Прі­я­ма, яка піс­ля взят­тя Трої у пса пе­рет­во­ри­ла­ся. Син, Тро­ї­лус — ро­зу­мі­єть­ся тро­ян­ський ца­ре­вич».

Під ол­та­рем, Фі­лок­те­теа Жод­на Діп­сасб не ут­не тя. Бо в ту Ем­пу­зи синв не ук­лав­ся зем­лю, Що­би чо­ти­рит­рут­не мно­жить гад­дя плем’я. Пе­ред ол­тар ста­вай тож, по­мо­ли­ся смі­ло, Від­пу­щен­ня діс­та­неш за грі­хи все­ці­ло. До Твор­ця не­бес і сві­та Че­рез віч­ні дій­деш лі­та, Юлі­я­на­­по­міч­ни­ця, Важ­на в не­бі зас­туп­нúця, Ол­тар кот­рій пос­вя­тив­ся, У по­бож­ність взо­ло­тив­ся. Тут ці­лю­щі хо­ва кос­ті, На хво­роб­ні бур­ли­вос­ті. Про­ти смер­ті та хво­ро­би Ре­цепт є в тру­ні, у тó­бі. Зав­жди вес­на як зе­ле­но­ко­са квіт­не, Ці­лю­щим зіл­лям вдя­га­єть­ся світ­но. По­дяч­не міс­це в по­дяч­нім зав­ше ча­сі, Раз­ки­­бо слав­ні во­на но­сить ок­ра­си, І не див­но, бо ти, Юлі­я­но, в цім сві­ті Ляг­ла: квіт хо­че здо­бить ін­ші кві­ти.

XVI ГАН­Н А ШИМ­К ІВ­Н А АНД­Р І­Й О­В А КА­П УС­Т И­Н А, каш­т е­л ян­к а ярос­л ав­с ька, ста­р ос­т и­н а ов­р уць­к а,­ тут пок­л ав­ш ись ро­к у Бо­ж о­г о 1577, лип­н я 19, від­п о­ч и­в ає,­ жи­л а літ 54, чо­т и­р и мі­с я­ц і, 19 днів.

г При­міт­ка на по­лі:

«Ар­хі­лох — ла­ко­дем­ський по­ет, той вір­ша­ми сво­ї­ми те спра­вив, що Лі­кам­бе­на по во­рож­бі зму­ше­на за­кін­чи­ти жит­тя».

ґ При­міт­ка на по­лі:

«Гі­по­накс — та­кож скла­дач вір­шів».

166

Вже з Ар­хі­ло­хо­мг не хо­чу за­ба­ви, Ні з Гіп­по­нак­сомґ яко­їсь роз­пра­ви, Сі­чуть во­ни жа­лом ра­ди, Хоч їм ніх­то не за­ва­див. Гро­би ме­ні чес­них дав­но об­мі­ря­лись, І си­лу для Ган­ни в епіг­раф пок­ла­ли: Ка­пус­ти­ній, каш­те­лян­ці, Пре­ці гроб­ні сип­лять шан­ці, З яких ан­гé­ли її із­до­бу­дуть, Заг­ра­ють тру­би, світ бу­ди­ти бу­дуть.

З цер­кви Бо­гу так із’яв­лять, Пе­ред су­дом її вслав­лять.

XVII МИ­Х АЙ­Л О КО­Р И­Б У­Т О­В ИЧ, КНЯЗЬ ВИШ­Н Е­В ЕЦЬ­К ИЙ, смер­т не по­к и­н ув­ш и ті­л о ро­к у Бо­ж о­г о 1584, 16 жов­т ня о дру­г ій го­д и­н і но­ч і з по­н е­д іл­к а на вів­т о­р ок ві­д ій­ш ов до не­б ес­н ої ста­л ос­т і.

Зга­дав­ши вес­ну, ав­тор, а та що­ро­ку упа­ле вос­кре­шає зіл­ля своє, по­ди­вив­шись на лю­ди­ну, а во­на, раз прий­шов­ши до пе­рі­о­ду жит­тя сво­го, му­сить ба­га­то літ че­ка­тиа щас­ли­вої від­но­ви, пла­кав на люд­ський стан, і став­ши над тим гро­бом жа­ліс­ли­во на­пи­сав: «У тім мар­му­рі че­кає вос­кре­сін­ня кня­зів Ге­ди­мі­на, Оль­гер­да, Дмит­ра Ко­ри­бу­та на­ща­докб, поль­сько­го ко­ро­ля Ягел­ла, Скир­гай­ла і Свид­ри­гай­ла від Ма­рії, княж­ни твер­ської, на­род­же­ний, муж від­важ­ний, на­бож­ний, який лю­бив спра­вед­ли­вість, бать­ко убо­гим си­ро­там Ми­хай­ло Ко­ри­бу­то­вич, князь Виш­не­вець­кий, каш­те­лян ки­їв­ський, ка­нів­ський, чер­кась­кий, лю­бець­кий, то­що, ста­рос­та». Ска­жи той, що ми­на­єш: «Ду­шу кня­зя, Бо­же, ко­ли прий­деш су­ди­ти, в той час не по­ба­жай по­то­пи­ти».

а При­міт­ка на по­лі:

«Мос­хі Си­ра­кузь­кий, Еidyl (роз­діл) 3.

б При­міт­ка на по­лі:

«Стрий­ков­ський, кни­га 12, роз­діл 13».

XVI­I I

Князь Те­о­дор Іва­но­вич Ярос­ла­вич піс­ля кло­по­тів світ­ських тут від­по­чи­ває. Ши­ро­кі панс­тва Те­о­дор Ярос­ла­вич Іва­но­вич оді­ди­чив­ши, ба­га­тьох ми­лу­вав урод­жен­ням, мож­ніс­тю, гід­ніс­тю.

167

Ко­ли з те­ре­ну жит­тя взя­то цьо­го, з Ду­лі­хись­ким і тим зу­бо­жі­лим по­рів­няв я Ісу­сом, а за панс­тво сім стіп одер­жав зем­лі. Тій од­мі­ні, чи­таль­ни­ку, не ди­вуй­ся, це і то­бі діс­та­неть­ся, Пе­ре­ко­на­єш­ся й сам, що не­рів­ні на­род­жу­єм­ о­ся, а рів­ні вми­ра­єм­ о.

XIX ОЛЕК­С АНДР ОЛЕК­С АН­Д РО­В ИЧ КО­Р И­Б У­Т О­В ИЧ КНЯЗЬ ВИШ­Н Е­В ЕЦЬ­К ИЙ піс­л я праць сві­т у цьо­г о тут об­р ав со­б і від­п о­ч и­н ок ро­к у Бо­ж о­г о 1577, квіт­н я 3, го­д и­н и в ніч шос­т ої з вів­т ор­к а на се­р е­д у, жив літ 33 і 4 мі­с я­ц і.

а Тут з’єд­на­но в од­но­му

вір­ші два, ви­ді­ле­ні за­го­лов­ни­ми лі­те­ра­ми сло­ва чи­та­ють­ся як кін­це­ві пер­шо­го вір­ша і по­чат­ко­ві дру­го­го.

Кня­зівс­тво будь­хто в цей ВІ­Кa Моє ді­диц­тво ЯК

опа­нує ТУТ Річ­не Ду­ші МО­ЇЙ Не­хай пос­тій НО

спра­ву Є Я на Виш­невц І

князь О

лек­сандр ТО­ГО Пот­ре бую ЯК Бор­гу від нас­туп­ни­кі В сво­їх ЗАВ­ЖДИ

мій при­га­да­ти ви­ко­ну­єть­ся той ду­ші пе­ред Бо­гом вий ви­рок один за злі чу­дов­но зап­ро­вад­же­ний біль­ше до­сяг­не­те пе­рес­туп­ця ка­ра­ти­ме на­мі­рах зло­го сум­лін­ня

XX Ро­к у Бо­ж о­г о 1576, сер­п ня 19­ ЄВ­Т И­М ІЙ БО­Г ИЧ ТЕ­О ­Д О­Р О­В ИЧ,­ КНЯЗЬ КО­Р ЕЦЬ­К ИЙ,­ во­є в ­ о­д а во­л ин­с ький, ста­р ос­т а луць­к ий, ­ брас­л ав­с ький,­ вин­н иць­к ий і зви­н о­г о­р од­с ький, ­ з ре­є с­т ру жи­в их вик­р ес­л е­н ий, ­ кос­т і свої тут по­х о­в а­т и на­к а­з ав.

168

За жит­тя бо­я­ти­ся справ­жня мар­нóта, Ко­ли ближ­че що­ра­зу зя­ють вий­стя во­ро­та? Вже­­бо Ев­фи­мій без­печ­ний від стра­ху, Йо­го взя­ли до не­бес­но­го да­ху. Із во­є­водств і ста­роств, де він мав го­нó­ри, Віч­нос­ті дос­ту­пив­ся, з Ем­пі­ру ко­ро­ни.

В тій кап­ли­ці із крев­ни­ми сво­ї­ми Ліг він ті­лом, а з Бо­гом ду­ша, з ти­ми Прис­лу­гує, де цно­ти за­нес­ли до ньо­го І тя­гар з яр­мом дви­га Па­на він сво­йо­го. Ото Єв­фи­мій те щас­тя до­сяг­не, Со­бі вже має, а ми йо­го праг­нем.

XXI На смертельний покликана Трибунал­ ЄВП­Р АК­С ІЯ, ­ за­к он­н и­ц я, Все­в о­л о­д а­к ня­з я­ доч­к а а, де ду­ш у прос­л а­в ив­ш и­ ро­к у 6617 (1109), лип­н я 9 дня, тут ті­л о пок­л а­л а.

Ча­су рос­туть, ги­нуть ча­су сво­го б, Що но­га­ми на­ши­ми по­топ­та­но, Чим нас одяг­не­но, од­мі­ня­єть­ся. По­ди­ви­ся, мій гос­тю, на цей гріб, на яко­му по­бож­на за­кон­ни­ця Євп­рак­сія, Все­во­ло­да, кня­зя ки­їв­сько­го доч­ка, вмер­ши, є пок­ла­де­на, і по­ба­чиш, що до од­но­го нас від­мі­ною не­рів­но­го спус­тять міс­ця, бо не­ма ні­чо­го під сон­цем, а та­кож і в ньо­му са­мо­му пос­тій­но­го, все у те, з чо­го по­ча­ло­ся, пе­рей­де в.

XXII ІЗИ­Д ОР КО­П ЕЦЬ, мар­ш а­л ок і пи­с ар ко­р о­л я йо­г о ми­л ос­т і, по­м ер­ш и, в цер­к ві най­с вя­т і­ш ої Ді­в и Пе­ч ер­с ької пог­р еб об­р ав со­б і.

Чом чор­ний в цю по­ру Ме­те по­діл по­рох? Як доб­рий, сядь­­но на ти­хій мо­ги­лі, Спо­чи­ти дав­ши но­гам у цій хви­лі. А знай, ти не ста­неш Сі­дать, хоч прис­та­неш.

а При­міт­ка на по­лі: «Нес­тор, то­го ж ро­ку 6617».

б При­міт­ка на по­лі:

«Се­не­ка, епіс­то­лія 71».

в При­міт­ки на по­лі:

«Мат­вій, XXIV, в. 29: „І за­раз по скор­бо­ті тих днів сон­це зать­мить­ся і мі­сяць не дасть сво­го світ­ла і зо­рі по­па­да­ють з не­ба і си­ли не­бес­ні по­рушать­ся”»; Мар­ко, XI­II, в.24 — те са­ме, що і в Мат­вія; Лу­ка, XXI, в. 25–26: „І бу­дуть оз­на­ки на сон­ці, і мі­ся­ці, і зо­рях, три­во­га лю­дей на зем-­ лі і збен­те­жен­ня від шу­му мо­ря та хвиль, ко­ли лю­ди бу­дуть мер­тві­ти від стра­ху і че­кан­ня то­го, що йде на весь світ, бо си­ли не­бес­ні по­ру­шать­ся”; Езе­ки­їл, XXXII, в. 7: „А ко­ли я те­бе по­га­шу, то не­бо зак­рию, а зо­рі йо­го по­за­тем­нюю, сон­це —хма­рою вкрию йо­го, а мі­сяць не бу­де сві­ти­ти сво­го світ­ла”; Йо­іл, II, в. 31 ( Тре­ба 10): „Сон­це і мі­сяць тем­ні­ють, а зо­рі за­губ­лю­ють сяй­во”».

169

а Бер­ло — ски­петр.

Цей мар­мур жиль­ний не тре­ба не­ва­жить, Над доб­рим му­жем смер­тель­но він ва­жить. Ти злос­ті від­ки­дуй, Зав­зят­тям не слі­дуй! Не ду­май, то­го бер­лаа вже не­має, Жезл Ізи­дор і в гро­бі три­має.

XXI­I I Ви­р о­к ом смер­т ель­н их во­р о­г ів вий­ш ов із сві­т у ІВАН ЄЛЕЦЬ, ро­к у Бо­ж о­г о 1603, лис­т о­п а­д а 11, о го­д и­н і 13, жив літ 24.

б При­міт­ка на по­лі:

«Кло­то — од­на із трьох сес­тер, бо­гинь смер­ті».

Так це бу­ває: доб­рий вми­рає, не дов­го жив­ши; Злий же не­ма­ло жив був, три­ва­ло, зла не збри­див­ши. Юних зла до­ля з яс­но­го по­ля, з рук ви­ри­ває, Ді­ток по­бож­них, цно­тою мож­них, у мам за­би­рає. Що ж, Йва­не Єль­цю, так во­но йдеть­ся: смерть щоб наш­ко­дить, З лу­ка б’є сво­гоб, вці­ли­ла ко­го — ра­но від­хо­дить, Їй уго­див­ши, тру­ти іс­пив­ши, — тут і пок­ла­ли, З ним ра­зом цно­ти, цін­ні клей­но­ти в гріб за­хо­ва­ли. Тре­ба ска­за­ти, вам на­га­да­ти, хтось був по­ві­дав: Зло, що три­ває, смерть не вби­ває, доб­ре я зві­дав.

XXIV 1621 ро­к у­ СЕ­М ЕН ЛИ­К О­ муж у ві­р і ста­л ий, у муж­н ос­т і доб­р е зна­н ий­ піс­л я ба­г а­т ьох справ, гід­н их ри­ц ар­с ької лю­д и­н и,­ зас­н ув у Бо­з і й тут від­п о­ч и­в ає.

в Тер­мо­до­нець —

при­кор­дон­ний до­нець.

170

Та ж ме­не мос­каль пів­ніч­ний, Тер­мо­до­не­цьв той не­міц­ний: «Бо­га­тир це!» — на­зи­ва­ють; Як Тро­фе­са вис­лав­ля­ють Рок­со­лан­ська й Поль­ська зем­лі, Тут ро­дивсь у муж­нім плем’ї. Роз­смі­я­лась су­ха па­ні, кот­ра гор­ді ду­ми га­нить, Бо поп­ру­ги враз прип­ну­ла, Жит­тя лі­та враз хап­ну­ла, В яму вже те­бе вміс­ти­ла, В зем­ний по­піл учи­ни­ла.

Із брид­ко­го пра­ху, з брем’я, Ти ж бо зно­ву, слав­не плем’я, Ли­ко Си­ме­о­не, вста­неш, Зас­то­ро­гу ка­зать ста­неш: «Хоч би не­бо об­ва­ли­лось, Хоч би що не учи­ни­лось, Не за­ду­шить, як ста­теч­ний — Хва­літь Бо­га без­ко­неч­но».

XXV До віч­н о­г о у щас­т і жит­т я пок­л и­к а­н ий ЗА­Х А­Р ІЯ КО­П ИС­Т ЕН­С ЬКИЙ, ар­х і­м ан­д рит пе­ч ер­с ький, ро­к у Бо­ж о­г о 1626, Ве­л и­к о­г о тиж­н я у Ве­л и­к у се­р е­д у, у тій кня­з ів Ко­р ець­к их кап­л и­ц і спо­ч и­в ає.

Бра­те ми­лий, ко­ли ми­на­єш у Бо­зі зій­шло­го, ар­хі­ман­дри­та тво­го й мо­го, За­ха­рія з Ко­пис­на Ко­пис­тен­сько­го, по­бож­но­го, чу­ло­го, ре­тель­но­го прес­ви­те­ря, пас­ти­ря, бо­го­моль­ця сар­ко­фаг, нав­чай­ся із жит­тя йо­го всьо­го не жи­ти, але вми­ра­ти. За­будь про втра­ту ча­су. Ні­ко­ли ні­чо­го отець той бла­го­чес­ти­вий не знай­шов та­ко­го гід­но­го, щоб на за­мі­ну ча­су піш­ло, швид­ко той від­хо­дить, швид­ко йо­му про­тив­лять­ся. Слу­хай на­га­ду­ван­ня: «Си­ну, зат­ри­май час, а бе­ре­жи­ся злос­тіа». Ут­ри­май і та­ке: «Так як свя­тоб­ли­вий цей ар­хі­ман­дрит, в ока миг пе­ре­хо­дить цей вік у віч­ний спо­мин».

а При­міт­ка на по­лі:

«Ек­ле­зі­яст, 14 (оче­вид­но, тре­ба: VII, в. 14 „За доб­ро­го дня ко­рис­тай із доб­ра, за зло­го ж — роз­ва­жуй”)!».

171

XXVI Свя­т ої ду­ш і свя­т об­л и­в о­г о стар­ц я ЄЛИ­С ЕЯ ПЛЕ­Т Е­Н ЕЦЬ­К О­Г О, ар­х і­м ан­д ри­т а пе­ч ер­с ько­г о пам’ять.

Він від­по­чи­ває, по­мер­ши, в се­ре­ди­ні цер­кви в тій ка­пе­лії, в якій, ще жи­ву­чи, тру­ну со­бі зму­ру­вав, Ро­ку Бо­жо­го 1624, жов­тня, 29 дня, го­ди­ни 19. Тут пок­ла­де­ний не ве­ли­кий Пом­пе­ус, бо не сі­гей­ські тут бе­ре­ги. Ве­ли­кий тут пок­ла­де­ний Єли­сей Пле­те­нець­кий, ар­хі­ман­дрит пе­чер­ський, кот­рий цер­кву то­го мо­нас­ти­ря від ру­їн важ­ких ви­лі­ку­вав і в ма­єт­нос­тях дав­ніх від­но­вив; де не бу­ло, но­ві пос­та­вив, апа­ра­та­ми прис­той­ни­ми на­ді­лив, прес­ви­те­рів оса­див, нас­туп­ни­ка по со­бі за­ли­шив отець за­кон­ни­кам, ми­лий пан і пас­тир доб­рий слу­гам та під­да­ним. Із ми­ром з до­час­но­го у віч­не пе­рей­шов меш­кан­ня.

XXVII У цер­к ві свя­т о­г о ар­х ан­г е­л а Ми­х а­ї ­л а Зо­л о­т о­в ер­х о­г о, яку рес­т ав­р у­в ав, рок­с о­л а­н и мит­р о­п о­л и­т а сво­г о, от­ц я си­н о­в е, бра­т ія ігу­м е­н а, сту­д ен­т и ме­ц е­н а­т а, убо­г і ми­л ос­т и­н о­д ав­ц я, вод­н о всі з пла­ч ем вза­є м­н им по­х о­в а­л и, пок­л а­л и й на­п и­с а­л и:

а Пре­бен­ди — ду­хов­ний при­бу­ток.

172

«Ро­ку Бо­жо­го 1631, мі­ся­ця бе­рез­ня, 2 дня, в се­ре­ду дру­го­го тиж­ня пос­ту, о 16 го­ди­ні від­дав ду­шу свою Па­ну Бо­гу Ко­ро­ле­ві по­ту­гою, бо­га­тир скар­ба­ми, рад­ник по­ра­дою ЙОВ БО­РЕЦЬ­КИЙ, МИТ­РО­ПО­ЛИТ, по­бож­ніс­тю ба­га­тив дос­тат­ка­ми, па­нів се­ла­ми, пре­ла­тів пре­бен­да­миa. ЙОВ БО­РЕЦЬ­КИЙ, МИТ­РО­ПО­ЛИТ,

ми­ліс­тю Бо­жою, муж­ніс­тю ри­ца­рів, куп­ля­ми куп­ців, ужит­ка­ми се­лян ЙОВ БО­РЕЦЬ­КИЙ, МИТ­РО­ПО­ЛИТ, доб­ро­віль­ним убожс­твом, те­о­ло­гів пись­мом, на­ту­рою фі­ло­со­фів, ма­те­ма­ти­ків не­бом ЙОВ БО­РЕЦЬ­КИЙ, МИТ­РО­ПО­ЛИ­Та ми­лос­ти­нею за­хи­щав, і був усім ша­фа­ремб щед­рим, гой­но роз­ді­ля­ю­чи те все у Бо­зі: не­бо, на­ту­ру пись­мо, ужит­ки, куп­лі, мож­ність, пре­бен­ди, се­ла, дос­тат­ки, ра­ди, скар­би, по­ту­гу, щас­ли­во щас­ли­вість ста­рець оді­ди­чив».

а При­міт­ка на по­лі:

«Мав той муж ба­га­то пе­рес­лі­ду­вань на се­бе від чу­жих та й сво­їх час­то, але йо­го Бог, на яко­го спо­ді­вав­ся, від то­го звіль­нив».

б Ша­фар — уп­ра­ви­тель.

XXVI­I I Ко­р ек­т ор кни­ж ок і дру­к ар­н і роз­п о­р яд­н ик, каз­н о­д і­я в пе­ч ер­с ький ТА­Р АС ЗЕМ­К А, лю­д и­н а вче­н а у грець­к ій, слов’янсь­к ій та русь­к ій мо­в ах, по­м ер­ш и, тут пок­л а­д е­н ий ро­к у Бо­ж о­г о 1632, ве­р ес­н я 13.

в Каз­но­дія — про­по­від­ник.

В кни­ги сла­ви, дру­ка­рі, на­ві­ки дру­куй­те, Епіг­ра­фію смут­ну Та­ра­со­ві куй­те. Ним при ньо­му ви жи­ли, так са­мо він — ва­ми, А по­мер, то він жи­ве сво­їм­ и ді­ла­ми. Про­ти смер­ті він ду­ші книж­ки доб­рі зла­див, Їх пи­сав і оз­доб­ляв і як жи­ти ра­див. Хай Та­ра­со­ві книж­ки в по­жи­ток вам бу­дуть, Од грі­ха ос­те­ре­жуть, доб­ра вам на­бу­дуть. Мов­те: слав­ле­на оця хай бу­де мо­ги­ла, Що чу­до­ву у со­бі лю­ди­ну сок­ри­ла.

173

XXIX

а Про­то­син­гел —

уп­ра­ви­тель до­му пат­рі­яр­ха, чин, що йо­го да­ва­ли пат­рі­яр­хи ду­хов­ни­кам.

ПАМ­В О БЕ­Р ИН­Д А ко­р ек­т ор книг і дру­к ар­н і Пе­ч ер­с ької ди­р ек­т ор, про­т о­с ин­г ел а от­ц я пат­р і­я р­х а єру­с а­л им­с ько­г о, лю­д и­н а вче­н а, за­л и­ш ив «Лек­с и­к он сло­в е­н о­р ось­к ий», піс­л я тру­д ів чер­н е­ч их, спо­в ід­н иць­к их та дру­к ар­с ьких тут від­п о­ч ив ро­к у Бо­ж о­г о 1632, лип­н я, дня 13.

Пам­вá Бе­рин­ду тут смерть по­ко­си­ла, Над­гроб­ком важ­ко цей гріб при­да­ви­ла. Так лег­ко це за­бу­ти, Об­лич­чя від­вер­ну­ти. Та зла це ра­да! Як хтось і про­хо­дить Повз цей над­гро­бок, то над­пис зна­хо­дить: «Чер­нець тут дос­ко­на­лий Пам­во, в доб­рі був ста­лий». Бу­ває час­то: ко­го за­ти­ра­єм, Йо­му ши­ро­кі то­ді від­чи­ня­єм Од­віч­ні бра­ми сла­ви: Так бу­де без оба­ви!

XXX Ста­т еч­н ий хрис­т и­я ­н ин МИ­К О­Л А ШАШ­К Е­В ИЧ, хо­р ун­ж ий брас­л ав­с ький, ро­к у Бо­ж о­г о 1624, лис­т о­п а­д а 3, від­д ав­ш и ду­ш у свою Па­н у Бо­г у, тут пок­л а­д е­н ий.

б Спи­ка­нард —

ін­дій­ський нард, па­ху­ча рос­ли­на.

174

Геть ри­му­вань ос­но­ви ви­гад­ли­во зби­ті, Та­кож свої во­єн­ні хо­руг­ви згор­ні­те! О Ган­но Чер­лен­ков­ська, Шаш­ке­ви­чів ми­ле Все плем’я, цю Ми­ко­ли по­лий­те мо­ги­лу Баль­за­мом, спи­ка­нар­до­мб, ви­ном, від­так ро­жі Са­діть, їх по­ли­вай­те — не­хай для сто­ро­жі Над кіс­тка­ми Ми­ко­ли Вес­на їх роз­пло­дить, І ру­са­кам в по­жи­ток та­ких му­жів ро­дить.

XXXI Бур­м истр ве­л и­к о­г о міс­т а Мо­г и­л е­в а ВА­С ИЛЬ ЯКИ­М О­В ИЧ, ті­л ом борг від­д ав­ш и при­р о­д і, з ро­к у 1620 тут від­п о­ч и­в ає.

Під цим ка­мін­ням Ва­силь по­ліг ті­лом, У Мо­ги­ле­ві рад­ний І го­ло­ва по­ряд­ний, Для суд­дів прик­лад, щоб по­мер­ти смі­ло. І пі­ра­мід тут не­має для ньо­го, З улам­ків над­гро­бок, Ко­ло­сів знать про­бу, До спів­чу­ван­ня ме­не звів смут­но­го. ПА­Р А­Е ­Н Е­С ИС

Хто тіль­ки чи­та­ти­ме ті свя­тоб­ли­ві по­мер­лих доб­ро­ді­їв мо­нас­ти­ря на­шо­го Печер­сько­го на­пи­си, не ду­май, що ли­ше стіль­ки їх, най­ме­но­ва­них, бу­ло біль­ше тіл. Бич отой Бо­жий Ба­тий сам, сплюн­дру­вав­ши ки­їв­ські цер­ кви, здер їх із оз­доб і з потом­ної вир­вав пам’яті. Гро­би їх­ні, як дру­гий Ха­е­ нус у Ди­ри­зі­пе­ріа свя­то­го Алек­сан­дра, пог­ра­бу­вав і, на­ка­зав­ши все спус­то­ ши­ти, ви­рив, до реш­ти спус­тив. А що епіг­ра­фи пре­ос­вя­щен­но­го от­ця Йо­ва Бо­рець­ко­го, мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го, га­лиць­ко­го та всі­єї Ру­си, ве­леб­но­го от­ця Єли­сея Пле­те­нець­ко­го, от­ця Та­ра­са та от­ця Пам­вá ниж­че ін­ших чи­та­єш, не по­ди­вуй мо­єм­ у слуш­но­му пе­ред­зав­зят­тю, бо в са­мій цер­кві при­ре­че­но ле­жа­ти свя­тим ре­лік­ві­ям і вис­тав­ля­ти на пам’ять, де б во­ни су­ду Бо­жо­го че­ка­ли б, — ви­ще вже про це пи­са­ло­ся. Але до ін­ших ма­єс­та­тів свя­то­го то­го міс­ця хо­ді­мо.

а При­міт­ка на по­лі:

«Евт­роп, кни­га 17».

175

КА­ТА­ЛОГ а При­міт­ка на по­лі:

«Чи­тай Па­те­ри­ка Слов’янсь­ко­го про те прос­то­ро».

б При­міт­ка на по­лі:

«До рим­лян, в роз­ді­­ і X, в. 9»: «Бо ко­ли л ти ус­та­ми сво­ї­ми виз­ на­ва­ти­меш Ісу­са за Гос­по­да, і бу­деш ві­ру­ва­ти в сво­їм сер­ці, що Бог вос­кре­сив йо­го з мер­твих, то спа­сеш­ся».

в При­міт­ка на по­лі:

«Зму­ру­вав церкву свя­то­го Ва­си­ля над Ки­є­вом, сто­їть і те­пер. Він­­та­ки цер­кву Де­ся­тин­ну і Свя­то­го Спа­са збу­ду­вав, зак­ли­кав­ши ре­міс­ни­ків із Гре­ції — Стрий­ков­ський, кни­га 4».

176

ДОБ­РО­ДІЙ­НИ­КІВ ТА ОПІ­КУ­НІВ­ СВЯ­ТО­ГО­ МО­НАС­ТИ­РЯ ПЕ­ЧЕР­СЬКО­ГОа.

Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Свя­тий, Бог у Трой­ці свя­тій єди­ний, Пре­чис­та Бо­го­ро­ди­ця.

1. Свя­тий Анд­рій. Апос­тол, рід­ний свя­то­го Пет­ра, в Кон­стан­ти­но­по­лі по­ста­но­вив­ши Ста­хи­на, звід­ті­ля за­ві­тав Дніп­ром під Го­ри, на яких те­пер Ки­їв, а вий­шов­ши під ве­чір із ко­раб­ля і вран­ці по тих Го­рах по­хо­див­ши, бла­гос­ло­вив їх, хрес­та за­ко­пав і на­бо­женс­тво, за див­ним су­дом Бо­жим, ре­лі­гії грець­кої в Ру­сі про­віс­тивб, ска­зав­ши до сво­їх уч­нів: — Ба­чи­те цю Го­ру, тут ви­я­вить­ся ве­ли­ка доб­ро­та Бо­жа, бу­де міс­то знач­не і має Гос­подь у ньо­му ба­га­то цер­ков звес­ти. Усі свя­ті пе­чер­ські от­ці, про що я ви­ще ка­зав, нас­кіль­ки низь­ко по­хо­ва­ лись у зем­лі, ви­со­ко є вму­ро­ва­ні, як і ті, кот­рих свя­ті ті­ла з усі­ля­кою пош­ ти­віс­тю ша­ну­є­мо, пат­рі­яр­хів на­ших, свя­тих Ан­то­нія і Те­о­до­сія, кла­ ду то­му свід­чен­ня: 2. Свя­тий Ан­то­ній, пер­ший фун­да­тор не ві­ри, але за­ко­ну свя­то­го Ва­си­лія у рок­со­лан.

3. Свя­тий Те­о­до­сій, ігу­мен піс­ля свя­то­го Ан­то­нія в Пер­шій Пе­че­рі, то­го ж свя­то­го за­ко­ну дру­гий фун­да­тор. [Тут у тек­сті пор­тре­ти св. Ан­то­нія та св. Те­о­до­сія] 4. Свя­тий Олек­сій, чу­дот­во­рець, жив за кня­зя Іва­на Да­ни­ло­ви­ча.

5. Свя­тий Пет­ро, чу­дот­во­рець.

6. Свя­тий Йо­на, чу­дот­во­рець. Мит­р о­п о­л и­т и ки­ї в­с ькі 7. Свя­тий Кип­рі­ян, чу­дот­во­рець.

8. Свя­тий Фо­тій, чу­дот­во­рець.

9. Свя­та Оль­га, ба­бу­ся свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, зв’язок, кот­рий ма­ла із ті­лом сво­їм, смер­тю розв’яза­ла ро­ку Бо­жо­го 6477 (969), дня оди­над­ця­то­ го лип­ня до зем­лі бу­ла від­да­на, з якої вий­няв її по­тім свя­тий Во­ло­ди­мир і в цер­кві пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці Де­ся­тин­ній прис­той­но по­хо­вав. Жи­ла в под­ руж­жі літ де­сять, хрес­ти­ла­ся ж то­го де­ся­то­го ро­ку, жи­ла піс­ля хре­щен­ня літ п’ят­над­цять.

10. Свя­тий Во­ло­ди­мир, мо­нарх русь­кий, по­мер­ши, ле­жить у цер­кві най­ свя­ті­шої Ді­ви Де­ся­тин­ній, яку сам зму­ру­ва­в в, Там­­та­ки й Ан­на, це­за­рі­на грець­ка, жо­на йо­го пок­ла­де­на. Ос­тан­ки йо­го свя­ті ро­ку 1636 знай­де­но.

[Тут у тек­сті пор­трет свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра] 11. Князь русь­кий Бо­рис, у свя­то­му хре­щен­ні Ро­ман.

12. Князь русь­кий Гліб, рід­ний брат свя­то­го Бо­ри­са, у свя­то­му хре­щен­ні Да­вид, від бра­та сво­го кня­зя Свя­то­пол­ка жор­сто­ко по­мор­до­ва­ні. [Тут у тек­сті пор­тре­ти Бо­ри­са та Глі­ба].

13. Свя­тий Ми­ко­ла. пат­р і­я р­х и 14. Свя­тий Сер­гій.

15. Свя­тий Ми­хай­ло. ПАТ­Р О­Н И СВЯ­Т І МІС­Ц Я СВЯ­Т О­Г О­ ПЕ­Ч ЕР­С ЬКО­Г О, ЯС­Н ОС­В ІТ­Н І КНЯ­З І­ КИ­Ї В­С ЬКІ

16. Ярос­лав, князь, син бла­гос­ло­вен­ний Во­ло­ди­ми­ра, той свя­ту Со­фі­юа, мит­ро­по­лію Ки­їв­ську, Га­лиць­ку та всі­єї Ру­сі кня­зів­ським кош­том ро­ку Бо­жо­ го 6545 (1037) зак­лав і швид­ко зму­ру­вав, му­сі­єюб об­ра­зи прик­ра­сив, во­на хо­ча й по­руй­но­ва­на, а по­де­ку­ди за­лед­ве не до ґрун­ту осі­ла ота ста­ро­жит­ ність, а десь тро­хи і сто­їть. Так са­мо і Зві­щен­ня най­свя­тій­шої Ді­ви на Зо­ло­тих во­ро­тахв, свя­то­го Юрія та свя­тої Іри­ни цер­квиг зму­ру­вав, од­них із них є зна­ки, а ін­ших і міс­ця не зна­є­мо.

17. Кня­ги­ня Ан­на.

18. Свя­тос­лав Ярос­ла­вич, князь. Пе­чер­ську цер­кву фун­ду­вав із свя­тим от­цем Те­о­до­сі­ємґ, на то­му міс­ці, яке їм ли­шень бла­гос­ло­вив свя­тий отець Ан­то­ній, ос­кіль­ки від­по­від­но до про­роц­тва, за­ра­зом із сві­том роз­про­щав­ ся. Від­хід свя­то­го от­ця був ро­ку Бо­жо­го 6580 (1072)д, а цер­кву бу­ло зак­ла­де­ но 6581(1073). І щоб во­на швид­ше ро­би­ла­ся, дав князь Свя­тос­лав свя­то­ му от­цю Те­о­до­сію сто гри­вен зо­ло­та. Але і той не до­кін­чив її, за бла­гос­ло­ вен­ним от­цем ві­дій­шов до віч­ної Віт­чиз­ни ро­ку Бо­жо­го 6582(1074)е. Нас­ тав по­тім свя­тий отець Сте­фан ро­ку 6583 (1075), за ньо­го по­ча­ли цер­ кву на фун­да­мен­тах, зак­ла­де­них від свя­то­го Те­о­до­сія, му­ру­ва­ти, і за­кін­че­но її на тре­тій рік мі­ся­ця лип­ня, дня пер­шо­го, ос­вя­че­но її ро­ку Бо­жо­го 6597(1089). Сто­ял­ а по­рож­ня, від Ба­тия сплюн­дро­ва­на, з ро­ку 6745 (1237) аж до ро­ку 6978(1470)є, ко­ли її нап­ра­вив Си­ме­он Олек­сан­дро­вич, ді­дич­ний пан зем­лі Ки­їв­ської, князь Слуць­кий, за ко­ро­ля поль­сько­го Ка­зи­ми­ра, при ар­хі­ ман­дри­ті Іва­ні так, як сьо­год­ні сто­їть, і сам у ній, по­мер­ши, пок­лав­сяж. Хоч ска­зав: ста­ла пус­ткою, не ро­зу­мій, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, аби ціл­ ком пус­ту­ва­ла, бо в ній хва­ла Бо­жа зав­ше бу­ва­ла тво­ре­на в кап­ли­ці, кот­ра од­на ці­ла за­ли­ши­ла­ся (і до­сі сто­їть), ко­ли ін­ші, зруй­ну­вав­шись, на зем­лю з ба­ня­ми пок­ла­ли свої ол­та­рі. За­кон­ни­ки ж за­кон відправ­ля­ли по яс­ки­нях, во­ни жи­ли під стар­шим сво­їм аж до поп­ра­ви, і для них бу­ло ус­та­нов­ле­но бла­го­віс­ти­ти у дзвін кіль­ка ра­зів по двад­цять (що й по сьо­год­ніш­ній день за­ли­ши­ло­ся), ли­бонь уда­ря­ли, аби, з ям сво­їх ви­ліз­ши, слу­ги Бо­жі хо­ди­ли на за­галь­ну служ­бу Бо­жу до цер­квиз. Та­кож, ко­ли б хтось зу­пи­нив­ся на тій прось­бі, яку вніс свя­тий ста­рець Ан­то­ній до кня­зя Ізяс­ла­ва в роз­ді­лі «Звід­ки наз­ва­ний мо­нас­тир Пе­чер­ ський?», про го­ру Бе­рес­то­ву, на якій із доз­во­лу кня­зя свя­ті от­ці ке­лії

а При­міт­ка на по­лі: «Свя­та Со­фія».

б Му­сія — мо­за­ї­ка.

в При­міт­ка на по­лі:

«Зві­щен­ня най­свя­тій­шої Ді­ви».

г При­міт­ка на по­лі: «Свя­то­го Юрія та свя­тої Іри­ни».

ґ При­міт­ка на по­лі:

«Цер­ква Пе­чер­ська».

д При­міт­ка на по­лі:

«Нес­тор, в ро­ці 6581».

е При­міт­ка на по­лі:

«Стрий­ков­ський, кни­га 5, лист 185».

є При­міт­ка на по­лі:

«Скіль­ки літ пус­ту­ва­ла цер­ква Пе­чер­ська чи­тай Нес­то­ра».

ж При­міт­ка на по­лі:

«Ба­тий за­би­тий від Вла­дис­ла­ва, пра­вос­лав­но­го ко­ро­ля угор­сько­го, чесь­ко­го та ні­мець­ко­го ро­ку 6756 (1248), йо­го хрес­тив Со­ба серб­ський». Це по­дан­ня фан­тас­тич­не.

з При­міт­ка на по­лі:

«Бла­го­віст звід­кі­ля».

177

а При­міт­ка на по­лі:

«Зве то­го Стрий­ков­ський Ві­зе­ша, див. кни­га 5, р. 3».

б Va­ria for­tu­na —

змін­на фор­ту­на (лат.).

в Пе­чер­ська цер­ква

по­ча­ла бу­ду­ва­ти­ся із 1075 р. Про те, що во­на бу­ла по­бу­до­ва­на в 1077 р., Нес­тор не пи­ше.

г При­міт­ка на по­лі:

«Ви­ду­бець­ка цер­ква».

ґ При­міт­ка на по­лі: «Стрий­ков­ський, кни­га 5, роз­діл 8, вкін­ці».

д При­міт­ка на по­лі: «Ре­лік­вії свя­тої Вар­ва­ри».

е При­міт­ка на по­лі:

«Цер­ква й мо­нас­тир свя­то­го Ки­ри­ла».

178

і мо­нас­тир зак­ла­ли, па­ля­ми обс­та­ви­ли й Пе­чер­ським наз­ва­ли, не зна­чить це, що князь Ізяс­лав те­пе­ріш­ню на­шу Пе­чер­ську цер­кву уфун­ду­вав, про це так ска­жу ці­ка­во­му. Ро­ку Бо­жо­го 6576 (1068) за кня­зя Ізяс­ла­ва на­ї­ха­ли по­лов­ці на зем­лю Русь­ ку. На те, щоб від­січ да­ти, з’їха­ли­ся кня­зі Ізяс­лав, Свя­тос­лав і Все­во­лод Ярос­ла­ви­чі, вий­шли суп­ро­ти По­го­ри, від­бу­ли бит­ву, пе­ре­мо­гу діс­тав во­рог, тож роз­біг­ли­ся кня­зі до сво­їх до­мів, а Ізяс­лав до Ки­єв­ а ввій­шов. Тим­ча­сом з пев­ної при­чи­ни ки­я­ни звіль­ни­ли з ув’яз­нен­ня Всес­ла­ваа і, ски­нув­ши кня­зя Ізяс­ла­ва, взя­ли то­го за па­на со­бі. У той час зно­ву втор­гну­ли­ся до Ру­си по­лов­ці, у бит­ві вій­сько їх­нє Свя­тос­лав по­бив. Ро­ку Бо­жо­го 6577 (1069), зак­ли­кав­ши ко­ро­ля поль­сько­го Бо­лес­ла­ва, князь по­вер­нув­ся до сво­го сто­ла, на яко­му си­дів va­ria for­tu­naб до ро­ку 6581 (1073). Йо­го від­так виг­нав Свя­тос­лав і зно­ву він утік до Поль­щі, а сам сів у Ки­є­ві, і ту свя­ту цер­кву Пе­чер­ську, при якій ми за­раз жи­ве­мо, у не­бут­ність Ізяс­ ла­во­ву зак­лав пер­шо­го ро­ку тро­ну­ван­ня сво­го. По­мер по­тім ро­ку Бо­жо­го 6584 (1076), і ро­ку Бо­жо­го 6585 (1077) зно­ву Ізяс­лав одер­жав Ки­їв і за той час цер­ква Пе­чер­ська вже бу­ла збу­до­ва­на зов­сім, тоб­то ро­ку Бо­жо­го 6584 (1076), як пи­ше свя­тий Нес­тор у ро­ці 6583 (1075)в, від тих му­ля­рів, яких із Кон­стан­ти­но­по­ля преб­ла­гос­ло­вен­на Ді­ва бу­ла прис­ла­ла. То­ді ті дві цер­ кви бу­ли на вип­ро­ше­нім пла­ці від кня­зя Ізяс­ла­ва збу­до­ва­но, і не ті цер­кви мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го бу­ли по­чат­ком.

19. Все­во­лод Ярос­ла­вич, князь збу­ду­вав цер­кву на Ви­ду­бе­чі ро­ку Бо­жо­го 6578 (1070)г на пам’ять чу­да свя­то­го ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла, яке він учи­нив у Ко­ло­сах. Чи­тай про те у Про­ло­гу, 6 ве­рес­ня. За­кін­че­но її ро­ку Бо­жо­го 6596 (1088). Зіп­со­вану нап­ра­вив князь Рю­рик Рос­тис­ла­вич ро­ку 6706 (1198), дня 10 лип­ня, те­пер спус­то­ше­на нап­рав­ля­єть­ся че­рез яс­ноп­ре­ве­леб­ній­шо­ го в Бо­зі от­ця Пет­ра М о ­г и ­л у, а р ­х і є­ п­ и с к­ о ­п а, м и т ­р о ­п о ­л и ­т а к и ї­ в с­ ь к о г­ о, г а ­л и ц ь ­к о ­г о і в с і є­ ї Р у ­с и .

20. Все­во­лод Ге­ор­гі­є­вич — ве­ли­кий князь.

21. Анд­рій Бо­го­люб­ський — рід­ний брат кня­зя Все­во­ло­да.

22. Во­ло­ди­мир Мо­но­мах — ве­ли­кий князь.

23. Свя­то­полк, князь, цер­кву свя­то­го ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла Зо­ло­то­вер­хо­го над Ки­є­вом і мо­нас­тир при ній фун­ду­ва­вґ ро­ку 6616 (1108), лип­ня дня 11. У ній ле­жить ті­ло свя­тої Вар­ва­ри (скарб не­оц­ і­нен­ний)д, яка від бать­ка сво­го зад­ля Хрис­та Гос­по­да му­че­ни­чу ко­ро­ну на від­тя­ту го­ло­ву взя­ла, при якій її ти­ран за­би­тий був пе­ру­ном із ви­со­кос­ті. Ін­ші по­ві­да­ють, що князь Ге­ор­ гій, син Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха тре­тій, чи сам князь Ми­ха­їл Мо­но­мах зак­ лав ту цер­кву. Я Нес­то­ро­вої три­ма­юс­ я дум­ки, який при­пи­сує фун­ду­ван­ня ті­єї цер­кви кня­зю Свя­то­пол­ко­ві в ро­ці 6616 (1108), і Мат­вія Стрий­ков­сько­ го у кни­зі п’ятій на лис­ті 203.

24. Все­во­лод Свя­тос­ла­вич, князь. Йо­го свя­тоб­ли­ва жін­ка (за русь­ко­мос­ ков­ською хро­ні­кою) Ма­рія, поль­сько­го ко­ро­ля Ка­зи­ми­ра доч­ка, цер­кву й монас­тир свя­то­го Ки­ри­ла зму­ру­ва­лае, став­ши пра­вос­лав­ною і схід­ній цер­ кві послуш­ною а по­жив­ши за Бо­жою во­лею і, дос­ко­на­лою за­кон­ни­цею став­ ши, у то­му­­та­ки ро­ці Бо­жо­му 6686 (1178) пок­ла­ла­ся.

25. Ми­хай­ло — ве­ли­кий князь чер­ні­гів­ський.

26. Се­на­тор то­го ж кня­зя Те­о­дор.

27. Ме­чис­лав, князь.

28. Євс­та­фій, князь.

29. Ста­ніс­лав, князь.

30. Іван Ва­си­ле­вич, князь мос­ков­ський і всі­єї Ру­си; а в за­ко­ні свя­то­го Ва­си­лія (ос­кіль­ки про те царс­тво ін­шо­го не до­пи­та­єш­ся) Йо­на.

31. Іван, син за­кон­ни­ка Йо­ни, цар, ве­ли­кий князь мос­ков­ський і всі­єї Ру­си. З ДО­М У­ яс­н ос­в іт­н их кня­з ів Голь­ш ан­с ьких­ опі­к у­н и й доб­р о­д ії ті­є ї цер­к ви най­с вя­т і­ш ої­ Ді­в и Ма­р ії.

32. Ге­ор­гій, князь 33. Ма­рія, кня­ги­ня.

34. Во­ло­ди­мир, князь.

35. Бо­рис, син їх­ній, князь.

З РО­Д У­ яс­н ос­в іт­н их кня­з ів на Ост­р о­з і­ Ост­р озь­к их.

Щед­рі ме­це­на­ти обох ста­тей то­го до­му Бо­го­ро­дич­но­го, кня­зі, в яко­ му од­ні (як і ін­ші ви­ще чи ниж­че че­рез цей пе­ре­лік пі­дуть), по­мер­ши, ті­ла свої Бо­гу ми­лі скла­ли, дня су­ди­мо­го тут очі­ку­ють, так ін­ші, ах не вель­ми щас­ли­во, в Ост­ро­зі, кня­зівс­тві сво­єм­ у, ще ін­ші в Ярос­ла­ві, в мо­ло­дос­ті зій­ шов­ши, від­по­чи­ва­ють: 36. Іван, князь.

37. Кос­тян­тин, князь. Ост­розь­кі 38. Ми­хай­ло, князь.

39. Кон­стан­тин Іва­но­вич, князь і во­є­во­да троць­кий, геть­ман Ве­ли­ко­го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го, ста­рос­та брац­лав­ський та вин­ниць­кий тут ле­жить.

40. Олек­сандр, князь, во­єв­ о­да во­лин­ський, ста­рос­та пе­ре­яс­лав­ський і т. д. Той в Ост­ро­зі ле­жав у цер­кві зам­ко­вій му­ро­ва­ній, зак­ла­ден­ня свя­тих, Бо­го­яв­лен­ській. Ро­ку ж Бо­жо­го 1636 з зем­лі ті­єї, в якій по смер­ті літ трид­ цять і три від­по­чи­вав, у день са­мої Ве­ли­кої Но­чі був ви­ко­па­ний і суп­ро­ти зви­чаю всіх на­ро­дів, до кос­тьо­ла ін­шо­го на­бо­женс­тва, а не то­го, яко­го сам за­жи­вав, був пе­ре­не­се­ний і в Ярос­ла­ві пок­ла­де­ний.

41. Те­тя­на, кня­ги­ня Ост­розь­ка, во­є­во­ди­на троць­ка, геть­ма­но­ва Ве­ли­ко­ го кня­зівс­тва Ли­тов­сько­го, ста­рос­ти­на брац­лав­ська і вин­ниць­ка тут ле­жить.

42. Мав­ра, кня­ги­ня. Ост­р озь­к і 43. Єв­до­кія, кня­ги­ня.

44. Пе­ла­гія, кня­ги­ня.

179

З РО­Д У­ яс­н ос­в іт­н их кня­з ів Ко­р ець­к их, опі­к у­н ів­ та фун­д а­т о­р ів то­г о ж мо­н ас­т и­р я най­с вя­т і­ш ої­ Ді­в и Пе­ч ер­с ької

45. Те­о­дор, князь.

46. Єв­фи­мій, князь, во­єв­ о­да во­лин­ський, ста­рос­та луць­кий, брац­лав­ ський, вин­ниць­кий і зви­но­го­род­ський, син Те­о­до­ра, кня­зя.

47. Юрій, князь, юнак.

48. Ан­на, кня­ги­ня, в за­ко­ні Анас­та­сія. Корецькі 49. Се­ра­фи­ма, кня­ги­ня, в за­ко­ні мо­нас­ти­ря Ко­рець­ко­го ігу­ме­нія. З РО­Д У­ яс­н ос­в іт­н их кня­з ів їх­н іх ми­л ос­т ей­ на Виш­н ев­ц і Виш­н е­в ець­к их.

Доб­ро­дії міс­ця цьо­го свя­то­го, ко­ли жи­ли, ли­бонь од­ні у Виш­нев­ці, кня­зівс­ тві сво­є­му, ок­рім тих, кот­рі тут, тя­жа­рі тіл сво­їх пок­лав­ши, ле­жать, бу­ли: 50. Олек­сандр, князь.

51. Бо­ни­фа­тій, князь.

52. Олек­садр, князь. Виш­н е­в ець­к і 53. Ми­хай­ло, князь.

54. Адам, князь. З ДО­М У­ яс­н ес­в іт­н их кня­з ів, їх­н іх ми­л ос­т ей­ САН­Г УШ­К ІВ ОЛЬ­Г ЕР­Д О­В И­Ч ІВ,­ фун­д а­т о­р и ми­л ос­т и­в і свя­т о­г о мо­н ас­т и­р я Пе­ч ер­с ько­г о,­ хоч у ньо­м у не всі ле­ж ать, бу­л и та­к і:

55. Те­о­дор, князь.

56. Анд­рій, князь. Сан­г уш­к и 57. Аук­сен­тія, кня­ги­ня.

58. Олек­сандр, князь. Ска­зав, що не всі ле­жать, іме­на од­нак їх­ні як доб­ро­дій­ни­ків у пом’яни­ку впи­са­ но, пе­ред ма­єс­та­том Бо­жим зав­ше зга­ду­ють­ся у ран­ніх мо­лит­вах та ве­чір­ніх. З ІН­Ш ИХ ВЕ­Л И­К ИХ ДО­М ІВ ДОБ­Р О­Д ІЇ­ то­г о ж свя­т о­г о мо­н ас­т и­р я у Пом’яник Пе­ч ер­с ький­ при­ж ит­т є­в о, де б во­н и не пе­р е­б у­в а­л и, впи­с а­н і,­ ліч­б а їм на­д а­н а, поз­н а­ч а­є ть­с я і лист у Пом’яни­к у,­ на яко­м у той дім пок­л а­д е­н о. Як до­д а­н о: «Із сво­ї ­м и» —­ ро­з у­м ій, що так упи­с а­н і при­я ­т е­л я­м и.

180

Свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, кня­зя Пер­шо­го русь­ко­го, рід прос­то­ро впи­са­но — 6. Ва­си­ля, кня­зя Ост­розь­ко­го біль­ше ро­ди­чів — 10. Кня­зів Сан­гуш­ків біль­ше ро­ди­чів — 21. Си­ме­он Олель­ко­вич, князь ки­їв­ський — 23. Князь Іва­но­вич Во­ло­ди­ми­рич. Олек­сандр Сан­гуш­ко, князь, у за­ко­ні Олек­сій. Те­о­дор Ярос­ла­вич, князь — 30. Іва­на, кня­зя Виш­не­вець­ко­го біль­ше ро­ди­чів — 65.

З своїми

Кос­тян­ти­на Іва­но­ви­ча, кня­зя Ост­розь­ко­го, во­є­во­ди троць­ко­го біль­ше є ро­ди­чів — 73. Іван Ва­си­ле­вич, князь Прун­ський — 79. Ва­силь Іва­но­вич, князь Прун­ський — 81. Анд­рій, князь Сан­гуш­ко­вич — 90. Ми­ко­ла, князь Зба­разь­кий, ад­мі­ніс­тра­тор во­є­водс­тва Ки­їв­сько­го — 100. Кос­тян­ти­на, кня­зя Ост­розь­ко­го доч­ка, княж­на Ма­рія упи­са­на — 121. Кня­зі Огин­ські — 189. Кня­зі На­ри­мон­то­ви Ро­жин­ські — 78. Йо­на, князь друць­кий Со­ко­лин­ський — 66. Лев Те­о­до­ро­вич, князь Со­ко­лин­ський — 103. Кня­ги­ня Олек­сан­дро­ва Ко­шир­ська — 111. Кня­зів Прун­ських ро­ди­чі — 122. Кня­зі Ко­вель­ські з Во­ли­ні — 2. Князь Іван Ку­лин­ський — 3. Ми­хай­ло Іва­но­вич Де­ре­вин­ський — 5. Іван Тру­бець­кий — 6. Дмит­ро Оди­не­вич. Кня­ги­ня Те­о­до­сія Буй­ниць­ка — 9. Іван Си­мо­но­вич Го­рин­ський — 10. Іван Коз­лов­ський — 10. Лев Буй­ниць­кий — 11. Ми­хай­ло Дмит­ро­вич В’язем­ський — 13. Кня­ги­ня Ма­рія Си­ме­о­нів­на Тра­бін­ська — 13. Кня­ги­ня Юлі­ян­ а. Князь Іван Ва­си­льо­вич, мос­каль — 30. Князь Во­ро­тин­ський — 30. Юрій Пив­ський — 31. Ва­силь Ма­ма­у­ле­во­вич — 34. Іван Юро­вич Лу­кі­ве­не­вич — 36. Юре­вич, мос­каль — 39. Си­ме­он Ва­си­ле­вич Ро­ма­нов­ський — 40. Си­ме­он Ка­по­лов­ський, мос­каль — 41. Олек­сандр Сан­гуш­ко­вич — 42. Мат­вій Ми­ки­тич — 54. Сол­тан — 56. Ва­силь Се­ме­но­вич Мо­жай­ський — 56. Юрій Дуб­ро­виць­кий — 64. Кос­тян­тин Кро­тин­ський — 67. Князі Си­ме­он Озі­яр­ иць­кий — 68. Анд­рій Сен­душ­ко — 76. Ми­хай­ло Ва­си­ле­вич Ро­ма­да­ ­нов­ський — 79. Юрій Ти­мо­ше­вич Ма­саль­ський — 81. Іван Кор­ко­дин — 82. Ні­це­тас Ва­си­ле­вич Обо­лен­ський — 81.

181

З своїми

зем­л я­н и

Ва­силь Кро­шин­ський — 91. Глин­ські, впи­са­ні від па­на Ге­ра­си­ма Га­лиць­ко­го — 93. Си­ме­он Тру­бець­кий — 105. Адам Рос­тов­ський — 106. Во­ло­ди­мир Пу­тивль­ський — 117. Анд­рій Сен­душ­ко­вич —3131. Вол­ков­ські — 134. Скі­вор, ста­рос­та жи­то­мир­ський — 10. Пан Бик Олек­сан­дро­вич, ста­рос­та вин­ниць­кий — 32. Ро­ман Олі­за­ро­вич, во­є­во­да ки­їв­ський — 44. Ко­пець, пи­сар йо­го ко­ро­лів­ської ми­лос­ті — 56. Вой­на Бо­го­ви­ти­но­вич — 61. Бо­гуш, пи­сар грод­ський — 63. Бо­го­ви­тин, пи­сар грод­ський — 63. Іван Кош­ка — 63. Бо­гуш, пи­сар грод­ський зно­ву — 63. Ва­силь Во­лод­ке­вич — 67. Іван Лас­ко — 67. Бог­дан Гой­ський — 73. Ки­сель До­ро­ги­ниць­кий — 74. Габ­рі­ель Го­ло­вин­ський —74. Мит­ро Мась­ке­вич — 78. Ко­пець, пи­сар — 86. Служ­ка, ста­рос­та лю­бець­кий — 111. Ми­хай­ло Тер­лець­кий — 115. Бог­дан Кор­сак — 129. Єли­сей Пле­те­нець­кий Вель­мож­ний отець в іє­рос­хи­мо­на­хах Єв­ти­мій. — 140. Те­о­до­ро­ва Би­хав­ська — 146. Іва­но­ва Обу­хо­ва — 146. Ту­паль­ський — 150. По­ті­є­ва Су­ри­но­ва — 152. Анд­рій Су­рин, пок­ла­де­ний пе­ред цер­ков­ни­ми две­ри­ма, по­мер ро­ку 7065 (1457), лип­ня 14го. Лон­гин Су­рин, ро­ку 7060 (1452), мі­ся­ця груд­ня 6, зій­шов із ту­теш­ньо­го сві­ту. Кос­тян­тин Дол­мат, ве­ли­кий доб­ро­дій мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го, який йо­му на­дав се­ла доб­рі Ді­я­те­ло­ви­чі та Лю­лі­нець — 162. Та­кож бо­го­ми­ло­му братс­тву Ві­лен­сько­му Цеп­ру з при­сіл­ка­ми за­по­вів, в якій мо­нас­тир Зне­сен­ня хрес­та свя­то­го, кіль­ка вло­ка, се­ла доб­рі, які ні­би ві­дій­шли до Ві­лен­сько­го мо­нас­ти­ря, Гос­подь Бог те роз­су­дить. Ве­ризк, їх­ньо­го до­му не­ма­ло — 104. Хреб­то­ви­чі — 104. Шаш­ке­ви­чі — 105. Ми­ко­ла Шаш­ке­вич, хо­рун­жий вин­ниць­кий, ро­ку Бо­жо­го 1624, лис­то­па­да 13, у су­бо­ту по­мер і тут по­хо­ва­ний — 105.

а Вло­ка — мі­ра

в 30 мор­гів чи 15 де­ся­тин.

182

зем­л я­н и

Мшан­ський — 165. Ля­со­та — 171. Габ­рі­ель Лан­ґіш, львов’янин — 176. Ди­о­ни­сій Мар­тя­но­вич із Ки­є­ва — 177. Гри­го­рій Во­ло­вич, во­є­во­да смо­лен­ський — 190. Габ­рі­ель Каль­но­фой­ський — 190.

ЯКІ СВЯ­Т О­Г О МО­Н АС­Т И­Р Я ТО­Г О­ ПЕ­Ч ЕР­С ЬКО­Г О АР­Х І­М АН­Д РИ­Т И:

Ве­леб­ний отець Іла­рі­он. Ве­леб­ний отець Ген­на­дій. Ве­леб­ний отець Ме­ле­тій Хреп­то­вич Бо­гу­рин­ський, єпис­коп во­ло­ди­ мир­ський та бе­рес­тей­ський. Ве­леб­ний отець Ев­ти­мій, у дос­ко­на­лім об­ра­зі за­ко­ну, а пе­ред тим Єли­ сей Пле­те­нець­кий. Ве­леб­ний отець За­ха­рія з Ко­пис­на Ко­пис­тен­ський. Про ін­ших, які пе­ред ни­ми бу­ли, чи­тай у не­дав­но ви­да­нім поль­ським ді­я­лек­том свя­тих от­ців пе­чер­ських Па­те­ри­ку. ПА­Р А­Е ­Н Е­С ИС

Не вва­жай, пра­вос­лав­ний чи­таль­ни­ку, що всі Ка­та­ло­ги і до них упи­са­ них, ко­ли те чи­тав, по­да­ли то­бі, бо за­лед­ве мож­ли­ва тут на по­ра­ху­ван­ня ліч­ба, в кіль­кох вель­ми ве­ли­ких кни­гах є тих на­бож­них лю­дей іме­наа від­ то­ді ще, ко­ли це свя­те міс­це по­ча­ло по­ши­рю­ва­ти­ся. Тих­­бо пок­лав, бо моє бу­ло pro­po­si­ci­umб, аби ін­ших хрис­ти­ян по­бу­див те­пер до та­ких на сві­ті книг [за­пи­су­ва­ти], аби по­ми­на­ли іме­на свої й аби за них мо­ли­ли­ся що­ден­но свя­ще­ни­ки, і їх у віч­ні оті ка­та­ло­ги внес­лив. При­пи­су­єть­ся при лі­тур­гії свя­тій по­ми­на­ти по­мер­лих, і їм є те ко­рис­не, і дав­но свя­та цер­ква вста­но­ви­ла це від­прав­ля­тиг, з то­го зна­є­мо, бо і в Ста­ро­му ще За­по­ві­ті те бу­ло (Ісус Хрис­тос не прий­шов, щоб те змі­ни­ти), і зі ста­рої до но­вої лас­ки, кот­ра нас­та­ла че­рез на­шо­го Зба­ви­ те­ля, ті, що всту­па­ли, та­ке внес­лиґ і то че­рез те, що ко­ли б по­мер­лі не­дос­тат­ньо вчи­ни­ли що­до грі­хів сво­їх Бо­го­ві, то щоб ті, кот­рі ма­ють по­вин­ність, їх ря­ту­ва­ли мо­лит­ва­ми, ми­лос­ти­ня­ми й офі­ра­мид. Так нав­чає свя­тий Зо­ла­то­ус­тий: «Ко­ли б ти за жит­тя прав­ди­во­го не дій­шов ті­єї дос­ко­на­лос­ті, аби ду­шу свою все­мір­но чис­ту мав, при­най­мні в кін­ці жит­тя сво­го мав би на­ка­за­ти, аби піс­ля від­хо­ду тво­го ма­єт­нос­ті до те­бе при­си­ла­ли і че­рез учин­ки доб­рі, тоб­то ми­лос­ти­ню та офі­ру, й бу­ли то­бі по­міч­ни­ка­ми, бо так прий­де до то­го, що із Сот­во­ри­те­лем сво­ їм по­єд­на­єш­ся»е. Про те са­ме той­­та­ки на Лис­ти до фи­лип’ян та га­ла­тів так мо­вить: «Бо ко­ли по­га­ни ра­зом із ти­ми, що пов­ми­ра­ли, доб­ро їх­нє па­лятьє, бу­ло б слуш­ні­ше, аби ти, зем­ний чо­ло­ві­че, ста­рав­ся, аби за тим, хто до­ві­ рив, доб­ра йо­го йшли, не в по­піл, як у тих, але ко­ли б біль­шу йо­му сла­

а При­міт­ка на по­лі:

«В ста­ро­му за­ко­ні за умер­лих мо­лять­ся».

б Pro­po­si­ci­um— про­по­зи­ція.

в При­міт­ка на по­лі:

«І кни­га Царств, XXI, 11» — тре­ба 13; «II кни­га Царств, 1, 12; II кни­га Царств, ІІІ, 35» — тре­ба 32–33.

г При­міт­ка на по­лі:

«II Царств, XXIV, 25».

ґ При­міт­ка на по­лі:

«І в Но­во­му За­по­ві­ті офі­ра за вмер­лих бу­ла за два­над­цять сот літ— Ба­рон, у ро­ці 430, сто­рін­ка 435, кра­ків­сько­го ви­дан­ня 1603 ро­ку».

д При­міт­ка на по­лі:

«Дії по­вин­них що­до по­мер­лих».

е При­міт­ка на по­лі:

«Хрис. Го­ми­лія 41, ad Cor. In ad­mon­ti­o­ne mo­ra­li».

є При­міт­ка на по­лі:

«Зви­чай по­ган­ський хо­ва­ти по­мер­лі ті­ла»

183

.

а Ac­to­rum — ді­яч,

ви­ко­на­вець (лат.).

б При­міт­ка на по­лі:

«Що чи­нять доб­ра, які да­єш на ми­лос-­ ти­ню за зій­шло­го».

в При­міт­ка на по­лі:

«Ми­лос­ти­ня і служ­ба Бо­жа вмер­лих ря­тує».

ву з’єд­нав, як­що є спра­вед­ли­вий і доб­рий, — те не­хай бу­ло б за на­го­ро­ ду зас­луг». Той­­та­ки в Ac­to­rumа, (С. 9): «Ря­ту­нок і по­міч, кот­рі лег­ко ма­є­мо, по­дай­ мо по­мер­лим», тоб­то ми­лос­ти­ню й офі­ру, та ж бо щед­рий по­жи­ток і не­ви­мов­не доб­ро їм при­но­сять, отож не­да­рем­но ті ре­чі пос­та­нов­ле­ніб. Гри­го­рій Нись­кий (Nis­se­nus) не не­рад­но й по­рож­ньо від Хрис­то­вих уч­нів по­дає нам, і це в усіх Бо­жих цер­квах чи­нить­ся: те ко­рис­но і бо­гов­ год­но є, ко­ли в свя­тій і най­кош­тов­ні­шій лі­тур­гії тих, кот­рі вмер­ли, ми по­ми­на­є­мо в доб­рій ві­рів. Свя­тий Хри­зос­тос: «У за­по­ві­ті сво­їм при по­вин­них та ді­тях Бо­га на­пи­ши та­кож ді­тям, хай на тво­їй кар­тці бу­де ім’я Суд­ді, і вбо­гих не­хай не за­бу­ва­ють. І я то­бі до­ру­чаю і т. д.». Па­р аг­р аф третій

1. Про дум­ку, що твер­дить, ні­би пе­че­ри ідуть до Мос­кви.

2. Та­кож, що по­під Дніп­ром прос­тя­га­ють­ся.

3. Про Чо­боть­ка за­пе­ре­чен­ня.

г При­міт­ка на по­лі:

«Опис Мос­кви, по­ві­ту Пе­чер­сько­го».

ґ За­ли­те чор­ни­лом міс­це.

д Ро­ку сво­го [ти­ся­ча] п’ят­сот ві­сім­над­ця­то­го (лат.).

е Ри­фей­ські го­ри — Урал.

184

Не знаю, на яко­му ко­вад­лі ску­то то­го ви­мис­ла, що в Пе­че­рах ки­їв­ських ле­жить шлях аж до Мос­ков­ської дер­жа­ви; не хо­четь­ся ме­ні ущер­блю­ва­ти ба­га­то ча­су на без­плід­не по­вод­жен­ня і на апо­ло­ге­тич­ні бай­ки. Од­нак, не зва­жа­ю­чи на те, дав би се­бе по­вес­ти тим по­віс­тям, кот­рі по­ві­да­ють про пе­че­ри під Пско­вом і що є во­ни твер­ди­нею на­ших ки­їв­ських Пе­чер, ос­тан­ нім міс­цем, ко­ли б про нес­луш­ність то­го не пи­са­ли кни­ги, хоч би з ті­єї мі­ри, що то­му шля­хо­ві че­рез ве­ли­ку пе­реш­ко­ду гли­бо­ких і час­тих рік, по­під які не­пот­ріб­но ані суп­ро­ти жод­но­го неп­ри­яз­но­го суп­ро­тив­ни­ка чи­ни­ти чо­ло­ві­ко­ві під­ко­пи, хоч був би вель­ми ви­гад­ли­вий, так са­мо й ве­ли­кий і не­по­ру­ше­ний тя­гар зем­лі з тих ко­па­нок, на кіль­ка­де­сят миль про­тяг­лих, до Ки­є­ва спро­вад­жу­ва­ти тач­ка­ми, від­так не­ро­зум­ну справ­ля­ ти гар­бар­ську ро­бо­ту — мо­же бу­ти та­ке в та­ко­го, як він був, прос­та­ка, хоч би в мо­нар­ха пер­сько­го, кот­рий кай­да­на­ми мо­ре за­ку­вав і си­лив­ся по­ка­ра­ти во­ди ув’яз­нен­ням. Але Олек­сандр Ґваґ­нін в опи­сі Мос­кви та по­ві­ту Пе­чер­сько­гог та­ки за­хо­тів пра­ви­ти суп­ро­тив­ну річ, ні­би ті лю­ди An­no su (...)ґ qu­in­gen­te­si­mum de­ci­mo oc­ta­uo­ д від­по­від­но до об­ши­рів цер­кви схід­ної ох­рес­ти­ли, ні­би прос­тач­ка­ми щи­ри­ми бу­ли і ні­би під Ри­фесь­ки­ми го­ра­мие жи­ли; про пе­че­ри ж ні­де не зга­дує ні­чо­го і про той шлях під Псков, мо­нас­тир Печер­ський, та­кож і про ви­хід під Смо­ленськ із на­ших пе­чер не зга­дує. Що­до цьо­го ме­ні са­ма при­ро­да пе­ре­чить, ос­кіль­ки в та­ких да­ле­ких і дов­гих ямах і дух, або по­віт­ря, яко­го віль­но за­жи­ва­є­мо над­во­рі, че­рез хо­лод кон­ден­су­вав­ся б і так віль­ність ди­хан­ня пе­ре­пи­няв би нам у хо­ді, так са­мо зи­ми й мо­ро­зи, дос­від­чу­єм­ о­ся, що й ли­хість гни­лос­ті від зем­ної заг­ни­лос­ті по­віт­ря ко­ли б уби­ра­ли, то це лю­дей за­ра­жа­ло б смер­тель­ною тру­тою і пре­цінь бо­ро­ни­ло, щоб не бу­ло in mo­tu, qu­ia ab ext­rin se­co nec in hanc, nec

in il­la­mа згід­но Се­не­ки — фі­ло­со­фа, par­tem mo­u­e­re­turб, від­так вий­шло б, що зас­то­ю­ва­лось у тих ко­пан­ках, а са­мé, зіп­су­вав­шись, і ін­ших псу­ва­ти му­си­ло б. До то­го в ча­си жит­тя пат­рі­яр­ха на­шо­го і тих, кот­рі піс­ля ньо­го по­ряд­ну лі­нію вели, ві­рить у те за­бо­ро­ня­ли, від­ко­ли свя­тий Ан­то­ній із сво­го виг­нан­ня пе­ре­ніс­ся до от­чої вот­чи­ни в ро­ці Бо­жо­му 1052, про­жив­ ши в за­ко­ні щас­ли­во і свя­тоб­ли­во сорок ро­ків. І як не чи­та­є­мо в жи­тії свя­то­го, щоб він ту пра­цю по­чи­нав, так і в жод­них хро­но­г­ра­фів не зна­хо­ди­мо, аби ту ко­пан­ку хтось із нас­туп­ни­ків свя­то­го от­ця на­шо­го, ігу­ме­нів, кін­чав. Отож па­но­ве мос­ква із пе­че­ра­ми сво­ї­ми, про які на ба­га­тьох міс­цях опо­ві­да­ють, хай бу­дуть лас­ка­ві; ме­ні не є та Spar­ta ad or­nan­dumв да­на, аби нею зай­мав­ся, і ко­ли хто про чу­жі ре­чі знає не­на­леж­не, то тим у сво­їх шко­ду чи­нить, от­же pro Co­lo­fo­ne ne­ga­ti­ua con­clu­si­o­neг кла­де, щось про на­ші ки­їв­ські Пе­че­ри не­пот­ріб­не, є те злов­мис­на сom­men­tumґ, ко­ли б хто ска­зав, що мож­на те все­міц­ніс­тю Бо­жою спра­ви­ти й та­ке бу­ти мо­же там, тіль­ки б не лі­ну­ва­ти­ся від­ко­па­ ти за­ва­ле­ні вхо­ди, на те від­по­ві­даю дво­я­ко. Бу­ли б якісь за­пи­си ті­єї ко­па­ни­ни та й при­най­мні са­мих вхо­дів зна­ки за­ли­ши­ли­ся б in par­te ad sep­ten­tri­o­nem ur­gen­teд — в час­ти­нах до пів­но­чі пок­ла­де­них, де Мос­ков­ська дер­жа­ва по­ши­рює свої во­лос­ті, але то­го там не зна­ти, і ко­ли б хто­­не­будь ста­ран­ною пиль­ніс­тю слід той роз­шу­ко­ву­ вав би, та­ко­го ні­де не знай­шов би — до­ве­ло­ся б нам ро­зій­ти­ся до сво­їх ке­лій. Що ж сто­су­єть­ся все­міц­нос­ті Бо­жої, яка й де­сять сві­тів учи­нить, на ти­ся­чу миль Пе­че­ри про­тяг­ну­ти на­ка­за­ти мо­же і за­ра­зом до­вер­ше­но збу­ду­ва­ти, тіль­ки ж не за­хо­че, бо жод­ної пот­ре­би в то­му не­ма, аби frus­ tra­nea et­ni­aе не мно­жи­ли­ся. Під Дніп­ром про­хо­дя­чи та­кий ве­ли­кий тя­жар вод­ний, дру­гі не­бес­ні Ат­лан­ти або рад­ше мав­ри­тан­ці (Ат­лас — го­ра є в Мав­ри­та­нії, по­е­ти по­ба­чи­ли в ній яко­гось ве­лет­ня, кот­рий рам’ям сво­їм дви­гає не­бес­ні тя­жа­ рі)є, те все три­ма­ти б ма­ли, та й ті пе­чер­ні меш­кан­ня, низь­ко пок­ла­де­ні, тож cum pi­e­ta­teж так го­во­рить­ся, оче­вид­но, що по­мил­ко­во, ли­бонь це з та­ко­го да­єть­ся по­ба­чи­ти, що в Пе­че­рах усю­ди рів­не є ход­жен­ня і один хід над ін­шим ні­де не пу­ще­но, а во­ни б ко­неч­но на чверть ми­лі ма­ли б бу­ти зроб­ле­ні під са­мим Дніп­ром і йти в діл і зно­ву ви­хо­ди­ти на ви­со­кі па­гор­ ки, для то­го знач­но біль­ше ча­су за­ба­ви­ли б, аніж за­раз, і ніж­ним но­гам зім­ло­єн­ня, а чо­лу за­по­тін­ня ма­ло б те да­ва­ти. На­віть і са­ма Mat­he­se­os pro­fun­di­ta­tum di­men­si­oз то­му є су­пе­реч­ний як прав­да ви­гад­ці. Узя­тий до Па­на сво­го Ісу­са Хрис­та за­кон­ник Іл­ля для більш по­бож­но­го в за­ко­ні жит­тя, од­на­че узя­тий не так, як у па­нів зем­лян, кот­рі про ньо­го, зай­шов­ши до печер­но­го меш­кан­ня, на­то­мість як про яко­гось ве­лет­ня з ве­ли­ким за­пи­туть ін­те­ре­сомі (див­но, що не Брі­я­ре­єм), Чо­боть­ком яки­ мось на­зи­ва­ють йо­го і за дов­жи­ною йо­го прос­тер­то­го, ні­би яко­гось По­лі­ фе­ма, по­силь­но праг­нуть бу­ти ог­ля­да­ча­ми, а був він ста­ту­ри тро­хи рос­

аВ ру­сі, ос­кіль­ки

із­зов­ні ні до ці­єї, ні до ті­єї час­ти­ни... (лат.).

б Par­tem mo­u­e­re­tur — не ру­ха­ло­ся б.

в Spar­ta ad or­nan­dum — Спар­та до прик­ра­шен­ня (лат.).

г Сто­сов­но Ко­ло­фо­ну

не­га­тив­ний вис­но­вок (лат.).

ґ Com­men­ti­um — ви­гад­ка (лат.).

д У час­ти­ні,

що при­ля­гає до пів­но­чі (лат.).

е Frus­tra­nea et­nia —

по­мил­ко­ві за­хоп­лен­ня (лат.).

є При­міт­ка на по­лі:

«Вер­гі­лій, 6 Ене­ї­да і Бар­то­люс (…), sat. 2».

ж Cum pi­e­ta­te — з пі­є­те­ту.

з Мат­рич­ний ви­мір гли­би­ни (лат.).

і При­міт­ка на по­лі:

«Свя­тий Іл­ля, кот­ро­го лю­ди Чо­боть­ком звуть».

185

лі­шої. Про йо­го од­нак ве­ли­кість бай­ка си­лу свою взя­ла, бо ле­жить він у сво­їй пе­че­рі, в міс­ці так ви­роб­ле­но­му вузь­ко, що в ньо­го тіль­ки го­ло­ву, з од­но­го бо­ку ба­ча­чи, піз­на­ти мож­на, а но­ги, прой­шов­ши тро­хи зем­ля­ної сті­ни, що нав­по­пе­рек по­да­ла­ся, ниж­че ог­ля­да­є­мо. З са­мої дов­жи­ни чи про­ а Qu­an­ti­ta­te — тяг­лос­ті зем­лі qu­an­ti­ta­teа, кот­ра ви­да­ла­ся, мож­на то­го свя­то­го Іл­лі за­кон­ ве­ли­чи­на. ни­ка пе­чер­сько­го лег­ко виз­на­чи­ти ви­со­ту. Я що­до то­го тро­хи поп­ра­цю­ б Дов­жи­ною рим­ських вав з на­ка­зу мо­го стар­шо­го і зна­ход­жу ба­га­то по­діб­них лю­дей зрос­том фу­тів, сьо­мо­го фу­та час­ти­ни дві по­ло­ви­ни із свя­то­го, які й те­пер жи­вуть, є він lon­gus pe­des Ro­ma­nos sex, sep­ti­mi (лат.). pe­dis час­ти­ни дві me­di­esб. Тим, кот­рі свя­то­го при­рів­ню­ють, опус­тив­ши в За­ма­за­не чор­ни­лом те, на­га­дую, що літ пів п’яти со­тень то­му, як свя­тий той жив, а від­то­ді міс­це. від­мі­на у ве­ли­кос­ті або та­кож і в ма­лос­ті люд­ській ще не ста­ла по­міт­на г При­міт­ка на по­лі: і то для (...)в пе­рі­од жит­тя люд­сько­го не ско­ро­чу­єть­ся в різ­них род­жен­нях «Псал­тир, LXXXIX, 10». що­ден­но, що ба­чи­ти мо­же­мо в ца­рю­ю­чо­му ца­рі Да­ви­ді свя­то­му, той ґ При­міт­ка на по­лі: пе­ред на­род­жен­ням на­род­жен­ня на­шо­го, від во­ди і Свя­то­го Ду­ха бу­ду­чи, «По­діб­не щось до то­го пи­сав про се­бе: «Дні літ на­ших — у них сім­де­сят літ, а при си­лах — ка­же Бер­зе­лай Га­ла­а­ дець — 2 Царств, XIX, ві­сім­де­сят літ, і гор­до­щі їх­ні — страж­дан­ня й мар­но­таг», також і в ін­шо­ в. 35 і ниж­че. му міс­ці про се­бе мо­вить: «Най­мен­ший був із бра­тів мо­їх»ґ. Цим да­єть­ся д Зі спів­став­лян­ня зна­ти ex com­pa­ra­ti­o­ne Phi­lis­ta­ei Go­li­adд, що да­ле­ко мен­ший був ста­ту­рою, фі­лис­тим­ля­ни­на як ба­га­то ро­ди­чів піс­ля ньо­го — фі­зик тут хай ра­хує. Го­лі­ад ­ а (лат.). При­га­дає ме­ні хто, і не від ре­чі, ве­ле­тів і ска­же, що й той свя­тий міг е При­міт­ка на по­лі: «Col­le­gi­um Com­plu із них бу­ти. Від­по­ві­даю то­му, хоч із ви­щої ра­ції бу­ла ко­ли пот­ре­ба, щоб ­ten­se, disp. 29, ве­ли­ким і див­ним той ви­ріс не як усі лю­ди і в то­м у, в яко­му во­ни жи­ли q. 2,phys.». ві­ку, але са­мим тим Гі­ган­том ли­бонь з лас­ка­вих ви­ли­вів не­ба, ли­бонь є Та­ко­го роз­ді­лу з доб­рої от­ців їх­ніх ком­плек­ції, ли­бонь із ве­ли­кої ме­дич­ної та й у той час в Ек­ле­зі­ас­ті не­ма. аст­ро­ло­гіч­ної ві­до­мос­ті звер­шен­ня ма­ли, або ж від мас­нос­ті зем­лі доз­во­ ле­ний був, по­тім той рід за ви­ро­ком до­лі ще до нас прий­шов до зни­щен­няє. Бо пи­ше Ge­ne­se­os, гла­ва 4, в. 4: «А ве­лет­ні бу­ли на зем­лі в ті дні». Чи ж бу­ли піс­ля по­то­пу у Свя­то­му пись­мі не чи­тав, ос­кіль­ки за­раз у (Бут­ті), VII, в.

21 так пи­шеть­ся: «І ви­мер­ло вся­ке ті­ло, що ру­ха­єть­ся по зем­лі», від­так і ці Гі­ган­ти. Чи­тай Кни­гу муд­рос­ті, гла­ва 10, в. 4 і Ек­ле­зі­яст, 39, 28є. Отож і цей свя­тий з їх­ньо­го по­ко­лін­ня бу­ти не міг (...)

186

Герб князів СвятополківЧетвертинських. Дереворіз з «Бесід Іоана Златоуста». Київ. 1624.

ПРО СТА­Р О­Ж ИТ­Н ІСТЬ ДО­М У­ ЇХ­Н ЬОЇ СВІТ­Л ОС­Т І КНЯ­З ІВ,­ ЇХ­Н ЬОЇ МИ­Л ОС­Т І МИ­Л ОС­Т И­В ИХ­ СВЯ­Т О­П ОЛ­К ЧЕТ­В ЕР­Т ИН­С ЬКИХ

Пе­ре­во­дять­ся лю­ди, що з ру­сів пос­та­ли, Вже не русь во­ни, ка­жуть, її від­цу­ра­лись. Олель­ко­ви­чі зник­ли й Ост­розь­кі, — я пла­чу — І Зба­разь­ких в се­на­ті я поль­ськім не ба­чу. Муж­ні Прун­ські ідуть по сте­жи­нах за­бу­тих, В порт без­віс­ний Ро­жин­ських суд­но йде про­бу­ти. Лиш са­мих Чет­вер­тин­ських рос­туть у нас си­ли, Ко­ли пря­хи всім ін­шим клуб­ка док­ру­ти­ли. Муж за му­жем із до­му сту­па­ють для ді­ла, Мов з Тро­ян­сько­го то­го ко­ня зіс­ту­пи­ли. Йдуть кня­зі смі­ло­душ­ні свя­ти­ми стеж­ка­ми, Во­ло­ди­ми­ра, Глі­ба, Бо­ри­са сто­па­ми. У до­ро­зі да­рує їм Бог бла­гос­ти­ну, Вже шість ро­ків ве­де їх на сла­ви вер­ши­ну. Ко­ли б їх­нії пред­ки вер­ну­ли­ся жи­ти, То на муж­ність утіш­но мог­ли б на­ди­ви­тись. Йшли на гре­ків, бу­ва­ло, у ґер­ці всту­па­ли, На по­лóв­ців, ва­ря­гів во­ни на­ля­га­ли. Сла­вить тож Чет­вер­тин­ських у сві­ті прис­та­ло, Під яр­мом і ят­вя­гів, і ку­рів три­ма­ли. О яс­на ва­ша світ­лість! Мої доб­ро­дії, Я кла­ду на вас силь­ні, ве­ли­кі на­дії. Знай­те, бу­де йти доб­ре все ли­ше у то­го, Кот­рий шлях доб­рий має, а вдо­ма ще й Бо­га!

187

ВІР­ШІ НА ЧЕСТЬ ПЕТ­РА МО­ГИ­ЛИ

188

Про Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ський Ате­ней ми го­во­ри­ли у вступ­ній стат­ті. Се­ред цьо­го знач­но­го ко­ла ді­я­чів ви­ді­ли­мо тут тих, кот­рі пи­са­ли Пет­ру Мо­ги­лі він­шу­ван­ня. Са­ме во­ни, ра­зом із ін­ши­ми, бу­ли тим яд­ром у Ки­є­ві, на яке спи­рав­ся мит­ро­по­лит, і які до­по­ма­га­ли йо­му тво­ри­ти в Ки­є­ві центр то­діш­ ньої ду­хов­ної рес­пуб­лі­ки — сам один він та­кої ро­бо­ти б не по­си­лив. Са­ме ці лю­ди й ство­ри­ли ряд вір­шів на герб та па­не­гі­ри­ків П. Мо­ги­лі в 30–40 ро­ках, в яких ба­чи­мо не тіль­ки уле­щен­ня сво­є­му пат­ро­ну (бу­ло й не без то­го), як про це заз­на­чав у сво­їй роз­від­ці про мит­ро­по­ли­та Ми­ко­ла Кос­ то­ма­ров, а й ствер­джен­ня ті­єї ре­аль­ної ро­бо­ти, яку чи­ни­ли ра­зом. То­му ряд па­не­гі­ри­ків тво­рив­ся ко­лек­тив­но: так «Ім­но­ло­гія» — «від пра­ців­ни­ків дру­ кар­ні», «Ев­ха­рис­ти­рі­он» дек­ла­му­вав­ся уч­ня­ми Лавр­ської шко­ли, «Ев­фо­нія ве­се­лоб­ри­ня­ча» та­кож бу­ла «від дру­ка­рів, що пра­цю­ють у тій­­та­ки чу­дот­ вор­ній лав­рі», «Пам’ять сла­ви» — «від сту­ден­тів гім­на­зії Ки­їв­сько­го братс­ тва». Які ж ре­а­лії жит­тя від­би­то в ге­раль­дич­них вір­шах та в па­не­гі­ри­ках? У вір­ ші на клей­нот Мо­ги­лів «Епіг­ра­ма» вка­зу­єть­ся, що П. Мо­ги­ла не тіль­ки Бо­гу й цер­кві «ви­со­ко­гор­ли­вий», тоб­то ви­со­кос­та­рат­ли­вий, а й Віт­чиз­ні, тоб­то Ук­ра­ї­ні, бо «оз­на­чує він цер­кву для русь­ко­го (тер­мін «русь­кий» тре­ба чи­та­ти як си­но­нім до «ук­ра­їн­ський». — В. Ш.) ро­ду»; від ньо­го «цер­кві є сла­ ва і честь, обо­ро­на» пи­шеть­ся у вір­ші «На ста­ро­жит­ний герб їх­ніх ми­лос­тей Мо­ги­лів». У «Ім­но­ло­гії» віс­тить­ся, що мит­ро­по­лит учи­нив мир у цер­кві, а скла­дач Н. Зін­ко­вич зак­ли­кає: «О бра­ти, ми зри­мо во­рож­не­чу (яс­на річ, між­кон­фе­сій­ну. — В. Ш.) — кинь­мо, ро­зо­рім не­на­висть, від­же­ні­мо заз­дрість на­ві­ки в со­бор­ній лав­рі чу­дот­вор­ній», тоб­то тут увіч під­крес­лю­єть­ся зна­чен­ ня Ки­є­ва як єд­наль­но­го, со­бор­но­го цен­тру. Сам П. Мо­ги­ла на­зи­ва­єть­ся вож­ дем, на­віть «геть­ма­ном на­шим» і зно­ву зак­ли­ка­єть­ся до зго­ди (вірш П. Мол­ ко­виць­ко­го, зоб­ра­жу­ва­ча). Соф­ро­ній По­чась­кий в «Ев­ха­рис­ти­рі­о­ні» пря­мо пи­ше: «Мі­нер­ва на­ук пра­вос­лав­но­­ка­то­лиць­ка, пре­ве­леб­ний пат­ро­не, до­ти вель­ми неп­лід­на (че­рез ве­ли­кі на­ва­ли, штур­ми від во­ро­гів со­бор­ної цер­кви, ма­те­рі на­шої), за лас­кою та про­мис­лом Бо­жим уро­ди­ла не­ма­ле ґро­но пра­ вос­лав­них си­нів у пра­вос­лав­ній на­у­ці, які зіб­ра­ли­ся під на­ме­та тво­єї ста­рат­ ли­вос­ті, під люб’яз­ність тво­єї до на­ук зич­ли­вос­ті». Го­во­рить­ся й та­ке: «Оцю цер­кву пра­вос­лав­ну, зем­не не­бо, як ко­лись Ат­лант не­бо, на се­бе узяв, зво­ля­ єш ру­ха­ти і під­кріп­ля­ти... Є ти си­ли Ат­лан­то­вої, ко­ли в та­ких важ­ких тру­дах утом­лю­ва­ти­ся не хо­чеш». При цьо­му по­ет про­го­ло­шує вста­нов­лен­ня Го­ри (Ге­лі­ко­ну) — про це ми док­лад­но го­во­ри­ли в стат­ті про С. По­чась­ко­го та

йо­го твір. У вір­ші «Ри­то­ри­ка» С. По­чась­кий зве П. Мо­ги­лу Про­ме­те­єм, тоб­то тим, що дав лю­дям во­гонь, «від то­го на Ру­си ти для ду­ман­ня да­ний». Йо­го цикл вір­шів із вик­ла­дом нав­чаль­ної прог­ра­ми в Лавр­ській шко­лі над­зви­чай­ но ці­ка­вий, бо доз­во­ляє нам по­ба­чи­ти, яку сис­те­му ос­ві­ти праг­нув зап­ро­ва­ ди­ти в Ки­є­ві Пет­ро Мо­ги­ла, ад­же її вик­ла­да­но в 1632 р., тоб­то на по­чат­ ку ос­віт­ніх ре­форм мит­ро­по­ли­та. У «Ев­фо­нії ве­се­лоб­ри­ня­чій» (1633) ма­є­мо ті са­мі мо­ти­ви: тон тво­ру енер­ гій­но­­від­род­жу­валь­ниць­кий: Пріч з рок­со­лан­ських гра­ниць уті­кай­те

Пе­ча­лі, сер­це ля­мен­том не край­те! Вже є від­ра­да, ах до­сить стог­нан­ня,

Геть на­рі­кан­ня!

Тут пря­мо го­во­рить­ся про «русь­кий Сі­он у Ки­їв­ській зо­ні», тоб­то про ду­хов­ну сто­ли­цю в Ки­є­ві, про те, що «од нас не­до­ля ли­ха вже від­хо­дить» і «гір­ко­ти­ран­ський» не па­нує в нас за­кон, бо в свя­тій Со­фії по­ряд­кує Пет­ро Мо­ги­ла, «во­ло­дар вель­мож­ний» (звер­ні­мо ува­гу, пе­ред цим йо­го на­зи­ва­ли вож­дем, геть­ма­ном), пас­тир по­бож­ний. Ви­раз­но віс­тить­ся і про столь­ність Ки­є­ва: Те­бе ж Со­фії ру­їн ­ и че­ка­ли, Із рук тво­їх і під­ня­ти­ся ма­ли. В свою сто­ли­цю всту­пай же щас­ли­во,

Жий свя­тоб­ли­во. Русь на­ша в по­міч те­бе ж бо об­ра­ла, Прес­тол цей гід­но то­бі да­ру­ва­ла, —

йдеть­ся, як ба­чи­мо, не ли­ше про кон­фе­сію чи цер­кву, а про Русь. Пет­ра Мо­ги­лу зак­ли­ка­ють, щоб він «да­вав ря­ту­нок усій русь­кій оз­до­бі в мі­зер­ній до­бі» (тоб­то в час без­дер­жав­нос­ті), при­га­ду­ють «ту Русь, якою бу­ва­ла, зви­тяж­ців, слав­на, ба­га­то як ма­ла» — йдеть­ся про повер­нен­ня не прос­то іс­то­рич­ної, а й дер­жав­ної пам’яті, під­крес­лю­єть­ся за­галь­нос­лов’янсь­ке зна­чен­ня тру­дів П. Мо­ги­ли. Укра­ї­на при цьо­му віс­тить: То­бі вже му­ри мої до­ру­чаю, Від Ярос­ла­ва ко­то­рії маю, —

а при та­ко­му вож­ді: «Русь на­ша зіт­хне у спо­кою у тім роз­бою». Ко­мен­та­рі, як ка­жуть, зай­ві: Ки­їв увіч тут ба­чить­ся, як спад­ко­є­мець сла­ви Ки­ївської Ук­ра­ї­ни­­Ру­си і як столь­ний град, а ду­хов­ний її про­від­ник на­рі­ка­ єть­ся геть­ма­ном та вож­дем Ук­ра­ї­ни; ста­вить­ся ідея Ки­є­ва як Русь­ко­го, тоб­то ук­ра­їн­сько­го, Сі­о­ну, ду­хов­ної рес­пуб­лі­ки; ска­жу, до ре­чі, що ця ідея з’яв­ля­ ла­ся до Пет­ра Мо­ги­ли у Іва­на Ви­шен­сько­го, роз­ви­вав її су­час­ник мит­ро­по­ ли­та Ки­ри­ло Тран­кві­лі­он­Став­ро­вець­кий, не за­бу­ва­ли її й піс­ля П. Мо­ги­ли, а ви­вер­шен­ня своє во­на знай­шла у Г. Ско­во­ро­ди у фор­мі Гор­ньої рес­пуб­лі­ ки.В Де­ди­ка­ції до «Ев­фо­нії» го­во­рить­ся: «Хто не ві­дає, що ти Пар­на­сів Атон­ських є фун­да­тор, пас­тир ти і кра­їв Сі­он­ських?», від­так ствер­джу­єть­ся:

189

Все твоє ста­ран­ня в тім і твоя в тім спра­ва, Щоб най­кра­щою бу­ла на­ша русь­ка сла­ва», —

ду­же ці­ка­ве за­у­ва­жен­ня: вся та ро­бо­та, яку по­вів і очо­лив Пет­ро Мо­ги­ла, — це ук­ра­їн­ська сла­ва, а не ли­ше кон­фе­сій­на, от­же, тво­рить­ся в ім’я ук­ра­їн­ ської ідеї. Зреш­тою, Пет­ро Мо­ги­ла це чи­нив не ли­ше бла­гос­ло­вен­ням та учас­тю в ро­бо­ті, а вкла­дав у все влас­ні кош­ти, як пи­шеть­ся в Де­ди­ка­ції:

... шко­ли ти фун­ду­єш

І ти­ми ж про­фе­со­рів кош­та­ми да­ру­єш, Лю­бо­му­зів­ців­стар­ців теж на но­ги ста­виш

І ве­деш, як Анд­рі­ян, їх­ні пра­ці сла­виш, На дру­кар­ню ти кла­деш кош­ти, щоб Сі­о­ну

Бу­ти ще прек­рас­ні­шим, по­тім — Ге­лі­ко­ну...

Ось чим мож­на по­яс­ни­ти праг­нен­ня П. Мо­ги­ли до ма­те­рі­яль­но­го за­без­ пе­чен­ня, яке йо­му не бу­ло чу­же, він ак­тив­но ма­єт­ки здо­бу­вав, але й ак­тив­но обер­тав їх на пе­ре­чис­ле­ні спра­ви. Зак­лав він поль­ську дру­кар­ню, щоб «різ­ них книг зав­ше був дос­та­ток». І тут по­да­єть­ся ці­ка­вий вис­но­вок: Ось чо­му свою кра­су Русь­­дер­жа­ва має І за що во­на те­бе віч­но вих­ва­ляє, —

тоб­то Ук­ра­ї­на ще пе­ред Бог­да­ном Хмель­ниць­ким про­го­ло­шу­єть­ся дер­жа­ вою та й мис­лить­ся як та­ка. Цей мо­тив про­хо­дить і в па­не­гі­ри­ку «Пам’ять сла­ви, праць і тру­дів П. Мо­ги­ли», де го­во­рить­ся, що «на­реш­ті Сі­он русь­кий пле­чі роз­прав­ляє, ро­зіг­нав жаль», тут­­та­ки П. Мо­ги­ла при­рів­ню­єть­ся до Мой­сея; (піз­ні­ше з Мой­се­єм рів­ня­ли тіль­ки Б. Хмель­ниць­ко­го). Ав­тор го­во­рить про змі­ ну так­ти­ки в ук­ра­їн­ських виз­воль­них зма­ган­нях, ра­ні­ше ук­ра­їн­ці «жа­лем віль­го­поль­ські взять ба­жа­ли по­ро­ги (тоб­то ба­жа­ли здо­бу­ти воль­нос­ті. — В. Ш.), хоч зав­жди топ­та­ли нас про­тив­ни­ків но­ги», те­пер же ок­ріп­ла цер­ква і ру­си­ни­­ук­ра­їн­ці бу­дуть хо­ди­ти «пред­ків стеж­ка­ми, що­би ста­ти дій­сни­ми і гід­ни­ми си­на­ми». Кон­крет­ні­ше тут го­во­рить­ся про Русь­кий Сі­он: Нам ба­жа­лось Сі­он ­ у в рок­со­лан­ськім краї,

По­ви­то­му від­дав­на в свя­ті оби­чаї, Хті­ли, щоб Цар­го­род, рід русь­ко­му Хрис­то­ві

На­ле­жав, як ска­за­но у ста­ро­му сло­ві...

190

У цьо­му клю­чі на­пи­са­но й ко­рот­ку епі­та­фію «На смерть Пет­ра Мо­ги­ли» ано­нім­но­го ав­то­ра ки­їв­ської по­е­ти­ки 1647–1648 рр. Тут та­кож го­во­рить­ся: «Цей ось вла­ди­ка, в по­ко­рі дер­жав за жит­тя всіх ру­си­нів» — тоб­то те са­ме, що «вла­дар» чи «геть­ман», віс­тить­ся про йо­го ве­лич, бо «світ же і тут, і отам бу­де йо­му за­ма­лий». Зов­сім ін­ший ха­рак­тер має пос­мер­тний па­не­гі­рик Пет­ру Мо­ги­лі «Сон­це, що схо­дить піс­ля за­хо­ду», що йо­го на­пи­сав Йо­сип Ка­ли­мон: ав­тор об­хо­дить тут ціл­ком по­лі­тич­ні пи­тан­ня, а по­дає по­ет­ ич­но ці­ка­ву ба­ро­ко­ву гру сло­ вом, по­рів­ню­ю­чи Пет­ра Мо­ги­лу з апос­то­лом Пет­ром. Тут ма­є­мо на цю

те­му анаг­ра­му й обіг­ру­єть­ся єван­гель­ська іс­то­рія про Пет­ра­­а­пос­то­ла, який був пе­ред зус­тріч­чю з Ісу­сом Хрис­том ри­бал­кою — акт ло­вит­ви сим­во­ліч­ний. Від­ так і Пет­ро Мо­ги­ла по­да­єть­ся та­ким же лов­цем при сі­тях, бо він «дає щас­тя, всім, хто праг­не, щоб не згу­ би­лось, він сі­ті прос­тяг­не», а хто пот­ра­пить у ті сі­ті «той вми­єть­ся з не­ба», ос­ві­жить­ся в них і спраг­лий. П. Мо­ги­ла «ні­ко­ли не спить... зав­жди сві­тить, улов плив­ти сам в йо­го сі­ті мі­тить», він же, дав­ши влов­ле­ ним «на­леж­не ви­хо­ван­ня», го­тує їх на стіл Гос­по­ду. Ота­кий лі­те­ра­тур­ний об­раз Пет­ра Мо­ги­ли вит­во­ри­ ли ще за йо­го жит­тя по­ет­ и Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го Ате­ нею і не га­да­є­мо, що тут бу­ло ве­ли­ке пе­ре­біль­шен­ня, хоч і підхліб­ність прос­ту­пає без­пе­реч­но. Але зас­лу­ги й зна­мен­ня ве­ли­ко­го мит­ро­по­ли­та, яко­му «світ був за­ма­ лий» від­да­но поп­ри все прав­ди­во; біль­ше то­го, в су­час­ них свід­чен­нях, як це по­ка­за­но ви­ще, ви­раз­но чи­та­є­мо ук­ра­їн­ську дер­жа­вот­вор­чу прог­ра­му Пет­ра Мо­ги­ли у фор­мі ук­ра­їн­сько­го Сі­о­ну, який він тво­рив, а ще біль­ші мав за­мис­ли, які вті­ли­ти за жит­тя йо­му не вда­ло­ся. З то­го зна­є­мо: Ки­їв­ська ко­ле­гія ака­де­мі­єю поль­ським ко­ро­лем виз­ на­на не бу­ла, її про­го­ло­сять ака­де­мі­єю щой­но в Га­дяць­ких ак­тах 1658 ро­ку, хоч бу­ла нею фак­тич­но, при­най­мні ма­ла свої учи­лищ­ні ко­ло­нії, що бу­ло пре­ро­га­ ти­вою та­ки ака­де­мії; ук­ра­їн­сько­го пат­рі­яр­ха­ту (й до то­го праг­нув мит­ро­по­ лит) та­кож не за­ве­де­но, бо неп­рос­та це бу­ла в то­му ча­сі для без­дер­жав­но­го на­ро­ду річ. Вод­но­час зроб­ле­но не­ма­ло: по­сі­я­но ду­хов­не зер­но, яке про­рос­ло в май­бут­ніх по­ко­лін­нях. Па­не­гі­ри­ки ви­раз­но свід­чать, що П. Мо­ги­ла почав все­ля­ти в ук­ра­їн­ське ду­хо­венс­тво дум­ку про «Русь­­дер­жа­ву». Цю ідею засво­ ю­ва­ли й ви­хо­ван­ці Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му, які роз­но­си­ли її по Вкра­ї­ні — ось чо­му, ко­ли ви­бух­ла Виз­воль­на вій­на Б. Хмель­ниць­ко­го, спу­деї ма­со­во піш­ли в ук­ра­їн­ське вій­сько. А те­пер збе­ре­мо, нас­кіль­ки мож­на, бі­ог­ра­фіч­ні да­ні про твор­ців па­не­гі­ ри­ків Пет­ру Мо­ги­лі. Один із гім­нів «Ім­но­ло­гії» під­пи­сав Сте­фан Бе­рин­да («І один од­но­го об­ні­мі­мо») — це до­сить ві­до­мий то­го­час­ний ді­яч. Ко­ли на­ро­див­ся не­ві­до­мо, ймо­вір­но був бра­том Пам­ва Бе­рин­ди, про яко­го ска­ же­мо да­лі, був йо­го спод­виж­ни­ком. Ві­до­мий як пе­рек­ла­дач, дру­кар і гра­вер, брав ак­тив­ну участь у ви­дав­ни­чій прак­ти­ці пер­шої по­ло­ви­ни XVII ст. Спер­ шу пра­цю­вав у дру­кар­ні Ба­ла­ба­нів у Стря­ти­ні, вхо­дя­чи в на­ук ­ о­вий гур­ток Ба­ла­ба­нів, по­тім у Львів­ській брат­ській. Нап­ри­кін­ці 1619 р. пе­ре­ї­хав до Ки­є­ ва і від­дав се­бе Ки­є­во­­Пе­чер­ській дру­кар­ні, зок­ре­ма дру­кував «Лек­си­кон сла­ве­но­рось­кий» сво­го бра­та. Був ав­то­ром піс­ля­мов до ря­ду київських ви­дань. Ок­рім зга­да­но­го в «Ім­но­ло­гії» зна­є­мо йо­го фі­гур­ний вір­ші «Ве­ли­ код­ній дар... Єли­сею Пле­те­нець­ко­му» в кни­зі бе­сід І. Зла­то­ус­то­го (Ки­їв, 1623). Ук­лав і «Си­но­дик Ки­є­во­­Пе­чер­ської лав­ри, а та­кож скла­даль­ни­ка Сте­ фа­на Бе­рин­ди і йо­го ро­ди­чів» (ви­да­ний у Ки­є­ві в 1630–1633 рр., збе­ріг­ся з ньо­го тіль­ки фраг­мент); С. Бе­рин­ді на­ле­жать гра­вю­ри з влас­ними іні­ці­я­

Зображення П. Могили як лаврського архімандрита і творця Київського Гелікону. Гравюра з «Евхаристиону» 1632 р.

191

Портрет Петра Могили. Грпвюра ХІХ ст.

192

ла­ми в «Ака­фіс­тах» (Ки­їв,1629) і «Па­ра­мі­фії» (Ки­їв, 1634). По­мер десь піс­ля 1634 р. Біль­ше зро­бив йо­го брат Пам­во, один із твор­ців Ки­їв­сько­ го Ате­нею, пе­да­гог, дру­кар, гра­вер, по­ет, лек­си­ког­раф (бл. 1560–1632). Спер­шу вхо­див у гур­ток Ба­ла­ба­на, пра­цю­вав у Стря­тин­ській та Кри­лов­ській дру­кар­нях, зго­дом став ак­тив­ ним діячем Львів­сько­го братс­тва, пра­цю­вав тут у дру­кар­ні та шко­лі й ви­дав в 1616 р. пое­тич­ну кни­жеч­ку «На Різ­дво... вір­ ші» — за жан­ром це бу­ла дек­ла­ма­ція в честь єпис­ко­па Є. Ти­са­ ров­сько­го. Із 1619 р. ра­зом із си­ном Лу­ка­шем та бра­том Сте­фа­ ном пе­ре­ї­хав до Ки­є­ва, де пра­цю­вав у лавр­ській дру­кар­ні ре­дак­то­ром, пе­рек­ла­да­чем, дру­ка­рем, гра­ве­ром, зго­дом го­лов­ним дру­ка­рем і за­ві­ду­ва­чем дру­кар­ні, вхо­дя­чи в гур­ток Єли­сея Пле­те­нець­ко­го. Най­виз­нач­ні­ша йо­го кни­га: «Лек­си­ кон сла­ве­но­рось­кий та імен тлу­ма­чен­ня», яка вий­шла в Ки­є­ві в 1627 р., де вит­лу­ма­че­но близь­ко се­ми ти­сяч слів. Пи­сав пе­ред­мо­ви й піс­ля­мо­ви до різ­них ви­дань і вір­ші до них, згур­ ту­вав нав­ко­ло дру­кар­ні та­ла­но­ви­тих гра­ве­рів, ство­рив і сам ряд де­ре­во­ри­тів, що бу­ли над­ру­ко­ва­ні в дру­кар­нях, де він пра­цю­вав. Як по­ет ви­сот не сяг­нув, йо­го виз­нач­ні здо­бут­ки в ін­ших га­лу­зях: лек­си­ког­ра­фії, дру­карс­тві, гра­верс­тві. Поб­ра­ти­мом бра­тів Бе­ринд був Та­рас Зем­ка (II пол. XVI ст. — 1632), який та­кож — дру­кар, пе­рек­ла­дач, ос­віт­ній ді­яч, ав­тор пе­ред­мов та вір­шів. По­хо­ див із Гали­чи­ни, на по­чат­ку XVI­II ст. був учи­те­лем Львів­ської брат­ської шко­ли, вхо­див у Ба­ла­ба­нів гур­ток. Пе­рей­шов­ши з Є. Пле­те­нець­ким до Ки­є­ ва, став од­ним із ор­га­ні­за­то­рів Ки­їв­сько­го Ате­нею, бе­ру­чи участь у май­же всіх лавр­ських ви­дан­нях у 1624–1631 рр., зві­ряв пе­рек­ла­ди, сам пе­рек­ла­дав, скла­дав ге­раль­дич­ні вір­ші­­е­піг­ра­ми, епіг­ра­ми­­ем­бле­ми (під ма­люн­ка­ми). За П. Мо­ги­ли став го­лов­ним ке­рів­ни­ком дру­кар­ні, із 1627 р. був ігу­ме­ном Брат­сько­го мо­нас­ти­ря, ор­га­ні­зу­вав Лавр­ську шко­лу, вчи­те­лю­вав там. Йо­го влас­ні твор­чі здо­бут­ки скром­ні, усю си­лу свою цей виз­нач­ний муж від­дав на ор­га­ні­за­цію куль­тур­но­го про­це­су в Ки­є­ві. Йо­сип Ка­ли­мон у 1641 р. про­бу­вав у кла­сі ри­то­ри­ки Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­ му і з на­го­ди від­ві­дан­ня цьо­го кла­су Пет­ром Мо­ги­лою на­пи­сав йо­му па­не­ гі­ри­ка «Сон­це піс­ля за­хо­ду й схо­ду» («Soi post oc­cas­sum ori­ens»), який бу­ло ви­да­но ме­те­ли­ком в де­ся­ти ар­ку­шах з мі­дьо­ри­том на зво­ро­ті ти­ту­лу та ви­лив­ни­ми прик­ра­са­ми (є при­мір­ник без гра­вю­ри). Брав участь ра­зом із С. Ко­со­вим у на­пи­сан­ні кни­ги «Лі­тос» (під ке­рів­ниц­твом Пет­ра Мо­ги­ли), яка вий­шла під псев­до­ні­мом Єв­зе­бія Пи­ми­на в Ки­є­ві в 1644 р. Оче­вид­но між кла­сом ри­то­ри­ки та фі­ло­со­фії в нав­чан­ні зро­бив пе­рер­ву, бо в 1647 р. ба­чи­мо йо­го слу­ха­чем фі­ло­со­фії Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му.В цей­­та­ки рік у Ки­є­ ві ви­дав кни­жеч­ку на 23 ар­ку­ші поль­ською мо­вою «Жаль по­нов­ле­ний на пог­ре­бі... Пет­ра Мо­ги­ли», що є вір­ша­ми на смерть. Ви­дан­ня прик­ра­ше­не гра­вю­ра­ми: фор­та, герб Мар­ке­ви­чів, сім сим­во­ліч­но­­а­ле­го­рич­них ілюс­тра­ цій із зас­тав­ка­ми й кін­ців­кою. По­чи­на­єть­ся твір вір­ша­ми на герб Ада­мо­ві

Бо­ри­со­ві Мар­ке­ви­чу з Во­ро­ни­чів, текст про­зою та вір­ша­ми. По­даль­ша до­ля Йо­си­па Ка­ли­мо­на не­ві­до­ма. З фор­маль­ної точ­ки зо­ру по­е­ти­­па­не­гі­рис­ти ча­су Пет­ра Мо­ги­ли знач­ною мі­рою зба­га­ти­ли й роз­ви­ну­ли ук­ра­їн­ський вірш: во­ни зас­то­со­ву­ва­ли прос­ то­рі ак­ро­вір­шу­ван­ня (по­ча­ло вжи­ва­ти­ся в на­шій по­ез­ ії із XVI ст.), а «Гім­но­ ло­гія» охоп­ле­на ним нас­крізь, на­яв­ний ак­ро­вірш і в «Ев­фо­нії ве­се­лоб­ри­ня­ чій». Тут­­та­ки вжи­то сап­фіч­ну стро­фу (в обох пам’ят­ках); ви­ко­рис­то­ву­вав­ся си­ла­біч­ний вірш різ­ної кіль­кос­ті скла­дів, упер­ше са­ме в «Гім­но­ло­гії» вжи­то пе­рех­рес­не ри­му­ван­ня, від­так тво­ри­ла­ся й чо­ти­ри­ряд­ко­ва стро­фа, та­кож стро­фа із ри­му­ван­ня: а — б — б — а. Є тут вір­шдек­ла­ма­ція («Пам’ять сла­ ви, праць і тру­дів Пет­ра Мо­ги­ли»), а Йо­сип Ка­ли­мон бу­дує свій вірш, як сло­вес­ну гру, що знай­шло своє про­дов­жен­ня в «Гер­бах і тре­нах» 1658 р., які ми док­лад­но роз­гля­не­мо да­лі, і в твор­чос­ті І. Ве­лич­ков­сько­го. От­же, мож­на ска­за­ти, що по­е­ти ко­ла П. Мо­ги­ли роз­роб­ля­ли так зва­ну вче­ну по­ез­ ію, що зна­ме­ну­ва­ла на­род­жен­ня ви­со­ко­го ба­ро­ко. Ан­тич­них упо­діб­нень во­ни вжи­ ва­ють по­рів­ня­но не­ба­га­то, але до­сить, біль­ше упо­діб­нень біб­лій­них (у Й. Ка­ли­мо­на, нап­рик­лад), що зна­ме­нує від­хід від за­сад ре­не­сан­су (це ви­раз­но про­го­ло­ше­но в С. По­чась­ко­го) й ви­роб­лен­ня чис­то ба­ро­ко­вої по­е­ ти­ки, хоч де­я­кі за­са­ди ре­не­сан­сної по­ет­ и­ки ви­ко­рис­то­ву­ють­ся, як це бу­ло прий­ня­то в усьо­му ба­ро­ко за­га­лом.

193

АНО­НІМ­НІ ­ ГЕ­РАЛЬ­ДИЧ­НІ ВІР­ШІ­ НА ЧЕСТЬ­ ПЕТ­РА МО­ГИ­ЛИ

НА ПРЕС­В ІТ­Л ИЙ КЛЕЙ­Н ОТ ЇХ­Н ІХ МИ­Л ОС­Т ЕЙ­ МО­Г И­Л ІВ

Мар­со­ві при­па­са­ла до бо­ку кри­ва­вий Діль­нос­ті меч Фор­ту­на, клей­нот си­ли пра­вий. В шо­ло­мі­­бо Мо­ги­лів ко­ро­на з зо­рею, Що на би­чо­му ло­бі; під хма­ри­­бо з нею Про­мінь слав­ний пус­кає. Так не ус­ту­пає В муж­нос­ті ані­ко­му, дім чес­ний знак має. До ве­ли­кої пас­тир ма­лу дав ко­ро­ну, Сла­ві, гід­нос­ті сіс­ти на пас­тир­ськім тро­ні — За знак сві­тять обид­ві, ця ж пе­ре­ви­шає: Світ­ська ніг­ди ду­хов­ній в цно­ті не зрів­няє. НА ПРЕС­В ІТ­Л ИЙ КЛЕЙ­Н ОТ ЇХ­Н ІХ МИ­Л ОС­Т ЕЙ МО­Г И­Л ЇВ­ ЕПІГ­Р А­М А

Ко­ро­на — знак зви­тяжс­тва, а буй­вол є жер­тва, І сон­це, й мі­сяць, зо­рі — путь в не­бо прос­тер­та. Ме­чі, шаб­лі і спи­си — зе­мель обо­ро­на, В во­ро­нім дзьо­бі хрест є — вра­гу це зас­ло­на. І чо­вен тут при­дав­ся, не крає хоч во­ду, Оз­на­чує він цер­кву для русь­ко­го ро­ду. Пет­ро­­бо є Мо­ги­ла в нас пас­тир прав­ди­вий, Віт­чиз­ні, Бо­гу, цер­кві ве­ли­ко­гор­ли­вий.

НА СТА­Р О­Ж ИТ­Н ИЙ І ПРЕС­Л АВ­Н ИЙ ГЕРБ ЇХ­Н ІХ МИ­Л ОС­Т ЕЙ­ ПА­Н ІВ МО­Г И­Л ІВ, ГОС­П О­Д А­Р ІВ ЗЕМ­Л І МОЛ­Д ОВ­Л А­Х ІЙ­С ЬКОЇ

194

Дім прес­лав­них Мо­ги­лів клей­но­та­ми вкри­тий, Од від­важ­них спра­вун­ків зро­бивсь зна­ме­ни­тий. У нім Марс грає зброй­но і не прис­ту­пи­ти

Во­ро­гам, уря­ди­ло гніз­до сла­ві жи­ти. А де цно­ти прес­лав­ні від­кри­то з’яви­лись? В Пет­рі­­мит­ро­по­ли­ті, пре­яс­но згус­ти­лись. Сон­це, мі­сяць і зо­рі нам рай обі­ця­ють, За де­ше­ву Мо­ги­ли со­бі зем­лю ма­ють. НА СТА­Р О­Ж ИТ­Н ИЙ ГЕРБ ЇХ­Н ІХ МИ­Л ОС­Т ЕЙ­ МО­Г И­Л ІВ

Дім Мо­ги­лів наз­ва­ти я б міг Зо­ді­я­ком, Бо зві­ри­ним щи­тить­ся він буй­во­ла зна­ком. Не­бом дім на­зо­ву той, як здо­бить зо­рею, Сон­цем мі­ся­цем та­кож од­на­ко із нею. Там на ро­гах в би­ка є осяй­на ко­ро­на, От­же цер­кві є сла­ва і честь, обо­ро­на. ІМ­Н О­Л О­Г ІЯ,­ тоб­т о­ ПІС­Н ЕС­Л ІВ’Я, або ПІС­Н Я, час­т и­н а­м и пись­м ом мов­л е­н а­ на день Вос­к ре­с ін­н я Гос­п о­д а на­ш о­г о­ Ісу­с а Хрис­т а —­ Па­н у, Пас­т и­р ю, Опі­к у­н о­в і­ і Доб­р о­д ій­н и­к у сво­є ­м у­ від пра­ц ів­н и­к ів у дру­к ар­н і в да­р у­н оч­к у­ низь­к о при­н е­с е­н а.­ У дру­к ар­н і свя­т ої Ве­л и­к ої чу­д от­в ор­н ої лав­р и Пе­ч ер­с ької­ Ки­ї в­с ької ро­к у 1630.

[Тут по­да­но об­ра­зи свя­тих Во­ло­ди­ми­ра й Оль­ги, Бо­ри­са та Глі­ба, Те­о­до­сія та Ан­то­нія Пе­чер­ських, по­тім гер­ба Пет­ра Мо­ги­ли]. [НА ГЕРБ ПЕТ­Р А МО­Г И­Л И]

Ці твої, о прес­віт­лий, ба­ча­чи клей­но­ти, От­че ар­хі­ман­дри­те, хто на твої цно­ти, Згід­но світ­ла і ду­ха, та й не по­ди­вує, Той ли­ше, що до ближ­ніх в сер­ці заз­дрість чує. Яс­н о­в е­л еб­н о­м у і світ­л оп­р е­п о­д об­н о­м у па­н о­в і,­ йо­г о ми­л ос­т і па­н у от­ц ю і пас­т и­р е­в і сво­є ­м у, ки­р а­ ПЕТ­Р О­В І МО­Г И­Л І, АР­Х І­М АН­Д РИ­Т У­ свя­т ої чу­д от­в ор­н ої Ве­л и­к ої лав­р и Пе­ч ер­с ької Ки­ї в­с ької,­ во­є в ­ о­д и­ч у зе­м ель мол­д ав­с ьких,­ нас­л ав­н ик із Хрис­т о­в ої пас­к и — піс­н ю свят­к о­в у­ ці­л у­в аль­н у по­г ід­н о спі­в а­ю ть ті, що у дру­к ар­н і.

а Кир — вла­ди­ка, отець.

195

ВОС­К РЕ­С ІН­Н Я ДЕНЬ

Пан як із мер­твих ус­тав був прес­лав­но, —

І про­ро­ко­ве про те рек­ли здав­на, —

Жо­нам явив­ся, то­ді і ПЕТ­РО­ВІ,

Щоб він дав зна­ти усьо­му дво­рó­ві.

Є оди­над­цять там уч­нів три­вож­них,

Зля­ка­ний стра­хом від­чув­ся там кож­ний.

Тож поз­на­ча­ли: мав стар­шим цей бу­ти,

Чин­ність яко­го — вчен­ням осяй­ну­ти.

Ти ж бо, наш от­че ПЕТ­РО пре­по­доб­ний,

Ка­мінь Хрис­то­ві і ка­мінь оз­доб­ний.

Те­бе по­дав він тут міс­цю свя­то­му,

Ма­те­рі влас­ній, сво­го ті­ла до­му. Річ­чю про ньо­го по­чав по­ві­да­ти

Тим, кот­рих зво­лив у вла­ду узя­ти.

Що ж є у то­му? Лю­бов’ю одів він,

Та­кож Пет­ро­ві з’яв­ля те­бе рів­ним.

О, з тим зрів­няв був для вла­ди по­ряд­ку

І по­лю­бив­ши, для тво­го дос­тат­ку,

Бо сам у цно­тах до Бо­га схи­ли­тись

Праг­неш ти, ін­ших та­кож спо­ря­ди­ти.

В день Вос­кре­сін­ня від­так, у пре­яс­ний,

Світ­ле, ве­се­ле, свя­те і прек­рас­не,

О пре­по­доб­ний наш от­че і па­не,

Свя­то об­хо­диш в цім ан­гель­ськім ста­ні. І в ке­рів­ниц­тві сто­їш над сво­ї­ми

Пос­луш­ни­ка­ми, є скіль­ки, з усі­ми,

Мед­но­го втер­ши жит­тя ти до­ро­ги,

Ув олім­пій­ські сту­па­єш по­ро­ги.

Іє­ро­ди­я­кон Ісая, наг­ля­дач дру­кар­ні

ПРОС­В І­Т І­М О­С Я ТОР­Ж ЕС­Т ВОМ

Мир, інак­ше світ, прий­няв із хо­тін­ня

Від от­ця сві­тів, зій­шов не­од­мін­ний,

Світ­ля­чи усіх, і хто йде од ві­ка В світ, — чо­ло­ві­ка.

196

Опо­вів про­рок ще у тьмі си­дя­чи,

Світ­ло осія і в ті­ні блу­кá­ча,

Світ­ло за­сія на на­ше зві­щан­ня,

Пе­ред­ві­щан­ня. Гро­мог­лас­но те в Но­вім За­по­ві­ті

Всім нам за­во­ла — у яв­но­му сві­ті,

В бо­гос­лов­ськую б’ючи свою лі­ру:

«Я — світ­ло ми­ру!»

І всяк чо­ло­вік в сло­вес­но­му мо­рі

В ро­зум увізь­ме тро­їч­нії зо­рі,

Мар­но не поч­не се­бе прос­ві­ща­ти,

Праз­ни­ку­ва­ти.

Ліп­ше­­бо від­так, прес­віт­лий МО­ГИ­ЛО,

І то­бі, який для всіх є сві­ти­ло,

За­жи­ва­ти тут, свят­ко­вую ра­дість,

У не­бі сла­дість.

Інок Ар­те­мій Па­лов­ко­вич, блюс­ти­тель дру­кар­ні

І ОДИН ОД­Н О­Г О ОБ­Н І­М І­М О

Адам пер­ший жив з лю­ду у рóз­ко­шах раю,

Де є мир і де та­кож лю­бов про­бу­ває Ра­зом у сот­во­рін­ні з Твор­цем, тоб­то Бо­гом

І зем­ним не­бо­рон­ним до не­ба по­ро­гом, Хоч із жін­кою, бі­сом кот­ра ошу­ка­лась,

До усьо­го го­то­вість від­так зго­ту­ва­ла, — І так звів­ся Адам був, бо спро­бу­вав з дре­ва

Оте яб­лу­ко, кот­ре да­ла йо­му Єва. Ми­лий мир ро­зір­вав був із Бо­гом та зго­ду,

З’єд­нав гнів, во­рож­не­чу люд­сько­му він ро­ду. Але ін­ший Адам, що Хрис­тос є, Спа­си­тель,

Че­рез хрест, смерть пос­та­нув усім од­ку­пи­тель, Неп­ри­хиль­нос­ті, сва­ри із ґрун­ту ізг­ла­див

І лю­ди­ні мир з Бо­гом до­віч­ний спро­ва­див. Дай один нам од­но­го об­нять, Бо­же, смі­ло,

Як об­хо­ди­мо свя­то оце ми все­ці­ло, Ра­зом з на­ми йди, от­че, наш АР­ХІ­МАН­ДРИ­ТЕ,

Що си­диш на стіль­ці тім чис­лен­нії лі­та І сам мир до сво­їх зволь, лю­бов зав­ше ма­ти

Та й усіх на­у­чай ти в лю­бо­ві три­ва­ти. Та­ким чи­ном, я знаю, усе це збу­ду­єш

Для по­жит­ку, що цер­кві від се­бе зго­ту­єш. Ужи­вай­мо тож ми­ру із ти­ми от­ця­ми,

Що бу­ли ко­лись, за­раз во­ни ра­зом з на­ми. Сте­фан Бе­рин­да, дру­кар

197

СКА­Ж Е­М О БРА­Т ІЇ, ЩО НЕ­Н А­В И­Д ИТЬ НАС

Смерть при­во­дить на нас У заз­дрість са­та­на, Все то­му, щоб вби­ти Світ і пот­ре­би­ти, Явить в раю тé ще: Ба­чить се­бе мен­шим Тва­рі, що сло­вес­на І яка не­бес­на. Ох ма­ти­ме сла­дість Та піз­нає ра­дість І пек­ла на­ча­ло, — Не від­сту­пить й ма­ло Чо­ло­ві­ка, з раю Зав­ше про­га­няє, Уби­ва гріх древ­нім Він ме­чем пла­чев­ним. Дов­гбо є при­род­ній Грі­ху й до сьо­год­ні Од Ада­ма су­щим Всім, та­кож прий­ду­щим. Тай­на усіх ні­тить, Заз­дрість же зас­ні­тить Вóро­жість. Бі­жі­мо, Лю­бо про­ка­жі­мо: «О бра­ти, ми зри­мо Во­рож­не­чу кинь­мо, Ро­зо­рім не­на­висть, Від­же­ні­мо заз­дрість На­ві­кú в сО­бор­ній ЛАВ­РІ ЧУ­ДОТ­ВОР­НІЙ, І не­хай свя­тая Дасть нам лю­бов рая.

На­тан Зін­ко­вич, скла­дач

ПРОС­Т ІМ ОД­Н Е ОД­Н О­М У ВОС­К РЕ­С ІН­Н ЯМ

В раю ще гнів за­ча­тий

З Лю­ци­пéром лю­ди­ни,

Че­рез ньо­го був прок­ля­тий

Рід люд­ський з по­чи­ну.

198

Є в нас дум­ка: вслід хо­див він

І ва­бив всіх із со­бою,

Во­ю­вав, бо є зваб­ли­вий,

з віч­но­го брав по­кою. Ли­ше Хрис­тос наш, ус­тав­ши,

Бог, із мер­твих прес­лав­но

І лю­ди­ну по­єд­нав­ши

З Бо­гом­­От­цем всім яв­но,

Із со­бою їм лю­бов­но

Вже без жод­ної нев­зго­ди

Ка­зав жи­ти рів­но й пов­но,

На­уч­ ив­ши усі ро­ди.

Ко­ли ж є з лю­дей гнів­ли­вий

Й не хо­тів ко­мусь прос­ти­ти,

Хто є сер­цем скам’яні­лий

Й не ба­жав се­бе зм’як­ши­ти,

Отак ближ­ньо­му ура­зи,

Бу­ду­чи і сам ярис­тим,

Не про­ба­чив в усі ра­зи

Сер­цем сво­їм щи­рим, чис­тим,

І як є яс­на пот­ре­ба

В то­го, що жа­да на­бу­ти

У при­бу­ток, со­бі не­ба

І на­ві­ки в ньо­му бу­ти,

ЛАС­КА бу­де тож Хрис­то­ва,

Що грі­хи він нам про­ба­чить,

Всім прос­тив­ши гріх, він слó­ва

Нас на­у­чить, все оз­на­чить.

А ми, взяв­ши те охіт­но,

Вста­єм з мер­твих і про­ща­єм,

І так жить не­доб­ро­хіт­но

З ближ­нім на­шим уни­ка­єм. Всеї лав­ри пре­по­доб­ний,

Пас­ти­рю ти на­ший, па­не,

Зви­чай дав­ній є, оз­доб­ний,

Хай до­вік не пе­рес­та­не:

Різ­ко, швИд­ко гнів нас­ту­пить,

Бу­вай прик­ла­дом ти ско­рим,

Не­хай за­раз і від­сту­пить

З муд­рим із тво­їм до­зо­ром.

Дмит­ро За­ха­рі­є­вич, сто­лоп­ра­ви­тель

199

І ТАК ЗА­В О­Л АЙ­М О

По зви­тяжс­тві нас­ту­пив трí­умф вель­ми знáч­ний,

Як при­ніс нам но­ви­ну ян­гол світ­лоз­рач­ний. Є лиш по­зир — це дає збав­лен­ня час зна­ти

І зво­ля, що лю­ди всі мо­жуть уті­ша­тись. Чом же ми та­кої тут ра­дос­ті не ма­єм

За­жи­ва­ти? Чом пі­сень вдяч­но не спі­ва­єм? Є уті­ха­­бо у нас ті­ла на що­ден­ня,

Як не має уті­шать на­ших душ збав­лéн­ня? Ра­дість з то­го і трі­ýмф, там­­та­ки му­зúка

Не­хай ни­ні пі­дій­ме в сві­ті чо­ло­ві­ка. Свя­то це свят­куй і ти, наш ве­леб­ний па­не,

Є ти пас­тир і наш вождь при Хрис­ті, геть­ма­не! Ким­вал бий ду­хов­ний ти і поч­ни спі­ва­ти

І зви­тяж­ця днів но­вих спі­вом ве­ли­ча­ти. Отой праз­ник ти об­ходь з трíум­фом ду­хов­ним,

Пог­ля­дом сво­їм прий­май кож­но­го лю­бов­ним. І який у зго­ді тут лю­бо зас­пі­ва­ли,

То по смер­ті в не­бе­сах Трой­цю прос­лав­ля­ли. Пар­те­ній Мол­ко­виць­кий, зоб­ра­жу­вач

ХРИС­Т ОС ВОС­К РЕС ІЗ МЕР­Т ВИХ

а Лик — цер­ков­ний хор, зіб­ран­ня свя­тих.

200

Ко­рінь зло­би — це не­вір’я І із ньо­го усе звір’я Єре­тиц­тва про­рос­тає, Цер­кву­­ма­тір­ку збу­ряє. І в Хрис­то­веє пос­тан­ня, Згід­но на­шо­го нав­чан­ня, Вже не ві­рує ба­га­то Та й не хо­че то­го зна­ти, І ан­гé­лів, пат­рі­яр­хів, Го­рі­­до­лі і мо­нар­хів, Єван­ге­ли­ків, про­ро­ків — Є їх до­сить на нес­по­кій. В них са­мі є іу­деї, Книж­ни­ки є, і єреї, І сто­ро­жа — теж зві­ща­ють, Путь із гро­бу уві­ря­ють. Сло­вом влас­ним про­рі­кав був І в на­ро­ди по­си­лав був Йов, ка­зав, як бу­де жи­ти Спас: пом­ре, аби ожи­ти. Кот­рий є із вір­них ли­каа, Го­лос цей би взяв ве­ли­кий,

Прос­то тай­ні не по­ві­рить, Ро­зу­мом за­хо­че зві­рить. Оби­тéлі ти тим­ча­сом КИ­ЇВ­СЬКО´Ї, з на­ми ра­зом, Вож­де наш у чис­тій ві­рі Прий­ми тай­ну, жий у ми­рі. І як ка­мінь, що пок­лав­ся, Для бу­до­ви зго­ту­вав­ся, Цер­кву вір­них під то­бою Ук­ріп­ляй усю со­бою.

Ми­хай­ло Фой­наць­кий, зоб­ра­жу­вач

СМЕР­Т Ю СМЕРТЬ ПО­Б ИВ

В своє вос­кре­сін­ня Бог, Гос­подь наш, Зба­ви­тель,

Зіз­во­лив аби че­рез смерть став смер­ті гу­би­тель. Осія був про­ро­ку­вав про те іще здав­на,

Щоб смер­ті вчи­ни­ти смерть лиш смер­тю прес­лав­но, Єле­а­зар у дав­ни­ну, ба­жав­ши за­би­ти

Єле­фан­таа під ца­рем, се­бе сам зло­жи­ти В тру­ні му­сив, так і смерть Хрис­та як ва­ли­ла,

Твер­ди­ню жит­тя усьо­го, і як нас­ту­пи­ла, Од­ра­зу са­ма по­ляг­ла; отак смер­тю смер­ті

Він го­ло­ву знач­но те­пер зво­ляє із­тер­ти. Дай же зви­тяж­цю отож і на­шо­му па­ну,

ВО­Є­ВО­ДИ­ЧУ і нам в цім ча­сі геть­ма­ну І пас­ти­рю смер­тю смерть по­би­ти ду­хов­но,

Як ти пе­ре­міг свою був муж­ньо, звер­хов­но. Чей ти чо­ло­ві­ком вмер, встав Бо­гом із мер­твих,

Про­ва­диш з со­бою всіх од гро­бу ти мер­твихб, Умер­ши, у ду­сі від­так при­туп­люй ти жа­ло

Смер­тель­не, од віч­ної щоб пі­шов смер­ті ста­ло.

а Єле­фант — слон.

б Та­ка ри­ма в ори­гі­на­лі: мер­твих — мер­твих.

І ТИМ, ЩОВ ГРО­Б АХ, ЖИТ­Т Я ДА­Р У­В АВ

ЗЕМ­ЛІ ТВО­РЕЦЬ у зем­лю теж ля­гає Від роз­пи­наль­ців, та в зем­ні гли­би­ни Зій­шов, у пек­ла, на­че Бог, до­ли­ни, Від­віч­них в’яз­нів ни­ні всіх звіль­няє. Є там Сам­сон, що кріп­кий був нів­ро­ку, Той до Да­лі­ли за лю­бов без лі­ку Град Га­зу взяв був й бра­му на ве­ли­ку Був го­ру ви­ніс і Горб пре­ви­со­кий.

201

Мав ад в по­ло­ні весь і на до­кір їм,

Скру­тив­ши бра­му, ти в ГРО­БАХ бі­дак тих

З пле­мен чис­лен­них і з ро­дів уся­ких

В жит­тя по­вів був у со­бо­рі вір­них.

а Ба­ти­щик — скла­дач у дру­кар­ні.

ЛІпш є для те­бе, от­че наш ве­леб­ний,

Ко­ли ЖИТ­ТЯ є по­да­не, прий­ма­ти

І все од смер­ті віч­ної змі­ня­ти

В жит­тя до­віч­не, в май­бут­тя хва­леб­не.

Те­о­дор Кип­рі­є­вич, ба­ти­щи­ка

ПОК­Л О­Н Я­Є ­М О­С Я ЙО­Г О­ ТРИ­Д ЕН­Н О­М У ВОС­К РЕ­С ІН­Н Ю

Мож­но­му геть­ма­ну, А ще усіх па­ну О Сот­во­ри­те­лю І От­ку­пи­те­лю, Ласк йо­го за­жив­ши, Наш ПОК­ЛОН зни­зив­ши, До­сить слуш­не да­ти І йо­му спі­ва­ти. А од­нак не­бес­ний, Наш ПОК­ЛОН сло­вес­ний Ва­го­ти ма­лої, Щи­рос­ті ж знач­ної Стар­шо­му нам во­жу, Що нам ого­ро­жа, Кот­рий хрес­тних бра­тій Вво­лить під­ма­га­ти. Отож щоб уп­ра­вив Та й ін­ших нас­та­вив І так пе­ред трон При­нес­ти ПОК­ЛОН.

Ле­он­тій Єру­са­ли­мо­вич, лі­те­ро­ли­вар

б Ти­пи­ка­ро­во­дець —

той, що очо­лює дру­кар­ню, тип — дру­кар­ня.

202

Пам­вó Бе­рúн­да, ти­пи­ка­ро­во­де­цьб Твій я, наш от­че, раб і бо­го­мо­лець, З ін­ши­ми щи­ро то­бі вик­ла­даю, Що мов­ле­не, всьо­го з усі­ма ба­жаю.

Та­кож і я з усі­ми, Тво­ї­ми й мо­ї­ми, Всьо­го ти­пу пра­ви­тель, А всіх мен­ших слу­жи­тель, Пас­ти­рю скла­даю Те ж, мо­лю, спі­ваю: Не за­будь у цім ча­сі,

Я — сми­рен­ний Та­ра­сій 3[ем­ка] К[иїв­ський] і П[ечер­ський] сл[уга] Б[о]ж[ий].

А Н О ­Н І М­ ­ ЕВ­Ф О­Н ІЯ ВЕ­С Е­Л ОБ­Р И­Н Я­Ч А­ НА ПРЕС­В ІТ­Л ИЙ ГЕРБ ЯС­Н О­В ЕЛЬ­М ОЖ­Н ИХ­ ЇХНЬОЇ МИ­Л ОС­Т І ПА­Н ІВ МО­Г ИЛ

Дім та­ки сла­вет­ний той, кот­ро­му із не­ба, О фор­ту­но, пиш­но­ту да­ру­ва­ла Фе­ба. Сон­ця й Мі­ся­ця в гер­бі здав­на зна­ки щи­рі Сві­тять яс­но для Мо­гил ро­до­во­ду в ми­рі. Сві­тить зо­ря­ний Олімп, і щи­ти скла­дає Марс вог­нен­ний при хрес­тах, бо Мо­гил він знає. Вже Бе­ло­на їх­ньої теж заз­на­ла си­ли — Пот­ру­ди­ли­ся не раз на Сі­он Мо­ги­ли. А ко­ли вже ти — Пет­ро, ни­ні, Пет­ре, сла­ву До­ве­ди: від те­бе Русь праг­не взя­ти спра­ву. Тож як мит­ро­по­лія не до­дасть охо­ти, Марс не шко­ди­ти­ме, — ти з не­ба візь­меш цно­ти. ЕВ­Ф О­Н ІЯ ВЕ­С Е­Л ОБ­Р И­Н Я­Ч А­ з ак­р о­в ір­ш ем:­ Пет­р о Мо­г и­л а, мит­р о­п о­л ит Ки­ї в­с ький

Пріч з рок­со­лан­ських гра­ниць уті­кай­те, Пе­ча­лі, сер­ця ля­мен­том не край­те. Вже є роз­ра­да, ах до­сить стог­нан­ня, Геть на­рі­кан­ня! Є вже по Єв­рах бур­хли­вих по­го­да, Мис­лі пе­ку­чій вже є про­хо­ло­да, По сліз­них рі­ках, по бі­дах скрут­них, По пла­чах смут­них.

Тіш­ся трі­ум­фом, Єф­ра­зи­но, смі­ло, Гімн роз­по­чав­ши ви­во­ди­ти ми­ло. Що то за ра­дість у Русь­кім Сі­он­ і, В Ки­їв­ській зо­ні.

203

Титул книги «Евфонія веселобриняча». Лаврська друкарня, 5 липня 1633.

204

РОжа то, ро­жа, най­кра­ща уран­ці,

Бе­ре по­ча­ток у ра­діс­ній пра­ці,

У сав­ро­ма­тів знач­на осо­ба, Яс­на по­до­ба. Мо­ги­ла слав­ний до мит­ро­пóлії

Всту­пає гід­но з не­бес­ної во­лі,

О ча­се вдяч­ний! О лі­та свя­тії! Дні зо­ло­тії! Од нас не­до­ля ли­ха вже від­хо­дить,

Зе­фір ла­гід­ний, Тро­фея вже ро­дить,

По всій Ру­си вже геть сльо­зи­­по­то­ки, Жа­лю´ об­ро­ки. Гір­ко­ти­ран­ський вже в нас не па­нує

За­кон — в Со­фії свя­тій по­ряд­кує

Пет­ро Мо­ги­ла, во­ло­дар вель­мож­ний, Пас­тир по­бож­ний. І де ри­да­ли, а сон­ця не­має,

Зо­ло­то­о­кий де ще не сі­яє

Ти­тан у хма­рах, по­вин­на там бу­ти Ра­дість — не скрý­ти. Ло­ви­ти ча­сом не­до­ля нас мо­же

В тіс­ні обій­ми, та Пан до­по­мо­же

Знай­ти ря­ту­нок, уник­нув­ши да­лі Тої пе­ча­лі. Але тут вар­то ледь­­ледь по­тер­пі­ти,

Аби у сві­ті про­яс­не­нім жи­ти.

Це щас­тя, щас­тя, ко­ли в нас до Бо­га Ле­жить до­ро­га. Мо­гут­ню ма­єш, о Русь, вже від­мі­ну

Фор­ту­ни, ма­єш трі­ум­фу го­ди­ну.

Пет­ро дасть гід­ну то­бі обо­ро­ну І щит — Сі­он­ у. Іди ж, о Пет­ре, по днях мно­гот­руд­них,

Іди по пра­цях уже не­за­бут­ніх

На трон шля­хет­ний, узяв­ши за цно­ти Оті клей­но­ти. Те­бе ж Со­фії ру­ї­ни че­ка­ли,

Із рук тво­їх і під­ня­ти­ся ма­ли,

В свою сто­ли­цю всту­пай же щас­ли­во, Жий свя­тоб­ли­во. Русь на­ша в по­міч те­бе ж бо об­ра­ла,

Прес­тол цей гід­но то­бі да­ру­ва­ла,

Те­бе ж Со­фія з пла­чем так ві­тає, З жа­лю во­лає.

О Пет­ре, здав­на ти гість по­жа­да­ний!

Здрас­туй, на вті­ху Ру­си на­шій да­ний,

Да­вай ря­ту­нок всій русь­кій оз­до­бі В мі­зер­ній дóбі. При­га­дуй ту Русь, якою бу­ва­ла,

Зви­тяж­ців, слав­на, ба­га­то я ма­ла,

Те­пер обій­ми то­бі лиш роз­кри­ті В Сар­мат­ськім сві­ті. Оз­до­ба сла­ви ти на­шої здав­на,

Хі­ба ж для сві­ту усьо­го не яв­на

Од­важ­на пра­ця. кот­ру пі­дій­ма­єш, Русь прик­ра­ша­єш? Лед­ве я вті­хи в жа­лю до­че­ка­лась,

Мо­їй поп­ра­ві цнот пот­ре­бу­ва­лось

Тво­їх вель­мож­них: твоя ж та­ки сла­ва — Моя поп­ра­ва. Ім’я Мо­ги­ли у Слов’янсь­кій зо­ні

І у гос­под­нім так са­мо Трі­о­ні

Три­ва­ти бу­де од­віч­ним сі­ян­ням І зве­ли­чан­ням. То­бі вже му­ри мої до­ру­чаю,

Від Ярос­ла­ва ко­то­рії маю,

Лю­бо то сла­ві: будь же їх Ат­лан­том І ді­я­ман­том. Ко­ро­ни з лав­рів — Пет­ро­ві Мо­ги­лі

Всі, всі, що здав­на Со­фію хо­ті­ли

В Сі­он­ських щи­ро по­ба­чить со­бо­рах, В прес­віт­лих хо­рах. І хто ж тут ру­ки в Дво­ри не під­но­сить

У Фе­бо­лун­ні! І хто так не про­сить:

О Хрис­те, сла­ва ти на­ша й ко­ро­на, Ти обо­ро­на. Їйп­ра­во, бу­дем во­ві­ки сто­я­ти.

А гря­не во­рог, йо­го ві­діг­на­ти

По­мо­жеш, Бо­же, й те­бе при пок­ло­ні Сла­вим в Сі­о­ні. В не­бес бла­га­єм, щоб ти обо­ро­ну

По­да­ти зво­лив у Ки­їв пат­ро­ну,

Не­хай щас­ли­во то­бі він слу­гує, Пок­лін да­рує. Си­но­ве русь­кі. сер­ця­ми ви дай­те

Пок­лін Мо­ги­лі, йо­му ж пов­то­ряй­те

По­дя­ку­ван­ня за труд і за пра­цю На кож­нім плá­цу. Клей­нот це наш і клей­нот­­бо кош­тов­ний,

205

І скарб най­кра­щий в сло­вах не­ви­мов­ний,

За ним Русь на­ша зіт­хне у спо­кою По тім роз­бою. Із ним і гар­пій схиз­ма­ти­ків ро­ги,

Й під­ступ­но­­хит­рі єре­ти­ки вбо­гі

Не візь­муть вже нас бо все він уп­ра­вить, Доб­ре нас­та­вить. Йди ж бо, прес­віт­лий Мо­ги­ло, без­печ­но,

Ар­хі­є­рейс­тво прий­ми ти ста­теч­но,

Жий мно­го­літ­но: Бог твоя зас­ло­на, Щит і ко­ро­на. ДЕ­Д И­К А­Ц ІЯ

206

За да­ри, під­мі­тив хтось, від па­нів прий­ма­ють Лас­ку лю­ди, що се­бе нею уті­ша­ють. І Те­бе, Вель­мож­ний наш Па­не, ми ві­та­єм, — По­да­ру­нок, хоч ма­лий, та­кож вис­тав­ля­єм. Пан­ська лас­ка і прос­тим да­ром не гор­дує, Від убо­гих, зна­єм те, ма­ло пот­ре­бує. Чи із зо­ло­та да­ри тіль­ки й зна­ме­ни­ті? Чи без сер­ця до­ро­гі бу­дуть хри­зо­лі­ти? Хай то­бі сма­раг­ди — скарб Кре­зо­вий — да­ру­ють, Хай Го­ме­ро­вих по­ем рит­ма­ми слу­гу­ють, Хай зе­ле­но­­зо­ло­тий то­па­зин при­но­сять, Хай про цно­ти твої скрізь на Ру­си го­ло­сять, Ка­лі­о­пи хай те­бе з не­бом по­рів­ня­ють, Мно­гоп­лід­нії твої пра­ці вих­ва­ля­ють — Все до­реч­не, але ми при­нес­ли, що ма­єм, І да­рун­ком скром­ним цим об­раз твій ві­та­єм. Із пок­ло­ном і сер­ця від­да­є­мо щи­рі — У тво­є­му кле­ко­тать трі­ум­фаль­нім ви­рі. Це у сві­ті під­да­них пла­та най­гід­ні­ша, Над усі пі­ро­по­ві крап­лі — та­кож ліп­ша. Хто хва­лу то­бі скла­да, всі про те вже зна­ють, Що у сві­ті скрізь те­бе цно­ти виз­на­ча­ють. Хто ж не ві­дає, що ти Пар­на­сів атон­ських Є фун­да­тор, пас­тир ти і кра­їв Сі­он­ських? Тож і ми, дру­кар­ської праг­ну­чи ро­бо­ти, Зна­єм, що нам пан­ськії про­ві­ща­ють цно­ти. Бо мис­тец­тва на­ші й ми до­сі дар­му­ва­ли, Не без шко­ди влас­ної цьо­го дня че­ка­ли, Як те­бе, вель­мож­но­го, тут ві­та­ти ста­нем І на­да­лі дар­му­вать, от­же, пе­рес­та­нем.

У мис­тец­твах дру­ка­рів — на­шій звич­ній спра­ві — І твоє не­хай ім’я мно­жить­ся у сла­ві. Із дру­карс­тва — пов­сяк­час ви­гід­ної шту­ки — Ма­ють сла­ву не­ма­лу всі, що є, на­у­ки. Це ж во­но бо­га­ти­рів Мар­со­бис­трих дії Виз­на­чає і кра­су оці­ни­ти вміє. Це ж во­но цер­ков­нії гім­ни опи­са­ло, Вчи­те­лів ду­хов­них теж при со­бі зіб­ра­ло. Що ж, ко­ли хва­лю я те, що у сві­ті ко­жен Пох­ва­лáми доб­ри­ми вша­ну­ва­ти мо­же. Рим­ський це­сар Фре­де­рік Тре­тій ап­ро­бує На­віть герб, яко­го нам, дру­ка­рям, да­рує. Ти про це, вель­мож­ний наш Па­не, кра­ще зна­єш, — Ор­ло­о­ким ро­зу­мом всю­ди про­ни­ка­єш. Все твоє ста­ран­ня в тім і твоя в тім спра­ва, Щоб най­кра­щою бу­ла на­ша русь­ка сла­ва. Кош­том бать­ків­ським сво­їм шко­ли ти фун­ду­єш І також про­фе­со­рів кош­та­ми да­ру­єш. Лю­бо­му­зів­ців­стар­ців теж на но­ги ста­виш І ве­деш, як Анд­рі­ян, їх­ні пра­ці сла­виш. На дру­кар­ню ти кла­деш кош­ти, щоб Сі­он­ у Бу­ти ще прек­рас­ні­шим, по­тім — Ге­лі­ко­ну. Є дру­кар­ні поль­ської доб­рий вже по­ча­ток, Щоб в Пар­на­сі різ­них книг зав­ше був дос­та­ток. Ось чо­му свою кра­су Русь­­дер­жа­ва має І за що во­на те­бе віч­но вих­ва­ляє. Дов­го й щас­но тут жи­ви, у сво­їй сто­ли­ці, Що зас­лу­же­но діс­тав з Бо­жої пра­ви­ці. Ба­чиш сам, що русь­ко­му пот­ре­бує ро­ду, — Все справ­ляй і ма­ти­меш в не­бі на­го­ро­ду. Упо­ми­нок цей то­бі ми да­єм щас­ли­во, — Пре­ве­леб­ний Пет­ре, ти чи­ниш спра­вед­ли­во. Пан­ська в те­бе ж бо ду­ша: все на сві­ті зна­єш, — Заз­ву­ча­ти пе­ред ким, Ев­фо­ніє, ма­єш! А Н О ­Н І М­ ­ ІЗ КНИ­Г И­ «ПАМ’ЯТЬ СЛА­В И, ПРАЦЬ І ТРУ­Д ІВ­ ПЕТ­Р А МО­Г И­Л И»­ від сту­д ен­т ів гім­н а­з ії­ Ки­ї в­с ько­г о братс­т ва

Меч, шаб­лі та спи­си — це сим­во­ли ус­тою. Хто нам ска­же, що Пет­ро мав Пет­ро­вуа зброю: Ба­чиш — оз­на­ча той крук з хрес­том і в ко­ро­ні,

а Йдеть­ся про апос­то­ла

Пет­ра, який за­хи­щав по­діб­ною збро­єю Ісу­са Хрис­та від во­ро­гів.

207

а В ори­гі­на­лі Ев­ме­нід­ські.

208

Що П е т ­р о був пас­ти­рем цер­кви в обо­ро­ні. А ще — сон­це та мі­сяць на гер­бі вмі­ща­ють, Бо цер­ков­не Мо­ги­лі не­бо до­ру­ча­ють. Тут го­ло­ва Буй­во­ла й Зо­ді­я­ку очі, За ни­ми Фле­гонг що­рік змі­ня дні та но­чі. Не мар­но: Пет­ро вов­ка влу­чить ро­гом Прав­ди, Блу­ка­юч­ и сто­ро­жем за вів­ця­ми зав­жди. Пет­ре! Аст­ро­лог зо­рі тво­їх чес­нот знає І два­над­ця­тим сві­ту не­бом на­зи­ває. Ви, ко­го ві­тає храм Лі­ка­он­ський вго­лос Й вед­ме­ди­ця що дає зим­но­род­ний во­лос. Пес­тить Не­рус із Дніп­ра ва­ші кру­чі слав­ні, Ма­ю­чи не­по­да­лік са­док в го­рах Фав­нів. Під­ве­діть очі й ска­жіть: хто вам Ти­та­но­ве Де­ре­во ві­ри сад­жа, кру­шить Цер­бе­ро­ве? Пе т ­р о М о ­г и ­л а. Пет­ро, що всі­ма жа­да­ний, Рок­со­ла­нів му­зою ще не ос­пі­ва­ний. Хто збро­єю Хе­ро­на Ев­мед­ськіа по­ро­ги Здо­лав, й во­ро­ги ж не спи­ни­ли но­ги. П е т ­р о М о ­г и ­л а. Що ллє зо­ло­те про­мін­ня, Мов Феб, роз­мі­та­ю­чи во­рон ме­ту­шін­ня. Як­що про­мін­ням ві­ри лю­ди ос­вя­тять­ся, До Схід­ної ота­ри овеч­ки збі­жать­ся. П е т ­р о М о ­г и ­л а. З ньо­го роз­ра­да ви­хо­дить Й Олім­по­рів­ній цер­кві сер­це охо­ло­дить. А у ко­му Мі­нер­ва змія гніз­до зви­ла. То­му свої нас­лід­ки до­те­пу ли­ши­ла. На­реш­ті Сі­он русь­кий пле­чі роз­прав­ляє, Ро­зіг­нав жаль, бо прав­ди пат­ро­на він має. Гля­не ве­се­ло на всі ми­лі свої ді­ти, Що з об­лич їх по­бож­ність, ві­ра Схо­ду сві­тить. Мо­же, мо­вить ве­се­ло, ве­се­ло ж спі­вай­мо, Ша­ну гро­мов­лад­но­му Па­ну від­да­вай­мо. Він же для нас Мой­сея дав в ос­тан­ні ро­ки, Той при схід­ній ма­те­рі нам дасть жит­тя кро­ки. Та ве­ли­кої вті­хи, якої не ма­ли, Ли­ше зав­жди по сей­мах її до­пев­ня­ли: Жа­лем віль­го­поль­ські взять ба­жа­ли по­ро­ги, Хоч зав­жди топ­та­ли нас про­тив­ни­ків но­ги. Вда­ю­чи, ні­би в Ру­си то­го дня не бýло, Що прав­ди спа­сен­ної сон­це ві­дім­кну­ло. Від­ра­зу за Анд­рі­єм тут став свя­тий Пó­тій У той час, ко­ли Ва­силь ца­рю­вав на Схо­ді. Дав прес­ві­те­рів свя­тих цер­кві пра­вос­лав­ній Й при­ся­га чен­ців крі­пить мо­нас­ти­рі дав­ні.

Бу­дуть во­ни хо­ди­ти пра­ді­дів стеж­ка­ми, Що­би ста­ти дій­сни­ми й гід­ни­ми си­на­ми. П е т ­р о М о ­г и ­л а. Та­кі Пет­ри б нам ро­ди­лись! Ми б з очей рік сльоз­ли­вих біль­ше не на­пи­лись. Ге­ор­гій Ти­ша

Вдив­ля­ю­ся, як сві­точ, Олімп ося­ває, Твої слав­ні, Мо­ги­ло, ді­ла від­кри­ває. З ліх­та­рем хо­чеш вгле­діть Криш­та­ле­ву го­ру Чи до ем­пі­рій­сько­го з Пав­лом ле­тіть дво­ру. Там те­бе за чес­но­ти прий­нять обі­ця­ли, Бо про твою ду­шев­ність й вір­ність цер­кві зна­ли, За твою пра­цю, кош­ти і очей по­то­ки, Що за прав­ду пов­ни­ли оке­ан гли­бо­кий. І то­ді, як Евр свої ко­ні швид­ко­літ­ні Зму­сить пла­кать, при­вів­ши в краї на­ші рід­ні. До­по­мо­жуть і хма­ри, й пле­яд пе­ре­мо­ви, Вза­єм­но схо­чуть три­мать во­ло­гі роз­мо­ви. За ті во­ло­ся­ни­ці твої та ста­ран­ня Не­ос­туд­них мо­ли­тов тво­їх ви­ли­ван­ня. Ни­ми ж тур­бу­вав зі­рок твор­ця ти са­мо­го, Щоб дав нам, що хо­ті­ли ми за ча­су сво­го. Нам ба­жа­лось Сі­о­ну в Рок­со­лан­ськім краї, По­ви­то­му від­дав­на в свя­ті оби­чаї. Хті­ли, щоб Цар­го­род, рід русь­ко­му Хрис­то­ві, На­ле­жав, як ска­за­но у ста­ро­му сло­ві, Лю­ду Во­ло­ди­ми­ра, що в Ки­єв­ і ли­ше Трис­та цер­ков зас­ну­вав, як Стрий­ков­ський пи­ше. На­ро­до­ві, що йо­го пов­ні ди­во­­си­ли Свя­ті мо­щі пе­чер­ські сві­то­ві яви­ли. Це щоб ту­ди по свя­тість лю­ди діс­та­ва­лись, А ко­ла Пі­о­рен­ські на світ по­чи­на­лись. Бо перш як во­ни та­ки­ми, як ось ни­ні, ста­ли, Ру­чаї кри­ва­вих сліз в зі­ни­цях ски­па­ли. По ве­жах та тем­ни­цях вже ві­ра прав­ди­ва, Що у схід­них дог­ма­тах щи­ра, не­фаль­ши­ва. Ми б до­сі ма­ли ста­да, зам­кне­ні в в’яз­ни­ці, Де ду­ша русь­ка час­то не­вин­но гні­тить­ся. Ко­ли б цер­кви із ­ма­ху кри­ла одя­га­лись, Са­мо­му Ор­фею лиш дос­туп­но сприй­ма­лись. А без­кров­на по­жер­тва як вті­лен­ня Бо­га Щез­ла б бу­ла з об­рію русь­ко­го свя­то­го. Не спі­ши, М о ­г и ­л о наш. Не­хай грім і без нот Десь гри­мить, а на то­бі — ві­нець з лав­ру чес­нот. Іо­анн Ти­ша

209

Й О ­С И П К А ­Л И ­М О Н­ ­ СОН­Ц Е, ЩО СХО­Д ИТЬ ПІС­Л Я ЗА­Х О­Д У­ (Уривок) VI

Ти ма­єш, П е т ­р е, з чим дій­сно­му Па­ну По­ка­за­тись, бо ти жрець­ко­му ста­ну На­ле­жиш: сво­їм іме­нем дар но­сиш, Щоб те­бе в яс­ла Бог прий­няв, уп­ро­сиш. Ті­мі­ям будь­хто з ко­ро­лів тих пош­ле, Лиш ти свій, а він чу­жий ла­дан не­се. П е т ­р о, що ра­ніш, ніж Хрис­тос, на­ро­дивсь, На дар ко­ро­ля ка­ди­лом прис­лу­живсь. Ко­ли б не да­ла фор­ту­на Пет­ро­ві Ро­ди­тись: не буть ко­ро­лю в об­но­ві. а Тоб­то не зби­ва­єть­ся

з до­ро­ги, ве­де і нас­лі­дує.

VII­ Пет­р о тро­п ить а­ Анаг­р а­м а

Хрис­т ос із Пет­р ом, щоб се­бе пій­ма­ти, Різ­ні спо­со­би ста­ли ви­би­ра­ти. Пет­ро за Хрис­том сіть тя­гає, бро­дить В мо­рі, то в су­ші все по слі­ду хо­дить. І та­ки один од­но­го пій­ма­ли, Ад­же сві­том цим по­руч по­ход­жа­ли. Пет­ро, як пій­мав, не був Пет­р ом зва­ний, Щоб доб­ре тро­п ить, Пет­р ом йме­но­ва­ний. Пет­р о та Хрис­т ос слі­ди на­мі­ча­ють, За Пет­р ом тро­п ом не­хай всі сту­па­ють. Пев­но, той улов со­бі впо­до­бає Пет­ру, щоб йо­го пес­тив, об’єд­нає. По­ви­нен цей світ дя­ку­вать Пет­ро­ві, Що за со­бою слід дав тут Хрис­то­ві.

IХ

210

Не в мо­рі бро­див Пет­ро на риб ло­ви, Не кож­ну ри­бу він Па­ну го­то­вив. Ло­вив в рі­ках, що з не­ба вип­ли­ва­ють, Ті ри­би ло­вив, кот­рі ви­рос­та­ють. І з не­ба са­мі стру­му­ють фон­та­ни, Що пов­ні ро­си, і сла­ви, і ша­ни. Як гля­не з не­бес щи­ре сон­це вда­чі, Й про­ме­ні йо­го упа­дуть га­ря­чі. Заспраг­неш ро­си — йди до Пет­ра смі­ло,

Спов­ниш­ся ро­си, з якою ймеш ді­ло. Про­мінь со­няч­ний ле­гень­ко до не­ба Під­не­се: Пет­ра за це про­сить тре­ба. Сто­сун­ки Пет­ро з сон­цем доб­рі ма­ють, Од­не од­но­го ці сві­ти­ла зна­ють.

X

Тре­ба виз­нать: влов бу­ва Пет­р о­в і Доб­рий; тіль­ки він не кож­но­го ло­вить. Ло­вить кож­но­го, ко­го б міг пій­ма­ти, Й для Xрис­т а сі­ті ста­не нас­тав­ля­ти Пет­р о. Не кож­на ри­би­на Хрис­то­ві Да­єть­ся на стіл, ра­ні­ше Пет­ро­ві. Ко­ли щось гар­не Пет­ро вис­тав­ляє На стіл Па­на — риб кра­щих ви­би­рає. Од­ки­дає тих, кот­рі роз­ри­ва­ють Сі­ті, з них улов Пет­р а ви­віль­ня­ють. То­ді як Пет­ра спер­шу по­гу­кає З Га­лі­леї глас, що гор­до лу­нає. Сі­ті ки­нуть; вже геть пор­ва­ні ста­ли, Ні­чо­го за ніч в му­ках не пій­ма­ли. Ін­шо­му Хрис­тос дав: по­дав Мо­г и­л і Пет­р о­в і сі­ті, но­вень­кі та ми­лі. Ви­лов­лять: спро­буй будь­хто нес­хоп­лé­ний, Хто по­за мор­ським суд­ном по­топ­ле­ний. Доб­ро­зич­ли­вість ті сі­ті в тім ма­ли, Яких для ло­ву Пет­ра від­да­ва­ли. Кинь з щас­тям до­лю, я му­шу ска­за­ти, Хто нев­ло­ви­мий, щас­тя не пій­ма­ти П е т ­р о ­в і, що дає щас­тя всім, хто праг­не, Щоб не згу­би­лось, він сі­ті прос­тяг­не. Сіт­тю при щас­ті мож­на пій­мать не­ба, Хто щас­тя праг­не, то­го ло­вить тре­ба. Пет­р а Мо­г и­л у всі не­бе­са зна­ють, До­сить там Пет­р ів і Мо­г и­л и ма­ють. У цьо­му Пет­ро всім не­бам по­діб­ний, А на зем­лі він один та­кий здіб­ний. Ті всі, хто не­бо Пет­р о­в і ло­ви­ли, Пет­р о­в і свої сі­ті по­ли­ши­ли. Си­лу не­бес­них по­се­лень пій­має, Бо сі­тей ко­жен хай ба­га­то знає. Як в не­бі ло­вúть сі­тя­ми пот­ре­ба, Хто пот­ра­пить з них, той вми­єть­ся з не­ба. Вміс­тить в сад­жал­ку з во­дою жи­вою,

211

Ос­ту­дить, як риб, з дже­ре­ла во­дою. Не­мов­би олень, що діс­тать до то­го Бе­ре­га хо­че без шу­му ма­ло­го. А як спе­кою охоп­ле­ні кві­ти, Що не мо­же їх там ро­са скро­пи­ти Бо­жа, бо як Ніл во­ди роз­ли­ває, Сту­дить й се­бе їх теп­лом зіг­рі­ває. Як­що ж пот­ра­пить у Пет­р о­в і сі­ті Той, хто вто­мою спов­не­ний у сві­ті, Не­бес­ні му­сять для ньо­го зіб­ра­ти Рі­ки, від спе­ки бу­дуть ос­ві­жа­ти. Щоб не від­ра­зу і не­ба зваб­ля­ли Виг­ля­дом сво­їм, а їм за­ли­ша­ли Мни­мі ви­ди, щоб всьо­го за три ро­ки Зак­ри­ли хма­ри й бе­ре­ги ви­со­кі. На­шим ру­ча­ям, щоб не по­ма­га­ли, То­ді б ми кра­ще Пас­ти­ря піз­на­ли, Пет­р а, а Пет­ро нам во­ди пос­лав би Й ро­ки, і тру­ди не­бес­ні і слав­ні... Доб­ре про це й сам той ри­бал­ка знає, Що, як хму­рий день, то вло­ву не­має. Ні­ко­ли не спить Пет­ро, зав­жди сві­тить, Улов плис­ти сам в йо­го сі­ті мі­тить. На­леж­не дає йо­му ви­хо­ван­ня, Бо ж на стіл Па­ну він го­тує дан­ня... «ПОВ­Т ОР­Н А СКОР­Б О­Т А» I

Ти, Пет­ре, ло­виш, і смерть те­бе ло­вить. Ло­вить і не­бо: лиш хто оз­до­ро­вить, Для то­го бу­де уло­ву не­ма­ло, Ко­му з вас Пет­ра ло­ви­ти при­па­ло.

II

Ко­ли мит­ру смерть гла­вою спіт­ка­ла, Взяв­ши на га­чок, до­го­ри під­ня­ла. Вір­но го­ло­ву за вуд­ку вва­жа­ють, Бо охо­че в ній по­ро­ки вмі­ща­ють.

III

212

У той час в ри­бах сон­це зас­мі­я­лось, Ко­ли все не­бо Пет­ро­ві пій­ма­лось.

Та як за вуд­ку Пет­ру сон­це ста­ло, То у сон­це риб ба­га­то зіб­ра­ло.

IV

Смерть Пет­ра. Не­бо зло­ви­ло — приз­на­єм, Во­но знать ло­вить, а ми ви­пус­ка­єм. А Н О ­Н І М­ ­ КИ­Ї В­С ЬКІ ГО­Р И

Глянь, як бі­лі­ють кру­гом від кос­тей люд­ських Ки­їв­ські го­ри, Що їх пос­тій­но гри­зе хви­ля шум­ли­ва Дніп­ра. Марс від­дав міс­то та­та­рам, і до­ки наш зір до­ся­гає, Тіль­ки ле­жить де­­не­­де зе­лен­ню вкри­та зем­ля. ПРО СМЕРТЬ ПЕТ­Р А МО­Г И­Л И

Цей ось вла­ди­ка в по­ко­рі дер­жав за жит­тя всіх ру­си­нів, За­раз мо­ги­ла сум­на й не­бо три­ма­ють йо­го. Ті­ло Мо­ги­ли — в мо­ги­лі, ду­ша ж десь у не­бі лі­тає. Світ же і тут, і отам бу­де йо­му за­ма­лий.

213

ПЕТ­РО МО­ГИ­ЛА ТА ЙО­ГО ЛІ­ТЕ­РА­ТУР­НІ ТВО­РИ

214

Як пись­мен­ник най­зна­ме­ни­ті­ший ки­їв­ський мит­ро­по­лит Пет­ро Мо­ги­ла дов­гий час за­ли­шав­ся пос­тат­тю при­тем­не­ною: од­не — че­рез їх­ню пев­ ну не­від­по­від­ніть су­час­ним ес­те­тич­ним сма­кам, ко­ли вир­ва­ти їх із то­діш­ ньої епо­хи, а дру­ге: цю твор­чість знач­ною мі­рою пок­ри­ва­ла йо­го по­туж­на сус­піль­но­гро­мад­ська ді­яль­ність, пе­ре­ду­сім цер­ков­на, ад­же він під цим ку­том зо­ру пос­тать епо­халь­на. «В ук­ра­їн­ській іс­то­рії, — пи­ше су­час­ний дос­ лід­ник А. Жу­ков­ський, — Пет­ро Мо­ги­ла по­сі­дає нас­тіль­ки вид­не міс­це, що йо­го ім’ям наз­ва­но один із її пе­рі­о­дів, на­за­гал оці­не­ний, як пе­рі­од куль­тур­ но­го й цер­ков­но­го від­род­жен­ня Ук­ра­їн ­ и в XVII ст. «Мо­ги­лян­ська до­ба» ма­ла своє про­дов­жен­ня і піс­ля смер­ті са­мо­го мит­ро­по­ли­та, а йо­го твор­чіс­ тю та ре­зуль­тат­ній пра­ці усьо­го про­це­су, не пе­рес­та­ва­ли ці­ка­ви­ти­ся дос­лід­ ни­ки протягом вже по­над три сто­літ­тя. За ос­тан­ній час пос­тать Мо­ги­ли і йо­го твор­чість тіль­ки на­би­ра­ють на ак­ту­аль­нос­ті» (А. Жу­ков­ський. Пет­ро Мо­ги­ла і пи­тан­ня єд­нос­ті цер­ков. — Па­риж, 1969. — С. 13). От­же, що ці­ну­ ва­ло­ся най­біль­ше в ді­яль­нос­ті мит­ро­по­ли­та? По­­пер­ше, він був ви­дат­ним ор­га­ні­за­то­ром ук­ра­їн­ської пра­вос­лав­ної цер­кви. За­ци­туй­мо то­го ж А. Жу­ков­ сько­го: «Це він на­дав їй чіт­ку й опе­ра­тив­ну ор­га­ні­за­цій­ну струк­ту­ру, під­ніс ос­ві­ту ду­хо­венс­тва, ви­су­нув іде­ал твор­чо­го і здис­цип­лі­но­ва­но­го чер­нец­тва (до­да­мо від се­бе: ство­рив­ши по­е­тич­ний «Роз­ми­сел про іно­че жит­тя». — В. Ш.), зре­фор­му­вав і ус­тій­нив цер­ков­ний об­ряд, роз­ро­бив дог­ма­ти­ку, за­пев­нив її ви­со­кої вар­тос­ті цер­ков­но­­те­о­ло­гіч­ною лі­те­ра­ту­рою» (С. 14). По­дру­ге, П. Мо­ги­ла — виз­нач­ний куль­тур­ний ді­яч (фундатор Ки­їв­ської ко­ле­гії, яку мрі­яв пе­рет­во­ри­ти в ака­де­мію, ме­це­нат мис­тецтв, від­бу­до­ву­вач ста­ро­вин­них ки­їв­ських хра­мів), про­по­від­ник, пись­мен­ник та пуб­лі­цист, ор­га­ні­за­тор дру­карс­тва ук­ра­їн­ської кни­ги. Ба­га­то за­гад­ко­во­го є в цій пос­та­ті. Як це ста­ло­ся, що на­ща­док мол­дав­ ських гос­по­да­рів виб­рав те­ре­ном сво­єї ді­яль­нос­ті не рід­ну зем­лю, а су­сід­ ську, при­чо­му та су­сід­ська, хоч сто­я­ла куль­тур­но ви­ще Мол­да­вії, але дер­жав­ но бу­ла від неї упос­лід­же­ні­ша, від­по­від­но й менш пер­спек­тив­на? Дру­ге див­не, блис­ку­чий мо­ло­дий маг­нат, який міг би здо­бу­ти не­ма­ло у світ­сько­ му жит­ті, трид­ця­ти­річ­ним одя­гає на се­бе чер­не­чу оде­жу і від­дає се­бе цер­кві та пра­вос­лав­ній кон­фе­сії, в якій, зреш­тою, й був вихо­ва­ний. Справ­ді, П. Мо­ги­ла був мол­да­ва­ни­ном, спад­ко­єм­цем там­теш­ньо­го прес­то­лу, але пер­ спек­ти­ви ве­ли­кої ді­яль­нос­ті не мав, бо йо­го рід був ви­ки­ну­тий із рід­ної зем­лі — це ста­ло­ся, ко­ли П. Мо­ги­ла був оди­над­ця­ти­літ­нім (на­ро­див­ся 1596 р.). Отож ви­ріс і ви­хо­вав­ся на ук­ра­їн­ській зем­лі, здо­був тут ос­ві­ту, про

що свід­чить йо­го блис­ку­че знан­ня ук­ра­їн­ської і слов’янсь­кої мов, от­же, ви­рос­тав у мен­таль­нос­ті не мол­дав­ській, а та­ки ук­ра­їн­ській. Де­я­кі дос­лід­ ни­ки вва­жа­ють, що вчив­ся за кор­до­ном, але ці да­ні проб­ле­ма­тич­ні. Мав пев­ні мол­дав­ські сан­ти­мен­ти, про що свід­чать і йо­го опо­ві­дан­ня про чу­да («Ска­зан­ня»), але те­рен сво­єї ді­яль­нос­ті виб­рав у Ки­є­ві й це то­му, що са­ме тут міг здо­бу­ти цер­ков­ну кар’єру. Ки­їв на той час уже ви­ви­щив­ся як центр пра­вос­лав’я: тут бу­ла дру­кар­ня, шко­ла, Ки­є­во­­Пе­чер­ська лав­ра. Він від­ві­дує міс­то, по­чав­ши з 1622 р., а в 1624–1627 рр. це чи­нить не раз, біль­ше то­го, ску­ по­вує тут, в око­ли­цях Ки­є­ва, чи­ма­лі ма­єт­ки і збли­жу­єть­ся з мит­ро­по­ли­том Йовом Бо­рець­ким. Са­ме під впли­вом мит­ро­по­ли­та він і пос­триг­ся в чен­ці в 1627 р. То­ді в Ки­є­ві бу­ло дві те­чії пра­вос­лав’я: орто­док­саль­на й помір­ко­ва­ на: ор­то­док­саль­на на­ма­га­ла­ся про­тис­та­ви­ти­ся за­хід­ній куль­ту­рі й ри­мока­то­ли­циз­му, на яко­му та куль­ту­ра ґрун­ту­ва­ла­ся, а по­мір­ко­ва­на ба­жа­ла ввес­ти Ук­ра­ї­ну в за­галь­но­­єв­ро­пей­ський куль­тур­ний кон­текст чи при­най­мні до ньо­го наб­ли­зи­ти, що й при­ве­ло до унії 1596 р. Піс­ля роз­ко­лу пра­вос­лав’я за­ли­ша­єть­ся не­од­но­ціль­ним: у ко­лах ор­то­док­саль­них з’яв­ля­єть­ся мос­кво­ фільс­тво (З. Ко­пис­тен­ський), а на про­ти­ва­гу — но­ві помір­ко­ва­ні, по­сво­є­ му гу­ма­ні­зо­ва­ні, які праг­ли до­сяг­ти прав у ме­жах Рі­чі Пос­поли­тої (Й. Бо­рець­ кий, М. Смот­риць­кий та ін­ші). Че­рез це бо­роть­ба за лавр­ську архі­ман­дрію наб­ра­ла ви­раз­но­го по­лі­тич­но­го ха­рак­те­ру: це міс­це хо­ті­ли за­хо­пи­ти ор­то­ док­си (Т. Бо­яр­ський, І. Ко­пин­ський) і уні­я­ти (Г. Тиш­ке­вич), і по­мір­ко­ва­ні (П. Мо­ги­ла). Ви­бо­ри від­бу­ли­ся не в Ки­є­ві, а в Жи­то­ми­рі, на сей­ми­ку 6 ве­рес­ня 1627 р., король під­три­мав кан­ди­да­ту­ру П. Мо­ги­ли. По­даль­ші йо­го сто­сун­ки з І. Ко­пин­ським бу­ли про­дов­жен­ням ці­єї між­пар­тій­ної бо­роть­би. У П. Мо­ги­ли по­єд­ну­ва­ло­ся тя­жін­ня до при­лу­чен­ня Ук­ра­їн ­ и до єв­ро­пей­ сько­го куль­тур­но­го кон­тек­сту з твер­дим ут­ри­ман­ням пра­вос­лав’я — са­ме на цьо­му під­ґрун­ті й пос­тав Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ський Ате­ней і ла­тин­сько­­ поль­ська сис­те­ма пра­вос­лав­ної ос­ві­ти в Ки­є­ві. П. Мо­гила про­ва­див ту ж по­лі­ти­ку, що й С. Кіш­ка, П. Са­гай­дач­ний та М. До­ро­шен­ко — ав­то­но­мі­за­ція Ук­ра­ї­ни при ви­ди­мій ло­яль­нос­ті до Рі­чі Пос­по­ли­тої. П. Мо­ги­ла був ти­по­вою лю­ди­ною ба­ро­ко і скла­дав­ся, як ін­ди­ві­ду­аль­ність, із ря­ду суп­ро­ти­леж­нос­тей: лю­ди­на кня­зів­сько­го ро­ду і чер­нець; на­пов­не­ний ду­хов­ни­ми цно­та­ми і бо­рець за ви­со­ке міс­це в цьо­му сві­ті та за ма­єт­нос­ті, іно­зе­мець і ук­ра­їнський пат­рі­от, пра­вос­лав­ний ор­то­докс і при­хиль­ник за­галь­но­єв­ро­пей­сько­го культур­но­го кон­тек­сту, про­по­від­ник чер­не­чої ас­ке­ зи і тво­рець Ки­їв­сько­го Ге­лі­ко­ну, яко­му не бу­ли чу­жі ре­не­сан­сні ідеї та по­е­ ти­ка, про­по­від­ник лю­бо­ві й жор­сто­кий до суп­ро­тив­ни­ків (іс­то­рія з І. Ко­пин­ ським, із яким по­во­див­ся не­щад­но). За­мис­ли П. Мо­ги­ли бу­ли шир­ші, як у йо­го по­пе­ред­ни­ка Єли­сея Пле­те­нець­ко­го: пе­рет­во­ри­ти Ки­їв не ли­ше в обо­рон­ну фор­те­цю пра­вос­лав’я, а в центр ду­хов­ної рес­пуб­лі­ки чи Сіон, як він на­зи­вав, де ма­ла б тво­ри­ти­ся ду­хов­на й ін­те­лек­ту­аль­на елі­та на­ції на пра­ вос­лав­ній ос­но­ві; в цій рес­пуб­лі­ці він і геть­ма­ну­вав, тоб­то тво­рив приб­лиз­но те, що й Б. Хмель­ниць­кий, тіль­ки в ду­хов­ній сфе­рі; зреш­тою, й по­лі­тич­на ак­ція Б. Хмель­ниць­ко­го бу­ла при­го­то­ва­на ду­хов­ни­ми ак­ці­я­ми Пет­ра Мо­ги­ ли, які під­ня­ли ук­ра­їн­ську елі­ту на ви­щий ща­бель і під­го­ту­ва­ли її до дер­жа­

215

Митрополит Петро Могила. Портрет XVIII ст.

216

вот­вор­чих зма­гань. Са­ме то­му П. Мо­ги­ла не­га­тив­но ста­вив­ ся до Мос­кви: про­ро­че від­чу­вав ту не­без­пеку, яка йшла в Ук­ра­ї­ну звід­ті­ля; са­ме то­му ут­вер­джу­вав у Ки­є­ві ос­ві­ту не тра­дицій­но­пра­вос­лав­ну, а ла­ти­но­­поль­ську, тоб­то єв­ро­ пей­сько­го зраз­ка, про­ти якої пос­та­ва­ла пра­вос­лав­на ор­то­ док­сія. Че­рез це П. Мо­ги­ла ото­чив се­бе, зде­біль­шо­го, мо­ло­ ди­ми людь­ми, які й ут­во­ри­ли Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ський Ате­ней. Мит­ро­по­ли­том П. Мо­ги­ла був виб­ра­ний у 1632 р. і про­був ним до смер­ті в 1647 р. Він до­міг­ся пере­да­чі уні­я­та­ми пра­вос­ лав­ним Со­фій­сько­го со­бо­ру й Ки­є­во­­Ви­ду­бець­ко­го мо­нас­ти­ ря. Рес­тав­ру­вав ряд цер­ков, зок­ре­ма Со­фій­ську й бу­дин­ки Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, дбав про роз­ви­ток Ки­є­во­­ Пе­чер­ської дру­кар­ні. У 1631 р. від­крив Лавр­ське учи­ли­ще (гім­на­зію), яка в 1632 р. бу­ла об’єд­на­на з Ки­їв­ською брат­ ською шко­лою і діс­та­ла наз­ву Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­ гії.В м. Ясах зас­ну­вав Слов’яно­­ла­тин­ську ака­де­мію, якою по­чав ке­ру­ва­ти Соф­ро­ній По­чась­кий. У 1635 р. у Дов­го­ му по­лі засну­вав дру­кар­ню, від­но­вив­ши мол­дав­ське кни­год­ру­ку­ван­ня. У 1641 р. пос­лав дру­кар­ню в Яси. Пет­ро Мо­ги­ла ав­тор ря­ду бо­гос­лов­ських, по­ле­міч­них книг, зок­ре­ма на­пи­сав «Хрест Хрис­та спа­си­те­ля» (1632), «Ан­то­ло­гію» (1636) і «Лі­тос» (1644), ство­рив «Єв­хо­ло­гі­он або Треб­ник» (1646), «Зіб­ран­ня ко­рот­кої на­у­ки про стат­ті ві­ри» (1645), ство­рив ряд пе­ред­мов до різ­них ви­дань. У 1634 р. від­крив учи­лищ­ну ко­ло­нію Ки­їв­ської ко­ле­гії у Він­ни­ці, в 1636 р. зас­ну­вав ла­тин­ську ко­ле­гію в Кре­мен­ці, шко­лу в Го­щі. У крас­но­му пись­менс­тві йо­го здо­бут­ки по­рів­ня­но скром­ні, але й тут він зро­бив свій вне­сок. По­е­зі­єю спе­ці­яль­но не зай­мав­ся, як при­мі­ром Л. Ба­ра­ но­вич чи Кли­мен­тій Зі­но­ві­їв, вір­шу­вав спо­ра­дич­но. Ство­рив, од­нак, один твір біль­ший — ви­со­кий зра­зок ди­дак­тич­ної по­е­зії, що йо­го пуб­лі­ка­то­ри наз­ва­ли «Роз­ми­сел про іно­че жит­тя». Про чен­ців у За­хід­ній Єв­ро­пі й у нас пи­са­ли ба­га­то, чер­нець ста­вав ге­ро­єм так зва­них Про­ло­гів, Жи­тій Свя­тих, вір­шів та опо­ві­дань. Пи­са­ли про них апо­ло­ге­тично, са­ти­рич­но, жар­тів­ли­во, ін­ко­ли в’їд­ли­во, як у «Пох­ва­лі глу­по­ті» Е. Рот­тердам­сько­го чи в на­ших са­ти­ рич­них вір­шах іно­ка Яко­ва, про які бу­де мо­ва да­лі. Апо­ло­гію чен­цю ство­рив Іван Ви­шен­ський у гла­ві 3й сво­єї «Книж­ки» (див. І. Ви­шен­ський. Тво­ри.

— К., 1986. — С. 37–56) — тут ця апо­ло­гія ні­би встав­ний твір, який на­віть за­вер­шу­єть­ся сло­вом «Амінь», що виз­на­чає йо­го кі­нець. Тво­рив аполо­гію чен­ця І. Ви­шен­ський по­ле­міч­но суп­ро­ти іро­нії Е. Рот­тер­дам­сько­го. Про чен­ця пи­сав, зма­льо­ву­ю­чи бо­роть­бу йо­го ду­ші з грі­ха­ми (ті­лом) К. Тран­кві­ лі­он­Став­ро­вець­кий, су­час­ник П. Мо­ги­ли. «Роз­ми­сел про іно­че жит­тя» має ха­рак­тер ін­ший, пи­сав­ся твір не для по­ле­мі­ки з ла­тин­ни­ка­ми, а зад­ля зміц­ нен­ня роз­хи­та­ної дис­цип­лі­ни в то­діш­ніх мо­нас­ти­рях, отож твір має роз­гля­ да­ти­ся в та­ко­му кон­тек­сті.В ру­ко­пи­сі твір не роз­би­то на по­ет­ ич­ні ряд­ки, але пе­ред на­ми зра­зок по­е­зії особ­ли­вої, так зва­ної ар­ха­їч­ної, що ма­ла своє ут­вер­джен­ня в цер­ков­них піс­нес­пі­вах, ка­но­нах, кон­да­ках; до ре­чі, Пет­ро

Мо­ги­ла та­ку цер­ков­но­­об­ряд­ну по­е­зію та­кож пи­сав, во­на до­ сить стан­дар­тна (Див. Ар­хив Юго­­За­пад­ной Рос­сии. — Ч. І. — Т. VII. — К., 1887). За­га­лом це рит­мі­зо­ва­на про­за, що ши­ро­ко куль­ти­ву­ва­ла­ся з ча­сів Ки­їв­ської Ру­си, із спо­ра­дич­ною ри­мою, во­на на по­е­тич­ні ряд­ки лег­ко роз­кла­да­єть­ся, бо ре­чен­ня збу­ до­ва­но з чіт­ко оз­на­че­них пе­рі­о­дів. Пе­ред на­ми роз­би­те на пос­ту­ла­ти пов­чан­ня, яким має бу­ти інок в іде­а­лі. Ось во­ни: без­ко­рис­ли­вість, дос­ко­на­лість хрис­ти­ ян­сько­го жит­тя, не­по­роч­ність (дівс­тво), пос­лу­шан­ня та лю­бов. При цьо­му заз­на­ча­єть­ся, що лю­бов є под­вій­на: ду­хов­на і плот­ ська, які по­між се­бе не мо­жуть з’єд­на­ти­ся, при то­му плот­ська лю­бов для чен­ця гос­тро за­пе­ре­чу­єть­ся, що й зро­зу­мі­ло (про плот­ську лю­бов для ми­ря­ни­на ска­же П. Мо­ги­ла в «Треб­ни­ку» в «Пе­ред­мо­вах про шлюб»). Пло­то­люб­ність для чен­ця з’єд­ну­ єть­ся з ко­рис­ли­віс­тю — го­лов­ним би­чем чер­нец­тва. От­же, іс­тин­на лю­бов іно­ка мо­же бу­ти «в Бо­зі, в са­мо­му Бо­зі», лю­бов та­кож є «дос­ко­на­лість хрис­ти­ян­ської спіл­ки», тоб­то при гур­ то­жит­но­му іс­ну­ван­ні в мо­нас­ти­рях. Лю­бов не має друж­би з не­на­вис­тю, бо «не­на­висть же від то­го: моє й твоє — з’яв­ля­ єть­ся». Інок має тво­ри­ти «всі доб­ро­дій­нос­ті на­яв­ні». По то­му йдеть­ся про гріш­ність і про гріш­ни­ків. За­га­лом інок має від­рек­ти­ся від усьо­го жи­тей­ сько­го «ко­неч­ним від­ре­чен­ням» і не тіль­ки сві­ту, а «всьо­го від­рек­ти­ся і ні­чо­го сво­го не ма­ти». Інок не по­ви­нен тур­бу­ва­ти­ся про зав­траш­ній день, має спо­ві­да­ти­ся про свої грі­хи, йо­го жит­тя по­вин­но ста­ти бо­го­ба­чен­ням, жи­ти ціл­ком у «пос­лу­шан­ні мо­нас­тир­сько­му», не до­год­жа­ти сво­їй во­лі, був­ши від­ре­че­ним від сві­ту, жи­ти не для се­бе, а для Хрис­та, тоб­то здій­сню­ ва­ти не свою во­лю. З дру­го­го бо­ку, він не по­ви­нен бу­ти без­ді­яль­ним, бо інак­ше стає «ді­яч ­ ем ли­хих по­мис­лів», але жи­ти зав­жди у виз­на­че­ній ді­яль­ нос­ті, «без­діл­ля­­бо по­род­жує гріх». Має при цьо­му жи­ти в тер­пін­ні, пос­тій­ но про­бу­ва­ти в мо­лит­ві. Оце й є «наб­ли­жен­ня дос­ко­на­лос­ті» і «бо­го­ба­чен­ ня сту­пе­ні». Твір вит­ри­ма­но в стро­гій пра­вос­лав­ній ор­то­док­саль­нос­ті й по­ли­шає важ­ке вра­жен­ня. Дос­ко­на­лий чер­нець (чи­тай: дос­ко­на­ла лю­ди­на) тут ба­чить­ся поз­бав­ле­ним сво­го «я», влас­ної во­лі, дум­ки, має пе­рет­во­ри­тись у ціл­ко­ви­то­го ро­бо­та, чу­жо­го твор­чо­му на­ча­лу, який жи­ве ні­би за на­тис­ нен­ням пев­них іде­о­ло­гіч­них кно­пок. Але як пам’ят­ка ду­хов­нос­ті твір вель­ ми ці­ка­вий, особ­ли­во для нас, кот­рі пе­ре­жи­ли час ко­му­ніс­тич­но­го то­та­лі­ та­риз­му з йо­го фор­му­лою: «На­ші це­ли яс­ны, за­да­чи оп­ре­де­ле­ны, за ра­бо­ту, то­ва­ри­щи!» — від­так конс­тру­ю­ван­ня іде­аль­ної лю­ди­ни П. Мо­ги­лою вель­ ми на­га­ду­ють піз­ні­ше ко­му­ніс­тич­не. Зреш­тою, мо­же­мо зро­зу­мі­ти, що не­да­рем­но су­час­ни­ки на­зи­ва­ли Пет­ра Мо­ги­лу «вож­дем», «геть­ма­ном» — був­ши при то­му прин­цом по кро­ві, він та­ки мав то­та­лі­тар­ний спо­сіб мис­ лен­ня. З по­е­тич­но­го бо­ку — це твір чис­то­го ба­ро­ко, з йо­го роз­рос­лою, склад­ною ме­та­фо­ри­кою. Біль­ше ін­те­ре­су, як по­е­зія, має про­за Пет­ра Мо­ги­ли. Він тво­рить кіль­ка

Герб Петра Могили із книги «Требник», Київ 1646.

217

Автограф Петра Могили під документом 1648 р.

218

ге­не­а­ло­гіч­них опо­ві­дань у фор­мі пе­ред­мов — це ні­би про­об­раз піз­ні­ших сі­мей­них хро­нік, пи­са­ли­ся во­ни у від­дя­ку спон­со­рам тих чи ін­ших ви­дань, але най­ці­ка­ві­ше в йо­го про­зі — в те­ма­ти­ці то­діш­ніх Про­ло­гів, «Ска­зан­ня про чу­дес­ні й виз­нач­ні яви­ща в пра­вос­лав­ній цер­кві», звід­ки й виб­ра­но опо­ ві­ді про ки­їв­ські чу­да. Мит­ро­по­лит пос­та­вив со­бі зав­дан­ня ство­ри­ти не прос­то «Че­тьї Мі­неї» чи опис чуд, чи си­нак­сар, де опо­ві­да­ло­ся б про свя­тих і над­при­род­ні яви­ща в ми­ну­ло­му, а та­ки кни­гу про Бо­жі чу­да, тво­ре­ні в су­час­но­му сві­ті, що, зреш­тою, бу­ло но­ви­ною в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі (по­тім у цьо­му жан­рі за ним пі­дуть А. Каль­но­фой­ський та І. Де­ни­со­вич, обид­ва із Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го Ате­нею). Іде­о­ло­гіч­на спо­ну­ка для тво­рен­ня збір­ки прог­ля­дає над­то про­зо­ро: пись­мен­ ник не по­ле­міч­но (хоч са­ме та­кий еле­мент від­чу­ва­єть­ся), пуб­лі­цис­тич­но, а таки ху­дож­ньо хо­че до­вести іс­тин­ність пра­вос­лав­ної кон­фе­сії на про­ти­ва­гу до уні­ят­ської та ри­мо­­ка­то­лиць­кої, отож ма­є­мо яск­ра­вий зра­зок тен­ден­ цій­ної, у на­ші ча­си її б наз­ва­ли — «пар­тій­ної», лі­те­ра­ту­ ри. Зреш­тою, не тре­ба за­бу­ва­ти, що вся ук­ра­їн­ська про­за ба­ро­ко бу­ла нав­чаль­на й по­ле­міч­на, ін­шої під тис­ком пра­ вос­лав­них за­сад тво­ри­ти бу­ло не віль­но. На сьо­год­ні всі ці опо­ві­ді зву­чать як ре­лі­гій­на фан­тас­ти­ка з еле­мен­та­ми го­тич­ни­ми, але ав­тор ціл­ком пе­ре­ко­на­ний, що не ви­гад­ки він тво­рить, а за­пи­сує справ­жні ви­пад­ки з жит­тя, че­рез що кож­не опо­ві­дан­ня ре­тель­но до­ку­мен­тує, по­си­ла­єть­ся на свід­ків, та й ді­єть­ся все за кон­крет­но іс­ну­ю­чих лю­дей то­го ча­су: Є. Пле­те­нець­ко­го, Й. Бо­рець­ко­го, Л. Кар­по­ви­ча, М. Смот­ риць­ко­го, Б. Ра­до­шев­сько­го, кня­ги­ні Корець­кої, Ост­розь­ких то­що, от­же все по­да­єть­ся, як ви­яв ре­аль­но­го то­діш­ньо­го сві­то­ба­чен­ня. Та­ке сві­то­ба­чен­ня, до ре­чі, збе­рег­ло­ся й до на­шо­го ча­су, і про по­діб­ні ви­пад­ки мож­на не раз по­чу­ти від за­бо­бон­них чи ре­лі­гій­но на­лаш­то­ва­них лю­дей. Ці­ка­во за­но­ ту­вав по­діб­ний фе­но­мен Іван Фран­ко в стат­ті «По­за ме­жа­ми мож­ли­во­го» (ЛНВ. — Т. XII. — № 10. — 1900. — С. 1–2): «Про­буй­те ви так зва­но­му “здо­ ро­во­му хлоп­сько­му ро­зу­мо­ві” ви­тол­ку­ва­ти, що відь­ма не мо­же лі­та­ти на ко­чер­зі, не мо­же пе­ре­ки­да­ти­ся в со­ба­ку, не мо­же до­ї­ти жаб і ящі­рок. Він, мо­же, бу­де при­та­ку­ва­ти вам, мо­же, бу­де сам смі­я­ти­ся з та­кої ві­ри, але про­те в ду­ші бу­де пе­ре­ко­на­ний, що як­би на Юр’я опів­но­чі знай­шов відь­му на обій­ сті і вда­рив би її ба­то­гом чи вуз­деч­кою, то ра­но з то­го ба­то­га або з тої уз­деч­ ки по­те­че мо­ло­ко... А пре­ці для ін­те­лі­ген­тно­го чо­ло­ві­ка все це — чис­ті, оче­вид­ні не­мож­ли­вос­ті, про які сміш­но на­віть дис­ку­ту­ва­ти, не те, щоб до­ка­ зу­ва­ти їх». По­діб­ний був і спо­сіб мис­лен­ня то­діш­ньо­го ор­то­док­саль­но­го хрис­ти­я­ни­на, ви­хо­ва­но­го на жи­тій­ній та апок­ри­фіч­ній лі­те­ра­ту­рі та й на Біб­лії, в якій так са­мо опи­са­но ба­га­то по­діб­них чуд. Біль­ше то­го, ор­то­док­ саль­ний хрис­ти­ян ­ ин був пе­ре­ко­на­ний, що при­род­не не є ви­я­вом Бо­жої си­ли й присут­нос­ті, тіль­ки над­при­род­не й ней­мо­вір­не, тоб­то те, чо­го не мож­на зро­зу­мі­ти розу­мом; зреш­тою, на­тур­фі­ло­со­фія з її ото­тож­нен­ням Бо­га й при­ро­ди (у на­шій тра­ди­ції це на­йяс­кра­ві­ше ви­яв­ле­но в Г. Ско­во­ро­ ди), роз­ви­неть­ся піз­ні­ше й за­я­вить, що не­піз­на­ність Бо­га ба­чить­ся не в ано­

маль­них і над­при­род­них яви­щах, а в нез­баг­нен­нос­ті сві­то­бу­до­ви, а від­так і при­ро­ди. Ор­то­док­саль­ний хрис­ти­я­нин за­пе­ре­чу­вав на­род­не мар­но­вірс­ тво, про яке пи­сав Іван Фран­ко (ві­ра у ві­дьом, упи­рів, ча­ри то­що) і во­ю­вав із та­ким сві­то­ба­чен­ням, як із язич­ниц­твом, але за сис­те­мою мі­тот­во­рен­ня прак­тич­но не різ­нив­ся від то­го­­та­ки язич­ниц­тва, про­тис­тав­ля­ю­чи мар­но­ вірс­тву на­род­но­му мар­но­вірс­тво своє, хрис­ти­ян­ське, ти­по­ло­гіч­но то­тож­не, але в хрис­ти­ян­ські ша­ти одяг­не­не. Са­ме та­ко­го ти­пу опо­ві­дан­ня­ми і є опо­ві­ді Пет­ра Мо­ги­ли. Але поп­ри на­їв­ну їх­ню струк­ту­ру, во­ни й ці­ка­ві: пись­мен­ник не раз тво­рить фа­бу­ли, тоб­то но­вель­ні конс­трук­ції, бу­дує ді­я­ло­ги, встав­ляє в ав­тор­ську мо­ву опо­ві­ ді сто­рон­ніх осіб, ін­ко­ли лис­ти; пись­мо йо­го за­га­лом лег­ке, ху­дож­нє, міс­ тич­ний еле­мент, при­сут­ній в опо­ві­дан­нях, жи­вить чи­таць­кий ін­те­рес. Ок­рім то­го, ос­кіль­ки тво­ри опи­су­ють су­час­не ав­то­ро­ві жит­тя, у них пот­ра­ пи­ло чи­ма­ло по­бу­то­вих де­та­лей чи й си­ту­а­цій, тоб­то від­би­то то­діш­ню ре­аль­ність: епі­зо­ди з жит­тя ко­зац­тва, на­хо­дів поль­сько­го вій­ська, спіл­ку­ ван­ня різ­них, те­пер уже іс­то­рич­них осіб (нап­рик­лад Л. Кар­по­ви­ча з М. Смот­ риць­ким), про по­бут чен­ців, пус­тель­ни­ків, на­віть кня­зів, то­що. Все це доз­ во­ляє ба­чи­ти нам у «Ска­зан­ні» П. Мо­ги­ли до­ро­го­цін­ну пам’ят­ку ук­ра­їн­ ської ху­дож­ньої про­зи ба­ро­ко (на­за­гал у ті ча­си, на про­ти­ва­гу по­е­зії, ма­ло роз­ви­не­ної, а ще мен­ше вив­че­ної). Са­ма збір­ка скла­да­єть­ся з ко­рот­ких опо­ві­дей (фа­бул), ча­сом кіль­ка фа­бул єд­на­єть­ся в блок з кіль­кох опо­ві­док, ко­ли сто­су­ють­ся од­ні­єї й ті­єї ж осо­би чи од­но­го опо­ві­да­ча. Є фа­бу­ли роз­гор­ не­ні­ші, зок­ре­ма, прис­вя­че­ні за­ги­бе­лі ро­ду Ост­розь­ких чи оріль­сько­му пус­ тель­ни­ку. Встав­ляє ав­тор у збір­ку й кла­сич­не агі­ог­ ­ра­фіч­не (про свя­тих) опо­ві­дан­ня «Му­чен­ня пре­по­доб­но­го от­ця на­шо­го Ава­ку­ма», але йо­го бу­до­ ва­но за шаб­ло­на­ми та­ко­го ти­пу опо­ві­дан­ня, різ­ни­ця тіль­ки та, що йдеть­ся про су­час­ні ав­то­ро­ві по­дії. Свій дос­від ху­дож­ньо­го опо­ві­да­ча Пет­ро Мо­ги­ла пе­ре­но­сить і в про­по­ від­ниць­кі тво­ри. За­га­лом прак­ти­ка тво­рен­ня про­по­ві­ді (го­ме­ле­тич­не опо­ ві­дан­ня) доз­во­ля­ла ху­дож­ні, фа­буль­ні встав­ки (її вжи­ва­ли й до П. Мо­ги­ли, нап­рик­лад І. Ви­шен­ський і піс­ля ньо­го — зок­ре­ма А. Ра­ди­ви­лов­ський). Зраз­ком та­ко­го го­ме­ле­тич­но­го опо­відан­ня є в Пет­ра Мо­ги­ли «Ка­зан­ня про вла­ду» із «Треб­ни­ка», де по­біч із роз­мис­ла­ми на те­му свя­ще­ни­чої вла­ди ба­чи­мо про­лож­ні встав­ні фа­бу­ли про чу­да, що знач­но ожив­лює про­по­відь. Є тут за­по­зи­чен­ня — взя­те з кни­ги Ф. Зи­го­ме­ли «Тур­ко­Гре­ція», з по­си­лан­ ням на неї, про сул­та­на Ма­хе­ме­та і про гріш­ну вдо­ву; по­діб­не опо­ві­дан­ня встав­ле­но в лис­та пат­рі­яр­ха Мак­си­ма про «ока­ян­но­го хрис­ти­я­ни­на», взя­то з Про­ло­гу іс­то­рію про від­лу­чен­ня єпис­ко­пом іє­рея, по­да­єть­ся іс­то­рія про Арсе­нія Апос­то­ли­са, а нап­ри­кін­ці іс­то­рія са­мо­го Пет­ра Мо­ги­ли про ро­сій­ сько­го са­моз­ван­ця, що на­зи­вав­ся си­ном Бо­ри­са Го­ду­но­ва Фе­до­ром. Пет­ро Мо­ги­ла сво­єї збір­ки опо­ві­дань не ви­дав дру­ком, її ви­ко­рис­тав пев­ною мі­рою у сво­їй «Те­ра­тур­ги­мі» Ата­на­сій Каль­но­фой­ський, діб­рав­ши до них гурт і сво­їх; пи­сав П. Мо­ги­ла книж­ною ук­ра­їн­ською мо­вою.

219

П Е Т ­Р О М О ­Г И ­Л А

[КИ­ЇВ­СЬКІ ЧУ­ДА]­

а Про­пуск в ори­гі­на­лі. бВ ру­ко­пи­сі два ос­тан

­ іх сло­ва зак­рес­ле­но н й при­пи­са­но: «Ви­па­ло йо­му бу­ти в Пе­черсько­му мо­нас­ти­рі, ко­ли хо­ва­ли…»

в Неп­ро­чи­та­не

пуб­лі­ка­то­ра­ми міс­це, по­да­є­мо здо­гад­но. Да­лі та­кі міс­ця по­да­ва­ти­ме­мо в квад­рат­них дуж­ках.

г Про­пуск в ори­гі­на­лі.

220

[ОПО­ВІД­КА ЯНА ПІГ­ЛАВ­СЬКО­ГО] Опо­вів нам один із доб­ро­род­них, наз­ва­ний Ян Піг­лов­ський, ­ ла­тин­ської ві­ри він, що у лі­то 1628, мі­ся­ця (...)а, ­ прий­шов із суп­ро­во­дом сво­їм у Пе­чер­ський мо­нас­тирб, ­ хо­тів по­ба­чи­ти свя­ті пе­че­ри і в них свя­ті мо­щі, ­ ба­га­то­­бо про них чу­вав прес­лав­но­го.

«Ко­ли ми ввій­шли в пе­че­ру свя­то­го Ан­то­нія, ог­ля­да­ю­чи всі свя­ті мо­щі, зди­ву­вав­ся я пре­муд­рим Бо­жим [под­виж­ни­кам]в та й вий­шов. Ко­ли ж ми йшли у міс­то, ще в до­ро­зі, один юнак, наз­ва­ний Ле­мен­тов­ський, слу­га Яна Моль­сько­го, од­но­го із спів­то­ва­ри­шів мо­їх, роз­бо­лів­ся вель­ми, аж лед­ве змог­ ли до­нес­ти йо­го в го­род. Хво­ро­ба ж йо­го бу­ла в ці­ло­му ті­лі, най­біль­ше ж у шиї та в пле­чах, ні­би від кіс­ток по­ни­щен­ня та жил роз­тяг­нен­ня. Ми ж, зро­зу­мів­ши, що це ли­ха шко­да від ли­хо­го блу­ду, наз­ва­но­го (...)г ви­па­да йо­му, пок­ли­ка­ли від­так лі­ка­ря аби по­ди­вив­ся, що йо­му тра­пи­ло­ся й щоб до­по­ мог­ти йо­му. Лі­кар же, об­ди­вив­шись йо­го, ска­зав, що ні­чо­го та­ко­го, як ви го­во­ри­те, в ньо­го не­ма, і не мо­же збаг­ну­ти, що це за хво­ро­ба та­ка. І нас­ тіль­ки в ньо­му нев­дов­зі ук­рі­пи­ла­ся хво­ро­ба, що й двиг­ну­ти­ся не міг. Ми ж, ка­же, старан­ні­ше роз­пи­ту­є­мо йо­го й обе­реж­но опи­ту­є­мо, звід­кі­ля це йо­му тра­пи­ло­ся, ба­ча­чи в ньо­му та­ку бі­ду, що все зміц­ню­ва­ла­ся. Він же ре­че: — Не знаю звід­ки і яка є при­чи­на бідс­тва цьо­го й нес­тер­пної ці­єї мо­єї хво­ро­би, тіль­ки те знаю, що ко­ли з ва­ми ввій­шов до пе­че­ри, в усьо­му здо­ ро­вий був, ко­ли ж вий­шов, то рап­то­во охо­пи­ла ме­не ця нез­баг­нен­на хво­ро­ ба. Ми ж бо то­ді зро­зу­мі­ли, що не че­рез що ін­ше йо­му зло бу­ло, хі­ба че­рез на­ру­гу над свя­ти­ми ті­ла­ми в пе­че­рі, і спи­та­ли йо­го: — Ко­ли був у пе­че­рі, чи не ство­рив на­ру­ги кот­ро­му зі свя­тих? Він же, ока­ян­ний, по­чав опо­ві­да­ти свій ли­хий за­чин, який ство­рив, у пе­че­рі був­ши, мо­вив­ши: — Про все, що нам іно­ки по­ча­ли опо­ві­да­ти, я по­ду­мав: це бай­ки й ска­зав по­дум­ки, що це не свя­ті, а прос­ті мер­ці є. А ко­ли від­хо­див, прий­шов і по­ба­ чив од­но­го, котро­го звуть свя­тим Іва­ном Ба­га­тос­траж­даль­ним, ска­зав по­дум­ки: «Не по­тер­плю цих русь­ких ба­йок, але вик­рию їх­ні фаль­ши­ві по­віс­ ті». І то­ді за­хо­тів ві­дір­ва­ти йо­го го­ло­ву, від­так і на на­ру­гу від­да­ти, і вель­ ми си­лив­ся, але не міг ві­дір­ва­ти й по­ли­шив йо­го, як і ра­ні­ше був ці­лий; то­ді

вий­шов із ва­ми з пе­че­ри — і від­то­ді ця лю­та хво­ро­ба охо­пи­ла ме­не в шиї та пле­чах. Ми ж, це чу­юч­ и, жах­ну­лись усі й збаг­ну­ли, яка при­чи­на хво­ро­би йо­го, від­так ска­за­ли йо­му: — Згрі­шив ти, ока­ян­ний, що на­ру­гу вчи­нив бла­жен­но­му ті­ло­ві, але кай­ся зі сво­го ли­хо­го за­чи­ну і мо­ли Бо­га, щоб йо­го мо­лит­ва­ми зба­вив­ся від ці­єї хво­ро­би. Він же то­ді по­чав кри­ча­ти ве­ли­ким кри­ком, зі сльо­за­ми ка­жу­чи: — Згрі­шив я, Гос­по­ди, згрі­шив, ока­ян­ний вель­ми пе­ред то­бою, бо вчи­нив на­ру­гу свя­тим тво­їм угод­ни­кам, кот­рі є в пе­че­рі, і ті­ло­ві свя­то­го Іва­на Ба­га­тос­траж­даль­но­го хо­тів па­кість учи­ни­ти, чим со­бі цю хво­ро­бу на­був. Але, о Гос­по­ди, з усьо­го то­го зла, що я сот­во­рив і що свя­тих тво­їх огу­див, ка­ю­ся і спо­ві­да­ю­ся, бо іс­тин­ні твої угод­ни­ки і свя­ті є, ті­ла кот­рих у пе­че­ рах свя­тих ле­жать. То­бі ж, о свя­тий, ба­га­тос­траж­даль­ний, бла­жен­ний Іва­не, за угод­ни­ка свя­то­го Бо­жо­го зві­щаю бу­ти і не пе­рес­та­ну зві­ща­ти, до­ки в ті­лі жи­ву. Але ж бо мо­лю, прос­ти ме­ні, свя­тий Бо­же, що над ті­лом тво­го свя­то­го че­рез не­вір’я, ока­ян­ний я, бе­зум­но на­ру­гу чи­нив­ши, вчи­ни­ ти спро­міг­ся біль­ше со­бі ли­ху та лю­ту хво­ро­бу, і мо­ли­ся за ме­не Бо­го­ві, пе­ред яким ти те­пер сто­їш, хай зба­вить ме­не від ли­хої хво­ро­би ці­єї, щоб усім я про­по­ві­ду­вав: «Іс­тин­на є русь­ка, ві­ра, яку огу­див, і іс­тин­них вас має, свя­тих, яким на­ру­гу вчи­нив. Але те­пер, піз­нав­ши грі­ха, й па­дін­ня, й лю­ту свою зва­бу, пох­ва­ляю ві­ру русь­ку і спо­ві­даю її за іс­тин­ну, і по­ша­но­вую вас і свя­ті мо­щі ва­ші!» Це і ба­га­то ін­шо­го ви­рік, то­ді йо­му улег­ши­ла­ся хво­ро­ба, і зці­лив­ся рап­ то­во від не­ду­ги. А то­ді, встав­ши, пі­шов до пе­че­ри й ба­га­то по­мо­лив­ся, і дя­ку­вав Бо­го­ві та свя­тим йо­го. [По то­му] ві­ді­йшов здо­ро­вий, як і був ра­ні­ ше здо­ро­вий. Ми ж, ба­ча­чи це пре­див­не і страш­не чу­до, у жах прий­шли і прос­ла­ви­ли Бо­га, [кот­рий] прес­лав­ни­ми сво­ї­ми свя­ти­ми чу­до­діє». Я ж, Пет­ро Мо­ги­ла, ве­ли­кий ар­хі­ман­дрит свя­тої ве­ли­кої чу­дот­вор­ної лав­ри Пе­чер­ської Ки­їв­ської, чув цю опо­відь від ви­ще­най­ме­но­ва­но­го Яна Піг­ лав­сько­го і на­пи­сав це для уві­рю­ван­ня всім, хто при­хо­дить до свя­тих пе­чер, на пе­рес­то­ро­гу й на дог­ляд, щоб ні­я­ко­го го­ря че­рез не­вір’я чи зне­ва­ гу ві­ри пра­вос­лав­ної та свя­тих мо­щів не відс­траж­да­ли, і щоб звіс­ти­лись усі, що іс­тин­на є пра­вос­лав­на русь­ка ві­ра і пос­прав­жньо­му в ній спа­са­ ють­ся вір­ні й чу­да [тво­рять­ся] бла­гим і жи­вот­во­ря­щим ду­хом те­пер і зав­жди й на­ві­ки ві­ків. Амінь. Пи­са­но це в лі­то 1629, мі­ся­ця січ­ня, 14 дня. [ВИК­Р И­Т ИЙ ЗЛО­Д ІЙ]

У лі­то 1629, мі­ся­ця січ­ня 14, ко­ли бу­ли ми в се­лі на­шо­му мо­нас­тир­сько­му, зва­но­му За­бі­лоч­чя, по­ві­да­ли нам лю­ди то­го се­ла, що в лі­то 1619, у ве­рес­ні мі­ся­ці у се­лі Бу­то­ви­че­вім, те­пер же Со­ко­лов­ськім, наз­ва­нім Осов­ці, був один уряд­ник, на ім’я Гриць­ко, що чис­лен­ну мар­но­ту чи­нив у то­му се­лі: вів­ ці, во­ли, сви­ні та ін­ших тва­рин крав. Не раз вис­те­жу­ва­ли му­жі то­го се­ла і не мог­ли вик­ри­ти хто є при­чи­ною цих пок­раж. Якось, щоб учи­ни­ти су­во­

221

рий роз­шук, зіб­ра­ли­ся всі му­жі вку­пі й присут­ньо­му се­ред них уряд­ни­ ку Гриць­ку опи­ту­ван­ня учи­ни­ли. Один із них, муж доб­рий та бо­го­бій­ний, на ймен­ня Федь­ко Гріш­ник (зав­жди мав він зви­чай се­бе гріш­ни­ком на­зи­ва­ ти) по­се­ред них став і ре­че: — Му­же­ве­бра­тіє, пос­лу­хай­те ме­не, чо­ло­ві­ка гріш­но­го. Ос­кіль­ки не раз зби­ра­ли­ся й шу­ка­ли та й не змог­ли злот­вор­но­го мар­нот­ни­ка на­шо­го від­най­ти, то й те­пер не змо­же­мо. По­мо­лі­мо­ся ж від сер­ця все­від­но­му Бо­го­ ві, хай він, сер­це­ві­дець та­кий, зна­ю­чи оз­лоб­лен­ня й мар­но­ту на­шу, зго­ло­ сить і вик­риє то­го, що оз­лоб­лює нас. Ві­рую йо­му, що без ні­чо­го не за­ли­ шить мо­лін­ня на­шо­го, але нев­дов­зі учи­нить ві­дом­сту оз­лоб­лен­ню на­шо­му. Усі на те зво­ли­ли, то­ді Федь­ко під­ніс ру­ки до не­ба і зі слізь­ми зак­ри­чав: — Бо­же, Бо­же наш! По­чуй мо­лит­ву на­шу і вик­рий то­го, кот­рий оз­лоб­ лює нас! — і по­чав про­ка­зу­ва­ти мо­лит­ву Гос­под­ню, себ­то «От­че наш». Лю­ди ж за ним, звів­ши ру­ки, про­ка­за­ли мо­лит­ву до кін­ця. Ко­ли ж скін­ чи­ли її — о чу­до! — Гриць­ко, отой уряд­ник від­так, по­між них сто­я­чи, по­чав стог­на­ти й кри­ча­ти: «Го­ре ме­ні! Хво­рість пле­чі мої охо­пи­ла!» — і рап­то­во ані сто­я­ти, ані сіс­ти, ані йти не зміг. Але му­жо­ве, взяв­ши йо­го, до­нес­ли до дво­ру, і так бу­ло вик­ри­то йо­го зло­дійс­тво, в хво­ро­бі ж отій лю­тій сім днів му­чив­ся, а на сьо­мий зле по­мер. Ди­віть­ся отож, бра­тіє, як ба­га­то мо­же прос­тих лю­дей мо­лит­ва щи­ро­ сер­дна до Бо­га — мо­же біль­ше як іє­рей­ська чи іно­ча суп­ро­ти тих, що оз­лоб­лю­ють. [ЗАБ­Р А­Н А МО­Н АС­Т ИР­С ЬКА МА­Є Т­Н ІСТЬ]

222

У лі­то 1614, один доб­ро­род­ний на ім’я Ва­силь Во­ро­нич, дос­той­ніс­тю пи­сар зем­ський ки­їв­ський, пе­ре­мо­же­ний прок­ля­тою ла­сіс­тю, по­дав­ся на мо­нас­тир свя­тий гур­то­жит­ний, зва­ний Ме­жи­гір­ським, і по­ку­сив­ся від­ня­ ти від ньо­го озе­ро, наз­ва­не Ко­сір, та й со­бі прив­лас­ни­ти. Ві­діг­нав від ста­ ну іно­ків та лю­дей мо­нас­тир­ських із сіт­ка­ми, що ни­ми лов­лять ри­бу, — сво­їх там пос­та­вив і лю­дей, і сіт­ки. Ігу­мен, що то­ді був, на ймен­ня Ге­де­он, із бра­ті­єю ба­га­то мо­лив йо­го, щоб не від­би­рав у них озе­ра, кот­ре ні­ко­ли не бу­ло йо­го, але з дав­ніх ча­сів є мо­нас­тир­ське, бо від ньо­го на весь рік бра­тія ри­бою хар­чу­єть­ся. Він же, ніт­ро­хи не зва­жа­ю­чи на мо­лін­ня йо­го, а ще біль­ ше ук­ріп­лю­ю­чись у сво­є­му ли­хо­му за­чи­ні, щоб до реш­ти заб­ра­ти в них озе­ро, не тіль­ки не пос­лу­хав­ся їх, але й смер­тно за­бо­ро­нив їм, ка­жу­чи: — Ко­ли злов­лю іно­ка з ва­шо­го мо­нас­ти­ря, то як зло­дія по­ве­лю по­ві­си­ти. По­ба­чив ігу­мен, що ні­чо­го не вчи­нить про­хан­ня їх­нє до ньо­го, пос­та­но­ вив бра­тії всій пос­та і мо­лит­ви з пок­ло­на­ми на ці­лий день: уран­ці — сто, у по­лу­день — сто, уве­че­рі — сто, ка­жу­чи: — Ос­кіль­ки про­хан­ня на­ше не мо­же схи­ли­ти до ми­лос­ті ла­со­го во­ро­га на­шо­го, по­мо­лі­мо­ся то­му, кот­рий ба­чить оз­лоб­лен­ня на­ше, бо він мо­же зба­ви­ти нас од су­пер­ни­ка на­шо­го. Ко­ли ж по­ча­ли во­ни со­бор­но спі­ва­ти мо­лін­ня в цер­кві зі слізь­ми та із зіт­хан­ня­ми — о чу­до! — прий­шов слу­га від Во­ро­ни­ча, мо­ля­чи ігу­ме­на й бра­тію по­мо­ли­ти­ся, ос­кіль­ки, ска­зав, ве­ли­ка хво­ро­ба сьо­год­ні охо­пи­ла

па­на йо­го і не знає, чи знай­де йо­го жи­во­го, ко­ли по­вер­неть­ся. Ще во­ни мо­лін­ня спі­ва­ли, прий­шов і дру­гий біль­ше ігу­ме­на мо­ля­чи, щоб прий­шов із бра­ті­єю і єлей над ним ос­вя­тив. Ігу­мен же, доб­рий цей муж і нез­ло­би­вий, пішов до ньо­го і єлей ос[в’ятив] йо­му. Але хво­ро­ба йо­го нас­ тіль­ки, ук­рі­пи­ла­ся, що на­зав­тра (...)а піз­нав сво­го грі­ха і що че­рез це (...)а хво­ро­ба охо­пи­ла йо­го. Пок­ли­кав ігу­ме­на з ін­ши­ми, щоб від­пус­ти­ли грі­хи, і цей спо­ві­дав пе­ред ним, і, з пла­чем про­ся­чи про­щен­ня, по­вер­нув їм озе­ро, а сіт­ки свої і харч, при­ве­зе­ний для ри­ба­рів, монас­ти­ре­ві по­да­ру­вав. Спер­ шу був він у біс­ну­ван­ні, і та­ку мав му­ку, що, взяв­ши лож­ку сріб­ну, пог­риз її і з’їв, по то­му га­ряч­ка ве­ли­ка охо­пи­ла йо­го, а піс­ля спо­ві­дан­ня і при­ча­щан­ ня бо­жес­твен­них та­їн, ро­зу­му поз­був­шись, по­мер. Це чув я, Пет­ро Мо­ги­ла, ар­хі­ман­дрит свя­тої ве­ли­кої і чу­дот­вор­ної лав­ ри Пе­чер­ської Ки­їв­ської від ба­га­тьох дос­то­вір­них свід­ків, а най­біль­ше від пра­вос­лав­но­го мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го кир Йо­ва Бо­рець­ко­го, кот­рий був са­мо­вид­цем то­го чу­да, і від бра­тії свя­тої Ме­жи­гір­ської оби­те­лі. На­пи­сав же це, щоб по­ба­чи­ли всі, кот­рі оз­лоб­лю­ють іно­ків, ра­бів Бо­жих, ад­же швид­ ко тво­рить Бог (за єван­гель­ським сво­їм прав­ди­вим свід­чен­ням) ві­дом­ сту для виб­ра­них, що во­ла­ють до ньо­го день і ніч, дов­го­тер­пля­чи від ли­хих. У лі­то 1629, мі­ся­ця січ­ня, 26 дня.

а Про­пус­ки в ори­гі­на­лі.

[ДА­В АЙ ТИМ, ЩО ПРО­С ЯТЬ]

По­ві­да­ла нам бра­тія свя­тої лав­ри Пе­чер­ської Ки­їв­ської, що за ар­хі­ман­ дри­та Єли­сея Пле­те­нець­ко­го якось прий­шов до ньо­го ке­лар і по­ві­дав йо­му, що мно­го­множс­тво хлі­бів ви­да­єть­ся на всяк день. Той же по­ди­ву­вав­ся та­ко­му спо­жит­тю, вра­зив­ся й пі­шов до ке­лар­ні по­ди­ви­ти­ся, хто це стіль­ ки ба­га­то хлі­бів по­ї­дає. І по­ба­чив ба­га­то жеб­ра­ків там зіб­ра­них і ще біль­ше вра­зив­ся (не то­му, що ба­га­то їх бу­ло, а що здо­ро­ві й силь­ні з не­ду­жи­ми бра­ли хліб), і по­чав сам здо­ро­вих, а го­лод­них про­га­ня­ти (по­ве­лі­вав їм не дар­мо­во­го хлі­ба їс­ти, а пра­цю­ва­ти), не­ду­жим по­ве­лів­та­ки да­ти, тоб­то слі­пим, кри­вим і їм по­діб­ним. Ко­ли ж по­вер­нувсь у свою ке­лію, тоді — о чу­до! — град та­кий ве­ли­кий ви­пав, що всі жи­та мо­нас­тир­ські, кот­рі ох­рест мо­нас­ти­ря, по­бив, по­товк і з зем­лею змі­шав; ні­ко­му ж ін­шо­му град той жи­та не потовк, тіль­ки мо­нас­тир­ське. По­ба­чив це ста­рець­­ар­хі­ман­ дрит і по­ве­лів ні­ко­му не бо­ро­ни­ти, а всім, хто про­сить, да­ти хлі­ба. І ко­ли суп­ро­ти то­го го­во­рив ке­лар: не­ма цьо­го чи то­го в ке­ла­рїї, не маю звід­кі­ля да­ти, — ка­зав йо­му ста­рець: — Да­вай, злий ра­бе, тим, що про­сять: ти не убу­деш, оби­тель же свя­та ні­ко­ли не збід­ніє. [ПРО КРАВ­Ц Я МА­К А­Р ІЯ]

По­ві­дав нам іє­рос­хи­мо­нах До­ро­тей, ме­жи­гір­ський на­міс­ник, як у лі­то 1621, мі­ся­ця бе­рез­ня, був хво­рий один іє­ро­мо­нах, Ма­ка­рій на ймен­ня, кра­ вець за вмін­ням, йо­го ж він сам у ве­ли­ку схи­му з ігу­ме­ном сво­їм то­діш­нім ме­жи­гір­ським Ро­ді­о­ном пос­триг. Мав той зо­ло­тих со­рок, ок­рім ін­ших гро­

223

а Не­ро­зіб­ра­ні

пуб­лі­ка­то­ра­ми міс­ця в ори­гі­на­лі.

шей, а ко­ли пос­триг­ся, по­чав во­ла­ти й про­си­ти, ка­жу­чи: — Візь­міть від ме­не тя­го­ту, Бо­га ра­ди! Ко­ли пи­та­ли йо­го, яка йо­го тя­го­та, від­по­ві­дав, ка­жу­чи: — Ока­ян­ні гро­ші, їх­бо, мо­лю, візь­мі­те від ме­не! Узяв на­міс­ник пе­чер­ський од ньо­го гро­ші на мо­нас­тир­ську па­ла­ту. По­чав ста­рець той доб­ро­душ­но дя­ку­ва­ти, ка­жу­чи: — Сьо­год­ні улег­ши­ли ме­ні со­вість, улюб­ле­на бра­тіє, узяв­ши від ме­не прок­ля­тий при­бу­ток. І від­ко­ли взя­ли від ме­не ока­ян­ні гро­ші, то й хво­ро­ба моя по­лег­ша­ла і жод­ної тя­го­ти на сум­лін­ні мо­є­му не від­чу­ваю, дя­кую то­бі, Бо­же мій, бо не хо­чеш смер­ті гріш­ни­ка, але щоб на­вер­не­ний до те­бе він [за жит­тя] був (...)а, іга пе­рес­ту­пу зба­вив ти ме­не і звіль­нив від при­бут­ ку мир­ської ро­бо­ти та служ­би, від­ста­вив моє бе­зум’я, очис­тив ме­не від без­за­кон­ня, прос­тив ме­ні обіт­ни­ці, пе­рес­туп та прог­ріх мій, тож ка­юсь пе­ред то­бою, спо­ві­дую неп­ра­вед­ність свою (…)а. Бо­же мій! Прий­ми ме­не на кон­чи­ні, і як роз­бій­ни­ка, кот­рий ка­єть­ся, спа­си ме­не, кот­рий до те­бе во­лає: «О Ісу­се, упо­ван­ня і прис­та­ни­ще, і спа­сін­ня гріш­ним, які з ві­рою до те­бе при­бі­га­ють, — не прий­шов­­бо ти зак­ли­ка­ти пра­вед­них, але гріш­ них на по­ка­ян­ня!» А до бра­тії, що до ньо­го, на­ві­ду­ю­чись, при­хо­ди­ла, ка­зав: — По­кинь­те на­ко­пи­чен­ня прок­ля­те, а ко­ли хто три­ма­єть­ся йо­го й до­сі, пе­рес­тань­те від­те­пер; від­ки­дай­те від се­бе, бо це ве­ли­ке зло є ду­ші іно­ ко­вій і від Бо­га від­чу­жен­ня, і дру­ге ідо­лос­лу­жен­ня! І так ра­ді­ю­чи, ві­дій­шов до Бо­га. Ди­віть­ся, о улюб­ле­на бра­тіє моя, і вва­жай­те, яке зло є прок­ля­те на­ко­пи­ чен­ня для іно­ків і яку мар­но­ту при­но­сить ду­шам їх­нім. І ко­ли тут ще утя­ гує й му­чить душу вик­рит­тям со­віс­ним, ад­же як не звіль­ни­те­ся тут від ньо­го хви­лею убо­гос­ті, в ге­є­ні це бу­де му­чи­ти віч­но, як обіт­ни­це­пе­рес­туп­ ни­ків. І ста­ран­но пов­чіть­ся від пок­ла­де­ної вам іс­тин­ної по­віс­ті, яка є улег­ шен­ня ду­ші й ра­дість, і ве­се­ле ви­ход­жен­ня від ті­ла тут, ра­ні­ше смер­ті, із Хрис­то­вою іс­тин­ною спа­си­тель­ною убо­гіс­тю, з без­сум­нів­ним від­ре­чен­ ням од сві­ту поп­ра­но­го, що по­ги­бель при­но­сить, іу­ди­но­го, і від від­ки­не­но­го прок­ля­то­го на­ко­пи­чен­ня то­му, хто улег­шить­ся й від по­га­но­го ду­шет­лін­ но­го на­му­лу очис­тить­ся. [ПРОЗ­Р ІН­Н Я КНЯ­З Я ПАВ­Л А КУР­Ц Е­В И­Ч А]

б При­міт­ка на по­лі

ру­ко­пи­су: «Од­ним оком».

224

У лі­то 1621 князь Пав­ло Кур­це­вич прий­шов до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, щоб від­ві­да­ти ма­тір свою, кот­ра іно­кує в жі­но­чо­му мо­нас­ти­рі. Він був вель­ми охоп­ле­ний оч­ною не­ду­го­юб, що не тіль­ки ні­чо­го не міг ба­чи­ти, але й від ве­ли­кої хво­ро­би лед­ве й хо­ди­ти, зна­ти, міг. По­ба­чи­ла йо­го бра­тія свя­тої оби­те­лі, що так страж­дає, зжа­ли­ла­ся над ним (най­біль­ше то­ді був­ ший на­міс­ник Кип­рі­ян Ла­бун­ський) і ска­за­ли йо­му: — Па­не Кур­це­ви­чу! Ця лав­ра чу­дот­вор­на є і ба­га­то при­хо­дять до неї з ві­рою і сці­лен­ня прий­ма­ють мо­лит­ва­ми пре­по­доб­них от­ців на­ших Ан­то­нія і Те­о­до­сія, і ти­­-бо, хоч і не пра­вос­лав­ної на­шої, а ла­тин­ської є ві­ри, вмо­ли іє­рея, хай сот­во­рить у пе­че­рі пре­по­доб­но­го Ан­то­нія на­зав­тра

бо­жес­твен­ну служ­бу, ти ж, вис­лу­хав­ши свя­ту лі­тур­гію, від хрес­та свя­то­го Мар­ка Пе­чер­но­го, що на ра­ці мо­щей йо­го ле­жить, во­дою ос­вя­че­ною очі з ві­рою омив­ши, зці­лен­ня мо­лит­ва­ми свя­то­го, що ба­га­тьох си­лою Хрис­то­ вою зці­ляє, спо­ді­ва­є­мо­ся, прий­меш. Ко­ли він це по­чув, то з ра­діс­тю уп­ро­сив от­ця Кип­рі­я­на ство­ри­ти в пе­че­рі бо­жес­твен­ну служ­бу; на зав­тра ж, ко­ли слу­жи­ли на це з бла­го­го­він­ ням, став і вис­лу­хав свя­ту лі­тур­гію. По то­му по­мо­лив­ся Бо­гу і, свя­то­го Мар­ка прик­ли­кав­ши про мо­лит­ву, омив очі свої з хрес­та свя­ще­ною во­дою і, по­ці­лу­вав­ши мо­щі свя­то­го, ві­дій­шов. І то­ді, у той­­та­ки час, зник­ла йо­го хво­ро­ба, але ще ба­чи­ти не міг. Сів на свою ко­лес­ни­цю й по­ї­хав у Ки­їв­ський го­род, пі­шов до ньо­го, а ко­ли зій­шов на го­ру, наз­ва­ну Взди­халь­ни­цею, зняв зас­ло­ну, якою очі пок­ри­вав (від світ­ ла­­бо біль­ший тер­пів біль), і то­ді, зняв­ши, все пе­ред со­бою узд­рів і на­віть роз­лив рі­ки Дніп­ра, що да­ле­ко прос­ти­рав­ся. І так від­то­ді зір йо­му по­вер­ нув­ся і здо­ро­вий був. То­ді по­чав сла­ви­ти Бо­га і дя­ку­ва­ти свя­то­му Мар­ ку Пе­чер­но­му, мо­лит­ва­ми яко­го зці­лен­ня прий­няв. Сам же цей князь Кур­це­вич у лі­то 1629, мі­ся­ця трав­ня, 15 дня, на свя­то Ус­пен­ня Бо­го­ма­те­рі, про­бу­ва­ю­чи у Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі, ус­та­ми сво­ї­ми пе­ред усі­ма при­сут­ні­ми по­ві­дав ме­ні чу­до те, що на ньо­му здій­сни­ло­ся у сла­ву Бо­жу, яко­му на­ле­жить уся­ка сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня на­ві­ки. Амінь. [ОПО­В ІД­К И БО­Г УС­Л А­В А РА­Д О­Ш ЕВ­С ЬКО­Г О]

У лі­то 1628, мі­ся­ця трав­ня, дня 10, прий­шов у мо­нас­тир Пе­чер­ський ки­їв­ський ляць­кий єпис­коп, що на­зи­вав­ся ки­їв­ським, на ймен­ня Бо­гус­лав Бок­ша­­Ра­до­шев­ський, і по­ві­дав ме­ні сам, роз­ка­зав­ши, що в лі­то 1626 при ки­їв­сько­му пе­чер­сько­му ар­хі­ман­дри­ті За­ха­рії Ко­пис­тен­сько­му, а він був у сво­є­му міс­ці, зва­но­му Чор­но­го­род­ка, пі­шов по­ди­ви­ти­ся на ро­біт­ни­ків, що зем­ну за­го­ро­жу, тоб­то вал, ох­рест міс­та ро­би­ли (бо по­чав руй­ну­ва­ти­ся, в дав­ні­­бо ча­си на­си­пав­ся).

— Сто­я­ли ми по­верх за­го­ро­жі ті­єї й ди­ви­ли­ся на ро­біт­ни­ків, і тут ве­ли­ка час­ти­на зем­лі ва­лу з го­ри від­ко­ло­ла­ся й упа­ла до ями, де пра­цю­ва­ли ро­біт­ни­ки. Біль­шість від­біг­ла не­уш­код­же­на (а бу­ло їх ба­га­то), і тіль­ки од­но­го із них уся зем­ля пок­ри­ла, що біль­ше п’яти лік­тів на ньо­му ле­жа­ло. По­ба­чив це я, вель­ми опе­ча­лив­ся, що на мо­їх очах та­ка смерть то­му чо­ло­ ві­ко­ві ви­па­ла, і по­чав пла­ка­ти і, зви­ну­ва­чу­ю­чи се­бе, го­во­рив, що це ста­ло­ся че­рез мої грі­хи. І пі­шов у дім, де то­ді жив, по­ве­лів­ши ін­шим ро­біт­ни­кам від­ко­па­ти йо­го, зем­лею при­то­ло­че­но­го, як уже мер­тво­го. Ішов я і пла­кав, і прий­шов ме­ні по­ми­сел про чу­дот­вор­ну Пе­чер­ську лав­ ру, і то­ді впав ли­цем на зем­лю і по­чав зі сльо­за­ми до прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці Пе­чер­ської мо­ли­ти­ся, ка­жу­чи: — О прес­вя­та Ді­во, кот­ра со­бі виб­ра­ла на по­се­лен­ня в цій кра­ї­ні Пе­чер­ ську цер­кву і чу­де­са­ми прос­ла­ви­ла її на сла­ву пре­чис­то­го сво­го іме­ні! По­ка­ жи й ни­ні, як зав­жди, ба­га­тьом бла­гість і ми­лість по­ка­зу­єш, що з ві­рою

225

при­хо­дять до тво­єї Пе­чер­ської цер­кви і від сер­ця зак­ли­ка­ють те­бе, збе­ре­ жи то­го чо­ло­ві­ка не­уш­код­но жи­во­го, яко­го за­си­па­ла зем­ля, хай і я пі­ду й пок­ло­ню­ся то­бі в цер­кві Пе­чер­ській і по­дя­кую за доб­ро­ді­ян­ня це, зна­ю­­бо, не­має вже ін­шої на­дії, ок­рім тво­єї бла­го­да­ті, о ца­ри­це Не­бес­на! І так я ка­зав і біль­ше, і обі­цяв­ся сам іти до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря і по­дя­ку в цер­кві пе­ред усі­ма учи­ни­ти прес­вя­тій Ді­ві й ми­лос­ти­ню да­ти. Обі­цяв я й чо­ло­ві­ка то­го на пок­ло­нін­ня в по­дя­ку пос­ла­ти. Ко­ли ж мо­лив­ся я і вель­ми про це пе­ча­лив­ся, прий­шов хло­пець (уже ми­ну­ло десь дві го­ди­ни оро­лой­ні, тоб­то дзи­га­ро­ві) і ска­зав ме­ні: — Па­не, уже до го­ло­ви чо­ло­ві­ка про­ко­па­ли, га­да­є­мо, що жи­вий є! Я ж, це по­чув­ши, по­чав біль­ше мо­лит­ву прос­ти­ра­ти до прес­вя­тої Ді­ви й обі­ця­ти­ся від­ві­да­ти Пе­чер­ську цер­кву, і ко­ли так чи­нив, дру­гий прий­ шов, ка­жу­чи: — Не пе­чаль­ся, па­не, спо­ді­ва­є­мо­ся, що жи­вий бу­де, до го­ло­ви­­бо йо­го про­ко­па­ли, очи­ма ми­гає й ди­вить­ся. Я ж, те по­чув­ши, по­ра­дів і то­ді сам пі­шов ту­ди й по­ба­чив йо­го, що го­ло­ вою поки­вує (не був ще весь ви­ко­па­ний) та й по­дя­ку­вав Бо­гу. І так по­ма­ лу ви­ко­па­ли йо­го жи­во­го й здо­ро­во­го, і ні в чо­му не уш­код­же­но­го, тіль­ки стра­хом об­ня­то­го й на­жа­ха­но­го. І то­ді той, що був ви­ко­па­ний, по­чав го­во­ ри­ти й поп­ро­сив пи­ти, я ж по­ве­лів йо­му да­ти ви­на склян­ку, і ви­пив її. І так бла­го­дат­тю Бо­жою й мо­лит­ва­ми пре­чис­тої Ді­ви Пе­чер­ської за­ли­ шив­ся здо­ро­вий і зно­ву з ін­ши­ми спів­то­ва­ри­ша­ми сво­їм­ и по­чав пра­цю­ва­ ти. Я ж прий­шов, за обіт­ни­цею мо­єю, й по­дя­ку вчи­нив, ук­ляк­нув­ши по­се­ред ту­теш­ньої Пе­чер­ської цер­кви, пе­ред усі­ма Гос­по­ду Бо­гу і прес­вя­тій Ді­ві Ма­рії, що прес­лав­но чу­до­діє в цій сво­їй свя­тій цер­кві, що від гір­кої смер­ті чо­ло­ві­ка прес­лав­но зба­ви­ла (як я ро­зу­мію і всі, що там бу­ли то­ді), будь­­як­ ої на­дії жи­ти поз­бав­ле­но­го й умер­ло­го вос­кре­си­ла си­лою Си­на й Бо­га сво­го, Гос­по­да на­шо­го Ісу­са Хрис­та, йо­му ж з без­на­чаль­ним йо­го От­цем і прес­вя­ тим доб­рим і жи­вот­во­ря­щим Свя­тим Ду­хом на­ле­жить усі­ля­ка сла­ва, честь і пок­лін на­ві­ки. Амінь».

226

Той­­та­ки біс­куп ки­їв­ський, то­го ж лі­та, у той­­та­ки день, був­ши у Пе­чер­ сько­му мо­нас­ти­рі, опо­вів ме­ні, що пе­ред при­хо­дом сво­їм то­діш­нім у Пе­чер­ ський мо­нас­тир, за три дні, тоб­то мі­ся­ця трав­ня 6, а в Пе­чер­ський мо­нас­тир прий­шов 10, то­го ж мі­ся­ця, то­го ж дня, то­ді при­був у Ки­їв­ський го­род, у лі­то 1628, доб­рий кінь, йо­го ж ку­пив був за шіс­тсот зо­ло­тих, але той вель­­ми роз­бо­лів­ся, і вже не спо­ді­ва­ли­ся, що жи­ти­ме.

— При­був, — ка­же, — стар­ший ко­нюх і по­ві­дав ме­ні, ска­зав­ши: — Па­не, кінь най­кра­щий од тво­єї ко­лес­ни­ці зди­хає, і вже, як умі­ли, лі­ку­ ва­ли йо­го, але ні­чо­го вді­я­ти не мо­жуть, уже­­бо з зем­лі не встає, от­же, й лі­кар кін­ний, по­ба­чив­ши йо­го: не­мож­ли­во вже, ска­зав, жи­вим йо­му бу­ти.

— Я ж, — ка­же, — опе­ча­лив­ся, що стіль­ки гро­шей за ньо­го да­рем­не

дав, по­ве­лів усім зій­ти з до­му і впав ниць на ли­це своє, по­мо­лив­ся зі сльо­за­ ми до прес­вя­тої Ді­ви Пе­чер­ської, ка­жу­чи: — О прес­вя­та Ді­во Пе­чер­ська, зав­жди прес­лав­но чу­де­са в тво­їй цер­кві Пе­чер­ській тво­рять­ся всім, кот­рі те­бе від сер­ця зак­ли­ка­ють; як ото­го чо­ло­ві­ка, зем­лею при­то­ло­че­но­го, гір­кої та лю­тої поз­ба­ви­ла смер­ті й здо­ ро­вим не­уш­код­но збе­рег­ла, так і ни­ні мо­лю те­бе, при­па­да­юч­ и, зці­ли ко­ня цьо­го, щоб я всім звіс­тив сла­ву твою і прос­ла­вив чу­дот­вор­ну твою Пе­чер­ ську цер­кву! І по­о­бі­цяв­ся пі­ти в Пе­чер­ську цер­кву і, по­се­ред неї ук­ляк­нув­ши, п’ят­над­ цять Гос­под­ніх мо­ли­тов, тоб­то «От­че наш» і «Бо­го­ро­ди­це Ді­во» про­ка­за­ ти, дя­ку­ю­чи Бо­гу та свя­тій Бо­го­ро­ди­ці. По то­му пів­чвер­ті го­ди­ни не ми­ну­ло, прий­шов зно­ву стар­ший ко­нюх і, пос­ту­кав­ши в две­рі, ка­же: — Не пе­чаль­ся, па­не, уже кінь ус­тав здо­ро­вий, і їсть, і ні­чо­го вже йо­му! Я по­ра­дів і по­дя­ку­вав Бо­гу і свя­тій Ді­ві Пе­чер­ській, що прес­лав­не тво­ рить... І ка­же до ме­не: — Це вже, от­че ар­хі­ман­дри­те, і обіт­ни­ця, яку я прес­вя­тій Ді­ві обі­цяв, у свя­то­му ту­теш­ньо­му хра­мі її пе­ред усі­ма ва­ми у сла­ву Бо­жу і в честь преб­ла­гос­ло­вен­ної ма­те­рі йо­го, ви­ко­нав, во­на­­бо є бла­гос­ло­вен­на на­ві­ки. Амінь. Той­­та­ки біс­куп, у той­­та­ки час по­ві­дав ме­ні, що ко­ли був він у мо­нас­ ти­рі Пе­чер­сько­му при ар­хі­ман­дри­ті Пле­те­нець­ко­му, то один із ко­мор­ни­ ків, йо­го зва­ли Воль­ський, увій­шов із ін­ши­ми в пе­че­ру, а ввій­шов­ши, не як ін­ші бла­го­го­вій­ні ог­ля­да­ли, але чи­нив на­ру­ги свя­тим мо­щам, за во­лос­ся їх тор­га­юч­ и і ка­жу­чи: — Не є це свя­ті, але русь мер­твим ви­су­ши­ла ті­ла їх­ні на зва­бу тих, що сю­ди при­хо­дять. Інок же, кот­рий сте­ріг пе­че­ру, ре­че йо­му: — Не гань­би, чо­ло­ві­че, і не чи­ни на­ру­ги свя­тим, щоб те­бе зло яке не нас­пі­ло, жод­но­го­­бо, що та­ке тво­рять, ка­ра Бо­жа не ми­нає, а до­ся­гає нев­ дов­зі, во­іс­ти­ну­­бо свя­ті є угод­ни­ки Бо­жі, ті­ла яких тут є, але біль­ше ша­нуй їх і мо­лит­ви про­си. Він же, зне­ва­жа­юч­ и йо­го, ска­зав: — Ме­ли, що хо­чеш, я тво­є­му кри­вос­лів’ю не ві­рю. Вий­шов­­бо він із пе­че­ри, сів на ко­ня сво­го й ру­шив у до­ро­гу з па­ном сво­ їм, біс­ку­пом. Ко­ли ж вий­шли з мо­нас­ти­ря, кінь йо­го впав із ним і пе­ред­ні но­ги по­ла­мав со­бі, що там і здох­ну­ти мав. Сам же Воль­ський вель­ми роз­ бив­ся. Піс­ля то­го ба­га­то зла тра­пи­ло­ся йо­му, до­ки нев­дов­зі, то­го ж лі­та, уби­тий був. Цю по­вість біс­куп пе­ред усі­ма на­ми по­ві­дав, ка­ра­ю­чи од­но­го сво­го чен­ ця­­бер­нар­ди­на, що глу­мив­ся над свя­ти­ми мо­ща­ми і, до­ко­ря­ю­чи йо­му, ска­зав: — Не гань­би свя­тих, ко­ли не ти, так цей — зле в чо­мусь пос­траж­да­єш.

227

До всіх же сво­їх мо­вив: — Хто хо­че в пе­че­ру йти, хай не вхо­дить, ко­ли не має ві­ри й ко­ли не хо­че як до свя­тих ухо­ди­ти й чес­но їх­ні ті­ле­са від­ві­ду­ва­ти. Свя­ті міс­ця на­ле­жить свя­то­ліп­но з ві­рою від­ві­ду­ва­ти. а Ім’я в ру­ко­пи­сі

не прос­тав­ле­но.

б Рік у ру­ко­пи­сі

не прос­тав­ле­но.

228

[ЗА­М О­Р О­Ч Е­Н ИЙ ГРА­Ж Е­В ИЧ]

Один доб­ро­род­ний во­їн, на ім’я (...)а Гра­же­вич, ла­тин­ської ві­ри, із то­ва­ ри­ша­ми сво­ї­ми прий­шов у Пе­чер­ський мо­нас­тир у лі­то 16(...)б, і ко­ли там був, пі­шов у святу пе­че­ру свя­то­го Ан­то­нія і, там був­ши, не­ма­лу на­ру­ гу свя­тим ті­лам чи­нив, і не­по­доб­не го­во­рив, га­ня­чи пре­по­доб­них от­ців. Інок же, кот­рий сте­ріг свя­ту пе­че­ру, про­сив йо­го не тво­ри­ти цьо­го і пог­ ро­жу­вав йо­му Бо­жою ка­рою. Він же над ним, злос­лов­ля­чи, пос­мі­яв­ся. Ко­ли ж вий­шли з пе­че­ри й прий­шов у мо­нас­тир, ін­ші всі ві­дій­шли, сам же огуд­ник за­мо­ро­че­ний хо­див дов­ко­ла цер­кви — бу­ло це пе­ред по­луд­нем. Бра­тія ж піс­ля за­кін­чен­ня Бо­жої служ­би піш­ла у тра­пе­зу і, по­їв­ши, ві­дій­шла до сво­їх ке­лій; він же без­нас­тан­но, як бе­зум­ний, хо­див. По­ба­чи­ла це вся бра­ тія, але ніх­то з них, за дог­ля­дом Бо­жим, не ска­зав: «Чо­го це ти хо­диш?», або: «Хто ти є, що так мар­но тру­диш­ся?» — хай ка­ра­єть­ся і нав­ча­єть­ся, що зло це є га­ни­ти свя­тих Бо­жих угод­ни­ків. І так при то­му на­дій­шов час ве­чір­ні, він же од­на­ко, не пе­рес­та­ю­чи, хо­див дов­ко­ла цер­кви. Піс­ля ж ве­чір­ні, ко­ли всі мир­ські ви­хо­дять із мо­нас­ ти­ря, він, не пе­рес­та­ю­чи, об­хо­див цер­кву. Один із бра­тів, ба­ча­чи йо­го, що ці­лий день так без­діль­но блу­кає, прий­шов до ньо­го й за­пи­тав, ка­жу­чи: — Що ти тут ро­биш, па­не, ці­лий день хо­диш дов­ко­ла цер­кви, уже­­бо ве­чір нас­тає, і всі вже ві­дій­шли, і час уже за­чи­ня­ти во­ро­та мо­нас­тир­ські. Іди й ти у своє оби­та­ли­ще! — зіб­ра­ла­ся й ін­ша бра­тія до ньо­го, по­ба­чив­ ши бра­та, що з ним бе­сі­дує. Він же ре­че: — Знаю, як сю­ди прий­шов і з ким, але не знаю, як і що це є, бо не мо­жу звід­си вий­ти, ні до­ро­ги не знаю, ані во­ріт знай­ти не мо­жу і ні­би ура­ же­ний ход­жу, як це ме­не ба­чи­те. Во­ни ж бо ка­жуть йо­му: — Оче­вид­но, щось зог­рі­шив ти, тут був­ши? Він же ре­че: — Ін­шо­го не знаю, тіль­ки що, був­ши в пе­че­рі, глу­мив­ся над свя­ти­ми й вель­ми зле огу­див їх. А те­пер ба­чу й ро­зу­мію во­іс­ти­ну, що че­рез це по­ка­ ру на ме­не Бог на­пус­тив. Во­ни ж бо ка­жуть: — Во­іс­ти­ну знай, що за цю про­ви­ну Бог те­бе ка­рає, аби нав­чив­ся, щоб свя­тих йо­го, яких він сам прос­ла­вив, не огуд­жу­ва­ти. Але по­кай­ся від усьо­го сер­ця й уві­ре­ний бу­де Бог че­рез мо­лит­ви свя­тих сво­їх, щоб прос­ти­ти те­бе й по­ми­лу­ва­ти. Він же по­чав зі слізь­ми го­во­ри­ти: — Ба­чу, що зог­рі­шив, і вель­ми бо­лію сер­цем, що та­ке зло за­ді­яв, але

ос­кіль­ки за­па­мо­ро­че­ний тут, як ме­не ба­чи­те, не знаю ні­чо­го, що маю вчи­ ни­ти, — ви ж ме­не нав­чіть. Во­ни ж по­ве­ли йо­го до ус­тав­ни­ка, тоб­то до ек­ли­сі­яр­ха, кот­рий, діз­нав­ шись про про­ви­ну йо­го, вель­ми по­ка­рав йо­го і нав­чив про те, що тяж­кий гріх є на­ру­га й огу­да на свя­тих Бо­жих, бо ко­ли хто об­раз цар­ський огуд­жує, то на са­мо­го ца­ря на­ру­гу на­но­сить, так і свя­тих Бо­жих, кот­рі є об­ра­за­ми Бо­жи­ми, ко­ли хто гу­дить, то пер­шо­об­ра­за їх­ньо­го — Бо­га гу­дить. І так до зво­ру­шен­ня йо­го при­вів, по­вів у пе­че­ру й ре­че: — Де зог­рі­шив ти, там і по­ка­ян­ня учи­ни. Він же ввій­шов, від­так до кож­но­го зі свя­тих мо­щів із слізь­ми при­па­да­ю­ чи, про­щен­ня про­сив. І так по­вер­нув­ся до ньо­го ро­зум й отя­мив­ся і, як був ра­ні­ше, здо­ро­вий ві­дій­шов, слав­ля­чи Бо­га. На зав­тра зно­ву прий­шов і впро­сив іє­рея ство­ри­ти про ньо­го в пе­че­рі бо­жес­твен­ну служ­бу і, з ве­ли­ ким стра­хом та зво­ру­шен­ням сто­я­чи, вис­лу­хав її, дов­го мо­лив­ся і пла­кав що­до сво­го прог­рі­шен­ня, та й пі­шов до­до­му, пе­ред усі­ма слав­ля­чи Бо­га і свя­ тих пе­чер­ських угод­ни­ків йо­го. По­ві­дав ме­ні те ігу­мен пе­чер­ський Силь­вестр, а це чув від са­мо­го Гра­же­ ви­ча, який роз­по­ві­дав це, що на ньо­му ско­ї­ло­ся чу­до, а ще біль­ше від бра­тії пе­чер­ської, ба­га­то­­бо бу­ло са­мо­вид­ців то­го. На­пи­сав це в лі­то 1629, мі­ся­ця жов­тня, 2, на сла­ву Бо­га, що пре­див­но діє і в на­ших днях свя­ти­ми угод­ни­ка­ми сво­ї­ми. Йо­му ж на­ле­жить усі­ля­ка сла­ ва, честь і пок­ло­нін­ня на­ві­ки. Амінь. [ПРО СТАР­Ц Я­С КУ­П А­Р Я]

При ар­хі­ман­дри­ті пе­чер­сько­му Єли­сеї Пле­те­нець­ко­му (...)а один ста­рець (...)а хво­рий у Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі в Тро­їць­кій лі­кар­ні, і мав він тро­хи сво­їх гро­шей. Ко­ли ж по­ми­рав, за зви­ча­єм мо­нас­тир­ським, ар­хі­ман­дрит, від­ві­ду­ю­чи йо­го, за­пи­тав: — Ко­ли що за­був чи че­рез со­ром нес­по­ві­да­не за­ли­шив от­цю тво­є­ му ду­хов­но­му, чи ко­ли ре­чі які влас­ні свої ма­єш, то ска­жи йо­му. Він же ре­че: — Усе, що пам’ята­ти міг, ви­по­вів і ре­чі, які мав, від­дав ду­хов­но­му сво­є­ му віт­цю, — і ска­зав­ши це, по­мер. За зви­ча­єм оку­та­ли ті­ло йо­го й по­нес­ли до гро­бу, і ко­ли вже про­від спі­ ва­ли, і ар­хі­ман­дрит був тут, прий­шов до ар­хі­ман­дри­та боль­ни­чар, не­су­чи сум­ку гро­шей у ру­ках, та й ка­же: — От­че свя­тий, на ло­жі по­мер­ло­го бра­та, під пос­тіл­лю йо­го, оп­ря­ту­ ю­чи пос­тіль, знай­шов це і при­но­шу до те­бе, ку­ди ве­лиш від­да­ти? Той же, по­ба­чив­ши, по­чу­ду­вав­ся, вель­ми опе­ча­лив­ся й ре­че: — Го­ре то­бі, ока­ян­на ду­ше, ко­ли не спо­ві­дав­ся про це, от­же у свя­то­ татс­тві ві­дій­шла ти на суд, — і спи­тав ду­хов­ни­ка йо­го, чи про ці гро­ші спо­ві­дав­ся йо­му — там­бо й ду­хов­ник на пог­ре­бі був. Діз­нав­шись від ньо­го, що не спо­ві­дав йо­му, за­во­лав, ска­зав­ши: — Уже за­ги­нув він, о го­ре ме­ні! Го­ре, бра­тіє, і цьо­му ока­ян­но­му, що

а Про­пус­ки в ори­гі­на­лі.

229

з Ана­ні­єю та Сап­фи­рою, схо­вав­ши сріб­ля­ни­ки, осу­див­ся! І по­ве­лів їм пе­рес­та­ти від­спі­ву­ва­ти, ка­жу­чи: — Візь­міть ока­ян­не це ті­ло і вки­не­те йо­го у гроб, во­но не­дос­той­не хрис­ти­ян­сько­го по­хо­ван­ня. І вки­ну­ли йо­го у гроб, ар­хі­ман­дрит же, узяв­ши гро­ші, із пла­чем жбур­нув їх на ті­ло у гріб і ре­че: — Ос­кіль­ки, як Ана­нія та Сап­фі­ра пе­ред апос­то­ла­ми, схо­вав їх, не спо­ ві­дав­ши ду­хов­ним от­цям, сріб­ло твоє бу­де з то­бою в по­ги­бель! То­ді на­пав страх на всіх і нев­дов­зі ро­зій­шли­ся усі, до­рі­ка­ю­чи со­бі й сльо­ зя­чи, у свої ке­лії, не здій­снив­ши пог­реб­но­го від­спі­ву­ван­ня. [Пи­са­но] у лі­то 1629, мі­ся­ця жов­тня, 12 дня. [ПРО СТАР­Ц ЯМ’ЯСО­Л ЮБ­Ц Я]

При ар­хі­ман­дри­ті пе­чер­сько­му Єли­сеї Пле­те­нець­ко­му був один ста­ рець на ім’я Те­о­до­сій у Пе­чер­ській лав­рі, вель­ми ста­ран­ний, ро­дом мос­ко­ ви­тя­нин. Ди­я­вол же, що не­на­ви­дить доб­ро, ба­ча­чи йо­го піс­ниць­кі под­ ви­ги й тру­ди, по­ку­сив­ся пе­ре­мог­ти йо­го ла­со­любс­твом і вклав у про­ми­ сел, що не є грі­хом іно­кам їс­ти м’ясо, і так роз­па­лив йо­го до м’яс­ної їжі, що ка­зав­­бо він: — Ко­ли м’яса не їс­ти­му, маю по­мер­ти, і як са­мов­бив­ця осуд­же­ний бу­ду. От­же не піз­нав­ши ди­я­во­ло­вої ску­си, пе­ре­мо­же­ний був не­тер­пін­ням, пос­ лав сво­го пос­луш­ни­ка і той ку­пив йо­му м’яса. Ко­ли ж при­ніс, по­ве­лів йо­му спек­ти йо­го. Учи­нив­ши це, пос­луш­ник при­ніс йо­му. Він же взяв, схо­ вав, над піч­чю пок­лав­ши, і шу­кав на­го­ди, щоб ніх­то не ба­чив, як він їс­ти­ме. Ми­ну­ло яки­хось дві го­ди­ни, за­чи­нив за со­бою две­рі й узяв по­су­ди­ ну з м’ясом, хо­тів уже їс­ти. Ко­ли ж від­сло­нив, ве­ли­кий смо­рід пі­шов од м’яса то­го. Він­­бо по­ди­вив­ся — о чу­до! — пов­но бу­ло чер­ви. Ко­ли по­ба­чив те, прий­шов до тя­ми і від­ки­нув од се­бе м’ясо, зі слізь­ми упав ниць на ли­це своє, пла­чу­чи про своє па­дін­ня й мо­ля­чи Бо­га про про­щен­ня. Дов­го ле­жав ниць і пла­кав, то­ді встав і з ве­ли­кою скор­бо­тою по­ка­зу­вав бра­тії смо­рід­не м’ясо, спо­ві­ду­ю­чи своє грі­хо­па­дін­ня й чу­до, що бу­ло усім на по­див. Ди­віть­ся отож, о бра­тіє, як пре­ми­лос­ти­вий Бог стар­ця (зва­жа­ю­чи на йо­го по­пе­ред­ні под­ви­ги) по­ми­лу­вав і від грі­хо­па­дін­ня в по­ка­ян­ня прес­лав­но под­виг­нув, при­вів­ши. Нам же цей об­раз по­дає й по­ка­зує, що всім нам, від­ре­ че­ним, не тре­ба у від­тор­гнен­ні сві­ту цьо­го жа­да­ти й ба­жа­ти, але як від смо­ро­ду та гнит­тя ті­ка­ти й ут­ри­му­ва­ти­ся на­ле­жить. Ста­рець же цей піс­ля та­ко­го справ­лен­ня, що бу­ло від Бо­га, прик­лав піст до пос­ту, сльо­зи до сліз і мо­лит­ви до мо­ли­тов, день і ніч мо­ля­чи Бо­га про своє прог­рі­шен­ня, щоб прос­ти­ло­ся йо­му і від­дав се­бе вже в біль­ший под­виг аніж спер­шу. Цьо­го ба­га­то з бра­тії свя­тої лав­ри Пе­чер­ської са­мо­вид­ця­ми бу­ли, а най­біль­ше Фі­ло­тей Ки­за­ре­вич, на­міс­ник наш, по­ві­дав ме­ні. У лі­то 1629, мі­ся­ця ве­рес­ня, дня 3.

230

[ЗЦІ­Л Е­Н ИЙ ЛІ­К АР]

Та­кий со­бі Олек­сандр Му­зе­ля, лі­кар за фа­хом, усі йо­го зна­ли в ме­жах Ки­їв­сько­го во­є­водс­тва, а біль­ше Во­лин­сько­го, грек ро­дом, упав, ура­же­ний па­ра­лі­чем, не мо­жу­чи зці­ли­тись лí­карс­твом. У лі­то 162(...)а прий­шов до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря і, по­чув­ши від бра­тії, що ба­га­то хто зці­лив­ся, ма­жу­чись від ми­ра свя­тих го­лів, які є в пе­че­рі, що з них ви­хо­дить. Вис­лу­хав бо­жес­твен­ну служ­бу в пе­че­рі, із бла­го­він­ням та ві­рою взяв від свя­то­го ми­ра і по­ма­зав хво­ру час­ти­ну ті­ла сво­го. Вий­шов же з пе­че­ри і за Бо­жою бла­го­дат­тю зник­ла йо­му хво­ро­ба, і зці­лив­ся мо­лит­ва­ми от­ців на­ших, що в пе­че­рі, в сла­ву і честь Бо­га, слав­ле­но­го у Трой­ці. Амінь. Ро­ку, яко­го Са­гай­дач­ний по­мерб, то­го ж ро­ку на се­ред­піс­тя був у Ки­є­ві, а те піс­ля Ве­ли­кої но­чі ді­я­ло­ся.

а Рік не прос­тав­ле­но.

б Тоб­то 1622 р.

[ЗЦІ­Л ЕН­Н Я БІС­Н У­В А­Т О­Г О В ПЕ­Ч ЕР­С ЬКІЙ ЦЕР­К ВІ]

По­ві­дав нам Ян Дре­вець­кий, скар­бник ки­їв­ський, що чо­ло­вік, на ім’я Іван, жи­тель се­ла За­ру­би­нець, яке дер­жить сам від па­ні ві­лен­ської, мав бі­са лю­то­го і бу­вав од ньо­го лю­то му­че­ний. Хо­тів зба­ви­тись од ньо­го і зці­ли­ тись, при­хо­див у ба­га­то місць, на яких зці­лен­ня бу­ва­ють, як по­ві­да­ють, що ут­ри­му­ють­ся ла­тин­ни­ка­ми; при­хо­див ту­ди (зок­ре­ма в Со­каль, Ле­жайськ, Свя­тий Хрест, Кал­ва­рію, Чен­сто­хов та Жу­ро­ви­чі, що уні­я­ти три­ма­ють) і в них спо­ві­дав­ся та при­ча­щав­ся, ві­ру їх­ню прий­ма­ю­чи, але жод­ної ко­рис­ті знай­ти не зміг, хі­ба ще й гір­ше бу­вав му­че­ний. У лі­то ж 1627, на праз­ник Ус­пін­ня свя­тої Бо­го­ро­ди­ці прий­шов до Пе­чер­ сько­го чу­дот­вор­но­го мо­нас­ти­ря, де при бо­жес­твен­ній лі­тур­гії сто­я­чи, ко­ли про­го­ло­сив свя­ще­ник: «Дос­тат­ньо про прес­вя­ту, чис­ту і преб­ла­гос­ло­ вен­ну» та ін­ше, за­во­лав ве­ли­ким го­ло­сом біс із ньо­го: — Ма­ріє, не муч ме­не, уже­­бо ви­ход­жу із ньо­го! — і то­ді вий­шов. Чо­ло­вік же впав на зем­лю як мер­твий, аж пос­тра­ши­ли­ся лю­ди всі, ох­рест йо­го сто­яв­ши. Піс­ля ж за­кін­чен­ня бо­го­ро­дич­ної піс­ні встав здо­ро­ вий і від­то­ді зці­лив­ся та й пі­шов до­до­му, слав­ля­чи Бо­га та свя­ту Бо­го­ро­ ди­цю і всім по­ві­да­ю­чи про зці­лен­ня у Пе­чер­ській цер­кві мо­лит­ва­ми прес­ вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, що про ньо­го бу­ли, у сла­ву Бо­га, слав­ле­но­го в Трой­ці, йо­му ж на­ле­жить усі­ля­ка сла­ва, честь та пок­ло­нін­ня на ві­ки ві­ків. Амінь. [ПО­М ІЧ­Н Е ВИ­Н О]

У лі­то 1628. По­ві­дав нам Олек­сандр Ве­ло­гор­ський, що брат йо­го на Во­ли­ ні в до­мі роз­бо­лів­ся і, га­ряч­кою роз­па­ле­ний, вель­ми хво­рів, аж го­ді йо­му бу­ло з ло­жа вста­ти. Якось же, прик­ли­кав­ши йо­го, ре­че: «Мо­лю те­бе, бра­те, пош­ ли в Пе­чер­ський мо­нас­тир до ар­хі­ман­дри­та при­нес­ти ме­ні мо­нас­тир­ сько­го ви­на, ві­ру­ю­­бо Бо­го­ві мо­є­му, що тіль­ки вип’ю йо­го, то мо­лит­ва­ми пре­чис­тої Ма­те­рі йо­го здо­ро­вий ста­ну». Він то­ді вчи­нив так. І пос­ла­ний за кіль­ка день при­ніс від ар­хі­ман­дри­та Пле­те­нець­ко­го Єли­сея ви­но, то­ді ж з ра­діс­тю прий­няв йо­го хво­рий і ре­че: — Гос­по­ди Ісу­се Хрис­те, мо­лит­ва­ми тво­єї пре­чис­тої Ма­те­рі зці­ли

231

ме­не цим ви­ном! — і, ви­пив­ши за раз пів­гор­нця, зас­нув. Ми­ну­ла так од­на го­ди­на, встав, одяг­ся в ри­зи й по­чав хо­ди­ти. По­ве­лів да­ти со­бі їс­ти і від­то­ді здо­ро­вий був мо­лит­ва­ми пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці, що сла­вить­ся пе­ред усі­ма як бла­гос­ло­вен­на на­ві­ки. Амінь. [ЯВ­Л ЕН­Н ЯВ ПЕ­Ч ЕР­С ЬКІЙ ЦЕР­К ВІ СВЯ­Т О­Г О ТЕ­О ­Д О­С ІЯ]

По­ві­дав нам Іса­кій Бо­риш­ко­вич, єпис­коп луць­кий, ка­жу­чи: — При ар­хі­ман­дри­ті Ни­ки­фо­рі Ту­рі був у ньо­го по­на­ма­рем, тоб­то па­ра­ек­лі­сі­яр­хом. У лі­то 1597, на праз­ник свя­то­го пре­по­доб­но­го от­ця на­шо­ го Те­о­до­сія Пе­чер­сько­го, ко­ли за зви­ча­єм все­нош­не нес­пан­ня з ве­чо­ра чи­ни­ ло­ся, ар­хі­ман­дрит спер­шу не прий­шов до цер­кви, із кня­зя­ми та ін­ши­ми доб­ро­род­ни­ми бе­сі­ди чи­ня­чи, і в ке­лії за­ли­шив­ся. За зви­ча­єм же я з іє­ре­єм та ди­я­ко­ном, ба­ча­чи на ар­хі­ман­дри­чо­му міс­ці му­жа доб­рог­ляд­но­го і свя­ то­ліп­но­го, по іно­чо­му одяг­не­но­го, — сто­яв той ли­цем блі­дий і не мав дов­ гої бо­ро­ди, — не ду­мав про ньо­го, хто він є, але га­дав, що це ар­хі­ман­дрит був. Пі­шов і пок­ло­нив­ся йо­му, по­ці­лу­вав ру­ку йо­го і прий­няв бла­гос­ло­вен­ня. Ці­лу ніч на ар­хі­ман­дри­чо­му міс­ці сто­яв, мо­ля­чи­ся. По­діб­ний був до іко­ни свя­то­го Те­о­до­сія, як ви­ще ка­зав. Ко­ли ди­як­ он, за зви­ча­єм, по­чи­нав на па­лі­ є­леї і на 9ій піс­ні ка­ди­ти, за зви­ча­єм­­та­ки бла­гос­лов­ляв. Ко­ли ж по­ча­ли сла­вос­лов’я спі­ва­ти, прий­шов із кня­зя­ми та бо­я­ра­ми ар­хі­ман­дрит. Ми ж, ба­ча­чи, що йде ар­хі­ман­дрит, з жа­хом ска­за­ли по­дум­ки: «Оце тіль­ки те­пер ар­хі­ман­дрит іде, хто ж то всю ніч сто­яв на йо­го міс­ці, від ньо­го­­бо й бла­ гос­ло­вен­ня прий­ня­ли?» — зир­ну­ли й не по­ба­чи­ли йо­го. То­ді збаг­ну­ли, що був то пре­по­доб­ний отець наш свя­тий Те­о­до­сій, честь сво­го прес­то­лу збе­ рі­га­ю­чи й уві­ря­ю­чи нас, як зав­жди, що ба­дьо­рий пас­тир без­пе­рес­тан­но про Бо­га сво­го мо­лить­ся і не від­сту­пає від нас, ко­ли ле­жа­чих пра­ви­те­лів ма­єм­ о, — і прос­ла­ви­ли Бо­га, що спо­до­бив нас ба­чи­ти сво­го угод­ни­ка, на­шої ж Пе­чер­ської лав­ри пер­шоп­рес­толь­ни­ка та вчи­те­ля, і бла­гос­ло­вен­ня від ньо­го прий­ня­ти. Ко­ли ж за­кін­чи­ла­ся ут­ре­ня, роз­по­ві­ли ар­хі­ман­дри­то­ві ба­че­не. Він же із пла­чем ска­зав: — Че­рез ме­не, о ді­ти, ви­дін­ня це бу­ло, аби знав, що ар­хі­ман­дри­ту по­до­ бàє пе­ре­ду­сім на цер­ков­но­му пе­ре­бу­ва­ти пра­ви­лі, та­кож і на кож­но­му бо­го­ дух­но­вен­но­му міс­ці! І від­то­ді по­чав час­ті­ше бу­ва­ти в цер­кві й со­бі сто­рож­кі­ше сте­рег­ти, на сла­ву Бо­гу пре­див­но й різ­но шлях спа­сін­ня сво­їм лю­дям по­ка­зу­ю­чи. Йо­му ж по­до­бає вся­ка сла­ва, честь та пок­ло­нін­ня на­ві­ки ві­ків. Амінь. а У ру­ко­пи­сі число не прос­тав­ле­не.

232

[ВРЯ­Т У­В АН­Н Я НО­В О­Н А­Р ОД­Ж Е­Н О­Г О МА­Л Я­Т И]

У лі­то 1629, мі­ся­ця (...)а, у го­ро­ді Бі­ло­цер­ків­сько­му Яну Піг­лов­сько­ му на­ро­ди­ла­ся доч­ка. За зви­ча­єм ба­ба, прий­няв­ши ди­тя, урі­за­ла пуп­ка, але не­доб­ре зв’яза­ла. Не по­мі­ти­ла це ба­ба, пок­ла­ла ди­ти­ну в ко­рит­ці, вно­чі ж кров по­тек­ла ма­ля­ті пуп­ком; кров’ю спли­ва­ю­чи, вми­ра­ло. Жін­ки, які бу­ли при ма­те­рі ди­ти­ни (пра­вос­лав­ні), ба­чу­чи, що ди­тя вми­рає, прий­шли до

йо­го ма­те­рі й ка­жуть: — Обі­цяй си­на сво­гоа і са­ма се­бе до цер­кви свя­тої пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ ці, мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го, і ві­рю­є­мо Бо­го­ві та пре­чис­тій йо­го ма­те­рі, що, хоч і вми­рає, зці­ліє і здо­ро­ве бу­де. Во­на ж, хоч і ла­тин­ської ві­ри бу­ла, щи­ро обі­ця­ла­ся від­ві­да­ти свя­ ту Пе­чер­ську цер­кву. То­ді й ста­ло­ся під той час — о, бла­го­дать і ми­ло­сер­ дя Бо­же і преб­ла­гос­ло­вен­ні Ма­те­рі йо­го пра­вед­не зас­туп­ниц­тво й по­міч!

— пе­рес­та­ла тек­ти кров і зці­ли­ло­ся ди­тя; здо­ро­ве й до­сі. Ма­ти ж йо­го, ко­ли оду­жа­ла з ма­лям, з чо­ло­ві­ком сво­їм Яном Піг­лов­ським прий­шла за обіт­ни­цею до мо­нас­ти­ря Пе­чер­сько­го на пок­ло­нін­ня і по­дя­ку­ ва­ла Бо­гу та прес­вя­тій Бо­го­ро­ди­ці за прес­лав­не зці­лен­ня ди­тя­ти. І опо­ві­ ли всім про це чу­до, слав­ля­чи Бо­га і прес­вя­ту Бо­го­ро­ди­цю. Від них же й я, по­чув­ши це, за­пи­сав у сла­ву Бо­жу і в честь преб­ла­гос­ло­вен­ ної Во­ло­дар­ки на­шої Бо­го­ро­ди­ці і зав­жди Ді­ви Ма­рії, кот­ра зав­ше у пра­вос­ лав­ній цер­кві сво­їй Пе­чер­ській чу­до­діє для тих, кот­рі щи­ро, з ві­рою до неї при­хо­дять і щед­ро бла­го­дать від неї зли­ва­єть­ся. Во­на ж бо є бла­гос­ло­вен­на від усіх ро­дів на­ві­ки. Амінь. [Пи­са­но] у лі­ті 1629, мі­ся­ця сер­пня, 16 дня.

а Не­уз­год­жен­ня

у тек­сті: пе­ред цим го­во­ри­ло­ся, що на­ро­ди­ла­ся доч­ка.

[ЗЦІ­Л ЕН­Н Я ОЧЕЙ МИ­Р ОМ ІЗ СВЯ­Т ИХ ГО­Л ІВ]

У лі­то 1629, бу­ла од­на жін­ка доб­ро­род­на у го­ро­ді Бі­ло­цер­ків­сько­му, на ймен­ня Ма­ри­на Паш­куд­ська, ла­тин­ської ві­ри, хво­рі­ла оч­ною хво­ро­бою і пів­ро­ку не мог­ла ні­чо­го ба­чи­ти. По­чу­ла від ба­га­тьох, що не­ма­ло лю­дей ма­жуть­ся з ві­рою ми­ром, кот­ре від свя­тих го­лів у мо­нас­ти­рі Пе­чер­сько­ му ви­хо­дить, і діс­та­ють очам здо­ров’я, пос­ла­ла зя­тя сво­го, Яна Піг­лов­сько­ го, до ме­не, ар­хі­ман­дри­та Пет­ра Мо­ги­ли, про­ся­чи спо­до­би­ти­ся тро­хи ми­ра, що ви­хо­дить у пе­че­рі від свя­тих го­лів, ка­жу­чи: — Ко­ли по­ма­жу очі мої цим свя­тим ми­ром, ві­рю, що за мо­лит­ва­ми свя­ тих пе­чер­ських прий­му зці­лен­ня. Я ж дав їй. Прий­ня­ла жін­ка свя­те ми­ро, по­ма­зав­ши очі свої, від­так — о, Бо­же доб­ро­ді­ян­ня й чу­де­са! — роз­плю­щи­ли­ся очі її й проз­рі­ла й до­ни­ні мо­лит­ва­ми пре­по­доб­них от­ців на­ших пе­чер­ських, поз­був­шись хво­ро­би, ціл­ком ба­чить очи­ма. У то­му­­та­ки міс­ці ін­ша жін­ка, проз­ва­на Ще­ню­тин­ська, та­кож очи­ма хо­ру­ва­ла. По­чув­ши, що Паш­куд­ська, по­ма­зав­ши очі свя­тим ми­ром од свя­ тих го­лів свя­тих пе­чер­ських, зці­ли­ла­ся, прий­шла до неї і поп­ро­си­ла, щоб ми­ром там і їй очі по­ма­за­ла. Не ма­юч­ и ж бо йо­го вже, тіль­ки по­су­дин­ку, в якій бу­ло ми­ро (ос­кіль­ки вель­ми ма­ло да­ло­ся бу­ло їй), ска­за­ла: — Хо­ча б по­су­дин­ку дай ме­ні, щоб, змив­ши її, во­дою по­ма­за­ла очі мої, ві­ру­ю­­бо Бо­гу, що мо­лит­ва­ми свя­тих пе­чер­ських і то­го, що трош­ки поп­ри­ли­па­ло до по­су­дин­ки, бу­де до­сить для зці­лен­ня мо­їм очам. І так, во­дою омив­ши по­су­дин­ку, про­ми­ла жін­ка очі свої й то­ді бо­жес­ твен­ною бла­го­дат­тю, че­рез мо­лит­ви пре­по­доб­них от­ців на­ших пе­чер­ ських, ущух­ла хво­ро­ба оч­на їй і до­ни­ні здо­ро­ва, ціл­ком ба­чить у сла­ву Бо­га, слав­ле­но­го в Трой­ці, йо­му ж на­ле­жить уся­ка сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня те­пер і зав­жди, і на­ві­ки ві­ків. Амінь.

233

[ЗЦІ­Л ЕН­Н Я ОЧЕЙ ЧЕ­Р ЕЗ МО­Л ИТ­В У]

У лі­то 1627, один із доб­ро­род­них, на ймен­ня Олек­сандр Сос­ниць­кий, упав у ве­ли­ку оч­ну хво­ро­бу, що зов­сім уп­ро­довж три­над­ця­ти тиж­нів ні­чо­ го не міг ба­чи­ти, але во­ди­ли йо­го як слі­по­го. Про­чув про чу­дот­вор­ну Ки­їв­ ську Пе­чер­ську лав­ру, ста­рат­ли­во зі сво­єї бать­ків­щи­ни при­ї­хав і пі­шов до Ве­ли­кої цер­кви в день Ус­пін­ня прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці, тво­ря­чи мо­лит­ву. Від­так бла­го­дат­тю Бо­жою та мо­лит­ва­ми пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці та пре­ по­доб­них от­ців на­ших Ан­то­нія й Те­о­до­сія пе­чер­ських проз­рів, і хво­ро­ба ве­ли­ка, що вра­зи­ла очі йо­го, зник­ла. І до­ни­ні він здо­ро­вий; у Пе­чер­ський мо­нас­тир із чис­лен­ним суп­ро­во­дом во­ї­нів, що бу­ли са­мо­вид­ця­ми цьо­ му чу­ду, в лі­то 1630, мі­ся­ця квіт­ня 16, прий­шов, сам по­ві­дав ме­ні це, що ста­ло­ся з ним, чу­до, слав­ля­чи й дя­ку­ю­чи Бо­гу і пре­чис­тій Бо­го­ро­ди­ці, її ж мо­лит­ва­ми чис­лен­ні в тій свя­тій лав­рі тво­рять­ся чу­де­са прес­лав­но; і йо­му да­ру­ва­ло­ся проз­рін­ня у сла­ву єди­но­сут­ній і не­роз­діль­ній Трой­ці — От­ця, і Си­на, і Свя­то­го Ду­ха, Бо­га єди­но­го, йо­му ж на­ле­жить усі­ля­ка сла­ ва, честь і пок­ло­нін­ня те­пер, і зав­жди, і на­ві­ки ві­ків. Амінь. [МО­Л ИТ­В А ДО­П О­М А­Г АЄ БЕЗ­Д ІТ­Н ИМ]

Си­ме­он Бай­бу­за, рот­мистр ко­ро­ля, йо­го ми­лос­ті, ба­га­то літ жив зі сво­ єю жін­кою, що бу­ла ла­тин­ської ві­ри, та не ма­ла ди­ти­ни, бо жін­ка йо­го на­род­жу­ва­ла мер­твих ді­тей, і че­рез це ве­ли­ку пе­чаль та скор­бо­ту ма­ли. Про­чу­ли від ба­га­тьох про ве­ли­кі чу­да, що зав­жди здій­сню­ють­ся тим, що при­хо­дять із ві­рою до свя­тої Пе­чер­ської лав­ри; сам, че­рез то­діш­ні вій­сько­ ві кра­мо­ли, які бу­ли, не міг прий­ти, але прис­лав у лі­то 1621 жін­ку свою від­ ві­да­ти Бо­жої ма­те­рі чу­дот­вор­ну цер­кву та свя­ті пе­че­ри й тут мо­лит­ви тво­ри­ти й обіт­ни­ці свої воз­да­ти Гос­по­до­ві, що й учи­ни­ло­ся за ба­жан­ням йо­го — дав йо­му Бог си­на, яко­го наз­вав Адам, кот­рий і до­ни­ні жи­ве. Сам же цей Си­ме­он Бай­бу­за в лі­то 1630, мі­ся­ця квіт­ня, 16 дня, був у Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі й по­ві­дав ме­ні це Бо­же доб­ро­ді­ян­ння, кот­ре на ньо­му збу­ло­ся, слав­ля­чи й дя­ку­ю­чи Бо­го­ві, що прес­лав­но в оби­те­лі Ма­те­рі сво­єї тво­рить. [СМЕРТЬ ЗНЕ­В АЖ­Н И­К А СВЯ­Т ИХ МО­Щ ІВ]

а Йдеть­ся про

пов­стан­ня Та­ра­са Тря­си­ла.

234

У лі­то 1630, мі­ся­ця трав­ня, ко­ли ляць­ке во­їнс­тво з ко­за­ка­ми би­ло­сяа, усе те во­їнс­тво повз лав­ру Пе­чер­ську Ки­їв­ську до Дніп­ра пе­ре­хо­ди­ло й ба­га­то їх щод­ня на­ві­ду­ва­ло­ся ди­ви­ти­ся свя­ті пе­че­ри й ди­ву­ва­ли­ся що­до та­кої Бо­жої бла­го­да­ті, яка в них бу­ла, ба­ча­чи та­ку ве­ли­ку кіль­кість нет­лін­них свя­тих тіл. Один із слуг од­но­го сот­ни­ка, на ім’я Пав­ло Пав­лов­ський (йо­го вождь ляць­ко­го вій­ська Ста­ніс­лав Ко­нец­поль­ський за­ра­ди по­ро­мів ки­їв­ських та мо­нас­тир­ських був пос­лав до Ста­йок) увій­шов до свя­тої пе­че­ри свя­то­го от­ця на­шо­го Те­о­до­сія, огуд­жу­ю­чи свя­ті ті­ла, на­ру­гу чи­ня­чи і плю­ю­чи на них. Ко­ли ж вий­шов і на по­ром сів, — о чу­де­са! — ні­би за­па­мо­ро­чив­ся, за­во­лав­ши:

— О пе­че­ри, пе­че­ри, че­рез вас уми­раю! Ка­за­ли­­бо ті, що бу­ли з ним: — Не бій­ся, ні­чо­го то­бі не­ма й не бу­де! Він же го­во­рить: — Уже я вми­раю і жи­ти не мо­жу, ос­кіль­ки вби­ва­ють ме­не свя­ті пе­чер­ ські! І так сім днів не їв і не пив, і день, і ніч во­лав зі сто­го­на­ми нап­ро­чуд усьо­ му во­їнс­тву, на вось­мий же день на пе­ре­во­зі у Стай­ках, де на той бік пе­ре­ во­зять­ся, ві­дій­шов. Це чу­до всі во­ї­ни, кот­рі бу­ли там, ба­чи­ли і, по­вер­нув­шись із Зад­ніп­ря, де­я­кі з них (із ни­ми був і са­мо­ви­дець Ка­зи­мир Тиш­ке­вич, во­є­во­да мін­ський) опо­ві­ли нам. Я ж на­пи­сав це на дот­ри­ман­ня всім, що до свя­тих пе­чер при­ хо­дять і на уві­рен­ня, що іс­тин­но свя­ті є, ті­ла кот­рих нет­лін­но в пе­че­рах про­бу­ва­ють на сла­ву Бо­жу, кот­рий пре­див­но сво­їх свя­тих прос­лав­ляє. Йо­му­­бо на­ле­жить сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня на­ві­ки. Амінь. [ПРО ВИК­Р А­Д Е­Н І З ПЕ­Ч ЕР МО­Щ І]

У лі­то 1606, мі­ся­ця (...)а, ко­ли Ди­мит­ррос­три­габ з ля­ха­ми пі­шов на Мос­ков­ське царс­тво, один ци­руль­ник, ні­мець ро­дом, прий­шов із ін­ши­ми чис­лен­ни­ми во­їн­ а­ми до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря й, зай­шов­ши в пе­че­ру свя­ то­го Ан­то­нія, щоб по­ди­ви­ти­ся на мо­щі, од­но­му із свя­тих но­гу од ті­ла від­рі­зав і, схо­вав­ши у се­бе, вий­шов і пі­шов з нею в Ки­їв­ський го­род у своє меш­кан­ня і там пок­лав її на по­ли­ці — ніх­то про те не знав. Ста­ло­ся уно­ чі, ко­ли всі пок­ла­ли­ся спа­ти, — за­ся­я­ло від по­ли­ці ті­єї ве­ли­ке світ­ло. Гос­ по­ди­ня до­му, збу­див­шись, по­ба­чи­ла світ­ло і, по­ду­мав­ши, що хо­ро­ми­на вог­ нем за­па­ли­ла­ся, зі стра­ху по­ча­ла ве­ли­ким во­ла­ти го­ло­сом: — Ус­тань­те, хо­ро­ми­на за­го­рі­ла­ся! Гос­по­дар же її і всі до­мо­чад­ці вста­ли і, ба­ча­чи пов­ну хо­ро­ми­ну світ­ла, з жа­хом ско­чи­ли й ви­біг­ли геть, щоб по­ба­чи­ти, з яко­го бо­ку роз­па­лив­ся во­гонь; вий­шов із ни­ми й той хі­рург. Ко­ли ж вий­шли, ні­чо­го не по­ба­чи­ли зов­ні, зно­ву по­вер­ну­лись у дім і, вже в до­мі світ­ла то­го не ба­чив­ши, по­ду­ ма­ли, що це бу­ло якесь при­вид­дя, ляг­ли та й спа­ли. Пе­ред пів­ніч­чю один із них зно­ву збу­див­ся і, по­ба­чив­ши світ­ло, за­во­лав по­діб­но, як ра­ні­ше й гос­ по­ди­ня до­му. Пов­ста­ва­ли зно­ву, і світ­ло по­ба­чи­ли всі, вий­шли геть і обій­ шли дім, і всю­ди ог­ля­да­ли, але ні­чо­го не по­ба­чи­ли, стра­хом же і жа­хом охоп­ле­ні, зно­ву по­вер­ну­лись у дім і ди­ву­ва­ли­ся ви­дін­ню, бо, по­вер­нув­шись, не ба­чи­ли вже світ­ла. Зно­ву ляг­ли втре­тє спа­ти, і ще во­ни не по­за­си­на­ли, від ті­єї по­ли­ці вий­ шло світ­ло, ні­би блис­ка­ви­ці, аж вель­ми усі зас­тра­ши­ли­ся і ско­чи­ли, а прий­ шов­ши до ті­єї по­ли­ці, знай­шли но­гу люд­ську су­ху, од ті­ла від­тор­гне­ну і ще біль­ше жах­ну­ли­ся. Ко­ли ж знай­шли но­гу, світ­ла вже не ба­чи­ли, що з то­го яв­ля­ло­ся. То­ді по­ча­ли ви­пи­ту­ва­ти, хто при­ніс ту но­гу? Той хі­рург, стра­ хом охоп­ле­ний, при­пав до них, ка­жу­чи: — Я є той, що учи­нив це, і знаю, як зог­рі­шив пе­ред Гос­по­дом Бо­гом, і че­рез це отк­ро­вен­ня та­ке бу­ло.

а Про­пус­ки в ори­гі­на­лі. б Йдеть­ся про

мос­ков­сько­го са­мо­­званця.

235

а Кли­рос — цер­ков­ні пів­чі.

б Незаповнені місця в ру­ко­пи­сі.

в При­міт­ка на по­лі: «Ко­мі­сії».

г При­міт­ка на по­лі:

«Ба­чив, що суп­ро­ти ньо­го бу­ли якісь му­жі, що скре­го­та­ли на ньо­го зу­ба­ми і на­ка­зу­ва­ли йо­му: хай по­вер­неть­ся і взя­те не­хай по­вер­не».

236

І по­чав по­ві­да­ти їм, як у пе­че­рі од­но­му із свя­тих від­рі­зав но­гу, чи­ня­чи на­ру­гу і не ві­ру­ю­чи, що свя­ті во­ни, і що че­рез те від­тяв, аби, по­ка­зу­ю­чи її ін­шим, глу­ми­ли­ся із русь­ких свя­тих. Гос­по­дар же до­му з жін­кою сво­єю й з усі­ма сво­ї­ми до­маш­ні­ми, по­чув­ши це, із ве­ли­кою чес­тю взя­ли свя­ту ту но­гу, пос­ла­ли об­ру­са в тра­пе­зі і, свіч­ ку за­па­лив­ши, пок­ла­ли, до­ки день сві­та­ти поч­не. Ко­ли ж нас­тав день, піш­ли звіс­ти­ти ста­рій­ши­нам міс­та. Во­ни ж, це ба­ча­чи й під клят­вою звіс­тив­шись від гос­по­да­ря до­му й від хі­рур­га, взя­ли свя­ті мо­щі й з чес­тю піш­ли, не­су­чи їх до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Ар­хі­ман­ дри­том то­ді був Єли­сей Пле­те­нець­кий, він із кли­ро­сома і з усі­ма іно­ка­ми, зі свіч­ка­ми та ка­ди­ла­ми вий­шов їм назус­тріч і, взяв­ши від них свя­ті мо­щі, за­ніс їх у свя­ту пе­че­ру та й пок­лав, прив’язав­ши но­гу до свя­то­го ті­ла, від яко­го бу­ла від­тя­та, дя­ку­ю­чи і слав­ля­чи Бо­га за прес­лав­не чу­до, ним­­бо прос­ла­вив сво­їх пе­чер­ських угод­ни­ків. Хі­рург же від­то­ді не з’яв­лявсь у Ки­є­ ві, бо від ве­ли­ко­го стра­ху та жа­ху, що на­пав на ньо­го, втік. По­шу­ка­ли йо­го то­ва­ри­ші ба­га­то, але не знай­шли. Це все бу­ло Бо­жим зве­ден­ням, щоб шир­ ше прос­ла­ви­ли­ся свя­ті угод­ни­ки пе­чер­ські, їх­бо сам нет­лін­ням та чу­де­са­ ми прос­ла­вив у сла­ву прес­вя­то­го сво­го іме­ні, кот­ре прос­лав­ле­не й бла­гос­ ло­вен­не є на­ві­ки ві­ків. Амінь. У лі­то 1625, кін­ця лис­то­па­да (...)б у чет­вер (...)б По­тоць­кий; під­ко­мо­рій ка­ме­нець­кий, пол­ков­ник, що був то­ді во­є­но­на­чаль­ни­ком, ко­ли по­вер­нув­ся з бра­нів, що бу­ла то­ді з ко­за­ка­ми на Ко­ру­ко­ві, — прий­шов до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Прий­няв йо­го то­ді був­ший ар­хі­ман­дрит За­ха­рій Ко­пис­тен­ ський і з чес­тю при­гос­тив йо­го. Во­ї­ни, які бу­ли з ним, і слу­ги, піш­ли в пе­че­ ру свя­то­го Ан­то­нія по­ди­ви­ти­ся на свя­ті мо­щі й ди­ву­ва­ли­ся та­кій Бо­жій бла­го­да­ті, сла­ви­ли Бо­га і, чу­ду­ю­чись, ві­дій­шли. Один же от­рок під­ко­мо­ро­го, ні­мець ро­дом, Ген­рих Ма­не­вал, кот­рий був то­ді з ін­ши­ми в пе­че­рі, по­тай від усіх од­но­му із свя­тих тіл від ру­ки паль­ця від­рі­зав і схо­вав у се­бе. Піш­ли з під­ко­мо­рим усі в Ки­їв­ський го­род, і от­рок той пі­шов пі­шо зза­ду. Ко­ли ж був про­ти мо­нас­ти­ря свя­то­го Ми­ко­ли Пус­тель­но­го, мо­рок тем­ ний на­пав на ньо­го і, ні­би за­па­мо­ро­че­ний, хо­див і, хоч на­ма­гав­ся йти до Ки­є­ва та не мігг . По­ба­чи­ли йо­го та­ко­го од­ні, що хо­дить ні­би бе­зум­ний, і ка­жуть до ньо­го: — Що з то­бою і чо­го ні­би бе­зум­ний так хо­диш? Він же ре­че: — Мо­рок на­пав на ме­не і не ба­чу ані до­ро­ги, ані йти не мо­жу. Пи­та­ють­ся йо­го: — Що це й з чо­го то­бі ста­ло­ся? Він же від­по­ві­дає: — Оно не знаю, тіль­ки знаю, що гріх мій, який учи­нив, схо­пив ме­не. Во­ни ж за­пи­та­ли йо­го: — Що ж ти та­ке вчи­нив? Він же по­чав опо­ві­да­ти їм, як у пе­че­рі від­тяв паль­ця од­но­му із свя­тих

тіл і схо­вав у се­бе і як то­ді вий­шов із пе­че­ри, і як мо­рок по­чав на­па­да­ти на ньо­го.

— Але я, — ре­че, — на це не зва­жив і сю­ди дій­шов, а тут уже ані ба­чи­ ти, ані йти не мо­жу і ні­би бе­зум­ний я є, як це ме­не ба­чи­те, і не знаю, що іще вчи­ню. Во­ни ка­жуть: — Зле ти учи­нив, ока­ян­ни­че, але ко­ли ма­єш у се­бе паль­ця, йди і пок­ла­ди звід­кі­ля ти йо­го взяв. Він же, пе­ред ни­ми паль­ця по­ка­зу­ю­чи, мо­лив їх, щоб іш­ли з ним, був­­бо пов­ний стра­ху й жа­ху. Во­ни ж, ба­ча­чи паль­ця, і са­мі пе­рес­тра­ши­ли­ся і по­вер­ну­ли­ся з ним до мо­нас­ти­ря. То­ді от­рок, — о чу­до! — по­чав сам іти й по­ма­лу мо­рок від очей йо­го від­сту­пив. І вий­шов здо­ро­вий, слав­ля­чи, і дя­ку­ю­чи Бо­го­ві, і ве­ли­ча­ю­чи свя­тих, Бо­жих угод­ни­ків пе­чер­ських; і пі­шов у го­род Ки­їв до па­на сво­го, по­ві­дав усім, що тра­пи­ло­ся з ним прес­лав­не чу­до на сла­ву От­цю, Си­ну і Свя­то­му Ду­ху, Бо­гу єди­но­му, у Трой­ці слав­ле­но­му, йо­му­­бо на­ле­жить усі­ля­ка сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня від усьо­го жи­во­го на­ві­ ки ві­ків. Амінь. Це по­ві­дав ме­ні сам Ста­ніс­лав По­тоць­кий, під­ко­мо­рій то­діш­ній, те­пер же він є кам’янець­ким каш­те­ля­ном, у лі­то 1631, мі­ся­ця квіт­ня, 29 дня, у міс­ ті По­то­ку, на пог­ре­бі Сте­фа­на По­тоць­ко­го, во­є­во­ди брас­лав­сько­го. [ЧУ­Д ЕС­Н Е ОЖИВ­Л ЕН­Н Я УТОП­Л Е­Н И­К А]

У лі­то 1625, мі­ся­ця (...)а, син од­но­го з доб­ро­род­них Ми­ко­ли Ска­ров­сько­гоб був у во­їнс­тві під зна­ме­ном Од­ри­воль­сько­го, ко­ли во­їнс­тво ляд­ське іш­ло на ко­за­ків під Ко­ру­ківв. Пе­ре­хо­ди­ли рі­ку під Бі­ло­цер­ків­ським го­ро­дом, що зветь­ся Рось, і там він уто­пив­ся. До­ки зна­йо­мі йо­го прик­ли­ка­ли із міс­та ри­ба­рів і до­ки йо­го ос­тя­ми за реб­ро з во­ди ви­тяг­ли, біль­ше двох го­дин ми­ну­ло. Ви­тяг­ли йо­го ні­би мер­тво­го, дві ж го­ди­ни не ди­ха­ю­чи про­був, і хо­ча (за зви­ча­єм, ко­ли то­пить­ся) від­ка­чу­ва­ли йо­го, але не бу­ло жод­ної на­дії, що ожи­ве. Де­я­кі з ро­ди­чів йо­го, зна­ю­чи, як ба­га­то чу­дес Бог тво­рить тим, хто з ві­рою звер­та­єть­ся до чу­дот­вор­ної Ки­їв­ської Пе­чер­ської лав­ри мо­лит­ва­ми до Бо­го­ро­ди­ці та пре­по­доб­них от­ців на­ших Ан­то­нія та Те­о­ до­сія, упа­ли ниць на зем­лю зі сльо­за­ми, обі­ця­ю­чи, що він до свя­тої Пе­чер­ ської цер­кви і са­мі во­ни пі­шо прий­дуть і пев­ний час там прос­лу­жать, щоб прес­вя­тій Бо­го­ро­ди­ці й пре­по­доб­ним от­цям, мо­щі яких є в пе­че­рах, пок­ло­ ни­ти­ся. То­ді в той час — о, пре­ве­ли­ке Бо­же ми­ло­сер­дя і прес­лав­ні чу­де­са Бо­жої Ма­те­рі! — юнак, що жи­ти на­дії не мав і вже ні­би мер­твий був, ожив і, встав­ши, по­чав го­во­ри­ти. Всі ж, ба­ча­чи чу­до це пре­див­не, ве­ле­го­ лос­но сла­ви­ли Бо­га й дя­ку­ва­ли пре­чис­тій Бо­го­ро­ди­ці і, за обіт­ни­цею, сам юнак та ро­ди­чі йо­го пі­ші прий­шли до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря і, дя­ку­ю­чи Бо­гу та прес­вя­тій Бо­го­ро­ди­ці за доб­ро­дійс­тво, яке прий­ня­ли, і, ви­ко­ну­ю­чи обі­цян­ку свою, всім те чу­до по­ві­да­ли. Са­мо­ви­дець цьо­го прес­лав­но­го чу­да Ян Піг­лов­ський по­ві­дав нам це й ба­га­то тих, що слу­ха­ли, ко­ли опо­ві­да­ли ті му­жі (та й юнак), що бу­ли на служ­бі, — і роз­по­ві­ли нам. Це ж за­пи­сав у сла­ву й честь Бо­гу єди­но­му, слав­

а У ру­ко­пи­сі число не прос­тав­ле­не.

б При­міт­ка на по­лі: «Ім’я спи­та­ти».

в Йдеть­ся про

пов­стан­ня Мар­ка Жмай­ла.

237

ле­но­му у свя­тій Трой­ці, що мо­лит­ва­ми Бо­го­ро­ди­ці й пре­по­доб­них от­ців на­ших тво­рять у на­шій свя­тій Пе­чер­ській оби­те­лі прес­лав­ні чу­де­са. Бо­го­ ві­­бо по­до­бає вся­ка сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня від усьо­го жи­во­го на­ві­ки ві­ків. Амінь. [МИ­Р О­Т О­Ч И­В І ГО­Л О­В И У ПЕ­Ч Е­Р АХ]

238

Та­кий со­бі Олек­сандр Му­зе­ля, ро­дом грек, фа­хом же лі­кар, ві­до­мий усім у ме­жах Ки­їв­сько­го во­є­водс­тва, біль­ше Во­лин­сько­го, у Го­род­ку, се­лі Пе­чер­ сько­го мо­нас­ти­ря, від­ві­дав ме­не, ар­хі­ман­дри­та Пет­ра Мо­ги­лу, в лі­то 1630, мі­ся­ця лис­то­па­да в 24 день. То він по­ві­дав ме­ні, опо­вів­ши: — Дов­гий час чу­вав я про ба­га­тьох і ве­ли­ку кіль­кість свя­тих нет­лін­ них тіл, що є в пе­че­рах, і за­сум­ні­вав­ся, не ві­ру­ю­чи, що це справ­ді мо­же бу­ти, особ­ли­во, ко­ли в су­хих кіс­тках, тоб­то в го­ло­вах свя­тих, від них пре­ див­не ви­хо­дить ми­ро. Роз­ка­зу­вав, що ні­як цьо­му ві­ри­ти не хо­тів, але біль­ше па­тя­кан­ням ві­рив, що гово­ри­ли: для зва­би тих, що при­хо­дять, якусь олію пев­ною хит­ ріс­тю вкла­да­ють чи го­ло­ви мас­тять і по­ка­зу­ють, ні­ба во­на з кіс­ток ви­хо­ дить. Ба­жав і сам очи­ма сво­ї­ми це ба­чи­ти: чи прав­ду ка­жуть чи хит­ріс­тю на зва­бу тво­рять.

— Бо­жим же зво­лен­ням у лі­то 1621, у свя­ту ве­ли­ку Чо­ти­ри­де­сят­ни­цю, ми прий­шли до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, за бла­гос­ло­вен­ням от­ця то­діш­ ньо­го ар­хі­ман­дри­та Єли­сея Пле­те­нець­ко­го, зай­шли в пе­че­ру свя­то­го от­ця на­шо­го Ан­то­нія і, прос­лу­хав­ши там, у цер­кві Вве­ден­ня прес­вя­тої Бо­го­ро­ ди­ці, чи­не­ну Бо­жу служ­бу, із ве­ли­ким зди­ву­ван­ням ог­ля­да­ли всі свя­ті ті­ла. Про­сив­­бо то­діш­ньо­го пе­че­ро­на­чаль­ни­ка ієро­мо­на­ха Ісаю, те­пе­ріш­ньо­го ар­хі­є­пис­ко­па смо­лен­сько­го, щоб ме­ні го­ло­ви, від яких ви­ті­кає ми­ро, по­ка­ зав. Тож по­ка­зав ме­ні в од­но­му міс­ці дві су­хі го­ло­ви, що сто­я­ли на скля­них та­ре­лях. Ска­зав­­бо до ньо­го, та­кож і ін­шим от­цям, кот­рі там бу­ли: — Чи це є ми­ро­то­чи­ві? Він же ре­че: — Це во­ни! [Я то­ді взяв] ру­кою сво­єю з та­ре­лі го­ло­ву й хо­тів по­ба­чи­ти, чи не­ма в ній яко­їсь хит­рос­ті, й ог­ля­дав, зві­ду­сю­ди обер­та­ю­чи. Три­мав я в ру­ках го­ло­ву й ог­ля­дав — яке пре­див­не чу­до! — од су­хої кіс­тки від­так по­верх го­ло­ви, де не бу­ло жод­ної ді­ри, ні­би від дже­ре­ла, що ви­со­ко ки­пить, по­ча­ло ви­хо­ди­ти свя­те ми­ро, не по­ма­лу, але вель­ми так, що не тіль­ки я сам, але й усі, кот­рі там сто­я­ли, бу­ли в жа­сі та не­до­мис­лі. Не ми­ну­ло й пів­чвер­ті го­ди­ни, на­пов­ни­ла­ся та­ріль ми­ром і пе­рес­та­ло вже вель­ми ви­ті­ка­ти, але, ні­би ро­са, тіль­ки по­ма­лу з вер­ху ви­хо­ди­ло. По­дя­ку­вав Бо­гу, який прес­лав­но мій сум­нів і що­до цьо­го не­вір’я до уві­рен­ня при­вів, і на­пов­нив три не­ма­лі по­су­ди­ни свя­то­го ми­ра і взяв со­бі, слав­ля­чи Бо­га, що так вель­ми мир­но кіс­тки пре­по­доб­них сво­їх збе­рі­гає й так дже­ре­ло бла­го­да­ті тво­рить. За­пи­тав, як час­то ви­ті­кає свя­те ми­ро — з го­лів оцих. Пе­че­ро­на­чаль­ ний і от­ці, які там бу­ли, від­по­ві­ли, що ні­ко­ли так щед­ро не вис­ту­пає, але тіль­ки ні­би ро­са і це­­бо не зав­жди ви­хо­дить,

— Ни­ні ж це бу­ло нез­ви­чай­но усім нам нап­ро­чуд. Га­да­є­мо, що це че­рез те­бе Бог так учи­нив і по­ка­зав то­бі пре­див­не чу­до. Я ж ска­зав: — Ви­бач­те ме­ні, от­ці свя­ті, я, до­ки чу­да цьо­го не по­ба­чив, не ві­рив, що так нас­прав­ді мо­же бу­ти, що те­пер ба­чу, але га­дав: це тво­рить­ся че­рез хит­рість ва­шу, як суп­ро­тив­ни­ки на­шої цер­кви ого­во­рю­ють вас. Але те­пер ба­чу й спо­ві­дую, що іс­тин­но це є не люд­ська справ­ність, але Бо­жа, кот­рий прос­лав­ляє свя­тих сво­їх, і є це над­при­род­не да­ру­ван­ня і прос­лав­ лен­ня то­го, кот­рий ме­не уві­рив і вик­рив неп­рав­ду тих, кот­рі свя­тих йо­го об­мов­ля­ють. Три по­су­дин­ки, пов­ні ми­ра, узяв і пі­шов із пе­че­ри, слав­ля­чи й дя­ку­ю­чи Бо­го­ві. Про­був я в мо­нас­ти­рі якісь дні й ві­дій­шов до­до­му. По Вос­кре­сін­ні ж Хрис­то­вім, на чет­вер­тій не­ді­лі, був я в па­на ки­їв­сько­го Гав­ри­ла Хой­сько­го у міс­ті йо­го Хо­ї­ще, то­го ж лі­та 1621 роз­бо­лів­ся вель­ми, аж до смер­ті я наб­ ли­зив­ся. Хво­ро­ба моя бу­ла га­ряч­ка, яку одр­ною на­зи­ва­ють, і ут­роб­на, що ди­зен­те­рі­єю звуть. Ут­ра­тив я на­дію, що ви­жи­ву і ба­чив уже се­бе при смер­ ті, пок­ли­кав іє­рея і мо­вив, щоб ос­вя­тив ме­ні за зви­ча­єм єлей, а за­мість єлея ми­ра то­го пок­лав, що від свя­тих мо­щів ви­тек­ли. Ко­ли ж, як зви­чай­но, ми­ром тим за­мість єлею по­ма­зав ме­не — о, скіль­ки ве­ли­ко­го Бо­жо­го ми­ло­сер­дя і свя­тим йо­го да­ро­ва­но­го від ньо­го да­ру для зці­лен­ня! — то­ді в той час уся хво­ро­ба зник­ла, і в усьо­му здо­ро­вий та ці­лий був, від­то­ді встав і до­ни­ні, за бла­го­дат­тю Бо­жою і мо­лит­ва­ми свя­тих йо­го пе­чер­ських, здо­ ро­вий є. Це ж, що на ме­ні від­бу­ло­ся од ми­ру свя­то­го, що від го­лів свя­тих пе­чер­ських, за бла­го­дат­тю Бо­жою, чис­лен­ні зці­лен­ня ба­чив у доб­ро­род­них Во­лин­сько­го во­єв­ одс­тва, і сам ви­ще­наз­ва­ний пан ки­їв­ський мо­же пос­від­чи­ ти про те, яке бу­ло на ме­ні ве­ли­ке Бо­же доб­ро­ді­ян­ня. Йо­му ж на­ле­жить сла­ва, честь і пок­ло­нін­ня на­ві­ки ві­ків. Амінь.

239

ПРО «ГЕР­БИ І ТРЕ­НИ ПРИ ГРО­БІ... СИЛЬ­ВЕС­ТРА КО­СО­ВА»

240

У 1658 р., у Ки­є­ві вий­шла книж­ка на смерть ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та Силь­вес­тра Ко­со­ва, од­но­го з яск­ра­вих пред­став­ни­ків Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­ го Ате­нею, яка є од­ним із найс­клад­ні­ших зраз­ків, наз­ве­мо її так, фор­маль­ но­­ін­те­лек­ту­аль­ної ба­ро­ко­вої по­е­зії, ви­ма­гає і від ав­то­ра, і від чи­та­ча не­ма­ лої пра­ці, в пер­шо­го при скла­дан­ні, а в дру­го­го при чи­тан­ні такого ти­пу по­е­ зії, бо скла­да­ла­ся во­на зі сво­є­рід­них мис­ле­них фі­гур, які чи­та­че­ві тре­ба бу­ло роз­га­да­ти й роз­тлу­ма­чи­ти, тоб­то ста­ва­ла ні­би сво­є­рід­ним ре­бу­сом. Іван Ве­лич­ков­ський, уже піз­ні­ше, з’яв­ля­ю­чи в «Пе­ред­мо­ві до чи­таль­ни­ ка», в кни­жеч­ці «Мо­ло­ко», зав­дан­ня по­е­зії, ба­чив її, як «від ви­со­ких ро­зу­мів скла­де­ні тру­до­люб­нос­ті, яки­ми й са­мі ті­шать­ся і на­щад­ків сво­їх гос­тро­ро­ зум’я гос­трять» (І. Ве­лич­ков­ський. Тво­ри. — К., 1972. — С. 70), а да­ю­чи чи­та­ че­ві нас­та­но­ву, як тре­ба чи­та­ти по­діб­ні вір­ші, зго­ло­шу­вав: «Упев­нюю та­кож лас­ка­во­го чи­та­ча, що ко­ли ці мої вір­ші швид­ко прой­де, не ува­жа­ю­чи, що в кож­но­му за штуч­ка за­хо­ву­єть­ся, ма­ло, або жод­но­го не від­не­се по­жит­ку. Але ко­ли над кож­ним вір­ши­ком так ба­га­то за­ба­вить­ся, аж по­ки зро­зу­міє, яка в нім штуч­ка за­хо­ва­на, вель­ми в них за­ко­ха­єть­ся». До та­ко­го ти­пу вір­шів від­ но­си­ли­ся зок­ре­ма анаг­ра­ма­тич­ні — в нас най­ра­ні­ший зра­зок у «Ля­мен­ті» Д. Анд­ре­є­ви­ча — 1628 р. — вір­ші фі­гур­ні, з різ­ни­ми спо­со­ба­ми чи­тан­ня, з під­тек­ста­ми то­що. Так вір­ші фі­гур­ні і з різ­ни­ми спо­со­ба­ми чи­тан­ня скла­ дав уже А. Каль­но­фой­ський, хоч вір­ша у фор­мі хрес­та до­дав до Ост­розь­кої Біб­лії ще Г. Смот­риць­кий. До XVI ст. належить прак­ти­ка ак­ро­вір­шів. Під­тек­ сто­ві чи на­тя­ко­ві вір­ші з’яв­ля­ють­ся в 20х ро­ках XVII ст. («Ла­бі­ринт» То­ми Єв­ле­ви­ча чи де­я­кі вір­ші М. Паш­ков­сько­го). До та­ко­го ж ти­пу по­е­зії тре­ба від­нес­ти й «Сон­це, що схо­дить піс­ля за­хо­ду» Йо­си­па Ка­ли­мо­на й «Гер­би і тре­ни...», що їх тут і роз­гля­не­мо. Але пе­ре­ду­сім тре­ба по­да­ти бі­ог­ра­фіч­ ну до­від­ку про С. Ко­со­ва, яко­му твір прис­вя­че­но. До від­най­ден­ня ана­лі­зо­ва­но­го тво­ру да­та на­род­жен­ня С. Ко­со­ва бу­ла не­ві­ до­ма. Те­пер її мож­на пок­лас­ти на ли­пень–сер­пень 1607 р. або ж 1587, да­лі ми про це ска­же­мо біль­ше. На­ро­див­ся мит­ро­по­лит в Жи­ро­ви­чах Ві­теб­сько­го во­є­водс­тва (те­пер Грод­нен­щи­на) у пра­вос­лав­ній шля­хет­ській ро­ди­ні. За­кін­ чив Ві­лен­ську шко­лу, нав­чавсь у Люб­ли­ні в єзу­їт­ській ко­ле­гії і в За­мой­ській ака­де­мії, звід­ки по­ї­хав до Віль­на, де вик­ла­дав у брат­ській шко­лі. Пра­цю­вав і в львів­ський брат­ській шко­лі. З 1631 р. був пре­фек­том лавр­ської, по­тім брат­ ської шко­ли. У 1634 р. об­ра­ний могилів­ським та мстис­лав­ським єпис­ко­пом.

25 лю­то­го 1647 р. він став ки­їв­ським мит­ро­по­ли­том, на цій по­са­ді про­був до 1657 р., то­ді й по­мер 13 квіт­ня. До йо­го ха­рак­те­рис­ти­ки тре­ба ще до­да­ти, що

в 1654 р. він від­мо­вив­ся при­ся­га­ти на під­данс­тво ро­сій­сько­му ца­рю. Ви­дав книж­ки: «Ек­се­ге­зис, або роз­мо­ва про шко­ли ки­їв­ські та вин­ниць­кі, в яких учать за­кон­ни­ки ре­лі­гії грець­кої, че­рез ве­леб­но­го от­ця Силь­вес­тра Ко­со­ва, елек­та єпис­ко­па мстис­лав­сько­го, мо­ги­лів­сько­го, ор­шан­сько­го, пе­ред ро­ком те­пе­ріш­нім у тих шко­лах уп­ро­довж трьох ро­ків про­фе­со­ра, на­пи­са­но» — твір вий­шов у Ки­є­ві в 1635 р. поль­ською мо­вою.В то­му­­та­ки ро­ці ви­дав «Па­те­ри­кон, або жи­тія свя­тих от­ців пе­чер­ських, прос­то­ро сло­ вен­ською мо­вою че­рез свя­то­го Нес­то­ра, за­кон­ни­ка й лі­то­пис­ця русь­ко­го, пе­ред тим на­пи­са­ний, за­раз із грець­ких, ла­тин­ських, сло­вен­ських та русь­ ких пись­мен­ни­ків по­яс­не­но й ко­рот­ко по­да­но»; книж­ка вий­шла та­кож поль­ською мо­вою в Ки­є­ві, тут ма­є­мо ори­гі­наль­ну вер­сію сю­же­тів Ки­є­во­­ Пе­чер­сько­го па­те­ри­ка з до­пов­нен­ням. Ви­дав ще «Де­дас­ка­лію, або на­у­ку, яка спер­шу з вуст свя­ще­ни­кам по­да­ва­ла про сім сак­ра­мен­тів або тайн» — вий­шла в Ку­те­ї­ні в 1637 р. книж­ною ук­ра­їн­ською мо­вою. Оче­вид­но, мав С. Ко­сов книг біль­ше, в на­шо­му тво­рі в од­но­му міс­ці їх на­ра­хо­ву­єть­ся п’ять, в ін­шо­му чо­ти­ри. За­ли­ши­ли­ся піс­ля С. Ко­со­ва та­кож лис­ти. С. Ко­сов у сво­є­му ча­сі не був епо­халь­ною пос­тат­тю, як І. Ви­шен­ський, П. Мо­ги­ла, Л. Ба­ра­но­вич, С. Ве­лич­ко, Г. Ско­во­ро­да, але як сус­піль­ний та ос­віт­ній ді­яч док­лав не­ма­ло енер­гії для ста­нов­лен­ня Ки­їв­сько­го Ате­нею, вніс­ши в ньо­го й здо­бут­ки влас­но­го пе­ра, влас­не, став од­ним із на­йак­тив­ ні­ших со­рат­ни­ків і про­дов­жу­ва­чів ідей, що їх про­по­ві­ду­вав Пет­ро Мо­ги­ла, че­рез що й зас­лу­жив на ве­ли­ча­ву пос­мер­тну лі­те­ра­тур­ну прис­вя­ту, яка й скла­ла «Гер­би і тре­ни». Во­ни ввій­шли до кни­ги «Стовп цнот зна­ме­ни­тих (на­га­да­є­мо «Ві­зе­ру­нок цнот» О. Ми­ту­ри. — В. Ш.) у Бо­зі зій­шло­му яс­ноп­ ре­ве­леб­но­му, йо­го ми­лос­ті па­ну от­цю й пас­ти­рю Силь­вес­тру Ко­со­ву, ар­хі­ є­пис­ко­пу, мит­ро­по­ли­ту ки­їв­сько­му, га­лиць­ко­му та всі­єї Ру­си, ек­зар­ху свя­ тій­шо­го апос­толь­сько­го кон­стан­ти­но­поль­сько­го тро­ну, який із сві­том роз­ді­лив­ся. На роз­по­діл Ко­со­ві­ян­ських гер­бів». Ки­їв. Дру­кар­ня Ки­є­ воПе­чер­ської лав­ри, 1658 ро­ку». Пи­са­но цю книж­ку книж­ною ук­ра­їн­ ською мо­вою. «Гер­би і тре­ни» є особ­ли­во ці­ка­вою пам’ят­кою ви­со­ко­го лі­те­ра­тур­но­го ба­ро­ко, з ви­шу­ка­ною і склад­ною грою сло­вом, з анаг­ра­ма­тич­ним спо­со­бом пись­ма, зву­ко­вим обіг­ру­ван­ням ок­ре­мих по­нять та слів, уби­рає в се­бе по­е­ти­ ку ге­раль­дич­них вір­шів, але ко­рот­кий, як пра­ви­ло, ге­раль­дич­ний вірш тут ви­рос­тає в па­не­гі­рик, сво­є­рід­ну, мо­же­мо ска­за­ти, ге­раль­дич­ну по­е­му, єди­ ну із ві­до­мих нам у дав­ній ук­ра­їн­ській по­е­зії. Скла­да­єть­ся з двох час­тин, виз­на­че­них у за­го­лов­ку: пер­ша — гер­би, дру­га — тре­ни. Пер­ша «На роз­ді­ лен­ня Ко­со­ві­ян­ських гер­бів» — з 25 вір­шів, ко­жен з яких роз­роб­ляє свою те­му, мож­на ска­за­ти, що тут ужи­то дек­ла­ма­цій­ну по­е­ти­ку, але це не дек­ла­ма­ ція, а твір книж­ний. З дру­го­го бо­ку, це вір­ші на смерть, як це бу­ло в К. Са­ко­ ви­ча, де роз­гля­да­єть­ся те­ма смер­ті, але без ре­мі­ніс­цен­цій із К. Са­ко­ви­ча. У пе­ред­мо­ві зві­ща­єть­ся про смерть С. Ко­со­ва і про пе­рет­во­рен­ня гер­бо­ вих зна­ків у гро­бо­ві (алі­те­ра­цій­на гра). Гроб за­пе­ча­тує гер­ба й роз­пе­ча­ти­ ся він мо­же тіль­ки у вос­крес­ні дні. Цю дум­ку ілюс­трує ма­лю­нок, що роз­ді­ ляє пе­ред­мо­ву й ос­нов­ний вик­лад. Ці­ка­ва особ­ли­вість, за­фік­со­ва­на ще

241

242

в за­го­лов­ку. Твір пи­сав­ся «че­рез му­зи ко­ле­гі­у­му Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го» — з од­но­го бо­ку, це зас­від­чен­ня Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го Пар­на­су в сті­нах ко­ле­гі­у­му, з дру­го­го, на­тяк на дек­ла­ма­цій­ний ха­рак­тер тво­ру чи, мо­же, на йо­го ко­лек­тив­не ство­рен­ня. Але про­ти дум­ки про ко­лек­тив­не скла­дан­ня свід­чить єд­ність сти­лю й об­раз­ної сис­те­ми, тоб­то над­то на­яв­на тут од­на пись­мен­ниць­ка ру­ка, що доз­во­ляє нам при­пус­ти­ти: це твір та­ки од­но­го ав­то­ра (при­пу­щен­ня, хто ним міг бу­ти, вис­ло­ви­мо да­лі); сум­нів­но, що ма­є­мо тут і дек­ла­ма­цію; по­даль­ший ана­ліз нам до­ка­же, що твір не був пи­са­ний без­по­се­ред­ньо по смер­ті С. Ко­со­ва в квіт­ні–трав­ні 1657 р. Ог­ля­ не­мо зміст кож­но­го вір­ша. У пер­шо­му — свід­чить­ся, що муд­рість Силь­вес­тра пос­та­ла з йо­го шля­ хет­сько­го по­ход­жен­ня, і що пі­сок, яким сип­лять на пись­мо (оче­вид­но, тво­ ри С. Ко­со­ва, йо­го ду­хов­ний спа­док) для то­го, щоб чор­ни­ло про­сох­ло й зак­рі­пи­ло­ся на па­пе­рі, є вод­но­час сим­во­лом смер­ті, з од­но­го бо­ку, тут ці­ка­ ва сло­вес­на гра, а з дру­го­го — ба­ро­ко­ва дум­ка про плин­ність і тлін­ність усьо­го су­що­го. У дру­го­му — те­ма піс­ку пе­ре­хо­дить на клеп­сид­ру (пі­ща­ний го­дин­ник) — об­раз ча­су. Пі­сок, зси­´пав­ся з го­ріш­ньої час­ти­ни го­дин­ни­ка, — жит­тя за­кін­ чи­ло­ся. Вод­но­час, і тут пі­сок є зна­ком зак­ріп­лен­ня пись­ма (ство­ре­них діл, спад­ку ду­хов­но­го), тоб­то од­не й те ж є зна­ком три­ва­ло­го й тлін­но­го. У тре­тьо­му — свід­чить­ся, що свою муд­рість Силь­вестр здо­був у кри­ва­во­ му по­ті, тоб­то важ­ко тру­дя­чись. Пі­сок тут для зак­ріп­лен­ня ре­зуль­та­тів тру­ ду, а мок­ре пись­мо по­рів­ню­єть­ся з тру­до­вим по­том, тоб­то те­ма піс­ку й пись­ ма у йо­го різ­нот­лу­ма­чен­нях роз­ви­ва­єть­ся, як ста­лі сим­во­ли жит­тя. У чет­вер­то­му — те­ма роз­ви­ва­єть­ся да­лі: чор­но­­тем­ний ко­лір пись­ма з’єд­ ну­єть­ся із чер­нец­твом («чор­ний га­бит»), але це зра­зу ан­ти­те­зу­єть­ся: чор­ній лі­те­рі про­тис­тав­ля­єть­ся крас­на (за­го­лов­на), а чор­ній оде­жі — крас­на шкі­ра; сим­во­ли ціл­ком зро­зу­мі­лі: не­гар­но­му в пись­мі про­тис­тав­ля­єть­ся гар­не, а чор­но­му, упос­лід­же­но­му — крас­не. Але на­віть «крас­на шкі­ра» теж пе­рет­во­ рю­єть­ся в по­рох, тоб­то йдеть­ся про ко­рот­кот­ри­ва­лість кра­си — гра об­ра­за­ ми до­сить ви­шу­ка­на. У п’ято­му вір­ші мит­ро­по­ли­та наз­ва­но «Ру­си всеї гла­ва», під­крес­ли­мо — не цер­кви, а Ру­си го­ло­ва: при від­сут­нос­ті влас­ної дер­жа­ви на мит­ро­по­ли­та, як це ста­ло прий­ня­то при Пет­рі Мо­ги­лі (шир­ше про це го­во­рить­ся в стат­тях про ньо­го), ди­ви­ли­ся як на ви­що­го кер­ма­ни­ча ці­лої зем­лі. Під Рус­сю (в ори­ гі­на­лі «Рос­сія») ро­зу­мі­ла­ся Ук­ра­ї­на й Бі­ло­ру­сія, чи як то­ді їх уже зва­ли Ма­ла і Бі­ла Ро­сія, ку­ди по­ши­рю­ва­ла­ся вла­да ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та. Ко­ли ж уми­рає гла­ва Ру­си, «хто з її чи­нів пів­смерть не піз­нає?» — віс­тить по­ет. Пів­ смерть — смерть бать­ка при жи­вих си­нах, умер пас­тир та не вів­ці; зреш­тою, всім уго­то­ва­но од­ну до­лю — смерть. Па­ра­докс у сві­ті, що не­бес­ну лю­ди­ ну хо­ва­ють у зем­лі, де є «один лиш еле­мент», зем­ля ж ним не во­ло­діє, ко­ли не­біж­чик має бу­ти «жи­те­лем не­ба» — так віс­тить­ся у шос­то­му вір­ші. Чис­та лю­ди­на, го­во­рить­ся у сьо­мо­му вір­ші, та, яка вчить­ся у ді­тей, — ось як Ко­сов, що не мо­же від­про­си­тись у смер­ті, «се­бе в не­бо зно­сить». Зно­ву ан­ти­те­за: слав­ний у шля­хетс­тві, Ко­сов сла­ву усе­ляє в по­рох.

Дев’ятий вірш при­но­сить нам фак­тич­ну звіс­тку, С. Ко­сов по­мер у тиж­ день миро­но­сиць. С. Ве­лич­ко в сво­є­му лі­то­пи­сі уточ­нює: з вів­тор­ка на се­ре­ ду на не­ді­лю ми­ро­но­сиць: не­ді­ля ми­ро­но­сиць бу­ла тре­тьою піс­ля Ве­ли­код­ ня, який то­го ро­ку був 28 бе­рез­ня. Сам вірш є анаг­ра­ма­тич­ною грою лі­те­ри N, спо­лук НЕ, НЕ ТУТ і НАШ ТУТ; лі­те­ра N є ком­по­нен­том гер­ба С. Ко­со­ва і са­ме нав­ко­ло неї й від­бу­ва­єть­ся вся сло­вес­на гра ав­то­ра. У де­ся­то­му вір­ші по­да­єть­ся фа­бу­ла про зер­но, яке, ги­ну­чи, про­рос­тає в но­ве зер­но — піз­ні­ше цю те­му, слав­ля­чи Л. Ба­ра­но­ви­ча, док­лад­но роз­ро­ бить в ці­лій по­ем­ці­­па­не­гі­ри­ку Іван Ве­лич­ков­ський, для нас це ма­ти­ме зна­ чен­ня, ко­ли го­во­ри­ти­ме­мо про ав­то­ра тво­ру. Вірш оди­над­ця­тий над­зви­чай­но ці­ка­вий з фор­маль­но­го бо­ку, він імі­тує ге­ом ­ ет­рич­ний вірш, що скла­да­єть­ся з ге­о­ мет­рич­них тіл, але не тіль­ки ві­зу­аль­но, а й опи­со­во, тоб­то є ні­би ре­мі­ніс­цен­ці­єю ге­о­мет­рич­но­го вір­ша. Герб Ко­со­ва скла­да­єть­ся з двох з’єд­на­них пі­ра­мід, які, зреш­тою, й скла­ да­ють лі­те­ру N, од­на ос­но­вою до­го­ри, а дру­га — вни­з, це ві­зу­аль­ний об­раз пло­ті й ду­ху. Ці пі­ра­мі­ди тво­рять са­ме ді­ла люд­ські, але ми не мо­же­мо втри­ма­тись у цій фор­му­лі, че­рез це «нам тіс­но, нам гос­тро вчи­ня­ють, із зем­лі та не­ба в кут за­га­ня­ють» (в ори­гі­на­лі: «же­нуть у кут, ко­ли прав­ лять»); з ті­єї не­від­по­від­нос­ті («гос­трот») ви­ни­кає пись­мо (на­ші спра­ви), що «очі ко­ле і крів­цю зли­ває», тоб­то ми пе­ре­ бу­ва­є­мо у вій­ні, в якій герб стає дво­ма на­ме­та­ми: один до­лом до­го­ри, а дру­гий до­ни­зу, а ра­зом це зно­ву­­та­ки скла­ дає ла­тин­ську лі­те­ру N — сло­вес­на гра над­зви­чай­но шту­ дер­на й ви­гад­ли­ва. Не мен­ша во­на й у вір­ші два­над­ця­то­му. Гер­бо­ва лі­те­ра N мо­же зна­чи­ти на­у­ку (вхо­дить у це сло­во), що упо­діб­ню­єть­ся до зер­на (за­яв­ ле­на ра­ні­ше те­ма зер­на здо­бу­ває свій роз­ви­ток). Смерть не­да­рем­но заб­ра­ла Ко­со­ва в квіт­ні — це час сів­би, от­же, для лю­ди­ни на­у­ки гли­бо­ко зо­ра­ла ни­ву («гро­бу до­ли­ни»), зер­но пок­ла­ло­ся як біб­лій­ний та­лант, гли­бо­ко, ще й при­ва­ле­но ка­ме­нем, але сльо­зи за по­кій­ни­ком проб’ють той ка­мінь і зро­ сять зер­но, а з на­у­ки Ко­со­ва, з йо­го п’яти зе­рен (оче­вид­но, ма­ють­ся на ува­ зі кни­ги С. Ко­со­ва) ви­рос­те їх п’ят­де­сят — ось для чо­го по­сі­я­но N: зно­ ву ма­є­мо ви­гад­ли­ву гру сим­во­ла­ми та об­ра­за­ми — виз­на­чаль­ний спо­сіб ху­дож­ньо­го мис­лен­ня лю­ди­ни ба­ро­ко. У вір­ші три­над­ця­то­му про­дов­жу­єть­ ся те­ма на­ук ­ и, во­на: пас­ти´ «по сер­цю Бо­га Сло­ва», зіл­ля ж, яке пе­ре­сад­жу­ ють, мов сло­вес­ний герб, але пись­мо (спра­ви) має рос­ти не з зем­но­го, але з ду­хов­но­го (цю дум­ку піз­ні­ше прос­то­ро вис­ло­вить Ла­зар Ба­ра­но­вич у пе­ред­мо­ві до «Труб сло­вес­них»). У чо­тир­над­ця­то­му вір­ші ав­тор зно­ву по­вер­та­єть­ся до те­ми піс­ку, яким по­си­па­ють пись­мо й го­во­рить про кни­гу смер­ті — до­кін­че­не жит­тя. Кни­ гою смер­ті є тру­на із плот­тю, а лі­те­ра N є і в сло­ві АМІНЬ, смерть же Силь­ вес­тра упо­діб­ню­єть­ся сон­цю, що за­хо­дить на ніч (він по­мер чи вве­че­рі, чи вно­чі, з вів­тор­ка на се­ре­ду, як пи­ше С. Ве­лич­ко) — це і є кі­нець, бо в сло­ві Амен та лі­те­ра пос­тав­ле­на в кін­ці, да­лі го­во­рить­ся не про п’ять, а про чо­ти­ри

Титул книги С. Косова «Патерикон» Київ. 1635.

243

244

пи­сан­ня, які за­си­па­ють­ся піс­ком. Дош­ки гро­бу при цьо­му як па­лі­тур­ки, а са­ма кни­га роз­гор­неть­ся в суд­ний день — зно­ву ди­во­виж­на гра об­ра­за­ми. У п’ят­над­ця­то­му вір­ші С. Ко­сов на­зи­ва­єть­ся світ­лом муд­рої ді­ви Со­фії (ре­зи­ден­ція мит­ро­по­ли­та бу­ла в Со­фії Ки­їв­ській), тут зно­ву роз­роб­ля­єть­ся те­ма піс­ку, але з во­дою (слізь­ми), од­нак у са­мо­му піс­ку на­віть з во­дою жит­тя не­ма, віс­тить ав­тор, яке він упо­діб­нює до віт­ру (об­раз Свя­то­го Ду­ха). Отож ві­тер — це дух, який є в Силь­вес­тро­вих пи­сан­нях. Шіс­тнад­ця­тий вірш зно­ву анаг­ра­ма­тич­ний, ав­тор грає сло­вом NІ, (що оче­вид­но зна­чить: На­за­ре­ня­нин Ісус), Є БОГ, НЕ Є, ЩО Є, ЩО НЕ Є, тоб­то ан­ти­те­за­ми. В сім­над­ця­то­му вір­ші обіг­ру­ють­ся сло­ва: пись­мо — по­рох — сльо­зи і віс­ тить­ся, що за жит­тя ніх­то не міг сип­ну­ти Силь­вес­тру по­ро­хом в очі, а по смер­ті і сльо­зи на­ші їх не про­ми­ють. У ві­сім­над­ця­то­му вір­ші зно­ву гра слів: пі­сок — смерть — пись­мо — гроб — муд­рість; пи­сан­ня — «в пі­ща­ній па­до­лі», від­так, мер­тве, під­влад­не за­ги­ну, ли­ше Бо­жа муд­рість дасть пись­му муд­рість (оче­вид­но ма­є­мо тут про­тис­тав­ лен­ня світ­ської та цер­ков­ної лі­те­ра­ту­ри, яке ми чи­та­є­мо та­кож у «Тру­бах» Л. Ба­ра­но­ви­ча і в І. Ве­лич­ков­сько­го в йо­го пе­ред­мо­ві до «Мо­ло­ка»); ві­тержит­тя, низь­ко пок­ла­де­не, пи­сан­ня зду­ває, і тіль­ки на Олім­пі віт­ру не бу­ває, ад­же пе­ре­но­сить­ся ство­ре­не в «Олім­пі не­ба». Сво­є­рід­ний ко­мен­тар до цьо­го міс­ця чи­та­є­мо в І. Ве­лич­ков­сько­го: «Пи­шуть на­ту­ра­ліс­ти про го­ру Олімп, що ви­со­тою сво­єю всі ін­ші го­ри пе­ре­ви­щує аж так, що сво­їм вер­ хом се­ред­ню кра­ї­ну по­віт­ря ми­нає, і ко­ли на вер­хів­ці ви­со­ти ті­єї го­ри бу­дуть ви­ри­ті які лі­те­ри, — то­ді від бу­рі й від віт­рів, не бу­ва­ють зне­се­ні чи зма­за­ні, ос­кіль­ки від­мі­нам по­віт­ря че­рез свою ви­нес­лість, во­на не під­ля­гає» (Тво­ри.

— С. 140). От­же, вірш дек­ла­рує ви­со­ке мис­тец­тво на про­ти­ва­гу низь­ко­му; зреш­тою, зас­ну­ван­ня Пар­на­су й зу­мов­лю­ва­ло ство­рен­ня са­ме ви­со­кої по­ез­ ії. У дев’ят­над­ця­то­му вір­ші свід­чить­ся, що спра­ви (пись­мо) Силь­вес­тра не від вій­ни (Мар­са), що уби­ває, а від Пал­ла­ди (муд­рос­ті, на­у­ки), але смерть і та­ке пись­мо зни­щує, від чо­го в нас «сліз­ні бо­лі» — зно­ву ма­є­мо роз­мис­ли на те­му мис­тец­тва: ге­ро­їч­ній по­е­зії, на­за­гал в то­му ча­сі до­сить роз­ви­не­ній, про­тис­тав­ля­ла­ся роз­мис­ло­ва, фі­ло­соф­ська із зас­те­ре­жен­ням, що обид­ві під­да­но од­на­ко­во зу­бо­ві ча­су. Вірш двад­ця­тий зно­ву пе­ре­но­сить нас у по­е­ти­ку ге­о­мет­рич­но­го вір­ша, тут обіг­ру­ють­ся зо­ро­ві поз­нач­ки лі­тер N і Z тоб­то два шат­ра, пер­ше, як ми ка­за­ли, звер­не­не вго­ру, а дру­ге вниз, у дру­го­му ви­пад­ку лі­те­ра пе­ре­ки­да­єть­ ся на­бік, і шат­ра ске­ро­ва­ні ос­но­ва­ми в бо­ки. Пер­ше — це герб, дру­ге — зем­ ля, от­же N, пе­ре­вер­нув­шись, стає зем­лею: блис­ку­чий зра­зок фі­гур­ної по­е­зії. Вірш двад­цять пер­ший нам по­­о­соб­ли­во­му ці­ка­вий, бо у ви­гад­ли­вій сло­ вес­ній грі, не зав­жди яс­ній, по­дає нам фак­таж про на­род­жен­ня і смерть Силь­ вес­тра Ко­со­ва. Цей вірш — епі­та­фія. Лі­те­ра гер­бо­ва, віс­тить­ся тут, N, вхо­дить у сло­во Nад­гро­бок, от­же N зна­чить і герб, і епі­та­фіч­ний на­пис. N — це зв’яза­ні дві лі­те­ри (мож­ли­во, І і І), що виз­на­ча­ють двох лю­дей (зно­ву ма­є­мо ві­зу­аль­не ба­чен­ня лі­тер): од­ні до зем­лі, дру­гі до не­ба, тим від­зна­ча­єть­ся й Nа­ту­ра

люд­ська, де та­кож є гер­бо­ва лі­те­ра, її од­на час­ти­на в не­бі, а дру­га в зем­лі. Чис­ло N у слов’янсь­ко­му на­пи­сан­ні цифр зна­чить 50, а це свід­чить, що Ко­сов зій­шов із зем­лі в п’ят­де­сят­ни­цю (П’ят­де­сят­ни­ця була на п’ят­де­ся­тий день піс­ля Ве­ли­код­ня, це свя­то Зі­шес­тя Свя­то­го Ду­ха, або Трой­ця, бу­ла во­на 17 трав­ня, оче­вид­но, це день по­хо­ро­ну Ко­со­ва; до ре­чі й Б. Хмель­ниць­ко­го, який по­мер то­го ж ро­ку, хо­ва­ли май­же че­рез мі­сяць піс­ля смер­ті). Вод­но­час Силь­вестр п’ят­де­ся­ти­літ­нім (в ори­гі­на­лі: «в лѣтах пят­де­ся­ти») ко­сою смер­ ті під­тя­тий під за­хід, тоб­то вве­че­рі. Ко­ли так чи­та­ти це міс­це, то Ко­сов мав на­ро­ди­ти­ся в 1607 р.; не мож­на од­нак не зас­те­рег­ти­ся, що ре­чен­ня мо­же чи­та­ти­ся й інак­ше: «в п’ят­де­ся­тих ро­ках». Чис­ло 50 ла­тин­ською абет­кою поз­на­ча­єть­ся як ко­са /L/. П’ят­де­сят прос­то — це N, ко­ли ж йо­го пе­ре­ки­ну­ти, вий­де NZ, тоб­то 57, от­же смерть зво­ли­ла на­пи­са­ти 1657 рік; ви­хо­дить, що Ко­со­ву вже при на­род­жен­ні поз­на­че­но час сход­жен­ня зі сві­ту, а це оз­на­ка шля­хет­сько­го урод­жен­ня. Зна­чить­ся тут і квіт­ня 13 день, ко­ли як квіт Ко­сов мав пот­ра­пи­ти під ко­су. І тут при хрес­ті, тоб­то при мо­ги­лі, лі­те­ра N поз­на­ чає На­за­ря­ни­на — Ісу­са Хрис­та. N у грець­ко­му на­ри­сі зна­чить 13 — оче­вид­ но ІV, — ІГ у слов’янсь­кій поз­нач­ці, — от­же по­мер у 13 день — про це Ко­сов умо­лив пе­ред на­род­жен­ням, щоб зна­ти свій смер­тний час. Вірш над­зви­чай­ но уск­лад­не­ний сво­єю сло­вес­ною грою; зас­те­ре­же­мо­ся, що на­ше про­чи­тан­ ня йо­го мо­же бу­ти й не зов­сім точ­не, а, пев­ною мі­рою, й гі­по­те­тич­не. Вірш двад­цять дру­гий фі­ло­соф­ський. Люд­ське жит­тя — ко­ло (зга­дай­мо С. По­чась­ко­го: «Бог не є фі­гу­раль­ний, а є ко­ло сві­ту»), во­но по­чи­на­єть­ся з ні­чо­го, і в сло­ві Ні­що є та­кож гер­бо­ва лі­те­ра N, по­нят­тя Ні­чо­го упе­ред­жає сві­то­ве ко­ло, тоб­то пе­ред по­чат­ком бу­ло Ні­що; з Ні­чо­го вий­шов і С. Ко­сов, а по смер­ті пе­рей­шов у Ні­що, від­так «все ні­що є».В пріз­ви­щі Ко­со­ва лі­те­ра «О» до­мі­нує: «Взяв він О, лі­те´ру» — це, зреш­тою, і є ко­ло, сфе­ра не­бес. Да­лі йде анаг­ра­ма до по­нят­тя «що все ні­що є» — «що наш все», «наш» — це обіг­ рує ви­ще ска­за­не. По то­му за­гад­ко­ва фра­за: «По нім О, циф­ри із ні­чим нас­ та­ли» (В ори­гі­на­лі: «По нем О, циф­ри з Nі­чим нас­тать смі­ло»). «О» циф­ро­ во оз­на­чає 70, чи ж не зна­чить це, що С. Ко­сов по­мер сім­де­ся­ти­річ­ним? То­ді да­та йо­го на­род­жен­ня — 1587. Зно­ву му­си­мо по­да­ва­ти й це гі­по­те­тич­но, бо фра­за зву­чить не­яс­но. Піс­ля то­го нас­тав час ли­ти круг­лі, як О, сльо­зи — фра­за ні­би під­твер­джує вис­лов­ле­не ви­ще на­ше при­пу­щен­ня. Двад­цять тре­тій вірш зву­чить для ме­не нез­ро­зу­мі­ло, бо тут обіг­ру­єть­ся сло­во НА, на ро­зу­мін­ня яко­го клю­ча не від­най­шов. Не­має тут вка­зів­ки, що це циф­ро­ва поз­нач­ка — 51, як не­має й ін­ших по­біч­них поз­нак, як це сло­во ро­зу­мі­ти. За­ли­шаю це пи­тан­ня від­кри­тим. Двад­цять чет­вер­тий вірш обіг­рує сло­во НІ, що мо­же оз­на­ча­ти На­за­ре­тя­ нин Ісус, ци­ту­ють­ся тут (де­що змі­не­но) сло­ва Хрис­та з Єван­ге­лія від Іва­на (VI­II–15): «Ви за ті­лом су­ди­те — я не суд­жу ні­ко­го» — ота­ке НІ Бог пи­ше в піс­ку, тоб­то ма­є­мо гру різ­них оз­на­чень сло­ва НІ.В двад­цять п’ято­му вір­ші ця те­ма про­дов­жу­єть­ся: смерть, як від­ді­лен­ня ду­ху від пло­ті й оз­на­чає НІ, яке тре­ба чи­та­ти, мов Є. Ота­ку ди­во­виж­ну сло­вес­ну в’язь сплів ав­тор у пер­шій час­ти­ні сво­го тво­ ру. Пев­ною мі­рою він зву­чить і як му­зич­ний твір, ко­ли пев­на те­ма, за­чи­

245

Автограф Сильвестра Косова.

246

на­ю­чись, у зву­ках про­дов­ж у­єть­ся й роз­ви­ва­єть­ся да­лі, ури­ва­ю­чись і знову ви­ни­ка­ю­чи, сплі­та­ю­чи між со­бою сув’язь ін­ших му­зич­них фраз та зву­ків. Твір пов­ний сим­во­ліч­них зна­ків, іно­мов­лень, на­тя­ків, об­раз­них во­дог­ра­їв, склад­но­го пле­ти­ва ду­мок, ме­та­фор, ігор анаг­ра­ма­тич­них — до­сі ук­ра­їн­ська по­е­зія не зна­ла по­е­зії аж та­кої пе­ре­ус­кла­де­ної, що свід­ чить: пе­рей­шла во­на в но­ву фа­зу ви­со­ко­го ба­ро­ко, пред­те­чею яко­го бу­ли Ата­на­сій Каль­но­фой­ський та Й. Ка­ли­мон, але ті та­кої хи­мо­ро­дії не ся­га­ ли. Скла­да­єть­ся, од­нак, вра­жен­ня, що ав­тор не зов­сім доб­ре во­ло­дів книж­ ною ук­ра­їн­ською мо­вою, че­рез що де­як ­ і міс­ця вис­лов­ле­но не до здо­га­ду, не­яс­но, і тлу­ма­чать­ся приб­лиз­но. Для скла­дан­ня та­ких вір­ шів тре­ба бу­ло ко­ло­саль­ної пра­ці, ви­шу­ка­но­го роз­ду­му, ви­со­кої ос­ві­че­нос­ті — якос­ті, яки­ми ав­тор без­сум­нів­но во­ло­дів, тож на­пев­не це бу­ла не сту­дент­ська ро­бо­та, а плід твор­чос­ті яко­гось про­фе­со­ра Ки­їв­ської ко­ле­гії, який діс­тав ос­ві­т у по­за Ук­ра­ї­ною. Ав­тор сві­до­мий сво­їх зав­дань, че­рез що за­пе­ре­чує ни­зин­ні фор­ми по­е­зії, а що твір не був дек­ла­ма­цій­ний, свід­чить і те, що, сприй­ма­ю­чи ко­жен вірш, тре­ба бу­ло йо­го гли­бо­ко про­ ду­ма­ти, до ре­чі, так пи­сав і зак­ли­кав так чи­та­ти вір­ші й Іван Ве­лич­ков­ ський: «Тут жад­них прос­тих (кот­рі й прос­та­ки скла­да­ти мо­жуть) не ма­єш вір­шів, — пи­ше він, звер­та­ю­чись до чи­та­ча, — тіль­ки штуч­ки по­е­тич­ні, кот­рі хоч є ко­рот­кі, ма­лень­кі, але ве­ли­ку ком­по­ну­ю­чим їх зав­да­ють труд­ ність і дов­го­го, по­ки скла­дуть­ся, пот­ре­бу­ють ча­су». І да­лі: «Отож, лас­ка­ вий чи­таль­ни­ку, ко­ли з них хо­чеш від­нес­ти уті­ху, дов­го ро­зу­мій їх і ко­ли б якась штуч­ка зда­ла­ся бу­ти до ро­зу­мін­ня пре­важ­кою, слуш­на річ, од­но­го й дру­го­го прик­ли­кав­ши, ра­зом до­мис­ля­ти­ся» (Тво­ри. — С. 71). З дру­го­го бо­ку, І. Ве­лич­ков­ський шко­дує, що «до­сі та­ких ні від ко­го ти­пом ви­да­них не ог­ля­даю тру­дів» — чи ж він не знав цьо­го дру­ку, як зреш­тою й кни­ги А. Каль­но­фой­сько­го, до­сить ві­до­мої? Розв’яза­ти це питан­ня го­ді, тим біль­ше, що мо­ти­ви «Гім­нів та тре­нів» ба­чи­мо в роз­роб­ці то­го ж І. Ве­лич­ ков­сько­го, та й ос­ві­че­ність І. Ве­лич­ков­сько­го бу­ла знач­на, а по­е­тич­них віт­чиз­ня­них книг на той час іс­ну­ва­ло не так і ба­га­то. Не важ­ко по­мі­ти­ти, що від ре­не­сан­сної по­е­ти­ки в тво­рі не за­ли­ши­ло­ся ні­чо­го, хі­ба рід­кіс­ні ан­тич­ні упо­діб­нен­ня: згад­ки про муз чи Ге­лі­кон. Сві­тог­ляд­но по­ет ціл­ком ба­ро­ко­вий, біль­ше то­го йо­го дум­ки ор­то­док­саль­но хрис­ти­ян­ські, зно­ву­­та­ки як піз­ні­ше в І. Ве­лич­ков­сько­го. Дру­га час­ти­на — тре­ни, скла­да­єть­ся з чо­тир­над­ця­ти вір­шів, їм пе­ре­ду­ вав ма­лю­нок ле­ва, що ле­жить у кліт­ці у фор­мі мар, які сто­ять на сто­лі, пра­ во­руч ін­ший лев із хрес­том, з яко­го зви­сає хо­руг­ва та­кож із хрес­том. Пер­ ший вірш по­дає ін­фор­ма­цію, що С. Ко­сов по­мер піс­ля Ве­ли­код­ня, це ми вже зна­є­мо з по­пе­ред­ніх вір­шів. Сам вірш — сло­вес­на гра ан­ти­тез: вос­кре­сає лев з ко­лі­на Юдо­во­го, тоб­то Ісус Хрис­тос, і вми­рає Ко­со­ві­ян­ський лев. За­га­ лом сло­во ЛЕВ, як у пер­шій час­ти­ні гер­бо­ва лі­те­ра N, стає віс­сю, до якої кріп­лять­ся всі ін­ші те­ми. Са­мій­ло Ве­лич­ко пи­сав про смерть С. Ко­со­ва в сво­є­му «лі­то­пи­сі» так: «То­го ж ро­ку, на­вес­ні, піс­ля Ве­ли­код­ня, на сед­ми­цю ми­ро­но­сиць, із вів­тор­ка на се­ре­ду, п’ят­над­ця­то­го квіт­ня (тре­ба три­над­ця­

то­го — В. Ш.) прес­та­вив­ся пре­ос­вя­ще­ний і бо­гов­год­ний муж Силь­вестр Ко­сов») (Лі­то­пис. Т. І. — К., 1991. — С. 206). Дру­гий трен віс­тить, що лев Ко­сов ішов за ле­вом Хрис­том у сво­їй ді­яль­ нос­ті, був він «ле­вом чу­лим», а те­пер про­сить со­бі по смер­ті ми­ло­сер­дя. Тре­тій трен роз­ви­ває біб­лій­ну те­му про Сам­со­на та ле­ва (Кни­га су­дей, XIV — 8–18) і в го­ло­ві яко­го (в Біб­лії — на ті­лі, про мед у го­ло­ві роз­по­ві­дає апок­ри­фіч­не ук­ра­їн­ське опо­ві­дан­ня) бджо­ли пок­ла­ли стіль­ни­ка ме­ду (плас­ тир). Той мед Смерть по­дає вос­крес­ло­му Ісу­су Хрис­ту, тоб­то під ме­дом ро­зу­мі­єть­ся Силь­вес­тро­ва муд­рість, яку той ніс, от­же смерть Ко­со­ва — це мед для Ісу­са Хрис­та — ори­гі­наль­на гра об­ра­за­ми.В тре­ні чет­вер­то­му го­во­ рить­ся, що Силь­вес­тро­вий лев вхо­дить у гроб для віч­но­го жит­тя, че­рез це прий­має смерть як дар і про­сить во­ло­чеб­не. І тут ми ма­є­мо, у дру­гій час­ти­ ні тво­ру, су­пе­реч­ність із пер­шою.В пер­шій ви­раз­но го­во­рить­ся, що С. Ко­сов по­мер у тиж­день ми­ро­но­сиць, у тре­нах же ні­би від­ра­зу ж по Ве­ли­код­ню. Про­хан­ня про во­ло­чеб­не ще раз під­крес­лює, що йдеть­ся про по­не­ді­лок по Ве­ли­код­ню, бо са­ме в цей день у той час чи­ни­ли по­ба­жан­ня, за які да­ва­ли да­ру­нок — ка­лач та кра­шан­ки, при цьо­му спі­ва­ли­ся во­ло­чеб­ні піс­ні. Під­ крес­лює це й дум­ка, що Ко­сов із тем­ря­ви та зем­лі йде у світ­лі дні та світ­ло. С. Ве­лич­ко, як ми ци­ту­ва­ли, під­твер­джує дум­ку «Гер­бів», що С. Ко­сов по­мер на тиж­ні ми­ро­но­сиць. У п’ято­му тре­ні йдеть­ся про те, що тре­ба по­бо­ро­ти страх пе­ред смер­тю, бо ма­лий лев (лев­ко) С. Ко­сов при ле­ві­­Си­ні, тоб­то Ісу­ сі Хрис­ті, у Бо­жій лю­бо­ві. Трен шос­тий є сло­вес­ною грою на те­му ма­люн­ка пе­ред цим цик­лом: лев на во­зі смер­ті, без ко­ліс, віз ді­ря­вий, але пок­ри­тий — і це об­раз без­смер­тя. Лю­ди ба­жа­ють не в смерть, а в жит­тя впи­су­ва­ти­ся, в ко­ло сві­ту, по­соль­ське, се­на­тор­ське, ри­цар­ське, але ко­ли смерть ке­рує ле­вом на ма­рах, він діс­та­не свій трі­умф піс­ля кон­чи­ни.В сьо­мо­му тре­ні віс­ тить­ся, що смер­тель­ні ма­ри — тіль­ки сон, з них лев, як з не­воль й тем­ни­ці, вип­ро­сить­ся. У вось­мо­му тре­ні віс­тить­ся, що Силь­вестр «умом ца­рю­вав, до ле­ва рів­няв­ся», але не ви­ви­щу­вав­ся, а про­бу­вáв у пос­лу­ху, од­не по­ра­бо­тив, ін­ше від­дав Хрис­то­ві, от­же, і лев му­сить ма­ти в жит­ті й піс­ля смер­ті оме­ жен­ня. Дев’ятий трен — обіг­ру­ван­ня по­нять: лев — сон­це — ґра­ти — світ­ло — тьма — смерть, за­яв­ле­ні ра­ні­ше, йдеть­ся про пра­вед­ни­ка, який шу­кає іс­тин­но­го, «сон­ця­прав­ду» і світ­ло, две­ри­ма ж, світ­лом сві­ту є Хрис­тос — ви­гад­ли­ва гра об­ра­за­ми, по­да­ни­ми в хи­мер­но­му спле­тін­ні. Ко­ро­тень­кий деся­тий трен — не менш ви­шу­ка­на гра: йдеть­ся про праг­нен­ня до віч­нос­ті (сон­ця на­ту­ри) ле­ва­­Ко­со­ва в тя­жа­рі ті­ла, з яко­го він праг­не звіль­ни­ти­ся. Оди­над­ця­тий трен особ­ли­во для нас ці­ка­вий, бо са­ме він вка­зує, що Ко­сов за зо­ря­ми — лев, от­же на­ро­дивсь у лип­ні­­сер­пні:

...був, як в Зо­ді­я­ку Лев зір­ко спля­чий в чу­лос­ті для зна­ку, Вже по­вивсь тьмою, ті­ня­вою смер­ті, —

ці сло­ва мож­на тлу­ма­чи­ти тіль­ки так: за Зо­ді­я­ком С. Ко­сов — лев. «У Зо­ді­ я­ку ле­ва до­сить і од­но­го», — пи­ше по­ет, але при то­му по­да­єть­ся суп­ро­від­дя ін­ших зо­ді­я­каль­них зна­ків. Смисл цьо­го шиф­ру роз­га­да­ти не­лег­ко, бо зна­

247

248

ки по­да­ють­ся як крив­дни­ки; оче­вид­но, тут за­шиф­ро­ва­но по­да­єть­ся сус­піль­ но­­по­лі­тич­на кар­ти­на то­го ча­су. Як зви­чай­но по­чи­на­єть­ся рік з Ба­ра­на (Овен) — бе­ре­зень­кві­тень — мо­же, то­му, що в бе­рез­ні в дав­ни­ну по­чи­нав­ ся Но­вий рік: то­му, то­ді ж по­мер С. Ко­сов, не зай­ве зга­да­ти й те, що пер­шою осо­бою піс­ля С. Ко­со­ва, як дог­ля­дач ки­їв­сько­го прес­то­лу, був Ла­зар Ба­ра­но­ вич, чи не на­тяк на ав­то­ра вір­шів? Прав­да, Ба­ран тут по­да­єть­ся, як та­кий, що шко­дить і бо­да­єть­ся. Чо­му ж два­над­цять зо­ді­я­каль­них зна­ків при­но­сять «мно­го зло­го»? І чи не опи­су­ють­ся тут шиф­ро­ва­но по­дії 1656–1657 рр. (чи 1657–1658)? Ко­ли взя­ти пер­ший здо­гад, то по­дії тре­ба да­ту­ва­ти з ве­рес­ня 1556 по сер­пень 1657 ро­ку; ко­ли ж узя­ти здо­гад дру­гий, то твір був на­пи­са­ ний не на смерть С. Ко­со­ва, а на йо­го річ­ни­цю, вес­ною 1658 р. Роз­гля­не­мо обид­ві по­зи­ції. 1656–1557 рр. бу­ли для Ук­ра­ї­ни вель­ми важ­кі. Так у жов­тні 1656 р. (у вір­ші «Нас Ва­га крив­дить») по­ча­ли пос­та­нов­лю­ва­ти, зне­ва­жив­ши Ук­ра­ї­ну, со­юз Поль­ща з Мос­ко­ві­єю.В лис­то­па­ді цей мир бу­ло пос­та­нов­ле­но (у вір­ші: «Скор­пій нам труй­но­та»). В груд­ні внас­лі­док трак­та­тів у Рад­но­ті бу­ло пос­та­нов­ле­но швед­сько­­се­ми­го­род­ський со­юз («Стрі­лець не хи­бить» — у вір­ші), до яко­го зго­дом при­єд­на­ла­ся Ук­ра­ї­на; в січ­ні, ка­о­лі­цію ут­во­ре­но в Ша­мос­­Уй­ва­рі; по то­му кор­пус ко­за­ків на чо­лі з А. Жда­но­ви­чем з’єд­нав­ся із вій­ськом Ра­ко­чія, во­ни й по­ча­ли за­во­йо­ву­ва­ти Поль­щу. Зро­зу­мі­ло, чо­му Ті­лець топ­че, «чор­ним во­лом став­ши, в смер­тну оде­жу з квіт­ні все приб­рав­ши» — це смерть Силь­вес­тра Ко­со­ва, от­же, ана­ло­гії до­сить про­зо­рі й зро­зу­мі­лі. Прос­те­жи­мо да­лі іс­то­рич­ні по­дії. «Кви­лять Близ­ня­та» — в трав­ні здав­ся шве­дам Брест, у чер­вні впа­ла Вар­ша­ва пе­ред шве­да­ми, сед­ми­го­род­ця­ми та ко­за­ка­ми А. Жда­но­ви­ча, Да­нія ого­ло­си­ла вій­ну Шве­ції. «Рак щі­пає» — в лип­ні на те­ри­то­рії Ук­ра­їн ­ и по­ля­ки роз­гро­ми­ли ра­зом з та­та­ра­ми со­юз­ни­ ка Б. Хмель­ниць­ко­го Ра­ко­чія, ко­за­ки йо­го по­ки­ну­ли, що й ста­ло при­чи­ною смер­ті Б. Хмель­ниць­ко­го, «Лев гор­ній го­ру над на­шим прий­має» — по­мер Бог­дан Хмель­ниць­кий. «Ді­ва ди­ва нам до­сить нап­ло­дить» — 26 сер­пня ст. ст. об­ра­но геть­ма­ном Іва­на Ви­гов­сько­го. 4 ве­рес­ня по­ля­ки ві­діб­ра­ли Кра­ків. Ці­ка­во прог­ля­ну­ти й по­даль­ші по­дії 1657 р. До «Ва­га крив­дить» пі­діб­ра­ти по­дію ме­ні не вда­ло­ся, а от до «Скор­пій нам труй­но­та» прик­ла­да­єть­ся: в лис­то­па­ді Пуш­кар по­чав вис­ту­па­ти суп­ро­ти І. Ви­гов­сько­го. «Вод­ник не во­ду, кров ви­то­чає» — мог­ло б іти­ся про роз­гром ком­па­ній­ців І. Ви­гов­сько­ го Пуш­ка­рем — це ста­ло­ся 27 січ­ня. За­га­лом, на поз­нач­ки й шиф­ри вір­ша ліп­ше нак­ла­да­ють­ся та­ки по­дії осе­ні й зи­ми 1656–1657 рр. Оче­ви­дяч­ки й са­мі вір­ші, при­най­мні дру­гу їх­ню час­ти­ну, на­пи­са­но бу­ло во­се­ни 1657 ро­ку, піс­ля смер­ті Б. Хмель­ниць­ко­го.

12 трен обіг­рує по­нят­тя: пі­вень (сим­вол вста­ван­ня — Вос­кре­сін­ня) — лев — квоч­ка з кур­ча­та­ми — смерть. Зно­ву ма­є­мо склад­ний сим­во­ліч­ний ві­зе­ ру­нок: піс­ля Вос­кре­сін­ня (крик пів­ня на вста­ван­ня) йде крик пів­ня ве­чір­ній — смерть Ко­со­ва. Ісус вос­крес­лий, як квоч­ка кур­чат, зби­рав тих, «кот­рих роз­рух гнав уро­чий» (оче­вид­но, ко­за­ків) — чи не на­тяк це на мі­жу­сіб’я Пуш­ ка­ря та Ви­гов­сько­го? По­да­єть­ся на­дія, що так са­мо, як вос­крес «лев Юди» вос­крес­не й Силь­вес­тра лев і вис­лов­лю­єть­ся жаль — я´к тре­ба, щоб у цьо­

му ча­сі жив С. Ко­сов! — зно­ву ма­є­мо на­тяк на ко­заць­ке мі­жу­сіб’я, що мо­же свід­чи­ти, що вір­ші пи­са­ли­ся піс­ля лис­то­па­да 1657 р. Три­над­ця­тий трен — це вже справ­жній трен, тоб­то плач за по­мер­лим С. Ко­со­вим. Зно­ву ма­є­мо вка­зів­ку, що вір­ші пи­са­ли­ся піс­ля смер­ті Б. Хмель­ниць­ко­го: «Двох сонць тих мен­ших за­хід увесь зрі­ла Ро­сія» (тоб­то Ма­ла Ро­сія). Геть­ман по­мер о п’ятій го­ди­ні дня, от­же, під ве­чір, то­му й «за­хід зрі­ла», а що йдеть­ся про дру­гу важ­ку для Ук­ра­ї­ни смерть свід­чать сло­ва: «Жа­ло­ба смер­тна зно­ ву пе­ред две­рі» і по­да­єть­ся спо­ді­ван­ка на Бо­га.В ос­тан­ньо­му тво­рі віс­тить­ ся, що в не­бі Ко­со­ва зус­трі­не єван­ге­ліст Мар­ко. Чо­му Мар­ко, ма­є­мо, роз­ шиф­ров­ку в І. Ве­лич­ков­сько­го у «Вір­шах на Єван­ге­ліє, для іко­но­пис­ців»: «Мар­ко — лев зна­мен­ня» (Тво­ри. — С. 105). Оці но­ві ре­а­лії, що по­да­ють тре­ни піс­ля оди­над­ця­то­го, доз­во­ля­ють нам при­пусти­ти: чи не від­би­то тут пев­ною мі­рою став­лен­ня до геть­ма­на І. Ви­гов­сько­го. Прос­те­жи­мо йо­го іс­то­рію за зо­ді­я­каль­ни­ми зна­ка­ми: «Ді­ва ди­ва до­сить нам нап­ло­дить» — об­ран­ня І. Ви­гов­сько­го; «Ва­га крив­дить»: 11 жов­тня Ви­гов­сько­го під­твер­дже­но геть­ма­ном; «Скор­пій нам труй­но­та» — по­ча­ток мі­жу­сіб’я з Пуш­ка­рем; «Ко­зел­смер­до­та» — мож­ли­во, йдеть­ся про Пе­ре­яс­лав­ську ра­ду в січ­ні 1558 р. з пот­вед­жен­ням І. Ви­гов­сько­го з бо­ку Мос­ко­вії, де геть­ман пос­ту­пив­ся де­я­ки­ми пра­ва­ми ро­сі­я­нам, хоч і по­зір­но: «Вод­ник не во­ду, кров ви­то­чає» — зброй­не зма­ган­ня І. Ви­гов­ сько­го з Пуш­ка­рем. От­же, й та­ке чи­тан­ня шиф­рів мож­ли­ве, що до­ка­зує, нас­кіль­ки обе­реж­но та­кі чи­тан­ня тре­ба вес­ти. Ота­ке ди­во­виж­не сло­вес­не пле­ти­во ство­рив на смерть ки­їв­сько­го мит­ро­ по­ли­та не­ві­до­мий ав­тор. Ми спро­бу­ва­ли да­ти йо­му своє тлу­ма­чен­ня, хоч пев­ні, що не всі шиф­ри й під­тек­сти, й сим­во­ли роз­га­да­ли точ­но — для цьо­ го пот­ріб­на глиб­ша сту­дія: де­я­кі ре­а­лії, яс­ні для су­час­ни­ків по­ет­ а, для нас ста­ли тем­ні. Але без­сум­нів­но: пе­ред на­ми один із найс­клад­ні­ших, най­ви­ шу­ка­ні­ших і най­ці­ка­ві­ших тво­рів ви­со­ко­го по­е­тич­но­го ба­ро­ко з се­ре­ди­ни XVII ст. Хто ж цей твір міг на­пи­са­ти? На на­шу дум­ку Ла­зар Ба­ра­но­вич. Од­не те, що в зо­ді­я­каль­но­му пе­ре­чис­лен­ні Ба­ран іде пер­ший (зга­дай­мо обіг­ру­ван­ня цьо­го в па­не­гі­ри­ку Л. Ба­ра­но­ви­чу І. Ве­лич­ков­сько­го, де йо­го з’єд­ну­ють з «Не­бес­ним Ба­ран­ком», біль­ше то­го: «Той Ба­ра­нок, який кни­ги в не­бі від­ чи­няє, той пос­та­но­вив те­бе», тоб­то Л. Ба­ра­но­ви­ча (Тво­ри. — С. 45);а свід­ чить про це й те, що «Гер­би і тре­ни» на­пи­са­но оди­над­ця­тис­кла­до­вою си­ла­ бою, а са­ме та­ким роз­мі­ром як­най­час­ті­ше ко­рис­ту­вав­ся Л. Ба­ра­но­вич. Є й пе­ре­гу­ки з вір­ша­ми Л. Ба­ра­но­ви­ча: так у тре­тьо­му вір­ші «Гер­бів» по­да­єть­ся об­раз по­ту, «з’єд­на­но­го з тру­дом» (це ма­є­мо у вір­шах Л. Ба­ра­но­ви­ча: «В по­лі ро­бо­та, до неї охо­та» і «Муд­рий прос­то­му не в смак»); ідеть­ся про ко­рит­кот­ ри­ва­лість кра­си (вірш 4й «Гер­бів») — цей мо­тив роз­роб­ля­єть­ся у вір­ші «Ве­сел­ка з не­ба». Ми вже го­во­ри­ли, що прит­ча про зер­но, що, зог­нив­ши» про­рос­тає (вірш 10 «Гер­бів») має док­лад­ну роз­роб­ку в па­не­гі­ри­ку Л. Ба­ра­ но­ви­чу, пи­са­нім І. Ве­лич­ков­ським, оче­вид­но, Ба­ра­но­вич по­люб­ляв це фаб­ ло; там­­та­ки го­во­рить­ся про сльо­зу, що дов­бе ка­мінь (12й вірш «Гер­бів»). У 14му вір­ші «Гер­бів» зга­ду­єть­ся «кни­га смер­ті» — так наз­вав од­ну зі сво­їх

а Не зай­ве від­зна­чи­ти, що зо­ді­я­каль­ний вірш є в «Тру­бах» Л. Ба­ра­но­ви­ча.

249

книг Л. Ба­ра­но­вич у піз­ні­шо­му ча­сі. Він­­та­ки лю­бив обіг­ру­ва­ти сло­ва, по­діб­ні за зву­чан­ням: «Ма­ри Марс ро­бить, не­хай Марс на ма­ри ля­же» (Вірш «У сві­ті так ве­деть­ся, що ли­хо смі­єть­ся») — по­діб­ні зву­ко­по­діб­нос­ті в тре­ нах, вірш 6й, 7й, 14й; трапляється у вір­шах Л. Ба­ра­но­ви­ча й об­раз квоч­ки. Вис­лів «меч ду­ха» (14 трен) від­би­то в наз­ві кни­ги Л. Ба­ра­но­ви­ча «Меч ду­хов­ний». Не зай­ве на­га­да­ти, де був Л. Ба­ра­но­вич у час смер­ті С. Ко­со­ва. Пе­ред бе­рез­нем 1657 ро­ку він рек­тор Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії — ось чо­му «Гер­би і тре­ни» від муз Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го ко­ле­гі­у­му. 8 бе­рез­ня при­ї­хав у Ки­їв, вис­вя­тив­шись у Ясах на чер­ні­гів­сько­го ар­хі­є­пис­ко­па, бо, як пи­ше С. Ве­лич­ко: «А піс­ля йо­го (Ко­со­ва. — В. Ш.) свя­тоб­ли­вої смер­ті, до­ки мав бу­ти виб­ра­ний ін­ший мит­ро­по­лит, дог­ля­дав де­я­кий час мит­ро­по­ли­чий прес­тол у Ки­є­ві» і «він при­їх­ ав до Ки­є­ва пе­ред Ве­ли­код­нем», тоб­то як­раз на час смер­ті С. Ко­со­ва; оче­ви­дяч­ки, й ли­шав­ся рек­то­ром ко­ле­гії (став ним 1650 р.). Ко­рис­ту­вав­ся у вір­шу­ван­ні пе­ре­важ­но поль­ською мо­вою, бо й здо­був ос­ві­ту в поль­ських ко­ле­гі­ях, че­рез що йо­го книж­на ук­ра­їн­ська мо­ва важ­ка й не зов­сім ви­роб­ле­на. Ко­ли прий­ня­ти цю вер­сію, то ма­є­мо зра­зок йо­го ран­ ньої по­е­тич­ної твор­чос­ті, ад­же «Меч ду­хов­ний» вий­шов у 1666 р., а реш­та в сім­де­ся­тих ро­ках. У 1657 р. він­­та­ки, як пи­ше С. Ве­лич­ко, «піс­ля Ус­пін­ня Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці (тоб­то 15 сер­пня ст. ст. — В. Ш.) пе­ре­ніс ті­ло ко­заць­ ко­го геть­ма­на Зи­но­вія Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го з Чи­ги­ри­на в Су­бо­тів» (Лі­то­пис. — Т. II. — С. 426). Про ньо­го ж та­ки пи­ше С. Ве­лич­ко, що в «тих на­у­ках здо­був гли­би­ну пре­муд­рос­ті, вик­ла­дав у Ки­є­ві фі­ло­со­фію» (Т. II. — С. 425), от­же й ті об­раз­ні спле­тін­ня й гру ро­зу­му, яку ба­чи­мо в «Гер­бах і тре­ нах», ціл­ком міг ство­ри­ти. Прав­да, ані С. Ве­лич­ко, ані І. Ве­лич­ков­ський се­ред тво­рів Л. Ба­ра­но­ви­ча, які во­ни пе­ре­чис­лю­ють, зга­да­ної книж­ки не на­зи­ва­ють, зреш­тою, їх­ні спис­ки не­пов­ні. Ре­мі­ніс­цен­ції ж «Гер­бів і тре­нів» у твор­чос­ті І. Ве­лич­ков­сько­го мож­на по­яс­ни­ти тіль­ки тим, що він був наб­ли­же­ним до Л. Ба­ра­но­ви­ча, лю­ди­ною йо­го по­е­тич­но­го осе­ред­ку, і це ще один неп­ря­мий до­каз, що твір, який ми ро­зіб­ра­ли, вий­шов зпід пе­ра та­ки Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча.

250

А Н О ­Н І М

ГЕР­БИ І ТРЕ­НИ при гро­бі й тру­ні яс­ноп­ре­ве­леб­но­го­ Йо­го ми­лос­ті па­на, от­ця та пас­ти­ря­ СИЛЬ­ВЕС­ТРА КО­СО­ВА,­ ар­хі­є­пис­ко­па, мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го,­ га­лиць­ко­го та всі­єї Ру­си, ек­зар­ха свя­ті­шо­го­ апос­толь­сько­го кон­стан­ти­но­поль­сько­го тро­ну,­ що зі сві­том роз­ді­лив­ся­ на роз­ді­лен­ня жа­лю­ че­рез му­зи ко­ле­гі­у­му Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го­ роз­ді­ле­ні.

НА РОЗ­Д І­Л ЕН­Н Я КО­С О­В І­Я Н­С ЬКИХ ГЕР­Б ІВ

Гер­би Силь­вес­тра отут роз’єд­на­лись, Бо світ­ські, з сві­том в роз­лу­ці пос­та­ли Між ним і на­ми, а смерть прок­ла­дає Ме­жу, її він здо­лать не зма­гає. Йо­му сти­хія, чо­ти­ри при­ро­ди, Плоть роз­кла­дає, чо­ти­ри уро­ди, І зна­ки різ­нить від­так гер­бо­вії Силь­вес­тра, ни­ні во­ни гро­бо­вії: Лев, кліть, N бук­ва, стрі­ла, вру­ба як тре­ба, Мов плоть із ду­хом, так ді­лять­ся гéр­би. У гро­бі му­сять гер­бів буть пе­ча­ті, Гріб у вос­крес­ні дні мо­же із­ня­ти Пе­ча­ті; з гро­бу Хрис­тос ус­тав ці­лий, Ус­та­не Ко­сов — не бу­дуть в роз­ді­лі.

а Вруб — схі­дець.

[На цьо­му міс­ці по­мі­ще­но ма­люн­ка: два кіс­тя­ки, тру­на, гроб, гер­бо­ві зна­ ки, на­пис: «Зем­ля ти є і в зем­лю пі­деш»].

1

Це Мо­ги­лян­ській му­зі до­ля­гає, Як у мо­ги­лу пи­са­не вкла­дає. Муд­рість СИЛЬ­ВЕС­ТРА в гéр­бі пись­мо ма­ла, З гер­бу до гро­бу смерть те пе­рек­ла­ла. Звик­ли: пись­мо щоб на­ше не зі­тер­ти, Сип­лять пі­сок — це звіс­ний об­раз смер­ті

251

2

а Клеп­сид­ра — пі­ща­ний го­дин­ник.

б Не­лі­тос­ти­ва — не­ми­ло-

с­ти­ва, тут анаг­ра­ма­тич­не обіг­ру­ван­ня слів.

«Зем­ля ти — в зем­лю пі­деш!» — пот­ря­сає Клеп­сид­руа, зна­чить жит­тя до­бі­гає, Не лі­та, цно­ти піс­ком по­лі­чи­ла, Піс­ку не ста­ло, смерть лі­та скін­чи­ла. НЕ­ЛІ­ТОС­ТИ­ВАб від­так на­зи­ва­ють, НЕ ЛІ­ТА, цно­ти піс­ком виз­на­ча­ють. В лі­тéру сип­лять, аби не сти­ра­лось, Із книг жи­тей­ських щоб не ви­ки­да­лось.

3

Пись­мо як мок­ре, то­ді по­си­па­ють, З Силь­вес­тром мок­ре пись­мо, хто не знає! В тру­дах він мок­ро від юнос­ті — в по­ті: В пись­ма учен­ні кри­ва­вім, в кло­пóті. Ли­це у по­ті не ли­ше для хлі­ба, Для сло­ва рад­ше він жив і не схи­бив.

4

в Га­бит — чер­не­ча ря­са. г Це­ра — шкі­ра.

Силь­вес­тер Ко­сов — пас­тир муд­рий, пев­ний, Пись­мо у гер­бі — ко­лір чор­но­­тем­ний, Що Дух Свя­тий тут в пи­са­нім осяє, Те чор­ний га­би­тв зра­зу пок­ри­ває, «Хоч ЧОР­НА, КРАС­НА є у ме­не це­раг»,— Мог­ла б хва­ли­тись Ко­со­ва лі­тéра. Але пись­мо нам пра­ви­ло зві­щає: Зем­лі зем­неє зав­ше по­вер­тає. Зем­не то­му­­бо шкі­ру­­по­рох має, По­сип­ле по­рох — в зем­лю обер­тає.

5

Чий то гріб? Хо­че з ру­си хто чи­та­ти З гер­бу при гро­бі, що NАШ, ма­єш зна­ти: Як Ру­си всеї гла­ва по­ми­рає, Хто з її чле­нів пів­смерть не піз­нає? Бать­ка не­має, та си­но­ві жи­ти, Хоч ли­ху звіс­тку не­лег­ко стер­пі­ти. В яму ліг пас­тир, овець же не пус­тим, Яму ми­на­ють, та йти за ним му­сим.

N за­си­па­ють, — ЖИТ­ТЯ NА­ШЕ кри­ють, Сип­лють на Nа­ше, і NАМ си­пать ма­ють.

252

6

Чи той у гро­бі, що йо­го пок­ла­ли, Хо­ча не­бес­ний, в зем­лю за­хо­ва­ли? На кот­рім сві­ті по­шу­кать, чи зна­єм? «Із гер­бу в гро­бі!» — від­по­відь прий­ма­єм. [В зем­лі] це NА­ШЕ — сло­вом по­ві­да­ють, В зем­лі один лиш еле­мент, всі зна­ють. Ска­за­ла б «МІЙ», та в не­бі кіл не­ма­ло, Є вір­ний сві­док в не­бі тре­тім ста­лий. Тож Nаш Nе­біж­чик — це Nе­беж­чи­ка, зна­чить, З зем­них на сві­ті хто йо­го по­ба­чить?

а Не­беж­чик — не­о­ло­гізм, тоб­то лю­ди­на не­ба.

7

Не бу­ти в не­бі — хі­ба як ди­тя­ті, В ді­тей в на­у­ці бу­вав NАШ, як зна­ти. Цим три­бом Ко­сов се­бе в не­бо зно­сить, В фе­рул­бло­пат він се­бе не від­про­сить. І Пар­ки то­го теж не пе­ред­ба­чать, Від нас вра­жа­ють, там NАШ, де приз­на­чать.

8

Nо­бі­лі­та­ційв сла­ву виз­на­чає N, сло­во, Ко­сов сла­ву в прах все­ляє.

б Фе­ру­ла — лі­ній­ка, якою би­ли уч­нів у то­діш­ніх шко­лах.

в Но­бі­лі­та­ція — вве­ден­ня у шля­хет­ський стан.

9

NЕ ТУТ над­гро­бок ан­гéль­ський, при гро­бі У ми­ро­но­сиць не­ді­лю — в цій про­бі У день ан­гель­ський Силь­вестр уми­рає, NЕ ТУТ, при гро­бі, герб ви­яв­ляє.

NЕ ТУТ, ба­жа­єм, аби оз­на­ча­ло: Аби Силь­вес­тра у гро­бі не ма­ли, Та NАШ ТУТ, зна­ти прос­тим пись­мом схід­ним, Пі­шов у за­хід, та Nе є за­хід­нім.

10

На­сін­ня — теє сло­во оз­на­чає, На сі­ньг ля­гає — плід так про­рос­тає.

N, сло­во, в зем­лю за­сі­ви за­хо­дять, Жи­та в жит­нúці не­ба плід при­во­дять. Так до НЕТ­ЛІН­НЯ сі­я­ний зво­ляє, N — тут НА­СІН­НЯ, тож НЕТ­ЛІН­НЯ МАЄ.

г Сінь — тінь,

тут на зем­лю.

253

11

а Па­ві­мент — під­ло­га.

б Лем­ма — на­пис, вірш

на пев­ну те­му, зок­ре­ма ге­раль­дич­ний.

г Тоб­то один на­мет

униз ( ), а дру­гий уго­ру (V).

З двох пі­ра­мід герб, тут Ко­сов скла­дає По бра­ні в сві­ті, в гро­бах вис­тав­ляє. Од­на — ши­ро­кість фун­да­мен­ту в не­бі Над ду­хом, кот­рий в ду­хов­ній пот­ре­бі. У зем­лю дру­га сво­їм фун­да­мéн­том Над ті­лом тлін­ним, що під па­ві­мен­тома, В один герб ра­зом обид­ві злу­чи­лись, Плоть з ду­хом вку­пі на них по­міс­ти­лись НЕ ДА­ЛІ то­го, чо­го до­буть ма­ють Тим пі­ра­мі­дам, і на­пис скла­да­ють. Як N скла­да­ють, від чо­го все бра­лось, НЕ ДА­ЛІ лем­маб — стов­по­ве на­ча­ло. Дух, плоть од се­бе та­ке роз­ши­ря­ють: Діл пі­ра­мід вниз і вго­ру зви­ша­ють. Але нам тіс­но, нам гос­тро вчи­ня­ють, З зем­лі та не­ба у кут за­га­ня­ють. Пись­мо, що з тих­­от гос­трот ви­ни­кає Ще й очі ко­ле і крів­цю зли­ває В до­щі кри­ва­вім, не пі­ра­мі­дá­ми Герб N пос­та­не — дво­ма на­ме­тá­ми: Nг.

12

Ко­ли НА­У­КУ лі­тé­ра нам зна­чить В N по­чат­ко­ву, во­на, влас­не, ба­чить: В пі­сок зем­ний тут по­сі­ють на­ук­ у, Це зна­чить, от­же, не сі­ють не­ук­ у. Тіль­ця у квіт­ні з Зо­ді­я­ку ма­ла Смерть, як на теє на­сін­ня ора­ла. Ви­со­кі зна­ла на­ук­ и гли­би­ни, Гли­бо­ко гро­бу зо­ра­ла до­ли­ни. Та хоч гли­бо­ко той скарб за­ор­ ав­ся, Та­лант не­вір­ним ра­бом за­ко­пав­ся, Ще й ка­мінь гроб­ний ліг, щоб при­ва­ли­ти, Але сльо­за­ми він бу­де про­би­тий, Отак скроп­ля­ють на­сін­ня те во­ди, Тож Бог зрос­тить нам до не­ба прип­ло­ди. Не п’ять так не­бо п’ять­дé­сять по­ба­чить Та­лан­тів, N це по­сі­я­но, зна­чить.

13

254

Сло­вес­ним вів­цям пас­тир не мав прá­вий В гер­ба­рі гер­бу ін­шо­го й пот­ра­ви, Од­не — герб — сло­во, міг на­ук­ у клас­ти:

По сер­цю Бо­га Сло­ва ба­жав пáс­ти. Герб той сло­вес­ний як пе­ре­сад­жа­ють, Мов герб — це зіл­ля, кот­ре при­си­па­ють; Са­дів­ни­ка є муд­ре вель­ми ді­ло, Аби пись­мо у зем­лю не са­ди­ли.

14

Пись­мо на той час піс­ком за­си­па­ють, Лист до­пи­сав­ши, як кни­гу скла­да­ють. І кни­га смер­ті — тру­на із лис­та­ми, Не по­лот­ня­на, а плоть між дош­ка­ми. Лист до­пи­сав­ся, у тій кни­зі ма­єм, І N як АМЕN в кін­ці про­чи­та­єм. Ар­хі­є­пис­коп і мит­ро­по­ли­та, Ек­зарх, N має у гер­бі, зі сві­та Зій­шов, як сон­це на за­хід за­хо­дить, Про за­хід АМЕN в кін­ці­­бо про­мо­вить. І до­пис з кни­ги тут Пар­ка чи­тає: Пи­сань чо­ти­ри піс­ком за­си­пає. Як трун­ну кни­гу дош­ки гріб скла­да­ють, Їх роз­гор­ну­ти у день суд­ний ма­ють.

15

Муд­рої Ді­ви Со­фії сві­ти­ло Згас­ло, єлей хоч ми­ро­но­сиць вжи­ло, По­піл, прах ли­ше, пі­сок за­ли­шив­ся І на пись­мо, як на муд­ре, по­лив­ся. Ми при піс­ку тім ще й во­ду узд­рі­ли, Сліз до піс­ку і пись­ма ми до­ли­ли, Тож на во­ді і піс­ку нет­ри­ва­ло Ко­со­ва хай би пись­мо не пос­та­ло, Як гро­бо­ве із гер­бо­во­го в гро­бі, N НЕ­МА й НЕ ТУТ — пос­та­ло в цій про­бі. Хоч пі­сок, во­ди без­печ­ність три­ма­ють, Віт­ру не­ма, що жит­тям на­зи­ва­ють; Віт­ру не­ма тож в во­ді і у пра­ху, Ста­не Силь­вес­тра пись­мо вже без стра­ху.

16

Герб — на­пи­сан­ням Силь­вес­тро­вий Бо­жим, Як NІ у гре­ків: усім, зна­чить, зго­жий З іме­нем Бо­жим що­до нас спо­віс­ним, Бо не чим Є БОГ, НЕ Є тим, про­віс­тим. До­сить з’яви­лось, ЩО Є нам із не­ба,

255

Є Отець, ЩО Є, і Син, ЩО Є й тре­ба. А ЩО НЕ Є, ми та­ке не прий­ма­єм, Че­рез Nе; Nе­віть, Nе втя­мить — чи­та­єм. Із на­пи­сан­ням Гос­под­нім у скри­ні Цей трун­ний Бо­гу по­да­ток є ни­ні. Чи ж бо зам­ки де із лі­тер ви­да­ти? Зам­кне­ну скри­ню і скарб із N зна­ти 17

Пись­мо Силь­вес­тру очі роз­кри­ва­ло, За­ві­том світ­ла доб­ре про­ві­ща­ло, Тож у жит­тя час не мог­ло так бу­ти, Хто б міг би в очі по­ро­хом сип­ну­ти. Та влас­не влас­ним за­раз пись­мо пра­хом, Як смерть по­ро­шить в очі, пись­мо стра­хом За­по­ро­ши­лось й нам; Силь­вес­тру очі По­ро­шить, слізь­ми не про­мить, хоч хо­чем.

18

Ко­ли бу­яє слі­па смерть, то зна­ти: Як­що зріть муд­рість, в піс­ку фун­ду­ва­ти, Що на­пи­са­лось в пі­ща­ній па­до­лі, У гро­бо­вій, то пись­мо у не­до­лі, Бо мо­же лег­ко про­пас­ти й за­тер­тись, А ві­тер ди­ха, від сліз мо­же спер­тись, Що і мо­ги­ла, хоч га­нить — не вра­дить, Пись­мо­ві Бо­жа лиш муд­рість за­ра­дить. Пись­мо в Олім­пі ні­що не роз­но­сить, З Олім­пу не­ба пі­сок пе­ре­но­сить.

19

Мо­гиль­ним пра­хом се­бе по­си­пає Стру­мент цей Мар­са, кот­рий уби­ває. Пись­мо Силь­вес­тра — стру­мен­ти Пал­ла­ди, Той, що в спо­кої не мис­лить про зва­ди. По­що ж мо­гиль­ний пі­сок по­си­пає? Ко­ли смерть сип­ле, ПИСЬ­МО УБИ­ВАЄ. Пись­мо про пись­ма нам очі тож ко­ле, Від клоч­чя й пра­ху очам сліз­ні бо­лі.

256

20

Зем­лі слі­пая Пар­ка тут чи­тає: «ЗЕМ­ЛЯ Є», — мо­вить, пúсь­ма по­си­пає. Хто доб­ре ба­чить, Nаш не Zем­лю зна­чить У смер­ті, ям­ки там, де очі, ба­чить. Во­ни за­не­пад на­ший до­зи­ра­ють, Від то­го й Zем­лю про­чи­тать зво­ля­ють. Як Nаш пись­мо вбік ки­не, хто пог­ля­не, Узд­рить, пись­мо те, що Zем­лею ста­не, Отак і Ко­сов, тіль­ки упа­дає, Йо­му у зем­лю N, герб, обер­тає.

21

Ко­ли в гро­бах хто над­гроб­ки з слів ба­чить, N, сло­во, в гро­бі Nад­гро­бок тут зна­чить. Над­гро­бок пи­шуть прос­тий, вуз­лу­ва­тий, В од­но­му сло­ві і Nа­ше, герб, зна­ти, Ко­рот­кий, зв’яз­ний — над­гро­бок дос­тат­ній, Як, де й ко­ли, хто зій­шов пи­ше вдат­но. В од­не N в’яже со­бі дві лі­тé­ри: Є лю­ди — в зем­лю, а є — в гор­ні сфе­ри. Чим всю NА­ТУ­РУ ЛЮД­СЬКУ поз­на­ча­ють? Як час­тку в не­бі, в зем­лі час­тку ма­ють. Як N п’ять­дéсять — чис­ло — поз­на­ча­ють, В п’ят­де­сят­ни­цю зій­шов, зві­дом­лять. На­ра­зі Ко­сов в лі­та п’ят­де­ся­ті Ко­сою смер­ті під за­хід під­тя­тий. За­хíд­ня цер­ква поз­на­чи­ла яс­но Чис­ло п’ять­дéсять — це як ко­са влас­не (L)а. П’ять­де­сять прос­то, сім бо­ком N зна­чить (NZ)б: В п’ять­дé­сять сьо­мий рік смерть він по­ба­чив. Отак з на­ро­дин ко­мусь ви­па­дає: Що про­віс­ти­лось, ко­ли вмер­ти має. Це й про шля­хет­ність пись­мо пев­но зна­чить, Ко­ли з на­ро­дин кі­нець ро­ків ба­чить. Три­над­цять зна­чить чис­ло, мі­сяць кві­тень, Ко­ли цвіт — Ко­сов — ко­сою під­би­тий. Є при хрес­то­ві N, лі­те­ра су­ща — Із На­за­ре­ту, це зна­чить, кві­ту­ща, Край схід­ний N це три­над­ця­тим ба­чить В лі­тéрах грець­ких, три­над­цять днів зна­чить, Ще й не ро­див­ся, вмо­лив Ко­сов теє, Щоб знать кон­чи­ну, чис­ло днів яке є.

а Тоб­то за ла­тин­ською абет­кою.

б «З», за слов’янсь­кою

поз­на­кою цифр, зна­чить «7», ко­ли пе­ре­ки­ну­ти на­бік лі­те­ру N, ви­ї­де Z.

257

22

Як N на­пи­шем вий­де на лі­тéру, Кот­рая но­сить ко­ла в со­бі це­ру.

«Nі­чо­го» зна­чить, кот­ре і та­ке є: Упе­ред­жає ко­ло сві­то­веє. З Nі­чо­го Ко­сов лі­нію ви­во­дить, Як на­ос­та­нок в смер­ті Nі­що вхо­дить. ЩО ВСЕ НІ­ЩО Є, нам він на­га­дає, N, гéрб, до гро­ба так він прис­тав­ляє. По то­му гер­бі взяв він О, лі­тéру: Ві­нець і ко­ло віч­не, не­бес сфе­ру. Та ми нав­спак це! Хоч тут в N чи­та­ли, ЩО НАШ, ВСЕ збув­ши, при НІ­ЧИМ зос­та­лись.

N все да­ва­ло, НАШ — все спіль­ним ма­ли, По нім О, циф­ри із Nі­чим нас­та­ли. По N круг­лі­ють сльо­зи, по­рох гла­ви Труп’я´чі за О то­чать в смер­тній спра­ві.

23

Не­хай, хто хо­че, пра­вить: смерть глу­ха є, І хай на­пи­ше: ву­ха теж не має. Не­ма ж глу­хо­го, де те НА є, сло­во, Та хоч по­чув, для слу­ху нез­до­ро­ве. Ко­сов­ський N, герб, НА оте з’яв­ляє, Отож без­ву­хих Па­рок наб­ли­жає. Як N без вух чуть, то чу­жи­ми бра­ти Ру­ка­ми мо­жуть, але не від­да­ти.

24

а Іван, VI­II, 16.

В піс­ку NІ, сло­во грець­ке, чу­ти з ви­ші, В Єру­са­лим сам Бог те сло­во пи­ше: НІХ­ТО НЕ СУДЬ­ТЕ, Я СУ­ДИ­ТИ МА­Юа — Та­ке NІ пи­ше Бог в піс­ку, я знаю.

25

Як Ко­сов має NІ — пись­мо в клей­но­ти, Се­бе від нас він ді­лить, дух од пло­ті, NІ, NІ, тут роз­діл є пись­ма, чи­та­єм, Ко­ли ж чи­та­ти Є, Є до­че­ка­єм? [Піс­ля цьо­го йде ма­лю­нок: лев ле­жить у кліт­ці у фор­мі мар, які сто­ять на сто­лі, під­ло­га роз­граф­ле­на шах­мат­кою, з пра­вої ру­ки на­пис: «При­хи­лив­ся він, пок­лав­ся, як лев» (Бут­тя, гл. XL, в. 9); з пра­вої ру­ки на го­рі сто­їть ін­ший лев із хрес­том у ру­ках].

258

1

Як ЛЕВ З КО­ЛІ­НА ЮДИ вос­кре­сає, Ко­со­ві­ян­ський у тру­ну ля­гає. Ко­сов­ська чу­лість смі­ло мо­же спа­ти, Як Із­ра­ї­ля зво­лив за­хист вста­ти. Не спить — дрі­має, на­че лев той, чує, Ко­со­ві­ян­ський чув, як спав лев Юди. А як ЛЕВ ЮДИ по­ки­дає ло­же, Ко­со­ві­ян­ський в ло­жі спа­ти змо­же. На світ­лий праз­ник спан­ня при­па­дає, «Не спи, о світ­лий!» — із піть­ми про­хає Сну смер­ті, що був ДЕНЬ ВЕ­ЛИ­КИЙ, спа­ти ж Для ньо­го чер­га, по­ки змо­же вста­ти.

2

В жит­ті зат­вор­нім чер­не­чім, в ог­ра­ді Тем­ря´­вій, в ґра­тах, як лев, дбав при ста­ді Силь­вес­тер­­пас­тир, який мит­ро­пó­лії Хрес­та взяв, ру­шив у ле­во­вій во­лі, Лев упе­ред­ній — Ісус був при ґра­тах Во­ріт смер­тель­них, що зво­лив страж­да­ти. Був ле­вом чу­лим й хо­ча за­си­нає, Нес­пля­че сер­це роз­чи­не­не має. По упе­ред­нім ко­ли лев Силь­вес­тра Іде, впа­дає до то­го ж сек­вес­траб, З не­мар­них ґра­тів жит­тя ви­па­дає У мар­ні ґра­ти, з них прось­бу зси­лає.

б Сек­вестр — ув’яз­нен­ня.

3

В дні у вос­крес­ні, Силь­вес­тра як бра­ла Смерть, пляс­тир ме­ду вос­крес­ло­му ма­ла. Две­рі де в ґра­тах, там ле­ва узд­рі­ла, Муж­ність Сам­со­на при то­му за­жúла. Две­рі від­но­сить, яки­ми сам пас­тир Ді­лить, як з ле­ва ме­дя­ний той пляс­тир — Муд­рість у сло­ві, не ін­ше, якую Че­рез лі­тéру він ніс гер­бо­вую, А як Силь­вес­тра в тру­ні пок­ла­дає, З ву­ли­ка пляс­тир вос­крес­ло­му має.

4

Як да­ро­ва­но жит­тя тим, що у гро­бі, Лев Силь­вес­тро­вий у гроб вхо­дить в тій дóбі,

259

Де б чу­ле жит­тя на­шеє сум­нів­не За­мі­ни­ло­ся б віч­ним не­од­мін­но. Уда­ро­ва­не вхо­дить жит­тя, виз­нав: Лев як свій близь­кий ле­ву да­ро­виз­ни. У на­дії смерть, що лев жи­ти має, На­че свій, бо смерть на­че дар прий­має. В зу­би не гля­дить, во­ло­чеб­не про­сить, Лев Силь­вес­тро­вий, кот­рий се­бе зно­сить, З гро­бу, із зем­лі, зва­бить так, приз­на­чить В світ­лі дні по тьмі, світ­ло хай по­ба­чить.

5

Хо­ча й по­се­ред ти смер­тної ті­ні, Не бій­ся, лев­ку, — при ле­ві ти, Си­ні. Тож цер­бе­ра він ли­хо­го зби­ває, На пса, не пес­кá, весь гнів ви­ли­ває. Тож го­ді від­так бо­я­тись Лев­ко­ві, Же­ни страх і будь у Бо­жій лю­бо­ві.

6

В віз смер­ті ма­ри із трі­ум­фом да­ні, Ко­ли хто їде в жит­тя цьо­го бра­ні. Віз той ді­ря­вий — щоб не ви­па­да­ли І під пок­рит­тям тих кра­пель не ма­ли. Віз без ко­ліс, так без­смер­тність з’яв­ля­ють, Не в смерть, у жит­тя впи­са­тись ба­жа­ють В ко­ло це сві­та, по­соль­ське ще ко­ло І се­на­тóр­ське, й ри­цáр­ське пос­по­лу. І як на ма­рах смерть ле­вом ке­рує, Трі­умф по бра­нях він свій від­свят­кує.

7

Мо­вим: сон — ма­ра, смер­тель­нії ра­ни Слу­жать тіль­ки сном. Ах, що за тя­жá­ри! Не­ос­па­лий лев ті ма­ри по­но­сить, І з не­во­лі, з вуз звіль­нить се­бе впро­сить.

8

260

Лев над усі­ма ца­рює зві­рá­ми, Силь­вестр над всі­ма звір­ськú­ми чут­тя­ми Умом ца­рю­вав, до ле­ва рів­няв­ся, Від­так і умом у пос­лід удав­ся: Що по­ра­бо­тив, від­дав що Хрис­то­ві, В жит­ті й по жит­ті є ґра­та і льво­ві.

9

Пра­вед­ник, як лев, прит­ча по­ві­да­є а, На­че сон­це він іс­тин­не шу­кає. Лев, як цар, аби на­йяс­ні­шим вий­ти, Не­зам­ру­же­но оком звик зо­рі­ти, На­че цар­­о­рел, в ці­ле ли­це сон­ця, В Ко­со­ва, лев зрів че­рез ґрат ві­кон­ця. Як у світ­ло він з пíть­ми по­ри­нає, Світ­ло не ли­ше у вік­ні є, знає. Або крізь вік­но, тьма як смер­тна вхо­дить, Зло­ді­єм в вік­но за­лі­за і шко­дить. Пра­вед­ник, мов лев хо­че сон­ця­прав­ди, Чи до ґра­ти, де в вік­ні світ­ло зав­жди. Пра­вед­ник — ду­ша в ру­ці Бо­жій, знає, Кот­рая вік­на цвя­хи­­зо­рі має. А як ґра­та є, две­рі й вік­на, ві­дай: Две­рі — це Хрис­тос, вік­на ж бо од звіз­дя, Світ­ло сві­ту він, прав­ді він є сон­це, За цвя­хи — зір­ки да­но рук ві­кон­цем. Там лиш світ­ло є, в тім вік­ні, піз­нає, Ґра­ту­­бо жит­тя, вмер­ши, за­ба­жає.

а При´­по­віс­ті, XXI, 1.

10

Очі на­ту­ри лев сон­ця прий­має, Зір свій блис­ку­чий із сон­цем єд­нає, Ко­сов ви­ну мав у ті­ла тя­жа­рі, Гос­по­ду — очі, а лев че­рез шпа­ри, Крізь ґра­ту, влас­не, ба­жав твор­ця зрі­ти Із ґра­ти­­ті­ла се­бе роз­рі­ши­ти.

11

Трон мит­ро­по­лій з тро­ну, що тру­ною, Це він, ка­зав Бог, сон­цем пе­ред мно­юб. З сон­ця, при кот­рім був, як в Зо­ді­я­ку, Лев зір­ко спля­чий в чу­лос­ті для зна­ку. Вже по­вивсь тьмою, ті­ня­вою смер­ті, Лев у тем­ни­ці му­сив­­бо за­пер­тись. Не­бо нам, сон­це так­­от за­тем­няє, Бо суп­ро­від­дя біль­ше прис­віт­ляє. В Зо­ді­як ле­ва до­сить і од­но­го, Не два, два­над­цять зна­ків; мно­го зло­го. Із них на нас всі, сам БА­РАН заш­ко­дить, Так бо­да ро­гом, аж, доб­рість ви­хо­дить. І Ті­лець топ­че, чор­ним во­лом став­ши,

б Мат­вій, XI­II, 43.

261

В смер­ті жа­ло­бу в квіт­ні все приб­рав­ши. Кви­лять БЛИЗ­НЯ­ТА, РАК же нас Щі­пає, ЛЕВ гор­ній го­ру над на­шим прий­має. А ДІ­ВА ди­ва до­сить нам нап­ло­дить Не на ве­сіл­ля, хоч і ді­ва, го­дить. Нас ВА­ГА крив­дить, СКОР­ПІЙ нам труй­но­та, СТРІ´­ЛЕЦЬ не хи­бить, а КО­ЗЕЛ — смер­до­та ВОД­НИК не во­ду, кров нам ви­то­чає, Не в во­дах РИ­БА — у сльо­зах гу­ляє. Ко­ли ж вас сон­ця поз­бав­лять і не­ба, ЛЕ­ВА тем­нич­ним на­зи­ва­ти тре­ба.

12

З при­ро­ди ле­ва пі­вень нас­тра­хає, Силь­вес­тра­­ле­ва смер­ті страх зби­ває, Ісус вос­крес­лий, як кур­ча­та квоч­ка Зби­рає, кот­рих роз­рух гнав уро­чий. Дає він квоч­ці плід пер­ший — знак встан­ня Із шка­ра­лу­пи, як з гро­бу пос­тан­ня. При якім зна­ку є ле­ву страх смер­ті, Бро­ня, як встан­ня, аби смерть зі­тер­ти. При тих смерть ку­лях же­не до сек­вес­тра, Вос­крес Лев Юди, вос­крес­не й Силь­вес­тра. Ус­та­ти пі­вень зви­тяж­но по­бу­дить, Од­нак на ве­чір віс­ти­ти він бу­де Не­го­ду, чи ж бо сліз ма­ло не­го­ди? Не­ма Силь­вес­тра, не­ма уже го­ді! У ве­чір го­лос вос­крес­ний он чут­но, Дня ян­голь­ськó­го, щоб пів­ня учу­ти. Спі­ває пі­вень, як ми­лять нам змис­ли, Хай би Силь­вес­тер ще жив, бу­ло в мис­лі.

13

262

Очі — вік­на, ґра­ти — две­рі з ле­вом ма­ли, Тут чу­до дос­та пас­ти­ря піз­на­ли. Я — две­рі. Сон­цем Прес­тол пе­ред мною, Силь­вес­тра го­лос пе­ред смер­ті тьмою. Ввій­шло бу­ло нам сон­це пе­ред две­рі, Не­бес у нут­ра царс­тва, щас­тя сфе­ри. Те­пер не­щас­тя в нут­ра вже не схо­дить Пе­ред две­ри­ма в смер­тну тьму за­хо­дить. Ра­ні­ше ся­ло, за­раз же по то­му, Що був две­ри­ма, в жа­ло­бі при­то­му Йо­го прес­тол зрим, кот­рий сон­цем світ­лим

Ру­си був ся­яв всім сон­цям роз­квіт­лим. В Ве­лик­день сон­це, як ве­ли­ке, схо­дить, А по­тем­ні­ле, мен­шеє за­хо­дить. Двох сонць тих мен­ших за­хід від­так зрі­ла Русь ці­ла, в ве­чір без от­ця ли­ши­лась. Так по за­хід­ді сліз ро­са упа­ла, Ото від то­го і РО­СІЯ ста­ла. Ро­са отая сліз нам ви­їсть очі, До­ки прес­то­ла зій­де сон­це з но­чі. Жа­ло­ба смер­тна зно­ву пе­ред две­рі, Отець но­вий нам сльо­зи зсу­шить з це­ри.

14

Мар­но тут в ма­рах ле­ва в’яз­ниш, Пар­ко, До то­го гер­бу не МА­РИ, а МАР­КО, Бла­го­віс­ти­тель, на не­бі піз­нає, Кот­рий там в гер­бі, не в гро­бі льва має. Бо не все прос­тих прос­то в не­бо бра­но, Бла­го­віс­тиль­них сло­во од­нак да­но. Ме­чем­­бо ду­ха тих гер­бів до­би­лись З гер­бів (чо­ти­ри), що бла­го­віс­ти­ли. Із мар до МАР­КА ле­ву прис­ту­пи­ти — Це зна­чить кріп­кість, «Свя­тий, кріп­кий!..» — пі­ти.

263

ПРО «ПІС­НЮ КИ­ЇВ­СЬКУ 1662 ро­ку»

264

Цей ано­нім­ний твір має свій ін­те­рес і як пам’ят­ка ло­каль­ної іс­то­рії Ки­є­ва і як зра­зок тво­рін­ня на га­ря­чу те­му ті­єї чи ін­шої по­дії. Твір мав своє по­ши­ рен­ня, при­най­мні дій­шов до нас із за­пи­су в так зва­но­му «Кам’янсь­ко­ му Бо­гог­лас­ни­ку 1734 ро­ку», тоб­то ру­ко­пи­су із с. Кам’яної Гри­бів­сько­го по­ві­ту в Кар­па­тах; із цьо­го ру­ко­пи­су й опуб­лі­ку­вав піс­ню Іван Фран­ко в сво­їй звіс­ній ро­бо­ті «Кар­па­то­­русь­ка лі­те­ра­ту­ра XVII–XVI­II ві­ків» (ЗНТШ. — Т. 38, Львів, 1900. — С. 130–131). На те, що це бу­ла й справ­ді піс­ня, в «Кам’янсь­ ко­му Бо­гог­лас­ни­ку» є вка­зів­ка на ме­ло­дію: «под[іб­но] „воз­ве­се­ла вість нас­ та­ла”», тоб­то ма­є­мо ти­по­вий для то­го ча­су при­йом, ко­ли на од­ну ме­ло­дію пи­са­ло­ся кіль­ка тек­стів. На­ле­жить твір до до­сить ши­ро­ко­го цик­лу пі­сень про чу­да ікон Бо­го­ро­ди­ці, але в да­но­му ви­пад­ку тіс­но йо­го при­єд­на­но до кон­крет­них іс­то­рич­них по­дій та й на­пи­са­но на­пев­не в сті­нах Ки­їв­сько­го ко­ле­гі­у­му, при то­му без­по­се­ред­ньо піс­ля по­дій, що для іс­то­рії Ки­їв­сько­го Ате­нею скла­дає свій ін­те­рес. Са­ма по­дія: під час во­єн­них зма­гань Дніп­ро­ва те­чія знес­ла в «Ки­їв­ ську до­ли­ну» та­та­ри­на, який хо­тів пе­реп­ра­ви­ти­ся че­рез річ­ку на іко­ні з пог­ ра­бо­ва­но­го хра­му Ро­ма­на й Да­ви­да у Виш­го­ро­ді. Те, що від­бу­ло­ся, оче­вид­ но, вель­ми вра­зи­ло уя­ву ки­ян, бо ок­рім ці­єї піс­ні ма­є­мо ще кіль­ка фік­са­цій ці­єї іс­то­рії, зок­ре­ма за­пи­сав її у сво­є­му лі­то­пи­сі Те­о­до­сій Со­фо­но­вич: йдеть­ ся про епі­зод зма­ган­ня Юрія Хмель­ниць­ко­го з ук­ра­їн­ським та ро­сій­ським вій­ськом Яки­ма Сом­ка та Гри­го­рія Ро­мо­да­нов­сько­го. Со­юз­ни­ка­ми Юрія Хмель­ниць­ко­го бу­ли та­та­ри. Ось це міс­це з лі­то­пи­су: «Во­се­ни Юрій Хмель­ниць­кий при­хо­див під Ме­жи­гір­ський мо­нас­тир з та­та­ра­ми. І, Ки­є­ва не за­чі­па­ю­чи, у Виш­го­ро­ді цер­кву ро­зіб­рав­ши, на де­ре­ ві й на об­ра­зах за Дніп­ро пе­ре­во­зи­ли­ся та­та­ро­ве і по Зад­ніп­рю бі­ля Ні­жи­на та ін­де, по­во­юв­ ав­ши, вер­ну­ли­ся. То­ді ж та­та­рин один прип­лив на об­ра­зі прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці до Ки­є­ва, хо­ча й не хо­тів, і ба­га­то їх у Дніп­рі по­то­ну­ло, і в Ки­ри­лів­сько­му мо­нас­ти­рі то­го ж ча­су цер­ква опа­ле­на, і ке­лії з тра­пе­зою від та­тар по­па­ле­ні» (Ф. Со­фо­но­вич. Хро­ні­ка з лі­то­пис­ців ста­ро­дав­ніх. — К., 1992. — С. 237–238). Са­му ж іко­ну піс­ля по­ло­нен­ня та­та­ри­на бу­ло пос­тав­ле­но в цер­кві свя­тих страс­то­тер­пців русь­ких Бо­ри­са та Глі­ба, че­рез це у вір­ші ма­є­мо алю­зії на кня­ зя Во­ло­ди­ми­ра, який, до ре­чі, як у ря­ді би­лин чи ка­зок на би­лин­ні те­ми, зветь­ся тут «куп­цем». Са­му іко­ну вель­ми ша­ну­ва­ли, при­най­мні 1706 р. ма­лю­ нок із неї зро­бив ху­дож­ник Іла­рі­он Ми­гу­ра, по­дав­ши опис по­дії так, як опо­ ві­да­єть­ся й у вір­ші. Що­су­бо­ти пе­ред іко­ною від­прав­ля­ли спе­ці­яль­ну служ­бу.

Не­да­рем­но зга­да­но тут і Пет­ра Мо­ги­лу. Цер­ква кня­зів Бо­ри­са та Глі­ба в Ки­їв­ській ака­де­мії, як пи­ше М. Зак­рев­ський (Опи­са­ние Ки­е­ва. — Т. I. — М., 1868. — С. 176) бу­ла зве­де­на в Брат­сько­му мо­нас­ти­рі за Пет­ра Мо­ги­ли за­мість ста­рої на ім’я За­чат­тя свя­тої Ан­ни. 31 груд­ня що­ро­ку на згад­ку кон­ чи­ни Пет­ра Мо­ги­ли тут що­ро­ку здій­сню­ва­ла­ся па­на­хи­да по ньо­му та ін­ших доб­ро­дій­ни­ках ака­де­мії. Са­ма цер­ква зго­рі­ла 1811 р., а в 1812 р. бу­ло на цьо­ му міс­ці збу­до­ва­но цер­кву Зшес­тя Свя­то­го Ду­ха. Про сам об­раз у вір­ші по­да­єть­ся ще од­на да­та — 1651. При пер­шій пуб­лі­ ка­ції пе­рек­ла­ду цьо­го тво­ру ав­тор цих ряд­ків по­дав при­пис­ку: «Ав­тор не­пев­ний, чи по­дія від­бу­ла­ся 1662 ро­ку чи 1651го. От­же, вірш бу­ло на­пи­са­но не від­ра­зу піс­ля по­дій, а піз­ні­ше, мож­ли­во, в кін­ці XVII ст.», від­по­від­но я не­точ­но пе­рек­лав і це міс­це.В ори­гі­на­лі во­но зву­чить: Уяв­лен об­раз і об­ві­шен вер­бом В ро­ку ти­сяш­ном шес­тьсот п’ят­де­ся­том пер­вом, —

тоб­то сло­во «уяв­лен» тре­ба ро­зу­мі­ти як «ма­лю­вав­ся», а не «яв­ляв­ся», як я по­дав у пер­шій пуб­лі­ка­ції пе­рек­ла­ду. Це тим біль­ше оче­вид­но, бо у вір­ші є всі оз­на­ки на­пи­сан­ня та­ки 1662 р., тоб­то по га­ря­чих слі­дах по­дій, як це зчас­ та в ті ча­си й ро­би­ло­ся. Бит­ва з та­та­ра­ми від­бу­ва­ла­ся на Кос­тян­ти­но­во­му по­лі, мож­ли­во, йдеть­ся тут про міс­це­вість між Ще­ка­ви­цею та Дніп­ром у Ки­є­ві на По­до­лі, де сто­я­ла де­рев’яна Кос­тян­ти­нів­ська цер­ква.Тре­ба по­яс­ни­ти й тро­хи за­гад­ко­ві сло­ва: Про­бу­дись, Мо­ги­ло наш, ві­тай Бо­га, Ма­тір, Це фун­да­тор­ка к то­бі йде, щоб по­міч да­ти, —

зда­єть­ся, ма­є­мо тут на­га­да на те, що на міс­ці цер­кви Бо­ри­са та Глі­ба тут сто­ я­ла дав­ня де­рев’яна цер­ква За­чат­тя свя­тої Ан­ни, са­ме в ній 9 груд­ня, в день ан­ге­ла фун­да­тор­ки Ки­їв­ської шко­ли Ан­ни Гу­ле­ви­чів­ної, від­бу­ва­ли­ся ви­бо­ ри ака­де­міч­них чи­нів. Ма­єм ­ о тут ці­ка­ве, особ­ли­во мод­не в ча­си П. Мо­ги­ли упо­діб­нен­ня Ки­їв­ ської Го­ри до Сі­он­ської — ідея так зва­но­го «Русь­ко­го Сі­он ­ у», тоб­то Ки­є­ва як цен­тру ук­ра­їн­сько­го пра­вос­лав’я. Від­по­від­но Дніп­ро по­да­єть­ся як Іор­дан. Вод­но­час Ки­їв­ська ко­ле­гія ба­чить­ся як храм пре­муд­рос­ті. Хо­ча піс­ня не має на­за­гал ви­со­ких по­е­тич­них дос­то­їнств, але во­на, оче­ ви­дяч­ки, вель­ми по­до­ба­ла­ся, раз доб­ре­ла у XVI­II ст. до Кар­пат, на­пев­не, це був рух не ус­ний, як пе­ре­хо­ди­ла з уст в ус­та на­род­на піс­ня, а пись­мо­вий — че­рез ряд пе­ре­пи­су­вань у ру­ко­пис­них збір­ни­ках­кни­жи­цях то­діш­ніх гра­мо­ ті­їв — книж­не по­ход­жен­ня піс­ні без­сум­нів­не: роз­мір — неп­ра­виль­ний си­ла­біч­ний вірш, книж­на ук­ра­їн­ська мо­ва, ряд ло­каль­них з кон­крет­ною про­пис­кою ре­а­лій, зв’яза­них із Ки­є­вом то­що.

265

АНОНІМ

З «КАМ’ЯНСЬ­КО­ГО ­ БО­ГОГ­ЛАС­НИ­КА»,­ 1734 ро­ку ПІС­Н Я КИ­Ї В­С ЬКА 1662 ро­к у

а Вар­вар­ський —

тоб­то та­тар­ський.

б Тоб­то ви­ко­рис­тав іко­ну як пліт.

в Не­віс­та — жін­ка.

266

Пе­ре­мож­ни­цю яс­ну ви, усі ки­ян­ и, Слав­те, ма­тін­ку свя­ту, що прий­шла із бра­ні Від Виш­гóро­да, Дніп­ра, в Ки­є­во­­По­до­лі, Ко­ли вар­вар­ськи­йа за­гін слав­но би­ли в по­лі. З ро­ду виб­ра­но­го та во­є­во­да муж­ня, По­то­пи­ла у Дніп­рі во­ро­гів оруж­них. Як у мо­рі пог­ряз­ла Фа­ра­о­на си­ла, В Кос­тян­ти­на по­лі так скипр­ських зві­рів зби­ла. Це у ти­ся­ча шіс­тсот шіс­тде­ся­тім дру­гім Пе­реп­лис­ти за Дніп­ро ки­ну­лись ка­тю­ги; В пліт іко­ну один взявб в Виш­го­род­ськім хра­мі, Щоб не вто­ну­ти від­так у Дніп­ро­вій ямі. На іко­ні во­рог плив по во­ді тій пла­вом — Пе­ре­мо­гу­­чу­до там во­є­во­да ма­ла. Стовп вог­нен­ний і страш­ний над Дніп­ром явив­ся, Шум бур­ли­вий, із не­бес дощ жах­кий по­лив­ся. Та іко­на прес­вя­та, що бу­ла на­міс­на, Ді­ва див­на, слав­ная, ма­ти усім звіс­на. Що но­си­ла на ру­ках од­но­род­ця­­си­на, Узя­ла на об­раз свій зло­го по­га­ни­на. Не вто­пи­ло у рі­ці ту іко­ну див­ну, Її знес­ла те­чія в Ки­їв­ську до­ли­ну. Як Ма­рія при­бу­ла в Ки­їв, та не­віс­тав, То ки­я­ни цей по­лон узя­ли до міс­та. Хоч і об­ра­зом бу­ла, та, як жи­ва ма­ти, По Дніп­рі во­на плив­ла див­ну сла­ву взя­ти, На­ро­ди­ла­­бо Твор­ця; тож про­ти те­чíї З во­лі Бо­жої піш­ла суп­ро­тив­но ді­ять. Брат­ський мо­нас­тир Дніп­ро бі­ля се­бе має,

Не­по­руш­ну в річ­ці річ рап­том по­мі­чає, Лю­ди чу­до ба­чать те, і чен­ців там пов­но, Узя­ли Гос­под­ню річ — бі­сер над­кош­тов­ний. О щас­ли­веє оте пле­со Дніп­ро­веє, Таж на­чин­ня узя­ли з не­ба пер­ло­веє. Із во­ди взя­ли ков­чег — но­во­го Мой­сея, Здав­на Ки­їв від ду­ші ба­чить ба­жав теє. Хоч від­сік­ся од го­ри ка­мінь Виш­го­рóду, Узя­ли йо­го з Дніп­ра, як по­бив заб­рóду. Над во­дою пос­та­ють ду­ші Фа­ра­о­на А до те­бе пос­пі­ша си­ла із Сі­он­ а. В ній же Бог яв­лен­ний є — за­ба­жав тут жи­ти, Го­ра хо­че Іор­дан влас­ний оз­до­би­ти. Із трі­ýм­фом по вій­ні во­ни в міс­то вхо­дять, І та­та­ри­на то­го од­но­го при­во­дять. Упо­до­бив­ся куп­цю, що хрес­тив на ди­во, Во­ло­ди­ми­ру вка­зав бі­сер так і Ді­ву; Бо з оруж­жям на­віс­ним два кня­зів­ські бра­та Би­ли­ся за кня­жий двір — від­ки­да­ли вра­та. Про­бу­дись, Мо­ги­ло наш, ві­тай Бо­га, Ма­тір, Це фун­да­тор­ка к то­бі йде, щоб по­міч да­ти. Тож, Мо­ги­ло, від­кри­вай ти мо­ги­лу й яму, — Буть пре­муд­рос­ті отут ви­па­дає хра­му. Оцей об­раз ма­лю­вавсь ув оз­діб’ї вер­бнім, В ро­ці ти­ся­чу шіс­тсот п’ят­де­ся­тім пер­вім? Хоч ма­ляр­ськая ру­ка об­раз ма­лю­ва­ла, Не за­фар­бле­на у ній ви­раз­ка сі­я­ла. Тож по­дяч­но спів зне­сіть ви усі, ки­я­ни, Брат­ській ма­те­рі сво­їй, що прий­шла із бра­ні.

267

ЛА­ЗАР БА­РА­НО­ВИЧ ­ ТА ЙО­ГО КИ­ЇВ­СЬКІ ВИ­ДАН­НЯ

268

Ла­зар Ба­ра­но­вич без­сум­нів­но од­на з цен­траль­них лі­те­ра­тур­них пос­та­тей XVII ст., міц­но прив’яза­на до Ки­їв­сько­го Ате­нею, хо­ча ор­га­ні­за­цій­но йо­му на­ле­жить честь ут­во­ри­ти ін­ший Ате­ней, до­чір­ній що­до Ки­є­ва, — Чер­ні­гів­ ський і са­ме там про­ва­ди­ти ос­нов­ну свою ді­яль­ність. Од­нак і без зв’яз­ків із Ки­є­вом твор­чість цьо­го виз­нач­но­го куль­тур­но­го ді­я­ча збаг­ну­ти го­ді. Да­та на­род­жен­ня по­е­та — 1600 р. По­хо­див на­пев­не з прос­тої ро­ди­ни, на що є на­тяк в па­не­гі­ри­ку Лав­рен­тія Крщо­но­ви­ча. Ім’я діс­тав при хре­щен­ні Лу­ка, нав­чав­ся в Ки­їв­ській брат­ській шко­лі й був пос­ла­ний П. Мо­ги­лою для про­дов­жен­ня ос­ві­ти у Віль­но і Ка­ліш. Зно­ву з’явивсь у Ки­є­ві як учи­тель ко­ле­гії. Тут по­чав од гра­ма­ти­ки (1642) че­рез по­ет­ и­ку, ри­то­ри­ку й фі­ло­со­фію й дій­шов до ста­но­ви­ща рек­то­ра (1650). Піс­ля вик­ла­да­ння фі­ло­со­фії був у різ­них цер­квах про­по­від­ни­ком. Курс по­е­ти­ки Л. Ба­ра­но­ви­ча до нас, на жаль, не дій­шов, він йо­го чи­тав, ма­буть, у 1646 р., за­те збе­ріг­ся курс ри­то­ри­ ки, поз­на­че­ний 1647 ро­ком. За­га­лом Л. Ба­ра­но­вич був лю­ди­ною поль­ської ос­ві­че­нос­ті, що по­яс­нює й поль­ську мо­ву в йо­го по­е­зі­ях, від­по­від­но й у Ки­їв­ську ака­де­мію вніс те, що здо­був у поль­ських шко­лах. Піс­ля рек­торс­ тва став ігу­ме­ном у різ­них мо­нас­ти­рях: у м. Кри­ло­ві, Куп’ятиць­кім та Дят­ ло­вець­кім (у Бі­ло­ру­сії), по­тім у 1657 р. виб­ра­но йо­го єпис­ко­пом. Та­ким чи­ном, рек­то­ром та ігу­ме­ном Брат­сько­го мо­нас­ти­ря про­був тіль­ки рік, але цей по­чес­ний ти­тул три­мав до 1658 р. 8 бе­рез­ня 1657 ро­ку Л. Ба­ра­но­ви­ча вис­вя­че­но на чер­ні­гів­сько­го та нов­го­род­сько­го ар­хі­є­пис­ко­па, а піс­ля смер­ті мит­ро­по­ли­та С. Ко­со­ва дог­ля­дав у Ки­є­ві мит­ро­по­ли­чо­го прес­то­ла, був ад­мі­ ніс­тра­то­ром мит­ро­по­лії піс­ля Д. Ба­ла­ба­на (з 1663 р.) до зат­вер­джен­ня мит­ ро­по­ли­том Й. Не­лю­бо­ви­ча­­Ту­каль­сько­го (1668). По­лі­тич­не об­лич­чя Л. Ба­ра­но­ви­ча бу­ло не­од­ноз­нач­не. Ми­хай­ло Воз­няк пи­ше про участь цьо­го ді­я­ча у по­лі­тич­но­му жит­ті: «Енер­гій­ний, впер­тий і хит­рий Ба­ра­но­вич мав си­лу зро­би­ти не од­не доб­ро, ві­дог­рав не­ма­ло­важ­ ну ро­лю в по­лі­тич­нім жит­ті, нап­рик­лад, під йо­го впли­вом став Мно­гог­ріш­ ний геть­ма­ном, але для ши­ро­ких мас ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду він не мав сер­ця й не ро­зу­мів со­ці­яль­но­­е­ко­но­міч­них і по­лі­тич­них ці­лей ук­ра­їн­ської ре­во­лю­ ції» (Іс­то­рія ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри. — Т. II. — Ч. І. — Львів, 1921. — С. 312). Знач­но точ­ні­ше пи­сав про ньо­го М. Сум­цов: «Він зу­мів від­най­ти при­хиль­ ність Мос­кви і в той­­та­ки час по­силь­но від­сто­ю­вав ав­то­но­мію ма­ло­ро­сій­ сько­го ду­хо­венс­тва — суп­ро­ти Мос­ков­ської пат­рі­яр­хії, ад­мі­ніс­тра­тив­ну сво­ бо­ду Ма­ло­ро­сії — суп­ро­ти мос­ков­ських во­є­вод» (Ен­цик­ло­пе­ди­чес­кий сло­ варь Ф. Брок­га­у­за й Й. Еф­ро­на. — Т. VII. — Пів­том 33. — СПБ. 1896. — С. 250).

Знач­но яск­ра­ві­ше з’явив се­бе Л. Ба­ра­но­вич як куль­тур­ний ді­яч. Він тур­бу­ вав­ся про роз­ви­ток ос­ві­ти в Ук­ра­ї­ні, про по­ліп­шен­ня жит­тя ниж­чо­го ду­хо­ венс­тва, про збіль­шен­ня шкіл та дру­ка­рень, по­бу­до­ву та від­бу­до­ву мо­нас­ти­ рів та цер­ков. Зас­ну­вав у Нов­го­род­­Сі­вер­сько­му дру­кар­ню (1674), яку че­рез п’ять ро­ків пе­ре­ніс до Чер­ні­го­ва. Був лю­би­те­лем цер­ков­но­го спі­ву, мав чу­до­во­го хо­ра. Тур­бу­вав­ся про роз­ви­ток про­по­від­ниц­тва, згру­по­ву­вав дов­ко­ла се­бе та­ла­но­ви­тих гра­ве­рів, по­е­тів, дру­ка­рів, тим са­мим став­ши ду­шею Чер­ні­гів­сько­го осе­ред­ку. Са­ме в Чер­ні­го­ві, за­хо­да­ми та за бла­гос­ло­ венс­твом Л. Ба­ра­но­ви­ча, по­ча­ли ви­хо­ди­ти й ви­хо­ди­ли знач­ний час ці­ка­ві кни­ги, що скла­ли час­ти­ну сво­є­рід­ної ки­є­во­­чер­ні­гів­ської шко­ли по­е­зії. За­га­ лом це був ве­ли­кий тру­дів­ник. Ось як зво­руш­ли­во пи­сав про ньо­го у зга­да­ но­му па­не­гі­ри­ку Л. Крщо­но­вич: Ніч­ні сві­ти­ла не­бом ко­ли хо­дять. А зо­рі ран­ні сон­це як під­во­дять, Свя­тії, спраг­лї, Бо­гом се­бе пов­нять — Тут муд­рі пра­ці сон упер­тий го­нять. Ко­мусь в го­но´­рах цно­та спо­кій зно­сить, То­бі ж по­лег­ші не да­ва­ла до­сі.

Піз­ні­ший у ча­сі С. Ве­лич­ко зве Л. Ба­ра­но­ви­ча «пре­муд­рим і бо­гов­год­ним му­жем» і го­во­рить, що по­мер він «піс­ля чис­лен­них чер­не­чих тру­дів, ба­га­то поп­ра­цю­вав­ши над вик­ла­дом різ­них доб­ро­пот­ріб­них і ду­ше­ко­рис­них русь­ких та поль­ських книг... До то­го ж був ми­лос­ти­вий пас­тир і щед­рот­ли­вий для бід­ них, щед­рий по­да­тель, дба­лий май­стер та нев­си­пу­щий бу­дів­ни­чий» (С. Ве­лич­ ко Лі­то­пис. — Т. II. — К., 1991. — С. 424–425). По­мер Ла­зар Ба­ра­но­вич у Чер­ні­го­ві 3 ве­рес­ня 1693 р. «Чер­ні­гів­ський лі­то­пис» пи­ше, що це ста­ло­ся на 73 ро­ці жит­тя, нас­прав­ді — 93му. Твор­чу спад­щи­ну за­ли­шив ве­ли­чез­ну. Те, що, за Іва­ном Ве­лич­ков­ським, він «сі­яв зер­но — не по­ло­ву», на жаль — па­не­гі­рич­не пе­ре­біль­шен­ня; зреш­ тою, тре­ба зва­жа­ти й на факт, що ба­че­не на­ми, да­ле­ки­ми на­щад­ка­ми по­е­та, як «по­ло­ва», а її в Л. Ба­ра­но­ви­ча не­ма­ло, су­час­ни­ка­ми мог­ло за по­ло­ву не вва­жа­ти­ся. Поп­ри все, ба­га­то тек­стів Л. Ба­ра­но­ви­ча бу­ли ли­шень фор­маль­ ною грою — ба­ро­ко куль­ти­ву­ва­ло та­ку ма­лоз­міс­тов­ну твор­чість і ма­ло в то­му своє за­ми­лу­ван­ня, — без мис­ли­тель­но­го чи емо­цій­но­го на­пов­нен­ня, тоб­то без зв’яз­ку із жи­вим жит­тям, че­рез що не раз вель­ми різ­кий і нес­пра­ вед­ли­вий у сво­їх суд­жен­ням М. Воз­няк наз­вав по­е­зії Л. Ба­ра­но­ви­ча «вір­ши­ ли­ща­ми», а по­е­тич­ну йо­го твор­чість «ма­ні­єю вір­шу­ван­ння», що бу­ло зов­сім не так. З Ки­єв­ ом по­ет був зв’яза­ний зав­жди й ду­же тіс­но: од­не, тут учив­ся, вик­ ла­дав, а дру­ге, мав не­ма­ло дру­зів та зна­йо­мих, зок­ре­ма в Ки­є­во­­Пе­чер­сько­ му мо­нас­ти­рі, де й ви­дав ряд сво­їх книг. У 1666 р. тут вий­шов «Меч ду­хов­ ний». Не зай­ве від­мі­ти­ти, що на ти­ту­лі «Ме­ча ду­хов­но­го» по­да­но ге­не­а­ло­ гіч­не де­ре­во ро­сій­сько­го ца­ря Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча, яке ко­ре­ня­ми сво­ї­ми ся­гає кня­зя Во­ло­ди­ми­ра — ось звід­ки ви­рос­та­ла ро­сій­ська ім­пе­рі­я­ліс­тич­на схе­ма іс­то­рії Ук­ра­ї­ни, зак­ріп­ле­на піз­ні­ше у «Си­ноп­си­сі», ство­ре­нім ки­є­ вопе­чер­ськи­ми чен­ця­ми. Та­ким чи­ном са­мі ук­ра­їн­ці спри­я­ли тво­рен­ню

269

Лазар Баранович. Митрополит Чернігівський і НовгородСіверський Портрет ХVIII cт.

270

ота­ких іс­то­рич­них мі­тів, прив’язу­ю­чи ро­сій­ських ца­рів до дер­жав­ної тра­ди­ ції Ки­їв­ської Ру­си. Са­ма кни­га — це про­по­ві­ді, так са­мо, як і ви­да­ні в Ки­є­ві в 1674 р. «Тру­би сло­вес про­по­від­них». Пе­ред цим, у 1670 р., у Ки­є­ві та­ки з’явив­ся «Апол­ло хрис­ти­ян­ський, що ос­пі­вує свя­тих», а слі­дом за ним «Лют­ня Апол­лоно­ва, кож­ній спра­ві го­то­ва» (1671) — про ці ви­дан­ня тре­ба ска­за­ти тро­хи біль­ше. «Апол­ло хрис­ти­ян­ський» має 404 сто­рін­ки тек­ сту і вір­ша­ми пе­ре­о­по­ві­дає жи­тія свя­тих, тоб­то це вір­ше­ві аґі­ог­ра­фіч­ні опо­ ві­дан­ня, зраз­ки сво­є­рід­ної епіч­ної по­е­зії. Ма­те­рі­ял тут ук­ла­да­єть­ся в ок­ре­ мі схе­ма­тич­ні бло­ки, нап­рик­лад: «Про свя­тих му­че­ни­ків», «Про пус­тель­ни­ ків та чен­ців», «Про пас­ти­рів» то­що. Вво­дить­ся ма­те­рі­ял і про міс­це­вих свя­тих, де­я­кі фа­бу­ли за­вір­шо­ва­но ці­ка­во й май­стер­но. У ва­рі­ян­ті цьо­го тво­ру «Жит­тя свя­тих», що та­кож вий­шов у Ки­є­ ві в 1670 р., особ­ли­ва ува­га від­да­єть­ся ки­їв­ським свя­тим із ча­су Ки­їв­ської дер­жа­ви, не­має тут жи­тія Оль­ги, за­те док­лад­но по­да­но жи­тіє Во­ло­ди­ми­ра. «Апол­ло­но­ва лют­ня» (чи «Лют­ня Апол­ло­но­ва») не­да­рем­но вва­жа­єть­ся най­ви­дат­ні­шою по­е­тич­ною книж­кою Л. Ба­ра­но­ви­ ча. Має во­на 588 сто­рі­нок, на яких роз­мі­ще­но близь­ко ти­ся­чі по­е­зій, роз­кла­де­них на цик­ли, з них близь­ко 500 прис­вя­че­но Бо­гу, ан­ге­лам і свя­тим, у ря­ді цих вір­шів є теп­ле ре­лі­гій­не по­чут­ тя. Ок­ре­мі цик­ли прис­вя­че­но Хрис­то­ві, Бо­го­ро­ди­ці, хрис­ти­ян­ ським му­че­ни­кам, то­що. У дру­гій по­ло­ви­ні тек­стів по­да­но вір­ші про кос­мос, при­ро­ду, цно­ти, прик­ме­ти люд­ської ду­ші; йдеть­ся й про по­дії су­час­но­го жит­тя, зок­ре­ма в цик­лі про вій­ну. Ці­ка­вий цикл «Над­гроб­ки». У Ки­є­ві вий­шли й ін­ші кни­ги Л. Ба­ра­но­ви­ча: «Ве­чір­ній плач і за­ут­ре­ня ра­дість», «Плач на від­хід Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча» (обид­ві 1676 р.), «Роз­мо­ви про ві­ру в жит­ті свя­тих» (1771). Ці­ка­во, що сво­ї­ми кни­га­ми, а не­ма­ло їх він ви­дав і в Чер­ні­го­ві та Нов­го­род­­Сі­вер­сько­му, Ла­зар Ба­ра­но­вич не­раз до­ку­ чав ро­сій­ським ца­рям, прис­вя­чу­ю­чи їм тво­ри й ви­тя­га­ю­чи з них гро­ші на но­ві ви­дан­ня чи на ку­пів­лю го­то­вих. Став­лен­ня ца­ря при цьо­му до Л. Ба­ра­ но­ви­ча бу­ло стри­ма­не. Так, зап­ла­тив­ши за пев­ну кіль­кість «Труб сло­вес­ них», Олек­сій Ми­хай­ло­вич на­пи­сав Л. Ба­ра­но­ви­чу, щоб він не при­си­лав до Мос­кви сво­їх кни­жок, бо «в цар­сько­му ве­ли­ко­му міс­ті Мос­кві влаш­то­ва­но на те пе­чат­ний двір і кни­жок пре­дос­тат­ньо. А бу­де да­лі на про­даж якісь кни­ ги при­си­ла­ти, то ве­ли­кий го­су­дар прий­ма­ти не вка­зав, а ві­діс­ла­ні бу­дуть на­зад» (Ки­ев­ская Ста­ри­на. — 1895. — №12. — С. 369). За­га­лом, як по­ет, Л. Ба­ра­но­вич вис­ту­пив твор­цем но­вих ху­дож­ніх за­со­ бів, пок­лав­ши в ос­но­ву сво­єї по­е­ти­ки прин­ци­па так зва­но­го кон­цеп­ту, яко­ го він зас­во­їв від поль­сько­го те­о­ре­ти­ка М. Сар­бев­сько­го. Дос­лід­ник твор­ чос­ті по­е­та Р. Ра­ди­шев­ський пи­ше про це так: «Свої вір­ші Ба­ра­но­вич бу­дує за прин­ци­па­ми ба­ро­ко­вої поети­ки. Ос­нов­не міс­це зай­має кон­септ з гра­ма­ тич­ною і сти­льо­вою грою про­ти­леж­них за зна­чен­ня­ми слів, з без­ліч­чю їх від­тін­ків, з не­од­на­ко­вим і не­бу­ден­ним наван­та­жен­ням, ди­со­нан­са­ми і кон­ трас­та­ми, наг­ро­мад­жен­ням але­го­рич­них і ме­та­фо­рич­них по­нять і сим­во­

ліч­них об­ра­зів. Най­більш яск­ра­во ре­а­лі­зує він зміс­то­ві кон­трас­ти, які є не зви­чай­ни­ми про­тис­тав­лен­ня­ми, а швид­ше роз’яс­нен­ня­ми, вис­нов­ка­ми, під­сум­ка­ми, вис­лов­ле­ни­ми че­рез про­ти­леж­ні по­нят­тя. Це зроб­ле­но як в рам­ках од­но­го ре­чен­ня, так і масш­та­бах всьо­го тво­ру або яко­їсь йо­го час­ ти­ни. Мо­бі­лі­зу­єть­ся ар­се­нал «зо­ро­вих об­ра­зів», які час­то не­суть сим­во­ліч­ не на­ван­та­жен­ня, вик­ли­ка­ють у чи­та­ча асо­ці­ац ­ ії ін­ди­ві­ду­аль­но­го й уні­вер­ саль­но­го пла­ну, що за­ле­жить від мі­ри йо­го ос­ві­че­нос­ті... Сам Ба­ра­но­вич заз­на­чав, що всі йо­го кон­сеп­ти — це «зіл­ля» рід­но­го по­ля, які він ра­до про­по­нує чи­та­че­ві... Все це роз­ра­хо­ву­ва­ло­ся на ви­ник­нен­ня в чи­та­ча чи слу­ха­ча зди­ву­ван­ня від зас­то­со­ву­ва­ної кан­сеп­тич­ної ме­та­фо­ ри, нез­вич­ної дум­ки» (Ук­ра­їн­ське лі­те­ра­тур­не ба­ро­ко. — К., 1987. — С. 163–164). Щоб зро­зу­мі­ти цей ес­те­тич­ний прин­цип, роз­гля­не­мо кіль­ ка по­ез­ ій Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча з йо­го «Апол­ло­но­вої лют­ні». Так у вір­ші «Ве­сел­ка в не­бі, вті­ши­тись тре­ба» опи­су­єть­ся ве­сел­ка з її грою барв. Від­по­від­но во­на нез­вич­но при­рів­ню­єть­ся до лу­ка, який не має ані стріл, ані тя­ти­ви. От­же, ро­бить­ся вис­но­ вок, що ве­сел­ка «нам мир про­ві­щає» — ме­та­фо­ра сві­жа й нес­ по­ді­ва­на. Це один кон­цепт. До ньо­го ав­тор док­ла­дає вис­нов­ка про не­дов­гот­ри­ва­лість ці­єї кра­си, а від­так і ми­ру в сві­ті (зга­ дай­мо, що по­ет жив у ча­си Ру­ї­ни й не­нас­тан­них воєн) — це дру­гий кон­цепт. По то­му тво­рить­ся до­теп­ний і вра­жа­ю­чий акорд: «Бо як при­ро­да прек­рас­не з’яв­ляє, кво­ла хво­ро­ба все те вби­ває». От­же, ма­лий зо­ро­вий об­раз ве­сел­ки, всім нам ві­до­ мий, об­рос­тає асо­ці­я­ці­ям ­ и й на­бу­ває гли­бо­ко­го мис­ли­тель­но­го й емо­цій­но­ го на­пов­нен­ня: тут від­би­то й нес­та­лість, і нет­ри­ва­лість здо­бу­то­го ми­ру, не­пос­тій­ність і зник­нен­ня кра­си та сві­ту, че­рез що в чи­та­ча з’яв­ля­єть­ся еле­гій­ний нас­трій. Ін­ко­ли для роз­гля­ду пос­тав­ле­ної те­ми бе­реть­ся па­ра вза­є­мо­за­пе­реч­них по­нять. Нап­рик­лад, кла­деть­ся ві­до­ма єван­гель­ська іс­ти­на: ко­ли сі­ят­ и на ка­мінь, зер­но не про­рос­те. У вір­ші «Мли­нар­ське ка­мін­ня дасть різ­не ме­лін­ня» ста­вить­ся нес­по­ді­ва­на ан­ти­те­за до цьо­го по­дан­ня: ко­ли по­сі­ят­ и зер­но на мли­ нар­сько­го ка­ме­ня, то з того вий­де «ме­лін­ня» — бо­рош­но, з яко­го лю­ди­на мо­же «доб­ре жи­ти». На­віть мед мо­же поп­лив­ти з то­го ка­ме­ня, бо бо­рош­но лег­ко на­мі­ня­ти на мед. От­же, по­сі­я­не на ка­мінь на­сін­ня та­ки дає при­ріст, тоб­ то «збіж­жя». І зно­ву­­та­ки зо­ро­вий об­раз пе­ре­рос­тає че­рез сим­во­ліч­не на­пов­ нен­ня в але­го­рію: без­на­дій­на й мар­на спра­ва (сі­ян­ня на ка­ме­ні) стає по­жи­точ­ ною, ко­ли її муд­ро ви­ко­на­ти, тоб­то знай­ти на­леж­ний ре­гістр її зас­то­су­ван­ня. Ота­ке ху­дож­нє мис­лен­ня че­рез пос­та­нов­ку суп­ро­ти­леж­них пар мо­же ма­ти й емо­цій­ний ефект. Нап­рик­лад, осін­ній дощ нес­по­ді­ва­но ста­вить­ся як ана­ло­гія до пияц­тва й лі­ні (вірш «Як дощ осін­ній, хлоп пи­я­чить з лі­ні»), чи ві­тер, який ла­має ко­миш, асо­ці­я­тив­но ста­вить­ся як ана­ло­гія до го­лов­но­го бо­лю (вірш «Як ві­тер гу­ляє, то ко­миш ла­має»), або схід сон­ця при­рів­ню­єть­ ся до на­род­жен­ня но­вої лю­ди­ни, за­хід — до смер­ті, зать­ма­рен­ня мі­ся­ця — смерть жін­ки, при цьо­му зма­ле­ний мі­сяць на­га­дує по­ет­ о­ві клю­ча, яким та

Освячення порогви. Мініатюра зі «Служебника» Л. Барановича (1665 р.) Зображено Л. Барановича та гетьмана І. Брюховецького з козацькою старшиною.

271

вмер­ла па­ні від­кри­ває не­бо (ди­во­виж­но ви­шу­ка­ний об­раз!). Тому усі не­бес­ ні від­мі­ни — це ні­би від­би­ток жит­тя на зем­лі, а лю­ди­на є зем­ля­ни­ном, тоб­ то під­ля­гає зем­лі (вірш «Що тьмять­ся пла­не­ти — не­щас­тя прик­ме­ти») Тож вит­во­рю­єть­ся тон­ка, ви­гад­ли­ва і сво­є­рід­на по­е­ти­ка, якої, ска­же­мо, до ре­чі, зов­сім не ро­зу­мів М. Воз­няк, бо мі­ряв ту по­е­зію мір­ка­ми сво­го ча­су. За­га­лом же, по­е­ти­ка Л. Ба­ра­но­ви­ча вель­ми ба­га­та, він тво­рить без­ліч гро­тес­ко­вих та смис­ло­вих зіс­тав­лень, ви­шу­ка­но про­ду­ма­них ме­та­фор із але­го­рич­ним на­ван­та­жен­ням, гі­пер­бол, уда­єть­ся до сти­ліс­тич­них оз­доб та фі­гур по­е­тич­ ної дум­ки, вжи­ває тро­пи й ри­то­рич­ні за­со­би, фі­гур­ну гру сло­вом, тво­рить за­гад­ки, як мов­ні іг­раш­ки, ре­бу­си, па­ра­док­си, але­го­рії, ети­мо­ло­гіч­ ну гру слів, зву­ко­ві ана­ло­ги, гру ри­ма­ми. Не за­бу­вай­мо, що по­ет­ ич­ний та­лант у то­му ча­сі вба­чавсь у вмін­ні тво­ри­ти та­кі кон­цеп­ти­ме­та­фо­ри, яких у вір­ші мо­же вкла­да­ти­ся кіль­ка, зв’язок по­нять при цьо­му мо­же бу­ти на­тя­ ко­вий, при­хо­ва­ний. По­ет ко­рис­ту­єть­ся анаг­ра­ма­ми, які ча­сом ма­ють фор­ му за­га­док, вжи­ває зву­ко­ву гру, як нап­рик­лад в од­но­му із вір­шів: Зло­то — зло то, зле то, не ді­ли зло­та: Зло то, не доб­ра, зла бу­де ро­бо­та.

Або ж цей вірш, бу­до­ва­ний на грі слів та мор­фем: Ми­ру без ми­ру так важ­ко про­бу­ти Ми­ру мир хо­че — у сло­ві це чу­ти. Мор у цім сві­ті — не мир бен­ке­тує, В сві­ті лю­ди­на лю­ди­ну мор­дує! Мир тож — не мир вже, як ми­ру не­має, Хо­диш сьо­год­ні, а зав­тра вми­ра­єш, —

от­же, ма­є­мо ви­шу­ка­ну гру сло­ва­ми і скла­да­ми з алі­те­ра­ці­єю «р» та «л». До ре­чі, не­ма­ло анаг­ра­ма­тич­них тво­рів по­да­но в кни­гах «Апол­ло­но­ва лют­ня», «Кни­га смер­ті», «Жи­тія свя­тих», є тут на­віть сво­є­рід­ні анаг­ра­ма­тич­ні цик­ли, зок­ре­ма на ос­но­ві сло­вес­ної гри нав­ко­ло іме­ні Ма­рія — це зус­трі­ча­єть­ся і в уч­ня Л. Ба­ра­но­ви­ча І. Ве­лич­ков­сько­го. Умів по­ет тво­ри­ти й блис­ку­чі але­го­рич­ні вір­ші. Та­ким є зок­ре­ма «Про шпа­ ка», який, до ре­чі, ко­ре­гує ус­та­ле­ну дум­ку про мос­кво­фільс­тво Л. Ба­ра­но­ви­ча. На пер­ший пог­ляд — це ти­по­ва бай­ка про Шпа­ка та Ор­ла, має на­віть мо­раль­ но­го при­пи­са, як це й ви­ма­га­ло мис­тец­тво бай­ки — по­да­но йо­го на по­чат­ ку тво­ру. Під Шпа­ком тут без­сум­нів­но ро­зу­мі­ла­ся Ук­ра­ї­на, під Ор­лом мог­ла ро­зу­мі­ти­ся і Поль­ща, і Мос­ко­вія, але мо­ра­лі­за­тор­ський при­пис на по­чат­ ку вка­зує, що Шпак са­ме те­пер пот­ра­пив у кіг­ті Ор­ла, от­же, йдеть­ся про Мос­ ко­вію. Шпак в Ор­ло­вих па­зу­рях спі­ває — це при­рів­ню­єть­ся з пе­ред­смер­тним спі­вом ле­бе­дів: ма­є­мо гос­тру іро­нію, що час­ти­на ук­ра­їн­ців ра­ді­ла на з’єд­нан­ня з Мос­квою, ад­же це бу­ла ра­дість на влас­ну смерть. При цьо­му Шпак «не зва­ жає, що смерть до­га­няє». І в кін­ці емо­цій­ний, гос­трий і роз­пач­ли­вий ви­гук:

272

Чи ж не діс­тав ти інак­шо­го пта­ха,

Що, лю­тий Ор­ле, пор­вав мо­го Шпа­ка? До­сить є ка­чок, од­на­че мій Шпа­чок,

Втра­пив до сма­ку — зле не­бо­ра­ку!

Не зна­є­мо да­ти на­пи­сан­ня цьо­го вір­ша, але, мож­на га­да­ти, що та са­ма, що й вір­ша «Мо­нас­тир наш Марс дой­має», де опи­су­єть­ся на­пад ро­сі­ян на Спа­ со­Пре­об­ра­жен­ський мо­нас­тир у Нов­го­род­­Сі­вер­сько­му, ко­ли Л. Ба­ра­но­ви­ ча лед­ве бу­ло не вби­то, і він вря­ту­вав­ся вте­чею. «Апол­ло­но­ва лют­ня» Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча в ос­но­ву сво­єї струк­ту­ри пок­ла­ ла уні­вер­сум. Ін­ші кни­ги ма­ють кож­на свій об­рис, по­бу­до­ва­ний зчас­та на прин­ци­пі кон­цеп­ту. Ча­сом уні­вер­саль­на кар­ти­на сві­ту тво­рить­ся в сис­те­мі хрис­ти­ян­ських сим­во­лів та ре­лі­гій­ної по­е­зії з ви­хо­дом на жи­вот­ре­пет­ні те­ми й проб­ле­ми. І тут, як і всю­ди, по­е­зії Л. Ба­ра­но­ви­ча не зав­жди бу­ва­ють ці­ка­ві, тоб­то з емо­цій­но­­мис­ли­тель­ним на­пов­нен­ням, хо­ча трап­ля­ють­ся по­між них та­ла­но­ви­ті й блис­ку­чі. Ос­кіль­ки книг ви­пус­тив Л. Ба­ра­но­вич ба­га­то, то те­ма про їх­ні струк­ту­ри мог­ла б ста­ти пред­ме­том ок­ре­мо­го роз­ гля­ду. Най­біль­ше ж вис­то­я­них, кла­сич­но оп­ра­цьо­ва­них тво­рів ув «Апол­ло­ но­вій лют­ні». Ок­рім вір­шів із щи­рим ре­лі­гій­ним по­чут­тям, із грою слів чи по­нять, є тут чу­до­ва ме­ди­та­цій­на лі­ри­ка, як нап­рик­лад «На ви­но мо­ло­де, боч­ка но­ва де». Вірш увіч але­го­рич­ний: йдеть­ся про те, що но­ве жит­тя, яке роз­бу­я­ло піс­ля Виз­воль­ної вій­ни Б. Хмель­ниць­ко­го (мо­ло­де ви­но) му­сить ма­ти для се­бе но­ву пи­то­му фор­му. Че­рез це по­ет віс­тить: «Ста­ре в но­во­ му ви­но поп­су­єть­ся», від­так тре­ба дба­ти про но­ву боч­ку, до цьо­го прик­ла­ да­єть­ся і ре­зю­ме: «Про но­ву боч­ку як­що не под­ба­ти, ви­но но­веє у що на­ли­ ва­ти?» — йдеть­ся про бу­дів­ниц­тво но­вої дер­жа­ви. Так од­на із на­суш­них проб­лем су­час­нос­ті абс­тра­гу­єть­ся в нав­чаль­ну прит­чу. Ін­ко­ли роз­мис­ло­вий вірш на­бу­ває фор­ми фа­це­ції, як у «Ли­со­му муд­ре­це­ ві», де з’яв­ля­єть­ся й гу­мор; ча­сом це блис­ку­ча па­раф­ра­за біб­лій­но­го тек­сту, як «Про час для всьо­го — доб­ро­го, зло­го», що роз­роб­ляє те­му Ек­ле­зі­яс­та; ча­сом це мо­ра­лі­за­тор­ське, але вель­ми муд­ре й у ви­шу­ка­ній об­раз­ній оде­жі по­да­не пов­чан­ня («Муд­рий чо­ло­вік, вид­но від­да­лік», «Муд­рий прос­то­му не в смак», «Здо­ров’я від ді­є­ти, знай доб­ре про це ти» то­що). Звер­тає на се­бе ува­гу цикл вір­шів зо­ді­я­каль­ний на те­ми пір ро­ку, з них де­я­кі ма­ють хрес­то­ ма­тій­ну ви­вер­ше­ність («Усім вес­на бу­ва крас­на»). Але най­вра­жа­ю­чі­ший, от­же, й най­силь­ні­ший — цикл вір­шів про ру­ї­ну в Ук­ра­ї­ні, на цю те­му ніх­то не пи­сав так силь­но, як Ла­зар Ба­ра­но­вич. Ви­ще ми го­во­ри­ли про не­виз­на­че­ність та плу­та­ність по­лі­тич­них пог­ля­ дів по­е­та, йо­го мос­кво­фільс­тво чи й не зов­сім прис­той­не для лю­ди­ни ви­со­ ко­го ро­зу­му уля­ган­ня пе­ред ро­сій­ськи­ми ца­ря­ми, чи й жеб­раць­ке праг­нен­ ня ви­дер­ти в них гріш — це все бу­ло й на те го­ді зак­ри­ва­ти очі. За­га­лом мож­на ска­за­ти, що ли­ца­рем на­ці­он ­ аль­ної ідеї й чес­ті Л. Ба­ра­но­вич не був, як при­мі­ром Д. Брат­ков­ський чи Пи­лип Ор­лик, але тре­ба від­да­ти йо­му на­леж­не: в цик­лі по­е­зій на те­ми ру­ї­ни він з’явив стіль­ки га­ря­чої лю­бо­ ві до рід­ної зем­лі, стіль­ки бо­лю на її роз­ру­ху й бі­ди, що не мож­на не виз­на­ ти: ось спраж­нє об­лич­чя ці­єї склад­ної лю­ди­ни, а не ті мас­ки, які му­сив не раз одя­га­ти. Са­ме тут по­ет ство­рює ряд не­пе­ре­вер­ше­них ше­дев­рів («Світ стря­са­ють гро­зи на люд­ськії сльо­зи», «Та оз­на­ка в Ук­ра­ї­ні, що зем­ля її в ру­ї­ ні», «Та­та­рин плюн­друє, як в се­бе но­чує» то­що). Не зай­ве від­мі­ти­ти при цьо­му, що по­ет рі­шу­чий неп­ри­хиль­ник со­ці­яль­

273

ної ре­во­лю­ції (Вірш «Ук­ра­їн­цю ска­жеш: „Хло­пе!”), йо­го сим­ па­тії в со­ці­яль­но­му ми­рі, ко­ли й шлях­та, і хло­пи зна­ють своє виз­на­че­не міс­це, а як та­ка рів­но­ва­га по­ру­ши­ла­ся, то­ді для по­е­та «хво­ріс­тю Ук­ра­їн ­ а хво­ріє важ­кою». До­сяг­ти ж ми­ру, за Ба­ра­но­ви­чем, мож­на тіль­ки в один спо­сіб: з’єд­на­тись у спіл­ ці Мос­ков­щи­ні, Поль­щі та Ук­ра­їн ­ і, щоб з’єд­на­ни­ми си­ла­ми по­би­ти та­тар і тур­ків — це й при­не­се рід­ній зем­лі мир, а що­до пов­стань, то «бун­ти не­хай за­тих­нуть і ви­сяк­нуть бо­лі», від­так по­ет ба­жає, щоб Бог зга­сив «в Ук­ра­їн ­ і во­гонь, що па­лає», бо той мо­же при­нес­ти Ук­ра­ї­ні за­ги­бель. Ма­є­мо тут сво­є­рід­ний па­ра­докс: не за свою во­лю, не­за­леж­ність і дер­жа­ ву зак­ли­кає пос­та­ва­ти по­ет, але тіль­ки «за от­чу ві­ру» — слу­ жи­тель куль­ту тут увіч пе­ре­міг пат­рі­от­ а. Та­ка сис­те­ма по­е­тич­но­го мис­лен­ня най­кра­щих і най­ прис­трас­ні­ших вір­шів Л. Ба­ра­но­ви­ча, на­пи­са­них і справ­ді з га­ря­чим по­чут­тям, про що сам по­ет з’яв­ляє так: Сторінка книги Л. Барановича «Аполлонова лютня», Київ 1671.

Про­бач­те, що ми поп­рос­ту пи­са­ли,

Пе­ро в зви­чай­не чор­ни­ло вмо­ча­ли, Умів би в мо­зок йо­го умо­ча­ти,

Не­люд­ські мав би я тво­ри скла­да­ти...

Ла­зар Ба­ра­но­вич ут­во­рив свій тип, мож­на ска­за­ти, ба­ра­но­ви­чів­ський, вір­ша: як пра­ви­ло, йо­го за­го­ло­вок — епіг­ра­ма­­а­фо­ризм, та­кож вір­шо­ва­ний, нап­рик­лад: «Що­би ко­заць­кий чо­вен на тур­ків пли­нув зно­ву», або «У сві­ті так ве­деть­ся, що ли­хо смі­єть­ся», ін­ко­ли й шир­ше. По­ет ко­рис­ту­єть­ся різ­ним си­ла­біч­ним вір­шем, але улюб­ле­ний йо­го роз­мір 5 + 6, при екс­пре­сив­них по­зи­ці­ях він май­стер­но ви­ко­рис­то­вує прос­тий і под­вій­ний ле­о­нін­ський вірш, ос­тан­ній по­дає не в ря­док, а ла­має. Всі тво­ри гус­то пе­ре­си­па­но мо­раль­ною на­у­кою, тоб­то во­ни, знач­ною мі­рою, учи­тель­ні. До ре­чі, й су­час­ ни­ки сприй­ма­ли йо­го як учи­те­ля, про що ви­раз­но пи­ше по­ет йо­го шко­ли О. Бу­чин­ський­­Яс­кольд: І от­ця прес­вя­то­го свя­тий дух нас бу­дить

Ба­ра­но­ви­ча ймен­ням — ар­хі­є­пис­ко­па, Що на Сі­ве­рі вчу­ли йо­го доб­ру сто­пу.

Він ре­цеп­ти, як лі­кар умі­лий, не зна­чить, Аж до­по­ки хво­ро­бу га­разд не по­ба­чить...

На жаль, у дій­снос­ті ді­яг­но­зи Л. Ба­ра­но­ви­ча не зав­жди бу­ва­ли пра­виль­ні, від­так і ре­цеп­ти, бо не зав­жди бу­див йо­го Свя­тий Дух, а час­то тим­ча­со­ві ре­зо­ни. Од­нак свою зем­лю і свій на­род по­ет по­сво­є­му лю­бив і, як умів, від­ да­вав йо­му ду­шу, ви­лив­ши свої по­чут­тя, дум­ки й нас­трої у га­ря­чо­му сло­ві.

274

ЛАЗАР БАРАНОВИЧ

ІЗ КНИ­ГИ­ «АПОЛ­ЛО­НО­ВА ЛЮТ­НЯ»­ Ки­їв, 1671 р.

ПРО МІ­С ЯЦЬ ТА ЗО­Р І

Мі­сяць уго­ру пос­тій­но спли­ває, Бо­жим слу­гою се­бе на­зи­ває; Фа­кел не­бес­ний — йо­го Бо­жа си­ла Нам се­ред но­чі в піть­мі зас­ві­ти­ла. Сві­ча­ми зо­рі го­рять се­ред не­ба — Твор­че ве­ли­кий, то сла­ва для те­бе! І мо­реп­лав­цям пот­ріб­нії зо­рі, З ни­ми без­печ­но блу­ка­ють у мо­рі. Мі­ся­цем, сон­цем Бог, на­че м’яча­ми, Ки­дає в не­бі — тим грає і з на­ми, Лю­дям до ре­чі та Бо­жа за­ба­ва, Бо­гу за неї хай честь бу­де й сла­ва! Гра ота лю­дям ве­се­лість при­но­сить, Ма­ють із то­го пло­дів во­ни до­сить. Сон­це про­мін­ням нам по­ле всі­ває, Буй­ним ко­лос­сям лю­дей на­ді­ляє. Мі­сяць нам ни­ву су­ху охо­ло­дить, З по­міч­чю тою зем­ля щед­ро ро­дить. НА ВИ­Н О МО­Л О­Д Е­ БОЧ­К А НО­В А ДЕ?

Із во­лі Па­на у сві­ті ве­деть­ся: Ста­ре в но­во­му ви­но поп­су­єть­ся. Із лас­ки Па­на ви­но но­ве ма­єм, Про но­ву ж боч­ку чо­мусь не под­ба­єм. Ста­рі зви­чаї по­ки­ну­ти тре­ба: В ста­рій оде­жі чи пі­деш до не­ба? Ста­ре зло — боч­ка гни­ла, ко­жен знає:

275

Но­ве ви­но в ній за рік за­ки­сає. Ді­ря­ва боч­ка — ви­но ро­зіл­лєть­ся, Нед­ба­лий швид­ко у сві­ті зве­деть­ся. Іу­да — боч­ка ста­ра, бо шну­ра­ми Її крі­пи­ли, а не об­ру­ча­ми. Ви­но про­лив він, так зав­ше бу­ває — Трух­ля­ва боч­ка ви­на не три­має. Про но­ву боч­ку як­що не под­ба­ти, Ви­но но­веє у що на­ли­ва­ти? ПРО СОН­Ц Е

а Яс­ки­ня — пе­че­ра,

міс­це від­люд­нен­ня.

Як сон­це схо­дить, слав тво­рін­ня Бо­же, Ко­ли по но­чі сві­тить день по­го­жий, Отець дня — сон­це, мі­сяць — ма­ти но­чі, А їй у по­міч — зі­рок яс­ні очі. Як сон­це яс­не про­ме­ні роз­ки­не, То геть одс­туп­лять сві­ту цьо­го ті­ні. Жи­ве бе­реть­ся зра­зу до ро­бо­ти: Не­ма без сон­ця пра­цю­вать охо­ти. Не­бес­не сон­це ди­вить­ся усю­ди, Хі­ба в яс­ки­ніа яс­нос­ті не бу­де. Не дас­ться сон­це гля­ну­ти на се­бе, Ос­лі­пить очі, бо є оком не­ба. Зо­риш на сон­це — очі мру­жить ма­єш, А не прим­ру­жиш, то бі­ди заз­на­єш. Яс­не і крас­не над усі ство­рін­ня, Це щи­ре сон­це, гід­не пок­ло­нін­ня. Во­но за зем­лю біль­ше на­ба­га­то, Як тьмить­ся, має го­ре нас узя­ти. З усіх пла­нет, що зна­є­мо їх ли­ше, Во­но уб­ран­ня має най­пиш­ні­ше. Криш­таль не­бес­ний в ка­мінь пе­ре­хо­дить, І прос­ту склян­ку блиск той бла­го­ро­дить, Зір­кам да­рує й мі­ся­це­ві яс­ність. Ко­го ж не вра­зить со­няч­на прек­рас­ність? УСІМ ВЕС­Н А БУ­В А КРАС­Н А

276

До­ки до­ща­ми вес­на зем­лю змиє, Віт­ром ту­жа­вим об­лич­чя об­віє. З теп­лих пта­ша­та кра­їв при­лі­та­ють, Спі­ван­ки сві­ту ве­се­лі спі­ва­ють. Жай­во­рон криль­ми в по­віт­рі трі­по­че, Го­ло­сом по­ле на­пов­ни­ти хо­че. Із зи­мо­вод­дя мчить лас­тів­ка ран­ня,

Пруд­ко лі­тає сво­бо­дою п’яна. Гу­си у не­бі, кач­ки про­лі­та­ють І жу­рав­лі он вже гніз­да зви­ва­ють. Яй­ця нес­ти­муть, пло­ди­ти­муть ді­ти, Щоб по­тім з ни­ми у ви­рій ле­ті­ти. Хоч не­ве­ли­кий на зем­лю дощ плес­не, Сім’я умер­ле вес­ною вос­крес­не. Пус­тить зе­ле­ну тра­ву, де яг­ня­та Пас­ти­ся бу­дуть і жва­ві ло­ша­та. Он­де ху­до­ба жи­рує на во­лі, Зій­дуть жи­та на зво­ло­же­нім по­лі. Кві­тів бар­вис­тих но­ве по­ко­лін­ня Зро­дить, мов ма­ти, про­рос­ле на­сін­ня. Про­ме­ні сон­ця лиш тіль­ки приг­рі­ють, За­раз му­ра­хи й жуч­ки зем­лю кри­ють. А як на рі­ках зій­шла льо­ду ши­ба, Зра­зу заг­ра­ла, про­ки­нув­шись, ри­ба. Жа­би із ба­гон вес­ну вже ві­та­ють І, як умі­ють, про неї спі­ва­ють. Бджо­ли в по­віт­рі, зле­тів­ши, заг­ра­ли. Вес­но, ве­се­лі ча­си нам нас­та­ли! Го­лі де­ре­ва лист ви­пус­тять з се­бе — Рай на зем­лі вже та­кий, як у не­бі! Тіль­ки де­ре­ва у лис­тя вдяг­нуть­ся, То со­ло­вей­ки по­дяч­но оз­вуть­ся. Дроз­дик із шпа­ком, чи­жі і щиг­ля­та Бу­дуть при­ро­ді хва­лу воз­да­ва­ти. Вес­но, ти гар­на, тво­рець твій ще кра­щий, Хай же нам щас­тя пош­ле Всет­во­ря­щий! Тво­рить вес­на все, як Бог їй на­ка­же, Хай Бо­гу ко­жен по­дя­ку по­ка­же. В рі­ках, на су­ші, в га­ях, по­лях, се­лах Зи­му змі­няє вес­на пре­ве­се­ла. Дай, Бо­же, вес­ну щас­ли­во зус­трі­ти І то­бі, Па­не, як слід пос­лу­жи­ти. Дай у цю вес­ну здо­ров’я на сла­ву, Гос­по­ди, ми­лість пош­ли нам лас­ка­ву. Хай же і сер­це пус­кає із се­бе Па­рос­ті цно­ти, щоб бу­ти у не­бі. Як схо­чеш сер­це люд­ське пок­ро­пи­ти, То во­но цно­ти нам бу­де пло­ди­ти. То чи ж бу­ла б нам вес­на та­ка ми­ла, Як­би в нас цно­ти во­на не ро­ди­ла?

277

ЯК Є РА­К И НА ОБІД,­ В МЕ­Д У ПЛА­В А­Т И ЇМ СЛІД

Ма­єш у льо­хах ме­ди ти, Рад­жу їх до ра­ків пи­ти. Плис­ти­муть при тій на­го­ді На­віть швид­ше, ніж по льо­ді. Хай же Бо­га з нас уся­кий За мед хва­лить і за ра­ки. Нас Бог ра­ка­ми вгод­жає І ме­да­ми на­ді­ляє. Він пок­лав і в не­бі Ра­ки — Для лю­ди­ни ті прис­ма­ки! Ой, уп’юсь, бо твоя ха­та Ла­го­ми­на­ми ба­га­та! Про ме­ди і в не­бі дба­ють, Так бла­жен­ним до­год­жа­ють; З ву­ли­ком Амб­рось іде там, Не ску­пий вгос­ти­ти ме­дом. Всіх час­тує, ко­го стрі­не,— Мед, ви­но по не­бі пли­не. Всі ідуть там за спа­си­бі Вбрід ви­на, ме­дів і хлі­ба. Ко­жен там всьо­го діс­та­не, Є усе при гой­нім Па­ні. Хай, жду­чи оту на­го­ду, Всі свя­ті їдять хліб­­во­ду, Бу­де в сві­ті го­лод­ні­ше, В не­бі їс­ти­ме сит­ні­ше. Тож пос­тіть­ся й ви з та­ки­ми, Смач­но по­їс­те з свя­ти­ми. ПРО ШПА­К А Як шпак ор­ло­ві в кіг­ті пот­рап­ляє,­ Неж­да­но світ по­ки­ну­ти він має.

278

Пур­хнув з гніз­деч­ка мій Шпак і спі­ває,

Смер­ті не чує, про неї не дбає. Рап­том Орел, що до кро­ві по­жад­ний,

На мо­го Шпач­ка мет­нув­ся, не­щад­ний. Про ле­бе­дів між лю­дей по­ві­да­ють,

Що пе­ред смер­тю чу­до­во спі­ва­ють. Так пе­ред смер­тю Шпа­чись­ко спі­ває,

І не зва­жає, що смерть до­га­няє. Чи ж не діс­тав ти інак­шо­го пта­ха,

Що, лю­тий Ор­ле, пор­вав мо­го Шпа­ка?! До­сить є ка­чок, од­на­че мій Шпа­чок Втра­пив до сма­ку, зле не­бо­ра­ку!

ЩО ТЬМЯТЬ­С Я ПЛА­Н Е­Т И —­ НЕ­Щ АС­Т Я ПРИК­М Е­Т И

Як сон­це й мі­сяць, бу­ва, в не­бі тьмять­ся, Лю­ди­на вчить­ся: прий­де час про­щать­ся. Не­хай, як сон­це, во­на в ми­рі сві­тить, На неї хма­ра най­де і приг­ні­тить. Як сон­це схо­дить, у сві­ті хтось ро­дить, Пан по­ги­бає, то й сон­це за­хо­дить. Як тьмить­ся мі­сяць — це па­ні вми­рає, Не­на­че не­бо клю­чем од­ми­кає. Ди­вись на різ­ні пла­нет­нії змі­ни, Зва­жай на не­ба од­віч­ні від­мі­ни, Те­бе, зем­ля­нин, зем­ля со­бі має: Зем­лі все плем’я люд­ське під­ля­гає. І ЗО­´ ЛО­ТА Є ГРУ­Д А,­ А ДОБ­Р А НЕ БУ­Д Е!

Гру­день нам груд­дя на­ро­бить з бо­ло­та, Доб­ре і гру­ди, ко­ли б гру­ди зло­та. Зло­то — бо­ло­то, тож гру­ду ту зло­ту Май за бо­лот­ну у се­бе ро­бо­ту. Скіль­ки ков­тну­ло лю­дей те бо­ло­то, Зло­то ко­ха­ли, бо­лот­неє зло­то! МЛИ­Н АР­С ЬКЕ КА­М ІН­Н Я­ ДАСТЬ РІЗ­Н Е МЕ­Л ІН­Н Я

Як мель­ник пус­тить жор­но­ве ка­мін­ня, Ска­за­ти мо­же про своє ме­лін­ня: «Сво­їм ме­лін­ням хліб я за­роб­ляю, Ко­ли ка­мін­ням зер­на роз­ти­раю; З ме­лін­ня то­го бу­ду доб­ре жи­ти, Бо те ка­мін­ня ста­не хліб ро­ди­ти. І мед плив­ти­ме із то­го ка­мін­ня, Бо на­мі­ня­єм ме­ду за на­сін­ня. Хтось на ка­мін­ня сі­яв — не вро­ди­ло, В мли­ні ка­мін­ня нас ще не ду­ри­ло. На цім ка­мін­ні ма­ти­ме­мо збіж­жя, Як гар­но зме­лем, то на­пов­ним ді­жі».

279

ЯК ДОЩ ОСІН­Н ІЙ,­ ХЛОП ПИ­Я ­Ч ИТЬ З ЛІ­Н І

Силь­но ця осінь до­щем за­ря­ди­ла, По­шес­тьпо­віт­ря на світ на­пус­ти­ла. Трун­ка­ми лю­ди се­бе за­ли­ва­ють, Тим до­щі з не­ба на зем­лю спли­ва­ють. То­пи­те, лю­ди, се­бе го­ріл­ка­ми, От вас і не­бо на­по­їть до­ща­ми. Схо­чеш, лю­ди­но, щоб ви­па­ло су­хо, Будь же тве­ре­за, на­хи­лить Пан ву­хо. А бу­деш да­лі ти гор­ло мо­чи­ти, Бу­де нуд­ний дощ із не­ба то­чи­ти. Щоб не сму­ти­тись, як дощ нак­ра­пає, Зай­ві у гор­ло трун­ки ули­ва­єш. Так не діж­деш­ся на зем­лю по­го­ди, А з трун­ку тво­го не бу­де ви­го­ди. Ли­ти по­ки­неш із влас­но­го дзба­на — Бог лить не ста­не від ра­на до ра­на. З Бо­жо­го дзба­на дощ сіє і сіє, А що дзбан люд­ський з п’яни­ця­ми діє? Гей, по­га­муй­те до ви­пив­ки спра­гу, Дасть Бог все­силь­ний яс­ну вам нас­на­гу. Осінь Гос­под­нім пло­дом ба­га­тіє, Всяк оте трун­ком одз­на­чить во­ліє. Лю­дям під­пи­лим вто­рує і не­бо, Хо­чеш прос­віт­ку, тве­ре­зим буть тре­ба! Гні­вом на бра­та бра­то­ве па­ла­ють, То з не­ба за­пал до­щі по­га­ша­ють. ЯК ВІ­Т ЕР ГУ­Л ЯЄ,­ ТО КО­М ИШ ЛА­М АЄ

280

Як ві­тер ко­миш у по­лі хи­тає, Так го­ло­ву біль мою роз­ри­ває. За що не візь­мусь, ні­чо­му не ра­дий, Бо­лить го­ло­ва — не дам со­бі ра­ди. Той, хто на мо­рях віт­ра­ми ке­рує, Не­хай на зем­лі цей ві­тер вга­мує. Ко­миш по­льо­вий не­хай не ла­має, Ме­не хай у гріб цей біль не вга­няє. О Бо­же, ме­ні, щоб ві­ку до­жи­ти, Цей біль на­віс­ний дай си­лу стер­пі­ти. Ко­миш не по­кинь, що зміг із­рос­ти­ти, Од віт­ру то­го ти му­сиш прик­ри­ти. Опер­шись на хрест, ме­не пі­діп­ри ним,

Не дай, аби чорт ме­не брав на кпи­ни. Від ду­ху тво­го не­хай уті­кає, Не­хай і слу­ги тво­го не чі­пає. ВЕ­С ЕЛ­К АВ НЕ­Б І —­ ВТІ­Ш И­Т ИСЬ ТРЕ­Б А!

В не­бі ве­сел­ка пре­гар­но уб­ра­на Від до­ро­го­го й ви­со­ко­го Па­на. Ти­ся­чо­бар­вно, про­мі­ня­чись, грає, Зем­лю тор­кає — чу­до­во сі­яє. На­че на пан­ну, за­хоп­лен­ня гід­ну, Див­лять­ся лю­ди — кра­су її вид­но! Ма­ля­ри так би свої кла­ли фар­би, Не­ба ве­сел­ка хай з’явить їм бар­ви! Стріл отой лук і тя­ти­ви не має — Зна­чить ве­сел­ка нам мир про­ві­щає. Сон­це гап­тує у хма­рах про­мін­ням, Див­не в ве­сел­ки бар­вис­те одін­ня! Що ди­ву­ва­тись: не­віч­ним є гар­не, Тро­хи пок­віт­не і ро­бить­ся мар­не, Бо як при­ро­да прек­рас­не з’яв­ляє, Кво­ла хво­ро­ба усе те вби­ває! АВ­Т ОР ШКО­Д УЄ­ Й ТА­К Е АПЕ­Л ЮЄ

Му­шу приз­на­тись, жаль все­­та­ки маю: Тво­ри скла­даю, честь ін­ші прий­ма­ють. Так це, як бджо­ли: са­мі мед зби­ра­ють, Ін­шії мед той со­бі спо­жи­ва­ють. Так і овеч­ки: хоч вов­на кош­ла­та, Але для ін­ших ця пиш­ная ша­та. Так і пта­ша­та: рос­туть у них ді­ти, Яст­руб зіб­рав­ся у їжу спо­жи­ти. Так пра­цьо­ви­ті во­ли в плу­зі хо­дять, Лю­дям по­жи­ток ро­бо­тою пло­дять. В са­ді так са­мо: хоч яго­ди ро­дять, Теж не для се­бе, а лю­дям ви­го­дять. Сад­жал­ки, рі­ки в со­бі ри­бу ма­ють, Ін­ші ту ри­бу зі сма­ком з’їда­ють. Бо­же, хай честь би то­бі діс­та­ва­лась, То б і у ме­не без­щер­бно ли­ша­лась, Сла­ви то­бі, не со­бі праг­ну, Па­не, Хай же із пра­ці плід доб­рий пос­та­не!

281

В ПО­Л І РО­Б О­Т А,­ ДО НЕЇ ОХО­Т А

Не­мов­би спи­си ко­лос­ся в по­лі, Жа­ти­ся бу­де жен­ця­ми без бо­лю, По­том зі­хо­дять — то рать нек­ри­ва­ва: Клас­ти ко­лос­ся у сніп їх­ня спра­ва. Ко­пи скла­дуть­ся — утіш­ні мо­ги­ли, На­ші з мо­гил тих пок­ріп­лять­ся си­ли. По­тім ті ко­пи зве­зуть у сто­до­ли, — Має гос­по­дар ро­бо­ти до­во­лі: Все змо­ло­ти­ти, змо­ло­че­не по­тім Вез­ти до мли­ну, що­би по­мо­ло­ти. Бо­рош­но їде — є пе­ка­рю ді­ло: В ді­жу за­си­пать, аби за­мі­си­лось. З пе­чі хліб вий­де, щоб нас ізіг­рі­ти, З пра­ці він, як же йо­го не лю­би­ти! В не­бі у се­бе Отець хлі­ба про­сить, Шле він йо­го нам, аби бу­ло до­сить. Тре­ба про хліб нам на­зав­тра под­ба­ти, Що ж бу­де да­лі — нам то­го не зна­ти, Бо як пом­ре­мо, то хлі­ба не тре­ба: Тіль­ки б Гос­подь нас доп­ра­вив до не­ба. ЛИ­С О­М У­­М УД­Р О­М У

Лю­ди­на до­ки слів со­бі на­шу­ка, Шкре­бе у тім’я, муд­ра хай яка! Тож си­ла муд­рих ли­си­ми і ста­ли: Пи­са­ли й зав­ше го­ло­ву шкро­ба­ли. Ли­сіть не хо­чеш, то звер­нись до Бо­га, Що на­у­чає мо­ві і ні­мо­го. ПРО ЧАС ДЛЯ ВСЬО­Г О —­ ДОБ­Р О­Г О, ЗЛО­Г О

282

На все час бу­де, так муд­рий по­ві­дав, Це на со­бі я, приз­на­ю­ся, зві­дав. Ро­ди­тись був час, умер­ти час є нам. Од­не візь­ме Пан, а дру­ге дає нам. Час пла­чу, смі­ху, час ста­вить бу­дин­ки, Мов­ча­ти, пра­вить, ва­лить та­кож стін­ки, Пос­ти­ти; їс­ти, час спа­ти й нес­па­ти: На все не тре­ба го­тов­ність три­ма­ти. І твій час, Па­не, то­бі ма­єм да­ти. Не трать­мо ча­су, що Бо­гу уй­ня­тий! На віч­ність час то, доб­ром йо­го, Бо­же, На­чинь, аж до­ки взять віч­ність не змо­жем!

РУ­С ИН ДО ПО­Л Я­К А,­ ЩО ПО­­П ОЛЬ­С ЬКИ КУД­К У­Д А­К А

Про­шу, про­бач­­но, по­ля­ку, Як не знай­деш в ме­не сма­ку, Нас по­­русь­ко­му ві­тав би, Я, ру­син, лю­біш чи­тав би Ру­си­но­ві то зві­ри­на: І поль­щиз­на, і ла­ти­на, А як має звір той ро­ги? Гей, по­ля­ку, не будь стро­гий! Тож пос­тав­ся ти лас­ка­во, Що чи­ню я у тій спра­ві. Як на­пи­шеш що по­­русь­ки, Прий­ме ру­син те за гус­ку. Воль­ність ма­ють по­е­то­ве, Як у бай­ках, так у мо­ві. Сло­во мо’ яке згру­бив я, Аби суть не за­гу­бив я. В те­бе схиль­нос­ті на­ді­юсь, Ма­єш муд­рість — то пок­ри­юсь. Мо­ва твоя і в ру­си­ні, Уті­шайсь, по­ля­ку, ни­ні! Я би теж отак вті­шав­ся, Як­би русь­ко­му нав­чав­ся! Що­би ті ча­си вер­та­ли, Ко­ли тур­ка роз­би­ва­ли. Гнів свя­тий тож на тур­чи­на Єд­нав ля­ха і ру­си­на, Го­ді сва­рок, по­ми­рі­мось У нез­го­ді не па­лі­мось!

ЯКИ­М И РУСЬ ТА ПО­Л Я­К И БУ­В А­Л И

Пись­мо свя­теє чи­та­ли в кос­тьо­лі, Ки­да­ли вго­ру ля­хи шаб­лі го­лі. Із то­го ру­ху да­ва­ло­ся зна­ти: Жит­тя во­лі­ють за ві­ру від­да­ти. Від ля­ха ру­син та­кож не від­ста­не, За ві­ру от­чу зма­га­ти­ся ста­не. За те Гос­подь хай вас бла­гос­лов­ляє, Дес­ни­ця Бо­жа не­хай під­пи­рає.

283

ПИШ­Н О­М У

Хоч пи­ха ум­ре, в сві­ті бу­деш жи­ти, Як пі­деш у гріб, пи­сі теж зот­лі­ти. ЩАС­Т Я КО­Л О­ МОР­Щ ИТЬ ЧО­Л О

Щас­тя у ко­лі круж­ляє у сві­ті, Взи­мі, вес­ною, на осінь і в лі­ті. Ні, не ра­дій­те, як щас­тя спри­яє, Па­ні нес­тій­на, це ко­жен піз­нає. Зло­то сьо­год­ні, і пер­ла, й ма­нат­тя, — В по­пе­лі зав­тра за­ри­ють вас, брат­тя! МУД­Р ИЙ ЧО­Л О­В ІК —­ ВИД­Н О ЗВІД­Д А­Л ІК

По­жа­да­на дум­ка, як іск­ра та, влас­не, Щось спа­лить зав­жди, ко­ли не за­гас­не. Бу­ває ці­ла тка­ни­на, та іск­ра Спа­ли­ти мо­же тка­ни­ну ту, бис­тра. Ко­ли ж бо іск­ру з тка­ни­ни не ски­нем, У ній ми дір­ку не­ба­жа­ну ки­нем. Так са­мо в ті­лі дум­ки по­жад­ли­ві, Ко­ли три­ма­єш, то бу­дуть шкід­ли­ві. Ски­дай най­швид­ше, щоб твоє ті­ло Від то­го жа­ру не спо­пе­лі­ло. МУД­Р ИЙ ПРОС­Т О­М У НЕВ СМАК,­ ГА­Н ИТЬ МУД­Р О­Г О ПРОС­Т АК

284

Так, муд­рий у дур­ня по­ша­ни не має, Йо­му до­ку­чає, що ніс за­ди­рає, Пос­тій­но заз­дрить, до­сад­жує Бо­гу, А муд­рий пев­ну зна в не­бо до­ро­гу. Так, ду­рень дур­нем, бо глуз­ду не має: Хоч сам не вчив­ся, а муд­ро­го лає. Чи ви­нен муд­рий, що ду­рень у ру­ки Не хтів на­леж­но узя­ти на­ук­ и? Той гід­ний ша­ни, хто че­рез труд­ність — По­тів не­ма­ло — узяв­­та­ки муд­рість! Чи ж має вар­тість дур­но­го глу­пó­та, Здо­бу­ти муд­рість — неп­рос­та ро­бо­та! Що муд­рість біль­шу ці­ну в сві­ті має, Як грім дур­но­го чо­мусь ура­жає. Та є й над муд­рість у сві­ті прос­тó­та, Суп­ро­ти неї і муд­рість — бо­ло­то,

Та­ка прос­то­та Хрис­ту зав­ше ми­ла, Та, в кот­рій муд­ра за­хо­ва­на си­ла. ОДИН БА­Г А­Т ИЙ,­ НА ДРУ­Г О­М У — ЛА­Т И

Один ба­гат­ший дру­го­го бу­ває, Отой ба­га­тий, той у борг впа­дає. Ба­га­чу, ма­єш біль­ше, ніж пот­ріб­но, Роз­дай на ми­лість з лас­ки лю­дям бід­ним! Ко­ли б зай­ви­ни лю­ди роз­да­ва­ли, Го­ло­ти в сві­ті ми б не по­ди­ба­ли. Ба­га­тий — ша­ти роз’їда­ють мо­лі, Стар­ці із рин­ку, як той бу­бон, го­лі. В зем­лі ба­га­тий сріб­ло­зло­то криє, Стар­цю ше­ля´га да­ти по­жа­ліє. В тем­ни­ціа вся­кі трун­ки він хо­ває, Жеб­рак од спра­ги на дво­рі вми­рає. Щу­ри в спі­жар­ніб жи­то по­жи­ра­ють, Стар­ці пос­тій­но го­лод від­чу­ва­ють. Щоб лиш­ки влас­ні ви­нес­ли ба­га­ті, То бід­ні лег­ко б по­ла­та­ли ла­ти. Доб­ро трух­ліє, ви­ки­нуть во­лі­ють, Бі­да­ку — бра­та сво­го — не жа­лі­ють. Прий­ма страж­ду­щих ло­но Ав­ра­мо­ве, Ба­га­тим пек­ло ви­па­де го­то­ве!

а Тем­ни­ця — тут: льох. б Спі­жар­ня — ко­мо­ра

для збе­рі­ган­ня зер­на.

БА­Г А­Ч Е­В І, ЛА­З А­Р Е­В І

По­ли­нув Ла­зар — ян­го­ли заб­ра­ли, Ба­гач — у пек­лі, му­чить­ся не­ма­ло, На ло­ні вклав­ся Ла­зар у Ав­ра­ма, А ба­га­че­ві ви­ко­па­на яма. Ба­га­тий Ла­зар, мо­же­мо ска­за­ти, Бо віч­но царс­тво зміг со­бі узя­ти. Ба­гач — убо­гий, і во­ди не має, Зга­дать про се­бе Ла­за­ря бла­гає. Їв­пив, у ша­тах, пур­пу­рі, а вбо­гий У ньо­го Ла­зар гнав­ся за по­ро­ги. Шма­то­чок хлі­ба, ше­ляг хоч по­дав би, То за­раз, мо­же, сум­но не во­лав би! Ков­тка во­ди він в Ла­за­ря про­хає, Жа­лів по­да­ти, то йо­му не­має. Вже наб­ри­да­ли ви­на ба­га­че­ві, Тут во­ду жеб­ра й жеб­ра­ти іде він. О ви, ба­га­ті, тов­щем оп­ли­ли­ся,

285

А про убо­гих зав­ше не пек­ли­ся! У не­бі, знай­те, вбо­гих Пан по­са­дить, На вас зва­жа­ти й тро­хи не по­ра­дить. За мі­ру мі­ра від­да­єть­ся ва­ша, Від вас убо­гим чи ж діс­та­лась па­ша? Не дасть убо­гий вам ні­чо­го з не­ба. Ба­га­че! Хлі­ба бід­ним да­ти тре­ба! ЗДО­Р ОВ’Я — ВІД ДІ­Є ­Т И,­ ЗНАЙ ДОБ­Р Е І ПРО ЦЕ ТИ­

Не тра­вить шлу­нок — бо­лить го­ло­ва нам; Ба­га­то їс­ти — річ та­кож по­га­на. Бу­ває кра­ще нес­тат­ки тер­пі­ти, Бі­да це мен­ша, ніж над­мі­ру їс­ти. Вік дов­гий в то­го, хто мі­ру три­має: Роз­пус­ту час­то хво­ро­ба ка­рає. Ста­рий чи юний, а хо­чеш буть ду­жий, Три­май­ся мі­ри у всьо­му, мій дру­же! Адам не стри­мавсь, щоб не спо­ку­ша­тись, І всім нес­трим­ність дає се­бе зна­ти. Ідеш у ліж­ко, не вжи­вай на­пою, Що­би зі шлун­ком не три­ма­ти бою. СВІТ СТРЯ­С А­Ю ТЬ ГРО­З И­ НА ЛЮД­С ЬКІЇ СЛЬО­З И

286

По­жаль­ся, Бо­же, що світ за­ку­рив­ся, Це за грі­хи Бог на всіх нас оз­лив­ся! Брат бра­ту — нед­руг, син бать­ку во­ро­жий, Скрізь не­до­ві­ра і всі нас­то­ро­жі. Сво­єї ті­ні жа­ха­ють­ся лю­ди, Грі­хи це чи­нять, па­ну­ю­чи всю­ди! Пря­муй­те, лю­ди, мер­щій до по­ку­ти, Не так бо­я­тись ви бу­де­те скру­ти. Бог лю­бий мир вам поч­не по­си­ла­ти, Од вас не бу­де ли­ця од­вер­та­ти. Не­мов на мо­рі, так хви­лі у сві­ті, У то­му мо­рі не­лег­ко вці­лі­ти. Щоб уці­лі­ти від лю­тої хви­лі, Пот­ріб­но злос­ті по­ки­нуть за­ї­лі.

Бо­же, дай лю­дям свя­ту твою зго­ду, І по не­го­ді по­дай нам по­го­ду. На Ук­ра­ї­ні Не один ги­не, Вкра­ї­на — це мо­ре! Во­но чер­во­не, Хто сам — по­то­не, в гур­ті — пе­ре­бо­ре! Хай Ук­ра­ї­на Бу­де єди­на, та­та­рин хай зги­не, Не­хай на зго­ду Візь­ме уго­ду, хай лю­бить ру­си­на! Бо­же, дай зго­ди свя­тої Вкра­ї­ні, Хай Ук­ра­ї­на у сі­чі не ги­не! Вже Ук­ра­їн­ у в кро­ві по­ку­па­ло, Не­вин­ним лю­дям над мі­ру при­па­ло. Мед­­мо­ло­ко по зем­лі хай поп­ли­нуть, Лю­ди ме­чі хай пок­ру­шать і ки­нуть, Хай пе­реп­лав­лять гар­ма­ти на дзво­ни, Щоб дзво­ном сла­вить те­бе на всі го­ни, Як по­жа­да­ний ти мир по­да­ру­єш, Що зав­ше ді­тям сво­їм офі­ру­єш. Дай, Па­не, ми­ру, дай кон­че спо­кою, Так хо­чем то­го по дов­го­му бою! ТА ОЗ­Н А­К АВ УК­Р А­Ї ­Н І,­ ЩО ЗЕМ­Л Я ЇЇВ РУ­Ї ­Н І

Так як на чо­вен хви­лі на­лі­та­ють, На Ук­ра­ї­ну бі­ди на­па­да­ють. Ні, іще гір­ше! Чо­вен во­ду крає, А Ук­ра­ї­на в кро­ві по­то­пає. Па­не, во­дою пра­виш і віт­ра­ми, Хай же за­тих­не бу­ря ця над на­ми! ЦЯ ВІЙ­Н А­ СВІТ РОЗ­Л АД­Н А

Грі­хи з во­єн нам­но­жúлись, Бо­дай ті нам і не сни­лись! Ця тру­ба зі сну роз­бу­дить, І лю­дей да­рем­но гу­бить. Вже ніх­то не до­по­мо­же, Тож на нас ти зглянь­ся, Бо­же! Дай наш край ути­хо­ми­рить, Бо вій­на нам ли­хо чи­нить.

287

У МИ­Р У НЕ­М А МИ­Р У

Ми­ру без ми­ру так важ­ко про­бу­ти, Ми­ру мир хо­че — у сло­ві це чу­ти! Мор у цім сві­ті — не мир бен­ке­тує, В сві­ті лю­ди­на лю­ди­ну мор­дує! Мир тож — не мир вже, як ми­ру не­має: Хо­диш сьо­год­ні, а зав­тра вми­ра­єш! ТА­Т А­Р ИН ПЛЮН­Д РУЄ,­ ЯКВ СЕ­Б Е, КО­Ч УЄ

а Бах­ма­тий —

та­тар­ський кінь.

Як час наш жаль­но ба­жа­єш спи­са­ти, — Мов ліс, у ньо­му нас звик­ли ру­ба­ти,— Пе­ро пот­ріб­но у кров умо­чи­ти, Та жаль за­пік­ся! Та­ко­го не вжи­ти! Це не для ме­не, бо тре­ба ри­да­ти Най­пе­ред­ні­ше, а по­тім пи­са­ти! Кри­чить кров силь­но, пе­ро заг­лу­шає, Бі­жить, во­лає, чи ж хто зу­пи­няє? Мой­сея тре­ба, щоб він у чер­во­не Уда­рив мо­ре, хай геть со­бі го­не! По­жаль­ся, Бо­же! Ко­ли не по­діє Мой­сея лас­ка, хай хрест за­яс­ніє, Вга­мує крів­цю, вже до­сить прол­ля­лось Тво­єї, Па­не, — щоб не пов­то­ря­лось! Не­хай зір­веть­ся та­тар­ська тя­ти­ва, Що з тур­ком ра­зом на кров на­шу хти­ва, Не­хай роз­дує та­тар­ських бах­ма­ти­ха, Хай в по­ле ди­ке поч­нуть уті­ка­ти, Хай біль­ше гос­тра нас шаб­ля не го­лить, Вже бо­лю до­сить, не­хай не не­во­лить! СВІТ НА ВСІ БО­К И­ ПА­Л АЄ ШИ­Р О­К О

288

Світ за­па­лив­ся — да­рем­но га­да­єм: Хто за­па­лив світ — не­яс­но ми зна­єм. Є са­мо­па­ли (до­реч­но наз­ва­ли), Щоб не па­лив­ся, чи світ за­хи­ща­ли? Го­ре­­го­ріл­ка світ гус­то впо­ї­ла, Слуш­но — го­ріл­ка: вог­нем за­па­ли­ла. Як із ду­ші ми її ви­лить змо­жем, Бог нам по­же­жу по­ча­ту зне­мо­же. Збий во­гонь, Па­не, звер­ни на та­та­ри, Дав­ній то во­рог, доб­ра він не да­рить! Бійсь са­мо­па­лу, що­би не брав жа­ру,

З ньо­го хай во­рог со­бі візь­ме ка­ру! Тож та­тар­ву об­па­ли, са­мо­па­ле, Ста­ли та­та­ри зух­ва­лі не­ма­ло. Паль, са­мо­па­ле, як ка­же це сло­во, Будь на та­та­ри пос­та­ти го­то­ве! Не­хай не фу­ка, Із сво­го лу­ка хай на­ших не ра­нить, Хай не ша­ліє, А ми зу­мі­єм доб­ря­че їх зга­нить. О са­мо­па­ле, Ти нам не­ма­ло до­ка­жеш всім сла­ви, Та­та­рам ди­ким Зла­ма­єш ши­киа — не ви­ка­жуть спра­ви!б Не бу­деш ці­лий, Зла­має стрі­ли, пор­вав­ши тя­ти­ви, Зір­ве бу­ла­ти, Поб’є бах­ма­тих, не ли­шить­ся гри­ви. На­ро­де дав­ній, Мій русь­кий, слав­ний, под­бай про сво­бо­ду, Дбай кра­ще, бо то Цін­ні­ше зло­та, жий без пе­ре­во­ду! Не так пи­са­ли, Як во­ю­ва­ли. Кпить же Русь ні­ко­му Не доз­во­ля­ла, А гос­ті ма­ла — не гна­ла із до­му. Ру­си­не­­му­же, стрі­ла не зду­жа, Во­юй по­га­ни, не хрис­ти­я­ни, В хрис­ти­ян­ и­ні твоя кров ги­не, Бий по­га­ни­на, та­ко­го си­на! Ру­си­не слав­ний, на­род твій дав­ній, Міг тур­ка би­ти, є що хва­ли­ти! Ру­си­не ми­лий, наз­би­руй си­ли, Піз­най, на Бо­га, де є до­ро­га! Бий тур­ка смі­ло, і в цьо­му ді­лі Дай по­міч, Бо­же, і їх зне­мо­жеш!

а Ши­ки — бо­йо­вий стрій. б Не ви­ка­жуть спра­ви — нас не здо­ла­ють.

ЩО­Б И КО­З АЦЬ­К ИЙ ЧО­В ЕН­ НА ТУР­К ІВ ПЛИ­Н УВ ЗНО­В У

О слав­на Русь, руш­ни­ця Хай па­лить тур­кам в ли­ця, Бра­тів звіль­ня до­во­лі, Що стог­нуть у не­во­лі. За­бу­лись лю­бі брат­тя! Брат бра­та лег­ко тра­тить!

289

Про бра­та дбан­ня не­має, Що в тур­ка вал на­си­пає, З кай­да­на­ми но­ги но­сить І хлі­ба жеб­ра­чить, про­сить! Су­во­рі лі­та — тре­ба зна­ти, Як брат за­бу­ває бра­та! Не­гар­но удо­ма ска­че, А брат йо­го в Тур­ках пла­че. Жо­на са­ма со­бі в до­мі, Муж в тур­ка ле­жить на со­ло­мі, І до­ти че­ка зі сльо­за­ми, Аж мир бу­де в тур­ка із на­ми. Не­ма лю­бо­ві на сві­ті, Вми­ра­ють лю­ди і в лі­ті. Доб­ро за­па­лú в нас, Па­не, Хай в лю­дях гнів пе­рес­та­не! По­сій лю­бов — хай за­ро­дить, В кро­ві ніх­то хай не бро­дить! У СВІ­Т І ТАК ВЕ­Д ЕТЬ­С Я,­ ЩО ЛИ­Х О СМІ­Є ТЬ­С Я

290

Все, що у сві­ті по­жад­ли­вість хва­лить, Кож­но­му очі ті­лес­ніс­тю па­лить. Пи­ха єди­на у сві­ті па­нує, Ко­жен су­сі­ді ні­що не да­рує. В світ цей прий­шов­ши, Гос­подь ка­зав вір­ним: «Вчись ко­жен сер­цем, як я, буть по­кір­ним!» Ма­ло з лю­дей хто доз­рів до по­ко­ри, Пи­хою ко­жен хва­ли­ти­ся ско­рий. Ко­жен з ма­лої при­чи­ни гнів має, Кров слаб­ших, глянь­те, кру­гом роз­ли­ває. В гні­ві не будь­те, як сон­це за­хо­дить! Бог да­вав зна­ти, що гнів ду­же шко­дить! Сон­ця про­мін­ня над­ве­чір зга­сає, В гні­ві лю­ди­на лю­ди­ну га­няє. Го­ді жи­ву­чим буть рів­ни­ми в сві­ті, Слаб­шо­го дуж­чий три­має у гні­ті. Жи­ти учи­ли апос­то­ли в ми­рі — Го­лий меч сві­тить в ру­ках у жов­ні­рів. Ми­ру на сві­ті ми зов­сім не ма­єм, Ми­ру із не­ба хі­ба виг­ля­да­єм. Па­не, дай ми­ру, хай бі­йок не ста­не. Зжаль­ся над на­ми, дай жи­ти нам, Па­не! Як бу­де би­ти шаб­лю­ка що­си­ли,

Ста­нуть на сві­ті зрос­та­ти мо­ги­ли. Марс ма­ри ро­бить, не­хай Марс на ма­ри Ля­же, мов зло­дій, який за­жив ка­ри! ЧИ­Т А­Ч У ЛАС­К А­В ИЙ,­ ЗВАЖ НА ОЦІ СПРА­В И

Про­бач­те, що ми поп­рос­ту пи­са­ли, Пе­ро в зви­чай­не чор­ни­ло вмо­ча­ли. Умів би в мо­зок йо­го умо­ча­ти, Над­люд­ські мав би я тво­ри скла­да­ти. А що чор­ни­ла пе­ру дос­та­ва­ло, На­сил­ля моз­ку чи­нить не прис­та­ло. Йшов за людь­ми я, що так учи­ня­ють: Чор­ни­лом пи­шуть, інак­ше не зна­ють. Пе­ро у мо­зок не вмо­чу­вав жо­ден, З шля­ху та­ко­го зій­ти я не го­ден. Май до цих вір­шів, чи­та­чу, охо­ту, Хоч і нез­да­ла, не гань цю ро­бо­ту. Доб­ре, чи­та­чу, що й так на­пи­са­лись, Хай би то­бою при­хиль­но чи­та­лись. А ти за ме­не за­мов сло­во Бо­гу, Хай візь­ме в не­бо мою ду­шу вбо­гу. В то­му за­ра­диш, та­ку дам по­ра­ду: Свій гріб зга­дав я, і ти свій зга­дуй

291

ТЕ­О­ДО­СІЙ СО­ФО­НО­ВИЧ­ ТА ЙО­ГО «ХРО­НІ­КА»

292

«Хро­ні­ці» Т. Со­фо­но­ви­ча не по­щас­ти­ло хоч би тим, що по­ба­чи­ла світ кни­гою тіль­ки 1992 р., у Ки­є­ві зу­сил­ля­ми Ю. Ми­ци­ка та В. Крав­чен­ка, хо­ча вче­ні зна­ли цьо­го ру­ко­пи­са і в ря­ді праць йо­го роз­гля­да­ли; в кон­текст же за­галь­но­лі­те­ра­тур­ний, як лі­то­пис Са­мо­вид­ця, Г. Граб’ян­ки, С. Ве­лич­ка та ін­ших, твір не вхо­див, влас­не, не вво­див­ся, а він звер­тає на се­бе ува­гу пе­ре­ ду­сім тим, що фак­тич­но роз­по­чав (як­що вик­лю­чи­ти «Ді­я­рі­у­ша» Са­мій­ла Зор­ки, кот­рий до нас не дій­шов) тра­ди­цію офі­цій­но­го ко­заць­ко­го лі­то­пи­ сан­ня, про що я пи­сав у «Ко­заць­кій дер­жа­ві»: (К., 1995). «За­га­лом же, го­лов­ ний ін­те­рес хро­ніс­та — це ми­ну­ле рід­но­го на­ро­ду та йо­го ін­те­ре­си, а не то­го, хто над ним па­нує, як це бу­ло в піз­ні­шо­му за ча­сом пос­тан­ня „Си­ноп­ си­сі”. Те, що хро­ні­ка Т. Со­фо­но­ви­ча здо­бу­ла по­ши­рен­ня в спис­ках, свід­чить, що во­на скла­да­ла­ся не з ін­ди­ві­ду­аль­ної спо­ну­ки, а при спри­ян­ні то­діш­ніх ук­ра­їн­ських по­лі­ти­ків, а, мож­ли­во, пи­са­ла­ся й на за­мов­лен­ня» (С. 299). До ре­чі, те, що «Хро­ні­ка» тво­ри­ла­ся в ін­шій тра­ди­ції як «Си­ноп­сис», зас­від­ чив і один із пер­ших її дос­лід­ни­ків А. Ро­го­зин­ський — і йо­го під­три­мав у цьо­му М. Воз­няк, заз­на­чив­ши, що «Хро­ні­ка» Со­фо­но­ви­ча сто­їть нас­тіль­ ки при бо­ці від «Си­ноп­си­са» Гі­зе­ля, що її мож­на вва­жа­ти впов­ні ізо­льо­ва­ ною від ньо­го, бо во­ни на­віть не вка­зу­ють без­по­се­ред­ньо спіль­них дже­рел» (ЗНТШ. — Т. CV. — Л., 1911. — С. 214); щоп­рав­да, ще В. Ікон­ни­ков вка­зу­вав на пев­ний вплив «Хро­ні­ки» Т. Со­фо­но­ви­ча на «Си­ноп­сис» і спіль­ність їх­ніх дже­рел, зок­ре­ма ши­ро­ке ви­ко­рис­тан­ня хро­ні­ки М. Стрий­ков­сько­го. Нам ці­ка­во в цій по­зи­ції (зреш­тою, всі дав­ні лі­то­пи­си по­між со­бою пев­ним чином пов’яза­ні), що хро­ні­ка Т. Со­фо­но­ви­ча тво­ри­ла­ся не в ро­сій­ській, влас­не кола­бо­рант­ській, тра­ди­ції «Си­ноп­си­са», а та­ки в ко­заць­кій, хоч пи­сав її ки­їв­ській чер­нець, який апо­ло­ге­ти­ком ко­зац­тва, зда­єть­ся, і не був, з ви­що­го кла­ну то­діш­ньої ду­хов­ної елі­ти. На­ро­див­ся пись­мен­ник приб­лиз­но в пер­шій чвер­ті XVII ст., а що був од­но­літ­ком Л. Ба­ра­но­ви­ча, ра­зом із ним нав­ча­ю­чись у Ки­їв­сько­му ко­ле­гі­у­ мі, то на­ро­див­ся близь­ко, 1600 р., або ж і в ньо­му, бо це рік на­род­жен­ня Л. Ба­ра­но­ви­ча. Ро­дом був ки­я­нин, оче­вид­но, з мі­щан, бать­ко йо­го звав­ся Соф­ро­ні­єм, від чо­го й ут­во­ре­но пріз­ви­ще лі­то­пис­ця. Йо­го брат Іван слу­жив рай­цею та бур­го­міс­тром ки­їв­ським. Нав­чав­ся Те­о­до­сій у Ки­їв­ській брат­ ській шко­лі, де в 1631 р. грав ра­зом із Л. Ба­ра­но­ви­чем у тра­ге­дії про Йо­си­ па­­пат­рі­яр­ха; з Л. Ба­ра­но­ви­чем у Т. Со­фо­но­ви­ча зго­дом три­ва­ли друж­ні

сто­сун­ки, при­най­мні пер­ший звав дру­го­го «ста­ро­вин­ним і най­ми­лі­шим дру­гом мо­їм і най­щи­рі­шим бра­том» (С. 102). Для нас цей факт має зна­чен­ ня, бо обид­ва ді­я­чі на­пев­не ма­ли спіль­ні по­лі­тич­ні пог­ля­ди. Т. Со­фо­но­вич діс­тав у ко­ле­гі­у­мі доб­ру ос­ві­ту, тут він «одер­жав міц­ні знан­ня ла­тин­ської, грець­кої, поль­ської і цер­ков­нос­лов’янсь­кої мов» (С. 9). У 40х — на по­чат­ ку 50х ро­ків Т. Со­фо­но­вич вик­ла­дав у Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­му ко­ле­гі­у­мі, вод­но­час був «про­по­від­ни­ком сло­ва Бо­жо­го». У 1649 р. са­ме Те­о­до­сій суп­ ро­вод­жу­вав до Мос­кви, як стар­ший, Є. Сла­ви­нець­ко­го та А. Са­та­нов­сько­ го.В Мос­кві про­го­ло­сив про­мо­ву пе­ред ца­рем Олек­сі­єм, від­так діс­тав ми­лос­ти­ню для Брат­сько­го мо­нас­ти­ря. У Мос­кві ж він зай­мав­ся й про­по­ від­ниц­твом, як пи­ше в лис­ті до В. Ясин­сько­го Г. Чет­вер­тин­ський. У 1653– 1655 рр. Те­о­до­сій був рек­то­ром Ки­єв­ о­­Мо­ги­лян­сько­го ко­ле­гі­ум ­ у.В 1654 р. вдру­ге по­бу­вав у Мос­кві; сприй­ма­ю­чи по­зи­тив­но ук­ра­їн­сько­­ро­сій­ський со­юз, мав змо­гу й при­ди­ви­ти­ся до там­теш­ньо­го жит­тя. На­вес­ні 1655 р. став ігу­ме­ном Ки­є­во­­Ми­хай­лів­сько­го мо­нас­ти­ря. У під­твер­джу­валь­ній гра­мо­ті цьо­го ак­та Б. Хмель­ниць­кий пи­сав, що сам доб­ре знає Т. Со­фо­но­ви­ча, при цьо­му на кош­ти геть­ма­на бу­ло пок­ри­то мід­дю й по­зо­ло­че­но вер­хи Ми­хай­ лів­ської цер­кви. Т. Со­фо­но­вич брав участь у по­хо­ро­ні ве­ли­ко­го геть­ма­на в 1657 р. Зго­дом ви­я­вив се­бе суп­ро­тив­ни­ком мос­ков­сько­го кон­фі­ден­та Ме­то­дія Фи­ли­мо­но­ви­ча, який праг­нув ста­ти ки­їв­ським мит­ро­по­ли­том, а при­хиль­ни­ком І. Ви­гов­сько­го та Я. Сом­ка; за­те з І. Брю­хо­вець­ким мав нап­ ру­же­ні сто­сун­ки, не­да­рем­но один з до­но­си­те­лів у Мос­кву на ньо­го іє­ро­мо­ нах Ана­то­лій наз­вав Те­о­до­сія «пер­шим змін­ни­ком». І справ­ді, Т. Со­фо­но­ вич ви­я­вив се­бе за зав­зя­то­го про­тив­ни­ка під­по­ряд­ку­ван­ня ук­ра­їн­ської цер­кви мос­ков­ській, че­рез що 1660 р. вда­ло­ся від­сто­я­ти віль­ний ви­бір ки­їв­ сько­го мит­ро­по­ли­та. Ко­ли ж міс­цеб­люс­ти­те­лем Ки­їв­ської мит­ро­по­лії став Л. Ба­ра­но­вич, то ці фун­кції прак­тич­но ви­ко­ну­вав Т. Со­фо­но­вич, бо Л. Ба­ра­ но­вич жив у Чер­ні­го­ві, от­же в кін­ці 60х — на по­чат­ку 70х ро­ків Т. Со­фо­ но­вич фак­тич­но пра­вив Ки­їв­ською мит­ро­по­лі­єю, при­най­мні на Лі­во­бе­ реж­жі та в Ки­є­ві, про що пи­сав зго­дом Ки­їв­ський мит­ро­по­лит Й. Не­лю­бо­ вич­­Ту­каль­ський. У 70ті ро­ки, са­ме ко­ли пи­са­ла­ся хро­ні­ка, пись­мен­ник мав ре­пу­та­цію лю­ди­ни ве­ли­кої цно­ти, ста­теч­нос­ті, по­бож­нос­ті, не­по­хит­ ної ві­ри та ста­ран­нос­ті. Ак­тив­но пік­лу­вав­ся спра­вою звіль­нен­ня із Со­лов­ ків ігу­ме­на Мгар­сько­го мо­нас­ти­ря В. За­го­ров­сько­го, при­хиль­ни­ка І. Ви­гов­ сько­го та Ю. Хмель­ниць­ко­го. За­те не­га­тив­но ста­вив­ся до П. До­ро­шен­ка за йо­го со­юз із Ту­реч­чи­ною. З 1673 р. Т. Со­фо­но­вич від­хо­дить од по­лі­тич­ної ді­яль­нос­ті, що, мож­ли­во, бу­ло зу­мов­ле­но па­дін­ням Д. Мно­гог­ріш­но­го, яко­ го під­три­му­вав і пак­ти яко­го з Мос­квою ви­со­ко ста­вив; прав­да, Ю. Ми­цик та В. Крав­чен­ко вва­жа­ють, що це ста­ло­ся че­рез хво­ро­бу. По­мер Те­о­до­сій Со­фо­но­вич 1677 ро­ку. Твор­ча спад­щи­на пись­мен­ни­ка, ок­рім хро­ні­ки, не­ве­ли­ка. Це «Вик­лад про свя­ту цер­кву і про цер­ков­ні ре­чі», вий­шов 1667 р. в Ки­є­ві, який є бо­гос­ лов­ським тво­ром. До ре­чі, кни­га бу­ла за­бо­ро­не­на в Мос­кві в 1690 р., їй бу­ло при­пи­са­но «ла­тин­ські дум­ки». Т. Со­фо­но­вич ре­да­гу­вав і до­пов­нив

293

294

«Пом’яник» Ми­хай­лів­сько­го мо­нас­ти­ря (1667). Ок­рім то­го, на­пи­сав агі­ог­ ра­фіч­не опо­ві­дан­ня «Му­чен­ня свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри» і «По­вість про прес­лав­ні чу­да свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри». По­вість нам ці­ка­ва тим, що тут зіб­ра­но се­рію ко­рот­ких опо­ві­док, пов’яза­них із мо­ща­ми свя­тої Вар­ва­ри, які збе­рі­га­ли­ся в Ми­хай­лів­сько­му мо­нас­ти­рі, а от­же, зв’яза­них із міс­це­вим жит­тям. Твір по­чи­на­єть­ся пе­ред­мо­вою, де ав­тор, го­во­ря­чи про ме­ту на­пи­сан­ня, заз­на­чає: «Ві­ру тож ко­жен май, що не лож­не пи­шу й про­ по­ві­дую, ві­да­ю­чи, що Гос­подь по­гу­бить усіх, кот­рі го­во­рять лжу», тоб­то опо­ві­дан­ня про чу­да по­дас­ться не як фан­тас­тич­ні, а ціл­ком ре­аль­ні, від­так до­ку­мен­ту­ють­ся — і це так са­мо, як у «Ска­зан­ні про чу­да» Пет­ра Мо­ги­ли. Але са­мі опо­від­ки знач­но бід­ні­ші ху­дож­ньо від Мо­ги­ли­них, ко­рот­кі й су­хо роз­ка­за­ні. Те­ре­ном дії в них є Ки­їв, от­же, ма­є­мо ряд ре­аль­них опи­сів ки­їв­ сько­го жит­тя дру­гої по­ло­ви­ни XVII ст. Пе­ред чу­да­ми піс­ля пе­ред­мо­ви по­да­ но ще «Про мо­щі свя­тої Вар­ва­ри», де опи­су­єть­ся, як ці мо­щі до Ки­є­ва пот­ ра­пи­ли. Є тут ав­то­бі­ог­ра­фіч­ні за­міт­ки, нап­рик­лад, го­во­рить­ся, що Т. Со­фо­ но­вич прий­няв ігу­менс­тво Ми­хай­лів­сько­го мо­нас­ти­ря в 1665 р. (Чу­до 1.), ча­сом опо­відь ве­деть­ся від ав­тор­сько­го «я» (нап­рик­лад Чу­до 8, де опо­ві­да­ єть­ся, як Те­о­до­сій прий­шов у 1659 р. до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря), опи­су­ють­ ся тут і ро­сі­я­ни, що сто­я­ли вій­ськом у Ки­є­ві. Го­лов­ним же тво­ром Те­о­до­сія Со­фо­но­ви­ча є йо­го «Хро­ні­ка із лі­то­пис­ців ста­ро­дав­ніх, із свя­то­го Нес­то­ра Пе­чер­сько­го, ки­їв­сько­го, а та­кож із хро­нік поль­ських про Русь, звід­кі­ля Русь по­ча­ла­ся, і про пер­ших кня­зів русь­ких і піс­ля них даль­ших, які при­хо­ди­ли, кня­зів, і про їх­ні спра­ви, зіб­ра­на пра­ цею іє­ро­мо­на­ха Те­о­до­сія Со­фо­но­ви­ча, ігу­ме­на мо­нас­ти­ря Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го Ки­їв­сько­го, ро­ку від ство­рен­ня сві­ту 7180, а від Різ­два Хрис­ то­во­го 1672» — тоб­то йдеться про пер­ший і най­біль­ший твір хро­ні­ки. Ко­ли го­во­ри­ти про струк­ту­ру «Хро­ні­ки», мо­жем по­мі­ти­ти ці­ка­ву річ, тут біль­ше за­по­зи­че­но по­е­ти­ку ре­не­сан­сну як ба­ро­ко­ву, зреш­тою, си­лою обс­ та­вин у на­шій тра­ди­ції справ­жнє лі­то­пис­не ба­ро­ко по­чи­на­єть­ся хі­ба з лі­то­ пи­су Г. Граб’ян­ки. Ці­ка­во, що не­має тут і вір­шо­вих вста­вок. Але лі­то­пис чи­та­чам, пев­не, по­до­бав­ся, бо збе­ріг­ся він у ря­ді спис­ків: так «Хро­ні­ка про Русь» ві­до­ма з вось­ми спис­ків, не зай­ве зга­да­ти, що один із них був у пер­ шій по­ло­ви­ні XVI­II ст. пе­рек­ла­де­ний швед­ською мо­вою. Хро­ні­ки про Лит­ ву та Поль­щу збе­рег­лись у п’яти спис­ках, ці­ка­во при цьо­му, що «Хро­ні­ка про зем­лю Поль­ську» бу­ла в лі­то­пис­ця се­ре­ди­ни XVI­II ст. Гри­го­рія По­ка­са, він увів її до сво­го лі­то­пи­су «Дві іс­то­рії про ко­заць­кий ма­ло­ро­сій­ський на­род» (1751). Най­біль­шою ж час­ти­ною тво­ру є «Хро­ні­ка про Русь», пов­ний за­го­ло­вок якої ми по­да­ли ви­ще, яка скла­дає близь­ко 70 від­сот­ків усьо­го тек­сту і тво­ри­ла­ся на ос­но­ві хро­ні­ки М. Стрий­ков­сько­го та «Лі­то­пи­су Русь­ ко­го», при чо­му Т. Со­фо­но­вич ко­рис­ту­вав­ся ко­пі­єю близь­кою до Хлєб­ни­ ків­ської, але з ним не то­тож­ною. Ю. Ми­цик та В. Крав­чен­ко дій­шли вис­нов­ ку, що «у роз­по­ряд­жен­ні Ф. Со­фо­но­ви­ча бу­ла особ­ли­ва ре­дак­ція Пів­ден­но­ русь­ко­го зво­ду, по­ві­дом­лен­ня якої бу­ли ори­гі­наль­ни­ми, або ж роз­хо­ди­лись із Іпа­ті­їв­ським чи Хлєб­ни­ков­ським лі­то­пи­сом». Ви­ко­рис­то­ву­вав лі­то­пи­

сець і «Ки­єв­ о­­Пе­чер­сько­го па­те­ри­ка», хро­ні­ки О. Гваг­ні­ні, Бєль­ських, то­що; за­га­лом ко­ло йо­го дже­рел до­сить ши­ро­ке. Лі­то­пи­сець роз­гля­дав іс­то­рію Ук­ра­ї­ни в пос­лі­дов­нос­ті: пе­ре­діс­то­рія, Ки­їв­ське і Га­лиць­ко­­Во­лин­ське кня­зівс­тва, Ли­тов­ське, Річ Пос­по­ли­та, Виз­воль­на вій­на Б. Хмель­ниць­ ко­го і по­дії піс­ля неї, тоб­то до 1672 р. «Хро­ні­ка русь­ка» до­ве­ де­на до кін­ця XI­II ст., от­же тут роз­гля­да­єть­ся іс­то­рія двох ук­ра­їн­ських дер­жав­них ут­во­рень: Ки­їв­сько­го і Га­лиць­ко­­Во­ лин­сько­го. Ко­ли по­рів­ня­є­мо хро­ні­ку Т. Со­фо­но­ви­ча та по­пе­ ред­ній Гус­тин­ський лі­то­пис, мо­же­мо по­мі­ти­ти ці­ка­ву за­ко­ но­мір­ність: і там, і тут го­лов­ний на­го­лос в опи­сі кла­деть­ся на іс­то­рії дав­ньо­го дер­жав­но­го жит­тя Ук­ра­ї­ни, а ос­кіль­ки ме­та на­пи­сан­ня лі­то­пи­сів бу­ва­ла по­лі­тич­на, про що я док­ лад­но пи­сав у «Ко­заць­кій дер­жа­ві», то не по­ми­ли­мо­ся, ска­ зав­ши, що док­лад­не на­га­ду­ван­ня дер­жав­ної іс­то­рії Ук­ра­ї­ни Ки­їв­сько­го та Га­лиць­ко­­Во­лин­сько­го пе­рі­о­дів ма­ло від­роджу­валь­ниць­кі під­ста­ви; не мож­на не по­мі­ти­ти при цьо­му, що Са­мо­вид­ця та С. Ве­лич­ка дав­ня іс­то­рія вза­га­лі не ці­ка­ви­ла, а Г. Граб’ян­ку в нез­нач­ній мі­рі, як пе­ре­діс­то­рія, бо їх­ня ме­та бу­ла не вста­нов­лю­ва­ти, а ут­вер­джу­ва­ти, а по­тім і ря­ту­ва­ти Ко­заць­ ку дер­жа­ву, че­рез що го­лов­ну ува­гу від­да­ва­ли­­та­ки Бог­да­ну Хмель­ниць­ко­ му. От­же, із Т. Со­фо­но­ви­чем йо­го по­пе­ред­ни­ки та нас­туп­ни­ки не прос­то по­вер­та­ли іс­то­рич­ну пам’ять сво­є­му на­ро­до­ві, але ста­ви­ли пе­ред со­бою зав­дан­ня пуб­лі­цис­тич­ні, як пи­сав Т. Со­фо­но­вич: «Кож­но­му­­бо, знаю, пот­ ріб­на є річ про свою Віт­чиз­ну зна­ти», і це пот­ріб­но бу­ло, щоб до­ка­за­ти на­віть са­мим со­бі свою іс­то­рич­ність, дер­жав­ність, від­так на­дих­ну­ти су­час­ ни­ків опи­сом ге­ро­їч­них по­дій ми­ну­ло­го; зав­дан­ня ста­ви­ло­ся не на­у­ко­ве, а та­ки лі­те­ра­тур­не, і на цій ос­но­ві й бу­ду­ва­ло­ся ук­ра­їн­ське лі­то­пи­сан­ня. Са­ме то­му лі­то­пис­ці не раз вда­ва­лись у ви­бу­до­ву­ван­ня ге­не­а­ло­гіч­но­го де­ре­ва сво­го на­ро­ду, який ве­ли аж від Яфе­та, си­на Но­є­во­го, за тра­ди­ці­єю, ут­вер­дже­ною в «По­віс­ті врем’яних літ», але, слі­дом за М. Стрий­ков­ським, Т. Со­фо­но­вич на­зи­ває вже й Мос­ха, ні­би­то си­на Но­є­во­го, і цим са­мим вво­ дить мос­хів у Русь, то­ді як у М. Стрий­ков­сько­го ця по­зи­ція роз­роб­ле­на не­пос­лі­дов­но — во­на яв­но іде­о­ло­гіч­но­­лі­те­ра­тур­на, а не іс­то­рич­на, яка від­би­ва­ла ро­сій­ську орі­єн­та­цію лі­то­пис­ця, хоч він її ду­же й ду­же ма­ло дек­ ла­рує. При цьо­му ав­тор на­го­ло­шує на ге­ро­їч­ній іс­то­рії дав­ніх слов’ян і, як ге­не­а­ло­ги йо­го ча­су ви­во­ди­ли де­я­кі ро­ди із рим­ських (як від Сце­во­дів рід Мо­гил), так і тут пи­шеть­ся, що «цар ще ве­ли­кий Алек­сандр Ма­ки­дон­ ський дав сла­ве­нам при­ві­леї на пер­га­ме­ні, зо­ло­том пи­са­ні в Алек­сан­дрії, під­твер­джу­ю­чи їм їх­ні слав­ні діль­нос­ті та пра­ці». Біль­ше то­го, на­віть рим­ ський ім­пе­ра­тор Ав­густ ні­би зас­те­рі­гав «Лен­ту­ла, геть­ма­на сво­го, аби не ва­жив­ся драж­ни­ти вій­ною сар­ма­тів або сло­ве­нів, які і ми­ру не зна­ють і в по­туж­нос­ті ри­цар­ській мож­ні є». На­рі­кає лі­то­пи­сець і на не­дос­тат­ню роз­ роб­ле­ність рід­ної іс­то­рії: «Даль­ших кня­зів не опи­су­ють іс­то­рії русь­кі, бо рус шаб­лею, а не пе­ром бав­ля­чись й пи­са­ти не зна­ю­чи по па­пе­рі, тіль­ки по

Титул книги Т. Софоновича «Хроніка з літописців стародавніх» Київ. 1992.

295

296

го­ло­вах, або по хреб­тах, і де ви­па­де шаб­ля­ми пи­шу­чи, не опи­са­ли імен сво­ їх ста­ро­віч­них кня­зів». Піс­ля «Хро­ні­ки про Русь» іде «Хро­ні­ка про по­ча­ток і наз­ву Лит­ви, і про кня­зів ли­тов­ських, і про спра­ви їх­ні, зіб­ра­но із іс­то­ри­ків поль­ських та русь­ ких, че­рез то­го ж іє­ро­мо­на­ха Те­о­до­сія Со­фо­но­ви­ча, ігу­ме­на Ми­хай­лів­сько­ го Зо­ло­то­вер­хо­го ки­їв­сько­го, ро­ку 1673», тоб­то на­пи­са­на в нас­туп­но­му ро­ці піс­ля «Хро­ні­ки про Русь». Лит­ву Т. Со­фо­но­вич та­кож ви­во­дить від Яфе­та, але, во­ни ні­би на­щад­ки Яфе­то­во­го си­на Го­мо­ра — від цьо­го Го­мо­ра чи Го­ме­ра ін­ші лі­то­пис­ці, ба і по­е­ти, ви­во­ди­ли і слов’ян, влас­не, ук­ра­їн­ців, по то­му ні­би пред­ка­ми ли­тов­ців бу­ли кі­ме­ри (в по­е­тич­ній тра­ди­ції то­го ча­су ки­ме­рів та­кож вва­жа­ли пред­ка­ми ук­ра­їн­ців) і від по­лов­ців. Ця хро­ні­ка бу­ду­єть­ся вже інак­ше від по­пе­ред­ньої, зни­ка­ють гла­ви, а роз­пис іде за кня­ зя­ми, тоб­то ве­деть­ся дер­жав­на іс­то­рія, при чо­му до­сить скон­ден­со­ва­но. Особ­ли­віс­тю сти­лю Т. Со­фо­но­ви­ча тут є те, що ав­тор прак­тич­но не ко­мен­ тує по­дій, на від­мі­ну від сво­го по­пе­ред­ни­ка, яко­го нас­лі­дує і в яко­го бе­ре фак­ти — від М. Стрий­ков­сько­го.В су­ху опо­відь про ли­тов­ських кня­зів тут тіль­ки по­де­ку­ди вкли­ню­єть­ся опис по­дій на ук­ра­їн­ських зем­лях, але й во­ни по­да­ні ціл­ком бе­зе­мо­цій­но. За­га­лом «Хро­ні­ка Лит­ви» най­менш ці­ка­ва з ху­дож­ньої точ­ки зо­ру час­ти­на тво­ру, її вит­ри­ма­но у хро­ні­каль­но­му, об’єк­ тив­но­му то­ні. За­кін­чу­єть­ся тут лі­то­пис 1533 ро­ком згад­кою про смерть Кос­ тян­ти­на Іва­но­ви­ча Ост­розь­ко­го. Мож­на ска­за­ти та­кож, що са­ме ця час­ти­на най­біль­ше вит­ри­ма­на в сти­лі ти­по­вих ук­ра­їн­ських хро­нік, на су­хість вик­ ла­ду яких на­рі­кав піз­ні­ше С. Ве­лич­ко, на­зи­ва­ю­чи їх «ку­ци­ми». Та­кий стиль і в нас­туп­ній час­ти­ні трип­ти­ху, яка на­зи­ва­єть­ся «Хро­ні­ка про зем­лю Поль­ську, звід­кіль по­ля­ки ля­ха­ми й по­ля­ка­ми є наз­ва­ні, про пер­ших та піз­ні­ших кня­зів і ко­ро­лів поль­ських, з іс­то­ри­ків поль­ських ко­рот­ко зіб­ра­но і русь­кою мо­вою спи­са­но че­рез іє­ро­мо­на­ха Те­о­до­сія Со­фо­ но­ви­ча, ігу­ме­на мо­нас­ти­ря Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го ки­їв­сько­го, ро­ку від Різ­два Хрис­то­во­го 1673». По­ля­ків лі­то­пи­сець ви­во­дить та­кож від Яфе­та, але дум­ку М. Стрий­ков­сько­го, що й по­ля­ки русь­ке плем’я, оми­нає, а го­во­рить про двох бра­тів Че­ха та Ля­ха, при­пус­ка­ю­чи при цьо­му тре­тьо­го Ру­са — вже в цій обе­реж­ній пре­па­ра­ції звіс­ної ле­ген­ди ба­чи­мо тен­ден­цію не спо­рід­ню­ва­ти Русь із Поль­щею, що в ста­но­ви­щі лі­то­пис­ця річ зро­зу­мі­ла. Вик­лад і тут су­во­ро хро­ні­каль­ний за кня­зя­ми й ко­ро­ля­ми й зрід­ка трап­ля­ ють­ся бе­лет­рис­тич­ні встав­ки. Так під 1548 р. на­ве­де­но фа­це­цію (ко­рот­ке жар­тів­ли­ве опо­ві­дан­ня) про псев­до­ме­сію Яко­ва Мел­стин­сько­го та Пет­ра Зо­тор­сько­го, що вда­вав із се­бе апос­то­ла Пет­ра. Ко­рот­ко по­да­єть­ся тут іс­то­ рія Іва­на Під­ко­ви, С. На­ли­вай­ка, вво­дять­ся в опис і по­дії ро­сій­ські, та­кож ко­рот­ко й без ко­мен­та­рів. Ці­ка­во як свід­чить Т. Со­фо­ко­вич про унію — од­не із най­драз­ли­ві­ших пи­тань то­го­час­но­го жит­тя: зно­ву ж та­ки бе­зе­мо­ цій­но, а з са­мою кон­ста­та­ці­єю фак­тів, при цьо­му до­дає, прав­да, ма­лень­кий ко­мен­тар: «Але ті­єї унії па­но­ве рим­ські і шлях­та, та­кож і ду­хов­ні рим­ські не прий­ня­ли» — фра­за пев­ною мі­рою ба­га­тоз­нач­на, хоч і не­без­сум­нів­на: тут на­тя­ка­єть­ся на те, що ба­жа­ної сво­бо­ди у ві­рі уні­я­ти не до­сяг­ли. Так са­мо

об’єк­тив­но кон­ста­ту­ють­ся й ін­ші фак­ти з ук­ра­їн­ської іс­то­рії: вис­вя­чен­ня пат­рі­яр­хом Те­о­фа­ном Йо­ва Бо­рець­ко­го в мит­ро­по­ли­ти і єпис­ко­пів при цьо­му, про участь ко­за­ків із П. Са­гай­дач­ним у Хо­тин­ській бит­ві, про пов­ стан­ня Та­ра­са Тря­си­ла, про П. Мо­ги­лу, пов­стан­ня П. Пав­лю­ка та К. Ски­да­ на, та­кож Я. Ост­ря­ни­ці; до ре­чі, іме­на про­від­ни­ків не на­зи­ва­ють­ся. Але, з 1621 р. по­дії в Ук­ра­ї­ні в опи­сі по­чи­на­ють до­мі­ну­ва­ти над влас­не поль­ськи­ ми. Виз­воль­ну вій­ну Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го та­кож по­да­но в ко­рот­ко­ му вик­ла­ді, стиль і тут об’єк­тив­но вит­ри­ма­ний і тіль­ки в од­но­му міс­ці лі­то­ пи­сець, опо­ві­да­ю­чи, як піс­ля Збо­рів­ської бит­ви ко­за­ки до­по­ма­га­ли та­та­ рам ви­би­ра­ти ясир із влас­но­го на­ро­ду, не вит­ри­мує і дає во­лю емо­ці­ям. Ось це міс­це: «Там же, за вис­лу­гу та­та­рам, доз­во­лив ко­роль [узя­ти] ба­га­то міст на По­діл­лі, які мог­ли б обо­ро­ни­ти­ся, але ко­за­ки, впе­ред та­тар про­хо­дя­чи до міст, лю­дей упев­ня­ли ми­ром, а ко­ли їх пус­ка­ли в міс­та, за ни­ми та­та­ри вслід вхо­ди­ли і лю­дей з усі­ма скар­ба­ми бра­ли в не­во­лю. Го­ре! Го­ре!». З дру­го­го бо­ку, з’яв­ля­єть­ся тут і осуд по­ля­ків: «Ро­ку 1625го ук­ра­їн­ці, не тер­пля­чи кривд од поль­сько­го вій­ська не­ви­нос­них, по­ча­ли по­ля­ків за­би­ва­ ти». Але най­ці­ка­ві­ше, що жод­них емо­цій лі­то­пи­сець не ви­яв­ляє, опи­су­ю­чи со­юз Ук­ра­ї­ни з Мос­квою в 1654 р., од­нак від­ра­зу ж за опи­сом про цю по­дію по­дає зві­щен­ня, що то­го ж ро­ку, 2 сер­пня, бу­ло страш­не за­тем­нен­ня сон­ця — на­га­да­є­мо, що та­ким яви­щам, як ко­ме­ти, за­тем­нен­ня сон­ця чи мі­ся­ця на­да­ва­ло­ся в ті ча­си сим­во­ліч­но­го зна­чен­ня, як пе­ред­ві­щен­ням бі­ди за Бо­жою во­лею. Го­во­ря­чи ж про по­хід ро­сій­сько­го вій­ська на Віль­но «під­ крес­лю­єть­ся, що мос­ко­ви­тя­ни в Лит­ві «ба­га­то по­пус­то­ши­ли і скар­би ве­ли­ кі, і не­віль­ни­ків без чис­ла з Віль­ня та ін­ших міст ли­тов­ських до Мос­кви впро­ва­ди­ли», тоб­то тут во­ни упо­діб­ню­ють­ся до та­тар. Те, що ці опо­ві­ді по­да­но по­руч, мо­же свід­чи­ти, що Т. Со­фо­но­вич був аж зов­сім не за­хоп­ле­ ний со­ю­зом із Мос­квою, яка ма­ла, за зві­щен­ням не­бес, при­нес­ти бі­ду Ук­ра­ ї­ні, бо во­на гра­бу­ва­ла, по­ло­ни­ла і бра­ла в не­во­лю лю­дей. Од­нак по­даль­ші вик­ла­ди про спіль­ні ро­сій­сько­­ук­ра­їн­ські дії про­ти по­ля­ків по­да­ють­ся об’єк­тив­но, про­мов­чу­єть­ся при цьо­му про нез­го­ди між Б. Хмель­ниць­ким та В. Бу­тур­лі­ним. Ані сло­ва не­ма і про ро­сій­сько­поль­ську зго­ду 1656 р., яка так ура­зи­ла ко­за­ків, а по­хід ук­ра­їн­сько­го вій­ська в Поль­щу з Ан­то­ном Жда­ но­ви­чем по­да­єть­ся як «за­тя­ги», бо Ра­ко­чій обі­цяв ко­за­кам «ба­га­то скар­бу, воль­нос­ті та ма­єт­нос­ті» — са­ме сло­во «воль­нос­ті» тут на­тя­кає на при­чи­ни но­во­го со­ю­зу, при то­му по­лі­тич­ні, а «ма­єт­нос­ті» на те, що ві­діб­ра­ні ко­за­ка­ ми в шлях­ти ма­єт­ки (ко­рінь су­пе­реч­нос­тей із Поль­щею) бу­дуть за ни­ми за­ли­ше­ні. Та­ким чи­ном, ма­є­мо тут ви­раз­но вжи­ту на­тя­ко­ву по­ет­ и­ку: суп­ ро­ти ро­сі­ян ні­чо­го не го­во­рить­ся пря­мо, але стри­ма­на до них не­га­ція все­ ­та­ки в тек­сті про­чу­ва­єть­ся. Го­во­рить­ся та­кож і про те, що Ан­тон Жда­но­вич, по­ки­нув­ши Ра­ко­чія, «при­чи­нив Хмель­ниць­ко­му хво­ро­би». Опис Виз­воль­ної вій­ни Б. Хмель­ниць­ко­го 16481657 ро­ків скла­дає в лі­то­ пи­сі ок­ре­мий опо­від­ний блок. Він за­га­лом не­ве­ли­кий у ви­дан­ні тво­ру, але не за­бу­вай­мо, що це пер­ший опис ці­єї вій­ни в ук­ра­їн­сько­му лі­то­пи­сан­ні (зно­ву­­та­ки як­що не ра­ху­ва­ти ді­я­рі­у­ша С. Зор­ки), при чо­му зроб­ле­ний

297

298

су­час­ни­ком, а по­час­ти й са­мо­вид­цем (по­дії в Ки­є­ві) і хо­ча хро­ні­каль­нолапі­дар­ний, та з пев­ни­ми, увіч зу­мис­ни­ми за­мов­чу­ван­ня­ми, од­нак по­дії пе­ре­да­но точ­но із за­та­мо­ва­ною сим­па­ті­єю до ко­за­ків, але й без апо­ло­гі­за­ ції. Про І. Ви­гов­сько­го» яко­го, як зна­є­мо, лі­то­пи­сець був при­хиль­ни­ком, на­пи­са­но в тво­рі спо­кій­но, нев­да­чу ж зап­ро­вад­жен­ня в жит­тя Га­дяць­ких пак­тів лі­то­пи­сець по­яс­нює тим, що «те від ко­ро­ля не ста­ло­ся ко­за­кам», Ю. Хмель­ниць­кий опи­су­єть­ся та­кож без ви­ди­мої огу­ди. Опо­ві­да­єть­ся тут і про чу­до з та­та­ри­ном, який плив по Дніп­ру на об­ра­зі Бо­го­ро­ди­ці — цей сю­жет у то­му­­та­ки ча­сі був за­вір­шо­ва­ний, як ми вже ка­за­ли, не­ві­до­мим ав­то­ром. От­же, до І. Брю­хо­вець­ко­го опо­відь ве­деть­ся без­прис­трас­но. Але пов­стан­ня про­ти Мос­кви цьо­го геть­ма­на не без емо­цій­них по­дань: І. Брю­ хо­вець­кий зоб­ра­жа­єть­ся тут як та­кий, «кот­рий, не пам’ята­ю­чи на ве­ли­кі цар­ські доб­ро­дійс­тва, за­мис­лив та­тар­сько­му ха­ну під­да­ти­ся», при цьо­ му ні­чо­го не вка­зу­єть­ся, що ті цар­ські «доб­ро­дійс­тва» за­ве­ли в Ук­ра­ї­ну мос­ ков­ських во­є­вод; до ре­чі, й за­ми­сел під­да­ти­ся ха­ну при­ду­ма­ний — от­же, ма­є­мо ви­каз не­га­ції до цьо­го геть­ма­на, але стри­ма­ної. Про П. До­ро­шен­ка роз­по­відь до­сить спо­кій­на, а до Д. Мно­гог­ріш­но­го про­чу­ва­єть­ся при­хиль­ ність, при­най­мні йо­го пак­ти з Мос­квою звуть­ся «ве­ли­кою воль­ніс­тю», хо­ча по­рів­ня­но з Гадяць­ки­ми пак­та­ми воль­ність ця бу­ла аж геть не­ве­ли­ка. За­вер­шу­єть­ся лі­то­пис роз­по­від­дю про взят­тя тур­ка­ми та П. До­ро­шен­ком Кам’ян­ця­­По­діль­сько­го в 1672 р. Та­ким чи­ном по­дії 1657–1672 рр. по­да­но та­кож ні­би ок­ре­мим бло­ком. Але от що вик­ли­кає ін­те­рес. Т. Со­фо­но­вич, по­чи­на­ю­чи з XVI ст. (до то­го опи­су­ вав вик­люч­но поль­ські по­дії), в свою «Хро­ні­ку зем­лі Поль­ської» по­чи­нає вкли­ню­ва­ти по­дії ук­ра­їн­ські. Зго­дом, від 1621 р., опи­сує вик­люч­но ук­ра­їн­ ську іс­то­рію, тіль­ки вкли­ню­ю­чи по­дії поль­ські. Але все це по­да­но під од­ні­ єю шап­кою: «Хро­ні­ка про зем­лю Поль­ську», при цьо­му ціл­ком не­ва­жить­ся той факт, що від 1654 р. Лі­во­бе­реж­на Ук­ра­ї­на та й час­ти­на Пра­во­бе­реж­ної, вже не вхо­ди­ла в Поль­ську дер­жа­ву, а от­же й у зем­лю Поль­ську, а ко­ли б ав­тор був та­кий уже мос­кво­філ, то оче­ви­дяч­ки, за сво­єю ж схе­мою, ви­ді­ляв би по­дії 1654–1672 рр. як по­дії ок­ре­мо­го роз­ді­лу. По­яс­ни­ти цей па­ра­докс мож­на кіль­ко­ма спо­со­ба­ми: всі по­дії Виз­воль­ної вій­ни від 1648 по 1672 р., а во­на всі ці ро­ки не при­пи­ня­ла­ся, ве­ли­ся про­ти Поль­ської дер­жа­ви, от­же, вій­на бу­ла склад­ни­ком та­ки поль­ської іс­то­рії; по­дру­ге, ав­тор пи­сав свою хро­ні­ку не за по­ді­я­ми, а за ко­ро­ля­ми та кня­зя­ми, від­так, ко­ли б твер­до дот­ ри­му­вав­ся сво­го прин­ци­пу, то мав би по­да­ти ок­ре­му хро­ні­ку Мос­ков­ську, ку­ди ввес­ти й по­дії в Ук­ра­їн ­ і, що сто­су­ва­ли­ся б Мос­ков­сько­го царс­тва. Але він то­го чи­ни­ти не за­хо­тів, ад­же жив у міс­ті, оку­по­ва­но­му ро­сій­ським вій­ ськом, не раз їз­див до Мос­кви й до ро­сі­ян доб­ре мав змо­гу при­ди­ви­ти­ся (про що свід­чить і йо­го «По­вість про прес­лав­ні чу­да свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри») і не раз ба­чив ро­сій­ські злов­жи­ван­ня. Про од­не із них свід­чить Чу­до 14те, де йдеть­ся про слу­жа­ло­го, який прий­шов до ки­їв­сько­го слю­са­ря Гри­го­рія і «без пла­ти хо­тів узя­ти свою ро­бо­ту, тож, до­був­ши шпа­гу, ма­ло Гри­го­рія не ско­лов».

Усі ці фак­ти ви­раз­но свід­чать, що Т. Со­фо­но­вич, хо­ча й був ро­сій­ської орі­єн­та­ції, але вель­ми по­мір­ко­ва­ної, а мо­же, й не мав її, при­най­мні ні­де її ви­раз­но не дек­ла­рує, а вва­жав, що акт 1654 р. був узур­па­тор­ський, і прав­но не ви­во­див Ук­ра­ї­ни із під­по­ряд­ку­ван­ня Поль­щі. От­же, пе­ред на­ми ти­по­вий ав­то­но­міст, прав­да, він ні­ко­ли не мис­лив Ук­ра­їн ­ и як ок­ре­мо­го дер­жав­но­го ті­ла, але при­най­мні ос­ві­че­но­му ста­но­ві тих ча­сів хо­тів нас­тій­ли­во на­га­да­ти про да­ле­ку дер­жав­ну іс­то­рію Ук­ра­ї­ни, бо са­ме ця роз­по­відь і є ос­но­вою хро­ ні­ки, так як піз­ні­ше ос­но­вою лі­то­пи­сів ста­ва­ла Виз­воль­на вій­на Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, і зв’язу­вав її од­ні­єю нит­кою з іс­то­рі­єю су­час­ною, че­рез що в лі­то­пис­ця й слі­ду не­ма ті­єї ро­сій­ської мо­нар­хіч­ної іде­о­ло­гії, якою на­си­че­ но «Си­ноп­си­са», що у ко­рот­ко­му ча­сі піс­ля хро­ні­ки Т. Со­фо­но­ви­ча пос­тав. У цьо­му го­лов­ний ін­те­рес пам’ят­ки, зреш­тою, й ав­тор, як лю­ди­на та сус­ піль­ний ді­яч, і як ми­тець, не мо­же не бу­ти нам сим­па­тич­ний.

299

ТЕОДОСІЙ СОФОНОВИЧ

ХРО­НІ­КА ПРО ЗЕМ­ЛЮ ПОЛЬ­СЬКУ,­ ВІД­КО­ЛИ ПО­ЛЯ­КИ ЛЯ­ХА­МИ І ПО­ЛЯ­КА­МИ Є: ­ ПРО ПЕР­ШИХ І ПО­ДАЛЬ­ШИХ ­ КНЯ­ЗІВ ТА КО­РО­ЛІВ ПОЛЬ­СЬКИХ, ­ ІЗ ІС­ТО­РИ­КІВ ПОЛЬ­СЬКИХ КО­РОТ­КО ЗІБ­РА­НО ­ І РУСЬ­КОЮ МО­ВОЮ НА­ПИ­СА­НО ­ ІЄ­РО­МО­НА­ХОМ ТЕ­О­ДО­СІ­ЄМ СО­ФО­НО­ВИ­ЧЕМ, ­ ІГУ­МЕ­НОМ­ МО­НАС­ТИ­РЯ МИ­ХАЙ­ЛІВ­СЬКО­ГО ­ ЗО­ЛО­ТО­ВЕР­ХО­ГО КИ­ЇВ­СЬКО­ГО,­ РО­КУ ВІД РІЗ­ДВА ХРИС­ТО­ВО­ГО 1673.

ВЛА­Д ИС­Л АВ ЧЕТ­В ЕР­Т ИЙ

а Тут і да­лі міс­ця,

ви­ді­ле­ні знач­ком [ ], по­да­є­мо за ін­шим спис­ком лі­то­пи­су Т. Со­фо­но­ви­ча, це ро­бить­ся у тих ви­пад­ках, ко­ли до­пов­ню­єть­ся встав­ка­ми ос­нов­ний текст.

300

По смер­ті ко­ро­ля Жиг­мун­да, ро­ку 1633, син ко­ро­ля Жиг­мун­да Вла­дис­лав Чет­вер­тий був виб­ра­ний ко­ро­лем поль­ським і ко­ро­но­ва­ний на ко­ро­лівс­тво. То­ді ж і Пет­ро Мо­ги­ла, во­є­во­дич во­лось­кий, ар­хі­ман­дрит пе­чер­ ський, пос­вя­че­ний на мит­ро­по­лію Ки­їв­ську, [а на ар­хі­ман­дрію пе­чер­ ську всту­пив ро­ку 1628]а, йо­му ко­роль Влас­дис­лав від­дав цер­кву сто­лич­ ну мит­ро­по­лі­тан­ську Свя­тої Со­фії, мо­нас­тир Ви­ду­бець­кий, Свя­то­го Спа­са цер­кву в Пе­чер­сько­му міс­теч­ку і [цер­кву] Де­ся­тин­ної Бо­го­ро­ди­ці зі сло­бо­дою Со­фій­ською. Оці всі цер­кви уні­я­ти три­ма­ли уп­ро­довж літ [трид­ ця­ти се­ми] й опус­ті­ли во­ни бу­ли до­реш­ти, аж Пет­ро Мо­ги­ла, мит­ро­по­ лит, одер­жав­ши їх од ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва, тії всі цер­кви [ве­ли­ким] кош­том нап­ра­вив і мо­нас­тир один Прес­вя­тої Со­фії, а у Ви­ду­бець­ко­му дру­гий по­бу­ ду­вав, та­кож і мо­нас­тир Брат­ський роз­ши­рив і ко­ле­гі­ум уфун­ду­вав. Ро­ку 1634 ко­роль Вла­дис­лав під Смо­лен­ськом Ше­ї­на з ве­ли­ким мос­ков­ ським вій­ськом, кот­рий Смо­лен­ська здо­бу­вав, зво­ю­вав. Ко­ли ж во­ни пе­ре­ мир’я про­си­ли, учи­нив ко­роль із ни­ми пе­ре­мир’я, а риш­ту­нок увесь вій­сько­ вий заб­рав­ши, без­бо­рон­но­го Ше­ї­на із мос­ков­ським вій­ськом доб­ро­віль­но від­пус­тив. Ро­ку 1637 геть­ман ко­рон­ний По­тоць­кий хо­див із поль­ським вій­ськом на ко­за­ків за їх­ні бун­ти і [мі­ся­ця] груд­ня, 6 дня під Бо­ро­ви­цею їх роз­гро­мив. А по­тім зно­ву на­вес­ні, ро­ку 1638, [мі­ся­ця] трав­ня, 8 дня, той­­та­ки геть­ман По­тоць­кий хо­див із вій­ськом поль­ським на ко­за­ків. І би­ли­ся під Стар­цем з ко­за­ка­ми, учи­ни­ли з ко­за­ка­ми мир. Пан Ки­сіль та ін­шії па­но­ве при­сяг­ли ко­за­кам іме­нем ко­рон­но­го геть­ма­ на, що над ни­ми не [ма­ють] мсти­ти­ся, а ко­за­ки вір­ність при­сяг­ли ко­ро­лю

й Рі­чі Пос­по­ли­тій. А піс­ля ті­єї при­ся­ги, взяв­ши Пав­лю­ка, геть­ма­на ко­заць­ ко­го, у Вар­ша­ві стра­ти­ли, а Ки­зи­ма, ки­їв­сько­го сот­ни­ка, із йо­го си­ном та ін­ши­ми в Ки­є­ві на па­лі поз­би­ва­ли. І пос­та­но­ви­ли по­ля­ки, аби біль­ше шес­ти ти­сяч ре­єс­тро­вих ко­за­ків не бу­ло, і геть­ма­на аби ко­за­ки со­бі не оби­ра­ли, але ко­го їм ко­роль по­дасть, і пол­ков­ни­ка­ми над ко­за­ка­ми аби по­ля­ки бу­ли, а на За­по­рож­жя хо­ди­ти пол­ка­ми на за­ло­гу, пе­рес­те­рі­га­юч­ и, щоб якісь бун­ ти з ко­за­ків не по­чи­на­ли­ся. Ро­ку 1639 геть­ман ко­рон­ний, пан кра­ків­ський, Ко­дак оса­див. Ро­ку 1643 а, січ­ня 1 дня по­мер Пет­ро Мо­ги­ла, мит­ро­по­лит ки­їв­ський, ве­ли­кий обо­ро­нець та прим­но­жу­вач пра­вос­лав’я. По­хо­ва­ний у ве­ли­кій цер­ кві Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря. Піс­ля йо­го смер­ті став мит­ро­по­ли­том Силь­ вестр Ко­сов. Ро­ку 1648 Бог­дан Хмель­ниць­кий пі­шов із Чи­ги­ри­на на За­по­рож­жя і з та­тар­ським мур­зою Ту­гай­­Бе­єм спри­сяг­ся про­ти по­ля­ків. Геть­ма­но­ве ко­рон­нії По­тоць­кий та Ка­ли­нов­ський вис­ла­ли ко­мі­са­ра Шем­бер­ка з ко­за­ ка­ми ре­єс­тро­ви­ми і з час­ткою вій­ська поль­сько­го По­тоць­ко­го, каш­те­ля­на, а са­мі геть­ма­но­ве за ним піш­ли. Ко­ли прий­шли По­тоць­кий і Шем­бер­ко близь­ко За­по­рож­жя, ре­єс­тро­ві ко­за­ки пе­ре­да­ли­ся і ра­зом із Хмель­ниць­ким і з та­та­ра­ми ста­ли суп­ро­ти по­ля­ків. По­ба­чив­ши це, По­тоць­кий і Шем­ бер­ко з поль­ським вій­ськом по­ча­ли від­хо­ди­ти, але Хмель­ниць­кий із ко­за­ка­ ми та з ор­дою, дог­нав­ши їх на Жов­тих Во­дах, бі­ля Кня­жо­го Бай­ра­ку, роз­ би­ли й Шем­бер­ка з ін­ши­ми взя­ли в не­во­лю, а По­тоць­ко­го, по­ра­не­но­го, на За­по­рож­жя ві­діс­ла­ли, там він і по­мер. Ді­я­ло­ся це у Ве­ли­кий піст. Геть­ма­но­ве обид­ва ко­рон­ні, те по­чув­ши, Чи­ги­рин ви­па­ли­ли й від­сту­пи­ ли під Кор­сунь, ста­ли про­ти Стеб­ле­ва за рі­кою Рос­сю, то­ді ж і Кор­сунь спа­ли­ли. Хмель­ниць­кий з ко­за­ка­ми й та­та­ра­ми піш­ли вслід за геть­ма­на­ ми, за ми­лю від Стеб­ле­ва роз­би­ли все поль­ське вій­сько, обох геть­ма­нів ко­рон­них та ін­ших не­ма­ло па­нів та­та­ри в не­во­лю поб­ра­ли піс­ля Воз­не­сін­ ня Гос­под­ньо­го, які по­тім із не­во­лі по­ви­куп­лю­ва­ли­ся. То­ді ж по­тім князь Іє­ре­мі­яш Виш­не­вець­кий із вій­ськом сво­їм зза Дніп­ра відсту­пив і на цьо­му бо­ці Дніп­ра, під При­лу­кою, роз­гро­мив ко­за­ків Уман­ сько­го пол­ку та ін­ших. А Кри­во­ніс, пол­ков­ник Хмель­ниць­ко­го, прий­шов­ши із чо­тир­над­цять­ма ти­ся­ча­ми ко­за­ків до По­лон­но­го, де бу­ло ба­га­то шлях­ ти і лю­ду пос­по­ли­то­го, взяв міс­то По­лон­не, по­бив шлях­ту, яка не мог­ла втек­ти, і жи­дів ве­ли­ку кіль­кість вис­ти­нав. А князь Виш­не­вець­кий пі­шов до поль­ських міст. То­го ж ча­су пол­ков­ник Ґан­джа з не­ма­лим вій­ськом ко­заць­ким пі­шов під Тиль­чин, у то­му міс­ті вся шлях­та Блас­лав­сько­го во­є­водс­тва бу­ла за­чи­ни­ ла­ся, і князь Чет­вер­тин­ський Іван із ни­ми за­чи­нив­ся. Ґан­джа то­ді міц­но Тиль­чи­на здо­бу­вав. Шлях­та з Тиль­чи­на жа­да­ла пе­ре­мир’я. Ґан­джа з ни­ми пе­ре­мир’я учи­нив, пос­та­вив од­нак ви­мо­гу, аби йо­му ви­да­но жи­дів. І так шлях­та ви­да­ла жи­дів усіх з усі­єю їх­ньою ма­єт­ніс­тю. А Ґан­джа жи­дів усіх на­ка­зав вис­ти­на­ти, а ма­єт­нос­ті їх­ні со­бі заб­рав і ві­дій­шов од Тиль­чи­на. Піс­ля ньо­го швид­ко ін­ший пол­ков­ник Хмель­ниць­ко­го, Ос­тап Іван­ський, прий­шов до Тиль­чи­на зі сво­їм пол­ком, до­був зам­ка Тиль­чин­сько­го, шлях­ту,

аВ ін­шо­му спис­ку:

1647, що є пра­виль­но.

301

яка в тім зам­ку бу­ла, ви­бив, де і князь Чет­вер­тин­ський Іван, пра­вос­лав­ ний, був за­би­тий, а кня­ги­ню йо­го до Ума­ні взя­то в не­во­лю; Хмель­ниць­кий по­тім ру­шив із вій­ськом і став на Пап­лин­цях. То­го ж лі­та ко­роль Вла­дис­лав у міс­ті ли­тов­сько­му Віль­ні по­мер. Хмель­ ниць­кий, по­чув­ши про смерть ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва, рев­но пла­кав із ін­ши­ми сво­ї­ми, жа­лу­юч­ и та­ко­го мо­нар­ха, бо ко­роль Вла­дис­лав вель­ми був доб­рот­ ли­вий до Ру­си та зич­ли­вий. По­тім Хмель­ниць­кий, по­тяг­нув­ши із вій­ськом, став на Пи­ляв­цях. Суп­ ро­ти ньо­го бу­ло все вій­сько поль­ське ти­сяч із шіс­тде­сят із геть­ма­ном Фір­ ле­єм. Ту­ди ж зі сво­ї­ми людь­ми піш­ли й кня­зі Виш­не­вець­кий та До­ми­нік, та­кож і ін­ші па­но­ве, і при­тис­ну­ли бу­ли ко­за­ків, міц­но на них на­пи­ра­ю­чи, так, що й уті­ка­ти ін­шії бу­ли по­ча­ли. Але що рей­мен­та­ро­ве поль­сько­го вій­ ська, Фір­лей та кня­зі, та­кож і ін­ші па­но­ве по­між се­бе не по­год­жу­ва­ли­ся, ко­жен своє го­ня­чи, ко­за­ків не пе­ре­мог­ли. До то­го прис­пі­ло шість ти­сяч та­та­рів Хмель­ниць­ко­му на до­по­мо­гу, від яких по­ля­ки, взяв­ши язи­ка, до­ві­ да­ли­ся, що й сам хан іде Хмель­ниць­ко­му в по­міч, обоз весь і скар­би свої по­ки­нув­ши, рей­мен­та­ро­ве та па­но­ве роз­біг­ли­ся, ку­ди хто міг ві­дій­ти, а все вій­сько поль­ське за ни­ми. Там­­та­ки ба­га­то скар­бів та лю­дей ко­за­ки й та­та­ри наб­ра­ли. Звід­тіль Хмель­ниць­кий і хан зі сво­ї­ми вій­ська­ми по­тяг­ли під Львів. Іду­ чи, ба­га­то міст та­та­ро­ве по­пус­то­ши­ли й па­ли­ли і лю­дей у не­во­лю поб­ра­ ли. Під Льво­вом став­ши, ба­га­то вель­ми шко­ди на­чи­ни­ли, а львов’яни са­мі пе­ре­єд­на­ли Хмель­ниць­ко­го, дав­ши йо­му ба­га­то скар­бу. Звід­ті­ля пі­шов Хмель­ниць­кий із ха­ном під За­мос­тя, всю­ди пус­то­ша­чи і в не­во­лю та­тар­ ську лю­дей бе­ру­чи. Ко­ли За­мос­тя до­бу­ва­ли, то й за­мос­тя­ни чис­лен­ним скар­бом од Хмель­ниць­ко­го від­ку­пи­ли­ся. А ча­ти ко­заць­кі тим­ча­сом і та­тар­ ські аж за Віс­лою по­пус­то­ши­ли. За­тим зи­ма на­дій­шла, то­ді Хмель­ниць­кий і хан з ве­ли­кою вель­ми ко­рис­тю скар­бів по­вер­нув­ся до­до­му. а Тре­ба 1648 р.

302

ЯН КА­З И­М ИР

Ро­ку 1649 а Ян Ка­зи­мир, брат рід­ний ко­ро­ля Вла­дис­ла­ва об­ра­ний на ко­ро­лівс­тво Поль­ське, вий­шов із мо­нас­ти­ря, по­ки­нув­ши чер­не­чий га­бит, і став уко­ро­но­ва­ний ко­ро­лем поль­ським. І від­ра­зу ж по­чав на­вес­ні ви­си­ла­ ти вій­ська поль­ські суп­ро­ти Хмель­ниць­ко­го. А Хмель­ниць­кий, зіб­рав­ши своє вій­сько і та­тар­ське узяв­ши в по­міч, пі­шов до Поль­щі. При­тягши під Зба­раж, спіт­кав там вій­сько поль­ське з ко­рон­ним геть­ма­ном. Там­­та­ки бу­ли кня­зі Виш­не­вець­кий та До­ми­нік із ве­ли­ким вій­ськом. Не дав­ши по­ля ко­за­кам, по­ля­ки за­чи­ни­ли­ся в Зба­ра­жі, ви­па­да­ю­чи ча­та­ми, тут їх Хмель­ ниць­кий проз­довж шес­ти тиж­нів здо­бу­вав і так за­чи­нив, що ніз­від­кі­ля жив­нос­ті не мог­ли ма­ти, де­я­кі їли стер­во і з го­ло­ду ба­га­то вми­ра­ло. За­тим сам ко­роль Ян Ка­зи­мир із пос­по­ли­тим ру­шен­ням при­тяг під Збо­рів. Там та­та­ри від­ра­зу ж обс­ко­чи­ли ко­ро­ля так, що лед­ве у Збо­рів ухо­пив­ся, а обоз ма­ло не весь та­та­ри роз­гро­ми­ли. Че­рез що ко­роль схи­лив че­рез пос­лів Хмель­ниць­ко­го до ми­ру та під­данс­тва, обі­ця­ю­чи все вчи­ни­ти на ба­жан­ня

Хмель­ниць­ко­го. Хмель­ниць­кий, упев­не­ний сло­вом ко­ро­лів­ським, по­кір­но прий­шов до ко­ро­ля, пок­ло­на від­дав і мир пос­та­но­вив; тут йо­му ко­роль сло­вом пан­ським усі­ля­кі воль­нос­ті ко­за­кам і всій Ру­си у бла­го­чес­ті, яка є у віль­нім від­прав­лян­ні це­ри­мо­ній, обі­цяв, та­кож і цер­кви; від уні­я­тів поб­ рав­ши, по­від­да­ва­ти бла­го­чес­ти­вим, а вій­ськам поль­ським не вка­зу­ва­ти ста­но­виськ ані про­бут­тя. Там­­та­ки за вис­лу­гу та­та­рам доз­во­лив ко­роль [узя­ти] ба­га­то міст на По­діл­лі, які мог­ли б обо­ро­ни­ти­ся, але ко­за­ки пе­ред та­та­ра­ми при­хо­ди­ли до міст і лю­дей упев­ня­ли ми­ром, а ко­ли їх пус­ка­ли в міс­та, за ни­ми вслід та­та­ри при­хо­ди­ли і лю­дей з усі­ма скар­ба­ми бра­ли в не­во­лю. Го­ре! Го­ре! То­го ж ро­ку при­ї­хав до Ки­єв­ а світ­лій­ший пат­рі­ярх єру­са­лим­ський Па­ї­ сій, до кот­ро­го в Ки­їв при­їж­джав геть­ман Хмель­ниць­кий. То­ді ж і Адам Ки­сіль на ки­їв­ське во­єв­ одс­тво при­ї­хав до Ки­є­ва. Ро­ку 1650 Хмель­ниць­кий, пос­лав­ши си­на сво­го стар­шо­го Ти­мо­ша Хмель­ниць­ко­го з ко­за­ка­ми і з та­та­ра­ми, Во­лось­ку зем­лю всю пус­то­шив, і узяв у Ва­си­ля, во­є­во­ди во­лось­ко­го, доч­ку за си­на сво­го стар­шо­го Ти­мо­ша у под­руж­жя. То­го ж ро­ку, на­вес­ні, пре­ос­вя­щен­ний мит­ро­по­лит Силь­вестр Ко­сов пос­ вя­тив у Ки­є­ві чо­ти­рьох єпис­ко­пів пра­вос­лав­них: Йо­си­па Чап­ли­ча на єпис­ ко­пію Луць­ку, Йо­си­па Ко­но­но­ви­ча­­Гор­баць­ко­го на єпис­ко­пію Мо­ги­лев­ську, Ди­о­ни­сія Ба­ла­ба­на на єпис­ко­пію Холм­ську — спер­шу в Ми­кіль­сько­ му мо­нас­ти­рі йо­го в чен­ці пос­триг­ли, — і Ан­то­нія Вин­ниць­ко­го на єпис­ ко­пію Пе­ре­мишль­ську — спер­шу в Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі в чен­ці йо­го пос­триг­ли. Ро­ку 1651 геть­ман ко­рон­ний Ка­ли­нов­ський, вий­шов­ши з не­во­лі та­тар­ ської, пі­шов із вій­ськом під міс­то Крас­не, де за­чи­нив­ся був Не­чай, пол­ков­ ник брас­лав­ський ко­заць­кий, і взяв міс­то Крас­не. Там­­та­ки й Не­чая за­би­ то на мас­ля­но­му тиж­ні. Відтіль пі­шов до Він­ни­ці, там у мо­нас­ти­рі Він­ ниць­ко­му за­чи­нив­ся був Бо­гун, пол­ков­ник ко­заць­кий па­во­лоць­кий, яко­го у Ве­ли­кий піст до­бу­ва­ло вій­сько поль­ське де­сять днів, де і мо­ло­дий Ки­сіль уто­пив­ся в опо­лон­ці. Хмель­ниць­кий прис­лав на ря­ту­нок Дем­ка, оса­ву­ла, із вій­ськом, че­рез що геть­ман ко­рон­ний Ка­ли­нов­ський, міст на Бо­зі за­па­ лив­ши, ві­дій­шов до Ба­ру, а звід­ті­ля да­лі в Поль­щу. То­го ж ро­ку на­вес­ні Хмель­ниць­кий із ха­ном і з вій­ськом ко­заць­ким і та­тар­ським пі­шов на Поль­щу. Під Бе­рес­теч­ком спіт­кав йо­го ко­роль Ка­зи­ мир зі сво­їм поль­ським вій­ськом. Там ста­ли ко­за­ки у пев­но­му міс­ці на бо­ло­ ті, де хан із та­та­ра­ми відсту­пив од Хмель­ниць­ко­го й ко­за­ків, бо по­ля­ки на та­тар біль­ше на­ля­га­ли, як на ко­за­ків. З то­го та­та­ри зро­зу­мі­ли, що по­ля­ки у змо­ві із ко­за­ка­ми, отож, узяв­ши Хмель­ниць­ко­го із со­бою, хан пі­шов на­зад че­рез Ук­ра­ї­ну до­до­му. І то­ді міг би ко­роль ко­за­ків у бо­ло­тах на­то­пи­ти й по­би­ти, але че­рез лас­ку свою ут­ри­мав жов­ні­рів, не ка­зав за ко­за­ка­ми го­ни­ ти. Ко­за­ки ж са­мі, стри­во­жив­шись, утек­ли на Ук­ра­ї­ну, все по­ки­нув­ши і вель­ми ба­га­то їх у бо­ло­тах по­то­ну­ло, аж, уті­ка­ю­чи, ін­ші по їх­ніх тру­пах хо­ди­ли, як по мос­ту. Ту річ­ку бо­лот­ну на­зи­ва­ють Пля­ша­ва, а ін­шу, за ми­лю від ті­єї бо­лот­ну річ­ку, — Іх­ва. І там ко­за­ків без чис­ла по­то­ну­ло.

303

аВ ін­шо­му ва­рі­ян­ті: 25го.

304

Зпід Бе­рес­теч­ка ко­роль із пос­по­ли­тим ру­шен­ням пі­шов до Поль­щі, а геть­ман ко­рон­ний Ка­ли­нов­ський із квар­ця­ним вій­ськом по­тяг на Ук­ра­ї­ ну під Бі­лу Цер­кву. То­ді ж князь Єре­мій Виш­не­вець­кий, зах­во­рів­ши в Па­во­ ло­чі, по­мер. Хмель­ниць­кий же зпід Бе­рес­теч­ка прий­шов до Кор­су­ня, по­чав зно­ву зби­ра­ти вій­сько, пос­лав і по та­тар. А тим­ча­сом сам із дру­гою жін­ кою оже­нив­ся. До них геть­ман Ка­ли­нов­ський із поль­ським вій­ськом до Бі­лої Цер­кви при­тяг­нув. Тим­ча­сом князь Ра­ди­вил, геть­ман ве­ли­кий ли­тов­ський, і Гон­сев­ський, геть­ман поль­ний ли­тов­ський, прий­шли під Ки­їв. Ан­тон, пол­ков­ник ки­їв­ ський, з ко­за­ка­ми по­чав був із Ки­єв­ а бо­ро­ни­ти­ся, але ба­ча­чи, що не в си­лі він, від­сту­пив із Ки­є­ва з ко­за­ка­ми. А князь Ра­ди­вил Зо­ло­ти­ми Во­ро­та­ми в’їхав до Ки­є­ва, сто­яв там бі­ля свя­тої Со­фії. З мо­нас­ти­рів, що йо­му по­до­ба­ ло­ся, брав, то­ді ж і Ки­є­ва не­ма­лу час­ти­ну спа­ли­ли на По­до­лі, і мо­нас­тир Брат­ський увесь, тіль­ки цер­кви і шко­ли за­ли­ши­ли­ся. Тим­ча­сом Ка­ли­нов­ський, геть­ман ко­рон­ний, із вій­ськом під Бі­лу Цер­ кву при­тяг і не здо­бу­вав Бі­лої Цер­кви, [бо вже три пол­ки ко­заць­кі прий­шли від Бо­га і на пе­ред­міс­тю в Бі­лій Цер­кві] від Ки­є­ва око­па­ли­ся. За­раз­­та­ки Хмель­ниць­кий із вій­ськом сво­їм і та­та­ра­ми під Бі­лу Цер­кву прий­шов, де так стис­ли вій­сько поль­ське, що пе­ре­ду­сім жив­нос­ті їм для ко­ней ніз­від­кі­ля не до­пус­ти­ли, а по­тім і во­ду від­ня­ли. Від Спа­со­во­го пос­ту до осе­ні отак змо­ре­ні по­ля­ки учи­ни­ли мир із Хмель­ниць­ким. Доз­во­лив Хмель­ниць­кий вій­ську поль­сько­му на зи­му ста­но­вись­ка на Зад­ніп­рі, та­кож у во­є­водс­тві Брас­лав­ськім від Ти­ки­ча аж до Дніп­ра. По­ля­ки, бу­ду­чи на ста­но­вись­ках, ве­ли­кі крив­ди лю­дям і ко­за­кам та й мор­ду­ван­ня чи­ни­ли. Ро­ку 1652 ук­ра­їн­ці, не тер­пля­чи не­ви­нос­них кривд од вій­ська поль­сько­го, по­ча­ли по­ля­ків спер­шу са­мі за­би­ва­ти по Зад­ніп­рю. Че­рез це по­ля­ки ста­ли від­хо­ди­ти вій­ськом зза Дніп­ра. З них ба­га­тьох, пе­рей­ма­ю­чи, ко­за­ки за­би­ ва­ли. То­го ж ча­су геть­ман ко­рон­ний Ка­ли­нов­ський із вій­ськом ко­рон­ним пі­шов за Бог і став на Ба­то­зі. Пос­лав до пол­ку Уман­сько­го, як до сво­їх під­ да­них, аби до ньо­го суп­ро­ти Хмель­ниць­ко­го обі­ця­ли прий­ти. Тим­ча­сом да­ли Хмель­ниць­ко­му про те зна­ти. Хмель­ниць­кий зі сво­їм вій­ськом і з та­та­ра­ми, прой­шов хо­ва­но по­ля­ми, полк Уман­ський при­го­тов­ле­ний із со­бою взяв і нес­по­ді­ва­но на­пав­ши на поль­ське вій­сько, все роз­бив, там­­ та­ки у геть­ма­на ко­рон­но­го Ка­ли­нов­сько­го один прос­тий та­та­рин, стяв го­ло­ву і в тор­бі до Хмель­ниць­ко­го при­ніс. А син Ка­ли­нов­сько­го, обоз­ний ко­рон­ний, уті­ка­ю­чи, на мос­ту на Буб­нів­ці об­ва­лив­ся й по­то­нув і ба­га­тьох па­нів од­них по­за­би­ва­ли, а ін­ших та­та­ри в не­во­лю поб­ра­ли. Звід­ти Хмель­ ниць­кий да­лі в Поль­щу хо­див, де та­та­ро­ве з ко­за­ка­ми, ба­га­то ко­рис­ті наб­рав­ши і ба­га­то лю­дей у не­во­лю поб­рав­ши, ві­дій­шли до­до­му. То­го ж ро­ку мор ве­ли­кий був по всій Ук­ра­ї­ні від Вшес­тя свя­то­го Ду­ха аж до зи­ми ве­ли­кої. Ро­ку 1653, мі­ся­ця лю­то­го, 18 а дня, по­мер Йо­сип Ко­но­но­вич Гор­баць­кий, єпис­коп бі­ло­русь­кий. То­го ж ро­ку, квіт­ня 22 дня, по­мер Адам Ки­сіль, во­є­во­да ки­їв­ський, у ві­рі пра­вос­лав­ний. То­го ж ро­ку Чар­нець­кий, во­є­во­да русь­кий із поль­ським во­їнс­твом по­пус­то­шив міс­та Він­ни­цю, Бор­ща­гів­ку. Пог­ре­би­

ща і Каль­ник. Бо­гун же, пол­ков­ник, утік до Мо­нас­ти­рищ, ту­ди полк Уман­ ський прий­шов на по­си­лок. А Чер­нець­кий, прий­шов­ши, міс­то Мо­нас­ти­ри­ ще здо­був, пол­ков­ни­ка уман­сько­го Ґроз­ден­ка за­бив, са­ме міс­то спа­лив. Ко­за­ки в за­мок ухо­пи­ли­ся й ін­ші лю­ди, а ін­ші по­го­рі­ли, і сам Чер­нець­кий че­рез ве­ли­ку по­же­жу з міс­та ус­ту­пив. А тим­ча­сом ко­за­ки й лю­ди вно­чі із зам­ку пов­ті­ка­ли, ку­ди хто міг, за­мок по­рож­ній за­ли­шив­ши. То­го ж ро­ку під Жван­цем [ко­роль Ка­зи­мир од Хмель­ниць­ко­го і та­тар] був в об­ло­зі, і доз­во­лив [ко­роль] усе ко­за­кам, що про­си­ли і мир із ни­ми вчи­нив. Ро­ку 1654, січ­ня, 5 дня, Бог­дан Хмель­ниць­кий пра­вос­лав­но­му ца­рю і ве­ли­ ко­му кня­зю Олек­сію Ми­хай­ло­ви­чу, під­дав­шись із усі­єю Ук­ра­ї­ною по обох бо­ках Дніп­ра, ви­ко­нав при­ся­гу з усі­єю сво­єю стар­ши­ною в цер­кві пе­ре­яс­ лав­ській, і ці­єї при­ся­ги слу­хав Ва­си­лей Ва­си­ле­вич Бу­тур­лін, цар­ський бо­я­ рин. Та­кож і по всіх міс­тах ко­за­ки й мі­ща­ни при­ся­га­ли ца­рю на віч­не під­ данс­тво в цер­квах. То­го ж ча­су та­та­ро­ве від Хмель­ниць­ко­го від­сту­пи­ли й з по­ля­ка­ми пе­ре­мир’я учи­ни­ли. То­го ж ро­ку, мі­ся­ця сер­пня, дру­го­го дня, бу­ло страш­не за­тем­нен­ня сон­ ця, пе­ред по­луд­нем по­ча­ло­ся, на го­ди­ни три. Ли­ши­ла­ся сон­ця та­ка час­тка ма­ла, як мі­сяць на но­вий тре­тьо­го дня, і зо­рі на той час опо­луд­ні в яс­ний день бу­ли вид­ні. То­го ж лі­та мос­ков­ські цар­ські вій­ська поб­ра­ли на Бі­лій Ру­сі міс­та По­лоцьк, Ві­тебськ, Не­вель, Мстис­лав, Ор­шу, Мо­ги­лев, Шклов, Ко­пись, Мінськ та ін­ші. Сам цар і ве­ли­кий князь Олек­сій Ми­хай­ло­вич, прий­шов­ши з трьох­ста­ми ти­ся­ча­ми вій­ська, взяв Смо­ленськ, від­тіль іду­чи до Віль­ня, ін­ші поб­рав міс­та. Ко­ли ж прий­шов до Віль­ня князь Ра­ди­вил, ве­ли­кий геть­ ман ли­тов­ський, із вій­ськом сво­їм із Віль­ня від­сту­пив [не мо­жу­чи про­ти си­ли цар­ської ста­ти], а цар Віль­ню опа­ну­вав. Там ба­га­то пус­то­ши­ли і скар­би ве­ли­кі, і не­віль­ни­ків без чис­ла із Віль­ня та ін­ших міст ли­тов­ських до Мос­кви вип­ро­ва­ди­ли. То­го ж ро­ку, во­се­ни, геть­ма­но­ве ко­рон­ні під Брас­лавль прий­шли із вій­ ськом, до них і та­та­ро­ве по­за Бо­гом при­тяг­ли. Суп­ро­ти них пос­лав Хмель­ниць­кий на­каз­но­го сво­го геть­ма­на То­ми­лен­ка з ко­заць­ким вій­ськом. Там, на пер­шо­му бою по­ля­ки Томи­лен­ка за­би­ли, вій­сько ко­заць­ке роз­би­ли, а пол­ков­ни­ки Зе­лен­ський, брас­лав­ський, Бо­гун він­ниць­кий, Го­голь, под­ніс­ трян­ський, та ін­шії з ко­за­ка­ми ві­дій­шли до Ума­ні. Ро­ку 1655 піс­ля Різ­два Хрис­то­во­го йшли геть­ма­но­ве ко­рон­ні з ве­ли­кою си­лою сво­єю на Умань із та­та­ра­ми, до­бу­ва­ли [Умань] уп­ро­довж трьох днів усі­ма си­ла­ми, штур­ма­ми, гар­ма­та­ми, гра­на­та­ми, вог­нис­ти­ми ку­ля­ми, яки­ми не­ма­ло лю­дей у міс­ті за­би­ва­ли. По то­му по­ля­ки діз­на­ли­ся про Хмель­ниць­ко­го, що йде на від­січ [Бо­гу­ну]. За­ли­шив­ши Умань, піш­ли суп­ро­ ти Хмель­ниць­ко­го [впе­ред та­та­ро­ве при­пав­ши, нес­по­ді­ва­но оса­ди­ли Хмель­ниць­ко­го] з ко­за­ка­ми, і Ше­ре­ме­та, і Ро­мо­да­нов­сько­го з вій­ськом мос­ ков­ським не­ма­лим, які прий­шли з Хмель­ниць­ким на по­ля­ків. Між Ста­ви­ ща­ми й між Ох­ма­то­вим, у по­лі, яке по­тім наз­ва­ли Дри­жо­по­лем, бо там ба­га­то від мо­ро­зів ве­ли­ких дри­жа­ло й по­за­мер­за­ло, об­ло­жив­ши Хмель­ ниць­ко­го, не да­ли всьо­му йо­го вій­ську ску­пи­ти­ся, бо в Бу­ках тяг­ло п’ять пол­

305

а Ра­ко­чій (Ра­ко­ций)

ко­ро­лем не був, а кня­зем Се­ми­го­род­ським.

306

ків до Хмель­ниць­ко­го, а в Ох­ма­то­ві пі­хо­ти чо­ти­ри ти­ся­чі. На то­му по­лі по­ля­ки по­туж­но чо­ти­ри дні із Хмель­ниць­ким без­пе­рес­тан­ку би­ли­ся, а Хмель­ниць­кий, ма­ю­чи мос­кву на доб­рім по­сил­ку, по­туж­но да­вав від­січ по­ля­ кам і та­та­рам, та­кож і мос­ква би­ла­ся кріп­ко. По­тім Хмель­ниць­кий із та­бо­ ром сво­їм і з мос­ков­ським ру­шив до Ох­ма­то­ва. Ля­хи міц­но за ним із та­та­ра­ ми нас­ту­па­ли всі­ма си­ла­ми, але Хмель­ниць­кий із мос­квою та­ку дав їм від­січ, що, ні­чо­го не до­сяг­ши, по­ля­ки зму­ше­ні бу­ли від­сту­пи­ти, а Хмель­ниць­кий, при­тя­гши до Ох­ма­то­ва, знай­шов там пі­хо­ти сво­єї чо­ти­ри ти­ся­чі. Від­тіль до Бу­ків прий­шов­ши, знай­шов сво­їх ко­за­ків зад­ніп­рян­ських п’ять пол­ків, на пол­ков­ни­ків яких вель­ми гні­вав­ся, що до ньо­го не про­би­ва­ли­ся. Ту­ди ж і з Ума­ ні при­бу­ло вій­сько. З ти­ми всі­ма Хмель­ниць­кий хо­тів зно­ву йти про­ти по­ля­ків, але, взяв­ши звіс­тку, що вже по­ля­ки на­зад піш­ли, вій­ська свої роз­пус­ тив на ста­но­ви­ща у Ве­ли­кий піст. То­го ж ро­ку, на­вес­ні, Хмель­ниць­кий, зіб­рав­ши ко­заць­ке вій­сько, а з ним бо­яр­ ин цар­ський Ва­си­лей Ва­си­ле­вич Бу­тур­лін із мос­ков­ським вій­ськом, піш­ли під Кам’янець. Сто­я­ли під Кам’ян­цем два тиж­ні, хо­тя­чи йо­го здо­бу­ ти, але, ні­чо­го не учи­нив­ши, піш­ли під Львів. Львов’яни від­ку­пи­ли­ся, ба­га­ то скар­бу дав­ши, і діс­та­ли мир. Від­тіль по­си­лав Хмель­ниць­кий Да­ни­ла Ви­гов­сько­го з ко­за­ка­ми, і мос­ква з ним [бу­ла], до Люб­ли­на, де, діс­тав­ши Люб­ли­на, ве­ли­кі від­тіль поб­ра­ли скар­би. Там­­та­ки мос­ква взя­ла й час­ти­ ну жи­вот­во­ря­що­го де­ре­ва Гос­под­ньо­го. А Хмель­ниць­кий із Бу­тур­лі­ном піш­ли до За­мос­тя і сто­я­ли під За­мос­тям чо­ти­ри тиж­ні, хотя­чи йо­го до­бу­ва­ти, але із За­мос­тя від­ку­пи­ли­ся. Від­тіль ча­ти ко­заць­кі та мос­ков­ські хо­ди­ли аж за Віс­лою, пус­то­ша­чи й ко­рис­ті ве­ли­кі бе­ру­чи. Зпід За­мос­тя во­се­ни по­вер­нув­ся Хмель­ниць­кий на зи­му на Ук­ра­ї­ну з мос­квою і з ве­ли­ки­ ми скар­ба­ми. Під Озір­ною нес­по­ді­ва­но спіт­ка­ли їх та­та­ро­ве й оса­ди­ли бу­ли, але їх ко­за­ки й мос­ква від­би­ли так, що, ні­чо­го не учи­нив­ши, ві­дій­шли геть, од­нак ко­за­ків ба­га­то пос­ти­на­ли й наб­ра­ли в не­во­лю тих, кот­рі, не три­ма­ю­чи­ся вій­ська, нев­по­ряд­ко­ва­но впе­ред спі­ши­ли до­до­му, не чув­ши [ні­чо­го] про та­тар. То­ді ж ба­га­то мос­ков­сько­го вій­ська в до­ро­зі по­мер­зло, сні­гом за­пав­ши, бо вже зи­ма бу­ла. І прий­шли в піст пе­ред Різ­двом Хрис­то­ вим Хмель­ниць­кий до Бі­лої Цер­кви, а Ва­си­лей Ва­си­льо­вич Бу­тур­лін із вій­ ськом цар­ським до Ки­є­ва. За­раз зах­во­рів Бу­тур­лін у Ки­є­ві й по­мер. Ро­ку 1656 Хмель­ниць­кий зно­си­ти­ся по­чав із Ра­ко­цим, ко­ро­лем угор­ ським, та­кож і з ко­ро­лем швед­ським. Че­рез пос­лів Ра­ко­ций за­тя­гав у Поль­ ське ко­ро­лівс­тво, обі­ця­ю­чи ко­за­кам ба­га­то скар­бу, воль­нос­ті й ма­єт­нос­ті. На­вес­ні пос­лав Хмель­ниць­кий Ан­то­на, пол­ков­ни­ка ки­їв­сько­го, на­каз­ним геть­ма­ном із ко­заць­ким військом на по­міч Ра­ко­цо­му, щоб діс­та­ти Поль­ ське ко­ро­лівс­тво. Ко­ли прий­шов Ра­ко­ций зі сво­ї­ми й ко­заць­ки­ми вій­ська­ми, міс­та поль­ські йо­му під­да­ва­ли­ся і са­мі Вар­ша­ву та Кра­ків узя­ли. А ко­роль Ка­зи­мир, не мо­жу­чи суп­ро­ти Ра­ко­цо­го ста­ти, від’їхав до чу­жої зем­лі. Ко­роль же швед­ський то­ді ж, вий­шов­ши із вій­ськом, поб­рав міс­та поль­ські, йо­го ко­ро­лівс­тву під­да­ли­ся Мар­де­борк, Плоцьк, То­рунь та ін­ші — їх сво­ї­ми оса­див жов­ні­ра­ми. Так ко­роль швед­ський і Ра­ко­ций, [ко­роль вен­гер­ський]а, поль­ськи­ми по­ді­ли­ли­ся міс­та­ми. Ра­ко­цо­го ба­га­то па­нів

поль­ських прий­ня­ло за ко­ро­ля і йо­му при­сяг­ли, а ко­роль швед­ський одій­шов до­до­му. Ро­ку 1657 ко­роль поль­ський Ка­зи­мир по­вер­нув­ся з чу­жої зем­лі, за­тяг­ши [військо], та­кож і Чер­нець­кий, во­є­во­да русь­кий, із вій­ськом при­тяг­нув суп­ро­ти Ра­ко­цого. А Ра­ко­ций зі сво­їм вій­ськом, не міг­ши опер­ти­ся, а тим­ біль­ше ще й Ан­тон з ко­за­ка­ми по­ча­ли від­хо­ди­ти до Ук­ра­їн­ и, то й Ра­ко­ ций із ни­ми від­сту­пив із Поль­щі до Ук­ра­ї­ни, бо від Вен­гер поль­ське вій­сько зас­ту­пи­ло йо­му до­ро­гу. І так під Ме­жи­бо­жем поль­ське вій­сько дог­на­ло Ра­ко­цо­го, і та­та­ри прис­пі­ли по­ля­кам на по­міч; коза­ки утек­ли від Ра­ко­цо­ го до­до­му, а Ра­ко­ций по­чав з по­ля­ка­ми сам про мир трак­ту­ва­ти. По­ля­ки ли­бонь уже в ру­ках ма­ли Ра­ко­цо­го, од­нак із люд­ськос­ті сво­єї учи­ ни­ли з ним пе­ре­мир’я і лед­ве са­мо­го Ра­ко­цо­го від­вез­ли до Вен­гер, тож йо­го та­та­ри не ухо­пи­ли, за ним го­ня­чись. Але вій­сько Ра­ко­цо­го із та­бо­ром та геть­ма­на йо­го та­та­ри ро­зіб­ра­ли. Ан­тон, на­каз­ний ко­заць­кий геть­ман, від Ра­ко­цо­го ві­дій­шов­ши, при­ї­хав до Хмель­ниць­ко­го, зас­тав йо­го хво­ро­го, і не­доб­рою но­ви­ною про Ра­ко­цо­го і сво­їм від ньо­го від­хо­дом при­чи­нив Хмель­ниць­ко­му [ще біль­шу] хво­ро­бу. І так Бог­дан Хмель­ниць­кий, то­го ж ро­ку 1657, мі­ся­ця лип­ня по­мер і по­хо­ва­ний у Су­бо­то­ві, мі­ся­ця сер­пня, 22 дня. То­го ж ро­ку, квіт­ня, 27 дняа, по­мер Силь­вестр Ко­сов, мит­ро­по­лит ки­їв­ ський, і по­хо­ва­ний він у цер­кві ка­тед­раль­ній Свя­тої Со­фії в Ки­є­ві. По смер­ті Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го за­раз об­ра­ли [ко­за­ки] на геть­манс­ тво си­на йо­го мо­лод­шо­го Юрія Хмель­ниць­ко­го, але він, мо­ло­дим був­ши, від­сту­пив геть­манс­тво пи­са­рю вій­сько­во­му ге­не­раль­но­му Іва­но­ві Ви­гов­ сько­му, і став Іван Ви­гов­ський геть­ма­ном. Ро­ку 1658, мі­ся­ця січ­ня, став мит­ро­по­ли­том ки­їв­ським Ди­о­ни­сій Ба­ла­ бан і то­го ж ро­ку на­вес­ні по­ї­хав із Ки­єв­ а до Чи­ги­ри­на, і до сво­єї смер­ті вже не бу­вав у Ки­є­ві. То­го ж ро­ку на Зшес­тя свя­то­го Ду­ха хо­див Іван Ви­гов­ський до Пол­та­ви на [Мар­ти­на] Пуш­ка­ря, пол­ков­ни­ка пол­тав­сько­го, кот­рий йо­го не хо­тів ма­ти за геть­ма­на, роз­бив Пуш­ка­ре­ве вій­сько і са­мо­го Пуш­ка­ря за­бив. То­го ж ро­ку, [мі­ся­ця] сер­пня, під­ніс Ви­гов­ський ру­ку на ца­ря [йо­го цар­ ську прес­віт­лу ве­лич­ність. Сам геть­ман Іван Ви­гов­ський із ко­заць­ким вій­ ськом і та­тар­ським хо­див під Га­дяч, а зпід Га­дя­ча пі­шов­ши, об­ліг міс­то при­кор­дон­не цар­ське Ка­мєн­ноє — цьо­го міс­та не здо­був­ши, від­сту­пив. А Да­ни­ла Ви­гов­сько­го, бра­та сво­го з час­ти­ною вій­ська ко­заць­ко­го й та­тар­ сько­го при­си­лав під Ки­їв]. При­хо­див Дани­ло Ви­гов­ський із та­та­ра­ми під Ки­їв, став на Ми­кіль­ській го­рі, а Ки­їв­ський козаць­кий полк на Шка­ви­ці. Але йо­го во­єв­ о­да ки­їв­ський цар­ський Ва­си­лей Бо­рисо­вич Ше­ре­ме­тов, князь Бо­ря­тин­ський та Іван Ча­а­да­єв роз­би­ли, сам лед­ве [Да­ни­ло] Ви­гов­ ський утік чов­ном у са­мій сук­ні. Ба­га­то ко­за­ків, уті­ка­ю­чи, у Дніп­рі і в По­чай­ні по­то­пи­ли­ся. То­ді ж і Ки­їв ма­ло не весь спа­ле­но. По­тім [тої ж осе­ні] при­хо­див і сам Ви­гов­ський із сво­ї­ми [ко­заць­ки­ми] пол­ка­ми і з та­та­ра­ми під Ки­їв, але, нічо­го не учи­нив­ши, по­єд­нав­ся з во­єв­ о­да­ми цар­ськи­ми ки­їв­ ськи­ми і ві­дій­шов [од Ки­є­ва то­го ж ча­су. По­єд­нав­ши­ся під Ки­є­вом, Іван

а Тре­ба 13 квіт­ня

(за но­вим сти­лем 23го) (Див. «Гер­би і тре­ни при гро­бі...» Силь­вес­тра Ко­со­ва).

307

а Чис­ло

не прос­тав­ле­но.

б Д. Ви­гов­ський був бра­том геть­ма­на.

308

Ви­гов­ський, геть­ман, прис­лав з мос­ков­ськи­ми людь­ми і з во­є­вод­ськи­ми гра­мо­та­ми Ти­мо­ша Цю­цю­ру, пол­ков­ни­ка пе­ре­яс­лав­сько­го, під Вар­ву до кня­зя Гри­го­рія Ро­мо­да­нов­сько­го, оз­най­мо­ву­ю­чи той мир. Той із вій­ська­ми цар­ськи­ми об­ліг Гри­го­рія Гу­ля­ниць­ко­го у міс­ті Бар­ві із трьо­ма пол­ка­ми: ні­жин­ським, при­луць­ким і чер­ні­гів­ським, три­мав в об­ло­зі три тиж­ні. І як тіль­ки взяв пев­ну ві­до­мість князь Гри­го­рій Ро­мо­да­нов­ський про пе­ре­мир’я, від­сту­пив­ши від Вар­ви, пі­шов із усі­ма вій­ська­ми зи­му­ва­ти до Лох­ви­ці. Ко­ли ж прос­ту­вав, тяг­ну­чись, на­па­ли та­та­ри з ко­за­ка­ми і ма­ло не весь та­бір роз­гро­ми­ли. Ро­ку 1659 Іван Ви­гов­ський, геть­ман, із вій­ськом ко­заць­ким, за­тяг­ши до се­бе ха­на з усі­ма по­ту­га­ми та­тар­ськи­ми, де був і обоз­ний ко­рон­ний По­тоць­кий із час­ти­ною вій­ська поль­сько­го, хо­див під міс­то Зінь­ків. Узим­ ку і у Ве­ли­кий піст сто­яв під Зінь­ко­вим тиж­нів три. А в Зінь­ко­ві за­чи­нив­ ся був Сил­ка, ко­зак за­по­розь­кий, що наз­вав­ся на­каз­ним геть­ма­ном, із цар­ ським лю­дом, дон­ця­ми й різ­ни­ми ко­за­ка­ми. І там, ні­чо­го не до­сяг­ши, від­ сту­пив [Ви­гов­ський] із усім вій­ськом од Зінь­ко­ва. Хан із ор­дою пі­шов до Кри­му, обоз­ний ко­рон­ний По­тоць­кий — до Поль­щі, а ко­заць­ке вій­сько роз­пус­тив по до­мах. Тіль­ки Гри­го­рія Гу­ля­ниць­ко­го, пол­ков­ни­ка ні­жин­сько­ го, геть­ма­на на­каз­но­го сі­вер­сько­го, при­дав­ши йо­му два пол­ки, Чер­ні­гів­ ський та Каль­ниць­кий, і та­тар п’ят­сот, пос­лав до Ко­но­то­пу. Ку­ди при­був­ ши, князь Тру­бець­кой з ве­ли­ким цар­ським мос­ков­ським вій­ськом об­ло­жив йо­го в Ко­но­то­пі й три­ма­ли йо­го в об­ло­зі не­діль (...)а. То­ді Іван Ви­гов­ський зно­ву за­тяг по­та­єм­но ха­на з та­та­ра­ми і прий­шов під Ко­но­топ, там же вій­ська мос­ков­ські, не спо­ді­ва­ю­чись татар, вий­шли кін­но­тою й пі­хо­тою з та­бо­ру суп­ро­ти Ви­гов­сько­го. А та­та­ри, пе­реп­ра­вив­шись [че­рез] Ко­но­ топ у вер­ши­ні за Сос­нів­кою, до­ли­на­ми зай­шли зза­ду, [бо спе­ре­ду до греб­лі сос­нів­ської іш­ло ко­заць­ке вій­сько, ра­зом нес­по­ді­ва­но зо­ба­біч] уда­ри­ли на мос­ков­ське вій­сько, де [вель­ми] ба­га­то мос­кви по­би­ли і в не­во­лю [лю­дей] знач­них поб­ра­ли та­та­ро­ве. А ін­ше мос­ков­ське вій­сько [з кня­зем Тру­бець­ ким] обо­рон­ною ру­кою [від Ко­но­то­пу] ві­дій­шло до Пу­тив­ля. То­го ж ча­су при­їж­джав до Га­дя­чо­го Бе­нев­ський від ко­ро­ля Ка­зи­ми­ра, на­мов­ля­ю­чи геть­ма­на Іва­на Ви­гов­сько­го з ко­за­ка­ми, аби, від­сту­пив­ши від ца­ря, жи­ли під ко­ро­лем. І обі­цяв іме­нем ко­ро­лів­ським усі­ля­кі воль­нос­ті як ду­хов­ним, так і світ­ським, що бу­ли у ві­рі русь­кій, чо­го пот­ре­бу­вав із вій­ ськом Ви­гов­ський. На що все по­тім ко­роль із се­на­том і при­сяг­нув. А Ви­гов­ ський обі­цяв із вій­ськом під ко­ро­лем бу­ти, але по­тім то­го від ко­ро­ля не ста­ло­ся ко­за­кам. То­го ж ро­ку, сер­пня, 7 дня, від­сту­пи­ли­ся від Іва­на Ви­гов­сько­го, геть­ма­на, спер­шу зад­ніп­ров­ські ко­за­ки, не хо­тя­чи з Ви­гов­ським по­ля­кам під­да­ва­ тись, але хо­тя­чи жи­ти під ца­рем мос­ков­ським, як під [па­ном] пра­вос­лав­ ним. По­би­ли ля­хів на ста­но­вись­ках, що бу­ли за Дніп­ром, спер­шу в [міс­ті] Пе­ре­яс­лав­лі, по­тім у Ні­жи­ні і в Чер­ні­го­ві. У той час [і па­на Юрія] Не­ми­ри­ ча за­би­ли. То­ді ж пі­шов Юрій Хмель­ниць­кий із Да­ни­лом Ви­гов­ським, шваг­ ром сво­їмб, у вій­сько до Фас­то­ва. По­чув­ши про те, що пов­ста­ли про­ти ньо­го ко­за­ки, Іван Ви­гов­ський, геть­ман, пі­шов з Чи­ги­ри­на за Хмель­ниць­

ким. І ко­ли зій­шло­ся вій­сько під міс­теч­ком Фас­то­вим, [мі­ся­ця] ве­рес­ня, 10 дня, взя­ли ко­за­ки геть­манс­тво й бу­ла­ву в Іва­на Ви­гов­сько­го і об­ра­ли со­бі за геть­ма­на Юрія Хмель­ниць­ко­го, мо­ло­до­го. Ви­гов­ський Іван ві­дій­шов до ля­хів, за ним пі­шов був і Да­ни­ло Ви­гов­ський, але йо­го в Ли­сян­ці ко­за­ки схо­ пи­ли і мос­кві від­да­ли. Ко­ли про­ва­ди­ли йо­го до ца­ря, по­мер у до­ро­зі. Тим­ча­сом [Іван] Без­па­лий, який наз­вав­ся геть­ма­ном ко­заць­ким, за­ли­ шив­ся [зі сво­їм­ и ко­за­ка­ми] при кня­зі [Олек­сію Ми­ки­ти­чу] Тру­бець­ко­му, який [з ним] під Ко­но­то­пом був — цей над вій­ськом мос­ков­ським геть­ман. Ко­за­ки ж зад­ніп­рян­ські, ко­ли на Зад­ніп­рі по­би­ли ля­хів, пи­са­ли до кня­зя Тру­бець­ко­го, особ­ли­во [Ти­мо­фій] Цю­цю­ра, пол­ков­ник пе­ре­яс­лав­ський, аби ско­рі­ше до них пос­пі­шив і зно­ву їх прий­няв під цар­ську ру­ку. І так князь Олек­сій Ми­ки­тич Тру­бець­кой із цар­ським вій­ськом при­ї­хав до Пе­ре­яс­лав­ ля, [в той же час і ко­за­ки зпід Фас­то­ва із Юрі­єм Хмель­ниць­ким прий­шли до Пе­ре­яс­лав­ля], обі­ця­ю­чи при ца­рю пра­вос­лав­но­му вір­но жи­ти, там­­та­ ки все вій­сько з обох бо­ків Дніп­ра згід­но об­ра­ли й ут­вер­ди­ли геть­ма­ном Юрія Хмель­ниць­ко­го за доз­во­лом кня­зя Тру­бець­ко­го. Ро­ку 1660, мі­ся­ця сер­пня, 7 дня, Ва­си­лей Бо­ри­со­вич Ше­ре­ме­тов, бо­яр­ ин і во­є­во­да ки­їв­ський, із улад­на­ним мос­ков­ським вій­ськом з Ки­єв­ а і Юрій Хмель­ниць­кий із вій­ськом ко­заць­ким із Чи­ги­ри­на піш­ли суп­ро­ти по­ля­ків. Прий­шов Ше­ре­мет під Лю­бар, а Хмель­ниць­кий під Сло­бо­ди­ща. Там не да­ли Хмель­ниць­ко­му й ко­за­кам ля­хи й та­та­ри зій­ти­ся з вій­ськом Ше­ре­ме­то­ вим, об­ло­жи­ли Ше­ре­ме­та під Лю­ба­ром, 35 миль від Ки­єв­ а, а Юрія Хмель­ ниць­ко­го під Сло­бо­ди­ща­ми. До Хмель­ниць­ко­го вло­ми­ли­ся ля­хи до та­бо­ру й гар­ма­ти опа­ну­ва­ли. Ко­за­ки по­ча­ли уті­ка­ти, а ко­ли по­ба­чи­ли, що та­та­ри до­ро­гу їм зас­ту­пи­ли, зу­пи­ни­ли­ся і, поп­ра­вив­шись, ля­хів із та­бо­ру ви­би­ли й гар­ма­ти свої від­ня­ли, а ко­рог­ву гу­сар­ську ко­ро­лів­ську зби­ли. Там був із ля­ха­ми й Іван Ви­гов­ський. За­тим по­ля­ки й Ви­гов­ський по­ча­ли зак­ли­ка­ ти ко­за­ків до при­мир’я із со­бою і до схи­лен­ня ко­ро­лю. Хмель­ниць­кий не хо­тів, але ко­за­ки на Хмель­ниць­ко­го крик­ну­ли, щоб зми­рив­ся, і ко­ро­лю під­ дав­ся. І Ше­ре­мет обо­рон­ною ру­кою зпід Лю­ба­ра на­зад пі­шов під Чуд­нів. Там­­та­ки зно­ву ля­хи, ко­за­ки й та­та­ри об­ляг­ли Ше­ре­ме­та із вій­ськом цар­ ським і з пол­ка­ми зад­ніп­ров­ськи­ми і з Ки­їв­ським [пол­ком]. Там­­та­ки, ко­ли проз­довж трьох тиж­нів бу­ли в об­ло­зі, [Ти­мо­фій] Цю­цю­ра, пол­ков­ник пе­ре­ яс­лав­ський ко­заць­кий, із трьо­ма пол­ка­ми до ля­хів пе­ре­ки­нув­ся. А Ше­ре­ мет не мав уже кор­му й по­чав трак­ту­ва­ти з по­ля­ка­ми [про мир]. Ра­ді по­ля­ки обі­ця­ли Ше­ре­ме­та в ці­лос­ті із вій­ськом на­зад від­про­ва­ди­ти, риш­ тун­ки заб­рав­ши під при­ся­гою. За що та­та­ри на ля­хів роз­гні­ва­ли­ся, і не дот­ри­ма­ли по­ля­ки сло­ва, Ше­ре­ме­та з вій­ськом йо­го ви­да­ли та­та­рам, а ін­ших на­чаль­них по­між се­бе ро­зіб­ра­ли. Ше­ре­ме­та з ін­ши­ми та­та­ри до Кри­му зап­ро­ва­ди­ли. Нас­ту­пи­ла за­тим зи­ма. Хмель­ниць­кий по­да­вав по­ля­кам ста­но­вись­ка по цьо­му бо­ці Дніп­ра аж до Дніс­тра. І хо­ча по­ля­ки не тіль­ки прос­тим лю­дям, але й ко­за­кам чи­ни­ли мор­ду­ван­ня, не дбав про те Хмель­ниць­кий, гні­ва­ю­чись за те, що не хо­ті­ли з по­ля­ка­ми би­ти­ся під Сло­бо­ди­ща­ми, але кри­ча­ли, щоб пе­ре­да­ли­ся, бо ко­ли б Хмель­ниць­кий зій­шов­ся б із Ше­ре­ме­

309

аВ ін­шо­му спис­ку:

«Чер­ні­го­ва».

310

том, то ма­ли б по­ля­ки з та­та­ра­ми на­зад від­сту­па­ти. У той час, ко­ли Юрій Хмель­ниць­кий з ко­за­ка­ми пе­ре­дав­ся ля­хам, ви­дав­ ши Ше­ре­ме­та, Йо­а­ким Сом­ко, дядь­ко Юрія Хмель­ниць­ко­го, йо­го ж геть­ ман на­каз­ним за­ли­шив на Зад­ніп­рю, не впо­до­бав­ши то­го, що ко­за­ки по­ля­ кам пе­ре­да­ли­ся, зат­ри­мав Зад­ніп­рян­ське вій­сько під цар­ською ру­кою. Ро­ку 1661, во­се­ни, Юрій Хмель­ниць­кий зі сво­ї­ми ко­за­ка­ми і з ха­ном крим­ським хо­див на Сом­ка під Пе­ре­яс­лавль. Сто­я­ли до зи­ми й ні­чо­го не вчи­ни­ли, тіль­ки ор­да ба­га­то по­пус­то­ши­ла й у не­во­лю поб­ра­ла, і зно­ ву [мар­но] ві­дій­шли. Ро­ку 1662 Юрій Хмель­ниць­кий з ко­за­ка­ми і з ля­ха­ми пі­шов за Дніп­ро під Пере­яс­лавль, до­бу­вав Пе­ре­яс­лав­ля, а про­чув­ши, що князь Ро­мо­да­нов­ський іде з мос­ков­ським вій­ськом, від­сту­пив од Пе­ре­яс­лав­ля. Став суп­ро­ти Ка­не­ ва князь Ро­мо­да­нов­ський із вій­ськом сво­їм, при­тяг­ши із Сом­ком, геть­ма­ ном зад­ніп­рян­ським, роз­би­ли Хмель­ниць­ко­го, по­би­ли не­ма­ло ко­за­ків, у Дніп­ро наг­на­ли, а ін­ші ко­за­ки чис­лен­ні по­то­ну­ли. А Хмель­ниць­кий із стар­ши­ною чов­на­ми пе­реп­лив­ли, все по­ки­нув­ши, і ля­хи з ни­ми­­та­ки. Ді­я­ло­ся це мі­ся­ця лип­ня, 23 дня, ля­хів у Ка­не­ві й ін­де свої ж ко­за­ки не­ма­ло по­за­би­ва­ли. Мос­ков­ські вій­ська й ко­заць­кі зад­ніп­ров­ські за­раз пе­рей­шли [до Чи­ги­ри­на] на цей бік Дніп­ра, але Хмель­ниць­кий, по­біг­ши до Чор­но­го лі­су і знай­шов­ши там го­то­вих та­тар, з та­та­ра­ми і зі сво­ї­ми ко­за­ка­ми зно­ву мос­кву пе­рес­тра­ши­ли на той бік Дніп­ра. [То­го ж ро­ку], во­се­ни, Юрій Хмель­ниць­кий при­хо­див під Ме­жи­гір­ський мо­нас­тир з та­та­ра­ми. І, Ки­є­ ва не за­чі­па­юч­ и, у Виш­го­ро­ді цер­кву ро­зіб­рав­ши, на де­ре­ві й на об­ра­зах та­та­ри пе­ре­во­зи­ли­ся за Дніп­ро і по Зад­ніп­рю бі­ля Ні­жи­наа та ін­де, по­во­ ю­вав­ши [і ве­ли­ку кіль­кість лю­дей у по­лон наб­рав­ши], по­вер­ну­ли­ся. То­ді ж та­та­рин один прип­лив на об­ра­зі прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці до Ки­є­ва, хоч і не хо­тів, і ба­га­то їх у Дніп­рі по­то­ну­ло. І в Ки­ри­лів­сько­му мо­нас­ти­рі то­го ж ча­су цер­кву спа­ле­но, і ке­лії із тра­пе­зою від та­тар по­па­ле­ні. Ро­ку 1663 Юрій Хмель­ниць­кий, склав­ши із се­бе геть­манс­тво, пос­тригсь у чен­ці в мо­нас­ти­рі Ір­дін­сько­му від Ди­о­ни­сія Ба­ла­ба­на, мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го. А на йо­го міс­це об­ра­ний став геть­ма­ном ко­заць­ким Пав­ло Те­те­ря. То­го ж ро­ку, [мі­ся­ця] трав­ня, 8, по­мер Ди­о­ни­сій Ба­ла­бан, мит­ро­по­лит ки­їв­ський [в Кор­су­ні. І там йо­го бу­ло пос­та­но­ви­ли [по­хо­ва­ти] у скле­пі, але по­тім Йо­сип Ту­каль­ський, став­ши мит­ро­по­ли­том, пе­ре­ніс йо­го ті­ло до Ка­не­ва і по­хо­вав у мо­нас­ти­рі Ка­нів­сько­му, в цер­кві пре­чис­тої Бо­го­ро­ди­ці]. То­го ж лі­та з’їха­ли­ся єпис­ко­пи до Кор­су­ня на об­ран­ня мит­ро­по­ли­та: Ге­де­он, князь Чет­вер­тин­ський, єпис­коп луць­кий; Ан­то­ній Вин­ниць­кий, єпис­коп пе­ре­мишль­ський; Йо­сип Ту­каль­ський, єпис­коп бі­ло­русь­кий; і Адам Жи­лі­бор­ський, об­ра­ний на єпис­ко­пію Львів­ську, кот­рий там­­та­ки пос­ три­же­ний у чен­ці, Афа­на­сі­єм наз­ва­ний і пос­вя­че­ний був на єпис­ко­пію Львів­ську. На то­му со­бо­рі при виб­ран­ні мит­ро­по­ли­та ста­ла­ся нез­го­да. Єпис­ко­пи об­ра­ли мит­ро­по­ли­том Ан­то­нія Вин­ниць­ко­го, єпис­ко­па пе­ре­ мишль­сько­го, а ін­ші ду­хов­ні й геть­ман за­по­розь­кий із вій­ськом та пос­ пільс­твом виб­ра­ли Йо­си­па Ту­каль­сько­го, єпис­ко­па бі­ло­русь­ко­го. І так

роз’їха­лись у нез­го­ді. Але по­тім єпис­ко­пи приз­во­ли­ли­ся на Йо­си­па Ту­каль­ сько­го і за ньо­го, як за мит­ро­по­ли­та, Бо­га про­си­ли. То­го ж ро­ку, мі­ся­ця чер­вня, Іван Бру­хо­вець­кий, вий­шов із За­по­рож­жя із за­по­розь­ки­ми ко­за­ка­ми до Ні­жи­на; там, за гра­мо­тою цар­ською, учи­ни­ ли ра­ду, щоб об­ра­ти геть­ма­на. Прис­лав цар Олек­сій Ми­хай­ло­вич сво­го околь­ни­чо­го, кня­зя Ве­ли­ко­го­­Га­ги­на. При­був [ту­ди Йо­а­ким Сом­ко, геть­ ман, і всі пол­ки зад­ніп­ров­ські]. На тій ра­ді, особ­ли­во за по­міч­чю єпис­ко­па Ме­то­дія і Ва­си­ля Дво­рець­ко­го, і за ста­ран­ням Іва­на Бру­хо­вець­ко­го, об­ра­ли ко­за­ки на геть­манс­тво Іва­на Бру­хо­вець­ко­го, а ін­ших, кот­рі Сом­ко­во­го бо­ку три­ма­ли, за­би­ва­ли, че­рез що Сом­ко з пол­ков­ни­ка­ми у міс­то мос­ков­ ськеа втік, до Ні­жи­на. Звід­ти по­тім Ва­силь Дво­рець­кий узяв­ся Йо­а­ки­ма Сом­ка і пол­ков­ни­ків йо­го Ва­си­ля Зо­ло­та­рен­ка, пол­ков­ни­ка ні­жин­сько­го, Йо­а­ни­кія Си­ли­ча, пол­ков­ни­ка чер­ні­гів­сько­го, Шем­риць­ко­го, пол­ков­ни­ка лу­бен­сько­го, Пав­ла Кил­дія, оса­ву­ла пол­ку Ні­жин­сько­го, Анан­ка, хо­ру­жо­го пол­ку Ні­жин­сько­го, і Ши­рая, з на­ка­зу Бру­хо­вець­ко­го, но­во­об­ра­но­го геть­ма­ на, на­чеб­то вез­ти до ца­ря, що їм околь­ни­чий доз­во­лив, аби до ца­ря геть­ ман Сом­ко із пол­ков­ни­ка­ми сво­їм­ и їхав ви­во­ди­ти­ся з то­го, що йо­му суп­ро­ тив­ні за­ки­да­ли. А що во­ни не­вин­ні бу­ли, спо­ді­ва­ли­ся, що їх цар не ве­лить гу­би­ти. Від­так, не ве­зу­чи до ца­ря, у Бор­зні Ва­силь Дво­рець­кий, ма­ю­чи на­ка­за від Іва­на Бру­хо­вець­ко­го, геть­ма­на Сом­ка, пол­ков­ни­ків йо­го та ін­ших, ви­ще зга­да­них, на­ка­зав пос­ти­на­ти. То­го ж ро­ку Ян Ка­зи­мир, ко­роль поль­ський, у мі­ся­ці жов­тні, зі сво­ї­ми поль­ськи­ми вій­ська­ми пі­шов за Дніп­ро, в Ір­жи­ще­ві пе­ре­віз­ся, ба­жа­юч­ и зно­ ву від ца­ря все Зад­ніп­ря взя­ти. За Дніп­ром при­був до ко­ро­ля Пав­ло Те­те­ря, геть­ман ко­заць­кий ко­ро­лів­ський, із вій­ськом сво­їм ко­заць­ким і два сал­та­ ни з та­та­ра­ми. Ко­роль з усі­ма ти­ми вій­ська­ми по Зад­ніп­рю хо­див аж до Сев­ська, міс­та мос­ков­сько­го. Але [тіль­ки се­ла й по­сад спус­то­ши­ли], міс­та не взя­ли і по­вер­ну­ли­ся. По­тім прий­шов ко­роль під Глу­хів і чо­ти­ри тиж­ні міц­но здо­бу­вав по­­різ­но­му Глу­хо­ва: гра­на­та­ми, під­ко­па­ми і штур­ма­ми. Але не здо­був­ши і ба­га­то вій­ська втра­тив­ши, по­вер­нув­ся з ве­ли­кою шко­дою у краї Ли­тов­ські, бо­я­чись військ цар­ських, кот­рі, по­туж­ні, близь­ко нас­ту­ па­ли. Міс­та ж зад­ніп­рян­ські, за­ло­ги ко­ро­лів­ські по­ви­би­вав­ши, всі зно­ву під цар­ську під­гор­ну­ли­ся ру­ку. Ро­ку 1664 Су­лим­ка, ко­зак із Тор­го­ви­ці, вий­шов, наз­вав­ся тор­го­виць­ким пол­ков­ни­ком і по­чав уряд­ни­ків і ста­рост пан­ських за­би­ва­ти. Тим­ча­сом пе­ре­вів­ся зза Дніп­ра Ма­хов­ський і Те­те­ря, геть­ман ко­заць­кий, кот­рі з ко­ро­лем хо­ди­ли. За ни­ми за­раз — Чер­нець­кий. Ма­хов­ський з Те­те­рою роз­би­ли Су­лим­ко­ве вій­сько, са­мо­го Су­лим­ку, пій­мав­ши, стра­ти­ли, і ко­за­ків йо­го до п’ят­сот і біль­ше, пій­мав­ши, пе­ред Бі­лою Цер­квою пос­ти­на­ли. То­ді ж Іва­на Ви­гов­сько­го, во­єв­ о­ду ки­їв­сько­го, за вар­ту взяв­ши, той­­та­ки Ма­хов­ ський і Те­те­ря на­ка­за­ли у Віль­хов­цю розс­трі­ля­ти че­рез те, що не йшов за ко­ро­лем на Зад­ніп­ря, але сто­яв у Фас­то­ві і на­чеб­то Су­ли­мі до бун­тів до­по­ ма­гав по­ра­дою й лис­та­ми. А Чер­нець­кий, пе­ре­віз­шись зза Дніп­ра, в Бі­лій Цер­кві, в Чер­ка­сах, і в Кор­су­ні, і бі­ля Бі­лої Цер­кви, і бі­ля Ума­ні, і бі­ля Чер­кас і бі­ля Ста­но­ви­щб, і ін­де ба­га­тьох лю­дей по­гу­бив. Ста­но­вищ, міс­та, міц­но

а Тоб­то в міс­то з мос­ ков­ським гар­ні­зо­ ном.

б В ін­шо­му спис­ку

пра­виль­но: «Ста­вищ».

311

а Коль­ми­ки — кал­ми­ки.

б В ін­шо­му спис­ку: «поб­ра­ли».

в Нас­прав­ді під­няв пов­стан­ня про­ти Мос­ко­вії.

г Брю­хо­вець­ко­го за­би­ли йо­го ж ко­за­ки.

312

здо­бу­вав, там­­та­ки й пос­трі­ле­ний від Ста­но­ви­ща­ми, у Бі­лій Цер­кві по­мер. Ті­ло йо­го до Поль­щі поп­ро­вад­же­но, а на йо­го міс­це Яб­ло­нов­сько­го во­є­во­дою русь­ким і поль­ним геть­ма­ном учи­не­но. То­ді і Йо­си­па Ту­каль­сько­го, мит­ро­ по­ли­та ки­їв­сько­го, та­кож Хмель­ниць­ко­го і [Гри­го­рія] Гу­ля­ниць­ко­го взя­то до Мал­бор­ку, по­тім ви­пу­ще­но. Ко­ли Яб­ло­нов­ський прий­шов до Бі­лої Цер­кви з вій­ськом, Іван Бру­хо­вець­кий, геть­ман зад­ніп­рян­ський, із цар­ськи­ми людь­ ми, і з ко­за­ка­ми, і з коль­ми­ка­миа хо­див суп­ро­ти Яб­ло­нов­сько­го, во­є­во­ди русь­ко­го, з яким, ко­ли вій­ну сто­чив, то від­сту­пив той до Поль­щі. Ро­ку 1665 Іван Бру­хо­вець­кий їз­див [во­се­ни] до [пра­вос­лав­но­го] ца­ря Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча. Цар йо­му ми­лість свою ве­ли­ку ви­ка­зав, дав йо­му за жін­ку [пан­ну ве­ли­ко­род­ну] Да­рію, пле­мін­ни­цю кня­зя Юрія Дол­го­ру­ко­го, із скар­бом ве­ли­ким і учи­нив йо­го бо­я­ри­ном, тоб­то се­на­то­ром. То­го ж ро­ку, ко­ли ві­дій­шов Те­те­ря до Поль­щі, по­ки­нув­ши геть­манс­тво ко­заць­ке, ко­за­ки об­ра­ли со­бі за геть­ма­на Опа­ру, оса­ву­ла. Той не­дов­го був геть­ма­ном. За­тяг­нув­ши на по­ля­ків та­тар, Опа­ра зій­шов­ся з та­та­ра­ми під Ли­сян­кою і, трак­ту­ю­чи з ни­ми про вій­ну на ля­хів, стар­шо­му мур­зі Ка­ман­ба­ту щось прик­ре змо­вив. Той мур­за, роз­гні­вав­шись, від­дав Опа­ ру по­ля­кам, а геть­ма­ном Пет­ра До­ро­шен­ка нас­та­но­вив. Опа­рі ж ко­роль Ка­зи­мир на­ка­зав го­ло­ву від­тя­ти. Ро­ку 1666 Ма­хов­ський із поль­ським вій­ськом вий­шов на Ук­ра­ї­ну. До­ро­шен­ ко, геть­ман ко­заць­кий, зі сво­їм вій­ськом суп­ро­ти ньо­го вий­шов до Ума­ні, та­тар со­бі в по­міч за­тяг­нув­ши. Від­тіль та­та­ри з ко­за­ка­ми, пог­нав­ши, за Він­ни­цею, під Бра­ї­ловим, поль­ське вій­сько роз­гро­ми­ли, са­мо­го Ма­хов­сько­го жив­цем узя­ли й ін­ших ба­га­то пог­ра­би­либ шлях­ти і шлях­тя­нок з ка­ре­та­ми й рид­ва­на­ми, кот­рі їха­ли до косте­лів на свя­то своє Різ­два Хрис­то­во­го, не чу­ю­чи й не спо­ді­ва­юч­ ись та­ко­го пог­ро­му. Те спра­вив­ши [Пет­ро] До­ро­шен­ко роз­пус­ тив вій­ська ко­заць­кі до­до­му, а сам по­вер­нув­ся до Чи­ги­ри­на. А та­та­ри з ве­ли­ ким по­ло­ном і з ко­рис­тю по­вер­ну­ли­ся у свою зем­лю. Ро­ку 1668 Іван Бру­хо­вець­кий, геть­ман зад­ніп­рян­ський ко­заць­кий, ли­ша­ ю­чись під ца­рем пра­вос­лав­ним, не пам’ята­ю­чи про ве­ли­кі цар­ські доб­ро­ дійс­тва, за­мис­лив та­тар­сько­му ха­ну під­да­ти­сяв, цар­ських во­є­вод по міс­ тах зад­ніп­рян­ських по­за­би­вав, а ін­ших у не­во­лю поб­рав, і за­тяг со­бі в по­міч шість ти­сяч та­тар. У той­­та­ки час геть­ман чи­ги­рин­ський Пет­ро До­ро­шен­ко пі­шов зі сво­ї­ми суп­ро­ти Бру­хо­вець­ко­го, з ним і та­та­ри, від Бру­хо­вець­ко­го за­тяг­не­ні, у змо­ву ввій­шли. Бру­хо­вець­кий, пок­ла­да­ю­чись на та­тар, ко­ли із Га­дя­чо­го ви­ї­хав, од сво­їх був ви­да­ний До­ро­шен­ку і за­би­тий бувг. Ті­ло йо­го го­ле на дра­бин­час­то­му во­зі, сі­ном прик­ри­те, при­ве­зе­но у Га­дяч і там по­хо­ва­но. А жо­ну йо­го і скар­би взяв До­ро­шен­ко, геть­ман чи­ги­рин­ський, до Чи­ги­ри­на. То­ді ж єпис­ко­па Ме­то­дія і Ва­си­ля Дво­рець­ко­го до Чи­ги­ри­на в не­во­лю взя­то, які сто­ро­ну Бру­хо­вець­ко­го три­ма­ли. То­го ж ро­ку Пет­ро Су­хо­вій, наз­вав­шись геть­ма­ном, вий­шов із За­по­рож­ жя із за­по­розь­ки­ми ко­за­ка­ми і з та­та­ра­ми на [Пет­ра] До­ро­шен­ка, пус­то­ ша­чи нав­ко­ло Чи­ги­ри­на та ін­де. До­ро­шен­ку од­нак ні­чо­го не вчи­нив­ши, біль­ше та­тар по­ло­ном та ко­рис­тю з лю­дей не­вин­них зба­га­тив­ши, на­зад ві­дій­шов.

То­го ж ро­ку, груд­ня 6, пос­лав До­ро­шен­ко, геть­ман чи­ги­рин­ський, пос­лів сво­їх до це­са­ря ту­рець­ко­го, офі­ру­ю­чи свою зич­ли­вість і про­ся­чи, аби хан по­мо­чі не да­вав за­по­рож­цям на До­ро­шен­ка. Від це­са­ря ту­рець­ко­го ро­ку 1669 [пос­ли] при­ї­ха­ли з ко­заць­ки­ми пос­ла­ми. Тур­ки, лас­ку це­сар­ську До­ро­шен­ ко­ві ос­від­чу­ю­чи, да­ли йо­му від це­са­ря по­да­рун­ки: кап­тан та ін­ше. А До­ро­ шен­ко, прий­няв­ши ті по­да­рун­ки, ціл­ком під­дав­ся сам і весь цей бік Дніп­ра, по­чав­ши від Дніп­ра, аж до Дніс­тра, у віч­не під­данс­твоа це­са­ре­ві ту­рець­ко­ му і від це­са­ря прий­няв сан­джа­ки, або при­ві­леї. То­го ж ро­ку Су­хо­вій зно­ву із та­та­ра­ми і з за­по­рож­ця­ми вий­шов на До­ро­шен­ка і, при­був­ши до Ума­ні, а Ми­хай­ла Ха­нен­ка об­рав­ши геть­ма­ном, по­чав во­ю­ва­ти на До­ро­шен­ка. А та­та­ри, ко­ли по­ба­чи­ли [що до До­ро­шен­ ка прий­шли ін­ші та­та­ри] і тур­ки з па­шею си­ліс­трій­ським у по­міч од це­са­ ря ту­рець­ко­го, за­раз­­та­ки від Ха­нен­ка і Су­хо­вія втек­ли у свою зем­лю. Ха­нен­ко та Су­хо­вій та­кож на За­по­рож­жя по­біг­ли. То­ді ж і Юрія, був­шо­го геть­ма­на, чен­ця Ге­де­о­на Хмель­ниць­ко­го, який з Ума­ні їхав до Ки­є­ва, та­та­ ри в не­во­лю взя­ли. Ро­ку 1670 ко­роль Ка­зи­мир ко­ро­лівс­тво із се­бе склав. То­го ж ро­ку при­мас Праж­мов­ський і Річ Пос­по­ли­та прис­ла­ли До­ро­шен­ко­ві, геть­ма­ну, клей­но­ ти вій­ська Запо­розь­ко­го, що їх Те­те­ря був за­віз до Поль­щі: бу­ла­ву, ко­рог­ву й бун­чук, зак­ли­ка­ю­чи йо­го до під­данс­тва Ко­ро­ні. Але До­ро­шен­ко, прий­няв­ ши клей­но­ти, від це­са­ря ту­рець­ко­го від­сту­пи­ти не за­хо­тів. То­го ж ро­ку вся Річ Пос­по­ли­та об­ра­ла ко­ро­лем Ми­ха­ї­ла Ко­ри­бу­та Виш­ не­вець­ко­го на ко­ро­лівс­тво Поль­ське, і був уко­ро­но­ва­ний на ко­ро­лівс­тво в мі­ся­ці ве­рес­ні. Але при­мас та ін­ші ве­ли­кі се­на­то­ро­ве не хо­ті­ли Ми­хай­ла Виш­не­вець­ко­го за ко­ро­ля ма­ти, че­рез це й у нез­го­ді з ко­ро­лем жи­ли. То­го ж ча­су на там­тім бо­ці Дніп­раб, під ца­рем пра­вос­лав­ним Олек­сі­єм Ми­хай­ло­ви­чем за­ли­ша­ю­чись, ко­за­ки ма­ли со­бі стар­ших од До­ро­шен­ка піс­ ля за­бит­тя Бру­хо­вець­ко­го і во­ю­ва­ли з цар­ськи­ми вій­ська­ми. А ко­ли князь Гри­го­рей Гри­го­ро­вич Ро­мо­да­нов­ський прий­шов під Чер­ні­гів і до­бу­вав йо­го міц­но, то по­ра­див ко­за­кам, аби, не про­ли­ва­юч­ и кро­ві сво­єї, згід­но сво­єї при­ся­ги, три­ма­ли­ся ца­ря пра­вос­лав­но­го, то зво­ли­ли на це ко­за­ки, об­ра­ли со­бі за геть­ма­на Дем’яна Мно­гог­ріш­но­го, яко­го їм цар під­твер­див. І дав ве­ли­кі воль­нос­ті й з усі­єї Ук­ра­їн­ и при­бут­ки геть­ма­ну й ко­за­кам від­сту­пив, тіль­ки аби ца­рю вір­но, як при­сяг­ли, так і слу­жи­ли. Від­то­ді ко­за­ки спо­кій­но [жи­ли] під цар­ською ру­коюв. Із За­по­рож­жя ро­ку 1670 Ми­хай­ло Ха­нен­ко пос­лав сво­їх пос­лів до ко­ро­ля Ми­хай­ла, під­да­ю­чись ко­ро­лю, а не тур­чи­ну. Тії пос­ли, про­ба­вив­шись усе лі­то у Вар­ша­ві, при­вез­ли від ко­ро­ля Ми­хай­ло­ві Ха­нен­ку на За­по­рож­жя бу­ла­ву, бун­чук, ко­рог­ву і при­ві­лей на геть­манс­тво. Ро­ку 1671 вий­шов ко­ро­лів­ський геть­ман Ха­нен­ко із За­по­рож­жя на За­бож­ жя, йо­му Умань і Брас­лав­ське во­є­водс­тво під­да­ли­ся. Прий­шла до ньо­го й поль­сько­го вій­ська час­ти­на на по­міч про­ти До­ро­шен­ка. Ті вій­ська лі­ту­ва­ ли й зи­му­ва­ли у во­є­водс­тві Брас­лав­сько­му. А До­ро­шен­ко тим­ча­сом час­то по­си­лав до це­са­ря ту­рець­ко­го, про­ся­чи про си­ли на по­ля­ків. Це­сар пос­лав До­ро­шен­ку та­тар.

а Нас­прав­ді, всту­пив у до­го­вір­ний со­юз.

б Тоб­то на лі­во­му бо­ці Дніп­ра.

в Піс­ля цьо­го в ори­гі­

на­лі бу­де за­пис з 1672 р., пе­ре­но­си­мо йо­го на своє міс­це.

313

а В ін­шо­му спис­ку

пра­виль­но: «Са­муй­ло­ви­ча».

314

Ро­ку 1672 геть­ма­на Дем’яна [Мно­гог­ріш­но­го] стар­ші, що при бо­ці йо­го за­ли­ша­ли­ся, оку­вав­ши, від­вез­ли у Мос­кву, зра­ду від ньо­го ви­ка­зу­ю­чи суп­ро­ ти цар­сько­го ма­єс­та­ту. І за доз­во­лом цар­ським об­ра­ли со­бі за геть­ма­на Іва­на Са­мус­ла­ви­чаа, був­шо­го суд­дю ге­не­раль­но­го вій­сько­во­го. А по­тім ро­ку 1672 це­сар ту­рець­кий, до­ві­дав­шись про нез­го­ду ба­га­тьох се­на­то­рів із ко­ро­лем поль­ським і про ма­лу си­лу ко­ро­лів­ську, нес­по­ді­ва­но з ве­ли­ки­ми вій­ська­ми ту­рець­ки­ми прис­лав під Кам’янець­­По­діль­ський ві­зи­ра сво­го, з ним і ха­на та­тар­сько­го з усі­єю йо­го по­ту­гою. За ни­ми й сам це­сар прий­шов під Кам’янець. Ха­нен­ко з по­ля­ка­ми від­сту­пив до Поль­щі, а До­ро­шен­ко зі сво­їм вій­ськом прий­шов до це­са­ря. Під Кам’янець прий­шов­ ши, ту­рець­кі й та­тар­ські вій­ська дев’ять днів день і ніч штур­му­ва­ли так, що ті, які бу­ли стар­ші в Кам’ян­ці, зда­ли тур­кам Кам’ян­ця мі­ся­ця сер­пня, 13 дня, бо не бу­ло ко­му бо­ро­ни­ти. До то­го ні­мець стар­ший кам’янець­кий за­па­лив по­ро­хи, від яких му­ри по­па­да­ли, — че­рез те і зда­ли­ся. А ко­ли б у Кам’ян­ці вій­ська бу­ло б на пот­ре­бу і зго­ду [по­між се­бе ма­ли], пев­не то­го міц­но­го і нез­до­бу­тно­го міс­та не здо­бу­ли б, ос­кіль­ки Кам’янець — міс­то ста­ро­віч­не і від Бо­га уґ­рун­то­ва­не; уп­ро­довж усіх ві­ків ані тур­ки, ані Ба­тий, кот­рий був Русь­ку й Поль­ську всю зем­лю до ґрун­ту по­пус­то­шив, Кам’ян­ця не здо­був, ані ін­ший жод­ний ворог, і як є вель­ми обо­рон­не міс­то Кам’янець, так йо­го й Стрий­ков­ський опи­сує, кот­рий сам був у Кам’ян­цю: «За­мок, — мо­вить, — міс­то слав­не Кам’янець од кам’яної ске­лі наз­ва­ ний, ле­жить од Хо­ті­ня, зам­ку во­лось­ко­го при­кор­дон­но­го, і від рі­ки Дніс­тра на дві ми­лі, в чу­до­вій рів­ни­ні. Пра­ва баш­та ко­рон­на ру­кою Бо­жою збу­до­ва­ на, ко­ли б її сте­рег­ти і ма­лим кош­том оп­ра­ви­ти за­хо­ті­ли б. Дов­ко­ла ньо­го є Пе­ре­коп при­род­ний, прик­ро гли­бо­кий, че­рез який Смот­рич, рі­ка, пли­ву­чи, міс­то об­ли­ває зо­ба­біч. Дов­ко­ла ске­лі кам’янис­ті, вель­ми прик­рі, як уте­са­ні, пе­ре­коп, рі­ку й міс­то ото­чу­ють, а від рів­но­го по­ля ши­ро­ким про­тя­гом від­ ти­на­єть­ся, от­же ко­ли з по­ля на пе­ре­коп до рі­ки по­ди­виш­ся, ба­чи­ти мо­жеш, як прір­ва з пе­ре­ко­пу йде до кам’яної ска­ли, на кот­рій по­се­ре­ди­ні міс­то ле­жить. Прис­туп вель­ми важ­кий, прик­рий і для ог­ля­ду нез­руч­ний [для взят­тя], бо ске­лі кам’яні, як дві сті­ни уте­са­ні і зго­ри на діл і з до­лу на­го­ру є ви­нес­лі. Од­на баш­та від зам­ку че­рез міст до міс­та, а дру­га до рі­ки Смот­ри­ ча в пе­ре­коп, там­та­ки в Пе­ре­ко­пі на рі­ці є баш­ти ме­жи ске­ля­ми зму­ро­ва­ні. За­мок та­кож від міс­та від­ді­ле­ний баш­та­ми й му­ра­ми, не най­ви­ще уміц­не­ні, але са­ме міс­то в ліп­шім міс­ці...»

ПО­ВІСТЬ­ ПРО ПРЕС­ЛАВ­НІ ЧУ­ДА­ СВЯ­ТОЇ ВЕ­ЛИ­КО­МУ­ЧЕ­НИ­ЦІ­ ВАР­ВА­РИ ПЕ­Р ЕД­М О­В А

Ве­ли­ку бі­ду й віч­ну му­ку діс­тав раб єван­гель­ський, який узяв у па­на сво­ го та­лант, за те, що не вчи­нив до­ві­ре­ним со­бі та­лан­том ані куп­лі, ані при­по­до­би ні­як­ ої, ко­ли, хус­ти­ною зав’язав­ши, в зем­лі йо­го за­хо­вав. Че­рез те, як він, хус­ткою зв’язав­ши, схо­вав у зем­лю та­лан­та, так пан, зв’язав­ши йо­го, на­ка­зав у кро­міш­ню тьму вки­ну­ти. Ті­єї прит­чі і я зас­тра­шив­шись (ос­кіль­ки ме­ні Гос­подь мій і Бог до­ві­рив з ігу­менс­твом мо­нас­ти­ря Ми­хай­ лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го ба­га­то­цін­ний, ні­би від п’яти та­лан­тів, один не­оп­рав­ле­ний та­лант, від п’яти, ка­жу, муд­рих два — в дог­ля­ді пре­муд­рої ді­ви ве­ли­ко­му­че­ни­ці свя­тої Вар­ва­ри мо­щей, які тут ле­жать, у цер­кві свя­ то­го Ми­ха­ї­ла, від кот­рих чис­лен­ні чу­да ді­ють­ся і зці­лен­ня по­да­ють­ся, як най­до­рож­че ба­гатс­тво), щоб, хо­ва­ю­чи за­мов­чу­ван­ням ба­гатств чуд та зці­лень то­го до­ві­ре­но­го ме­ні та­лан­ту — свя­тих мо­щів свя­тої Вар­ва­ри, не був ві­діс­ла­ний у схов віч­ної тьми, поз­ба­вив­ши то­го ба­гатс­тва та­лан­ то­вих по­куп­ців — бо­го­люб’яз­них і му­че­ни­ко­люб­них, ка­жу, душ, які у дні мо­го ігу­менс­тва ді­я­ли­ся й ді­ють­ся, на­мис­лив роз­ка­за­ти чу­да, щоб слу­ха­чі прий­ма­ли рев­ність до свя­тої Вар­ва­ри й по­міч од неї дістали, при­хо­дя­чи, а я, як тор­жник до­ві­ре­но­го ме­ні та­лан­ту, зміг би прий­ня­ти від та­лан­то­ дав­ця зап­ла­ту з доб­ри­ми п’яти та­лан­тів тор­жни­ка­ми. Ві­ру отож ко­жен май, що пи­шу й про­по­ві­дую не неп­рав­ди­ве, зна­юч­ и, що Гос­подь по­гу­бить усіх, кот­рі тво­рять брех­ні, але прав­ду бе­ру ме­ні й то­бі, чи­та­чу, на ко­ристь. А ос­кіль­ки не­мож­ли­во, щоб усі чу­да свя­тої Вар­ва­ри я зміг по­лі­чи­ ти, по­чи­наю з де­я­ких біль­ших, а пе­ре­ду­сім: ПРО МО­Щ І СВЯ­Т ОЇ ВАР­В А­Р И

Мо­щі свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри яко­го ча­су і в який спо­сіб зап­ро­ вад­же­но до Ки­є­ва й до цер­кви свя­то­го ар­хіс­тра­ти­га Ми­ха­ї­ла, в лі­то­пи­сах не на­пи­са­но, а коли б і бу­ли які за­пи­си, то ос­кіль­ки Ки­їв дов­го сто­яв по­рож­ ній з опус­ті­ли­ми мо­нас­ти­ря­ми, то й за­пи­си ті по­ги­ну­ли. Од­нак од ста­рих лю­дей по­віс­ті ма­є­мо, що ве­ли­ко­му кня­зю Ми­хай­лу Свя­то­пол­ку, прав­ну­ ку свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, ко­ли Ки­єв­ ом во­ло­дів, від грець­ко­го ца­ря у дар бу­ло прис­ла­но тії свя­ті мо­щі свя­тої Вар­ва­ри, а він, зму­ру­вав­ши цер­кву свя­то­го

315

Ми­ха­їл­ а ро­ку від ство­рен­ня сві­ту 6616 (1108), пок­лав у тій цер­кві на ос­вя­ чен­ня мо­щі свя­тої ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри, які тут і до­ни­ні нет­лін­ні ле­жать. А що во­ни прав­ди­во свя­тої му­че­ни­ці Вар­ва­ри, піз­на­вай із са­мих прес­лав­них чуд і без­сум­нів­но ві­руй. До то­го прий­ми свід­чен­ня від кан­цле­ра ко­ро­лівс­тва Поль­сько­го Ос­со­лин­сько­го, який, бу­ду­чи в Ки­є­ві за от­ця мит­ ро­по­ли­та Пет­ра Мо­ги­ли, по­ві­дав, що був, мов­ляв, у Ри­мі, пи­тав­ся всю­ди на За­хо­ді, і ко­ли б ті мо­щі свя­тії бу­ли там, або чу­ти бу­ло десь і на Схо­ді, [так ні].

— Маю ве­ли­ку­­ве­ли­ку [ві­ру], — ска­зав, — до свя­тої Вар­ва­ри, зна­ю­чи те на­пев­не із прик­ла­дів, що хто до­ру­ча­єть­ся свя­тій Вар­ва­рі, без спо­ві­ді й без при­час­тя не по­ми­рає. Але, — мо­вив, — ска­за­но ме­ні за­пев­но, що мо­щів свя­тої Вар­ва­ри не­має, і ті, що на Схо­ді бу­ва­ють, не опо­ві­да­ють [про них], тіль­ки прав­лять, що десь у ва­ших сто­ро­нах ма­ють бу­ти. І я, — мо­вив Ос­со­лин­ський, — ві­рую, що в Ки­є­ві во­ни суть­суть [ті мо­щі] свя­тої Вар­ва­ри. Поп­ро­сив час­тку со­бі від мо­щів свя­тої Вар­ва­ри і че­рез ві­ру йо­го да­но час­тку паль­ця ру­ки свя­тої Вар­ва­ри. Та­кож, ша­ну­ю­чи, прий­ми, чи­та­чу, дру­ге сві­доц­тво, свя­то­го Ма­ка­рія, пат­рі­яр­ха ан­ті­о­хій­сько­го, який за мо­го ігу­менс­тва, був­ши в Ки­є­ві й при­ був­ши до на­шо­го Ми­хай­лів­сько­го мо­нас­ти­ря, кла­няв­ся з ві­рою мо­щам свя­ тої Вар­ва­ри й зі сльо­за­ми мо­вив нам так: — Єлі­о­поль, міс­то, де свя­та Вар­ва­ра за­му­че­на бу­ла, в мо­їй єпар­хії, не­да­ ле­ко від Ан­ти­о­хії. А ко­ли за­пи­ту­ва­ли про мо­щі свя­тої Вар­ва­ри, [від­по­вів]: — Ні­де на Схо­ді не чу­ли; по­ві­да­ють, що ма­ють бу­ти [на Ру­си]. Так, — мо­вить, — ва­ша зем­ля у нас не за­бу­ва­єть­ся, і ві­рую, що це влас­ні, що це є мо­щі свя­тої Вар­ва­ри, і так тре­ба ві­ри­ти. І про­сив нас по­си­ле­но пат­рі­ярх, аби ми час­тку від мо­щів свя­тої йо­му да­ли. І, за бла­гос­ло­вен­ням то­діш­ньо­го на­шо­го от­ця мит­ро­по­ли­та Силь­вес­тра Ко­со­ва, да­ли свя­ту час­тку від мо­щів свя­тої Вар­ва­ри пат­рі­яр­ ху, яку з ве­ли­кою ра­діс­тю і з бла­гос­ло­вен­ням прий­няв, за най­біль­ший скарб со­бі вва­жа­ю­чи. Не тіль­ки отож із по­віс­тей ста­ро­дав­ніх і з тих сві­доцтв ві­руй ко­жен, що тут, у Ми­хай­лів­сько­му Зо­ло­то­вер­хо­му мо­нас­ти­рі, влас­ні є мо­щі ве­ли­ ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри, і з ві­рою до них при­ходь, і по­міч на усі­ля­ку пот­ре­ бу прий­май, але без­су­мів­но ві­руй у чу­да ве­ли­кі, кот­рі ді­ють­ся від тих мо­щів ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­ри. ЧУ­Д О 1

316

Я, іє­ро­мо­нах Те­о­до­сій Со­фо­но­вич, ро­ку 1655, прий­няв ігу­менс­тво мо­нас­ ти­ря Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го, по­да­не ме­ні від бла­жен­ної пам’яті пре­ос­вя­щен­но­го от­ця Силь­вес­тра Ко­со­ва, мит­ро­по­ли­та ки­їв­сько­го. То­го ро­ку прий­шов один чес­ний мі­ща­нин із Луць­ка, при­ніс ру­ку, із сріб­ла зроб­ ле­ну, і дав по­ві­си­ти над мо­ща­ми свя­тої Вар­ва­ри. А ко­ли ми за­пи­та­ли, на який знак при­ніс тую ру­ку свя­тої, ска­зав під сум­лін­ням: — За­бо­лі­ла, — мо­вив, — бу­ла ме­ні ру­ка і скор­чи­ла­ся так, що не міг її

роз­пра­ви­ти. І ту не­у­лі­че­ну хво­рість тер­пля­чи, при­га­дав я свя­ту Вар­ва­ру, що від її мо­щів ді­ють­ся зці­лен­ня. Мо­лив­ся то­ді свя­тій про зці­лен­ня ру­ки мо­єї, про­ся­чи, і дав за­рік до мо­щів її пі­ти, ко­ли ме­не ви­лі­кує, і так, — мо­вив, — мо­лит­ва­ми її, ру­ка моя скор­че­на ви­лі­ку­ва­на ста­ла, і я, свій за­рік ви­ко­ну­ю­чи, прий­шов із по­дя­кою до її мо­щів на пок­лон­нін­ня і ру­ку сріб­ну її мо­щам при­ніс на знак ру­ки мо­єї, ви­лі­ку­ва­ної че­рез свя­ту Вар­ва­ру. ЧУ­Д О 2

Іван Со­фо­но­вич, мі­ща­нин і рай­ця ки­їв­ський, од­но­го ча­су був кріп­ко зах­ во­рів ве­ли­кою хво­ро­бою, а хво­рі­ю­чи не­ма­ло, при­пом’янув со­бі свя­ту Вар­ва­ ру, яка по­дає зці­лен­ня від мо­щів. А що за лю­тою бо­ліс­тю сам не міг іти, пос­лав до мо­нас­ти­ря Ми­хай­лів­сько­го, до мо­щів свя­тої Вар­ва­ри, по во­ду із ру­ки її свя­тої із ві­рою для лі­ків сво­єї важ­кої хво­ро­би. Тим­ча­сом йо­го роз­па­ли­ла ве­ли­ка га­ряч­ка, що аж язик зси­хав. Ра­ди­ли йо­му свої, аби чо­гось на­пив­ся, щоб при­га­си­ти га­ряч­ку, але він від­по­вів: — Хоч би й уми­рав, не бу­ду ні­чо­го пи­ти, до­ки во­ди від руч­ки свя­тої Вар­ва­ри при­не­суть. Та­ку мав ві­ру до свя­тої му­че­ни­ці. По­тім, ко­ли при­не­се­но во­ду від свя­тих мо­щів, мо­ля­чись, із ві­рою на­пив­ ся і за­раз­­та­ки, як піс­ля яко­гось смач­но­го міц­но­го трун­ку, зас­нув твер­до, а пе­ред тим і спа­ти так не міг. На­то­мість яви­ла­ся йо­му свя­та Вар­ва­ра і, взяв­ши йо­го за ру­ку, мо­ви­ла йо­му: — Чо­ло­ві­че, знай, — ска­за­ла, — що я є свя­та му­че­ни­ця Вар­ва­ра. — Ба­га­то, — мо­ви­ла, — не ві­рять, щоб то бу­ли мої прав­ди­ві мо­щі. Отож сам ти знай, що є то мої прав­ди­ві мо­щі, і всім по­ві­дай, аби в те ві­ри­ли. А на знак то­го ти вже здо­ро­вий є. Те про­рік­ши, зник­ла, а Іван, отя­мив­шись, став та­кий же здо­ро­вий, ні­би не­ма­ло не хво­рів і, дя­ку­юч­ и свя­тій Вар­ва­рі, не тіль­ки ме­ні те своє чу­дов­не зці­лен­ня від свя­тої Вар­ва­ри і її впев­нен­ня що­до мо­щів її опо­вів, але й усім і до­сі опо­ві­дає. ЧУ­Д О 3

Ко­ли князь Ра­ди­вил узяв був міс­то це ро­ку 1651, то за йо­го про­хан­ням му­си­ли да­ти йо­му час­тку від реб­ра свя­тої Вар­ва­ри не­ма­лу, яку він ві­діс­лав у дар ві­лен­сько­му біс­ку­пу, кот­рий до кня­зя що­до то­го пи­сав. Ту час­тку мо­щів свя­тої Вар­ва­ри чесно хо­вав у сво­їх па­ла­цах у ге­ба­но­вій скринь­ці. А ко­ли од­но­ го ча­су за­го­рі­ли­ся біс­куп­ські по­кої й не мог­ли їх за­га­си­ти, що тіль­ки не ви­ки­ не­но з по­ко­їв, те все по­го­рі­ло, і по­кої до кін­ця зго­рі­ли. А ко­ли піс­ля спа­лен­ня роз­греб­ли по­піл, — о чу­до! — мо­щі свя­тої Вар­ва­ри у скринь­ці ці­лі знай­шли, не по­ру­ше­ні у вог­ні й усі, ди­ву­юч­ ись, прос­лав­ля­ли Бо­га й чу­дот­вор­ну ве­ли­ко­ му­че­ни­цю Вар­ва­ру. Це чу­до ме­ні оповів чо­ло­вік чес­ний, ве­ли­кої гід­нос­ті, кот­ рий був там са­мо­вид­цем тих чу­дов­них мо­щів, ро­ку 1657.

317

ЧУ­Д О 4

Див­ним ве­ли­ким чу­дам по­діб­не й це прес­лав­не чу­до, яке ста­ло­ся ро­ку 1666. Двоє слу­жа­лих у піст пе­ред Різ­двом Хрис­то­вим, ко­ли піст і праз­ник свя­тої Вар­ва­ри бу­ває, змо­вив­шись, прий­шли бу­ли вкрас­ти зо­ло­ то, і сріб­ло, і всю оз­до­бу, що є при мо­щах свя­тої Вар­ва­ри, іме­на їм Анд­рей і Фе­о­дор. І од­ні­єї но­чі, як їм ди­яв­ ол по­ка­зав, якимсь на­чин­ням ві­дім­кну­ли зам­ка пра­вих две­рей цер­кви свя­то­го Ми­ха­ї­ла і піш­ли прос­то до мо­щів свя­ тої Вар­ва­ри, на об­ра­зах на­міс­них сріб­ла та лан­цю­гів, та ін­шо­го не ру­ша­ ю­чи. А ко­ли по­ча­ли при­хо­ди­ти до две­рей свя­тої Вар­ва­ри, грім на них страш­ний уда­рив, іск­ри вог­нен­ні їх опа­ли­ли, і во­ни від то­го гро­му на зем­ лю по­па­да­ли, від чо­го один ог­лух, а на дру­го­го хво­ро­ба ли­ха на­па­ла і з ро­зу­ му ві­дій­шов. Отя­мив­шись по­тім той, кот­рий ог­лух, по­ба­чив на со­бі Бо­же і свя­тої Вар­ва­ри чу­дов­не ка­ран­ня, ви­вів бе­зум­но­го то­ва­ри­ша з церкви і, цер­кву зно­ву зам­кнув­ши, ні­чо­го не бе­ру­чи, по­біг­ли до­до­му. Те чу­до за тиж­день са­ме той, кот­рий ог­лух, і то­ва­ри­ша сво­го при­вів­ши, опо­вів пе­ред от­цем сво­їм ду­хов­ним у цер­кві, пе­ред іє­ро­мо­на­хом Си­ме­о­ном, і іє­ро­мо­нах Си­ме­он ме­ні виз­нав нес­ко­ро зго­дом пе­ред ол­та­рем, під сум­лін­ ням, іду­чи служ­бу Бо­жу слу­жи­ти. ЧУ­Д О 5

Пре­ос­вя­щен­ний ар­хі­є­пис­коп чер­ні­гів­ський Ла­зар Ба­ра­но­вич і до­сі виз­ нає чу­до свя­тої Вар­ва­ри, яке пе­ред ним ви­ка­за­ла, ко­ли він ве­ли­кою хво­ро­ бою бо­лів і прий­шов до свя­тої Вар­ва­ри. На­то­мість швид­ке від мо­щів свя­ тої Вар­ва­ри діс­тав зці­лен­ня і від­то­ді най­біль­шу по­чав ма­ти до свя­тої Вар­ва­ри ві­ру й, оду­жав­ши, при мо­щах її по­ві­дав ка­зан­ня на праз­ник свя­тої Вар­ва­ри й опо­вів на ка­зан­ні про своє чу­дов­не зці­лен­ня від свя­тої. ЧУ­Д О 6

318

Доб­ро­род­ний бо­ля­рин і во­є­во­да ки­їв­ський Пет­ро Ва­си­льо­вич Ше­ре­ме­ тьєв сам ме­ні по­ві­дав про чу­дов­не ви­лі­ку­ван­ня жо­ни сво­єї, бо­ля­ри­ні Ан­ни Фе­о­до­ров­ни. Коли при­їх­ ав він, бо­ля­рин, із жо­ною до Ки­єв­ а на во­є­водс­тво ро­ку 1666, мі­ся­ця груд­ня, 28 дня, від­то­ді жо­на йо­го, ві­ру ве­ли­ку взяв­ши до свя­тої Вар­ва­ри, так пос­та­но­ви­ла учи­ни­ти свя­тій: най­ня­ла кри­ло­шан мо­нас­ти­ря на­шо­го Ми­хай­лів­сько­го, аби що­не­ді­лі при мо­щах свя­тої Вар­ва­ ри служ­бу Бо­жу слу­жи­ли за них у при­ді­лі, і са­ма зав­ше хо­дить і слу­хає ті­єї служ­би Бо­жої. То­го ж ро­ку, мі­ся­ця лип­ня, зах­во­рі­ла бу­ла вель­ми, бу­ду­чи ва­гіт­ною, і та важ­ка хво­ро­ба прий­шла бо­ля­ри­ні Ан­ні 8 дня, лип­ня, що й мо­ви­ти не мог­ла, і вже не спо­ді­ва­ла­ся жи­вою бу­ти. То­ді бо­ля­рин, важ­ко жа­ліс­ний, не ма­ю­чи ін­шо­го лі­ку, взяв­ши за пев­ну на­дію ви­лі­ку­ван­ня ві­ру сво­єї бо­ля­ри­ні до свя­тої Вар­ва­ри і свою до неї док­лав­ши, пос­лав піз­но сво­го вір­но­го слу­гу Ме­зець­ко­го із гріш­ми до мо­нас­ти­ря, аби за бо­ля­ри­ню при мо­щах свя­тої Вар­ва­ри був від­ прав­ле­ний мо­ле­бен, і за­раз по­ча­ли свя­ще­ни­ки мо­леб­на від­прав­ля­ти. А ко­ли від­спі­ва­ли мо­леб­на, за тим сло­вом за­раз про­мо­ви­ла бо­ля­ри­ня, що лег­ше їй

ста­ло, і на­ро­ди­ла си­на, кот­ро­го наз­ва­ли Во­ло­ди­мир. І, по­дя­ку від­да­ю­чи свя­ тій Вар­ва­рі за те чу­дов­не ви­лі­ку­ван­ня, пос­та­но­ви­ли за­рік: що­не­ді­лі си­на до служ­би Бо­жої, то­го Во­ло­ди­ми­ра, при­ча­ща­ти на служ­бі Бо­жій, від них за­куп­ ле­ній, бі­ля свя­тої Вар­ва­ри, що й чи­нять не­від­мін­но уже два ро­ки від­то­ді. ЧУ­Д О 7

Зно­ву той­­та­ки бо­ля­рин Пет­ро Ва­си­льо­вич Ше­ре­ме­тьєв сла­вив, що син йо­го Ва­си­лій чу­дов­но, за мо­лит­ва­ми свя­тої Вар­ва­ри зці­лив­ся та­ким чи­ном.

— Зах­во­рів, — мо­вив, — син наш Ва­си­лій і бо­лів вель­ми тяж­ко, що вже близь­кий і до смер­ті був, і лі­ки йо­му не до­по­ма­га­ли. Од­ні­єї но­чі уже ми, за­сум­ні­вав­шись, що жи­ти­ме, сві­чу за­па­ли­ли і ла­да­ном на­ка­ди­ли. І то­ді, — мо­вить, — жо­на моя, бо­ля­ри­ня Ан­на, сто­я­чи пе­ред об­ра­за­ми, пе­ред яки­ ми сві­ча го­рі­ла, по­ча­ла пла­ка­ти: «Свя­та ве­ли­ко­му­че­ни­це Вар­ва­ро, по­мо­ли­ ся Спа­су і прес­вя­тій Бо­го­ро­ди­ці, аби мо­є­му си­но­ві, що по­прав­ді вми­рає, да­ру­ва­ли жит­тя і здо­ров’я. А я твоя за­руч­ни­ця бу­ду віч­на!» Ко­ли так мо­ли­ла­ся свя­тій Вар­ва­рі бо­ля­ри­ня, за­раз по­лег­ша­ла хво­рість си­на їх­ньо­го Ва­си­лія і нев­дов­зі оду­жав, а бо­ля­ри­ня, за­рік свій ви­ко­ну­ю­чи, до свя­тої Вар­ва­ри ві­ру ве­ли­ку має. І чу­дов­не виз­до­ров­лен­ня слав­лять. ЧУ­Д О 8

Ро­ку 1659, мі­ся­ця трав­ня, дня на праз­ник свя­то­го Те­о­до­сія, прий­шов я до Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря і по­ба­чив на служ­бі Бо­жій хво­ро­го іє­ро­ди­я­ко­на Ата­на­сія, і спи­тав, що за хво­ро­ба в ньо­го є. Від­по­вів він: — Ко­ли, — мо­вив, нев­дов­зі слу­жив служ­бу Бо­жу, на­па­ла ме­не ве­ли­ка тряс­ця і лед­ве дос­лу­жив, а вже, — мо­вив, — біль­ше тиж­ня, [кож­но­го] тре­тьо­го дня ме­не по­ри­ває і ви­му­чує кріп­ко. Я ска­зав: — Та­кі хво­ро­би зці­лює свя­та Вар­ва­ра. Прий­ди до її мо­щів у вів­то­рок і прос­лу­жи служ­бу Бо­жу в пре­ді­лі свя­тої Вар­ва­ри, оду­жа­єш. Пос­лу­хав ме­не іє­ро­ди­як­ он Ата­на­сій, прий­шов у по­не­ді­лок уве­че­рі до на­шо­го мо­нас­ти­ря, по­куш­ту­вав ве­че­рі і на­зав­тра, у вів­то­рок, ко­ли йо­го ма­ла на­пас­ти хво­ро­ба, прос­лу­жив служ­бу Бо­жу, по­ці­лу­вав мо­щі свя­тої Вар­ ва­ри, і за­раз­­та­ки ві­дій­шла від ньо­го хво­ро­ба, і здо­ро­вий від­то­ді став, і дя­ку­вав сво­їй ці­ли­тель­ці свя­тій, чу­дот­вор­ній Вар­ва­рі. ЧУ­Д О 9

Іє­ро­мо­нах Йо­сип та­кож ве­ли­кою хво­ро­бою хво­рів, не міг­ши лі­ків знай­ ти, тож удав­ся з ві­рою до мо­щів свя­тої Вар­ва­ри, і ко­ли на­пив­ся во­ди із ру­ки її свя­тої, тру­ту сво­єї хво­ро­би за­раз усю виб­лю­вав, і від­то­ді дос­ко­ на­ло став здо­ро­вий, дя­ку­ю­чи свя­тій Вар­ва­рі.

319

ЧУ­Д О 10

Чер­нець Гав­ри­ло тер­пів ве­ли­ку хво­ро­бу тря­со­вич­ну і вог­не­вич­ну, а ко­ли не міг її ви­лі­ку­ва­ти, по­ра­ди­ла йо­му бра­тія, щоб із ві­рою з ру­ки свя­тої Вар­ ва­ри во­ди на­пив­ся, то на­пев­не так би зміг оду­жа­ти, але він, ма­ло­вір­ний, не пос­лу­хав доб­рої ра­ди, не ві­ру­ю­чи, що так ви­лі­ку­єть­ся. І то­ді біль­ша йо­го ще та хво­ро­ба тра­пи­ла, аж я, про те до­ві­дав­шись, до­рік­нув йо­му й ка­зав, аби ві­ру мав до свя­тої Вар­ва­ри без­сум­нів­ну. По то­му він, мо­лит­вою сми­ рив­шись за ма­ло­вір’я, на­пив­ся во­ди з ру­ки свя­тої Вар­ва­ри за­мість пев­них лі­ків. Тож ко­ли він ме­не пос­лу­хав і з ві­рою на­пив­ся з ру­ки свя­тої Вар­ва­ри, за­раз від­то­ді оду­жав і дя­ку­вав ме­ні та свя­тій Вар­ва­рі. ЧУ­Д О 11

а Тоб­то був сно­ви­да.

Один юнак літ ві­сім­над­ця­ти або біль­ше пот­ра­пив був у хво­ро­бу но­во­мі­ сяч­нуа, і кіль­ка мі­ся­ців на но­вий мі­сяць від­хо­див з ро­зу­му й мо­вив та чи­нив, ле­да­що, не зна­ю­чи що ді­яв — ім’я йо­му Євс­та­тій. Пан йо­го, жа­лу­ ю­чи вель­ми, су­му­вав із то­го і, не ві­да­юч­ и, як йо­го хво­ро­бу оту но­во­мі­сяч­ ну ви­лі­ку­ва­ти, до свя­тої Вар­ва­ри [вдав­ся], за пат­рон­ку її со­бі здав­на ма­ю­ чи, за­рік учи­нив свя­тій Вар­ва­рі, її по­мо­чі свя­тій до­ру­ча­ю­чи сво­го слу­ гу Євс­та­тія і мо­ля­чи, аби зці­ли­ла, обі­цяв ві­діс­ла­ти йо­го до свя­тих мо­щів. І за тим за­ро­ком, мо­лит­ва­ми свя­тої Вар­ва­ри, за­раз­­та­ки від­сту­пи­ла від Євс­та­тія, слу­ги йо­го, та но­во­мі­сяч­на тяж­ка хво­ро­ба, і здо­ро­вим від­то­ді став. Те чу­дов­не зці­лен­ня сам пан то­го Євс­та­тія, пре­чес­ний отець ігу­мен ки­ри­лів­ський, ме­ні по­ві­дав і при­во­зив йо­го до мо­щів свя­тої, дя­ку­ю­чи за зці­лен­ня. ЧУ­Д О 12

320

За не­ма­ле чу­до вва­жаю і та­ке моє ви­дін­ня. Зви­чай є дав­ній у мо­нас­ти­рі на­шо­му Ми­хай­лів­сько­му, що бу­ває в пре­ді­лі свя­тої Вар­ва­ри що­тиж­ня у вів­ то­рок служ­ба Бо­жа і мо­ле­бен свя­тій Вар­ва­рі. Од­но­го від­так ча­су, ро­ку 1660, у Ве­ли­кий піст, ко­ли дов­ге бу­ває на­бо­женс­тво, аби бра­тії не важ­ке бу­ло чис­ лен­не спі­ван­ня та чи­тан­ня, на­ка­зав я при­пи­ни­ти, в Ве­ли­кий піст тіль­ки, у вів­то­рок, мо­леб­ня спі­ва­ти бі­ля свя­тої Вар­ва­ри. І тіль­ки це учи­нив, ко­ли тро­хи зас­нув: зда­ло­ся ме­ні, ні­би в цер­кві прий­шов я до мо­щів свя­тої Вар­ва­ри й по­ба­чив, що си­ді­ла во­на в тру­ні. Не зов­сім, по­прав­ді, пок­ло­нив­шись, з ве­ли­ким стра­хом я ска­зав: — Ляж, свя­та Вар­ва­ро, не га­разд так си­ді­ти. Свя­та ляг­ла за­раз­­та­ки, кри­во но­гу й ру­ку з тру­ни ви­ві­сив­ши. Я зі стра­ хом про­шу, аби ляг­ла прос­то, а свя­та ме­ні мо­вить: — Не ля­жу прос­то, хі­ба ме­не поп­ра­виш. Я з бо­яз­ню мов­лю: — Не смію до те­бе до­тор­ка­ти­ся. Зно­ву ме­ні свя­та мо­вить: — Ко­неч­но ме­ні поп­рав, що кри­во [ле­жить]. І ко­ли я ледь тор­кнув­ся мо­щів, за­раз­­та­ки са­мі мо­щі, як на­ле­жить, ляг­ли.

І з жа­хом ще у ви­дін­ні, тлу­ма­чив со­бі, що це я вчи­нив, що кри­во [ле­жа­ ла], бо мо­леб­ня свя­тої у вів­то­рок від­ста­вив і, отя­мив­шись, по­ві­дав бра­тії ви­дін­ня і ска­зав, аби у Ве­ли­кий піст, у вів­то­рок, бу­вав бі­ля свя­тої Вар­ва­ри мо­ле­бень, ос­кіль­ки са­ма не лю­бить і за кри­ве вва­жає те, що ми від­ста­ви­ли мо­леб­ня. Від­так бра­тія охо­че по­ча­ла спі­ва­ти мо­леб­ня. ЧУ­Д О 13

Зно­ву то­го ж ро­ку су­му­вав я під час ці­єї мі­жу­сіб­ної бра­ні що­до бід­нос­ті мо­нас­ти­ря і що­до не­без­пе­ки для здо­ров’я, а ко­ли зас­нув, зда­ло­ся, що я пе­ре­ бу­ваю бі­ля мо­щів свя­тої Вар­ва­ри й ба­чу свя­ту всю, що ле­жить в оли­ві, — пов­на тру­на її. І ре­че до ме­не свя­та, взяв­ши ме­не за ру­ку: — Не су­муй, я ж бо є з ва­ми! Я то­ді тлу­ма­чив, що у Свя­то­му Пись­мі оли­ва зна­чить ми­ло­сер­дя, а ве­ли­ка кіль­кість оли­ви, у якій свя­ту Вар­ва­ру ле­жа­чу по­ба­чив, зна­чить ми­лість свя­тої до нас, що пов­но всьо­го за її мо­лит­ва­ми бу­де. Отож за мо­лит­ва­ми свя­то­го Ми­ха­ї­ла та свя­тої Вар­ва­ри до­сі про­бу­ла ці­ла і не збід­ ні­ла свя­та оби­тель, за що дя­ку­єм­ о свя­тій. ЧУ­Д О 14

Ро­ку 1668, сер­пня в 24 день, Гри­го­рій, слю­сар, ро­бив ро­бо­ту од­но­му слу­ жа­ло­му. Цей слу­жа­лий не з пов­но­го ро­зу­му був­ши, прий­шов до Гри­го­рія й хо­тів без пла­ти взя­ти свою ро­бо­ту, тож, до­був­ши шпа­ду, ма­ло Гри­го­рія не ско­лов. Гри­го­рія ж з то­го пе­ре­по­ло­ху на­па­ла ве­ли­ка хво­рість, так що отя­ми­ти­ся не міг, аж по кіль­кох днях хво­ро­би учи­нив за­рік свя­тій Вар­ва­ рі, з ру­ки якої свя­тої як тіль­ки на­пив­ся во­ди, за­раз­­та­ки оду­жав, і сам ме­ні те чу­дов­не своє зці­лен­ня від свя­тої Вар­ва­ри опо­вів, дя­ку­ю­чи свя­тій ве­ли­ ко­му­че­ни­ці. ЧУ­Д О 15

Іван Кол­це­дан то­го ж ча­су, хво­рий вель­ми, за по­ра­дою зна­ю­чих, чу­дов­ но­го зці­лен­ня від свя­тої Вар­ва­ри [заз­нав], ско­ро з ру­ки свя­тої во­ди на­пив­ ся, за­раз­­та­ки оду­жав, і ме­ні це з’явив. ЧУ­Д О 16

Іван Олек­сі­єв Ме­ще­ри­нов, го­ло­ва стрі­лець­кий, ска­зав ме­ні: — Як тіль­ки, — мо­вив, — або сму­ток і ту­гаа на ме­не на­хо­дить, або ко­ли ве­ли­ка є пот­ре­ба, зав­жди прий­ду до мо­щів свя­тої Вар­ва­ри й тіль­ки, прос­льо­зив­шись, по­мо­лю­ся свя­тій му­че­ни­ці, за­раз­­та­ки по­міч знач­ну від неї та за­до­во­лен­ня в сво­їй пот­ре­бі прий­маю. Че­рез те, — мо­вить, — і мо­їм стріль­цям, ко­ли кот­рий зах­во­ріє, на­ка­зую йти по пев­ні лі­ки до свя­ тої Вар­ва­ри, усі ін­ші лі­ки по­ки­нув­ши. І во­ни, ме­не пос­лу­хав­ши, швид­ке зці­лен­ня прий­ма­ють од мо­щів свя­тої Вар­ва­ри.

аВ ори­гі­на­лі: «ту­то».

321

ЧУ­Д О 17

Афа­на­сій Олек­сі­йо­вич Уша­ков їхав во­дою із стріль­ця­ми, а ко­ли до Ост­ ра наб­ли­жав­ся, на­па­ли на них во­ро­ги, біль­ше, ніж цих бу­ло, і по­ча­ли на них стрі­ля­ти силь­но, і са­мо­му там Афа­на­сію пос­тріл ли­бонь вель­ми за­раз­ли­ вий діс­тав­ся, аж по­чав був що­до се­бе у сум­нів упа­да­ти. При то­му один із стріль­ців ре­че до Афа­на­сія: — Обі­цяй­ся при свя­то­му Ми­ха­ї­лі свя­тій ве­ли­ко­му­че­ни­ці Вар­ва­рі мо­ли­ти­ся, пок­ла­дай­ся й бу­де­мо ці­лі. Афа­на­сій по­чув­ши, з ра­діс­тю учи­нив обіт­ни­цю свя­тій Вар­ва­рі й по­чав мо­ли­ти­ся про по­міч із про­хан­ням. Як тіль­ки те учи­нив, від­ра­зу ж на бе­ре­ зі з’яви­ли­ся їх­ні лю­ди, а во­ро­ги від’їха­ли, і сам Афа­на­сій до сво­їх із чов­на ви­сів, і ці­лий зі сво­їм­ и, що в чов­нах бу­ли, за­ли­шив­ся. І так ці­лий чу­дов­но за мо­лит­ва­ми свя­тої Вар­ва­ри при­ї­хав, мо­ле­бень при мо­щах свя­тої Вар­ва­ ри за­ку­пив, дя­ку­ю­чи свя­тій Вар­ва­рі, і сам ме­ні про ту чу­дов­ну обо­ро­ ну прес­вя­тої Вар­ва­ри опо­вів. Чис­лен­ні й ін­шії чу­да та зці­лен­ня чу­дот­вор­ні від мо­щів свя­тої Вар­ва­ри ді­ють­ся, яких не тіль­ки ця ма­ла кни­жи­ця не вміс­ти­ла б. На­пи­сав для ко­рис­ті та спри­ян­ня ві­ри в свя­ту Вар­ва­ру без­сум­нів­ ну для тих, що слу­ха­ють та чи­та­ють.

322

ПРО КИ­ЇВ­СЬКИЙ «СИ­НОП­СИС» 1674 ро­ку

Май­же від­ра­зу за «Хро­ні­кою» Т. Со­фо­но­ви­ча, яка ста­ла виз­нач­ним ета­ пом у роз­вит­ку ук­ра­їн­сько­го іс­то­рич­но­го мис­лен­ня, в ін­шо­му осе­ред­ ку Ки­їв­сько­го Ате­нею — Ки­є­во­­Пе­чер­ській лав­рі тво­ри­ло­ся особ­ли­ве пи­сан­ня, яко­го пов­на наз­ва зву­чить так: «Си­ноп­сис, або ко­рот­ке зіб­ран­ня від різ­них лі­то­пис­ців про по­ча­ток слов’яно­­ро­сій­сько­го на­ро­ду і пер­шо­на­ чаль­них кня­зів бо­гос­па­сен­но­го гра­да Ки­є­ва, і про жит­тя свя­то­го доб­ро­вір­ но­го ве­ли­ко­го кня­зя ки­їв­сько­го та всі­єї Ро­сії, най­пер­шо­го са­мо­дер­жця Во­ло­ди­ми­ра, і про нас­лід­ни­ків бла­го­чес­ти­вої дер­жа­ви йо­го Ро­сій­ської аж до прес­віт­ло­го і бла­го­чес­ти­во­го го­су­да­ря на­шо­го і ве­ли­ко­го кня­зя Олек­сія Ми­хай­ло­ви­ча, всі­єї Ве­ли­кої, Ма­лої й Бі­лої Ро­сії са­мо­дер­жця». Вже са­ма наз­ва ця свід­чить, що тво­ра по­бу­до­ва­но суп­ро­ти­леж­но до іде­о­ло­гії ук­ра­їн­ ських лі­то­пис­ців, які за­ко­но­мір­но ба­чи­ли Ук­ра­ї­ну спад­ко­є­ми­цею Ки­їв­ської дер­жа­ви, а виз­воль­ні вій­ни як від­нов­лен­ня ті­єї дер­жа­ви на її пи­то­мій те­ри­ то­рії. Від­по­від­но ав­тор (чи ав­то­ри) пра­ці, при фор­маль­но­му бла­гос­ло­вен­ні Іно­кен­тія Гі­зе­ля, ра­зом із дру­ка­рем Іва­ном Ар­ма­шен­ком, ви­ко­нав цьо­го ра­зу зав­дан­ня не ук­ра­їн­сько­го, а ро­сій­сько­го уря­ду («Си­ноп­си­са» й бу­ло ви­да­но на ро­сій­ські гро­ші), ввів­ши ряд пос­ту­ла­тів ро­сій­сько­го мо­нар­хіз­му, впер­ше про­вів фаль­си­фі­ка­цію ук­ра­їн­ської іс­то­рії з ме­тою до­ка­за­ти прав­ ність во­ло­дін­ня ро­сій­ським ца­рем Ук­ра­ї­ною, бо Мос­ков­щи­на тут по­да­єть­ся як спад­ко­є­ми­ця Ки­їв­ської дер­жа­ви, а її ца­рі, хо­ча й не бу­ли вже Рю­ри­ко­ви­ ча­ми, — на­щад­ка­ми Во­ло­ди­ми­ра. Від­по­від­но, вже в за­го­лов­ку князь Во­ло­ ди­мир на­зи­ва­єть­ся ве­ли­ким кня­зем усі­єї Ро­сії (та­ко­го тер­мі­на за Во­ло­ди­ ми­ра не іс­ну­ва­ло), а дер­жа­ва йо­го зветь­ся Ро­сій­ською (так дер­жа­ва Во­ло­ди­ ми­ра ні­ко­ли не на­зи­ва­ла­ся), а нас­лід­ни­ком її по­да­єть­ся вже не Ук­ра­ї­на­­ Русь, а Мос­ков­ська, тобто ро­сій­ські ца­рі, зок­ре­ма Олек­сій Ми­хай­ло­вич, у пер­шо­му ви­дан­ні, чи Фе­о­дор Олек­сі­йо­вич у тре­тьо­му ви­дан­ні 1680 р., ко­ли текст «Си­ноп­си­са» бу­ло ос­та­точ­но сфор­мо­ва­но. При­чи­ну по­яв­ и цьо­го пи­сан­ня зро­зу­мі­ти не важ­ко: ро­сій­ським іде­о­ло­гам праг­ло­ся до­ка­за­ти, що спад­ко­ве пра­во Ки­їв­ської дер­жа­ви бу­ло за ро­сій­ськи­ми ца­ря­ми, тим са­мим ук­ра­їн­ська іс­то­рія вво­ди­лась у ро­сій­ську як час­тко­ва, а князь Во­ло­ди­мир зоб­ра­жав­ся як пер­ший са­мо­дер­жець усі­єї Ро­сії, хо­ча Ро­сії як та­кої то­ді не бу­ло. Важ­ли­во отож ста­ло, щоб та­ку фаль­си­фі­ка­цію про­роб­ле­но бу­ло не в Мос­кві, а та­ки в Ки­є­ві, пе­ре­ду­сім у Ки­є­во­­Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі, як цен­ трі схід­но­слов’янсь­ко­го пра­вос­лав’я, тоб­то в іс­то­рич­ній сто­ли­ці Ки­їв­ської дер­жа­ви. Та­ким чи­ном ви­дан­ня спла­ну­ва­ло­ся й бу­ло ви­ко­на­не як ко­ла­бо­ рант­ське, че­рез що зго­дом ро­сій­ський уряд ре­тель­но дбав про йо­го по­ши­

323

Титул «Синопсису» Київ. 1680.

324

рен­ня («Си­ноп­сис» ви­да­вав­ся близь­ко 30 ра­зів), нав’язу­ ю­чи че­рез ньо­го ро­сій­ську мо­нар­хіч­ну схе­му іс­то­рії Ру­си. Від­так іс­то­рія Ук­ра­ї­ни тут пос­тає мі­тич­но, що й при­ве­ло до пре­па­ра­ції фак­тів та ви­ко­рис­тан­ня не­пев­ них чи ле­ген­дар­них звіс­ток. Як пи­ше ук­ра­їн­ський іс­то­ рі­ог­раф Ми­хай­ло Мар­чен­ко: «Він (ав­тор. — В. Ш.) ви­ко­нав свій за­дум з ве­ли­ки­ми про­га­ли­на­ми і всу­пе­реч ві­до­мим уже то­ді дже­ре­лам. До “Си­ноп­си­са” пот­ра­пи­ли без­ліч ле­генд і не­дос­то­вір­нос­тей, які пе­рей­шли в іс­то­ рич­ну лі­те­ра­ту­ру XVI­II ст. і від яких до­ве­ло­ся очи­ща­ти­ ся іс­то­рич­ній на­у­ці» (Мар­чен­ко М. Ук­ра­їн­ська іс­то­рі­ог­ ра­фія. — К., 1959. — С. 60). Ко­ли ж по­рів­ня­ти «Си­ноп­ си­са» з йо­го по­пе­ред­ни­цею — «Хро­ні­кою» Т. Со­фо­но­ ви­ча, то на­віть що­до ос­во­єн­ня іс­то­рич­но­го ма­те­рі­я­лу — це був знач­ний крок на­зад, бо в «Си­ноп­си­сі» си­ла іс­то­рич­них по­ми­лок, яких ос­ві­че­ний муж Ки­їв­сько­го Ате­нею у то­му ча­сі до­пус­ти­ти не міг (по­мил­ки «Си­ноп­ си­са» роз­гля­нув А. Лап­по­­Да­ни­лев­ський в «Очер­ке раз­ви­тия рус­ской ис­то­ри­ог­ра­фии» // Рус­ский ис­то­ри­чес­кий жур­нал. — 1920. — №6. — С. 16–23). Уже це вик­лю­чає ав­торс­тво Іно­кен­тія Гі­зе­ля, то­діш­ньо­го ар­хі­ман­дри­та Ки­є­во­­Пе­чер­сько­го мо­нас­ти­ря, вче­но­го, фі­ло­со­фа, який це ви­дан­ня бла­ гос­ло­вив на ви­хід, хо­ча в лі­те­ра­ту­рі вже скла­ла­ся пев­на тра­ди­ція вва­жа­ти І. Гі­зе­ля та­ки ав­то­ром тво­ру. Це дос­тат­ньо за­пе­ре­чив той­­та­ки М. Мар­чен­ ко, який пи­сав: «Ми му­си­мо на­га­да­ти, що по­лі­тич­но пог­ля­ди й іде­о­ло­гія ар­хі­ман­дри­та Ки­є­во­­Пе­чер­ської лав­ри не збі­га­ють­ся з ідей­ною спря­мо­ва­ ніс­тю “Си­ноп­си­са” (Ук­ра­їн­ська іс­то­рі­ог­ра­фія. — С. 61). І да­лі на цій­­та­ки сто­рін­ці: «Іно­кен­тій Гі­зель був ви­со­ко­ос­ві­че­ною осо­бою і доб­ре обіз­на­ний з то­го­час­ною іс­то­рич­ною лі­те­ра­ту­рою та дже­ре­ла­ми. Він не міг до­пус­ти­ти фаль­ши­во­го під­хо­ду до дже­ре­ла і з’ясу­ван­ня ря­ду іс­то­рич­них явищ та фак­ тів. У “Си­ноп­си­су” зус­трі­ча­ють­ся та­кі на­віть для то­го ча­су гру­бі по­мил­ки, яких ні­як не міг до­пус­ти­ти ви­со­ко­ос­ві­че­ний книж­ник, ви­хо­ва­нець ві­до­мих Ки­їв­сько­го та Львів­сько­го ко­ле­гі­у­мів і рек­тор Ки­їв­ської ака­де­мії Іно­кен­тій Гі­зель». Не вар­то при цьо­му за­бу­ва­ти, що І. Гі­зель, хо­ча в час ви­хо­ду кни­ги й ви­яв­ляв при­хиль­ність до ро­сій­ської орі­єн­та­ції, од­нак у 1654 р. від­мо­вив­ся при­ся­га­ти ро­сій­сько­му ца­ре­ві, зго­дом був при­біч­ни­ком мит­ро­по­ли­та Йо­си­па Не­лю­бо­ви­ча­­Ту­каль­сько­го (в то­му ча­сі, ко­ли той три­мав­ся ідеї не­за­леж­нос­ті Ук­ра­ї­ни та ук­ра­їн­ської цер­кви); хо­ча в пе­рі­од ство­рен­ня «Си­ноп­си­су» був во­ро­же нас­тро­є­ний до ідеї ту­рець­кої орі­єн­та­ції та її при­ хиль­ни­ків Ю. Хмель­ниць­ко­го та П. До­ро­шен­ка. За­га­лом сьо­год­ні з’ясу­ва­ ти, хто ж був на справ­ді ав­то­ром «Си­ноп­си­са» не мо­же­мо че­рез брак до­ку­ мен­таль­них да­них. По­біч з тим «Си­ноп­сис» опи­сує, ка­жу­чи ро­сій­ським мо­нар­хіч­ним тер­мі­ ном, не «за­галь­но­ро­сій­ську» іс­то­рію, а та­ки ук­ра­їн­ську, зок­ре­ма Ки­їв­сько­го кня­зівс­тва, ве­ли­ке міс­це від­вів­ши Ки­є­ву. Йо­го го­лов­ним дже­ре­лом бу­ла

«Хро­ні­ка» Т. Со­фо­но­ви­ча, хо­ча ко­рис­ту­вав­ся він і пів­ден­ ни­ми, тоб­то ук­ра­їн­ськи­ми ва­рі­ян­та­ми на­шо­го най­дав­ні­ шо­го лі­то­пи­су, про що свід­чить і по­да­ний да­лі опис ки­їв­ сько­го пан­те­о­ну бо­гів. Сам вик­лад ве­деть­ся тут від най­дав­ ні­ших ча­сів до Виз­воль­ної вій­ни Б. Хмель­ниць­ко­го, в ос­тан­ньо­му ва­рі­ян­ті сю­ди до­да­но опи­са вій­ни з тур­ка­ми в 1677–1678 р., при чо­му ціл­ком про­ми­не­но ува­гою Виз­воль­ ну вій­ну, що та­кож бу­ло не­ви­пад­ко­во: про­па­гу­ва­ти бо­роть­ бу Ук­ра­їн ­ и за сво­бо­ду і влас­ну дер­жа­ву не бу­ло в ін­те­ре­сах за­мов­ни­ків «Си­ноп­си­су» — на той час ро­сій­ські іде­о­ло­ги ще не до­ду­ма­ли­ся (чи й не мог­ли че­рез не­дав­ність по­дій) до про­па­ган­ди та­кож псев­до­іс­то­рич­ної ідеї про «воз’єд­нан­ ня» Ук­ра­ї­ни й Ро­сії як двох час­тин од­но­го ці­ло­го, — цю ідею зас­во­є­но тіль­ки в дру­гій по­ло­ви­ні XVI­II ст. Ці­ка­во, що ан­ти­іс­то­рич­ний ві­рус, за­не­се­ний в ук­ра­їн­ ське лі­то­пи­сан­ня «Си­ноп­си­сом», мав свій роз­ви­ток у ру­ко­ пис­ній пра­ці П. Ко­ха­нов­сько­го, ство­ре­ній у то­му­та­ки Ки­є­ во­­Пе­чер­сько­му мо­нас­ти­рі як про­дов­жен­ня роз­гля­ну­тої пам’ят­ки, але, незва­жа­ю­чи на ак­тив­не по­ши­рен­ня й про­па­ган­ду, при­жив­ лю­вав­ся на ук­ра­їн­сько­му ґрун­ті вель­ми ту­го, йо­го слаб­кі від­го­лос­ки ма­є­мо в лі­то­пи­сі Г. Граб’ян­ки, за­те ані в Са­мо­вид­ця, ані в С. Ве­лич­ка їх не­має й слі­ду, хоч ос­тан­ній і ци­тує не раз цю пра­цю, але тіль­ки фак­то­ло­гіч­но. Но­ве при­жив­лен­ня ві­ру­су по­мі­ча­є­мо ли­шень у II по­ло­ви­ні XVI­II ст., він по­міт­ний у лі­то­пи­сі П. Си­мо­нов­сько­го, а ціл­ком уже роз­ріс­ся й запа­ну­вав у лі­то­пис­ но­му опи­сі Олек­сан­дра Рі­гель­ма­на, де мо­нар­хіч­на ро­сій­ська схе­ма ба­чен­ня ук­ра­їн­ської іс­то­рії по­чи­нає зву­ча­ти на пов­ну си­лу. З дру­го­го бо­ку, по­ле­міч­ но­­суп­ро­ти­леж­ною «Си­ноп­си­су» тре­ба наз­ва­ти зна­ме­ни­ту «Іс­то­рію Ру­сів», ано­нім­ний ав­тор якої нап­ри­кін­ці XVI­II ст. ак­тив­но зап­ро­тес­ту­вав про­ти спроб узур­па­ції ук­ра­їн­ської дер­жав­ної тра­ди­ції Ро­сій­ською дер­жа­вою, хо­ча й чи­нив це не так на­у­ко­ви­ми, як пуб­лі­цис­тич­но­­е­мо­цій­ни­ми за­со­ба­ми й зі сво­го бо­ку по­да­ю­чи не так ре­аль­ний іс­то­рич­ний об­раз Ук­ра­їн ­ и, як біль­шою мі­рою мі­то­ло­гіч­ний — у цьо­му він та­кож заз­нав уп­ли­ву «Си­ноп­си­са». Ко­ли ж го­во­ри­ти про міс­це «Си­ноп­си­са» в сис­те­мі пам’яток Ки­їв­сько­го Ате­нею, то цю пра­цю тре­ба наз­ва­ти червивим йо­го пло­дом.

Архімандрит КиєвоПечерської лаври Інокентій Гізель — ректор КиєвоМогилянської академії. Портрет XVIII ст.

325

ІЗ «СИ­НОП­СИ­СА»,­ 1674 ро­ку [ПРО ІДО­Л ІВ]

326

Най­пер­ше пос­та­ви­ли най­го­лов­ні­шо­го ку­ми­ра, іме­нем Пе­ру­на, бо­га гро­ му, блис­кав­ки і хмар до­що­вих, на при­гір­ку ви­со­ко­му над Бу­ри­чо­вим по­то­ ком, по­до­бою люд­ською; ту­луб йо­го був із де­ре­ва май­стер­но ви­сі­че­ний, го­ло­ву мав ви­ли­ту зі сріб­ла, ву­ха зо­ло­ті, но­ги за­ліз­ні, а в ру­ках три­мав ка­мінь, по­діб­ний до блис­кав­ки па­ла­юч­ ої, ру­бі­на­ми і кар­бун­ку­лом прик­ра­ше­ ний; а пе­ред ним огонь зав­жди го­рів. А як­що з нед­бальс­тва жрець­ко­го прик­ лю­ча­ло­ся вог­ню згас­ну­ти, то то­го жре­ця, як во­ро­га бо­га сво­йо­го, смер­тю ка­ра­ли. Дру­гий ідол був Во­лос, бог ско­ту. Тре­тій — Поз­візд; ін­ші ж про­зи­ва­ли йо­го Пох­віс­том, а де­як­ і — Вих­ром, спо­ві­ду­ю­чи як бо­га по­віт­ря, по­го­ди і не­по­го­ди. Чет­вер­тий ідол — Ла­до. Сьо­го ма­ли за бо­га ве­се­ло­щів і всі­ля­ко­го га­раз­ ду; жер­тви йо­му при­но­си­ли ті, які го­ту­ва­ли­ся до шлю­бу, з по­міч­чю Ла­да спо­ді­ва­ю­чись вип­ро­си­ти ра­діс­не жит­тя й зла­го­ду. А ця мер­зо­та од дав­ні­ ших ідо­ло­пок­лон­ни­ків піш­ла, що яки­хось бо­гів Ле­ля і По­ле­ля ша­ну­ва­ли, що їх­нє бо­го­мер­зьке ім’я й до­ни­ні по де­я­ких сто­ро­нах на ба­га­то­люд­них іг­ри­ щах прис­пів «Ле­люм По­ле­люм» го­ло­сять. Та­кож от і ма­тір Ле­ле­ву і По­ле­ле­ ву Ладу, спі­ва­ю­чи: «Ла­до, Ла­до!» І то­го ідо­ла із­дав­на ві­до­му спо­ку­су ди­яв­ оль­ ську на шлюб­них ве­сіл­лях, ру­ка­ми пле­щу­чи й об стіл б’ючи, ос­пі­ву­ють. Од сьо­го бо пра­вос­лав­но­му хрис­ти­я­ни­ну всі­ля­ко сте­рег­ти­ся на­ле­жить, аби ка­ра Бо­жа йо­го не спіт­ка­ла. П’ятий ідол Ку­па­ло, що йо­го за бо­га пло­дів зем­них вва­жа­ли і йо­му, об­лу­ дою бі­сів­ською за­мо­ро­че­ні, по­да­рун­ки і жер­тви на по­чат­ку жнив при­но­си­ ли. То­го ж бо Ку­па­ла­­бо­га, чи іс­тин­ні­ше бі­са — і до­сі по де­як­ их сто­ро­нах русь­ких ще пам’ять дер­жить­ся; най­біль­ше під ве­чір на Різ­дво свя­то­го Іо­ан­ на Хрес­ти­те­ля, зіб­рав­шись увече­рі, мо­лодь чо­ло­ві­чої, ді­во­чої і жі­но­чої ста­ ті, сплі­та­ють со­бі він­ці із зіл­ля всі­ля­ко­го, і вкла­да­ють на го­ло­ви і опо­яс­ у­ ють­ся ни­ми; ще ж на то­му бі­сів­сько­му гри­щі роз­кла­да­ють огонь і нав­ко­ло ньо­го, взяв­шись за ру­ки, не­чес­ти­во хо­дять і ска­чуть і піс­ні спі­ва­ють, брид­ ко­го Ку­па­ла час­то пов­то­ря­юч­ и і че­рез огонь пе­рес­ка­ку­ю­чи, са­мих се­бе то­му ж бі­су Ку­па­лу в жер­тву при­но­сять; і ін­ших дійств ди­я­воль­ських ба­га­ то на мер­зен­них збо­ри­щах тво­рять, що й пи­са­ти про них не го­же. Піс­ля

сьо­го свя­то­го Іо­ан­на Хрес­ти­те­ля праз­ни­ка, ще й на праз­ник свя­тих вер­ хов­них апос­то­лів Пет­ра і Пав­ла свою сіть ди­я­вол на­пи­нає че­рез ко­лис­киа, бо ті, що ко­ли­шуть­ся на них, бу­ває па­да­ють на зем­лю, вби­ва­ють­ся й ти­хі­ ші, гріш­ні без по­ка­ян­ня ду­шу свою ви­пус­ка­ють. А то­му й ко­ли­сок, як сі­ті ди­яв­ оль­ської, хо­ро­ни­ти­ся уся­ко­му хрис­ти­ян­сько­му чо­ло­ві­ко­ві тре­ба, аби не по­пас­ти і не зав’яз­ну­ти у ній. Дех­то із пра­дав­ніх без­за­кон­ни­ків дже­ре­лам і озе­рам, за­ра­ди прим­но­жен­ ня пло­дів зем­них, жер­тви при­но­сив, а ча­сом і лю­дей у во­ді то­пив. По де­я­ ких сто­ро­нах русь­ких, ще й до­сі дав­ньо­го то­го без­чинс­тва од­нов­лю­єть­ся пам’ять, ко­ли в час прес­віт­ло­го дня Вос­кре­сін­ня Хрис­то­во­го, зіб­рав­шись, обох ста­тей мо­ло­ді й ста­рі [лю­ди] од­не од­но­го для яко­їсь уті­хи у во­ду вки­ да­ють, і трап­ля­єть­ся, за нас­лан­ням бі­сів­ським, ввер­гну­то­му у во­ду чи об ка­мінь, чи об де­ре­во роз­би­ти­ся, а чи вто­пи­ти­ся й гріш­ну ви­пус­ти­ти ду­шу свою. Ін­ші, як­що не вки­да­ють у во­ду, то по­ли­ва­ють во­дою, то­му ж бі­су жер­тву дав­ніх за­бо­бо­нів од­нов­лю­ю­чи, а ни­ні як зви­чай утіш­ний, а не як жер­тви ідоль­ські тво­рять, та все ж кра­ще б і то­му не бу­ти. Шос­тий ідол Ко­ля­да, бог праз­нич­ний, що йо­му праз­ник ве­ли­кий мі­ся­ця груд­ня в 24й день одп­рав­ля­ють. Хоч лю­ди русь­кі і свя­тим хре­щен­ням прос­ ві­ти­ли­ся й ідо­лів ви­ко­рі­ни­ли, та де­я­кі пам’ять то­го бі­са Ко­ля­ди й до­сі не пе­рес­та­ють од­нов­ля­ти, по­чав­ши од са­мо­го Різ­два Хрис­то­во­го у всі свя­ті дні, зби­ра­ю­чись на бо­го­мер­зкі гри­ща, піс­ні спі­ва­ють і в них, хоч і про Різ­дво Хрис­то­ве спо­ми­на­ють, та тут же без­за­кон­но й Ко­ля­ду, здав­на ві­до­му спо­ ку­су ди­яв­ оль­ську, ба­га­то [ра­зів] пов­то­рю­ю­чи, до­да­ють. До сьо­го на тих же сво­їх за­ко­ноп­ро­тив­них збо­ри­щах і яко­гось Ту­ра­­са­та­ну та ін­ших бо­го­мер­ зких ска­ред, ви­миш­ля­ю­чи, спо­ми­на­ють. А ті ли­ця свої й усю кра­су люд­ську, за об­ра­зом і по­до­бою Бо­жою сот­во­ре­ну, всі­ля­ки­ми маш­ка­ра­ми, або стра­ши­ ла­ми, на ди­яв­ оль­ський лад приб­ра­ни­ми, зак­ри­ва­ють, стра­ха­юч­ и чи по­ті­ ша­ю­чи лю­дей, а твор­ця і зиж­ди­те­ля сво­йо­го гу­дя­чи, так, ні­би не за­до­воль­ ня­ю­чись і ги­ду­ю­чи тво­рін­ням рук йо­го, що всі­ля­ко б на­ле­жа­ло хрис­ти­ян­ сько­му чо­ло­ві­ко­ві зос­та­ви­ти, а тим ли­ком, яким сот­во­рив [йо­го] Гос­подь, удо­воль­ня­ти­ся. Й ін­ші бо­гоп­ро­тив­ні мер­зо­ти ви­миш­ля­ють­ся, що їх на пись­мі й пе­ре­да­ва­ти не го­дить­ся. Ок­рім тих бі­сів­ських ку­ми­рів, ще й ін­ші ідо­ли чис­лен­ні бу­ли на ім’я: Ус­ляд або Ос­ляд, Кор­ша або Хорс, Да­шу­ба або Дажб, Стри­ба або Стри­бог, Се­ма­ ер­гля або Се­маргл, і Ма­кош або Мо­кош, що тим бі­сам за­мо­ро­че­ні лю­ди, як би бо­гам, жер­тви і пох­ва­ли роз­да­ва­ли. А ся ж мер­зо­та у всьо­му кня­зівс­тві Во­ло­ди­ми­ро­вім за по­ве­лін­ням йо­го ді­я­ла­ся. І пос­лав ве­ли­кий князь русь­кий Во­ло­ди­мир за­мість се­бе у Ве­ли­кий Нов­ го­род ро­ди­ча сво­йо­го на ім’я Доб­ри­ня; і той, до­сяг­ши Ве­ли­ко­го Нов­го­ро­да, так, як у Ки­є­ві ба­чив, що Во­ло­ди­мир тво­рив, так, нас­лі­ду­ю­чи йо­му, чи­нив там, ідо­ли став­ля­чи, бо­га­ми їх на­зи­ва­юч­ и, і лю­дям кла­ня­ти­ся і по­жер­тву­ ван­ня їм при­но­си­ти не­во­лею по­ве­лі­вав.

а Ко­лис­ки — гой­дал­ки.

327

ВАР­ЛА­АМ ЯСИН­СЬКИЙ ЯК ОДИН ІЗ МЕ­ЦЕ­НА­ТІВ ­ КИ­ЇВ­СЬКО­ГО АТЕ­НЕЮ

328

Про цьо­го ді­яч ­ а ма­є­мо ма­ло да­них до то­го, як у 1668–1673 рр. він став рек­ то­ром Ки­їв­ської ака­де­мії. Рік і міс­це на­род­жен­ня йо­го не­ві­до­мі, зна­єм ­ о, що він був ви­хо­ван­цем Ки­їв­ських шкіл, ос­ві­ту за­вер­шив у Кра­ків­ській ака­де­мії, рек­то­ром став у вель­ми склад­ний час піс­ля то­го, як у 1665 р., під час вій­сько­ вих дій, ака­де­мія бу­ла ціл­ком ро­зо­ре­на. В. Ясин­ський і взяв­ся за від­нов­лен­ ня цьо­го знач­но­го куль­тур­но­го осе­ред­ку, пе­ре­ду­сім упо­ряд­ку­вав­ши гос­по­ дарс­тво Брат­сько­го мо­нас­ти­ря, щоб здо­бу­ти для шко­ли ма­те­рі­яль­ну ба­зу. Всі за­хо­ди, од­нак, бу­ло зни­ще­но на­па­дом поль­сько­го пол­ков­ни­ка Пи­ва, який нас­ко­чив на ма­єт­ність мо­нас­ти­ря м. Но­во­сіл­ки, ви­рі­зав тут май­же пів­ то­рас­та лю­дей, пог­ра­бу­вав цер­ков­не май­но і спа­лив усе міс­теч­ко, та­кож мо­нас­тир­сько­го зам­ка та й са­му цер­кву. Бу­ло то­ді вби­то й троє чен­ців, які тут гос­по­да­рю­ва­ли. Вра­же­ний ці­єю по­ді­єю, В. Ясин­ський пи­ше зво­руш­ли­ во­го лис­та Л. Ба­ра­но­ви­чу, зви­ну­ва­чу­ю­чи се­бе в цій ут­ра­ті й про­сить звіль­ ни­ти йо­го з рек­тор­ської по­са­ди: «Сам я, до­ки збе­ру­ся, ко­ли жи­вий при тім смут­ку бу­ду, щоб пок­ло­ни­ти­ся, зус­трів­шись, пре­ос­вя­щенс­тву ва­шо­му (хоч прав­ди­во не­дос­той­ний, наз­ва­ти­ся, як бра­тов­бив­ця, си­ном не смію), ба­жаю поп­ла­ка­ти в ке­лії пе­чер­ській, щоб братс­тво грі­ха­ми сво­ї­ми не при­во­див до по­даль­шої згу­би» (Ве­лич­ков­ський І. Тво­ри. — К., 1972. — С. 154). Вод­но­час В. Ясин­ський звер­нув­ся до всіх, хто на­ле­жить до пра­вос­лав­ної цер­кви, із про­хан­ням­гра­мо­тою що­до ми­лос­ти­ні, го­во­ря­чи тут про «тя­жку й не­ви­ нос­ну скор­бо­ту й упа­док Ки­є­во­Брат­сько­го Бо­го­яв­лен­сько­го мо­нас­ти­ря, який тру­дить­ся бі­ля на­у­ки пра­вос­лав­ної в ос­ві­чен­ні мо­ло­ді русь­кої на під­ по­ру свя­тій цер­кві й на прим­но­жен­ня хва­ли Бо­жої» (Ас­ко­чен­ський В. Ки­ев с древ­ней­шим его учи­ли­щем ака­де­ми­ею. — К., 1856. — Т. I. — С. 202–203). Піс­ля то­го В. Ясин­ський був ігу­ме­ном Ки­є­во­­Ми­хай­лів­сько­го мо­нас­ти­ря, по то­му Ки­їв­сько­го Ми­кіль­сько­го мо­нас­ти­ря і, на цій по­са­ді пе­ре­бу­ва­ю­чи, ви­дав кни­жеч­ку вір­шів «Він­ці» (1680), яка збе­рег­лась у від­пи­сі І. Ве­лич­ков­ сько­го, уч­ня Вар­ла­а­ма. По то­му став нас­то­я­те­лем Ки­є­во­­Пе­чер­ської лав­ри. Як ре­лі­гій­ний ді­яч сто­яв на твер­дих ав­то­но­міч­них по­зи­ці­ях і був во­ро­гом під­по­ряд­ку­ван­ня ук­ра­їн­ської цер­кви Мос­ков­сько­му пат­рі­яр­ха­ту, хо­ча Мос­ ква зап­ро­по­ну­ва­ла Ясин­сько­му міс­це мит­ро­по­ли­та в 1686 р. Вар­ла­ам від­мо­ вив­ся їха­ти до Мос­кви і там пос­вя­чу­ва­ти­ся. То­ді мит­ро­по­ли­том пос­та­ви­ли Г. Свя­то­пол­каЧет­вер­тин­сько­го, про­ти чо­го В. Ясин­ський зап­ро­тес­ту­вав. Але ко­ли ук­ра­їн­ську цер­кву ро­сі­я­на­ми бу­ло куп­ле­но в кон­стан­ти­но­поль­ сько­го пат­рі­яр­ха за ха­ба­рі в 1687 р., В. Ясин­ський зми­рив­ся.В 1690 р. він був

вис­вя­че­ний на ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та мос­ков­ ським пат­рі­яр­хом Ад­рі­я­ном. Са­ме з цьо­го ча­су мит­ ро­по­лит уда­єть­ся з ря­дом про­хань до геть­ма­на І. Ма­зе­пи в ко­ристь Ки­їв­ської ака­де­мії «для то­го, що в ній нав­чан­ня вся­ко­му з ма­ло­ро­сій­ських ді­тей, що хо­че ви­чи­ти­ся, по­да­єть­ся» (Ас­ко­чен­сь­кий В. — Т. І. — С. 256) і зно­ву праг­не ук­рі­пи­ти ма­те­рі­яль­ ну ба­зу зак­ла­ду, а ко­ле­гі­ян­сько­му на­чальс­тву до­міг­ ся ви­да­чі цар­ської плат­ні. З дру­го­го бо­ку, в цар­ській гра­мо­ті з цьо­го при­во­ду (1693) вже по­да­єть­ся сво­є­ рід­на інс­трук­ція як про­ва­ди­ти нав­чан­ня, тоб­то ба­чи­мо на­ма­ган­ня уря­ду втру­ти­ти­ся в уч­бо­вий про­цес. Ака­де­мія зав­дя­ки тур­бо­там В. Ясин­сько­го по­ча­ла швид­ко роз­рос­та­ти­ся, сю­ди ма­со­во сті­ка­ла­ ся для нав­чан­ня мо­лодь. І. Ма­зе­па по­чав у Брат­ сько­му мо­нас­ти­рі роз­бу­дов­чі ро­бо­ти, че­рез що ко­ле­гія мог­ла вже вміс­ти­ти до ти­ся­чі уч­нів. Вар­ла­ам то­ді звав­ся «те­пе­ріш­нім рев­ниль­ни­ком віль­них на­ук». Са­ме Ясин­ський до­міг­ся від ца­ря пот­вер­ джен­ня ти­ту­лу ака­де­мії та її са­мо­уп­рав­лін­ня. Він ве­де в Ки­єв­ і й не­ма­лу бу­дів­ни­чу ді­яль­ність. У той час, при об’єд­на­них зу­сил­лях І. Ма­зе­пи та В. Ясин­ сько­го, Ки­їв пе­рет­во­рю­єть­ся на блис­ку­чу куль­тур­ну сто­ли­цю, де бу­ду­ють чу­до­ві хра­ми, пи­шуть вір­ші та­ла­но­ви­ті по­е­ти, ви­да­ють кни­ги, ілюс­тро­ва­ні ви­со­ко­мис­тець­кою гра­фі­кою і не тіль­ки цер­ков­ні, але й світ­ські, роз­ви­ва­ єть­ся те­атр, співа­ють пар­тес­ні хо­ри, влаш­то­ву­ють дис­пу­ти, пи­шуть по­ет­ и­ ки, ри­то­ри­ки та фі­ло­соф­ські трак­та­ти, а в ака­де­мії по­чи­на­єть­ся вик­ла­дан­ня ма­те­ма­ти­ки крім гу­ма­ні­тар­них дис­цип­лін. В. Ясин­ський на ос­но­ві сво­єї кни­гоз­бір­ні зак­ла­дає в ака­де­мії знач­ну біб­лі­о­те­ку.В йо­го прав­лін­ня рек­то­ра­ ми бу­ли Ки­ри­ло Фи­ли­мо­но­вич (1690–1693), Йоа­саф Кро­ков­ський (1693– 1697), Про­ко­пій Ко­ла­чин­ський (1697–1702), Ге­де­он Одор­ський (1702–1705). Дос­лід­ник іс­то­рії ака­де­мії В. Ас­ко­чен­ський пи­ше про цей пе­рі­од її роз­цві­ту: «Під­ня­ти­ся в та­кий ко­рот­кий час, зіб­ра­ти роз­сі­я­не ста­до своє, по­ба­чи­ти в че­ре­ді ака­де­міч­но­го слу­жен­ня сво­їх же зна­ме­ни­тих ви­хо­ван­ців­про­фе­со­рів, ви­пус­ти­ти за якісь сім­над­цять ро­ків стіль­ки осо­бис­тос­тей, що прос­ла­ви­ли її пра­ця­ми в ко­ристь цер­кви й бать­ків­щи­ни — це ді­ло ви­ди­мо­го бла­гос­ло­вен­ ня Бо­жо­го, яке по­чи­ло на ній. Пе­рес­та­рі­лий ар­хі­пас­тир Ки­їв­ської єпар­хії з ду­шев­ною ра­діс­тю ба­чив при кін­ці днів сво­їх ви­хо­ван­ців то­го учи­ли­ща, яке кош­ту­ва­ло йо­му стіль­кох пік­лу­вань і тур­бот. Тут і він ко­лись про­вів ліп­ший час сво­го жит­тя» (С. 292–293). Агі­ту­ю­чи П. Ко­ла­чин­сько­го вик­ла­да­ти в ака­ де­мії, В. Ясин­ський у 1695 р. пи­сав до ньо­го: «Отож ра­див би тво­їй пре­ве­леб­ нос­ті, хай би ти слуш­но та щи­ро пос­тав за віт­чиз­ну з ті­єю збро­єю, яка до­ти бу­ла про­ти віт­чиз­ни, і та­кі ви­со­кі на­у­ки не хо­вав під спу­дом нез­нач­них зад­ ніп­ров­ських мо­нас­ти­рів: не­хай так прос­ві­тить­ся світ наш, щоб бу­ло вид­но. Є, хва­ла Бо­гу, на ки­їв­сько­му го­ри­зон­ті та­кі публіч­ні міс­ця на сла­ву Бо­жу, для

Інокентій Щирський. Епітафія на честь Варлаама Ясинського. Гравюра 1707 р.

329

330

роз­ши­рен­ня пра­вос­лав­ної цер­кви, а во­ро­гам на заз­дрість». І да­лі: «Муд­рість, яка сі­дає на Бо­жих кріс­лах і яка при за­нят­тях по­си­лає люд­ське ба­жан­ня та си­лу, са­ма нап­рав­ля­ти­ме сто­пи не ніг, а ро­зу­му тво­єї пре­ве­леб­нос­ті, як най­ муд­рі­шо­го учас­ни­ка фі­ло­соф­сько­го кур­су» (С. Ве­лич­ко. Лі­то­пис, — Т. II. — К., 1991. — С. 507–508). По­мер Вар­ла­ам Ясин­ський 22 сер­пня 1707 р. під за­ві­ су Ма­зе­пин­ської епо­хи. Йо­го твор­ча спад­щи­на за­га­лом не­ве­ли­ка — це вір­ші, лис­ти, гра­мо­ти, пе­ред­мо­ва до «Че­тьї­­Мі­ней» Д. Туп­та­ла, де­що з то­го пот­ра­пи­ло в друк, як і зга­да­на пе­ред­мо­ва (1689). Так у ви­дан­ня І. Га­ля­тов­сько­го «Ме­сія прав­ди­вий» уве­де­но вір­ша В. Ясин­сько­го «На ав­то­ра кни­ги сеї»; крім зга­да­ної по­е­тич­ної кни­жеч­ки «Він­ці» (1680), у 1688 р. у лавр­ській дру­кар­ні ви­дав по­е­тич­ні «Три він­ці мо­ли­тов­ні». В. Ясин­сько­му при­пи­су­ють та­кож «Ві­нець мо­ли­тов сед­мич­ них два­над­ця­ти­зо­ря­ний», що вий­шов у Ки­є­ві в 1697 р.; нез­нач­не чис­ло вір­шів роз­ки­да­но по ру­ко­пи­сах: у книж­ці І. Ве­лич­ков­сько­го, лі­то­пи­сі С. Ве­лич­ка то­що. Став мит­ро­по­лит ге­ро­єм па­не­гі­рич­них ос­пі­ву­вань, в ос­нов­но­му пе­ра С. Явор­сько­го, це «Гер­ку­лес піс­ля Ат­лан­та» (вий­шов у Чер­ні­го­ві в 1684 р.) на честь то­го, що Ясин­ський став ар­хі­ман­дри­том Ки­є­во­­Пе­чер­ської лав­ри по смер­ті І. Гі­зе­ля; «Русь­кий не­бес­ний Арк­тос» (ви­да­ний у Ки­є­ві в 1690 ро­ці), ці­ка­во, що тут на гра­вю­рі Вар­ла­ам зоб­ра­же­ний в об­ра­зі ти­та­на, що три­має на собі зем­ну ку­лю (ма­єть­ся на ува­зі так зва­ні Ки­їв­ські не­ба, чи го­ри­зон­ти, об­раз­на наз­ва Ки­їв­сько­го Ате­нею); «Пов­ня мі­сяч­на в клей­но­ті, який сві­тить із трьох лю­мі­на­рів, Вар­ла­а­мо­вім» — вий­шов у Ки­є­ві в 1691 р. Ми вже го­во­ри­ли в пе­ред­мо­ві до ці­єї кни­ги, що сам В. Ясин­ський був го­ло­ вою сво­є­рід­но­го ко­ла по­е­тів та пись­мен­ни­ків, ку­ди вхо­ди­ли, крім С. Явор­ сько­го, І. Ве­лич­ков­ський, І. Мак­си­мо­вич, Д. Туп­та­ло та І. Ор­нов­ський. Це знай­шло своє від­биття у ру­ко­пис­ній «Кни­жи­ці» Іва­на Ве­лич­ков­сько­го. Від­по­ від­но зна­чен­ня мит­ро­по­ли­та в Ки­їв­сько­му Ате­неї бу­ло не так твор­че (тут він не під­няв­ся над се­ред­нім рів­нем), як ор­га­ні­зу­ю­че — ме­це­нат­ське, що та­кож ма­ло для ста­нов­лен­ня та роз­вит­ку Ки­їв­сько­го Ате­нею не­ма­ле зна­чен­ня. По­е­тич­ну спад­щи­ну В. Ясин­сько­го спро­бу­ва­ли зіб­ра­ти В. Кре­ко­тань та М. Су­ли­ма у ви­дан­ні: «Ук­ра­їн­ська по­ез­ ія. Се­ре­ди­на XVII сто­літ­тя. — К., 1992.

— С. 235–243; прав­да, не ввів­ши ту­ди «Він­ці» 1680 р., з не­ві­до­мих при­чин при­пи­сав­ши їх Д. Туп­та­лу. За­га­лом, по­ет тя­жів до фор­маль­ної гри сло­вом, як це по­люб­ля­ли чи­ни­ти при­хиль­ни­ки ви­со­ко­го ба­ро­ко. Так у «Над­гроб­ку пре­ чес­но­му от­цю Ми­хай­лу Ле­жай­сько­му», вмі­ще­но­му в лі­то­пи­са С. Ве­лич­ка, обіг­ру­єть­ся по­нят­тя «ле­жа­ти» ін­ден­тич­не до вкла­де­но­го в пріз­ви­ще (Ле­жай­ ський). З бі­ог­ра­фіч­них де­та­лей ці­кава тут од­на: М. Ле­жай­ський і В. Ясин­ ський ра­зом бра­ли пос­триг «від Ла­за­ря­­є­рар­ха», тоб­то Л. Ба­ра­но­ви­ча, от­же, це ста­ло­ся десь піс­ля 1657 р., ко­ли Л. Ба­ра­но­вич став єпис­ко­пом. Має зна­чен­ ня, що В. Ясин­ський (до ре­чі, як і Л. Ба­ра­но­вич) на­пи­сав пох­валь­но­го «Епі­ та­фі­о­на» Йо­си­пу Не­лю­бо­ви­чу­­Ту­каль­сько­му, тоб­то са­ме то­му ки­їв­сько­ му мит­ро­по­ли­ту, кот­рий увіч за­пе­ре­чив ро­сій­ську орі­єн­та­цію, як до ре­чі, й поль­ську, че­рез що пот­ра­пив, як під­крес­лю­єть­ся у вір­ші, у поль­ське ув’яз­нен­ ня, бо не мав, як пи­ше по­ет «ту­ка лес­ти» («жи­ру лес­то­щів»), ма­є­мо і тут сло­ вес­ний пе­ре­гук із пріз­ви­щем ге­роя: тук — Ту­каль­ський), тоб­то не хо­тів ні­ко­

му під­ля­га­ти. Не­по­кір­ний мит­ро­по­лит тут зветь­ся «від­ступ­ниц­тва пра­вої ві­ри кріп­кий об­ли­чи­тель» і за­хис­ник гор­ли­вий пра­вос­лав’я. По­ет упев­не­ ний, що по­кій­ний пот­ра­пив у рай, от­же со­лі­да­ри­зу­єть­ся з йо­го сві­тог­ля­дом. Вір­ша на­пи­са­но 1675 р., а вже в 1681 р. Вар­ла­ам сла­вос­ло­вить ро­сій­сько­го ца­ря Фе­о­до­ра Олек­сі­йо­ви­ча у вір­ші «Ми­ко­лаю, побі­ді те­зо­і­ме­ни­тий», від­так у 1688 р. скла­дає па­не­гі­ри­ка ца­рям Іва­ну, Пет­ру і пра­ви­тель­ці Со­фії «Три він­ ці мо­ли­тов­ні», де ро­сій­ський герб дво­го­ло­во­го ор­ла при­рів­ню­єть­ся до дво­єс­ тва Ісу­са Хрис­та, а три він­ці кла­де на трьох ца­рів то­му, що Христос був пе­ре­ мож­цем смер­ті, ди­я­во­ла та грі­ха — ба­ро­ко­ва гра ви­шу­ка­на, але пе­ре­со­ле­на під­хліб­ніс­тю. За­га­лом фор­ма «він­ців» бу­ла улюб­ле­на у В. Ясин­сько­го, ад­же він­ці, як ми го­во­ри­ли, він скла­дав і в 1680 р., але тут ми не ба­чи­мо по­лі­тич­ но­го уго­довс­тва, а тіль­ки чис­то фор­маль­ну тран­сфор­ма­цію мо­лит­ви в сис­те­ му ба­ро­ко­вої об­раз­нос­ті, тоб­то пе­ред на­ми ви­со­кий зра­зок цер­ков­ної ба­ро­ ко­вої по­е­зії. Він­ці отож бу­ду­ють­ся, як мо­лит­ви до Хрис­та, Бо­го­ро­ди­ці, ан­гель­ских сил із пе­ре­чис­лен­ням усіх ан­ге­лів, до свя­тої Вар­ва­ри, що ма­ло міс­це­ве ки­їв­ське зна­чен­ня та й від­би­ва­ло те, що В. Ясин­ський був ігу­ме­ном Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го мо­нас­ти­ря (ад­же са­ме тут збе­рі­га­ли­ся мо­щі ці­єї свя­тої), че­рез що по­ет на­зи­ває міс­то Ки­їв бла­жен­ним, бо бе­ре­же це свя­те ті­ло. Так са­мо ок­ре­ма мо­лит­ва до свя­то­го Ми­ко­ли, особ­ли­во по­пу­ляр­но­го в Ук­ра­ї­ні, який є об­ра­зом за­хис­ни­ка від бід, а во­ни то­ді па­да­ли на Ук­ра­їн ­ у над­ то щед­ро; прав­да, ре­мі­ніс­цен­ції цьо­го у вір­ші не­ма, по­да­єть­ся ін­ди­ві­ду­аль­на мо­лит­ва, при то­му пи­са­на в Ми­кіль­сько­му Ки­їв­сько­му мо­нас­ти­рі — цим, зреш­тою, й по­яс­ню­єть­ся звер­нен­ня до свя­то­го Ми­ко­ли. Та­ким чи­ном, і Вар­ ва­ра й Ми­ко­ла пос­та­ють у ки­їв­сько­му аре­а­лі, в яко­му й тво­ре­но ці мо­лит­ви­ ­вір­ші. По­даль­ша мо­лит­ва Іва­ну Пред­те­чі вже та­кої про­пис­ки не має, во­на ціл­ком абс­трак­тна. Він­ці для свя­тих ви­ко­рис­то­ву­ють агі­ог­ра­фіч­ну по­е­ти­ку в по­єд­нан­ні з по­е­ти­кою вір­ша­­мо­лит­ви. По­даль­ші він­ці прис­вя­че­ні Ісу­ су Хрис­ту й опо­ві­да­ють про його жит­тя: страс­ті, мо­лін­ня в Гет­си­ман­сько­ му са­ду, страж­дан­ня та розп’ят­тя. У «Він­цях» 1688 р. ба­чи­мо точ­ні­сінь­ко ту ж та­ки по­ет­ и­ку, але вже при­мі­не­ но до ца­рів: Іван Пред­те­ча пов’язу­єть­ся з ца­рем Іва­ном і є ні­би йо­го мо­лит­ вою до Гос­по­да і те­зо­і­ме­ни­то­го свя­то­го; апос­тол Пет­ро — до ца­ря Пет­ра, та­кож є йо­го мо­лит­вою, а свя­та Со­фія до ца­рів­ни Со­фії. Ці­ка­во, що в са­мих вір­шах ані ви­хо­дів у жи­ве жит­тя, ані про­пис­ки до яко­гось ре­аль­но­го те­ре­ ну не­ма — ціл­ком фор­маль­ні, а па­не­гі­рич­на час­ти­на оме­жу­єть­ся са­мою про­ зо­вою пе­ред­мо­вою. Та­ким чи­ном у не­ве­лич­кій по­е­тич­ній твор­чос­ті Вар­ла­а­ма Ясин­сько­го по­ сво­є­му від­би­то йо­го жи­тей­ську по­зи­цію, яку ми прос­те­жи­ли при вик­ла­ді йо­го бі­ог­ра­фіч­них да­них: це шлях від ідей, що їх спо­ві­ду­вав Й. Не­лю­бо­вич­ ­Ту­каль­ський, до при­ми­рен­ня, тоб­то прий­нят­тя ро­сій­ської орі­єн­та­ції, яка, од­нак, дек­ла­ру­єть­ся не в са­мих вір­шах, а в спе­ці­яль­но­му апен­дик­сі до них. Особ­ли­віс­тю по­е­зії В. Ясин­сько­го є та­кож усу­нен­ня від проб­лем жит­тя в чис­ тий бо­гос­лов­ський роз­ми­сел при вишу­ка­ній ба­ро­ко­вій грі сло­вом.

331

ВАРЛААМ ЯСИНСЬКИЙ

[ВІН­ЦІ] ВІ­НЕЦЬ­ ГО­ЛО­ВІ ЦЕР­КОВ­НІЙ ІСУ­СУ ХРИС­ТУ­ ОД ДВА­НАД­ЦЯ­ТИ ЗІР, ОД МО­ЛИ­ТОВ­ ЧЕ­РЕЗ ДВА­НАД­ЦЯТЬ ЙО­ГО СВЯТ

1

Для на­шо­го спа­сін­ня ти був уті­лéн­ний, Ісу­се, хай же бу­ду у пло­ті спа­сен­ний.

2

Пре­чис­тої ти пло­ті прий­няв об­рі­зан­ня, Не­чис­ту мою плоть хай об­рі­же страж­дан­ня.

3

Був стрі­ну­тий ти стар­цем, кот­рий че­кав смер­ті, Й ме­ні, хоч не стрі­ча­лись, урад­жуй не вмер­ти, 4

Хрес­тив­шись у Йор­да­ні, явив в Бо­зі Трой­цю, Хре­ще­но­му дай чис­тим яви­ти­ся, Твор­че.

5

Пре­об­ра­жен­ня світ­ло явив на Фа­во­рі, Дай ба­чить те­бе в світ­лі у не­бі, уго­рі.

6

В Єру­са­лим на царс­тво ввій­шов на ос­ля­ті, Сми­ри мою плоть, в ду­шу ввій­ди ца­рю­ва­ти.

7

Ти пос­траж­дав за гріш­них, був від­да­ний смер­ті, Дай бу­ти до прис­трас­тя грі­ха ні­би мер­твий.

8

332

Про­від­но вос­кре­сив­ся із мер­твих три­ден­но, Грі­ха смерть дай здо­ла­ти ме­ні на­що­ден­но.

9

Зі сла­вою у не­бо воз­ніс­ся у ті­лі, Ме­ні дай ту­ди вий­ти від влас­ної си­ли.

10

Отець і Дух пос­ла­ли те­бе в трой­чнім сві­ті, Ду­хов­ну в ме­ні вті­ху зве­ли по­се­ли­ти.

11

Свій об­раз за­ли­шив нам не­ру­кот­во­рен­ний, Ли­цем в ли­це хай пог­ляд по­ба­чу бла­жен­ний.

12

Воз­дви­жен­ням тож хрес­тним те­пер і в суд страш­ний Звіль­ни ме­не від бідс­тва, щоб я не впав страс­тний.

Він­цем оцим [ство­рив­ся], ві­нець всьо­го лі­та Від доб­ро­ти са­мо­го тво­ри­те­ля сві­та.

За цей ві­нок­­мо­лит­ву в жит­ті тим­ча­со­вім Цар не­ба він­ка в не­бі дасть віч­но па­со­мим. ВІ­Н ЕЦЬ БО­Г О­Р О­Д И­Ц І­ ВІД ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ЗІР, ВІД МО­Л И­Т ОВ­ ЧЕ­Р ЕЗ ДВА­Н АД­Ц ЯТЬ ЇЇ СВЯТ 1

За­ча­тая без грі­ху, о Бо­жая Ма­ти, Мо­лю: ме­ні без­гріш­но жит­тя дай за­ча­ти.

2

Нут­ро те­бе ро­ди­ло ста­ре і неп­лід­не, Не­хай ду­ша неп­лід­на стає доб­роп­лід­наа.

а Та­ка ри­ма в ори­гі­на­лі: «плід­на» — «плід­на»

3

Уве­де­на у цер­кву в три лі­та, в дар Трóй­ці, Ме­ні дай вхід до цер­кви за вхід у храм Твóр­ці.

4

Ти Спа­са за­ча­ла у день бла­го­віс­тін­ня, Ме­ні бла­гос­ло­ви день по­ча­тий спа­сін­ня.

5

Во­ди­ла Бо­га­­Си­на при дівс­тва пе­ча­ті, Ме­не ж бо про­пе­ча­та хай Син бла­го­да­ті.

333

6

Очи­щен­ня ство­ри­ла за­кон у Стрі­тен­ня, Стрі­тен­но­го очис­ти ме­не у зло­ден­ні.

7

Сто­юч­ и при хрес­ті, ти ду­шею ри­да­ла, Про хрест ме­ні дай дум­ку на сер­це упа­лу.

8

В Ус­пе­нії без­смер­тнім пос­та­ла до Си­на, Від сну грі­хів пос­та­ти ме­ні дай щод­ни­ни.

9

З пок­ла­де­ної ри­зи ша­ніб­цю тво­єї Вдяг­ни ти го­лу ду­шу у світ­ло від неї.

10

З пок­ла­де­но­го па­са ша­ніб­цю тво­йо­го Під­пе­ре­жи не­си­лу ти си­лою з ньо­го.

11

Як вір­них пок­ри­ва­єш чес­ним омо­фо­ром, Прий­ми ме­не в пок­ро­ву тут і в виш­нім двóрі 12

Із пе­ре­мо­ги й сла­ви, взя­тих над ка­га­ном, По­бі­ду дай над бі­сом і над бі­сур­ма­ном.

Цим він­цем бла­гос­ло­вен ві­нець всьо­го лі­та Від ма­те­рі доб­рос­ті нет­во­ре­но­го сві­та, За цей ві­нець в до­час­нім жит­ті мо­лит­вен­ний Ца­ри­ці не­ба по­міч дасть віч­но воз­ца­рен­ний. ВІ­Н ЕЦЬ­ ОД ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ЗІР АН­Г ЕЛЬ­С ЬКИМ СИ­Н АМ­ ОД МО­Л И­Т ОВ ДО НИХ ПРО ПО­М ІЧ НАМ­ ДО ДОБ­Р ИХ СПРАВ 1

Ар­хіс­тра­ти­же Бо­жий, свят­че МИ­ХА­Ї­ЛЕ, Що як Бог, дай ме­ні це ро­зу­мі­ти ці­ло.

2

334

ГАВ­РИ­Ї­ЛЕ, дай ра­дість по Бо­зі піз­на­ти, Бо­го­ро­ди­цю твер­до у ро­зум прий­ма­ти.

3

РА­ФА­Ї­ЛЕ, на стеж­ку ме­не став спа­сен­ну, Слі­по­ті дай ду­шев­ній ціль­бу бо­жес­твен­ну.

4

СЕ­РА­ФИ­МИ, вог­нем ви лю­бо­ві па­лі­те, Щоб все­сер­дно я Бо­га лю­бив, по­мо­жі­те.

5

ХЕ­РУ­ВИ­МИ, ви світ­лом ума що­до Бо­га Прос­ві­тіть, щоб по­ба­чив світ гор­ній чер­то­га.

6

Ви, ПРЕС­ТО­ЛИ, нап­рав­те, щоб прав­ди три­ма­тись, Що­би зміг на бік пра­вий у суд страш­ний ста­ти.

7

А ви, теж ПА­НУ­ВАН­НЯ, мою плоть ска­рай­те, Що­би во­лі Гос­под­ній вто­рив, на­хи­ляй­те.

8

СИ­ЛИ, виш­ньо­го си­лу явіть ме­ні чуд­ну, Ожи­ві­те по­мер­шу мою ду­шу блуд­ну.

9

ВЛА­ДИ, ви спо­до­бі­те над бі­сом по­бі­ди, Не ке­ру­ють хай мною сил тем­ря­вих бі­ди.

10

Ви, НА­ЧА­ЛА, чут­тя­ми хай ро­зум ке­рує, Нас­тав­ляй­те, в ме­ні хай гріх мій не ца­рює.

11

Ви, АР­ХАН­ГЕ­ЛИ´, тай­ни спа­сен­ні ві­щай­те, Го­лос, кот­рий на суд зве, у дум­ку вкла­дай­те.

12

АН­ГЕ­ЛИ, що жи­ву­чих на сві­ті цім зрі­те, Від бід бут­ніх ме­не ви, мо­лю, бе­ре­жі­те.

Цей ві­нець хто при­но­сить ян­гó­лам до сла­ви, То ві­нець не­ув’яд­ний візь­ме сам не­ба­вом. З ан­ге­лá­ми щоб зрі­ти зав­жди ли­це Бо­га, Хто в мо­лит­вах, той чи­ну не збу­де й од­но­го.

335

ВІ­Н ЕЦЬ­ ОД ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ЗІР СВЯ­Т ІЙ ВАР­В А­Р І,­ ВІД МО­Л И­Т ОВ ДО НЕЇ ПРО КРАЙ­Н ІЙ­ ДОБ­Р ОЇ СМЕР­Т І ДАР 1

Вáр­ва­ром­­бо бать­ком род­же­на ти, ді­во, Тер­ня зло­го цвіт доб­рий, що з’явивсь на ди­во, Вар­вá­ро, чор­на в наз­ві, в ві­рі крас­на й ді­лі Від вар­вар­ських діл стри­муй на ду­ші і ті­лі.

2

В ви­со­кій ві­рі ті­лом бу­ла ти чу­дес­на, Три­ма­ла­ся кра­са та, не­на­че не­бес­на. По­дай ме­ні уго­ру під­нять сер­це влас­не, Від діл дос­той­них не­ба хай ро­бить­ся крас­не.

3

Три вік­на по­ве­лів­ши в ба­ні сот­во­ри­ти, Світ тро­їч­ний ба­жаю сер­цем чис­тим зрі­ти, Пам’ять, ро­зум і во­лю — три ду­шев­ні си­ли Тво­ри, Трой­ці до­гід­ні, мис­лю, сло­вом, ді­лом. О твер­ді­ша за ка­мінь Се­бе, ді­во, схо­ва­ла Ме­не в твер­дій пок­ро­ві За­хо­вай од го­нін­ня

4

бать­ка — те­бе гнав він, у роз­кри­тий ка­мінь, тво­єї мо­лит­ви ли­хої ло­вит­ви.

5

Бать­ко­­вар­вар в не­чес­тя за ко­си втя­гає, Бог­­О­тець же лю­бов’ю він­ця одя­гає. На Гос­под­нім під­ніж­жі я зем­лю вти­раю, Твої ко­си от­руть хай з грі­ха, я ба­жаю.

6

Як єлей, но­сиш кров ти сво­їх ран на ті­лі, Пал вог­нен­ний у ньо­му, не­мов у сві­ти­лі. А ввій­деш, муд­ра ді­во, в Гос­под­ні чер­то­ги, То вве­ди і ме­не там про­хан­ням до Бо­га.

7

336

В тем­ни­ці світ­ло сві­ту, Хрис­тос, був на­ві­дав, Ду­ші і ті­ла лі­кар, зці­лив ра­ни й бі­ди. Бо­га в тем­но­му сві­ті доз­воль ме­ні зрі­ти, Ран­грі­хів і тьми­смер­ті в ду­ші не но­си­ти.

8

Хрис­тос смок­тав був пер­со бла­жен­ної Ді­ви, Ді­во­че твоє пер­со зрі­за­ють гнів­ли­ві, Та бла­го­дать і сла­ву, Сі­он виш­ній ма­ти Да­ли то­бі, ме­ні дай те са­ме діс­та­ти.

9

Ого­ле­ну мер­зен­ні во­ди­ли по гра­ді, Пок­ров ан­гéль­ський ма­ла яс­ний при від­ра­ді, Ду­ші мо­їй теж го­лій, Хрис­то­ва не­віс­то, Три­ма­ти шлюб­ну одіж спри­яй в не­бі чис­то.

10

Від­дав ди­ти­ну бать­ко на смерть, і на­я­ві. Спи­сав це бать­ко­­вар­вар ме­чем був на гла­ві, Не­бес­ний же Отець дав жит­тя без­ко­неч­не, Мо­лись тож і за ме­не, що смерть ма­ла меч­ну.

11

Ос­мі­ливсь плот­ський бать­ко плоть, кров одіб­ра­ти, Хрис­тос же то­бі плоть, кров свою зве­лів да­ти, Без то­го ша­нів­ник твій не змо­же умер­ти, Мо­лю та­ко­го да­ру для влас­ної смер­ті.

12

Бла­жен­ний Ки­їв свя­то твоє має ті­ло, Лі­кує хво­рих, всіх­­бо ут­ри­мує ці­ло. Пок­ла­ли ті­ло в хра­мі вож­дя сил не­бес­них, Із ним від бід ду­шев­них хра­ни і ті­лес­них.

Ко­ли хто бо­го­муд­ру Вар­ва­ру він­чає, По­бі­ду на без­бож­них той вар­ва­рів має, Хво­ро­бам — ціль­би, смер­ті — го­тов­нос­ті да­ра, Спо­до­бить, бо він­цем цим пок­ри­та — Вар­ва­ра. ВІ­Н ЕЦЬ­ ОД ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ЗІР АР­Х І­Є ­Р ЕЙ­С ЬКИЙ­ ВІД ДІЛ (ЧЕ­Р ЕЗ НИХ МО­Л ИМ) Є­ ПАС­Т ИР МИР­Р ЕЙ­С ЬКИЙ 1

Од на­род­жен­ня див­ний, в ку­пéлі сто­яв ти — В се­ре­ду, у день п’ятий соч­ків не прий­мав ти, О Ми­ко­ло, ме­ні дай із грі­ху пос­та­ти У повс­трим­нос­ті піс­ній то­бі до­рів­ня­ти.

337

2

Трьох дів, зо­ло­то дав­ши, од скверн убе­ріг ти, Щоб лю­бов’ю до Бо­га та­ки пос­лу­жи­ти. Про­ди­вись в ме­ні ми­лість, мий сквер­ни бо­лю­чі Ближ­нім, Бо­гу й вра­го­ві лю­бов свою шлю­чи.

3

Ман­дру­ю­чи до гро­бу Хрис­то­во­го, дав ти Мир мо­рю і жит­тя теж зміг мер­тво­му да­ти. Вка­жи путь, із Хрис­том хай ра­зом пог­ре­бу­ся, Вбий прис­трасть, не­хай Бо­гу жи­вим я яв­лю­ся.

4

На ут­ре­ню до цер­кви йшов пер­ший, виб­рáн­ний, На пас­тир­ський сан су­дом Гос­под­нім він­чан­ний. Дай по­міч у мо­лит­ві, щоб ут­ре­ню­ва­ти І по­тім у па­ла­ці не­бес­нім він­ча­тись.

5

За ві­ри спо­ві­дан­ня, дог­мат хрис­ти­ян­ських, Страж­дав­ши по тем­ни­цях в ца­рів тих по­ган­ських, По­дай ме­ні со­ю­зом Хрис­то­вим по­ви­тись, Од вуз грі­ха, що всю­ди ца­рює, звіль­ни­тись.

6

Ти, ідо­лів по­бив­ши по­ган­ських з бож­ни­ці, При цá­рі Кон­стан­ти­ні звіль­нивсь із тем­ни­ці, Дай по­міч сок­ру­ши­ти грі­хов­нії нра­ви, В со­бі не­хай зве­ду храм Хрис­ту, ца­рю сла­ви.

7

Арíя, зло­чес­тив­ця, єресь пе­ре­міг­ши, В Ні­кеї Хрис­та­­Бо­га честь під­нять спро­міг­ся, Дай по­міч ту бі­сів­ську зва­бу по­до­ла­ти І ді­лом пра­во­вір­ця Бо­га прос­лав­ля­ти.

8

Неп­ра­вед­но до смер­ті суд­жé­них звіль­нив ти, Ца­ре­ві Кон­стан­ти­ну у сні зміг яви­тись, Від пра­вед­но­го су­ду дос­той­ний я вмер­ти, В злі сплю, явись до ме­не, поз­ба­вив­ши смер­ті.

9

338

У сні явивсь куп­це­ві, зас­та­ву по­дав­ши, Зда­ля пок­ли­кав, жи­том у го­лод спа­сав­ши,

Сить ду­шу отож хар­чем не жи­топ­ро­дав­ця, А то­го, що розп’ятий, він є жи­во­дав­ця.

10

При смер­тно­му ус­пін­ні ан­ге­лів узд­рів ти, Із ни­ми у без­смер­тя ду­хом по­ле­тів ти, Ме­ні дай — у грі­ху сплю — яв­но шлях кін­чи­ти, Под­бай, щоб міг я об­раз ан­гель­ський узд­рі­ти.

11

Ти по ус­пін­ні ми­ро з се­бе ви­пус­ка­єш Від мо­щів та від гро­ба ба­га­тьох зці­ля­єш, Чис­лен­ні ме­ні ра­ни із­ці­ли, мо­лю­ся, Лю­бо­ві тво­їм ми­ром зці­ле­ний спа­су­ся.

12

Від схо­ду ти на за­хід в чес­ті пе­ре­ніс­ся, Хай за­хід те­бе ба­чить: в схід­ній ві­рі звів­ся, Мо­лись свя­тій цій ві­рі, щоб три­ва­ліш жи­ти До за­хо­ду щоб смер­ті по­ря­ту­нок мі­ти.

Ко­ли хто Мир­ли­кій­ця, от­ця, увін­чає, Світ у бла­гос­ло­венс­тві, ра­дів­ши сприй­має, Хто лю­бо­ві він­чан­ня від ньо­го поп­ро­сить У пот­ре­бах жи­тей­ських, від­ра­ду від­но­сить. В ро­ці ти­ся­ча шіс­тсот ві­сім­де­ся­тім, У груд­ні і по дню п’ят­на­де­ся­тім, Пе­ред чет­вер­гом, днем МИ­КО­ЛИ свя­то­го, У ніч зна­мен­ня звід­но­го страш­но­го В мо­нас­ти­рі це Ми­кіль­ськім пи­са­лось, У Пе­чер­ськім Ки­їв­ськім дру­ку­ва­лось.

ВІНЕЦЬ­ ЗІР ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ХРИС­Т О­В ОЇ ДЕН­Н И­Ц І­ ПРЕД­Т Е­Ч І СВЯ­Т О­М У ІЗ ДВА­Н АД­Ц Я­Т И­ ПРО­Х АНЬ 1

За­ча­тий од неп­лід­них в кін­ці вет­хо­ті­ні, В по­чат­ку бла­го­да­ті, і від бла­гос­ти­ні, По­дай, Іва­не, го­лос ти до Бо­га­Сло­ва, Щоб змі­ню­вав злі спра­ви в доб­ро я, у но­ве.

2

У че­ре­ві ма­тір­нім ос­вя­че­ний, грав ти, Як якось на­ві­ща­ла твою Бо­жа Ма­ти,

339

Ме­не в грі­хов­них смут­ках з ма­тір­ньо­го чре­ва, Мо­ли, не­хай від­ра­ду ця дру­га дасть Єва.

3

На­ро­див­шись, ти ра­дість дав, нею на­пов­нив Ву­зи мо­ви у бать­ка зір­вав бе­зу­мов­но. Гла­се сло­ва, ро­дивсь од от­ця пе­ред­ві­ки, Зап­ро­си по­ра­ді­ти в не­бес­нії ли­ки.

4

Від­да­ливсь із ди­тинс­тва взя­ти труд в пус­ти­ню, Ріс і ті­лом і ду­хом, тво­ря­чи свя­ти­ню. Не поз­бав до­по­мо­ги зрос­лої тво­єї, Від­пус­ти у плід доб­рих діл ду­ші мо­єї.

5

Ри­зу гос­тру з во­лос­ся вер­блю­да одів ти, Твер­дий по­яс од па­са на чрес­лах но­сив ти. Мов вер­блю­ду, в во­ро­та вузь­кі дай сту­пи­ти, В жит­ті гор­нім, май­бут­нім свою плоть сми­ри­ти. а Ак­ри­ди — ко­ни­ки,

а та­кож рід рос­ли­ни.

б Си­ке­ра — будь­­я­кий

хміль­ний на­пій, ок­рім ви­на.

Їв ак­ри­ди а та зіл­ля

6

і мед ди­кий лíс­ний, Со­бі мав, путь про­хо­див до віч­нос­ті тіс­ний. Я та­кож не їв ла­со, не пив і си­ке­ри б, Дай же піс­ну го­тов­ність яг­нят до ве­че­рі.

7

П­о­ка­ян­ню і ді­лом, і сло­вом учив­ши, Хрис­ту шлях го­ту­вав ти, ще й ін­ших хрес­тив­ши, В по­ка­ян­ні ме­ні дай тут сльо­зи про­ли­ти, Хрис­та путь до мо­єї ду­ші прос­те­ли­ти.

8

У Йор­да­ні Ісу­са хрес­тив ти без­гріш­но І на го­ло­ву ру­ку пок­лав йо­му втіш­но, Дай ме­ні її в по­міч, в грі­ху­­бо вто­пив­ся, Омий ду­шу від зла, бо я ним оск­вер­нив­ся.

9

Із від­кри­то­го не­ба От­ця го­лос чув ти, Си­на в ті­лі, в го­луб­ці зу­мів рух про­чу­ти. І ме­ні не­хай не­бо не бу­де зак­ри­те, Щоб яв­лен­ня тро­їч­не ме­ні дав узд­рі­ти.

10

340

Яг­ня це Бо­же, кот­ре грі­хи взя­ло ми­ру, Цим хре­щен­ням да­ла­ся на спа­сін­ня ві­ра

Хрес­ти­те­лю, усім це по­ка­зав на яві, Звіль­ни з грі­ха, дай бу­ти у яг­ня­чій сла­ві.

11

Усі­чен­ням тво­єї все­чес­ної гла­ви Від­сі­че­ні хай бу­дуть без­чес­нії нра­ви, З Хрис­том, гла­вою цер­кви, жи­веш не­від­січ­но, Отож по­дай з то­бою й ме­ні жи­ти віч­но.

12

Від­най­ден­ням тво­єї гла­ви аж трик­рат­ним, Пе­ред ли­цем тро­їч­ним зро­би ме­не вдат­ним. Гла­во, о триб­ла­жен­на, від Трой­ці він­ча­лась, Бла­женств тво­їх час­ти­на й ме­ні на­ді­ля­лась.

Він­цем та­ким він­ча­єш Іва­но­ву гла­ву, В жит­тя він­ці візь­меш ти: доб­ро да­не й сла­ву, Да­рів сім, п’ять та­лан­тів за зо­рі та­кії В ру­ці Гос­под­ній бу­дуть для те­бе яс­нії. ВІ­Н ЕЦЬ­ ОД ДВА­Н АД­Ц Я­Т И ЗІР МУ­К АМ ХРИС­Т О­В ИМ­ ВІД ПРО­Х АНЬ ДО ТО­Г О, КОТ­Р ИЙ СТРАЖ­Д АВ­ У ВІН­Ц І ТЕР­Н О­В О­М У 1

Ісу­сом, що за трид­цять сріб­них про­да­ва­ли, Світ ви­куп­ле­ний ці­лий, в Трой­ці прот­ри­ва­лий. Дай за­по­ві­дей де­сять в честь Трой­ці три­ма­ти Умом і ді­лом, сло­вом з грі­ха ви­куп­ля­ти.

2

Ісу­се, з те­бе в са­ді кри­ва­вий піт лив­ся, Скор­бот­ний був до смер­ті і три­чі мо­лив­ся. Дай сльо­зи у мо­лит­ві до Трой­ці зли­ва­ти, В скор­бо­ті про­ти грі­ху до кро­ві сто­я­ти.

3

Ісу­се, в ву­зах страд­ний на ру­ках і рам’ї, Ти дав од вуз пе­чаль­них звіль­нен­ня Ада­му. Хай бу­ду із по­ло­ну я грі­хів сво­бід­ний, А не ра­бом грі­ха, щоб став то­бі до­гід­ний.

4

Ісу­се, на су­ди­щі у що­ки був би­тий, За вуст мо­їх сра­мот­ність гань­бою пок­ри­тий. На пра­вед­нім дай су­ді ме­ні не­пос­тид­но Не­від­во­рот­но зрі­ти ли­це сві­то­вид­не.

341

5

Ісу­се, ти із риз був на му­ки роз­ді­тий, Та ни­ми страд­ний гріш­ник бу­ває пок­ри­тий. Дай го­ло­му вдяг­ти­ся в нез­лі ша­ти тії, Спа­сен­ні ри­зи ві­ри, лю­бо­ві, на­дії.

6

Ісу­се, ран ба­га­то при стов­пі стер­пів ти, І тим стов­пом нам не­міч мо­жеш ук­рі­пи­ти. На ти­ся­чу щи­тів той має уміц­ня­ти, По­дай, аби з бід сві­ту був я в не­бо взя­тий.

7

Ісу­се, з тер­ну вíн­ця ти но­сив, вид жас­ний, В нім кров’ю обаг­рив­ся, як цвіт ро­жі крас­ний, Грі­хов­ний хай, мо­лю, терн і ме­не не ко­ле Й на­сін­ня тво­го сло­ва не уб’є ні­ко­ли.

8

Ісу­се, що су­див­ся на смерть лю­ту, хрес­тну, То­ді не­мов без­чес­ну, те­пер вель­ми чес­ну. Ме­ні дай, кот­рий гріш­ний, жа­ло смер­ті стер­ти, Не впас­ти у без­чес­ний суд віч­ної смер­ті.

9

Ісу­се, хрест но­сив ти на го­ру Гол­го­ту, Тя­гар важ­кий ніс Бо­гу по­туг, Са­ва­о­ту, Ме­ні лег­кий тя­гар дай для те­бе по­да­ти, В по­ту­зі хрес­та тво­го в не­бá пі­дій­ма­тись.

10

Ісу­се, що за гріх наш на хрест при­би­вав­ся, На гір­ку смерть ти жов­чно з От­цем по­си­лав­ся, При­бий ме­ні плоть стра­хом, не дай гріх прос­тер­ти, Хай не візь­му я го­ре гір­ке пек­ла смер­ті.

11

Ісу­се, свою ду­шу за нас во­лів клас­ти, З від­хо­дом її нас ти зу­мів по­єд­на­ти, Мо­їй ду­ші по­дай­­бо, від ті­ла від­тну­тій К то­бі на­вік, до Бо­га, при­єд­на­ній бу­ти.

12

342

Ісу­се, п’ять ран біль­ших — в реб­ра, в ру­ку, но­гу — Узяв ти за чут­тів п’ять — це грі­хи в нас Бо­гу, П’ять ран­­бо за та­лан­тів п’ять бу­ло прид­ба­но, Мої чут­тя хай бу­де віч­но то­бі да­но.

Хто лу­ку так він­чає Хрис­та, цер­кви глà­ви, За тер­ня хай прий­має ві­нець чес­ний сла­ви; Прий­ме не терн грі­хов­ний, зем­ни­ми прок­ля­тий, А в не­бі ві­нець віч­ний со­бі мо­же взя­ти. Бать­ко доч­ку, син ма­тір, Свя­тий Дух не­віс­ту Він­цем сла­ви він­ча­ють, Ма­рію пре­чис­ту. ПРО ОПІВ­Н ІЧ­Н И­Ц Ю ТА УТ­Р Е­Н Ю

В[ар­ла­ам] Я[син­ський] м[мит­ро­по­лит] к[ки­їв­ський] Опів­но­чі встаю я й ра­нень­ко ус­та­ну, Щоб зрів ти ме­не, Бо­же і зав­тра, пос­та­ну. На ут­ре­ню про­рок­­бо в цер­кви про­буд­жає, Не вста­не хто, від Бо­га до­зо­ру не має. Ні, в цер­кві Бог на то­го і тро­хи не гля­не, Та­кий, на суд ус­тав­ши, зріть Бо­га не ста­не. Се­мúден­но на­ле­жить йо­го вос­хва­ля­ти, Ніч­не, ут­рен­не в цер­кві мо­лін­ня спі­ва­ти, Час пер­ший, тре­тій, шос­тий дев’ятий чи­та­ти, Ве­чір­ню, по­ве­чір­ню у чи­ні справ­ля­ти. Тож борг се­ми грі­хів так від­пус­тить­ся втрат­ний, Від­так по­дас­ться Ду­ха нам дар се­мик­рат­ний

343

СТЕ­ФАН ЯВОР­СЬКИЙ ТА ЙО­ГО ПО­Е­ЗІЯ

344

Ім’я Сте­фа­на Явор­сько­го вва­жа­єть­ся од­ним із най­блис­ку­чі­ших на Ки­їв­ сько­му Ге­лі­ко­ні. При хре­щен­ні йо­го наз­ва­ли Си­ме­о­ном, на­ро­див­ся він 1658 р. у Га­ли­чи­ні, в ро­ди­ні збід­ні­лих шлях­ти­чів з міс­теч­ка Яво­ро­ва. Ко­ли ще був ди­ти­ною (піс­ля 1663 р.), йо­го бать­ки пе­ре­їх­ а­ли до се­ла Кра­си­лів­ки, не­да­ле­ко від Ні­жи­на. П’ят­над­ця­ти­річ­ним (1673) всту­пив до Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ака­де­ мії, де на ньо­го звер­нув ува­гу то­діш­ній рек­тор Вар­ла­ам Ясин­ський, лю­ди­на та­кож виз­нач­на в Ки­їв­сько­му Ате­неї, зав­дя­ки під­трим­ці яко­го з 1684 р. нав­ чав­ся у Льво­ві, Люб­ли­ні, Поз­на­ні, Віль­ні в єзу­їт­ських шко­лах, тут прий­няв ри­мо­­ка­то­ли­цизм під іме­нем Ста­ніс­ла­ва­­Си­мо­на. Пров­чив­шись близь­ко п’яти ро­ків, по­вер­нув­ся до Ки­є­ва (1689), зно­ву прий­няв пра­вос­лав’я й чер­ не­чий га­бит (1689) під іме­нем Сте­фа­на і став про­фе­со­ром ака­де­мії: від 1690 р. вик­ла­дав ри­то­ри­ку, в 1691–1693 — фі­ло­со­фію, в 1693–1698 — те­о­ логію. На по­чат­ку XVI­II ст. на­силь­но заб­ра­ний до Ро­сії і в 1700 р. вис­вя­че­ ний на мит­ро­по­ли­та ря­зан­сько­го та му­ром­сько­го, по то­му став ек­зар­хом та блюс­ти­те­лем все­ро­сій­сько­го пат­рі­яр­шо­го прес­то­лу (1702), вод­но­час був про­рек­то­ром Слов’яно­гре­ко­­ла­тин­ської ака­де­мії в Мос­кві. По­мер 21 лис­то­ па­да 1722 р. Був ав­то­ром чис­лен­них про­по­ві­дей, бо­гос­лов­ських трак­та­тів, зок­ре­ма «Зна­мен­ня при­шес­тя ан­тих­рис­та й кон­чи­ни ві­ку» (Мос­ква,1703), ве­ли­кої пра­ці «Ка­мінь ві­ри пра­вос­лав­ним свя­тої цер­кви си­нам на ут­вер­джен­ня і ду­хов­не бу­дів­ниц­тво тим, що спо­ти­ка­ють­ся об пе­ре­пин­но­го ка­ме­ня та спо­ку­си, на зве­ден­ня та вип­рав­лен­ня» (Мос­ква, 1728), в яко­му вис­ту­пив суп­ ро­ти про­тес­тан­тиз­му, «З’яв­лен­ня бо­гос­лов­ських пи­тань» (упер­ше над­ру­ко­ ва­но 1844 р.); Сте­фан Явор­ський є та­кож ав­то­ром ду­хов­них слів (над­ру­ко­ва­ них упер­ше в «Тру­дах Ки­ев­ской ду­хов­ной ака­де­мии» в 1874–1677 рр.); на­пи­ сав та­кож твір «Ри­то­рич­на ру­ка» (впер­ше ви­да­но в 1878 р.), по­ле­міч­ні трак­ та­ти «De Deo» і «De ecc­le­sia» (Що­до Бо­га», «Що­до цер­кви» — кі­нець XVII ст.). Дій­шли до нас і фі­ло­соф­ські пи­сан­ня Сте­фа­на Явор­сько­го — це трак­та­ти з ло­гі­ки і кон­спек­ти лек­цій йо­го, за­пи­са­ні од­ним із сту­ден­тів Ки­їв­ської ака­де­мії уп­ро­довж 1691–1693 рр. Є це ори­гі­наль­ний курс фі­ло­со­ фії, спря­мо­ва­ний про­ти так зва­ної дру­гої схо­лас­ти­ки (то­міс­тів). Пер­ше міс­ це тут від­ве­де­но ло­гі­ці, яка, за Явор­ським, — ні­би ключ до ро­зу­мін­ня фі­ло­ со­фії («ключ на­ук»). Курс фі­зи­ки — вчен­ня про при­род­не ті­ло, ма­те­рію, фор­му, при­чи­ни, кіль­кість, якість, міс­це, час, рух, не­бо, еле­мен­ти, жи­ве при­род­не ті­ло. У фі­зи­ку вхо­дить та­кож час­ти­ною пси­хо­ло­гія, де йдеть­ся про люд­ські чут­тя, — це най­пов­ні­ший курс пси­хо­ло­гії, про­чи­та­ний у Ки­їв­ській

ака­де­мії, по­бу­до­ва­но йо­го на ін­тер­пре­та­ції тво­рів Аріс­то­те­ля. Пред­ме­том пси­хо­ло­гії є ду­ша, яку ма­ють не тіль­ки лю­ди, але й тва­ри­ни, й рос­ли­ни; в лю­ди­ни вид ду­ші ро­зу­мо­вий, у тва­ри­ни — чут­тє­вий, у рос­ли­ни — ве­ге­та­ тив­ний. С. Явор­ський на­ма­гав­ся в сво­їй пси­хо­ло­гії з’ясу­ва­ти фі­зі­о­ло­гіч­ні ос­но­ви пси­хіч­них про­це­сів. Вхо­ди­ла у курс фі­зи­ки й ме­та­фі­зи­ка. За­га­лом ді­яль­ність Сте­фа­на Явор­сько­го роз­кла­да­єть­ся на два пе­рі­о­ди: в Ук­ра­ї­ні і в Ро­сії, од­на — твор­ча, дру­га — ду­хов­на, цер­ков­на. Все най­цін­ ні­ше він, як і йо­го пос­тій­ний опо­нент Т. Про­ко­по­вич, ство­рив в Ук­ра­ї­ні, в Ки­є­ві, тож пал­ко ба­жав за­ли­ши­ти­ся на Бать­ків­щи­ні й пра­цю­ва­ти тут. Як пи­ше дос­лід­ник йо­го твор­чос­ті Ф. Тер­нов­ський, він утік із пос­вя­чен­ня в мит­ро­по­ли­ти, про­сив не раз і ца­ря, щоб доз­во­лив йо­му по­вер­ну­ти­ся в рід­ ний край (М. Сте­фан Яворс­кий // Тру­ды Ки­ев­ской ду­хов­ной ака­де­мии.

— 1864. — №1. — С. 239, 240). Ро­сія для ньо­го — Ва­ви­лон. «Ось що спо­ну­ ка­ло ме­не, — пи­ше він у лис­ті до сво­го при­я­те­ля Дмит­ра Туп­та­ла від 19 груд­ня 1707 р., — шу­ка­ти ки­їв­ської ка­тед­ри. Не за­ра­ди ка­тед­ри ли­ше... але за­ра­ди від­по­чин­ку, спо­кій­но­го жит­тя, в якім я зміг би ли­ши­ти на­щад­кам який­­не­будь, бо­дай нез­нач­ний твір сво­го нез­нач­но­го ро­зу­му», — і да­лі скар­жить­ся, що в Ро­сії йо­му «жва­вість ро­зу­му те­пер зас­ту­пи­ла су­хість» (Тру­ды Ки­ев­ской ду­хов­ной ака­де­мии. — 1866. — Т. 1. — С. 545–547). Здег­ ра­ду­вав він у Ро­сії та­кож і як по­ет, про що мо­ва пі­де да­лі. Ад­же як по­ет Сте­ фан Явор­ський був не­а­би­я­кою осо­бис­тіс­тю, вір­шу­вав поль­ською, ла­тин­ ською, книж­ною ук­ра­їн­ською мо­ва­ми, в Ки­їв­ській ака­де­мії йо­му на­віть на­да­ли ти­ту­ла po­e­ta la­ur­ e­a­tus. Ві­до­мі та­кі по­е­тич­ні ви­дан­ня Сте­фа­на Явор­сько­го: «Гер­ку­лес піс­ля Ат­лан­та» (Чер­ні­гів, 1685), — до ре­чі, на­пи­са­но твір бу­ло в час нав­чан­ня за кор­до­ном, що свід­чить, що й то­ді він з рід­ним кра­єм сто­сун­ку не пе­ре­ри­вав; «Лу­на го­ло­су, що во­лає в пус­те­лі» (К., 1689), — па­не­гі­рик Іва­ну Ма­зе­пі, на­пи­са­ний від­ра­зу ж піс­ля по­вер­нен­ня до Ки­є­ва; «Арк­тос не­бес­ний русь­ кий», (К., 1990) — на честь пос­та­нов­лен­ня на ки­їв­ську мит­ро­по­лію Вар­ла­а­ ма Ясин­сько­го; «Ви­ног­рад Хрис­то­вий» — шлюб­ний па­не­гі­рик на він­чан­ня чер­ні­гів­сько­го пол­ков­ни­ка Іва­на Обі­дов­сько­го, не­бо­жа І. Ма­зе­пи (1698). Ві­до­мий та­кож ряд йо­го вір­шів, що не ввій­шли до дру­ко­ва­них книг, зок­ре­ма у ві­до­мій Ан­то­ло­гії Іва­на Ве­лич­ков­сько­го, де по­ет пос­тає в то­ва­рис­тві влас­ ни­ка збір­ни­ка, Д. Туп­та­ла, І. Мак­си­мо­ви­ча, І. Ор­нов­сько­го, об’єд­на­нім іме­ нем Вар­ла­а­ма Ясин­сько­го, по­е­тич­ній спад­щи­ні яко­го тут та­кож уді­ле­но міс­це. Таким чи­ном Сте­фан Явор­ський вхо­див не тіль­ки до Ки­їв­сько­го Ате­ нею, але й до Чер­ні­гів­сько­го в пе­рі­од Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча, що зу­мов­лю­ва­ло­ ся міс­цем про­жи­ван­ня йо­го бать­ків під Ні­жи­ном, че­рез що са­ме в Ні­жин він пе­ред смер­тю за­по­вів свою виз­нач­ну кни­гоз­бір­ню. От­же, про­бу­ва­ю­чи в Ки­є­ві чи на Чер­ні­гів­щи­ні С. Явор­ський чис­лив­ся се­ред най­більш ак­тив­ них і виз­нач­них по­е­тів цих осе­ред­ків. Не по­ми­ли­мо­ся ко­ли ска­же­мо, що він на­ле­жав та­кож до гру­пи по­е­тів, наб­ли­же­них до геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи, яких піз­ні­ше, в се­ре­ди­ні XVI­II ст., по­ет Гнат Мак­си­мо­вич наз­ве: «Ті, кот­рі з Пін­ да­рем зма­га­лись». Цю на­шу дум­ку під­твер­джує те, що він не тіль­ки сла­вив геть­ма­на, але й йо­го ро­ди­ну (зга­да­ний ви­ще шлюб­ний па­не­гі­рик І. Обі­дов­

345

Титул книги С. Яворського «Арктос» Київ. 1690.

346

сько­му). Са­ме С. Явор­ський, ра­зом із П. Ор­ли­ком та І. Ор­нов­ським, і скла­да­ють цю вуж­чу гру­пу, і са­ме во­ни під­нес­ли в сво­є­му ча­сі вірш не тіль­ки на ви­нят­ко­ву тех­ніч­ ну ви­со­ту, але й нез­мір­но уск­лад­ни­ли йо­го ви­гад­ли­ви­ми, як і ви­ма­га­ло ви­со­ке ба­ро­ко, об­ра­за­ми­­ме­та­фо­ри­кою, фі­ло­ соф­ськи­ми реф­лек­сі­я­ми та вель­ми чис­лен­ни­ми ан­тич­ни­ми упо­діб­не­ни­ми, че­рез що ці тво­ри (а ще й пи­са­ні зде­біль­шо­ го поль­ською, ча­сом ла­тин­ською мо­ва­ми і тіль­ки зрід­ка книж­ною ук­ра­їн­ською) для чи­та­ча без від­по­від­но­го рів­ня ос­ві­ти ста­ва­ли важ­ки­ми до сприй­ман­ня, від­так приз­на­ча­ ли­ся для чи­та­ча особ­ли­во­го, елі­тар­но­го, не прос­то ос­ві­че­ но­го, але ви­со­ко­ос­ві­че­но­го. Са­ме ця наб­ли­же­ність до геть­ ма­на й зу­мов­лю­ва­ла по­я­ву в по­ет­ ич­них тво­рах цих ав­то­рів мі­лі­тар­них мо­ти­вів (особ­ли­во в П. Ор­ли­ка та С. Явор­сько­ го). Ос­тан­ні пев­ний час по­ді­ля­ли за­хоп­лен­ня час­ти­ни то­го­час­но­го сус­пільс­тва, особ­ли­во в ви­щих еше­ло­нах вла­ ди, до­го­во­ром із Мос­квою, вва­жа­ю­чи, що він ство­рив пре­ ро­га­ти­ви для ви­ви­щен­ня та мо­гут­нос­ті Ук­ра­ї­ни, бо з’єд­на­ на ро­сій­сько­­ук­ра­їн­ська вій­сько­ва по­ту­га, на їх­ній по­зір, ста­ва­ла ве­ли­кою си­лою. Це і справ­ді бу­ло так, але то­ді ще во­йов­ни­че нас­тро­є­на ук­ра­їн­ська елі­та не ус­ві­дом­лю­ва­ла, що ве­лич прий­де не Ук­ра­ї­ні, а Ро­сії, при чо­му знач­ною мі­рою за ра­ху­нок Ук­ра­ї­ни, а Ук­ра­ї­на нав­па­ки нев­дов­зі, утис­не­на та приг­ні­че­на сво­їм аж зов­сім не чес­ним со­юз­ ни­ком, поч­не швид­ко хи­ли­ти­ся до за­не­па­ду. Про це ви­раз­но на­пи­сав зго­ дом Пи­лип Ор­лик у «Ви­во­ді прав Ук­ра­ї­ни», уже ко­ли прий­шло от­ве­ре­зін­ня, що трак­тат із Ро­сі­єю 1654 р. «по­ви­нен був на­зав­жди вста­но­ви­ти спо­кій, воль­нос­ті й лад на Ук­ра­їн ­ і. Це дій­сно бу­ло б так, ко­ли б цар так сум­лін­но ви­ко­нав би йо­го, як у це ві­ри­ли ко­за­ки». І да­лі: «Во­ни пе­ре­да­ли мос­ков­сько­ му вій­ську свої твер­ди­ні і злу­чи­ли свої вій­ська з цар­ськи­ми зад­ля ус­пі­ ху за­галь­ної спра­ви, але цар­ські ге­не­ра­ли, ско­рис­тав­ши з до­вір’я наз­ва­ної на­ції, хит­ро­ща­ми за­хо­пи­ли ве­ли­ку кіль­кість ін­ших ук­ріп­лень і по­тім по­ча­ ли ко­ман­ду­ва­ти, мов­би гос­по­да­рі, в ці­лій кра­їн ­ і» (Ви­від прав Ук­ра­ї­ни. — Нью­Йорк, 1964. — С. 66–94). Але це бу­де на­пи­са­но уже піс­ля пов­стан­ня Іва­на Ма­зе­пи. У 80–90х ро­ках XVII ст. Сте­фан Явор­ський та Пи­лип Ор­лик ще ві­ри­ли в пер­спек­тив­ність ро­сій­сько­­ук­ра­їн­сько­го мі­лі­тар­но­го со­ю­зу, че­рез що в їх­ніх тво­рах з’яв­ля­ють­ся ан­ти­гу­ма­ніс­тич­ні мо­ти­ви (ці­ка­во, що Іван Ор­нов­ський тут сто­яв на ін­ших по­зи­ці­ях, про що по­го­во­ри­мо в стат­ті про ньо­го): во­ни слав­лять «за­ліз­ні ві­ки» і не мир, а вій­ну. До С. Явор­сько­го од­нак та­кий спо­сіб мис­лен­ня прий­шов не від­ра­зу, про що свід­чить йо­го книж­ка «Гер­ку­лес піс­ля Ат­лан­та», яка вий­шла в Чер­ні­го­ві в 1685 р. Зас­но­вок тво­ру ба­чи­мо в са­мій наз­ві: Ат­лант був ве­лет­нем, яко­го Пер­сей обер­нув на Аф­ри­кан­ську го­ру, що під­пи­рає не­бос­хил — міс­це мис­тецтв та на­ук (да­лі по­ба­чи­мо, що цим іме­нем С. Явор­ський на­зи­вав Пет­ра Мо­ги­лу). Гер­ку­лес же — тво­рець под­ви­гів, во­їн. Твір на­пи­са­но ще за геть­ма­ну­ван­ня Іва­на Са­мой­ло­ви­ча, який від­зна­чав­ся во­йов­ни­чіс­тю, спри­чи­нив­шись до за­ги­бе­лі

Пра­во­бе­реж­ної Ук­ра­ї­ни. По­е­та це тур­бує. Доб­ре ба­чить, «що за­ліз­ні ві­ки нас­ту­пи­ли і за­ліз­неє жни­во з ме­чів впа­лих зрі­ло». Але за­пи­тує по­ет: «Чом ти ґро­та­ми рів­ну до­ро­гу всте­ля­єш?» (ґрот — віс­тря спи­са чи стрі­ли). По тих­­бо ґро­тах «неш­вид­ко прой­дуть люд­ські но­ги». Зреш­тою, са­мої во­єн­ної доб­лес­ті ма­ло, щоб узя­ти ко­ро­ну: Не один­­бо до­гід­ний не сів ще на тро­ні, Ко­ли муд­рість йо­го не оз­доб­лює скро­ні, Тре­ба з мо­рем на­ук­­бо сво­бід­них прис­пі­ти, Ко­ли в го­нор­нім пор­ті ба­жа­єш си­ді­ти.

І хоч ці сло­ва ні­би сто­су­ва­ли­ся Лєш­ка, од­но­го з поль­ських кня­зів, не­ба­ га­то тре­ба, щоб зро­зу­мі­ти, що йдеть­ся­­та­ки про Іва­на Са­мой­ло­ви­ча, пра­ви­ те­ля вель­ми не­муд­ро­го, який, ук­рі­пив­ши Ко­заць­ку дер­жа­ву на Лі­во­бе­реж­ жі, Пра­во­бе­реж­жя пос­при­яв зни­щи­ти, отож зак­ли­ка­єть­ся йо­го не во­ю­ва­ти, а прос­ві­ти­ти влас­ний на­род. Че­рез це по­ет віс­тить, що тіль­ки той «гід­но на тро­нах сі­дає, ко­ли муд­рість при ін­ших зас­лу­гах пле­кає». За­га­лом же, це улюб­ле­на те­ма в дав­ній ук­ра­їн­ській по­е­зії, від­так про­тис­тав­лен­ня Бел­ло­ни, бо­ги­ні вій­ни, і Пал­ла­ди, бо­ги­ні муд­рос­ті, про­хо­дить че­рез не один твір. І справ­ді, віс­тить по­ет, до сла­ви при­хо­дить «зви­тя­жець го­то­вий», йо­го кров до­дає сяй­ва пур­пу­рам (цар­ській оде­жі), йо­го сла­ва муж­ньо цві­те над во­ро­ гом, але без муд­рос­ті він і все те ні­що. Ці­ка­во, що ціл­ком в уні­сон із лис­том Іва­на Сір­ка, на­пи­са­ним у 1678 ро­ці до Іва­на Са­мой­ло­ви­ча (лис­та вмі­ще­но у «Лі­то­пи­сі» С. Ве­лич­ка. — Т. II. — К., 1991. — С. 247), зву­чать та­кі сло­ва Сте­фа­на Явор­сько­го: …Паль­ма в купреса від­мі­нить­ся з сла­ви, Ко­ли Па­лас не бу­де на пла­ці кри­ва­вім, Муд­рість от­же ціль­ні­ша у сві­ті над си­лу, Бо не дасть їй смер­тель­ну роз­ри­ти мо­ги­лу.

Мо­ти­ви вель­ми ак­ту­аль­ні на той час, ад­же нев­дов­зі пе­ред тим бу­ло пос­ та­нов­ле­но (1681) мир із Ту­реч­чи­ною, за якою Пра­во­бе­реж­жя зат­ри­ма­ло­ся за Ос­ман­ською ім­пе­рі­єю, хоч тур­ків ко­за­ки І. Са­мой­ло­ви­ча й пе­ре­ма­га­ли. От­же в «Гер­ку­ле­сі піс­ля Ат­лан­та» ще не­має во­йов­ни­чої ей­фо­рії, яка з’яви­ ла­ся в ук­ра­їн­ських по­е­тів піс­ля пе­ре­мо­ги 1677 р. під Чи­ги­ри­ном, за­те во­на чита­єть­ся ви­раз­но в па­не­гі­ри­ку Іва­ну Ма­зе­пі «Лу­на го­ло­су, що во­лає в пус­ те­лі», що вий­шов у Ки­є­ві 1689 р. Тут уже по­ет жа­дає во­єн­них трі­ум­фів без ог­ля­ду на Пал­ла­ду. З’явив­ся в Ук­ра­ї­ні, віс­тить по­ет, справ­жній вождь Іван Ма­зе­па, він уже блис­кає блис­ка­ми, він зу­міє з’єд­на­ти на­род: «П­о­жи­ток пос­по­ли­ті в ді­лах біль­ших ма­ють, як вуз­лом не­розв’яз­ним в єд­нан­ні бу­ва­ ють» — увіч дер­жав­ниць­ка дум­ка, тож «з то­го єд­нан­ня ді­яль­ної мо­чі траць­ кий мі­сяць (та­та­ри. — В. Ш.) фа­таль­но не вий­де із но­чі». Мос­ко­ви­тя­ни при цьо­му до­рів­ню­ють­ся до ор­лів (з ог­ля­ду на дер­жав­ну сим­во­лі­ку, цей об­раз ба­чи­мо і в О. Бу­чин­сько­го­­Яс­коль­да). От­же, ук­ра­їн­ці б’ють та­тар ра­зом з мос­ко­ви­та­ми, від­так по­ет прос­лав­ляє Мар­са і зак­ли­кає Іва­на Ма­зе­ пу йти на Крим. По то­му йде апо­ло­гія За­ліз­но­го ві­ку, по­ет при цьо­му не

а Куп­рес — мо­ги­ла.

347

Титул книги С. Яворського «Повня місяця, який світить у клейноті» — панегірик на честь В. Ясинського. Гравюра наметалі О. Тарасевича Київ. 1691.

348

пох­ва­ляє зо­ло­то­го Са­тур­но­во­го ві­ку (мир­не жит­тя), а «хва­лю за­ліз­ний чи зі ста­лі ли­тий», і пря­мо го­во­рить: «Хва­лі­те мир ви, я ж кри­ва­ві хви­лі» і «да­ле­ ко біль­ше цін­нос­ті у бою, як у спо­кою». Ос­нов­ні вар­тос­ті виз­на­чає по­ет: «за­ліз­ний мо­лот, про­ти­ва­ги цно­ті — та­кі прик­ме­ти в ча­сі та цін­но­ти». Сла­ ва ле­жить не на м’яко­му ло­жі, а «на кри­ва­вім пла­ці», йде Мар­со­ви­ми пи­ля­ ви­ми шля­ха­ми, і той у сві­ті стає слав­ний, «хто муж­ньо крів­цю роз­ли­ває» і хто за­пи­са­ний у Віч­них кни­гах «за­ліз­ним сти­лем», тому ав­тор від­вер­то зак­ли­кає геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пу до вій­ни, бо «пло­до­но­сить ни­ва до­мів тих, кот­рі віч­ну сла­ву дво­ять в шля­хет­них во­ях». От­же, гу­ма­ніс­тич­но­го про­тис­ тав­лен­ня Бел­ло­ни та Пал­ла­ди тут уже не­ма, не­має й зак­ли­ ку їх по­єд­на­ти, ав­тор від­вер­то стає спів­цем Мар­са, при то­му ім­пе­рі­ял ­ іс­тич­но­го, ад­же зак­ли­ка­єть­ся йти і зни­щи­ти су­сід­ній на­род, при то­му йти тре­ба не зі сво­єї во­лі, а з на­ка­ зу чу­жо­зем­но­го ца­ря, від­так і своє пе­ро по­ет від­вер­то де­гу­ ма­ні­зує. Щоп­рав­да, та­кі нас­трої не бу­ли в Сте­фа­на Явор­сько­го пос­ тій­ні й ко­неч­ні; зреш­тою, ми вже пи­са­ли в ог­ля­ді йо­го жит­тя, як до­ля тяж­ко над ним по­кеп­ку­ва­ла, ад­же нев­дов­зі і йо­го за­не­се в пів­ніч­ні краї, де не ві­рять у сльо­зи і де не слу­ха­ють про­хань і де, від­так, уб’ють йо­го та­лант, зроб­ля­чи цей ви­со­ кий ум мер­зен­ним прок­ли­на­чем то­го ж та­ки Іва­на Ма­зе­пи, яко­го він сво­го ча­су, зда­єть­ся, щи­ро сла­вив, — йдеть­ся про вірш «Із­ми м’я, Бо­же» і про «Сло­во пе­ред прок­лят­тям Ма­зе­ пи», у яко­му зок­ре­ма ска­зав: «Кра­що­го то­бі іме­ні не знай­ ду біль­шо­го за це, ко­ли те­бе, змін­ни­ка все­лу­ка­во­го, наз­ ву Іу­дою», і це то­ді, ко­ли цей на­чеб­то Іу­да дер­зно­вен­но пов­ став за сво­бо­ду рід­ної зем­лі. М. Дра­го­ма­нов наз­вав ан­ти­ма­ зе­пин­сько­го вір­ша С. Явор­сько­го «шко­ляр­сько­­по­пів­ською лай­кою». (М. Дра­го­ма­нов. По­лі­тич­ні піс­ні ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду XVI­II–XIX ст. — Же­не­ва, 1880. — С. 49). Інк­ри­мі­на­ції Ма­зе­пі у вір­ші по­дають­ся та­кі: на­ру­га над цер­ква­ми — і це при то­му, що І. Ма­зе­па був бу­дів­ни­ком бага­тьох цер­ков; про­лит­тя не­вин­ної кро­ві — кро­во­жад­ність Ма­зе­пи ні­ким не до­ве­де­на, хоч сво­їх і дер­жав­них во­ро­гів він та­ки, як ко­жен пра­ви­тель, ка­рав; змі­на ві­ри — Ма­зе­па сво­єї ві­ри, як це чи­нив С. Явор­ ський, не змі­ню­вав; ка­ра і смерть Іск­ри та Ко­чу­бея — акт ціл­ком спра­вед­ ли­вий, бо ті бу­ли зрад­ни­ка­ми й до­но­щи­ка­ми; ба­жання від­да­ти Ук­ра­ї­ ну Поль­щі — ціл­ком фаль­ши­ве зви­ну­ва­чен­ня, ін­ша річ, що зно­си­ни з Поль­ щею, та­єм­ні, в геть­ма­на бу­ли. У 1690 р. по­ет ви­дав кни­жеч­ку «Русь­кий не­бес­ний Арк­тос», який є па­не­ гі­ри­ком йо­го вчи­те­лю Вар­ла­а­му Ясин­сько­му, од­но­му з го­лів Ки­їв­сько­го Ате­ нею, про яко­го зга­ду­ва­ли ви­ще. Вір­ші ці пи­са­но поль­ською та ла­тин­ською мо­ва­ми, для нас во­ни по­­о­соб­ли­во­му ці­ка­ві, бо тут С. Явор­ський опи­сує Ки­їв­ську ака­де­мію, а от­же, й Ате­ней. «Русь­кий не­бес­ний Арк­тос» (Арк­тос — су­зір’я Ве­ли­кої Вед­ме­ди­ці) — це пра­вос­лав­на цер­ква в Ук­ра­ї­ні, а в шир­шо­ му зна­чен­ні й са­ма Ук­ра­їн ­ а (в де­як ­ их по­зи­ці­ях), при то­му цей Арк­тос скла­

да­єть­ся з «гер­бо­вих пла­нет», тоб­то йдеть­ся про шля­хет­ський стан в Ук­ра­ї­ні, шлях­ти­ча­ми ж бу­ла, як пра­ви­ло, ви­ща стар­ши­на, пе­ре­ду­сім сам І. Ма­зе­па, та й ви­ще ду­хо­венс­тво (пе­ре­ду­сім В. Ясин­ський). Спер­шу ав­тор в ок­ре­мо­ му дво­вір­ші по­дає ціл­ком оп­ти­міс­тич­ний зас­но­вок, що «наш ко­ра­бель» три­ має до Арк­то­са що­день свій путь, і по­ет спо­ді­ва­єть­ся, що «у порт щас­ли­во, знай­те, він прий­де». Отож цей Арк­тос — «кри­ці став по­діб­ний, а сер­це в ньо­го як Кав­каз кре­мін­ний», він з бу­ла­ту, ку­тий мо­ло­том Брон­та (під­руч­но­ го бо­га­­ко­ва­ля Вул­ка­на), але же­не йо­го, ко­раб­ля, не по­гід­на хви­ля, а Про­зер­ пі­на, бо­ги­ня під­зем­но­го сві­ту, на­ро­ди­ла ж її Ти­зи­фо­на (бо­ги­ня пом­сти) чи Ме­ду­за (стра­хо­ви­ще, пог­ляд якої пе­рет­во­рю­вав лю­ди­ну в ка­мінь) — ось як до­во­дить­ся жи­ти ук­ра­їн­ській цер­кві й Ук­ра­ї­ні, тоб­то нав­ко­ло них ша­ле­ніє пе­кель­не мо­ре, в яко­ му має плив­ти ук­ра­їн­ський ко­ра­бель, ма­ю­чи весь час «мар­нот­ну втра­ту». «Бід­на в нас фор­ту­на!» — ви­гу­кує по­ет, і ця втра­та біль­ше Зо­ло­то­го ру­на з Кол­хі­ди — сим­во­ лу вла­ди. То­му, ба­ча­чи це, го­ді не про­ли­ва­ти сліз. Ша­ліє ві­тер, сі­че віт­ри­ла на ук­ра­їн­сько­му ко­раб­лі, на­хо­дить лю­та хви­ля, щоб «Язо­на оду­ри­ти мар­не» — Язон тут мит­ро­по­ лит, оче­вид­но ще Г. Свя­то­пол­кЧет­вер­тин­ський, «оду­ри­ти мар­не» — під­да­ти у під­лег­лість ук­ра­їн­ську цер­кву Мос­ ков­сько­му пат­рі­яр­ха­ту; хо­че та хви­ля ар­го­нав­тів (кер­ма­ ни­чів ук­ра­їн­ської цер­кви) вто­пи­ти. Від­так по­ет зак­ли­кає бо­га віт­рів Ео­ла зжа­ли­ти­ся і вга­му­ва­ти лю­ті віт­ри, да­ти віт­ро­ві «твер­ді пу­та», щоб нас не здо­ла­ла «злість оця пре­ лю­та». Хай ліп­ше по­ві­ють пів­ден­ні, теп­лі віт­ри (Ак­ві­ло­ ни), щоб з’яви­ла­ся по­го­да, а до по­тер­пі­лих зно­ву по­вер­ неть­ся сво­бо­да. Міс­це вель­ми ба­га­тоз­нач­не: лю­ті віт­ри (пів­ніч­ні) — це ви­раз­ний на­тяк на не­дав­нє (1686 р.) неп­ рав­не при­єд­нан­ня Ки­їв­ської мит­ро­по­лії до Мос­ков­сько­го пат­рі­яр­ха­ту, а спо­ді­ван­ка на теп­лі віт­ри (пів­ден­ні) — спо­ді­ван­ка по­вер­ну­ти­ся під ло­но Кон­стан­ти­но­поль­сько­го пат­рі­ар­ха­ту. «О, чи блис­неш ти нам, Гіп­пе­рі­о­ не?» — за­пи­тує по­ет (Гіп­пе­рі­он — сон­це) і чи осу­шить­ся мо­ре на­ших сліз? Але да­рем­ні спо­ді­ван­ки, бо «злість зав­жди в сві­ті ви­рос­ти го­то­ва», отож «і до­сі хви­ща нес­тер­пу­ча бу­рить», тоб­то й до­сі до­во­дить­ся про­бу­вá­ти у вій­ні (як це су­пе­реч­но до не­дав­но вис­лов­ле­но­го С. Явор­ським мі­лі­тар­но­го ен­ту­зі­ яз­му!). По­пе­ред­ньо­го ду­хов­но­го кер­ма­ни­ча ко­раб­ля заб­ра­ла смерть (йдеть­ ся про Г. Свя­то­пол­ка­­Чет­вер­тин­сько­го, ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та, який по­мер у квіт­ні 1690 ро­ку, йо­го нас­туп­ни­ком че­рез два мі­ся­ці став Вар­ла­ам Ясин­ ський, з ці­єї на­го­ди й на­пи­са­но па­не­гі­ри­ка), але Язон, яко­го по­ет на­зи­ває «зух­ва­лим», усе ж їде по Зо­ло­те ру­но (тут Язон уже но­вий мит­ро­по­лит). Але «на суд­ні — пас­тка, Бо­же мій, змі­їн ­ а, і вже от­рут­ну па­шу роз­зяв­ляє» — йдеть­ся, оче­вид­но, про при­хиль­ни­ків під­по­ряд­ку­ван­ня ук­ра­їн­ської цер­кви Мос­ков­сько­му пат­рі­яр­ха­ту. Що це міс­це мож­на чи­та­ти са­ме так, свід­чить по­даль­ший ря­док: ота «пас­тка» ба­жає ко­раб­ля про­ков­тну­ти. Але не тре­ба пла­ка­ти, зас­те­рі­гає по­ет, кож­ну бі­ду Бог «ве­се­лим ран­ком вкри­ває», бо не­ма

Гравюра поднесена митрополиту Стефану Яворському в Киівській академії.

349

Стефан Яворський — митрополит рязанський і муромський. Портрет XVIII ст.

350

й тро­ян­ди без ко­лю­чок, а піс­ля не­го­ди яс­ні­ше сві­тить сон­ це. Отож, ко­ли прий­шов на мит­ро­по­ли­чий трон Вар­ла­ам Ясин­ський, спо­ді­ва­єть­ся по­ет, то «го­ді вже бо­я­тись то­ні при тім стер­ни­чім, дба­ло­му Язо­ні» — хай із цим при­хо­дом роз­ві­ють­ся «ли­хо­віс­ні хму­ри». Оп­ти­мізм по­е­та ми­лий, але, на жаль, ви­я­вив­ся без­пер­спек­тив­ний, про що віс­тить до­ля са­мо­го Сте­фа­на Явор­сько­го. Цей вірш, блис­ку­чий, екс­пре­ сив­ний, по­вен внут­ріш­ньо­го вог­ню; зда­єть­ся, єди­на пам’ят­ ка, яка хоч але­го­рич­но, в дру­го­му, внут­ріш­ньо­му чи­тан­ні, від­би­ває од­ну з біль­ших драм ук­ра­їн­ської ду­хов­нос­ті — під­ по­ряд­ку­ван­ня пра­вос­лав­ної цер­кви в Ук­ра­їн ­ і мос­ков­ській. Ці­ка­во тут і те, що до Г. Свя­то­пол­ка­­Чет­вер­тин­сько­го С. Явор­ський не ста­вить­ся не­га­цій­но, оче­вид­но, з мо­раль­ ної за­са­ди, що про не­дав­но по­мер­лих не мож­на го­во­ри­ти зле (по­рів­няй­мо «Епі­та­фі­он» геть­ма­ну І. Брю­хо­вець­ко­му, що йо­го на­пи­сав Ла­зар Ба­ра­но­вич). Да­лі по­ет пе­ре­хо­дить до Ки­їв­ської ака­де­мії, тоб­то ту­ди, де «Ки­їв­ської шко­ли сфе­ра є не­бес­на», спо­ді­ва­ю­чись на її вос­кре­сін­ня — це зас­но­вок, вик­ла­де­ний у пе­ред­ньо­му дво­вір­ші. Тут зно­ву зга­ду­ють­ся «не­щас­ли­ві по­ри» вже для ака­де­мії. Во­на му­си­ла іс­ну­ва­ти у вель­ми важ­ких умо­вах, бо «тут, на сві­ті, чи є ре­чі ці­лі, що­би смер­тель­ні не зби­ва­ли хви­лі», ад­же ми, тоб­то Укра­ї­на, мо­же­мо бу­ти заг­на­ні ли­хою фор­ту­ною в льо­хи, тоб­то за­ги­ну­ти. На «Мо­ги­лян­ські не­ба», тоб­то Ки­їв­ський Ате­ней, не раз спа­да­ли не­щас­ли­ві до­лі. Отож, «ко­ли це не­бо хма­ра чор­на би­ла, пох­му­ра нав­кіл те­мінь ото­чи­ ла», — тоб­то ко­ли ака­де­мія не ви­ко­ну­ва­ла сво­їй фун­кцій, не ви­пус­ка­ла ос­ві­ че­них му­жів, які роз­ганяли те­мінь, то й на­род у тем­ря­ві жив. Смерть Пет­ра Мо­ги­ли бу­ла важ­ким вип­ро­бу­ван­ням для ки­їв­ських шкіл, бо то­ді «мо­ги­лян­ ські ов­до­ві­ли му­зи». Мо­ги­ла тут при­рів­ню­єть­ся до Ат­лан­та (ми вже зга­ду­ ва­ли, що й у кни­зі «Гер­ку­лес піс­ля Ат­лан­та» під Ат­лан­том мож­на ро­зу­мі­ти П. Мо­ги­лу), да­лі по­ет вис­лов­лює спо­ді­ван­ня, що з при­хо­дом Вар­ла­а­ма Ясин­сько­го на мит­ро­по­ли­чий трон, він ви­ко­нає мі­сію са­ме Пет­ра Мо­ги­ли, го­ло­ви Ки­їв­сько­го Ате­нею, Ат­лан­та, і воз­не­се шко­ли на на­леж­ний рі­вень, що, ска­же­мо, й справ­ді збу­ло­ся — зав­дя­ки ста­ран­ням В. Ясин­сько­го та І. Ма­зе­пи Ки­їв­ська ака­де­мія та­ки здо­бу­ла сво­го най­ви­що­го роз­кві­ту. На­за­гал ро­лі цер­кви в жит­ті на­ро­ду (сві­ту) Сте­фан Явор­ський на­дає особ­ли­во­го зна­чен­ня.В нас­туп­но­му Арк­то­сі, кот­рий ба­га­то пла­нет схи­ляє до за­хо­ду, але сам сі­яє зав­жди, по­ет по­дає ти­по­ве для ба­ро­ко ус­ві­дом­лен­ня не­пос­тій­нос­ті та змін­нос­ті усьо­го су­що­го. Хоч про­мін­ня фор­ту­ни, пи­ше він, вель­ми сві­тить, але піс­ля доб­рої по­го­ди має прий­ти у світ пох­му­рість; на­віть світ­ло сон­ця в сві­ті не­на­дій­не — дих­не ве­чір і всіх хма­рин­ня пок­риє; піть­ма та заг­ла­да за­тем­нює й кош­тов­не ка­мін­ня; хоч скіль­ки світ­ла в дні, «ве­чір зве­де день в дур­нич­ку» — од­ним сло­вом усе нет­рив­ке і змін­не, ли­ше Арк­тос «не по­хи­лить до за­хо­ду зло­го» і не «бу­де в смер­тель­нім ніч­лі­гу», тоб­то ав­тор вва­жає тіль­ки цер­кву тим віч­ним, що втри­мує світ, а від­так Ук­ра­ї­ну, і во­на є га­ран­том її ус­тій­нос­ті; тому на­дає та­ко­го ве­ли­ко­го зна­чен­ня па­дін­ню влас­не

ук­ра­їн­ської цер­кви піс­ля при­єд­нан­ня її до Мос­ков­сько­го пат­рі­яр­ха­ту; і, мож­ли­во, мав тут ра­цію, ад­же пра­вос­лав­на єд­ність ста­ла дви­гу­ном на­ці­о­ наль­но­­виз­воль­ній вій­ні Б. Хмель­ниць­ко­го, а тут під­би­ва­ла­ся й роз­хи­ту­ва­ ла­ся са­ма на­ці­о­наль­на ос­нов­на під­по­ра. Від­так у ще од­но­му Арк­то­сі по­ет ви­раз­но го­во­рить про то­го, хто цер­кву очо­лює. За­га­лом Сте­фан Явор­ський вель­ми ви­со­ко ста­вить зна­чен­ня ду­хов­но­го пра­ви­те­ля; ко­ли той дос­той­ний, то й зем­ля їх­ня ос­віт­ле­на, бо «чим для не­ба є сві­ти­ла, тим для сві­ту є при­ма­си». Ко­ли ж ду­хов­ний пра­ви­тель без доб­ро­ чес­нос­ті, то на­хо­дить тьма; ко­ли пра­ви­тель у гні­ві — це ні­би за­су­ха для зем­ лі; ко­ли ж пра­ви­тель став «пля­мою роду» — (чи не на­тяк на Г. Свя­то­пол­ка­ Чет­вер­тин­сько­го?) — сон­це сіє ту­ман на зем­лю; ко­ли пра­ви­тель лю­тує — то це ні­би ві­тер; ко­ли ша­ліє — слі­пить блис­ку­чим сяй­вом; ко­ли лег­ко­важ­ний — це ні­би за­тем­нен­ня сон­ця. Чернь (прос­тий на­род) має йти за ду­хов­ним пра­ви­те­лем, бо «зав­жди не­пос­тій­на чернь мі­ня­єть­ся ра­зом з вер­хо­во­да­ми», але й во­ни, пра­ви­те­лі, «од ті­ні зем­лі за­тем­ню­ють­ся». Цей вірш вель­ми ці­ка­ вий, бо дає змо­гу зро­зу­мі­ти, чо­му су­час­ни­ки Пет­ра Мо­ги­ли, нап­рик­лад, на­зи­ва­ли йо­го вож­дем та геть­ма­ном; від йо­го, ки­їв­сько­го мит­ро­по­ли­та, си­ли, ро­зу­му, по­зи­ції і справ­ді вель­ми ба­га­то за­ле­жа­ло в то­діш­ньо­му жит­ті. «Русь­кий не­бес­ний Арк­тос» ці­ка­вий і з фор­маль­но­го бо­ку. Твір скла­да­ єть­ся з ак­ро­вір­шо­ва­них час­тин, кож­на з яких є са­мос­тій­ним Арк­то­сом, в ак­ро­вір­ші за­пи­са­но ім’я, пріз­ви­ще і сан но­во­го мит­ро­по­ли­та. З ін­ших тво­рів по­е­та вар­то від­зна­чи­ти ма­лень­кий ше­девр — еле­гію «Мит­ро­по­ли­та ря­зан­сько­го та му­ром­сько­го сліз­не з кни­га­ми про­щан­ня», на­пи­са­ний С. Явор­ським в кін­ці жит­тє­во­го шля­ху, в 1721 р., який мож­ли­во, мав спо­ну­ку до на­пи­сан­ня — за­бо­ро­ну Пет­ром I ук­ра­їн­сько­го кни­год­ру­ку­ ван­ня. Це щи­рий, зво­руш­ли­вий гімн ос­ві­ті, кни­гам, біб­лі­о­манс­тву. Ви­ки­ну­ тий із рід­ної зем­лі по­ет та фі­ло­соф, не ма­ю­чи змо­ги бу­ти со­бою, мав од­ну роз­ра­ду — кни­ги, які він «час­то гор­тав і пес­тив», во­ни «вті­ха й ок­ра­са моя!» Про те, що вірш бу­ло на­пи­са­но з при­во­ду цар­сько­го ука­зу, ске­ро­ва­но­ го про­ти ук­ра­їн­сько­го кни­го­ви­дав­ниц­тва, свід­чать та­кі сло­ва: «Ни­ні ж су­ди­лось ме­ні, — о мій сму­ток і біль нес­тер­пу­чий! — в спо­ми­ні тіль­ки пле­ кать ті не­ох­ма­ре­ні дні» — тоб­то час йо­го мо­ло­дос­ті, ко­ли сам ви­да­вав по­е­ тич­ні кни­ги, ко­ли про­бу­вàв в ото­чен­ні ак­тив­них бу­дів­ни­чих Ма­зе­пин­ської до­би, ко­ли був по­е­том та фі­ло­со­фом, жи­ву­чи на бать­ків­щи­ні. Вод­но­час «Сліз­не з кни­га­ми про­щан­ня» — пе­ред­смер­тний вірш, нас­т уп­но­го ро­ку С. Явор­ський справ­ді по­мер. От­же, для ньо­го при­хо­див час, ко­ли має роз­гор­ну­ти ін­шу кни­гу — Віч­нос­ті, че­рез що зі стра­хом прог­ля­дає він своє жит­тя; страх цей був не­без­під­став­ний, ад­же не все доб­ре бу­ло в то­му жит­ті. Тому про­сить, щоб йо­го ім’я («мар­не най­мен­ня») бу­ло­­та­ки за­пи­са­но в кни­ гу жит­тя, Ось ці про­ник­ли­ві ряд­ки: Віч­нос­ті кни­гу від­мін­ну пе­ред мо­ї­ми очи­ма — Ско­ро до ньо­го прий­ду — має від­кри­ти Гос­подь. Ко­жен з су­во­їв її свої вчин­ки й сло­ва від­чи­тає, І по зас­лу­зі у ній знай­де зап­ла­ту со­бі. Кни­го Гос­под­ня страш­на! На су´­ди­щі на­шім ос­тан­нім

351

Кож­не зло­чинс­тво і гріх на­віч по­ка­же во­на! В дум­ці її роз­гор­таю: трем­тін­ня про­ни­зує ті­ло, В бо­ліс­нім сер­ці стри­мить тон­ка і бис­тра стрі­ла!

Твор­чість С. Явор­сько­го ще тре­ба вив­ча­ти й до­но­си­ти йо­го тво­ри до су­час­но­го чи­та­ча. Фі­ло­соф­ська спад­щи­на тіль­ки по­ча­ла ви­хо­ди­ти збір­ним ви­дан­ням, по­е­зії у під­сум­ко­ве ви­дан­ня так і не зби­ра­ли­ся, на те має прий­ти час. Як ми ка­за­ли, бу­ли в йо­го твор­чос­ті світ­лі й тем­ні сто­рін­ки, ви­со­кі зле­ ти й ду­хов­ні за­не­па­ди, отк­ро­вен­нос­ті й ни­ці сто­рін­ки (лай­ки на Іва­на Ма­зе­пу, з яким ко­лись на­пев­не був од­но­дум­цем). Він не мав стіль­ки си­ли, як йо­го без­по­се­ред­ній мо­лод­ший ком­пан, а влас­ти­во учень у по­е­зії Пи­лип Ор­лик, щоб усе жит­тя про­нес­ти честь і дос­той­ність си­на сво­єї зем­лі, але й він був, зде­біль­шо­го, світ­лою осо­бис­тіс­тю, хоч і впав жер­твою ро­сій­сько­го на­сил­ля над на­шою зем­лею та ду­хов­ніс­тю. Ці­ка­во й те, що в час влас­ної не­мо­чі ду­хов­ної, по­лум’яний і нес­хит­ний пат­рі­от Пи­лип Ор­лик, звер­та­єть­ ся з ве­ли­ким лис­том (Ос­но­ва. — №10. — 1862) са­ме до сво­го нав­чи­те­ля — Сте­фа­на Явор­сько­го і, хоч го­ді наз­ва­ти то­го лис­та спо­від­дю, бо ним Ор­лик про­бу­вав за­ча­ти од­ну із чис­лен­них сво­їх по­лі­тич­них ком­бі­на­цій, але звер­ нув­ся він із ці­єю ви­ди­мою спо­від­дю не до ко­го, як до С. Явор­сько­го, бо, мож­ли­во, спо­ді­вав­ся, що під важ­ки­ми ря­са­ми ро­сій­сько­го цер­ков­но­го звер­ хни­ка ще б’єть­ся жи­ве ук­ра­їн­ське сер­це. Ко­ли б на те не спо­ді­вав­ся, на­пев­не б то­го лис­та не пи­сав.

352

СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ

ІЗ КНИ­ГИ­ «РУСЬ­КИЙ НЕ­БЕС­НИЙ АРК­ТОС»­ КИ­ЇВ, 1690 р. АРК­Т ОС­ гер­б о­в их пла­н ет, до яко­г о

Наш ко­ра­бель свій путь три­ма що­день, У порт щас­ли­во, знай­те, він прий­де.

Він, бе­зу­мов­но, кри­ці став по­діб­ний, А сер­це в ньо­го як Кав­каз кре­мін­ний. Або з бу­ла­ту із Вул­ка­на гу­ти Ста­лис­тим Брон­та мо­ло­том він ку­тий. Річ пев­на, го­нить хви­ля не­по­гід­на, Але жах­ли­ва зим­на Про­зер­пі­на, Ли­бонь, та, кот­ра із ка­вер­н а Плу­то­на, А на­ро­ди­ла мсти­ва Ти­зи­фо­на Або та, кот­ра Цер­бе­ра при узах Три­має міц­но, ма­ти їй Ме­ду­за. Ах, хто узд­ріє в хви­лі тій бур­хли­вій Ру­син­ське суд­но, взнає жа­ліс­ли­во Мар­нот­ну втра­ту (бід­на в нас фор­ту­на!), До­рож­чу то­го, що з Кол­хі­ди, рý­на. І як тут сльо­зи не про­лить із го­ря, Як ба­чиш хви­лю звих­ре­но­го мо­ря. А ві­тер вир­вавсь, на­че з пек­ла, кля­тий, На Світ мет­нув­ся буй­но по­гу­ля­ти. Сі­че ска­же­но зір­ва­ні віт­ри­ла На русь­кім суд­ні. Зно­ву лю­та хви­ля Іде Язо­на оду­ри­ти мар­не, Вто­пить у то­ні б ар­го­нав­тів праг­не. Не­щас­не суд­но і не­щас­не вéс­ло, Що в рус­ло сліз­не, ро­ся­не за­нес­ло. Стій, Бо­же віт­ру, стій, жах­кий Ео­ле, Над на­ми зжаль­ся (ві­дій­ди не­до­ле!).

а Ка­вер­ни — прір­ви.

б То­ня — міс­це, де то­нуть.

353

а На­ук­лер — гос­по­дар

ко­раб­ля.

б Ем­пір — не­бо, рай, міс­ це пе­ре­бу­ван­ня бо­гів.

354

Ко­ли б ти, став­ши Гіп­по­та­дом дру­гим, Свої на­леж­но ви­ка­зав пос­лу­ги І ві­тер лю­тий зміг би по­до­ла­ти, Кот­рий на Тат­ри мо­же за­лі­та­ти — Мар­пей­ські ж ске­лі, До­до­ней­ське дуб’я Твоє нес­круш­не під­ти­нає зуб’я; Й то­бі пот­ріб­но, Гіп­по­та­де, вста­ти, Твоя зви­тя­га мо­же вря­ту­ва­ти! Твер­ді для віт­ру тре­ба да­ти пу­та, Хай не здо­лає злість оця пре­лю­та! Ру­шай їх прос­то в віч­нії тем­ни­ці, Дай на по­жи­ву хи­жо­му шу­лі­ці. О, хай би зно­ву вста­ли Ак­ві­ло­ни, Страш­ні цер­бер­ські вкри­ли па­віль­йо­ни, По ура­га­нах з’явить­ся по­го­да, До по­тер­пі­лих вер­неть­ся сво­бо­да. О, чи блис­неш ти нам, Гі­пе­рі­о­не, Й ко­ли осу­шиш мо­ре сліз со­ло­не? Ли­бонь, да­рем­на прис­трасть мо­го сло­ва: Злість зав­жди в сві­ті ви­рос­ти го­то­ва. І до­сі хви­ща нес­тер­пу­ча бу­рить, Що в прір­ви хо­че ці­лий світ за­ну­рить. Тво­го вже, Ру­се, на­ук­ле­раа тяг­не, В тюр­му смер­тель­ну по­са­ди­ти праг­не. Але зух­ва­лий той Язон все ж їде, Щоб зо­ло­теє взять ру­но в Кол­хи­ді. Кот­рий у суд­ні, тим суд­ном був пра­вив, В ем­пі­ріб за­раз, дос­ту­пив­ся сла­ви. Йо­му ос­тан­ня ви­би­ла го­ди­на, На суд­ні — пас­тка, Бо­же мій, змі­ї­на, І вже от­рут­ну па­щу роз­зяв­ляє, Йо­го ков­тну­ти, Гос­по­ди, жа­дає! Вти­рай, од­на­че, сльо­зи, русь­ке око, Чом в сліз­ній то­неш ку­пе­лі гли­бо­ко? Ся річ ко­неч­на, зав­жди так бу­ває: Ве­се­лим ран­ком Бог бі­ду вкри­ває! Ка­жу: ні­де ти не по­ба­чиш ро­жі, Щоб там ко­лю­чок не бу­ло — сто­ро­жі. І як до­ща­ми, гро­мом не­бо сіє, Крас­ні­ше по­тім не­бо за­яс­ніє. Й ко­ли зать­мить­ся Фе­ба по­зо­ло­та, То по­тім щас­тя блис­не у во­ро­та. Га­муй же ту­гу, мій рок­со­ла­ни­не, Твоє суд­но вже в га­вань свою пли­не. Аус­три ві­тер справ­ді вже спи­ни­ли,

Уже Зе­фі­ри по­ві­ва­ють ми­лі, Лас­ка­во ди­ше гір­кос­ліз­на то­ня, Віт­ри­ла би­ті до зем­лі вже го­нять, Й для то­го АРК­ТОС бу­де ін­фу­ла­тиа Зо­рис­то на­шу зем­лю ося­ва­ти. Це справ­ді: го­ді вже бо­я­тись то­ні При тім стер­ни­чім, дба­ло­му Язо­ні! Крий Ін­фу­ла­та пас­тир­ська на ді­лі Міц­ну кіт­ви­цюб й вес­ла, що на хви­лі. І хай нам АРК­ТОС, міс­то Ци­но­зу­ри, Роз­віє зно­ву ли­хо­віс­ні хму­рив.

а Ін­фу­ла­та — єпис­коп­ ська шап­ка.

б Кіт­ви­ця — якір. в Xму­ри — тем­ні хма­ри.

АРК­Т ОС­ гер­б о­в их пла­н ет,

Де Ки­їв­ської шко­ли сфе­ра є не­бес­на, З ру­їн во­на всі­ля­ких ско­ро вже вос­крес­не!

В нас, гей, бу­ва­ли не­щас­ли­ві по­ри, Бо­дай за­па­лись у під­зем­ні но­ри! Або Пер­сея хай по­ли­нуть слі­дом Ту­ди, де Га­дес, в жер­тву чор­ним бі­дам. Рвуч­ким по­льо­том хай би не вер­та­ли, Як кру­го­о­біг сві­ту утя­жа­ли. Ле­тять за­ві­си гор­ні сфер арк­тич­них, Що зо­ді­як на осях кру­тить віч­них, А з ним і не­бо, на­ші дні та но­чі, Кот­рі він вер­тить з усі­єї мо­чі. А як не втри­ма він оту ма­хи­ну, Світ обер­ну­ти мо­же у ру­ї­ну. Ма­буть, не­ма­ло бу­де Бо­гу ді­ла, Щоб не ков­тну­ла всіх лю­дей мо­ги­ла. І тут, на сві­ті, чи є ре­чі ці­лі, Що­би смер­тель­ні не зби­ва­ли хви­лі? Ах, хто не знає, що у мить не­го­жу Заг­нать в льо­хи нас злі фор­ту­ни мо­жуть. Сво­їм чов­ном там нас Ха­рон прес­тро­гий Геть за Сти­гій­ські за­ве­зе від­ро­ги, І як же ре­чі в нас три­ва­ти ма­ють — Й не­бес­ні сфе­ри на­віть упа­да­ють. На Мо­ги­лян­ські Не­бе­са до­во­лі Та­кі ж спа­да­ли не­щас­ли­ві до­лі. Свя­тий гер­бо­вий мі­сяць ся­яв з не­баг — Гір­кі лить сльо­зи на ту смерть нам тре­ба. Ко­ли це не­бо хма­ра чор­на би­ла,

г Ідеть­ся про герб П. Мо­ги­ли.

355

Пох­му­ра нав­кіл те­мінь ото­чи­ла. І Ки­їв, шко­ли в смут­но­му мо­мен­ті В тяж­кім то­ну­ли всі бу­ли ля­мéн­ті: Мо­гил (ох жа­лю, як це пе­ре­жи­ти!) Пла­не­ти світ­ло му­си­ли зга­си­ти. Й Ереб із то­го ті­шивсь, і ме­ду­зи, Що Мо­ги­лян­ські ов­до­ві­ли му­зи. То­пи­ло го­ре, сліз ли­ли­ся рі­ки, Важ­кі ста­ва­ли в рок­со­лан по­ві­ки. Роз­би­те сер­це у Мі­нер­ви ста­ло, Но­си­лась з не­ба, пла­ка­ла не­ма­ло. О тяж­кий жа­лю, о страш­ний ти­ра­не, Той час нам сер­це тис­нув го­рем п’яне. Пок­лав Бог шра­ми у бі­ді тій сліз­ній, Не­мов Кав­каз той, ліг тя­гар віт­чиз­ні! О, як жа­лі­ла Ки­їв­ська Пал­ла­да, Сер­ця вра­жа­лись, ах, страш­на заг­ла­да! Лерней­ським з жа­ху со­ком на­пи­ва­лись, Ат­лант зва­лив­ся, хоч і не вби­ва­ли. Й язик ду­біє, і не­має си­ли, Ко­ли зга­да­єш про ту смерть Мо­ги­ли! Твер­діш над Мар­пес, ру­ко Ліб­ит­ини! Сти­гій­ські зна­ти су­тін­ні до­ли­ни, — А ти, по­дав­ши нам хар­чі мі­зер­ні, У тій от­рут­ній по­ки­да­єш Лер­ні, Ко­ли Ат­лан­та пре­мо­гут­ні си­ли Зап­раг­ла склас­ти в тем­ря­ву мо­ги­ли. І чи ж з Ат­лан­том ги­ну­ти вам тре­ба, О шкіл чу­до­ві Ки­їв­ськії Не­ба? Іще ви стій­те, ще не все в за­ги­ні, Фор­ту­на бу­де ще в яс­ній од­мі­ні. Вже вид­но АРК­ТОС із пла­нет прес­віт­лий, Він про­мінь в ті­нях ки­не вам роз­квіт­лий, Сю­ди, о шко­ли Ки­їв­ські, прис­піє Вам щас­тя — блі­дість із об­лич­чя змиє. Кла­діть­ся зно­ву на арк­тич­нім по­лі, На­ук пер­ло­вих лий­те ви Пак­то­лі; І як не ба­чиш цьо­го, заз­дрість очі То­бі за­ли­ла і те­бе мо­ро­чить. І ще ска­жу: як шко­ла щас­тя має — Це Вар­ла­а­мів мі­сяць по­си­лає.

356

АРК­Т ОС­ древ­н іх сві­т ил пре­о с­в я­щ ен­н о­г о ар­х і­п ас­т и­р я,­ нав­к ру­г и яко­г о обер­т а­є ть­с я звід русь­к о­г о не­б а.­ Під­п ис: без­п еч­н ий за ці­є ю зас­л о­н ою

Чим для не­ба є сві­ти­ла, а При­мас — у ка­то Тим для сві­ту при­ма­сиа, лиць­кій цер­кві Ося­ва­ють зем­лю і сві­тять. пер­ший єпис­коп. Пох­му­рий стає мі­сяць, ко­ли не ося­га­ють йо­го про­ме­ні сон­ця, А при­ма­си — без доб­ро­чес­нос­ті. Сон­це заг­ро­жує зем­лі ка­рою, Як­що пе­че її дов­го спе­ка, А при­ма­си — як­що гнів­лять­ся. Мі­сяць, як­що блід­не, ві­щує бу­рю, А ко­ли при­ма­си, то — сльо­зи. Сон­це сіє ту­ман на не­ді­лю, ко­ли пок­ри­ва­єть­ся хма­рою, А при­ма­си, як ста­ли пля­мою ро­ду. Мі­сяць, як­що чер­во­ніє, ві­щує ві­тер, Ко­ли ж при­ма­си, то — лють. Вра­жає люд­ські очі сон­це в зе­ні­ті, А при­ма­си на ви­со­ких по­са­дах; Сон­це — сяй­вом блис­ку­чим, При­ма­си — ша­лом пе­ку­чим, Сльо­зи те­чуть з очей тих, хто на них спог­ля­дає. Жах на­во­дить на зем­лю сон­це, як­що близь­ко бі­ля ньо­го мі­сяць, А при­ма­си, як­що — лег­ко­важ­ність. За сон­цем іде ве­ли­ка тінь, За при­ма­са­ми — тем­на чернь; Зав­жди не­пос­тій­на чернь мі­ня­єть­ся ра­зом з вер­хо­во­да­ми. Сон­це су­шить зем­лю, ко­ли сві­тить у су­зір’ї Ле­ва, А при­ма­си — ко­ли б’є з них жор­сто­кість. Сон­це і мі­сяць ві­щу­ють лю­дям ли­хо сво­їм за­тем­нен­ням, А при­ма­си — сво­ї­ми по­ро­ка­ми. Як при­ма­си, так і сві­ти­ла, — Із за­хо­дом гас­нуть, Як мі­сяць, так і во­ни, — Од ті­ні зем­лі За­тем­ню­ють­ся.

357

ІВАН ОР­НОВ­СЬКИЙ ТА ЙО­ГО ВИ­ДА­НА В КИ­ЄВ ­ І КНИ­ГА­ «БА­ГА­ТИЙ САД»

358

Про Іва­на Ор­нов­сько­го точ­них бі­ог­ра­фіч­них да­них не ма­є­мо. Жив у дру­ гій поло­ви­ні XVII — на по­чат­ку XVI­II ст., був ро­вес­ни­ком І. Ве­лич­ков­сько­го, І. Мак­си­мо­ви­ча та Д. Туп­та­ла, бо вхо­дять до «Кни­жи­ці» І. Ве­лич­ков­сько­го, що міс­ти­ла в со­бі тво­ри близь­ко­го ото­чен­ня по­е­та, от­же на­ро­див­ся близь­ко 1651 р. Оче­вид­но, нав­чав­ся в Ки­їв­ській ака­де­мії. По­мер, оче­ви­дяч­ки, 1705 р. — рік, ко­ли вий­шла ос­тан­ня кни­га по­е­та. Біль­ше зв’яза­ний він із Чер­ ні­гів­ським Ате­не­єм, бо са­ме в Чер­ні­го­ві ви­да­но йо­го по­е­тич­ні кни­ги «Не­бес­ний Мер­ку­рій» (1686), «Му­за Рок­со­лан­ська» (1683) — па­не­гі­рик І. Ма­зе­пі, «Скар­бни­ця до­ро­го­го ка­мін­ня» (1693) — па­не­гі­рик І. Обі­дов­сько­ му, «Апол­ло Сар­мат­ський» (1703) — шлюб­ний па­не­гі­рик на честь Си­ме­о­на Ли­зо­гу­ба та Іри­ни Ско­ро­пад­ської, на сьо­год­ні ще не знай­де­ний. Усі ці кни­ги пи­са­но поль­ською мо­вою, пе­ре­си­па­ною ла­ти­ною, од­нак вір­шу­вав і книж­ ною ук­ра­їн­ською, кіль­ка та­ких вір­шів уміс­тив у зга­да­ну «Кни­жи­цю» І. Ве­лич­ ков­ський. Мож­ли­во та­кож, що був на­бли­же­ний до геть­ма­на І. Ма­зе­пи, бо сла­вив йо­го та йо­го ро­ди­ну. Так «Му­за Рок­со­ланська» пи­ше про «Сла­ ву і фор­ту­ну з гер­бо­вих зна­ків па­на Іва­на Ма­зе­пи», а «Скар­бни­ця до­ро­го­го ка­мін­ня» прис­вя­че­на не­бо­жу геть­ма­на, го­во­рить­ся там і про ньо­го (в Пе­ред­ мо­ві й у тек­сті). Сла­вить­ся І. Ма­зе­па і в ін­ших тво­рах І. Ор­нов­сько­го, зок­ре­ ма у ви­да­но­му в Ки­є­ві в 1705 р. «Ба­га­то­му са­ді», про який і пі­де мо­ва. Пов­на наз­ва ці­єї кни­ги «Ба­га­тий сад, за­сад­же­ний гер­бо­ви­ми тро­ян­да­ми вель­мож­них їх­ніх ми­лос­тей па­нів За­хар­жев­ських, від­да­ний йо­го цар­сько­го на­йяс­ні­шо­го ма­єс­та­ту столь­ни­ко­ві та пол­ков­ни­ко­ві хар­ків­сько­му, йо­го ми­лос­ ті па­ну Те­о­до­ро­ві За­хар­жев­сько­му в па­не­гі­рич­но­му пре­зен­ті». Кни­га вий­шла у «свя­тій чу­дот­вор­ній ве­ли­кій лав­рі Ки­є­во­­Пе­чер­ській, ро­ку 1705» — це од­на із най­біль­ших роз­мір­но ук­ра­їн­ських па­не­гі­ри­ків­­по­ем, має 158 не­ну­ме­ро­ва­ них сто­рі­нок ве­ли­ко­го фор­ма­ту. До тек­сту в де­як ­ ій час­ти­ні ти­ра­жу (трапляють­ ся при­мір­ни­ки ілюс­тро­ва­ні і не ілюс­тро­ва­ні) до­да­но гра­вю­ри на мі­ді Іва­на Щир­сько­го. (Я. За­пас­ко, Я. Іса­є­вич Ка­та­лог ста­род­ру­ків, ви­да­них на Ук­ра­ї­ні. Кн. 2. — Ч. І) фік­сує різ­но­вид цьо­го па­не­гі­ри­ка під наз­вою: «Ба­га­тий в рід­ні, сла­ві та го­но­рах сад, за­сад­же­ний гер­бо­ви­ми тро­ян­да­ми їх­ніх ми­лос­тей па­нів За­хар­жев­ських на по­зір по сво­їх квар­ти­рах», та­кож із грав’юра­ми І. Щир­сько­ го, який має 21 ар­куш, ор­на­мен­то­ва­ний рам­кою, вид­ру­ко­ва­ною зо­ло­том. Роз­гля­не­мо пер­ший ва­рі­янт кни­ги. Во­на роз­па­да­єть­ся за зміс­том на дві час­ти­ни.В пер­шій ідеть­ся про рід За­хар­жев­ських за­га­лом і по­да­єть­ся йо­го ге­не­а­ло­гія. Цей рід на­ле­жав до гер­ба До­ли­ва; свід­чить­ся, що всі з то­го

ро­ду від­зна­ча­ли­ся вій­сько­ви­ми под­ви­га­ми, про них пи­са­ли Пап­роць­кий та Околь­ський. У гер­бі До­ли­ви бу­ли й поль­ ські ко­ро­лі й ли­тов­ські знат­ні ро­ди. Так Мат­вій За­хар­жев­ ський брав учать у бит­ві при Ор­ші 1515 р., йо­го на­щад­ком був Гри­го­рій За­хар­жев­ський, пол­ков­ник хар­ків­ський, влас­ не До­нець Гри­го­рій Єро­фе­йо­вич, який, на­йо­че­вид­ні­ше, зв’язу­вав­ся з поль­ськи­ми За­хар­жев­ськи­ми для до­ка­зу шля­ хет­нос­ті йо­го ро­ду ціл­ком ап­рі­ор­но — так у той і піз­ні­ший час не раз чи­ни­ло­ся. У дру­гій час­ти­ні тво­ру ос­пі­ву­ють­ся под­ви­ги За­хар­жев­ських­­Дон­ців, по­чи­на­ю­чи від Гри­го­рія, особ­ли­во на До­ну, за що Гри­го­рій діс­тав пріз­ви­ще Дон­ця. По­ет свід­чить, що Гри­го­рій спер­шу був ри­мо­­ка­то­ли­ком і звав­ся Ада­мом, по­тім у ди­тя­чо­му ві­ці пе­ре­ве­де­ний у пра­ вос­лав’я і наз­вав­ся Ав­ді­єм, а на До­ну наз­вав­ся Гри­го­рі­єм — ко­ли це й справ­ді бу­ло так, ма­є­мо ці­ка­вий при­чи­нок до іс­то­рії на­дан­ня влас­них імен у той час. Гри­го­рій брав участь у вій­нах із тур­ка­ми в міс­цях, що ле­жать над Чор­ним мо­рем. Во­ю­вав і з та­та­ра­ми. Був­ши хар­ків­ським сот­ником, Г. До­нець брав участь у вій­ні з по­ля­ка­ми на Лі­во­бе­реж­жі з 1663– 1664 рр. По­бу­ду­вав міс­теч­ко Ма­як, де три­чі роз­би­вав та­тар. Піс­ля від­хо­ду зі Сло­бо­жан­щи­ни пол­ков­ни­ка Іва­на Сір­ка Г. До­нець пе­рей­няв йо­го уряд, хоч ко­за­ки зде­біль­шо­го ві­дій­шли із Сір­ком, До­нець по­чав на­но­во на­се­ля­ти сло­бо­ди, бу­ду­ва­ти фор­те­ці та зас­но­вує міс­та. Іде в зи­мо­вий по­хід на ор­ду й роз­би­ває її. Зма­гав­ся з та­та­ра­ми і в 1679 р. і піс­ля цьо­го, на­си­пав ва­ли, влаш­то­ву­вав фор­теч­ні пун­кти — за це діс­тав ти­ту­ла ще й ба­лак­лей­ сько­го пол­ков­ни­ка; зас­ну­вав фор­те­цю Ізюм та ін­ші по­се­лен­ня. Та­ким чи­ном у па­не­гі­ри­ку док­лад­но роз­по­ві­да­єть­ся про цьо­го виз­нач­но­го ко­заць­ко­го пол­ков­ни­ка. Роз­ка­зу­єть­ся та­кож і про йо­го си­нів Кос­тян­ти­на та Те­о­до­ра й також вель­ми док­лад­но. У 1684 р. Гри­го­рій діс­тав від ца­рів Іва­на та Пет­ра чин столь­ни­ка, по­мер у 1691 р., пе­ред цим зас­ну­вав­ши Хар­ків­ський Ку­рязь­ кий мо­нас­тир, збу­ду­вав там дві цер­кви. Кос­тян­тин До­нець по­мер від ра­ни в 1692 р., він та­кож був пол­ков­ни­ком та столь­ни­ком піс­ля бать­ка. Те­о­дор брав участь у Крим­ських по­хо­дах, у зма­ган­нях з та­та­ра­ми, спер­шу був сот­ни­ком, а то­ді пол­ков­ни­ком хар­ків­ським, зго­дом і столь­ни­ком. Опи­су­єть­ся й мо­лод­ ший син Гри­го­рія — Іван. Те­о­дор брав участь у здо­бут­ті Ка­зи­кер­ме­на (1695) і в швед­ських по­хо­дах, про що та­кож док­лад­но опо­ві­да­єть­ся. Іван Ор­нов­ський — один із най­ви­дат­ні­ших по­ло­но­мов­них ук­ра­їн­ських по­е­тів сво­єї до­би. Йо­го па­не­гі­ри­ки ба­га­ті не тіль­ки фак­тог­ра­фіч­ним ма­те­рі­ я­лом до іс­то­рії Ук­ра­ї­ни, але й гли­бо­ки­ми роз­ду­ма­ми про світ, лю­ди­ну у сві­ті та жит­тя вза­га­лі, а по­біч опи­сів ба­таль­них сцен чи вій­сько­вих дій, по­ет не прос­лав­ляє вій­ни, як нап­рик­лад, йо­го су­час­ни­ки: С. Явор­ський, П.Ор­лик, П. Тер­лець­кий та ін­ші, а су­мує з то­го, що бо­ги­ня вій­ни Бел­ло­на «б’є в ли­тав­ ри три­во­гу і мир про­га­няє» («Скар­бни­ця до­ро­го­го ка­мін­ня») і за­яв­ляє: І де сльо­зи з їд­ко­го з’яв­ля­ють­ся ди­му, Чи ж ти бу­деш, як пташ­ка, спі­ва­ти у ри­му?

Титул книги І. Орновського «Багатий сад» Київ. 1705.

359

В па­не­гі­ри­ку «Му­за Рок­со­лан­ська» і «Скар­бни­ця до­ро­го­го ка­мін­ня» по­ет ма­ні­фес­т ує се­бе слу­гою Рок­со­лан­сько­го Пар­на­су. Так, зус­трі­ча­ю­чись із Апол­ло­ном у час ві­зій­но­го сну, він прий­має на­у­ку пат­ро­на мис­тецтв:

...Рось­ко­го Пар­на­су

І сар­маць­ких муз слу­го, чом злот­но­го ча­су

Не ша­ну­єш на­леж­но, прек­рас­ні го­ди­ни

Й Ге­лі­ко­ну не­ва­жиш яс­ні по­ло­ни­ни? Хай ру­ка твоя зав­ше до пра­ці тя­жіє, Цно­та з пра­ці на сла­ву на­дію ле­ліє,

Хай Бел­ло­ни смерч гріз­ний без­віс­но за­ги­не,

А то­бі з вод Пім­плей­ських хай сла­ва поп­ли­не, Бо як бу­деш у вір­шах ко­гось прос­лав­ля­ти, Бу­деш сла­ву не мен­шу й со­бі за­жи­ва­ти...

Вірш Іва­на Ор­нов­сько­го блис­ку­чий, пов­ний ме­та­фор, об­ра­зів, ан­тич­них упо­діб­нень, яки­ми він гус­то, іно­ді аж над­то, на­пов­нює текст, є тут не­ма­ло й ци­ту­вань. Ужи­ває най­різ­но­ма­ніт­ні­ших роз­мі­рів си­ла­біч­но­го вір­ша, з’єд­ну­ ю­чи різ­нос­кла­до­ві стро­фи й ряд­ки, от­же, в твор­чос­ті по­ет­ а ма­є­мо зраз­ки ви­со­ко­го ба­ро­ко. Але та­ка пе­ре­на­си­че­ність тек­сту ство­рює лю­ди­ні не оз­на­ йом­ле­ній із об­ра­за­ми ан­тич­ної мі­то­ло­гії та лі­те­ра­ту­ри, знач­ну ут­руд­не­ність при чи­тан­ні. В І. Ор­нов­сько­го, як і в П. Ор­ли­ка, так зва­ний ба­ро­ко­вий кла­ си­цизм дій­шов апо­гею; в пер­шо­го на­яв­ні й еле­мен­ти гу­ма­ніс­тич­но­го сві­то­ ба­чен­ня (нап­рик­лад, нас­тро­є­ність суп­ро­ти ві­єн), але за­га­лом йо­го сві­тог­ ляд ба­ро­ко­вий, вик­ла­дом яко­го й є вірш «Об­раз» із «Ба­га­то­го са­ду» — один із най­блис­ку­чі­ших тво­рів дав­ньої ук­ра­їн­ської по­е­зії, в яко­му світ по­да­єть­ся як сис­те­ма су­пе­реч­нос­тей: тим­ча­со­во­го й віч­но­го, жит­тя та смер­ті, си­ли й кво­лос­ті, плин­нос­ті й зас­тиг­лос­ті, ве­ли­чі й ма­лос­ті, ши­ро­кос­ті та вузь­кос­ті, ба­гатс­тва та бід­нос­ті. По­ет дек­ла­рує: Все в змін­них фар­бах сві­ту з’єд­на­но чу­дов­но,

На нет­ри­ва­лім ґрун­ті міц­но, уґ­рун­то­ва­но, Ле­тить вог­нис­тим ко­лом в віч­нім мо­рі згу­би...

Усі цін­нос­ті сві­то­ві — сим­вол «осін­ньо­го ча­су», бо «час зни­щує всі ре­чі мо­ло­том ва­жез­ним». По­ет сум­ні­ва­єть­ся, що «люд­ська не­на­дій­ність віч­не щось збу­дує» — все по­руй­нує зуб ча­су (ти­по­во ба­ро­ко­вий сві­тог­ляд), бо «гріб — це гріб», усе тво­ре­не зни­кає й руй­ну­єть­ся, а віч­ність справ­жня є хі­ба що «в пер­ло­вім не­ба по­лі». Че­рез це І. Ор­нов­ський із від­ча­єм ви­гу­кує: На­ві­що ж люд­ська дум­ка з по­пе­лу бу­дує,

Якісь іг­рись­ка ла­дить, ро­бить щось, руй­нує?

360

Цей пе­си­мізм по­е­та зу­мов­ле­ний пе­ре­жи­ти­ми ка­так­ліз­ма­ми й во­єн­ною роз­ру­хою в Ук­ра­ї­ні в дру­гій по­ло­ви­ні XVII ст., а та­кож, оче­вид­но, не­пев­ніс­ тю ста­но­ви­ща Ко­заць­кої дер­жа­ви, ад­же він ос­пі­ву­вав од­но­го з го­лов­них ос­нов­ни­ків її Іва­на Ма­зе­пу. На­га­да­є­мо, що «Ба­га­тий сад» І. Ор­нов­сько­го вий­шов у 1705 р., са­ме в той рік, ко­ли І. Ма­зе­па зне­ві­рив­ся в ро­сій­ській орі­ єн­та­ції і по­чав об­мис­лю­ва­ти, як би зпід Ро­сії Ук­ра­їн ­ у вир­ва­ти, ад­же Ро­сія

втя­гу­ва­ла Ко­заць­ку дер­жа­ву в без­нас­тан­ні ім­пе­рі­я­ліс­тич­ні вій­ни, у яких ги­ну­ла пе­ре­ду­сім Ук­ра­ї­на. Про нед­воз­нач­не став­лен­ня І. Ор­нов­сько­го до ти­ра­нії свід­чать і ок­ре­мі вір­ ші йо­го «Ба­га­то­го са­ду», де він про­тис­тав­ляє лю­ди­ну злос­ ти­во­го сер­ця лю­ди­ні доб­рій, зло і доб­ро й дає нас­та­но­ ву «доб­ром зак­ля­ті злос­ті во­юв­ а­ти»; апо­ло­гі­зує по­­ре­не­ сан­сно­му муд­рість і са­мо­ви­хо­ван­ня че­рез ту ж та­ки муд­ рість, з’яв­ля­ю­чи: Не шту­ка кар­ту сві­ту в лан­цюг за­ку­ва­ти, А спро­буй сво­го сер­ця по­від­дя три­ма­ти...

Він за­суд­жує пра­ви­те­ля, що має «кров Не­ро­на» (на­тяк на Пет­ра I), а сла­вить того пра­ви­те­ля, у яко­го «доб­ро­ти ко­ро­ на» на скро­нях, лю­ди­ну «із плем’я доб­рот­вор­ця Фе­ба», бо «над доб­ро в лю­ди­ні біль­шо­го не тре­ба». Взі­рець во­ло­да­ря для ньо­го — Іван Ма­зе­па, муд­рий пра­ви­тель, який пле­кає на­у­ки й мис­тец­тва. Про це по­ет пря­мо го­во­рить у пе­ред­мо­ ві до «Скар­бни­ці до­ро­го­го ка­мін­ня»: «Що в муд­ро ге­ро­їч­нім до­мі Ма­зе­пів не сам тіль­ки Марс бо­йо­вий зво­дить ши­ки, але вво­дить­ся і бо­ги­ня Пал­ла­да... і в ньо­му (в Ма­зе­пі. — В. Ш.) на віч­ний трі­ умф су­зір’ям муд­рос­ті пок­ла­ла­ся ко­ро­на». Ма­зе­пу І. Ор­нов­ський, як і П. Ор­лик, на­зи­ває «русь­ким Аль­ці­дом», тоб­то Ге­рак­лом. Твор­чість І. Ор­нов­сько­го знач­ною мі­рою ще не вив­че­на. З йо­го па­не­гі­ри­ ків пе­рек­ла­де­но ли­шень три, не всі кни­ги знай­де­но, ні­чо­го з йо­го тес­тів не пе­ре­оп ­ уб­лі­ко­ва­но в ори­гі­на­лі, не ка­жу­чи вже про пов­ний пе­рек­лад ук­ра­їн­ ською мо­вою. За­га­лом із лі­те­ра­ту­роз­нав­ців цим по­е­том ніх­то спе­ці­яль­но не зай­мав­ся, що бу­ло зв’яза­но з обез­слав­лен­ням йо­го без­по­се­ред­ньо­го пат­ро­ на Іва­на Ма­зе­пи та й важ­ко­чи­та­бель­ніс­тю йо­го тво­рів. Але в «Рось­ко­ му Пар­на­сі», са­ме то­му, який гур­ту­вав­ся дов­ко­ла Іва­на Ма­зе­пи, і де проц­ві­ та­ло ви­со­ке ба­ро­ко з усі­ма йо­го сло­вес­ни­ми іг­ра­ми, особ­ли­во склад­ною об­раз­ніс­тю та сис­те­мою вик­ла­ду, то­го, зреш­тою, ба­ро­ко, про­ти яко­го в сво­ їй по­ет­ и­ці піз­ні­ше зап­ро­тес­ту­вав Т. Про­ко­по­вич, ім’я Іва­на Ор­нов­сько­го тре­ба пос­та­ви­ти чи не на пер­шо­му міс­ці, бо, зреш­тою, се­ред ін­ших па­не­гі­ рис­тів то­го ча­су (С. Явор­сько­го, П. Ор­ли­ка, П. Ар­ма­шен­ка, А. Ста­хов­сько­го та ін­ших) він не тіль­ки за­ли­шив най­біль­ше влас­них тво­рів, але й виз­на­чав­ ся особ­ли­вою та­ла­но­ви­тіс­тю, ви­со­ким ро­зу­мом і жанр па­не­гі­ри­ка ви­ко­рис­ то­ву­вав не ли­ше для прос­лав­лен­ня виз­нач­них лю­дей сво­го ча­су, що мог­ло ро­би­ти­ся й на за­мов­лен­ня (нап­рик­лад, цей­­та­ки «Ба­га­тий сад»), але й для вис­ло­ву влас­них ду­мок і влас­но­го сві­то­ба­чен­ня, влас­них, зреш­тою, по­е­тич­ них реф­лек­сій з ме­ти­да­цій­ни­ми па­са­жа­ми й роз­мис­ла­ми про жит­тя та світ.

Титул книги І. Орновського «Муза Роксоланська» Чернігів. 1683.

361

ІВАН ОРНОВСЬКИЙ

ІЗ КНИ­ГИ­ «БА­ГА­ТИЙ САД»­ Ки­їв, 1705 р.

При­ро­да доб­ро­дій­на плід та­кий з’яв­ляє, Що у злос­ти­вім сер­ці він не про­рос­тає. Є доб­рос­ті оз­на­ка: гро­мом з уст не би­ти, І доб­рість змо­же вся­кі злос­ті сок­ру­ши­ти. Най­біль­ше ж те зви­тяжс­тво вар­то ша­ну­ва­ти, Ко­ли доб­ром зак­ля­ті злос­ті во­ю­ва­ти.

а Хло­пець — тут: слу­га.

В ві­ках, у царс­тві люд­ськім той, влас­не, па­нує, Хто муд­ро сам со­бою і сер­цем ке­рує. Не шту­ка — кар­ту сві­ту в лан­цюг за­ку­ва­ти, А спро­буй сво­го сер­ця по­від­дя три­ма­ти, Бо сер­це — то не хло­пе­цьа; тут не на­ка­за­ти, Умій же над со­бою і сер­цем вла­да­ти! Блис­кать зо­ром страш­ли­вим, на­че блис­кав­ка­ми, Пре­раз­ли­ви­ми ди­хать уст сво­їх гро­ма­ми — Хто так чи­нить у сві­ті, має кров Не­ро­на, Та на скро­нях у те­бе Доб­ро­ти ко­ро­на, А то­му ти із плем’я доб­рот­вор­ця Фе­ба, Над доб­ро у лю­ди­ні біль­шо­го не тре­ба!

362

Але час вже прис­та­ти чов­ну, на­мо­рив­ся, Час то­бі від­по­чи­ти, щоб ти приз­во­лив­ся. Фа­е­то­на не зав­жди ві­зець роз­бу­я­лий

В зо­ді­я­ці не­сеть­ся. Не спо­кій три­ва­лий В те­бе є — від­по­чи­нок. Гей, до­сить страш­ни­ми Го­нит­ва­ми, Бел­ло­но, гу­ля­тись. Смут­ни­ми Все пок­ри­то, о му­зо, вій­ни ту­ма­нáми, Кинь кри­ва­ви­ти пе­ра — кров ллєть­ся річ­ка­ми! По зма­ган­нях та вій­нах, по­раз­ках, по бої Лю­бо бу­ти Ці­бел­лі у яс­нім спо­кої! Го­ді вже пе­ром, му­зо, хо­дить по за­то­па­ха Гел­лес­пон­тій­ських, не­хай віт­чиз­ня­на Війн бо­ги­ня, ску­пав­шись в Авер­ни ок­ро­пах, Ска­же про се­бе, як силь­но кри­ця´­на Брань ла­ма­ла муж­ні ши­ки, Як був би­тий ша­ле­ний Во­рог той, ко­ли з Тав­рúки Йшов на русь­кі тре­ниб. Ко­ли з До­ну до­до­му Гри­го­рій вер­нув­ся, Ма­ло ру­кам там спо­чин­ку по­дав­ши, Зно­ву був до ро­бо­ти для Мар­са вдяг­нув­ся, Стан свій од­ра­зу ме­чем впо­я­сав­ши. Сів на ко­ня, кінь кра­си­вий, Сам у пан­цир був оді­тий, Русь­кий Ка­міл­лус прав­ди­вий, На труд вій­ни зіг­рі­тий. Ля­хо­ву то­ді по­вінь, на сталь пе­ре­ли­ту Там, на Зад­піп­рі, ши­ро­ко пі­ни­ло, Де тар­чув Ка­зи­ми­ра, всю зло­том пок­ри­ту, Під Глу­хо­вом в дим бо­йо­вий за­ку­ри­ло. І на нез­до­бут­ні вá­ли Та ви­со­кі пар­ка­ни Сір­ки там ви­ли­ва­ли Із бій­ниць оке­а­ни. Іван Дмит­ро­вич Сір­ко, той во­їн уп­рав­ний, Хар­ків­ським в той час пол­ков­ни­ком звав­ся В ру­ках мав клей­но­ти. А муж доб­рос­лав­ний В ді­лі во­єн­нім, вже сот­ни­ком мав­ся, — Так, це За­хар­жев­ський муж­ній Шля­хет­ний, зна­ме­ни­тий І у ри­царс­тві по­туж­ний, Сла­ви мав квіт роз­ви­тий. А йо­го Гес­пе­рій­ські краї пес­ту­ва­ли. Гас­ло у той час гри­мі­ло Бел­ло­ни, Бо від ван­да­ла вих­ри за­ліз­ні пос­та­ли —

а За­то­пи — за­топ­ле­ні міс­ця.

б Тре­ни — ме­жі, кор­до­ни.

в Тар­ча — щит.

363

а Тоб­то та­та­рин.

Це лях вог­нис­ті роз­пус­тив за­го­ни. Біг у ті гра­дис­ті го­ди, Праг­нув лав­рів за­жи­ти, Щоб слов’янсь­кі гнуть на­ро­ди, Їх­ні бун­ти зга­си­ти. За Дес­но­ю­­рі­кою був бій стра­хо­род­ний, По­том кри­ва­вим по­їв Рож шар­ла­ти, — Ко­рінь це За­хар­жев­ських, а він сла­во­род­ний, Біг­ла тож сла­ва йо­го прос­лав­ля­ти! Вдяч­но тру­би зат­ру­би­ли, Спо­ві­ща­ю­чи сві­ту: Є Гри­го­рій — Гек­тор смі­лий, Кар­пат не­дав­ній жи­тель. А той За­хар­жев­ський не був ще пол­ков­ник, Муж­ньо зма­гав­ся од­нак із ля­ха­ми, Хоч сот­ник він ли­ше, вже сла­вою пов­ний, І Дес­на йо­го то­ді бе­ре­га­ми Гід­ним ша­ни виз­на­ва­ла — Сла­ва зно­си­ла вго­ру, Муж­нє сер­це по­да­ва­ла На від­зна­ку ско­ру. Як Ма­як, зна­не міс­то, узявсь бу­ду­ва­ти, Рив­ши за­лі­зом в зем­лі фун­да­мен­ти, То і там до­ве­ло­ся від­ва­гу з’яв­ля­ти, Три­чі він бив­ся у то­му мо­мен­ті. До ві­ко­пом­ної сла­ви Бо­йо­вий за­во­див та­нець, Тож ти­ли свої ок­ри­ва­вив Тав­ри­тан­ський по­га­не­цьа. Сприт­ніс­тю За­хар­жев­ський Гри­го­рій сво­єю Прик­ра­сив лав­ром кри­ва­вії ро­жі, Го­ло­ву не од­ну із брид­кою ду­шею Збив і на­леж­но ліг на сла­ви ло­жі. Та не лег­ко йшли до то­го, На­шим та­кож діс­та­лось — Так із те­ре­ну рвач­ко­го Ко­ро­на зви­тяг зви­ва­лась!.. ОБ­Р АЗ

364

Жи­ве світ у ру­ї­ні. Ги­ну­чи, ві­кує. Хви­лює, хоч зас­тиг­лий: згу­ба скрізь ча­тує. Упав­ши, під­ні­меть­ся. Встав­ши, упа­дає, Муж­ніє у гі­ган­ти, сил сво­їх не знає. Хоч пли­не, а не­руш­ний, у твер­дім зм’як­ші­лий,

Він бо­я­гуз, хоч смі­лий, в бо­яз­ні він смі­лий. Хоч кру­тить­ся мли­ноч­ком, стать Кав­ка­зом праг­не, Хоч тіс­ний, а прос­то­ри він да­ле­ко тяг­не. Втя­жив йо­го дос­та­ток, а влег­шив нес­та­ток — Це, влас­не, як по­ло­ги зва­гіт­ні­лих ма­ток. Все в змін­них фар­бах сві­ту з’єд­на­но чу­дов­но, На нет­ри­ва­лім ґрун­ті міц­но уґ­рун­то­ва­но. Ле­тить вог­нис­тим ко­лом в віч­нім згу­би мо­рі, Які на схід та за­хід йо­му вий­дуть зо­рі? Ніх­то у ньо­му стат­ку твер­до не зна­хо­дить — Осін­ньо­го лиш ча­су сим­во­лом ви­хо­дить. Ко­ли б три­вав ста­теч­но, пі­ра­мі­ди ста­лі, Що в не­бо го­ло­вою впер­ли­ся зух­ва­лі, І мур Се­ми­ра­мі­ди — чу­до сві­ту всьо­го — Сто­я­ли б пе­ред штур­мом Бо­га віт­ру зло­го. І Кар­та­ген у по­піл та­кож не упав би, Ро­дось­кий ко­лос міц­но до­сі ще сто­яв би І не по­руй­ну­вав­ся б. Таж бо­гів не­ма­ло, Хо­ча бу­ли без­смер­тні, та­кож пов­па­да­ло. Чи ж люд­ська не­на­дій­ність віч­не щось збу­дує, Що зуб ча­су, вку­сив­ши, швид­ко не зруй­нує? Час зни­щує всі ре­чі мо­ло­том ва­жез­но, Чо­го не до­тор­кнеть­ся, те від­ра­зу щез­не, Впа­де у віч­ну прір­ву. І твої упа­ли, Не­ро­не, гар­ні­зо­ни — все це пос­кру­ша­ли Твор­ці ру­їн. Сці­рон­ські ске­лі, хоч не­руш­ні, Зій­дуть на би­тий ка­мінь, бо ві­ки сок­руш­ні У них по­туж­но вда­рять. А Пер­га­му, Трою Зга­дай, де за Ге­ле­ну гре­ки в лю­тім бою Зма­га­лись де­сять ро­ків — все те по­ко­ти­лось У за­бут­тя на­ві­ки, по­ро­хом пок­ри­лось. Те­бе, Тар­пей­ська міц­но скла­де­на до­ро­го, Ча­су во­дою зми­ло із ли­ця зем­но­го. Сто­яв Юпі­тер­ста­то­ра, гро­мо­вер­жець стро­гий, Од­нак, ка­мін­но­­пух­лі по­ла­мав­ши но­ги, З го­ри пог­ри­мо­тів він ка­ме­нем, ко­тис­тий, До тих гор­гон об­луд­них, в Фле­ге­тон ог­нис­тий, Що в злій жа­зі кле­ко­че. Бас­ті­о­ни дум­ніб Ца­рів, ам­фі­те­ат­ри див­ні, гар­ні, шум­ні З вис­та­ва­ми сво­ї­ми теж зій­шли зі сві­та, Бо си­лою та роз­кіш теж бу­ла по­би­та. Так, гріб — це гріб! Ефесь­ка слав­ная бож­ни­ця Ді­я­ни­на вже ста­ла брид­кос­ті скар­бни­ця. Ма­рі­ї­ні цим­ба­ли лиш не за­мов­ка­ють, Ли­хі їх ак­ві­ло­ни, пев­не, не здо­ла­ють,

а Ста­тор

— той, що зу­пи­няє від­сту­па­ю­чих.

б Дум­ні — гор­ді.

365

Тож фу­рій Гіп­по­та­да сте­ре­жу­чись пиль­но, Від зни­щен­ня зем­но­го ві­дій­шли на­дій­но. На всій зем­лі та­кої си­ли не наз­ва­ти, Щоб віч­нос­ті мог­ла би ста­ло до­рів­ня­ти. У ти­ся­чах що ро­ків тво­рить­ся і кріп­не, Зни­кає у миг ока. Ну, а що зак­віт­не В пер­ло­вім не­ба по­лі — віч­ніс­тю кра­сує, Ні­ко­ли, Бог ото­го в ча­сі не ска­сує. Що на зем­лі наз­ве­мо: віч­не і нез­гас­не — Ко­рот­ше від хви­ли­ни, бо во­но до­час­не. Хо­ча би з ді­я­ман­ту світ оцей від­лú­ли, Од­мі­ни і на ньо­го пев­но б нас­ту­пи­ли. На­ві­що ж люд­ська дум­ка з по­пе­лу бу­дує, Якісь іг­рúсь­ка ла­дить, ро­бить щось, руй­нує? Це ви­ви­ше­ним зна­ком Бо­жим не поз­на­чиш — Крізь дах­­бо хма­ри й не­бо та­кож не по­ба­чиш. Що в гор­дій дум­ці люд­ській над­то вже пиш­ніє, При­ва­ле­не сво­їм же тя­га­рем, трух­ніє. Той діл, що звем Ат­лан­том, пиш­но ви­ви­ша­єм — Це ж твань, хоч Ро­до­пей­ським вер­хом на­зи­ва­єм. Зве­мо баг­но — Бал­ка­ни гор­ньо­крем’янис­ті, Із буб­на­ми сво­ї­ми чи ж піз­на­єм віч­ність? Прий­де час, світ схо­ває на­ві­ки ру­ї­на — Міс­та, фор­те­ці, зам­ки й цер­кви — все за­ги­не!..

І. Щирський. Портрет Івана Орновського з книги «Багатий сад» Київ. 1705.

366

ГРИГОРІЙ ВИШ­НЕВ­СЬКИЙ І ЙО­ГО­ «ШЛЯХ, УС­ТЕ­ЛЕ­НИЙ ЛАВ­РА­МИ...»

Про Гри­го­рія Виш­нев­сько­го бі­ог­ра­фіч­них да­них є ма­ло. Не зна­є­мо де й ко­ли він на­ро­див­ся, де й ко­ли по­мер. Ві­до­мо ли­шень, що жив у дру­гій по­ло­ ви­ні XVII ст., нав­чав­ся в Ки­їв­ській ака­де­мії, і що йо­го улюб­ле­ним учи­те­лем тут був Йо­а­саф Кро­ков­ський. Зго­дом став ба­ка­лав­ром віль­них мис­тецтв Ві­лен­ської ака­де­мії. Са­ме сво­є­му вчи­те­ле­ві на­пи­сав па­не­гі­ри­ка, який є ні­би де­монс­тра­ці­єю уч­ня вчи­те­ле­ві, якої вправ­нос­ті до­сяг у вір­шу­ван­ні. Пов­на наз­ва тво­ру та­ка: «Шлях, увін­ча­ний лав­ра­ми, слу­ги Ста­гі­ри піс­ля при­бут­тя за­ра­ди пер­шої на­го­ро­ди за фі­ло­соф­ську гід­ність до вів­та­ря щед­рос­ті із за­по­ ру­кою на­леж­но­го обов’яз­ку, щоб ви­я­ви­ти від­по­від­ну при­хиль­ність, за­ду­ма­ ний і од Ві­лен­сько­го уні­вер­си­те­ту, па­ла­цу на­ук, на­йяс­ні­шо­му і вель­ми­ша­ нов­но­му от­це­ві Йо­а­са­фу Кро­ков­сько­му, ігу­ме­ну мо­нас­ти­ря ве­ли­кої в усьо­ му хрис­ти­ян­сько­му сві­ті пе­ре­мо­ги свя­то­го ана­хо­ре­та Ми­ко­ли і рек­то­ ру Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ської ко­ле­гії, най­дос­той­ні­шо­му вла­ди­ці, пат­ро­ну та особ­ ли­во ша­но­ва­но­му ме­це­на­ту од од­но­го з усіх і най­від­да­ні­шо­го йо­го іме­ні та чес­ті Гри­го­рія Виш­нев­сько­го, ба­ка­лав­ра віль­них мис­тецтв, фі­ло­со­фії, ме­та­ фі­зи­ки, ети­ки й ау­ди­то­ра шкіль­но­го пра­ва з ви­яв­лен­ням гли­бо­кої вір­нос­ті ду­ші на знак вдяч­нос­ті та віч­ної при­хиль­нос­ті прис­вя­че­ний, ро­ку Гос­под­ ньо­го 1696, сер­пня 15». Твір скла­да­єть­ся із вір­ша­прис­вя­ти, або «Про­віс­ни­ці шля­ху, всте­ле­но­го лав­ра­ми» і чо­ти­рьох сто­я­нок, за жан­ром — па­не­гі­рик, тоб­то йо­го ме­та зве­ ли­чи­ти то­го, ко­му твір прис­вя­че­но, і са­ме до то­го, ко­ли він став мит­ро­по­ли­ том, а був рек­то­ром Ки­їв­ської ака­де­мії, тому твір — це ні­би звіт ви­хо­ван­ця цьо­го Ате­нею йо­го кер­ма­ни­чу. З пар­нась­ких муз на­дає сло­во двом: Та­лії та Мель­по­ме­ні, Та­лію по­ет ба­чить, як «жи­ву пам’ять про доб­ро­дійс­тва»; Соф­ ро­ній По­чась­кий у «Ев­ха­рис­ти­рі­он ­ і» ба­чив Та­лію, як «впра­ви в пи­сан­ні ве­се­лих вір­шів», за­га­лом Та­лія — му­за ко­ме­дії. Мель­по­ме­на у Г. Виш­нев­ сько­го — «го­лос­ний від­гук вдяч­нос­ті»; в С. По­чась­ко­го — це «впра­ви в пи­сан­ні вір­шів смут­них і жа­ліб­них», за­га­лом — це му­за тра­ге­дії. От­же у ви­бо­рі муз вже ма­є­мо ціл­ком не­ви­пад­ко­ву ан­ти­тез­ність, у цьому ра­зі ве­се­ ло­го та смут­но­го — од­на із рис по­е­ти­ки ба­ро­ко. Але спер­шу роз­гля­не­мо вір­ша­прис­вя­ту. Ав­тор зак­ли­кає муз до «арк­тич­ них су­зір’їв ці­лю­щих», тоб­то в те міс­це, яке то­ді ж, ін­ший по­ет Сте­фан Явор­ ський наз­вав «Русь­ким не­бес­ним Арк­то­сом» — книж­ка під та­кою наз­вою вий­шла в 1693 р. в Чер­ні­го­ві, але сла­вить­ся тут Ки­їв­ська ака­де­мія. От­же, Арк­тос — це наз­ва Ки­їв­сько­го Ате­нею при йо­го зо­се­ред­же­нос­ті в Ки­їв­ській

367

ака­де­мії. Да­лі йде вель­ми ці­ка­вий ря­док: «Му­зи ма­ють прий­ти до Фе­ті­ди па­лат, що в Бо­рис­те­ні» (це на­га­дує нам «Дніп­ро­ві ка­ме­ни» І. Дом­бров­сько­ го). Фе­ті­да, на­га­да­є­мо, — бо­ги­ня мо­ря (че­рез що її по­се­ле­но в Дніп­рі); але для нас має зна­чен­ня, що во­на ма­ти Ахіл­ла, ге­роя тро­ян­ців, що від­во­дить нас до ві­ко­віч­ної тра­ди­ції куль­ту Ахіл­ла на те­ри­то­рії су­час­ної Ук­ра­ї­ни, що іс­ну­ва­ла ще за ски­тів, а з дру­го­го бо­ку до ін­шої по­е­тич­ної тра­ди­ції, ад­же і С. Кле­но­вич і І. Дом­бров­ський віс­тять, що Ки­їв на­зи­ва­ють Тро­єю (док­ лад­но я цю те­му роз­ро­бив у сво­їй кни­зі «Мис­лен­не де­ре­во». — Ки­їв, 1989. — С. 15–35). Зга­дай­мо при цьо­му спо­ві­щен­ня кни­ги «Glo­rus Po­lo­ni­cus», що вий­шла в Нюр­нбе­зі в 1666 р., у якій ав­тор не тіль­ки ото­тож­нює ан­тич­ ну Трою з Ки­є­вом, але й пи­ше, що в ки­їв­ських пе­че­рах ле­жать ті­ла Гек­то­ра, Прі­я­ма, Ахіл­ла та ін­ших тро­ян­ських ге­ро­їв — спо­ві­щен­ня фан­тас­тич­не, але з­га­да­ні ви­ще сло­ва про Фе­ті­ду в Бо­рис­те­ні во­ни по­яс­ню­ють. Да­лі ав­тор го­во­рить, що Ме­о­ні­єць (Го­мер) ве­лить йо­му пе­рей­ти мо­ре і до­сяг­ти вер­шин Кін­фу, тоб­то го­ри, де на­ро­див­ся Апол­лон, от­же, зно­ву йдеть­ся про Ки­їв­ ський Пар­нас. Від­так па­ла­ти Кро­ков­сько­го, який не міг бу­ти при йо­го ста­ но­ви­щі ба­га­тим, по­да­ють­ся, як по­кої, в яких сяє «кіс­тка сло­но­ва» і де «пли­ ве зо­ло­то» — яс­на річ, що йдеть­ся про вар­тос­ті ду­хов­ні, а не ма­те­рі­яль­ні, це, зреш­тою, да­лі роз­шиф­ро­ву­єть­ся: там «муз ви­ті­ка Та­гу ба­га­та во­да», Таг — це зо­ло­то­нос­на рі­ка в Іс­па­нії. От­же, зно­ву­­та­ки йдеть­ся про Ки­є­во­­Мо­ги­ лян­ський ака­де­міч­ний Пар­нас, ку­ди по­ет про­сить му­зу ске­ру­ва­ти сво­їх ко­ней. Піс­ля цьо­го по­да­єть­ся Сто­ян­ка I, над­зви­чай­но ці­ка­ва сво­ї­ми шиф­ра­ми, які спро­бу­є­мо тут роз­га­да­ти. Спер­шу йдеть­ся про не­наз­ва­но­го во­ло­да­ря, що «но­сить «пиш­но чо­ло своє в різ­них зем­лях» — га­да­є­мо, що мо­ва тут про Пет­ра Пер­шо­го, який піс­ля смер­ті бра­та Іва­на щой­но став са­мо­дер­жцем, він здо­бу­ває па­лац спи­сом, йо­му спри­яє Марс, він прок­ла­дає «ме­чем баг­ря­ним сво­їй сла­ві» шлях. І тут від­ра­зу ж іде зас­те­ре­жен­ня: а Це­ре­а­лії — свя­то

в честь Це­ре­ри.

б Там де зма­га­ли­ся бо­ги з гі­ган­та­ми.

...Знай, це­ре­а­ліїа, Не хва­лять сер­це, що у кро­ві, й по­вір,

Баг­ря­не по­ле Флег­ри сла­виб

Не при­не­се, від грі­ха не звіль­нить, —

не при­не­се і «трі­ум­фів во­но то­бі», їх­бо не хо­тів Аянт (грець­кий ге­рой Тро­ ян­ської вій­ни). І тут го­во­рить­ся ще різ­кі­ше: В кро­ві — тро­ян­ські ді­я­де­ми

І сла­ви ак­тій­ської мо­ну­мен­ти.

368

Що оз­на­чає: тро­ян­ське й ак­тій­ське в по­е­тич­но­му іно­чи­тан­ні, як ми вже го­во­ри­ли, — це Ки­їв, Ук­ра­їн ­ а. Твір бу­ло на­пи­са­но в сер­пні 1696 р., а в трав­ні–лип­ні три­ва­ла об­ло­га, а то­ді й узят­тя (19 лип­ня) ту­рець­кої фор­те­ці Азо­ва — це вчи­ни­ли для Пет­ра І ко­за­ ки. На­йо­че­вид­ні­ше са­ме ці по­дії від­би­то в пам’ят­ці, але що впа­дає в око: во­ни зга­ду­ють­ся зов­сім без мі­лі­тар­но­го за­хоп­лен­ня, що йо­го ба­чи­мо в ін­ших па­не­ гі­рич­них по­е­мах, а нав­па­ки з осуд­ним став­лен­ням до за­гар­бниць­ких во­єн

Ро­сії за ра­ху­нок ко­заць­кої (тро­ян­ської) кро­ві. Ото­му не­наз­ ва­но­му во­йов­ни­ку по­ет про­тис­тав­ляє Йо­а­са­фа Кро­ков­сько­ го, який «без кро­ві Мар­са, мир­ний у сві­ті цім» і зна­ки йо­го всю­ди йдуть «без плям кри­ва­вих». При цьо­му Й. Кро­ков­ сько­го наз­ва­но «пат­ро­ном всіх не­щас­них си­ріт» (це мо­же бу­ти прос­тий вис­лів, а мо­же й під­тек­сто­вий, бо Ук­ра­ї­ ну в той час на­зи­ва­ли кра­їн ­ ою вдів та си­ріт, а си­ріт­ська те­ма бу­ла по­ши­ре­на в по­е­зії та піс­нях) і «от­цем ру­сів», що особ­ ли­во ці­ка­во, ад­же Й. Кро­ков­ський ще мит­ро­по­ли­том не був, прав­да, для цьо­го бу­ла під­ста­ва, про що ска­же­мо да­лі. Вод­ но­час ав­тор го­во­рить, що Й. Кро­ков­сько­го сла­вить «вся Русь», та­кож «си­ре­на Ки­їв­ська сла­ву скла­дає в рит­мах». При то­му сла­ва ця ма­лю­єть­ся біль­ша від зви­тяж­ної «рим­сько­го на­ро­ду», від Сци­пі­о­но­вої, ко­ли той ро­зо­рив Кар­та­ген, від грець­кої, ко­ли зруй­ну­ва­ли бу­ли Трою (тут Троя вжи­ва­єть­ся у пря­мо­му зна­чен­ні). А чо­му? А то­му, що Кро­ков­ський не во­ює, не ллє кров, не руй­нує, не гра­бує тро­фе­їв, а зби­рає сер­ ця «з по­лів кві­ту­чих і крас­но­мов­них нив, бе­ре всю­ди лас­ка­ вим сер­цем він­ки, пло­ди кас­таль­ських ка­мен» (муз). От­же ма­є­мо зов­сім не над­мір­не під­хлібс­тво, хоч на та­ке во­но виг­ ля­дає, а ствер­джен­ня, що пле­кан­ня ос­ві­ти, на­ук ­ и й муз має ви­щу вар­тість од усіх здо­бич­ниць­ких ві­йн. Не здо­був та­кої сла­ви ані Га­ні­бал, ні ба­га­тий зо­ло­том Лік­сон (міс­то в Гре­ції), ні Кар­па­тос­­ос­трів (та­кож у Гре­ ції), кра­са Йо­са­фа біль­ша від ті­єї сла­ви, бо во­на «сяє яс­ні­ше усіх тро­фе­їв». На­ві­що ми зга­ду­є­мо, за­пи­тує по­ет, страш­них дар­дан­ців (тоб­то тро­ян­ців, тут та­кож це сло­во вжи­ва­єть­ся іс­то­рич­но, заз­на­чи­мо, що не скрізь Троя й тро­ян­ ці йдуть як по­е­тич­на наз­ва Ук­ра­ї­ни й ук­ра­їн­ців), Сци­пі­о­нів, Га­ні­ба­ла та інших, їх­ню «про­па­щу си­лу»? Ад­же все те за­ги­ну­ло, во­но «для ду­ші й на­дії муд­рих не дасть під­по­рок» — під­крес­лю­є­мо ці сло­ва, бо во­ни виз­на­ча­ють мо­раль­ні, ду­хов­ні цін­нос­ті, а ті не у вій­нах, не у кро­ві, не у зма­ган­нях (як це су­пе­реч­но ди­ти­рам­бам вій­ні та кро­ві, що зву­ча­ли в тво­рах С. Явор­сько­го, котрі ви­хо­ди­ли в той­­та­ки час?), а в тво­рен­ні муд­рих під­по­рок ду­шам та на­ді­ ям. Мар­нот­на кри­ва­ва сла­ва — це по­рож­ній віз, сла­ва ж го­ло­ви Ки­є­во­­Мо­ги­ лян­сько­го ака­де­міч­но­го Ате­нею там, де Апол­лон (тоб­то «лі­то­росль, цвіт і оз­до­ба всіх на­ук та вмінь», як виз­на­чив ще Соф­ро­ній По­чась­кий) він­чає чо­ло лав­ром і де в’яже пов’яз­ку Пал­ла­да (бо­ги­ня муд­рос­ті), де осід­ла­но ко­ня пиш­ но­го (Пе­га­са), де «слу­жить свя­щен­на зем­ля Фо­кі­ди», тоб­то та, на якій роз­та­ шо­ва­но Ге­лі­кон та Пар­нас. Че­рез це Та­лі­я­­му­за да­рує вер­ши­ни Пін­ду (міс­це пе­ре­бу­ван­ня муз) «ме­до­нос­ні до­ли», тоб­то із со­лод­ким по­жит­ком і «сніж­ні зам­ки Ге­лі­ко­ну». Му­зи ж («жи­тель­ки Пім­пли») зби­ра­ють від­так «усі вес­ни ба­гатс­тва». Тому сла­ву й трі­ум­фи дає Апол­лон і «Мі­нер­ва вче­на», а не Марс. Отож хай рос­те «сад гес­пе­рид і пло­ди не­се», хай До­дон­ська діб­ро­ва (свя­ще­ ний гай у Гре­ції) лавр ле­ліє і пес­тить. Па­фія (Ве­не­ра, бо­ги­ня лю­бо­ві) стри­має «заз­дрість за­ї­лу і стрі­ли Ле­ти» (рі­ка за­бут­тя). Отже по­віз по­е­зії ве­зе Кро­ков­ сько­го як прин­ца. І са­ме та­ку сла­ву, як це ав­тор на­ма­лю­вав, «Фо­кід­ські (тоб­то

І. Щирський. Триумфальне знамено. Теза на честь Прокопа Колачанського із зображенням Київської академії та її студентів. Медьорит. 1698.

369

Київський митрополит Йосаф Кроковський. Портрет XVIII ст.

370

Пар­нас з Ге­лі­ко­ном) зи­чать му­зи». От­же, що ма­є­мо? Ви­со­ким сти­лем на­пи­са­ний гімн Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­му Ате­нею та йо­го го­ло­ві Йо­а­са­ фу Кро­ков­сько­му. Ан­ти­во­єн­ні мо­ти­ви, ви­ви­щу­ван­ня наук, ро­зу­му, мис­тец­тва над ге­ро­їч­ним чи­ном, який по­ сво­є­му не­ва­жить­ся, на­дає тво­ро­ві гу­ма­ніс­тич­но­го зву­ чан­ня. Йо­го мож­на бу­ло б наз­ва­ти ре­не­сан­со­вим, ко­ли б не шиф­ри, сим­во­ліч­на на­пов­не­ність і под­вій­ні чи­тан­ня — оз­на­ки по­е­ти­ки ба­ро­ко. Не по­ми­ли­мо­ся, ко­ли ска­же­ мо: Сто­ян­ка І «Шля­ху, ус­те­ле­но­го лав­ра­ми» — один із най­блис­ку­чі­ших вір­шів дав­ньої ук­ра­їн­ської по­е­зії. Що ж віс­тить пе­чаль­на му­за Мель­по­ме­на у Сто­ян­ці ІІ? А те ж са­ме, що в Сто­ян­ці І, тіль­ки в інак­шо­му сло­вес­но­ му офор­млен­ні. Щоб збаг­ну­ти цей прин­цип, тре­ба зга­да­ ти прак­ти­ку нав­чан­ня по­ез­ ії в Ки­їв­ській ака­де­мії: уч­ням кла­су по­е­ти­ки да­ва­ли кла­сич­ну те­му, яку тре­ба бу­ло роз­ ро­би­ти у влас­но­му сло­вес­но­му ма­люн­ку. Кла­сич­ним зраз­ком та­ко­го вір­шу­ван­ня є «Опис Ки­є­ва» Те­о­фа­на Про­ ко­по­ви­ча, по­да­ний у цій кни­зі, ко­ли те­ма ста­вить­ся в пер­ ших двох ряд­ках, а реш­та тек­сту — най­різ­но­ма­ніт­ні­ші до неї ва­рі­яц ­ ії. У на­шо­му ви­пад­ку тво­рить­ся щось по­діб­не, але інак­ше: те­ма за­яв­ле­на в Сто­ян­ці І, а реш­та Сто­я­нок є її ва­рі­я­ці­я­ми. Смисл Сто­ян­ки ІІ в то­му, що Мель­по­ме­на за­пе­ре­чує пот­ре­бу роз­роб­ля­ти ан­тич­ні те­ми, бо Апол­лон з му­за­ми по­вер­тає ко­ней із грець­ко­го Ге­лі­ко­ ну в Рим (прос­то­ри Ла­ція), до Кіп­ру (ске­лі Па­фії), в царс­тво мав­ра (в Аф­ри­ ку) — от­же, йдеть­ся про ство­рен­ня так зва­них на­ці­он ­ аль­них Пар­на­сів. Від­ по­від­но вик­ла­да­єть­ся по­ба­жан­ня, щоб Мі­нер­ва взя­ла лют­ню (зга­дай­мо «Апол­ло­но­ву лют­ню» Ла­за­ря Ба­ра­но­ви­ча) і по­ча­ла виг­ра­ва­ти з ра­діс­ним сер­цем «Йо­а­са­фу всі ба­жан­ня», тоб­то зно­ву­­та­ки йдеть­ся про ста­нов­лен­ня Ки­їв­сько­го Ате­нею. Йо­саф від­так пли­не «по ши­ро­кім рус­лі Фе­ті­ди». І по­ки сто­їть Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ський Ате­ней, ав­тор не хо­че шу­ка­ти «ві­ків Са­тур­на» й ан­тич­них тем. Кін­ча­єть­ся сто­ян­ка за­пев­нен­ням, що скрізь, де «на ко­нях сво­їх по­ї­де Феб», тоб­то в яких би куль­тур­них осе­ред­ках не пе­ре­бу­вав ав­тор, він, як слу­га, за­ли­шить­ся вір­ним Й. Кро­ков­сько­му, влас­не Ки­їв­сько­му Ате­ нею, — ав­тор тво­ру, на­га­да­є­мо, жив і пра­цю­вав у Віль­ні. У Сто­ян­ці ІІІ те­ма ста­нов­лен­ня Ки­є­во­­Мо­ги­лян­сько­го Ате­нею про­дов­ жу­єть­ся. Му­зи по­ки­ну­ли «па­горб свій той фо­кід­ський, що два вер­хи має» (тоб­то Пар­нас), з ни­ми й Апол­лон і спі­шать че­рез Кір­ри яри (т. зв. Апол­ ло­но­ві вер­ши­ни, го­ри в Гре­ції), че­рез Кар­пат­ський кряж в Ук­ра­їн ­ у («рід­ ний край»), а з ни­ми По­лі­гім­нія (му­за гім­нів, а в С. По­чась­ко­го — швид­ко­ го за­пам’ято­ву­ван­ня ба­га­тьох ре­чей) — десь так са­мо вів в Ук­ра­ї­ ну муз у XVI ст. Се­бас­ті­ян Кле­но­вич. Зак­ли­ка­єть­ся, щоб пе­га­си­ди й ха­рі­ти (му­зи) при­вез­ли нам сю­ди піс­ню, щоб тут роз­ли­ва­ла­ся во­да, яку п’є Апол­ лон (Ак­тій). З ме­о­ній­ських вер­шин (з ви­со­ти по­е­зії Го­ме­ра) хай прий­дуть до нас «дев’ять свя­щен­них муз».

Ось кас­таль­ська во­да рветь­ся чим­дуж сю­ди, Де Дніп­ра те­чія си­лою хвиль сво­їх Б’єть­ся об бе­ре­ги, на ко­раб­лях ве­зуть Вже дрі­я­ди (бо­ги­ні де­рев. — В. Ш.) ту­ди піс­ні.

Від­так «чис­ті рі­ки Кро­ков­сько­го» з’єд­ну­ють­ся із рі­ка­ми Пін­ду (зо­ло­то­ нос­ни­ми ан­тич­ни­ми), йдеться про об’єд­нан­ня ан­тич­ної по­е­ти­ки, що ут­вер­ ди­ла­ся на Ки­їв­ських го­рах — це оз­на­чає ста­нов­лен­ня ви­со­ко­го ба­ро­ко з йо­го кла­си­циз­мом. Є в цій сто­ян­ці й та­кі крас­но­мов­ні сло­ва: Час­то сту­кає теж сла­ва йо­го до хат Прос­то­люд­дя і на їх­ній хор ди­вить­ся, І лі­рич­ні піс­ні, оп­лес­ків ми­лий звук Суп­ро­вод­жу­ють скрізь її, —

що, на на­шу дум­ку, оз­на­чає злу­ку ви­со­ко­го ба­ро­ко з ни­зо­вим. Кра­са сер­ця й ду­ші отож «рів­на те­пер цар­сько­му ти­ту­лу» і ба­га­тьом слав­ним чи­нам, цим і слав­ний Й. Кро­ков­ський, який зветь­ся «Ру­сі Апол­ло­ном» (тоб­то ке­рів­ни­ ком Ки­їв­сько­го Ате­нею). Наз­ва­но тут Й. Кро­ков­сько­го ар­хі­є­ре­єм: тут від­би­ то: він був наб­ли­же­ний до В. Ясин­сько­го і вва­жа­ло­ся, що са­ме він має за­міс­ ти­ти ста­ро­го мит­ро­по­ли­та, че­рез що ще в 1695 р. В. Ясин­ський про­сив цар­ ський уряд да­ти Й. Кро­ков­сько­му чин пе­ре­яс­лав­сько­го єпис­ко­па. За­га­лом Сто­ян­ка ІІІ, як і дру­га, є но­вим сло­вес­ним ви­ра­зом ду­мок, і тем, про­го­ло­ше­ них у Сто­ян­ці І. Так са­мо й ос­тан­ня він­шу­валь­на Сто­ян­ка ІV. Твір виз­нач­ний ще й тим, що в Сто­ян­ках ав­тор по­дає різ­ні ти­пи гек­за­мет­ рич­но­го вір­ша, які то­ді куль­ти­ву­ва­ли­ся, тво­ря­чи уні­каль­ний зраз­ком ба­ро­ ко­во­го «мис­тец­тва для мис­тец­тва», хоч у Сто­ян­ці 1й ви­хо­дить і в сфе­ри сус­піль­но­­по­лі­тич­ні. З дру­го­го бо­ку він, як сво­го ча­су «Ев­ха­рис­ти­рі­он» С. По­чась­ко­го, є тво­ром ма­ні­фес­тним, зас­від­чує ста­нов­лен­ня Ки­є­во­­Мо­ги­ лян­сько­го ака­де­міч­но­го Ге­лі­ко­ну з Пар­на­сом, тоб­то Ате­нею в но­во­му пе­рі­о­ ді йо­го ста­нов­лен­ня, що ха­рак­те­ри­зу­єть­ся, як ми вже ка­за­ли, ба­ро­ко­вим кла­си­циз­мом: знач­ним, аж до над­мір­но­го, на­пов­нен­ням ан­тич­ни­ми упо­діб­ нен­ня­ми, ви­ко­рис­тан­ням ан­тич­ної по­е­ти­ки, а вод­но­час і ви­раз­ни­ми ри­са­ми ви­со­ко­го ба­ро­ко з йо­го хи­мер­ни­ми струк­ту­ра­ми, уск­лад­не­ною об­раз­ніс­тю і шиф­ро­ря­да­ми, елі­тар­ною ви­шу­ка­ніс­тю й сво­є­рід­ніс­тю вис­ло­ву. «Шлях, ус­те­ле­ний лав­ра­ми» з не­ві­до­мих при­чин до­сі не з’явив­ся дру­ком, а дій­шов до на­шо­го ча­су в ру­ко­пи­сі, що збе­рі­га­єть­ся у від­ді­лі рід­кіс­ної кни­ ги На­ці­он ­ аль­ної біб­лі­от­ е­ки Ук­ра­ї­ни ім. В. Вер­над­сько­го в Ки­є­ві. На­пи­са­но твір ла­тин­ською мо­вою.

371

ГРИГОРІЙ ВИШНЕВСЬКИЙ

ШЛЯХ,­ УС­ТЕ­ЛЕ­НИЙ ЛАВ­РА­МИ ПРО­В ІС­Н И­Ц Я­ шля­х у, всте­л е­н о­г о лав­р а­м и,­ або вірш­­п рис­в я­т а

Му­зо моя, ти при­линь до арк­тич­них су­зір’їв ці­лю­щих, Аж до Фе­ті­ди па­лат, що в Бо­рис­те­ні, прий­ди. Вже Ме­о­ні­єць ве­лить пе­рей­ти синь три­вож­но­го мо­ря, Й Кін­ту вер­шин до­сяг­ти пруд­ко на кри­лах сво­їх. На­ше пе­ро, що йо­го Ме­це­нат і ле­ліє, і пес­тить, Вже нам на­каз по­дає швид­ше по­ча­ти хва­лу. Тож до ви­со­ких па­лат ти пос­ту­кай Кро­ков­сько­го смі­ло, — Всю­ди в по­ко­ях йо­го кіс­тка сло­но­ва сія, Зо­ло­то жов­то­блис­ку­че пли­ве там з без­цін­них по­то­ків — Це ж бо для муз ви­ті­ка Та­гу ба­га­та во­да. Ну ж, по­вер­тай, моя Му­зо, ту­ди свої ко­ні пос­піш­но, Сла­ву, на­леж­ну йо­му, Вдяч­ність, як дар, при­нес­ла. Ти ж, як про­віс­ни­ця во­лі, ска­жи, на­віс­тив­ши вла­ди­ку: «В жер­тву лю­бов при­не­се щи­рі ба­жан­ня ду­ші». СТО­Я Н­К А І,­ де Та­л ія, або жи­в а пам’ять про доб­р о­д ійс­т ва,­ ра­з ом з іно­г о­р од­н ім слу­г ою роз­п о­в і­д ає­ про на­г о­р о­д и Кро­к ов­с ько­м у за йо­г о щед­р ість

372

Ось ти в він­ку лав­ро­вім (над мо­рем зріс Чер­во­ним лавр цей) пиш­не чо­ло своє У різ­них зем­лях но­сиш гор­до Й в Зе­фі­рі­ті­ди краю да­ле­кім; Па­ла­ци спи­сом ти здо­бу­ва­єш скрізь, — Сам Марс то­бі спри­яє і по­міч дасть, І вла­ду силь­ну в слав­нім зам­ку, — Шлях прок­ла­да­єш ме­чем баг­ря­ним Сво­їй ти сла­ві. Знай: це ре­а­лії

Не хва­лять сер­це, що у кро­ві, й по­вір: Баг­ря­не по­ле Флег­ри сла­ви Не при­не­се, від грі­ха не звіль­нить. Не при­не­се трі­ум­фів во­но то­бі, Їх не хо­тів Аянт, Те­ла­мо­нів син, В кро­ві — тро­ян­ські ді­яд­ е­ми Й сла­ви ак­тій­ської мо­ну­мен­ти. А той, ко­му не­су я оцей ві­нок Без кро­ві Мар­са, мир­ний у сві­ті цім, Здо­бу­де сла­ву, й зав­жди бу­дуть Фас­ці­їа в ньо­го без плям кри­ва­вих. Та­кий зби­рає різ­ні від­зна­чен­ня, Що кри­ця їх твер­да роз­ки­дає скрізь, Та­кий в він­ках пан­хей­ських зав­жди Сяє убо­ром лі­ле­єс­ яй­ним. Те­бе, на­щад­ку гід­ний Кро­ков­ських тих, Чиє імен­ня но­сиш, пат­ро­не всіх Не­щас­них си­ріт, от­че ру­сів, Хо­ри кві­ту­чі дрі­яд у гім­нах Пох­валь­них слав­лять, і до не­бес­них зір Злі­тає піс­ня, і ве­ли­чає скрізь Те­бе вся Русь, та­кож си­ре­на Ки­їв­ська сла­ву скла­дає в рит­мах. Та­кої сла­ви піс­ля зви­тяж­них битв Ні­ко­ли на­віть рим­ський на­род не знав, І не да­ла тро­фе­їв стіль­ки Троя, зруй­но­ва­на грець­ким вій­ськом. Ві­до­мий сві­то­ві Сци­пі­он то­ді, Ко­ли з зем­лею Марс Кар­та­ген зрів­няв, Не зміг з ру­їн із тір­ських стіль­ки Со­бі тро­фе­їв во­єн­них взя­ти, Як ти, сер­дець зви­тяж­цю, наз­би­ру­єш З по­лів кві­ту­чих і крас­но­мов­них нив, Він­ки й пло­ди ка­мен кас­таль­ських Сер­цем лас­ка­вим бе­реш усю­ди. Вер­шин та­кої сла­ви, Пу­ній­чеб, ти, Як бив­ся був під Кан­на­ми, не здо­був, І гор­дий ема­тій­ським зло­том Лік­сон не сяє так да­ром рід­ним, І не та­ка, кра­со Сци­пі­я­дів, все ж Твоя судь­ба ве­ли­ка, не сла­вить так Да­най­ців у він­ках лав­ро­вих Кар­па­тос­­ос­трів на влас­них го­рах. Кра­са ж Йо­са­фа сла­ви од сла­ви всіх Ще біль­ша; ста­вить ви­ще трі­ум­фів він

а Фас­ції — тут: зна­ки вла­ди.

б Пу­ні­єць — Га­ні­бал,

кар­та­ген­ський пол­ко­во­дець.

373

а Кун­кта­тор — той, що

зво­лі­кає. Так зва­ли рим­сько­го пол­ко­вод­ця Квін­та Фа­бія Мак­сі­ма, що во­ю­вав з Га­ні­ба­лом.

374

Ту сла­ву, що яск­ра­вим ча­ром Сяє яс­ні­ше усіх тро­фе­їв. Чо­му дар­дан­ців страш­них ми зга­ду­єм Та слав­ні іме­на Сці­пи­он­ ів тих, Чо­му три­во­жи­мо про­па­щу Фа­бія та Га­ні­ба­ла си­лу? Ад­же ж пу­ніч­них лав­рів кра­са те­пер Вже для трі­ум­фів не ожи­ве но­вих, Кун­кта­тора для ду­ші й на­дії Муд­рих (при втра­ті) не дасть під­по­рок. Не у по­рож­нім во­зі те­бе ве­зе, Наш от­че, сла­ва, вже Апол­лон чо­ло Він­чає лав­ром, і Пал­ла­да Ра­до пов’яз­ку лі­ле­є­бар­вну Дає, спі­ва­ють хо­ри дзвін­кі псал­ми, Й, ко­ня всід­лав­ши пиш­но­го, це то­бі Отак лес­ти­во, на­че Фе­бу, Слу­жить свя­щен­на зем­ля Фо­кі­ди. То­бі вер­ши­ни Пін­ду зе­ле­но­го, І ме­до­нос­ні до­ли гіб­лей­ських гір, І сніж­ні зам­ки Ге­лі­ко­ну Та­лі­я­­му­за да­рує щи­ро. І на лу­гах бар­вис­тих Гі­мет­тго­ри В зма­ган­ні спіль­нім жи­те­льок Пім­пли вже То­бі усі вес­нú ба­гатс­тва Ці тру­дів­ни­ці спі­шать зіб­ра­ти. А ти в трі­ум­фах бу­деш жит­тя вес­ти І в сла­ві віч­ній, бо Апол­лон­слу­га То­бі дає їх, і Мі­нер­ва Вче­на сплі­тає він­ки із кві­тів. І тим ось цві­том пам’ять зак­віт­ча­ла У чис­тім сер­ці жи­ти­ме; дов­гий вік У ча­рі пальм зви­тяж­них бу­деш Щас­но про­во­ди­ти, Ме­це­на­те. Хай для Ге­рак­ла сад гес­пе­рид рос­те Й пло­ди не­се, Йо­са­фу ж зе­ле­ний лавр До­до­на хай в гус­тих діб­ро­вах Для на­го­род ле­ліє й пес­тить. Не­хай Пан­хея, слав­на діб­ро­ва­ми, Прик­ра­сить дім твій, на­че бо­гів па­лац, Не­хай го­рис­та вся Пан­гея Яс­но за­сяє пло­мін­ням щед­рим, Ко­ли то­бі вже ви­не­се Па­фія Він­ки лав­ро­ві й по­честь, так стри­має Во­на свя­щен­ним лис­тям лав­ра

Заз­дрість за­ї­лу і стрі­ли Ле­ти. Чи ж по­віз цей По­е­зії не ве­зе Те­бе, мов прин­ца, от­че лю­бий наш, До­рож­чий зло­та? Вже прий­ма­єш Со­бі на по­честь лав­ро­ве лис­тя. А про твої зви­тя­ги спі­ва­ти­муть За сніж­ним кра­єм Пар­фії і в усіх Дов­кіль­них зем­лях, за ске­ляс­тим Ак­ро­ке­рав­ні­єма; та­кож в Ри­мі Піс­ні скла­да­ти­муть, бо то­бі це так Фо­кід­ські зи­чать му­зи; не га­я­чись, В твою дес­ни­цю пе­ре­мож­ну Пе­ре­да­ють ці він­ки лав­ро­ві.

а Ак­ро­ке­рав­ній — мис, не­без­печ­ний для мо­реп­лав­ців.

СТО­Я Н­К А II,­ де Мель­по­ме­на,­ або го­лос­ний від­гук вдяч­нос­ті,­ ра­зом з іно­го­род­нім слу­гою­ сла­вить щед­рість Кро­ков­сько­го

Чом Мі­да­са роз­кіш, Еван­дра жов­ті Зем­лі нас ди­ву­ють? Чо­му до не­ба Ін­ду ймен­ня на зо­ло­тих квад­ри­гах Сла­ва під­но­сить? Зна­ють царс­тва всі пе­ре­мо­ги Дру­за, І хо­ча Тра­я­на ве­ли­ка сла­ва Вже дій­шла аж до ко­ліс­ниць Олім­пу, Що ж їм із то­го? Що ж та­ко­го в тім, що дель­фій­ські сур­ми Про за­ги­бель гре­ків гри­мі­ли всю­ди? У пе­чаль­них ґро­тах ру­ка Ха­ро­на Їх по­хо­ва­ла. Чи ж трі­умф, що в кві­тах бу­яє пиш­но, І от жах­ли­вії люд­ські дер­зан­ня, Що ко­лись міс­там при­нес­ли за­ги­бель, Му­зи зга­да­ють? Гид­ко пил зруй­но­ва­ні ар­ки криє; Грець­кий Марс і хти­вість до­бу­ти здо­бич Вже на­зав­жди у Фле­ге­тон­та во­дах Тем­них пір­ну­ли. От­же, на сур­мі го­лос­ній да­рем­но Всіх зу­силь те­пер док­ла­дає сла­ва, Щоб ім’я і Фа­бія, і Пом­пея Знов вос­кре­си­ти. Вже сю­ди свої по­вер­тає ко­ні Світ­ло­нос­ний вчи­тель пі­сеньб і з шу­мом

б Ідеть­ся про Апол­ло­на.

375

376

Йде за ним те­нед­ська юр­ба, при­чу­лись Оп­лес­ки Фе­бу. Хай за­ли­шить сла­ва бо­гів пе­на­ти І па­ла­ци на Ге­лі­ко­ні світ­лі, І Пе­га­са во­ди, і ти­хий ше­піт, Що йде за нею. За прос­то­ри Ла­ція, ген да­ле­ко, Сон­ця по­віз яс­ний не­хай за­ї­де, Хай до скель Па­фії й царс­тва мав­ра Гім­ни роз­во­зить, Сто­го­ло­су лют­ню не­хай Мі­нер­ва Візь­ме і Йо­са­фу усі ба­жан­ня Мід­ним зву­ком хай виг­рає усю­ди З ра­діс­ним сер­цем. На сур­мі ве­ли­кій заг­ра­ти тре­ба То­му, хто нат­хнен­ня дає пос­тій­но На­шим му­зам, кот­рим вті­ша­тись лю­бо Во­да­ми Ґан­гу. Вже го­дить­ся, щоб од­лу­ни­ла Ехо У Араб­ськім царс­тві, в зем­лі лі­дій­ській, На гор­бах ібер­ських про сер­це всім нам До­ро­го­цін­не. І ко­ли пе­ро зо­ло­те дає нам, Ме­це­на­те, щед­ра твоя дес­ни­ця, То твоє ім’я ве­ли­ча­ють гім­ни, Ра­дість при­хо­дить. Фе­бів по­віз яс­ний ве­ли­ка си­ла Тяг­не в не­бо, тіль­ки по­ки­не спаль­ню Він ро­же­ву; звід­ти, з не­ба, по­ба­чить Мем­но­на реш­тки. А з якою си­лою по угід­дях Ні­лу сім бра­тів про­ті­ка­ють всю­ди, Як блу­ка­ють, всім до­ро­гі, по ни­вах Ла­га ши­ро­ких! По ши­ро­кім пли­неш рус­лі Фе­ті­ди Ти щас­ли­во так на по­гід­них хви­лях І для нас при­во­зиш ві­ки, ба­га­ті Зо­ло­том жов­тим. Ти ба­гат­ший Фрі­гії й та­кож Ган­гу, Роз­ли­ва­єш скрізь зо­ло­ту во­ло­гу, До­лю­­щас­тя всім ти не­сеш, мов дру­гий Крез слав­ноз­віс­ний. Я шу­кать не бу­ду ві­ків Са­тур­на Дав­ніх, ні Кі­ні­ра скар­бів сла­вет­них, Ні па­ла­цу Пе­лоп­са, що в пер­ли­нах

Сяє іск­рис­тих. Не пі­ду я до бе­ре­гів Фа­сі­ди Й до Пак­то­ля хвиль зо­ло­та­во­­жов­тих, І ме­ні не тре­ба скар­бів араб­ських В гор­дій Пер­си­ді, По­ки жов­тим Ган­гом твій дім ба­га­тий Ще не­се нам зо­ло­то, Ме­це­на­те, І сво­їм по­то­ком блис­ку­чим сяє До не­бок­раю. Знай, ці­ну­єм ми­лість твою і щед­рість Біль­ше, ніж на­мис­то оте бен­галь­ське: Пер­ли скрізь во­ни роз­си­па­ють, на­че Зо­ло­то Пе­ги. Я пи­ша­юсь до­лею й рів­но ж щас­тям, До зі­рок прос­лав­лю ім’я пат­ро­на, І про ньо­го сла­ва до­ли­не швид­ко Аж до Ка­но­па. По при­ваб­них Фра­кії і Ро­до­пах, Що сні­га­ми ся­ють да­ле­ко, от­че, Скрізь те­бе там на ко­ліс­ни­ці бу­де Сла­ва во­зи­ти. Там, ку­ди на ко­нях сво­їх по­ї­де Феб, то­бі за­ли­шить­ся зав­ше вір­ним Твій слу­га, а му­за да­ри пос­тій­но Бу­де при­но­сить. СТО­Я Н­К А III,­ де кі­фа­рис­тка, або ра­діс­на Вдяч­ність,­ ра­зом з іно­го­род­нім слу­гою­ нат­хнен­но ос­пі­вує щед­рість Кро­ков­сько­го

Хист Пін­да­ра ко­лись всіх ао­нід заб­рав На Пе­га­сі швид­кім з Кір­ри і їм ве­лів На кіл­ла­ра­ха ли­ше їз­ди­ти по шля­хах, Де Ді­я­на блу­ка вно­чі. І дрі­о­пів по­етб Дір­ки тор­кнув­ся вод, І Пе­га­са­­ко­ня, і дже­ре­ла йо­го, Заб­ри­ні­ла то­ді скрізь на зем­лі стру­на Й піс­ня ра­діс­на між людь­ми. Ни­ні ж му­зи спі­шать, па­горб ли­шив­ши свій Той фо­кід­ський, що два має вер­хи, сю­ди, Ра­зом з ни­ми іде сам Апол­лон із Дельф І по сла­ви мо­рях пли­ве. По­лі­гім­ніє, ти за­раз по­кинь свій сон Та ро­же­вий по­кій, а пос­пі­шай сю­ди Че­рез Кір­ри яри, че­рез Кар­пат­ський кряж

а Кіл­ла­ри — ко­ні.

б Ідеть­ся про Пін­да­ра.

377

а Де­лі­єць — Апол­лон.

378

І на кри­лах чим­дуж ле­ти. Хай не стри­мує вже той Кі­фе­рон те­бе Тем­но­­си­ній і ті хви­лі дір­кей­ських вод, Що у рід­нім краю се­ред кві­ту­чих гір То­чать сяй­во своє яс­не. Хай не ма­нять те­бе бар­ви сі­дон­ських гір Пін­ду, і кас­та­лід бі­лий як сніг па­лац, І па­ху­чий тим’ян, хай не при­ваб­лює Фе­ба жов­то­­баг­ря­ний блиск. Хай з бар­вис­тих лу­гів за­раз сю­ди іде Хор усіх пе­га­сид ра­зом з ха­рі­та­ми, Крізь вер­ши­ни стрім­кі сла­ви тра­кій­ськую Піс­ню нам при­ве­зе сю­ди. От­же, во­ду з дже­рел Дір­ки й Пе­га­са тут Роз­ли­вай­те, яку Ак­тій свя­щен­ний п’є, Хай дзюр­чан­ням сво­їм шум­ним, вла­ди­ко, дасть Кір­ра ра­дос­ті знак то­бі. З ме­о­ній­ських вер­шин, дев’ять свя­щен­них муз, Йдіть до нас, при­не­сіть ар­фи дзвін­кі, вру­чіть Їх віт­чиз­ни віт­цю, і прос­лав­ляй­те скрізь На шля­хах це ім’я «Йо­саф». Ось кас­таль­ська во­да рветь­ся чим­дуж сю­ди, Де Дніп­ра те­чія си­лою хвиль сво­їх Б’єть­ся об бе­ре­ги; на ко­раб­лях ве­зуть Вже дрі­я­ди ту­ди піс­ні. Ві­ща Пім­пла уже ра­зом з нат­хнен­ням муз І ме­не но­си­ла ни­ні сю­ди до вас, Хай по­єд­нує із рі­ка­ми Пін­ду тут Чис­ті рі­ки Кро­ков­сько­го. Ви зі мною ідіть швид­ко, кіл­ла­ри всі, Че­рез си­ній етер не­ба прос­то­ро­го, Хай спі­ває піс­ні Ехо, лу­на хай їх На Олімп і на­зад не­се. Щед­рі ру­ки не­хай же виг­ра­ють те­пер, І на флей­тах хва­ла хай би до­нес­ла­ся Аж до тих гес­пе­рид, де у сво­їм рус­лі Ко­тить во­ди бур­хли­вий Пад. Де Ти­тан по­вер­та ко­ні свої на­зад І ве­се­лим ха­там світ­лий при­но­сить день, Хай ту­ди по­ве­зе на ко­ліс­ни­ці вже Сла­ва знат­не ім’я «Йо­саф». Хай лу­нає дзвін­ка ар­фа де­лій­це­ваа, Хай еле­гії та­кож заз­ву­чать у нас, Хай ха­рі­ти усі, от­че яс­ний, ві­ки Дов­гі сла­ві тво­їй да­дуть.

Честь йо­го не ли­ше в хра­мах ша­ну­єть­ся І па­ла­цах, в яких зо­ло­то скрізь сія, Сла­ва йде не ту­ди лиш, де в до­мах бли­щить Гор­дий з Фрі­гії ок­са­мит; І не тіль­ки во­на Ксер­ксів, Аян­тів всіх Є су­пут­ник з жез­лом, що скрізь за ни­ми йде, І пох­ва­ла йо­го йде не ли­ше в той дім, Де із кіс­тки сло­но­вої трон; Час­то сту­кає теж сла­ва йо­го до хат Прос­то­люд­дя і на їх­ній хор ди­вить­ся, І лі­рич­ні піс­ні, оп­лес­ків ми­лий звук Суп­ро­вод­жу­ють скрізь її. Час­то сла­ва бли­щить жов­то, не­мов віс­со­на, Лав­ро­нос­ним та­кож Пін­дом гор­дить­ся скрізь І при­но­сить во­на для зо­ло­тих ко­рон Цар­ських гір­ське оз­доб­лен­ня. Так рос­те і твоя щед­рість, що в лав­рах вся, Во­на рів­на те­пер цар­сько­му ти­ту­лу; І ба­га­то чи­нів слав­них — кра­са тво­го Сер­ця чис­то­го і ду­ші. Ось До­до­ну са­му, цар­ським ві­до­му скрізь Лис­тям, Іс­мар не­се, і ожи­ва Пар­нас, Пов­ний гра­цій, а Пінд зо­ло­том на­го­род, Мов пер­ли­на яс­на, сія. Фло­ра крас­на, не­мов ки­лим, не­се йо­му Щед­ро вся­кі пло­ди; глянь, роз­си­па­ють вже Кір­ри слав­ні лу­ги, ни­ви бар­вис­ті, степ Ве­ли­ча­ві свої скар­би. Із фі­ял­ ок пле­те му­за йо­му ві­нок, Весь же хор ао­нід з сер­цем схви­льо­ва­ним Тут го­тує йо­му з лав­ра оз­доб­лен­ня, Щоб чо­ло увін­чать йо­го. За­раз сла­ва твоя аж до не­бес ле­тить, До кри­ла­тих отих хо­рів, і ра­зом з тим Тут го­тує во­на гім­ни хва­леб­нії Для ве­лич­них тво­їх пох­вал. Чу­ти оп­лес­ки муз, Фе­ба то­ва­ри­шок, Що по стру­нах во­ни лі­ри б’ють паль­ця­ми. Не заг­лух­не, о ні, звук той, тіль­ки до­дасть Ще хва­ли до тво­їх пох­вал. У со­лод­ких сло­вах сла­ва ба­га­то літ Ар­хі­рею те­пер зи­чить, не­хай же він, Цей Ру­си Апол­лон слав­ний, во­вік жи­ве, Кра­сить лав­ром чо­ло своє. У фо­кід­ській зем­лі чу­ли оті сло­ва

а Віссон — коштовна тканина.

379

а Плектр — кі­та­ра (кі­фа­ра), му­зич­ний інс­тру­мент.

Й ка­за­ли отак, аж роз­рос­лась лу­на: «Хай ве­ли­ка ота щед­рість Кро­ков­сько­го В на­шім сві­ті во­вік жи­ве!» Тож нат­хнен­ні сло­ва ба­чиш про­ро­чії, Ме­це­на­те ха­ріт, пле­ще до­ло­ня­ми За­раз сла­ва то­бі, по­віз свя­щен­них муз До не­бес під­не­се те­бе. З вод Пе­га­са те­че Дір­ка, і шум її, Той су­пут­ник ка­мен, до Тер­мо­дон­та хвиль Про щед­ро­ти от­ця сла­ву по­ши­рює, Всю­ди грає про неї плектра. Зав­жди бу­де йо­го сла­ву роз­но­сить він, До­ки Феб зо­ло­те бу­де роз­во­зи­ти Скрізь про­мін­ня своє по­во­зом, до­ки я На зем­лі за­ли­шусь жи­вий. СТО­Я Н­К А IV,­ де ми­л а при­я знь слу­г и до Ме­ц е­н а­т а­ зас­в ід­ч ує від­д а­н ість ду­ш і,­ вір­н ої щед­р ос­т і Кро­к ов­с ько­г о

б Бар­бі­тон — ба­га­тос­трун­на лі­ра.

380

На­віть як­би Тап­ро­ба­на і хви­лі грай­ли­ві, і над­ра Роз­кри­ла нам те­пер свої, зо­ло­том си­па­ла тут, Чи Оро­му­сія, що від пер­лин баг­ро­віє пур­пур­них, Сю­ди до пор­ту за­од­но б Па­ду скар­би при­нес­ла, То, Ме­це­на­те, усе, що ба­га­те тим зо­ло­том жов­тим, До ніг тво­їх пок­лав би я й ра­зом кра­су гес­пе­рид; В сла­ви тво­єї він­ку за­сі­ял­ а б то­ді, як в на­мис­ті, Пер­ли­на, що ле­жить іще в мо­рі Чер­во­нім на дні. Герм не не­се зо­ло­то­го піс­ку у сво­їх стрім­ких хви­лях, Не бу­де Таг ме­ні бли­щать зо­ло­то­нос­ним піс­ком, Бо ж і то­бі не до сер­ця блис­ку­чі пі­щи­ни від Еос, Ні Тір ба­га­тий, що бли­щить в сяй­ві фрі­гій­ських Кік­лад. Тіль­ки про­мін­ня чес­нот доб­ро­род­них то­бі до впо­до­би, Те­бе по­ло­нить лиш лю­бов чес­них і щи­рих сер­дець. Тим­­то скла­даю то­бі від ду­ші я обі­ти на­бож­ні І вір­не сер­це я кла­ду ра­до, щоб сла­вить те­бе. З ра­діс­тю му­зу, слу­жи­тель­ку віль­них мис­тецтв, по­си­лає То­бі моя дес­ни­ця вже й вір­ні ко­гор­ти ха­ріт. Мет­рів ча­рів­них на ар­фі лес­бій­ській фра­кій­ських по­е­тів То­бі я не спі­ваю, лиш щи­рі обі­ти даю. Тут пі­є­ри­ди зі мною, зі мною ка­ме­на зич­ли­ва, Для те­бе ра­до виг­ра­ють на бар­бі­то­ніб піс­ні. Хай роз­си­пає для те­бе зо­рис­тий звід не­ба про­мін­ня, В па­ла­ці лиш ца­ря не­бес сяй­вом во­но виг­ра­ва. Зло­то­во­ло­сий де­лі­єць ко­ней не­хай го­нить ро­же­вих,

Сво­їм хай світ­лом роз­же­не хма­ри ери­ній страш­них... По­ду­вом ніж­ним ха­рі­ти не­хай на­ди­ха­ють на ми­лість, Дес­ни­ця щед­ра їх по­дасть зо­ло­том пов­ні ві­ки. Пар­ки пря­дуть хай нит­ки зо­ло­ті дов­го­віч­но­го щас­тя, Ба­га­то хай ро­ків то­бі сла­ва ві­щує про­жить. Хай і Юпі­тер лас­ка­вий ско­ро­тить пох­му­рі го­ди­ни, Йде час впе­ред хай і на­зад: дов­гі ро­ки про­жи­ви! Щас­тя хай всте­лить для те­бе до­ро­гу ба­гатс­твом без­мір­ним І во­лі хай тво­їй од­дасть шиї, під­влад­ні то­бі. Все, що та­їть в со­бі Гебр і що Ґан­га пі­сок пос­та­чає Чи Таг­­рі­ка, й що на дні в мо­рі Чер­во­нім сія, Та­кож і зо­ло­то жов­те тар­тесь­ке на во­зі щас­ли­вім Не­хай же не­бо і судь­ба за­раз то­бі при­ве­зуть. Пе­ред то­бою хай шию схи­ляє свою гор­до­ви­ту Вже сла­ва, хай спі­ває скрізь гім­ни хва­леб­ні то­бі. По­честь улес­ли­ва, та ви­хо­ван­ка чес­нот, за то­бою Хай зав­жди й всю­ди, на­че тінь іме­ні цар­сько­го, йде. Хай зо­ло­ті ся­ють зо­рі, не­хай Апол­лон, на­че зір­ка Щас­ли­ва, на шля­ху тво­їм сві­тить до сла­ви вер­шин. От­же, щас­ли­вий на­щад­ку чес­нот, оце по­чес­тей царс­тво Прес­лав­не вже прий­ми, над тим сві­том най­даль­шим па­нуй. А як доз­во­лиш спо­чи­ти, я бі­ля тво­їх стіп зви­тяж­них Від­дам да­ни­ну і пом­ру при пох­ва­лі цій то­бі.

381