Офіційне видання Духовного управління мусульман України «Умма»
№30 лютий 2017
ХАРТІЯ – ВЕЛИКИЙ КРОК ДО КОНСОЛІДАЦІЇ
П
ідписання багатьма українськими мусульманськими релігійними та громадськими організаціями Хартії мусульман України, безумовно, стало історичною подією. Цей вкрай важливий крок до консолідації та об'єднання зусиль мусульманських громад з усієї країни став особливо актуальним у контексті подій останніх років. Класичні духовні управління, незалежні місцеві мусульманські громади, волонтерські ініціативи, правозахисні та громадські організації, головними активістами яких є мусульмани. Їх всіх об'єднала спільна ідея документу, який декларує головні принципи, якими мають керуватися підписанти у відносинах між собою, з українським суспільством та державою.
В історії було чимало прикладів підписання подібних документів, які б врегульовували відносини між мусульманами та їх сусідами. Не так давно провідні європейські мусульманські громади підписали Хартію мусульман Європи. Українська хартія конкретніша та торкається саме ті питання, що найбільше турбують нашу мусульманську громаду. Це питання хіджабу, участі у виборах та суспільному житті, ставлення до державних свят, військового обов`язку, права на освіту, захисту інституту сім`ї і тому подібне. Що не менш важливо, Хартія – це відкритий документ, до якого у подальшому можуть долучитися й інші мусульманські релігійні або громадські організації. с. 4
Мухаммад бін Алі аль-Джанді – перший ісламський учений Криму?
´Війна завдала відчутного удару по мусульманах Україниª Сучасне становище української умми, підписання Хартії мусульман України, робота військових капеланів та плани на майбутнє – про це й багато іншого в інтерв'ю з Саідом Ісмагіловим.
Крим був батьківщиною багатьох ісламських вчених Середньовіччя. Один із них – Мухаммад бін Алі аль-Джанді, що сформувався там як зріла людина й учений.
с. 5
с. 7
´Нехай станете ви уммою (громадою), що закликає до добра, спонукає до праведного й забороняє негідне ― такі будуть щасливіª (Коран, 3:104)
Ассаляму алейкум, шановні брати і сестри! Нещодавно провів опитування про ставлення українців до Ісламу, запропонувавши на своїй сторінці в соціальній мережі написати три слова, з якими в них асоціюється наша релігія. Відповіді мене вразили. Виявляється, чимало немусульман ототожнюють Іслам із насильством, нетерпимістю, жорстокістю й тероризмом. Звичайно, соцмережі не дають точних показників, але кількість тих, хто має подібні уявлення, мене неприємно вразила. І ці люди не винні, адже такий образ їм створюють ЗМІ, що кажуть про Іслам погане або нічого. Маємо усвідомити, що ми всі стоїмо перед серйозним викликом: нам треба змінювати уявлення співгромадян про Іслам і мусульман. А для цього мусимо виконати дві умови: по‑перше, своїми діями демонструвати справжнє, добре та щире, лице Ісламу; подруге, запобігати виникненню серед мусульман нетерпимості, жорстокості та, головне, екстремістських поглядів. Просто додержуймо настанов Всевишнього Аллага та нашого Пророка (мир йому і благословення) і виявляймо доброту та милосердя до людей! Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов
Вийшла друком нова книга ´Віраª (´Аль�Іманª) Вийшла друком у перекладі російською книга мусульманського вченого Мухаммада Наіма Ясіна «Віра» («Аль-Іман»). с.7
2
УММА
№30 лютий 2017
НОВИНИ Міграція — джерело потенціалу, а не проблем
Під егідою Духовного управління мусульман України «Умма» та Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» 8 грудня у Львові відбувся міжрелігійний симпозіум «Міграція крізь призму міжрелігійного діалогу: погляд юдаїзму, християнства та ісламу». У заході взяли участь муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов та імам мечеті ІКЦ Львова Мурад Сулейманов. На симпозіум запросили науковців-релігієзнавців, представників релігійних спільнот, соціальних служб і громадських організацій, що допомагають вимушеним переселенцям. Мурад Сулейманов як один з учасників
Професор Филипович: ´Муфтій утвердив позитивний образ Ісламуª
урочистого відкриття заходу прочитав, за традицією, аяти Священного Корану. Муфтій Саід Ісмагілов поділився власним досвідом вимушеного переселенця та підтримав думку модератора першої секції, голови центру «Лібертас» Тараса Дзюбанського, про те, що внутрішня міграція, у якій багато хто бачить джерело потенційних проблем, насправді — джерело потенціалу. «...Виїхали найактивніші, наймотивованіші, найенергійніші. У перспективі — це чудовий приплив нових сил, ініціатив і рішень для тих регіонів, що їх прихистили», — зазначив шейх Саід.
В Україні просвітницькі зустрічі провідних релігієзнавців із молоддю не рідкість. Один із таких заходів відбувся нещодавно в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Перед студентами Української академії лідерства виступили професори Анатолій Колодний, Людмила Филипович та муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов. Говорили про поточну релігійну ситуацію в Україні, міжрелігійний та міжконфесійний діалог. Як розповів муфтій ДУМУ «Умма», деякі питання студентів свідчили, що в суспільстві міцно вкорінилися неправдиві уявлення про Іслам, здебільшого щодо становища мусульманських жінок: — Мені дуже подобається спілкуватися з освіченою молоддю. Вони вже інакші,
Білборди в містах України запрошують подолати упередження Українські мусульмани не чекають на чергові огульні наклепи на образ пророка Мухаммада (мир йому і благословення), а дають можливість усім охочим зробити власний висновок про його постать з об’єктивних джерел, а не зі шпальт скандальних карикатурних видань. Уже понад півроку білборд на вулиці Дегтярівській у Києві запрошує отримати безкоштовний примірник видання про життя Посланця (мир йому і благословення) в ісламському культурному центрі неподалік. У листопаді цей приклад наслідували мусульманські громади ще трьох міст: у Харкові розмістили два білборди поблизу
станцій метро «Пушкінська» та «Історичний музей», у Дніпрі — на перехресті проспекту Яворницького та вулиці Гончара, бо в цьому районі багато офісних будівель і навчальних закладів; у Запоріжжі обрали рекламну площину на площі Пушкіна — це популярна транспортна магістраль, а до місцевого ІКЦ лиш кілька хвилин пішки. Отримати безкоштовний примірник книги «Життя Мухаммада» може кожен. Видання спростовує поширені стереотипи про місію цієї людини та про її послідовників, адже тільки адекватна поінформованість дозволяє робити адекватні висновки.
У держави не має бути «улюбленців» серед релігійних організацій: створено Всеукраїнську раду релігійних об’єднань Відкритість для представників усіх релігійних груп, прийняття нових членів більшістю голосів, участь у засіданнях не лише постійних та асоційованих членів, а й гостей — такі особливості новоствореної Всеукраїнської ради релігійних об’єднань. Одним з ініціаторів і засновників її стало Духовне управління мусульман України «Умма» на чолі з муфтієм Саідом Ісмагіловим: — Рада, що створюється сьогодні, є унікальна, бо дотепер в Україні не існувало об’єднання, де були б представлені не тільки релігії авраамічної традиції. Міжрелігійний діалог виходить на новий рівень, і це не може не тішити, — заявив шейх Саід. Нині до Ради долучилися шість релігійних об’єднань: ДУМУ «Умма», Апостольська
православна церква в Україні, Національні духовні збори Бахаї України, ОСІДУ РУНВіри, Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України, Центр громад свідомості Крішни, а також сьомий член — Українська асоціація релігієзнавців, що діє на базі Інституту філософії НАН України. Доктор філософських наук, професор Олександр Саган (Інститут філософії Г. Сковороди НАН України, відділення релігієзнавства) пояснив, що потреба створення такої Ради зумовлена тим, що Всеукраїнська рада Церков та релігійних організацій фактично перетворилася на закритий клуб, куди не приймають нових членів. Він попросив не вважати новостворену організацію за конкурента ВРЦ, а натомість бачити в ній майданчик, де можливості рівні
для кожної релігійної громади. Запрошення приєднатися до Всеукраїнської ради релігійних об’єднань надіслано всім релігійним організаціям, що вже
пройшли державну реєстрацію в Україні. Утім, до Ради можуть долучитися навіть окремі громади — складові частини інших релігійних утворень.
не такі, як ми. Студенти, як завжди, цікавляться, чим живуть мусульманки, і чи мають підстави стереотипи та міфи, що на побутовому рівні вкорінені у свідомості західної людини. Наступного разу візьму з собою мусульманок, нехай самі відповідають — так доречніше для чистоти наукового дослідження. Як зазначила професор Людмила Филипович, муфтій утвердив позитивний образ Ісламу та спростував багато стереотипів і міфів щодо мусульман.
«Велику Волинь і мусульманський схід» презентували в Рівному Відомий український сходознавець і перекладач, голова Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» Михайло Якубович подарував читачам нову працю — історичний нарис «Велика Волинь і мусульманський Схід». Книгу видано в Рівному за сприяння міського управління культури. Дослідження відкриває невідомі сторінки історії Волині, відбиті в мусульманських джерелах. На основі рукописів арабських географів і мандрівників автор простежив початки державних утворень у регіоні. Книга також оповідає про мусульманську присутність на Волині, насамперед про громади волинських татар, що мешкали тут від XIV ст. Арабомовні джерела чи не вперше в українській науці опрацьовано в оригіналі й подано в точному перекладі українською. — Працював кілька місяців над текстом, але матеріали збирав досить довго. Головне тут — свідчення Аль-Масуді й Аль-Ідрісі. Саме рукописи та критичні видання, а не переклади, до яких часто вдаються колеги, — зазначив науковець. Книга зацікавить істориків, краєзнавців та всіх небайдужих до минувшини Волині.
У липневому випуску газети «Умма» (№ 29) на першій шпальті надруковано фотографію авторства Лідії Бодні, що на час знімкування публікувала свої роботи під псевдонімом Photo Muslima. Фото зроблено на XV Мегамарші вишиванок у Києві 24 травня 2015 року.
У М МА
№30 лютий 2017
3
НОВИНИ «Коронація слова» створила окрему номінацію для творів кримських татар Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» додав до семи номінації ще одну — «Література словами кримських татар», що охоплює, зокрема, твори ісламської тематики. Виконавчий директор конкурсу Олена Гринцевич відзначила, що події останніх років — анексія Криму, окупація частини Луганської та Донецької областей — спричинили певне «соціальне замовлення» на літературу, що відбиває життя кримських татар: — Ми вирішили компенсувати дефіцит
уваги до цієї тематики. При цьому важливо, щоб розповідь велася з перших вуст, щоб автор був частиною цього народу, цієї релігійної громади. Номінацію для творів ісламської тематики укладачі конкурсу додали, дослухавшись поради муфтія ДУМУ «Умма» шейха Саіда Ісмагілова: — Уявлення про те, що мусульмани в Україні — це лише кримські татари, є неправильне. Іслам визнають представники багатьох народів. По-друге, останнім
Ролик про свято мусульман став номінантом міжнародного конкурсу Український ролик про святкування Курбан-байраму (Ід аль‑Адха) в Ісламському культурному центрі Києва відзначено на престижному міжнародному конкурсі ADAMI Media Prize. Роботу української медіагрупи «Ехо-медіа» «Свято мусульман очима християн» номіновано в категорії «Відеоролики для інтернету». За словами режисера Тетяни Сучкової, головна ідея ролика полягала в тому, щоб показати, як звичайні християни сприймають мусульман України, їхню культуру та свята. — Останнім часом українська громада мусульман робить дуже багато, щоб розвивати діалог, культуру взаємоповаги та добросусідства з представниками всіх національностей та релігій у нашій країні. Саме для цього ми хотіли показати й мусульманам, і християнам, що вони мають багато спільного, і пізнання одне одного — гарний шлях до спільного успіху, — каже режисерка. Головний герой ролика — молода фотохудожниця, що знімає репортаж про те, як мусульмани святкують Ід аль‑Адха. Вона міркує про життя й культуру мусульман, а також про те, як сприймає їхній світ. Ролик про українських мусульман не став переможцем, одначе його номінація свідчить, що громада українських мусульман активізувалася в питаннях власної ідентифікації та репрезентації.
часом бачимо неабиякий інтерес до Ісламу та до життя мусульман, а наукових, науковопопулярних, художніх творів, де неупереджено показано багатогранний ісламський світ, замало. До речі, уперше за час існування конкурсу для кримськотатарських авторів зроблено виняток у частині вимог до мови творів: можна подати рукопис кримськотатарською мовою чи мовами інших національних меншин, але публікуватимуть ці твори тільки в перекладах українською.
Тепло допомоги мусульман Уже другий рік поспіль німецька організація Muslime Helfen за сприяння Духовного управління мусульман України «Умма» провадить добродійну акцію «Тепла допомога», щоб підтримати вимушених переселенців із Криму та зони АТО. Торік роздавали харчові та постільні набори, а тепер зосередилися саме на теплі: альтернативою постільним наборам цього разу були огрівачі. Обирали самі вимушені переселенці під час попереднього телефонного опитування — кому що потрібніше. Загалом організатори придбали 100 постільних наборів (подушка, ковдра та комплект білизни) та 50 огрівачів. Частину роздали в Києві минулої суботи, 28 січня. Решту роздадуть у Львові, Вінниці та Дніпрі. Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов повідомив, що акцію відбувається на початку календарного року, взимку. «Сподіваюсь, усе, що роздамо в рамках цієї акції, піде на користь як нужденним у цьому світі, так і добродіям, що не лишають у біді своїх
братів і сестер за вірою, — цей добрий вчинок стане для них благом у Судний день», — додав він. Люди розчулені, кажуть, що дуже чекали на допомогу, бо ця зима з її морозами та високою вологістю, а також постійні коливання температури з плюсової до сильного мінуса стали серйозним випробуванням для багатьох.
Дестабілізація Чорноморського регіону однаково б’є як по Україні, так і по Грузії та Туреччині На запрошення голови Союзу мусульман Грузії Тарієла Накаїдзе муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов узяв участь у II Міжнародному форумі «Релігія та мир», що відбувся 12–13 листопада в Батумі (Грузія). У доповіді «Мусульмани України та виклики сучасності: війни, окупація та міграційна криза» представник українських мусульман згадав про збройний конфлікт на Близькому Сході, а також відзначив, що нерозуміння європейського культурного простору та негідна поведінка окремих мігрантів викликали нову хвилю ісламофобії на Заході: — Ісламофобія торкнулась і нас. Отже, завдання релігійних, громадських і культурних лідерів як України, так і Грузії — подолати ці негативні стереотипи в суспільстві. Муфтій розповів і про те, як погіршилося становище
українських мусульман від 2014 року, особливо на окупованих територіях: — Викрадання та катування, нерозкриті вбивства молодих мусульман, арешти та ув’язнення за релігійні погляди і навіть каральна медицина — такі порушення базових прав і свобод варті уваги та відповідної реакції з боку світової спільноти та міжнародних правозахисних організацій. З’ясувалося, що про ці факти за межами України, на жаль, майже ніхто не знає. Саід Ісмагілов підкреслив, що Україна (зокрема Крим), Грузія і Туреччина — сусіди в Чорноморському регіоні, і жодна з держав не виграє від конфлікту на цій території, тож варто підтримувати одне одного, сприяти братерству між послідовниками різних релігій та взаємній повазі.
Реконструкція мечеті в Дніпрі — відновлення історичної справедливості Міський голова Дніпра Борис Філатов на зустрічі 18 листопада з представниками турецької компанії Limak İnşaat розповів про плани реконструкції Соборної мечеті та будівництво нової спортивної школи, зазначивши, що таким чином буде відновлено історичну справедливість і забезпечено права місцевої мусульманської громади. Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов прокоментував новину: — Усі мусульманські громади Дніпра, а їх тут кілька, не раз зверталися до місцевої влади з проханням відновити історичний вигляд мечеті й повернути її вірним — і все марно. Тільки після обрання на посаду міського голови Бориса Філатова питання зрушилося. Враховано думку всіх. Повернення мечеті ускладнював факт, що в будівлі розташована дитячо-юнацька спортивна школа. Одначе прийти до оптимального варіанту вдалося: для ДЮСШ зведуть нову будівлю в тому ж
районі. Тепер справа за рішенням про надання землі для цього. Окрім реконструкції мечеті та будівництва школи, турецькі партнери добудують у Дніпрі й метро, про що домовилися наприкінці вересня 2016 року під час візиту міського голови Дніпра Бориса Філатова до турецької столиці.
Що спільного у поглядах Григорія Сковороди та Саїда Нурсі? Нещодавно в Національному університеті «Острозька академія» відбулася дискусія про паралелі в творчій спадщині турецького мислителя Саїда Нурсі та українського філософа Григорія Сковороди, а також адаптацію цих ідей для нинішнього та майбутніх поколінь. В обговоренні взяли участь депутат Іспартанського відділу Стамбульської фундації науки та культури Саїд Юдже, професор Університету Фатіха Султана Мехмета Альпарслан Ачикґенч, заступник муфтія ДУМУ «Умма», імам мечеті Запорізького ІКЦ Мухаммад Мамутов, викладач Острозької академії, голова Центру ісламознавчих
досліджень Михайло Якубович, науковці та студенти. Гості з великою цікавістю розпитали Мухаммада Мамутова про діяльність Ісламського культурного центру Запоріжжя, про місцеву громаду мусульман, їхні проекти й заходи, а також запропонували влаштувати подібну наукову зустріч в одному з університетів Запоріжжя. За словами Михайла Якубовича, Туреччина активно просуває свою науку та культуру за кордоном, співпрацює з західними науковцями та університетами. Україна, долучаючись до такого обміну, матиме нагоду краще інтегруватися у світовий освітній та духовний простір.
4
УММА
№30 лютий 2017
ХАРТІЯ — ВЕЛИКИЙ КРОК ДО КОНСОЛІДАЦІЇ ХАРТІЯ МУСУЛЬМАН УКРАЇНИ В ім’я Аллага Милостивого, Милосердного! Сьогодні мусульмани — невіддільна частина українського суспільства. У часи кризових випробувань для нашої країни та для мусульман зокрема виникає питання про узгоджену мусульманську позицію щодо суспільних, політичних, економічних, культурних і власне релігійних процесів, що відбуваються в українській державі та за її межами. Тож восени 2016 року після консультацій між різними мусульманськими громадами вирішено ухвалити Хартію мусульман України, запропонувавши підписати її представникам мусульманських релігійних і громадських організацій України, а також усім, хто поділяє викладені в ній положення.
Основні принципи Хартії Мусульмани України, незважаючи на приналежність до різних релігійних управлінь, центрів і громад, єдині в основах віри, встановлених Богом в останньому Священному Писанні та донесених до людей Його посланцем (мир йому і благословення). На цих принципах ґрунтується розуміння Ісламу як остаточного Божого об’явлення людству, що визнає національні та культурні особливості: «О люди! Воістину, Ми створили вас із чоловіка та жінки і зробили вас народами й племенами, щоб ви пізнавали одне одного» (Коран, 49:13). Виходячи з цього, мусульмани України визнають, що віра в єдиного Бога та визнання пророчої місії посланця Божого Мухаммада (мир йому і благословення) мають об’єднувати мусульман на істині в одну громаду, забезпечуючи єдність у різноманітності, а також уважають, що вони — рівноправна та повноцінна складова частина українського суспільства.
4. Мусульмани України вважають, що Всевишній Аллах закликає людей до віри (іман) і до справи (амаль), себто Іслам не обмежується виконанням обрядових норм, а має визначальну роль у суспільному, політичному, економічному та культурному житті мусульманських громад умми. 5. Мусульмани України зазначають, що Іслам обстоює засадничі права людини (право на життя, збереження релігії, честі та доброго імені, недоторканность майна, збереження нащадків), незалежно від статі, раси, національності, громадянства, релігійної приналежності. 6. Мусульмани України визнають, що Іслам поважає національну та культурну різноманітність народів, що його визнають. 7. Мусульмани України вважають, що розуміння Ісламу не може зводитися до однієї теологічної чи правової школи чи до групи послідовників одного ісламського лідера, а також засуджують практику звинувачень у відпаданні від Ісламу (такфір) всупереч прийнятим у ньому релігійно-правовим процедурам.
Розділ I
Розділ II
Розуміння Ісламу мусульманами України
Іслам в історії України
1. Розуміння Ісламу мусульманами України ґрунтується на Корані та Сунні, аргументації різних шкіл мусульманського права, а саме на принципах «загальної згоди» (іджма), «аналогії» (кияс) та інших, на повазі до спадщини мусульманських учених минулого, а також урахуванні українських реалій. 2. Щодо питань, які викликають сьогодні дискусії в мусульманській уммі, мусульмани України дотримуються «золотої середини», керуючись словами Всевишнього «Ось так Ми зробити вас громадою помірності, щоб ви були свідками людям, а Посланник — свідком вам» (Коран, 2:143) та уникаючи будь-яких крайнощів. 3. У розумінні Ісламу мусульмани України виходять із принципів високих цілей цієї релігії, що заради неї Бог послав людству останнього посланця і пророка Мухаммада (мир йому і благословення): «Ми послали тебе тільки як милість для світів» (Коран, 21:107), «Я прийшов удоскона‑ лити норови» (Аль Бухарі, Адаб аль-муфрад).
1. На підставі встановлених наукою фактів, мусульмани України вважають, що Іслам на території України з’явився ще в середньовіччі. 2. Виходячи з того, що впродовж XIV–XVIII століть увесь південь сучасної України належав до мусульманського світу, мусульмани України стверджують, що в окремих регіонах Іслам став невіддільною частиною української історії та культури. 3. Враховуючи приклад Кримського ханства, мусульмани України вважають, що між представниками Ісламу та інших релігій протягом тривалого часу існували мирні та взаємовигідні стосунки, а в духовно-інтелектуальній сфері — ще й інтенсивний культурний обмін. Цей досвід треба використати й сьогодні. 5. Враховуючи позитивний внесок Ісламу в історію України, зумовлений, зокрема, впливом Кримського ханства, Османської імперії та мусульманських громад Волині, мусульмани України ставлять за мету домогтися включення об’єктивних відомостей про нього до підручників з історії України.
Розділ III Іслам і сучасне українське суспільство 1. Мусульмани України дотримуються українського законодавства та визнають усі права та обов’язки, що передбачає українське громадянство. 2. Мусульманам України як активним громадянам дозволено брати участь у політичному житті країни, бо громадянство передбачає політичну активність із погляду участі як у голосуванні, так і в політичних інститутах країни (інститутах влади). 3. Мусульмани України, визнають суверенітет України, її незалежність, а також цілком підтримують її територіальну цілісність. 4. Мусульмани України виходять із рівності чоловіка й жінки перед Богом і законом, підкреслюючи, що права та обов’язки подружжя захищені Ісламом, і підтримуючи участь жінки в суспільному житті. 5. Мусульмани України, незважаючи на належність до різних національностей, розглядають себе як повноцінних учасників суспільного життя України. 6. Мусульмани України розуміють шлюб тільки як союз чоловіка і жінки. Виходячи з принципу пріоритетності ісламської релігійності та збереження ідентичності, вони допускають міжрелігійні шлюби з урахуванням встановлених ісламом норм. 7. У питаннях біоетики, екології, економіки та інших сфер суспільного життя мусульмани України дотримуються колегіальних передових рішень ісламських учених. 8. Мусульмани України повною мірою користуються своїм правом на свободу віровизнання, обираючи той вид одягу для громадських місць, що вважають за відповідний до норм мусульманського права. 9. Мусульмани України, зберігаючи вірність доктринальним принципам Ісламу, завжди відкриті до діалогу з представниками інших релігій на тему актуальних проблем українського суспільства та інших суспільств. 10. Мусульмани України визнають державні свята України та будуть домагатися надання мусульманським святам Ід аль-Фітр (Ураза-байрам) та Ід аль-Адха (Курбан-байрам) статусу державних свят. 11. Мусульмани України, користуючись своїм правом на свободу віровизнання, докладають усіх зусиль, щоб подолати негативні стереотипи щодо Ісламу в ЗМІ. 12. Мусульмани України, що належать до різних ісламських організацій, закликають до внутрішньоісламського діалогу на загальних принципах Корану й Сунни, засуджують використання негативних понять «екстремізм», «ваггабізм» чи «ісламізм» як деструктивних для образу мусульманських громад в українському суспільстві. Разом із тим мусульмани одностайно засуджують будь-який тероризм, особливо під релігійними гаслами, як злочин, що супе речить засадам Ісламу. 13. Мусульмани України активно сприяють збереженню та розвитку державної української мови, кримськотатарської мови та інших мов, а також декларують, що мовою проповіді має бути мова, зрозуміла більшості присутніх у мечеті. 14. Мусульмани України підтримують і заохочують економічну та культурну співпрацю України з країнами мусульманського світу, а також з країнами Заходу, вважаючи, що європейська інтеграція України сприятиме захисту прав і свобод релігійних меншостей у нашій державі. 15. Мусульмани України категорично засуджують насильство й солідарні з одновірцями, що зазнають репресій і переслідувань у будь-якій країні світу.
У М МА
№30 лютий 2017
5
В ДУМУ ´Уммаª обрали муфтія та голову 4 грудня в Ісламському культурному центрі Києва відбулися звітновиборчі збори Духовного управління мусульман України «Умма». Понад тридцять імамів з усіх областей, делегованих говорити від імені їхніх мусульманських громад, прослухали звіти духовного лідера українських
мусульман муфтія Саіда Ісмагілова та голови правління ДУМУ «Умма» Ісляма Гімадутіна, після чого обговорили стан справ у громаді та запропонували кандидатів на керівні посади. Головою правління організації став Олег Гузік, а Ісляма Гімадутіна після чотирьох років
на цій посаді, обрано його заступником. Посада муфтія так само виборна, тож муфтій повинен щодва роки підтверджувати право очолювати мусульманську громаду. Члени зібрання наголосили на тому, що чинний муфтій має й надалі виконувати обов’язки. Заступниками муфтія
обрано імама ІКЦ Дніпра Едґара Девлікамова та імама ІКЦ Запоріжжя Мухаммада Мамутова. Також переобрано й правління ДУМУ «Умма» у складі семи осіб. Ними стали новообраний голова з двома заступниками, муфтій із двома заступниками та сьомий член — Ігор Карпішен.
ВІЙНА ЗАВДАЛА ВІДЧУТНОГО УДАРУ ПО МУСУЛЬМАНАХ УКРАЇНИ
Шейх Саід Ісмагілов — один із найавторитетніших лідерів мусульманської громади України. Молодий, активний, сучасний — ці якості дозволяють йому знаходити спільну мову з мусульманами різного віку та різних національностей. Широкому загалу він став особливо відомий під час і після подій на Майдані — завдяки своїй твердій проукраїнській позиції. В інтерв’ю з Саідом-хазратом ми поговорили про Хартію мусульман України, сучасні процеси всередині української мусульманської громади, військове капеланство та багато іншого. — Саіде-хазрате, хотілось би почати нашу розмову з, мабуть, найрезонанснішої серед останніх подій — ухвалення Хартії мусульман України. Розкажіть докладніше про підготування, ідеї та цілі цього документа. — Підготування хартії забрало досить багато часу. Представники різних мусульманських організацій обговорювали документ, знайомилися з різними його варіантами, узгоджували, як вона має виглядати. Хартія мусульман Європи, що її взято за основу, вельми загальна. У ній декларують тільки основні принципи — для загальноєвропейського документа це прийнятно. Але в нас, в Україні, ситуація інакша, тож українська хартія мала відбивати аспекти Ісламу, актуальні для українських
мусульман. Відповідно, наша хартія — конкретніша. У ній порушено ті проблеми, що хвилюють нашу громаду. Наприклад, питання хіджабу, мусульманських свят, державної мови, ставлення до законів, органів влади тощо. Власне процес обговорення був досить складний. Кілька разів запропоновані варіанти коригували, щоб формулювання влаштовувало різні мусульманські організації. До підписання долучилися не всі. Деякі духовні управління проігнорували цю подію, хоч їх і запросили. Але ті організації, що справді хотіли підтримати хартію, зробили це. За оцінками експертів, хартія декларує важливі принципи, на які мають орієнтуватися мусульмани України.
— Чому ухвалення хартії таке важливе?
Ми розуміли, що не всі до нього приєднаються, що будуть незгодні та негативно налаштовані мусульмани. Одначе мусульманські організації проукраїнського характеру, що мають уявлення, яким чином розвивати ісламську ідентичність у нашій країні, підписали хартію. Після тривалих консультацій ми узгодили єдиний варіант. Але хартія — це відкритий документ, до нього можна приєднатися будь-коли.
— Під час підписання хартії дехто з учасників казав про Раду мусульманських організацій. Цю тему поки що не досить висвітлено. Можете пояснити, що мали на увазі в цьому контексті?
— Ідея створення мусульманської ради дуже актуальна. Ми маємо досвід створення Ради муфтіїв України — до неї входили ДУМ Криму, регіональне об’єднання «Київський — У нас геть зруйновано усталену перед тим систему муфтіят» і наше духовне управління. Але після окупації мусульманських організацій. Перед Криму та переходу ДУМ Криму окупацією Криму та Донбасу здавана російські позиції його перелося, що всі питання мусульманської реєстрація та проросійська умми України структуровано: існувариторика не лишають сумнівів, Наше завдання – ли духовні управління, і кожне з них що нинішнє Духовне управління "українізувати" займало свою нішу; починалася мусульман Криму вважає себе певна взаємодія між окремими духоза частину мусульманської громусульман. Щоб вними управліннями. Але з початмади Росії, а не України. Відпоком війни вся структура української відно, можемо сказати, що Рада вони були цілком і мусульманської громади цілком змімуфтіїв України у своєму колишорганічно інтегровані нилася. З’явилися нові організації ньому форматі вже в історії. Крім та громади, створені переселенцями того, Рада муфтіїв — це занадто в нашій країні, щоб з Криму. Це, звичайно, додало свою вузький формат. специфіку, бо атмосфера та станоТепер не так багато духомусульмани були вище мусульман у Криму завжди вних управлінь, як було повноцінні громадяни, дуже відрізнялося від інших регіонів перед війною, але є громадські України. У Криму мусульмани мусиорганізації, незалежні громади, поважали культуру ли боротися не просто за збереженщо грають дуже важливу роль ня своєї ідентичності, а абсолютно у мусульманській діяльності за все: за місце під свій будинок, в нашій країні. Отже створення під будівництво мечеті, за місце мусульманської ради не втрана роботі, навчання й навіть за тортило актуальності. Таку раду, гове місце на ринку. Кримські мусульмани практично цілий наприклад, мають християнські церкви. До ідеї дорадчого час стикалися з агресивним немусульманським оточенням. органу, де представники різних мусульманських організаВ іншій частині України все не так: у суспільстві загалом цій могли би на засадах рівності та взаємної поваги обгонемає ісламофобських настроїв, воно не агресивне щодо ворювати нагальні проблеми нашої громади, прийшли мусульман. І це теж стало новою реальністю для тих крим- багато мусульманських лідерів. Під час підписання хартії ських мусульман, що мусили покинути Крим. Тут не потрі- кілька різних учасників висловилися про потребу такого бен захисний рефлекс, а мусульмани намагаються нала- органу. Поки що прийнято рішення про створення оргкомігодити діалог і взаєморозуміння, враховувати культурні, тету, що незабаром почне готувати й обговорювати проект мовні та ментальні особливості суспільства. Ради мусульманських організацій України. Можливо навіть, Ці зміни спонукали шукати широку платформу для діа- що раду буде створено у 2017 році. логу, громадянської мусульманської угоди. Назвімо це так. с. 6
6
УММА
№30 лютий 2017
ВІЙНА ЗАВДАЛА ВІДЧУТНОГО УДАРУ ПО МУСУЛЬМАНАХ УКРАЇНИ с. 5
— Хартія, мусульманська рада — до цих ініціатив призвели саме зміни всередині української мусульманської громади. Можете пояснити, яка вона, мусульманська умма України, тепер — після двох років війни, окупації частини території? — Війна та окупація частини території України завдали відчутного удару по мусульманах. Наслідки цих подій відчуватимуться ще досить довго. Регіони, де було найбільше мусульман, окупувала Росія. Я кажу про Крим і Донбас. Кількість мусульман в Україні становила близько одного мільйона. Я вважаю, це найближча до правди цифра. На підконтрольній Україні території нині лишилася менша половина мусульман від загального числа. Наших одновірців там, на окупованих територіях, ми вважаємо за своїх і самі ці території, звичайно, для нас — українські. Так от, мусульмани там підпадають під серйозні репресії, передусім у Криму. Це спричинило наплив переселенців звідти. Кримські татари вирішили створити на материковій Україні власне духовне управління. Пов’язано це з переходом ДУМК на проросійські позиції. Таким чином, зміни мусульманської громади України торкнулися як структурних аспектів, так і територіального її розташування. Чотири духовні управління з семи, що існували, залишилися на окупованих територіях. Фактично вони вже не ототожнюють себе з Україною. Мусульманських організацій, що лишилися в країні — це меншість. Але це лиш мотивує нас подвоїти-потроїти зусилля в нашій діяльності. Процес переформатування української мусульманської умми триває і чим він закінчиться — сказати ще складно.
— Як ви будуєте взаємини з мусульманськими релігійними та громадськими організаціями за цих нових умов? — Від початку своєї діяльності ми задекларували такий базовий принцип, як відкритість до діалогу та співпраці з іншими мусульманськими організаціями країни. Головне, щоб ця співпраця була на рівних правах. Ми — повноцінне духовне управління, що давно довело свою активність і здатність ефективно працювати для добра мусульман України. Підписання хартії показало, що ми не маємо жодних труднощів у тому, щоб обговорювати можливі способи розв’язання проблем мусульман з іншими громадськими та релігійними організаціями. Навіть якщо ці організації не завжди поділяють наші погляди, незалежні чи заступають зовсім інші духовні управління. З усіма мусульманськими організаціями України, що хочуть домовлятися й робити щось разом для розвитку мусульманської громади країни, ми готові співпрацювати.
— Повернімося саме до діяльності духовного управління за минулий рік. Чи дуже змінилася ваша робота? Які нові напрямки з’явилися? — Перш основну увагу приділяли містам Донбасу, бо ми не втручалися у справи мусульман Криму. Наше духовного управління мало офіційно зареєстровану громаду в Сімферополі, але ми не хотіли загострювати становище на півострові. У Криму не провадилася якась активна діяльність серед мусульман. Донбас перед війною був другим регіоном в Україні за числом мусульман. Саме там і зосереджувалася основна наша діяльність. Ми змогли побудувати багато мечетей у Донецькій та Луганській областях, регулярно переводили різні добродійні, наукові, релігійні, просвітницькі та освітні заходи. Після того, як Донбас розірвали на частини, багато наших громад лишилося на окупованій території, і така діяльність фактично припинилася. Ми мусили перенести свою роботу до тих регіонів, що перед тим випадали з поля зору: Львів, Суми, Чернівці та інші міста, де мусульман небагато, проте вони є. Завдяки цьому розпочали свою діяльність нові ісламські культурні центри у Львові, Сумах та Дніпрі. Також триває процес реєстрації релігійних громад у деяких інших містах. Можливо, нам вдасться відкрити центр у Чернівцях. У нас дуже змінився характер добродійної діяльності. Ми тепер допомагаємо головно сім’ям переселенців, незаможним. З’явилася така ініціатива, як волонтерський рух «Мар’ям» — вони опікуються дітьми-сиротами в інтернатах, влаштовують акції донорства, відвідують хворих і поранених вояків у шпиталях. Активно працює Військове капеланство мусульман
Підписання хартії показало, що ми не маємо жодних труднощів у тому, щоб обговорювати можливі способи розв'язання проблем мусульман з іншими громадськими та релігійними організаціями України, що має духовно підтримувати мусульман у лавах української армії.
— Можна трохи докладніше про цю структуру — Військове капеланство? — До 2014 року в Україні не існувало спеціальної організації, що духовно опікується військовиками. Коли почалася війна, у лавах української армії разом із представниками інших релігій опинилися й мусульмани. Вони потребували імамів-капеланів, що могли би дбати про них у духовному плані, відвідувати поранених, ховати загиблих, згідно з ісламським каноном. Ми якнайскорше зареєстрували Управління військового капеланства України. Очолив його імам Хаджимурад Путілін із Харкова. Фактично, тепер він і керує процесом капеланського служіння в зоні АТО та військових частинах. Це, звичайно, досить непроста справа. І навіть якщо мусульман у війську не дуже багато, це не означає, що ми можемо залишити їх без уваги. Наші імами-капелани провадять спільні п’ятничні молитви, святкові молитви в частинах. Звичайно, Військове капеланство має всі потрібні дозволи Генштабу та працює офіційно. Отже, наші імами нарівні з християнськими капеланами виконують свої духовні обов’язки, підтримуючи мусульман у зоні АТО.
— Нещодавно відбулися вибори, обрано муфтія та голову духовного управління. Можете пояснити, як організовано цей процес, скажімо так, зсередини?
— ДУМУ «Умма» засновано не за наказом, а за ініціативою релігійних громад. Ці громади об’єдналися й вирішили створити духовне управління. Усі наші громади дуже різні. Коли духовне управління формувалося, до нього входили громади, де були мусульмани з Північного Кавказу, мусульмани-азербайджанці, мусульмани — кримські татари, татари, араби. Маю на увазі, що представники цих національностей створювали свої релігійні громади, а потім вони, не вважаючи на відмінності, увійшли до ДУМУ «Умму». Ми так само маємо громади, де більшість членів — етнічні українці. За цих обставин було не так просто домовитися про майбутній формат духовного управління, як часто відбуватимуться вибори тощо. Кінець кінцем ухвалили, що вибори будуть що два роки — це найменший термін серед усіх духовних управлінь у країні. При цьому структура нашого духовного управління така, що посади муфтія та голови правління — окремі. Голова правління — фактично керівник духовного управління. За статутом, його можна обирати лиш два терміни поспіль. Щодо посади муфтія, то його завдання — тільки духовна діяльність і духовне служіння. Муфтій не вирішує адміністративних, фінансових та інших питань. Муфтія обирають що два роки, але число переобрань необмежене. Таким чином, першим головою в нас був Ігор Карпішен (4 роки), після нього так само двічі головував Іслям Гімадутін. На останніх виборах головою обрано Олега Гузіка. На посаді муфтія представники релігійних громад знову вирішили залишити мене. Сама система виборів така, що кожна громада делегує свого представника. І це не завжди голови громад. Іноді — імами або навіть звичайні члени, що мають донести думку громади до керівництва духовного управління.
— Розкажіть про плани на майбутнє. Які ваші сподівання як муфтія, які перспективи духовного управління? — Сподіваюся, ісламське відродження в нашій країні ми зможемо продовжити в тих регіонах, де не маємо діючих мечетей, релігійних центрів і громад. Цей процес досить повільний. Він починався з Криму, Донбасу й поступово охоплював інші області, де живуть мусульмани. В Україні ще багато наших одновірців не залучено до релігійної діяльності. Є цілі регіони, де живуть мусульмани, але нема жодної релігійної громади. Тим‑то основні наші завдання на найближче майбутнє, як на мене, такі. По-перше, «українізувати» мусульман. Щоб вони були цілком і органічно інтегровані в нашій країні, щоб мусульмани були повноцінні громадяни, поважали культуру, знали державну мову та могли сповідувати й проповідувати Іслам. Щоб продовжували справу ісламського відродження. Треба залучати до нашої роботи нові регіони та якісно покращувати релігійне служіння. Для цього потрібні навчальні заклади, що готуватимуть майбутніх імамів на дуже високому рівні. Ми плануємо розвивати як горизонтальну структуру мусульманських організацій, так і підвищувати якісний рівень наших громад та імамів. Дуже сподіваюся, що більшість ісламських організацій України зможуть порозумітися, усвідомивши потребу діалогу та створення Ради мусульманських організацій. Сподіваюся, її таки створять наступного року, і вона зможе координувати діяльність громад і духовних управлінь, а також вирішувати загальні питання. До них, зокрема, належать узгодження дат мусульманських свят, правозахисна діяльність, питання хіджабу, хаджу та багато іншого. Ми можемо й маємо рухатися та розвиватися. Звичайно, є перешкоди й труднощі, але я нагадаю: коли пророк Мухаммад (мир йому і благословення) починав свою місію, він, по суті, взагалі нічого не мав — окрім віри в Аллага та впевненості в тому, що він на правильному шляху. Нам треба прагнути цього ідеалу, що залишив Пророк, і покладатися на Всевишнього.
У М МА
№30 лютий 2017
7
Мухаммад бін Алі аль-Джанді — перший ісламський учений Криму? Михайло Якубович
Ч
имало науковців намагалися відповісти на питання, коли в Криму з’явилися перші мусульмани. Ідеться не про окремих вірних, що, безперечно, могли бувати в Криму вже в ранньому середньовіччі, а про дещо більші мусульманські громади, з ісламським судочинством, мечетями, культурними традиціями. Відома легенда розповідає, що це сталося ще за часів сподвижників пророка Мухаммада (мир йому і благословення), а документальні свідчення припадають аж на першу половину XIII століття, коли, як уважають, у Криму збудовано першу мечеть. Це сталося в Кафі (нині Феодосія), що її 1221 року захопили сельджуки. Уже в другій половині того ж століття, близько 1288 року, побудовано мечеть у Солхаті (нині Старий Крим) — за наказом мамлюцького султана Єгипту Загіра ад‑Діна Бейбарса, що, припускають, сам походив із Криму. Але про «масову» ісламізацію, тобто період, коли Іслам став офіційною релігією, може йтися лише після інтронізації хана Золотої Орди Мухаммада-Узбека (1313/1314 рік). Як відомо з оповіді арабського мандрівника Ібн Батути, що відвідав Крим у травні 1334 року, тут уже були шаріатські судді (за мазгабами Абу Ханіфи та Аш-Шафії), соборні мечеті, існувало чимало «монастирів» суфійських шейхів, діяли медресе, тобто функціонувала розгалужена релігійна інфраструктура. Утім, про попереднє, XIII століття, нам відомо не так багато. У 1220‑х роках, як доводять чимало кримськотатарських дослідників, у Криму створено тюркомовну поему «Кисса і-Юсуф». Автор її — місцевий, Махмуд Киримли. Першим твором власне релігійного характеру (де було викладено ісламську доктрину) стала відома «Каландар-наме» Абу Бакра Каландара, написана перською мовою у 1320‑х роках. Сам Абу Бакр Каландар, утім, походив не з Криму, а з Анатолії. Єдиний примірник цієї праці знайдено 1966 року в Намангані (Узбекистан), але серйозно досліджувати його почали зовсім недавно, завдяки факсимільному виданню (Казань, 2015). Доступні й часткові переклади, друковані в журналі «Золотоордынское обозрение». У тому ж таки XIV столітті жили ще два автори: Дія ад‑Дін аль‑Киримі (пом. 1379) і Рукн ад‑Дін аль‑Киримі (пом. 1382). Перший походив із Казвіну (нині Іран), мешкав у Криму, згодом переїхав до Єгипту; відомий принаймні один збережений твір цього автора, а саме конспект праці богослова й правника Аль-Байдаві «Метод осягнення науки про основи права», доступний для вивчення в бібліотеці Аль‑Халідія в ізраїльській частині Єрусалиму. Другий автор, Рукн ад-Дін аль-Киримі, походив уже з Криму й начебто був свого часу тут суддею. Так само переїхавши до Єгипту, лишив по собі кілька праць, серед них збереглося тлумачення сури «Юсуф» — єдиний відомий її примірник зберігається в бібліотеці короля Абд аль‑Азіза в Медині (Саудівська Аравія). Збережено й ще один дуже цікавий рукопис, що, враховуючи точне датування й задокументоване відношення автора до Криму, має право претендувати на перший арабомовний релігійний текст, переписаний вихідцем із півострова. Ідеться про рукопис із Національної бібліотеки Ізраїлю (Єрусалим) із шифром Ms. Yah. Ar. 103 — це примірник відомої збірки хадисів Джаміу с‑Сахіх Мусліма аль‑Кушайрі, найбільш значущого, нарівні зі збіркою Аль‑Бухарі,
тексту Сунни. Відомі тисячі рукописів цієї праці. Вона десятки разів виходила друком і в перекладах, але цей примірник цікавий тим, що його переписав автор із Криму. Останній аркуш рукопису має такий напис: «Завершено книгу... рукою найслабшого й найнужденнішого раба Всевишнього Аллага Мухаммада бін Алі бін Абд ар‑Рахмана, аль‑Джанді за народженням, Аль‑Киримі за походженням, четвертого дня... благословенного місяця шаабана поблизу Омеядської мечеті в Дамаску, в Андалусійській обителі, у році сімсот одинадцятому». Отже, зазначено чітку дату — 4 шаабана 711 року за гіджрою, тобто 15 грудня 1311 року за григоріанським календарем. Навіть ці декілька рядків дозволяють відстежити й життєвий шлях автора. Отже, цей Мухаммад бін Алі бін Абд ар‑Рахман походив із міста Джанд (Дженд). Це місто згадують багато арабських географів (наприклад, стаття про нього міститься в Муджам аль‑Булдан Якута аль‑Хамавві, написаному в 1220‑х роках), і воно було розташоване на теренах сучасного Казахстану, а саме в південній його частині. Свого часу це був центр кипчацького об’єднання, і навіть Аральське море, за назвою цього міста, називалося «Море Дженду». За свідченням історика Рашид ад‑Діна, у квітні 1220 року Дженд захопили монголи, спустошили й пограбували, одначе місто невдовзі відродилося — як торговельний, а не політичний центр. Існували тут свої давні наукові та релігійні традиції: звідси, наприклад, походив філолог і поет Якуб бін Ширін аль‑Джанді (XII ст.), а також суфій Муїд ад‑Дін аль‑Джанді (пом. 1292), учень і коментатор праць самого Ібн Арабі. Імовірно, саме навала Чингізхана змусила багатьох учених залишити Дженд, і якимось чином Мухаммад бін Алі бін Абд ар‑Рахман опинився в Криму. Чітка вказівка Аль‑Киримі манша‑ан («Аль-Киримі за походженням») доводить, що автор сформувався як зріла людина й учений саме там, у Криму. Показово, що, вже живучи в Дамаску, Мухаммад бін Алі бін Абд ар‑Рахман не додав до свого імені топонімічного прізвища Ад‑Дімашкі («Дамаскський»), отже, вважав Крим за свою батьківщину, за якою його й упізнавали б інші вчені. На межі XIII–XIV ст. Крим став прихистком для вчених зі Середньої Азії, Персії
та з інших регіонів. Сюди тікали й від військових дій, і від епідемій чуми, і з інших міркувань, завдяки чому зароджувалися наукові зв’язки. Уже в другій половині XIII ст. в Криму була можливість отримати і якусь ісламську освіту, і це ще перед тим, як тут з’явилися відомі медресе. На жаль, ні про вчителів, ні про інші подробиці життя в Криму Мухаммада бін Алі бін Абд ар‑Рахмана невідомого нічого, але те, що прожив він тут дуже тривалий час, сумніву не викликає. З якихось причин Мухаммад бін Алі бін Абд ар‑Рахман переїхав до Дамаска, можливо, з метою подальшого навчання. Згадана ним «Андалусійська обитель» неподалік від відомої дамаської мечеті Омеядів збудована близько 1242 року Абу Абдаллою Мухаммадом аль‑Андалусі, але до наших днів, на жаль, не збереглася. Ця суфійська установа, що виконувала функції медресе, молільні і місця проживання для учених, славилася своїми шейхами. Тут, за свідченням історика Ібн Касіра, викладав шафіїтський знавець хадисів Амін ад‑Дін аль‑Аштарі аль‑Халаббі (пом. 1282), що його високо цінував сам Мухі д‑Дін ан‑Нававі, автор «Садів праведних». Там само мешкав іракський суфій Муаммар ібн Аль‑Фахір аль‑Васиті (пом. 1299), а вже в наступному, XIV столітті, як повідомляє Ібн Каді Шугба, в «Андалусійській обителі» провів останні роки життя «шейх граматиків Дамаску» Шигаб ад‑Дін аль‑Утабі (пом. 1375) — учень відомого тлумача Корану Абу Хаяна аль‑Андалусі. Можна припустити, що сучасник цих учених, Мухаммад бін Алі бін Абд ар‑Рахман аль‑Киримі, також не був простим переписувачем книг. Скоріш за все, він навчався в когось із шейхів обителі, можливо, в того ж таки Амін ад‑Діна аль‑Халаббі. Переписування цілої книги Сунни — дуже відповідальна справа, тож зробити це могла, вочевидь, лише людина, що мала спеціальні знання в галузі хадисознавства. На жаль, відомі біографічні джерела Мухаммада бін Алі бін Абд ар‑Рахмана аль‑Киримі не згадують, хоча вчених із топонімічним прізвищем Аль‑Киримі в Дамаску було чимало і в наступному, IX столітті за гідждрою (XV ст. за григоріанським календарем), як повідомляє відомий історик тих часів Шамс ад‑Дін ас‑Сахавві. Хтось із них міг бути й нащадком Мухаммада бін Алі бін Абд ар‑Рахмана. Де рукопис перебував протягом цих
кількох століть, сказати важко, але напис на одному з полів свідчить, що 1007 року (1599 року за григоріанським календарем) цю книгу в присутності якогось «зібрання» (маджліс) читав дехто Нур ад‑Дін. Так само можна віднайти нерозбірливу османську печатку, де простежується лише рік — 111(?), тобто час між 1698 і 1708 роками. Імовірно, зберігався він у Дамаску, а пізніше опинився в руках відомого лінгвіста й колекціонера Абрагама Єгуди (1877– 1951), що залишив по собі величезну колекцію арабських рукописів. Частина цієї колекції сьогодні зберігається в Національній бібліотеці Ізраїля, ще частина — у бібліотеці Принстонського університету (США). Значення рукопису Мухаммада бін Алі бін Абд ар‑Рахмана аль‑Киримі переоцінити важко: це перший відомий арабомовний текст, переписаний автором, що мав безпосередній стосунок до Криму. Попри те, що це лише копія іншої праці, вік документу дозволяє переглянути усталені погляди на Іслам у Криму, підтверджуючи значний рівень розвитку науки ще перед ісламізацією Золотої Орди, а саме в другій половині XIII ст. Сподіваємось, нові знахідки дозволять ще глибше зазирнути в цей цікавий час.
У
київському видавництві «Ансар Фаундейшн» вийшла друком у перекладі російською мовою фундаментальна праця мусульманського вченого Мухаммада Наіма Ясіна «Віра» («АльІман»). У книзі викладено основи ісламського віровчення з короткими тлумаченнями на підставі Корана та Сунни. Автор дає відповідь на багато питань, що виникають як у мусульман, так і в тих, хто лише починає цікавитись Ісламом. Книга буде цікава широкій аудиторії — мусульманам і немусульманам — усім, хто хоче більше дізнатися про засади ісламської віри. В останній частині книги також розглянуто ставлення Ісламу до грішників. Мухаммад Наім Ясін дає відповідь на питання, що таке великий гріх, і розповідає про деякі з них. Окремі частини присвячено тому, що скоєні гріхи не виводять людину з Ісламу, а також причинам, через які грішник може бути звільнений від покарання. Книга «Аль-Іман» досить легко читається та добре структурована — це дозволяє отримати комплексне уявлення про ісламські принципи навіть тому, хто вперше візьме її до рук. Отримати книгу можна безкоштовно в Ісламському культурному центрі Києва.
8
УММА
№30 лютий 2017
КРАЇНА ВИСОКИХ ГІР ТА ОСОБЛИВИХ ЛЮДЕЙ Оксана Лоїк Що я могла знати про Таджикистан? Те, що й усі більш-менш освічені люди. Найменша за площею центральноазійська країна, 95 відсотків території — гори. Завдяки величезній кількості рік, що стікають із гірських льодовиків, Таджикистан — регіональний лідер за гідроенергоресурсами.
Душанбе Зі столиці почалося моє знайомство з країною. Вісім десятиліть тому це був невеличкий кишлак, куди щопонеділка сходилися мешканці сусідніх поселень торгувати. Потаджицькому душанбе так і буде — «понеділок». Тут досить чисті вулиці, багато фонтанів і парків. І хоч Душанбе набув вигляду міста, у центрі столиці перед самим готелем «Хаят» (єдиний 5зірковий у країні) місцеві мешканці можуть спокійно пасти худобу. Таджицька автентика виявляється й в одязі. Усі дівчата-жінки — у національному вбранні. Це кольорова сукня нижче колін із національним орнаментом і такі самі вкорочені штани. Образ цей обов’язково доповнює хустка. На чоловіків тенденції національної моди не поширюються. Зрідка старших чоловіків ще можна побачити в тюбетейці (головний убір) та чапані (чоловічий халат, що носять як верхній одяг). А от молодші одягаються сучасно. Таджички надзвичайно вродливі: високі, стрункі, з гарними рисами обличчя.
Худжанд Зазвичай столиця — найпрогресивніше місто. Але не в Таджикистані. Душанбе — чи не найконсервативніше місто. Економічна та культурна столиця країни — Худжанд. Йому понад 2,5 тисяч років. Головні місцеві пам’ятки — середньовічна фортеця, мечеть Джамі та колись один з найбільших критих ринків Центральної Азії — Панчшанбе. До речі, ринки в Таджикистані особливі. На Панчшанбе розмаїття городини, овочів, сушні, горіхів, спецій. У Худжанді багато пам’ятників, адже місто — батьківщина відомих астрономів, математиків, лікарів, поетів. І всі вони тут, звісно, увічнені в камені.
Пенджикент Далі на південь — ще одне місто з історією — Пенджикент. Тут народився основоположник персько-таджицької літератури Рудакі. У місті збережені пам’ятки передісламської культури: руїни старого Пенджикента та поселення Саразм (IV–II тис. перед н. е.) — стародавній центр виробництва золота й срібла. Це єдина культурна пам’ятка Таджикистану, внесена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Гордість країни Найбільша гордість країни — величні гори. Помилуватися їхньою красою з’їжджаються мандрівники з цілого світу. І навіть якщо ви не мали наміру підкорювати численні хребти, ви все одно побачите ці засніжені верхи, арчеві ліси та провалля з бурхливими потоками.
затягнути тебе додому бодай на чай. Таджики нагадують наших закарпатців: вони не покладаються на владу, не звинувачують обставини. Живуть великими сім’ями, інтер’єром особливо не переймаються (аби штори на вікнах та килими на підлозі). З меблів досить і курпачі — матраци, з яких формують спальні місця. З частуванням інакше. Ти ще не встиг умоститися, як весь дастархан заставлений незліченною кількістю блюдечок: горіхи, сушня, солодощі. Але це лише «прелюдія» до трапези. Далі буде шурпа, плов або курутоб та інші страви. Їдять у Таджикистані зазвичай руками. У Таджикистані існує культ лідера: пам’ятників Рахмону тут не ставлять, але таджики свого президента люблять. І хоч як я намагалася вивідати, чи щира їхня любов, у відповідь чула тільки одне: «Звичайно, любимо. Він війну зупинив». Громадянська війна в Таджикистані тривала кілька років. Її результат — сотні тисяч жертв, досі незагоєні рани та вдавана соборність (мешканці півночі й тепер недолюблюють своїх південних співгромадян, а Памір — взагалі наче окрема країна). Стає зрозуміло, чому таджики готові гаяти свої вечори при свічках, роками принижуватись по чорних заробітках, а їхня національна ідея зводиться до одного: «Аби не було війни!»
Памір
А ще в Таджикистані чудові люди. Вони не просто добрі, вони — особливі. Розташування осторонь основних євразійських транспортних шляхів та височенні гори з усіх боків не лише перешкоджають проникненню сюди звичної цивілізації, а й гальмують процес «виродження в людині Людини». Таджики — давній індоєвропейський народ, що вже майже три тисячоліття знає, що таке «школа». Тут і сьогодні освіта має велике значення. Характерна риса — безмежна доброзичливість та довіра. Досить елементарного знайомства з таджиком — і ти автоматично стаєш рідним. От ідеш своїм маршрутом через якийсь кишлак, а за тобою слідом ціла юрма дітей, і кожен несе, що вдома було: паляниці, яблука, горіхи, сметану. Таджицька гостинність просто не знає меж. Кожен зустрічний запропонує тобі нічліг. Ба більше, вважає за святий обов’язок
Орган Духовного управління мусульман України «Умма» Розповсюджується безкоштовно
Засновник: Духовне управління мусульман України «Умма» Головний редактор: Іслям Гімадутін Адрес: 04119, Київ-119, вул. Дегтярівська, 25-А. Тел.: (044) 490-99-00 E-mail: dumu.umma@gmail.com
Хоч офіційно — це частина Таджикистану, культурно та ментально автономний округ Гірського Бадахшану — зовсім інша країна. Жоден памірець не назве себе таджиком. У них своя мова, точніше — кілька мов, залежно від регіону. Свої звичаї та традиції — вони не менш гостинні, ніж таджики, але не такі улесливі та наївні. Своя національна кухня: плов тут теж готують, але традиційним називають шурчай (чай з молоком, маслом, перцем та хлібом, саме так — усе разом в одній мисці). І навіть своя релігія. Офіційна релігія Таджикистану — Іслам сунітського толку, утім на Памірі — ісмаїлізм. Це відгалуження шиїзму. Духовний лідер памірців — імам Ага-хан. Повага до нього серед памірців більша, ніж до Емомалі Рахмона. Вони не люблять президента і мають відвагу про це говорити. Тут навіть портрети Рахмона — рідкість. Памір манить своєю неземною красою. Це дуже непростий регіон: тут складний рельєф, примітивна інфраструктура, суворий Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. За достовірність фактів відповідають автори публікацій. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. Рукописи не рецензуються й не повертаються.
клімат. Тож зважитися звичайному мандрівникові на великий памірський тракт досить складно. Щоб потрапити на Памір, треба оформити дозвіл на перебування в Гірському Бадахшані. Заїхати до нього можна як новою трасою Душанбе–Хорог, так і маршрутом Обіґарм–Тавільдара. Цікавість другого варіанту полягає у тому, що тут трафік у бік Паміру нараховує кілька авто на день, а саме поняття «дорога» відносне: систематичні землетруси, обвали та лавини перетворили високогірний скельний маршрут на справжній екстрем. З Калай-Хумба до Хорога дорога проходить уздовж річки П’яндж, на іншому березі — Афганістан. Хорог — столиця та єдине місто Гірського Бадахшану, витягнуте вздовж траси. Тут починається Памірський тракт — друга найвисокогірніша дорога у світі. Що далі на схід від Хорогу, то поселення стають рідшими, переходи — вищими, а пейзажі — менше схожі на земні. Ще один «перевантажний» пункт — Мургаб. Невеличке поселення, де живуть здебільшого киргизи. Селище цікаве тим, що тут неймовірно велика амплітуда температур: від + 40 влітку до - 50 взимку, і ніколи не буває снігу. Ця високогірна долина так продувається вітрами, що навіть будинки тут будують без дахів. Далі — найскладніша частина маршруту. Транспортний потік на північ від Мургаба коливається від 2–3 машин за день до жодної за 2–3 дні. Наступні «контрольні» місця — перехід Ак-Байтал, найвище місце маршруту, та Каракуль — найбільше високогірне озеро світу або, як його ще називають — «чорнильна пляма серед гірських вершин». Насправді — озеро було яскраво синього кольору. Ще трохи дальше, через перехід Уйбалак — Долина смерті. Географічно — це долина Меркансу, але «смертельною» її називають через пустельну сухість повітря, льодяні вітри-смерчі, суворий арктичний клімат (узимку температура опускається до - 50). Отак, з вітрами-снігами, — і до Кизил-Арту (затяжний, тяжкий, але вже останній памірський перехід на півночі, а далі — Киргизстан). Таджикистан — це справжня коштовність, досі не відкрита для масового туризму. Але цю країну не кожен зможе й оцінити. Бо тут доведеться поступитись деякими принципами, змінити багато звичок і забути все, що ти знав про людей досі.
Реєстраційне свідоцтво: КВ № 15690-4162 Р Газету надруковано в ООО «ПРАЙМ КОМПАНІ» Друк офсетний. Наклад 2000 прим.