СОЛОМ’ЯНКА СіченЬ 2017 № 1 (36)
ПРАВОСЛАВНА ГАЗЕТА БЛАГОЧИННЯ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ
Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви оголюбиві Архіпастирі й пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати і сестри — вірні чада нашої Святої Української Православної Церкви, сердечно поздоровляю усіх Вас з великим, мироспасительним празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа. У ці святі дні наші душі і серця наповнюються благочестивими спогадами про велику Тайну народження у світ Сина Божого. В той час, коли народився Владика Христос, самою великою і могутньою державою на землі була Римська імперія. Вона охоплювала собою майже все цивілізоване людство, і люди, які не знали Істинного Бога, пишалися тим, що вони живуть у такій державі. Коли сповнилися часи пришестя у світ Месії, Сина Божого, люди, навіть язичники, у сокровенних тайниках Христос, печера вже стала не печерою. своїх душ відчували, що у світі має ста- Вона стала Небом... тому що де Бог, тися щось надзвичайне і велике, щось там і Небо». Святитель Григорій Неотаке, що змінить на краще увесь світ. кесарійський говорить нам про те, що Деякі із «сильных мира сего» раху- в печері Богомладенця Христа оточували, що це велике і дивне мають зро- вали святі Ангели. бити саме вони. Так, цезар Август, Священний трепет охопив серця правитель Римської імперії, вирішив Вефлеємських пастушків, коли вони, провести перепис населення, щоби отримавши звістку від Ангела, припрославити себе і здивувати світ вели- йшли в печеру і побачили Богомлаким числом своїх підданих та неосяж- денця Христа в пеленах і лежачого в ними просторами свого царства. Він яслах (Лк. 2, 12, 16). навіть не підозрював, що його велика Для поклоніння Божественному ідея є лише маленькою крапелькою в Младенцю прийшли Мудреці зі Сходу. океані мудрості Божественного Про- Натхненні внутрішнім відчуттям того, мислу про спасіння падшої людини. що у світі має статися щось велике, Толковники Священних Писаній гово- вони уважно слідкували за поведінкою рять, що Божим Промислом перепис небесних світил, надіючись через них був влаштований для того, щоб Матір знайти це чудо. І Господь відкрив їм Божу привести з Назарета у Вефлеєм, його появою чудесної зірки. щоби Вона саме тут народила у світ Ця зірка привела Мудреців до БогоСина Божого, як про це було спові- младенця Христа, Якому вони принещено Духом Святим через уста древ- сли дари: золото, ладан і смирну, і ніх Пророків (Мих. 5, 2). Якому вони з великим трепетом і блаІ Матір Божа, Преблагословенна гоговінням віддали Божественну честь Діва Марія, у Вефлеємі, в бідній печері, і поклоніння. народила Месію-Христа, Спасителя Ми, дорогі брати і сестри, у ці святсвіту. Вефлеємська печера, в яку в кові дні з особливим трепетом і благонегоду заганяли безсловесних тварин, говінням вклоняємось та молитовно стала Палатою, в яку увійшов Творець прославляємо народженого у світ видимого і невидимого світу. Вефле- нашого Спасителя і Господа Іісуса ємська печера стала Небом. «Поки в Христа. Ми смиренно дякуємо нашому печері не було Владики Христа, — Спасителеві за те, що Він, будучи говорить святитель Димитрій Ростов- Сином Божим, по Своїй любові до нас, ський, — печера була печерою, але грішних, став Сином Людським; за те, коли в печері народився Владика що Він, як говорить святий Кирил
Б
офіційне видання Солом’янського благочиння м. києва Української Православної Церкви Адреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14. тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32 E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net
Єрусалимський, прийняв на Себе гірше, щоби подарувати нам краще. Син Божий прийняв на Себе людську природу і став тим, чим Він не був, щоби нас зробити тими, чим ми повинні бути. «Приєднаймо себе, — закликає нас свт. Василій Великий, — до тих, хто з радістю прийняв Господа з Небес». Підкорімося Йому, бо Він наш Создатель і Господь, і Він бажає і творить нам тільки благо і добро. Та людина, яка підкоряє себе Богові, яка заставляє свою гріхолюбиву природу робити те, що Бог заповідує робити, і відвертається від того, від чого Бог заповідує відвертатися, та людина, як колись Вефлеємська печера, стає вмістилищем Божого миру і радості. Сьогодні багато говорять про свободу людської особи. Так, людина має свободу робити все: і добре, і зле. Христос Спаситель прийшов у світ, щоб навчити нас розумно користуватися своєю свободою. Син Божий навчає нас тому, що є добро і що є зло; що ми повинні робити, а від чого ми повинні відвертатися; що веде нас до життя, а що — до смерті. Людино, якщо ти хочеш знати закони, які ведуть тебе до життя, — відкрий Святе Євангеліє, вони там усі написані. Читай їх і намагайся на них будувати своє життя, і будеш ти носієм справжнього щастя. А якщо за твоє благочестиве життя, за твою вірність Святому Євангелію хтось тебе зненавидить і буде над тобою знущатися, буде тебе ображати і переслідувати, не озлобляйся на нього, а терпи і люби всіх. Пам’ятай, що дорога життя устеляється терпінням і любов’ю, і той, хто так робить, той на землі живе життям Небесним. Ще раз поздоровляю всіх Вас, дорогі брати і сестри, з великим празником Різдва Христового. Бажаю всім здоров’я і Божого благовоління. Нехай мир Божий, оспіваний в різдвяну ніч святими Ангелами, буде в наших серцях, в наших домівках, в нашій Українській державі і в усьому світі. Нехай Господь благословить усіх нас! Амінь. Смиренний
Митрополит Київський і всієї України
Шеф-редактор протоієрей Ярослав Шовкеник
Редагування і коректура: Марина Бурдейна, Олена Кукуішко
головний редактор Денис Репік
верстка та дизайн: Віталій Сидоркін
Різдво Христове, 2016/2017 м. Київ Підписано до друку 02.01.2017 Наклад 1000 прим.
Я
Велика благочестя тайна: Бог явився у плотi, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповiданий у народах, прийнятий вiрою в свiтi, вознiсся у славi. (I Тим. 3:16)
к і дві тисячі років назад, Віфлиємська зірка, яка осяяла волхвам шлях до новонародженного Христа і в цей святий день приводить всіх християн до храмів, щоб ми вклонились народженному Богомладенцю. Осмислюючи подію Різдва Христового преподобний Феодор Студит в духовному піднесенні промовляє: «Настала велика радість для світу, бо Син Божий прийшов до нас не в знаменнях і прообразах, а Сам, через народження від Діви Марії». Бажаючи спасти людство від гріха Господь прихиляє небо та сходить на землю. Прийнявши на Себе людську природу, Христос оновив, освятив та всиновив Богу всіх віруючих у Нього. Різдво Христове – це самий великий дар та джерело невичерпної радості для людства, яке від часів Адама, обрало гріховний шлях життя і протягом всього свого історичного поступу лише вдосконалювалась у ньому. Радість Різдва це не радість від колоритних ярмарок, гулянь та інших традиційних святкових заходів, радість Різдва – це, перш за все, мирна та тиха втіха і відрада для душі, яка була обтяжена гріхами і нарешті скинула цей тягар. Радість Різдва – це також радість довгоочікуванної зустрічі з Отцем Небесним і усвідомлення того, що ми не приречені в своїх гріхах і не залишені Богом. Пришестя в наш світ Спасителя ознаменувало не стільки відлік нової ери, в її хронологічному вимірі, скільки відлік нових взаємин Бога і людини, побудованих не вимогами і положеннями закону, а любов‘ю та благодаттю боговсиновлення! Дорогі браття та сестри, у цей світлий, знаменний і святковий день вітаю всіх вас з Різдвом Христовим та Новоліттям! Щиро бажаю, щоб світло віфлиємської зірки завжди сяяло у нашому житті та незмінно вказувало шлях до Христа. Нехай радість великого свята завжди наповнює серця всіх нас та дає сили і натхнення для справ любові та милосердя звершених в ім‘я віри. Протоієрей Ярослав Шовкеник настоятель храму на честь преподобного Сергія Радонезького благочинний Солом’янського району шеф-редактор газети «Солом’янка православна»
Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті
Газетні матеріали Ви можете переглянути також на сайті prp-sergiy.kiev.ua
2
новини благочиння
ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ‘ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ 29 листопада, за благословенням Блаженнішого Митрополита Онуфрія, на парафії преподобного Сергія Радонезького відбулось чергове зібрання д у ховенс тва Солом’янського благочиння, яке очолив секретар Київської Митрополії по місту Київ протоієрей Віктор Іващ ук. На зібранні було розглянуто низку актуальних питань пов’язаних з церковно-парафіяльним та соціальним життям благочиння.
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО
району та настоятель парафії протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні з духовенством благочиння. По завершенні літургії було звершено молебень, після якого настоятель подякував парафіянам за спільну молитву та привітав усіх зі святом, оскільки день пам’яті благовірного князя Олександра Невського є одним з престольних празників парафії і саме на честь цього святого зведено нижній храм новозбудованого храмового комплексу.
19 грудня, за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, місіонерським відділом Київської єпархії та Солом‘янським благочинням були проведені святкові заходи присвячені до дня пам‘яті святителя і чудотворця Миколая. В організації взяли участь парафії благочиння на честь преподобного Сергія Радонезького, Преображення Господнього, великомученика Георгія Побідоносця, ікони Божої Матері «Знамення», Святителя Григорія Богослова та ікони Божої Матері «Віднайдення Загиблих». Священники разом з парафіянами та вихованцями недільних шкіл відвідали з концертами та подарунками територіальні центри соціальної реабілітації, школи та дитячі садочки, а також медичний центр дитячої кардіології і кардіохірургії «ОХМАТДИТ».
№ 1 (36), січень 2017
БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ВІДВІДАВ ВІДДІЛЕННЯ ОНКОГЕМАТОЛОГІЇ «ОХМАТДИТ» 19 грудня 2016 року, благочинний Солом’янськ ого району, заступник голови Синодального відділу Української Православної Церкви «Церква й медицина» протоієрей Ярослав Шовкеник, спільно з Головою Правління ПАТ АБ «Укргазбанк» К.Є.Шевченком, відвідали відділення онкогематології і трансплантації кісткового мозку НДСЛ «ОХМАТДИТ». В рамках домовленості про співпрацю, Місія Української
Православної Церкви соціальної допомоги дітям та ПАТ АБ «Укргазбанк» привітали дітей які перебувають на лікуванні з днем пам‘яті святителя і чудотворця Миколая та вручили їм подарунки.
ДОПОМОГА ДЛЯ ХВОРИХ ЛІКАРНІ ІМ. ПАВЛОВА ВІД СОЛОМ‘ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ
6 грудня, у день пам’яті святого благовірного князя Олександра Невського, в нижньому храмі головного собору парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, було звершено святкове богослужіння. Божественну літургію очолив благочинний Солом‘янського
СВЯТКОВІ ЗАХОДИ ДО ДНЯ ПАМ‘ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ
СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА
22 грудня, в рамках заходів присвячених дню пам’яті святителя і ч удо т в о рц я Миколая, клірики парафії на честь преподоб ног о С е рг і я Радонезького протоієрей Олександр Кошилка та диякон Тарасій Куцмус передали Київській міській психіатричній лікарні імені акдеміка І. Павлова допомогу, яка була зібрана зусиллями духовен-
ства та парафіян Солом’янсь кого благочиння. На даний момент в лікарні на стаціонарі перебуває приблизно 1500 осіб, серед яких 80 дітей.
КОНЦЕРТ УЧНІВ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ 25 грудня, на парафії преподобного Сергія Радонезького було звершено дві Божественні літургії. Ранню літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» звершив клірик парафії протоієрей Костянтин Вовченко. Пізню Літургію у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, головного собор-
ного храму парафії, очолив благочинний Солом‘янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. По завершенні богослужіння учні недільної школи виступили з театралізованим дійством та концертом, приуроченими до дня пам‘яті святителя Миколая. Після виступу всі учасники отримали солодкі подарунки від настоятеля.
СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА
Святині
ДАРЫ ВОЛХВОВ «Когда же Иисус родился в Вифлееме Иудейском во дни царя Ирода, пришли в Иерусалим волхвы с востока и говорят: где Родившийся Царь Иудейский? ибо мы видели звезду Его на востоке и пришли поклониться Ему» (Мф. 2:1–2), — повествует Евангелист Матфей. ще за VI веков до Рождества Хри- бляет термин «μάγοι» (маги, волшебстова, во время вавилонского пле- ники). В античной литературе сущестнения иудеев, религиозные мысли- вуют два значения этого термина: люди, тели Востока впервые открыли для себя принадлежащие к персидским зороаБиблию и познакомились с древним стрийским жрецам, и вавилонские пророчеством о Вифлеемской звезде жрецы-астрологи. Из какой страны припровидца и прорицателя Валаама, пред- шли эти мудрецы-звездочеты, опредесказавшего приход Мессии: «Восходит ленно сказать невозможно: скорее всего, звезда от Иакова и восстает жезл от из Персии или Вавилонии. В этих страИзраиля» (Числа. 24:17). Тогда же, во нах были известны мессианские ожидавремя вавилонского плена, пророк ния иудеев благодаря пророку Даниилу. Даниил предсказал точную дату рожде- Уже со II века в раннехристианской литения Мессии (Дан. 9:25). О ней знали в ратуре родиной волхвов нередко назыкаждом еврейском доме. Знал ее и царь вали Аравийский полуостров, тем самым Ирод. Именно поэтому расспросы вол- связывая их с ветхозаветными пророчехвов о Царственном Младенце так пере- ствами о поклонении иноземцев мессипугали Ирода. Посоветовавшись с пер- анскому Царю Израиля: «Цари Аравии и восвященниками и книжниками, Ирод Савы принесут дары; и поклонятся Ему выяснил, что именно Вифлеем был тем все цари; все народы будут служить Ему, местом, где должен родиться Мессия по ибо Он избавит нищего, вопиющего и предсказанию пророка Михея (Мих. 5:2). угнетенного... и души убогих спасет» (Пс. Тогда «тайно», как говорит нам Еванге- 71:10–13). лие, призвав к себе во дворец волхвов и Персидский царь Хосров II Парвиз, узнав от них, что звезда стала видимой уничтоживший во время завоевания на небосклоне еще до рождения Того, Палестины в VII веке почти все христиКого они ищут, и что именно она вела их анские храмы, пощадил Вифлеемскую в пути, Ирод поручил им отыскать в церковь Рождества Христова из-за фреэтом маленьком городке Младенца, сок, на которых волхвы изображены в чтобы и он, Ирод, мог поклониться Ему. персидских одеяниях. В Евангелии не Когда же волхвы вышли из Иерусалима, сказано, сколько именно волхвов призвезда вновь осветила им путь и привела шло к Младенцу, но принято считать, их к дому, где в то время находились что их было трое — по числу даров. Их Матерь Божия с Сыном и праведный имена — Каспар, Мельхиор и Валтасар Иосиф Обручник: «И, войдя в дом, уви- — впервые встречаются у преподобного дели Младенца с Мариею, Матерью Его, Беды Достопочтенного (†735). В некотои, пав, поклонились Ему» (Мф. 2:11). рых повествованиях имеются данные и Кем же были волхвы, пришедшие об их внешнем виде: Каспар оказывается поклониться Богомладенцу? Это собы- «безбородым юношей», Валтасар — тие становится предметом размышлений «бородатым старцем», а Мельхиор — многих толкователей уже в самых ран- «темнокожим» или «черным», происхоних памятниках христианской литера- дящем из Эфиопии. туры. Следуя ветхозаветной традиции, Итак, войдя, волхвы «пав, поклонихристианство изначально негативно лись Ему; и, открыв сокровища свои, оценивает магию и астрологию как заня- принесли Ему дары: золото, ладан и тия, несовместимые с представлением смирну» (Мф. 2:11). Каждый из этих о свободе воли и Промысле Божием о даров имел символическое значение. человеке. Однако Евангелист Матфей Золото было принесено Иисусу как говорит о волхвах в позитивном смысле, Царю Иудейскому, ладан — как Богу. как о людях, совершающих благочести- Смирна (мирра) — дорогое ароматичевый поступок, в отличие от иудеев, не ское вещество, применявшееся для бальпринявших Спасителя. Языческий мир замирования тел при погребении, — как признал Спасителя, а богоизбранный Спасителю, Ставшему Сыном Человеченарод не узнал своего Господа и Творца. ским, Которому были предсказаны Говоря о волхвах, Евангелист употре- «многие страдания и погребение».
3
Е
Монастырь святого Павла. Афон
Дары волхвов
Поклонившись Младенцу, волхвы, «получив во сне откровение не возвращаться к Ироду», минуя Иерусалим, вернулись в свои земли. В современном виде золото, принесенное волхвами, — это 28 небольших золотых пластин-подвесок в форме трапеций, четырехугольников и многоугольников, украшенных изящным, филигранно выполненным орнаментом. Рисунок ни на одной из пластинок не повторяется. Ладан и смирна, принесенные раздельно, когда-то были соединены в небольшие, величиной с маслину, шарики темного цвета. Их сохранилось около семидесяти. Соединение это очень символично: ладан и смирна, принесенные Богу и Человеку, соединены так же неразрывно, как во Христе соединились две природы — Божественная и человеческая. Согласно преданию, волхвы впоследствии стали христианами и проповедниками Евангелия. Их крестил святой апостол Фома, который благовествовал в Парфии и Индии. В западных преданиях говорится даже о рукоположении их апостолом Фомой во епископов. Мощи волхвов были обретены святой равноапостольной царицей Еленой в Персии и положены в Константинополе, а в V веке перенесены в Милан. В настоящее время золотая рака с их мощами находится в Кельнском соборе. Дары волхвов Матерь Божия бережно хранила всю жизнь. Незадолго до Своего Успения Она передала их Иерусалимской Церкви, где они находились вместе с поясом и ризой Богоматери до 400 года. Позже дары были перенесены византийским императором Аркадием в Константинополь, где их поместили в храме Святой Софии. В 1453 году султан Мухаммед (Мехмед) II осадил и взял Константинополь. Византийская империя пала. Матерью молодого султана была сербская принцесса Мария (Мара) Бранкович. Во времена османского владычества европейские монархи часто стремились породниться с Портой, чтобы хоть как-то облегчить своё существование. Так дочь сербского правителя Георгия Бранковича Мария оказалась замужем за султаном Мурадом (1404–1451). Мария не приняла ислам и до конца своих дней оставалась православной. Невозможно даже представить себе, что чувствовала она, видя, как рушатся стены великого христианского города и гибнут в муках
ее братья и сестры по вере! Но эта личная трагедия сербской принцессы обернулась настоящим счастьем для христианской истории. Благодаря ей были спасены и сохранились многие православные святыни. Мехмед II, очень любивший свою мать и уважавший её религиозные чувства, не препятствовал этому. Помимо собирания святынь султан позволил матери взять под свое личное покровительство и защиту Святую гору Афон — монашескую страну, помогать которой считали за честь все предыдущие правители Константинополя. Традиция, заведенная Марией Бранкович, так понравилась султаншам последующих веков, что они, даже будучи мусульманками, истово берегли эту твердыню Православия вплоть до падения Порты. В 1470 году Мария Бранкович решилась посетить Афон, который она так любила с детства и на земле которого мечтала побывать, несмотря на тысячелетнюю монашескую традицию, запрещавшую женщинам приезжать на Святую Гору. Больше всего ей хотелось увидеть монастырь святого Павла Ксиропотамского, в котором подвизалось тогда много сербов. Эту обитель очень любил её отец — Георгий Бранкович. Он построил здесь храм во имя своего святого покровителя Георгия Победоносца. Корабль Марии пристал к берегу неподалеку от монастыря святого Павла. Она везла с собой 10 ковчегов со спасенными святынями, среди которых были и Дары волхвов. Во главе торжественной процессии Мария стала подниматься в гору. На полпути к монастырю она в изумлении остановилась, услышав голос: «Не приближайся! Отсюда начинается царство Иной Владычицы, Царицы Небесной, Охранительницы Святой горы». Мария упала на колени и стала молиться, прося прощения за своеволие. Навстречу ей из монастыря вышел игумен с братией, которому она передала ковчеги со святынями и после этого вернулась на корабль. На том месте, где стояла когда-то коленопреклоненная сербская принцесса, был поставлен крест, называемый Царицыным и рядом построена часовня, в которой на фреске изображена встреча иноками этих великих святынь. Дары волхвов до сегоднешенго дня хранятся в ризнице монастыря святого Павла. По давно сложившейся традиции, в праздничные дни, монахи выносят их с ризницы для поклонения паломникам.
№ 1 (36), січень 2017
4
СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА
Апологетика
«ХРИСТОС РАЖДАЕТСЯ – СЛАВИТЕ, ХРИСТОС С НЕБЕС – СРЯЩИТЕ...»
(Иромос I песни канона на Рождество Христово)
Вцелом, иконография Рождества Христова сложилась к VII столетию. После периода иконоборчества этот сюжет будет часто изображаться в иконописи, миниатюре и декоративно-прикладном искусстве на основе общей схемы. Постоянными элементами композиции становятся пещера и Вифлеемская звезда, приведшая волхвов ко Христу. Основная композиция Рождества (изображение спеленатого Младенца в яслях в пещере, животных у яслей, возлежащей Богоматери и сидящего Иосифа) в различных памятниках будет, особенно начиная с VIII века, дополняться изображением ангелов славословящих Господа или сценой благовещения пастухам, а также сценами путешествия и поклонения волхвов.
НА РУСИ ОБРАЗЫ РОЖДЕСТВА
Р
ождество Христово – событие, которое разделило человеческую историю на периоды «до» и «после», произошло в царствование Римского императора Октавиана Августа в городе Вифлеем. Своим указом он повелел сделать перепись по империи, к которой относилась тогда и Палестина. У евреев был обычай вести народные переписи по коленам, племенам и родам; каждое колено и род имели свои определенные города и праотеческие места, потому Дева Мария и праведный Иосиф, как происходившие от рода Давидова, должны были идти в Вифлеем (город Давида), чтобы внести и свои имена в список подданных кесаря. В Вифлееме они не нашли ни одного свободного места в городских гостиницах. Поэтому, в известняковой пещере, предназначенной для стойла, среди сена и соломы, разбросанных для корма и подстилки скоту, в обстановке, лишенной не только земного величия, но даже обыкновенного удобства, родился Богочеловек и Спаситель мира. Первым, о рождении Спасителя в пещере, упоминал живший во II веке святой Иустин Мученик, а во времена Оригена (III в.) эта пещера была уже общеизвестной. После прекращения гонений на христиан, императором Константином Великим над этой пещерой был сооружен храм, о котором писал древний историк и епископ Евсевий Кесарийский. Как известно из евангельского повествования, первыми весть о Рождестве Спасителя мира услышали пастухи, бывшие ночью у своего стада. Им предстал ангел Господень и сказал: «Не бойтесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне родился вам в городе Дави-
довом Спаситель, Который есть Христос Господь» (Лк. 2;10–11). Кроме ангельского благовестия вифлеемским пастухам, Рождество Христово чудесною звездою возвещено было волхвам – мудрецам с восточных стран. В лице восточных мудрецов весь языческий мир, незримо для него самого, преклонил свои колена пред Спасителем мира. Установление празднования Рождества Христова относится к первым векам христианства. До IV века в Восточных и Западных Церквах праздник Рождества Христова праздновался 6 января, и был известен под именем Богоявления. День Рождества Христова был впервые отделен от празднования Богоявления Римской Церковью в первой половине IV века (при папе Юлии) и перенесен на 25 декабря. Необходимость такого отделения была продиктована популярностью языческого культа «Sol Invictus» (Солнца Непобедимого). Этот культ, христианская часть жителей империи, стремилась вытеснить празднованием Рождества Христа. Восточная Церковь, примерно, на 50 лет позже Западной также приняла раздельное празднование Рождества и Богоявления. Впервые такое празднование в Константинополе совершилось в 377 году, по указанию императора Аркадия, который ссылался на обычай Римской Церкви. Немалую роль в дальнейшем укоренении этой традиции сыграл также авторитет святителя Иоанна Златоуста, который был в то время архиепископом Константинополя. Из Константинополя обычай праздновать Рождество Христово 25 декабря (по старому стилю) постепенно распространился по всему православному Востоку.
ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКА Иконография Рождества Христова складывалась постепенно, как и богослужение праздника, однако основные ее черты наметились уже в раннехристианский период. Самые древние из сохранившихся изображений Рождества Христова относятся к IV веку. В катакомбах святого Севастиана в Риме спеленатый Младенец представлен лежащим на одре, рядом – Богоматерь с распущенными волосами в античном одеянии. Отличительными особенностями образов Рождества Христова на раннехристианских саркофагах являются изображение сцены не в пещере, а под своеобразным навесом, Богоматерь при этом не возлежит на одре, как в более поздних памятниках, а сидит рядом с Младенцем. У яслей Спасителя присутствуют животные – вол и осел – как исполнение пророчеств Исаии: «Вол знает владетеля своего и осел – ясли господина своего, а Израиль не знает Меня, народ Мой не разумеет» (Ис. 1: 3).
На парафії преподобного Сергія Радонезького розпочала роботу ПЕКАРНЯ
Н
а парафії преподобного Сергія Радонезького розпочала роботу пекарня. Асортимент продукції включає кілька видів хлібу та хлібобулочних виробів. Випічку можна придбати у кіоску, біля дерев‘яного храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», який працює кожен день з 9:00 до 19:00.
Прохання не використовувати газету з побутовою метою № 1 (36), січень 2017
были чрезвычайно распространенными. Конечно, русские иконописцы следовали византийской иконографической схеме, но дополняли ее различными подробностями и деталями. Рождественский цикл уже в XI–XII столетиях почти всегда представал в расширенном варианте, в который включалось, к примеру, не только поклонение волхвов, но и их путешествие со звездой. Обозревая монументальные ансамбли следует отметить, что в византийской и русской живописи рассматриваемому сюжету уделялось особое место. Чаще всего, Рождество Христово изображалось в паре с Успением Богоматери. Эти сюжеты находились друг напротив друга, например, на южной и северной стенах храма. Такое символическое противопоставление рождения во плоти и нового рождения после смерти, для жизни на небесах, подчеркивалось схожими иконографическими мотивами: в Рождестве Спаситель в пеленах лежит в яслях, а в Успении Христос держит в руках душу Богоматери, представленную в виде спеленатого младенца. Подобно тому, как Господь вверил Себя Пресвятой Деве в Рождестве, Богоматерь вверила свою душу Христу во Успении. Наглядное сопоставление в храмовом пространстве этих сюжетов знаменательно потому, что они иллюстрируют начало и завершение истории спасения – от Боговоплощения до вознесения нетленной плоти Пречистой Матери. Также особое распространение на Руси получили иконы с изображением Собора Богоматери. Этот праздник отмечается на следующий день после Рождества Христова и по смыслу и характеру богослужения тесно с ним связан.