Панорама.ua
Ексклюзив без слів Іван Козленко
17—19 червня цього року в рамках Фестивалю німого кіно й сучасної музики «Німі ночі 2011» планується презентація першої частини DVD-колекції української німої кінокласики «Українське німе», в рамках якої протягом двох років буде підготовлено до випуску на DVD 20 найрепрезентативніших українських німих фільмів у музичному супроводі сучасних українських і зарубіжних музикантів
Випуск колекції здійснюється Державним агентством України з питань кіно, яке фінансує повну реставрацію фільмів, запланованих до видання. Такий масштабний проект в Україні реалізується вперше, і спрямований він не лише на збереження, відновлення та популяризацію української німої кінокласики, але також на перепрочитання її засобами сучасної музики. Перша частина колекції єднає під одною обкладинкою 6 фільмів за жанровими категоріями:
Неігрове кіно: Людина з кіноапаратом. Реж. Дзиґа Вертов. 1929 Навесні. Реж. Михайло Кауфман. 1929 Психологічна драма: Нічний візник. Реж. Георгій Тасін. 1928 Два дні. Реж. Георгій Стабовий. 1927 Революційний епос: Звенигора. Реж. Олександр Довженко. 1927 Перекоп. Реж. Іван Кавалерідзе. 1930
Art Ukraine 3(22) 2011
1
До складу колекції також увійдуть раритетні архівні кіно- і фотоматеріали та двомовний українсько-англійський каталог з інформацією про фільми і їхніх творців та супровідними статтями відомих українських кінознавців. Субтитри до фільмів буде подано сімома мовами. Випуск другої та третьої частин колекції заплановано на 2012 рік: до них увійдуть маловідомі різножанрові українські німі фільми з архівів Росії, Німеччини та Франції, деякі з яких донедавна вважалися втраченими. Проект відновлення національної кіноспадщини є першим кроком на шляху створення повноцінного національного кіноархіву, який стане централізованою науково-дослідною інституцією з питань теорії та історії кіно. Бурхливий розвиток українського німого кіномистецтва пов’язаний із загальним національно-культурним відродженням 1920-х років. Організоване 1922 року Всеукраїнське фотокіноуправління, що об’єднало всю галузь, включаючи кіностудії, кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіту й кінопресу України та Криму, в перші роки існування концентрувалося на початковій організації кіновиробництва на покинутих засновниками Ханжонковим, Харитоновим, Гросманом та Єрмольєвим кіностудіях у Ялті й Одесі. Проте вже 1925 року виробничі бази було цілковито відновлено й ВУФКУ залучило до кіновиробництва молодих українських письменників, художників і режисерів.
1. Дзиґа Вертов. Людина з кіноапаратом Кадр з фільму. 1929 2. Олександр Довженко. Арсенал Кадр з фільму. 1929 3. Сергій Ейзенштейн. Броненосець Потьомкін Кадр з фільму. 1925
2
Художню редакцію Одеської кінофабрики очолив поет-футурист і культуртрегер Михайль Семенко, який запросив до роботи на фабриці Юрія Яновського (котрий згодом посів його місце), Олександра Довженка, Миколу Бажана та Леся Курбаса, разом із яким у кіно прийшли талановиті актори «Березолю» Амвросій Бучма, Семен Свашенко, Степан Шагайда, Наталія Ужвій. Невдовзі до роботи в кіно долучилися Майк Йогансен, Василь Кричевський та володар золотої медалі Міжнародної виставки декоративних і промислових мистецтв у Парижі (що фактично започаткувала стиль ар-деко) Данило
Демуцький. Так українське кіно зібрало в своїх лавах найвизначніших українських авангардних митців. Саме кінематограф — за своєю природою технологічне й новаторське мистецтво — у 1920-х стає рупором української урбаністичної модерної культури. Проте успіх українського кіновиробництва пов’язаний не лише з культурною революцією 1920-х, але також із вдалими реформами кіногалузі, проведеними Всеукраїнським кінофотоуправлінням. Протягом 1920-х років УРСР мала певну економічну автономію: внутрішньоекономічна діяльність республіки регулювалась Українською економічною радою, а зовнішні зв’язки здійснювалися через систему дипломатичних і торгових представництв, створених українськими більшовиками за кордоном на противагу екзильним дипломатичним місіям УНР та Української держави. Формально до 1933-го, а фактично до 1929 року ВУФКУ, що безпосередньо підпорядковувалось Українській економічній раді, діяло незалежно від всесоюзних органів влади. Так, ВУФКУ самостійно продавало українське кіно до Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, США, Чехії, Японії, а 1926 року стало другим після США постачальником кінопродукції до Німеччини — лідера європейського кіновиробництва. Зважаючи на специфічну історію кіновиробництва в Україні, проект видання DVD-колекції української німої кінокласики «Українське німе», покликаний також атрибутувати визнані в світі кіношедеври — такі як «Людина з кіноапаратом», «Навесні», «Звенигора» — до української культури. У міжнародній кінознавчій номенклатурі ці фільми досі ідентифікуються як «радянські» або «російські». Принципом атрибуції фільмів до України обрано історично обґрунтований принцип фінансування, виробництва та місця зйомки стрічок: українськими вважаються всі фільми, випущені в 1920-х роках на базі Одеської, Ялтинської та Київської кіностудій Всеукраїнським фотокіноуправлінням (пізніше — «Українфільмом», як правонаступником ВУФКУ). Відновлення й актуалізація в сучасному культурному контексті української німої кінокласики сприятиме модифікації стереотипного образу української культури (як в Україні, так і поза її межами), трансформації культурної пам’яті, створенню альтернативної чинній саморепрезентації держави, поновленню дискусії щодо ролі та місця українського кіно в світовому кінопроцесі як такого, що суттєво вплинуло на світове кіномистецтво і формування універсальної кіномови, та допоможе «доукомлектувати» українське авангардне мистецтво початку ХХ ст., з якої свого часу були вилучені, а нині лишаються забутими цілі пласти культурного досвіду, пов’язаного з урбаністичним середовищем. У певному сенсі німе кіно є метафорою травматизованості української культури, символізує хворобливу втрату нею голосу (мови) і нездатність висловитися через самозабуття (соціальну амнезію). Відтак завданням проекту є також відновлення культурної пам’яті про велику епоху українського авангарду, виникнення якого в рамках рустикальної, бездержавної й цензурованої культури само по собі видається парадоксальним. DVD-колекція української німої кінокласики «Українське німе» вийде двома накладами: подарунковим, який буде розповсюджено по українських та закордонних культурницьких інституціях, посольствах, дипмісіях, міжнародних архівах тощо, та стандартним — для прямої дистрибуції в спеціалізованих торгових мережах.
3 Панорама.ua
75