Обережно, секти!

100 çàïèòàíü äî ñâÿùåíèêà

Îáåðåæíî, ñåêòè!

100 çàïèòàíü äî ñâÿùåíèêà

Îáåðåæíî, ñåêòè! На запитання відповідає о. Орест-Дмитро Вільчинський

Львів Видавництво “СВІЧАДО” 2014

УДК 2–79 ББК 86.39 В 94 Художнє оформлення Христини Рейнарович Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України (1999)

В 94

Вільчинський Орест-Дмитро Обережно, секти / Орест-Дмитро Вільчинський. – Львів : Свічадо, – 2014. – 128 с. (серія «Сто запитань до священика»).

ISBN 978-966-395-771-5 Сьома книжка із серії «Сто запитань до священика» присвячена питанням сектантства, які для деяких людей можуть стояти дуже гостро – коли йдеться про їхнє життя та здоров’я, – а для інших – становити потенційну небезпеку. Що треба знати християнинові, щоб не потрапити в тенета секти, яка прикривається християнством? Які ознаки мають засвітити червоний колір нашої пильности, аби розрізнити сектантське утворенння серед різноманітних спільнот та рухів, до яких ми належимо чи маємо намір долучитися? Адже треба розуміти, що секти постійно змінюють своє обличчя, пристосовуючись до нових життєвих реалій, а тому постійно набувають нових форм. Розкрити деструктивну суть сект вам допоможе отець О.-Д. Вільчинський, який безпосередньо допоміг не одній жертві новітньої секти догналівців вирватися з їхнього полону. Для широкого кола християн і невіруючих. УДК 2–79 ББК 86.39

ISBN 978-966-395-771-5 ISBN 978-966-395-375-5 (серія)

© Видавництво «Свічадо», 2014

1. Часто у ЗМІ вживають вислів тоталітарна секта. Це якась особлива секта? Чи, можливо, секти поділяють на тоталітарні й нетоталітарні? Насправді термін «секта» має декілька значень. Тому що кожна наукова дисципліна, яка вивчає суспільство і людину: соціологія, психологія, релігієзнавство, культурна (соціяльна) антропологія, історія, – подає своє визначення того, що ж таке секта, позначаючи тим самим терміном різну реальність. Щоб запобігти хаосові в головах своїх вірних, Католицька Церква 1985 року оприлюднила документ «Феномен сект», де з-поміж іншого наведено ознаки, за якими можемо розпізнати, що якась група є сектою. Ось ці ознаки: 1. Вже сам процес втягування людей у секту має ознаки маніпуляції свобідною волею людини. Це може бути матеріяльне заохочення, неймовірні обіцянки життєвого успіху чи пізнання якихось прихованих від широкого загалу таємниць, бомбування новачка любов’ю, і навіть змушування до проституції чи поширення наркотич­них засобів, щоб таким чином затягувати у секту нові ­жертви.

2. Секта вимагає від своїх членів звузити інформаційний потік: забороняє читати періодику, дивитися телевізор, користуватися інтернетом. Тобто прагне ізолювати адептів від будь-якого інформаційного впливу ззовні.

3. Секта також вдається до практик маніпулювання людською свідомістю, або через введення своїх адептів у стан зміненої свідомости, або через «промивання мізків», щоб позбавити своїх адептів здатности критично мислити.

5

4. Секту завжди очолює авторитарний лідер чи група авторитарних лідерів, які вимагають від своїх членів тотального послуху. Вже сам сумнів щодо будь-якої їхньої вимоги вони вважають бунтом. Лідери сект мають або нібито прямі канали, через які Бог навіть на щодень дає їм вказівки для дії, або статус воплоченого божества.

5. Секті властиве агресивне налаштування до традиційних Церков та гостра критика на їхню адресу. А також цілковите неприйняття інакодумства. Наявність хоча б однієї з цих ознак уже мають спонукати вас засумніватися: а чи не є певна група людей сектою? Якщо ж таких ознак дві, то можете бути цілком певні, що маєте справу саме із нею. Одна з головних ознак секти – непошанування свобідної волі людини. Секта ніколи не зважає на свободу людини, її право вибирати, а також старається викоренити у своїх адептів здатність критично мислити. Як відомо, Бог шанує нашу свобідну волю настільки, що навіть дає людині можливість зробити доленосний вибір бути без Нього, вибрати вічність без Його любови, тобто пекло. Секта ж прагне ощасливити усіх насильно. У цьому власне і полягає різниця між Церквою, що завжди шанує нашу свобідну волю, і сектою, яка робить усе можливе, щоб позбавити людину цього великого Божого дару. Церква пропонує – секта нав’язує, Церква прова­ дить – секта тягне, Церква виховує – секта примушує. Така неповага до людської свободи й авторитарний характер проводу вказують на те, що секта за своїм визначенням є тоталітарним утворенням усередині людського суспільства. Тому словосполучення «тоталітарна секта», яке часто використовують у російськомовному середовищі, звідки воно перекочувало і в україномовне, у своїй суті – неправильне, це, як кажуть у народі, «мас6

ло масляне». Насправді воно більше вносить плутанини, аніж пояснює суть справи, оскільки може скластися враження, що існують нетоталітарні секти, що є абсурдом, адже тоталітарність функціонування і мислення – одна з основних ознак сектантського угруповання. Тому радив би уникати словосполучення «тоталітарна секта». Один момент, що для мене дуже індикативний, – власне обмеження людської свобідної волі, яке часто відбувається через практику, котру в етнології називають шаманізмом – входження у стан зміненої свідомости для спілкування з духовним світом. Такі входження шкідливі, вони завжди позначаються на психіці того, хто вдавався до таких речей, а їхні наслідки – переважно незворотні. Це як наркотик. Людина хоче ще і ще входити в такий стан, будучи переконаною, що осягає єдність з божественним. Практично всі серйозні екзор­ цисти твердять, що входження у стан зміненої свідомости часто стає причиною біснуватости, або, щонайменше, великої відкритости щодо дії злих духів.

2. Чи секта це лише релігійне явище? На превеликий жаль, сектантство не є «здобутком» тільки релігійної царини людського життя. Із сектантським типом поведінки стикаємось часто і практично в усіх сферах людського життя. Будь-яка закрита група, котру очолює авторитарний лідер, агресивно налаштована до інакодумців, і в якій членів позбавляють критичного мислення та свобідної волі, – це секта. Сектами є деякі політичні організації, особливо екстремістські. Часто сектами стають групи людей, які сповідують якусь ідеологію або ведуть певний спосіб життя. В Україні особливо часто люди гуртуються в секти довкола деяких методів лікування, створюючи своєрідні 7

квазісекти довкола того чи того нетрадиційного методу лікування. Характерні ознаки секти помітні серед спортивних уболівальників, прихильників так званого палеоконтакту та НЛО, а часто і серед активних учасників так званого мережевого маркетингу та фінансових пірамід, бійцівських клубів, клубів різних альтернатив тощо. У нашому суспільстві ми не рідко можемо зіткнутися із сектантським менталітетом, що не сприймає іншого в його іншості, відкидає будь-яку дискусію, замикається у своєму «єдиноправильному» світогляді та, як давні ідолопоклонники, творить собі з якогось лідера непомильного, непогрішного кумира. Це рудимент радянського світосприйняття, яке характеризується тоталітарністю і сектантством. Як не прикро, цей тоталітарний менталітет характерний не лише для представників старшого покоління. Молоді люди в Україні, навіть переконані антирадянники чи декларовані ліберали також схильні до тоталітарного погляду на світ.

3. Як сектанти вербують нових членів? Щоб краще зрозуміти вербування як таке, варто розділити його форми і методи. Вербуючи до своїх рядів нових членів, секти завжди вдаються до різних маніпуляцій, стараючись зламати опір людської свобідної волі. Не побоюся сказати, що в цьому є щось диявольське. Адже Бог, створивши людину, обдарував її свобідною волею. Він настільки шанує свобідну волю, що дозволяє своєму улюбленому створінню відвернутися від Нього, відкинути Його божественну любов і визначитися щодо вічности в пекельній безод­ ні. Бог нікому не накидає спасіння – Він пропонує нам цей безцінний дар. Диявол ж, навпаки, старається усіма силами зламати свобідну волю людини, примусити її до 8

злої поведінки. Він маніпулює людьми, змушуючи їх пристати на його пропозиції. Секти, вдаючись до маніпуляції свобідною волею, втягуючи до своїх тенет все нові й нові жертви, насправді поводяться подібно до диявола. Навіть тоді, коли їхнім мотивом є спасіння людини. Будь-яка спроба спасти когось силоміць – це ніщо інше, як ламання людської свобідної волі, знищення одного з аспектів образу й подоби Божої в людській істоті. Це сектантське прагнення спасти всіх силою, на жаль, спостерігаємо і в поведінці певної частини вірних традиційних християнських конфесій в Україні. З погляду душпастирства така ситуація доволі тривожна, оскільки, з одного боку, вона вказує на присутність сектантських тенденції у цьому середовищі, а з іншого – такі «спасителі» своєю поведінкою, своїми діями насправді відштовхують людей від Бога, від Його любови. Тому і вірним, і душпастирям необхідно частіше звертати увагу на сектантські вияви у середовищі вірних і не толерувати такого світосприйняття та поведінки, а старатися всередині конфесії пояснити «сектантам» основ­ ні принципи християнства. Але повернімося до теми сектантського вербування у вужчому значенні цього слова. Прагнучи осягнути якнайбільший ефект від своєї рекрутингової діяльности, секти вдаються до різних способів маніпулювання людською свідомістю і свобідною волею. Властиво усі їхні методи можемо охарактеризувати як маніпулятивні. Найпоширенішими серед них є так зване бомбування любов’ю та бомбування інформацією, яке в українській мові прийнято називати «промиванням мізків». Якщо коротко, то секти намагаються спіймати людей на показову любов і на обіцянку нових знань.

9

Форм вербування – безліч, і сумніваюсь, що мені вдасться їх перерахувати, але, принаймні, декілька найпоширеніших варто назвати: – пропагування ідей секти через засоби масової інформації. Останнім часом масштабно задіяно інтернет, де сектанти розміщують свої пропагандистські матеріяли: статті, відеоролики, книжки, проповіді, графіку; – перестрівання на вулицях, вокзалах, у громадському транспорті, лікарнях тощо. Через начебто невимушені розмови, роздавання літератури, пропозиції відвідати той чи той захід сектанти стараються втягнути якнайбільше людей до своїх рядів; – запрошення на різні безкоштовні курси і тренінги. Курси вивчення Біблії, курси самовдосконалення, розкриття людського потенціялу, ефективних методів провадження бізнесу, оздоровлення, осягнення життєвого успіху, вивчення іноземних мов, масові культурні заходи тощо; – організовування різноманітних літніх таборів для молоді; – створення та функціонування установ медичної, психологічної, духовної реабілітації, зокрема для узалежнених; – створення та функціонування груп із вивчення «спадщини предків», клубів альтернативної історії; – створення та функціонування різноманітних цент­ рів допомоги; – через проституцію та наркоманію. Це далеко не всі форми вербування нових адептів, які застосовують секти. Насправді сектантській креативності у цьому питанні немає меж. Тому потрібно обережно ставитись до будь-яких обнадійливих запрошень відвідати ті чи ті заходи.

10

Вважаю, що тут також потрібно згадати й декілька методів, які дають змогу впливати на людину, щоб маніпулювати її свідомістю. Бомбування любов’ю та «промивання мізків» як такі не здатні забезпечити потрібного ефекту, тому сектанти часто використовують різні методи психологічного впливу. Серед таких методів чи не найпоширенішим є інформаційна ізоляція жертв, які уже потрапили на гачок секти. Жертву переконують, що перегляд телевізора, інтернету, слухання радіо, спілкування з людьми поза сектою – небезпечні для неї. Більшість сект також застосовує практику монотонного, тривалого співу, щоб ввести жертв у стан зміненої свідомости, коли свідомість усе ще відкрита для сприйняття потрібної інформації, але вже робить це автоматично, не піддаючи інформації, яка надходить, критичному перегляду. До таких методів належить і практика тривалого повторення мантр (коротких висловів, переважно з одного слова або максимум одного речення), і надривний крик, і чітко прописане перебування у певних позах. У деяких сектах використовують також гіпноз та психотропні речовини.

4. Сектанти надзвичайно уважні до інших, ­виявляють бажання допомогти, заопікуватися, обдаровують любов’ю. Чи справді серед них панує любов? Коли ми стикаємось із надмірною увагою до себе, в­ иявами зацікавлення, прийняття, братньої любови, то насправді це може бути спроба за допомогою маніпуляцій заволодіти нами. Фаховий психолог або просто уважний спостерігач легко помічає штучність, награність такої поведінки. Це не любов, це – маніпулятивна техніка. Її називають «бомбування любов’ю».

11

Бомбування любов’ю, або лав бомбінґ, love bombing – термін, який виник в американському культурноантропологічному середовищі, що вивчало сектантські угруповання у США. В літературі, присвяченій проблематиці сект, цей термін часто вживають без перекладу, тільки транслітеруючи. Йдеться про типовий механізм вербування нових членів і їхнього введення в сектантське коло, що практично завжди присутній у всіх, без винятку, сектах. Саме «бомбування любов’ю» може набувати різних форм, відповідно до потреби. Але одна з особливостей такого механізму вербування та впровадження неофіта у сектантське життя – це показове вділяння потенційному членові секти чи неофітові великої уваги. Усе для того, щоб створити в людини враження, що вона потрапила у групу, де її проблеми усіх цікавлять і всі хочуть їй допомогти, де її приймають і люблять, де вона потрібна. Таке «бомбування любов’ю» триває доти, доки особа добре вкорениться у секті, а тоді його припиняють. Щойно після цього людині «відкриваються» очі на сумну реальність «справжніх» міжлюдських стосунків у секті. Однак переважно запізно. Промиті мізки, обірвані контакти і страх уже міцно тримають жертву в обіймах сектантства. Тому, якщо невідомі люди докладають максимум зусиль, щоб вам сподобатись, наголошують на вашій значущості, якщо вам здається, що ви потрапили туди, де ви і тільки ви є центром уваги й опіки та де абсолютно усі вас люблять або, принаймні, бажають вам добра – будьте пильні! – Ви перебуваєте під прицільним «бомбуванням любов’ю». Звісно, це правило діє тільки тут, на цій грішній землі. Адже в раю ми будемо під постійним бомбуванням Божою любов’ю та любов’ю усієї спасенної частини людства. Тому, допоки ви не впевнені, що 12

вже перебуваєте в раю, – бомбування любов’ю має бути для вас тривожним сигналом: «Хтось хоче мною маніпулювати!».

5. Чула, що в сектах застосовують так зване «промивання мізків». У чому воно полягає? Чи в усіх сектах зомбують своїх членів? «Промивання мізків» – насправді дуже вдалий опис того процесу, за допомогою якого секти перековують неофітів на слухняних, індоктринованих членів секти. Спектр практик, які при цьому застосовують, – надзвичайно широкий. Утім він завжди передбачає так зване «бомбування інформацією». Тобто новачкам намагаються подати шокуючу інформацію про «реальний» стан речей – що більше інформація шокує, то сильніше враження на неофітів вона справляє. У більшості випадків інформація не зовсім брехлива, а є сумішшю напівправди, фактів, які неможливо перевірити, та таких, що розраховані на погано поінформованого слухача. Увесь цей коктейль дуже ефективний і доречно зауважити, що таким пропагандистським прийомом послуговувалися з давніх-давен. В одній притчі гарно описано його дієвість. Одного сонячного дня в парку прогулювалися молодий і старий чорти. Перед ними ішов якийсь чоловік. Раптом у траві щось зблиснуло, чоловік схилився, підняв і поклав до кишені. Молодий чорт спитав старого: «Слухай, а що він там знайшов?». «Кавальчик істини», – спокійно відповів старий. Молодий ж антипко заметушився: «Та ти що, це ж шматочок істини, ми мусимо в нього це забрати. Чому ти стоїш, побігли, я сам не впораюсь!!!». «Заспокойся, – розслаблено промовив досвідчений чортяка. – Поки в нього тільки кавальчик істини, і він думає, що це і є вся істина, істина працює на нас».

13

Ця притча дуже вдало показує механізм дії інформаційного коктейлю для «промивання мізків». Людина отримує реальні факти, істини, але висвітлені під пот­ рібним секті кутом, приправлені відповідними коментарями – і вона думає, що осягнула усю істину, хоча насправді відійшла від істини ще далі, аніж це було до того. У такий спосіб сектантські проповідники створюють довкола себе ореол тих, хто начебто має якісь знання, недоступні іншим, а в їхніх слухачів складається враження, що вони є учасниками цього таємного знання, яке дає справжню владу над власним життям. Часто промиванням мізків займаються не самі провідники секти, а добре вишколені люди, які усіляко наголошують на тому, що вони мають тільки частину важливої інформації, а от провідник чи провідники – то справж­ ні її джерела. Ще один компонент «промивання мізків» – звертання до негативних емоцій людини – страху, ненавис­ ти, ображености… Вміло підсилюючи ці емоції, сектантські проповідники викликають у своїх слухачів потрібне емоційне збудження, яке не дає можливости критично оцінювати подану інформацію. Водночас сектанти часто вдаються і до нахабного повторення неймовірної брехні. Цього пропагандистського прийому вчив своїх підлеглих неперевершений майс­ тер у цій справі Міністр пропаганди Третього Райху Йозеф Гебельс: «Якщо ви тисячу разів повторите найней­ мовірнішу брехню – люди рано чи пізно вам повірять. Тому брешіть, брешіть і ще раз брешіть на благо Райху». Тож частина сект вдається до примітивного вбивання в голови своїх адептів найнеймовірніших доктрин, при цьому часто експлуатуючи одну з теорій глобальної таємної змови.

14

Те, що люди зазвичай називають зомбуванням, насправді є різними методами впливу на людську свідомість через застосування найрізноманітніших практик. Однією з таких практик і є «промивання мізків». І в цьому розумінні усі секти зомбують. Але інші витонченіші методи впливу використовують не в усіх сектах. Тому що такі методи, дякувати Богові, вимагають спеціяльних знань, вмінь та навичок. Доречно було б згадати, що властиво найефективніші методи впливу на людську свідомість добре відомі представникам спецслужб різних країн. Багато з них, прагнучи досягти певного контролю над людиною, фінансували серйозні наукові, ба, до того ж, навіть суто окультні дослідження таких методів. Методи ці доволі часто застосовують і лідери сект, особливо коли ті створені як проєкти спецслужб з певною суспільною чи політичною метою. В Україні, наприклад, таким проєктом є секта догналівців, яка широко використовує надзвичайно ефективні методи впливу на свідомість людини. Догналівці проводять проросійську агітацію в Галичині, де панують антиросійські настрої. Усі спроби в інший спосіб отримати активну проросійськи налаштовану групу на цих теренах, вочевидь, приречені на неуспіх і можна вважати, що російські спецслужби вдалися саме до такої тактики, щоб все ж мати в цьому регіоні групу людей, яка б відповідала їхнім інтересам. Ця секта неодноразово зверталася до керівництва РФ із вимогою ввести в Украї­ ну війська, вела активну антимайданівську агітацію, вдаючись до немислимої брехні на адресу Євромайдану та його активістів. До того ж, активно намагалася розпалити в Галичині міжрелігійне протистояння. Усе це дає вагомі підстави вважати догналівців сектою-проєктом російських спецслужб.

15

На щастя, такі секти – радше виняток серед сектантських середовищ. Багато сект послуговується методом введення у стан зміненої свідомости, щоб легше й потужніше впливати на жертву. Такого стану порівняно легко досягти через дихальні вправи, вживання психотропних речовин, фізичне виснаження, викликання стану сильного психологічного афекту, монотонний спів, повторення мантр тощо.

6. Наскільки небезпечно всього раз спробувати психотропний засіб на сектантському зібранні? На думку більшости спеціялістів, навіть одноразове вживання психотропної речовини надзвичайно небезпечне і для фізичного, і для психічного здоров’я людини. Більшість психотропних засобів – це сильнодіючі речовини, які згубно впливають на організм. Зокрема на печінку, підшлункову залозу, нирки, залози внутрішньої секреції. Часто шкода, яку завдає організмові одноразове вживання психотропних речовин, вимагає довготривалого медичного лікування. Окрім цього, психотропні речовини, впливаючи на мозок і центральну нервову систему людини, дуже часто призводять до психічних розладів, зокрема, тривалих депресій, ейфорій, емоційної гіперчутливости, а у важчих випадках здатні спричинити шизофренію та параною. Зафіксовано факти виникнення епілепсії в абсолютно здорової людини навіть після одноразового вживання психотропних засобів.

7. Що таке сектантський менталітет? Сектантський менталітет – це спосіб світосприйняття і думання, який властивий членам сект. Для нього ­характерне тоталітарне мислення і цілковите 16

­не­сприй­няття інакодумання. Усе, що не відповідає уявленням сектанта про добро, він агресивно відкидає. ­Сектант вважає, що знає істину про життя, яка єдина і правильна. Він параноїдально сприймає усіх, хто не належить до секти, як потенційних ворогів. Сектант має потребу завжди проти когось чи чогось боротися. Членів власного угруповання, особливо провід, сприймає некритично як непогрішних і безгрішних, а будь-яку критику – як вияв ворожости й зазіхання на власну ідентичність. На превеликий жаль, цей менталітет залишився нам у спадок від тоталітарного минулого України. Він чітко виявляється у політичному середовищі, і не лише в радикальному. Кожні президентські чи парламентські вибори дотепер суттєво активізовували саме людей із сектантськими політичними переконаннями. В Україні стикаємося з ним також й у традиційних конфесіях, у яких присутні крайньо радикальні групи, що ведуть війну всіх проти всіх навіть усередині власної конфесії. Часто ці групи виокремлюються в секти, але частково все ж залишаються всередині власних конфесій.

8. Що таке ґуруїзм? Ґуруїзм – не якийсь особливий напрям у сектантстві. Це термін, який описує один із аспектів організації ­секти. У східних релігіях ґуру – це авторитетний вчитель, якого часто проголошують воплоченим – аватаром якогось божества. Тому ґуру – не тільки вчитель, він навіть не посередник, він – саме божество. Кожне його слово вважають божественним одкровенням, йому пот­ рібно підкорятися без найменшого спротиву. Це дуже добре підходить для опису авторитарних сектантських лідерів.

17

Тому ґуруїзм у цьому значенні використовують на означення тоталітарного, харизматичного, непомильного сектантського лідера. Якщо в поведінці лідера групи помітні ознаки ґуруїзму, то ви стикнулися саме з тоталітарно налаштованою групою – сектою, байдуже, релігійного чи нерелігійного характеру. Тобто ґуруїзм – це одна з фундаментальних ознак секти. Якщо поглянемо на реальність, у якій функціонують секти, то найперше, що впаде у вічі, це власне божест­ венний або, принаймні, напівбожественний статус керівників секти. Лідера секти проголошують якщо не божеством, то щонайменше каналом божественного одкровення. Він не тільки той, хто звіщає божественну волю, він сам є «зразком» для наслідування, живою іконою для своїх адептів. Тому дуже часто адепти секти наслідують свого лідера до найменших деталей, навіть тембр голосу намагаються підлаштовувати під свого ґуру.

9. Як розпізнати, що маєш справу із сектою? Можливо, це церковний рух, спільнота чи якась ­організація? На превеликий жаль, сьогодні багато сектантських утворень любить вдавати, що вони – частина Церкви. Перебуваючи на стадії формування, така секта може збиратися на свої зустрічі навіть у церкві. Нині, наприклад, так чинить догналівська секта, відома також як «підгорецькі отці». Тому вірянам потрібно бути обережними й пильними та добре роздумати, перш ніж приєднатися до якоїсь

18

нової групи, навіть якщо вона діє у Церкві. Одним із перших індикаторів, який дає можливість встановити, йдеться про секту чи про церковний рух, є ставлення членів такої групи до церковної єрархії і до людей, які не належать до цієї групи. Якщо лунає постійна критика на адресу законного проводу Церкви, якщо зверхньо ставляться до людей, які не належать до групи, якщо ­лідер групи претендує на непомильність і богообраність та ставить свій авторитет вище від авторитету Церкви, очевидно, що в такому разі йдеться про секту, яка звила собі гніздечко під крилом Церкви, або про церковний рух чи організацію, котрі перетворюються на секту. Іншим моментом, який дає змогу з’ясувати, чи маємо справу із сектою, чи з церковним рухом – це їхнє віро­ вчення, молитовна практика, моральні принципи. Якщо у цьому є серйозні відхилення від вчення та практики Католицької Церкви, то ви стовідсотково маєте справу із сектою. Щоб чітко розрізняти, чи вчення та практика якоїсь групи відповідають вченню та практиці Церкви, треба насамперед самому знати свою Церкву. Дякувати Богу, маємо український переклад Катехизму Католицької Церкви, який зобов’язує усіх, без винятку, католиків; маємо і Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», і переклади Святого Письма, а також інші церковні документи. Усе це дає нам змогу самостійно пізнавати свою віру, щоб за­ли­шатися в межах православности Католицької Церкви. Якщо у вас виникли підозри стосовно того, що якась група є сектою, то краще порадитися зі своїм парохом, аніж намагатися з’ясувати це самотужки.

19

Тобто ідеологія – лише прикривання, щоб осягнути певні політичні цілі. Також, якщо вірити ЗМІ, учасниці цього руху отримують досить високі гонорари за свої начебто протестні акції. Багатьом українським заробітчанам ставало прикро після гастролей цієї групи країнами Європи. Тобто у цьому проєкті виразно простежується спроба дискредитувати українців у світі. Вважати їх сектою, здається, було б перебільшенням. Але суспільно деструктивною ця група є і не будучи сектою.

94. Чи можна вважати сектами рухи та організації ЛҐБТ (ґей-активізм)? Сьогодні на політичній арені спостерігаємо певну політичну радикалізацію ліберальних та лівих політичних сил, які свою ідеологію стараються накинути усім і кожному. У цьому намаганні ліберальних політиків є багато сектантського. Особливим ж фанатизмом відзначаються різні організації, які пропагують сексуальні збочення як нормальний стиль життя. Події у Франції, пов’язані з узаконенням так званих гомо-«шлюбів» та репресії проти інакодумців, свідчать про сектантський характер політики, спрямованої на розширення привілеїв ЛҐБТ-спільноти. Фанатизм, закритість, неприйняття інших, тоталітарний характер організацій, лав бомбінґ, вербування через проституцію, майже релігійне переконання у власній правоті, ненависть до традиційних віросповідань часто перетворюють ЛҐБТ-рухи та організації на своєрідні парасекти. Тому, без сумніву, говорити про більшість ЛҐБТ-рухів та організацій в контексті сектантства цілком обґрунтовано. Але вважати їх сектами у класичному розумінні цього слова досить важко, оскільки тут не йдеться про релігію, а радше про сурогат 118

релігії, який насправді руйнує будь-яку релігійність. Але це не применшує суспільної деструктивности ЛҐБТ рухів та організацій.

95. Сьогодні багато можна почути про гендерну теорію та про боротьбу християн із нею. Що це? Це якась нова секта чи наукова теорія? Сьогодні увесь західний світ стикнувся з теорією гендеру. Згідно з цією теорією визначальною є не фізіологічна стать, яка дана людині біологічно, а та соціяльна та сексуальна роль, яку людина виконує у суспільстві. Термін «гендер» у його сучасному значенні запропонував американський сексолог Джон Мані, який з 1955 року займався проблемами сексуальної ідентичности. Проте свій розвиток цей термін отримав у культурній або соціяльній антропології, як спроба феміністичної антропології переглянути реальність чоловічо-жіночих взаємин у світлі нових парадигм суспільства. Ці спроби сягають так далеко, що основою людських взаємин у су­с­ пільній площині проголошується не біологічна відмінність між чоловіком та жінкою, а їхня суспільна роль, зумовлена культурою. Тобто згідно з гендеризмом не ­існує поділу на біологічні статі – чоловік–жінка, а існує безліч гендерних ролей. У цьому контексті будь-яке сексуальне збочення – гомосексуалізм, трансвестизм, лесбійство, транссексуалізм, бісексуалізм, педофілія – це просто один із західних трендів, які є цілком нормальними і потребують свого визнання суспільством як різновиди суспільної та сексуальної поведінки. До того ж, більшість гендеристів вважають традиційне розуміння сім’ї як життєвого союзу чоловіка і жінки глибоко застарілим і таким, яке має відійти у минуле.

119

Ці теорії дуже швидко взяли на озброєння ґейактивісти у боротьбі за так звані гомо-«шлюби», а також за узаконення педофілії як нормальних сексуальних стосунків. Крім того, гендеристи прагнуть деконструювати саме поняття людини, проголошуючи її біологічну визначеність чимось, що потребує подолання і виходу на новий щабель розуміння того, хто така людина. Хоча самі гендеристи не пропонують жодного нового визначення того, хто така людина, вважаючи будь-яку спробу означення людськости застарілою й антинауковою. Цим самим гендеризм загрожує внести хаос не тільки у су­с­ пільні стосунки людей, побудовані на традиційному розумінні сім’ї, але й у юридичні, політичні й соціяльні питання, оскільки досі модель цивілізації функціонує, виходячи з чіткого визначення людини як біологічного організму, який обдарований самосвідомістю і в основі взаємин якого зі суспільством є біологічний поділ ­людей на чоловічу і жіночу стать. Гендеризм показує себе як доволі агресивна суспільно небезпечна ідеологія, здатна внести повний хаос і деструкцію в су­спільство. Багато хто і надалі вважає його наукою, хоча біологічна антропологія заперечує основний постулат гендеризму, що начебто фізіологічна стать не впливає на функціонування головного мозку і центральної нервової системи, а отже, і на тип людської поведінки. Гендеризм виявляє себе як псевдонаукова теорія, яка опирається не на наукові факти, а на світоглядну позицію. У своїй поведінці гендеристи виявляють певні ознаки сектантського менталітету. Свої переконання вони вважають єдино правильними і заперечують саму можливість поставити власну ідеологію під сумнів. Вони активно дискредитують противників своїх переконань, стараються через політичні та громадські чинники на120

кинути гендерну ідеологію не тільки своїм суспільствам, а й усій міжнародній спільноті, здійснюючи тиск на міжнародні установи. Неодноразово своїми противниками гендеристи проголошували християн, мусульман, юдеїв, політичних консерваторів. Тобто гендеризм, хоча й має ознаки сектантського менталітету, у вужчому своєму значенні не формує секти, але є однією з модерних тоталітарних ідеологій.

96. У сучасній Російській Православній Церкві помітно стільки сектантських виявів, що постає запитання, чи безпечно до неї ходити? Відповідь на це запитання я розпочав би з кінця. Насамперед потрібно наголосити, що греко-католик, який має можливість молитися в греко-католицькій церкві, але відвідує православну – грішить проти єдности Церкви. Також варто зазначити, що якщо греко-католик перебуває на теренах, де немає греко-католицької церкви, він має обов’язок відвідувати католицьку церкву іншого обряду – римо-католицьку, вірмено-католицьку, мароністську, мелхітську католицьку, коптійську католицьку та інші. Не слід ігнорувати цих зауваг. Відвідувати православну церкву можна лише тоді, коли в околиці немає католицького храму. Також не варто ігнорувати й того, що московське православ’я має серйозні внутрішні поділи і проблеми із псевдоправославними сектами, які діють усередині цієї Церкви, часто не натрапляючи на опір в її рядах. Тому без нагальної те серйозної потреби усе ж таки не рекомендував би відвідувати храми цієї конфесії. В Україні можемо навіть спостерігати діяльність груп, які, діючи всередині православних Церков, поширюють 121

різні страшні історії про прихід Антихриста, про кінець світу, який ось-ось настане. Або й відверто ширять антиукраїнські ідеї, густо замішані на російському шовінізмі. Не варто, крім того, забувати, що православні священики на місцях дуже часто вважають греко-католиків не просто ворогами, а навіть нехристиянами. І такі випадки, на жаль, не поодинокі, особливо на Східній Украї­ні. На мою скромну думку, не варто наражати себе на різні неприємні зіткнення тільки заради цікавости. Не бажано без потреби відвідувати некатолицький християнський храм і для участи у богослужіннях, бо тоді ви ставите під загрозу власну віру. Люди часто без роздумування вдаються до подібних авантюр, починають шукати чогось іще, чогось, чого їм начебто не вистачає в рідних греко-католицьких храмах. Зазвичай ці пошуки до нічого доброго не приводять. Бо якби ми добре знали усе, що нам, як вірним, пропонує вселенська спільнота Католицької Церкви, то подібні пошуки були б непотрібними. Часто люди відкидають можливість поглибити знання про власну віру, власну Церкву, а вдаються до пошуків у місцях, де не варто чогось шукати. Адже саме Католицька Церква єдина з усіх релігійних установ має усі необхідні для людського спасіння ін­струменти. В інших релігіях їх або нема, або там є їхній суттєвий брак. Тому перед тим, як вдатися до релігійних пошуків, варто принаймні спробувати задовольнити свої релігійні потреби в Церкві, якій сам Бог дав увесь необхідний інструментарій, щоб непомильно проводити людей через духовне зростання шляхом спасіння.

122

97. Книжковий ринок переповнений усілякими вченнями С. Лазарева, В. Синельникова, М. Норбекова, Лууле Віілми, Луїзи Гей, утворюються групи і школи їхніх прихильників. Ці автори пропонують психологічні техніки: афірмації, перепро­ грамування, діягностики карми. Що за цим криється? Суспільно-історична епоха постмодерну, яка навіть в Україні добігає кінця, почала вибивати людям ґрунт з-під ніг – руйнування традиційного світогляду, крах великих суспільно-політичних теорій викликають в су­с­ пільстві роздратування, розчарування і непевність. Більша частина суспільства старається сховатися від цього, шукаючи насолод. Але ця втеча не здатна заповнити внут­рішнього світу людини. Тому люди часто намагаються наповнити своє життя сенсом через використання різних психологічних та псевдопсихологічних засобів, які багато всього обіцяють. Оскільки подібні вчення претендують на науковість (хоча насправді не мають до науки жодного стосунку), то у частини людей складається враження нібито вони ефективні і корисні. Але не варто забувати, що подібні школи на Заході не зарекомендували себе з доброго боку. Так звана діягностика карми з наступним її чищенням – це справжній окультний обряд, який відкриває людину на вплив злих сил.

123

98. Сьогодні звичною справою є запрошення на різні психологічні тренінги, на яких вчать, як не піддатися тискові та маніпуляціям інших, а натомість самому навчитися маніпулювати іншими. Чим загрожують такі навчання? І як християнин може захиститися від них у навколишньому світі? Насамперед християнинові, незалежно від його конфесійної належности, категорично протипоказано відвідувати подібні тренінги і курси. Оскільки будь-яка маніпуляція людиною зводить її на рівень предмета власних інтересів, заперечуючи унікальність кожної особи. Христос помер за кожну людину. І тому вартість кожного життя, кожної особи – це кров Христова. Маніпуляція людиною знецінює цю неймовірну вартість людини. Тому кожен, хто маніпулює іншим, грішить проти Божої любови, навіть якщо він маніпулює з добрими намірами. Маніпуляція ніколи не може бути оправданою. Але що робити, якщо ми самі стаємо жертвами маніпулятивних технік? Ось декілька простих порад. Не довіряйте обіцянкам легкого успіху. Легкого успіху не існує. Також не існує панацеї від усіх хвороб. Відкидайте такі обіцянки і пропозиції. Якщо ви без об’єктивних причин у розмові чи після розмови з особою почуваєтесь винними – це майже певний знак, що вами спробували маніпулювати. Недовіряйте також тим, хто вам лестить, навіть якщо лестощі здаються правдоподібними або подані у формі вишуканих компліментів. І найголовніше. Якщо християнин живе активним духовним життям, ним дуже важко маніпулювати, тому що християнство – це свобода від зла. А маніпуляція ґрунтується на тому, що використовує наші недоліки та грішні схильності. Якщо християнин активно перебо124

рює гріх у своєму житті – ним практично не можливо маніпулювати.

99. Мій добрий знайомий практикує агні-йогу, часто мене намовляє, щоб і я відвідував їхні тренінги. Не знаю, чи варто мені зайнятися цією ­системою самовдосконалення, оскільки часто від знайомого чую речі, які відрізняються від того, що говорять у Церкві. Якщо ви хочете залишитися в Церкві, тобто і надалі бути християнином, то мусите собі усвідомити, що агнійога та християнство несумісні. Агні-йога, або Жива етика – це синкретичне вчення, яке побачило світ з-під пера Ніколая Реріха та його дружини Єлєни Реріх. Доктрина Реріхів ґрунтується на принципах далеко­ східних релігійних понять. Із далекосхідних релігій Реріхи взяли поняття безособової божественної енергії, яка пронизує світ. Як і в близькосхідних релігіях, ця енергія має два аспекти – позитивний і негативний. Але світ ­Реріхів – не статичний світ далекосхідних релігій. Це радше світ німецького філософа Гегеля, оскільки ця енергія – не тільки джерело світу і не тільки керує ним, вона, впливаючи на матерію, також спричинює організовану еволюцію матерії від грубих до більш досконалих форм. Вже у цих своїх аспектах вчення Реріхів відкидає Бога Творця, відкидає істину, що Бог – Особа, а не безособова сила. Тобто це вчення заперечує основні переконання християнської віри, яка визнає те, що Бог створив світ з нічого і що Бог є один єдиний у Трьох Особах. Виникнення свого вчення Реріхи пов’язували з одкровенням якихось невідомих духовних сутностей та таємничих гімалайських учителів. Послання реріхів125

ських вчителів до В. І. Леніна розкриває антихристиянську сутність цих вчителів, їхню ненависть до християнства та містить заклики до вождя радянської імперії якнайшвидше знищити християнство на російських теренах, оскільки воно є ворогом прогресу. Дуже сумнівно, щоб з такого джерела діяли сили добра. Якщо вчен­ня Реріхів і має якісь духовні корені, то їх слід шукати радше у темному світі демонічних сил ненависти до християнства, аніж у розкриті предвічного Добра.

100. За допомогою яких критеріїв можна розпізнати, що рух, який позиціонує себе як католицький, справді таким є? Насамперед такий рух не має мати ознак сектантського угруповання, а саме: 1) не маніпулювати свобідною людською волею, ­зокрема не застосовувати бомбування любов’ю та інформацією; 2) не вимагати від членів звузити свій інформаційний простір; 3) не маніпулювати людською свідомістю; 4) не мати авторитарного лідера; 5) не сприймати агресивно церковної єрархії. Крім того, маємо чітко означені критерії автентичности саме католицьких організацій, рухів, спільнот тощо, які подані в постсинодальному повчанні Святішого Отця папи Івана Павла ІІ «Вірні Христу миряни – Про покликання і послання мирян в Церкві й світі», чи Christifideles laici (п. 30). Цей документ дає нам п’ять доволі чітких критеріїв церковности мирянських організованих груп: 1. Прагнення до християнської святости стоїть на першому місці й виявляється у плодах Святого Духа.

126

2. Відповідальність в ісповіданні католицької віри, що виявляється у прийняття й поширення істини про Христа, про Церкву й людину, у цілковитому послухові Учительському Уряду Церкви.

3. Свідчення тривкої і переконливої спільности в синівській відданості папі, нашому патріярхові й місцевому єпископу.

4. Узгодженість та участь у здійсненні апостольської мети Церкви.

5. Активна присутність у суспільстві в служінні ­повного достоїнства людини.

127

100 çàïèòàíü äî ñâÿùåíèêà

Обережно, секти! На запитаня відповідає отець Орест-Дмитро Вільчинський ³äïîâ³äàëüíèé ðåäàêòîð Марія Чайка ˳òåðàòóðíèé ðåäàêòîð Анна-Марія Волосацька Òåõí³÷íèé ðåäàêòîð Ольга Григоренко

ϳäïèñàíî äî äðóêó 14.07.2014. Ôîðìàò 84x90 1/32. Ïàï³ð îôñ. Îôñ. äðóê. Óì.-äðóê. àðê. 6,72. Óì. ôàðáîâ³äá. 7,14. Îáë.-âèä. àðê. 4,75. ÒçΠÂèäàâíèöòâî «Ñâ³÷àäî» Ñâ³äîöòâî ñåð³ÿ ÄÊ ¹ 1651 â³ä 15.01.2004 ð.

79008, ì. Ëüâ³â, à/c 808, âóë. Âèííè÷åíêà, 22. Òåë.: (032) 244-57-44, òåë./ôàêñ: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com ³ääðóêîâàíî çã³äíî ç íàäàíèì îðèã³íàë-ìàêåòîì ó äðóêàðí³ ÒçΠ«Çåðöàëî» (Ñâ³äîöòâî ñå𳿠ÀÀ ¹ 219930 â³ä 30.01.2013 ð.) âóë. ѳ÷îâèõ ñòð³ëüö³â, 35à, ñ. Êðîòîøèí, Ïóñòîìèò³âñüêèé ð-í, Ëüâ³âñüêà îáë., òåë. (032) 253-05-45