Олександром Довженком в Арсеналі (1928), на головну роль в якому він також запросив Свашенка.
Друга роль Свашенка в кіно – роль Тимоша в епічній кінопоемі Довженка Звенигора (1927) – засвідчила появу нового яскравого таланту на українському екрані. Фактурний і поставний, з несамовитим поглядом і лаконічними рішучими рухами, Свашенко якнайкраще втілював в Довженкових картинах символічний образ безсмертного борця за ідеали комунізму. Акторській манері Свашенка була характерна мімічна економія, яка контрастувала з живою й багато нюансованою грою очей.
Свій наступний авангардний шедевр Арсенал (1928) Довженко також вирішує знімати зі Свашенком в головній ролі. Задуманий як гранично
210
сконденсована історія української революції, – дія сюжету Арсеналу вкладається в кілька днів, – цей другий фільм Довженка протистояв розлогості Звенигори, сюжет якої охоплював тисячоліття, але водночас і парадоксальним чином доповнював її, утворюючи Актори театру Березіль: Семен Свашенко, Петро Масоха, Добринський, сер. 1920-х рр. Berezil Theatre Actors: Semen Svashenko, Petro Masokha, Dobrynsky, mid-1920s
разом з нею єдиний міфо-поетичний екранний український космос.
Втілюючи в Арсеналі роль мужнього, звитяжного революціонера та партійного активіста, Свашенку вдалося створити бігме іконографічний образ безсмертного ватажка-героя, «святого» нового радянського міфологічного канону.
1929 року Семен Свашенко знімається у чотирьох фільмах: У заметах, Дві жінки, Новими шляхами та Експонат із паноптикуму. Цей останній фільм режисера Георгія Стабового був одним із найцікавіших фільмів українського німого кіно, а Свашенко виконав у ньому другу головну роль.