Svichnyk 3-2012 by Svichnyk

ДУХОВНО ЗБУДОВУЮЧИЙ ЖУРНАЛ

ОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ №3 (57),

2012

і ш о Гр та їх місце

у нашому житті

ітаємо Вас, дорогі читачі «Свічника», на сторінках нового числа журналу. Бажаємо поділитися з Вами роздумами про… гроші. Так-так, саме про ті гроші, які дошкуляють і тішать, «заморожують» людяність і лікують немочі, завдають болю і рятують… Сьогодні вони настільки міцно «впилися» в серця багатьох людей, що іноді здається, що все обертається лишень довкола них. Чи насправді це так? Чи, можливо, тут є підводні камені, спотикаючись об які ми частенько падаємо у багнюку гріха? Сьогодні є чимало різних думок із приводу того, чи має бути християнин заможною людиною? Одні кажуть, якщо ви дійсно духовна людина, то повинні бути бідні, оскільки достаток і близькі взаємини з Богом не припустимі. Думка інших зовсім протилежна: вона полягає в тому, що якщо ви християнин, то конче матимете фінансовий успіх. Одна із крайнощів полягає в тому, що благочестя може існувати тільки в умовах бідності. Але ж ми знаємо, що гроші можуть використовуватися як на добро, так і на зло. Пригадайте царя Соломона, котрий займав високе становище, яке дозволяло йому справді знати, чи приносять гроші щастя. Але він беззаперечно сказав, що гроші щастя не приносять. «Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому» (Екл. 5:10-12). Проте багато людей думають, що щастя можна купити. Декотрі вважають, що були б щасливі, якби заробляли трохи більше. Інші вважають, що були б щасливі, якби жили у такому гарному будинку, як у сусіда. Є й такі, які думають, що були б набагато щасливіші, якби мали таку роботу, як у їх товариша. Якби… якби… – цей список можна продовжувати і продовжувати. Хтось одного разу сказав: за гроші можна купити ліжко, але ж не сон; книжки, але ж не знання; їжу, але ж не апетит; будинок, але ж не сімейний добробут; ліки, але ж не здоров’я; розваги, але ж не щастя; розп’яття, але ж не Христа. Гроші не принесуть справжнього щастя. Біблія нікому не диктує якихось особливих стандартів. Але ж вона вчить відповідальності, вчить бути вірним слугою і розпорядником. Разом із Вами на підставі Святого Письма спробуємо визначити місце грошей у нашому житті; дізнаємося, яка біблійна схема розпорядження ними, розберемося у питаннях десятини та пожертвувань тощо. Ми сподіваємося, що після прочитання цього журналу у вирішенні багатьох життєвих питань Ви сподіватиметеся не на гроші, а на Божу допомогу, Котрий знає, коли кому і що дати. Редакція

СВІЧНИК

3, 2012

зміст 4 6 12 14 16 18 24 28 30 36 40 41

Гроші. Їх місце у нашому житті Віталій Волошин

Десятина — це право чи обов’язок? Олександр Пахай

ХАБАР — життєва необхідність, злочин чи руйнівний гріх? Володимир Чекеренда

Не відвертайся!

Володимир Доброчинський

Борги треба повертати! Іван Михальчук

Пастки швидкого збагачення Віталій Зозуля

Фальшиві цінності Олександр Ярмушко

Служити народові — то служити Богові Ліна Бородинська

Не забракло олії в горняті Світлана Береза

Людина Біблії Сергій Рачинець

«Христос більше… Віра більша… Зріст більший…» Світлана Ворона

І слова, і сльози, і молитва... Наталія Басараба

Вони давали з радістю. Ви можете сказати: «Ну, давали через тиск, бо вважали, що зобов’язані давати. Вони думали, що Бог їх покарає, якщо не дадуть, і винагородить, якщо дадуть». Але вони сяяли радістю і були надзвичайно щасливі, коли жертвували. «Здатного до щиросердної пожертви любить Господь», с. 8 ... Але та хвиля спонтанного, неконтрольованого розвитку бізнесу минула. Серед бізнесменів, незалежно від їх віросповідання, почала цінуватися порядність, чесність у дотриманні слова, зобов’язань. Усі хочуть мати справу із прогнозованими людьми, які якісно і вчасно виконують роботу. Коли я став віруючим, то спочатку трохи переживав, як вирішуватиму справи... Андрій Стрілець, «У мене немає “ЗАНАЧКИ”», с. 20 Під час їхньої розмови жінка показала Петрику порожню клітку, в котрій раніше жив папуга. Цей був її друг, а тітка Марія доглядала за ним, ділилася своїми думками, та він взяв і полетів. Тепер їй немає кому і слова сказати. А що це за життя, коли нема про кого турбуватися? Петрик подивився на порожню клітку, на милиці і раптом до нього прийшло несподіване рішення. «Папуга», с. 22 Гроші — неабияка спокуса. Вони можуть стати не тільки благословінням, а й конкретним прокляттям — залежно від того, як їх використовувати. Саме по собі багатство — це непогано, але пристрасне бажання збагачуватися — ось що завдає шкоди душі людини. Скільки заможних людей втрачають через гроші здоров’я, сім’ю, друзів, близьких. Отже, якщо не вистачить мудрості правильно ними користуватися, вони будуть нам тільки на шкоду. «Грошолюбство», с. 26 Фото на обкладинці Олександра Пахая, дизайн обкладинки Наталії Качановської

ЖУРНАЛ Засновник і видавець: Обласне об’єднання церков євангельських християн-баптистів Рівненської області ВИДАЄТЬСЯ на кошти добровільних пожертвувань ПОТРЕБУЄ молитовної та фінансової підтримки християн ЗАПРОШУЄ ДО СПІВПРАЦІ проповідників, поетів, письменників, композиторів — усіх, хто хоче і може служити євангельським словом Пишіть на адресу: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 41 Телефонуйте: (0362) 63-34-11 E-mail: shevchuk_luda@mail.ru НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ: Головний редактор Василь Басараба Теологічний редактор Михайло Ільюк Відповідальний редактор Людмила Шевчук Літературний редактор Олена Ярмушко Редакційна колегія Світлана Береза Ліна Бородинська Олександр Пахай Дизайн і комп’ютерна верстка Віра Фесянова Реєстраційний номер РВ № 377 28 січня 2004 року Часопис надруковано у ТзОВ “Каліграф», м. Рівне, вул. Київська, 69, тел. (0362) 64-24-32 © тексту, малюнків, фото, оформлення «Свічник», 2012 р. При передруку матеріалів посилання на часопис обов’язкове Рукописи не рецензуються і не повертаються Думка редакції не завжди співпадає з думкою авторів матеріалів, що публікуються. Обсяг — 14 аркушів Друк — офсетний Тираж — 1500 примірників Розповсюдження безкоштовне Журнал виходить щоквартально Замовлення №

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

тема номера

ГРОШІ.

ЇХ МІСЦЕ У НАШОМУ ЖИТТІ

Віталій між собою. Християнин ВОЛОШИН, не є винятком у цьому, пастор церкви оскільки сьогодні ми с. Мошків

Çâ³äóñ³ëü ìè ÷óºìî ðîçìîâè ïðî ãðîø³: õòîñü äóìàº, äå ¿õ çàðîáèòè, õòîñü — äå âèòðàòèòè, à ùå õòîñü ì³ðêóº, ÿê êðàùå ¿õ çáåðåãòè àáî æ êóäè âêëàñòè. Ïèòàííÿ ãðîøåé ö³êàâèòü êîæíîãî: þíîãî ³ äîðîñëîãî, óáîãîãî ³ çàìîæíîãî.

тож, тема грошей завжди є принадною, а особливо для сучасних цілеспрямованих людей, котрі мають конкретне бачення та прагнення. Проблема грошей порушена у багатьох книгах, до неї звертаються на різних семінарах, тренінгах, і вона займає чільне місце у спілкуванні людей

СВІЧНИК

3, 2012

У християнстві побутує думка, що гроші — це величезне зло, так само «прив’язані» а багата людина — до грошей. Вони є обов’язково грішна. Чи невід’ємною частиною так це? За своєю суттю нашого життя. Гроші — гроші нейтральні щодо це наш час, наша сила, зла чи добра, вони монаші обдарування, наші жуть використовуватись можливості, наш досвід... як для добрих справ, І те, як ми заробляємо приміром, розповсючи витрачаємо їх, як дження Євангелія, підрозпоряджаємося ними, тримки місіонерів, так виявляє наші правдиві і лихих: війни, підкупи цінності і пріоритети. тощо. Апостол Павло в Як і будь-яка інша 1 Тим 6:10 каже: «Бо косфера життя, фінансові рень усього лихого — то питання нашого життя грошолюбство...» важливі для Бога. Біблія Біблія не засуджує про них каже значно багатства. Дуже важлибільше, ніж про будь-які вим у цьому питанні є інші речі. Для порівнян- саме ставлення кожного ня наведу дослідження із нас до нього, іншими богословів: про молитсловами, у чому наша ву у Біблії йдеться в цінність, там буде і п’ятистах віршах, така ж серце наше. Також слід кількість віршів написа- зауважити, що багато на про віру, а про гроші, благочестивих людей наші статки чи майно, були багатими, серед згадується у 2 350 вірних — Йов, Авраам, цар шах. Сам Ісус Христос Давид, і водночас вони акцентував неабияку ніколи не дозволяли, увагу на цій темі. аби їхнє багатство було

перешкодою у взаєминах із Богом. А усе, що мали, посвячували і використовували для Бога. Заразом Біблія застерігає нас, що багатство має силу зруйнувати і залишити нас без плоду для вічності: «А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду» (Мт. 13:22).

Наше ставлення до грошей виявляє наше ставлення до Бога На превеликий жаль, найбільше непорозумінь щодо розпорядження грошима виникає тому, що ми не до кінця усвідомлюємо, яка роль у цьому належить Богові, а яка людям. Пам’ятаймо, що наше ставлення до грошей безпосередньо впливає на наші стосунки з Господом. І зауважмо: нелегко побачити ту

тема номера Отже, нам потрібно повсякчасно пильнувати, щоб провадити своє життя згідно із заповідями Господніми, покладаючись на Його милість. Немає стандарту: хочеш Будьмо задоволені бути благочестивим тим, що маємо — маєш бути бідним, або якщо ти небагатий, Важко говорити про то ти неправильний. відчуття задоволення, Це дві крайнощі, в які коли на думці постійвпадають люди. Таким но крутиться, чого б Розрізняймо потреби є наш людський вимір, ще такого придбати і бажання а Бог оцінює по-іншому, для повного щастя, у Нього своя система «А маючи поживу що мають інші, але не цінностей: убогий духом та одежу, цим будемо маю я. В людини немає — багатий у Його очах, вдоволені» (1 Тим. 6:8). вродженого почуття розуміння багатства Потреба — це те, що на задоволення, швидше, включає в себе значно даний момент є необми покликані вчитися більше, ніж матеріальні хідним у житті: їжа, одяг цього, як пише апостол статки. Правдиве баі притулок. Бажання — Павло: «…Умію бути в гатство кожного хрисдещо більше, без чого упокоренні, умію бути і тиянина вимірюється людина може обійтися, в достатку: в усьому й тим, наскільки добре ми наприклад, дорогий усіх обставинах я звик знаємо Ісуса Христа і автомобіль, розкішний насичуватися, і голодунаскільки близькі у нас одяг чи цінні при-краси. вати, жити в достатіз Ним стосунки. Тому Але кожному з нас ках і терпіти злидні. Я дбаймо про це, шукаймо Господь показує, скільки можу все в тому, хто цього і живімо цим. нам потрібно. Коли ж скріплює мене» (Фил. Довіряймося Богоми покладатимемося у 4,11-13). ві у питаннях фінансів. цьому питанні на самих Часто, коли досягаєВін найкраще знає, себе, ніколи не наситимо певного фінансового скільки нам потрібно і, мося, — наша сутність успіху, ми чуємо на свою най голов ніше, у Нього хоче трохи більше, і чоадресу: «Ну молодець, не лінивий, стараєшся». мусь завжди бракує ли- є достатньо коштів для шень трошки. Світ учить, наших потреб. «ШукайТому нам потрібно з те ж найперш Царства молитвою підходити до що від життя потрібно Божого й правди Його, а брати безліч задовозаробітків та ставлення все це вам додасться» лень, і тільки Господь до них, адже понад усе (Мт. 6:33).  навчає бути задоволенидля християнина мають ми тим, що маємо. бути стосунки з Хриссвоє життя і зненавидіти мамону. Вибір не полягає в тому, чи служити взагалі, йдеться про те, кого ж насправді вибрати: Бога чи мамону?

С УС П І Л Ь С Т В О К А Ж Е : У питаннях розпорядження грошима Бог не відіграє ніякої ролі. Моє щастя залежить від того, які з бажаних життєвих стандартів я можу собі дозволити. Лише я господар того, чим володію, і лише я контролюю свою долю.

том. Звичайно, кожен із нас повинен піклуватися про свою сім’ю, в тому числі і фінансово, тому що християни мають бути прикладом і у цьому питанні: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тим. 5:8).

ВІДМІННІСТЬ

межу, яка проходить між служінням Богові і служінням мамоні — грошам. Гроші — головний суперник Христа (якщо говорити про те, що або хто є об’єктом поклоніння в нашому житті, чому або кому ми віддаємо весь свій час, усі свої сили та, зрештою, все своє серце). Саме про це Ісус веде мову в Євангелію від святого Матвія 6:24: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Неможливо служити мамоні чи грошам, і при цьому залишатися Божим слугою. Та, як не прикро, більшість із нас хоче знайти золоту середину і часто, служачи мамоні, старається виправдатися перед своїм сумлінням, наводячи важливі аргументи, мовляв, такий час; так усі живуть; немає виходу тощо. Не існує нейтралітету: або любити мамону, внаслідок чого зненавидіти Бога, або служити Богові, присвятивши Йому

БІБЛІЯ КАЖЕ: Вивчаючи та застосовуючи біблійні принципи розпорядження грошима, ви наближаєтеся до Ісуса і вчитеся бути задоволеними у будь-яких обставинах. Господар того, чим я володію, – Бог. Він Суверенний, Живий Бог, Котрий контролює всі обставини та ситуації.

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

точка зору

ДЕСЯТИНА— Олександр ПАХАЙ, пастор церкви м. Дубно

У різних церквах по-різному ставляться до десятини. Дехто із служителів це питання оминає, дехто постійно наголошує на обов’язковості давання десятини, а хтось просто залишає розв’язання цього важливого питання на розсуд членів церкви, мовляв, як їм підкаже сумління. Однак стосовно десятини Біблія відкриває конкретну Божу позицію. Отож нижче ви зможете прочитати сім біблійних засад, чому потрібно давати десятину.

Наслідування 1принципу старозавітного Десятина є старозавітним принципом того, як Бог матеріально забезпечував покликаних Ним служителів та оплачував витрати, пов’язані з їх служінням. У Старому Заповіті Бог вибрав одне коліно Ізраїлю — коліно Левія, — щоб виконувати служіння в скинії та храмі. Замість того щоб виділити їм частку землі, Бог сказав, що ці професійні служителі житимуть за рахунок десятини, яку приноситимуть інші одинадцять колін Ізраїлю. «І сказав Господь до Аарона: «У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, — Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами! А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту» (Чис. 18:20-21). Жертвуючи десятину, ми наслідуємо Божий принцип, закладений у цьому уривку. В свою чергу, Ісус

СВІЧНИК

3, 2012

ЦЕ ПРАВО ЧИ ОБОВ’ЯЗОК?

підтримував практику десятини, закликаючи не нехтувати нею. «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати» (Мт. 23:23). Десятина не настільки важлива, як суд, милосердя та віра, однак і вона має бути збережена. Коли жертвуємо десятину, ми виконуємо принцип і план Бога, Котрий підтримував служіння як за часів Старого, так і за часів Нового Заповітів.

Шанування Творця як Володаря всього

Коли ми жертвуємо частку прибутку на підтримку Христового служіння на цій землі, то тим самим шануємо Творця і Його божественні права на володіння усім, включаючи наші гроші. «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її» (Пс. 24:1). Бог володіє усім моїм життям, і моїми фінансами в тому числі. Ось тому для Бога важливий наш спосіб життя, а не сама десятина. Даючи її, ми лишень підкреслюємо той факт, що усі наші гроші належать Господу. Це першоплід нашої віри. Те, як ви витрачаєте кожну гривню, свідчить про ваші взаємини з Богом, ваші цінності і цілі, заради яких ви живете.

Протидія скупості

Десятина — це чудовий засіб від скупості. Десята заповідь закликає: «Не пожадай». Ісус сказав: «… Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:15). А в Посланні до колосян Павло називає зажерливість ідолослужінням. Бажання мати дуже багато чого — шкідливо для душі. В Посланні до євреїв автор зазначає: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (13:5). Щоразу жертвуючи десятину, ми стикаємося з сильним бажанням залишити собі те, на що можна було б купити певні речі. Давати — значить ущемити себе в чомусь. Нам необхідно боротися із зажерливістю практично щодня, і найкращою протидією в цьому випадку є пожертвування. Бог випробовує нас у тому, чого ми бажаємо більше: прославити і пошанувати Його чи додаткові десять відсотків фінансової впевненості, комфорту та розваг. Знаючи ці переживання людського серця, Ісус застерігав учнів: «Бо де скарб твій, — там буде й серце твоє!» (Мт. 6:21).

точка зору

Контроль над зростаючими витратами

подорожі та розваги. Ось тому можливість пожертвувати частину прибутку на справу Христову — це чудовий засіб контролювати зросЯк приклад наведу Джона Уеслі, таючі витрати. одного з найбільших євангелістів Божий спосіб здійсненХVІІІ століття. Цей чоловік народивня добрих справ ся в 1703 році, а у 1731 році розпочав обмежувати свої витрати, щоб Десятина — це Божий спосіб жертвувати більше убогим. Першо- здійснювати багато добрих справ го року його прибутки становили для Його слави. 30 фунтів (на ці гроші можна було «... Хто скупо сіє, — той скупо комфортно прожити весь рік), і й жатиме, а хто сіє щедро, — той він помітив, що може прожити рік щедро й жатиме! Нехай кожен дає, за 28 фунтів. На другий рік його як серце йому призволяє, — не в прибуток зріс удвічі, але витрати смутку й не з примусу, бо Бог люзалишилися такими ж, і Уеслі зміг бить того, хто з радістю дає! А Бог пожертвувати 32 фунти бідним. На має силу всякою благодаттю вас третій рік прибуток був 90 фунтів, збагатити, щоб ви, мавши завжди і євангеліст пожертвував уже 62 в усьому всілякий достаток, збагафунти убогим. За своє довге життя чувалися всяким добрим учинком» заробіток Уеслі доходив до 1400 (2 Кор. 9:6–8). фунтів на рік, але він рідко коли Коли людина сіє щедро, вона дозволяв своїм витратам бути біль- збагачується добрим вчинком. Нашими за 30 фунтів на рік. явність коштів дає християнинові Це дуже спантеличило посадов- гарну нагоду послужити іншим. ців англійської податкової служби, і Апостол Павло навчає збагачувавони в 1776 році почали розсліду- тися добрими вчинками. вання, стверджуючи, що людина з такими статками повинна мати баБожий спосіб гато срібного посуду, за який мала турботи за вас б заплатити податок на срібло. На Давання — це кращий спосіб це Джон Уеслі написав їм ось що: «У мене є дві срібні ложки в Лондоні отримати те, чого ви потребуєте. та дві — у Брістолі. Це весь срібний «…Хто сіє щедро, той щедро й посуд, яким я володію, і я не буду жатиме!» (6 вірш). « Бог має силу набувати більше, в той час коли всякою благодаттю вас збагатитак багато людей навколо мене не ти, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися мають і кусня хліба». Наші витрати майже завжди всяким добрим учинком» (8 вірш). намагаються урівноважити наші Апостол пояснює, що щедрі жнива, прибутки, що спонукає до купівлі обіцяні в шостому вірші, розтлумадорогих речей, витрат на дорогі чуються у восьмому через Божу

Запитання пастору

Так як я віруючий, є членом євангельської церкви, то віддаю десятину зі своєї зарплати в церкву. Дружина моя — невіруюча. Вона також працює. У нас сімейний бюджет спільний. Проте я не враховую її зарплати до десятини, а тому — не віддаю якоїсь частини десятини з нашого прибутку. Я маю сумніви стосовно цього питання. Поясніть мені, будь ласка, як я повинен діяти у цьому випадку? Степан Я.

Біблія каже, що «... Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:7). Із вашого боку в цих питаннях стосовно дружини не повинно бути ніяких недомовок та прихованостей. Насамперед ви повинні пояснити їй важливість десятини та пожертвувань. І лише в тому випадку, коли вона зрозуміє це і погодиться віддавати також зі своєї зарплати частку того, що належить Богові, ви зможете це робити. Якщо ж з її боку будуть заперечення — ви вільні від відповідальності за її вибір. Андрій ЯРМУШКО, пастор церкви м. Костопіль

обіцянку дарувати нам достаток і надлишок для добрих справ. У такий спосіб Павло ніби переказав слова пророка Малахії 3:10: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, — промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» Неймовірний заклик Бога: «Випробуйте Мене…» Якщо ми думаємо, що не будемо спроможні давати десятину, тоді випробуймо Господа. Зробивши це, ми помітимо, що можемо давати не лише десятину, але і понад неї, адже Сам Ісус обіцяв: «Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» (Лк. 6:38). Це не гарантія багатства, це гарантія збагачення на «всякий добрий учинок» і достатку для нас самих.

і зміцнення нашої віри 7 Доказ

Пожертвування для Господа десятини показує і укріпляє нашу віру в Божі обітниці. Існує взаємозв’язок між вірою в Божі обітниці, коли ми жертвуємо, і душевним спокоєм. «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр. 13:5). Щоразу, коли виникає сумнів щодо того, чи проживу я на 90% свого прибутку, нехай славні Божі обітниці укріплюють нашу віру: «А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі» (Фил. 4:19). І насамкінець, якщо бути відвертими, то питання десятини зводиться до питання нашої віри. Іншими словами кажучи, десятина, яку ми віддаємо або привласнюємо, виявляє, наскільки ми довіряємо Божим обітницям. Звертаюся до вас, діти Божі: довіртеся Богові! Він ніколи не залишить вас і завжди виконає усі ваші потреби.  (За матеріалами статті Джона ПАЙПЕРА «Відкритий лист моїм синам») 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

практичне християнство

ЗДАТНОГО

ДО

ЩИРОСЕРДНОЇ ПОЖЕРТВИ

ЛЮБИТЬ

ГОСПОДЬ

Фото О.Пахая

Якщо ви не жертвуєте, маючи мало, то ви ніколи

Здатність жертвувати — це особлива чеснота, яка має бути притаманною кожному християнинові. На жаль, сьогодні ми до кінця не розуміємо важливості цього служіння. Напевно, саме тому й не виявляємо в ньому особливої ретельності. Віддаючи перевагу тому чи іншому служінню, забуваємо, що в Господа — все на особливому рахунку. дного разу Ісус спостерігав, як люди кидали пожертви до скарбниці храму, і сказав: «... Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала» (Лк. 21:3-4). Ісус підкреслив важливість щиросердного даяння, або, як його ще називають у наших церквах, добровільного пожертвування, чи матеріального служіння. У 8-му розділі Другого послання до коринтян апостол Павло наводить приклад македонських церков, які щедро жертвували, незважаючи на свою вбогість. У Македонії тоді налічувалося три церкви (у Филипах, Салоніках і Верії), і ніде

в посланнях до цих церков Павло не згадує про заможних людей. Вони були бідняками, до того ж їх переслідували. Таку ситуацію аж ніяк не назвеш виграшною порівняно зо всіма іншими, але македоняни жертвували для Єрусалимської церкви, попри будь-які очікування. Що ж рухало цими християнами, чим вони були стурбовані, що жертвували по змозі і понад можливості?

Головним мотивом їх даянь була Божа благодать. «Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським» (2 Кор. 8:1). Благодать (дар) з боку Бога в їх житті виявилася в тому, що вони теж почали щед-

ро дарувати, не чекаючи ну, і глибоке їхнє убозтво збагатилося багатством нічого взамін. їхньої щирості» (2 Кор. Їх пожертва не за- 8:2). Іноді люди кажуть: «Я лежала від зовнішніх обставин. Вони зазна- пожертвував би більше, вали гонінь від юдеїв (Дії якби мав більше». По17), а також від язични- жертва не залежить від ків, і не могли очікувати того, що ви маєте, це — похвали від людей за своє дія серця. Македоняни даяння. За служіння не бажали більшого, не Христу їх чекало тільки очікували більшого, вони гоніння, і що старанніше просто давали зі своєї вони служили, то жорсто- вбогості. Ісус сказав: кіше їх переслідували. «Хто вірний в найменшоАле їх даяння перевершу- му, — і в великому вірний, вали всі труднощі і скор- і хто несправедливий у найменшому, — і у веботи. ликому несправедливий» (Лк. 16:10). Якщо ви не Вони давали з радіс- жертвуєте, маючи мало, тю. Ви можете ска- то ви ніколи не почнете зати: «Ну, давали через жертвувати, отримавши тиск, бо вважали, що багато. зобов’язані давати. Вони думали, що Бог їх покаВони відрізнялися рає, якщо не дадуть, і приязню (відвервинагородить, якщо дадуть». Але вони сяяли тість, щирість, простота). радістю і були надзвичай- Вони ставили потреби но щасливі, коли жертву- інших вище від власних. Основним мотивом їх вали. «Нехай кожен дає, як сер- щедрості було не бажанце йому призволяє, — не в ня заспокоїти совість, не смутку й не з примусу, бо людська доброта чи баБог любить того, хто з жання добре вчинити, — в радістю дає» (2 Кор. 9:7). їх серцях таку щедрість виявляла Божа благодать. Їх бідність не перешкоджала їм робити «Бо вони добровільні пожертви, оскільки «сев міру сил своїх, і над ред великого досвіду горя вони мають радість ряс- силу, засвідчую» (2 Кор.

Жертвувати — означає давати Богові не частину від надлишку, не надлишки (спершу 8

СВІЧНИК

3, 2012

практичне християнство 8:3). Вони жертвували з власної волі, за власним вибором, із власної ініціативи. Їх ніхто не примушував, не залякував, не обманював. В основі пожертвувань за благодаттю лежить власний вибір. Де б не перебували наші брати і сестри, ким би вони не були, їх проблеми стосуються і нас, їх потреба повинна турбувати і нас, адже ми — члени одного

Бог не очікує, щоби ми давали те, чого у нас немає. Ми повинні давати скільки можемо з того, що у нас є. А це означає, що Бог не встановлює конкретної суми для всіх, або певного відсотка. Македоняни не переймалися тим, що через свою вбогість могли пожертвувати менше, ніж коринтяни, скажімо. Вони не очікували отримання величезних грошей у майбутньому,

не почнете жертвувати, отримавши багато.

Тіла. У Першому посланні до коринтян (12:26) записано: «І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться». Почувши, як у далекому Єрусалимі голодують християни і як коринтяни почали щедро для них жертвувати, македоняни не змогли залишитися осторонь.

щоб дати колись пожертву — вони просто давали що могли, що було їм під силу. «А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду» (1 Кор. 16:2). Головне, потрібно пам’ятати, що жертвувати варто те, на що спроможні. Скажімо, якщо ви цього тижня маєте можливість пожертвувати 50 гривень, не піддавайтеся спокусі покласти 30, як минулого тижня. І коли ви звикнете жертвувати по змозі, тоді нарешті зможете жертвувати і понад можливості.

Вони давали понад можливості. Ось тут і починає діяти термін «жертвувати» — віддавати щось дуже дороге. Виходить, ви починаєте жертвувати по-справжньому тільки тоді, коли даєте понад можливості. Ви починаєте давати більше, ніж можна від вас очікувати у вашому становищі.

Вони давали те, на що були спроможні, а значить — відповідно до своїх можливостей. Кожен давав скільки міг. Вони розглядали «Бо коли є охота, то присвою пожертву не як ємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого важку повинність, але як хто не має» (2 Кор. 8:12). велику радість, знаючи,

що можливість пожертвувати — привілей від Бога, тож не хотіли його втратити. «Із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим» (2 Кор. 8:4).

Пожертва — завжди ознака любові. «Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови

й вашої» (2 Кор. 8:8). Після настанов та прикладу македонян Павло каже: «І все-таки я вам не наказую». Нам ніхто не наказує, але Бог каже: «Доведіть свою любов до Мене і братів. Чи щирі ви? Ви можете давати, не люблячи, але ви не зможете любити, не даючи. Що більше ви любите, то більше даєте». 

Запитання пастору Мене цікавить біблійна позиція щодо того, чи в будь-якому випадку потрібно давати гроші, якщо у тебе просять. Адже Христос сказав: «Хто просить у тебе — то дай…» (Мт. 5:42). Мої сусіди часто просять гроші на похмілля. І я даю, хоча сумніваюся, чи потрібно це робити. Лариса О. Окрім того, що Христос сказав у Новому Заповіті, прочитаємо із Старого Заповіту в Повторенні Закону 15:7–8;10: «Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого, бо конче відкриєш свою руку йому… Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя». Допомагати не тільки потрібно, але ж і необхідно. Проте допомагати треба саме в тому, в чому людина дійсно має потребу. У вашому випадку люди просять для потакання своїм гріховним вадам. Щоб не накликати нарікання з боку їхніх родичів (навряд чи ваше подаяння сподобається тим, хто проживає разом із ними, коли після вашої «допомоги» вони прийдуть додому в нелюдській подобі), майте відважність і мудрість відмовити їм. Можете на кошти, які б мали пожертвувати, купити певні продукти чи те, що вбачаєте для них необхідним. Адже зазвичай такі люди просять на хліб чи молоко, хоча відразу ж витрачають на оковиту. Це рівнозначно стосується також інших категорій людей: чи то потакання своїм пожадливостям, чи лінощам. Допомога нужденним, у тому числі і фінансова, повинна бути на славу Божу і благословінням для того, кому ви даєте. «… Будьте мудрі…» (1 Петр. 4:7). 

Ілля КОРНІЙЧУК, пастор церкви ЄХБ с. Колоденка

задовольнивши свої бажання і потреби), а давати те, що нам дуже необхідне. 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

словами Біблії

НЕ ЗАБУВАЙМО

Піклуватися про вбогих

ДОБРОЧ И Н

«Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові» (Євр. 13:16). «А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від ньо- Бог твій у кожнім чині твоїм, і го, то як Божа любов пробуває в в усьому, до чого доторкнеться такому?» (1 Ів. З:17). рука твоя» (Повт. 15:10). «Нехай кожен дає, як серце ПОДАВАЙМО ВБОГИМ: йому велить, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того,  не жалкуючи хто з радістю дає!» (2 Кор. 9:7). «Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти  із щедрістю даватимеш йому, бо за ту річ «…Щиро відкривай руку свою поблагословить тебе Господь, для брата свого, і вбогого свого,

аленьку частинку себе Віддати для ближніх старайтесь, Пожертвуйте ради Христа, Подяки за це не чекайте.

Подайте нужденному гріш, Голодному хліба подайте, І вигоду в цьому собі, Заради Христа, не шукайте. Хто просить — не гірший за вас, І в Божих очах ви не кращі. Блаженніше ближнім давать, Підтримувать тих, хто в нещасні. Віддайте. Повернеться вам, І жертва згадається в небі. Хай будуть красиві діла, Служіть для Христа — не для себе.

Василь НОВОСАД

СВІЧНИК

3, 2012

і для незаможного свого в Краї своїм» (Повт. 15:11).

із радістю «…Хто милосердствує, милосердствуй з радістю» (Рим. 12:8). 

без гонору «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі» (Мт. 6:1).



ТОЙ, ХТО ДАЄ МИЛОСТИНЮ ВБОГИМ: поважає Бога «Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто 

милостивий до вбогого, той поважає Його» (Пр. 14:31).

позичає Господу «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і Він відплатить йому за благодіяння його» (Пр. 19:17). 

отримає нагороду ще тут, на землі «Блажен, хто дбає про вбогого та нужденного; в день нещастя Господь порятує його. Господь збереже його й дасть йому життя. Такий буде благословенний на землі, і Він не віддасть його на поталу ворогам його. Господь зміцнить на одрі хвороби. Ти зовсім зміниш постіль його під час недуги його» (Пс. 41:1-3). «Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, — напоєний буде і він» (Пр. 11: 25). 

буде благословенний Богом «Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває» (Пс. 37:26). 

словами Біблії — наш обов’язок

НОСТІ «Розділи з голодним свій хліб, а бідних, які без даху, введи у свій дім. Якщо побачиш нагого, зодягни, і не погордуй родичем з твого потомства. Тоді проб’ється твоє ранкове світло, і швидко зійде твоє зцілення, і перед тобою піде твоя праведність, і Божа слава огорне тебе» (Іс. 58:7-8).

буде блаженним «… Милосердний до вбогих — блаженний» (Пр. 14:21). 

ХТО ЗНЕВАЖАЄ ВБОГИХ, ТОЙ: не має віри «Коли брат чи сестра будуть нагі й не будуть мати їжі на день, а хто-небудь з вас до них скаже: "Ідіть з миром, грійтесь та їжте", та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, — мертва в собі!» (Як. 2:15-17); 

не поважає Бога «Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини» (Пр. 17:5); 

того Бог не почує «Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді» (Пр. 21:13); 

проти нього здійметься плач бідних, який буде почутий «Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: Наблизився сьомий рік, рік відпущення, і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх» (Повт. 15:9). «… Він чує благання пригнічених» (Йов 34:28).  

Невеликий пакет продуктів кось кілька років тому я вийшов у магазин, аби купити продуктів. Біля каси переді мною стояла розгублена жінка похилого віку. З того, як вона гарячково нишпорила у гаманці, шукаючи ще кілька монет, було зрозуміло, що продуктів старенька набрала на більшу суму, ніж могла заплатити. Касирка ввічливо продовжувала пробивати чеки. — Я просто не розумію, куди поділися гроші, — сказала стара пані, роблячи чергову відчайдушну спробу знайти бодай щось у надрах свого гаманця. Тоді я прошепотів касирці: — Продовжуйте. Підрахуйте, скільки вона вам винна, і візьміть усі гроші, які в неї є, а решту пробийте на мій чек. Касирка так і вчинила, тож я відшкодував вісім доларів різниці. Літня жінка так і не дізналася, що я допоміг їй. Шкутильгаючи, вона відійшла від каси до свого візка, втішаючись із того, що продукти обійшлися їй саме у стільки, скільки вона могла заплатити. Потім я перевів погляд на касирку і побачив, що вона плаче. Я запитав чому. — Тому, — відповіла жінка, — що я працюю касиркою двадцять років, і ще жодного разу не бачила, щоб хтось так чинив. Це був дріб’язок — усього лишень вісім доларів, проте звичайнісінька доброта настільки незвична в наш час, що могла декого навіть і вразити. Скажу вам ось що: напевно, то були кращі вісім доларів, які я витратив у своєму житті! Мені прикро лишень тому, що не оплатив рахунок милої бабусі повністю. 

Джеймс ДОБСОН

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

актуально

ХАБАР

ЖИТТЄВА НЕОБХІДНІСТЬ, ЗЛОЧИН ЧИ РУЙНІВНИЙ ГРІХ Володимир ЧЕКЕРЕНДА, пастор церкви смт Квасилів

ємося ми, коли потрібно подбати про благополучне народження малюка, а потім влаштувати його у садочок, що поруч із роботою; вступити у виш на державну форму навчання; знайти відповідну роботу; ефективно пролікуватися чи «зробити» групу або ж оформиÍàøå æèòòÿ — íåìîâ ïàçти гарну пенсію? Не сумніваюся, ëè: àáè âèéøëà ãàðíà êàðòèíêà, на думці у вас крутиться одне ïîòð³áíî âñå ïðàâèëüíî ï³ä³слово — хабар. Нині багато що áðàòè — íà ÷åðãîâîìó æèòòºâîìó вирішується завдяки йому, однак ïåðåõðåñò³ ï³òè ó ïðàâèëüíîìó яким має бути наше ставлення до íàïðÿìêó. Îäí³ òóëÿòü íåâ³äïîâ³ä- хабара? Чи готові ми обійти його íèé ïàçë äî ïàçëà ³ ñïîä³âàþòü- у вирішенні численних щоденних проблем? ñÿ ïîáà÷èòè ãàðíèé ðåçóëüòàò,

îäíà÷å, çðåøòîþ, ñïîãëÿäàþòü ñïîòâîðåíå çîáðàæåííÿ — ïîêàë³÷åíå, çí³âå÷åíå æèòòÿ.

Очима пересічного громадянина оволі часто ми потерпаємо від незнання, як вчинити в тій чи іншій ситуації, і, стоячи на роздоріжжі, нерідко знаходимо перший-ліпший спосіб розв’язання проблеми. Приміром, до чого вда-

Д 12

СВІЧНИК

3, 2012

Очима держави ерш ніж говорити про хабар, потрібно з’ясувати його значення. Вікіпедія подає таке визначення: «Хабар — гроші або інші матеріально цінні речі, котрі даруються посадовій особі для її стимулювання діяти в інтересах особи, що передає його. Як хабар можуть використовуватися як дешеві подарунки (парфуми,

цукерки), так і цінні: нерухомість, автомобілі. Іноді хабарем може стати якась послуга чи допомога у вирішенні потрібного питання. Високий рівень використання хабарів у суспільстві називається корупцією». Зрозуміло, що хабар — негативне явище у суспільстві. Тоді як держава реагує або ж має реагувати на нього? У Кримінальниму кодексі України як за отримання, так і за дачу хабарів передбачено покарання (ст. 368): «Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища карається штрафом від 750–1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю».

Очима Бога Біблії неодноразово згадується хабар. Позиція Бога щодо нього однозначна. Прочитавши певні уривки зі Святого Письма, можемо зробити такі висновки. Хабар — це:  засіб руйнування суспільства. «Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Пр. 29:4). Той, хто дає і бере хабарі, руйнує справедливий Божий устрій усієї держави.  засіб руйнування моральних принципів особистості. «А хабара не візьмеш, — бо хабар осліплює зрячих і викривлює слова справедливих» (Вих. 23:8).  засіб руйнування духовності людини. «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23); «… а хабар губить серце» (Екл. 7:7).  безбожний вчинок, який руйнує правосуддя і викликає гнів Божий. «Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя» (Пр. 17:23); «Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей,

актуально що правду гамують неправдою» (Рим.1:18). Хабарник — руйнівник власного щасливого життя. «Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити» (Пр. 15:27). Бог докоряє і засуджує Свій народ за хабарництво. «Горе тим..., що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього» (Іс. 5:23). «Князі твої друзі злодіям, хабара вони люблять усі…» (Іс. 1:23). Бог викриває оптичний обман хабарника, засліпленого видимим успіхом. «Хабар в очах його власника — самоцвіт: до всього, до чого повернеться — буде щастити йому» (Пр. 17:8).

Очима народу Божого отуючи цю тему, я провів невеличке анонімне анкетування (не вважаю його репрезентативним, однак є над чим задуматися) з людьми, які відвідують євангельську церкву. Ось які отримав результати: 84% опитаних давання і отримання хабара вважають гріхом, 16% — такі дії гріхом не вважають; 76% — не дають хабарів, решта — дає; більша чатина вважає, що хабарі не приносять благословіння в їхнє життя, однак чотири відсотки висловилися напротивагу цій думці. Опрацьовуючи анкети, мені видалися вартими уваги деякі коментарі. Вважаю за доцільне і вас ознайомити з ними.

Â³äì³íí³ñòü ïîäàðóíêó ïîëÿãàº â òîìó, ùî òè éîãî äàºø ³ç ðàä³ñòþ ³ â³ä ùèðîãî ñåðöÿ, áåç áóäü-ÿêîãî ïðèìóñó. Õàáàð æå çàâæäè äàºòüñÿ âèìóøåíî.

«Люблю дарувати подарунки, але зневажаю хабарі. Хабар не вирішує проблеми, а ускладнює її». «Без хабара і подарунка можна чудово жити. Господь сказав так: «Покладися на Мене і Я тобі дам усе».

Äàâàòè ïîäàðóíîê àáî ãðîø³ çà âèêîíàííÿ çàêîííî¿ ðîáîòè — öå îäíå, à çà ïîñëóãó, ÿêà ïðîòèçàêîííà — çîâñ³ì ³íøå.

«Хабар ніколи не принесе благословіння, тому що все контролює Бог. Якщо довіряєш Йому, то матимеш чисту совість і будеш бачити Божу дію у власному житті. Якщо даєш хабар, то гроші чи подарунок стають перепоною для Божої дії у житті. А Господь без Господь багато чого навчив мене хабара готує нам набагато більше за цей короткий період життя: і краще, ніж ми собі плануємо і я виправив у багатьох аспектах розраховуємо». своє духовне життя, покращив «Хабар — це ідол (гроші, ма- стосунки з Богом, навчився більше теріальні цінності, які стають Йому довіряти, «підтягнувся» в для людини богом і начебто ви- навчанні, відчув на собі, наскільки рішують все); а хабарник — це непросто одночасно працювати і ідолослужитель: «… хто чинить вчитися. Зрештою за результататаке, не вспадкують вони Царства ми навчання мене відновили на Божого!» (Гал. 5:20-21)». бюджетній формі, завдяки Божій Дехто навіть поділився влас- милості я зміг не дискредитувати ім’я Христа в очах моїх однокурсним досвідом. ників. Справді, краще надіятися на Християнин-водій: «Стараюся Господа, ніж на людей». максимально дотримуватися виЖінка-християнка: «Немог Правил дорожнього руху не через страх перед інспектором, а плановано потрапила до лікарні. через те, що на дорозі я насамперед Чоловік дуже молився за мене християнин, а потім уже водій. і просив мене ніяких грошей за Принципово не даю хабарів. Якщо лікування не давати. Хвилюючись винний у порушенні, ніколи не за власне здоров’я, я знехтувала сперечаюся, а законно оплачую проханням чоловіка і при першоштраф. Коли ситуація супереч- му обстеженні дала лікарю певну лива або упереджена щодо мене, суму. Пам’ятаю, що на той час це стараюся не конфліктувати, молю- були вагомі гроші для нашої сім’ї ся, свідчу Євангеліє і покладаюся з маленькими дітьми. Наступного на Божий промисел, виходячи з дня я була страшенно розчаровапринципу, що краще бути скрив- на своїм непослухом чоловікові. дженим, аніж скривдити самому. Моя лікар поламала ногу і цілий Покарання за порушення сприй- місяць не була на роботі. Мене маю як Господню милість і захист лікував зовсім інший лікар. Со(згідно з Рим. 13.4, інспектор — ромно тоді було за необдумані «Божий слуга тобі на добро»), бо дії, плакала і просила прощення у воно щоразу мене дисциплінує». Бога, чоловіка і дітей. Я сама зашкодила Божому плану лікування Християнин-студент: «На і зрозуміла, що не потрібно Йому 2-му курсі навчання дотримання перешкоджати хабарами». біблійного принципу не давати хаДорогий читачу, чиїми очима бара коштувало мені відрахування з бюджетної форми навчання за ти бачиш проблему хабарництва неуспішність. Я змушений був у твоєму житті? Господь застерігає: «Не обмаперейти на контрактну форму нюйтеся, — Бог осміяний бути не навчання. Хоча це був фінансово дуже важкий період для всієї може. Бо що тільки людина посіє, моєї родини, батьки схвально те саме й пожне!» (Гал. 6:7). Не поставилися до мого вибору. сій небажаного врожаю. 

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

вчимося жити Володимир ДОБРОЧИНСЬКИЙ, пастор церкви с. Бронники

àñ, êîëè æèâ ²ñóñ Õðèñòîñ, ³ íàø ÷àñ äóæå ñõîæ³. ßê òîä³, òàê ³ òåïåð îäí³ ìàþòü äîñòàòîê, ³íø³ æèâóòü ó íóæä³. Ó êíèç³ Ïîâòîðåííÿ Çàêîíó 15:11 ÷èòàºìî: «Áî íå ïåðåâåäåòüñÿ óáîãèé ç-ïîñåðåä Êðàþ, òîìó ÿ íàêàçóþ òîá³, ãîâîðÿ÷è: «Êîí÷å â³äêðèâàé ðóêó ñâîþ äëÿ áðàòà ñâîãî, ³ âáîãîãî ñâîãî, ³ äëÿ íåçàìîæíîãî ñâîãî â Êðà¿ ñâî¿ì».

людей легковажне ставлення до кредитів, особливо споживчих (товари для побуту). Суспільство зомбується гаслом: «Бери тепер — заплатиш потім». Але люди не думають, що позичають на якийсь час, а віддавати потрібно назавжди. Тому одні вважають, що брати в борг — це нормально, а інші взагалі уникають будь-яких «контактів» із ним. Однак у житті трапляються різні моменти, віповідно, різні підходи до них.

та на брата свого, бо оголошено відпущення ради Господа». Шість років веди свій бізнес, як вважаєш за потрібне, а ось сьомого року «роби прощення». У сьомий рік прости все. Тому Бог закликає від беззаконної думки відмовити в ювілейний рік нужденному брату: «Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: «Наблизився сьомий рік, рік відпущення», і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не

Ми часто змушені через певні обставини (хворобу, навчання, автокатастрофу, весілля, похорон і т.п.) позичати гроші, іншими словами, брати в борг, аби через певний час повернути позику. Але іноді трапляється так, що, маючи

НЕ ВІДВЕР ТАЙСЯ! щире бажання і наміри віддати позичене, боржник не має змоги зробити це. Проблема зубожіння породжує іншу проблему — неповернення боргу. А це, у свою чергу, вже просочилося у всі прошарки суспільства. На жаль, і в церкву. Важко знайти церкву, де б служителям не доводилося стикатися з нею, наприклад, примирюючи позичальника з боржником і просячи останнього повернути позику. Економічна криза і неповернені борги породили ще одну проблему. Тепер стало складно позичити гроші. В одних їх нема, а інші не поспішають позичати, щоб не втратити їх. Адже у різних людей різне ставлення до боргу. Одні вкрай переживають: не можуть ні їсти, ні спати — все думають-гадають, як би то швидше віддати борг. А інші навіть чималі суми боргів не вважають проблемою, мовляв, будуть гроші — тоді віддам, нехай чекають. Окрім того, суспільство виховує в молодих

СВІЧНИК

3, 2012

Звичайно, різні трапляються моменти в житті, різні й підходи до цих ситуацій. Декому бракує грошей на окраєць хліба, а декому — щоб поміняти «Жигулі» на автомобіль престижної марки. Хоча, погодьтеся, що це зовсім різні речі. Але ж ніде в Біблії не йдеться про те, що забороняється брати або ж давати в борг. Якби це було гріхом, то Святе Письмо не регулювало б цього питання. Проте Бог застерігає як того, хто просить у борг, так і того, хто дає: «… і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому» (Повт. 15:8). Це і є критерієм для прийняття рішення вашої відповіді: «…за його потребою, що буде бракувати йому». У Повторенні Закону 15:1-3 читаємо цікаву постанову Господа для Свого народу: «У кінці семи літ зробиш відпущення. А оце те відпущення: кожен позикодавець, що позичає своєму ближньому, не буде натикати на свого ближнього

даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх». Бог однозначно застерігає, що не можна не дати людині тільки через те, що через півроку потрібно буде простити. Чи готові ви дати у борг і не тримати каменя за пазухою на свого ближнього? Чи готові простити як дріб’язок, так і чималу суму? Якщо ви ствердно відповіли на ці запитання, то гріх не зруйнує ваших взаємин із боржником. Якщо ж серце вагається, то ліпше з позиками діла не мати. Наостанок звернуся до позичальників: чи є ви рабами позики? Чи відчуваєте нестримне бажання взяти кредит чи звичайну позику у сусіда, друга, родича? Якщо, переглядаючи власний бюджет, ви бачите лишень борги, замисліться, на що берете позику: на вкрай необхідне чи просто, аби задовольнити тілесні забаганки, які помножуються мало що не кожного дня? 

молитва

Я ХОЧУ БУТИ ЩЕДРИМ ХРИСТИЯНИНОМ…

тче Небесний, я приходжу до Тебе з величезним болем. Я змушений просити в Тебе допомоги в наболілому для мене питанні. Я не справляюся з тим, що здавалося завжди легким і цілком можливим для моєї зрілості. Зазвичай я щиро молюся і бажаю своїм дітям вирости вдячними, щедрими, багатими на всяку добру справу. Але зараз смиренно прошу допомогти мені, дорослому: благослови мене вирости духовно і стати вдячним Тобі, Господи. Благослови мене бути щедрим християнином, не тілесним, але таким, який збирає собі скарби на небесах. Допоможи мені, Господи, чути голос Твій, впізнавати голос Духа Твого і волю Твою в своїх фінансах. Не припиняй, Боже, спонукати мене до щедрості і допоможи покладатися на Тебе, довіряти Тобі; введи мене Своєю рукою у Свій спадок і в повноту у Христі. Як часто, не справляючись із життєвими проблемами, я шукав виправдань, віддаючи, Боже, Тобі всі сфери свого життя, крім фінансової, хоча Ти застерігав у Святому Писанні, що саме гроші і є головним конкурентом моєму серцю… І якщо я віддаю під Твій, Боже, контроль тільки дещо, то не спасу і решту. Ніхто не може служити двом панам, оскільки або одного буде ненавидіти, а іншого любити, або ж одного буде триматися, а іншим нехтуватиме. «Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).

Я усвідомлюю і каюся, що не повністю довіряв Твоєму Серцю і частенько насправді ловив і ловлю себе на думці, що роблю все сам, і кажу вголос або в думках: «Це — мої гроші». Помилуй і відверни мене від мого егоїзму, я не хочу сказати будь-коли: «Сила та міць моєї руки здобули мені цей добробут» (Повт. Зак. 8:17). Господи мій, Ісусе Христе, я визнаю, що Ти — Владика всього, і Ти дав мені владу розпоряджатися й управляти Твоїм майном. Ти, Боже Святий, довірив мені це. Допоможи, Господи, мені жити для Тебе щодня і щедро ділитися часом, талантами, дарами і фінансами — всім тим, чим Ти, Боже, наділив і благословив мене. Господи, допоможи чітко бачити Твоє в нас, нехай це допоможе нам щедро і радісно ділитися цими дарами для Божої слави. Покажи, Боже Славний, те, що Ти вклав у серця наші, щоб ми не ховали Твої таланти, не закопували їх з недовірою, але щоб без остраху витрачали для слави Твоєї. Отче, допоможи мені жити простіше, щоб інші могли просто жити. Навчи мене жити в світі вічності, а не в споживацтві і марноті. Допоможи, Царю царів, не накопичувати речі, яких більше не використовую — вони потрібні іншим людям для дороги, яка прославляє Тебе і благословляє, і дає допомогу та благодать іншим. Відкрий, Господи, очі на нужденних і, якщо є в цьому потреба, дозволь мені зустріти людей з інших соціальних прошарків у нашому суспільстві. Допоможи

мені, Живий Боже, ділитися своїм часом і дарами з ними. Я бажаю бути частинкою Твого чуда в житті інших людей. Звільни, Боже мій, кожну людину від тягарів боргу та кредиту, взятих даремно; зміцни тих, хто розраховується з боргами, пошли миру і розуміння їх близьким у ці дні. Бережи мене від всіляких боргів і емоційної залежності витрат та маячні, дай мені бути щирим із собою перед тим, як взяти будь-який кредит. Помилуй мене, аби мої очі не були заплющені на істинний стан справ у моїх фінансах. Всякий борг і кожну потребу приношу до Тебе, Боже. Я приношу себе цього дня Тобі в жертву живу. Дай сили, Отче, поділитися Твоєю любов’ю з іншими людьми сьогодні і кожного дня у всякий час. Боже Сил, Господи Ісусе, допоможи визначити, що означає «досить» для моєї родини. Допоможи мені завжди радісно і щедро ділитися з іншими без докорів і сумнівів. Зміцни мене в розумінні, що навіть щось найменше «може стати величезним благословінням», якщо Ти Сам береш участь у тому найменшому. Я прошу Тебе, дай мені сили розлучитися із власною гордовитістю і радіти невеликому, пробувати в мирі і радості, незважаючи на обставини; благослови мене життям новим, дай мені жити завжди щедро в цьому жадібному і скупому світі і служити з радістю Тобі. Господи Сил, допоможи мені подолати жахи, досвід минулих невдач і стати вірним дарувальником і благословінням для багатьох. Амінь!

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

пам’ятаймо!

БОРГИ треба

ПОВЕРТАТИ! лити його на дві частини і, відповідно, розглядати кожну окремо.

Іван МИХАЛЬЧУК, Перша рівненська присутнім у всьому церква

отуючись до написання цієї статті та аналізуючи відповідні уривки з Біблії, ще раз переконався, Який Господь добрий до людини, до Свого творіння. У Святому Письмі Господь не обмежується лишень окремими питаннями щодо нашого життя, наприклад, духовними, які, беззаперечно, є найважливішими. Проте наш Творець через Слово дає повеління, або рекомендації, й щодо інших питань нашого буденного життя, а саме: принципів роботи, організації, дисципліни, сфери фінансів та багато іншого. Чи цікавлять Бога наші фінанси?

Бог не дистанціюється від людини, кажучи, що ось вам поради для духовного життя, а решта сфер — як у вас уже вийде, бо це не важливо. Ні, наш Господь хоче бути близьким до нас, бути

СВІЧНИК

3, 2012

нашому житті і допомагати у всіх його царинах. Така зацікавленість Творця людськими щоденними турботами є ще одним підтвердженням того, що з Ним потрібно радитися в усьому. Він хоче бути нашим Господом не тільки в неділю, а й з понеділка до суботи. Але якщо бути відвертими, то ми часто нехтуємо Божими намаганнями впорядкувати наше життя і на противагу Його намірам намагаємося зробити це самостійно. В більшості випадків робимо це навіть не навмисно, а просто забуваючи про Великого Порадника. Саме тому важливо нагадувати один одному не лише про спасіння, а й порушувати інші питання, які виникають мало не щодня. Більше того, в багатьох випадках, споглядаючи наше ставлення до буденних речей, неспасенні робитимуть позитивні або ж негативні висновки про нашого Бога і наше християнство. Апостол Павло у Посланні до євреїв писав: «Моліться за нас, бо надіємося, що ми

Передача коштів у позику

маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись» (13:18). Виступаючи перед намісником Феліксом, Павло знову звертає увагу на гідне поводження: «І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей» (Дії 24:16). Те ж саме пише апостол Петро: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Петр. 2:12). Одним із численних буденних питань, дати відповідь на яке рано чи пізно доведеться практично кожному, в тому числі і християнам, є позика. Саме по собі позичання фінансів містить волю двох сторін, на місці кожної з яких ми самі можемо опинитися. Враховуючи двосторонній характер порушеного питання, пропоную розді-

Ісус Христос у своїй нагорній проповіді сказав: «Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього» (Мт. 5:42). Прямота в Ісусовому зверненні не залишає сумнівів щодо того, якими мають бути наші дії (також див. Повт. Зак. 15:7-8). Отож, якщо я маю можливість із чого позичити, то Біблія радить зробити це. Читаючи Євангеліє, ми знаходимо, так би мовити, вищий стандарт стосунків між тим, хто дає, і тим, хто позичає. «А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!» (Лк. 6:34,35). І тут одразу пригадуються численні випадки, коли взаємини між людьми псувалися саме через такі фінансові питання. Зазвичай це відбувається так: один бере позику

пам’ятаймо! у свого товариша, а потім через форс-мажорні обставини не може повернути позиченого. В такій ситуації у кожної зі сторін знаходиться обґрунтоване пояснення своєї правоти. Перший скаже, що це буцімто не його провина, і зішлеться на непередбачувані обставини, через які, зрештою, він і не може вчасно повернути борг. Другий, у свою чергу, буде звинувачувати свого товариша, який обіцяв повернути заборговане, але не повернув. Ісус знаючи, що такі ситуації є цілком реальними, наказує тим, хто Його любить, позичаючи, не чекати, що повернуть позичене. Це чітко відображає Божі пріоритети, відповідно до яких мир із ближнім є значно ціннішим від коштів, які йому позичено. Відтак маємо перший принцип: позичаючи, не чекаймо, що нам повернуть позичене. А якщо ж я не можу погодитися на безповоротність, то краще не позичати взагалі (переконаний, що здатність людини так позичати, в першу чергу, залежить від близькості у стосунках із Богом, а не від її фінансового становища). В іншому уривку, у Старому Заповіті, Бог каже: «Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви» (Вих. 22:24). Цього разу Господь застерігає, щоб у разі позичання не брали відсотків із позиченого. Хтось не погодиться і скаже, що гроші постійно знецінюються, і коли позичиш без відсотків, то втратиш первісну вартість позиченого. З

економічної точки зору саме так і є: якщо ви позичите, особливо значну суму і на тривалий період, то втратите, навіть отримавши назад всю суму позики. Але Бог однозначний у Своєму повелінні (див. Лев. 25:3537; Повт. 23:19-20; Неем. 5:7; Єз. 22:12). При цьому Бог обіцяє, що той, «хто чинить таке, ніколи той не захитається!» (Пс. 14:5). Другий принцип: позичаючи, не берімо за те відсотків або іншої плати.

Отримання позики Маючи відповідь на перше запитання, залишається з’ясувати ставлення Бога до другої ситуації: що ж робити, коли нам потрібно взяти в борг? Із цим питанням не все так просто. Багато разів згадуючи, що потрібно позичати, Біблія ніде прямо не каже про право брати в борг. З одного боку, можна зробити висновок, що брати в борг не можна. Але чому ж Бог чітко не вказав, що брати в борг — це гріх? З іншого боку — якби не можна було брати в борг, то Господь не дозволяв би і позичати, оскільки позичальник наштовхував би на гріх свого ближнього. Річ у тім, що на земному шляху ми опиняємося в різних ситуаціях. В одного може бути бажання придбати предмет додаткового комфорту, на що бракуватиме коштів, а інший може мати життєво важливу потребу, фінансово покрити яку він не в змозі без допомоги ближнього. Саме тому, на мою думку, Слово Боже в цілому не забороняє брати в борг, але разом

із тим вказує на окремі передумови отримання позики. Передусім у Біблії особа позичальника, здебільшого, ототожнюється з нужденним, голодним, бідним (див. біблійні тексти до попереднього питання). Гадаю, зайвим буде додатково розширювати це твердження. Брати в борг доцільно лише в особливо складних випадках, при цьому пам’ятаючи, що «боржник — раб позичальника» (Пр. 22:7). У такій ситуації найкраще в першу чергу звернутися до Господа зі своєю потребою і просити допомоги. Тільки Він допоможе нам зрозуміти Його волю щодо тих чи інших рішень, приміром, чи є наша ситуація критичною, чи потрібно брати кошти в борг, чи можна знайти інший вихід. Принцип перший: якщо позичати, то тільки після молитви і за особливої необхідності. Охоплюючи не лише фінансову позику, можна побачити серед Закону Божого загальне повеління щодо позиченої речі. «Коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує» (Вих. 22:13). Хіба не забороняє тут Бог позичальнику прикриватися обставинами, щоб не відшкодовувати позичену річ, яка була зламана або знищена?! Тому, беручи щось у борг, християнин повинен пам’ятати про можливі ризики, за які йому доведеться відповідати. Бог не схвалює ухилення від відповідальності. Принцип другий: беручи у борг, потрібно

враховувати усі пов’язані із цим ризики і у разі настання несприятливих обставин брати на себе відповідальність за наслідки. Позичене завжди потрібно вчасно повертати. «Позичає безбожний і не віддає…» (Пс. 36:21). Нічого нового не скажу, коли нагадаю, що Господь називає безбожними тих позичальників, які вчасно не віддають борги. Принцип третій: борг потрібно вчасно повертати. Як і щодо всього у нашому житті, Бог дав нам можливість робити вибір, у тому числі позичати чи не позичати. Позичати комусь або брати в борг — це особиста справа кожного, і навряд чи хтось, окрім Бога, може за цим оцінювати нашу вірність Йому. Не маючи бажання комусь допомогти, позичаючи кошти, ми завжди можемо відмовити, прикрившись банальним «не маю» або ж запропонувати багатообіцяюче «позичу, але через певний час». І навпаки, маючи непереборне бажання чимось заволодіти, можна шляхом перебільшення фактів (не хочеться думати, що обманом) отримати кошти чи певну річ у борг. Проте, не керуючись Божими порадами щодо цих питань, як правило, ми самі лишень створимо собі проблеми. Тому, прий маючи рішення і щодо фінансових питань, потрібно пам’ятати, що Бог чекає, аби ми зверталися до Нього в молитві і керувалися Його Словом. Він не хоче, щоби ми його залишили в неділю після зібрання в Домі молитви, а хоче бути нашим Господом щодня. 

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

застереження Віталій ЗОЗУЛЯ, пастор «Церкви Божого спасіння» м. Рівне

«А ті, що хочуть багатіти, впадають в спокуси та в тенета і безліч безглуздих та шкідливих бажань, що штовхають людей у прірву та погибель. Бо корінь всього лихого — грошолюбство, якому віддавшись, деякі ухилились від віри і самі себе віддали великим скорботам» (1 Тим. 6:9-10).

«Глядіть, остерігайтесь зажерливості, бо життя людини не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:15).

«Зажерливість — … є ідолослужінням» (Кол. 3:5).

Фінансова піраміда емі грошей Біблія приділяє значну увагу. Про це свідчить кількість віршів, присвячених згаданій проблемі. Як кажуть знавці у цій сфері, їх — понад 2350. Сам Ісус Христос неодноразово говорив про гроші.

Запитання пастору

Чи можна ставати поручителем? Що стосовно цього каже Біблія? Дмитро Д.

Підписуючи документ поручителя, ви юридично стаєте відповідальним за чийсь борг. «Людина, позбавлена розуму, ручиться, – поруку дає за друга свого», – каже премудрий Соломон в Приповістках 17:18. Тож, перш ніж підписувати такий документ, добре подумайте, чи варто ставати гарантом чийогось боргу. Адже в разі неплатоспроможності того, за кого ви поручилися, вам доведеться відповідати своїм маєтком. А це вже серйозні проблеми. У тому разі, коли ви вже стали поручителем, Біблія каже: «Мій сину, якщо поручився ти за ближнього, дав руку свою за чужого, – ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!» (Пр. 6:1-6). Святослав КАРП’ЮК, пастор церкви м. Дубно

До цієї теми Він звертався з таких Нашому безмежпричин: но багатому Господу гроші не  наше поводження з фінан- потрібні, одначе Він вико-

сами впливає на наші стосунки з Господом;  майно і гроші хочуть зайняти перше місце в нашому житті;  усе життя людини обертається довкола грошей. Один мудрий чоловік сказав, що гроші — це добро чи благословіння, якщо вони в кишені, або зло і прокляття, якщо вони в серці. Якщо поспостерігати за нашим життям, то часто матеріальні статки працюють над нашим характером: вони його або поліпшують, або погіршують. Іншими словами, або людина стає господарем грошей, або гроші починають панувати над людиною.

ристовує їх як засіб для випробування нашого життя і як інструмент для нашого вдосконалення. Людина ж воліє накопичити багатство. Одним із методів нарощення власних капіталів є вкладання грошей у так звані фінансові піраміди. Її вкладники бажають швидкого і легкого збагачення. Біблія ж застерігає: люди, які прагнуть збагатитися, «впадають у спокуси та в тенета і безліч безглуздих та шкідливих бажань, що штовхають людей у прірву та погибель…»

ПАС ТКИ

швидкого збагачення 18

СВІЧНИК

3, 2012

застереження Фінансова піраміда (також інвестиційна піраміда) — спосіб забезпечення доходу учасникам структури за рахунок постійного залучення грошових коштів. Дохід перших учасників піраміди виплачується за рахунок вкладів подальших учасників. У більшості випадків справжнє джерело отримання доходу приховується і декларується вигадане або малозначуще. Така підміна є шахрайством. Як правило, у фінансовій піраміді обіцяють високий прибуток, який неможливо підтримувати тривалий час, а погашення зобов'язань піраміди перед усіма учасниками стає свідомо нездійсненним.

Зазвичай фінансові піраміди реєструються як комерційні установи та залучають кошти для фінансування якогось проекту. Якщо реальна прибутковість проекту виявляється нижчою від обіцяних інвесторам доходів або взагалі відсутньою, — це означає, що частина коштів нових інвесторів спрямовується на виплату доходу. Закономірним підсумком такої ситуації є банкрутство проекту та збитки останніх інвесторів. Практика показує, що після краху піраміди вдається повернути близько 10 — 15% від зібраної на той момент суми. Адже зібрані кошти не спрямовуються на купівлю ліквідних активів, а відразу використовуються для виплат попе-

реднім учасникам на рекламу і дохід організаторів. Чим довше функціонує піраміда, тим менший відсоток можливого повернення при її ліквідації. Принциповою відмінністю фінансової піраміди від реального бізнеспроекту є джерело виплати доходу. Якщо сума виплат доходу стабільно перевищує розмір додаткової вартості, яку забезпечує цей бізнес, то даний проект є пірамідою. Фінансові піраміди не легальні і прямо заборонені у багатьох країнах світу.

Характерні ознаки фінансової піраміди  Наявність реклами, що обіцяє відсоткові виплати (чи іншу форму доходу від витрачених коштів) із рівнем доходу свідомо вище середнього на ринку запозичень (на сьогоднішній день в Україні ~ 12.5% річних). Досить часто обіцяється відсутність ризику при відносно високій прибутковості.  Зосередженість уваги керівників фонду виключно на PR (зв’язки з громадськістю). Грамотні продавці, пафосні презентації, сайти, рекламні розсилки — все розповідає пайовикам, як їм пощастило і скільки вони можуть заробити. При цьому не надається ніякої конкретної інформації, яку можна перевірити ще на підставі даних із незалежних джерел.  Анонімність організаторів та координаторів.  Невелика плата для стартової участі (наприклад, $ 300-500). Це дозволяє охопити широку масу, яка легко змириться з втратою таких засобів без звернення до судових органів.  Відсутність офісу, офіційної реєстрації, статуту, дозволів здійснювати діяльність на території країни.

Характеристики ризикованих фінансових схем, в які не варто вкладати гроші  Надзвичайно висока (практично гарантовано) відсоткова ставка;  Рішення вкласти гроші потрібно прийняти дуже швидко.  Виключена можливість дізнатися про дану схему або агента, який спонукає вас до цього. Здебільшого ситуація має такий вигляд, ніби агент сам робить вам послугу вкласти гроші.  Дуже мало йдеться про ризик втратити гроші, а сам вклад, звичайно, не потребуватиме жодних зусиль із вашого боку. Просто вам можуть сказати, що частина прибутку «піде на Божу працю». Отож, фінансова піраміда — це не що інше, як жадоба швидкого збагачення. Один із її організаторів так і висловився: «Я заробляю на жадібності людей…» Майже кожен рік тисячі людей втрачають гроші в спекулятивних та шахрайських схемах. Чимало з них є і християн, котрі пішли оманливою стежкою швидкого збагачення. Проте, чи впевнені ви, що життя не перетвориться на пекло, коли всілякі оборудки з грошима луснуть, немов мильна бульбашка? Благочестивій людині не слід брати участі у подібних фінансових схемах при будь-яких пропозиціях, щоб не спокуситися і не загубити свою душу. «Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він здійснить тобі твого серця бажання!» (Пс. 37:4).  3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

інтерв’ю

åðåä õðèñòèÿí ïîøèðåíà äóìêà ïðî òå, ùî â Óêðà¿í³ äóæå âàæêî âåñòè ÷åñíèé á³çíåñ. Ìè âèð³øèëè ç’ÿñóâàòè öå â îäíîãî ç íàøèõ îäíîâ³ðö³â — ï³äïðèºìöÿ, äèðåêòîðà ÒÎÂ «Áóä³âåëüíà êîìïàí³ÿ «Òåõíîðåìáóä», äèÿêîíà, ïðîïîâ³äíèêà, ñ³ì’ÿíèíà — Àíäð³ÿ Ïàâëîâè÷à Ñòð³ëüöÿ.

“У мене немає

Як давно розвивається ваш бізнес? Уже другий десяток років. На початку 90-х я з братами мав свою пилораму. Різали дошки, возили їх на Південь, міняли на зерно, олію, насіння, а тут усе це обмінювали на борошно і т.д. Ваша теперішня діяльність спричинена фінансовими потребами, випадком, сприятливими обставинами чи це — мрія, покликання? Я й сам не знаю. Тепер уже аналізую пройдений шлях і пригадую: якось мені наснився сон. Прекрасний зелений простір нашого краю, пагорби всі залиті сонцем, сяючі. І чомусь серед цієї романтичної краси — не дошки, не дрова, чим я займався, а бетонні стовпи ліній електропередач. Я прокинувся і подумав, до чого б це, я ж не маю жодного стосунку до такої роботи? А через десять років після довгих вагань ми зайнялися будівництвом ліній електропередач, трансформаторних підстанцій, кабельних мереж. Це була нова, дуже складна для нас, але й дуже цікава робота. Вона потребувала робочих рук, нової кваліфікації, вже не кажучи про техніку і машини. Ви отримуєте задоволення від своєї роботи? Так. Приємно, коли різні чинники сприяють створенню чогось цілісного, коли в роботі реалізовуєш свої можливості. Щодня — нові спілкування, щомісяця — нові об’єкти, нові завдання. Приємно, коли мої працівники мають стимул більше заробити, ніж їх сусіди. А ще приємно те, що є можливість будувати, щось створювати, усвідомлювати, що це корисно для людей: нормально світять лампочки

СВІЧНИК

3, 2012

Àíäð³é Ñòð³ëåöü: òð³ëåöü:

і нормально працюють холодилььники, телевізори. Для людей це вкрай важливо. Вони просто іноді оді не замислюються, наскільки ми всі прив’язані до електроенергії.

Чи змінилися якимось чином ом ваші погляди на бізнес тоді, коли ли стали віруючою людиною, чи, можливо, ви зажди дотримувалися однакових принципів? Порядність у роботі притаманна багатьом підприємцям. Якщо говорити відверто, то в 90-ті роки «бізнесом» почала займатися дуже різношерста публіка, яка часто діяла нечесно. Багато хто вихвалявся, наприклад, тим, що комусь щось пообіцяв і не віддав. Але та хвиля спонтанного, неконтрольованого розвитку бізнесу минула. Серед бізнесменів, незалежно від їх віросповідання, почала цінуватися порядність, чесність у дотриманні слова, зобов’язань. Усі хочуть мати справу із прогнозованими людьми, які якісно і вчасно виконують роботу. Коли я став віруючим, то спочатку трохи переживав, як вирішуватиму справи, адже деякі питання розв’язувалися за столом з алкоголем. Але ця проблема вирішилася якось сама по собі.

Я думаю, що людина будь-де може нормально працювати, гідно себе тримати, а може навіть на скромній роботі так «засвітити», що від неї всі відсахнуться. Ми знаємо з Біблії, що Бог дав підприємницький хист своєму народові і це не завадило євреям служити Йому, вірити Йому, отримувати від Нього як благословіння, так і докори. Тому справа не в багатстві, а в тому, як людина працює, як вона використовує свої здібності і обдарування. Із податковою службою ми намагаємося вести лише офіційні стосунки. Наше підприємство перебуває на єдиному податку. Це трохи не вигідно з фінансового боку. Але ми обрали саме такий вид податку, щоб не виникало підозри, що наше підприємство може приховувати якийсь прибуток. Є, звичайно, складності в тому, що постійно змінюються «правила гри». Треба дуже швидко реагувати. Але в нас за плечима не просто досвід підприємництва, а й ще багато А як ви зараз вирішуєте працівників, у яких є сім’ї, плани на «складні питання», коли, при- заробіток, потреби, і це зобов’язує міром, від вас чекають хабара? до пошуку способів вирішення Є різні способи (сміється). Зви- складних ситуацій. чайно, я намагаюся уникати цього. Нас рятує те, що ми вже давно праЧи були у вашій практиці цюємо у цій сфері, і, маючи багато випадки, коли ви не могли реалізнайомств, можемо розв’язувати пи- зувати ті сподівання, які на вас тання на особистому рівні. До того покладали інші? ж серйозні люди цінують співпрацю Звичайно, були. Як правило, із серйозними підприємствами, тому затримувалася заробітна плата: мова вже не йде про хабарі чи інші замовник вчасно не оплачував виспецифічні способи впливу. конаної роботи, відповідно, ми не Є така думка, що бізнес і християнство — речі важко сумісні, особливо в нашій країні, коли закон майже не захищає підприємців. Чи можна погодитися з такою думкою?

могли розрахуватися з підлеглими. Іноді, на думку якогось чиновника, не так були оформлені документи, чи якоїсь коми бракувало і гальмувалася вся робота. Одного разу в мене був такий випадок, що я

інтерв’ю

«ЗАНАЧКИ »” дума усе… далі не зможу. Руки думав: опустилися, і все хотілося кинути. Я опус дійшов до такого стану, що аж модійш лився: Боже, забери це все від мене, ливс я вж вже не хочу ні цього бізнесу, ні цієї ввідповідальності. Одночасно з різних сторін все постало проти р мене мене. Я колись читав проповідь про те, що якщо Бог хоче випробувати людину, Він забирає в неї все, вона стає перед Ним ніби оголеною і має вибрати, куди ж схилиться її серце — до Бога чи все ж до того, що вона мала. Тоді мені було все одно: якби була Божа воля, я б залишив свою справу. Наступного дня всі проблеми одразу розв’язалися. Стало дуже соромно перед собою за те, що я так засумнівався. Я ж знав, що Бог мене ніколи не залишав. Ви вважаєте себе багатою людиною? Ні. Я швидше людина працьовита. Ніколи не збирав багатства, у мене не було і немає «заначки». Ми завжди були впевнені, що Господь потурбується. Хоча бували такі періоди під час кризи, що, маючи стільки техніки, людей на підприємстві, ледь-ледь на хліб стягувалися. Бог випробовував, чи матимемо внутрішній спокій. Гроші не потрібно цінувати більше, ніж вони коштують. Підприємець не тримає грошей у банку, він вкладає їх у справу, удосконалює базу, купує машини, механізми, відкриває нові лінії з випуску продукції. Справа приносить задоволення, коли бачиш, що вона розвивається, має віддачу.

щоб цього не робити. Водночас фінансове служіння в церкві має бути прозорим. Ретельні звіти будуть сприяти тому, що члени церкви бачитимуть потреби громади, їх правильне конкретне вирішення і інженери, кваліфіковані і більш сві- жертвуватимуть активніше. домі люди, які люблять свою роботу Серед 52 країн, чий ВВП разом і завжди ставляться до неї відпоскладає 90% загального світовідально. Намагаюся виховувати у вого ВВП, Україна потрапила в моїх підлеглих працьовитість, але десятку з найбіднішими громадяце потребує багато часу і зусиль. нами? Чому українці бідні? Думаю, що корені слід шукати Чи звертаються до вас люди по благодійну допомогу? Чи зав- ще в радянському минулому, коли режимом було знищено в Україні жди ви відповідаєте? Намагаюся завжди допомогти. господаря, інтелігента. Тепер нашій Але розмір допомоги залежить від державі треба виховувати людину, того, хто її просить, від ситуації. яка матиме власну думку, бажатиме Якщо я бачу, що ці гроші підуть не працювати і вмітиме розпоряджатуди, куди треба, я все одно дам їх, тися статками. Справжньої еліти в але менше. Як людина ними розпо- Україні ще мало, але це тимчасове рядиться — це її відповідальність явище. Ми вже не ті, ми змінилися до кращого. В мене оптимістичні перед своєю совістю і Богом. погляди на майбутнє держави, на Чи можна, на вашу думку, бра- добробут українців. Недарма ж Бог ти і давати позику? зберіг нашу націю. Значить, є в НьоБажано було б не брати. Але го якийсь план для нас.  є обставини, які змушують людей Розмову вела кореспондент «Свічника» до цього. Наприклад, смерть чи Ліна БОРОДИНСЬКА хвороба близької людини. Мусиш позичити, щоб потім віддавати. Я намагаюся позику не давати. Якщо хтось у мене просить позичити, я просто жертвую цій людині скільки можу. Чи важко вам поєднувати служіння в церкві і бізнес? Часто приходиш на богослужіння зі своїми клопотами у думках. Але, поклоняючись Богові, всі ті проблеми стають меншими, не такими значними, починаєш розуміти, що на тлі вічного — це все марнота.

Коли ви встигаєте готуватися до проповідей? Коли їду в машині, слухаю записи Біблії, проповідей, лекцій. Потім Ви своїх підлеглих оцінюєте обмірковую. відповідно до рівня їх працьовиЯким чином, на вашу думку, тості? Серед своїх підлеглих я бачу дві можна забезпечити фінансовий категорії людей. Прості робітники аспект життя церкви? Кожна церква, яка розвивається, працюють добре лише тоді, коли бачать стимул — вищий заробіток. може себе матеріально забезпечиХоча невдовзі звикають до цього, ти, в першу чергу, власними силами. і тоді доводиться застосовувати Однак дуже часто члени наших санкції — і знову ж фінансові. По- церков не готові жертвувати, бо не іншому, на жаль, стимулювати їх не готові довіряти Богові. Тоді вони виходить. Але є й ті, це переважно знаходять різні самовиправдання, 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

сторінка для дітей Петрик по дому. В ештався Всі ігри набридли, а тут

мама попросила сходити до магазину та ще й сказала: — Наша сусідка, Марія Миколаївна, зламала ногу. А їй купити хліба немає кому. Візьми і для неї щось… Тітка Марія дуже зраділа, коли хлопчик їй цілу сумку

П а п у га

продуктів приніс, вона не знала, як йому віддячити. Під час їхньої розмови жінка показала Петрику порожню клітку, в котрій раніше жив папуга. Він був її другом, а тітка Марія доглядала його, ділилася своїми думками, та він узяв і полетів. Тепер їй немає кому і слова сказати. А що це за життя, коли нема про кого турбуватися? Петрик подивився на порожню клітку, на милиці,

і раптом йому спало на думку несподіване рішення. Справа в тому, що він давно збирав гроші, котрі йому давали на іграшки, та все ніяк не міг знай ти щось варте уваги. І ось тепер ця дивна думка — купити папугу для тітки Марії. Хлопчина став розпитувати про її зниклого друга, про його колір, поведінку. Попрощавшись, Петрик пішов. Він забіг додому, взяв усі свої заощадження і подався до зоомагазину по подарунок. Мама завмерла, побачивши пташку. Вона пригорнула сина до себе і сказала: — Ось і ти людиною стаєш… — А хіба я раніше не був людиною? — Був, звичайно, що був, — посміхнулася вона. — Тільки тепер у тебе ще й душа прокинулася… Слава Богу! — А що таке душа? — поцікавився хлопчик. — Це здатність любити і жертвувати. 

Cторінку підготувала Олена МЕДВЕДЄВА

СВІЧНИК

3, 2012

сторінка для дітей Грошолюбство – недобра любов îé, õòî ò å í é è ò à ã à «Á àâ, à òîé, áàãàòî íàäá ðîçäàâ». õòî áàãàòî ÑÒ ²î à í í Ç Ë À Ò Î Ó

наш маленький читачу, мабуть, неважко Т ообі, ззрозуміти, що на світі існує любов до грошей.

Ти можеш запитати: «Як же ж їх любити, якщо гроші мертві? Вони не посміхнуться, не привітаються, не поцікавляться, чому у тебе сумні очі…» Все це правда. Але монета має дві сторони — одну добру, іншу — злу. Скажи, будь ласка, що ти любиш колекціонувати? Листівки, марки, машинки, ляльки? Ти їх увесь час збираєш — одна до одної. Але чому ти їх збираєш? Очевидно, вони тобі подобаються, так? Щось подібне відбувається і з грошима. Люди закохуються в них і починають збирати — одна купюра до іншої, при цьому їхнє серце стає скарбничкою. Якщо ти маєш кишенькові гроші, то зрозумієш цю проблему. Бо і діти вміють милуватися монетами, захоплюватися грошовою купюрою великої вартості. Коли ти виростеш, тобі доведеться багато працювати, щоб заробляти гроші і годувати свою сім’ю. Буде дуже добре, коли ти не лінуватимешся при цьому, а завжди дбатимеш про рідних. Без грошей ти просто не зможеш прожити. Та пам’ятай: Бога потрібно любити понад усе і не дозволяти грошам оселитися у твоєму серці. Рости розумною, чесною та порядною людиною. 

òâî «…ßê áàãàòñ òî íåõàé , ÿ ñ ü ò º ó ø ü ç á ³ë ð è â ’ÿ ç ó º ò ü ñ ÿ ï å í å ö ð å ñ º òâî äî íüîãî». Ï ñà ë î ì 6 2 :1 1

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

служіння словом тя ва с ртісного, М ож ли во , ж ит чогось справді ва бодай нва ти ре да пе ь о щ ит , ус ю зм мі ло Розу коли не того, що б осяя к нескін- ні на ці запитання моїх ближніх. і ід ов тажую ваш мозо дп ві та нн ям и, ит е сподіваюче нн им и за пи щ о ви зн ах од (я щиро на це А о щ о де щ е , щ чи е ю стомі однак дозвольт ся). Однак, розу брого, «листаючи го до му оє ок св от у дс о ві щ запитати: за свого недалеко лий, але він є, б частину ма що вам усе-таки ко- рінки» що най, житті ви віддали го минуло ? Про к того та ина ж ат мо пл о за щ ся як пр от яведеть здоров’я, бі ль ш е ду м ал и али лись до дд сь ві мо о, чи ім а ж цяти ка а, С ад им грош сказати? гом останніх дв кщо ? у руку, ти не те ав ас пр дд ві к, ро ви Я о ни з щ годин? б одну ннішим, ті чотирьох Как обидві ноги, очі? За що? ці ут рі ш ні ці нн ос післязавтра і вн , ра ої вт М за же ви життя ад и , ат ті е дд ят ві м’ су ві у то я, го ви повном го дня житимет счастлив тання третьо мовляв, я у , з пи те ре за уй че ні і чк , че ря ні на га од аз е вищез к, як сьог та і ьн . ал что я живу Н бі ре со о м пр сі ся ду мову не ресую переду років оглянете на небе, ве хочу, щоб ад по ря чи у за ку тк ах десять тя (за речі. Тим паче не на прожите жит - Н иш ва ду ую га у ук на ж ш ь хо ід ви я , ов кому з хот м ’я ті ваша відп умови, якщо ні ку св оє ї па сь оф ос іл ф и ну м ан ог о нога ла пафос ви щ еп ер ер ах ов лася да ла ск о щ у, по земле. промов бних фраз: «при ді Уривок із пісні б з по

И Ш Ь Л А Ф

.В І

ЦІН

ева купюра нам ин ах … », ивно, що стогривн пе вн их об ст ав и була о великою, коли кб видається занадт «можливо…», «я , і нікчемно ддаємо її в церкві ві ми на те воля…» осять її на ринку. Уявіть, що вас пр для , коли залишаємо ю ко нь ле ма читанням рце с, проведений за ча о віддати ваше се щ о, вн Ди по ні, яка , нам вдається пересадки люди е тов, згадуючи Бога ет ли ож мо м ви е иш проведений біля мирає. Л е, но довгим, а час, ш еж ак зм ін бе , м є ро га но ля ким коротким. ст ат и до чо м у по чи комп’ютера, та лька ра кі зо з ві ре ле че те е омр ш по ва литву, ми ледь людина цінність що, проказуючи мо віддали о, вн ви б Ди о у ог ом Ч К ? тя н. час як при годи го жит е трохи з думками, в той щ ся е мо як иає е, ож ир рц зб пр се і ш своє кладаємо вартують ва ати вам? приятелем не до ж з і ле на нн ви е ва ж ви ку о іл мо щ сп су а потрібне ча ті роки? Н зусиль, аби знайти Доньці? их у? дн ин м С жо ва о і і? чн ян ин ти ір ж ак ру дм Д пр тратили ві і? амі? Бабусі? Тещ ні, міошують слово. години, дні, тиж ось Тату? М ироті, у якої в радіємо, коли огол к та С щ ми є у? о и кр щ Ч ве о, ? С вн ки Ди сяці, ро ли о матчу, і ться з тастрофі загину ового футбольног тк да до с таке, що згадує до - автока ? ча ви рк це затягується за батьки? Пастору дири, коли проповідь ся мо жи не пр их ов ан им ар ск у ливо, у Двадцятирічном но. воленням? Мож лі довше, ніж звичай и себе гарні генту хору, який цієї неді ть ю на ри так важко змусит ви і м ят на м’ о щ па уС о, вн я? Ди ис ит любки я, безся одруж зділ Біблії, зате за ро справи милосерд здо- збирав альнику? Циганин од и ат ит оч пр ну. га, Нач улюбленого рома ок корисна допомо боті, сіду? ін ку ор ра ст еб о -ж ст ку о єм чи чита , ро ському хлоп потрапити бутки у навчанні - з вуличного переходу? Рео, що ми прагнемо вн по Ди чи ст рі й останні лавки ка р’ єр ни ди на концерті і на чи, гулювальнику-даїшнику з ря і е, єт рш ма пе ій у об у сада, як естя? іннішим центрального перехр у церкві. аємо все, можливо, найц а три як і, з легкістю сприйм що- Жінці-наркоманц ми не о щ м, ді о, вн ий Ди ан ов важко вє збуд зети, але нам так венька дні тому народила немо га ь но ут а ш ен пи пл о щ ку о о пр в Слові давн зива в те, що записано и іший га- ля? Продавчині моро ат ов ув йн ір на ув ю а, іст вк ті вн ав по ку ? яр ні ш ої йб ли ж чо го кі ос у м дж ет на йп оп ул може, з на но Божому. од ар Н ? и, у міста ьно... у марки у світі? Ч ос те й Мер ом Дивно і неправил ол иш нь К Оксана ТРЕТЬЯК, ? ту та нн ці пу де ку ку до пе ре лі Нетішин е ж церква «Фавор» м. включите президенту, який мо о ог власного життя ьк ня, наро- пити все, крім донорс вдале одружен серця? дження дітей? Олександр ЯРМУШКО, диякон Першої рівненської церкви

СВІЧНИК

3, 2012

служіння словом сп ис ку не ві ддали серця), чи бу де щ ос ь, щ о вважатимете цінним? Чи, мож і ш ва ли во , ус і иин цінності оп лися під знаком р запитання? Тепе ди го як о, соромн аув ж ид ос пр нами м ли за комп’ютеро ре у соціальних ме го то жах, замість ти щ об ро зп ов іс ні ди лю ре ал ьн ій

НО

. СТІ

ога; про реального Б , я не те ує ад зг Не судіть суворо чи, може, мусь у чо с у ча м ий ва магаюся пр ов ед ен на та ки й анії, ко ри ти , ад ж е сумнівній комп до інні Лишень ть робити добро, яка викрала безц к самий, як і ви. ню люби вж та ра прагне сп их ти як ай и, зн хв ил ин пробую любить людей, ає ир ви ст е, д ус ьо го треба ж якось платибракує? А мож ці нн іс ть , як у не ві дм ов ит ис я ві авий ст се бе на ти, та й диван но о щойно хотіли по и товща років. св ог о, ві дд ат и і ч хо як и , Д от ит м . ін пр ва М ож ли во , вити «галочку» розп’яття, аби зм світу. І, хо чу пр ид ба ти ті — і, иов ст ке кр ку ар ри ви Х ин речі, у суперм графи «вдала колись було невелику част нак, на ід ь» , починаєте зараз розпродаж — би ні ви є, идцять три, од ва ва ль на пр оп ов тр бу ередині авши па си те ля зори продають слухати, іноді вс але, щойно згад ві дм ін у ві д С її - телеві ж за ю я, ко ак ьс та пр ит в » ш бу ве ру й ьо іни, поспішу за во про «нул світу, Яки - за півц и, бо ж розть щ ос ь по ві , , на ня , ою ан тк ви і па ув ло ос як , д ст ю пі ят Людино ти чн е за смокче ь собі вз е не ає хрест. зр об ит и ли ш ен беруть… но іб тр зупинилися і вж тю. на думку не спад уєте, як іс здається) Востаннє запи Ви просто (як крок — і ви відч ратить вважаєте це цінн а, ол в вк у би м до вт ре і е тите. Усе земн таю: що у своє живете, як і вс Можливо, я пе ри ва є- ле сенс, здаватиметься істю єт е ик нн пр ці у и м ат чо зв к на на ій ж ит ті ви ці ну од св вам м, до е ни ьт ли є ем ян ну кч и гл Ч ні ки і За на йб іл ьш е? теся всіма? маленьким та 50 гривень, як не за од е не ж і ня ть ад дн іс ен і, ла ш ш ам ль ер го за ко історії — бі а великі зв у тарілку в хр я той, о, ьс ьн ут ил им у им ав як ом ат з пр як ув и, ть ис У ал рти? згад ним вп вжди роби м е за од Ви поме у вашого життя. , світі живете? Світі серцем протягу- на вп ак и, ча ст іш е са иг кн у и цілями м ат ер іа лі зм у та ть дурнивали руку?.. більшість роби житимете іншим ки ід сл ті мірах, у на ці та помилки, ніби в інших ви енне, м ер ка нт ил ьн ос не » ає іб од их гр яких потім «роз інших світах. Щ ння з чи світі духовн Насправді кува я. нн лі ко по не звершень та пере од неперервне спіл ) ви ви , ме ні ж ти ав ля пи пр за ри мог? На ці ваша душа (с Всевишнім ок іє, існує, ь ще і вище, не живе, а живот естан- летітимете усе ви хмари, та нн я ві дп ов ід , ер за ні зп бе аж од та ог сь ючи е сь томлячись не здійма имете подих Бога да йт якщо зааг пр а он В . чи о, ку ридаю відчуват до бо щ ен ь дл я по м ре те ? о лагідний дотик ог ра Й вт ве ли ки х зв ер ш та вона ші. а, ду м тв дс ли ну лю я ми ої дл ли Мож во, живеБога, зранен бути… б о гл мо це ак дн О те ф ал ьш ив им помріяли і життям і смаку и ох тр то ос пр Ви я до земзнову повернулис о. Ну а сп ра вж ні х ці ног ов зк ностей так і не ного та дріб’я ло іт св та з га за і як же? Мен знаєте?  3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

крізь призму Слова Ми живемо у вік реклами, у вік навіювання переваги матеріальних благ. І ми настільки зрослися з цивілізацією, що будь-яка незручність уявляється нам справжнім жахіттям. Комп’ютер зламався — ой, що будемо робити?! Чим займемося?! Телефон відключили за несплату –— у нас паніка, відрізані від суспільства. Подача електроенергії припинилася — все, кам’яний вік повернувся, в печері живемо.

ГРОШОЛЮБСТВО А ле всіх цих зручностей тисячоліттями не було! Всіма цими благами ощасливлене людство тільки в останні сто років! Наші предки якось без усього цього обходились і жили собі спокійно. Все це не потрібно для щастя. Все це не є життєвою необхідністю, як втовкмачує реклама: ти без цього пилососа жити не зможеш або без цього телефону... Іноді ми такі завищені запити висуваємо Богу й ображаємося, як малі діти, якщо Він не реагує на них. Але в Нього є для нас сувора втіха: маєте прожиток? маєте одяг? — от і будьте задоволені, не вередуйте. А про решту навіть і мови не може бути. Все, що з надлишком, — це просто Його благодать, просто Його до нас любов, просто Його про нас турбота! «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокусу та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель» (1 Тим. 6:9) — це серйозне попередження.

Купа грошей — це не завжди благословіння Гроші — неабияка спокуса. Вони можуть стати не тільки благословінням, а й конкретним прокляттям — залежно від того, як їх використовувати. Саме по собі багатство — це не погано, але пристрасне бажання збагачуватися — ось що завдає шкоди душі людини. Скільки заможних людей втрачають через гроші здоров’я,

СВІЧНИК

3, 2012

сім’ю, друзів, близьких. Отже, якщо не вистачить мудрості правильно ними користуватися, вони будуть нам тільки на шкоду. Бог дає кожному стільки, скільки ми можемо «потягнути», скільки в нашому серці вже є, щоб ми розумно їх використовували, і щоб ці кошти були нам на благо. А надлишок може зашкодити. «Бо корінь усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:10). Згадайте сумну історію, що трапилася з Гехазі, слугою Єлисея, чоловіком Божим (2 Цар. 4-5). Це той Гехазі, який бачив, як Бог воскресив через Єлисея дитину, як очистив від прокази Наамана. Незважаючи на це, грошолюбство, яке гніздилося в його серці, свого часу запанувало над ним. Ще одна дуже відома ілюстрація сріблолюбства — про Ананія і Сапфіру. «Так, Йосип, що Варнавою, — що в перекладі є «син потіхи» — був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів» (Дії 4:36-37). Ананій і Сапфіра, натхненні цією ідеєю, зробили те ж саме, і, з різницею в три години, обоє вирушили на той світ. Що сталося? Що не так? «І промовив Петро: «Ананію! Чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй

владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові» (Дії 5:3-4). Бог зацікавлений у чистому серці. Нам потрібно зазирати у своє серце і молитися до Бога про те, щоб Він зберіг нас від гріха грошолюбства.

«Євангеліє процвітання» Тривалий час у деяких церквах проповідується так зване «Євангеліє процвітання»: «Прийди до Бога — і кінець твоїм проблемам, усе в тебе буде добре: успіх у справах, фінанси, щасливе особисте життя — загалом, процвітати будеш». Багато є місць у Писанні, які, якщо розглядати їх поза контекстом, кажуть начебто про те, що життя віруючої людини — суцільний успіх, і всі справи у неї йдуть угору. Святе Письмо справді розповідає про те, як Бог благословляв Авраама («А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото» (Бут. 13:2), Ісаака («І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно: і Господь поблагословив був його» (Бут. 26:12). Свідоцтва ж апостолів Ісуса Христа, можливо, звучали б так: «Я був послідовником Ісуса, в результаті чого закінчив своє життя у засланні на острові Патмос» (Іван); «За мою віру в Христа я загинув від меча» (Матвій, Яків Зеведеїв); «Я був учнем Ісуса — за це мене розіп’яли вниз головою» (Петро); «Я був християнином — за це мене забили камінням» (Яків, брат Господній); «Наслідком моєї віри

крізь призму Слова в Ісуса Христа стало розп’яття» (Яків Алфеїв, Пилип, Симеон, Варфоломій, Андрій); «Я пішов за Христом, за що, в підсумку, був пронизаний списом» (Фома). За своє слідування за Христом апостолу Павлу відтяли голову. Жоден із них не помер власною смертю, але насильницькою, мученицькою. Вони загинули за те, що вірили у воскресіння Ісуса Христа і в те, що Він — Син Божий. У наші дні часто можна почути: «Господь благословляє: у мене нова машина, гарна робота, фірма процвітає, фінанси течуть рікою ...» Безумовно, Бог і так може діяти. Він різноманітний! Але не можна будувати християнську доктрину на ідеї: ти приходиш до Бога — і всі твої проблеми чарівним чином вирішуються, тому що Він просто не може не благословляти тебе, не має права — Він зобов’язаний тебе ощасливити! Це як належне забезпечення: ти вступив в організацію — і все, тебе забезпечують, до того ж на вищому рівні. Але надлишок від Господа — це не матеріальний надлишок, це — духовне наповнення. Гроші можуть стати для нас ідолом, а заробляння грошей заради грошей — ідолопоклонством: жити ще краще, ще краще і ще краще. «Євангеліє процвітання» явно перегукується з такими думками. Дуже слизька позиція: чим більше — тим краще. Ісус однозначно не погоджувався з цим ученням. Повинна бути певна міра — і досить. Важливо, щоб наше серце не співало романсів фінансам. Грошей завжди мало. Це їх властивість. Вони, як вода, крізь пісок витікають. Ми стараємося обставити себе гарними речами і створити довкола себе затишок, відгородитися від галасливого життя добре влаштованим побутом, сховатися від усіх за великим телевізором ...Але все це не приносить задоволення, тому що «… життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:15).

Життя і добробут — зовсім різні категорії Життя блудного сина не залежало від його добробуту (Лк. 15:11-20). Яка користь із

того, що він випросив у батька належну йому частину маєтку? Чи принесли йому ці гроші благословіння? Чи поліпшилася якість його життя? Чи наблизилася душа його до Бога? Ні! Він не став від цього краще жити, він не став від цього ближчим до Бога. Якраз навіть навпаки: через це багатство зруйнувалося життя, проте Бог помилував його (можливо, за молитвами батька) і дав йому благодать на покаяння. Йому припекло так, що він зрозумів: раби у батька краще живуть, ніж він, тож повернувся в дім батька. Це був урок від Ісуса: хочеш мати благословіння — приведи в порядок своє серце.

«… Як багатство росте, — не прикладайте свого серця до нього!» (Пс. 62:11) Бог благословляє нас, і багатство наше множиться, але не варто служити цьому багатству — примножувати його, примножувати і примножувати. Наша природна здатність — творити добрі справи: «Бо ми — Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10). У нас же на серці повинно бути: не все — нам, а щоб через нас Бог міг благословляти й інших людей; щоб ми були, як труба, через яку можна щось передати й іншим, а не як бочка із корком: наповнюється, наповнюється, а з неї нікуди нічого не виливається, але прокисає всередині. Отже, гроші — це частина нашого життя. Щоб заробити їх, ми витрачаємо своє здоров’я, свій час, свої сили. Гроші в певному сенсі

— еквівалент нашого життя. Гроші — це один із способів існування: вони надають відносну безпеку в плані здоров’я (лікування); певним чином захищають від голоду, холоду, злиднів; дають деяку свободу дій людині (здобування освіти, приміром). За великим рахунком, гроші — поняття нейтральне. У них самих немає зла. Зло — в серці людини. Мати гроші, заробляти їх — не гріх. Ось на що ми їх витрачаємо — це картина нашого серця. Гроші — гарні слуги, але погані господарі. Вони у всі часи могли бути як благословінням, так і величезним злом. Вони можуть завдавати шкоди, якщо серце не готове прийняти їх. Отже, що ж нам робити з нашими грошима? «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр. 13:5). Тут йдеться про Боже забезпечення. «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду» (Пс. 23:1) — це довіра Богу. Коли ми серцями звернені до Небес, до Бога і Його волі, то будемо щасливі за будь-яких обставин. Важкі часи, економічні кризи, борги не будуть чинити на нас тиск, якщо наші серця спрямовані до Небес. Там наш скарб, там наше забезпечення, і, як казав цар Давид, звідти приходить наша допомога: «Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога (Пс. 120:1). Нам потрібно докласти чимало зусиль, щоб припинити звертати своє серце на те, що ми маємо (чи не маємо), на те, що відбувається довкола нас у цьому світі, і зосередитися на тому, що пропонує нам Бог. Він не пропонує нам стати жебраками. Він не каже нам стати безвідповідальними і безтурботними. Він закликає нас стати серйозними і відповідальними стосовно власного серця. І якщо ми подбаємо про це, то все інше в нашому житті стане на свої місця.  За матеріалами Інтернету

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

з архівів пам’яті Ліна БОРОДИНСЬКА, кореспондент «Свічника»

Продовження. Початок — у попередньому номері.

ереклад Старого Заповіту Іван Огієнко здійснив відносно швидко — з третього листопада 1936 року до першого липня 1940 року, оскільки мав багато напрацьованого раніше матеріалу. Він вибрав складну систему перекладу із староєврейської мови, яка дозволила найточніше передати значення слів. На початку робився дослівний єврейсько-український переклад, а потім переклад українською літературною мовою. Завдяки збереженим в архіві митрополита Іларіона у Вінніпезі оригіналам ми можемо уявити масштаби цієї кропіткої подвижницької праці. Кожне окреме слово оригіналу перекладач виписував у окремому рядку, біля нього — українські відповідники. Всіх таких слів — 775 тисяч, усіх таких сторінок — понад 14 тисяч. Останні скріплені нитками в окремі зшитки по 400 сторінок у кожному. Таких зшитків було 37. Читаючи і Старий, і Новий Заповіти, ми можемо побачити дві особливості, впроваджені І. Огієнком. Для кращого розуміння читачем тексту перекладач запропонував багато приміток, посилань, тлумачень, які з’явилися в результаті опрацювання перекладів Біблії іншими мовами. І ще одна особливість: текст подається не суцільно, а розділений заголовками, авторство яких належить І. Огієнку. Закінчивши переклад, професор передав його представнику товариства у Польщі — пастору Енгольцу. 11 серпня 1940 р. Українська православна церква у Варшаві на спеціальному урочистому богослужінні дякувала Богові за те, що професор Іван Огієнко успішно завершив переклад Святого Письма. Переживаючи у ті хвилини високе духовне піднесення, перекладач не міг навіть уявити,

СВІЧНИК

3, 2012

СЛУЖИТИ НАР ТО СЛ У оригінал перекладу Біблії було врятовано. Вона ж якимось дивом і доставила цей вантаж — 20 товстелезних зшитків — до Штрбського Плеса у Словаччині, де у той час перебував І. Огієнко. Відтоді перекладач не розлучався із найголовнішою працею свого життя — 20-ма товстелезними зшитками машинописного варіанту Біблії. «Скрізь, де тільки була змога, я працював над своїм перекладом Біблії, виправляючи мову… Тільки ця праця приноМитрополит Іларіон із першим примірником Біблії свого перекладу (Християнський вісник. — 1972. — сила мені духовне заспоТравень-червень, с. 17). коєння у важких і довгих мандрівках по чужих сторонах…» які драматичні події розгорнуться — пізніше згадуватиме він. незабаром довкола безцінного На тому історія поневірянь рукопису… Першим сигналом тривоги рукописної Біблії не закінчилася. був несподіваний приїзд пастора Переїжджаючи із Словаччини до Енгольца до Холма, до митро- Швейцарії, І. Огієнко взяв лише поличої резиденції Іларіона, на- перший примірник машинопису. прикінці 1940 року. Він повернув «Його несли ми на собі. І ось цей перекладачеві одержаний раніше оригінал і спасся, і мандрував у Варшаві примірник рукопису далі зо мною», — писав переклаБіблії, який не встиг переслати дач. Копії, допоміжні матеріали, до Лондона. Більше того, єврей словники він змушений був заза національністю, Енгольц сам лишити у Сан-Пельтені, поблизу просив порятунку у митрополита. Відня, на збереження знайомому Ризикуючи життям, митрополит священику. У квітні 1945 року цю Іларіон переховував його певний територію зайняли радянські війчас у себе вдома. Огієнко не був ська. Тривога за збереження рукоупевнений у надійності збере- пису підсилювалася п’ятирічним ження оригіналу і двох копій мовчанням Лондона. Зв’язки з перекладу Біблії в Холмі, тому перекладачем Біблійне товариство знайшов у Варшаві друкарку Со- поновило лише 1946 року. Переїхавши до Канади й удофію Сім’янцеву і передав їй один сконаливши свій переклад за примірник для передруку. першим примірником, митропоЦе рішення було навдивовилит Іларіон ще раз звернувся до жу передбачливим і пророчим. Лондона й повідомив про місце Величезна бібліотека і все майно митрополита Іларіона у Варшаві знаходження тих матеріалів в Авбезслідно зникло 1944 року в стрії, яких йому бракувало. 1949 палаючій польській столиці. Зали- року офіцери англійської армії шилися напризволяще рукописи і віднайшли всі Іларіонові рув Холмі. І лише завдяки мужності і самовідданості Софії Сім’янцевої передрукований нею примірник і

Новий Заповіт українською мовою, перекладений І. Огієнком, 1939 р. Сучасне фото.

з архівів пам’яті

ОДОВІ — УЖИТИ БОГОВІ кописи, збережені у Сан-Пельтені, а Біблійне товариство переслало їх у Вінніпег. Першого березня 1955 року члени ревізійної комісії пастори реформат Василь Кузів і баптист Левко Жабко-Потапович остаточно ухвалили ретельно перевірений переклад Біблії до друку. Один рік тривало виготовлення кириличних букв із наголосами, а потім ще два роки — читання трьох коректур Біблії. Ось що записав Іван Огієнко — митрополит Іларіон — 12-го червня 1962 року, коли отримав від Бритійського і Закордонного біблійного товариств три примірники перекладу Біблії на українську мову: «Великий, світлий і радісний день у моєму житті! Ні, — найбільший, найсвітліший і найрадісніший день у всьому своєму довгому і трудящому житті! П’ятдесятилітня моя мрія і тридцятилітня моя робота сповнились — ось моя всежиттєва праця лежить на столі передо мною: Біблія моєю рідною, мені найдорожчою мовою — мовою українською! Бо ж Біблія — підвалина нашого духовного життя, нашої віри, нашої нації, нашої культури!»

На твердій синій оправі, оформленій позолоченим орнаментом із православним хрестом у верхній центральній частині, такою ж позолотою відтиснені слова «Біблія, або Книги Святого Письма. На українську мову переклав митрополит Іларіон». Глибинною за змістом є емблема, вміщена внизу титулу, — силует молодого сівача, який однією рукою тримає кошик із зерном, а другою засіває ним довколишню ниву. Знаменна подія у житті Івана Огієнка надихнула його до написання поеми «Святая Біблія одвічна». Автор найяскравішими епітетами і метафорами оспівує найціннішу Книгу та її значення у житті як кожного українця, так усього християнства загалом. Він відкриває перед читачем і свої щиросердечні переживання як перекладача Біблії. Я все життя орав, та сіяв, І обробляв Господню ниву. І Дух Святий на поміч віяв І думку яру, й думку сиву!.. Перекладав я Слово Боже, Святую Біблію відвічну, На слово наше, рідне й гоже, Сильне, як меч той обосічний.

І скінчена свята робота, По довгій праці — все готове: Завіту Божого чеснота І Слово зоряне Христове! Даю народу все, що маю: Всю душу, розум і все серце — Святую Біблію безкраю, Бездонне море і озерце!.. Святая Книга для народу, Усім на щастя й на спасіння, Щоб нам принесла вічну згоду У це й наступні покоління!.. Я довгі дні і довгі ночі Святую Книгу пив нектаром, Й найглибші словеса Пророчі, Ясні, ставали Божим даром!.. Я все життя орав, та сіяв, І обробляв Господню ниву, І Дух Святий на поміч віяв І думку яру, й думку сиву… «Глибоко вірю, що я чесно й старанно задовольнив духовну потребу всього українського народу, — писав Іван Огієнко. — А чого я не доробив, — доробить наступне покоління. Від глибини всього серця передаю свою всежиттєву працю — переклад Біблії на українську мову — всьому українському народові як найбільшу працю, яку я все життя старанно й вірно робив для нього… А найбільша хвала Господеві, бо це Він дав мені змогу закінчити цю велику працю Йому на Славу, а всьому українському народові на Спасіння».  Закінчення читайте у наступному номері.

У дослідженні використано матеріали: Тимошик М. Голгофа Івана Огієнка. — К., 1997. — 237 с. Тимошик М. Лишусь навіки з чужиною... Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження: Наук. видання. — Вінніпег — Київ, 2000. — 548 с. Гусарук В. За колючей проволкой немецкого концлагеря: воспоминания проповедника. — Германия [б.и.], 1949. — 161 с. Митрополит Іларіон (І. Огієнко). Біблійні студії: Богословсько-іст. нариси з духовної культури України. Т.1.— Вінніпег: Наша Культура, 1963. — 288 с.

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

літературна сторінка Світлана БЕРЕЗА, кореспондент «Свічника»

Наказуй…, щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток (1 Òèì. 6:17).

викладацькій було задушливо — не продихнути. По-перше, сонце — мов мартенівська піч (оце так червень видався! — спозаранку пече немилосердно), а по-друге… Адміністрація технікуму запропонувала викладачам самостійно провести попередній розподіл годин на майбутній навчальний рік: щоб усе було по-чесному. Легко сказати: по-чесному, а що насправді робити з тією чесністю, коли на кону стоїть твоє матеріальне становище? Тут уже — не до порядності: своя сорочка, як не крути, завжди ближча до тіла. Отож і доводиться, незважаючи на спеку, напружуватися, аби віднайти аргументи, чому саме тобі найдоцільніше викладати в тій чи іншій групі; а ще — відбивати атаки колег, в яких також свої аргументи (до того ж не менш вагомі, ніж твої)… Словом, атмосфера — наче розпечена лава: ось-ось накриє когось і вразить якщо не нервовим зривом, то принаймні банальним потоком сліз (одвічна жіноча зброя), чи давно заготовленою фразою: «Безсердечні — ви не можете зрозуміти чужих проблем»…

СВІЧНИК

3, 2012

НЕ ЗАБРАКЛО Олена Петрівна мовчки стежила за баталіями — так, наче розподіл годин її не торкався. Між тим уже зараз було зрозуміло, що в наступному році, вочевидь, не матиме навіть повної ставки. «Ну й що? — заспокоювала себе. — Господь мене не залишить. Треба вміти жити і в багатстві, і в бідності, покладаючись на Його руку: тоді все буде, як в тієї вдови: олія в горняті не переведеться». Мимоволі її погляд зупинився на букеті розкішних лілей, подарованих кимось зі студентів після екзамену. В одній квітці, збираючи пилок, заплуталася бджола… «Добре, хоч у них немає конкуренції, — подумала Оленка. — Лети, куди забажаєш, працюй досхочу: ніхто тобі не заздритиме, ніхто не заважатиме — роботи вистачить усім, тільки б літо довше не закінчувалося»… — Колеги, давайте будемо толерантними один до одного, — запропонувала раптом Світлана Василівна, викладачка, відома своєю педантичністю та імпозантністю. — Я думаю, зараз було б доречно припинити наші дебати і мирно розійтися по домівках. — А мирно не вийде, Світлано Василівно, — перервав її монолог Анатолій Дмитрович. — Ти нахабно забрала собі аж дві групи, які по праву належали мені, і при цьому пропонуєш якогось миру? Е, ні, дорогенька, я з цим не змирюся.

— Ні, ви тільки послухайте цього грубіяна! — образилася Світлана Василівна. — Він мене, жінку, посмів назвати нахабною. І за що? За те, що я рятую студентів від його простакуватих манер, від надмірної принциповості! Чого вони в тебе навчаться? Лице викладачки пашіло вогнем, а пальці конвульсивно тарабанили по столу. — Ой, людоньки! — раптом зойкнула вона. — Я ніготь зламала! Мій французький манікюр! Тільки вчора зробила! Ну, Дмитровичу, я тобі цього повік не пробачу! Все через тебе! — в куточках очей блиснули на мить і відразу ж сховалися сльози: не вистачало

ще, щоб туш попливла, тоді вже точно повне фіаско перед колегами. Всі довкола трохи притихли, хоча Світлана Василівна добре розуміла: це — не від співчуття. Напевно, зловтішаються: так, мовляв, тобі й треба, стільки годин нагребла! — Світлано Василівно, візьміть ось пилочку, вона вам зараз знадобиться, — не дуже голосно, але приязно озвалася Оленка. — Дякую, Оленятко, — розпливлася єлейною посмішкою Світлана Василівна. — Ти, як завжди, вчасно приходиш на поміч. — Напевно, із вдячності й Оленчину групу собі прихопила? — уїд-

літературна сторінка

ОЛІЇ В ГОРНЯТІ ливо продовжував Анатолій Дмитрович, який все ніяк не міг змиритися з несправедливим розподілом годин. — Я?! Та невже?! — Світлана Василівна вдавано здивувалася. — Справді, Оленочко? — Та нічого страшного, — зашарілася молода викладачка. — Взяли — значить, так треба. У вас більше досвіду, мені ж варто ще вчитися, щоб дорости до вас… — Ось бачиш, як освічені люди вирішують проблему! — самовдоволено кинула Анатолію Дмитровичу Світлана Василівна. — Це ти освічена і досвідчена? Тоді дерзай! — сказав єхидно у відповідь — і всі у викладацькій засміялися. Світлана Василівна працювала вже добрий десяток літ — встигла звикнути і водночас збайдужіти до своєї роботи, сприймаючи її як лямку, яку мусить тягнути; от тільки успіхи чомусь залишилися для неї примарною жар-птицею. «Тут якісь «тупі» студенти, нема з ким працювати», — жалілася вона частенько, і з нею здебільшого погоджувалися. Поява в технікумі Олени Петрівни два роки тому зламала стереотип «тупих студентів». Без зайвої гордовитості (сама ж нещодавно була в статусі студентки) охоче на перервах розмовляла з хлопцями та дівчатами: когось підбадьорювала (багатьом, особливо першокурсникам, важко було перелаштувати-

ся відразу зі шкільних 45-хвилинних уроків на довжелезні півторагодинні пари); з іншими обговорювала новинки мистецького життя; а ще третіх, крутіїв та ледарів, яких у викладацькій давно нарекли «бешкетниками» і «лобуряками», терпляче переконувала, що вони — гарні люди, негідна ж поведінка — то тільки маска, під якою заховане вразливе серце. Зазвичай, влучала в ціль. «Ви що, справді вірите, що я нормальний?» — перепитував котрийсь із «лобуряк». — «Не просто вірю, знаю це напевно»… Ой, як же їй хотілося сказати, що Бог кожну людину творить доброю і гарною — запеклими серцем, злими нас робить гріх… Але школа відділена від церкви — це конституційна норма… Шкода, дуже шкода, та що вдієш: залишається молитися за своїх студентів і просити в Бога мудрості згори, аби самій жити так, щоб бути для них світлом. Господь, хоч незримо, але завжди є учасником її спілкувань зі студентами: до того ж не мовчить, а вкладає у вуста Оленки потрібні слова — тому й торкаються вони сердець хлопців та дівчат, і ті тягнуться до новенької викладачки, зарахувавши її давно до числа «своїх». — У нас практично в кожній групі є обдаровані студенти, — ділилася Олена Петрівна своїми спостереженнями та планами з колегами. — Думаю, варто брати

участь у конкурсах та олімпіадах — є ж із ким працювати… — Оленко, ти в нас — наче нове ситечко на кілочку, — єхидно сказала одного разу Світлана Василівна, — хочеш досягти недосяжного. Де ти бачила в нашій «бурсі» обдарованих? Не сміши. Працюй собі, як усі: керівництво мовчить про всілякі конкурси, то немає чого й шукати проблем на свою голову. Тоді Оленка так і не зуміла нікого ні в чому переконати, зате, коли одна з її студенток виборола першість в області і почала готуватися до всеукраїнської олімпіади, багато хто зрозумів: це дівчисько, котре якось несміливо і непомітно влилося в їхній колектив, збурить застояні води тихого буття... Досі як жили? Від сесії — до сесії: лекції, семінари, практичні; квіти, конкурс презентів перед заліками і екзаменами… Ця ж із перших днів оголосила, що жодних подарунків брати не буде, оцінюватиме кожного тільки за знання… «Нуну, — підсміювалися колеги, — побачимо, чи надовго вистачить твоєї порядності з копійчаними освітянськими заробітками». Особливо Оленчина сумлінність зачіпала чомусь Світлану Василівну. І хоча вголос вона не виказувала свого неприязного ставлення до колеги, проте за спиною не проминала нагоди кинути шпильку: мовляв, здобуває собі дешевий авторитет серед студентів, та й серед

керівників — також (директор і завучі, наче змовилися: на всіх педрадах вихваляють — за що? Подумаєш, підготувала студентку до олімпіади, мистецьку студію організувала з власної ініціативи, не чекаючи, що хтось заплатить — чи ж не подвиг?)… «Доброзичливці» розповідали Оленці про ті перешіптування, але вона тільки відмахувалася: нехай, поговорять — та й перестануть. Звісно, десь глибоко в серці жевріла образа: за що вони так? За те, що любить оцих ледачкуватих, часто неслухняних хлопців і дівчат? Але ж любити ближнього — це повеління Бога. Легко любити розумних і чемних, важче — тих, хто завдає тобі прикрощів. Усе це так, але ж і непослухи потребують любові… Власне, може, тому вони й непослухи, що відчули ще з дитинства брак любові, уваги до себе… Ісус Христос, найбільший Учитель поміж учителів, перебуваючи на землі, йшов не до праведних, а до грішних — ось на Кого рівнятися б, ось у Кого вчитися б!.. Якось сказала про це колегам, а у відповідь почула їдкий смішок: «Яка ж ти ще, Оленко, романтична дитина»… Деталі прожитого року зринали в уяві, мов у калейдоскопі, і на тлі пристрасних словесних змагань пливли собі далі, ніде не затримуючись, щоб швидше злитися з іншими споминами у неосяжному 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

літературна сторінка

морі пам’яті. Суперечки ж колег, які не вщухали вже зо дві години, Оленку добряче стомили і чомусь нагадували лемент сорок: користі — ніякої, тільки гидкий послід лишається на серці. Дивно, чому людям хочеться ображати один одного? «От би так, як за години у кожній групі, змагалися за кожну душу! — подумала Оленка і відразу ж додала: — Напевно, я таки романтик». — Оленочко, то ти справді не образишся, якщо я заберу одну твою групу? Ти ж знаєш, скільки в мене проблем: сама, без чоловіка, доньку на ноги ставлю, а цим дівчаткам стільки всього треба! Тобі ж для чого гроші? Живеш з батьками — того, що маєш, вистачить. На сиріт менше витрачатимеш — то й що? Потрібні вони тобі, ці нічийні діти, — думаєш, хтось слово вдячне скаже? Не дочекаєшся, люба моя! Так що послухай мудрої ради: живи,

СВІЧНИК

3, 2012

поки молода та незаміжня, для свого задоволення і не шукай собі головного болю. У викладацькій раптом стало тихо. На Оленку дивилися здивовано, і дівчина відвела очі вбік, аби ненароком не зустрітися поглядом з кимось зі своїх колег. У технікумі досі практично ніхто не знав, що час від часу вона буває в сирітському притулку; не розповідала, бо, власне, для чого? Бог бачить її серце, її щире бажання бодай трішечки зігріти чиюсь недолю, а люди… Вони завжди тлумачать усе по-своєму. Ох, уже ця Світлана Василівна — і для чого було згадувати про сиріт? Зрештою, сама винна — не зуміла вчасно прикусити язик… ого березневого дня Т вони випадково зустрілися в супермаркеті. Оленка купувала величезний торт, тож Світлана Василівна, зрозуміло, не проминула нагоди поцікавитися, яких гостей збирається зустрічати її молода колега. — Можливо, заручини? — спробувала здогадатися напівжартома. — Та які там заручини, — засміялася Оленка. — Ми з друзями їдемо в інтернат… Сказала — і тільки тоді схаменулася: для чого? Та було вже пізно. — Куди ви їдете? В інтернат? І до кого? — в очах Світлани Василівни спалахнула цікавість. — Ми час від часу

відвідуємо сиріт, — щиро зізналася Оленка. — Дружимо з ними, адже в них, окрім нас, нікого немає. Сьогодні ж в одного хлопчика (круглий сирота, до речі) — День народження. Він так просив приїхати. Хіба можна дитину позбавити маленької радості? Вирішили організувати свято і для нього, і для його друзів. Оце купуємо торт, а подарунок уже є. Як ви думаєте, сподобається? Оленка, забувши про обережність, уже діставала з сумки спортивний костюм і кросівки. Світлана Василівна аж зойкнула від подиву: — Ти що, найдорожчий вибирала?! Та навіть я своїй дитині не купую такого одягу! «Своя дитина»… Ці слова неприємно торкнулися Оленчиного серця. Пригадала іншу фразу, яку місяць тому кинув їй той же Михайлик, якого застала в інтернаті в сльозах. «Не хочу я жити! Не хочу! Ось Павлика забрали вчора в родину, а я… У мене — нікого! Я — нічийний! Нічийний!» — плакав він, раз по раз стукаючись головою об стіл. Оленка, мов маленького, пригорнула його до себе — і хлоп’я враз принишкло, обм’якло, аж очі заплющило від задоволення, коли відчуло, як тепла жіноча рука торкнулася його голови. «Оленко, забери мене… У мене ніколи ще не було мами, а в тебе синочка нема. Візьми мене… Я буду тобі слухняним сином». Оленка ледь стримала сльози і м’яко мовила: «Михайлику, не називай себе нічийним — у тебе є я, є мої

друзі. А ще тебе любить Господь, ти ж знаєш про це. Я не можу тобі бути мамою, бо дуже ще молода, але ми будемо часто приїжджати до вас». — «І на День народження приїдете?» — перепитав недовірливо. — «І на День народження також». — «З подарунком?» — на очах уже остаточно висохли сльози. — «Неодмінно з подарунком!» — «Оце так! У мене ще ніколи не було подарунків!» Хіба могла вона сьогодні економити на грошах, коли дитина очікувала сюрпризу?.. Але як розкажеш про це Світлані Василівні? Хіба зрозуміє? У неї — інше життя, інші життєві цінності. Тому, не вдаючись до подробиць, пояснила коротко: — У Михайлика — це перша добротна річ, він дуже зрадіє. — І часто ви робите такі, я б сказала, царські подарунки? — Тільки на День народження. В інші дні обмежуємося ласощами і чимось незначним, що може знадобитися в навчанні. — Яке марнотратство! — випалила Світлана Василівна. — Хіба мало того, що держава виділяє? Та й для кого стараєтеся? Ви хоч знаєте, що це за діти? Чиї вони? Сини та доньки алкоголіків, наркоманів. А яблуко від яблуньки, як кажуть, недалечко падає. — Ні, Світлано Василівно, помиляєтеся, — відповіла Оленка. — Вони — просто знедолені діти, опікуватися якими велів Сам Господь. Якби ви побачили, як сяють їхні очі, коли ми приїжджаємо! Здається,

цілий тиждень чекають нашого приїзду, а по суботах, розповідають вихователі, з самого ранку від воріт не відходять. Я не знаю, чиї вони діти, та й не моя то справа — судити їхніх батьків, але знаю, що наша любов розтоплює крижинки в їхніх серцях. — І заради цього ви так бездумно тринькаєте зароблені гроші? — Не думаю, що це — марнотратство. Та й не про гроші йдеться — про душі людські… — Ну, не знаю… Я б так не змогла… — Світлана Василівна сухо попрощалася і пішла з магазину. Про ту випадкову зустріч обидві не згадували — і Оленка думала, що все вже давно забулося (бо про що, власне, пам’ятати?). Виходить, не забулося — ось коли згадалося. Хіба ж вона, Оленка, проти того, щоб усі її колеги гарно заробляли? Хочуть — нехай беруть собі більше тих годин, їй вистачить, але попрікати сиротами… кщо вже ви самі про Я це заговорили, — неголосно, але досить впевнено відповіла Оленка, — то хочу, аби знали: я — християнка, тому опікуватися сиротами буду й надалі, незалежно від розміру моїх заробітків. Я не знаю, Світлано Василівно, що означає жити, як ви кажете, для себе, але знаю, що тим діткам, у яких немає батьків, дуже потрібні і я, і мої друзі — їм з нами добре, бо вони відчувають, що хоч комусь потрібні в цьому світі. Хтось у викладацькій тихенько схлипував, інші просто мовчки сто-

яли, зважуючи, чи здатні самі на подібну жертву… Гірко, проте більшість відчували: власне матеріальне благополуччя стоїть над милосердям. — Це ж як виходить, — вголос почав роздумувати Анатолій Дмитрович, — віддай частину заробітку вбогому — і сам стань таким же вбогим, перебивайся на хлібі та воді… Мені важко це збагнути, але, як би там не було, Олена Петрівна вільна жити так, як вважає за потрібне, і має повне право на таку ж кількість годин, як усі ми. А як вона ними розпоряджається — це… Анатолій Дмитрович не встиг закінчити фразу: до викладацької зайшов директор. — Ви ще не розійшлися? — перепитав бадьоро. — Це чудово. Не знаю, як тут у вас проходить попередній розподіл годин, але щойно ми отримали лист з управління освіти. Вони рекомендують у наступному навчальному році зробити Олену Петрівну провідним істориком у нашому навчальному закладі, оскільки її студентка перемогла в олімпіаді. До того ж, Олено Петрівно, — звернувся він уже безпосередньо до Оленки, — ви матимете ще й доплату за ефективну роботу з обдарованими дітьми. Знаєте, особисто я дуже радий за вас: ви гарно почали свій трудовий шлях. Головне — не охолонути, не збайдужіти… — Дякую, — ледь чутно мовила Оленка. Більше нічого не могла додати — була далеко від слів похвали: інші думки, що роїлися в голові, взяли її у свій

полон. «…Не входь на сирітські поля, — згадувалося місце зі Святого Письма, не один раз читане-перечитане, — бо їхній Визволитель міцний, — Він за справу їхню буде судитися з тобою» (Пр. 23:10-11)… Як швидко справдилися ці слова — отже, сироти таки на особливому рахунку, під особливим захистом у Бога… Якби могла це зрозуміти і Світлана Василівна, й інші… Якби, замість надмірних старань урвати собі якомога більше, люди з таким же запалом шукали Божих істин, то неодмінно почули б Його голос: «Свого тягара поклади ти на Господа, — і тебе Він підтримає» (Пс. 54:33 ). Якби шукали… Якби почули… Не було б тоді таких словесних перепалок, як сьогодні; кожен знав би: не за земне треба триматися, а за небесне. Земне — воно швидко спливає, небесне

ж — вічне. Там, на небесах, — те багатство, яке сьогодні вкладаємо в сиріт, вдів, у голодних, немічних, вбогих. Та люди женуться за суєтним. Ловлять вітер — і ніяк не впіймають. Шкода…» Так міркувала Оленка. В її колег були інші, власні думки. Хтось дивився в бік молодої викладачки з неприхованою заздрістю, хтось — із посмішкою замилування: ось, мовляв, як поталанило, за якихось два роки (ще ж зовсім дівчисько!) вже помітили аж в обласному управлінні — така, либонь, далеко піде. І тільки Анатолій Дмитрович переможно глянув на Світлану Василівну: та сиділа незворушно, закусивши губу. Пилочка для нігтів, яку завбачливо подала їй Оленка, випала з рук: зараз — не до пилочки, не до манікюрів… 

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

Ілюстрації Галини СКРЕБНЬОВОЇ

літературна сторінка

проба пера

с е б е н ь т и к а л Б с е д у ч в к раю Я не могу вам передать, какая это сила — В молитве пребывать, устав в земном пути. Как будто теплота тебя накрыла, И ты не можешь от нее уйти. Ты понимаешь, как же это важно, Чтоб Бог услышал именно тебя! Ты истеришь, ревешь, и так отважно Ты посвящаешь Господу себя. Ты задаешь Ему вопросов много, А может быть, всего один… Но жизнь лишь наполняет та тревога: «Когда же он ответит?» Сколько нужных сил! Мне кажется, закончилось терпенье — Невыносимо, больно, тяжело. Так хочется сейчас благословенья, Так хочется подняться высоко… И нет поддержки, все меня бросают, И, кажется, что вот пришел конец. И, кажется, что вера угасает, И, кажется, не светит мне венец… Но выход есть, и он всегда найдется. Прошу, послушай ты меня, мой друг! Склони колени — и любовь вернется, Любовь к Отцу на свой обычный круг. Ответ Он даст сейчас, а, может, пройдет время, Его получишь ты наверняка. Но помни: каждый день склоняй колени, Не забывай о славе для Христа! В своей молитве славь Его ты имя! А если будешь что-нибудь просить, Не забывай эти слова простые — Они в реальном научили меня жить… «Христос Господь», — в молитве скажешь снова — И жди, ответ придет… Христос Господь — не просто слово. Это — сила… Для тех, кто ждет! Оксана ДИВУЩАК, м. Корець

СВІЧНИК

3, 2012

Автори цих віршованих рядків – не поети, не митці.

Вони — просто Божі діти. І хоча мають різний вік, різними шляхами прийшли до Господа, проте їх об’єднує щира і непідробна любов до свого Небесного Отця. Саме про це і йдеться у поетичних доробках. Нехай ці поезії не завжди досконалі з точки зору техніки віршування, проте в них — те, що живе в людському серці, від повноти якого промовляють уста. Тому не судіть наших авторів надто суворо і прискіпливо — краще побажаймо їм вправності і натхнення у царині художнього слова.

Спогади про маму

Пройшли роки… На скронях — сивина. Давно вже я і мама, і бабуся, Та все чомусь квилить душа сумна Лиш за тобою, рідная матусе.

Стискає серце туга немала, Так хочеться, матусю, розказати Про те, що щастя я в Христі знайшла… А ще — долоні твої в руки взяти. Але тебе… нема. У грудях — гіркота, І тільки пам'ять може розказати, Як пристрасно молилися вуста, Як ти горіла, щоб для всіх сіяти. І очі променилися теплом, Ти всім була готова помагати, Завжди з людьми ділилася добром, Яке несла від хати і до хати. Так сталося, не поруч ми жили, Частенько в сні могли лиш зустрічатись, Та руки, голос твій у серденьку були, В думках могла до тебе прихилятись. Я вірю, що в небесному краю Ми стрінемось з тобою неодмінно… Перед тобою голову схилю — Й журба мине, матусю моя рідна.

Ірина КОВТУНЕЦЬ, м. Рівне

проба пера Думка думку побиває,

Спокою немає. В марноті щоденній Так життя й минає.

Чи то душу сум шматує, Чи якась тривога, Та з роками все частіше Думаю про Бога. Як ті хвилі на тім морі Думки напосіли, Так вже хочеться, щоб сталось В житті якесь диво. Долю днів своїх будуєм, Творим якісь плани, Мріями себе годуєм: Диво-день настане. Скільки днів вже за спиною, Стоптаних і збитих, Запитайте: «Ради чого Довелось прожити?» Може, зовсім не потрібно Диво-день чекати? Може, Бог дає нам думку Дні всі цінувати? Постаратися прожити Кожен день так вміло, Наче це усе життя — В нім вся суть, все діло. Господи! Навчи Так дні рахувати, Щоб з роками в серці Мудрими нам стати!

Небесна країна

ПОДЯКА

Лиш вранці розплющую очі,

(для дітей)

Враз небо обняти я хочу. Блакитне небо, ще й без хмар, Життя не має там примар. Там світла радість не стиха, А ще немає там гріха. Співають там святі пісні, Там ангели живуть ясні.

Душа летить в той світлий край, Бо там панує Божий рай. Спаситель Сам дітей там жде, У край блаженства всіх введе. Христос прийшов страждать за нас, Він може знять провини з вас, Ми винні всі перед Христом, Бо світ цей пройнятий гріхом.

вала Тобі, мій Боже, За літечко погоже, За хліб і мед, за молоко, За все, Господь, Твоє добро: За виноград і кавуни, Смачні й солодкі нам вони; За маму і за татка, Що в нас тепленька хатка. За дім молитви і за сонце, Що світить вранці у віконце, За мирне небо голубе Люблю я, Господи, Тебе.

Надія БЕРЕЗЮК, м. Дубно

О серце стомлене, радій, Творець всього – Спаситель твій. Любов Христа шляхом вузьким Введе тебе у вічний дім. За Господом усі ідіть В небеснім краї будем жить. Не гайтесь! Швидко час іде – Чи в вірі нас Господь знайде? Можливо, завтра Він прийде… З ким будеш, друже, ти, і де? Надія зникне враз в той час, Як прогримить: «Не знаю вас!»

Ірина КОВТУНЕЦЬ, м. Рівне

Сергій ЯБЛОЦЬКИЙ, м. Рівне

творю слово, яке з часом скажу — Слово, що має ціну і вагу. Там, у глибинах, де думок підвали, Слово шукаю просте й досконале. Слово в душі своїй щиро плекаю, Слово, що стане частинкою раю. Думки я серцем уст пересію, Слово знайду, що має надію. Слово складаю сильне й нове, Достатньо в нім віри, достатньо любові. Буква за буквою слово зростає, Згодом воно на устах пролунає. Слово, що сповнене буде змістом, Слово, що втілить ідею у дійство. Мрію про слово я понад усе, Хай воно радість усім принесе.

Сергій ЯБЛОЦЬКИЙ, м. Рівне 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

літературна сторінка

ЛЮДИНА БІБЛІЇ Сергій РАЧИНЕЦЬ, християнський поет і публіцист

ати поставила на стіл вечерю. Ілько зголодніло накинувся на борщ. Їв, не зводячи голови від миски, доки не висихало дно. Вона дивилася на сина і тішилася ним. Помітно підріс, відтоді як батька забрали на фронт. «До роботи — беручкий, вдався в Антона. А ще — в діда Євлампія. Щойно десять минуло, а він тобі й коні запряже, й косу в руки візьме, й худобу напоїть. «Шкода тільки, що та робота обкрадає дитинство, — думала Марія. — Та хіба тільки його? Хіба лише я сьогодні страждаю під тягарем власної долі, яка не жаліє, не пестить, а змушує день у день коритися їй, бути рабинею?..» — Мамо, — нарешті перебив ці думки. — Може, перед сном розучимо новий псалом і разом заспіваємо у неділю?.. Поглянула сумно, а потім посміхнулася: — Ти ж втомився, синку. Ляж раніше спати. — Ще встигну. Жаль, що татка немає. Уже й війна давно скінчилась. А так би — втрьох. Як би гарно було, правда? — Правда. А в серці аж зойкнуло від згадки про Антона. Помітила ж бо, як останніми днями Ілько

СВІЧНИК

3, 2012

все частіше й частіше запитує про тата. — Прийде обов’язково, — заспокоювала сина. — Ще день чи два?.. — А може, ми йому листа напишемо? Скажемо: живі-здорові, що ждемо його з нетерпінням… — Напишемо… — ледве витиснула із себе і відвернула голову, аби не побачив непроханих сліз. «О сину, сину, — вже подумки промовляла. — Що ж мені теперечки робити? Що тобі казати? А чи прийде він, твій татко?..» — в її грудях була така розпука, що готова була розридатися. Ілько помітив це і не наважився більше бодай слово мовити. Помолився Богові й покірно пішов до постелі. Марія ще нагодувала Фаника, дала у пляшечці молока Георгієві, який недавно почав ходити, чим усіх дуже стішив. Поклала їх спати і сама прилягла. Не забарився і сон. …Долиною стелився легкий туман. Біля джерельного потічку спали гуси, сховавши голови під крила. Заґелґотіли тривожно качки. Сонно загавкали собаки. Ще дене-де у вікнах людських осель блимали тьмяні вогники каганців. Антон ішов давно знайомою дорогою, а потім — ступив на стежку, яка навпростець вела до самісінької його домівки. Було тихо довкола. Від невиразного хвилювання серце голосно стукало-билося. Ввій-

Закінчення. З і Початок П у журналах «Свічник» С і №1, №1 2-2012 2 2012

шов у двір. Під ногами відчув густі спориші й подорожники. Враз — загавкав собака. Антон тихо окликнув його, і той, пізнавши господаря, радісно заскавчав. Підійшов, погладив кудланя. Із речового мішка дістав шматок черствого хліба, поклав йому прямо в пащу. Пес миттю проковтнув. Табачук відчув теплий язик домашнього охоронця, який лизав йому руку. — Молодець, — похвалив. — Дочекався… Тож на тобі гостинчика, — і правицею знову пірнув у мішок. Ще хвилину постояв. Прислухався. І рішуче попрямував до сінешніх дверей. Натиснув на клямку. Вони були замкнені зсередини. Тоді наблизився до вікна, заглянув через шибку. Але нічого не побачив через темряву та фіранки. Постукав у скло. Ніхто не обзивався. Ще раз постукав — рішуче і голосно. Став прислухатися. Потім — жіночий голос: — Хто там? Вам щось потрібно?.. — щось тенькнуло біля серця, миттю розлилось і потекло тонкими струмочками по всьому тілу. Антон ледве вимовив: — Маріє.. Не чекаєш?.. — Це ти, Антоне?! Я не впізнала. Ще мить, і вона кинулася йому на груди, як та ластівка з розпростертими крильми. То плакала,

то сміялася, то знову обливалася сльозами. Примовляла: — Любий мій… Я чекала тебе… Я вірила… Я молилася. — Слава Богу! — Навіки слава!.. Довго розмовляли. Єдине, що просив дружину: — Не розпитуй, де я був і що бачив. Не хочу навіть згадувати про те жахіття… Не доведи, Господи, це пережити нашим дітям або навіть моєму ворогові…

літку Ілько часто вставав із батьком удосвіта. Разом ішли в поле. Син спостерігав, як наливалося зерном хлібне колосся, як дозрівало воно. От-от мали розпочатися жнива. А інколи просто так: хотілося кудись утекти, заховатися за пагорбком у високу траву і зникнути там. Як і багатьох однолітківхлопчаків, ніби магнітом притягував Ілька до себе й ліс. У народі його називають «Касин». Там, як розповідав батько, колись українські козаки заховали скарби. Касу, цілу бочку. Дехто намагався відшукати, але — даремно. Схованка, мабуть, надійна. Може, комусь і пощастить? Щоправда, старші парубчаки одного разу натрапили не на бочку з грошима, а на радянський танк. Він виявився непідбитим — просто залишений відступаючими червоноармійцями (знявши озброєння).

літературна сторінка А самі рятувалися як могли від німецької навали влітку сорок першого. Пробивалися на Південь і Схід, до своїх. Подейкують, селяни відрами носили пальне з бака, наповнювали каганці ними, щоб освітлювати оселі. Ілько не наважувався і собі податися туди. Всетаки ліс! Страшно. А як, було, згадає про Поліну, Клаву, Олександру, то й нудьга облягала немилосердна. Тоді слухав,

як шелестіли вишні. Дивився, як похило журилися дерев’яні хрести на цвинтарі. Хто знає, що думали ті люди, котрі помирали, які слова зринали з їхніх вуст в останню мить. Хто знає, чи просили вони у Бога прощення? За свої гріхи… Марія втішалася сином, що той усе намагався робити якось по-дорослому. І мислити — так само. Давати оцінку тим чи іншим явищам.

— Мамо, — запитував, — то правда, що кожен ярок, кожна межа, кожний клаптик землі мають свою, властиву їм, душу? А хто спізнає її, той відчує великий дух Вічності, розпорошений скрізь по всіх живих земних просторах світу? — Правда, сину, — відповідала вона. — А що то є Вічність? — Це те, що не має ні початку, ні кінця. В кожному подихові життя ми повинні відчувати її голос. Ількові ставало радісно, що сповна задовольнив свою цікавість. Великою приємністю було і

для Марії, що ці запитання сина — зовсім не дитячі. У них мудрість і бажання пізнати світ… А Поліна таки приїхала! Дотримала слова. Закінчила у Кіровограді педагогічні курси і сама попросилася у відділі освіти направити її в Західну Україну, в Рівненську область, у село Білогородку. Вчителькою місцевої школи. — Ого! — вигукнув Ілько. — Тепер я до тебе звертатимуся «Поліно Денисівно!» І — на Ви… — Мабуть, що так, — відповіла. — Тобі ось гостинець від мене. Зошити і чорнильна ручка. Хімічного олівця вже можеш заховати. Подякував. І відразу ж запитав: — А житимеш у нас? — Якщо ти згодний, то у вас. — Ура! — За умови, що будеш гарним учнем. — Постараюся… А як почався навчальний рік, Ілько справді завзято працював — багато писав. Читав, учив табличку множення, ділення, віднімання, додавання. — У тебе — просто талант! — хвалила згодом свого вихованця Поліна Стеба, а він ще більше старався. Неділями ж, як і раніше, разом із батьками (а інколи і з Поліною Денисівною) співав на богослужінні. Рік за роком — і вісім класів закінчив. Та й сім’я побільшала. Народилася сестричка Таїса. 1953 року, після восьмирічки, вирішив опанувати для себе якийсь фах. «У житті треба бути готовим до всякої праці», — не 3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

Ілюстрації Галини СКРЕБНЬОВОЇ

літературна сторінка

раз наставляв батько. Тому, не роздумуючи, подався в Дубно: у школу майстрів-будівельників із дворічним терміном навчання. З’явилися нові друзі. Багато читав, особливо — духовну літературу. А щонеділі поспішав до церкви. Тут, у місті, його здібності оцінили швидко, тому відразу взяли в хор. Де б не був і що б не робив, усьому радісно, по-дитячому посміхався. Швидко минає час. Не забарилася і служба в армії — у прибалтійському місті Калінінграді. Побачивши його гарний почерк, відразу взяли писарем до штабу. Завдячував за це, насамперед, Поліні, яка всетаки навчила каліграфічно виводити кожну букву, писати грамотно й охайно. Одного разу до штабу завітав політрук Дітінкін і віддав належне старанням Іллі. Так і сказав командирові: — Нємєдлєнна піши заявленіє в камсамол!..

СВІЧНИК

3, 2012

Проте юнака врятував випадок. Від подальшого конфлікту з начальством. Дітінкіна перевели на службу в Угорщину.

1959 році Ілля уклав заповіт із Господом. Знову повернувся в Дубно, знайшов роботу на меблевій фабриці, а у дні богослужіння чарував своїм голосом широкого діапазону сотні вірян, які приходили і приїжджали до церкви. Часто й невіруючі люди заходили до храму, аби почути і насолодитися чудовим співом. А скільки в Іллі Антоновича цікавих подорожей разом із хором! Не тільки по Рівненщині, але й на Волинь, Буковину, Поділля, в Закарпаття та інші місця, про що свідчать численні фотографії. — Ніщо так не полегшує нашого життя, — любить говорити він, — як діяльність, спрямована до однієї мети…

Її він ніколи не приховує. Це — бути з Богом, у Вічності. А ще є один гарний афоризм у Табачука: «Справжня дружба — правдива і відверта». А в нього друзів — і порахувати, мабуть, важко, бо цінують у ньому високу культуру людини і духовність. Саме за це і покохала чоловіка Богдана Голюк, яка 1965 року стала дружиною, народила двох синів і доньку, була залюблена в пісню, як і він. Тому часто співали дуетом. А нерідко виконувала й сольні партії. Не так давно відійшла у вічність, але добра пам’ять про неї як дружину, як людину залишиться в серці Іллі на все життя. Про неї він розповідає з теплотою і любов’ю. Зауважує: «Нема нічого вищого від любові. Думаю, що Господь Бог поставив її вище усього». Бо у Святому Письмі наголошується: «Якби я говорив мовами людськими чи ангельськими, але — не мав любові, я був би — немов мідь бриняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни і все знання і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би — ніщо». У 1975 році Ілля Табачук перейшов працювати в новозбудовану дубенську загальноосвітню школу №6 — завгоспом. Був на цій посаді тридцять п’ять років, аж до виходу на пенсію. Шанували його тут і педагоги, і діти. Прислухалися до мудрих порад і ніколи не нарікали на виконання вельми відповідальних обов’язків. А коли минули часи комуністичної ідеології, з ним освітяни

розмовляли як із духовним наставником. Згодом і самі пішли до церкви, пізнавши Бога. Це — Галина Володимирівна Крамаренка, Алла Павлівна Хома, Тетяна Ярославівна Ільчишина, Ганна Павлівна Кравець, Ілона Сергіївна Пулик. І можна було б продовжувати цей перелік. Усі вони об’єднані душею, мають у собі дух миру. Чи не тому є успішними наставниками, мають повагу від колег, вихованців, батьків, бо до улюбленої праці підходять творчо, з любов’ю. Усім колективом школи вітали Іллю Антоновича з нагоди 75-річного ювілею. Із закінченням його трудової діяльності. Кожен намагався потиснути руку, побажати доброго здоров’я, довголіття, висловити щиру подяку за добрий засів, батьківське слово. А директор навчального закладу Таїсія Феодосіївна Макашина нагородила ювіляра грамотою зі словами: «За багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок, забезпечення розвитку школи, відповідальне ставлення до своїх службових обов’язків». Не забула відзначити його і церква, в якій до сі, незважаючи на поважний вік та проблеми зі здоров’ям, Ілля Антонович Табачук, як завжди, — в строю! «Це — людина Біблії», — так сказала про нього завуч Галина Григорівна Горшкова. Ці слова він сприйняв своїм серцем як нагороду від людей, якої удостоївся тут, на землі… Ще вищою вона буде на небі, від Самого Творця видимого і невидимого… 

новини християнського світу Британський пенсіонер вручну переписав Біблію

церкві Святого Йосипа в цей час йшли приготування до фестивалю, який мав розпочатися 7 вересня.

Великобританії За серпень 78-річний Діно у Туркменістані були Мацола витратив оштрафовані п’ятеро 10 років свого життя на християн те, щоб переписати всі онайменше тексти Біблії, а також п’ять протесзробити п’ять тисяч ілютантів у Лебапстрацій до Старого і Ноському велаяті, Туркмевого Заповітів, повідомністан, брали участь у ляє Life News. трьох різних судових розглядах, що відбувалися у серпні, і були оштрафовані за несанкціоновану релігійну діяльність, повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org з посиланням на Сhristian Тelegraph і Forum 18. Одне із засідань відДіно Мацола бувалося після того, як За словами чоловіка, імам і місцеві чиновники подібна ідея спала йому зібрали все населення на думку в 2001 році, села і пригрозили виколи він через депресію, гнати всіх протестантів, викликану виходом на а також «пильніше» спопенсію, не мав бажання стерігати за їх дітьми в йти з дому і проводив школах. 24 години на добу на самоті у своїй квартирі. «Спочатку я просто по- Дослідження: чав робити деякі нариси протестанти в США за сюжетом Писання, мало читають Біблію — стверджує художникослідження, проаматор. — Я тривалий ведене християнчас не виходив із кімнати, ською організацією однак моя ідея мене на«LifeWay Research», постільки надихнула, що я відомляє: 90% опитаних вперше за довгий час звахристиян погодилися з жився вийти на вулицю і твердженням «Я хочу купити все необхідне для догоджати Ісусу у всьоподальшої роботи». му, що роблю», а 59% — з твердженням «Я розмірковую над біблійУ Пакистані таліби ними істинами під час кинули гранату повсякденного життя». біля церкви При цьому, коли у них ’ятого вересня чле- запитали, наскільки часни угруповання то вони читають Біблію, «Талібан» кинули крім служінь у церкві, гранату поблизу храму респонденти відповіли: Святого Йосипа в Карачі, кожен день — 19%, кілька повідомляє Observatoire разів на тиждень — 26%, de la christianophobie. раз на тиждень — 14%, Внаслідок вибуху двоє один або кілька разів на підлітків-християн отри- місяць — 22%, рідко/німали легкі поранення. У коли — 18%.

Опитування проводилося з 14 по 22 жовтня 2011 року, і його результати увійшли в комплексне дослідження, під назвою «Оцінка мінливого учнівства» (Transformational Discipleship Assessment), яке спрямоване на визначення рівня зрілості сьогоднішніх християн. Було опитано 2930 повнолітніх американців, які відвідують протестантські церкви хоча б раз на місяць.

Звільнення іранського пастора з-під варти ранський пастор Йосеф Надархані, який був спочатку засуджений до страти у себе на батьківщині за християнську віру, був виправданий у звинуваченні за відступництво і звільнений з-під варти. Цю подію по праву можна назвати історичною, оскільки це один із небагатьох випадків, коли завдяки згуртованості і молитві християн, впливу міжнародних організацій був врятований від смерті Божий служитель — пастор Йосеф Надархані. 32-річний Йосеф Надархані був засуджений за зречення від ісламу у віці 19 років і подальше прийняття християнства. За даними слідства, священик проводив у своєму будинку церковні служби, проповідував Євангеліє і хрестив інших людей,

Йосеф Надархані

які також відрікалися від ісламу. За повідомленням ЗМІ, Надархані був лідером 400 домашніх церков в Ірані.

Новий предмет у московських школах московських школах цього навчального року з’явився новий предмет обов'язкового вивчення — «Основи релігій світу та світської етики». Надається право вибору із шести основ, які вивчають іслам, буддизм, єврейську релігійну культуру, світові релігії і світську етику. Оцінки з цих предметів виставлятися не будуть. Батьки самі вирішують, в яку групу записати дитину. Однак понад 74 відсотки сімей вибрали для вивчення релігії світу і світської етики, і лише 23 відсотки — вивчення релігії православної церкви. Курс історії світових релігійних напрямків вибрало понад 27 відсотків учнів. Трохи менше половини відсотків буде вивчати основи світської етики, один відсоток зацікавився ісламською релігійною культурою. Вивчення єврейської та буддистської релігії вибрало менше одного відсотка на кожний різновид релігії. Вчителі нового предмета пройшли курс навчання і підвищення кваліфікації в Інституті відкритої освіти міста Москви і готові навчити дітей таких незвичайних для них дисциплін. Здебільшого це вчителі молодших класів, проте вчителі історії, малювання, сертифікатів IHC також висловили бажання вивчати релігійні предмети. 

За матеріалами Інтернету Підготував Олександр ПАХАЙ

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

відділ молодіжного служіння Х ІІ Ф ес ти вваалл ь х р и ст и я н сь к о ї м ол од і Р ів н ен сь к о ї о бл ас ті

… Е Ш Ь Л І Б С О «ХРИСТ … А Ш Ь Л І Б А Р ВІ » … Й И Ш Ь Л І Б ЗРІСТ Світлана ВОРОНА, кореспондент «Свічника»

онад 1300 учасників християнської молоді зібралося на березі нс ьк ої та к зв ан ої На дс лу ча аво цік Швейцарії, щоб не лише час, ти і весело разом провес тися зи але, насамперед, збли ти в бу зі Своїм Творцем, по ю та ро єдності, зміцніти ві Ісуса я дл и ям жц мо стати пере Христа. ко Ж ив оп ис ні сх ил и Со и рік чія линих гір, швидка те свіже , да во а ьн ел Случ, джер море та е нц со че повітря, гаря не все, емоцій — ось далеко лодь мо чим насолоджувалася по 4 я пн ли 28 у пе рі од із ойшов пр ь ал ив серпня. Фест більше! під гаслом «Христос ий!» ьш біл іст Віра більша! Зр ивалю ст фе дж Основний меси ує все, дк па ус ь — «Переможец буде він а м, і Я буду його Бого . :7) 21 Мені сином» (Об. стиУрочисте відкриття фе за я, пн ли валю відбулося 28 ів дн ь іст Ш . криття — 4 серпня д ріо пе — молодіжного заходу ь він ло ос аг особливих Божих бл ор сп х ни та чуд, відчайдуш х чи аю аж тивних змагань, вр вогнисвідчень біля нічного річей ст зу ща, тихих ранкових Біблії, у групах із вивчення цікау, ак тивного відпочинк ань, ув вих знайомств та спілк ених вн вечірніх зібрань, напо

СВІЧНИК

3, 2012

щирих силою Духа Святого, яння, ка і слізних молитов по у суій ац ліз ге ан єв соціальних ейної сім ої пл те та сідніх селах атмосфери. вся Фестиваль не обмежи із Рівучасниками лишень лодь мо — і ст ненської обла ластей з’їхалася з багатьох об ших ін з і ж ко України, а та нав ’єд об ь ал країн. Фестив вПі , го но ль християн Центра о ог ідн ах -З но нічного та Півден з і ст ла об ої регіону Рівненськ Іва а, ьк иц молоддю з Хмельн , жя ріж по За но-Франківська, и, тв Ли ії, тв Херсона, Москви, Ла угалії, Білорусії, Італії, Порт аль ив ст фе США. Завітали на , Сеня пе і гості з Луцька, Ір рода, го Уж вастополя, Дубна, Нетішина та Києва. их На вечірніх та ранков ла ма дь богослужіннях моло м зо ра ві змогу вклонятися Бого лавос із чудовою групою пр ж із ко лення з міста Рівне, а та ість» ічн музичними гуртами «В ча), . Ка (м n» we ea «H ), (м. Рівне істом талановитим саксофон ним на Андрієм Чмутом та об’єд м. ро хо им рівненськ ка Гасло фестивалю і темати з ре че щодня розкривалися орію. ег ал у вн ти певну спор кожен Оскільки Бог хоче, щоб , то ем із нас був переможц мен, тс ор сп і як хрис тиянин, змагая тт жи о упродовж свог трібпо що А гу. ється за перемо гти, мо ре пе б що но для того,

ступоввоо молодь дізнавалася по терйс щодня. Збудовуючі ма нн я ра зіб і рн чі ве кл ас и та «Серце розкривали такі теми: нда», ма переможця», «Моя ко Треня ан аж «Б , я» «Тренуванн мога». ре пе а ьш біл нера», «Най ва Словом ділилися голо церков Обласного об’єднання силь і Ва ЄХБ Рівненської област др ій Ан и ор ст Ба са ра ба , па Турчак р ми бо Лю Корнійчук та Рівне), м. », ть да (церква «Благо ерква (ц юк ил Володимир Гавр слан Ру ), не Рів «Спасіння», м. ельХм ин тіш Курбацький (м. Не ндр са ек Ол і), ницької област м. , а» оф лг Савич (церква «Го ин ищ Ор р Луцьк), Олександ ївської (церква м. Гостомель Ки ької нс пі Ір області), ректор рії Ігор богословської семіна ий за ьн ал Яремчук та відповід церков молодіжне служіння ма н Ро і Рі вн ен сь ко ї об ла ст Курбацький. юу Із понеділка по п’ятниц Ма та и сусідніх селах Більчак ні роль ренин проходили соціа вали ну боти. Молоді люди вико боту: ро різноманітну сільську нтумо ре р, та ин цв и прибирал сіно, ли да ла ск и, нк вали буди траву. рубали дрова та косили істя агов А у четвер був день бл Єванли ва ру да сіл м — жителя

Христа гелії, розповідали про чірнє ве та запрошували на чи на аю богослужіння. Незваж жим, ре ий нн де що активний к пісно чи по від й ни іти на ніч ужіння ля вечірнього богосл всі же ніхто не поспішав, ад кого ли ве я біл я ис ал охочі збир почути спільного вогнища, щоб дей, лю вражаючі свідчення стаоб і ірн ов йм не яких через одь. сп Го в шо ай зн і вини в житт сподня Дивна і милостива Го довж рука відчувалася впро годпо усього фестивалю: і в , і в мі ра ог пр в них умовах, і вних ти ор сп у і , майстер-класах ятий Св х Ду і. іграх та дозвілл йі де лю ях рц працював у се ку сь ян ти ис хр щодня спонукав бе се и ат ув яч молодь перепосв тих, хто на служіння Богові, а дати від е, не знав Його раніш почати і ки своє життя у Його ру шлях переможця. дь Четвертого серпня моло те и вш ну поїхала додому, поки колиСо риторію мальовничих ною, ра иб них гір чистою та пр рний га и а також залишивш телів. слід для ту тешніх жи ник ас уч Віримо, що кожен зберіг у фестивалю не тільки уроки, своєму серці цінні Божі ми з ни а й готовий поділися  . ми оточуючи

відділ жіночого служіння Із 23 по 28 липня цього року відбувся жіночий табір «Дотик неба» у с. Олександрія. Господь подарував чудову погоду вдень, прохолоду — вночі. 110 жінок із 46 церков області, серед яких — 14 тих, котрі щиро шукають Бога, змогли відновити свої фізичні сили і духовно збагатитися.

І СЛОВА, І СЛЬОЗИ, І МОЛИТВА... Наталія БАСАРАБА, церква с. Колоденка Рівненського району

о жіночої балакучості чоловіки ставляться іноді поблажливо, іноді зверхньо, а іноді й упереджено. А чи пам’ятаєте ви, що від повноти серця говорять уста? Жіноче серце завжди наповнене, бо зберігає згадки не лише про факти, події, а й про емоції, переживання, почуття, із ними пов’язані. Розповідаючи про пережите, жінка ще раз аналізує ситуацію, відсіває другорядне, робить висновки. Удома часто бракує часу чи слухачів для задушевних бесід, а коли опиняєшся серед чудесної природи у жіночому товаристві, коли у побуті для тебе потурбувалися про кожну дрібничку, є чудова можливість поспілкуватися.

Таку нагоду Господь подарував наприкінці липня понад сотні жінок Рівненщини у таборі «Дотик неба»: старшим і молодим, із значним «християнським стажем» і тим, хто лише шукає Бога. І жінки говорили, говорили і говорили, молилися і плакали... Розмови не були пустою балаканиною, а справжнім спілкуванням. Спілкування

ЖІНОЧИЙ Й ТАБІР «ДОТИК НЕБА»

ж можливе лише між однодумцями — людьми, близькими за духом, які в поняття, терміни вкладають однаковий зміст. Скільки життєвих історій прозвучало, скільки свідчень — у тиші кімнат, у альтанках, де збиралися групами, у актовій залі під час біблійних годин. І всі ці різні, несхожі, унікальні, неповторні історії об’єднувало одне — присутність Божа у життєвих випробуваннях. Господь не обіцяв своїм дітям безтурботного життя, але запевнив, що буде поруч у стражданнях. Сестри свідчили, що чим більші були проблеми, тим сильніше відчувалася Господня підтримка. По правді, якщо Бог відправляє кам’янистим шляхом, то дає міцне взуття. Плакали оповідачки, згадуючи найщемливіше, плакали від розчулення, співпереживання і їхні слухачки. Не легковажте цими слізьми, то не вияв поверхової сентиментальності. Як із глибини землі найчистіша вода пробивається джерелом, так із жіночих сердець стікають сльози, очищаючи душу. А скільки щирих сліз проклали борозенки по щоках під час молитви! За що молилися жінки? За жнива, бо до цього тиждень дощило; за дітей, аби вберегти від спотикань і спокус цього світу; за невіруючих родичів, які не усвідомлюють своєї згубної дороги; за керівництво братерства, за мир у церквах і любов. Усі надії й сподівання, турботи і переживання

несли до світлого лиця Того, Хто є любов. Біблійна «година» перетворювалася у півтори, а то і дві години, і все одно багато ще пісень і віршів залишалися поза програмою. Уголос славили Творця й Спасителя і найменші — дівчатка-дошкільнята — і сивочолі сестри — ровесниці перших баптистських церков на Рівненщині. Пролетіло п’ять днів, роз’їхалися по домівках сестрички із багажем думок, вражень, що живитимуть душу ще багатобагато днів. Забудуться конкретні слова чи вчинки-сюрпризи від «таємного друга», та не забути нам ніколи, як ті слова чи вчинки змушували нас почуватися — цінними, значимими, вартими уваги і любові. Моя сусідка по кімнаті казала, що у Господа немає випадковостей. Щиро вірю, що не випадок, а воля Божа і милість Його свята були на те, щоб Його дочки могли в Олександрії доторкнутися до неба. 

3, 2 0 1 2 | С В І Ч Н И К

новини ВІТАЄМО

з 50-річчям!

МИКОЛУ КРУКА

пастора церкви с. Борове Рокитнівського району

«Отож, … будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:58).

В І ТА Є М О з Р У К О П О К Л А Д Е Н Н Я М на пасторське служіння

СЕРГІЯ МОРОХОВСЬКОГО

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 16 вересня 2012 року в церкві м.Здолбунів-2. Рукопокладення звершив голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба та пастор церкви смт Квасилів Володимир Чекеренда.

ОЛЕКСАНДРА НАУМЧУКА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 7 жовтня 2012 року в церкві с. Гвоздів Корецького району. Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба та його заступник Михайло Ільюк.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ «СВІЧНИКА»! Щиро дякуємо Вам за Ваші відгуки, запитання і побажання, які надходять до редакції. Надсилайте і надалі свої листи, зауваження, пропозиції та свідчення. Діліться особистими враженнями, думками та досвідом. Лише завдяки спільним зусиллям ми зможемо зробити наш журнал цікавішим.

на дияконське служіння

АНДРІЯ ХОРОШЕНКА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 20 травня 2012 р. в церкві с. Острожець Млинівського району. Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба та пастори місцевої церкви Віктор Мельничук та Микола Хорошенко.

АНДРІЯ РОМАНЮКА Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 5 серпня 2012 року в церкві м. Радивилів. Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба та пастор місцевої церкви Володимир Калашніков.

ВОЛОДИМИРА АНТОНЮКА

Наша адреса: редакція «Свічника», вул. Дворецька, 41, м. Рівне 33001 Електронна пошта: shevchuk_luda@mail.ru Тел. (0362) 63-34-11; 22-44-81

на служіння в церкві м. Корець. Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 7 жовтня 2012 року в церкві с. Гвоздів Корецького району. Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба, його заступник Михайло Ільюк та пастор церкви м. Корець Микола Гаврилюк. Братам бажаємо Господніх благословінь у справі благовістя. «Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові» (Кол. 3:24).

Тема наступного числа журналу: «Священне коло сім’ї »

Просимо вибачення перед братами та сестрами церкви с. Острожець Млинівського району та «Преображення» м. Рівне за інформаційні неточності, допущені в минулому числі журналу.

СВІЧНИК

3, 2012

Х ІІ Ф ес ти ва ль хр ис ти ян сь ко ї молоді Рі вн ен сь ко ї обла ст і

… Е Ш Ь Л І Б С О Т С И Р «Х ВІРА БІЛЬША… ЗРІСТ БІЛЬШИЙ…»

Хрещення 2012 Церква м. Березне

Церква с. Оржів

Церква с. Колодязне

Церква с. Ставки

Церкви с. Жобрин та с. Дюксин

Перша рівненська церква та церква «Благодать», м. Рівне

Церква с. Дюксин

Щиро вітаємо братів та сестер, які у цьому році вступили в заповіт із Богом. Нехай Ваше щире «Вірую!» надихає Вас завжди своїм життям славити Господнє Ймення і служити Йому тим даром, який отримали від Нього.

Церква «Відродження», м. Рівне