Повірити у свого чоловіка

Page 1

Один чоловік розповів, як він відчуває, що його дружина вірить у нього і підтримує його. Він сказав: «Одного дня я читав Святе Письмо і знайшов цей уривок. Він краще відображає все те, що я міг би тут сказати». «Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перл: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя» (Пр. 31, 10-12). Сподіваємося, що ви є тією жінкою, «ціна якої більше від перл», жінкою, яка постійно та наполегливо заохочує свого чоловіка. Але якщо вам є ще над чим попрацювати – прочитайте цю книжку. Вона як каталізатор, який має відкрити ваші очі й вуха для розуміння і допомогти змоделювати ваше спілкування з чоловіком. Результат вас вразить!

路 2014

Титул оригіналу: Bringing out the best in your husband. УДК 173.7 ББК 88.576.4 Р 18

З англійської переклала Христина Кунець Художнє оформлення Олени Гижі

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999

Райт Норман Г. P 18 Повірити у свого чоловіка / Г. Норман Райт ; пер. з англ. Х. Кунець. – Львів : Свічадо, 2014. – 168 с. ISBN 978-966-395-767-8

Коли чоловік відчуває, що його дружина вірить у нього, цінує його і заохочує до нових звершень, він намагається зробити все, що в його силах. Повірити у свого чоловіка — означає побачити його важливість та гідність, хоча він і не ідеальний. Виявити найкраще, що в ньому є. Чому це так важливо і як це зробити, – радить у своїй книжці відомий християнський психолог і автор популярних книжок для родини Г. Н. Райт. УДК 173.7 ББК 88.576.4

ISBN 978-966-395-767-8

© Copiright 2010 by H.NORMAN WRIGHT Originally published in the U.S.A. by Regal Books, Division of Gospel Light Publications, Inc.Ventura, CA 93006 U.S.A. © Видавництво «Свічадо», українське видання, 2014

зміст

1. Ви покликані заохочувати................................................... 7 2. Чоловік, якого знеохотили ................................................27 3. Щоб заохочувати, ви повинні його розуміти...........50 4. Слово чоловікам........................................................................70 5. Що не треба робити (або найгірші помилки, яких ви могли б допуститися).........................................89 6. Сексу і романтиці – так! Вони виявляють найкраще ...................................................................................105 7. Слово жінкам, які заохочують своїх чоловіків.....121 8. Слово чоловікам, чиї дружини їх заохочують........140 9. Сила жінки, яка молиться.................................................153 посилання.....................................................................................164

1 Ви покликані заохочувати

«Дякую, що вірила в мене». Це слова, якими все сказано. Слова, які означають дуже багато у житті людини! Ці слова, які про­ мовляє чоловік, є свідченням того, що його дружина слідує своєму покликанню. Співак Кенні Роджерс, коли співав слова, наповнені глибоким сенсом, «Вона вірить в мене... так, вона в мене вірить», віддавав належне дружині, яка намагалася виявити найкраще у своєму чоловікові. Коли останній раз чоловік говорив вам: «Дякую, що вірила в мене» або «Дякую, що відкрила найкраще в мені», або «Те, що ти заохочуєш мене, змінює моє життя»? Якщо останнім часом нічого подібного ви не чули, то прочитайте, що кажуть чоловіки про те, як їхні дружини виявляють у них найкраще. Моя дружина завжди готова допомогти мені, коли у мене багато термінових справ, і цим підтримує мене. Вона так розпо­діляє свій час, щоб бути частиною мого життя. Я можу у всьому їй довіряти. Вона віддана тому, аби підтримувати наш шлюб. Вона виявляє щиру зацікавленість до важливих речей у моєму житті, навіть якщо ці речі її не цікавлять. Чого я від неї хочу, так це підтримки, заохочення. І вона мені їх дає. Вона телефонує мені на роботу по декілька разів на день, щоб поцікавитись, як в мене справи, і сказати, що вірить у мене. Це дуже допомагає, особливо коли в мене важкий день. Вона також телефонує, аби поділитися своїми проблемами, щоб 7

і я міг виявити свою підтримку. Це за­охочує і мене, бо ж завдяки цьому я почуваюсь так, ніби мої слова направду важливі для неї. Я почуваюсь потрібним. Вона допомагає мені бути тим, ким я є. Вона розуміє мій фізичний біль, підтримує мене своєю енергією. Вона робить все, що може, щоб перебрати на себе частину моїх справ, аби зробити моє життя легшим. Вона підтримує мої рішення і допомагає втілювати у життя той план дій, який ми обрали. Вона завжди поряд, готова поговорити і висловити свою думку. Ми можемо проаналізувати та обговорити більшість справ. Я можу назвати щонайменше три речі, які робить моя дружина, щоб допомогти моєму зростанню. Кожного разу, коли, на її думку, мені щось добре вдалося, вона висловлює свої позитивні зауваження. Наприклад, коли я читаю проповідь, вона каже, як добре я висловив те, що хотів сказати. Коли мені щось вдалося не так добре, вона нагадує, що я можу зробити це краще. Вона допомагає мені не втратити охоту до чогось, висловлюючи свою впевненість у тому, що наступного разу я зроблю це краще. Щоб допомогти відсвяткувати мій успіх, вона влаштовує велику ніч кохання. І це чудово. Моя дружина заохочує мене тим, що хоче проводити зі мною час, ходить зі мною в місця, де мені подобається бувати (виставки, бейсбол, кіно тощо). Вона майже весь час чимось зайнята (щоденні турботи, діти). Я займаюсь своїми справами або допомагаю їй. Жоден із нас не засмучується і не критикує іншого. Вона задовольняє мої бажання та інтимні потреби. Це щось, чого я завжди чекаю з нетерпінням. Ми розмовляємо від 15 хвилин до години щовечора. Вона готова вислухати, підтримати, про се­бе також розповідає щиро і відкрито. Вона вірна, на неї можна покластися, не скупа на похвалу. Наші стосунки – не змагання. 8

Відповіді чоловіків про те, як їхні дружини виявляють у них найкраще, не завжди були позитивними. Деякі з них скаржаться на нестачу підтримки з боку дружин. На цей час моя дружина небагато робить для мого заохочення. Не знаю, вона сама не хоче, чи я не даю їй цього зробити. Ми маємо одне одного, обоє недавно навернулися, ми розмовляємо про Біблію, і це заохочує. Думаю, я б хотів, щоб вона казала, що любить мене. Вона це каже тільки після мене. Тож я говорю це значно частіше. Коли в мене поганий день, я б хотів розслабитись. Я просто хочу, щоб мене підтримали у моїх мріях. Вона – найкраще в моєму житті. Я просто хочу навчитися і її якось заохочувати. Моя дружина не підтримує мене словами. А мені так потрібна вербальна підтримка. Я б хотів, щоб вона підійшла до мене, коли я переступаю поріг дому після робочого дня. Щоб вона сказала, що пишається мною, що я добре справляюся. Щоб вона щиро вибачала мені, коли я зізнаюся, що зробив щось не так і прошу пробачення. Обійми чи несподіваний поцілунок були б чудовим заохоченням. Мене розчарували її слова та вчинки в минулому. Здається, ми ніяк не можемо переступити через це. Я ніколи не зраджував, але міг би завести роман… Хай би вона побачила, як Бог змінює мене. Я дійшов висновку, що готовий все для неї зробити. Сподіваюся, цього року Бог змінить її серце. Ніякого заохочення. Ніякого! Те, що вона час від часу хва­ лить терпимо виконані мною завдання, – це ніяка не підтримка. Я був би в захопленні, якби вона визнала моє право робити кар’єру і перестала відмовляти від цього. А якби вона ще й запропонувала допомогти мені знайти спосіб йти за своїм покликанням із меншою шкодою для сімейного життя, я б, напевно, знепритомнів від щастя.

9

Ваш чоловік має реальну потребу в заохоченні. Він хоче от­ римати його від вас. Заохочення значною мірою є спо­­собом виявити найкраще у своєму чоловікові. Це як група підтримки.

Що таке заохочення? Заохочення жінки зумовлюють зміни і зростання чолові­ка. Однак важко заохочувати, якщо ви не розумієте, що, власне, це означає «заохочувати». Щоб заохочувати, треба ставитися до всього з оптимізмом. Словник American Heritage пропонує одне з найкращих визначень слова «оптиміст». Це «схильність або налаштова­ність очікувати найкращого можливого результату або зосереджу­ва­тись на найбільш позитивному боці ситуації». Якщо ви самі так ставитиметеся до речей, то й інших зумієте заохотити. Заохочува­ти – це означає «надихати; продовжувати те, за що взялися; вселяти відвагу чи впевненість». Заохочення часто пов’язують із похвалою та підтримкою. Однак заохочення – це щось більше. Похвала має свої межі. Це словесна винагорода. Її треба заслужити, часто її отримують за те, що стали у чомусь найкращими. А заохочують без особливих причин. Можна просто звернути увагу на те, що інші сприймають як належне, чи підтвердити те, що інші зауважили, але про що ніколи не подумали б сказати. Брюс Ларсон ділиться своїм досвідом: Одного разу рано-вранці мені треба було встигнути на літак із Ньюарку, що в Нью-Джерсі, до Сірак’юсу, штат Нью-Йорк. Увечері напередодні я дуже пізно повернувся із конферен­ції, яку проводив, і тепер поспішав на іншу. Я був втомлений. Погано розподіливши час, був неготовий до такого щільного графіку. Рано, прокинувшись і поснідав­ ши нашвидкуруч, поїхав в аеропорт. Доки літак піднявся у повітря, мені стало жаль самого себе. 10

Сидячи в літаку із розгорнутим записником на колінах, я молився: «Боже, поможи мені. Допоможи щось написати, що було б корисним для твоїх людей у Сірак’юсі». Нічого не виходило. Я записував випадкові фрази, почуваючись ще гірше, і відчуття провини зростало. Така ситуація є своєрідною формою тимчасового божевілля. Вона заперечує все, що ми знаємо про Бога і його здатність врятувати будь-яку ситуацію. Десь на півдорозі стюардеса почала розносити каву. Всі пасажири були чоловіками, жінкам вистачає глузду не літа­ти о сьомій ранку. Коли стюардеса підійшла до мого місця, я по­чув, як вона вигукнула: «Ей! Хтось перестарався із лосьйо­ном після гоління! Я терпіти не можу чоловіків, які користуються лосьйоном English Leather. Хто це?» Я охоче замахав рукою і сказав: «Це я». Стюардеса відразу ж підійшла і понюхала мою щоку, поки я насолоджувався несподіваною увагою і заздрісними поглядами інших пасажирів. До кінця польоту ми із стюардесою жартували кожного разу, як вона проходила повз. Вона кидала репліку, і я весело відповідав. Через 25 хвилин, коли літак готувався до посадки, я усвідомив, що моє тимчасове божевілля минулося. Незважаючи на те, що я у всьому зазнав невдачі (у розподілі часу, в підготовці до конференції), все змінилося. Я заново зрозумів, що люблю Бога, що Він любить мене, незважаючи на мою невдачу. Я відчував любов до самого себе, до людей навколо, до людей, які чекали на мене в Сірак’юсі. Я був як гадаринський біснуватий після того, як його торкнувся Ісус: при­йшов до тями і сидів біля Ісусових ніг. Я подивився у записник на колінах і побачив сторінку, списану ідеями, які можна було використати на вихідних. Боже, думав я, як так вийшло? Саме в ту мить я збагнув, що хтось прийшов у моє життя і повернув ключ. Це був маленький ключик, який повернула людина, від якої я цього зовсім 11

не чекав. Ця незаслужена і несподівана увага повернула мою дієздатність.1 Заохочувати – означає побачити важливість і гідність свого чоловіка, хоча він і не ідеальний. Означає приділити йому увагу, коли він з вами ділиться своїми переживаннями. Означає так вислухати його, щоб він зрозумів, що його слухають. Коли чоловік відчуває заохочення, він намагається зробити все, що в його силах.

Мистецтво слухати Шлях до серця людини лежить через її вуха. Сьогодні і в чоловіків, і в жінок знайдеться небагато людей, готових їх вислухати. Поки хтось інший говорить, більшість з нас часто обдумує відповідь на слова співрозмовника. Але це порушення приписів Біблії. Яків каже нам (як чоловікам, так і жінкам) бути «швидкими послухати» (Як. 1, 19). У приповідках Соломонових 18, 13 стверджується: «Хто відповідає на слово, ще поки почув, – то глупота та сором йому!» Якщо багато з нас ще готові ділитися, то для того, щоб вислухати, ми закриті. Коли в одного чоловіка запитали, що його дружина могла б зробити, щоб виявити в ньому найкраще, він сказав: «Слухати, слухати без осуду та упереджень. Слухати і сприймати. Слухати, аби зрозуміти. Слухати мене, замість того, щоб критикувати». Для цього потрібно слухати не лише вухами, а й очима. Мій син Метью, який сильно відстає у розвитку, мав лише кілька слів у своєму словниковому запасі. Ми з моєю дружиною, Джойс, не були певні, чи несли ці слова хоч якийсь зміст. Тож ми навчилися слухати його, спостерігаючи за ним, його діями, порухами очей, які виявляли, наприклад, що він у захопленні. Метью навчив мене слухати по-новому, що допомогло мені краще розуміти людей, які зверталися до мене за порадою. Ми повинні не лише навчитися слухати інших, але й па­ м’ятати, що те, як ми слухаємо, залежить також від того, кого ми 12

слухаємо. Чоловіки і жінки слухають по-різному. Тож корисно знати, у чому тут відмінність. Жінки схильні більше відповіда­ти, коли слухають. Їхні відповіді не завжди означа­ють згоду. Зазвичай вони означають «Я з тобою» чи «Я розумію». Чоловіки менш багатослівні, їхні відповіді зазвичай означають «Я з тобою погоджуюсь». Більшість жінок розуміють, що, коли слухають чоловіка, йому потрібно менше зворотного зв’язку, ніж жінці. Коли жінка слухає чоловіка мовчки, він може відповісти так: «Дякую, що справді слухаєш мене. Мені легше розвивати думку, коли ніхто не перебиває». Багато жінок не усвідомлюють, як впливає на їхніх чолові­ків невміння слухати. Одне з найбільших прагнень люди­ни – це бути вислуханим. Отже, коли ми слухаємо, ми робимо іншій людині цілющий дарунок. Жінка ніби знецінює цей дарунок, коли дає пораду, якої ніхто не просив, або роздумує над тим, що їй сказати, поки чоловік ще говорить, а потім перебиває чи закінчує за ним речення. Ми також знецінюємо дарунок слухання, коли відводимо розмову від теми, від того, що чоловік хотів сказати. Правдиве заохочення поєднує мистецтво слухати і підтвердження того, що слова чи вчинки вашого чоловіка мають сенс. Заохочуючи, ви даєте змогу йому усвідомити «Ти багато означаєш для мене». Коли ви заохочуєте чоловіка, це також є виявом поваги до нього. Ви перетворюєте негативи на позитиви, виділяєте його сильні риси, зосереджуючись на його зусиллях та досягненнях.2 Заохочуючи, ви знаходите щось вартісне там, де інші розчарувалися. Заохочення робить вашого чоловіка сильні­шим. Воно зосереджує на тому, що можна перетворити на пе­­ре­вагу. Заохочення також означає, що ви очікуєте від нього найкращого. Знаєте, що сталося з юнаком, коли директор школи чекав від нього чогось більшого? Я добре пам’ятаю день шкільних зборів. Ми з трьома друзя­ми відійшли за школу і запалили цигарки. Ми були спокійні: всі й так на зборах. І тут з-за рогу з’являється директор. Нас 13

спіймали на гарячому. Мої друзі розбіглися хто куди, залишивши мене самого. Директор схопив мене за комір і потягнув через залу на очах у всіх, хто саме розходився після зборів. Я думав, що помру від сорому. Сотні дітей бачили мене в цій принизливій ситуації. Він відвів мене у свій кабінет і добряче насварив. Здава­лося, це тривало вічність, а минуло, мабуть, не більше 10-15 хвилин. Я не міг дочекатися, щоб піти звідти. Відтоді я зненавидів директора. Я чекав, щоб він спіймав і моїх друзів. Однак він цього так і не зробив. Він знав, хто тоді був зі мною, але нічого не зробив. Одного разу я побачив його в холі і запитав, чому він нічого їм не сказав. Було несправедливо виділити лише мене. Замість того, щоб відповісти, він знову схопив мене за комір і потягнув до себе в кабінет. Він сказав мені сідати, але на цей раз лекція не тривала і хвилини. Ніколи не забуду, що він мені тоді сказав. «Я бажаю вашим друзям найкращого. Не знаю, що буде з ними, але ви могли б кимсь стати. Від вас я чекаю більшого. Ви ні до чого не докладаєте зусиль. Коли ви збирайтесь зробити щось з тим, що маєте?» Він повернувся і пішов. В мене було відчуття, ніби мені дали ляпаса. Він був правий. Я нічого не робив з тим, що мав. А коли не докладаєш зусиль, дорога веде лише в одному напрямку – донизу. Я тоді був у середній школі. Почав більше працювати на уроках, у мене з’явились нові друзі. У випускному класі моя середня оцінка була «відмінно». Раніше я отримував лише трійки та четвірки. Я вирішив вступати у коледж, але мене не прийняли. У попередньому семестрі в мене були занизькі оцінки. Директор написав мені рекомендацій­ного листа, і навчальний заклад погодився прийняти мене на випробувальний термін. Я обрав свій шлях завдяки цьому чоловікові. Він став для мене наставником, другим батьком. Два роки тому я виголосив промову на його похороні. Я ніколи його не забуду. Він поставив переді мною стандарти, яким я намагався відповідати.3 14

Ми живемо в умовах культури, яка орієнтується на по­милки. Ми стали вправними у виявленні чужих вад. На противагу цьому, заохочення не орієнтується на вади. Щоб заохочувати, треба піти проти нашої культури і не пристосовуватися до умов сере­ довища. Чи є підстави у чоловіка або чоловіків у вашому житті сказати, що ви радше вказуватимете на їхні помилки, на їхні слабкі сторони, ніж на сильні?

Правдиве заохочення є свідченням прийняття Заохочення і прийняття часто йдуть пліч-о-пліч. Ця історія з минулого драматично ілюструє, що можуть зробити для людини заохочення і прийняття: Пітер Фостер був пілотом королівських військово-повіт­ряних сил Великобританії. Пілоти були найяскравішими, найздоровішими, найбільш впевненими у собі та відданими, а часто і найпривабливішими в країні чоловіками. Коли вони йшли у своїй формі, народ вітав їх як богів. Їх супроводжували поглядами. Дівчата заздрили тим, кому пощастило йти поряд із хлопцем у синій формі. Ситуація в Лондоні, однак, була далеко не романтичною. Місто безжально атакували німці, 57 ночей підряд вони бомбардували Лондон. Нальотами по 250, по 1500 літаківбомбардувальників атакували місто щовечора. Винищувачі «Ураган» і «Спітфаєр», якими керували такі пілоти, як Фостер, виглядали комахами на тлі величез­них німецьких бомбардувальників. «Ураган» був спритним і ефективним, та все ж його розробники допустились од­нієї фатальної помилки. Єдиний пропелер був встановлений спереду, за фут від кабіни пілота, і труби з пальним обпліталися довкола кабіни в напрямку двигуна. У разі прямого попадання кабіна пілота вибухнула б пекельним полум’ям. За одну-дві секунди, поки б пілот знайшов потрібний важіль, від його обличчя нічого б не залишилося. 15

Героям військово-повітряних сил не раз доводилось пережити по 20-40 операцій, щоб зліпити щось з того, що колись було їхніми обличчями. Пластичні хірурги творили дива, та все ж від облич залишався суцільний шрам. Пітер Фостер був одним із таких «збитих пілотів». Неможливо описати, що залишилось від його обличчя після числен­них операцій. Дзеркало, в яке він щодня заглядав, не могло приховати правди. Із наближенням дня виписки з лі­карні Пітер щораз більше хвилювався, як його сприймуть сім’я та друзі. Він знав, що багатьох його товаришів покинули їхні жінки та кохані, щойно вони повернулися додому. Дружини деяких розлучились із ними, бо не могли прийняти змін у зовнішності своїх чоловіків. Декотрі чоловіки стали відлюдниками, відмовляючись покидати домівки. На противагу їм була й інша група чоловіків, які повер­нулись додому до своїх сімей, котрі любляче запевнили їх, що приймають їх такими, якими вони є, засвідчуючи, як сильно во­ ни їх цінують. Пітер Фостер належав до другої групи. Його дівчина за­ певнила його, що нічого не змінилося, хіба шкіра трохи загрубіла. Вона любила його всього, а не лише шкірний покрив його обличчя. Вони одружилися якраз перед тим, як Пітера мали виписувати з лікарні. Пітер сказав про свою дружину: «Вона стала моїм дзеркалом. Вона дала мені нове уявлення про себе. Навіть тепер, незважаючи на те, як я почуваюсь, коли я дивлюсь на неї. Вона обдаровує мене теплою, люблячою усмішкою, яка говорить мені, що все зі мною в порядку».4 Знову і знову ми чуємо про те, як позитивно впливає на синів заохочення матері. Я пам’ятаю, як почув інтерв’ю зі Скотом Гамільтоном, відомим фігуристом. На Зимових олімпійських іграх 1992 Скот працював коментатором на змаганнях із фігурного катання. Протягом ефірного часу він розповів про особливі стосунки з матір’ю, яка померла ще до того, як він виборов зо16

лото на Олімпійських іграх. Він сказав: «Коли я вперше виступав на національному чемпіонаті США, я впав п’ять разів. Мати обійняла мене і сказала: «Це тільки пер­ший твій національний чемпіонат. Не біда». Мати завжди дозволяла мені бути самим собою. Через три роки я переміг на національній першості. Вона ніколи не казала: «Ти можеш краще» чи «Зберися». Вона просто заохочувала мене. Інший чоловік сказав: «Моя мама завжди вміла підтримати. Вона вірила в мене, коли я сам не вірив. Так, вона висловлювала свою думку, давала поради, але не засуджувала. І вона турбувалася про мене як про особистість, не лише про те, що я зробив чи міг зробити. І я відчував, що мені вдасться все, за що візьмуся. Але найкраще, що вона мені дала, – це її беззастережна любов». Заохочувати – означає показувати віру в своїх чоловіків та їхній потенціял. Ви заохочуєте, коли вірите без ніяких доказів того, що йому можна вірити. Можливо, ви чекаєте більшого від свого чоловіка. Ви бачите речі, яких не бачить він, як от нереалізований потенціял. Ви колись чули про чотириоку рибу? Це, м’яко кажучи, досить дивна на вигляд істота. Вона мешкає в екваторіяльних водах ЗахідноАтлантичного регіону. По-науковому вона називається Анаблепс (тільки не називайте так дітей!), що означає «ті, що дивляться вгору». Риба отримала свою назву, зважаючи на специфічну структуру очей. Ця унікальна істота має двоярусні очі. Верхня і нижня частина очного яблука повертаються незалежно одна від одної, мають кожна окремо свою рогівку та райдужну оболонку. Якби вам довелося натрапити на цю рибину в її природному середовищі, ви б побачили, що її очі виглядають над поверхнею води. Це допомагає шукати їжу та берегтися від ворогів з повітря. Водночас нижні очі зазвичай залишаються сфокусованими під водою. Ця риба рухається у воді так само, як і інші риби. Але Анаблепс має перевагу – завдяки верхнім очам вона бачить те, чого не бачать інші риби. Вона бачить два світи. Якби і у вас було дві пари очей (одна – щоб бачити, що відбувається насправді, інша – щоб бачити те, що могло б бути), ви були б незвичайним заохочувальником!5 17

Джон Максвел у своїй книзі «Будь товариським» зазначає, що нам від інших слід чекати найкращого: «Працюючи з людьми, я завжди намагаюсь дивитись не на те, якими вони є, а на те, якими можуть бути. Очікуючи, що це справдиться, мені легко заохочувати їх у їхніх починаннях. Підвищіть рівень очікування, і ви підвищите рівень досягнень».6 Чи не найкращим способом описати заохочення буде один приклад із садівництва. Я роками вирощую квіти й овочі. Деякі роки були вдалими, а деякі ліпше й не згадувати. Іноді я вирощував помідори. Є правильний спосіб вирощувати помідори, а є неправильний. Правильний спосіб – це переконатися, що маєте добрий ґрунт, з достатньою кількістю поживних речовин. Вам потрібна вода, добрива, і землю треба в міру обробляти. Рослині також потрібен кілок або огорожа, на яку можна опиратись, інакше гілки ламатимуться. Іноді також може бути потрібним захисний покрив. І передусім ви повинні стежити, чи не завелись шкідники, особливо черв’яки. Ви, мабуть, подумали, що після того, як ви все це зробите, можна взяти перерву на кілька тижнів і нічого не робити, так? Е ні, ви маєте доглядати помідори послідовно та сумлінно, а не заглядати до них час від часу, інакше не отримаєте врожаю. Заохочувати – це як доглядати помідори. Заохочення потребує постійної сумлінної праці.7 Коли ви заохочуєте, ви схожі на золотошукача чи водолаза, який шукає захований скарб. У кожного чоловіка є кишені, повні невиявлених ресурсів. Ваше завдання – шукати ці кишені, відкривати їх і роз­ширювати. Коли ви відкриєте сильні сторони свого чоловіка, то почнете зосереджуватися на них. Ви дбатимете про те, що виявили. Спочатку знайдене може видатися грубим та недосконалим. Люди, які розшукують таланти чи гравців для професійних спортивних команд, постійно мають з цим справу. Вони бачать сирий, ще не розвинений талант і здіб­ності, але в них є мудрість побачити також те, що за ними ховається. Вони зазирають у майбутнє і бачать, що могло б статися, якби весь цей потенціял розвивали. Чи так ви бачите свого чоловіка? Наведені рядки унікально передають цю ідею: 18

Боже, крізь роки Нашого подружнього життя Ти тримаєш корону За 10 футів над головою мого чоловіка. Він просто був надто зайнятий Любов’ю та службою, аби зауважити. Але я її бачила. І не тільки бачила – Я спостерігала, як він доростає до неї.8 Заохочувати свого чоловіка – означає шанувати і поважати його, вірити в нього. Багато разів ваше заохочення допомагатиме вашому чоловікові жити так, щоб це було гідним пошани. Я пізно взявся за спорт. Я почав займатися ракетболом після сорока. Однією з причин, чому я продовжував займатись цим спортом, був молодий пастор, який працював зі мною перші декілька місяців. Спочатку в мене трохи відбивала охоту вправність молодших гравців. Але Том був терплячим і радів кожного разу, як мені щось вдавалося. Він заохочував мене. Він вірив у мої здібності. Він бачив, що з мене може вийти, і це все змінювало. Майже 20 років потому я все ще був у грі. Я набув впевнености, і деякі з молодших чоловіків уже не могли мене перемогти!

Будьте каталізатором для шансу Ви – як вогонь шліфувальника. Те, що ви зауважите та заохочуватимете, можна відшліфувати, удосконалити. Кожен порух у правильному, здорову напрямку потребує вашої уваги та підтримки.9 Ви кажете: «Давай. Ти можеш!» Однією з рис характеру, які дають здатність людині заохочувати, є делікатність. Ця риса означає, що коли ви виявляєте вразливі, чутливі місця іншої людини, то не поводитесь з нею різко, бездушно, грубо. Коли ви виявляєте ніжне, чутливе міс­це у свого чоловіка, то радше захищатимете його, ніж наступатимете на нього. Коли ви обдумуєте способи заохочення свого чоловіка, задайте собі такі запитання: 19

• Чи я деліктна зі всіма цими вразливими місцями? • Чи поводжуся я з ним так, як хотіла б, щоби поводилися зі мною? • Чи я даю йому надію в житті? • Чи йому комфортно поруч зі мною зі всіма цими вразливими місцями? Про силу лагідного слова пише і шотландський поет Вальтер Скотт у своїй поемі «Володар островів»: Наосліп пущена стріла Лишає слід, хоч не зі зла! А випадкове наше слово І ранить, й гоїть серце хворе! Одна жінка якось розповіла мені, як вона допомогла своєму чоловікові зробити кілька кроків до змін на краще у житті. Во­на сказала, що було б легко критикувати і твердити те саме без кінця, але це мало б негативний вплив на стосунки. Вона знала, що її чоловікові вистачить снаги дотриму­ватись здорового способу життя і закінчити коледж, якщо вона правильно його заохочуватиме. Ось як вона це зробила. Я багато докладала зусиль, щоби готувати смачні страви з низьким вмістом жирів. Я готувала тільки на дві порції, щоб на столі не було купи їжі, яка тільки й чекає, щоб її з’їли. Я ні­коли не купляла фаст-фуд. Мій чоловік любить попкорн, і це був його перекус. Тепер мій чоловік – прекрасний атлет, який із задоволенням займається спортом, коли має час. Особливо йому подобаються спортивні змагання. Хоча членство у спортзалі дороге, я його цілком підтримувала. І хоча він не в захваті від швид­кої ходьби, я часто просила його ходити зі мною. Він називав це «любовними прогулянками». Минулої зими він вирішив, що хоче тренажер Нордик Трек. Місяцями ми шукали в газетах оголошення про продаж використаного тренажера, але зрештою я заохотила його купити новий. Я рада, що ми так зробили. Він пішов йому на 20

користь. Тепер його маса тіла не коливається що­року в межах десяти кілограмів, він у гарній фізичній формі. Інша зміна пов’язана з чоловіковою освітою. У роки навчання він працював повний робочий день і не міг закінчити коледж. Робота завжди була пріоритетнішою, ніж навчання. Коли ми вже деякий час були одружені, він думав змінити роботу, але без диплома почувався невпевненим щодо своєї позиції на ринку праці. Ми розглядали варіянт з університетською програмою, розробленою спеціяльно для людей, які працюють. То була інтенсивна і дорога програма, яка гарантувала диплом трохи більше ніж за півроку. Спочатку чоловік не хотів за це братися. Здавалося, таке навчання було непосильним – через час, гроші та стрес. Я раніше вела курси в коледжі, тож запевнила його, що допомагатиму йому на кожному кроці. Пояснила, що ми могли б фінансувати його освіту, якби строго дотримувались бюджету і зачекали рік із народженням дітей. Я пообіцяла виконувати більшість хатньої роботи та інших обо­в’язків, щоб у нього був час для навчання. Він записався на програму. Я набирала його роботи на ком­ п’ютері, продумувала з ним проєкти, допомагала шукати інформацію у бібліотеці, опитувала перед тестами і підбадьорювала впродовж усього навчального року. Він закінчив з відзнакою! Він має диплом і добру роботу. Не вірю, що він би в той час взявся за навчання, якби не був од­ руженим. Моя присутність у його житті була для нього мотивацією, бо ми будували майбутнє разом. Я також думаю, що моя практична підтримка зменшила стрес, від нього вимагалось менше зусиль. Я в захопленні від його успіху.10 Може, ви схожі на дружин, з якими я розмовляв, чи радше на дружин, які розмовляли зі мною! Вони кажуть: «Чому саме я повинна заохочувати? Мені заохочення потрібне так само, як йому, зараз я його дуже потребую». 21

«Це те, що я чую вже роками. Жінки повинні давати, давати і давати. Деяких чоловіків ми виховуємо, але деякі з них зіп­ совані. Їм догоджають весь час. А якщо я догоджатиму йому більше, він очікуватиме ще більше!» «Мені це видається несправедливим. Багато з нас, жінок, все життя чекають задоволення своїх потреб. Чому б вам не працювати з чоловіками, щоб це вони більше про нас піклува­ лися?» Це цілком справедливі запитання. Я маю на них дві від­повіді. По-перше, ця книжка спрямована не до чоловіків. Вона написана, щоб заохочувати жінок виявляти найкраще у житті чоловіків. Якби вона була написана для чоловіків, я б, мабуть, був ще більш відвертим! Це правда, що чоловікам вкрай потрібно розвивати в собі вміння заохочувати жінок. У подружніх стосунках чоловік часто функціонує як термостат. Він впливає на температуру стосунків. Більшість з нас, чоловіків, росли емоційно обмеженими, з проблемами в побудові стосунків, і я зачисляю себе до таких. Нам є чого повчитись! І ми можемо, та й вчимося. І є інші книжки, написані саме для чоловіків, наприклад, «Виявляючи найкраще в своїй дружині». А книжка, яку ви зараз тримаєте у своїх руках, орієнтована, власне, на жінок. По-друге, в нас, як у християн, немає вибору – заохочувати інших чи ні. Не нам приймати таке рішення. Святе Письмо каже, що інші впізнають нас за нашою любов’ю. Один з проявів любови – заохочувати інших. Подивіться, про що гласить Сло­во Боже. У Діях святих апостолів 18, 27 слово «помагати» означає «спонукати або переконувати». У Першому посланні до солу­нян 5, 11 «утішати» – це означає «заохочувати іншу людину до виконання звичайних життєвих обов’язків». Подивіться на рядки з Першого послання до солунян 5, 14: «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішай­ те малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!». Святе Письмо послуговується різними словами, щоб описати нашу причетність до інших, як і стосунки. Слово «благати» 22

(parakaleo) означає «закликати, спонукати». Воно вжите, щоб створити відчуття заклику слухати і відповідати на розпорядження. Це поширене дієслово. Апостол Павло використовує його у Посланні до римлян 12, 1 та до коринтян 1, 4. Слово «потішайте» (paramutheomai) означає «втішати, заспо­ коювати, підбадьорювати». Цей процес охоплює розуміння, спря­мовування думок в іншому напрямку, переведення уваги з негативного на позитивне. У контексті воно вжите щодо «малодушних», які втратили охоту, готові здатися, тому їх слід заохотити. Йдеться про те, щоб позичити комусь свою віру та надію, поки вони не розвинуть власну. Слово «підтримуйте» (anechomai) означає «цікавитися, присвячувати себе комусь, допомагаючи та підтримуючи духовно й емоційно». Це не стільки активна дія, як пасивний підхід, що означає «бути поряд». У контексті Першого послання до солунян слово, здається, вжито щодо тих, які самі не можуть подбати про себе. У Першому посланні до солунян 5, 11 стверджується: «Утішайте тому один одного, і будуйте один одного, – як і чините ви!». У посланні до євреїв зазначено: «Кожного дня заохочуйте один одного». Тут це пов’язано із захистом віруючого від безсердечності. В посланні до євреїв 10, 25 написано: «Не кидаймо збору свого… але заохочуймося». Це слово означає допомагати комусь, хто б сам вже занепав духом, триматись на ногах. Ваше заохочення інших. Зокрема, заохочення вашого чоловіка, слугує бетонними колонами в конструкції підтримки. Одні з моїх улюблених рядків – 12, 25 із Приповідках Соломонових: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить». Слово Боже дуже чітко навчає нас, що робити. Щоб сумлінно й послідовно заохочувати свого чоловіка, вам слід володіти рисами характеру, які зазначено у Першому посланні до коринтян 13. Ось їхній розширений список: • Бути довготерпеливими (толерантно ставитись до слабкостей, недосконалостей, недоліків свого чоловіка); • Бути милосердними (ніжною й уважною до свого чоловіка); 23

• Не заздрити (справжній дружбі з іншими чи особливим талантам, даруванням свого чоловіка); • Не вивищуватися (через свою зовнішність чи власні досягнення у спробі позмагатися зі своїм чоловіком); • Не бути зарозумілими (не дивитись презирливо на зовнішність свого партнера чи на його досягнення; не примен­ шувати заслуг свого чоловіка); • Не поводитися нечемно (щодо чоловікових потреб чи почуттів); • Не шукати тільки свого (шукати компроміси і зважати на чоловікові потреби та інтереси); • Не рватися до гніву (не огризатися до чоловіка, бути готовою обговорювати проблеми); • Не думати лихого (не тримати зуб на нього; бути гото­вою пробачати своєму чоловікові); • Не радіти з неправди (не тішитися з нещасть чоловіка; не лічити його хибні вчинки); • Тішитися правдою (бути правдивою; не намагатися приховати щось від чоловіка); • Усе переносити (підтримувати свого чоловіка у важкі часи); • Вірити у все (довіряти своєму чоловікові); • Сподіватися всього (не бути песимісткою щодо ваших стосунків, виявляти позитивне став­­лення); • Усе терпіти (стояти пліч-о-пліч зі своїм чоловіком у його особистій боротьбі).11 Один чоловік розповів, чому він почувався заохоченим своєю дружиною. Він сказав: «Одного дня я читав Святе Письмо і зна­йшов цей уривок. Він краще відображає все те, що я міг би тут сказати». Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перл: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чи­нить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя (Пр. 31, 10-12)

24

Сподіваємося, що ви є тією жінкою, «ціна якої більше від перл», жінкою, яка постійно та наполегливо заохочує свого чоловіка. Але якщо вам є ще над чим попрацювати, намагайтесь вдумливо та чесно відповідати на запитання у кінці кожного розділу. Вони запропоновані як каталізатор, який має відкрити ваші очі й вуха для розуміння і допомогти змоделювати ваше спілкування з чоловіком. Результат вас вразить!

Відкрийте в собі вміння заохочувати 1. Коли ваш чоловік востаннє дякував вам за віру в нього (якщо таке було взагалі)? 2. Що є більш типовим для вас: казати чоловікові, що він робить правильно, чи говорити, що він робить неправильно? Що в його поведінці найбільше підштовхує вас до цього? 3. Нагадайте собі розмови, які змінили ваші з чоловіком стосунки (на краще чи на гірше). Які слова чи фрази найчастіше лунали, коли ви говорили в негативному руслі? А коли говорили у позитивному? 4. Якби ви клали по долару на свій банківський рахунок кожного разу, коли скаржились чоловікові на його слова чи вчинки, то змогли б собі придбати розкішне авто, оновити гардероб чи тільки купити торбу продуктів? Які слова чи вирази, якби їх вилучити з вашого мовлення, залишили б нуль на рахунку? 5. Перегляньте список тих 15 рис характеру, які визначають любов (з Першого послання до коринтян 13, 4-7). Оберіть пункт, який є найбільш проблемним у ваших стосунках із чоловіком. Якщо ви ще не ведете спеціяльний щоденник для молитов, придбайте будь-який нерозграфлений щоденник, виберіть затишне місце і проводьте час з Богом. Запишіть у щоденнику молитву, в якій просите Бога розвинути у вас ту рису із Першого послання до коринтян 13, яку б ви найбільше хотіли зміцнити. Подумайте, які слова чи 25

вчинки дали б змогу вашому чоловікові побачити цю вашу рису (це буде духовною вправою, яку треба повторювати знову і знову, щоб Бог відкрив перед вами нові шляхи до любови та заохочення і додав сил, щоб любити і заохочувати свого чоловіка).

5 Що не треба робити (або найгірші помилки, яких ви могли б допуститися)

«Чи є якісь межі заохоченню?» – запитують жінки. «Мені забувати про власні принципи, коли я заохочую? Здається, я стаю порожнім місцем, намагаючись задоволь­нити його потреби», – зізнається одна жінка. Це чесні запитання. Сподіваюсь, я зможу дати на них відповіді. Іноді, намагаючись заохочувати, ви переступаєте межу і просто задовольняєте потреби. Але це не єдина межа, яку не треба переступати. У цьому розділі ми вестимемо мову про різні проб­ леми, які докучають багатьом подружнім парам. Не розгляда­ тимемо причини такої поведінки, а зосере­димо увагу на тому, як допомогти уникнути речей, які можуть нашкодити подружнім стосункам.

Служити один одному Легко піддатися думці, що або ви контролюєте, або конт­ро­ люють вас. Але Бог ніколи не виправдовуватиме доміну­вання когось одного у шлюбі. Хоча часто один партнер перекриває повітря іншому. Дозволяти таке – це не заохочення! Якщо ви дозволяєте іншій людині керувати вами, то згодом ви почуватиметесь непотрібними. Цілковита залежність від іншого – це не 89

те, до чого нас закликав Христос. Ісус закликав нас до рівности, а не до домінування. Ісус закликав нас служити один одному, а не щоб хтось один служив комусь іншому. Що потрібно чоловікові від дружини – це можна дізнатися із Послання до ефесян 5, 22-31 та з розповіді про створення світу. У перших розділах Книги Буття йдеться про чоловіка, якому потрібна сильна жінка, помічниця, яка допомагати­ме йому як лідерові у підкоренні та заселенні землі. Ненсі Ґрум у своїй книзі Married Without Masks (Одружені без масок) стверджує: Адам (навіть після падіння) розчарувався б, якби Єва відмовилась виконувати разом з ним, як його партнер, ту роботу, до якої вони обоє покликані Богом. Йому потрібен був не раб; йому потрібна була жінка, яка знала, хто вона, і була впевнена у своїх обдаруваннях. Жива, енергійна жінка додає запалу в життя чоловіка. Йому це потрібно.1 Одна із причин смерті любови – контроль і домінування одного з партнерів. Боже Слово навчає: «Бо ви всі, хто в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися! Нема Юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, – бо всі ви один у Христі Ісусі (Гал. 3, 27-28). Те, що наш світ розглядає як лідерство, перечить тому, що казав Ісус: «А Ісус їх покликав і промовив: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за ра­ба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20: 25-28). Служіння – це той зразок лідерства, якого вчить нас Ісус. Єдиний здоровий спосіб заохочувати іншу людину – це заохочувати і самого себе. Ви можете це зробити, бо ви знаєте, хто ви є в Христі. Шлях до здорових стосунків і заохочення у шлюбі лежить через здорову незалежність чи взаємозалежність. Людина, яка 90

виявляє власну ідентичність лише через інших, згодом стає залежною. Всі ми покликані залежати від Бога, але залежність у людських стосунках не є християнським покликанням. Як і не є ним незалежність. Незалежна жінка процвітає через власну індивідуальність, відсутність обмежень і самовдоволення. Вона знаходить свою ідентичність у самій собі. Але є ще взаємозалежність. Взаємозалежна жінка має сильне відчуття власної особистости, але обґрунтовує його Божим схваленням. Вона знає, що отримала дари, і хоче їх використовувати, але вона може також покладатися на інших. Ця жінка сприймає інших як рівних, а також цінує себе. Ви є залежна, незалежна чи взаємозалежна жінка? У своїй книзі Free to Be God’s Woman (Вільна бути Божою жінкою) Єн Конґо розглядає три варіянти бачення себе та інших. Залежна жінка каже: «Я ніщо, і ти ніщо». Або стверджує: «Я – ніхто, але ти – достойна та цінна людина». Незалежна жінка визнає: «Я – достойна та цінна особистість, а ти – одноразового користування». А взаємозалежна жінка каже: «Я є достойною та цінною людиною, і ти є достойною та цінною людиною». В останньому варіянті неможливе суперництво. Суперництво між жінками чи між жінками та чоловіками є відображенням невпевнености. Взаємозалежна жінка дозволяє собі та іншим свободу постійного зростання. Її влаштовує гнучкість ролей. Вона радше покладається на очікування Бога щодо неї, аніж на очікування інших. Такий стиль життя не лякає. Взаємозалежна жінка не прагне довести свою вищість над іншими і не намагається жити так, як цього хоче світ. Взаємозалежна жінка зберігає рівновагу у стосунках. Вона вступає в стосунки з іншими; вона не обмежує їх, але й не несе повної відповідальности за них. Вона відкриває для себе цінність віддачі. Єн Конґо гарно підсумовує значення взаємозалежности:

91

Тепер ми, послідовники Христа, бачимо, як розвиваємось, зростаємо за допомогою здорових стосунків. У Першому соборному посланні св. апостола Івана 4, 12 читаємо: «Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась». Християнським життям не можна жити у вакуумі. Через спілкування з іншими ми відчуваємо потребу довірятися один одному. Тільки через відданість неідеальним людям можемо ми слідувати нашому Господу. У нашому незалежному егоцентричному суспільстві слово «відданість» багатьом ріже вуха. Але тільки віддавшись Богові любови ми можемо зобов’язатися дбати про інших і виразити солідарність із їхнім особистим зростанням. То­ді ми відмовляємось бачити в інших лише власну про­єкцію чи своїх героїв. Натомість ми обираємо бути доступними, бути лагідними з іншими, яким Ісус Христос є з нами, делікатними, виявляючи наше бажання говорити правду, коли ми з ними. Я краще підтверджуватиму свої слова справжнім життям. У стосунках я готова не тільки віддавати, але й чесно виражати власні потреби й отримувати те, чого я потребую від інших. Ми є одним із найкращих способів передачі Божого жит­­­тя та любови. Наше джерело сили – Ісус, тому ніколи ми навмисне не потраплятимемо у залежність від інших. У всіх наших стосунках ми маємо пам’ятати, що їхня мета – щоб у нас відобразився образ Христа (див. Гал. 4, 19). Ми маємо зізнатися і виправитися, якщо наслідуємо когось, окрім Христа, чи заохочуємо когось наслідувати нас. Ми маємо чесно, без жодних обмежень поділитися нашим баченням ситуації, того, що відбувається, і разом повернути нашу дружбу у правдиве русло – за образом Христа. Любов є свідченням того, що я – Господня жінка. Тільки через залежність від Христа я можу стати вільною відважно любити, без страху втрати власної ідентичности, бо завдяки любові я віднайду Богом дане призначення любови.3

92

Заохочувати чоловіка не означає ставати настільки поглинутою ним, щоб ваша ідентичність і цінність зводилися лише до нього. Це не означає, що ви маєте стати килимком під ноги, без власних ідей, думок, власного голосу; як і не означає, що ви маєте комусь потурати. Заохочення – не маніпуляція. Заохочують не для того, щоб перекроїти чоловіка під власні мрії, потреби, бажання. Бути поглинутим кимось, потурати і маніпулювати – це насправді форми контролю.

Збалансований контроль Чи усвідомлювали ви колись, що співпрацювати з людиною, яка любить все контролювати, – це означає заохочувати її? Саме так, ви заохочуєте її продовжувати контролювати. Ось декілька фраз, які допоможуть вам заохочувати: • «Мене пригнічує, коли ти нагадуєш мені покласти журнали на полицю щоразу, як я виходжу з кімнати. Зачекай, будь ласка, поки закінчу з читанням, і я сама покладу їх на місце. Я розумію, що для тебе це важливо». • «Коли ти кажеш мені, скільки помади я маю накласти, я зовсім не відчуваю, що ти приймаєш мене. Я почуваюсь так, наче ти намагаєшся переробити мене на свій лад. Я б дуже хотіла, щоби ти дав мені можливість бути собою і самій вирішувати, як дбати про свій зовнішній вигляд. Я б тоді була більш позитивно налаштованою щодо тебе. Думаю, тобі сподобається результат». • «Коли ти весь час перевіряєш, як я справляюсь із приго­ туванням їжі, я почуваюся дитиною. Мені здається, що мої здібності оцінює людина, яка геть не є експертом, і це дратує мене. Будь ласка, дай мені результат, ми можемо це обговорити і вирішити, що можна зробити». Зверніть увагу на схему, що простежується у всіх трьох прикладах: ви ділитесь почуттями, вказуєте на неприйнятну поведінку, висловлюєте своє прохання і потім пояснюєте, що ваш чоловік матиме з того, коли відреагує на ваші слова. Можна 93

також пояснити, до яких наслідків призведе ігнорування ва­ших прохань. Деякі з цих наслідків і так є очевидними, але деякі можна й роз’яснити. І тут ви маєте бути послідовною та наполегливою. Яким чином таке вираження думок та почуттів заохочує вашого чоловіка? Воно розвиває врівноважені стосунки, і ви більше не підтримуєте його нездорове прагнення контролю.

Нагадування, які зовсім не допомагають Намагайтесь не огортати свого чоловіка надмірною опікою і ставитися до нього по-материнському. Ніколи, чуєте, ніколи не ставтеся до чоловіка по-материнському. Коли ви поводитесь з ним так, як матір, ви не можете його заохочувати. Ставлячись до дорослого так, як до дитини, ви стаєте надто контролюючою і принижуєте його. Коли ви продовжуватимете поводитись так, як матір, він продовжуватиме поводитись так, як дитина. І так може тривати вічність. Матері нагадують. Вони змушують іншу людину (дитину чи дорослого) покладатися на них, беруть їх на поруки: • «Любий, перевір, чи в тебе є гаманець» • «Не забудь дорогою додому зайти по молоко і масло» • «Джиме, ти коли-небудь стежиш за пальним, чи ти чекаєш, поки воно не закінчиться?» • «Не забудь взяти із собою пальто, ти завжди застуджу­ єшся» • «Джоне, мені треба тебе сто разів просити?» • «Ти не замовив квитки на літак. Я замовлю замість тебе… знову» Ви можете подумати: «А що не так з цими запитаннями? Хіба це не слушні нагадування?». Може й так, якщо завдяки вашим нагадуванням він зрештою вчиться запам’ятовувати все сам. І ви перестаєте нагадувати. Нагадати про щось час від часу – добре. Але якщо це треба повторювати постійно, то нагадування явно не допомагають. Я це називаю брати на поруки. Таке нагаду­ 94

вання усуває з іншої людини відповідальність. Ви ніби кажете: «Ти – як дитина; ти нічого не можеш запам’ятати. Я зроблю замість тебе».

Спроби порятунку Є ще одна подібна до нагадування тактика: порятунок. Була колись така пісня, яка називалася «Врятуй мене». Якщо ваш чоловік співає цю пісеньку – не слухайте. Як знати, що перед вами розігрують роль людини, яку треба рятувати? А чи зміг би цей чоловік обійтися без вашої допомоги у щоденному житті? Якщо ні, не рятуйте. Заохочуйте його розвиватися. Ви сильніші за нього? Якщо так, не сприяйте його слаб­ко­сті і залежності. Відкрийте його потенціял і заохочуйте його. Він нещасний, якщо ви не зробите щось замість нього? Якщо так, не грайте в цю гру. Заохочуйте, показуючи свою віру у його можливості. Він сам шукає собі вибачення? Чи ви шукайте їх для нього? Пам’ятайте, що всілякі відмовки калічать і увічнюють безпо­ радність. Але хіба ж ви не маєте любити свого чоловіка, допомагати та служити йому? Так, але це може перетворитись на порятунок, якщо ви віритимете, що у ваші обов’язки входить розв’язання його проблем чи захист від наслідків скоєного. Рятування не допоможе. Воно не дає поштовху змінам та розвитку. Воно не допомагає вашому чоловікові зростати як особистості. Іноді жінки самостверджуються, рятуючи інших. Тоді вони почуваються добре і виглядають добрими в очах оточення. Проте від цього вони можуть почуватися злими, ображеними, виснаженими чи навіть приниженими. Чому деякі жінки потрапляють на цей гачок? Рятуючи інших, вони забезпечують собі владну позицію. Це відвертає увагу інших від їхніх проблем та помилок. Зрештою, хто вони такі, щоб їм щось закидати! 95

Рятувати інших – це також чудова можливість уникати вирішення власних проблем. Все це не веде до рівности в стосунках та взаємної покори, якої нас вчить Святе Письмо (див. Еф. 5).

Коли рятувати не потрібно Рятувати – це виправляти. Любляче заохочення ж означає під­ тримку, доступність, готовність до співпраці та співчуття.4 Вас можна звинуватити у тому, що постійно намагаєтесь врятувати свого чоловіка чи бути йому за матір, якщо ви робите замість нього те, що він може і повинен робити сам. Через це він продовжує поводитись так, як дитина. Ви зауважуєте, що весь час граєте з ним у двадцять запитань, допитуючись, чого він хоче, а чого не хоче, що думає, а чого не думає? Ігри у здогадки – це тільки ігри. Вони – для дітей, але не для дорослих. Якщо ви поводитесь з ним так, як матір, ви вважаєте, що він може скоїти найтяжчий гріх – бути неуважним чи забути щось зробити. Але завдяки вашому материнському ставлен­ню він ще більше робитиме те, що ви не хочете, аби він робив. Це також суперечить уривку про любов з Першого послання до коринтян 13. «Любов вірить у все», отже, не думає відразу найгіршого. Щось подібне відбувається, коли намагатися взяти на себе контроль над всіма подіями та вчинками, з якими він, на вашу думку, не справиться. Це спускає його з гачка і допомагає залишатися таким ж безвідповідальним. Ви, до речі, отримаєте відповідні наслідки. Він, ймовірно, виявлятиме гнів, який призведе до образи, що може спричинити пасивне протистояння чи цілковитий бунт. Гнів – це лише один з можливих наслідків. І я певен, що ви цього не хочете! Коли ви постійно рятуєте свого чоловіка від чогось, він почуватиметься невпевненим у собі та некомпетентним. І щоб в такому разі не зациклюватись на собі, він почне звинувачува­ти вас. Все це може сильно ослабити його романтичний інте­ 96

рес до вас. Коли є образа, для романтики залиша­ється небагато місця. А з часом і його закоханість може ви­вітритися.

Перестаньте вкорінювати залежну поведінку Які у вас варіянти? Їх декілька. І всі вони будуть корисними для вас обох. За їх допомогою ви подаєте сигнал: «Я вірю в тебе, я вірю, що ти можеш бути відповідальним, зрілим і поводитись так, як дорослий!» Ці рішення цілком очевидні. Вам доведеться змінити модель поведінки, навіть якщо це не подобається і вам з цим складно. Спочатку запитайте себе: «Чи допомагає те, що я роблю? Чи багато я втрачаю, якщо спробую поводитись по-ін­шому?» . Якщо ви дали дві негативні відповіді, тоді вперед! Передусім не робіть більше для свого чоловіка те, що він сам повинен робити. Якщо він вас про щось просить і ви звикли це йому давати, нехай тепер дістане це для себе сам. Не давайте порад, не висловлюйте пропозицій. Не підбирайте за ним. Не виручайте його. Так, це може зумовити деякий розлад у вашому житті. Але вам слід дотримуватись взятих на себе зобов’язань. Якщо чуєте скарги, дайте йому знати, що ви впевнені у ньому, у тому, що він здатний взяти на себе відповідальність. Ви може­те стати першою людиною в його житті, яка покаже йому віру в те, що він може бути іншим. Мені зустрічалось багато жінок, які були годинником, календарем, шукачем ключів, організатором зустрічей. Не рятуйте, не беріть на поруки! Мені доводилось мати справу з такими чоловіками на консультаціях. Коли ми разом обговорювали ситуацію, діялог був таким: Норм: Джоне, у вас доволі відповідальна робота, так? Джон: Так. Я працюю там вже три роки. Норм: І вас декілька разів підвищували, правильно? Джон: Так, останній раз – нещодавно. Норм: Джоне, коли ви на роботі, хто нагадує вам що, коли і як робити? 97

Джон: Та ніхто. Я сам справляюся, нагадування мені не потрібні. Норм: Отже, на роботі вам не потрібні ніякі нагадування чи подібна підтримка? Джон: Ні. Норм: Чому на роботі ви поводитесь зовсім по-іншому? Ви компетентний, надійний, послідовний. А вдома ви є ціл­ковитою протилежністю. Виглядає, ніби ви самі робите такий вибір. Ви обираєте виявляти свої здіб­ ності на роботі. А вдома вирішуєте ними не користуватися. Цікаво, що ви цим намагаєтеся сказати вашій дружині? Якщо чоловік на роботі сам зі всім чудово справляється, а вдома втрачає таку здатність, то це означає, що він веде якусь гру, яку слід виявити і зупинити.5 Прочитайте історію Еріка та Джейн із книги Джеймса Вокера Husbands Who Won’t Lead and Wives Who Won’t Follow (Чоловіки, які не ведуть, жінки, які не слідують): Дружині, яка звикла поводитись так, як матір, важко від цього відвикнути. Деяких жінок може гризти думка, що вони саме цієї ролі чекали для себе у шлюбі… Вони також могли хотіти прийняти виклик і когось переробити. Словом, які б не були причини, але раптом змінити спосіб життя і нічого не робити – це б суперечило її природним інстинктам, зокрема, материнським почуттям. Ерік не допомагав по дому. Для Джейн це було постійним джерелом роздратування. Він сидів і дивився телевізор, а во­ на питала: «Можеш винести сміття?». Після того, як вона повторювала запитання вдруге, втретє, вчетверте, він відповідав, що дочекається реклами чи дочитає статтю, чи зробить це зранку, коли буде ліпше видно. Коли Джейн зрозуміла, що з неї досить, вона погодилась на пасивне протистояння. Вона задавала Еріку старе запитання: «Винесеш сміття?». Запитувала всього один раз. Після цього 98

складала сміття у мішки біля смітника. Діти одразу зауважили, що кухню завалює сміття, але Еріку знадобилося п’ять днів. Йому треба було наштовхнутися на купу сміття дорогою до холодильника, щоб побачити його. Джейн відреагувала спокійно: «Я просила тебе викинути сміття на днях. Я ж знала, що ти зробиш це, як тільки матимеш можливість». Це була ввічлива, але сильна відповідь, яка повідомила Еріку про повагу до нього та нову лінію, яку вона не переступить. Є простіші способи справитися із проблемою сміття. Але проблемою Еріка та Джейн було не сміття, а безвідповідальність. Джейн сподобалось контролювати емоції і стримуватися від гніву. Вона також відкрила для себе нове задоволення – не дозволяти, щоб її емоції були зумовлені чоловіком. Її впевненість доросла до того, що вона сказала Ерікові: «Коханий, ти ж сам бачиш, коли смітник повний. Тепер я даю тобі можливість самому вирішувати, коли виносити сміття». Тепер Джейн треба було вирішити, з чим вона готова була мирити­ся – чи з переповненим смітником, чи зі злістю та образою на чоловіка. Проблемним питанням для Джейн була чекова книжка. Коли вони узгодили бюджет, було вирішено, що рахунки сплачуватиме Ерік. Вона отримувала чек кожного тижня на продукти та інші речі, якими займалася – одяг для дітей і для неї, щось для школи та для дому. Джейн знала, що фінансові проблеми – це питання часу. Через декілька місяців, коли він шукав шкарпетки серед купи непотребу, Ерік зауважив на столі неоплачені рахунки, саме там, де вони з Джейн домовилися їх класти. Він одразу кинувся їх переглядати, щоб дізнатися, наскільки кепською була ситуація. Кожен наступний рахунок був гірший від попереднього. На нього ніби з похмілля виливали відра холодної води. Коли він спустився вниз, щоб знайти Джейн, був дуже розлючений. Джейн намагалася ніяк не реагувати, поки він кричав їй в обличчя. Вона спокійно глянула йому в очі і сказала: «Коханий, 99

ти ж погодився займатися нашими рахунками. І я поклала їх там, де ти мені сказав». «Чому ти їх не відкрила і не сказала мені!» – кричав Ерік «Я просто подумала, що це твоя пошта, ти сам знаєш, що тобі з нею робити», – відповіла Джейн. Згодом Ерік сказав мені, коли заспокоївся і зібрався з думками: «Я знав, що завжди намагався якось крутитися в жит­ті. Я не вважав себе лінивим, але думаю, що був таким. Я знав, що я – не подарунок небес. Джейн заслуговувала кращого. Але в той день я зрозумів. Нічого не зміниться на краще, якщо я не змінюся». Сміття і купка рахунків змогли сказати Ерікові те, що Джейн намагалася сказати йому дванадцять років.6 Іноді чоловік може поводитись несамостійно з інших причин, наприклад, через страх невдачі. Коли чоловікові щось одне не вдається, тоді він намага­ється брати на себе лише «безпечні» завдання. Чому б йому братися за щось, що пов’язане з ризиком? Тому деякі чоловіки відтягува­ тимуть заняття, в яких вони можуть втратити контроль над ситуацією чи щодо яких не впевнені у своєму успіху. Ось що трапилось з Томом, коли він втратив роботу. Це була жахлива поразка, хоч спочатку він цього й не визнавав. Том був також добрим автомеханіком. У нього була стара машина, яку він лагодив. Безтурботним тоном він якось сказав своїй дружині Сінді: «Нарешті в мене є час поставити стару розвалюху на колеса. Я пошукаю роботу, коли буду готовий. Тому не набридай мені зараз з цим». Том казав друзям, що в нього досить заощаджень, він може зачекати з роботою, поки не знайде ту, яку справді хоче. Він навіть хвалився, що може продати стару машину і за ці гроші почати власну справу. Насправді ж він тратив на деталі більше грошей, ніж вони могли собі дозволити. Лише згодом Том зізнався, що боявся бути неприйнятим на нову роботу. Він боявся виявитись некомпетентним, у нього 100

не було жодного бажання проходити болісні співбесіди з відмовами. Чим більше Сінді висловлювала побоювання щодо їх­ньо­го майбутнього, тим чіткіше Том чув: «Ти нас не забезпе­чуєш. Ти невдаха». Сінді такого не говорила, але таке чув Том. Коли Сінді запрошувала його до молитви чи до читання Біблії, Том бачив у цьому її незадоволення ним. Кожного разу, коли він заходив у будинок, він чув, як Сінді розмовляє по телефону із подругою з церкви і з її стишеного голосу робив висновок, що предмет цих розмов – він. Том побоювався поглядів її друзів у церкві, його збентежило запитання пастора, чи їм потрібна допомога. Тож він забувався в мастилі до машини, денних сеансах у кіно і футбольних матчах. До внутрішніх сумнівів Тома додалось ще те, що він почав впізнавати у собі власного батька, який ніколи довго не затримувався на жодній роботі. Думка про це його лякала і злила. Він не мав бажання жити життям, в якому його не поважають. Том розривався між страхом бути другосортним громадянином, залишаючись вдома, і потребою уникнути ризику ще однієї невдачі. І тільки коли Сінді почала висловлювати свою віру в Тома та у його здатність правильно вчинити в ситуації, що склалася, він відчув себе у безпеці. Дім став для Тома місцем, де його розуміли, де він міг не боятися невдачі. Щодня усмішка Сінді говорила йому, що вона вірить в нього і просто вирішила не зважати на його невдачі. Завдяки такому заохоченню Томова внутрішня мотивація зростала. Така поведінка була добровільним вибором Сінді. І це було заохочення, яке все змінювало.7 Одна жінка поділилась зі мною, як вона зуміла заохочу­вати свого чоловіка: Мій чоловік навіть уявлення не мав про організованість. Він перфекціоніст. Якщо щось не можна зробити ідеально, то він взагалі цього не робитиме чи просто залишить справу неза101

вершеною. Що тут казати, в нас було чимало таких незавершених справ, чимало безладу і чимало справ, за які ми навіть не бралися. Я його за це не пиляла, не дорікала, а збирала інструменти й матеріяли і складала на купу. На кухні є також шухляда для його інструментів. Все, що я підбирала, клала в шухляду. І коли він чогось не міг знайти, то міг пошукати або в тій купі, або у шухляді. З цього виникало багато сварок. Він казав, що це і його дім, він може класти речі, де захоче (мій чоловік – тесляр, і деякі великі дошки, на яких він ще міг записувати номери телефонів чи списки потрібних матеріялів, я почала палити в каміні). Все це було після безлічі прохань писати все у блокноті й прибирати за собою речі. Я почала купляти йому всілякі засоби організації – маленький комп’ютер, блокноти – і працювати разом з ним над складанням списків завдань на наступний день. Він записував все у списках за порядком: якщо в нього не було якихось матеріялів, тоді роботу, для якої вони були потрібні, зазначав у кінці списку. Я розказувала йому, що це нормально – робити так, як можеш. Усе не мусить бити ідеально, йому не треба перевершувати всіх і кожного. Згодом він вже спокійніше брався за щось нове, завершував і викреслював зі списку. Я хвалила його на початку роботи, в процесі і, звичайно, багато похвали він отримував після її завершення. І в більшос­ті випадків йому все вдавалося краще, ніж будь-хто інший міг це зробити. Похвала була дуже важливою для нього. Я побачила, що його треба хвалити в присутності інших людей. Розповідала комусь, над чим він зараз працює, які в нього плани, і як все це мене хвилює. Думаю, йому просто потрібна була система, яка б його зорганізувала. Йому треба було знати, що його працю цінують, що ми не чекатимемо чогось ідеального.

102

Палка з двома кінцями Як би ви не заохочували свого чоловіка, не забувайте про церкву і власні захоплення, зважаючи на те, що вони нецікаві вашому чоловікові. Іноді ці зміни відбуваються так поступово, що ви навіть не зауважуєте. Це не піде на користь ані вам, ані йому. Те, що важливо для вас, не мусить бути так само важливим і для нього. Ви маєте заохочувати унікальність один одного. Чим більше ви забуваєте, ким ви є насправді, тим менше піклуєтесь про себе. А це стане причиною злості та образи, і у вас буде менше бажання заохочувати свого чоловіка. Якщо вам некомфортно із собою, якщо ви не заохочуєте саму себе, вам буде важко чесно й щиро заохочувати голов­ного чоловіка у вашому житті. Яке ваше ставлення до себе? Як ви почу­ ваєтесь щодо себе? Ще одна пастка – «Мені треба стати чимось меншим, щоб він міг стати чимось більшим». Комусь це може здатися біб­лійною порадою, але Біблія нас такого не навчає. Однак деякі обдаро­­вані, успішні жінки відчувають, що їм треба прихо­вувати чи стримувати власні здібності і таланти, щоб заохочувати свого чоловіка, бо інакше він почуватиметься в небезпеці. Перепрошую, але якщо він через це почувається в небезпеці, це не ваша проблема. Це його проблема. Ви можете сказати: «Я нічого не стримую і не приховую». Але іноді жінки цього навіть не усвідомлюють. Наприклад, ви применшуєте власні досягнення, привертаєте увагу до власних помилок перед чоловіком? Ви відхиляєте його компліменти чи сперечаєтесь, що в нього немає підстав бути про вас такої ви­ сокої думки? Ви закинули власні здібності, щоб вся увага була на його досягненнях? Все це небезпечні сигнали.8 Ви покликані жити інакше. Ваші сильні сторони, ваші таланти – від Бога. І ніхто не має їм перешкоджати.

103

Відкрийте в собі вміння заохочувати 1. Яка відмінність між залежністю та взаємозалежністю у стосунках? 2. Як би ви описали ваші з чоловіком стосунки – як залеж­ні, незалежні чи взаємозалежні? Наведіть приклади. 3. Про що ви нагадуєте чоловікові, а про що – не нага­дуєте? Як часто ви це робите? Як він реагує на ваші нагадування? 4. Прочитавши цей розділ, ви можете сказати, що поводитесь зі своїм чоловіком так, як матір? Чи, можливо, вкорінюєте у ньому безвідповідальність? У чому виявляється ця безвід­повідальність? 5. Спробуйте провести експеримент цього тижня: як би важко вам не було змовчати, перестаньте нагадувати чоловікові про те, що він може і має зробити. Дайте йому відчути наслідки своєї поведінки. Якщо він засмутиться, спокійно скажіть йому, що ви впевнені в його здатності самому подбати про це. Через тиждень зафіксуйте, що ви відчуваєте. А також і зміни, які відбулися у вашому чоловікові (не занепадайте духом, якщо один тиждень – це замало для змін).

9 Сила жінки, яка молиться

Люди в наш час хочуть влади. Може, воно й завжди так було. Однак більшість з нас ніколи не користуються тими засобами влади, які можуть змінити наше життя (наше власне та життя інших). А є могутня сила, яка може міняти життя, – молитва. Як ви молитеся за ваших чоловіків, коханих, синів, батьків? Чи могли б ви назвати себе жінкою молитви? Святе Письмо багато навчає про молитву. Бог хоче, щоб ви з ним розмовляли. Він чекає, щоб вам відповісти. «І станеться, поки покличуть, то я відповім, – вони будуть іще говорити, а я вже почую!» (Іс. 65, 24) «І ви кликатимете до мене, і підете, і будете молитися мені, а я буду прислуховуватися до вас».(Єр. 29, 12) «Покликуй до мене – і тобі відповім, і тобі розповім про ве­ лике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» (Єр. 33, 3) Ми повинні зрозуміти, що таке молитва. Гарне пояснення дає Стормі Оумартіен: Бог – не Санта Клаус, і молитва є чимось більшим, ніж списком наших бажань. Молитва є усвідомленням Божої присутности та запрошенням Його в наше життя зі всіма його деталями. Вона є пошуком Божої присутности та вивільненням Божої сили, яка допомагає нам долати будь-які проблеми. 153

Біблія навчає: «Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі» (Мт. 18, 18). Бог дає нам владу на землі. Коли ми беремо на себе ці повноваження, Бог дає нам силу з небес. Оскільки насправді це Божа сила, а не наша, ми стаємо посудиною для неї. Коли ми молимося, ми діємо цією силою на все, за що молимося, і дозволяємо Божій силі діяти крізь нашу безсилість. Коли ми молимося, схиляємося перед Богом і кажемо: «Мені потрібна Твоя присутність, Твоя сила, Боже. Я не зможу дати собі з цим раду без Тебе». Коли ми не молимося, ми ніби кажемо, що нам ніхто не потрібен, крім себе самих. Молитися в ім’я Ісуса є головним ключем до Божої сили. Ісус сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попроси­те ви від Отця в моє ймення, – Він дасть Вам» (Ів. 16, 23). Молитва в ім’я Ісуса дає нам перевагу над ворогом і доводить, що ми віримо в Його Слово. Бог знає наші думки і наші потреби, але він діє у відповідь на наші молитви. Це тому, що Він зав­жди й в усьому дає нам вибір, навіть у тому, чи довірятися Йому, молячись до Ісуса. Молитви мають вплив не лише на нас самих, а й на людей, за яких ми молимося. Коли ми молимося за інших, то просимо Бога зробити свою присутність частиною їхнього життя і діяти своєю могутністю заради них. Це не означає негайної відповіді. Іноді мають минути дні, тижні, місяці чи навіть роки. Але наші молитви ніколи не губляться, вони ніколи не є позбавленими сенсу. Коли ми молимося, щось відбувається, незалежно від того, бачимо ми це чи ні. Біблія навчає: «Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Як. 5, 16). Все, що має відбутися в нашому житті, не може відбутися без Божої присутности та сили, які розпалює молитва.1 Молитися за чоловіка – не означає отримати над ним конт­ роль. Молитва є засобом перетворення того, хто молиться, і то­ го, за кого моляться. Молитва може заохотити того, за кого ви молитесь, але вона також може заохотити і змінити вас. 154

Бувають часи, коли може бути важко молитися за чоловіка. Ви можете не хотіти молитися за нього. Ви можете сердитися чи навіть ображатися на нього, і тоді останнє, чого вам хочеться, так це заохочувати його чи молитися за нього. Але дивовижна річ відбувається, коли ви про цю людину говорите з Богом. Починає змінюватися ваше ставлення. Образа відходить, слабшає гнів. З часом ви можете відчути любов до людини, за яку молитеся. Я бачив, як відроджуються стосунки між доньками й батьками, дружинами і чоловіками, матерями та синами. Для цього може бути потрібен час, та все ж молитва є засобом до відновлення, розвитку та заохочення. Стормі Оумартіен у своїй останній книзі The Power of a Praying Wife (Сила дружини, яка молиться) ділиться власним досвідом і розповідає, як їй довелося боротися із гнівом свого чоловіка. Я почала молитися за Майкла кожного дня, як ніколи рані­ше. Кожного разу, однак, мені доводилося зізнаватися, що ме­­­ні важко на серці. Я розуміла, що не можу йому пробачити, мені було боляче. Я не хочу за нього молитися. Я не хочу просити Бога про благословення для нього. Я тільки хочу, щоб Бог вразив його в саме серце і показав, яким жорстоким він був. Так я собі думала. Я мусіла знову і знову повторювати: «Боже, я визнаю, що не можу пробачити своєму чоловікові. Врятуй мене від цього». Помалу я почала зауважувати зміни в нас обох. Коли Майкл злився, я більше не реагувала на це з негативом, я молилася за нього. Я просила в Бога допомогти мені побачити причину його гніву. Чоловік вже не лютував так сильно і легше заспокоювався. Кожного дня молитва творила щось позитивне. У нас ще не все ідеально, але ми вже пройшли довгий шлях. Це було нелегко. Та я переконана, що Божий шлях є вартим зусиль, які потрібні, щоби його пройти.2 Джойс також заохочувала мене молитвою. Коли я їздив кудись з виступами, промовами, я знав, що, коли зателефоную ввечері додому, то почую від неї: «Я молитимусь за тебе, коли 155

ти навчатимеш завтра». Я також знаходив записки в кишенях (і не тільки!) зі словами «Я молюся за тебе» та цитатами зі Святого Письма. З роками я виробив звичку молитися за своїх клієнтів. Зазвичай я кажу їм, що буду за них молитися, і питаюсь, чи є щось конкретне, за що б вони хотіли, аби я помолився протягом тижня. Було декілька випадків, коли потім хтось з них підходив до мене і розповідав, що їм тільки це й допомагало триматися, бо вони знали, що принаймні одна людина молилася за них. Якщо ви одружені, як ви молитеся за вашого чоловіка? Чи є якийсь особливий спосіб? Керол Мейхол у книзі Today’s Christian woman (Сучасна християнська жінка) запропонувала: Як молитися «Лише за нього»

Пообіцяйте собі щодня присвячувати п’ять хвилин молитві за вашого чоловіка. Використовуйте інші слова зі Святого Письма кожного місяця, а також змінюйте свої прохання, на які надихає вас Бог. І нехай все, за що ви молитеся, стосується саме його. Список того, за що ви молитеся, може виглядати приблизно так: А. Послання до колосян 1, 9-11 • Щоб він пізнавав Божу волю • Щоб він був наповнений мудрістю і духовним розумом • Щоб він проживав своє життя належно щодо Господа • Щоб він старався подобатися Богові • Щоб він зміцнювався Божою силою для витривалости й довготерпіння • Щоб він був вдячним Б. Щоб він потоваришував зі справжнім християнином, з яким він міг би зростати. В. Щоб Бог сповнив його спрагою до Нього самого і до Його Слова

156

Запишіть, коли прийде відповідь на ваші молитви. Моя подруга зателефонувала мені якось після того, як моли­ лася за свого чоловіка кілька місяців, і радісно вигукнула: «Вгадай що! Білл щойно сказав мені, що його новий співробітник запропонував йому відвідувати ранкові заняття з читання Біблії, і він погодився! І ще дещо. Я намагалася приховати свій подив, коли Білл приніс додому брошуру про семінар зі «Збагачення Подружнього Життя» і сказав, що записав нас».3 Ми з подругою разом раділи таким змінам. Одна жінка розповіла, як Бог відповів на молитви дружини за чоловіка. Вона сказала: «Під час візиту до своєї подруги Барбари, яка живе в Німеччині, я із захопленням слухала її чоловіка (Рассела, офіцера повітряних сил), який пояснював гостям, які зібралися в одній кімнаті, значення пасхальної вечері, яку ми саме мали їсти. Як вчитель Біблії, він провів декілька годин, готуючись до уроку і готуючи їжу. Після того, як ми поїли, я допомагала Барбарі на кухні. «Расс справді навернувся до Бога, – промовила я. – Ще па­м’ятаю, як якось у неділю, багато років тому, ти попросила мене молитися за нього. Він був так поглинутий своєю кар’є­рою, що в нього не залишалося часу на Бога, він був таким стриманим, просто закостенілим. Але тепер він не тільки живе з Богом, він надзвичайний вчитель Біблії. Що ще ти робила, крім того, що молилася за нього в ті часи, коли він був далеким від Бога?» Я коротко записала відповідь Барбари: 1. Багато людей молилися за нього, крім мене. 2. Я поставила перед собою єдину мету – пробудити в ньому спрагу до Бога своїми словами та своєю поведінкою. Я просила Бога бути моїм джерелом радости. 3. Расс любив похвалитися нашим домом і моїми стравами, тому я стала частіше запрошувати наших друзів-християн. Йому подобалось, особливо весело йому було у товаристві чоловіків-християн. 157

4. Ми з дітьми продовжували ходити до церкви. 5. Расс почав ходити зі мною на біблійні навчання. Можливо, з цікавости, але також і тому, що мені це було приємно. Тоді він почав ходити до церкви із сім’єю. Зрештою, Рас вирішив визнати Ісуса своїм Богом. Він відчув голод до пізнання Божого Слова і щотижня годинами вивчав Біблію. Тепер він викладає у групі з вивчення Біблії. Під час свого візиту я бачила, як ніжно Расс ставиться до Бога, і дякувала Господу, що «так добре попрацював» і ви­слухав молитви жінки за свого чоловіка.4 Нещодавно я натрапила на уривки зі Святого Письма, які переформулювали у молитви для чоловіка та дружини. Я їх знайшла в книзі Лі Робертса Praying God’s Will for My Marriage (Просячи про Божу волю для мого шлюбу). Там просто взято уривки зі Святого Письма і викладено іншими словами. Кожен може навчитися цих молитов, якщо якийсь час читатиме їх вголос. Ось декілька прикладів: Я молюся за те, щоб мій чоловік і я були швидкими послухати, забарними говорити, повільними на гнів; бо гнів людський не чинить правди Божої (Як. 1, 19-20). Я молюся за те, щоб ми з моїм чоловіком завжди любили Господа, Бога нашого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї, і щоб любили свого ближнього, як самого себе (Мр. 12, 30-31). Я прошу, щоб, коли ми з чоловіком наштовхуємось на пере­ шкоди, завжди пам’ятали, що сказав Бог: «Не силою й не міццю, але тільки моїм Духом» (Зах. 4, 6). Я молюся за те, щоб, коли мені чи моєму чоловікові забрак­не мудрости, ми просили Тебе, Боже, що всім дає просто та не докоряє – і буде вона нам дана. (Як. 1, 5).

158

Я молюся, щоб, коли ми з чоловіком дармо дістали, ми дармо й давали (Мт. 10, 8). Я молюся, щоб Ти, Боже, звеселив нас з чоловіком і зми­ лувався над нами (Іс. 49, 13). Я молюся, щоб ми з чоловіком Тебе, Господа, благословляли кожного часу і щоб хвала Тобі завсіди була в наших устах! (Пс. 34, 2) Я молюся, щоб ми з чоловіком повіддавали наші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу на­шу. Я молюся також, щоб ми не стосувалися довіку цього, але перемінилися відновою нашого розуму, щоб пізнати, що то є воля Божа – добро, приємність та досконалість (Рим. 12, 1-2). Можете собі уявити, який ефект це матиме на ваше подружнє життя, якщо ви буквально огорнете себе Божим Словом у молитві? Поекспериментуйте так один місяць. А тоді відчуйте зміни.

Жінка у молитві Оскільки ця книжка – для жінок, я вирішив, що найкраще буде, якщо жінки поділяться власним досвідом молитви за своїх чоловіків. Дізнайтеся, які шляхи обрав Бог, щоб відповісти на ці молитви. Коли я молилася за чоловіка, то був поступовий процес. У нас була група жінок, які молилися разом. Я не можу сказати, що все докорінно змінилося за один день. День за днем, настанова за настановою, зміни відбувалися. Тепер, коли він на пенсії, ми разом молимося за нашого сина та доньку. Вихід на пенсію дав змогу йому зосередитись на сім’ї. 159

У 22 роки я стала християнкою, і з того часу бажанням мого серця було мати чоловіка-християнина. Мій чоловік завжди був добрим і люблячим, але роки минали без Бога в його житті. Я молилася, просила і чекала. Він завжди відвідував недільну школу і ранкові богослужіння, але не був християнином. Часто Бог нагадував мені, що його час ще настане. Через вісім років (під час богослужіння) мій чоловік віддав своє серце Богові, і з того дня радісно йде поряд з Ним і скромно йому служить. Бог перетворив гарний шлюб на надзвичайний. Слава Богові! Найбільшим чудом для нас стала незвичайна відповідь на молитви. Чотири роки тому моєму чоловікові діягностували злоякісну пухлину мозку. Після операції нам сказали, що він проживе ще може п’ять років. Ми просили про молитву усіх наших рідних та друзів. Хіба одна тільки молитва додавала нам сил, Бог вчив нас давати собі раду і не боятися. Ми були готові прийняти Його волю, якою б вона не була. Я спостерігала за тим, як колись мій сильний, статний чоловік стає дедалі слабшим. Пам’ятаю, якось у відчаї я вигукнула: «Боже, поверни мені мого чоловіка!» Він завжди мене захищав і забезпечував, а тепер мені треба було перебрати на себе так ба­га­то його ролей. Я рада, що Бог знає мене так добре; Він знає мій характер, і його не образила моя вимогливість. Бог з лю­ бов’ю відповів на наші молитви. До сьогодні мій чоловік здоровий. Думаю, що й хірург тепер може повірити в Бога. Я почала молитися за свого чоловіка, бо відчула, що він втрачає надію, задумуючись про самогубство. Як би важко йому не було, я намагалася переконати його, що це Бог хоче через важкі часи привести нас до кращого життя. Результати молитви я вважаю чудом. Він працює… а лікарі казали, що він буде інвалідом до кінця життя. Ми разом ходимо до психолога. Обоє розуміємо, що все в руках Божих. 160

Бог справді слухає. Він знає щоразу, як болить серце. Він точно знає, що нам доведеться пережити. Це те, що я говорила і продовжую говорити своєму чоловікові. Щоразу, як мій чоловік відправлявся на поле для гольфу, в мені зростала образа. Ця дурна гра забирала значну частину дня. Гра, яка, здається, викликала у нього більше розчарування, ніж радости. Я мала плани для нас вдома. Я хотіла, щоб чоловік міг розслабитися, але також я хотіла, щоб він був кращим батьком для нашого сина-підлітка. А мій чоловік, здається, хотів закинути більше м’ячів. Чому він не міг «розслаблятися» вдома? Я ревнувала його до гольфу, якому, здається, належала вся його увага. Пам’ятаю, одного дня я висловила всі свої образи Богові у молитві: «Боже, прошу тебе, допоможи моєму чоловікові хотіти більше часу проводити зі мною і зі сином замість того, щоб проводити його на полі для гольфу». У мене в голові зразу вималювалась картина відповіді на мої молитви, якої я чекала від Бога. Я уявила, як мій чоловік вдома, дарує нам всю свою увагу, на яку, мені здається, заслужила. Я продовжувала молитися: «Боже, я вірю, що на це є Твоя воля, аби ми з чоловіком проводили час разом». Я закінчувала молитву і слухала відповідь. То не була відповідь, на яку я чекала. Я майже почула: «Візьми уроки гольфу». Мені спала думка, що замість того, щоб змінювати свого чоловіка, мені слід приєднатися до нього, аби краще його розуміти. Усвідомлювала, що доведеться ще більше ущільнити свій графік, щоб втиснути туди ігри мого чоловіка. Чим більше я думала про уроки гольфу, тим більше підпорядковувалась Божій волі і молилася: «Боже, допоможи мені знайти спосіб брати уроки гольфу так, щоб це влаштовувало нас обох». Через декілька днів я прочитала в газеті оголошення про уроки гольфу. Двоє людей могли брати уроки за ціною одного, тож я записала себе і сина. Ми навчилися основ, щоб можна було братися до гри. Ми з сином тренувалися на місцевому полі для міні-гольфу. Наші спільні уроки пішли нам на користь. 161

В нас з’явився час походити і поговорити на глибокі теми, які можуть хвилювати підлітків. Втрьох ми грали лише декілька разів, але це щасливі спогади… Я дякую Богові за це. Остання історія – про сина. Нею варто поділитися: У моїй пам’яті чітко виринають декілька разів, коли я молилася за одного чоловіка в моєму житті. Щоразу це стосувалося головних життєвих подій. Божа відповідь дала мені мир і спокій, які були мені потрібні як матері і доньці. Я молилася за свого 19-річного сина, який навчався в Університеті Санти-Барбари (Каліфорнія). Це було в час війни з Іраком, коли США відновлювали призов молодих чоловіків. У той період життя мого сина, коли він жив з Бо­гом і Бог допомагав йому в навчанні, найгірше, що могло статися, – це призов і перерване навчання. Звичайно, в ме­не стискалося серце, тож я почала молитися і просити Бога взяти мого сина під Свою опіку. Через декілька днів син зателефонував мені і залишив повідомлення на автовідповідачі, що в нього вкрали гаманець. Він зник вночі, син всюди його шукав. Син жив в Ісла Віста (університетському містечку). А вранці зателефонував мені, що пішов до машини і побачив, що його гаманець лежав зверху на ній, там, де він його, очевидно, залишив. Він сказав: «Мамо, це ніби Бог його туди поклав і тримав його там». Це мене заспокоїло, переконало, що хай би що відбувалося, Бог берегтиме мого сина. Якщо ви знаєте, що таке Ісла Віста (чи будь-яке інше неспокійне університетське містечко), то ви розумієте, що гаманець аж ніяк не міг пролежати там до ранку, ще й зважаючи на всіх дітлахів, які проїжджали повз нього, якби Бог не беріг його вдень і вночі. А яка у вас історія? Може, якби ви молилися за свого чоловіка, то й вам було б за що дякувати. Бог відповідає на молитви. Молитви змінюють життя. Молитися за свого чоловіка – чудовий спосіб заохочувати вас обох у всі дні вашого життя. 162

Відкрийте в собі вміння заохочувати Чи належите ви до тих дружин, які моляться? Чи покладаєтесь ви щоденно на Бога в тому, щоб знайти в собі сили любити вашого чоловіка та інших людей? Молитва є заохочувальним способом відчути присутність Бога у вашому житті. Дозвольте Йому стати вашим партнером у всьому, що вас стосується, і ви відчуєте полегшення й отримаєте нагороду. Хіба є кращий спосіб застосувати на практиці все те, що ви дізналися про виявлення найкращих рис свого чоловіка, ніж попросити Бога вести вас, щоб покращити домашню атмосферу? Перш ніж закрити цю книжку, попросіть Бога допомогти вам знайти нові шляхи до заохочення вашого чоловіка. Чи, може, вам треба попросити в Бога допомогти вам взятися за щось нове і почати заохочувати, чого ви ніколи раніше не робили? На якому б етапі ви зараз не перебували, схиліть свою голову перед Отцем і віддайте себе в Його опіку.

Молитва посвяти Господи, я хочу заохочувати свого чоловіка! Я не знаю, як це зробити. Але я знаю, що Твій Святий Дух може вести мене у моїх намаганнях будувати стосунки з моїм чоловіком. Допоможи мені покинути всі закоренілі звички, які ведуть до непорозумінь. А особливо я прошу допомогти мені… [Складіть власну молитву].

163

Посилання

Розділ 1: Ви покликані заохочувати 1. Alan Loy McGinnis, The Friendship Factor (Minneapolis, MN: Augsburg Publishing House, 1979), с. 101-102. 2. Robert Sherman, Paul Oresky and Yvonne Rountree, Solving Problems in Couples and Family Therapy (New York: Bruner Mazel, 1991), c. 27-28. 3. Lee Blaine, The Power Principle (New York: Simon & Schuster, 1997), c. 161-162. 4. Dennis and Barbara Rainey, BuildingYour Mate’s Self-Esteem (Nash­ville, TN: Thomas Nelson Publishers, 1993), c. 23. 5. John C. Maxwell, Be a People Person (Wheaton, IL: Victor Books, 1994), c. 137. 6. Там само, c. 134-135. 7. Blaine, The Power Principle, c. 125-126. 8. Ruth Harms Calkins, Lord, Could You Hurry a Little (Wheaton, IL: Tyn­dale House, 1984), c. 102. 9. Don Dinkmeyer and Lewis Lasney, The Encouragement Book (Engle­ wood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1980), c. 50-83, адаптовано. 10. H. Norman Wright and Gary J. Oliver, How to Bring Out the Best in Your Spouse (Ann Arbor, MI: Servant Publications, 1995), с. 240-247, адаптовано. 11. Dr. Richard Matteson and Janis Long Harris, What If I Married the Wrong Person? (Minneapolis, MN: 1996), с. 116-117. Розділ 2: Чоловік, якого знеохотили 1. Lewis E. Losaney, Turning People On-How to Be an Encouraging Person (England Cliffs, NJ: Prentice Hall, Inc., 1977), с. 9-31. 2. H. Norman Wright, The Power of a Parent’s Words (Ventura, CA: Regal Books, 1991), с. 102-103. 3. Clifford Notarius and Howard Markman, We Can Work It Out (New York: G.P. Putnam & Sons, 1939), с. 28. 4. Там само, с. 123-124. 5. H. Norman Wright, Secrets of a Lasting Marriage (Ventura, CA: Regal Books, 1995), с. 53-57. 164

6. Willard R. Harley, Jr., His Needs, Her Needs (Grand Rapids, MI: Fleming H. Revell, 1986), с. 12. 7. H. Norman Wright, What Men Want (Ventura, CA: Regal Books, 1996), с. 118-119. 8. Dr. David Ferguson, Dr. Teresa Ferguson and Holly Thurman, The Pursuit of Intimacy (Nashville, TN: Thomas Nelson Publishers, 1993), c. 45-56. Розділ 3: Щоб заохочувати, ви повинні його розуміти 1. Dennis and Barbara Rainey, BuildingYour Mate’s Self-Esteem (Nashville, TN: Thomas Nelson Publishers, 1993), с. 223. 2. H. Norman Wright, Communication: Key to Your Marriage (Ventura, CA: Re­gal, 2000), с. 118-119. 3. Michael Gurian, The Wonder of Boys (New York: Putnam Books, 1996), с. 20-24. 4. Stephen Arterburn and Dr. David Stoop, The Angry Man (Dallas, TX: Word Pub­lishers, 1991), с. 58-59. 5. Gary B. Lundberg and Joy Saunders Lundberg, I Don’t Have to Make Every­thing Better (Las Vegas, NV: Riverpark Publishing Co., 1995), c. 18-19. 6. Carolyn N. Bushing, Seven Dumbest Relationship Mistakes Smart People Make (New York: Villard Publishers, 1997), c. 86-87. 7. H. Norman Wright, Understanding the Man in Your Life (Dallas, TX: Word Pub­lishers, 1989), c. 27-31. 8. Там само, с. 27-31. 9. H. Norman Wright and Gary J. Oliver, How to Bring Out the Best in Your Spouse (Ann Arbor, MI: Servant Publications, 1995), с. 69-71. 10. H. Norman Wright, Secrets of a Lasting Marriage (Ventura, CA: Regal Books, 1996), c. 122-125. 11. Там само, с. 167-168. Розділ 4: Слово чоловікам 1. Daniel Levinson, Seasons of a Man’s Life (New York: Ballantine Books, 1978), c. 332-333. 2. Robert Lewis and William Hendricks, Rocking the Roles (Colorado Springs, CO: NavPress, 1991), c. 12. 3. Bill Hendricks and Doug Sherman, Your Work Matters to God (Colorado Springs, CO: NavPress, 1987), c. 87. 4. John Gray, Men Are from Mars, Women Are from Venus (New York: HarperCollins, 1992), c. 27. 5. Там само, с. 20-21,81. 165

6. John Gray, Mars and Venus Together Forever (New York: Harper Perennial, 1994), c. 106-148, адаптовано. 7. H. Norman Wright, What Men Want (Ventura, CA: Regal Books, 1996), с. 112-122, адаптовано. 8. Lucy Sana, How to Romance the Man You Love (Rocklin, CA: Prima Pub­lishers, 1966), с. 168. 9. Wright, What Men Want, с. 86-90. 10. Автор невідомий. Розділ 5: Що не треба робити (або найгірші помилки, яких ви могли б допуститися) 1. Nancy Groom, Married Without Masks (Colorado Springs, CO: Nav­Press, 1989), с. 91. 2. Janet Congo, Free to Be God’s Woman (Ventura, CA: Regal Books, 1985), с. 47-70, адаптовано. 3. Там само, с. 70-71. 4. Carolyn Bushang, Seven Dumbest Relationships Mistakes Smart People Make (New York: Villard Publishers, 1997), с. 154-168, адаптовано. 5. Barbara DeAngelis, Ph.D., Secrets About Men Every Woman Should Know (New York: Delacorte Press, 1990), c. 23-32, адаптовано. 6. James Walker, Husbands Who Won’t Lead and Wives Who Won’t Follow (Min­nea­polis, MN: Bethany House Publishers, 1989), c. 100-101. Вико­ рис­тано з дозволу. 7. Там само, с. 74-75. Використано з дозволу. 8. DeAngelis, Secrets About Men Every Woman Should Know, с. 46-50, адаптовано. Розділ 6: Сексу і романтиці – так! Вони виявляють найкраще 1. Archibald Hart, The Sexual Man (Dallas, TХ: Word Publishing, 1994), c. 5. 2. Там само, с. 61. 3. Там само, с. 78-81, адаптовано. 4. H. Norman Wright, Holding On to Romance (Ventura, СЛ: Regal Books, 1987), c. 130. 5. Там само, с. 134-136, адаптовано. 6. Там само, с. 180-181. 7. Clifford Penner ad Joyce Penner, Men and Sex (Nashville, TN: Thomas Nel­son Publishers, 1997), c. 155-156. 8. Wright, Holding On to Romance, c. 200-202. 9. Penner and Penner, Men and Sex, c. 158-181, адаптовано. 166

Розділ 7: Слово жінкам, які заохочують своїх чоловіків 1. Howard and Jeanne Hendricks, general editors with LaVonne Neff, Hus­bands and Wives (Wheaton, IL: Victor Books, 1988), с. 277. Розділ 9: Сила жінки, яка молиться 1. Srormie Omartian, The Power of a Praying Parent (Eugene, OR: Harvest House, 1995), c. 18-19. 2. Там само, с. 17. 3. Carole Mayhall, “The Stale Mate”, Today’s Christian Woman, May/June 1991, c. 39. 4. Quin Sherrer, How to Pray for Your Family and Friends (Ventura, CA: Regal Books, 1990), c. 43-44. 5. Lee Roberts, Praying God’s Will for My Marriage (Nashville, TN: Thomas Nelson Publishers, 1994), c. 1, 9, 19, 28, 115, 102, 227, 267.

науково-популярне видання

Г. Норман Райт Повірити у свого чоловіка Літературний редактор Марія Ріпей Технічний редактор Галина Горбачук

Підписано до друку 13.10.2014. Формат 60x84 1/16. Папір офс. Офс. друк. Ум.друк. арк. 9,8. Ум. фарбовідб. 10,3. Обл.вид. арк. 7,0. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35-а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

Один чоловік розповів, як він відчуває, що його дружина вірить у нього і підтримує його. Він сказав: «Одного дня я читав Святе Письмо і знайшов цей уривок. Він краще відображає все те, що я міг би тут сказати». «Хто жінку чеснотну знайде? А ціна її більша від перл: довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя» (Пр. 31, 10-12). Сподіваємося, що ви є тією жінкою, «ціна якої більше від перл», жінкою, яка постійно та наполегливо заохочує свого чоловіка. Але якщо вам є ще над чим попрацювати – прочитайте цю книжку. Вона як каталізатор, який має відкрити ваші очі й вуха для розуміння і допомогти змоделювати ваше спілкування з чоловіком. Результат вас вразить!

Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.