Данилом Демуцьким, все ще нагадують Довженкову поетичну манеру. Великим ударом для Довженка був арешт Демуцького, що відбувся під час зйомок: фільм закінчував молодий оператор Юрій Єкельчик. Усвідомлюючи, що репресивний зашморг навколо нього затягується, пойнятий страхом за своє життя, вражений картинами Голодомору, вчиненого більшовиками, Довженко через силу закінчує фільм, довіряючи зйомки багатьох сцен Юлії Солнцевій (саме з її участю низка дослідників і пов’язує загалом невисокий художній рівень стрічки).
Іван був захоплено прийнятий на Венеційському кінофестивалі. Однак успіх не рятує Довженка від можливих репресій: в зведеннях агентів ГПУ він фігурує як затятий “націоналіст”. Відтак 1933 року Довженко пише листа Сталіну з проханням «захистити його і допомогти творчо розвиватися». Особистим дзвінком Сталін скасовує ордер на арешт Довженка, вже підготовлений Київським
154
ГПУ. 1934 року Довженка викликано до Москви. Так починається “московський полон” митця: як впливовому лідеру української інтелігенції, здатному формувати суспільну думку, йому заборонено жити в Українi. “Ласка” Сталіна обертається справжніми тортурами: він часто серед ночі викликає Довженка на прогулянки, протягом яких дає йому Шарж на Олександра Довженка. Журнал Кіно, 1929 р.
творчі “рекомендації”. Вважаючи, що знає Сталіна особисто, Довженко не вірить (принаймні до початку війни), що саме він є ідеологом і керівником масштабних репресій: його ставлення до Сталіна лиша-
Oleksandr Dovzhenko's Cartoon. Kino Magazine, 1929
ється наївно-захопленим.
Саме на замовлення Сталіна Довженко фільмує 1935 року антишпигунську утопію Аероград, а 1937 — агітку з історії громадянської війни Щорс. Якщо в Аерограді Довженку, зачарованому величною красою Східного Сибіру, де відбуваються зйомки, ще вдається ввійти в резонанс з місцевою природою й зняти кілька пронизливих і натхненних сцен на тлі могутніх реліктових лісів, то Щорс виявився для нього абсолютно чужорідним матеріалом.