2
Театральна родина україни
Коваль Ірена Йосипівна (з роду Салецьких)
І
Під час декламації поеми «Мар’яна Черниця»
ster, in their twenties, meet in th of August on a tour across orever.
Irena to wake up to her own nds himself torn. He may love
ime, KGB agents seek to recruit , and the agents’ demands are ely more complicated.
DISPLACED
p in America after her parents Orest was left behind with his emaining in the village, Orest e”.
erian exile, and the turmoil of historical fiction, fantasy and ndividuals attempt to cross the to-be-deciphered landscape of
of the puzzle together, become part of nsightfully written, the sentences are point to the profound and resonant ne the book without the humor and e craftsman,- brava!” —Chrystyna
LION AND THE LIONESS, National Theatre in Kiev and an satire, currently playing in T BALLERINA was published
I RENA KOWA L
nd last meeting between a brother a nation and a region perpetually ely and compelling novel suggests ever stopped detonating. Read it!” assador of the Dead, What is Told
Драматурги
Обкладинка роману. Англомовний варіант
Сцена зустрічі Т. Шевченка з Айрою Олдріджем
рена Коваль за освітою літературознавець, 1969 року закінчила магістратуру в Університеті Конектікут у США, 1970 року отримала сертифікат з французької мови і культури Паризького університету «Сорбон». У 1979 році завершила рік докторських студій (аспірантура) у відділі порівняльних літератур в університеті Норвіч (Велика Британія). З 1994 по 1999 рр. — позаштатний кореспондент української редакції «Бі-бі-сі». 1999 року брала майстер-класи з драматургії при Лондонському експериментальному театрі «Челсі». Ініціатор та організатор конференції в Києві 2002 року «Відродження та модернізація української драматургії» за участі відомих драматургів-інструкторів з Великої Британії. 2001 року Станіслав Мойсеєв у Київському Молодому театрі поставив її п'єсу-трагіфарс «Поганські святі», під назвою в театрі «Лев і левиця», за участі на роль Льва Толстого та дружини Софії відповідно н.а. Богдана Ступки та н.а. Поліни Лазової. Через кілька років вистава була перенесена до репертуару Національного театру імені І. Франка. Вона мала аншлаги у «Старому театрі» у Кракові, на Міжнародному фестивалі у Гданську, а також по всіх великих містах України. За прем'єру року Богдан Ступка отримав премію «Київська пектораль» у номінації «Головна чоловіча роль», а С. Мойсеєв цю ж нагороду — в номінації «За кращу режисуру». Друга п'єса драматурга «Маринований аристократ» була поставлена тим же режисером у Молодому театрі, де вона йде дванадцятий рік. Тексти цих двох драматичних творів були видані у книзі «Дві п'єси» українською та англійською мовами з фотоілюстраціями із вистав. Наступний твір Ірени Коваль «Балерина без пуантів», за авторським визначенням жанру «фантазія для дорослих дітей», вийшла через кілька років, автором макетів та ілюстрацій є відомий сценограф та режисер Сергій Маслобойщиков. За цим твором нині у США хореограф Орландо Паган почав роботу над схемою балету. І. Коваль — автор автобіографічного роману «Незаземлені», в англомовному варіанті «Displaced. A true-life novel», що вийшов друком 2016 року. Була сценаристом та режисером концертно-театральної програми до 200-го ювілею з дня народження Т. Шевченка.
«Українські спільноти зі сходу Нової Англії зібралися в суботу 15 березня в консерваторії Лонджі (Кембридж, штат Массачусетс), щоб відзначити двохсотріччя Тараса Шевченка… Хор, яким диригував Ігор Коваль, сопрано Ольга Лісовська й прославлений бандурист Юліан Китастий виконали музичні твори за віршами Шевченка. Центром програми стали три драматичні сцени, які написала й поставила письменниця Ірена Коваль: вони представляли Шевченка як митця, поета і пророка. Її тексти тонко передав Аскольд Мельничук, відомий письменник і професор літератури Університету Масачусетсу. Професор Григорій Грабович, відомий дослідник і президент Наукового товариства імені Шевченка у США, виголосив вступне слово і нагадав, що Шевченко «й досі лишається центральною духовною постаттю для українців». Перша драматична сцена змальовувала Шевченкове дитинство… Заворожує сцена, де Тарас Шевченко, якого зіграв Юрко Ониськів, читає відпускну, підписану паном Енгельгардтом, і вигукує: «Двадцять три роки я був рабом. Нині ж я – вільна людина!». Наступний епізод присвячено Шевченковій дружбі з народженим в Америці чорношкірим актором Айрою Олдріджем, який грав здебільшого в постановках п’єс Шекспіра… У другій частині Ірена Коваль виголосила вступне слово, представляючи майже тридцять автопортретів Шевченка, що складають його «автобіографію у фарбах». За її словами, Шевченко вивчав себе у багатьох образах… Мені вдалося почути такі репліки: «Це вперше на українську подію в Бостоні не лише всі квитки розкупили, а й утворилася довга черга». Ігор Слабицький. Святкування під час горя. Газета «Громада» (США). 24—30 квітня 2014 р. Переклад з англійської Ярослава Стріхи
Україна. Європа. Світ
Золотий фонд нації
МІЖ ДВОМА КОНТИНЕНТАМИ Ірена Коваль за освітою літературознавець. У 1969 р. закінчила магістратуру в Університеті Коннектикуту у США. У 1970 р. отримала сертифікат з французької мови і культури Паризького університету «Сорбон». У 1994-1999 рр. – позаштатний кореспондент «Бі-Бі-Сі». У 1999 р. брала майстер-класи з драматургії при Лондонському експери ментальному театрі «Челсі». Ірена Коваль – ініціатор та організатор конфе ренції у м. Києві 2002 р. «Відродження та модернізація української драма тургії» за участі відомих драматургів-інструкторів з Великої Британії. У 2001 р. Станіслав Мойсеєв у Київському Молодому театрі поставив Герб роду її п’єсу-трагіфарс «Поганські святі» під назвою в театрі «Лев і Левиця» за Вірушових-Салецьких участі на роль Льва Толстого та дружини Софії відповідно народного артиста Богдана Ступки (п’єса спеціально написана для нього) та народної артистки Поліни Лазової. Вистава була перенесана до репертуару Національного театру імені І. Франка. Вона мала аншлаги у «Старому театрі» у м. Краків, на Міжнародному фестивалі у м. Гданськ, а також по всіх великих містах України. За прем’єру року Б. Ступка отримав премію «Київська пектораль» у номінації «Головна чоловіча роль», а С. Мойсеєв – у номінації «За кращу режисуру». Друга п’єса КОВАЛЬ драматурга «Маринований аристократ» була поставлена тим же режисером у Молодому театрі, ІРЕНА ЙОСИПІВНА де вона йде донині, і цього року маємо десятилітній ювілей успішної вистави. Головна роль (з роду Салецьких) Бориса – Актора була написана спеціально для Олексія Вертинського. Гіпергротескне фентезі Письменниця, режисера підтримане експресивною акторською грою Ірми Вітовської – Дружини, Валерія драматург, журналіст Легіна – Старого та Вікторії Авдєєнко – Старої. Ця вистава мала успіх на гастролях в Угорщині та на багатьох фестивалях в Україні. Тексти цих двох драматичних творів були видані у книзі «Дві п’єси» українською та англійською мовами з фотоілюстраціями з вистав. Наступний твір Ірени Коваль «Балерина без пуантів», за жанром – фантазія для дорослих дітей. Обидві книги були видані за фінансової підтримки посольства США в Україні, автором макетів та ілюстрацій є відомий далеко за межами України сценограф та режисер Сергій Маслобойщиков, а переклади з англійської зробив один з найкращих українсь ких перекладачів Петро Таращук. Вже не один рік Ірена Коваль працює над автобіографічним романом «Відірвані», зараз – паралельно над п’єсою «Роздвоєна жінка». Була сценаристом, продюсером та Б. Ступка в ролі Льва Толстого у виставі «Лев і постановником концертно-театральної програми до 200-го ювілею з дня народження Левиця». Національний театр імені І. Франка Т. Шевченка у концертному залі «Кембрідж Масачуседс». Ірена одружена з Ігорем Ковалем, який як директор з Великої Британії очолював перші сім років відділення швейцарської аграрної фірми в Україні «Syngenta AG» (Сінджента). Подружя має двох дорослих дітей – Соню та Адріана. Адріан недавно одружився та порадував батьків онукою.
Б. Ступка та П. Лазова у виставі «Лев і Левиця». Національний театр імені І. Франка
2
Ірма Вітовська – Дружина та Олексій Вертинський – Борис у виставі «Маринований аристократ». Київський Молодий театр