у властивій йому в цей період кубістичній манері та 27-метрового пам’ятника Артему в Святогорську (1927). В скульптурі Кавалерідзе еволюціонує від символізму й імпресіонізму в ранніх роботах до оригінального синтезу конструктивізму й кубізму в монументальних творах 1920-х років. Пізня творчість Кавалерідзе-скульптора визначається тяжінням до експресіонізму.
1927 року Зиновій Свідерський, заступник голови ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління), з яким Кавалерідзе був знайомий іще з Ромен, запросив його режисером на Одеську кіностудію. Перший фільм Кавалерідзе – епічне полотно Злива (Офорти до історії Гайдамаччини, 1927) інспіроване постановкою Гайдамаків Тараса Шевченка в театрі Леся Курбаса, – був сміливим авангардистським експериментом, спробою поєднати кінематограф і скульптуру.
Кавалерідзе багато експериментував зі світлом, яке в його
236
власній кіносистемі виконувало функцію «різця»: нічні, павільйонні сцени за участю вибілених постатей акторів на тлі чорного оксамиту, уповільнена, заколисуюча млявість їхніх рухів, умовний геометризм декорацій – вражали уяву сучасників. Фільм викликав здивування й неприйняття, навколо нього точилися запеклі дискусії, подібні до яких спровокував лише Довженків Арсенал роком пізніше. На зйомках Іван Кавалерідзе. Пам'ятник Артему в Святогорську, 1927 р.
Зливи народився другий геніальний режисерсько-операторський
Ivan Kavaleridze. Artyom Monument in Sviatohirsk, 1927
після Зливи Топчій зніматиме всі найвизначніші фільми Кавалерідзе.
тандем раннього українського кіно Іван Кавалерідзе – Микола Топчій:
В наступній кінороботі Перекоп (1930) Кавалерідзе відходить від винайденого ним кіноскульптурного синтезу та вдається до жанру кіноепосу, в якому сягає великих історіософських узагальнень. Сюжетно не пов’язані між собою епізоди фільму завдяки поетичній образності набувають символічного значення. Особливу увагу в Перекопі привертає новаторська робота Миколи Топчія: неочікувані ракурси, близькі й панорамні плани, прийоми уповільнення та прискорення оповіді.