Чому існують забобони в наш час? by SVICHADO

Титул оригіналу: «Non é vero... ma ci credo!». Perché la superstizione oggi? УДК 398.3 ББК 86.414 Ж 27

З італійської переклав Костянтин Зінченко Обкладинка Василя Максимовича

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999

Ж 27

Жангене Жиль Чому існують забобони в наш час? / Жиль Жангене ; пер. з італ. К. Зінченко. – Львів : Свічадо, 2014. – 112 с. ISBN 978-966-395-760-9

Ця книжка присвячена… забобонам! Точніше – забобонності, що притаманна дуже багатьом людям, навіть віруючим. Автор розповідає про забобони, характерні різним народам, релігіям і культурам, однак наголошує, що рано чи пізно забобонні пересуди зводяться до безглуздости. Для широкого кола читачів. УДК 398.3 ББК 86.414

ISBN 978-966-395-760-9

ПЕРЕДМОВА

Душпастирське служіння екзорциста, який поособливому дбає про звільнення особи від атак зла, розвиває в ньому неординарні знання людської душі. Саме так ти, дорогий отче Жилю, зміг констатувати, що часто, пробуючи уникнути зла, люди відкривають обійми назустріч саме «злу»: вони звертаються до магії, спіритуалізму, забобонів та всіх тих реалій, які ми спокійно можемо назвати «чортівнею». Заново треба перечитати істину Слова Божого, яку висловив пророк Єремія: «Покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діряві, що води не держать» (Єремія, 2, 13). Саме тому так необхідно, щоб ця книга «Це неправда… але я в це вірю! Чому існують забобони в наш час?», яка є плодом твого досвіду, зробила свій внесок у те, щоб заповнити «діри», які виникли в багатьох душах. Це може бути проявом твого служіння звільнення, зцілення та втішання тих, кого тобі довірили. Також я із задоволенням проголошую Nihil Obstat1 виданню цього твору. Монсеньйор Джорджо Бранкалеоні Альбенга, 21 квітня 2006 р. Лат. «Ніщо не перешкоджає» – офіційна апробата церковного цензора щодо твору на церковну тематику (прим. пер.). 1

ВСТУП

«Це неправда… але я в це вірю!» «Це неправда… але я в це вірю!» Ця відома цитата Тото є назвою одної гарної комедії Пепіно де Філіпо, що побачила світ 1942 року. Я її використовую з перших рядків своєї книги не для того, щоб применшити важливість такої тематики, а власне тому, що я переконаний у тому, що висміювання, гумор та іронія є найкращою зброєю для боротьби зі забобонами, які часто є дійсно абсурдними. Ми спробуємо сформувати цілісне бачення про найпоширеніші з них, але, звісно ж, без надання їм будьякої серйозности. Ці вірування, манії, магічні жести чи нав’язливі ідеї необхідно розглянути комплексно, за допомогою певного критерію, але не без мінімального гумору, адже, як казав свого часу Кіркеґор: «Нав’язливі ідеї – як судоми в ногах, найкращий засіб від яких полягає в тому, щоб пройтися по них». Ми побачимо, що певні забобонні практики – далеко не невинні дитячі забавки, оскільки вони, завдяки ірраціональному страху, створюють умови та відчиняють двері для світу окультизму, особливо ворожіння та спіритизму. Умови, стиль життя або ж неправильне ставлення до священного свідчать про те, що забобони зараз поширені повсюди, навіть в індустріалізованих країнах, які 7

досягли піку технологічного розвитку. Протягом тривалого часу тоталітарні режими Радянського Союзу та Китаю не змогли – як, загалом, і всі країни Західної Європи – знищити ті вірування, які віддавна вкорінені серед людей, незважаючи на поширення раціональних методів пізнання та технологічних наук. Наші сучасники дедалі більше збентежені та невдоволені відповідями, які пропонує релігія, обіцянками швидкого прогресу та суспільної безпеки, почуваються самотніми і незахищеними перед життєвими труднощами та небезпеками, а це звертає їхній погляд на ірраціональну поведінку, яка нібито повинна «вигнати з них біса» тривоги і страху майбутнього. Втрата систем відліку та відсутність істини, наявність яких не спроможні гарантувати ані релігія, ані сучасне суспільство, стимулюють людей до пошуків компенсації власного невдоволення поза конкретною реальністю. Необхідність знайти вирішення життєвих проблем штовхає осіб, які зі страхом дивляться на непевне майбутнє, приймати різні форми забобонної поведінки, попри те, що неправдивість цих вірувань та сподівань регулярно підтверджують повсякденні події та факти. Це зумовило те, що багато людей потерпають від самотности, а забобони для них є єдиною можливістю втекти від страху життя в цьому світі. У цій книзі задля збереження цілісного бачення не вдалося заглибитися в усі деталі, хоча цікавість штовхала мене в найбільш приховані глибини великого таємного світу забобонів. Можливо, я ще напишу книгу, де викладу поглиблене дослідження цієї теми, а зараз бажаю вам приємного читання, перед початком якого не забудьте… перехреститися і сплюнути через ліве плече! о. Жиль Жангене 8

ЗАБОБОНИ: СВІДЧЕННЯ І ДУМКА МОЛОДІ

1. Опитування в парохії Північної Італії Я вирішив надати слово молоді, оскільки вона охоче бере участь у різноманітних опитуваннях, спонтанно висловлює свою думку. Молодь знає, що лелеки дітей не приносять і часто стверджує, що не вірить у забобони, хоча… Щоб розвинути тему, перш ніж звернутися до словників та енциклопедій, я зібрав численні свідчення молоді, яка, виявилося, зацікавлена в тому, щоб висловити особисту думку щодо забобонів. Та обставина, що більша частина молодих осіб входить до парохіяльного середовища, пояснює релігійний відтінок відповідей: – Вірити в забобони, на мою думку, означає показати свою слабкість. Шукати магічне у повсякденному житті – це спосіб надати сенсу тому, що не вдалося. Забобонна особа віддаляється від Бога, оскільки занедбує християнські обов’язки щодо ближнього та вдається до забобонів щодо Бога. Дж., 19 років. – Забобони і магія – це все маячня! Я впевнений, що вони притягують лише через похмуру самотність, що так часто охоплює нас. Також вважаю, що це зумовлене кризою цінностей та почуттів, яким підвладні 9

молоді особи. Погляньте на мене! Знаєте, скільки невпевненості в мені?! Але достатньо одного серця, осяяного Богом, щоб наповнити мене відчуттям безпеки. Х. – Я вважаю, що особа, яка вірить у Бога, не може бути забобонною. К. – На мою думку, забобони народжуються в осіб, які почуваються слабкими, оскільки магія створює в мага чи відьми відчуття величі і переконання, що вони можуть робити недоступні для звичайних людей речі. Д. – Ми вважаємо, що віра в окультні речі є образою католицької віри і не розуміємо тих, хто з марною надією змінити своє майбутнє звертається до шарлатанів, які представляються ворожками чи магами, одурюючи звичайних людей, єдина провина яких полягає в тому, що вони, як необачні риби, ковтають наживку, яку їм закидають ці брехуни. Цих осіб, які використовують нерозсудливість інших, щоб заробити легкі гроші (фактично вкрасти), необхідно зупинити. А ті християни, які не вірять у забобони, повинні допомогти забобонним, щоб вони не піддавалися на обман цих нібито магів. К, 20 років. – Ми, шістнадцятирічні дівчата, вважаємо, що забобони і магія занадто популяризовані, оскільки часто можна зустріти людей, які задля наживи звертаються до всіх можливих засобів. Якщо говорити про справжню магію, то ми не впевнені, чи вона існує насправді. Певний прояв забобонів можна виявити в кожній особі, але необхідно вважати, щоб не надавати їм надмірного значення. – Забобони – це дуже поширене в сучасному суспільстві явище. Їхні причини необхідно шукати в на10

ївності людей, яких ловлять найрозбурханіші хвилі, заганяючи в пастку ошуканости. На нашу думку, необхідно заборонити будь-яку рекламу чи телепередачу, що пропонує людям звернутися до магії. Цей феномен занадто недооцінюють і часто ставляться до нього зверхньо та навіть зі симпатією, але певні нещодавні події чітко дають зрозуміти, як ці шарлатани (маги, хіроманти, ворожки тощо) використовують людей у своїх цілях. Д. і П.

2. Опитування в державній школі Північної Італії Воно свідчить, що 38% молодих осіб віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років стверджують, що вірять в один або кілька забобонів. Я попросив їх також висловити свою думку з цієї нагоди, на що вони охоче погодилися. – Забобонів немає. Це одна з форм невігластва або ж, можливо, слабкості, яка притаманна певним особам, коли вони перебувають під тиском певних проблемних обставин. Саме тоді люди починають вірити у забобони.♀, 18 років. – Забобони є примітивним віруванням, що виникає за певних обставин унаслідок браку відповіді, коли люди намагаються виробити певний захисний механізм… На мою думку, забобони існують та впливають на повсякденне життя… якщо ви в них вірите, то вони діють… тобто якщо якась особа переконана в правдивості забобонів, то, врешті-решт, це спричинить певні проблеми, якщо вона дотримуватиметься забобонів… (якщо дійсно в це вірить). М. 11

– Я вірю в Бога… Кажу це для початку. Але мушу визнати, що п’ятниця 17-го числа2 викликає в мене певне занепокоєння. Е. ♂, 18 років. – Це давнє народне вірування, яке тримається на невігластві бідних людей, які, щоб якось пояснити погані речі, вигадували відьом та щось подібне до них. В. – Цікаве питання… Я думаю, що забобони – це віра у щось таке, нехай і банальне, що приносить успіх або невдачу. Наприклад, коли чорний кіт переходить вам дорогу, то кажуть, що це викличе певну біду. Забобони – це низка фактів, які змушують нас бути уважнішими. С. К.

3. Що кажуть ті, які вважають себе забобонними? – Коли стається щось погане або ж я думаю про щось неприємне, то схрещую пальці. ♀, 18 років. – Коли на мене чекає важлива справа, то я згадую, чи було щось подібне в моєму житті і намагаюся відтворити всі кроки, які передували успішному вирішенню. ♀, 18 років. – Коли мені переходить дорогу чорний кіт, то я переходжу на інший бік вулиці. ♀, 17 років. – Я завжди отримую погані оцінки в п’ятницю 17-го. ♀, 18 років. – Коли 17-те число припадає на п’ятницю, я дуже переживаю, особливо якщо цього дня повинна бути контрольна робота. ♀, 19 років.

В Італії вважають, що число 17 приносить нещастя (прим. пер.). 2

– Я вважаю поганою прикметою п’ятницю 17-го або будь-яку іншу річ з номером 17; також боюся побачити похоронну процесію; вірю в те, що певні особи спричиняють невдачі, тож, коли я бачу таких, то схрещую пальці. Ф. ♂ 17 років. – Для мене поганою прикметою є побачити машину швидкої допомоги або ж катафалк. ♂, 17 років. – Використовувати інвалідний візок або ж милиці (задля розваги) – дуже погана прикмета. ♂, 17 років. – Не можна ходити в перукарню у вівторок або в п’ятницю. ♂, 17 років. – П’ятниця 17-го – день невдач. ♂, 17 років3.

4. А як думають ті, хто сумнівається? – Не те, щоб я вірила в той чи інший забобон, але якщо є можливість уникнути чогось такого, що приносить нещастя, то я хапаюся за це. Наприклад, якщо бачу драбину, то не проходжу під нею… Адже ніколи не можна бути в будь-чому впевненим. ♀, 17 років.

Згідно з народними віруваннями, вівторок і п’ятниця є найгіршими днями тижня: вівторок присвячений богу війни Марсу, який несе руїну, а п’ятниця – день бісів та відьом (прим. авт.). 3

ІІ

ЗАБОБОНИ: НАУКОВИЙ ПІДХІД ТА СПРОБА ДАТИ ДЕФІНІЦІЮ

1. Що ж таке забобони? Цицерон виводив термін superstitio (з лат. «забобонність») від слова superstes (з лат. «виживання»); також словник дає ще значення «берегти», «тривати» та «зберігати»4. Згідно зі Словником італійської мови Гардзанті (Dizionario Garzanti della lingua italiana), забобон є певною «схильністю, спричиненою незнанням або підказкою, щоб приписати окультним чи надприродним чинникам ті події, які можна пояснити природними факторами». Згідно зі Словником релігійних термінів (Dizionario di termini religiosi) Аквіліно де Педро, забобонність «полягає в неналежній або невпорядкованій релігійній практиці, наприклад, у приписуванні надприродних ефектів подіям чи предметам, яким вони не притаманні (певна кількість молитов, кінська підкова над дверима тощо); у створюванні культу речей, які цього не заслуговують: ідолопоклонство, ворожіння (карти, гороскопи), марна набожність і довірливість (випробування, магія, безпідставні страхи). Забобонність була 4

Див. Cicerone, De natura deorum, II, 28.

дуже поширена в минулому, особливо в Середньовіччі, але й дотепер зустрічається в різних формах»5. Енциклопедичний словник морального богослов’я ЕСМБ (Dizionario enciclopedico di teologia morale) терміном «забобон» позначає те, що за межами чуттєвого світу та спричинене загальними віруваннями, що наслідує власні стимули6. Це етимологічне визначення, занадто загальне, стосується всіх форм забобонних вірувань, але не відповідає на початкове запитання. Труднощі дефініції того, чим насправді є забобонність, спричинені величезним полем дослідження, яке поширює свою сферу на сукупність наук, не кажучи вже про богослов’я. Йдеться про психологію, соціологію, антропологію, історію, філософію, медицину тощо. Словник пасторального богослов’я (Dizionario di teologia pastorale), на основі Суми Теології (Summa Theologiae) святого Томи Аквінського, вважає забобони таємними діями, зверненими до невідомих божеств. Забобон – це порок, протилежний до чесноти релігії, «який стосується або може стосуватися неадекватного культу правдивого Бога, який може бути несправжнім (вшановувати Бога античними церемоніями), марним або зверхнім, або ж правдивого культу фальшивому богу, тобто релігійний культ, звернений до створінь, відірваних від зв’язку з Богом»7. Критичний словник філософії (Dizionario critico di filosofia) наводить дефініцію М. Блонделя: «Забобонність, здається, народжується з враження, що коли Див. http://www.totustuus.biz/Magistero/trrs.html#a285. Див. Dizionario enciclopedico di teologia morale (DETM). – Paoline, Roma 1974, c. 1067. 7 Dizionario di teologia pastorale, ІІ. – Paoline, Roma 1962, c. 1697; див. також Summa Theologiae, II-ІІ, q.92, a.1. 5 6

людина вже використала всі можливі ресурси, які досвід, наука, критичні роздуми та воля завбачливо змогли задіяти для аналізу, то завжди й скрізь, на початку, під час та наприкінці найбільш обачного зусилля залишаються певні стійкі елементи. Вони не підвладні контролю та можливості передбачення; користуючись ними, переважає спокуса припустити існування окультних сил, начебто вони перевищують природні, звернутися до магічних рецептів задля досягнення певної мети. Всупереч віруючій людині, забобонні особи прагнуть мати Бога лише для себе (без того, щоб належати Йому) та використати містичні сили для егоїстичних прагнень через натуралістичні процедури»8. Термін «забобонність» для філософа означає вірування в прогнози, завдяки яким можна передбачити майбутнє, вловлюючи в теперішньому певні знаки прогнозування, зумовлені надприродними чинниками. Спіноза, наприклад, вважав це наслідком невігластва та уявлення, що не залежить від раціонального підходу; доказом цього він вважав ту обставину, що забобонні люди не спроможні продемонструвати дію своїх вірувань, які систематично заперечують факти, що аж ніяк не заважає таким людям продовжувати вірити в забобони.

Див. Dizionario critico di filosofia (Lalande A.). – ISEDI, Milano 1971, c. 897. 8

Я НЕ ЗАБОБОННИЙ, АЛЕ… – я завжди читаю гороскопи; – я чіпляю талісман до брелока з ключами; – я дуже переживаю, якщо розбиваю дзеркало або розсипаю сіль у п’ятницю; – я ніколи не поселюся в 13-й або 17-й номер у готелі; – я впевнений, що п’ятниця 17-го приносить нещастя; – вдома я вішаю підкову або кролячу лапку, оскільки вони приносять удачу; – якщо я бачу чорного кота, то одразу ж переходжу на протилежний бік вулиці; – я переживаю, коли кидаю капелюх на ліжко, адже це погана прикмета…

Психологічний словник (Dizionario di psicologia) визначає забобон як «вірування або сукупність вірувань, позбавлених раціонального підґрунтя, але безумовно прийнятих і, у випадку їхнього практичного прояву, їх скрупульозно дотримуються, щоб отримати захисну функцію, яку їм приписує суб’єкт»9. Синод єпископів Кампаньї пропонує таке визначення: «Забобонність – це віра в те, що матеріяльні речі можуть мати надприродні властивості, що впливають на життя людини. Ці властивості треба прийняти і вважати сприятливими або заспокійливими, що спричинило виникнення таких категорій осіб як астрологи, хіроманти, картомани, маги тощо. Саме до них звертаються забобонні люди, щоб отримати захист від нещасть, допомогу та сприятливі для особистого Галімберті У., Dizionario di psicologia. – Garzanti, Milano 2001, c. 1018. 9

спокою фактори, а також засоби для спокійного затишного життя та нібито достовірну інформацію щодо майбутнього»10. Сьогодні зазвичай забобони розуміють як «сукупність магічно-символічних дій, які часто йдуть врозріз із релігією; при цьому вони є абсолютно ірраціональними; але забобонами також можна вважати фальшиве бачення певних релігійних практик, яким приділяємо надмірну увагу, зумовлену вірою в те, що правильне їхнє виконання або ж порушення може суттєво вплинути на життя»11. У більшості випадків забобонна особа приписує кожному вчинку, об’єкту чи події таємничу ірраціональну властивість, яка може сприяти позитивному вирішенню справ або ж запобіганню негативних наслідків: доторкнутися до кінської підкови, вдягати особливий одяг або ж мати при собі якийсь талісман – це лише деякі з багатьох існуючих забобонів. Забобонна поведінка передбачає переконання в тому, що невидимі незнані сили можна прикликати завдяки зверненню до особливих предметів чи ритуальних дій. Різновидом забобонів є магія, чаклунство та, більш загально, окультизм. Будь-яка людська поведінка вирізняється складністю та комплексністю. Це зауваження стосується і забобонних осіб. Дати універсальну дефініцію дуже складно, оскільки відтінків і проявів забобонів існує не менше, ніж осіб, які в них вірять. Забобонні особи схильні думати, що існують певні окультні сили, які 10 Див. Conferenza Episcopale Campana, “Io sono il Signore vostro Dio”. – Nota pastoralea proposito di superstizione, magia e satanismo, в Il Regno-Documenti, 11 (1995), c. 357. 11 Centini М., Medicina e magia popolare in Liguria. – Servizi Editoriali, Genova 2005, c. 163.

керують подіями, а наші вчинки можуть вплинути на майбутні події. Насправді ж це трапляється дуже рідко, що з легкістю може засвідчити статистика. Породжені ірраціональністю, невіглаством та підсвідомими страхами, особливо тоді, коли події виходять з-під контролю людини, ці забобонні вірування з’являються повсюди, в кожній країні, в будь-якому культурному чи релігійному контексті. А ще забобони вирізняються дуже довгою тривалістю…

13 – НЕЩАСЛИВЕ ЧИСЛО? «13» вважають нещасливим числом, окрім випадків, пов’язаних з букмекерською діяльністю. У багатьох країнах «13» замінюють на «12-А», а в Америці цей номер ніколи не використовують у кінних змаганнях. Розповідають, що Віктор Гюго (1802–1885 рр.) ніколи не сідав за стіл, якщо гостей було тринадцять. Коли таке все ж траплялося, він відкладав обід до появи 14-го гостя.

(Див. Burgio A., Dizionario delle superstizioni. Hermes Ed., Roma 1992, c. 192).

А «14»… краще за «13»? Французи, які вважають «13» нещасливим, мають ще число «14»… Генрих IV народився у ХІV столітті, через 14 декад і 14 років після народження Христа. Він народився 14 грудня і помер 14 травня. В його імені (фр. Henri de Bourbon) – 14 літер. Він прожив 4 рази по 14 років, 14 днів і 14 тижнів. Був королем Франції та Новари 14 трирічних термінів. Жан Шатель поранив його через 14 днів після 14 грудня 1594 року. Після цього королю залишилося прожити 14 років, 14 місяців 19

через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» (Второзаконня 18, 10–12). Така поведінка на різноманітних рівнях не сумісна з нашою вірою, ведучи до складного морального становища. Нерідко це може перетворитися на справжню патологію. За будь-яких обставин такі вчинки необхідно визнавати під час таїнства покаяння. На завершення цих душпастирських вказівок ми, єпископи, наголошуємо на абсолютній та непорушній істині, через яку Отець поставив Христа: «Вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. І Він усе підкорив під Його ноги й вивищив Його понад усе, як Голову Церкви, яка є Його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх» (Ефесян 1, 21–23). Той, хто зустрів Господа нашого Ісуса Христа, вже не шукає спасення деінде: «Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю, і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, – Йому слава і влада на віки віків! Амінь». (Одкровення 1, 5–6). Пезаро, 3 червня 2001 року, Зіслання Святого Духа g Анджело Баньяско, Архиєпископ Пезари g Франческо Марінелі, Архиєпископ Урбіно – Урбанія – Сант’Анджело ін. Вадо g Вітторіо Томасеті, єпископ Фано – Фоссомброне – Кальї – Пергола

2. Маленький словничок забобонів та народних вірувань Брошка Якщо вам дарують брошку, стругачку чи будь-який інший гострий предмет, ви маєте вколоти ним особу, що дарує його, або ж подарувати їй символічну монетку. Якщо ви цього не зробите, то вашій дружбі скоро настане кінець. Букет Йдеться про класичне кидання букета наприкінці церемонії весілля. Наречена, обернувшись спиною до натовпу, кидає свій букетик. Та з її подруг, яка зловить букет, невдовзі отримає пропозицію вийти заміж. Веселка Коли ви її бачите, то не баріться і загадайте бажання: воно обов’язково збудеться! Вішалка Класти її на ліжко – погана прикмета. Волосся Якщо хочете уникнути негараздів, пострижіться, коли на небі новий місяць (молодик). Волосинка на плечі означає, що скоро ви отримаєте листа. Вухо Чути гул чи свист у вухах – це означає, що хтось про вас згадує недобрим словом. У Калабрії, натомість, вважають, що свербіння в правому вусі свідчить про те, що хтось вас обмовляє, а в лівому – хвалить. Горох Він є символом щастя та успіху. У давнину цвітом гороху прикрашали корону наречених. 99

Гребінець Якщо він впаде під час того, коли ви зачісуєтеся, то це означає, що про вас думає той, хто вас любить. Гроші Якщо ви знайшли монетку, то це на щастя, тож, бережіть її. Гарною прикметою є пробиті монети, а також монети, викарбувані високосного чи ювілейного року. Доброю прикметою є зберігання в гаманці монети номіналом у дві копійки. Якщо вам платять на Різдво або наприкінці року, то ви повинні дати принаймні копійку решти, інакше в новому році матимете фінансові труднощі. Двері Якщо ви переступили поріг лівою ногою, то на вас чекає біда. Дзеркало Розбили дзеркало? Що ж, на вас чекають сім років страшних злиднів та бід. Дощ Успіх приносить прогулянка під дощем. Драбина Вас спіткає невдача, якщо ви пройдете під драбиною, що приставлена до стіни, оскільки в такому випадку вона утворює трикутник – знак Тройці. Проходити під ним є проявом страшної неповаги. Якщо неодружена особа пройде під драбиною, то вона ніколи не вийде заміж. Якщо ж така особа спіткнеться на сходах, то їй скоро запропонують вийти заміж. Якщо ж ви спіткнетеся на сходах, коли спускаєтеся з них, то готуйтеся до фінансових труднощів. 100

Зозуля Якщо ви почуєте, як кує зозуля, то негайно хапайте перше, що є під ногами, та носіть це протягом певного часу – це буде ваш найнадійніший амулет. Зуб Носити на шиї зуб тигра – добра прикмета. Особливо це допомагає картярам. Капелюх Поганою прикметою є покласти капелюх на ліжко. Картини Ніколи не можна вішати на стіни картини із зображенням птахів – це приносить нещастя. Поганою прикметою є, коли картина падає. Квасоля У давні часи вона була символом безсмертя через здатність довго зберігати життєві сили та ставати свіжою, якщо її вкинули у воду. Молоді грекині та римлянки вдягали намисто чи браслети з квасолин. Вважалося, що цього більш ніж достатньо для того, аби бути багатими та щасливими. Кільце Якщо ви носите кільце зі своїм зодіякальним каменем, то невдачі минатимуть вас. Якщо ви загубите обручку, то, щоб уникнути неприємностей, необхідно негайно придбати нову, яку подружній партнер вдягне вам так само, як і на весіллі. Кіт У Давньому Єгипті коти вважалися священними, а от у Середньовіччі вони стали диявольськими тваринами. Чорних котів ідентифікували з демонами, через що їх ловили та вбивали. 101

Ліжко Поганою прикметою є вставати з лівого боку, адже це бік диявола. На Сицилії кажуть, що коли три особи застеляють ліжко, то наймолодша з них помре першою. Ложка Бережіться, якщо ви тримаєте ложку в лівій руці – це накличе на вас багато проблем. Мітла Якщо ви доторкнетеся мітлою до ноги незаміжньої особи, то вона може назавжди забути про шлюб. Поганою прикметою є замітати на світанку та після заходу сонця. Монахині Чомусь вважають, що побачити трьох або чотирьох монахинь є дуже поганою прикметою. Незаміжні У ніч на Йордан незаміжні повинні кидати черевики в бік дверей дому: якщо вони впадуть носами до дверей, то такі особи протягом року вийдуть заміж. Немовля Ніколи не можна цілувати його в шию, бо інакше дитя страждатиме від безсоння. Не можна стригти дитину до того, як їй виповниться три роки, оскільки через це вона втратить розумові здібності. Новий Рік Доброю прикметою є зустріти зранку після Нового року особу протилежної статі. А от якщо ви побачите 1 січня білого коня, то чекайте серйозних неприємностей. 102

У деяких країнах прийнято на Новий рік викидати з вікна старі речі, щоб звільнитися від проблем та отримати нове щастя (єдиним невдахою виявиться той, хто проходитиме в цей час під вікнами, з яких летітиме старе майно). Якщо напередодні Нового року ви поїсте сочевицю або яйця, то можете не хвилюватися, адже економічний добробут вам гарантовано на цілий рік. Ножиці Якщо вони впадуть на землю, то перш ніж їх підняти, станьте на них ногою, аби нейтралізувати погані наслідки. Якщо ножиці впали, увіткнувшись у землю, то це означає, що скоро хтось помре. А от ножиці, підвішені на стіні, приносять удачу. Олія Якщо ви вилили олію, то чекайте неприємностей. Павук Якщо ви побачили ввечері павука, то завтра буде гарна погода. Якщо ж ви вб’єте павука, то вас спіткає невдача. Падає зірка Коли побачите таку зірку, загадайте бажання: воно обов’язково збудеться. Парасолька Поганою прикметою є розкрити її в закритому приміщенні, особливо вдома. Півень Якщо він заспіває перед північчю, то це на погану погоду. 103

Підкова Вам казково пощастить, якщо віднайдете підкову, за умови, що у неї буде непарна кількість отворів, а для збільшення ефективности цього талісмана, до нього необхідно прив’язати червоний перець. Ця традиція сягає корінням у давньоримський період: тоді було прийнято вішати підкову кінцями вгору на стайні, хліві тощо, щоб захиститися від блискавок та хвороб. Плювок Колись панував звичай сплюнути тричі на чоло, щоб віддалити від особи невдачу. Навіть тепер бігуни просять своїх тренерів, щоб ті плюнули їм на спину перед забігом. Поцілунок В Англії вірять, що дівчина ніколи не вийде заміж, якщо у неї на губах залишиться волосинка після поцілунку з вусатим чоловіком. П’ятниця Ніколи не виходьте з дому в п’ятницю ввечері: відьми та демони вже чекають. Але якщо ви все ж повинні кудись йти, то вирвіть у собаки руду шерстинку і покладіть її в кишеню. Рушник Не користуйтеся одним рушником удвох водночас, адже це до сварки. Свічки Поганою прикметою є крапля воску, що впала на підлогу. Наречені в провінції Навари наприкінці весільної церемонії повинні задути дві свічки. Якщо їм вдасться одночасно це зробити, то вони житимуть довго й щасливо, інакше хтось із них скоро овдовіє… 104

Селера У садах греків та римлян вона росла завжди. Селера – це рослина, що відводить біди та невдачі. Сіль Колись вона була символом дружби. Були часи, коли перед молодятами ставили соляний кубок. Одного разу гість необережно скинув такий кубок на землю, і він розбився. Розгніваний господар витягнув меч і вбив невдаху. Здається, саме цей епізод став причиною того, що поганою прикметою є розсипати сіль на землю. Якщо ж вона розсипалася на стіл, то просто візьміть її у жменьку і киньте через ліве плече. Сіно Якщо побачите копицю сіна, то візьміть із неї одну соломинку та загадайте бажання. Сірники Не повірите, але найбільше негараздів очікує тих, хто втрьох використає один і той самий сірник. Собака Її виття прогнозує чиюсь смерть. Сова Побачити або почути сову – дуже погана прикмета. Солодощі У багатьох південних регіонах доброю прикметою є роздавати солодощі під час великих святкувань. Сонечко Ця симпатична комаха, відома також як «скарабей Богородиці», завжди приносить щастя та добрі новини. 105

Сорока Поганою прикметою є побачити сороку перед сніданком. Якщо побачите зграю сорок, які летять з нахилом уліво, то у вас буде прекрасний день; якщо ж зграя схиляється направо, то день буде жахливим. Закоханий юнак, який побачить сороку, не матиме у дівчини жодних шансів. Покласти навхрест Взуття, кухонні прибори чи інші покладені навхрест предмети приносять нещастя, адже в Середньовіччі це було образою Хресного знамення. Хліб Коли поставимо його боком на стіл, це прогнозує голод. Хустинка Ніколи не можна дарувати хустинку. Якщо це все ж трапилося, то особа, якій ми зробили подарунок, повинна дати взамін бодай одну монетку, щоб нейтралізувати негативний вплив цього подарунка. Чайка Поганою прикметою є вбити чайку. Часник Якщо повісити головку часнику над дверима, то він віддалятиме хвороби, злих духів і… вампірів! Чотирилиста конюшина Вона принесе вам щастя та успіх, але не треба її зривати: достатньо подивитися та доторкнутися. Шпилька Якщо побачите шпильку на землі, підніміть її – на вас чекатиме успішний день. 106

Але ніколи не нахиляйтеся, щоб підняти голку, адже вона приносить нещастя. Яйце Ніколи не викидайте цілу шкарлупу. Подрібніть її, щоб вона не стала гніздом для злих духів. Ящірка Якщо ви мешкаєте в Пульї чи Калабрії, то поганою прикметою для вас буде вбити ящірку89.

89 Зібрано Franco Baldisseri, текст можна наводити, якщо вказуємо автора та адресу http://www.leggendemetropolitane.com – Див. також: La Paglia R., Le superstizioni dalla A alla Z dal Piemonte alla Sicilia. – Hermes Ed., Roma 2006, cc. 45-74, 95.

107

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Джерела Antonelli E., Contro la superstizione, in Lettere Pastorali (19901991), Magistero episcopale, Verona 1993, coll. 1211-1212. Bibbia per la formazione Cristiana, EDB, Bologna 1994. Boussel P., Manuel de la superstition, La Palatine, Paris 1963. Catechismo della Chiesa Cattolica, LEV, Città del Vaticano 1992. Conferenza Episcopale Campana, “Io sono il Signore vostro Dio”. Nota pastorale a proposito di superstizione, magia e satanismo (Napoli 1995), in Il Regno-Documenti, 11 (1995). Congregazione per la Dottrina della Fede, Fede cristiana e demonologia, in EV 5/1347-1393. Direttorio su pietà popolare e liturgia, LEV, Roma 2002. Dizionario critico di filosofia (cur. Lalande A.) ISEDI, Milano 1971. Dizionario di teologia pastorale, vol. II, Ed. Paoline, Roma 1974. Dizionario enciclopedico di teologia morale (DETM), Ed. Paoline, Roma 1974. Galimberti U., Dizionario di psicologia, UTET, Torino 1999. Grande Dizionario delle Religioni, Cittadella, Assisi 1990. Mozzani E., Le livre des superstitions, R. Laffont, Paris 1995. Tommaso d’Aquino, Summa theologica, I, qq. 63-64.

2. Дослідження Книги Bamonte F., Cosa fare con questi maghi?, Ancora, Milano 2000. Id., I danni dello spiritismo, Ancora, Milano 2003. 108

Bianco E., Magia. Non è vero ma ci credo (collana Mondo Nuovo, 175), LDC, Torino 1998. Cardini F., Magia, stregoneria, superstizioni nell’Occidente medievale, La Nuova Italia, Scandicci 1986. Casale G., Nuova religiosità e nuova evangelizzazione, Piemme, Casale Monferrato 1993. Centini M., Medicina e magia popolare in Liguria, Servizi Editoriali, Genova 2005. Didachè – Lettere di Ignazio di Antiochia – A Diogneto (cur. Clerici A.), Paoline, Milano 1998. Di Nola Alfonso M., Lo specchio e l’olio. Le superstizioni degli italiani, Laterza 2000. Haining P., Superstitions, Treasure Press, London 1990. Jung C. G., Ma vie, Gallimard, Paris 1973. La Paglia R., Le superstizioni dalla A alla Z dal Piemonte alla Sicilia, Hermes Ed., Roma 2006. Mainardi D., L’animale irrazionale, Mondadori, Milano 2000. Mircea E., Il sacro e il profano, Boringhieri, Torino 1967. Santucci F., Messaggi dall’antichità. Saggio sul passato e sul concetto di antichità, Kimerik 2005. Thivollier P., L’homme est-il maitre ou victime de son destin?, Paris 1954.

Статті Allemann K., в La Gruyere, 27 вересня 2003. Cortese A., в Individuazione, №35, березень 2001, с.8. Meslin M., Superstitio, в Grande Dizionario delle Religioni, Cittadella, Assisi 1990, cc. 2056-2057. Molet L., Superstizione, в Grande Dizionario delle Religioni, Cittadella, Assisi 1990, cc. 2057-2058. Tyn T., La superstizione, в Sacra Doctrina, №1, ESD, Bologna, cc. 104-105.

109

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ......................................................................... 5 ВСТУП. «Це неправда… але я в це вірю!» ......................... 7 І. ЗАБОБОНИ: СВІДЧЕННЯ І ДУМКА МОЛОДІ ............. 9 1. Опитування в парохії Північної Італії ............................. 9 2. Опитування в державній школі Північної Італії ........... 11 3. Що кажуть ті, які вважають себе забобонними?........... 12 4. А як думають ті, хто сумнівається? ................................ 13 ІІ. ЗАБОБОНИ: НАУКОВИЙ ПІДХІД ТА СПРОБА ДАТИ ДЕФІНІЦІЮ .............................................................. 14 1. Що ж таке забобони? ....................................................... 14 2. Різні форми і прояви забобонів....................................... 20 3. Чи існують різні рівні забобонів? ................................... 22 ІІІ. ЗАБОБОННІСТЬ, ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО......... 24 1. Звідки походять забобони? .............................................. 24 2. Чи є зв’язок між забобонами та історичними подіями? . 29 3. Забобони: феномен, що стає дедалі поширенішим?..... 30 4. Чому маги мають таку шалену популярність? .............. 33 5. Якими прийомами скористався цей цілитель? .............. 35 6. Чи існують нові форми забобонів?................................. 38 7. Чи є забобони в спорті? ................................................... 42 8. Чи сучасна молодь менш забобонна, ніж їхні батьки й дідусі? ........................................................................... 47 IV. ЗАБОБОННІСТЬ – ЦЕ ПРОЯВ СТРАХУ? .................. 50 1. Якими є психологічні механізми забобонів? ................. 50 2. Чи забобонність прописана в мозку? ............................. 53 110

3. Хто щасливіший: скептики чи забобонні люди?........... 54 4. Чи може забобонність перетворитися на хворобу? ..... 54 5. Чи може забобонність позначитися на здоров’ї? .......... 55 V. ВІРА ТА ЗАБОБОННІСТЬ .............................................. 57 1. Чи забобонність може спотворити віру? ....................... 57 2. Про які саме забобони йдеться? ..................................... 60 3. Чи правда, що Церква толерантно ставиться до певних набожеств, позначених забобонністю? ...... 63 4. Що можна сказати про флагелантів? ............................. 66 5. Чому серед сучасних католиків так багато забобонних? ..................................................................... 69 6. Яка відмінність між релігійною і забобонною поведінкою? ..................................................................... 70 7. Що каже Боже Слово про забобонність? ....................... 73 8. Як Церква реагує на забобони? ...................................... 74 9. Що каже вчення Церкви про забобони? ........................ 77 10. Оздоровчі молитви – це магічні молитви? .................. 79 11. Чи народні вірування не вражені забобонністю? ........ 81 12. Чи можуть літургійні обряди бути уражені забобонністю? ................................................................. 84 13. Якою є моральна оцінка забобонів? ............................. 85 14. Чи щось загрожує забобонним особам? ...................... 86 ЗАВЕРШЕННЯ. КОЖЕН, ХТО ПРИЗВЕ ІМ’Я ГОСПОДНЄ, СПАСЕТЬСЯ (Йоіл 3, 5) .............................. 89 ДОДАТОК ............................................................................. 94 1. Душпастирські вказівки щодо феноменів забобонности, магії та нових релігійних рухів ............ 94 2. Маленький словничок забобонів та народних вірувань ............................................................................ 99 БІБЛІОГРАФІЯ ................................................................... 108 1. Джерела ........................................................................... 108 2. Дослідження ................................................................... 108

111

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Жиль Жангене ЧОМУ ІСНУЮТЬ ЗАБОБОНИ В НАШ ЧАС? Літературний редактор Ірина Мартин Технічний редактор Галина Горбачук

Підписано до друку 27.06.14. Формат 84x108 1/32. Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 5,9. Ум. фарбовідб. 6,3. Обл. вид. арк. 3,5. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у ПП «Видавництво “Бона”», (cвiдоцтво серiї ДК №4275) вул. Наукова, 5, м. Львів, 79009, тел. (032) 254-02-74