khersonska_2010

надморських заповідників по берегах Чорного і Азовського морів» з метою захисту берегової смуги Чорного і Азовського морів, зокрема фауну птахів від хижацького знищення їх під час перельоту і гніздування. Президія Академії Наук України від 25 листопада 1983 року Постановою № 538 перетворила Чорноморський державний заповідник у біосферний. В 1985 році Чорноморський біосферний заповідник (ЧБЗ) включений у Світову мережу біосферних заповідників, про що виданий сертифікат ЮНЕСКО від 15 лютого 1985 року. Указом Президента України від 26 листопада 1993 року № 563/93 «Про біосферні заповідники в Україні» існування Чорноморського біосферного заповідника підтверджено згідно із Законом України «Про природнозаповідний фонд України». Чорноморський біосферний заповідник -(ЧБЗ) - один з найстаріших та найбільший заповідник в Україні є спеціалізованою природоохоронною та науково-дослідною установою. Основний напрямок діяльності ЧБЗ визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Положення про Чорноморський біосферний заповідник та його Статут. Як біосферний заповідник ЧБЗ зберігає у природному стані природні комплекси, що входять до заповідного ядра (соге), проводить вивчення основних процесів та явищ, що відбуваються в них, приймає участь у підготовці кваліфікованих кадрів природоохоронного профілю та займається екологічним вихованням населення. Основний напрям наукових досліджень у Чорноморському біосферному заповіднику проводиться згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Закон передбачає, що основною метою заповідників є «збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень ... розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій...» (ст. 15) та «вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об'єктів» (ст. 41). «Положенням про Чорноморський біосферний заповідник» (затверджене Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в 1998 році), визначає діяльність заповідника таке, що «має на меті наукове забезпечення збереження його типових та унікальних природних комплексів» (п. 4.1). Головними завданнями заповідника як науково-дослідної установи є: «постійне стеження за станом природних комплексів заповідника (моніторинг стану природних комплексів); розробка наукових основ збереження природних комплексів заповідника; розробка і постійне вдосконалення практичних заходів збереження природних комплексів заповідника, а також контроль їх ефективності» (п. 4.3). Заповідна зона включає: - материкові ділянки: Волижин ліс (203 га), Солоноозерна (2293 га), Івано-Рибальчанська (3104 га), Ягорлицький Кут (5540) га, Потіївська (1064 га) та Потіївська Стрілка (91 га); - острови у Тендрівській та Ягорлицькій затоках Чорного моря: Бабин, Смалений, Орлов, Тендра, Єгипетські, Кінські, Довгий, Круглий, загальною площею 1 853 га; - східну (мілководну) частину Тендрівської затоки Чорного моря площею 36628 га; 116