Як передавати дитині цінності by SVICHADO

2014

Перекладено за виданням: Gerda Pighin. Kindern Werte geben – aber wie? УДК 37.017:17 ББК 74.005.1 П 32

З німецької переклала сестра Юліяна

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999

П 32

Пігін Герда Як передавати дитині цінності / Герда Пігін; з нім. пер. с. Юліяна. – Львів: Свічадо, 2014. – 96 с. (серія «Виховання без невдач») ISBN 978-966-395-711-1 Виховання моральних цінностей ніколи не було легким завданням. Воно залишається складним і для нинішніх батьків, адже в наш час цінності постійно і різко змінюються. Як виховати дитину доброю? Як визначити для неї певні життєві орієнтири? Як передати дитині важливі цінності без примусу? Ця книжка стане в пригоді усім тим, хто виховує дітей і шукає відповіді на ці запитання. УДК 37.017:17 ББК 74.005.1

ISBN 978-966-395-711-1 ISBN 978-966-395-513-1 (серія)

ЗМІСТ 1. ЯКІ ЦІННОСТІ ВАЖЛИВІ СЬОГОДНІ?........................ 7 Звернення до традицій..................................................... 8 Необхідність орієнтирів .................................................. 9 Примусом нічого не здобудемо..................................... 10 2. ЯК ВИХОВУВАТИ СОВІСТЬ? ...................................... 13 Добра совість робить нас гуманними ........................... 13 Чи малюки розуміють, що таке добро? ........................ 14 Немовлята можуть засвоїти правила ............................ 15 Дошкільнята зауважують негативну поведінку інших . 16 Підлітки і цінності – складне завдання для батьків ...... 17 3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ ..................................... 19 Немовлята потребують любови ...................................... 20 Малюкам потрібні межі .................................................. 21 Дошкільнятам необхідні пояснення ................................ 25 Школярі сподіваються на підтримку .............................. 29 Молодь потребує розуміння............................................ 33 4. ЦІННОСТІ БЕЗ ПРИМУСУ. ТРУДНОЩІ Й ПОРАДИ ............................................... 39 Сім’я – не самотній острів ............................................... 39 Складні питання «правильного» виховання ................... 40 Зважайте на негативні почуття дитини ........................... 42 Розуміння і чіткі межі ...................................................... 43 Залучення до відповідальности ....................................... 46 Сваріться правильно ........................................................ 49 Установлення меж............................................................ 51 5

5. ПОВАГА ТА ВІДВАГА – ЗНАЧУЩІ ЦІННОСТІ ДЛЯ ДИТИНИ ....................... 53 Повага та увага ................................................................ 53 Чесність ............................................................................ 58 Співпереживання ............................................................. 61 Миролюбність ................................................................. 63 Добродушність................................................................. 67 Увічливість ....................................................................... 72 Тактовність....................................................................... 75 Толерантність ................................................................... 80 Відповідальність............................................................... 83 Відвага творити добро ..................................................... 88 6. БАТЬКИ – ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ: НАЙГОЛОВНІШІ ПРИНЦИПИ .................................. 93 Виховання не вистачає..................................................... 93 Тепло та захищеність – неодмінні передумови успішного виховання ....................................................... 94 Перевірте власну позицію ............................................... 95 Правильна доза критики ................................................. 95 Пам’ятайте про свої права .............................................. 96

1. ЯКІ ЦІННОСТІ ВАЖЛИВІ СЬОГОДНІ? Чимало цінностей, які плекали наші батьки і прабатьки, сьогодні втратили актуальність. Незважаючи на це, сучасні діти також потребують орієнтирів для того, щоб навчитися гідно жити у спільноті. Усі батьки мріють про слухняних дітей, прагнуть, щоб їхні чада виросли добрими людьми. Проте що ж означає бути добрим? Насамперед як виховати дитину доброю? Як передати дитині цінності та які саме? Виховання моральних цінностей ніколи не було легким завданням. Воно залишається складним і для нинішніх батьків. Ми живемо в час, коли цінності постійно і різко змінюються. Окрім того, нині співіснують різні культури з відмінними системами цінностей. Особливо це помітно у великому місті: діти дуже рано стикаються зі світоглядами, які не притаманні їхнім батькам. До того ж у сучасному суспільстві дозволено усе, а кожен має право жити згідно зі своїм уявленням про щастя, за власним уподобанням, якщо вдається узгодити свій вибір із оточенням. Цінності, які плекали наші предки, виховуючи дітей, (а це насамперед дисципліна, послух, відповідальність) і які, попри все, дійшли до нас крізь століття, для сучасних батьків не мають великого значення. 7

Ці «чесноти» набули сьогодні гіркого присмаку та негативного образу. Також такі інстанції, як Церква, школа, держава та родина, які раніше мали незаперечний авторитет у визначенні законности та правильности системи цінностей, за останні десятиліття його втратили. В епоху глобалізації наше суспільство стає у багатьох аспектах все плюралістичнішим і вільнішим, значно толерантнішим, ніж раніше. Існує безліч різних способів життя, і всі вони широко визнані.

Звернення до традицій Ця свобода, хоча й прекрасна, все ж має ціну: ніхто більше не може орієнтуватися на однозначні правила та цінності. Кожен мусить певною мірою усвідомити і самостійно вирішити, що для нього – добро чи зло, до чого прагнути, а від чого відмовитися. В такому ракурсі батьки можуть лише умовно звертатися до традицій, які склалися в родині. Вони повинні вирішити, які цінності хочуть передати дитині і чи брати до уваги ті, якими жили їхні батьки. Кожна сім’я має право на власні пріоритети. Попри все, існують основні якості, які протягом віків не втратили значущість у нашій культурі, а розвивалися упродовж усієї історії. Це хоробрість, справедливість, розсудливість, старанність, скромність, вдячність, добродушність, співчуття та відповідальність. У сучасну систему виховання повертається багато колишніх пріоритетів. Інститут Демоскопії міста Аленсбаха в Німеччині тривалий час регулярно проводить опитування щодо методів виховання і порівнює нові результати опитувань з попередніми. Порівняння результатів охоплює 1992 – 2003 роки. Відповідно до цих досліджень, на першому плані 8

лишаються дві чесноти, які батьки намагалися і намагаються прищепити дітям – ввічливість та слухняність. 1992 року цього бажали 73% батьків, а 2003-го – уже 87%. Також 2003 року зріс відсоток батьків, які прагнуть, щоб їхні діти старанно та совісно працювали (80%). Толерантність до людей з відмінним світосприйняттям важливіша для сучасних батьків (79%), ніж самоствердження (73%, а 1992 року такий вибір зробили лише 61% респондентів). Нинішнє суспільство також віддає перевагу ощадливості (1992 року – 59%, 2003-го – 72%), бажанню постійно розширювати кругозір, шукати справжніх друзів, а також здоровому способу життя.

Необхідність орієнтирів Кожна мати і кожен батько знають, як важливо привчити дитину до моральної поведінки та збагатити її цінностями (інакше кажучи, чеснотами). Водночас вони не бажають зробити зі своїх дітей пристосованих лицемірів, як показали вищезгадані дослідження, в таблиці цінностей яких самоствердження посідає не найвищий щабель. Респонденти переконані, що їхні сини і доньки мають стати свідомими, справедливими та розсудливими, уважними і співчутливими, не повинні піддаватися тискові суспільства, члени якого звикли нахабно пробивати собі дорогу в житті. Вони повинні знайти своє місце в щораз то складнішому професійному світі, проте у становленні кар’єри не мають жодного права «йти по головах». Також варто поважати чужу думку, не зраджуючи власним принципам, приймати самостійні рішення, зважаючи на потреби інших людей. Це одне з найскладніших завдань виховання, передусім у разі, якщо навіть батьки остаточно невпевнені в тому, до яких із цих майже протилежних 9

аспектів цінностей варто схилитися, щоб гідно відповісти на виклики щодення. Сучасним батькам важко прививати дітям чесноти не лише через труднощі розуміння, що є правильним чи помилковим, добрим чи поганим. Існує ще одна причина – сьогодні дітей не виховують такими методами, як примус, муштрування та фізичне покарання. Фізичне покарання в садочках, школах та сім’ях забороняє закон. У більшості сімей панують демократичні та доброзичливі стосунки. Діти мають право на пустощі. Їм дозволяють брати участь у розмові, ставити запитання, сперечатися, висловлювати власну думку та проявляти волю. Минули часи, коли дитина мусила мовчати під час розмови старших або коли вона без нарікання і пояснення робила те, що скажуть дорослі. Більшість батьків виховані уже за новими правилами.

Примусом нічого не здобудемо Найсприятливіша для передавання цінностей мирна та доброзичлива сімейна атмосфера, де до дітей звертаються з любов’ю і переконливістю. Примусом і тиском нічого не здобудемо. Любов та сила переконання – це нелегка справа. Насамперед тому, що більшість батьків виховували ляпасами, домашніми арештами, сімейними сценами та схожими карними методами. Вони не мають досвіду, як переконати дитину силою любови. Інша причина стосується всіх батьків, незалежно від виховання – їхній малюк зовсім не може відрізнити добро від зла. Він не має генетичної програми, яка вказувала б на зразкову поведінку, як, наприклад, навчання правильної ходи чи розмови. Тож моральної поведінки мусить вчитися «з нуля». 10

Окрім того, дитина пильно спостерігає не лише за батьками. Своїми делікатними «антенами» вона ловить усе, що пропонує оточення, піддається впливові інших дітей та дорослих. А це означає, що завдання батьків – не лише пояснити, обґрунтувати та власним прикладом підтвердити, що є правильним, але й уплинути на дитину та переконати її, що не всі люди поводяться зразково і не треба їх наслідувати.

2. ЯК ВИХОВУВАТИ СОВІСТЬ? Настанови та повчання для дітей повинні відповідати етапам їхнього розвитку. Тільки так можна досягнути успіхів у вихованні.

Добра совість робить нас гуманними Внутрішній голос кожного з нас постійно підказує, чи те, що робимо, є правильним, чи ні. Ми називаємо це совістю або моральною свідомістю. В демократичному суспільстві совість кожної особи має таке велике значення, що її навіть захищає конституція. Держава гарантує нам «свободу совісти», а це означає, що нікого не можна змусити робити те, що суперечить моральним переконанням (наприклад, чоловіки з моральних переконань мають право відмовлятися від служби в армії). В щоденному житті наша совість прокидається тоді, коли робимо щось не так або занедбуємо те, що повинні виконати. Наприклад, коли не привітали друга з Днем народження або не заплатили за проїзд у громадському транспорті, не допомогли мамі з дитиною піднятися по сходах, накричали на дитину, обманули товариша або ж приховали якийсь недолік у своїй праці. 13

Нас охоплює почуття «нечистої совісти» або вини, коли діємо всупереч власним моральним цінностям. Щоб уникнути цього почуття, поводимося якомога правильніше. Можна сміливо сказати, що добре вихована совість робить нас гуманними і захищає від аморальної та злої поведінки. Безперечно, в суспільстві завжди знайдуться безсовісні люди.

Недолюблені діти виростають безсовісними Коли читаємо пресу чи переглядаємо телевізійні новини про вбивства, грабежі, терористичні напади, складається враження, що живемо в час морального занепаду. Насправді ж і найчастіше люди, які чинять зло, несвідомі цього. Вони, очевидно, знають, що заслуговують на покарання, проте не мають ні жалю за скоєне, ні співчуття до своїх жертв. Детальніше дослідивши їхнє життя, можна довідатися, що в дитинстві ці люди не мали жодних шансів виховати совість і здобути моральні орієнтири, тому що або втратили батьків, або росли в атмосфері злоби і приниження. Можливо, пережили жах війни чи потерпали від великого насилля. Ніхто не виховав у них бажання бути добрими.

Чи малюки розуміють, що таке добро? Моральне виховання дуже важливе. Дитина народжується без совісти. Вона ні добра, ні зла, коли приходить у цей світ. Маля нічого не знає про правильність чи помилковість поведінки, а також не має уявлення про правила, які існують в його оточенні та в сім’ї. Цього всього необхідно навчитися. Моральна свідомість розвивається поступово протягом років. Батьки спонукають дитину до виховання совісти в перші роки життя. Саме вони є совістю малюка. 14

Тому в психології совість ще називають «внутрішнім родичем» чи «суперегом». Задовго до того, як дитина збагне, що означає добро і зло, що варто робити, а чого потрібно уникати, батьки дають їй чіткі вказівки та інструкції. Розрізнення добра і зла формується зі щоденних наказів і заборон: «Не випльовуй кашу», «Не кидай чашку», «Не підходь до гарячої плити», «Не тягни кішку за хвіст», «Скажи тітоньці: «Добрий день!», «Поділися з братиком шоколадкою», «Дозволь другові погратися твоїм поїздом» та ін.

Немовлята можуть засвоїти правила Навіть немовлятко чує цілий день від батьків, що добре, а що – зле. І це вже перший уплив на совість дитини. Батьки не помиляються, коли помічають, що їхній малюк у вісім чи десять місяців уже добре знає, що не можна ляпати кашею чи розсипати землю з горщика з квітами на диван. А те, що малий розбишака все-таки це робить – зовсім інша річ. Він не може подолати спокуси знову і знову випробовувати свої здібності. Діти постійно перевіряють межі дозволеного, перш ніж засвоюють нові пізнання чи уміння. У них ще не розвинута моральна свідомість, і вони не відчувають, що своїми вчинками когось злять, розчаровують чи ображають. Це вміння слід розвивати. Тому батьки мають бути дуже терплячими.

Совість формується вже у віці немовляти, хоча це важко уявити. «Що спільного має цей вік зі совістю чи моральним розвитком?» – можуть запитати батьки, коли їхній малюк вперше усміхнеться, почне повзати і ходити, з цікавістю досліджуватиме усе довкола і частенько дратуватиме їх. Коли дворічне 15

чадо почне бунтувати, щипатися, кусатися, тягнути за волосся інших дітей. Коли чотири- чи п’ятирічна дитина захоче бавитися тільки зі своїми друзями, ночувати в гостях і намагатиметься вирватися з-під опіки сім’ї? В перші роки розвитку діти вже можуть засвоїти багато правил, не порушуючи межі, які ставлять перед ними дорослі. До прикладу, їхні думки можуть бути такими: «Мама любить, коли я її ніжно гладжу по обличчі, проте вона дивиться косо, коли я намагаюся потрапити пальцем їй в око». «Мені можна стукати ложкою, тільки не можна кидати її в туалет». «Я можу взяти маленьку сестричку за руку, давати їй іграшки і забирати їх, але мені заборонено на неї сідати і щипати». Це дуже важливі маленькі кроки на шляху хорошого виховання.

Дошкільнята зауважують негативну поведінку інших «Чому ти переходиш вулицю на червоне світло? Так не можна!» «О, а це не драбинка, а поруччя!». З дошкільного віку діти вже в стані перевірити на інших усе те, чого вони навчилися і що засвоїли дотепер. Вони вже багато знають, а в наступні роки знання того, що добре, а що – зле, зростатиме неймовірно швидко. В той час, як молодші діти тісно пов’язують цінності зі своєю особою («Адріан недобрий, бо не дає мені бавитися машинкою»), чотири- і п’ятирічні орієнтуються на дорослих, хочуть бути такими, як вони, і часто вважають те, що від них почують, правильним і слушним. Проте вони вимагають, щоб усі дотримувалися однакових правил. Часто це виглядає зухвало і зарозуміло.

Задовольніть моральні вимоги дитини. Дотримуйтеся правил, які встановлюєте для неї. Малюку зараз дуже важливо знати, що накази і заборони поширюються також на інших дітей та дорослих. Це розвине в ньому почуття справедливости, яке в ранньому віці асоціюється з однаковими правилами для всіх.

Школярі уже критичніші й намагаються звільнитися з-під надмірної опіки. Вони очікують плати, коли зроблять щось добре: «Якщо я зараз допоможу тобі помити посуд, можна мені потім покататися на велосипеді?».

Підлітки і цінності – складне завдання для батьків Підлітки ставлять під сумнів чесноти батьків. Часто складається враження, що вони раптом немов викидають за борт свого корабля все, що до цього часу вивчили про моральну поведінку. Все, що каже мати і батько – несучасне, старомодне і недоречне. «Вони не мають жодного поняття!». «Правильне» у цьому віці тільки те, що цінують ровесники, бо тільки вони тепер задають тон. Однак і таке минає, хоча інколи важко в це повірити. Батьки повинні пам’ятати, що їхня дитина перебуває у дуже складній фазі дозрівання, на межі між дитинством і дорослим життям. Вона мусить розлучитися з безпечністю дитинства і нарешті стати самостійною. Цей період складний, суперечливий, болючий (звичайно, для батьків також) і пов’язаний з великою непевністю. Совість підлітка отримує останнє шліфування. Молодь мусить навчитися самостійно вирішувати, що таке добро, а що – зло. Підлітки повинні самостійно визначити свій моральний шлях. 17

ватиме певний період, і часто траплятиметься, що, наприклад, вчительку в класі кликатимуть то на Ви, то на ти. Молодь розуміє звертання до старших на Ви, бо до юнаків і дівчат звертаються саме в такий спосіб, особливо у вищих начальних закладах.

Дозволь мені висловитися Цей прояв ввічливости дуже важко дається малятам. Як тільки в них з’явиться якась думка в голові, одразу ж мусять її висловити. Причина такого явища в їхній спонтанности та відсутности відчуття часу. Тут батьки мусять проявити своє розуміння, однак не зашкодить кожного разу потрохи чогось вчити дитину: «Зачекай, я закінчу речення, тоді зможеш висловити свою думку». Якщо йдеться справді про одне речення, то чотирирічний малюк може дочекатися своєї черги. Від восьмирічного можна вже сподіватися, що він правильно зреагує на прохання: «Дозволь мені, будь ласка, висловитися до кінця». Якщо батьки в такий спосіб вчать спілкуватися з іншими та дозволяють їм висловити думку, то діти зможуть засвоїти дві науки водночас: по-перше, проявляти повагу до інших: «Я зачекаю, поки ти завершиш говорити», по-друге, чітко формулювати свої потреби: «А тепер і я хочу щось сказати». Звичайно, дитина повинна рости із відчуттям і усвідомленням, що її хочуть вислухати. Лише так вона буде здатна зачекати зі своєю думкою, допоки співрозмовник не висловить своєї до кінця. Практика показує, що більшості дорослих важко вдається терпляче вислухати інших. Це разюче проявляється в емоційних розмовах. Можливо, саме тому вони розуміють нетерплячість дітей.

Якщо батьки ввічливо ставляться до дітей, то дітям легше навчитися ввічливости. Пропустити когось у дверях, дружньо привітатися, акуратно їсти за допомогою виделки та ножа, поступитися бабусі місцем в громадському транспорті, нахилитися для того, щоб підняти те, що впало комусь на землю – це ті способи поведінки, яких можна навчитися вже з восьмирічного чи десятирічного віку, якщо їх вважають нормами поведінки в родині.

Тактовність Що менша дитина, то важче їй відмовитися від своїх потреб заради добра інших. Причина цього в тому, що маленькі діти не відчувають можливої небезпеки та наслідків своїх вчинків. Кілька прикладів цього: Чотирирічний Марко пішов на ігровий майданчик, щоб погойдатися. Він вибрався на гойдалку, розколихав її і рвучко загойдався з витягнутими вперед ногами. Виглядає, його зовсім не цікавить, що прямо перед ним в піску бавиться дворічна дівчинка. Лише дивом Марко не зачепив її ногами. Він не усвідомлює, що такі дії небезпечні для іншої дитини.

Наступний приклад відображає, як дитині просто бракує усвідомлення наслідків її вчинку: Трирічна Мар’янка пішла з батьками в кафе просто неба. Вона мирно бавилася камінцями, які лежали під ногами між столиками. Раптом дівчинка піднялася і кинула вгору все, що набрала в обидві руки. Камінці посипалися на довколишні столи, на тарілки та в склянки.

Старшим дітям просто подобається привертати до себе увагу. Вони не зважають на потреби інших: 75

Десятирічний Дмитро бавиться з другом, відбиваючи м’яч об стіну будинку. Хлопчик знає, що сусід, у стіну якого вдаряється м’яч, працює в нічну зміну і вдень спить. Однак це не заважає обом і далі гупати м’ячем об будинок. «Гуп, гуп, гуп», – звучить знову і знову.

Батьки можуть пишатися сином і мріяти, що з нього «будуть люди», спостерігаючи, як сміливо він поводиться на ігровому майданчику і який авторитет має серед однолітків. Насправді ж батьки не роблять доброї послуги ні собі, ні дитині, не виховуючи в ній поваги та толерантности до інших. Нахабних дітей та дорослих не поважають у суспільстві. Ніхто не хоче з ними спілкуватися. А це особливо негативно відбивається на дитині, яка потребує спільноти та групи для того, щоб нормально розвиватися. Все ж, коли йдеться про інтереси батьків, вони вже не реагують з поблажливістю, а обурюються, коли їхнє чадо не знає, що означає поважати інших. Коли однорічний хлопчик уявляє, що його тато – альпіністська стіна і боляче дереться по ньому; коли трирічна дівчинка вибирається взута на накритий стіл для того, щоб дістати булочку; коли десятирічний син дряпає гірським велосипедом батькове авто в гаражі; коли чотирнадцятирічна донька надовго блокує телефон чи ванну кімнату; коли шістнадцятирічний підліток безперестанку слухає «важку» музику, терпіння закінчується навіть у найвитриваліших та великодушних батьків, і вони вимагають від нащадків більше поваги та толерантности. Дуже важко відмовитися від свої потреб. На жаль, тактовність – дуже складне завдання не тільки для дітей, але й для дорослих. Повага до інших вимагає вміння нехтувати власними інтересами та прагненнями заради добра ближнього, а також постійно 76

перевіряти, чи те, що я роблю, не шкодить комусь. Це здатність турбуватися про інших, не перейматися тільки своїми справами, а й цікавитися тими, хто поруч. Саме тому багато людей тлумачать тактовність як чесноту, що суперечить здатности досягнути успіху в житті.

Терпляче до мети Виховання толерантности та поваги до інших людей має глибокий сенс. Тільки як передати цю цінність дитині? Це дуже кропітка праця і вимагає від батьків чимало терпіння та наполегливости. Однак в перші роки життя не варто очікувати від малюка значних успіхів у цьому. Зважаючи на невеликий життєвий досвід, дитина ще не вміє передбачити наслідків своїх вчинків, а також зовсім не усвідомлює, що може когось дратувати. Проте досить рано в неї з’являється бажання, щоб її помічали і чули. Трирічна дівчинка у кафе просто неба не мала ні найменшого уявлення про те, що камінчики, які вона кинула, потраплять на тарілки та в склянки інших людей і що комусь її вчинок завдасть великої шкоди. Вона довідається про це лише тоді, коли з метою виховання їй про це скажуть, або ж із обурених відгуків інших відвідувачів кафе. Чотирирічний хлопчик на гойдалці просто не думає про те, що може зачепити маленьку дівчинку ногами – він несвідомий того, що може когось поранити, коли просто гойдається. Для нього найважливіше отримати задоволення, а все інше другорядне. Десятирічний «футболіст» також не думає про втомленого сусіда, якому заважає спати. Він його не бачить і навіть не уявляє, що гупання м’ячем для втомленого робітника – просто пекло. Діти егоцентричні й мусять вчитися поважати інших людей. 77

6. БАТЬКИ – ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ: НАЙГОЛОВНІШІ ПРИНЦИПИ Усі знання в перші роки життя діти отримують від матері й батька. Вони прагнуть бути такими ж дорослими, як їхні батьки, і це дуже важливий стимул для розвитку.

Виховання не вистачає Мати й батько – найважливіший приклад. Навіть у теперішньому світі. Це незмінно підтверджують сучасні дослідження. В списку взірців для наслідування батьки як порадники та життєві дороговкази випереджають улюблені музичні групи, відомих акторів та політиків. Цими ідолами просто захоплюються на деякий час, а діти шукають справжніх авторитетів, за якими хочеться йти, яких хочеться копіювати. Такими взірцями до підліткового віку для них залишаються батьки та прабатьки, бо вони справді заслуговують на цю роль. Якщо хочете передати дитині моральні цінності на дорозі життя і відчуваєте відповідальність за гуманність та порозуміння в спільноті, маєте самі дотримуватися цих переконань. 93

Тепло та захищеність – неодмінні передумови успішного виховання Атмосфера тепла та захищености в сім’ї сприяє успішному вихованню важливих цінностей. Батьки, які живуть у постійних суперечках між собою, зі своїми друзями, родичами, свекрами і свекрухами, виховують невпевненість у своїх чадах. Вони не розуміють, на що можна орієнтуватися, і перебувають в постійному страху, що сім’я розпадеться. Це екзистенційна загроза для дитини, тому що вона залежна від емоційної безпеки та надійности. Якщо цього бракуватиме, малюк не зможе нормально розвиватися. Поважати інтереси, права та потреби дітей – зовсім не означає безмірно їх розпестити, все їм дозволяти, закидати їх подарунками чи виконувати кожну їхню забаганку. Малюки потребують не лише любови, а й чітких меж. Лише в такому разі вони зможуть віднайти місце в своєму оточенні. У сучасних батьків усе менше і менше часу лишається на дітей. Часто мати і батько важко працюють у зв’язку зі складною економічною ситуацією в родині. Потім намагаються втихомирити неспокійну совість за допомогою надмірної великодушности – це найбільше проявляється в матеріяльних подарунках. В такому разі діти багато собі дозволяють у стосунках з батьками. Їм ніколи не встановлюють меж, оскільки батьки переконані, що той короткий час, який проводять зі своїми дітьми, не варто витрачати на сварки. Для дітей дуже важливо знати, що батьки готові присвятити їм час, вислухати про їхні турботи та проблеми, спільно розв’язати той чи інший конфлікт. Йдеться не про години, проведені в розмові, а насамперед про зацікавлення та жертовність. 94

Перевірте власну позицію У стосунках із дітьми та іншими людьми варто контролювати власну позицію. Діти справжні сейсмографи думок, які висловлені з підтекстом. Вони дуже тонко відчувають, коли від них вимагають того, чого самі не дотримуються. Малюкам не обов’язково бути присутніми під час суперечок батьків з дідусями і бабусями, проте вони відчуватимуть, що існує напруження між двома поколіннями. Не можна вимагати від дитини постійної привітности до своєї бабусі, якщо самі батьки ставляться до неї грубо та жорстоко. Діти вміють уважно слухати. Якщо батько хоче, щоб чотирирічний син не лаявся, мусить сам це припинити. Наприклад, їдучи автомобілем, дорослі, коли не вміють себе опанувати, зганяють злість на інших учасників руху.

Правильна доза критики Слід проявити неабияке розуміння, коли малюкам щось не вдається. Вони хочуть навчитися всього, що вміють дорослі. А ще вони прагнуть зробити все, щоб тільки сподобатися батькам, щоб їх визнали та похвалили. Оскільки для них усе нове, то вони неодноразово зазнають невдач. Якщо батьки зможуть прогледіти за цими невдачами добрі наміри, то повинні їх оцінити. Вони підбадьорюють дитину доти, доки їй не вдасться та чи інша справа. Це стосується не лише практичних здібностей, а й моральних якостей. Звичайно, це зовсім не означає похвалами підносити дитину аж до неба, не роблячи їй жодних зауважень. В такому разі вона просто втратить реальне відчуття своїх можливостей та слабкостей і не зможе навчитися по-справжньому себе оцінювати. Якщо 95

йдеться про критику, то слід запам’ятати, що потрібно критикувати не дитину як особу, а той єдиний неправильний вчинок, якого вона допустилася.

Пам’ятайте про свої права Батьки повинні продемонструвати дитині також свої інтереси та потреби. Вони мають право на спокій, час для себе, повагу та доброзичливе ставлення. Якщо ж відмовляються від цих потреб заради дитини, то нічого корисного для неї не роблять. Дитина повинна не лише навчитися поважати потреби інших, а й уміти заявити про власні. Найліпший урок у цій справі – батьківський приклад, як можна домогтися визнання, не завдаючи нікому шкоди.

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Серія «Виховання без невдач»

ГЕРДА ПІГІН Як передавати дитині цінності? Літературний редактор Наталія Сирцова Технічний редактор Петро Клим Підписано до друку 15.12.13. Формат 84x108 1/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 5,0. Ум. фарбовідб. 5,5. Обл.-вид. арк. 3,2. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.