1942 року, коли гестапо затримало голову Управи (бургомістра) Володимира Багазія й знищило його разом з представниками української інтелігенції в Бабиному Яру, зусиллями Управи в Києві було поновлено постачання електрики й харчів, роботу міського транспорту, започатковано низку культурницьких інституцій і видань. Кавалерідзе брав участь у невдалих спробах налагодження кіновиробництва на Київській кіностудії.
Після війни Кавалерідзе за перебування на окупованих територіях і «співпрацю з окупаційною владою» піддано остракізму, виселено з квартири, деякі пам’ятники його роботи знищено. Тільки після смерті Сталіна він повертається до роботи на Київській кіностудії й приступає до зйомок фільмів Григорій Сковорода (1959) про життя видатного українського філософа та Повія (1961) за романом Панаса Мирного. 242 У 1960-х роках, після того, як Хрущовим його скульптурні твори були названі «жахливим кубізмом», Кавалерідзе знов потрапляє в «немилість», але й отримує неофіційний статус дисидента в колі української ліберальної інтелігенції. Наприкінці 1960-х років, відійшовши від кіно, Кавалерідзе створює чотири п’єси: Перекоп, Вотанів меч, Перша борозна, Румунський плакат до фільму Івана Кавалерідзе Повія (1961) Romanian poster for Ivan Kavaleridze’s film Whore (1961)
Григорій і Параскева, які з успіхом ідуть в українських театрах (крім Києва, де п’єси Кавалерідзе були заборонені).
1977 року 90-річний Кавалерідзе створює свій останній скульптурний твір – пам’ятник Григорію Сковороді в Києві. За часів незалежності було відновлено знищений 1923 року пам’ятник Кавалерідзе княгині Ользі (1996) та відлито у бронзі пам’ятник Ярославу Мудрому (1997) за його проектом.
“Гублять деталі, але загальне відчуття залишається. Це відчуття краси життя, неповторності свого часу. І… радості. Радості від зустрічі з мистецтвом.” ІВАН КАВАЛЕРІДЗЕ