Зцілюючи рани by SVICHADO

Комісія УГКЦ у справах освіти та виховання Комісія УГКЦ у справах мігрантів Міграційна служба Карітасу України Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра загальної та соціальної педагогіки Українського католицького університету

ЗЦІЛЮЮЧИ РАНИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Навчально-методичний посібник

Львів Видавництво «Свічадо» 2014

УДК 37 : 159.922.7(075) ББК 74.660 я 7 3-95 Рекомендовано до друку кафедрою загальної та соціальної педагогіки ВНЗ «Український католицький університет» Протокол № 7 від 4 березня 2014 р. Рекомендовано до друку науково-методичною радою Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Протокол № 1 від 26 лютого 2014 р. Рецензенти: Когут С.Я. – доцент, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки ВНЗ «Український католицький університет»; Хомин О.Є. – методист обласного центру практичної психології і соціальної роботи Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів: навчально-методичний M ISBN 978-966-395-790-6 Посібник призначений практичним психологам, соціальним педагогам, викладачам, студентам вищих навчальних закладів напрямів підготовки «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», «Практична психологія». Посібник містить інформацію, яка буде корисною в реалізації цілісної та комплексної системи соціальної підтримки, педагогічної та психологічної допомоги дітям трудових мігрантів, яку здійснюють у рамках діяльності психологічної служби навчальних закладів, позашкільних установ, державних і громадських, християнських та благодійних організацій. Посібник буде корисним батькам, опікунам дітей, оскільки він містить цікавий, пізнавальний матеріал про основні потреби дитини, які виникають у різні вікові періоди, про роль сім’ї у вихованні дитини загалом. Запропоноване видання дасть змогу дізнатися і зрозуміти, як почувають себе діти, коли батьків немає поруч, а також всі можливі наслідки тривалої відсутності батьків. Розуміння цього допоможе запобігти різним проблемам, а також уможливить оберігати дітей у разі, коли виїзд за кордон неминучий. Комісія УГКЦ у справах освіти та виховання та Комісія УГКЦ у справах мігрантів висловлюють вдячність "Hilfe für die Mission GmbH, Augsburg "Missio ProEuropa, Wien"

ЗМІСТ Передмова..........................................................................................................................7 ЧАСТИНА 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Розділ 1. Сім’я як основний осередок виховання дитини..................12 Розділ 2. Розвиток особистості від народження до юнацького віку: роль матері та батька...................................................23 Вік немовляти...............................................................................................24 Вік раннього дитинства..........................................................................27 Дошкільне дитинство..............................................................................32 Молодший шкільний вік................................................................................35 Підлітковий вік............................................................................................38 Криза ідентичності 17-19 років40 Розділ 3. Діти трудових мігрантів: щасливі чи нещасні?.......................42 Розділ 4. Технологія психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів................................................................................................49 Розділ 5. Програма психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів................................................................................................57 Пояснювальна записка..............................................................................57 Організаційна структура програми..................................................59 Напрямки психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів.....................................................................60 Діагностичний напрям Корекційно-реабілітаційний напрям Просвітницько-профілактичний напрям Консультативний напрям Список використаних джерел...................................................................119 Глосарій............................................................................................................123 ЧАСТИНА 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ Розділ 1. Рекомендовані методики для діагностичного обстеження дітей трудових мігратів...........................................................128 Анкета вивчення індивідуальних особливостей та соціального середовища дітей мігрантів..............................129 Методика діагностики моделей поведінки дітей трудових мігрантів Т. Гуцаленко........................................................................139 Методика «Незакінчені речення».......................................................145

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

Методика визначення особливостей родинного виховання (для батьків, опікунів дитини).............................................................149 Тест-питальник «Батьківське ставлення»...................................150 Розділ 2. Рекомендовані види та форми корекційної роботи з дітьми трудових мігрантів.............................................................................154 Ігри і вправи для розвитку групової взаємодії...............................154 Ігри і вправи для розвитку емоційної сфери дитини..................161 Ігри і вправи для розвитку комунікативних навичок.................166 Ігри і вправи для підвищення самооцінки дитини.......................169 Система занять для розвитку пізнавальної сфери (для дітей 6-7 р.).........................................................................................170 Система занять для розвитку емоційно-вольової та пізнавальної сфери особистості (для дітей 6-12р.)............175 Система занять для розвитку емоційно-вольової сфери (для дітей 10-14 р.)....................................................................................184 Тренінг «Скринька допомоги»................................................................192 Тренінг «Як бути впевненим у собі»....................................................196 Тренінг «Колір моєї душі».........................................................................201 Тренінг «Сміх у нашому житті»...........................................................208 Тренінг «Потреба в досягненнях»........................................................212 Тренінг «Школа людських стосунків».................................................218 Тренінг формування життєвих навичок..........................................233 Розділ 3. Рекомендовані види та форми просвітницькопрофілактичної роботи з дітьми трудових мігрантів...........................283 Виховна година «Образам – ні, прощенню – так!».......................283 Тренінг «Життя прожити – не поле перейти».............................285 Тренінг «Станемо толерантними!»..................................................293 Театралізоване дійство «Профілактика шкідливих звичок»....................................................298 Година психолога «Курити чи не курити?».....................................309 Виховна година «Здоров’я – вічний скарб життя».......................318 Дебати «Шкідливі звички чи життя у своє задоволення»........325 Форум-театр «Шкільні стосунки і наркотики» (драма на 4 дії)............................................................................................326 Тренінг «Твій вибір – за тобою!»...........................................................329 Тренінг «Етика людських відносин»....................................................331 Тренінг «Репродуктивне здоров’я та культура статевих стосунків»...................................................335 Тренінг «Перший крок до успіху – вибір майбутньої професії»................................................................345

Зміст

Розділ 4. Рекомендовані види та форми просвітницько-профілактичної роботи з батьками та опікунами дітей трудових мігрантів..............................360 Тренінг «Зла дитина чи нещаслива?»...............................................360 Тренінг «Емоційний комфорт дитини»...........................................369 Тренінг «Традиції моєї родини».............................................................376 Тренінг «Усвідомлене і відповідальне батьківство»...................381 Соціально-психологічний театр «Час збирати каміння».......391 Реінтеграційний табір «Я + ми – одна сім’я: пошуки взаєморозуміння».....................................................................393 Розділ 5. Рекомендовані види та форми просвітницької роботи з педагогами, працівниками психологічної служби системи освіти.......................................................................................................398 Тренінг «Міграція в Україні. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів»........398 Тренінг «Діти трудових мігрантів»..................................................430 Навчально-практичний семінар-тренінг «Вдало підібрана методика – перший крок до успішної діяльності для досягнення мети».............................434 Список використаних джерел.............................................................................439 Наші автори...................................................................................................................444

ПЕРЕДМОВА Низький рівень життя та безробіття змушують українців шукати для себе кращої долі за кордоном, що цілком відповідає прагненню людини знайти роботу з достойною оплатою. Проте останнім часом в Україні, а особливо у прикордонних регіонах, трудова міграція спричинила розвиток низки додаткових соціальних проблем, зокрема появу нового феномену сучасності – дистантних сімей трудових мігрантів, яких можна вважати потенційно неблагополучними через: порушені зв’язки з мікрота макросередовищем, втрачені внутрішньородинні відносини, змінену структуру сім’ї, неспроможність виконувати свої функції. Через відсутність одного, а часом і обох батьків гостро виникає проблема виховання та соціалізації дітей, відбувається зміна системи стосунків між батьками і дітьми, яка впливає на систему сім’ї в цілому, на функціонування та безпосередню міжособистісну взаємодію як всередині цієї системи, так і поза нею. Адже взаємодія між батьками і дітьми окреслює норми, правила, зразки поведінки дітей, тобто якість їхнього соціального досвіду, що згодом впливатиме на емоційні стосунки та взаємодію з іншими людьми (наприклад, друзями, однолітками, педагогами). Немає сумніву, що завдяки роботі батьків за кордоном діти краще харчуються, отримують якісне медичне обслуговування, їздять на відпочинок, мають гарний одяг, сучасні мобільні телефони, комп’ютерну техніку, можуть навчатися у вищих навчальних закладах. Частина дітей за відсутності батьків стає більш самостійною та відповідальною. Деколи такі діти краще вчаться, мають повагу до батьків, оцінюють зароблені ними гроші. Разом із тим розлука з батьками завжди є для дитини стресом незалежно від її віку, статі, рис характеру. Тому поряд із позитивними наслідками спостерігаємо значний негативний вплив міграції батьків. У зв’язку із втратою постійних контактів відбувається відчуження дітей від батьків, відносини набувають формального характеру, часто пріоритет надається економічній вигоді, формується споживацьке ставлення. Відсутність безпосереднього спілкування, живої розмови, як показують соціальні дослідження, впливає на психічний стан дітей. Вони сумують за батьками, чекаючи наступної зустрічі, відчувають занепокоєння, розчарування, відчуженість і навіть гнів. У них з’являються емоційні розлади, відчуття непотрібності, незахищеності від зовнішнього світу. Діти в дистантних сім’ях мають дефіцит прояву позитивних почуттів як через відношення до іншої особи (до батьків), так і через відношення

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

до себе (відчути ніжність, лагідність, любов матері чи батька), тобто відчути себе цінним для дорослих; їм не вистачає ласки, батьківського тепла та любові, повноцінного виховання. Вони відчувають труднощі у побудові міжособистісних стосунків з родичами й однолітками. У них часто можна спостерігати зниження успішності в навчанні, потрапляння під вплив поганих компаній. Відсутність емоційного контакту з батьками іноді призводить до внутрішнього протесту проти розлучення з ними, який може проявлятися у вживанні наркотиків, алкоголю, залежності від комп’ютерних ігор, скоєнні злочинів. Спеціалісти висловлюють також побоювання, що, позбавлені особистого досвіду спільного сімейного проживання, діти мігрантів невідворотно стикатимуться з проблемами під час створення власної сім’ї, негативні наслідки чого повною мірою виявляться вже в недалекому майбутньому. Тому діти трудових мігрантів потребують соціальної, психологічної, педагогічної підтримки та допомоги, що може реалізуватися завдяки впровадженню системи профілактичних, реабілітаційних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу їх соціальної адаптації. Це стало основою для узагальнення напрацьованого в Україні досвіду соціальної роботи з дітьми трудових мігрантів та їхніми родинами в навчально-методичному посібнику, що має на меті надати соціальним педагогам, практичним психологам, педагогам-організаторам, соціальним працівникам систематизований науково-методичний інструментарій для роботи з такими дітьми. У посібнику актуалізовано роль сім’ї як головного середовища розвитку та соціалізації особистості, розкрито основні потреби дитини в різні вікові періоди, визначено вплив тривалої відсутності батьків на фізичне, психічне та соціальне становлення молодої людини. Представлена програма психолого-педагогічного супроводу є спрямованою на створення оптимальних умов для саморозвитку й соціалізації особистості дитини, батьки якої перебувають за кордоном. У другій частині книги подано апробовані зразки тренінгів, вправ, ігор, виховних годин, спрямованих на розв’язання найпоширеніших проблем дітей трудових мігрантів, а також пропозиції занять для батьків, опікунів, вчителів для створення сприятливого середовища-підтримки дітям. Ці матеріали мають рекомендаційний характер і дають можливість практичним психологам, соціальним педагогам та іншим фахівцям визначитися з власним вибором варіанта психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів, вдосконалити свою психологопедагогічну компетентність. Сподіваємося, що вони надихнуть на нові

Передмова

ідеї, педагогічні рішення та пошуки для створення сприятливих умов для навчання, виховання та розвитку кожної дитини. Посібник призначений працівникам психологічної служби навчальних закладів, позашкільних установ, державних і громадських організацій, які працюють з дітьми трудових мігрантів та їхніми родинами, а також викладачам, студентам вищих навчальних закладів напрямів підготовки «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», «Практична психологія». Матеріали будуть корисними для батьків, опікунів дітей, вчителів та всіх зацікавлених, кому не байдужа доля майбутнього покоління. Висловлюємо вдячність авторам за співпрацю у створенні посібника, фондам від «Hilfe für die Mission GmbH, Augsburg» та «Missio ProEuropa, Wien», за фінансову підтимку, Комісіям УГКЦ у справах освіти та виховання і у справах мігрантів за ідею створення посібника.

Частина 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

☑

Частина 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

АВТОРСЬКИЙ ВНЕСОК: Стельмах С.С. – розділ 1, 3, 4, 5; Миколайчук М.І. – розділ 2, 3, 5; Підлипна Л.В. – розділ 3, 5; Мединська Ю. Я. – розділ 2; Буштин М. (с.Христофора,СНДМ) – розділ 5; Нижник Г. М. – розділ 5.

☑

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

РОЗДІЛ I

СІМ’Я ЯК ОСНОВНИЙ ОСЕРЕДОК ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

Мільйони років тому, коли Земля ще була зовсім юною, зустрілися двоє: чоловік і жінка. Вони покохали одне одного й вирішили жити разом. Це – Адам і Єва. «Хто народжуватиме дітей?», – запитав Адам Єву. Єва відповіла: «Я». «Хто доглядатиме й виховуватиме їх?». «Я». «Хто берегтиме сімейне вогнище?». «Я». «А хто ділитиме зі мною радощі й розчарування?». « Я , я , я , я , я , я , я», – промовила Єва. Сім «я» прозвучало з вуст жінки. Так і народилася на землі перша сім’я.

Найбільшим дарунком Господа для людини є сім’я. Це той оберіг, куди ми повертаємося з далекої дороги, те місце, де можна спочити, зігріти душу. Сім’я відновлює наші духовні й фізичні сили, заряджає енергією для активної участі в суспільному житті. Це невичерпне джерело любові, відданості й підтримки, де закладаються основи моральності, духовності і толерантності. Сім’я є унікальною спільнотою, покликаною виконувати ряд важливих взаємозалежних функцій. Основними, як відомо, є функції народження та виховання дитини. Зазначимо, що успіх останньої залежить від виховного потенціалу сім’ї, на який своєю чергою впливають матеріальні й побутові умови, структура сім’ї, взаємостосунки, які складаються між всіма членами родини, власний приклад батьків, їхня педагогічна культура, особливості самого процесу сімейного виховання. Сім’я – первинний осередок суспільства, в якому проявляється нова людина. Ця невеличка соціальна група – головна життєва школа для дитини, де першими вчителями та вихователями є її батьки. Саме вони розкривають дитині всю гаму почуттів, найширше коло уявлень про життя, формують ті якості, які ніде, крім сім’ї, не можуть бути сформовані. Їхня сила і дієвість незрівнянні ні з яким, навіть надзвичайно кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі. Ще Жан-Жак Руссо зауважував,

Сім’я як основний осередок виховання дітей трудових мігрантів

що кожний наступний вихователь впливає на дитину щоразу менше, ніж попередній. А І. Кон вважав, що немає ні одного соціального чи психічного аспекту поведінки людини, який би не залежав від сімейних умов сьогодні чи у минулому. І хоча з віком вплив батьків на дітей слабшає, проте ніколи не втрачається повністю. Причиною особливої значимості родинного виховання у формуванні особистості дитини, його пріоритету, в порівнянні з іншими виховними інститутами (дитячим садком, школою тощо), вчені називають глибоко емоційний, інтимний характер сімейного виховання. Він будується на кровній спорідненості, а його «провідниками» є батьківська любов до дітей та відповідні почуття (прихильність, довіра, ніжність) дітей до батьків. Саме батьки та інші близькі люди з усього різноманіття навколишнього світу, який так чи інакше впливає на маленьку дитину, створюють «інтимне коло спілкування» та задовольняють потребу малюка в захисті та любові. Їхній емоційний образ закарбовується у його свідомості на все життя. Виростаючи, дитина буде розуміти й оцінювати своїх найрідніших людей, користуючись уявленнями та поняттями, що характеризують різні аспекти особистості людини: «Мама вимоглива, але добра», «Тато вчить мене бути сміливим», «Дідусь знає всевсе на світі». Свій перший досвід соціальних стосунків дитина отримує у м’якій, емоційно підкріпленій, захищеній формі, серед близьких людей, для яких вона є найвищою цінністю. Основою впливу батьків на дитину є їхнє безумовне прийняття дитини. Безумовно приймати дитину означає любити її не за те, що вона вродлива, розумна, талановита, слухняна і так далі, а просто так, просто за те, що вона є. Психологи довели, що потреба в безумовній любові є однією з фундаментальних людських потреб. Її задоволення необхідне для повноцінного та гармонійного розвитку особистості. Ця потреба задовольняється, коли дитина чує від батьків, що вона їм дорога, потрібна, важлива, що вона просто хороша дитина, коли помічає привітний батьківський погляд, відчуває лагідний дотик, чує: «Як добре, що ти в мене є», «Я рада тебе бачити», «Мені так подобається те, як ти це робиш», «Я люблю, коли ти вдома». Такі знаки безумовного прийняття є дуже потрібними для дитини на кожному етапі її розвитку, вони насичують її позитивними емоціями, допомагають розвиватись. Безумовне прийняття дитини передбачає донесення до неї того, що вона є найдорожчою для батьків. Американські вчені Р. Кемпбелл та Г. Чемпен описали феномен специфічних індивідуальних каналів, якими кожна людина «сприймає» любов, тобто розуміє, що її люблять. Вони

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

назвали їх «мовою любові» та описали п’ять найважливіших: мова дотику, мова якісно проведеного часу, мова схвалення, мова подарунків та мова допомоги. Мова дотику – це мова обіймів після розлуки, поцілунків на добраніч, погладжування по голові чи поплескування по плечу для підбадьорення тощо. Відомий сімейний психотерапевт В. Сатір рекомендувала обіймати дитину декілька разів на день, стверджуючи, що чотири обіймання абсолютно необхідні кожному для виживання, а для хорошого самопочуття необхідними є вісім дотиків на день. Мова якісно проведеного часу. Поширеною скаргою батьків є те, що дитина своєю поведінкою «вимагає» у батьків занадто багато спільного часу, мовляв, я і так проводжу з нею більшу частину дня, хіба цього замало? Справді час, проведений разом, подарований дитині є виявом любові. Проте спільно проведений час повинен бути якісним. Це не має бути спілкування мимоволі поміж помішуванням борщу і пранням білизни. Якісний час разом передбачає дотримання основних принципів ефективної взаємодії, а саме уважності та підтримання ініціативи. Уважність проявляється в зоровому контакті, одному рівні взаємодії (наприклад, коли мати, стоячи, звертається до дитини, яка знаходиться на килимі навпочіпки, існує невелика ймовірність ефективності сприйнятої інформації), в інтонації, тембрі голосу та темпі мовлення. Підтримання ініціативи проявляється в називанні ситуації («Я бачу, ти хочеш зараз побудувати вежу з кубиків»), вербального чи невербального схвалення, прийманні участі в діяльності дитини. Така взаємодія є запорукою не лише налагодження взаєморозуміння з дитиною, покращення її поведінки, але також її емоційного та розумового розвитку. Мова схвалення. Для людей, які «розмовляють» цією мовою, дуже важливим є вчасне схвалення, яке відрізняється від прямої похвали тим, що в них відсутній елемент оцінки. Часто, чуючи від батьків: «Молодець, яка ти в мене геніальна» або «Ти найздібніший серед усіх у класі», дитина починає панічно боятися зробити помилку, виконати щось гірше за інших, адже розуміє, що батьківську любов можна «купити» лише за найкращі досягнення. Так формується така риса характеру, як перфекціонізм. У майбутньому це може перерости в образливість, надмірну вразливість до критики, негнучкості у поведінці тощо. В іншому випадку надмірна похвала може сприйматися дитиною як нещирість чи батьківські маніпуляції. Натомість схвалення передбачає вираження власного почуття чи ставлення до дитини, її діяльності за допомогою займенників «Я», «Мені» замість «Ти», «Я дуже рада» замість «Ти в мене молодець», «Я пишаюсь тобою» замість «Ти – просто геній».

Сім’я як основний осередок виховання дітей трудових мігрантів

Мова подарунків. Сюрпризи та подарунки – не менш важливі прояви уваги та любові, ніж дотик, посвята часу та схвалення. Проте подарунки мають значення, якщо вони насправді є вираженням ставлення, намаганням принести приємність. Такі подарунки перетворюються у пам’ятку і постійно нагадують про людину, яка зробила цей подарунок. Натомість вкрай негативним явищем є подарунки-відкуплення («Аби не заважала»), подарунки-сповідування почуття провини («Я не можу бути поряд з тобою, отож краще подарую ще одну ляльку»), подарунки-угоди («У тебе всі хороші оцінки, отож отримуй, що ми обіцяли»). Такі подарунки не мають нічого спільного з безумовним прийняттям, формуванням почуття безпеки, довіри, щирості, доброзичливості, психічного здоров’я загалом. Мова допомоги. Для дитини це може бути допомога в уроках, у підготовці до шкільного свята, в домашніх справах. Відчуваючи підтримку, дитина знає, що батьки її люблять. Це є дуже важливим каналом любові для кожного. Коли дитина допомагає помити посуд чи приготувати обід, батьки «відчитують» це як прояв турботи і любові. Таким самим сигналом є допомога і для дітей. Проте для багатьох батьків допомога є проявом надмірної опіки. Аби не перегнути палки слід дотримуватись таких порад: 99не втручайтесь у справу, якою зайнята ваша дитина, якщо вона не просить допомогти. Своїм невтручанням ви повідомлятимете їй: «З тобою все гаразд! Ти впораєшся!». Для цього важливо спершу окреслити низку справ, з якими дитина може справлятись самостійно, хоч і не завжди досконало. 99виберіть із цієї низки кілька справ і постарайтесь жодного разу не втрутитись в їх виконання. Наприкінці схваліть зроблене, незважаючи на результат. 99запам’ятайте дві-три помилки дитини, які, на ваш погляд, особливо прикрі. Знайдіть спокійний час та місце, щоб поговорити про них. 99оберіть якусь справу, яка дитині не вдається і запропонуйте: «Зробімо разом!». Подивіться на її реакцію: якщо вона висловлює готовність, почніть цю справу разом. Уважно слідкуйте, коли можете більше ініціативи віддати в руки дитині. Обов’язково відмітьте самостійні успіхи дитини; привітайте її. Дуже важливо знати, яку мову любові найкраще розуміє дитина. Для цього психологи радять поспостерігати, як вона виражає свою любов до батьків чи інших важливих в її житті осіб. Загалом корисною порадою для батьків є час від часу згадувати, яким чином людина зустрічає близького друга, як виражає свою радість, інтерес до його справ, як починає і підтримує розмову. У такий самий спосіб теплі по-

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

чуття можна виражати і до власних дітей, прокидаючись зі сну, зустрічаючи зі школи, повертаючись додому наприкінці робочого дня. Зауважимо, що безумовне прийняття не означає потурання. Адже дисципліна (правила, заборони, вимоги) – необхідний елемент для гармонійного розвитку дитини. Знання про те, що дозволено, а що – ні, робить життя дитини передбачуваним, формує почуття безпеки. Звичайно, дисциплінарних методів повинно бути не занадто багато і вони мусять бути гнучкими. Лише у відчутті безкорисливої любові, турботи, поєднаної з вимогливістю, дитина відповідатиме на почуття глибокої прихильності й любові до рідних, визнаватиме їхню перевагу, авторитет, прагнення наслідувати в усьому. Не менш важливим чинником, що забезпечує дієвість, силу, стійкість сімейного впливу є постійність та тривалість виховного впливу матері, батька, інших членів сім’ї в найрізноманітніших життєвих ситуаціях, їхня повторюваність з дня на день, наявність об’єктивних можливостей для включення маленького члена у побутову, господарську, виховну діяльність родини. Будучи малою групою, свого роду «мікрокосмом», сім’я найповніше відповідає вимогам поступового залучення дитини до соціального життя і поетапного розширення її світогляду і досвіду. Тоді слід врахувати, що родина – не однорідна, а диференційована соціальна група. У ній представлені різні за віком (старші і молодші члени сім’ї), статтю (чоловіки та жінки), за професією (мама – музикант, тато – лікар, бабуся – педагог, дідусь – водій) «підсистеми». Це створює ґрунт для дитини розширювати кругозір, виявляти свої можливості, активніше та змістовніше реалізувати потреби. Визначальною умовою розвитку особистості в сім’ї є внутрішньосімейні відносини, система зв’язків і взаємодій між її членами, що виникають у процесі задоволення різноманітних і багатопланових потреб. Морально-емоційний бік внутрішньосімейних відносин – унікальний виховний чинник, що не має аналогів. Головними в системі зв’язків і взаємодій є відносини між чоловіком і дружиною. Саме від рівня гармонійності подружніх взаємин залежить морально-емоційний клімат у родині, а відповідно, і її виховні можливості. Життя дорослих членів родини накладає свої відбитки у свідомості дітей набагато раніше, ніж вони починають усвідомлювати, що у них вже склалися звички, потреби, смаки, готові уявлення тощо. Батьки виховують, а діти виховуються тим сімейним життям, яке складається навмисно чи ненавмисно.

Сім’я як основний осередок виховання дітей трудових мігрантів

У цьому випадку спрацьовує механізм імпринтингу, або закарбовування: несвідоме засвоєння базових батьківських установок, стереотипів поведінки, культурних норм і цінностей, емоційних зразків, духовної атмосфери сім’ї. Дитина, немов губка, вбирає сімейну атмосферу, причому це відбувається з самого раннього віку. Як показує практика, найвищим виховним потенціалом володіє сім’я, в якій панує рівність та партнерство у подружжі. Це сприяє розвитку в дітей таких якостей, як доброта, працьовитість, дисциплінованість, вміння постояти за себе, самостійність, безкорисливість, скромність, відповідальність, самокритичність. Діти з таких сімей краще підготовлені до ролі майбутнього сім’янина, проявляють велику турботу до батьків, зміст їхніх життєвих цілей наділений більшою соціальною цінністю, ніж у дітей з інших сімей. Для повноцінного розвитку особистості дитини в сім’ї слід створювати сприятливі умови, які безпосередньо залежать і від сформованих у ній дитячо-батьківських відносин. З одного боку, головною характеристикою батьківського ставлення є любов, яка визначає довіру до дитини, радість і задоволення від спілкування з нею, прагнення до її захисту та безпеки. З іншого боку, батьківське ставлення характеризується вимогливістю й контролем. У цьому конфлікті полягає одне з найсильніших протиріч сімейних відносин. Від того, як будуються відносини в родині, які цінності, інтереси переважають у дорослих членів сім’ї, залежить, якими виростуть діти. Довірливі стосунки з батьками створюють у дітей стійкий стан психічного комфорту, відчуття упевненості та надійності. Коли діти ростуть в атмосфері любові і розуміння, то мають менше проблем, пов’язаних зі здоров’ям, труднощами в навчанні, спілкуванням з однолітками. У них формується відчуття власної значущості та значущості своєї поведінки, закладаються основи почуття гідності. Адже саме родина дає відчуття захищеності, яке важливе для розвитку самостійності, упевненості, задоволення потреби в соціальній відповідності вже в дитинстві. Почуття моральної захищеності особливо важливе для позитивного сприймання себе, що уможливлює виховання поваги до інших людей. Морально-емоційний бік відносин у сім’ї формує ту основу, на якій «будується» духовний розвиток дитини. Спрямованість цього розвитку визначається змістом і цільовими установками батьківського прикладу. Батьківський приклад є реалізацією в діях, вчинках певних ціннісних основ, що виявляють світоглядну й моральну позицію особистості. Його слід розглядати як специфічну форму передачі соціального, зокрема й морального досвіду від старшого покоління до молодшого, як найважливіший елемент складного механізму соціального наслідування.

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Саме тому з дитячих років більшість людей у своїй поведінці наслідує батьків. Цей взаємозв’язок має величезне значення для дитини, оскільки впливає на формування характеру, життєвих позицій, поведінки, ставлення до людей в цілому і, звичайно ж, на формування дитини як особистості. На роль батьківського прикладу у вихованні дітей вказував А.С. Макаренко, звертаючись до батьків: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте; виховує дитину кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і ворогами, як ви смієтесь, читаєте газету, дитина бачить або відчуває всі повороти вашої думки, що доходять до неї невидимими шляхами, яких ви не помічаєте. А якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й методи вам не допоможуть». Тобто виховує не сам виховний процес як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем вбирає й активно переосмислює людські цінності й орієнтири, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе. Варто зазначити, що дорослі члени сім’ї впливають на дітей не ізольовано, а взаємодіючи, взаємно коригуючи вчинки та виховні реакції. Мати – природний вихователь дитини. Її любов, ніжність, повсякденна турбота задовольняють вроджену потребу дітей в емоційному спілкуванні, сприяючи набуттю почуття упевненості, захищеності, усвідомлення своєї особистісної значимості. Материнські почуття збагачують емоційний світ дитини, вчать її співчуття, співпереживання, самовідданості. Діти, позбавлені материнської ласки, нерідко виростають емоційно збіднілими особистостями з егоїстичною спрямованістю. Значну роль у розвитку особистості дитини відіграє любов батька. Д. Аківіс у праці «Батьківська любов» відзначає, що люблячий батько нерідко ефективніший вихователь, ніж жінка. Він менше припадає до дитини, надає їй більше самостійності, виховуючи самодисципліну. Він вносить у сімейне життя не стільки емоційний, скільки раціональний, дисциплінований початок, підкріплюючи материнську любов і поступливість твердістю та послідовністю вимог. Позитивні відносини з батьком, пов’язані з розвитком у дітей таких якостей, як емоційна врівноваженість, оптимізм, високий самоконтроль, хороше розуміння соціальних норм. Син, наслідуючи батька, опановує необхідні стереотипи чоловічої поведінки. Дочка, спілкуючись з батьком, спостерігаючи його участь у

Сім’я як основний осередок виховання дітей трудових мігрантів

житті сім’ї, отримує реальні уявлення про рольову поведінку чоловіка. Це згодом позначається і на її власному сімейному житті. На думку В. Фтенакіса, взаємодія з батьком позитивно впливає на когнітивний (розумовий) розвиток хлопчиків. Дослідник пояснює це тим, що через безпосередню діяльність, залучення сина, батько дає приклад практичного та дієвого вирішення різних проблемних ситуацій, чоловічого підходу до розв’язання проблем, у зв’язку з чим його вплив на розвиток дівчат не такий помітний. Е. Хоффман вважає, що батько відіграє найважливішу роль у засвоєнні дітьми моральних норм. Через слова і поведінку він висловлює своє ставлення до певних подій або вчинків людей, формуючи таким чином моделі поведінки, їхню моральну оцінку. До схожих висновків прийшла Н. Коркіна, яка у своєму дослідженні виявила, що виховний вплив батька формує в дитини відповідальність. Відбувається це тому, що чоловіки надають більшого значення самостійності, дозволяючи дітям відповідати за свої дії, і з більшою повагою, ніж матері, ставляться до прояву дітьми незалежності. Діти, які близькі з батьком, володіють значно вищою самооцінкою і стабільністю «образу Я» у порівнянні з тими, хто описує свої стосунки з батьком як складні, а подекуди й ворожі. Досліджуючи проблеми батьківства, І. Кон неодноразово наголошував, що любов, увага і турбота відповідального батька не можуть бути замінені нічим іншим. Соціально прийнято, що мати вчить дитину жити в будинку, батько допомагає їй вийти у світ, іншими словами, мати відповідальна за емоційні прихильності, а батько – за емоційну незалежність. Таким чином, сім’я як соціальний інститут виховання володіє широкими та різносторонніми можливостями впливу на дитину, передбачаючи вирішення різноманітних завдань. Сім’я допомагає дитині вчитися спілкуватися. Спілкування з дітьми – заняття радісне й необхідне. Прекрасні хвилини дитинства – основа формування гармонійної особистості. У процесі спілкування з батьками та участі в різноманітних видах діяльності, передусім – грі, праці, навчанні, спорті, виробляються власні погляди, норми, установки та ідеї, а також комунікативні навички: стиль спілкування, здатність до компромісів. Сім’я має велике значення в набутті життєвого досвіду. Включення дитини в різноманітні види діяльності дає змогу їй навчитися вирішувати проблеми спілкування, краще за інших дітей адаптуватися до нового оточення й позитивно реагувати на зміни, що відбуваються навколо.

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Саме сім’я – надзвичайно глибоке джерело для розвитку в дитини почуття радості, що є насамперед результатом виконання певної діяльності. Переживання радості має місце, коли дитина грається чи виконує побутові завдання. Радість, яка завдяки цілеспрямованому батьківському керівництву систематично повторюється, збільшує стійкість вихованця до фрустрації (стану тривоги, роздратування від незадоволення певної потреби) і, таким чином, сприяє розвитку здатності долати труднощі і досягати поставлених цілей, сприяє духовному розвитку особистості. Сім’я формує почуття безпеки через відношення до світу і до людей, якщо розвиток і виховання дитини відбуваються сприятливо, або ж, навпаки, – базове почуття недовіри, яке стає основою для виникнення різних труднощів у більш дорослому віці, призмою, через яку дитина сприймає навколишній світ як тривожний, ворожий, загрозливий. Сім’я є сприятливим середовищем для розвитку в дитини моральної любові, тобто почуття гармонії, коли одна людина зливається духовно з іншою в єдине ціле настільки, що стає здатною бажати блага, щастя і розвитку іншій людині заради неї самої, а не задля себе, без будь-якої думки, що від цього вона особисто щось матиме. Розвинути таке почуття в дитини дуже важко, а ще важче досягти того, щоб це почуття стало керівним мотивом у всіх моментах її життя, а не виникало б лише за певних умов і обставин. Необхідна передумова розвитку моральної любові в тому, щоб навчити дитину розглядати себе не ізольовано від навколишнього світу, а як невід’ємну його часточку. Саме в сім’ї в різних ситуаціях дитина вчиться свідомо відстоювати точку зору родини як соціальної цілісності. У результаті цього, образно кажучи, займенник «ми» («для нас») починає відігравати у свідомості дитини більш вагому роль, ніж займенник «я» («для мене») у всіх тих випадках, коли вона прагне досягти спільних цілей. Тільки родина може впливати на моральний розвиток дитини, в основу життєдіяльності якої покладений принцип «альтруїзму». Принцип ж «сімейного егоїзму» формує людину, котра вбачає сенс свого існування у власній особистості. Якщо родина відокремлена від інших людей, якщо загальнолюдські інтереси є чужими й незрозумілими для неї, то це може здійснити тільки згубний вплив на особистісний розвиток дитини. Тому надзвичайно важливо подбати про згуртування членів сім’ї в одне гармонійне ціле, але аж ніяк не закрите, спрямоване лише на задоволення власних потреб та інтересів, а навпаки, таке, яке прагне внести в навколишнє середовище якомога більше гармонії. Бажано бачити вищу мету сім’ї в тому, щоб розвивати в дітей суспільні нахили в ши-

Сім’я як основний осередок виховання дітей трудових мігрантів

рокому розумінні цього слова, зробити її школою для формування суспільних почуттів, котрі згодом отримають більш широкий розвиток і застосування. Життя сім’ї вимагає систематичного прояву багатопланових зв’язків і взаємозалежності, завдяки чому створюються найбільш сприятливі умови для постійного здійснення моральних вчинків. Вирішальну роль в особистісному розвитку дитини в сім’ї відіграє той факт, що вона вправляється у вчинках особливої ваги, основною рисою яких є відповідальність. Ця властивість є своєрідним особистісним центром і каталізатором для розвитку сукупності загальнозначущих якостей: доброти, щедрості, правдивості, чуйності, терплячості тощо. Сімейне середовище є найбільш чутливим до мотивації, змісту дій та вчинків дитини, оскільки наслідки цього безпосередньо й відчутно позначаються і на емоційному стані кожного члена родини, і на загальному її житті. З усією повнотою проявляється моральна вимога – якщо не я, то хто? Проте здійснення відповідального вчинку, який вимагає поступитись власними інтересами, є для дитини завжди важкою справою. Особливо це характерно для перших етапів процесу особистісного становлення дитини. Адже у згаданий період певною мірою даються взнаки егоїстичні прояви вихованця, які перешкоджають здійсненню безкорисливих моральних дій. Звичайно, нехтувати природною основою, до якої, зокрема, належить і людський егоїзм, недоцільно, більше того, шкідливо, бо це може викликати в дитини стійку внутрішню конфліктність, певні психічні відхилення. Оптимальним є підхід, згідно з яким враховують, чи узгоджуються егоїстичні прагнення особистості, яка підростає, і суспільно важливі вимоги до її поведінки. Дійовим морально розвивальним фактором сімейного впливу на становлення особистості дитини є та обставина, що кожне практичне завдання, яке вона виконує, є водночас і її вчинком. Адже за допомогою практичної дії вона вступає у певні міжособистісні стосунки з батьками (піклується про їхнє здоров’я, надає допомогу, співчуває). У родині дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя почуття, навички спілкування і спільної діяльності. У сім’ї дитина орієнтована на дорослого, його оцінки, знання, вчинки. Світ дорослих людей приваблює її. Не усвідомлюючи того, вона бачить у батьках перспективу власного розвитку, шукає свій ідеал, вибирає для наслідування з різноманітної діяльності притаманну конкретній людині. Враження, які дитина отримує в житті, дають їй

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

змогу створити більш повне і різностороннє уявлення про людей, їхні дії, ціннісні орієнтації, поведінку. Дитина цікавиться взаєминами дорослих, переносить їх на свою поведінку, поступово в неї формуються правильні уявлення про суспільне життя людей. Знання викликають переживання, поглиблюють почуття, сприяють формуванню взаємовідносин з дорослими, однолітками, формують соціальну поведінку. І щоб ввести дитину у складний світ людських взаємин, необхідна допомога близьких людей. Сім’я створює для дитини певні моделі соціальної поведінки. Оцінюючи те, що відбувається в суспільстві, дитина спирається насамперед на досвід свого спілкування з рідними. Надалі вона буде організовувати свою взаємодію з іншими людьми, в значній мірі використовуючи моделі сімейних комунікацій. На думку М. Лісіної, спілкування є психічним продуктом взаємин між дітьми й батьками. Внутрішня потреба дитини в ньому проявляється в тому, що вона (особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці) у своїй поведінці серед однолітків копіює все, що властиве її батькам. Дитина наслідує відповідні моделі поведінки і тим самим відтворює образ батьків. Важливе значення в розвитку соціальної поведінки дитини відіграють емоційні зв’язки батьків з іншими людьми. Прихильність матері чи батька до людей, відкритість (закритість) до контактів, щирість стосунків з оточенням стають для дитини першою школою соціальної дієздатності. Вибірковість у стосунках батьків певною мірою визначає вибірковість контактів дитини. Таким чином, ставлення батьків до друзів, знайомих, колег, сторонніх людей є важливим досвідом, на ґрунті якого будується соціальна стратегія поведінки дитини. Впливаючи на поведінку дитини, сім’я є вагомим чинником у формуванні дисциплінованості. Через заохочення чи засудження певних типів поведінки, застосовування покарання чи надання дитині певної свободи в її діях, батьки сприяють засвоєнню правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Отже, сім’я – основа життя дитини, яку не можна нічим замінити. Саме сім’я зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування, що впливає на формування нових соціальних якостей, умінь та навичок. Як різновіковий колектив, вона представлена певною системою закріплених традиціями, звичаями, моральними й правовими нормами стосунків між старшими й молодшими, батьками і дітьми. Під їхнім впливом формується світогляд дитини, ставлення до довкілля, зокрема соціуму, відбувається поступове залучення особистості до світу соціальних і емоційних цінностей, до виконання незнайомих і водночас соціально значимих ролей, до оволодіння знаннями, вміннями й навичками, необхідними дитині для станов-

Розвиток особистості від народження до юнацького віку

лення її соціальної компетентності. У сім’ї дитина вчиться когось любити, когось ненавидіти, звикає до праці або ледарства, одержує перші естетичні смаки, накопичує всі інтереси, прихильності та авторитети.

РОЗДІЛ ІІ

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ: РОЛЬ МАТЕРІ ТА БАТЬКА Розвиток людини починається із зачаття і триває упродовж усього життя. Проте, як доводять численні психологічні дослідження, в ранньому та дошкільному дитинстві закладаються психічні основи розвитку особистості. Від того, наскільки вдало і гармонійно буде пройдений цей етап, буде залежати все життя людини. Саме в ранньому дитинстві формується ставлення дитини до себе, інших людей, навколишнього світу. Те, чи буде вона довіряти людям, проявляти ініціативу та активність у відношенні до світу, відчувати впевненість у собі, будувати та підтримувати зрілі міжособистісні стосунки, багато в чому визначається досвідом взаємодії з матір’ю і батьком, починаючи з перших днів життя дитини. Необхідною умовою гармонійного розвитку дитини є добре налагоджені взаємини між дитиною і батьками: передбачувані, емоційно теплі, щирі і доброзичливі. Такі стосунки можливі у сприятливій атмосфері в сім’ї, в безпеці, довірі, близькості, прихильності, умінні шукати підтримки один в одному і надавати цю підтримку. Безумовно, формування таких стосунків – це завдання обох – чоловіка і дружини. Із народженням дитини сімейні стосунки набувають нового змісту, в чоловіка і дружини з’являються нові функціональні ролі батька і матері, до яких треба вміло і гнучко пристосовуватись, а разом із тим чуйно реагувати на всі зміни, що відбуваються з дитиною у процесі розвитку. Не всі батьки знають, що в дітей у кожному віковому періоді є свої завдання, які вони повинні освоїти для нормального розвитку, і яка вагома роль у цьому і батька, і матері. У дитини до року повинно сформуватись почуття базової довіри до світу та безпеки, почуття прихильності, що становитиме основу майбутніх міжособистісних стосунків. До трьох років виникає потреба в автономії. Якщо її підтримують батьки, в дитини розвивається впевненість у собі, зачатки самоконтролю. У дошкільному віці відбувається розвиток навичок співпраці, необхідних

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

для того, щоб бути членом спільноти, зростає самосвідомість, розвиваються комунікативні навички, формуються гармонійні межі стосунків. Далі детальніше розглянемо соціальні та психічні особливості розвитку дітей від народження до юнацького віку, вкажемо на вагомість стосунків із батьком і матір’ю на кожному віковому етапі.  ВІК НЕМОВЛЯТИ (0-1 рік) Соціальний розвиток. Вік немовляти триває від народження до одного року. Дитина приходить у світ абсолютно безпомічною і у всьому залежною від дорослого. Та попри наявність низки безумовних захисних та орієнтаційних рефлексів дитина народжується з унікальною здатністю до соціальної взаємодії, встановлення контакту з дорослим. Відомий дослідник Конрад Лоренц висловив думку, що якщо для виживання і розвитку дитинчата деяких видів тварин потребують батьківської турботи, то вони повинні володіти здатністю її якось викликати. У новонароджених дітей цьому служить зокрема їх особливий зовнішній вигляд: велика у співвідношенні з розмірами тіла голова, великі очі, розташовані нижче горизонтальної середньої лінії обличчя, круглі щоки, маленькі і ручки, і ніжки. Зовнішній вигляд немовляти притягує дорослого до дитини, викликає приплив ніжності, розчулення, бажання проявити турботу. На відміну від К. Лоренса, інший дослідник Джон Боулбі звернув увагу на поведінку немовлят, виділивши основні її види: плач, усмішку, смоктання, хапання, реакцію слідування, лепет, які, на його думку, є вродженими засобами стимуляції материнської турботи. Велике значення для взаємодії немовляти з дорослими має встановлення контакту через погляд дорослого і дитини. Спочатку новонароджений ковзає поглядом, не фіксуючи його на очах дорослого, частіше дивиться на межу чола і волосся. Та якщо постаратись зустріти погляд новонародженого та супроводжувати його лагідними словами і посмішкою, то цей погляд можна зафіксувати. На 3-5 тижні з’являється зорове зосередження: дитина завмирає і утримує погляд на яскравому предметі. Батькам легше встановити зоровий контакт з дитиною. Багато батьків говорять про зростання любові і прив’язаності до дитини з появою у неї зорового зосередження. Окрім здатності залучати та утримувати материнську увагу, немовля наділене і механізмом уникнення. Так, наприклад, дитина відвертає голівку від матері в тих випадках, коли не хоче продовжувати спілкування. Сигналами переривання взаємодії є також плач, крик, гикання, позіхання, енергійні рухи ручками та ніжками. Таким чином, із моменту народження немовля не є пасивним об’єктом батьківських впливів, воно ініціює, підтримує, підкріплює і регулює

Розвиток особистості від народження до юнацького віку

поведінку батьків. Отож, не тільки батьки соціалізують немовля, але і, встановлюючи контакт з дитиною, вчаться бути чуйними батьками. Психологи вважають, що ранні контакти батьків з дитиною мають важливе значення для зміцнення стосунків між ними. Відоме дослідження М. Клауса і Дж. Кеннел показало, що матері, які відразу після пологів були нерозлучні з дітьми, пізніше демонстрували значно більшу прихильність до них, були більш ніжними і турботливими, а їхні малюки краще розвивалися. Загалом перші контакти дитини і батьків, перші прояви ніжності і турботи – це фундамент відносин, які мають сформуватися упродовж перших років життя дитини. Стосунки дитини з батьками збагачуються з появою соціальної посмішки в дитини. Соціальна посмішка, адресована іншій людині, з’являється в немовлят наприкінці першого – на початку другого місяця після контакту з очима дорослого і досягає свого розквіту у три місяці, коли малюк охоче посміхається кожному. Поява соціальної посмішки – важлива подія в житті дитини, оскільки вона знаменує становлення спілкування. Також до кінця першого місяця діти починають розрізняти голоси та вирази обличчя дорослих, зокрема щастя, печалі, здивування, а в більш пізньому віці – радості, гніву і байдужості. Із піврічного віку в немовлят починає проявлятись стійка прихильність спершу до матері, а згодом і до батька, братів, сестер, бабусь і дідусів. Стосунки прихильності допомагають дитині справлятися зі страхом, смутком чи тривогою, дають відчуття безпеки під час освоєння навколишнього світу, зіткнення з новим і невідомим. Наприклад, малюк, наближаючись до незнайомої яскравої іграшки зазвичай зупиниться і подивиться на матір. Якщо раптом на її обличчі з’явиться тривога або вона скаже щось переляканим голосом, дитина також виявить настороженість і, відвернувшись від іграшки, поповзе до матері. Але, якщо мати усміхнеться і звернеться до малюка підбадьорливим тоном, він знову попрямує до іграшки. Пізнавальний розвиток. Для успішного пізнання навколишнього світу дитина від народження наділена розвинутими органами чуття. Слід зазначити, що у віці немовляти, діти здатні орієнтуватися у багатьох параметрах об’єктів. Їх приваблюють контрасти, рух предметів та їхні властивості. До 2-3 місяців немовлята зазвичай виявляють інтерес до нових об’єктів, яких вони не бачили раніше. Немовлята розрізняють об’єкти за формою, складністю і кольором. На колір вони можуть реагувати вже у 3-4 місяці: якщо дитину годувати тільки з червоної пляшечки, вона безпомилково вибере її серед пляшечок інших кольорів.

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Розвивається також просторове сприйняття, зокрема сприйняття глибини. Вважають, що немовля має цілісну картину світу, а не мозаїчний набір колірних плям, ліній і розрізнених елементів. Сприймаючи не окремі властивості об’єктів, а об’єкти загалом, воно створює узагальнені образи предметів. Пізнавальному розвитку дитини сприяє різноманітність вражень, які вона отримує. Пізнавальний розвиток (передусім розвиток сприйняття) немовлят, що живуть в одноманітному середовищі, є дещо сповільненим порівняно з розвитком тих, хто живе в різноманітній обстановці і отримує більше нових вражень. Від народження до року відбувається стрімкий моторний розвиток дитини, освоєння рухових навичок та розвиток дрібної моторики – рухів руки. Саме розвиток дрібної моторики у віці немовляти є важливою передумовою мовленнєвого та розумового розвитку. Рухи рук немовляти, спрямовані до предмета, обмацування предмета, – все це з’являється приблизно на четвертому місяці життя. У 5-6 місяців дитина вже може схопити предмет, що вимагає складної зорово-моторної координації і є основою для розвитку інтересу до всього. Після 10 місяців у немовляти з’являються перші функціональні дії, що дозволяють відносно правильно використовувати предмети, наслідуючи дії дорослих: підносити гребінець до волосся, возити машинку, бити по барабану. До кінця першого року дитина включається в досить складні дії – ігри, маніпулюючи двома предметами одночасно, співвідносячи їх між собою, наближаючи до іншого об’єкта, щоб покласти, нанизати чи видобути звук. Для цього дитина потребує, щоб дорослий «співпрацював» з нею, організовував її, допомагав, підбадьорював у невдачі, хвалив за досягнення, проявляв доброзичливу увагу загалом. Отож, взаємодіючи з мамою чи іншою близькою людиною, немовля до кінця першого року прагне не тільки до емоційних контактів, а й до спільних дій. Полегшують спілкування жести, якими активно користується дитина, а також мовлення, що стрімко розвивається. З появою перших слів починається новий етап у психічному розвитку дитини. Перехідний період: криза одного року. Між етапом немовляти та етапом раннього дитинства психологи виділяють перехідний період – кризу одного року. Вона пов’язана зі стрімким зростанням самостійності, появою афективних реакцій. Афективні спалахи в дитини зазвичай виникають, коли дорослі не розуміють її бажань, слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче. У період, коли дитина починає активно пересуватися, досліджуючи простір навколо, батьки повинні забезпечити

Розвиток особистості від народження до юнацького віку

його безпечну організацію (прибрати гострі речі, посуд і книги тощо). Зростає коло атракційних, проте заборонених речей. Із цими заборонами однорічний малюк пробує активно боротися, падаючи на землю, вдаючись до пронизливого крику і плачу. Лише встановлення якісно нових стосунків з дитиною, надання їй деякої самостійності, тобто більшої свободи дій у допустимих межах, терпіння і витримка близьких дорослих, послідовність у дозволах і заборонах пом’якшують кризу, допомагають дитині позбутися гострих емоційних реакцій, вчать функції саморегуляції у майбутньому.  ВІК РАННЬОГО ДИТИНСТВА (1- 3 роки) Соціальний розвиток. Від одного року до трьох у дитини урізноманітнюються прояви соціальних стосунків. До півторарічного віку дитина добре знає, хто з близьких дорослих може допомогти у певній ситуації. Наприклад, більшість малюків потребує матері, якщо вони налякані або засмучені. Однак татів вони обирають частіше в ролі товаришів у грі. Дитина починає відчувати, що люди можуть по-різному виражати любов до неї, задовольняти різні потреби: безпеки, фізичної та емоційної турботи, безумовного прийняття, поваги, допомоги в розумінні і регуляції власних емоцій та поведінки, допомоги в розвитку самостійності, компетентності. Загалом психологи стверджують, що близькі стосунки з матір’ю та батьком із раннього віку набувають особливих рис та мають особливий вплив на подальший розвиток особистості. На думку Еріха Фрома, батьківська любов, на відміну від материнської, не є вродженою, а формується впродовж перших років життя дитини. Щоб заслужити батьківську любов, дитина повинна відповідати певним соціальним вимогам і батьківським очікуванням щодо здібностей та успішності. На погляд Альфреда Адлера, близькі стосунки з батьком впливають на заохочення активності дитини, спрямованої на розвиток соціальної компетентності. Якщо мати допомагає дитині відчути інтимність людської любові, то батько є для неї джерелом знань про світ, працю, техніку, сприяє формуванню соціально корисних цілей та ідеалів, професійної орієнтації. Результати психологічних досліджень свідчать, що немовлята, чиї тати доглядали за ними, починаючи з перших днів життя, показують більш високий рівень розумового і фізичного розвитку, виростають більш емоційно чуйними. Натомість, якщо стосунки з батьком в ранньому дитинстві обмежені, якщо в сім’ї домінує мати, виникає небезпека передачі спотвореної моделі батьківства в наступні покоління. Дефіцит чоловічого впливу в

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

неповних сім’ях проявляється у вигляді порушень розвитку інтелектуальної сфери, недостатньо чіткого здійснення процесу статевої ідентифікації хлопчиків і дівчаток, утруднень у формуванні навичок спілкування з представниками протилежної статі. Для повноцінного розвитку інтелекту дитини дуже важливо, щоб в її оточенні, починаючи з раннього дитинства, зустрілися обидва типи мислення: і чоловічий, і жіночий. Відсутність батька в сім’ї, з чим би воно не було пов’язано, негативно позначається на розвитку інтелектуальних здібностей як хлопчиків, так і дівчаток. Насамкінець дистанціювання батька спричиняє збільшення емоційної прив’язаності дитини до матері, а нереалізована материнська потреба у визнанні та увазі навзаєм проявляється в підвищенні очікувань від дітей, посиленні емоційного прив’язання. Таке емоційне навантаження є надмірним для дітей. Воно проявляється у симптоматичній поведінці у вигляді непослуху, труднощів у навчанні тощо. Отож, залежно від поведінки батьків у дитини складається певний тип прихильності до батька і матері. Найбільш популярною методикою оцінки якості прихильності дитини до дорослого став експеримент американського психолога Мері Ейнсворт, який отримав назву «Незнайома ситуація» і складався з декількох трихвилинних епізодів: дитина залишалася в незвичній ситуації наодинці; з незнайомим дорослим; з незнайомим дорослим і матір’ю. Спочатку мати залишала дитину з незнайомцем, а потім одну. Через кілька хвилин вона поверталася. Про характер прихильності судили на підставі ступеня засмучення дитини після відходу матері і її поведінки після маминого повернення. У результаті дослідження було виділено три групи. Дітей, які не дуже засмучувалися після відходу матері, вступали в спілкування з незнайомцем і досліджували нове приміщення (наприклад, гралися іграшками), а коли мама поверталася, раділи і тягнулися до неї, умовно назвали надійно прихильні (прив’язані). Тих, хто не заперечував проти відходу матері і продовжував гратися, не звертаючи уваги навіть на її повернення, назвали індиферентними, ненадійно прихильними. Дітей третьої групи, які дуже засмучувалися через відсутність матері, а коли вона поверталася, немов би прагнули її, обнімали, але зразу відштовхували і сердилися, назвали афективними, ненадійно прихильними. Дослідження показали: тип прихильності дитини до батьків впливає на її подальший психічний і особистісний розвиток. Відтак найбільш сприятливою для розвитку є надійна прихильність. Діти з таким типом прихильності в ранньому дитинстві проявляють товариськість, кмітливість, винахідливість в іграх. У дошкільному та підлітковому віці вони демонструють риси лідерства, відрізняються ініціативністю, чуйністю, співчуттям, популярністю серед однолітків.

Розвиток особистості від народження до юнацького віку

Стосунки прихильності, сформовані в ранньому дитинстві, впливають на розвиток особистості впродовж усього життя. Річ у тім, що в результаті ранніх стосунків із близькими людьми в дитини формується так звана внутрішня модель себе та інших, внутрішній тематичний конструкт, який відображає і організовує знання, набуті в результаті життєвого досвіду, насамперед досвіду ранніх стосунків. Ці внутрішні моделі допомагають орієнтуватися в нових ситуаціях, інтерпретувати їх і відповідним чином реагувати. Уважні, дбайливі батьки формують почуття базової довіри до світу, створюють у дитини позитивну робочу модель себе та оточення. Дисгармонійні відносини, для яких характерні нечутливість до ініціативи, нехтування інтересами дитини, нав’язливий стиль відносин, навпаки, призводять до формування негативної моделі. Отже, на прикладі взаємин із матір’ю і батьком дитина переконується в тому, що інші люди так само, як і вони, є надійними, передбачуваними партнерами, яким можна довіряти, чи, навпаки, ненадійними, непередбачуваними, ворожими, яких слід уникати, до яких слід пристосовуватись, нехтуючи власною ідентичністю, чи з якими слід воювати. Разом із тим формуються уявлення про себе – так звана «робоча модель себе». У позитивній моделі розвивається ініціативність, самостійність, впевненість, повага до себе, гармонійний поступ у напрямку особистісної зрілості, а в негативній – пасивність, залежність від інших, спотворений образ «Я». Загалом розвиток образу «Я» пов’язаний із розвитком самосвідомості в ранньому дитинстві. Про це свідчать ті факти, що дитина починає легко впізнавати себе на фотографіях, залюбки гратись із відображенням у дзеркалі чи заглядати у нього, коли треба витерти ротика, розглянути шпильку на волоссі чи малюнок на футболці. Про розвиток самосвідомості свідчить також і той факт, що на третьому році життя зазвичай діти починають вживати займенники «я», «мені», «ти», очевидно усвідомлюючи свою відмінність від інших людей. У соціальній взаємодії дітей проявляється така ознака самосвідомості, самоідентифікації, як почуття власності. З ним пов’язані перші конфлікти дітей з однолітками на ігровому майданчику, коли один вимагає, а інший – відстоює свою власність. І чим більше батьки намагаються привчити своє дитя до доброти і щедрості, тим більше в нього посилюється відчуття власності. Якщо ж дорослі займають нейтрально–примирливу позицію, криза минає і дитина знову спокійно починає ділитися і обмінюватись іграшками з однолітками. Із розвитком образу себе в дитини з’являється здатність розуміти емоційний стан іншої людини. Після півторарічного віку в дітей можна спостерігати виражене прагнення втішити засмучену людину. Малюк обіймає, цілує засмучену чимось маму, простягає їй іграшки та солодощі.

Теоретичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Реакції батьків допомагають дітям зрозуміти, як їхні вчинки впливають на оточення. Малюкам потрібен зворотний зв’язок, щоб навчитися враховувати потреби інших людей. Зворотний зв’язок може виражатися у похвалі за гарну поведінку («Який молодець, сам прибрав іграшки!») або ж м’якому осудженні («Обережно, так можна зробити боляче сестричці»). Психологи наголошують, що основним об’єктом критики має бути поведінка дитини, а не вона сама. Вагомим новоутворенням періоду раннього дитинства є також первинна статева ідентичність. Саме в цей період дитина навчається правильно відносити себе до тієї чи іншої статі, але розуміння статевих відмінностей та постійності статі (що мама не перетворюється на чоловіка, одягнувши татову сорочку) залишається ще обмеженим. Проте до трьох років діти правильно розрізняють стать людей, які їх оточують, а також досить добре знають про поведінку та обов’язки людей залежно від статі: дівчатка зазвичай бавляться ляльками і одягаються як жінки, а хлопчики бавляться машинками, кубиками або іграшковою зброєю. Пізнавальний розвиток. Основною діяльністю в ранньому дитинстві є предметна діяльність, яка впливає на всі сфери психіки дітей. Вона виникає поступово з маніпулятивної діяльності немовлят. Вже у період раннього дитинства малюк виконує досить складні маніпуляції з предметами – він може освоїти нові дії, наслідуючи дорослого, перенести засвоєну дію на новий предмет, може навіть освоїти деякі власні вдалі дії. Предмети для малюка в період раннього дитинства вже є не просто предметами, зручними для маніпулювання, а речами, що мають певне призначення і певний спосіб вживання. Основні інтереси дитини переносяться у сферу оволодіння все новими і новими діями з предметами, а батько чи мати набувають ролі наставника і помічника, який допомагає засвоїти призначення речей. У зв’язку з оволодінням предметною діяльністю змінюється характер орієнтування дитини в нових ситуаціях, спрямованих на з’ясування того, для чого служить предмет, як його можна вжити. Малюк немовби ставить собі запитання не просто «Що це таке?», а «Що з цим можна зробити?». До кінця раннього дитинства зароджуються нові види діяльності: гра і продуктивні види діяльності (малювання, ліплення, конструювання). Одна із перших форм гри дітей раннього віку – предметна гра, яка поступово переростає в сюжетно-образну, коли дитина відтворює в діях свої власні спостереження повсякденного життя. Діти раннього віку спочатку діють з предметами, потім усвідомлюють сенс предмета у грі і дають предметові нові ігрові значення.

Розвиток особистості від народження до юнацького віку

Усі ці етапи розвитку гри знаменують розвиток інтелектуальної діяльності та вимагають активного залучення батьків з допомогою, порадою, інтересом, підкріпленням та винагородженням ініціативи. Велике значення для психічного розвитку дитини в цьому віці має розвиток відчуття та сприймання. Дослідження багатьох учених показали, що у перші роки життя рівень розвитку сенсорики істотно впливає на мислення. У ранньому віці, крім наочно-дійового мислення, починає формуватися наочно-образне мислення. Наочно-дійове мислення виникає до кінця першого року життя і є основним видом мислення до 3,5-4 років. У процесі маніпулювання з предметами дитина вирішує різні розумові завдання, наприклад, шукає принцип розбирання та складання іграшок (пірамідки, вкладки), навчається враховувати і співвідносити між собою величину та форму різних деталей. До 5-6 років діти навчаються здійснювати дії в думці. Але вже об’єктами маніпулювання стають не реальні предмети, а їхні образи, уявлення. Наочно-образне мислення виникає в 2,5-3 роки і є основним до 6-6,5 років. Дитині не обов’язково брати предмет в руки, досить чітко уявити його. У міру накопичення дитиною досвіду практичних дій, що ведуть до різних цілей, її мисленнєва діяльність починає повністю здійснюватися за допомогою образів. У ранньому дитинстві продовжує активно розвиватись мовлення. Автономна мова дитини досить швидко трансформується і зникає. Незвичайні за звучанням і за змістом слова замінюються словами «дорослої» мови. Активно розвивається розуміння мови, яке залежить від того, наскільки активно батьки спілкуються з дитиною, з якою інтонацією промовляють до неї, чи знаходиться у полі зору предмет, про який говорять, чи не відволікається при цьому увага дитини сильнішими наочними враженнями. На третьому році життя з’являється розуміння розповіді іншої людини, яка повідомляє про предмети і явища, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дитини і дорослого. Мова починає виступати в ролі основного засобу пізнання. Попри стрімкий розвиток активного мовлення в дитини – від приблизно 10 слів в один рік до 1500 слів у три роки – терміни та темпи оволодіння мовою багато в чому залежать від індивідуальних особливостей, умов життя, зокрема від наявності мовленнєвого досвіду в емоційно чи інтонаційно забарвленому спілкуванні дитини з батьками чи іншими дорослими. Перехідний етап: криза 3 років. Ця криза – це умовна межа між раннім та дошкільним дитинством. Також це один із найважчих періодів життя дитини. Це період, коли дитина, віддаляючись від батьків, намагається встановити з ними якісно нові стосунки, починає

186

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Заняття 2. САМО СОБОЮ ЗРОЗУМІЛО Ми чуємо та розуміємо лише те, що вже наполовину знаємо. Генрі Девід Торо

 Мета: створення умов для розуміння власного образу “Я” у підлітків за допомогою значущого зворотного зв’язку, розвиток емоційного інтелекту та інтуїції, підвищення культури оцінних суджень у міжособистісному спілкуванні.  Хід заняття  Робота з текстом. Притча. Хто ж це? Якось мати показувала своєму маленькому синові сімейний альбом, і їм трапилась фотографія гарного юнака з темним волоссям і вусами. Хлопчик спитав: – Мамо, а хто це такий? – Синку, хіба ж ти не впізнав його, – здивувалася мати, – це ж твій батько! Хлопчик виглядав спантеличеним і запитав: – Дивно. Якщо це мій батько, то хто ж тоді той лисий чоловік, що живе разом із нами?!?



Міні-лекція Зворотний зв’язок Зворотний зв’язок (оцінка) – це повідомлення, адресоване іншій людині стосовно того, що я про неї думаю, як я сприймаю наші з нею стосунки, які почуття в мене викликають її слова, дії, вчинки. Пам’ятай! Давай зворотний зв’язок лише тоді, коли тебе попросять. Говорячи про свої думки й почуття до іншої людини, скажи про те, які конкретно її слова або вчинки їх викликали. Не говори про людину в цілому. Говори так, щоб не скривдити іншої людини й не образити її. Не давай оцінок. Не давай порад. Висловлювання на зразок «Я б на твоєму місці...», «Ти повинен...» – заборонені. Увага! Зворотний зв’язок – не привід звести рахунки із тим, хто тобі не подобається. Якщо ти відчуваєш, що не можеш бути об’єк-

Рекомендовані види та форми корекційної роботи з дітьми трудових мігрантів

тивним, краще помовчи. Оцінка говорить про тебе не менше, ніж ти говориш про неї. Говори про те, що тобі приємно, і про те, що тобі неприємно.  Вправа «Про кого йдеться?» Інструкція. Кожний із присутніх пише на невеликому аркуші паперу своє ім’я (якщо серед учасників є підлітки з однаковими іменами, їм необхідно «позначитися» на папері так, щоб в інших не виникало питання: «Хто є хто?». Особисто підписані аркуші збирають до купи, перетасовують та роздають учасникам у довільному порядку. Отримавши «ідентифікаційний» аркуш, кожний підліток має письмово викласти на ньому якомога точніший психічний портрет того з присутніх, ім’я якого позначено на папері. По закінченню роботи над портретами всі аркуші згортають учетверо та складають до загальної купи, після чого знову в довільній послідовності роздають кожному з присутніх. Тепер всі по черзі вголос зачитують зміст написаного на отриманому папері, не оголошуючи імені того, про кого створюють психічний портрет. Завдання для всіх – спробувати здогадатись, про кого в тому чи іншому випадку йдеться. Важливо після зачитування кожного портрету спочатку надавати можливість висловити свої припущення тим, хто впізнав у портреті себе самого, якщо, звісно, відповідні здогадки виникатимуть. У разі, коли припущення присутніх стосовно себе виявлятимуться помилковими, висловлюють свої здогадки ті, хто вважає, що зрозумів, про кого йдеться. Автор психічного портрету, який його склав, намагається утримуватись від будь-яких натяків і підказок. За бажанням, він має право взагалі не виказувати свого «авторства», мовчки спостерігаючи за процесом відгадування. Той, хто зачитує чийсь психічний портрет, відхиляє чи підтверджує правильність висловлених припущень, оскільки може бачити позначене на аркуші ім’я того, кого цей портрет стосується. Після ідентифікації кожного психічного портрета його віддають власникові – на добру згадку.  Вправа «Вгадай емоцію» Інструкція. Один із добровольців виходить до дошки та повертається спиною до класу. Ведучий показує класу картку зі схематичним зображенням будь-якого емоційного стану (або просто картку із назвою певного почуття) та, не називаючи його вголос, пропонує учням відтворити його за допомогою міміки, не вимовляючи жодних звуків.

187

188

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Учень, який стоїть до всіх спиною, обертається і, уважно придивившись до виразів обличчя однокласників, повинен здогадатися, який емоційний стан вони зображують. Якщо він правильно вгадав, йому надається право обирати наступний емоційний стан, що зображуватиметься. Відгадувати його буде той учень, у кого краще за всіх вийшло зображення попереднього емоційного стану.  Запитання для аналізу та роздумів 1. Важко чи легко Вам було складати психічний портрет іншої людини? 2. Що Ви відчували, коли зачитували Ваш психічний портрет? Про що більше думали: про свої переваги чи про свої недоліки? 3. Як Ви до себе ставитесь? 4. Як люди дізнаються про ставлення до самих себе? Заняття 3. МОЇ УПОДОБАННЯ Важливо навчитись відрізняти те, що потрібно, від того, що хочеться. Людина любить свої бажання, а не те, чого бажає. Ф. Ніцше

 Мета: формування мотивації до спільної роботи. Самодослідження домінантної орієнтації особистості. Роздуми про себе та усвідомлення унікальності власного «Я».  Хід заняття 1. Тест «Інтроверт, екстраверт чи амбіверт?». Інструкція. Прочитайте уважно пропоновані твердження, підкреслюючи найбільш прийнятне для вас. 1. Чому Ви надаєте перевагу? а) невеликій кількості близьких друзів; б) великій товариській компанії. 2. Яким книгам Ви віддаєте перевагу? а) із цікавим сюжетом; б) із розкриттям переживань інших людей. 3. Що Ви швидше можете допустити в роботі? а) запізнення; б) помилки.

Рекомендовані види та форми корекційної роботи з дітьми трудових мігрантів

4. Якщо Ви здійснюєте поганий вчинок, то: а) важко переживаєте; б) особливих переживань немає. 5. Як Ви налагоджуєте контакт із людьми? а) швидко, легко; б) повільно, обережно. 6. Чи вважаєте Ви себе вразливим? а) так; б) ні. 7. Чи схильні Ви сміятися від душі ? а ) так; б) ні. 8. Чи вважаєте Ви себе … ? а ) мовчазним; б) говірким. 9. Відверті Ви чи потайні? а ) відвертий; б) потайний. 10. Чи любите Ви займатися аналізом своїх переживань? а ) так; б) ні. 11. Перебуваючи в товаристві, Ви полюбляєте: а ) говорити; б) слухати. 12. Чи часто Ви переживаєте невдоволення собою? а ) так; б) ні. 13. Чи любите Ви що-небудь організовувати? а ) так; б) ні. 14. Хотілося б Вам вести власний щоденник? а ) так; б) ні. 15. Чи швидко Ви переходите від рішення до виконання? а ) так; б) ні. 16. Чи легко змінюється Ваш настрій? а ) так; б) ні.

189

190

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

17. Чи любите Ви переконувати інших, нав’язувати свої погляди? а ) так; б) ні. 18. Ваші рухи: а ) швидкі; б) повільні. 19. Ви переживаєте через можливі неприємності? а ) часто; б) рідко. 20. У скрутних випадках Ви: а ) поспішаєте звернутися про допомогу; б) не звертаєтеся. Ключі до тесту: Інтроверсія 1б, 2а, 3б, 5а, 6б, 7а, 8б, 9а, 10б, 11а, 12б, 13а, 14б, 15а, 16а, 17а, 18а, 19б, 20а. Підрахуйте кількість відповідей, які збіглися з ключем і помножте на 5. Аналіз тесту та інтерпретація результатів. 0-35 балів – Ви інтроверт: зосереджені на власних переживаннях, мало контактуєте, мовчазні, насилу заводите нові знайомства, не любите ризикувати, переживаєте розрив старих зв’язків, занурені у власний внутрішній світ, характерним для Вас є високий рівень тривожності і ригідності. Інтроверт може бути чудовим ученим, дослідником, спостерігачем, письменником або окремим підприємцем. 36-65 балів – Ви амбіверт: людина, що поєднує в собі обидві спрямованості – і на самого себе, і на інших. 66-100 балів – Ви екстраверт: легкі у спілкуванні, орієнтовані на взаємодію із зовнішнім світом, ви не схильні до самоаналізу і рефлексії, з тенденцією до лідерства, полюбляєте бути в центрі уваги, легко зав’язуєте знайомства, імпульсивні, відкриті й товариські. Екстраверт може бути чудовим організатором (часто на громадських засадах), керівником, артистом або конферансьє.  Робота з текстом. Притча. Зустріч із Богом Один чоловік зустрівся на небесах із Богом. Бог показав йому весь пройдений ним життєвий шлях, де по слідах було видно, що Господь завжди йшов поряд із цим чоловіком. Але тут чоловік

Рекомендовані види та форми корекційної роботи з дітьми трудових мігрантів

побачив, що на найважчому відрізку його життя лише одні сліди. Тоді він звернувся до Бога з докором: – Боже мій, коли мені було найважче, ти мене покинув! На що Бог йому відповів: – Помиляєшся, це не твої сліди, бо тоді я ніс тебе на руках.  Вправа «Я – це Я» Наше «Я» – одна з найскладніших загадок. Іноді «Я» має здоровий глузд, іноді – це голос осяяння і творчої фантазії. А буває – це прояв безтурботності й нерозсудливості. Деякі дії ми здійснювали взагалі всупереч своїй волі. Ми вже знаємо, що наше індивідуальне «Я» створюється пластами, як земна кора – чим глибше, тим більш давні пласти нашого власного самоусвідомлення. Спробуймо здійснити таку екскурсію вглиб власного «Я». Намалюйте дерево Вашого «Я». Ваше цілісне «Я» можна зобразити у вигляді дерева з різними гілочками й глибоким корінням. Одна із зовнішніх гілочок – це Ваше зовнішнє «Я». Це може бути і графічний символ, а може бути і якесь слово, метафора чи висловлювання. Інша гілочка – Ваше «Я» у службовій діяльності, в роботі й навчанні. Зобразіть його найприйнятнішим для Вас способом. Інша гілочка – це Ваше «Я» в сім’ї. Спробуйте і його зобразити на Вашому дереві. Ще одна гілочка – Ваше «Я» в колі найближчих друзів і знайомих. Зобразіть також і його відповідним чином. Можна зобразити також декілька гілочок Вашого «Я» в різних обставинах і різних ситуаціях, враховуючи хобі, інтереси, різні види діяльності. Вийшла досить екзотична крона. Кожна її гілочка відображає Вашу багатогранність. Тепер можна зобразити коріння. Нехай самокритично у масштабі будуть зображені Ваші особистісні риси: наполегливість, доброта, романтизм, фантазія, інтереси, слабкості, нахили, уподобання, почуття гумору – весь букет Ваших фундаментальних якостей. Зобразіть їх, будь ласка, найкраще, як Ви вважаєте. Обговоріть малюнки з усіма присутніми. Якщо гілочки прошелестять схвалення, а коріння міцно і гордо тримає дерево верхівкою догори, проглядається якась гармонія. А що скажуть Ваші друзі жартома чи серйозно?  Вправа «Анонімка» Кожний із присутніх отримує індивідуальний бланк із запитаннями, на які він має відповісти.

191

192

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Інструкція. Заповніть, будь ласка, пропоновану анкету, дещо змінивши свій почерк і не підписуючись власним ім’ям. 1. Мій життєвий девіз ______________________________________ 2. Мій найкращий друг _____________________________________ 3. Мій улюблений навчальний предмет________________________ 4. Мій улюблений колір_____________________________________ 5. Мій улюблений звук______________________________________ 6. Моя улюблена страва_____________________________________ 7. Мій улюблений одяг______________________________________ 8. Моє улюблене заняття____________________________________ 9. Моя улюблена тварина ___________________________________ 10. Моє улюблене місто_____________________________________ 11. Мій улюблений мультиплікаційний персонаж_______________ 12. Моя улюблена книга_____________________________________ 13. Моя улюблена музична група_____________________________ 14. Мій улюблений співак ___________________________________ 15. Моя улюблена співачка__________________________________ 16. Мій улюблений фільм ___________________________________ 17. Мій улюблений актор____________________________________ 18. Моя улюблена акторка___________________________________

Після завершення «анонімного» анкетування всі присутні складають свої анкети з відповідями в загальну купу текстом донизу. Один із підлітків перетасовує всі заповнені анкети й роздає присутнім у довільному порядку. Завдання для кожного – прочитавши відповіді на бланку, здогадатися, хто автор отриманої анкети-анонімки й віддати її імовірному власнику.  Запитання для аналізу та роздумів. Чи вдалося Вам знайти автора «анкети-анонімки»? Чи складно було «ідентифікувати» людину за її уподобаннями? Позначте порядкові номери ключових, найінформативніших питань, відповіді на які найбільшою мірою допомогли Вам віднайти автора «анкети-анонімки»? ТРЕНІНГОВІ ЗАНЯТТЯ Тренінг «СКРИНЬКА ДОПОМОГИ…»  Мета: подолання труднощів у спілкуванні, зменшення рівня тривожності, розвиток уяви і мислення, підвищення впевненості в собі, а також розвиток вміння працювати спільно.

Рекомендовані види та форми корекційної роботи з дітьми трудових мігрантів

 Обладнання: ватман, ручки, папір А4 та А5, фарби (гуаш), стакан-

чики на воду, пензлики, стікери голубого кольору, клей, скринька з отвором, дві кульки, журнали, ножиці, маркери, кольорові стрічки, музичний центр.  Вікова категорія: діти 10-14 років.  Тривалість: 2 заняття по 45 хв. (5 хв. перерва).  Література: 1. Щербань О. Особливості групової психологічної роботи зі старшокласниками: з досвіду роботи / О. Щербань // Психолог. – 2010. – № 18/19. – С. 28-37. 2. Пелих І. Експрес «заради майбутнього»: виховний захід для учнів 8-9 кл. / І.Пелих // Психолог. – 2005. – №14. – С. 6-8. 3. Муліка К. М. Запровадження корекційних, розвивальних програм в умовах загальноосвітніх навчальних закладів : інформаційно-методичний збірник / упор. К. М. Муліка. – Полтава, ПОІППО, 2009. – 100 с. 4. Винославська О. В. Людські стосунки: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О.В.Винославська, М. П. Малигіна. Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». – 3-тє вид., переробл. і доп. – К.: Комп’ютерпрес, 2010. – 141 с  План заняття № з/п

Назва вправи

Обладнання

Часові рамки

"Привітання"

"Краплинки" (очікування)

Ватман, стікери, ручки

3 хв.

Правила роботи у групі

Ватман, маркери

2 хв.

"Всі як один"

Фарби, пензлики, стаканчики на воду, музичний центр

10 хв.

"Казка на свій лад"

Папір А4, ручки

10 хв.

"Двигунчик"

"Скринька допомоги"

5 хв.

5 хв. Папір А5, ручки, скринька з отвором Перерва

10 хв. 5 хв.

"Кульколов"

Дві кульки, музичний центр

5 хв.

"Лист собі"

Папір, ручки

10 хв.

Журнали, ножиці, клей, ватман, маркери

15 хв.

10 "Колаж" 11 "Потягнулися зламалися"

3 хв.

193

Рекомендовані форми просвітницької роботи з працівниками психолог. служби

99 створення орієнтовного тренінгу для роботи з дітьми трудо-

вих мігрантів.  Цільова аудиторія: практичні психологи та соціальні педагоги.  Тривалість: 1 год. 30 хв.  План проведення № з/п

Назва вправи

Вступ. Повідомлення теми і мети заняття

Вправа «Познайомимось»

маркер

15 хв.

Вправа «Сонце очікувань»

плакат, кольорові наліпки, ручки

20 хв.

Прийняття правил роботи плакат, маркер групи

15 хв.

Інформаційне повідомлення

роздатковий матеріал

10 хв.

Мозковий штурм

плакати, маркери

20 хв.

Вправа «Атоми-молекули»

Вправа «Вибір методики – основа успіху»

плакати, аркуші паперу А4, ручки, маркери

10 хв.

Підведення підсумків заняття. Вправа «Поляна вражень»

плакат, кольорові наліпки, ручки

10 хв.

 Хід заняття

Обладнання

Часові рамки 10 хв.

10 хв.

Повідомлення теми і мети заняття  Вправа «Познайомимось» Мета: познайомити учасників групи між собою, сприяти формуванню позитивних емоцій у групі. Учасники по колу називають своє ім’я і розповідають кілька слів про себе.  Вправа «Сонце очікувань» Мета: визначити очікування учасників тренінгу. Учасники, на вирізаних зі стікерів промінчиках, записують свої очікування і приклеюють до сонечка, озвучуючи.  Прийняття правил роботи групи Мета: сприяти створенню доброзичливої, комфортної атмосфери для конструктивної роботи. Тренер говорить, що для того, щоб спілкування на занятті було ефективним, треба прийняти правила. Використовуючи плакат

435

436

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

«Правила роботи», група записує свої правила і по черзі підписуються всі учасники.  Інформаційне повідомлення Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною сьогодні. Масштаби цієї проблеми зростають. Велика кількість жителів Західної України, як чоловіків так і жінок, у пошуках кращого життя для себе та своїх рідних, зважаючи на свій соціально-економічний стан, ситуацію у сім’ї та безліч інших причин, виїжджає працювати за кордон. За статистичними даними, кожен сьомий українець – заробітчанин. Вікова категорія українських заробітчан перебуває в діапазоні від 20 до 45 років. Соціологічні дослідження свідчать: лише у 6% заробітчан немає дітей. Проблема з різною гостротою та в різних формах виявляється в різних регіонах України. Особливо складне становище в західних областях – Тернопільській, Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській та Львівській. За статистичними даними, лише за два роки (2009-2010 р.) кількість жителів Івано-Франківської області зменшилась на 1 тис. 250 осіб за рахунок природного та міграційного скорочення населення. Батьки виїжджають за кордон у пошуках кращої роботи та для покращення матеріального становища в основному в Росію, Італію, Чехію, Польщу, Іспанію, Португалію тощо. Опіку та виховання дітей трудових мігрантів здійснюють в основному родичі, опікуни, з якими проживають діти. Часто соціалізація дітей відбувається поза сім’єю під дією різних чинників. Завдяки проведеному соціологічному дослідженню 2009 року в Івано-Франківську було виявлено, що близько 7% школярів становлять діти трудових мігрантів. За віковим складом переважає вік від 10 до 15 років. Серед відмінностей у поведінці можна зазначити, що ці діти є досить самостійні, проте не схильні до лідерства та не люблять брати на себе відповідальності за інших, вони потребують особливих педагогічних та психологічних підходів, бо зазвичай вразливі. Для вирішення проблем дітей трудових мігрантів, потрібно залучати дітей у різноманітні гуртки за інтересами, проводити індивідуальні та групові заняття психолога та соціального педагога, залучати дітей у громадське життя школи, висвітлювати проблеми трудових мігрантів у ЗМІ. Також залишаються невирішеними проблеми батьків (мігрантів) і опікунів (тих родичів, що залишаються з дітьми).

Рекомендовані форми просвітницької роботи з працівниками психолог. служби

Отже, надалі постає питання: які найактуальніші проблеми в таких сім’ях, що потребують вирішення з допомогою соціальних педагогів і психологів?  Мозковий штурм «Актуальні проблеми, що потребують вирішення, в роботі з дітьми трудових мігрантів та їхніми батьками і опікунами» Завдання для групи: поділитись на дві групи – перша підгрупа має визначити основні актуальні проблеми, що потребують вирішення в роботі з дітьми трудових мігрантів, а друга – актуальні проблеми в роботі з батьками (мігрантами) і опікунами. Важливо: виявити проблеми, з якими стикались учасники у своїй роботі, а також визначити саме ту актуальну тему, яка буде основою для створення та формування профілактично-корекційного тренінгу в роботі з дітьми трудових мігрантів.  Вправа «Атоми-молекули» Мета: активізувати увагу учасників, налаштувати їх на подальшу роботу, об’єднати у мікрогрупи для виконання наступної вправи. Тренер нагадує учасникам, що молекула, за законами фізики, складається з атомів. Далі він пропонує учасникам уявити, що кожен із них є атомом, який хаотично рухається по кімнаті. Коли тренер вигукне якусь цифру, атомам необхідно якомога швидше об’єднатися у молекули – утворити кола, взявшись за руки (кількість атомів у молекулах повинна відповідати тій цифрі, яку вигукнув тренер). Потім тренер оголошує, що молекули знову розпалися на атоми, і учасники продовжують хаотично рухатися по кімнаті. А коли тренер вигукує іншу цифру, учасники знову об’єднуються у молекули-кола, і так декілька разів, щоб кількість останніх утворених «молекул» відповідала кількості груп, необхідних для виконання наступної вправи.  Вправа «Вибір методики – основа успіху» Мета: враховуючи всі проблеми, що є в дітей трудових мігрантів, створити профілактично-корекційний тренінг для роботи з такими дітьми, для цього вибрати найвідповідніші вправи, що сприятимуть вирішенню цих питань. Всі учасники об’єднуються у 2-3 групи. Для кожної групи дають завдання: 99 перша підгрупа підбирає вправи для вступної частини тренінгу; 99 друга підгрупа підбирає вправи для основної частини тренінгу; 99 третя підгрупа підбирає вправи для завершальної частини тренінгу.

437

438

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

Під час підбору методик учасники повинні опиратися на основні проблеми, котрі потребують розв’язання в роботі з дітьми трудових мігрантів, зважати на особливості місцевої культури та стан розвитку сучасного суспільства.  Презентація роботи груп. Обговорення результатів.  Підведення підсумків заняття. Вправа «Поляна вражень». Мета: вияснити враження учасників від зробленої роботи, підвести підсумки заняття. Всі учасники отримують квіточки, вирізані зі стікерів. На них вони записують свої враження і прикріплюють на плакат «Поляна вражень». Орієнтовні запитання: Які враження у вас від заняття, групи, тренера? Що нового дізнались? Що сподобалось? Що було зайвим? Що берете з собою в життя?

Список використаних джерел

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Азбука домашнього господарювання: навч. посіб. з трудового навчання для учнів 5-9 кл. загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К.: А.С.К., 2006. – 232с. 2. Артеменко Т.Б. Соціально-психологічний театр / Т. Артеменко, Л. Жеребньова. – К.: Шкільний світ, 2011. – 120 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»). 3. Атемасова О. А. Практична психологія у початковій школі / Упоряд. О. А. Атемасова. ‑ Х.: Вид-во «Ранок», 2010. ‑160 с. 4. Атемасова О. А. Психогімнастика у початковій школі: [5 хвилин творчості, щоб захистити дитину від стресу] / О. А. Атемасова. ‑ Х.: Ранок, 2010. ‑ 160 с. 5. Баранова Н.П. Тренінги для вчителів із педагогічної майстерності / Н.П.Баранова. – Харків: Вид. група «Основа», 2012. – 159 с. 6. Баришполь С.В. Посібник практичного психолога : психодіагностика, тестування, розробки уроків психічного розвитку / С.В.Баришполь. – Харків : Вид. група «Основа», 2009. – 267 с. 7. Винославська О. В. Людські стосунки: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О.В.Винославська, М. П. Малигіна. Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». – 3-тє вид., переробл. і доп. – К.: Комп’ютерпрес, 2010. – 141 с. 8. Вирiшувати нам – вiдповiдати нам. Методичнi рекомендацiї з проведення тренінг-курсу пiдлiтками-iнструкторами: посібник / [Т.Л.Авельцева, Н.В.Зимовець, О.А.Голоцван та iн.]. – К.: Навчальна книга, 2002. – 255 с. 9. Главник О. Технологія тренінгу / О.Главник, Г.Бевз; За заг. ред. С. Максименко. – К.: Главник, 2005. – 112 с. 10. Гольдштейн А. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / А. Гольдштейн, В. Хомик; [пер. з англ. В. Хомика]. – К.: Либідь, 2003. – 520 с. 11. Грива О. Виховання толерантності в дітей та молоді / О. Грива // Психолог. – 2005. – № 21/22. – С. 3-23. 12. Губенко О. О. Інтерактивні форми роботи з батьками першокласників / О. О. Губенко. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2006. – 43 с. 13. Дем’янчук Н.М. «Хочу» + «Можу» + «Треба» = «правильний вибір професії»: авторська корекційно-розвивальна програма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ippo.if.ua/predmety/ocppsr/index. php?r=site/stattya&id=154 14. Досвід роботи соціально-психологічного театру «Зцілення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portfolio-zolosit.ck.ua/ pdf/art/6.pdf

439

440

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

15. Заїка Л. М. Родинно-сімейне виховання (матеріал до семінару) / Л. М. Заїка // Психолог. – 2002. – № 8. – С. 12-18. 16. Заняття психолога з підлітками / Упоряд. Т. Гончаренко. – К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 120 с. 17. Звітні матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання» (Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.miok.lviv.ua/index.php?option=com_content&view =category&id=44&Itemid=68 18. Каган С. Як допомогти проблемній дитині / С. Каган // Психолог. – 2005. – №18. – С. 13-22. 19. Корнілова М.В. Профорієнтаційний тренінг «Карта життя: самостійний вибір майбутньої професії» (для учнів 9-х класів) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bestlessons.at.ua/index/prosvitnicka_ dijalnist/0-211 20. Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: метод. посібн. – 2-е видання. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 416 с. 21. Коропецька О.М. Профорієнтація та профвідбір: навчальний посібник / О.М. Коропецька. – Івано-Франківськ, 2005. – 236 с. 22. Лемак М.В. Психологу для роботи: діагностичні методики / М. В. Лемак, Ю. В. Петрище. – Ужгород: Видавництво А. Гаркуші, 2012. – 616 с. 23. Лук’яненко Н.О. Кроки до самопізнання: програма курсу занять з психології / Автор-упорядник Н.О. Лук’яненко; За ред. О.О. Новака; [Авторський колектив: В.Ф. Моргун., О.О. Новак, Л.В. Живолуп, В.П. Росомака, І.І. Цеба, С.О. Льовіна, В.М. Черкун, Т.Л. Власко, С.Г. Мухіна]. – Полтава, 2007. – 56 с. 24. Максименко С. Особистість починається з любові / С. Максименко // Психолог. – К.: Шкільний світ, 2005. – № 41. – С. 3-6. 25. Малихіна Т.П. Попередження аморальних вчинків підлітків : монографія / Т.П. Малихіна. – Бердянськ: БДПУ, 2012. – 167 с. 26. Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій ‑ Харків: Основа, 2007. – 240 с. 27. Методичні рекомендації для практичних психологів та соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів щодо здійснення психологічного супроводу соціально-педагогічного патронажу дітей трудових мігрантів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. google.ru 28. Млавець-Підберезька М. Життя прожити – не поле перейти: Відкрите заняття для старшокласників / М. Млавець-Підберезька // Психолог. – 2009. – № 22-23. – С.40-43.

Список використаних джерел

29. Модуль «Твоє життя – твій вибір»: навч.-метод. посібник / за редакцією Н.В.Зимівець, З.А.Сивогракова, Н.О.Лещук. – К.: ТОВ «Навчальна книга», 2002. 30. Моральне та громадянське виховання: навч.-метод. вид. – Харків: Видавнича група «Основа», 2008. – 256 с. 31. Муліка К. М. Запровадження корекційних, розвивальних програм в умовах загальноосвітніх навчальних закладів : інформаційно-методичний збірник / упор. К. М. Муліка. – Полтава, ПОІППО, 2009. – 100 с. 31. На допомогу соціальним педагогам: практ.-метод. збірник для соціальних педагогів по роботі із дітьми, батьки яких знаходяться довгий час за кордоном / [А. Анциперов, Н. Головіна, О. Головіна, О. Гузій, В. Зав’ялов, Б. Ластівка, Е. Мручковська, Л. Терешонков]. – Чернівці: ЧМГС «Буковинська Партнерська Агенція», 2004. – 43 с. 33. Настольная книга практического психолога: учеб. пособие: в 2 кн. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 384 с. 34. Носова Т. Школа людських стосунків: Програма тренінгів / Т. Носова // Психолог. – 2007. – №4 . – С. 1-24. 35. Олійник І.В. Бесіди, сценарії, рольові ігри. 5-11 класи. На допомогу класному керівнику / І.В.Олійник. – Тернопіль: Навч. кн. «Богдан», 2006. – 70 с. 36. Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція. 8 клас: метод. посіб. для виховної роботи з учнями з питань протидії торгівлі людьми / М-во науки і освіти, молоді та спорту України, Ін-т проблем виховання НАПН України, Укр. асоц. соц. педагогів та спеціалістів із соц. роботи, ВБО Укр. фонд «Благополуччя дітей»; [наук. кер. та ред. І. Д. Звєрєвої та Ж.В. Петрочко; ред. Білоцерковець І. П.; авт.-упоряд.: Авєльцева Т. П. та ін.]. – Київ : Основа, 2012. – 164 с. 37. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: від теорії до практики : навч. посіб. у 2-ох част. / [І.Д.Звєрєва, З.П.Кияниця, В.О.Кузьмінський, Ж.В.Петрочко]. – К. :Задруга, 2011. – Част. І. – 224 с. 38. Пелих І. Експрес «заради майбутнього»: виховний захід для учнів 8-9 кл. / І.Пелих // Психолог. – 2005. – №14. – С. 6-8. 39. Перелік психодіагностичних методик для використання в роботі практичних психологів навчальних закладів / [Упор. Д. М. Собол, І. І. Мартиненко, Л. І. Крамаренко та ін.]. – К. : Марич, 2010. – 64 с. 40. Пилипчук Г. Темперамент. Природні особливості людини. Проблема вибору професії / Г. Пилипчук // Психолог. – 2005. – №48. – С. 11-13 41. Превенція агресивності та насилля в освітньому середовищі: методичні рекомендації / [О.Ю. Дроздов, Л.В. Живолуп, О.В. Ніжинська, Я.В. Сухенко; за ред. Я. В. Сухенко]. – Полтава : ПОІППО, 2011. – 80 с.

441

442

Практичні аспекти психолого-педагогічного супроводу дітей трудових мігрантів

42. Прикладна педагогіка: навч.-метод. посібник для студентів педагогічних навчальних закладів / За редакцією П.М. Щербаня. – К. : Вища школа, 2002. 43. Психодіагностика: практикум / уклад. Н.О.Данильченко, А.В.Вертель. – 2-е вид., випр. та допов. – Суми: Вид-цтво СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2012. – 144 с. 44. Райгородский Д.Я. Практическая психодигностика: учеб. пос. / Д. Я. Райгородский. – Самара: Бахрах-М, 2001. – 672 с. 45. Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк; Міжнародний фонд «Відродження». ‑ К.: Веселка, 1998. ‑ 212 с. 46. Скворчевська О. В. Секрети психології на допомогу вчителю: навчальне видання / О. В. Скворчевська. ‑ Х.: Основа, 2008. ‑ 160 с. 47. Скривджена дитина: науково-метод. збірник / За редакцією І.Корнієнко, Г.Католик, Т.Бабяк. – Львів, 2005. 48. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: навч.-метод. посібник / За редакцією К.Б. Левченко, І.М. Трубавіної, І.І. Цушка. – К.: ФОП «Купріянова», 2007. – 240 с. 49. Технологія організації та проведення тренінгу: навчально-методичний посібник / [Н.В.Данілович, С.С.Левчук, Н.О.Несторук, І. Є. Хронюк, Т. В. Ярова] / За загальною редакцією С.С. Левчук. – Сквира: Джерело, 2010. – 64 с. 50. Тіло – храм Святого Духа. Програма статевого виховання молоді 17-18 років. – Львів: Видавництво «Свічадо», 2006. – 199 с. 51. Туріщева Л. В. Вивчення особистості школяра і педагога / Л. В. Туріщева. – Х.: Видавництво: ВГ «Основа», 2009. – 144 с. 52. Туріщева Л. В. Робота шкільного психолога з педагогічним колективом / Л. В. Туріщева. – Х.: Видавнича група «Основа», 2009. – 112 с. 53. Фопель К. На пороге взрослой жизни: Психологическая работа с подростковыми и юношескими проблемами: у 4-х кн. / К.Фопель. – В-цтво «Генезис», 2008. – Книга 1. Ценности, цели и интересы. Школа и учеба. Работа и досуг. – 175 с. 54. Формування життєвих навичок у випускників шкіл-інтернатів: метод. посібник / Упорядники: С.Ф.Гордійчук, В.В.Дьомкіна, Н.В.Лунченко, Т.О.Міненко, О.Л.Москаленко, О.А.Собченко; За заг. редакцією В.Г. Панка. – Донецьк: Вид-во «Вебер» (Донецька філія), 2011. – 127с. 55. Формування сексуальної культури молодi / [О.М.Балакipєва, Ю.М.Галустян, О.Н.Kopeгін, В.П.Новицька, І.В.Цисар, О.О.Яременко]. – К.: Державний iнститут проблем ciм’ї та молодi, Український iнститут соцiальних дослiджень, 2004. – Кн. 9. – 132 с.

Список використаних джерел

56. Формула здорового способу життя: розробки уроків, позакласних заходів та пішохідних екскурсійних маршрутів для проведення Дня Знань та Першого уроку в 2012/2013 навчальному році / Укладачі: Ю.В.Міцай, С.М.Пляка, Н.І.Дяченко. – Кіровоград: ФО-П Алєксандрова М.В., 2012. – 167 с. 57. Швець О. А. Система роботи практичного психолога з педагогічним колективом навчального закладу. Городищенська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів: навч.-метод. посібник / О. А. Швець. – Березне. – 2013. – 65 с. 58. Щербань О. Особливості групової психологічної роботи зі старшокласниками: з досвіду роботи / О. Щербань // Психолог. – 2010. – № 18/19. – С. 28-37.

443

444

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

НАШІ АВТОРИ

Буханець Ксенія Олександрівна Кваліфікація – богослов’я, психологія. Психолог за напрямками арт-терапія, когнітивно-поведінкова терапія та гештальт-терапія. З 2008 року працівник Відділу економічного розвитку Патріаршої Курії УГКЦ. Координатор проектів Комісії у справах мігрантів УГКЦ, Міграційної служби Карітасу України, Відділу соціальних питань УГКЦ, Інституту лідерства та управління Українського Католицького Університету. Автор і розробник навчально-тренінгових курсів. Патріарша Курія Української Греко-Католицької Церкви м. Львів 79000, пл. Святого Юра, 5 E-mail: kseniia.bukhanets@gmail.com Web: www.ugcc.org.ua

с. Христофора Мирослава Буштин, СНДМ Голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання. Старший викладач кафедри загальної та соціальної педагогіки Гуманітарного факультету Українського католицького університету. Ліцензіят педагогічних наук (шкільна педагогіка та педагогіка професійної освіти), магістр релігійних наук. Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах освіти та виховання м. Львів 79000, пл. Святого Юра, 5 Тел. +38 (032) -13-45 E-mail: edu@ugcc.org.ua Web: www.edu-ugcc.org.ua

Гуцаленко Тетяна Віталіївна Психолог, тренер Всеукраїнської громадської організації «Розрада» Міжнародний Гуманітарний Центр "Розрада" м. Київ 01004, вул. Антоновича, 4/2, Тел. +38 (044) 289-71-32 E-mail: rozrada@i.ua Web: www.rozrada.kiev.ua

Н аш іавтори

445

Дем ків Галина М иха йлів на Магістр психологі,ї спеціаліст з терапії залеж ності і співз алеж ності. П си холог в проекті"М ережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів" (20102013р.). П сихолог в дитячо-молодіж ному центрі «Разом Сильніш »і в БФ «Карітас Сам бір сько-Дрогобицької Єпархії УГ КЦ », психолог Загальноцерковного реабілітацій но го центру «Н азарет» Благодій ний Фонд «Карітас Сам бір сько-Дрогобицької ЄпархіїУГ КЦ » м. Дрогобич 82100, вул. Чорновола, 4 Тел. +38 (03244) 2-24-58, 3-34-54 E-mail: halahaim777@gmail.com Web: www.caritas-sde.org

Д ж оголик О лександра П етрів на П рактичний психолог Поточищенської ЗО Ш І-ІІІ ст. Городенківсь коїрайонноїради, спеціаліст І категорі.ї Поточищенська ЗО ШІ-ІІІ ст. Івано-Франківська обл. 78135, Городенківський район, с. Поточище, вул. Ш евченка, 22 E-mail: gorodenka04@ukr.net

Д орош Л ариса М ихайлів на Керівник Центру соціально-психологічної допомоги для дітей та молоді БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ », координатор проекту "М ережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів" (2011-2013р.). Кваліфікація – педагогіка, соціальна робота. О бов’язки – керівни цтво проектам и, робота з випадкам и, робота з гром адою. Благодій ний Фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» м. Івано-Франківськ 76394, с. Крихівці вул. Крихівецька, 102 Тел. +38 (0342) 77-99-89 E-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net Ldorosh@ukr.net Web: www.caritas.if.ua

446

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

Ковальчук Людмила Мирославівна Соціальний працівник Центру соціально-психологічної допомоги для дітей та молоді БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ», соціальний працівник проекту "Мережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів" (2013р.). Обов’язки – організація освітньої роботи, тренінгові заходи, індивідуальна робота з користувачами, організація заходів з дозвілля. Благодійний Фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» м. Івано-Франківськ 76394, с. Крихівці вул. Крихівецька, 102 Тел. +38 (0342) 77-99-89 E-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net lyuda415@gmail.com Web: www.caritas.if.ua

Кріцак Людмила Петрівна Психолог, педагог, арт-терапевт, практичний психолог Монастирчанського НВК, соціальний працівник проекту "Психоемоційна та соціальна робота з дітьми, які опинилися в складних життєвих ситуаціях" в БФ "Карітас Івано-Франківськ УГКЦ" Благодійний Фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» м. Івано-Франківськ 76394, с. Крихівці вул. Крихівецька, 102 Тел. +38 (0342) 77-99-89 E-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net kritsak070684@ukr.net Web: www.caritas.if.ua

Ліпська Валерія Сергіївна Психолог, педагог, консультант в методі Позитивна психотерапія, соціальний працівник-психолог Центру соціально-психологічної допомоги для дітей та молоді БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ», соціальний працівник-психолог проекту "Мережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів" (2011-2013р.). Кваліфікація – психологія, педагогіка. Обов’язки – індивідуальна та групова психологічна підтримка та корекційні виховні заходи з користувачами. Благодійний Фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» м. Івано-Франківськ 76394, с. Крихівці вул. Крихівецька, 102 Тел. +38 (0342) 77-99-89 E-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net leralipskaja@rambler.ru Web: www.caritas.if.ua

Наші автори

447

Мединська Юлія Ярославівна Кандидат психологічних наук, психолог, психотерапевт в методі групового психоаналізу, доцент кафедри психології Українського католицького університету, психолог Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру. Обов'язки - психологічна діагностика, індивідуальна та групова психотерапія. ВНЗ «Український католицький університет» Кафедра загальної та соціальної педагогіки вул. І. Свєнціцького, 17, к. 219 м. Львів, 79011 Тел. +38 (032) 240-99-40 (внутр. 254 або 277) E-mail: pedagog@ucu.edu.ua yukia@ukr.net Web: www.pedagogy.ucu.edu.ua

Мельничук Марія Юріївна Соціальний педагог Росохацької ЗОШ І-ІІІ ст. Городенківської районної ради, спеціаліст ІІ категорії. Росохацька ЗОШ І-ІІІ ст. Івано-Фраківська обл. 78151 Городенківський район, с. Росохач, вул. Українська, 93 E-mail: masha.melnichuk.2014@ mail.ru

Миколайчук Мар’яна Ігорівна Кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології ВНЗ "Український католицький університет", психологпсихотерапевт за напрямками системна терапія, когнітивноповедінкова терапія, психотерапевт Центру психологічного консультування при церкві Різдва Пресвятої Богородиці (м. Львів). ВНЗ «Український католицький університет» Кафедра психології вул. І. Свєнціцького, 17, к. 219 м. Львів, 79011 Тел. +38 (032) 240-99-40 E-mail: mykolaychuk@ukr.net Web: www.ucu.edu.ua

448

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

Нижник Галина Михайлівна Практичний психолог Коломийського ДНЗ № 2 «Дударик» Коломийської міської ради, спеціаліст вищої категорії, психолог-методист. ДНЗ № 2 «Дударик» м. Коломия, вул. Сніжна, 11 Тел. +38 (03433) 2-08-11 E-mail: galyna-psyholog@ukr.net

Нич Мар’яна Мар’янівна Практичний психолог, педагог; психолог Інформаційного центру з питань міграції ВБФ "Запорука" (2010-2014р.) – надання безкоштовної психологічної індивідуальної та групової допомоги сім’ям мігрантів, потенційним мігрантам, дітям та членам родини мігрантів та мігрантам. Координатор проекту «Допомога в лікарні» - робота з важко хворими дітьми та їхбатьками у гематологічному відділенні ЗУСДМЦ м. Львова. Кваліфікація - психологія, педагогіка; навчання на проекті з дитячої та юнацької психотерапії. Всеукраїнський благодійний фонд «Запорука» м.Київ 03022, вул. Васильківська, буд. 30 Тел. +38 (044) 361-56-97 E-mail: info@zaporuka.com.ua Web: www.zaporuka.com.ua Представництво Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука» у Львівській області Інформаційний центр з питань міграції м. Львів 79005, вул. І. Франка, 15 Тел. +38 (032) 260-07-81 E-mail: mariana@zaporuka-migranty.com.ua

Підлипна Людмила Віталіївна Гештальт-терапевт, арт-терапевт, директор Івано-Франківського обласного центру практичної психології і соціальної роботи, директор Асоціації практикуючих психологів ІваноФранківської області, спеціаліст вищої категорії. Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Івано-Франківськ 76018, пл. Міцкевича, 3 Тел. +38 (03422) 2-24-93 E-mail: pidlypna@list.ru Web: www.ippo.if.ua

Наші автори

449

Савенець Ірина Олександрівна Дитячий психолог ВГО «Розрада» з 2008 року. Спеціалізація у психологічній діагностиці психоемоційного стану дитини та індивідуальній корекційній та реабілітаційній роботі з дітьми та батьками. В роботі використовує методи гештальттерапії, арт-терапії, ігрової терапії, елементи казкотерапії, метод асоціативних карт. Міжнародний Гуманітарний Центр "Розрада" м. Київ 01004, вул. Антоновича, 4/2, Тел. +38 (044) 289-71-32 E-mail: rozrada@i.ua Web: www.rozrada.kiev.ua

Стельмах Світлана Степанівна Доцент, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки ВНЗ «Український католицький університет». ВНЗ «Український католицький університет» Кафедра загальної та соціальної педагогіки вул. І. Свєнціцького, 17, к. 219 м. Львів, 79011 Тел. (032) 240-99-40 (внутр. 254 або 277) E-mail: pedagog@ucu.edu.ua Web: www.pedagogy.ucu.edu.ua

Труфанова Галина Іванівна Спеціальність - практичний психолог. Посада – психолог проекту «Психоемоційна та соціальна робота з дітьми, які опинилися в складних життєвих ситуаціях» в БФ «Карітас Броди». Благодійний Фонд «Карітас Броди» м. Броди 80600 Львівська обл., вул. Виговського, 6 Тел. +38 (03266) 2-77-30 E-mail: caritas-brody@ukr.net galabrody@ukr.net

450

Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів

Фурик Людмила Василівна Практичний психолог Виноградської ЗОШ І-ІІІ ст. Городенківської районної ради, спеціаліст ІІ категорії. Виноградська ЗОШ І-ІІІ ст. Івано-Франківська обл. 78153, Городенківський р-н, с. Виноград, вул. Миру, 83 Тел. 32-2-17 E-mail: Vunograd2011@mail.ru

Хомин Оксана Євгеніївна Психолог, методист Івано-Франківського обласного центру практичної психології і соціальної роботи, спеціаліст І категорії. Івано-Франківський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Івано-Франківськ 76018, пл. Міцкевича, 3 Тел. +38 (03422) 2-24-93 E-mail: khomin_77@mail.ru Web: www.ippo.if.ua E-mail: Vunograd2011@mail.ru

Навчально-методичний посібник

ЗЦІЛЮЮЧИ РАНИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Загальна редакція - Світлана Стельмах Підготовка до друку - Галина Василиця, с. Христофора M. Буштин, СНДМ Літературна редакція - Оксана Туркевич Дизайн та макетування - Тетяна Базарницька

Підписано до друку 08.08.14. Формат 70x100/16. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 36,44. Ум. фарбовідб. 37,08. Обл.-вид. арк. 21,91. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл., тел. (032) 253-05-45