ridna mova glazova6 by zim zone

1. І яка чудова, світла і багата українська мова, мова мами й тата! (Марійка Підгірянка). 2. Дбайливе ставлення до багатства рідної мови має привчити людину не стирати її барвистості, не обмежувати можливостей. (В. Антоненко-Данилович). 3. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. Такими слушними епітетами супроводиться визнання української мови. (За Олесем Гончаром).

Не бійтесь заглядати у словник Протягом останніх десяти років випущено понад 30 різноманітних українських словників. Ці видання допомагають людям у правильному написанні та тлумаченні слів. Українська мова збирає у собі дуже багато слів іншомовного походження та діалектів, які треба запам’ятовувати. Деякі слова, важкі у написанні, людина може знайти у словнику. Ми маємо заглядати у нього, щоб покращити свій словниковий запас.

10.

1. Слово до слова — зложиться мова. 2. Рідна мова — не полова, її за вітром не розвієш. 3. Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається. 4. Без знання чужої мови сиди собі вічно вдома.

15.

× × охоче навчатися; × × з товаришами; Урок мови; рідне слово; зустрітися × × × × новий підручник; відвідати бібліотеку; слухати уважно; чудовий настрій;

ld z

РІДНА МОВА

Відповіді на питання та завдання до підручника О. Глазової та Ю. Кузнецова «Рідна мова»

× наполегливо працювати.

1. Непомітно до нас підкралася осінь. 2. Золоте листя тихо падало на дорогу.

16. 18.

1. Так негадано ця осінь закурликала над степом. (Б. Олійник). 2. Йде Панна Осінь золотава з маленьким келихом вогню. (І Драч). 3. Метушні немає. Тиша. Прохолода. Осінь золотая тихо й ніжно ходить. (К. Перелісна). 4. По траві іще зеленій між дерев в саду ідем. Йдем по листу золотому. (М. Познанська). 5. Б’є осінь в бубон золотий холодними вітрами. (В. Сосюра). 6. Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла. (В. Сосюра). 7. Пахне в’ялим листом. (Н. Кибальчич).

19.

1. Сиплеться, осипається листя. Плаче і посміхається крізь сльози осінь. (М. Стельмах). 2. Світить, та не гріє сонце золоте. (Я. Щоголів). 3. З вітром злинули під хмари сірі гуси і качки. (С. Черкасенко). 4. Від сонця та світла дуби сонні мліють. (О. Довгоп’ят). 5. На доріжки й трави падають листочки бурі й золотаві. (К. Перелісна). 6. Червонясте, золотисте опадає з кленів листя. (І. Блажкевич).

20.

3. Ходять хмари в небі синім, тихо вересень прийшов. (Н. Забіла). 4. А верес медом в вересні зацвів, заслав він килимами Україну. (Є. Гуцало). 5. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А. Малишко). 8. Вітер плаче, вітер віє, дощ осінній дрібно сіє. (К. Перелісна). 559

1. Ходить осінь по долині, і снує свої сіті. Обснувала димами гори, заповнила мрякою яри, посунула туманами по шляхах. Під її дотиком тихнуть голоси, співи та викрики. (В. Винниченко). 2. Вже листопад підкрався з-за дубів, і гай скидає золоту перуку. (Л. Костенко). 3. Тече туман у берегах ріки, течуть в тумані птиці над рікою. (Є. Гуцало).

23.

1. Умий личко, перепеличко! (О. Довгий). 2. Журавлику мій сірий, ти вже летиш у вирій? (Т. Майданович). 3. Куди ви летите, мої високі птиці? (Б. Олійник). 4. Сіла пташка на шипшину. Не вколись, моя пташино! (Л. Біленька). 5. Соловейку маленький, у тебе голос тоненький. (Народна творчість). 6. Станьте, птахи, на коліна! Заздріть півневі, півні! Він співає солов’їно голосні свої пісні. (В. Симоненко).

24.

1. Поговори зі мною, друже! (С. Йовенко). 2. Стій, козаче, постривай, шляху в людей попитай. 3. Не клюй, пташе, ягід із калини. (Народна творчість).

25.

1. Вересню мій, веслами весело греби. Ждуть тебе на березі з кошиком гриби. (Б. Олійник). 2. Кажуть, у степу є криниці. (В. Яринич). 3. А листопад, на диво, розіслав зелений килим. (С. Охріменко). 4. Здається, навіть небо споглядає пишноту саду. (О. Ющенко). 5. В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни, так ниє серце! (М. Рильський). 6. Горнусь до тебе, Україно. (Л. Гавриленко).

27.

1. Я зараз прийду на твою пісню, побратиме, і теж заспіваю. (Р. Іваничук). 2. Заходьте, щасливі господарі, в хату. (С. Олійник). 3. Люди, сідайте, будь ласка, швидше за стіл Великодній. (В. Дворецька). 4. Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить. (Л. Костенко). 5. Я знаю, юначе, що серце козаче тобі від природи дано. (В. Дворецька). 6. Спасибі, предки, за духовний спадок. (Л. Костенко).

28.

Київ — дуже гарне і велике місто. Києве, я тебе кохаю! Місто моє має багато парків і садів. Місто моє, зі святом тебе! Я сьогодні приїхав до нашої столиці. Столице, зустрічай мене! Сильне і могутнє українське слово. Українське слово, ти завжди зі мною!

ld z

РІДНА МОВА

21.

560

29.

Може, ми поїмо пізніше? Мій тато може все. Даруйте, ви не знаєтє котра година? Даруйте мене за мою поведінку. Правда, людей було не багато. Я завжди кажу правду. На щастя, коли я зайшов до кімнати, Кості там не було. Посуд б’ється на щастя.

30.

І. 1. Зійди, сонце, під моє віконце та засвіти ясно. (Леся Українка). 2. Хруснули гілки, але, здавалося, зашумів увесь ліс. (В. Винниченко). 3. Та чого ж ти, жовтий клене, зажурився? (В. Сосюра). 4. Звісно, змалку боровик скидати капелюх не звик. (Д. Павличко). 5. Літо, літо, почекай, не відлітай в далекий край! (М. Познанська). 6. Краю мій! Люблю твої тополі. (А. Камінчук). 7. Може, нам полинути у вирій? (Д. Павличко). II. 1. Люди, в радості й горі ми так потрібні одне одному! (М. Томенко).

I. 1. «Пм!» — Са. 2. Са: «Пм?» 3. «Пм», — Са. 4. «Пм?» — Са. II. 1. Са: «Пм!» 2. «Пм?» — Са. «Пм», — Са. 3. Са: «Пм».

33.

1. Ходить гарбуз по городу, питається свого роду: «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» 2. Обізвалась жовта диня, гарбузова господиня: «Усі живі, всі здорові та й родичі гарбузові!»

34.

1. А мати кличе нас: «Дивіться, діти, он воду із Дніпра веселка позича». (А. Малишко). 2. «Я тобі і небо, сину, прихилила б»,— каже мати. (М. Познанська). 3. «Приїжджай, Михайлику, і книжку гарну привозь»,— попрохала дівчина. (М. Стельмах). 4. Осінь каже: «Я все розфарбую». (Народна творчість).

36.

1. «Добрий день, діду!» — сказав Петро. 2. Василь зайшов у кімнату і сказав: «Доброго ранку, люба матусю!» 3. Зазвичай коли зустрічаются знайомі люди, кажуть один одному: «Привіт! Як справи?»

38.

1. — Чим ви, хлопці, вдома втираєтесь? — Батько — рукавом, мати — подолом, а я на печі так сохну! 2. — Хто винен? — Невістка. — Так її вдома нема! — Та он її плахта висить! (Народна творчість) 3. — Де голки твої розкішні? — запитали Їжака. Каже той: — Служу у Вовка на посаді колобка. (За Г. Єлишевичем).

ld z

32.

РІДНА МОВА

2. Мабуть, над усе, до загину треба віри людині в людину. (В. Забаштанський). 3. Учись, людино, у землі добра святого щедрості й любові. (І. Савич). 4. Як тебе не любити, Києве мій! (Д. Луценко). 5. Мій любий краю, всі пісні мені лише тобою дані. (Леонід Полтава). 6. Здається, цілий світ тобою марить, країно зачарована моя! (В. Раєвський).

41.

1. — На осінньому осонні зумкотіли оси сонні,— позіхає ведмедисько,— значить вже морози близько! (Г. Химич). 2. «Вовки в нас цілі. Вівці ситі»,— Ведмідь зазначив у річному звіті. (С. Коваль). 3. З-під кущика сміється колючий їжачок: «А хто з вас доторкнеться до гострих колючок?» (Я. Забіла). 4. Свиня говорила: «Коли б мені крила, то я б полетіла в блакить!» (Г. Бойко). 5. «Ми в колективі дружнім жить не проти»,— перемовлялись між собою Шпроти. (С. Коваль).

46.

Кріт (Н) живе у землі (Н). Для життя (В) під землею (В) пристосовані його (В) могутні лапи (Н). Вони (В) мають міцні кігті (Н) та вивернуті назад долоні (Н). Дужими долонями (В) кріт (В) прокопує в землі (В) галереї (Н). Мандруючи ними (В), тварина (В) поїдає підземних комах (Н). (За Ю. Дмитрієвим).

49.

План: 1. Як чоловік розмовляв з деревами. 2. Зустріч з Лісовиком.

561

50.

Шум листя — то мова моєї землі. Багато людей вважають, що природа не може розмовляти з нами, але вони помиляються. Вона розмовляє з нами кожної хвилини, кожної миті. Наприклад, стукіт дощових крапель, шум листя — то мова моєї землі. Земля то сварить нас за недбале ставлення до неї, то хвалить за гарне. Шум дощу, вітру, листя — це музика, якою природа сповнює землю.

53.

1. В оголошенні йшлося про те, що передплата газет триватиме до кінця місяця. 2. Свої пропозиції надсилати на адресу редакції. 3. Вхід на виставку вільний.

54.

Оголошення: У нашій школі відбудется проведення шахового турніру серед учнів 6—7 класів. Турнір буде проведено 10 жовтня у актовому залі. Вхід вільний. Реєстрація проводиться класним керівником. Чекаємо на вас!!! Адміністрація школи

РІДНА МОВА

3. Дурість правнука. 4. Дерева зовсім оніміли.

План: 1. Зустріч мурашки і коника. 2. Зустріч мурашки, коника і сонечка. 3. Суперечка коника і сонечка. 4. Допомога коника мурашці.

59.

ld z

Найхарактерніші ознаки рекламного оголошення: 1. Точність. 2. Логічність. 3. Ясність. 4. Стислість. 5. Зазначення дат і цифр.

562

62.

Любий Києве мій! Київ — дуже велике і гарне місто. Це столиця великої і незалежної України. Я дуже люблю місто, в якому я народився і виріс. У Києві дуже багато гарних вулиць, парків і садів. Коли в місті починається весна, все цвіте й пахне. Духмяні аромати розлітаються по вулицях старовинного міста. Усі люди дуже ввічливі та привітні. На Новий рік на площі прикрашають велику і гарну ялинку, яка довгий час робить місто святковим. Київ гарний у будь-яку пору року.

63.

Примха, хист, капосний, стежити. У цього хлопця є хист до малювання. Ми вирішили простежити за нашим другом.

68.

1. Арифметика — це наука для всіх (М. Стельмах). 2. Орфографія й пунктуація в дівчини справді кульгали, проте вона мала достатній запас слів, логічно мислила, добре робила граматичний розбір речень. (Ю. Керекеш). 3. Із давньоримських часів до нас дійшов чудовий вислів: «Цезар не вищий за граматику». (З газети).

71.

Фініш — старт; авангард — ар’єргард; актив — пасив; егоїст — альтруїст; фронт — тил.

74.

1. Розгойдає сонце свої качелі, і бджолині вдарять віолончелі. (А. Малишко). 2. Елегію бджола на скрипці грає, а сонях гра на кобзі золотій. (М. Гірник). 3. Вже й клевер прозирає крізь зело рожевими очима марсіанина. (І. Муратов). 4. Вітрила в напрузі, ясний краєвид. На пошуки, друзі, нових Атлантид! (П. Швець). 5. Гортаєш «Одіссею» й «Іліаду», і світ тобі на них зійшовся клином. (В. Герман). 6. Як хочеться цитрини, в ній, кажуть, вітаміни! (Ю. Михайлів).

75.

Мій улюблений герой твору Мені дуже подобається головний герой Робінзон Крузо у романі Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Робінзон зображений людиною, яка не втрачає надію вижити, і довгий час бореться проти всіх незгод. Робінзон будує хатинку, збирає фрукти, вчиться полювати і робить усе, щоб вижити. Дефо добре зображує екзотичну природу, яка приховує у собі багато таємниць, але головний герой їх знаходить і вивчає.

82.

План: 1. Опис палацу. 2. Гра світла у палаці. 3. Допомога гетьмана дружині панського наглядача.

85.

Моя мандрівка в козацьку давнину Коли я опинився в минулому, я довгий час не міг збагнути, де я, а потім зрозумів, що потрапив у Запорізьку Січ. Навколо мене було багато чоловіків, які дуже довго мене роздивлялися. Один із них підкликав іншого і, ткнувши в мене перстом, щось сказав йому. Мене відвели в якусь кімнату, де мені дали поїсти, а потім відвели до найближчого села, в якому я мав заночувати. Я заснув там, а прокинувся вдома. Досі не можу збагнути: може, це був сон?

РІДНА МОВА

І. Анестезія — знеболювання; ін’єкція — укол; рандеву — зустріч; симптом — ознака; компроміс — поступка. II. Контракт — договір; ілюзія — омана; бібліоман — книголюб; лінгвістика — мовознавство; каліграфія — краснопис (чистописання).

ld z

70.

86.

Ланіти — щоки; рамена — плечі; перст — палець; десниця — правиця; сакви — торби; каламар — чорнильниця; скриптура — зошит.

87.

1. Не міряй усіх на свій аршин. 2. Найкраща хата крита, а свита — шита. 3. Молодому тепліше в сорочці, як старому в каптані. 4. Причепився, як пан за подушне. 5. Руки на узварі — горобців не рахуй. 6. Чепіги — на базар, кутя — на покуття.

88.

Трапезного покою, парсун, дзиґарі, обрусом, фотелів, адамашком, канделябрах.

93.

1. Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли. (М. Рильський). 2. Небо розпросторилось високо, бджоли в квітограєві гудуть. (Д. Луценко). 3. Ненавиджу темне життєве болото, я в душу таємне ловлю сонцезлото. (П. Тичина). 4. А я себе не можу уявить без тебе, 563

95.

1. Десь там за лиманом тече ріка велика Борисфен. (Л. Костенко). 2. Ти споконвіку на покуті, хлібе, у нас. (Б. Олійник). 3. На деревах порозвішувані були борті. (П. Загребельний). 4. Ситник берднику не товариш. (Народна творчість). 5. Гриміли десь козацькії литаври. (Є. Маланюк). 6. Тут моя Січ, курені та стани, тут булавіють гетьмани. (За П. Біливодою). 7. Місяць з сережкою в вусі блищить, ніби став компакт-диском. (За О. Ножак). 8. Високе небо творчості, ти повне ластівочості. (Д. Павличко).

102.

Опис найцікавішого кабінета Ця кімната — кабінет української мови та літератури. Він не дуже великий і має гарне освітлення. Стіни класу розмальовані різними фарбами. На одній стіні намальована річка, берег і сонечко. Парти в цьому кабінеті розфарбовані у синій та жовтий кольори. Також у класі багато шаф, у яких стоять книги українських письменників. У кабінеті дуже затишно, і завжди хочеться в ньому працювати.

РІДНА МОВА

Дніпре, як і без тополі, що в серці моїм змалку тополить. (М. Вінграновський). 5. Це жайвористе небо, цей небокрилий жайвір! (В. Кордун).

ld z

У якій кімнаті я хотів би мешкати Ця кімната має бути великою та дуже добре освітленою. Мабуть, кольори мають бути теплими, але не яскравими. Звичайно, у моїй кімнаті має бути ліжко, на якому б я спав, стіл, за яким би я робив домашні завдання, шафа, в яку я склав би свої речі та ще щось. На стінах були розвішані плакати або веселі картинки. У моїй кімнаті було б дуже затишно. Мені було б завжди приємно знаходитись у ній та запрошувати до себе моїх друзів.

104. Суспільно-політична лексика: генеральний план розвитку держави, суспільні інтереси, державна власність, малий і середній бізнес, політична партія. Наукова лексика: обмін речовин, рівняння, присудок, орфограма, аорта, молекула, звукопис, прямий кут, дзвінкий приголосний. Офіційно-ділова лексика: поліс про страхування, приватизація промисловості, договір, постанова, протокол, довідка, розпорядження, оголошення. 106. І. Фамілія — сім’я; кошуля — сорочка; ногавиці — штани; ожіг — кочерга; коц — буря; фая — ковдра. II. Порекло — прізвисько; мольфар — чаклун; шуфля — яструб; митка — ганчірка; скрегулець — лопата; фашега — волоцюга.

109. 1. Крикнув Довбуш по Карпатах: «Леґені, гуляй!» (О. Кононенко). 2. Піднесу свою молодість яру, як бартку. (Д. Кремінь). 3. Стою між тихих узбереж. Проміняться плаї та ізвори. (І. Гущак). 4. Прозору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі. (Ю. Яновський). 5. Стругів викохують не в струмовинні, а в чистій, охолодженій воді. (М. Рильський). 112. Прикметник, суфікс, корінь слова, уподібнення приголосних, граматична основа, минулий час дієслова, присудок, стилі мовлення.

564

115. 1. Уже під’їжджали, коли заскреготіла коробка передач, злісно гарикнув двигун і луснула хрестовина в кардані. (О. Сенчик). 2. Кілька жі-

123. Навчатися гарного, спокійного, інтелігентного мовлення треба довго й наполегливо. Для цього потрібно прислухатися, запам’ятовувати, багато читати. Наше мовлення — найважливіша частина не лише нашої поведінки, нашої душі, розуму, а й нашої здатності не піддаватися шкідливому впливу оточення, навіть якщо воно затягує.

РІДНА МОВА

нок із порожніми бесагами подалися плаєм, що спинався царинками й перелісками до полонини. (Р. Іваничук). 3. Бараболя у мене є, кислячок теж, і хліб святий є. (М. Стельмах). 4. Сьогодні корм для худоби здобувається скрізь. Силос, сінаж, кукурудзяна січка, концентрати — все йде у діло. (Ю. Збанацький). 5. Дозвольте відвідати ваші уроки! Навчіть мене писати конспекти, правильно перевіряти зошити, об’єднувати актуалізацію, новий матеріал і опитування. (Ю. Обжелян). 6. Часом скрипаль Нікколо Паганіні дивував публіку несподіваним піцикато. (З підручника).

127. Відкрити збори; довести до відома; ставити на голосування; усунути з посади; детектор; порядок денний; план затвердити; записати до протоколу.

ld z

140. 1. Хліб. Хлібина. Хлібороб. Спервовіку святі слова! (С. Павленко). 2. Про поширеність гончарства в Україні свідчать назви сіл: Гончарі, Гончарне, Гончарівка. Та й прізвища Гончар, Гончаренко, Гончарук не рідкісні. (Н. Крутенко). Праця — працею, праці, з працею. (Різні форми слова). Праця — працівник, працелюбство, працездатність, працевлаштування, працьовитий, працювати. (Нові слова). 142. eПрийти — йти; wзаписати — писати; шахтаaр — шахта; лісdник — ліс; підсніж ник — сніг; навуш ник — вухо. e d w d

%славний → преславний; %робити → зробити; 143. ^Дерево → деревце; S D A $живий → ожив $межа → безмеж ^кімната → кімнатний; и ний; A A ти; S D A A %дорога → DпридорожAній. 146. &Бандура → бандурDист; ^очерет → очеретSяний; %небесний → Dпіднебесний; ^сильний → пресильний; %рукав → нарукав $Донецький #басейн → ник; D S D Донбас; блакитний → ^блакить; зелений → %зелень; переїздити → &переїзд; A D запалDити → ^запал. 148. 1. Найдорожче в світі слово так звучить у рідній мові: мати, матінка, матуся, мама, мамонька, мамуся! (В. Гринько). 2. У слові просвічує слово, словечко, слівце, словенятко. (П. Перебийніс). 3. Мій світе, світку, світоньку, світище мій! (М. Вінграновський). 4. Понад рікою спинились і завікували там десятки полтавських міст, містечок, сіл, селищ, сілець. (І. Сенченко). 150. 1. З сонце, а затим настане ніч. (Б. Олійник). 2. У землі w ійде сонце, зайде w кроти за всякої погоди для себе риють wвиходи і qвходи. (Р. Качурівський). 3. Усе живе зацвіте і чимдуж відцвіте. (П. Перебийніс). w e 151. Розумний — зарозумний, прерозумний, нерозумний. S D S Веселий — Dпревеселий, Sневеселий.

565

РІДНА МОВА

Летіти — Dперелетіти, Sдолетіти. перевірити. Вірити — довірити, S D Казати — переказати, сказати, доказати. D A S Вага — Aзважити, Dпереважити. Рада — зрада, порада. A S 153. При кордоні — прикордон ник; за греблею — загребел ь над міру — e d w a ні; a надмір но; при березі — прибереж ні; під березою — підберез ов без e a e a e s ик; s меж — eбезмежaність. 154. 1. Згадую мамину руку на чолі, мов прохолодний листок подорожника на рані. (Л. Скирда). 2. Стояв свіжий осінній надвечірок. (І. Сенченко). 3. Підпаски з поля гнали череду. (Л. Костенко). 4. Дуби, як побратими, обнялися віттям. 5. Мене вітають в піднебессі птиці, і я їх також привітати рад. (Є. Гуцало). 6. Мерехкотить підфарниками шлях. (Д. Павличко). 7. Черемха зацвітає перед останнім приморозком. (Народна творчість).

157. І. Заявити — заява; перелазити — лазити; занепадати — падати; юний — юнак; зелений — зелень; міцний — міць; мазати — мазь; обстріляти — стріляти; перекладати — класти. II. Переглядати — перегляд; переходити — ходити; відлітати — літати; розкладати — класти; розтинати — розтин; запливати — плавати; щеміти — защемило; молодий — молодь; лютий — лють.

ld z

159. 1. Засіває поле хлібороб, припада душею до землі. (Ю. Воропай). 2. Як хліб дозріває, землероб не гуляє. (Народна творчість). 3. Завжди є в самоствердженні потреба, нехай то пісня, хай танок, хай вірш. (Є. Гуцало). 4. Корінь всього лихого — грошолюбство. (З Біблії). 5. Срібнолистая осика загадалася, мовчить. (С. Черкасенко). 6. Сплелось в один зелений дах дубів високе вірховіття. (Д. Фальківський).

160. Природолюби переказують цікаву німецьку легенду. Кущики чорниці густо вкривають землю в тих місцях, де живуть крихітні гноми й карлики. Ці сивобороді істоти колись марно шукали надійної схованки для себе і своїх самоцвітів. Люди знаходили їх скрізь: у підвалах, льохах, ущелинах, лісах і яругах. Їх переслідували союзники жадібних до дорогоцінного каміння людей: лопата, кирка й сокира. Нарешті над карликами змилувався буйнолистий чорничний кущ. Він упустив блукальців під зелене шатро чорничного ліска. У рукотворних печерах під зеленню ягідних кущів і живе тепер крихітний хитромудрий народець.

&ч 164. 5&Чорнобрив цz нxий , &с4 амолюб ець, н . 5 a і , &з4 лочин 4 a 4 d 4 ародій 4 a ицzю s 168. %ви — ви + бір (префіксальний); w бір 4 &4диво5світ — диво, світ (складання основ); ^н нxий — народ + н (суфіксальний); w арод 4 a &п ере жи ти — пере + жити (префіксальний). r 3 s 170. 1. Академік Володимир Вернадський — геніальний учений. (З журналу). 2. Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє. (О. Довженко). 3. Ідуть перехожі невпинним прибоєм. (В. Сосюра). 4. «Пора молоду ви566

ряджати до молодого!» — гукає дружко. (Панас Мирний). 5. «Я сьогодні чергова!» — хвалиться Маринка. (Н. Забіла).

1. Життя та мрії Данила. 2. Подорож у хаті, що літає. 3. Обмін одежею. 4. Обидва стали королями.

План:

174. І. Канівський — Канівщина. Овруцький — Овруччина. Миколаївський — Миколаївщина. Харківський — Харківщина. Чигиринський — Чигиринщина. Хмельницький — Хмельниччина. Дрогобицький — Дрогобиччина. Лохвицький — Лохвиччина. II. Миргородський — Моргородщина. Житомирський — Житомирщина. Уманський — Уманщина. Німецький — Німеччина. Турецький — Туреччина. Козацький — козаччина. Кріпацький — кріпаччина. Панський — панщина.

РІДНА МОВА

172.

ld z

175. 1. Гетьман Сагайдачний не тільки давав відсіч нападникам, а й переносив військові дії на територію султанської Туреччини (турецький). (З підручника). 2. Мов той орел, літав Богун по Київщині (київський) й Брацлавщині (брацлавський). (А. Кащенко). 3. Кожне поселення козацьке у Побужжі та Інгулеччині (інгулецький) ставало серйозною перепоною на шляху татарської кінноти. (А. Дрофань). 4. В’ячеслав Чорновіл родом із Черкащини (черкаський), що межує з Кіровоградщиною (кіровоградський). (З довідника). 176. 1. Є на Україні, серед милої Полтавщини, багатої на гарні куточки, чудовий краєвид! (Олена Пчілка). 2. Звенигородщина — співучий куток України. (С. Васильченко). 3. Донеччино моя, моя ти батьківщино! (В. Сосюра). 4. Цвіте Гуцульщина квітками. (Олександр Олесь). 5. На весь світ уславилися ткані на Кролевеччині рушники. (З журналу). 6. У моєму селі на Сумщині здавна віталися з кожним зустрічним. (О. Шугай). 7. Головним районом розселення українців у Словаччині є Пряшівщина. (З підручника). 178. Звук — звучний; дяка — вдячний; криниця — криничний; вулиця — вуличний; штука — штучний; медик — медичний; комік — комічний; математик — математичний; електрика — електричний; бібліотека — бібліотечний; безпека — безпечний; рука — ручний; сонце — сонячний; серце — сердечний. 179. І. 1. Я хочу пити сонячні настої, пізнать до краю радощі земні! (В. Симоненко). 2. Наснились мальви, рута-м’ята і скрип криничний журавля. (П. Дворський). 3. Перелилася на терасу молочна піна черемшин. 567

181. 1. Якби ти знав, як много важить слово, одно сердечне, теплеє слівце! (І. Франко). 2. Замкнули сердешну дівчину в гарем на плач та тугу за своєю рідною Україною (С. Воробкевич). 3. Сосновий ліс перебирає струни над берегами вічної ріки. (Л. Костенко). 4. Я рушницю почепив на віти, я до бука прив’язав коня. (М. Рильський). 182. 1. На осонні соняшник підроста, голову до сонечка поверта. (О. Орач). 2. По дорозі зупинились у селі, щоб попити криничної води. (А. Шевченко). 3. Кутю готували з пшеничного зерна або з ячменю, заправляли маком, медом та узваром. 4. Символічний зміст куті нині майже втратився, але в народній кухні вона посідає значне місце. (З довідника).

РІДНА МОВА

(Л. Костенко). 4. Тумани, неначе пшеничні млинці, в глибокій долині парують. (І. Чумак). II. 1. Місячні плями — як вибухи світла рушничні. (Є. Гуцало). 2. Зі мною розмовля природи голос вічний. (В. Сосюра). 3. І здається, що я володію віковічним секретом краси. (В. Симоненко). 4. Навіщо нам торішні бур’яни? У полум’я цю гнилість, у багаття! (П. Перебийніс). 5. Не клади яєчної шкаралупи, а кажи пшеничне слово. (Народна творчість).

184. І. Юнацтво — юнак; боягузтво — боягуз; птаство — птах. II. Молодецтво — молодець; убозтво — убогий; товариство — товариш.

ld z

187. Хлібороб — хліборобство; гончар — гончарство; вівчар — вівчарство; ливарник — ливарництво; птахівник — птахівництво; бджільник — бджільництво; рибалка — рибальство; мисливець — мисливство; мірошник — мірошництво; коваль — ковальство; олотар — золотарство; ткач — ткацтво; кравець — кравецтво; чумак — чумацтво; килимар — килимарство; гутник — гутництво; столяр — столярство.

188. І. Німеччина — німецький; Чехія — чеський; Прага — празький; Одеса — одеський; Волга — волзький; Запоріжжя — запорізький; Ладога — ладозький; Золотоноша — золотоноський; Овруч — овруцький; Калуш — калуський. II. Буг — бузький; Чортомлик — чортомлицький; Кременчук — кременчуцький; Нюрнберг — нюрнберзький; Норвегія — норвезький; Швеція — шведський; Кавказ — кавказький; Крим — кримський; Умань — уманський; Вільнюс — вільнюський.

189. 1. Ріжуть хвилі в Чорнім морі весла молодеdцькі. (А. Рибачок). 2. І котить обрії увись і вшир земля черкаська. (О. Софієнко). d 3. Вслухаюсь у гірську гортанну мову і чую відгомін кавкаdзьких лун. (Г. Усач). 4. Водій дав мені свою єсентуківdську адресу й домашній телефон. (В. Баранов). 5. Де гультяйська молодість, там жебрацька старість. d d (Народна творчість). 6. Є на світі страшний сколіоз — сколіоз підлабузниdцьких поз. (А. Матвійчук). 192. 1. Усією громадою козацьке товариство на раді обирало військову старшину. (З підручника). 2. Ми врятуємо Всесвіт од сорому, од брехні, боягузтва й ганьби. (В. Симоненко). 3. Доводила одна нікчемність, що підлабузництво — це чемність. (П. Федотюк). 4. Мене так ранили і неуцтво, й бездушність. (Л. Забашта). 5. Які слова страхітливі: дволи568

193. І. У XVII ст. Європа зачитувалась книжкою французького інженера Боплана «Опис України». Він перебував на службі в шляхетській Польщі, під його керівництвом споруджувалися фортеці, замки та палаци. Француз довго жив в Україні, і про українців він писав з повагою та захопленням. Про козаків у книжці сказано так: «У них немає нічого простацького, тільки одяг. Вони не побиваються за багатством, зате люблять свободу, без якої не уявляють життя.» II. Інженер Боплан створив колективний портрет запорозького козацтва. Розповів про військове мистецтво козаків, про те, як вони збираються в морський похід проти Туреччини, як будують чайки. Розказав про особливе місце, де розташована Чортомлицька Січ. Не одна турецька галера тут загинула, коли переслідувала козаків. Книжка француза — дорогоцінний матеріал про далеке минуле нашого народу. План: Запорізька Січ у XVI ст. Поява українського козацтва на історичній арені. Хто ставав козаком. Де була розташована Січ.

1. 2. 3. 4.

196.

РІДНА МОВА

кість, дворушництво, двоєдушність! (Л. Костенко). 6. З дверей висипало гомінке, безтурботне студенство. (М. Стельмах). 7. Справді, найбільше багатство людей — їхній духовний скарб. (Р. Іванченко).

ld z

199. Пароплав, землемір, лісостеп, сталевар, нафтопровід, пішохід, місяцехід, кашовар, верболіз, короїд, чорнозем, пилосос, життєпис, краєзнавство, буревій, грязеводолікарня. 200. Рукопис; чорнослив; сінокос; хвилеріз; білосніжний; сіроокий; чорнобровий; русявокоса.

201. 1. Не чорнійте, дні, на небосхилі! (М. Ткач). 2. Устане ще день яснобарвний. Умиється сонце росою. (А. Малишко). 3. А треба буть таким, як небо, як вогнеокий буревій. (В. Сосюра). 4. І помчав стежками в гори ясноокий богатир. (Н. Забіла). 5. У задумі сонній синьоока даль. (Д. Фальківський). 6. Летить з дитинства сизопера птиця. (І. Драч). 7. Кожна стежка, кожен камінь сниться, синьокрилі сняться вітряки. (В. Сосюра). 8. Під вікном берізка ніжнокора суховіям виросла на зло. (В. Латанський). 202. 1. Добро і зло. Між ними йде двобій. Нехай дістане кару лиходій. (С. Лазо). 2. Милосердними треба вам буть задля всього живого! (І. Франко). 3. Народом проклято стократ діяння душогуба. (М. Луків). 4. О ті двоногі, низьколобі пси, що в лапах носять вогнепальну зброю! (Яр Славутич). 5. Ти синьоокий такий, рідний товаришу наш! (В. Сосюра). 204. «Числівник + основа»: &ш 5 ести5класdник, восьминіг, шестизначний, дев’ятисил, тризуб, чотирикутник, двоповерховий, двоярусний, десятиріччя, &с4 емимільйон нxий . 7 a «Дієслово + основа»: 6&здійми6головzа , Тягнирядно, Переймибіда, Незовибатько, ломикамінь, болиголов, нечуйвітер. Назви рослин: дев’ятисил, &л 4 оми4камdінь, болиголов.

569

208. Авіапошта, аеропорт, гідромасаж, фотомодель, телешоу, дискотека, автостоп, радіостанція, веломотоспорт. 209. 6Мікро5скоп, 5авіа7квиток, 5кіно6проба, 6відео6запис, 5авто7стоянка, 4гео6логія, 6космо5дром, 5фото6сесія.

План: 1. Життя Луки. 2. Спасіння Луки і угода з бджолою. 3. Народження сина Володимира. 4. Дивина Володимира. 5. Нагадування про угоду. 6. Уславився рід Боровиків і шаблею Луки, і пензлем Володимира.

ld z

212.

211. 1. Війна — це завжди антикультура, антидуховність. (А. Жикол). 2. І кипів телеграф од тривог, як казан. Телетайп заливавсь кулеметом. (Б. Олійник). 3. Прокладають путь сувору молоді аеронавти. (М. Рильський). 4. Розкраює небо навпіл блискавки фотоспалах. (І. Лобовик). 5. Електричок кінострічки ген за гаєм миготять. (А. Жикол). 6. І кричить в квартирі телефон: «Що у вас там діється, їй-богу?!» (Б. Олійник).

РІДНА МОВА

206. 1. Була та перша кобза п’ятиструнна, і в руки брав її козак Мамай. (В. Сторожук). 2. Хортів на Хортиці нема, а дуб стоїть семивіковий. (Б. Дегтярьов). 3. Хто зречеться рідної матері, той уже не буде сином жодної матері, він стане зрадником, перекотиполем, чортополохом. (О. Бердник). 4. Несуть боривітри вологу й відлигу. (А. Малишко). 5. «Ах, ти шибайголова!» — розреготався дядько Микола. (М. Стельмах).

215. 1. Могутній дуб. Він півтисячоліття стоїть на Хортиці. (Л. Забашта). 2. У березневі дні біля могили Кобзаря збирається пів-України. (Д. Петриненко). 3. Хоч ти на півпальця збрешеш, а лиха наробиш на весь вік. (Г. Квітка-Основ’яненко). 4. Відцокотів я півЄвропи чавунним цокотом коліс. (П. Перебийніс). 5. На ґвалт збіглося пів-Комишанки. (Олесь Гончар). 6. Гарна веселка півнеба підперла. (В. Самійленко). 7. День такий — ні хмарки, ні півхмарки. (П. Вольвач). 8. Тут хмари бродять напівколом. (А. Камінчук).

216. Півмайдану, піввулиці, пів-Борисполя, піввікна, пів’ягоди, пів-Ялти, піввишні, півабрикоси, піввареника, пів’яблука, пів’юрти, півхлібини, пів-Євпаторії, пів-Азії, пів’ялини, пів-Яготина. 217. 1. Зранку за діло — вже півділа. 2. З людьми біда — півбіди. 3. Знає кума — знає півсела. 4. Всяке напівзнання — гірше від невігластва. 5. Знайко розуміє з півслова. 6. Півпуда коропів цінніше за пуд сподівань. 7. Там публіка — сім душ на півбублика. 8. У ледаря закон свій: півзміни сиди, а півзміни стій.

570

218. 1. А хто від правди ступить на півметра, душа у того сіра й напівмертва. (Л. Костенко). 2. Півбіди, що взялись звоювать вороги, а біда, коли друзі мовчать. (В. Козак). 3. За останні півстоліття населення планети

збільшилось майже удвічі. (З журналу). 4. На сьогодні людей на прізвище Ягничі пів-Кураївки. (Олесь Гончар). 5. Забрела у гай пила, загарчала, загула. Дика грушка від розпуки заломила віти-руки: «Ти не руш мене, не руш, на мені півтонни груш». (О. Пархоменко).

222. 1. Опускаються снів НЛО на балкони. (Н. Диб’як). 2. Рівняють шлях нічні дороговкази, і світять фари п’ятитонні МАЗи. (А. Малишко). 3. Розпашілий завуч стояв серед шкільного подвір’я. (М. Стельмах). 4. Голова колгоспу? Йому аби сільгосптехніка, добрива, будівельні матеріали! (П. Загребельний). 5. НП! Пропала людина! (Олесь Гончар). 6. І до сліз переживали дві русяві медсестри. (Д. Луценко). 7. Де коняка не везе, не поможе й ХТЗ. (Народна творчість). Улюблена річка українців З давніх давен усю Україну сповняла водою одна річка — могутній Дніпро. Він проходить зі сходу України до Чорного моря. Ще в XVI столітті на Дніпрі козаки збудували свою велику і могутню Запорізьку Січ, яка довгий час захищала український народ від нападів татаро-монгольських загарбників. Але не тільки за це ми любимо наш Дніпро. Це дуже гарна і чудова річка, яку у своїх творах описують багато українських письменників.

226.

РІДНА МОВА

221. Спортзал, профзбори, дитсад, верхрада, енергопостачання.

ld z

230. 1. Спекла мама на Великдень біленькі паски. (Марійка Підгірянка). 2. Під Золотими воротами мила малеча лепече. (Б. Олійник). 3. Трамваєм дістанетесь до бульвару, а на бульварі і є кінотеатр «Мир». (М. Вінграновський). 4. Жив на світі цар Горох, був у нього хлопчик Ох. (Є. Гуцало). 5. З череди вже незабаром наша Сива прийде. (П. Куліш).

231. 1. Внизу Дніпро (ч. р., одн., Н. в.) котитиме блакить (ж. р., одн., Зн. в.), а в Києві (ч. р., одн., М. в.) шумітимуть каштани (ч. р., мн., Н. в.). (Є. Маланюк). 2. А над нашою тихою Волинню (ж. р., одн., Ор. в.) лебеді (ч. р., мн., Н. в.) до Світязя (ч. р., одн., Р. в.) летять. (В. Ганулич). 3. Хлоп’я (с. р., мн., Н. в.) у полі (с. р., одн., М. в.) стежкою (ж. р., одн., Ор. в.) прошкує. (Л. Костенко). 4. День (ч. р., одн., Н. в.) — крок (ч. р., одн., Н. в.) життя (с. р., одн., Р. в.). (А. Содомора). 5. Давні греки (ч. р., мн., Н. в.) вважали, що конвалії (ж. р., мн., Н. в.) виросли зі сліз (ж. р., мн., Р. в.) Афродіти (ж. р., одн., Р. в.). (З довідника). 232. 1. Летять, летять два джмелики у Африку з Америки. (М. Петренко). 2. Посутеніло. Між Дніпром і Доном Перун переморгнувся з Посейдоном. (Л. Костенко). 3. Ми побралися за руки і співали пісню «Цвіте терен». (М. Вінграновський). 4. Мав пан крук пригоду дивну: він знайшов на ринку гривню. Гривня птаху — зайвий клопіт, крук купив на гривню Орбіт. (М. Петренко). 5. Ой летіли лебедоньки через темний бір, поронили біле пір’я та й у батьків двір. (М. Рильський). 233.

План: 1. Хлопчик та дівчинка на лаві. 2. Хтось у сінях. 3. Розмова з Морозом. 4. Правда про те, хто такий Мороз, та його подарунок на свято.

571

РІДНА МОВА

236. I. Українець — українка; львів’янин — львів’янка; герой — героїня; селянин — селянка; степовик — степівниця; працівник — працівниця; балакун — балакунка. II. Письменник — письменниця; поет — поетеса; художник — художниця; учитель — учителька; вершник — вершниця; кравець — кравчиня; пастух — пастушка. 238. 1. Забув бик (ч. р.), як телятком (с. р.) був. 2. Кожна корова (ж. р.) своє теля (с. р.) лиже. (Народна творчість). 3. Лис (ч. р.) у листі (с. р.) заховався, та над листям (с. р.) хвіст (ч. р.) зостався. (Є. Гуцало). 4. Он руда летить лисиця (ж. р.) крізь кущі (ч. р.), немов жар-птиця (ж. р.). (М. Гончаров). 5. А ось дочка (ж. р.) лисиччина — маленьке лисеня (с. р.). (Н. Забіла). 6. Кіт (ч. р.) спить, а мишей (ж. р.) бачить. 7. Кішці (ж. р.) смішки (ч. р.), а мишці (ж. р.) слізки (ж. р.). 8. Сама в хаті (ж. р.) не дам ради й кошеняті (с. р.). (Народна творчість).

240. Довгий рукопис, густа туш, добрий собака, широкий степ, гарний шампунь, київська магістраль, просторий Сибір.

242. 1. Цю дівчину всі називали: «Непосида». Непосида знов кудись пійшов. 2. Олена працює листоношею. Листоноша приніс купу газет. 3. Дівчинка-забіяка — це дуже не гарно. Цей забіяка знов прийшов до школи і почав задиратися до однокласників.

ld z

243. 1. Базіка набалака — і в торбу не збереш. 2. Вереда й себе раз на рік любить. 3. Гуляка гуляв: ні чобіт, ні халяв, а додому прийшов — не знайшов підошов. 4. Білоручка — дармоїд і недоучка.

244. 1. Дідусь (ч. р.) дає лошаті (с. р.) теплий хліб (ч. р.). Воно радіє, вибиває дріб (ч. р.) у барабан (ч. р.) розбитого шосе (с. р.). (П. Воронько). 2. Тоді суддя (ч. р.) в суддівській чорній мантії (ж. р.) сказав: «Життя (с. р.) — це справа (ж. р.) без гарантії (ж. р.)». (Л. Костенко). 3. Режисер (ч. р.) кінофільму (ч. р.) «Ярослав (ч. р.) Мудрий» разом із директором (ч. р.) картини (ж. р.) обходили поле (с. р.), де щойно знята була битва (ж. р.) київської дружини (ж. р.) з печенігами. (П. Загребельний). 4. Крім водія (ч. р.), в машині (ж. р.), ще доктор (ч. р.) наук (ж. р.) у брилі (ч. р.) й окулярах. (Олесь Гончар). 245. Балакучий какаду; вертлявий шимпанзе; смачне капучино; спортивне кімоно; багатолюдне Токіо; піщана Гобі; сонячне Душанбе; мальовничий Капрі; дотепний конферансьє; змістовне лібрето; авторитетна ООН; гостинний ТЮГ. 246. Велике Тбілісі, привітне Баку, глибоке Онтаріо, мальовничий Таїти, швидкий ему, смачна кольрабі, талановитий Джузеппе, гарненька Бетті. 249. 1. Яке коріння (с. р.), таке й насіння. 2. Куди вітер дме, туди гілля (с. р.) хилиться. 3. Знявши голову, за волоссям (с. р.) не плачуть. 4. Не носи сміття (с. р.) під чужу хату. 5. Зимою бійся вовка, а літом — мушви (ж. р.).

250. Колоски — колосся; листки — листя; птахи — птаство; камені — каміння; ворони — вороння; жінки — жіноцтво; студенти — студентство; діти — дитинство. 572

Дитинство — це найкращий період у житті людини. Діти — квіти життя.

255. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. (В. Симоненко). 2. Багато в світі є стежок для тебе, мій герою! (М. Познанська). 3. Чи не тому в барвінку, ненько, і взимку листя зелененьке, що від землі бере тепло? (В. Василашко). 4. Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава, вона кричить: «Людино, підожди! Ти підожди, людино, будь ласкава!» (Л. Костенко).

РІДНА МОВА

252. 1. Особливо шанували наші предки перелітну птицю: ластівок, жайворонків, лебедів, журавлів, лелек. (З довідника). 2. Бука тут росте багато в закарпатському краю. (М. Познанська). 3. У темнім лісі за горами зібравсь усякий звір. (Л. Глібов). 4. А у воді риба: і щучки, і линки, і краснопер. (Остап Вишня).

256. 2 відміна рік

хата

борщ

душа

молоко

3 відміна

4 відміна

сіль

маля

гордість

тім’я

гантель

пташеня

купіль

курча

1 відміна доля

дихання вчинок

ягня

пуща

золото

каченя

калюжа

зілля

зерня

тополя

різнотрав’я

птиця

листя

ld z

куля звістка

кисіль

вивчення щастя

читання місяць

роздоріжжя зерно 259. Тверда група

М’яка група

Мішана група

вода

молодиця

гуща

Катерина

яблуня

алича

спина

армія

задача

волосина

Марія

суша

стрічка

картопля

круча

573

Продовження таблиці М’яка група тигриця

локшина

лінія

юшка

талія

Микола

кишеня

Мішана група

Маруся 260. ОДНИНА Тверда група

М’яка група

Мішана група

Н.

веселка

доня

тиша

веселки

доні

тиші

веселці

доні

тиші

Зн.

веселку

доню

тишу

Ор.

веселкою

донею

тишею

М.

(на) веселці

Кл.

веселко

Р. Д.

(на) доні

РІДНА МОВА

Тверда група Марійка

доню

(на) тиші

тишо

МНОЖИНА

М’яка група

ld z

Тверда група веселки

доні

Р.

веселок

донь

Д.

веселкам

доням

Зн.

веселки

донь

Н.

Ор.

веселками

донями

М.

(на) веселках

(на) донях

Кл.

веселки

доні

Мішана група тиша (множини немає)

261. 1. Буває таке на душі, що піснею тільки і скажеш. (Олесь Гончар). 2. І в’ється щастя над душею. (Олександр Олесь). 3. Душа душу чує, а серце серцю вість подає. (Народна творчість). 4. З глибин душі моєї промінь лине. 5. Скажи, душа, чого тремтять висоти? (Д. Павличко). 6. Книги наближають минулі події до наших днів і наших душ. (Г. Тарасюк). 262. Березою, черешнею, аличею, осикою, вишнею, грушею, ягодою, полуницею, кашею, бурею, жирафою, мрією, левицею, калошею, втечею, шиєю. 263. 1. Я буду мірятися з долею і сперечатися з природою, та тільки те, що сам подолаю, мені послужить нагородою. (С. Голованівський). 2. Щаслива усмішка робить маму просто красунею. (Олесь Гончар). 3. Світить 574

мені рятівною свічею тополя. (Б. Олійник). 4. Вітер з вишнею танцює. (В. Василашко). 5. Живу я правдою тією, що птах не може стать змією. (Д. Павличко). 6. Ведмедем розкинувся бір і лежить під горою. (Є. Гуцало). 7. Гора підперезалася залізницею. (В. Жовнарук). 8. Байрак над кручею шумить. (М. Чернявський).

265. Спиніться на дорозі; не спіткніться на сходинцях; не заблукайте у завірюсі; перекажіть Луці; скупайтеся в ріці Волзі; придбайте в аптеці; стисніть у руці; не розсипте по долівці. 266. Повазі, тривозі, змозі, щуці, базіці, шапці, балакусі, стрісі.

267. 1. Затишно дітям в пазусі казок. (Л. Костенко). 2. Сонячний зайчик лежить на підлозі, то спалахне, то погасне в тривозі. (В. Сосюра). 3. Мед стільниковий ми їли на пасіці в лісі. Чи не за нами заплакала сойка в горісі? (Є. Гуцало). 4. Не минути в дорозі тернини. (Я. Кузик).

РІДНА МОВА

264. 1. Сказав, як сокирою одрубав. 2. Брехнею далеко не зайдеш. 3. Вабить, як кота миша. 4. Дуб великий, та порохнем напханий.

268. 1. Голодній лисичці курчатко сниться. 2. При пшениці гарній жнива славні. 3. У книжці кохайся — розуму набирайся. 4. Молодому тепліше в сорочці, ніж старому в каптані. 5. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює.

ld z

270. 1. Дайте лисці-лисочці киселю у мисочці! 2. Його і в ложці не спіймаєш. 3. У кожній діжці щось своє налито. 4. Жупан — сорочці не пара. 5. Нашій кішечці миші хвоста від’їли.

272. 1. Мово рідна, світи в ріднім домі. (А. Демиденко). 2. Світла земле моя, усміхнися мені рушниками. (Л. Забашта). 3. А за пісні тобі спасибі, рідна нене. (Т. Нещерет). 4. Люби, дитино, землю цю прекрасну! (С. Круліковська). 5. Горнусь до тебе, Україно. (Л. Гавриленко). 6. Мріє, не зрадь! (Леся Українка). 7. Так звідки ж ти, дорого, почалась? (Б. Олійник). Моя бабусю, старша моя мамо! Люба бабусю, чому все так складно у нашому житті? Пораднице кохана моя, дай мені сили вірити у майбутнє й у те, що завтра все буде добре. Кожного дня я прокидаюся і дивлюся на твій портрет. Ти назавжди залишишся для мене найближчим другом, який завжди мені допомагав! Я дуже тебе кохаю, люба бабусе! 273. Гір, круч, меж, бур, надій, книжок, кульок, будок, поверхонь, читалень, віталень, сосен, вишень, масок, касок, легень. 274. 1. Вікно схотіло пити й устами кватирки нахилилось до долонь дощу. (С. Мудрик). 2. Вщедряє землю сірий дощ, росте життя на бруку площ. (М. Рильський). 3. Знов лечу я над степами, над смарагдом нив. (Олександр Олесь). 4. Розпитаю, як справи у сосен, у звірів і птиць. (Л. Костенко). 5. І всміхнуться сині очі од пісень моїх. (В. Сосюра). 6. Трапляються окремі книги, варті цілих книгозбірень. (Г. Тарасюк). 275. 1. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива. (В. Сосюра). 2. А книжки стоять на полицях, щоб до них нахилялися

575

лиця. (М. Доленго). 3. Люди цілими гуртами розходяться по горах і по долинах. (М. Коцюбинський). 276.

РІДНА МОВА

Тверда група

М’яка група

Мішана група

острів’янин

учитель

плащ

плесо

зусилля

полотнище

літо

лихослів’я

марш

експрес

кашель

орач

гараж

орденоносець

пляж

початок

поєднання

глядач

забудько

узбіччя

277.

іній

ОДНИНА

Н.

начальник

Р.

начальника

М’яка група

Мішана група

добродій

обличчя

добродія

обличчя

добродію

обличчу

добродія

обличчя

Тверда група

начальнику начальника

Ор.

начальником

добродієм

обличчям

М.

(на) начальникові

(на) добродії

(на) обличчі

Кл.

начальнику

добродію

обличчя

ld z

Д. Зн.

МНОЖИНА

начальники

добродії

обличчя

Р.

начальників

добродіїв

облич

Н. Д.

начальникам

добродіям

обличчям

Зн.

начальників

добродіїв

облич

Ор.

начальниками

добродіями

обличчями

М.

(на) начальниках

(на) добродіях

(на) обличчях

Кл.

начальники

добродії

обличчя

278. 1. Скажи мені, Дніпре (тв. гр., Кл. в., одн.), які вітровії (м’яка, Н. в., множ.) все кличуть тебе крізь степи (тв. гр., Зн. в., множ.) та гаї (м’яка, Зн. в., множ.)? (М. Вінграновський). 2. Взимку вітер (тв. гр., Н. в., одн.) вовком (тв. гр., Ор. в., одн.) виє, всіх лякає вітровієм (м’яка, Ор. в., одн.). (І. Січовик). 3. Прибоєм (м’яка, Ор. в., одн.) дальніх шумів (тв. гр., Р. в., множ.) одлунювало місто (тв. гр., Н. в., одн.). (М. Бажан). 4. Я на тебе дивлюся щовечора, Києве (тв. гр., Кл. в., оден.) мій, янтарями (м’яка, Ор. в., множ.) живими твій килим (тв. гр., Н. в., одн.) вечірній розши576

тий. (Д. Луценко). 5. Вечірнє сонечко (тв. гр., Н. в., одн.) гай (м’яка, Зн. в., одн.) золотило, Дніпро (тв. гр., Зн. в., одн.) і поле (м’яка, Зн. в., одн.) золотом (тв. гр., Ор. в., одн.) крило... (Т. Шевченко). 279. М’яка група

Мішана група

пустир

гусляр

удар

ліхтар

скляр

пивовар

секретар

столяр

командир

лялькар

формуляр

снігур

280. Вітру, Діда Мороза, цикорію, ромена, кілограма, чаю, цукру, піску, майдану, списку, рояля, Харкова, Китаю, Дунаю, Ірану, Амура, тижня, жовтня, гопака, коридору, степу, лісу, болю, яру, живопису, вальсу, залу.

РІДНА МОВА

Тверда група еліксир

281. 1. Немає у мого народу і в думці учинити зло. (М. Палієнко). 2. А там — Дніпро, аж ген до Базавлука. (Л. Костенко). 3. Що за розкіш, що за привілля серед степу! (Панас Мирний). 4. Може, хтось нас із Марсу розглядає в бінокль? (Л. Костенко). 5. Я відвідав галереї Москви, Парижа, Вашингтона, Рима, Будапешта, Варшави. (Ю. Збанацький). 6. Летіли ластівки із Криму. (Б. Чепурко).

ld z

282. 1. Ви вранці хочете саду, якогось душевного миру (Л. Костенко). 2. Вертайсь з бетону сірих стін у землю солов’їну. (А. Ковальчук). 3. В блакитну хустку диму пов’язалась хата. (Є. Гуцало). 4. А вітер розносив п’янкий аромат від синього Дона до синіх Карпат. (О. Лупій).

283. 1. У дуба рука довга. 2. Як дощу не буде, то й очерет не виросте. 3. Батога з куща не сплетеш. 4. Припав, як муха до меду. 5. Біда докучить, але й розуму научить. 6. Заєць від вогню, а жаба від зайця тікає. 7. Ні з того ні з сього гості з Ніжина. 8. Смола до піску не пристає. 286. Сторінки «Кобзаря»; мужність Каменяра; відвага богатиря; писк комара; міцність панцира; підручник Ігоря; пасіка бджоляра; ділянка єгеря. 287. 1. Гаряча дума Кобзаря і у вогні не спопеліє, і молоток Каменяра, і струни Лисенка живії. (М. Рильський). 2. Лише в добро і вищу правду віра людину відрізня від мавпи і від звіра. (Л. Забашта). 3. Одлинув день за обрії янтарні, мов зірваний листок з календаря. (В. Сосюра). 4. Вівчара в садочку, в тихому куточку жде дівчина, жде. (М. Юрійчук). 5. Сію, сію, посіваю, господаря викликаю: «Дайте масла грудочку снігуру й снігурочці». 6. Зима пускає снігура з руки. (Є. Гуцало). 289. Учитель — учителю, учителем; оповідач — оповідачу, оповідачем; поет — поету, поетом; науковець — науковцю, науковцем; журавель — журавлю, журавлем; латиш — латишу, литишем; помічник — помічнику, помічником; вихователь — вихователю, вихователем; виграш — 577

РІДНА МОВА

виграшу, виграшем; заєць — зайцю, зайцем; музей — музею, музеєм; алюміній — алюмінію, алюмінієм; кущ — кущу, кущем; плащ — плащу, плащем; родич — родичу, родичем; Роман — Роману, Романом; Денис — Денису, Денисом; Матвій — Матвію, Матвієм; Анатолій — Анатолію, Анатолієм; Корній — Корнію, Корнієм; Сергій — Сергію, Сергієм; Петро — Петру, Петром; поле — полю, полем; плече — плечу, плечем; розум — розуму, розумом; день — дню, днем; читач — читачу, читачем; сторож — сторожу, сторожем; Ігор — Ігорю, Ігорем. 290. 1. За царя Панька була земля тонка — одним пальцем ткнеш і воду п’єш. 2. Краще загинути орлом, ніж жити зайцем. 3. Годуй легені вітром, а серце — вогнем. 4. Як приходить сніг з дощем, до шевця ідем з плачем. 5. Зайця бубоном не встрелиш. 6. З горластим півнем — не проспиш. 7. Силуваним конем не наїздишся. 8. Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш. 9. Ми до них із серцем, а вони до нас із перцем. 10. Упертий, хоч черепком вухо ріж.

291. 1. В’ється стежка скрипковим ключем. (М. Самійленко). 2. Стежка густим споришем від порога біжить до криниці. (І. Вирган). 3. А стежина манить в поле, пахне медом, чебрецем. (Б. Дегтярьов). 4. Хліб пахне степом, сонцем у жнива. (Л. Забашта). 5. Пензлем зорі домальовано ніч. (Є. Гуцало). 6. Лягав мені до ніг покірним барсом ліс. (Б. Олійник).

ld z

292. Відпочиваю на березі; перебуваю в русі; не розчаруюся у подрузі; у юному віці; чекаю на порозі; вибираю в універмазі; опинився на третьому поверсі; сховався у люці; пилинка в моєму оці; дзвенить у вусі. 293. 1. Я його так люблю, як сіль в оці, як кольку в боці. 2. Хто ошпарився на молоці, той на воду дме. 3. Що на умі, те й на язиці. 4. Тримай язик на зашморзі. 5. Тихо, як у вусі.

295. 1. Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче. (О. Афанасьєв-Чужбинський). 2. Де ж ти подівся, старий співаче, заспівай нам про життя козаче! (А. Метлинський). 3. Не треба спішити, мій друже, бо, хто поспішить — насмішить. (П. Осадчук). 4. Не смійся, гороху, ти не кращий від квасолі, бо розмокнеш і лопнеш. (Народна творчість). 5. Ух! Який страшний ти, вовче! Не дивись на мене довше! (Олександр Олесь).

298. ОДНИНА

578

Н.

відповідь

ніч

вість

Р.

відповіді

ночі

вісті

Д.

відповіді

ночі

вісті

Зн.

відповідь

ніч

вість

Ор.

відповіддю

ніччю

вістю

М.

(на) відповіді

(на) ночі

(на) вісті

Кл.

відповіде

ноче

вісте

Продовження таблиці Н.

відповіді

ночі

вісті

Р.

відповідей

ночей

вістей

Д.

відповідям

ночам

вістям

Зн.

відповіді

ночі

вісті

Ор.

відповідями

ночами

вістями

М.

(на) відповідях

(на) ночах

(на) вістях

Кл.

відповіді

ночі

вісті

300. З подвоєнням

Без подвоєння

кількістю

ld z

тінню

299. 1. Пильнуй, мій сину, заповіді батька свого, не відкидай навчання матері твоєї. (З Біблії). 2. Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті. (В. Симоненко). 3. На сонці тепло, а біля матері добре. 4. Матері кожної дитини жаль. (Народна творчість). 5. Як на ті чорнобривці погляну, бачу матір стареньку. (М. Сингаївський). 6. У матері немає вихідних, шершавіють, немов коріння, руки. (М. Малахута). 7. Не шкодуй, моя мила мамо, що я степ рясний залишив. (Микола Хвильовий). 8. Дивлюсь я на дітей, на матерів. (В. Сосюра).

РІДНА МОВА

МНОЖИНА

З апострофом

любов’ю

сумішшю

областю

кров’ю

зустріччю

фальшю

Об’ю

розповіддю

нехворощю

матір’ю

піччю

кіновар’ю

північчю

пам’яттю

височінню блакиттю

Білоруссю 301. 1. І як би я людство усе не любив — повторюю з гордістю сина: «Для мене лишається дивом із див моя Україна». (М. Луків). 2. Вільний дух я ціную украй, але тільки зі совістю вкупі. (А Бортняк). 3. Світ був переповнений сонцем і ніжною блакиттю. (Ю. Збанацький). 4. Ліс непомітно порідів, поріс високою папороттю. (А. Пашкевич). 5. Навіть про недруга слід говорити з великою делікатністю. (Г. Тарасюк). 302. 1. Висока гора відбилася тінню у водах Дніпра. (Н. Забіла). 2. І я зливаюсь вечорами із даллю зір, печаллю трав. (Т. Масенко). 3. Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем. (Л. Костенко). 4. Пахне молодою свіжою зеленню і медвяним цвітом. (В. Нестайко). 5. Вітри гули

579

РІДНА МОВА

віолончеллю. (Л. Костенко). 6. Оздобив вікна памороззю ранок. (І. Качуровський). 7. Доброта виховується добротою, справедливість — справедливістю. (Олесь Гончар). 303. 1. З вітром не змагайся, за тінню не ганяйся. 2. Порядком дім стоїть, недбалістю й хлів розвалиться. 3. Дерево міцне корінням, а людина — завзятістю. 4. Людина бере вмінням, а кінь — швидкістю. 5. Гори й доли здолаєш наполегливістю. 6. З майстерністю люди не народжуються — ремеслу вчаться. 305. 1. Я люблю тебе, мудросте книг! (За М. Стельмахом). 2. О молодосте, радосте, одваго! (М. Рильський). 3. Верни мені, світла пам’яте, всіх друзів. (Д. Луценко). 4. Осене! Ти звучиш так печально і світло. (С. Йовенко). 307. Заєць — зайченя; вовк — вовченя; лев — левеня; слон — слоненя; жираф — жирафеня; динозавр — динозавреня.

308. Кошеня, козенятко, козеня, пташенятко, пташеня.

ld z

310. 1. Так сонцю добре, неначе дитяті (Д. в., одн.). (М. Стельмах). 2. А я сміюсь до незнайомого дівчати (Р. в., одн.). (Д. Павличко). 3. Ті серйозні оченята круглі, ніби в мишеняти (Р. в., одн.). (М. Рильський). 4. Літом ластівка літає, ластів’ят (Р. в., множ.) малих навчає: «Не лінуйтесь, ластів’ята (Н. в., множ.), вчіться літечком літати». (Г. Чубач). 5. Поволі летів журавлик на крихких крилятах (М. в., множ.) над прірвою розбурханої вулиці. (П. Перебийніс). 6. Море ласкавим цуценям (Ор. в., одн.) лащиться до рук й облизує їх язиком хвиль. (С. Мудрик). 7. Ще перший промінь сонця у гаю не розбудив сонливого білчати (Р. в., одн.). (О. Довгий).

312. 1. Ягнят хвалять весною, а курчат восени. 2. Ворона проворонила вороненята. 3. Упізнає свиня свої поросята. 4. Вовк ягнят від лиса береже, аби йому дістались. 5. Не вчи старого, як гусенята пасти. 314. 1. По радіо знову веснянку співають. (В. Гаптар). 2. І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото. (Л. Костенко). 3. Вийди, мишко, із нори, з нами ти поговори! Ну не бійся, не з’їмо — адже ти не ескімо! (І. Січовик). 4. Мені б курінь на острові Борнео! (Л. Костенко). 5. Відлітає в турне заморське журавлів традиційний клин. (Д. Кононенко).

315. 1. Військова уніформа кольору хакі. 2. Оксамит кольору бордо. 3. Плащ кольору маренго. 4. Куліса кольору електрик. 5. Пальто кольору беж. 318. Подякувати Ірині Савченко, порадитися з Інною Ягнич, зустріти Надію Балій, передати Мирославі Гнатюк, упевнитися в Галині Ярмолюк, поступитися Ользі Білоноженко. 320. Переможниця конкурсу «Євробачення» Руслана Лижичко — переможниці конкурсу «Євробачення» Руслані Лижичко; актриса Лариса Хоролець — актрисі Ларисі Хоролець; тележурналіст Алла Мазур — тележурналісту Аллі Мазур. 580

322. Будівлі архітекторів Бартоломео Растреллі та Олександра Беретті; скрипка майстра Антоніо Страдіварі; вірші великих поетів Йоганна Вольфганга Ґете та Генріха Гейне; фантастичні оповідання письменника Рейа Дугласа Бредбері; картини живописців Пабло Пікассо та Сальвадора Далі; гравюри графіка Гюстава Доре; фантастичні повісті сучасної письменниці Джоани Роулінг; роман про дивовижні пригоди Робінзона Крузо письменника Даніеля Дефо.

РІДНА МОВА

321. 1. Я грав музику великих європейців: Верді, Бетховена, Шопена, Гуно, Бізе, Чайковського, Лисенка. (П. Загребельний). 2. Чумацька пісня з виразним алегрето залунала зовсім близько: «Мені шляху не питать, прямо степом мандрувать». (О. Ільченко). 3. Нам читати Платона й Сенеку і дивитись Моне і Дога. (Т. Севернюк). 4. Від уранішнього холоду люди втягнули голови в пальта й куртки і так, безголово, бігли вулицями. (Р. Дідула).

329. сходи

окуляри

двері

дверей

Н.

сходів

окулярів

сходам

окулярам

дверям

Зн.

сходи

окуляри

двері

окулярами

дверями (дверми)

(на) окулярах

(у) дверях

окуляри

двері

сходами

М.

(на) сходах

Кл.

сходи

ld z

Ор.

Р. Д.

330. 1. Хто бідному дає, той злиднів не зазнає. (З Біблії). 2. Вийшла з хати мати сива, вийшов батько до воріт. (Б. Олійник). 3. Як мама заспіва серед зими, втихає заметіль за воротами. (Г. Петрук–Попик). 4. На склі стареньких окулярів застигла радісна сльоза. (М. Руденко). 5. Слово чуле рветься із грудей. У гаю щебече соловей. (А. Камінчук). 6. Зробив курям на сміх. 7. Міняйло без штанів ходить. (Народна творчість). 8. Базіка радий теревеням, шкідливим у житті буденнім. (С. Брант). 331. 1. Щастя з бідою на одних санях їздять. 2. За роботою добро ходить, а за лінощами — зло. 3. Моря ночвами не перепливеш. 4. Довго хитрощами не проживеш. 5. Немає грошей, то розміняй гривню. 6. Поганий танцюрист і в штанах заплутається. 7. Восени і курчата курми будуть. 8. Година горя довша, як рік радощів. 9. Це все вилами по воді писано, граблями скороджено. 333. Ясла — ясел; сіни — сіней; кури — курей; хитрощі — хитрощів; лінощі — лінощів; Лубни — Лубен; Ромни — Ромен. 334. Сани — санями; терези — терезами; джунглі — джунглями; хащі — хащами; вінця — вінцем; вечорниці — вечорницями; кури — курями; Суми — Сумами; Чернівці — Чернівцями; Черкаси — Черкасами; Афіни — Афінами; Піренеї — Піренеями; Альпи — Альпами; Фермопіли — Фермопілами.

581

338. Небилиця — вигадка; неправда — брехня; незалежність — воля; незрячість — сліпота; неприязнь — відраза; неповага — байдужість. 339. wНедобір, не не недоук, не w доплата, w w докрів’я, w w w допалок. w 340. 1. У нас нема зерна wнеправди за собою. (Т. Шевченко). 2. Ми на чуже не закидали невід. (Б. Олійник). 3. Хто гордує ближнім, той wнеwдоумок. (З Біблії). 4. Розриваються кайдани неволі й неслави. (М. Костомаw w ров). 5. Я довгих літ бажаю другу, не лаю wнедругів за зло. (П. Засенко). 6. Любов і мудрість будують храми, ненависть їх руйнує. (М. Мащенко). 7. За хліб і сіль, що маєм від народу, віддаймо кров гарячу, а не воду! (Л. Забашта). 8. Це не дрібниці, а наше життя. (П. Загребельний).

РІДНА МОВА

335. 1. Щоліта у Чернівцях проходить Міжнародний конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Володимира Івасюка. (З газети). 2. Живи серед людей і радуйся з людьми. (М. Рильський). 3. Під санями тріскотить, ніби хтось сипле під полоззя пістони. (С. Васильченко). 4. Я тулюсь до грудей степових. (М. Олексенко). 5. Сивий полин п’янив повітря гіркими пахощами. (За М. Коцюбинським). 6. «Не по вас, гуси, йду, а водиці напитися»,— каже Лисиця. (Народна творчість).

341. 1. Не краса красить, а розум. 2. Не пером пишуть, а умом. 3. Шукай не долі, а волі. 4. Доводь не кулаками, а мудрими словами. 5. Вчи дитя не штурханцями, а слівцями. 6. Карай не дубцем, а слівцем. 7. Вчи лінивого не молотом, а голодом.

ld z

342. 1. Треба вигравати не битви, а долю. (Я. Загребельний). 2. Я житиму не тілом, а душею. (П. Куліш). 3. Мені здається, що колись давно людина мала крила, а не руки. (П. Перебийніс). 4. Собі я бажаю не сну, а життя. (Леся Українка). 5. Моя душа — це ніжність, а не криця. (Є. Гуцало). 6. Мудрі люди вчать не словом, а душевною добротою. (Г. Тарасюк). 7. Це ще не дощ, а вранішня роса. Це ще не пісня, а лиш її початок. (Г. Костів-Гуска). 8. То не пісня була, а правда. (Б. Лепкий). 343. 1. Не було б щастя, так wнещастя помогло. 2. І золота клітка для пташки — неволя. 3. На вовка неслава, а овець їсть Сава. 4. Не сокира теше, w w а чоловік. 5. Не місце красить чоловіка, а чоловік місце. 6. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. 7. Тоді це буде, як дві неділі разом зійдуться. 8. У нероби завжди неврожай. 9. Вір не речам, а своїм очам. w 347. Вареник — варенfичок; коржик — коржfичок; світлиця — світлdичка; суниця — суничка; кішка — кішечка; стрічка — стрічечка; яйце — яєчко; d d d d край — краfєчок; гаплик — гаплfичок; гачок — гачfечок; віник — вінfичок; вулик — вуличок; телиця — теличка; серпик — серпичок; журавлик — f d f журавличок; усмішка — усмішечка; намисто — намистечко; кутик — f d d кутиdчок; горщик — горщfичок.

582

349. 1. З баговиння, з болотного шумовиння проросли і зацвіли красиві квіти. (О. Довгий). 2. Навіть квітка квітує для того, щоб зоставити після себе насіння, щоб знову відтворити свій квіт у майбутньому. (Олесь Гончар). 3. Кавуни часом плуталися в огудинні, але котилися. (Б. Грінченко).

351. 1. Уміння — головне спасdіння. 2. З хотdіння — хоч крихта, а з сидdіння — саме скніння. 3. Де багато говоріння, там мало творіння. 4. На всяке d d d хотіння май терпіння. 5. Життя без роботи — то коптіння неба. d d d 352. Обговорdення, запрошdення, звернdення, подвоdєння, збільшdення. 354. Місsиво, печsиво, прясsиво, плетsиво, марsево.

355. 1. Хто пам’ята своє коріння, тому моє благословіння. (О. Білаш). 2. В мареві даль волохата мальви й любисток хова. (Д. Луценко). 3. Поглядає циган ласо, сміється, буркоче: «Закупив би все печиво — кошеня не хоче». (Л. Глібов). 4. У півника горечко, заболіло горлечко. (А. Камінчук). 5. Жовті палички цвіту тихо гойдались на волосинках уздовж колосків жита. (М. Коцюбинський).

РІДНА МОВА

350. Розуміти — розуміння; говорити — говоріння; творити — творення; d d d торохтіти — торохтdіння; голити — голdіння; свербіти — свербdіння; солити — соління; тяжіти — тяжіння; палити — тремтіти — тремтіння; d d d палdіння.

ld z

357. Антон — Антонівна, Антонович; Дем’ян — Дем’янівна, Дем’янович; d f d f Валентин — Валентинdівна, Валентинfович; Василь — Василdівна, Васильович; Сергій — Сергіївна, Сергійович; Андрій — Андріївна, f d f d Андрійfович; Дмитро — Дмитрdівна, Дмитрfович; Юрій — Юріdївна, Юрійович; Віталій — Віталіївна, Віталійович; Валерій — Валеріївна, f d f d Валерійович; Григір — Григорівна, Григорович; Григорій — Григоріївна, f d f d Григорійfович; Назар — Назарdівна, Назарfович; Назарій — Назаріdївна, Анатоль — Анатолівна, Анатольович; Анатолій — АнаНазарійович; f d f толіdївна, Анатоліgйович; Валерій — Валеріdївна, Валерійfович; Валер’ян — Валер’янівна, Валер’янович; Лазар — Лазарівна, Лазарович; d f d f Сильвестр — Сильвестрівна, Сильвестрович; Микола — Миколаївна, d f d Миколайfович; Ігор — Ігорdівна, Ігорfевич.

358. 1. Учитель Василь Ілліч учив: «Кожну мить існування слід прожити розважливо, піднесено, свідомо, шляхетно». (О. Сенчик). 2. З’являється вихователь Борис Савич, і все одразу переінакшується, бо цього вихователя хлопці побоюються. (Олесь Гончар). 3. Свирид Якович пригорнув доньку до себе і величезною матроською долонею погладив її волосся. (М. Стельмах). 4. Іван Лукич був людиною м’якої, навіть ніжної вдачі. (Григір Тютюнник). 359. Марко Вовчок — Вілинська Марія Олександрівна; Олена Пчілка — Ольга Петрівна Косач; Леся Українка — Лариса Петрівна Косач. 361. Н.

Віктор Олегович

Мар’яна Ігорівна

Р.

Віктора Олеговича

Мар’яни Ігорівни

Д.

Віктору Олеговичу

Мар’яні Ігорівні

Зн.

Віктора Олеговича

Мар’яну Ігорівну

583

Віктором Олеговичем

Мар’яною Ігорівною

М.

(на)Вікторі Олеговичі

(на)Мар’яні Ігорівні

Кл.

Вікторе Олеговичу

Мар’яно Ігорівно

363. Іване Петровичу, Ольго Кирилівно, Миколо Семеновичу, Олено Микитівно, Юліє Юріївно, Валерію Ігоровичу. 364. Подякуйте Людмилі Миколаївні. Прийдіть на консультацію до Павла Степановича. Перекажіть Віктору Васильовичу. Узгодьте з Іриною Федорівною. 365.

У морській школі Ну ось мій перший день у морській школі. Я вже сиджу за партою. Дзвенить дзвоник, зараз має зайти наш учитель. За розкладом у мене сьогодні має бути два уроки: математика та українська. Заходить великий старий Краб: — Доброго дня, діти! Я ваш учитель математики,— сказав він, надягаючи окуляри. Потім зайшов Сом. Як ми всі здогадалися, це був учитель української мови. Коли ми познайомились, то почали вчитися.

РІДНА МОВА

Продовження таблиці Ор.

370. І. ОсіннZій вітер; осіннzя днина; осіннzє сонце; осіннzі вулиці. II. Народнzа пісня; народнzе прислів’я; народнxий герой; народнzі думи.

ld z

371. 1. Білі руки роботи бояться. 2. Чорну душу милом не відмиєш. 3. З красивого лиця води не пити. 4. У ледачого хазяїна й чоботи з ніг украдуть. 5. Буває, і старий птах нові пісні співає. 6. Ласа кішка до риби, та у воду лізти не хоче. 7. З поганої трави не буде доброго сіна. 8. Тиха вода глибока.

372. Пшениця з України — українська (яка?) пшениця; промінь сонця — сонячний (який?) промінь; завдання на сьогодні — сьогоднішнє (яке?) завдання; досвід життя — життєвий (який?) досвід; пальто з вовни — вовняне (яке?) пальто; стіна з каменю — кам’яна (яка?) стіна; спів птаха — пташиний (чий?) спів; праця матері — материна (чия?) праця; портфель батька — батьків (чий?) портфель; книжка Сергія — Сергієва (чия?) книжка.

373. Стояла січнева ніч. За вікном художник побачив сумну синичку. Він відчинив вікно і впустив бідолашну пташку. Кілька днів синичка відігрівалась і від’їдалася. Та пташині дорога воля. Тому художник випустив її. Синичка розповіла про все іншим птахам, і вони почали злітатися до художникового вікна. А коли настала весна, птахи спитали, чим віддячити за порятунок. Відповів художник: — Я мрію намалювати ясне (с. р., одн., Н. в.) небо, морську (ж. р., одн., Зн. в.) хвилю, срібний (ч. р., одн., Н. в.) іній. Але не маю для цього фарб! І почав він знаходити біля вікна дивовижні фарби. Були вони то в кленовому (ч. р., одн., М. в.) листочку, то у м’якій (ж. р., одн., М. в.) пір’їнці. І написав художник прекрасні картини. За Г. Вєтровою 584

376. ВІДНОСНІ

ПРИСВІЙНІ

широкий

мідний

Тетянин

сміливий

український

батьків

розумний

учнівський

Петрів

охайний

батьківський

сусідчин

лагідний

спортивний

дотепний

тижневий козацький сусідський

РІДНА МОВА

ЯКІСНІ

377. Українdська мова; студентdський хор; вишнsевий сад; дерев’sяний будинок; живлюще джерело; шовкова сорочка; солом’яний бриль; мідна s s s a прикраса; цементaний завод; танцюваdльний колектив; річaний звіт; навчаdльний рік.

378. Мама — мамsин; матуся — матусsин; Людмила — Людмилsин; Наталя — Наталія — Наталіїн; Марина — Маринин; Марися — МаНаталин; s s s рисsин; Марія — Маріsїн; Дарина — Даринsин; Одарка — Одарчsин.

ld z

379. 1. Марусина учителька завжди проти безладдя й за повітря чисте. s (М. Доленго). 2. Ми охоче слухали Лідsине дзвінке щебетання. (Олесь груди. (М. Коцюбинський). Гончар). 3. Дивне почуття охопило Остапові s 4. Надійшли жнива, достигла Васильsова пшениця. (Марко Вовчок). 5. Може, ви дасте Борисsову адресу? (М. Стельмах). 6. Соломіїв човен повернув боком. (М. Коцюбинський).

381. 1. Вороги були засліплені блиском Ахіллесового меча, який викував для нього бог вогню. (З енциклопедії античної міфології). 2. Трохи вище п’яти розташоване ахіллесове сухожилля. (З підручника). 3. Уся бригада знає Оринину ахіллесову п’яту. (Олесь Гончар). 382. 1. Співуче Тарасове слово джерельцем струмує в мені. (Т. Синьоока). 2. І пісня котиться Кармелюка. (М. Рильський). 3. Унікальні явища природи так обростають легендами, що з’ясувати істину коштує майже Сізіфової праці. (З журналу). 4. Йому правду кажуть, а він Химові кури розводить. (С. Добровольський). 5. Про грізних чужинців гора пам’ятає Батиєва. (Д. Луценко). 387. Лисяча хитрість, вовчий апетит, собаче серце, заяча вдача, слоняча хода. 388. 1. Рідне все мені в ріднім краю. (Є. Гуцало). 2. Як мені бракує батькового саду! (М. Литвин). 3. Ти присягнись до скону берегти вогонь ласкавий маминого слова. (Б. Олійник). 4. Доле моя Україно, де твоя воля орлина, гордість твоя соколина, мова твоя солов’їна? (Б. Старчевський). 396. 1. Ранок старіaший за вечір, вечір молодaший від дня. 2. Ранок вечора мудріший, а трава за солому смачніша. 3. Близька соломка рідніша від s s s далекого сінця. 4. Що ніч темнsіша, то день виднsіший. 585

398. Найбільш переконливий, найменш цікавий, найменш спритний.

404. 1. Добре ім’я дорожче за великі багатства, а доброзичливість цінніша за срібло та золото. (З Біблії). 2. Для того, хто деревце посадив, земля стає і ближча, і рідніша. (Е. Саталкіна). 3. Минає вічність, як тимчасовість, закон вищий у серці — Совість. (Т. Мельниченко). 405. 1. Роки собі пливуть, а ви все красивіші, матусенько моя. (Н. Кир’ян). 2. Найпрекрасніша мати — щаслива. (Я. Симоненко). 3. Один античний мудрець сказав: «Ми любимо свою Батьківщину не за те, що вона найбільша чи найкрасивіша на світі, а за те, що вона — наша.» (А. Мороз). 4. За все миліші друзі, їх треба берегти. (Н. Кир’ян).

РІДНА МОВА

399. 1. А найсвятіша (найвищий ступінь порівняння, проста форма) у світі стежка до рідної хати. (Д. Іванов). 2. Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю. (Л. Костенко). 3. Після зливи і грози світ чистіший (вищий ступінь порівняння, проста форма) од сльози. (Г. Чубач). 4. Небо синіше од моря, море синіше од неба. (М. Коцюбинський).

413. 1. Гей, січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, нам воно святе. (І. Франко). 2. Чом, Дунаю, став ти мутен, став ти мутен, каламутен? (П. Куліш). 3. Аж на мене біл лебедик з небесонька пада. (І. Драч). 4. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. 5. Срібен дощик йти не перестане. (Л. Костенко). 6. Білий світ йому не люб, і тихенько плаче дуб. (В. Сосюра). 7. У ріднім краю зелен гай шумить. Я знати рад, про що він мрієснить. (М. Петрів).

ld z

415. Тихії (ж. р., мн.) води; ясні (ж. р., мн.) зорі; зелені (ч. р., мн.) сади; білі (ж. р., мн.) хати; золотої (ж. р., одн.) пшениці; медовії (ж. р., мн.) та молочнії (ж. р., мн.) ріки; широкеє (с. р., одн.) поле; святая (ж. р., одн.) країно; вода чистая (ж. р., одн.); лихі (с. р., мн.) очі; доля красная (ж. р., одн.); сизокрилі (с. р., мн.) чаєнята; молодії (с. р., мн.) чумаченьки.

416. 1. Зеленеє жито, зелене! Хорошії гості у мене. 2. Гнат не винуват, винувата хата, що впустила Гната. 3. Без вірного друга великая туга. 4. Пущу я коня у чистеє поле, пущу соколонька на синєє море. 5. Піч моя, піч! Якби я на тобі, а ти на коні, славен козак був би з мене. 6. Я ще молод козак, вислужуся за два коні воронії, за дві шаблі золотії. (Народна творчість).

418. ТВЕРДА ГРУПА Працьовитий

давній

чесний

сторонній

безмежний

середній

батьків

безкраїй

Надіїн

безшиїй

Андріїв сизий

586

М’ЯКА ГРУПА

Продовження таблиці ТВЕРДА ГРУПА

М’ЯКА ГРУПА

найкращий міський

421. 1. Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю. (Т. Шевченко). 2. Синім вершником вечір проліта за вікном. (В. Сосюра). 3. Впало сонце в вечірню куряву. (В. Симоненко). 4. Переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів. (М. Рильський). 5. Ми косили жита на широкому дніпровському роздоллі. (П. Засенко). 6. Зовсім маленька хмаринка ставала все більшою хмарою, розпухала, ставала схожою то до сивого діда в довгому балахоні, то до ліжка з величезними подушками. (В. Винниченко). 7. Що скажеш ти про білий цвіт найколючішої шипшини? (М. Доленго).

РІДНА МОВА

ближчий

422. Смачною грушею; пахучою вишнею; ранньою яблунею; гарячою кашею; свіжою їжею; цілющою водою; стрімкою кручею; найвищою вежею; гнітючою тишею.

423. 1. Повернулася дівчинка зі свіжою водою. (М. Старицький). 2. Очі синьою зорею засвітились у вікні. (В. Сосюра). 3. Як не любити утоми цілющої після гарячої гри? Поклику птаха над темною пущею, рідних пісень з-за гори? (М. Рильський). 4. Найкращою рибою дід вважав линину. (О. Довженко).

ld z

424. Веселий — веселxого , веселxим , у веселcому ; розкішний — розкішнxого , розкішнxим , у розкішнcому ; братній — братньxого , братнZім , у братньcому ; самотній — самотньxого , самотнZім , у самотньcому .

425. 1. Васько обережно узяв бабусину (тв. гр., Зн. в., одн.) руку і чмокнув. (В. Винниченко). 2. Розумна дитина в батьковій свитині. (Народна творчість). 3. Виплив вінок із м’яти край Васильової (тв. гр., Р. в., одн.) хати. (Л. Забашта). 4. Село всюди озивалося йому материним (тв. гр., Ор. в., одн.) словом. (М. Стельмах). 5. З Дарининих (тв. гр., Р. в., мн.) грудей вирвалося зітхання. (М. Старицький). 6. Не знаймо хитрощів зміїних (тв. гр., Р. в., мн.)! (За М. Доленгом). 426. 1. Звеселялась, потішалась білолицьxою (Ор. в.) дочкою. (О. Корсун). 2. І тебе, смагляволицьZої (Р. в.), я не можу не любить! (М. Рильський). 3. Сталевxим (Ор. в.) громом вік ракетний стрясає хату білолицzю (Зн. в.). (П. Перебийніс). 429. Зима притрусила землю срібним снігом. Дуби позодягалися у тепленькі кожухи. Берези стоять пресвітлими свічками. Стовбури грабів вуглисто-чорні. Ґрона калини мерехтять рубіновою кров’ю. Снігурі квітнуть на льодяних кущах. Сяє соснова глиця. Вітер дихає прошпарким морозцем. Дитячі голоси спалахують у холодному повітрі, аж глянцева глиця сіється на твердуватий сніжок. Шишкарі спурхують із ялин, бо такі голоси дзвінкі. За Є. Гуцалом. 587

431. 1. Цвіте, зеленіє літо маленьке в хаті на підвіконні. (М. Доленго). 2. Ті квіти дрібненькі, мов дітки маленькі, розбіглись у гаю, я їх позбираю. (Олена Пчілка). 3. Кущі жоржин, мокрісінькі, мов кури, обтрушуються стиха від роси. (П. Засенко). 4. Я назбирав повнісіньку торбу грибів красноголовців. (М. Стельмах).

433. Кавказ — кавказький; Карабах — карабаський; Прилуки — прилуцький; Запоріжжя — запорізький; Світязь — світязький; Кременчук — кременчуцький; Париж — паризький; Овруч — овруцький; Абхазія — абхазький. 434. 1. У паризькій окрузі живуть мої друзі. (П. Воронько). 2. Волзький степ безкраїй, рудий та сивий. (А. Малишко). 3. Дрібочка солі сиваська в торбі лежить. (Є. Гуцало). 4. Задзвонили в дзвони на шести воронезьких дзвіницях. (П. Куліш). 5. Празькі дзвони скликають усі мої спомини. (В. Незвал). 6. Ніжно кличе в далечінь юнацька мрія. (О. Лупій). 7. Поліська діброво, почуй моє слово! (О. Ковальчук).

РІДНА МОВА

432. Ткацький ← ткач; ризький ← Рига; чеський ← чех; товариський ← товариш; козацький ← козак.

ld z

436. I. Барвінок — барвінковий; яблуня — яблуневий; криця — крицевий; s s s песець — песцевий; волошка — волошковий; марш — січ — січовий; s s s маршsевий; борщ — борщsовий; цибуля — цибулsевий; радій — радіsєвий; алюміній — алюмінієвий. s II. Обряд — обрядsовий; гай — гайsовий; нуль — нульsовий; кущ — куспаржа — спаржевий; мигдаль — мигдалевий; фарш — фарщовий; s s s вуглець — вуглецевий; матч — матчовий; клей — клейовий; шевий; s s s s магній — магніsєвий.

437. 1. В комишевій лисиччиній хаті на ніч сходяться сни волохаті. Рип та рип ясенова колиска, лисенят заколисує лиска. (О. Пархоменко). 2. Будуть сни оксамитові сниться, буде сонце гулять золоте. (І. Микитенко). 3. І дикі бджоли грушевих урочищ у дупла дбають бурштиновий мед. (Л. Костенко). 4. Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стіка. (Є. Гуцало).

439. І. Демократ — демократичний; титан — титанічний; політика — політичний; катастрофа — катастрофічний; графіка — графічний; проза — прозаїчний. II. Атлетика — атлетичний; археологія — археологічний; механіка — механічний; фонетика — фонетичний; класика — класичний; герой — героїчний.

440. 1. Гетьман мав магічну, надприродну силу. (М. Старицький). 2. Як страшно оре історичний плуг! (Л. Костенко). 3. Електричне світло раптом залило велику світлицю, наче махнуло срібним крилом. (М. Коцюбинський). 4. Вусатий писар гусячим пером каліграфічні літери виводить. (М. Доленго). 442. Сонце — тепле, усміхнене, літнє; пекуче, безжальне, байдуже. Хмара — легка, кучерява, довгождана; чорна, важка, свинцева. Повітря — свіже, чисте, духмяне; затхле, отруєне, брудне. 588

444. Земля м’яка, як пух; трава зелена, як смарагд; тополя висока, як піраміда; ялина колюча, як їжачок; скеля тверда, як кремінь. 449. Складний — непростий; терміновий — невідкладний; прикрий — неприємний; тривожний — неспокійний.

450. 1. Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені. (Л. Костенко). 2. Світ визнає тільки сильних, вправних непоступливих і самокритичних. (Р. Доценко). 3. Коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш. (М. Стельмах). 4. Я удався нелінивим, без роботи не живу. (Т. Коломієць). 5. А міць дубів дідівських непохитна. (М. Доленго). 6. І недоречний навіть сумнів, чи мудро все це на землі. (І. Кочерга).

РІДНА МОВА

Береза — весела, білосніжна, тендітна; зламана, всохла, миршава. Дуб — могутній, зелений, кремезний; старезний, розчахнутий, зловісний. Гора — висока, засніжена, привітна; неприступна, височезна, холодна. Хвиля — грайлива, прозора, лагідна; висока, безжальна, глибока.

451. 1. З одної печі та неоднакові калачі. 2. Зі своєї печі дим негіркий. 3. Доброму каменю пісок не страшний. 4. Ледареві втома невідома. 5. Переказами вовк не ситий. (Народна творчість).

ld z

452. 1. Всі ми люди не святі, а грішні. (А. Камінчук). 2. Я чисту маю душу, а не мутну. (І. Складаний). 3. Очі в дівчини не жолудеві, а якісь янтарні (О. Сенчик). 4. Тільки не веселі, а смутні думки обхопили материну голову. (Панас Мирний). 5. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. (Л. Костенко).

453. 1. А держава Україна — велика, небідна, незалежна, самостійна і багатодітна. (О. Лупій). 2. Мова кожного народу неповторна і своя. (Д. Білоус). 3. Господарів хліб не білий, але ситний. (Народна творчість). 456. Закон — законний; кордон — кордонний; телефон — телефонний; забобони — забобонний; сіни — сінний; глина — глиняний; вогонь — вогненний; чайка — чайчиний; скло — скляний. 457. 1. Люби життя у боротьбі щоденній. (Л. Забашта). 2. Дала Вкраїна крила соколині. (М. Кондратенко). 3. Не марнуй хвилин безцінних! (І. Жиленко). 4. Пташиним дзвоном повниться земля. (К. Бальоха), 5. Відійшла журавлина пора, відлетіли з озеречка останні качки. (М. Стельмах). 6. Пригадуєте коропиний став у Сосонці? (М. Рильський). 7. Загула невпинна пісня. (М. Вороний). 8. Старовинну пісню мати вишиває голоском. (Б. Гірський). 9. Неба Вкраїни бездонная чаша. (Л. Забашта). 461. Височенний, глибоченний, страшенний, товстенний. d d d d 462. 1. Краса несказанна була та цариця. (Дніпрова Чайка). 2. Краса душі — скарби нетлінні, що їх плекати ми повинні. (С. Брант). 3. У житті кожної людини рано чи пізно настає зоряний час. (В. Захарченко). 4. Сонце радісно вставало, сонну землю цілувало. (А. Казка). 5. Мелодію пря- 589

дуть бджолині хори на цвіті. (Є. Гуцало). 6. А невблаганний час минав. (М. Луків). 7. І ось уже всі квіти і травини видаються височенним та густим лісом. (С. Васильченко).

РІДНА МОВА

465. Сивоволосий; південо-західний; водоплавний; п’ятиденний; фізико-математичний; біло-рожевий; легкокрилий. 467.

Славнозвісний ватажок За літописними джерелами, Іван Сірко був людиною високоморальною. Він був безсрібником, майже не вживав спиртного. Виняткова воєнна доблесть Сірка увійшла в легенду. Сірко брав участь у селянсько-козацьких повстаннях XVII століття, які переросли у визвольну війну проти шляхетсько-польського панування. Аж вісім разів обирався Сірко кошовим Запорозької Січі. Жодного разу не зазнав він поразки у походах проти турецько-татарських завойовників. Це підтверджують новознайдені історичні джерела. З підручника історії.

468. 1. Синьо-жовті братчики — квіти лісові, як знамена київські в молодій траві. (Д. Павличко). 2. Братки — фіалка жовто-біло-синя під соснами. (М. Доленго). 3. У Карпатах ростуть високогірні трави: тирлич жовтий і тирлич хрещатий. (З довідника). 4. А в долині, а в долині там дзвіночки ясно-сині. (К. Переліска). 5. А соняшник злотоголовий лице за сонцем поверта. (В. Сосюра).

ld z

480. Альохін, Ананьїн, Андрєєв, Ареф’єв, Бабкін, Блохін, Бунін, Вавілов, Голіцин, Єрмолов, Лаптєв, Леонтьєв, Лук’янов, Мар’їн, Медведєв, Мечников, Некрасов, Нікітін, Селезньов, Татищєв, Третяков, Тургенєв, Турчанінов, Філіпов, Шаляпін, Ширяєв, Шишкін, Яковлєв.

481. 1. Мальовнича природа України надихала на зображення поетичних краєвидів художників Василя Тропініна, Миколу Нестерова, Архипа Куїнджі. (З календаря). 2. Під час навчання в Академії мистецтв Віктор Васнєцов познайомився і Іллею Рєпіним, Миколою Полєновим, Василем Суріковим та іншими живописцями. (І. Войцехівська). 3. Прем’єра опери Петра Ілліча Чайковського «Євгеній Онєгін» в Києві відбулася 1884 року. (З календаря). 482. 1. Ти учень Лисенка, ти України син. Але з рідні тобі і мужній Бородін (М. Рильський). 2. Відомим фахівцем з географії України був Микола Дмитрієв. (З підручника). 3. Найперша радянська ЕОМ була створена в Києві Сергієм Олексійовичем Лебедєвим. (З журналу). 4. А друг мій Миша Алексєєв мені Марлинського читав. (М. Рильський). 487. 16 — шістнадцять, шістнадцятий; 21 — двадцять один, двадцять перший; 45 — сорок п’ять, сорок п’ятий; 103 — сто три, сто третій. Двадцять дев’яте березня тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року. 488. Порядкові: другий, сотий. Кількісні: шість, шестеро, одна шоста, сотня, сто, одна сота, одна друга, два, двоє.

590

490. Двоє друзів; троє пташенят; четверо очей; п’ятеро братів; шестеро коліс; семеро саней.

492. 1. Стоїть дуб, на ньому дванадцять гілок, на кожній гілці по чотири гнізда, в кожному гнізді по сім пташенят. (Рік) 2. Сам чорен, та не ворон, є два роги, а не бик, чотири ноги, та без копит. (Жук-олень) 3. У двох матерів по п’ять синів. (Руки та пальці).

494. 1. П’ять разів засумнівайся, а тоді до діла збирайся. 2. У ведмедя десять пісень, і всі — про мед. 3. Одна розумна голова прогодує краще, ніж п’ятдесят лінивих рук.

495. Найбільша ріка України — Дніпро. Довжина Славути — дві тисячі двісті вісімдесят п’ять кілометрів. Інші великі річки України такі: Південний Буг, Дністер, Дунай. Довжина Південного Бугу — сімсот дев’яносто два кілометри, Дністра — тисяча триста шістдесят два кілометри, Дунаю — дві тисячі вісімсот п’ятдесят кілометрів, з яких у межах України — сто шістдесят чотири кілометри. Середній річний стік Дніпра становить п’ятдесят три цілих і п’ять десятих кілометра, річний стік Дністра — вісім цілих сім десятих кілометра, Південного Бугу — три цілих чотири десятих кілометра.

РІДНА МОВА

493. Дві третини кілометра, чотирнадцять сотих гектара, п’ятдесят вісім сотих центнера, двадцять п’ять сотих тонни.

497. 1. З однієї ягоди немає вигоди. 2. Одним пальцем голки не вдержиш. 3. Досить одного сонця на небі. 4. На двох панів одні штани. 5. Два брехуни однієї правди не скажуть.

ld z

499. 1. Кінь на чотирьох (М. в.) ногах, та й то спотикається. 2. Хто мовчить, той трьох (Р. в.) навчить. 3. За двома (Ор. в.) зайцями не женися. 4. Сидіти між двох (Р. в.) стільців. 5. Виїхав на чотирьох (М. в.) колесах. 6. Мишу й трьома (Ор. в.) скиртами не розчавиш. 7. Де більше двох (Р. в.) баб, там торг, де більше чотирьох (Р. в.), — там ярмарок.

500. 1. Знаю, як свої п’ять пальців. 2. Винному шість кар не присуджують і його ж шістьма батогами не б’ють. 3. Цей набалака, що й до п’яти лантухів збереш. 4. Запасеного на трьох хлопців завжди вистачить на шістьох дівчат. 501. 1. У два голоси одну співаємо пісню. (А. Перерва). 2. Ой гуляли в полі два морози. (Б. Грінченко). 3. Два горобці зерна не поділили. (Б. Грінченко). 4. На світанку спускалися в долину чотири вершники. (М. Старицький). 5. Зробив з мухи три кожухи. 6. Не клади два гриби до борщу, бо переборщиш. (Народна творчість). 502. 1. Матиму в цьому році троє китів: городину, коноплі і льон. (М. Стельмах). 2. Хазяйське око побачить більше, ніж очі чотирьох наймитів. (Народна творчість). 3. Він кожному з п’ятьох вдивлявся пильно в очі. (М. Бажан). 4. Обом стало жарко. Обоє пекли раків. (С. Васильченко). 5. Така й від сімох собак відіб’ється. 6. Тікав від вісьмох вовків, а то копиця сіна. (Народна творчість). 7. Усього нас у батька-матері не менше дванадцяти в миску заглядало. (За Олесем Гончаром). 505. 1. Запорозька чайка вміщала від п’ятдесяти до сімдесяти чоловік. (В. Богаєвський). 2. Український учений Агатангел Кримський володів 591

РІДНА МОВА

п’ятдесятьма мовами. (З підручника). 3. Це був бадьорий, дужий чоловік років шістдесяти. (М. Старицький). 4. Страуси живуть від тридцяти до сімдесяти років. (З довідника). 5. Льодові береги Антарктиди поступово зміщуються на північ із швидкістю від п’ятдесяти до п’ятисот метрів на рік. (З енциклопедії). 6. «Іліаду» та «Одіссею» Гомер створив близько восьмисот років до нашої ери. (З підручника зарубіжної літератури). 506. 1. Страус може розвивати швидкість до п’ятдесяти кілометрів на годину. 2. Довжина язика в мурахоїда досягає шістдесяти сантиметрів. 3. Своє єдине яйце альбатрос висиджує протягом вісімдесяти днів. 4. За перші два роки життя слоненя набирає до шестисот кілограмів. 508. 1. Коршаки та грифи живуть більше ста років. 2. Качка живе до сорока років. 3. Лебідь може розвивати швидкість до дев’яноста кілометрів на годину. (З географічного календаря).

513. За шкалою розумового розвитку, яку запропонували швейцарські вчені, перше місце в природі посідає людина. Вона має до двохсот чотирнадцяти балів. Дельфін наділений приблизно ста дев’яноста п’ятьма балами. На третьому місці — слон. Він має до ста п’ятдесяти балів. Мавпа — до шістдесяти трьох. Зебра — до сорока двох, жирафа — до тридцяти восьми, лисиця — до двадцяти восьми балів. «Найтупішим» визнали бегемота, який набирає не більше вісімнадцяти очок.

ld z

514. 1. Вісім мільярдів років тому Земля була розжареною кулею. (З підручника). 2. Триста тисяч минуло років, як піднеслось перше людське чоло. (М. Доленго). 3. Активний словник людини із середньою освітою налічує від півтори тисячі до чотирьох тисяч слів. 4. Лексичний запас людини, яка багато читає,— близько восьми тисяч слів. (П. Таранов).

516. 1. Єдине дерево бук «виробляє» за годину одну цілу сім десятих (Зн. в.) кілограмів кисню. Протягом години бук споживає дві цілих тридцять п’ять сотих (Р. в.) кубометрів повітря. 2. Тропічний ліс укриває лише сім відсотків території земної кулі, проте містить понад чотири п’ятих (Зн. в.) усіх видів рослинного та тваринного світу планети. (З підручника).

517. Півтора блокнота; півтори тарілки; півтораста коней; півтораста книжок; півтораста сердець.

528. 1. Кома і крапка — найдавніші розділові знаки, вони з’явилися в перших друкованих книгах у шістнадцятому столітті. (З журналу). 2. Дівчина крутнула тумблер радіоприймача, і салон машини наповнили звуки вісімнадцятого століття. (П. Загребельний). 3. В двадцять першому вагоні всі поснули, всі в полоні віртуальних сновидінь. (Ю. Рибчинський). 4. Про гривню як грошову одиницю України йдеться в дев’яносто дев’ятій статті Конституції. 529. 1. День Незалежності України відзначають двадцять четвертого серпня. 2. Прагнення народу до повної незалежності переконливо засвідчив референдум першого грудня тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року. 3. Конституцію України було ухвалено на п’ятій сесії Верховної Ради двадцять восьмого червня тисяча дев’ятсот дев’яносто шостого року. 592

543. 1. Ви мене просіть, а я наче не хочу. 2. Ми з тобою, як риба з водою. 3. Комусь ніяково, а мені однаково. 4. Є квас, та не для вас! 5. Ти розказуєш йому про образи, а він тобі про гарбузи. 6. Хоч поганий тин, та затишно за ним. 7. Лякали щуку, що в озері її топить будуть. 8. Від неправди люди не мруть, та вже їй більше віри не ймуть. 9. Хата з дітьми — базар, без них — пустка.

РІДНА МОВА

533. Двоє — числ., означає кількість, поч. ф. — двоє, кільк., збірне число, Зн. в., простий, додаток. П’ятий — числ., означає кількість, поч. ф. — п’ятий, порядковий, Н. в., простий, означення. Сьомий — числ., означає кількість, поч. ф. — сьомий, порядковий, Н. в., простий, означення. П’ятьох — числ., означає кількість, поч. ф. — п’ятеро, кільк., збірне число, Р. в., простий, додаток. Дев’яносто — числ., означає кількість, поч. ф. — дев’яносто, кількісний, ціле число, Зн. в., складений, додаток. Сто шістдесят — числ., означає кількість, поч. ф. — сто шістдесят, кількісний, ціле число, Н. в., складений, підмет. Сім десятих — числ., означає кількість, поч. ф. — сім десятих, кількісний, дробове, Н. в., складений, додаток.

544. 1. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. Виростуть з тобою приспані тривоги. (В. Симоненко). 2. Закарпаття! Я тобі дарую пісню цю, що у душі вирує. (В. Сосюра). 3. Про що тобі, мій краю, заспіваю? (Олександр Олесь). 4. Я тебе не оспівав, мріє! (В. Сосюра).

ld z

547. 1. Брехун собі ворог і людям зло робить. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Мені хочеться показати себе веселим і цікавим. (Ю. Яновський). 3. Тут кожен сам собі пан, живе за своїм законом. (Л. Костенко). 4. Він пам’ятав себе ще від часів потопу. (Б. Олійник).

554. 1. Яка (Н. в.) біла скатертина землю вкрила? 2. Хто (Н. в.) рук не має, а узори на вікнах вишиває? 3. Хто (Н. в.) вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає? 4. У чому (М. в.) дірки не вивертиш? 5. На кому (М. в.) бочкою по воду їдуть? 6. Якого (Р. в.) каменя немає в морі? 555. 2. Копали цей колодязь чумаки, чиї дороги пролягали в цих сивих степах. (Олесь Гончар). 3. Ми працю любимо, що в творчість перейшла. (М. Рильський). 557. 1. Хто до мене дзвонив? А хто це ходить по під тином? 2. Чого ти від мене хочеш? Про що ти читав у цій книжці? 3. Який підручник ти загубив? Я віддала зошит, який ти загубив. 4. Котра з цих сережок твоя? Дівчина, котра знайшла гроші, віддала їх черговому. 560. 1. Не заздри і не наслідуй нічиєї (Р. в.) поведінки. (З Біблії). 2. Я не заздрю уже нікому (Д. в.). (В. Симоненко). 3. Не бери чужого нічого і не будеш боятися нікого (Р. в.). (Народна творчість). 4. Про це не треба знать нікому (Д. в.), бо це лиш наша таїна. (О. Лупій). 5. Ніяких (Р. в.) віжок на собі не стерплю. (Л. Костенко). 561. 1. Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів. Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. (Б. Олійник). 2. Не сварися ні з ким без при- 593

РІДНА МОВА

чини, якщо тобі зла не заподіяли. (Біблія). 3. Ніщо вселюдське не чуже мені. (Б. Олійник). 4. Щаслива я і ні про що не думаю. (Л. Костенко). 5. Жодне погане слово не зірвалося ні в кого з уст. (Олесь Гончар). 6. Ніяка туга краси перемагати не повинна. (Леся Українка). 563. 1. Нехай я буду казна-що, а не запорожець, коли сьогодні з нас один не дістане лицарської слави! Такий козарлюга на що-небудь здасться. (П. Куліш). 2. Дух народу — незборима сила, коли люди не ждуть манни з неба, не заглядають комусь до рук, а діють. (Ю. Яновський). 3. Щоб висловлювати свою думку про будь-кого, треба бути готовим сприйняти будь-яку думку про себе. (В. Брюгген). 4. Він не виносив сміття з хати, щоб хтось комусь не мовив щось. (В. Симоненко). 5. Хочеться теплим словом зворушити когось. (Д. Загул). 6. Повірить можна в будь-яку легенду. (Л. Костенко).

564. 1. Будь-хто собі не ворог. 2. Гнів народу будь-кому страшний. 3. Дечому вчилися, то дещо й знаємо. 4. Не первина — ні з чим додому! 5. Випробувана сироватка краща за бозна-який кисляк. 6. Казна-кому щодня неділя. 7. Хтозна в кого не проси, будь-кого не перепрошуй. 8. Поганий той замок буває, котрий будь-який ключ відмикає.

ld z

565. 1. Зорі в морі у прозорій хтось розсипав у воді. (С. Черкасенко). 2. Я чекаю чогось, я притих. (В. Сосюра). 3. І жалем серце запеклось, що нікому мене згадати. (Т. Шевченко). 4. Когось на пісню раптом потягло. (Б. Олійник). 5. Мама в будь-яку погоду п’є з криниці чисту воду. (І. Січовик). 6. А той, хто чинить казна-що, уміє взяти все нізащо й не вболівати ні за що. (П. Біба).

571. 1. Хто не додержує свого (с. р., одн., Р. в.) слова, той сам себе зневажає. (Народна творчість). 2. Усе живе й цвіте в душі моїй (ж. р., одн., Д. в.). (В. Сосюра). 3. Шука козак свою (ж. р., одн., Зн. в.) долю. (Т. Шевченко). 4. Я в казку дивную свою (ж. р., одн., Зн. в.) усю фантазію віллю. (Олександр Олесь). 5. А він заспівав матерів своїх (ж. р., множ., Р. в.) пісню велику. (Б. Олійник). 6. І всміхнуться сині очі од пісень моїх (ж. р., множ., Р. в.). (В. Сосюра).

572. 1. Люблю легенди нашої родини. (Л. Костенко). 2. Про журбу мою співати доручив я солов’ю. (Олександр Олесь). 3. Люблю пісні мого краю. (М. Рильський). 4. Я принесу тобі свою надію. (В. Симоненко). 5. Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх. (Л. Костенко). 6. Юначе мій, чиєїсь мами сину! (Б. Олійник). 7. Кожна травинка має свою росинку. (Народна творчість). 8. Безсмертна у трудах своїх бджола. (Б. Олійник).

583. 1. Сьогодні усе для тебе: озера, гаї, степи. (В. Симоненко). 2. Поля і ліси, річки й озера — все покрите таємничістю. (В. Малик). 3. Кругом хати росли кручені паничі й інші квіти: айстри, чорнобривці, стояни. (Ю. Мушкетик).

594

588. 1. При проведенні мовного турніру на різних землях України ентузіасти вчать усіх бути небайдужими до рідного слова. (З газети). 2. Не якийсь чужий інвестор, нам про нас розкаже Нестор. (А. Камінчук).

589. 1. Візьміть мене на дужі крила, хмаринок каравели! (Л. Тендюк). 2. Хмари на клавішах небес заграли інтермецо. (О. Довгоп’ят). 3. Тетяна Петрівна згадала одну з улюблених балад Шиллера. (О. Іваненко). 4. Струнка, худенька панна варшав’янка на скрипці грала. (А. Кравченко). 5. А ми раніш на цій землі, ніж на своїй Еллада. (М. Малахута). 6. Слово «папарацці» походить від прізвища спритного журналіста Папараццо. (З газети). 591. 1. Травень розкрилився гінким гіллям лапатолистих кленів. (Я. Камінецький). 2. Теплий дощик-сріблопад вимив наш сьогодні сад. (М. Вінграновський). 3. Стоять бігборди пишні і безликі уздовж бетонних велелюдних трас. (В. Скомаровський). 4. Дзеленькали мобілки телефонні. (С. Шевченко).

РІДНА МОВА

3. Химери треба добре розпізнати, щоб у житті найменші мати втрати. (М. Василенко). 4. Рожевий вечір, як фламінго, над нами крила розпростер. (Д. Луценко).

595. 1. Перелилася на терасу молочна (молоко) піна черемшин. (Л. Костенко). 2. Соняшники розкішними золотими решетами пересівали сонячне (сонце) проміння. (М. Стельмах). 3. Наснились мальви, рута-м’ята і скрип криничний (криниця) журавля. (П. Дворський). 4. Кожний ніжний рух сердечний (серце) в пісню срібну переллю. (Олександр Олесь).

ld z

596. Черкаський — Черкащина; Харківський — Харківщина; Прилуцький — Прилуччина; Донецький — Донеччина; Васильківський — Васильківщина. 597. Турок — турецький; німець — німецький; Рига — ризький; Париж — паризький; узбек — узбецький; товариш — товариський; брат — братський.

598. 1. Військо Запорозьке поверта з походу, відчиняє Київ Золоті ворота. (О. Кононенко). 2. Колись французький інженер Боплан козацький одяг змалював, намети, укріплення, гармати та мушкети. (С. Шевченко). 3. В руках тримаю пишний коровай, що пахне так черкаськими степами. (Д. Луценко). 4. Чумацький Шлях аж сяє в позолоті. (А. Підлужний). 5. Юнацький вік ми не змарнуєм вітром в полі. (С. Черкасенко). 599. Ткач — ткацтво; кравець — кравецтво; боягуз — боягузтво; птах — птаство; представник — представництво; агент — агентство; товариш — товариство; студент — студентство. 600. 1. Чуле серце краєвиди полонили. (Є. Гущин). 2. Лоскотав обличчя водограй. (В. Чуйко). 3. Трикутником летять додому гуси. (С. Зінчук). 4. Сонце лине в небокрузі. (С. Черкасенко). 5. А клен з каштаном щоднини нишком свій ріст рівняють на телевишку! (М. Хоросницька). 601. Пів-Європи, пів-Азії, пів-Полтави, пів міста, пів вулиці, пів будинку, пів книжки, пів-Вінниці, пів-Львова, пів-Житомира. 603. 1. Утворення на острові Мала Хортиця Запорозької Січі пов’язують з ім’ям Дмитра Вишневецького. (З підручника). 2. На столі «Кобзар»

595

606. 1. Сонячним усміхом з неба весна засміялась, глянула поглядом ясноблакитним, широким. (Б. Грінченко). 2. А із ромашки сонця облітають хмарин рожево-білі пелюстки. (Я. Камінецький). 3. Я хочу взяти у долоні хмаринку ніжно-білу. (М. Починайко). 4. Цілу ніч сміявся дощ, і асфальт став темно-сірий. (Ю. Мельник). 5. Мій улюблений колір жовтогарячий, безстрашний і безжурний. (О. Сандига). 607. Курінь — курінний; кордон — кордонний; птах — пташиний; камін — камінний; вагон — вагонний; лимон — лимонний; лебідь — лебединий; телефон — телефонний; журавель — журавлиний; орел — орлиний; полин — полинний; весна — весняний; глина — глиняний; закон — законний.

РІДНА МОВА

в простій оправі і портрет поета на стіні. (О. Ющенко). 3. Відкрився в томику Шевченків «Заповіт». Ти в школі чув його, читав удома. (П. Воронько). 4. Почесне місце в репертуарі театрів України посідає балет «Лісова пісня» Михайла Скорульського за драмою Лесі Українки. 5. І він впізнав: то «Місячна соната» Бетховена. (В. Грінчак).

608. 1. Сад був розлогий і нескінченний. (В. Коренчук). 2. Височенні трави сікли по ногах, по руках, по обличчю: курай, буркун, ковила, катран, чорнобиль. (О. Ільченко). 3. Вже там цвіли і квіти незліченні. (Л. Костенко). 4. Тисячі пташиних голосів зливались у чарівну симфонію. (Ю. Збанацький). 5. У росяному травні на світанні той скромний кущ зробився невпізнанним. (Б. Остапенко).

ld z

609. 1. Нам неправда ненависна, як антисвіт. (Б. Олійник). 2. Рішуче відкиньте понурість невдахи та невдоволений прижмур очей. (О. Сенчик). 3. На світі більше, ніж зірок у неба, не кволих душ, а пристрасних, хоробрих. (П. Воронько). 4. Завжди задоволений неук собою, живе однією на світі хвальбою. (Б. Білас). 5. Лиш полохлива недомовка тебе бентежить. (Я. Яковенко). 6. Неробство — ковадло, на якому куються всі гріхи. (Народна творчість).

611. 1. Протягом останніх п’ятдесяти років світова медицина перебуває на піднесенні. (З підручника). 2. Півстоліття тому на дорогах налічувалось до сімдесяти мільйонів машин. Сьогодні ця кількість зросла до більш ніж шестисот мільйонів авто. (З журналу). 3. До хати ввійшов високий русявий чолов’яга років сорока п’яти. (М. Стельмах). 4. Температура кипіння води дорівнює ста градусам Цельсія. (З підручника).

596

613. 1. Такі ми з народження українці — нікому не бажаємо зла. (В. Захарченко). 2. Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна. (Д. Чередниченко). 3. Ні про що не турбуватись — значить не жити, а бути мертвим. (Г. Сковорода). 4. Не гнись, не падай на коліна ні перед чим, ні перед ким. (В. Женченко). 5. Є щось святе в словах «мій рідний край». (Л. Забашта). 6. Мені б хотілося спитати: чи судили кого-небудь за вбивство рослини? (П. Загребельний). 7. Голод книжковий гірший за будь-який інший. (В. Стус). 8. Цей дріт приносить телеграми хтозна з якої далини. (М. Рильський). 9. Усяк до чого-небудь вдався. (Л. Глібов). 8. Посієш казна-що — виросте абищо. 9. Серце ні на що не вважає, а свою волю має. (Народна творчість).